Le Magnifique

Сторінки (3/236):  « 1 2 3 »

Не впізнала (триптих)

Подзвонив  а  вона  не  впізнала  
Телефон  твій  забула  давно
На  пустому  пероні  вокзалу
Допивала  дешеве  вино

А  бувало  бувало  бувало
Сто  зліталось  до  неї  чортів
І  по  вінця  всього  наливали
І  не  пив  лише  хто  не  хотів

Ну  а  потім  а  потім  а  потім
І  краса  та  зійшла  вся  на  пси
Залишилась  розістлана  постіль
Де  була  вона  аби  з  ким

***
На  пустому  пероні  вокзалу
Де  дешеве  вино  на  розлив
Ти  безцільно  бездумно  гуляла
Я  тебе  випадково  зустрів

Привітався  а  ти  не  впізнала
Певно  бачились  надто  давно
Ти  колись  виглядала  зухвало
І  не  йшла  аби  з  ким  у  кіно

Ти  і  зараз  лишилась  такою
Та  чекаєш  -  когось,  не  мене
Я  ж  сумую  весь  час  за  тобою
Та  і  це  сподіваюсь  мине.

***
На  пустому  пероні  вокзалу
Де  в  кіосках  дешеве  вино
Самотою  вона  гуляла
Чи  чекала  когось  у  кіно

Привітався  -  вона  не  впізнала
Певно  бачились  надто  давно
Позирнула  на  нього  зухвало
Й  відвернулась  -  тепер  все  одно

Та  збудила  тоді  ненароком
Давні  згадки  про  давній  роман
Що  не  став  ні  для  кого  уроком
Та  й  нічим  ні  для  кого  не  став.

12.07.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021


Вийшла у світ моя нова книга «A Sailor from Marseille”

Ще  у  понеділок,  тобто  2  грудня  2019  р.,  на  сайті  видавництва  БукРі  з‘явилась  моя  книга  «A  Sailor  from  Marseille”.  У  неї  ввійшли  як  перекладені  англійською  мовою  новели  з  книги  «Моряк  з  Марселя»,  так  і  нові.  Гадаю,  буде  цікаво  ознайомитися  тим,  хто  читає  Шекспіра  в  оригіналі  🙂  (тим  більше,  що  шекспірівські  пристрасті  у  деяких  новелах  таки  є!).  
Щиро  вдячний  команді  видавництва  БукРі  та  всім  причетним  до  цієї  знаменної  для  мене  події!
https://cutt.ly/ee8GjKy

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857066
рубрика: Анонс, Лірика
дата поступления 06.12.2019


Сон рябої кобили

Лелеки,  лелеки,  летять,  летять  лелеки
З  Центаври  Альфи  до  Сонця  і  Землі,
Долають,  долають  нові  й  нові  парсеки  -
Їх  на  Центаврі  звали  «журавлі».

У  небі,  в  небі  єднаються  щоночі,
У  вирій  прагнуть,  прагнуть  до  біди,
А  із  Центаври  Альфи  войовничі
Летять,  кружляють,  і  туди  й  сюди.

Навала  валом  на  планету  впала,
На  нашу  Землю,  квітчані  сади,
На  чорноземи,  орачів  і  рала,
Навала  впала  і  туди  й  сюди.

Ой,  очі,  очі,  очі  ви  дівочі,
Де  ж  ви  навчились  зводити  людей,
Перетворили  білі  дні  у  ночі,
А  чорні  ночі  в  білі,  еге-гей!

Позаплітали  черешням  косички,
Перевернули  гарбу  гарбузів,
Ой-ой,  дівчата,  що  у  вас  за  звички,
Від  ваших  чарів  я  осатанів.

Поки  ви  хату  файно  підметете,
Вівса  насиплю  в  яблуках  коню  -
Тоді  із  вами  вип’ю  тет-а-тет  я
Й  в  холодне  ліжко  голих  затягну.

09.01.18

*  Натхнення:  http://gak.com.ua/creatives/2/45537

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770444
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 09.01.2018


Новорічний корпоратив, або Ідеальна красуня

Я  звернув  на  неї  увагу,  щойно  вона  з'явилась  у  ресторані  -  і  вже  не  зміг  відірвати  погляду  від  її  прекрасного  обличчя  і  стрункої  звабливої  фігурки,  вдягненої  в  чорну  коротеньку  сукню  з  мереживною  облямівкою  внизу,  що  відкривала  не  менш  стрункі  ніжки  у  темних  панчохах  чи  колготках.  Її  риси  обличчя  нагадували  мені  всіх  найкрасивіших  топ-моделей  світу  і  найвідоміших  кіноактрис  водночас  -  Кендал  Дженнер  і  Ольги  Куриленко,  Джулії  Стегнер  і  Сінді  Кроуфорд,  -  на  підсвідомому  рівні  весь  цей  набір  ідеальних  пропорцій  жіночої  краси  в  мене  асоціюється  з  поняттям  "ідеальна  красуня".  Досі  я  таких  бачив  лише  на  різноманітних  екранах  або  розгортках  глянцевих  журналів.
В  якийсь  момент  ми  разом  опинились  в  центрі  танцполу  з  хустинками  в  руках.  Вона,  очевидно,  помітивши,  як  я  не  зводжу  із  неї  захопленого  погляду,  зазирнула  зацікавлено  в  мої  очі  зблизька,  усміхаючись,  і  у  мене  раптом  промайнула  думка  порушити  неписані  правила  гри  і  запросити  саме  її  до  поцілунку,  поки  вона  не  встигла  запросити  когось  іншого  -  але  в  цей  момент  усі  в  колі  раптом  почали  танець,  під  час  якого  партнери  ставали  один  за  одним,  спочатку  поклавши  руки  на  плечі  передніх,  тоді  опускали  на  талію,  тоді  -  на  коліна  -  коло  вигиналось,  наче  велетенський  пітон,  і  ми  разом  із  ним.
Згодом,  коли  хустинка  під  час  наступних  танців  знову  опинилась  у  моїх  руках,  я  все-таки  встиг  запросити  її  до  поцілунку  -  і  від  хвилювання  збився  з  ритму,  коли  обійняв  за  струнку  талію,  танцюючи  в  центрі  кола,  а  тоді  ледве  втримався  на  ногах,  коли  ставав  із  нею  на  одне  коліно  на  хустинку,  аби  за  мить  торкнутися  устами  її  бархатистої  щоки  і  встати  щасливим,  хоча  і  трішки,  ну  зовсім-зовсім  трішечки,  розчарованим  таким  занадто  коротким  зближенням  і  тим,  що  не  зумів  обмінятися  з  нею  бодай  словечком  -  музика  була  занадто  гучною,  та  й  перемовлятися  на  очах  кількох  десятків  свідків  по  колу  навколо  тебе  якось  було  не  дуже  зручно.
Але  щоразу,  коли  вона  разом  з  компанією  чи  сама  знову  поверталась  на  танцпол,  знову  і  знову,  не  в  змозі  впоратися  із  собою,  дивився  і  дивився  на  неї,  не  помічаючи  більше  нікого.
Коли  нарешті  оголосили  повільний  танець,  я  швидко  рушив  у  її  напрямку,  протискаючись  крізь  невеличкий  натовп,  але,  на  жаль,  очі  були  не  тільки  у  мене  -  хлопець,  що  опинився  ближче  до  неї,  вже  встиг  її  запросити,  а  я,  розчаровано  помітивши  це,  різко  зупинився  і  залишився  вимушеним  спостерігачем.  Зауважив,  що  хлопець  почав  активно  перемовлятися  з  дівчиною  після  перших  же  танцювальних  па,  нахиляючись  їй  до  вуха,  а  вона  вставала  навшпиньки,  аби  йому  відповісти,  теж  ледь  не  торкаючись  губами  його  вуха.  Але  чому  після  закінчення  вальсу  дівчина  одразу  ж  покинула  зал  і  пішла  в  кімнату,  де  збиралась  її  компанія?..  Пам'ятаю,  коли  проходила  повз  мене,  встиг  помітити  на  її  неймовірно  прекрасному  обличчі  тінь  чи  то  розчарування,  чи  то  образи.  Її  партнер  по  танцю  теж  теж  одразу  ж  покинув  танцпол,  але  пішов  по  сходах  наверх,  на  другий  поверх  ресторану.  У  мене  промайнула  підозра,  що,  можливо,  хлопець  із  дівчиною  вже  про  щось  домовились  під  час  танцю,  і  зараз  вийдуть  одягнені  і  зникнуть  у  невідомому  напрямку.  За  мить  вона  і  справді  вийшла  із  кімнати  в  напівпрозорій  шалі,  накинутій  на  чорну  сукню,  і  моя  душа  затерпла  в  очікуванні  несподіваного  фіналу.  Я  підняв  очі  на  сходи,  перевіряючи,  чи  звідти  не  спускається  той,  хто  нещодавно  туди  піднімався  під  моїм  ревнивим  поглядом,  але  вони  залишались  порожніми.
У  мене  ще  більше  відлягло  від  серця,  коли  красуня  пішла  не  до  виходу,  а  до  музикантів,  очевидно,  замовляючи  музику.  За  мить  і  справді  з  колонок  пролунало  привітання  якійсь  компанії  і  особисто  її  очільнику,  а  з  кімнати  навпроти  як  по  команді  вийшло  декілька  дівчат  і  довгов'язий  молодий  чоловік,  що  привітально  підняв  руки  і  розкланявся  навсібіч,  дякуючи  за  присвячення.  Дівчата  і  він  почали  танцювати  невеличким  колом  всередині  великого  спільного.  Красуня  опинилась  біля  довгов'язого,  який  відверто  виділяв  її  з  усіх,  хоча  поряд  з  нею  витанцьовували  химерні  па,  намагаючись  привернути  і  до  себе  його  увагу,  інші  дівчата.
Я  повільно  пішов  сходами  наверх,  де  розташовувалась  моя  компанія,  і  помітив  за  столом  зліва,  заставленим  розграбованими  тарілками  з  їжею  і  напівпорожніми  пляшками  з  різноманітним  алкоголем,  нещодавнього  партнера  красуні  по  танцю,  який  самотньо  сидів  і  сам  собі  наливав  і  закушував,  а  на  його  обличчі  застиг  дивний  вираз,  який  швидше  за  все  нагадував  вираз  побитого  собаки.  "Можливо,  впевнений  у  своїй  чоловічій  привабливості,  зробив  їй  непристойну  пропозицію  і  отримав  відкоша",  -  подумав  я  і,  змінивши  плани,  спустився  назад  на  танцпол.
Музика  гриміла  так,  що  не  чутно  було  навіть  власних  думок.  Швидкі  танці  змінювались  швидкими,  а  я  ніяк  не  міг  дочекатись  зміни  їх  на  повільні,  аби  на  цей  раз  таки  встигнути  самому  запросити  на  танець  дівчину  з  неймовірною  красою.

Але,  на  жаль,  більше  жодного  повільного  танцю  так  і  не  прозвучало.  Недолугі  "весільні  музики",  як  я  подумки  назвав  гурт,  котрий  цього  вечора  супроводжував  корпоратив,  розкочегарився  не  на  жарт  з  швидкими  груповими  танцями  і  все  новими  замовленнями  від  інших  компаній,  та  так,  що  деколи  солістка  гурту,  не  в  змозі  витягнути  високі  ноти  деяких  композицій,  "пускала  півня",  від  чого  я  невдоволено  морщився  і  виходив  на  вулицю  перекурити.
На  превеликий  жаль,  красуня,  на  яку  я  накиннув  оком,  теж  ні  разу  більше  не  вийшла  на  танцпол,  хоча  її  колеги  і  коліжанки  час  від  часу  там  і  з'являлись.
За  годину  чи  дві  цих  несамовитих  танців  більшість  відвідувачів  потомились  і  потрохи  розійшлись  по  своїх  залах,  а  музики  зібрали  інструменти  і  виключили  апаратуру.  Я  теж  повернувся  до  своєї  компанії,  яка  зголодніло  спустошувала  рештки  їжі  і  питва  на  столі.  Коли  ми  покидали  ресторан,  то  чули,  як  представники  однієї  з  компаній  висловлювали  свої  претензії  адміністрації  ресторану  до  музичного  супроводу  корпоративу.  "Отже,  не  я  один  незадоволений  "весільними  музиками"  -  подумки  посміхнувся  я.
На  вулиці  ми  викликали  таксі  і  роз'їхались  по  домівках.
Щойно  заплющив  очі  в  ліжку,  як  перед  ними  знову  з'явилось  прекрасне  обличчя  незнайомки.  Не  знаю,  що  снилось  їй,  але  мені  снилась  всю  ніч  вона.
Наступного  дня  в  обідню  перерву  прогулявся  центром  міста  в  примарній  надії  її  зустріти.  Крутив  головою  на  всі  сторони,  зазирав  в  обличчя  струнких  дівчат,  які  проходили  мимо,  у  вікна  автомобілв,  що  проїжджали  повз  -  але  все  було  намарно.  Увечері  навіть  відвідав  один  із  модних  ресторанів  все  з  тією  ж  вже  потрохи  згасаючою  надією  -  і  знову  "дупель-пусто".
"Хочеш  насмішити  Бога  -  розкажи  йому  про  свої  плани"  -  насмішкувато  нашіптував  мені  у  вухо  під  час  невдалих  пошуків  мій  песиміст  всередині.
"Бійся  своїх  бажань  -  вони  можуть  збутися"  -  зловісно  попереджав  оптиміст.
"Можливо,  і  справді  в  наше  місто  проїздом  із  Мілана  в  Париж  і  Лондон  через  Нью-Йорк  і  Лос-Анджелес  зазирнула  одна  з  ангелів  Victoria’s  Secret  -  інакше  чому  ж  досі  не  зустрічав  тут  такої  краси,  яку  просто  неможливо  не  помітити?"  -  сам  себе  розчаровано-жартівливо  заспокоював  я,  згадуючи  давню  індійську  притчу:

***

В  одному  селищі  жив  молодик,  що  дуже  довго  залишався  самотнім.  Його  запитували:
-  Чому  ти  не  одружуєшся?
Він  відповідав:
-  Я  шукаю  ідеальну  жінку.
Якось  він  зник  і  повернувся  додому  через  багато-багато  років,  зовсім  старим  і  геть  посивілим.
Його  запитували:
-  Де  ти  так  довго  був?
Він  відповідав:
-  Я  шукав  ідеальну  жінку.
-  І  що,  знайшов?  -  перепитували  його.
-  Так,  -  відповідав  сивий  чоловік  і  смутнів.
-  І  що,  одружився  з  нею  і  прожив  довге  і  щасливе  життя?  -  продовжували  допитуватись  люди.
-  Ні,  -  відповідав  старий  і  смутнів  ще  більше.
-  Чому?  -  дивувались  всі.
Геть  старий  і  сивий  чоловік  ставав  зовсім  сумним  і,  схиливши  голову,  ледь  чутно  відповідав:
-  Вона  шукала  ідеального  чоловіка.


29.12.2017  -  07.01.2018  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770081
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2018


Le roi est mort! Vive le roi!

в  країні  заколот  на  носі
спецслужба  й  в  ус  ні  дме  ні  дує
що  два  підпільники  дорослих
усіх  вітають  "алілуя!"

в  кав'ярні  випивши  дві  кави
ідуть  і  узурпують  владу
вдається  це  обом  на  славу
але  на  жаль  тепер  позаду

за  рік  втекли  за  два  зреклися
казну  з  короною  забравши
мо’  повернуться  ще  колись  як
на  краще  вийде  не  як  завше  


27.12.17

*  Натхнення:  Наталя  Пасічник  "Гімн  монархії"  (https://pasichnyk1.livejournal.com/117660.html)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768474
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 28.12.2017


Бронзова фігурка

"і  всю  ніч  моє  погруддя
бронзовіє  у  вікні"  (Наталя  Пасічник)

як  приїхав  у  Тернопіль  -
у  Тернопіль,  а  не  Львів!  -
незнайомка  йшла  навпроти  -
познайомитись  не  смів...

зазирнув  тоді  до  кнайпи  -
кави  випити  хотів  -
може,  й  випив  трохи  зайве  -
чи  з  надміру  почуттів,

та  здалось,  що  ця  красуня
тут  за  столиком  сидить  -
встав,  стільця  свого  відсунув  -
і  не  встиг  всього  на  мить...

у  таксі  -  й  за  нею  прудко!  -
весь  об'їздив  я  Терно-  -
лиш  у  скверику  фігурка
бронзовіла  вже  давно...


08.11.17

*  Натхнення:  Наталя  Пасічник  «спершу  чашка  потім  пляшка»  (https://www.facebook.com/permalink.php?id=1434428503493806&story_fbid=1974268779509773)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767492
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 22.12.2017


Моя перша книга

Шістнадцятого  грудня  2017  року  у  видавництві  "БукРі"  побачила  світ  моя  перша  книга  "Моряк  з  Марселя".

Із  анотації:  "Зачарування  невимовною  дівочою  красою  і  понівечені  зрадою  серця  ліричних  героїв,  таємничу  недомовленість  і  жагучу  пристрасть,  любовні  захоплення  і  задавнені  образи,  відверту  розкутість  і  тонкий  гумор,  круті  повороти  сюжету  і  магію  романтичних  місць  –  все  це  ви  знайдете  в  дебютній  книзі  оповідань,  написаних  в  легкому  і  грайливому  стилі.
У  збірку  увійшли  оповідання,  що  раніше  з’являлися  в  міжнародному  літературно-мистецькому  журналі  «Склянка  Часу*Zeitglas»,  «Антології  сучасної  новелістики  та  лірики  України»,  альманасі  «Скіфія»,  «Віснику  міжнародного  конкурсу  короткої  прози  «ZeitGlas-2016»,  а  також  нові  твори."

Слово  автору:  "Вважаю,  що  писати  треба  тільки  в  моменти  найвищого  емоційного  збудження  –  саме  тоді  створюються  речі,  які  згодом  й  самому  цікаво  читати  і  перечитувати.  Але  ось  проблема  –  щоразу,  перечитуючи,  берусь  їх  редагувати  і  відшліфовувати.  Деколи  це  закінчується  тим,  що  текст  міняється  до  невпізнання.  В  момент  випуску  книги  ця  можливість  для  мене  зникне.  Насолоджуйтесь!
P.S.  Хоча  –  можна  ж  випустити  видання  друге,  виправлене  і  доповнене.  Змінене  до  невпізнання.  🙂"

Слово  критикам:  “Чи  є  на  світі  справедливість?  Трапляється.  Людину  скривдили.  Чи  має  та  людина  право  на  помсту?  В  оповіданні  “Моряк  з  Марселя”  автор  дав  своєму  герою  Франсуа  не  лише  таке  право,  а  й  можливість  ним  скористатися.  Побачивши  своїх  давніх  кривдників,  Франсуа  не  випустив  з  рук  можливість  помститися.  Бійка  описана  в  оповіданні  кваліфіковано.  “Блискавично  перехопивши  лівою  руку  супротивника,  Франсуа  правою  зацідив  йому  з  усієї  сили  в  щелепу.  Потужний  удар  збив  давнього  недруга  Франсуа  з  ніг,  і  він  упав  на  бруківку,  широко  розкинувши  руки.
–  Ах  ты  ж  су..!  –  замахнувся  кулаком  на  Франсуа  товариш  полеглого,  але  Франсуа  спритно  ухилився  від  удару  і  натомість  втопив  свого  кулака  йому  у  сонячне  сплетіння,  а  коли  той  зігнувся,  хапаючи  повітря  відкритим  ротом,  наче  велетенська  акула,  щойно  витягнута  на  палубу  риболовецького  траулера,  щосили  вдарив  у  ніс.”  Еротика  (Франсуа  і  Катрін)  теж  подана  в  оповіданні  виразно.”  (Микола  Проценко  “На  українсько-німецькому  пароплаві”,  міжнародний  літературно-мистецький  журнал  “Склянка  Часу*Zeitglas”,  №  81,  2016  р.)

“Моряк  з  Марселя”  –  задиристе,  сексуальне  оповідання  під  настрій  французької  музики  та  кіно.”  (Юрій  Шеляженко  “56  цвірінькань  про  конкурс  короткої  прози”,  міжнародний  літературно-мистецький  журнал  “Склянка  Часу*Zeitglas”,  №  81,  2016  р.)."

Ознайомитись  із  книгою  і,  якщо  сподобається,  придбати  її  можна  на  сайті  видавництва  "БукРі"  за  адресою:

http://bookri.com.ua/product/valentin_lipchynskyi_moryak_z_marselya

P.S.  І  ще.  Надзвичайно  цікаво  було  б  почути  думку  читачів  -  у  розділі  "Відгуки"  під  моєю  книгою  на  сайті  видавництва.  Особливо  письменників  та  літературних  критиків.  Хто  перший?  :)


19.12.2017  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767480
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2017


Поетична геометрія

[quote]"  ламана  поцілунку  коло  обіймів  ніби"
(Наталя  Пасічник)[/quote]

ламана  поцілунку  коло  обіймів  ніби
чи  квадратура  кола  чи  теорема  Ферма
ти  у  коханні  бачиш  проблиск  бозона  Хіггса
темну  матерію  наче  там  її  і  нема

дві  паралельні  долі  не  перетнуться  у  часі
через  дві  точки  лінія  тільки  одна  пряма
третій  тут  явно  зайвий  хай  і  до  чорта  ласий
мрією  про  трикутник  але  дарма  дарма

три  молоденьких  бджілки  сіли  на  білу  стелю
сталося  це  ненароком  всі  у  одній  площині
ти  їх  зженеш  і  доки  ліжко  для  двох  розстелиш
взнай  опинитися  встигнуть  знову  у  ній  чи  ні

в  темній  кімнаті  кішку  нам  відшукати  не  вдасться
відповідь  на  риторичне  є  очевидно  у  сні
випаде  з  шафи  тарілка  і  розіб'ється  на  щастя
поки  читатимеш  вірші  і  загадкові  й  сумні


06.05.2017

*  Епіграф:  Наталя  Пасічник.  Пастух  бджіл  збірка  поезій  /  Наталя  Пасічник  -  К.  :  Гамазин,  2012.  -  116  с.  -  (Серія  «Зона  Овідія»).  "  ****  (що  не  кажи  а  зараз  часу  нема  для  жартів)"  (https://www.facebook.com/%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8F-%D0%9F%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA-1434428503493806/)(18  квітня  о  11:14)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2017


Адам і Єва

В  раю  гуляла  пустотлива  Єва,
Над  яблуком  замислився  Адам…
Скінчилася,  не  розпочавшись,  злива
І  проказала  Єва:  «Ні,  не  дам!»

«Ах,  так?!.»  -  Адам  тоді  їй  люто  -
«Іду  я  до  гадюки,  до  біди!..»
Адама  Єва  вхо́пила  за  руки
І  в  ноги  кинулась:  «Прошу  тебе,  не  йди!»

Пішли  вони  тихенько  в  райські  ку́щі,
Удвох  вкусили  яблука  й  гріха,
Що  насолодою  для  них  став  сущою…
Сподобалась  історія  така?..


