| Сторінки (1/56): | « | 1 | » |
Чого хоче жінка?
Уваги до себе, відчувати, що її люблять, відчувати, що вона потрібна і незамінна людина в твоєму житті. Жінка хоче мати десь-колись маленьке свято в будній день. Отримати в подарунок на день народження квіти, замість дорогих прикрас чи годинника.. Чоловіки думають, що якщо дарувати жінкам квіти кожен раз на свята – це виглядатиме начебто вони не можуть щось краще придумати.. Звісно, не потрібно робити квіти єдиним обов»язковим на кожне свято подарунком, але як приємно їх отримувати від вас.. просто так.. І я не маю на увазі оберемки квітів.. 101 троянда і т.п. Жінка хоче простого сімейного щастя. Їй не потрібен чоловік мільйонер, який купуватиме їй все і в той же ж час не буде поруч із нею. Чоловіки, даруйте своїм жінкам себе, свій час.. любов і турботу, і ми вас завжди будемо кохати. Не поринайте у будні з головою. Ми хочемо побачити світ разом з вами.. спільні подорожі зближують. Нехай це не буде Париж, Відень, Італія, Прага.. Нехай це банальний похід в гори, нехай це відпочинок біля річки з шашликами в колі друзів.. чи просто сісти в потяг і прогулятись вечірнім незнайомим містом.. І головне.. пам»ятайте про важливі речі для вас обох.. про важливі події….. жінкам наспраді потрібно так мало..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559457
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.02.2015
Я завжди хотіла щоб мене любили. Не можу сказати, що мені коли-небудь не вистачало уваги, спілкування, теплих слів від тих, хто був в моєму житті, хто бачив мене з дня на день, знав як у мене справи й що я робила вчора. Цілком переконана, що багато слів кидається на вітер. Ми живемо в суспільстві, де «я тебе люблю» можна легко прирівнювати до «привіт/як справи?» в більшості випадків. Чому люди так часто плутають елементарні поняття «подобається» й «люблю»? Можливо, для когось просто не існує суттєвої різниці, для когось це гра слів, яка веде до бажаного результату й добре проведеного часу? Практично кожному доводилось чути ті теплі слова «я.. тебе.. люблю..». Скільки насолоди й ніжності вони несуть в собі. Щоразу ти переконуєш себе, що цього разу точно не фальш, що якраз зараз, саме зараз вони лунають з самого серця й залишатимуться такою ж правдою навіть через 15, 20 чи 40 років. Хочеться твердо знати, що тебе люблять.. знати, що це не просто симпатія, захоплення, яке вкотре назвали не своїм іменем.. Хоч за свої 19 я пережила зовсім мало, та все ж завжди боялась помилитись в людині..
Я завжди хотіла щоб мене любили.. я завжди хотіла бути певною, що ті «я тебе люблю» не кинуті на вітер просто так.. бути певною, що я потрібна сьогодні більше, ніж вчора, ніж будь-коли.. і що тих «сьогодні» буде нескінченно багато…
22.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487393
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.03.2014
Я так хочу не будити тебе зранку, боятись відчинити дверцята шафи-купе, щоб вони раптом не заскрипіли й не порушили твого солодкого сну. Хочу ходити навшпиньки коли збиратимусь на роботу, в той час коли в тебе вихідний. Хочу зробити тобі каву зранку і принести в тепле ліжко. Хочу повернутись з правого боку на лівий і зустрітись поглядом з тобою. Хочу відчути твій подих у спину, такий ніжний і теплий, мов літній вітер. Хочу ділити з тобою подушку і ліжко. Хочу безсоння на двох. Хочу.. тебе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451322
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.09.2013
Мені так мало твоєї уваги. Хоча мало – це зовсім неправильне слово в даному випадку, адже твоєї уваги взагалі немає. Сьогодні вперше захотілось лишитись у сні. Там значно затишніше, ніж тут, в реальному світі. Мені там не було самотньо. Ніскілечки. Я хочу, щоб ти знову прийшов до мене у сон, мій, видуманий знесиленим мозком, милий незнайомцю, який став найріднішим з «першого сну» про тебе. Хоч тебе насправді й не існує, але з тобою там було так добре. Верніть мені сон! Негайно! Прошу.. ну, будь ласка…
Я хочу твоєї уваги. Через її відсутність я починаю любити будь-який її прояв. Бачиш, мрію про сон, в якому мене хоча б він, видуманий хлопчина, буде слухати вічність, яка триває до моменту дзвінка будильника.
Мені так треба тебе. Мені так треба до тебе. Мені так добре з тобою. Мені.. А тобі? Тобі… мене.. треба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437795
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.07.2013
Знаєш, приємне відчуття коли серце до без тями починає битись на відстані півметра до тебе. Кажуть, любов живе три роки. В мене до тебе пропозиція. Давай закохуватись заново щороку? Тоді у нас в запасі точно буде ще два. Чуєш, я бачу тебе у снах. Там ми робимо божевільні вчинки, а від того мені солодко й тепло. Зранку я прокидаюсь щасливою після таких сновидінь. Слухаю твій голос, ніби музику. Під нього добре засинати, віриш? Я заварю тобі зранку чаю, як ти любиш. Обіцяю вдруге не розлити його. Зрештою, тут слова зайві. Є тільки вічне «люблю».
