Гай-Нижник Павло

Сторінки (3/230):  « 1 2 3 »

Експресія (Оргазм Небес)

                           [b]ЕКСПРЕСІЯ[/b]
                 [i][b](ОРГАЗМ  НЕБЕС)[/b][/i]

Великий  вибух  –  то  оргазм  Любові,
Божественного  прагнення  життя
У  задзеркальній  духовій  вимові  
З  Омеги  в  Альфу  Сло́ва  майбуття  
Космічної  спіралі  –  в  часи  но́ві.
Екстаз  народження  небесного  буття
Із  порожнечі  форми  в  світоснові,
Зі  смерті  в  дерть,  у  коло  зачаття́
Матерії  живої,  в  ква́нти  просторові
Пологів  Всесвіту.  Він  –  таємне́  дитя
Розлучення  Галактик  й  сили  волі
Коду  Енергії.  Зіро́к  серцебиття
І  апогей  Нуля  у  Ма́ксимі.  В  цім  лоні
Є  прірва  Усьогó  і  чрево  сповиття
Реліктів  Ха́осу  і  Ладу,  пульс  сваволі
Запліднення  Шляху́,  земного  сум’яття!

                                                                   [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                             [i]14  січня  2018  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771275
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2018


Сенс

                       [b]СЕНС[/b]

У  вічних  пошуках  краси,
До  світла  щирої  любові,
Йдучи́  крізь  себе  і  часи
У  життєрадісній  діброві,
Ти  чуєш  тихі  голоси
І  гуркіт  зкам’янілий  крові?

То  з  пекла  брязкають  списи
І  стогнуть  батоги  шовкові
У  темних  сховах.  Чорні  пси
Роздерти  рвуться  веселко́ві
Чекання  мрій.  З  краплин  роси
Чи  спрагнуть  вени  джерело́ві,

Щоб  не  зотліти  й  до  весни
Пробігти  осінь?  Не  в  півслові
Себе  вшкребти  в  літопис  й  сни,
В  життєві  зорі  світанко́ві.
Взнай  сенс  таємний  й  затисни
В  дум  зойки  серця  колискові.

                                             [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                     [i]12  січня  2018  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770945
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2018


Велика година

                   [b]ВЕЛИКА  ГОДИНА[/b]

Велика  година  –  нескорених  мить!
На  Поступу  крилах  зліта́  нова  Днина,
У  гарті  розвою  німіє  блакить
І  спалахом  голосу  рве  вись  Дитина,
Аби  неофітів  збудити  й  зродить
Міць  Духу  у  зрив.  Упа́де  зернина,
Що  з  темені  сяйво  із  Знань  заіскрить
Промінням  світанку  часів  і  Людина
Зоре́ю  природу  Буття  осінить.
Із  Думки  і  Чину  воскресне  Нови́на
Й  епоха  Героїв  й  Творців  засурмить:
Зача́лася  в  світі  новітня  Родина!

                                                       [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                               [i]23  грудня  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767635
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2017


Океан (Життя)

                 [b]ОКЕАН  (ЖИТТЯ)[/b]

Цей  океан  –  шириною  в  життя
І  прірва  його  –  глибінь  долі,
На  хвилях  незвіданих  човен  буття
Пливе  крізь  роки  і  літа  мимоволі
У  штиль  і  у  шторм.  Вітри́  вороття
Не  дихають  тут.  У  полоні  сваволі
Людину  несе  течія  в  відкриття
Незнаних  вершин  у  новім  видноколі
Безкраїх  просторів.  Там  часобиття
Пульсує  крізь  Тебе  і  вже  сивочолі
Видніються  десь  береги  спокуття
І  мандрів  вінець  на  одрі  в  ореолі.

                                                     [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                               [i]9  грудня  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764902
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2017


Тобі - первісній

                       [b]ТОБІ  -  ПЕРВІСНІЙ[/b]

Ти  пахнеш  квітами  і  вранішнім  теплом
З  яких  рясніє  первозданність  міту
І  в  заколиссі  цім,  мов  неземним  плодом,
Смакуєш  медом  ти  мені  й  нектаром  цвіту
З  садів  раєвих  всіх.  Розніженим  крилом
Вкриває  нас  любовограй  й  в  сюїту
Чарівних  нот  занурює  усладовим  вином
Як  в  доісторію  Буття,  в  світанки  Алфавіту.
Де  Альфа  та  Омега  пе́рвісним  різдвом
Запліднюють  природи  суть,  сповиту
Із  нас  та  цнотою  й  неначе  першим  сном
Вкида  у  пристрасть  див  несамовиту.
І  ти,  з  роси  постала,  м’ятним  ясмино́м
Кохальні  пишеш  перли  заповіту.  Світу.

                                                             [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                 [i]17  листопада  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760779
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017


Любов

                             [b]  ЛЮБОВ[/b]

У  щирої  Любові  –  серце  Бога,
Нектарний  смак  і  пульс  із  феєрій
У  зореквітті  почуттів.  Без  некролога
І  без  свідоцтва  смерті.  В  ній  –  напій
І  спрага  творення,  із  полум’я  волога,
Журби  глибінь  і  неозорість  мрій
У  просторі  безмежності  –  облога
Цілунків  милості,  звитяги  та  надій.

Любов  –  є  рай,  книга  волінь  розлога,
Спокута  доль,  жнива  життя  й  сувій,
Що  пише  шлях  незримого  порога
Між  Небом  і  Землею  в  світовій
Грі  Розуму  у  вічнім:  де  дорога
До  миру  душ  і  благочинних  дій?
Буття  –  рух  вій,  Любов  –  є  перемога
Над  тлінністю  його!  Бог  –  в  Ній!

                                                         [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                             [i]  22  жовтня  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756602
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2017


Ти за мене в тайні помовчи…

                             [b]*      *      *[/b]

Ти  за  мене  в  та́йні  помовчи,
Тихо  так,  в  собі́,  аби  богам  не  вчу́ди...
І  ще…  Давай  –  без  свідків.  Спиначі́
На  нас  очікують  вніч-вдень,  а  їхні  блу́ди
Любов  на  ґвалт  кида́.  Точи  в  душі  мечі!
Кров,  позаяк,  воскрешує!  Усюди
Є  ми  з  тобою!  Дві  сльози́  в  ночі́...
Кривавою  росою  впа́дем  в  груди
Немов  у  небо  нації,  як  першоорачі
Запалимо  в  ній  серце!  Нові  люди
Народяться  із  всесвіту  борні!  У  млі
Згорі́мо  ми,  та  іскра  гарту  всюди
Ватру  здійме́  світанку!  Ти  ж  мені
По  спа́лаху  тепло́  дай!  В  зимні  руди…

                                                   [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                           [i]11  жовтня  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754763
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2017


Натхнення

                   [b]НАТХНЕННЯ[/b]

Я  натхненний  тобою  творити
Вир  вогню  у  воді  та  здійняти
Серця  ґарт  до  небес  і  зоріти
Серед  темені  тла.  Спеленати
В  оберемок  зорінь  земні  віти
І  нектаром  життя  малювати,
У  веселку  його  оповити
Наче  в  рай,  в  візерункові  шати.

Я  тобою  натхненний  чари́ти  –  
Місяць  й  Сонце  у  єдність  вінчати
Шлюбом  вічності.  І  устелити
Всі  блаженства  до  ніг  дитинчати
І  його  людству  в  юнь  присвятити.
Щоби  щастя  заграло.  Щоб  мати
З  батьком  долю  могли  запліднити
Й  з  Роду  в  Рід  майбуття  себе  дати.

Я  натхненний  тобою  квітча́ти
Пустку  душ  й  всі  пустелі  зрясніти,
На  хмаринках  журбу  колихати
Й  дивом  усмішок  з  суму  зцілити...
І  розніжити  світ.  Цілувати!
У  чуття  тремт  буття  забарвити!
Я  тобою  натхненний  кохати
Й  навіть  в  пеклі  Любов  оселити!  

                                         [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                   [i]31  липня  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744235
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2017


Я полум'я в тобі-воді!

                   [b]Я  ПОЛУМ’Я  В  ТОБІ-ВОДІ![/b]

Я  полум’я  в  тобі-воді!  Пірнай  за  виднокрай!
Сягай  за  вінця  іскр,  вогонь  з  роси  ковтай,
Розбарв  в  своє́му  кольорі  й  замріяно  втопай
У  чуттєграї  двох,  в  глиби́ни  чар!  І  виринай
Багря́ними  світанками  жаги!  Ніц  не  питай:
Любові  цвіт  цілуй  –  смакуй  до  дна  свій  рай!
Стелися  небом  з  поміж  зорь  і  прірву  сколихай!
Ми  питимем  нектар  й  розпе́стимо  розмай
До  воскресіння  з  забуття,  замандрені  у  плай
Тихої  ніжності…  Вдихай  мене!  Кохай!

                                                                                 [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                         [i]16  червня  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738210
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2017


Колишні

                                           [b]      КОЛИШНІ[/b]

І  світ  навколишній  –  не  вже,  а  –  лиш  весна,
Влови́  на  спогад  –  мить  –  ми  такі  інші.
Все  наче  як  Любов…  Незбещенні  вуста
Без  дотику  богів…  Порожні.  Переспілі  вишні
Й  блукальці  вір.  Цілуємо  повітря.  Хто  ще  зна
Про  вхоплений  світанок  в  руки?  Вищі!
Ми  є  апостоли  безвиході  і  джерела́ми  дна,
А  може  й  позасвітні.  Ми  –  колишні
Лелеки  душ,  спотрошення  зерна...

                                                                     [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                             [i]7  квітня  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727594
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017


Сон (Мара)

               [b]  СОН  (МАРА)[/b]

За  промені  ніч  й  день  веду,
Незримо  темінь  розтуляю:
Малює  ма́ра  тінь  бліду,
Що  має  ключ  від  пекла  й  раю.
І  я…  Немилосердно  йду,  
У  смерть  плюю,  часи  минаю,
Чавлю́  буття,  плету  ходу
І  пил  з  очей  сліпих  збиваю.

Без  вороття.  Десь  упаду,
Землі́  з’їм,  трав  наобіймаю.
Каміння  на  свій  хрест  вкладу,
Встаю  і  знов  їх  розкидаю
У  порожнечу.  Розкраду
В  природи  квітів  для  розмаю,
Про  щастя,  може  й  про  біду,
У  їхніх  пелюсто́к  спитаю

І  не  повірю.  В  тім  саду
Я  вітра  в  груди  наковтаю
Аж  до  зомління  і  знайду
Сенс  незбагненного.  Втопаю
В  ріллі  життєвій  й  до  ладу
Себе  і  душу  причащаю,
Прозріння  схоплюю  звізду
І  геть  –  в  незвідане.  Вмираю…

                                             [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                   [i]13  березня  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723212
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2017


Незбагненність

                       [b]НЕЗБАГНЕННІСТЬ[/b]

Журба  ковтнула  радість  й  усміхнулась,
Та  ж  –  блискавицею  впірнула  у  сльозу,
Дощем  увись  здійнявшися,  грайнулась
І  порозки́дувала  іскрами  росу
В  душі́  небес,  що  в  зореблиск  сяйнулась
Й,  в  космічну  заплідни́вшися  грозу,
Зродилася  любов’ю!  Спалахнулась,
Намистом  заплелася  в  цвіт-косу
І  розкрапли́лася.  Так  милість  пригорнулась
До  серця  Всесвіту.  Весе́лкову  лозу
Розхлюпала  землею  й  доторкнулась
Таємних  жнив  життя,  в  розкві́тчану  красу.

