ромашка_

Сторінки (1/9):  « 1»

тобі

ти  щастя  моє,  муза  до  життя,
ти  -  мій  коханий,  шлях  до  каяття.
твій  погляд  ніжно  береже,
твій  дотик  пристрасно  горить,  лише...
ти  просто  йдеш,  мене  з  собою  забераєш,
і  байдуже  на  все  ,  мене  як  книжку  ти  читаєш.
мої  думки  -  твої  бажання,
мої  бажання  -  твоє  щастя  і  кохання.
чи  може  хтось  когось  ось  так  любити?!
цього  не  заперечити,  таке  просто  не  вбити!
живеш  для  мене  і  я  це  відчуваю,
дарую  щастя,  бо  понад  все  тебе  кохаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167356
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2010


люби мене

Думки  про  щастя,  ти  поруч  я  цілую  твої  щоки,  губи,  відкриваю  очі,  пустота…  
моє  серце  в  долонях  твоїх,  у  своїх  руках  ти  тримаєш  мене,  ти  з  іншою  але  тримаєш  у  серці  лише  мене,  ту  яка  відала  себе  всю,  ту  яка  щоночі  цілує  наніч,  пошепки  говорить  шо  кохає,  хоч  ти  цього  і  не  чуєш…  
життя  таке  швидкоплине  і  воно  промайне  без  тебе,  ти,    лише  ти  викликаєш,  бажання  до  життя  і  до  смерті,  бажання  кохати  та  проклинати,  ти  залишив  мене  на  одинці,  і  просто  пішов  у  інший  світ,  назавжди…

Пустота,  біль,  кохаю  тебе!
Кому  це  потрібно?!віддаю  себе…
Хочу  торкатись,  злитись  в  єдине,
Душі  і  серцю    таке  миле…
Картинки  з  життя,  минуле  й  тепер
Ти  мою  душу  навіки  роздер.
Твоє  тепло,  обіймає  мене,  
ти  грієш,  кохаєш,  даруєш  себе…
цілуєш  а  потім  відштовхуєш  і  проганяєш,
але  я  чомусь  не  йду,
я  тут  у  серці  в  тебе  стою!
застрягла  навіки,  не  виженеш  душу,
бо  ми  поклялись  бути  разом  навіки.
я  мушу  стояти  і  твоє  серце  ніжно  оберігати.
мине  багато  часу,  а  ти  не  забудеш,  
голобі  мов  небо  очі,  тримати  у  серці  їх  будеш
прекрасна  мов  ангел  але  не  твоя
вона  просто  пішла…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166988
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2010


все життя перед очима♥

можна  жити  хоч  ти  й  помер,  багато  років  тому  назад,  а  можна  померти,  але  все  таки  жити...  жити  всім  законам  життя  наперекір,  в  серцях  людей  які  любили,  і  будуть  любити  тебе  завжди...  і  це  життя,  справжнє  життя,  набагато  дорожче  того,  що  ми  живем  насправді,  незадумуючись    для  чого,  чому  і  для  кого...♥



серце-самий  сильний  м'яз  людини♥

в  мозку  більше  клітин  ніж  зірок  в  галактиці♥

наше  тіло  на  72%  створене  з  води♥

пташці  щоб  полетіти  потрібні  три  речі:  
сильні  крила,  тиск,  і  правильний  кут...♥

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159719
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009


я  тут,  я  поруч,  ти  не  відчуваєш?
мене  не  бачиш,  значить  не  кохаєш...
мене  ти  потребуєш,  хочеш  відчувати,
але  занадто  мало,  мене  просто  бажати.

коли  пройду  повз  тебе,  можеш  оглянутись,
коли  я  в  сні  твоєму,  можеш  доторкнутись.
я  поруч,  ти  лиш  уяви
не  чикай  ти  дива,  не  чекай  появ́и.

ти  втратив  шанс,  казкову  мить
серце  й  почуття-порвав  чарівну  нить.
колись  в  минулому  житті
кохала,  милувалась,  тонула  в  почутті...

тебе  бажала  відчувати
і  так  боялась  дратувати...
але  нажаль,  ти  не  цінив
гуляв...вертався...  серце  обдурив.

