| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Дождь… как вечное одиночество.
Одиночество… желтый лист.
Желтый лист… как судьбы пророчество,
Проницательный ветра свист.
Ночь... безжалостно беспросветная
Заключила в объятиях свет.
Ночь… любовь моя безответная
С безысходным ответом «Нет…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286223
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.10.2011
Весна на крыльях журавлей,
Ты к нам лети скорей-скорей.
Согрей нас солнышком лучистым
И сделай небо чистым-чистым.
Раскрась угрюмый серый мир,
Пусть красок ярких будет пир.
Пусть развеселый ветерок,
Заглянет в каждый уголок
Неся цветов приятный запах,
Что б каждый просто охал, ахал.
Пусть птичий хор нам запоет
И, собирая сладкий мед,
Жужжали пчелы нам над ухом,
Объят был мир весенним духом.
27.02.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174523
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.02.2010
- Нє, но ти мені скажи. От ти... Ти, так ? вчивси в інституті. Академік ..єв, нє, но не в обіду. То в хорошому смислі. От у тебе там ..ля вища освіта н..й, а я, я б..дь - ..й пустий, алкоголік н..й, нє, шо то я мелю? Віпити люблю, так ? Но ..й з ним. Ти мені об’ясни дурневи такому, от Земльи, сука, кругла н..й, правильно ? А на ї поверхності вода, океан. Як та йо..на вода не розсипаєси, не летит кудас н..й в космос ? Як ?
- Ну Ви що, в школі географії не вчили ? Між тілами діє сила тяжіння, гравітація. Тіла з більшою масою притягають до себе тіла з меншою масою. Чим більша різниця в масі тіл, тим більша сила гравітації.
- Добре. Най тобі буде. Але тогди відки возьмиласи ота твоя гравітація?
- Ну, сучасна наука не дає нам відповіді на це питання, вона може лише описати властивості гравітації і закони її дії.
- Не може кажеш. А знаєш чого не може?
- Чого?
- Бо в нас наука атеїстична...
24.02.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173834
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010
Мерцают глаза бриллиантовым небоМ,
А сердце как будто бы твердая льдинкА.
Расстрел ее взоР.
Твердыня! И трепеТ.
А в теплых ладонях растает „СнежинкА”.
15 декабря 2009 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173235
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.02.2010
Мне нечего терять –
Я потерял себя.
Но хочется узнать,
Каким я был всегда.
Со стороны взглянуть,
Со стороны узнать
Тот чистый путь, какой
Хотел я протоптать.
Но вижу я сейчас,
Что протоптал тропу.
В грязи она лежит,
Не видно чистоту.
Умыться потом мне,
С которым я топтал,
И убежать бы прочь,
Да низко уж упал.
Вернуть бы время вспять?!
Верни его назад!
И я пройду опять
Все тот же чистый путь
Все в тот же сладкий ад.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173070
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.02.2010
Пахне кригою. Віє холодом.
Сльози ллє у скорботі душа –
Пригадалося тепле літечко,
Що у пам’яті зберегла.
Думу думає. Богу скаржиться:
“Нащо спогади мені дав ?”
“Щоби в думці своїй потішилась
Літнім запахом пишних трав !”
Пахне кригою. Віє холодом.
Сльози ллються неначе град,
Як згадаю про тепле літечко
І кохання твого аромат.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172684
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2010
****
Якщо ви пам’ятаєте запах горіхового листя, напевно ви полюбляєте сидіти під горіхом. Я теж любив сидіти під горіхом, поки мені один не стукнув по голові. Мама каже, таки добре стукнув, тому я тепер такий розумний. Я дійсно дуже розумний. Я в школі відмінник. Коли я пішов до першого класу, я вже вмів читати... Хм...
Я люблю запах горіхового листя. В мене на городі росте ве-е-еличезний горіх. Він такий великий, що вищий за нашу хату. Якщо б ви вилізли на самий верх горіха і зірвались униз, до землі долетіли б за 4 секунди. Уявляєте як горіх мені по голові луснув ?..
