Я так истосковалась по твоим рукам.
Как без тебя мне жить?Не представляю .
Лежу одна и плачу по ночам -
Претензии судьбе я предъявляю.
Зову тебя и телом, и душой,
И мысли азбукой Морзе тебе я посылаю:
-Ну почему судьба жестока так со мной?
И счастье прошлое с тоской я вспоминаю.
Вот мы одни.Одни в тиши ночной .
А я на крыльях счастья к небесам взлетаю
И,обессиленная ласками твоими ,
Калачиком свернувшись ,засыпаю.
Но вдруг из глаз спадает пелена,
И медленно остатки сна теряя,я чувствую,
Что рухнул мир чудес и я стремительно
С небес на грешну землю опускаюсь.
Вновь просыпаюся из болью на душе
И слезы катятся щеками лепестками белой вишни
Да,вы по-прежнему одни.Одни в тиши ночной.
А я теперь уже осталась лишней .
Другая в жизнь твою вошла теперь
Уверенными,гордыми шагами.
И в вихре новых чувств и не заметил ты,
Как больно душу растоптал мою
Тяжелыми обмана сапогами .
А я всю жизнь так верила тебе.
За чистоту и гордость я тебя боготворила.
Несла свою любовь и берегла,как хрупкое стекло.
Да вот ... нечаянно разбила .
И от потери этой в снежный ком я превращаюсь.
Застыли чувства все,лиш только разум говорит:
-Зачем же ,Господи,ты заморозил только тело?
Пожалуйста,ты заморозь еще и душу-
Замерзшая душа не так болит ...
Вновь слезы капают и замерзают на ветру.
Ах как мне отблагодарить тебя ,Всевышний?
Смотрюсь у зеркало и вижу я себя
Замерзшею в снегах ,поникшей вишней.
И хоть стою окоченевши телом и душой,
Зато я знаю:больше плакать я и тосковать не буду.
Бесчувственная .Стала сильной я теперь .
Я сильная . И я тебя забуду .
.
Дуже!Ви сильна та щира людина,це дуже відображають Ваші вірші,Олю.
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую ,РУСЛАНЮ, ЗА ДОБРЕ СЛОВО .Що щира-погоджуюсь,а сильна?я тільки намагаюся нею бути хоч так інколи хочеться бути слабкою.До речі іМ"Я Руслана мені дуже подобається .У мене подруга-Руслана,так я залюблена в це ім"я .щАСТИ Вам !
Я так втомилася без твоїх рук,
І як без тебе жити - я не знаю,
Лежу одна, розхристана слізьми
Посеред ночі долі дорікаю...
Можна я буду твоїм перекладачем, дорога моя Жінко Сонця. Душевні, дуже почуттєві і жіночні - вірніше спраглі і сильні рядочки твого серця
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Світаночку ! Ти не мій перекладач .Ти -мій маяк,що світить мені в темряві цієі непроглядноі ночі.Дякую Богу і Тобі за Тебе .Надобраніч .
Последний куплет - очаровательно
Большое чуство веры в завтрашней день. Сила женщины и светлые чуства души. Класно
При таких чуствах, обезательно мужчина повернет голову, подумав:"Кто же эта женщина!!!"
Ольга Струтинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Серед зими такий букет ? Це чудо ,як і Ваш
коментар.Дякую сердечно.Дякую.