душа  боліла,  одна  сльоза  прокляття
і  вже  тобі  не  допоможе  каяття...
та  мить  казкова,  що  нас  одної  миті  пов'язала
я  прокляла  і  назавжди  я  вузол  розв'язала.

тепер  мені  байдуже  де  ти,
байдужість  серце  охопила,  не  було  сили  вже  тебе  кохати.
мене  ти  потребуєш,  хочеш  відчувати
але  занадто  мало  мене  просто  бажати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009


мовчання

Краплі  води  стікають  по  втомленому  тілу.  В  душі  купа  думок,  спогадів,  в  голові  просто  вибух  емоцій,  але  це  все  мабуть  застрягло  десь  у  серці,  бо  написати  просто  не  має  сил…  кожна  людина  може  придумати  рифму,  кожен  може  написати  щось,  але  відкрити  те  що  знаходить  десь  глибоко  у  підсвідомості,  те  що  мучить  і  не  дає  спокою,  описати  сон  який  всю  ніч  тебе  мурдував,  а  на  ранок  ти  просто  забула  все,  хоч  і  відбиток  на  весь  день,  зіпсований  настрій…  коли  от  так  відбувається  настає  в  житті  етап  повної  байдужості  та  ліні…  лінь  думати,  лінь  набирати  текст,  лінь  встати  і  зробити  собі  чаю,  лінь  навіть  дихати,  якби  не  інстинкт,  то  мабуть  і  померла  от  тут,  бо  стало  б  байдуже  і  я  б  просто  припинила  дихати…  коли  нема  сенсу,  коли  живеш  і  20  років  шукаєш  себе,  коли  думаєш,  я  народилась  і  саме  я  маю  щось  змінити,  бо  я  зявилась  не  дарма,  коли  думаєш  що  саме  ти  головний  герой  цієї  історії,  але  всі  пошуки  закінчуються  пустотою,  незнанням,  просто  мовчанням,    коли  вже  доходиш  до  точки  і  розумієш,  я  просто  масовка,  я  тут  просто  гість,  скоро  піду  так  і  не  заливши  шось  після…  думати  здатен  кожен,  але  реалізувати  себе…  я  незнаю…  але  гостро  відчуваю  що  мушу  жити  не  просто  так,  не  жити  як  тварина,  не  думати  лише  інстинктами…    хоч  змінити  нічого  не  можу,  як  далі  бути…  я  незнаю  хто  я,  в  мене  немає  таланту,  в  мене  немає  здібностей,  я  просто  людина,  що  живе,  але  навіщо…  от  тоді  наступає  лінь,  зараз  спустошеність  обійняла  пристрасними  обіймами  мою  душу  і  та  просто  немає  сили  вирватись…  
Нема  таланту,  нема  бажання,  нема  пристрасті,  нема  нічого…  мене  заклинило…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157567
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2009


мертва романтика

Пристрасть  накриває  мене  з  головою,
боляче,  але  я  відчуваю  себе  ще  живою.
Чорно  білі  дні,  завтрашній  день  мов  вчорашній…
Пусті  думки  про  тебе,  ти  такий  рідний,  такий  мені  домашній…

Як  згадаю  дотики,  поцілунки,  ніжність,
мрію  бути  разом  безкінечну  вічність…
коли  поруч,  серце  б’ється  щодуху,  
набирає  обертів,  шаленого  руху.

Але  ти  йдеш,  тікаєш  від  мене,
і  байдуже,що  моє  серце  не  б’ється  без    тебе…
коли  засинаю  твій  образ  в  очах,  
душа  на  частини,  ти  в  моїх  снах…

якщо  ти  підеш,  залишиш  одну,
ти  маєш  знати,  я  просто  помру…(

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157543
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2009


