| Сторінки (1/46): | « | 1 | » |
У пастці власної недолі
На лоні чистім від гріха
Собі могилу серед болю
Знайшла письменницька пиха.
"Рушай, проклятий догори!
Мов колісниця Аполлона,
Ряд не затримуй, хоч згори,
А хоч - впади у яр бездонний!"
Здавалась люта маячня
Собі пронирливим пророцтвом
Аби-хто? - Ні. А я? - Й не я.
У нескінченному уродсві
Неслася думка у смітник,
Гноївши рани ще не сталі.
Мій крик, мій вірний захисник
Марніє ледве йду подалі.
Безчестя стриманих думок,
А я ще скиглив, що не стану
В понурий мороку струмок
Вміщати всесвіт бездоганний.
В апофеозі безкуття,
Де тільки кут межи кутами,
Себе лише як межі "я"
Нам визначати врешті нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2012
Накидайте мені тут цитат про анонімність, анонімів, людей без імені і особи типу:
Скажи, для чого імена? За ними тільки слава і вина. -Святослав Вакарчук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2011
І ось нарешті Драматика ожила! За останній місяць кількість статей збільшилась на 25% (з менше 200 до майже 245 (сьогодні ще не минуло). Варто презентувати і тутешнцю найбільші не лише на драматиці, а і з-поміж світових енциклопедії-луркморів статті:
dramatica.org.ua/Іміджборд
dramatica.org.ua/Фофудья
dramatica.org.ua/Мем
dramatica.org.ua/Безосібний
dramatica.org.ua/Московитсський_діалект
А також інші вельми якісні
dramatica.org.ua/ЖЖ
dramatica.org.ua/Форс
dramatica.org.ua/Копіпаста
dramatica.org.ua/Макрос
dramatica.org.ua/Людство
dramatica.org.ua/Список_іміджбордів — найбільший у світі, але на жаль, стаття не готова.
dramatica.org.ua/Словник_завсідника_іміджборд
dramatica.org.ua/Словник_анімефаґа
dramatica.org.ua/Польська_безосібна_культура — гіпер стаття, моя, дала змогу мені трохи підучити польську і поспілкуватися з поляками у їхніх інтернетах
dramatica.org.ua/Учан
dramatica.org.ua/Файна_Меморія
dramatica.org.ua/Українські_рекламні_макроси
dramatica.org.ua/Енциклопедія-луркмор
dramatica.org.ua/Нічан
dramatica.org.ua/Український_центр
dramatica.org.ua/Мемгенератор
dramatica.org.ua/Encyclopædia_Dramatica
dramatica.org.ua/Українське_телебачення
dramatica.org.ua/Іво_Бобул
dramatica.org.ua/Лесь_Подерв'янський
dramatica.org.ua/ВВВ
dramatica.org.ua/«РуССкая»_єдність
dramatica.org.ua/Український_побут
dramatica.org.ua/Проффесор
dramatica.org.ua/Вона
dramatica.org.ua/Бойовий_вінок
dramatica.org.ua/Яєчна_атака
dramatica.org.ua/Нєпріятньій_слєд_в_душе
dramatica.org.ua/Орест_І_Самопроголошений
Також, адміністративні
dramatica.org.ua/Енциклопедія_Драматика: Що_таке_Драматика?
dramatica.org.ua/Енциклопедія_Драматика: Основні_джерела_наповнення
Насолоджуйтесь і пам'ятайте, ви можете вільно і безосібно змінювати їх, наповнювати лулзами, драмою, ненавистю, писати нові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231670
рубрика: Інше, Поетична мініатюра
дата поступления 28.12.2010
Іміджборд (англ. imageboard, «дошка для зображень», також чан від англ. channel) — тип форуму з відсутністю реєстрації та організацією спілкування розділо-тредовим способом. У неформальне визначення також входить поняття про те, що це місце, де користувачі провадять жваві бесіди за допомогою повідомлень з прикріпленими графічними файлами.
Іміджборд складається з тематичих розділів або дошок (також іноді самі іміджборди називають дошками). Дискусія на кожній дошці розділена на окремі треди, які складаються з постів - послідовних відповідей на перше (початкове) повідомлення. Найчастіше будь-який відвідувач іміджборду має змогу створювати власні треди або відповідати в тих, які вже є, безосібно чи підписуючись.
Читати далі на Українській Драматиці та Луркморі:
http://www.wikireality.ru/wiki/UW/Image_board
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228150
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2010
Цей день змінив життя багатьох. Бо я нарешті кастрував себе. На своє виправдання скажу, що я мав поважну причину. Я єврей, але мені не зробили кастрування в дитинстві. На той момент я ще не знав, що кастрування та обрізання — це різні речі. Зараз я знаю різницю, але щастя вже немає. Усе це почалося з події світового масштабу.
Я необережно перднув у треді, це призвело до глобального катаклізму, тепер на землі не буде життя два мільйони років. Але життя продовжувалось глибоко під землею. Через мутації воно продовжилося настільки, що середня тривалість життя була 200 років. Але під землею не все просто було, бо зустрілася людська раса з ниртибулями — страшними гуманоїдними монстрами. Ниртибулі дуже полюбляли українських дівчат. Деколи розпусні українські шльондрочки самі були не проти смачних тентаклів м'язистих сексуальних ниртибулів. Ниртибулів треба бити. Для цього я вирішив виготовити зброю. Звісно, що квантові нанотєхналаґічні ядерно-струнні фіксатори доль. Але вони виявилися несправними. Тому я наточив сокиру. І поклав на плечі торбину наповнену жовтими продовгуватими буряками.
Підійшла до мене солодка ельфійка та попрохала пару ПЖБ для утіх. Я подумав, що час кидати палити те, що я палю, бо є хто зна, що зараз продають немов воно тютюн. А потім я зустрів старого друга. Друг довго розповідав мені про переваги гомосексуалізму. Я помітив, що його обличчя має трохи підозрілий колір. Здається, він був козойобом. Або зомбі – одне з двох. Але виявилось, що він українець, просто давно вже не читав Шевченка. І я вирішив начитати йому вірша «Архімед і Галілей». Шкода, що я забув початок. «Сором мені і вічне прокляття!» сказав я собі у розпал догматичного самообурення.
Потім до нас прийшов сусід і приніс дохлого кота, мішок цвяхів і гумовий член. Я прибив кота до хреста цвяхами, почав трахати його в анальний отвір гумовим членом, тендітно подрочуючи самому собі. Коли ж я натрахався з котом, то послав сосіда з другом, і вирішив пообідати. Ми не пообідали, бо вирішили забухати. Щоб перестати називати себе у множині. І раптом з неба падає буряк! І прямо на голову Табачнику, що проходив наподалік. Він помер. Ми зраділи, і множину вирішили не полишати, бо зрозуміли, що особа, чиї бажання отак здійснюються, має повне право називати себе на «ви».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206312
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2010
Околиці Бориспіля . Військова частина Збройних Сил України .
Командир (під час муштрування) _ Слава буряку !
Рота (хором) _Моркві слава , Смерть маслинам !
Один з рядових (в цей же час) _Моркві слава , смерть оливкам !
Командир _Я почув про оливки чи мені здалось ?
Рота (хором) _(Мовчить)
Командир _ Перепитую вдруге . Я почув про оливки чи мені здалось ?
Той самий рядовий _Вибачте , пане .
Командир _Що ? Віджатися 42 рази !
Рядовий _Але я всього...
Командир (перебиває) _Як ти смієш мені заперечувати ?
Рядовий _Але ж оливки і маслини це одні й ті самі плоди різного дозрівання !
Командир _У тебе з розумом не все впорядку ? Чи мати забагато годувала оливками ? Скільки вас салаг вчити : оливки - добрі , маслини - це зло !
Рядовий _Але ж...
Командир _Чи ти не бачив статуту ? Правило перше : командир завжди має рацію . Правило друге : якщо командир не має рації , ...
Рядовий (перебиває) _Зателехвонувати на мобільний ?
Командир _Весь цей час я кажу тобі , що ти ідіот ! Віджатись 332 рази !
Рядовий (глузливо) _Та либонь !
Командир _Колінця мого нюхнути не хочеш ? Запишись у чергу ! Панове (звертається до декількох инших рядових) , заберіть його в карцер .
(Троє рядових забирають рядового в карцер)
Командир _Ніхто більше не буде казати , що оливки смашні ?
Рядовий (котрого забирають) _ Я не казав ...
(Троє рядових , які забирають , б\'ють любителя оливок .)
Командир _Ніхто більше не буде згадувати , про оливки ?
Рота (хором) _(Мовчить)
Командир _От і добре .
Командир (під час муштрування) _ Слава буряку !
Рота (хором) _Моркві слава , Смерть маслинам !
Рядовий (инший) _За що мене славити ?
Командир _Хто це сказав .
Рядовий _Рядовий Морква пане . За що ви мене славите ?
Командир _Ми любимо моркву .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192186
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
Ні , не хочу бути першим -
Хочу бути нульовим .
Недоречности затерши ,
Провістити власних змін .
Розпочинається з нуля
Усе , але дійти до нього
Та зачинати все з нового -
Усі цього й живемо для .
Минуле , справжнє , та будучність
З'єднати силою думок .
Вісне з нуля нову научність ,
Лиш той , хто зробить новий крок .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188114
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
2024 рік. Місячний космопорт .
Микола (один з тих , хто прибува)_ О боже , Михайле . Як давно ми не бачились ! Це дійсно ти ?
Михайло_ Вітаю , друже . А чому ні ? В нескінченному за часом і простором світі будь-яка подія неминуча .
Микола_ Так , дійсно , ти маєш рацію . Михайле , а звідки ти ?
Михайло_ Тільки-но з Землі , був в Австралії .
Микола_ Невже ? Нещодавно , делібе , бачив тебе у новинах . Не дуже помітив як ти там опинився ...
Михайло_О , так , так , у Сіднейському зоопарку я удостоївся чести бути першим охвіційно-зареєстрованим українцем , що його вкусив кенгуру .
Микола_ Я вражений ! Але щось не збігається , бо першим охвіційно-зареєстрованим українцем , що його вкусив кенгуру минулого року ,- був я .
Михайло_Яка відрада ! Я теж міг би бути вкушеним у минулому році .
Микола_ А чому ні ?
Володимир(випадковий перехожий)_ Що за мара ? Ще у 1987-ому році мого батька вкусив молодий самець кенгуру , що було зареєстровано у охвіційному порядку .
Михайло_Це неможливо !
Володимир_ Заледве ні , хоча ?
Микола_А , либонь , чому ні ?
Михайло_Навіщо ? Либонь чи не як , та позаяк не аби як ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187908
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Голота лідерів не має -
Вона тоді вже їх втрачає ,
Коли наважиться спитати
Про "право" себе керувати .
Голота лідерів не знає -
Вона тоді вже їх кидає ,
Коли захоче висувати
Хтось голову зо свої хати .
Голота лідерів вбиває -
На шию зашморг накидає ,
Бо всіх хто хоче більше мати ,
Прийнятно злодієм вважати .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187895
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Вставайте ж , велети могутні ,
Колись зіткані з тут присутніх .
Тепер ви вільні вчити люд -
Пора прийшла - вже скоро суд ,
Аби усяке з місць покутніх
Відчуло сили свої жмут .
Нехай пізнають насолоду
Усі , хто йшов на смерть голодну
За мрію величну свою .
Хоч у миру , хоч у бою
Довів , що ще на світі жодний
Хто не боровся - не в раю .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187501
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2010
Ти перший русич-раб своїх мотивів ,
Ти перший з нас чужині на коліна впав
В им'я оманливих висот гімперативів ,
Заради світу й себе в жертву Русь поклав .
Не буде визнане ніколи нами
Чуже і дике так за світосприйняттям ,
У цім нема ні розуму ні слави ,
Що на Дніпрі попід трьома горами
Ти перший нас в рабів затаврував .
Не вивчимо чужеє ,
Забудемо своє ,
Підмінеться святеє ,
І суть нас наша ж вб'є ,
Мов кислота , яка випалює залізний
І щит і меч пораненням наскрізним ,
Прирік на долю матінку свою .
Тепер навіки віддана вогню ,
Вона приречена страждати :
Потопче ворог , влізуть кати .
Вони спустошать враблений нарід ,
Хай буде проклятий твій рід !
І дядька син жорстоко покарати
Зуміє без усяких перешкод ,
Аби лише отримати вигод ,
Й своє мале великим називати .
Не буде миру ; не минеться ніч ,
Допоки хвакел перемоги
Підніме хтось , у кого змоги
Постануть не лише як річ .
Твій рід навіки вже проклятий ,
Лиш удавати й убивати
Віднині здатен .
І на смерть
Криваву , незліченну тьму ,
Пошле і втопить у канву
Свою ,
Й докінчить враблення ущерть .
Бо як відомо , батько з сином
З початку віку суть царина .
Й нещастя більшого нема ,
Коли батьків хтось убива ,
Залише сиротой дитину .
Тоді згадають моє слово ,
Коли не лишиться нікого ,
Хто в тілі має древній дух ,
Що крізь літа страшних потуг
Пройшов здоровий , і чужого
Не перейняв , й не скоїв гріх
Страшніший будь-яких пороків ,
Ледь не убивчий і глибокий .
Бо не лишається нічого ,
Коли стаєш цуратись свого .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187389
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2010
Речить оборона : іди і дивись ,
І гніту і слабкостей своїх зречись .
Мов кам'яний ідол повстань із землі ,
Із піхов залізних витягуй шаблі .
Крокуй лиш вперед , не зорися на бік ,
Для того щоб мати - ти є чоловік .
Не втягуй себе у безглузді биття ,
За поступ потрібне не смерть , а життя .
