| Сторінки (13/1223): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Буду, коханий, все оберегом,
Ти тільки не рань мою душу.
Щоб моє серце не вкрилось смогом, -
Слово дане я не порушу.
Я - поет, єство роздягаю до нитки
Та у шмаття закутую тіло.
Тобі ж віддамся до останньої крихти.
Цілуй! Бери! Відверто і зріло!
Аби розімліла впала безсило
На твої руки дужо-ласкаві.
Щоби забула, як жить безкрило.
А ти служи Вкраїні! Славі!
17.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2015
Схвилював спомин нараз душу,
Вдихала запах твого тіла.
Тепло руки забрало студень,
Свічею я палахкотіла.
Вслухалася у стукіт серця,
Свого в твоє переливала.
І розтікалася живиця,
Тебе в собі я пізнавала.
Тривоги щем здавлював щем груди:
Я виживу! Повернусь! Чекай!
В часи непевності та скрути,
Боже! Милого оберігай!
09.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015
Поринув в сон тривожний поруч,
Перебігають тіні по обличчі.
Й глибокі зморшки чоло орють,
Тяжіють віки. Неспокій. Покручі.
Стискають руки автомата,
Як то, колись, в його житті було.
У сні долина вся строката -
Афганських гір темніє полотно.
А нині степ горить вогнями
І побратими знов в однім строю.
Бо бою стали з ворогами,
Щоб землю боронити вже свою.
03.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2015
Мій сивий лунь, хранитель мій, любий солдате,
Не по роках ряснієш інеєм на скронях.
Милую поглядом тебе, а серце плаче,
Лице ж ховаю в дорогих, теплих долонях.
Вдихаю тіла аромат твого, вбираю
І у душі копичу, і збережу в собі.
Ти знай, впишу його на сторінках скрижалю,
Невідворотності скорюсь - чекати, судьбі.
Лиха недоля стелиться, гуля землею,
Озимі сходи - майбутній хліб - в краплях крові.
Не місце тут бути ворогу-злодію,
На смертні дарунки ми геть не скупі.
01.02.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2015
Так біль глибинно тисне груди
І серце вповні щемом налива.
Стогне кров, вся у війни облуди,
Аж жалить душу, мов кропива.
І тихо падають сніжинки,
Затиснутий кулак на все, навік.
В застиглім погляді крижинки
І матерів німий, розпачний крик.
Руки заломлені, тремтячі
До Господа з мольбою піднялись.
Ми нарід істинно терплячі
Та гнівом праведним перейнялись.
27.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2015
Загублена у просторовому безмежжі,
блукаю нетрями нестримності думок,
що борсаються у тенетах відчуттів,
впиваючись кліщем у мозок.
Дріботить біла ворона,
гирями життєвими обвішана,
мов персиками перестиглими,
а ті павучать свідомість,
а вона тупцяє, балансує на отій,
невидимій звичному окові межі,
котра тримає єство в постійній напрузі,
бо не вміє пристосовуватись
і, якщо вже роздягає душу,
то, до останньої маленької закарлючки,
виколупаної із самих глибин пів-свідомості.
Бувало, не раз особняком тиняється межи людьми,
з печаттю нез’ясованого сум’яття,
що тривожить серце, розпираючи собою груди.
Брязкає об землю лещатами амбітності,
які тримають на короткому поводі,
скубаючи, лоскочучи собою нерви.
Не поглинай! Горнуся до тебе,
спасенним теплом наповнившись.
Маячить пізнання поміж нами,
сторінками незайманими тріпочучи.
21.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2015
У підніжжі гори росла квітка мала,
Каро-око дивилась на дужу велич,
У захопленні щирім молилась, цвіла
І здавалося їй, що захищена справді
Від сонця, від бурі й грози,
Що ніколи не будуть їй страшні вітри.
Та гора гордовито дивилась на неї з гори,
Що їй було до того, що діється там унизу,
У тієї малечі, котра дихання легке своє
Вплела в шумний стогін її, розчинилася в ньому,
У неспокої прагнула серцем - серце відчути,
Щоб позбутись тривог, теплотою упившись.
Прагнула, Господи, чом душа її все ще спрагла!
Ще блукає в просторах незримих земних
І розкритий бутон її - тіло, що розтоплений віск
В злеті стогне: візьми! Пригорни!
11.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2015
Не сердься, не сприймай того в багнет,
Що я дзвоню без всякої причини.
Стриманості слабне імунітет,
Коли думки про тебе щохвилини.
І усмішка сягає зір очей,
Воркує слово тихо біля вушка.
Притихнув ночі званий казначей,
Стоїть осиротіло пуста чашка.
І вабить доторк губ твоїх м’яких,
Тепло долонь так гріє змерзлу душу.
Немало перейшло вже днів німих,
Позбутись їх у серці своїм мушу.
05.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2015
З гучномовця прозвучав розмірений, беземоційний голос:
-Станція "Дніпро", слідуюча - "Гідропарк", - і сніп сонячного проміння полоснув по вікнах вогона, який вирвався в лабед чорного тунелю, заграв теплими відблисками по обличчях пасажирів.
Клавдія відчула, як несподіваний острах холодним вужем заповзає за пазуху, холодком торкається її розпашілих, пожадних до чоловічої ласки, грудей, як йойкнуло, щемно занило серце, а душа, сповнена теплих сподівань, враз стрепенулась та жінка подумки проказала собі:
-Вже запізно відступати назад, що надумала - те нехай збувається.
Гідропарк зустрів її тихим погойдуванням прив’язаних край берега човнів. Дніпровські хвилі з легеньким плюскотом вдарялися об їх боки і, відхлинувши, бігли, ген, аж у плакучі верби, що тісним колом хороводили біля пологих з жовтим, зігрітим палючим літнім сонцем, піщаних пляжів, а то завмирали, вдаряючись у тредь крутих берегів.
Протоптана тисячами ніг між деревами стежка, де захлиналось веселим щебетом птаство, вивела Клавдію прямо до піщано-золотистого, що кишів відпочивальниками, раю. Знайшла й собі між ними місце, повільно розділась та підійшла до краю води.
Спочатку несміло занурила в воду по черзі пальці ніг, полоскотала секунду собі нерви, а потім швидко зайшла у воду майже по саму шию. Під водою торкнулася руками округлих своїх грудей, посунула їх до низу, поклала на ще по-дівочому тугі стегна і легким порухом пересунула на живіт, що, чомусь, так по-зрадницькому, враз пройнявся млістю і Клавдія, розмашисто розсуваючи руками воду, швидко попливла вздовж берега.
Вода забирала на себе втому жінки і тій здалось, що й не було отого невдалого заміжжя, яке полишило тільки неприємну згадку та вкинуті у безвість прожиті роки. Одна потіха тепер у неї - її донька та й та має власну сім’ю і живе окремо від неї.
За думками й не зчулась, що поруч неї пливе незнайомець та той вивів її з задуми окликом:
-Мила русалонько, а чи можна з вами познайомитись?
-А не боїтесь, що зачарую? - відповіла зі сміхом, підтримавши й собі веселу гру слів.
Невдовзі, вийшовши на берег, вони розговорились, роззнайомились, бо якось відразу припали один одному до вподоби.
Андрій також був розлучений і йому давно кортіло зустріти жінку з якою було би приємно коротати довгі зимові вечори і милуватись рясними літніми зорями.
Через місяць вони побрались і Клавдія переїхала жити до Андрія, в його київську однокімнатку.
Два місяці він буквально засипав її квітами. Та одного вечора затримався, прийшов напідпитку. Клавдія, що вже нажилась з пияком до несхочу, нестрималась, зробила Андрієві зауваження. Той весь збілів і кинувся у ванну кімнату. У куті лежав старий шланг, недавно його замінили в пральній машині на новий.
Випитий алкоголь підігрівав дії. Андрій, нетямлячи себе від люті, схопив шланг у руки і давай шмагати ним Клавдію куди непопадя.
Злякана жінка насилу окриком зупинила того. На другий день зібрала свої речі та повернулась назад до себе, на село.
Андрій ще декілька разів приїжджав до Клавдії, перепрошував та та навідріз відмовилась від нього.
Минув час. Осінній короткий день добігав до вечора, довгі косі тіні лягали на подвір’я. Клавдія вийшла з клуні, з мисочкою зерна у руках:
-Ципа-ципа, ципа, мої любі, мої попелясто-зозулясті, - ласкаво прикликала курей і ті бігли з усіх коротких ніжок, поспішали до господині веселою зграйкою, похапцем клювали зерно, а поміж ними, випнувши груди та гордовито піднявши голову, велично походжав, сокочучи, чорно-гарячо-пірчастий півень.
Клавдія дивилась на свою курячу команду, а у голові роїлась думка:
-На другий рік треба знову їхати до "Гідропарку". Треба їхати, має ж десь бути і її жіноче щастя.
23.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2014
Я не смію тобі щось казати,
Бо не маю бо права на те.
Позшиваю в душі знов заплати,
А сльоза так нестерпно пече.
Ти ж казав не забудеш напевно,
Запорошив час пилом слова.
Крає серце байдужість ґвалтовно,
День за днем в невидимість сплива.
Заглядає ніч темна в кімнату,
Тьмяно блимає збоку ліхтар.
Не буває в життя дублікату,
З пліч не скинеш минулих примар.
19.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2014
Хмурить день сердито сивочолі брови,
Опускає смутні очі на карниз дахів.
Куйовдить вітрисько небесні покрови,
Кида краплі слізні в дуба, щоб не гомонів.
Скоцюрбилось листя, тремтить, - не вмирає,
Тримається міцно серцевиною гілля.
В знекровленім тілі силу волі має,
В боротьбі його потреба до жаги життя.
Щемить душу сага в туманних просторах,
Упадок щетинить тлустий стрижень вівтарів.
Гірко спочивати на тернистих лаврах,
Скрипить перо безперервно в руках митарів.
19.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2014
Назови же меня, милый, ты нежно дурёхой,
С теплотой мне в глаза посмотри.
И к себе привлеки чисто зарёванной,
Зацелуй сразу в обе щеки.
Приложи указательный палец к губам,
Ведь душа вся в глазах, на виду.
Вопреки иль назло обстоятельствам
Я в объятьях имею нужду.
Чтобы ласки твои текли вереницей,
Любви сладкой сказать: "Я - раба".
В теле страсть полыхает яркой зарницей,
Как же долго тебя я ждала.
18.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2014
Там, за межею, за тією,
що переступає поріг
внутрішньої чутливості,
в середині сутності
б’ється гаряче серце:
Тук-тук, - гомоном в зиму,
в оту невидиму заметіль,
що кружляє навколо
та викликає потяг до тепла.
А ти розсипаєш іронічний сміх,
сиплеш ним перед іншими,
мов карамельками духмяними
і він осідло зазирає в душу
та лупцює спину зіщулену
бравадними словами.