12.04.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2017


Lake

         За  черговим  поворотом  перед  очима  Кевіна  зненацька  вигулькнуло  величезне  озеро  з  чистою  прозорою  водою,  оточене  зі  всіх  сторін  височенними  горами.  Пейзаж  був  просто  неймовірний.
         Кевін  припаркував  свій  «FORD  Explorer»  збоку  біля  дороги,  одразу  ж  за  «Jeep  Patriot»,  який  вже  стояв  тут,  вийшов  із  машини,  підійшов  до  озера  і  сів  на  стовбур  дерева  з  обдертою  корою,  відполірованого  до  блиску.
За  кілька  метрів  від  берега  в  озері  купались,  очевидно,  ті,  що  приїхали  на  «Jeep  Patriot»  -  юнак  і  юнка.  Спочатку  Кевін  бачив  лише  їхні  голови  над  водою,  але,  коли  юнка  пірнула,  блиснувши  незагорілою  білизною  звабливих  опуклостей  дівочого  тіла,  зрозумів,  що  одяг  на  ній  геть  відсутній.  За  логікою,  він  мусив  тоді  бути  відсутній  і  на  юнакові.
«Можливо,  я  випадково  проїхав  якийсь  просторово-часовий  портал  і  потрапив  у  земний  рай,  де  й  досі  гуляють  первісні  Адам  і  Єва?»  -  пожартував  подумки  Кевін,  складаючи  план  дій  на  випадок,  коли  перші  люди  на  Землі  нарешті  захочуть  вийти  на  берег.
           Тим  часом  сонце  пригрівало  все  сильніше,  і  Кевіну  теж  закортіло  пірнути  у  холодну  озерну  блакить.  «Хм,  але  як  це  зробити?»  –  задумався  він.  Звісно,  можна  було  вдягти  плавки,  але  із  солідарності  з  тими,  що  прибули  сюди  раніше,  правильніше  зняти  весь  одяг.  З  іншої  сторони,  можливо,  вони  купаються  так  тільки  тому,  що  раніше  тут  нікого  не  було.  Тоді  Кевін  для  початку  зняв  лише  сорочку  і,  акуратно  склавши  її,  примостив  на  колоді.
         «А,  та  що  мені,  зрештою,  не  цноту  ж  втрачати!»  -  нарешті  наважився  він,  стягнув  додолу  джинси  разом  із  трусами  і,  високо  підіймаючи  ноги,  з  шаленим  плюскотом  побіг  у  воду.
           Юнак  і  юнка,  які  досі  були  зайняті  виключно  одне  одним,  здивовано  витріщилися  на  нього  і  заусміхалися.  Тоді  продовжили  обійматись  і  цілуватись,  час  від  часу  кидаючи  в  його  сторону  зацікавлені  погляди.
Кевін,  щосили  намагаючись  не  звертати  на  це  уваги,  потужними  ривками  поплив  до  середини  озера.
           Коли  він  нарешті  повернувся  на  берег,  парочка  вже  розташувалась  на  гладкому  камінні  недалеко  від  нього  і  засмагала  долілиць.  Окинувши  оком  струнку  фігурку  оголеної  дівчини,  Кевін  підійшов  до  колоди,  на  якій  лежав  його  одяг,  і  став  обличчям  до  сонця.  Трішки  обсохнувши  і  зігрівшись,  видобув  із  кишені  джинсів  пачку  «Marlboro»  та  запальничку  «Zippo»,  припалив  і  зробив  глибоку  затяжку.
           Чудовий  пейзаж  навколо  озера  практично  перестав  цікавити  Кевіна  ,  оскільки  всю  його  увагу  поглинули  випнуті  білі  сіднички  і  стрункі  засмаглі  ніжки  юнки.  Здавалось,  на  такий  пейзаж  він  міг  би  дивитися  вічно.
Допаливши  цигарку,  Кевін  пошукав  поглядом  місце,  куди  міг  би  викинути  недопалок,  і,  не  знайшовши  пристойного  варіанту,  пішов  до  машини,  де  була  попільничка.  Заодно  відчинив  багажник,  дістав  звідти  великий  рушник  із  тропічними  візерунками  і  написом  Hawaii  та,  повернувшись  до  облюбованого  стовбура  дерева,  постелив  на  гаряче  каміння  рушник  написом  назовні  і  ліг  на  нього  горілиць,  аби  теж  трохи  засмагнути.
               Під  ласкавим  промінням  сонця  заплющив  очі  і,  втомлений  запливом  до  середини  озера,  здається,  заснув,  оскільки,  коли  знову  їх  розплющив,  то  зауважив  біля  юнака  і  юнки  ще  двох  дівчат.  Одна  з  них,  із  вогняно-рудим  волоссям,  вже  теж  повністю  позбулась  одягу,  відкривши  вітру  і  сонцю,  а  також  поглядам  присутніх,  ідеальну,  засмаглу  до  кольору  шоколаду,  зграбну  фігурку  з  високо  піднятими  грудьми,  на  яких  чітко  вирізнялись  набубнявілі  соски,  а  друга,  білявка,  була  вдягнута  у  світлу  футболку  і  вигорілі  на  сонці  коротенькі  шорти.  Відкриті  частини  її  тіла  повністю  гармоніювали  із  одягом  -  очевидно,  досі  до  них  ще  не  торкалося  сонячне  проміння.  Хлопець  і  дівчата  сиділи  в  колі  і  були  заглиблені  у  якусь  дуже  цікаву  настільну  гру  –  такі  тепер  популярні  серед  молоді.  За  стіл  їм  правив  великий  гладкий  камінь.
               Підвівшись,  Кевін  знову  потягся  до  джинсів,  аби  запалити  ще  одну  цигарку,  і  задивився  на  озерну  гладь.  Але  його  увагу  відвертали  вигуки,  що  час  від  часу  долинали  з  боку  веселої  компанії,  і,  звісно,  оголена  краса  дівчат.
           Дівчина  із  шоколадною  засмагою,  напевно,  помітила  це,  оскільки  встала  і  попрямувала  до  нього..
           «Можливо,  хоче  зробити  мені  зауваження,  аби  не  витріщався  так  на  голих  дівчат?»  -  засмоктало  Кевіну  під  ложечкою,  та  все  одно  він  був  не  в  змозі  відірвати  погляду  від  її  нестерпно  привабливого  тіла.
-  Hi!  How  are  you?  –  привіталась  дівчина,  наблизившись  до  Кевіна.
-  I'm  fine,  and  you?  –  відповів  він,  засліплений  дівочою  вродою:  випнутими  вперед  тугими  налитими  грудьми,  впалим  підкачаним  животиком  і  кучерявим  темним  трикутником  внизу.  Доповнювали  всю  цю  красу  звабливі  лінії  силуету.
-  Also  good!  –  усміхнулась  краля,  втішена  непідробною  увагою  Кевіна.
І,  подаючи  ніжну  долоню  для  потиску,  промовила:
-  I'm  Carolyn.
-  Hi,  Carolyn!  Very  glad  to  meet  you!  –  потиснув  Кевін  обережно  кінчики  її  пальців  і  наважився  на  комплімент,  -  You're  just  incredibly  beautiful  girl!
-  Oh,  thank  you  very  much!  –  щасливо  засміялась  Керолайнн  і  її  карі  очі  спалахнули  неймовірною  звабою.
Кевін  схаменувся,  що,  розгубившись,  зовсім  забув  відрекомендуватися
-  Oh,  sorry,  I  have  not  introduced  himself…  I'm  Kevin.
-  Hi,  Kevin!  Mutually!  –  широко  усміхнулась  Керолайн  і  запитала,  -  You  are  not  very  sad?  Want  to  join  us?
-  I  agree!  –  не  зміг  приховати  своєї  радості  Кевін.
-  Come  with  me!  –  із  щирою  усмішкою  запросила  дівчина.
         Вона  повернулась  і  пішла  попереду,  а  Кевін,  захоплений  чарівним  виглядом  її  наче  вирізьбленої  з  мармуру  спинки,  тугих  сідничок  і  струнких  ніжок,  потягся  за  нею,  наче  бичок  на  мотузці.
         Коли  вони  наблизилися,  дівчата  приязно  заусміхались,  а  хлопець  підвівся  і  потиснув  Кевіну  руку:
-  Hi!  I'm  Allan.
-  Hi,  Allan!  I'm  Kevin,  –  знову  відрекомендувався  Кевін.
-  Hi,  Kevin!  I'm  Elizabeth,  -  помахала  йому  грайливо  рукою  супутниця  Аллана,  залишаючись  сидіти.
-  Hi,  Elizabeth!  -  усміхнувся  Кевін  до  Елізабет  і  повторив  її  вітальний  рух  рукою.
Вдягнена  білявка,  опустивши  скромно  очі,  промовила:
-  I'm  Isabella.
-  Hi,  Isabella!  -  привітався  Кевіна  із  нею  кивком  голови.
Трохи  затягнута  церемонія  знайомства  нарешті  завершилася.
-  Very  glad  to  meet  you  all!  –  звернувся  Кевіна  до  всіх  разом.
-  Mutually!  –  відповіли  вони  хором  і  весело  засміялись.
-  Let's  go  swimming!  –  запропонувала  Елізабет  компанії  і  піднялась  на  ноги,  спершись  на  руку  Аллана.
Не  чекаючи,  доки  інші  їх  підтримають,  Аллан  та  Елізабет  побігли  до  води.  Керолайн  нетерпляче  покликала  і  Кевіна:
-  Catching  up!
Той  поглянув  на  неї  і  звернувся  до  білявки:
-  And  are  you  not  go?
             Ізабелла,  секунду  повагавшись,  спочатку  стягнула  донизу  шорти,  під  якими  не  виявилось  білизни,  а  тоді  сміливо,  не  відвертаючись  від  Кевіна,  потягла  через  голову  футболку.  Кевін  замилувався  красою  стрункого  дівочого  тіла  з  чудовими  грудьми  ідеальної  форми  і  світлим  трикутником  внизу  живота.  Дивовижно,  але  блискавичне  роздягання  Ізабелли  чомусь  вразило  Кевіна  більше,  аніж  момент  знайомства  із  уже  раніше  оголеною  Керолайн.
           Взявшись  за  руки,  вони  утрьох  -  Керолайн  зліва,  Ізабелла  справа,  Кевін  посередині,  -  весело  побігли  наздоганяти  Елізабет  та  Аллана.
Коли  всі  нарешті  вилізли  з  води,  Кевін  пішов  до  стовбура  дерева  і  взяв  рушник,  аби  розміститись  поряд  із  компанією,  яка  вже  лежала  на  різноманітних  рушниках  і  засмагала.  Кевін  постелив  свій  скраю,  біля  Ізабелли,  і  теж  ліг.
             Сонце  поволі  змінювало  свій  нахил,  і  всі  час  від  часу  вставали  і  перестеляли  рушники  так,  аби  сонце  було  позаду.  В  якийсь  момент  п'ятки  Ізабелли  опинились  просто  перед  очима  Кевіна.
             Піднявши  голову,  той  між  стрункими  ніжками  Ізабелли  зауважив  на  диво  красиві  губки,  ледь  приховані  світлим  кучерявим  волоссячком  -  і  вже  не  міг  відірвати  від  них  очей.  Ізабелла,  певно,  відчула  на  собі  палючий  погляд  хлопця,  оскільки  озирнулась  на  нього  і  лукаво  усміхнулась.  Тоді  повільно  перевернулась  горілиць.  Кевін  спаленів  від  сорому  (хоча  б,  здавалось,  чого  вже  соромитись  повністю  оголеному  хлопцю  поряд  із  повністю  оголеною  дівчиною?)  і  хотів  повторити  рух  Ізабелли,  але  збуджене  в  цей  момент  чоловіче  єство  стримало  його  від  цього.
           Кілька  разів  всі  ходили  купатись  і  знову  повертались  до  своїх  рушничків,  аж  поки  добряче  не  зголодніли.  Аллан  з  Елізабет  та  дівчата  витягли  зі  своїх  рюкзаків  сендвічі  та  фрукти,  не  забувши  запропонувати  і  в  цей  момент.  Тут  Кевін  пригадав,  що  в  багажнику  машини  у  нього  про  всяк  випадок  завжди  є  пару  упаковок  "Budweiser",  і  запитав  у  компанії:
-  Beer  want?
-  Of  course,  we  want  to!  -  зраділи  всі,  і,  щойно  він  приніс  обіцяне,  з  насолодою  почали  поглинати  сендвічі,  запиваючи  їх  смачнючим  пивом.
             Після  випитого  Кевіну  знову  закортіло  запалити  цигарку.  Він  встав  і  рушив  у  напрямку  стовбура,  де  залишив  свій  одяг.
-  Kevin,  you  go  to  smoke?  Then  wait  us!  –  гукнула  йому  Керолайн.
             Кевін  зупинився  і  зачекав  дівчат.  Всівшись  на  стовбурі  поряд  із  Кевіном,  вони  дістали  дамські  цигарки  «Hilton  Gold»,  а  той  гречно  простяг  їм  вогник  свого  «Zippo»,
               Керолайн  та  Ізабелла  виявились  студентками  Каліфорнійського  університету,  котрі  вирішили  на  канікулах  подорожувати  по  Америці  автостопом.  Коли  вони  попросились  на  одній  із  зупинок  в  машину  Аллана  та  Елізабет,  ті  запропонували  їм  відпочити  разом  на  чудовому  віддаленому  озері,  подалі  від  людських  очей,  оскільки  хотіли  спробувати  засмагати  і  купатись  голяка.  Одні  знайомі  колись  переконали  їх  у  перевагах  такого  відпочинку.
             Керолайн  та  Ізабелла,  спочатку  повагавшись,  все-таки  пристали  на  пропозицію  Аллана  та  Елізабет  –  і  не  пошкодували.  Адже  відчуття,  коли  ласкавий  літній  вітерець  обвіває  все  тіло  без  жодної  ниточки  на  ньому,  а  тепла  водичка  обіймає  кожну  клітинку  під  час  купання,  не  йдуть  у  жодне  порівняння  з  тим,  коли  на  тобі  є  нехай  хоч  і  крихітний,  але  все-таки  купальник.
             Кевін,  що  сьогодні  вранці  теж  вперше  спробував  повністю  роздягнутись  на  березі  озера  просто  із  солідарності  з  тими,  котрі  прибули  сюди  раніше  за  нього,  гаряче  погодився  із  дівчатами  –  так,  жодного  порівняння!  Причому,  казав  Кевін,  навряд  чи  йому  відтепер  захочеться  бувати  на  «текстильних»  пляжах  («текстильники»  -  саме  так  прихильники  голого  відпочинку  співчутливо  називають  тих,  котрі  ще  не  спробували  такий  екстремальний  для  них  вид  відпочинку  і  на  берегах  водойм  досі  перебувають  у  купальниках)  –  адже  при  поверненні  сучасної  людини  до  витоків  людства  в  образі  Адама  і  Єви  звикання  стовідсоткове  з  першого  разу,  як  у  найсильнішого  наркотика.
-  And  you  know  how  to  keep  a  secret?  –  раптом  запитала  Ізабелла  у  них  обох.
-  Of  course!  –  відповіли  здивовані  Кевін  та  Керолайн.
-  Then  listen,  -  і  Ізабелла  розповіла  їм  свою  надзвичайно  цікаву  студентську  історію.
               Одного  разу  на  літніх  канікулах  вони  вирішили  всією  групою  піти  в  гори.  Там  їх  зненацька  застала  дуже  сильна  злива  і  гроза.  Не  встигши  ніде  сховатись,  всі  змокли  до  ниточки  і  змерзли,  як  цуцики.  Спускаючись  із  гір,  натрапили  на  сауну  і,  недовго  думаючи,  побігли  туди  зігрітися.  Заодно  зняли  з  себе  абсолютно  весь  одяг,  аби  він  висох  у  гарячій  сауні.
О,  якби  ви  тільки  знали,  в  якому  захваті  були  хлопці,  побачивши  всіх  своїх  одногрупниць  у  чому  мати  народила!  Цей  захват  дівчата  могли  навіть  побачити  наочно  –  у  кого  який  і  наскільки.  Сміючись,  студентки  ще  більше  запалювали  одногрупників,  пропонуючи  їм  лягти  на  лавочки  у  сауні  і  зробити  масаж.  Але,  коли  якийсь  збуджений  до  знемоги  студент  вже  хотів  вхопити  масажистку  і  зробити  і  їй  масаж,  тільки  трішки  інший,  та  стрибала  в  холодний  басейн.  Хлопець  –  за  нею,  але,  оскільки  вода  була  надзвичайно  холодною,  то  миттю  гасила  і  його  збудження,  і  запал.  І  це  теж  було  видно  дівчині  не  менш  наочно  крізь  прозору  і  чисту  водичку.
-  And  then  you  guys  will  not  laugh?  –  виникло  запитання  у  Кевіна.
-  No,  on  the  contrary,  more  respected!  –  засміялась  Ізабелла,  -  Perhaps  because  we  are  so  bold  and  without  complexes.
               Тоді  Керолайн  розповіла  і  про  свій  досвід.
               Якось  на  вулиці  Лос-Анджелеса  Керолайн  зупинив  високий  вродливий  чоловік  і  засипав  компліментами  з  приводу  її  юної  краси.  Відрекомендувався  фотографом.  Дав  свою  візитку  і  попросив,  аби  вона  навідалася  до  нього  в  студію  в  якості  моделі.  Керолайн  роздумувала  кілька  днів,  тоді  таки  наважилася  і  зателефонувала.  Домовились  на  наступний  день.  Спочатку  він  фотографував  її  обличчя  у  різних  ракурсах,  тоді  попрохав,  аби  вона  продемонструвала  трохи  більше  свою  сексуальність  і,  крок  за  кроком,  непомітно  умовив  її  роздягнутись  повністю.  Керолайн  паленіла  від  сорому,  але  виконувала  всі  його  розпорядження.  Наступного  тижня  фотограф  зателефонував  і  запропонував  їй  знову  завітати  до  студії,  на  цей  раз  -  аби  оцінити  результат  їхніх  спільних  зусиль.  Світлини  вдались  просто  на  славу  і  були  такі  ж  неймовірні,  як  і  краса  Керолайн.  Зворушена  Керолайн  отримала  у  подарунок  портфоліо,  натомість  підписала  договір,  в  якому  давала  дозвіл  на  публікацію  її  світлин  у  глянцевих  часописах,  а  також  демонстрацію  на  виставках.
-  You  may  have  seen  them  somewhere,  -  лукаво  усміхнулась  вона  до  Кевіна  та  Ізабелли.
-  Maybe,  -  задумано  відповів  Кевін,  силкуючись  пригадати,  чи  й  справді  він,  бува,  не  зустрічав  на  фотовиставках  чи  в  глянцевих  часописах  світлини  Керолайн.  Йому  ж  ніколи  навіть  на  думку  не  спадало,  що  він  міг  би  зустріти  в  житті  красуню  з  обкладинки  глянцю.
             "Оце  так  пригода!"  -  захоплено  подумав  Кевін

-  і  прокинувся  від  лагідної  мелодії  будильника  смартфона,  виставленого  на  п'яту  годину  ранку.
               Сьогодні  був  вихідний  і  Кевін  запланував  поїхати  на  віддалене  озеро,  куди  його  вчора  покликали  друзі,  пообіцявши  незабутній  відпочинок.
Кевін  зіскочив  із  ліжка  і  став  під  душ.  Тоді  нашвидку  вдягнувся,  поснідав,  спустився  в  гараж  на  перший  поверх  і  сів  за  руль  автомобіля,  в  якому  ще  звечора  поскладав  усе  необхідне.  Двері  гаража  відчинилися  і  зачинилися  за  ним  автоматично.
                 "Можливо,  мій  сон  виявиться  пророчим?"  -  посміхнувся  подумки  Кевін  і,  коли  його  «FORD  Explorer»  вихопився  на  автостраду,  м'яко  натиснув  на  газ.


27.01.2017


Примітки:

*  Lake  (англ.)  -  Озеро

**  Hi!  How  are  you?  (англ.)  –  Привіт!  Як  справи?

***  I'm  fine,  and  you?  (англ.)  –  Чудово,  а  в  тебе  як?

****  Also  good  (англ..)  –  Теж  добре.

*****  I'm  Carolyn.  (англ..)  –  Я  –  Керолайн.

******  Hi,  Carolyn!  Very  glad  to  meet  you!  (англ..)  –  Привіт,  Керолайн!  Дуже  радий  знайомству!

*******  You're  just  incredibly  beautiful  girl!  (англ..)  –  Ти  просто  неймовірно  красива  дівчина!

********  Oh,  thank  you  very  much!  (англ..)  –  О,  дуже  дякую!

*********  Oh,  sorry,  I  have  not  introduced  himself!  I'm  Kevin.(  (англ..)  –  Ой,  вибач,  я  забув  відрекомендуватися!  Я-  Кевін.

**********  Hi,  Kevin.  You  do  not  very  sad?  You  do  not  want  to  join  us?  (англ..)  –  Привіт,  Кевіне.  Тобі  не  сумно  самому?  Не  хочеш  приєднатись  до  нас?

***********  I  agree!  (англ.)  –  Я  згоден!

************  Come  with  me!  (англ..)  -  Пішли  зі  мною!

************  Hi!  I'm  Allan.  (англ..)  -  Привіт!  Я  -  Аллан.

*************  Hi,  Allan!  I'm  Kevin.  (англ..)  –  Привіт,  Аллане!  Я  –  Кевін.

**************  Hi,  Kevin!  I'm  Elizabeth.  (англ..)  –  Привіт,  Кевіне!  Я  –  Елізабет.

***************  Hi,  Elizabeth!  (англ..)  –  Привіт,  Елізабето!

****************  I'm  Isabella.  (англ..)  –  Я  –  Ізабелла.

*****************  Hi,  Isabella!  (англ..)  –  Привіт,  Ізабелло!

*******************  Very  glad  to  meet  you  all!  (англ..)  -  Дуже  радий  з  вами  познайомитися!

********************  Mutually!  (англ..)  –  Навзаєм!

*********************  Let's  go  swimming!  (англ..)  –  Ходімо  плавати!

**********************  Catching  up!  (англ..)  –  Наздоганяймо!

***********************  And  are  you  not  go?  (англ..)  –  А  ти  не  йдеш?

************************  Beer  want?  (англ.)  -  Пиво  будете?

*************************  Of  course,  we  want  to!  (англ.)  -  Звісно,  будемо!

**************************  Kevin,  you  go  to  smoke?  Then  wait  us!  (англ.)  -  Кевін,  ти  йдеш  палити?  Тоді  зачекай  нас!

*************************  And  you  know  how  to  keep  a  secret?  (англ.)  –  А  ви  вмієте  зберігати  секрет?

**************************  Of  course!  (англ.)  –  Звісно!  .

*****************************  Then  listen  (англ.)  –  Тоді  слухайте

******************************  And  then  you  guys  will  not  laugh?  (англ.)  –  А  хлопці  потім  з  вас  не  сміялись?

*******************************  No,  on  the  contrary,  more  respected!  (англ.)  –  Ні,  навпаки,  ще  більше  почали  поважати.

******************************  Perhaps  because  we  are  so  bold  and  without  complexes  (англ.)  -  Напевно,  за  те,  що  ми  такі  сміливі  і  без  комплексів.

*******************************  You  may  have  seen  them  somewhere  (англ.)  –  Можливо,  ви  їх  десь  і  бачили.

********************************  Maybe  (англ.)  –  Можливо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724960
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017


Smoothie

Як  пам'ятаю  мить  чудову,
Коли  в  басейн  пірнула  ти  -
Ледь  не  осліп  я,  чесне  слово,
Від  сяйва  юної  краси.

Тоді  ковзнула  біля  мене  -
Й  перехопило  подих  враз...
"Тобі  б  на  подіум  чи  сцену,"  -  
Подумав,  -  "чистій,  як  алмаз".  

У  вічі  глянув  -  і:  
-  Excuse  me!  
What  is  your  name?

Всміхнулась  ти...

-  Замовлю  "Секс  на  пляжі"?..  
-  Smoothie!
-  А  на  десерт?...  
-  Сoffee  latte.


10.03.2017  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2017


#Непозбувна_бентега - 2

Бентего  моя  неозора,
Моя  непозбувна  печаль,
Піду  у  далекі  гори,
Де  бурі  ведмеді  ричать.

Нехай  на  шляху  буреломи,
Нехай  буревії  в  лице,
Для  мене  це  все  ні  по  чому,
Не  холодно  і  не  пече.


17.01.17  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715266
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.01.2017


#Непозбувна_бентега

Із  непозбувної  бентеги
У  неозору  увійшов  -
Над  плаєм  гойно  звіяв  легіт
І  стих  неквапно  -  без  розмов

Поснули  в  шалі  й  безнадії
Й  зневірі  змучені  думки,
А  злі  буремні  суховії
Таки  далися  узнаки.

За  мент  будучина  виразна
Упала  вкотре  в  помилки,
А  чи  були  вони  –  та  хтозна,
Мені  й  самому  невтямки.


16.01.17

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714143
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.01.2017


Летиція (18+)

         Летиція  стоїть  на  виступі  скелі,  а  звідти,  просто  з  кам'яних  сутінків,  до  її  тіла  тягнуться  чоловічі  руки,  обхоплюють  ноги,  гладять  стегна,  тримають  міцно  за  зап’ястя,  обіймають  живіт  і  припадають  до  повних,  наче  налитих  медом,  важких  грудей.  Вона  втомлено  закидає  голову  назад,  її  красиві  губи  міцно  стиснуті,  а  очі  заплющені.  Летиція  намагається  вирватись  із  обіймів  багаторукого  чудовиська,  але  сили  надто  нерівні.  Ліву  ногу  вона  ледь  підіймає  і  притискає  до  правої,  прикриваючи  темний  трикутник  внизу  живота,  наче  бажаючи  зберегти  цноту,  але  зрадливий  стогін  все-таки  виривається  із  її  уст:  ніжні  і  водночас  брутальні  торкання,  то  легенькі,  то  міцні  обійми,  то  болючі,  то  ледь  чутні  потискування  не  залишають  її  тіло  байдужим,  і  ним  прокочується  хвиля  солодкої  знемоги…  
         Десь  здалека  чується  ніжна  мелодія,  звук  поволі  наростає,  а  тоді  раптово  обривається.  За  мить  знову  з’являється,  досягає  піку  і  зникає.  «Тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох»  -  пронизливо  щебече  у  саме  вухо  Жану  невідома  пташка.  «Тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох,  тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох-тьох»  -  повторюється  щебетання  удруге  й  утретє.  Жан  розплющує  очі,  обводить  нерозуміючим  поглядом  кімнату  –  і  в  його  ще  затуманений  мозок  починає  поволі  вповзати  реальність.  
           Дверний  дзвоник  щебече  наполегливіше.  Жан  встає  з  ліжка,  чвалає  до  дверей,  забуваючи  подивитись  у  дверне  вічко  або  хоча  би  запитати,  хто  там,  і  навстіж  відчиняє  двері.  На  порозі  стоїть  засмагла  дівчина  в  коротенькій  білій  сукні,  що  не  приховує  високих  і  струнких  ніжок  красуні.  Крізь  цупку  тканину  вгадуються  тугі  груди  з  набубнявілими  сосками.  Вона  усміхається,  побачивши  перед  собою  заспаного  Жана,  котрий  з'явився  перед  нею  в  чому  мати  народила  (бо  саме  так  він  завжди  і  спить  -  відколи  почув  розповідь  про  те,  як  на  зборах  збірної  зі  спортивної  гімнастики  дівчата  до  півночі  голосно  реготали  у  своєму  номері  готелю  і  не  давали  заснути  хлопцям  у  сусідньому.  Тоді  один  із  них  встав  із  ліжка  (а  спав  він,  треба  зауважити,  так,  як  радять  лікарі  -  без  одягу)  і  зайшов  до  номера  веселух,  де  суворо  пригрозив:  якщо  гімнастки  негайно  ж  не  перестануть  шуміти,  то  всі  спортсмени  з  його  номера  зараз,  як  і  він,  прийдуть  до  них  у  гості  в  костюмах  Адама.  Після  його  слів  із  номера  дівчат  не  стало  чутно  ані  звуку  –  перелякані,  вони  довго  не  могли  заснути,  а  на  ранок  усім  їм  наснився  обіцяний  візит  сміливих  гімнастів).
         -  Привіт!  Виспався?..  –  весело  питає  Летиція,  піднімаючись  навшпиньки  і  потягнувшись  губами  до  губ  Жана.  
         Жан  обіймає  Летицію  і  пристрасно  впивається  в  солодкі  губи  коханої,  тоді  ледь  присідає,  обхоплює  її  нижче  сідничок  обома  руками,  підіймає  і  несе  до  ліжка.  Двері  так  і  залишаються  прочиненими,  і  сусіди,  яким  таланить  в  той  самий  час  проходити  мимо,  стають  свідками  незабутньої  сцени:  юнак,  що  наче  зійшов  із  картини  Пауля  Мерварта  «Потоп»,  несе  звабливу  юнку  до  незастеленого  ліжка,  вкладає  її  обережно  горілиць  і  нетерпляче  стягує  із  неї  коротеньку  сукню,  яка  досі  ледь  приховувала  розкішне  тіло  Летиції.
         Нитка  намистин  на  шиї  -  це  все,  що  залишається  на  тілі  Летиції.  Жан  падає  на    Летицію,  м'яко  входить  в  неї  і  починає  рухати  стегнами  в  шаленому  темпі,  одночасно  впиваючись  їй  в  губи  так,  що  Летиція  в  нестямі  намагається  вирватись,  аби  не  задихнутись,  але  їй  це  не  вдається,  і  вона  звивається  під  ним,  важко  дихаючи,  і  стогне  від  насолоди.  Хвилі  оргазму  стають  схожі  на  океанські,  по  яких  вона  злітає,  немовби  під  час  серфінгу,  але  дев’ятий  вал  накриває  її  із  головою,  і  вона  голосно  і  пронизливо  кричить,  луна  від  крику  через  прочинені  двері  досягає  вух  консьєржки,  яка  сидить  на  першому  поверсі,  і  та  тремтячими  пальцями  починає  набирати  на  телефоні  цифри  «911».  Поліцейські  прибувають  за  кілька  хвилин  і,  скрадаючись  попід  стінкою  на  звук  криків  і  стогонів  Летиції,  зненацька  виринають  у  дверному  отворі  і  наставляють  на  коханців  пістолети  з  криком:
- Поліція!  Всім  залишатися  на  місці!  Стріляємо  без  попередження!..
Жан  від  несподіванки  падає  з  Летиції  на  ліжко  і,  не  втримавшись  на  краю,  скочується  на  підлогу,  а  Летиція,  спершись  на  лікті  і  навіть  забувши  прикритись,  ошелешено  витріщається  на  поліцейських.
- У  вас  все  нормально,  мадам?..  –  питає  один  із  поліцейських,  хоча  черв’ячок  сумніву  вже  й  закрався  у    його  мозок.  
- Так…  -  невпевнено  відповідає  Летиція,  -  а  в  чому  справа?..
- Нам  поступив  дзвінок,  що  тут,  можливо,  відбувається  щось  незаконне…  -  відповідає  другий  поліцейський,  і  раптом  до  них  обох,  нехай  і  з  запізненням,  доходить,  що  ж  саме  тут  насправді  відбувається,  і  вони  заходяться  реготом,  аж  пістолети  випадають  із  їхніх  ослаблених  рук.  
         Летиція,  переживши  нервовий  шок,  теж  починає  реготати,  скрутившись  у  калачик  на  ліжку.
         Жан,  із  обуренням  дивлячись  на  все  це,  встає  із  підлоги,  іде  до  дверей  і  зачиняє  їх  просто  перед  носом  у  поліцейських,  щоправді,  перед  тим  піднімає  і  вкладає  їм  у  долоні  пістолети.  За  спинами  поліцейських  він  бачить  розгублену  консьєржку,  яка,  усвідомивши  свій  промах,  спішить  непомітно  повернутися  на  пост.  Жан  підходить  до  ліжка,  падає  на  нього  і  теж  регоче  аж  до  кольок  в  животі.    
         Насміявшись,  Летиція  встає  з  ліжка  і,  не  одягаючись,  іде  на  кухню,  де  готує  канапки  собі  і  Жану.  Жан  тим  часом  заварює  каву  у  джезві  і  вони,  добряче  зголоднілі,  сідають  за  стіл.  Заморивши  черв'ячка,  обоє  виходять  на  балкон  і  запалюють  цигарки,  намагаючись  до  кінця  зняти  стрес,  але  забуваючи,  що  й  досі  не  одягнені,  і  тим  самим  створюючи  його  сусідам  навпроти,  які  витріщаються  на  голих  людей  на  балконі.  Жан  і  Летиція  знову  вибухають  сміхом,  неквапно  допалюють  цигарки,  погасивши  їх  у  попільниці,  і  повертаються  до  спальні,  залишивши  прочиненими  двері  балкону.  
           На  цей  раз  у  ліжку  Летиція  стає  навколішки,  ліктями  спираючись  на  подушки,  а  Жан  прилаштовується  позаду,  і  вони  починають  повільно  рухатись  назустріч  одне  одному,  поступово  збільшуючи  темп.                      
           За  деякий  час  Жан  стомлено  падає  на  простирадло.  Летиція  лягає  на  бік,  повернувшись  спиною  до  Жана,  наче  запрошуючи  його  до  продовження.  Звабливий  краєвид  знову  збуджує  Жана,  і  він  просто  прилипає  до  Летиції,  яка,  мокрісінька,  вже  не  опирається,  а,  навпаки,  лукаво  і  пристрасно  голосне  шепоче:  
         -  Ще,  ще,  ще…  
         Тоді  Жан  лягає  горілиць,  садовить  Летицію  на  себе  у  позу  вершниці  і  вона,  щасливо  усміхаючись,  починає  повільно  виписувати  стегнами  химерні  танцювальні  па,  згодом  падає  Жану  на  груди  і  знеможено  каже:
           -  Мені  наче  феєрверки  в  голові  вибухають  і  розлітаються  яскравими  іскрами...  Тобі  теж?..
         Жан  усміхається  і  цілує  її  у  м'яке  волоссячко,  що  прилипло  до  лоба,  а  Летиція  ніжно  горнеться  до  нього  всім  тілом.
         З  настанням  сієсти  вони  засинають,  міцно  обійнявшись  -  права  нога  Жана  між  ногами  Летиції,  її  ліва  -  на  його  правій.  
         Попереду  –  довгий  weekend,  під  час  якого  Жан  і  Летиція  взагалі  не  збираються  вилазити  із  ліжка.  


