Lili

Золотко

Ми  такі  обоє  колючі,  
Що  раніше  обнятись  -  зась.  
Та  серця  наші  живучі,  
Прийшов  нарешті  час.  

Поєднались  у  воєдино,
Не  знаючи,  хто  ми  насправді.  
Була  б  повнолітня  дитина
Знайомства  на  нашій  варті!

Гуляння  у  сутінках  ночі,
Розмови  до  самого  ранку.  
Дивився  у  мої  очі  дівочі,  
Та  не  бачив  у  них  ти  світанку.

Нас  добряче  роки  отесали.  
Чи  знаємо  тепер  один  одного?
СІМ'ЄЮ  нарешті  ми  стали,
Більше  немає  нічого  підводного!  

У  обов'язок  переросла  дружба,
У  кохання  -  піклування.  
Твоя  рука  дуже  мужня,
Це  моє  тобі  зізнання!  

Не  відпущу  її,  більше  не  хочу,
Нехай  буде  гірко  чи  солодко.
Нехай  я  часом  про  щось  воркочу,
Та  все  згладжує  наше  ЗОЛОТКО!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023

Тобі

Тобі  не  треба  розмов,
Тобі  нічого  більше  не  треба.
Ти  розрізав  усе,
Та  нехай  собі  відпаде.

Тобі  не  треба  пробачень,
Тобі  добре  й  так.
Ти  пішов  у  життя,
І  байдуже,  як  там  кровинка.

Тобі  підходить  мовчати,
Тобі  ненависть  більш  до  вподоби.
Ти  придумуєш  ніж,
І  встромляєш  його  без  жалю.
[b]
Ну  ж,  тобі  свій  шлях  обирати,
А  мені  -  забувати,  все  забувати.
От  тепер  я  мовчу!  [/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020

НіЧоГо ПУТНЬОГО

Як  важко  думати  сьогодні,
Лише  проясниться  і  знову  дощ.  
Ми  стоїмо  на  дні  безодні,
І  будемо  на  вечір  борщ?  

Світло-вода,  їжа-будинок,
І  транспорт  зовсім  не  дешевий.  
А  як  завітаєш  ти  на  ринок,
То  вибіжиш,  як  навіжений.
 
Так  і  живемо,  чи  існуємо,
Сьогодні-завтра,  без  майбутнього.  
І  не  «бачимо»,  і  не  «чуємо»,
Та  й  не  маємо  нічого  путнього!
 
Головне,  що  жарти  у  нас  не  вимерли,
Клоуни  усі  на  своїх  місцях.  
Лише  ті,  що  на  передовій  загинули
Часто  являються  у  наших  снах.  

Ми  Україну  свою  забуваємо,
Дивуємо  дідів-прадідів  не  раз.  
І  що  сьогодні  ми  з  вами  маємо?
Лиш  "жарти",  "співи"  й  "Альфа  Джаз"!?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843164
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.07.2019

Здавалось

Здавалось,  що  більше  не  жити,
Життя  зупинилось  на  раз.
Плакати  тільки  й  тужити,
Це  був  серця  наказ.

Здавалось,  що  все  не  цікаве,
Алкоголь  рани  гоїв.
Та  якось  ще  йшли  справи,
І  осад  тихенько  сидів.

Усе  якось  перемололось,
Роки  вбирали  своє.
І  почувся  знайомий  голос,
Це  було  щастя  моє.

Думала,  вже  не  зустріну,
Гадала,  воно  загубилось.
Та  й  після  ножа  в  спину,
Воскресіння  навіть  й  не  снилось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018

Хочеться все

У  світі,  де  безліч  всього,  хочеться  все,  і  навіть  більше  –  все  і  одразу.  Хочеться  свою  квартиру,  і  не  погано  би  було  нову  машину,  і  стабільну  високооплачувану  роботу,  і  концертів,  фільмів  у  кінотеатрах,  вечерь  у  ресторанах,  частих  зустрічей  з  друзями  у  кафе,  і  ще  дороге  плаття,  і  найдорожчий  телефон,  домашній  кінотеатр,  басейн…  Хочеться  всього-всього,  і  це  все  –  безрозмірне,  як  рукавичка.  Якщо  немає  чогось  –  то  треба  купити,  якщо  є  –  то  треба  ще  щось  купити,  і  навіть  якщо  усе  необхідне  для  життя  вже  куплене  –  людська  фантазія  безмежна,  знайдуться  ще  якісь  потреби.  Цікаві  ці  життєві  каруселі:  продай  –  вниз,  купи  –  вгору.  Граємо  упродовж  життя  цю  гру,  наповнюючи  його  меркантильним  змістом,  а  воно  собі  тим  часом  топає  до  фіналу.  Хтось  знає  і  відчув  той  максимум,  хтось  бідкається  у  мінімумі,  а  хтось  посередині  роздумує,  куди  ж  рухатися.  Які  ж  ми  усі  до  невпізнання  зайняті!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812561
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018

АбАжАєМо!

Дорога  моя,  рідна,  мамусю,  подружко,
[b]Вдруге  сьогодні  тобі  двадцять  п’ять.[/b]  
Тихо  шепочу  тобі  я  на  вушко,
Що  діти  твої  цієї  ночі  не  сплять.  

Вітають,  цілують,  зірки  притягають,
Танцюють,  співають,  за  здоров’я  п’ють.  
Вони  дуже  сильно  тебе  АбаЖаЮтЬ,  
І  просять  одного  –  [b]щасливою  будь!  [/b]

Живи  у  достатку,  любові,  турботі,
Приємні  враження  в  гості  впускай.
Успіхів  та  легкості  тобі  у  роботі,  
Але  й  відпочивати  не  забувай!  

Здійснення  всього,  чого  забажаєш,
Усіх  задумів,  планів  та  мрій.  
Нехай  прийде  все,  чого  ти  чекаєш,  
[b]Головне  –  будь  здоровою,  і  не  хворій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2018

Доля

Знайшла  свою  долю  так  випадково,  
І  душа  розчинилась  у  ній  до  краплини.  
Дороге  стає  кожне  вислане  слово,  
І  в  ціле  одне  зійшлись  половини.  

Це  закінчиться  щастям,  я  відчуваю,  
По-іншому  бути  не  може  ніяк!
Не  бачу,  не  знаю,  та  так  сильно  кохаю,  
Що  хочеться  взяти  щасливий  рюкзак.  

Крокувати  дорогою,  яку  вказало  життя,  
Не  хочу  звертати  направо,  наліво.  
І  впевнена  -  назад  нема  вороття,  
Ще  й  минуле  на  плечі  чомусь  напосіло...  

Важкий  шлях  промайне,  як  і  не  було,  
Обіймуться  двоє  коханих  людей.  
Ще  людство  лав  сторі  такої  не  чуло,  
Як  запланований  випадок  цей!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018

Лячні думки

Поплач  на  папір,  він  не  проти,  
Розкажи  про  свої  скорботи.  
Повідай  про  свої  сподівання,  
Година  ж  уже  не  рання.  

Поговори  з  своєю  тишиною,  
Подискотуй  сама  із  собою.  
Побуть  трохи  доброю  й  злою,  
Захопися  веселою  грою.  

Звинувать  себе  в  божевіллі,  
Зачинися  в  просторій  віллі.  
Сходи  з  розуму,  щоб  не  спати,  
Збудуй  для  себе  міцніші  грати.  

Задай  собі  одне  запитання:  
Мистецтво  це  все  чи  знущання.  
Живи  і  працюй,  щоб  щось  мати,  
Пора  уже  з  в'язниці  тікати!  

Забудь  усе,  що  писала,  
Придумай  алібі  -  спала.  
Хвороба  це  все  однозначно!
А  вам  від  думок  не  лячно!?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764051
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2017

Ковдра розради

Реальна  снігова  казка
Манить  до  себе  й  п'янить.
Якщо  Ваша  ласка,
То  зупиніться  на  мить.

Десь  там  обнялися  дерева,
Річка  зайшла  в  тишину.
Місяць  освітлює  села,
Можна  я  вас  пригорну!?

Закутайте  в  ковдру  розради,
Вустами  лід  розтопіть.
У  кожного  з  нас  свої  вади,  
Ви  просто  нестримно  живіть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017

Не літаєш

Не  твоє  в  твоїх  руках
Не  буде  танути  й  літати,
Наче  вільний  птах
Вмить  все  буде  забувати.

Не  твоє  в  твої  очах
Не  буде  тишком  розквітати,
Загороджувати  шлях,
З  метою  ніжно  обійняти.

Не  твоє  стане  твоїм,
Як  ти  тільки  забажаєш.  
Не  пояснюй  тільки  всім,
Що  ти  ходиш,  
                                   не  літаєш!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017

Втома

Втома  валить  із  ніг,
А  може  стомилася  жити?
Кіт  на  коліна  приліг,  
Прагне  щось  муркотіти.  

Чи  можна  ж  ось  так  розкисати,  
Коли  навколо  події.  
Є  час,  щоб  просто  поспати,  
Все  інше-  незвідані  мрії.  

Чи  можна  стомитися  жити?  
Навколо  усе  таке  любе!  
Чи  варто  ж  за  часом  тужити,  
Якщо  вчора  більше  не  буде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741068
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2017

Уламки

Збирай  уламки
Шукай  цілителя
Підкорюй  замки
Це  на  любителя

Живи  надією
Черпай  натхнення
Живися  мрією
Це  ж  сьогодення

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2017

Назад немає вороття

Немає  слів:
Коли  замкнувся  круг,
Коли  щось  поїдає  зсередини.
Коли  забув  найближчий  друг,  
В  якого  сьогодні  іменини!

Забув  та  й  все!
Ну  що  сказати,
Назад  немає  вороття.  
А  якщо  чесно,  й  не  збрехати,
Це  всього-на-всього  життя!  

Пройде  усе,  і  не  знагаєш,
Як  біль  народжувала  сльози.
Здавалось,  ніби  помираєш,  
А  це  були  лиш  тільки  грози.  

Усе  мине,  не  переймайся,  
Тужити  так  причин  немає.  
За  одіяло    заховайся,  
Нехай  душа  не  промерзає.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017

Мандри солодким раєм

Ніколи  не  знаєш  -  із  чого  почати?
Завершиш  усе  -  тоді  розпочнеш!
Залишилось  тільки  тихо  мовчати,  
Про  те,  чого  наразі  не  осягнеш.  

Закусити  губу  посеред  кімнати,  
Дивитись  у  стелю  годинки  так  дві.  
Мугикати  щось,  ніби  пісню  співати,  
Зрозуміти  -  думки  ще  дуже  малі.  

Літати  далеко  безмежним  краєм,
І  падати,  боляче  розбившись  об  скелю.
Заслужити  на  мандри  солодким  раєм,
Посеред  квітів  збудувати  оселю.

Зробити  чайок  із  пахучих  травинок,  
Влягтися  до  сонця  посеред  ромашок.
Складати  картину  із  неба  частинок,  
Слухати  милозвучний  спів  пташок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2016

Чужі і холодні

Невпевнено  наставало  завтра,
Воно  не  квапилось  бути  цікавим.
Її  душа  нічого  не  варта,
Попрошу  піти,  будьте  ласкавим!

Зачиніть  за  собою  дверцята,
Перейдіть  світлофор  на  зелений.
Затуліть  свої  голубі  оченята,
Бо  мчиться  назустріч  якийсь  навіжений.

Ну  ось  ми  у  самому  серці  Львова,
Повернули  "речі"  на  своє  місце.
Не  клеїться  більше  розмова,
Кажуть  на  дорожку  треба  присісти.

Остиглі  й  чужі,  чужі  і  холодні,
Простий  перехожий  буде  ріднішим.
Дивляться  в  слід  нужденні  й  голодні,
Їхній  погляд  враз  став  теплішим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2015

Війна між ким

Війна  між  ким,  помста  кому,  
Для  кого  кров
Їм  ще  жити  й  жити...

За  руку  ніжно  тебе  візьму,  
Життя  -  це  мить
Коли  тужити...  

Померти  краще,  
Чи  повернутись
Кому  із  них  є  важче...

Забути  все,  
І  далі  жити,  
Та  ні,  ніяк,  нізащо...

Чи  зуб  за  зуб,  
Око  за  око,
Ця  безкінечна  гра...

Війна  -  це  горе,  
Війна  -  це  зло
Чи  що  ж  таке  війна...  

Для  чого  втрати,  
Із  Богом  в  серці
Хто  пояснить...

Люблю  людей
Своїх  й  чужих
Кого  краса  бісить...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589029
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2015

Пусто у "душевному гаманці"

Вибрала  не  того,  заради  кого  варто  жити.  
"Померла"  не  заради  того,  заради  кого  варто  було  "померти".

Не  вміла  "торгувати"  своїми  багаторічними  переконаннями  та  принципами.

Надію,  яку  пронесла  крізь  роки  розміняла  за  одну  секунду.  А  ця  секунда  стала    водночас  і  великим  щастям,  і  важким  тягарем,  і  невимовним  болем  ...

Як  і  вкінці  кожної  подорожі,  залишилися  тільки  спогади.  І  ці  спогади  заморозили  усе  -  майбутнє,  минуле,  теперішнє.  Досвід  робить  нас  сильнішими  у  своїх  переконаннях  та  принципах.  Жаль,  не  залишилося  більше  ні  переконань,  ні  принципів,  ні  мрій.  За  враження  теж  треба  платити!  Ось  тому  і  у    "дужевному  гаманці"  пусто!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583208
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.05.2015

Відшукати себе

Коли  не  знаєш  із  чого  почати,
То  прийди  до  своєї  рідної  хати.  
Тільки  там  можна  себе  відшукати,
Залишити  біль,  забути  про  втрати.

Тут  поруч  дитинство  ще  досі  живе:
Щавель  розлігся  собі  на  травичку,    
Ромашкове  поле  як  завжди  цвіте,  
Прилітати  й  хрущі  мають  за  звичку.  

Ти  черствійсь  свою  загуби  у  природі,
Віддай  хвилювання  мандруючим  хвилям.
Твій  край  не  раз  тобі  стане  в  пригоді,  
Піди  назустріч  неподоланим  милям.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015

Один одного почули

Прийдеш,  чи,  може,  не  прийдеш?
Заглянеш  в  очі,  чи  не  помітиш?
А  раптом  свою  людину  віднайдеш?
Й  нікому  більше  ти  "не  засвітиш"!

В  життя  на  нас  є  свої  плани,  
Як  не  розписуй,  як  не  хитруй.  
Недорозуміння  створюють  рани,  
Куди  не  ховайся,  куди  не  мандруй!  

Живе  той,  хто  швидко  витирає  сльози,  
І  насолоджується  "новими  граблями".  
Не  слухає  моралі  чи  прогнози,  
А  йде  наївними  своїми  стежками!  

Зупинишся,  і  горя  вже  не  буде,  
Закриєш  очі,  промайне  минуле.  
І  ти  його,  і  він  тебе  ніколи  не  забуде,  
Бо  саме  ви  один  одного  почули!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015

Кінець

НЕ  телефонуй  і  НЕ  пиши,
НЕ  приїжджай  сумними  вечорами.
Мене  назавжди  ЗАЛИШИ,
Нехай  КІНЕЦЬ  буде  між  нами!

Твій  вибір  більш,  ніж  зрозумілий,
Усе  й  усі,  ТІЛЬКИ  НЕ  МИ.  
Мій  день  з  тобою  якийсь  сірий,
Справжньої  вам  удвох  весни!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2015

Коли я йду

Коли  я  йду  -  не  відпускаєш.
Коли  сварюся  -  мене  не  чуєш.
Що  ж  ти  до  мене  відчуває?
Чому  мовчиш,  а  не  мудруєш?

Що  це  за  гра?  -  Не  раз  питала.
А  ти  міцно  обнімаєш.  
То  я  любила  чи  кохала?  
Ти  ж  знаєш,  правда?  Знаєш!

Скажи  мені,  розкрий  всі  карти.
Я  так  стомилася  гадати.  
Одні  інтриги  та  азарти,  
І  відчуття  страшної  втрати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015

Поклич когось

"Поклич  когось!"  -  кричали  ночі
-  Та  ні,  не  треба,  не  біда.  
Але  ж  сумні  є  твої  очі!
-Та  це  не  сльози,  це  вода!

"Поклич  когось!"  -  наполягали.
-Сама,  я  справлюся  сама.
Не  до  одного  ж  відпускали?
-Ну,  нікого  уже  нема.

Поклич  когось!  Не  повмирали?  
-  Та  ні,  живі  ще  і  щасливі!
Уже,  мабуть,  позасинали?
-  Напевно,  стомлені  й  безсилі.

Тоді  не  клич,  як  собі  знаєш!
-  Їх  я  не  буду  турбувати!
Так  чому  не  спиш,  не  засинаєш?
-  Минулого  рахую  втрати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014

Зігріємо один одного

[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=Ya2elsR5s5s[/youtube]

Хіба  важливо  скільки  коштують  спогади?  Вони  приносять  захват  і  втому,  однак  зігрівають  впродовж  усього  життя.  
А  ми  занурилися  в  метро.  Долаючи  ці  підземні  переходи  і  вибираючись  на  найвищі  вершини,  ти  помітив  -  ми  стали  ще  ближчими  один  до  одного!?
Я  вперше  у  серці  Батьківщини.  І  сьогодні  тут  усе  спокійно,  однак  у  голові  слайд  за  слайдом  прокручуються  ті  страшні  части  -  постріли,  жертви,  втрати,  холод,  сльози...  
І  Герої  ніби  не  померли,  ніби  їхні  душі  ще  будуть  із  нами  аж  до  повного  визволення  України  від  загарбника.  
Ловлю  на  собі  щирі  погляди  молодих  хлопців,  сповнені  сили  та  енергії,  ентузіазму  та  запалу,  а  також  жагою  до  життя,  яке  так  швидко  "погасили".
І,  на  жаль,  під  час  першого  візиту  в  Київ,  мене  вражає  не  скульптура  "Батьківщина-Мати"  розміром  62  метри,  не  широке  Дніпро,  яке  схоже  на  затоку,  і  навіть  не  неповторна  архітектура  міста,  вражає  той  факт,  що  у  XXI  столітті  тут,  ще  минулого  року,  могло  творитися  таке  от  звірство  над  безневинними  людьми.  
Коли  думаю  про  цю  страшну  сторінку  у  нашій  із  вами  історії,  мені  стає  холодно  та  "до  мурашок"  страшно.  
Вбити  людину.  Вбити  -    для  когось  сина,  для  когось  -  чоловіка,  для  когось  -  батька.  Вбити!  Вбити  і  жити  далі.  Заради  чого?  
Влаштувати  собі  рай  на  землі  та  відправити  український  народ  на  пару  років  в  пекло?  
Ми  усі  потребуємо  любові.  Цієї  зими  ми  зігріємо  один  одного  розумінням,  співчуттям,  своєю  жертовністю.
Цілую  вас  -  і  мені  уже  не  холодно!  Обнімаю  -  і  відчуваю,  що  знайдемо  нарешті  ті  двері,  які  ведуть  до  нашого  світлого  майбутнього.  
Разом  ми  зруйнуємо  не  тільки  пам'ятники  Леніну,  але  й  увесь  цей  гнилий  кумуністичний  режим,  від  якого  залишився  тільки  неприємний  запах.  
Давайте  провітрювати  наші  приміщення  від  корупційних  схем,  зрад,  від  надмірного  егоїзму  наших  "вожаків"...
Слава  Героям!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535979
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2014

Як ми тонули…

Задумане  небо  над  головою,  
П‘янкий  запах  опалих  листків.
І  ми  стоїмо  вдвох  над  водою,
Без  ентузіазму,  без  почуттів.

Так  мріяли  у  вічності  потонути,  
Та,  мені  -  на  поїзд,  тобі  -  на  літак.
Ось  так  розійшлися  наші  маршрути,  
Думали  –  доля,  а  це  –  просто  так.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014

Чужа

Хто  шукає  тепла  -  замерзає  ще  влітку,  
Ми  отримуєм  те,  що  повинні.  
Хтось  заплутався  весь  у  рибальську  сітку,  
Однак,  маємо  бути  сильні!

Він  частина  тебе,  а  ти  для  нього  чужа,  
У  кожного  із  нас  свій  вибір.  
І  в  горя  людського  є  певна  межа,  
Це  ще  не  повна  загибель!

Ось  так  віднайшлися  і  загубились,  
Наївність  залишилась  десь  позаду.
Чим  тоді  наші  серця  так  живились,  
Коли  ж  ми  впустили  зраду.

І  треба  змиритись,  і  треба  іти,  
Потрібно  розставити  й  свої  цілі.
Життя  її  зараз  чомусь  без  мети,  
І  дні  осінні  -    похмурі  та  сірі.  

Солодка  "Романшка",  чорна  кава,    
І  трохи  гарячого  віскі  для  сну.
Доля  чомусь  її  не  обійняла,  
Закрила  на  ключ  вхід  у  весну.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2014

Усміхнися

Усміхнися,  і  день  усміхнеться  тобі,
Піднімися,  сьогодні  негоже  лежати.
Не  провижай  час  у  журбі,  
Людина  не  птах,  але  вміє  літати.

Обніми,  і  щиро  обнімлять  тебе,  
Сьогодні  це  рідкість  -  справді  любити.
Не  важливо  куди  тебе  твоя  дорога  веде,
Не  забувай  -  ти  тут,  щоб  ЖИТИ!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2014

І буде синьо-жовте щастя

Промайнуло  життя  наповнене  любов'ю:  
Весна,  і  друзі,  і  плач  дитини  посеред  ночі.
Полили  наше  синьо-жовте  щастя  кров'ю,  
Яскраво-червоне  побачили  на  власні  очі.  

Не  об'єднує  нас  більше  безхмарне  синє  небо,
Ви  відділилися  білою  туманною  стіною.
Із  часом  зрозумієте  -  й  вам  війни  не  треба,  
Для  вас  власна  держава  стане  чужою.  

Та  буде  пізно  людей  серед  тварин  шукати,
Невинно  вбиті  душі  кружлятимуть  над  вами.
А  нам  вічно  буде  пам'ять  транслювати,
Як  молодих  Героїв  супроводжуєм  піснями.

І  буде  мир,  і  щастя  запанує  у  будинках,
Освіта,  і  здоров'я,  й  бізнес  процвітатиме.
І  прогинатимуться  прилавки  на  ринках,
Кожен  українець  для  України  працюватиме.  

І  хліб,  і  сіль,  і  усмішка  яскрава  -  усе  прийде,
Наповниться  добром  наша  знеможена  держава.
Я  вірю  -  її    обов'язково  дуже  швидко  віднайде
І  воля,  й  весела  пісня,  і  невмируща  слава!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2014

Лікуватися "не тим"

Ну  скільки  можна  говорити,
Плакати,  кричати,  божеволіти.
Це  так  важко  -  навчитися  жити,  
І  щось  собі  заборонити,  не  дозволити.  

Не  розуміти  власного  розчарування,
Лікуватися  "не  тим"  впродовж  років.    
І  нарешті  позбутися  дивного  вагання,  
Усвідомити  тлумачення  раніше  невідомих  слів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014

У пошуках

[b]
У  пошуках  чогось  не  свого,  
Далекого,  незвичного,  чужого.
Бо  у  своєму  –  кінця  не  бачу,  
Тихо  надіюся  ще  на  удачу.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2014

живи…

Без  далекоглядних  намірів  та  планів,  без  зайвих  мрій  та  ілюзій.  Вони  практично  із  самого  дитинства  живуть  сьогоднішнім,  а  як  тільки  стають  на  ноги  -  розуміють:  головне  -  вижити!  Усе  це  нагадує  жорстокі  закони  джунглів.  У  таких  ситуаціях  дуже  небезпечно  відчувати.  При  чому  не  важливо  що:  ненавить,  заздрість,  радість  чи  сум.  Бо  ті,  хто  наважуються,  потім  оговтуються  дуже  довго.  У  таких  ситуаціях  почуття  заводять  у  безвихідь.  Краще  не  задумуватися!

