| Сторінки (1/33): | « | 1 | » |
Як наше небо вічно голубе
Однакове завжди і кожний раз інакше!
Нема хмарини жодної,
що повторилася б в собі:
На шляху своєму кожна є найкраща.
І так людина кожна пропливе
На тлі вічності востаннє,
Та кожний погляд,що у гору заведе,
Повернеться у нове враження безкрайнє.
Хтось темною навалою біжить
Важкою,хмурою грядою,
Собою тепле сонце заслонить
І впаде прісною сльозою.
А дехто легкою пухнастою водою
З птахами високо летить,
І білим сяйвом помислів навколо
Блакитне небо прикрасить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164069
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.01.2010
Іноді любов розривається як повітряна кулька і обіймає цілий світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162743
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.12.2009
Скільки віршів вже написано
І пісень заспівали про вас,
Все ж до кінця неоцінено
Трагічність і подвиги в час,
Коли наче у пеклі горіла земля
І кров проливалась щомиті
Ви молоді віддавали життя
Із честю своїй Батьківщині.
Із розпачем в серці на рідній землі
Усі зустрічали полеглих героїв,
У цинку в холодній,закритій труні
Тисячі разів лежав син народів.
Чорними хмарами процесії йшли
І сльози лилися на землю,
І квіти усі лиш для того росли,
Щоб лягти на героя могилу.
Живими вернулось чимало синів
І радість до неба злітала!
Неописати все щастя тих днів
І як їх рідня обіймала.
Та повернулись немов журавлі
З далекого краю додому
Із раненим серцем та в сивині
Життя полюбивші до болю.
Вам не забути всі жахіття війни
І друзів своїх бойових,
Вам би на голови лаврові вінки
Неоціненні жертви чужої війни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162688
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.12.2009
Усе простіше- хочу,знаю
І легше думати потрібно,
Глибокий роздум відпускаю
Рукою правди-впевнено,спокійно
Як добре,що одне я пам'таю:
Любити Бога надусе,
Служити людям зменшивши себе,
Усе простіше-хочу,знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132767
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2009
Хвалити Бога у негоду,
Хвалити Бога в сні і наяву,
Хвалити Бога у ясну погоду,
Хвалити Бога я молю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132763
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2009
Всередині щось перевернулось.
Все тіло затерпло,
І ноги важкі, гранітні не могли поворухнутись.
Руки повисли в непритомності
Як дві гілки верби плакучої,
Що стоїть над водою у зажурі-самотнокості.
І шия зів’яла й голова мертвим каменем
Несвідомо на плече упала,
А очі такі сумні, такі глибокі і округлі стали,
Що здавалось, немов земля, вода і небо в них сховались.
І бачать очі ті безкрайній світ
І розуміють його…
Це людина стоїть над обривом
Високої, крутої скали як на вершині
Стрімкого свого життя,
На краю своєї могили,
На межі життя і смерті,
На роздоріжжі добра і зла.
Скільки вона там стоїть невідомо нікому,
Бо час закінчує свій політ,
Уповільнює ходу,
Та в тихому пересуванні
Завмирає в мовчанні німому.
В цей момент людина самотня,
Вона лишається на одинці з собою
І з своєю душею.
І вона прозріває.
Очі наливаються слізьми,
А серце розпалює вогонь
І б’ється, рветься з полум’я туди,
Де буде щастя, радість між людьми .
Але розуміє, що холодна та скала життя
Й не проросте на ній зерно
Людського щирого добра,
Тому, що зведена вона
На ґрунті вічної спокуси – зла.
А як же хочеться літати,
Кружляти ангелом святим
І від душі добром сіяти,
Сміятись поглядом легким,
Так хочеться рости угору,
До неба проситься душа,
Вона нещасна у неволі в’яне,
В людському тілі пропадає
Ії прекрасна чистота.