14.07.16  

Примітки:

*  Weekend  (англ.)  –  вихідні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679967
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2016


Шоста заповідь в Галичині (поетична пародія-відгук)

[quote]6.  Не  роби  перелюбу.
...  всякий,  хто  дивиться  на  жінку
з  похіттю,  вже  вчинив  перелюб
з  нею  у  серці  своєму.
(гл.5  від  Матфея)

Мій  боже,
Розкажи  мені
Як  можна  тут,  в  Галичині,
Ту  шосту  заповідь  держати,
(Якщо  число  вже  біснувате),
Бо  можем  всі  інфаркта  мати,
Коли  погожим,  літнім  днем
Стільки  гріха  навколо  ходить
...
І  як  зупинить  лисий  стовп
Той  ніс,  зворожений  ногами,
Тоді  кричу  собі  я  –  Амен
Та  хрещу  зачманілий  лоб,
Щоб  виліз  з  мізків  клятий  біс.

То  я  благаю  тебе,  Боже,
Бо  вже  ніхто  не  допоможе,
І  назбираємо  гріхи,
В  свої  заплатані  міхи.

Зіжалься,  забери  той  гріх
Чи  краще  напиши  в  Письмі,
Що  шоста  заповідь  для  всіх,
Та  лиш  сліпим  в  Галичині.

Євген  Синевір[/quote]

А  правду  мовить  Синевір  –
В  Галичині  спокуси  звір
Хлопакам  вибирає  очі:
Вони,  чи  хочуть  чи  не  хочуть
Грішити  й  стрінути  гріха  -
Та  доля  в  них  тепер  така,
Що  мусять  на  дівок  дивитись,
Як  мають  очі  –  і  хилитись
До  них,  неначе  до  ярма  -
І  вже  гріха  в  тому  нема.

Легенда  каже,  що  колись
В  горах  Карпатських  поселивсь
Один  презлющий  чарівник  –
Побув  недовго  і  десь  зник.
Тоді  ще  два  за  ним  прийшло  –
І  ті  пропали,  як  на  зло.
Та,  певно,  мавки  їх  знайшли,
Як  дочекалися  весни.
І  відтоді  спокуси  хіть
В  Карпатах  бродить,  як  ведмідь.

07.07.2016


*  Натхнення:  Євген  Синевір  "ШОСТА  ЗАПОВІДЬ"  (https://www.facebook.com/synewir?fref=nf&pnref=story)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676634
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 07.07.2016


The devil is in the detail

                           Література  -  це,  звісно,  хибне  зображення  життя,  але,  тим  не          менше,  вона  допомагає  нам  краще  його  зрозуміти.

                                                                                                                 Маріо  Варгас  Льйоса

Вранці  Золтан  по  телефону  привітав  Женев'єву,  натомість  вона  запросила  його  у  гості.  Він  прийшов  із  букетом  квітів  і  подарунком.  Саме  сьогодні  він  збирався  зробити  рішучий  крок:  освідчитись  Женев'єві  у  коханні  -  і  хотів  зробити  це  в  кінці  вечірки,  коли  розійдуться  гості.  В  кишені  у  нього  лежала  коробочка  з  ювелірного  магазину,  в  якій  був  перстень  з  діамантом.
Щойно  закінчили  накривати  на  стіл,  Золтан  зайняв  місце  зліва  від  Женев'єви  і  налив  у  бокали  їй  та  її  сусідам  по  столу  гарного  колекційного  вина.
У  веселій  компанії  час  летів  непомітно,  то  ж  і  не  дивно,  що  ніхто  не  зауважив,  як  запаси  вина  стрімко  почали  наближатись  до  закінчення.  Саме  тоді  Женев'єва  попросила  Золтана  допомогти  поповнити  спустошений  арсенал  святкового  столу,  і  він  з  радістю  погодився.
Десь  хвилин  за  п'ятнадцять  Золтан  повернувся  у  кімнату,  на  ходу  витягуючи  із  паперового  пакета  пляшки  вина,  і  здивовано  зупинився:  на  його  місці  сидів  незнайомець,  а  Женев'єва  весело  із  ним  щебетала,  дивлячись  на  того  закоханим,  як  здалось  Золтану,  поглядом...  Незнайомець  вів  себе  досить  нахабно:  чіпав  її  за  груди,  коліна,  стегна,  але  вона  його  не  стримувала,  а  лише  задоволено  сміялась,  поглядаючи  час  від  часу  на  Золтана  та  коментуючи  вголос  його  здивування.  Золтану  нестерпно  захотілось  вхопити  незнайомця  за  комір  і  викинути  з  кімнати,  але,  не  бажаючи  зчиняти  скандал,  він  величезним  зусиллям  змусив  себе  залишатися  на  місці.  З  розмови  гостей  стало  зрозуміло,  що  незнайомець  теж  завітав  до  Женев'єви  у  гості,  причому  було  незрозуміло,  чи  то  вона  його  запросила,  чи  він  сам  прийшов  без  запрошення  і  приніс  із  собою  пляшку  бурбону.  З  того  моменту  застілля  одразу  ж  і  продовжилось.
Золтан  сидів  у  глибокій  задумі,  не  в  змозі  прийти  до  тями.  Його  не  було  всього  чверть  години,  але  за  цей  час  ситуація  настільки  явно  вийшла  з-під  контролю,  що  він  просто  розгубився,  не  знаючи,  як  її  повернути  до  початкового  стану.
Тим  часом  Женев'єва  встала  і  почала  виходити  із-за  столу  повз  незнайомця,  спиною  до  нього.  Той,  скориставшись  моментом,  провів  рукою  зверху  донизу  їй  між  сідницями,  і  вона  знову  з  прихильністю,  незрозумілою  Золтану,  засміялась,  коментуючи  це.  Тоді  незнайомець  піднявся  і  запропонував  дівчині  провести  її.
Схвильований  Золтан  теж  вискочив  за  ними  і  побачив,  як  той  веде  Женев'єву,  обійнявши  її  за  талію,  і  вони  про  щось  тихо  шепочуться.  Золтан  рушив  уперед  з  наміром  зупинити  його  і  забрати  від  дівчини,  як  раптом  на  нього  чи  не  навмисно,  як  йому  здалось,  наштовхнулась  одна  із  гостей,  а  боковим  зором  він  ніби  в  тумані  помітив,  що  поряд  стоять  хлопці,  і,  реагуючи  чи  то  на  зіткнення,  чи  то  на  розгубленого  Золтана,  весело  регочуть.  Останнє,  що  залишилось  у  його  пам’яті,  був  момент,  коли  Женев'єва  з  легесеньким  сміхом  м’яко  випручувалась  із  обіймів  незнайомця,  потихеньку  витягуючи  свої  ніжні  долоні  із  його  лап,  і  нетвердою  ходою  пішла  в  сусідню  кімнату.  Незнайомець  на  мить  зупинився,  а  тоді  рушив  за  нею.  Золтан,  почуваючи  себе  незручно  під  поглядами  випадкових  свідків  його  приниження,  повернувся  за  стіл.
У  вітальні  майже  нікого  не  залишилось.  Золтан  зайняв  своє  попереднє  місце.  Через  деякий  час  з’явилась  Женев'єва  і,  пройшовши  повз  Золтана,  теж  сіла.  Трохи  згодом  повернувся  незнайомець,  та,  зауваживши,  що  місце  біля  неї  зайняте,  приладнався  скраю  на  кріслі  поруч  іншої  дівчини,  обійнявши  її  спочатку  за  талію,  а  потім  поклавши  ліву  долоню  їй  на  груди.  Та  задоволено  усміхнулась,  не  опираючись  домаганням  незнайомця,  і  гордовито  поглянула  на  Женев'єву.  Той  самий  вираз  був  і  на  обличчі  самовдоволеного  незнайомця.  Женев'єва  сумно  і  докірливо  подивилась  на  обох  і,  розчаровано  зітхнувши,  схилила  голову  на  стіл.
Гостина  закінчилась,  і  компанія  почала  розходитись.  Незнайомець  зник,  наче  його  і  не  було.  Золтан  залишився  сидіти  самотою  на  кріслі,  геть  спустошений.  Десь  глибоко  всередині  у  ньому  тихенько  і  безнадійно  скімлила  ображена  та  зневірена  душа,  смертельно  зранена  осколками  розбитого  у  друзки  кохання...


09.10.15  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676399
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016


Party

           Жоден  великий  мистець  не  бачить  речі  такими,  як  вони  справді  є.  Якби  він  їх  такими  бачив,  він  перестав  би  бути  мистцем.

                                                                                                                                         Оскар  Вайльд  

Нічними  вулицями  Сан-Франциско  мчав  чорний  байк  -  Білл  спішив  на  party,  яке  організовувала  Елізабет.  Коли  він  увійшов  в  будинок,  вечірка  була  в  розпалі.  Білл  пошукав  поглядом  Елізабет,  але  поміж  безлічі  гостей  її  зразу  побачити  не  вдалось.  Тоді  він  підійшов  до  бару,  налив  собі  трохи  віскі,  зробив  пару  ковтків  і  пішов  блукати  по  будинку,  розшукуючи  господиню.
Десь  хвилин  за  п'ятнадцять  йому  це  нарешті  вдалось:  вона  сиділа  за  столиком,  заставленим  пляшками  з  алкоголем  і  коктейлями,  а  поряд  -  якийсь  незнайомий  йому  чоловік.  Елізабет  весело  щебетала,  дивлячись  на  того  закоханим,  як  здалось  Біллу,  поглядом.  Виглядало  на  те,  що  Елізабет  вже  достатньо  випила  і  майже  не  володіє  собою.
Незнайомець,  скориставшись  сп'янінням  господині,  до  якого,  скоріше  за  все,  був  причетний  і  сам,  вів  себе  досить  нахабно:  прилюдно  чіпав  її  то  за  груди,  то  за  коліна,  то  за  стегна,  але  вона  його  не  стримувала,  а  лише  задоволено  сміялась.  Біллу,  враженому  непристойною  поведінкою  незнайомця  і  тим,  що  Елізабет  дозволяє  йому  так  себе  вести,  нестерпно  захотілось  вхопити  того  за  комір  і  викинути,  як  шолудиве  кошеня,  через  вікно,  але,  не  бажаючи  зчиняти  скандал,  він  величезним  зусиллям  змусив  себе  залишатися  на  місці.
Елізабет  встала  і  почала  виходити  з-за  столу  повз  незнайомця,  спиною  до  нього.  Той,  скориставшись  моментом,  провів  рукою  зверху  донизу  їй  між  сідницями  і  вона  знову  з  прихильністю,  незрозумілою  Біллу,  засміялась  і  щось  тихо  сказала.  Тоді  незнайомець  теж  піднявся  і,  обхопивши  Елізабет  за  талію,  повів  її  по  сходах  на  другий  поверх.
Білл  помітив,  як  десь  на  середині  сходів  Елізабет  зупинилась  і  з  легеньким  сміхом  м’яко  почала  випручуватись  із  обіймів  незнайомця,  потихеньку  витягуючи  свої  ніжні  долоні  із  його  величезних  лап,  а  тоді  нетвердою  ходою  пішла  в  напрямку  однієї  зі  спалень.  Незнайомець  зупинився,  але  за  мить  вперто  рушив  за  нею.
Білл  повернувся  до  бару,  налив  собі  ще  віскі  і  залпом  випив.  Тоді  ще  і  ще  повторив.  Коли  Елізабет  з’явилась  у  холі,  розпашіла  і  зі  скуйовдженою  зачіскою,  то  помітила  Білла  за  стійкою  бару  і  поспішила  до  нього.  Натомість  Білл,  начебто  не  зауваживши  її,  встав  і  швидким  кроком  попрямував  до  виходу.  


24.06.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675046
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016


Моряк із Марселя

 Після  феєричного  виступу  танцівниць  канкану  у  знаменитому  паризькому  кабаре  "Crazy  Horse"  Франсуа  вийшов  на  вулицю,  витяг  пачку  цигарок  «Gauloises»  і  смачно  затягся.  Нічне  повітря  було  свіже  і  прохолодне,  вулиці  порожні  і  тихі,  а  вдалині  виднівся  освітлений  силует  la  Tour  Eiffel.
Зненацька  з-за  рогу  будинку  з’явилась  компанія  захмелілих  чоловіків,  які  щось  голосно  обговорювали  і  час  від  часу  гомерично  реготали.  Франсуа  відступив  у  затінок  біля  входу  в  "Crazy  Horse".  Коли  чоловіки  проходили  повз  нього,  в  одному  із  них  Франсуа  зауважив  схожість  зі  своїм  давнім  –  скажімо  так,  не  те  щоб  і  знайомим,  але  й  не  те  щоб  і  незнайомим  –  коротше,  кимсь  зі  свого,  так  би  мовити,  минулого  життя.
«Звідкіля  він  тут,  у  Парижі,  за  тридев’ять  земель  від  місця,  де  приніс  стільки  зла  Франсуа?"  -  гадав  Франсуа,  поки  недобрі  згадки  і  невгамовна  лють  поволі  затуманювали  йому  мозок.  "Хоча,  кажуть,  ледь  не  в  кожної  людини  на  Землі  є  щонайменше  один  двійник...»  -  прокинулись  у  Франсуа  залишки  homo  sapiens  і,  аби  відкинути  чи  підтвердити  свої  здогади,  він  вирушив  назирці  за  компанією,  тоді  в  якийсь  момент  прискорив  кроки  і,  обігнавши  молодиків,  зупинився,  чиркаючи  запальничкою  біля  затиснутої  у  губах  цигарки.  Коли  компанія  порівнялась  із  ним,  він  неголосно  звернувся  до  них,  показуючи  несправну  запальничку:
-  Огоньку  не  найдется?..
Ті  здивовано  зупинилися:
-  Земляк,  что  ли?..
-  Да  нет!  –  протягло,  з  навмисним  акцентом  відповів  Франсуа,  -  моряк.  Из  Марселя.  Русский  знаю  -  как  это?  -  немножко...
-  Ясно...  –  кивнув  головою  один  із  них  ("Саме  той,  що  мені  й  потрібен"  -  відзначив  подумки  Франсуа),  витяг  запальничку  і,  клацнувши  нею,  підніс  вогонь  до  цигарки  Франсуа.
Припалюючи,  Франсуа  пильно  глянув  в  обличчя  власника  запальнички  і,  упізнавши  бородавку  під  оком  і  шрам  на  підборідді,  впевнився  у  своїх  підозрах  –  так,  це  був  саме  той,  кого  він  ніколи  і  нізащо  не  хотів  би  більше  зустріти  на  своєму  життєвому  шляху.
-  Не  узнал  меня?  –  глибоко  затягуючись  і  випускаючи  дим  цівкою  уверх,  запитав  Франсуа.  Той  здивовано  глипнув  на  Франсуа,  уважно  вдивляючись  в  риси  обличчя,  і  тінь  здогаду  майнула  в  його  примружених  очах.  Наступної  миті  він  сягнув  рукою  у  кишеню.  Блискавично  перехопивши  лівою  руку  супротивника,  Франсуа  правою  зацідив  йому  з  усієї  сили  в  щелепу.  Потужний  удар  збив  того  з  ніг,  і  він  упав  на  бруківку,  широко  розкинувши  руки.
-  Ах  ты  ж  су..!  –  замахнувся  кулаком  на  Франсуа  товариш  полеглого,  але  Франсуа  ухилився  від  удару  і  натомість  втопив  свого  кулака  йому  у  сонячне  сплетіння,  а,  коли  той  зігнувся,  хапаючи  повітря  відкритим  ротом,  наче  велетенська  акула,  щойно  витягнута  на  палубу  риболовецького  траулера,  щосили  вдарив  у  ніс.  Він  несподіваного  удару  знизу  голова  того  відкинулася  назад,  і  він  зі  схлипом  упав  навзнак  на  бруківку,  а  кров  із  розбитого,  чи,  можливо,  і  зламаного  носа  вдарила  фонтаном,  заливаючи  футболку  із  написом  "Россия".
Третій,  зрозумівши,  що  несподіваний  забіяка  йому  теж  не  по  зубах,  чимдуж  кинувся  тікати  через  дорогу.  Франсуа  побіг  за  ним  широкими  кроками,  потужно  відштовхуючись  ногами  від  землі  і  наче  злітаючи  над  нею.  Відчуваючи  подих  переслідувача  за  спиною,  той  озирнувся  -  і  зовсім  даремно,  бо,  вжахнувшись  спотвореного  люттю  обличчя  Франсуа,  спіткнувся  і  упав  на  одне  коліно.  Франсуа,  скориставшись  цим,  на  льоту  щосили  ударив  його  у  потилицю  -  і  третя  жертва  Франсуа  розпластався  долілиць,  обіймаючи  теплу  паризьку  бруківку,  наче  випадкову  коханку.
Зупинившись,  задиханий  Франсуа  просканував  поглядом  навколишній  пейзаж.  Жодного  запізнілого  перехожого  чи  якоїсь  підозрілої  тіні  у  затінку  дерев,  жодного  автомобіля,  що  проїжджав  би  повз,  жодне  вікно  не  засвітилося  у  прилеглих  будинках...  «Супер!»  -  відзначив  подумки  Франсуа  і,  не  обертаючись,  перейшов  на  протилежну  сторону  вулиці  і  швидким  кроком  повернувся  у  кабаре.
Його  супутниця  у  захваті  спостерігала  за  новим  виступом  танцівниць.
-  Où  avez-vous  été  si  longtemps?..  –  запитала  вона  розсіяно.
-  Brûlée  un  couple  de  cigarettes,  de  respirer  l'air  de  la  nuit…-  почав  пояснювати  Франсуа,  але,  зауваживши,  що  вона  його  майже  не  слухає,  притулився  губами  до  вуха  Катрін,  в  якому  блиснула  сережка  з  діамантом,  та  інтимно  прошепотів:
-  Je  t'aime,  mon  amour...
Катрін  обернулась  і,  звабливо  усміхнувшись,  відповіла:
-  Je  t'aime  trop,  cher  ami...
-  Catherine,  est-il  pas  temps  nous  rentrons  chez  nous?..  –  запитав  трохи  згодом,  коли  закінчився  черговий  виступ,  Франсуа,  промовисто  дивлячись  в  очі  Катрін.
Та,  зрозумівши  натяк,  грайливо  позирнула  на  нього,  і  її  обличчя  набуло  порочного  виразу,  де,  окрім  хіті,  були  присутні  ще  якісь  досі  не  розшифровані  Франсуа  емоції.
Катрін  любила  і  вміла  кохатися,  а  Франсуа  подобалося  дивитися,  як  її  струнке  юне  тіло  вигинається  під  ним,  час  від  часу  здригаючись  у  хвилях  оргазму.  Вона  була  саме  такою,  яку  він  шукав  усе  своє  життя:  ефектною  красивою  дівчиною  модельної  зовнішності,  розумною  і  веселою,  запальною  і  пристрасною  -  коротше,  ідеальною  коханкою  і  в  перспективі  не  менш  ідеальною  дружиною.
-  Eh  bien,  si  vous  le  voulez  vraiment...  -  закопилила  нижню  губу  Катрін,  з  готовністю  піднімаючись  і  знімаючи  з  бильця  крісла  клатч.
-  Oui,  vraiment...  -  в  тон  підіграв  їй  Франсуа,  витяг  з  кишені  гаманця  і  підставив  під  денце  склянки  з  недопитим  ромом  крупну  купюру.
-  Garçon!  -  покликав  офіціанта  Франсуа  і  показав  поглядом  на  купюру.
Катрін  взяла  Франсуа  під  руку  і,  оскільки  на  сцені  знову  запалали  прожектори,  ніхто  з  нічних  відвідувачів  навіть  не  помітив,  коли  саме  вони  разом  покинули  яскраве  кабаре.
Надворі  вже  почало  світати.  Увагу  Катрін  привернув  невеличкий  натовп  перехожих,  котрі  збиралися  біля  поліцейської  машини  і  карети  швидкої  допомоги  на  розі  вулиці.
-  Je  me  demande  ce  qui  est  arrivé?..  -  запитала  вона  Франсуа.
-  Je  ne  sais  pas...  Probablement  prochain  combat  fans  britanniques  et  russes?..  -  пожартував  Франсуа,  відчиняючи  їй  дверцята  білого  "Peugeot"  з  відкритим  верхом.  *
Катрін  усміхнулась  у  відповідь  на  його  жарт  і,  вдячно  кивнувши,  примостилася  на  передньому  сидінні,  високо  піднявши  поділ  вечірньої  сукні,  при  цьому  наче  ненавмисно  оголивши  високі  стрункі  ніжки.  Франсуа  залюблено  помилувався  ними,  перш  ніж  зачинити  дверцята,  і,  швидко  обійшовши  кабріолет,  сів  за  кермо  автомобіля,  вставив  ключ  запалювання  і  натиснув  на  газ.
"Peugeot"  різко  рвонув  з  місця  і  помчав  вузькими  паризькими  вуличками.  Франсуа  крутив  ручку  налаштування  радіоприймача,  аж  доки  в  салоні  не  зазвучав  голос  Джо  Дасена,  що  співав  про  своє  нерозділене  кохання,  яке  врешті-решт  і  згубило  його:

-  Et  si  tu  n'existais  pas
Dis-moi  pourquoi  j'existerais
Pour  traîner  dans  un  monde  sans  toi
Sans  espoir  et  sans  regrets.  **

В  унісон  зі  словами  пісні  в  голові  Франсуа  крутилось:  "Я  тебе  знайшов  і  ніколи,  нікому  і  нізащо  не  віддам,  хоч  би  хто  він  був  і  хоч  би  що  для  цього  треба  було  зробити..."
Білий  кабріолет  вихопився  за  межі  Парижа  і  помчав  у  напрямку  Марселя,  де  Франсуа  і  Катрін  чекала  каюта  першого  класу  на  гігантському  круїзному  лайнері,  що  вирушав  у  навколосвітню  подорож.


17.06.2016

*  Переклад  діалогів  з  французької  мови  в  порядку  їх  звучання:

-  Де  ти  був  так  довго?..
-  Випалив  пару  цигарок,  подихав  нічним  повітрям...

-  Я  кохаю  тебе,  моя  любове...
-  Я  тебе  теж,  милий  друже...
-  Катрін,  чи  не  пора  нам  додому?..

-  Добре,  якщо  ти  цього  дуже  хочеш...
-  Так,  дуже...

-  Цікаво,  що  там  сталось?..
-  Не  знаю...  Можливо,  чергова  бійка  британських  і  російських  вболівальників?..

**  Цитата  із  пісні  Джо  Дасена  "Якщо  би  не  було  тебе"  (Joe  Dassin  "Et  Si  Tu  N'Existais  Pas"  -  https://www.youtube.com/watch?v=y6cwsgakCwY)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674031
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016


Прикинь, карочє…

Десь  за  кілька  днів  після  новорічних  свят  я  добирався  додому  міжміською  маршруткою.  Біля  мене  сіла  юна  красуня,  витягла  телефон,  набрала  номер,  і  за  хвилю  я  та  інші  пасажири  мали  змогу  почути  такий  монолог:

-  Прівєт,  падруга!  Карочє,  ти  бери  в  холодильнику  все,  що  там  є,  а  я  поки  що  тобі  розкажу,  як  ми  Новий  рік  зустрічали...
Карочє,  Танька  приходить  вчора  така  зла,  вона  пішла  Новий  рік  зустрічати  з  пацанами,  казала,  що  в  них,  тіпа,  все  буде  культурно,  а  тепер  приходить  і  каже,  що  вони,  в  натурє,  всі  казли,  понапивались  ще  до  Нового  року,  і  вона  навіть  не  мала  з  ким  нормально  Новий  рік  зустріти,  прикинь!..  Але  зараз  боїться,  що  у  вересні  мамкою  стане,  прикинь!..
А  в  нас  якраз  все  культурно  було,  прикинь,  карочє,  дєвки  накрили  на  стіл,  і  всі,  тіпа,  сіли  і  випили  пару  раз,  ну,  пацани  водки,  а  дєвки  -  хто  шампанське,  хто  текіли,  я  лічно  пила  шампанське,  а  мені  кажуть,  та,  мол,  не  вимахуйся,  вмаж  текіли,  карочє,  налили  цілий  стакан,  всипали  солі  на  зап'ястя,  почепили  на  стінку  склянки  розрізану  наполовину  скибку  лайму,  ну,  карочє,  всє  дєла,  я  лизнула  сіль,  надпила  текіли,  посмоктала  лайм  і  зразу  ледь  не  побігла  в  туалет,  бо  то  таке  бридке,  тіпа  нашої  самогонки,  не  знаю,  чого  ту  текілу  всі  так  вихваляють,  карочє,  я  потім  цілий  вечір  тільки  шампанське  пила...
Карочє,  не  встигли  закусити,  бо  всі  такі  голодні  були,  а  тут,  бац,  і  світло  вирубали,  а  всі  так  зразу:  "Ну,  ні  фіга  собі  Новий  рік  зустріли!",  ну,  карочє,  пацани  подзвонили  в  диспетчерську  і  там  якусь  бабульку  з  півгодини  напрягали,  карочє,  тіпа,  казали,  що  ми  на  неї  в  суд  подамо,  ха-ха,  певно,  ту  бабульку  ледь  шляк  не  трафив,  прикинь...
Ну,  карочє,  світла  нема,  а  тут  вдруг  за  вікном  феєрверки,  і  всі,  тіпа,  закричали:  "О,  Новий  рік  настав!",  і  побігли  на  вулицю  зустрічати  Новий  рік,  а  пацани  кричать:"Давай  вже  бухати!",  карочє,  розпили  дві  пляшки  шампанського  біля  під'їзду,  а  тоді  дєвки  пішли  в  квартиру,  бо  дуже  змерзли,  а  пацани  лишились  курити...
Потім  приходять  і  приносять  ще  дві  пляшки  водки...  Карочє,  пацани  набухались  до  свинячого  візгу,  а  Стас  ходив  і  казав:  "Я  такий  п'яний!",  прикинь,  і  всі  так  ржали...
Ну,  карочє,  сидимо  в  темноті,  біля  мене  Едік,  і,  прикинь,  каже,  мол,  я  правильно  зробила,  що  послала  Юрку,  бо  він  був  казьол,  в  натурє,  а  Стас  -  нормальний  пацан,  і  шо,  мол,  він  одобряє  мій  вибір,  бо  я  класна  чувіха,  він  би  й  сам,  мол,  не  проти  зі  мною  закрутити,  але  Стас  -  його  друг,  як  він  його  кине,  прикинь!..
Карочє,  десь  за  півгодини  прийшли  ще  Артур  з  Лєнкою,  принесли  пляшку  віскі  і  червону  ікру,  а  пацани  пішли  на  кухню  і  сиділи  там  в  темноті  чогось  самі,  ми  ваабщє  не  поняли,  в  чьом  прікол...
Тут  раптом  врубали  світло  і  всі  так:  "Ура-а!",  тіпа,  карочє,  зраділи,  що  врубали  світло,  більше,  ніж  Новому  року,  прикинь!..
А  Лєнка  з  Артутром  пішли  в  іншу  кімнату,  бо  Лєнка  сказала,  що,  мол,  їй  стало  погано,  і  лягла  на  ліжко,  Артур  залишився  з  нею  пильнувати,  аби  їй  не  стало  гірше,  і  так  вони  провели  всю  ніч,  прикинь,  він  тільки  пару  раз  заходив  до  нас  і  казав,  що  Лєнка  сама  не  хоче  пити  і  йому  не  дозволяє,  і  до  нас  його  не  відпускає,  карочє,  вона  якась  дивна,  скажи?..  Нє,  Артур,  канєшно,  козел,  але  все  одно  його  трохи  жалко,  скажи?..
Карочє,  під  ранок  всі  порозходились,  лишився  тільки  Юзьо  і  Стас,  ну,  Юзьо  каже,  що,  мол,  тіпа,  він  нам,  певно,  заважає,  а  я  йому,  шо  да,  я  хотіла  б  трохи  поспілкуватись  зі  Стасом,  ну,  Юзьо  пішов,  карочє,  а  ми  з  Стасом  ще  поговорили  десь  до  дванадцятої  і  лягли  спати,  і  він  мені  каже,  що,  мол,  Галка  його  дуже  кохає  і  він  мав  би  бути  зараз  з  нею,  але  хоче  бути  тільки  зі  мною,  прикинь!..  А  тоді  ні  з  сього  ні  з  того  каже,  що  от  він,  тіпа,  ще  може  сказати  мені:  "Я  тебе  абажаю",  але  чогось  не  може:  "Я  тебе  кохаю",  я  його  питаю:  "Чому-у?..",  а  він  каже,  тіпа:  "Не  знаю",  карочє,  я  ваабщє  не  врубалась,  в  чому  фішка,  а  тоді  він  трохи  поспав,  прокинувся  і  каже:  "Я  такий  крихітний",  прикинь,  я  так  ржала,  ледь  з  ліжка  не  впала,  бо  навіть  не  поняла,  що  він,  тіпа,  хотів  сказати,  а  він,  карочє,  каже,  що  хотів  сказати  щось  зовсім  інше,  тіпа,  а  сказав  так...
А,  слухай  ще,  який  прікол:  вчора  Галка  до  мене  дзвонить  і  питає,  як  там  коханий,  я  її  питаю:  "Чий?..",  а  вона,  тіпа:  "Ну-у,  твій...  і  мій...",  нє,  я  ваабщє  не  поняла,  в  чьом  прікол,  прикинь,  нє,  якби  він  хотів  бути  з  нею,  то  був  би  з  нею,  а  як  він  хоче  бути  зі  мною,  то  я  тут  прі  чьом,  нє?..  Карочє,  я  ваабщє  в  шокє...
Ну,  карочє,  не  знаю,  чи  Стас  ще  сьогодні  прийде  до  мене  ночувати,  але  я  завтра  йду  на  день  народження  до  Алки,  вона  мені,  прикинь,  такі  прикольні  трусики  на  мій  день  народження  подарувала,  карочє,  повернусь  і  тобі  покажу..."

