| Сторінки (1/84): | « | 1 | » |
Три троянди на жовтому тлі
Із опалого листя кленового –
Викид гніву твого випадкового,
Що лишив борозну на чолі.
Я ніс квіти крізь всесеньке місто,
Вони свіжі, як подих зими,
Не кидай їх, прошу підніми,
То ж кохання моє в зелен-листі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018
Ріки кришталеві, трави з оксамиту,
Спів пташиний лине, наче ода літу.
Пальчики тендітні верби намочили –
Від очей цікавих щастя боронили.
Нас в човні гойдають заздрісні русалки,
Водяник лякає зойком пугача.
Я ж бо їх боятись відучилась змалку
Й усмішку ховаю в тінь твого плеча.
Дерев’яні крильця берег віддаляють,
Я черпаю зорі жменями з води,
Стеблами лілеї човник наш чіпляють
Із німим питанням: «Чом прийшли сюди?»
У ледь чутних хвилях, річчиних долонях
Чистеє кохання вільно гомонить.
Тільки тут дві тіні можуть без сторонніх
Із душі у душу щастя перелить.
Тільки тут, на плесі, під пречистим небом
У очах допоки день не защемить,
Рівні ми з тобою, ну а вдень далебі
Панночці не можна кріпака любить.
Вільна і невільна, винна і невинна,
Батько як узнає, певно прокляне.
Хай йому! Допоки ця ріка невпинна
Човником тріпоче, зацілуй мене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2018
Мій рай лиш там, де ти.
Ми – світ, де два світи.
Ми думаєм весь час
І мріємо про Нас.
Бо персні два сплели
Й довіку прирекли,
Що ми тепер навік –
Дружина й чоловік.
Без сумніву й страху,
Без смертного гріху,
Дай Бог нам вікувать
І щастя викувать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
Над колискою казка кружляла,
Персонажі пірнали у сон.
У тих снах я мій світ збудувала
І з реальністю стерла кордон.
Дивні сни мені друзями стали
І дивлюсь я на крок уперед,
Горе й радість вони віщували,
Майбуття розкривали секрет.
Але щастя від того не більше,
Знаю те, чого знати не слід.
У невіданні жити вільніше,
Бо в безстрашності вищий політ.
Так з дитинства крокують за мною
Кольорові мої віщуни,
То із радістю, то із бідою,
Знову й знову приходять вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785664
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.04.2018
Я уже не боюсь нічого!
Не боюся близьких втрачати,
Не боюся сісти за грати,
І не боюсь помирати.
Бо душа моя вже вмирала
Як прощалася із тобою,
Як зливалася я з юрбою,
Аби тільки не бути собою.
Я самотності вже не боюся.
І змиряюсь із волею Бога,
Тільки в нього прошу допомоги,
Лиш йому можу я довіряти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785041
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.03.2018
У переливах місячної ночі
Блукала казка в пошуках вікна.
Знайшла. В кватирку силилась проскочить,
А та наглýхо замкнена була.
Господар дому зачинився щільно,
Й шпарини не лишив, аби ввійти.
Зітхав нічної самоти невільник
І все писав безадресні листи.
Тим часом казка в вікна зазирала,
Гукала і благала крізь шибки,
Із темряви як вогник виринала,
Влетіла б у віконце залюбки…
Господар же паперові жалівся
На долю злу і на жорстокий світ.
Так відвести очей і не спромігся,
Щоби послати приязне «Привіт!»
І казка від байдужості сахнулась,
Пішла, не оглядаючись, назад
Й ніколи до вікна не повернулась.
Зачах сумний господар, наче сад.
….
Мораль поміж рядків лице ховає:
Щоби спізнати долі щедру ласку,
Життя буденне щоб здавалось раєм,
Тримай вікно відчиненим для казки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785039
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2018
А може варто все забути?
Як марево, як сон?
Ти просто дав мені відчути
Тепло своїх долонь –
І крижаний мій щит розтанув,
Я знову ожила.
Потоком пристрасть розливалась
Гаряча, мов смола.
Ти розбудив мою жіночність,
Мов приспаний вулкан.
Та стережись: одна неточність –
Здійметься ураган!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Злiтають днi, як зграя голубiв.
Який ти слiд лишаєш за собою?
Дiвочим серцем ти заволодiв,
Безжально отруїв його журбою.
Навiщо ти жонглюєш почуттями?
Хiба не розумiєш як болить,
Як ниє моє серце до нестями?!
Коли б ти це вiдчув хоча б на мить,
То перестав би бавитися мною,
Можливо, навiть i поспiвчував,
А не ловив би насолоди грою,
Коли б ти моїм серцем вiдчував…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Ну, який мені сенс
в тому,
Щоб ховати свій біль
в долоні,
І у розпачі бігти
з дому,
І вбивати дитя
в лоні?
Я з тобою змирюсь,
кате,
І образ в душі
не тримаю.
Бо сам Бог обрав тебе
татом
Дитини, що я
чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Не став мені кохання в докір!
Не воруши мрійливий спокій!
Я маю серце і люблю.
Любов не здатен осягнути
І кожну ноту її чути
Величний пан Здоровий глузд.
Тому, наївна й божевільна,
Кохаю палко я і сильно
Й живу в безглуздому раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2018
Не шукай її в інших жінках,
Бо вона, ніби мить – неповторна.
Хоч подібність і є в іменах,
Хоч і є схожа зовнішня форма,
Та її незвичайна душа
Непідвладна, на жаль, клонуванню.
Лиш її ти підніс у віршах,
Розправляючи крила кохання.
Ти жалкуєш, що дав їй піти,
Не зумів зберегти свою музу.
Роз’єдналися ваші світи,
Бо поводився юно-безглуздо.
Та й тепер ти живеш як тоді,
На граблі наступаючи давні,
І пливеш з течією подій,
Не міняючи звички безславні.
Раз тверезо поглянь на життя
І знайди в собі силу змінитись!
Скільки ж можна отак, без пуття,
Із гори, наче лантух, котитись?
Доведи, що ти вартий богині!
Над собою щоденно зростай!
І не завтра, а зараз і нині
Нову стежку життя прокладай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
В нас з тобою дві дороги,
Протилежні два шляхи,
Доля – це ріка широка,
Ми ж – самотні береги.
Хоча ні, ми не самотні:
В тебе є любов нова,
В мене – кавалерів сотні…
Що ж, так іноді бува.
Та чи справжні ті примари,
Що стоять обабіч нас?
Сумнівів кружляють хмари
Серед пристрасних гримас.
Ми обрали щит розлуки,
Захищаючи серця.
Та сплетуться наші руки –
Сон так віщий обіця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2018
Мільйон дівчат. Усі без імені.
Безликі «сонечка» і «зайчики».
Заходять в двері привідчинені,
А зранку їх проводиш байдуже.
Бо лялька з зламаною долею
Вже не годиться для забави.
Була і я так обезволена
Ефектністю моновистави.
Слова-слова струмком котилися,
Поїли медом слух дівочий,
І в ширині плечей ховалися
Щасливі від кохання очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
Я хочу злинути душею
Від всіх тривог і дум тяжких,
Де плине човен між лілеями
І ллється невгамовний сміх.
Відчути течію між пальців
Вслухатися в осінній шум,
Але немов бджолине жальце,
Уп’явся в серце гострий сум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783879
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.03.2018
Я розучилася боятись!
