Станислав Бельский

Маричка Сташко. Терпкий отзвук голоса…

терпкий
отзвук  голоса
прорастает  между  слов
как  молодой  орех
оставляя  щемящий  след  в  памяти

взгляд  накатывается  волнами
обещая
трепет  при  каждом  следующем  движении
горький  вкус  на  сомкнутых  губах

мгновенную  близость
что  стихает
вместе  с  голосом

20.04.2024

(Перевод  с  украинского)


***

терпке  
відлуння  голосу
проростає  поміж  слів
як  молодий  горіх
лишаючи  щемкий  слід  у  пам'яті

погляд  накочується  хвилями
обіцяючи
тремтіння  у  кожному  наступному  порусі
гіркі  пахощі  на  пучках  вуст

миттєву  близькість
що  стихає
разом  із  голосом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011711
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.04.2024

Андрий Голоско. Риск прочитать заповеданное…

риск  прочитать  заповеданное  растет
слова  впитывают  больше  чем
боксёрские  перчатки
никогда  не  видел  чтобы  люди
падали
так  на  месте

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

ризик  прочитати  заповітне  росте
слова  вбирають  більше  ніж
боксерські  рукавиці
ніколи  не  бачив  щоб  люди
падали
оттак  на  місці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011565
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.04.2024

Олег Коцарев. Блэкаут

позволь  себе  признать
что  никакого  общественного  договора
не  существует
позволь  признать
что  слова  и  понятия
не  стыкуются  автоматически
как  товарные  вагоны  –
старый  "зерно"
и  новый  "цемент  ковальской"  –
позволь  не  принять
веру  нескольких  перепуганных  людей
на  остановке

позволь  себе  сидеть  в  конце  зала
у  батареи
и  радоваться  каждому  уцелевшему
фортепианному  номеру  концерта
но  точно  так  же  радоваться
и  каждому  вокальному  номеру
который  вырежет
грохотом  своим  поезд
полный  вагонов  "цемент  ковальской"
словно  коробка  цветка  полная  семян

просто  колея  пролегает
так  же  близко  к  окну  концертного  зала
как  холодная  земля  к  пятке
в  условиях  сверхтонкой  подошвы

если  читать  здесь  стихи
если  играть  здесь  музыку
если  откалывать  здесь  такую  штуку
как  разговор  с  другим  человеком
(т.е.  на  мгновение  притвориться  что  веришь
в  общественный  договор  и  состыковку
слов  и  идей)  –
то  сплошная  звуковая  блэкаут-поэзия  начинается
начинается
начинается
и  никогда  не  заканчивается  –

разве  что  если  читать  стихи
если  разговаривать  с  человеком
а  лучше  играть  музыку
вышла  бы  сама  ковальская
если  бы  сыграла  прелюдию  лятошинского
на  рояле
цвета  своих
зеленых  вагонов

2020

(Перевод  с  украинского)

БЛЕКАУТ

дозволь  собі  визнати
що  ніякого  суспільного  договору  немає
дозволь  визнати
що  слова  і  поняття
не  скліщуються  автоматично
мов  товарні  вагони  –
старий  «зерно»
і  новий  «цемент  ковальської»  -
дозволь  не  прийняти
віру  кількох  переляканих  людей
на  зупинці

дозволь  сидіти  собі  в  кінці  зали
при  батареї
та  радіти  кожному  вцілілому
фортепіанному  номеру  концерту
але  так  само  радіти
кожному  вокальному  номеру
що  його  виріже
гуркотом  своїм  потяг
повний  вагонів  «цемент  ковальської»
як  коробка  квітки  повна  насіння

просто  колія  пролягає
так  близько  до  вікна  концертної  зали
як  холодна  земля  до  п’ятки
за  умов  надтонкої  підошви

якщо  читати  тут  вірші
якщо  грати  тут  музику
якщо  втнути  тут  таку  штуку
як  розмова  з  іншою  людиною
(тобто  на  мить  вдати  віру
в  суспільний  договір  у  скліщення
слів  та  ідей)  –
то  суцільна  звукова  блекаут-поезія  починається
починається
починається
і  ніяк  не  скінчується  –

хіба  якби  читати  вірші
якби  розмовляти  з  людиною
а  краще  грати  музику
вийшла  сама  ковальська
якби  вона  грала  прелюдію  лятошинського
на  роялі
кольору  своїх
зелених  вагонів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011559
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.04.2024

Антон Полунин. Боль полирует кровь…

боль  полирует  кровь
дезинфицирует  мозг  
возможно  мы  уже  проиграли  
дети  из  хороших  районов  и  сносных  семей
думали  вот  она  жизнь  
а  это  из  нас  тянули  прикол
боль  была  притворной  
крови  не  больше  
чем  можно  сплюнуть  
в  стоматкабинете
патриотизм  
невозможен  без  видения  контекста  
сквозь  институциональную  оптику  
недостаточно  
публично  пениться  на  
белорусов/соединенные  штаты/правительство
надо  ещё  через  слово  
говорить  несокрушимость/нация/дух  
вместо  бля
боль  весит  как  мера  вещей  
коэффициент  самоотверженности  
мы  проиграли
нас  выиграли  
к  чему  теперь
информационная  гигиена  
тарифная  сетка  
жадан  в  нацгвардии  
дети  на  красивых  волонтёрских  фото
завтра  в  Славянске
чемпионат  по  плейстейшн  и  бухич
я  никогда  ничего  не  чувствовал

06.04.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

*  *

біль  полірує  кров
дезінфікує  мозок  
можливо  ми  вже  програли  
діти  з  хороших  районів  і  стерпних  родин
думали  ось  життя  
а  це  з  нас  тягнули  прикола
біль  був  удаваний  
крові  не  більше  
ніж  можна  сплюнути  
в  стоматкабінеті
патріотизм  
неможливий  без  бачення  контексту  
крізь  інституційну  оптику  
недостатньо  
публічно  пінитись  на  
білорусів/сполучені  штати/уряд
треба  ще  через  слово  
казати  незламність/нація/дух  
замість  бля
біль  важить  як  міра  речей  
коефіцієнт  самовідданості  
ми  програли
нас  виграли  
до  чого  тепер
інформаційна  гігієна  
тарифна  сітка  
жадан  в  нацгвардії  
діти  на  гарних  волонтерських  фото
завтра  в  Словʼянську
чемпіонат  з  плейстейшн  і  бухіч
я  ніколи  нічого  не  відчував

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011477
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2024

Ирина Шувалова. Полю на добрую дорогу

уже  и  следа  не  осталось
от  снега  но  свет  его
до  сих  пор  серебряным  отсвечивает  ночью  
заходит  со  двора  сквозь  окна
голубоватая  тень  кого-то  
близкого  далёкого  родного
ложится  голубая  рука  рядом  с  рукой  моей  
голубой  сон  поперёк  моего  сна
губы  напротив  губ  осторожно  собирают
все  наши  выдохи  местоимения  имена
и  вкладывают  обратно  внутрь  нас  о  сердце
не  трепещи  не  боли  не  бойся  дороги
никого  ничего  не  удерживай  может  одну  лишь  память  о  снеге
живи  в  его  серебряном  свете  в  его  серебряном  мире  в  его  тихом  падении    которое
если  от  окна  отвернуться  и  заснуть

будет  длиться  бесконечно

11.04.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

**полеві  на  добру  дорогу**

вже  й  сліду  не  лишилося
від  снігу  а  світло  його
і  досі  мені  срібно  відсвічує  досі  вночі  
заходить  знадвору  крізь  вікна
блакитнувата  тінь  когось  
близького  далекого  рідного
лягає  блакитна  рука  попри  руку  мою  
блакитний  сон  упоререк  мого  сна
вуста  насупроти  вуст  обережно  беруть
усі  наші  видихи  займенники  імена
вкладають  назад  всередину  нас  о  серце
не  тріпочи  не  боли  не  бійся  дороги
нікого  не  тримай  може  тільки  згадку  про  сніг
живи  в  йому  срібному  світлі  в  його  срібному  світі  в  його  тихому  падінні  яке
якщо  від  вікна  відвернутися  й  заснути

триватиме  нескінченно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011329
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.04.2024

Сергей Жадан. Сейчас, когда каждое утро…

Сейчас,  когда  каждое  утро  все  снова  списываются,  
спрашивают,  все  ли  живы,  делают  перекличку,
трогательной  становится  
эта  вера  в  базовые  вещи  –
близость,  электричество  и  агностицизм.

Утром  все  просыпаются,  
проверяют  сообщения,
читают  новости.

Каждое  сообщение  важно,  
и  каждая  электрическая  лампочка,  
как  голова  Иисуса  –
проверяешь,  
засветится  ли.

Харьков,  09.04.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

+  +  +        

Зараз,  коли  щоранку  всі  знову  списуються,  
перепитують  чи  всі  живі,  роблять  перекличку,
зворушливою  стає
ця  віра  в  базові  речі  -
близькість,  електрику  та  агностицизм.

Зранку  всі  прокидаються,  
перевіряють  сповіщення,
читають  новини.

Кожне  сповіщення  важливе,  
і  кожна  електрична  лампочка,  
як  голова  Ісуса  -  
перевіряєш,  
чи  засвітиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011122
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.04.2024

будущая книга отбрасывает тень…

а

будущая  книга  отбрасывает  тень
[страшно|интересно  :  лишнее  вычеркнуть]

голос  первый  :  снял  всё  до  копейки  успокоился
жизнь  провожу  за  компьютером
практически  в  одной  и  той  же  позе

сквозь  дрожащую  речь
то  же  медленное  движение  по  запылённым  нотам

хотя  и  в  обратном  порядке:  от  неслышимого  к  постоянному
от  неясных  поступков  к  неясным  ситуациям

б

тихоговоритель  [вещь  =>  вещь]

по  крайней  мере  подсушен
переход  из  тени  к  навязчивому  дроблению

пожалуй  нет  единой  оболочки
что  возражала  бы  против  собственного  распада

приезжает  служба  зелени
забирает  пластиковый  мешок

в

следы  каменных  домов  на  облачной  матрице
растекание  оплавленных  знаков  |  значений

подмена  структуры  чистой  функциональностью

на  экране  смартфона
сын  в  украинской  вышиванке
и  соломенной  шляпе:

прогулка  по  лигурийским  холмам
далеко  от  моря
цветущие  земляничные  поляны

самое  время  пересматривать  бергмана
настраиваться  на  нежное  апрельское  солнце

на  ещё  одну  весну  всеобщего  безумия

:  электростанции  умирают  одна  за  другой  :

:  удар  шахедами  +  ракетами  –  на  этот  раз  по  израилю  :

начало  третьей  мировой?  но  возможно
она  идёт  уже  не  спеша  все  эти  два  года

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011013
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.04.2024

Виктор Шило. Подруги разъехались…

Из  цикла  «Хайкуку»

*

подруги
разъехались
по  америкам
и  теперь
некому
заплетать
тишину  
в  дреды
розовые
как  рассвет
из  марсианских
хроник
время  
если  долго  идти
туда  
где  пела  
кукушка
ещё  до  его  начала
понемногу  становится
горько-солёным
и  напоминает
вкус
пота  с  конопляной  пыльцой


*

всё  приходит  из  солнца
говорит  пастушок
его  сегодня  зовут  донни
солнце  как  пуп  неба
и  красная  пыль  пустыни  пришла  из  него
и  жёлтая  пыльца  одуванчиков

солнцесон
машинально  за  ним  повторяю  
солнцесон

мы  с  ребятами  ездили  в  город
продолжает  донни
на  черепахомобиле
там  в  "сильпо"  такая  вкусная  пицца  с  тофу
зашли  в  тц  или  тцк
уже  забыл
играли  в  бильярд
я  подумал  
а  может  солнце  это  луза
и  бог
туда  загоняет  планеты
катит  их  силой  мысли

может  быть
говорю  ему
так  написано
в  книге
l'être  et  le  néant

донни  
стучит  по  часам
и  говорит
меня  тоже  бесит
когда  она  опаздывает
котлы  хорошие
но  есть  недостаток
за  стеклом
возникает
бозе-конденсат
и  тогда  
я  не  вижу
времени
это  же  ракета  
управляемая
а  кукушка
неуправляемая  совсем
я  вот  иногда  думаю
её  пение
и  молчание
это  ступеньки
лестницы  иакова
у  меня  в  детстве
была  такая  игрушка

(из  цикла  "Хайкуку")

(Перевод  с  украинского)

*

подруги
розбіглися
по  гамериках
і  тепер
немає  кому
заплітати
тишу  
в  дреди
рожеві
ніби  світанок
із  марсіанських
хронік
час  
якщо  довго  йти
туди  
де  співала  
зозуля
ще  до  його  початку
помалу  стає
гірко-солоним
і  нагадує
смак
поту  з  конопляним  пилком

*

усе  приходить  із  сонця
говорить  пастушок
якого  сьогодні  звуть  донні
сонце  як  пуп  неба
червоний  пил  пустелі  прийшов  із  нього
і  жовтий  пилок  для  кульбаб

сонцесон
машинально  за  ним  повторюю  
сонцесон

ми  з  хлопцями  їздили  в  місто
продовжує  донні
на  черепахомобілі
там  у  сільпо  є  така  смачна  піца  з  тофу
зайшли  до  тц  або  тцк
вже  забув
грали  в  більярд
я  подумав  
а  може  сонце  то  луза
і  бог
заганяє  туди  планети
котить  їх  силою  думки

може  бути  
кажу  йому
так  написано
в  книжці
l'être  et  le  néant

донні  
стукає  по  годиннику
говорить
мене  теж  вкурвлює
коли  вона  спізнюється
гарні  котли  
недолік
за  склом
виникає
бозе-конденсат
і  тоді  
я  не  бачу
час
то  ж  ракета  
керована
а  зозуля  некерована  зовсім
я  от  інколи  думаю
її  спів
і  мовчання
просто  сходинки
драбини  якова
у  мене  в  дитинстві
була  така  іграшка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010751
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2024

Ирина Шувалова. Не хочется думать. .

не  хочется  думать  планировать  отправлять  важные  сообщения  в  бесконечных  мессенджерах  что-то  организовывать  писать  деловые  письма  нет  вместо  этого  хочется  быть  серёжками  вот  этой  берёзы  ольхи  что  трепещут  на  холодном  апрельском  ветру  совершенно  бездумно  зато  с  ощущением  своей  значимости  своего  рельефа  на  фоне  сизоватых  да  ну  почти  голубых  небес  так  ангелы  спускаясь  вниз  к  смертным  летят  не  обременённые  тяжестью  размышлений  а  переполненные  разве  что  собственным  взглядом  густым  и  прозрачным  как  сок  что  весной  вытекает  из  раненых  солнцем  и  острой  острой-преострой  радостью  плодовых  деревьев

03.04.2024

(Перевод  с  украинского)

*  *

не  хочеться  думати  планувати  надсилати  важливі  повідомлення  в  нескінченних  месенджерах  щось  організовувати  писати  ділові  листи  ні  натомість  хочеться  бути  сережками  ось  цієї  берези  вільхи  які  тріпочуть  на  холодному  квітневому  вітрі  геть  бездумно  а  проте  з  відчуттям  своєї  значущості  свого  рельєфу  на  тлі  сизуватих  та  ну  майже  блакитних  небес  так  янголи  що  спускаються  вниз  до  смертних  летять  не  обтяжені  вагою  розмислів  а  повні  хіба  власного  погляду  густого  й  прозорого  як  сік  що  навесні  витікає  з  поранених  сонцем  і  гострою  гострою  радістю  плодових  дерев

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010635
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.04.2024

Игорь Митров. А церкви здесь две…

++

а  церкви  здесь  две
одну  градом  накрыло
а  вторая  закрыта  наглухо
московский  поп
в  Сватово  сбежал
когда  наши  зашли
всё  это  мне  рассказали  местные  женщины
на  велосипедах  "Украина"
как  у  покойного  деда
тяжёлых  неудобных
но  отечественных
я  спросил  этих  женщин
будет  ли  служба  на  Пасху
хотел  сходить  в  церковь
знаете  все  эти  приколы  –
всенощная  заутреня
святая  вода  на  грешных  лицах
рассвет  залитый  кагором
солнце  танцует  в  небе
спрашивается  –  зачем
если

они  не  знали
не  знали
придёт  ли  бог
в  этот  ободранный  город
фаршированный  зелёными  джипами
камазами  шишарями  
мотолигами  бэтэээрами  танками
и  пиксельными  прегабалиновыми  муравьями
много  здесь
всякой  х*йни
а  бога  нет

++
хотя  бы  раз
хотя  бы  на  пасху
приманиваем  как  можем
белыми  крестами  на  броне
пиксельными  карманными  библиями
которые  никто  не  читает
даже  не  открывает
но  все  таскают
в  штурмовых  рюкзаках
в  боковом  кармане
а  он  всё  не  приходит
разве  что  в  тот  раз
когда  осколок  мины
пробил  насквозь
все  четыре  евангелия
все  деяния  апостолов
застрял  в  первом  послании
Павла  к  коринфянам
как  бы  намекая  на  что-то
но  мы  ни  хуя  не  поняли
и  он  снова  исчез
грёбаный  сочешник

++
будет  ли  служба  на  Пасху
спрашиваю  в  магазине
покупая  энергетики
себе  и  пацанам
продавщица  не  знает
никто  не  знает
давно  здесь  бога  не  видно
никто  не  видел

бог
как  и  многие  местные
не  вернулся  после  деоккупации
в  этот  ободранный  город
теперь  мы  живем  в  пустых  домах
не  спрашивая  разрешения  у  хозяев
ведь  хозяева  сбежали
кто  на  запад
а  кто  и  на  восток  –  туда  им  и  дорога
наверное  уже  не  вернутся

а  бог?  –  я  хз

интересно
кто  сейчас
живёт  в  его  доме

++
куда  податься  в  пасхальную  ночь?
куда  делось  это  озеро
названное  в  честь  города  или  наоборот
я  видел  его  на  карте
но  его  нет
только  высокий  камыш
растёт  со  влажного  дна
и  синий  кружок  на  карте
это  я  –  я  здесь
посередине
а  озера  нет

++
куда  делся  бог
мне  о  нём
рассказывала  мама
когда  это  было
ещё  до  войны
до  оккупации
ещё  когда  я  с  ней
разговаривал
четверть  века  назад

инфа  устарела
мама  постарела
да  и  со  мной  жизнь
не  больно  панькается

бог  –  впл
ещё  одна  аббревиатура
для  обозначения  сломанной  жизни

может  бог  –  это  тоже  аббревиатура?
что  об  этом  писал  Хорхе  Луис  Борхес?

++
натолкаю  в  бушлат  камыша
и  в  штаны
ветровлажно
(бого)защитные
и  в  берцы  эти  сраные
неудобные  как  жизнь
но  отечественные
стану  истуканом  посреди  озера
буду  пугать  ворон
и  косуль  –  знаешь
здесь  много  косуль

буду  ждать  –  а  вдруг?

каждую  пасхальную  ночь
чего-то  жду
не  знаю  чего

каждую  ночь
тихо  воет  сирена
каждую  ночь
прилёт
каждую  ночь
исчезает  один  из  домов
вместе  с  людьми

++
будет  ли  служба  на  Пасху
спрашиваю  круглого  дядьку
возле  разрушенной  железнодорожной  станции

посмотрел  на  меня  как  на  дебила
махнул  головой
вряд  ли

как  завершить  этот  текст
если
он
ни  о  чём

28.03.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

++
а  церкви  тут  дві
одну  градом  накрило
а  друга  зачинена  наглухо
московський  поп
у  Сватове  втік
коли  наші  зайшли
усе  це  мені  розповіли  місцеві  жінки
на  велосипедах  "Україна"
як  у  покійного  діда
важких  незручних
але  вітчизняних
я  запитав  цих  жінок
чи  буде  служба  на  Великдень
хотів  сходити  в  церкву
знаєте  всі  ці  приколи  -
всенічна  заутреня
свята  вода  на  грішних  обличчях
світанок  залитий  кагором
сонце  танцює  в  небі
а  спитати  -  навіщо
якщо

вони  не  знали
не  знали
чи  завітає  бог
у  це  обскубане  місто
фаршироване  зеленими  джипами
камазами  шишарями  
мотолигами  бетеерами  танками
і  піксельними  прегабаліновими  мурахами
багато  тут
усілякої  х*йні
а  бога  немає

++
бодай  раз
бодай  на  великдень
приманюємо  як  можемо
білими  хрестами  на  броні
піксельними  кишеньковими  бібліями
що  їх  ніхто  не  читає
та  навіть  не  відкриває
проте  всі  тягають
у  штурмових  рюкзаках
у  бічній  кишені
а  він  усе  не  приходить
хіба  що  той  раз
коли  уламок  від  міни
пробив  наскрізь
усі  чотири  євангелія
усі  діяння  апостолів
застряг  у  першому  посланні
Павла  до  коринтян
ніби  натякаючи  на  щось
але  ми  ніхуя  не  зрозуміли
і  він  знову  зник
грьобаний  сзчешник

++
чи  буде  служба  на  Великдень
питаю  в  магазині
купуючи  енергетики
собі  й  пацанам
продавчиня  не  знає
ніхто  не  знає
давно  тут  бога  не  видно
ніхто  не  бачив

бог
як  і  багато  місцевих
не  повернувся  після  деокупації
у  це  обскубане  місто
тепер  ми  живемо  в  порожніх  будинках
не  питаючи  дозволу  в  господарів
бо  господарі  повтікали
хто  на  захід
а  хто  й  на  схід  -  туди  їм  і  дорога
либонь  уже  не  повернуться

а  бог?  -  я  хз

цікаво
хто  хараз
живе  в  його  домі

++
куди  податися  у  великодню  ніч?
куди  поділося  це  озеро
назване  на  честь  міста  або  навпаки
я  бачив  його  на  карті
але  його  нема
лиш  високий  очерет
росте  з  вологого  дна
і  синій  кружечок  на  карті
це  я  -  я  тут
посередині
а  озера  нема

++
куди  подівся  бог
мені  про  нього
мама  розповідала
та  коли  це  було
ще  до  війни
до  окупації
ще  коли  я  з  нею
розмовляв
чверть  століття  тому

інфа  застаріла
мама  постаріла
та  й  зі  мною  життя
не  сильно  панькається

бог  -  впо
ще  одна  абревіатура
на  позначення  поламаного  життя

може  бог  -  це  теж  абревіатура?
що  про  це  писав  Хорхе  Луїс  Борхес?

++
напхаю  в  бушлат  очерету
і  в  штани
вітроволого
(бого)захисні
і  в  талани  ці  срані
незручні  як  життя
але  вітчизняні
стану  бовваном  посеред  озера
лякатиму  ворон
і  косуль  -  знаєш
тут  багато  косуль

чекатиму  -  а  раптом?

кожної  великодньої  ночі
на  щось  чекаю
сам  не  знаю  на  що

кожної  ночі
тихо  виє  сирена
кожної  ночі
приліт
кожної  ночі
зникає  будинок
разом  із  людьми

++
чи  буде  служба  на  Великдень
питаю  круглого  дядька
біля  зруйнованої  залізничної  станції

подивився  на  мене  як  на  дебіла
махнув  головою
навряд

як  завершити  цей  текст
якщо
він
ні  про  що

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010511
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.04.2024

Марианна Кияновська. Устрица в отличие от раны…

устрица  в  отличие  от  раны  скользкая
в  отличие  от  раны  она  как  печальный  парус

нет  здесь  ни  устриц  ни  парусов
одни  раны

сквозь  раны  проходят  люди
живые  и  полуживые
в  одичалом  камуфляже
в  жакетах  в  слезах  с  чужого  плеча
в  крови  с  чужого  тела

чаще  молчат  
а  если  кричат  то  внутри  
раны  становятся  губами
для  крика  и  дыхания

запёкшаяся  кровь
черней  чем  иней  между  пожарищ

и  тает  вода
чтобы  омыть  и  уйти  в  небо

2023

(Перевод  с  украинского)

***
устриця  на  відміну  від  рани  слизька
на  відміну  від  рани  вона  як  сумне  вітрило

нема  тут  ні  устриць  ані  вітрил
самі  рани

крізь  рани  проходять  люди
живі  і  напівживі
в  здичавілому  камуфляжі
у  жакетах  в  сльозах  із  чужого  плеча
у  крові  з  чужого  тіла

переважно  мовчать
а  як  волають  то  таки  зсередини  
рани  стають  губами
для  крику  і  подиху

запечена  кров
чорніша  від  інею  між  пожарищ

і  тане  вода
щоб  обмити  і  в  небо  піти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010427
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.04.2024

Олег Коцарев. Девять шагов по парку…

1.

в  летнем  театре  в  последний  день  марта
стоит  бульдозерка  для  листьев
хочет  скрыть  от  общественного  возмущения
свою  ненужность  в  трудные  времена
тайная  бежевая  фронтвумен  искусства  ради  искусства

а  на  крыше  её  скворец
распелся
заполнил  каждый  аппендикс  акустики
предательски  привлекает  внимание
общественность
манит

2.

мох  ты
спишь  там
или  шо?

3.

зяблик  никак  не  занырнёт
к  другому  зяблику
что  живет  в  зазеркалье
цельнометаллической  детской  горки

только  клювом  ему
по  клюву  бьёт

4.

казино  –

делаем  ставки:  какое  из  четырех  голых  деревят  гинкго

выигрыш
через
месяц

5.

попытка  сделать  из  острова
солнечные
часы

6.

преимущество  новых  тёмных  веков:
можно  стать
феодалом  владельцем  парка
и  единолично
определять
количество  времен  года

7.

парк  не  место  для  охоты
собакам  никогда  не  догнать  зайца
щебёнки  хватит  на  всех

8.