                                                         [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                           [i]12  березня  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723204
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2017


Незазоряні зо́рі

                 [b]НЕЗАЗОРЯНІ  ЗО́РІ[/b]

У  страчених  незмріяних  щоми́тях
Злягли  ми  із  світанками  в  будь-день.
Там  зорі  згасли  у  життєвих  жи́тах
Й  понурилися  в  сіру  коловень
Шляху  самотнього  у  мареві,  у  ски́тах
Довічних  перегонів.  В  них  лишень
Сховались  сподівання.  У  тих  квітах  –
Утаємничення  незгаданих  пісень
На  доленосних  скрижалевих  плитах
І  тремт  пилку  нектару  в  зойку  жмень,
Що  так  і  не  зазорялись  в  орбітах,
Не  спалахнули  сяянням  знамень…

                                                                   [b]      [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                             [i]  4  березня  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721696
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2017


Приреченість

                   [b]ПРИРЕЧЕНІСТЬ  [/b]

Йдемо  із  океану  у  життя,
Й  розхлю́пуєм  як  краплі  з  калаба́ні
Себе  із  ними.  Так  іде  буття.
Так  ми  зрікаємся  і  ду́ші  розірва́ні
Летять  лахміттям  через  небуття
У  згарище  закінчення.  В  повстанні
Зойку  благанного  і  вже  без  вороття
Душу  зціло́вують  незба́гнення  останні.
Любов  чіпляється  ж  за  прірву  каяття
Коли  серця́  приречено  до  травлі.
А  ти  ще  дихаєш,  Різдво  i  Смерть  вмовля,
І  янголи  рвуть-п’ють  криваві  плaвні!

                                                                             [b][i]  Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                     [i]24  лютого  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719976
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2017


Офірування ранку-снігоцвіту

[b]ОФІРУВАННЯ  РАНКУ-СНІГОЦВІТУ[/b]

Офірування  вранішнього  світу  –  
Лапа́тим  снігом  пе́ститься  земля,
Вальсує  небо  у  зимо́вім  квіту
Під  тиху  музу  вітра-скрипаля.

І  вікову  природа  виграє́  сюїту,
Пір’їнки  хмар  на  обрій  вистеля,
Й  сніжи́нковому  тішиться  зеніту
Чарі́вна  казка  –  білий  цвіт  кружля.

                                                         [b]      [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                 [i]  13  лютого  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717967
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 13.02.2017


Іспит життям

                                       [b]ІСПИТ  ЖИТТЯМ[/b]

Щомить  –  твій  вчинок  сіяча,  що  залиша  стерню́,
І  кожен  день  –  іспит  життя,  незримого  турніру.
Ми  в  світ  прийшли  не  тя́гати  каштани  із  вогню,
А  розпалити  іскру  правди  й  полум’яну  віру
Посеред  темені.  Набат  згадати  дзвонарю
І  з  серця  вирвати  ще  розголо́су  ліру,
Прозрінням  вмити  лик  сліпцю-поводирю
Й  подати  руку  спраглим    на  довіру
Та  й  до  душі…  Буденної  полови  маячню
Розтерти  в  порох.  Зерном  зануритись  в  офіру.
Усі  на  черзі…  В  пам’ять,  в  гній,  в  борню…
На  стежці  до  зірок  чи  у  пащеку  звіру…

                                                                             [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                       [i]5  лютого  2017  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716352
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2017


Серце закоханих

                                       [b]СЕРЦЕ  ЗАКОХАНИХ[/b]

Серце  закоханих  знає  –  чуттів  глибших  більш  не  буває,
Вони  –  то  є  світ  навкруги́,  гра  ніжності,  див  і  снаги́!
Той  всесвіт  їм  славні  співає  і  зорями  шлях  устеляє,
В  якому,  без  зради  і  мли,  в  зцілу́ванні  їх  береги…

В  любові  –  цвіт  краю  не  має,  вирує,  барвить,  устеляє
Солодкою  хвиллю  нуги́  –  життя,  які  прагнуть  жаги
До  щастя,  що  вічно  буяє.  До  долі,  яка  обіймає,
Сплітаються  де  райдуги,  де  двоє  –  безсмертні  боги!

                                                                                                     [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                                     [i]12  листопада  2016  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700096
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016


Ти – найпрекрасніша із квітів!

[b]ТИ  –  НАЙПРЕКРАСНІША  ІЗ  КВІТІВ![/b]

В  твоїх  пелю́стках,  у  розма́їм  світі
Землі  та  неба  заплели́сь  графіті
Одвічних  істин  й  но́вих  заповітів,
Сумирних  рос  і  барв  у  буйноцвітті
Краси  первинної.  Як  сонце  у  зеніті
Вона  є  зпромені́нням  самоцвітів
Й  пестливої  гри  зна́дливих  магнітів
Вроди  чарівної.  В  твоєму  оксамитті
Встелилась  ніга  й  всі  вогні  сповиті
У  оберемку  див,  що  надиха  піїтів,
Героїв  зводять  й  кличуть  неофітів
Вклонятися  коханню.  В  верховитті,
У  луках,  у  всесвітньому  суцвітті
Під  сяйвом  зоряних  софітів
Ти  –  найпрекрасніша  із  квітів!

                                                               [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                     [i]10  жовтня  2016  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693507
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016


До Бога в хату

                 [b]ДО  БОГА  В  ХАТУ[/b]

Світ  –  спить...  Лягаю  демонів  приймати...
Смерть  –  вмрить?  Встраши́лася  вмирати!
Життя...  Конає...  Щоб  іще  не  здати
Краплей  свої́х...  Йому  б  не  знати
Що  у  Різдві  сенс  –  Смерть  узяти...
Амінь...  Аби  вловити  й  цілувати
Своїх...  І  не  добіг...  До  Бога  в  хату...

                                               [b]Павло  Гай-Нижник[/b]
                                                   [i]9  вересня  2016  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688677
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2016


Вся наша лагідність пішла сльозами крові

                                           [b]  *    *    *[/b]

Вся  наша  лагідність  пішла  сльозами  крові,
А  милосердя  гордо  ви́сить  на  гіллі́,
Не  варто  каятись,  зревілися  доволі,
Не  плачмо,  націє,  гартуймося  в  борні!
Ми  просто  йдем  крізь  хмари  пурпурові,
Через  гаття́  гріха  й  любові,  в  млі,
Ми  всі  вмремо́,  поляжем  в  тризну  долі,
І  переме́лимося  в  вічності  жорні
Для  майбуття!  Ми  -  квіти  світанкові,
Що  залоскочуть  смерть  і  на  Землі
Зведеться  Рід  наш  і  на  крилах  волі
Нестиме  світло  через  труп  війни!

                                                   [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                       [i]20  липня  2016  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679160
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2016


Ми - обрані!

           [b]МИ  –  ОБРАНІ![/b]

Гідність  палких  сердець
І  велич  геройського  чину
Нас  кличе  на  вічний  ґерць,
До  слави  без  страху  загину!

Ми  леви  –  народ-борець,
Що  долю  творить  без  спочину!
Ми  вічність,  ми  –  люд-мудрець,
Що  пише  новітню  днину!

Палá  в  нас  святий  каганець  –
Містичний  вогонь  часоплину!
Про  нас  сурмить  янгол-співець
Й  веде  в  пантеонну  царину!

Між  націй  земних  ми  –  вінець!
Чесноту  плекаєм  єдину,
Обрав  нас  із  честю  Творець
В  майбутнє  вести  Батьківщину!

                                                         [i]  [b]Павло  Гай-Нижник[/b][/i]
                                                               [i]3  березня  2016  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648683
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016


До ніг твоїх все небо прихилю

                               [b]      *  *  *[/b]

До  ніг  твоїх  все  небо  прихилю
Й  короною  зірковою  звінчаю
Тебе  єдину.  Світ  свій  розфарблю
Пензлем  краси  і  барвами  із  раю!

Тендітними  росинками  cкроплю
Вуста  сумирні,  день  заколихаю,
Розбуджу  ніч,  блиск  сонця  ухоплю
І  дам  серцям.  Вони  живуть,  я  знаю,

Тобою  й  мною!  Янголам  звелю
Розніжувати  ніжність  аж  до  краю,
Аж  до  межі…  Я  й  темінь  засвітлю
Суцвіттями  вогню  та  водограю

І  чарами  тебе  у  собі  розстелю.
Нас  в  оберемок  долі  повплітаю…
До  смерті  і  по  ній  ти  є  моє  «Люблю»,
Між  Богом  і  людьми  я  є  твоє  «Кохаю».

                                                                 [i]  [b]Павло  Гай-Нижник[/b][/i]
                                                                     [i]  1  березня  2016  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648066
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016


Краси твоєї маєстат

[b]КРАСИ  ТВОЄЇ  МАЄСТАТ
[/b]
В  твоїй  невичурній  красі
Розцілувались  янголята
І  заквітни́ли  в  барвах  свята
Світи  навколишні  усі.

Народжена  з  зорі  в  росі
Й  розкішно  небом  обійня́та,
Тебе,  як  витвір  коловрата,
Приніс  на  землю  Бог  з  висі́

В  долонці  долі.  У  плесі́
Священних  вод  душа  крилата
Мого́  сягнула  маєстата
Зерном  життєвим  в  Логосі.

                                       [i]  [b]Павло  Гай-Нижник[/b][/i]
                                           [i]27  лютого  2016  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647327
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016


Чуття війни

             [b]ЧУТТЯ  ВІЙНИ[/b]

Війна  –  зморщена  нація!
У  венах  –  болісна  акація!
Війна  –  невроджена  пульсація!
Любов  –  життя  і  смерті  ґрація...

Війна  –  до  миру  вакцинація,
Сльози́  і  крові  ґенерація!
Війна  –  інстинктів  токсикація!
Труна  –  людини  коронація!

                                     [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                             [i]23  грудня  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630945
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2015


Прощальний лист. З війни…

 [b]ПРОЩАЛЬНИЙ  ЛИСТ.  З  ВІЙНИ…[/b]

Я  лицар  світла,  що  ввірвавсь  в  війну
За  мир  і  за  життя,  за  волю  й  честь  козачу!
Біда  не  в  тім,  що  скоро  я  помру,
А  в  тім,  що  більш  Вас  не  побачу,
Більш  до  душі  не  пригорну,
Не  засміюсь  і  не  заплачу…
Що  вкотре  знов  не  обійму́,
Що  очі  милі  назавжди́  вже  втрачу
І  їх  не  стріну  ще  раз.  Що  не  обітру
Зі  щік  сльозинку,  що  вже  не  збагачу
Себе  цілунками  й  усмі́шки  не  візьму
Кудись  в  дорогу,  в  згадку  і  на  вдачу.
Я  просто  в  вирій  відійду.  В  пітьму…
За  обрій…  Кров’ю  борг  свій  спла́чу
Тобі  народе  мій!  Я  смерті  зазирну
І  плюну  в  вічі!  Твій  тріумф  відзначу!

                                                     [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                       [i]15  листопада  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621398
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 16.11.2015


Твоя́ зухвалість роздягнула ніч

                               [b]*  *  *[/b]

Твоя́  зухвалість  роздягнула  ніч...
Зірвала  млосність  і  здійняла  вітер
Без  перемовок.  Мов  первинний  клич!
Прозорий  як  в  сльози́,  без  літер.
Підзаголо́вок  впав  у  потойбіч
Палкої  ніги,  зко́ханої  в  витвір  
Розпу́сти  наче  в  сховок.  Віч-на-віч…
А  потім  день  усю  цю  творчість  витер.

                                                 [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                     [i]10  листопада  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619807
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015


Про щастя

                       [b]ПРО  ЩАСТЯ[/b]

На  свято  в  Бога  щастя  попроха́й!
Омий  ним  долю  й  розплеска́й  усюди
І  скро́плять  ним  серця  усі  нехай
Навколо  світу  твого  спраглі  люди!

Який  у  щастя  колір?  Як  розма́й!
Розба́рвлений,  мов  веселко́ві  смуги!
Він  –  промінни́й!  Ти  лиш  його  впіймай
І,  щоб  не  стліло,  зарозся́й  навкру́ги

Укві́тчаним  дощем.  Нектару  водограй
Вдихни  замріяно,  скуштуй  у  вільні  груди  
І  в  душах  краплями  любові  засівай,
І  щастя  житиме  в  тобі́  і  зі́йде  всюди!

                                                         [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                             [i]18  вересня  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607697
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015


Діалектика (з тобою / без тебе)

                       [b]ДІАЛЕКТИКА[/b]
         [b](З  ТОБОЮ  /  БЕЗ  ТЕБЕ)[/b]

З  тобою  –  задиха́юсь  я...
Без  тебе  –  навіть  дихати  не  взмозі!