Тепер іду лише вперед.
Життям на повну упиватись,
Хоча воно – зовсім не мед.
Назад не треба оглядатись –
Туди немає вороття.
Я завертаю в вірне русло
Своє омріяне життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783409
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.03.2018
́́Ти не повіриш, але я стала нестримною життєлюбкою
Після того, як попрощалася з життям.
Ти не повіриш, але співчуття – це не завжди добре,
Особливо коли читаєш його в очах свого лікаря.
Ти не повіриш, але навіть Янгол-охоронець
Втратив надію врятувати мене.
Ти не повіриш, але я шукала собі місце на цвинтарі
При повному місяці й неповному розумі.
Ти не повіриш, але не так давно я стояла
Однією ногою в холодній могилі.
Ти не повіриш, але смерть зазирала мені в очі,
Та я витримала її орлиний погляд.
Ти не повіриш, але одним дуже щирим каяттям
Я вимолила своє воскресіння.
Ти не повіриш, але тільки стоячи на межі двох світів
Так несамовито хочеться жити.
Ти не повіриш, але за один вік людина здатна
Прожити два різних життя.
Ти не повіриш, але…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783405
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2018
Жасмин роняет аромат
В весенний вечер.
Одна встречала я закат
И звезды встречу.
Пронзит мечами ветер ночь –
И в сердце – холод.
Ты от меня уехал прочь –
Мой мир – расколот.
И мне цветочная метель –
Тоскливей зимней,
Когда я чувствую, что нет
Любви взаимной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428429
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2013
Можно просто сбежать из дома,
Можно свой изменить облик
И к мужчине уйти другому,
Но мешает любви оклик…
Она будто зовет, стонет
И оставить в живых просит…
Только в горечи слез тонет
Сладость наших с тобой весен.
Где мне столько найти силы,
Чтоб оставить всю боль в прошлом,
Чтоб птицы любви свили
Снова в нашем саду гнезда?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428428
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2013
Спливає час - викривлює дзеркала.
Історія не раз лице міняла.
Герой - сьогодні, завтра - ворог людства.
Є приклади і пафосу й паскудства.
Замовкли в таборах значні таланти:
Художники, артисти, музиканти,
Письменники, поети, режисери,
Наук світила в різнобічних сферах.
Людей великих згублене суцвіття
В бездумне і зловісне лихоліття.
Чиясь жадоба й заздрість невмируща
Закаламутили ріку цілющу.
Фабрикувалися численні справи
Задля "інтелігентної" розправи.
Криваві СССР-у прапори -
Багатолюдні вбивці-табори.
В історії є пафос і паскудство:
Герой сьогодні - завтра ворог людства...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384669
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.12.2012
Невгамовні люди підземелля,
Наче ті заведені ляльки
День і ніч кружляють по тунелях,
Самовільно загнані в пастки.
Метушливий хлопче сивочолий,
Зупинись! Відкрий свої зіниці!
Знайди вихід з замкненого кола,
Бо весь вік змарнуєш у темниці.
Піднімись над картою буття,
Усвідом, що є насправді цінним,
І розумно кожну мить життя
Витрачай, мов скарб дорогоцінний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Океан всесвітній плями-пустки сіє
І безлюддям віють голі острівці.
Зачекались того хто не просто мріє,
А приносить світло в струдженій руці.
«Криза планетарна!..» – котяться новини
Про чергову повінь чи страшний тайфун.
В просторі інету ширяться світлини
І тривогу множить радіокрикун.
Плазмові екрани грізні вісті плодять,
Паніку здіймає полохливий люд.
Чи ж не розуміють: в негативі родять
Лиш страхи ще більші та ментальний бруд.
Досить вже тремтіти інтелектом кволим!
Приведіть природу врешті до ладу,
І зерном засійте сиротливе поле
Й посадіть дерева в зрубленім саду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375488
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2012
Хвилі асфальтові котяться по місту,
А між ними рифи цегляних споруд.
Грає море-місто, як вино ігристе,
В суєті тривожно копошиться люд.
Зграйки пропливають біля світлофорів
В напрямку чергових кам’яних печер.
І духовно кволі і фізично хворі
Жителі місцеві схожі на химер.
Крила розправляє Батьківщина-мати,
Меч її сіяє в київських вогнях.
Берегиня кличе місто захищати,
Бо замало сили в лаврських хрестах.
Захищать від бруду й смороду у душах,
Голови очистить від гнилих думок,
Щоб рука ворожа не знялась порушить
Ні землі святої, ні живих річок.
Павутина смогу, що нависла грізно,
Під дощем кислотним морем розлилась.
Поховались люди в панцирі залізні
Й нащо їм природа плачуча здалась?
Множаться байдужі зі сміттям в головах,
Де ж господар мудрий, той, кому болить?
Де той, хто духовно людство оздоровить
І думки від бруду зможе захистить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375487
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2012
(світлій пам"яті бабусі присвячується)
Вже вкотре заглядає у віконце
Нового дня й нового року сонце.
Мабуть Господь шанує свою Настю
Даруючи їй це велике щастя:
Стрічати день і проводжати вечір
Все рівно де: в городі, біля печі,
Чи із худобою, чи із птахами,
Але найрадісніше – з дітлахами.
Господь Вас не полишив в самотині,
До Вас не раз приходив він в дитині,
Щоб Ви в собі плекали доброту
Й любові нитку спряли золоту,
Щоб нею пов’язати всю родину.
Ви часто нас збирали на гостину,
Бо у матусі й любої бабусі
Господній янгол десь сидить на вусі
Й підказує як мудро треба жити
І як дітей з онуками мирити.
Тяжка то праця, мо’ й найтяжча в світі
Близьких світилом серця обігріти.
Та ви останній промінь віддасте,
Хай тільки миру квітка проросте.
Най Бог іще здоров’я Вам надбавить,
Щоб ще зуміли правнуків побавить,
І споглядать щасливую картину:
У мирі й злагоді об’єднану родину
В хатині біля Вашого порогу…
Й ми все можливе зробимо для того.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2012
Рясно шовковиці вкрились
Буйністю ранніх плодів:
Чорні та білі налúлись
Низки солодких рядів.
Дід і бабуся старенькі
Їх посадили колись –
То чиїсь батько і ненька
Для онучат запаслись.
Саджанці жваво зростали,
Спивши з відерця води –
Діти й батьки смакували
Перші солодкі плоди.
Кріпли шовковиці пишні
З року у рік, розрослись,
Віти важкі та затишні
Понад двором розляглись.
Вже й онучата шмигають,
Наче пташата без крил,
Ягоди смачно вплітають –
Ніби наїлись чорнил.
Радо старенькі втішались:
«В цьому садку в добрий час,
Хай би всі рідні збирались
З вдячністю згадувать нас».
Сиве подружжя спочило
Попід гранітом тяжким.
Все, що могло, залишило
Дітям-онукам своїм.
Та у дітей є квартири,
Внуки також «городські»,
І вже без пилки й сокири
Сиплються стіни сільські.
Вужчає стежка до хати,
Губиться між бур’яном,
Навіть шовковиці рвати
Нікому… Пустка кругом.
Де ж ви, внучата і діти?
Батьківський жде вас поріг.
