| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Давай залишимось ніким,
І підем сам на сам в нікуди.
Де ти вже будеш не один,
І я туди ж, де нас не буде.
.
Давай прощатись назавжди,
Стирати з пам'яті ті миті -
Того, що вже ніяк не є,
Того, що вже ніяк не буде.
.
Давай забудемо це все,
Як юності бездарні кроки,
Бо ж я не та, і ти - не те,
Щоб я взяла в три довгих роки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Уж больно сильно я скучаю.
Ты мне снишься, то там, то сям -
Никак тебя не забиваю.
Мой свет, ты вспоминаешь обо мне?
Ты помнишь, как мы были вместе?
Хотя мне чета, как то не в себе -
Подставлять себя под роль невесты.
Мой милый, я иногда о тебе молюсь
Бывает, что Google прошу тебя искать.
Сердце все рвется, а я боюсь.
Да и ум не хочет забывать.
Моя любовь, я так хочу тебя
Мне, ай как, не хватает этой ночи
Да и зачем разменивать себя?
Когда она изменит мой брак в клочья.
Хочу, но и боюсь я нашей встречи
Уж больно много чувств вокруг
И моей страсти больше чем ты хочешь
На случай вот этого «а вдруг?!».
Давай ты будешь лишь воспоминаньем,
И светлим обликом в моих мечтах.
Моим не сбившимся желанием
Моей любовью в облаках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738437
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2017
Я хочу давно тебе сказать
По куда молчать уж слишком больно
Что могу одна засыпать
И вполне этим довольна
Раз душа только в стих не молчит
Вспоминаю тебя слишком часто
Как было когда-то и сейчас
Если честно – уж жутко напрасно
Ведь уж сколько не став параллель
Там в прошлом все было круче
Ну а тут – вере иль не верь
На сердце все хуже и хуже.
Да люблю, да довольна, да как-то так
А страсти, да страсти – ее не хватает
Так уж, домашний очаг и брак
Он то тлеет, то медленно тает
И казалось бы какой же пустяк?!
Только память меня не жалеет
Я вношу в свою жизнь кавардак
Когда сердце забитая любовь греет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738436
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2017
Я, мабуть, якось про тебе напишу
Довгими й соленими рядками,
І між іншим, десь там розкажу --
«У полон ти брав мене руками….»
Ну, а я пручалась, і не так, щоб дуже,
Певно, щоб зрівняти наші сили,
Ти тримав, не те, щоб сильно,
Та мені якось було байдуже…
Я ковтала твої поцілунки --
З присмаком то спокою, то кави,
Куталась у твої обладунки,
То заради снів або забави…
Та вдихала запах твій гарячий,
Дріботіла пальцями по шиї..
Ну час, а час, летів невдячний
По обрису тіла ліній….
Тож, колись про тебе напишу
Довгими й соленими рядками,
І між іншим, десь там розкажу --
«У полон він брав мене руками….»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2012
Він як спогад упав
На зелений асфальт
Покотились зіниці криваві.
Він лежав і мовчав
І дививсь в далечінь
І втішався, а губи мовчали.
Я дивилась униз
Я ридала навзрид
І плекала ілюзії вперто.
Він мене обійняв
Потім щось бормотав
У цю мить моє серденько вмерло ...
Він встав і пішов
Я дивилася вверх
Я дивилась у небо глибоке.
І відкрилися крила
І роззулися очі
І розкрив світ обійми широкі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165350
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Я ніколи не вміла любити. Любити настільки сильно, щоб пам’ятати про це. Я ніколи не вміла прощати. Прощати сповна, щоб потім не пригадувати цього. Я ніколи не вміла вірити. Вірити так, щоб ні крихти сумніву. Я ніколи не вміла чекати. Чекати вперто без тупцювання на місці. Я ніколи не вміла розуміти. Розуміти без зайвих звуків, слів, інтонацій. Я ніколи не вміла відчувати інших. Відчувати інших так, щоб забути про себе. Я ніколи не вміла бути альтруїсткою. Альтруїсткою настільки, щоб притупити власний егоїзм. Я ніколи не вміла страждати. Страждати так, щоб сльози очищали понівечену душу. Я ніколи не вміла кохати. Кохати так, щоб хотілося ще. Я ніколи не вміла слухати. Слухати і при цьому чути. Я ніколи не вміла жити. Жити так, щоб не схотілося вмерти. Я ніколи не вміла говорити. Говорити і при цьому вірити власним словам. Я ніколи не вміла брехати. Брехати і не бути тут же викритою. Я ніколи не вміла бути вірною, чесною, відвертою, справедливою, бо це заважало мені бути щасливою. Я ніколи не вміла бути лицеміркою. Лицеміркою настільки, щоб забути про те, що я завжди на сцені. Я ніколи не вміла плакати. Плакати так, щоб без театральності. Я ніколи не вміла зраджувати. Зраджувати без відчуття помсти собі і іншим. Я ніколи не вміла бути поруч. Бути поруч тоді, коли я не потрібна. Я ніколи не вміла ображатися. Ображатися так, щоб потім погратись на струнах чиєїсь провини. Я ніколи не вміла програвати. Програвати без прикрас. Я ніколи не вміла… і не хочу вміти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129595
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2009
* * *
Чорна сукня падала додолу,
І блукали руки десь на манівцях, --
Я хотіла. Так! Хотіла знову
Дотик твій відчути на своїх пальцях.
А ти… А ти сіяв, як великодній ранок,
У очах палали ліхтарі
І в обіймах схтілось стріть світанок –
Мені хтілось, але не тобі.
Спалахнула гордість чорним блиском,
Покотились сльози і слова.
На коліна впала і клялася нишком:
«Не твоя. Не люблю. Не твоя»
І сльоза стікала по асфальті,
Та текла все далі й далі вниз –
Ось моє останнеє пенальті,
Ось він мій останній бриз-каприз.
За брехню, зневіру, боягузтво
Заплатила от тепер сповна
Душа моя плаче від блюзнірства,
І я торкаюся рукою дна…
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129115
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2009