...на сто першій сторінці помре молодий розбійник,
а можливо це станеться завтра чи ще раніше.
Ти про глянцеве щастя брюнеток чи то блондинок,
я ж про вірші в долонях і ніжність своєї тиші.
Часом глянути страшно в чиюсь зашкарублу душу
і в дзеркалах нічних відбиваються дивні битви.
Проковтни теплий ранок і долю мою понадкушуй,
бо ще котяться з маминих уст ті цілющі молитви.
Так незвично прокинутись знов у чужій квартирі,
де розбійник дрімає на чистій від сліз підлозі.
Пагінцям безпорадності вперто чомусь не вірю-
зафіксованість зради сьогодні, як голка в стозі.
І дощами нічними вернутись у світ банкнотний,
відчувати всю зайвість себе і униз по сходам.
Вітер вміло мовчав і туман виринав холодний,
на розпродажі щасть я була найціннішим лотом.
Та розбилась скляна огорожа,нудьга всесильна-
поруч сплять вірні друзі і сни крізь старі занавіски.
Я чекала на тебе. Ти знаєш, я надто вільна-
тільки перша й остання для тебе у цьому списку.
первое о чём подумал: да ему повезло! На сто первой! Позади - сто страниц жизни!
Ведь о жизни других - если говорить о смысле - можно написать не больше двух предложений. Но отрицательные герои - о! - это ключ ко всему, где от скуки положительных можно уснуть прочитав одно лишь название.
Да, стих сильный вышел. Молодец.
Но часто спрашиваю себя: когда же она - будет радостной?
Ой, куда это меня занесло?
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А розбійнику таки пощастило,хоча й на сотій можна було зупинититись або на дев"яносто дев"ятій... Но часто спрашиваю себя: когда же она - будет радостной?
у неї особлива радість,вона є...Може й не кидається в очі одразу та це ж і краще,головне,що вона мерехтить і гріє...
відчувається рука ... не можливо передбачити що у слідуючому рядку 
