| Сторінки (4/349): | « | 1 2 3 4 | » |
* * *
Ой, летіли дикі коні
Через греблю навпрямки.
Як збирала я в полоні
Своїх сліз гіркі струмки.
Ох і вдарили потужно
Батогами по воді.
Річка скрикнула натужно
У нечуваній біді.
Ох і кинулося море
Звіром раненим на всіх,
Мов нове велике горе
Поміж мертвих і живих.
Серце вило від агоній.
Хтось тонув, а з ним і крик...
Полетіли дикі коні
Через греблю в чортомлик.
1.04.2024.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
* * *
Я боюся померти без тебе.
Обійми мене, мамо, міцніш.
Ми обоє полинемо в небо,
Коли вибухом вдарить нас ніч.
Може, там ми зустрінемо тата,
Що в бою під Бахмутом поліг.
Він, мабуть, вже втомився чекати,
Бо до нас повернутись не зміг.
Тільки братика жаль мені брати.
Ще ж йому навіть рочку нема.
Буду Бога всім серцем благати,
Щоб його не вхопила пітьма.
Хай хоча би його добрі люди
Заберуть з-під завалів живим.
І ніколи нехай вже не будуть
Голосити світанки над ним.
Щоб за всіх нас пожив він у щасті
Довго-довго, аж тисячу літ...
І не знав би такої напасті,
Як нічної ракети приліт.
24.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
Берислав
Тужно завила у небі тривога.
Тільки земля нам тепер укриття...
Знову в молитві полинем до Бога,
Щоб ухопитись за вічне життя.
Ми вже усі тут не люди, а цілі.
Раптом незчуєшся — дрон прилетів.
Навіть в собачих очах здичавілих
Прірвами зяє розбомблений дім.
Хлопчику тихий, о хлопчику милий,
Встигни у погріб заскочити знов.
Рано, ох рано тобі до могили...
Мусиш дожити іще до основ.
До перехресть проминання земного,
Де між красою й потворством війна.
Де нам у душі летить перемога,
Ніби розпечена куля земна.
16.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
* * *
Відчуй Різдво й не стань судимим.
Твій поклик множиться давно.
Уся Вітчизна вкрита димом,
Як у пекельному кіно.
У спину дихає блекаут.
Палають серця рушники.
“Шахеди” лють свою плекають,
Мов кровожерні хижаки.
А ти стоїш серед молитви,
Неначе вкопаний в окоп.
І просиш небо зупинити
Жахний війни колейдоскоп.
6.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Се ля ві, мон амі, се ля ві...
Світу випаде Спас на крові.
Зачароване коло тривог
Зможе нам розірвати лиш Бог.
Се ля ві, мон амі, се ля ві...
Ми свій біль загортаєм в собі.
Серед зойків, печалей і зрад
Так міцна гіркота наших втрат.
Се ля ві, мон амі, се ля ві...
Дмуть нам в душі вітри грозові.
Але сонце встає з-за руїн,
Щоб осяяти морок таїн.
Се ля ві, мон амі, се ля ві...
Серед всіх проминань ми живі.
І коли полетиш на Парнас,
Понеси в своїм серці і нас.
C'est la vie, mon ami, c'est la vie.
6.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Снагу найдовшого польоту
Ти сам ще не програмував.
Якщо тебе не зіб'ють з льоту,
То можуть вбити наповал.
Але куди розкинеш крила
Посеред пусток і уяв,
Коли душа ще не розкрилась,
І дух іще не забуяв...
Коли життя безжальні титри
Твоїх думок проявлять суть...
І буде боляче злетіти.
А приземлитись не дадуть.
24.09.2923
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
* * *
В амфітеатрі твого болю
Всі гладіатори живі.
Вони виходили із бою
Крізь вогнепальні й ножові.
Мерщій загоювали рани
Медовим спасом і Різдвом.
І знов ішли у пекло брані,
Щоб поквитатися зі злом.
А потім впали в ранки тихі
З очима, повними зірок,
Протестувавши світ на лихо
І перевіривши на змрок.
Вони в тобі і над тобою,
Неначе смутки межові...
В амфітеатрі твого болю
Всі гладіатори — живі.
31.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
* * *
Не попали мене із дронами на кухні.
Я їх збираю тільки для душі,
Щоб вороги зашкірились на кутні,
І розпізнати їх не зміг би й ШІ.
Це просто, як вареники ліпити
Або почаклувати над борщем.
У кожного із нас є місце битви
З незламності закаточним ключем.
Тож ворогам повік не здогадатись,
Яка у нас для них є новизна.
Ми скрізь сьогодні вічності солдати,
Хоч в душах наших мир, а не війна.
Б'ємось ми не за славу, а за сутність
Життя на цій землі попри біду.
Не попали мене із дронами на кухні,
Я ними годуватиму орду.
19.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
Прикутий кайданками часу
До злого безмежжя пітьми,
Ти знав, що за поклик до Спасу
Лягти тебе змусять кістьми.
І в надрах катівні лункої
Учепляться в душу притьма,
Щоб жодної думки не скоїв,
Щоб жодного слова не мав.
І шилом царевого ока
Вже цілять у кожну із муз!
Та руки у кожного орка
При цьому трясуться чомусь…
25.04.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
О друже Кулемет, що в цьому світі воля?
Тісний життя окоп чи бронік на душі?
Нам пращурів слова усі жахи знеболять,
І всі шляхи земні не матимуть межі.
Шануймося, поки ще можемо завдати
Всім ворогам своїм смертельної ганьби.
Нас вічність розкладе на поклики і дати,
Нас пам’ять приведе до полум’я доби.
Над прірвами ночей чи над Савур-горою
Звитяги дух летить – життя єдиний шанс.
Пророків тут нема. Але вже є герої,
Тому ніхто й повік не подолає нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
* * *
Кампанії зі збору каяття
У нас все більше схожі на флешмоби.
Але у непомітність відлетять
Усі мої невимушені спроби.
Й за що мені оцей копитний ряд
Повсталих із зарубища земного?
Я, б може, і подався на парад
Планет, якби іще устиг на нього.
Та ось, коли між схронами ночей
Я стану астероїдом печалі,
В мені жага відлунь перетече
В убиті пересмішниками далі.
І вийду я зі змови суєти,
І встану на стежки свої подерті.
Але чомусь у зоряні світи
Помчу, лише рятуючись від смерті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
* * *
На виднокрай мого серця
Падає зірка твоя.
І у мені пронесеться
Слів гомінка течія.
Ми не розтанем, як спалах,
Днів не остудимо лік.
І на небесних порталах
Свій закарбуємо лінк.
Станемо знов до причастя.
Вдарим у пам’яті дзвін
І на дорозі до щастя
Зробимо вічності скрін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
* * *
Музика океану
В тиші моїх степів –
Ніби жага рахманна
Чи прохолоди спів.
Мостяться вічні зваби
На островах стихій.
А мій циганський табір
Зник серед струнних мрій.
Може, кудись податись,
Поки горить свіча,
А мій душевний натиск
Утисків не поміча…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
* * *
В тиші твоїх врівноважень
Сплять суховійні вітри.
Доки свій дух ти не зважиш –
Не затремтять прапори.
Може, відкрити вам небо?
Може, спинити вам дощ?
Може, комусь на потребу
Кров позмивати із площ?
Може, затиснути в Простір
Ще не відмолений Час?
…Ось і з минулого постріл
Знов зупиняє свіча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
Про мене тестові режими
Не скажуть присудами в лоб.
Якщо ми смутком одержимі,
То вихлоп стратимо в прихлоп.
Навіщо лікарські нам вправи,
Коли душа іде на «ви»?
На одрі смертної уяви
Ти нею в муках не криви.
Вона у фізиці втомилась
І перед лірикою вже
Готова здатися на милість
Усім небесним протеже…
Але й на пласі непокори,
Коли стискаються світи,
Вона згорнути може гори,
Якщо її не розтрясти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
* * *
Музей історії мовчання
На вулиці без кобзаря
Нас із запасників вивчає,
Поки щемить надій зоря.
А на дорозі до повстання
Твої невидимі сліди
Для перемог уже зверстали
Собор із залишків біди.
І Космос прискає у вічі,
Й за горло вакуум бере…
А ти шукаєш код да Вінчі
В гіпотезі Пуанкаре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
Ти не ховайся у збіги,
Доки твій голос не спить.
Чапають чаплі-чаплиги
І пережовують мить.
Крутиться юзом планета
На перевалах століть.
Ще не попругли тенета.
Сонце в шаленстві стоїть.
Й наче отаманське зілля –
Селфі твоєї снаги.
Буде небесне весілля
Без нагород за борги.
Будуть магічні мурали
Серед епічних думок…
Тільки щоб небо не вкрали,
Світло поклич від зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
Гібернація – впертий режим.
Помирати не будем поволі.
Ось і знову крізь поклик біжим
По хребтах світових монополій.
Ось і знов свої зваги несем
У кутки невідчутного стему.