Плануй та міркуй як удалий гравець ,
Не бійся й спинити чийсь стукіт сердець .
Тоді і збагнуться відверті мотиви :
Бороність керує , і розум , як сила ,
Тоді і настане потреба у русі -
Потонеш у кращенні міці спокусі .
Голосить наука : іди і дивись ,
Щоб мати щось краще - мовчи і учись .
Давно вже забулись часи стародавні ,
Коли був сильніше , як тільки кривавник .
Не втримаєш довго виплекану першість
Без грамоти справжньої в зверхність упершись ;
Не знатимеш ворога де відшукати
Без того , щоб думи навколишніх взнати ;
Та схибиш повівши так вірячих в тебе ,
Коли відкидатимеш чути потребу .
Як тільки зумієш свідомити більше ,
То вчуєш в собі щось сильніше й вільніше .
Як тільки почуєш душі свої голос ,
Впізнаєш знайомий величних пір колос .
Глаголить культура : іди і дивись ,
На стани минулі , зумій озернись .
Побачити витоки себе у тому ,
Що лиш пам'ятають , що ледве відомо .
Черпни , мов з криниці , оживельну воду ,
Пізнай небуття , що вродило природу .
Зумій зрозуміти , з'єднай неспівставне ,
Лиши сам кістяк од називного явним .
Вдивись у ту вісь , усотай з неї требне ,
Покинь усе темне , залиш там ганебне .
Коли над собою піднімешся в змісті ,
Настане той час і постане те місце ,
Коли упізнається в смутку та змога
Без котрої шлях твій не значе нічого .
Мовить держава : іди і дивись ,
Ширення волі здіймається в вись .
Живимось силами рідних джерел ,
Палимо пристрастей спільний костер .
Збираймо до купи всі наші скарби :
І сягнення дальші і близькі хліби .
В діяннях , лишимось безсмертними навіки ,
Своїх , що спонукали зміни в світі .
Тепер ми не довільна сума небуття -
Вдихнемо йдеєю натхненні , у нашу міць нове життя !
І прийде час новий благословенний ,
Що вже досягнемо мети , як незбагненний
Настане час , в якому втоне все , руйнуючись .
Тоді оновленой природи , незламного навіки роду ,
Нова ідея мовить : йди й дивись !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010
В одному з гуртожитків Києва , у кімнаті , на 3 поверсі , ледь чутно через довільні перешкоди , як то літак , чи шум водограю поруч , з телевізору радянських часів "Горизонт" , лунає голос ведучого одного з сучасних ігрових телешоу :
Ведучий _...а тепер , любі телеглядачі , я звертаюся особисто до вас . Ви коли-небудь замислювались над тим щоб в один момент стати відомим ? ... , що з допомогою сучасних технологій можна не тільки відпочити ввечері , а й зробити так , щоб вас , старанного працівника дорядного підприємства України нарешти почули мільйони ваших співвітчизників ? Ви ж бо заслуговуєте на цей скромний дар від нашого телепроєкту ! ... Тож зараз , як тільки годинник покаже 33 хвилини на дев'яту , ви маєте шанс , набравши 274991 , вельми простий номер телефону нашої студії , уславити своє им'я назавжди , як виказавши його на всю країну , так і записавши себе у число перших учасників подібного телепроєкту . Нагадую : 274991 , номер нашої студії ... о .... а .. годинник вже підходить : 10 .. 9 .. 8 .. 7 .. 6 .. 5 .. 4 .. 3 .. 2 .. 1 .. почали !!
Посеред кімнати почувся гучний стукіт пальців по кнопковому телефону . ...
Голос в кімнаті(а через 3секунди і луна в телевізорі) _Ало , вітаю ...
Ведучий _Так , так , і ми вас вітаємо . Поздоровляємо , ви перший у світі учасник нашого проєкту . Ваше им'я ? ...
Тиша у відповідь.
Ведучий _Ваше им'я ...
Голос в кімнаті _О , так , так , просто не віриться ...
Ведучий _... Звісно , я вас розумію ...
Голос в кимнаті _ Мене звати Бондаренко Петро Олегович , я житель міста Києва , Д...
Зала(здіймається оплесками) _ О-у-у-у , вітаємо , вітаємо ...
Ведучий _Дійсно вас вітаємо , ви відкрили нову сторінку в Українському телебаченні . Нагадую , власне телеглядачам , Бондаренко Петро Олегович , з Києва - перший з тих , хто дотелефонувався до нас . Запам'ятайте це им'я - Бондаренко Петро Олегович . Він був першим ... Студіє , наступного ...
Навічно в пам'яті народній .
-Хто з нас не мріяв набути всесвітньої слави повсюдно і навіки ? Мабуть кожен . Та у чому полягає слава - у першости ? У кращости ? У велмчности за життя ? Хтось з вас був у Корсунь-Шевченоковому ?
Хтось бачив той чарівний парк , ту країну в серці нашої держави ? Йдучи на річку Рось , в Корсунь-Шевченківському парку , поміж инших предметів рідної мені мистецької величи , я побачив відро для сміття . І я зрозумів що навіть його , той стандартний незначний предмет , розмальовував дуже талановитий митець , чиї думи нічим не гірші за майстерність рук . Кожен помазок на поверхні цього відра монументального об'єкту покритий не лише фарбою , а ще й творчою силою та здібностями художника . У цілому світі не знайти настільки талановитого художника , щоб той створив подібний експонат , вартий звання до стояння світового мистецтва . Це зробив наш художник ! Він створив незабутню творчу краплю в тому величному океані мистецтва ,яка знаходиться в Корсунь-Шевченківському парку . Тому обов’язково приїжджаєте в Корсунь-Шевченкове , щоб побачити те досягнення тисяч років нашої еволюції і вкинути в нього що-небудь , аби виявити повагу до цього мистецького дива та творця , який його створив .
Великий прибивач
Був першим на планеті .
Він молот і створив ,
Це перший був орач ,
І колесо кареті
Він також молотом зробив .
Пройшовши крізь віки :
Крізь бідність , гніт і голод ,
Вбиваємо гвіздки .
Нехай ні жар , ні холод
Не спинить нас , бо ми - прибивачі !
-Чому ж їх не славлять , чому не знають про їхні воздвиження , досягнення ? Навіщо забувають ? - це мабуть найбільше і водночас найцікавіше питання української сучасности сучасности .
Студія з запрошеним гостем і диктором . Гість важливий з себе , очевидно значна мистецька чи наукова фігура .
Диктор _...Тож , Андрію , я до вас так звертатимуся , ми запросили вас до студії , аби ознайомити сучасного вибагливого глядача з вашою оригінальною творчістю .
Андрій _Так , дякую , це для мене висока честь бути тут . Я сподіваюсь , що глядачам сподобаються мої творіння .
Диктор _Отже , ви стверджуєте , що є засновником нового жанру в поезії .
Андрій _Безумовно . Ся ідея спала мені на думку , коли я читав Пастелі Тичини . Чудовий автор , вірші надзвичайно м'які та близькі до духу людині гармонійній ...
Диктор _(ствердно хитає головою)
Андрій _...І я подумав , чому б і не створити згідно з художніми жанрами , щось сучасніше . І я вирішив писати вірші у аванґардному стилі .
Диктор _О , це мабуть щось надзвичайне ..?
Андрій _Так , так , саме так . Ось , я зараз прочитаю один з них :
(Для тебе , шановний читачу , поясню правила прочитання : ' позначає невимовний голосний типу "ъ" в рос. мові , відсутність його між приголосними позначає їх африкативність (читаємо не розділяючи), відповідно пробіли як і між словами - паузи , коми - довші паузи , крапки ще трохи довші . Слухаємо аванґардистський вірш у стилі абстракціонізму)
Андрій _...один з них :
В'Л'Н' К'Г' АСА
Д'М'УО Ф'Й'РЕ
Е , БАА ИГР' Ж'ҐЕ
П'К'Д' ЕЄКООО
А ЦВ'Х' І ТОО
М'М'Е Б' Ж' ЕА
Р'Н'Ф'Д' И УУ ?
К'С'ДН'Д' Л'Л'УИ
Х'З'В' Н'Т'М' УЛУ
ІБ'УУД' З'З'І
ЮБІОФО ИУІ
Б'Б'Л'Х' ОВЕУ !
Диктор _ Чудово , чи не так . Це просто нове звучання в поезії !
Андрій _Дякую , дякую . Мені вже казали багато комплементів що до цього .
Диктор _Що ви думаєте робити далі ?
Андрій _Я думаю про велику подорож Україною , з подорожніми читаннями моїх поезій . Планую відвідати Харків І Львів . Можливо Київ .
Диктор _А чому можливо ?
Андрій _Тому що це київський канал , мене вже мабуть почуло близько половини жителів міста .
Диктор _О , так , ви маєте рацію . Як кажуть "Світ ловив мене та не спіймав ." ?
Андрій _Так , саме так .
Диктор _ Добре , приємно було з вами поговорити , скажіть "До побачення" глядачам , бо наша рубрика добігає кінця .
Андрій _До побачення , на все добре . Сподіваюся ще колись удостоїтися чести потрапити на цю чудову програму . До побачення .
Навічно в пам'яті народній .
Пам'ять ... , з школи ми багато знаємо про наших попередників , котрі на відміну від нас своєю героїчною славою затьмарювали очі своїм союзникам і кололи ворогам . Наша єдність і наш менталітет починаються в одній точці простору і часу . Кожен українець знає про се .
Київ , 988 рік , головне капище .
Володимир (Після прибуття до місця головного капища) _Велію поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати . Перуна ж прив’яжіть коневі до хвоста і волочіть з Гори по Боричевому на Ручай , і дванадцятьох мужів приставте бити палицями !
Волхв _Але ж ідолів становили за гроші народні з продажу полюддя ! Перуна , припустимо , ставили за древлянські гроші , инших ідолів за гроші инших племен !
(Древляни дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Як ти смієш перечити мені ? - І чому це Перун поставлений за гроші лише Древлян ?
Волхв _Я охоронець цього капища , оберігаю його вже 34 роки . А щодо грошей , тобі не знати , ще з дідів-прадідів наших , невідомо звідки , походить традиція з Древлян збирати подвійне полюддя .
Володимир _Так , дійсно .
Волхв _І з якого це вам дива , забрело в голову ясну думання про повалення ідолів , яких привели не так і давно на це капище .
Володимир _Віднині це не боги нам - європейській державі потрібен європейський бог .
Волхв _Але ж браття мої зі Славії північної , кажуть , що саме вони допомогли тобі здійнятися на титул в обмін на посилення ролі язичництва .
(Новгородські Словени дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Так , але це так звана жертва новому богові . Сим же приносили ? Хоч і цапів та ягоди , але ...
Волхв _ Ходить молва , про те , що ти , Великий Князю , хочеш армію зміцнити ?
(Полоцькі Кривичі дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Вірна молва .
Волхв _І у кожному князівстві сина чи майже сина намісником встановити ?
(Радимичі дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Правда .
Волхв _І що мури облаштувати аж в Білгородці , щоб лише столицю ними захищати ?
(Сіверяни дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Теж правда .
Волхв _І розпочати війну з Волзькою Булгарією та Волохами , батьком незакінчену ?
(В'ятичі та Тиверці дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Розширити Русь це обов'язок мій , як намісника богів , тобто Бога над слов'янами .
Волхв _Я ще чув , що Ляхи Перемишль захопили .
(Дреговичі та Хорвати дивляться на князя з ненавистю)
Володимир _Так , правда . Та не на довго . Он в мене синок росте , Святополк , шанує звичаї та богів , тьху , Бога , любить батька та братів . Чого ще бажати ?
...
Володимир _Нужбо , дружино , чого стали , скидайте , і котіть ! Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде !
Навічно в пам'яті народній .
Козак Левко навічно в пам'яті народній ,
Він гусаків їпає кожен день і кожну ніч .
І от у свято Великоднє ,
Схотів посольство відіслать на Січ .
Нараду довго вели з козаками
Минув так ранок , вже обід
Хотіли було бусурманському султану
Листа послати із походом вслід
Та ні , посольство справа важливіша
Це ж невідкладно . Бо бажання козака
Та щоб було усе-таки скоріше
І вдовольнилась рішенням юрба ,
Відправили - та повернулось за годину
"- Чому ви тут , щось дуже дивна днина ?"
"- Учора звісно п'янка була гарна ,
Та ми хоча і вірні козаки
Не будемо кудись ходити марно
Оскільки зараз і стоїмо на Січі ."
До речі , про їпання гусаків - Левко чемпіон з цього виду спорту . Це було давно , у 1673 , коли на Січі зібралися найсильніші общипувачі пташок , і тримаючи гусака в руках по команді козацької старшини почали їх їпати . Левко першим вискуб зі свого все пір'я .
Навічно в пам'яті народній .
Що ще додати . Нарід наш , Український вмів завжди займатися всім окрім прогресивної розбудови чогось-там . А от дослідниками Україна може пишатися .
(Січень місяць , початок 19 сторіччя . Океан . Десь біля південного магнітного полюса землі . У каюта дослідницького корабля забігає знервований і брудний матрос . Капітан-дослідник Вадим Джерелейко спить після своєї зміни )
Матрос _Капітане , капітане ! Підіймайтесь , капітане !
Капітан (Спросоння) _Навіщо збудив ? - Вже допливли ?
Матрос _Так , вже допливли куди треба було . Тепер ваша черга брати керування .
Капітан_Зараз іду . А тут холодненько .
( Капітан підіймається з ліжка і виходить з матросом на палубу )
Капітан (кермовому)_Плавання проходить за планом ? - Непередбачуваних ситуацій не було ?
Кермовий _Ні , все як і годиться . Пливемо згідно з визначеним курсом . Приймайте зміну , моя черга відпочивати .