Маршрутка  під'їхала  до  місця  призначення,  і  я  вийшов,  так  і  не  почувши  закінчення  цієї  надзвичайно    цікавої  розповіді.  Але  по  дорозі  додому  в  голові  мені  все  лунало:  "Прикинь,  карочє,  тіпа"...  Прийшовши  додому,  сів  за  комп'ютер,  зайшов  на  один  із  літературних  сайтів  із  записав  усе,  що  запам'ятав  із  того  монологу  -  думав,  перестане  лунати...  Ба  ні  -  лунає  й  досі...  Прикинь,  карочє,  яка  фігня!..


01.03.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659264
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016


Нестерпність очікування

У  залі  було  парко.
Власне,  це  був  і  не  зал,  а  велика  лоджія,  геть  уся  вкрита  парасольками,  які  використовуються  на  пляжах  або  в  торговельних  ятках.
За  найближчим  до  мене  круглим  столиком  впритул  одна  до  однієї  сиділо  кілька  дівчат.
Одна  з  них,  із  яскраво  нафарбованими  під  колір  зачіски  тонкими  гарно  вигнутими  губами,  пояснювала  іншим  двом,  що  сиділи  спиною  до  мене,  як  потрібно  відстовбурчувати  мізинець.
-  Ось  так,  відставляйте  його  якомога  далі  вбік,  а  безіменний  опустіть…  та  не  середній,  а  безіменний!
Двоє  дівчат  постарались  повторити  за  нею  цей  жест,  але  їм  чомусь  не  вдалось,  і  вони  всі  разом  розреготались.
Заскочений  зненацька,  я  теж  не  зміг  стримати  усмішки.  Дівчина  з  яскраво  нафарбованими  губами,  помітивши  це,  усміхнулась  мені  у  відповідь.
Трохи  углиб  вдалині  за  столиком  сиділа  розповніла  дама  у  зеленій  сукні  і  розливала  коньяк  зі  щойно  відкоркованої  пляшки  своїм  найближчим  сусідкам,  а  позаду  за  ними  дівчата  та  хлопці,  яким  не  вистачило  місця  за  столиками,  присіли  на  бетонному  виступі  балюстради,  де  юнки  манірно  затягувались  димом  із  тоненьких  дамських  цигарок  і  пускали  його  уверх  цівками.
Одна  з  дівчат  за  ближнім  столиком  теж  запалила.  Я  звернув  увагу  на  шовковисту  шкіру  її  обличчя  і  подумав:  «Якщо  продовжуватиме  палити,  ця  краса  дуже  швидко  зів’яне.  Шкода!..»
За  столиком  справа  дівчата  і  хлопці  вже  допивали  пляшку  вина.  Кілька  із  них  теж  палили.
Раптом  зовсім  поряд,  ледь  торкнувшись  мого  одягу,  пройшла  дівчина  у  коротеньких  шортах,  що  відкривали  не  тільки  стегна,  а  і  звабливі  округлості  нижніх  частин  сідниць.
В  якийсь  момент  порив  сильного  вітру  затріпотів  парасольками  і  у  залі  стало  свіжіше.  Я,  глибоко  вдихнувши  свіже  повітря  на  повні  груди,  на  якусь  мить  перестав  відчувати  задушливу  атмосферу.  Але  чекання  поволі  ставало  нестерпним.  Можливо,  давалося  взнаки  і  моє  кількагодинне  безперервне  блукання  по  місту  перед  тим.
Вкотре  нетерпляче  зиркнув  на  годинник.  Остання  міжміська  маршрутка  -  о  шостій  вечора.
Згадалось,  як  тато  часто  мені  казав:  "Найгірше  -  чекати  і  тікати."  Здається,  зараз  саме  той  випадок  -  перший  варіант...  П'ята  година...  Пора!..


15.09.2014  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658862
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016


У Коктебелі

Після  обіду,  коли  Олег  зібрався  іти  на  пляж,  небо  захмарилось,  здійнявся  холодний  вітер,  море  потемніло  і  закрапав  дрібний  дощик.  Сподіваючись,  що  це  ненадовго  (під  час  оксамитового  сезону  на  Південному  березі  Криму  погода  псується  не  довше,  ніж  на  годину-дві  -  зранку  чи  після  обіду)  і,  згадавши  про  незабутні  враження  від  пішохідних  екскурсій  по  заповіднику  Кара-Даг,  придбав  білет  на  прогулянку  катером,  аби  цього  разу  помилуватись  неймовірною  красою  гір  з  боку  моря.
Щойно  катер  вийшов  у  море,  хмари  розійшлись  і  знову  засяяло  сонце.  Невдовзі  поблизу  закружляли  дельфіни.  Пасажири  кинулись  їх  фотографувати.
Олег  зручно  розташувався  на  задній  лавочці  корми,  милуючись  величними  картинами  базальтових  скель  прадавнього  вулкану,  який  виринув  з  морської  глибини  160  мільйонів  років  тому.
Знизу  по  східцях  піднялись  хлопець  з  дівчиною  і  сіли  на  лавочки  по  боках.
За  якийсь  час  знову  зібрались  хмари  і  почало  накрапати.  Ховаючись  від  дощу,  парубок  зійшов  униз,  полишивши  юнку  на  самоті.

Раптовий  порив  вітру  закотив  поділ  її  плаття,  оголивши  засмаглі  стрункі  ноги,  але  дівчина  не  звернула  на  це  уваги,  захоплена  спогляданням  незвичного  пейзажу,  а  її  коліна  ненароком  злегка  віддалились  одне  від  одного,  коли  вона  озирнулась,  проводжаючи  поглядом  Золоті  Ворота.
Раптом  серце  у  Олега  забилось  частіше,  оскільки  в  результаті  легенького  руху  дівчини  йому  стало  помітно  у  глибині  між  її  ніжками  темний  трикутник,  цнотливо  прикритий  чорним  мереживом  трусиків.  Він  озирнувся,  аби  пересвідчитись,  чи  ще  комусь  із  пасажирів  не  кинулась  в  очі  ця  пікантна  подробиця,  але,  як  виявилось,  усі  інші  пересіли  на  бічні  лавочки,  аби  краще  роздивитись  вулканічні  пейзажі,  до  яких  сам  Олег  вже  втратив  будь-який  інтерес.  Вагаючись,  на  хвильку  замислився,  чи  пейзаж,  відкритий  дівчиною  перед  його  очима,  мимовільний,  чи  навмисний,  тобто  є  своєрідним  запрошенням  до  знайомства  з  боку  розкутої  дівчини,  і  щойно  зібрався  пересісти  до  неї  ближче,  аби  спробувати  зав'язати  невимушену  бесіду,  як  повернувся  хлопець,  з  яким  вона  піднялась  на  палубу,  і  покликав  її  униз.
Дощ  перейшов  у  зливу.  Почався  шторм.  Усім,  хто  ще  залишався  на  палубі,  довелось  теж  зійти  униз.
У  холі  Олег  відразу  помітив  знайому  незнайомку,  котра  самотньо  сиділа  у  першому  ряду  крісел  перед  великим  екраном  телевізора,  де  крутили  якийсь  музичний  кліп.  Її  супутник  на  високому  стільці  біля  бару  пив  через  соломинку  брунатний  коктейль,  пильно  дивлячись  на  красуню.  У  Олега  майнуло  відчуття,  ніби  між  парубком  та  дівчиною  щойно  пробігла  величезна  чорна  кішка.
Зрештою  прогулянковий  катер  причалив  до  пристані  і  пасажири  вийшли  на  набережну.
Олега  здивувало  і  потішило  неймовірне  море  квітів  на  клумбах  біля  невеликих  ресторанів  та  кафе,  з  яких  лунала  різноманітна  легка  музика.

Наступного  ранку  на  небі  не  було  жодної  хмаринки,  і  Олег,  навіть  не  поснідавши,  поспішив  на  пляж,  який  був  досить  далеченько,  а  дорога  до  нього  -  стомливою,  зате  вода  біля  узбережжя  -  прозора  і  чиста,  на  відміну  від  міського  пляжу,  та  й  берег  вкритий  піском,  а  не  галькою.  Сонце  припікало  все  сильніше  і,  дійшовши  нарешті  до  пляжу,  Олег  швиденько  скинув  шорти  і  з  насолодою  пірнув  у  морські  хвилі.
З  приємною  знемогою  вийшовши  з  води,  побачив  щойно  відчинене  кафе,  де  офіціанти  вже  порозставляли  пластикові  столики  під  тентами  та  крісла.  Повільно  крокуючи  по  лінії  прибою  до  нього,  зауважив,  як  здалеку,  ледь  усміхаючись,  у  його  сторону  позирає  неймовірна  красуня  із  тілом,  вкритим  рівномірною  засмагою  темно-шоколадного  кольору.  Її  ідеальні  форми  нагадували  статую  античної  богині.
Олег  зупинився,  не  в  силі  відірвати  погляду  від  незвичайної  краси.
Зовсім  не  соромлячись,  дівчина  встала  і  попрямувала  до  моря,  звабливо  вигинаючись  при  ході.
Цікаво,  вона  справді  усміхалась,  позираючи  на  нього,  чи  це  йому  тільки  здалось?  Можливо,  він  не  впізнав  якусь  зі  своїх  знайомих?  Злегка  вагаючись,  Олег  звернув  у  її  сторону,  аби  переконатись  у  правильності  здогадів,  аж  раптом  поряд  з  нею  виросла  фігура  засмаглого  атлета,  що  роззирався  на  всі  боки  і  ненадовго  затримав  погляд,  спрямований  у  бік  Олега.
Відмовившись  поки  що  від  свого  наміру,  Олег  зайшов  у  кафе,  де  замовив  і  з  апетитом  проковтнув  кілька  мініатюрних  канапок,  випив  склянку  холодного  соку  і  повернувся  на  пляж.
І  знову  його  увагу  привернула  вже  знайома  парочка,  що  пірнала  у  хвилях  навпроти  нього  -  шоколадна  красуня  з  атлетичним  супутником.  Стоячи  по  пояс  у  воді,  той  час  від  часу  підставляв  складені  долоні,  на  які  вона  ставала  у  повен  зріст,  а  тоді  підкидав  її  високо  вгору.  З  веселим  сміхом,  зробивши  пірует,  дівчина  пірнала  у  морську  глибину.
Олег  знову  помітив  швидкий  погляд  у  свій  бік  та  звабну  усмішку  на  устах  красуні.

І  вже  після  цілоденного  відпочинку  на  пляжі,  коли  він  крокував  стомлено  додому,  йому  сяйнув  раптовий  здогад:  юна  богиня  на  пляжі  і  дівчина,  котра  сиділа  на  палубі  збоку  від  нього  -  одна  і  та  ж  особа!

               Просто  він,  на  відміну  від  неї,  її  не  впізнав.  
       
             Адже  на  теплоході  вона  була  одягнута  у  легеньке  платтячко,  а  на  пляжі  -  лиш  у  засмагу.  

               Можливо,  саме  ця  деталь  й  слугуватиме  йому  згодом  єдиним  виправданням  -  пляж,  на  якому  він  відпочивав  тоді,  був  організований  ще  на  початку  минулого  століття  у  Коктебелі  художником  Максимиліаном  Волошиним.  


05.07.2012  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658097
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016


Марія Тарновська

у  столиці  жила  панна
гордовита  неначе  пава
не  кохала  Петра  Івана
фліртувала  бігме  для  забави
спокушати  вдавалось  їй  легко
та  й  усмішку  мала  чарівну
і  дивилась  на  них  зверхньо
не  було  їй  гадала  рівного
покидала  їх  несподівано
закохавши  у  себе  стрімко
і  сердешні  покинуті  стрімголов
накладали  на  себе  руки
а  нового  свого  коханця
ніби  так  їй  було  пороблено
перш  водила  немов  на  бійню
показати  своїх  колишніх
тих  нещасних  її  самогубців
вона  мала  гарненькі  груди
і  тугеньку  звабливу  дупцю
а  від  погляду  било  струмом
а  від  голосу  мліло  серце
і  не  мали  ні  крихти  надії
хто  кохати  її  насмілився
і  піддався  любовним  чарам
від  її  невимовної  аури
ви  сміятися  будете  довго
про  її  діагноз  дізнавшись
а  ім’я  вам  проте  відоме
воно  зверху
дивіться  у  заголовку


09.03.2016

Натхнення:  Марина  Левандович  "Статус  у  Facebook"  (https://www.facebook.com/marinalevandovich/posts/1572710689687748?comment_id=1572765199682297¬if_t=feed_comment_reply)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2016


Улюблена робота

Новий  з’явився  у  гаремі  євнух  -
Вказівку  строго  падишах  дає:
«Веди  мені  скоріше  в  спальню  Єву  –  
До  неї  в  мене  справа  пильна  є.

А  за  годину  забереш  дружину,
І  приведеш  новеньку  –  Зульфію,
Що,  запевняли,  досі  ще  невинна…
Виконуй  волю  швидше-но  мою!..»

Наложниць  євнух  чергових  приводив
І  у  гарем  відводив  кожен  раз  -
Та  падишах  невтомний  знов,  на  подив,
Нових  казав  приводити  в  палац.  

Десь  за  добу  не  витримав  сам  євнух:
З  гарему  -  в  спальню,  з  спальні  –  у  гарем…
І  він  наважився  спитати  тихо  Єву:
«Як  падишах  так  може,  о,  хуррем:

За  тілом  він  кохає  юне  тіло,
Де  лиш  бере  наснагу?..  Знай,  але
Мене  вже  ноги  не  тримають  стільки  -
А  як  йому  не  стало  досі  зле?..»

Сміється  Єва,  гола  й  безтурботна:
«Ти  занепав  з  безцільної  ходьби…
А  в  нього  це  -  улюблена  робота,
Хто  ж  від  такої  втомиться,  хи-хи?..  »  


18.01.16

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636774
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.01.2016


Рептилоїди?. .

А  деякі,  певно,  існують,  аби  дошкуляти  іншим.
Чи  то  їм  таке  пороблено,  як  ні,  то  питання,  навіщо
Приходять  до  тебе  зненацька,  плюють  і  харкають  в  душу,
Бажаючи  посадити  в  холодну  брудну  калюжу,
Самі,  напевно,  очікуючи,  аби  їх  послав  на  три  букви,
Щоб  потім  бігти,  кувікаючи,  який  ти  шалений  бука.
Тебе  покидають  щасливі,  із  високо  піднятою  головою,
Зловтіхою  чорною  сяючи,  отримавши  неземне  задоволення.
Не  знаю,  для  них  це  розвага  чи  вади  якісь  інтелекту,
Якого  не  мали  ніколи  і  до  якого  їм  так  далеко.
Це  факти,  ніякі  не  вигадки.  Доконані  факти  науки.
Гіпотези  дві:  рептилоїди  чи  просто  скажені  суки.


21.09.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2015


Суїцидальні мотиви (поетична пародія)

                                                   Я  назавжди  уб’ю  себе  в  собі  собою,  
...
                                                   Любила,  та  любов  занапастила,  
                                                   Тому  сама  в  собі  собою  вб’юсь.  
 
                                                                                           Жанна  Білавич

А  я  уб’ю  себе  в  собі  собою,  
Тоді  тобою  я  уб’ю  тебе,
За  тим  наллю  вина  я,  і  виною  
Уп’юсь  до  смерті  майже  -  і  т.д.    

Любов  нещасна  так  занапастила  
Мене  й  тебе,  коротше,  нас  обох,
Що  стала  я  сама  собі  немила  –
Нехай  над  нами  змилується  Бог!..


13.10.2015

Натхнення:    Жанна  Білавич  "Я  назавжди  уб’ю  себе  в  собі  собою"    (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613037)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613058
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 13.10.2015


Лелека здалека (поетична пародія)

В  твоїх  очах  іскриться  іній,  
В  моїх  –  виблискує  вино.  
Чого  ж  ти,  любий,  аж  посинів,
І  я  з  тобою  заодно?

Оце  ж  пили  сьогодні  в  барі
Ми  до  сніжинок  у  очах  
Й  зустрілись  в  ліжку  незабаром:
Там  незабутній  в  нас  був  трах!..

А  потім  ти  пішов  –  далеко
Тебе  послала,  як  завжди  -
Та  прилетів  до  нас  лелека…
Куди  ж  ти,  милий?!.  Ей,  зажди!..


01.06.2015


*  Натхнення:  Ксенія  Валері  «Ти  був  чужим  для  мене  завжди…»
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583882#com2471061)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584727
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 01.06.2015


Йосип Бродський. І не виходь із кімнати (переклад з російської)

І  не  виходь  із  кімнати  і  не  роби  помилку.
Навіщо  тобі  Сонце,  якщо  запалив  ти  Шипку?
Все  за  дверима  безглуздо,  тим  паче  –  вигуки  щастя.
Зайди  лиш  у  свій  вихо́док  –  і  зразу,  кажу,  повертайся.
О,  не  виходь  із  кімнати,  не  викликай  мотора.
І  пам’ятай,  що  простір  твій  зроблено  із  коридору,
що  вперся  чогось  в  лічильник.  А  щойно  загляне  жваво
кохана,  розкривши  рота,  жени  її,  не  роздягаючи.
І  не  виходь  із  кімнати;  вважай,  що  заскочив  протяг.
Бо  що  є  на  світі  цікавіше,  окрім  голих  стін  навпроти?
Навіщо  виходити  звідти,  куди  повернешся  увечері
таким,  яким  був  уранці,  лиш  тільки  –  ще  більш  замученим?
О,  не  виходь  із  кімнати.  Танцюй  під  ритм  босанова
в  пальті,  що  на  голе  тіло,  у  мештах  на  босу  ногу.
Капуста,  мастила  лижні  так  пахнуть  в  твоїй  вітальні.
Ти  написав  масу  літер;  іще  одна  явно  зайва.
І  не  виходь  із  кімнати.  Нехай  лиш  твоя  кімната
пізнає,  який  ти  насправді.  І,  взагалі,  інкогніто
когіто,  ерго  сум  мовила  формі  якась  субстанція.
І  не  виходь  із  кімнати!  На  вулиці,  глянь,  не  Франція.
Дурнем  не  будь,  кажу  тобі!  Будь  тим,  ким  інші  не  стали  би.
І  не  виходь  із  кімнати!  Дай  волю  меблям  зістарілим,
злийся  обличчям  з  шпалерами.  Закрийся,  зроби  барикади
Із  меблів  від  Хроноса,  Ероса,  вірусів  -  космосу  ради.


28.01.2015

Шипка  -  напевно,  Бродський  мав  на  увазі  дешеві  болгарські  цигарки  без  фільтру,  названі  на  честь  гори  в  Болгарії.
вихо́док  -  туалет  (діал.)  (прим.  перекладача).
мотор  -  сленгова  назва  таксі  у  часи  Бродського  (можливо,  від  "таксомотор,  таксомоторний  парк").
босано́ва  (трапляється  також  босса-нова,  порт.  Bossa  nova)  —  стильовий  напрямок  у  джазі,  що  виник  на  початку  1960-х  років  під  впливом  кул-джазу  на  бразильську  народну  музику,  зокрема  самбу.  Власне  Bossa  nova  буквально  означає  «новий  bossa».  Проте,  слово  «bossa»,  безпосередньо,  часто  використовували  музиканти  до  записів  «Chega  De  Saudade».  У  Бразилії,  коли  хто-небудь  робить  що-небудь  з  «bossa»  (com  bossa),  означало  (і  значить  досі),  що  щось  виконується  з  особливою  чарівливістю  і  принадністю.
інкогніто
когіто,  ерго  сум  -  інкогніто  -  невідомий,  "Cogito,  ergo  sum"  (лат.)  -  "Я  думаю,  отже,  існую"  (дослідники  вважають,  що  Бродський  у  цих  двох  рядках  передражнює  Декарта:  "Я  існую,  оскільки  нікому  не  відомий").
Хро́нос  (грец.  Chronos  —  час)  —  у  давньогрецькій  міфології  уособлення  часу.
Ерос  (від  імені  бога  статевої  любові  у  давньогрецькій  міфології,  син  богині  кохання  Афродіти  та  її  постійного  супутника)  —  статева  пристрасть.


Текст  оригіналу  для  ознайомлення:

Не  выходи  из  комнаты,  не  совершай  ошибку.
Зачем  тебе  Солнце,  если  ты  куришь  Шипку?
За  дверью  бессмысленно  все,  особенно  --  возглас  счастья.
Только  в  уборную  --  и  сразу  же  возвращайся.
О,  не  выходи  из  комнаты,  не  вызывай  мотора.
Потому  что  пространство  сделано  из  коридора
и  кончается  счетчиком.  А  если  войдет  живая
милка,  пасть  разевая,  выгони  не  раздевая.
Не  выходи  из  комнаты;  считай,  что  тебя  продуло.
Что  интересней  на  свете  стены  и  стула?
Зачем  выходить  оттуда,  куда  вернешься  вечером
таким  же,  каким  ты  был,  тем  более  --  изувеченным?
О,  не  выходи  из  комнаты.  Танцуй,  поймав,  боссанову
в  пальто  на  голое  тело,  в  туфлях  на  босу  ногу.
В  прихожей  пахнет  капустой  и  мазью  лыжной.
Ты  написал  много  букв;  еще  одна  будет  лишней.
Не  выходи  из  комнаты.  О,  пускай  только  комната
догадывается,  как  ты  выглядишь.  И  вообще  инкогнито
эрго  сум,  как  заметила  форме  в  сердцах  субстанция.
Не  выходи  из  комнаты!  На  улице,  чай,  не  Франция.
Не  будь  дураком!  Будь  тем,  чем  другие  не  были.
Не  выходи  из  комнаты!  То  есть  дай  волю  мебели,
слейся  лицом  с  обоями.  Запрись  и  забаррикадируйся
шкафом  от  хроноса,  космоса,  эроса,  расы,  вируса.

И.  А.  Бродский

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556131
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.01.2015


дiвчина iз сигаретою

дівчина  із  сигаретою  у  тонких  довгих  пальцях
із  наквацьованими  яскраво-червоною  помадою  губами  як  у  Анжеліни  Джолі
із  підведеними  густою  чорною  тушшю  зеленавими  очима
не  зводить  із  мене  погляду
у  якому  виклик  і  хтивість
хтивість  і  виклик
вона  гарна  як  Міла  Йовович  що  грала  роль  головної  героїні  п'ятого  елементу
струнке  ідеальне  тіло  звабливо  вигинається
коли  вона  проходжується  туди-сюди  по  брудному  запльованому  перону
туди-сюди
туди-сюди
туди-сюди
немов  чекає  на  когось
того
хто  все  одно  не  прийде
та  все  ж  таки  вона  чекає
і
напевне
чекатиме  вічність
доки  з  вокзальних  репродукторів  не  пролунає

швидкий  поїзд  №  176  Київ-Москва  прибуває  до  третьої  колії
нумерація  вагонів  з  голови  поїзда
скорый  поезд  №  176  Киев-Москва  прибывает  к  третьему  пути
номерация  вагонов  с  головы  поезда
fast  train  number  176  Kyiv-Moscow  arrives  at  the  third  way
numbering  with  the  head  of  the  train  carriages

дівчина  з  тонкими  довгими  пальцями
і  згаслою  сигаретою
між  ними
дівчина


04.11.2013  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458687
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 05.11.2013


хана поету (за мотивами)

.
                                                         капець  поету...
                                                         коли  з-під  поетичного  ребра
                                                         жбурляє  нафіг  хусточку  для  сліз                                                              
                                                         ...
                                                         і  на  поета  люди  врешті  –  решт
                                                         навішують  метафоричний  хрест
                                                         ...
                                                         поети  бережіть  свої  серця
                                                         а  то  капець  у  гості  обіцяв

                                                                                                                             Яна  Устимко

хана  поету,  в  разі  пародист
продемонструє  пародійний  хист,
візьметься  круто  -  доведе  до  сліз  
та  ще  і  перекрутить  вірша  зміст,  

під  монастир  поета  підведе,
розставивши  акценти  де-не-де,  
та  слава  Богу,  хоч  не  під  арешт  -
бо  пародист  на  те  є,  врешті-решт,

аби  поставив  на  поеті  хрест,
коли  з-під  поетичного  пера
виходить  чо́ртзна-що́  чи  ні  хера...


13.10.2013

Натхнення:  Яна  Устимко  "поетам  про  капець"  (http://maysterni.com/publication.php?id=96041,  http://litclub.org.ua/texts/show/33764/)  




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454302
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.10.2013


Курортный роман или Жестокий романс в ритме танго

.
                                                             Поехала  девушка  на  море  -  и  сама  не  отдохнула,  и  другим  не  дала.  

                                                             Дамы  делятся  на  "дам",  на  "не  дам"  и  на  "дам,  но  не  вам".  


                                                                                                                                                     Известные  шутки  


                                           Жертвам  курортных  романов  -  посвящается.
 

                                                         Н.Ф.
 

"Я  не  сторонница  романов
Курортных.  Впрочем,  никаких",  -
Легко  сказала,  душу  раня
И  разбивая  на  куски.
 
Держась  естественно  и  прямо,
Но,  изнывая  от  тоски:
"Я  не  сторонница  романов.",  -
Сказала,  сердцу  вопреки.
 
"Я  отдохну  сама  на  море
И  дам,  возможно  -  но  не  вам.",  -  
Затем  пришлет  письмо  (аmore)  
С  предупреждением:  "Не  спам!"
 
И  в  час  вечерний,  в  час  заката
Иль  в  час  предутренней  зари
Вмиг  -  загрустит,  и  вдруг  -  заплачет,
Когда  погаснут  фонари.
 

07.09.2013
 

*  В  первых  двух  строчках  третьей  строфы  объединены  две  известные  шутки,  вынесенные  в  эпиграф.  

**  Amore  (итал.)  -  любовь.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448982
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.09.2013


Хто як роздягається (поетична післяпародія)

.
                                                                                   Хтось  одягнувся  у  теплий  піджак,
                                                                                   Вбрались  дерева  в  оранжеві  шати,
                                                                                   Осінь  вступає  в  права

                                                                                                                                                       Yana  Тymur


                                                                                   Хтось  одягається  тепло,  як  слід.
                                                                                   Все-таки  осінь…
                                                                                   Не  гріють  багаття…
                                                                                   Щастя  з  небес  передало  привіт
                                                                                   Синій,  як  синь,
                                                                                   І  подертий,  як  шмаття…
                                                                                   Хтось  роздягнувсь  до  костюма  Адама.
                                                                                   
                                                                                                                                                 Лілія  Ніколаєнко

В  парку  гуляла  я  через  обід.
Вдягнута,  взута  –
Не  гола  й  не  боса.
І  одягнулася  тепло,  як  слід.
Серпню  кінець.
Починається  осінь.
Раптом  по  небу  промчався  болід  -
Слід,  подивіться,  у  небі  і  досі.
Як  спалахнуло!  Як  щось  загримить!
Вибухом  одяг  зірвало  за  хвилю.
Гола-голісінька  стала  я  вмить.
В  одязі  Єви.
Як  мати  родила.


27.08.2013


*  Джерело  натхнення:  Yana  Тymur  "***"  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445478),  Лілія  Ніколаєнко  "Хто  як  одягається?  (літ.  пародія)"  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445486)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445820
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 28.08.2013


Баляда про Челябінський метеорит (поетична пародія)

.
                                                                                       Я  —  цинкова  форма.  А  зміст  в  мені  —  вишні,
                                                                                       Терново-огненні  запилені  кулі,
                                                                                       Що  зорі  багряні  пили  на  узвишші
                                                                                       І  зірвані,  п’яні  лежать,  як  поснулі.

                                                                                       Я  —  цинкова  форма.  А  зміст  в  мені  —  груші,
...
                                                                                       З  республіки  соків  заблукані  душі,
...
                                                                                       Я  —  цинкова  форма.  А  зміст  не  від  мене.
                                                                                       Підвладне  я  часу,  підвладне  потребам.
                                                                                       Коли  ж  я  порожнє  в  бутті  цілоденнім,
                                                                                       Тоді  я  по  вінця  насипане  небом.