І не знаєм, що може тихцем
Антикрихкість ламати систему.
І поки пензлем вічності час
Накладає на душі півтони,
То палатиме в небі свіча,
Доки в наших очах не потоне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
У ритмі і рухів, і чарів
Кружляєм по колу удвох,
Неначе себе приручаєм
До вічного болю тривог.
Неначе ми встигли забути,
Що світ не існує без нас,
Що всі його давні спокути —
Це наш галактичний баланс...
І музика тихо гортає
Душі полохкі сторінки.
Можливо, аж за небокраєм
Ми станемо знову ніким.
А поки, тамуючи голод,
В надії на зоряний шанс
Кружляємо вперто по колу.
...А коло кружляє по нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
Ти мене не почуєш крізь вітер.
Ти мене не побачиш крізь дощ.
Я тепер крізь терновище літер
Продираюсь, мов зранений вождь.
Я не той, хто тут литиме воду,
Бо давно вже пройшов крізь вогонь.
Лялько вуду з небесного роду,
Від земних не втечеш ти погонь.
Ми повік в це розсіяне плем’я
Не повернемось більше уже.
Може, в світі у цьому не лев я,
Та мене його знак стереже.
І від того я несамовитий,
Що не знаю ні зречень, ні прощ…
Ти мене не відчуєш крізь вітер.
Ти мені не пробачиш крізь дощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021
Найкращої фарби – немає.
Лиш суміш нестерпних уяв.
Зі смутку твого виринають
Полотна нестомлених барв.
Мазки запеклися у рамах.
Відтінки стікають дощем.
Тут кожна історія – драма.
А кожна містерія – щем.
І в душу, як думку останню,
Ховаєш заснулий мольберт.
І може, картина світанку –
Це твій прижиттєвий портрет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021
Презумпція твого причастя
нагадує голос Америки,
коли закінчується час
для сповіді перед
Мартіном Лютером Кінгом.
А свідки Єгови ховають
свої перевтілені втіхи.
Бо майже ніхто їх не бачить
через паркани смартфонів.
А Всевишній Вішну усміхається
пелюстками лотосів…
І Христос зачиняє брами
небесного Єрусалима
перед хрестоносцями
і христопродавцями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
У таїну твоїх таїн
Я проникав бентежно,
Та заблукав серед руїн
Мій дух необережно.
О, як відлуння самоти
З тобою нас дробило!
Мовчала ти. Кохала ти.
Душі здригались крила.
Не вистачало вічних див
Для наших снів святилищ.
А ми чекали інших днів,
Які в нас не здійснились.
І потаємний зодіак
Наш вирок позамежний,
Немов хиткої долі знак,
Змінив на протилежний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
Працюєм на телепортації:
Трапеція, професор, я.
Жаль, що ніхто не має рації.
Та всіх підносить течія.
Пірнем в ефір поза туманами
І суть затягнемо в процес.
То у віки себе поманимо,
То раптом випадем з небес.
І не збагнути, де між скрінами
Земне тяжіння спинить нас.
І янголи уже за спинами,
Немов божественний спецназ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2021
Не запускається тиша.
Не відпускається час.
Може, колись відгориш ти,
При непогаслих свічах.
Може, на хвилях призначень,
Де обривається сміх,
Ти перевієш удачу
На перехрестях своїх.
Тільки якщо не злукавиш –
Вирветься з чаші вогонь
І западе поміж клавіш
Тіла і духу твого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2021
У дні проживання
в забутій півкулі
ми вимикаємо всі слова.
Сушимо мрії
на берегах потомаків.
Гріємось біля правогнища втіх.
Куримо люльку війни.
І випалюєм схови...
Креслимо нові схеми проїзду
перехресть історії,
навіть якщо там
нам підморгує
червоний півень.
А криптовалюти
зважують щастя натив,
поки литаври
б’ються
за кожну
секунду
епохи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
Взяти мову як зброю.
Взяти пам'ять як меч.
Я свій поклик потрою,
Зупиняючи смерч.
Я всі мрії з’єднаю
Під крилом відчайдух,
Що у буйнім розмаю
Мій прискорили дух.
Все, для чого існую,
Киньте в спрагу мою.
Я зберу одесную
Тих, кого відмолю.
Досить плакати небом –
Нас ще носить земля.
І зірками крізь верби
Всі шляхи вистеля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
Дивимося на світ
очима юзерів.
Тиснемо на власну жалість,
аби зібрати
контенти світових кульбабок.
Граємося в іронію
про червоні доріжки.
Викидаємо з контекстів
зайві слова.
Обираєм шрифти
із гротесками.
Знаєм правило перших секунд
задля останніх причалів.
Мрії вже неклікабельні.
Тиша ячить приворотами.
Обираєм тайм-лайн чи тайм-аут –
все одно буде все по одному…
А поглинач часу в Кембриджі
розмотує наші страхи
навколо стрічки Мебіуса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2021
Мої підвалини життя –
Неначе поверхи зачасся.
Та я втерплю… Якби знаття,
Не відбивався би від щастя.
А постеріг би ясноту
Віолончелями мовчання.
І зірку б вибрав саме ту,
Яка в мені, мов дзвін, звучала.
І я полинув би як птах,
Щоб не упасти на бруківку.
А у неспалених мостах
Заклав би неба вибухівку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2021
– І чому ти не китаєць? –
Каже тобі Чан Кай Ші.
І вмовляє
розгойдане море
спинитись
над сенсом буття.
А Хуанхе засинає
у рисових чеках мовчання.
І Велика китайська стіна
просувається
до лінії Маннергейма*
на Божій долоні,
щоб не стати
легкою здобичею
для передчасних
поетів.
*Лі́нія Маннерге́йма — смуга фортифікаційних споруд, яку побудувала Фінляндія на Карельському перешийку у 1920–1930 роки на випадок війни з СРСР.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
* * *
Десь на повітряній зірці,
Наче вже не при свічах,
Я вичахаю назирці
У непреложних очах.
Знову мурую в пустотах
Карстову змову свою.
Сонцем окреслюю потай
Вічне своє I love you.
Можу спинитись на хвилях,
Доки не спить течія,
Доки світами не виляг
Простір, де сварга* моя.
*Сварга – давній слов’янський оберіг, духовний символ України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Приходять, відходять і йдуть
Крізь тебе намолені гуки.
І їхня нестерпна майбуть
Чіпляє і горло, і руки.
Й не знаєш, куди утекти –
У Бостон, Гренаду чи Харків.
А вже над тобою мости
Сплітаються в сонячні арки.
І мов чудернацький мотив,
Іще від учора й донині
Розбурхуєш свій креатив,
Як джаз у нічному Берліні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Хтось дуже сумний,
Мов Фредді Крюгер*,
ходить вночі
по львівських кав’ярнях,
шукає фантоми
свого закляття.
Йому боляче,
що він помер
100 років тому,
не встигнувши стати
аніматроніком
чи літаючим йогом.
А в Гімалаях
принишкли пантери…
І мружаться очі світів.
І ніхто не в силі
телепортуватися
у власну епічність.
*Фредді Крюгер – вигаданий маніяк-вбивця, головний негативний персонаж кіносеріалу жахів «Кошмар на вулиці В'язів».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Масок у Маска не вистачить всім.
Не сподівайтесь на фарси!
Всі ми помремо під гуркіт цусім,
Не долетівши до Марса.
Вірус на виріст ще крові поп’є.
Буде від нього нам цимес.
Зробимо світ із маше і пап’є,
Щоб він у душах не вимерз.
Наче трансформери – наші думки.
Їх не піймати у пастки.
Ними у Космос прорвемось таки.
Тільки як скинемо маски.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021
Уже зовсім дорослі майнкрафти
під’юджують Ілона Маска
створити халявний WiFi
для вічності,
щоб у кожному храмі душі
можна було гратися
з благодатним вогнем,
доки поліція карми
не заарештує
всіх ефірних двійників
Чорного Принца.
а зомбозаселенці
планети парканів
відгодовують
рудих небожителів,
які бачать своє небо
у їхніх майбутніх
діамантах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021
Все в цьому світі
позначено
хмарами смайликів,
крихтами снів,
селфі із Папою Римським,
односторонніми угодами з Богом.
І тільки труднощі перекладу
з хворої голови на здорову
віддаляють нас
від мовчання на виліт
із п’ятого океану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
І сутінь, і світло, і святість,
І звага найтонших мовчань…
І ти у космічному чаті
Свою відневолюєш дань.
Стікатимеш кров’ю і потом
У славі і у ворожбі.
І хроніки Нарнії потім
Писатимеш прямо в собі.
Коли тебе вхоплять за барки,
Щоб витрясти схови таїн,
Мільйони розшарених кварків
Здригнуться у серці твоїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
І Тадж-Махал мене благав,
І птиці Наски снились,
Щоб не мовчав я на загал,
Вимолюючи милість.
Та оніміли вівтарі,
Під шибениці впавши.
І перемітники старі
Мене кляли, як завше.
І за туманом для роси
Я біг на запах моря.