Восьмирічна  дівчинка  вкотре  завітала  у  чергову  маршрутку.  У  неї  стомлений  погляд  і  давно  уже  зношений  одяг.  Однак,  голос  надзвичайно  дзвінкий.  Мені  стало  дивно  -  звідки  у  цієї  маленької  та  худенької  дівчинки  такий  сильний  голос.  "Слава  Україні!"  -  вигукнула  вона  вкінці.  Після  чого  впевнено  пройшлася  із  мішечком  по  салоні  маршрутки.  Видно  -  ця    справа  для  неї  уже  звична.  Більшість  із  присутніх  не  проігнорували  -  віддали  найдрібніше.  А  для  неї  їхнє  "найдрібніше"  -  важливе,  оскільки  вийшла  вона    щасливою  та  усміхненою,помандрувала  далі  на  зустріч  фартуні...    

Через  декілька  хвилин  напрошується  зайти  у  маршрутку  її  подруга.  Шофер  відмовляє,  мовляв  -  пора  уже  йому  їхати  та  й  нещодавно  уже  "просили".  Дівчинка  обурилася  і  пішла  далі.  Сьогодні  просто  не  її  зірковий  день...    

Через  декілька  хвилин  повертається  назад,  а  наша  маршрутка  ще  досі  стоїть  непорушно.  І  як  на  зло,  на  зупинці  чекає  молода  мама  із  своєю  улюбленою  донечкою.  Донька  гарно  вдягнена,  доглянута,  під  пахою  стискає  величезну  ляльку.  

"Зірка",  якій  так  і  не  дали  заспівати,  пройшла  мимо  матусі  та  її  дочки  і  якось  "дивно"  глянула  на  цю  милу  дівчинку.  Її  матір  побачила  цей  озлоблений  погляд  і  пригорнула  дочку  ближче  до  себе.  

У  цієї  дівчинки  із  лялькою  є  все,  про  що,  напевно,  деякі  діти  навіть  не  дозволяють  собі  мріяти.  І  я  тільки  сьогодні,  після  того,  як  стала  свідком  от  такої  жортокої  контрастної  картини,  усвідомила  -  як  же  мені  повезло!  

Така  от  буденна  історія  життя  добряче  "стрясає".  Відводжу  погляд  у  салон,  а  на  передньому  сидінні  хтось  ручкою  акуратно  написав  великими  літерами:  "  ЖИВИ..."  Хм,  можливо,  це  і  є  відповідь  на  безліч  запитань!?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506559
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.06.2014

Цікаво

Їхні  голоси  заворожували  усіх  перехожих.  Їхня  краса  манила,  риси  обличчя  приваблювали,  а  загальна  картина  викликала  цікавість.  Вони  співали  годину-третю-четверту  ...  Їм  не  потрібно  було  ні  їжі,  ні  води,  вони  "живилися"  молодою  та  красивою  публікою.  Однак,  які  б  красиві  та  неповторні  дівчата  не  були  -  люди  рано  чи  пізно  стомлюються.  І  ось  настав  час,  коли  співачки  залишилися  наодинці.  

У  кожного  із  нас  СВОЇ  плани.  Ми  прагнемо  реалізувати  СВОЇ  мрії.  

І  так  зірковий  час  дівчат  завершився.  Вони  йшли  додому  засмучені  та  розчаровані,  адже  бажали  бути  на  сцені  безперервно.  Виступ  -  це  був  сенс  усього  їхнього  життя.  
Наступного  для  на  тому  ж  місці  виблискували  уже  інші  "зірки"  -  не  менш  талановиті,  ніж  попередні.  

Взлети  і  падіння,  перемоги  та  поразки,  усмішки  та  сльози,  задоволення  та  розчарування...  Усе  у  житті  рівномірно.  Щоб  нічого  не  надоїло,  щоб  чогось  не  було  забагато  чи  замало.  До  цього  всього  просто  треба  звикнути.  
До  того,  що  люди  приходять  і  йдуть...  Довіряють  і  зраджують,  захоплюються  і  принижують,  люблять  та  ненавидять,  поважають  та  призирають...  

Одні  "вбивають",  інші  "помирають"  і  навпаки.  

ТАК  ОТ  ЦІКАВО  ЖИВЕМО!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504238
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.06.2014

Кілометри

Кожен  із  нас  рано  чи  пізно  зустрічає  своє  Сонце.  Така  зустріч  є  довгожданною  та  не  завжди  влітку.  Ось  вони  зустрілися  зимою,  коли  надворі  -  20  градусів  і  з  неба  падали  симпатичні  сніжинки.  Він  чекав  на  свою  душу  при  такому  морозі  1,5  години.  А  вона,  запізнюючись,  знала:  "Він  -  дочекається!".  
Ще  тоді,  при  першій  зустрічі  біля  Оперного  театру,  вона  зрозуміла  -  це  та  людина!  І  нехай  стусунки  неможливі,  нехай  майбутнього  немає,  нехай  між  ними  багато  кілометрів,  однак  любов  жорстоко  не  запитувала.  Їй  було  байдуже,  адже  вона  уже  розподілила  свої  ролі.
Вони  "сп`яніли"  у  Львові.  У  серці  цього  міста  знайшли  щось  спільне,  відкрили  себе  для  самих  себе.  Такі  сильні  і  такі  горді  склонилися  перед  Амуром,  спершу  навіть  самі  не  усвідомлюючи  свого  дивного  ув`язнення.  
Є  люди,  із  якими    ніколи  не  замерзнеш,  ніколи  не  захворієш.  В  їхніх  обіймах  усе  стає  другорядним  і  зовсім  не  важливим.  Їм  віддаєш  і  пробачаєш  усе.  Гортаєш,як  розкриту  книгу,  однак  потім  перечитуєш  її  ще  раз,  і  ще  раз,  адже  вона  ніколи  не  набридає.  Це  люди,  поряд  із    якими  не  страшно  померти.  Із  ними  хочеться  розділити  усе  своє  життя.  Їм  не  шкода  віддати  найдорожче.  Коли  вони  тримають  нас  за  руку,    можна  підкорити  будь-яку  вершину.  Їхній  голос  найніжніший,  їхній  дотик  найприємніший,  їхній  погляд  наймиліший.  Ці  люди  розфарбовують  нашу  життєву  замальовку.  І  стає  світло  та  ясно:  повсякденна  метушня  набуває  змісту,  а  час  не  вважається  втраченим.  Із  ними  навіть  звичайний  чай  якийсь  смачніший...    
Хто  батьки,  яка  зовнішність,  що  подумають  інші,  які  достатки,  характер,  у  що  ця  людина  вдягнута  та  інші  банальності  -  це  не  важливо,  а  якщо  важливо  -  то  не  по-справжньому.  
Теплі  спогади  не  холонуть  роками,  їх  не  можа  витерти  чи  забути  з  іншими.  Скільки  б  дурниць  ми  не  творили,  скільки  б  горючих  напоїв  не  випили,  правда  одна:  "Долю  не  загубиш!  Не  плач!"  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502483
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.06.2014

Очікують сонце

Загляньте  у  їхні  очі,  
Зазирніть  у  душу.
Як  кожної  ночі,  
Вони  топлять  сушу.

Благають  у  долі  пощади,  
Очікують  сонце.
Жадають  мудрої  поради,  
Виглядаючи  у  віконце.

Забудьте  свої  проблеми,  
Адже  вони  крапля  у  морі.
Не  зароджую  дилеми,
Й  так  достатньо  солі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014

щирість

Життя-це  гра,тепер  я  розумію,
Любити  можна  щиро  тільки  зорі.
За  правилами-  я  тобі  не  вірю,
Стомилася  та  хочу  більше  волі.

Життя  одне-доречна  тільки  щирість,
Цими  іграми  зовсім  не  пишаюсь.
Зійшла  й  на  мене  Божа  милість,
Я  наодинці  із  собою  залишаюсь!

Життя  пройде  -більше  не  буде  болю,
Замість  нас  гулятимуть  кровинки.
Вони    складатимуть  уже  свої  долі,
Однак  виконуватимуть  наші  вчинки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2014

Будень у Львові?

Святкування  тимчасово  "заморозили".  Запах  свіжої  фарби  витісняє    уже  такий  звичний  запах  солодкої  львівської  кави  із  шоколадом.  Несподівано  настав  будень.  Жінки  пораються  у  квітниках,  а  чоловіки  підмальовують  та  підфарбовують  бардюри.  Навіть  власники  магазинів  заставили  своїх  "колег"  добудувати  незавершене.  

Трубач  строго  усім  повідомляє  із  вікон  ратуші,  що  уже  18:00  година.  Мешканці  дружньо  піднімають  голови  вгору  та  із  щасливою  усмішкою  на  вустах  в  який  уже  раз  насолоджуються    такою  неповторною  мелодією  міста...  Кожен  розуміє  -  кінець  робочого  дня!

Виснажені  люди  здавалося  б  от-от  зваляться  із  ніг,  але  ні.  Вони  приходять  додому,  змивають  із  себе  будень  і  занурюються  у  святкову  весну.

Помітно  як  хлопець  купляє  у  бабусі  квіти  та  милого  іграшкового  ведмедика.  У  нього  горять  очі,  а  до  бабусі-продавщиці  миттєво  повертається  молодість.

Рогаті  розвозять  закоханих  у  різні  куточки  міста,  щоб  кожна  пара  змогла  насолодитися  романтичною  самотністю.  

Парки  заряджають  молодят  своєю  мрійливістю.  

Цокотіння  копит  і  гуркіт  карети  відносить  у  далеке  XVI  століття.  

На  стометрівці  швидко  знайомляться  незнайомі.  

Біля  Оперного  завжди  хтось  в  очікуванні  своєї  єдиної  та  неповторної  любовної  історії.  

Із  Високого  замку  видно  -  місто  після  заходу  сонця  тільки  прокидається.  Здавалося  би  -  тут  ніхто  ніколи  не  спить!  

У  Льові  будень?  -  Та  ніколи!!!  У  місті  Лева  зажди  розгулює  якесь  свято.  Французьку  весну  замінює  японська  ...  Свято  сиру  та  вина  -  свято  пампуха...  Навіть  Різдвяні  доміки  замінюють  на  Великодні.  

Головне  не  забувати  про  прикмету:  "Якщо    зранку  побачити  машину  із  рекламою  "Coca-Cola",  то  це  означає,  що    свято  вдалося.  Усе  інше  -  не  важливо!!!  

Ніяких  буднів  у  Львові!!!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490401
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.04.2014

Хочу мати тебе тільки для себе (с)

Скучаю  за  нашими  теревенями.  За  тією  можливістю  вилити  свою  душу  у  твої  долоні,  знаючи,  що  ти  не  упустиш  жодної  краплинки.  

Скучаю  за  твоїми  порадами  та  настановами.  За  тими  безкінечними  суперчками,  які  вкінці  уже  й  не  знати  із  чого  почалися:)

Скучаю  за  вечірніми  прогулянками,  під  час  яких  нас  завжди  супроводжує  холодний  дощ.  Я  зрозуміла  -  він  просто  хотів,  щоб  ми  були  ближчими  один  до  одного:)  Йому  не  подобалася  наша  боязнь  між  "мати  все"  і  "втратити  все"!

Скучаю  за  електронними  листами,  які  були  тими  "додатками"  до  реального  сьогодні:)

Скучаю  за  зміною  твого  погляду:  від  ніжного  до  жагучого.  

Скучаю  за  твоєю  присутністю,  адже  тільки  під  твоїм  контролем  я  не  дозволяла  собі  божеволіти.  Однак  тільки  із-за  твоєї  відсутності  робила  невиправимі  дурниці.  

Скучаю  за  відчуттям  потрібності  не  хлопцеві,  не  братові,  не  другові  і  навіть  не  знайомому...  

Скучаю  за  егоїстичною  і  дитячою  фразою:  "Хочу  мати  тебе  тільки  для  себе":)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489291
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.03.2014

доля ще нав'яже

Це  так  красиво  -  маленька  загадковість,
І  що  попереду?  -  Доля  ще  нав'яже.  
Чи  варто  вірити  у  дивну  випадковість,
Пройде,  не  знаючи,  чи  все-таки  щось  скаже?

Це  так  спокійно  -  жити  без  минулого,
Нарешті  відпустити  щастя,  що  було  не  моїм.  
І    якогось  дня  холодного  й  понурого,
Скажу  спасибі  жорстоким  "вчителям"  своїм!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014

слова в пустині

Слова  в  пустині  зовсім  не  важливі,
Куди  цінніше  джерело  води.
Тут  хочеться  вітру  прохолодного  хвилі,
І  річечку  б  малесеньку  сюди...

Та  навіть  це  не  затуманить  спогади,
Від  себе,  правду  кажуть  -  не  втечеш.
І  кожного  дня  мордують  здогадки,
Як  же  ти  там,  далеко  десь,  живеш.

Зруйнувати  весну  твою  я  не  посмію,  
Насолоджуйся  її  пахучим  чаєм.
Переконую  себе  та  настирливо  вірю:  
Ми  заслужили  усе  те,  що  маєм!  






 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2014

Без надії

[b]Напевно,[/b]  треба  вчитися  жити,  
Насолоджуватися  весною.
Сміятись,  "горіти",  творити,
Не  сумувати  за  колишньою  собою.  

[b]Ймовірно,  [/b]не  шукати  казки,
Любити  усіх,  не  кохати  нікого.
Не  можна  не  вдягнути  маски,
Відказавшись  від  принципу  свого.

[b]Мабуть,[/b]  цю  мить  треба  залишити
Викинути  із  думок  усі  мрії.  
Картинку  то  можна  вишити,  
А  згодом  залишитись  без  надії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2014

Вічність

А  вічність  -  це  нездійсненна  мрія,
Так  придумано  життя  -  усі  минаємо.
Тут  в  кожного  є  своя  стихія,
На  що  ж  ми  свій  час  витрачаємо?

Зважую  -  тони  секунд  на  смітник,
Хочеш  вічність  -  віддавай  свою  душу.
Хто  тільки  збагачуватися  звик,
Я  того  пожалію,  не  вб'ю,  не  задушу.  

Він  загубився  у  власному  ж  царстві,
Втратив  зір  через  величезний  паркан.
Тримав  людей  у  кров'яному  рабстві,
А  тікаючи  -    попався  у  свій  же  капкан.  

Чи  сумують  за  ним  золоті  унітази,
Чи  куплені  друзі  поможуть  в  біді?
Може    зігріють  його  найкрасивіші  вази,
Або  врятує  від  потопу  яхта  на  воді?

Купити  вічність  й  чорту  не  вдавалось,
Скільки  б  приніс  він  молодих  життів.  
Йому  буде  являтися  й  уже  не  раз  являлось
Той  біль,  ті  сльози  самотніх  матерів.

Адресовані  прокльони  його  не  покинуть,
Сказані  щиро  та    відверто  -    збудуться.  
А  молоді  серця,  які  за  Україну  гинуть,
Ніколи  не  зітруться,  ніколи  не  забудуться!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014

спонтанно, ніби сон

Ця  ніч  прийшла  спонтанно,  ніби  сон,
Обняла  тихо  сильною  рукою.
Не  так  важливо,  що  ж  там  за  вікном,
Найголовніше  -  ти  залишився  зі  мною!

Наш  новий  день  почався  із  весни,
Минуле  стало  зовсім  не  важливим.
Якщо  буде  прохання:  "Поясни!",
Я  скажу,  що  це  просто  неможливо.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014

далі буде

Це  не  новина,  що  усім  байдуже,
Що  кожен  захоплений  тільки  собою.
І  зникло  давно  поняття  "друже",
Й  шукаючи  кохання  -  махни  рукою!

Цей  світ  у  новому  обрамленні,
Його  виготовляли  завзято  люди.  
Змінилися  до  ближніх  в  ставленні,
Що  ж  із  нами  далі  ?  Далі  буде?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014

Інша одиночка

Вона  завжди  сидить  сама,  опустивши  голову.  Маленька,  худенька,  із  загадковими  та  дивними  клунками  збоку.  
Хтось  кричить:  "ДАЙТЕ"  та  "ПОМОЖІТЬ".  
Хтось  передає  перехожим  частинку  себе  із  мелодією.  
Хтось  продає  квіти.
А  вона  ...  Вона  одна  єдина  нічого  не  просить,  перебуваючи  у  своєму  іншому  світі.  
Цей  сум,  що  навколо  неї  пробирає  до  глибини  душі.  
І  ця  незрячість  зрячих  людей...  
Боязнь  та  сором'язливість...  
Як  ще  багато  ми  не  помічаємо  навколо  себе!
Побудували  свою  хату  скраю  і  турбуємося,  щоб  там  вогнище  горіло  і  було  тепло.  А  якщо  хтось  мерзне,  то  не  наше  і  то  не  наші  проблеми!
Як  жаль...
Хочу  зрозуміти  іншу,  однак  так  страшно  зашкодити  їй  своєю  цікавістю.  
А  до  розуміння  потрібно  зробити  один  крок,  всього  лише  один!  

.....................................................................................................

Світлофор  горить  червоним  світлом.  Це  мить,  коли  варто  обдумати  ще  раз.  Є  вчинки,  яких  ми  не  можемо    пробачити  навіть  самим  собі,  тому  краще  їх  не  робити.  Вони  засмічують  душу  і  відбирають  дорогоцінний  час.  
Вона  таки  не  підвела  голови.  
-  Дякую!  
Від  цього  "дякую"  стало  ще  холодніше.  
...................................................................................................
*  Не  можна  відкупитися  від  болю  чи  продати  відчай!  Не  можна  допомогти  усім,  однак,  якщо  кожен  поділиться  крихтинкою  свого  щастя,  можливо,  у  світі  стане  трошки  тепліше!?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472545
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.01.2014

у світі барвистому

У  світі  барвистому  та  досконалому,
Люди  знайшли  чорно-біле.
І  замість  того,  щоб  тонути  в  цікавому,
У  сірому  вперто  осіли.  

Ми  знайшли  місце  для  чорного,
Витрачаємо  час  на  злобу  й  образи.  
Нам  потрібно  чорта  проворного,
Щоб  навчитись  відрізняти  його  фрази.  

Бажаю  гуляти  в  кольоровому,
Насолоджуватись  кожною  хвилиною.
Говорити  ангельською  мовою,
Та  дорожити  своєю  родиною!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2014

сьогодні мандаринками пахнуть душі

Сьогодні  мандаринками  пахнуть  душі,
Тече  по  венах  гарячий  шоколад.
І  ніжність  айсберги  найбільші  рушить,
Усі    метушиться  заради  своїх  чад.

Хочу  обняти  кожного  зустрічного,
Зберегти  світлину  із  найдобрішими  очима.  
Кажуть  немає  у  цьому  світі  нічого  вічного,
Та  я  навіки  пахучим  щастям  одержима.

Мене  вабить  неоціненне  мас  тепло,
Десятки  кульків  у  руці  із  рукавичною.  
Сьогодні  немає  тих,  кому  не  повезло,
Чекаємо  чуда  за  старенькою  звичкою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2013

цар сну

Мій  сон  сьогодні  загуляв,
Він  закохався  по  дорозі.
"Такої,—  каже,  —  не  зустрічав",
Ну  хіба  я  відказати  в  змозі?

Куди  діватися,  нудьга,
Минуле  своє  перебрала.
Усе  пролилось,  мов  вода,
Найкраще  пам'ять  вкарбувала.  

І  гріє  спогад,  безперечно,
Та  неповторність  —душить.
Це  навіть  дуже  небезпечно,
Душевний  спокій  рушить.  

І  ось,  здавалось,  на  межі,
Ніхто  й  ніщо  вже  не  зупинить.
І  позбиралися  вужі,
Дивитися,  що  ж  вчинить.

Та  сон  підкрався  тихо  ззаду,
Заснули  мирно  всі  тварюки.
Він  нашептав  мені  пораду:  
"Не  варто  опускати  руки!"

"Любов  до  дружби  не  дотична,
Та  стоїть  вище  на  сходинку.
Це  справа,—каже  мені—звична,
Важко  відпускати  свою  людинку".

"Нехай  там  друзі  та  життя,
Й  чекають  невідкладні  справи.
В  мені  буяють  почуття,
А  тут  повзуть  вужі  й  удави!"

Це  так  незвично  віддавати,
Якійсь  зустрічній  незнайомці.
Й  пів  ночі  думати,  не  спати:
"Я  в  холодку,  вона  -  на  сонці"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013

бережіть людину в собі

Бережіть  людину  в  собі,
Не  випускайте  її  на  волю.
Й  перебуваючи  в  юрбі,
Не  завдавайте  ближнім  болю.

Адже  ким  би  ми  не  працювали,
Для  нас  -  максимум  століття.
Чи  вартий  час  тієї  слави,
Яка  тільки  й  сіє  лихоліття?

Під  маскою  я  бачу  сльози,
І  серце  б'ється  за  щитом.  
Не  дістануть  нас  ті  злі  морози,
Якщо  ми  грітимемось  разом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2013

кохання без меж

Фальшиві  почуття  в  душу  не  поставлю,
Та  й  у  серці  полюбляю  чистоту.
Вас  кохати  щиро  ніколи  не  заставлю,
Залишимо  наодинці  осінь  золоту.

А  ви  живіть  собі:  працюйте  й  вчіться,
Час  біжить  ще  швидше,  ніж  вода.
Бігайте,  думайте,  метушіться,
Робіть,  що  бажаєте,  це  ваша  біда.  

Просити  у  когось  щось  я  не  вмію,
І  прикидатися  щасливою  теж.
Та  десь  в  глибині  душі  палко  вірю,
Що  є  кохання  без  будь-яких  меж.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2013

щасливо

Тебе  вистачає  сповна,
Тільки  моє  хобі  та  ти.
Знаю,  це  долі  вина,
Яка  вкрала  нас  в  самоти.  

Та  хоч  за  вікном  мороз,
У  мене  свій  "калорифер".
Який  там  би  не  був  прогноз,
Чи  скільки  б  мінусових  цифр.  

Наразі  солодка  весна,
Однак,  за  жовтим  -  зелене.
Ти  підеш,  я  залишусь  саме,  
І  кров  розриватиме  вени.  

Боязко  залишитись  з  нічим,
Та  це,  мабуть,  не  важливо.
Коли  після  вогнища  дим,
Значить  хоч  жили  щасливо.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2013

"Веселі" дні

"Веселі"  дні,  тяжкі  та  безпощадні,
Вони  спішать  на  побачення  усі.
А  ми  такі  замріяні,  нарядні,
Діти,  батьки,  бабусі,  дідусі...

Ми  так  живемо  завзято  і  цікаво,
Садимо  слова  у  свій  город.
Надіємось,  що  нам  не  скажуть,  -"Чао!",
І  що  не  наш  наступний  поворот.

Та  якось  так  воно  часом  буває,
Що  молодий  загинув,  не  старий.
І  це  нас  ніби  на  трошки  оживляє,
Та  ж  яка  ціна  -  коханий,  дорогий?

Може  досить  малювати  ці  картини,
Уявою  на  чистій  власній  долі.
Віддалятись  від  єства  свого  -Людини,
Й,напевно,  зомбуватись  вже  доволі?













 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2013

я більше не хочу…

[b]Я  більше  не  хочу[/b]  раю,
Кохання,  яке  затуляє  світ.
Неправильно  це  все,  я  знаю,
Просто  гірко  від  сотні  обід.

[b]Я  більше  не  хочу[/b]  "рідного",
Надіятись  і  розуміти,  що  марно.
Зрадливого  чи  навіть  вірного,
І  байдуже,  що  усе  це  гарно!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2013

ОСІНЬ- така хвороба

Я  люблю  осінь  за  думки,
За  тихий  дощ,  за  теплий  чай.
За  те,  що  вже  пройшли  роки,
Минуле  ніжно  проводжай!