зачем  ты  запомнил  место
где  дети  съехали  с  аллеи
на  педальной  машине
прямо  в  канаву
опрокинулись  и  засмеялись?

место  события
которого  не  видело  даже

стихотворение
забытое  на  скамейке
под
под  колонной  радости

9.

заключить  пари  с  водой

01.04.2024

(Перевод  с  украинского)

ДЕВ’ЯТЬ  КРОКІВ  ПАРКОМ

1.
у  літньому  театрі  в  останній  день  березня
стоїть  бульдозерка  для  листя
хоче  сховати  від  суспільного  обурення
свою  непотрібність  у  важкі  часи
таємна  бежева  фронтвумен  мистецтва  заради  мистецтва

та  на  даху  її  шпак
розспівався
заповнив  кожен  апендикс  акустики
зрадливо  привертає  увагу
громадськість
манить

2.
мох  ти
спиш  там
чи  шо?

3.
зяблик  ніяк  не  впірне
до  іншого  зяблика
що  живе  в  задзеркаллі
суцільнометалевої  дитячої  гірки

тільки  дзьобом  йому
дзьоба  б’є

4.
казино  —
робимо  ставки:  яке  з  чотирьох  голих  дерев’ят  ґінкго

виграш
через
місяць

5.
спроба  зробити  з  острова
сонячний
годинник

6.
перевага  нових  темних  віків:
можна  стати
феодалом  власником  парку
й  одноосібно
визначати
кількість  пір  року

7.
парк  не  місце  для  полювання
собакам  ніколи  не  наздогнати  зайця
жорстви  вистачить  на  всіх

8.
навіщо  ти  запам’ятав  місце
де  діти  з’їхали  з  алеї
педальною  машиною
просто  в  потічок
перекинулись  і  сміялись?

місце  події
якої  не  бачив  навіть

вірш
забутий  на  лавці
під
колоною  радості

9.
укласти  парі  з  водою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010257
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2024

Сергей Жадан. Как случилось…

Как  случилось,  что  мы  оказались  здесь?
Как  случилось,  что  здесь  оказались  именно  мы?

Стоит  группа  людей.
Пытается  собрать  воедино  разобранный  голос.
Сложить,  настроить,  отогреть.

Сохраним,  –  говорят,  –  этот  свет,  что  собран
из  темноты  и  ослепления.
Сохраним  эту  память,  наполненную
строительным  камнем  забвения,    
сохраним  наш  язык,  выписанный
молчанием.  

Невыносимо  
это  воссоздание  забытого,
сохранение  преданного,
переписывание  уничтоженного.  

И  ты  тоже  мог  бы  что-то  сказать.  
Ты  тоже  видел,  как  она  заходила  
в  дом  –  чёрная  женщина  предчувствия,  женщина  предназначения,
женщина  печали.  

Это  пробивается  голос,  настраивается  инструмент,
на  котором  учились  играть  поколения  
меланхоличных  детей,

учились  добывать  презрение,
учились  управлять  дождём.

И  вот  стоит  группа.
Тревожится  среди  города.
И  стою  в  этой  группе  я  –  словно  поставленный  в  предложении  знак  вопроса.

Что  ты  спрашиваешь  мной?
Что  ты  хочешь  подвесить,  что  возразить?
У  меня  нет  внутри  столько  звука,  чтобы  передать  твоё  сомнение.  
Не  хватает  смелости  высказать  вслух  то,
что  ты  приготовил  для  нас.

Печальный  вопросительный  знак.
Литера  недоверия.  
Что  тебе  самому  непонятно  в  этом  месиве  текста?
Что  вызывает  скепсис,  что  требует  объяснений?
Всё  же  понятно,  видишь  сам  –  всё  понятно.

Каждый  следующий  вопрос  –  лишь  усиливает  боль.
Каждый  следующий  вопрос  –  лишь  упрощает  выбор.

Острый  соблазн  знания.
Смертельный  предел  выживания.

Перечитай  меня.
Перевыдумай.
Переведи.

30.03.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

+  +  +      

Як  так  сталося,  що  ми  опинилися  тут?
Як  так  сталося,  що  тут  опинилися  саме  ми?

Стоїть  гурт  людей.
Пробує  зібрати  до  купи  розібраний  голос.
Скласти,  полагодити,  відігріти.

Збережімо,  -  говорять,  -  це  світло,  що  зібране
з  темряви  і  осліплення.
Збережімо  цю  пам’ять,  наповнену
будівельним  камінням  забуття,    
збережімо  собі  нашу  мову,  виписану
мовчанням.  

Нестерпним  є  
це  відтворювання  забутого,
збереження  зрадженого,
переписування  знищеного.  

І  ти  теж  міг  би  щось  сказати.  
Ти  теж  бачив,  як  вона  заходила  
в  дім  –  чорна  жінка  передчуття,  жінка  призначення,
жінка  печалі.  

Це  пробивається  голос,  ладнається  інструмент,
на  якому  вчилися  грати  покоління  
меланхолійних  дітей,

вчилися  видобувати  зневагу,
вчилися  керувати  дощем.

І  ось  стоїть  гурт.
Тривожиться  серед  міста.
І  стою  в  цьому  гурті  я  –  наче  поставлений  в  реченні  знак  питання.

Що  ти  питаєш  мною?
Що  ти  хочеш  підважити,  що  заперечити?
Я  не  маю  в  собі  стільки  звуку,  аби  передати  твій  сумнів.  
Я  не  маю  стільки  сміливості,  аби  вголос  промовити  те,
що  ти  для  нас  підготував.

Печальний  питальний  знак.
Літера  недовіри.  
Що  тобі  самому  незрозуміло  в  цьому  місиві  тексту?
Що  викликає  скепсис,  що  потребує  пояснень?
Все  ж  зрозуміло,  бачиш  сам  –  усе  зрозуміло.

Кожне  наступне  питання  –  лише  посилює  біль.
Кожне  наступне  питання  –  лише  спрощує  вибір.

Гостра  спокуса  знання.
Смертельна  межа  виживання.

Перечитай  мене.
Перевигадай.
Переклади.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010094
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2024

Ирина Старовойт. То, что было до начала…

То,  что  было  до  начала,  археология,
стряхивает  пыль  и  пепел  с  разрозненных  остатков,
копается  в  земле  глубже  плодородного  слоя,
и  спускается  дальше,  чем  копатели  колодцев.

Дела  войны  заархивированы  здесь  посезонно,  как  заробитчанские,
в  согласии  с  природой  –  лето  (работы  много),  зима  (работы  нет).
Фукидид  не  спал,  потому  что  писал.
Днём  он  обходил  места  сражений,  слушал  раненых,
видел,  как  выстраиваются  ряды  для  новых  столкновений.
И  так  десять  лет.  День  был  долгим,  утомительным
посередине  Пелопоннесской  малой  войны.
Ночь  для  письма  была  очень  короткой.
Каждая  последующая  война  была  лишь  случаем,
лишь  косплеем,  в  основном  неудачным.
Ночь  никогда  была  такой  безлунной.
Воины  отродясь  не  имели  ни  таких  доспехов,  ни  горячих  голов.
Города  такого  обычного  и  пьяного  риском  мир  не  ведал.
Если  что-то  случилось,  уже  вряд  ли  кто  сможет
с  точностью  восстановить,  что  здесь  пошло  не  так.
Итак,  молодые  люди  влюбляются  в  археологию,
чтобы  раскопать  курганы  на  склоне,
чтобы  доказать,  что  здесь  было
сначала  поселение,  а  потом  уже  и  битва.
И  что  Перикл,  стоя  над  телами  своих  юношей-афинян,
так  сказал  словами  Аспазии:
"Во  славу  города,  за  который  стоит  погибнуть,  они  погибли.
Печаль  наша  велика,  ибо  это  случилось  так,
будто  у  нас  весну  забрали  из  года".

И  вдруг  откуда-то  сверху  застучали  глина  и  песок,
слышен  взрыв,  оратор  дернулся  –  их  засыпает,
несмотря  на  затишье  и  режим  приостановки  огня,
всех  засыпает  тем,  что  было  до  начала.
Всех,  кроме  Фукидида.

2021

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

Те,  що  було  до  початку,  археологія,
струшує  пил  і  попіл  з  розрізнених  решток,
порпається  в  землі  глибше  родючого  шару,
спускається  дальше,  ніж  копачі  криниць.

Справи  війни  заархівовано  тут  посезонно,  ніби  заробітчанські,
у  згоді  з  природою  -  літо  (роботи  багато),  зима  (роботи  нема).
Фукідід  не  спав,  бо  писав.
Вдень  він  обходив  бойовища,  слухав  поранених,
йшов  подивитись,  як  шикуються  лави  до  нового  зіткнення.
І  так  десять  літ.  День  був  довгим,  утяжливим
посередині  Пелопоннеської  малої  війни.
Ніч  для  письма  була  вельми  коротка.
Кожна  наступна  війна  -  то  вже  був  тільки  випадок,
тільки  косплей,  переважно  невдалий.
Ніч  ніколи  не  випадала  настільки  безмісячна.
Воїни  зроду-віку  не  мали  ні  таких  обладунків,  ні  гарячих  голів.
Міста  такого  звичайного  і  п'яного  ризиком  світ  не  видав.
Вже,  як  щось  сталося,  то  навряд  чи  хто  зможе
з  точністю  відтворити,  що  тут  пішло  не  так.
Отже,  хлопці  й  дівчата  залюбляться  в  археологію,
щоб  розкопати  кургани  на  схилі,
щоб  довести  доказово,  що  було  тут
спочатку  поселення,  а  вже  відтак  бойовище.
І  що  Перікл,  стоячи  над  тілами  своїх  юнаків-афінян,
так  сказав  словами  Аспазії:
"На  прославу  міста,  за  яке  варто  загинути,  вони  згинули.
Жаль  нам  великий,  бо  це  сталося  так,
ніби  весну  нам  забрано  з  року".

І  раптом  звідкись  згори  застукотіли  глина  й  пісок,
чутно  вибух,  промовець  сіпнувся  -  їх  засипає,
дарма  що  затишшя  й  режим  призупинки  вогню,
всіх  засипає  тим,  що  було  до  початку.
Всіх,  окрім  Фукідіда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010033
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.04.2024

Марианна Кияновська. Волосы ещё живы ещё шевелятся…

волосы  ещё  живы  ещё  шевелятся
могли  бы  уже  умереть  но  не  так
лучше  умирать  вместе

среда  посреди  дороги  
посреди  поезда  
посреди  года  (ровно  полгода  войны)
среда  из  половинки  календарика  в  кармане
соки  высасывает  изо  всех  деревьев  а  они
искривлены  искровавлены

ветер  веет  волосы  присыхают  стихают  
лежат  рядом  с  телом  своим
всё  еще  гладят  оторванную  кисть  а  она  
цепенеет  чернеет  плачет

2023

(Перевод  с  украинского)

***
волосся  ще  живе  ще  ворушиться
могло  б  уже  вмерти  але  не  так
воліє  вмирати  разом

середа  посеред  дороги  
посеред  поїзда  
посеред  року  (рівно  пів  року  війни)
середа  з  половинки  календарика  у  кишені
соки  висисає  з  усіх  дерев  а  вони
викривлені  викривавлені

віє  вітер  волосся  присихає  стихає  
лежить  коло  свого  тіла
все  ще  гладить  відірвану  кисть  а  вона  
ціпеніє  чорніє  плаче

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009934
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.03.2024

Оксана Луцишина. Он говорит…

он  говорит  –  я  слишком  много  знаю  о  медитации
о  медитации  и  о  боевых  искусствах
о  том,  как  сгруппироваться
как  сделать  тело  и  дух  единым  целым  хотя  бы  на  несколько
секунд;  это
не  так  просто  как  кажется  -
ни  дух  ни  тело  не  отличают
удар  от  принятия  удара

но  ты  же  не  хочешь  всю  жизнь  принимать  удары

не  знаю  говорю  я  не  знаю  чего  я  хочу
а  точней  знаю
хочу  освободить  язык  от  времени

но  если  не  будет  времени  не  будет  и  языка  –
ну  зачем  ему  тогда  быть?  ни  прошлого
ни  настоящего
ни  совершенного  ни  несовершенного
и  это  еще  только  грамматика
ни  памяти  ни  сожаления  ни  боли
ни  потери  ни  ностальгии

что  же  это  будет  за  мир  где  останется  только  радость
только  (кажется)  любовь
только  вечный  бокс  и  вечная  медитация

2021

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

він  каже  –  я  забагато  знаю  про  медитацію
про  медитацію  і  про  бойові  мистецтва
про  те  як  згрупуватися
як  зробити  тіло  і  дух  одним  цілим  бодай  на  кілька
секунд;  це
не  так  просто  як  здається  –
ні  дух  ні  тіло  не  відрізняють
удар  від  прийняття  удару

але  ж  ти  не  хочеш  усе  життя  приймати  удари

не  знаю  кажу  я  не  знаю  чого  я  хочу
а  точніше  знаю
я  хочу  визволити  мову  від  часу

але  коли  не  буде  часу,  не  буде  і  мови  –
ну  бо  навіщо  ій  тоді  бути?  ні  минулого
ні  теперішнього
ні  доконаного  ні  недоконаного
і  це  ще  тільки  граматика
ні  пам‘яті  ні  жалю  ні  болю
ні  утрати  ні  ностальгіі

що  ж  то  буде  за  світ  у  якому  залишиться  тільки  радість
тільки  (здається)  любов
тільки  вічний  бокс  і  вічна  медитація

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009860
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2024

Дарина Гладун. Последень поэзии

к  чему  ни  прикоснётся  рука  –  всё  ломается  крошится

прикасаешься  к  руке  –  как  сухая  ветка  –  рука
к  стене  –  покрывается  трещинами  –  стена

мама  кричит  не  прикасаться  к  окну  –  не  подходить  к  окну  –  даже  не  думать  об  окне  –  не  замечая  что  –  уже  –  нет  окна

---

в  деревянных  рамах  –  пастораль  военного  времени  |триптих|  –  дом  напротив  –  двор  –  столб  дыма

звуки  сирен  легковых  автомобилей  ищут  их  владельцев  –  за  двумя  стенами  –  а  находят  лишь  нас  –  слишком  близко  к  закрытому  окну  –  открытому  окну  –  окну-не-окну  

---

осколки  стекла  прорастают  из  пола  –  в  мягком  зеленом  ковре  –  блестят  как  роса

22.03.2024

P.S.  На  следующее  утро  после  Всемирного  дня  поэзии  квартира  моей  мамы  пострадала  во  время  российского  обстрела  территории  Украины.

(Перевод  с  украинского)



Післядень  поезії

до  чого  торкнеться  рука  –  все  ламається  кришиться

торкаєшся  до  руки  -  наче  суха  гілка  -  рука
до  стіни  -  шкіриться  тріщинами  -  стіна

мама  кричить  не  торкатися  до  вікна  -  не  підходити  до  вікна  -  навіть  не  думати  про  вікно  -  не  помічаючи  що  -  вже  -  немає  вікна

---

у  дерев'яних  рамах  -  пастораль  воєнного  часу  |триптих|  -  будинок  навпроти  -  двір  -  стовп  диму

звуки  сирен  легкових  автомобілів  дошукуються  власників  легкових  автомобілів  -  за  двома  стінами  -  а  знаходять  лише  нас  -  надто  близько  до  зачиненого  вікна  -  відчиненого  вікна  -  вікна-не-вікна

---

крихти  скла  проростають  з  підлоги  -  у  м'якому  зеленому  килимі  -    виблискують  як  роса

22.03.2024

P.S.  Наступного  ранку  після  Всесвітнього  дня  поезії  помешкання  моєї  мами  постраждало  внаслідок  російського  обстрілу  території  України.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009776
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2024

Ирина Шувалова. Cвет выходи…

("а  тот,  кто  всё  время  в  пути,  
                       никак  не  вернётся"
                                                           ду  фу)


свет  выходи
свет  рядом  постой
здесь  на  балконе
слева  бетон  и  ржавчина
справа  металл  и  стекло
и  лишь  спереди
горизонт  узкий
как  лезвие  ножа

и  море  
до  горизонта  простеленное
свет  веди
веди  к  нему  взгляд  мой
смотри  как  пенится  переменяется
под  ногами  моими  растёт
дорога

что  ещё  нужно
на  самом  деле  ничего  не  нужно
оставить  себя  позади
и  двигаться  дальше
жить  уже  не  в  доме  а  в  щели  
между  двумя  старыми  досками  
на  причале  
его  каждый  год  с  головой  накрывает
высокая  весенняя  вода
-
-
-

24.03.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

(«а  той,  хто  весь  час  в  дорозі,  
                       ніяк  не  вернеться»
                                                           ду  фу)


світло  виходь
світло  поруч  постій
тут  на  балконі
зліва  бетон  іржа
справа  метал  і  скло
і  лише  попереду
горизонт  вузький
як  лезо  ножа

і  море  
до  горизонта  простелене
світло  веди
веди  мій  погляд  до  нього
дивись  як  піниться  міниться
під  ногами  моїми  росте
дорога

що  ще  треба
насправді  не  треба  нічого
лишити  себе  позаду
і  рухатися  далі
жити  уже  не  в  домівці  а  в  щілині  
між  двох  старих  дощок  
                                                                       на  причалі  
який  з  головою  накриває  щороку
висока  весняна  вода
-
-
-

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009565
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.03.2024

Марианна Кияновська. Умирают на ветру от взрывов…

умирают  на  ветру  от  взрывов  
шмели  аисты  бабочки  люди  муравьи
гаснут  в  воздухе  кусты  
почки  неопалимые  смородина  тёрн  ежевика  боярышник
время  не  боится
только  есть  не  может  но  не  боится  

только  есть  не  может  но  аиста  рука  в  его  руке  
поэтому  не  боится

как  времени  понять  что  сегодня  конец  войны?
или  бабочке  что  завтра?

от  взрывов  в  воздухе  всё  висит

и  время  в  воздухе  висит
и  на  ветру  поэт  
умирает  мертвопетляет
как  бабочка  муравей  человек  аист  шмель  
всё  от  взрывов

мир  тепловат  и  не  боится
только  есть  не  может  мертвопетляет
как  рука  поэта  в  его  руке

2023

(Перевод  с  украинского)

***
вмирають  на  вітрі  від  вибухів  
джмелі  лелеки  метелики  люди  мурахи
гаснуть  у  повітрі  кущі  
бруньки  неопалимі  порічки  терен  ожина  глід
час  не  боїться
тільки  їсти  не  може  але  не  боїться  

тільки  їсти  не  може  але  рука  лелеки  в  його  руці  
тому  не  боїться

як  зрозуміти  часу  що  нині  кінець  війни?
або  метеликові  що  завтра?

від  вибухів  у  повітрі  усе  висить

і  час  у  повітрі  висить
і  на  вітрі  поет  
вмирає  мертвопетлює
як  метелик  мураха  людина  лелека  джміль  
усе  від  вибухів

світ  теплуватий  і  не  боїться
тільки  їсти  не  може  мертвопетлює
як  рука  поета  в  його  руці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009409
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.03.2024

Марианна Кияновська. Глотали воздух как землю…

глотали  воздух  как  землю
такой  был  чёрный
соседи  что  вместе  огород  сажали

а  в  том  чёрном
как  в  мясистой  черешне
сладкое  и  горькое
а  в  том  сладком  и  горьком  
солёное  и  белое

запасали  в  лёгких  на  годы  вперёд
не  черемуху
какое-то  другое  растение  
у  некоторых  выдыхались  косточки  черешен
у  некоторых  пули

камни  вылезали  из  орбит
и  становились  глазами

всё  остальное  становилось  памятью
кислородом  огнем

2014  

(Перевод  с  украинского)

***

ковтали  повітря  як  землю
таке  було  чорне
сусіди  що  разом  город  садили

а  в  тому  чорному
немов  у  мясистій  черешні
солодке  й  гірке
а  в  тому  солодкому  і  гіркому  
солоне  і  біле

запасали  в  легенях  на  роки  наперед
не  чєрьомуху
іншу  якусь  рослину  
декому  видихалися  кісточки  черешень
декому  кулі

камені  вилазили  із  орбіт
і  ставали  очима

все  інше  ставало  пам’яттю
киснем  вогнем

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008929
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.03.2024

Ярина Чорногуз. Духи леса и полей

Фронт  съедает  мое  сердце  и  моих  товарищей.
Съедает  все  мои  слова
и  засматривается  на  остаток  моего  тела.
В  старых  мифах  рассказывалось  о  временах,  когда  приходил  великан,
которому  отдавали  ежемесячно  10-15  лучших  парней  и  девушек,
чтобы  утолить  голод  и  купить  покой  для  селения.
Земля  серой  зоны  периодически  раскрывает  свою  пасть,
чтобы  мы  утолили  голод  войны.
Мы  предложили  войне  себя  сами,  чтобы  нами  утолить  голод
и  дать  нашей  стране  покой.
Мы  все  в  длинной  щели  на  очереди.
Ни  один  из  нас  не  знает  когда  –  и  не  нужно  этого  знать.
Но  враг  наш  –  отнюдь  не  великан.
Он  мелкий  и  берёт  лишь  мелким  большим  количеством.
Неудивительно,  что  зло
в  старых  мифах  рисовалось  как  чума,
как  совокупность  мелкого  в  большом  количестве,  как  саранча,
что  съела  весь  урожай,  как  крысы,  что  опасны  лишь  когда  их  много,  и  ничего  не  стоят  в  одиночку.
Росия,  это  и  есть  ты.  Много  мелкого  в  большом  количестве.
А  мы  срослись  со  своей  землей  цветом  одежды,  кожей,  кровью  и  путём  жизни.  Мы  похожи  чем-то  на  духов  леса  и  полей.
Их  часто  можно  увидеть  в  первый  и  последний  раз.
Второй  год  мы  не  видели  ничего,  кроме  Донбасса.
А  когда  нас  отпускали  на  несколько  дней  за  его  пределы  в  другой  мир  –  мы  продолжали  видеть  лишь  его.
Промки,  терриконы  и  карьеры,  реки-водоразделы,
по  которым  проходит  линия  фронта,  уставшие  люди  прифронтовых  зон,
размытые  дождями  мины  серой  зоны,  уничтоженные  автомобили,  выход-приход,  приход-выход,  контакт,  сухпаи,  форма,  форма  и  сухпаи  врагов  –  вперемешку.
Мир  сошёлся  клином  на  обороне  этой  земли.
И  даже  если  будет  что-нибудь  после
этого,  даже  тогда  –
нам  другого  уже,  наверное,
никогда  на  самом  деле  не  будет  нужно.

2022

(Перевод  с  украинского)

[духи  лісу  і  піль]

Фронт  з’їдає  моє  серце  і  моїх  товаришів.
З’їдає  всі  мої  слова
та  задивляється  на  решту  мого  тіла.
У  старих  міфах  розповідалося  про  часи,  коли  приходив  велетень,
якому  віддавали  щомісяця  10‒15  найкращих  хлопців  і  дівчат,
аби  втамувати  голод  та  купити  спокій  для  селища.
Земля  сірої  зони  розкриває  періодично  свою  пащу,
аби  нами  втамувати  голод  війни.
Ми  запропонували  війні  себе  самі,  аби  втамувати  голод  нами
і  дати  нашій  країні  спокій.
Ми  всі  у  довгій  щілині  на  черзі.
Жоден  з  нас  не  знає  коли  —  та  й  не  потрібно  це  знати.
Але  ворог  наш  —  аж  ніяк  не  велетень.
Він  дрібний  і  бере  тільки  дрібною  великою  кількістю.
Не  дивно,  що  зло
у  старих  міфах  малювалося  як  чума,
як  сукупність  дрібного  у  великій  кількості,  як  саранча,
що  з’їла  увесь  урожай,  як  щурі,  які  небезпечні  лиш  тоді,  коли  їх  багато,  та  нічого  не  варті  поодинці.
Росіє,  це  і  є  ти.  Багато  дрібного  у  великій  кількості.
А  ми  зрослися  зі  своєю  землею  кольором  одягу,  шкірою,  кров’ю  та  шляхом  життя.  Ми  схожі  чимось  на  духів  лісу  і  піль.
Їх  часто  можна  побачити  вперше  й  востаннє.
Другий  рік  ми  не  бачили  нічого,  крім  Донбасу.
А  коли  нас  відпускали  на  кілька  днів  за  його  межі  у  інший  світ  —  ми  далі  бачили  тільки  його.
Промки,  терикони  і  кар’єри,  річки-вододіли,
по  яких  проходить  лінія  фронту,  втомлені  люди  прифронтових  зон,
розмиті  дощами  міни  сірої  зони,  знищені  автомобілі,  вихід-прихід,  прихід-вихід,  контакт,  сухпаї  та  форма,  форма  та  сухпаї  ворогів  —  упереміш.
Світ  зійшовся  клином  на  обороні  цієї  землі.
І  навіть  якщо  буде  щось  опісля
опісля  цього,  навіть  тоді  —
нам  іншого  вже,  мабуть,
ніколи  насправді  не  буде  треба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008758
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2024

уловимо смещается…

а

уловимо  смещается  в  зону
вне  инструментальной  доступности

скрытая  площадь  равновеликая  внешней

перемежается  неотстиранным  переводом

фильтр  в  виде  плоского  солнца
или  чуть  доньше  едва  разборчивая  спичка

из  регистра  истаявших

[посреди  взбесившейся  машины  власти]

антропоморфной  абстракции
пожалуй  ничего  спасти  не  удастся

б

регулярный  игрок
рассыпанный  игрок

нужен  ли  книге  нож  и  ли  ніж

игрок  рассечённый  монтажой  саблей

в

дребезжание  ра-
венствует  на  дрожащей  кафедре

резкий  ветер  листает  рыночную  площадь

коллекционная  агрессия:
сохранить  как  имеющую  подпись
довести  автоматизм  до  разрушения

г

и  я  был  день
и  нечто  вдовое

сквозь  дужку  глядя  на

разговор  как  виноградный  штрих

почкуется  не  зная  тонкой  кожи
сообщник  самоуверенности

[снаряды  прекрасные  снаряды  нашлись]

даже  впадает  в  ересь  пунктуации
у  входа  в  театр  марионеток

д

текст  который  возможен
белый  текст  поверх  той  листвы
что  ещё  не  появилась

выписанный
руками  холода
кредит
музыке  из  соседнего  куба
(что  будит  меня  ни  свет  ни  заря)

схема  поверхность/яма
карта  включённая  в  тело

[game  changer  :пылание  нефтебаз]

комбинаторный  мост

прочтение  фигурой  без  времени

сжатие  фрагментов
беспричинное  как  несколько
голосов  разными  языками

верни  мне  немного  прозы
я  буду  идти  быстрей
чуть  быстрей  по  странному  городу

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008757
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2024

Марианна Кияновська. В палатке словно в гнезде…

Марианна  Кияновська

***

в  палатке  словно  в  гнезде
сумеречно  безветренно  хорошо  
пахнет  живицей  
перьями  ангелов  домом
природа  вещей  проявляется  неожиданно
руки  болят  от  дыма  горло  болит  
сладко  солоно  будто  кровь
отблеск  огня  просачивается
сквозь  ткань  под  кожу  
кто  не  спит  пытается  дышать
щуря  крылья  лёгких

завтра  свет  примёрзнет
кому-то  
к  зрачкам  и  к  губам

а  сейчас  время  собирать  камни
мёртвые  живые  
телом  своим  согревая

учить  их  летать

2014

(Перевод  с  украинского)

***

у  наметі  як  у  гнізді
сутінно  безвітряно  добре  
пахне  живицею  
пір’ям  ангелів  домом
природа  речей  проявляється  несподівано
руки  болять  від  диму  горло  болить  
солодко  солоно  ніби  кров
відблиск  вогню  просочується
крізь  тканину  під  шкіру  
хто  не  спить  намагається  дихати
щулячи  крила  легень

завтра  світло  примерзне
комусь  
до  зіниць  і  до  вуст

а  нині  час  збирати  каміння
мертве  живе  
тілом  своїм  зігріваючи

вчити  його  літати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008655
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.03.2024

Олег Коцарев. Воображаемый кофе

1.