Гнуться шовковиці віти –
Вас виглядають з доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2012
Легкокрилі літаки
Над асфальтом закружляли –
Легкокрилі голуби
Моє серце звеселяли.
Так довірливо із рук
Вони брали хлібні крихти,
Доки не з’явився крук…
Туркотіння вмить затихло.
Крилами змахнув –
Ураз полетіло чорне пір’я.
Білий день у той же час
Обернувся в надвечір’я.
Метушились голуби,
Розлітались хто-куди,
А провісники журби,
Смертоноснії клуби
Вслід за ними побрели.
І замовкло місто жваве,
А сороки рознесли
Вже по світу чорну славу,
Біль наш і самопрокляття.
Дріт колючий, мертву зону
Й траурне Вкраїни плаття
Пам’ятатимем до скону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258428
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2011
У павутині юної душі
Злилися сонце і сріблястий іней –
Це стан ти передав на аркуші,
Володар фарб і майстер світлотіней.
Ніколи ти ще так не малював,
Натхненно на межі із божевіллям.
Ти пензлем на папері гарував,
Виснажуючи руку до безсилля.
Час зупинився, дивлячись на тебе,
А ти забув про нього і про всіх.
Для тебе у цей час відкрилось небо
І пензлем ти спокутував свій гріх.
Ти переклав божественні послання
На мову дивовижних кольорів.
Це не просте банальне малювання.
Твір – гідний і палацу королів.
Композиційна цілісність і форми
Зворушують найкращі почуття.
Досяг ти тої «золотої норми»,
Яку шукає дехто все життя.
Картина, промовляючи мазками,
Притягує магнітом глядачів.
Вона – в ряду з художніми зразками
Твоїх кумирів і учителів.
Тепер ти розгадав секрет безсмертя
Шедеврів Леонардо й Рафаеля.
Вони у творчості були відверті,
У цілях – непорушні, наче скелі.
Гармонія зі світом і з собою
Були для них основою основ,
А їх картини, споєні красою, -
Одна з багатогранних надбудов.
В картині емоційно-нескінченій
Твоя душа тріпоче між крильми.
Так має бути! Адже справжній геній –
Це провідник між Богом і людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2011
Медитація між небом і землею.
Ллється дощ енергій між долонь
І тілесною блукає мережею,
Доторкаючись то ніг, то скронь.
Медитація у блискавці енергій
Очищає, зцілює думки.
Наче фільтр божественних синергій
Чистить бруд ментальної ріки.
Аура світлішає і сяє,
Змінюючи ультракольори.
Негативу прошарок згасає,
Трансформуючись у світла стовбури.
Лотос розпускається під серцем -
Із духовних живиться джерел.
І бринить як величальне скерцо
Дзвін душі при сотнях децибел.
І зливаються з землею ноги,
В піднебессі тане голова.
Я – клітина Всесвіту і Бога,
Гармонійна сутність світова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204877
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 08.08.2010
Как феникс возрождаюсь я из пепла
И отрываю ноги от земли.
Возможно еще крылья не окрепли,
Но страсть полета бьется уж в крови.
Я воскресаю бедам вопреки,
Зарю встречаю радостной улыбкой.
Быть может, дни грядущи нелегки,
Но не считаю жизнь свою ошибкой.
Не всех судьба колышет на руках,
Кого-то и пинками закаляет.
Чтоб стал сильнее смелых крыльев взмах,
Рок камень неудач к ногам цепляет.
Перелечу я через перевалы
И ношу тяготящую свою
С размаху разобью о счастья скалы,
И на вершине их гнездо совью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204876
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.08.2010
Помни о смерти! – вещал самурай. –
Помни о ней каждый миг.
Гнев и обиду в себя не пускай,
Сдерживай злобы крик.
Освободись ото всех страстей,
Что разрушают умы,
И от преступнических затей,
И от тщеславной чумы.
Жажду стяжательства изгони:
Материальное – бренно.
Сколько богатства в дом ни тяни,
Вечен лишь дух во вселенной.
С совестью чистой по жизни иди,
Радуясь каждому вдоху,
Праведный образ жизни веди
Вплоть до последнего вздоха.
И когда смерть призовет тебя
В вечного сна долину,
Ты, о несделанном не скорбя,
Скажешь родному сыну:
Срок я земной свой достойно прожил
От рождества до кончины,
Каждым мгновением я дорожил,
Верно служил господину.
Будь же ты верен везде и всегда
Кодексу самурая.
Помни, что смерть – самый строгий судья.
Стань же достойным рая!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204811
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.08.2010
Думай, что после себя оставляешь,
Как проживаешь день,
Чувства какие в сердцах вызываешь…
Или тебе думать лень?
Проще ведь быть полупьяным,
Праздностью день прожигать
И с головой одурманеной
В шаткое завтра вступать.
Хватит сознанье туманить!
Трезво на жизнь посмотри!
Истины нету в стакане,
Истина – в сердце внутри!
Жизнь – не хмельная сладость,
Скрытая в кружке браги.
Жизнь – это труд, и радость,
И единенье во благе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204810
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.08.2010
Я в душе актриса и мой мир непрост:
То плыву лавиной, то тверда, как кость,
То журчу речушкой, то – скалой безмолвной,
То кажусь премудрой, а то – дурой полной,
То люблю до гроба, то легко прощаюсь,
Ухожу навеки, снова возвращаясь;
Бранью разражаюсь и целую нежно,
Тихо раздражаюсь, плачу безнадежно,
То луплю подушку, не мирясь с судьбою,
То вступаю в дружбу с людскою толпою.
Разная такая, как сама природа,
Изменяюсь чаще, чем в маю погода.
И, что интересно, мне совсем не лень
Проживать все это за один лишь день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204685
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 06.08.2010
Душа в смычок перелилась,
Стекала струйками по струнам –
Мелодия сквозь ночь лилась,
Рождая отклик в сердце юном.
Взмывала ввысь, касалась туч,
Что угрожали рьяной бурей,
Звала с надеждой лунный луч,
Но тучи черной стаей фурий
Кружили в такт, сгущая краски.
Вдруг скрипка темп сменила
И содрогнула тучи пляской –
Окрас их осветлила.
И танца подводя итог,
С неистовою силой
Финальный сыгран был рывок –
И ночь на миг застыла.
Но снова оживал мотив,
Возвышенный и чистый,
Как будто к Богу проложив
От сердца путь лучистый.
Все гаммы музыки вплелись
В небес цветную гамму,
Вдыхая в тьму любовь и жизнь,
И радуясь упрямо.
Растаял мрак и лунный свет
Скользил по грифу скрипки,
А музыка неслась в рассвет
И к солнечной улыбке!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204684
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.08.2010
Когда любви слова теряют силу,
Когда слова и действия вразрез,
Тогда нашлась в любви пята Ахилла,
Пора на отношеньях ставить крест.
Честней и благородней зачеркнуть
Рукою твердой строки из романа,
Чтоб не было себя в чем упрекнуть,
Не напускать вуаль самообмана.
Бессмысленно тянуть ярмо привычки
Ради того, что связывало вас,
Ведь дальше будут вражеские стычки,
Где будет «зуб за зуб и глаз за глаз».
Зачем же, не любя, терпеть друг друга,
Терновник ненависти взращивать в сердцах?