Капітане _Так , я відіспався і готовий знов покермувати цим кораблем . Нумо , я ... (???) - А чому ми пливемо на північ ?!?! - Ми маємо плисти на південь ?!?!
Кермовий _Тобто , пане ?? (Дивиться на корабельний компас) (???) Матінко , я не змінював курсу , вибачте , капітане , я не знаю у чому справа .
Капітан _Ви ж кермовий ! Дозвольте вам нагадати про нашу важливу місію : ми маємо затвердити шостість України на південному полюсі серед світових держав і розпити там пляшку вина . А ви так несерйозно ставитесь до цього завдання . І давно ми збилися з курсу ?
Кермовий _Годину тому ми ще пливли на південь .
Капітан _Тоді все не так страшно . Розвертайте корабель ! Пливемо !
( Десь близько 3/4 години минуло )
Капітан (???) _Що за мара ? Що це таке ? Ми знову пливемо на північ !! Дурня якась . Розвертайте корабель !
(Минуло близько 15 хвилин)
Капітан _Не може бути !!! Знову пливемо на північ !!! У чому справа ?? Розвертайте корабель !!
(корабель знову розвернули , проходить трохи часу)
Капітан _Здається ось , нарешті ми на півдні . Здається тепер можна випити за наші досягнення !
Команда _Ура !! Слався Україно ?
Капітан _Постривайте , що з компасом ?? ... О , ні !! Що за мара , ми знову пливемо на північ !! Ох-ох-ох-ох-ох .
Минув певний час .
(Капітан Джерелейко відмовився від своїх амбіцій відсвяткувати досягнення України на півдні планети і подався на схід . І от прекрасний корабель вже досяг берега на невідомому континенті . Особисто капітан зі своїми помічниками , щоб дізнатися у місцевих детальнішу інформацію)
Капітан (До місцевих , яких зустрів) _Вітаю , славний східний наріде ! Куди ми на зараз припливли , не скажете ?
Місцеві _Hola , Capitan , чому це мі східний нарід ? Це західна Патагонія , Південна Америка .
Капітан (до помічників) _Повертаємось на корабель , триматимемо курс на схід .
(Минуло кулька місяців . Корабель прибув на черговий берег . Капітан особисто зі своїми помічниками пливе до берега на човні , аби привітатися з місцевими)
Капітан (До місцевих , на березі) _Вітаю , великий східний наріде ! У якій чудовій ми знаходимось країні , скажіть будь-ласка .
Місцеві _Salue , Capitanо , це Французька Західна Африка , ...
Капітан _Західна ??? - Західна ??? -Дякую панове , та я маю йти .
( Капітан і помічники гребуть назад , до корабля . Підіймаються на нього та тримають курс на схід . І от знов , через пів року , вони сходять на невідомому березі)
Капітан (До місцевих , що проходять повз) _Вітаю , що це за прекрасна східна країна , скажіть будь ласка ?
Місцеві _Hello , Sir , чому ж східна , це Західна Австралія .
Капітан вихоплює пістоль з кишені і стріляє собі у скроню . Ну чим не матеріял для фільму ?
А й справді , нам ж що екранізовувати . Та хоча б "Сонячна машина" Володимира Винниченка . Ми маємо чим пишатися , але за все потрібно дякувати вчасно , от і я б хотів подякувати тим , хто дочитав цей геніяльний твір до кінця . Бувши кимось і ставши найкімсійшим з тих кімсіх , які зустрічались коли-небудь на Русі я все ж залишився найсобійшим із собішніх . На кімсіх покладено важливий обов’язок бути кімсими над всіми некімсячими в нашій чудовій країні .
І стати найкімсійшими із кімсіх для мене було найвеличнішою честю з часів освоєння Америки нашими предками . Думаєте це легко стати найкімсійшими з кімсьов ? – найнісійше ні з усіх можливих варіативностей цього квантового світу , його реліктового випромінювання і всіх інших чудесних явищ , якими він повен . Кімсями завжди були люди ,які намагалися і прагнули бути кімсями . В першу чергу для цього треба бути найсобійшими із всіх собих , по-друге , щоб бути кімсистими треба поважати тих , хто був кімсьом до тебе .
Ні , не огидно - що природньо ,
Пиха не гріх , у міру як
Крокуй з Шевченком вже сьогодні
Такий же ти , як він земляк !
Хоча і є у нас герої ,
Котрі для кожного , як сонце для рослин ,
Не збережем від купи гною ,
Себе розніжених в покої ,
Що в масі всій своїй гидотній ,
Навічно в пам'ять народній !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183422
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
Зачинаю року 2010 квітеня місяця дванадцятого числа Епічну хроніку літописну вести славну , яко співець Баян , і справедливу наскільки Бог та історія розсудить .
=========================
Вірш перший (загальний)
Десь у дальнім краю
На низемних долинах ,
Де гуля москалина ,
Й гаде землю свою -
Є людина , велика людина ,
Що довела хоробрість в бою .
Небезпека постійно чекає на нього
З-за дерев , і з води - бо москальське усе ;
Кожен раз ту нелегку дорогу ,
Він долає , ще й ворога б'є .
О , славен мужній лицар благочестий ,
В своїм загоні , що і пан і голова .
Гіри гуцульщини далеко , та наш месник
Коли б не йшов : чи осьні , чи зима ,
Герой завжди відважний та рішучий !
... От знову йде , в мішку з вухами москаля
Все мріє , як гуцульськає земля
Уславить : Чим вояка не блискучий ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183373
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
Я хочу їсти , я голодний !
Сумую десь узагалі .
Та де б не був , усесвіт жодний
Бажання здавить се в мені
Літаю . Думкою по полю
Над пеклом та під раєм
Хотів би зараз , щоби столяр
Зробив мя щось на плаї .
Збираюсь . Знане повернути
Бажаю . Бути там
І кілько раз води сьорбнути
Що нею повен храм .
Неначе в останнє . Побачити прагну
Своє віддзеркалення скрізь
Вертаю як спраглий ,
Те буле прадавньо колись
То йди і дивись !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182170
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2010
А чому не Литву ?
А чому не Росію ?
Куди іще посієм
Так любу нам канву ?
Усе вперед йдемо
Кудись . І там задієм
Всі сили як зумієм ,
Приносячи свого .
Кого іще навмисно
Утопим в даунізмі
Нам любої вітчизни
Бажанням ненависним ?
Кому в загалі хочемо сказати ,
Що наший степ і біла наша хата ,
То те життя , що є немислимий прогрес ?
Що світ , де кінь їздовий мирно їсть овес ,
Для майбуття в нас необхідно перейняти ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178621
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010
Лежить на просторах безводних
Не однина й не множина .
Навічно в пам'яті народній
Ще подихає двоїна
Коли це було , чи згадаєш ?
Навіки втрачене тепер
А от твій діда , пам'ятаєш ,
Війною проблений сапер
Казав тобі , "Мій любий сину ,
Щоб ти беріг усі свої дві сті
Свою вербу свою калину
Немає в світі другої Русі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175518
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2010
Смачно . У-у-у , травичка смачна ... Хотілося б сказати більше , але куди вже більше ? Смачна . Цього достатньо . Кожен ранок вставати з думкою про цей неймовірний смак , і кожен вечір засинати з надією , що завтра теж можна буде його відчути . Але справжня цінність відшукати особливо навесні чи поосени , серед зім'ятої сірої чи коричневої маси , зелені паростки насолоди . У-у-у ,... чудово .
Знову ранок , пора йти , пастися . А так , мабуть не хочеться підійматися з теплого сінця у своєму рідному курятнику . Рідний курятник . Курка відчувала глибоку любов до і непідробне задоволення від цього місця . Тут вона народилася . Тут вона живе . І тут дасть життя новим поколінням . Файно .
Але навіщо ? - Знати б , навіщо . Скільки про це не думала , все одно ні до чого значного ці думки не довели . Щодня зустрічаючи квочок поважного віку , що вже висиділи не одне покоління молодих і дієвих півнів та курочок , чимдуж далі розумієш , що щось тут не так , дивіться самі . прожили не один десяток місяців , кожен день маючи шанс набути усвідомлення все більш нових значень , займатися ще чимось більшим ніж пастися на траві . А потреб , бажання , знання , стільки ж скільки у молодих , ледь місяць з роду котрим , курей . Так , тут щось точно не так . Вони чудово знають про відкритий світ за межами курятника . Вибратися звідси - не складно . Щоправда , господар буде не в захваті від такого вияву роду , і крила обріже . Але не зрозуміло чому , та коли їм кажеш про те , що є ще щось окрім того , що вони знають , того що тут чи там можна побачити , доторкнутися , посмакувати , є ще щось непоясненне . Щось , що хочеться не просто розділяти фізично , щось величне , те заради чого можна жити , те чому можна поклонятися і що можна прагнути зрозуміти .
Опісля декількох таких роздумів , курка вже не могла любити те , що любила раніше , не могла жити так , як жила раніше . Їй захотілося піти на пошуки чогось більшого за ніщо , але вона не знала чого . Раптово почувся крик господаря "Ту-ту-ту-ту ..." . Усі кури негайно збіглися , включно з тою , котра на зараз палала бажанням до змін . Тікати , лише тікати . За бажання це нескладно ... І вона пірнула у щілину в хвіртці , наче риба у воду після довго стражденного знемагання під пекучим сонцем . Курці пощастило , господар , заклопотаний годуванням , не одразу помітив її зникнення , лише коли почав рахувати зграйку , виявилося , що однієї немає . Але було вже пізно , курка досить далеко втекла , хоч зі страху і бігла , наче за нею хтось женеться .
Раптом почувся плач . Курка не могла не зреагувати на це , і підбігла до щілини у паркані . У дворі стояла дитина років шістьох зі своєю матусею . Дитина плакала , просила , благала матусю виконати її бажання :
Дитина _А-а-а-а , а-а-а-а (плаче) , я хочу ще , ще раз туди сходити ...
Мати _Синку , почекай , наступного місяця ми обов'язково знов туди з'їздимо . Тобі дійсно там так сподобалося ? - Хочеш подивитися мультики ,муль-ти-ки . А ?
Дитина _А-а-а-а ! Я хочу зараз , я хочу знов в країну Аалямб , там добре .
Мати _Ну що ж мені з тобою робити ? ...
Подальша розмова була курці не цікава . Так , їй вже переповідали в курятнику , і господар згадував про міфічну країну Аалямб - як про місце , де так добре , так затишно . Пізніше їй ще не раз чутиметься про край , куди знов і знов хочеться потрапити , про край щастя для всих . Для того , аби остаточно все вирішити потрібен був час . Минуло декілька днів . Перебиваючись дечим на шляху , вона вийшла на пряму дорогу , що йшла вдовж річки , і коли досягла її розтроєння - зрозуміла , що їй потрібно нарешті прийняти рішення , треба визначитися .
Одного вечора , завзята , ініціативна , детально-анімована курка стояла на перехресті двох доріг . Різні думки минали в її голові , та одна її хвилювала набагато більше , аніж інші . І от курка нарешті зважилась сказати собі : "Я знайду її , я обов’язково знайду країну Аалямб , наскільки б неймовірно це не звучало !"
Впродовж наступних років , вона щиро вірила в істинність свого вибору й не разу не піддавала його сумніву . Вона йшла вперед : дізнавалася шлях з підручних джерел , подекуди знавала бідности та горя , годувалася чим могла . Ніколи не шкодуючи про вже минуле , рухалась вона в майбутнє з твердою впевненістю в його швидкоприйдешности . В муках страждаючи кожен день , на свої пошуки не шкодувала вона ані простору , ані часу , ані власних сил . О час , якби його було більше ! Так вона дісталася до останньої сходинки свого шляху . За її спиною був досвід багатьох країв , давнього часу , і довгого слідкування за цим світом . Багато літ пролинуло з тих пір коли вперше вона пообіцяла собі , що досягне мети попри все . І от ворота , за якими криється таїна всього бажання і жадання змученого життя , вже близько . Стоячи перед ними усвідомлюєш , що все на світі має мету , і навіть найнеймовірніші прагнення здійснюються , якщо їх плекати немов сім’я ,оберігаючи від перипетій цього світу , його нищівного холодного подиху і безсуттєвої пустелі гріхів . Це саме він , останній шлях , шлях що приведе до останньої мети . Йдучи ним стаєш все кращим , свідомиш значення і сенс сягання . Крок за кроком , ще трохи , поміж вітру та снігу , у далекій далечіні , ще трохи , і курка дійде до воріт країни Аалямб , міфу що довго у душі таївся вириваючись на волю , кидався на кожну слабку щілину в його запереченні і переміг забуття , переміг невігластво . Та раптом на серці стало холодно , і в очах помарніло , здавалося лиш крок відділяє курку від заспокоєння , від вічного благого життя у щасті та радості , у нескінченній любові ... , але , неспроможна була зробити вона цей крок , крок що змінив би все . Мить , одна коротка мить , але все обернено неначе й не було інакше . Прагнення розуму , таке визначне та далекоглядне , завжди стикається з неможливістю тіла , цієї недосконалої та нищівно мізерної конструкції . І от курка вже лежала на снігу , бліда , зістаріла , без чіткого виразу обличчя , мабуть в останні хвилини думала , чи варто було усе життя , кожну його дорогу хвилину присвячувати пошукам , мандрам , возвеличенню своєї нелегкої мети . Та її вела надія . О , надія , якби не надія , ще років з вісім назад вона б кинула марні тепер і безсуттєві пошуки , все це б закінчилось , і вона могла б прожити життя пасучись посеред трави , смакуючи її зелені паростки , відчуваючи усі блага життя , та ні , вона йшла вперед , йшла не знаючи втоми , жадаючи здійснення того що розривало її з середини . Вона йшла .