Сиди  і  думай  -  така  хвороба,
Незапланована  зупинка.
-Куди  ж  поділася  свобода?  
-Її  забрала  носова  хустинка!

І  осінь  приходить  крадькома,
Вона  також  боїться  бути  слабкою.
Роздягає  дерева  завжди  сама,
А  ми  у  цей  час  насамоті  із  собою.

Та  я  мрію  побачити  осені  прихід,
Хоча  би  в  житті  один  єдиний  раз.
Не  пити  малину,  не  їсти  мід,
А  танцювати  разом  із  листям  джаз.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2013

без обіцянок

Знайди  мене  у  далечі  доріг,
У  світі  світлому  простому.
Не  треба  падати  до  ніг,
Я  тільки  прагну  загубити  втому.

Не  варто  відриватись  від  землі,
Чи  божеволіти  від  миті.
Досить  ходити  ніжно  по  воді,
Душі  нехай  не  будуть  ситі!

_________________________________

Хочу  потрібною  засинати,
Знати,  що  прийде  ранок.
Твоє  тепло  тихо  відчувати,
Без  далекоглядних  обіцянок.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2013

наше місто

Ти  залишив  мені  у  спадок  наше  місто.  

Знаєш,  я  кохала  його  ще  задовго  до  тебе.  
Ця  старовинність  і  мудрість  вабили  та  манили  завжди.  
Ще  тоді,  коли  відбувся  мій  перший  візит  до  цирку...  Зелений  коник  із  надувних  шаріків,  найсмачніше  у  світі    рафаелло  -  безмежна  любов  батька  до  свої  дочки.  
 
А  ще  незвіданий  пейзаж...  

Я  тут  захотіла  вчитися  і  жити,  знаходити  себе,  збагачуватися,  а  у  результаті  -  натрапила  на  ніжність,  поряд  із  якою  увесь  світ  стає  другорядним.

Зараз  дивлюся  на  сотні  облич,  тисячі  рук,  поглядів  і  обійм...  І  десь  десяток  у  мене.  Та  усе  це  якесь  не  таке,  воно  не  щире.  Я  відчуваю  себе  чужою,  не  на  своєму  місці,  із  викраденою  у  когось  людиною.  

Більше  не  зігрівають  вечірні  прогулянки,  стіни  університету  стали  холодними,  а  друзі  уже  не  такими  близькими.  

У  кожного  є  власні  турботи  і  свій  №1  у  списку  найдорожчих.  

Я  зрозуміла,  незмінне  у  житті  -  це  тільки  батьківська  любов.  Час,  як  гумка,  витирає  і  біль,  і  розчарування,  і  навіть  нас  колишніх.  

Минулих,  теперішніх  і  майбутніх  будуть  любити  завжди  тільки  ті  люди,  які  нас  виховали,  виростили  і  підтримували  у  найщасливіші  і  найжахливіші  моменти  життя.  

Атмосфера  нашого  міста,  як  і  батьківська  любов  -  незмінна.

У  мене  є  усе,  чого  я  бажала  та  хотіла,  тільки  от  як  часто  ми  не  знаємо,  чого  насправді  прагнемо:)

Я  насолоджуюся  його  обіймами,  черпаю  його  неоціненний  досвід,  стараюся  жити  його  проблеми,  радію    його  успіхам  та,  поряд  із  цим  усім,    не  забуваю  про  свою  миттєвість.  

Усі  ми  ми  тимчасові,  вічне  тільки  справжнє  кохання,  яке  поза  світом.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439915
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.07.2013

п'яна душа

Є  час  розмови  з  тишиною:
Коли  дрімотою  все  вкрито,
Коли  ніжною  рукою
Чиюсь  голову  можеш  прихилити.

В  уяві  спокійне  надвечір'я,
Подушка  вбирає  всі  думки.
Я  не  вірю  у  повір'я,
І  знаю,  буде  навпаки!

Прорветься  промінь  в  нашу  долю,
Весна  прокинеться  жадана.
Душа  вирветься  на  волю,
І  буде  кружляти  п'яна,  п`яна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013

таємна сила

Тиша  та  байдужість,
І,  напевно,  забуття.
Потрібна  мужність,
Щоб  позбутись  каяття.

Мить  -  і  розірвали,
Цю  нитку  золоту.
Впевнена  -  кохали,
Поставили  за  мету...

Надіюся,  не  марно,
Усмішка  на  вустах.
Та  ні,  усе  так  гарно,
Тільки  дивний  страх...

Душа  досі  хворіє,
Твій  образ  не  зникав.
Надіється  та  мріє,
Ніби  вчора  обіймав...

Мені  чомусь  погано,
Заміни  не  знайду.
І  прокидаюсь  рано,
Хоч  пізно  спати  йду...

Не  вірила  в  кохання,
Завжди  усе  проходить!
Мої  марні  старання,
Твій  образ  поруч  бродить...

Здається,  відпустила,
Байдужість  теж  взаємна.
Ця  незнищенна  сила,
Вона  чомусь  таємна...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2013

самотня чорна ніч

Небо  більше  не  плаче,
За  вікном  чорна  ніч.
Місяць  нічого  не  бачить,
Не  розуміє  у  чому  річ.

А  там,  із-за  чорної  хмари,
Із-за  густих  чорних  повік,
Де  бродять  примари,
І  люди  вкорочують  вік...

А  там,  в  соціальних  мережах,
Серед  видуманого  "плюс  один"
Зачинившись  у  своїх  "вежах",
Ми  зупиняємо  "часоплин".

В  роздуми  ніч  поринає,
Тихо  сумує  сама.
Вона  так  зустрітись  жадає,
А  ми  зайняті,  нас,  ніби  нема!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2013

без мети…

Напевно,  в  наступному  житті,
Та  надію  свою  не  вбиваю.
Вона  горить  чи  дотліває,
Так  зразу  навіть  не  скажу.

Пусте  життя  треба  наповнити,
Час  не  проходить,  пробігає.
І  це  усе  мене  лякає,
Цей  тихий  вечір,  без  мети.

Цікаво,  як  там  ти!?

Кінець  кінцям,  куди  вже  далі,
Своє,  мабуть,  ще  не  зустріла.
Та  віриш,  так  щиро  хотіла,
Щоб  твоя  душа  -  це  мій  причал.

Складу  усе  я  у  коробку,
Назву  банально  її  -  "минуле"
Один  одного  ми  не  почули,
А  до  "було"  Сьогодні  німе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2013

ℒℴѵℯ … life :)

Не  знаю,  що  далі,
І  хіба  це  важливо?
Велике  сьогодні  нас  огортає,  
Я  прагну  його  прожити  щасливо,
Адже  минає,  усе  минає!

І  те  що  боліло,
І  усмішка  щира,
І  сльози,  і  радість...і  наше  життя...
Я  хочу  просто  побути  щаслива,
Адже  назад  нема  вороття.

Не  знаю,  що  буде,
Не  хочу  гадати.
Час  поставить  усе  на  місця.
Я  тільки  бажаю  щиро  кохати,
Міцно  любити  своє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013

весна проросла

Близька  весна,
Ще  ближчі  квіти.
Їхній  запах  дурманить  та  п'янить.
І  діти,
Ці  маленькі  діти,
Їхня  ніжна  усмішка  бринить.  

Серце  радіє,
Душа  літає.
Тіло  втому  складає  в  кульок.
І  вітер  тихо  обнімає,
Зроблю  великий  життя  ковток.

Усе  проходить,
І  навіть  яскраве.
Хочу  навчитись  цінувати  просте.
Адже  так  важливо,
Що    із  усього  у  тобі  проросте.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013

світ за спиною

Коли  пливеш  назустріч  небу,
Здається,  світ  десь  за  спиною.
І  вже  й  назад  вертатись  треба,
Та  несумісний  страх  з  водою.

Хвиля  колише,  мов  дитину,
Вітер  бурмоче  щось  під  ніс.
Без  ковдри  і  подушки  лину,
Ще  одну  пісеньку  на  біс?

Вода  лікує  хвору  душу,
На  дно  злягають  всі  проблеми.
Поки  виходимо  на  сушу,
Вирішуються      усі    дилеми.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2013

почерк

Ніколи  не  вірила  у  випадковість,
Усе  снується  так,  як  повинно.
Напишемо  ми  іншу    повість,
А  час  летить,  мчиться  невпинно.

Ця  сторінка  не  стала  останньою,
Я  наступну  для  себе  перегорнула.  
І  весною  теплою,  ніжною,  ранньою,
Лагідні  промені  сонця  відчула.  

Зазначу,  що  життя  вміє  дивувати,
Наш  почерк  безсилий  у  певні  моменти.
Ні,  потрібно  і  варто  щось  планувати,
Та  доля  сама  відправляє  конверти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2013

п'ятирічний пейзаж

Цей  п`ятирічний  пейзаж  за  вікном,
Двоюрідна  сім'я  у  "вулику"  згуртувалась.
Усе  пролетіло,  промчалось,  як  сон,
І  скоро  -  "не  вчусь",  а  тільки  "навчалась".

Так  близько  вже  фініш,  на  носі  весна,
Ніщо  не  зупинить  останні  хвилини.
Сьогодні  я  хочу  побути  сумна,
Бо  в  травні  залишуся  я  без  родини.  

Божеволіли  разом,  плакали  та  сумували,
Ми  стільки  усього  уже  перейшли.
Саме  тут,  у  цих  стінах,  життя  пізнали,
Саме  тут  один  одного  ми  віднайшли.  

Ніколи  не  вірила  у  складну  випадковість,
Завжди  зустрічаються  ті,  хто  повинні.
І  тихо  шепоче  мені  моя  совість,
Що  ми  збережемо,  зуміємо,  сильні!  

Куди  б  не  закинуло  нас  наше  покликання,
Як  би  доля  життям  не  розпорядилась.
Будуть  і  хованки,  і  це  дивне  никання,
І  втеча  до  того,  що  так  довго  снилось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013

час отесав

Серце  час  отесав,
Ніби  стругалка  простий  олівець.
Він  добре  знав,
Уроки  життя  не  підуть  нанівець!

І  кажусь  мороз,
Душа  загартована,  не  відчуває.
Ще  кілька  "доз",
Найгірше  найкраще  -  усе  минає!  

Люди  ідуть,
Ніщо  не  може  уже  здивувати.
У  чому  суть,
Не  знаю,  не  буду  нікого  спиняти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013

твої очі забрали роки

Є  миті,  де  слова  несумісні,
Де  сонце  яскраво  палає.
Де  зв`язують  вузи  тісні,
Яких  ніхто  не  розгадає.

Цей  рай  на  землі  -подарунок,
Весь  світ  стає  кольоровим.
І  ніжний  ранковий  поцілунок,
Здавалось,  ми  Всесвіт  очолим.  

Я  танула    у  твоїх  руках,
Ти  тримав  усю  мене  у  долонях.
Із  середини  проривався  страх,
Розійшлись  у  щоденних  погонях.


Роки  твої  очі  забрали,
В  яких  я  так  любила  пониряти.
Холодними  мої  ночі  стали,
Встигла  тебе  у  пам`яті  заховати!

Цей  фільм  прокручую  у  думках,
Ніяк  не  можу  я  збагнути.
Чому  моє  серце  не  у  твоїх  руках,
Та,  напевно,  так  повинно  бути!  

Відлітай,  нехай  усе  стане  класно,
Наші  спогади  -  прочитана  книга.
Часові,  кажуть,  усе  підвласно,
У  струмок  перетвориться  крига!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013

у затінку новизни

У  затінку  своєї  новизни  я  малюю  план,
Підступний  план,  як  жити  у  майбутньому.
На  жаль,  не  приснився  цей  складний  обман,
Та  прагну  крокувати  ще  по  шляху  путньому.

Чорно-білу  райдугу  розфарбую  в  кольорове,
Нехай  на  неї  ангели  присядуть  відпочити.
Де  ж  так    напартачила  ти,  моя  кохана  доле,
Що  я  любов  до  себе  не  можу  відродити.  

На  столі  залишились  лиш  крихти  від  терпіння,
"Тільки  музика  вічна"  -    кажуть  люди.
У  своїх  думках  я  не  знаходжу  розуміння,
Близьким  є    погляд  собаки-приблуди.  

                         Усе  мене,  я  знаю,  вже  небагато,
                         У  кожній  трагедії  ховається  мораль.
                         Та  я  так  стомилася  для  себе  відкривати
                         Наступного  холодного  лиця  вуаль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013

нині

По  дорозі  життя  загубила  себе,
Я  кричала  і  кликала  -марно!
Хтось  інший  у  тілі  тому  ж  живе,
Навкруги  не  більше,  ніж  гарно.  

Льодяною  ковдрою  вкрита  земля,
Чвакають  люди  у  холодній  картині.  
Сумують  за  сонцем  просторі  поля,
Ось  так  і  закінчилось  нині!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013

голуб за вікном

Спасибі  вам  за  миті,
За  тепло  у  важкий  час.
За  сльози  пролиті,
За  те,коли  не  було  вас.

Спасибі  за  уроки,
Я  вдячна  щиро,  від  душі.
За  ті  маленькі  кроки,
До  щастя  на  межі.

Спасибі  вам  за  сонце,
А  ще  за  холод,  й  сніг,
Голуб  заглядає  у  віконце,
Куди  ж  він  мчався,  біг?

Життя  таке  бентежне,
Не  тільки  в  голубів.
Кожен  отримує  належне,
Те,  на  що  заслужив.  

А  може  просто  повезло?
Це  ж  мої  були  крихтинки.
Даруйте  світові  добро,
Не  жалійте  ні  хвилинки!

І  в  один  прекрасний  день,
Коли  вам  стане  одиноко.
Навіть  голуб  за  вікном,
Буде  милувати  око!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012

дощ знав більше …

Ти  знаєш,  люди  "помирають",
У  них  холонуть  руки.
Вони  себе  вже  не  впізнають,
Стирають  пам`ять  муки.

Сліпці  по  вулицях  мандрують,
Темрява  викрала  поводиря.
І  перехожих  теж  не  чують,
Не  світить  їм  жодна  зоря.  

А  ти  тинявся  зовсім  поряд,
Не  зміг  пройти  чи  оминути.
І  всі  казали,  що  навряд  чи  
Їхні  зустрінуться  маршрути.

Та  й  душа  не  хотіла  оживати,
Зима,  осінь,  літо,  без  весни.
Вона  звикла  просто  існувати,
Для  чого  це  долі,  поясни?

А  дощ  знав  більше  за  усіх,
Та  він  не  видасть  таємницю.
Душу  оживив  твій  щирий  сміх,
А  поцілунок  зачинив  темницю.

Друзі  кажуть  -  божевільна,
А  я  не  буду  сперечатись!
Людина  ж  кожна  вільна,
Чого  ж  нам  двом  боятись?

Ти  вільний  теж,  не  забувай,
Нікого  ніколи  не  тримала.
Смачний  наш  із  тобою  чай,
Давно  таким  не  смакувала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2012

музика серця коханого

Ти  заворожуєш  мене  до  клітинки,
До  божевілля  тебе  я  кохаю.
По  венах  наближаюсь  до  зупинки,
І  чую  мелодію  раю!

Ця  скрипка  -  музика  серця  коханого,
Жадане  тіло  -  гладенька  бруківка.
Гаряче  вино  -  кров  мого  непізнаного,
У  нас  сьогодні  кавова  вечірка!

Ти  красуєшся  крізь  нічні  ліхтарі,
А  я  тобою  не  можу    намилуватись.
Здається,  ти  найкращий  на  цілій  землі,
У  тебе  неможливо  не  закохатись!

PS  Адресат  -  місто  Лева!  :)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012

собі не належу

Я  більше  не  п`ю  кави,
Не  мокну  під  осіннім  дощем.
Не  прагну  ніякої  слави,
Живу,  ніби  останнім  днем.

Я  більше  уже  не  твоя,
Та,  на  жаль,  і  собі  не  належу.
Вільна  морська  течія,
Яка  нагадує  мені  страшну  вежу.

Я  більше  не  хочу  вставати,
Однак,  світ  викликає  на  бій.
Навколо  одні  тільки  втрати,
А  ти  близьким  залишитись  зумій!?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2012

пазл долі

Я  думала,що  знаю  правила,
Знайшла  усі  пазли,
Складала  картину.
Та  доля  рукою  об  стіл  вдарила,
Ніяк  не  знайду  свою  половину.

Не  побачу,  що  там  намальовано,
Хочеш  -кричи,
Бажаєш-так  плач.
Долею  пазл  один  заховано,
А  може  і  сотні  невдач?

Мені  повезло,  чи  не  пощастило,
Ніяк  не  збагну,
Зараз  не  зрозумію.
Та  щось  так  для  чогось  вчинило,
Значить  колись  я  прозрію!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012

загадковість буття

День,як  день,  та  вже  його  немає,
Він,  ніби  полум`я,  швидко  догорів.
Наступний  буде,  ніхто  його  не  знає,
Він  загадковим  залишитись  зумів.

Жовтневий  вітер  сумом  повіває,
Струмок  дорожній  викрадач  листків.
Місяць  туман  до  дна  вже  доїдає,
А  ти  заплановане  втілити  зумів?

День  за  днем,  година  за  годиною,
Усе  мандрує,  крутиться,  летить.
А  я  просто  хочу  залишатися  Людиною,
Коли  на  чай  прийде  остання  мить!

Життя  без  цілі  -  кажуть  не  життя,
І  кожну  ніч  мудрую  над  одним:
«Свої  зупинки  повинно  мати  буття,
Чи  їхати  поки  не  закінчиться  бензин?»

Мої  питання  чомусь  риторичні,
Загадковість  свою  не  збагнути.
І  ніби  справи  усі  стали  звичні,
І  як  завжди  -  невідомі  маршрути!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2012

пікова дама

Хто  ти?  Ким  є?  Ким  будеш?
Ех,  стільки  дивних  запитань.
Бо  ти  не  йдеш,  ти  блудиш,
Мов    та  загублена  гавань!

А  мрії?  Прагнення?  А  цілі?
Опустились  з  якорем  на  дно.
Колись  купалася  у  вірі,
А  зараз,  зараз    всеодно!

Куди  пливеш?  Куди  курсуєш?
Як  вітер  команду  віддасть!
І  зовсім  ти  не  вередуєш?
У  мене  тільки  чорна  масть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012

на краю тишини

Ми  усі  у  життя  на  долоні,
Сидимо  на  краю  тишини.
Крутимось  в  людському  полоні,
Аж  до  сивини!

Ми  двох  стрілок  раби,
Зупиняє  їх  тільки  світлина.
Ти  що  хочеш  роби,
Час  скосить,  ти  ж  тільки  людина!

Ми  усі  зів`янемо  вчасно,
Нам  варто  про  це  пам`ятати.
Людині  багато  чого  підвласно,
Та  час,  час  не  спіймати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361922
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2012

Де Україна? Де українці?

В  голубих  очах  топляться  мрії,
А  ми  на  березі  собі  засмагаємо.
Це  не  наші  турботи,  не  наші  надії,
Ми  байдуже  голови  відвертаємо.

Як  завжди  вітер  на  небі  малює  картини,
Сонце  промінням  своїм  зігріває.
Тільки  немає  більше  у  нас  родини,
Народ  не  живе,  він  виживає!  

Давайте  мовчати,  любити  себе,
Дбати  тільки  за  СВОЄ  подвір`я.
Сміття  на  дорозі  -  нас  не  гребе,
І  так  зародилось  в  країні  свавілля!

Де  ж  Україна?  Де  українці?
Невже  повмирали  усі  гарячі  серця?
Понуро  пасуться  на  узбіччі  вівці,  
У  них  залишились  хоч  якісь  відчуття!

По  вулицях  гордо  гуляє  російська,
Чужинці  диктують  свої  закони.
Немає  ніякої  армії,  війська,
Просто  несвідомі  вийшли  із  зони.  

Діди,  прадіди  та  бабусі,
Пробачте  за  те,  що  ми  мовчимо,
Вірю,  у  нашому  сильному  дусі,
Ще  проросте  Ваше  зерно!

PS  Щиро  надіюся,  що  ми  доростемо  до  демократичної,  вільної  та  незалежної  України!  Давайте  вірити  у  себе  і  свої  власні  сили?!  Ми  зможемо!!!
Із  святом,  дорогенькі  українці!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359581
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2012

ну і нехай …

Нехай  не  буде  слів,  ні  докорів,  ні  сліз,
Нехай  доля  сама  несе  кудись  цей  свій  рюкзак.
Нехай  життя  поміняє  свій  палкий  девіз,
І  дощ  напише  на  холодному  вікні:  "Пустяк!"

Нехай  тобі  байдуже  і  нам  обом  приснився  сон,
Нехай  я  сама  змокну  під  проливним  дощем.
Нехай  ти  заперечиш  -  серця  не  бились  в  унісон!
І  ніколи  ми  не  жили  цим  світлим  спільним  днем.

Нехай  не  знались,  не  зустрічались,  не  любили,
Нехай!  ...  Забудемо  про  минуле  життя!
Нехай  від  болю  ми,  мов  ті  вовки  не  вили,
І  нашим  фінішем  хай  буде  забуття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2012

я не хотіла …

Ти  сам  прийшов  у  "мій  світ",
Я  не  хотіла  тебе  сюди  пускати.
Ще  й  на  озері  розтопив  лід,
А  мене  покинув  потопати.

Пробач,  не  знала,  не  хотіла,
Ти  тишу  серйозно  не  сприймай!
Твоєю  стати  не  зуміла,
Прости,  благаю,  прощавай!

Це  складно,  ти  не  зрозумієш,
Почніть  ще  раз,  один  разочок!?
Я  знаю,  в  житті  усе  зумієш,
Спасибі  за  тепла  кусочок!

Я  біль  із  собою  забираю,
Скупа,  ти  ж  знаєш,  не  новина.
Дуже  сильно-сильно  обнімаю,
Ти  дорога  мені  людина!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2012

згас наш камін

Я  найбільше  боялася  втрати,
Ні,  не  тої,  коли  хтось  помирає,
А  коли  він  забуває,
Ще  живу,  сповнену  сил.

Я  тремтіла  від  чорного  дня,
Не  тоді,  коли  немає  грошей,
А  коли  не  побачу  очей,
Тих,  які  живили  життям.

Я  хотіла  так  небагато,
Не  ресторанів,  і  не  грошей,
Я  бажала  інших  речей,
Тих,  які  є  незліченні.  

Я  прагнула  просто  кохати,
І  тепло  відчувати  взамін.
Та  чомусь  згас  наш  камін,
Один  раз  не  підкинули  дрова!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2012

кусок літа

А  вріж  і  мені  "кусок  літа",
Ось  цей,  великий,  що  навпроти!
Їсть  "літній  торт"  тільки  "еліта",
Яка  відпустила  свої  турботи.

"Жива  музика",  "солярій",  "сауна"-
Так  круто  можна  віддихати.
І  корисна  "грязьова  ванна",
Рибу  велику  ще  б  впіймати!

Струмок  -  чудовий  вокаліст,
Під  мерехтіння  зір  -  засинаю.
А  ти  із  прагнень  побудуй  міст,
Дійди  до  воріт  "літнього  раю"!  

Відпусти  усе,  що  там  заснуло,
Солодким  "перебий"  гірке!
Зрозумій  -це  уже  минуло,
Життя  сьогодні  не  важке!

Очисти  душу,  відкрий  серце,
Підморгни  сонцю,  що  сміється.
Подивись  на  себе  у  озерце,
І  повір  -  твоє  вернеться!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2012

ти знаєш …

Нічого  не  змінилося,  ти  знаєш,
Усе,  як  було,  тільки  я  тепер  є  Я.
Не  цікавить  із  ким  ти  там  гуляєш,
У  мене  інша,  зовсім  інша  течія.