На  дворі  ніч,  хоча  можливо  це  вже  ранок...  Коли  глянути  за  вікно  бачиш  темряву,  в  ній  такий  мрійливий  і  заспаний  місяць...  На  душі  спокій  і  тихо...  Сон  чомусь  не  зайшов  цієї  ночі  до  мене,  але  це  прекрасно,  адже  життя  надто  коротке,  щоб  тратити  його  на  сон…
Думаю  про  Тебе…  Ти  десь  за  десятки  кілометрів,  спиш  мов  дитинка,  закривши  очка,  скрутившись,  підігнувши  ножки  під  себе.  Збоку  сидить  твій  ангел-  істота  яка  оберігає  тебе,  яка  звела  нас  …  Її  крила  накривають  Тебе  ,  оберігаючи  від  злих  снів.  надранок  Вона  прилітає  до  мене,  сказати  як  Ти  сумуєш  і  що  тобі  знову  наснилась  я…
Цієї  ночі  я  попросилась  з  Нею,  оберігати  Твій  сон…
Було  дві  хвилини  на  першу  ночі,  всі  неземні  істоти  прокидались  і  коли  я  летіла  з  Нею  до  тебе  ,  я  бачила  тихе  прекрасне  місто,  яке  заснуло  і  тільки  вони  блукали  заспаними  вулицями…  коли  ми  війшли  ,  Ти  мене  не  замітив,  адже  Вона  дала  мені  крила,  а  моє  тіло  залишилось  в  дома  дрімати  біля  вікна.    Тим  часом  я  дивилась  на  Тебе,  на  твої  пристрасно  –  пухкі  губи  ,  рівненький  мов  з  картинки  носик,  та  чарівно  карі  очі,  хочеться  пригорнутись  і  сказати,  що  я  поруч,  натомість    легенько  торкнулась  твоєї  щоки,  Ти  посміхнувся,  твоє  невимовно  гарненько  личко,  яке  зараз  таке  заспане  і  сонне  посміхнулась,  це  казково.    Вона  дозволила  сьогодні  оберігати  Тебе,  залишивши  мене  одну  Вона  пішла.  Ти  так  ніжно  спав  було  прекрасно  піклуватись,  та  оберігати  Тебе…
Говорять,  що  коли  людина  помирає  у  вісні  ,  коли  сниться  мить  смерті  то  це  відбувається  і  насправді…
Ти  як  немовля  літав  у  сні,  Тобі  снилось,  шо  ти  вмієш  літати,  я  милувалась  твоїм  сном  і  забула  ,  що  моя  ціль  оберігати  тебе.    Ти  почав  падати,  ти  летів  і  просив  допомоги,  але  я  цього  не  розуміла…
Прибігла  вона,  я  глянула  на  тебе  ,  твоє  таке  рідне  і  кохане  личко  побіліло…  ти  не  дихав…
Мить…
Стук  серця…
Терпнуть  ноги…
Втрачаю  свідомість…
І  ось  я  вдома,  я  проснулась.  Похамцем  глянула  на  мобільний,  була  четверта  ранку  ,  я  набрала  твій  номер…  гудок…  гудок…  гудок…  ти  не  підняв  тоді  трубки…  я  не  вберегла  тебе…  зрозумівши  це  тієї  ж  ночі,  я  просила    її  допомоги  …  вона  мене,  як  я  тебе  не  вберегла,  впустила…
Якби  ж  можна  було  вернути  вчорашню  ніч,  спокій  та  тишу,  блажене  відчуття  щастя…
Нажаль…
Нас  більше  нема…

P.S.присвячено  Т.С.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157372
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2009


