GLYK

Сторінки (1/10):  « 1»

бува часами миті

Ще  не  пройло  німиті  з  того  часу,  відколи  я  торкнулася  тебе,  
 душю  десь  глибоко  плачу,  а  зовні  рву  з  ненависті  себе.  
 ти  був  прекрасним  відчуттям  спокою,  із  щастя  вирувала  в  тілі  кров,  
 але  коли  торкнулась  я  тебе  в  останне,  то  ніби  в  серце  стрілив  хтось  срілов.  

 О  ні,  не  зболі  !  й  точно  що  не  з  втрати,  а  через  те,  що  просто  зрозуміла  я  .  
 ти  був  вдумках  моїх  лиш  просто  димом  ,  який  що  дня  вдихала  тихо  я.  
 і  післа  зустрічі  коли  сплилися  руки,  коли  сказав  ти  те  що  так  давно  чекала  я  ,  
 я  зрозуміла.  що  ти  зовсім  інший.  ніж  той  якого  так  любила  я.  

 У  горлі  Ком  з  очей  тичуть  солоні  сльози,  бо  ти  тим  був,  ким  жила  я  весь  час,  
 ці  всі  роки,  я  так  цього  чекала,  але  не  знала  що  відмовлю  я  з  двох  нас  
 я  уявляла  палко  наші  ночі,  і  поцілунки,  і  як  ти  мене  несеш  гарячими  руками  в  тихі  ночі.....  
 Я  рада  тому,  що  залишилось  тепер.  Бо  я  не  топлюсь  в  них  я  бачу  просто  очі  

 і  не  бентежить  мене  ні  тривога  з  ким  зараз  ти  й  за  ким  ти  ще  в  бігу  ,  
 Я  вільна  і  я  дякую  лиш  богу  ,  за  гріх  через  який  від  себе  не  біжу!!!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2011


вот так ( (

Бегу    от  прошлого  своего
Сама  не  знаю  почему,
Видь  ты  забрал  то  всьо  тепло  
Что  было  спрятано  давно
И  просто  сам  ушел  ко  дну  а  я  ни  знаю  почему…

Я  враг  себе  и  я  Победа  
Тяжелый  мысли  легкий  путь
Слезой  помоюсь    после  боя  
 И  страшно  мне  так  страшна  жуть

З  Хорошем  блеском  и  улыбкой  
Я  приглашу  к  себе  друзей,
Я  вспомню  прошлые  ошибки…  
Я  буду  в  сотни  рас  сильней!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257930
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.05.2011


Клітка

Розкажи,  чи  добре  тобі  жити  
Бо  живеш  ти  в  клітці  не  мов  птах,
Хочеш  волі?  можеш  заслужити!
Можеш  вільним  стати    мріять  в  небесах.
Ти  Гордишся  тим  чого  немав  ніколи,
Рвешся  з  тими  хто  лиш  робить  біль  
Ти  чужий!  і  душу  розриває,
Що  ніколи  ти  небудеш  свій
А  коли  прокинешся  ти  вранці
І  відчуєш  пустоту  в  собі.....
Знай,  ти  вітром  став  ,тепер  ти  вільний  !
І  ізклітки    вийти  дай  душі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227969
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2010


Я не. .

Я  не  вітер  бо  я  не  літаю  
Я  не  дощ  бо  я  сліз  вже  не  маю  ,  
Я  не  сніг,  що  паде  на  нас  з  неба,  
І  не  сонце  бо  променів  треба,  

Я  не  хмара  бо  не  пливу,  
І  не  море  ,бо  в  хвилях  живу.  
Я  не  пташка  бо  я  не  співаю.  
Не  голубка  бо  крил  я  не  маю.  

Але  так  би  хотілось  літати  ,  
І  дивитись  на  все  з  висоти  ,  
бути  морем  ,щоб  хвилю  чекати  ,  
І  вливатись  у  неї  дощем.  

Потім  сонечком  вийти  з  за  хмари,  
І  повіяти  з  виром  вітрів  .  
Та  посипатись  снігом  із  неба  
І  нспівувать  пісню  птахів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010


Не ти хотів

Не  ти  хотів  зі  мною  бути  ,
Не  ти  хотів,  чекати,
Не  твої  очі  плачуть  вічно
Не  хочеш  ти  кохати,

Навіщо  було  руйнувати,
Навіщо  було  добре,
Навіщо  я  тебе  кохаю?
Навіщо  був  ти  добрий.

Ненавистю  зробилась  рана,
Ненавистю    до  болю,
Не  вірив,  і  знав  ти  правди  ,
Бо  я  це  не  говорю.