Мій старший брат теж летів 4 секунди. Мама дуже плакала. А я не плакав. Він поселився на стрісі нашої хати, а мамі не сказав. І мені сказав, щоб я нічого їй не говорив. Каже, що вона й так не повірить. Він тепер Янгол, а мама Янголів не бачить. Я не витримав і сказав мамі. Вона мені тоді добряче всипала. Я три дні стоячи їв. Я більше ніколи не говорив про брата.
****
Я сумую за ним, хоч він і дратував мене частенько своєю фантазією. У нього дуже багата була уява. Він постійно сидів на городі під горіхом і писав, писав, писав. Мама сварилася на нього, казала, скільки можна отак сидіти, горбатим станеш, а він годинами сидів і писав. Ви б його бачили. Хм. Без усмішки не згадаєш.
Якось таке вигадав, ну явно переборщив. Уявляєте, заходить до хати і питається в мами: “Ма ! А чого Стасик з нами в хаті не живе?” – Стасик – це я. Мама очі витріщила не розуміючи нічого. “Як це не живе?” А малий далі своєї: “Стасик тепер постійно буде жити на стрісі ?” “Чого на стрісі?” – каже мама. А він: “Люди ж коли вмирають стають Янголами, Стасик теж Янгол !” Мама просто взяла і відшмагала його добряче. Вона дратівлива була. Вигадки малого її виводили з себе...
****
Я люблю свого брата. Ми часто гуляємо. Мама рада, що я вже менше сиджу під горіхом. Тепер, коли мій брат став Янголом, він більше часу проводить зі мною. Він навчив мене подорожувати так, як подорожують Янголи, без тіла. Тепер я також частенько сидів на стрісі і дивився, як мама порається в грядках. Вона нас не могла бачити і це було дуже весело.
****
Після того випадку малий вже не писав нічого, а просто спав під горіхом. Мене він взагалі не помічав. Було таке враження, що я перестав для нього існувати. Тепер він кожного дня, прийшовши зі школи, біг під горіха спати. Мама його била, бо він запустив навчання, в щоденнику з’явилися двійки, а вчителі говорили, з дитиною явно не все гаразд. Треба відвідати спеціаліста.
Відвідали. Лікар сказав, що все гаразд, але дитині треба приділяти більше уваги. А то все дитяча фантазія.
****
Лікар такий самий як і моя мама. Він не бачив мого брата, навіть коли той стояв біля мене в кабінеті. Я теж хочу бути Янголом, що б мене ніхто не бачив. Тоді я зможу робити все, що мені заманеться.
Якось ми сиділи з братом на стрісі і дивилися на гори. Я сказав йому, що теж хочу бути Янголом. Він посміхнувся і лише сказав: “Завтра.”
****
Той день навіть не хочеться згадувати. І чого він поліз на того клятого горіха ?..
Мама як завжди поралася в грядках. Було спекотно. Наближалося літо.
Мені чомусь захотілося побачити малого. Не знаю чому. Просто захотілося і все. Я й не сумнівався, що він знову спить під горіхом...
Він лежав у якійсь безглуздій позі... Я зразу відчув, щось не те. Серце здавило мов у лещатах. Я боявся підійти, боявся думок, які прокрадалися в мою голову. Кров натиснула з усією силою на судини. В голові запаморочилося. Я не пам’ятаю як і коли біля мене з’явилася мама. Крики, плач, істерика. Чиїсь руки, все нові й нові голоси. За мить тіло малого понесли до хати, а я стояв як вкопаний під отим клятим горіхом...
****
Я підійшов до брата і спитав, чого він тут стоїть, йдемо прогуляємося. Він постояв ще хвилину і пішов до хати, так нічого і не відповівши. Я сидів під горіхом і дивився на стріху. Брат пішов до хати ! Йому набридло бути Янголом ?
****
Я часто приходжу під горіх і згадую той випадок, коли малий сказав, що я живу на стрісі. Мені в голові не вкладається, чому він таке собі вигадав. Але мені не дає спокою те, що я колись випадково почув з розмови моєї мами з сусідкою, яка говорила, що до того як моя мама купила цю хату, на стрісі повісився господар...
Я от дивлюся на його писанину, і мені здається, що він зараз сидить на стрісі і спостерігає за мною.
18 лютого 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172652
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010
Хочу самоубийцей стать,
Что бы заставить пострадать
Своих отца и мать.
Мне хочется поспать,
Что б на могилу вспоминать
Пришли отец и мать.