                                                                                       1963

                                                                                                                                                                               Іван  Драч


Простеньке  відро,  хоч  і  цинкове,  геби,
Та  це  –  лиш  здається,  я  -  форма  небес,
Коли  з  мене  викинуть  все,  що  не  треба
І  з  неба  насиплять  по  вінця  словес.

Буває,  насиплять  то  вишні,  то  груші,
То  яблука,  зібрані  в  пору  з  гілля…
А  чи  поскидають  заблукані  душі,
Не  знати-бо  звідки,  та  не  звідсіля.

Я  й  вічним  було  б  з  нержавійки,  не  з  цинку  -
Бо  це  і  часа́м  непідвладний  процес.
Збирались  в  мені  б  із  хмаринок  дощинки  –
І  в  них  відбивався  б  кришталь  із  небес.

Та,  стрімко  прокресливши  небо  у  тиші,
В  мені  опинилася  куля  на  дні  -
Багряна  зоря  напилась  на  узвишші
І,  п’яна,  скотились  на  Землю  у  сні.


15.08.2013


*  Натхнення:  Іван  Драч  "БАЛЯДА  ПРО  ВІДРО"  (http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=17046)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443597
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 16.08.2013


Совет

.
                                                         Не  тратьте  жизнь  на  тех,  кто  вас  не  ценит,
                                                         На  тех,  кто  вас  не  любит  и  не  ждет,
                                                         На  тех,  кто  без  сомненья  вам  изменит,
                                                         Кто  вновь  пойдет  на  новый  поворот.

                                                                                                                   Любовь  Козырь


Не  тратьте  денег,  вас  без  них  не  ценят,
Без  денег  вы  –  лишь  господин  Никто.
Без  них,  быть  может,  и  жена  изменит
Иль  от  ворот  как  даст  вам  разворот.

Держите  деньги  в  долларах  и  евро.
Копеечка  к  копеечке  –  и  рупь.
Не  тратьте  даром  денежки  и  нервы  –
Без  денег  крошки  хлеба  не  дадут.

Копите  деньги,  складывайте  в  банки  –
Да  можно  и  в  стеклянные  хотя  б.
Коль  в  час  урочный  звякнут  громко  склянки,
Не  будьте  вы  растяпой  из  растяп.

Купите  на  них  акций  посолидней
Компаний,  ну,  к  примеру,  Microsoft,
Чтоб  не  было  вам  больно  и  обидно,
Как  тем,  кто  не  купил  таких  давно.

И  станете,  быть  может,  богатеем,
И  вспомните  меня  и  мой  совет,
И,  может  статься,  с  вами  мы  затеем
Такое-эдакое  –  просто  ахнет  свет.

Цените  их  –  и  вас  они  оценят,
Полюбят,  приголубят  –  так-то  вот.
Не  бросят  вас,  не  «кинут»,  не  изменят…
Годится  вам  совет  мой?  Нет?  Вы  –  мот?..


12.08.2013


*  Эпиграф:  Любовь  Козырь  «Совет»  (http://stihi.ru/2009/01/29/2467)  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200538)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442878
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 12.08.2013


Умілий поет (поетична післяпародія)

.
                                                                             Поет  уміє  краще  багатьох  
                                                                             Ловити  миті,  ткати  думи  віщі,  
                                                                             Аби  відчути,  розуміти  вічне,  
                                                                             Щоб  серце  озивалося  тьох-тьох…  

                                                                                                                       Олександр  Печора  

                                                                               Я  відчуваю,  розумію  вічне.  
                                                                               Повірите?  Це  не  пусті  слова.  
                                                                               Десь  у  ставку  об’єкт  біологічний,  
                                                                               А  серце  озивається  –  ква-ква.  
...
                                                                               І  серце  тенькне  лагідно  –  хрю-хрю.  
...
                                                                               Це  Галя  із  відром  іде  по  воду.  
                                                                               А  серце  аж  заходиться  –  тьох-тьох!

                                                                                                                                               Валерій  Голуб  



Поет  уміє  краще  багатьох…
Спитаєте  –  а  що  ж  це  він  уміє?
А  солов'їно  тьохкати:  тьох-тьох!
Козою  мекати.  Шипіти,  наче  змії.

А  ще  уміє  песиком:  гав-гав!
І  котиком  понявкати,  до  речі.
Кохану  зупинити:  відра  став!  -
Й  коромисло  завдати  їй  на  плечі.

О,  не  лише  уміє  це  поет  -
Він  може  навіть  вірша  написати!
Коли  в  душі  назріє  творчий  злет,
Поета  годі  витягнути  з  хати…

У  стайні  безперервно  кози:  ме!
Голодний  пес  із  ланцюга  зірветься.
Втече  котяра  з  дому  в  той  момент.
Зажуриться  кохана  десь  під  вечір.

Їй  би  радіти:  чоловік  -  поет!
А  та  шкодує  -  заміж  вийшла  нащо.
Ішов  би  той  умілець  краще  геть,
Бо  не  поет  -  справжнісіньке  ледащо.


21.05.2013


*  Джерело  натхнення:  Валерій  Голуб  "СЕРЦЕ  ТЕНЬКНЕ  ЛАГІДНО  -  ХРЮ-ХРЮ  (Літ.  пародія)"  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425959),    Олександр  Печора  "ПОДОВЖЕННЯ  МИТІ  Світанкова  елегія"  (Олександр  Печора,  "Яблуко  на  вітрах"  Полтава,  2010)  ,  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426302
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 21.05.2013


З Яна Бжехви. Прихід весни (переклад з польської)

Сосна  гула  у  висі:
-  Весною  чути  в  лісі.
Скривився  кріт  понуро:
-  Приїде,  лиш  на  фурі…
Їжак  теж  напохваті:
-  Скоріш  на  самокаті.
Вуж  зашипів:  -  Та  де  там,
Лише  велосипедом.

А  дрізд  сказав:  -  Я  знаю,
Що  літаком  літає.
Стрекоче  їм  сорока:
-  Я  не  спускала  з  ока,
І  бачила  у  травні
Весну  в  депо  трамвайнім.
-  Неправда  то!  Бо  звикле
Вона  на  мотоциклі.

-  Дока́жем  всім  по  хвилі,
Що  на  автомобілі.
-  Неправда  -  у  колясці!
-  В  колясці?  Брешеш,  трясця!
Бо  у  весняну  повінь
Весна  сідає  в  човен!

Весна  прийшла  –  та  пішки.
За  нею  квіти  в  спішці,
А  перед  нею  трави:
-  З  весною!  -  нас  вітали.


29.03.2013

*  Текст  оригіналу  для  ознайомлення:

Jan  Brzechwa

Przyjście  wiosny

http://www.ewa.bicom.pl/wiosna/w9.htm

Naplotkowała  sosna
Że  już  się  zbliża  wiosna.
Kret  skrzywił  się  ponuro:
-Przyjedzie  pewno  furą…
Jeż  się  najeżył  srodze:
-Raczej  na  hulajnodze.
Wąż  syknął  :-Ja  nie  wierzę,
Przyjedzie  na  rowerze.
Kos  gwizdnął:  -Wiem  coś  o  tym,
Przyleci  samolotem.
-Skąd  znowu  –rzekła  sroka-
Ja  z  niej  nie  spuszczam  oka
I  w  zeszłym  roku  w  maju
Widziałam  ją  w  tramwaju.
-nieprawda!  Wiosna  zwykle
Przyjeżdża  motocyklem.
-A  ja  wam  dowiodę,
Że  właśnie  samochodem.
-Nieprawda  bo  w  karecie!
W  karecie?  Cóż  pan  plecie?
Oświadczyć  mogę  krótko,
Że  płynie  właśnie  łódką!
A  wiosna  przyszła  pieszo.
Już  kwiatki  za  nią  spieszą,
Już  trawy  przed  nią  rosną
I  szumią  –Witaj  wiosno.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413724
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.03.2013


Про Таню и Таля

Староиндийская  защита
Сицилианской  не  указ  -
И  будет  карта  ваша  бита,
Я  покажу  вам  высший  класс.

Уговорил  соседку  Таню
Однажды  в  шахматы  сыграть,
Не  просто  так  -  на  раздеванье,
Она  мне  -  шах,  а  я  ей  -  мат.

Согласна  Таня  до  бикини,
Хотел  бы  я  -  до  неглиже...
Когда  осталась  только  в  мини,
Я  на  седьмом  был  "этаже"...

Уж  полночь  близится  –  а  Таня
Никак  не  даст  -  ну,  хоть  бы  шанс!
Ведь  Таня  выиграла  в  Таля,
Играя  с  ним  в  его  сеанс.

Пришла  идея  на  рассвете,
Как  ход  игры  мне  изменить
(Идею  занял  я  у  Пети)  -
Утратит  дама  мысли  нить,

Едва  появятся  на  клетках
Фигуры-рюмки-со-спиртным...
Со  мной  не  спорила  соседка  -
А  я  мечтал  лишь  про  интим.

Играли  с  Таней  мы  и  пили:
Она  лизнет,  мокнет,  глотнет
Свою  любимую  текилу  -
А  мне  коньяк  не  лезет  в  рот.

Короче,  кончилось,  как  с  Талем,
Ну,  то  есть,  кончилось  никак  -
Ушла  под  вечер  наша  Таня,
Текилу  выжрав  и  коньяк.


28.03.2013


*  Михаил  Таль  -  8-й  чемпион  мира  по  шахматам  (1960—1961).  Владимир  Высоцкий  в  одной  из  песен,  посвященной  подготовке  вымышленного  персонажа  к  матчу  с  Фишером,  пел:  «Мы  сыграли  с  Талем  10  партий:  в  преферанс,  в  очко  и  на  бильярде.  Таль  сказал:  „Такой  не  подведет!“»
Снялся  в  научно-популярном  фильме  «Семь  шагов  за  горизонт»  (1969,  режиссёр  Ф.  Соболев),  в  котором  был  показан  его  сеанс  одновременной  игры  вслепую  на  10  досках  с  шахматистами-перворазрядниками.  В  этих  10  партиях  Михаил  Нехемьевич  выиграл  4  и  6  свел  к  ничьей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413261
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2013


Как не дойти до миттельшпиля

Мы  с  другом  встретились  внезапно  -
И  сели  в  шахматы  играть,
Играли  с  ним  далеко  за  полночь,
Друг  другу  ставя  шах  и  мат.

Уж  утро  близилось  –  слипались
Глаза  у  друга  –  не  кляня,
Я  не  давил  ему  на  жалость
И  не  давил  он  на  меня.

Сверкнула  мысль  вдруг  на  рассвете  –
Коль  не  сдается  ни  один,
Давай-ка  сходим  с  другом  Петей
В  один  ближайший  магазин.

И,  если  выиграл  фигуру,
То  пьешь  стаканчик  с  коньяком…
Начав  с  дебюта,  мы,  в  натуре,
До  миттельшпиля  не  дойдем.


27.03.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413007
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 27.03.2013


Ни шиша (поэтическая пародия)

.
                                           "Ваш    стих    не    стоит    и    шиша,
                                           Коль    в    нём    отсутствует    душа,
                                           ...
                                           Ведь    редко    кто    себя    клюёт:
                                           "Поэт    иль    просто    рифмоплёт?"
                                           ...
                                           Среди    поэтов    -    Вы    "вандал",
                                           И    даже    формы    идеал,
                                           И    строк    размер    -    как    под    один    -
                                           Вам    не    поможет,    господин.        

                                           Ваш    стих    не    стоит    и    шиша!
                                           На    сердце    руку    положа,
                                           Скажу,    подобно    атташе,
                                           "Поэтом    нужно    быть    в    душе."

                                                                               Кучеренко  Саша


-  Вот  этот  стих?
-  Он  -  ни  шиша.
-  А  эта  рифма?
-  Хороша!
-  Да,  в  ней  -  душа.
-  Оголена.
-  Ну,  здесь,  пожалуй...
-  Оплошал…

Валерий  Брюсов  вдруг  изрек:
-  Да  погоди  ты,  выйдет  срок,
Признают  и  твои  стихи!

Асеев  молвил:
-  Неплохи!

А  Константин  Бальмонт:
-  Прочь  сплин,
Да  здесь  размер  -  один  в  один!

Блок,  возмущенно:
-  Где  вандал,
Что  рифму  здесь  не  увидал?

Сергей  Есенин,  грозно:
-  Ша!
Чей  стих  не  стоит  ни  гроша?

-  Вот  видишь,  я  -  не  рифмоплет!  -
Вскричал  поэт,  что  напролет
И  дни  и  ночи,  весь  дрожа,
Писал  поэму:  "Я  -  душа!"  


20.03.2013


*  Вдохновение:  Кучеренко  Саша  "Ваш  стих  не  стоит  стих  и  шиша"  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410686)



**  Початковий  варіант  пародії:  


-  Не  стоит  стих  мой  ни  шиша…
Но  рифма  эта  –  хороша!  -
Оголена  ведь  в  ней  душа…
А  с  этой,  верно,  оплошал…

Хоть  Саша  Пушкин  бы  изрек:
-  Да  погоди  ты,  выйдет  срок,
Признают  и  твои  стихи,
Промолвят:
-  Очень  неплохи!-

Или  визирь  не  без  причин:
-  Где  здесь  размер  один  в  один?  -
И  понесется  вдаль:
-  Вандал!
Ты  где  тут  рифму  увидал?  -

Cам  падишах  мне  грозно:
-  Ша!
Твой  стих  не  стоит  ни  гроша!
-  Ты  не  поэт,  а  рифмоплет!
-  Да  нет,  неправда!
-  Правда  -  вот!  -

Себе  под  нос,  едва  дыша,
Бубнил  поэт  и  с  ним  -  душа.


20.03.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410726
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 20.03.2013


З Яцека Качмарські. Балада про кам'яних левів (переклад з польської)

В  палац,  де  мешкають  король  і  рада,
Широкі  сходи  й  двері  проведуть.
У  обшир,  де  крокують  спраглі  влади,
Два  леви  кам'яні  покажуть  путь.

Як  на  поріг,  легенда  каже,  стане
Владика,  що  збудує  царство  Боже,
То  рик  левиний  враз  почує  кожен;

Та  поки  за  поріг  іде  незване
Бундючне  панство,  що  для  кривди  гоже,
Мовчить  каміння,  лиш  на  левів  схоже.  


10.03.2013



*  Текст  оригіналу  для  ознайомлення:

Ballada  o  kamiennych  lwach

Do  pałacu,  gdzie  mieszka  król  i  rada
Prowadzą  schody  szerokie  i  drzwi.
Na  tych  schodach,  jak  baśń  ta  opowiada
Trzymają  wartę  dwa  kamienne  lwy.

Legenda  mówi,  że  kiedy  próg  przekroczy
Prawdziwy  król,  co  państwo  wieczne  stworzy,
Kamienne  lwy,  jak  jeden  lew  zaryczą;

I  wchodzą  władcy  po  szerokich  schodach,
Mijają  lata,  świat  się  toczy  boży,
Kamienne  lwy,  jak  milczały,  tak  milczą.

Jacek  Kaczmarski
1974

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407878
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.03.2013


З Юрія Сємєцкого. Ліричний злочин (переклад з російської)

Ну,  не  знав,  оскільки  досі
Не  Кратет  і  не  Зоїл  -
Поетеси  ходять  в  гості
Рими  звірити  свої.

Я  з  підходом  —  шури-мури,
Про  весну  і  солов’їв,
А  вона:  -  "спокійно,  Юра,
Ось,  послухайте,  мої."

І  пішла  по  самоцвітах,
По  далеких  берегах,
Де  зима  стрічалась  з  літом
І  принцеси  на  бобах.

Слухав  чемно,  думав:  -  "годі...  
Дочекаюся  чи  ні
Я  початку  свята  плоті,  
Де  цілунки  навісні?"  

А  в  уяві  еротичній
Обіймав  її  чимдуж
І  тяглись  секунди  вічність  -
Я  крутився,  наче  вуж.

А  вона  в  прикиді  моднім
Не  спиняється  й  на  мить...
Це  ж  у  будь-кого  завгодно
Розгориться  простатит.

Та  в  якийсь  момент  розгулу
Римування  -  в  голові
У  моїй  щось  перемкнуло
І  сказав  їй:  -  "чергові

Не  читай,  до  біса,  трясця,
Дочко  з  Франції  посла."
А  вона  зірвалась  з  місця
І,  образившись,  пішла.

Не  гукав  дівча  додому.
Не  кричав:  -  "куди  ти?  стій!"  
Вірші  я  складав  на  спомин
Поетесці  молодій.


27.02.2013


*  Оригінал:  Юрий  Семецкий  "Лирическое  преступление"  (http://www.stihi.ru/2011/12/03/2791)

**  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310817

***  Автор  оригіналу  люб'язно  надіслав    мені  лінк  на  сторінку  його  ЖЖ,  де  мій  переклад  жартома  і  всерйоз  оцінюють  його  знайомі  автори  і  редактори,  котрі,  на  відміну  від  автора  оригіналу,  знають    українську  мову:  http://semecky.livejournal.com/292278.html?nc=14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404647
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.02.2013


З Яна Бжехви. Розмовляла гуска з диком (переклад з польської)

Шепотіла  дика  гуска
Дику  голосно  на  вушко:

"Сумно  так  самій  на  світі
Ось  такій,  як  я,  кобіті  -

Як  цінуєш  гуску  дику,
Одружись  зі  мною,  дику."

Дик  на  те  їй:  "Дика  гуско!
Ти  моє  лоскочеш  вушко,

Дуже  довга  в  тебе  шия,
Ти  шипиш,  а  я  лиш  рию.

Не  сприйми  це  за  образу,
Та  всім  теє  видно  зразу."

Гуска  знову:  "До  холєри,
Маєш  ти  ноги  чотири,

Хоч  без  пір'я  і  без  дзьоба,
Та  мені  й  це  до  вподоби."

Ворухнув  на  те  дик  вухом:
"Переймаюсь,  гуско,  слухай,

Тим  напевно.  Знаєш  добре,
Пішки  -  я,  а  ти  -  за  обрій.

Чи  дістануся  до  тебе,
Як  сягнеш  у  синє  небо?"

Гуска  вперто  без  утоми:
"Ти  мене  не  знаєш.  Вдома

Підлітаю  раз  в  півроку,
Щоб  не  схуднути,  нівроку."

Дик  їй  знову,  безголовий:
"Мушу  дбати  про  здоров'я,

Ти  купатись  любиш  дуже
У  водоймі,  не  в  калюжі.

А  мені,  такій  тварюці,
Лиш  валятись  би  в  багнюці."

Дикій  гусці  стало  досить:
"А,  ніхто  тебе  не  впросить..."

І  додала  з  жалем  й  болем:
"Свин  ти  дикий,  чесне  слово!"


08.02.2013

*  дик  (діал.)  -  вепр



Текст  оригіналу  для  ознайомлення:

an  Jan  Brzechwa

ROZMAWIAŁA  GĘŚ  Z  PROSIĘCIEM


Rozmawiała  gęś  z  prosięciem
Bardzo  głośno  i  z  przejęciem:

"Smutno  samej  żyć  na  świecie,
A  po  drugie  i  po  trzecie  -

Jeśli  cenisz  wdzięki  gęsie,
Jak  najprędzej  ze  mną  żeń  się."

Prosię  na  to:  "Miła  gąsko,
Głowę  nieco  masz  za  wąską,

Trochę  masz  za  długą  szyję
I  zupełnie  inny  ryjek.

Niechaj  ciebie  to  nie  rani,
Lecz  jesteśmy  niedobrami."

A  gęś  znowu:  "Cóż,  mój  drogi,
Popatrz,  ty  masz  cztery  nogi,

Nie  masz  pierza,  nie  masz  dzioba,
Ale  mnie  się  to  podoba."

Prosiak  skłonił  się  uprzejmie:
"Inny  tak  się  tym  nie  przejmie,

A  ja  -  owszem.  Bo  zauważ,
Że  ja  chodzę,  a  ty  fruwasz,

Jak  dogonić  zdołam  ciebie,
Gdy  szybować  będziesz  w  niebie?"

Na  to  gęś  odpowie  znowu:
"Domowego  jestem  chowu,

Fruwam  raz  na  sześć  miesięcy,
Żeby  nie  tyć,  i  nic  więcej."

Na  to  prosię  znów  odpowie:
"Muszę  dbać  o  swoje  zdrowie,

Ty  się  kąpiesz  nieustannie,
Ty  byś  chciała  mieszkać  w  wannie,

Ja  zaś  -  jeśli  chodzi  o  to  -
Właśnie  bardzo  lubię  błoto."

Tutaj  gęś  już  miała  dosyć.
"Nie  zamierzam  ciebie  prosić..."

I  dodała  z  żalem  w  głosie:
"Teraz  wiem,  że  jesteś  prosię."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399291
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.02.2013


Із Свєти Хохломской. Фройд і Дарвін (переклад з російської)

Фройд  і  Дарвін  на  Гаїті  крупним  планом.
Виринає  Баунті  з  бананом.
–  Мавпа  це!  –  зненацька  Дарвін  крикнув,
На  причал  побіг  за  нею  спритно.
На  живіт  перевернувся  Фройд:
–  Дарвін  -  збоченець  та  ідіот!
Вечір  скоро,  –  Дарвіна  не  видно.
Фройд  нудьгує,  і  йому  завидно,
він  самотній  на  піску  лежить,
медитує,  щастя  кличе  мить.
Тут  мулатки  запищали  (ділять  одяг).
Голий  Дарвін  пролітає,  наче  потяг.
Каже  Фройд  (нотує  і  у  зошиті):
"На  Гаїті  лиш  повії"  (пошепки).



12.10.2012


*  Оригінал:  Света  Хохломская  "Фрейд  и  Дарвин"  (http://stihi.ru/2011/04/17/9488)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373497
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.10.2012


а в туманi

а
в  тумані
ані  ані
ані  полі
ані  тані
ані  мані
ані  гані
ані  пана
ані  пані
ані  йоржиків
в  сметані
тане  тане
все  в  тумані
ані  ані
ані  ані
ані
ан
і
а


21.09.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370371
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 12.10.2012


Як стати нобеліатом або 31 ознака версифікатора-початківця

Павло  Кулешов  у  книзі  "Ознаки  версифікатора-початківця"  ("Признаки  начинающего  стихотворца")  (http://pk7.hotbox.ru/index-priznaki.html)  наводить  такі:

1.  Незнання  особливостей  словесного  спілкування.
2.  "Називні"  вірші.
3.  Беззмістовні  назви  віршів.
4.  Віра  в  філолога.
5.  Наслідування.
6.  Нав'язлива  пристрасть  до  виступів.
7.  Болюче  реагування  на  критику.
8.  Теоретична  необізнаність.
9.  Обмеженість  словникового  запасу  та  мистецьких  засобів.
10.  Змістові,  фактичні  та  стилістичні  неточності  .
11.  Неуважність  при  розстановці  знаків  пунктуації.
12.  Порушення  порядку  слів  в  реченнях  (інверсії).
13.  Зсув  наголосу  з  його  правильного  місця  на  місце,  продиктоване  розміром  вірша.
14.  Змішування  розмірів  у  вірші.
15.  Пропуски  та  додавання  складів,  які  збивають  ритм.
16.  "Вставки"  (вставні  слова  для  заповнення  складами  рядків).
17.  Літературні  штампи.
18.  Банальність  тематики.
19.  Банальні  рими.
20.  Слабкі  рими.
21.  Граматичні  рими.
22.  Добір  слів  заради  рими,  незважаючи  на  погіршення  змісту.
23.  Зневага  до  звукопису.
24.  Перерахування.
25.  Надзвичайно  рідкісне  вживання  поетичних  переносів.
26.  Цілеспрямоване  затуманення  змісту.
27.  Вірші  "ні  про  що".
28.  Композиційна  нестійкість.
29.  Необов'язковість.
30.  Надзвичайно  швидке  самоусвідомлення  своєї  вибраності  при  відсутності  довершеності  текстів.
31.  Відсутність  творчої  лабораторії.

Щоправда,  в  процесі  обговорення  виявилось,  що  принаймні  одна  із  цих  ознак  притаманна  принаймні  одному  лауреату  Нобелівської  премії  з  літератури.)  

P.  S.  Раджу  почитати  і  статтю  Сергія  Осоки  та  Світлани  Ілініч  "Вступ  до  поетичної  майстерності  (головні  засади  версифікації  та  поетичної  техніки  для  початківців)"  (http://litclub.org.ua/texts/show/37167/).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370139
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 11.10.2012


Три катрени про пародії (погляд з боку пародійованих)

***

Пародія  –  лише  кривий  відбиток
В  кімнаті  сміху  у  дзеркал  на  стику.  
Та  звідтіля,  як  ближче  придивитись,
То  виглядає  пародиста  пика.

***

Пародія  буває  хоч  якою  –
Паразитує,  зрештою,  на  інших.
Це  пародисти  називають  грою  -
Для  себе  відшукали,  хитрі,  нішу.

***

Пародія  –  коли  нема  ідей.
Хто  геніальних  віршів  сам  не  пише  -
Народжений  плебеєм  і  плебей.
Він,  хоч  принизить  -  та  не  стане  вищим.


10.10.2012


Тексти  оригіналів:

*  *  *

Пародия  -  кривое  отраженье
С  попыткою  лихого  превосходства,
Но  видно  всем  при  малом  приближенье
Лишь  только  сочинителя  уродство.

©  Василиса  Иванова


*  *  *

Пародия  -  по  форме,  слову,  строю,
Как  паразит  на  творчестве  другом.
Вы  ж  то,  что  называют  воровством,
Назвать  предпочитаете  игрою.

©  Немойберег


*  *  *

Пародия  -  отсутствие  идей,
Удел  того,  кто  гением  не  вышел.
Плюётся  ядом  маленький  злодей,
Но,  унижая,  сам  не  станет  выше.

©  Феникс


*  Оригинал:  Немойберег  "Три  катрена  о  пародиях"  (http://stihi.ru/2009/10/25/1616)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369935
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.10.2012


З Владіміра Висоцкого. Пісня про ковзаняра, якого змусили бігти на довгу дистанцію, а він не хотів

Десять  тисяч  і  всього  один  забіг
зостався.
Несподівано  Бєскудніков  Олег
зазнався.
Каже,  хворий,  бюлетеню,  впав  із  сил  -
і  згинув.
Ось  тоді  мене  наш  тренер  запросив:
біжи,  ну.
Я  ж  на  довгій  на  дистанції  помру,
не  охну.
Пробіжу,  напевно,  тільки  перший  круг  -
і  здохну.
Та  суворо  тренер:  Фєдя,  так,  допе-
трай,  зможеш,
Головне  ж,  була  би  воля  лиш  до  пе-
ремоги.
Воля  волею,  як  сили  є  стокрот,
старався,
Я  на  десять  тисяч  біг  як  на  п'ятсот,  -
та  здався,
І  підвів  усіх,  хоч  я  й  попереджав,
не  чули,
Бо  пробіг  всього  два  кола  і  упав,
жалкую.
І  наш  тренер,  екс-  і  віце-чемпіон
ОРУДа,
Не  пускати  став  мене  на  стадіон,
іуда.
З  ним  ще  вчора  ми  пили,  як  братани,
до  ранку,
А  тепер  кричить:  "Замінюй  ковзани
на  санки!"
Шкода  тренера,  він  тренер  хоч  куди,
та  Бог  з  ним.
До  класичної  я  взявся  боротьби
і  боксу.
Перестав  я  сумніватися  в  собі,
напевне.
Раптом  стали  ввічливі  зі  мною  всі,
і  тренер.



26.09.2012



Текст  оригіналу:

Десять  тысяч  и  всего  один  забег
остался.
В  это  время  наш  Бескудников  Олег
зазнался.
Я,  мол,  болен,  бюллетеню,  нету  сил.
и  сгинул.
Вот  наш  тренер  мне  тогда  и  предложил:
беги,  мол.
Я  ж  на  длинной  на  дистанции  помру,
не  охну.
Пробегу  всего,  быть  может,  первый  круг  -
и  сдохну.
Но  сурово  тренер  мне:  Что  за  дела?
мол,  надо  Федя,
Главное,  чтобы  воля  тут  была
к  победе.
Воля  волей,  если  сил  невпроворот,
а  я  увлекся,
Я  рванул  на  десять  тыщ  как  на  пятьсот,  -
и  спекся,
Подвела  меня,  ведь  я  ж  предупреждал,
дыхалка.
Пробежал  всего  два  круга  и  упал,
а  жалко.
И  наш  тренер,  экс-  и  вице-чемпион
ОРУДа,
Не  пускать  меня  велел  на  стадион,
иуда.
Ведь  вчера  мы  только  брали  с  ним  с  тоски
"по  банке",
А  сегодня  он  кричит:  "Меняй  коньки
на  санки!"
Жалко  тренера,  он  тренер  неплохой,
ну  Бог  с  ним.
Я  ведь  нынче  занимаюсь  и  борьбой
и  боксом.
Не  имею  я  теперь  на  счет  на  свой
сомнений.
Все  вдруг  стали  очень  вежливы  со  мной,
и  тренер.