Ціпенію, роками придавлена,
життям не раз насаджена на палю
та волею провидіння
знята з розп’яття гріховного,
з материнської утроби успадкованого,
щоб нову ношу хрестову
покласти на плечі тремтячі,
приспані жіночі сподівання,
котрі їжак сколюють свідомість,
розпалюючи собою тіло,
бо ж кожна жінка, зрештою,
прагне одного - бути
єдиною і неповторною,
пізнавши звичайного,
чисто жіночого щастя.
13.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2014
Эх, налейте друзья мне вина,
Я разбавлю тоску да сердечную.
Слезинка тревожит глаза,
Взгляд устремлённый во внутрь на жизнь быстротечную.
Чуток и завьюжит январь,
Новый год постучится в закрыто окошко.
А в душе всё воюет бунтарь,
Ну погодите, года, хоть немножко.
Что тянете к зябкой земле
Да бремя времени ловит за плечи.
Гляжу - месяц навеселе,
Зажигает он звёзды на небе - беспечен.
04.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2014
Намалюй мені, милий, куточок рідного краю,
Чомусь, душа розтривожена, так плачеться навзрид.
Чи тому: його - люблю безмежно, тебе - кохаю,
Обоє в серці полишили ви незабутній слід.
Із-під руки твоєї нехай квітують "братики"
І туляться волошки сині до житнього стебла.
Тендітне листячко тріпоче вітер, колошматить,
Надбіглу хмарку, де є сонечка одвічна стезя.
Хай теплий промінь світла пробивається крізь віття,
З душі твоєї стрімко переливається в мою.
А ще доріженьку, що тягнеться в нове сторіччя,
По ній до тебе, із завмиранням серця, я прийду.
02.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2014
Проснулась я з по заранку,
викупана у зорянім світанку.
Де ж бо ти, мій милий?
Біла стежина в даль лягла
і я по ній, з помислами чистими,
до тебе в гості йшла.
Снувалась мрія казкова
і душа до тебе прихилилася,
втому скинула, я.
І тепло накрило плечі,
забилась ласка в грудях та по венах
вогнем розтеклася.
Провідником чиста любов,
за руку мене взявши, у прийдешній,
день новий повела.
01.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2014
Розчахує вечір твоє тепло
І наливає млість у спрагле тіло.
Кохання бажати тебе прирекло,
Щоб від любові в грудях тремтіло.
Струнним оркестром гама почуттів,
Моя душа твою в собі сприймає.
Гарячий подих серце обхопив,
Душа в душі і навкруг ніч зникає.
Занурююсь в твоє єство уся,
Боюся розплескати миті щастя.
Тіла єднає гравітація,
Торкаєш ласкою моє зап’ястя.
27.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2014
Човгається під ногами,
перемішаний з посипною сіллю
та тротуарним сірим брудом,
перший пухнастий сніжок.
М’який світанок огортає мене,
розсуваю собою зблідлу темінь,
а білі сніжинки тихо лягають на плечі,
зволожують чоло.
Цокочуть мої чобітки підборами
так зовсім близько від тебе,
юркаю в чорноту переходу
і повертаю, ген, у інший бік,
а думка, обхоплює серце,
рве його з грудей та несе до тебе,
лягає на твій підвіконник з пучком світла,
проситься в прийми,
незбагненнісню обвішана,
мов сірома торбами з заплатами.
В нове б йому вдягтися та зась самому,
от і нудить світом,
толочить біле з чорним,
товчеться в ньому, пробуксовуючи,
а життя здіймає галас,
кричить пробі, а потім леститься,
переповнюється пестощами,
в них рятунку шукаючи
і захмеліле притихає,
медяника скуштувавши, тобою поданого.
25.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2014
Закриваю огорнуті денною втомою очі
і заглиблююсь в тишу, в ній шукаю тебе.
Твій невидимий слід закодований у Всесвіті
посланцем інформаційного поля Землі.
Я занурююсь в нього, в твоє ДНК розщеплене,
що маленькими мікрочастинками блукає,
припадаючи прозорим космічним пилом
та шукає прихистку внутрішній розхристаності,
де одна думка наздоганяє іншу, змінюючи її полярність,
викрешує вогняні іскри, перекреслює очевидне
І біжить назустріч громовиці та спиняє себе,
тягар пройдених доріг лягає на груди, спирає дихання.
Я тягнусь до тебе, до твоєї душі, несу їй свою любов.
Припадаю теплом до серця твого, бажаючи одного,
стати хоч на мить промінцем світла, яким ти є для мене:
провідником у світ емоційної чуттєвості,
що дарує блаженне натхнення,
наповнює багатогранною гармонійністю,
черпає її з твоєї непересічності
І дарма таїти образи непорозуміння,
вони злітають із єства, мов шкарлупа зі зрілого горіха.
Обійми його, обійми мене, прихили до себе,
впийся вустами в вуста. Я - твоя!Твоя!
21.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2014
Поламав нанівець легкі вітер крила,
Що ж, живуть же безкрилі - попробую жить.
Даруй, що колись те сказати посміла,
Що без тебе так серденько ниє й болить.
Що ж, заплачу, так надіюсь, то востаннє,
Кого я обдурюю - тебе чи себе?
Піти б по зело до ворожки, на крайнє,
Хай зварить, щоб забути назавше усе.
Причинною стати край битого шляху,
Козирком долоньку до сонечка, де даль.
Щоб не знати ніколи стрімкого краху,
Щоб не мучив душу, обпікаючи, жаль.
20.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2014
Пригорни мене, милий, не остерігайся,
Без злого умислу живу, без жовчі в крові.
З тобою бути, що в раю, не усміхайся,
Я фіранки свіженькі почеплю шовкові.
Щоб не тривожив нас ніхто, як би то на сміх,
Як розговіюсь любощами в руках твоїх.
І навіть пугач, що ширить в небі невсидюх,
Я попрошу його, щоби не кричав, притих.
Хай тільки зорі у небі водять хоровод,
Запросимо потому на гостину щиру.
Не потребую ні від кого винагород,
Від тебе всі прийму, сховаю геть гординю.
19.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2014
Переплелися два світи, злились в єдине ціле,
В однім із них ти мій, у іншім - далекий та чужий.
По черзі сіють тривогу в серце моє вразливе:
Любов, турбота, тепло, а ще печаль тримає стрій.
Не раз душі казала, що ти не смій, на вік знімій,
Змирись, що доля так пожартувала над тобою.
Новому дню і сонечку, осені, небу радій,
Кохання ж відзивається однаково луною.
Шмагають розум потоки протиріччя почуттів,
А я горнулася б до тебе тілом, щоб до тіла.
Хапаюсь, мов за соломинку, за крихти відчуттів,
Завмираю - на мить себе твоєю уявила.
19.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2014
Зеленіє поле під шелест діброви,
А у житні сходи падають листки.
На столітнім дубі воронячі схови
І білочки тягнуть у дупло гриби.
Милується осінь тихими садами,
Схимницею стала калина в журі.
Обмежився вітер обіймами-снами,
Не лишив по собі хоч слова скупі.
Припадає в балці до гілок тополі,
Обпіка цілунком - серденько терпи.
За обрій скотилось сонечко поволі,
Кутаються денні у вечір сліди.
18.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2014
Я знову літала вві сні так легко, вільно,
Пливла вчарована вечірньою землею.
Вбирала звабу зір, в вогні - хмільна гріховно,
Бо анексована, захоплена тобою.
І любувався ти та місяць срамотою,
У чому породила мене мати була.
Припадала ніжністю до тебе, цнотою,
Пила із тіла твій біль, зволожені вуста.
Моє ж дихання - ти, я - ним живу, цим - жива,
Не сердься за повтори - живлять тіло слова.
Й ніжний шепіт - ім’я твоє - серце зігріва,
Не зникай, хай не холодить душу пустота.
17.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2014
Зі світла в нічку
переходить квапний день.
Лягають мертві пасма
тіней на узбіччя.
Стоять хмурні дерева,
в мохові рудім пень.
У осені оголеній
краса велична.
Мигтять вогні,
білі стрічки - автобан,
У безперебійному русі
потік машин - життя.
Вкриває стилу землю
листяний жупан,
щоб збуджена весною,
розцвіла оновлена.
11.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2014
Руки твої гарячі обхоплюють талію,
Милий мій, коханий мій, єдиний, ти - мій король.
Розпалюй же у серці любовну баталію
І тіло, і душу візьми на усе під конвой.
Я голову смиренно схилю тобі на плечі,
Прокинеться ув обіймах сплячий давно вулкан.
І малюватиме пристрасть проникливі злети,
Вихором затягуючи нас в море сповідань.
Здригнуся, занурившись в протяжний, дикий стогін,
Пожадливо віддавши до краплі себе тобі.
Щаслива буду - до сутності згубивши логін,
Один для одного ми по житті поводирі.
06.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2014
У мовчанні німім ми сплітаємо руки,
Долоня в долоні - б’ється струмінь тепла.
Душі спраглі так прагнуть до вічної злуки,
Брязкають долі осколки битого скла.
Й не питай, чому сум застеляє повіки,
Коли місяць у хмарах по небі пливе.
Не спіши, не шукай від сердечності ліки,
Бо зів’яне воно, як лишити одне.
То ж неволь, свою ніжність уклавши у пучки,
В конвульсіях млості тіло має нужду.
Вимітай по засіках останні заначки,
Солод весь я тобі на вуста покладу.
05.11.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2014
Думи мої, думи,
Лихо мені з вами.
Нащо стали на папері
Сумними рядками.
Т. Г. Шевченко
Думки мої, думки, вражі ви діти.
Товчетесь, чубитесь в голові,
зчиняєте поміж себе лемент,
мов ті гуси на леваді.
А згодом розбігаєтесь кудись,
чіпляєтесь за вершечок тополі,
що височіє навпроти вікна
і разом з нею тягнетесь вгору.
Ховаєтесь у листячку зріділому,
осінню відзначеному,
вітром підбитому,
дощем умиваному,
літом бабиним увінчаним
і притьмом вертаєте назад,
щоб не питаючись,
ох, ці вже сльози жіночі,
зволожити ними очі,
душу розтривожити.
І немає їй жаданого, тихого спокою,
хоч як не намагається його віднайти.
Стає навколішки душа перед долею,
а та, осоружна, підіймає на кпини.
Обійме, пригорне, надію вселяючи,
а потім відцурається, відштовхне нараз
і покотиться душа непотребом до межі,
перечепиться через край прірви
і висить над нею сиротою зубожілою,
а я все молюсь.
Уже не протестую, не запитую у Господа
за що випробовує, за власним велінням,
зіславши чисту любов з Небес,
де він - мій, а я - його
і на наших головах Божий перс
та між нами розбіжностей стіна і серце,
мов у темницю безпросвітну заточене
і горить у вогні, і страждає,
а я б цілувала б його - коханого,
цілувала б і плакала, плакала б від щастя.
жовтень 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2014
Так, здавалось, би просто - просто кохати,
пробачати кохаючи - чисто людське то призначення
та мовчання у слухавку - короткі гудки.
Чи те, що між нами не має вже значення?
Заглядаю у осінь. Розгортаю руками листовицю.