неужели  снова  начинаться
неужели  снова  ходить  этой  же  дорогой
хотя  на  этот  раз
в  автомобильные  следы  посреди  леса  насыпано  немного  снега
совсем  на  донышке
он  белеет  и  создает  впечатление
что  это  свет  фар
что  кто-то  позади  едет

2.

безличные  конструкции
ходить  по  пустым  конструкциям
где  звенит  ветер
где  каждое  отверстие
напоминает  что
внутри  конструкции  было  лицо
рассказывает  как
его  вынесло
но  без  подробностей
только  зачем  же  нам  без  подробностей

3.

итак  ветер
дожить  до  такого  прогресса
что  получить  в  подарок
звук  ветра  в  старых  больших  деревьях
звук  несогласия  между  ним  и  ними  
звук  возмущения
волнения
бурления
того  что  возникает
когда  пьёшь  воображаемый  кофе
как  сегодня
носить  этот  звук  с  собой

4.

мы  заваривали  воображаемый  кофе
и  руки  дрожали
неугомонно  ожидая  ответ  рассвета
когда  ничего  нельзя
выйти  на  ночную  улицу  нельзя
громко  разговаривать  нельзя
а  так  хотелось  идти  по  проспекту  что  возле  флага
так  смеяться  
как  снежинки  на  освещённом  экране
превращаются  в  иллюминацию

зато  писать  можно
сколько  хочешь
сколько  можешь

5.

слушай  ты  вообще  собираешься
дописывать  этот  роман
о  голубином  театре?

ага  вот  закончится  война
и  возьмусь

что  там  должно  было  происходить?
эти  голуби  
их  театр  долгие  гастроли
потом  поездка  в  Испанию
и  там  ты  влюбляешься
в  учительницу  французского?
ничего  не  путаю?

при  чем  тут  я?
роман  совсем  не  обо  мне
не  помню  чтобы  я
когда-нибудь  влюблялся  в  учительниц  французского

ясно
значит  ничего  ты
писать  не  хочешь
безответственный
как  и  все  авторы  романов  ненаписанных

6.

успокоиться

7.

говорить
не  говорить
нет  говорить

8.

мусор  –  это  подарки  войны
для  тех  кто  хорошо  себя  вёл
повсюду  он  лежит  на  едва  успокоенных  улицах
посмотри
ногу  за  ногу  закинул
изогнулся
перекрутился
всё  ему  хорошо
а  нам  что  мы  знай  себе  пугаемся
подпрыгиваем
возле  пакетика  каждого

9.

пить  своё  вино  пить  вино  твоё
пить  его  вино  пить  её  вино
пить  вино  их
беречь  себя  для  вина

10.

река  так  быстро  несёт  свои  шутки
наконец-то  находишь  куда  деть  руки
ставишь  воображаемый  кофе  на  прибрежную  лестницу
выпрямляешься
на  конструкциях  лица  сидят  и  ногами  качают
закатное  солнце  целует
так  хорошо
ставить  восклицательные  знаки
как  это  только  ты  умеешь
и  шутку  из  реки  вынимать
с  серьёзным  лицом
будто  краба
что  поцеловал  тебя
одновременно  с  солнцем

08.03.2023

(Перевод  с  украинского)

УЯВНА  КАВА

1.

невже  знов  починатися
невже  знову  ходити  тим  самим  шляхом
хоча  цього  разу
в  автомобільні  сліди  посеред  лісу  насипано  трохи  снігу
зовсім  на  денце
він  біліє  і  викликає  враження
що  це  світло  від  фар
що  хтось  ззаду  їде

2.

безособові  конструкції
ходити  порожніми  конструкціями
де  дзвенить  вітер
де  кожен  отвір
нагадує  як
у  конструкції  була  особа
розповідає  як
її  винесло
але  без  подробиць
тільки  навіщо  ж  нам  без  подробиць

3.

отже  вітер
дожити  до  такого  прогресу
щоб  отримати  в  подарунок
звук  вітру  в  старих  великих  деревах
звук  незгоди  його  і  їхньої
звук  обурення
збурення
хвилювання
як  того  що  виникає
коли  п’єш  уявну  каву
як  і  сьогодні
носити  цей  звук  із  собою

4.

уявну  каву  заварювали  ми
й  руки  тремтіли
непосидюче  чекаючи  на  відповіді  світанків
коли  нічого  не  можна
вийти  на  нічну  вулицю  не  можна
гучно  розмовляти  не  можна
а  так  хотілось  іти  проспектом  отим  біля  прапора
сміятися  як
сніжинки  на  освітленому  екрані
перетворюються  на  ілюмінацію

зате  писати  можна
скільки  хочеш
скільки  можеш

5.

слухай  ти  взагалі  збираєшся
дописувати  той  роман
про  голубиний  театр?

ага  от  війна  закінчиться
й  візьмуся

як  воно  там  мало  у  тебе  бути?
ці  голуби  їхній  театр  довгі  гастролі
потім  поїздка  до  Іспанії
й  там  ти  закохуєшся
в  учительку  французької?
нічого  не  плутаю?

до  чого  тут  я?
роман  не  про  мене  зовсім
не  пригадую  щоб  я
хоч  колись  закохувався  в  учительок  французької

ясно
значить  нічого  ти
писати  не  хочеш
безвідповідальний
як  і  всі  автори  романів  ненаписаних

6.

заспокоїтись

7.

говорити
не  говорити
ні  говорити

8.

сміття  —  подарунки  війни
тим  хто  добре  поводились
он  воно  скрізь  лежить  на  ледь  заспокоєних  вулицях
подивись
ніжку  за  ніжку  закинуло
вигнулося
перекрутилося
все  йому  добре
а  нам  що  ми  собі  знай  лякаємося
підстрибуємо
біля  пакетика  кожного

9.

пити  своє  вино  пити  вино  твоє
пити  його  вино  пити  її  вино
пити  вино  їхнє
берегти  себе  для  вина

10.

річка  так  швидко  несе  свої  жарти
нарешті  знаходиш  куди  руки  діти
ставиш  уявну  каву  на  прибережні  сходи
випростовуєшся
на  конструкціях  особи  сидять  і  ногами  хитають
призахідне  сонце  цілує
так  добре
ставити  знаки  оклику
як  це  тільки  ти  вмієш
і  жарт  з  річки  виймати
з  серйозним  обличчям
ніби  краба
що  поцілував  тебе
одночасно  з  сонцем

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008549
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.03.2024

Марианна Кияновська. Горизонт как неровная палка лежит…

горизонт  как  неровная  палка  лежит
между  двумя  полумирами
тот  кто  бросил  палку  знал
середины  не  бывает

даже  зрачок  живого  глаза  
не  посередине:  напряжён  подвижен
хрусталик  увеличивается  и  как  мембрана
может  улавливать  звуки
обстрелов  и  телефонных  бесед

одуванчики
недалеко  от  горизонта  –  взрыв
ветер  разносит  парашютики  с  семенами
пахнет  палёным  –
собакой  курицей  воробьём

нетленная  щетина  ржавчины  на  выжженном  металле
как  год  назад  так  и  сейчас

кто  здесь  ещё  способен  распознавать
полумиры  правый  и  левый?
а  что  если  зайти  с  другой  стороны  –
над  или  под  небом  окажешься?
над  землёй  или  под?  

запястье  рвётся  о  проволоку  с  яркой  изоляцией  
и  хочется  дышать  
но  нет

2023

(Перевод  с  украинского)

***

обрій  як  палка  нерівна  лежить
між  двома  півсвітами
той  хто  палицю  кинув  знав
середини  не  буває

навіть  зіниця  живого  ока  
не  посередині  бо  напружена  ворухка
кришталик  збільшується  і  наче  мембрана
може  ловити  звуки
обстрілів  і  телефонних  розмов

кульбаби
недалеко  від  обрію  —  вибух
вітер  розносить  парашутики  з  насінинами
пахне  смаленим  —
собакою  куркою  горобцем

нетлінна  щетина  іржі  на  випаленому  металі
як  рік  тому  так  і  тепер

хто  тут  іще  здатний  розпізнавати
півсвіти  правий  і  лівий?
а  що  як  зайти  з  іншого  боку  —
над  чи  під  небом  опинишся?
над  землею  чи  під?  

зап’ястя  рветься  об  дріт  з  яскравою  ізоляцією  
і  хочеться  дихати  
а  нема

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008467
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.03.2024

Виктор Шило. В прошлом году…

Виктор  Шило

Из  цикла  «Хайкуку»

*

искандер  
с  кассетной  боеголовкой
воспроизводит  в  некотором  пространстве
запись  brain  salad  surgery
что  была  на  кассете
которую  ты  любила  слушать
с  той  поры
когда  наша  любовь  
разливалась
в  воздухе
словно  запах  фосгена
маттиолы-пиона
резеды
а  теперь
мы  дивимся
видя
как  из  тела  кукушки
что  замолкла  в  часах  
godot
старых  как  свет
на  веки  вечные
снова  тёмных  
как  порча  в  яйце
динозавра
пытается  вылупиться
та  кукушка
что
ещё  
хоть
слегка

жива

*

в  прошлом  году
посадила
семь  кустов
огурцов
накормила
всю  семью
закрутила
аж  сто  одну  банку
помидоров
вкуснющие
с  собственного  огорода
ещё  и  соседям  раздала
единственное  что  напрягает
представь
тут  совсем
не  поёт  кукушка
когда  два  солнца
розовое  и  сиреневое
поднимаются
над  горизонтом

*

люди  говорят
мне
о
платке  земли
полотенце  неба
на  тех  дверях
восприятия
о
которых
им  рассказывал
хаксли
и  только
кукушка
молчит
чтобы  мир
продолжал
танцевать

(Перевод  с  украинского)

*

іскандер  
із  касетною  боєголівкою
відтворює  в  якомусь  просторі
запис  brain  salad  surgery
шо  був  на  касеті
яку  ти  любила  слухати
оттоді́
коли  наше  кохання  
розливалось
у  повітрі
ніби  запах  фосгену
матіоли-півонії
резеди
а  тепер
ми  дивуємся
дивимось
як  із  тіла  зозулі
що  замовкла  в  годиннику  
godot
старому  як  світло
навіки-віків
знову  темних  
мов  порча  в  яйці
динозавра
намагається  вилупитись
та  зозуля
яка
ще  
хоч
злегка

жива

*

минулого  року
посадила
сім  кущів
огірків
нагодувала
всю  сім'ю
закрутила
аж  сто  одну  банку
помідорів
смачнющі
бо  з  власного  городу
ще  й  сусідам  пороздавала
єдине  що  напрягає
уявляєш
тут  зовсім
не  співає  зозуля
коли  два  сонця
рожеве  й  бузкове
піднімаються
над  обрієм

*

люди  говорять
мені
про
хустку  землі
рушник  неба
на  тих  дверях
сприйняття
про
які
їм  говорив
гакслі
і  лише
зозуля
мовчить
щоб  світ
продовжував
танцювати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008231
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.03.2024

Марианна Кияновська. Часы реагируют на свет как зрачок…

часы  реагируют  на  свет  как  зрачок
на  циферблате  чёрные  глубокие  мелкие  зазубрины  
действующий  прототип  времени  что  сломалось
когда  российская  ракета  упала  недалеко  от  дома  
стрелки  –  каждая  из  них  –  оплавились
на  давно  выбитых  окнах  полиэтилен  потускнел  помельчал
но  теперь  и  потолка  уже  больше  нет  есть  только  наши  люди  народ  
кто-то  произносит  слова  по  уцелевшему  радио  
и  этот  голос  звучит  в  такой  беспросветной  тишине
что  бывает  разве  что  когда  в  городе  убиты
все  до  единого  дети  все  звери  нет  ни  животных  ни  птиц  
когда  пчёлы  поседели  в  пепле  и  не  гудят
когда  комары  не  жужжат  ведь  нигде  поблизости  в  пустыне
нет  свежей  крови  есть  только  мёртвая  запечённая
когда  нет  шелеста  травы  бумаги  стеблей  колёс  подошв  соцветий  и  воды  в  трубах  

после  взрыва  время  сначала  остановилось  замерло  на  месте  потом  побежало  и  стало  бежать
ещё  быстрей  ещё  и  ещё  потом  прошли  годы  столетия
пока  кто-то  в  другом  городе  не  стал  вслушиваться  во  вне  досягаемости  подолгу  настолько  подолгу
что  кожа  стала  корой  корни  из  ног  проросли
и  с  тела  опали  вечнозеленые  листья
но  сломанное  обстрелом  время  реагирует  на  свет  значит  жизнь  продолжается
трава  растёт  всё  течёт  и  ничто  не  стоит  на  месте
вне  пределов  досягаемости  вне  пределов  досягаемости
кто-то  стал  деревом  больше  ни  у  кого  не  получится  дважды
войти  в  один  и  тот  же  город  в  одну  и  ту  же  радиоволну  
в  одну  и  ту  же  войну
сквозь  синеву  проступает  условность  человеческих  имен
самая  быстрая  самая  тонкая  условность  сущего

сейчас  здесь  среди  облаков  струится  дорога  завтра  её  нет  
этим  живым  не  дано  почувствовать  знание  в  его  обреченности

2023

(Перевод  с  украинского)

***
годинник  реагує  на  світло  ніби  зіниця
на  циферблаті  чорні  глибокі  дрібні  зазубрини  
діючий  прототип  часу  який  зламався
коли  російська  ракета  впала  недалеко  від  дому  
стрілки  —  кожна  із  них  —  оплавилися  
на  давно  вибитих  вікнах  поліетилен  змарнів  змізернів
але  тепер  і  стелі  вже  більше  нема  є  тільки  наші  люди  народ  
хтось  вимовляє  слова  по  вцілілому  радіо  
і  цей  голос  звучить  у  такій  безпросвітній  тиші
яка  буває  хіба  коли  в  місті  дощенту  вбито
всіх  дітей  всіх  звірят  і  нема  ні  тварин    ні  птаства  
коли  бджоли  посивіли  в  попелі  й  не  гудуть
коли  комарі  не  дзумчать  бо  ніде  поблизу  в  пустелі
немає  свіжої  крові  є  тільки  мертва  запечена
коли  нема  шелестіння  трави  паперу  стебел  коліс  підошов  суцвіть  і  води  у  трубах  

після  вибуху  час  спочатку  спинився  завмер  на  місці  тоді  побіг  і  побіг
ще  швидше  і  ще  і  ще  потім  минули  роки  століття
доки  хтось  в  іншому  місті  вслухався  в  поза  межами  досяжності  довго  настільки  довго
що  шкіра  стала  корою  коріння  з  ніг  проросло
і  за  мить  із  тіла  опало  вічнозелене  листя
але  зламаний  обстрілом  час  реагує  на  світло  значить  життя  триває
трава  росте  все  тече  і  ніщо  не  стоїть  на  місці
поза  межами  досяжності  поза  межами  досяжності
хтось  став  деревом  більше  нікому  не  вдасться  двічі
увійти  ув  одне  і  те  саме  місто  в  ту  саму  радіохвилю  
в  одну  й  ту  ж  війну
крізь  блакить  проступає  умовність  людських  імен
найпрудкіша  найтонша  умовність  сущого

нині  тут  серед  хмар  струменить  дорога  завтра  її  нема  
цим  живим  не  дано  відчути  знання  у  його  приреченні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008004
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.03.2024

Антон Полунин. Милая Тесс…

(Из  цикла  «Стансы  для  Тесс»)

милая  тесс
непонятная  тесс
сегодня  день  независимости
Украины
андре  написал  на  нашем  флаге
слава  героям
гас  написал  удачи
карл  –
убейте  их  всех
мы  убьем  их  
всех
до  единого  тесс
до  последнего
жалости  не  будет  
мы  разучимся  любить  и  будем  уметь
лишь  кусать
не  трогай  меня  тесс  отойди
я  ненавижу
как  могут  только  машины
я  много  пишу  от  руки
просиживая  между  соснами
солнечные
долгие  часы
пишу  непристойные  слова
недостойные  человека  и  гражданина
три  ивана  играют  в  карты  после  ужина
козырь  звонка
иван  средний  заходит  с  восьмёрки
шипучка  северного  солнца  тает  за  соснами
заканчиваются  долгие  сутки

2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

(із  циклу  «станси  для  тесс»)

мила  тесс
незрозуміла  тесс
сьогодні  день  незалежності
України
андре  написав  на  нашому  прапорі
слава  героям
гас  написав  удачі
карл  -
убийте  їх  всіх
ми  вб’ємо  їх  
усіх
до  єдиного  тесс
до  останнього
не  матимемо  жалю
відучимося  любити  і  вмітимемо
тільки  кусати
не  руш  мене  тесс  відійди
я  ненавиджу
як  можуть  лише  машини
багато  пишу  від  руки
просиджуючи  між  соснами
сонячні
великі  години
пишу  непристойні  слова
не  гідні  людини  і  громадянина
три  івани  грають  в  карти  після  вечері
козир  дзвінка
іван  середній  заходить  з  вісімки
шипучка  північного  сонця  тане  за  соснами
закінчується  велика  доба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007896
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2024

Элла Евтушенко. По ту сторону льда

жуткие  и  прекрасные  чёрные  скелеты  сосен
в  паутине  зимы
страх  и  спокойствие  снега
густое  молоко  съело  горизонт  сразу  за  тротуаром
и  томится  под  рёбрами

ничего  кроме  дороги

желаю  всем  маленьким  людям  вне  политики
желаю  вам  люди-я-ничего-не-решаю
несколько  раз  в  год  паковать  жизнь  в  рюкзак
загонять  замученного  кота  в  ненавистную  переноску
изо  всех  сил  убеждать  себя  что  здесь  можно  чувствовать  себя  дома  что  это  теперь  новый  дом
эти  чужие  квартиры
будто  не  скрипят  под  ногами  чужие  жизни  прикрыты  дешёвым  линолеумом
словно  не  отводишь  взгляд  от  балкона  забитого  чужими  детскими  воспоминаниями
словно  заглядываешь  в  кладовку  без  опасения  откопать  там  чужую  боль  в  придачу  к  своей
словно  не  пытаешься  перетянуть  сюда  как  можно  больше  обломков  дома
как  оса  горсточки  земли  для  гнезда

ничего  кроме  дороги

задержав  дыхание  мы  нырнули  в  это  холодное  молоко
а  вынырнуть  не  можем
только  и  остаётся  всматриваться  сквозь  лёд
выпуская  изредка  мыльный  пузырёк  стихотворения
и  стараясь  не  забыть  что
где-то  там  по  ту  сторону  льда  ждёт  нас  жизнь

2022

(Перевод  с  украинского)

по  той  бік  криги

моторошні  і  прекрасні  чорні  кістяки  сосен
у  павутинні  зими
страх  і  спокій  снігу
і  густе  молоко  з'їло  обрій  одразу  за  узбіччям
і  млоїть  під  ребрами

нічого  крім  дороги

бажаю  всім  маленьким  людям
усім  маленьким  людям  поза  політикою
бажаю  вам  люди-я-ничего-не-решаю
кілька  разів  на  рік  пакувати  життя  в  рюкзак
заганяти  замученого  кота  в  ненависну  переноску
і  щосили  переконувати  себе  що  тут  можна  почуватися  вдома  що  це  тепер  новий  дім
ці  чужі  квартири
немов  не  скриплять  під  ногами  чужі  життя  прикриті  дешевим  лінолеумом
неначе  не  відводиш  погляду  від  балкону  забитого  чужими  дитячими  спогадами
неначе  зазираєш  до  кладовки  без  остраху  відкопати  там  чужий  біль  на  додачу  до  свого
наче  не  намагаєшся  перетягти  сюди  якомога  більше  уламків  дому
як  оса  грудочки  землі  для  гнізда

нічого  крім  дороги

затримавши  дихання  ми  пірнули  в  це  холодне  молоко
а  випірнути  зась
тільки  й  лишається  що  вдивлятися  крізь  лід
випускаючи  зрідка  бульбашку  вірша
й  намагаючись  не  забути  що
десь  там  по  той  бік  криги  на  нас  чекає  життя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007892
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2024

Элла Евтушенко. Задерживая дыхание в темноте

война  загоняет  нас  в  лабиринты
спальных  районов  и  нездоровых  снов
накрывает  нас  колпаком  неизвестности  в  котором  и  дырки  не  выгрызешь

утром  выходишь  из  дома  там  темнота
будто  обычную  жизнь  съели  лангольеры
лишь  иногда  ветер  швыряет  освещённые  окна
словно  стаи  перелётных  листьев
словно  обломки  стекла  или  последние  осенние  яблоки  в  саду

только  и  остаётся  перебегать  от  света  к  свету
фаталистически  задерживая  дыхание  в  темноте
ожидая  что  за  следующим  фонарём  возможно  станет  светлей

но  над  Киевом  долго  и  тяжело  светает
и  набухшее  небо  никак  не  может  разродиться

2022

(Перевод  с  украинского)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007565
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2024

Антон Полунин. Завалите…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007326
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2024

Элла Евтушенко. Час волка

1

с  трёх  ночи  до  четырёх  утра
в  Швеции  длится  час  волка
когда  слишком  поздно  чтобы  уснуть
но  слишком  рано  чтобы  подняться  с  постели
ты  лежишь  прислушиваясь
к  (своим  внутренним)  волкам
так  пояснил  мне  Ульмар

с  восьми  вечера  до  семи  утра
в  Киеве  длится  комендантский  час
с  восьми  вечера  до  шести  утра
в  Херсоне  длится  комендантский  час
с  четырёх  дня  до  шести  утра
в  Харькове  длится  комендантский  час
когда  слишком  поздно  чтобы  умереть
но  слишком  рано  чтобы  жить
и  ты  лежишь  прислушиваясь
это  нас  бомбят  или  наши  сбивают
и  всё  это  невозможно  никому  объяснить

2

за  тридцать  пять  лет  в  Чернобыльской  зоне
восстановилась  популяция  волков
а  теперь  здесь  зафиксировали  медведя
самого  опасного  из  крупных  хищников
он  зашёл  сюда  с  белорусской  территории
так  объяснил  Сергей  Гащак
исследователь  фауны  в  зоне  отчуждения

этой  весной  здесь  ожидаются  большие  пожары
но  природа  умеет  восстанавливаться
объяснил  пан  Гащак
на  снимках  из  фотоловушек  видно
как  бушует  огонь  и  бегут  на  запад  здешние  обитатели
но  уже  через  месяц  здесь  будет  расти  зелёная  трава
будут  пастись  молодые  олени  и  лоси

а  пока  не  время  пока  ещё  холодно
волки  собираются  на  охоту  в  большие  стаи
ночью  в  час  волка
они  наденут  тепловизоры
пойдут  крепкие  и  упорные
и  знаете  что
вместе  они  одолеют  медведя
и  как  раз  это  будет  очень  легко  объяснить

2022

(Перевод  с  украинского)

вовча  година    

1  

з  третьої  ночі  до  четвертої  ранку  
у  Швеції  триває  вовча  година    
коли  запізно  аби  заснути  
але  зарано  аби  звестися  з  ліжка  
і  ти  лежиш  дослухаючись  
до  (своїх  внутрішніх)  вовків  
так  пояснив  мені  Ульмар  