О чем еще мечтать?!
Мне хочется тепла,
Что бы горячая слеза
Щекою потекла.
Но пустота в душе,
И холодно совсем,
И нету слез уже.
Не вспомнит наконец
О ком-то мой отец,
Но зарыдает мать.
Но ей не привыкать.
О чем тогда мечтать?
Хочу самоубийцей стать,
Что б чувства испытать,
Что смерть мне может дать.
Прижал к груди холодный нож, –
Воспламеняя плоть,
Пронзила сердце дрожь.
Вот где она любовь –
Как заиграла кровь!
Ускорив сердца стук,
Пронзит меня мой друг?..
Но... что за ерунда?
Желанье жизни?
Да!
И спросит мама:
“Что за шрам?”
“Да так. Упал,
Очнулся – шрам...”
На сердце где-то... там.
2008 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172518
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.02.2010
«Жизнь не подарок. Но одарит многим...
Ты только научись принять», -
Сказал старик сойдя с дороги,
Что б босиком в траве гулять.
Он молод был в своей седой душонке.
Он ноги умывал под утренней росой.
Он улыбался молодой девчонке
От восхищения ее красой.
Он взглядом провожал лучи заката,
Вдыхая грудью запахи цветов.
Он улетал под облака куда-то,
Казалось, там остаться был готов.
«Ты оглянись вокруг.. и ты увидишь,
Как время замедляет жизни ход.
Замри! Да разве ты не видишь,
Что спешка – это просто сумасброд?
Смотри! как клерк бежит в вдогонку жизни,
А та с насмешкою пинает его в зад.
Смотри! эффектно как взлетели брызги,
Как в грязной луже стух его азарт.
Жизнь не подарок. Но одарит многим...
Ты только научись принять,
Тогда все брызги от твоей тревоги
Вдруг превратятся в неожиданную благодать».
Несчастный клерк с таинственной улыбкой
Тихонько что-то опустил в карман.
Я оглянулся... словно в сердце вилкой –
На месте старика лишь призрачный туман.
17 февраля 2010 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172379
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.02.2010
Знову падає сніг,
Знову холод у моїх долонях.
Загоїлись гарячих цілунків сліди.
Десь розвіявся сміх
І не чути твій голос у скронях.
Тане сніг на вогні...
Не впізнаю де він, а де ти.
Проростає трава,
Де ступала своїми ногами.
Прокидаюсь з солодкого сну,
А навколо стіна...
Прогризу кляті грати зубами -
Я давно вже не бачив Весну!
Весна 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170202
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2010
Твой отчий дом давно немилым стал
Горячему биющемуся сердцу,
Тихонько отворив входную дверцу,
Ты против самого себя восстал.
И проклиная до седьмого род
Ты сам решил чертить свою судьбу,
Что было для тебя сплошным табу,
Вознес сейчас до облачных высот.
Все слабости из сердца вырвал вон:
Любовь, святую веру, покаянье.
Пленим своей гордыни воссияньем,
Воздвиг ее, как истинный закон.
Судьбы своей единый властелин,
Познал любовь девиц и проституток,
Веселья пьяные на протяженьи суток,
Свободе радовался блудный сын.
А молодость немудрая шатнулась,
Скривилась сморщеною миной на лице,
Присесть бы с милою да на крыльце,
Но жизнь давно в весельях захлебнулась.
И вот, поднявши взгляд неловкого стрельца,
Ты оглянулся... Пройденные дали,
А на груди распустности медали
Сто крат больней тернового венца.
И локоны твои вздымались в небеса,
Когда в лицо тебе Восточный ветер
Частицами горячего песка наметил,
Чтоб ослепить и так истомлены глаза.
И каждый шаг, который оставлял внизу
Следы твоих изношенных подошв
На острых каменных уступах словно нож,
Упорно покорял нелегкую стезю.
А там над океаном облаков
Расправив руки, словно ястреб крылья,
Забыв о том, что есть жестокость и насилье
Освобождался от земных оков.
И вот, дорожной пыли досыта наевшись,
Откинув гордость на колени опуститься,
Примкнул к ручью, что бы святой воды напиться,
Любовью мироздания согревшись.