Ведь чернотой уста покроет ругань,
Зло перевесит на души весах…
Любовь – основа теплых отношений,
А ежели в помине нет её,
Тогда порвите связь без сожалений
И времени не тратьте на неё!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204362
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.08.2010
Любовь не просит жалости,
Не терпит униженья,
Ей вовсе нету надобности
В чьем-то одолженьи.
Выпрашивать-вымаливать,
Как нищий подаянья
Иль требовать, настаивать
И вымогать вниманья
Любовь не станет. Незачем.
Богата, как царица,
Со свойственной ей щедростью
Готова поделиться.
Любовь дает, не требуя,
Легко и безусловно,
И цели не преследует
Сыграть на чувстве долга.
Любовь идет «в открытую»,
Не прячется под маской,
Страданьями покрытую,
Смущенья алой краской.
Ей незачем себя скрывать:
Она смела, правдива,
Готова щедро отдавать,
Чиста, добра, красива.
Любовь без примеси страстей
И личностных стремлений –
Вот высшее из всех людских
Великих достижений!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204360
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.08.2010
Серебрятся в висках седины,
Скороспешен годов полёт.
В отраженье считаем морщины,
С каждым разом теряя им счёт.
Кто «гусиные лапки» считает,
Кто глубокие линии лба
(Кто с улыбкой по жизни шагает,
А на ком - отпечаток ума).
У кого-то прискорбная складка
В уголках чуть опущенных губ –
Значит: было ему несладко,
Жизни смерч был безжалостно груб.
Но не стоит стыдиться рубцов,
Что, как зеркало, жизнь отражают,
Ведь морщины портят глупцов,
А умных людей – украшают.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192120
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.05.2010
Человек обладает огромною силой,
Только леность ума не даёт ей раскрыться.
Сила, что новый мир вокруг нас бы творила,
Будто в клетке могучая сонная птица.
Если б клетку открыть – дать ей вольную волю,
Завести механизм, как в старинных часах,
То неслась бы та птица, как ветер по полю,
И несла б чистый свет на огромных крылах.
Сила – в мысли людской, той, что дремлет во мраке,
Ни к чему не стремясь, ничего не творя.
Осознать бы её, опознав Божьи знаки,
И любить, и творить, вдохновеньем горя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192119
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.05.2010
Наш век земной недолог,
А мы теряем время:
Растим в себе обиды
И ненависть к другим,
Впустую суетимся,
Влачим утраты бремя
И ноем, воем, ропщем,
Боимся и кричим,
Отталкиваем близких
Гордыней непомерной,
Предательским поступком
Или же словом скверным,
Распространяем сплетни,
Завидуем и злимся,
Ревнуем, обвиняем,
Скупимся, мелочимся,
Доказываем, спорим,
Плетём интриги сети,
Тщеславьем упиваясь
И лестью подогреты.
Заблудшие в потёмках,
Погрязшие в пороке,
С унылым тяжким вздохом
Твердим о «черном роке».
Наш век земной недолог,
Зачем ТЕРЯЕМ время?
Не лучше ль было б сеять
Добра и Света семя,
Дарить Любовь друг другу
И тёплые слова -
Тогда б счастливей жили,
Я разве не права?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191981
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.05.2010
Ты не ищи в ком-либо счастья части,
Ты не ищи любви в потоках слов,
Помни о том, что ты – источник счастья,
Помни о том, что ты – сама любовь.
Мысли свои открой навстречу свету,
И помечтай о рае на Земле,
И обогрей любовью всю планету,
Чтоб зацвели тюльпаны на скале!
Осознавай, что ты творишь реальность,
Помни о том, что ты – дитя Творца!
Просто поверь в свою гениальность,
Только позволь себе раскрыться до конца!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191980
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.05.2010
Я учора побачила райдугу:
Вона вигнулася коромислом.
Ніби Бог освятив хиже місто,
Коли вчора я бачила райдугу.
Я ішла і веселці всміхалася,
Перехожі її не помітили,
Захопившися мертвими квітами.
А веселка ж бо так посміхалася!
І подвійна дуга стала в райдуги,
Простягнулась і місто осяяла,
Та даремно енергію гаяла,
Бо не здатні кроти бачить райдуги.
І байдужі йшли люди по вулиці.
Сивий Бог посміхався, ридаючи,
Землю-Матінку благословляючи,
І від сліз бігли люди по вулиці.
Парасольки каскадом розкрилися,
Сліпі очі й серця закриваючи.
Бігли люди, духовно вмираючи.
Парасольки сльозами омилися.
Я учора побачила райдугу,
І красою її милувалася,
І у відповідь їй посміхалася.
Хоч одна, та помітила райдугу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191544
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010
Отчего человек погружается в сон?
Оттого, что реальностью он утомлён,
Оттого, что жестокостью он изнурён,
Потому человек и прячется в сон.
Ведь во сне беспрепятственно можно творить
Всё, на что отважишься наяву,
Как угодно вести своих грёз канву,
И хотя бы во сне полноценно жить.
Сон – лекарство от боли и от хандры,
Неудачи и горе смягчает он.
Очень часто полезен бывает сон,
Но бывают и ядом его пары.
Ведь проблемы – увы! не решаются,
А забвение так краткосрочно,
Потому не сжимайте так прочно
Соломúнку, что сном называется!
Утонуть во сне не пытайтесь,
А творите свой мир наяву,
Чтобы чувствовать: я живу!
Просыпайтесь же! ПРОСЫПАЙТЕСЬ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191543
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.05.2010
Тук-тук, тук-тук! – Кто там?
- Открой, я за окном.
Я – одинокий дождь.
Прими меня в свой дом!
Окно я распахнула:
Входи – поговорим.
Влетает дождь и я
Веду беседу с ним.
Рассказываю гостю
О том, кого люблю,
О том, из-за кого
Ночами плохо сплю,
О том, как предал он –
Есть у него другая.
И за любовь к нему
Себя теперь ругаю.
Забыть его хочу,
Но это так непросто.
Так что же делать мне? –
Я спрашиваю гостя.
- Забыть его – забудешь,
Да и любовь пройдёт,
Вторая половинка
В судьбу твою войдёт.
Умей лишь ждать и верить
В счастливую звезду!
- Ой, кто-то в дверь стучится!
Я открывать пойду!
- Иди судьбе навстречу! -
Прощаясь, дождь сказал.
Дверь отворив, я замерла…
Откуда дождь всё знал?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189631
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.05.2010
Водную гладь зашершавили капли.
В сумерках двое к реке подошли.
Зонт на двоих и холодные сабли
Дождливого воина им не страшны.
Молний кинжалы разрезали небо,
Грома раскаты зловеще звучат,
Буря деревья рвёт с корнем свирепо,
Но те, под зонтом, как и прежде, стоят.
Зонт, будто купол церковный над ними,
Любовь бережёт их, как Ноев ковчег.
Они не боятся той адской стихии,
Намного страшнее - прощаться навек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189630
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.05.2010
Из общего у нас – дорога
И жажда смелых перемен.
Вы не судите меня строго,
Что я сдаюсь печали в плен.
Мне слишком раннюю утрату
Изведать в жизни довелось:
Простилась со своим солдатом
Под стук серебрянный колёс.
Я в госпитале медсестрою
Осталась в городе своём,
Он на фронтах шагал со строем,
Слал письма почтой полевой.
