роза

Сторінки (1/6):  « 1»

мама

Мы  сегодня  прямо
             Скажем,  не  тая,
             Дорогая  мама!
       С  днем  рождения!

Знай,  любовь  без  края
Мы  к  тебе  несем.
Будь  всегда,  родная,
Счастлива  во  всем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121698
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2009


Кицька мрійниця

Жила  -  була  собі  іграшкова  кицька,  звали  її  Маня.  «Сумне    у    мене    життя»,-  так  вважала  вона.  Цілими  днями  та  ночами  паперова  кицька  тільки  і  мріяла  про  те,  щоб  навчитися  літати  як  птахи  за  вікном  і  піти  геть  з  цього  будинку.  
Колись  давно    вона  була  важливою    персоною.  Всі  в  домі  говорили  про  неї,  а  тепер  ніхто  не  звертає  на    неї  увагу.  Квітку,  сусідку    раз  на  тиждень  обов’язково  поливали  водою,  а  про  неї  забули…
-  Не  потрібна  я  нікому,  думала  Маня.  
Одного  разу  в  восени  сильний  вітер  відкрив  вікно  і  …Маня  полетіла,  летіла  по  вулиці,  щаслива,  горда  …
- Нарешті,  тепер  всі  мене  помітять!
- Я  вмію  літати,  я  птах!!!  
Але  недовгим  було  щастя    Мані.  Вітерець  покружляв,  покружляв  та  скинув    кицьку  в  річку…    
- Здійснилась  моя  мрія,  я  навчилась  літати,  тепер  я  і  плавати  навчуся!
Ні  кожна  мрія  варта  того  щоб  потратити  на  неї  життя.  Але  жодне  життя  нічого  не  варто  без  мрії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121095
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2009


КАЗКА ПРО ТЕ ЯК ЖИЛИ МОНІТОР МИШКА ТА ПАНІ КЛАВІАТУРА.

Жив  бив  колись  о  якомусь  місти,  у  якомусь  домі,  на  якомусь  столі  пан  Монітор.  Був  він,  роботящий,  стрункий,  що  там  казати  зі  всіх  сторін  гарний  був  молодик.
В  тому  ж  домі  жила  пані  клавіатура,  поважна  дама,  похилого  віку,  та  молоденька  панночка  Мишка.  Працювала  клавіатура  без  зупину.  Про  все  на  світи  вона  знала.  Всім  давала  указівки.  Мишка  молоденька,  шустренька  дівчинка.  Їй  на  її  погляд  поділяли  не  достатньо    уваги  в  цьому  домі,  а  особливо  пан  Монітор.  Вона  мріяла  про  той  час  коли  пані  клавіатура  піде  нарешті  на  пенсію,  і  тоді  вони  Монітор  та  Мишка    нарешті  зостануться  один  на  один…Мишка  думала  що    ніхто  і  ні  підозрює  про  її  мрії,  але  ж  всім  і  нам  с  вами  також  стало  зрозуміло  що  Мишка  закохалась.  Саме  тому  при  найменшій  нагоді  вона  намоглась  бути  Монітору  корисної,  і  нашкодити  Клавіатурі.    
Клавіатура  не  один  рік  жила  на  цьому  світи,  служила  вірою  і  правдою  ще  старому      батьку    Монітора,  а    Мишок    повідала,  трьох  це  точно.  І    всі  вони    намагались  занять  її  місце,  але  тому  вона  і  живе  довше  за  усіх  на  цьому  столі,  що  мудра.    С  кожною  з  них    вона  рано  чи  пізно  домовлялась.  Когось    просто  ставила  на  місце,  с  кім  ось  просто  розмовляла  по  доброму,  стомилась  вона  від  цей  боротьби,  саме  тому  вона  рішила  провчити  цю  молодесеньку  дівчину.  
Добре  Мишка  –  сказала  вона,  завтра  я  зроблю  вигляд,  що  погано  себе  почуваю,  а    ти  попрацюй.  Якщо  ти  впораєшся  без,  мене  –  посміхнувшись  сказала  вона,  я  піду.  Але  ж  май  на  увазі  на  моє  місце  обов’язково  прийде  інша,  молода  та  гарна.
Хм,  відповіла  Мишка  –  я,  обов’язково  впораюсь  і  ти  підеш  геть.  
Мишка  з  ранку  взялась  за  працю  вони    вдвох  з  Монітором  зіграли  в  шахи,  слухали  музику  …Але    тут  терміново    потребувалось  печатати  казку  «Про  Монітор  та  Мишку»…і  вона  робила  помилку  за  помилкою,    Монітор  котрий  завжди  був  чемним  почав  сердитися  на  Мишку  робити  її  зауваження.  Казати  про  те,  що    терміново  потрібна  нова  молода  Клавіатура.  Праця  зупинилась.  Він      відмовився  працювати  вдвох  с  цією  особою…
Мишка  страждала,  вона  збагнула  що  вона  утворила.  Якщо  її  не  вдасться  умовити  пані  Клавіатуру,  яка    їй  давала  хоч  іноді  бути  головною,  повернутися,  прийде  нова  молода  і  тоді  вона  геть  не  буде  потрібна.  Тому  Мишка,  а  вона  не  була  дурною.  Попросила  у  пані  Клавіатури  пробачення,  і  стих  пір    живуть  вони  всі  дружно,  і  більш  ні  коли  не  сперечаються  про  те  хто  ж  головний.  Мишка  на  все  життя  запам’ятала  кожен  повинен  виконувати  свою  працю  сумлінно,  і  відноситися  до  друзів  с  повагою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119722
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2009


