pater

Сторінки (1/48):  « 1»

Плебейське

Розтираючи
                 гладенькими
                                   долонями
шмарклі,
                     навпіл  змішані  з  кров'ю,
син
епохи  минулого  ранку
з  усією  повагою,
затиснутою  між  скронями
                     пролетарською  любов'ю,
шле
ногою  у  вічність
                   з-під  пива  банку
і  готує
зів'яле  листя  по-франківськи
до  чергового
                           сніданку...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009


Згадати 2004-ий

Сержант,  підійми  забрало!
Нехай  тебе  люди,  небого,
побачать,  що  їх  забрало
лайно,  що  не  має  людського.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149229
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.10.2009


Математика для маленького братика

П"ять  мільйонів  міліметрів
двісті  двадцять  поміж  брів
тут  поховані,  маленький,
десять  тисяч  байкерів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149228
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.10.2009


Озирнутися й начхати

До  посту  залишилось  тридцять  із  гаком
злиденних  днів.  Це  одвічна  натура
слов’янських  баб.  Посипані  маком
щоденники  слів.  А  безрука  скульптура
стоїть,  як  мірило  античних  сліпців.

Він,  слово  пророче  піймавши  в  долоню,
іде  неповторний.  Вже  кілька  століть
охоплено  кроком.  Сидять  на  осонні
страшенні  потвори.  Закляття  любові
довіку  на  степовім  краї  стоїть.

Зоря  запейзажена  ген  догорає,
пасуться  отари,  а  десь  над  Дніпром
Шевченко  розхристаний  кару  приймає
і  лине  за  хмари  похмільним  орлом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134481
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2009


Я - сьогодні

Я  знаю:
цей  колір
був  колись
чорним
з
червоними  краплями
червня
в  коралях;
а  зараз
нікчемний  -  
сіро-зализаний,
глинорозтоптаний,
майже,  як  я  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134078
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.06.2009


Про дітей і покемонів

Він  вийшов  із  себе,
З  пристойності  на  полювання.
Грабіжник  зі  стажем,
З  козирним  тузом  в  рукаві.
Дедалі  нахабніший,
Часом  олійний  та  хтивий,
А  зранку  бурхливий,
Як  літом  спекотним  фонтан.

Засліплені  очі,  і  руки,
Що  здавна  трясуться.
На  штанях,  затертих  до  дір,
Крихти  хліба  і  бруд.
Він  поруч  стояв  і  насіння  лузав,
А  лушпиння
Кидав  на  залитий
Томатом  і  сонцем  асфальт.

-  Агов,  покемони!
Беріться  до  справи  хутчіше!
Хапайте  дитину
І  нумо  його  колисать,
Бо  раптом  проснеться  й
Попросить,  не  дай  Боже,  хліба,
Тоді  хоч-не-хоч,  доведеться
Його  годувать…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131955
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009


Як народжуються збоченці

Знахабнію  раптом,  назбираю  тиші,
Хай  мене  засудять  мої  твори-миші.

У  моєму  світі  є  куток  надійний:
То  старенька  шафа  з  духом  нафталінним.

У  смердючих  нетрях  за  розбитим  глеком
З  жовтої  газети  виліплю  лелеку.

Та  не  політає  моє  диво,  в  небі
Недоречна  птаха,  та  і  я  не  треба…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130435
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009


Мініатюра володаря ляльок

Поверніться  обличчям  до  мене,
поверніться,  то  я  вже  іду...
Всі  актори  готові  на  сцені
під  мою  танцювати  дуду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126375
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2009


У стайні могікан

Заліза  трохи  в  тілі  не  завадить,
грім  розбере  мене  на  запчастини,
полізе  скарга  з  мозку  та  додолу,
а  шлях  стирчить,  як  гілка  горобини.

Між  іншим,  небо  ніби  забобонне,
бо,  Боже,  може  жевріти  довічно,
у  серці  кляту  дірку  продовбали
на  заздрість  долі,  мляво  і  цинічно.

Не  знати  гідності,  не  мати  більше  зросту,
водити  носом  біля  злого  роту,
вдихати  запах  мертвого  собаки
і  пожинати  місячну  блювоту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126374
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2009


МАМІ. Після смерті...