1965


Владимир  Высоцкий.  "Песня  про  конькобежца  на  короткие  дистанции,  которого  заставили  бежать  на  длинную,  а  он  не  хотел."

http://jooov.net/text/778998/vladimir_vyisotskiy-pesnya_pro_konkobejtsa-sprintera.htmls

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366759
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.09.2012


З Андрєя Вознєсєнского. Чоловік труси вдягнув

Чоловік  труси  вдягнув,
Майку  синю  підіткнув.
Джинси  білі,  наче  сніг,
Натягнув,  спасибі  Біг.

Чоловік  вдягнув  піджак,
На  піджак  –
нагрудний  знак,
На  котрому  «ВТО».

Зверху  він  вдягнув  пальто.
На  пальто,  як  раритет,
Одягнув  кабріолет.

Зверху  одягнув  гараж
(трохи  тисне,  та  якраз…)
Двір  наш  зверху  натягнув,
Тином-ременем  стиснув.

Зверху  наш  мікрорайон,
А  тоді  і  регіон.
Головою  похитнув
І  планету  надягнув.

Чорний  космос  натягнув,
Зорі  міцно  пристебнув,
Шлях  Чумацький  –  на  плече,
Зверху  –  Ще-Там-Щось  іще.

Подивився  всюди
Аж  –  
У  сузір’ї  Волопас
Він  згадав  –  забув  про  час.
Десь  дзиґа́рек  мій  іде  –
Тік-так,  тік-так  –  де  ти,  де?

Він  знімає,  мов  кайдани,
І  моря,  і  океани,
І  машину,  і  пальто  –
БО  БЕЗ  ЧАСУ  ВІН  –  НІХТО.

Він  стоїть  в  самих  трусах,
Із  дзиґа́реком  в  руках.
І  з  балкону,  неборак,
Перехожим  каже  так:

«Вранці,  як  
труси  вдягнули,
Дзиґаря́  щоб  не  забули!»


24.09.2012

*  Дзиґа́р  -  годинник.  Кого  не  влаштовує  перше,  може  спокійно  замінити  його  другим,  ритм  не  постраждає.  :)



Текст  оригіналу:

Человек  надел  трусы,
Майку  синей  полосы
Джинсы  белые,  как  снег
Надевает  человек.

Человек  надел  пиджак
На  пиджак  –
нагрудный  знак
Под  названьем  "ВТО".

Сверху  он  надел  пальто.
На  пальто,  смахнувши  пыль
Он  надел  автомобиль.

Сверху  он  надел  гараж
(тесноватый,  но  как  раз…)
Сверху  он  надел  наш  двор,
Как  ремень,  надел  забор.

Сверху  наш  микрорайон,
Область  надевает  он.
И.  качая  головой,
Надевает  шар  земной.

Черный  космос  натянул,
Крепко  звезды  пристягнул.
Млечный  Путь  –  через  плечо.
Сверху  –  Кое-Что  еще…

Человек  глядит  вокруг
Вдруг  –
У  созвездия  Весы
Вспомнил,  что  забыл  часы.
Где-то  тикают  они  –
Позабытые,  одни?

Человек  снимает  страны,
И  моря,  и  океаны,
И  машину,  и  пальто  –
ОН  БЕЗ  ВРЕМЕНИ  –НИЧТО

Он  стоит  в  одних  трусах,
Держит  часики  в  руках.
На  балконе  он  стоит
И  прохожим  говорит:

"По  утрам,
надев  трусы,
Не  забудьте  про  часы!"


А.  Вознесенский  "Клуб  12  стульев".  Антология  Сатиры  и  Юмора  России  ХХ  века.  Том  11  –  М.:  Изд-во  ЭКСМО-  Пресс,  2001.

http://www.chronos.msu.ru/ARTS/voznesensky_nezabud.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366282
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.09.2012


З Белли Ахмадуліної. По вулиці моїй котрий вже рік

По  вулиці  моїй  котрий  вже  рік
лунають  кроки  –  друзі  йдуть  навіки.
Тих  друзів  непоспішливий  відхід
пітьмі  на  руку,  схованій  за  вікна.

Ніяк  у  друзів  справи,  лиш  нудьга,
ні  музики,  ні  співу  у  квартирах,
дівчатка,  як  раніше,  у  Дега
свої  блакитні  підправляють  пір’я.

Ну  що  ж,  ну  що  ж,  хай  не  розбудить  страх
і  вас,  беззахисних,  посеред  ночі.
Таємна  пристрасть  –  зрадити  -  в  устах,
чомусь  вам,  друзі,  застилає  очі.

Характер  у  самотності  крутий!
Як  зблисне  гостро  циркуля  залізом,
холодним  колом  знову  робить  штрих,
не  чуючи  запевнень,  бо  запізно.

Нагороди́  й  поклич,  як  привілей!
Пестунчик  твій,  що  вибраний  тобою,
я,  притулившись  до  твоїх  грудей,
умиюся  блакиттю  неземною.

Навшпиньки  стану  у  твоїх  лісах,
на  тім  кінці  сповільненого  жесту
знайду  листок,  піднісши  до  лиця,
й  сирітство  я  відчую,  як  блаженство.

О,  тишу  подаруй  бібліотек,
мотиви  строгі  на  твоїх  концертах,
і  –  мудра  –  я  забуду  зовсім  тих,
котрі  живі  і  тих,  котрі  померли.

І  я  пізнаю  мудрість  і  печаль,
таємний  зміст  дізнаюся  предметів.
Природа,  нахилившись  до  плеча,
мені  відкриє  всі  свої  секрети.

І  ось  тоді  –  із  сліз  та  із  пітьми,
із  бідного  невігластва  живого
красиві  риси  друзів  крізь  дими
проглянуть  і  розчиняться  надовго.


12.09.2012



Текст  оригіналу:


По  улице  моей  который  год
звучат  шаги  -  мои  друзья  уходят.
Друзей  моих  медлительный  уход
той  темноте  за  окнами  угоден.

Запущены  моих  друзей  дела,
нет  в  их  домах  ни  музыки,  ни  пенья,
и  лишь,  как  прежде,  девочки  Дега
голубенькие  оправляют  перья.

Ну  что  ж,  ну  что  ж,  да  не  разбудит  страх
вас,  беззащитных,  среди  этой  ночи.
К  предательству  таинственная  страсть,
друзья  мои,  туманит  ваши  очи.

О  одиночество,  как  твой  характер  крут!
Посверкивая  циркулем  железным,
как  холодно  ты  замыкаешь  круг,
не  внемля  увереньям  бесполезным.

Так  призови  меня  и  награди!
Твой  баловень,  обласканный  тобою,
утешусь,  прислонясь  к  твоей  груди,
умоюсь  твоей  стужей  голубою.

Дай  стать  на  цыпочки  в  твоем  лесу,
на  том  конце  замедленного  жеста
найти  листву,  и  поднести  к  лицу,
и  ощутить  сиротство,  как  блаженство.

Даруй  мне  тишь  твоих  библиотек,
твоих  концертов  строгие  мотивы,
и  -  мудрая  -  я  позабуду  тех,
кто  умерли  или  доселе  живы.

И  я  познаю  мудрость  и  печаль,
свой  тайный  смысл  доверят  мне  предметы.
Природа,  прислонясь  к  моим  плечам,
объявит  свои  детские  секреты.

И  вот  тогда  -  из  слез,  из  темноты,
из  бедного  невежества  былого
друзей  моих  прекрасные  черты
появятся  и  растворятся  снова.

1959


*  Белла  Ахмадулина  «По  улице  моей  который  год...»  (http://ahmadulina.ouc.ru/po-ulici-kotoroy.html)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364005
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.09.2012


З Анни Ахматової. Стисла руки в запоні вуалі

Стисла  руки  в  запоні  вуалі
«Чом  поблідла  у  всіх  на  виду?»
-  Та  тому,  що  терпкою  печаллю
Напоїла  його,  на  біду.

Як  забуду?  Він  вийшов,  хитнувшись,
Губи  мовчки  у  муці  скривив…
Збігла  вниз  я,  перил  не  торкнувшись,
До  воріт  я  побігла  за  ним.

Задихаючись,  крикнула:  «Жарти,
Що  було.  А  як  підеш,  я  вмру».
Усміхнувся  спокійно  і  жаско:
«Ти  на  вітрі  не  стій  в  цю  пору».


12.09.2012


Текст  оригіналу:

Сжала  руки  под  темной  вуалью
"Отчего  ты  сегодня  бледна?"
-  Оттого,  что  я  терпкой  печалью
Напоила  его  допьяна.

Как  забуду?  Он  вышел,  шатаясь,
Искривился  мучительно  рот...
Я  сбежала,  перил  не  касаясь,
Я  бежала  за  ним  до  ворот.

Задыхаясь,  я  крикнула:  "Шутка
Все,  что  было.  Уйдешь,  я  умру".
Улыбнулся  спокойно  и  жутко
И  сказал  мне:  "Не  стой  на  ветру".


*  Анна  Ахматова  "Сжала  руки  под  темной  вуалью"  (http://www.stihi-rus.ru/1/Ahmatova/147.htm)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363818
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.09.2012


Из Лины Костенко. Есть разница – куда и кто пошел?

Есть  разница  –  куда  и  кто  пошел?
Кто  что  сказал,  и  рифма  вот,  готова.
Поэзия  ведь  -  праздник,  как  любовь.
Не  сплетни  ни  на  кухне,  ни  в  столовой!

Не  звонкий  это  и  ассортимент
метафор,  слов  –  для  выгоды,  в  угоду.
А  что,  не  знаю.  Я  лишь  инструмент,
в  ком  сны  и  слезы  моего  народа.


06.09.2012




Текст  оригіналу:

Яка  різниця  -  хто  куди  пішов?
Хто  що  сказав,  і  рима  вже  готова.
Поезія  -  це  свято,  як  любов.
О,  то  не  є  розмовка  побутова!

І  то  не  є  дзвінкий  асортимент
метафор,  слів,  -  на  користь  чи  в  догоду.
А  що,  не  знаю.  Я  лиш  інструмент,
в  якому  плачуть  сни  мого  народу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362380
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 06.09.2012


Варіація на тему еліти (літературної)

.
                                                                       Куди  не  плюнь  -  одна  еліта,
                                                                       Еліта,  глянь,  лише  одна.

                                                                                                                 Ігор  Іртєньєв


А  ти  не  плюй  -  еліта  всюди.
Літературна  теж  бува:
Вона  збирається  у  клубах,
Спілках,  союзах...  Чорта  з  два

Туди  утрапити  простому  -
Тебе  не  пустять  й  на  поріг...
Ні  Пушкіну,  ні  Льву  Толстому
Не  світить  в  ній,  от  єй-же  Біг.

А  як  не  маєш  у  книгарні
Хоча  б  дві  збірки  -  і  не  мрій,
Лауреатства,  премій  -  марно
І  пропихатись  в  їхній  стрій.

Літературна,  глянь,  еліта  -
Високий  в  неї  гонорар
(Але  не  сплутай  із  коритом,
Це  не  яєшня  -  Божий  дар).

Їй  заздрю  -  що  гріха  таїти!  -
(Про  мене  зле  не  думай  ти),
Бо  досі  я  не  в  тій  еліті...
І  як  мені  туди  ввійти?..


20.08.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360840
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.08.2012


Варіація на тему еліти (тусовочної)

.
                                                                 Куди  не  плюнь  -  одна  еліта,
                                                                 Еліта,  глянь,  лише  одна.

                                                                                                           Ігор  Іртєньєв


-  Тут  і  не  плюнеш  -  скрізь  еліта,
Вершки,  богема,  клани  з  лож...
Дивись,  гламурненька  кобіта...
-  Її  не  знаєш  ти?  Отож...

-  А  хто  вона,  скажи,  на  милість?
Це  ж  діамант  у  сто  карат!
Учора  в  клубі  веселилась
У  "танці  жовтих  каченят"...

Парфуми  -  Very  Valentino
(Лише  впритул  почуєш  їх),
Знайома  з  Quentin  Tarantino
(В  кіно-тусовці  знає  всіх).

І  ця  красуня  нереальна,
Здається,  навіть  без  колгот,
Сидить  у  ложі  театральній...
-  Girl  for  Escort  вона....
-  Mein  Gott!


15.08.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360619
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.08.2012


З Алєксандра Блока. Ясна, як день, незрозуміла

Ясна,  як  день,  незрозуміла,
Хоч  -  наяву,  та  -  мов  зі  сну,
Вона  говорить  так  уміло,
За  нею  -  бачу  я  весну.

Тут  сяде,  щось  розповідає.
Неначе  каже:  "Подражню!"
І  натякає:  кожен  знає
Таємний  зміст  її  вогню.

Та  я,  вслухаючись  не  строго
У  голос  юнки,  в  тому  й  річ,
Дивлюсь,  як  шириться  тривога
В  очах  ясних  й  дрижанні  пліч.

Коли  ж  дійдуть  до  серця  звуки
Й  від  пахощів  сп'янію  геть
І  закохаюсь  в  її  руки
Та  очі,  плечі  -  у  ту  ж  мить

Зап'ястя  холодом  враз  блисне
І  перерве  себе  сама
Та  твердо  скаже  -  пристрасть  згасне
Як  вдарить  розуму  зима!..


15.08.2012



Текст  оригіналу:

Как  день,  светла,  но  непонятна,
Вся  -  явь,  но  -  как  обрывок  сна,
Она  приходит  с  речью  внятной,
И  вслед  за  ней  -  всегда  весна.

Вот  здесь  садится  и  болтает.
Ей  нравится  дразнить  меня
И  намекать,  что  всякий  знает
Про  тайный  вихрь  ее  огня.

Но  я,  не  вслушиваясь  строго
В  ее  порывистую  речь,
Слежу,  как  ширится  тревога
В  сияньи  глаз  и  в  дрожи  плеч.

Когда  ж  дойдут  до  сердца  речи,
И  опьянят  ее  духи,
И  я  влюблюсь  в  глаза  и  в  плечи,
Как  в  вешний  ветер,  как  в  стихи,-

Сверкнет  холодное  запястье,
И,  речь  прервав,  она  сама
Уже  твердит,  что  сила  страсти  -
Ничто  пред  холодом  ума!..

20  февраля  1914

http://www.stihi-rus.ru/1/Blok/54.htm

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360200
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.08.2012


З Ігоря Іртєньєва. Куди не плюнь - одна еліта

Куди  не  плюнь  -  одна  еліта,
Еліта,  блін,  лише  одна.
Гламурним  полиском  полита,
З  екранів  глипає  вона.

Чужих  сподвижниця  традицій,
З  болота  в  злото  раптом  -  плиг,
Вона  собою  так  гордиться,
Що  виростає,  наче  гриб.

Вона  росте,  цвіте  і  пахне
(За  метрів  сто  не  підійти),
Не  відчуваючи  -  як  жахне,
То  так,  що,  Господи,  прости.

Еліти  нині,  блін,  епоха,
І  я  від  заздрості  аж  злюсь,
Бо  не  терплю  її  на  нюх  я,
Бо  в  неї  я  не  увіллюсь.


20.08.2012




Текст  оригіналу:

Куда  ни  плюнь  —  кругом  элита,
Элита,  блин,  кругом  одна.
Гламурной  патокой  облита,
С  экранов  пялится  она.

Чужих  наследница  традиций,
Из  грязи  в  князи  разом  —  прыг,
Со  страшной  скоростью  плодится,
Не  прерываясь  ни  на  миг.

Она  растет,  цветет  и  пахнет,
(К  ней  за  версту  не  подойди),
Не  чувствуя,  что  скоро  жахнет,
Да  так,  что  бог  не  приведи.

Элиты  нынче,  блин,  эпоха,
И  я  от  зависти  бешусь,
Поскольку  отношусь  к  ней  плохо,
Поскольку  к  ней  не  отношусь.



*  Игорь  Иртеньев  "Куда  ни  плюнь  -  кругом  элита"  (http://www.stihi.ru/2011/02/28/506)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358658
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.08.2012


сюрреавангарнудартмоднюхвостокитянкам-Музам Августи

Місцезнаходження:  Хвіст  Кита  K0  III.  002°35'00
День  народження:  -/-/2067

вонабулазхвостакита
зканультриідотнульнульдва
ітридцятип’ятимінут
воназмайбутньоготака
сюрреавангарнудартхитка
устиліню
ізартменю
напляжіну
унеївтюхавсятак
меніневіриштичувак
алевізьменасвійлітак
апотіможенакита
візьменекоханата


08.08.8080


*  Музи  Августи:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16620

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012


Як стати справжнім пародистом (літературний жарт)

Перед  тим,  як  писати  пародію,  справжньому  пародисту  слід:

1.  ознайомитися  зі  всім  творчим  доробком  автора,  а  не  лише  з  твором,  який  він  зібрався  пародіювати;

2.  розібратися,  якими  почуттями  та  прагненнями  керувався  автор  при  написанні  твору;

3.  визначити  адресну  аудиторію  пародійованого  твору;

4.  якщо  у  пародійованому  творі  присутні  ремінісценції  на  рядки  з  творів  інших  авторів  або  згадуються  історичні  події  чи  персонажі,  якомога  більше  дізнатися  як  про  згадані  твори,  так  і  про  історичні  події  та  персонажі,  а  також  зрозуміти,  чому  саме  автор  задіяв  їх  у  тексті;

5.  не  писати  пародії  на  твори  визнаних  та  відомих  авторів,  якщо  він  сам  не  відноситься  до  їхнього  числа.


Після  того,  як  пародію  все-таки  написано,  справжньому  пародисту  слід:

1.  обов’язково  зв’язатися  з  автором  пародійованого  твору  і  в  максимально  коректній  та  доброзичливій  формі  пояснити  йому,  чому  пародія  написана  саме  на  цей  твір;

2.  в  разі,  якщо  пародіювання  творів  означеного  автора  не  припиняється,  продовжувати  цей  коректний  та  доброзичливий  діалог  аж  до  того  моменту,  поки  автор  погоджується  його  підтримувати.


Примітка:  авторам,  твори  яких  часто  пародіюють,  для  полегшення  важкої  та  невдячної  праці  пародистів  варто  написати  кілька  творів,  призначених  навмисно  для  пародіювання,  причому  зазначити,  яким  саме  пародистам  вони  адресовані.  Обрані  для  цієї  почесної  місії  пародисти  повинні  одразу  ж  взятися  за  написання  максимально  лояль(єлей)ної  до  (для)  автора  пародії  та  подякувати  йому  за  наданий  матеріал.


27.07.2012  


*  Натхнення:  Олександр  Зубрій  «Про  пародії»  (http://maysterni.com/publication.php?id=80113)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353931
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.07.2012


Волання поетичного метра

Та  не  римуйте  ж  ви  на  "-  ння"!
Хоч  вірші  пишете  щодня,
В  пітьмі  блукати  годі  вам  -  
Ось  я  урок  сьогодні  дам
Про  те,  що  слід  і  що  не  слід,
Аби  в  поезії  свій  слід
Ви  залишили  на  віки,
Хоч  це  мені  і  не  з  руки.
Забудьте  про  дієслова,
Що  виростають,  мов  трава,
У  римах  всюди  тут  і  там  -
Такий  урок  сьогодні  дам.
До  дір  затерту  ""кров  -  любов"
У  ваших  віршах  бачу  знов  -
Це  ж  однозначний  mauvais  ton!
Pourquoi  рas?!.  C'est  la  maisone  
Wariatow  повний  і  невдах?..
Від  вас  у  мене  їде  дах!
Що,  нею  Пушкін  сам  грішив?..
Хіба  ти  Пушкін?  Розсмішив...


19.07.2012


Примітки:
*  на  "-  ння"!  -  мається  на  увазі  пряма  рима  на  "-ння",  напр.,  "кохання-зітхання",  яка  часто  зустрічається  у  віршах  початківців.
**  дієслова  -  маються  на  увазі  дієслівні  рими,  вживання  яких  зараз  не  схвалюється,  оскільки  вони  в  основному  мають  однакові  закінчення  і  їх  надто  легко  римувати.    
***  mauvais  ton  (фр.)  (моветон)  -  поганий  тон.  У  сучасному  суспільстві  моветоном  називається  також  вживання  слів,  ідіоматичних  виразів  і  цитат,  які  надмірно  спрощують  описуваний  об'єкт.
****  Pourquoi  рas?  (фр.)  (пуркуа  па)  -  Чому  б  і  ні?
*****  С'est  la  maisone  (фр.)  (се  ля  мезон)  -  Це  будинок
******  wariatow  (польск.)  (вар'ятов)  -  дурнів


Продовження  від  Лілії  Ніколаєнко:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351671

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351641
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.07.2012


Коктейль (литературная пародия)

.  
                                     "В  коньяке  вдохновенья  поэта
                                       Нежелательна  примесь  соплей,
                                       ...    
                                       Я  любовно  коктейль  составляю-
                                       ...  
                                       И  эротики  влить  не  забуду,
                                       К  ней  и  ласки  и  нежности  хмель,
                                       А  потом  в  микродозе  я  буду,
                                       Добавлять  светлой  грусти  в  коктейль.
                                       Напишу  в  сигнатуре  я  после:
                                       «Принимать  по  канистре  per  os»
                                       Ведь  по  органолептики  свойствам
                                       Он  как  раз  для  таких  макродоз  !"

                                                                           (Пиранья-Т  "Вдохновенье  поэта")

                                       "я  вообще  спиртного  не  пью-непереносимость  индивидуальная"
                                       
                                                                             (Пиранья-Т      17.06.2012  21:25)      


Коль  у  вас  вдохновения  мало,
Приготовлю  чудесный  коктейль
И  налью  вам  туда  что  попало
(Лишь  немного  добавив  соплей):
Коньячка  две  бутылочки  сразу,
Водки  литр  и  ноль  семь  вискаря
(И  еще  кой-какую  заразу  -  
Чтоб  не  тратиться  снова  зазря).
Только  пить  это  с  вами  не  буду  -
Вообще  я  спирного  не  пью…
…Никогда  я  о  вас  не  забуду  -
Разве  что  повстречаю  в  раю.


17.07.2012


*  Источник  пародии:  Пиранья-Т  "Вдохновенье  поэта"  и  ее  ответ  на  рецензию  (http://stihi.ru/2012/05/30/4460)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350934
рубрика: Поезія, Литературная пародия
дата поступления 17.07.2012


Я - максималіст

.
                         "Мабуть,  час  прийшов  мені  украсти  
                         Шапку  із  чиєїсь  голови."  

                                                               (Анатолій  Криловець)


                         "Як  красти  -  то  мільйон,  як  зваблювати  -  то  королеву."  

                                                                   (Жартівливий  вираз)


Красти  шапку  -  то  у  Мономаха.
В  гетьмана  -  звичайно,  булаву.
(А  на  менше  -  згідні  лиш  невдахи.)
В  Пітера,  як  красти  -  то  Неву.

Зваблювати  -  тільки  королеву
Конкурсу  краси,  коротше,  "Міс".
Здобувати  -  то  всесвітню  славу…
Це  кажу  вам  я,  максималіст.  

Перстень  в  мене,  як  у  Соломона,
І  на  перстні  напис:  «Все  гаразд»,
Ще  й  скульптура,  як  в  Пігмаліона  –
Галатею  вирізьблю  на  раз.

Папи  приміряю  я  тіару,
Бонапарта  -  шпагу  і  коня,
Федеріко  Гарсія  -  гітару
І  Луї  Каторза  -  убрання́.  

У  Ікара  позичаю  крила,
У  Геракла  -  мужність  і  могуть,
В  Аполлона  -  і  красу,  і  силу…  
Я  –  максималіст.  У  цьому  суть.


16.07.2012  


*  Епіграф:  Анатолій  Криловець  "Антидержавницьке"  (http://poezia.org/ua/id/33558/personnels,  http://maysterni.com/publication.php?id=79792)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350740
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.07.2012


На вулицях Києва повно красунь. До «Євро-2012»

.
У  зв’язку  з  «Євро-2012»  на  вулицях  Києва  з’явилося  багато  красунь.  За  повідомленнями  ЗМІ


На  вулицях  Києва  повно  красунь  –
Струнких,  довгоногих,  звабливих…
О,  Євросоюзе,  кордон  пересунь:
Моделі  на  вулицях  –  диво.

Від  кризи  позбавив  -  позбав  від  хандри…
Поглянь  лиш,  які  тут  коб’єти!..
До  Євросоюзу  скоріш  нас  бери  -
Ми  маємо  "Євро-об’єкти":

Аж  шість  стадіонів  великих,  як  стіг,
І  аеропортів  є  стільки  ж,
Без  ліку  збудовано  кращих  доріг,
Готелів  зіркових  -  тим  більше.

Дасть  Бог,  Кубок  Світу  довірять  колись
Чи  Олімпіаду  спочатку...
То  ж,  Євросоюзе,  дивись,  не  барись  -
Бо  в  Штати  поїдуть  дівчатка!..


18.06.2012

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012


Піпець! (літературна пародія)

.
                                 "-    Піпець,    Митрофане!    
                                 Як    курки    не    стане    -    піпець,    Митрофане!
                                 ...
                                 -    А    блюдо    з    курятини!..    Знане!..    

                                 -    Піпець,    Митрофане!    
                                 Як    курки    не    стане    -    піпець,    Митрофане!"

                                                                             (Михайло  Нізовцов)  


- Привіт,  Митрофане!
- Здоров,  Єпифане!
- Ти  знаєш,  нам  скоро    -  піпець!
- Чого,  Митрофане?  
- Та  скоро  не  стане,
Ні  курочки,  ані  яєць!
- Ой,  що  та  курятина?
Милий  мій  куме,
У  мене  здихає  свиня!
- Ой-ой,  Єпифане,
а  де  ж  ми  дістанем,
закуски  до  того  винця?  
- Яке  там  винце,  
Митрофане,  усюди  
посох  виноград  наш  увесь…
- Ой,  що  то  світі  цім  коїться,  люди?
Піпець,  Єпифане,  піпець!


15.06.2012  р.


*  Джерело:  Михайло  Нізовцов  "Філософи!.  .  Піпець!"  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285630)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344120
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 15.06.2012


Де краще? (літературна пародія)

.
                                     "Знов  за  тиждень  од  міста  я  хворий,
                                     І  набравшись  бацил  і  біди,
                                     Чимскоріш  чимчикую  сюди,
                                     ...
                                     І  блука  моя  тінь  навмання,
                                     ...
                                     Сяде  зяблик  мені  на  рукав,
                                     Тихо  ластяться  гривами  коні."

                                                                                       (Ярослав  Чорногуз)


В  місті  ледь  не  вхопив  мене  грець  -
Біди  всякі,  бацили  вчепились.
Чимчикую  за  місто  –  на  милість
Я  природі  здаюсь.  Навпростець

Крізь  кущі  та  дерева  я  ло́млюсь,
Тінь  моя  ген  пішла  навмання,
Мо’,  злякавшись  мене?  Та  нато́мість
Приблудилось  до  мене  теля.

І  рапатим  своїм  язиком
Враз  злиза́ло  із  мене  напа́сті…
Дятел  каже  мені:  «Тук-тук!  Здрасті!»  -
Й  пригощає  коза  молоком…

Я  тепер  у  те  місто  –  ні-ні,
І  навіщо  воно  мені  зда́лось!
Скільки  того  життя  ще  зоста́лось
Краще  я  досхочу́  на  коні

Покатаюсь.  В  ставку  я  скупаюсь…
О,  ідея!  І  як  це  мені
Дотепер  вона  не  приходи́ла?
Я  візьмусь  за  косу  і  за  вила

Поселюся  в  селі,  на  природі:
Розкидатиму  гній  на  городі
Навесні.  По  коліна  в  болоті
Восени  походжу́  у  чобо́тях.

Заготовлю  дрівець  на  зиму.
Прикуплю  якусь  кожушину.
Працюватиму  до  знемоги.
…Ні,  верну́ся  у  місто,  їй-Богу!...


11.04.2011


*  Джерело:  Ярослав  Чорногуз  "Санаторій  людства"  (http://maysterni.com/publication.php?id=60892)

**  Пародія  у  відповідь:  Ярослав  Чорногуз  "Чари  міста"  (http://www.maysterni.com/publication.php?id=60983)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343881
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 14.06.2012


Знайду твої губи по запаху шоколаду (літературна пародія)

.
                                     "Так  от,  містер  А  підійде  небезпечно  -  ззаду.
                                     Знайде  мої  губи  по  запаху  шоколаду."

                                                                                                 (Юля  Шешуряк)


А  я  підійду  до  тебе  тихенько  -  ззаду,
Знайду  твої  губи  по  запаху  шоколаду,
Знайду  твої  вуха  по  запаху  від  DIOR-а,
Знайду  твої  коси  по  запаху  HEAD&SHOULDERS,
Знайду  твою  шию  по  запаху  SAFEGUARD  мила,
Знайду  твою  спину  по  запаху  DOVE  для  тіла...
...
Продовжити  далі?..  Та  ні,  не  посмію  -
Не  хочу  дістати  від  Юлі  по  шиї...