И здесь, целуя землю под ногами,
Которую полили предки кровью,
Пронизанный неистовой любовью,
Нашел пристанище, искомое годами.
3 февраля 2010 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169739
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.02.2010
Мені пригадалось, весною
Заквітчаний світ білизною.
На простені з ніжного цвіту
В обіймах легенького вітру
(Земля мов пухова перина)
Весна, ще невинна дівчина,
П’яніла від пахощів квітів
Всім серцем закохана в вітер
Мов Янгол, Весна...
Мені пригадалося літо.
Як бігали босії діти,
Ловили хмаринки у небі,
Злетіли б до неба, далебі.
І сяяло літо рум’янцем,
Милуючись вітровим танцем,
А листя у кронах тремтіло,
Як з вітром кохатись хотіло
Те янгольське Літо...
Мені пригадалось, як осінь
Вплела у багрянії коси
Роси кришталеві сльозинки.
І капали з неба краплинки,
Як осінь рум’янець вмивала.
Грозою у небі тріщала,
А листя в таночку кружлялось,
Як з вітром у полі кохалась
Та янгольська Осінь...
Мені пригадалось, зимою
Заметений слід білизною
У кронах дерев і у полі...
Гуляє байдуже на волі
Зрадливий той Вітер...
2 лютого 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169598
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2010
Ты даже перестал чистить зубы.
Жизнь не имеет смысла.
Вот уже который день ты не выносил мусор. Корзина в углу сырой комнаты через край набита отгрызенными ногтями – убедительное свидетельство твоих страданий. Здесь нет места для поэзии. У бактерий великий праздник. Ты стал для них богом.
Твои пальцы кровоточат. Ты изо всех сил держался за свою мечту, упиваясь ногтями в ее кожу, порой не замечая ее боли. Разве она сравнима с той болью, что приносит тебе твой страх потерять ее, свою мечту?
Но ты ее потерял! И теперь кровью на листе бумаги ложатся мысли.
Мысли сделать один небольшой шаг от края подоконника к закату солнца.
Но и в этот вечер земли коснулся только пепел твоих слов. И если следующая неудача приведет тебя к краю пропасти, где время застынет в созерцании великолепия заката, а грудь наполнится свежестью мировой души, ты посчитаешь это прогрессом, ведь хорошо осознал, смерть, должно быть, прекрасна, но поэзия жизни все же прекрасней.
25 января 2010 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168205
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.01.2010
Мотыльками снежинки в воздухе.
Мир застыл в ожидании чего-то очень важного.
На окне пейзажные росписи,
Зима нарисовала весну, здесь нет ничего страшного.
Зима — настоящая женщина —
Холодная. Но тает в теплых лучах солнца.
23 января 2010 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167652
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.01.2010
Блакитні зорі невідомих нам світів
Тонули у світанках ненаселених планет.
Що ніч, на крилах мрій до них летів,
Натомість заблукав в мережі інтернет.
Той хитрий лабіринт придуманий людьми
В віконних рамах поміщає цілий світ.
То дзеркало життя, де ми – уже не ми,
На моніторі електронний слід.
А за вікном... А що там за вікном ?
Тече вода (колись була жива),
Цвітуть сади, що будуть нам вінком
Як спогад на могилі про життя.
Блакитні зорі невідомих нам світів
Тонули у світанках наших прадідів.
15 січня 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166783
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2010
Луна упала на землю серебрянными огнями,
Пушистые зайчики испугали лисицу,
Рыжую, огненную.
Сплюнул бес, заскрипел своими зубами,
Обходил стороной жалящую спицу
Светлую, лунную.
Хохотали звезды звонко, падая на голову нечисти,
Ночь разразилась грохотом
Ослепительным, жизненным.
Убегая, хвост поджал, бесится, мечется.
И растаял во тьме охотом
Невыразительно беСсмысленным.
Ну и черт с ним.
Кто сказал, во тьме нет места для света?!
Ночь Рождественская!
25 декабря 2009 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162837
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.12.2009
Помирав дід старий в самоті
В сірих стінах своєї хатини...
Наближались останні хвилини
І почулись слова в темноті:
“Я дружину всім серцем кохав,
А та стерво мене залишила,
Вона й зараз мене би пришила,
Хоч і так майже дуба вже дав.