з  восьмої  вечора  до  сьомої  ранку  
у  Києві  триває  комендантська  година  
з  восьмої  вечора  до  шостої  ранку  
у  Херсоні  триває  комендантська  година  
з  четвертої  дня  до  шостої  ранку  
у  Харкові  триває  комендантська  година  
коли  запізно  аби  померти  
але  зарано  аби  жити  
і  ти  лежиш  дослухаючись    
це  нас  бомблять  чи  наші  збивають  
і  все  це  годі  комусь  пояснити  

2  

за  тридцять  п'ять  років  у  Чорнобильській  зоні  
відновилася  популяція  вовків  
а  тепер  тут  зафіксували  ведмедя  
найбільш  небезпечного  з  великих  хижаків  
він  зайшов  сюди  з  білоруської  території  
так  пояснив  Сергій  Гащак,  дослідник  фауни  в  зоні  відчуження  

цієї  весни  тут  очікують  великі  пожежі  
але  природа  вміє  відновлюватися  
пояснив  пан  Гащак  
на  кадрах  фотопасток  видно  
як  вирує  вогонь  і  тікають  на  захід  тутешні  мешканці  
але  вже  за  місяць  тут  ростиме  зелена  трава  
і  пастимуться  молоді  олені  й  лосі  

але  поки  не  час  поки  ще  холодно  
вовки  збираються  на  полювання  у  великі  зграї  
о  вовчій  годині  ночі  
вони  надягнуть  тепловізори  
підуть  міцні  та  завзяті  
і  знаєте  що  
гуртом  уполюють  ведмедя  
і  якраз-таки  це  буде  дуже  легко  пояснити  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007319
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2024

Олег Коцарев. Чаинки богов

у  каждого  маленького  домика  на  нашем  склоне  селёдочницы
деконструированной  речки
есть  своя  изюминка
вот  например  у  этого  две  крыши
разной  степени  обшарпанности
у  того  –  окна  из  целлофановых  желудков
у  одного  проволока  вечно  шкварчит
у  другого  проволока  колючая
а  вот  дом  которого  нет
оригинально  ничего  не  скажешь

а  что  же  этот  дом
обходим-обходим  и  ничего  интересного  вроде
крыша  стены  забор  вишня
всегда  с  неё  воруем  и  украдем  сейчас  снова
пусть  на  улице  и  март
теплица  что  тут  ещё

о  наконец
посмотри  у  него  одно  окно  светится  в  вечернее  время
фиолетовым  цветом  марганцовым
чудесно  можно  жить  можно  дышать
если  тусклые  мерцающие  лампочки  в  покосившихся  хатах
с  заросшими  заборами  желают  и  требуют  ассоциироваться  со  старостью
слепящие  звонкие  лампы  в  крепких  домах  со  зрелостью
нежные  светильники  окутанные  ужасом  мира  с  детством
то
всем  им  вопреки
фиолетовая  лампа  –  символ  бессмертия
режет  темноту  отсекает  собачий  лай

торжествуют
чаинки  богов  в  фиолетовом  свете

из  десятиэтажки  в  двухстах  метрах  отсюда
одно  окно  тоже  хитро  отвечает
фиолетом

23.02.2024

(Перевод  с  украинского)

ЧАЇНКИ  БОГІВ

у  кожного  маленького  будиночка  на  нашому  схилі  оселедниці
деконструйованої  річки
є  своя  родзинка
ось  наприклад  в  оцього  два  дахи
різної  міри  чухальності
в  отого  —  вікна  з  целофанових  шлунків
в  одного  дріт  вічно  шкварчить
у  другого  дріт  колючий
або  будинок  якого  нема
оригінально  нічого  не  скажеш

а  що  ж  цей  будинок
обходимо-обходимо  й  нічого  цікавого  наче
дах  стіни  паркан  вишня  з  якої  завжди  крадемо  і  вкрадемо  зараз  теж
хай  на  вулиці  й  березень
теплиця  що  ще

о  нарешті
подивися  в  нього  одне  вікно  світить  у  надвечір’я
фіолетовим  кольором  марганцевим
чудово  можна  жити  можна  дихати
якщо  тьмяні  мерехтливі  лампочки  в  похилених  хатах
при  зарослих  парканах  хочуть  вимагають  асоціюватися  зі  старістю
сліпучі  дзвінкі  лампочки  в  міцних  будинках  зі  зрілістю
ніжні  світелка  огорнені  жахом  світу  з  дитинством
то
всім  їм  усупереч
фіолетова  лампа  —  символ  безсмертя
ріже  темряву  відтинає  собачий  гавкіт

тріумфують
чаїнки  богів  у  фіолетовому  світлі

і  з  десятиповерхівки  за  двісті  метрів
одне  вікно  теж  хитро  відповідає
фіолетом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007098
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.02.2024

Марианна Кияновська. Гравитация чёрных дыр…

гравитация  чёрных  дыр  от  пуль
отрицает  законы  движения  планет
искривляет  пространство

пуля  летит
на  четыре  стороны  света
каждая  во  мне

каждая  не  моя  пуля
всё  равно  моя
целит  в  голову  шею  сердце
перебивает  позвоночник
тело  укорачивает
тело  мира  

красная  дыра  означает
молчание  в  танце
свободное  падение

рот  разверстый
палец  в  ране

и  видно  в  воздухе  
каждую  молекулу
каждую  последнюю  мысль

мыслю  им  в  лицо

2023

(Перевод  с  украинского)

***

гравітація  чорних  дірок  від  куль
заперечує  закони  руху  планет
викривлює  простір

куля  летить
на  чотири  сторони  світу
кожна  в  мені

всяка  не  моя  куля
всяко  моя
цілить  в  голову  шию  серце
перебиває  хребет
тіло  вкрочує  
тіло  світу  

червона  діра  означає
мовчання  у  танці
вільне  падіння

рот  розверзтий
палець  у  рані

і  видно  в  повітрі  
кожну  молекулу
кожну  останню  думку

мислю  їм  у  лице

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006953
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.02.2024

Антон Полунин. Кэмп херсон это грязь и холод…

кэмп  херсон  это  грязь  и  холод
холод  в  дУше  холод  в  палатке  
холод  в  столовой  
жидкая  грязь  повсюду
когда  я  дрочу  в  биотуалете
от  хуя  идет  пар
в  палатке  +6
капитан  У  и  сержант  П
раздают  дополнительные  спальники  
видно  что  я  пьян  спрашивает  кэп
он  выпил  три  вискаря  и  пиво
у  них  это  уже  считается  алкоголизмом
его  родители  умирают  от  рака
я  очень  люблю  тебя  
кэп  закуривает  после  трёхлетней  завязки  
проверяет  мой  спальник  
you’re  fuc*ing  fine!

13.02.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

*  *  *

кемп  херсон  це  болото  і  холод
холод  в  ду́ші  холод  в  наметі  
холод  в  їдальні  
болото  всюди
коли  я  дрочу  в  біотуалеті
від  хуя  йде  пара
в  наметі  +6
капітан  У  і  сержант  П
роздають  додаткові  спальники  
видно  що  я  пʼяний  питає  кеп
він  випив  три  віскаря  і  пиво
у  них  це  вже  вважається  алкоголізм
його  батьки  помирають  від  раку
я  дуже  люблю  тебе  
кеп  закурює  по  трирічній  зав’язці  
перевіряє  мій  спальник  
you’re  ***  fine!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006830
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.02.2024

письмо поверх уже записанного…

а

письмо  поверх  уже  записанного
мыслепреступление  поверх  невинности

б

весны
чуть  распылённой  |  преждевременной

неглубокий
и  неумелый  воздух

разрыв  слабой  связности  |  утрата  целого  графа

автоматическая  подмена  человека  

в

инораз-
вёртывается  метод

как  будто

вынимается  влажная  салфетка
и  вытираются  губы  (размазывая  помаду?)

:посреди  паузы  :посреди  двух  влажных  пауз

и  сирен  слава  богу  всего  лишь  пожарной  тревоги

разве  получится  быть  счастливым
если  тексты  не  пишутся?

всё  равно  в  этом  воздухе  какая-то  неясная  тень
а  на  деревьях  огромные  чаги

и  солнце  когда  появляется  не  такое  как  до  войны

:  посмотрев  на  стрёмного  поэта
присевшего  у  мёртвого  фонтана
мамы  уводят  детей  в  другую  часть  парка

нет  солнца  |  нет  текста

из  горла  у  лебедя  торчит  металлический  штырь

праздные  мысли  мирных  времён
поймаешь  такую  за  хвост  и  улыбнёшься

:  парочки  тоже  не  задерживаются  надолго
лишь  мужчинам  пофигу  поэт  с  тростью
площадка  у  фонтана  трансформируется  в  мужской  клуб

при  этом  все  собравшиеся  читают  книги

проект  начинает  сворачиваться
проект  сворачивается

сумка  изнутри  вся  в  плесени  

заменить  её  yes/no

г

мера  лещей
и  мера  клещей

вырвался  ненадолго

но  уже  бушуют  парламенты
но  уже  бушуют  правительства

извечно  во  всём  правые
безвременно  охреневшие

идеальный  мёртвый  предмет
вмещающий  прочие
не  могу  смеяться
не  вижу  смеяться

есть  в  этом  что-то  епископски  омерзительное

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006826
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.02.2024

Игорь Митров. Альфа

приснилась  бабушка  и  говорит
да  плюнь  ты  на  все  игорёша
и  поехали  со  мной  на  дачу  жить
от  людей  подальше
а  я  взял  и  согласился
и  вот  мы  с  ба  уже  на  даче
она  копается  в  огороде
а  я  шастаю  по  лесопосадке
забираюсь  на  самые  высокие  деревья
осматриваю  местность  в  старый  бинокль
от  нечего  делать  набиваю  карманы  сосновыми  шишками
а  когда  слышу  шум  поезда
выбегаю  из  леса  считать  вагоны
бывает  и  за  сотню  переваливает
значит  порожняком  идёт
и  покойная  альфа  –  большая  овчарка  
красивая  умная  преданная
весело  лает
и  я  кормлю  её  объедками  из  кафе  "виктория"
там  на  кухне  моя  тётка  работает

дед  умер  –
дачу  забросили
дом  постоял-постоял  –
и  рухнул
русский  пришел  –
землю  отжал
всё

12.02.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

альфа

наснилася  бабуся  й  каже
та  плюнь  ти  на  все  ігарьоша
і  поїхали  зі  мною  на  дачу  жить
від  людей  подалі
а  я  взяв  і  погодився
і  от  ми  з  ба  вже  на  дачі
і  вона  порається  в  городі
а  я  шарюся  лісопосадкою
видираюся  на  найвищі  дерева
оглядаю  місцевість  старим  біноклем
знічев’я  набиваю  кишені  сосновими  шишками
а  як  чую  шум  поїзда
вибігаю  з  лісу  рахувати  вагони
бува  й  за  сотню  перевалює
значить  порожняком  іде
і  покійна  альфа  –  велика  вівчарка  
красива  розумна  віддана
весело  гавкає
і  я  годую  її  недоїдками  з  кафе  «вікторія»
там  на  кухні  моя  тітка  працює

дід  помер  –
дачу  занедбали
хата  постояла-постояла  –
і  завалилася
русскій  прийшов  –
землю  віджав
все

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006734
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.02.2024

Марианна Кияновська. Переезд в новое время катастрофы…

переезд  в  новое  время  катастрофы
из  досегодняшнего  уже  завтра  
где  живет  ещё  живёт  в  будущем  но  какой  ценой

тоска  у  меня  здесь  как  у  барвинка  на  кладбище
аж  глаза  синеют  
и  пальцы

лечь  бы  на  шоссе  полежать  бы  на  белом
как  на  свежей  простыне

но  здесь  лишь  моё  немое  
моё  новое  время  катастрофы

книжный  магазин  библиотека  хлеба  нет  одни  корешки
ни  стеблей  ни  листьев  глаза  вылезают
выпадают  в  ладонь  как  зубы  молочные  у  голодной
говорю  им  и  с  ними  ем  пишу
им  среди  сна  ем  одни  корешки  
думаю  вблизи  корешок  как  молния
в  серое  прикорневое  въелся  густой  пепел  кровавый  
белый  дым

обгоревшие  по  краям  лёгких  фракталы  лишили  фактов  страницы

читаю  пишу  им  словно  гибну
читаю  говорю  ем  словно  гибну
и  перечитываю

2022

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***
переїзд  у  новий  час  катастрофи
з  дотеперішнього  вже  завтра  
де  живе  ще  живе  в  майбутньому  але  якою  ціною

туга  у  мене  тут  немов  у  барвінка  на  цвинтарі
аж  очі  синіють  
і  пальці

лягти  б  на  шосе  полежати  б  на  білому
як  на  свіжому  простирадлі

але  тут  лиш  німий  мій  
новий  мій  час  катастрофи
 
книгарня  бібліотека  хліба  немає  самі  корінці
ні  стебел  ні  листя  вилазять  очі
випадають  у  жменю  як  голодної  зуби  недійшлі  
кажу  їм  пишу  їм  і  з  ними  
їм  і  посеред  сну  самі  корінці  їм  
думаю  корінець  як  блискавка  зблизька
у  сіре  прикореневе  в’ївся  густавий  попіл  кривавий  
білий  дим

обгорілі  з  країв  легень  фрактали  знефактили  сторінки

читаю  пишу  їм  як  гину  
читаю  кажу  як  гину  і  перечитую

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006498
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.02.2024

Виктор Шило. Стеблем тысячелистника…

Из  цикла  «Хайкуку»

*

кукушка
мимо  неба  пролетела  
как  чужая  

*

молчит  кукушка
буду  жить  вечно
или  уже  умер

*

стеблем
тысячелистника  
рисую  
на  воде  в  канаве
рогатую  кукушку  
пусть  побудет  там
до  рассвета

*

напротив  остановки
на  той  стороне
реки
что  никуда
не  впадает
магазин  
big  shop
жизнь  на  развес
обновление  каждую
пятницу
всегда
21  грамм
и  смерть
тоже
в  пределах  
погрешности
ничего  не  стоит

*

вот  и  друзья  
умолкли  
давно  
будто  в  рот  
набрали  
воды  живой  
или  нет
позолота  
слетела  
с  любимых  
женщин  
и  под  ней  
седеет  
калёное
железо
что  же  кукушка  
ставь
на  солнце-вертушку  
запылённую
пластинку
look  at  yourself

(Перевод  с  украинского)

*

мовчить  зозуля
буду  жити  вічно
або  вже  помер

*

зозуля
повз  небо  пролетіла
як  чужа

*

стеблом  деревія  
малюю  
на  воді  в  копанці  
рогату  зозулю  
хай  побуде  там
до  світанку


*

напроти  зупинки
на  тому  боці
ріки
яка  не  впадає
нікуди
крамниця  
big  shop
життя  на  вагу
оновлення  кожної
п'ятниці
завжди
21  грам
і  смерть
теж
у  межах  
похибки
нічого  не  варта

*

от  і  друзі  
замовкли  
давно  
ніби  в  рота  
набрали  
водиці  
живої  
чи  ні
позолота  
злетіла  
з  коханих  
жінок  
і  під  нею  
сивіє  
калене  
залізо
що  ж  зозуле  
став  
на  сонце-вертушку  
запиляний
look  at  yourself

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006372
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.02.2024

Антон Полунин. Юра здесь холодно…

Юра
здесь  холодно
но  терпимо
закончились  книжки  
закончились  конфеты  
заканчивается
зима
что  есть  истина  Юра  
ну  что  ты  смотришь  
что  молчишь
я  скажу  тебе  истина  это
горячая  вода  
или  жаждущие  воды  
кувшинки  рук  и  ртов  
истина  имеет  много
обличий  человек  машина
мой  мышонок
хочешь  я  расскажу  что  он
делал  когда  не  мог  заснуть  
читал
указатель  птиц  Украины
листал  тикток  
слушал  белый  шум  (40  минут)
звуки  дождя  (час?)
сирену  (одну)
мастурбировал  пока  не  разрядился  сатисфаер
поплакал
выпил  стакан  воды  с  магнием
лежал  на  полу
думал  о  картинах  (своих)
пил  воду  из-под  крана  
живые  за  столом  
чертят  сатанинские  круги  на  оверлее
вспоминают  ранения  и  обморожения  
разведрота  проводит  ложное  наступление  
на  оверлее
группа  разграждения  
проделывает  проходы  в  минных  полях  
есть  жестокие  вещи
растительные  вещи
и  вещи  о  забвении  
хочешь  Юра
я  расскажу  что  видел
по  дороге  от  хоэнфельса  до  графенвёра
двух  серых  гусей  
много  рыжих  коров  
семь  лебедей  
мёртвую  кошку
мёртвую  лисицу
яблони  
пса
магазин  
в  одиннадцать  тридцать
живые  едят  сухпаи
живые  любят  темноту  
больше  чем  свет
их  поступки  злы
ибо  жить  значит  есть
ибо  существует  прямая  связь  
между  каждым  и  ничем
ибо  прости  существует
истина  
может  это  даже  
наши  серые  затылки  
припорошённые  
титрами
вот  они  удаляются  
куда-то  в  зтм-ную  дымку  
в  одиннадцать  тридцать
у  нас  такие  сухпаи
#1  чили  с  бобами
#23  кусок  пиццы  с  сыром
#14  рис  и  бобы  в  мексиканском  стиле  
#4  спагетти  с  говядиной    
#10  чили  и  макароны
тоскливый  тоскливейший  день
#20  колбаса  с  луком  и  перцем  в  соусе  маринара
#12  рожки  в  томатном  соусе  
#13  сырные  тортеллини  в  томатном  соусе  
#2  рваная  говядина  в  соусе  барбекю  
#11  тоже  пицца
а  истина  одна
её  точно  не  больше  двух  
её  хватит  на  пять  минут  
холодного  душа  
холодного  спальника
позднейшая  интерполяция  
практики  античной  философии  
для  повседневной  жизни  
регистрируйтесь  на  курс
всего  за  395  гривен  
после  отбоя  
в  палатке  стоит  шум
живые
не  могут  успокоиться
вероятно  истина
лежит  в  долине  
смертной  тени  
между  костяшек
сжатых  в  отчаянии  
кулаков
замёрзших  мышц  
семь  
ровно  семь
ровно  почти  что  восемь
жидкая  грязь  на  ботинках
двести  сорок  девятые
под  раскладушками
и  семь  семь  семь  семь
дней  для  живых  
ещё  довольно  живых  судя  по
санитарному  состоянию  
туалетных  кабинок  
вот  Юра  что
написано  на  
стене  в  туалетной  кабинке  
keep  hope  alive  (except  for  iraq)
cary’s  a  lesbo
peace  had  a  price

11.02.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

*  *  *

Юро  
тут  холодно  але  стерпно
скінчились  книжки  
скінчились  цукерки  
закінчується
зима
що  є  істина  Юро  
ну  що  ти  дивишся  
що  мовчиш
я  скажу  тобі  істина  це
гаряча  вода  
або  спраглі  води  
латаття  рук  і  ротів  
або  істина  має  багато  
облич  персона  машина
моє  мишеня
хочеш  я  розкажу  що  воно
робило  коли  не  могло  заснути  
читало
покажчик  птахів  України
гортало  тікток  
слухало  білий  шум  (40  хвилин)
звуки  дощу  (годину?)
сирену  (одну)
мастурбувало  поки  не  розрядився  сатісфаєр
поплакало
випило  склянку  води  з  магнієм
лежало  підлогою
думало  про  картини  (свої)
пило  воду  з-під  крану  
живі  за  столом  
креслять  сатанистські  кола  на  оверлеї
згадують  поранення  і  обмороження  
розвідрота  проводить  хибний  наступ  
на  оверлеї
група  розгородження  
проробляє  проходи  в  мінних  полях  
є  жорстокі  речі
рослинні  речі
і  речі  про  забуття  
хочеш  Юро
я  розповім  що  бачив
дорогою  від  хохенфельса  до  граффенвера
двох  сірих  гусей  
багато  рудих  корів  
сімох  лебедів  
мертву  кішку
мертву  лисицю
яблуні  
пса
магазин  
об  одинадцятій  тридцять
живі  їдять  сухпаї
живі  люблять  темряву  
більше  за  світло
вчинки  їх  злі
бо  жити  це  їсти
бо  існує  прямий  зв’язок  
між  кожним  і  жодним  
бо  що  вибач  є  
істина  
може  це  навіть  
наші  сірі  потилиці  
припорошені  
титрами
ось  вони  віддаляються  
кудись  в  зетеемний  серпанок  
об  одинадцятій  тридцять
у  нас  такі  сухпаї
#1  чилі  з  бобами
#23  шматок  піци  з  сиром
#14  рис  і  боби  в  мексиканському  стилі  
#4  спагеті  з  яловичиною    
#10  чилі  і  макарони
 тоскний  тоскнющий  день
#20  ковбаса  з  цибулею  і  перцем  в  соусі  маринара
#12  ріжки  в  томатному  соусі  
#13  сирні  тортеліні  в  томатному  соусі  
#2  рвана  яловичина  в  соусі  барбекю  
#11  також  піца
а  істина  одна
її  точно  не  більше  двох  
її  стане  на  пʼять  хвилин  
холодного  душу  
холодного  спальника
пізніша  інтерполяція  
практики  античної  філософії  
для  повсякденного  життя  
реєструйтесь  на  курс
лише  за  395  гривень  
після  відбою  
в  наметі  стоїть  гамір
живі
не  можуть  заткатись
ймовірно  істина
лежить  у  долині  
смертної  тіні  
між  кістяків
стиснутих  у  відчаї  
кулаків
мерзлого  мʼязу  
сім  
рівно  сім
рівно  майже  що  вісім
болото  на  черевиках
двісті  сорок  девʼяті
під  розкладачками
й  сім  сім  сім  сім
днів  для  живих  
ще  доволі  живих  судячи  з
санітарного  стану  
туалетних  кабінок  
ось  Юро  що
що  написано  на  
стіні  в  туалетній  кабінці  
keep  hope  alive  (except  for  iraq)
cary’s  a  lesbo
peace  had  a  price

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006181
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2024

Игорь Митров. Не стих

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006088
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2024

Максим Кривцов. Господь леса окутывает…

Господь  леса  окутывает  мягкой
как  замша
влажностью
Его  слёзы  падают  с  листьев
едва  повеет
дыхание  Его  тяжёлое
как  у  курильщика.

Господь  автоматического  гранатомёта
лишнего  не  говорит
лишнего  не  думает
у  Него  слово  твёрдое
как  высохшая  земля
объятия  горячие
как  доменная  печь
Его  молитва  длится  ровно  32  слова
короткими  либо  длинными  очередями
Его  волосы  опадают  тонкими  ветками
ягодами  тёрна.

Господь  сна
внезапный
как  летний  дождь
оставляет  тебя  одного
стирает  слова
будто  корректором
и  пишет  новые
неразборчивым  медицинским  почерком.

Я  захожу  в  келью  блиндажа
ставлю  окопную  свечу
за  высокие  лиственные  деревья
за  глубокие  овраги
за  другие  природные  углубления
за  утреннюю  росу
настоящий  Господь  –  смеётся.