З  тобою  –  замала́  Земля…
Без  тебе  –  пустки  шлях  в  дорозі!

З  тобою  я  –  в  вогні  згоря́…
Без  тебе  ж  –  прірва  при  порозі!

Мені  без  тебе  –  не  життя,
В  тобі́  –  мій  штамп  у  некролозі!

                                               [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                     [i]10  вересня  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607659
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2015


Геть із юрби!

                       [b]ГЕТЬ  ІЗ  ЮРБИ![/b]

Вже  бийте  у  дзвони,  сокири  точіть  –
Облуда  з  вогнем  на  подвір’ї  стоїть!
Жиди-напівкровки,  мордор  і  хохли
Зачали  за  НАШЕ  криваві  торги!

З  майданів  сердець  відплата  сурмить
Про  сонячне  злато  і  неба  блакить,
Що  вмиється  смертю  в  багрі  боротьби
У  куряві  чорній  зло  зрад  ворожби

І  згине  довіку!  Люд,  лікоть  у  лікть
Вставайте  за  волю,  мечі  загостріть!
Розправте  покірні  в  догоді  горби  –
Зродіться  НАРОДОМ  з  отари  юрби!

                                                               [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                       [i]  31  серпня  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604679
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2015


Про чорне і сіре

         [b]ПРО  ЧОРНЕ  І  СІРЕ[/b]


На  тлі  занадто  чорного  –
                                                         і  брудно-сіре
Може  набути  білих  барвників...


Тріумф  родже́нного  –  
                                           як  свято  світло-щире,
Веде  приречено  до  смертних  кольорів…


                                           [i]Павло  Гай-Нижник[/i]
                                               [i]20  липня  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600249
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2015


За Вітчизну хтось воює, хтось – Вітчизною торгує!

                                                               [b]  *  *  *[/b]

За  Вітчизну  хтось  воює,  хтось  –  Вітчизною  торгує!
Хтось  за  Неньку  умирає,  хтось  –  на  смерті  заробляє!
Народ  з  військом  жебракує,  дехто  –  на  війні  лихвує!
Люд  крізь  сльози  дух  гартує,  кодло  покидьків  –  панує!

Коли  ллються  крові  води  –  водить  нечисть  хороводи…
Честі  шлях  пройде  крізь  броди,  чин  борні  –  ціна  свободи!
Час  відплати-осолоди  дзвоном  б’є  сокир  в  колоди…
Слово-дух,  щит-меч,  клейноди  –  в  злуці  –  зроджують  Народи!

                                                                                                               [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                                                       [i]19  квітня  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588840
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2015


Спокута людства - усмішка дитини

[b]СПОКУТА  ЛЮДСТВА  -  У́СМІШКА  ДИТИНИ[/b]

У  щебетанні  куль  не  чутно  плач  дитини
А  реготання  вбивць  –  спів  арій  на  закла́ння.
Їх  муза  –  кров  й  гарматні  блювотини…
В  моралістичній  діареї  сенс  –  посла́ння
Про  зкурвлення  любові.  Тихі  днини
Живуть  в  труні́  облудного  пізна́ння…
Освітній  декаданс  у  мареннях  людини
Живи́ть  нігілістичне  мавпування
Й  згодовує  юрбі  спотворені  доктрини
Про  сенс  речей  і  спосіб  поглинання
Часу  і  простору  без  відчуття  провини…
Який  у  смерті  колір?  Неживий.  Конання,
Прозоре  і  порожнє,  вигляда  з-за  спини
Невігластва  пихи́.  Шаленство  руйнування
В  очах  плете  незримі  павутини
Хао́су  й  ла́ду...
Там  стало  піснею  волання,
Убивство  ж  –  тризною  без  сма́ку  мертвечини,
А  почуттям  вважається  злягання
Із  совістю  та  честю.  Це  –  нові  цеглини
Стовпів  задуреного  світу  панування
Новітніх  індульгенцій.  В  тіні  гільйотини
Вже  розпростерта  істина.  Її  зчавля́ть  діяння
Псевдопророків  і  вождів.  Першопричини
Загубляться  в  словах  про  вищі  побажання
Й  втопатимуть  в  трясовині  духо-руїни
Поки  війна  і  блуд  не  вдавляться.  Офірування
Від  Немовляти  Світла  виверне  глибини
І  засурми́ть  прозрінням  в  час  стрічання
Зорі́  споку́ти  людства  –  у́смішки  дитини.

                                                               [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                     [i]17  березня  2015  р.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567450
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2015


Матриця

                                     [b]МАТРИЦЯ[/b]

Наш  Всесвіт  –  бульбашка  в  долонях  Бога,
А  світ  земний    –  кулька  блакиті  гри  дітей
Його  науки.  Він  диригент.  Він  –  ноти  і  дорога
Буття  щоденного,  молекул,  атомів,  людей
І  космосу  зірок…  Свята  пересторога:
Бурлінь  життя  закута  в  ланцюги  смертей
Є  світлом  злуки.  Все  йде  до  порога
До  «до»  і  «після»  злету  ди́хання  ідей,
В  останній  крок.  Насправді  доля  –  вбога,
Жертва  спонуки  вищих  сил  речей
З  роси,  сльози  і  крові  духу.  Року  перемога  –
Тріумф  народження  і  праху  апогей.

                                                                   [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                               [i]8  березня  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565124
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2015


Пора весни, кохана…

       [b]ПОРА  ВЕСНИ,  КОХАНА…[/b]

Зорі́ють  ночі,  сяють  дні…
Нам  би  дожити  до  весни,  кохана.
Де  во́ди  гратимуть  чудні́
Й  земля  у  квітах  дивини  зацілува́на.

В  неопалимій  купині
Нам  би  любитись  без  війни,  чека́на.
Не  попектися  б  у  вогні
Серцями,  де  згорять  вони.  Оса́нна.

Прозріти  б  й  вийти  з  осені́
Нам  із  коханням,  без  вини́,  бажа́на.
Там  барви  б  віднайти  ясні́
Й  купель  любові,  що  у  сни  заколиха́на.

Летять  сніги  засріблені…
Крізь  час,  як  зможеш,  зазирни,  жада́на,
Та  попри  ві́три  крижані
Розгледь  в  хуртовині́  зими  як  зрана

Заграють  сяйвом  промені́.
Як  дзвін  струни́  і  сила  нездоланна
Звесе́лять  щастям  мовчазні
Тайни  життя.  Нам  би  сягнуть  весни,  кохана.

                                                                       [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                     [i]9  січня  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550006
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2015


Війна

                                 [b]ВІЙНА[/b]

Війна  –  без  краю,  з  усіма  усіх…
Там  в  танку́  смерті  тріумфує  зло
І  править  тризну  цілковитий  гріх,
А  очі  ріже  збагряніле  тло
І  заливає  сіллю…  Сліз  людських…
Кривавий  молот  б’є  життя  як  скло,
Витро́щуючи  душі  з  мук  плотськи́х,
Чави́ть  диха́ння  й  розкида  на  дно
Кришталики  буття.  В  війні  німіє  сміх,
В  ній  навкруги  все  плачем  розсікло
І  ціпеніє  жах  у  вирвах  втрат  і  лих…
В  горнилі  бойовищ  роджається  й  тепло́
Героїв  миру,  жар  сердець  живих
І  дух  гартується.  Любові  джерело
Живить  нетлінність  цінностей  святих
І  силу  лицарів.  В  борні  все  верх  брало́
Лиш  Світла  Воїнство  і  Істин  вікових.
У  вічній  боротьбі  мечем  є  лиш  добро
Й  кується  щит  замирень  світових.

                                                                           [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                       [i]3  січня  2015  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548411
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 03.01.2015


Квант Пізнання

           [b]КВАНТ  ПІЗНАННЯ[/b]

У  квантовій  механіці  життя  –  
Не  заблукати  в  ті́ні  власних  втіх,
Де  лабіринт  в  минуле  –  майбуття,
А  у  прийдешнім  –  тільки  смерті  сміх

І  порожнеча:  з  праху  в  прах  влиття…
Насправді  час  –  примара  плину  віх,
Як  вибух  в  Космосі,  який  зродив  буття
Й  його  ж  поглине,  заковтне  усіх

І  не  удавиться.  Це  шлях  –  без  вороття.
Ціна  пізна́ння  –  первородний  гріх…
Людина  ж  –  мить,  рух  вій  у  небуття,
Слід  від  роси  міжгалактичних  лих.

Печать  Різдва  й  Прощання  –  закляття́,
Накладене  на  долі  й  злих,  й  святих.
У  коловерті  сподівань  і  каяття
Таємне  вгледіти  час  в  істинах  простих,

Сенс  усвідомити  й  знов  Бога,  мов  Дитя,
Себе  узріти  в  скрижаля́х  мирських
Та  в  вирі  Всесвіту.  Все  людство  –  сповиття
З  світла  прозрілих  та  оман  сліпих.

                                                                   [b]      [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                 [i]29  грудня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547285
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 29.12.2014


Пісня «Ватника» (сповідально-затяжна)

                   [b]Пісня  «Ватника»[/b]
       [b][i]  (сповідально-затяжна)[/i][/b]

Не  сепарат  і  не  зрадник  вам  я,  
Просто  у  мене  дурна  голова.
Не  знаю  де  Лондон  і  де  та  Москва,
Я  в  школі  навчився  лише  «два  до  два».

Я  ледве  умію  зв’язати  слова.
Про  честь  ані  слухом,  ні  духом  не  зна.
Я  міні  Хуйло,  всім  качаю  права,
Хоч  й  замість  мізкі́в  лиш  вата  одна.

[i]Блааа-блааа-блаж.  На  херу  Крим-наш.[/i]
[i]Дооон-дооон,  дін-дон.  Укри  єб..ть  Лугандон.[/i]

У  мене  лишень  то  і  мрія  проста,
Знайти  горіляки  й  ще  трохи  бабла.
Мій  світ  -  матюки  і  брехня  про  Христа,
Я  нéлюд  «по  жизні»,  а  не  відо  зла.

Продати  я  здатен  усе  запростá
Вітчизну  і  матір  (не  раз  і  не  два).
Нена́виджу  все  я,  і  се́ла  й  міста,
Були  би  жратва,  п’яні  шмари  й  братва.

[i]Блааа-блааа-блаж.  На  херу  Крим-наш.[/i]
[i]Дооон-дооон,  дін-дон.  Укри  єб..ть  Лугандон.[/i]

А  може  подамся  в  політику  я,
Десь  щось  відіжму,  набарижу  сповна́,
Підлижу,  промовлю,  включу́  холуя
І  стану  кермом  у  якогось  човна.

Я  просто  істота  з  морального  дна,
Неначе  пороблений  був  із  лайна.
Чи  я  бізнесюк,  чи  статист,  чи  шпана
Не  так  вже  й  важливо.  Подохну  –  й  нема.

[i]Блааа-блааа-блаж.  На  херу  Крим-наш.[/i]
[i]Дооон-дооон,  дін-дон.  Укри  єб..ть  Лугандон.[/i]

                                                             [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                 [i]29  листопада  2014  р.[/i]



P.S.  Наспівується  під  музику  "Сектора  Гази"  до  відомої  пісні  "Я  нє  алкаш  і  нє  п'яніца  я".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540153
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.11.2014


Московія

                     [b]МОСКОВІЯ[/b]

Імперія  гріха,  сваволі  й  кро́ві,
Пітьми  байстрючка,  наречена  зла,
Зачата  в  півночі  під  бубни  шамано́ві,
Над  світом  білим  тінню  проросла
Із  хащ  болотяних  закурене  в  полові
Дитя  лукавого  –  країна-град  Москва.

Московія  –  то  плем’я  без  коріння-роду.
В  ній  угро-фінська  Меря,  Весь  й  Мордва́,
В  ній  клапті  Азії  ординського  наплоду,
Холуйство  смердів  –  непроглядна  мла,
Й  поцуплене  ім’я  Слов’янського  Народу
І  назва  вкрадена  у  Русів  та  слова.