Хай за вітром летить, а, натомість, настане та мить,
коли зрілість, зумовлена часом,
винагородить терпіння, віру й надію.
І не кажи, що не смію торкнутися твого плеча,
і не треба тобі каяття - я зумію тебе зрозуміти.
Просто візьми - пригорни до грудей, просто - цілуй.
А слова - то лиш букви рядком на папері,
а моєї душі навстіж відкриті двері.
Он, дивись, сонячний зайчик підстрибує на підвіконні.
Правда, рудо-жовто-червоний горить краєвид,
що аж серденько мліє й болить
та не стали ще прахом самі ми й воно
просить, благає, кричить, щоб убивча любов,
що, як прокляття, у прийдешньому - стала спасінням.
21.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2014
Ти - живиця життя,
моє світло в похмуру пору.
Не відпускай!
Я ж без тебе помру,
зникну, згасну зорею,
щезну в туманності Андромеди.
Я не знаю й сама, якому закону
підкоряються ті відчуття,
що мотуззям тримають
і розум, і тіло.
Скільки б час не тікав
та з безсонний ночей
я до тебе спішу
у безмовному леті,
щоб торкнутись тебе,
заворожено глянути в вічі.
Хай то буде й неправильно тричі,
я, до кінчиків нігтів, - твоя
і твій дух у мені,
в моїм серці навіки.
І кипить на припоні
в окропі душа -
до твоєї душі припадає
та впивається нею,
губкою вбираючи тепло твоє,
обіймає тебе, твою душу
і заковтує медовицю -
первинну спокусу.
15.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2014
Вже не чекаю від життя нічого,
Голубить падолист у серці самоту.
І шкутильгає в осінь клишоного
Щербата мрія - наліталась досхочу.
І будить вітер на дуді в утробі,
В судилищі єство моє горить в вогні.
Криком кричала би у безвість пробі,
Якби вона почула - пута бо стальні.
Уп’ялись в душу та стискають тіло,
Свідомість ріжуть на шматки, буцім ножем.
Знайти б розраду, щоб переболіло,
І не виїдало безжалісно - живцем.
10.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2014
За що я так безтямно, ніжно тебе кохаю?
Марно себе питала те і не один бо раз.
Отак би примостилась на ліжку, десь із скраю,
Дивилася би невідривно та, щоб без образ.
Стену плечима, а теплий погляд в твої очі,
У тій криничній глибині втопилась би навік.
І вкотре милують зір творіння рук пригожі
І байдуже, я витерплю і усмішку зловтіх.
Ти не зникай лиш, чуєш, з мого життя ніколи,
В осінню ніч буди мене зі сну, серце тривож.
Щоб в душах наших все квітли пізні матіоли,
Щоб тіла, як то уперше, дика проймала дрож.
04.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2014
Чахне горобина - голову схилила,
У сірому небі журавлів ключі.
Січе дощ неспинно обважнілі крила,
Вітер злий вганяє в пір’я пазурі.
Потерпає серце від тужного зойку,
Роздира на шмаття болісне "курли".
Я на них дивлюся, нагадую чайку,
Що шука рятунку, коло ж - вир з води.
Простягаю руки - занурюю в осінь,
Одягла намисто з ягідок журби.
А душа свавільна все любові просить,
Припада до серця, милий, прихисти.
03.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2014
Побажай мені успіху, друже,
В цьому потреба нагальна ще є.
Що є в когось - мені те байдуже
Та не бажається втратить своє.
Вибива дощ завзято морзянку,
В серці тривогу неясну снує.
Помолилась в дорогу я зранку,
Щиру надію молитва дає.
У Феміди потужні бо крила,
Як захоче, враз, зламає чужі.
Дружнє тепло - не мала то сила,
То є чудова підтримка душі.
02.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2014
Плече до плеча - йдемо стежкою в вічність,
А осінь каймує, знай, золотить скатертину.
Пусте вбачати в лабіринті логічність,
Де страх невідомості так штовхає у спину.
Шлях пригод вготований долею, певно,
У магнітних полярностях пошук щастя вести.
Вгамувати не сила потяг, де кревно,
До тремтіння в колінах бажання єдине - ти.
В немилість впадати, де в’язь пуповинна
Вкривається потом та ниє в тривожному сні.
І в обійми штовхає вервечка струмна,
У зові кохання рвучи всі замки навісні.
01.10.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2014
Не звикла поклони бити, щоб до крові
І не тримати зла, хоч і на зло, у рукаві.
Хіба в коханні стелю слова шовкові,
Так то святе, як: діти, внуки, батько, матері.
Ще любов до України я плекаю,
До краю свого рідного, стражденної землі.
Стискаю біль у серці та потерпаю,
Не ті, не ті у поле ниньки йдуть плугатарі.
Чи заздрість і захланність, чи чванькуватість
Заступають розум - дієві, в пусі, діячі.
Не навчена - не одна, під стіл ховатись,
Потрібні вже нові цвяхи в розхитані стільці.
Часи хазарів пиляться сивиною,
Османів батіг в залах для історії затих.
Не варто квапно лізти на купу гною,
З висот таких показувати свій бездарний хист.
30.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2014
Призахідне сонце червінцем виглядало з-за віття дерев, бісиками пускало уже притухлі блискітки, що ковзали по зруділому листі та губились у сутінках, котрі мостились по кутках і повільно підступали до неї. А вона стояла непорушно, ніби вклякла на одному місці і тільки думки снувались в голові, не хотіли відпускати її, і вона наштовхнулась на них, мов на вістря списа, який штрикав, шматував їй свідомість одним єдиним запитанням:
- Хто вона сама? Для чого живе на цій стражденній землі? Кажуть, кожна людина має виконати тут свою певну місію то яка ж її? Посадити дерево? Посадила. Її сосонки з берізками шумлять уже молодим ліском. Збудувати дім? Ну, власного з декількома гектарами землі не придбала та до будівництва помешкань для інших таки приложила і свої руки. Народити, виростити, виховати дітей? Слава Господу, виросли її діти не черствими в душах, на втіху їй, на радість.
І вона тішиться, дивлячись на дітей, спостерігаючи, як ті чим раз стають все дорослішими і материнське серце огортає тепло, правда, завжди трішки замішане на тривозі. Діти ж таки і вона просить Всевишнього дарувати їм щасливу долю.
А собі? Чи то не так просила, чи не ті слова казала, що так душа її постійно мається: то у вогні горить, то льодом, холодом раптом вкривається і обласкана з усибіч отими тінями, що й нині ото підступають до неї, кладуть свої сірі пасма їй на плечі, стискають обценьками груди, завмирає, вклякаючи, і тільки німий зойк у вічність:
- Господи! Дай мені сили! І маленька зірочка раптом виринає ген-ген, там, у вечірньому небі. Хмарки набігають на неї та вона виборсується з їхнього полону і світить чим раз ясніше і вона розуміє, що завжди буде чекати на цю зірочку, бо це і є її вимріяна зоря.
Обличчя освітлює усмішка і мрія знову виборсується з обіймів тіней, долає простір і опиняється у його обіймах. Покірно, з трепетом, кладе голову йому на груди і видихає оте зачаєне, виплекане:
- Мій коханий, жаданий, любове моя, - і вуста припадають до його вуст, а його руки повільно опускаються їй на стегна і її тіло здригається, подається назустріч його ніжному потискові, що сколихує собою, наповнює солодом, наливає теплом соски, що так прагнуть його цілунків. Танок кохання охоплює їх, обіймає пристрастю і з глибини їхньої сутності виривається одностайний крик єднання.
Вона просто жінка. Чи не в цьому її покликання? Бути підтримкою не лишень дітям, а й ділити свою любов навпіл, порівну віддаючи її як дітям, так і коханій людині, без якої її й самої вже немає і, щоб не трапилось у житті, - вистояти заради любові, заради кохання, дарованого їй провидінням.
29.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2014
Ой, піду до саду-саду та й до молодого,
А там яблучка червоні одне до одного.
Вітер гіллячко гойдає - трусить їх донизу,
Щоб не згаснув вогонь в мені - підкиньте бо хмизу.
Вже не дише сонце жаром понад небосхилом,
У підвалах стоять бочки для капусти з кмином.
Похилили голівоньки соняхи в городі,
Не прикажеш душі й серцю - поболіли й годі.
В’ється стежка, петляючи, на підгірок пнеться,
Їй же навстріч мала річка у долину рветься.
Верба віти розпустила - підмітає воду,
Загубила та й не знайду я до щастя коду.
Вже й діброва не весела, хоч убралась в шати,
В жовто-бурі, червоняві, що і не спізнати.
А під кронами лисички, сироїжки й білі,
Чом дощем розмиті, любий, сліди твої милі?
26.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2014
Копирсаюсь у залежі зі слів,
Зриваю з сутності цупкі окови.
Щоб голос мій із осені бринів,
Щоб не пропасти безвісти ніколи.
В гарячім стогоні горить земля,
Навік в ріллю всотались краплі крові.
Туди звертаю погляд я здаля,
Де "градів" осколки рвані у рові.
Один осколок серце геть навпіл,
Стікаю смутком тихим на папері.
В свідомості вулканний переділ,
Де біле - чорним стало мимоволі.
Збирає ніч в скарбничку нитки снів,
Ранок роса вбирає в збляклі зорі.
Печеним хлібом пахне з димарів,
Боже, не дай рукам звикать до зброї.
25.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2014
Я б летіла до тебе на крилах,
Якби знала - чекаєш напевно.
У розкриті обійми спішила б,
Не пропала би нічка даремно.
Залетіла б в віконце бджілкою,
Мед розлила б на душу зранену.
Був би ти мені ніжно-грілкою,
Пив би млість в моїм тілі замкнену.
Розпанахала б простір стрілкою,
Щоб припасти до серця твоєю.
Я б...Вмовкаю...Нема апогею...
Душа плаче - вкололась стернею.
24.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2014
Два в одному - не лиш кава,
Два в одному - то, мабуть, ще й я.
Гвіздок вбити - це ж забава,
Отаке воно - реал-життя.
Замінить проводку стару,
Підлатати дірку чи стіну.
Приготовить смачну страву,
При нагоді й полечку утну.
Доля часто не балує,
Б’є мене під дих і в тім’я б’є.
То любов’ю манить всує,
То регочеться - дурня те є.
То все вигадки поетів,
Їм бо треба ручку розписать.
Ллється солод із куплетів,
А в душі така вже благодать.
Відчуваю - я ж бо жінка,
Що ж ти, милий, час з піском тікає.
Осінь - золот-куртизанка,
Паморозь у коси заплітає.
23.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2014
Підкорив ти мене непідкорену,
Долі в степ упаду нерозораний.
Пестить вітер ривком геть заніжено,
Пустоцвітом цвіту всеньке літечко.
Кропить дощик, гей-гей, не питається,
Чом на світі оцім без розмаю я.
Хмарки в небі біжать білокрилі
І думки мої всі білі лілії.