Сьогодні  я  не  думаю  про  завтра,
Не  так  яскраво  розфарбовую  майбутнє.
Не  розбираюсь:  де  брехня,  де  правда,
У  альбомі  бережу  це  незабутнє.

Я  зрозуміла,  кохання  наше  потонуло,
Що  тоді,  коли  мало  тільки  розквітати.
А  може,  його  ніколи  і  не  було,
Ми  так  красиво  вміли  малювати!

Знаєш,  я  не  жалію  за  свої  шедеври,
Комусь  вони  припали  до  вподоби.
Було  усе:  усмішки,  сльози,  нерви,
Настав  час  справжньої  свободи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012

вітаємо!

Безкорисливість  нас  разом  зшила,
Доля  приготувала  фруктовий  чай.
З  тобою  вільний  час  підсолодила,
Для  нас  маленький  зелений  гай.

Таємниці  під  ясенем  закопаємо,
Нереальна  реальність  нехай  зачекає.
На  небі  сьогодні  пише:  «Вітаємо!»,
Навіть  сила  тяжіння  тебе  відпускає.


Цей  вірш  присвячується  моїй  спорідненій  душі.  Людині,  яка  уже  ось  чотири  роки  терпить,  вислуховує,  радить,  підбадьорює  ...  Ми  написали  один  одному  такий  кілометраж  повідомлень,  який,  важко  уявити  навіть  уві  сні.  Це  друг,  якого  ніхто  ніколи  не  замінить  і  із  яким  важко  позмагатися  у  першості.  Він  зі  мною  у  хвилини  смутку  і  радості.  Це  людина,  яка  знає  мене  краще,  ніж  я  знаю  себе  сама!)  Я  рада,  що  доля  подарувала  нам  шанс  познайомитися!  Ти  став  для  мене    рідним!  Спасибі,  що  ти  є!  )))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012

світ на замовлення

Вони  заснули  під  мерехтіння  зір,
Прокинулись  від  лоскотів  проміння.
Яблунька  накрила  для  них  свій  пір,
Солов`ї  співали  на  своє  розуміння.

Він  замовив  для  неї  весь  світ,
Солодким  поцілунком  розбудив  зранку,
Жарина  рибка  у  них  на  обід,
І  повільний  танець  аж  до  світанку.

Лежать  у  затінку,  на  зеленій  травичці-
Маленький  рай  для  обох  сердець.
Уже  тішаться  прохолодній  водичці...  
Не  потрібен  для  кохання  гаманець!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012

топлюся в нашому чаї

Не  відчуваю,  як  ріжуть,
Я  ж  мертва  уже  давно.
Власна  поведінка  не  тішить,
Стукає  дощ  у  вікно.

Гуляйте  у  своїй  зграї,
Впевнена,  що  там  краще.
Топлюся  в  нашому  чаї,
За  спиною  чую  -"ледаще".

Давайте  на  Ви  будемо,
На  фальш  у  мене  цензура.
Кожен  для  себе  -  живемо!
Цю  казку  уже  десь  я  чула.

Самотній  ліхтар  на  дорозі,
Щось  думає  небога.
Стою  на  холодній  підлозі,
Підіймаю  очі  до  Бога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012

знаки

Поміняли  дорожні  знаки,
Я  жену  кудись  по  прямій.  
На  дорозі  блудні  собаки,
Може  вони  скажуть:  "Стій!"

Життя  на  мить  втратило  зміст,
Хто  я  сьогодні-не  знаю.
Проїжджаю  засніжений  міст,
І  десь  у  безвість  зникаю.

Маленьке,  дурненьке  створіння,
Чи  може  життя  -це  сон!?
Ех,  трішечки  б  цього  розуміння,
Та  мовчить  мій  телефон.
.......................................................
                 Чому  саме  ця  "дорога",
                 Чому  саме  ці  "собаки",
                 Уся  інформація  в  Бога,
                 Для  нас  -  тільки  знаки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.02.2012

БАЙКА

Осінь  навіює  сум,  
Слова  впиваються  в  серце.
Море  порваних  струн,
Копійок  повне  відерце.

А  ми  -прості  перехожі,
Скільки  таких  у  житті?!
Зовсім  чомусь  не  схожі,
Усі  у  своїй  самоті.

Тільки  той  попрошайка,
Цей  вуличний  спостерігач.
Знає,  що  таке  байка,
Людських  життєвих  невдач.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011

Свята любов. Знаю!

Знаю,  свята  любов  не  померла,
Переховується  від  життєвого  бруду.
Повія,вбивця,  кинута,  стєрва  -
Ніхто  ж  не  уникне  Божого  суду!  

Знаю,  до  кожного  прийде  прозріння,
І  ця  заплакана  дівчинка  на  зупинці.
І  до  неї  завітає  маленьке  везіння  -
Батько  заспіває  колискову  дитинці.

Знаю,  свята  любов  візьме  гору,
І  більше  не  буде  помилок  долі.
Одна  пісня  ангельського  хору,
І  троє  танцюють  у  сімейному  колі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277756
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 30.08.2011

Наївність

КРИШТАЛЬ  РОЗБИВАЄШ  ОБ  КАМІННЯ

По    доброті    топчуться    люди,
Вірність    душить    обман.
Хитрість    розгулює    повсюди,
І    заповнений    вином    твій    стакан.

Кришталь    розбиваєш    об    каміння,    
І    біжиш    назустріч    туману.
Немає    жодного    у    тобі    вміння
Пристосовуватися    до    обману.

Стрибаєш    із    найближчої    скали,
Про    це    мріяло    море    сердець.
Своїм    життям    завжди    жили,
А    у    тебе    просто    обірвався    терпець.

Іронічно    усміхнешся    до    сонця,
А    воно    у    відповідь    тобі    підморгне.
Ніколи    не    підведу    свого    охоронця,
Бо    серце        єдине,    справжнє,    одне!









ТИША  ЗАПОВНИЛА  ПРОВАЛЛЯ

Усі    слова    стали    пустими,
На    серці    біль,    у    душі    холод.
Нічого    не    біжить,    не    іде,не    лине,
У    любові        довготривалий    голод.

Тиша    заповнила    провАлля    ,
Сховала    пояснення    у    куточок    світу.
І    щось    наближається        із    дАлля.
Не    хочу    чути    від    нього    привіту.

Душа    розкололася    на    дві    частини,
Серце    не    знає    у    якій    залишитись.
І    ще    трошки,    ще    якоїсь    пів    години,
І    усе    може    зникнути    ,    розчинитись.








ЗВІТ

Усі    прагнуть    вдихнути    у    неї    життя,    навчити,    вказати    пальцем    дорогу    ,
Та    не    приходить    у    гості    те    забуття    і    знову    невидимий    підставив    ногу.
Поділитись    болем        із    повітрям,    замкнутись,    заплакати    ,    закричати    ,        
Холодна,    маленька    сніжинка,    яку    ніхто        не        може        довго        тримати    .
Весело        із    вітром    кружляла    у    танці,    любила,    мов    рідного    брата    ,
Спіймала        велика    жарка    долоня    і    прийшлося    її        просто        віддати.
Потекла    живе    під    ритм    течії,        вітер    став        могутнім            океаном,
Річкою    влилася    в    синє    око    і    тепер    живуть    вони    єдиним    планом:
Один    погляд,        один    напрямок,            одне    серце,                один            світ,            
"Дружба    перелилась    у    кохання    "-    так            ангели    підписали    всій    звіт,
І    ця    історія    -    не    перша    і    не    остання!






ЧОРНЕ  ВСЕ  НА  БІЛОМУ  ТЛІ

Біль        перетворюється    у    гнів,
Серце    у    холодний    камінь.
Ніхто    біля    тебе    ніколи    не    присів,
І    просто    тонеш    у    гарячій    ванні.

І    чорне    все    на    білому    тлі,
Тільки    тиша    зберегла    свою    сірість.
Бродиш,    мов    привид    по    мілі,
Кому    ж    потрібна    ця    довбана    вірність!?

Мороз    пробирається    до    самих    кісток,
Жодні    спогади    вже    не    зігрівають.
Повітря    гіркого    ловиш    ковток,
І    пальці    жодного    дотику    не    відчувають.

Ніхто    не    казав,    що    в    раю    одиноко,
Ніхто    не    кричав    що    перло    -    це    рай.
Велике,    голубе,    розплющене    око,
Забуду    тебе    назавжди,    прощавай!








ТИ-МІЙ  ПРОМІНЬ!

Поцілунок    -    промінь,    що    випиває    ранкову    росу,
Дотик    -    інший    промінь,    який    зігріває    все    тіло.
Я    до    тебе    всю    ніжність    на    крилах    несу,
А    ти    приймаєш    її    обережно    ,    лагідно,    вміло.
Пригортаюсь,    мов    кішка    до    своєї    подушки,
І    весь    світ    стає    царством    ,    а    я    -    королева.
"Кохаю!"    -    шепну    тихенько    тобі    на    вушко,
Ти                -    мій    Едвард,            а        я    -  твоя        Белла    !    
І    закружляємо    в    танці,    між    лапатих    сніжинок,
Побудуємо        маленький    рай        у        білій        пустелі.
Відламаємо    кілька        кришталевих    льодинок,
І    будемо    пити    молочні,    солодкі,    прохолодні    коктелі    !





Я  Б  ВИТЕРЛА  УСЕ  ...

Я    б    витерла    усе,    та    буде    дірка,
А    за    нею    провалля,    пустота.
Для    нас    обох    світить    одна,єдина    зірка,
Та    чомусь    ніжно    душить    самота.

Я    б    витерла    усе,    та    тоді    помру,
Не    можу    я    жезл    віддати    в    руки    долі.
Вона    краде    у    мене    те,    що    я    люблю,
Підсипає    в    рани    багато    солі.

Я    б    витерла    усе,    та    час    це    вже    зробив,
Складаю    по    -    піщинках    кожен    день.
І    мертве    усе,    чим    раніше    розум    жив,
Не    хоче    ні    світла,    ні    сонця,    ні    пісень.






КОРОТКЕ,ДИВНЕ,  ЩИРЕ,НІЖНЕ...

Можливо    мої    очі    більше    тебе    не    зустрінуть,
Можливо    мої    руки    ніколи    не    зможуть    обняти.
І    велетенські    надії    кудись    до    небес    линуть,
А    серце    не    в    силі    забути,    перестати    кохати.

Можливо    твій    погляд    ніколи    уже    не    загориться,
Можливо    Афродіта    буде    смислом    твого    існування.
Та    мені    ще    й    досі    кожної    ночі    настирливо    сниться
Твоє    коротке,    дивне,    щире,    ніжне    зізнання.

Можливо    я    ще    просто    дитина    і    вірю    у    добру    казку,
Можливо    життя    хоче    показати,    що    таке    реальність.
Пробач,    що    більше    не    надягаю    перед    тобою    маску,
І    кожна    розмова    -    це    провалля,    безумство,    фатальність.    

Можливо    кожне    твоє    слово    не    мало    ніякої    сили,
Можливо    ти    хотів    впіймати    рибку,    а    потім    її    відпустити.
Та    я    не    зустрічала    у    житті    такого    гучного    грому    чи    сильної    зливи,
Які    б    заставили    тебе    забути    чи    мовчки    розлюбити.







НЕ  ЗАБУДУ  ЦЕЙ  ПРИЛИВ...

І    цього    змія    треба    відпустити,
Високо    в    небо,        у    забуття.
Не    знаю,    чи    зможу    без    тебе    жити,
А    ти        …    –    про    мої    почуття!
У        очах        палає        радість,
Немає    бажання,    місця,    часу.
А    мене    з’їдає    жалість,
Ніколи    не    вийду    на    твою    трасу.
Ти    так    усе    і    не    відкрив,
Забув,    зневажив,    залишив.
Твій    корабель    давно    відплив,
Та    не    забуду    цей    прилив.
Цю    ніжність,    що    ти    дарував,
Голос,    що    лагідно    лунав.
Усмішку    на    щирих    вустах,
І    щось    чарівне    у        твоїх    очах.




БЕЗ  ТЕБЕ...

Без    тебе    ніч    не    настає,
Без    тебе    сон    десь    загубився.
Немає    місця,    що    зветься    "моє"
І    спокій    по    світу        розлився.    

Без    тебе    знайоме    стало    чужим,
Краса    весни    потьмяніла.
"Де    він    ,    як    він    і    з    ким    ?"    -
Ніч    їй    весь    час    шепотіла.    

Холодний    місяць    вперто    мовчав,
Небо    обіймало    життя.
Якби    ж    погляд    зірку    впіймав,
Бажання    б    було    -    забуття!




МІЖ  НАМИ  КОРДОН

Гаряча    кава    і    вершки    сніжинки,
Замкнутим    колом        літають    хмаринки.
Може    очі    не    бачать    крізь    туман,
Та    серце    сильніше    –    чує    обман.

А    ти    уникаєш,    підбираєш    слова,
Не    треба,    не    варто,    я    вже    тут    була.
Повір,    не    страшна    мені    чорна    весна,
Не    слухай,    як    скаже,    що    була    сумна.

Між    нами    кордон,    його    не    подолати,
Та    знаєш,    приємно    було    з    тобою    літати.
Спасибі    за    миті,    спасибі    за    час,
Та    не    говори    мені    більше    про    нас.






ТУМАН  І  ТІНЬ

Туман    і    тінь    у    танці    закружляли,
Від    будніх    днів    втомилися    вони.
Один    одного    довго    пізнавали,
Та    їхні    зустрічі    –    це    були    тільки    сни.

Віддались    вітру,    понеслися,
Як        місяць    й    сонце,    як    день    і    ніч.
Кожного    мрії        давно        збулися    ,
Та    так    і    не    зустрілись        віч-    на-віч.

У    нього    чай,    у    неї    чорна        кава,
До    буття    такі    різні    смаки.
І    тільки    морю    крапля        розказала,
Що    кохання    не    протирають    роки!




ЖИТТЯ  У  СТОРОНІ

Давай  залишимо  життя  десь  в  стороні,
Забудемо  про  кар'єрні  рости  і  падіння.
Інколи  хочеться  ,  щоб  ми  були  німі,
Бо  є  щось  вище,  ніж  просто  говоріння.

Молекули  заснули,  голос  у  підвалі  серця,
І  гарячі  погляди  сплітає  тишина.
Чи  відчуваєш  ти  ,  як  любов  моя  до  тебе  рвется,
Якщо  ні,  то  краще  я  буду  сама  !

Бо  щастя  моє  не  словах,  не  в  поглядах,  не  в  поцілунках,
Моє  щастя  -  це  ти,  і  те,  що  в  тобі.
Любов  не  вмію  розділяти  по  -  гатунках,
Вона  єдина,  мов  світло  в  цій  зорі.




А  ТИ  ПАМ`ЯТАЄШ

А  ти  пам'ятаєш,  як  усе  ставалось  випадково,
Нас  доля  дивувала  своїми  чудесами.
Повільно,  ніжно,  романтично,  загадково,
Як  ми  гуляли  чарівними  ,теплими    ночами.

Як  світлофор  нас  мило  пропускав,
Як  час  тонув  у  наших  щирих,  затишних  обіймах.
Як  ти  кожну  хвилинку  розподіляв  ,
Щоб  побільше  було  незаповнених  та  вільних.

А  ти  пам'ятаєш,  як  долали  перешкоди,
Сварились,  мучились,  плакали  і  повертались.
Як  ніколи  не  слухали  матінки  -  природи
Із  самообманом  жили,    іншими  прикидались.

Як  чорна  тінь  лягала  на  нашу  світлу  днину,
Як  небо  здавалось  хмарним  і  страшним.
Як  ми  забирали  кожен  свою  половину,
І  не  знали,  що  робити  із  осколком  цим.





ТИ

Ти  -  вітер  моєї  надії,
Рядок  нездійсненних  мрій.
Основа  у  власній  вірі,
Непосидючий  пляжний  змій.

Ти  -  вогонь  у  моїх  очах,
Весняний  спів  у  душі.
Яблуко  у  райських  снах.
Король  у  життєвій  грі.

Ти  -  тінь  мого  ангела,
Тишина  у  пориві  емоцій.
Ядовита,  смертельна  стріла.
Яд,  у  яблучному  соці.

Ти  -  центр  мого  всесвіту,
Кілометровий  потік  думок.
Частинка  розламаного  магніту,
Козацької  медовухи  ковток.






ВИНО  І  ПЕРЛИНА

Через  світло  нічних  ліхтарів,  
Крізь  в'язкий  небесний  туман.
Через  сотні  холодних  морів,
Відшукаю  я  твій  океан.

Загорнеш  у  ковдру  обіймів,
Проковтнеш  весь  серцевий  вогонь.
Будеш  щирий,  цікавий  і  вірний,
Ув'язнюся  біля  твоїх  долонь.

Снігом  вкриється  шлях  мій  назад,
Зігріють  промені  кожну  клітину.
Нам  зорі  влаштують  парад,
І  перетворюся  я  на  перлину.

Століттями  прикрашатиму  дно,
І  ми  вдвох  на  низі  океану.
Бо  ти  -  це  солодке  вино,  
Навіки  разом  у  царстві  лиману





ОДНА  КРАПЛЯ

Білий    ангел        стоїть    поміж    нами,
І    обіймає    красуню    –    розлуку.    
Небо    їх    вкриває    сльозами,
Хочу    взяти    тебе    я    за    руку.    

Одна    крапля,        і    ми    б    зустрілись,
Та    це    сон        -    я    прокидаюсь.    
Яскраві    промені    в    очі    в’їлись,
На    землю    нарешті    спускаюсь.    

Дрібне    щастя    дарує    надію,
Що    ілюзія    стане    реальністю.
А    може    я        просто    хворію,
І    твої    ліки        будуть    фатальністю!?





БЕЗЛІМІТ

Я    вірю    в    тебе,    в    себе,    в    нас,
Знаю,    що    стрибнемо    у    майбутнє.
Ми    ходимо    тільки    в    перший    клас,
Де    маленьке    кохання    могутнє.

Відчуваю,    що    прийдеться    стрибати,
Та    поки        радісно    махаю    крильми.
Ще    не    стомилась    разом        кружляти,
Щаслива    акція        –    безліміт    у    весни.    

Так    страшно,    бо    погода    мінлива    ,
Та    впевнена    –    подолаємо        перепони.
Може    й    осінь    не    буде    щаслива,
Та    вірю    –    вітер    хмари    розгоне.    

Пісок,    океан    ,    небо        і        -        вітер,
Не    надоїсть    нам    гуляти    по    світі.
Тільки    двох    озер    місяць        не    витер,
Вони    у    моєму    мозговому    «    Зеніті».        

І    коли    за    вікном    хникає    осінь    
Я    думками    перегортаю    картинки.
Не    впізнає    мене    власна    ж    тінь,
А        за    спиною    пролітають    годинки.    

Оператор    пропонує    безліміт    ,
Але    я    ж    тільки    у    третьому    класі.
Згадую    свій    незабутній    політ,
І    гублюся    в        реальному        часі.



МИ  РАЗОМ  ...

Заплуталась  ніч  об  туман
Чекання,    вагання    і    страх,
Сон    чи    реальість    -    не    знаю.    
Шматочок        тебе    у    піснях,
Шматочок    в    собі    відчуваю.

Віддатись,    втекти    чи    лишити,
Заплуталась    ніч    об    туман.
Без    тебе    так    важко    жити,
З    тобою    розум    -    дурман.    

Фантазії,    мрії    ,    казки    ,
Усе    це    змішалось    у    купу.
Розбились    порожні    чашки,
Та    досі    ми    разом,    за    руку.





Я  НА  ТЕБЕ  БІЛЬШЕ  НЕ  ЧЕКАЮ

Я    на    тебе    більше    не    чекаю,
Та    щось    щемить    у    серці    ,    на    душі
Щось    боляче    стискає    і    намагається    вирватись    на    волю...
Я    на    тебе    більше    не    чекаю,
Бо    життя    іде    ,    та    я    у    ньому    лишня    і    
...Усюди    до    чого    притуляюсь,
Я    залишаю    чорний    слід...
Я    на    тебе    більше    не    чекаю,
Бо    вже    померла    та,    яку    ти    знаєш,
І    тільки    усмішка    гуляє    досі
На    її    закам'янілому    обличчі...
Я    на    тебе    більше    не    чекаю,
Бо    міцні    вузи    розірвала        вже    давно,
І    ти    навчився    жити    щасливо    поряд    з    іншими    ,
Без    мене...
Я    на    тебе    більше    не    чекаю,
Бо    все    що    було    -    це    тільки    райський    сон,
я    так    любила    слухати    казки,
І    ось    герой    прийшов    в    моє    життя    ,    а    я    ...
Я    корчуся    від    болю    і    задихаюся    від    сліз,
Бо    мій    Ромео    повертається    у    книжку    і    ...
Я    на    нього    більше    не    чекаю.







ПОРА  УЖЕ  ЯКОСЬ...

Так    хочу    повірити    в    твої    слова,
Зігрітися    разом    єдиним    вогнем.
Від    цього    мовчання    сама    не    своя,
Думками    про    тебе    живу    кожним    днем.

Ці    помсти,    інтриги,        і    із    ними    кохання,
Усе    це    ніколи        не    буде        мати    кінця.
Нові    сумніви,    розчарування,    вагання,
І    все    ж    в    унісон        б'ються        серця.

Як    же    вирвати    корінь    і    поховати,
Скільки    ще    триватиме    це    розтерзання.
Ніколи    не    зможу    тебе    я    пізнати,
Та    й    не    витримаю    простого    прощання.

Здається    майбутнє    хоче    обняти,
Та    не    вистачить    сил,    щоб    двері    зачинити.
Як    надоїло    палко        любити    й    втрачати,
Пора    уже    якось    по    -  іншому    жити!





ОКЕАН  СУМУ  У  СВІЧЦІ

Мороз  у  твоїх  руках,
Серце  вкрилося  льодом.
Гіркота  на  замерзлих  вустах,
Не  ідемо  ми  одним  бродом!

Ти  у  солоному  морі,
Я  –  у  прісній  річці.
На  столі  кришечка  солі,
Океан  суму  у  свічці!

За  вікном  плаче  небо,
Земля  –  зелена  хустинка.
У  пустоті  оселитися  треба,
Вічністю  стає  хвилинка




ЖЕРЕБ  КОХАННЯ

Вітер  голосно  кричав:  «Не  кохай  !»,
Аж  зорі  сховались  за  хмари.
Місяць  втрутився    -  «  Не  довіряй!»,
Та  сильніші  в  весни  були  чари!

Доля  кинула,  мов  монету  ,кохання,
Тільки  промінь    бачив    кінець.
Розлука,  спокуса  ,  страх    та    вагання  –
Ніщо  не  розірве  пахучий  вінець!

Вплітається  ніжність,  доброта  і  турбота,
Позаздрило  море  щастю  молодих.
У  неї  –  навчання,  у  нього  –  робота,
Буденність  забрала  кохання  від  них!

Виклював  почуття  із  серця  орел,
Доля  решку  до  землі  лицем  притиснула.
Вони  живляться  тепер  із  різних  джерел,
Та  любов  безсмертна-вона  не  заснула!

Блукає  нещасна  по  холодній  рівнині,
Без  тями  падає  в  обійми  туману.
Позаду    роки,  а  вона  тільки  нині,
Уся  віддається  голубому    лиману.

І  щастям  не  пахне,  квіти  зів’яли,
Одна  пустота  у  красивому  тілі.
Колись  так  палко  двоє  кохали,
Тільки  малі  вони    були  -  не  зрілі  !

 Кохання  –    не  одна  із  сторін  монети,
 Не  варто  даремно  її  підкидати!
 Це  ВАШІ  почуття,    бажання  й  сюжети,
 ВАШИМ  рукам    свою    долю  писати!