Держава-виродок  тиранів  без  любові
Себе  у  богообраність  вдягла,  
Імперську  ж  ницість  –  в  лахи  пурпурові.
А  Бога  загубила…  Там  здавна́
Не  вчать  Мухаммада,  ані  вчення  Христові,
Там  б’ють  чолом  й  правителям  –  хвала!

                                                                   [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                       [i]  2  листопада  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534100
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 02.11.2014


Напуття

                               [b]НАПУТТЯ[/b]

Чрез  світло  Бога  зазирни  в  життя
Й  крізь  віхи  йди,  ступаючи  на  вітер,
Не  озираючись,  у  ритм  серцебиття,
Свій  крок  здійсни,  аби  не  стер  час  літер.
Неси  з  собою  щирість  співчуття,
Збирай,  даруй  і  засівай  знов  квіти,
Діли  хліб-сіль  як  цінність  каяття
І  барви  створюй.  Не  спіши  тьмяніти.

Розсяяний  твій  промінь  –  блиск  буття!
І  шепіт  думки  –  здатен  засурмити
Величним  Словом!  Гідно!  В  майбуття!
В  століть  скрижалі!  У  віках  не  стліти
Зерну  твоєму!  Йди  без  вороття
У  глиб  кінця  початку.  Гартом  оповитий
З  сльози  росу  скуштуй,  не  кровопролиття,
Тоді  зумієш  й  смерть  свою  прожити!

                                                               [b]      [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                       [i]  5  жовтня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527984
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2014


Рідна Мова

                                               [b]РІДНА  МОВА[/b]

Ні  в  Ле́ту,  ні  в  літа́  не  кануло  твоє  могутнє  Слово
Воно  як  криця  зброєю  зросло  в  устах  народу,
У  душах  залягло  палким  вогнем,  глибо́ко  й  просторово
Й  освячує  той  шлях,  що  вказує  на  згоду
Та  велич  вічності.  О,  скарбе  мій,  моя́  батькі́вська  Мово!

                                                                                                         [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                                                 [i]24  вересня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525477
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.09.2014


Тлумачний міні-словничок політичних трахочок

       [b]Тлумачний  міні-словничок  [/b]
                 [b]  політичних  трахочок[/b]

Політична  прострація  –  тупіння;
політична  проституція  –  ганебно,
політична  порнографія  –  огидно,
політична  мастурбація  –  неплідно,
політична  агітація  –  блудіння  
політична  кастрація  –  революційно,
політична  люстрація  –  еволюційно,
політична  ротація  –  доцільно,
політична  ж  стагнація  –  гноїння,
політична  тушка  –  просто  проститушка.

                                                             [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                             [i]  18  вересня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524289
рубрика: Вірші, Іронічні вірші
дата поступления 18.09.2014


Технології руїни (Смерть й відродження країни)

                   [b]    ТЕХНОЛОГІЇ  РУЇНИ[/b]
     [b]  (Смерть  й  відродження  країни)[/b]

Перед  тим,  як  продати  державу  єдину,
Плутократи  врізають  по  трохи  країну.
Перш,  ніж  всунути  вати  у  люди  й  дать  рі́зки,
Космополи  їм  фантики  вкурюють  в  мі́зки.
Перед  тим  як  розтерти  народ  на  полову,
Напівкровки  змивають  минуле  і  мову.
Не  могли  щоб  згадати  про  доленьку  вільну  –  
Вівців  кинуть  в  кошару,  нескорених  –  в  бійню.
А  коли  впадуть  ґрати  й  повстануть  герої
То  манкурти  дадуть  їм  легенди  й  набої.
В  миротворство  заграють  тоді  різники,
Олігархи  ж  –  в  народні  підуть  візники
І  закрутять  все  знов.  Куплять  все  й  розіграють.
Й  тут  –  прозрілі  прийдуть,  всіх  на  горло  скарають.

                                                                                         [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                                 [i]16  вересня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523796
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 16.09.2014


Чужі дари полови

                 [b]          ЧУЖІ  ДАРИ  ПОЛОВИ[/b]
 
Чужі  вожді  несуть  у  наші  очі  піски  поло́ви  
З  темені  крізь  ночі.  Людські  почались  ло́ви
З  відусюди.  Чужі  боги́  полюють  навмання
У  пошуках  одуреного  люду  й  немовля
Народжене  в  дурмані  ще  не  зна,  що  у  тиші́
Чужі  творці  задобреного  зла  лиш  за  гроші́
Зкуповлюють  майбутнє  твого  роду
Й  облудливі  світи  знецінюють  природу
Різдва  спільноти.  Овації  здіймуть  чужі  гріхи  
Над  смертю  нації,  що  при́йшлі  тельбухи́
Засліплена  приймає  за  дари  і  вимирає…
З’їдженій  душі  бракує  сили,  кволість  обирає
Не  гідність  боротьби,  а  гонор  заздрості  і  ту́ги,
Не  чин  просвіти  –  тихий  харч  прислуги…
Чужої  милості  мінлива  гра  за  спокій  в  нагороду
Зжирає  цінності  й  зерно  життя  народу.

                                                                                     [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                               [i]26  серпня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519684
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2014


Крізь час

                           [b]  КРІЗЬ  ЧАС[/b]

В  душі,  що  вигоряється  нутром,
Випалюється  битвами  сумління,
Що  вкрита  ґартом,  м’яти  полотном,
Дощей  роси  не  вистача  зкропління
Для  рути-цвіту.  Б’ється  джерелом
Серце  любові.  Стелиться  квітіння
Життя  розмаїв.  Сплетене  гуртом
З  води  й  вогню,  із  вищого  веління,
Світло  краси  зроста,  розніжене  теплом,
Людина  постає  –  творіння  провидіння!
І,  розриваючись  між  гнівом  та  добром,
Крізь  час  іде,  збира  й  кида  каміння…

                                                                               [b]    [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                         [i]7  серпня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516162
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2014


Ти мене дочекайся

                   [b]ТИ  МЕНЕ  ДОЧЕКАЙСЯ[/b]

Ти  мене  дочекайся,  знайди  в  серці  сили,
Я  пове́рнуся  звідти  живим,  тільки  вір.
Сподівайся  завжди.  Адже  ми  ще  не  договорили
Усіх  слів.  Я  наснуся  між  зтомлених  зір.
Не  відчайся.  Я  знаю,  тебе  не  зломили
Тужні  дні.  Бо  клянуся  –  злій  долі  навкір
Я  сміявся.  Їй  в  очі  сміявся,  щосили.
Бо  живлюся  тобою.  Бо  й  в  миті  зневір
Я  з  любові  зміцнявся.  Мене  боронили
Молитви́.  Не  скорюся.  Твій  лицар-жовнір
Не  здавався.  Чекай.  Бо  замало  іще  ми  пожили,
Я  верну́ся,  ти  знай.  Вітром  степу  або  дощем  гір.

                                                                               [b]          [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                                   [i]4  серпня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515919
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 06.08.2014


Тенета істин

                       [b]ТЕНЕТА  ІСТИН[/b]

Всього́  не  бу́ло,  за́вжди  є  і  не  існує,
Усе  й  усі  в  хао́сі  руху  виключно  покірні
Та  вже  приречені.  І  Варта  все  пильнує…
Володарі  й  раби  –  то  божевільні,
Що  моляться  даремно.  Полова́…
У  провидіння  всі  дороги  –  вірні!
Не  мають  сенсу  кроки  і  слова,
Усі  вони  –  заплутані  і  спірні
Не  світять  променем,  приховані  в  крові́.
Лиш  віра,  чин  та  помисли  є  сильні!
В  Творця  немає  мертвих,  всі  –  живі.
Але  до  кого  ж  Янголи  прихильні?  –  
Питання  долі  кожного  і  всіх!
Години,  дні  і  миті  –  швидкоплинні!
У  сутінках  віків  і  мряці  дух  в’є  гріх
Й  тенета  смерті.  Істини  –  нетлінні…

                                                                         [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                   [i]23  липня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513018
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2014


Доню, не бійся – я не вмирав

                           [b]    *    *    *
[/b]
Доню,  не  бійся  –  я  не  вмирав,
Я  відійшов  твої́м  янголом  стати,
А  ще  –  над  тобою  всім  небом  постав,
Щоби  могла  мене  вічно  вбачати.

Люба,  всміхнися  –  я  інше  пізнав.
Те,  неземне,  про  яке  не  сказати.
Та  все  ж,  так  замало  тебе  обіймав,
Тепер  тихо  світлом  буду́  цілувати.

Мила,  пробач,  що  так  рано  поклав
Сво́є  життя  на  вівтар  той.  Як  знати,
Може  у  смерті  я  теж  смерть  поправ,
Щоб  жити  могла  ти  надалі  й  кохати.

                                                               [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                     [i]  17  липня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511841
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2014


Вполюй москаля!

[b]ВПОЛЮЙ  МОСКАЛЯ![/b]

Вполюй  москаля  –  
Чи  зблизька́,  чи  здалля́!
Вполюй  москаля  –
Під  ним  згорить  земля!

Вполюй  москаля  –
Старий  блага  й  маля!
Вполюй  москаля  –  
Й  в  труну  чи  на  гілля!

Вполюй  москаля  –
Волі  душителя,
Й  не  тільки  москаля  –
А  й  йо́го  холуя!

Вполюй  москаля  –  
Зчави  гнобителя!
Вполюй  москаля  –
У  цьому  честь  твоя!

Вполюй  москаля  –
Вбивцю-карателя!
Вполюй  москаля  –
Вітчизна  й  Бог  звеля!

             [b]    [i]  Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                       [i]17  травня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500370
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2014


Герою Небесної сотні

     [b]ГЕРОЮ  НЕБЕСНОЇ  СОТНІ
[/b]
Я  на  тебе  чекатиму  вічно.
Коли  з’явишся  ти,  навіть  мертвий,
Цілуватиме  ніч  очі  слізна,
Я  не  дам  тебе  з  пам’яті  стерти.

Я  любитиму  за́вжди  і  міцно,
Ти  –  мій  погляд  у  Бога  відвертий.
Чуєш?  На  колінах  ридає  Вітчизна,
Щоб  не  бу́ли  даремними  жертви.

Бачиш?  Квіти  лягають  велично
Там,  де  ти  був  зненацька  просте́ртий.
Всенародна  триває  там  тризна
За  Небесною  сотнею  смерти.

                                                               [b][i]Павло  Гай-Нижник[/b]
                                                                   8  березня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484560
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2014


Це - революція!

                   [b]ЦЕ  –  РЕВОЛЮЦІЯ![/b]

Життя  на  смак  терпке  і  ледь  солодке,
Смерть  править  тим,  хто  буде  вічно  жити
Й  з  мечем  її  зустріне.  Стрітення  –  коротке.
Прокля́ття  пам’яті  не  буде  там  служити,
Лиш  слава  є!  Буття  ж  –  неповоро́тке.

Стрімким  є  чин.  Він  змінює  природу
Людини  й  світу.  Все  життя  –  війна!
Йде  заколот  еліт  і  правий  бунт  народу.
У  вирі  боротьби  п’є  нація  до  дна
Гарт  могуття́  й  народжує  свободу!

Це  –  революція!  Повстання  за  життя!
Нове  диха́ння!  Час  різдва  героїв!
Це  –  еволюція!  Братерства  відчуття
Й  нової  нації.  Письмо  святих  сувоїв
І  долі  кращої.  Це  –  шлях  у  майбуття!

                                                                               [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                   [i]  10  лютого  2014  р.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478452
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2014


Нове Різдво Народу!

         [b]  НОВЕ  РІЗДВО  НАРОДУ!
[/b]
У  Києві  весна!  Нове  Різдво  Народу!
Людських  Майданів  гарт  забарвив  сіре  тло
Малюнками  краси.  Бог  розбудив  природу.
Знов  народивсь  Христос,  а  між  зими  –  тепло.
Здійнялася  зоря  –  від  Заходу  до  Сходу  –  
І  в  сяйві  боротьби  суцвіттям  розцвіло
Братерство  і  любов  об’єднаного  роду,
Кайдани  що  зірвав.  Усюди  загуло,
Почався  палкий  герць.  За  Волю!  За  Свободу!
Зродився  новий  час,  похід  добра  на  зло
До  нового  життя,  вкраїнського  Клейноду!
За  вольність,  за  закон!  За  сонце,  що  зійшло!
За  право  і  за  честь  –  нову  весну  Народу!