02.07.13р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434955
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.07.2013
Це все виникає раптово. Ти думаєш, що треба роки, хоча б місяці, ну.. бодай тижні. Не дні, днів досить мало. Хибні стежки думок. Це неправда. Тобі, мабуть, просто так казали інші. Все це відбувається в один постріл. Куди? Постріл прямісінько в твою голову, туди, де сидять твої думки. Тепер це думки про нього. Ти чітко усвідомлюєш, що він тобі не байдужий. Скільки часу тобі знадобилось, щоб це збагнути? Хіба роки? Думай! Згадай той рубіж, який був межею між тим, чужим.. і знову ж тим, але вже таким рідним. Знайди цю межу! Конкретну мить, годину, день. Давай. Не можеш? Це ж був постріл. Його не фіксують. Він просто був. А більше нічого не треба знати. Абсолютно. Цього цілком вистачає – просто знати. Всі стелажі твоїх думок забиті ним вщент. Бо у житті нічого не слід вимірювати датами, а лише моментами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393077
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.01.2013
А знаєш що приносить мені біль? Я стаю для тебе менш потрібною. В тебе немає для мене часу.. з кожним днем його все менше і менше. Тобі не потрібні більше зустрічі.. тобі цілком вистачає холодних слів у просторах інтернету. Так, саме холодних. Слова, сказані при зустрічі в сотні разів приємніші аніж ті, що можна прочитати. В них відчувається якесь тепло, ніжність. Знаєш, мені так не вистачає тебе. Ти мені потрібен. Але я… я для тебе стаю на задній план.. ось так поступово.. все далі й далі… Я віддаляюсь від тебе. Перестаю розуміти… я не пам»ятаю коли останній раз я мала можливість побути з тобою годинку.. та що там годину… хоча б пів… просто бути… нікуди не кваплючись… просто бути з тобою і знати що тобі не потірбно зараз йти… Тепер ти не маєш часу для мене. Боляче. Ностальгія… саме це я зараз відчуваю. Ностальгія за всім тим, що було колись. Знаєш, я з впевненістю можу сказати що це були найщасливіші дні в моєму житті.. Ти подарував мені щастя! Але хто сказав що воно буде довго поряд зі мною? Втекло.. втекло давно.. лише тепер я це зрозуміла. Втекло безповротно.. Часто хочеться закричати… ВЕРНІТЬ ЧАС НАЗАД!.. Але ж ні… такого не буде.. я це чудово знаю… Порожнеча… у голові картини з минулого.. вони такі світлі..
На вулиці дощ. Темніє.. я йду додому, йду тими дорогами, якими ходили разом.. ти ж пам»ятаєш? Разом…
Я згадую твої слова.. дотик… зараз спогодам немає кінця.. так хочеться забути про всі заборони, не зважати на ці «не можна» і робити те, чого я насправді хочу. Я хочу доторкнутись до твоєї руки.. відчути тепло.. обняти.. бодай на хвилинку.. це ж так багато в порівнянні з «нічого». Багато… як було багато цього колись… немає.. немає… - ось що залишилось мені натомість… Більше не можу, не можу…. Мені так важко.. без тебе… без тебе………..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336290
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.05.2012
See you later... Нічого страшного. Але ж то не страшно, якщо взяти кілька років тому. А зараз це уже не каприз, а просто потреба..)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296615
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.11.2011
Розум вертає до реальності, а серце тихо благає.. «до нього, до нього». І, ніби, всі крапки давно розставлені над «і», але серце, немов, відмовляється це збагнути. Воно вже не кричить, а тихо шепоче.. Дивна шутка життя. Любилось, боліло, але любилось. А потім все те ж, але без «лю».. хотілось лізти на стінку, битись руками в нікуди і в ніщо.. щоб стало легше, стало радісно на долю секунди. Біль став кулею, що застрягла у скроні. Він не давав забути про себе. Забувався в моменти пірнання з головою в роботу. Безцінний час. Щасливі години…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291993
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2011
Ти знаєш як помирає сонце? Все починається спочатку, як і будь-що. Його життя, здається, таке недовготривале. Горизонт. Видніються перші промені.. Тьмяні, ледь помітні.. Відчувається холод… якесь тремтіння.. розпливчасті частинки… складається мозаїка. Одна частинка вдало доповнює іншу.. Все вище й вище над горизонтом піднімається сонце. Промінь за променем виринають «нізвідки». Варто було лише одному із променів «зробити перший крок». Сонце.. таке яскраве.. жовтогаряче. Неможливо дивитися. Засліплює очі своєю красою. А все чому? З кожною хвилиною воно стає більш довершеним, бездоганним. Тепло.. Сонце зійшло над горизонтом. Воно аж ніяк не поспішає.. повільно, крок за кроком піднімається все вище й вище. Остерігається.. щоб ненароком якась хмара не затьмарила його краси. Але зусилля марні. Від долі не втечеш. Затьмарить, сховає, укриє. «Неприємність» незабаром зникає, сонце піднімається все вище й вище. Та коли воно досягає своєї вершини – поступово втрачає сили.. І невпинно котиться вниз. Безповортно. Згасає.. Тьмяніє.. тепло майже не відчувається.. Сонце помирає. Але.. можна знову, набравшись сил, почавши з самого початку, знову піднятись на вершину. Та для цього потрібен час. Кохання. Спалах, крутий підйом, поворот, поворот, провалля.. Стоїть питання: поховати його чи дати шанс на відродження? Не помиліться, адже воно може згаснути назавжди.
19.10.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287310
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.10.2011
Ніколи… Тобі не здається, що це якесь дивне слово? Ти бачиш майбутнє? Ти знаєш, що буде через рік? Ти навіть уявлення не маєш, що вже завтра твоє життя зміниться кардинально. Ти поїдеш в Фінляндію.. вже завтра… і ніколи, чуєш мене, ніколи не повернешся назад.. в те місце, яке ти вважаєш рідною домівкою. Не віриш? Правильно. Ніхто не повірить. Адже я не знаю що мене чекає у майбутньому точно так само, як і ти.. Я НІКОЛИ не буду мати 4 дітей, я НІКОЛИ не поїду в Африку лише для того, щоб піти в зоопарк і вже точно НІКОЛИ не напишу книгу на 10. 000 сторінок. Я НАВІТЬ не знаю, що на мене чекає завтра… Чорт забирай, то яке ще «ніколи»?
ніколи.. тільки що механічно переставила місцями дві букви "н" та "і".. інколи...все ж твоє "я ніколи" стає "інколи.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274981
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.08.2011
Моїй любові, як одному з проявів почуттів.