Ти  так  і  пізнав  всю  волю,
І    не  хотів  розлуки
І  знай  ,  що  я  в  цьому  не  винна  
Лунають  тихі  звуки,

Романом  це  вже  не  назвати,
Розбіглися  по  волі,
Та  я  тебе  буду  чекати,
Хоч  я  живу  в  не  волі..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188061
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010


так й незажеве

Я  знайшла  похожого  на  тебе
і  відношусь  мов  до  рідної  душі  ,
Він  ,  то  любить  то  кидає  геть  від  себе,
і  тоді  я  згадую  ті  дні.
Я  то  горда  то  нестерпно  тиха.
і  сама  себе  невпізнаю,
В  ньго  є  похожа  твоя  риса,
ну  і  це  у  ньому  я  люблю.
час-від-часу,ти  телефонуєш,
і  мов  грім  із  неба  голос  твій,
та  от  головного  ти  нечуєш,
і  в  думках  назавжди  будеш  мій.
коли  дивлюсь  я  в  його  очі  ,
так  хотілось  бачити  б  тебе,
ви  до  болі  з  ним  такі  похожі,
та  забути  ось  що  головне....
десь  далеко  в  серці  сидить  рана,
про  яку  незнаєш  до  тепер,
і  роки  ці  я  гою  цю  рану,
та  із  пам"яті  мене  ти  з  тер
мучу  серце  і  думки  і  тіло,
і  жадаю  зустрічі  хоч  рас,
бо  без  тебе  це  життя  мов  крига,
і  огонь  ,що  так  горів  вже  згас.
Ти  ніколи  непочуєш  правди,
непобачиш  цих  тонких  віршів,
непробачиш  в  серці  мої  зради  ,
бо  одруження  мого  ти  нехотів....
я  покину  вже  вірші  писати  ,
у  яких  язгадую  тебе,
та  лиш  серце  буде  памятати.
і  від  болі  так  й  незажеве

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173321
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010


Ким між собою стали ми

Від  болі  тишини  не  чуєш,  
бо  голос  мій  це  пустота  
а  страх  завжди  усе  руйнує  
в  очах  не  визнана  сльоза.  

Вона  мене  не  зачіпає  
і  ніби  голос  з  далини  
все  тихше  й  тихше  поглинає  
Ким  між  собою  стали  ми  

І  не  мов  свічка  затухає  
коли  навколо  є  вітри  
так  само  і  душа  не  знає  
ким  між  собою  стали  ми....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170291
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2010


до чого приводить кохання

Були  пісні,  були  слова,
були  дзвінки  і  аж  до  рання,
розповідав  мені  вірші,  
а  я  повелась  на  кохання.

Літала  в  мріях  я  щодня,
і  знала  що  це  все  насправді
але  прийшла  година  та,
і  розказав  ти  все  по  правді.

І  очі  налилися  сліз...
Не  хочу  плакати,  не  буду.
Казала  я  собі  в  ту  мить:
"цю  мить  ніколи  не  забуду"

Пройшли  роки  і  ми  зустрілись,
і  запитав:  "мене  ти  як?".
Розповідаю  дуже  щиро:
"сім'я,  робота,  а  ти  як?"

У  нього  очі  засвітились
і  вийшла  правда  крізь  уста:
"ти  досі  в  снах  мені  лиш  снилась,
чому  я  був  такий  дурак?

Подумай,.Може  все  вернути?"
він  запитав  мене  ще  раз:  
"бо  я  не  можу  все  забути,
давай  зустрінемось,  ще  раз".

І  я  в  пів  тону  показала:
"  ти  розумієш  який  біль,
тримала  в  серці  та  людина,
якій  на  рану  сиплеш  сіль.?"

І  зрозумій  ти  не  людина,
тому  кажу  тобі  слова:
колись  ,  я  була  ще  дитина
яка  кохала  без  кінця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169856
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2010


я ще живу

Чого  так  важко  в  світі  жити?  
тяжкі  гріхи  в  собі  носити,  
безглуздо  вмерти  жити  
свій  власний  хрест  в  раю  носити  
Багато  вмерло  молодих,  
невже  були  гріхи  у  них  
чому  коли  я  помираю  
за  мною  плакатимуть  в  гаю,  
Високім,  тихім  страшнім  гаю,  
ліси,  дерева,  вітер  раю.  
нас  тягне,  й  тягне  в  одну  мить.  
Чого  ж  душа  мене  болить.  
Так  тихо  серце  затихає,  
немов,  що  миті  помирає.  
Тобі  ж  лишилося  чекати  ,  
коли  прийде  твій  час  ВМИРАТИ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167435
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2010


, , , , , , , , , …

Лишаєш  ти  усе  як  було,
і  віриш  ти  що  це  не  так,
та  пам'ятай  все  те  що  було
не  вернеш  ти  уже  ніяк.

лиш  листя  те  що  ще  не  впало
лишає  цей  останній  знак.  
і  безневинно  воно  знало,  
що  це  з  помилок  вийшло  так

чи  то  за  вітром  дивні  хмари  ?
чи  то  за  вітром  йде  гроза,?
а  осінь  розлучає  пари
і  є  там  ти  і  є  там  я.

не  ті  сліди  що  дощ  змиває,
а  ті  що  я  по  них  пішла.
і  голос  дивний  вірш  читає,  
бо  в  тих  віршах  лишилась  я

Піти....  Ніхто  нам  не  мішає.  
лишитись  також  можна  там
ніхто  нікого  не  чіпає,
і  кожен  вбирає  сам.

у  кожного  своє  минуле,
у  кожного  своє  життя,
і  щось  ми  чули  щось  не  чули
і  вихід  є  це  почуття.

які  ніколи  не  побачу,  
які  відчути  хоча  б  раз,
в  яких  з  очей  текли  б  лиш  сльози  ,
і  проносили  це  крізь  час.

Нехай  горить  все    потім  гасне,..
нехай  вода  погасить  біль.
не  хай  хоч  хтось  буде  щасливий
 а  мені  сліз  лишає  сіль,.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167195
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2010