Піднімусь та піду, там, де хвилечки,
Де мана - зір очей - що дві зірочки,
Що ясніють теплом в темінь ніченьки,
Запаливши в мені аж дві свічечки.
Одна в серці горить неприкаяно,
Інша душу хранить, що все мається.
Осінь знову пряде літо бабине,
Розпускає кужіль в зиму вкраплений.
І живу й не живу відсторонена,
Для твоєї душі заборона я.
16.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2014
Лежить собака та чинно ловить бліх,
Мені би у житті таку важку роботу.
Поруч бабулька, чи ж то її огріх?
Торгує всячиною з власного городу.
Гаркавить ворон на дубі вічне "кру",
Криком навіює у серці смертну тугу.
Хмарки з хмурніли, але нема дощу,
Сідає красне сонечко мені на руку.
Несу в долонях трепетно Божий дар:
-Візьміть собі по крихті недруги і друзі.
Любов Всевишній з народження нам дав,
Не розплескайте бо - стане у поміч в скруті.
08.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2014
В цілунку медовім зімкнулись вуста,
Віщуючи тим блаженства забаву.
Єднання двох тіл стогін млості зрива,
Венами гонить солодку отруту.
У такті ритмічності рухів твоїх,
Аж зашарілися груди в гойданні.
У купелі душі висот неземних,
В серці гармонія співу в коханні.
Отак примарилась річка тепла,
Пустотливо єство геть полонила.
Обірвана ранком кохання струна
На квітку осінню слід свій зронила.
02.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2014
Мій милий, хороший мій, коханий, -
Лягають на душу надії слова.
Край тополі місяченько рваний
В гості до себе ніченьку приклика.
Мені б побачити тебе вві сні,
Щоби душа хмеліла, вкотре, враз.
Рахує розум любові похідні,
Що в серці прижились не на показ.
Погляд очей ясних зринає з ночі,
Розсовує лещата самоти.
Навішали зірок на небі зодчі,
Мені б єдину - власну вберегти.
01.09.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2014
Я божеволіла б від того щастя,
Від доторків до тіла твоїх рук.
Пила би задоволення причастя,
Забула б начисто муки розлук.
Пірнала б в хвилі солоду єднання,
Горіла б ясним полум’ям свіча.
Туманить розум ласки сподівання,
Гарячим подихом дійма вуста.
Й злітає в трепеті душа у гору,
У хорі Янголів стиха співа.
Скинувши ризу тлінності, ту, кволу,
Живе, в гріховності своїй, свята.
28.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2014
Моя ти Музо, в огнянім убранні,
Тебе зректись не сила, цвіте мій.
Зринаєш знову у думках плеканні,
Стають слова рядками в рівний стрій.
Дяка тобі - очищення сльозою,
Що жмутком літер падає із вій.
Без тебе йшла би я життям слабкою,
Де квітнуть маки, був би там пирій.
Не дай в зневіри поприщі зачахти,
Роз’ятрюй серце, душу ти неволь!
Нові вірші нестимуть світла вахти,
Тепло кохання - позивний пароль.
25.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2014
Ой, була б я старичком, якби я не бабуся
І текла би із вуст моїх гірка медовуха.
Танцювала б до упаду, стріляла б очима
І настала би вам, дівчата, гірка тут година.
Так біжить швиденька думка, в хмелю собі зріє,
А серденько, як ведеться, від любові мліє.
А було ж то все спочатку, як проста забава
І тобі було байдуже Галя я чи Клава.
Та з’явилась поміж нами невидима нитка,
Зав’язала в кріпкий вузол двох душ темна нічка.
Я ж бабуся, а ти дідок - сядьмо на лавчині,
Що в ночі очі чарівні - відомо й дитині.
Нехай вчарує нас вона у добру цю пору,
Знайдемо один в одному теплу ми підпору.
Щоб не нудить вечорами в екраннім блюзнірстві,
Порадіємо на сон ще нашій спільній зірці.
25.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2014
Господи наш! Жити, дай, мені сили!
Боже! Пошли їх нам, грішним, усім!
Предки скоро постануть з могили,
Кулі цілять в хрести, наче між тим.
А в нерозоранім, в кіптяві, полі,
Дощ омиває нові ще хрести.
Розум мутніє від запаху крові,
Господи наш, убієнних прости!
Слізні потоки все ллються у горі,
Мітки жалоби зі смутком в очах.
Смерть причаїлась на полі двобою,
Воїни ж мужньо за волю стоять.
23.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2014
Ривком відчаю розірвана сорочка,
Пальцями, нігтями впиваюсь у груди.
Ось воно - серце!
Тріпочеться в долонях - живе.
Візьми його! Візьми мій біль!
На кристальному теплі кохання замішаний,
Духом бунтівним, блудливим підбитий.
Пригорни! Занурюсь в тебе, як в пісню,
Глибоко, в саму серцевину сутності твоєї,
Гармонійність духовності вбираючи - зцілюсь,
В блаженстві зміст існування свого відчувши.
Без нього мертвію!
Суха гілка на дереві зеленому, вітрами заштопана.
Пливу! В людській штовханині загублена,
Обперезана звідусіль її енергійністю,
Зникаю у ній, втрачаюсь - мене вже нема...
Одна тілесна оболонка...Як же холодно...
Сонце - це ти! Я тут - стою перед тобою!
Спали мою душу оголену! Віднайди мене!
Впусти в своє серце!
Розіллюсь у ньому річкою бурхливою, повноводною,
Хвилею ласки небесної обійму його,
Обійму твою душу, тебе самого!
22.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2014
Припадаю до спечених губ твоїх пташкою,
Журавкою сполоханою, сизокрилою.
Душею рубці життя цілую пропащою,
Тулю тишу до тиші, в’яжу павутиною.
Припадаю до ніг геть збитими колінами
Та діймаю пилюку дорожню зі змінами.
Боже, благослови, благодатними рунами,
Край шляху стою я зі старими руїнами.
До душі припадаю ланцами скандальності,
Єством із покуття з петель міцних зірваними.
Молю, щоб не було між нами тривіальності,
Щоб зігрівав ти серце ночами холодними.
19.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2014
В млі туманній зоріє багрово світанок,
Взяв останній акорд соловейко й притих.
Косу клепче косар на дожинки в останок,
Вимальовує в небі літак димний штрих.
Журно віти схилила оголені вишня,
Шарудить внизу листям опалим їжак.
Підкрадається стиха вже осінь-лисиця,
На траві поруділій лишає свій знак.
Над селом все кружляють в скорботі лелеки,
В час прощання данина - то шана землі.
Проводжають їх в вирій тинів переплети,
Кудкудахтають кури, скупавшись в золі.
Навпіл луг розділила зміючкою річка,
Хлюпаються хвильки помежи берегів.
На крутім обриві зростає там вербичка -
Гадки не має, що в обіймах ворогів.
18.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2014
Люби мене! Cолодкий стогін,
Рветься з грудей у горобину ніч.
Соски налиті ласки просять,
Бажаю лиш тебе - у цьому річ.
Люби мене! Постіль зім’ята,
Ворочаюсь без сну з боку на бік.
Слова твої - пахуча м’ята,
Низ живота пройма зрадлива хіть.
Люби мене! Гаряче тіло
В мані жаги: здригається, тремтить.
Що мулько в серці - від боліло,
Люби мене, люби! Душа кричить!
14.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2014
Так хотілось коханою бути,
Розчинитись в обіймах твоїх, у очах.
Ти ж букет простягнув із цикути
Та і той, з плином часу, тихенько зачах.
Серце вмиє сльозою спочинок,
Як із неба вечірня та зірка впаде.
Як уміла, вела поєдинок,
Присуд долі - одна - чорноти резюме.
Запеклася в душі сіль прощання,
Ворожбиткою спека дістала вуста.
Прийняла би любе покаяння
Та для тебе я стала чужа я - не та.
07.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2014
Поїзд, розсікаючи собою темінь ночі та полишаючи позад себе посвист вітру, стрімко рухався зі сходу на захід.
Ольга, вслухаючись у тихий, монотонний стук коліс, полегшено зітхнула. Весь кошмар життєвої невизначеності почав відпускати і думки, як то буває в дорозі, коли час ніби зупиняється, повільно занурювали її в закапелки пам’яті, у таку далеку тепер, щасливу та безтурботну юність, коли вона, закінчивши гірничий технікум, була направлена на практику в інше місто, вперше полишивши стіни рідної домівки.
Зграйка молодих дівчат-практиканток, весело перемовляючись між собою, дійшла до прохідної заводу і раптом Оля скрикнула, вхопилась обома руками за живіт, що полоснув її біллю і майже переламалась навпіл та біль не відпускав. Вахтерша викликала швидку допомогу. Та не забарилась. У лікарні, молодий хірург, оглядаючи пацієнтку, швидко поставив діагноз і сказав:
- Треба негайно оперувати, з апендицитом жарти короткі.
- Як оперувати? - злякано перепитала Ольга, - а мама, а тато? Вони ж нічого не знають. Без них не дозволю.
Лікар тільки усміхнувся та той дівчачий лемент:
- Мама з татом приїдуть до тебе трішки пізніше, а зараз нам пора в операційну.
Після зробленого сестричкою укола, страх минув, і Оля повільно поринала у сон та ще встигла почути розмову двох лікарів:
- Дивись, - сказав анастазіолог хірургові, показуючи очима на її налиті соком груди, що округлими горбиками випирали з-під простирадла, - мабуть ще незаймана.
А далі морок сну накрив її своїм крилом. Прокинулась уже у палаті. Все тіло нило, ноги відмовлялись іти самі і хірург, підхопивши Олю попід руки та незважаючи на говір сестричок, що тут же звернули на них обох увагу, повів ту коридором, а вона повисла на ньому грушею. Ноги, чомусь, не слухались та поступово все-таки почали набирати стійкості. Молодий організм швидко відновляв утрачені після операції сили. Незабаром її вже виписували з лікарні. Мама принесла армянський коньяк та баночку ікри, сказала передати лікареві.
Оля заглянула в кабінет хірурга, він виявився порожнім. Недовго думаючи, приховала гостинці між своїй речей, а коли мама поїхала додому, пригостила ними дівчат по кімнаті.
А на другий ранок, скрипнувши під час зупинки гальмами, біля дверей гуртожитку зупинилась швидка і незабаром, перед розширеними від подиву Оліними очима, у прорізі кімнатних дверей з’явився величезний букет троянд, а за тим і сам власник цієї чарівної розкоші. Ним був лікар-хірург.
Від приємної несподіванки Оля тільки й змогла, що проказати:
- А ми коньяк з дівчатами уже випили і ікру встигли з’їсти.
- Як так? Без мене? - прийшла і Петрова черга поставити не зовсім логічне запитання та він швидко опанував себе - хірург таки і далі між ними заточилась жвава, невимушена розмова.
По місячних відвідинах своєї колишньої пацієнтки, Петро, не зовсім говорячи їй правду, привів Олю до своїх батьків на оглядини. Ті сказали йому, що вони не пара. Аналогічної думки мали і Оліні батьки та, солодкі почуття, що хвилювали, уже вирували у тих в серцях і вимагали продовження відносин між ними.
