| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
Дитинко, мила, я уже не в змозі
тебе плекати: видно, сповила
дурне гніздо у злих вітрів на розі,
де квітне лиш осот та омела.
Настирні ночі совами кружляють –
застигла свіжа кров на пазурах.
Чому не стане пасткою гілля їм,
у цвинтарних колючих кущерях?!
Повітря димне з присмаком полину,
і щемний біль близ лівого плеча:
куди мені сховати полохливе,
грайливе, безпорадне дитинча?
Куди летіть, які долати мури,
кого благати, не втирати сліз?
Одне лиш небо – хиже і похмуре,
і мертвий ліс навколо. Мертвий ліс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=14596
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2006
Землі вичісую волосся,
колтун трави з граблів виймаю...
...Про що в цій повісті ішлося?
Про те, що все колись минає?
Приймай, кажу я, чи зрікайся –
усе однакова морока.
...Змети ж подрібнені дзеркальця –
бо ще комусь потраплять в око...
Коли зростаєш – тиснуть шати,
пече розжарене повітря.
Так важко шкіру полишати,
її здираючи об вістря
нових часів, ідей, стосунків!..
Душа моя, дівча цибате,
пестлива мрійниця, ласунка –
ми звикли в полум’я стрибати...
Десь по річках принишкли мавки,
день відцурався від галявин,
в усі старенькі добрі мапи
чорнильні, чорні в’їлись плями...
Музика грав нам щось угорське,
співзвучне темі і моменту,
та хазяям набридли гості,
і час нагадував про ренту.
І я стискала білі пальці,
Нехай болю не бачать люди...
…Приймай, я знаю, чи зрікайся –
усе ж болючіше не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=13506
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2006
Ти свою застрелив пташку, що у грудях тріпотіла
і співала... Чи боявся, щоб на люди не злетіла,
чи тим співом заважала, чи лякала проти ночі...
Хай мовчить і не бентежить, не співа пісень пророчих.
Тихо, чемно, все, як треба... Чоловічий, справді, вчинок...
Нащо думати про небо? Дім, борги, робота, ринок...
Дім, робота, в серці тиша... Я пишаюся тобою:
і місцинки не залишив ти для сумнівів чи болю...
А моя пташина тиха – щось не їсть і не співає,
у куточку сходить кров’ю та мовчить... та серце крає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=12224
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2006
І я, звикаю, як звикають діти
без іграшки, без матері, без дому –
без тебе жити: плакати, радіти,
улещувать зневіру та утому,
лягати спати, тільки-но стемніє,
і довго ще вдивлятися у простір,
неначе в тому мороці й мені є
чого чекати: радощів чи млості...
Повторювати вщент завчені гами,
на повні груди дихаючи небом –
на сніг – щоранку – босими ногами,
й водою – із цеберки... Ось потреби –
буденні, але інших вже не буде.
...У квітні сніг розтане, сад розквітне.
Надихавшись квітучої облуди,
затьохкають пташини перелітні..
і я зільюсь із болісно-бузковим
весняним світом, наче в нім одна лиш...
Коли мене зустрінеш випадково –
вже не впізнаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11988
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2006
Не треба, не телефонуй мені!
Радіохвилі, мов сріблясті рибки,
Губами б’ються в сіру кригу шибки,
Кривавляться об мури крижані...
Твоїх очей холодна голубінь
Не тане, і мені бракує кисню.
У цю весну – тремтячу, ніжну, пізню –
Що до рядка присвячена тобі –
Не треба слів. Усі слова – пусті...
Ще діє наших зустрічей отрута,
Та вже чекає тиша і спокута...
Іди, залиш мене на самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11845
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2006
Пробач мені... В імлі байдужих вулиць
я півжиття шукала ті дороги,
де ходиш ти. Чому не перетнулись
тоді шляхи?.. Спадало попід ноги
брунатне листя, в грудні – білим пухом
вкривалися дерев гілки сумні,
і квіти виростали крижані
на шибках, посивілих від розпуки...
Пробач мені: зустрілися і ми...
Цупке повітря висне понад містом,
і снігу намело – на три зими...
Невчасно, недоречно, ненавмисно
палає днів бурштинове намисто,
і очі сяють, і бринять громи...
чи музика – у цій нічній кав’ярні,
де ми удвох, де свічечка горить...
