| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Як волошки очі твої сині
Всі з тобою надії мої, сину,
Материнські тривоги мої - з тобою
Із людиною дорогою.
Вже минуло чимало літ, милий,
Як матуся тебе на світ народила.
Пам'ятаю недільний сонячний ранок
Як ступило щастя моє на ганок.
Як раділо тобі ясне небо-
Це від нього колір очей у тебе.
У волоссі ж від світлого сонця краплинки.
Не заступлять долю твою хмаринки.
Хоч дорослим себе цілком вважаєш,
Та поради у мами знову питаєш.
І не знаєш, моє ти щастя маленьке,
Що бува безпорадною часто і ненька.
Промайнуть дитячі літа швидко.
Вже дорогу твою у світ видко.
Хай широким і світлим шлях буде.
За добро і щирість дякують люди.
І живу і дихаю я -з тобою,
А печалі нехай пливуть за водою.
Ти промінчик в житті моїм світлий.
Найдорожчий для мене- ти в світі!
Материнським серцем до тебе лину.
Найрідніший для мене- ти, сину.
Я бажаю щастя тобі і любові.
Не засмутяться очі хай волошкові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179994
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2010
Ой у кого голос ніжний, як струмочок?
Хто в колисці люля неслухняних дочок?
Це вже наша доня виросла велика.
Може навіть взути тата черевика!
Ось летить до мами- неслухняна, боса.
Буду помагати- тягне пилососа.
Трошки притомилась, сіла відпочити.
Просить взяти книжку і її учити.
Татуся за шийку любить обнімати.
Бери мене, татку, та неси купати.
Поцілуй швиденько, та клади спатуні.
Бо солодкі соньки ждуть твою доцюню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178078
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010
Чи то було, чи не було?
Заможне батьківське село.
Реве худоба у хлівах
І зріє колос на полях.
Комбайни весело гудуть,
Машини урожай везуть.
Чи то було, чи не було?
Щасливе батьківське село,
Де ми з сестрою підростали,
Щодня щось нове пізнавали.
Жили з надією в серцях,
Що перед нами світлий шлях.
Чи то було, чи не було?
Обдерте батьківське село.
Садок дитячий без дітей,
Навіть без вікон, без дверей.
Де сміх лунав- живе печаль.
Дивлюсь: і серце тисне жаль.
Чи то було, чи не було?
Забуте батьківське село.
Понурі люди тут живуть.
Хворіють та горілку п"ють.
А молодь в місто утіка.
Мабуть, вже доля в них така.
Чи то було, чи не було?
Вже кримінальне те село-
Тут дивні люди приїжджають,
Ліси безкарно вирубають.
Далеко в місто їх везуть,
Заможним людям продають.
Як би на світі не було,
Та наймиліше те село!
Найкраща там небес блакить,
Туди душа моя летить
На рідний батьківський поріг,
Бо це- дорога із доріг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176519
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2010
Моя маленька чарівниця, що не змовкає ні на мить.
І по землі неначе птиця- ні не біжить вона, летить.
І губки- пуп'янки троянди, а очі- стиглі вишеньки.
Волосся з запахом лаванди, і погляд ніжний та ясний.
І сміх твій сонячний, ласкавий, і ручки лагідні такі.
І ніжки тупають так жваво, а щічки повні та м'які.
Ти наша люба доня- квітка, що щастя нам дала сповна.
Хай буде в тебе доля світла, хай береже тебе вона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176347
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010
А у мене мамині руки.
Я дивлюся на них і мрію
Як зустріну свою рідненьку,
Обніму я її за шию.
Поцілую любі долоні,
Пригорнусь до грудей коханих.
У життєвих турбот полоні
Я лечу до тебе думками.
Пролітають роки за роками,
Вслід за днями приходять ночі.
Я так хочу зустріти маму...
Тільки долі її не хочу.
А у мене татові очі.
Є між нами зв'язок незримий.
Я його запитати хочу,
Нащо він у душі ранимій,
У душі маленькій, дитячій,
Що у тата шукала сили
Океану сліз не побачив!
Я питаю, таточку милий?
Знав, що плакали схожі очі,
Що чекали його терпляче...
Не побачив ти їх охоче,
Чи то вигляд робив, що не бачив.
Кажуть: мудрість приходить пізніше.