У день весілля приїхав її колишній хлопець. Він був у розпачі, викрикав в адрес Олі образливі слова, намагаючись завадити їхньому шлюбові та між трьома мусить один бути лишнім, ним він і став.
Через півтора року у щасливого подружжя народилась донечка, але Ольга, клопочучись дитиною, стала, звичайно, менше уваги приділяти чоловікові і той, якоїсь миті, віддалився від неї та вона ще не відчувала біди, що нависла над нею, раділа кожному новому дневі. Подвоєна любов до донечки та чоловіка переповнювала її душу теплом.
Якось на обід чоловік приїхав зі своєю напарницею-медсестрою. Ользі це не здалось дивним - працюють же разом. Згодом такі візити почастішали, жінки, наче б то, заприятелювали.
У країні відбувалася перебудова з усіма її наслідками, зі зникненням з полиць магазинів необхідних у щоденному побуті речей.
З чергової відпустки Марія привезла Ользі нову джинсову спідничку, яка була саме на неї і Ольга не відмовилась від подарунка, носила спідничку із задоволенням для себе та в той же час з нею стали відбуватись дивні речі. Ласки чоловіка, якого вона кохала усім серцем, більше не хвилювали її, а, навпаки, ніби якась невидима сила відштовхувала її від нього, чинячи цим супротив фізичній близькості.
Невдовзі Ольга з Петром розлучилась, повернулась до батьків, де почула ультимативний вердикт:
- Розлучилась - займайся вихованням дитини і ніяких більше чоловіків, а ні - живи, як знаєш сама.
Ольга підкорилась долі і не тому, що не мала іншого вибору. Ні. Просто вона продовжувала кохати колишнього чоловіка, колишнього, бо той, через рік після розірвання їхнього шлюбу, одружився вдруге - на своїй медсестрі, тій самій, що подарувала джинсову спідницю.
Оля, мов навіжена, накинулась на навчання. Закінчила один інститут заочно, другий і нікого з чоловіків поряд, тільки її донечка, її та його спільна кровинка. І тільки стіни її кімнати, коли залишалась наодинці з собою чули, як з горла цієї сильної з вигляду жінки, інколи виривався відчайдушний придушений стогін. Розпач від безглуздої утрати коханого, якого продовжувала любити понад усе підносив її руки до голови і вона розчепіреними пальцями чіплялась за волосся, похитувалась з доку на бік, а з горла уже рвався на волю, вивільняючи увесь внутрішній біль, протяжний звірячий рик. По хвилі, схлипуючи, розмазуючи по обличчі долонями сльози, притихала. І так, спустошена душею, дивлячись невидющими очима поперед себе, сиділа деякий час мовчки. Невдовзі вставала, вмивалась холодною водою, і знову ставала тією завжди спокійною, урівноваженою жінкою, якою звикли бачити її близькі та знайомі люди.
Роки невблаганно полишали свої сліди, відзивались віковими болячками та серце, душа і тіло, як і раніше, належали йому одному, Петрові, такому рідному і водночас такому далекому.
Востаннє здригнувшись, поїзд зупинився на кінцевій станції свого призначення. За вікном, розсіюючи темряву, сонячне проміння впускало до вагону теплий ранок. Ольга, проганяючи від себе спогади, усміхнулась новому дню і ступила на приступку вагона, назустріч невідомості, а в голові промайнула думка:
- Якби мені знову запропонували прожити життя заново, я б не стала нічого у ньому змінювати і знову до кінця пройшла би той самий, сповнений і болі, і відчуття глибинного кохання та безмежної любові нелегкий життєвий шлях однолюбки.
31.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2014
Кукурікає півень в осонні,
Вітер смачних струсив мені груш.
Задивилась в колодязні очі бездонні,
Заковтнула наживку життя - гіркий куш.
Перестрибує з гілки на гілку,
Зве синичка до себе пташат.
Сльоза плямою мокрою в’їлась в сторінку,
Серце просить: "Коханий, не став, же ти мат."
Я, здригаючись судинами,
Тягнуся до твого в тривозі.
Обіймаюсь теплом, милуючись чарами,
І томлюсь, і молюсь в боязкім незнанні.
29.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2014
У нічному небі зляканий
крик сови
Зливається зі звуком
гнівного грому.
Мов гострим ножем по серцю -
лиш я - не ми,
Змиває дощ холодний
із вуст оскому.
Розбавлена солоність -
мрія на лиці,
Викочує із єства
терпку судому.
І жалом у душі
задавлені синці
Та, хай там як,
належу тобі одному.
19.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2014
Молодимось...Літа ж накинули вузду,
Коле у боці:"Ой, - стріляє в спині, - ай".
А серденько так б’ється, стежкою іду,
Милую тебе думкою, люблю і край.
Клен щось шепоче, схилившись до тополі,
Тріпоче листям та - у відповідь мовчить.
Перебачив клен вже у житті доволі -
Цінує радість ту, яку дарує мить.
І соловейко витьохкує своєї,
Бере найвищу ноту - співає душа.
Долі не бажаю собі нічиєї,
Правда, за шал же вчинків розум і карта.
16.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2014
Що кратер,що діє, вулкану
Зароджене тепло в мені.
Струмки вогню безперестану
Клекочуть в серці навісні.
До твого тягнуться гарячі,
Розкрий обійми та прийми.
Очі відкрию я незрячі,
Назавжди вийду із пітьми.
В твоїй любові зазорію,
Дістану в небі голубінь.
За вітром сум я геть розвію,
Занурюсь вся в твою глибінь.
12.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2014
У погляді недоспаних ночей -
Твій погляд з ясно-милими очима.
І хай простить мене архієрей -
Любов до одурманення єдина.
Слухаю тишу, де лишень: "Тік-так", -
У серці прощення, біжать хвилини.
Безмовність тисне груди, мов хробак,
Свердлить, точить думку - життєві кпини.
Ні, не здаюсь, ти поселивсь в мені
І біль твій, радість, тут, в душі, зі мною.
Пропащі, як і я, марудять дні,
Долі перст - увінчаний кропивою.
11.07.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2014
Не прирікай мене ти на самітність, -
Злітає із вуст само, де мрія в спілці.
Пізнати дай до глибини причетність,
Як душа твоя заграє на сопілці.
Згорає серце, кинуте в безцільність,
Неспинно дихає в потилицю зима.
Вкладає всяк свій зиск в тепла повинність,
Без твого, милий, я загублена, німа.
Не просто сексу прагне, а любові,
Щоб світло у грудях було постійний гість.
Щоб порухом єдиним, на пів-слові,
Розбуджене єство занурилось у млість.
19.06.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2014
Знайду я спокій у твоїх обіймах,
Притихну, мов дитина у сповитку.
І у твоєї ніжності у приймах,
Шепотітиму:"Люби мене усю."
Посиплють зорі перли променисті,
Скотяться тихесенько до наших ніг.
І день новий відкриє очі чисті,
І встане сонечко, а щастя - не збіг.
Засяють душі барвами веселки,
В одностайності пориву - стук сердець.
Вперто чіплятиметься час за стрілки,
Кликатиме кохання в двобій, на герць.
12.06.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2014
Погожий день вселяв тепла надію,
Повірила, прилаштувала крила.
Та в пору літню сама я скнію,
Хоч доленька любов й благословила.
Чи не знала, що без любові згину?
Знесилено впаду я на землицю.
Не простерла з квітів м’яку перину,
Щоби відчути насолод дещицю.
Гієнам віддана на розшматування,
Тепло торкається грудей - не моїх.
Як же болить в душі, сльозить вигнання,
Господи, із можливих усіх доріг
Вибрав єдину ти, що прямо вела,
Щоб колобродити шалом кохання,
Якою би не була його ціна.
А я? Без кохання - йтиму я одна.
10.06.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2014
Життя не раз учило мене стійко удар тримати,
Ні поглядом, ні словом не похопитись тим, що в душі.
Мовчки молитву крізь біль казати ту, що колись мати,
Схилившись над колискою, серцем шептала у ночі.
Просила Господа дати дитині долю щасливу,
Бились в раму віконну, співом чарували солов’ї.
Підспівувала стиха про кохання, про Україну,
Лились емоції з її грудей, із молоком, мені.
Дякую, мамо, за рук тепло, терпимість, ніжність, ласку,
Пробачте, що не завжди все так, як хотілось би й самій.
Мудрі настанови Ваші мають незмінну окраску,
Щоб не трапилось - шукати вихід в розуму кладовій.
01.06.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2014
Сприймай мене такою, як я є,
Заглиблену у себе, в тебе.
Господь любов не просто так дає,
Що душу живить надщесерце.
За ширмою світ нових відчуттів
Ллє світло у прорізах всує.
Туди Господь нам двері відхилив,
Хоч не все небо голубіє.
Буває, рясно задощить слізьми:
Для роздумів, для порівняння.
Серце моє до себе прихили,
Засяю враз, мов зірка рання.
31.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2014
Дощиком прибило сірий пил дорожній,
Свіжа прохолода торкає за вуста.
Себе питаю, чом розум неспроможний
Поставити табу, де квилить так душа?
Блукає тілом вірус кохання вперто
І кожен дюйм помічений його клеймом.
Пусткою серце гвалтує час нестерпно,
В житті жадані мрії стають пішаком.
Мовчу чи говору - немає різниці,
Однаково в думках з тобою поруч я.
Всі наші сварки, на повірку, дрібниці,
Важливо, що єднає, інше - метушня.
30.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2014
Витьохкує соловейко на білій березі,
Виливає свою душу у квітучу весну.
Заслухалась, усміхнулась - думки не тверезі,
Обійми мене, миленький, без любові мерзну.
Захмелілу, пригорни бо, до грудей міцніше,
Там, під пальцями, блискітка - розстібни скоріше.
А що буде вже по тому, що найцікавіше,
Те залишимо на спомин, те є найсвятіше.
Всяк чистилище шукає, слухає, де дзвони,
Вдарять з висока, з дзвіниці, щоб у них потонуть.
Щоб у серці відгукнулись попри перепони,
А воно гріховну ніжність на усе схоронить.
28.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2014
Я назавжди - твоя, ти ж знаєш, знаєш, це,
Хоч дух, буває, й слабшає від утоми.
Але минає ніч і день новий гряде,
Любові присмак не крапки ставить - коми.
І знов у серці розцвіта теплом розмай,
Ляга на плечі мрія двома руками.
В нестримній ніжності своїй мене скупай,
Щезне недомовленість, та, що між нами.
Любов всесильна у нев’янучій красі,
Голуб мене, ласкай же, аж до нестями.
Притихне вітер, сховавшись у спориші,
Ми розмовляти будем лиш почуттями.
23.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2014
Мій найцінніший скарб,
Моя онучка мила!
Хай доля до тебе буде
завжди співчутлива.
Зростай же в здоров’ї,
дружній сімейній родині.
Хай шле Господь благословення
тобі на все життя від нині.