Визнаю, що я зраджував їй,
Я любив всяку кралю гарненьку,
Але й те було так... помаленьку..
Що ж! Характер такий уже мій.
За здоров’я дружини й дітей
Випивав я на благо не раз...
Ну було!.. П’яним бив трохи вас.
Зате виховав в дітях людей!
Ох, людей! Мої три соколИ.
Та ви просто змії тої діти.
Не прийшли ви мене пожаліти –
Вам, людЯм, бач не було коли.
Тай не треба мені усіх вас!..
Здохну й так... і ніхто не згадає...
І ніхто хай мене не ховає...
Тай не треба мені усіх вас.
Місяць зблід і загасли зірки,
Промінь світла обпік стару душу.
“Я побачити хочу їх... мушу.
Я не бачив їх майже віки.
Боже, що мені зараз робити?!
А чи варто мені було жити?...”
2004 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162815
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2009
Небо плакало,
Неожиданное очищение для души.
Губы-трещины,
Капли влажные так нежны...
Капли красные,
Сладость пьяная, кровь – вино.
Трезвость сонная,
Трезвость выпила, ей все равно.
Сердце вспрыгнуло,
И упало, разбив асфальт.
И наполнило
Красной жидкостью твой грааль.
Небо плакало,
Неожиданное очищение для души.
Губы-трещины,
Капли влажные так нежны...
23 декабря 2009 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162564
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.12.2009
Посмотри, как рождается утро!
Посмотри, как прекрасен рассвет!
Посмотри, как любовь оживает,
Излучая свой чудный свет.
Вместо горького кофе в постель
Безмятежного счастья букет.
Нежный взгляд, поцелуев коктейль
Красят щеки в стеснительный цвет.
Отпечатками губ твоих сладких
Поцелуи на сердце. И пусть
На лице твоем радости складки
Излечат мою прежнюю грусть.
Подари мне улыбки сиянье.
Подари нежность ласковых рук.
Пусть для тел, что в безумном слияньи,
Станет музыкой сердца стук.
Посмотри, как рождается вечер.
Посмотри, как закат прекрасен,
Как, играя снежинками, ветер
Снегопадом закат украсил.
Даже если стихи мои снегом
Беспощадное время укроет,
Пусть любовь наша сказочным светом
Заблестит на ночном небосклоне.
13 декабря 2009 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160923
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.12.2009
Мне цветами в лицо швыряли,
Ну а камни бросали в спину.
Я смеялся в лицо печали,
В волшебство превращал рутину.
Отдавал всем и душу и сердце
В ожиданьи, что оценили -
Ощущения проститутки,
Той, которой не заплатили.
На ладонях осколками сердце,
Под ногами любви окурок.
Снова ключ и закрытые дверцы
И шуршанье дорожных сумок.
Жизнь и память на до и после,
Ну а сердце скреплю “Моментом”.
В облака моим взором косит –
Я у Бога опять клиентом.
Я смеялся, когда мне грустно.
Я прощал всех, кого ненавидел.
И не с теми делился любовью.
Кто любил, тех не раз обидел.
Хочешь? Я изгоню своих бесов!
Хочешь? Мир хоть чуть-чуть станет лучшим.
Ты пошли мне кусочек веры,
Ты зажги в моем сердце лучик,
Тот единственный лучик надежды,
Что бы мир стал по новому прежним.
Господи! Дай мне силы...
11 декабря 2009 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160919
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.12.2009
На голову як грім звалилось лихо!
То як? Померти й стане тихо?
На шию камінь й з мосту в воду,
Як матимеш таку нагоду?
Щоб всім втопитися із горя,
Не вистачить цілого моря!
А ти живи, хай світ валиться...
А щастя?.. То не забариться.
Люби життя!
І поки ця любов не згасне –
Життя жорстоке..
та прекрасне.
2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160278
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2009
Между будущим и между прошлым
(Стихи безобразного поэта)
Искренне моим друзьям по творчеству
Велиалу и Груздевой посвящаю.
Мы рожденные персонажи
Из-под пера то ли дьявола ?.. Бога ?
И у каждого, хоть и кривая,
Но всегда есть своя дорога.
Тот боится быть очень добрым,
Тот – чрезмерно суровым, сложным,
Тот осудит открытые чувства,
Побоявшись казаться пошлым.