                                                                             [b]        [i]  Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                                 [i]7  січня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470826
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 07.01.2014


Я все іще з тобою

         [b]Я  ВСЕ  ІЩЕ  З  ТОБОЮ[/b]

Я  все  ще  із  тобою,  хоча  й  знаю,
Що  більш  ми  не  шукатимо  зірок  
І  блиску  їх  в  очах  твої́х  не  взнаю,
Ні  погляду,  ні  голосу.  Мій  рок
Таким  настав,  що  вже  не  потримаю
Долонь  твоїх,  і  з  ніжних  пелюсто́к
Смішинку  не  зберу́  і  не  сплету  казок.  
Та  все  ж  я  незбагненно  відчуваю,
Як  ти,  бува,  крізь  стиснутий  ковток
Сама  собі  шепочеш:  «Памятаю».
Я  мов  останній  твій  таємний  прихисток  –  
Розпо́між  тернами  твій  сум  та  біль  сховаю.
Я  через  сни  знов  слатиму  звісто́к,
Що  в  крапельках  твої́  вуста  вмиваю,
Що,  тішучись  в  усмі́шках  діточок,
Тебе  повітрям  й  світлом  обіймаю,
Що,  попри  сплив  і  часу  й  плин  річок,
Молю́сь  за  тебе  й  віддано  кохаю.

                                                                 [b]        [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                             [i]    6  січня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470619
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2014


Ми - Нація!

                 [b]          МИ  –  НАЦІЯ![/b]

Наші  серця  –  Майдани  прагнень  волі,
У  венах  –  пульс  до  змін  без  вороття.
Наше  життя  –  багря́ний  згусток  крові,
Що  зве  на  чин,  а  не  до  каяття.
Наші  долоні  стислись  в  кулак  долі,
В  раменах  –  меч,  а  не  рабів  ниття.
Ми  –  є  Народ,  що  правду  несе  в  Слові,
Ми  –  Нація,  що  творить  Майбуття
Рішучо  й  праведно.  Немає  в  нас  сваволі.
Ми  –  є  Любов  і  Смерть,  як  закляття́
Для  друга  і  тирана,  для  зерна  в  полові,
Святої  справедливості  буття
І  честі  лицарів.  Ми  –  Люди  хліба  й  солі,
Ті,  що  не  знатимуть  ніколи  забуття!

                                                                     [b]        [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                     [i]5  січня  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470404
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 05.01.2014


Ми на війні

                       [b]МИ  НА  ВІЙНІ[/b]

Ми  на  війні  –  безжально  нескінче́нній,
В  якій  тріумфом  буде  лише  смерть.
Трофей  її  –  життя.  У  битві  цій  буденній
Людину  фатум  змолює  на  дерть
Й  вихаркує  вже  мертвою.  Бог  –  геній!
Він  вкинув  люд  в  довічну  коловерть
Різдва  й  надії  –  вічній  й  нездійсненній,
І  перемога  в  цій  борні  є  –  гідна  смерть!

                                                                       [b]        [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                 [i]31  грудня  2013  р.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469608
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2014


Що є людина - кров богів?

[b]ЩО  Є  ЛЮДИНА  -  КРОВ  БОГІВ?[/b]

Що  є  людина  –  кров  богів
Чи  ріки  крові  саморізу?
Свист  віковічних  батогів
І  шлях  угору  –  аж  до  низу.
З  дитячих  сліз  –  вся  сіль  морів.  
В  хвилі  прихованого  сказу,
Між  величі  порожніх  слів,  
Ковтає  Землю  прірва  часу
Й  не  відригне́.  Вселенський  гнів  
Несе  людину  в  небуття,
Вона,  під  сонмів  переспів,  
Трима́  лиш  вітер  від  життя,
А  не  стреме́на  долі.  Мари  снів.
Колись  вінець  природи
Враз  обернувсь  у  самоворогів.  
В  людськім  кублі  народи
Доньок  зжирають  і  синів.  
Бо  люди  –  пил,  засліплена  каліцість,
Гній  задзеркалених  світів,  
Зарозуміла,  зверхня  ницість.  

                                                       [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                     [i]  21  листопада  2013  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461870
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.11.2013


Ми лиш одні

             [b]МИ  ЛИШ  ОДНІ[/b]

Кохана,  уяви  собі  –  ми  лиш  одні.
Самі-самісінькі.  І  всі
Далеко  так,  не  на  Землі.
Тут  –  тільки  ми.  І  в  но́чі  тихі,  і  у  дні  –
Лиш  ти  і  я…  Немов  у  сні…
В  ко́си  вплітатиму  ясні́
Розкішні  перли  зоряні́.
Вмиватиму  вуста  твої
Сріблом  джерел.  Я  у  вогні
Серця́  згартую  в  купині
Неопалимій.  Блиски  ж  світові́
Принесуть  в  сад  дощі  рясні  –  
Квітко́ві,  вічно  весняні́…
Нам  завірюхи  зимові́
Творили  б  роси  казкові́.
Ти  тільки,  люба,  уяви  –  ми  лиш  одні.
Хоча  б  на  мить…  Як  в  дивині.

                               [i][b]Павло  Гай-Нижник[/b]
                                   29  жовтня  2013  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457535
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2013


Музика на двох

                 [b]МУЗИКА  НА  ДВОХ[/b]

Зіграй  мене  на  клавішах  свого  піано
Спочатку  так,  мов  мед  в  вустах  поплив,
Щоби  на  смак  –  соло́дко  й  нездоланно
Нектаром  всесвіт  землю  запліднив
І  ліг  туманом  ну́ги.  Сплутано  і  п’яно.
Додай  мене  між  нот  своїх,  між  злив,
Поміж  дощів,  по  краплі  –  різногранно.
А  як  схмелієш  –  хай  настане  зрив
Мелодії  із  блискавок.  Спонтанно
Щоб  небеса  спів  зла́тих  струн  укрив
І  в  вирі  все  заграло  –  пристрасно,  органно.
Щоб  світ  до  нас  зоріння  прихилив
Й  зачарувався.  Граймо  бездоганно,
Без  слів,  без  фальші  –  музику  Богів.

                                                 [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                   [i]  15  жовтня  2013  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454680
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2013


Гра тіней

                               [b]ГРА  ТІНЕЙ[/b]

З  тіне́й  престолів  простяглися  руки
Брудні  і  засмальцьовані  від  карт
Крапле́них.  Зтерті  долі.  Чутно  лише  звуки
Ошуканих  від  слів.  В  тих  ду́шах  виє  гарт
Наживи  й  блуду.  В  мертвої  Любові  тихі  луки.
Розпо́між  молитві́в  звели  на  глум  і  жарт
Самого  Бога.  Церковники  ж  Ісусовії  муки
На  гроші  розміняли.  Там  злодіїв  з-за  ґрат
Звели  в  божків,  а  вбивці  й  недоу́ки
У  святці  й  в  вчені  записались  кров’ю  страт.
І  плодять  спів  серед  злотих  поко́їв  круки
Про  злет  гріха,  жадо́би  й  марність  втрат.
Світ  збожеволів!  Вимерли  науки!
А  розумом  кермує  гра  у  фарт!

                                                 [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i]      [/b]                        
                                                           [i]16  липня  2013  р.[/i]
                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437676
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2013


Вінець

                                   [b]ВІНЕЦЬ[/b]

Не  переймайся  чи  десь  пекло  пла́є.
На  марно  це.  Лиш  тре́мтом  кла́ца  лік
До  дзвону  су́дного,  який  переламає
Твій  раптом  швидкоплинний  вік.
І  тільки  той  Дзвона́р  високий  знає
Хто  впа́де  і  куди.  Ту  волю  не  уник
Ніхто  іще.  Лиш  мент  –  і  вже  немає
Тебе  ніде.  Весь  світ  навколо  зник

Й  вже  не  повстане.  Су́рма  заволає
В  ту  мить,  коли  чесно́та  й  гріх
Впаду́ть  на  терези́  і  вирок  пролунає,
А  ти  триматимеш  чудовисько  за  ріг
Й  втопатимеш  у  юшці,  що  палає
Без  часу  й  міри.  Неосяжний  сміх
Над  долею  нікчемною  заграє
І  розчави́ть  буття.  Ти  підеш  за  поріг

Без  вороття.  Душа  тоді  узнає
Дух  провидіння  й  чи  раніш  ти  зміг
Бувати  тим,  який  не  заблукає,
Що  шлях  пізнав  поміж  земних  доріг
Ще  за  життя.  І  янгол  проспіває
Пісню  ріша́льну,  сонм  для  тих,  хто  ліг
В  землю  скорботи.  Суд  вже  не  чекає
На  каяття.  Ти  взнати  істину  устиг?
Пізна́єш  смертю.  Бог  там  сповідає…

                                           [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                     [i]5  травня  2013  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422971
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2013


Твою́ первинність обгорну свої́м теплом

                                         [b]*  *  *[/b]

Твою́  первинність  обгорну  свої́м  теплом,
Зігрію  ним  крихку́,  як  світ,  природу,
Цнотливий  цвіт  укрию  під  крилом
І  промолю́,  і  прокричу,  про  зірку  но́ву  Богу.

І  вся  планета  вкриється  добром,
А  небо  краплями  чарі́вну  вмиє  вроду,
І  рознесе́  відлунням  між  дібров,
Що  більш  красі,  і  дивині,  не  буде  переводу.

Невинність  цю,  що  грає  джерелом,
Вбиратиму  немов  цілющу  воду,
Її  співатиму  як  свій  святий  псалом
Й  прошепочу́,  і  пронесý  її  через  негоду.

І  всі  тенета  світу  легко  розірву́.  Одним  вузлом
Сплету  дороги  в  згоду.
Ти  стала  мо́їми  і  дійсністю,  і  сном,
Тебе  вдихаю  як  Життя,  як  Долі  нагороду.

                                                     [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                             [i]12  січня  2013  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391777
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2013


Ми є лиш вдих і видих

[b]МИ  Є  ЛИШ  ВДИХ  І  ВИДИХ[/b]

Ми  є  лиш  вдих  і  видих,
Дійсність  же  –  омана;
І  все  було́  насправді  в  небутті;
Миттєвий  спалах  тих,
Кого  поцілувала
Різдва  усмі́шка  й  смерті.  Ми  є  ті,
На  кого  з  карт  злостивих
Ролі  розкладала
Грайлива  доля  десь  на  самоті
І  не  цуралась.  З  праху  спопелілих
Ліпила  ду́ші  й  миттю  викрадала
Їх  в  небеса.  Гадала  на  житті
І  тішилась  з  змарнілих
Уже  очей,  із  іскри,  що  згасала…
Ми  лиш  ті,  що  в  сво́їй  марноті
Від  Божої  сльози,  що  впала,
Є  відблиском  майнулим  у  бутті.

                               [i][b]Павло  Гай-Нижник[/b][/i]
                                           [i]5  січня  2013  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389978
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2013


Крок у ніч

                     [b]КРОК  У  НІЧ[/b]

Ще  крок  один  і  увійде́ш  у  ніч.
Її  тобі  ще  треба  пережити...
Зустрівши  невідоме  віч  у  віч,
У  темряві  незнаній  зрозуміти
Куди  іти  -  до  зо́рей  горілиць
Чи  навмання,  аби  таки  зуміти
Не  заблукати.  В  намрямку  зірниць,
Межу  незриму  все  ж  переступити
З  тіне́й  до  світанко́вих  промениць
І  смугу  те́міні  поза́ду  залишити.
Пізнавши  долі  гру  і  духу  свого  міць,
В  день  увійти,  аби  горіти,  жити,
Й  не  падати  пред  викликами  ниць,
А  власним  сяйвом  ніч  нову  зустріти.