ЦЕ  ВОНО    (кохання  )

Її  частина  загубилась  десь  у  світі,
Із  половинки  витікає  рідина.
І  руки  в  неї  безсилі,  не  зігріті,
А  у  думках  :  "  Сама,  залишусь  я  сама!"  

А  він  один  в  сумному    кабінеті,
Тоне  у  праці,  захлинається  життям.  
І  на  фінальному  важкому  взлеті,
Він  промавляє  :  "  Знайду  тебе  і  все  віддам!"

І  тільки  доля  посміхається  в  куточку,
Бо  переглянула  цю  комедію  давно.  
Стільки  раз  вони  знаходили  спільну  точку,
Та  ніяк  не  зрозуміють,  що  це  Воно.  








ДВА

Два    хвостики    у    кохання    -    
Наївність    і    сліпота,
Розум    будить    вагання,
Та    з'їдає    його    темнота.

Дві    сторони    у    людини  -
Добра    і    зла.
Роблять    коктель    судини,
Сильнішій    служить    слабка.

Два    кінці    в    існуванні  -    
Життя    і    смерть.
Час    -    середина    в    розмежуванні,
Будь    мудрим,    не    сердь!





ЖАЛЬ

Жаль,    що    солодке    стало    гірким,
Жаль,    що    вода    вкрилася    льодом.
Жаль,    що    із    вогню    залишився    дим,
Жаль,    що    не    ідемо    одним    бродом.

Жаль,    що    майбутнє    тільки    у    снах,
Жаль,    що    сніг    скрипить    під    ногами.
Жаль,    що    знайоме    помічаю    в    піснях.
Жаль,    що    біль    не    вбивається    днями.

Жаль,    що    завжди    прийдеться    мовчати,
Жаль,    що    одну    зірку    місяць    обирає.
Жаль,    що    "    кохаю"    не    зможу    сказати,
Жаль,    що    серце    тебе    не    відпускає.





КРИШТАЛЬ  РОЗБИВАЄШ  ОБ  КАМІННЯ

По    доброті    топчуться    люди,
Вірність    душить    обман.
Хитрість    розгулює    повсюди,
І    заповнений    вином    твій    стакан.

Кришталь    розбиваєш    об    каміння,    
І    біжиш    назустріч    туману.
Немає    жодного    у    тобі    вміння
Пристосовуватися    до    обману.

Стрибаєш    із    найближчої    скали,
Про    це    мріяло    море    сердець.
Своїм    життям    завжди    жили,
А    у    тебе    просто    обірвався    терпець.

Іронічно    усміхнешся    до    сонця,
А    воно    у    відповідь    тобі    підморгне.
Ніколи    не    підведу    свого    охоронця,
Бо    серце        єдине,    справжнє,    одне!






ТИША  ЗАПОВНИЛА  ПРОВАЛЛЯ

Усі    слова    стали    пустими,
На    серці    біль,    у    душі    холод.
Нічого    не    біжить,    не    іде,не    лине,
У    любові        довготривалий    голод.

Тиша    заповнила    провАлля    ,
Сховала    пояснення    у    куточок    світу.
І    щось    наближається        із    дАлля.
Не    хочу    чути    від    нього    привіту.

Душа    розкололася    на    дві    частини,
Серце    не    знає    у    якій    залишитись.
І    ще    трошки,    ще    якоїсь    пів    години,
І    усе    може    зникнути    ,    розчинитись.




ЗВІТ


Усі    прагнуть    вдихнути    у    неї    життя,    навчити,    вказати    пальцем    дорогу,
Та    не    приходить    у    гості    те    забуття    і    знову    невидимий    підставив    ногу.
Поділитись    болем        із    повітрям,    замкнутись,    заплакати,    закричати,        
Холодна,    маленька    сніжинка,    яку    ніхто        не        може        довго        тримати.
Весело        із    вітром    кружляла    у    танці,    любила,    мов    рідного    брата    ,
Спіймала        велика    жарка    долоня    і    прийшлося    її        просто        віддати.
Потекла    живе    під    ритм    течії,        вітер    став        могутнім            океаном,
Річкою    влилася    в    синє    око    і    тепер    живуть    вони    єдиним    планом:
Один    погляд,        один    напрямок,            одне    серце,                один            світ,            
"Дружба    перелилась    у    кохання    "-    так            ангели    підписали    всій    звіт,
І    ця    історія    -    не    перша    і    не    остання!





ЧОРНЕ  ВСЕ  НА  БІЛОМУ  ТЛІ

Біль        перетворюється    у    гнів,
Серце    у    холодний    камінь.
Ніхто    біля    тебе    ніколи    не    присів,
І    просто    тонеш    у    гарячій    ванні.

І    чорне    все    на    білому    тлі,
Тільки    тиша    зберегла    свою    сірість.
Бродиш,    мов    привид    по    мілі,
Кому    ж    потрібна    ця    довбана    вірність!?

Мороз    пробирається    до    самих    кісток,
Жодні    спогади    вже    не    зігрівають.
Повітря    гіркого    ловиш    ковток,
І    пальці    жодного    дотику    не    відчувають.

Ніхто    не    казав,    що    в    раю    одиноко,
Ніхто    не    кричав    що    пекло    -    це    рай.
Велике,    голубе,    розплющене    око,
Забуду    тебе    назавжди,    прощавай!








ТИ-МІЙ  ПРОМІНЬ!

Поцілунок    -    промінь,    що    випиває    ранкову    росу,
Дотик    -    інший    промінь,    який    зігріває    все    тіло.
Я    до    тебе    всю    ніжність    на    крилах    несу,
А    ти    приймаєш    її    обережно    ,    лагідно,    вміло.
Пригортаюсь,    мов    кішка    до    своєї    подушки,
І    весь    світ    стає    царством    ,    а    я    -    королева.
"Кохаю!"    -    шепну    тихенько    тобі    на    вушко,
Ти                -    мій    Едвард,            а        я    -  твоя        Белла    !    
І    закружляємо    в    танці,    між    лапатих    сніжинок,
Побудуємо        маленький    рай        у        білій        пустелі.
Відламаємо    кілька        кришталевих    льодинок,
І    будемо    пити    молочні,    солодкі,    прохолодні    коктелі    !






Я  Б  ВИТЕРЛА  УСЕ...

Я    б    витерла    усе,    та    буде    дірка,
А    за    нею    провалля,    пустота.
Для    нас    обох    світить    одна,єдина    зірка,
Та    чомусь    ніжно    душить    самота.

Я    б    витерла    усе,    та    тоді    помру,
Не    можу    я    жезл    віддати    в    руки    долі.
Вона    краде    у    мене    те,    що    я    люблю,
Підсипає    в    рани    багато    солі.

Я    б    витерла    усе,    та    час    це    вже    зробив,
Складаю    по    -    піщинках    кожен    день.
І    мертве    усе,    чим    раніше    розум    жив,
Не    хоче    ні    світла,    ні    сонця,    ні    пісень.






КОРОТКЕ,  ДИВНЕ,  ЩИРЕ,  НІЖНЕ...

Можливо    мої    очі    більше    тебе    не    зустрінуть,
Можливо    мої    руки    ніколи    не    зможуть    обняти.
І    велетенські    надії    кудись    до    небес    линуть,
А    серце    не    в    силі    забути,    перестати    кохати.

Можливо    твій    погляд    ніколи    уже    не    загориться,
Можливо    Афродіта    буде    смислом    твого    існування.
Та    мені    ще    й    досі    кожної    ночі    настирливо    сниться
Твоє    коротке,    дивне,    щире,    ніжне    зізнання.

Можливо    я    ще    просто    дитина    і    вірю    у    добру    казку,
Можливо    життя    хоче    показати,    що    таке    реальність.
Пробач,    що    більше    не    надягаю    перед    тобою    маску,
І    кожна    розмова    -    це    провалля,    безумство,    фатальність.    

Можливо    кожне    твоє    слово    не    мало    ніякої    сили,
Можливо    ти    хотів    впіймати    рибку,    а    потім    її    відпустити.
Та    я    не    зустрічала    у    житті    такого    гучного    грому    чи    сильної    зливи,
Які    б    заставили    тебе    забути    чи    мовчки    розлюбити






НЕ  ЗАБУДУ  ЦЕ  ПРИЛИВ...

І    цього    змія    треба    відпустити,
Високо    в    небо,        у    забуття.
Не    знаю,    чи    зможу    без    тебе    жити,
А    ти        …    –    про    мої    почуття!
У        очах        палає        радість,
Немає    бажання,    місця,    часу.
А    мене    з’їдає    жалість,
Ніколи    не    вийду    на    твою    трасу.
Ти    так    усе    і    не    відкрив,
Забув,    зневажив,    залишив.
Твій    корабель    давно    відплив,
Та    не    забуду    цей    прилив.
Цю    ніжність,    що    ти    дарував,
Голос,    що    лагідно    лунав.
Усмішку    на    щирих    вустах,
І    щось    чарівне    у        твоїх    очах.




БЕЗ  ТЕБЕ...

Без    тебе    ніч    не    настає,
Без    тебе    сон    десь    загубився.
Немає    місця,    що    зветься    "моє"
І    спокій    по    світу        розлився.    

Без    тебе    знайоме    стало    чужим,
Краса    весни    потьмяніла.
"Де    він,    як    він,      із    ким    ?"    -
Ніч    їй    весь    час    шепотіла.    

Холодний    місяць    вперто    мовчав,
Небо    обіймало    життя.
Якби    ж    погляд    зірку    впіймав,
Бажання    б    було    -    забуття!








МІЖ  НАМИ  КОРДОН

Гаряча    кава    і    вершки    сніжинки,
Замкнутим    колом        літають    хмаринки.
Може    очі    не    бачать    крізь    туман,
Та    серце    сильніше    –    чує    обман.

А    ти    уникаєш,    підбираєш    слова,
Не    треба,    не    варто,    я    вже    тут    була.
Повір,    не    страшна    мені    чорна    весна,
Не    слухай,    як    скаже,    що    була    сумна.

Між    нами    кордон,    його    не    подолати,
Та    знаєш,    приємно    було    з    тобою    літати.
Спасибі    за    миті,    спасибі    за    час,
Та    не    говори    мені    більше    про    нас.





ТУМАН  І  ТІНЬ

Туман    і    тінь    у    танці    закружляли,
Від    будніх    днів    втомилися    вони.
Один    одного    довго    пізнавали,
Та    їхні    зустрічі    –    це    були    тільки    сни.

Віддались    вітру,    понеслися,
Як        місяць    й    сонце,    як    день    і    ніч.
Кожного    мрії        давно        збулися,
Та    так    і    не    зустрілись        віч-    на-віч.

У    нього    чай,    у    неї    чорна        кава,
До    буття    такі    різні    смаки.
І    тільки    морю    крапля        розказала,
Що    кохання    не    протирають    роки!




ЖИТТЯ  У  СТОРОНІ

Давай  залишимо  життя  десь  в  стороні,
Забудемо  про  кар'єрні  рости  і  падіння.
Інколи  хочеться,  щоб  ми  були  німі,
Бо  є  щось  вище,  ніж  просто  говоріння.

Молекули  заснули,  голос  у  підвалі  серця,
І  гарячі  погляди  сплітає  тишина.
Чи  відчуваєш  ти,  як  любов  моя  до  тебе  рвется,
Якщо  ні,  то  краще  я  буду  сама  !

Бо  щастя  моє  не  словах,  не  в  поглядах,  не  в  поцілунках,
Моє  щастя  -  це  ти,  і  те,  що  у  тобі.
Любов  не  вмію  розділяти  по  -  гатунках,
Вона  єдина,  мов  світло  в  цій  зорі






А  ТИ  ПАМ`ЯТАЄШ

А  ти  пам'ятаєш,  як  усе  ставалось  випадково,
Нас  доля  дивувала  своїми  чудесами.
Повільно,  ніжно,  романтично,  загадково,
Як  ми  гуляли  чарівними  ,теплими    ночами.

Як  світлофор  нас  мило  пропускав,
Як  час  тонув  у  наших  щирих,  затишних  обіймах.
Як  ти  кожну  хвилинку  розподіляв,
Щоб  побільше  було  незаповнених  та  вільних.

А  ти  пам'ятаєш,  як  долали  перешкоди,
Сварились,  мучились,  плакали  і  повертались.
Як  ніколи  не  слухали  матінки  -  природи
Із  самообманом  жили,    іншими  прикидались.

Як  чорна  тінь  лягала  на  нашу  світлу  днину,
Як  небо  здавалось  хмарним  і  страшним.
Як  ми  забирали  кожен  свою  половину,
І  не  знали,  що  робити  із  осколком  цим.






ТИ

Ти  -  вітер  моєї  надії,
Рядок  нездійсненних  мрій.
Основа  у  власній  вірі,
Непосидючий  пляжний  змій.

Ти  -  вогонь  у  моїх  очах,
Весняний  спів  у  душі.
Яблуко  у  райських  снах.
Король  у  життєвій  грі.

Ти  -  тінь  мого  ангела,
Тишина  у  пориві  емоцій.
Ядовита,  смертельна  стріла.
Яд,  у  яблучному  соці.

Ти  -  центр  мого  всесвіту,
Кілометровий  потік  думок.
Частинка  розламаного  магніту,
Козацької  медовухи  ковток.






ВИНО  І  ПЕРЛИНА

Через  світло  нічних  ліхтарів,  
Крізь  в'язкий  небесний  туман.
Через  сотні  холодних  морів,
Відшукаю  я  твій  океан.

Загорнеш  у  ковдру  обіймів,
Проковтнеш  весь  серцевий  вогонь.
Будеш  щирий,  цікавий  і  вірний,
Ув'язнюся  біля  твоїх  долонь.

Снігом  вкриється  шлях  мій  назад,
Зігріють  промені  кожну  клітину.
Нам  зорі  влаштують  парад,
І  перетворюся  я  на  перлину.

Століттями  прикрашатиму  дно,
І  ми  вдвох  на  низі  океану.
Бо  ти  -  це  солодке  вино,  
Навіки  разом  у  царстві  лиману.






ОДНА  КРАПЛЯ

Білий    ангел        стоїть    поміж    нами,
І    обіймає    красуню    –    розлуку.    
Небо    їх    вкриває    сльозами,
Хочу    взяти    тебе    я    за    руку.    

Одна    крапля,        і    ми    б    зустрілись,
Та    це    сон        -    я    прокидаюсь.    
Яскраві    промені    в    очі    в’їлись,
На    землю    нарешті    спускаюсь.    

Дрібне    щастя    дарує    надію,
Що    ілюзія    стане    реальністю.
А    може    я        просто    хворію,
І    твої    ліки        будуть    фатальністю!?






БЕЗЛІМІТ

Я    вірю    в    тебе,    в    себе,    в    нас,
Знаю,    що    стрибнемо    у    майбутнє.
Ми    ходимо    тільки    в    перший    клас,
Де    маленьке    кохання    могутнє.

Відчуваю,    що    прийдеться    стрибати,
Та    поки        радісно    махаю    крильми.
Ще    не    стомилась    разом        кружляти,
Щаслива    акція        –    безліміт    у    весни.    

Так    страшно,    бо    погода    мінлива    ,
Та    впевнена    –    подолаємо        перепони.
Може    й    осінь    не    буде    щаслива,
Та    вірю    –    вітер    хмари    розгоне.    

Пісок,    океан,    небо        і        -        вітер,
Не    надоїсть    нам    гуляти    по    світі.
Тільки    двох    озер    місяць        не    витер,
Вони    у    моєму    мозговому    «    Зеніті».        

І    коли    за    вікном    хникає    осінь    
Я    думками    перегортаю    картинки.
Не    впізнає    мене    власна    ж    тінь,
А        за    спиною    пролітають    годинки.    

Оператор    пропонує    безліміт,
Але    я    ж    тільки    у    третьому    класі.
Згадую    свій    незабутній    політ,
І    гублюся    в        реальному        часі.



СОН  ЧИ  РЕАЛЬНІСТЬ?

Заплуталась  ніч  об  туман
Чекання,    вагання    і    страх,
Сон    чи    реальість    -    не    знаю.    
Шматочок        тебе    у    піснях,
Шматочок    в    собі    відчуваю.

Віддатись,    втекти    чи    лишити,
Заплуталась    ніч    об    туман.
Без    тебе    так    важко    жити,
З    тобою  -  розум    -    дурман.    

Фантазії,    мрії,    казки,
Усе    це    змішалось    у    купу.
Розбились    порожні    чашки,
Та    досі    ми    разом,    за    руку.





Я  НА  ТЕБЕ  БІЛЬШЕ  НЕ  ЧЕКАЮ

Я    на    тебе    більше    не    чекаю,
Та    щось    щемить    у    серці    ,    на    душі
Щось    боляче    стискає    і    намагається    вирватись    на    волю...
Я    на    тебе    більше    не    чекаю,
Бо    життя    іде,    та    я    у    ньому    лишня    і    
...Усюди    до    чого    притуляюсь,
Я    залишаю    чорний    слід...
Я    на    тебе    більше    не    чекаю,
Бо    вже    померла    та,    яку    ти    знаєш,
І    тільки    усмішка    гуляє    досі
На    її    закам'янілому    обличчі...
Я    на    тебе    більше    не    чекаю,
Бо    міцні    вузи    розірвала        вже    давно,
І    ти    навчився    жити    щасливо    поряд    з    іншими,
Без    мене...
Я    на    тебе    більше    не    чекаю,
Бо    все    що    було    -    це    тільки    райський    сон,
Я    так    любила    слухати    казки,
І    ось    герой    прийшов    в    моє    життя    ,    а    я    ...
Я    корчуся    від    болю    і    задихаюся    від    сліз,
Бо    мій    Ромео    повертається    у    книжку    і    ...
Я    на    нього    більше    не    чекаю.




ПОРА  УЖЕ  ЯКОСЬ...

Так    хочу    повірити    в    твої    слова,
Зігрітися    разом    єдиним    вогнем.
Від    цього    мовчання    сама    не    своя,
Думками    про    тебе    живу    кожним    днем.

Ці    помсти,    інтриги,    і    із    ними    кохання,
Усе    це    ніколи        не    буде        мати    кінця.
Нові    сумніви,    розчарування,    вагання,
І    все    ж    в    унісон        б'ються        серця.

Як    же    вирвати    корінь    і    поховати,
Скільки    ще    триватиме    це    розтерзання.
Ніколи    не    зможу    тебе    я    пізнати,
Та    й    не    витримаю    простого    прощання.

Здається    майбутнє    хоче    обняти,
Та    не    вистачить    сил,    щоб    двері    зачинити.
Як    надоїло    палко    любити    й    втрачати,
Пора    уже    якось    по    -  іншому    жити!



ОКЕАН  СУМУ  У  СВІЧЦІ

Мороз  у  твоїх  руках,
Серце  вкрилося  льодом.
Гіркота  на  замерзлих  вустах,
Не  ідемо  ми  одним  бродом!

Ти  у  солоному  морі,
Я  –  у  прісній  річці.
На  столі  кришечка  солі,
Океан  суму  у  свічці!

За  вікном  плаче  небо,
Земля  –  зелена  хустинка.
У  пустоті  оселитися  треба,
Вічністю  стає  хвилинка!







ВІДДАЮ  ТЕБЕ  ВСЬОГО  (    *  Маленькому  Принцові  )  

Не    розумію    суспільство,    не    розумію    людей,    не    розумію    себе,
А    земля    крутиться,    проходять    роки,    доля    відкриває    наступний  подарунок.
І    одної    такої    ж    дивної,    чорної    ночі    я    зустріла    щось    рідне    —    тебе,
Ні,    це    було    не    кохання,    не    погляд,    не    дотик,  і,  навіть    не    поцілунок.

Це    було    світло,    яке    вище    небес,    тепліше,    ніж    сонце,    більше    за    Всесвіт,
Це    була    дружня    рука,    добре    серце,    неповторна    душа    і    довіра.
І    кожного    вечора    пишу    тобі    свій    банальний    життєвий    звіт,
Але,  кажуть,    що    навіть    на    найсокровенніше    завжди    є    міра.

Це    усе    не    реальне,    можливо    сон,    а    може,    маленький    видуманий    рай,
Та    ти    став    другим    янголом,    свідком    роздумів,  темних    і    світлих    сторін.
Я    до    смерті    не    забуду    тебе,    просто    інколи    згадуй    мою    любов,    пам'ятай,
Подумки    зажди    із    тобою,    скільки    не    намічалося    б    розчарувань    чи    змін!

Хай    весна    подарує    тобі    щире,    взаємне,    величне,    турботливе,    чуйне        кохання,
Надіюсь    вона    буде    достойна    цього    неоціненного    скарбу,    який    віднайшла.
Я    просто    на    коліна    стаю    перед    долею    за    це    взаєморозуміння,    спілкування,
Пробач    за    самолюбство,    відпускаю,  віддаю    тебе    всього,  пішла...    




НЕ  ТВОЯ  Я  

Ти  окрилений  одним  своїм  бажанням,
Усе  інше  -  розпливчасте  і  не  цікаве.
Вголос  називаєш  це  палким  коханням,
А  я  хочу  втекти  із    гарячої  зали.  

Ти  «п’яний»,  прокинься  від    солодкого  дурману,
Пусті  для  мене  твої  важливі  слова.
Через  жалість  на  коліна    ніколи  не  стану,  
Тому  холодна,  уперта,  неприступна  і  зла.  

Із  життя  «малої  дитини»  зникаю  навіки,
Випусти      «іграшку»,    відкрий  золоту  клітку!
На  волі  знайду  для  твого  чутливого  серця  ліки,
Розірву  цю  невидиму,  проте  таку  тугу  сітку  !  

Не  твоя  я  ,  не  твоя    і  ніколи  твою  не  стану,
На  твоєму  майбутньому  не  залишу  своєї  помади.
Благаю,  не  сип  сіль  на  і  так  свіжу  рану  ,
Вирішила,  і    не  хочу  вмовлянь  чи  поради  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276188
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 21.08.2011

Суперечка із світом

ЯКБИ,  КОЛИ,ЧОМУ!?

Якби    ж    знати    смисл    цього    життя,
Зрозуміти,    що    робити    із    "подарунком".
Якби    ж    вміти    розрізняти    почуття,
За    довжиною,    шириною    ,    за    гатунком.    

Коли    ж    нарешті    ми    знайомимось    з    собою,
Прозріваємо    і    тверезо    дивимось    на    світ.
Коли    ж    своєю    твердою    та    впевненою    ходою,
Ми    розбиваємо    скалу    із    горя    та    бід.    

Чому    ж    нам    стало    мало    їжі    та    води,
Гонимося    за    комфортом,    грошима    та    любов'ю.
Чому    ж    коли    нам    кажуть    :    "  Чуже,    не    бери    !"
Ми    дістаємо    це    будь-якою    ціною,    навіть    кров'ю.





«ГРА»

Життя    роздає    кожному    карти,
Із  кимось    азартно    грає    фортуна.
А    для    когось    це    далеко    не    жарти,
Із    головою    накриває        лагуна.

Легше        просто        друга    обманути,
І    вдати    свою    блискучу    перемогу.
Але    ближній            може    усе    збагнути,
Побачити        фальшиву            дорогу.

А    може    варто    у    нічию    зіграти,
Щоб    потім        спокійно    засинати!?
     Боже,    життя    дароване    Тобою,
     Так    важко    називати    «грою»  !




ТЕПЛА  ВІРА

Ми    відірвались    від    матінки    -    природи    -
Земля    -    будинок    –  одяг    -    шкіра…
Морозний    вітер    забрав    шматок    свободи,
Та    не    згасає    наша    тепла    віра.