Та що у Бога не проси –
А з ним не будеш поряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
В цьому сценарії волі
Ти – наче стислий сюжет.
Може, тобі благоволить
Грізна епоха пожертв?
Може, тебе не пускає
Вперте тяжіння земне
В небо, де кається Каїн
Й душі малює Мане?
І вибухають ескадри
У небуття голубе…
Тільки в останньому кадрі
Ти ще побачиш себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
[b]Доки смугами часу
Йдуть космічні дощі,
Ми у темінь зірчасту
Шлем скрипічні ключі.
Обираєм тональність
Крізь замріяну глуш
Для польоту на дальність
Всіх піднесених душ.
Днів тамуєм перебіг
І між цоб та цабе
У мелодіях неба
Відкриваєм себе.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Куди ти тікаєш, відлуння моє?
Та я ж записав тебе в серце любові.
Коли нас бентега душі дістає,
Ми будем єднатися групами крові.
Ми будем складатись у пазли земні
Або розчинятись на кванти небесні.
І ти дорікати не будеш мені,
Що я полонив твої зоряні весни.
Вже осінь із нами і в нас шелестить
І грає на струнах дощів ненастанно
І, може, лишається нам тільки мить,
Щоб музика ця нашим подихом стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Знову чекай розплати. Хостинг в нулях завмер.
Без материнської плати батьком не стане мер.
Випливеш із розвою, вистрибнеш до узвиш –
Буде тобі живою кожна із мертвих тиш.
Тільки коли награєш на нічию хоча б,
«Герта» і «Гімараєш» в простір потягнуть час.
Можеш і не забити стрілку на «Київстар».
Програні смертні битви за п’єзоп’єдестал.
Викупиш із оренди домну а чи домен –
Впишеться в модні тренди амфітеатр «Ромен».
Тільки по квадратурі кола не пробіжиш.
Аве, о морітурі, в генах уже гашиш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
Епоха ментальних фіскалів
З нагрудними знаками сліз
До вічності не підпускає,
Тому все життя – з-під коліс.
І в згубах вертепної змови
Шикуються мури невдах,
Заюшені запахом крові,
Зашитим під зірваний дах.
Стискаються речі до смислу.
Вібрують небесні мости.
Коли ж на хресті я зависну?
Його вже несила нести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
Твій протеїновий жаль –
Мов легковажність краси.
Скрипку кладеш на скрижаль –
В ній не твої голоси.
Ходиш по колу надій,
Спрагу тамуєш дзвінку…
Певно, ти лиш вередій.
Тільки в терновім вінку.
Та із природи речей
Вихопиш тишею грім.
…Магія довгих ночей
Присудом стане твоїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
́Наче послання владик –
Біле нашестя туманів.
І золотий молодик
У чарівнім проминанні.
Стелиться ніжна печаль
В серці – твоїми словами,
Де поміж прощ і прощань
Нас обереги сховали.
Схопляться ранні вітри,
Щем обриваючи з віття.
Ти хоч тепер обери
Зорі, які нам ще світять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
Гугл-аналітика печалі
При невичерпності надій
Мене край ночі зустрічає
І каже всім, що я крадій.
А сни зачинені на пустки.
А обереги вже не ті.
І залишаються лиш згустки
Уяв, загрузлих у сльоті.
І це не осінь, а причина
Для нескінченності утіх.
І тут так сумно: що не вчиниш,
А зарахується як гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
Куди ти тікаєш, відлуння моє?
Та я ж записав тебе в серце любові.
Коли нас бентега душі дістає,
Ми будем єднатися групами крові.
Ми будем складатись у пазли земні
Або розчинятись на кванти небесні.
І ти дорікати не будеш мені,
Що я полонив твої зоряні весни.
Вже осінь із нами і в нас шелестить
І грає на струнах дощів ненастанно
І, може, лишається нам тільки мить,
Щоб музика ця нашим подихом стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
У день твого янгола серця
Вінчаються з небом дива.
І у невимовному герці
Усі оживають слова.
Й на крилах тремкої уяви
В тобі вибухає краса.
…Завмер над калиною явір,
Замріяний у небеса.
І скрикнуть стежки на світанні:
А де ж твій невидимий рай?
Це тільки простори рахманні,
Занурені у виднокрай…
Та крихти життя – неозорі,
І в мить загортається час…
Ми душами падаєм в зорі,
Вони ж розчиняються в нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
Ніжний дотик до щастя –
Рушники сновидінь.
Це твоє передчасся
Чи моя уже тінь?
Це твоє відпливання
Чи мої береги?
І які ще поманять
Нас безмежжя круги?
Тут засліплені зорі
І очей непроглядь…
І у вічнім дозорі
Наші душі не сплять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
В час вибухань надновіших зірок
Ти все блукаєш куточками неба.
І не розвіяти вічності строк.
І не схопити весь космос огребом.
Все промина серед сліз і утіх –
Світло в очах і жага у розмаї…
І не збагнути, на крилах яких
Нас між світами безмежжя тримає.
Та не згасає у серці жарінь,
Поки її ми зіркам віддаємо.
І завмирає красою таїн
Ангельський лик на обличчі твоєму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Цей паризький відскок –
Наче Ейфеля спадок
Чи безпам’ятства крок
У чистилище згадок.
Час гадати іще
На безмов’ї бастилій,
На відлунні ночей
У готичному стилі.
Ось і вічність гряде
Непідробленим болем.
І незчуєшся, де
Твоє Марсове поле…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Чаклуєш небом на зубах
І мружиш сонцем у розвої.
А твій Нагірний Карабах
Рве надреліктові сувої.
Затято б’ється за труди
Незнаних класиків надгробків.
І просить: Боже, відроди
Усі відвертості пророків.
Але із гір сповзуть віки
І оніміють перелоги.
І пам’ять спалить всі вінки
Й не дасть нікому перемоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
З апаратами штучного болю
Зависаю у пам’ять лунку…
Це ж не вийти вже більше із бою,
Доки дух у терновім вінку.
Це ж не стати ні морем, ні степом
У своєму глухому куті…
Пронесеться безмежжя під небом
І земні розкодує путі.
Й може, ще розговіюсь востаннє –
Після всіх воскресінь – в благовіст.
І застигне у жилах прощання,
Мов на площі душі обеліск.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Бентеги ніжної уяви
Сховалися серед надій,
А піді мною дикі трави
Стелив незнаний чародій.
Можливо, я не без потреби
В оцій чутливій ковилі
Своє життя позначу небом,
Щоб не згубитись на землі…
А світ замріявсь у звучанні,
Й завмерли поклики усі…
І босі янголи мовчання
Прошелестіли по росі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
1
Несподівано
падаю ввись.
Гегемони
ховають причастя.
А скріншоти
загублених звершень
розминулись
із вічним життям.
2
У своєму прамісті
ти немов
гуркотливий двійник.
Фіолетове зілля
розтікається
в улоговинах духу.
А червоні краплини
дрижать
між вітрами
погаслих епох.
3
Терпне реліктове озеро
вишнями днів,
а над ним
піднімаються
сходи прощання.
Відчини свою пам’ять вітрами.
Хай спадає на дно
твого щастя
вулкан.
4
Срібні тіні
ковзнули
по моїх вишиванках.
Я читаю
відбитки жадань.
Знов чекає мене
моя справжність.
А в куточках мовчання
озивається.
туга доріг.
5
Ці розплетені сльози –
як забуті струмки.
І не можна їх випити
часом.
Залишаймось містками
на підмостках тонких.
Ще далеко
до третього спасу…
Ще далеко до свята
лункої ходи.
А коли зір почується легіт,
ти без мене у Всесвіт
сама не ходи –
нас обох понесуть
обереги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
* * *
Профільний мій комітет
Душу хапає анфас.
Небо із ним тет-а-тет,
Подих його наче «фас».
І на спинальних стовпах
Заворушилися цепи…
Бийте під дих і у пах,
Тільки не ріжте степи.
І кислотою хотінь
Не випікайте очей.
Вже губернатора тінь
Кров’ю по жилах тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855329
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2019
* * *
Свято останнього пряника
Нам як причастя вогонь.
Не відбирайте у равлика
Душу і тіло його.
Ніби й у тернах не корчимось
І самота не пече,
А перевіяні порчами
Віхоли наших очей.
І за хиткими дорогами
Світло кладем у кущі.
Та над щитами убогими
Ловимо крила в мечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855327
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2019
* * *
Найкращої фарби – немає.
Лиш суміш нестерпних уяв.
Зі смутку твого виринають
Полотна нестомлених барв.
Мазки запеклися у рамах.
Відтінки стікають дощем.
Тут кожна історія – драма.
А кожна містерія – щем.
І в душу, як думку останню,
Ховаєш заснулий мольберт.
І може, картина світанку –
Це твій прижиттєвий портрет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851205
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 12.10.2019
* * *
Ти мене не почуєш крізь вітер.
Ти мене не побачиш крізь дощ.
Я тепер крізь терновище літер
Продираюсь, мов зранений вождь.