І ось людина –
Життя якої принесло
Одні страждання, біль і жаль
Душі своїй –
Це істота,що вільним розумом своїм
Породжувала гріх
Зійшла на цю скалу,
На ту вершину
І дальше нікуди іти,
Немає сил тягар свого життя нести…
І тут, в наступну мить
Стає ясним політ, –
Це той політ!,
Всесвітній перший моноліт!,
Коли добро летить душею,
Голубкою простою в вись
Святого неба голубого – до Бога.
А зло в польоті
Ламається об свої скали,
І мертвим тілом падає
У чорну вічність – вниз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131097
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2009
Моє завдання на сьогодні
Поговорити про буття,
Холодні запалити очі,
Свої відкрити почуття.
І як сказати я не знаю,
Чи все зараз, чи раз і все?,
Та якось хочу показати
Не слів звязок, а суть думок.
Уявімо любі мої на хвилину,
Що ми свобідні від усіх
Отих думок своїх привичних
А чи то добрих, а чи злих
Тому, що важко відрізнити
Природу вражень їх земних,
Корисність цілей особистих
Вони усі переплелись.
І так – табула раса.
Чи можна написати краще,
А ніж написано уже?
Звичайно так,
Але навіщо мені вертатися назад,
Свій дорогоцінний витрачати час?
Та краще висновки зробити
Й в подальшому повчати вас.
В житті хотілось краще
Собі найперше взяти щось,
І враз – такі бажання обірвались –
Побачив образ.
Я хочу влучно передати
Всю суть практичності його,
Ті впливи висновків разючих,
Всю силиу істини таку,
Що каже:«треба поламати
Механізм який веде
Нас в ланцюгах і під конвоєм
Неважливо і куди,
Бо так продовжитись не може,
Це ж є безглуздя, але є ,
Живе воно передусім у людях
І мчиться з нами крізь віки!
Та лати, що окули душу,
Немов бар’єр непробивний,
Який призначили ми в оборону,
А вийшло зовсім навпаки,
Ми скинуть мусимо!»
Но погляди!
Вони із нами вже зрослись…
Біда. І виходу уже нема…
Але ура! Згадаймо,
Що у нас жива душа.
І їй начхати на гордині «я»!
То може варто керуватись
Цією ніжною душею? …
– Та зажди, як так?
Такий ми шлях вже подолали
І тут враз кинути усе?
Ха- ха- ха,
Ти не сміши мене.
– Гаразд, та змалювати можна
Краще шлях.
– Як?
– Уяви собі, що ми не в латах.
– Та це як?
– Табула раса, я ж прохав.
– Ну нехай .
– Коли не будь руками ти махав?
– Махав.
– Так от, відкинь усе із голови,
І тихо в думці уяви,
Що ти є птах,
А руки крила одягли.
Усе життя реальне – відчуття:
Це дотик, нюх і погляд,смак і слух
Течуть до мозку й навпаки,
Але вже чітко уяви
Як гомонять вітри,
Бо ти летиш.
І ясно в голові своїй твори
Таку картину,
Де фарби неба голубі
Накрили землю.
В деталях пригадай
Всі запахи життя,
Які подобались завжди,
Та до дрібниць на полотно
Усе прекрасне занеси.
Відкинь страхи,
Бажань окови,
Забудь на мить про свої корні
І світ безмежно полюби.
Та перед тим прости…
На крилах щастя весело пари…
А зараз на землю грішну повернись,
На час у думці зупинись…
– Ні, ні давай літати,
Мені ще є що малювати!
– Але так треба.
Щоб розум вільний відпустити
Потрібно чітко уяснити,
Усі питання пояснити йому ж,
Як і чому?
І дати відповідь чітку.
Покаятись за свою сліпоту.
Потрібен час…
А ти сміявсь …
І смійся зараз
Бо таки знайшов свій шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130910
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009
Які дивні ці перетворення земні,
Без них нічого не існує.