Перша закоханість, перші слова «я тебе люблю», перший поцілунок.. Тоді я з тобою познайомилась, любове. Ти ж пам’ятаєш? Можеш не відповідати. Таке не забувається.. ніколи. Звичайно «коханням» не назвеш мою першу любов. Дитина.. що скажеш. Про яке кохання можна говорити в 12 років? Це смішно. Але все ж, я те називатиму любовю, бо на той момент я так і думала. Це було чарівно.. Отож, я дізналась, що таке любити. Я зрозуміла, що це жахливо – не «кохати» і не бути «коханою». Вже з перших днів «закоханості» я усвідомила, що життя без любові – не життя. Це просто існування. НЕ любити… Як? Поясність мені як таке може бути? Отож, була та перша любов.. І що? Пройшов час, забулась вона, розбіглись дороги.. Хоча тут слово «забулась» не дуже то й доречне, бо та любов «любов’ю» не була. Була перша, була й друга, третя.. Кожного разу, здавалось, ось воно.. це і є та Любов, про яку так всі говорять.
От кажуть: «Одного разу ти зустрінеш його і зрозумієш чому з іншими не виходило». Колись, будучи малою дурною дитиною, яка наївно вірить у все те, що їй кажуть, думала, що в житті так і є: кожен ОБОВ»ЯЗКОВО має зустріти своє кохання, людину, з якою проведе разом подальше життя. Я гадала, що не має у світі такої людини, яка б не зустріла коханого/ну. Наївна. Але ж діти вірять навіть у казки. Тоді можна було бути такою, яка вірить у все. Подорослішала.. Не буде мені того ОБОВ»ЯЗКОВОГО люблячого чоловіка, сім»ї, дітей. Зовсім ні. У житті все не так. А так хочеться досі вірити в те, що після тієї нещасливої, завершеної «другої» чи «третьої», чи «якої там» любові обов»язково буде та остання, щаслива. Хочеться вірити, що не проведу старість у самотності, життя без сім»ї… Хто я без неї?
Знов настигла ти, любове. Ти вкотре зробила мене щасливою. Дякую тобі, що не покидаєш, хоч який вже раз я тебе посилала до біса. Скільки всього, моя любове, ти мені дарувала: тепла, ніжності, болю, піднесеності, смутку, щастя, гіркоти.. А я тебе одразу не прийняла.. Так. Цього разу я не призналася собі, що ти гостюєш вкорте в мене. Але ж і ти не сказала, що йдеш на довго… що ж, так і мало бути… Тому тепер тут КРАПКА.
Він.. Він мені подобається. Про Тебе* (* - любов, як прояв почуття) я не говорю. Зрозуміла, що для того, щоб сказати «люблю тебе» я маю бути впевнена, що дійсно це відчуваю. Я люблю, та не його. До нього я відчуваю симпатію. Не більше. З ним мені приємно спілуватись, без нього мені не так вже й комфортно, оскільки я звикла до нього. Чи потрібно очікувати від цих стосунків чогось хорошо? Я не знаю. Та й чи взагалі мені того треба?? Я ж НЕ люблю його. Ризикнути? Спробувати знайти з ним щастя? Варто? Я ж знаю, що я йому не байдужа. Але якщо.. якщо за цей час, що ми будемо разом, я звикну до нього ще більше? Він згодом поїде.. півроку.. півроку без будь-яких зустрічей. Якщо я зараз не люблю, то чи зможу я чекати на нього, чекати на те, що згодом, можливо, я «переполюблю»* (* - любов, що живе зараз забудеться, а з»явиться нова, до нього) Якщо він й справді любить мене… чи якщо ПОлюбить.. Я ж своєю нелюбов»ю зроблю йому боляче.. Навіщо це все.. краще нічого не починати…
Знову? Знову я відмовляюсь від скажем так можливості бути щасливою? Хоча… чи принесло б мені це щастя я не знаю… Скільки разів я собі відмовляла… і знову… От в такі моменти, коли все скаладається не так, як планувала, хочеться думати, що все так і мало бути. Але з іншого боку.. яке ще ТАК І МАЛО БУТИ?
«Одного разу ти зустрінеш його і зрозумієш чому з іншими не виходило». Правда? Скажи мені, любове, що все, що ставалось.. ставалось не просто так, скажи мені, що я справді зрозумію «чому з іншими не виходило»………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270888
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.07.2011
Так холодно... на вулиці +30, жарке сонце навіть і не думає ховатись за хмари. Спека. Літо. Дощу вже не було декілька тижнів. Кажуть, це літо не буде багатим на дощ. Холодно.. Вечір.. ось сонце зникає.. температура повітря +25. Так, мені знову холодно. Точніше сказати не «знову», а й далі. Холодно тому, що поряд немає тебе. Немає кому зігріти. Тіло гаряче, вдосталь. Мені потрібен ти, щоб зігріти душу. Без тебе так самостньо, неспокійно. Я хочу в твої обійми. Знову відчути дотик ніжних рук. Закриваю очі і бачу твою постать. Вкотре. Бачу тебе.. у снах. Добре, що хоч туди ти приходиш. Буденність. І знову без тебе. Ти пам»ятаєш минуле літо? Це найчарівніше, що траплялось зі мною. З тобою було так затишно, комфортно. З жодною людиною я не відчувала себе настільки щасливою. Так хочеться сказати «ми». Звикла бути без тебе. За цей довгий рік.. так, я звикла. Я змирилась. Але ж ні. Що я кажу. Я не можу без тебе. Я хочу бачити тебе вдень, вночі, зранку, бачити як ти прокидаєшся, а ввечері бажати тобі гарних снів і цілувати перед сном. Я зробила фатальну помилку. Знав б ти як я хочу повернути час і все змінити. Це все я. ЦЕ наслдіки від необдуманих слів. А було ж так добре. Залежало все від мене. Дурна! Так! Інакше й не скажеш. Зруйнувала щастя своїми ж руками. Вибач, вибач – вкотре кажу сама собі. Я зламала все, що могла. Уявляю як тобі тоді було боляче. Вибач, вибач, вибач. Хочеш я повторю тобі це тисячу разів? Ні.. слова нічого не змінять. Нічого не можна повернути. Я так шкодую. Боже, ти подарував мені щастя, а я його так легко втратила. Пробач мені. Це нестерпно. Мені так хочеться тебе обійняти, міцно-міцно.. поцілувати. Я хочу зробити це і не чекати жодних осуджень. Я тебе кохаю більше, ніж люблю….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263353
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.06.2011
Годинник.. лише монотонне цокання дає мені зрозуміти що час не зупинився, він продовжує йти як і завжди. Підсвідомо я це розумію. Так і має бути. Але мені здається, що він зупинився. Зупинився тільки тому, що цього захотіла я. Не вистачає часу все добре обдумати. А зараз в мене часу вдосталь, я ж його зупинила. Тепер, зручно всівшись у м»яке крісло і, закутавшись в ковдру, я починаю розмірковувати. Мабуть, вам цікаво про що я думаю? Смішно.. мені так потрібен був час для роздумів. І ось тепер в мене його вдосталь, але я зовсім не знаю про що думати. Думки наче втекли… їх немає. Так тихо, добре. Спокійно. Згадала.. думаю, думаю.. пройшла лише доля секунди.. мені погано… «…забути, забути, забути..», - шепочу я… нічого не виходить. Вони зайняли весь простір в голові.. їх неможливо витіснити, забрати… ні… нехай час знову продовжує йти! Я не хочу думати. Це надто боляче. Я не можу віднайти у голові це кляте цокання.. Повернути час. Негайно! Мені це вкрай необхідно.. божеволію…….