«Ніщо    не    вічне    ,    краса    й    зими    розтане!»-
На    вухо    ніжно    шепотів    вогонь.
І    вірить    розум    в    те,    що    непізнане,
Ще    влучить    промінь    у    льодяну    долонь.

     Партизан  -  життя      іде    кроками    чекання,
     Теплий    кілометровий    шарф    із    часу.
     Природа    змінює    до    невпізнання,
     Головне    вийти    на    безпечну    трасу  !






ЗАКОХАНА  ПІКА

Закохана    піка    бігає    за    серцем,
Із    повітрям    ковтаю    терпкий    яд.
І    усе    довкола    смердить    перцем,
Суспільство    вирубало    квітучий    сад.

Ти    вільна,    та    ці    перепони...
У    душі    палає    вогонь.
Переконання,    маси,    заборони,
Усі    торкаються    чистих    долонь.

ОбрАзи    поплили    рікою,
І    зуби    душать    один    одного.
Де    ж    взяти    капельку    спокою    ?    
Хоч    трішки    вітру    прохолодного!?    

Змучитись    жити,    чи    можливо    ?    
Франко    ж    нас    вчив    не    здаватись    !
Та    розлилось    на    аркуш    чорнило,
Червоне    світло    наказує    зупинятись!

Зустріла    того,    хто    попав    під    машину,
Вижив    чудом    ,радіє    весні!
Він    не    бачить    ,    на    жаль,    світлу    днину,
Але    просвітив    погляд    мені.

І    защеміло    серце    від    болю,
Ех,    цінувати    треба    життя!
Не    здаватись    ніколи    без    бою,
Бо    ми    скульптори    свого    почуття.





ВІДПОВІДНИЙ  ШТРИХ

Твоє    горе    -        контрольна    для    близьких,
По-новому    відкриваєш    людей.
На    кожного    ставиш    відповідний    штрих,
І    складається    фільм    із    сотні    ролей.    

Хто    є    хто    у    біді    відкриваються    карти,
Смішно    і    боляче    бачити    піку.
Так  ,  час    все    лікує,    переводимо    в    жарти,
Шукаємо    щось    страшніше    на    ЗІКу.

Та    ніч    знову        у    аналіз    занурює    ,
І    відсіюються    друзі,    як        брудна    гречка    
Так,    це    сердить    і    трохи    обурює,
Із    самим    світом    виникає    суперечка.    

Та    усе    справедливо,    це    неуважні        люди,
Не    помічають    речей    елементарних.    
Корисливість,    підступність    та    обман    повсюди,
Не    варто    будувати    ілюзій    примарних.    

Та    проходить    горе,    і    ми    знову    у    казці,
Прощаємо    все,    всім    і    завжди.    
Знову    у    своїй    благородній    масці,
Ще    мертвої    не    напились    води.

Бо    Ангели    також    живуть    поміж    нами,
І    тягнемось    до    них,    щоб    до    сонця    дістатись.
Обнімають    своїми    ніжними    руками,
Частиною    б    думки        в    їхній    світ    ввірватись    .







ЗАБАГАТО  ...

Забагато    дощу    -    рослини    гниють,
Забагато    сонця  -    горять    ліси.
Забагато    спиртного    люди    п'ють,
Веселі,    незвичайні    настали    часи.

Забагато    матів    сіють    язики,
Забагато    наглості,    підлості,    зради.
Чорними    стають    золоті    роки,
Гордістю    стали    колишні    вади.

Забагато    диму    у    легенях    дівочих,
Забагато    кайфу    у    венах    парубків.
Просто    насолодитись    -    море    охочих,
Немовля  -    "я    ж  помилився,    я      не    хотів!"

Забагато    свободи    у    руках    молодих,
Забагато    божевілля,    екстріму,    відваги.
Якщо    колись    вітер    просто    затих,
То    тепер    ми    є    свідками    кожної    спраги.    

Забагато    фальші    в    людських    почуттях,
Забагато    пошлості,    бажань    і    поривів.
Романтику    бачимо    тільки    у    снах,
У    житті    ж    є    об'єктами    нервових    взривів.







ЛЮДИ-ЗМІН  НОСІЇ  ...

Ще    не    привикла    до    дня,    як    його    заступила    ніч,
Ще    не    зігрілася    сонцем,    як    холодний    місяць    приплив.
Ще    не    запам'ятала    пару    красивих    облич,
Як    із    піску        їх    змив        гігантський    морський    прилив.

Тільки    закінчилось    дитинство,    а    уже    стукає    старість,
Нещодавно    почалася    юність,    а    на    життя    зазіхає    смерть.
І    нескінченною    та    знайомою    стає    ця        вічна    тривалість,
З    важкістю,    та    привикаємо,    не    жити    ж    ,    як    “    Круть    та    Верть”    

       Сьогодні    одне,    а    завтра    інше,    життя    іде    по    течії,
       Зустрілися    -    розійшлися,    побачили    -    забули,    усміхнулися    —    заплакали...
       Ніколи    не    знати    нам    стабільності,    бо    люди    —        змін            носії....

         Голуби    і    соколи    ,    дельфіни    і    акули,        ангели    та    демони...-    
         У    різних    подобах    ми    були    !!!
         Головне    ,    щоб    в    другій    не    заснули    !







АВТОБУС

Дорога    ніби    ніколи    не    закінчиться,
Швидкість    то    збавляється,    то    прибавляється.
От    дивишся    на    світ,    і    не    віриться,
Що        зупинка        так        швидко        наближається.

Бо    позаду    море    сліз    і    океан    усмішок,
Сьогодні    із    щастям    за    руку    ідемо.
А    завтра    підберемо    чарівний    горішок,
І    за    мрією            своєю        попливемо.

Та    поміж    яскравих    зірок    і    ніжних    хмар,
Ми    зрозуміємо    для    чого    живемо.
Серед    сотні        млявих,    дивних    примар,
Нарешті    себе    поміж    них    віднайдемо.

І    загориться    мудрість    у    наших    очах,
Відкриється    серце,    забере    вітер    любов.
Ми    будемо    мандрувати    у    чужих    снах,
І    сядемо    у    цей    автобус    знову    і    знов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276184
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 21.08.2011

Загублене дитя

ЛЮДСЬКІ  ОВАЦІЇ

Люблю    цей        світ        –    великий    та    цікавий,
Проте    ненавиджу    людське    життя.
Кружляє    в        повітрі        листочок        опалий,
Наближається        до    кінця    свого    буття.

Вітер    сильну    владу    над    ним    має,
Куди    не    пристане    –    усюди    чужий.
Хоч    і    долю    свою    він    покірно    приймає,
Проте    намагається    внести    внесок    і    свій.

Та    ніщо    його    опір    із    силою    вітру,
Він    раб    випадкових,    незбагненних    обставин.
Сьогодні    випив    щастя    цілу    літру,
А    завтра    стоїть    на    краю    високих        провалин.

Відкинути    б    усе,    що    придумали    люди,
Життя    просте    зробили    складним.
Вечором    полум’я        яскраво    горіти    буде,
А    ранком        залишиться        тільки    один    дим.

Їсти    б    світ,    пити    повітря    ,    вмиватись    водою,
Але    ні,    ми    видумали    ще    свою    страву,
Що    так    заважає        завжди    бути    собою.
Нам    дали    хліб,    а    ми    поглинаємо    «отраву»!

Стаємо    вбивцями    своїх    власних    душ,
Витісняючи    і    виганяючи    їх    із    цього    світу.
Невдачі    кричать:    «    Що    це    за    правила?    Поруш!»
Вдихаємо    оманливий    запах    червоного    цвіту.

Серце    не    витримує    накладених    камінь,
Розум        блудить    від    надмірної    інформації.
Зайвою    нам    здається    власна    ж    тінь,
Живемо,    щоб    почути    людські    овації    !



ЗАГУБЛЕНЕ  ДИТЯ

Тисячі    думок    
Мільйони    активістів
Куди    зробити    крок
Приєднатись    до    артистів

Загублене    дитя
Кораблик    серед    моря
І    так    іде    життя
Час    поїдає    воля

Міновані    поля
Такі    красиві    квіти
Світить    ще    зоря
Куди    ж    себе    подіти

Бракує    так    тепла
Мороз    кристалізує
Нема    більше    добра
На    лавочці    ночує

Всередині    війна
Виверження    вулкану
Чому    така    сумна
Себе    ж    я    не    обману



СПОГАД

Не    легко    бути    спогадом    для    всіх:
Коханих,    друзів    і    навіть    ворогів.
Туман    на    землю    тихо    так    приліг,
Забрав    мене    від    цих    жахливих    снів.

Обняв,    заспокоїв    і    ранком    зник,
Роса    вмиває    моє        «мертве»    тіло.
Та    й    розум    до    всього    вже    привик,
Тільки    серце    по-іншому    хотіло.

Я    спогадом    залишилась    для    всіх,
Холодною    скульптурою    -    для    себе.
Та    переступаю    батьківський    поріг    ,
І    розумію    –    жити    варто,    треба    !




ЖАХИ

Коли    молода    буяє    в    тілі    кров,
Коли    весною    пахне    за    вікном.
І    найсолодшим    мав    би    бути    сон,
Та    розриватись    мобільний    телефон    ...

         У    неї    кожна    молекула    гірка,
         Ковток    повітря    із    гидким    ядом.
         Стискає    міцно    свого    кулака,
         І    ненависть    виходить    снігопадом.    

А    ще    донедавна    вірила    в    казки,
В    добро    ,і    щирість,    і    повне    розуміння.
Зав'язали    на    шию    чорні        мотузки,
Повісились:  совість    ,справедливість    та    везіння.    

         У    неї    в    погляді    осколки    скла,
         А    в    серці    море    грубив    цвяхів.
         Жива    вона    чи    може    не    жива,
         Хіба    ж    виживеш    після    таких    жахів!?




ЗЕМЛЯ  ЗУПИНИЛАСЬ

І    знову    земля    зупинилась,
Зникли    усі,    що    були    навколо.
Але    ні,    їй    просто    приснилось,
Поранило    важке,    зле    слово.

Заплутала    у    клубочок    думки,
Повсюди    великі    знаки    питання.
І    жодної    дружньої    руки,
Між    життям    і    смертю    вагання.

Зникнути    б,    розчинитись,    пропасти,
Віддати    слова,    помисли,    мрії.
На    зелену    траву    мовчки    впасти,
Попросити    в    весни    трішки    надії.    

Зануритись    в    сни,    накритись    теплом,
Дивитись    на    замріяне    небо.
Поділитись      своїм    маленьким    добром,
І    більше    нічого    не    треба    !



ДЕМОНСЬКІ  ДУМКИ

Вона        любила        думати        про        смерть                
У        ніч,        коли        відкриті        очі        тільки        у        вампірів.
І        серце,        як        магніт,        тяглося        до        асфальту,
Хоча        ні....,        
Душа        пуста,        це        тільки        притягання.
І        всі        померли        ще        колись        -
Зимою.
Та        це        ілюзія,        бо        відійшла        у        вічність        лиш        вона.
А        демон        п'є        вино        із        рани,        
І        туман        закрив        на        небі        райдугу.
Так        пусто,        що        тільки        чути        дощ,
Який        не        спить,        сидить        поряд        із        нею        -
Закутану        в        кайдани        самоти        !



НЕЗАБУТНІЙ  ПОЛІТ

І    ось    цей    вулкан    вибрався    на    волю,
Він    горить    у    очах,    виграє    на    вустах.
Нарешті    вона    стала    справжньою,    собою,
І    більше    не    живе    у    замкнених    снах.

Забриніла    струна,    відкрились    ворота,
Душа    не    боїться    ран    і    знущань.
Завітала    у    гості    загублена        нота,
І    прийняла    її    без    будь-яких    вагань.

Весна,    райдуга,    сонце    і    небо,
Проснулись    усі,    й    вона    разом    з    ними.
Нічого    для    щастя    більше    не    треба,
Бо    повернулась    душа    маленької    дитини.

Усе    кольорове,    ніжне,        ласкаве,
Із    кожного    випромінюється    тепла    доброта.
І    навіть    у    чашці    чорної    кави,
Є    світ,    хвиля,    думка,ароматна    красота.    

Закрийте      очі    і    танцюйте    під    вальс    Шопена    ,
І    вами    милуватиметься    парубок    -    світ.
Нехай    земля    буде    ваша    величезна    сцена,
Пориньте    у    казковий,    незабутній    політ!

Нехай    подих    райського    сну    несе    вас    на    крилах,
І    сонячний    промінь    огортає    ласкою.
Ви    побуваєте    на    запашних    довгих    нивах,
І    не    будете    прикриватись    маскою!




ТАК  ВІРИТЬ  В  РАЙ  НА  ЦІЙ  ЗЕМЛІ...

Холодна,    замкнута,    сумна,
Вона    одна    в    пустій    кімнаті.
Лягля    на    стіни    тишина,
Життя    в    солодкій,    білій    ваті.

Слова,    смайли,    подарунки,
І    цілий    світ    у    моніторі.    
Штучні,    красиві    ці        стосунки,
А    за    вікном    яскраві    зорі.    

Музика,    танці,    алкоголь,
Усе    цвіте    посеред    ночі.
У        неї    мила    нотка    "    соль",
А    збоку    молодість    воркоче.    

Щирість,    доброта,    кохання,
Так    вірить    в    рай    на    цій    землі.
Проте    вагання    і    знущання,
Опускають        мрії    до    мілі.    

Обман,    зрада,    існування,
Куди    ж    подіти    тупий    біль?
Гіркі    сльози    і    мовчання    
Витягають    з    рани    підлу    сіль.    

Пудра,    туш,    помада,
Це    навий    ранок,    новий    день.
Меншою    стала    досада,
Веселіших    доля    заспівала    пісень.    

Камінь,    падіння,    туман,
Вона    боролась    до    самої    смерті.
Правда    перемогла    обман,
Добрі    люди    стали    відверті.    

Любов,    відданість,    турбота    -
Наві    закони    людських    стосунків.
Та,    що    пасує    душі    робота,
І    море    рідних,    солодких    поцілунків.

Доброта,    розуміння,    повага,
Обертаються,    мов    грошова    валюта.
В    ім'я    справедливості    відвага,
Горю    дружня    рука,    біда    -    почута.    

Усміхнені,    радісні,    щасливі,
Плекають    матінку    -природу.
Завжди    в    гуморі    і    в    силі,
Живуть    під    сонячну    погоду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276107
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 20.08.2011

В обіймах ЛЕВА

"КОХАНИЙ  ЧОЛОВІК"  (  про  м.ЛЬВІВ)

Я  усміхнуся  ранкові  в  обличчя,
Відкрию  вії,  впущу  світло  в  око.
Дістану  тіло  із  теплого  попелища,
І  вип’ю  склянку  росяного  соку.

І  буду  танцювати  на  тротуарі,
Всміхатись  щиро  хмурим  перехожим.
Примічу  собі,  ніби  на  базарі,
Найкраще  місце  -  до  мене  рідним,  схожим.    

Стану  його  дружиною  і  другом,
Наші  розмови  будуть  щирі,  без  секретів.
Додому  повернуся  пахучим  лугом,
І  п’янітиму  від  запашних  букетів.

Він  розкаже  світові,  що  закохався,
А  я  мовчки  пронесу  свою  любов.
Такий    красень,  в  колір  золота  убрався,
Знайти  б  мені  від  старості  прибор!?

Своє  серце  поховаю  під  бруківкою,
Туман  у  парку  обійме  навіки  душу.
Стану    зів'ялою    кленовою    листівкою,
Уся  твоя  –  ця  клятву  не  нарушу!  

В  якому  виді  –  це  не  так  важливо,
Адже  ми  разом  напротиріч  рокам.
Та  сонце  посміхається  зрадливо,
Не  вірить  навік    зв'язаним  серцям.  



СТУДЕНТ

Дорога,    дощ,    вечірній    Львів,
Коктель    із        щастя    та    адреналіну.    
L'Радіо    ,    душевний    спів,
У    океані    емоцій    просто    гину.

Дорослі,    теплота,    троянда,
Заповнюють    бадьорістю    мій    стан.
Гуртожиток,  "Живчик",    гаряча    ванна,
Навчання    холодного    повний    стакан.

Романтика,    теплі    слова,    ніжність,
Відстань    скорочується    на    мить.
До    ранку    ще    ціла    вічність,
Студент    жагою    до    життя    горить.    

Прокинулись,    зібрались,  у    мандри,
Знову    в    матриці    наші    тіла.
Пари,    танці,    червоні    троянди,
Пульсує    швидко    невтомна    жила.



ДРУЖБА  

«Дружба»  остання    зупинка,
У  трамвайному  салоні  сміх.
В  уяві  картопля  і  шинка,
У  подруги  вистачить  на  всіх!

Кава,  печиво,  апельсини,
Приправа  незвична  –  слова.
Хлопці,  знайомі,  машини,
Фантазія  наша  жива.

Навчання,  сон,  ще  книжки,
Прогулянка  у  безмежному  «гуглі».
Новини  –  ось  наші  стежки,
А  очі  великі  і  круглі.

Сусіди-ворони    за  стіною,
Сон  ще  на  кріслі  сидить.
Назвала  б  це  життя  грою,
Та  тільки  злий  той,  хто  не  спить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276105
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 20.08.2011

вимкніть заплакані зорі

Мертве  царство  вкрилось  туманом,
За  вікном  про  щось  мріє  ліхтар.
Думки  живляться  щирим  обманом,
А  у  тілі  самий  справжні  пожар.

Рветься  вогнище  на  поклик  вітру,
Та  спиняють  його  дощі.
І  у  днину  холодну  та  світлу
Зустрінуться  дві  душі.

Тільки  сном  їхня  радість  буде,
Коротким  та  ніжним  сном.
Дивуються  цій  "хімії"  люди,
Не  вірять,  що  будуть  разом.

Хтось  вимкніть  заплакані  зорі,
Нехай  промінь  розбудить  теплом.
Їхні  серця  ще  гуляють  на  волі,
Чудо  будує  для  них  свій  полон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2011

ВІДКРИТИ ПАПКУ ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ ФАЙЛУ !?

Кожен  із  нас  є  власником  «флешки»,  пам’ять  якої  вимірюється  розміром  нашого  життя.  Виставити  себе  на  осуд  іншим  не  так  уже  і  легко!  
Чи  часто  відкриваєте  комусь  свою  душу?  
Чи  пам’ятаєте  ці  дивні  почуття,    які  вас  переповнювали?  
Здається,  що  ви  перебуваєте  на  сцені,  навколо  безліч  людей,  і  потрібно  тільки  обернутися  до  них  спиною  і  із  заплющеними  очима  поринути  у  масу.  Якщо  люди  вас  не  зловлять,  то  можна  травмуватися,  ба,  навіть  більше  –  розбитись  об  асфальт.  Страшно,  чи  не  так!?  
Ось  ми  усі  і  ходимо:  таємничі  та  задумані!  Так  легше!  Ніхто  не  засуджує,  не  радить,  не  вчить!  Ми  самі  хазяїни  своїх  душ,  свого  часу,  своєї  пам’яті.  
Але,  як  часто  наші  проблеми  є  схожими!  
Не  один  раз  виникає  бажання  передивитися  інформацію  на  чужій  «флешці»,  щоб  менше  «замусорити»  свою!  Можливо,  якби  кожен  ділився  власним  життєвим  досвідом,  то  на  даний  момент  ми  б  зрозуміли  у  чому  сенс  цього  дивного  та  таємничого  «сну»!?  Ми  б  навчилися  дивитися  на  речі  не  так  категорично,  справді  б  прозріли!  

Нові  технології  допомогли  нам  сьогодні  відкрити  для  себе,  так  би  мовити  ,«світ  у  світі».  Інтернет-спілкування  засуджують  одні,  схвалюють  інші.  Однак,  у  всьому  є  свої  позитиви  і  негативи.  Думаю,  що  у  світі  все  зважується  великими  терезами,  які  зрівноважують  навіть  найбанальніші  речі.

Цього  вечора  до  мене  у  гості  завітала  «незнайома  душа».  Я,  на  жаль,  не  могла  пригостити  його  ні  чаєм,  ні  печивом,  бо  гостинність  «у  цьому  світі»  вимірюється  зовсім  іншим  –  приязністю.  Він  вразив  мене  своїм  оптимізмом,  щирістю  та  відкритістю.  Це  була  звичайна  розмова,  але  із  незвичайним  присмакам.  Ось  спробуйте  кусочок!?  

(07.02.11)
Ліля:  розкажи  про  свій  найбожевільніший  вчинок  життя!?)
Van4ik:  незапланована  поїздка  в  Париж  і  пропозиція!
Ліля:  що  за  «пропозиція»?)    Дівчині  ?)
Van4ik:  так,  дівчині,  ну  ж  не  хлопчику  же!?)  Запропонував  їй  жити  разом...
Ліля:  ого)  Оце  так  рішучість  !)  І  як,  вона  погодилася?
Van4ik:  ні!
Ліля:  жаль(  А  так  усе  гарно  починалося!
Van4ik:  ага  ...  Але  це  тільки  початок.  Усе  закінчилося  добре!  Ми  живемо  разом,  але  тільки,  як  друзі!!!  
Ліля:  ...  і  тебе  це  влаштовує  ?
Van4ik:  …  ну,  мабуть,  що  так!  
Ліля:  )))  приємно  чути!
Van4ik:  і  мені  …  
Ліля:  …а  як  ви  познайомилися?
Van4ik:  …  я  із  Сонею  познайомився  у  випускному  класі.  Вона  приїхала  у  Львів  із  маленького  містечка.  У  неї  я  закохався  із  першого  погляду.  Це  була  любов  усього  мого  життя.  У  ній  я  побачив  людину,  про  яку  міг  тільки  мріяти.  Усі  якості,  які  мені  подобалися  були  закладені  у  цій  дівчині.  Вона  заполонила  моє  серце!
Ліля:...  схоже  на  романтичну  історію  !!!  )
Van4ik:    ти  усієї  не  знаєш!  
Ліля:...  розкажеш?)
Van4ik:  …спробую!  
Ліля:  …  із  задоволенням  вислухаю!)
Van4ik:  …  я  займався  футболом,  але  моя  мама  завжди  мені  говорила,  що  цим  заняттям  я  гроші  на  прожиття  не  зароблю.  Ну  от  через  рік  я  поступив  у  Львівський  національний  університет  імені  Івана  Франка,  на  факультет  міжнародних  відносин.  Однак,  Соня  не  хотіла  залишатися  у  Львові,  вона  прагнула  покоряти  подіуми  інших  країн.  Ось  я  і  поїхав  за  нею!  Але  ніскілечки  про  це  не  жалію,  навіть  навпаки  –  безмежно  вдячний  їй  за  це!  Так  я  опинився  у  Польщі.
Ліля:  …  і  що  ви  там  зараз  робите?
Van4ik:  …  коли  ми  приїхали  у  Польщу,  Соня  поступила  в  університет.  Ми  зняли  на  окраїні  міста  однокімнатну  квартиру.  Жилося  спочатку  дуже  погано.  Я  ішов  працювати  на  будь-яку  роботу.  Закинув  футбол!  Соня  теж  якось  намагалася  мені  допомогти!  Представляєш,  і  ось  це  усе  у  наші  сімнадцять  років!  Ми  були  разом  в  біді,  але  от  в  радості  -  не  змогли.  Одного  разу  я  так  заскучав  за  футболом,  що  вирішив  піти  на  стадіон.  Саме  тоді  мене  побачив  тренер  збірної.  Ось  і  почалося  життя!  Соня  влаштувалася  працювати  у  модельне  агентство.  Через  деякий  час  ми  купили  квартиру  у  центрі  міста,  машину,  гараж.  У  нас  усе  налагодилося.  Ми  їздили  по  різних  країнах.  І  коли    гуляли  вулицями  Парижу,  мої  почуття  виривались  на  волю.  Місто  закоханих  випустило  моє  кохання  із,  здавалось  би,  столітнього  полону.  Я  запропонував  Соні  вийти  за  мене  заміж.  Але,  вона  мені  відмовила.  Ось  тоді  життя  для  мене  втратило  сенс.  Безцінним  став  і  футбол,  і  навчання.  Мені  не  хотілося  нічого!  Я  думав,  що  вона  бавилася  мною.  Підозрював,  що  не  любила.  Однак,  із  часом  зрозумів,  що  вона  любила  і  до  цього  часу  любить,  просто  тоді  злякалася  дорослого  життя.  Зарано  це  все  для  неї  відбулося.  Соня  була  не  готова!  Ми  розійшлися,  але  любити  не  перестали.  Зараз  ми  із  нею  дуже  хороші  друзі,  просто  нерозлучні,  усе  робимо  разом.  І  знаєш,  найважливіше  у  цьому  всьому  є  те,  що  я  доказав  мамі,  що  футбол  –  це  моє  життя,  саме  цим  видом  діяльності  я  можу  заробляти  доволі  непогані  гроші.Мабуть,  я  ще  люблю  Соню,  і  вона  мене  любить,  однак  є  на  світі  одне  зло  –  гордість.  Саме  із-за  неї  ні  я,  ні  Соня  не  признаємося,  що  почуття  не  згасли.  Ось  таке  западло!
Ліля:  …  однак  життя  проходить!!!  Може  варто  тобі  наважитися?
Van4ik:  …  ти,  мабуть,  не  повіриш,  але  я  боюся,  що  вона  мені  знову  відмовить!    
Ліля:  ...  вірю,  але  ти  ж  спортсмен  ,  краще  за  мене  знаєш,  що  свої  страхи  варто  переборювати!  Хоча,  тобі  видніше,  звичайно!)
Van4ik:  …  ой,  навіть  і  не  знаю!
Ліля:  …  із  часом  розберешся!)  Усе  буде  ОК  !!!)