Біг життям

В  кожного  в  житті  є  момент  коли  закінчується  певний  етап  і  ти  стоїш  на  початку  іншого,  тоді  задаються  елементарні  питання  але  на  які  майже  не  можливо  відповісти…
-До  якої  точки  ти  дійшов,  і  з  якої  все  почалось?
-Чи  є  в  мому  житті  своя  історія,  чи  відбулася  вона,  чи  можливо  ще  відбудиться?
-До  чого  ти  весь  цей  період  йшов,  і  чи  отримав  бажане?
-Скільки  людей  ти  зустрів  йшовши  до  сьогодення  і  скільки  ше  зустрінеш?
Було  стільки  всього,  своїх  історій,  маленьких  і  великих…
Є  моменти  які  озираючись  не  хочеш  згадувати,  а  є  які  згадуються  посмішкою..
Нажаль    не  всі  моменти  життя  зафіксовані  фотокартками,  але  дуже  багато  можна  пригадати,  хоча  є  й  такі  які  забуваються  навіки,  чи  багато  таких  в  мене?..
Я  йду  по  вулиці  озираюсь,  а  там  вікно  моєї  подруги  ми  колись  бились  з  нею  подушками  і  розказували  самі  потаємні  історії,  а  зараз…  зараз  я  вже  не  бачила  її  3  роки,  і  знаю  шо  як  побачу  то  лише  посміхнусь  спитаю  як  справи  і  піду  далі,  колись  така  рідна  і  щира  людина  стала  повністю  ,  до  безкраю  чужою…
Йшовши  далі  я  згадую  як  вперше  пішла  в  школу,  свої  перші  зошити,  свої  перші  прочитані  букви  з  букварика,  перша  валентинка,  перша  дискотека,  перший  хлопчик  який  сказав  шо  я  гарна,  стільки  спогадів,  і  всі  вони  навалюються  великим  мішком  на  голову,  зі  всіх  боків  вони…
Згадуєш  кілька  років  тому,  тоді  все  було  ше  простіше,  було  сьогодні,  не  було  завтра,  було  кохання,  була  і  зрада,  але  тим  не  менше  залишилось  щось  хороше  в  душі  яке  навчило  шо  спогади  будь  які  це  життя,  це  основна  складова  життя,  над  важлива…
Але  ти  біжиш  з  самого  дитинства  ти  біжиш,  з  садочка  мрієш  в  школу,  в  школі  так  добре,  але  ні  ти  біжиш,  набираєш  обертів,  женеш  в  перед  і  т.д.
інколи  коли  ти  добігаєш  до  своєї  цілі,  ти  озираєся  а  там  нічого,  пусто,  там  лише  дорога,  яку  ти  не  встиг  толком  прожити,  бо  все  бігом,  а  та  ціль  стає  сірою  буденністю  і  не  потрібною,  тоді  все  стає  байдужим,  стає  нудно,  і  життя  досягає  тої  точки  коли  воно  вже  не  потрібно…
Знаєш  купа  людей,  безліч  історій,  чужих,  просто  мотлох  який  не  потрібен  тобі,  але  коли  задуматись  то  це  вчить…
Минуле…  воно  є  і  інколи  воно  таке  пусте  про  що  толком  і  нема  бажання  згадувати,  це  просто  не  потріб…
Колись  настане  критична  мить  і  тебе  спитають  шо  позаду  ти  залишив?..
І  навіть  людина  яка  добилась  хоч  чогось  не  зможе  відповісти  ,  бо  справжньої  цінності  для  когось,  чи  то  для  себе,  чи  для  інших  вона  ніколи  не  залишить,  ніколи  не  отримає  того  результату  до  чого  так  старано  йшла…
вже  ніколи  не  буде  сьогоднішнього  дня,  все  минає,  а  ми  біжимо,  біжимо  далі  бо  думаєм  шо  там  в  якомусь  з  завтрашніх  днів  буде  краще  і  настане  те  до  чого  ми  йдем
але  так  не  буде…
бо  дійшовши  до  того  ми  захочем  друге  і  знову  біг,  зупинка  на  мрії  і  далі  рух  безперервний
сильний
без  передишки  біг  далі
але  навішо?..
мені  набридло  бігти
втомилась
спокій
благодать
екстаз
життя-мить
боюсь  шо  мить  згасне  занадто  скоро…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156513
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2009


́́♥

Аркуш  паперу,  відчуття  болю  і  кохання,
Запишу  тут  для  Тебе  усе  своє  страждання...
Я  часто  думаю  про  Тебе,  про  те  як  обіймаєш,
Як  ніжно  цілуєш,  як  пристрасно  кохаєш.
Життя-це  мить  і  смерть  іде  на  крок  позаду,
Але  є  ліки  від  смертельного  параду!
Це  любов  -  вона  красива  ,  як  весна
І  всі  зусилля  смерті  справа  марна.
Коли  є  двоє,  коли  ти  вмієш  пристрасно  кохати,
Коли  готовий  все  в  житті  віддати...
Коли  ти  ніжно  пригортаєш,
Обіймаєш,  шепчиш  ,  що  кохаєш...
Немає  сил  терпіти  ,  я  віддаюсь  Тобі
Як  тільки  хочеш,  як  тільки  забажаєш!..
У  серці  щось  горить,  незгасне  вже  ніколи,
А  просто  спопелить...
І  щоб  не  було  поруч,  яка  б  істота  смерті  мої  зажадала
Душа  є  вічна,  лиш  коли  вона  кохала!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156485
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2009