Цок, цок, цок… Прокинулась…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257254
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.05.2011
Літо.. осінь.. зима… зима…зима.. надовго вона затрималась, та не лише на вулицях, в містах, а й в мені. Так довго було холодно. Здавалось, аж надто довго. 26, 27,28.… так повільно… 1.… нарешті! Але ж ні.. це не весна. За вікном знову сніг, холод, мороз. Де ж ти? Я на тебе так довго чекала!.. весна.. Її немає.. На вулиці стає тепліше, де-не-де навіть пробиваються проміння сонця. Ось вже декілька днів поспіль панує весна. І знову немає... вітер, дощ… Де те довгожданне тепло? Де воно? Немає… нічого немає… жодних змін. Кап, кап.. миросить… ось і сильніший дощ, знову сонце. А в душі? Однаково...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249747
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.03.2011
Часто ми надто багато вимагаємо від інших. А потім, не отримавши того, на що сподівались, розчаровуємось в них. Але чому? Ми прекрасно розуміємо, що нам ніхто нічого не обіцяв, ніхто ні в чому не зобов’язаний… Нам потрібно, щоб нас вислухали, порадили як краще вчинити, приділяли нам увагу коли нам гірко на душі. А взамін? Часто коли тобі починають «виливати душу» мимовільно думаєш «коли він/вона уже закінчить»… В тебе ж теж безліч проблем, а тут ще й він/вона тобі підкидає свої. Нещодавно помітила таке за собою… і я жахнулась. Що я роблю? Останні дні мені було не важливо в кого які проблеми, чому він чи вона засмучені.. мені потрібно було лише щоб мене вислухали, тільки МЕНЕ і нікого більше. Я не бажала вникати в чужі проблеми, навіть не намагалась зробити вигляд, що мене це хоч трішки турбує… Я не знаю що зі мною трапилось. В душі повна байдужість. Можливо я такою була завжди, та просто не помічала цього? Я не знаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233599
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.01.2011
Твої рядки вертали почуття,
Твої думки губились на полиці.
Все, що минуло – то було життя.
Таке глибоке, наче дно криниці…
30.10.10р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2010
Тепер твоя стихія – це мовчати,
Твій корабель давно пішов у вир.
Спокон віків ти вмів лише брехати,
Душа зчорніла, викресливши «мир».
Тепер твоя стихія – це свобода.
Ти так хотів її – так ось, тримай!
Чого мовчиш? Тобі це – насолода?
Слова-мечі у серце не кидай......
22.10.10р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2010
Можна я просто тебе обійму?
я ж не скажу ані слова...
визнаю вкотре свою лиш вину,
тихою й ніжною буде розмова.
Можна я просто тебе обійму?
без емоцій, сумлінь чи вагання.
тобі своє серце візьму,
й залишусь у миті чекання...
Можна я просто тебе обійму?
Так міцно, назавжди, навіки.
можна я просто тобі прошепчу
те, що сховають від тебе повіки?
10.10.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2010
Словами мало що можна розказати, передати... вони - ніщо в порівнянні з нашими думками, почуттями...
Слова не гідні того, щоб ними описували найщиріші почуття, вони не здатні розказати те, про що мовчить серце, про що кажуть очі... Слова... вони більше приносять біль та розчарування... вони поступово вбивають, гнітять... А очі, очі... руки... ніжні руки скажуть про все... тиша, мовчання - це найбільший крик душі... Тільки це може передати весь зміст почуттів, всю повноту та щирість тих емоцій, переживань, піднесеності, щастя... Але ж ні, ні...!!! Ти все ж обрав слова... слова, якими можна вбити в один момент... встромити у серце як ніж, щоб потім рана нагадувала про тебе... про твій вибір - слово...
Тепер всі говорять... та мені байдуже.. я можу слухати... адже місце звільнилось... - тиша зникла...
25.09.10р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212800
рубрика: Проза,
дата поступления 25.09.2010
Не читай моїх віршів, не питай тих думок,
Що тривожать всередині душу.
Не питай чом сумна, лиш зробивши ковток,
Я зробити себе це примушу…
Не гортай сторінок, ти ж не знаєш чого
Так хотілося серцю сьогодні.