Любовь пылала в кратких строках,
Я слала нежности в ответ.
Казалось бы, от слов что проку –
В войну ж без слов тех счастья нет.
Я знала: жив он, если пишет,
Мои молитвы слышит Бог,
И колыбель любви колышет
Ответных писем светлый слог.
Но в сорок третьем оборвалась
Его вестей бумажных нить –
Печаль в души чертог закралась.
Я стала справки наводить,
Но тщетно – будто в воду канул,
Никто не знал, что стало с ним.
И через месяц телеграмма –
Погиб любимый мой Максим.
Мне жить, поверьте, не хотелось,
Но раненым хотелось жить,
И на себя взяла я смелость
Им максимально жизнь продлить.
Нас медицине обучали
В палатах, а не за скамьёй:
Солдатам раны бинтовали
И промывали грязь и гной.
Я помню: сотнями лежали
Солдаты длинными рядами,
Стонали, плакали, кричали
Под бело-красными бинтами.
Солдаты письма диктовали,
Как сёстрам, доверяя нам,
Мы со слезами их писали
И слали жёнам, матерям.
В минуты те я вспоминала
О письмах, что Максим писал,
И чуда, чуда ожидала…
И мне то чудо Бог послал.
Сестра однажды подозвала:
«Солдат ослепший там лежит.
Ему осталось жить так мало…
Письмо он записать велит».
Я подошла и счастья возглас
С трудом сдержала между губ –
За перевязкой белых полос
Скрывался мой любимый друг.
Максим! Он жив – какое счастье!
Но горе – вскорости умрёт.
И медицина не во власти
Обратный смерти дать отсчёт.
Я говорила с ним и знала:
То – наш последний разговор,
И губы, руки целовала,
Но всё ж конец был очень скор.
Максим успел сказать, что любит
И хочет, чтобы я жила,
Когда победа в рог затрубит,
Чтоб вышла замуж, родила.
И взял с меня он обещанье,
Чтоб я жила, как за двоих.
Я поклялась свершить желанье
И глас его навек затих.
Боль от утрат необратимых…
Невысыхающий рукав
От горьких слёз неукротимых…
Но жить должна я, клятву дав.
В сорок четвертом то случилось,
А в сорок пятом – гром побед.
Весна к нам проявила милость
И распустила мира цвет.
Рассвет без выстрелов и танков
В окне встречаю каждый день,
Со свежей хлебною буханкой
Ступаю на крыльца ступень.
Благодарю, благословляю
Я ежедневно мирный час,
И в труд и в отдых я вселяю
Двойной мой жизненный запас.
Духовно сильной быть стараюсь
И рук в беде не опускать.
Я в путь сегодня отправляюсь
В надежде счастье отыскать.
В столицу еду я работать,
Жизнь строить новую свою.
Даст Бог – я полюблю кого-то,
Создам счастливую семью,
Детишек кучу нарожаю
С супругом суженым моим.
А сына первого желаю
Назвать я именем Максим.
Вы не судите меня строго:
На миг сдалась я грусти в плен –
Ушла я так с войны дороги
На путь счастливых перемен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188755
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2010
В столичном парке праздничной аллейкой
Девчонка грустно подошла к скамейке.
Вздохнув, присела, руки опустила,
К ногам букет сирени уронила.
Умыли слезы белое лицо.
В кармане платья спрятано кольцо,
А рядом – фотография солдата,
С которым счастлива была когда-то,
Пока война его не забрала.
Но ты же до последнего ждала,
И под салюта громкие раскаты
Встречать ты вышла своего солдата.
Как лань, примчалась ты на горвокзал,
Где победителям народ «Ура!» кричал.
Но в пёстром ликовании толпы
Ты не нашла следа его стопы.
Лишь друг его конверт тебе отдал,
Обнял и молча прочь поковылял.
Ты в парк пришла, чтоб дань воздать герою,
Что вечера здесь проводил с тобою.
И, вроде бы, весной так не бывает,
Но клён листву к ногам твоим роняет.
В земных мирах любимого уж нету,
Но эти листья – его письма с того света.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188754
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.05.2010
Убралася земля, мов диво-наречена!
Убралася земля у біле і зелене,
І затишні сади знов манять ніжним цвітом,
І сонце посилає цілунок теплий квітам.
Знов бавляться хмарки, бодаються і плачуть,
Тим часом дітлахи поміж калюжок скачуть.
Пернатий спів лунає, чергуючись з дзижчанням,
І лине у повітрі аромат кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188317
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2010
В предрассветной мгле проблемы
Уменьшаются вдвойне,
Зарождается надежда
Победить в лихой войне.
Сердце греет искра веры:
Пред добром отступит зло!
Подмигнуть пора б удаче,
Ведь так долго не везло.
Мир прозреет, тьма отступит,
Истины прольётся свет
И рассылются барьеры
Между сотнями планет.
Истина для всех едина,
Как и Бог для всех един,
Кто б ты ни был: зверь ли, птица,
Человечья дочь иль сын.
Будет тот спасен, кто верит
В Бога нашего Отца,
Кто не врёт, не лицемерит,
Ложа крест, хваля Творца.
Кто сознание меняет,
Тот, кто возвышает дух
И с любовью созидает,
Прекращая цепь разрух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188314
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.05.2010
Ми зустрілись восени
Під опалим кленом,
Та здалось тоді мені,
Що він став зеленим.
Погляд твій обігрівав,
Як обійми літа.
Там, де крок твій слід лишав,
Розквітали квіти.
Дівчина з минулого
З дивною красою,
З посмішкою щирою
Й поглядом святої.
Образ незвичайний твій
В серці оселився.
Докорінно я з тих пір
Внутрішньо змінився.
Породила ти в мені
Весняну надію.
В творчому горю вогні,
А не марно тлію.
Дівчина з минулого
З дивною красою,
З посмішкою щирою
Й поглядом святої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187719
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Будет всё у нас хорошо,
Наша встреча произойдёт.
Все сомненья мои не в счёт,
Одиночество отойдёт.
Светлый луч снизойдёт с небес,
Когда встретятся два светила,
Будут счастьем глаза полны
И любви неземною силой.
«Ты – мой бог, ты - моя богиня!» -
Прочитаем во взглядах-зарницах, -
«Навсегда будем рядом отныне!»
Будет так! Наша встреча свершится!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187704
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.05.2010
Всему есть в мире и начало и конец,
И только нету их у свадебных колец.
Они есть символом любови бесконечной
И безначальной, то есть - вечной.
И пред свершением судьбы соединенья
Так важно верное принять решенье,
Чтоб не перечило оно уму и сердцу,
И отворило чтобы к счастью дверцу,
И две судьбы слились в союз единый,
Где б две соединились половины.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187703
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.05.2010
Твой образ незабвенный и любимый
Несу я в новый день из года в год.
Ты послан мне, как дар неоценимый,
С тобой желаю свой продолжить род.
Владыка снов моих и грёз чудесных,
Молю тебя: в реальности явись!
В мечтах моих тебе ведь стало тесно,
Пора желаньям воплощаться в жизнь!
Летим навстречу, словно две кометы,
Одолевая время и пространство,
Порой чужими звёздами задеты,
Но помним мы о цели наших странствий.