Посміхнулась  востаннє  й  лишилась  навіки  лежати
Серед  квітів  осінніх  і  ґречних  незваних  гостей,
Тепер  дошки  соснові  й  земля  –  твоя  рідная  хата,
А  я  вже  сирота,  напівдикий  сумний  Лорелей.

Безтурботність  Христа  вже  тебе  огорнула  тихенько  –  
Він-бо  любить  тебе,  так  як  сліпо  кохала  мене.
Тіло  вже  не  болить,  тож  спочинь,  моя  рідная  ненька,
Всі  ми  скоро  побачимося,  дуже  швидко  буденність  мине.

Ти  нарешті  мене  зрозумієш  настільки  чудово,
Що  посієш  добро  і  розкажеш  про  всіх:  хто  є  ким.
Я  ж  скучатиму  довго  і  писатиму  тихо  й  нервово,
Хай  лишається  мертвим  те,  що  геть  не  потрібно  живим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124436
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2009


Tabula Rasa

Допоки  жива  матерія
і  матеріальний  дзвін,
моя  країна  –  Химерія  -  
найкраща  з  усіх  країн.

Допоки  ще  серце  виплескує
мені  самому  на  жах,
хай  світиться  друзям  лисина,
я  ж  буду  жити  в  Кижах.

Я  мушу  зустріти  потяга
що  Фенікса  привезе.
Мені  нічого  не  хочеться  
писати  ж  понад  усе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124435
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2009


Корида

Корида
     рида
і  стогне
і  плаче  -  
вереда!
Огорне  тебе
                     небесним  вогнем...
Корида!
Розтоптані
                                 сни  конем.
Корида  -  
     руда  стурбована
             панна:
обдурена  жаба,
ожаблена  дура.
Захоплена  власним  азартом,
чукотська  скульптура!
Брігелла  з  дель  арте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122542
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2009


Про діри

Один  вартовий  так  довго
стояв  на  своєму  посту,
що  вистояв  діру,
яка  стала  йому
могилою.

Копернік  і  Кеплер
посварилися
через  чорну  діру:
один  про  неї  не  знав,
інший  її  не  помічав.

Хвильовий  і  Маяковський,
порівнюючи  свої  діри,
дійшли  до  висновку,
що  різні  люди  кінець  кінцем  ідуть
однією  дорогою.

Схожу  діру
проковиряв  собі  у  скроні
"дисидент  Потапов",
який  саме  у  такий  спосіб
полюбляв  дражнити  владу.

А  коли  усі  вляглися,
до  цієї  діри  зазирнув  хлопчик  у  передчутті,
що  у  сусідній  кімнаті  жінка  і  чоловік
скоро  почнуть  створювати
нове  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122537
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2009


Образа на ...

я  наївся  злої  солі
і  я  -  п'яний
бо  ніхто  не  має  права
роздирати  горло  долі
я  -  коханий
бо  моя  недобра  слава
у  вухах  її  осіла
осідлала  мозок  любий
та  ще  й  снігом  притрусила
я  -  охайний
мене  щастя  покусало
відпустило  і  сказало
ти  -  звичайний

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121854
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2009


Болюче...

під  сонцем  штучні  квіти  пожовтіли
то  осінь  вже  щемить  у  серці  жаль
роки  минають  і  старіє  тіло
а  разом  з  тілом  горбиться  печаль

мої  думки  засмаглі  від  скорботи
ковтають  знову  порції  чуток
та  все  одно  начищені  чоботи
готові  йти  в  могилу  до  зірок

уже  доволі  бачив  я  причинних
вже  чайка  долі  бавиться  з  котом
я  шлях  лишив  позаду  й  відпочинок
залишиться  стояти  під  вікном

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121852
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2009