07.09.2023

(Перевод  с  украинского)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006083
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2024

Маричка Сташко. Ты говоришь камень…

ты  говоришь  камень  и  он  появляется  
говоришь  громко
и  становится  слышно  то  что  было  скрыто  от  слуха
как  очевидец  всего  затихающего  
горячая  смола  что  остывает
обветренная  до  крови  стена
раскрошенный  
ландшафт

10.02.2024

(Перевод  с  украинского)

***

ти  кажеш  камінь  і  він  з'являється  
кажеш    голосно
і  стає  чутно  те  що  було  сховане  від  слуху
наче  очевидець  всього  що  затихає  
гаряча  смола  що  холоне
обвітрена  до  крові  стіна
покришений  
ландшафт

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005868
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2024

Марианна Кияновська. Всматривайся…

всматривайся  и  возможно  почувствуешь
дорога  солнца  дорога  из  дома  домой
с  востока  на  запад

оно  никогда  не  возвращается
перекатывается  за  горизонтом
невидимое  как  дитя  у  матери  в  животе
а  потом  снова  выходит  из  дома  идёт
по  сути  не  оглядываясь
несёт  в  руках  чемодан
на  груди  рюкзак  с  кошкой  
на  спине  ещё  один  с  документами  и  макбуком

и  никто  не  может  его  спросить
на  его  неисповедимом  языке
и  ничто  не  может  его  остановить
кроме  взрыва  на  перроне
и  никто  кроме  смерти

но  вдруг  
солнце  зависает  в  зените  
и  смотрит  ясным  неспелёнатым  глазом
на  людей

они  могут  возвращаться
думает  солнце
из  дома  домой  
думает  солнце
с  запада  на  восток  
думает  солнце
счастливые

2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***
дивися  і  тоді  можливо  почуєш
дорога  сонця  дорога  з  дому  додому
зі  сходу  на  захід

воно  ніколи  не  повертається
перекочується  за  обрієм
невидиме  як  дитина  в  матері  в  животі
а  тоді  знову  виходить  із  дому  і  йде
по-суті  не  озираючись
валізу  несе  в  руках  
на  грудях  наплічник  із  кицькою  
на  спині  ще  один  з  документами  і  макбуком

і  ніхто  не  може  його  спитати
його  несповідимою  мовою
і  ніщо  не  може  його  спинити
окрім  вибуху  на  пероні
ніхто  крім  смерті

але  зненацька  
сонце  зависає  в  зеніті  
і  дивиться  ясним  неспеленаним  оком
на  інших  людей

вони  можуть  вертатися
думає  сонце
з  дому  додому  
думає  сонце
з  заходу  на  схід  
думає  сонце
щасливі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005699
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2024

Марианна Кияновська. Для времени нужен…

для  времени  нужен  хотя  бы  один  человек
для  вечности  –  Бог

война  принудительно  архаизирует  
сны  роды  и  племена  старых  богов
сны  роды  и  племена  нас

поэтому  теперь  я  не  смотрю  в  зеркало
я  прикладываю  его  ко  рту
если  запотеет  –  значит  дышу

по  плёсу  зеркала  разливается
перехваченное  дыханием  сновидение  
лунный  свет  –  значит

сладкая  тяжёлая  вода  замедляет  не  только  нейтроны  но  и  души

сита  мира  усмирены  непроницаемостью  
из  отражённого  марева  и  отражённого  дыхания  
выхватываются  туманы  войны

слизистая  оболочка  амальгамы  теперь  розовая
лунный  свет  розовый  от  крови  розовый  сон
моя  оболочка  светлая  как  щит  сухая  словно  кольчуга
отражает  удары  искры  и  шелестит

я  уже  больше  не  смотрю  в  зеркало
а  прикладываю  его  ко  рту
учусь  замедлять  останавливать  время  и  войну  
перехватываю  дыханием  в  сновидениях  энергию  кварков

2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***
для  часу  потрібна  принаймні  одна  людина
для  вічності  Бог  

війна  примусово  архаїзує  
сни  роди  і  племена  старих  богів
сни  роди  і  племена  нас
тому  я  тепер  не  дивлюся  в  дзеркало

я  прикладаю  його  до  рота
якщо  запітніє  —  значить  дихаю

плесом  дзеркала  розливається
перехоплене  подихом  сновидіння  
місячне  світло  —  значить

солодка  важка  вода  уповільнює  не  лише  нейтрони  а  й  душі

сита  світу  впокорено  непроникністю  
із  відбитого  мрева  і  відбитого  подиху  
вихоплюються  тумани  війни

слизова  оболонка  амальгами  тепер  рожева
місячне  світло  рожеве  від  крові  рожевий  сон
моя  оболонка  світла  як  щит  суха  й  наче  кольчуга
відбиває  удари  іскри  і  шелестить

я  вже  більше  не  дивлюся  в  дзеркало
а  прикладаю  його  до  рота
вчуся  сповільнювати  зупиняти  час  і  війну  
перехоплюю  подихом  у  сновидіннях  енергію  кварків

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005569
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.02.2024

Марианна Кияновська. Дороги смыкаются в ничто…

дороги  смыкаются  в  ничто
а  там  и  люди  приходят
неравные  тем  неравенством  
и  тем  количеством  шагов
что  дает  только  несхожесть  жизни
у  кого-то  сейчас  праздник  в  войне  и  дома
у  кого-то  нет  или  нигде

солнца  порой  мешкают
и  над  дорогами  стоят
ибо  не  могут  дороги  бедные  в  одиночку
так  и  людям  течь  из  рук  в  руки  
без  дождей  и  без  русел

сегодня  в  Светлое  Восресение  
Бога  славим  Бога  благодарим  
Бога  просим
дай  дом  нам  Боже  
дай  мира  дому  и  пути  домой
благослови  руки  сомкнуть  
разомкнуть  из  ничто  из  войны  наши  дороги

2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***

дороги  змикаються  в  ніщоту
а  там  і  люди  надходять
нерівні  тією  нерівністю  
і  тією  кількістю  кроків
що  дає  тільки  різність  життя
бо  хтось  нині  на  свято  в  війні  і  вдома
а  хтось  ні  чи  й  ніде

сонця  корогодяться  вряди-годи  
й  над  дорогами  пристають  
бо  не  можуть  дороги  бідні  самі  
так  із  рук  у  руки  людям  текти
без  дощів  і  без  русел

тому  нині  в  святий  День  Великодній  
Бога  славимо  Богу  дякуємо  
Бога  благаємо
дай  дому  нам  Боже  
дай  миру  дому  й  додому
благослови  руки  зімкнути  
розімкнути  із  ніщоти  з  війни  наші  дороги

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005490
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2024

во время охоты…

во  время  охоты
ходить  по  безликим  промышленным
среди  частиц  анонимной  материи

заглатывать  морозные  хлопья

сжимать  зубами  
?  авторучку
:  зубную  щётку

быстрого  медленного  |  лёгкая  рука
белого  зелёного  |  лёгкая

можно  слизнуть  кажущееся  лезвие

закрывающиеся  скобки

золой  |  голышом
удержать  контактный  минимум  движений

многое  вето  пьесам  без  продолжений

не  верю  глазам  своим

отчаяние  [взвешенное  |  расставленное  |  униженное]  словоточит  

если  ты  не  идёшь  к  голоцену  |  он  идёт  к  тебе  сам  ускоряясь

в  строю  виновных
любителей  жидкой  грязи

любителей  стен  квадратных

думали  не  вынут  хлеб  изо  рта  ребёнка

–  как  ветку  изломанную  солнцем?  –

птицы  летят  над  почтовыми  ящиками
образуя  правильные  фигуры  вращения

тавромахия  начинается

i.e.  лёгкое  онемение  вещи
в  архаическом  репертуаре


(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005442
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2024

Олег Коцарев. Культура молчания

молчание  словно  цемент
молчание  это  цемент
что  скрепляет  треснувшую  стену  коммуникации

и  когда  ты  молчишь
сжимая  тонкие  губы
за  тебя  будут  говорить
картинки
на  стекле  остановки
желания  в  снах  рекламы
наборы  цветных  знаков

заяц  молчал  и  лиса  молчала
ночной  поезд  молчал
одежда  молчала
свет  молчал
европа  молчала
люди  под  занавесом  дождя  в  ожидании  первого  утреннего  автобуса  молчали

и  молчала  стрела  летевшая
под  радугой  хлебных  запахов  –
ошеломительного  горячего
сладкого  свежего
божественного  чуть  чёрствоватого
и  прозрачного  совсем  засохшего

2019

(Перевод  с  украинского)

КУЛЬТУРА  МОВЧАННЯ

мовчання  мов  цемент
мовчання  це  цемент
що  втримує  потріскану  стіну  комунікації

та  коли  ти  мовчиш
стискаючи  тоненькі  губи
за  тебе  говоритимуть
картинки
на  склі  зупинки
жадання  в  сні  реклами
набори  кольорових  знаків

заєць  мовчав  і  лисиця  мовчала
нічний  потяг  мовчав
одяг  мовчав
світло  мовчало
європа  мовчала
люди  під  дощу  завісою  в  очікуванні  на  перший  ранковий  автобус  мовчали

і  мовчала  стріла  що  летіла
під  веселкою  хлібних  запахів  –
приголомшливого  гарячого
солодкого  свіжого
божественного  ледь  черствуватого
і  прозорого  геть  засохлого

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005323
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2024

Виктор Шило. Молчит кукушка…

Из  цикла  «Хайкуку»

*

молчит  кукушка  
слушаю  бабочек
а  когда  
и  они  
замолкают
показываю  дулю
воробьям  
под  ивой  
ведь  ива  
это  
моё
дерево  это  дерево  бодхи

*

кукушка  моя  
секрет  
заключается  в  том  
что  тыквенную  кашу  
надо  варить  
с  рисом  бальдо  
а  не  с  пшеном  
весной  угощу  
ух  какая  эта  синица  
настырная  
ладонь  уже  насквозь  
проклевала

*

она  путается  
проговаривая  этот  мир  
словами
из  новеллы  кортасара  
посвященной  чарли  паркеру
но  никогда  
не  сбивается  
с  ритма  
девушка  
с  серебряной  кукушкой  
в  волосах

*

луна  на  небе  
затупилась  
о  скошенный  свет
наточить  бы  её
звёзды-срезы
едва  мерцают
ищу  оселок  
под  снегом
тёплым  как  пепел
что-то  рано  он  
в  гости
пожаловал
может  хоть  руки
погрею  
одиноко  
и  кукушки  
в  глухую  ночь  
на  юге

*

сегодня  соседский  мальчик  
пастушок
подошёл  к  забору
когда  
словно  другая  вселенная
стадо  проходило  сквозь  двор
прикурил  от  моей  "ватры"
и  сказал
небо  ночью  так  затвердело
что  плотвичка  
которая  обычно  
плавает  в  нём
и  ловит  шахеды
сеткой  солнечных  лучей
застряла  в  тучах
может  подмёрзло
ответил  я  ему
мальчик  кивнул
я  тоже  посмотрел  вверх
там  кукушка
всё  билась
и  билась  об  лёд

(Перевод  с  украинского)

*

мовчить  зозуля  
слухаю  метеликів
а  коли  
і  вони  
замовкають
даю  дулі  
горобцям  
під  вербою  
бо  верба  
то  
моє  
дерево  бо  дерево  бодгі


*

зозуле  моя  
а  секрет  
полягає  в  тому  
що  гарбузову  кашу  
треба  варити  
з  рисом  бальдо  
а  не  пшоном  
навесні  пригощу  
ба  яка  ця  синиця  
затята  
долоню  вже  наскрізь  
проклювала

*

вона  плутається  
проговорюючи  цей  світ  
словами
із  новели  кортасара  
що  присвячена  чарлі  паркеру
та  ніколи  
не  збивається  
з  ритму  
дівчина  
зі  срібною  зозулею  
у  волоссі

*

місяць  на  небі  
затупився  
об  скошене  світло
нагострити  б  його
зорі-зрізи
ледь  мерехтять
шукаю  мантачку  
під  снігом
теплим  як  попіл
щось  він  рано  
у  гості
завітав
хоч  руки  погрію
мабуть  
одиноко  
й  зозулі  
глупої  ночі  
на  півдні

*

сусідський  хлопчик  сьогодні  
пастушок
він  підійшов  до  паркану
коли  
ніби  інший  всесвіт
череда  проходила  повз  двір
прикурив  від  моєї  ватри
і  сказав
небо  вночі  так  затверділо
що  плотвичка  
яка  зазвичай  
плаває  в  ньому
і  ловить  шахеди
сіткою  сонячних  променів
застрягла  у  хмарах
може  підмерзло
відповів  я  йому
хлопчик  кивнув
я  теж  подивився  вгору
там  зозуля
все  билась
все  билась  об  лід

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005173
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.02.2024

Олег Коцарев. Память

Крест  Владимира  сегодня  какой-то  не  электрический,
поэтому  другие  уже  фонари
освещают
развязку  ту  в  воздухе,
от  которой  в  круговерти  во  все  стороны  расходятся
машины  и  вагоны  снега.

В  темноте,  в  снежной  завесе
за  гигантским  телом  Днепра,
кажется,  нет  совсем
левого  берега,
ни  огонька,
ни  дома  –
всё,  как  сто  лет  назад,
когда  город  здесь  обрывался,
центром  и  набережной  заканчиваясь,
выпуская  пляж
за  скобку.

Берег  одного  века,
берег  другого,
река-память:
никогда  не  знаешь,
где  лёд  хороший,  крепкий,
а  где
тепло  уже  пустило
первые  цветы  трещин.

2018

(Перевод  с  украинского)

ПАМ’ЯТЬ

Хрест  Володимира  сьогодні  якийсь  не  електричний,
тому  інші  вже  ліхтарі
освітлюють
ту  в  повітрі  розв’язку,
що  нею  в  круговерті  врізнобіч  розходяться
машини  й  вагони  снігу.

В  темряві,  у  сніговій  завісі
за  гігантським  тілом  Дніпра,
здається,  зовсім  немає
лівого  берега,
ані  вогника,
ані  будинка  –
все,  як  100  років  тому,
коли  місто  тут  уривалось,
центром  і  набережною  закінчуючись,
випускаючи  пляж
за  дужку.

Берег  одного  століття,
берег  другого,
річка-пам’ять:
ніколи  не  знати,
де  лід  добрий,  міцний,
а  де
тепло  вже  пустило
перші  квіти  тріщин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004973
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.02.2024

Марианна Кияновська. А это были первые…

а  это  были  первые  
проталины  соцсетей
первые  почерневшие
ещё  февральские  проталины  соцсетей
где  слова  проклятия  прощания  и  сочувствия
как  когда-то  в  давно  потерянных  газетах

подснежникам  скажут
комментировать  нельзя  убиваться
скажут  всё  как  всегда

прошлогодние  вечеринки  позапрошлогодние  пляжи

еда  ещё  свежа
ещё  живы  собаки  да  вербные  котики

всё  как  всегда
война
девоч
ка
от
кройся

в  ка
фе
шер
ше  ля  FM  

или  по  крайней  мере  всё  ещё  шер  ше  людей

на  очень  короткие  волны

2022

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***

а  то  були  перші  
проталини  соцмереж
перші  зчорнілі
ще  лютневі  проталини  соцмереж
де  слова  клятьби  прощання  і  співчуття
як  колись  у  порозгублюваних  газетах

проліскам  скажуть
коментувати  не  можна  побиватися
скажуть  все  як  завжди

минулорічні  вечірки  позаторішні  пляжі

їжа  ще  свіжа
ще  живі  собаки  вербові  котики

все  як  завжди
війна
дівчин
ко
від
чинись

у  ка
фе
шер
ше  ля  FM  

чи  принаймні  усе  ще  шер  ше  людей

на  дуже  короткі  хвилі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004887
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.02.2024

серый зверь…

серый  зверь
в  сером  промышленном  логове
надеется  быть  прозрачным

привилегия  владеть  углекислым  словом
привилегия  дышать

стаи  ворон  над  остановкой
разрез  сходящихся  рельс

игры  в  пластмассовых  пиратов
зарывание  их  в  горшке  на  балконе

льдинкой  марш  {0}  зумпция  и  новности

стеклотело  за  скобками  
{1}  губка  менгера  как  тело  без  органов

геометрия  падает
алгебра  ложится  спать
/дремлющая  королевна/

стырить  все  её  деньги?
у  ней  ещё  смартфон  и  автомобиль

страсть  к  моросящему  пространству
в  хроматическом  упадке

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004816
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.02.2024

Максим Бородин. +5 по цельсию

+5  по  цельсию
+  25  по  фрейду
-  51  по  дарвину
а  вы  чего  достигли

02.02.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

+  5  по  цельсію
+  25  по  фрейду
-  51  по  дарвіну
а  ви  чого  досягли

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004747
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2024

Виктор Шило. Внимание внимание…

Из  цикла  «Хайкуку»

*

внимание
внимание
две  ракеты  заходят  
в  наш  город  любимая
в  наш  бар
под  названием  
счастье  в  шахте
их  зовут
как  и  всегда
чупакабра  и  капибара

чупакабра  говорит
сваха  научила  
заготовлять  
зелёный  лук  
на  зиму
чтобы  был  
как  свежий
не  сушу
не  замораживаю
капибара  говорит
1962  
прошло  15  лет  
после  победы  
германии  и  японии  
во  второй  мировой  войне  
территория  сша  разделена
между  победителями
сан-франциско  контролируют  японцы
а  нью-йорк  немцы

рэб  или  рио
спрашиваешь  ты
подбрасываешь
монетку  
зимнего  солнца
до  самого  потолка
орёл  или  кукушка
спрашиваешь  ты
я  смиренно  
отвечаю
наверное  
пусто
пусто-порожне

*

наконец
зацвёл  тысячелистник  
на  дворе  
соседской  ведьмы
кукушки  
превратились  
в  карпов
летучих
золотых  
вмёрзших  спинами  
в  прозрачный  
как  её  душа  
небесный  лед  

*

чжуан-цзы  
говорил  
на  базаре
где  я  продавал
картошку  и  тыквы
ворон  
глаз  
не  выклюнет  
ворону
а  кукушка  кукушке  
не  подбросит  
яйцо

(из  цикла  "Хайкуку")

(Перевод  с  украинского)

*

увага
увага
2  ракети  заходять  
до  нашого  міста  кохана  моя
до  нашого  бару
під  назвою  
щастя  в  копальні
їх  звуть
як  і  завжди
чупакабра  і  капібара

чупакабра  говорить
сваха  навчила  
заготовляти  
зелену  цибулю  
на  зиму
щоб  була  
наче  свіжа
не  сушу
не  заморожую
капібара  говорить
1962  
минуло  15  років  
після  перемоги  
німеччини  та  японії  
у  2  світовій  війні  
територію  сша  розділено
між  переможцями
сан-франциско  контролюють  японці
а  нью-йорк  німці

реб  чи  ріо
запитуєш  ти
підкидаєш
монетку  
зимового  сонця
аж  до  самої  стелі
орел  чи  зозуля
запитуєш  ти
я  смиренно  
відповідаю
мабуть  
пусто
пусто-порожньо

*

нарешті  
зацвів  деревій  
на  подвір’ї  
сусідської  відьми
зозулі  
обернулись  
на  коропів
летючих
золотих  
що  вмерзли  спинами  
в  прозорий  
як  її  душа  
небесний  лід  

*

чжуан-цзи  
промовляв  
на  базарі
де  я  продавав
гарбузи  і  картоплю
ворон  
око  
не  виклює  
ворону
а  зозуля  зозулі  
не  підкине  
яйце

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004655
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2024

Олег Коцарев. Любовь к ореховой скорлупе…

любовь  к  ореховой  скорлупе  –
столько  облегчения,
столько  простора;

пусть  и  не  все
сюда  поместятся,
зато  от  угла  до  угла
скорлупного
цвета  воинственного
может  целыми  днями
гонять
поезд  тяжелый,  как  чугунная  слеза,
цвета  вялого  

28.01.2024

(Перевод  с  украинского)

---
любов  до  горіхової  шкаралупи  –
стільки  полегшення,
стільки  простору;

хай  і  не  всі
сюди  вмістяться,
зате  від  кутка  до  кутка
шкаралупного
кольору  войовничого
може  цілими  днями
ганяти
поїзд  важкий,  мов  чавунна  сльоза,
кольору  млявого  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004496
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.01.2024

Марианна Кияновська. Домой домой домой домой…

домой  домой  домой  домой

где  реки  текут  вспять  от  устья  к  распутью
и  от  распутья  к  истоку  

где  от  запорожья  до  киева
вырванные  из  головы  потемневшие  сосуды  

изюм  на  поверхностях  двух  моих  северных  полушарий  но  не  двух  моих  глазных  яблок
помутневшие  хрусталики  –  самая  дешёвая  дряблая  слюда  чешуя  крупной  рыбы

деревянные  лошадки  сна
покачиваются  и  не  как  маятники  и  не  как  балконы  на  волоске
а  словно  паутинки  мембраны  и  другие  жизни
в  которых  можно  иметь  саблю  кроме  ножен
и  ещё  много  чего  можно  иметь

в  которых  можно  идти
домой  домой  домой  домой
подсвечивая  себе  под  ноги
чешуёй  бельмами  или  другим  ничем

чтобы  в  конце  концов  начать  биться  головой  об  лёд
он  как  горизонт  бледнеет  прежде  чем  покраснеть

2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***
додому  додому  додому  додому

де  ріки  течуть  навспак  бо  від  гирла  до  роздоріжжя
а  від  роздоріжжя  до  витоку  

де  від  запоріжжя  до  києва
вирвані  з  голови  потемнілі  судини  

ізюм  на  поверхнях  двох  моїх  північних  півкуль  і  не  двох  моїх  очних  яблук
помутнілі  кришталики  –  найдешевша  плюскла  слюда  луска  великої  риби

дерев'яні  коники  сну
погойдуються  ані  не  як  маятники  ані  не  як  балконики  на  волосині
а  немов  павутинки  мембрани  й  інші  життя
у  яких  можна  мати  шабельку  окрім  піхви
ну  і  ще  багато  дечого  можна  мати

і  в  яких  можна  іти
додому  додому  додому  додому
присвічуючи  собі  під  ноги
лускою  більмами  або  іншим  нічим

щоби  врешті  забитися  головою  об  лід
що  як  обрій  блідне  перш  ніж  почервоніти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004241
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2024

Виктор Шило. Пчела начинает…

Из  цикла  «Хайкуку»

*

пчела  
начинает  облетать  
гранат  
с  безветренной  стороны
а  кукушка  
как  всегда  
летит  к  иве  
с  безоблачной  
и  почему-то  натощак
может  быть
в  каком-то  фрагменте  сна  
они  
встретятся  снова  
за  секунду  
до  моего  
пробуждения

*

бог  закрывает
дверь  в  небо
и  я  не  знаю
по  какую  он  сторону
а  откуда  кукушка
на  заснеженной  иве
знает  
по  какую  сторону  я

*

крестный  дождь
держит  
землю
чтобы  
не
упала
в  небо
над  облаками
жаворонок
распутывает
за  луч
клубок
вязкого  солнца
до  темноты
из  которой
кукушка  вылетает
как  жизнь
из  ладони
холодеющей
под  дождем

*

не  приду  сегодня  туда
где  прошёл  уже  завтра
собирая  
тени  кукушки  
среди  огоньков
зверобоя

(Перевод  с  украинского)

*

бджола  
починає  облітати  
гранат  
із  безвітряного  боку
а  зозуля  
як  завжди  
летить  до  верби  
з  безхмарного  
і  чомусь  натщесерце
можливо  
в  якомусь  фрагменті  сну  
вони  
зустрінуться  знову  
за  секунду  
до  мого  
пробудження

*

бог  зачиняє
двері  неба
і  мені  невідомо
по  який  він  бік
а  звідки  та  зозуля
що  на  засніженій  вербі
знає  
по  який  бік  я

*

хрещатий  дощ
тримає  
землю
щоб  
не
впала
в  небо
за  хмарами
маленький  жайвір
розплутує
за  промінь
клубок
гливкого  сонця
до  темряви
з  якої
зозуля  вилітає
мов  життя
з  долоні
що  холоне
під  дощем

*

не  прийду  сьогодні  туди  
де  вже  пройшов  завтра
збираючи  
тіні  зозулі  
серед  вогників
звіробою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003977
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2024

Олег Коцарев. Стоял в мусорном доме

заходя  в  Мусорный  Дом
из  листов  металлических
где  тихо  разговаривают  контейнеры
ощутил  что  ветер  сзади
закрыл  дверь

стоял  запертый  в  мусорном  баке
без  кнопки  "выход"

слушал  удары  ветра  по  стенам  и  крыше
нюхал  цвет  пластика  яичной  скорлупы
экстаз  пропаганды  и  морали
в  контейнерах
ощущал  как  над  далекими  освещёнными  городами
восходит  луна  облачноплывя  по  карте  рек

заглядывал  в  дырочки
стен  Мусорного  дома
и  удивлялся
насколько  мал  мир
задверный

насколько  мала
посреди  серого  дня
чёрная  фигура
в  белой  маске
что  идёт  меня  освобождать

27.12.2023

(Перевод  с  украинского)

СТОЯВ  У  СМІТТЄВОМУ  ДОМІ

заходячи  до  Сміттєвого  Дому
з  листів  металевих
де  тихо  розмовляють  контейнери
відчув  як  вітер  ззаду
двері  зачинив

стояв  у  смітнику  замкнений
без  кнопки  «вихід»

слухав  удари  вітру  по  стінах  і  даху
нюхав  цвіт  пластику  яєчної  шкаралупи
екстаз  пропаганди  та  моралі
в  контейнерах
відчував  як  над  далекими  освітленими  містами
сходить  місяць  плинехмарно  картою  річок

зазирав  у  дірочки
стін  Сміттєвого  Дому
і  дивувався
наскільки  маленький  світ
задверний

наскільки  маленька
посеред  сірого  дня
чорна  постать
у  білій  масці
що  йде  мене  визволяти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003727
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2024

Максим Кривцов. Есть народная примета…

Есть  народная  примета:
после  обильной  грибной  осени
наступает  война
женщины  говорили
что  столько  грибов
как  в  2013  и  2021
не  мариновали  никогда  в  жизни
а  ещё
говорили
что  в  1990  году  родилось  какое-то  немыслимое  количество  мальчиков.

А  ты  ходишь  по  лесу
собираешь  осколки  
в  коллекцию
детям
которых  не  будет
ты  осколкотелист
и  ни  одного  тебе  гриба.

Деревья  всё  чаще  говорят  о  зиме
хотя  осень  в  этом  году  
редкостная
жаль
что  вымрет
как  динозавры.

3.11.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Існує  народна  прикмета:
після  рясної  грибної  осені
настане  війна
жіночки  говорили
що  стільки  грибів
як  в  2013  та  2021
не  маринували  ніколи  в  житті
а  ще
казали
що  в  1990  році  народилось  якесь  шалене  число  хлопчиків.

А  ти  ходиш  по  лісу
збираєш  уламки  
до  колекції
дітям  
яких  не  буде
ти  уламкотеліст
і  жодного  тобі  гриба.

Дерева  все  частіше  розповідають  про  зиму
хоча  осінь  цього  року  
рідкісна
шкода
що  вимре
як  динозаври.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003719
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2024

Максим Кривцов. Не видеть света…

Не  видеть  света
свет  сегодня  в  недостаче
лишь  темнота  
наполняет  цистерны  мыслей.
Не  слышно  голоса
свист  снарядов  и  мин
воздушные  тревоги
сегодня  заглушают  всё.

А  говорят:
жить  надо  спешить
смотри,  не  проспи
нет  пан  Симоненко  
я  бы  отдал  всю  свою  одежду  
несколько  фотоаппаратов
проигрыватель  винила
пластинку  Океана  Эльзы
больше  ничего  и  нет
чтобы  проспать
тупо  уснуть  в  начале  всего
и  проснуться  только  в  случае
если  появится  точка.

Но  за  стихотворение  спасибо
пан  Симоненко
оно  хорошее
но  не  слышно  сегодня  его
лишь  свист  мин
не  слышно  листьев
лишь  шелест  снарядов
закрываю  глаза
ничего  не  меняется
свет  сегодня  это  роскошь
а  темнота  по  оптовым  ценам.

