| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Багато слів –
Від них йде обертом голова,
Та є мовчання –
В ньому – ще гостріш слова.
Є сльози –
В них відбиті почуття,
Та є терпіння –
Запорука твого щастя.
Є мрії –
В них порив до майбуття,
Реальність –
То і є твоє життя.
Минуле –
То історія твоїх думок,
Майбутнє –
То до кращого за кроком крок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2011
Ось ти бачиш, я не змінилась
Зупинитись і те не зуміла.
Я не йму тепер собі віри,
Ось ти бачиш, я не змінилась.
Не кричи мені вслід «мила»
Адже знаєш, я не змінилась.
Повернуся й в обіймах зомлію,
Ось ти бачиш, я не змінилась.
Лиш коли зміню саму себе
І забуду про все і про тебе,
Я скажу тобі твердо «не треба»
Зупинила я саму себе.
І я буду вольна, як птиця
Над тобою у небі кружляти,
І співати: «А я змінилась».
А ти ще не вмієш літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2011
...І ось в один з тих кришталевих днів ти вибіжиш надвір, і в серці щось йокне, ти подумаєш: «Ну от…знову осінь». Ти посміхнешся і спробуєш піймати останні промінчики, що посилає бліде сонце крізь свинцеві обважнілі хмари, і ти зрозумієш-вересень став господарем… От один із них засліплює очі, лоскоче обличчя і тихо губиться десь на щоці, а ти не відчуваєш його тепла, такого лагідного і щедрого, як раніше… Сонце світить, але вже так тебе не гріє, воно зігріває лише її, лише твоя душа зігріється від тієї щирої несміливої сонячної посмішки…
…Тобі чомусь і весело, і сумно, і ти згадуєш всі ті осені до цієї, вони були сповнені дощів та негараздів, але зараз ти, оглядаючись, відчуваєш тепло і радість, розуміючи: «Ця не така…». Все навколо сповнене різнокольорових барв: у зелені коси беріз вплітаються золотисті стрічки, різнобарвними вогнями горять осики, одягаються в рум’янець клени, червоніють китиці ягід на горобині, і тягнуться до землі багряні кетяги калини…
…Ти уповільнюєш кроки, коли всі навколо так і пориваються кудись втекти, а ти хочеш чогось такого, що відволікло б тебе від тебе минулого. Ти оглядаєшся і не розумієш, чому ніхто з перехожих не хоче насолодитися тими останніми променями сонця, тим торжеством природи, що панує довкола?! А потім згадуєш, що колись так само, занурившись у свої проблеми, для тебе залишалась непомітною вся краса природи, Али ти ж змінився, почав насолоджуватися життям сповна…
…Ти згадуєш про ставок неподалік, про все, що ти пережив там минулої осені і стрімголов пориваєшся до нього, а перехожі дивуються тобі…даремно…І от ти вже стоїш біля ставка, вдивляючись в далечінь, а вітер довкола безжалісно зриває кольорові листочки, і вони пускаються в танок. А ти стоїш і посміхаєшся, радієш, пишаєшся тим що ти не такий, як усі, ти ж навчився радіти кожній дрібниці, а вони - нещасні люди, і сльози радості і очищення стікають по твоїх щоках. Ти намагаєшся розгледіти плесо озерця, але нічого не виходить – осінь застелила його жовтим килимом. В небі курличуть журавлі, а ти, постоявши і помилувавшись, повертаєшся додому. Ти йдеш, а на душі так легко і приємно, легкий вітерець тихо огортає німі вуста, а шелест листя під ногами заглушає шум машин, і лише коли-не-коли долинають дзвінкі дитячі голоси…
…І от в один з тих кришталевих днів ти знову прокинешся, підійдеш до календаря на стіні, і червоний маркер поволі закреслить число «21» з поміткою «листопад»…Ти знову вибіжиш на вулицю, знов щось йокне в серці, і ти здригнешся…А де поділося напоєне пахощами повітря, куди зникли сонячні промінчики, куди сховався з-під ніг жовтогарячий килим? Ти побіжиш до озера, але вже не буде вітер зривати листя, навколо стоятимуть голі дерева, плесо вкриватиметься тонким льодком, а в небі завершатимуть прощальне коло журавлі.
…Ти знав, що осінь може бути різною, та не помітив, як прийшли ці зміни: зміни в природі і зміни в тобі…
…Так непомітно проходить життя, так швидко біжить час, поспішай жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217117
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 20.10.2010
Моя Україно! На крилах лети
Моєї палкої любові
В очах перед світом вогнем мерехти
Даруй посмішки веселкові!
Моя Україно! Оплакуй дощем
Сподвижців своїх і героїв
Прокинеться в серці туга і щем
В потоках багряної крові!
Моя Україно! Нехай твоя пісня
Тече по горах, по діброві
Люба моя, співай немовляті
Сонні свої колискові!
Моя Україно! Нехай твоя слава
Летить між країн і народів!
Моя Україно! Нехай моє слово
Не проллє у душі твоїй подив!
Моя Україно! Не пади ти додолу
Перед поразкою й горем!
Молюся за волю і за твою долю
Слів не океаном, та морем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2010
Десь там, за небокраєм,
Де починається життя,
Де сонце гріє почуття,
Де неба обрій, світ безкрайній,
Де лиш любов і мир панує,
Де не згадають Бога всує,
Де хмар нема, де неба кручі,
Де чорний кіт – то кіт везучий,
Де казка стане правдою святою,
І де знайде душа покою,
Десь там, десь невідомо де,
Живе хтось там і день у день
Гадає, що є місце на Землі,
Де краще, ніж де зараз він...
Та дам я відповідь просту:
Ось Батьківщина. Краще тут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2010
Лети, наче птах,
По різних світах
Із вітром лети,
Де ще не був ти.
Біжи уперед
Завжди до мети,
А якщо перешкоди –
На крилах лети!
Ступай ти поволі
За кроком крок,
До щастя, до волі,
До неба й зірок.
А якщо ти побачиш
Такого як ти,
Візьми під крило
І далі лети.
На крилах любові,
Миру й свободи,
Лети над землею,
Лети й понад води!
І поки у тебе
У тілі є дух,
Біжи до мети,
Лети, мій друг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2010