Я не той, хто тут литиме воду,
І не той, хто пройшов крізь вогонь.
Лялько вуду з небесного роду,
Від земних не втечеш ти погонь.
Ми повік в це розсіяне плем’я
Не повернемось більше уже.
Може, в світі у цьому не лев я,
Та мене його знак стереже.
І від того я несамовитий,
Що не знаю ні зречень, ні прощ…
Ти мене не відчуєш крізь вітер.
Ти мені не пробачиш крізь дощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2019
* * *
Віра твоя ґрунтувала
Неба застиглого щем.
Буде тобі Че Гевара
Снитись осіннім дощем.
Там, де орда хороводить
Кола пекельного спів,
Таймер твоєї свободи
Стукає сталлю степів.
І піднімається сталкер
В мить, коли інші впадуть.
… Будуть верстати весталки
Книгу бажань про майбуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2019
* * *
Цифрові полігони для щастя
Замикають відлуння дощу.
А у небі – зоря передчасна,
До якої криком лечу.
Повертайся у схований голод.
Загортайся у придбану суть.
Тут тебе не віддушини тролять,
А лункі невідчутності ссуть.
І не стати ні гномом, ні ельфом.
І не вийти в заблуканий час.
Лиш у дзвони ударити рельсом,
Доки потяг спішить до причасть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849498
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2019
* * *
Перевага є формою змісту,
Як відлуння пустельних бажань.
На мустангу я вже не зависну,
А віслюк не для мене, як жаль.
Ось і мчу по дорозі прогалин,
Як втікає від пам’яті біль.
А на відстані крику – тугарин
Викликає на програний бій.
І по тризнах кривавої долі
Крила знову шукають себе
У потоці мовчань на Подолі,
Де між ними – лиш цоб і цабе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848605
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2019
* * *
Винесеш сонце у степ ти,
Наче відвагу душі.
Хай помирають естети
У невимов’ї глуші.
Хай за місця під престолом
Б’ються посланці полів.
Будеш розпиленим болем
Серед розчинених слів.
Будуть шляхи перемітні
В тернах притлумлених літ.
…Тільки над прірвою в житі
Може відкритися світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848603
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2019
* * *
Десь за крилами світу
Без лунких переваг
Душу, небом вповиту,
Я ношу, ніби стяг.
Наче біла ворона
В чорнім небі вона.
Не мовчала у схронах,
Не кричала у снах.
Почувалась у тілі,
Як туман у яру.
А крізь неї летіли
Вічні сховища рун.
Та трималась запекло
За відваги таїн.
І хештегом #упекло
Не заманиш її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2019
* * *
Ти металіст перетерплих надій,
Татуювальник свободи.
Будеш писати свинцем по воді
Квантових тиш переходи.
Знову на чорний запікся метал
Твій кольоровий світанок.
Там, де ти бісер у Космос метав,
Ще ледь живий полустанок.
Просять тебе на пекельній межі
Не розчинятись у світі.
…І закарбуєш у власній душі
Вічного болю графіті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848519
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 17.09.2019
* * *
Відають Віди
тонкощі Бгагавад-гіти.
На Курукшетрі –
епічного смутку двобій.
А попід нею
летять по аренах джигіти.
І чингізиди
спивають священний напій.
В капсулі часу
уже не сховатись епохам.
Свідки воскреслі
виходять затято на штурм
істин, яких не здолати
смиренним святохам,
як не підняти
примарності світу на глум.
Будем чекати,
коли наша віра здійсниться.
Будем волати:
чому наша воля така?
А Ієшуа
проходить крізь мури в’язниці,
і розпинають приблуди
його двійника.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2018
* * *
Киньте вайбери вздовж гранат.
Не вівчарки шматують душу.
На вечірній свій променад
Утікати від страти мушу.
Свічі спалено до жаги.
Піаніно нервово диха.
Нам як воля – то по загин.
А як доля – то щоб з-під стріхи.
Хоч віки нам недодають
Ані гучності, ані треби,
Та в останнім твоїм бою
Буде миром гірчити небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800419
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2018
* * *
Грізні алхіміки болю
Вже розганяють примар.
І провиса над тобою
Неба затерплий кумар.
Ось і хохулі та тролі
Фішки кладуть на стіні,
Щоб ти космічні паролі
Не проміняв на земні.
І пристяжні аватари
Жмуряться в профіль й анфас,
Щоб не затарив ти тартар
Стічною смугою фраз.
Вичахнуть зоряні війни,
Вистрибнуть зорі з водойм.
Прийдуть рядки нам забійні,
Наче обійми обойм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740781
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2017
* * *
Небо здригає печаль.
Місяць стає орігамі.
Після вертепних мовчань
Нас окропили богами.
Мармур — у мареві слів,
Що не втекли до Аратти.
Боже, твій сміх спопелив
Наші омріяні страти.
Між полюсами очей,
Де запеклись передзвони,
Нас доганяють іще
Зірвані з петель амвони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740780
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2017
* * *
Жити в непридбаній суті.
Порух давати словам.
Посмішки неперебутні
Класти на сполохи рамп.
Може, відкриєш на прузі
Свій незбагненний запас.
Може, налайкають друзі
Яблучно-кремовий спас.
Може, іще наостанок
Звикнеш до праху свого...
І твій танок через ґанок
Стане легким як вогонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740606
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2017
* * *
Рівноапостольні сни.
Рівноапостольні луки.
В'яже Ісус мовчазний
Невелемовності гуки.
Скапує неба сльоза,
Мов мироточить осанна.
Пересторога щеза,
Начебто хвиля остання.
Він на Голготі не сам.
Всі ми із ним поодинці.
Кожен у нім воскреса,
Щоб не приспали ординці.
Кожен тамує в очах
Негомінку перемогу.
А великодня свіча
Душу рятує від смогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740605
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2017
* * *
Найкращий міністр —
у якого в запасі свобода.
Найбільший герой —
у якого попереду смерть.
Ти довго на герць
проти страху свого не виходив.
А просто чекав,
поки підуть примари всі геть.
У місті, в якому
озоновий плащик подерся,
ти дихаєш смогом
своїх учорашніх прикмет.
І випити треба
граалеву чашу до денця,
щоб чаша цикути
не стала солодка, як мед.
І ось утішайся
поверненням духу у тіло,
коли над душею
ніяка ганьба не стоїть.
Коли у майбутнє
поцілити всім закортіло,
але перед кожним —
клечальна свіча зі століть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2017
Свідки
1
Я продираюся в простір,
сприятливий сенсу життя.
Я піднімаюсь в четвертий вимір,
що розкладає мене на атоми.
Я усамітнююсь
між голосами
загублених свідків
у часі століть.
А через мене
втікають у небо
янголи іншого світу,
що не можуть
вернутись
на землю
птахами.
2
Мені дошкуляють приблуди
завмерлих у пам'яті літер..
Мене роздирають на шмаття
зухвалі бентеги.
Видзвонюють дзвони.
Стихають
між кварками тиші.
Стискають вітрами
космічних розлук
від земної безодні.
І падають
в пломінь
очей.
3
О триклята війно!
Ти морозними пальцями
вишкрібала
із мене життя.
Ти жахала
неправдами...
Кричать глухарі
над лункими печалями.
Гортається небо
в прожилках мовчання.
Я йду крізь неволю
і знаю, що в мене
уже не лишилось відваги
сказати про тебе
світам.
4
Хай завтрашні хвилі
змивають всі наші сполуки
у море заклання,
у всесвіт надій.
За обрієм часу
ми чуємо грім.
Метаються блискавки
і не можуть
нікуди втекти
від накреслених
небом
агоній.
5
Навесні всі слова,
запозичені в пращурів,
перетворюються
на майбутні світи.
І відлунюють
животворним вогнем
проминулого
в просторі
часу.
Просто так.
Поміж нами.
Завжди.
6
Ох і щулилось небо
від намоклих дерев,
відверталось у темні сузір'я,
наче знало,
що скоро
наші сльози
проллються дощем
поміж вічними
снами.
7
На відшибах світає.
Прокидаються свідки
запеклої ночі.
Намагаються
все не забути.
І для себе знайти
хоч куточок мовчання
серед грому
убитих
епох.
8
Зачекайте
з усмішками
до свята.
Ще не час
обіймати життя.
Виють вовчі стежки.
Замальовані гори.
Коле душі стерня
від прасованих мук.
Кулі, вгачені в землю,
вже не вийняти,
наче цвяхи
із домовин.
Наче зойки
із серця.
9
Усі тонкощі світу
рве розпечене залізяччя.
Вимітає з очей
полустанки.
Зважує смерть
на підвалинах щастя.
Обтанцьовує
кожен притулок,
де ще темінь
гойдають
свічки.
І вмирає
від власної
туги.
24.01.2017
Олександр ГУНЬКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2017
* * *
Чогось із нами вже не буде.
А щось крізь нас давно пройшло.
І тільки плетиво огуди
Нас розрізає, наче шкло.