Ти не бачив думок, ти не знаєш Його…
Хоч Його руки теж є холодні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2010
You are so far from me
And it hardness so... remember
I tried to forget you…
But without you is so cold December…
Please don’t forget me anywere
Please never say me “goodbye”
You think tomorrow’ll be better.
But I have one question: why?
Please allow to grant the love.
Do you know..? I can do it everyday
If you haven’t pencil to draw
Your life – just only say…
Becauce I still love you…
Your hand is in my hand
You want to hug me,
But said: “it’s soon end.”
If one time you want to leave me…
I’ll missing. But now I’m thank you!
You teach me to love; I’m free...
And now I’m sining for you.
П.С. перший вірш на англ. Якщо будуть помилки - кажіть, виправлю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2010
Востаннє як друзі стояли,
Здавалось, прощання це мить.
Та роллю своєю не грали,
Хоч знали, що серце болить.
Невільно чуттям життя дали,
Тепер не жалію про це.
Наче серце твоє мені взяли,
А потім хтось плюнув в лице.
Так радісно й гірко водночас,
Нестерпно і любо мені.
Та знаю, що літо тьмяніє,
Не знаю чи бути весні.
Що осінь нам скаже, чи зможе
Стерпіти розлуку на мить.
Хто в недузі цій нам допоже,
Коли серце так тихо кричить?
А зима.. Боже, люті морози…
Що й гадати… не знаю вже я
Чи душа серця витерпить грози
Чи зігріє любов ця земля…
13.08.10р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2010
Як колись вже не буде ніколи,
Як колись не минатиме час.
Бо ж банальними були б повтори,
Сотні спогадів, вражень та фраз.
Але стерлось минуле з сторінки,
На жаль, дубль два, сцена п’ять.
Кинув хтось застарілі знімки –
І тепер душа й серце болять.
Кажуть, ліки – то час невблаганний,
Та каже лиш той, хто не зна:
Що то спогад лиш стане туманний,
А у серці ще буде імла…
06.08.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2010
Расстояние… По моему мнению, любовь на расстоянии – еще более сильная любовь. Это достаточно сложно, но возможно. Находиться в ожидании той встречи, того мгновения, когда ты увидишь ее, когда ваши взгляды опять встретятся... это невероятное ощущение. …Но радость, то неописуемое счастье, когда ты слышишь звонок... ее голос, такой теплый и нежный... и не знаешь что сказать… Молчишь, наслаждаешься тишиной… ты слышишь ее дыхание... появляется желание бросить все и примчать сюда, к ней... чтобы опять быть рядом, чтобы почувствовать то, ради чего ты живешь... Любовь… Любовь на расстоянии делает людей сильнее, более выносливыми. Любовь... она все переживет, даже расстояние…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204137
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 03.08.2010
А так хочеться бути з тобою,
Вдихнути аромат ніжних фраз.
Щоб життя не здавалось війною
Й не залишилось в серці образ.
А так хочеться раю шматочок,
ніжний блиск бачить твоїх очей.
Неба вкрасти маленький кусочок
із тобою... ще сотні речей.
А так хочеться подих відчути,
дарувати тобі лиш тепло.
Так хотілося поруч бути...
Та цього не було, не було...
31.07.10р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2010
Я розділю весь світ на два,
Де будуть чорно-білі фарби.
Де вже не буде ворроття,
Що вже було – те буде зАвжди.
Ті ж люди, долі, ті ж сторінки,
Ті ж самі аркуші життя.
І все там буде, ті ж барвінки…
і сонце, ранішня роса…
Життя дарує чорні барви.
Де кольорове, де ж воно?
В житті моїм цвітуть не мальви,
Й на дні лиш чорно-біле тло.
Похмурий дощ вдаряє в скроні,
Ось сіре, сіре, чорне знов…
Твої лиш бачу я долоні
В бокалі напис: «за любов…».
Від холоду знайшла я ліки,
Тепер ковток, ковток і все
Заплющу я навік повіки…
Любов мине, усе мине….
20.07.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2010
Твоя любов вертає до життя,
твої слова були неначе ліки.
той спогад - ранішня роса
застиг у пам'яті навіки.
Твій дотик рук, тепло твоє
п'янить, зіштовхує з дороги.
колись, мабуть, таки зіб'є..
за дружби нашої пороги.
12.07.10р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2010
Чому упала? Я не знаю,
Але піднятись не змогла.
Чиєю роллю зараз граю?
Чи є у цім вина моя?
І серце стихло… Не збагну
Хто ставить в світі запитання
Хто роль писав, цю дивну гру
Хто не вписав туди кохання.
…Уміло сльози у антракт
Поставили долоні долі.
Колись було: серця у такт…
та зараз душі наші кволі.
Що ще придумає життя?
Чи будуть в нім і досі сльози?
Від того ж зробиться німа
Душа і запанують грози…
07.07.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2010
На все не знайдуться слова,
Так гірко, коли їх немає.
коли вмирає десь душа,
й коли трофеї смерть вручає.
Нестерпно: заходу ж не буде
Й зоря для них вже не зійде.
Хто зна чи виживуть ті люде,
Де зло і смерть давно росте.
І груди рве шматочок болю,
І топиться здоровий глузд.
Що захищаєм ми: панів сваволю
Чи молимось за славнії роки?
Кого ми зраджуєм? Себе?
Кого завзято розпинаєм?
Вкраїну рідну, не чуже?
Кордони й ті вважаєм раєм.................................