21.09.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Не  бачити  світла
світло  сьогодні  в  нестачі
темрява  лиш
наповнює  цистерни  думок.
Не  чути  голосу
свист  снарядів  та  мін
повітряні  тривоги
сьогодні  звучать  насамперед.

А  кажуть:
жити  спішити  треба
гляди  не  проспи
ні  пане  Симоненку  
я  би  віддав  весь  свій  одяг  
кілька  фотоапаратів
програвач  вінілу
платівку  Океана  Ельзи
більше  нічого  не  маю
щоб  проспати
тупо  заснути  на  початку  всього
і  прокинутись  лише  в  такому  випадку
якщо  зʼявиться  крапочка.

Але  за  вірш  дякую
пане  Симоненку
він  хороший
та  не  чути  сьогодні  його
лиш  свист  мін
не  чути  листя
лиш  шелест  снарядів
заплющую  очі
нічого  не  змінюється
світло  сьогодні  це  розкіш
а  темрява  по  оптових  цінах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003637
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2024

Марианна Кияновська. Люблю чувствуя что невозможно…

люблю  чувствуя  что  невозможно
на  войне  просто  любить  и  просто  быть
это  как  дышать  водой  в  воде
кровью  в  теле  

я  внутри  себя
возле  хребта  на  войне
бьюсь  боюсь  бьюсь
тем  что  любит
тем  что  болит

на  войне  пуля  на  волоске
на  войне  игрушка  на  ёлке  сердце

2022

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***

люблю  відчуваючи  що  неможливо
на  війні  просто  любити  і  просто  бути
це  ніби  дихати  водою  в  воді
кров’ю  в  тілі  

я  всередині  себе
біля  хребта  на  війні
б’юся  боюся  б’юся
тим  що  любить
тим  що  болить

на  війні  куля  на  волосині
на  війні  іграшка  на  ялинці  серце  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003500
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2024

Сергей Жадан. Там, где заканчивается город…

Там,  где  заканчивается  город,
дорога  идет  через  поле  выстуженных
подсолнухов.  Начинается
лес  –  его  непротоптанный  монохром,
полотно,  уложенное  в  большой  сундук.
И  тихо  вокруг  –  может,  потому  что  утро,
может,  потому  что  начинается  зима.

Там,  где  начинается  зима,
птицы  меняют  стиль  своего  полёта,
расправляют  крылья,  осторожно  ложатся
на  ледяной  воздух,  смотрят  вниз,
рассматривают  тех,  кто  оказался
на  этой  дороге.
Но  бело  внизу.
Бело  и  пусто.
И  звук  прячется  где-то  рядом,
за  деревьями  –
неочевидный,
невыговоренный.
Только  поднимается  волна.
Только  слышно  разлад  в  окружающей  тишине.
Начинается  рассказ.
Начинается  поле.      
 
Там,  где  начинается  поле,
видно,  как  горизонт  пропитывается  небом,
видно  перетекание  серого  в  серое,
видно  взаимодействие  того,
что  и  продолжит  быть  невидимым.
Мы  связаны  этим  орнаментом  сдержанности,
зависимостью  света  и  тени,
мы  заложены  в  дыхание  поля,
мы  доходим,  в  конце  концов,  до  места,
где  начинается  снег.

И  вот  там,
где  начинается  снег,  
люди  стоят  посреди  холодной
кладбищенской  глины
и  поют  тихими  голосами,
и  дыхание  их  стоит  над  ними  –
видное  издали,  тёплое,  густое.
Так  стоят  дымы  над  домами
в  зимнем  городе,
утром,  в  воскресенье.

Тянутся  ввысь  песнопения,
тянется  ввысь  тепло,
а  значит,  не  будет  холодно  тем,
кто  слушает  на  небесах,
и  не  будет  одиноко  тем,
кто  тревожится  на  земле.

09.01.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

+  +  +        

Там,  де  закінчується  місто,
дорога  іде  через  поле  застуджених
соняшників.  Починається
ліс  –  його  непротоптаний  монохром,
полотно,  складене  до  великої  скрині.
І  тихо  довкола  –  може  тому,  що  ранок,
може  тому,  що  саме  починається  зима.

Там,  де  починається  зима,
птахи  змінюють  стиль  свого  польоту,
розкидають  крила,  обережно  лягають
на  крижане  повітря,  дивляться  вниз,
розглядають  тих,  хто  опинився
на  цій  дорозі.
Але  біло  внизу.
Біло  і  порожньо.
І  звук  ховається  десь  поруч,
за  деревами  –
неочевидний,
невиговорений.
Лише  здіймається  хвиля.
Лише  чутно  розлад  у  довколишній  тиші.
Починається  оповідь.
Починається  поле.      
 
Там,  де  починається  поле,
видно,  як  обрій  просякає  небом,
видно  перетікання  сірого  в  сіре,
видно  взаємодію  того,
що  і  далі  буде  невидимим.
Ми  пов’язані  цим  орнаментом  стишеності,
залежністю  світла  і  тіні,
ми  закладені  в  дихання  поля,
ми  доходимо,  зрештою,  місця,
де  починається  сніг.

І  ось  там,
де  починається  сніг,
люди  стоять  між  холодної
цвинтарної  глини,
і  співають  тихими  голосами,
і  дихання  їхнє  стоїть  над  ними  –
бачене  здалеку,  тепле,  густе.
Так  стоять  дими  над  будинками,
в  зимовому  місті,
на  ранок,  в  неділю.

Тягнуться  вгору  співи,
тягнеться  вгору  тепло,
а  отже  не  холодно  буде  тим,
хто  слухає  їх  на  небі,
і  не  буде  самотньо  тим,
хто  тривожиться  на  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003286
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2024

Виктор Шило. Расцарапал кожу…

расцарапал  кожу  
собирая  в  горсть  
пыльцу  роголистника  
на  ужин
за  спиной  камыши  
прижимаются  
к  тому  берегу  
что  тёпл
кукушка  уже  поёт  
так  далеко  
что  не  слышит  
как  моя  тень  
шёпотом  
растворяется  
в  воде

--

когда  кукушка  
замолкает
тишина  
медленно  
расходится  кругами  
на  поверхности  
каждого  звука
и  даже  раки  
не  высвистывают  
военные  марши  
на  горе  
и  под  горой

--

пение  кукушки
как  зеркало  без  амальгамы
ещё  надеешься  
увидеть  
себя
но  тёмное  пятно  
за  левым  плечом
постепенно  
становится
почти  черным

--

иногда  мне  кажется.  
что  песок  из  фильма  the  sandpit  generals  
и  песок  
на  котором  дарья  и  марк
занимались  любовью  
неподалеку  от  zabriskie  point
смешаны  
в  стеклянной  кукушке  
часов  
вечного  невозвращения

--

кукушка  исчезла  в  cookies  рассвета
затёртых  мерцанием  луны
и  день  потерял  свой  смысл

(Перевод  с  украинского)

--

роздряпав  шкіру  
збирав  у  жменю  
пилок  куширу  
на  вечерю
за  спиною  очерети  
туляться  
до  того  берега  
що  теплий
зозуля  вже  співає  
так  далеко  
що  не  чує  
як  моя  тінь  
пошепки  
розчиняється  
у  воді

--

коли  зозуля  
замовкає
тиша  
повільно  
розходиться  колами  
на  поверхні  
кожного  звуку
і  навіть  раки  
не  висвистують  
військові  марші  
на  горі  
під  горою

--

спів  зозулі
як  люстро  без  амальгами
ще  сподіваєшся  
побачити  
себе
але  темна  пляма  
за  лівим  плечем
поволі  
стає
майже  чорною

--

інколи  мені  здається  
що  пісок  із  фільму  the  sandpit  generals  
і  пісок  
на  якому  марк  і  дарія  
займались  коханням  
неподалеку  від  zabriskie  point
змішано  
в  скляній  зозулі  
годинника  
вічного  неповернення

--

зозуля  зникла  в  cookies  світанку
затертих  мерехтінням  місяця
і  день  втратив  свій  сенс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003195
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2024

Максим Кривцов. Хочу рассказать вам историю…

Хочу  рассказать  вам  историю  
о  рыжем  огромном  коте
цвета
высохших  августовских  покосов
у  него  грустные  тёмные  глаза
конечно  тёмные
ведь  солнца  здесь  не  бывает
когда  вы  в  последний  раз  видели  солнце
он  часто  прижмуривает  глаза
словно  изучает  научную  работу  
в  свое  время
когда  было  теплее
он  был  грозой  всех  здешних  мышей
эй  
это  блиндаж  большого  рыжего  кота
пробегай  мимо  него
как  можно  быстрей  
шептали  они  между  собой.

Однажды  он
пытался  поймать  мышь
в  ленивом
но  феноменальном  прыжке  
пролетая  над  горелкой
с  открытым  голубым  пламенем
и  теперь  обожжённые
неопрятные
смешно  закрученные
как  у  известного  художника
и  уже  не  такие  длинные  усы
напоминают  о  том  легендарном  прыжке.

Он  устраивается  на  краешке  полки  для  сна
рядом  со  входом  в  блиндаж
завешенным  двумя  слоями  одеяла  
и  рассматривает  что-то
сквозь  мелкие  щели
может  быть  
кого-то  
врага  или  друга
лисицу  или  человека.

Кот  знает
каждую  тропинку  
каждый  окоп  норку  блиндаж
у  него  есть  один  секрет  
когда  на  улице  раздаётся
чудовищно  громкий  и  грозный  беспорядочный  шум
когда  содрогается  земля  –
это  просыпаются  древние  великаны
идут  по  своим  делам  –
он  мгновенно  запрыгивает
внутрь  дыры  в  обшивке
прячется  где-то  в  глубинах  и  катакомбах
небольшого  блиндажа
и  не  высовывается
ещё  чего
пока  великаны  не  находятся.

Когда  он  засыпает
медленно  вытягивая  передние  лапы
ему  снится  лето
снится  целый  кирпичный  дом
снятся  куры
что  бегают  по  двору
снятся  дети
что  угощают  пирожками  с  мясом
у  меня  из  рук  случайно  скатывается  шлем
падает  в  грязевую  жижу
кот  просыпается
прижмуривает  глаза
внимательно  осматривается  по  сторонам:
свои
засыпает.

04.01.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

*  *  *

Хочу  розповісти  вам  історію  
про  рудого  велетенського  кота
кольору
як  висохлі  серпневі  покоси
він  має  сумні  темні  очі
звісно  темні
бо  сонця  тут  не  трапляється
коли  ви  востаннє  бачили  сонце
часто  прижмурює  брови
наче  вивчає  наукову  працю  
свого  часу
коли  було  тепліше
він  був  загрозою  усіх  тутешніх  мишей
ей  
це  бліндаж  великого  рудого  кота
пробігай  повз  нього
як  найшвидше  
шепотіли  вони  між  собою.

Одного  разу  він
намагався  спіймати  мишку
у  лінивому
але  феноменальному  стрибку  
пролітаючи  над  пальником
з  відкритим  блакитним  полумʼям
тепер  обпалені
неохайні
смішно  закручені
як  у  відомого  художника
уже  не  такі  довгі  вусики
нагадують  про  той  легендарний  стрибок.

Він  вмощується  на  краєчку  полиці  для  сну
поруч  з  входом  в  бліндаж
завішеним  двома  шарами  ковдри  
і  розглядає  щось
крізь  маленькі  щілинки
можливо  
когось  
ворога  або  друга
лисицю  або  людину.

Кіт  знає
кожну  стежку  
кожен  окоп  нірку  бліндаж
він  має  одну  таємницю  
коли  на  вулиці  роздається
страшенно  гучний  і  грізний  безладний  галас
і  здригається  земля
це  прокидаються  давні  велетні
йдуть  у  своїх  справах
він  митттєво  застрибує
в  діру  в  обшивці
та  й  ховається  десь  в  глибинах  та  катакомбах
невеличкого  бліндажа
і  не  висунеться
ще  чого
допоки  велетні  не  находяться.

Коли  він  засинає
повільно  витягує  передні  лапки
йому  сниться  літо
сниться  цілий  цегляний  будинок
сняться  кури
які  бігають  по  подвірʼю
сняться  діти
які  частують  пиріжками  з  мʼясом
в  мене  з  рук  випадково  скочується  шолом
падає  на  багнюку
кіт  прокидається
прижмурює  очі
уважно  роздивляється  навколо:
свої
засинає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003109
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2024

Олег Коцарев. Фотографируя разбитую банку огурцов в метро

в  переходе
со  многими  пальцами  цветов
фотографируя  разбитую
банку  огурцов
таким  образом  умножая
этот  хеппенинг
некоего  человека  авантюрного  или  уставшего
присев
наводя  фокус
слышишь  за  спиной
то  есть  над  спиной
смех  и  в  ответ:
"да  это  всего  лишь  объект"
и  понимаешь  что  объект  теперь  это  ты
но  не  расстраиваешься
из-за  этого
чуть  приглушаешь  лампы
замираешь
зная  что
на  улице  ждёт
и  подмигивает  жёлтый  вечер
прогревает
для  тебя  в  заснеженном  парке  рампу
и  ты  идешь  в  странные  гости
к  человеку
что  умеет
открывать
бездны:
в  окне
в  книге
в  небе
в  реке
в  звуке
и  –  хочется  верить  –
в  банке  с  огурцами

2016

(Перевод  с  украинского)

ФОТОГРАФУЮЧИ  РОЗБИТУ  БАНКУ  ОГІРКІВ  У  МЕТРО

у  переході
з  багатьма  пальцями  кольорів
фотографуючи  розбиту
банку  огірків
таким  чином  помножуючи
цей  хепенінг
якоїсь  особи  авантюрної  чи  стомленої
присівши
наводячи  фокус
чуєш  за  спиною
тобто  над  спиною
сміх  і  у  відповідь:
«та  це  ж  лише  об’єкт»
і  розумієш  що  об’єкт  тепер  це  ти
але  і  не  засмучуєшся
через  те
ледь  мружиш  лампи
завмираєш
і  знаєш
на  вулиці  чекає
підмигуючи  жовтий  вечір
прогріває
для  тебе  у  засніженому  парку  рампу
і  ти  ідеш  у  дивні  гості
до  людини
яка  вміє
відкривати
безодні:
у  вікні
у  книжці
у  небі
в  річці
в  звуку
та  –  хочеться  вірити  –
у  банці  з  огірками

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003105
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.01.2024

Маричка Сташко. Cдирать намёрзшую корку…

сдирать  намёрзшую  корку  
пока  не  закровит
ждать  
не  покидая  места

двигаться  только  между  ветвями
что  прорастают  в  горизонт
тёплый  ещё  от  последнего  солнца

он  соединяется  с  тобой  
трепетными  клочками  света
окутывает  взгляд

заживляет  разорванное  
стекло

11.12.2023

(Перевод  с  украинского)

***

здирати  намерзлу  кірку  
доки  не  закровить
чекати  
не  покидаючи  місця

рухатися  лише  поміж  гілля
що  проростає  у  горизонт
ще  теплий  від  останнього  сонця

він  з'єднується  з  тобою  
тремтливими  крихтами  світла
закутує  погляд

гоїть  роздерте  
скло

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003101
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2024

Юлия Стахивська. Ясна голова фонаря…

Ясна  голова  фонаря,  и  кружит  со  всех  сторон  
мечтательное  комарьё  снега.
Никогда,  слышишь,  никогда  не  был  он  таким,  как  сейчас.
Стану  в  этот  игристый  силуэт  света  в  бокале  инистого  парка:
полозья  от  саночек,  гомон  уток  на  озере,  
красная  рыба  неба,  бодрые  купальники  в  проталине.
Здесь,  в  зазеркалье,  ещё  и  война.  Там  –  в  самшитовом  лабиринте  –
от  кроличьей  лапы  след.  Пролетаю  сверху  вниз  по  длинному-предлинному
туннелю  моего  дома:  полки  с  книгами  и  посудой
(вот  ещё  детская  полИвная  чашка),  дальше  и  дальше  –  
стол,  пианино,  ёлка,  велосипед,  комод,  зеркало.  
Кто  знает,  какой  глубины  эта  нора?  
Внизу  на  столике  будет  стоять  флакончик  с  надписью  "Верь  мне".
И  будет  светиться  нежно  окно  в  снег.

2024

(Перевод  с  украинского)

***

У  ліхтаря  ясна  голова,  а  навколо  кружляє  
мрійлива  комашня  снігу.
Ніколи,  чуєш  ніколи  як  зараз,  не  був  він  такий.
Стану  в  цей  ігристий  силует  світла  у  келиху  інистого  парку:
полози  від  санчат,  гамір  качок  на  озері,  
червона  риба  неба,  бадьорі  купальники  в  проталині.
Тут  у  задзеркаллі  ще  і  війна.  Там  –  у  самшитовому  лабіринті  –  
від  кролячої  лапи  слід.  Пролітаю  згори  вниз  довгий-довгий  
тунель  мого  дому:  полиці  з  книжками  і  посудом
(ось  ще  дитяча  полив’яна  чашка),  далі  й  далі  –  
стіл,  піаніно,  ялинка,  велосипед,  комод,  дзеркало.  
Хто  знає  якої  глибини  ця  нора?  
Унизу  на  столику  стоятиме  флакончик  із  написом  «Вір  мені».
І  світитиметься  ніжно  вікно  у  сніг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002957
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2024

Марианна Кияновська. Говорить свободно…

Марианна  Кияновська

***

говорить  свободно  и
быть  способной  сказать

испытывать  искушение  и
мочь  быть  искушённой

за  дверью  воздух  и  
люди  в  лодках

сотрясение  хребта  и
холод  высокогорный

холод  последнее  место  
если  ещё  не  смерть

холод  и  время  от  песни  до  песни  
а  потом  сразу  слишком  поздно

я  бы  хотела  если  б  могла
время  на  время  на  земле
честное  время  честный  мир  
от  моря  до  моря
от  земли  до  земли
от  неба  до  неба

2022

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***
говорити  вільно  і
могти  сказати

мати  спокусу  і
могти  бути  спокушеним

за  дверима  повітря  і  
люди  в  човнах

двигтіння  хребта  і
холод  високогірний

холод  останнє  місце  
коли  ще  не  смерть

холод  і  час  від  пісні  до  пісні  
а  потім  відразу  занадто  пізно

я  б  хотіла  якби  могла
час  на  час  на  землі
чесний  час  чесний  мир  
від  моря  до  моря
від  землі  до  землі
від  неба  до  неба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002950
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2024

Максим Кривцов. Моя голова катится от посадки к посадке…

Моя  голова  катится  от  посадки  к  посадке
как  перекати-поле
или  мяч
мои  руки  оторванные
прорастут  фиалками  весной
мои  ноги
растащат  собаки  и  кошки
моя  кровь
выкрасит  мир  в  новый  красный  цвет
Pantone  человеческая  кровь
мои  кости
втянутся  в  землю
образуют  каркас
мой  простреленный  автомат
заржавеет  
бедняжка
мои  сменные  вещи  экипировку
передадут  новобранцам
поскорей  бы  уже  весна
чтоб  наконец
расцвести
фиалкой.

05.01.2024

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Моя  голова  котиться  від  посадки  до  посадки
як  перекотиполе
чи  мʼяч
мої  руки  відірвані
проростуть  фіалками  навесні
мої  ноги
розтягнуть  собаки  та  коти
моя  кров
вифарбує  світ  у  новий  червоний
Pantone  людська  кров
мої  кістки
втягнуться  в  землю
утворять  каркас
мій  прострелений  автомат
заржавіє  
бідненький
мої  зміні  речі  та  екіпу
передадуть  новобранцям
та  скоріше  б  уже  весна
щоб  нарешті
розквітнути
фіалкою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002786
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2024

Олег Коцарев. Маршруты лучей

в  черно-белой  достройке
без  стен  внутренних
тени  бегут
от  маршрутов  лучей

в  рыже-серой
недостройке  –  кот  рыжий
живой

07.01.2024

(Перевод  с  украинского)

МАРШРУТИ  ПРОМЕНІВ

у  чорно-білій  добудові
без  стін  внутрішніх
тікають  тіні
від  маршрутів  променів

у  рудо-сірій
недобудові  —  кіт  рудий
живий

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002785
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.01.2024

Олег Коцарев. Дочь говорит…

дочь  говорит:
"у  волка  тайна  к  луне
у  курицы  тайна  к  солнцу"

к  чему  тайна
у  дочки?

07.01.2024


---
дочка  каже:
«у  вовка  таємниця  до  місяця
у  курки  таємниця  до  сонця»

до  чого  таємниця
в  дочки?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002667
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2024

Сергей Жадан. О чём я забыл сказать в предыдущей книге?. .

О  чём  я  забыл  сказать  в  предыдущей  книге?
Было  же  что-то,  изначально  требовавшее
избыточной  искренности,  которая  всем  так  нравится?
Искренности  между  вознесением  и  шутовством.

Наверное,  что-то  имелось  в  виду,  что-то  такое,  
ради  чего  и  стоило  в  очередной  раз  умирать  на  публике,  
в  очередной  раз  разламывать  сердце,  как  августовское  яблоко,
объяснять  читателю  работу  шифровальной  машины  поэзии.

Но  в  который  раз  смотришь  на  мир  в  его  шрамах  и  роскоши,
как  на  записанный  текст,  что  можно  начитать  по  радио,
и  возникает  искушение  править  совершенное  полотно  реки,
вычитывать  совершенную  тусклость  поля.

Пусть  в  этот  раз  работа  будет  трудной,  но  честной.  
Пусть  письмо  хотя  бы  ненадолго  принесёт  радость.
Не  так  много  у  нас  осталось  правдивых  вещей,  не  так  много.
Не  так  легко  их  чем-то  заменить  в  конце  времен.

Дело  не  в  том,  что  я  этого  не  говорил.
Дело  в  том,  что  я  не  говорил  этого  тебе.
Не  зажигал  для  тебя  корабельные  огни  преувеличений,
огни  смеха,  огни  сентиментальности.    

И  дело  не  в  том,  что  всё  написанное  
может  снова  подтвердить  свою  беспомощность,
дело  не  в  том,  что  каждое  слово
обозначает  только  себя.

Просто  пусть  эта  работа  будет  стоить  затраченных  усилий.
Пусть  замолчанное  окажется  несущественным.
Пусть  мне  хватит  таланта  в  который  раз  спасти  этот  мир.
Пусть  мне  хватит  удачи  хоть  чем-то  тебя  удивить.

30.12.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

+  +  +              

Про  що  я  забув  сказати  в  попередній  книжці?
Було  ж  щось,  що  від  початку  потребувало
надмірної  щирості,  яка  так  усім  подобається?
Щирості  поміж  вознесінням  та  блазнюванням.

Напевне  щось  малося  на  увазі,  щось  таке,  
задля  чого  й  варто  було  вкотре  помирати  на  публіці,  
вкотре  розламувати  серце,  наче  серпневе  яблуко,
пояснювати  читачеві  роботу  шифрувальної  машини  поезії.

Але  вкотре  дивишся  на  світ,  в  його  шрамах  і  розкоші,
мов  на  прописаний  текст,  який  можна  начитати  по  радіо,
і  виникає  спокуса  правити  досконале  полотно  ріки,
і  вичитувати  довершену  тьмяність  поля.
   
Хай  цього  разу  робота  буде  важкою,  але  чесною.  
Хай  письмо  хоча  б  ненадовго  буде  приносити  радість.
Не  так  багато  в  нас  лишилося  правдивих  речей,  не  так  багато.
Не  так  легко  їх  чимось  замінити  наприкінці  часів.
   
Річ  не  в  тім,  що  я  цього  не  говорив.
Річ  у  тім,  що  я  не  говорив  цього  тобі.
Не  засвічував  для  тебе  корабельні  вогні  перебільшень,
вогні  сміху,  вогні  сентиментальності.    

І  річ  не  в  тім,  що  все  написане  
може  знову  потвердити  свою  безпорадність,
річ  не  в  тім,  що  кожне  слово
позначає  лише  себе.

Просто  хай  ця  робота  буде  справді  варта  витрачених  зусиль.
Хай  замовчане  виявиться  несуттєвим.
Хай  мені  стане  хисту  вкотре  порятувати  цей  світ.
Хай  мені  стане  удачі  бодай  чимось  тебе  здивувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002666
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2024

Олег Коцарев. ууууу УУУ

ночью  летне-позолоченной  фонарями  с  выключателей  ч/б  квадратами
я  приближался  к  калитке
со  стороны  внутренней
со  стороны  осторожной
со  стороны  фортификаций  сердец  заячьих

приближался  с  изнанки
к  воротам  и  калитке
так  же  красиво
и  ювелирно
в  калитку  и  ворота
вросли  экстра  почтовые  ящики
как  и  окна  в  доски

кто-то  дёргал  и  на  миг  открывал  калитку
но  заячье  сердце  сгущалось
я  открыл  её  со  второго  раза
и  увидел  как  за  сецессионными  идолами
за  башнями  детства  серо-красно-зелёными
(о  чём  ночью  судить  трудно)
кто-то  тёмный
двигался  по  безбрежной  ночной  улице
толкал  самокат
и  светились  где-то  фонари  не  наши

тогда  я  впервые  во  сне
наконец  сумел
не  пугливо  но  пугающе
закричать  на  кого-то
ууууууу
уу
уууууууууу
уууу
УУУУ
У
рука  на  голове
ты  не  смей  меня  сме
шить  в  такой  момент!