Може, й ти, татусю рідненький,
Зрозумієш, що важливіше
У людськім житті коротенькім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176339
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010
Мій коханий, вже весна розсипається квітками.
П"ята є для нас вона. Так, роки летять птахами.
Мій коханий! Щастя є, і в серцях, і у долонях.
Стиха носиком сопе, спить в колисці наша доня.
Мій коханий! Зупинись, бо у справах і турботах
Ми втрачаємо: дивись, бджілка мед несе у сотах.
Мій коханий! Посміхнись, є у тебе рідна хата,
Де з надією в душі свого тата ждуть дівчата.
Мій коханий! Час летить, літо ластівкою в'ється.
Що життя? Одна лиш мить.Жаль, лиш раз воно дається...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175603
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2010
Дитинства дні -багато сонця і тепла,
Тоді матуся молода була.
А те тепло і досі ще зі мною,
Хоч час пливе нестримною рікою.
Тепер у мами в косах сивина,
Та з кожним днем дорожча для мене вона.
Готова на руках її носити,
Щоб легше ненечці жилось на світі.
На рученьки натруджені дивлюсь,
В душі сльозами гірко обіллюсь.
Така маленька, беззахисна і безвинна,
Коли ти їх кладеш, втомившись на коліна.
Сільська робота- тяжка, нескінченна
Спочити ні на хвильку не дає.
Засни, рідненька, і нехай Вселенна
Зупинить рух, дихання береже твоє.
Давно вже доня від батьківського порога
Майнула у життя дорослеє своє.
Та поверта щораз туди дорога,
Де мила матінка свою дитину жде.
Всім серцем і душею я жадаю,
Щоб Бог послав тобі багато літ.
Щоб ясне сонце зголубого небокраю
Несло тепло і ласку, і привіт.
Від негараздів хочу захистити,
Зцілити душу зранену твою.
Бо ж для дітей ти- наймиліша в світі.
Уклін доземний я матусі шлю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175596
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2010
Материнське серце- океан любові
Ти до діток хочеш небо прихилить.
Лиш раділи б очі- карі, волошкові,
Тільки б посміхалась їм небес блакить.
Материнські руки- ніжні і ласкаві
Для дітей готові хмари розвести.
Пестять косенята світлі і чорняві,
Відпускать не хочуть рідних у світи.
Материнські очі- чуйні та уважні.
Проводжають милих діток за поріг.
Виростете пташки, станете поважні,
Прилетіть, вклоніться до матусі ніг.
А душа у неньки- чиста і вразлива.
З джерела любові діток напува.
Бережіть цю душу, хай вона красива
Розквіта. як сонце і творить дива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174805
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2010
Йде маленька дівчинка- очі промінці.
І рожевий зошиток стисла у руці.
Щось бентежить серденько, чи небес блакить?
Та воно у дівчинки ниє і болить.
Ось знайома гойдалка поміж двох беріз.
Й хата, де лелеченька дівчинку приніс.
Зошит розгортається, олівець в руках.
І душа збентежена розквіта в віршах.
Все життя попереду- щастя і жалі.
Ще не раз вітатимеш в небі журавлі...
Де тепер та дівчинка, зошиток той де?
По доріжці крихітку донечку веде.
За маленьку рученьку міцненько трима.
Закінчилось літечко- скоро і зима.
А життя, як річенька, стрімко так летить.
Що ж бентежить серденько, чи небес блакить?
Зошит розгортається, олівець в руках.
І душа окрилена розквіта в віршах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174430
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2010
Ти прийшов у життя моє в лютому,
Коли в сері в кайдани закутому
Не було на кохання надії,
Дотлівали і думи, і мрії.
Розбудив мою душу змучену,
Подивився у очі засмучені
І залишив проміння лагідне,
Розбудив зі сну серце крижане.
Не відразу тобі повірила,
Своє щастя чужим я міряла.
Відродилися думи і мрії
Разом з ними воскресли надії.
Роз"єднати нас намагалися,
Та даремне вони старалися.
Почуття лиш сильнішими стали.
Ми на крилах кохання літали.
Заглядаю у очі кохання.
Вірю, що не спричиниш страждання.
Буде довгим шлях наш спільний.
Не влетить в наш дім вітер свавільний.
Оточу і турботою, й ласкою.
Сірі будні зроблю казкою.
Не зруйнуй сподівань райдужних,
Бо затьмариться білий світ без них.
Лиш тебе все життя чекала.