П.С. вчора писала, але натхення пропало... сьогодні можливо допишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199391
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2010
Казалось бы, все так легко и просто... Одеваешь маску и уверенно идешь вперед, в толпу, в жизнь. Легко? Кто придумал это слово? Вот еще несколько недель счастье и все… Вскоре наилучшие друзья, те люди, к которым я успела привязаться и полюбить пойдут. Встречи не будут уже такими частыми... каждый день, вечер... От той мысли, что в один миг всего этого не станет разрывается сердце. Пытаюсь этого не показывать, стараюсь с улыбкой идти в жизнь. Но не могу… Больно думать о том, какой станет моя жизнь без них. Кого-то я буду видеть в последний раз, кого-то каждую неделю, месяц, год. Кажется, что мое сердце вырвали, внутри путота... Стараюсь не думать об этом и жить с улыбкой на лице, ведь пока еще они рядом, люди, которых я люблю больше всего…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198231
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 28.06.2010
Ми обминули вже сотні метрів,
Ішли роками вздовж шляхів.
Життя – наркотик, десять кубометрів…
Ввели й відчув ти дотик всіх країв.
Кінцева станція – життя,
І без квитка не треба
Іти вперед у мабуття -
Раптово висадять до неба…
Удар. Боїшся? Так завжди
Долають в світі перешкоди.
І зорі гаснуть. Так завжди.
Тебе долатимуть незгоди.
Пр. (2)
Коли твоя мрія вмирає –
Змирись, просто йди.
Вини в цьому світу немає,
Крути, не крути…
Підводься, вставай, біжи!
Так небо веліло.
Час кричатиме: «стій, зажди»,
Та ти забудь все, що боліло.
Минатиме день, минатиме час,
Тебе не згадають хвилини.
А мрії були, й не жаліючи нас,
Поховають чекання години.
Вір у себе, у мене, повір:
Життя подарує ще крила.
Ти згадаєш той спалах зір,
Поруч буде кохана людина.
15.06.10р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2010
Талант убили, поховали,
Скалічили іще одне життя.
Тепер до пекла чи до раю
Чурай Маруся лине із життя.
За що ви долю відібрали,
Втоптали в землю душу-немовля?
А ви, народ, невже не знали,
Що голос наш вона, і пісня, і душа?
Змужнілу, горду повели
На суд, на страту люди-кАти.
Ви ошукали душу, а могли
Тернистий шлях уквітчати завзято.
Знівечили, втоптали, осудили…
Кого на смерть ви прирекли?
Марусю? Ту, що так любили
Й чиї пісні ви крізь віки несли?
Недоля вкотре стала на дорозі,
Спинилась й в тіло міцно уп’ялась.
І смерть її чекала майже на порозі,
З собою взяти Богові клялась....
П.С. на стадії розробки)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2010
Стомилося життя від зброї,
Стомилося від чорних слів.
Забули ми, що були й в нас герої,
Загублені серед віків.
Не згадують про них століття,
Про їхню честь вже не говорить час.
А ми, народ, - лише суцвіття
Й війні вже байдуже до нас....
П.С. недописаний... згодом завершу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2010
Чому пішла від нас так рано?
Тебе ще світ з обіймів не пускав.
Ось щойно ти казала перше слово "мамо",
й вогонь у серці ввись тебе здіймав.
Тебе тримали сутінки життя
і обіймав ще ніжно вітер,
хоч з неба падала сльоза,
цей світ казав тобі ще жити...
Одна лиш мить, хвилини три -
і доля линула по світу.
любов мина, і разом з нею ми,
та не забути нам твойого цвіту.
Сімнадцять років юних промайнуло,
та чомусь байдуже було рокам.
Вони пройшли, їх наче і не було...
та байдуже не було лиш зіркам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195396
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2010
…І день як день, і ніч як ніч,
І знов настане «добрий ранок».
Я не забуду спалах свіч,
Я не забуду той світанок.
Лиш дві зорі і дотик рук,
Мовчання, тиша солод…
Нема у світі вже розлук
І вітер здув нестерпний холод.
Думки бурхливі в голові,
Бажання дивні... не зі мною.
Тепер любов живе в мені,
Тепер вона з тобою.
Й лише один непевний рух,
Одне неправильне звучання –
І фраза раптом ріже слух,
У серці виникли вагання:
Чи справжні почуття були?
І чи живуть в тобі ще досі?
Ця фраза вбила ніжне «ми»
В той час, коли ходили босі.
Колись від голосу твого
Тремтіли руки, серце билось,
Але сьогодні вмить воно,
Немов, на мить призупинилось.
Причина є на те проста –
Любов украли інші люди.
Я не самотня – вільна я…
А смуток? – Був і є усюди…
23.05.10.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192894
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2010
Я зрозуміла, що боюся жити,
Зробити ще один невмілий крок.
У світі можна майже все купити,
У ньому безліч проданих думок.
Я схибити боюся у житті,
На стежку чорну від омани стати.
Брехня, печаль, жадоба у бутті,
В людини завжди місце могли мати.
Чи не сьогодні бачимо картину,
В якій для щастя можна купувать усе.
У світі можна скривдити й дитину,
Але з тим гідність й честь впаде.
Чи можна душу нам купити,
Безмежно добру й чисту від гріха?
Чи можна в світі так зробити,
Щоб куплена любов була?
Сьогодні люди злі й жорстокі,
Вони гадають, що купили світ.
Ви схаменіться, поки взмозі
Ще на землі лишити слід.
17.05.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190134
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
Мовчиш? Тепер і я мовчу.
Мені вже нічОго казати.
Я зовсім-зовсім скоро полечу,
Й навіки буду вже мовчати.
Не думай, я вже не вернусь.
Тебе стрічати у думках не буду.
Якщо слова були призначені комусь –
Сьогодні ж я їх всіх забуду.
І на прощання погляд я не кину,
І на завершення рядочок не скажу.
Я просто піду, ввись полину
І в спогади тебе я не візьму.
Ти так цього колись хотів
Тепер це справдиться нарешті.
«Забудь мене» - чи не цього волів?
Я це зроблю – ось слово честі.
Але забути зможу я лише
Коли піду із світу цього,
Коли залишу на землі усе,
Любов із серця вирву свого.
Ти вбив мене в своїх думках,
Жорстоко знищив мою віру.
Не бачив правди у моїх словах…
Хоча кохала щиро я й боліла…
Радій, ще трішки – і мене не буде.