                                         [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                               [i]3  вересня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361654
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2012


Вершителям (Послання)

             [b]ВЕРШИТЕЛЯМ  (ПОСЛАННЯ)[/b]

Спускайте  псів,  хай  рвуть,  нехай  шматують.
Оскальте  дзвін  зубів,  нехай  для  вас  вполюють
Нових  нескорених.  Позрубуйте  голів
До  забуття...,  щоб  кожен  з  вас  зп'янів
З  дзюрчання  крові,  з  зойку  забиття.  Хай  чують
Усі  навкі́л  крик  схованих  страхі́в  і  як  катують
Вас  власні  біси.  А  в  примарах  снів
Знов  прокидайтесь  від  невбитих  слів,
Від  завиття  і  марев,  що  лютують
В  уяві  хворій.  Каяття  святі  вже  не  дарують.
Лиш  янголи  до  гнаних  вами  спів
Луною  скинуть  й  розійде́ться  гнів,
Й  не  буде  вороття.  Нові  серця  зруйнують
Ваші  хліви́  й  спаскуджені  життя.  Звоюють
Й  тих  псів  скажених,  й  їх  поводирів,
І  Бог  не  зглянеться  до  ваших  молитві́в.

                                                             [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                   [i]1  вересня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361300
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 01.09.2012


Ми вийшли із глибин блакитно-жовтих вен

                                         [b]*      *      *[/b]

Ми  вийшли  із  глибин  блакитно-жовтих  вен,
Із  чорних  днів  минулого,  з  легендових  давен,
Й  червоною,  багря́ною  кровою  пролили́ся
На  вишиванку  долі.  Ми  в  світло  уплели́ся
Славетними  піснями  перемог  і  плачем  дів,
Ночами  ту́жними  і  розцвітанням  днів,
І  стали  вічним,  нездоланним  родом,
Величним  в  Бозі,  обраним  народом.
Ми  в  землю  цю  вплелися  ниточка́ми
Із  наших  пращурів,  батьками  й  діточками,
Героями  звитяг,  що  без  страху́  загину,
Попрали  смерть  в  борні  за  Батьківщину.

                                                                 [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                       [i]26  серпня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359966
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.08.2012


Час на зміни

                     [b]ЧАС  НА  ЗМІНИ[/b]

В  одній,  колись  заквітчаній,  країні
Народ  приспався  (чи  забув  устати),
І  розплодились  там,  як  ще  ніде  до  нині,
З  кубла  чужого  варвари  пихаті,
В  яких  і  по  ноча́х  і  в  днини
Рефлекс  тваринний  пожирати
Собі  подібних  рве.  І  без  провини
Та  інших  відчуттів,  стокляті
Вчорашні  босяки  з  широкої  стежини
Обсіли  люд,  зарва́лись,  й  в  чистій  хаті
Регочучи  паскудять.  А  між  ними
Смердять  курви́  і  блазні  волохаті
Волають  п’яні  гімни  й  золотими
Побрязкують  цяцьками.  Розіп’я́ті
Відтоді  право  там  й  свобода.  Тихо  гине
У  цій  землі  зерно,  а  за́йди,  мов  затяті,
Безбожно  моляться  язи́ками  німими,
Та  й  тішаться,  немов  своїх  «понятій»
Від  Бога  приховали  і  сліпими
Людей  зробили,  що  святих  скупляти
Будуть  як  тушок  срібними,  масними
Грішми  невартими;  і  так  владарювати
У  куряві  сваволі  до  скінчини
Віків  довічних  будуть.  Де  їм  знати,
Що  Бог  –  не  піп,  з  подачкою  не  згине,
Й  вгодо́ваними  псами  не  злякати
Гніву  небес.  А  ще,  що  із  темни́ни
Світанок  волі  сяє,  і  що  ґрати
Іржавіють  поволі,  а  з-за  спини
Народ  заносить  кару  і  тесати
Ножі  почав  давно.  Його  із  домовини
Підня́ли  сурми  янголів  й  повстати
Зве  честь  Людини.  Час  настав  на  зміни!    

                                                       [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                               [i]21  липня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351949
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 21.07.2012


Зніжене цвітіння

               [b]ЗНІЖЕНЕ  ЦВІТІННЯ[/b]

Поклáду  потайки  до  губ  свої  перстá
Й  приховано  замкну  твоє  тремтіння.
Не  треба  слів,  звільни  від  них  уста,
Вдихни  у  серце  із  вишин  зоріння
Ліхтариків  від  Бога.  Небеса
Розплакались  дитячим  хлюпотінням
І  туляться  краплинки,  мов  роса,
Щоб  лик  твій  обійняти.  Ворожіння
Стискає  груди,  а  підступна  мла
Відверто  кличе  здатись  в  володіння
Тенет  незримих,  аби  ти  змогла
Покірно  панувати.  Провидіння,
Нічним  офірувáнням  обвива,
Незаймане  зціловує  творіння
Й  розкохано  у  вирі  порива
Любов  таємну  –  зніжене  цвітіння.

                                             [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                   [i]  15  липня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350514
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 15.07.2012


Тенета незвіданих мрій

   [b]ТЕНЕТА  НЕЗВІДАНИХ  МРІЙ[/b]

Пірнувши  в  вир,  уже  без  вороття,                                      
Все  сподіваєшся  у  нім  не  блуканути
І,  не  заплутавшись  у  ниточках  буття,
Одну,  не  плутану,  волієш  ще  відчути
Й  за  нею  йти?  Крізь  терни  в  майбуття?
І  врешті  щось  таємне  осягнути?

До  простоти  ускладнивши  життя,
Ти  думаєш,  що  зможеш  все  збагнути
І,  обдуривши  музу  забуття,
Узріти  те,  чого  не  оминути
В  часи  прийдешні?  І  без  каяття
Гадаєш  в  очі  Богу  зазирнути?

Що  в  них  побачити  ти  прагнеш?  Маячня
Відлуння  слів,  яких  давно  не  чути,
Й  речей  існуючих  тенета  пізнання́
Не  заворожують?  Ти  мрієш  досягнути
Вершин  незвіданих?  Приховані  знання?
А  власних  демонів  не  пробував  замкнути?

                                                                     [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                             [i]7  травня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335564
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2012


Дар

                                         [b]ДАР[/b]

Свою  руку  тобі  без  вагання  подам
Щоб  не  зміг  ти  зі  шля́ху  звернути.
І  плече  своє  в  поміч  для  тебе  надам
Щоб  ти  встиг  в  далечінь  зазирнути.

Свою  спину  підставлю  я  тво́їм  ногам
Щоб  зумів  ти  вершин  досягнути.    
А  ще  серце  своє  у  пожертву  віддам,
Щоб  навчився  ти  Тайну  збагнути,

І  любов  в  подарунок  без  жа́лю  додам,
Аби  Вічність  ти  взнав,  яку  годі  забути.
Я  життя  без  останку  тобі  передам,
Щоб  ти  спробував  смерть  оминути.

                                                       [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                               [i]21  квітня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332018
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2012


Не хочу

                                 [b]НЕ  ХОЧУ[/b]

Ні,  не  хочу,  щоб  ти  була  ворогом,
А  ще  більше,  щоб  я  тобі  –  другом,
І  не  прагну  вбачать  тебе  по́сохом,
А  тим  паче  себе  –  твоїм  плугом.
Ти  не  є  ні  гріхом,  ані  спо́кутом,
Ні  надією,  ні  рятуючим  кругом.
Все  це  –  пустка,  прихована  слоганом,
Тимчасовість,  що  грається  з  духом,
Та,  що  вмре,  що  розвіється  порохом,
Над  новим  розквітаючим  лугом.

                                             [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                     [i]16  квітня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330749
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2012


Кохати

                                       [b]КОХАТИ[/b]

Кохати.  Переплести́сь  руками,  наче  квіти,
І  ніжність  крихтами  бездонно  устеляти
На  тло  натхнення.  Обіймати.  І  не  зомліти.
Лиш  в  хвилях  тремту  відчайдушно  колихати
Росу  в  устах.  І  увібрати  усе  до  краплі.  Спокусити
До  пристрасті,  де  в  безладі  шалено  загравати  
Із  божевіллям.  І  благати  сердець  у  ньому  не  спалити.  
А  потім  пошепки  у  Всесвіт  закричати
Щоби  і  в  янголів  крилатих  пробудити
Чуття,  незнані  їм,  щоб  зо́рі  привітати
Офірува́нням.  Цілувати.  Тендітно-палко.  І  воліти
Любов  суми́рну  десь  не  розплескати
У  вирі  запальнім.  Кохати.  І  цвіту  того  не  згубити.

                                                                               [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                       [i]7  квітня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330691
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2012


Останній сніг

                   [b]ОСТАННІЙ  СНІГ[/b]

Самотній  сніг  розгублено  кружляв
Між  небом  і  землею  в  танку  смерті
В  цілунках  юної  веснянки.  Він  шукав
Приречено  рятунку  в  круговерті
Її  диха́ння.  І  зітхав.  У  вогкості  падіння
Розгублено  сніжинками  блукав
В  тяжінні  мло́сному  уже  невоскресіння.
І  врешті  здався…  До  землі  припав
Розпла́стано  сльозою…  Й  вороття
Сніг  не  чекав.  Він,  танучи,  вмирав,
Й  скропив  собою  знов  цвітінь  життя.

                                                       [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                           [i]27  березня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325690
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2012


Десь загубилася Любов…

[b]ДЕСЬ  ЗАГУБИЛАСЯ  ЛЮБОВ[/b]

Десь  загубилася  Любов...
Незмітно  якось  так,  немов
Ще  мить  тому  вона  літала
В  диха́нні  вітру  і  пірнала
В  сердець  биття.  І  знову,  знов
Наскрізно  ду́ші  обвивала
І  ними  тішилась  Любов...
Була,  мов  вічність.  Грала  кров
У  ній  як  море.  І  не  знала
Ні  часу,  ані  меж...  Кохала
Вона  до  дна,  до  молитов
І  вглиб  небес...  Опанувала
Над  смертю  та  життям  Любов.
А  потім  зникла...  Між  дібров
Неначе,  між  людьми,  гуляла,
Грала  на  струнах,  піснь  співала
Й  тендітно  ніжила  теплом
Та,  раптом,  –  зчезла,  заблукала,
Десь  загубилася  Любов...

                           [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                               [i]15  березня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322009
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2012


Остання крапля

                 [b]ОСТАННЯ  КРАПЛЯ[/b]

Сльо́зи  Всевишнього  оплакують  людину,
Вмивають  ви́разку  відмови  каяття,
Й,  обпалюючи  гнівом  шлях  загину,
Остання  крапля  розтрощить  буття.

І  відкупитися  молитвою  від  Бога
Не  вдасться  вже.  В  очах  Його  давно
Нема  невинних…  Є  лише  дорога
Усіх  на  пла́ху,  по  життєве  дно.

Там,  без  лахміття  виправдань,  душа
Оголена,  прибита    покаянням
До  скелі  із  гріхів,  себе  не  спокуша,
Зазнає  ляпаса  всевишнім  покаранням.

                                               [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                     [i]12  березня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321230
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2012


Омана

                                     [b]ОМАНА[/b]

Не  йди  шляхом  всеви́дячих  сліпців,
Які,  плазуючи,  повчають  як  літати,
І  затискаючи  ґвалт  тисячів  ротів,
Вчать  батогами  мовчки  розмовляти
Про  вільність  слів.  У  прірву  манівців
Вони  штовхають,  аби  там  блукати
Ти  б  міг  до  скону,  й  не  шукав  шляхів
До  світла  правди.  Де  не  розпізнати
Глас  Господа  від  голосі́нь  скопці́в,
Хотінь  співати  від  тяжінь  волати
У  камері  життя,  де  мряку  ліхтарів
За  сяйво  сонця  вчать  тебе  вбачати
Й  довіку  не  прозріти.  Бе́злічі  життів
Безликих  там  готові  розміняти
На  блиск  монети  й  на  кінець  світів,
Щоб  ти  себе  зумів  перебрехати
Й,  уярмлений  в  душі  обгло́даній,  каті́в
Своїх  й  у  со́бі  вже  не  міг  здолати.