НІБИ Й ЕПІЛОГ
Завжди існує щось вище , настільки неосягненне , що мало хто зважується рушити на зустріч тліючому вогнику посеред темряви . Крізь завади простору і невблаганність часу , крізь вічність недосяжності і обтяжливість відповідальностей перед світом , що нас створив та через неймовірний тягар пошуків , нескінченного переходу між тим що можна побачити , почути , до чого можна доторкнутися , до того , що є лише на мить відчутим у частинці свого розуму , те що тінню йде поряд з нами завжди , але щойно ми обертаємось розчиняється у темряві . І ще менше досягає навіть проміжних ділянок цієї високої незнаної ніким по справжньому сутності . Та не все ще втрачено , і інші кури продовжують нелегкі пошуки тієї першої , яка зважилась пообіцяти собі досягнення такої нелегкої мети . Самопожертвенні дослідження кожної курки наближають нас до цілі , і колись ми таки знайдемо ту єдину і неповторну міфічну країну Аалямб .
БОГ ЛЮБИТЬ ТЕБЕ , ЯК ЛЮБИВ ЦЮ КУРКУ .
Пройшло лише кілька хвилин , та для курки це була неначе ціла вічність . Сніг злегка заніс її біле пір’я , і гадалося ніби світ вже забув про неї . Навіть не хотілося вірити , що навіть до найбільш величних з курей , він такий жорстокий . Та раптом щось сталося , і вже не відчувалося більше тяжкості ні у грудях , ні в ногах , ні у голові , було так легко , що здавалось можна піднятися і йти далі . Й вона спробувала ... все , вона знов стала на ноги , та немов би їх не відчувала , вона знов думала про свою мету , та неначе думки її були всім світом і більше не обмежувалися головою , її серце билося як колись , гаряче та активно , та і його наче вже не було .
Поглянувши донизу , вона не вірила в те , що побачила , її тіло , нужденне та забите , зношене і ледь не занесене снігом , лежало на тому місці , де вона стояла , та оцінивши всі думки , усвідомивши важливість шансу наданого їй , вона вирішила йти далі . Крок , той омріяний роками крок . Так легко вона переступила поріг , хоча й чекала цього все своє життя ; не гадала , що зможе так легко . Та щастя окриляло її немов би даруючи вміння літати , якого їй так не вистачало почасти . З тією ж надією йшла вона далі , і вже не було для неї земних перепон . Ані стін , ані дверей вона більше не лякалася .
Пройшовши крізь ворота , вона побачила кімнату , невелику , темну з двома дверима . Зрозумівши , що вони обидві ведуть до наступної кімнати , вона зайшла пройшла крізь одну з них . За дверима була зала , зала повна людей , світла , і простора . Грала музика , люди , сидячи за численними столами були неприховано щасливі . Кожен з них сміявся , радів , говорячи зі своїми сусідами , судячи з усього , дружинами , дітьми , батьками . До них по черзі підходили інші люди , у костюмах і давали у руки дивні картонні книжки , у яких було усього декілька сторінок . З виразу обличчя їх було видно що вони мабуть щось радили . Ті , хто сиділи з охотою обирали щось зі списку в цих книжках , і неначе хотіли , щоб так було завжди .
Усе , тепер вона врятована . Вона досягла своєї мети – світу щастя та радості . Тепер вона нарешті отримала достойну винагороду за вірність своїй ідеї , своєму почуттю , що вело її крізь усі труднощі та випробування життя . Світова таїна , заповітна благодать , вищі знання – неосягненні ідеали , для тих , хто присвятив своє життя простому повторенню життів своїх предків – все це відкрилося для неї , навічно … , … щойно вона переступила поріг воріт Аалямбу .
Та раптом , в залу зі ще однієї двері зайшов дивно-вдягнений чоловік , на ньому були чорні штани , жилетка , та біла сорочка , за ним ще декілька таких самих . у кожного з них була залізна таця у руці , накрита білою серветкою . кожен з них підійшов до випадкового столика , під невимовну радість щасливих очікувачів , ставив тацю на стіл , та знімав з неї серветку , і на кожній з них виявилася ... смажена курка . Серце у курки стало битися так часто , як ніколи , ніколи в житті , люди раділи та посміхалися вибираючи та віддираючи найкращі та найбільш засмажені шматки від тіла з запашною скоринкою . Налякана та шокована , курка вибігла з будівлі . за той час , поки вона там була , стало вже темно , темрява ж її лякала ще більше . Поспішаючи втекти зі свого найбільшого жаху , вона відбігла на , як здавалося їй безпечну відстань . Та озирнувшись побачила напис літерами , що немов би палали у темряві неба: "Вас вітає ресторан "МІФІЧНА КРАЇНА ААЛЯМБ" сьогодні у нас курка .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175478
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2010
ВСІ ЯК ОДИН В РОБОЧІЙ ФОРМІ
В КАРМАНАХ В НАС ГВІЗДКИ І МОЛОТИ В РУКАХ
А НАШ ОБОВЯЗОК СЕРЙОЗНИЙ
УМІТИ У СТІНУ ЗАБИТИ ГВІЗДОК ТАК
ЩОБ ТОЙ НЕ ВИПАДАВ ЧЕРЕЗ ВІКИ
ПРИБИВАЧІ , НАРОДЕ ВІЧНИЙ
НА НАС ТРИМАЄТЬСЯ ВЕСЬ СВІТ
І ВДЯЧНІСТЬ НАМ СЯГАЄ МЕЖ НЕЗЛІЧНИХ
ГВІЗДОК ДЕСЬ НЕДОБИТИЙ
ВРАЗ КАТАСТРОФУ МОЖЕ СПРИЧИНИТЬ
МІЛЬЙОНИ МОЛОТІВ КЛЕПАЮТЬ
ГВІЗДКИ У СТІНИ ЩОБ ЗАБИТЬ
ЇХНЄ ПРИЗНАЧЕННЯ ВСІ ЗНАЮТЬ
ВОНИ - ПРИБИВАЧІ
СТАЛЕВАРАМ , ШАХТАРЯМ
ЛЕГШЕ В РАЗ ШІСТСОТ НІЖ НАМ
ВЕЛИКИЙ ПРИБИВАЧ
БУВ ПЕРШИМ НА ПЛАНЕТІ
ВІН МОЛОТ І СТВОРИВ
ЦЕ ПЕРШИЙ БУВ ОРАЧ
І КОЛЕСО КАРЕТІ
ВІН ТАКОЖ МОЛОТОМ ЗРОБИВ
ПРОЙШОВШИ КРІЗЬ ВІКИ
КРІЗЬ БІДНІСТЬ , ГНІТ І ГОЛОД
ВБИВАЄМО ГВІЗДКИ
НЕХАЙ НІ ЖАР , НІ ХОЛОД
НЕ СПИНИТЬ НАС , БО МИ ПРИБИВАЧІ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175438
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2010
Перш за все , пропоную для прочитання ось цей вірш :
Я знаю літери , аби казать добро ,
Що є життя чудове для землі ,
Й , оскільки , як людина , -
Свідомлю сей наш світ .
Слова на вітер не кидаю ,
У вченні ж бо відвернення ґарант
Кінця , чи уподібнення комасі .
Слідкую , щоби сутности усі :
Реальна , субреальна та психічна ,
Були й в майбутньому у вченні і в мені .
Із світом нероздільно я єдиний .
І єдність моя з ним
в сказаннях , що забуте бережуть .
Навіки гарантую , що як живий ,
То є собою , не забувши свою суть .
Мабуть 99% з вас мало що зрозуміли , можливо менше .
А тепер те саме в мовному оригіналі (у перекладі перевів вірш на І ос. одн.) :
Аз' букі вєді , ґлаґоль добро ,
Єсть живите зело земля
І , іже люді , -
Мислєтє наш он покой
Рци слово твердо
Ук фер'т' хер'
От ци чєрвь
Ша , ща
Єр' , єри , єрь ,
Ять іу іа .
Іє Ѧс(а[н]с) Ѫс(о[н]с)
Ѩс(йа[н]с) Ѭс(йо[н]с)
Ѯ(ксі) Ѱ(псі) Ѳ(фіта) Ѵ(іжиця)
Староукраїнський алфавіт - єдиний , в якому зашифровано послання для нащадків . Кирило і Мефодій були не промах .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171908
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Пітьма навкруг , спокійно так ,
Неначе вічність тут , перед тобою .
Ніщо не вбачить за пітьмою ,
Не вчути звуків , мов нема , однак
Раптово світло запалало ,
Тепер усе видніше стало :
В кімнаті цій обдерті стіни ,
А на одній із них годинник ,
В кутах по різні боки столу ,
У центрі що приміщення стояв ,
Гусак та курка , що ніколи
З них жоден страху ще не знав
Один на одного дивились
Хвилин п'ятнадцять , десь отак ,
Ну а по тому несміливо ,
"Що це таке ?" - спитав гусак .
"Не знаю , дивно аж самій ,
Спокійно їла їжу в годівниці ,
Та тихо хтось підкрався , ніби змій ,
Із заду вдіяв щось ; для мене таємниця ."
"Так , так , і в мене щось таке .
Я плавав в озері з качками .
Вгледів в далі мале і незначне ,
Поплив туди , і всіми от ділами ."
"Ген подивись он на столі
Мале , як ти казав , блискуче ,
Чи не воно тобі у млі
Здалось привабливим й мигтючим ?
Ні , ні , там не таке було зовсім ,
Давай-но глянемо по ближче ,
Що тут у нас , це напис , ну а нижче
Якийсь ще й пристрій моститься під ним .
Що ще за мудра людська штука ?
Не знаю , напис каже "Слухай !"
Що там іще ? - більш тут нічого .
То я ввімкну , нехай іде :
"Обидва слухайте мене
Це гра , сьогодні ви гравці
Моє тут правило одне
Той виграє , хто завдання виконує усі :
Обидва ви були не чесні і корисні ,
До прикладу , ти , курка , рік тому навмисно
Хотіла з хліва утекти
Для цього на душі нечисто
Утечі план приготувала
Тоді ти харч увесь зібрала
І відняла його у всіх
То був би просто казус й сміх
Якби тобі не було мало
Достатньо собі назбирала
Здавалось , скільки треба ще ?
І ген з курятника тікати
Та харч тобі став заважати
З жадоби тоді й не втекла
Тебе помітили й тоді ...
Хі-хі ...
А ти чого гусак , регочеш
Чи ще літати більш не хочеш ?
Бо ж налітався тоді вже
І хоч літати то не зможеш , але
До поки не захочеш
Подивувати всіх польотом
Своєю кров'ю будеш й плоттю
Все руйнувати лиш однак
Так що не менший ти мастак
На всяку підлісну роботу
Є важіль синій під столом
Сильніше хто на нього тисне ,
Той лиш отримає поїсти
Та ви не поїсте гуртом
Бо зверху там такая їжа
Що курка з'їсть - то гусці гірше
За найвідвратніші помиї
Що вам обом гидкі й чужії
Ну от , пішов зворотний час
Якщо ж ніхто не грає з вас ,
То не біда , коли час сплине
У муках кожен з вас загине "
Гусак та курка з остороги
Обидва раптом зрозуміли
Що вже немає теї згоди
І кожен хоче взятись в діло
В один момент обоє наскакнули
На важіль й тиснути почали
Із сил усіх своїх . І оком не змигнули
Як вже жалю обабочі не знали
Бо кожен в пристрастях палавши
З них думав щиро лиш про себе
І курка сили не вгадавши
Не вдовольнила сю потребу
Гусак щасливий був й спокійний ,
І хоч він курці співчував ,
Та голод відчував постійно ,
Із часу в час , із миски їжу брав .
Пройшла година , 10 , 20
Голодна курка вже себе не йня
Дивилась як їдок умів лиш з ней знущаться
І їв , і їв із разу в раз гусак .
ЕПІЛОГ
Мораль сей байки отака ,
Що курка з'їла гусака .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165581
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010
І
Як гарно тихо в ліжку спати ,
Та часом все бува не так
В раз відкриваєш очі з ранку
А в кімнаті лиш бардак
Ні ліжка , й полудень на дворі
Мабуть занадто міцний ром
Та й пам'ятається учора
в трактирі обпились гуртом
Кишені стали значно легші
Дива ! Грошей було багато
А ж цілий тиждень був мов пекло
В іспанців гроші відбирали
І тут прийшло осяяння думок
З'явилося крізь хащі сонних скель
Навколо світ немов замовк
О , боже , потім був бордель
Нарешті ясно яким чином ,
Адже завжди якась причина
В тумані криється думок
І їм на зустріч кожен крок
Допомагає зрозуміти
Всю послідовність наших дій
І всю причину того дива ,
Що зовсім гаманець пустий
ІІ
Та ті бажання , що учора так палали
Нікуди і не стихлись
Шарп думає "грошей занадто мало"
Щоб зараз у таверні знов напитись
В таких людей , як сер Бартолом'ю - незвично гострий розум
Ніхто ніколи із некрадіїв
Так не дізнався й досі
Що злодій думає завжди одним
Мета єдина у них всіх
Коли злочинець чогось надто хоче
Кожен з них знає в ситуації такій
Що саме із боргів народжуються гроші
От і з'явилося бажання
Щоб гроші десь-таки знайти
Піти в Панаму , на іспанців
У порту ранком кораблі
А як відомо на іспанських галеонах
І у містах перлини й золота гора
У трюмах ті скарби бездонні
Навколо них стоять війська
Імперія Іспанська не дарма
Так стереже свої багатства
Хто вкраде хоч одне - тюрма
На превеликий жаль для вільного піратства
ІІІ
І от у квітні , п'ятого числа
Загін піратів рушив у похід
Крізь джунглі йшли і кожен крав
Так старано , як міг
Складалось враження що кожен в цім поході
Не через принципи , чи через те , що він піратом став
А за іспанську золоту винагороду
Що він пройшовши шлях зусиллями накрав
І вся грабіжна ця арава
Ішла крізь джунглі та кричала
Крізь ліс , що плакав на весні
Свої бажання ниці й злі
У кожного були причини
І кожен бачив в цьому знак
Що ці зарослії рівнини
Йому покажуть вірний шлях
Карибські жителі слабкі
У ті часи були та знали
Що як н виграють самі у своїй боротьбі ,
Корсари вкрадуть у них все , що вони мали
Дарма чекати допомоги від імперських сил
Бо всі імперії одного крою
Існує стан поза який
Їм навіть за народ вже не до воєн
IV
І от до стін вже підбираються пірати
Розлючені й озброєні , як кажуть "до зубів"
А людям залишається лиш місто захищати
Своїх дітей , будинок , збіжжя і корів
Та не всміхнулась доля цього разу
Й загарбники захоплення успішно провели
І почали ділити награбоване одразу
Та несподіванку шокуючу так швидко не знесли .