Мрія самогубця-невдахи

Червень,
дев’яносто  четвертий  ...
«Український  засів»,
два  числа.
У  душі  спогад
                                           відвертий
                                               засів.
                                           Черви
стогону,  смутку
                                                 куйовдяться.
                         Сморід  ...
А  хочеться,  щоб  жила!
                                                         Жила  натягнута
смеркне  на  вулиці.
                                         Вилиці,
                                         милиці  –
портрет  у  весь
                                                   зріст
(крізь
                                                   зміст,
що  втрачається)  
всмоктує  грім
нестримно.
                                       Їм  
все  об  стіну
                                           горохом.
                                                         Хамам
все    одно  ...
Стрибок  у  вікно!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121496
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2009


Чукотський зрадник

На  світанку  вийшов  з  хати  погулять,
Піднебессям  та  любов'ю  дарувать.
Та  не  криво  поблукав,  а  навпростець,
І  урвався  моїй  жіночці  терпець.

У  душі  обачність  тріщину  дала:
Навесні  й  не  те  буває,  от  діла!
Тільки  серце  перехлюпує  чуття
І  на  ноги  кляте  діє  каяття.

Ой,  навіщо  тебе,  мила,  роздрочив,
Нащо  теплими  словами  окропив?
Краще  б  тихо  та  невимушено  вмер,
Ніж  блукати  одинокому  тепер.

Поливає  мене  дощ  і  сипле  сніг,
Та  не  смію  і  ступити  на  поріг.
І  собака  злий  у  тебе,  і  язик,
І  заходити  без  дозволу  не  звик.

Отака  моя  трагедія  сумна,
Для  Шекспіра  та  для  Пушкіна  вона.
Замерзаю,  як  на  шибці  помело,
Ой,  тяжке  твоє  чукотське  западло!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120494
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2009


Зрада

У  чорних  днях  своя  цнота  дівоча
Із  білим  хлібом  марево  ясне
Іде  вона  -  зухвала  непорочність
Чекає  сна  і  нишком  їсть  мене

Вона  проїхала  й  лишила  за  собою
Причинно-наслідкову  колію
Бо  знала,  що  була  тоді  чужою
В  розоренім  хворобою  раю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120492
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2009


Кралюдина

Я  хочу  зіграти  в  покера
З  долею
                           В  усмішці  з  докором.
Покидьком
Буду                    
             дудіти
                                   смердіти  нафталіном

буду
                       сумлінним
нещасним,  гідним
тихої  слави
                                 Лавиною  Сивою
                                 надто  красивою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120428
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2009


Ціна дощу

Крапля  збігає  на  землю  до  краплі
Вдача  не  хоче  коритися  долі
Може  підняти  безглуздості  шаблю
І  розрубати  себе  мимоволі.

Дощ  у  ціні,  бо  народжує  мрію
Бачити  добрива  доброго  дива
Сонце  від  заздрощів  зовсім  німіє
І  посилає    веселку  красиву.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120427
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2009


Стихія заборон

Я  когось  НЕ  розумію,  
Я  чогось  НЕ  помічаю,
Може,  жити  НЕ  умію,
Може,  тихо  дні  втрачаю.

Пооблущувались  пальці,
Повбивані  коліна.
Все  життя,  НЕмов  на  кальці,
Гну  собі  на  когось  спину.

Хочу  жити,  а  НЕ  треба,
Пити,  мабуть,  більше  досить.
Доторкнутися  б  до  НЕба,
Та  на  носі  –  дика  осінь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120402
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2009


Фройд і потенція

Божевільний  Фройд  потенційно  зламався
Він  не  бачив  іще,  та  коли  дочитався
До  привласнених  ним  же  самотніх  думок,
То  бачив  не  Всесвіт,  а  вічний  Морок.

Все  то  він  зажадав,  все  то  він  –  неборак,
На  залученій  фразі  неодмінний  черв’як
На  зашморганій  ниві  поезовіршів
Він  помер,  поховавши  античних  митців.