Поглянуть досить
на листочки ті осінні,
Що їх безжально жовч марнує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130874
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009
Перед сильнішим відчуваємо страх,
До слабшого - байдужу зверхність,
Від президента до бомжа
Ми всі зовемся посередність.
Та можемо здолати страх,
Щоб тільки зверхність полишила від нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130857
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009
Якщо існує хоч одна душа близька
В житті,де будні,друзі твої,
То святом буде усмішка її легка.
І чим погані відчуття такі?
Який недолік в людях бачиш?
Чи хтось рахує,що у них душі нема?
А може деколи ти сам її ховаєш,
Слабкою ланкою вважаєш свої добрі почуття?
Так от - святкуй, мій друже, вічно,
Люби братів,сестер своїх,
Даруй всім усмішку привітно
І розмовляй завжди з душею;
Навіть з тією,яку чомусь не видно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130850
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009
Ура! І браво! І салют!
Сьогодні Вердеру каюк.
Вітаю щиро вас мої
Герої - рідні шахтарі!
Бажаю щастя,радості в житті,
Всього найкращого вам - від душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130786
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009
Коли я дивився у вікно, то бачив осінь. Теплий дощ, небо затягнуте сірими пухнастими хмарами. Дерева за вікном свіжі і листя на них різнобарвне: зелене, жовте, коричневе, червоне, біле і яскраве, і фарби змішані та місцями розпливчасті. По листях стікає дощ, його краплі падають на землю. Я бачу завжди зелені туї, такі високі, стоять в один ряд так близько одна від одної, що їхні гілки невідривні між собою. Всі туї однаково високі і гарні, і ще мені здається, ніби вони особливо пахнуть, по осінньому. Враження, що земля тільки зараз втамувала свою спрагу, а трава немов ожила під дощем та освіжилася. Я бачу калюжі, їх багато, і всі вони під дощем непомітно розтікаються. Так спокійно стає, коли дивишся на них, спостерігаєш за краплями води, що з висоти неба безперервно падають, б’ються і тонуть у собі. Знаю , що якщо зараз подивитися у калюжу, то дзеркальне моє відображення буде спотворене краплями дощу і воно буде каламутним.
Я так спокійно спостерігаю за одинокими листочками, які зриваються і падають з дерева. Деякі з них летять скоро та прямо на землю, а деякі уловивши подих вітру, кружляючи, відлітають в боки, опускаються і піднімаються в повітрі танцюючи свій перший та останній танець. Але і вони лягають на землю.
Мені було так спокійно і затишно у душі! Тоді я вперше припустив, що це щастя. Мене переповнило почуттям добра, щирості , відвертості та простоти. Це відчуття тривало якусь хвилю, короткий проміжок часу. Тоді я не розумів, звідки береться, куди зникає цей чарівливий спокій. Мені було дев’ять, можливо вісім років. Лише зараз, згадуючи ці миттєвості, я переживаю їх знов, але відчуваю якийсь тягар, не можу повернутися у стан тієї дитячої безтурботности і чистоти думки. На жаль… Але, аналізуючи уривки свого минулого, розумію, що дитя – це те добро, яке губиться з роками, і щасливий той, хто в душі завжди залишається дитиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130744
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009
Чи є щось на Землі величніше,
Ніж приборкати гнів у собі?
Чи є щось на Землі сильніше,
Ніж ніж приборкати гнів у собі?
Чи є щось на Землі важливіше,
Ніж приборкати гнів у собі?
Чи є щось на Землі особливіше,
Окрім,як приборкати гнів у собі?
Звісно є щось в п'ять крат головніше,
Тільки пишу я зараз про те,
Що нагально нам треба навчитись
Не чужий--підкоряти свій гнів перш за все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130737
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009
Пульсує час:і день,і ніч безлика,
Собаки гавкають і двигуни гудуть,
Світила живлять землю,наче клапан гирла,
А зорі падають - вони до нас ідуть.
А ми внизу, в болоті в'язнем,
Порхаємось і мріємо літать,
Як мишинята мокрі, зябнем
Під небом справедливих нарікань.