18.02.2011


*  Джерело  пародії:  Юлія  Шешуряк  "містер  А"  (http://maysterni.com/publication.php?id=58350)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343692
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 13.06.2012


З Пола Брайта. Голкіпер - форварду команди-суперниці. До Євро-2012

Хай  трісне  резинка  в  шортах,
Шнурок  -  у  твого  взуття,
Щоб  ти  посковзнувся,  чорте,
І  -  пикою  у  сміття.
Труси  хай  впадуть  із  тебе,
Зад  голий  побачать  всі,
Хай  вихор  зірветься  з  неба
І  м'яч  злетить  в  небесі.
Хай  ноги  стануть,  як  вата,
А  ступні  -  наче  свинець.
Хай  злі  комарі  завзяті
Ужалять  тебе  в  клинець.
Дракон  хай  шкарпетки  спалить,
Ковтне  здоровенний  кит.
Нехай  поліцай  зухвалий
Зіб'є  тебе  із  копит.
Аби  ти  упав  у  яму,
Яку  накопає  кріт.
А  щоб  ти  утратив  тяму!
І  -  не  добіг  до  воріт!


30.05.2012


*  Оригінал:  Paul  Bright  «The  goalie’s  curse  on  the  other  team’s  striker»  (http://www.paulbright.co.uk/MyPoems)


Текст  оригіналу  для  ознайомлення:

May  your  shorts  lose  their  elastic,
May  your  trainers  lose  a  lace,
May  you  slip  and  slide  and  slither,
Falling  flat  upon  your  face.
May  your  pants  fall  round  your  ankles,
Showing  off  your  spotty  bum,
May  a  whirlwind  grab  the  ball
And  send  it  off  to  kingdom-come.
May  your  legs  turn  into  porridge,
May  your  feet  turn  into  lead,
May  a  million  mosquitoes
Take  a  tea-break  on  your  head.
May  a  dragon  singe  your  socks,
May  you  be  swallowed  by  a  whale.
May  a  squad  car  full  of  coppers
Come  and  drag  you  off  to  jail.
May  you  fall  into  a  pit
Dug  by  a  massive,  mutant  mole.
And  may  all  these  curses  strike  you  NOW!
Before  you  reach  my  goal!



**  Переклад  приймав  участь  у  "Вісімнадцятому  конкурсі  поетичних  перекладів"  сайту  "Гоголівська  академія"  (http://gak.com.ua/creatives/2/33223)

***  Всі  конкурсні  переклади  передано  Андрію  П'ятову,  голкіперу  збірної  України  з  футболу  (http://gak.com.ua/review/69367).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342660
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.06.2012


Ревнивець

Кажу  усоте:  “Чуєш,  не  було!
Чого  ти  причепився  знов  до  мене?..
А  що  було,  давно  те  загуло…»
Та  -  знов  за  рибу  гроші…  На  арену
Виходять  ревнощі  –  таке  оце  кіно,
Бодай-би  не  побачити  нікому…
«Іди,  пограй-но  краще  в  доміно,
А  я  зберуся  -  й  повернусь  додому…»


30.05.2012  


*  Натхнення:  Келя  Ликеренко  "Ревнощі"  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220137)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2012


Любовний трикутник, або ж Коханий, шеф і телефон (літературна пародія)

.
                                                   "Душ.    Поцілунки.
                                                   Глибше...
                                                   В    збудженні    -    
                                                   Кнопка    
                                                   Піку.
                                                   Може,    поспали    б
                                                   Ми    ше,...
                                                   Жінкою    й    чоловіком?
                                                   Доки    гудуть
                                                   Фанфари    -      
                                                   Шеф    і    будильник:
                                                   "Де    ти?".."

                                                                 (Келя  Ликеренко  "Планета")


                                                 "Знов    смс..,    до    речі.
                                                 Сонна..    я    хочу..    Знову..
                                                 Впасти    чолом    на    плечі
                                                 ...
                                                 Я    тебе    теж    ..    Кохаю!"

                                                               (Келя  Ликеренко  "СМС")


Ніжусь  з  коханим  
в  ліжку,
Гладжу  легенько  
плечі,
Маю  таку  я  
звичку
Вранці,  удень  -  
і  вечір
Плавно  у  ніч  
спливає…
«О,  мій  коханий  
мачо!
Як  я  тебе  
кохаю!..»
Тут  телефон,  
як  трактор…
Ледве  розплющу  
очі,
Гляну,  а  це  -  
редактор:
«Де  ти  була  
півночі?..»
Швидко  встаю  
з  постелі,  
Миттю  -  за  стіл
робочий…
«О,  ти  з’явилась,  
Келю?!  -
Шеф  щось  від  тебе  
хоче...»


29.05.2012  р.


*  Джерела:  Келя  Ликеренко  "ПЛАНЕТА"  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337439);  
Келя  Ликеренко  "СМС"  (http://www.poetryclub.com.ua)/getpoem.php?id=340562)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340583
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 29.05.2012


Коліжанка, або ж Коханка диму (літературна пародія)

.
                               "Сидиш    годину    вже    на    кухні,        
                               Самотність    -    твóя    коліжанка,        
                               А    за    вікном    звичайні    будні,        
                               Лиш    випита    від    щастя    склянка…        
                               ...
                               Губ    не    торкалася    цигарка,        
                               Ти    лиш    кохалася    із    димом,        
                               Допита    вже    не    перша    чарка,        
                               Боролась    ти    із    часу    плином…    

                                                   Автор:  Назар  Гузій  20.03.11©    
                                                   [Жодну  з  частин  даного  вірша  не  можна      
                                                   копіювати  або  відтворювати  в  будь-якій  формі  
                                                   без  дозволу  автора]©"




А  я,  колеги,  млію  зразу,
Як  бачу  десь  порожню  склянку
І  коліжанку  (от  заразу!)  -
Цю  кандидатку  у  коханки,

Котра  ні  в  чім  не  має  стриму
І  полюбляє  пити  чарки,
Та  і  кохається  -  лиш  з  димом
(Їй  до  вподоби  -  "Наша  марка").

Шкодую  бідну  коліжанку
(О,  як  від  диму  ріже  очі!)  -
Відчи́  ню  вікна  їй  до  ранку,
Знайду  шикарну  риму  -  "ночі".
...
А  не  набридло  вірш  читати?
Ні,  не  крадіть  -  я  прошу  дуже.
То,  може,  кави  чи  гербати?
Та  пригощайтесь,  любі  друзі.


19.04.2012


*  Джерело  пародії:  Rhythm  of  love  "П'янке  кохання"  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328132)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331548
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 19.04.2012


Из Романа Скибы. Здесь я, королева

Здесь  я,  королева.  Узнали?  Тот  самый.
Нет,  это  не  взглядом,  а  лунный  ожог…
В  последний  раз  -  ныне.  Я  ныне  –  за  Вами.
Один  поцелуй  –  и  не  в  губы,  в  плечо.
Вы  плачете?  Плачьте.  Юны  Вы.  Впервые.
Вам  хочется  света  и  когтей  моих.
Еще  поцелуи  два  –  в  гру́ди  нагие…
На  улице  вечность.  И  падает  снег.
Нет-нет,  не  перечьте.  Прошу  Вас.  Я  должен.
А  Вам  хорошо?  Да,  так  будет  всегда.
Вбежит  поутру  к  Вам  муж  коронованный.
И  чашу  уронит  –  прольется  вода…  


29.03.2012


Текст  оригіналу:  


Це  я,  королево.  Пізнали?  Той  самий.
Та  ні,  то  не  погляд,  то  місяць  пече…
Я  нині  —  востаннє.  Я  нині  —  за  Вами.
Один  поцілунок  —  не  в  губи,  в  плече.
Ви  плачете?  Плачте.  Ви  юна.  Ви  перша.
Ви  хочете  світла  і  нігтів  моїх.
Іще  два  цілунки  —  не  в  губи,  у  перса…
Надворі  вже  вічність.  Там  падає  сніг.
Ні-ні,  не  перечте.  Я  прошу.  Я  мушу.
Вам  добре?  Вам  добре.  Так  буде  завжди.
На  ранок  вбіжить  коронований  муж  Ваш.
І  вронить  на  килими  чашу  води…

***

©  Роман  Скиба.  Всі  права  застережені.

http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=skyba&page=skyba160

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326073
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 29.03.2012


Прапор в руки (літературна пародія)

.
                                         "А  ще  тут  вітер  —  в  спину  і  в  лице,
                                           ...                                            ...
                                           А  з  нами:  леви  —  прайдом,
                                           бджоли  —  роєм…"

                                           (Роман  Скиба)

                                           Прапор  в  руки,  вітер  в  спину,  барабан  на  шию

                                           (З  одеського  гумору)  


Пекучий  вітер  в  спину,  як  кинджал  -
Нам  прапор  в  руки  в  році  високо́снім
Дали  й  послали  далі:  ми,  на  жаль,
Зупинимося,  певно,  чи  не  в  Боснії.
А  вітер,  гад,  у  спину  і  в  лице  -
Кидається  минулорічним  снігом...  
За  що,  спитаєте,  нам  все  оце?
І  чим  поя́снимо?  Маленьким  збігом.
А  ста́да  лосів,  у  ставках  –  мальки,
Овець  -  отари  і  корівок  -  че́реди
Сахаються  від  нас  в  усі  боки́:
Дріб  барабанний  лунко  б'є  попе́реду…


29.02.2012


*  Роман  Скиба  "***"  (http://maysterni.com/publication.php?id=74234)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317916
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 29.02.2012


Профі (літературна пародія)

.
                                   "Гай-гай,  синочку,  все  не  просто  так,
                                     все  має  свій  анфас  і  має  профіль.
                                     Буває,  що  зачовганий  мідяк
                                     ...
                                     А  часом  розмальований  банкнот,
                                     ...
                                     А  хтось  не  спить  ночами  взагалі"

                                                                               (Ярослав  Петришин)  


Гай-гай,  синочку,  татко  –  не  простак,
Він  має  римський  і  анфас  і  профіль,
Не  підбере  на  вулиці  мідяк  -
Бо  у  купюрах  паперових  профі.

Наприклад,  обере  якийсь  банкнот  -
(Звичайно,  якнайбільшим  номіналом,
Десь  так  у  євро  двісті  чи  п'ятсот),  -
І  розраховується  з  кимось  «налом».

Тоді  не  спить  ночами  взагалі
І  дослухається  найменших  рипів:
Як  євро  ті  замінять  на  рублі  -
Чекай  у  гості  небезпечних  типів…

Твій  татко,  сину,  ні,  не  ідіот,
А  має  всі  тверді  валюти  світу  -
І  стільки  розмальованих  банкнот!..
Художник  він.  Диплом  є.  І  освіта.

До  одинички  справа  два  нулі  -
І  долар  перетворює  у  сотню…
Позаздрити  могли  би  королі,
Міністри,  олігархи  -  та  достатньо

У  нього  грошей  (аби  хто  не  врік!),
Що  позмагатись  до  снаги  із  Крезом,
І  надприбутки  має  з  року  в  рік  –
Таку  ось,  сину,  маєш  ти  ґенезу.


17.02.2012  р.


*  Джерело  пародії:  Ярослав  Петришин  "Безгрошів'я"  (http://maysterni.com/publication.php?id=73636)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314730
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 17.02.2012


З Анни Ахматової. Сум'яття

Від  жагучого  сонця  -  спеко́тно,
А  він  глянув  –  пропік  про́менем,
Затремтіла  я  ледь:  вільго́тно
Приручити  йому  мене.
Нахилився  –  ось-ось  щось  скаже…
Із  обличчя  зринула  кров.
Хай  надгробним  каменем  ляже
На  життя  моє  та  любов.
2
Не  кохаєш,  не  хочеш  й  уздріти?
О,  який  ти  красивий,  проклятий!
Ось  і  я  не  можу  злетіти,
А  з  дитинства  була  крилата.
Мені  очі  засту́є  туман,
Зливаються  речі,  обличчя,
І  тільки  червоний  тюльпан,
Тюльпан  у  тебе  в  петлиці.
3
Просто  й  чемно,  мені  на  диво,
Підійшов  до  мене,  всміхнувся,
Напівлагідно,  напівліниво
Поцілунком  руки  торкнувся  -
Й  загадкових  і  древніх  ликів
Подивились  на  мене  очі...

Десять  літ  завмирань  і  криків,
І  безсонні  всі  мої  ночі
Вклала  я  у  це  тихе  слово
І  сказала  його  -  намарне.
Відійшов  ти,  і  стало  знову
На  душі  і  по́рожньо  й  гарно.


16.02.2012  р.

Оригінал:

Анна  Ахматова  "Смятение"

Было  душно  от  жгучего  света,
А  взгляды  его  -  как  лучи.
Я  только  вздрогнула:  этот
Может  меня  приручить.
Наклонился  -  он  что-то  скажет...
От  лица  отхлынула  кровь.
Пусть  камнем  надгробным  ляжет
На  жизни  моей  любовь.
2
Не  любишь,  не  хочешь  смотреть?
О,  как  ты  красив,  проклятый!
И  я  не  могу  взлететь,
А  с  детства  была  крылатой.
Мне  очи  застит  туман,
Сливаются  вещи  и  лица,
И  только  красный  тюльпан,
Тюльпан  у  тебя  в  петлице.
3
Как  велит  простая  учтивость,
Подошел  ко  мне,  улыбнулся,
Полуласково,  полулениво
Поцелуем  руки  коснулся  -
И  загадочных,  древних  ликов
На  меня  поглядели  очи...

Десять  лет  замираний  и  криков,
Все  мои  бессонные  ночи
Я  вложила  в  тихое  слово
И  сказала  его  напрасно.
Отошел  ты,  и  стало  снова
На  душе  и  пусто  и  ясно.


1913


•  Контекст  :  http://niilit.narod.ru/Axmatova/axmatova11.htm

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314722
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.02.2012


trash movies

.
                                           "Нам  сипали  у  мозок  правди  попіл"
                                                                                         (Лілія  Ніколаєнко)


Сигару  він  в  операційній,
Де  трепанацію  робив,
Так  елегантно  і  граційно
Тримав  на  кутику  губи...

Палив  її  -  і  довго  й  смачно,
На  мозок  попіл  –  раз  у  раз...
Інтернам  поряд  було  лячно:
Чи  все  з  професором  гаразд?..

Але  кінець  таки  буває:
Як  happy  end  цього  кіна  -
Останні  чули  ми  трамваї
З  операційної  вікна…


13.02.2012  р.


*  Лілія  Ніколаєнко  "Як  у  дешевому  кіно…  (про  любов  іронічно…)"  (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313708)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313645
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.02.2012


Хоч не повертайся! (літературна післяпародія)

.
                                         "А  осінь  на  мене  зла  -
                                           (Я  зрадила  їй  з  тобою)  -
                                           Дощем  по  вікні  стекла
                                           І  стала  собі  зимою...

                                           Нехай  уночі  мороз,
                                           Та  в  серці  буяє  літо...
                                           Скажи,  як  тобі  вдалось
                                           Мене  восени  зігріти?"

                                           (Катруся  Матвійко  “А  осінь  на  мене  зла“,  збірка  "Дотик  променя",  Львів,  2011)

                                             Я  нині  на  тебе  зла  –
                                             Рятуюся  валідолом.
                                             “Не  буду,  пробач,  Мала!”  –
                                             Ти  зрадив  мені  з…  футболом.

                                               Придумаю  кару,  щось…
                                               Інтимне  –  погірше  страти!
                                               Скажи,  як  тобі  вдалось
                                               Білет  на  фінал  дістати?

                                               (Іван  Гентош,  пародія  «До  ЄВРО...»)


Оце  так  пішли  імена:
З  Футболом  мені  зрадив  нині…
Та  це  б  іще  не  дивина  -
Ти  зрадив  із  ним  і  дружині!..

Тепер  всі  на  тебе  злі  -
І  я,  і  дружина,  й  коханка...
Нехай  ми  для  тебе  -  Малі,
Верне́шся  -  дамо  прочуханки!...


09.02.2012  р.


*  Джерела  післяпародії:  Катруся  Матвійко  “А  осінь  на  мене  зла“,  збірка  "Дотик  променя",  Львів,  2011;  Іван  Гентош,  пародія  «До  ЄВРО...»  (http://maysterni.com/publication.php?id=73299)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312768
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 10.02.2012


Ламери мастдайні (літературна післяпародія)

.
                                 "Мой  компьютер,  серый  маг,
                                   звероящур,  хронофаг,
                                   обжил  всё  моё  пространство,
                                   скушал  залежи  бумаг...
                                   Из  Америки  привет,
                                   из  Германии  ответ…
                                   плотоядно  тычет  мордой
                                   саблезубый  интернет.
                                   Посреди  морей  и  скал
                                   я  любовь  свою  искал  –
                                   на  меня  нацелен  с  лаской
                                   терабайтовый  оскал.
                                   Минотавр  спесив,  речив,
                                   Зорок  глаз  его,  ревнив…
                                   И  глядим  мы  друг  на  друга.
                                   Каждый  думает,  что  жив…"

           (Домінік  Луцюк  “МОЙ  КОМПЬЮТЕР  (Песенка  ламера)”)

                                   "Юзер  мій  –  абзац,  відпад,
                                     З  головою  щось  невлад  –
                                     Я  би  радо  помінявся,
                                     Чи  віддав  би…  напрокат!
                                     Ламер  дикий  –  жесть  і  сміх!
                                     З  ламера  сміятись  гріх  –
                                     Але  вчора  дві  години
                                     Запустить  мене  не  міг.
                                     Переплутати  –дурдом  –
                                     Сідюка  із  пісюком!
                                     Паралельно  –  баг  чи  фіча.
                                     Точно  куплений  диплом!
                                     А  уже  як  ввійде  в  роль  –
                                     Певно  насидів  мозоль,
                                     Думає  про  себе  –  гýру,
                                     Я  ж  то  знаю  –  повний  ноль.
                                     Хард  старенький  аж  гуде  –
                                     Ну  і  де  апгрейд  той,  де?
                                     Обіцяв…  Пропýщу  вірус  –
                                     Вся  порнушка  пропаде!
                                     Клікав  так,  що  (стид-позор)
                                     Ледь  не  вліз  у  монітор,
                                     Накінець  Віндá  злетіла  –
                                     То  справжнісінький  терор!
                                     Не  відкрию  вам  секрет  –
                                     В  пісюків  життя  не  мед,
                                     Та  не  можу  зависати  –
                                     Поламає,  гад,  “Reset”…"

                             (Іван  Гентош  "пародія  «  Пісенька  пісюка  »")


О,  скільки  «ламерів  мастдайних»,
Щасливих  тим,  що  мають  «глюк»!
Для  них  -  «комп’ютер  персональний»
Перетворився  у  -  «пісюк».

Не  «користуються»  –  «юзáють»…
«Апгрейди»,  «боти»,  «сідюки»…
Ті  -  щось  із  чимсь  в  «прогý»  складають,
Хоч  що  й  до  чого  –  невтямки.

«Вінди́»  «летять»  -  у  вирій,  певно…
Шукають  «ключ»,  котрий  на  нюх
Не  переносять,  але  ревно
Секрет  ховають  «хом-порнух».

Так  сленг  комп’ютерщиків  легко
Всі  на  озброєння  взяли  -
Складають  з  нього  «рубік»  «лего»,  -
Хоч  в  тому  всьому  –  без  «балди́».

Жонглюють  модними  словами
(Не  смійтесь,  люди,  з  них,  бо  –  гріх!)  -
Та  мову  забувають  мами,
Ступивши  щойно  за  поріг…


08.02.2012  р.


*  Джерела  післяпародії:  Домінік  Луцюк  “МОЙ  КОМПЬЮТЕР  (Песенка  ламера)”  (http://maysterni.com/publication.php?id=71426),  Іван  Гентош  "пародія  «  Пісенька  пісюка  »"  (http://maysterni.com/publication.php?id=73234)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312317
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 08.02.2012


З Алєксандра Городніцкого. Дружина фландрського посла

А  мені  не  Тані  сняться  й  Галі,
Ні  лани  широкі,  ні  ліси,
Бо  такої,  як  у  Сенегалі,
Не  зустріну  я  ніде  краси.
Як  згадаю,  браття,  зразу  слабну:
Мерехтіння  хвилі,  зблиск  весла,
Крокодилів,  пальми,  баобаби  {
І  дружину  фландрського  посла.  {  Двічі.

Мови  Фландрії  не  розумію,
А  красуня  нашою  -  ні  в  зуб,
Стан  високий  в  неї  –  просто  мрія,
І  чарівний  вигин  ніжних  губ!
Не  цікавлять  жодні  інші  баби  -
Мою  душу  Африка  звела́:
Крокодили,  пальми,  баобаби  {
І  дружина  фландрського  посла.  {  Двічі.

Що  сказати,  браття  і  сестриці?
Справи,  чесно,  в  мене  просто  швах,  -
От  єдиний  сон  мені  лиш  сниться,
Широкоформатний  в  кольорах.
І  у  спеку,  і  в  мороз,  і  за́вше
Вигоряє  все  в  мені  дотла́,  -
Як  побачу  постіль  в  ньому  на́встіж  {
І  дружину  фландрського  посла.  {  Двічі.


02.02.2012  р.


*  Оригінал:  Александр  Городницкий  "Жена  французского  посла"  (http://www.bards.ru/archives/part.php?id=4595)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310817
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.02.2012


Двадцята пляшка (літературна післяпародія)

.
                                             "Кава  парувала  душно  й  пряно,
                                               Вітер  осінь  спрагло  цілував.
                                               І  журилась  синьоока  панна:
                                               -  Ти  мене  ніколи  не  кохав.

                                               Місяць  срібло  сіяв  крізь  долоні,
                                               Сині  очі  –  глибина  душі.
                                               Не  журіться,  моя  ясна  панно,
                                               Ще  і  вам  присвятяться  вірші.

                                               Усміхнулась  осінь  тонкостанна,
                                               Кава  стигла  в  чашці  золотій…
                                               Моя  феє,  моя  чиста  панно,
                                               Спалах  сонця  на  горі  крутій!"

                                 (Оксана  Мазур  “Кава  парувала  душно  й  пряно…”)  
                                                 (Збірка  "На  вістрі  місяця",  Львів,  2011)


                                                   "П’ята  чашка  моцної  гербати…
                                                     Сині  очі  –  от  попутав  біс…
                                                     Ось  доп’ю  й  насмілюся  сказати:
                                                     Я  вам  вірш  присвячений…  приніс.

                                                     Голос  хрипне,  і  не  ноги  –  вата…
                                                     Прочитати?  Добре  –  стільки  б  справ!
                                                     Ви  так  близько  сіли  –  душнувато…
                                                     На  коліна  -  боже  –  я  пропав!

                                                     Щось  між  нами  зблиснуло  незриме,
                                                     Ви  казали  ще  про  креатив…
                                                     Добра  феє,  та  до  біса  рими  –
                                                     Я  губами  ротика  закрив…

                                                     …Сила  слова  –  ось  одвічне  диво!
                                                     Вже  і  сонце  піднялось  увись…
                                                     Ви  всміхнулись  сонно  і  щасливо,
                                                     І  мені  шепнули  –  Не  журись!"

                                                     (Іван  Гентош  "пародія  «П’ята  чашка...»")


Пляшка  пива  в  мене  на  підлозі...
Ця  двадцята  -  чи  доп’ю  до  дна?
Вже  й  на  ноги  встати  я  не  в  змозі...
Хочу,  та  не  пива  -  то  хана!

Ледь  піднявся  –  й  гепнув  на  коліна,
По-пластунськи  рухаюсь  вперед  -
Щось  удалині  так  схоже  блима…
О,  знайшов,  нарешті  -  туалет!..

Що  то  є  за  кайф!  –  одвічне  диво,  -
Лине  водоспад,  немов  з  небес…
І  навіщо  випив  стільки  пива?
От  же  дурень  -  а  бодай  би  скис!

...Відтепер  я  питиму  лиш  каву,
Чи  гербату  моцну  -  на  крайняк...
Там,  в  кав’ярні,  стріну  пишну  паву,
Запитаю:  "Каву  чи  коньяк?"

Чарку  вип’єм,  потім  другу,  третю,
А  по  третій  -  лиш  на  брудершафт…
Запрошу́  в  таксі,  як  у  карету...
Проведу  галантно  зразу  в  ліфт…

Промайне  та  ніч,  як  мить  чудова,
Спомин  лиш  зали́шиться  ясни́й…
...
Широкоформатні  й  кольорові
Еротичні  сняться  мені  сни…  


31.01.2012  р.


*  Джерело  післяпародії:  Іван  Гентош  "пародія  «П’ята  чашка...»  (http://maysterni.com/publication.php?id=72879)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310585
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 01.02.2012


Новітні Ромео і Джульєтта

«Ти  із  вірша  зробив  фетиша́?"  –
Поетеса  питає  в  поета,  -
"За  душею  -  катма  і  гроша́...
Ось,  лови  цю  пародію  злету!»

Не  сказав  їй  поет  ні  слівця,  -
Лиш  її  і  себе  з  пістолета
Він  застре́лив...  А  повість  оця  -
Про  новітніх  Ромео  й  Джульєтту...


19.01.2012  р.


*  Контекст  :  http://maysterni.com/publication.php?id=72533

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307861
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.01.2012


З Владіміра Асмолова. Лови момент

В  спідничці  міні  твої  ніжки  ніби  довшають,
Ти  виглядаєш,  наче  п'ятий  елемент!
Тож  не  чекай,  коли  приїде  принц  -  оговтавшись,
Лови  момент,  лови  момент,  лови  момент!

У  вуйка  лисого
На  лобі  вписано,
Що  він  підпільний  точно  мільйонер.
Ти  пригорни́  його,
Приворожи  його,
Розвесели  його  на  свій  манер.

В  обтяжку  й  міні  ти  уся  як  стигла  вишенька,
В  обтяжку  й  міні  ти  -  і  не  втече  клієнт.
Поки  старанно  твій  студент  на  парах  пише,  ти
Лови  момент,  лови  момент,  лови  момент!

У  вуйка  лисого
На  лобі  вписано,
Що  він  виходить  на  останній  круг.
Йому  невесело,
А  ти  напийся  з  ним  -
Ось  і  піднімешся  на  пару  штук!

Ти  оголила  геть  усі  принади  й  козирі,
Сьогодні  твій  і  лише  твій  ангажемент.
Як  захлинаються  слиною  кляті  спонсори  -
Лови  момент,  лови  момент,  лови  момент!

І  каламутна,  ех,
Ріка  валютна,  їх
У  вирви  втягує  чужих  земель!
Але  ці  грації  -
Багатство  нації!
Продатися  за  пиво  чи  за  ель?


18.01.2012  р.


*  Оригінал:  Владимир  Асмолов  (Савельев)  "Лови  момент"  (http://www.peoples.ru/art/music/bard/asmolov/lovi_moment.shtml)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307374
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.01.2012


Запізніле розкаяння (літературна пародія)

.
                                       «Учора,  в  передгроззя  холодок,  
                                       Дзвонив  юнак,  мабуть,  із  хмари  диму,  
                                       Пропонував…  „зустрітись  для  інтиму”.
                                       Відповіла:  „А  вам  –  не  пилосмок?..  
                                       …
                                       Яким  він  був  –  той  молодик  із  ночі?  
                                       Чи  сьорбав  каву,  чи  блокнот  –  на  клоччя»
 
                                                             (С-М.  Залізняк  «Оферта»)


Учора  подзвонив  мені  юнак
Пропонував…  „зустрітись  для  інтиму”.
Послала  я  його  далеко  так  -
По  пилосмок,  здається  -  але  в  риму.

Пошкодувала  зразу:  «То  хана!
Та  хоч  би  поцікавилась,  як  звати,
Який  по  гороскопу  в  нього  знак,
Та,  зрештою,  яка  хоча  б  зарплата»

І  так  цікаво,  аж  трафляє  шляк,
Звідкіль  мій  номер  у  його  блокноті?
Невже  там  пише  –  «Майя  Залізняк»?
Ні,  чесне  слово,  просто  цирк  на  дроті!

О,  як  чекала  на  новий  дзвінок  -
Невже  не  міг  хоч  раз  ще  подзвонити?..
Та  винен  був  неякісний  зв’язок  -
Чи  то  гроза?…  Коротше,  ми  з  ним  -  квити…


03.01.2012  р.


*  Cвітлана-Майя  Залізняк  «Оферта»:  http://maysterni.com/publication.php?id=71815

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303888
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 03.01.2012


Недовірлива красуня

Обплутував  красивими  словами:
«Моя  царівно  мила,  чарівна…»
Невже  кохання  виникло  між  нами?..
Красуня  я,  та  не  така  ж  дурна.

А  нещодавно  вразив  подарунком  –
Коштовним  діамантом  в  сім  карат…
Віддячила  жагучим  поцілунком
І  поглядом,  жагучішим  стократ.  