Від  оголених  тіл,  від  оголених  душ
Його  серце  трясло,  вибиваючи  туш
Та  вкусила  змія,  перегризла  хвоста
Тому  Фройдова  формула  дуже  проста:

Перетни  небеса,  перетни  горизонт
І  змайструй  корабля  неймовірних  висот
Побудуй  автобан,  гроші  всі  відроби,
Потім  чистим  зайди  у  відкриті  гроби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120401
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2009


Минулорічне

Я  боюся...  
Мені  тридцять  три  скоро
і  життя  не  об’їдеш  конем  чорним
А  обмін  влади  й  слави  на  життя
веде  лише  у  срібне  майбуття
а  небуття
холодне  і  святе
ховає  очі  в  мряці
та  не  те,  
не  зовсім  те,  що  хочеться  мені
отож  горю,  як  тирса  у  вогні
в  багні
і  руки,  й  ноги,  й  місце  те,
де  сходиться  звичайне  і  святе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120317
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2009


Крагіата

Не  люблю  прокидатися  першим
Коли  всі  ще  дрімають  у  хаті
Бо  тоді,  як  безжалісний  шершень,
Жалить  душу  мою  крагіата.

Крагіата  –  нещасна  дитина,
Сум  моїх  незакінчених  творів,
То  не  здоєна  мною  скотина,
То  розлите  на  скатерті  горе.

Очмана,  що  блукає  одвічно,
Серед  чистих,  прозорих  думок
Переплутує  їх  і  цинічно
Ллє  на  голову  ліні  вино.

Геть  не  схожа  моя  крагіата
На  любов,  бо  наснагу  з’їда.
І  не  хочеться  довго  писати  –
Вередує  душа  молода.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120316
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2009


Морока

Наймудріша  у  світі  людина
Помирала  сьогодні  в  багні,
Як  Господь,  що  віддав  свого  сина,
Той  оддав  свою  мудрість  мені.

Мудрість  бачити,  та  не  казати,
Як  росте  в  людях  звір-людожер,
Мудрість  свідчити,  а  не  карати  ...
Що  із  нею  робити    тепер?

Захолола  найперша  навіки
Друга  зовсім  могла  й  не  дістати
Третя  ледь  доторкнулася  тільки
А  вже  в  серці  пішла  проростати.

Заморочила  голову  мудрість,
Як  раніше,  я  жити  не  зможу:
Треба  конче  прикінчити  дурість
І  померти  у  днину  негожу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119958
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009


Ні те, ні се ...

Навколо  –  залишки  всесвітньої  скорботи,
Чекання  сну  у  харкотинні  днів
І  зрозуміла  сонячна  субота
І  танок  звичний  місячних  ослів.

Петля  доріг,  обкурена  навіки  
На  чатах  Хаосу  зловмисник-бутафор
І  шати  часу  –  крашені  одвірки
В  останню  путь  останній  семафор.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119957
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009


Мишеня

Кишеня  змащена  в  варенні...
Облудне  тихе  Мишеня
                               Щодня
                             Варення
Ходить  смакувати
І  я,  як  мати,
Годую  теє  Мишеня
                               Щодня
                             Варенням  досхочу...
                                                       Мовчу...
Гидую...
               Все  гидке...
               Яке  прудке!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119913
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009


Оскарові Уайльду, або Будь-яке мистецтво – абсолютний непотріб

Гей,
море  зеленого  співу,
бурхливе  і  трохи  сумне,
до  нас  завітай,  бо  ми  ще  щасливі,
образ  не  торкайся,  а  краще  –
захлюпай  мене.

Яка  павутина  навкруг  заснувала
емоції,  нерви  і  жили  Землі?
То  десь  під  горою
навік  налякала
богиня  Героїв
тупих  ковалів.

Це
чудовисько  –  жінка,
це  –
плетиво  з  дивного  дива,
це  –
кості  і  гори  шинки,
це  –
море  зеленого  співу.

Гей,
море  зеленого  співу,
бурхливе  і  надто  сумне,
ти  схоже  на  кисле  пиво,
що  мимо  відра  промайне.

Якась  абсолютна  невдача
в  житті  покохала  мене,
підійде  до  серця,  заплаче,
і  –  мимо  відра  промайне.

Тоді  я  вважаюсь  померлим,
складаю  чудові  пісні,
мішками  скуповую  перли,
як  ті  жебраки  навесні.

Тримаюсь  поважно,  як  пава,
відбльовую  кислий  нектар,
моєю  коханкою  –  Слава,
і  сам  я  тоді  –  Божий  Дар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119912
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009


Замість колискової...