На жаль , на жаль , та не відомо
Наскільки битись безсенсово
Як навіть в азі перемоги
Змінить нічого вже не в змозі
Тому і суті в тім немає
Наскільки б варто не здалось
Що атакуєш і не знаєш
Що золото давно пішло
Хто ще не зрозумів , пояснюю докладно
Хоч кожен з них і битись гарно вмів
Але ж ніхто з них не зумів передректи завчасно
Що золото до нападу в Панаму відправили іще за кілька днів
І що тепер робити жадібним піратам ?
Що так нахабно й заздрісно крізь джунглі йшли
А гордість все ж міста не зникла штурмувати
Тому пішли на штурм Панами , кожен і усі
Однак така можливо була доля ,
Що в місті жителі вже знали про той план
І ризик налякав нападників неволі
Поразки під час бою , та майбутніх дорікань
А замість штурму в морі ті обрали битву
І абордажем три хотіли галеони захопить
Хоч і було іспанців більше , та гонитва
За золотом сміливість у корсарів спонукала вмить
Завдячуючи вмінню та навичкам що ним навчили "вчителі"
Немов тропічний шторм , іспанців з кораблів змели
Лише герой наш мудрий і відважний
Душі не вклав в історію боїв
Ні , він не втік , йому не було страшно
Він тільки "тактику змінив"
Великий сер Бартолом'ю
Знайшов у хащах промисел перлинний
Можливо так зберіг він цілісність свою
Почав грабунок і в бою не згинув .
...
Допишу , опублікую . Укінці трохи розмір кільгає , а як наслідок і рима . З іншими уривками було те саме , але ж виправив .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165372
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Принципи мого життя :
1)Краще мати птахофабрику в рукаві ,ніж колібрі в небі .
2)Не копай собі яму , сам в неї і потрапиш .
3)Не чекай того , хто не прийде .
4)Якщо падати з дуба , то падати з найвищої його гілки .
5)В кожній ложці меду є бочка дьогтю .
6)Списувати не шкідливо , шкідливо не списувати . (Оригінал - Качать не врєдно , врєдно не качать )
7)Не змушуй мене згадати , те що я міг би забути , якби знав .
8)Життя як курятник
Ще дещо :
1)ЧОМУ ЧОРНО-БІЛОГО ЦУЦИКА ЗАКОПАНОГО НА ГЛИБИНІ 1 м , 63 см , 20 ГРАДУСІВ ПД Ш. І 60 ГРАДУСІВ ЗХ Д. , НЕ МОЖНА ВВАЖАТИ СУМОЮ РІВНОБІЧНИХ ТРАПЕЦІЙ , ЯКІ ЛЕЖАТЬ НА ДНІ ПОКОЦАНОГО АКВАРІУМУ І КОЖНА З ЯКИХ Є ДОБУТКОМ ПРОМІЖКОВИХ ХОРД КІЛ З ВАЛЕНТНОСТЯМИ 8 І 15 , ВРАХОВУЮЧИ ТЕМПЕРАТУРУ ПОВІТРЯ В СЕНТ-ОГАСТІНІ І СУМАРНУ СТЕПІНЬ ГЛОБАЛЬНОСТІ ФАКТОРІАЛА СЕМИ ?
2)ДАНЕ РЕЧЕННЯ , ПРОЧИТУВАННЯ ЯКОГО ВАМИ НА ДАНИЙ МОМЕНТ СЛІДУЄ З ТОГО , ЩО ВИ ВСЕ – ТАКИ ЗАЙШЛИ В ЦЕЙ ФАЙЛ , ЯВЛЯЄ СОБОЮ ПОВІДОМЛЕННЯ ДО ЧИТАЧА , ЯКИЙ ЙОГО ЧИТАТИМЕ , ЩО НЕСЕ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ ДАНІ , ГОЛОВНА МЕТА ЯКИХ ДОНЕСТИ ДО ВАС ІНФОРМАЦІЮ , СУТЬ ЯКОЇ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ , ЩОБ РОЗКРИТИ ЗМІСТ ТВЕРДЖЕННЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ В ЦЬОМУ ФАЙЛІ БУДЬ – ЧОГО КОРИСНОГО ДЛЯ БУДЬ – ЯКИХ БІОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ ЧИТАЧА .
3)ЛАЗАР БАРАНОВИЧ І ДАНИЛО ТУПТАЛО ПРЕДСТАВЛЯЮТЬ ВЗІРЕЦЬ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ КНИГИ «ПРИДУРКИ У ЛІСІ» .
4)ФІЛОСОФ А. МАСЛОУ ПРЕДСТАВЛЯЄ ДВАНАДЦЯТИТОМНУ ЗБІРКУ РОЗДУМІВ НА ТЕМУ МАСЛО МАСЛЯНЕ
5)ВИ ЗАВЖДИ МРІЯЛИ ПРО ПІДЛІСТНІСТЬ , СХОЖІСТЬ НА ПАПУГУ І ВІТЧИЗНУ – ВЕНЕСУЕЛУ ? - ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ НА НОМЕР 354 І ПРОЙДІТЬ ТЕСТ НА ПІДЛІСНОГО ПАПУГУ З ВЕНЕСУЕЛИ .
6)В АНТАРКТИДІ ВИЯВЛЕНІ СЛІДИ СНІГУ
7)В ПРОГРАМІ «СУДОВІ СПРАВИ» ВІДПОВІДАЧ : НУ ПОМЕР , ТАК ПОМЕР , З КИМ НЕ БУВАЄ .
Мобільні повідомлення-приколи :
1)ПОГОДА В ЧОПІ:ХМАРНО,ДОЩ,ВНОЧІ -1-+3,ВДЕНЬ+7-+12.ВІТЕР ПІВДЕННО-СХІДНИЙ
2)ВИ ПРИЙНЯЛИ УЧАСТЬ В АКЦІЇ «ТИСЯЧА ПРИВІТАНЬ ВІД ВІКТОРА ЮЩЕНКА». ПЕРШЕ ПРИВІТАННЯ ВІД ВІКТОРА ЮЩЕНКА:«ДОБРИЙ ДЕНЬ»
3)ВАШ РАХУНОК ПУСТ,НЕГАЙНО ПОПОВНІТЬ ЙОГО.ХЕ-ГЕ,ПУСТО,ПУСТО!
4)У ВСІХ ОБІД,А У НАС ХОЛИСТЕРИЗАЦІЯ.ЛОС-АНЖЕЛОС ЖИРІЄ І МИ АМЕРИКАНЦІ.МАК-ДОНАЛЬС ПАРА-ПА-ПА-ПАМ,Я ЦЕ ЛЮБЛЮ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165063
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010
1)Для тих , хто на загальну досаду не знає взагалі що таке гімн "Інтернаціонал" , чи лише чув краєм вуха , про нього , то ось , ознайомтесь перед прочитанням цього :
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB_(%D0%B3%D0%B8%D0%BC%D0%BD)
***
Життя , як курятник і м'ясо ,
Постійно в захваті думок .
Абсурдна творчість наша часом ,
І до психозу лишень крок !
Весь світ понури ми розвалим
Аж до основи що за маячня ?
Заржемо всіх і все , що мали ,
І запанує скрізь мара !
Приспів :
Кожен раз як в останнє :
І фантазія й жарт ,
В цім морі безкрайнім
Будь-хто знайде свій старт .
Ніхто крім нас світ не врятує :
Наука вб'є , політика й додасть ,
А ж ми до вищості прямуєм ,
Не спинить нас ні прстір , ані час .
І щоб здолати смуток ненависний ,
Заполонити світ мистецтвом до країв ,
Раз в раз без ницості і чисто ,
Виносим в світ душі своєї спів .
Приспів
Лиш ми , митці паперу й думки ,
Прибічники мари та розуму висот ,
Що лікувальним , як живиця трунком
Відгукнемось на клич людей духовних нот .
Й якщо у світі станеться страшнеє ,
Зразком , кінець його чи ще якась біда
Це ми їх , знайте , принесемо ,
Як стане нудно вже і нам .
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165056
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010
Пародія на безсуттєву скандальність і інші якості сучасних ток-шоу і світу в цілому .
Офелія Ванденбурґ_Доброго дня , шановні телеглядачі , з вами я , Офелія Ванденбурґ . Ви дивитесь ток-шоу "Кульмінація" . Сьогодні мова піде про одну з найскандальніших тем цього тижня : "Чи етично викладати алгебру в школах" . Нагадую , уся справа в тому , що молода циганська сім'я з Молдови не далі як кілька днів тому , заявила , що не хоче , щоб їх діти вивчали алгебру , в зв'язку з далеко не цензурними асоціаціями деяких геометричних фігур , вигляду алгебраїчних рівнянь , та ще декількома пунктами . Одним з таких пунктів , на приклад є їхня думка про алгебру , як на лише одним з можливих поглядів на взаємозв'язок речей у цьому світі ... і вони з ним не згодні , в зв'язку з чим , як я вже сказала , прагнуть домогтися скасування обов'язкового навчання алгебри в школах , чи хоча б по двобічній згоді , звільнити їхніх дітей від уроків алгебри . Доброго дня також нашим гостям , які на даний момент знаходяться за кулісами , оскільки є доволі відомими людьми , і будуть з'являтися у залі , відповідно до ходу нашої дискусії . Ну що ж , почнемо , перший гість , що ввійде зараз до зали - Богдан Підгірний , очільник сільської ради села Острівці .
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Офелія Ванденбурґ_То ж , Богдане , як ви гадаєте , чи етично викладати алгебру в школах ?
Богдан Підгірний_Так , це досить складне питання , та все ж моя позиція , така , що напевно етично
Офелія Ванденбурґ_Етично ?- А які аргументи вашого висновку ?
Богдан Підгірний_Я схиляюся до такої думки , тому що алгебра наука чисел , і вона не може містити в собі щось неетичне в принципі . Також я , як доволі досвідчена людина , хотів би зробити вам подарунок . З поваги до вас , і з вдячності за запрошення , я б хотів подарувати вам цю банку огірків , це справжні острівецькі огірки середнього посолу . Найкращі огірки Вінницької області .
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Офелія Ванденбурґ_Гаразд , наш перший гість думає , етично . Свою позицію я поки що не висловлюватиму за для об'єктивності дискусії , так ? Так , а що думає наш наступний гість , член руху українських колекціонерів безоднозубих граблів , вітаймо Валерія Сома !
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
ВАЛЕРІЙ СОМ_Доброго дня глядачі , я б хотів , одразу розставити усі крапки над і , моя думка відрізняється від думки пана Підгірного , я не згоден , алгебру в школах викладати не етично . Не можна допустити , щоб наші діти росли оповиті розпусними формами , і диктатурою одного світогляду .
(аудиторія в залі здіймається оплесками)
Богдан Підгірний_Що , та що це за неук ? - Офеліє , хто це такий , і що він тут взагалі робить ? - хто ти такий , і що ти мелеш ?
Офелія Ванденбурґ_Прошу тиші в залі , панове . Такі поважні люди , як ви не повинні опускатися до рівня ницих і розбещених формами фігур , геометрів .
Богдан Підгірний_Гаразд , не будемо розводити тут бозна що , але я думаю рівень успішності в житі кожного з нас показав , хто ким є , "КоЛеКцІоНеРуШкО" !
Офелія Ванденбурґ _Хоч ми вже вислухали цікаві думки поважних і освітчених осіб , але ти не менш представляю нашого останнього на сьогодні гостя , голову Спілки ткачів-бандуристів України , – Олега Сидоренка !
Олег Сидоренко_Вітаю зал , вітаю шановних гостей , не хочеться тягнути дикого лісового кота за хвіст , тому скажу , я не згоден з жодною думкою , алгебра за своїм єством , це етико-неетична наука , що має певну історію та певний досвід в обох напрямках .
Офелія Ванденбурґ _Що ви хочете цим сказати ?
Олег Сидоренко_Я б хотів підкреслити цим необхідність проведення експертизи на вищому науковому рівні .
Богдан Підгірний_Що , та ти уявляєш в чому сумніваєшся , придурок ?
Олег Сидоренко_Як ти мене назвав , гад .
Богдан Підгірний_Так , як почув , пі(мат , як завжди прикритий хрестоматійним звуком) , пі , пі , пі , пі , ти хто такий взагалі , пі , щоб висловлювати свою думку , пі . Запхни , пі , собі в пі , свою думку !
Олег Сидоренко_Та пішов ти , недоумок .
(Олег вибризкує на Богдана склянку з водою , вода потрапляє на Валерія)
Валерій Сом_Ах , ти , пі пі . Ти не знаєш на кого нарвався !
Офелія Ванденбурґ _Будь ласка , заспокойтеся . Охорона !