Це  випадкове  знайомство  заставило  мене  повірити  у  те,  що  є  на  світі  ще  хороші  люди.  І  на  душі  стало  якось  тепло  і  приємно.  Кохання  заставляє  людей  робити  подвиги,  які  випромінюють  доброту!  Люди  здатні  на  все  заради  люблячого  серця!  Палке,  небезпечне,  таке  божевільне  це  почуття,  таємничість  якого  не  розгадати.  Просто  кохаємо  і  крапка!  

Цей  романтичний  хлопець  притягував  кожну  душу  своїм  оптимізмом  та  відкритістю.  Він  прагнув  розповісти  про  свої  пригоди  хоча  б  комусь.  Підозрюю,  що  Вані  просто  на  душі  від  цього  ставало  легше.  
Не  кожен  незнайомець  щиро  почне  розповідати  про  свої  страхи,  про  свої  падіння  та  поразки.    

Пройшло  трохи  часу  і  одного  прекрасного  вечора  мій  погляд  знову  заполонила  ця  позитивна  ава,  яка  поміж  усіх  інших  світилася  найяскравіше.  Він  був  он-лайн.  Його  очі    на  фото  просто  сіяли  від  щастя.  У  погляді  ховалися  легкість  та  оптимізм,  відбивалася  тінь  мудрості  та  задуманості  …  

Відкриваю  його  сторінку,  а  там  …  Мені  хотілося  просто  дізнатися,  як  у  нього  справи,  як  його  життя…  Однак,  доля  інколи  підкидає  нам  дуже  неприємні  сюрпризи,  які  вбивають  наповал!

(04.06.11)
Ліля:  Привіт!  А  як  розуміти  цей  статус:  «Він  був  і  буде  у  наших  серцях.  Сторінкою  користується  дівчина»?  
Van4ik:  Привіт!  Ваня  помер!

Я  кілька  разів  перечитала  це  коротке  повідомлення:  "Ваня  помер!"  
На  декілька  хвилин  мій  мозок  зупинився  і  закутався  у  здивування  та  розпач.  

Ліля:  …  а  що  із  ним  сталося?  

Нарешті  зібралася  із  думками  і  наважилася  відписати  я.

Van4ik:  Аварія!
Ліля:  (((
Van4ik:  16  квітня  2011  –  помер  …

Як  вияснилося  у  подальшому,  дівчину,  якій  Ваня  довірив  інформацію  на  своїй    «флешці»  звали  Ангеліна.  Їй  було  шістнадцять  років.  Цікава,  розумна,  творча,  красива…  Її  приваблива  зовнішність,  ніби  магніт,  притягувала  безліч  поглядів.  Але  безцінним  скарбом  Ангеліни  була  не  зовнішність,  як  спочатку  здавалося,  а  її  красива  душа.  Спільним  у    Ангеліни  і  Вані  була  неабияка  сміливість  до  щирості  та  відкритості,  були  неординарними  та  неповторними  особистостями.  


(20.10.10  )
Van4ik:  мені  подобаються  дівчата  із  дурним  характером,  гарячі,  імпульсивні,  які  вміють  ненавидіти,  які  плачуть  і  не  скривають  своїх  сліз.  Яка  буде  завжди  визнавати  свої  помилки.  Яка  ніколи  не  заплаче,  коли  якийсь  придурок  образить  її,  а  просто  зрозуміє,  що  цей  гад  її  недостойний.  Яка  не  буде  старатися  подобатися  всім.  Щоб  вона  була  сама  собою,  а  не  грала  чужу  роль.  Романтична,  в  міру  емоційна,  агресивна.  Мені  не  потрібно,  щоб  вона  була  ідеальною,  починаючи  із  зовнішності  і  закінчуючи  диявольським  характером...  
Ніби  усе!
Ангеліна:  ого...)))
Van4ik:  не  сподобалося!?)  
Ангеліна:  чому?  Сподобалось)  Всі  ці  риси  характеру  я  бачила,але  кожну  окремо)
Van4ik:  …  а  я  бачив  усі  ці  якості  у  одній  людині,  і  ця  людина  мене  покорила!

Його  ідеалом  залишалася  Соня.  Її  образ  ніби  оселився  і  жив  у  його  серці.  Однак,  із-за  її  відмови  він  шукав  «притулку».  Йому  хотілося  запросити  у  своє  серце  більше  дівчат,  щоб  влаштувати  вечірку  і  обрати  ту  одну,  єдину,  яка  так  буде  схожою  на  Соню,  що  він  навіть  не  помітить  різниці.  Яка  буде  відповідати  йому  взаємністю  і  навіть  любити  його  більше,  ніж  він  її.  Однак,  люди,  мов  листки  на  деревах,  ніби  і  мають  щось  спільне,  але  водночас  –  усі  різні.  

Ваня  захворів.  Ангіна  не  давала  можливості  навіть  встати  із  ліжка.  Переписка  із  цією  дівчиною  кожного  дня  ставала  все  гарячішаю  і  гарячішаю.  Їхня  душі  зближувалися!    

Друзі  Вані  тим  часом  вирішили  влаштувати  у  нього  на  квартирі  вечірку...  

Van4ik:розумієш,  у  мене  такі  друзі,  коли  я  не  можу  прийти  до  них,  то  вони  самі  приходять  до  мене!

Вані  подобалося,  як  Ангеліна  переймалася  тим,  щоб  він  був  тепло  вдягнений,  не  голодний  і  щасливий.  А  взамін  він  дарував  дівчині  свій  час  і  хороший  настрій.  Вони  підтримували  один  одного  у  важкі  хвилини  життя.  Хлопець  дав  зрозуміти  Ангеліні,  що  кар’єра  і  навіть  друзі  є  не  настільки  важливими  для  нього,  як  вона.  Він  віддавав  їх  свій  найсолодший  сон,  запевняючи,  що  час,  який  він  проводить  із  нею  є  набагато  приємнішим.  
Вони  помітно  змінюють  один  одного.  Із  часом  Ваня  починає  писати  не  російською,  а  українською  мовою.  Кається,  що  забув  за  цих  три  роки  найрідніше.  

Van4ik:  …  люблю  українську  мову,але  в  житті  говорю  російською  та  польською!  От  писати  я  ще  можу,  а  говорити  –  це  просто  жах!  Вже  виробився  акцент!

«Інший  світ»  поглинає  їх  обох.  Їхні  душі  зустрічаються  майже  кожного  вечора.  Із  часом  їх  все  більше  і  більше  тягне  один  до  одного.  Цікавість  –  це  довга  і  тоненька  ниточка,  яка  зв’язує  їхні  серця.  Однак,  із  часом  виростають  не  тільки  дерева,  квіти,  але  і  почуття.  

(  05.11.10  )
Ангеліна:  …  деякі  віртуальні  знайомі  краще  мене  розуміють,  ніж  реальні!  
Van4ik:  це  погано!  І  хто  тобі  дуже  дорогий  тут!?  Дам  тобі  пораду  –  не  варто  жити  у  віртуальному  світі!  Реальність  набагато  веселіша!                                                                                                                                            
Ангеліна:  я  не  кажу,що  живу  у  віртуальному  світі.  Просто  інколи  мені  легше  виговоритись  комусь  віртуальному.  Дорогих  людей  у  Інтернеті  небагато,  але  ти  у  цьому  списку!
Van4ik:  ммм,  спасибі,  приємно  чути.  Ти  теж  мені  стала  дуже  дорогою!  А  що  у  тебе  сталося!?  
Ангеліна:  зараз  -  ніби  все  нормально,  але  якось  пусто!  
Van4ik:  коли  приїду,  я  тобі  дам  пусто!  
Ангеліна:  ооо.....чує  моє  серце,що  аж  переповниться...)
Van4ik:  ага,  я  тобі  обіцяю!
Ангеліна:  вірю)  
Van4ik:  ну  блін,  я  б  тебе  до  себе  забрав,  але  тебе  ж  не  відпустять!  Я  б  тобі  показав,  де  працюю,  як  тренування  проходять,  пішли  б  на  гру.  Місто  б  показав.  Тут  не  Україна,  усе  зовсім  інше!  Люди  набагато  добріші!                                                                                                                                                                                  Ангеліна:  хех...мені  дуже  хотілося  б  дізнатись  більше  про  тебе!  Погуляти  по  місту,  у  якому  ти  живеш…Я  б  намалювала  великий  плакат  і  вболівала  за  тебе!  Познайомилась  з  добрими  людьми…  Але,  мене  не  відпустять!
Van4ik:  хник  …  Ну,  значить  така  доля!                                                                                                                                                                                                        Ангеліна:  фуфло,  а  не  доля!                                                                                                                                                                                                      Van4ik:  ага,  я  погоджуюся!  Говорять,  що  якщо  щось  сталося,  то  доля  така.  Терпіти  цього  не  можу!    Я  ж  сам  будую  свою  долю  і  вона  повинна  мені  коритися!                                                                                                    
Ангеліна:  …ну  так,  але  ж  ти  не  знаєш,що  буде  завтра!  
Van4ik:  …  я  живу  сьогоднішнім  днем!  
Ангеліна:  і  правильно  робиш!!!
Van4ik:  ага!!!  

Кохання  буває  різних  типів,  видів,  вимірів…  Однак,  важко  повірити  у  «кохання  на  відстані».  Одні  кажуть,  що  воно  існує,  інші  запевняють,  що  це  самообман  і  повний  ідіотизм.  
У  реальному  житті  ми  спочатку  бачимо  зовнішність  людини  (обгортку  так  би  мовити),  а  уже  потім  знайомимось  із  душею.  А  у  віртуальному  -  розкриваємо  спершу  душу,  вимальовуємо  образ  і  уже  потім  знайомимось  із  тілом.  У  цьому  «іншому  світі»  усе  навпаки!  
«Любов  на  відстані»  відрізняється  не  тільки  своєю  складністю,  але  і  неймовірною  силою.  Якщо  вам  не  подобається  душа  співрозмовника,  якщо  ви  не  закохалися  у  неї,  то  ваші  стосунки  приречені  на  крах.  Це  мусить  бути  справжнє  і  обов’язково  взаємне  почуття.  Тільки  ви  разом,  спільними  зусиллями,    можете  подолати  відстань,  яка  вас  роз’єднує  і  притягнути  свої  споріднені  душі  одну  до  одної.  
Старше  покоління  називає  такий  вид  кохання  «долею».  Але  слова  словами,  терміни  термінами,  а  почуття  почуттями.  Їхню  загадковість  не  розгадати!  Про  кохання  стільки  говорять,  але  якщо  взяти  усі  речення  за  двадцять  одне  століття,  то  вони  не  будуть  навіть  однією  другою  одного  справжнього  почуття!    Загадкою  є,  було,  і,  мабуть,  завжди  буде!

Ваня  прагне,  щоб  Ангеліна  знала  про  його  душу  усе,  щоб  зважила  усі  негативи  і  позитиви,  щоб  між  ними  не  залишилося  жодних  секретів.  Вони  ніби  перекидають  файли  із  однієї  «флешки»  на  другу,  таким  чином  доповнюючи  один  одного!

(06.11.10)
Ангеліна:  …  та  не  злись,  я  ж  жартую!  
Van4ik:  маленька,  як  я  можу  на  тебе  злитися!?  Ти  чого!?                                                                                                                    
Ангеліна:  на  такого  чортика,як  я,можна  і  навіть  потрібно  злитись)                                                                                              
Van4ik:  ні,  я  не  вмію  злитися!                                                                                                                                                                                          Ангеліна:  справді?!
Van4ik:ага....                                                                                                                                                                                  Ангеліна:  …  дивовижно!  І  ти  навіть  не  сваришся!?)
Van4ik:  нічого  тут  дивного  немає.  Я  був  таким  же  дурним  "папіросним  егоїстом".  Корчив  із  себе  крутого.  Але  коли  переїхав  у  Польщу  побачив,  що  тут  зовсім  інше  оточення:  милі  та  добрі  люди,  які  люблять  мене  такого,  який  я  є,  а  не  за  мої  гроші  чи  статус  у  житті.                              
Ангеліна:  блін,  як  я  хочу  в  таке  місце,  де  люди  не  понтуються,  а  просто  живуть,  без  пафосу  і  гламуру!                                                                                                                                                                                            Van4ik:  …  а    дома  я  був  одним  із  маси,  добре,  що  хоч  курити  і  пити  не  почав!  Ось  саме  тому  я  не  хочу  повертатися  у  Львів!!!  

Ваня  так  закохався  у  Польщу,  що  під  час  розмови  робить  часто  боляче  Ангеліні,  забуваючи,  що  вона  живе  в  Україні,  у  його  рідному  місті  Львові.  Він  навіть  не  припускає  думки,  що  між  ними  зародилося  саме  справжнє  кохання.  Для  нього  –  це  просто  спілкування.  Підтримка  …  

(  06.11.10  )
Van4ik:  у  тебе  усе  вийде,  ось  побачиш.  Я  ж  теж  із  простої  сім’ї.  Ми  із  мамою  жили  в  маленькій  квартирі.  Нам  ніхто  не  допомагав.  Але  я  сам  вибився  в  люди.  Зараз  у  мене  є  все.  Якби  я  стільки  не  пережив,  я  б  ніколи  не  став  таким  сильним,  як  зараз.  Не  все  в  житті  дається  легко.  Потрібно  просто  щось  робити,  діяти.  Спочатку  у  мене  не  вистачало  навіть  на  їжу,  а  зараз  я  харчуюся  у  найдорожчих  ресторанах.  Зрозумій,  якщо  ти  сама  не  почнеш  щось  робити,  то  воно  само  нічого  не  станеться.  Не  треба  чекати  на  манну  із  неба.  «Якщо  ти  сам  себе  не  полюбиш,  то  ніхто  тебе  не  полюбить»,  -  так  само  і  про  життя!  

А  потім  Ваня  почав  розповідати  Ангеліні,  що  вони  зранку  із  Сонею    їдуть  на  міст,  будуть  банджи-джампингом  займатися.  Він  називає  свою  подругу  «обезбашеною»,  оскільки  навіть  йому  страшно,  Ваня  очей  зімкнути  не  може,  а  Соня  солодко  спить,  їй  байдуже.  

Наступного  дня  Ваня  із  великою  насолодою,  захопленням  та  неабияким  ентузіазмом  розповідає  Ангеліні  про  свій  стрибок.  

Van4ik:  …  ноги  тремтіли.  Стоїш  на  перилах,  а  під  тобою  більше  сорок  метрів  висоти,  такої  страшної  і  безнадійної.  Сорок  метрів  вільного  падіння.  Декілька  секунд  страху,  а  потім,  а  потім  …  невідомість.  Щоб  дізнатися,  що  там  –  потрібно  зробити  крок,  всього  один  крок  вперед,  із  мосту  в  нікуди.  Це  із  парашутом  навіть  не  прирівняти.  Ти  стрибаєш  і  здається,  що  зараз  от-от  розіб’єшся…  Ех,класно  було!!!  

Коли  із  подальшої  розмови  вияснилося,  що  Соня  не  тільки  вчиться  на  журналіста,  але  і  працює  моделлю,  то  Ангеліні  стало  усе  ясно,  вона  зрозуміла  нарешті,  чому  Ваня    закохався  у  Соню.  І  ще  збагнула,  що  їй,  простій  дівчині  із  Брюхович  (містечко  біля  Львова!),  навряд  чи  колись  вдасться  зрівнятися  із  Сонею.  Однак,  Ваня  спростовує  усі  думки  Ангеліни...

Van4ik:  …та  ні.  Як  ти  могла  таке  подумати!?  Для  мене  зовсім  не  важливо  є  те,  як  виглядає  Соня.  Я  закохався  у  її  душу,  щирість,  відвертість,  відмінне  почуття  гумору.  Я  не  ведуся  на  довгі  ноги  і  ідеальну  фігуру.  Я  ж  цукерку  із  фантиком  не  їм!  

Ангеліні  лячно  і  якось  важко  повірити  у  такі  переконання.  Вона  відчуває  себе  набагато  слабшою,  безсилою.  А  коли  батьки  не  відпускають  її  гуляти  і  вона  свариться  із  ним,  то  вбачає  у  собі  малу  безпорадну  дитину,  яка,  на  жаль,  уже  вміє  щиро  і  віддано  любити.  

Van4ik:  …ніколи  не  сумнівайся.  Це  нічого,  що  батьки  не  пускають    нікуди  гуляти,  усе  ще  буде  у  тебе!  У  випускному  класі  веселощі  тільки  починаються!  А  в  університеті  нові  люди,  любов,  нове  розчарування,  яке  зробить  тебе  сильнішою.  Ти  побачиш  усю  красу  нічного  життя!  А  після,    ти  зразу  не  створиш  сім’ю,  не  усе  так  банально)))  Ти  сама  вирішуєш,  як  тобі  жити.  Ти  і  тільки  ти,  ніхто  інший!!!
Ангеліна:  хех...ну  так...,але  мені  ніхто  не  освідчиться  в  Парижі)
Van4ik:  …  а  ти  дійсно  цього  хочеш!?  Для  тебе  це  головне!?  Знаєш,  якби  я  був  дівчиною,  мені  б  було  не  важливо,  де  мені  освідчаться:  чи  в  Парижі,  чи  на  лавочці  в  парку,  головне  –  це  мало  б  бути  від  щирого  серця.  Так,  я  був  у  Франції  і  ще  у  багатьох  країнах,  але  від  цього  я  не  став  щасливішим!  Є  люди,  які  живуть  сім’єю  з  п’яти  чоловік  в  однокімнатній  квартирі  і  відчувають  себе  щасливими,  дійсно  щасливими.  Є  невиліковно  хворі,  які  б  віддали  все,  щоб  залишитися  живими  …  Є  бездомні,  які  не  мають  що  їсти…  А  ми  сидимо  в  квартирах  із  їжею,  вдягнуті  та  взуті  і  нам  ще  чогось  бракує!?  Просто  треба  зрозуміти,  що  щаслива,  щаслива  зараз!!!  

Ваня  із  часом  стає  для  Ангеліни  близьким,  дорогим  та  рідним!

Van4ik:  …  знай,  щоб  не  сталося,  ти  можеш  покладатися  на  мене!  Твоє  життя  треба  прикрасити  різнокольоровими  барвами.  Не  засмучуйся,  і  роби,  що  хочеш,  навіть  якщо    цього  не  можна  робити!  …  А  взагалі,  моя  мрія  подорожувати  по  світі,  так,  щоб  я  навіть  не  знав,  де  живу,  так,  щоб  кожна  країна  була  частинкою  Батьківщини.

Час  дарує  їм  не  тільки  безмежне  щастя,  але  і  нестерпний  біль  та  розчарування.  

(27.11.10)
Van4ik:  …  вчора  заїжджав  у  Львів  на  декілька  годин.  Хотів  із  тобою  зустрітися,  але  не  зміг!

Ангеліна  зрозуміла,  що  він  себе  не  втекти,  потрібно  боротися,  однак  їй  так  страшно!  Вона  прагне,  щоб  усе  було  добре,  але  не  вірить  у  чудеса.  Їй  важко!  

(02.12.10)
Ангеліна:  …  я  просто  боюся  болі.  Після  того,  як  на  мене  поспорили  двоє  хлопців  мені  важко  довіряти  людям.  Я  просто  знаю,  що  найбільшу  біль  причиняють  нам  ті,  кого  ми  любимо!  

У  голові  крутиться  море  запитань,  на  які  не  можна  відшукати  жодної  відповіді.  Безвихідь!  Саме  у  такі  моменти  усвідомлюєш,  наскільки  великий  світ  і  наскільки  маленькими  у  ньому  є  люди.  Це  нагадує  гру  у  шахи.  
Борються  чорні  і  білі  …  

Ангеліна:  у  мене  є  дві  подруги,  які  перевірені  часом.  Одна  каже,  щоб  я  забула  тебе,  а  інша  –  щоб  вірила  і  чекала!  І  знаєш,  я  сама  хочу  вірити  у  краще,  але  …  вагаюся!  
Van4ik:  …  слухай  своє  серце,  воно  підкаже,  як  правильно!

Коли  твій  партнер  робить  кроки,  які  наперед  ти  передбачити  аж  ніяк  не  можеш,  то  стає  страшно  …  Людину  охоплює  паніка!  І  хоча  насправді  ми  ще  не  програли,  та  здатись  морально  –  це  найгірше!  Пряме  приречення  себе  на  поразку!

(14.12.10)  
Ангеліна:  набридло  слухати,як  ти  даремно  даєш  мені  на  щось  надію...  
Я  стомилася  від  цього  чекання  на  не  знати  що!
Van4ik:  …  що  із  тобою  сталося!?  Де  та  життєрадісна,  весела  дівчина,  яка  давала  надію  на  щастя?  Яка  була  моїм  маленьким  променем  сонця  у  житті?  Чому  вона  погасла?  Я  тобі  не  можу  нічого  обіцяти,  просто  хочу,  щоб  ти  була  моєю,  але  поки  не  виходить.  
Ангеліна:  …вона  втомилась,  розумієш?  Бо  вона  хоче,  щоб  хтось  був  поряд,обнімав  її,  зігрівав,говорив,  що  любить  і  це  б  була  правда...А  цей  хтось  –  ти!!!  Але,  як  ти  сам  кажеш,  нічого  не  виходить!
Van4ik:  мила,  ти  ж  знаєш,  я  не  можу  бути  поряд,  у  мене  робота…
Ангеліна:  я  знаю,тому  і  кажу,що  набридло!
Van4ik:  НАБРИДЛО???  Я  зрозумів,  ти  хочеш  забути!Добре,  я  не  буду  заважати!  ...Тоді  вибач  за  все  погане,  що  я  тобі  зробив.  Я  не  хотів,  так  вийшло.  І  ти  мені  справді  подобаєшся,  дуже  подобаєшся.  Ти  права,  так  буде  легше!
Ангеліна:  ….  а  що  ти  мені  пропонуєш  робити  -  чекати  не  знаючи  чого?  Плакати  кожної  ночі?  Нічого  поганого  ти  мені  не  зробив,  просто  не  розумію  тебе...Якби  хотів  бути  зі  мною,знайшов  би  час  щоб  приїхати  у  Львів!!!
Van4ik:  …та  ти  мені  потрібна!  Я  сам  не  знаю  чого  чекати.  Я  не  можу  приїхати,  зрозумій!  Не  треба  плакати!  Якщо  тобі  без  мене  буде  краще,  то  я  піду!!!♥

Моральне  виснаження  робить  нас  слабшими  і  вразливішими.  Життя  –  це  більшою  мірою  відмінне  моральне  відчуття,  а  уже  потім  фізичне!  У  кожного  із  нас  усередині  горить  маленький  вогник,  і  якщо  він  гасне,  разом  із  ним  жага  до  життя  перетворюється  на  попіл.  
Кохання  схоже  на  коробку  сірників,  завдяки  якій  можна  зігрітися  і  зварити  вечерю,  а  можна  і  спалити  усе!