Казка про квітку

В  одному  будинку  на  одному  підвіконні  жила  маленька  фіалка  всі  її  любили,  про  неї  піклувалися,  поливали.  Фіалці  здавалося  що  нічого  кращого  бути  не  може  і  так  буде  завжди,  але  це  не  так.
Через  декілька  місяців  у  неї  заявилася  сусідка  кімнатна  роза  та  така  гарна,  така  пахуча  що  про  нашу  фіалку  усі  забули  не  поливали  її  а  її  сусідку  поливали  через  день.    Фіалці  стало  так    образливо    ну  чим  я  гірше  навіщо  я  тут  потрібна  запитувала  вона  в  себе  її  не  поливали  вже  тиждень  вона  майже    засохла  це  було  31  грудня  і  вона  знала  якщо  загадати  бажання  у  новорічну  ніч  то  воно  обов’язково  здійсниться  фіалка  з  нетерпінням  чекала  12  часів  вже  11  скоро  я      загадаю  бажання  всі  ви  напевно  знаєте    яке    щоб  її  сусідки  не  було.  І  її  господарка  як  раніше  любила  от  і  12  фіалка  загадала  бажання  і  заснула  з  надією  що  воно  здійсниться.  Наступного  ранку  вона  розплющила  свою  голубі  оченята  і  побачила  що  її  сусідки  нема  вона  не  повірила  своїм  очам  закрила  їх  і  знову  відкрила  її  радощам  не  було  меж,  і  тут  вона  почула  розмову  своєї  господарки  і  її  подружки  та  дякувала  що  вона  доглянула  за  її  квіткою  поки  вона  була  у  бабусі.
Фіалка  дуже  зраділа  и  в  водночас  засумувала  то  що  вона  думала  тільки  про  себе  вона  освоїла  для  себе  урок.  В  першу  чергу  треба  думати  про  інших  а  потім  вже  про  себе.
Вона  почала  жити  як  раніше,  за  нею  доглядала  і  любила  її  господарка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119721
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2009


Тринадцать лет

Тебе  тринадцать,  ты  прекрасна,
Очаровательна,  стройна
Есть  в  старой  сказке  Белоснежка,
Но  ты  ведь  лучше  чем  она.
У  Белоснежки  ясны  очи,
Но  ты  же  освещаешь  ночи.
Своей  любовью,  красотою.
Приятно  рядом  быть  с  тобою.
Твоя  улыбка  бабочкой
Взлетает  в  небеса.
Как  у  Прекрасной  Василисы
Красива  у  тебя  коса.
И  не  скрывай  свои  ты  чувства.
Ведь  все  равно  узнает  тот,
Кого  ты  любишь,  но  боишься.
Скажи,  уж  он  то  все  поймет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119373
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.03.2009


Смачна курка.

Якось  Олеся  залишилась  вдома  сама.  Вона  повечеряла  шматочком  смачної  курки,  а  маленькою  кісточкою  пригостила  Масяню,  свого  маленького  песика.  Масяня  швидко  проковтнула  кісточку  майже  ні  помітив,  хотілось  ще,  але  ніхто  не  пропонував...
“Масяня!  Масяня!”  -  почуло  цуценя  як  її  кличе  маленька  Олеся,  вона  грала  с  кішкою        і  їй    зовсім  ні  хотілося  покидати  таку  важливу  справу,  але  щось  у  голосі  дівчинки  було  незвично,  усе  покинув  вона  помчалась  до  Олесі.        Якісь  чужий  дядько  хазяйнував  у  хаті.  Олеся  тихенько  плакала  в  кутку.  Масяня  швидко  зрозуміла  хто  образив  дівчинку.  Вона  накинулася  на  дядька  і  схопила      за  горлянку  образника,  притиснув  його  до  підлоги.  Масяня  швидко  дала  йому  зрозуміти  що  не  шуткує.  
-  “Гри-р-р-р-р-р-р  –  ворухнись  і  я  тебе  вб’ю”  -  дядько  добре  зрозумів,  мову  собаці,    лежав  ні  проронивши  ні  звуку.  ..
І  ось  прийшли  батьки.  Вони  були  здивовані  сміливістю  маленького  цуценя.  Матуся  віддячила  сміливого  захисника,    великою  смаженою  куркою.  
-  “Як  же  смачно!”  -  тільки  і  встигла  подумати  Масяня.
-  “Масяня    іди  сюди,  досить  вже  спати  соня”  -  гукала  Олеся  собаку.
 Вона  прокинулась,  і  похмуро  пішла  на  кухню,  була  ще  надія  на  те  що  там  чекає  заслужена  курка,  але  ж  в  кутку  звична  каша.  
Масяня  ображено  тявкнула  на  Олесю,  -  “не  дала  з’їсти  курку...”
Але  вона  не  вміла  довго  ображатися,  та  і  каша  дуже  смачно  пахла,  та  і  справ  було  дуже  багато,  сусідську  собаку  облаяти,  чужу  кішку  провчити,  та  хіба  мало  цікавих,  важливих  справ  у  п’ятимісячного  цуценя.
Ось  яка  була  смачна  курка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119367
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2009