І це прекрасно,я вас запевняю,
Блаженний бідний духом перед тим ударом
І серцем до клітини всім бажаю,
Щоб за багатство Небо строго не карало.
І пекло хай гидотою повстане,
Покаже лик свій,жовчю запалає,
Розгорне крила,ниць припаде,
Нехай Люцифер каятись бажає.
Та мало того - хай покуту ще приймає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130721
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009
Вогні машин,вітрин вогні,
Дерева в сяйві,мов опалі зорі,
Щасливий люд--різдво на дворі.
Веселі свята в ріднім Львові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130689
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009
Україно моя люба,
Земле моя мила,
У небі блакитному
І в хлібному полі,
Прекрасна
І в Карпатах і в Чорному морі,
І в степах своїх безкрайніх,
Де ллєш роси – топиш горе
За синами найкращими,
Які боронили
Життя, славу і честь Батьківщини,
Що тіла свої зложили у твою могилу,
В землю чорну і духмяну,
Яку так любили,
Аби нове покоління москаля не знало,
А ляхи і турки у свій край втікали.
Скільки крові пролилося
Ніхто вже не знає,
Тільки сльози зосталися,
Що ріками стали.
А вороги все повзли,наступали
І шляхами битими тебе обв’язали,
Попалили міста й села,
Землю кров’ю вмили,
А синів, дочок твоїх рабами зробили.
Їх просто попутали,
Вони заблудили.
Бідна ненька Україна
Висохла, змарніла,
В тридцять другім, тридцять третім
На коліна впала,
Їла землю, сльози пила,
Але не пропала .
Пів століття промайнуло
І я появився,
А зі мною мільйони
Таких же родилось,
Що з колін тебе підіймем,
Будем цілувати,
По обидва боки Дніпра
Станемо брататись.
Один одного обійме,
Прощення попросить,
І в сім’ї великій дружній
Нам щастя зародить. -
Тризуб волі наш священний
Високо піднімем,
Щоб лунала в цілім світі
Славу України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130685
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009
Летять мрії в піднебесну,
Клекочуть, співають,
Наче хвилі в океані
Крила підіймають.
Летіть, летіть білосніжні,
Назад не вертайте,
Склавши крила за спиною
Вітер осідлайте.
Тільки скажіть ,мої милі,
Де вас розшукати,
Як людині босоногій
За вами встигати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130638
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Де ти, любов моя?
Така могутня і п’янка!
Чому живу в твоє ім’я
І не спокійна суть твоя?
А я суцільна пустота,
Що поглинає світло нашого життя…
Вона була як правда у могилі ,
У таборах і тюрмах ледь жевріла.
Жива серед війни тускніє,
Як промінь сонячний ,що тліє
На заході і мріє…
Про завтра…
Та буде радісний світанок,
Надія збудиться від сну,
Засліпить очі усмішка дитяча
І я у мареві тону.
Але де дно, де ґрунт, де зміст?
Я хочу дихати в воді!
Та я не риба, що в почутті
Так мало тямить.
І ось, вже сонечко в зеніті
Кричить, нервується і жарить,
І заганяє в землю тінь…
А я сміюся – сонце марить,
Бо не засліпить тінь душі,
І кров холодну не зігріє,
Людей, що над людьми
Як стяги чорні майоріють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130630
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Через розум прийде розуміння
Променем слова прийде.
Від теперішнього стану врятує
І до кращого нас приведе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130605
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Кров текла сльозою,
Чистою, сумною
І запах…
Здавалось лілії одній,
Що врода чистая її
Сіяє людям, Богу на землі.
І залишає, ні не помічає,
А може просто забуває
У тихій,темній тіні всіх,
Що смерть її – шляхетна тітка
Погостює чемно, посидить,
Й безцільна старість геть.
Велика радість- завтра пік
І фініш, чи вершина,
А може ідеал?
І радість, чи буде завтра?