Идёшь ко мне с того конца планеты,
А я на этом зажигаю счастья свечи,
Тянусь к тебе своим сердечным светом,
Надеюсь, верю и люблю, а значит – встречу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187403
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2010
Мне так хочется верить, милый,
Что и ты в эту ночь не спишь,
Так же слушаешь дождь унылый
И сквозь стёкла во тьму глядишь.
Что ты будешь сегодня, милый,
Долго-долго сидеть у окна
И огромною светлой силой
Будет сущность твоя полна.
Этой ночью тебе, мой милый,
Шар из чистой энергии шлю –
Он невидим, лишь сердцу под силу
Почувствовать мыслей струю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187402
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2010
Старый орган замирает,
Слыша шагов твоих звук.
Даже часы затихают,
Слушая звонкий каблук.
Гаснет свеча в канделябре –
Ветром от двери сквозит.
Юбка атласного платья
Прямо к органу скользит.
Принц с замиранием сердца
Руку подносит к губам,
Смотрит в два синих озерца –
Тонет безропотно там.
Робко и чуть неумело
Он на колено стаёт
И из кармана несмело
Перстень златой достаёт.
Что ты ответишь, принцесса?
Он твоего ждёт суда.
Станешь для принца невестой?
Эхо твердит: Да - да - да…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187397
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.05.2010
Изба. Девушка. Стол. Свеча.
Вода. Зеркало. Дверь. Стучат.
Скрип. Фигура. Мужчина. Лицо.
Вскрик девичий. Златое кольцо.
Обернулась – нет суженного.
Гадание. Ночь. Рождество.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186998
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.04.2010
Киев… Киев, ты – город мечты,
Говорю я, смотря с высоты
На деревья, дома и мосты.
Образ твой украшает холсты:
Парки, площади, скверы, бульвары,
Где гуляют красивые пары.
Только я лишь брожу одиноко –
Мой любимый уехал далёко.
Навсегда я его отпустила,
Хотя в сердце любовь не остыла,
Ведь вовек бы себе не простила,
Если б дочку с отцом разлучила.
Что сама буду делать не знаю.
Каждый миг о былом вспоминаю,
Как свеча на ветру, угасаю,
С одиночеством в ногу шагая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186997
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.04.2010
Холод стен и чашка чая.
Кресло и ворсистый плед.
Тихо радио играет.
За окном уже рассвет
Развевает снов обрывки
И осколки сонных грёз.
И стучит в мое окошко
Утро ветками берёз.
Отступают злые тени,
Прячась в бабушкин сундук.
Исчезает привиденье
Горестных и тяжких мук.
И похож на небесами
Снега брошенный комок
Весь пропитанный слезами
Белый носовой платок.
Вдруг скатился он с коленей,
Унося всю соль измен –
Распахнул окно весенний,
Свежий ветер перемен!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185880
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.04.2010
Ты же любишь всем сердцем,
Всей сутью своей,
Только хочешь казаться
Над чувством сильней.
Он далёк от героя
Романов твоих?
Слишком много читала
Ты в юности книг.
Жизнь – не сказка,
Пора бы понять всё давно:
Принц на белом коне
Есть, но только в кино.
Хоть твой парень и прост,
Он не супергерой,
Но он любит тебя,
За тебя он – горой.
Так люби и дари ему
Нежность и ласку –
Превратит твою жизнь он
В чудесную сказку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185879
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.04.2010
Речка, тебе мало вод?
Хочешь слёз добавлю?
И в русалок хоровод
Понесусь я плавью.
Расплетут они мои
Золотые косы,
Сребром рыбьей чешуи
Вскроют ноги босы,
Назовут родной сестрой,
Заберут в свой круг
И научат, как игрой
Скрашивать досуг.
А русалочья игра
Не как у людей:
Только ночь придёт - пора
Завлекать гостей.
Зов манящим голоском
Привлечёт прохожего
К тихой речке, а потом
Утром не найдёшь его.
Исчезают без следа
Парни и мужчины –
Поглощает их вода,
Спутывает тиной,
А русалки всё хохочут,
Жертву окружают,
До смерти его щекочут –
Так они играют.
Ах, зачем, зачем, река,
Ночью на Купала
Год назад ты паренька
У меня украла?
На земле я без него
Слёзы проливаю
И траву твоих брегов
Ими омываю.
Без него жить не хочу,
Нету больше силы!
Речка, жизнью заплачу,
Лишь открой, где милый?!
Ты ведь скажешь, правда? Да! –
Эхо отозвалось.
И со всплеском вод звезда
С неба вдруг сорвалась…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185545
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.04.2010
Не жги огнём воспоминаний!
Нам не вернуть любви былой.
Давай же, друг, без колебаний
Ставь точку вместо запятой.
Последняя глава романа
Твоей дописана рукой:
Я больше не стерплю обмана,
Обидных слов и слёз рекой.
И бесполезны примиренья,
Когда заведомо известно,
Что все «прощенья-извиненья»
Безрезультатно канут в бездну.
Я знаю, что любовь способна
Быть снисходительной, прощать,
Но кто тебе сказал, что можно
Любовь бездумно унижать?!
Нельзя так с чувством поступать:
Любовь, как гордая орлица –
Либо под солнцем ей летать,
Либо вниз камнем и разбиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185544
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.04.2010
…А вчера была белая ночь,
Осветившая всю твою жизнь.
С благодарностью ты помолись,
Ведь Господь подарил тебе дочь.
Береги этот нежный цветок,
Защищай его от ненастья,
Огради его от несчастья,
Беззащитный хрупкий росток.
Пусть он чувствует только заботу,
Тепло, ласку, семейный уют –
Они в сердце его сберегут
Лишь высокие, светлые ноты.
Этот ангел на свет появился,
Чтобы счастье тебе подарить,
Чтобы ты научился любить
И любовь принимать научился.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185407
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2010
(пародия на стихотворение М.Цветаевой)
Мне нравится, что Вы больны не мной.
Я счастлива, что я больна не Вами,
Что Вы с незавидною частотой
Мои ланиты трогали губами,
Что не сумели страсть разжечь во мне
(Не доставало, видно, Вам терпенья).
Зато не прочу Вам гореть в огне
И не молюсь пред Вашим ликом на коленях.
Мне нравится ещё, что здравый ум
Нас уберёг от рокового поцелуя,
Что ночь не навевает тяжких дум
И я не трачу времени впустую.
Спасибо Вам, что имя Вы моё
Так редко произносите при встрече,
Не содрогаете мой чуткий слух,
Вплетая комплименты в Ваши речи.
Спасибо Вам ещё, любезный друг,
За то, что Ваши посещенья столь нечасты,
И что не входите Вы в мой общенья круг,
И что не стали жизни моей частью.
Плениться Вами, верно, я б могла,
Роман мог зародиться между нами,
Но разве б тогда счастлива была?!
Прекрасно то, что мы не пара с Вами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185405
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 21.04.2010
Невгамовні люди підземелля
Кожен день ногами тупотять,
Один одного штовхають, ображають,
Поспішаючи, кудись летять, летять…
Ти ж спинися, озирнися, перехожий!
Де є вихід з замкненого кола?
Ти ж свій вік марнуєш у темниці,
Метушливий хлопче сивочолий.
Вихід – він не збоку, а вгорі.