Богдан Підгірний(до Валерія Сома)_Я , я знаю про що кажу , А ти козел . пі пі !
(охорона розтягує учасників баталії )
Офелія Ванденбурґ _Прошу пробачення шановні панове телеглядачі , до наступних зустрічей . Тема нашої наступної дискусії : " Як впливає на чорнобілсть чорно-білих цуциків , впливає вживання ними геномодифікованих продуктів ." . До наступної суботи .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165033
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010
__
Я Ч У В про
и к б
с р и
т в о
о ї с
н т
с в
ь о
к
е
ВСІ ПОДІЇ , ОСОБИСТОСТІ ТА МІСЦЯ ДІЇ У ТВОРІ РЕАЛЬНІ . ЗГАДУВАНІ В НЬОМУ ІМЕНА Є ІМЕНАМИ ДОСТОВІРНИХ ІСТОРИЧНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ ТА ВИКОРИСТАНІ ЗГІДНО ЗІ СТЕРЕОТИПАМИ ЇХ ХАРАКТЕРІВ . БУДЬ-ЯКІ СПІВПАДІННЯ З РЕАЛЬНИМИ ГЕОГРАФІЧНИМИ НАЗВАМИ ТА ІМЕНАМИ ЛЮДЕЙ , ТИМИ , ЩО ЗАРАЗ ЖИВУТЬ ЧИ ВЖЕ ПОМЕРЛИ , Є ЗАКОНОМІРНИМИ ТА ОЧЕВИДНИМИ З БОКУ ОБ'ЄКТИВНОЇ ІСТОРІЇ.
Передмова
Без коментарів
Від автора
Мені нічого додати до передмови
Розділ перший
«Не копай собі яму , сам в неї і потрапиш .»
Глава перша – «Прибивачі всіх країн , єднайтеся !»
Червоний кабріолет моделі 70-х років , зблискуючи під чарівними променями львівського сонця , що ледь зійшло та осяювало свіжий , мов крапля роси ранок на мальовничих вулицях стародавнього міста , проїжджав вздовж однієї з них , дотримуючись усіх правил урочистого прибуття , які належало здійснити кожному з гостей нашої держави , що прибули з-за кордону за для участі в офіційних подіях світового значення . Та було дуже дивно , що люди , сидячи у своєму розкішному автомобілі та вітаючи всіх навколо з такою унікальною для України подією , як ця , поступово охололи і незрозуміло поглядали навкруги . За ними проїжджав чорний бентлі з такими ж , попри різнобарвні та високомистецько-створені урочистості , розчарованими обличчями , що визирали крізь приспущені вікна з затемненим склом та темно-синій мерседес зі схожими збілілими від безвідрадного здивування аристократичними на вигляд особистостями . Пересічні львів’яни дивувалися цій процесії , що так несподівано спричинила їм безліч таких незручностей , як перекриття дорожнього руху іншими одиницями цього кортежу , деякі боялися самі не знали чого , бо щось таки відбувалося дивне , хоч вони й самі не розуміли що , а інші заздрили величавому та майже епічному вигляду дивного просування , тому що бачили таке лише в тих випадках , коли парадно проїжджала місцева влада чи державний уряд вирішив нанести почесний візит у немало відому своєю красою столицю Галичини , та в будь-якому разі не знайшлося б й однієї людини , яка б знала , чи дізнавшись зрозуміла б , усю значимість та важливість цього дійства . Це було дуже дивно , як і зауважували в цей момент видатні делегати та професори на не менш видатних автомобілях , зважаючи на той факт , що вже кілька тижнів в усьому місті було розвішано декілька сотень оголошень та афіш про те , що в місті проходить перший , і як сподівались не останній Міжнародний Конгрес Прибивачів . – можливо їх не читали , але це було не можливо в принципі , оскільки реклама цього конгресу проводилася дуже ретельно найкращими з найкращих світового рівня професіоналами з рекламування шоу-фестивалів та виставкових подій . Іншим варіантом , що заслуговував на увагу здивованих прибивачів було те що , можливо оголошення розвішали в невдалих місцях та широка аудиторія , і , власне , присутні під час помпезного проїзду до будівлі конгресу мешканці Львова , не мали до них візуального доступу , а на радіо - та теле- рекламу просто ніхто не звертав увагу через її вічну обридливість та монотонність фраз і способів рекламування . Та тепер це було не дуже важливо , оскільки делегація , що прибула начебто в призначений день та час , по очам здивованих львів’ян , що налилися різними припущеннями та емоціями вже зрозуміла , що її не вітатимуть ані щедрими оплесками , ані навіть моментами радості , яких так чекали прибивачі . Тому , розчаровано , вони проїжджали через вулиці Львова до будівлі , де проходив конгрес , очікуючи що хоч там їх привітають та вдовольнять цікавість , що за останні кілька хвилин зросла , як кажуть «до небес» .
Вже майже під’їхавши до будівлі , де їх чекала така жадана відповідь , вони помітили , що їх зупинив працівник Державної Автомобільної Інспекції . Він підійшов до кабріолету , уважно подивився на осіб , що були очевидно чимось розчаровані , та звернувся до того , хто сидів на задньому сидінні .
Працівник ДАІ_Панове , чи є у вас дозвіл на перекриття дорожнього руху , і якщо є , то на честь якої події це відбувається ?
Прибивач_Як нам відомо , тут проходить перший Міжнародний Конгрес Прибивачів , але ми й самі здивовані , що тут ніхто не радий нас бачити . А що до нашого урочистого проїзду , скажу , що по-перше ми закордонні гості , а по-друге у нас є дозвіл на перекриття руху та інші привілеї , виданий … - сказав прибивач з яскраво-вираженим дивним акцентом , але таки не встиг договорити , тому що його перебив працівник ДАІ .
Працівник ДАІ_О , ні , я чув про якийсь конгрес прибивачів та те , що честь приймати його було надано Україні , тому можете проїжджати , не буду вас затримувати .
Як тільки він це сказав , прибивачі рушили далі , бо було очевидно що це не та людина , яка може надати їм жадані роз’яснення . В цей час той , до кого звертався патрульний , перемовився зі своїм товаришем .
Прибивач 1_Він назвав Перший Всесвітній Конгрес Прибивачів , найважливішу , з часів утворення місцевих прибивацьких організацій , для кожного прибивача , який себе поважає , подію «якимсь» !?? Це обурливо , я звернуся до Українського суду з прав прибивачів , це нонсенс , з таким відношенням до прибивацтва та інтелігентності взагалі , не дивно , що цей світ йде до самознищення та з кожним днем люди стають в ньому все більш ницими . І ти уявляєш , я чув , вони так ставляться до усіх нових та експериментальних мистецьких та наукових рішень !
Прибивач 2_Не ображайся , це всього-на-всього правоохоронець : полісмен , я не знаю , як тут вони називаються . Він всього-на-всього робітник , таким людям важко осягнути сутність цих важливих змін у філософській системі .
Прибивач 1 _Не виправдовуй його , кожна людина – особистість і сама відповідає за свій рівень пізнання світу . Їх проблема глибша ніж просто нетактовність чи навпаки , у інших , лицемірство . Деякі люди не усвідомлюють , що життя занадто коротке , щоб витрачати його на сліпе блукання по вже , здавалося б відомих просторах , чи занурення у несмак та безсуттєвість .
Прибивач 2_Можливо проблема в цілком очевидно низькому матеріальному становищі та життєвих труднощах , що «звалюються на голову» цьому народові .
Прибивач 1_Ні , у цьому світі все матеріальне є наслідком інтелектуального та духовного . Я чув , що колись , дуже давно , ця земля була однією з найосвітченіших та передових у Європі …
І от нарешті прибивачі знайшли будівлю , що знаходилась за адресою , яку було вказано на урочистому запрошенні . На їх подив це виявився невеличкий будиночок , зовсім не схожий на виставковий центр , що як зазначалося на написі був будівлею місцевого районного суду . Прибивачі без поспіху вийшли зі своїх розкішних автомобілів , та обговоривши короткі інструкції , почали прямувати до будівлі .
Зайшовши в будівлю з не надто урочистими стінами та маленькими кімнатами , по , на вигляд , не надто міцних старих сходах , делегація прибивачів з Беніну не знайшла ні інших делегацій , яких мало бути близько двохсот з майже усіх куточків світу , ні організаторів конгресу , яким вони прагнули висловити подяку за успішно зроблену роботу , ні стендів з досягненнями всесвітньо-всесвітньовідомих майстрів-прибивачів . Лише , коли прибивачі пройшли далі , на третій поверх , вони помітили , що в кінці коридору горить світло . Пройшовши далі , вони натрапили на прибиральника , який вимивав підлогу . В розпачі від побаченого навколо , прибивач з останніх сил звернувся до нього .
Прибивач_Перепрошую , пане !
Прибиральник_О , так , ви мене налякали . Що трапилось ? – відповів прибиральник .
Прибивач_Доброго дня , пане , ви можете нам допомогти ?
Прибиральник_Ну , дивлячись чим , мабуть зможу .
Прибивач_Тоді , ви не могли б пояснити , а де всі : делегації , стенди , презентації , панове професори ?
Прибиральник_Які ще делегації , презентації … професори ?
Прибивач_Вам що , невідомо про Перший Всесвітній Конгрес Прибивачів ?
Прибиральник_О , так , звісно , найвеличніша та найвизначніша для прибивачів подія з часів заснування місцевих прибивацьких організацій . Хотів би я , щоб і у прибиральників було щось подібне , але вам треба у Львів .
Прибивач_А ми хіба … не у Львові ?
Прибиральник_Ні , це Харків … , Львів знаходиться на протилежному боці України , у Галичині .
Не витримавши такої заяви , відкривши для себе жахливу правду , прибивачі поспішно вийшли з будівлі , сіли в свої розкішні автомобілі та поїхали геть .
І все ж , в цей час , у Львові вже зібралися прибивачі з усього світу : від Південно-Африканської Республіки до Фінляндії , від Канади до Японії . Прибивачі різних країн , неначе , злилися в одне ціле і символізували собою ту єдність , якої на нещастя так ніколи і не було у світі . Серед них були як молоді юнаки , що обрали собі цей нелегкий шлях , так і вже всесвітньо визнані професори-прибивачі , що присвятили своє життя прибивацький справі . Найстаршим та найавторитетнішим серед тих , хто зібрався був Арнольд Бенуа , всесвітньовідомий майстер-прибивач та професор-прибивач , що й організував цей конгрес . Не дивлячись на свій поважний вік - 86 років , він зберігав життєву силу , та був ще досить сильним , щоб забити гвіздок в дубову дошку .
Кожен гість на цьому конгресі був почесний , кожна делегація складалася з відомих у своїх країнах прибивачів . Найбільш знаними зних були Джек Лібер , британський прибивач , родом з однієї з дворянських сімей Уельсу , відомий тим , що ризикуючи власним життям , врятував сімдесят шахтерів , передавши крізь вузьку щилину вентиляції , у стару шахту , що майже завалилася , і занапастила життя людей , план укріплення підпорок , що забезпечило необхідний час для їх порятунку ; іспанець Антоніо Родрігес , він хоч і не досяг великих обріїв у практичній майстерності , але видав підручник з прибивацтва , за яким вчилося вже четверте покоління учнів-прибивачів . На конгрес також були запрошені багато з відомих діячів , що підтримували прибивачів у тяжкі часи , та ті , за сприяння яких цей конгрес власне і відбувся .
Ну от , гості вже у своїй більшості зійшлися і настав час найбільш відповідальної місії , відкриття конгресу . Цю місію було покладено на Арнольда Бенуа , змученого , але щасливого . Він сидів у своїй кімнаті , наданій йому на час перебування в Україні , і готував промову , коли його покликали :
Майстер прибивач_Пане Бенуа , вже починаймо . – На що Арнольд , креслячи щось на білому аркуші паперу , миттєво відповів :
Арнольд Бенуа_Так , так , вже йду . – поклавши аркуш у шухляду , підвівся , і пройшовши коридорами увійшов до тієї величезної зали , де на площі біля помосту якої вже зібралися усі прибивачі-делегати , що приїхали на конгрес . Арнольд Бенуа піднявся на трибуну , налаштував мікрофон та почав говорити вступну промову :
Арнольд Бенуа_Проба , проба . Раз , раз , два . Тоді я починаю , гру-гру . Чудово ! – виголосив Арнольд Бенуа , - такого зібрання ще не було за нашого життя , всі зібралися !
Нахилившись до свого помічника , Арнольд тихо спитав :
Арнольд Бенуа_Миколо , а де делегація з Беніну ?
Микола_Не знаю , дивно що їх досі немає .
Арнольд Бенуа_Ну , добре , не важливо .
Після вирішення всіх питань він нарешті міг почати . Його серце розривалося від гордості за те , що саме він зміг об’єднати стількох прибивачів з усього світу :
Арнольд Бенуа_Шановні панове , я радий вітати вас , я пишаюсь тим , що ми зібралися тут , для того , щоб показати всьому світові свою силу та подарувати свої знання . З тих пір , як перша людина взяла в руки молот , зародилося не мало течій прибивацтва . Ні один дім , ні одне місто не змогли б люди збудувати без нашої допомоги та підтримки . Наш дух струменить та грає , коли ми виконуємо своє призначення . Нас більше не страчують та не ув’язнюють за нашу прибивацьку суть , ми вже не ті , кого можна образити назвавши їхню професію . Скажу вам відверто , я пишаюсь тим , що я - прибивач ...
По всій залі пролунали оплески та овації . Було помітно , що , принаймні , більшість прибивачів пишалось своєю професією .