Радій же сонечку й теплу,
Й краплинці дощику на щічці,
і тихій хвилечці у річці,
і квіточці на бережку у моріжку,
і медоносній бджілці, що бринить.
Щаслива будь щодень,
в його ти кожну, неповторну мить!
22.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2014
Ти подзвони мені, - шепочуть губи,
Як сум самотності лягає на чоло.
Доки живі ми ще, маємо спроби,
Влити в серця один для одного тепло.
Потік життя згасає в спраглих жилах,
Мов захід сонця блякне світлом за вікном.
В яких не опинялися б горнилах,
Нехай причастя не відгонить полином.
Хай жебенить любов’ю тихо в грудях
І ніжність випромінює стократ в очах.
І ласка хлюпає в повних легенях,
Тремтячим вогником відбившись на свічах.
20.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2014
Осінь 1939 року видалась теплою. Бабине літо снувало свою тоненьку сріблясту павутинку, а легенький вітерець, граючись, розносив її полями, чіпляв то за жовтогарячі голівки соняхів, то заплутував його на пожухлім картоплянім бадилинні в перемішку з рудуватим польовим хвощем та іще зеленою повитухою, що стелилась міжряддям.
Марія розігнула втомлену денною працею спину, розправила плечі, що нили, витерла рукою рясний піт із чола і глянула на сонце, що вже, хилячись на захід, червлено горіло над вершечком розлогого клена, під яким бігали, граючись опалим листям, четверо її дітей. Маріїні очі засвітились теплом, осяваючи своїм внутрішнім світлом її вилицювате, некрасиве обличчя. Вона дивилась на дітей і усміхалась, аж серце затьохкало при згадці про свого чоловіка, а їхнього батька. Кохання переливалось у ній, наливало тіло вогнем, наповнювало його пристрастю та бажанням і байдуже, що він її не любить, що на базар за собою бере не її, а котрусь із своїх сестер.
Замріялась на хвильку та, похопившись, швидко підняла кошик з рясною, круглобокою картоплею, понесла його до хати. Натерла там картоплі, присолила, затопила піч і пішла на вулицю, щоб принести ще дров. А чоловікові сестри тим часом, змовившись між собою, сипнули у миску до тертої картоплі ложку солі.
Прийшла, пікуном розгорнула жар, поставила на нього дві сковороди із жиром, щоб розігрівались, заходилась пекти деруни. Не пробувала сама, спішила, щоб вчасно нагодувати дітей, чоловіка, що ось-ось мав повернутись із дальнього поля додому.
Коли Микола переступив поріг кімнати, гірка рум’яних дерунів у мисці та сковорідка із салом та смаженою цибулею у ньому, чекали господаря на столі.
Апетит, назбираний оранкою, не забарився озватись голодом у шлунку і Микола, сівши за стіл, потягнувся рукою до деруна. У кутку кімнати його сестри, ледь стримували у собі сміх, пирскали у кулаки. Перший же, зроблений ним ковток, на вигляд такого смачного тертюха, застряг у горлі, обпікши його сіллю.
Микола, мов ужалений, підхопився із лави, на котрій сидів і накинувся на жінку. Від ударів важких стусанів Марія упала на долівку та чоловік не зважав на це. У ньому прокинувся приспаний дикий звір і він ще, і ще бив її ногами куди попало, виміщав на Марії свій затаєний розпач за понівечене ним же самим, як йому здавалось тоді, власне життя. Женився ж не на ній, мав бо іншу дівчину, а на Маріїній землі, що відійшла за тою у придане, а тепер що... Прийшли совєти, забрали майже усю землю, в яку він укладав усю свою душу, а нині він має зостатись ні з чим і продовжувати жити ось з цією...Його затуманений люттю розум шукав потрібного слова і не міг підібрати, і Микола продовжив бити закривавлене тіло жінки, яка уже тільки хрипіла.
Перелякані його сестри, з криками, насилу відтягнули брата від нещасної, обтерли мокрим рушником кров з лиця, положили Марію на запічок.
Так і не піднялась більше. Лежала тихо, ні на що не жалілась, мовчки спостерігала за дітками. Як ті підходили близько до неї, гладила їх по голівках і тільки в очах стояв невимовний жаль та сльози самі викочувались із їх кутиків і великими, пекучими краплями текли обличчям, змочували собою подушку немічної.
Марія лежала на покутті під образами, у руках палахкотіла свічка, а від її голови, по широкій лавці, вервечкою бігли воші.
19.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2014
Що у долі бажати собі я не знаю,
Хоч і терпких дарунків та доста дала.
Дивну душу твою у своїй відчуваю,
Ти прийми і мою, я - весняна вода.
Відізвусь у тобі свіжим подихом вітру,
Завмиратиме ніжність моя на вустах.
Залюбки намалюю у грудях палітру,
Де в небесній блакиті серця наші - птах.
Бо в безкінечності вічність - любові сестра,
Шлях до сонця веде в тепла невагомість.
Тільки пройшовши крізь блискавки лезо, тіла,
Стогін крові відчують вповні натомість.
18.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2014
Не питай, чом так часто
сумує душа?..
Зворохоблена
нудить в білому світі.
Прагне, мій милий,
твого бо тепла, скрушна.
Просто правді глянь
прямо, щиро у вічі.
Паралельні дороги,
мов дві колії,
що невидима вісь
єднає життєва.
В моїм серці ти поруч,
привиджуються дні,
Де в любові купаюсь...
Твоя... Щаслива...
18.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2014
В ній вовчиця-підранок завивала у ніч,
У таланті своїм безталання вбачала.
Укотре душу не ласкою - біллю обпік.
-Я кохаю тебе, - з відчаєм проказала.
Обіймав щиро вітер їй обличчя, плече,
Підгиналися ноги, як же далі жити?
Відчувала - в серці туга бентежна пече,
Знала бо - сил не стане його розлюбити.
І пустоту розчиняла наївна сльоза,
А в грудях надія кров’ю терпкою стікала.
В долі перст ти, - шмагала, - одна, ти - нічия,
В Господа щастя просила для нього, добра.
13.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2014
Неначе причинна, те знаю давно,
Сновидять думки, ген, аж під тином.
Блукають невтішні, де твоє вікно,
Підступом в горлі солод із хріном.
Автобус у тиші із посвистом шин,
Сьогодні, як учора, все мимо.
Лишає десь поруч тебе і твій дім,
Стисло кохання серце тужливо.
Теплить бажанням, де тіло до тіла,
Притислося, зашарівши лице.
Трепетом дивним в душі кокетливо,
Ніжність хилилась тобі на плече.
21.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2014
Сльозу накрила ночі пелена,
Темним крилом голубила, ятрила.
Билась душа в безвиході - одна,
Надломлена, без крику голосила.
Полохалась у відблисках дзеркал,
Її вода лиш нишком цілувала.
По краплі смуток очі випивав,
Питала в долі, за що та карала?
Стискалось серце, чи ж то не дарма?
Збирала дань міських вогнів заграва.
Чом же у грудях паростки тепла,
Сліпа любов від вітру закривала?
12.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2014
Снова прикасаюсь к тебе сердцем,
всем своим внутренним миром,
притяжением стремлений.
Как с ними жить? Бороться
или даже не пробовать?
Так, как желание, порождённое им,
настолько сильно, что расширяет
собственное сознание,
предавая ему высшую
эмоциональную чувствительность,
подхватывающую, как на гребень
большой волны
во время морского прилива,
порождая жжение в груди,
переходящее в нежное тепло,
будоража, переполняет всё тело.
И тело раскрывается ему навстречу,
как бутон весенних цветов,
соединяя две души, сжимая всё пространство
и возникает бесспорное желание
быть рядом с любимым человеком.
Ощутить его прикосновение ласковой руки,
болеть вместе с ним его мыслями,
радоваться вместе с ним
и поддерживать его в трудные минуты жизни.
Пожалуй, ничего нового,
старая прописная истина
о простом человеческом счастье,
основанном на уважении
и взаимном понимании,
составляющей единый знаменатель
бьющихся двух сердец и, сознавая это,
становится больно от смутного
предчувствия разлуки
и в душу заползает панический страх,
который становится комком в горле,
и я, падая на колени, склоняю голову,
а губы забвенно твердят:
- Господи, прости! Нет больше сил моих
казаться сильной!
Прости, все мои прогрешения!
Спаси и помилуй, сохрани любовь!
Я жить без него не могу! Не могу...
08.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2014
Урвала нічка залишки теплого дня,
Шатром зірковим заусміхалось небо.
Гризуть думки, неначе ненаситна тля,
Кожен формує власне внутрішнє псевдо.
Хтось бачить життєву суть в наживі, златі,
Іде, десь і по головах, аби вперед.
На згадку: дитинство, пряні сіножаті,
Стелили трави там мені строкатий плед.
І линув жайвір співом у високосся,
Тією піснею бринів простір увесь.
Житечко перепліталося колоссям,
Босоніж я відчувала землиці твердь.
Вбирала ту благодать цілісно в душу,
Щоби пройти шляхів ту незвідану даль.
Усталеності правил нічим не зрушу,
Якби стала розтоплена у грудях сталь.
04.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2014
Душа пташиною лине у ніч,
Стукає у шибку твого вікна.
Стислась, - люблю тебе, - кинула клич,
Радо пристала на те ж я й сама.
Мене без тебе немає давно,
Я квітка у пустелі без тебе.
Прісним здається життєве все тло,
В’ється туга, пряжу з нього пряде.
Душно, горю, - погаси той вогонь,
Що постійно ятрить моє тіло.
Пульсує жила - торкається скронь,
Витри сльози, щоб серце не мліло.
01.04.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2014
Я - твоя, я - невільниця, Боже,
Чом п’янить та задуха любові?
Так бажати то, певно, негоже,
Але вірність лежить в першослові.
Упиваюсь, теплію душею,
Струмінь світла у збудженім тілі.
Не шукаю собі ворожею,
Приласкай бо вуста занімілі.
Не путана та хочу розкуто,
В пута вбравшись, злетіти в безмежжя.
Всім єством я до тебе прикута,
Тим коханням, де цілісність стрижня.
18.03.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2014
Я тополя, що гнеться на вітрі,
Приколихана хижою ніччю.
По житті йшла не раз по зустрічній,
Щастя стало короткою миттю.
Наштрикнулась душею на палю,
Постріл у серце з холодності днів.
Я не в силах здолати ту скелю,
Що поміж нами ти стрімко так звів.
Поринає кохання в безсоння,
Знову чіпляє за вії сльозу.
Ти мені, ти - людина стороння, -
Мовчки слухаю. Його ж я люблю.
10.03.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2014
Що сказати іще тобі, милий,
Коротаю безглуздості дні.
Зависає мій окрик безсилий,
Потопає в тривожному сні.
Прокидаюсь, вслухаюсь у тишу,
Наполохану думку ловлю.
Серце кличе, пора йти на прощу,
Я люблю тебе, дуже люблю.
І лелію у грудях світанок,
Заворожено дух я твій п’ю.