А може радісна вівця,
Яка жує траву й не знає дня
Коли жуватимуть її?
Та хто підкаже тій вівці,
Чим пахне біле лілії тільце.
Можливо радість відчуває,
Хитрує, бореться й перемагає,
Вмирає, а потім воскресає
І знову помирає в нас?
Але з душею відліта кудись?
Вона могутня!
Заради неї, радості одної,
Живе усе і помирає.
Ховайся, бійся, утікай,
Ти чуєш, убогий розуме,
Чи ти не знаєш ворога свого,
Чи ти нарцис?
Можливо доля лілії тобі близька?
Ні, ти вівця, така ж пряма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130599
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Який могутній Всесвіт!
Хто ти, і що тут робиш?
Живеш, щоб жити, і думаєш про те ж?
В такому разі, – яку в природі роль
відіграєш?
А! – Ви навчаєтесь акторській грі.
Тоді цікаво знати, вибачте мені,
За нахабну таку допитливість мою,
Ким будуть ваші вчителі?
Мабуть успішні, визначні майстри,
Авторитетні театру вашого мужі,
У них чаруючі якісь манери?
Ну скажіть же швидше – так, чи ні !?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130574
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Заполонив ялинки запах
П'янистістю кімнату. У ній тихо.
А поруч, ледь чутно, спокій виграє.
О, як чудесно!
Малими вогниками, блиском,
Неначе річка, що тече
Тендітним потічком між квітами
барвисто.
І як хотілось би, щоб вічно,
Не раз у рік
Мене так спокій чарував,
І хай би світ десь тут неподалік
відпочивав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130564
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Я бачу казку,в ній за склом
Усі образи і незгоди,
І ти у ній чіткий фантом,
Землі сухої щирі грози.
Кохання марево,у горлі тор,
Очей моїх холодних роси,
Ти океану буйний шторм,
Що заплітає хвилі в коси,
Він у мені вже топить волю,
Словами починаю захлинатись
І голкою у серце колю,
На казку в долі сподіваюсь.
Живи,живи,не помирай,
Любов моя.
Підсніжником чарівним навесні злітай-
Для тебе я!
Я молю,Господи,прости
І приведи до мене Аню,
І дію мою не змертви
Та воля твоя - хочу,знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130519
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Нема спасіння
Від нечистого сумління.
Хоча...-Ще може
Душевне каяття поможе.
А в результаті що?
Як зарахується воно?
Тоді насамперед важливо
Не повторяти тих помилок,
Що звуться слабкістю
І завжди шкодять досконалості.
А вже без неї страх як важко,
Та сподіватись щастя марно.
І повстає одне питання,
На повний зріст,моє горлання,
Які шляхи реальні,
Як завершити їх досконально?
І це не просто скаже кожний,
Виною всьому потяг кровний,
Який бува сильнішим за коріння.-
І я не сперичаюсь зтого горя,
Лише спитати хочу я одне,
Сидіти в темряві нам легше всім,невже?
Чи може все-таки нам з попелу повстати?!
Своє коріння мужньо обрубати...
Й від плоду мудро відректися,
Щоб накінець до щастя вже дістатись,
Щоби нарешті щастя досягти,
Яке не терпить особистого єства
І повсякчас від нього утікає.
Тому вже твердо вголос об'являю:
"В обличчя злому світу рукавичку я кидаю".
Та що там - це минуле - я його перемагаю.
І всіх чинити так вмовляю,
Щоб жити на землі,мов у раю.
І вже не так важливо буде,знаю,
Як скаже кожний,душу слізьми жалю умиваю,
Бо світло неминуче зло перемагає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130494
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Чи можна адекватно описати рай,
Природи диво, чудний водограй,
Пахучі трави радісних заграв?,
І розум в вихор почуттів ввібрав,
А дух здіймає сьомий вал!
Та ні! Вже час іти на сіновал.