Ти  бачиш,  як  свіжість  заходить  у  хату,
захоплює  горло,  заплющує  очі,
з  усіх  почуттів  залишається  Спати,
а,  може,  всього  подрімати  півночі.

А  свіжість  заходить,  обтрусює  лапи,
вкладається  нишком  посеред  кімнати,
муркоче  мелодію  затхлої  рампи
і  всі  почуття  завмирають,  бо  -  Спати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119858
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009


Карантин

У  душі  -  карантин
за  плечима  -  гора
вранці  кожного  дня
я  іду
             до  води
по  зелених
                             степах
я  блукаю
                     один
ти  -  мій  біль,
ти  -  мій  жах,
а  в  душі  -  
                         карантин...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119857
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009


Посмертна еротика

Сповивала,  наглядала,  годувала  і  захляла
У  степу  серед  волошок  без  надії  покохала
На  розхристаному  небі  білі  хмари  пропливали
І  в  розірвану  сорочку  з  інтересом    зазирали.

- От  картина,  так  картина:
Поміж  персами  дитина!
Як  нам  хочеться  дощити
І  дитину  оживити!

А  земля  й  собі  гуділа  і  травою  їх  укрила
Між  ногами  молодиці  красний  явір  проростила
Під  руками  цвіли  рожі,  чисті-чисті,  білі-білі
І  на  щічки  вранці  роси  джерела  пускали  цілі.

- От  невдача,  так  невдача
А  дитинка  вже  й  не  плаче!
Ми  ж  роси  не  жалкували,
Все  маленьке  оживляли!

Тільки  люди,  що  послали  молодицю  по  волошки,
Не  хотіли  співчувати  бідолашній  анітрошки
Розірвали  їй  намисто,  розкотили  по  усюдах,
Гомоніли,  що  найбільша  правда  все-таки  у  людях.

- От  невдаха,  так  невдаха!
Здохла,  підла  сіромаха!
А  дитя  її  байстрюче
Треба  скинути  із  кручі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119771
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2009


Тільки не літо

Лише  де-не-де
З’явилося  щастя  пихате.
Зима  ж,  як  адепт
Релігії  лиха,  проклята.
Грязюка  моя
Лежить  на  душі  посивіла
І  спів  солов’я
Вдавився  мотузкою  тіла.
Я  хочу  тепла
І  осені  сите  відлуння,
Щоб  в  зиму  лягла
Народна  веснянка  могутня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119770
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2009