                                                   [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                       [i]  6  березня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319458
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2012


Як пáгорби були високими, мов гори

                               [b]*      *      *[/b]

Як  па́горби  були  високими,  мов  гори,
А  скелі  досягали  до  небес,
То  й  квіти  бу́ли  більше  кольорові,
І  чарував  нас  блиск  озерних  плес.

Безкраї  ніжками  вивчалися  простори,
Коли  їх  пестив  Бога  ніжний  перст,
Й  дитячі  думи,  чисті,  неозорі
Не  знали  ще,  що  в  долі  є  свій  Хрест.

                                                 [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                         [i]18  лютого  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315036
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2012


Ти знаєш… Ти кохаєш…

     [b]ТИ  ЗНАЄШ...  ТИ  КОХАЄШ...[/b]

Ти  знаєш
         душі  моєї  всі  джерела  і  глиби́ни.
Ти  граєш
         на  струнах  серця  і  вночі,  і  в  днини
Й  танцюєш
         на  ві́стрі  леза  гострого  життя.


Здіймаєш
         між  тихих  вод  ти  водограїв  спі́ви
Й  палаєш
         вогню  багаттям  і  в  потоках  зли́ви
Пустуєш
         ніжністю,  пірнувши  в  забуття.


Кохаєш…
         ти  любиш  так,  ніби  шукаєш  віри.
Пливеш-втопаєш
         в  обіймах,  що  не  знають  міри
Й  даруєш
         мені  п’янки́й  смак  сво́го  почуття.


                                                               [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                     [i]  6  лютого  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311759
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2012


Іди у світ

                           [b]ІДИ  У  СВІТ[/b]

Не  варто  правду  в  дзеркалі  шукати:
Вона  –  одна;  і  не  завжди́  в  тобі.́
Не  прагни  долі  плин  переганяти
Й  відігравать,  мов  в  карти,  в  неї  дні
Чи  їх  поцупити.  Небе́с  не  обібрати.

Іди  у  світ  в  нім  вічність  зустрічати
І  бігти  босоніж  по  вранішній  траві,
Тягнутись  ввись,  щоб  сонце  обіймати,
Вночі  ж  –  перві́сній  тішитись  зорі
Й  відкритим  серцем  Бога  цілувати.

Бо  хвиль  розпле́сканих  уже  не  позбирати
В  життя  намисто.  Чи  хіба  у  сні
Його  можливо  знов  спостерігати,
Або  ж  у  згадках.  Далі  ж  –  мить  чи  дні
Буде  даровано;  Ніколи  не  пізнати…

                                                         [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                 [i]30  січня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310086
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2012


Коли помирають герої

   [b]КОЛИ  ПОМИРАЮТЬ  ГЕРОЇ[/b]

Коли  помирають  герої  –
Їх  Янгол  відносить  на  сво́му  крилі
До  Бога  в  обитель,  у  тихі  покої,
Де  більше  немає  горнила  борні.

Коли  відлітають  у  небо  герої  –
Їм  гори  вклоняють  верхівки  свої́
І  плачуть  дощі,  їх  освячують  зорі,
Їм  вірні  нащадки  складають  пісні.

Коли  йдуть  у  вічність  майбутню  герої  –
Народжує  смерть  їх  проміння  у  млі
І  зрощує  гідні  звитяг  нові  долі,
І  силу  народу,  і  велич  землі.

                                               [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                       [i]16  січня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306888
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2012


Різдво

                           [b]РІЗДВО[/b]

Христові  сльози  підбери,
Ними  умий  душі  крихкі  перлини
Й  у  со́бі  Бога  обійми  –  
Пізнай  Його  страждань  краплини
І  ними  кіпоть  змий,  і  до  небес  здійми
Життя  усе.  Крізь  ночі  та  крізь  днини
У  очі  Тайні  зазирни
Й  відчуй  Різдво  нової  вже  людини.

                                               [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                           [i]7  січня  2012  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304882
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2012


Помолись за мене Богу, мамо

                         [b]*      *      *[/b]

Помолись  за  мене  Богу,  мамо.
Якщо  знаєш  як  –  я  вже  забув.
Розкажи,  що  каятись  ще  рано,
А  народження  своє  я  вже  відбув.

Попроси  не  голосно,  не  слізно,
Просто  пошепки,  і  десь  не  навиду́,
Щоби  Господу  не  видалось,  що  пізно
Я  колись  до  Нього  сам  прийду.

Поясни,  що  я  вже  у  дорозі,
Тільки  десь  затримався  в  житті
Ненадовго,  і  вже  десь  невдовзі
Я  в  Святім  з’явлю́ся  обійсті́.

Розкажи,  що  я  вже  вивчив  мову,
Тою,  що  говорять  до  Небес,
Що  вмиваю  душу  й  з  нею  знову
Впáду  під  Його  Всевишній  перст.

                                             [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                     [i]9  грудня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298810
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2011


Донечці

                           [b]ДОНЕЧЦІ[/b]

Лише́  тебе  я  колихав  ночами,
Лише  тобі  співались  колискові,
Для  тебе  златом  спалахнули  зорі
Й  кружляють  досі  дивними  танкáми.

Лиш  за  для  тебе  сонце  вранці  сходить
І  місяць  по  ночах  свої  казки  шепоче.
Так  чари  діють  й  Провидіння  хоче,
Яке  із  тебе  погляду  не  зводить.

Бо  ти  у  Бога  обрана.  Він  в  янгола  з  крилá
Здмухнýв  пір’їнку  щастя  –  диво  долі,
Й  спустив  тендітно  на  твої  долоні,
Щоб  Його  квітка  на  Землі  зросла.

Все  це  для  тебе.  Ти  лиш  розквітай.
Не  бійсь,  візьми  це  щастя  в  жменьку
Й  до  серця  поклади  в  кишеньку
І  з  ним  живи,  радій,  кохай  і  знай

Що  я  лише  тобою  дихаю  і  тішусь,  
Твоєю  мовою  дзвенять  лише-но  мрії,  
В  твоїх  очах  душа  лишень  ясніє,
Що  ти  в  мені.  Я  ж  –  лиш  твоїм  залишусь.

                                                             [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                     [i]6  грудня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298165
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2011


Спрага…

                     [b]СПРАГА...[/b]

Поцілуй,  націлуй,  зацілуй
Краплю  всесвіту  вічно  тривкого
Крихту  неба  вхопи  й  подаруй
Смаку  тяглість  солодко-терпкого.

Покохай,  накохай,  закохай
Мені  зóрей  дощі  нескінченні,
А  в  нектарі  блаженства  нехай
Будуть  квіти  його  височенні.

Приголуб,  наголуб,  заголуб
Зовсім  трохи  тепла,  щоб  без  краю,
Обпали  лише  хвилею  губ
Так,  щоб  смак,  мов  падінь  водограю.

Полюби,  пригорни,  обійми́
Мені  плеса  річкóвого  ніжність,
В  занебесся  до  Бога  здійми  -
І  я  пі́ду  з  тобою  у  вічність.

                                           [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                           [i]22  листопада  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295031
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2011


Божественне вінчання

     [b]БОЖЕСТВЕННЕ  ВІНЧАННЯ[/b]

Зазо́рювалась  вічність  і  сміялась
Понад  Землею  і  у  ній  самій,
Коли  народження  із  смертю  повінчалось,
Й  в  саду  раєвім  розважався  Змій,
Любове  ж  перша  із  гріхом  стрічалась
Навіки  вічнії  в  століттях  завіті́й,
І  радість  з  горем  назавжди  побралась,
А  перша  усмішка  –  з  останнім  рухом  вій,
Мов  юність  з  старістю  зв’язалась
Ще  з  криків  немовляти,  з  перших  мрій,
Й  до  миті  судної,  в  якій  то  все  зосталось,
Та  волі  Божої…  Його  таємних  дій.
             
                                                               [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                     [i]24  жовтня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288259
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2011


Свобода

                       [b]СВОБОДА[/b]

Свобода!  Із  зашитими  вуста́ми,
З  брехнею  у  вухах  й  словами,
Що  хтять  із  зовні  грати  нами
Та  потай  панувать  мізка́ми.

Свобода!  Закута  щільно  ланцюгами,
Й  одружених  кайданами  ногами,
Що  прагнуть  руху,  і  руками
Зцілованих  кривавими  цвяха́ми.

Свобода!  Із  павутинням,  що  нитка́ми
Зплітає  очі,  щоб  не  йти  шляхами,
До  правди  мертвих  і  живих.  З  думками,
В  яких  пульсує  вже  віками

Свобода!  Її  не  викупиш  гроша́ми
Й  не  закатуєш  батогами
І  не  запнеш  в  куток  кийками.
Не  вбєш  уже.  Під  небесами

Вона  є  вічна.  Янголáми
Її  на  Землю  Бог  спустив  і  нами
Свобода  дихає  і  кличе  голосами
Безсмертних  лицарів  із  вільними  серцями.

                                                                   [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                         [i]12  жовтня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285853
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2011


Пройти життя і озирнутись

[b]ПРОЙТИ  ЖИТТЯ  І  ОЗИРНУТИСЬ[/b]

Пройти,  добігти,  промайнути,
Слід  залишити  і  збагнути,
Що  все  ж  таки  не  наслідив,
Не  перебу́в  –  таки́  прожив

Свій  ча́су  шлях,  з’я́ву  єдину,
Що  невблаганно  мчить  до  сплину
Усе  стрімкіш.  Без  вороття...
Й  чи  згадка  там  чи  забуття

Ховається  в  байдужій  млі
Й  в  кістках  холодної  землі
Та  й  нас  ковтає,  хто  це  знає...
Лиш  Бог  один  –  Він  суд  звершає.

Творити,  жити,  народити,
Дійти  межі  буття  й  прозріти  
Що  дихав,  а  не  продихнýв,
Щось  розпізнав  –  не  зазирнув.

Щоб  пустку  стра́ху  й  марноти́
В  ту  мить  останню  не  знайти
Як  з  краєм  станеться  зіткнутись,
Й  булó  б  не  прикро  озирнутись.

                                         [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                             [i]28  вересня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283152
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2011


Згасання зорі

     [b]ЗГАСАННЯ  ЗОРІ[/b]

Байдужа  небові  зоря
Поволі  в  самоті  згасає
Й  незмітно  тýскне  догоря
І  блиск  минулого  втрачає.

Позбавлена  його  тепла
Вона  у  темряві  змерзає
Й  поміж  сузі́р’яного  тла
Всіми  покинута  зникає

Щоб  тихо  вмерти.  Без  вогня
В  ній  сяйво  більше  не  заграє,
І  знов  не  спалахне  борня
За  іскру  світла.  Не  згадає

Про  нею  й  небо.  А  зоря
В  останнім  зойку  все  лунає,
Що  лиш  йому  вона  сія,
Й  зчезаючи  у  нім,  кохає.

                           [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                               [i]23  вересня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282178
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2011


Вже не моя́

                   [b]ВЖЕ  НЕ  МОЯ[/b]

Вже  не  моя́,  але  в  мені́  наві́ки.
Вже  не  зі  мною,  але  у  житті
Несу  в  собі́́  твоєї  вдачі  ріки,
Бурхливі  й  тихі,  грішні  і  святі.

Сльоза  твоя́  –  то  крапля  серця  мо́го,
А  тихий  смуток  –  йо́го  каяття.
Під  небом  не  існує  більш  нікого,
Крім  тебе  в  світі.  Решта  –  забуття.

Вже  не  моя́.  Та  все  іще  зі  мною.
Десь  в  глибині,  на  долі  скрижаля́х,
Я  ж  –  лиш  живу  і  дихаю  тобою,
Горта́ючи  в  думках  життєвий  шлях.

                                   [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                       [i]20  вересня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281591
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2011


Сподівання

                   [b]СПОДІВАННЯ[/b]

Я  сподіваюся  у  тебе  завітати
Тає́мними  стежка́ми,  до  глибин.
В  них  світ  незнаний  відшукати,
І  там  лишитися,  пірнути  в  його  плин.

Потрапити  до  тво́їх  мрій  і  заблукати,
Дістатися  до  тихих  вод  душі,
Із  них  напитися  любові  й  прочитати
Всі  таємниці,  сховані  в  тиші́.