26.12.2023

(Перевод  с  украинского)

ууууу  УУУ

ночі  літньо-золоченої  ліхтарями  з  вимикачів  ч/б  квадратами
я  наближався  до  хвіртки
з  боку  внутрішнього
з  боку  обережного
з  боку  фортифікацій  сердець  заячих

наближався  з  вивороту
до  хвіртки  й  воріт
як  же  ж  гарно
і  ювелірно
до  хвіртки  й  воріт
повростали  екстра  поштові  скриньки
та  вікна  на  дошки

хтось  смикав  і  на  мить  відчиняв  хвіртку
але  заяче  серце  густішало
я  з  другого  разу  відчинив  її
побачив  за  сецесійними  ідолами
й  вежами  дитинства  сіро-червоно-зеленими
(про  що  вночі  судити  тяжко)
як  хтось  темний
рухався  на  безбережній  нічній  вулиці
совав  самокат
світились  десь  ліхтарі  не  наші

і  тоді  я  вперше  вві  сні    
нарешті  зумів
не  лякливо  але  лякаюче
закричати  на  когось
ууууууу
уу
уууууууууу
уууу
УУУУ
У
руко  на  голові
ти  не  смій  мене  смі
шити  в  такий  момент!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.01.2024

Марианна Кияновська. Кто-то пускает в окна стрелы…

кто-то  пускает  в  окна  стрелы
кто-то  швыряет  камешки
песню  поёт
расчехлённую  и  наивную

последняя  декада  мая  2022
дни  следующего  после  следующего  года  начала  тысячелетия
пули  пули  гулкий  перезрелый  миллениум
и  вскоре  бомба  десятый  крестовый  поход
ведь  нельзя  запрещать  паломничества

в  2032-м  
дети  из  Франции  и  Германии
50  000  детей
в  шлемах  и  масках
будут  спасены  

космический  ветер  

космические  песок  и  соль  
остались  от  моря  в  кратерах

стихи  нам  залетят  в  головы  
и  в  окна  разбитые

2022

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***
хтось  пускає  у  вікна  стріли
хтось  жбурляючи  камінці
пісню  співає
розчохлену  і  наївну

остання  декада  травня  2022
дні  наступного  після  наступного  року  початку  тисячоліття
кулі  кулі  гулкий  перестиглий  міленіум
а  невдовзі  бомба  десятий  хрестовий  похід
бо  не  можна  забороняти  паломництва

у  2032-му  
діти  з  Франції  та  Німеччини
50  000  дітей
у  шоломах  і  в  масках
будуть  врятовані  

космічний  вітер  

космічні  пісок  і  сіль  
залишились  від  моря  у  кратерах

вірші  нам  позалітають  у  голови  
і  у  вікна  розбиті

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002539
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.01.2024

Сергей Жадан. Просто это одна из немногих историй…

Просто  это  одна  из  немногих  историй
с  оптимистическим  завершением,
насколько  оптимистическим  может  быть  язык
большой  политики:

14  тысяч  младенцев,
зафиксированная  статистика  тайного  действа,
сотни  разломанных,
как  грецкие  орехи,  семей,
тёмное  отцовство,  что  сжимает  в  кулаке
зёрна  надежды;
шум  и  ярость
в  беднейших  кварталах,
ошалевшие  толпы,
что  по  железнодорожной  насыпи
убегают  от  смерти.

И  всё  же
побеждает  то,  что  принято  называть  надеждой,
и  возвращается  то,  что  обычно  считается  чудом.
И  над  головами
изнасилованных  городов
занимается  свет  –
нехитрая  метафора  мудрости  тех,
кто  остался  жить,
тех,  кто  по-прежнему  готов  любить  этот  мир  –
похожий  на  праздничное  платье,
с  которого  не  отстирывается  кровь.

Есть  эта  история  спасения,
убедительное  свидетельство  справедливости,
вокруг  неё  отныне
будут  намываться  контуры  права,
будет  протаптываться
этика  материков,
детская  осанка  прогресса.

Ежегодная  мистерия  отчаяния,
которое  преодолевается  потребностью  жить,
мистерия  тревоги,
порождающая  ощущение  тайны,
мистерия  слабых  и  доверчивых  –
добрых,  неразговорчивых  людей,
идущих  за  потоком  света.

Есть  эта  история,
где  я  вижу  только  тебя.
Только  твоё  лицо.
Только  твои  движения.
А,  помимо  этого,  происходит
великое  спасение,
и  начинают  верить  даже  те,
кто  имеет  основания  не  верить,
и  начинают  любить  те,
кто  имеет  право  на  свою  нелюбовь.

Пусть  соединяется  детское  дыхание
с  дыханием  истории,
пусть  нашими  именами  полнится
список  призванных  свидетельствовать  и  праздновать,
и  пусть  каждый  твой  шаг  становится  частью  великой  поступи.
Касаешься  рукой  темноты  –  и  отзывается  вечность.
Говоришь  сейчас  "люблю"  –  и  не  обрывается  текст.

24.12.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

+  +  +

Просто  це  одна  з  небагатьох  історій,
що  мають  оптимістичне  завершення,
наскільки  оптимістичною  може  бути  мова
великої  політики:

14  тисяч  немовлят,
фіксована  статистика  потаємного  дійства,
сотні  розламаних,
наче  волоські  горіхи,  родин,
темне  батьківство,  що  затискає  у  кулаці
зерна  сподівання;
лемент  і  ґвалт
у  найбідніших  кварталах,
зрушені  юрби,
що  залізничним  насипом
тікають  від  смерті.

А  втім,
перемагає  те,  що  прийнято  називати  надією,
і  вертається  те,  що  зазвичай  вважається  дивом.
І  понад  головами
зґвалтованих  міст
займається  світло  –
нехитра  метафора  мудрості  тих,
хто  залишився  жити,
тих,  хто  і  далі  готовий  любити  цей  світ  –
схожий  на  святкову  сукню,
з  якої  не  відпирається  кров.

Є  ця  історія  порятунку,
переконливе  свідчення  справедливості,
довкола  якої  відтепер
будуть  намиватися  контури  права,
буде  протоптуватися
етика  материків,
дитяча  постава  прогресу.

Щорічна  містеріє  відчаю,
який  долається  потребою  жити,
містеріє  тривоги,
що  породжує  відчуття  таємниці,
містеріє  слабких  і  довірливих  –
добрих,  неговірких  людей,
що  ідуть  за  потоком  світла.

Є  ця  історія,
в  якій  я  бачу  лише  тебе.
Лише  твоє  обличчя.
Лише  твої  рухи.
І  поза  цим  стається
велике  спасіння,
і  починають  вірити  навіть  ті,
хто  має  підстави  не  вірити,
і  починають  любити  ті,
хто  має  право  на  свою  нелюбов.

І  хай  поєднується  дитяче  дихання
з  диханням  історії,
і  хай  нашими  іменами  повниться
список  покликаних  свідчити  і  святкувати,
і  хай  кожен  твій  крок  стає  частиною  великого  поступу.
Торкаєшся  рукою  темряви  –  і  озивається  вічність.
Говориш  нині  «люблю»  –  і  не  обривається  текст.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002348
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2024

Сергей Жадан. Прежде чем мир взорвется…

Прежде  чем  мир  взорвётся,
Прежде  чем  поднимется  волна  и  смоет  города,
что  гордились  своими  библиотеками,

я  хочу  вот  что  сказать:

тревожней  всего  мне  было,  когда  ты  просыпалась  посреди  ночи  –
что  я  не  досмотрел,  где  нарушил  правописание  твоего  сна?
Темней  всего  было,
когда  на  вопрос,  что  видишь  вокруг  себя,
ты  просто  не  отвечала.

Литература  не  пишется  на  будущее
и  не  приобретает  вес  за  счёт  замалчивания.
Кого  интересует  переписка  разбросанных  по  миру  людей,
что  держались  за  фамилии  поэтов,
как  за  предписания  аптекарей?

Стихотворение  –  это  нить,  на  самом  деле  оно  ничего  не  связывает,
тянется  у  тебя  под  кожей,
и  только  от  её  чувствительности,
от  чувствительности  твоей,  лично  твоей  кожи
зависит  –  стихотворение  совершенно  безнадёжно,
или  ему  всё  же  найдётся  место
на  заставленных  тесно  полках  нашей  тоски.

У  всего  написанного  есть  смысл  до  тех  пор,  пока  оно  читается,
пока  есть  кто-то,  кто  может  воспроизвести  сложную  партию
твоего  дыхания,  что  держалось  на  синкопах
и  настойчивости.  

Поэтому  пока  есть  эта  возможность,  пока  пророки  беспомощно
машут  нам  из  предместий,  оповещая  об  опасности,
я  напомню  –

эта  жизнь  была  создана  из  такого  количества  голосов,
что  даже  тишина  между  нами  –  всего  лишь  цитирование
кого-то  из  поэтов,
наше  с  тобой  письмо  –  лишь  наслоение,  отзвук,
укрепление  берега  –
лунный  свет  над  городом,
зловещее  рождение  волны,
весь  озверелый  распад,
всё  грядущее  восстановление,
каллиграфия  нежности,
история  литературы.

28.12.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

+  +  +  

Перш  ніж  вибухне  світ,
перш  ніж  здійметься  хвиля,  що  змиє  міста,
які  тішились  своїми  бібліотеками,

я  хочу  сказати  таке:

найтривожніше  мені  було,  коли  ти  прокидалася  серед  ночі  –
що  я  не  догледів,  де  порушив  правопис  твого  сну?
Найтемніше  мені  було,
коли  на  питання  що  ти  бачиш  довкола  себе,
ти  просто  не  відповідала.

Література  не  пишеться  на  майбутнє,
і  не  набуває  ваги  за  рахунок  замовчування.
Кого  зацікавить  листування  розкиданих  світом  людей,
що  трималися  за  прізвища  поетів,
мов  за  приписи  аптекарів?

Вірш  –  це  нитка,  він  насправді  нічого  не  поєднує,
він  протягується  тобі  під  шкірою,
і  лише  від  її  чутливості,
від  чутливості  твоєї,  особисто  твоєї  шкіри
залежить  –  є  цей  вірш  цілком  безнадійним,
чи  йому  все  ж  таки  знайдеться  місце
на  заставлених  тісно  полицях  нашого  смутку.

Все  писане  має  сенс  доти,  доки  відчитується,
доки  є  хтось,  хто  може  відтворити  складну  партію
твого  дихання,  що  трималася  на  синкопах
і  наполегливості.  

Тому  доки  є  ця  можливість,  доки  пророки  безпорадно
махають  нам  із  передмість,  сповіщаючи  про  небезпеку,
я  нагадаю  –

це  життя  творилося  з  такої  кількості  голосів,
що  навіть  тиша  між  нами  є  лише  цитуванням
когось  із  поетів,
наше  з  тобою  письмо  є  лише  нашаруванням,  відлунням,
укріпленням  берега  –
місячне  світло  над  містом,
лиховісне  народження  хвилі,
весь  озвірілий  розпад,
все  майбутнє  відновлення,
каліграфія  ніжності,
історія  літератури.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002347
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.01.2024

Сергей Жадан. Знаю, как ему со мной неудобно…

Знаю,  как  ему  со  мной  неудобно,
как  его  раздражает  моё  обременительное  присутствие  –
мир,  у  которого  хватает  своих  забот  и  хлопот,
не  обязан  беспокоиться  о  делах  ещё  одного  филолога.

Не  обязан  объяснять  мне  очевидное  –
нелогичность  любви,
неслучайность  жестокости,
неизбежность  смерти.
Не  обязан  утешать  мою  безутешность,
не  обязан  опровергать  моё  недоверие.

Но  продолжает  стоять  рядом,  продолжает  подбирать  слова,
продолжает  показывать  рукой  на  горизонт  и  объяснять:
"не  будет  у  тебя  другого  неба,  не  будет,
не  будет  другой  черноты
и  другого  света.

Не  изменится  ничего  в  хитром  планировании  неба.
Не  изменится  тяжёлая  осанка  высокого  правого  берега.
Не  изменится  её  голос,  не  изменится  резкий  излом  скул.
И  тревога,  что  всё  это  может  исчезнуть  –  тоже  не  изменится.

Ты  будешь  таким,  какой  есть.  Я  буду  таким  же,  как  раньше.
Будешь  удивляться  мне,  и  я  буду  тебе  удивляться  –
странный  человек,  который  хочет  все  понять,
и  странный  мир,  которому  нечего  объяснять".

24.12.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

+  +  +        

Знаю,  як  йому  зі  мною  незручно,
як  дратує  його  моя  обтяжлива  присутність  -
світ,  що  має  досить  своїх  клопотів  і  турбот,
не  мусить  перейматися  справами  ще  одного  філолога.

Не  мусить  пояснювати  мені  очевидне  -
нелогічність  любові,
невипадковість  жорстокості,
неминучість  смерті.
Не  мусить  утішати  мою  невтішність,
не  мусить  спростовувати  мою  недовіру.

Але  далі  стоїть  поруч,  далі  добирає  слова,
далі  показує  рукою  на  горизонт  і  пояснює  :
«не  буде  в  тебе  іншого  неба,  не  буде,
не  буде  іншої  чорноти
й  іншого  світла.

Не  зміниться  нічого  в  хитрому  плануванні  неба.
Не  зміниться  важка  постава  високого  правого  берега.
Не  зміниться  її  голос,  не  зміниться  різкий  злам  вилиць.
І  тривога,  що  все  це  може  зникнути  -  теж  не  зміниться.

Ти  будеш  таким,  яким  є.  Я  буду  таким,  як  раніше.
Будеш  дивуватись  мені,  і  я  буду  тобі  дивуватись  -
дивний  чоловік,  який  хоче  все  зрозуміти,
і  дивний  світ,  якому  немає  чого  пояснювати».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002040
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2023

Марианна Кияновська. Каждый раз поражает…

каждый  раз  поражает  почему  в  дни  войны  так  мало  воздуха
даже  не  где-то  за  порогом  в  саду  на  дороге
а  в  лёгких  в  зрачках  на  кончиках  пальцев

может  воздух  постарел  и  уменьшился
ведь  в  дни  войны  люди  растут  а  потом  мельчают
и  тогда  мельчает  ссыхается  трухлявеет  слабнет  
опыт  грудной  клетки  жизненный  опыт  
телец  кровяных  лёгочной  альвеолы

2022

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***
щоразу  вражає  чому  в  дні  війни  так  мало  повітря
навіть  не  десь  за  порогом  в  саду  на  дорозі
а  в  легенях  в  зіницях  на  кінчиках  пальців

може  повітря  постаріло  і  змаліло
бо  в  дні  війни  люди  ростуть  а  тоді  маліють
і  тоді  маліє  зсихається  трухне  слабне  
досвід  грудної  клітини  життєвий  досвід  
тілець  кров’яних  альвеоли  легень

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002037
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.12.2023

выздоровления…

выздоровления  +  с  праздником  (здесь
перемежающееся  дождём  [т|р]ождество)

у  выспавшегося  протагониста
текстовая  зависимость

обезличенный  запрос  (как  сформировать)

тысячу  контуров
(тающий  [в|д]ождь  обнуляет)

старомодный  механизм  с  кошмаром  истории

солнце  подверженное  интерпретации

(+  ужас  следующей  страницы)

сущий  в  снеге
по  направлению  к

(::супермаркету)

крики-вагоны  забытых  частот
всё  к  чему  прикасаешься

цикл  [заново::заново]

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001951
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.12.2023

выстрел в сон…

а

выстрел  в  сон  |  в  молоко
из  ограниченного    знаков



симфония  усталости
попадает  в  копировальный  пресс

б

летвяхой  градус    разинутого
у  пищеградских  младоверов

ихтинация  кроется  в  деталях
по  причинам  чисто  техническим  

внесена  пунктуация  дружбы
вдоль  опылённых  мостов  

в

после  ночного  поезда

чувствуешь  себя
немного  развалиной
и  немного  мишенью

достигаешь  той
степени  неразличимости
куда  не  можешь  за  собой  последовать

г

в  одном  окне  крест-накрест
занавески  в  другом  заклеенные
скотчем  стёкла

трамвай  уходит  по  улице  вниз  но
от  прозы  высокого  напряжения
ему  не  уйти

д

свежесть
мелких  снежинок  доступа
зелёных  как  чуть  пресыщенный
новый  год  (быть  может  довоенный)

что  касается  свёртки
смотрите  (без  напряжения)  вглубь
технического  поражения  демократии
не  явившейся  на  матч

е

как  ненормально  меняется
представление  о  нормальности
становится
не  то  чтобы  приемлемо
крайне  тревожно
и  вместе  с  тем  обыденно
когда  город
забрасывают
баллистическими  ракетами
сжигают  автомобили
выворачивают  наизнанку
детские  сады  и  квартиры
ранят  (иногда  убивают)
десятки  человек

Днепр  –  Киев,  декабрь  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001948
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.12.2023

Юлия Стахивська. Внутреннее солнце

Слева  просыпается  на  восходе
внутри  фарфоровой  зимы  тела,
постепенно  поднимается  высоко.
Мы  с  дедом  идём  на  базар  за  лавашем:
горячий,  ещё  можно  обжечь  пальцы,
до  сих  пор  ощущаю  его  свежеиспеченный  запах.
В  полдень  пульсирует  синими  тенями  на  снегу.
Река  искрится,  словно  холодный  леденец.
Синица  сядет  лишь  на  ладонь  без  рукавички,
поэтому  я  её  потеряю  –  наденет  ветка  куста.
Вечером  справа  щека  у  неба  горит:
снег  ещё  розовый,  окон  мандарин.
Следы  впитывают  в  себя  сумерки,
холод  забивает  дыхание,
рукавичка  в  тепле  улыбается:
до  завтра,  говорит.  

2023

(Перевод  с  украинского)

Внутрішнє  сонце

Ліворуч  прокидається  на  сході
у  фарфоровій  зимі  тіла,
повільно  високо  підіймається.
Ми  з  дідом  ідемо  на  базар  по  лаваш:
гаряче,  ще  можна  опекти  пальці,
досі  чую  його  свіжоспечений  запах.
Опівдні  пульсує  синіми  тінями  на  снігу.
Річка  іскриться  холодним  льодяником.
Синиця  сяде  тільки  на  долоню  без  рукавички,
тому  я  її  загублю  –  одягне  гілка  куща.
Праворуч  увечері  щока  неба  аж  горить:
сніг  ще  рожевий,  вікон  мандарин.
Сліди  всотують  в  себе  сутінь,
холод  забиває  дихання,
рукавичка  у  теплі  усміхається:
до  завтра,  каже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001565
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2023

Юлия Стахивська. Внутреннее солнце

Слева  просыпается  на  восходе
внутри  фарфоровой  зимы  тела,
постепенно  поднимается  высоко.
Мы  с  дедом  идём  на  базар  за  лавашем:
горячий,  ещё  можно  обжечь  пальцы,
до  сих  пор  ощущаю  его  свежеиспеченный  запах.
В  полдень  пульсирует  синими  тенями  на  снегу.
Река  искрится,  словно  холодный  леденец.
Синица  сядет  лишь  на  ладонь  без  рукавички,
поэтому  я  её  потеряю  –  наденет  ветка  куста.
Вечером  справа  щека  у  неба  горит:
снег  ещё  розовый,  окон  мандарин.
Следы  впитывают  в  себя  сумерки,
холод  забивает  дыхание,
рукавичка  в  тепле  улыбается:
до  завтра,  говорит.  

2023

(Перевод  с  украинского)

Внутрішнє  сонце

Ліворуч  прокидається  на  сході
у  фарфоровій  зимі  тіла,
повільно  високо  підіймається.
Ми  з  дідом  ідемо  на  базар  по  лаваш:
гаряче,  ще  можна  опекти  пальці,
досі  чую  його  свіжоспечений  запах.
Опівдні  пульсує  синіми  тінями  на  снігу.
Річка  іскриться  холодним  льодяником.
Синиця  сяде  тільки  на  долоню  без  рукавички,
тому  я  її  загублю  –  одягне  гілка  куща.
Праворуч  увечері  щока  неба  аж  горить:
сніг  ще  рожевий,  вікон  мандарин.
Сліди  всотують  в  себе  сутінь,
холод  забиває  дихання,
рукавичка  у  теплі  усміхається:
до  завтра,  каже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001564
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2023

Олег Коцарев. Реализм II

фестиваль  в  грузовом  аэропорту  –
стихи  на  стенах  товарных  вагонов  и  контейнеров
документация  исследования  людоедского  кейса
в  бессмысленном  городке
наклеена  на  правила  безопасности
хеппенинг  в  кабине  с  заблокированными  кнопками
рычагами  штурвалами  
грузчики  в  форме  нквд
пузо  самолета  открывается  и  закрывается
немного  обгоняя  медленный  ритм  медленной  музыки
представление  на  пружинках  под  крышей
огромного  и  полнопустого  словно  китай  ангара
смех  большая  бутылка  бехеровки
стилизованная  под  макет  самолета
мерцание  бодиарта  неотапливаемых  помещений
презентация  неба  презентация  земли
дискуссия  рельсов  молчание  взлётной  полосы
в  тренде  растрёпанный  парашют
плетущийся  по  земле  за  спиной
и  ты  между  небом  и  землей
сидишь  на  грузовом  кране
радостно  удерживая  обеими  ногами
крюк  от  падения  вниз
не  желая  знать  как  мало  осталось
до  падения  в  реализм

2019

(Перевод  с  украинского)

РЕАЛІЗМ  ІІ

фестиваль  у  вантажному  аеропорті  –
вірші  на  стінах  товарних  вагонів  і  контейнерів
документацію  дослідження  людожерського  кейсу
в  безглуздому  містечку
наклеєно  на  правила  безпеки
хепенінг  у  кабіні  з  заблокованими  кнопками
штурвалами  й  важелями
вантажники  у  формі  нквд
пузо  літака  відчиняється  і  зачиняється
трохи  обганяючи  повільний  ритм  повільної  музики
вистава  на  пружинках  під  дахом
величезного  і  повньопорожного  як  китай  ангару
сміх  велика  пляшка  бехерівки
стилізована  під  макет  літака
ряботиння  бодіарт  неопалюваних  приміщень
презентація  неба  презентація  землі
дискусія  рейок  мовчання  злітної  смуги
у  тренді  розпатланий  парашут
що  плентається  по  землі  за  спиною
і  ти  між  небою  і  землем
сидиш  на  вантажному  крані
радісно  втримуючи  обома  ногами
гак  від  падіння  униз
не  бажаючи  знати  як  мало  лишилося
до  падіння  у  реалізм

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001472
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2023

Катерина Калитко. Но здесь, понимаете, не только чернозём…

Но  здесь,  понимаете,  не  только  чернозём.
Бывают  другие  почвы.

Чуткие  сыпучие  песчаники,  комки  влажной  глины,
каштановая  распашка  юга,  серое  подножие  леса,
тревожный  болотный  торф,  
меловая  порода  –  долгая  память  о  море,
и  жёлтый  коварный  лёс,  
и  солончак  прилиманский,  на  котором  удерживается  
лишь  жёсткое  и  колючее  –  
тоже  кому-то  нужны.

Ибо  это  такая  земля,  из  которой  растёт  жизнь.
Всё,  что  было  важным  и  жгучим  –
таким  остаётся.  
Всё,  что  бежало,  задыхаясь,
чтобы  выговориться  наконец,
выкручивало  истощённые  руки  текстам  –
остаётся  здесь
и  растет.

Земля  такая:  что  ни  воткнёшь  –  всё  растет.
Воткнешь  войну  –  за  ночь  вырастает
отчаянная  казацкая  держава.
Посадишь  оторванную  ногу,  а  вырастет
победитель  
в  международном  спринте.
Закопаешь  
перерезанную  замертво  пуповину.
вырастет  
способность  любить  снова.

Ибо  любовь,  что  в  детстве  вставала  на  ноги,
а  взрослой  –  опускалась  на  колени  в  подворотне
и  отсасывала  у  пустоты,  глотала,
утирая  губы  –  оставалась  любовью.
Поскальзываясь  в  грязной  яме  и  расшатываясь  –
всегда  оставалась  любовью,  
оставалась  здесь
и  устало,  молча  росла.

Ибо  все  здешние  ножи  из  одной  стали,
ибо  они,  окровавленные,  обнимаются  после  боя,
ибо  рута  растет  между  ними  из  каждой  почвы.
Ибо  когда  защищаешь  себя  –  усталости  нет.

13.12.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

*  *

Але  тут,  розумієте,  не  лише  чорнозем.
Бувають  інші  ґрунти.

Чутливі  сипкі  піщаники,  грудки  вологої  глини,
каштанова  оранка  півдня,  сіре  підніжжя  лісу,
тривожний  болотяний  торф,  
крейдяна  порода  –  довга  пам'ять  про  море,
і  жовтий  підступний  льос,  
і  солончак  прилиманський,  на  якому  втримується  
лише  цупке  і  колюче  –  
також  комусь  потрібні.

Бо  це  така  земля,  з  якої  життя  росте.
Усе,  що  було  важливим,  пекучим  –
таким  і  лишається.  
Все,  що  бігло  задихано,
щоби  виговоритися  нарешті,
викручувало  вихудлі  руки  текстам  –
залишається  тут
і  росте.

Земля  така:  що  не  встромиш  –  усе  росте.
Встромиш  війну  –  за  ніч  виростає
відчайдушна  козацька  держава.
Посадиш  відірвану  ногу,  а  виросте
переможець  
у  міжнародному  спринті.
Закопаєш  
перерізану  замертво  пуповину  –
виросте  
здатність  любити  знову.

Бо  любов,  що  малою  спиналась  на  ноги,
а  дорослою  –  опускалася  на  коліна  у  підворітні,
і  відсмоктувала  у  порожнечі,  ковтала,
втираючи  губи  –  залишалась  любов’ю.
Ковзаючись  у  баюрі  бруду  й  розхитуючись  –
завжди  залишалась  любов’ю,  
залишалася  тут
і  втомлено,  мовчки  росла.