Післямова, або Лист до Дж. Хетфілда

Поїду  до  Америки,  відберу  у  тебе,  Хетфілде,  гітару,  а  там,  можливо,  й  по  пиці  тебе  разів  скільки  встигну  вмажу.  
Чого  ти,  падлюка,  розпаскудився?..  Де  подів  мою  наснагу,  що  сам  народжував  і  відпускав  бумерангом  за  океан?
Я  був  вдячний  тобі,  як  музі,  але  щури  сумнівів  згризли  мене,  а  тебе  доїдають  комарі  жиробісіння.  Чи  пальці  в  тебе  покострубатішали,  чи  в  голові  окіселеобразилося  все?
Образилося...
Отож  і  я  слідом.  Нічого.  Онуки  відсіють  найгірше  твоє  й  викинуть  на  смітник  собі  під  ноги.  Нічого.  Онуки  зрозуміють  мене  й  поставлять  на  свої  полички.
Замовкни,  минуле!  Прислухайся,  майбутнє!  Продовжуй,  теперішнє...Продовжуй,  скотино,  вибрики  твої  тільки  додають  злості,  а  коли  я  злий,  то  –  працездатний.
Погодься,  Хетфілде,  у  сучасному  світі  добре  жити.  Ти  погодишся,  бо  чого  ж?..
Заклинило.  Слухаю...
Найвірогідніше,  завтра  буде  день  щасливий,  я  цього  хочу,  а  ти,  Хетфілде,  тут  ні  до  чого.  В  голові  буде  сонячно  і  ясно,  як  давно  вже  не  було.  Поет  повинен  бути  голодним,  як  вовк,  якого,  як  відомо,  ноги  годують.  А  на  який  грець  тобі  ноги,  коли  само  все  до  рота  стрибає,  як  у  Гоголя  вареники.  От  же  ж  натура  гадюча,  знаю,  як  треба,  а  от  що,  хоч  ти  вбий...
Літо  холодне,  хмари  знервовані  й  стабільні,  як  Апокаліпсис,  щодня  майже  заглядають  в  моє  вікно.  Свіжо,  дуже  свіжо,  але  не  хочеться  тієї  свіжості,  бо  смердить.  І  не  тільки  з  ями  під  вікнами,  від  людей  смердить.  Я  вже  почав  до  себе  все  частіше  принюхуватись  –  сумніви  мене  доконують!  Таким,  як  всі  стаю!..
А  ті,  хто  був,  як  я  колишній,  вже  давно  у  казковій  країні  мудрості  зміїної  –  у  Вирії.  Щасливі,  бо  кубляться,  як  оті  безтурботні  дітлахи  у  пісочку,  оточені  з  усіх  боків  величезним,  у  кільце  скрученим,  тілом  Змії-Праматері,  справжнє  ім’я  якої  –  Безкінечність.  Вовтузяться,  повторюючи  одну  вічну  фразу,  якої  не  знаю,  від  якої  тепло  й  затишно.  Хотілося  б  взнати  її,  але  дорогу  у  Вирій  не  знаю,  тому  й  не  скажу.
А  ти,  Хетфілде,  вмийся  раненько,  повернись  обличчям  на  схід,  закури  дешевої  „Ватри”,  сплюнь  собі  під  ноги  й  пожалкуй,  собако,  що  ти  мене  не  знаєш.  І  не  взнаєш.  І  возрадуйся,  шолудивий,  що  гітара  твоя  й  пика  твоя  вціліють,  тому  пам’ятай  мою  доброту,  а  я  вже  забув  за  тебе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119708
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2009