Арнольд Бенуа(продовжує)_... Також я радий повернутися на батьківщину свого батька , у Галичину . Все своє життя я мріяв знов опинитися на Україні і от моя мрія здійснилася . Я пишаюсь , що сьогодні Україна стала домом для прибивачів усього світу , а українська мова – головною прибивацької мовою . Саме звідси і прийшла ідея прибивацтва . Без сумніву , Львів – чудове місто і серце української нації , а тепер і місце постійної дислокації міжнародних прибивацьких структур та роботи щорічного прибивацького конгресу . Хочу сказати вам , що я створив цей конгрес не задля того , щоб ми просто перезнайомились , а задля того , щоб прибивачі з різних країн поділилися практичним досвідом та теоретичними досягненнями в прибивології . Бо прибивологія – наука майбутнього , шановні панове ! Оголошую перший міжнародний конгрес прибивачів офіційно відкритим .
По всій залі заграла музика , оркестри з усього світу грали гімни прибивачів різних країн та просто популярні суто прибивацькі мелодії , наприклад «Прибивацька Україна» чи-то «Cloueur son franc» . З усього навколо було видно , що всесвітній конгрес прибивачів був справді культурним заходом . Взаємовічливість та щирість їх не знаходили аналогів в зовнішньому світі . Як і було задумано , цей конгрес на декілька днів став для прибивачів острівцем надії в жорстокому світі дійсності , де над ними глумилися та не дуже поважали : робітники інших професій зате , що прибивачі – інтелігентніші за них , а інтелігенція за те , що ті осмілювалися претендувати на стан культурного класу в суспільстві . Та попри все це і інтелігенція , і робітники знали : весь світ тримається на гвіздках . Вчасно не заб’єш , коли щось відлетить і у світі настане розруха . В цьому маленькому острівку прибивачі могли насолоджуватись мистецтвом , що було створено руками їх братів . Грала прибивацька музика , експозиціонувались новітні досягнення прибивацтва , а стіни прикрашали картини відомих художників-прибивачів : романтиків Василя Роченка та Юхима Мельника , модерністки Людмили Бобченко та ін . Але найбільшу мистецьку цінність для прибивацької культури без умовно становили картини експресіоніста Олексія Чорного , як «Гвіздок у полотні» чи «Гвіздок у полотні №6» .
Одразу після виголошення не довгих , але таких необхідних формальностей Арнольд зійшов з подіуму і вже хотів йти до зали , для того щоб привітатися з усими делегаціями , та можливо оцінити їх нові розробки . Але раптом , один з журналістів – Віталій Гнатюк підійшов до Арнольда та Миколи , він , мабуть , був захоплений значущістю та важливістю подій та хотів дізнатись подробиці :
Віталій Гнатюк_Добридень , панове , я б хотів спитати : «Чи легко було зібрати стільки прибивачів та …»
Микола_Вибачте , всі питання на прес-конференції , яка зараз почнеться .
За проходженням певного часу , після напруженого першого дня роботи конгресу , прибивачі пройшли до зали , де на стільцях сиділи журналісти з різних газет , журналів та телеканалів , які всі здійнялись оваціями , коли зайшов Бенуа , та захотіли багато чого запитати . Майстри та професори прибивачі були вражені таким ентузіазмом журналістів та попри втому , продовжували відповідати на їх питання впродовж кількох годин .
… Журналіст-1_Пане , чого ви прагнули , коли створили міжнародну прибивацьку організацію ?
Арнольд Бенуа_Перед тим , як відповідати на це запитання , я б хотів зазначити , що лише офіційно затвердив те , що вже давно існувало , прибивачі всього світу вже давно прагнули об’єднатися , а я всього-на-всього зробив це . Я прагнув до здійснення мрій прибивачів всього світу . … Далі .
Журналіст-2_Пане Бенуа , а коли виник прибивацький рух ?
Арнольд Бенуа_За відомими даними прибивацький рух почався ще у 20-х роках 20-ого сторіччя , на Поділлі . Ідея , взагалі-то прийшла з Галичини , але прибивацький бізнес міг розвинутись лише за умов НЕПу , яка тоді проводилась у СРСР .
Журналіст-2_Мені відомо , що один історик , Євген Куля , стверджує , що «прибивацькі ноти» просліджуються з часів УНР , вам про це відомо , і якщо відомо , то що ви скажете ?
Вперше в життя всесвітньовідомий професор-прибивач , Арнольд Бенуа завмер перед камерою , щось заважало йому відповісти , але не відповідавши на запитання , він ще більш інтригував журналістів . Нарешті він зібрався з думками та сказав , як досвідчений історик .
Арнольд Бенуа_Ні , я думаю , він каже дурниці . Такого не могло бути , бо ж йшла війна , й людям явно було не до прибивацької справи . Власне й інші ремесла в ті часи не набували розвитку чи вдосконалення , а , як всім відомо , щоб створити щось нове потрібно ще більше часу , ніж щоб вдосконалити старе .
Деяка частина людей , які стояли в залі , підозріливо звернули увагу на таку паузу , та було невідомо , що криється в думках великого професора-прибивача .
Віталій Гнатюк_ А чи можливо , що прибивацьке ремесло утворилося ще до часів УНР ?
Арнольд Бенуа_Ні , це повне безглуздя , це просто неможливо , у ті часи на Україні ще не було такого сформованого робітничого класу , щоб виникла вища його форма – прибивацтво . … Вибачте , я маю піти , мабуть мені потрібен відпочинок
Професор-прибивач Анатолій Донцов_Так , ще раз висловимо подяку пану Бенуа за вирішальну роль у заснуванні інституту прибивацького конгресу .
Зала здійнялася оплесками , усі були горді і щасливі тим , щор їм випала честь тут перебувати . Кожен розумів майстра , і не був проти , аби той нарешті пішов на відпочинок , адже ще залишився багато хто зі старого покоління прибивачів , які знали відповідь на будь-яке питання , що стосувалося цієї цікавої , і либонь загадеової професії .
Після виходу з зали , метр не поспішаючи пішов у свою кімнату . Попри те що всі були в емоційному підйомі , в зв’язку з відкриттям першого прибивацького конгресу , у нього в голові була лише одна думка : він нарешті зміг повернутися та побачити батьківщину своєї матері – рідну йому в душі Україну .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164983
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2010
У Робесп'єра було чотири яблука . Він пішов на Монмартр подумати про раціональність використання даних ресурсів . Перше яблуко Робесп'єр кинув у Марата , який ішов йому на зустріч . Друге яблуко Робесп'єр подарував Мірабо . Ще одним яблуком він нагодував Людовика 18-го перед гільйотинуванням . Допоможіть Дантону з'ясувати , скільки яблук залишилось у Робесп'єра ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164908
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2010
1)Вірш дещо нагадує дитячий , власне мабуть таким і є .
***
Курка бігає по полю ,
Шлях провіщують їй зорі .
Наша курка особлива ,
Надзвичайну має силу :
Найновіші автомати
умонтовані у лапи ,
А у гребені локатор -
Курка та ще той новатор .
Любить жарить черв'яків ,
Має ранчо й власний хлів ,
Ще й корову там тримає ,
Яку пес охороняє .
Та працює на роботі ,
Шиє власних марок одяг .
Кожна курка має крила ,
Та злетіти не смілива ,
Тільки от ніхто не знає ,
Наша курка ще й літає ,
Користується проїздом ,
В потягу із місто в місто .
Лиш ніхто сказать не може ,
Курка ця на кого схожа .
Як поглянуть не впізнають ,
Скажуть , що таку не знають .
Та хотіли б дуже ранком
Її бачить за сніданком .
Та такі охочі й разом не знайдуть й лише одну ,
Бо працює наша курка в управлінні СБУ .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164728
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.01.2010
Води моря з далечини ,
Омивають берег суму
Плачуть гірко всі рівнини
Навіть гори чують тугу
Крізь повітря вітер тихо
Завіває пісні хмурі
В королівстві сталось лихо
Люди ходять скрізь понурі .
Найжахливіше із того
Що могли всі уявити
Бо немає більш сумного
Ніж якби загинув лицар
У жалобі кожна жінка
Помсти прагне кожен син
Навіть крихітна дитинка
Гіршу знає із новин
А у замку танці щирі
Успіх армія знесла
Відтепер тут кожен в мирі
Бо ж закінчилась війна .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164647
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010
1)Написаний мною у 1992 році .
2)Вірш відверто націоналістичний . Не хочу нікого образити . Просто шкода що все так .
***
Українцем буть не легко .
Ген , вертаються лелеки ,
А тобі лиш люди й кажуть :
"Аисты летят над баржей" .
Схід України великий ,
А так мало чоловіків
Що на нашому мурлика ...
Хоч би ти і як не бігав .
Українцем буть не легко .
Різні панчики маленькі
Мовлять в різні боки "Thank you" .
Хоч таких в нас і багато ,
Продадуть вони і мати
За сто доларів і хату
Тільки гарну , у Карпатах .
Українцем буть не легко .
Наші ж люди , мов лелеки ,
Цілий рік летять далеко :
На курорти у Гавану ,
І на північ , в фінські бані .
Наша нація не здібна
Відчувати власну гідність .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164645
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010
Фантазій воля неминуча ,
Нестримна й дивна водночас ,
Так манить й огортає нас ,
Неначе ворона блискучість .
***
Якби я був конем зеленим ,
Стрибав по схилам височенним ,
І їв на луці трави .
Галопом я б скакав граційно ,
Та риссю в полі бігав вільно ,
Вороний чи блідавий .
Я так хотів би погуляти ,
Під річкою в міжгір'ї .
Під світло зорей засинати ,
Вдивляючись в сузір'я .
Чому ж я не кінь ,
як так хочу ним бути
В полоні розливистих мрій
Неможу забути ,
Неможу збагнути
Де яв , а де ні вже у сій .
І нескінченне поле жита ,
Неначе кожна думка то зерно
Велике , спіле та смачненне
Я міг би завжди ними всюди бути ситим ,
Але дорожче за життя мені воно
Якби я був конем зеленим !
***
Політ фантазії безмежний ,
Де панства розуму нема ,
Та намагаємось дарма
Піддатись силі застережень .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164257
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Згадай мене коли ідеш ,
Як обертаєшся в чутті ,
Мов хтось слідкує за тобою .
Ні , ні ,
Закутаний пітьмою ,
Страху цього не прибереш .
У небі я , я у землі ,
У світлі , в тіні , я - усюди .
Від погляду й знання мого
Ніщо не стаїш у душі .
Та не сховаєшся нікуди ,
Я - частка тебе та всього .
І кожен подих сильний мій ,
Це - шторм у тиху ніч страшний ,
Й усякий рух природи .
Це я запалюю вогонь , це я здіймаю води ,
В усьому що оточує тебе ,
Моя єдина воля й значення моє . Я є .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163382
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2009
Колись давно , ще за часів Наполеона ,
Один банкір , подумавши , сказав ,
Що світом володіє та персона ,
Котра всім відає і навкруги все зна .
То ж кожен , хто наслідує цю думку
Із того часу й до останніх днів ,
Уміло й хитро , мов заклятенним чаклунством ,
Плоди збирає зі своїх засіяних полів .
Чому ж не зрозуміло більшість люду ,
Котрим ніхто історій цих не розповість ,
Шляху шукає , що би завжди і усюди
Сказати "мене просто не грузіть" ?
Навіщо ? - В світі тоді існувати ?
Навіщо ? - Воду пити й відчувать траву ?
Себе замкнувши у незримі грати ,
У оболонку матеряльну та земну ;
Чому не хочеш ти юначе сильний
І ти красива жінко молода ,
Життям хоча б своїм вправляти вільно ,
Знання ж бо й мислення - це дар а не біда .
Навіщо позбавляти себе личення людського ,
Оскільки в тому і різниця наша золота ,
Що просто ходять в світ й назад до дому ,
Тварини , або ті хто ними став .
Неволя наша - це ціна за спокій й безтурботність
Кожного з тих , хто не схотів розкрити собі шлях ,
Можливо й правду кажуть , що якась народність
Людей тримає в планах обеззброїти в бездумних бідолах .
Тому що той , хто себе в рабство втішне
Чужих думок , веде в надії на добро ,
Себе вважаючи від інших розумнішим -
Вбиває сам своє ітак слабке ядро .
Куди ж це заведе нас у кінці усього ?
Жувать траву ? На чотирьох знов бігати ногах ?
Невже тоді не лишиться нікого ,
Хто б , споглядавши цей суцільний жах ,
Сказав би , що не думав про таке ніколи ,
Що так нищівно всьому прийде крах
Не всупереч бажанню й прагненню людському ,
Причина ж бо в самих людських думках .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161160
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2009
Чудовий Краєвид я бачу із вікна
І лиш вікно моє - мій світ
Ця рамка з сталі й скла
Що так нам закрива
Безкраїї простори нашої землі
Та люди роблять з цього диво
Єдиний вихід до суспільств народів світових
І грандіозні та високі людські мрії
Що так старанно ми плекаємо в надії
Стають нічим - і слід їх в тіні рами зник
А людська думка всеосяжна
Що далі йшла попри межу століть
У перше за весь час , що є найбільш досадно
Тихенько за вікном лежить і тане складно
І гине від невігластва наш світ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160218
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009
:: Передепізод ::
Типовий робітничий район : Смітник(між кількома підприємствами та житлами) , водяні труби … Група токсикоманів нюхає клей . Всі братерськи ржуть до упаду , і тут зненацька одному з токсикоманів стає погано . Він починає дивно водити руками , та потім всі з його міміки розуміють , що він відчуває сухість у роті та дзвін у вухах , які посилюються . В кінці-кінців , як і заведено , майбутній пацієнт падає від невідомої хвороби .
:: Титри ::
Показують різні органи та називають імена акторів , що грають у серіалі .
:: Завязка ::
Подвійні лікарняні двері відкриваються і по коридору до палати везуть пацієнта . Той щось бельмоче немов в брєду . Поряд з ним іде його Брат та доктор Двеллінг .