Усі роки – не владні і – не марні,
бо саме з них народжена ця мить,
де ми удвох... Трамвай гримить на стиках...
– Тобі вже час... (у щастя вік малий)...
...і ти свої рядки читаєш зтиха
...я не питаю, стрінемось коли...
Сніг тихо плине на ампір фронтонів,
і тільки вірш зривається на плач...
Знайти – і втратить, і не опритомніть...
Жаданий мій, незнаний мій, пробач...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=11753
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2006
День спливає, мов дим за вікном:
сиву піну роздмухує вітер,
наче білить стареньке рядно,
де по небу гаптовані віти
і під снігом дахи, і ворон
між хмарками вмальовані цятки...
А назавтра – зав’южить циклон,
і забуде зима обіцянки
щодо спокою, сонця й тепла:
нас закрутить у білому вирі.
Ця жорстка і колюча імла
несподівано змінить сам вимір
часу з простором, і колія
стане стежкою в мороці вулиць,
щоби долі – моя і твоя
тут зустрілись і не розминулись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10623
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.01.2006
Іржавіє бузкове небо і
щільніше тулиться до вікон,
у нетрі вуличні занедбані
пливе вогнів яскравий віхоть.
Спливає рік, спливають сутінки,
життя спливає ледь помітно
у кріслі цім, в дешевій суконьці,
в горішнім поверсі над Містом,
що й слова не промовить рідною
до тебе, наче ти чужинка
у цім краю... Милуйся ж мідною
густою фарбою з відтінком
нічного неба, та мереживо
свого життя плети із слів,
в шухлядках пам’яті збережених,
поки цей вогник не зітлів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9958
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2005
Чуєш, не сумуй: таки ж чимало
всякого траплялось на віку.
Хай негода іноді займала –
сонце все ж бувало у садку.
Нам дерева віти простягали,
вмиті щедрим лагідним дощем...
Прийде час – і талими снігами
біль твій крізь долоні утече.
Глянь-но: де-не-де над головами
сяють помаранчові стрічки –
навіть і вітри їх не зірвали,
кинь же сум і зайві балачки!
Клаптики від сонячної сукні,
осені торішньої листи,
свято, де і досі ми присутні –
з радістю і мрією на ти.
Хай же скаженіє від безсилля
вітер зубожілої зими –
сніг зійде, проклюнеться насіння,
пісня забринить навкруг весільна –
отже посміхнемося і ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9811
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2005
– Як непотрібен – я піду?
Що я на це сказати мушу?
Що усмішка, як на біду,
вже розтопила змерзлу душу?
Що півгодини цих мені
вже півжиття не вистачало?
На тлі байдужості й брехні
мов пісня бесіда звучала!..
Що спільна мова – то є дар,
який єднає і лікує?
...А ми вже стомлені від свар,
і нам усім давно бракує
порозуміння і тепла,
а, може, й трішечки любові...
А в нас – проблеми і діла,
та ще й біда напоготові...
(І де береться, навісна?
На скроні тіпнеться прожилка...)
– Ідіть.
...Буяє вже весна...
Я не така вже й сильна жінка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9810
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2005
Гойдається колиска ночі,
хитають небо чорні віти,
до ранку збуджено бурмоче
про щось вогкий ледачий вітер.
Зима ганебно покидає
цю незвойовану країну,
і цвіт рожевого мигдалю
іде брудним снігам на зміну.
Земля змете їх, мов ганчір’я,
від ран загоєних відкине,
і буде в сутінках вечірніх
палать пелюстками легкими.
І ти збагнеш тоді до болю:
того багаття жар пекучий
довіку буде із тобою,
бо й ти землі тієї кущик,
бо й ти крізь зашпори болючі
звільняв із криги теплі груди
і помирав під вітром злючим
під час зимової облуди,
і вірив, що зима – не довша,
не довша за життя.
І марив
тим квітнем, що, мов теплий дощик,
проллється із важкої хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9547
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2005
Як мати воду дощову
збирала в дні далекоплинні –
цілющу, рідну, ледь живу,
збираю мову по краплині.
Забутих предків мовчазних
блукають тіні по оселі...
І я в думках – побіля них –
слова їх сльозні та веселі,
пісні їх, розпачі та сум
вбираю спраглими вустами –
їх мелодійність і красу –
невже, як сніг, вона розтане
і зникне? Дайте хоч ковток
живої мови – вгамувати
жагу пекучу. Зник місток:
джерельце зникло біля хати.