Я піду назавжди, як ти хотів.
Мені скажуть, що «гріх це» люде,
І буде так! Ти ж так хотів?
Банального листа тобі я не залишу,
Записки на столі не покладу.
Я лише піду в тьму і тишу,
В яких печаль і сум вкраду.
Вже час, пора мені прощатись,
Та не з тобою, «милий», ні!
Пробач мене, біленький світе
Я каюсь, вибач, але ні………..
08.05.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188436
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2010
Напишу вірш останній на прощання,
де суть розкриють лише два рядки.
у ньому вже не буде про кохання,
а щойно з голови думки.
Закінченням початку він не стане
й не стане початком в кінця.
строфа ця в небуття не кане,
хоч і не висловить забуте "Я".
Уже кінець, ось фінішна пряма,
здавалось, час прийшов писати
"ті букви, щойно з букваря",
що на завершення повинні стати.
Лиш два рядки у голові:
"Останній вірш, закінчую писати..."
Поезія - це скарб, дарований тобі.
"...останній вірш, закінчую писати".
05.05.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187840
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Не думай так, як всі – звичайно,
Не думай як стереотипи.
Спіши хутчіш, біжи негайно -
не все ж дозволено прожити.
Години йдуть, секунди линуть,
А нам здається, що «живемо».
Але роки між нас загинуть
Й назад «сьогодні» не вернемо.
Усе що було – все пропало,
І тільки спогади живуть.
В душі вогнем не запалало,
Хоч попіл роки рознесуть.
Тож поспішай у світі жити,
Життя – приречення на смерть.
Й ніхто не зможе це змінити,
Живи! А поки десь гуляє смерть…
20.04.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185191
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2010
Я деградую із тобою,
Я деградую, це побачив світ.
Із обірвАною струною
Життя складає долі звіт.
Ти не навчив мене стояти,
Триматися за сторінки буття.
На фортепіано не навчив ще грати
Бадьорі ноти нашого життя.
Колись я вміла жити, так уміла,
Та ти приніс з собою смерть.
Тоді я нею відболіла,
А ти розбив надії вщерть.
Я деградую, як не дивно,
Я деградую – винен час.
І на душі ще зимно-зимно
Вогонь жеврів – тепер погас...
14.04.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183860
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
А ось рядок, іще рядочок,
А ось уже нова строфа.
Слова складаються в струмочок,
Потік думок і сенс буття…
У голові юрмляться звуки,
Лунають співи солов’їв.
Любов приречена на муки,
Не чути вже пісень гаїв.
Замовкли люди, місто спить.
Туманний місяць позіхає.
Кришталь печалі не дзвенить
І колискова не стихає.
А що ж слова? Слова словами.
То дивовижна-дивна гра
Написана, на жаль, не Вами...
10.04.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183008
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Ти знаєш що таке любов?
Що почуттів це міра?
Й існує безліч в світі мов,
Якими сказані були любов, надія, віра.
Що знаєш ти про почуття?
Що нам дало і що в нас відібрало?
Несказаними залишилися слова,
„Люблю тебе” не прозвучало.
Усьому підійшов кінець
Сказати „досить” важко.
Та вишов з гри уже гравець
Змінити щось доволі тяжко.
Здавалось видумка – реальність,
А сльози – не печаль.
Що щастя це назавжди.
Та це не так, на жаль.
У світі безліч „ні”, „але”, „пробач”,
„прощай”, „я йду назавжди”,
але так мало „стій”, „чекай”,
„тебе любила завжди!”
18.09.09 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182937
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Життя – це сльози,
Життя – це біль,
Життя – це грози,
Життя – буревій
Життя – це політ,
Життя – це падіння,
Життя – це зліт.
Життя – це тремтіння.
Життя – це щастя,
Життя – це світ,
Життя – це проміння,
Кохання цвіт…
Життя – це бажання,
Життя – відчуття.
Життя – це кохання.
Палке почуття.
Життя – це всесвіт,
Життя – це Земля,
Життя – насолода,
Життя – ти і я!
Життя – це образи,
Життя – це пісні,
Життя – це морози,
Життя – уві сні.
Життя – це погляд,
Життя – це страх.
Життя – це отрута,
Життя наче яд.
Життя – це мрія,
Життя – сподівання,
Життя – це надія,
Життя – це мовчання.
Життя – це кордони,
Життя – це сміх,
Життя – це закони,
Життя – оберіг.
Життя – це сумління,
Життя – це роса,
Життя – це любов,
Твоя і моя.
27.07.09 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182936
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2010
Забути незабутнє неможливо,
та й дивно би було якби
ми забували те, що так хотіли
залишити у серці назавжди.
Забути незабутнє неможливо,
Це найпрекрасніші уривки із життя.
Інакше було би жахливо
Не пам”ятати ті чудові відчуття.
Забути незабутнє неможливо,
Коли обидва об”єдналися в одне серця.
Забути незабутнє неможливо…
Ту мить, коли, здавалось, існували тільки ти і я!
12.07.09 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182420
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2010
Я закохалася у ніч,
Я закохалася у зорі,
Ти дав мені бокал,
Ти дав напій любові.
Я закохалася у дощ,
Я закохалася в світанок,
Разом ми всього день,
Разом зустріли ранок.
Дізнавшися мої думки,
Дізнавшися мої бажання,
Цілунок ти подарував,
Подарував мені кохання…
13.06.09 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2010
Ще вчора я всьОго хотіла,
Ще вчора для тебе жилА.
Ще серцем за тебе боліла,
А завтра – така вже чужа.
Ще вчора до тебе сміялась,
Ще вчора губилась в думках,
Ще вчора кохання підкралось,
А завтра ховалось в словах.
Ще вчора віч-на-віч стояли,
Ще вчора я в мріях жила.
Ще вчора кларнети нам грали,
А завтра я вже не твоя.
04.04.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181793
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.04.2010
Горять неспалені мости,
Назад дороги вже немає.