Бо там життя я правду взнав,
Був злодієм – поетом став.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130460
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Моя мама найкраща, найдобріша,
Для сина здатна все зробити,
Любов її від калини грона гарніша,
Готова завжди і в зимі горіти.
Мама – як сонце золоте
Життя дарує, та віддає
Дитині, мов з долонь, таке
Тендітне серденько своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130458
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Немає настрою сьогодні,
Причин шукати сил нема.
А може вирватись з обіймів
Свойого бачення життя?
Того ,що наче на картині
Талановитого митця
Малює лінії критичні
Мого окремого лиця.
На тлі визнаних законів,
Природних явищ і людських
Так явно вказуючи на ті ролі
Не зіграть не зможу я в яких.
Тому, що начебто боюся
Зостатись скривдженим, слабким,
Що за бортом судна втоплюся,
Яке суспільством зветься молодим.
Та хто суддя, лице без вади?
Такого зір мій не стрічав,
Тому картину малювати
Я буду з фарб, що сам обрав.
І настрій зразу підійнявся,
Бо усвідомив – я творю!
З похмурим образом розстався,
І взнав – як хочу, так живу!
Найперше якір піднімаю
Із мулу величей своїх,
Немов вітрила груди розправляю
Вдихнувши вітер змін у них.
І вже щасливо в горизонт дивлюся
Без волі хмурячи брову,
На сонці легко посміхнуся
Тримаючи в руках корму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130424
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Перехопило дух від образу її.
Така достойна, гарна, молода
До мене зненацька так прийшла
Ранковим зайчиком, що ятрить око після сну,
Здіймаючи у гору до нового дня жагу,
Як буря нещівна, яка спішить,
Щоб наздогнати мир свій - легкий штиль.
Серце моє жаром пройняла вона:
Надхненна й щира - смарагдова весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130386
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Співає скрипка, ясний день,
І сонце лагідне ласкає віти,
Дерев зелені барви ледь
Колишуться на гойдалці, мов діти.
На гілку тихо опустився горобець,
З цікавості підвів голівку,
Й доклав в прекрасний музики вінець
Свою дзвінку захоплення добірку.
Радіє сонце, зелень, горобець,
Танок природи і душі мов ллється,
Радіє скрипка як знавець.
Чарівна, гляньте, аж іскриться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Не марнуй життя хвилину жодну
На німу, нікчемну нелюбов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130346
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Не рви душу, юначе, дівчино,
Не рви нерви, як струни в собі,
Бо лиш грає потворно чи гарно
З нами в ігри доля свої.
Їй напевно всерівно буває
Як і нам, дивлячись з висоти
Як мураха чи гусінь ридає,
Як будують, літають вони.
Ти швидше бажай підійнятись
Над рутиною денних проблем,
Варто в сумі часом посміхатись,
Варто в радості бути сумним.
Не рви душу, юначе, дівчино,
Не рви нерви, як струни, в собі,
Бо лиш грає потворно чи гарно
З нами в ігри доля свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130345
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Балет,балет на сцені виражає
Любов,тепло,сум і журбу,
Між хмарами усе дует кружляє,
Над світом прима,наче лілія в цвіту.
І звідти погляд свій жбурляє,
Мов блискавку в суху траву,
І ось вогнем весь зал палає,
А через мить - його табу
Тому, що десь глядач зникає...
Під музику оркестру дух спурхнув,
І вже не в кріслі споглядає,
У вирій танцю він пірнув.
Тепер що можна помічати?
Окрім вітрів, що їх надув
Своїми змахами і па крилатими
Чудесний ангел - його балетом я назву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130337
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
Зелене море,океан - Вода
Ледь чутно сумно дихає,
а вітер-перукар змаха
волосся хвилі і розчісує.
Яка незвідана краса
В її обличчі криється!?...
Як та одвічна молода
На Сонце мужа все надіється.
А як прийде він - завмирає
Й вся милістю від щастя світиться,
І душу для глибин для нього відкриває,
І так щоразу - вічність тішиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130332
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009