Куди спішити поза часом?
Куди без простору дійти?
Нам залишатиметься часом
Лише надсада від мети.
І далина тобі відправить
Єдину блискавку зі слів:
Ти будеш винятком із правил,
Яких порушити не смів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714975
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2017
* * *
Неуперів*, здається, приперли
До останньої вежі Творця.
Вони спрагу міняють на перли,
Щоб відчути свій дух на живця.
І несуть молитви свої всує
До останньої із барикад,
Де пощади ніхто не фіксує,
Доки свідків живий маскарад.
І чаклує на лаві підсудних
Ворожба за призначений строк.
І ніхто із постійно присутніх
Не гартує об пам'ять курок.
1.01.2017
___________________
*Неупер - ерзац-активіст і квазіборец за демократію, свободу слова і права людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709834
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2017
Що там віків облоги —
Смиренство без гримас.
Коли вожді убогі, —
Війна таврує нас.
Але в наступній спробі
Ми дійдемо до битв,
Щоб не волати: “Пробі!” —
Під лезами молитв.
Щоб не гортати скрути
За спинами зневаг,
Ще винесем крізь Крути
Своєї зваги стяг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2016
* * *
Шляхи були – як перші спроби.
Роки плелись, мов полотно.
В моїх надій веселі проби
Хтось кинув істину на дно.
І висповідували зорі
Всі таїни гріхопадінь.
Стояли пращури в дозорі,
І сонце падало у тінь.
І не було на небі ката,
А на землі – душі ловця.
Бриніла в центрі світу хата,
Немов мелодія Творця.
Й від невимовностей уражень
Забракло простору сльозам…
І більше світові не скажеш,
Ніж він тобі уже сказав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706375
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2016
* * *
До Декарта й після Хіггса – площина,
Де бозони, як бізони в нетрях.
І шукає свої сутінки шпана,
Й не розпізнає синдроми тетріс.
Хейтнапалм у спину – отака війна
В сутності гібридів підкилимній.
Опус Деї краще, ніж Плачу стіна
У небесному Єрусалимі.
Це не суїцид – це твій самозабан!
Свічка у печалі вечоровій…
І в космічній посмішці Альдебаран
Для усіх, хто сталкери по крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705989
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2016
* * *
Трипільський день ховає смуток
Над вогнищами злих утіх.
Не знає, як себе забути
Й куди сховати вічний гріх.
А поза ним серед пожарищ
Недоруйнований ще дім.
І сонце відчайдушно шкварить,
І вічність переходить в дим.
Іще земля до щему вперта,
А вже моква гряде, ачей.
І волхв сидить у позі вепра
Із кам’яним різдвом очей.
І білу стужу не пригубиш,
Неначе келих забуття.
Лиш душу вихопиш зі згуби,
Немов із полум’я дитя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2016
Посланець
Наглядач із Поліції карми
Увіходить навшпиньки в мій сон.
Він посланець Всевишньої дхарми,
Із якою гряде в унісон.
Він думки мої з духом звіряє.
Може, це мій ефірний двійник?
І масали випрошує — чаю,
Від якого в тім світі відвик.
У кармічне досьє занотує,
Що в цілому все в мене гаразд.
Тільки я надаремне і всує
Зневажаю всіх, хто pederast...
Каже, що на тонкому я рівні —
Ну, напевне, вже майже чернець.
А у світі людей, безсумнівно,
Я тварина і в житі ловець.
Що у снах пізнаю вищих духів,
Пантеони космічних істот.
Що володар я сонячних рухів
У аштанзі віньясі. От-от!
Бачу демонів і покемонів
Просто так, не у снах — наяву,
Без усяких зусиль і айфонів.
Наче попід ногами траву.
І в мені умикається голос,
Що до мене шепоче: “Вставай!”
...Грає Radiohead “Karmapolice”.
Прокидаюсь. Це пекло чи рай?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2016
ГІМАЛАЇ
На вершині чотири сімсот
Ми пронизані небесами.
Тут відреченість від гризот
І приреченість до нестями.
Гімалаї! Тонка душа.
І містерія бездиханна.
Горам нікуди поспішать.
В них своя неприступна дх'яна*.
Осідлаєм своїх биків!
Загнуздаєм перестороги.
Хай залишиться од віків
Тільки свідками наші боги.
І якщо невідступна вись
Всі стежки від землі відриває,
Ти у душу свою подивись —
Там уже не твої Гімалаї.
27.06.2016
*Дх'яна - сьомий щабель раджа-йоги, вище від якого тільки самадхі, медитативний стан, в якому медитатор не усвідомлює факт медитації, а тільки факт свого існування та об'єкт медитації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678080
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2016
АШТАНГА
Штанга легше, відай,
ніж аштанга.
В ній ні краплі віньяси
нема.
Тут не станеш
подобою шланга,
що двійник твій
за карму трима.
Упирайся
в пранамайя кошу.
Почепи свій фантом
на сучок.
Ти жахну
підніматимеш ношу,
доки в тебе
не кинуть дрючок.
У польоті блаженних
ексклюзій,
у полоні
сакральних потуг
не уникнеш
душевних ілюзій,
але світ перемножиш
на Дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674257
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2016
По всіх нереспубліках болю,
Відкривши печалі архів,
Заходить в піке над тобою
Чужий безпілотник жахів.
Він стигми карбує на душах
Скляними очима війни.
Скрегоче сталевим байдужжям,
Немов молоток відбійний.
І щоб не вхопила огребом
Світи наші вічна моква,
Твій ангел з позиції “Небо”
Його на підльоті збива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673274
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2016
В позі лотоса
з точки «g»
зрю жіноче начало
Гамлета.
Але то лиш фантом
на межі
і потуга його
знетямлена.
Боже,
вже йому і не буть
між бутиками
і аренами.
Бо настала
чужа майбуть
з незникомими
суверенами.
Він ховає
за батька тінь
часу матрицю
зсіромашену.
І гукає
у самотінь,
наче душу,
свою шавасану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673227
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2016
ПРААРІЯ
Цикл-поема
1
Щоб легше нам було
миритися з війною,
ми славу про ганьбу
ховаємо в усіх ковбанях.
Майбутніх переможців визнаєм,
але не в цьому світі,
прогірклому
ячанням вітряків
і мертвою захланністю
печалі.
Та де,
промивши
всім їм кісточки,
знайдем для себе
гідні постаменти?
Та і проливши
краплі крові,
не знатимем
ні волі, ні снаги,
ні стихлої мелодії прощання.
2
Що нам Європа -
сита від нудьги,
знетямлена
колоніями духу,
вечірня казка
про чужу любов,
забута книга
азбуки життя?
Що нам Америка -
машина часу,
відлуння віри,
космодром розлук?
За нами Азія -
нірвана духу,
навали зморень,
ієрогліф тиш.
Під нами Африка -
пустеля сфінксів,
крик ляльки вуду
над сафарі днів...
В астрал,
в астрал...
В Австралію сполук!
Чотири променя
зловити разом!
Застигнути
між ядрами століть,
відчути мить
відважними руками
і зазирнути в океану смисл.
3
Виходять сторіччя
із доменних печей
розплавленими полустанками.
Шукають свої домени і портали,
заповнють гросбухи і фейсбуки,
переховуються
між вівтарями і шибеницями
і ніяк не можуть збагнути,
як вимкнути майбутнє
з минулого.
4
У мене шість окозамилювачів -
по одному на кожне крило.
Може, я безрідний серафим,
що втілився на знак протесту
в цьому білковому тілі,
замість того, щоб палати
благодатним вогнем
на підступах до Престолу?
Може, я останнє
втілення Шіви,
покликане здійснити
четвертий перехід людства
до другого пришестя Христа
після третьої світової?
Може, я просто
шестиногий танцівник диско
на згарищах світу
від Ельфії до Патагонії?
Тільки іноді в крилах
затухають пульсари
чумацьких шляхів,
і я знову стаю
синьооким блукальцем.
5
Білі стіни Праарії
стоять серед диких скель,
звучать перламутрами й морем,
охороняють
прадавні шляхи
від варягів і греків,
відмірюють
кожному по плоті
від місячних дерев
до сонячних тіней.
Вони нікому не підкорені,
тільки узвишшю пам'яті
наскельних епох,
що несе до їхніх підніж
вибухівку історії.
Вони нікого не чекають,
крім власних відбитків
у дзеркалі часу.
Але до них все ідуть
стрункими колонами
наші ефірні двійники
і вмовляють проявитися
хоча б у каштанових зорях
на перехресті
сонця і степу.
6
* * *
Ізоглоса кентум-сатем*
Вивіряє солярні схими,
де відхилюються від тем
херувими і серафими,
розділяючись на слова,
переховані в оболонки,
між якими жага жива
досягає жахної ломки.
І світильники на горі
притягають дороги хресні.
І розвінчують на дарі
небеса нам дари небесні.
*Лінія поділу між східно-
і західноєвропейськими мовами
7
286 перевірок
небесної канцелярії
закінчилися виправданням
підозр перед сподіваннями.