Чому відсутнє слово „ми”?
Чому цей біль так серце крає?
Не покидай мене, прошу.
Залишся хоч на чашку чаю.
Зажди, побудь ще тут.
Хоч ти не чуєш мене, знаю…
Не йди, давай хоч поговорим
Про щастя, сонце чи любов.
„Не йди!” Я вкотре повторяюсь.
Прошу тебе все знову й знов.
Ще мить, ще мить постій!
ЇЇ цілую, обіймаю.
Сльоза стікає по щоці.
„Прощай! Я маю йти… вмираю!”
08.11.09 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181651
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2010
Пробач за те, що не люблю,
Пробач за те, що серце краю.
Пробач за те, що поруч йду
Й твоїми почуттями граю.
Пробач мене за першу зустріч,
Пробач мене за гру сердець.
Пробач мене за теплий дотик
І почуттям гіркий кінець.
Пробач за вкрадений сюжет,
Пробач за марні сподівання.
За все, що з"єднювало нас.
Пробач за біль, відчай кохання...
09.01.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181650
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2010
Прощальна мите, мите незабутня,
Остання хвиле, хвиле золота.
Загублена, людьми забута,
Рідненька доленько моя.
Не слухай, що говорить час,
Не слухай, що шепоче вітер.
Я все забуду, я забуду й Вас.
І закарбую погляд у століттях.
Я попрощаюсь із пташками,
Скажу навік «прощай» весні.
я кину погляд свій востаннє
травинці, небу і Тобі.
Покину землю - свою неньку
Піду далеко, ген за обрій.
Відверну погляд і рученьку
За сотні миль від своїх мрій.
Серденько б’ється на уламки,
І посмішка згасає на лиці.
Руйную долю, наче, замки
Я покидаю Вас в журбі.
Якби Ви знали як це гірко
Якби Ви знали як болить…
Якби Ви знали, що нестямно
усе всередині горить.
Тож може більше б цінували…
Не нарікали на своє життя,
І легковажно не кидали
На простір вітру ті слова.
Слова про матір-батьківщину,
Слова про рідний степ і гай.
Ти бережи любов до неї у цю днину
Й у серці трепетно тримай.
23.01.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181589
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2010
Я не хочу вмить все зруйнувати,
Зламати дружбу в світу на очах.
Проте не можу більш мовчати,
бо тільки ти в моїх думках.
Я не брехатиму собі -
ця дружба називається "любов"
Й сказавши кілька слів тобі...
почую тисячі відмов.
Я ж не чекала й не хотіла
Бажала тільки другом бути.
і ніжних слів не говорила.
...але тебе вже не забути.
Ти весь в мені, у моїх снах
не в силах я оце змінити.
Ти в серці, в голові, думках
і з цим я вимушена жити.
Пробач, що склалось все ось так.
Я покохала, не бажавши.
"Люблю тебе", ще раз пробач.
Ех... покохала не бажавши.
06.03.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181588
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2010
Під трепіт ніжних пелюстків,
під колихання дивних тіней
сплітались низки почуттів
і мовчки огортав їх іній.
Між ними був лише провулок
Лунала музика вдалі…
Їх об”єднав один цілунок.
Думки губились в темноті.
Шукали слів, яких не треба.
Все розказали їх серця.
Вмить піднялись увись, до неба…
Знайшла їх усмішка лиця.
А серця їхні бились в такт…
Вчувався шепіт ніжного зітхання
Це був єдиний знак -
До них прийшло кохання…
19.12.09 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181551
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2010
Шукали щастя - щастя не знайшли,
хотіли бути поруч неба,
Проте невірними слідами йшли.
нам тільки слова було треба.
Шукали посмішки весни, але
навіщо і для кого ми старались?
Ми радості у світі не знайшли, зате
збагнули - почуттями грались.
Слова, здавались, лиш вода,
а може це було сердець зізнання?
Чи було недаремним почуття?
Чи було щирим й відданим кохання?
Не бачу правди я в твоїх очах,
не бачу легкості і розуміння.
невже усе, що було - просто так?
Хіба все гра, акторські вміння?
Все зводиться, неначе, в лабіринт,
з якого зовсім виходу немає.
Ти робиш рани, навіть бинт
вже не врятує, серце крає...
Шукали щастя - щастя не знайшли,
хотіли бути поруч неба.
Проте невірними слідами йшли.
нам тільки слова було треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181550
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2010
Коли іде найкращий друг,
То твоє серце тихо б’ється.
Думки вирують в голові
і погляд ще до нього рветься.
Коли іде найкращий друг,
Ти розумієш що темніє
Життя твоє і все навкруг,
Й тепло душі уже не гріє…
Коли іде найкращий друг,
Закрий обличчя рухом рук,
Щоб не побачив сліз твоїх,
Твоїх ридань, болючих мук…
29.03.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181488
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2010
Минають дні і линуть роки,
секунди йдуть так біжучи.
Людина робить перші кроки
На зустріч красної весни.
Із уст лунали вже слова,
І колискову доля чула,
Та молодість пройшла, вона
Не вернеться назад, минула…
... все швидкоплинне, марне все,
пішли у небуття століття,
а нас ще течія несе
ловити юності суцвіття...
11.01.10. р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181475
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010
Чи знаєш, що востаннє ти сьогодні
Стоїш із спокоєм на самоті?
Чи знаєш, що печаль зірветься
І впаде каменем на дно душі?
Чи знаєш що тебе чекає завтра,
Сьогодні, навіть через рік?
Чи знаєш як злетіти вгору,
Щоб потім відчай не обпік?
Чи знаєш ти, де рай душі шукати,
Де віднайти ту ніжність і тепло?
Чи знаєш ти, що заборонено писати,
"Бо кожне слово вже чиїмсь було?"...
Чи знаєш ти?.. О, ні. Цього, напевне,
Ніхто не скаже, зрозумій!
Коли прийде і не покине
Весна, прогнавши буревій?
29.03.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010