Вночі  довів  до  справжнього  екстазу,
А  вранці  каву  в  ліжко  він  приніс...
Скажіть,  буває  так  -  усе  і  зразу?
Та  ні,  це  знову  десь  поплутав  біс...


14.12.2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2011


Любов без кінця (літературна пародія)

.
                                               "...Я  устану  на  коліна,  і  проситиму  одно...
                                         ...Мушлі  сповнені  терпіння,  підлетіли  до  небес...
                                         ...провиває  світлий  пес...
                                         ...є  любов,  нема  кінця"

                                                                                       (Тарас  Лісняк)
                                       


"Мушлі  сповнені  терпіння,  підлетіли  до  небес"...
-  Ти  не  знаєш,  що  це,  милий?
-  Ні.  Напевно,  стрес.
"Світлий  пес  у  морок  виє,  зазирає  у  вікно"...
На  коліна  твої  всядусь:
-  Дай  мені  "одно".
-  Ну,  а  може,  два  одразу?
-  Ні,  лише  одне...
-  А  давай  вина  по  чарці?  Ось  є  "Каберне"...
-  Анекдот  новий  розкажеш?
-  Кави  до  винця?..  Про  любов  безмежну  чула?..
-  Ту,  що  без  кінця?..


12.12.2011  р.


*  Джерело:  Тарас  Лісняк  "У  пітьмі  нема  спасіння"  (http://maysterni.com/publication.php?id=70796)

**  Алюзія:  

"Наши  руки  -  не  для  скуки…
Для  любви  сердца,  у  которой  нет  конца".  
(Видимо,  это  вторая  серия  песни  «…и  молодая  не  узнает,  какой  у  парня  был  конец!»)

(Михаил  Задорнов,  Владимир  Качан  "Хорошее  попсой  не  назовут")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299482
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 12.12.2011


Пісенька про мрію

Вона  шукала  собі  коханця,
Хоча  коханою  й  так  була  -
Шукала  вперто  його  на  танцях,
В  кафе  і  клубах,  ша-ла-лу-ла...

Вона  красива  була,  як  мрія,
Супер-активна  і  молода,
Та  в  голові  в  неї  вітер  віяв  -
Аж  дах  зривало,  шаб-да-бу-да...

Чим  все  закінчилось?  Я  не  знаю.
А,  може,  й  взнаю  колись,  але  
Чому  у  грудях  пече-палає
І,  лиш  згадаю,  стає  так  зле?..


09.12.2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011


Вечерю віддай ворогу (майже не пародія)

.
                                 "Пливуть  у  вертепі  покинутих  ситро
                                   ...
                                   Милуються  в  гранях  роспечених  росо,
                                   Бламаючи  навпіл  руками  до  низу,
                                   Кливуть  у  мажері  блюзного  ризу
                                   ...
                                   Я  хочу  знайти  де  знайти  цих  фемен.
                                   Блюзнірські  традиціїї  і  западлісти,
                                   Усе  це  минуле,  Де  Галю...  злізти?
                                   ...
                                   Сом  наче  риба"

                                                                                               (Тарас  Лісняк)


"Пливу  у  вертепі  покинутих  ситро"  -
Сказав  -  і  поглянув  на  неї  хитро.
"Милуюся  в  гранях  роспечених  росо"  -
Це  я  ненароком...  бо  довелося.
"Бламаючи  навпіл  руками  до  низу"  -
Підкину  в  багаттячко  трохи  хмизу.
"Кливу  у  мажері  блюзного  ризу"  -
А  можна  побачити  трохи  стриптизу?
"Я  хочу  знайти  де  знайти  цих  фемен"  -
Феміно,  ти,  певно,  із  руху  "Femen"?
"Блюзнірські  традиціїї  і  западлісти"  -
Дванадцята  ночі...  Аста  ла  віста...
"Усе  це  минуле,  Де  Галю...  злізти?"  -
Не  зліз,  а  звалився...  Хочеться  їсти...
А  "сом  наче  риба",  а  риба  -  як  сом...
...Навіщо  їв  на  ніч?  Жахливий  був  сон.


29.11.2011  р.


*  Тарас  Лісняк  "Святковий  гарнір  і  котлетки"  (http://maysterni.com/publication.php?id=70180)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296750
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 29.11.2011


Не ображайте пародиста. Уривок з поеми. Ч. 4

Не  ображайте  пародиста  -
Бо  він  умить  вам  здачі  дасть:
Де  у  вірші  не  зовсім  чисто,
Підкине  хоч  би  шістку  в  масть.
Нехай  ви  туз  козирний,  дама,
Король  піко́вий  чи  валет  –
Він  теж  походить  від  Адама,
Й  не  гірший  в  нього,  мо’,  сюжет.

Б'єте́  у  груди:  “Ми  –  Поети!
Поети  –  ми!  А  ти  –  ніхто!
Це  ми  -  «Ромео  і  Джульєтту»!
А  ти  –  хіба  що  «Дід  Піхто».
«Ні,  ну  скажи,  що  не  вар’ят  ти!»
«Та  ти  –  Ніхто  з  ім'я́м  Ніяк!»
«Ти  як  посмів  так  насмія́тись
Над  почуттями,  маніяк?!»
«В  нас  надчутливі  душі  й  нерви,
В  нас  дух  Поезії  щодня,
У  нас  алмази  чисті  й  перли  -
Ти  ж  розтоптав  їх,  от  свиня!»
«Свиня,  свиня,  й  тобі  негоже  -
Куди  ти  преш  в  калашний  ряд?!
Не  бачиш,  тут  одні  вельможі:
Всі,  як  один  –  не  кум,  то  брат.»
«Давай,  іди  куди  подалі!
І  не  вертайся  взагалі!»
«Давай,  давай,  крути  педалі!»
«Ні,  лиш  поглянь,  що  він  наплів!…»

«Пішов  поет,  невільник  честі,
Впав,  осоромлений»  -  і  ти,
За  те,  що  був  лиш  пародистом
Як  він,  теж  змушений  піти…

А  ви  лишайтесь,  любі  друзі,
Пишіть  про  щось  чи  про  ніщо,
Римуйте  ті  рядки  в  натузі,
Хоч  вийде  –  куряче  лапшо…
Та  не  засмучуйтесь  тим  дуже  –
На  сайт  сміливо  вірш  кладіть:
«О,  як  чудово,  милий  друже!»
«О,  зупинись,  чудова  мить!»
...
Хвалить  зозуля  півня  теж,
Як  він  її  –  без  меж,  без  меж…


22.11.2011  р.

*  Повністю  поема  "Пародисти"  -  ось  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266886

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295090
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 22.11.2011


Роки і мудрість

Мудрість  приходить  з  часом?..
Хто́зна..  Буває,  і  ні…
Як  до  горілки  ласий  -
Добре  такому  й  в  багні....

Хтось  у  розпусті  тоне
(Берег  у  річки  -  крутий!),
Хтось  до  само́го  скону  -
Ні  обійти,  ні  пройти…

Що  тут  порадиш,  друже,
Та  й  не  зарадиш  нічим:
Свині  лежать  в  калюжі  –
Що  їм  Афіни  чи  Рим?..


16.11.2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293649
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2011


Про герменевтиків та синекдохи

.
                                 "варто  було  би  ознайомитись  з  творами  пари    
                                   десятків  герменевтиків"  (Ніка  Новікова)

                                 "вибачте  за  неправильне  вживання  синекдохи"    
                                                                             (Марина  Єщенко)


                                                                                 (Із  коментарів)

Мені  наснились  герменевтики,
А  на  додачу  -  синекдо́хи...
Ще  на  ПМ  побуду  трохи  -
Не  допоможе  жоден  "дохтор".  

:)


11.11.2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292332
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.11.2011


Чарівниця в крутому авто

.
                             "бачить  голим  мене  і  босим,
                               і  конкретним  конем  в  пальто"

                                                                           (Cергій  Татчин)  


Я  гуляю  по  вулиці  вдосвіт
Голий-босий  -  в  одному  пальто.
Засміялась  ти  з  мене…  Ну,  досить,
Чарівнице  в  крутому  авто́...

Твої  губи  в  чеканні  цілунків,
На  тобі́  і  білизна  -  "Сharmante",
Ти  в  таких  дорогих  обладунках...
Я  ж,  мов  кінь  у  пальто...  Та  й  не  пан...

Як  лебідка  ти...  Я,  наче  лебідь,
Закохався  по  вуха  нараз...
Завітати  запросиш  до  себе?
Призначай  мені  точний  час.

Зустрічаємось  завтра  о  сьомій...
Не  забудеш  про  це?  Ні,  не  смій!
А  інакше  піду  я  додому
І  верну́ся  звідтіль  сам  не  свій.

На  вершину  будинку  залізу,
Заберусь  на  самісінький  дах
І  зірву  з  того  даху  залізо  -
А  тоді  полечу,  наче  птах...

...Не  почула  мене  моя  мила,
По  асфальту  колесами  -  шур-р...
Я  -  за  нею,  мов  спринтер,  щосили...
Та  куди  там!..  Лиш  змок,  як  той  щур…


08.11.2011  р.


*  В  епіграфі  слова  з  вірша  Сергія  Татчина  "голос"  (http://maysterni.com/publication.php?id=67849)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291620
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.11.2011


Загони мавп

.
                             "гасали  водами  амеби,
                               а  сушею  –  загони  мавп"
                                                   (Чорнява  Жінка)

                               "З  амеби  мавпа  стала…  пóтім,
                                 А  згодом  взялась  за  перо…"
                                                                         (Іван  Гентош)


Загони  мавп  гасали  по  планеті:
У  кожної  -  зоріло  на  кашкеті,
У  кожної  -  гвинтівка  за  спиною,
І  кожна  тільки  й  марила  війною...

Тепер  сидять  ті  мавпи  в  інтернеті,
На  сайтах  розважаються,  мов  йєті,
Замість  гвинтівок  в  них  клавіатури  -
Ще  й  голий  зад  показують  в  натурі...


05.11.2011  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290901
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 05.11.2011


Про Чорняву Жінку (шифрограма Центру)

Чорнява  Жінка  з  Буркіна́  Фасо́
Всю  ніч  на  піаніно  грала  гами:
Сі-ля́,  сі-ля́-ля,  до-ре-мі-фа-со…  -
Сусіди  ж  в  стінку  гупали  ногами.

Вона  дружила  з  китайчатком  Лі,
Казала,  звати  її  Люба  Чорі  -
Приховувала  справжню  фамілі́…
Та  я  розшифрував  її...  Ще  вчора...

:)

02.11.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290747
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 04.11.2011


Зваба

-  Відпросилась  у  нього?
-  Ага…
-  То  ти  при́йдеш?
-  Прийду́,  напевно…
-  Рівно  в  шостій  мене  чекай…
-  Добре,  буду  о  шостій  рівно…

Від  цих  слів  –  як  вогнем…  Відпусти,
Не  пали  так  пекельно…  Годі!
Мо’,  нарешті,  спалити  мости
При  зручній  отакій  нагоді?

-  Заночуєш  у  мене?
-  Та  так…
-  А  удома  що  скажеш?
-  Не  знаю…
-  Наша  зустріч  –  це  неба  знак…
-  От  я  теж  так  собі  гадаю…

…Ледь  відкриті  уста,  з-під  повік
Погляд  грішною  звабою  мліє…
Не  забуду  тебе  я  повік  –
О,  моя  найсміливіша  мріє…


01.11.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2011


З Владіміра Висоцкого. Про фатальні дати і цифри (Моїм друзям-поетам)

Хто  жив  і  вмер  трагічно,  той  і  справжній  був  поет,
Є  точний  термін  в  поетичній  сфері:
Один  на  цифрі  двадцять  шість  ступив  під  пістолет,
А  інший  -  під  петлю́  у  "Англетері".

А  в  тридцять  три  Христос  казав  -  а  він  був  теж  поет:
"Не  вбий!"  Уб'єш  –  знайду,  мовляв,  і  в  чумі...
Христу  в  долоні  вбили  цвях,  щоб  зразу  збити  влет,
Щоб  не  писав  і  щоби  менше  думав.

Почую  цифру  тридцять  сім  –  протвережу́сь  я  вмить,
І  зараз  -  наче  холодом  війнуло:
Під  цифру  цю  і  Пушкін  підгадав  в  дуелі  смерть
Й  ліг  Маяковський  скронею  на  дуло.

Зупинимось  на  цифрі  тридцять  сім!  Підступний  Бог  -
Питання  Він  поставив  просто  ру́ба.
Лягли  на  цьому  рубежі  і  Байрон,  і  Рембо,
А  нинішні  не  врізали  ще  дуба.

Дуель  не  відбула́ся  ще,  та  це  не  новина,
А  в  тридцять  три  розп'я́ли,  та  не  сильно,
А  в  тридцять  сім  -  не  кров,  та  що  там  кров!  -  і  сивина
Запороши́ла  скроні  неухильно.

Слабо́  стрілятися?!  У  п'яти,  мо',  втекла  душа?!
Терпіння,  психопати  і  кликуші!
Поети  ходять  п'ятками  по  лезах  у  ножа
Й  собі  до  крові  ріжуть  босі  душі!

В  кінцівці  слова  "довгошиїй"  мов  літери  дві  "і".
"Поета  вкороти!"  -  це  ж  очевидно.
Ножем  у  нього  -  та  щасливий  він  і  на  вістрі,
Зарізаний  за  те,  що  неугодний.

Шкодую  вас,  прихильники  фатальних  дат  і  цифр,  -
Потомлених,  як  в  шейха  у  гаремі!
Життя-бо  термін  збільшився  -  то,  може,  і  оцих
Ще  не  кінець  поетів  -  не  на  темі!


28.10.2011  р.


*  Оригінал:  http://www.goldpoetry.ru/visotskiy/index.php?p=371
http://www.youtube.com/watch?v=P-XmAK9LTX4&feature=player_embedded

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289194
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.10.2011


Іn (v) Ino (літературна пародія)

.
                             "дивлюся  в  небо  і  здається,  наче
                             летить  на  мене  зоряний  десант
                             з  планети  Іно,  мислячих  інакше.

                             А  через  хвилю  -  це  уже  ставок,
                             а  я  -  рибалка,  що  у  воду  зирка  -
                             здригнеться  місяць,  ніби  поплавок,
                             ...
                             А  потім  вже,  неначе  дирижабль,
                             пливу  тихенько  ген  під  небокраєм..."

                                                               (Ярослав  Петришин)



Вночі  сиджу  з  цигаркою  в  зубах,
Дивлюсь  на  небо:  ген  зірок,  як  сіна
У  полі  -  світиться  Чумацький  Шлях,
Ледь  мерехтить  чужа  планета  Іно...

Здалось  мені,  що  зоряний  десант
Летить  звідтіль  загарбати  планету...
Злякався  я,  побіг,  заліз  на  бант  -
Курей  десяток  розтоптав  дощенту...

Та  знову  -  глип!    -  а  я  вже  у  ставку,
А  навкруги  -  і  мавки,  і  русалки...    
Я  ж  -  голий,  на  якомусь  поплавку,
Щось  обіруч  тримаю,  наче  палку...

Тут  водяний  з'явився  во  главі  -
Аж  збурилось  озерне  тихе  плесо...
Протер  очиська  -  я  на  мураві,
А  поряд  вітер  очерет  колише...

Знялась  раптово  буря  -  то  атас!  -
Несе  мене,  як  пір'ячко,  у  небо...
Ех,  знав  би  я  -  "in  vino  veritas"  -
Цигарку  не  палив  би  без  потреби...

Лечу  між  зір,  неначе  дирижабль,
І  наближаюсь  до  планети  Іно  -
Маленька  точка  в  телескопі  Hubble...
Казали  ж  древні:  "Істина  -  in  (v)Ino"


16.10.2011  р.


*  Джерело  пародії:  Ярослав  Петришин  "Дирижабль"  (http://maysterni.com/publication.php?id=68137)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286662
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 16.10.2011


З Івана Комаренко. Дружинонько, серце моє… «Żono moja» («Жоно моя») (переклад з польської)

Як  над  нами  небо  плаче,  мо́кнуть  тво́ї  зло́ті  ко́си,
мить  чудову,  зустріч  нашу,  мов  осінній  лист,  відносить.
Понад  го́ри  сонце  сяє,  срібний  місяць  за  горо́ю,  одне  друге  доганяють,  
ми  ж  кохаємось  з  тобою.

Дружино́нько,  серце  мо́є,  ми  з  тобою  лиш  удвоє,
Я  кохаю  очі  тво́ї  до  безумства,  мила  мо́я…
Дружино́нько,  серце  мо́є,  ми  з  тобою  лиш  удвоє,
Я  кохаю  очі  тво́ї  до  безумства,  мила  мо́я…
Мила  мо́я…

Ми  одні  такі  у  світі,  і  кохання  наше  вічне.
Навіть  неба  ти  не  бійся,  лиш  дивись  мені  у  вічі.
Понад  го́ри  сонце  сяє,  срібний  місяць  за  горо́ю,  одне  друге  доганяють,  
ми  ж  кохаємось  з  тобою.

Дружино́нько,  серце  мо́є,  ми  з  тобою  лиш  удвоє,
Я  кохаю  очі  тво́ї  до  безумства,  мила  мо́я…
Дружино́нько,  серце  мо́є,  ми  з  тобою  лиш  удвоє,
Я  кохаю  очі  тво́ї  до  безумства,  мила  мо́я…
Дружино́нько,  серце  мо́є,  ми  з  тобою  лиш  удвоє,
Я  кохаю  очі  тво́ї  до  безумства,  мила  мо́я…
Дружино́нько,  серце  мо́є,  ми  з  тобою  лиш  удвоє,
Я  кохаю  очі  тво́ї  до  безумства,  мила  мо́я…
Мила  мо́я…


11.10.2011  р.



*  Текст  оригіналу:  http://teksty.org/ivan-komarenko,zono-moja,tekst-piosenki

**  Кліп:  www.youtube.com/watch?v=J8t9d4TIVHQ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285595
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.10.2011


По-батькові… (літературна пародія)

.
                                             "Легенько  візьму  за  рученьку  -
                                               ефемерна  її  незайманість  -
                                               сподобав  тебе  заручену
                                               і  відкрився  в  усьому  за́міжній.
                                               …
                                               вінчалася  ти  із  відчаєм
                                               …
                                               Учора  -  іще  заручники,
                                               на  сьогодні  -  умовно  звільнені.
                                               …
                                               і  дивуюсь  твоєму  імені..."

                                                                                       (Ярослав  Петришин)


Я  взяв  тебе  у  зару́чниці  -
Була  ще  тоді  незаймана,  -
Скрутив  білі  ніжні  ру́ченьки,
Відвів  тебе  в  ЗАГС  ра́йонний.

Вінчалася  ти  із  відчаєм  –
Легенько  узяв  за  ру́ченьку,
Обняв  твої  білі  плечі  я  -
Вподобав  тебе  зару́чену…

Мені  тоді  не  призналася,
Як  звати  тебе  по-батькові…
Я  взнав  це  лише  недавно  десь  -
Мені  світить  років  двадцять…

А,  може,  дадуть  умовно?..
А,  може,  втечу́  з  етапу?..
Ходжу,  мов  ума́  неспо́вна  –
За  доню  мстить  її  тато...    


06.10.2011  р.


*  Ярослав  Петришин  "Ім'я"  (http://maysterni.com/publication.php?id=67637)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284629
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 06.10.2011


Обновонька (літературна пародія)

.
                                       "На  дикому  заході...
                                           ...
                                         Я  ж  бачила  вчора,  яку  ти  обновоньку  справив.
                                         Зашерхла  від  шин,  вся  вібрує,  гуде  естакада.
                                         Осіннє  загострення?  Хм...  А  не  так  і  погано."

                                                                     (Ольга  Бражник)


Сиджу  собі  вдома  (на  дикому  заході),  Лема
Читаю  -  "Соляріс",  про  роботів,  Тихого  Йона...
Але  непокоїть  одна  невеличка  проблема:
Я  ж  бачила  вчора,  яку  ти  обновоньку  справив.
Зашерхла  від  шин,  вся  вібрує,  гуде  естакада.
Обкатка  іде  повним  ходом,  росанівські  шини
Її  шерхотять  по  асфальту,  по  тому  гідрону...
А  що?..  Не  така  і  погана...  І  навіть  з  піддоном...
Вібрує,  щоправда,  коли  на  спідометрі  "сотка"...
Завів  ледве  вчора...  Сьогодні  гуде  на  підйомі...
А  так,  за  великим  рахунком,  все  ніби  в  порядку!..
Ну,  може,хіба  що,  ще  трохи  би  на  підзарядку
На  день,  та  й  на  ніч  їй  поставити  акумулятор,
Промити  добряче  ті  всі,  як  же  їх,  агрегати,
А  вранці  -  на  сервіс,  нехай  протестують,  нівроку,
Поїздити  можна  ще  трохи...  Ну,  хоч  би  півроку!...


02.10.2011  р.


*  Джерело  пародії:  Ольга  Бражник  "Дещо  про  Лема.  Дещо  про  зле"  (http://maysterni.com/publication.php?id=67437)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284036
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 03.10.2011


Що за життя - то є ти, то нема! (літературна пародія)

.
                                                 "то  є  ти,  то  нема
                                                   і  рік,  як  чорно-сіра  лісосмуга
                                                   в  тобі  шукала  не  коханця  -  друга
                                                   ти  тут,  ти  є,  але  тебе  нема..."

                                                                           (Наталка  Тактреба)


Що  за  життя  -  то  є  ти,  то  нема!
Підозрюю,  що  ти  -  китаєць  з  Тау...
Дивлюсь  на  тебе,  як  глухоніма,
Гадаю  -  може,  ти  старий  Хоттабич?..

Живу  я,  наче  в  світі  із  чудес,
Між  відьмаків,  чарівників  і  магів,
Чекаючи,  чи  ж  упаде  з  небес
Покара  Божа  на  чаклунські  стяги.

Тоді  не  зникнеш  -  будеш  завжди  мій!
Зі  мною  будеш  -  з  вечора  до  рання...
Коханим  -  хочеш?  Другом?  Ей,  постій!
Ось,  знову  розчинився  на  світанні...  


02.10.2011  р.


Джерело  пародії:  Наталка  Тактреба  "то  є  ти,  то  нема"  (http://gak.com.ua/creatives/1/30753)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283868
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 02.10.2011


Твої у петлях корчаться слова (літературна пародія)

.
                                 "Ти  відлітаєш  геть,  за  метром  метр
                                   все  далі  наших  заповідних  врочищ
                                   і  забуттям,  немов  обридлий  светр,
                                   мене  ти  розпускаєш  і  торочиш.

                                   Твої  у  петлях  корчаться  слова,
                                   роковані  облуді  на  поталу...

                                   Вся  у  вузлах  аорти  тятива,
                                   а  ти  її  безжально  так  нап’яла..."

                                                                 (Ярослав  Петришин)


Твої  у  петлях  корчаться  слова  -
Навіщо  зав'язала  їх  у  петлі?
Ох,  неправа  ти  була,  неправа  -
Потрапиш  за  їх  муки  в  саме  пекло!

Ходжу  я  в  светрі  з  слів  і  мерзну,  от  дивак  -
Не  гріє  він  мене,  як  той,  що  з  вовни...
Коли  до  мене  вернешся  навспак,
То  я  тебе  зігрію,  хоч  іззовні.

Куди  пішла  ти?  Я  ж  тебе  чекав
У  хащі  наших  заповідних  врочищ.
Нема  мені  до  тебе  жодних  справ,
А  ти  про  себе  все  одно  торочиш.

Обридла  ти,  як  той  словесний  светр  -
Замерз  я  в  ньому,  як  на  вітрі  цуцик!
Відстань  від  мене,  стань  за  кілометр  –
Бо,  слово  честі,  ти  мене  замучиш!..


29.09.2011  р.


*  Ярослав  Петришин  "Аорта"  (http://maysterni.com/publication.php?id=67300)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283356
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 29.09.2011


Ритмічний неспротив (літературна пародія)

.
             "Я  заглядаюсь  на  свою  сусідку,
             але  поводжуся  вельми  чемно.
             Не  зупиняю  її  в  парадній,
             не  домагаюся  в  ліфті  тіла,
             наче  байдужий,  ведусь  порядно,
             як  джентельмен...  А  вона  б  хотіла!
             ...
             Восени  мені  пишеться,  наче  п’ється:
             необачно  і  гірко  –  безперспективно.
             А  тому,  переважно,  й  не  п’ю.  Здається,
             що  ніколи  й  не  питиму  більше.  Дивно...

             У  цієї  печалі  нема  розради.
             Бо  таке  відчуття,  наче  віршам  зрадив.
             А  сусідка...
             Сусідка  живе  навпроти.
             В  її  погляді  зовсім  відсутній  спротив."

                                                                                                                 (Сергій  Татчин)


Моя  сусідка  живе  навпроти,
Вона  –  не  проти,  і  я  –  не  проти...
Піду́  ,  куплю  їй  коньяк  і  шпроти
Й  зайду́  у  гості,  відкривши  рота…

Скажу  їй:  «Знаєш,  сусідко  мила,
Візьмі́мось,  врешті,  до  цього  діла,
Терпіти,  чесно,  мені  неси́ла,
Бо  те  чекання  так  утомило…

Мене,  як  рибу,  спіймала  в  ве́ршу,
Ось,  знов  про  тебе  пишу  я  ві́рша...
Та  це  -  по  друге,  ну,  а,  по-перше  -
Ти  ж  станеш  перша,  хоч  і  не  вперше…

А  то  уп’юсь  же,  побачиш,  мила,
Упа́ду  вниз  я,  опущу  крила…
На  плечах  в  мене  важезна  брила  -
А  погляд  в  тебе  такий  сміливий…»


29.09.2011  р.


*  Сергій  Татчин  "Аритмічний  спротив"  (http://maysterni.com/publication.php?id=67273)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283334
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 29.09.2011


Мачо (літературна пародія)

.
                                   "Намаж  мене  медом,  або  полуничним  варенням,
                                     А  я  тебе  кетчупом,  гострим,  до  шашлика...
                                     Я  буду  десертом  –  ти  будеш  сирим  пельменем...
                                     ...
                                     А  як  же  хотілося  справжнього  мужика!!!"

                                                                           (Марина  Єщенко)


Яєць  візьми,  кетчуп,  солі,  перцю  багато,    
Усе  це  чимдуж  увітри  у  качан  кукурудзи…
І  стану  тоді  я  могутнім  таким  мачо…

Мене  не  візьмеш  ти  ніколи  більше  на  глузи!!!


28.09.2011  р.


*  Марина  Єщенко  "Настроєве  (середа)  (перезавантаження)"  (http://maysterni.com/publication.php?id=67246)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283178
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 28.09.2011


Гра вчотирьох на роздягання (літературна пародія)

.
                                               "Ця  гра  для  трьох.  У  неї  вдвох  не  грають.
                                               Я  віддаю,  а  ти  кидаєш  жереб.
                                               Якщо  вона  його  не  упіймає,
                                               То  я,  напевно,  знов  піду  від  тебе.

                                               Давай  на  роздягання!  Роздягнемось,
                                               Щоб  ти  побачив,  в  кого  кращі  груди.
                                               Якщо  ти  вкотре  скажеш,  що  у  неї,
                                               Я  вкотре  відповім:  "Хай  так  і  буде!".

                                               А  може,  досить  вже  азартних  ігор?!
                                               Закон  заборонив,  в  закону  –  сила!  (?)
                                               Якщо  ти  досі  з  двох  мене  не  вибрав,
                                               То,  може,  вчотирьох  зіграти,  милий?.."  

                                                                             (Марина  Єщенко)


Зіграємо  утрьох?  На  роздягання?
Зрівняємо,  чия  фігура  краща...
Покличемо  давай  ще  дядю  Ваню  –
Учотирьох  зіграємо...  Нізащо?

Хоча...  Тобі  ж  відомо  -  саме  в  мене
Найкращі  груди,  ноги  і  сідниці…
Моя  ж  подружка  ще  мала,  зелена  –
Немає  там  на  що  і  подивиться…

Програла  я…  Знімаю  спершу  блузку  -
Красивий  мій  бюстгальтер  із  Європи?
Тепер  –  вона…  Ой,  шкіра  –  наче  в  гуски…
А  засоромилась!..  Ото  дурепа!..

Дивись,  мій  милий,  я  вже  без  спідниці!
Ну,  як  тобі  мої  модельні  ноги?..
Ще  раз  програю  –  покажу  сідниці…
Та  не  тривожся  так,  заради  Бога!..

Ми  виграли!  А  дядя  Ваня  –  голий!..
Вертається  додому  він  спроквола..
А  ми  йдемо  зіграти  ще  у  поло  –
На  роздягання,  любий?  Так,  дого́ла!..


28.09.2011  р.


*  Марина  Єщенко  "Настроєве  (середа)"  (http://maysterni.com/publication.php?id=67243)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283168
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 28.09.2011