Лиш піднявшися над картою життя,
Усвідомиш, що втрачаєш в суєті
ЧАС - йому немає вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185226
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
Музика коліс навіє дріму.
Тихо. Тільки звуки пантоміми.
Втома бореться з цікавими очима –
Хтось штовхається з упертими дверима.
Поїзд мчить мене в нову пригоду.
Завтра, ще до сонячного сходу
На новій землі свій слід залишу,
Про минуле й думати облишу.
Я зміню минулого багаж
На нові обличчя і пейзаж.
Наближаюся до міста мрії,
Радість невимовна серце гріє.
Засинаю… і картина ожива:
Нове місто і у ньому я, нова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185202
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
В її волоссі вітер заблукав,
І сонце сяяло у зелені очей.
Обличчя свіже, наче вранці став,
Хоча не спала декілька ночей.
Коли опівночі всі темрявою скуті,
Вона душею долітала до небес,
Шукаючи там істини забуті,
В передчутті незвіданих чудес.
Бо спрагла за людською чистотою,
За святістю, любов’ю і добром,
Тому вона не відчувала втоми
І легко було їй боротися зі сном.
Молитви світлі й високодуховні
Відроджували в ній нове життя,
А почуття і помисли гріховні
Відлинули кудись у небуття.
Надранок зірка блиснула вгорі,
Того ніхто не бачив, окрім неї –
Із променем останньої зорі
Два білих ангели, як цвіт лілеї,
З’явились перед дівою святою
Для того, щоб її оповістити:
Вона є обрана Господньою Жоною
І Сина Божого повинна народити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184876
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
Гра світлотіні, лeгкий змах руки -
І завершальний зроблено мазок.
Пейзаж казковий передав ти у віки.
У ньому хлібом пахне кожен колосок.
Талант художній, світлий дар природи,
Відшліфував ти протягом років
І став художником високої породи,
Достойним лаврів геніїв-митців.
Тебе мистецтво манить вдалечінь,
Йому ти неспроможний опиратись,
І мчиш у тріумфальну височінь,
Щоби промінням слави зігріватись.
Свої полотна, наче немовлят,
Лелієш від світанку до світанку,
Забувши про дружину, що стократ
Стрічає сірі одинокі ранки.
Мистецтво спрагло жертв і ти їх дав:
У марнославстві потопив кохання,
Всіх друзів, близьких, рідних розігнав.
Залишились картини і… страждання.
Життя поклав ти на вівтар мистецтва.
Чи був по-справжньому щасливим ти?
Чи не завищена ціна твого “митецтва”?
Славетний геній з серцем сироти…́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184875
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010
Перед тобою свiт - вiдкрита книга,
В яку ти пишеш власнi мемуари.
Твори добро, остерiгайся лиха,
I не карай – сам не зазнаєш кари.
Умiй прощати: завжди, все, усiм!
Хай почуття любовi в серцi квiтне!
I приклад подавай життям своїм,
Звання Людини-особистостi будь гiдним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184685
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Ти здатна сколихнути світ
Силою волі і таланту,
Маленька пташечка Едіт
З могутнім голосом атланта.
Горобчик з роду солов’я,
В твоїх піснях – душа Парижа,
І Єлисейськії поля,
І знатна Ейфелева вежа…
Ти не була взірцем культури,
Тебе манив і вабив гріх,
Та самобутністю натури
Ти надихала молодих.
Смілива, вперта і відверта
Запалювала зірку слави,
Долі обраниця і жертва
До сонця піднялась з канави.
Ти випила трагедій келих
І разом келих тріумфальний,
І найдрібніший щастя спалах
Наближував кінець фатальний.
Ти віддавала себе сцені,
Вона ж тебе не шкодувала –
Здоров’я, зачерпнувши в жменю,
Нещадно з тебе випивала.
Та навіть у останній пісні
Ти ні про що не жалкувала,
Долаючи хворобу злісну,
Себе ти людям дарувала.
Едіт-зоря злетіла в космос,
Піаф немає серед нас,
Та дивожний її голос
Звучить, перемагає час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184684
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Де любов оселилась неждано,
Розквiтало усе, як в раю.
Наче пicля дощу вранцi-рано
Свiжа квiтка у полi, стою
Й вiдчуваю, як шириться море,
Море нiжностi з серця мого,
Заливаючи смуток i горе,
Щоб нiколи не знав ти його.
Тебе вкутаю я теплим снiгом,
Огорну свiжим димом хмарок,
Стану ангелом i оберiгом,
Пильнуватиму кожен твiй крок.
Моя рiдна, кохана людина,
Я в очах твоїх бачу мiй свiт,
Ми з тобою – Творець двоєдиний,
Вiд якого пiде новий рiд.
Ми народимо доньку-богиню
Сина родимо богатиря
I примножим любов-берегиню,
Щоб радiли i Бог, i Земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184511
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Не потребую я багато слів,
Щоб зрозуміти: ти мене кохаєш.
Заплутаний в тенета почуттів,
Здоровий глузд і витримку втрачаєш.
Ти повен своїх пристрасних бажань,
В передчутті нової насолоди,
В полоні безнадійних сподівань,
В мені шукаєш мовчазної згоди.
А я дивлюсь на тебе з висоти
Нового рівня усвідомлення кохання,
Не в змозі відчувати те, що й ти,
Далека від чуттєвого бажання.
Тому не заглядай у мої очі,
Не зви мене у свій інтимний світ,
В твоє життя я входити не хочу!
Не зупиняй високий мій політ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184509
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.04.2010
Я очистила ліжко від спогадів
І білизну нову застелила.
Не озвучуй мені своїх здогадів,
Скількох я тут до тебе любила.
Бо сьогодні живу лиш тобою,
Ніби вперше цілують вуста,
Тіло повне такою жагою,
Що, здається, копилась літа.
Я забула і ти не пригадуй
Всіх, з ким був ти і з ким я була,
Й на майбутнє, прошу, не загадуй!
Наша пристрасть – кипляча смола.
Може, завтра в світанку потонеш
І любов розпорошиш як дим,
Не напишеш мені й не подзвониш –
Це властиво юнакам молодим.
Але нині я думать не хочу
Ні про що, окрім того, що є.
Я цілую закохані очі
Й віддаю тобі тіло своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184198
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Доброї ночі!
Заплющуй-но очі –
Манить країна мереживних снів.
Місяць до ранку
Співа колисанку,
Луною сягає незнаних світів.
Ніжні цілунки
Нічної чаклунки
Линуть на землю здаля.
Зорі прозорі
В небесному морі –
Сплячих людей дзеркала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184197
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Мені так тяжко голосно мовчати,
Терпіти й здавлювати ошалілий зойк.
О, Господи, так хочеться кричати,
Здається вклала б усю душу в одне «ой!»
Всю тугу, що заполонила душу,
Немов бур’ян, я вирвала б з грудей,
І заспівала голосно і дужо:
Я очищаюся, я вільна, е-ге-гей!!!
Я позбавляюся від прикрих почуттів
І від думок, що тягарем розпуки
Мене пресують, наче дюжина міхів,
І завдають нестримних болю й муки.
Звільняюсь від нудьги і самоти!
Звільняюсь від сумнівних обіцянок,
Від легковажних, іграшкових забаганок…
Я воскресаю, як опісля ночі ранок!