Бо історія не має
наказового способу.
Бо метафізика не визнає
синекдох і оксюморонів.
А біологія
застигла на рівні
обміну речовин
між Святим Духом
і веселим роджером.
І тільки лірика
вдягнулася у тогу смертника
і чекає на вирок
безсмертя.
8
Шукаймо себе
серед протиріч
між хірургічним втручанням
і психоделією
внутрішньої втечі від дійсності.
Хай буде те,
що ніколи не здійснюється.
Хай стане нам легше
від ваготи
своєї вічної передчасності.
І буде з нами і без нас
цей світ розкручуватися
навколо атомів
руху.
9
За що ми положимо
Душу і тіло?
За що не забудем
своє тихе заклання?
Заспокоюємо себе
бісером і хрестовинами.
Зазираємо у власні стигми
боковими відлуками.
Не повторюємося
у неповторності.
Знаємо секретні заповіти
чужих пращурів,
волаємо до пересмішників
столітніми передзвонами.
І пощезають бентеги
над молитвами.
І встануть неопалимі мости
між прокляттями,
коли запалають між нами
від болю
усі наші страчені
муки.
10
Ще в тисячолітті
до іншої ери
я прагнув списати
Послання Небесних Владик
з повітряних замків
безмов'я,
але не знайшов
стільки літер
в клинописах птиць.
Іще у столітті
до повної віри
припнув я трипільський поріг
між землею і небом,
та він опинився
за рогом життя.
Ще в році минулім
до свого причастя
я прагнув складати
словник небуття,
але не засвоїв
абетки мовчання.
І тепер-от
із кожним ковтком
заповзають у пам'ять
усі заповітні слова
мого часу,
записані
струнами
днів.
11
Коли ти виходиш
на арену історії,
де цигани проводять слонів
мимо карликів з кіньми,
то карпатські мольфари
спочивають
на схилах епох.
І тоді
проникають у душу
найдрібніші деталі буття,
розкидані в істині,
мов кінцівки
по мінному полю.
12
В історію щемно ввійти,
але вийти із неї — не щастя.
І Праарія квітне
у наших очах
волошковими чарами,
надихає на вічний надрив.
Проривається
із важкими боями
до наших прадуш,
оповитих світанками,
огортається часом
і стає неприступним
живлом.
А за нею пливуть
праочей океани,
застигаючи
в небі розлук.
13
Я зупиняю торгівлю
своїми голосами.
Я відчиняю двері
в четвертий вимір ілюзій.
Я колихаюсь
між Сонцем і Місяцем,
ніби остання билинка життя
за космічними сховами.
І мене не освітять
прожектори Кассіопеї,
бо надто багато
між нами нейтрино,
захованих у серця домовиків,
яким іноді не вистачає
всього лише склянки
хлорованої води
з-під заржавілого крану.
А поза тим
я випасаю Гончих Псів
на собачому цвинтарі
біля Лівобережки.
І ніяк не можу збагнути,
чому Ейфелеву вежу
досі не здали
на переоцінку історії.
14
Перепливти
Мертве море
і вийти із нього сухим.
Піднятися
по сходах Якова
і шубовснути в пекло печалі.
Підкорити
Еверест життя
і не помітити Шамбали духу.
Пройти
по циганському колу
і повернутися в калашний ряд.
Засвоїти
абетку життя
і не прочитати книги щастя...
Отак
ми гойдаємося
на маятнику історії
між волею пророків
і прахом земним.
15
Вдивляємося
у власні біг-борди,
немов у люстерка
застиглих епох,
де переношені
драні светрики
стискаються
від жалю до себе.
А мимо них
пролітають
ренджровери і краузери,
у яких чорноокі білявки
намагаються
через вікна айфонів
достукатися до пекла,
щоб із усього розгону
в'їхати в інший вимір,
де немає нічого,
крім сенсу життя.
16
Йдемо
по золотому перетину
світла
між пірамідами втіх.
Лущимо істини,
мов горіхи,
розсипані
під кожним деревом роду
на землі
сівачів, горлачів і манкуртів.
Кладемо
в кожну діжку меду
по ложці розчинної кави,
аби сколихнути підземні води
свого зачасся.
А в заповіднім степу
прокидаються завтрашні мева
і замішують нас
у ночвах галактик.
17
Радіймо, арії*!
Чаклунки стежать
за нашими вітрами.
Планети брижаться,
веселки мають.
Хрестос воскрес,
щоб відкотити камінь
від наших душ.
І не виснажуватися
від мороків розлук.
Натхнення кинути
Чумацьким Шляхом
чи Холодним Яром
в степи мовчання,
в гори слів.
І бути з нами
до пригуби перехресть.
*В тибетських, індійських, перських джерелах арій (ар'я, ар'ян, дарій) — одне з основних понять. Якщо звести воєдино, що в них сказано, то матимемо приблизно таке: арій (ар'я) — спрямована душа, кожний, хто прагне шляхетних справ, хто робить велику роботу, що просуває людей до блаженства; добра, й шляхетна людина, борець; той, хто знаходить священний світ просвітленості, прагне до Бога і звеличує Його; він — воїн Світла, що іде до Істини; людина, чия мета в житті — духовна досконалість; послідовник ведичної культури.
© Олександр ГУНЬКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656220
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 31.03.2016
Колоратура тіла,
Колоратура дня...
Куди тобі кортіло
Зірватись навмання?
Чому твої айдари
Сліпі мов кошеня...
Та підеш під удари —
Здобудеш не коня.
І тільки у пустелі
Своїх безтямних снів
Разгатишся об скелі,
Щоб спокій не змарнів.
І у протоках болю,
Де сплять прожектори,
Застигнуть над тобою
Клечальні прапори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632140
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2015
* * *
Я зупиняю торгівлю
своїми голосами.
Я відчиняю двері
в четвертий вимір ілюзій.
Я колихаюсь
між Сонцем і Місяцем,
ніби остання билинка життя
за космічними сховами.
І мене не освітять
прожектори Кассіопеї,
бо надто багато
між нами нейтрино,
захованих у серця домовиків,
яким іноді не вистачає
всього лише склянки
хлорованої води
з-під заржавілого крану.
А поза тим
я випасаю Гончих Псів
на собачому цвинтарі
біля Лівобережки.
І ніяк не можу збагнути,
чому Ейфелеву вежу
досі не здали
на переоцінку історії.
19.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615001
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2015
* * *
Найкращий вияв співчуття —
Квиток у Монтенегро*.
Тут всі містерії нестям
Вчепилися за его.
Тут всі жадання на бровах —
Такі ж, як і на гущі.
Коли життя без переваг,
То зорі — невсипущі.
А потім — крила йдуть у лет
І пощезає змора...
І ти вдягаєш амулет
Із пристрасті до моря.
___________
*Монтенегро - латинізована назва Чорногорії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2015
* * *
На зворотнім шляху до медалей
Намічається колорит.
Це рагулі сумних регалей
Розбивають епохи ритм.
І якщо хтось почепить орден
Сам собі за чужі гріхи,
То вселенських очей бозодні
Затулятимуть всі шляхи.
І в смертельній печаті стигми,
Що відзначила кулі путь,
Може, ти ще спитати встигнеш,
Чи героя в тобі знайдуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601629
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2015
* * *
На обрій для душі -
Не мій файлообмінник.
Тут часу міражі
І простору замінник.
Осколки оберег,
Звенигороди болю.
Кого ти обереш
У свідки над собою?
Тут відстані нестям
І обмірів затятість.
І файлами життя
Ні з ким не обмінятись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
* * *
Територіє териконів,
Де відвал твого ремесла?
Без понять до твоїх кордонів
Не відняти добра від зла.
Ти скрутилась у точку жала.
Ти згорнулася у клубок.
Ніби посмішка від кінжала
Твій запущений в час лубок.
Ти ходила по лезу битви
І упала в сомнабулізм.
І тепер от небесні бритви
Розпанахують весь твій смисл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
ІЛОВАЙСЬК
О мій воїне милий,
ти не спи дивним сном,
проривайсь!
Це не вічності схили,
це пекельний рубіж —
Іловайськ!
Крізь поразки і зради
сталлю серця свого
наливайсь.
Територія правди
і сумління твого —
Іловайськ.
Притулися щокою
до АК-47,
не здавайсь.
Над звитяги рікою
твій забутий блок-пост —
Іловайськ.
В небі зірки немає,
лиш смертельного полум'я
вальс.
В трьох котлах закипає
наша кров пломінка —
Іловайськ.
Стануть хлопці до бою,
скажуть: ти до останку
тримайсь.
У тобі і з тобою
місце битви світів —
Іловайськ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
Кіборг Олекса в аеропорті
Тисячу двісті сімнадцять годин
Порох ковтає з клубками у горлі.
Каже, мовляв, ми укропи — не горді,
Гасимо «вату» вогнем без води.
Ви там чому не ламаєте звички,
Що розвели нас на фронт і на тил?