Із усіх доріг виглядала.
Ти прийшов і змінився навколо світ.
Залишайся зі мною багато літ.
Бережімо любов, бо це Божий дар
У серцях і душах гарячий жар.
У кохання широкії крила,
Тож розкриймо йому вітрила.
Хочу бути дружиною вірною.
Сонцем ясним, місяцем, зіркою.
Збережи в мені це бажання
Хай міцніє щодень кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174394
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2010
Сучасне місто- це суцільний стрес-
До пекла близько, далі до небес.
Ніколи вгору очей підвести
В галактик безодню, в безкраї світи.
Вранці- на службу- очі ще сплять,
А ноги нестримно кудись вже біжать.
Люди, що поряд такі самі сонні.
Трохи ліниві, трохи голодні.
В кожного доля і думка своя.
Молодий чоловіче, звертаюся я,
Звільніть місце для жінки, благаю я вас!
Справжні жінки іще сплять в такий час...
Так, я не жінка, а робот, машина.
Тільки у цьому, мабуть не винна.
Рано встаю, пізно лягаю.
В дзеркало гляну- себе зневажаю.
Справжні жінки в магазинах, салонах.
Несправжні- трясуться в трамвайних вагонах.
Додому летять, на стіл накривають.
Дітей, чоловіка обігрівають.
Про себе коханих лиш забувають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2010
Мене переслідують вірші,
Летять вони вслід стрілою.
Є кращі із них, є гірші...
Душі не дають спокою.
Життя-то є дивна штука-
То чорна смуга, то біла.
Та серце у грудях стука,
Й душа іще не зотліла.
Зорею горить надія
і згасне наступної миті.
Як хвиля котиться мрія
Про щастя єдине в світі.
Про очі твої кохані,
Надійнії дужі руки.
Про сонце, що на світанні
Зігріє і звільнить від муки.
Вірші, то разок намиста,
Життя мого певні віхи.
Їх пише душа промениста
Для серця солодкої втіхи.
Одні на папір лягають
З продовженням ніби повість.
А інші уже чекають
Своєї черги натомість.
Вірші мене будять вранці
Вночі не дають заснути.
І думки мої їх бранці,
І погляд до них прикутий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173793
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010
Ти подзвонив, щоб привітати з ювілеєм,
Хоча вважав його для себе чорним днем.
Казав, жалкуєш, що була твоєю,
Чому ж тепер на серці гіркий щем?
На світ дивилася твоїми я очима,
Зрадливим виявився й він, і ти.
Та обірвалась ниточка незрима,
Коли байдуже кинув ти: лети.
І я злетіла: серце обірвалось:
Де буду будувать своє житло?
Та вибору у мене не лишалось,
А серцю невимовно боляче було.
Даремне схаменувся ти: вже пізно.
Рішучий крок зробила я сама
Щодень наказую собі залізно:
Дороги для мене назад тепер нема.
Хіба було тобі знущань замало?
Чому жорстоко серце рвеш моє?
Я мрію лиш, щоб сонце засіяло.
І знаю, що для мене щастя є.
Навіщо знову сиплеш сіль на рану,
Яка вже гоїтись потроху почала?
Ти вільний і знайдеш свою кохану,
І кращу, й розумнішу, аніж я.
Життя іде, минуть печалі днини, будуй з нуля нове життя своє.
Не витрачай коштовнії хвилини, бо лише раз Всевишній їх дає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170480
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2010
Прилетіла печаль, на плече тихо сіла.
Довго-довго зі мною вона говорила.
Запевняла: кохання на світі немає,
Бо воно тільки попіл в душі залишає.
Лиш з"явилось на мить і усе запалило,
А піднятись з руїни у тебе є сила?
Лиш довірилась ти і чатує вже зрада.
Шепотіла: кохання душі не відрада.
Бо воно нібі хмари в небесній блакиті,
Що за вітром мандрують у білому світі.
Бо воно ніби річка мінлива і вільна,
Що у вир свій затягне тебе божевільно.
Бо воно ніби літо, що сонцем зігріє,
І майне за зимою в холодну завію.
З ним як лебідь на крилах летиш в небесах,
Та мисливець підступний чекає в кущах.
Я не вірила їй, я її проганяла,
Бо душа моя чиста кохання жадала.
І прийшло, і зігріло, й мене відродило,
І надію на щастя ізнов запалило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170095
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010