Брат_-Ви його вилікуєте ?
Доктор Двеллінг_-Звісно ж , за свою карєру я врятував 666 життів .
Підходять інтерни .
Картнер_ - Новий пацієнт ?
Доктор Двеллінг_ - Так , навіть не дадуть спокійно виспатись в понеділок !! – от що означає лікарська самопожертва . Тауб – зроби йому …
Тауб_ - контрастну МРТ ? … біобсію спинного мозку ? … ні , тест на біговій доріжці високої швидкості ?
Доктор Двеллінг_ - Сьогодні в мене гарний настрій , крапельниці буде досить . … А Картнер і 13-та підуть до будинку пацієнта .
Інтерни йдуть .
Брат_- Сьогодні , ми просто стояли , клей нюхали , веселились … і тут раптом отаке … мій брат падає … я викликаю швидку … і вони кажуть , що він непритомний .
Доктор Двеллінг_-Не бачу нічого дивного , я сам так відпочиваю по суботам … Скорійше б вже субота !
Підходить Кадді , нагадує Двеллінгу про обовязковий прийом паціентів , той з небажанням погоджується .
:: Прийом пацєнтів ::
Кабінет прийому паціентів .
Паціент 1_Доброго дня , докторе , Мене звати Аксим Уринський . Я хворію на негрооптоавафобію , у мене маніакальна жага ставить на аватарки фотки , де я в чорних окулярах .
Доктор Двеллінг_Спробуйте 3д окулери , вони хоч виглядають краще !
…( Після темного кадру )
Пацієнт 2_-Три роки тому я почав пити , курити та приймати наркотики , в наслідок чого тепер хворію на рак легенів , гепатит С та цероз печінки . Хочу отримати ліки від усіх цих хвороб .
Доктор Двеллінг іде до аптеки , купує пляшечку вікодину , ковтає весь вікодин та наповнює пляшечку льодяниками . Потім входить до кабінету прийому та дає їх паціенту зі словами «Це вам допоможе» .
:: Доктор двеллінг з командою обговорює пацієнта ::
Доктор Двеллінг_-Ну що , щось знайшли в його будинку ?
Картнер в один голос з тринадцятою_-Лише клей та поліетиленові пакети …
Картнер_-В холодильнику клей , на полицях клей , В шафі безліч поліетиленових пакетів .
13-та_-А ще членський білет церкви «Посольство боже» .
Доктор Двеллінг_-Зрозуміло , все як у всіх . Тоді залишається лише спостерігати . Терпіння псує мені настрій . Тауб , зробіть біобсію спинного мозку …
Заходить Кадді .
Кадді _-У паціента нові симптоми : біль у голові , негативне нервове збудження . Що їх могло викликати І що будемо робити ?
Форман_-Давайте проведемо голосування .
Доктор Двеллінг_Ніякого голосування . Тим паче , я пишу це слово окремо .
Доктор Двеллінг _ -Що він їв ?
Тауб _ -Моркву .
Тринадцята _ Я гадала , що це був жовтий продовгуватий буряк .
Картнер _Тоді та кукурудза – це насправді боби ?
Форман _ І що ж таке картопля ?
Доктор Двеллінг _Для нашої лікарні одна картоплина це 4 секунди кабельного телебачення . В нашій лікарні та інших лікарнях округа близько тисячі жирних медсестер . Якщо їх не годувати обідом , то я згаю час між 13:00 і 15:00 , коли по безкоштовному телебаченню все одно нічого цікавого .
Проходить 25 хвилин серії . Двеллінг доводить пацієнта до напівсмерті аналізами та тестами .
:: Переконання пацієнта ::
Кімната з диванами для підпису документів , де сидять брат пацієнта та д. Двеллінг . Брат_-То ви знайшли причину , оскільки викликали мене сюди ?
Доктор Двеллінг_-Так , у вашого брата , очевидно , неврологічні проблеми . Він розповідає нам про якихось рожевих слоників . Лікування буде с кладним . та ми пропонуємо експерементальний препарат : 3,6-дигідроксі-N-метил-4,5-епоксіморфінен-7 з додаванням N-(4-гідроксиденіл)ацетаміду для підсилення ефекту .
Брат_-Це безпечно ?
Доктор Двеллінг_-Це допоможе .
Брат_-Я вас питаю , це безпечно ?
Доктор Двеллінг_-Подивіться мені в очі .
Брат_-У вас звущені зіниці .
Доктор Двеллінг_-Я кажу про довіру , я зроблю все за для вашого брата .
Брат_-Ну добре , от …
Брат підписує папери .
Темний кадр. Двеллінг заходить до свого кабінету , де вже Вілсон .
Вілсон_-Чому ти вбив паціента ?
Доктор Двеллінг_-Не вбивав .
Вілсон_-Вчора до тебеприходив паціент хворий на рак легенів , гепатит С та цероз печінки , що ти йому дав ? Колись !
Доктор Двеллінг_-Вже пробував ! Вікодин крутійше !
Вілсон_-То що ти йому дав ?
Доктор Двеллінг_-Льодяники
Вілсон_-Чому ?
Доктор Двеллінг_-Усі брешуть .
:: Третій етап ліквуання ::
Заходить Форман . У нас покращення . 3,6-дигідроксі-N-метил-4,5-епоксіморфінен-7 з додаванням N-(4-гідроксиденіл)ацетаміду для підсилення ефекту подіяв .
Паціента нібито вже виписали , усі раді , особливо Доктор Двеллінг , який зробив це своїм улюбленим препаратом , але на наступний день до кабінету Двеллінга заходить Форман , каже , що паціент повернувся з болями в голові . Пригнічений Двеллінг йде до дому , де сідає до телевізора , ковтає кілька пляшечок вікодину . З якогось дива у нього починаються ті самі симптоми : сухість в роті , дзвін у вухах . Дзвонить своїм , говорить що це мабуть вірус , втрачає свідомість . просинається в палаті , девже стоять його інтерни , дивиться на них по черзі , і говорить :
Доктор Двеллінг_-Ви ідіоти , Це передозування .
(наступна частина розповіді супроводжується відеомоделюванням)
Доктор Двеллінг_-Коли хлопчина нюхав клей в його горло потрпило забагато і одразу атакувало нервовий цент задоволення , тому й сухіть ідзвін у вухах .
Тауб _ Задоволення ?
Хаус _ Я пишу це слово окремо .
:: Останній епізод.(Анонс наступної серії) ::
До моргу заносять мертвого . Там вже стоять Двеллінг , Кадді та інтерни . Двеллінг підходить до мертвого та питає у інших «Що з ним ?» Не дочекавшись відповіді онімілих лікарів говорить «Ніхто не знає ? Яка новина !»
Доктор Двеллінг_-Так , що тут у нас ? – серце не бється , ууууу – поганий запах з рота .
(далі інтернам ) Зробіть всі аналізи , проби , ну ви самі знаєте … Ми зясуємо що з ним , я ж геній !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160147
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009
Куля крутиться на палі
Якби всі ми тільки знали
Куди доля кулю заведе
Бігає квадрат по колу
І не спиниться ніколи
Бо квадрат - овал ніде
Прямокутник ребра гріє
Та зігріти не зуміє
Видно не судилось
Свіжопахнучі циліндри
Не зірвеш - не знаєш звідки
Вибирать стомились
Квінтесенція кубічна
Не біда , що рівнобічна
Суті не займає
Всі вершини в цьому диві
Актуальні та вродливі
Кожна грань ховає
Руки тягнуться до столу
Щоби кут не впав до долу
Дуже ж апетитний
Чому конус не червоний
І не плаче з горя сонний
А такий привітний
На дивані лежить точка
З замаскованим замочком
схожим на краватку
Лиш октаедр незмінно
Пливе осторонь невинний
В милу свою хатку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160031
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Море , ти море
Чому ти велике ?
До мене говориш
закуте на віки
Море , ти море
Чарівне й сміливе
В собі ти не тонеш
Лиш плещеш грайливо
О річко річенько прозора
У тому й велич й значення твоє
Що виливаєш води в море
З пори , що із давнин іде
Море , ти море
Чи хочеш ти пити ?
Ти все в непокорі
Щоб землю сердити
Море , ти море
Чому ти не камінь
І слова не зрониш
Хоч довгая память
А озеро синє в блакиті розлите
Мов дзекало в небі блищить
Лиш погляд до краю далекий й розмитий
І хвилі як кучері в мить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160000
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Я бачив сон про мрію дивную людськую
І безліч відчуттів тоді я пережив
І кожен раз сліпую та німую
Людину споглядаю посеред своїх снів
Не перший раз побачив диво серед див
Бо сни - це міст до істини з уяви
У світі не існує таких снів
Що не звели би тисячі фантазій своїми руками
Найвище благо кожної людини
Свого творіння , розуму й бажань
Створити світ , у це я щиро вірю
Щоб усотати більше суті й знань
І не існує жодної причини
Котра б завадила думкам
У сні є завжди поміж дурощів зернина
Що дасть наснаги мозку та рукам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159995
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Чудово , фантастично , позаяк
Якщо б не так ,
То і ніяк
Не написав би я цього вірша .
Хоча !
Десь в світі нескінченно монотоннім
Який всіх злить
І білим кольором і чорним
Либонь вражаючий червоний
На мить
Завжди помітний і не спить
Навіщо жовтий змішуєш і синій ?
Оскільки колір далечинний
Зелену тінь іще знайде
Та все ж здавалося б невпинно
Один і той же значний чинник
Однак усе ж нічим не є
Але .
Невже ?
Де ж та брунатная біда ,
Що не повітря й не вода ?
Та не земля
В вогні ?
Та ні !
То де ж вона ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159973
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Ти знаєш де найкраще на землі
Та мабуть ні ...
Хоча мені усе одно де бути
Одне лиш я скрізь маю чути
Цей поклик творчий від душі
Хоч у реальності , хоч в сні
Без нього не мандрую я нікуди .
Ти знаєш де найгірше на землі
Мабуть теж ні ...
Але мені відомо де це
Це місце там де розум й серце
Неначе камінь точиться в воді
Повільно й боляче в душі
Немов усе потроху меркне .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159969
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Антикризовий трояк
Відчуваєш болю смак ?
Якщо любиш шипи й хлист
Гра для тебе - мазохіст
Лиш відвідавши цю гру
Болю кипа з ніг до рук
А як хочеш ще додаток
Тільки щоби не занадто
Спробуй голками у спину
Й кілограм на ногу скинуть
Якщо недостатньо й цього
Болю справді неземного
То закон не забувай
Мазохістський й завжди знай
Якщо в щоку тобі вдарив
Із садистським хтось запалом
То підстав і другу зходу
І отримуй насолоду !!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159945
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Люблю , люблю я рідний край
І це зелене небо
І гарний кольоровий гай
І охряні дерева
Я цей співочий край люблю
Людей сіреньких добрих
І в місті нашому куплю
Біленькі капці модні
Люблю весь світ , спектральний світ
Люблю сороку синю
Весняний цей чорнючий цвіт
Усе це так красиво !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159940
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Моменту вічна сталість
і тиша навкруги
Немов весь час як камінь
Без руху назавжди
Утрата суті очевидна
в очікуванні змін
І сподівання тут незвично дивні,
Без шляху не співочий жодний дзвін
Питання що без відповіді вічно
"Що далі ?" та "Коли ?" - уних велика влада
Бо ж для людей обидва риторичні
Та у полоні рамок часу , назавжди людство через їхню зраду
Все без упину таке саме
Як рік тому та завтра під обід
І не важливо З нами чи над нами
Моменту сталість - це загиблий світ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159868
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Сон чудовий мені сниться ,
відібрало мову
Борщ із мясом , паляниця
Не скажу ні слова
Знову й знову я зїдаю
порцію велику
знову й знову сил не має
зїсти ще тарілку
Сон чудовий мені сниться
Місяць світить ясно
Розумію , що не зможу
зїсти я це мясо
Намагаюсь і зїдаю
Та бачу ще й сиру
Був би сон ще більш чудовим ,
Як би знав я міру .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159867
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
... Від суті вже немає вороття
Життя бо тільки безперервне диво ,
Але надія чарівлива -
Це щастя в мріях лиш творця .
Та коли мрії стають дійсністю буття
Здіймає нас якась незрима сила
Бо ми лиш мить , що є шляхом до кращого , але чужого світу
Що подає нам вирішальний знак
Та ми обовязково прагнемо до вищого добра
Знання чогось , що перед нашими очима зникло
Бо ми давно вже до земного звикли
Тому і квітнуть в нас одвічно квіти зла .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159820
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009
К 1 : Із далечини світить сонце
І курка біла по морю пливе
Укрита пір’ям крилами гребе
Секунди жодної нема моргнуть
І диво-дивне курка та не тоне
Бо море не дозволить їй втонуть
Пр 1 : Я бачив курей
Я їв їх частини
Хотів щогодини
ще з’їсти і ще
Смачніше свиней
Та іншой скотини
Лиш їж без упину
Те м’ясо смачне
К 2 : На луці вітер віє тихий
По небу мирно клин курей летить
Ніщо ще не віщує лихо
Щасливі кури та вдоволені життям
Та апетит людський усе ж не спить
Й готує добрий люд сюрприз курам
Пр 1 ...
К 3 : Людські обличчя жадано радіють
Вода в каструлі вже давно кипить
Всі знають - залишилась мить
Невдовзі курка щастя кожному внесе
Серця сімейні з радістю зігріє
Лиш хтось її злегка кусне
Пр 2 : Люблю я курей
Й дає нам красивих
Наш бог справедливий
Їх з вдячністю їм
Чи ти б розізлився
Якби не наївся
Чи ти б розізлився
Чи був би ти злим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159817
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009