Тут же дорога від кулі до свічки,
Ніби димок від цигарки у вічі
А чи закладений в душу тротил...
Тут же покришене мінами небо.
Тут же посічена «градом» земля.
Братство, що скріплене пам’яті крепом.
Подзвін утрат і печалі над степом,
Що від майбутнього нас віддаля.
Ось ми вам час посилаєм крізь простір.
Ви ж зачаїлись чомусь від борінь.
Вам не уникнути власних блок-постів,
Бо сепарати — минулого гості,
Наче господарі тут. З двох сторін.
Ми вже складаємо друзів у скрині
Із-під снарядів. А вам до сих пір
Ще невтямки, що одвіку й донині.
Всі ми потроху й однаково винні,
Що у війні здобуваємо мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
* * *
і кримнаш звучить як отченаш
і ясинувата вже не вата
і міняєм душі на вантаж
і не знаєм чим їх рятувати
і чекаєм долі копняка
щоб вітчизні дати кращу раду
і у нас містерія така
чистити мундир не для параду
і від градів терпимо грозу
і себе прокручуєм на плівці
і за в небо пущену сльозу
хтось не нас погладить по голівці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014
* * *
Ти не зможеш на балу у Воланда
Цілувати вії Маргарити.
Там від протягів жадання холодно,
І від жалю можна обгоріти.
Для оркестру із Йоганом Штраусом
Скрипки не замовлені журбою.
Чорний пудель із незрячим пафосом
Затуляє келихи собою.
І чужі гріхи, й чужі шляхетності
Між світами хтивими зависли.
Тіні перемітні, фанаберисті
Обертаються навколо тризни.
В сяйві пломінкої непритомності
Істина життя занадто сіра.
І страхи летять уже у космоси,
Перетнуті шпагою месіра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2013
[b]Володимир Свідзінський[/b]
[i]Холодна тиша. Місяцю надламаний...
В. Свідзінський[/i]
Надламаний місяць мовчання
Для плеканців долі... Та ось
Стискається вісь безначальна
До кола прибитих колось.
Без тубів, печер, стугониці,
Без мороків, жахів, гризот
Не дай мені, доле, здійсниться
Безтямним падінням на дзот.
Ще подвиги куці і ниці.
Ще відчаї схожі на ртуть.
...Розп'яті мої колісниці
Небесні пристанища рвуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460357
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 13.11.2013
ЗОРЯНИЙ КАНОН
Вінок сонетів
Magistral
Невже у сяйві плащаниць
Ми не здобудемо нічого,
А лиш колись, упавши ниць,
В собі творитимемо Бога?
І дотягнувшись до зірниць,
Свій осягатимемо здогад
Про неосяжність таємниць
В краплині сутінку земного.
Кого у пам'яті ікон
Ховає долі рубікон
Й земля обітована гріє?
У людства певний є прогрес:
Вважати, що Христос воскрес,
Співаючи: “Аве, Маріє!”
1
Невже у сяйві плащаниць
Не видно ран всіх розіп'ятих?
Невже повік не розгадати
Життя завмерлих таємниць?
Вони — подрібнені на дати
І уподібнені до криць —
Примушують нас викресати
Із мізків блискавки дивниць.
І проникати в інший вимір,
Де тільки Космос нелюдимий
Нам спини зорями шкребе.
Та шлях крізь мороки ще довгий.
Якщо не спинимо себе,
Ми не здобудемо нічого.
2
Ми не здобудемо нічого,
Якщо не втратимо того,
Що відлучає нас від Бога
І відбирає в нас Його.
Не зупиняй мене, тривого!
Не відпускай мене, жаго!
Ця звага — ніби перемога
Над смислом втілення свого.
І розверстаються безодні
Ще не відмолених скарбниць.
І кличуть дзвони великодні
До найсвятіших зоряниць.
Ми це збагнем, та не сьогодні,
А лиш колись, упавши ниць...
3
А лиш колись, упавши ниць,
Ти заволаєш про рятунок,
Неначе тіла обладунок
Тебе врятує від десниць.
Коли Іудин поцілунок
Торкнувся наших душ і лиць,
Усі земні й небесні руни
Водно печалями сплелись.
Скажи-но, Понтію Пілате,
Яка покладена відплата
За страчений спасіння шанс?
Ми за свідомості порогом
Крізь весь непрожитий свій час
В собі творитимемо Бога....
4
В собі творитимемо Бога,
І в цьому знайдемо себе.
Така причетностей дорога
Від мук пекельних до небес.
До звичок нас припнули строго,
Та коло виправдань слабе,
Якщо ніколи ні до чого
Не причащали ще тебе.
І як, свій зважуючи замір,
Переступити через самість
І вберегтись від плутаниць?
Ми прориваємось до себе,
Лише зливаючись із небом
І дотягнувшись до зірниць.
5
І дотягнувшись до зірниць,
І доторкнувшись до галактик,
В собі шукатимемо клаптик
Для порятунку від грімниць.
Коли прийде душі колядник,
Ми не жадатимем нічниць*.
Серед земних життя дрібниць
Так мало в нас небесних практик.
Увіруєм у шлях Мойсея
Чи спинимося перед ним?
Чи з дна містичності своєї
Озвемось погуком страсним?
Чи у жахних пересторогах
Свій осягатимемо здогад...
____________
*Нічниці — безсонні ночі.
6
Свій осягатимемо здогад,
Хоча вже знаємо давно:
Для нас прийдешності дорога —
Не просто зоряне кіно.
Це буйство пекла, раю погар
І кола вічності стерно.
І повсякчасна неспромога
Віків загоїти садно.
Воно сурмить всевишнім болем
Над світовим покотиполем
Очима висохлих криниць.
Щоб ми, зімкнувши видноколи,
Не жалкували вже ніколи
Про неосяжність таємниць.
7
Про неосяжність таємниць
Ми дізнаємось із колиски.
Та не розгадки — тільки блиски
Лягають на відбитки лиць.
Жадаєм знов благої звістки
Від образів і від дзвіниць.
І знаєм — обрій зовсім близько,
Та тільки спробуй — дотягнись.
Скажи, крилатих снів пташа,
Чим обумовлена душа,
Коли злетіти ще незмога?
Чому бринить, немов струна?
Невже заплуталась вона
В краплині сутінку земного?
8
В краплині сутінку земного
Так мало проблисків душі.
А ми будуємо для чогось
І вежі, й брами, й рубежі.
Навіщо нам перестороги,
Загати, грати, міражі?
Аби ніколи не дочовгать
До непроникної межі?
І вже, напевне, після того,
Як відсилаєм душу Богу
Земний відкинувши полон,
Життя лишає нас для спадку
Кого — у подиві нащадків,
Кого — у пам'яті ікон.
9
Кого у пам'яті ікон
Знайти можливо без молитви?
Ударить дзвін, неначе гонг
І засурмить початок битви.
Чи спатиме в тобі дракон?
Чи зможеш ти його убити,
Оберігаючи Закон
У непорушності орбіти?
Із невідплатними боргами
Бажаєм випнутись богами,
Докіль царя порожній трон.
Між полюсів добра і зла ми
Не відаєм, які розлами
Ховає долі рубікон.
10
Ховає долі рубікон
Усі невидимі розп'яття,
А ми розводимо багаття
На схилах Вічності тайком.
Та час постати на амвон
І всі розвіяти прокляття.
І буде пристрасно звучать нам
Любові зоряний канон.
Плекаймо істини мету,
Прощенням спалюючи мсту:
Єрусалим уже зоріє!
І оживають письмена
Крізь наші долі й імена.
Й земля обітована гріє.
11
Й земля обітована гріє
Поза хамсинами* пустель.
І днів безжальна веремія
Мурує часу цитадель.
І де там страдник чи вітія?
Навіщо нам цей подих скель?
Збагнувши свій наскельний вияв,
Шукаєм душу для осель.
Ми в храмі пробуємо часом
Хреститись простором і часом,
Хоча потрібен тільки Дух.
Та проти всіх земних задух
І в боротьбі за інтерес
У людства певний є прогрес.
_________________
*Хамсин (євр.) — гарячий вітер з піском
12
У людства певний є прогрес —
Воно себе вже не оплаче.
Та буде довго ще невдячним
За свій невиправданий сенс.
Й завиє, мов голодний пес
На місяць вовчої удачі.
Та знов залишиться незрячим
На святі трапез і аскез.
Свою творитиме харизму
Й саме собі готує схизму*,
Щоб не прогавити процес.
Йому для слави чи огуди
Залишиться єдине чудо:
Вважати, що Христос воскрес.
__________________
*Схизма — розкол християнства на католицтво і православ'я.
13
Вважати, що Христос воскрес
І бачити себе у ньому.
І пронести земний свій хрест
Крізь неземну печаль і втому...
Коли прибуде твій експрес,
Ти мусиш рушити додому,
Щоб не потрапити під прес
Лункої тиші метроному.
Там, в неосяжності буття,
Збагнеш ціну своїх нестям
За мить утраченої мрії.
