Ізольда

Сторінки (1/6):  « 1»

Мой милый, как ты там?


Уж  больно  сильно  я  скучаю.
Ты  мне  снишься,  то  там,  то  сям  -
Никак  тебя  не  забиваю.

Мой  свет,  ты  вспоминаешь  обо  мне?
Ты  помнишь,  как  мы  были  вместе?
Хотя  мне  чета,  как  то  не  в  себе  -
Подставлять  себя  под  роль  невесты.

Мой  милый,  я  иногда  о  тебе  молюсь
Бывает,  что  Google    прошу  тебя  искать.
Сердце  все  рвется,  а  я  боюсь.
Да  и  ум  не  хочет  забывать.

Моя  любовь,  я  так  хочу  тебя
Мне,  ай  как,  не  хватает  этой  ночи
Да  и  зачем  разменивать  себя?
Когда  она  изменит  мой  брак  в  клочья.

Хочу,  но  и  боюсь  я  нашей  встречи
Уж  больно  много  чувств  вокруг  
И  моей  страсти  больше  чем  ты  хочешь
На  случай  вот  этого  «а  вдруг?!».

Давай  ты  будешь  лишь  воспоминаньем,
И  светлим  обликом  в  моих  мечтах.
Моим  не  сбившимся  желанием
Моей  любовью  в  облаках…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738437
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 19.06.2017


Я хочу давно тебе сказать

Я  хочу  давно  тебе  сказать
По  куда  молчать  уж  слишком  больно
Что  могу  одна  засыпать
И  вполне  этим  довольна

Раз  душа  только  в  стих  не  молчит
Вспоминаю  тебя  слишком  часто
Как  было  когда-то  и  сейчас
Если  честно  –  уж  жутко  напрасно

Ведь  уж  сколько  не  став  параллель
Там  в  прошлом  все  было  круче
Ну  а  тут  –  вере  иль  не  верь
На  сердце  все  хуже  и  хуже.

Да  люблю,  да  довольна,  да  как-то  так
А  страсти,  да  страсти  –  ее  не  хватает
Так  уж,  домашний  очаг  и  брак
Он  то  тлеет,  то  медленно  тает

И  казалось  бы  какой  же  пустяк?!
Только  память  меня  не  жалеет
Я  вношу  в  свою  жизнь  кавардак
Когда  сердце  забитая  любовь  греет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738436
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 19.06.2017


Присмак спокою і кави

Я,  мабуть,  якось  про  тебе  напишу
Довгими  й  соленими  рядками,
І  між  іншим,  десь  там  розкажу  --
«У  полон  ти  брав  мене  руками….»

Ну,  а  я  пручалась,  і  не  так,  щоб  дуже,
Певно,  щоб  зрівняти  наші  сили,
Ти  тримав,  не  те,  щоб  сильно,
Та  мені  якось  було  байдуже…

Я  ковтала  твої  поцілунки  --
З  присмаком  то  спокою,  то  кави,
Куталась  у  твої  обладунки,
То  заради  снів  або  забави…

Та  вдихала  запах  твій  гарячий,
Дріботіла  пальцями  по  шиї..
Ну  час,  а  час,    летів  невдячний
По  обрису  тіла  ліній….

Тож,  колись  про  тебе  напишу
Довгими  й  соленими  рядками,
І  між  іншим,  десь  там  розкажу  --
«У  полон  він  брав  мене  руками….»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303789
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.01.2012


Він як спогад упав

Він  як  спогад  упав
На  зелений  асфальт
Покотились  зіниці  криваві.

Він  лежав  і  мовчав
І  дививсь  в  далечінь
І  втішався,  а  губи  мовчали.

Я  дивилась  униз
Я  ридала  навзрид
І  плекала  ілюзії  вперто.

Він  мене  обійняв
Потім  щось  бормотав
У  цю  мить  моє  серденько  вмерло  ...

Він  встав  і  пішов
Я  дивилася  вверх
Я  дивилась  у  небо  глибоке.

І  відкрилися  крила
І  роззулися  очі
І  розкрив  світ  обійми  широкі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165350
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010


ІСТОРІЯ ОДНОГО ЗІЗНАННЯ

Я  ніколи  не  вміла  любити.  Любити  настільки  сильно,  щоб  пам’ятати  про  це.  Я  ніколи  не  вміла  прощати.  Прощати  сповна,  щоб  потім  не  пригадувати  цього.  Я  ніколи  не  вміла  вірити.  Вірити  так,  щоб  ні  крихти  сумніву.  Я  ніколи  не  вміла  чекати.  Чекати  вперто  без  тупцювання  на  місці.  Я  ніколи  не  вміла  розуміти.  Розуміти  без  зайвих  звуків,  слів,  інтонацій.  Я  ніколи  не  вміла  відчувати  інших.  Відчувати  інших  так,  щоб  забути  про  себе.  Я  ніколи  не  вміла  бути  альтруїсткою.  Альтруїсткою  настільки,  щоб  притупити  власний  егоїзм.  Я  ніколи  не  вміла  страждати.  Страждати  так,  щоб  сльози  очищали  понівечену  душу.  Я  ніколи  не  вміла  кохати.  Кохати  так,  щоб  хотілося  ще.  Я  ніколи  не  вміла  слухати.  Слухати  і  при  цьому  чути.  Я  ніколи  не  вміла  жити.  Жити  так,  щоб  не  схотілося  вмерти.  Я  ніколи  не  вміла  говорити.  Говорити  і  при  цьому  вірити  власним  словам.  Я  ніколи  не  вміла  брехати.  Брехати  і  не  бути  тут  же  викритою.  Я  ніколи  не  вміла  бути  вірною,  чесною,  відвертою,  справедливою,  бо  це  заважало  мені  бути    щасливою.  Я  ніколи  не  вміла  бути  лицеміркою.  Лицеміркою  настільки,  щоб  забути  про  те,  що  я  завжди  на  сцені.  Я  ніколи  не  вміла  плакати.  Плакати  так,  щоб  без  театральності.  Я  ніколи  не  вміла  зраджувати.  Зраджувати  без  відчуття  помсти  собі  і  іншим.  Я  ніколи  не  вміла  бути  поруч.  Бути  поруч  тоді,  коли  я  не  потрібна.  Я  ніколи  не  вміла  ображатися.  Ображатися  так,  щоб  потім  погратись  на  струнах  чиєїсь  провини.  Я  ніколи  не  вміла  програвати.  Програвати  без  прикрас.  Я  ніколи  не  вміла…  і  не  хочу  вміти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129595
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2009


Чорна сукня падала додолу...

*  *  *
Чорна  сукня  падала  додолу,
І  блукали  руки  десь  на  манівцях,  --
Я  хотіла.  Так!  Хотіла  знову
Дотик  твій  відчути  на  своїх  пальцях.
А  ти…  А  ти  сіяв,  як  великодній  ранок,
У  очах  палали  ліхтарі
І  в  обіймах  схтілось  стріть  світанок  –
Мені  хтілось,  але  не  тобі.

Спалахнула  гордість  чорним  блиском,
Покотились  сльози  і  слова.
На  коліна  впала  і  клялася  нишком:
«Не  твоя.  Не  люблю.  Не  твоя»
І  сльоза  стікала  по  асфальті,
Та  текла  все  далі  й  далі  вниз  –
Ось  моє  останнеє  пенальті,
Ось  він  мій  останній  бриз-каприз.

За  брехню,  зневіру,  боягузтво
Заплатила  от  тепер  сповна
Душа  моя  плаче  від  блюзнірства,
І  я  торкаюся  рукою  дна…
*  *  *

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129115
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2009