Передмова до віршів

Доля,  велика  доля  чекає  на  мене,  якщо...
Та  хіба  можна  спланувати  життя,  припудрити  майбутнє,  збудувати  маленьку  мушлю,  в  якій  буде  тепло  й  затишно.  А  навколо  –  грім,  буря,  залежність  від  чогось  стороннього,  дурість  навколишнього.  Душі  черствіють  від  усього  цього.  І  тільки  там,  у  моїх  мріях,  далеких  від  реалій,  можна  відпочити,  посміятися  голосно,  не  думаючи,  що  комусь  заважаєш.
Грубість  людська  завжди  закінчується  похміллям  –  Страшним  Судом.  А  Він  і  радий  би  усіх  обігріти,  та  не  може.  Якось  же  треба  вчити  душі  людські.  Тож  доводиться  виковирювати  їх  із  людських  мушель,  а  це  –  боляче.
Зі  мною  таке  трапляється.  Потроху  раніше,  а  дедалі  –  частіше.  Ці  протяги  смутку  захоплюють  серце,  йому  стає  млосно  і  тісно  у  грудях,  і  тоді  сіро-коричневий  у  темну  смугу  стіл  стаю  моєю  фортецею.  Вона  моя  тільки  під  час  таких  нападів,  бо  з  їх  допомогою  я  стаю  собою.  Мені  не  треба  посміхатися,  бо  терпіти  не  можу  лицемірити,  не  треба  говорити,  бо  терпіти  не  можу  брехати.  Отож  душа  ні-ні,  і  зойкне  черговим  коником.  Не  хочеться  нікого  бачити,  а  тим  більше  відчувати  сторонніх  в  собі...
Останнім  часом  все  частіше  починаю  зустрічати  новий  рік  і  все  рідше  –  радіти  з  цього.  Нутро  оголилося,  і  йому  дедалі  холодніше,  якби  ж  хто  знав.  А  з  іншого  боку  –  навіщо?
Я  навчився  себе  так  ховати,  що  колись,  відчуваю  це,  сам  не  знайду.  Але  ж  поки  що  я  є,  ось  я.  Простягни  руку  –  відчуй  пальцями  клітку  грудей.
Пішов  надвір  по  воду,  а  приніс  у  відрах  смутку,  а  на  чоботях  –  багна.  Господи,  скільки  ж  зараз  і  того,  й  іншого!  Скажи,  як  же  ж  у  такий  час  народжувати  ?!.
Небо  пропливає  повз  наші  очі,  лишається  там  на  якусь  хвильку  і,  заглибившись  трішки  у  голову,  прощається  навіки.  Ця  річка  ніколи  не  омиває  двічі  однією  водою.
Наслідки  такого  контакту  можуть  бути  і  банальними,  і  небезпечними,  і  прихованими.  Але  ж  я  знаю  закон:  ніщо  з  нічого  не  виникає  і  нікуди  не  дівається,  а  просто  в  одну  пусту  порожнину  заливаються  продукти  розпаду  колишніх  гріхопадінь.  У  кожного  свій  ХРЕСТ.  Ось  у  чому  найбільший  сенс  нашого  життя:  таскаючи  його  на  собі,  підшукати  підходящу  ГОЛГОФУ  і  дружно  з  однодумцями  прийняти  від  ЧАШІ  цієї  по  заслузі.  А  потім  –  зітхнути  спокійно  і  знову,  зваливши  ХРЕСТА  на  плечі,  блукати  у  пошуках  наступної  ЧАШІ  на  наступній  вершині  наступної  ГОЛГОФИ.
Ця  спіральна  приреченість  морочить  голову  не  тільки  мені  одному.  У  ній  –  велика  звитяга  всієї  суті  людської,  а  мовчати  про  вочевидь  вже  сили  не  маю.  Тому  –  слухайте.
Давно  те  було,  згадати  страшно  як,  але  все  ж  пам’ятаю.  Народилася  в  матері  дитина,  звичайна  собі,  але  з  очима  старими,  неначе  житими-пережитими,  підростаючи,  дивувала  оточуючих  глибиною  посмішки  й  тривалістю  мовчанки.  Непомітно  для  світу  почала  ходити,  і  ніхто  той  день  не  запам’ятав,  хоча  й  треба  було  б.  І  сталася  вона  сиротою,  а  на  очі  прийшлось  скельця  одягнути,  бо  сильно  вони  обпікали  навкруги  і  люди  тікали,  обриваючи  ті  тонесенькі  канатики,  за  які  їх  можна  було  б  витягти  з  того  світу.  І  на  таке  дитина  була  здатна!  Ось  тільки  ніхто,  та  й  вона  сама,  не  розумів:  а  навіщо  це  їй  чи  їм?  Життя  –  це  пряма  дорога,  а  він  намагається  з’єднати  кінець  з  початком.  Обдурити  раз  і  назавжди  долю,  замаскувати,  зациклити  і  жити  вічно,  рухаючись,  як  у  цирку  по  колу...
Отакий  собі  perpetuum  mobile...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119707
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2009


Нервовий Freestyle

Я  довго  йшов  через  кордон,
Бо  йшов  упоперек.
На  кружці  слід,  в  руці  вазон,
А  поруч  б’є  Терек.

Там  йде  війна,  там  кров  гори
Дзюрчить  струмочками,
А  поруч  просить  докурить
Каліка  з  дочками.

Хай  рок  живе,  попса  ж  червінцем  закривається
Хоч  на  останок  лиш  надія  залишається,
Ми  ж  стоїмо  у  черзі  крайніх  і  знедолених,
А  поруч  –  щастя  у  брилі  з  косою  чорною.

Побачив  крихту  й  горобців,  що  миють  дзьобики
У  тих  калюжах,  що  лишають  в  дірках  лобики.
На  себе  плюнув,  зачепив  же  тих,  хто  кається,
Як  тяжко  жить,  коли  війна  не  вимикається!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119688
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2009


Нічим не виправдані мініатюри

*  *  *
Більше  не  можу  чекати,
В  серці  грязюка  і  дощ.
Птицю  б  удачі  піймати
І  зарубати  на  борщ.

*  *  *
Глибоко  в  душі  скрекочуть  жаби...
Сумно.  Ой,  сумно  мені!
Я  б  знайшов  велику  голу  бабу
І  закутався  в  її  вогні.