Але крізь диво голубе
Відправ у сяяння себе,
Співаючи: “Аве, Маріє!”
14
Співаючи: “Аве, Маріє!”,
Він розчинявся у світах,
Мов нерозгадана стихія,
Мов недосяжний волі птах.
Відкинутий всіма Месія,
Володар непідвладних благ.
Усе, що в душах він посіяв,
Зависне небом на хрестах.
Сховавши в оболонку часу
Свою тонку і ніжну чашу,
Він поєднав утілень нить.
І розлучався із Землею,
Щоб поєднатись знов із нею.
Невже у сяйві плащаниць?
Олександр ГУНЬКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2013
ЗОРЯНИЙ КАНОН
Вінок сонетів
Magistral
Невже у сяйві плащаниць
Ми не здобудемо нічого,
А лиш колись, упавши ниць,
В собі творитимемо Бога?
І дотягнувшись до зірниць,
Свій осягатимемо здогад
Про неосяжність таємниць
В краплині сутінку земного.
Кого у пам'яті ікон
Ховає долі рубікон
Й земля обітована гріє?
У людства певний є прогрес:
Вважати, що Христос воскрес,
Співаючи: “Аве, Маріє!”
1
Невже у сяйві плащаниць
Не видно ран всіх розіп'ятих?
Невже повік не розгадати
Життя завмерлих таємниць?
Вони — подрібнені на дати
І уподібнені до криць —
Примушують нас викресати
Із мізків блискавки дивниць.
І проникати в інший вимір,
Де тільки Космос нелюдимий
Нам спини зорями шкребе.
Та шлях крізь мороки ще довгий.
Якщо не спинимо себе,
Ми не здобудемо нічого.
2
Ми не здобудемо нічого,
Якщо не втратимо того,
Що відлучає нас від Бога
І відбирає в нас Його.
Не зупиняй мене, тривого!
Не відпускай мене, жаго!
Ця звага — ніби перемога
Над смислом втілення свого.
І розверстаються безодні
Ще не відмолених скарбниць.
І кличуть дзвони великодні
До найсвятіших зоряниць.
Ми це збагнем, та не сьогодні,
А лиш колись, упавши ниць...
3
А лиш колись, упавши ниць,
Ти заволаєш про рятунок,
Неначе тіла обладунок
Тебе врятує від десниць.
Коли Іудин поцілунок
Торкнувся наших душ і лиць,
Усі земні й небесні руни
Водно печалями сплелись.
Скажи-но, Понтію Пілате,
Яка покладена відплата
За страчений спасіння шанс?
Ми за свідомості порогом
Крізь весь непрожитий свій час
В собі творитимемо Бога....
4
В собі творитимемо Бога,
І в цьому знайдемо себе.
Така причетностей дорога
Від мук пекельних до небес.
До звичок нас припнули строго,
Та коло виправдань слабе,
Якщо ніколи ні до чого
Не причащали ще тебе.
І як, свій зважуючи замір,
Переступити через самість
І вберегтись від плутаниць?
Ми прориваємось до себе,
Лише зливаючись із небом
І дотягнувшись до зірниць.
5
І дотягнувшись до зірниць,
І доторкнувшись до галактик,
В собі шукатимемо клаптик
Для порятунку від грімниць.
Коли прийде душі колядник,
Ми не жадатимем нічниць*.
Серед земних життя дрібниць
Так мало в нас небесних практик.
Увіруєм у шлях Мойсея
Чи спинимося перед ним?
Чи з дна містичності своєї
Озвемось погуком страсним?
Чи у жахних пересторогах
Свій осягатимемо здогад...
____________
*Нічниці — безсонні ночі.
6
Свій осягатимемо здогад,
Хоча вже знаємо давно:
Для нас прийдешності дорога —
Не просто зоряне кіно.
Це буйство пекла, раю погар
І кола вічності стерно.
І повсякчасна неспромога
Віків загоїти садно.
Воно сурмить всевишнім болем
Над світовим покотиполем
Очима висохлих криниць.
Щоб ми, зімкнувши видноколи,
Не жалкували вже ніколи
Про неосяжність таємниць.
7
Про неосяжність таємниць
Ми дізнаємось із колиски.
Та не розгадки — тільки блиски
Лягають на відбитки лиць.
Жадаєм знов благої звістки
Від образів і від дзвіниць.
І знаєм — обрій зовсім близько,
Та тільки спробуй — дотягнись.
Скажи, крилатих снів пташа,
Чим обумовлена душа,
Коли злетіти ще незмога?
Чому бринить, немов струна?
Невже заплуталась вона
В краплині сутінку земного?
8
В краплині сутінку земного
Так мало проблисків душі.
А ми будуємо для чогось
І вежі, й брами, й рубежі.
Навіщо нам перестороги,
Загати, грати, міражі?
Аби ніколи не дочовгать
До непроникної межі?
І вже, напевне, після того,
Як відсилаєм душу Богу
Земний відкинувши полон,
Життя лишає нас для спадку
Кого — у подиві нащадків,
Кого — у пам'яті ікон.
9
Кого у пам'яті ікон
Знайти можливо без молитви?
Ударить дзвін, неначе гонг
І засурмить початок битви.
Чи спатиме в тобі дракон?
Чи зможеш ти його убити,
Оберігаючи Закон
У непорушності орбіти?
Із невідплатними боргами
Бажаєм випнутись богами,
Докіль царя порожній трон.
Між полюсів добра і зла ми
Не відаєм, які розлами
Ховає долі рубікон.
10
Ховає долі рубікон
Усі невидимі розп'яття,
А ми розводимо багаття
На схилах Вічності тайком.
Та час постати на амвон
І всі розвіяти прокляття.
І буде пристрасно звучать нам
Любові зоряний канон.
Плекаймо істини мету,
Прощенням спалюючи мсту:
Єрусалим уже зоріє!
І оживають письмена
Крізь наші долі й імена.
Й земля обітована гріє.
11
Й земля обітована гріє
Поза хамсинами* пустель.
І днів безжальна веремія
Мурує часу цитадель.
І де там страдник чи вітія?
Навіщо нам цей подих скель?
Збагнувши свій наскельний вияв,
Шукаєм душу для осель.
Ми в храмі пробуємо часом
Хреститись простором і часом,
Хоча потрібен тільки Дух.
Та проти всіх земних задух
І в боротьбі за інтерес
У людства певний є прогрес.
_________________
*Хамсин (євр.) — гарячий вітер з піском
12
У людства певний є прогрес —
Воно себе вже не оплаче.
Та буде довго ще невдячним
За свій невиправданий сенс.
Й завиє, мов голодний пес
На місяць вовчої удачі.
Та знов залишиться незрячим
На святі трапез і аскез.
Свою творитиме харизму
Й саме собі готує схизму*,
Щоб не прогавити процес.
Йому для слави чи огуди
Залишиться єдине чудо:
Вважати, що Христос воскрес.
__________________
*Схизма — розкол християнства на католицтво і православ'я.
13
Вважати, що Христос воскрес
І бачити себе у ньому.
І пронести земний свій хрест
Крізь неземну печаль і втому...
Коли прибуде твій експрес,
Ти мусиш рушити додому,
Щоб не потрапити під прес
Лункої тиші метроному.
Там, в неосяжності буття,
Збагнеш ціну своїх нестям
За мить утраченої мрії.
Але крізь диво голубе
Відправ у сяяння себе,
Співаючи: “Аве, Маріє!”
14
Співаючи: “Аве, Маріє!”,
Він розчинявся у світах,
Мов нерозгадана стихія,
Мов недосяжний волі птах.
Відкинутий всіма Месія,
Володар непідвладних благ.
Усе, що в душах він посіяв,
Зависне небом на хрестах.
Сховавши в оболонку часу
Свою тонку і ніжну чашу,
Він поєднав утілень нить.
І розлучався із Землею,
Щоб поєднатись знов із нею.
Невже у сяйві плащаниць?
Олександр ГУНЬКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2013
* * *
Кудись усе пішло, мов Соломон
Закинув за вікно свою несмертність.
І тільки на Хрещатику ОМОН
Лупцює депутатів за упертість.
Я знав, що цим закінчиться кіно
Із світлом ліхтаря в кінці тунелю.
А втім, таке завжди у нас воно —
Та з фокусом кривим, то з паралеллю...
Хоча нудьга знесилює процес,
Напевне, танцюристу Співакову
Штани допомагають зняти стрес
І зберегти народності основу.
І час вернути право на нічліг
І муз усіх вернути Гіменею.
...Як істина зіб'є мене із ніг —
Тоді я плазуватиму за нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445488
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2013
* * *
Мене пильнують ненароком
У світлі завтрашнього дня.
Та не скажу, що зуб за око —
Ціна реліктова моя.
Хай не стрічаються ніколи
Мені перекупки богів.
Для них столиці чи околи —
То лиш прилавки для торгів.
Та у своїх безмовних віршах
Я суть речей ще не міняв.
Хай знають кращі, тобто гірші,
Який у вічності фінал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437352
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2013