Бо  всі  тутешні  ножі  з  однієї  сталі,
бо  вони,  закривавлені,  обіймаються  після  бою,
бо  рута  росте  поміж  ними  з  кожного  ґрунту.

Бо  коли  захищаєш  себе  –  для  тебе  немає  втоми

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001306
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2023

Марианна Кияновська. Воздух без названия…

воздух  без  названия  говорит  мне  уже  написанное  секретарь
этой  горы  кафка  насекомое  говорит  замок  хамам
место  для  преобразования
выходит  последним
за  ним
воздух  и  свет

я  не  забываю  на  стене  пропускаю  выступ
спрашиваю  кто  на  лице  твоём  цвет  или  несколько  букв
нет  говорит  нет  я  затаил  только  одно
джон  доу  затаил  только  одно
джон  доу  я  тебе  ныне  не  имярек
в  шеренге  в  отношениях
ты  читал  моё  дело
так  что  
выключи  свет  и  новости  извини

2022

(Перевод  с  украинского)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001172
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.12.2023

Маричка Сташко. Сквозь подвижную желтизну огня…

сквозь
подвижную  желтизну  огня
среди  приглушённого  дневного  с
вета
движется  здание  

на  ощупь
беззвучно  падают  деревья  

каждоветренной  ночью  
когда  никто  не  слышит
в  дыхании  слышится
протяжное  хриплое  

ма

30.11.2023

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

крізь
рухому  жовтизну  вогню
серед  придушеного  денного  с
вітла
рухається  будівля  

навпомацьки
беззвучно  падають  дерева  

щовітряної  ночі  
коли  ніхто  не  чує
у  диханні  вчувається
протягнуте  хрипке  

ма

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001072
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2023

Маричка Сташко. Мерцание предсердий…

мерцание  предсердий
затихает
на  островке  белого  шума
посреди  сиреневого  поля  упорядоченной  немоты  
цепляешься  за  него  как  за  льдину

запах  
кислого  молока  
наслаивает  ещё  один  пласт  чабрецовой  пущи
на  круг  воспоминаний
[рефрен]

постепенно  
набухшая  капля  отрывается  от  своей  основы  
замирает  на  бледной  поверхности  утреннего  мрака

[  ]  
ждёт  
вспышки  твоего  пробуждения

24.11.2023

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

мерехтіння  передсердь
затихає
на  острівці  білого  шуму
посеред  бузкового  поля  впорядкованої  німоти  
чіпляєшся  за  нього  як  за  кригу  

запах  
кислого  молока  
нагортає  ще  один  пласт  чебрецевої  пущі
на  коло  спогадів
[рефрен]

поступово  
набрякла  крапля  відривається  від  своєї  основи  
завмирає  на  блідій  поверхні  вранішнього  мороку

[      ]  
чекає  
спалаху  твого  пробудження

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001071
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.12.2023

Раиса Лыша. Разгрызли корни неба…

разгрызли  корни  неба
будет  коробка

а  в  той  коробке
ещё  коробка
и  ещё...

а  в  самой  маленькой
мудрит  над  новой  коробкой
коробщик

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***
розгризли  коріння  неба
буде  коробка

а  в  тій  коробці
ще  коробка
і  ще...

а  в  найменшій
мудрує  нову  коробку
коробщик

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001009
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2023

Олег Коцарев. Удивляешься, что синичка…

удивляешься,  что  синичка
едет  на  зеркале
фуникулёра  осеннего

но

не  удивишься,  если  весь  мир
выращен  из  зеркала
осеннего  фуникулера

2020

(Перевод  с  украинского)

-  -  -
дивуєшся,  що  синичка
їде  на  дзеркалі
фунікулера  осіннього

але

не  здивуєшся,  якщо  цілий  світ
вирощено  із  дзеркала
осіннього  фунікулера

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001008
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2023

Олег Коцарев. Шаги к

собака  без  правой  ноги
чёрно-белой
человек  с  правой  ногой  от  Барби

лично  я  хромаю  на  левую  ногу

у  ретро-автомобиля  владельцы  которого
не  вернулись  из  эвакуации
вместо  заднего  правого  колеса
какой-то  железный
карандаш

это  им  нарисована
данная  улица
спускается  она
и  никак  не  спустится

именно  по  ней  мы  пропрыгали
несколько  шагов  аки  пугала
к
пониманию  мировой  гармонии

11.11.2023

(Перевод  с  украинского)

КРОКИ  ДО

собака  без  правої  ноги
чорно-білої
людина  з  правою  ногою  від  Барбі

особисто  я  кульгаю  на  ногу  ліву

в  ретро-автівки  що  її  власники
не  приїхали  з  евакуації
замість  заднього  правого  колеса
якийсь  залізний
олівець

це  ним  намальовано
означену  вулицю
котра  спускається
і  ніяк  не  спуститься

саме  нею  ми  прострибали
кілька  опудальних  кроків
до
розуміння  світової  гармонії

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000837
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2023

Олег Коцарев. Шаги к

собака  без  правой  ноги
чёрно-белой
человек  с  правой  ногой  от  Барби

лично  я  хромаю  на  левую  ногу

у  ретро-автомобиля  владельцы  которого
не  вернулись  из  эвакуации
вместо  заднего  правого  колеса
какой-то  железный
карандаш

это  им  нарисована
данная  улица
спускается  она
и  никак  не  спустится

именно  по  ней  мы  пропрыгали
несколько  шагов  аки  пугала
к
пониманию  мировой  гармонии

11.11.2023

(Перевод  с  украинского)

КРОКИ  ДО

собака  без  правої  ноги
чорно-білої
людина  з  правою  ногою  від  Барбі

особисто  я  кульгаю  на  ногу  ліву

в  ретро-автівки  що  її  власники
не  приїхали  з  евакуації
замість  заднього  правого  колеса
якийсь  залізний
олівець

це  ним  намальовано
означену  вулицю
котра  спускається
і  ніяк  не  спуститься

саме  нею  ми  прострибали
кілька  опудальних  кроків
до
розуміння  світової  гармонії

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000832
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2023

Марианна Кияновська. Дед бил не добил…

дед  бил  не  добил
баба  била  не  добила
рвение  туда-сюда  ходило  как  маятник
а  теперь  метроном  и  коготком  по  стене
белая  мышка  хвостом  махнула
оккупантская  фикса  золотая  
упала  и  не  разбилась
уже  не  смеётся  рыдает
здесь  мне  смотри  остаются  
холод  голод  и  крошки  в  книгах  
есть  они  воистину  есть  
генрих  людовик  и  маргарита  
семенко  едет  и  едет
с  книгой  за  щекой
замертвопетленный
зуб  мудрости
потому  что  так  страшно  сильно  болит

2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***  
дід  бив  не  добив
баба  била  не  добила
потяг  був  туди  сюди  наче  маятник
а  тепер  метроном  і  кігтиком  по  стіні
біла  мишка  хвостом  махнула
окупантська  фікса  золота  
сміється  на  кутні
впала  і  не  розбилася
тут  мені  дивись  залишаються  
холод  голод  і  крихти  в  книжках  
є  вони  воістину  є  
генріх  людовік  і  маргарита  
семенко  їде  і  їде
з  книгою  за  щокою
замертвопетльований
зуб  мудрості
тому  що  так  страшно  дуже  болить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000723
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2023

Игорь Митров. Старый дедушка в деменции…

[b]старый  дедушка  в  деменции
[/b]забыл,  что  я  уже  второй  год  в  армии,
забыл,  что  в  стране  война.
как  прекратить  ему  завидовать

30.11.2023

(Перевод  с  украинского)

[b]старенький  дідусь  у  деменції[/b]
забув,  що  я  вже  другий  рік  у  війську,
забув,  що  в  країні  війна.
як  припинити  йому  заздрити

30.11.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000621
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2023

Максим Кривцов. Я верну себе свою жизнь…

"Я  верну  себе  свою  жизнь  
обещаю"
написано  маркером  на  стене  одного
популярного  заведения  в  Киеве
там  и  кофе  и  пирожные  и  модная  одежда  ожерелья  музыка  и  балконы  с  невероятным  видом
я  видел
как  туман  обнимает  небоскрёб  
нежно  и  тихо.

"Любви  не  существует"
написано  на  другом  этаже  этого  заведения
а  ещё  не  существует  моря
не  существует  воздуха
не  существует  снов
и  меня
но  кофе  здесь  хороший
снизу  кто-то  дописал:
"Солнце,  кто  заставил  тебя  так  думать?"
а  я  расскажу  вам,  кто:
болото,  по  которому  трудно  дойти  до  блиндажа  с  позиции
мины,  что  падают  рядом  
завязанная  туго  на  шее  верёвка  зимы
части  людей
разбросанные  
причудливо  и  неряшливо
затерянные  в  поле
сон,  что  заставляет  кричать
дождь,  когда  тебе  ещё  несколько  дней  ждать  смены
и  солнце
что  спряталось  в  подвале
из-за  воздушной  тревоги
действительно
кто  заставил  тебя  так  думать,  солнце?

Короткий  отпуск
несколько  дней  провожу  вместе  с  милой
вижусь  с  друзьями
леплю  из  глины
впервые  за  два  года  выпекаю  чизкейк
он  так  себе  получился
вместе  с  подругой  наблюдаем
как  кошка  зимы  схватила  мышь  улицы
держит  
я  могу  дышать  
дорогу  напротив  перебегает  девушка
держа  за  поводок  большого  худого  пса
кое-где  выныривают  последние  этажи  хрущёвок
будто  пловцы  баттерфляем
мерцают  гирляндами
ещё  немного
и  я  снова  захочу  стать  частицей  
обычного  города
выгуливать  большого  пса
жарить  яичницу
пить  кофе  в  симпатичных  книжных  с  высокими  полками
это  опасно
это  очень  опасно
спокойная  жизнь  это  болезнь
выбрось  эти  мысли
как  использованные  бахилы
беги  отсюда
в  свой  блиндаж
в  своё  болото
в  свои  мины
я  верну  себе  жизнь
я  верну  себе  жизнь?

Обещаю.

02.12.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

*  *  *

«Я  поверну  собі  своє  життя  
обіцяю»
написано  маркером  на  стіні  одного
популярного  закладу  Києва
там  і  кава  і  тістечка  і  модний  одяг  намисто  музика  та  балкони  з  неймовірним  виглядом
я  бачив
як  туман  обіймає  хмарочос  
ніжно  та  тихо.

«Любові  не  існує»
написано  на  іншому  поверсі  цього  закладу
а  ще  не  існує  моря
не  існує  повітря
не  існує  снів
і  мене
але  кава  тут  добра
знизу  хтось  дописав:
«Сонце,  хто  тебе  змусив  так  думати?»
а  я  розкажу  вам,  хто:
болото,  по  якому  важко  дійти  до  бліндажу  із  позиції
міни,  які  падають  поруч  
завʼязана  туго  на  шиї  мотузка  зими
частини  людини
розкидані  
розгублені  по  полю
химерно  та  неохайно
сон,  який  змушує  кричати
дощ,  коли  тобі  ще  кілька  днів  чекати  на  зміну
і  сонце
яке  заховалось  в  підвал
бо  повітряна  тривога
дійсно
хто  тебе  так  змусив  думати,  сонце?

Коротка  відпустка
кілька  днів  разом  з  дорогою
я  бачусь  із  друзями
ліплю  з  глини
вперше  за  два  роки  випікаю  чізкейк
який  так  собі  вдався
разом  з  подругою  спостерігаємо
як  кішка  зими  схопила  мишку  вулиці
тримає  
я  можу  дихати  
дорогу  напроти  перебігає  дівчина
тримаючи  за  повідок  великого  худого  пса
десь  виринають  останні  поверхи  хрущовок
наче  плавці  батерфляєм
мерехтять  гірляндами
ще  трохи
і  я  знову  захочу  стати  частиною  
звичайного  міста
вигулювати  великого  пса
смажити  яєшню
пити  каву  в  симпатичних  книгарнях  з  високими  полицями
це  небезпечно
це  дуже  небезпечно
спокійне  життя  це  хвороба
викинь  ці  думки
наче  використані  бахіли
втікай  звідси
в  свій  бліндаж
в  своє  болото
в  свої  міни
я  поверну  собі  життя
я  поверну  собі  життя?

Обіцяю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000619
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2023

Максим Кривцов. Кто бы мог подумать…

Кто  бы  мог  подумать
шесть  лет  войны  
разве  мог  я  знать
когда  ребёнком  собирал  спелые  яблоки
в  конце  августа.

Кто  бы  мог  подумать
я  бродил  вместе  с  другом  по  городской  промзоне
собирая  металл
остатки  запчастей  на  дороге
30  копеек  за  килограмм
да  еще  и  обвешивают
чтобы  купить  немного  Южной  ночи  и  поиграть  в  Халф-Лайф
а  теперь  я  собираю  в  посадке
останки  ребят
людей
будто  и  выглядит  как  человек
или  часть  человека  
но  нет  на  свете  ничего
настолько  холодного.

Нужно  создать  приложение
карту  Лесного  кладбища
столбик  номер  58
от  него  4  шага  вперед
и  третья  могила  справа  –  его
путеводитель  по  кладбищу
все  только  об  этом  и  будут  говорить.

Длинный  жёлтый  автобус-гармошка
под  номером  10
всего  несколько  на  маршруте
25  копеек  за  проезд
всегда  наполнен  людьми
как  рынок  накануне  первого  сентября
нужно  крепко  прижимать  рюкзак  или  сумку
потому  что  ходят  воры
незаметно  разрезают  кожзам
забирают  последние  деньги
но  сегодня  у  меня  выкрали  нечто  большее:
море.

Меня  проглатывает  кит  печали
я  здесь
как  Иона
но  не  могу  выбраться  
уже  шесть  лет
хотя  это  всегда  продолжается
войны  не  заканчиваются
заканчиваются  люди
кто  бы  мог  подумать.

01.12.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

*  *  *

Хто  б  міг  подумати
шість  років  війни  
хіба  я  міг  знати
коли  в  дитинстві  збирав  стиглі  яблука
на  кінці  серпня.

Хто  б  міг  подумати
я  блукав  разом  з  другом  по  промзоні  міста
збираючи  метал
залишки  запчастин  на  дорозі
30  копійок  за  кілограм
та  ще  й  обважують
щоб  купити  трохи  Південної  ночі  та  пограти  в  Халф-Лайф
а  тепер  я  збираю  в  посадці
залишки  хлопців
людей
наче  і  виглядає  як  людина
чи  частина  людини  
немає  на  світі  нічого
настільки  холодного.

Потрібно  створити  додаток
карту  Лісового  кладовища
стовпчик  номер  58
від  нього  4  кроки  вперед
і  третя  могила  праворуч  -  його
путівник  кладовищем
всі  лиш  про  це  і  говоритимуть.

Довгий  жовтий  автобус-гармошка
під  номер  10
всього  декілька  на  маршруті
25  копійок  проїзд
завжди  наповнений  людьми
як  ринок  напередодні  «першого  вересня»
потрібно  міцно  притискувати  сумки  чи  наплічник  
бо  ходять  крадії
непомітно  розрізають  шкірзам
забирають  останні  гроші
але  сьогодні  в  мене  викрали  дещо  більше:
море.

Мене  ковтає  кит  суму
я  тут
наче  Йона
та  не  можу  вибратися  
вже  шість  років
хоча  це  триває  завжди
війни  не  закінчуються
закінчуються  люди
хто  б  міг  подумати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000542
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.12.2023

Марианна Кияновська. Искушает…

искушает
ибо  кушает  каждого  из  нас
кто  к  чему  тонок
кто  к  чему  сладок

кто  к  ветру  из  тьмы
кто  к  дыму  кто  к  крику  
к  способу  идти
забирать  жизнь  
и  смерть

кожа  к  коже  присутствие  
войны  среди  туч

пуля  к  пуле
листок  к  листку
в  бомбоубежище  тело  к  телу

все  немеют  и  ветер
зависает  над  выглоданной  крышей
кто  здесь  был  кто  здесь  ел
паутину  бетон  уголь
кто  давился  слезами

видишь  думаю  ветер  война  означает
не  то  что  когда-то  и  не  то  что  всегда

в  новостях  лакомства  в  жилах  вода
уже  соленая
ещё  чистая

2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***
спокушає
бо  кушає  кожного  з  нас
хто  до  чого  тонкий
хто  до  чого  солодкий

хтось  до  вітру  з  пітьми
хтось  до  диму  до  крику  
до  способу  йти
забирати  життя  
і  смерть

шкіра  до  шкіри  присутність  
війни  поміж  хмар

куля  до  кулі
листок  до  листка
в  бомбосховищі  тіло  до  тіла

всі  німіють  і  вітер
зависає  над  вижертим  дахом
хто  тут  був  хто  тут  їв
павутину  вугілля  бетон
хто  давився  сльозами

бачиш  думаю  вітре  війна  означає
не  те  що  колись  і  завжди

у  новинах  смаколики  в  жилах  вода
вже  солона
ще  чиста

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000219
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2023

запоздало требуя зелень…

а

запоздало  требуя  зелень  –

дирижируешь  уличным  макетом
подвижным  контуром  растерянности

мелочность  сдвига
рассыпается
несобственной  вещью
слишком  функциональной  для  гудения  смерти

б

машинные  сизифы
оступаются  в  тумане
пачкают  верхние  метражерки

спускаешься  в  капающую  геометрию
как  в  приключение
уверенный  лишь  в  первой  итерации
пусть  даже  с  частичной  потерей  себя

изображаешь  множество
переодетых  в  снегождь  множеств

вторая  итерация  так  же  отдалена
как  любая  надежда

в

легко
говорить  о  тяжести
когда  ты  прищепка  на  острове
не  только  в  сезон  мембран

взрывы  запятые  взрывы  о  чём  тут  будить
вратарей  с  блуждающей  разрядкой

чусть  камня  прокуренного
чтобы  принять  решение
о  движении  тела  как  семантического  челнока

в  патогенной  среде  для  пристройки  иллюзий

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000140
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2023

можем вынести войну…

*  *  *

а

«можем  вынести  войну
только  если  её  выдумаем

–  говорит  флейтист  –

пусть  остаётся  фантомом  ютюба
вытесненной  (фото)иллюзией»

нормированная  погрешность:

сокращать  мерцательные
упражнения
в  банках  с  пауками

наслаждаться  в  раю
вонью  издохшей  мыши

инвестировать  в  зрение:
распад  и  нервный  смех

прогулки  по  радиусам  тревоги

зелёную  спинку  мухи
на  прозревшем  яблоке

(избегать  оскаленных  теней)

отчаяние

вот  надёжное  слово  для

замены  одного  города  на  другой
одного  типа  тревожности  на  следующий

никогда  не  быть  собой  (довоенным?
немного  ребячливым?)

в  грубом  наброске  ритма  /  стабильности

б

даже  шёпотом  четырёх  лун
очищай  колодку

всё  чем  выцвести
дальнозоркому

в  километровом  брюхе

:  пластические  комбинации  клювов

:  удаление  фабрикатов

двенадцатитоновая
внутренность:  венская
хлебница  ночного  кошмара

прогуляем  хотя  бы  «и»  облачное

«раздавай  карты  и  не  двигайся»

2022

(Из  цикла  "Тыльная  сторона  ладони")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000044
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2023

Антон Полунин. Ты создаёшь давление на поверхности…

Ты  создаёшь  давление  на  поверхности
Провоцируя  сопротивление  материалов
Тычина  пишет  о  сирени  в  ботсаду
И  пентухах  на  бедрах  
Твоих
Твоё
Тело  твой  враг  но  
Также  ветреная  адриатика  
Бледная  громовая  безвестность
Я  немного  стесняюсь  
Выложить  целый  список
Это  как  молиться  в  пещерах  
Тонуть  в  колодцах
Где  давление  ничто  
Как  собственно  молитва
Истинная  вера
В  холодной  воде  докембрия
Что-то  несущественное  спит  за  наши  грехи
За  каждого
Кто  не  отвёз  пса  на  ревакцинацию
Забыл  забрать  малого  с  музыки    
Из  соображений  исключительно  поэтических
Ради  холода
Ради  воды  
Подчиняясь  закадровому  
Встань  и  иди
Сядь  и  корчись  
Истинная  вера  Это  фамилия  и  имя  
Первой  любви  моей
Смешной  любительницы  твёрдых  форм
Что  оказывала  на  меня  постоянное  давление
Из-за  моей  поверхностности  
Из-за  некоторого  высокомерия  моего
Ныне  же  будешь  со  мной  
Кстати  лизать  тебе
Было  не  столько  потребностью  
Сколько  необходимостью  
Если  ты  понимаешь  в  чём  разница  
Осенний  лес  например  
Осеннее  озеро
Это  необходимость  до  той  лишь  
Я  потерял  мысль  
Я  умираю  
От  нежности  когда  ты  говоришь  антон
Я  видишь  в  воде  по  щиколотки
Моё  тело  ворон
Да  да  о  модница
Григорий  Сковорода  
Универсальный  протагонист  докультурной  эры
Когда  от  пророка  не  ожидали  страстотерпия
Скорей  согласия  с  предложенными  последовательностями  обстоятельств  
Как  громовые  бёдра  твои
Обоюдоострые  ладони  твои
И  если  пророчества
Это  причина  или  следствие  необходимости  
Почему  бы  не  делать  их  задним  числом  
Словом  
Тычина
Простите  Сковорода  
Призывал  рыть  колодец  в  своей  душе
Сам  же  выкопал  только
Собственную  могилу
Что  скорей  всего  неправда
Мир  не  ловит  нас
Партия  не  ведёт  
Счастливые  не  смеются  
Спасибо  и  прости

19.11.2023

(Перевод  с  украинского)

*  *  *
Ти  чиниш  тиск  на  поверхні
Провокуючи  спротив  матеріалів
Тичина  пише  про  бузок  в  ботсаді
Й  пентухи  на  стегнах  
Твоїх
Твоє  
тіло  твій  ворог  але  
Також  вітряна  адріатика  
Бліда  громова  безвість
Я  трохи  соромлюся  
Викласти  цілий  список
Це  як  молитись  в  печерах  
Тонути  в  криницях
Де  тиск  є  ніщо  
Як  власне  молитва
Істинна  віра
В  холодній  воді  докембрію
Щось  неважливе  спить  за  наші  гріхи
за  кожного
Хто  не  відвіз  пса  на  ревакцинацію
Забув  забрати  малого  з  музики    
З  міркувань  виключно  поетичних
Ради  холоду
Ради  води  
Корячись  закадровому  
Встань  і  ходи
Сядь  і  корчись  
Істинна  віра  Це  прізвище  та  імʼя  
Першої  любові  моєї
Смішної  любительки  твердих  форм
Що  чинила  на  мене  постійний  тиск
Через  мою  поверхневість  
Через  деяку  зверхність  мою
Нині  ж  будеш  зі  мною  
До  речі  лизати  тобі
Було  не  так  потребою  
Як  необхідністю  
Якщо  ти  розумієш  в  чому  різниця  
Осінній  ліс  наприклад  
Осіннє  озеро
Є  необхідність  до  тої  лиш  
Я  загубив  думку  
Я  помираю  
Від  млості  коли  ти  кажеш  антон
Я  бачиш  по  литки  в  воді
Моє  тіло  ворон
Так  так  чепурнице
Григорій  Сковорода  
Універсальний  протагоніст  докультурної  ери
Коли  від  пророка  не  очікували  страстотерпіння
Скорше  згоди  з  запропонованими  послідовностями  обставин  
Як  громові  стегна  твої
Двосічні  долоні  твої
І  якщо  пророцтва
Є  причина  чи  наслідок  необхідності  
Чому  б  не  робити  їх  заднім  числом  
Словом  
Тичина
Перепрошую  Сковорода  
Закликав  рити  криницю  в  своїй  душі
Сам  же  викопав  лиш
Власну  могилу
Що  скорше  за  все  неправда
Світ  не  ловить  нас
Партія  не  веде  
Щасливі  не  сміються  
Дякую  і  пробач

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000043
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.12.2023

Антон Полунин. Ora pro nobis

Круглого  не  существует  
Красивого  не  существует  
Не  существует  полезного
Всё  начинается  с  
Чистого  безумия  
В  животе  кашалота
Столько  разнообразных  вещей  
Саратоги  
Быльца
Пугающие  напитки
Ты  кричишь  волк
Ты  зовёшь  волков
В  животе  кашалота
Есть  немного  волков  
Сладкого
Не  существует  нет
Ничего  нужного
Квадратного  
Ещё  не  время
Волки  подождут  
В  дебрях  смердящих
Ты  любишь  царапаться  и
Любить  уёбков
Ничего  быстрого  летучего  внутри  
Ползают  улитки  
Плавают  бумажные
Кораблики  внутри  
Кашалота
Кастрюля
Сковородка  
Большое  зеркало
По  сути  ничего  
Кроме  манной  каши
Моря  её

17.11.2023

(Перевод  с  украинского)

ora  pro  nobis  

Круглого  не  існує  
Красивого  не  існує  
Не  існує  корисного
Все  починається  із  
Чистого  безуму  
В  животі  кашалота
Стільки  багато  різноманітних  речей  
Саратоги  
Бильця
Жаскі  напої
Ти  кричиш  вовк
Ти  кличеш  вовків
В  животі  кашалота
є  трохи  вовків  
Солодкого
не  існує  немає
Нічого  потрібного
Квадратного  
Ще  не  тепер  
Вовки  зачекають  
У  дебрях  смердючих
Ти  любиш  дряпатись  і
любити  уйобків
Нічого  швидкого  леткого  всередині  
Повзають  равлики  
Плавають  паперові
 кораблики  усередині  
Кашалота  
Каструля
Пательня  
Велике  свічадо
По  суті  нічого  
Крім  манної  каші
моря  її

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999854
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2023