– Чи є живий хто? Відгукнись!
Промов до мене тихе слово!..
Відлуння, пан тутешніх міст,
одне підтримує розмову...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9054
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.11.2005
Тьмяне сяйво придорожних ліхтарів –
у тумані місто – наче у воді.
І машини – зграйка дивних пічкурів –
пропливають то червоні, то руді.
Пропливаю у автобусі і я,
відриваюсь від земної суєти,
по дорозі, що зникає по краях
чи в тумані, чи за товщею води.
Переплутались, стомившись, день і ніч,
віртуальність із реальністю сплелись,
плинуть сни і перехрестя – пліч-о-пліч,
і не віриться, що випірну колись.
Десь на березі, аби я допливла
крізь мінливий та недобрий океан,
дім старенький мій сигнали посила,
відчайдушно світить вікнами в туман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.11.2005
Шукати спільну? Де вона?
Є рідна, вже напівзабута:
мов амнезійного вина
віками діяла отрута,
і та, що, начебто, могла
нас поєднати до загину,
що обіцяла два крила –
чи не хрестом лягла на спину?
А що співцеві? Залюбки –
про що завгодно – хоч якою –
аби не купчились думки,
що не дають, бува, покою.
Кого шукать? Чи взагалі –
близькі по духу, не по крові –
ви є на лагідній Землі?
Уже і сніг упав на скроні...
І лиш дитинства дивній джміль –
гуде – для чого – й сам не знає.
Та пісня лине звідусіль –
і знов у куряву пірнає.
І давнім шляхом, навпростець,
крізь полини й білоголовник
іду – сама собі митець,
суддя, і Бог, і співрозмовник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8692
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2005
Не тисяча сердець – нехай одне здригнеться
у відповідь мені, коли я донесу
покладені в чіткі рядки, малі тенетця –
жагу мою й любов, і радощі, і сум.
Навіщо говорю я мовою твоєю –
і плачу знов і знов?
Кажу собі: «Затям,
не вернеш до життя засушену лілею,
не чути слів німих на відстані життя...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8691
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2005
Четвёртый день в приморском городке,
но мир не восстановлен из осколков...
Припавший пылью, бодрый манекен
парирует улыбочки, поскольку
он знает: эти приступы жары
и море, и платаны над бульваром –
не более, чем правила игры
в условленном краю обетованном,
шаблонный фон, классический пейзаж,
где вьётся зной по крышам черепичным,
и, шумно дополняя антураж,
снуёт народ лоточный и тряпичный.
И веет с гор полынною тоской
тимьян, и сладко пахнет орхидея...
Что толку знать, число и год какой,
когда тебе дана всего неделя
забыть тепло упрямых нежных рук
и холод стен единственного дома.
Простой сюжет, а (надо же!) вокруг
накручено: орхидный дух медовый,
и море, и платаны, и жара,
и плеск воды у ржавого причала...
Как будто впрямь вот-вот уже пора
сыграть финал и жизнь начать сначала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8054
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.10.2005
«Но фон чудесный холодно далек»
Евгений Уран
В саду під дзвін лихої меси
вирує лютий. Намело
снігів остудливі компреси
землі недужій на чоло.
Мої сліди поодинокі
до ранку вітер занесе,
зітре десяток марних кроків,
війне їх вихором в лице.
Немов скляне, зелене листя
на крижаних гілках троянд...
Така довчасна ненавмисно,
напевно, доля і моя.
Ця стужа зимна ще у квітні
таїлась в кожному рядку:
в тіні дерев, у сумі літнім,
в наївних замках із піску.
В холодний морок оповиті
ті давні вірші і листи...
Не дивно, що цієї миті –
нараз відчув його і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8053
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2005
Поздняя электричка,
сиплый надрывный зов...
Странная перекличка
чьих-то случайных слов
с этой живою строчкой,
болью и глубиной,
обморочной, порочной,
брызжущею виной,
будто вином кровавым –
искренностью навзрыд!
Ею полны бульвары,
парки, сады, дворы.
Будешь корпеть ночами,
щёлкая альт-делит,
пялясь за крепким чаем
на мониторный лик
и досыпать в дороге,
в офисе, на бегу,
жить, подводить итоги
с шёпотом «не могу!»,
верить, любить, решаться,
будто в последний раз,
не оставляя шансов,
не поднимая глаз...
