Я дочуваюся
як догнивають у прілих підвалах
твого цегляного, забитого дошками серця
торік ще тверді і квітнево-смарагдові яблука
з едемського саду
з едемського року
едемською-торішньою зібрані Євою
торішнім надкушені змієм,
таким же смарагдовим – аж до оскоми,
надкушені злегка -
настільки, що Єва і не зауважила -
самими губами, холодними ніби вода,
що скапує нині зі стелі на тліючі рештки,
які після змія ти погидував куштувати…
Ти вирішив, що дочекаєш нового врожаю
І нової, свіжої, більше уважної Єви…
І зараз я чую, як темні зацвілі підвали
вбирають долівками перебродиле торіччя
і як в перепаленій сонцем гущаві очей
цнотливі плоди наливаються топленим літом…
І я відчуваю нові, боязливі долоні,
що тягнуться горі – до яблук, лисніючих світлом
дозрілої, вже цьогорічної правди.
Чиї це долоні?
Не чую – вони не твої
і певно навряд чи якогось невситного змія….
І я , я боюсь опустити свій погляд,
боюсь подивитись на руки –
а раптом вони… раптом дійсно долоні - мої...
Финал - потерялся, при всей своей красоте.
Почему внизу?
Я понимаю: "понимай как знаешь", и т.д.,
но надо же держать стрежень в зубах!
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти правий, кінцівка змазана. Давно писалось, не люблю повертатись до старих віршів... Добре, мо потім щось придумаю Як не як, треба бути відповідальною за те, що на(с)творила )
читаю вже вкотре. спочатку просто сумі якісь асоціації, потім нагадало фільм " Прогулка по эшафоту".А вже заразрозумію що то огида до ревнощів, які ніби гниль і бруд виливає на тебе кохана людина...це нагадало мені першого чоловіка, коли береш себе вагітну і тікаєш світ за очі від цього лайна. Це твоя Вражаюча сила слова сколихнула таке. То експеремент вдалий.
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаєш, що я люблю в поезії? те, що коли починаєш писати, ніколи не знаєш, куди тебе заведе. і те, що читачі якимсь дивом, справді неймовірним, майже казковим дивом, знаходять у віршах те, що автор міг і близько не вкладати (не вкладати свідомо), але вони це все одно знаходять, витягують назовні і чудуються автору. а треба чудуватись собі, бо це їх, читачів, заслуга! я обожнюю таких читачів
я рада, що тебе сколихнуло (хоча спогади не зовсім приємні).
а насправді, вірш про відчуття того, як відмирає у чоловікові його минуле - минулі спокуси, минулі жінки, які ні зараз, ні тоді не мали для нього великого значення, почуття яких він не захотів розділяти. і відчуття того, що у нього почали формуватися якісь нові почуття, нові стосунки, але це і невпевненість у ньому, боязнь того, що все повториться - як і з колишніми жінками...
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як сказати... це не тільки віршовий експеримент... вірш - то просто т.зв. протокол експерименту а взагалі так, мабуть вдався - принаймні тим, що дав, врешті-решт, певний результат
дякую. ну. сидру?
Накривае теплою хвилею суму,і смутку,нерв ще оголений,так легко зачепити,зробити боляче.А так хочеться побачити чітке,міцьно прикуте до неба японське сонце.
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сподобалось...і відучилось...цікаве відчуття коли читаєш...хочеться перечитати і відчути знов- не звично трошки від тебе таке, і тому ще цікавіше) однак ну ось зовсім до цієї речі слово "експеримент" не підходить...) це ніби як образа до неї...все одно що якийсь релігійний текст так назвати, ну я утрую, одак...)
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
але то справді експеримент: в чутті, в стосунках, в написанні, врешті-решт. Але... Врешті решт, кожна хвилина нашого життя - такий собі експеримент, тому що вона в своєму роді нова... Добре, переконав
Гм. Розумію, що це надто особисто и не об*єктивно, але цей вірш нагадав мені оповіданння "Від чуття при сутності" одного з моїх найулюбленіших письменників -- Тараса Прохаська. Мабуть тому, що твій вірш, як і його оповідання, пропахнув яблуками!
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прохасько... Читала "Сторонні" і ще щось. Вразило. Тому така от твоя асоціація мені дуже приємна