Для моєї душі став він сховок,
Я метеликом в ньому горю.
15.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2014
Я "називаю її раєм, оту хатинку край села",
Мене в далеку, у дорогу, стежка від неї повела.
Хрестила мати вслід рукою, в очах непрохана сльоза
І тато кліпнув, враз злетіла із вій солена та роса.
Відтоді не один десяток років відкрив свій новий лік,
Усмішка ж тепла тата й мами стрічає знов біля воріт.
Пахне дитинством: пиріжками, у склянці із берези сік,
Спадає тихо так додолу рожевий яблуневий цвіт.
Лиш серце крається у щемі, все більше, у прощання час,
Батьки лишаються чекати, а далеч уже кличе нас.
Візьму в дорогу окрайчик хліба, супроводом Божий глас,
Й землиці грудочку - дух мого роду, його магічний пласт.
14.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2014
Знов до тебе душею хилюсь,
Дощову пелену розсуваю руками.
Я теплом у тобі озовусь,
Зникне відстані клин, що стоїть поміж нами.
І розіп’яте тіло моє
Скине тлінності звичну свою оболонку.
Й запанує у серці всує,
Сплеск бажань в неземнім ареалі серпанку.
І розіллється ніжність в крові,
Стане покликом зичним у венах гарячих.
Вдарять дзвони любові в імлі,
Ми утонемо разом в їх хвилях тремтячих.
13.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2014
Где-то там
на тропиночке узкой,
в чаще леса густой,
я искала тебя.
Надвигалась гроза,
полоснуло стрелой
и за лучиком солнца
скорбя,
разделённое небо на двое,
содрогалось
от лязга и грома.
Не бывает иного парома,
лишь один нас по жизни ведёт,
не взирая на тучки
да хляби
и куда тут,
на старые грабли,
всё едино наступим опять.
Так не стоит
на судьбы пенять.
Прикипела к тебе я душой,
крою стон
из груди тишиной
и в подушку зубами
скриплю:
- Ну люблю же, люблю!
По звериному
воздух вдохну,
где витает,
кружится твой запах
и, цепляя
вожделения струю,
растворюсь
в родных мне шагах.
10.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2014
Всі надії кружляють із вітром,
Де портал паралельних світів.
Став життєвим для мене ти змістом,
З порожнечі погоничем днів.
Прикипає мій погляд в віконце,
Там, видніється твій силует.
Шлю привіт у думках тобі конче,
На мізансцені - кордебалет.
Поринаю у вир з головою,
Не питаю, чому, вже давно.
Міцно доля зв’язала з тобою,
В Бога іншого, знать, не дано.
09.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2014
Здалось на мить,
ти обійняв мене за плечі
і ніжно так до себе пригорнув,
і час свій відлік зупинив.
Чи може він заснув,
щоб додивилась я чарівний сон,
що наче наяву, яким я дихаю,
яким живу? Вбираючи наснагу,
тобі на груди голову хилю.
Зігрій мене, шмагає вітер
всечасно доленьку мою,
у теплій усмішці злітає шепіт:
- Всім серцем я тебе люблю.
Люблю, коли заходить сонце
й ховає темна нічка
останній промінь в рукаві,
коли світанок рожевощокий
пробуджує усе живе о цій порі
й приходить день новий
і ти у ньому зі мною поруч.
Не підкоряючись ні одному
відомому, логічному закону,
ти у душі моїй, в мені.
Зникають привиди німі,
впокорено-підкорена,
із всесвіту глибин,
з Ґрааля вічність п’ю.
06.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2014
Пасмо променя лампи лоскоче обличчя,
Обіймає за плечі та біжить в темний кут.
І ввижаються там без підстав розбіжності,
Крапля крові із рани, наклади мені джгут.
Припадемо вустами нестримні й гарячі,
Щоби в диханні зілляти обидві душі.
Поодинці блукають в життя круговерті,
Всередині тісняться почуттів лемеші.
04.02.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2014
Схиляє думка голову донизу,
А тепла хвиля груди обійма.
Життя постійно підкидає хмизу
І скуті полум’ям горять літа.
Серце обпечене вогнем кохання,
У зав’язі із жил стогін душі.
Лоскоче тіло ніжністю визнання,
Вулканові бажань не скажеш ні.
Нутрує в сутності голос любові
Та піднімає бурю відчуттів.
Укотре я ловлю себе на слові, -
Твоє ім’я крізь заметілі спів.
30.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2014
Підгледіти гарне вітання
могла б я в інтернеті,
але подумала, що буде краще,
як напишу його сама,
хоч може й у клозеті,
але від серця, щиро, від душі!
До щастя, подружко,
сама ти підбери собі ключі.
Що? Вже знайшла?
Тож міцно їх тримай!
І ні за що із рук не випускай!
А пам’ятаєш, як колись,
від пляшечки шампанського,
всією дружною кімнатою,
на твої сімнадцять ми впились...
Ох, сміху ж бо тоді було, що аж...
Що-що? "Алло, гараж...?"
Ні-ні, мовчу-мовчу...
Що було далі іншим разом допишу...
А зараз, подружко, давай,
налий собі, усім гостям,
кому чого нутро бажає
і дружно випийте до дна,
я ж приєднаюся до вас в думках.
За тебе, Віра, ти ж бо в нас така одна:
красива, мудра жінка,
щедра господиня,
мила й чарівна!
29.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2014
На снігові білім,
що сипле так тихо,
багрянець залишив
свій слід
і сажа від диму.
Ідемо у зиму,
а серце у грудях
калатає дзвоном,
єдиним законом
є власна совість
і звіт.
Всі рівні ходою
під сонцем,
пістоль з охоронцем
не рада,
заслін не поставить
в отвіт.
Збираю всю ніжність,
тепло та розпуку,
у душу
тобі я вкладу.
Сліпий
чи ж прозріє,
навкруг зоряніє,
нової свідомості
пруг.
24.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2014
Купила платье новое,
Висит запрятано в шкафу.
Ну, где же вы, деньки фартовые?
Понять никак я не могу.
Обними же меня ты, мой милый,
Будто в первый иль последний раз.
Улыбкой заслони красивой
От всех житейских перформанс.
Пусть кружится метель да вьюга
И с неба звёзды ветер прячет в дымаре.
Сердцем понять бы, принять друг друга,
Для счастья слов не сыщешь в словаре.
22.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2014
Діти сиділи на печі, найтеплішому місці у хаті. Їх було троє: дівчинка та двоє старших її братиків. Зодягнуті хлопчики були в домоткані, власного покрою, лляні сорочечки та такі ж штани з пришитими до них лямками, що застібались на ґудзики навхрест. На дівчинці красувалась ситцева шапочка з рюшечками та зав’язочками, з дрібними, голубими квіточками по ній, кофточка з тієї ж тканини та широка, зібрана в поясі у складочки, лляна спідничка.
Нова, велика хата, поставлена на міцні дубові колоди, ще пахла смолою, її п’янкий запах розносився по сінях, розміщених майже по центрі хати. З сіней, праворуч, двері вели до комори, ліворуч - до просторої світлиці на три вікна, з якої можна було потрапити до хазяйської спальні, а прямо - до великої кухні з піччю у лівому її кутку.
Вздовж печі, біля столу, стояв дерев’яний запічок, що слугував, як за добротну лаву, так і за ліжко, коли на нього клали домотканий, лляний матрац, набитий м’яким, сушеним сіном. Такий же матрац, накритий рядном з тонкої лляної пряжі, лежав і на широкому дерев’яному ліжкові, котре стояло уздовж бічної від печі стіни.
За вікном, у правому кутку кімнати, на стіні висів образ Пресвятої Богородиці з маленьким Ісусом на руках, а над ліжком витанцьовувала гопака, вишита хрестиком, молода пара. На обох картинах красувались, вишиті гладдю, яскраві квіти на рушниках.
Діти прислухались, як весело потріскують, горять дрова у печі, як гуде за вікном січнева хурделиця, жалісливо плачеться вітер, гойдаючи довгим колодяжним журавлем. З інших дверей світлиці, що виходили на кухню, швидко вийшов молодий чоловік 32 років, середнього зросту. Дістав з причілка великого чавуна, з відра, котре стояло на табуретці біля печі, налив води і вправним рухом рогача відправив його у піч, приставив до вогню, а сам, на мить схилившись на ручку рогача, завмер, споглядаючи, як полум’я зализує покаті пічні боки. На його гарному обличчі, з хвацько закрученими, смоляними кучерями, з припухлими губами, блукала радісна і, разом з тим, тривожна усмішка. Він ніби прислухався чи то до того, що діється з ним самим, чи до того, що відбувається там, за зачиненими дверима великої кімнати.
-Тату, тату, - відізвалась трирічна дівчинка з печі, простягаючи до нього свої тендітні рученятка, - я хочу до мами.
Усміхаючись лише самими куточками великих карих очей, ніби пробудившись, Михайло перепитав:
- До мами? До мами, Шурочко, зараз не можна.
Малі діти не розуміли, що відбувається. Раптом до їхнього слуху долетів ледь чутний плач, який чим раз ставав голосніший. Плач доносився із-за дверей сусідньої кімнати, куди їм суворо заборонено було заходити.
З дверей цієї кімнати вийшла баба Параска, пов’язана білою хусточкою з квітчастим бережком. На ній широка ряба ситцева спідниця, зібрана у складки у поясі, на ногах, пошиті із чорного сукна валянки, поверх них резинові галоші. Рукава домотканої, вишитої дрібними квітами лляної сорочки, були закочені по самі лікті.
- Михайле, давай воду, - скомандувала вона.
На її, поораному зморшками, обличчі можна було прочитати спокійне задоволення. Вона успішно допомогла з’явитись на світ ще одній дитині. Тією дитиною була я. І мала я уже свою персональну няньку. Це був мій восьмирічний братик Іван, на якого змушена була залишати мене мама, коли йшла виконувати нагальну роботу, якої завжди не бракувало.
Коли мені виповнилось дві неділі, мене повезли до церкви хрестити.
Коні, підганяючи себе, швидко бігли рипучим снігом. Мій майбутній хрещений батько, закутавшись у теплий кожух, сидів на перших, здвоєних полу санках, моя майбутня хрещена зі мною на руках - на других. Раптом ланцюг, яким скріплювали полу-санки роз’єднався і перші поїхали далі, а другі завмерли на місці. То була перша пригода у моєму житті.
Жили ми на хуторі на шістнадцять дворів. Наша хата стояла край болота, яке кожної весни вкривалось зеленню із жовтогарячим лататтям по ньому, із цілою зграйкою галасливих, пернатих мешканців, що постійно зчиняли між собою сутички, а вечорами на авансцену виходив ніжний, голосистий жаб’ячий хор і від їхнього злагодженого співу аж дух перехоплювало, так би й слухав його - не наслухався.