Я віднароджуюсь для вічного вогню,
Вогню божественної творчої любові.
Я світ увесь люблю, немов рідню,
І виражаю це у жестах і у мові.
Сяйливим поглядом планету освічу,
Сердець жаринки щоб ясніше запалали,
Нову молитву Богу присвячу,
Щоб його руки нас завжди благословляли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184117
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Щільне мереживо хмар
Затуманило очі зірок -
Темний нічний кошмар.
Куди далі ступити крок?
Оступаєшся, падаєш – біль!
Тут би сісти й себе пожаліти.
На щоках проступає сіль,
Та наказуєш: «Плакать не сміти!»
Бо падіння – лише перехід
На стартову лінію щастя,
А попереду буде політ
І здійсняться мрії квітчасті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184116
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010
Життя прекрасне,
Коли вмієш помічати
Моменти свята
Крізь буденні грати.
Нам Бог подарував
Наземний рай.
Ти лиш ходи
І просто помічай:
Пташиний спів,
Сюрконики в траві,
І плескіт риби,
Й звірів позивні,
І вітру подих,
І вологу зелень трав,
І поле золоте,
Й блакитний став,
Невпинний біг
Бавовняних хмарок,
І неба голубінь,
І блиск зірок,
Мелодію дощу,
І блискавок мигтіння,
І грому сміх,
І райдуги сплетіння,
Метелика цілунок,
Ніжність квітів,
Обійми вітру,
Сонцем обігріті.
Природа – то найкращий
Друг людини.
Відчуй лише,
Що з нею ви – ЄДИНЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183903
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
А час іде... нестримно, невблаганно,
Стікає, мов між пальцями пісок.
Весь час шукаєш істину старанно,
Та розділяє тебе з нею один крок.
Згаси своє багаття егоїзму!
Залиш його в минулому, облиш!
Бо лиш піднявши крила альтруїзму,
До сонця істини напевно долетиш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183899
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
В очах дитини бачу очі Бога,
Прозоро-світлі, з сяйвом доброти.
Крок перший зроблений без допомоги,
Щоб слово Боже людям донести.
Ні, не священні письмена й догмати,
Що порохом слояться в головах,
А щоб людську увагу привертати
До того, що заховане в серцях.
Бо саме там живе первинна мудрість,
А не в «розумних» вченнях мудреців -
В очах дитини я цю істину читаю
І чую благовісних дзвонів спів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183701
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010
Що я вкладаю у поняття „Батьківщина”?
Родинний сад і батьківська хатина,
Натхненно вишиті подушки й рушники,
Червоний борщ і теплі пампушки.
Хуртелиця метеликів і бджіл,
І вигнутий під фруктами поділ,
Грайливий вітер тріпає хустину,
Земля збирає дощ рясний в долину.
М’яка перина, свічка осяйна,
Візерунково-тінява стіна,
Солодкий сон до самого рання,
Мурчить на вушко миле кошеня.
І, злившись, запахи, і звуки, і картини
Мені являють образ Батьківщини,
Де серце спочиває й оживає
На тій землі, яка завжди мене чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183699
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010
Із дзвінких світанків,
Із медових ранків,
Із хмарок пливучих,
Із квіток пахучих
Я тобі сорочечку зіткала.
Вишила зірками,
Змійками-струмками,
Пряною травою,
Срібною росою,
І тобі її подарувала.
Щоб від зла людського,
Підлого й низького,
Від очей колючих
І від слів болючих
Вона стала тoбі оберігом,
Стан твій обвивала,
Сонцем зігрівала,
Вітром освіжала,
Душу окриляла
Легким; чистим,
як кохання,
снігом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183416
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
Вона сиділа, вкутана в задуму.
Він підійшов безшумно, наче кіт,
Як і тоді п’ять сотень років тому,
Як і в минулі десять сотень літ.
Він посміхнувся, мов старий знайомий,
Розмова полилася, як струмок.
Вона до зустрічі була готова,
Її чекала, як води росток.
Зустрілись дві космічні половинки,
Як було їм призначено колись
Високим розумом Творця і Абсолюта.
Споріднені енергії злились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183415
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
Сад нічної королеви
Розповився над землею.
Простягнувся Шлях Чумацький,
Наче соляна алея.
Метушаться світляками
Запальні метеорити,
Поспішаючи бажання
Всі задумані здійснити.
Наче грона винограду
Зорі збіглися в сузір’я,
Поміж ними сни кружляють,
Наче філінове пір’я.
Повновидий місяць грає,
Ніби яблуко доспіле,
Щоб дістатися до нього
Треба мати сильні крила.
Сон тобі їх подарує.
Опускай тяжкі повіки
І давай полевітуєм
Крізь простори зореликі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183251
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Краплина ніжності скотилася з руки,
І полилася пісня колискова,
Тендітна, як троянди пелюстки,
Чекана, мов ясна зоря ранкова.
Мелодія чарує слух дитячий
І образи малює чарівні,
Уста торкають білий чуб хлоп’ячий,
Згасає свічка й тіні на стіні.
Відлуння пісні в ковдру заховалось,
Оберігає спокій малюка,
Щоб солодко йому до ранку спалось.
А поряд – ніжна мамина рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183250
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Дощем умита, вибiлена снiгом,
Дорога, по якiй ступаєш ти.
На перехрестях зустрiчаєш перехожих
I, все ж, лишаєшся в обiймах самоти.
Прямуй туди, де доля поєднає
Твою дорогу разом iз моєю.
Любов тобi освiтить шлях до мене,
Немов вогонь священний Прометея.
Тебе чекаю, любий i коханий,
Блукати серед темряви доволi!
Я тут, твоя космiчна половинка!
Прийди i поєднаєм нашi долi!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183095
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Через вітражне скло моїх очей
Ти можеш бачити увесь мій світ.
При погляді любов із них тече
Так стрімко, наче птаха переліт.
Відверто я з тобою розмовляю
І відкриваю помисли свої,
Чуттів своїх до тебе не ховаю -
Вони звучать, як диво-солов'ї.
Правдива й чиста я перед тобою,
Як перед змахом пензля полотно,
І сяє серце щирою любов'ю
Через очей прочинене вікно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183094
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Через вікно бачу я панораму:
Зоряний купол господнього храму.
Темряви й світла довічная битва...
І на вустах дозріває молитва.
Дякую, Боже, за диво ночей,
Коли не можу зімкнути очей,
Благословляючи ночі і дні,
Що відміряєш ти, Отче, мені.
Дякую, Боже, за тихії ночі,
Коли я чую, як серце шепоче
Й творчі джерела пульсують в мені,
Буднів долаючи греблі щільні.
Дякую, Боже, за дні золоті,
Помисли добрі та дії святі.
Дякую, Отче, за здатність любити,
Світло нести і в гармонії жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183058
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010
Я закохалася у вічність,
У сині пелюстки небес,
У ясну зорів лаконічність,
В рухливість сонячних колес,
В дощу старечо-сиві стіни,
В нестримні стріли вогняні,
І голосні промови грому
Так полюбилися мені!
Червоне золото багаття
Збагачує мене теплом,
А дерева розкішне плаття
Вкриває затишним крилом.
Земля родюча, щедра мати,
Едемський сад мені ростить.
Як цю планету не кохати?!
Як цього світу не любить?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183057
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.04.2010