Рядом беда-тупица
смрадную скалит пасть.
Только б не оступиться!
(струсить – равно пропасть).
Сколько тебе, Мария,
горбиться у креста?
В фарсовой говорильне –
глиняная Пьета...
Горек настой бессилья,
вяжущий по рукам...
Мир, что наполнен синью,
выкроен без лекал.
Не обольщайся пылким
звоном его литавр –
били себе затылки
те, кто над ним летал...
Что ж так дрожит прожилка
тонкая у виска?
Пусть эта жизнь – ошибка,
всё ж она так близка!
Снова берёт с поличным
и воздаёт сполна...
Пагубная привычка –
пить эту жизнь до дна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7648
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.10.2005
Н. Аліфановій
«...Раз голос тебе, поэт,
Дан – остальное взято...»
М. Цвєтаєва
Ми складаєм цей світ з найбуденніших літер,
що ввібрали і співи і стогін осики –
і свавілля і волю, і простір і вітер,
смуги сонця на ганку, травневі музики,
і далеке дитинство, рожеве та босе,
що торкалось нас подихом ледве помітним –
полудневе, суничне і простоволосе –
що довіку продовжує в слові бриніти...
Самота не чигає за тими дверима,
чи за цими, щоб раптом застати зненацька,
поки ти, ідучи, підшуковуєш рими
на своїй, на пташиній...
Вона, чудернацька,
із тобою пліч-о-пліч роками крокує.
Це дарунок тобі – то ж приймай і не ремствуй,
що тепла й розуміння, мов кисню, бракує...
Маєш голос, поете – відібрано решту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7468
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2005
(Вірш написаний під впливом улюбленої києвської поетеси
Ніки Аліфанової)
Крізь вікна маршрутки скануючи
вулиць
ранкове безладдя, впиваюсь очима
в рожеве гілля, що нарешті позбулось
колапсу –
і гнізда гойдає грачині.
В зелені газони насипались бризки
яскравих кульбабок. Мов кадмій із пензля
зронив їх, виходячи з творчої кризи,
свавільний митець...
Смітники затрапезні –
майданчики зльотні поліетиленних
прозоро-зелених і блідо-червоних
папуг навіжених, що шабаш шалений
здіймають нахабно (таке вже їство їх)...
Повз шурхіт асфальту і несмак реклами,
крізь місто байдуже – неначе крізь стіну –
я, наче за щастям
своїм безталанним,
на крильцях прозорих задумливо лину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.10.2005
присвячується Даші В.
Я підраховую роки:
чи стане їх тобі, дитино,
з цієї вибратись ріки,
що невблаганно й безупинно
тобі домішує у кров
свою отруйну чорну воду...
І – ні човна ніде, ні броду –
лиш десь очікує Харон,
до всього звиклий, незворушний...
А пам’ятаєш:
квітли груші,
вітрець розносив аромат...
Духмяні, теплі, дерев’яні –
із ганку – сходинки у сад,
а там – джмелі, від сонця п’яні,
синиць настирних метушня...
Химерні, майже нездоланні
кордони гумового дня.
Ти – мов кульбабка серед зграйки
пухнастих кульок у траві...
Травневі скрипки, смійтесь, грайте –
поки щасливі ми й живі!
Поки попереду світанки,
і вдосталь сонця і тепла...
Та ось – запилені фіранки,
і в серці – муторна імла...
Мов ті шприци або пігулки,
я підраховую роки...
Ця річка – темна, мертва, мулка –
уже далась тобі взнаки...
А все ж лишається надія
хоч як її ти не назви...
Роки минають, серце мліє...
Дитино, Мавко, допливи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7390
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.09.2005
Посередині серпня,
посередині долі,
але ближче уже до кінця,
коли спека нестерпна
ущухає поволі
і повільніше б’ються серця...
Ще у щедрі маєтки
незачинено брами,
і ніщо не віщує біду.
Жовтим цвітом рудбекій
підфарбовує ранок
сиві пасма туману в саду,
Від рясного врожаю
обважніло повітря.
Сад святкує останній бенкет:
і гуде, і співає,
простягає у вікна
світанковий духмяний букет.
Посередині серпня,
поміж лихом та щастям,
що примарилось, та не збулось,
я приймаю, мов грішник,
осіннє причастя
і стою, мов чекаю когось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7389
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.09.2005