Навколо хати красувався сад з вуликами у ньому. Я любила дивитись, як бджоли одна за одною, вервечкою, що не закінчувалась, одні вилітали з вулика, а інші повертались до нього, а навколо бринів їх монотонний, гулкий переспів, а ще любила, як і всі непосидючі дітлахи лазити по деревах. Мамі приходилось тільки скрушно хитати головою, ставлячи знову латку на нову дірку в моєму одязі, а я в той час згадувала, як то цікаво було спускатись донизу шуляка з берези, обхопивши її верхівку одними руками. А інколи і з вільхи пробувала, правда, вільха має крихку деревину і, часто вершечок ламався і ти, разом з ним, чіпляючись за гілля, що пом’якшувало падіння, летів униз, в обійми зеленої травички та папороті.
Хутірські дітлахи, збираючись разом, самостійно вивчали навколишню територію. Грали різні ігри. Однією з таких була "Війна". Відразу за хутором, у смузі соснової лісопосадки, в’юнились старі окопи Ковельсько-Сарненського укріпрайону і ми, розбившись на дві команди, де кордоном, звичайно ж, були окопи, розходились у різні бики. Перемагала та команда, хто більше чоловік перетягне на свій бік, а бо у кого першого знайдуть захований прапор. Лазили по пластунськи і тоді нашим матерям приходилось нагрівати багато води, змішувати її з деревною золою та покришеним господарським милом і заливати у ступу, вкинувши туди попередньо наш брудний одяг. Згодом він витягувався звідти і на грубій дошці відбивався дерев’яним прачем, потім полоскався у чистій воді та відправлявся сушитись.
Ми були дітьми природи, її невід’ємною часткою, так, як своїми босими ногами відчували дихання землі, бо ходили по ній босоніж з ранньої весни до самої холодної осені.
Взувались тільки, коли йшли в ліс за грибами, чи по ягоди і ліс приймав нас у свої володіння, де з захопленням ми ганялись за білками, які завжди виявлялись прудкішими за нас, насторожено споглядали за совами, коли випадково натрапляли на них, бо вони відлякували нас своїми величезними нерухомими, як нам здавалось, очима. Вслухались у шум вітру, що розкошував у кронах дерев, раз по раз струшуючи сухі галузки, які з тихим тріскотом падали додолу та у розмаїті співи лісових птахів, що раділи сонцю та погожому теплому літові.
Особливе місце в нашому дитячому житті посідали свята, коли до нас приходили гості. За один стіл з дорослими нас не садовили, їсти нам ставили окремо від них. Зате, добре попоївши, ми мали змогу насолоджуватись їхніми піснями, що йшли від душі, із самої її серцевини і заповнювали собою увесь простір, і тій пісні уже затісно ставало у кімнаті, і вона, через відкрите вікно, виривалась назовні і пливла, ширилась, злітала високо до неба і аж там замовкала, гублячись у його безмежжі.
А потім у моє життя прийшла школа, що знаходилась за три кілометри від хутора і відкрила мені інших світ, незвіданий донині. Це був світ друкованого слова і я з жадібністю накинулась на книжки.
У кінці першого класу зі мною сталась подія, що вперше примусила мене задуматись.
Наша вчителька, Галина Трохимівна, наклеїла на свою сумку паперову наклейку, а бачили усі ми, учні, її вперше. Коли вчителька вийшла, залишивши портфель на кріслі, діти збіглись туди. Я, певно, з тої великої цікавості, доторкнулась до портфеля рукою. Що тут почалось. Мене стали обзивати злодійкою, зі мною ніхто не хотів розмовляти. Добре, що то був кінець навчального року. За літо діти забули про це, а я дійшла висновку, що можуть тебе зробити винною, засудити та поставити на тобі клеймо просто так.
Ще декілька відчутних прецедентів сталось зі мною у восьмому класі.
Одного разу до нас у село приїхали артисти, вони ставили у клубі виставу "Вовчиця" і мені дуже хотілось її подивитись, хоч учням і заборонялось відвідувати клуб. І треба тому було бути, що на початку вистави, зайшовши у середину клубу, я якраз зустрілась обличчям прямо із директором школи, який і вказав мені на двері. А на другий день мене викликали на килимок, вимагаючи сказати, хто ще з учнів був там присутній. Так, як я була абсолютно чесною дитиною, сказала.
Покарання не було сильно відчутним, бо, певно, учителі і самі розуміли, що карати нема за що та на душі ще надовго лишився холодок від цього випадку. І коли, уже в десятому класі, на початку шкільної дискотеки, у гуртожитку вихователька заскочила дівчат за відкриванням пляшечки вина на шістьох, і мене, за якимось збігом обставин, знову повели до директора школи, при цьому, вихователька в одній руці тримала злощасну пляшку, а другою тягнула мене за собою, то у кабінеті директора я випалила:
-Із себе я своєї вини не знімаю, а хто ще був зі мною, казати не буду.
Директор, ледь стримуючи усмішку, мовив:
-А я й не чекаю цього від тебе, - і до виховательки, - ви б хоч пляшку заховали під полу. Кумедність цієї неоднозначної картини, видно, розвеселила його, а, можливо, згадались і свої роки, як був студентом.
Так я отримала ще один нагальний урок від життя.
Ще одна подія сколихнула мене із середини своєю безтактністю.
Ми, учні восьмих класів, знали, що інші класи готуються до участі у загальношкільній конкурсній програмі на краще виконання патріотичних пісень та нам наші класні керівники, чомусь, про те, щоб ми також готувались до нього не сказали, а в день концерту, нас усіх, у добровільно-примусовому порядку, запросили до залу, як глядачів. А, після закінчення концерту, на сцену вийшла Лілія Данилівна, замісник директора по виховній роботі з дітьми і наголосила, підкреслюючи, власне, нашу так звану безвідповідальну-бездіяльність:
- Дякую, усім учням перших та сьомих класів, які брали участь у проведенні такого гарного концерту.
Від такої промови ми дістали короткочасний больовий шок, з ним і розійшлись по домівках, а в середині у кожного із нас бунтувало почуття несправедливості.
Скоро потому відбулися комсомольські збори, де я, як секретар шкільної комсомольської організації, мала звітувати про зроблену мною роботу та висунути кандидата на свого наступника. І тут із моїх вуст, і вирвались слова, що засіли в моїй свідомості, після того концерту, і я сказала, що вчителі мають нас за "живих мерців".
На зборах була присутня тільки одна вчителька, Галина Дмитрівна. Вона не знайшлась, що відповісти на мої слова, а я трішки охолонувши подумала, що тепер мені таки не поздоровиться. Та я помилилась. Галина Дмитрівна нічого нікому не сказала, інакше хтось із учителів таки дорікнув би мені таким висловом.
Так я отримала ще один життєвий досвід, який свідчив, що розумні люди, незважаючи на певний внутрішній дискомфорт від почутого на свій рахунок, здатні і собі зробити з цього корисні для себе висновки.
Ось так закінчилось моє безхмарне дитинство, а назустріч йому ступила юність, а за нею і зрілість, і ще багато разів саме життя ставало мені, коли жорстким, а коли і поблажливим учителем.
20.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2014
Хай ти з іншою, що ж, не судилось,
Знову ніч накриває у серці печаль.
І сльоза із очей покотилась,
Не себе, ні, кохання загублене жаль.
Жаль, що душу, воскреслу з могили,
Обпалили даремно стрімкі почуття.
Тільки, де назбирати ще сили,
Щоб без тебе самій йти в подальше життя.
Лиш уява відчує цілунок
Теплих бажаних губ на тремтячім плечі.
Видно в долі є свій розрахунок:
Комусь радість любові, комусь міражі.
17.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2014
Чи ж то під силу є зрозуміти сенс буття,
Шкребу по дійсності. Умовності, їх ніде діти.
Безпечною повією, здається, кредо життя,
Замилене фіаско - правди ніде діти.
Гріховність плотська у тілі молиться вогню,
Роздмухує душа його в холодному кресалі.
Народ вже визрів вклонитися новому королю,
В серцях мелодія, як то було в Версалі.
Гарцює кінь спітнілий у людській метушні,
Ще не знайшлось ноги, щоб підійшли оті стремена.
Та мусять зникнути по святках маски із лиць усі
Й міцна рука візьме надію за стремена.
14.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2014
Перетнула ще раз невидимий рубіж,
Де череда років нерівною ходою.
Життя ж виставляє пошарпаний платіж,
Унеможлививши вже іншого покрою.
Перебігом думки, мов степом ковила,
Де чорне й біле змішані у пащі часу.
То плаче, то сміється серця ворожба,
Хвалебності пісок між пальцями на здачу.
До сонця усмішки я поверну лице,
Хай гріє завше мою душу безталанну.
Дужо груди стискає кохання кільце,
Прийму, як долі данину, - сутність безборонну.
11.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2014
На рассвете задорно пели непоседы петухи
И подымалось с бездны сна огненно-красное светило.
Без устали им подпевали на берёзке соловьи,
А меня же, прямо в сердце, перстом свыше осенило.
Стелился под ноги туман послушно белой фатой,
А ветер уносил его на легких крыльях в синеву.
Шла за любовью, доверчивой ведомая душой,
И не ведала, обманом горьким станет дежавю.
И застынет на ресницах слезинкой ее печальный след,
И болью в груди отзовётся радостный рождественский звон.
И заблестит обидой правды невозмутимой окрест,
Пусть хранит вас Господь да согревает мой кроткий стон.
08.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2014
Запрячу грусть-печаль
Я в дальний угол
И налегке душой
Шагну в объятия Вселенной.
Предначертанием, ведь,
Каждому свой престол
И даже если ты в чём-то
На что-то зол не скверной
Свое сознание направь
В любви питательный поток.
Воспоминания былых времён,
Где слышен стон оставь
Как назидание,
Как жизненный урок,
Мыслителю-то всё не в прок,
Пусть даже этим он смущён.
Но в авангарде есть всегда,
Как круг спасения мечта.
И крошечный посыл тепла
Способен изменить,
Одухотворение влить
В жадное сердце, не чета,
Ему змеиный яд.
Отнюдь, не стану я
Себя без устали пенять.
Тобой одним, милый, жила -
Тобой и дальше буду жить.
29.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2013
Застоявся на припоні коник вороний,
Пару ніздрями пускає, де ж той водопій?
Копитами б’є землицю, скоро рік Новий,
Поспішає він до нього стати на постій.
Вже гуляє вітерець з морозцем на пару,
Багровіє в вишині промінь сонце-дару.
Заглядає Старий рік у свою нірвану,
Щоб лишити там на все наболілу рану.
Хай бистриця та вода поглинуть тривоги,
Розговіємось теплом, де стомлені ноги.
Щоби сходжені стежки, що вділили Боги,
Окропились мудрістю, дайте нові тоги!
28.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2013
Немов цілющого бальзаму
Нап’юся барв душі твоєї.
Вбираю губкою всю гаму
Теплих відтінків в апогеї.
Що проганяє з серця студень,
Де зачаїлася турбота.
Та спокій твій я не порушу,
Якщо закрита моя квота.
Лиш мовчки стану на сторожі
Твого сну я в нічну годину.
Молитись буду, доки в змозі,
Ми всі підвладні часу плину.
18.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2013