Тебе  тримати  за  долоню  кожен  день
Немов  в  останнє.  І  не  відпускати
Ані  на  мить.  Пізнати  сенс  твої́х  пісень
І  в  серці  любому  ніколи  не  вмирати.

                                                     [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                         [i]18  вересня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281227
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2011


Тобі

                         [b]ТОБІ[/b]

Тобі  співаю  піснь  кохання,
І  йду  в  майбутнє  навмання́,
І  не  очікую  верта́ння
В  минулі  дні.  Лиш  пізнання

З  тобою  вічності  волію.
Тобою  дихаю  й  зорі́ю,
Щодень  зчаро́вуюся  й  млію,
Бентежусь,  плачу  і  радію.

Тобі  дарую  шлях  життя,
Свої  надії,  сміх,  страждання,
А  ще  –  мандрівку  в  майбуття,
Любов,  надії  й  сподівання.

Тобі  курли́чуть  журавлі,
Буяють  квіти  й  сяють  зо́рі,
Вранці  щебечуть  солов’ї,
Я  ж  –  віддаю  всю  решту  долі.
 
З  тобою  лиш  себе  розді́лю
До  серця  крихт,  без  каяття.
Тобі  до  ніг  встеляю  мрію
Й  себе  всьогó  –  без  вороття.

                                         [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                             [i]16  вересня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280895
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2011


Зізна́ння

                         [b]ЗІЗНАННЯ[/b]

Тебе  зустрів  у  всéсвіті  людей,
Щоби  довіку  сяйво  це  плекати
І  в  нім  палати.  Й  посеред  тіней
Горінням  серця  світло  зігрівати.

Між  спалахами  грізних  блискави́ць
Мені  Бог  дав  тебе  оберігати
І  підбирати  рóси  із  зіниць,
І  у  обі́ймах  цвіт  той  пеленати.

Я  заплету  у  твóї  коси  зорі
І  укладу  на  хмарку  колихати
В  чуттєвих  хвилях,  наче  в  морі,
Щоб  вічно  в  ніжності  втопати.

Під  переспі́в  цілункових  дощів
Віків  до  спливу  віддано  кохати
Тебе  єдину  –  я  дарунок  долі  стрів,
Аби  ніколи  більше  не  втрачати.

                                             [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                 [i]16  вересня  2011  р.[/i]
́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280844
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2011


Вона прийшла…

         [b]ВОНА  ПРИЙШЛА...[/b]

Мряка  з  дощем  переплели́сь
Так  млосно  і  розтя́жно  ту́жно,
Що  небесами  розляглись
Чеканням  хмари.  Незворушно

Спливає  в  краплях  час  по  склу
І  тільки  вітер  про  барвистя
Чуттів  шепоче  їй  й  крізь  млу
Розтихо  кличе  тре́мтом  листя.    

Вона  прийшла  із  сонцем  в  жменьці,
Все  світлом  вмила  й  враз  здійня́ла
Розсиплі  про́мені  у  серці,
Й  веселка  Всесвіт  обійняла.

                                               [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                 [i]13  вересня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280475
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2011


Мені наснились спогади – минуле

                             [b]*      *      *[/b]

Мені  наснились  спогади  –  минуле.
Іще  колись  воно  було  майбутнім.
Колись  –  тоді  –  незнане,  незбагнуле,
Воно  вже  встигло  стати  незабутнім.

Те,  що  булó,  знов  стало  сьогоденням
За  ніч  одну  і  промайнуло  враз
Як  наяву,  крізь  мене,  над  буденням,
Життя  могó  пронісся  пересказ.

Перегорнулись  сторінки  і  зникли
У  променях  світа́нкового  дня
Й  сховатися  між  зорей  долі  встигли,
Аби  не  взнати  більше  вороття.

                                     [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                           [i]3  вересня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278461
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2011


Земля, в якій рубають тихий рай

[b]ЗЕМЛЯ,  В  ЯКІЙ  РУБАЮТЬ  ТИХИЙ  РАЙ[/b]

Під  небом  є  земля,  де  на  очах  у  Бога
Облу́дники  рубають  тихий  рай
І  не  страшаться.  В  них  своя  дорога
Без  божих  сентиментів.  Зазвичай
Вони  з  лукавства  й  моляться.  Відро́ддя
Там  горстка  є,  що  золотим  тельцем
Вже  й  Го́спода  запнули  і  з  пого́рдя
Себе  на  стінах  вішають  взірцем.
У  тім  Краю́,  у  цілого  народу
Стирають  пам’ять,  а  з  душі
Здирають  віру  наживо  й  свободу
Як  пса  припняли  і  за  бариші́
Купують  слово  й  затикають  мову.
Поступово  конає  право  там  й  сваволя
Розхристано  зухвало  вкотре  знову
Ґвалтує  люд  й  пиячить,  а  недоля
Блукає  в  тім  раю.  І  тільки  в  вишині
На  глум  цей  Бог  вже  підбира  нагоду  
Аби  воздати  кару  в  судні  дні
І  гультяям,  і  рабському  народу.

                                                 [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                         [i]13  серпня  2011  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274896
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2011


Вони і ми

                 [b]ВОНИ  І  МИ[/b]

Їхні  мріі  про  рабів  інколи
                           збуваються...
Втім,  лиш  раз.  Й  не  серед  нас.
                           Сподіваюся...

В  їх  кишенях  холуї́в
                         назбирається
Повсякчас...  Та  хай  без  нас
                         лобизаються...

Бо  вже  суне  в  їх  бордель,
                           наближається
Гніву  час.  І  кожен  з  нас
                           поквитається...

                                         [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                               [i]12  серпня  2011  р.[/i]



[i]Гай-Нижник  П.  [/i]Плинність:  Поезія.  –  К:  «МП  Леся»,  2015.  –  C.27.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274722
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2011


У галасі юрби не чýтно Бога

                             [b]*      *      *[/b]

У  галасі  юрби  не  чýтно  Бога,
Не  видно  янголів  і  праведних  шляхів,
Там  в’ється  блуд  і  пастками  дорога,
Трясовина  оман  і  манівців.

Отрутою  обмащені  вуста
Цілунками  лукавих  травлять  душі,
Й  принадно-лестно  зраджують  Христа
Порожнім  дзвоном  й  зпоюють  з  калюжі

Хмельних  із  розуму.  Жадоба
До  слави  п’яної  та  розблиску  монет
Там  править  літургію  і  подоба
Тіней  ширяє  й  божевілля  злет.

                                                 [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                         [i]10  серпня  2011  р.[/i]



[i]Гай-Нижник  П.  [/i]Плинність:  Поезія.  –  К:  «МП  Леся»,  2015.  –  C.26.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274512
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 10.08.2011


Небо твоїх очей

                                 [b]НЕБО  ТВОЇХ  ОЧЕЙ[/b]

Кволі  зорі  мимоволі  не  тримались  в  небесах
І  підступно  оселялись  в  твоїх  сяючих  очах.
Там,  під  віями,  як  в  хмарах,  спить  світанок  із  роси,
І  народжує  серпанок    незбагненної  краси.

У  зіниць  твоїх  суцвітті,  в  блиску  барв,  в  їх  глибині,
Бог  сховав  таємні  миті  і  бентежно-неземні
Водограї-почутті,  де  любов’ю  пристасть  грає,
Де  спокуси  вир  буяє,  а  в  нім  –  всесвіт  мій  втопає.

Потопає  і  втрачає  часу  плин,  ночей  і  днин
В  дивнім  небі  оченин,  у  яких  сплели́сь  в  один
Світ  тендітний  сліз  і  гри,  смутку,  сміху  й  чарування,
Примхів  зорь  і  залицяння,  в  очі  –  всяяні  коханням.

                                                                                                   [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                                                           [i]8  серпня  2011  р.[/i]



[i]Гай-Нижник  П.[/i]  Плинність:  Поезія.  –  К:  «МП  Леся»,  2015.  –  C.25.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274080
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2011


Ранок

                               [b]РАНОК[/b]

Там,  де  небо  до  землі  впадáє
Й  від  дошів  схвильована  вона
У  його  обійми  лине...–  розквітає
Вкотре  незбагнéнна  дивина.

Знов  вмиваються  росою  юні  зорі,
Заколихані  у  сонячних  руках,
І  розчісують  хмаринки  білочолі
Перше  світло  в  дзéркалах-ставкáх.

Там  із  тéмряви  народжується  ранком
Оповитеє  туманом  немовля  –  
Новий  день,  що  з  зо́ряним  світанком
Прокидається  у  співі  солов’я.

В  діамантах  квітів  засвітився
Небосхил.  Він,  зрóщений  з  ночéй,  
Пестощами  прóменів  розлився
Щоб  побачити  красу  твої́х  очей.

Щоби  з  їхнього  суцвіття  увібрати                  
Барв  в  веселку  й  кольори  у  сни
І  зірницям  в  небеса  додати
Той  серпанок  з  блиску  та  краси.

                                           [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                 [i]6  серпня  2011  р.[/i]





[i]Гай-Нижник  П.  [/i]Плинність:  Поезія.  –  К:  «МП  Леся»,  2015.  –  C.24.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273811
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2011


Розлили́ся фарби, наче кров

[b]РОЗЛИЛИСЯ  ФАРБИ,  НАЧЕ  КРОВ[/b]

Розлили́ся  фарби,  наче  кров,
Плямами  й  нерівними  стежкáми
На  папері...  Як  й  моя́  любов
Розтіклáся  по  мені  струмками.

Запекли́ся  змішані  чуття,
Як  в  суцвітті  кольоровім  рани
Й  розплескáлось  барвами  життя,
Й  пензлем  долі  нарізає  шрами

Там,  так  гли́боко,  –  в  душі...
Той,  хто  рухає  серцями,
Хто  шляхи  малює  у  тиші́
І  розкраплює  палітру  між  світами.

                                                 [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                         [i]4  серпня  2011  р.[/i]




[i]Гай-Нижник  П.[/i]  Плинність:  Поезія.  –  К:  «МП  Леся»,  2015.  –  C.23.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273502
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2011


На зупинці

                     [b]НА  ЗУПИНЦІ[/b]

Ти  стоїш  одна  (чи  на  одинці?),
Несміливо  мрієш  про  любов
Й  сподіваєшся,  що  раптом  на  зупинці
Між  людей  його  зустрінеш  знов.

Як  стиснéться  в  клекотінні  серце
В  мить,  коли  він  знову  обіймé
І  у  твóї  очі,  як  в  люстерце,
Той  жаданий  погляд  зазирне.

Як  тоді…  Закохано…  Як  жінці,
Від  якої  в  серці  стигне  кров…
І  всміхаєшся  розгублено  хмаринці,
Бо  він  досі  так  і  не  прийшов.

Ти  стояла  би,  можливо,  так  ще  довго
Й  млосно  тішилась  у  вимріянім  сні,
Аж  тут  п’яний  випадковий  поштовх
Нагадав  –  не  мар,  минули  тії  дні.

                                                 [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                         [i]4  серпня  2011  р.[/i]





[i]Гай-Нижник  П.  [/i]Плинність:  Поезія.  –  К:  «МП  Леся»,  2015.  –  C.22.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273497
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2011


Розстелю тебе в травах я килимом

                             [b]*      *      *[/b]

Розстелю́  тебе  в  травах  я  килимом,
Вітерцем  навкруги  обійму
І  зігрію,  мов  сонце  проміннями,
І  у  пестощах  в  небо  здійму.
Пронесý  між  небес  та  зоріннями,
В  дивоніжний  туман  обгорну
Й  дощовими  зцілую  краплинами,
Щоб  пізнала  ти  вічну  весну.
Щоб  розквітла  ти  й  вкрилась  перлинами
Чистих  рос,  щоб  відчула  красу
Того  світу,  куди  тебе  крилами
Я  кохання  свогó  віднесý.

                                               [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                       [i]20  липня  2011  р.[/i]





[i]Гай-Нижник  П.[/i]  Плинність:  Поезія.  –  К:  «МП  Леся»,  2015.  –  C.21.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271098
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2011