(24.12.10)
Ангеліна:  привіт,ти  як?
Van4ik:  привіт,  дуже  погано.....А  ти?
Ангеліна:  …  а  чого  погано?  Я  виживаю,  принаймні  пробую!
Van4ik:…ось  і  я  не  живу,  а  виживаю!  Мені  ти  потрібна!!!
Ангеліна:  …  Ваня,  я  скучила!?
Van4ik:  …  і  я!  Дуже!!!
Ангеліна:  …  сонечко,  якби  ти  знав,  як  мені  погано  без  тебе!  
Van4ik:  …  мені  теж  важко  без  твого  тепла  і  ласки,  жити  не  хочеться!  Я  цілими  днями  п’ю…
Ангеліна:  …  навіть  не  думай  помирати,  я  без  тебе  не  витримаю!  І  кидай  це  діло,  усе  добре,  чуєш!?  УСЕ  ДОБРЕ!!!
Van4ik:  …  я  не  міг  без  тебе!  Яку  б  дівчину  не  обіймав,  згадувалася  ти.  Стільки  часу  пройшло,  а  я  кожного  вечора  думками  повертався  до  тебе!
Ангеліна:  сонечко,  що  нам  робити  далі!?
Van4ik:  …  я  не  знаю  і  навіть  думати  про  це  не  хочу!
Ангеліна:  …  і  я  не  знаю,  мені  просто  добре  розуміти,  що  ти  поруч.  Знати,  як  у  тебе  справи  і  що  ти  живий  -  здоровий!!!  Цього  достатньо!  
Van4ik:  …  і  мені  так  добре  знати,  що  ти  моя!  Я  хочу  зустріти  Новий  Рік  із  тобою,  обіймаючи  тебе  …  Адже,  як  Новий  Рік  зустрінеш,  так  його  і  проведеш!  …  Я  нікуди  тебе  не  відпущу!!!  
Ангеліна:  …я  колись  для  тебе  цей  вірш  написала,  але  ніяк  не  могла  наважитися  дати  тобі  його  прочитати  …
Між  нами  сотні  кілометрів,  
Між  нами  тисячі  людей  
Між  нами  є  багато  нетрів,  
Між  нами  досить  є  морей.  
Але  тебе  кохать  я  буду  
Доки  живу  на  світі  я.
І  якщо  душу  я  загублю,  
Це  все  для  мене  не  біда!  
Кохать  тебе  лише  я  буду  
І  здатна  море  переплисть  
Якщо  кохать  мене  ти  будеш,  
Злечу  уверх,  не  впаду  вниз!
Van4ik:  ого,  спасибі…  Нема  слів!  Офігенно!!!  Блін,  як  я  хочу  до  тебе  …  Життя  готовий  віддати,  так  хочу  !
Ангеліна:  не  помирай,  ти  мені  живий  потрібний!  Усе  буду  добре,  я  знаю!!!
Знаєш,  інколи,щоб  зрозуміти,  що  ти  не  зможеш  без  цієї  людини  її  потрібно  втратити!  Так  і  з  нами  сталось.  Я  більше  не  хочу  тебе  втрачати  ніколи.  І  нехай  хтось  собі  говорить,  що  в  такому  віці  неможна  кохати...Це  брехня!  В  такому  віці  найщиріше  кохаєш!!!
Van4ik:…так,  адже  діти  люблять  найщирішою  любов’ю!)  Тобі  нікуди  ранком  вставати  не  потрібно!?  
Ангеліна:  ні,  я  на  лікарняному!  Прихворіла!  А  тобі!?
Van4ik:  мені  на  тренування!  До  речі  ввечері  зі  Львова  приїхав,  був  там  десь  цілий  тиждень!
Ангеліна:  …  і  чому  чути  не  давався?  
Van4ik:  …  думав,  що  ти  мене  бачити  не  захочеш!
Ангеліна:  …  більше  так  не  думай  ніколи!!!
Van4ik:  …  добре!  Блін,  так  спати  хочу  …  
Ангеліна:  …  я  щось  зовсім  забула,  що  вже  пізно!  Іди  спатки!  
Van4ik:  …  нєа,  я  хочу  ще  трошки  із  тобою  побути.  Я  дуже  сильно  скучив!!!

У  даній  партії  у  шахи  невпевнені  дві  сторони.  Таке  враження,  що  Ваня  не  чує  слів  Ангеліни.  Не  хоче  прислухатися,  не  хоче  думати,  не  хоче  нічого  вирішувати,  боїться  зустрітися...  А  може  йому  просто  страшно  закохатися?  Може  йому  страшно,  що  Ангеліна  зробить  так  само  боляче,  як  і  Соня?  Він  усвідомлює,  що  спілкування  по  Інтернету  є  довговічнішим,  стабільнішим  та  безпечнішим,  ніж  реальні  зустрічі.  Так  легше  і  простіше!  Однак,  Ваня  помилявся,  цього  мало!  Найтонша  нитка,  яка  їх  так  міцно  колись  зв’язувала  рветься  на  очах.  

(14.01.11)
Ангеліна:  Вань,  я  так  не  можу,  ти  далеко,  мені  погано  через  це.  Або  приїжджай,  або  …  я  не  бачу  сенсу…  Ми  жодного  разу  не  бачилися!!!
Van4ik:  …  ну,  знаєш,  не  чекав  від  тебе  такого  подарунку  на  День  народження.

Ангеліна:  …Сонечко,це  було  ще  раніше,  у  мене  тоді  був  поганий  настрій.  Ти  мені  був  потрібен,  а  тебе  не  було!  …  Вітаю  із  Днем  Народження!  Бажань  ти  будеш  чути  багато,але  я  бажаю,  щоб  ти  ніколи  не  здавався!  Хочу  подякувати  твоїм  батькам  за  те,  що  вони  створили  тебе,  бо  я  не  знаю,  що  б  я  без  тебе  робила!  Я  дуже  хочу,щоб  у  тебе  було  все  добре!!!  Я  шалено  хочу  тебе  побачити,або  почути!  Вітаю!  Вибач,тоді  реально  настрою  не  було!
Van4ik:  …  це  було  справді  дуже  боляче!  Дякую  тобі  за  привітання!  Приємно  …  Пробач  за  те,  що  не  можу  дати  тобі  нічого  більшого  і  …  навіть  пообіцяти!!!  Мені  самому  дуже  важко,  я  просто  вже  не  витримую,  нерви  здають…  І  ще  ти  таке  пишеш.  Просто  немає  слів,  щоб  виразити  свої  почуття  і  свій  біль  на  душі  …  Вибач  мені!?  

Ангеліна  пробачила  Вані.  Він  дав  їй  свій  номер  телефону,  але  запевнив,  що  не  носить  його  ніколи  із  собою.  Вона  хотіла  перепробувати  усі  можливості,  щоб  якось  виправити  ситуацію,  знищити  те,  що  їх  віддаляє…  Запропонувала  спілкуватися  у  скайпі!  Потім  надіслала  йому  есемеску,  але  Ваня  її  проігнорував…  

Відстань  нищить  усе!

Ангеліна:    Вань,  я  так  не  можу,  вибач!  Ти  далеко,мені  16  років...Мені  хочеться  тепла,  ласки  вже  і  тут...Ти  дуже  хороший  і  мені  не  хочеться  тебе  втрачати,  але  ти  далеко  -  і  я  не  готова  до  стосунків  на  відстані...Я  не  хочу  розривати  усі  зв'язки,тому,  як  будеш  у  Львові  -  дай  знати...я  буду  рада  тебе  побачити!  Чесно!!!
Van4ik:  …  все  ясно!  Па-па!!!
Ангеліна:  ...я  знаю,що  не  маю  права  такого  робити,  але  я  не  можу  так!  До  тебе  їздити  сама  я  не  можу,бо  мені  немає  18  +  ,  закордонного  паспорту  теж  поки  не  дадуть...  Ми  так  лише  мучимо  один  одного!  Я  дуже  хочу  тебе  побачити,  будеш  у  Львові  дай  знати,добре?  
Ваня,  ну  скажи  хоч  щось,  що  може  мене  зупинити!?
Van4ik:  Ліна,  пробач,  але  я  не  можу  …  Мені  зараз  дуже  важко!  Забагато  проблем!  Вчора  подругу  збила  машина,  її  світлина  стоїть  у  Соні  на  аві!  Іііі  ,  я  просто  не  знаю,  чим  можу  тебе  втримати,  переконати  …    Та  й  і  не  буду  зупиняти  тебе,  якщо  тобі  буде  так  краще  …  Я  змирюся  із  цим!
Ангеліна:  …  розумієш  Вань,  мені  вже  цього  Інтернету  мало...Мені  мало  тебе  тут...Я  хочу  відчувати  твої  руки,дихання,губи,відчувати  те,що  ти  реально  поруч...А  ти  далеко!  
Van4ik:  пробач!
Ангеліна:  …  за  що?  Вань,  якби  ти  хотів  бути  зі  мною,  ти  б  мене  зараз  зупинив,  сказав  все,  що  думаєш  ...Приїхав,вирвався...І  тільки  так  я  б  зрозуміла,  що  це  все  не  просто  так…
Van4ik:  …  у  мене  подруга  померла  вчора  на  руках,  а  ти  мені  говориш,  щоб  я  кинув  усе  і  їхав  в  цей  дурацький  Львів?  Та  ніфіга  ти  не  розумієш  і  зрозуміти  не  хочеш…  Ти  навіть  не  слухаєш  мене…  Тоді  що  тобі  говорити?    
Я  вчора  тримав  на  руках  дівчинку  (їй  десь  стільки  років,  скільки  тобі)  …  Вона  була  мертва!  Водій  машини  втік!  Швидка  допомога,  поліція,  сліди  …  Я  усе  це  бачив!  А  коли  її  мама  приїхала,  Я  ПОМЕРТИ  ХОТІВ!!!  Я  БУВ  ГОТОВИЙ  ІЗ  НЕЮ  ПОМІНЯТИСЯ!  Я  …  У  мене  слів  нема!!!  І  УСЕ  ЦЕ  НА  МОЄ  ДЕНЬ  НАРОДЖЕННЯ!!!
Ангеліна:  …  а  ти  думаєш  мені  легко!?  Я  два  дні  тому  в  реанімації  лежала!  Втрачаю  свідомість,  а  лікарі  не  знають  від  чого!  Через  цю  відстань  і  різні  проблеми,  через  те,  що  ми  не  можемо  бути  поруч  і  підтримати  один  одного,  ми  просто  віддаляємося.  А  я  так  не  хочу  тебе  втрачати  …

Ми  сваримося,  потім  знову  миримося,  і  знову  сваримося!  Ніхто  не  хоче  розрізати  назавжди  те,  що  зв’язує.  А  може  просто  не  може?  
Сумніви,  придумані  пояснення,  докори…

(23.03.11)
Ангеліна:  за  пів  року  ти  міг  знайти  один  день,  щоб  приїхати.  Не  роби  із  мене  дуру!  У  мене  не  стальні  нерви.  Я  хочу  жити  нормальним,  спокійним  життям.  Думаєш  я  за  тобою  бігати  буду,  і  як  тільки  ти  напишеш  мені  наступне  ніжне  смс,  я  все  кину?  Хватить  із  мене!  Ти  мені  реально  потрібний,  але  нав’язуватися  тобі  я  не  збираюся.  «  Не  можна  побудувати  стосунки  із  людиною,  якій  ці  стосунки  не  потрібні!»  -  це  про  тебе!  Перш  ніж  розбивати  чужі  почуття,  розберися  у  своїх.  Дякую  за  витрачений  час.  Мені  дійсно  шкода,  що  так  вийшло.  Думай,  що  хочеш.  Люблю!
Van4ik:  бажаю  щастя!

У  даній  грі  у  шахи,  на  превеликий  жаль,  перемогли  чорні!  Життя  інколи  підкидає  нам  несподіванки,  складні  та  заплутані  ситуації,  випробовує  наші  нерви  та  почуття.  Ми  вагаємося,  зневірюємося,  нищимо  усе.  
Люди  перестали  вірити  у  чудеса.  Варто  нам  пережити  одне  розчарування  і  усе,  у  світі  більше  немає  місця  для  приємних  несподіванок.  Як  же  легко  заставити  нас  здатися!  Потрібно  тільки,  щоб  на  життєвому  шляху  нам  зустрілася  парочка  підлих  людей.  
Чому  ми  такі  злі  і  не  довіряємо  людям?
 –  Бо  колись  дуже  сильно  розчарувалися!
 Світ  страшний,  люди  жорстокі,  а  ми  –  жертви  випадкових  темних  обставин!  
Можливо  прозвучить  дивно,  але  за  чудо  теж  треба  платити,  тільки  не  грошима,  а  стражданнями.  Просто,  якщо  ми  не  відчуємо,  що  таке  погано,  то,  як  ми  тоді  будемо  знати  ,  що  є  хорошим!?  
Коли  двоє  щиро  вірять  у  темряву,  то  їм  не  побачити  світла!  

Van4ik:  Ангеліна,  я  про  тебе  згадую  кожний  день…  Думаю  із  ранку  до  ночі…  Мені  дуже  боляче,  що  так  усе  закінчилося.  Я  просто  уже  не  можу  терпіти  цю  біль.  Мені  погано  без  тебе,  без  твоєї  підтримки,  без  твоїх  ніжних  слів.  Я  люблю  тебе.  До  божевілля  люблю!  Я  помираю  без  тебе:  не  їм,  не  сплю…  Я  скоро  справді  помру!  Морально  я  давно  уже  помер!  Знаєш,  я  знав,  що  без  тебе  буде  погано,  але  ніколи  навіть  подумати  не  міг,  що  без  тебе  буде  важко  навіть  дихати!  А  коли  ти  мені  вночі  снишся,  де  я  із  тобою,  поряд,  де  я  обнімаю  твої  ніжні  плечі,  цілую  солодкі  губи,  то  …  мені  просто  хочеться  кричати  в  темноту.  Я  ніколи  не  вірив  в  он-лайн  любов,  але  коли  познайомився  із  тобою,  то  зрозумів,  що  усе  можливо!  Мене  одного  разу  запитали:  «Як  ти  думаєш,  що  таке  любов?».  І  я  відповів  (правда  не  знаю  правий  я  був  чи  ні!),  що  «любов  –  це,  мабуть,  те,  що  люди  усе  життя  шукають,  а  коли  нарешті  знаходять,  то  дуже  часто  втрачають  і  починають  жити  одними  спогадами.  Ось  я  зараз  і  живу  цими  спогадами!».  Я  не  чекаю  від  тебе  розуміння,  чи  відповіді,  просто  …  потім  буду  жаліти,  що  не  написав!

Ангеліна:  я  хочу  почути  твій  голос,  відчути  твій  дотик  рук,  я  хочу  бути  поряд  завжди.  Я  не  вірю,  що  все  це  насправді,  я  хочу  у  цьому  всьому  переконатися.    Я  хочу  почути  твій  голос,  бути  маленькою  частинкою  тебе.  Я  просто  хочу  бути  твоєю,  але  сама  все  псую…  Мені  тебе  мало  тільки  в  спілкування  он-лайн…  Я  хочу  тебе  бачити,  чути  і  відчувати,  що  ти  поряд!
Van4ik:  я  цього  теж  дуже  хочу,  ти  навіть  представити  не  можеш  як  сильно…  
Ангеліна:  і  що  нам  робити!?  
Van4ik:  …  я  не  знаю.  Один  без  одного  ми  не  можемо,  разом  теж  важко!
Ангеліна:  Ваня,  якщо  разом,  то  потрібно  якось  діяти:  поговорити,  зустрітися,  купити  вебкамеру  і  говорити  по  скайпі  …  Треба  виходити  якось  за  межі  Інтернет-спілкування  …  А  якщо  кінець,  то  забути  назавжди!
Van4ik:  …  я  не  знаю,  що  буде  краще  для  тебе!  Давай  ти  добре  подумаєш,  кілька  днів  …  і  я  теж...  Однак,  добре  обдумай,  чого  ти  хочеш?  
Ангеліна:..  я  і  так  знаю,  що  мені  потрібно  –  мені  потрібен  ти!  Але  не  тільки  в  Інтернеті…  Я  розумію:  у  тебе  робота  і  так  далі,  ти  не  можеш  взяти  ось  так  і  приїхати,  але  хочу  хоча  би  чути  тебе…  Розумієш?  
Van4ik:  …мила,  я  просто  не  знаю  чи  зможу  тобі  усе  це  дати!  
Ангеліна:  ти  не  можеш  мені  дати  рідкісні  зустрічі,  розмови  по  телефону  чи  скайпу?  

Згодом  страшна  новина  ввірвалася    до  люблячого  серця  -  Ваня  потрапив  у  страшну  автокатастрофу…  

Ангеліна  часто  звинувачувала  себе  у  цьому  нещасному  випадку.  

За  словами  Соні,  Ваня  у  цей  день  їхав  на  зустріч  із  «своїм  коханням».  

Ангеліна  ще  досі  вірить  і  надіється,  що  зможе  прочитати  такі  знайомі  і  такі  жадані  фрази:  «Привіт,  люба!  Як  ти  там  без  мене?  Я  безмежно  скучив!»

«Ми  втрачаємо  людину  тільки  тоді,  коли  вона  помирає  у  нашому  серці!  А  Ваня  буде  жити  для  мене  вічно!  Я  повинна  бути  щасливою,  заради  нього!  Ми  маємо  цінувати  тих  людей,  які  є  поруч  із  нами,  поки  не  пізно!  Якщо  ти  є  –  значить  ти  комусь  потрібний!  Усе,  що  із  нами  відбувається  –  не  просто  так!  Ми  зобов’язані  винести  із  цього  всього  якийсь  досвід  чи  висновок!»  -  розповідає  Ангеліна.

Хто  знає,  може  тепер  він  став  Ангелом-охоронцем  цієї  милої  дівчини...  

Хочеться  вірити,  що  Ваня  піклується  про  неї,  оберігає,  не  забуває!  
Хочеться  вірити,  що  він  зміг  дати  дівчині  усе,  про  що  вона  просила.
Хочеться  надіятися,  що  їхні  зустрічі  мають  продовження  у  снах,  що  їхні  бажання  підхоплює  кожна  наступна  падаюча  зірка.  
Так  хочеться  вірити  у  чудеса!

Мабуть,  їхнє  кохання  має  продовження,  однак  прості  смертні  переглянути  це  продовження  поки  не  можуть!  
На  «флешці»  більше  немає  пам’яті!

PS  Історію  розповіла  Ангеліна.  Велике  спасибі  їй,  за  дозвіл  публікації  приватних  листів.  Тільки  завдяки  цій  милій  дівчинці  ми  стали  свідками  банальної  історії,  у  якій  ховається  неабиякий  підтекст  і  безліч  життєвих  уроків!  
Ваня,  ми  тебе  ніколи  не  забудемо!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268847
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2011

серця у кайданах

Сонячні  промені  інколи  засліплюють  очі,
Гроші  часто  звужують  людський  кругозір.
Кожної  прохолодної,  ніжної,  милої  ночі,
Ми  шукаємо  кілька  для  заспокоєння  слів.

Примусові  обставини  одягнули  кайдани,
Хоча,  і  рабство  уже  давно  відмінили.
Жорстокими  та  черствими  роботами  стали,
Людське  у  собі    уже  давно  задушили.

Штучні  цінності  створили  для  власних  дітей,
Нас  немає  у  житті  найрідніших  кровинок.
Не  уявляєте  світ  без  матеріальних  речей!?  
Та  ви  найцінніше  несете  продавати  на  ринок!

Діти  ростуть  без  любові,  підтримки  і  ласки,
Їм  та  вам  болить  кожної  Божої  ночі.
Ну  ж  для  кого  ці  щасливі,  усміхнені  маски,
Якщо  сльози  ховають  стомлені  очі!?  

Спаскудили  світ,  реальність  -  жорстока,
Ці  нитки  розплутує  кожен,  як  вміє.  
Та  коли  найрідніша  душа  одинока,
Як  думаєте,  про  що  вона  мріє!?  

Ледарі,егоїсти,  вбивці,  наркомани...-
Це  все  жертви  таких  цінних  грошей.
Ними  не  переймались,їх  не  пізнавали,
Вони  стали  заручниками  матеріальних  речей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267333
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2011

за шторами

Ідіотизм  -  чекати  на  майбутнє,
Маразм  -  відмовлятися  від  сьогодні.  
Тільки  божевілля  -  незабутнє,
Купаємось  у  минулого  безодні.  

За  шторами  -  барвисте  життя,
Сонце  -  єдине  для  всіх.
Хтось  виправ  старі  почуття,
А  хтось  -  закопав  їх  у  сніг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2011

таємничий маршрут

У  руках  світу  тіні  злих  думок,
На  небі  гойдаються  маленькі  мрії.
Нога  ступає  свій  наступний  крок,
Промені  зігрівають  холодні  надії.  

І  тут,  і  там,  і  ще  десь  -  невідомо,
Енергія  наша,  мов  ті  порошинки.
Гостро,  кисло,  солодко,  солоно-
У  мусоропровід  життєві  хвилинки.

До  кінця  ще  далеко,  не  зараз,  не  тут,
Попереду  озеро,  позаду  -калюжі.
Швидко  проходимо  ми  свій  маршрут,
В'янемо,  мов  на  підвіконнику  ружі.

У  чому  ж  таємниця  цього  життя,
Надмірна  свобода  заводить  у  хащі.
Такі  різні  смаки  у  нас  до  буття,
Та  усі  ми,  чомусь,  до  часу  ледащі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011

поплутались усі

Амур  теж  добряче  вміє  веселитись,
Розрізує  одну  нитку  пополам.
І  як  знати  біля  кого  ж  зупинитись,
Кому  сказати:  "Нікому  не  віддам!?"

Складні  сюжети  простого  існування,
Важкі  часи  -  поплутались  усі.  
Кохання  змінилось  аж  до  невпізнання,
Липові  пари  бродять  по  росі.  

Корисливий  розум  чи  щирі  почуття,
Кому  із  них  ми  маємо  коритись.
Такі  різні  смаки  до  буття,
А  половинки  повинні  наснитись!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2011

тріснуте вікно

Дивлюся  на  світ  крізь  тріснуте  вікно
А  подумки  далеко  в  небесах.
Навіть  голе  дерево  вже  зацвіло,
І  тішиться  дітьми  колись  самотній  птах.  

Вдалині  красується  «маленька  вежа»,
Ніч  наступила  променям  на  ноги.
Твоя  любов,  мов  шерсть  ведмежа,
Так  важко  вилізти  із  теплої  барлоги!  

Немає  сил  більше  блукати  в  самоті,
По  лісі  незнаному,темному,  страшному.
Стількох  зустріла,  і  усі  чомусь  не  ті,
Більше  не  зроблю  боляче  нікому!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2011