И словами тут все не скажешь,
Не найдешь идеальной формы,
В троеточие не уложишь,
Не нарушив моральной нормы.
Безобразные мысли поэта
На листе не всегда стихами
Недоделанный мир рисуют
Недоделанными словами.
Я пройдусь между мрачных улиц,
Между мрачных, забытых улиц...
Но теперь это все – между прочим,
Но теперь это все... троеточье, –
В танце дьявольском сердце плачет
Над сырою могилой любви.
Замираю в непониманьи
Между будущим и между прошлым...
И смотрю огорченным взглядом...
Может, кто-то и будет рядом,
Этим кем-то не будешь ты.
Мысли ранят мне душу, сердце.
Мысли были и будут рядом...
Над сырою, свежей могилой
Я оставлю тебе цветы...
P.S. Никогда я не напишу так, ‘как книжка пишет’,
ибо для меня не существует понятия “правильная форма”.
Я искренне желаю своим друзьям осознать, что не стоит
ограждать себя стенами рифмы и ритма.
Прислушайтесь к своему сердцу, ведь оно не всегда отбивает
четкий ритм – ибо такова жизнь.
Искренне Ваш, Мирослав Хорват.
9 декабря 2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160265
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.12.2009
Так пахне твоє волосся,
Як пахнуть весна і літо –
Так ніжно осінній вітер
Колише у полі колосся.
Так дивляться твої очі,
Як дивиться синє небо,
Як сяють у небі зорі,
Як збуджують теплі ночі...
Дивитись на твоє небо,
Вдихати твоє повітря,
Одну лиш Тебе кохати,
Одну лиш Тебе хотіти
І в твоїх очах читати,
Як пахнуть весною квіти.
8 грудня 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160111
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009
Завмерли думками на твоїх вустах
Несказані мною слова
Про те, що минуле – то сльози і біль,
Про те, що майбутнє – то страх.
І, може, життя, чи то долі каприз,
Що стільки поранених душ
Узяли на плечі минулого камінь
І каменем падають вниз.
Завмерли думками у твоїх очах
Несказані мною слова
Про те, що минулого камінь – то страх,
Майбутнє ж у твоїх руках.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159766
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009
Мне грустно быть с тобой.
Грустнее без тебя.
И грустно быть собой –
Без грусти я – не я.
Мне горечь – сладкий мед.
И горечью я пьян.
Никто пусть не поймет
Всю сладость горьких ран.
Увидеть пустоту
Твоих манящих глаз,
Забыть о суете,
Что окружает нас,
И опустеть внутри,
И в пустоте грустить,
Не пророняя слов,
В молчании любить.
2008 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158838
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.12.2009
Я однажды
О жалкой судьбе написал
И высмеивал жизнь...
Даже смерти искал.
Но сказали друзья:
“Напиши о любви”.
“Я не знаю любви”. –
Этим все и сказал.
Я не верю в любовь.
Я смеюсь над людьми,
Кто ночами не спит
И грустит о любви.
Все любовь да любовь –
Лишь пустые слова.
Я чертей рисовал,
Их любовь мне мила.
Оглянулся назад,
Все рога да рога,
Все мои да мои,
А любви – ни черта.
Что же вспомнить тогда?
Где же жизнь, где она?
Сколько лет, сколько зим,
Без любви, все один.
Нет! Бежать от любви.
Не искать, не страдать...
Расскажите друзья
Как любви избежать.
Нет! Не верю в любовь.
Убегу от нее,
Пусть избью ноги в кровь...
Прибежал... Вот любовь!
Оглянулся назад,
А рога не видать.
Сколько ж я пробежал?
Есть же что вспоминать:
Как ночами не спал
И грустил о любви,
О тебе как мечтал...
Я смешным себе стал.
Но не стыдно совсем,
Что слезу проронил,
Ведь родился,
Когда я тебя полюбил.
Ведь любил значит жил.
“Напиши о любви”.
Но о ком написать?
Написал о себе...
Между строк о тебе.
А еще, я о жизни своей написал,
Что бы жить и... забыть...
Забыть обиды, что бы вновь
Испить из чаши
Под названием Любовь.
2008 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158676
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.12.2009