*Екстаз  –  це  те,  що  колись  було  тазом...*

Мій  рок  почався  з  „Телевізора”
Й  перед  свинями  повсякчас
Метав  я  жолуді  із  бісера,
Ховаючись  у  днів  ЕКСТАЗ.

*  *  *
Знахабнію  раптом,  навкрадаю  тиші,  
хай  мене  засудять  мої  твори-миші...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119687
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2009


Історична особливість, мать її...

Краплі  поту  та  крові  стікають  униз  ізгори,  
А  людина  іде,  пересічність  долаючи  вперто,  
тож  і  ти  йди  слідом,  якщо  треба,  візьми  і  згори
на  забутому  Богом  і  чортом  останньому  метрі.

Ти  –  сліпий  метроном,  що  відстукує  кроки  завжди,  
не  зважаючи  зовсім  на  складність  останнього  шляху.
Не  чекай  похвали,  гордість  сплюнь  і  лишень  підійди
І  вклонись  москалю,  і  омий  ноги  босому  ляху.

Потім  встань  і  піди,  хай  згорають  палаючі  щоки
Від  ударів  по  них,  від  лизання  мерзенних  собак.
Ти  звершив  те,  що  міг,  хай  звучать  твої  тихії  кроки,
У  безодні  віків  будеш  жити,  блаженний  мудак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118515
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2009


Про те ...

У  чорних  відбитках
                                                   сирої  повісті
Стоять
                 митники
                                       моєї  совісті
І  якщо  взяти
                                 й  зламати
                                                           лиха  годинник
                               щоб  було  тихо
Почується  рівний  скрип
                                                                         гільйотини
Що  відділяє  від  решти
                                                             частку
А  я  шукаю  думки  
                                                           закваску
Боже,  будь-ласка!
Бо  хто  помітить
Бліде  в  історії
Хто  відчинить  ворота
                                         Морії  ?
                                         Нової  !
Або  тараном  проб’є  їх
                           чи  головою...

Стіною  зі  сміху
Червоною  цеглою
                                               з  усміхнених
                                                                                 заповітів
Ціною  розкиданих
                                                   квітів
Паперів
Перлів
Плів  одну  за  одною  думку
Щоб  донести
                                   гіпотетичному
                                                         внуку
Здатність
                         воскреснути
Й  вбити  гадюку,
Випекти  місце,    
                                       де  гніздилася  туга
Перша  –  померла,
                                                 лишилася  друга
Дешевша  –  Говерла,        
                                                       дорожча  –  Ніл
Молодість  –  серце  з  мішенню  для  стріл.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118514
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2009


Кало-рифер

Ти  зігрій  того,  хто  поруч,
Запали,  бо  він  закляк
Ти  віддай  в  холодну  пору
Всі  клейноди  короля.

Бо  якщо  навколо  рівні
Голові  твоїй  дурній
Та  корона  непотрібна  –
Будеш  блазнем  ти  у  ній.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118484
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2009


Контин-і-ум

Годинник  сп’янів,  бо  не  чути  ні  стуку,  ні  цаку
Ця  тиша  скажена  –  вповільнена  міна  голів
Моя  невеличка  найкраща  у  світі  Ітака
Разом  з  Пенелопою  б’ється  у  спогадах  снів.

Я  хочу  того,  чого  навіть  на  світі  не  має,
Але  народити  ніхто  не  завадить  мені
У  горах,  в  болотах  його  я  собі  заховаю,
А  в  очі  сучасникам  густо  насиплю  брехні

Вгамуюся  з  часом,  згризу  пуповину  життя,
А  далі  осяду  й  чекатиму  з  моря  погоди
Бо  вже  існуватиме  кохане  мною  дитя
І  буде  рости  від  п’янкого  бажання  свободи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118483
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2009


Взяв і переплів

В  його  очах  –  напруга  і  чекання,
Братання  час  і  коників  сюрчання.

У  цих  хмільних,  засмучених  очах
Знайшли  притулок  гордість,  злість  і  страх.

І  руки  ці,  що  згодом  погниють,
Тепер  знамена  віри  підіймуть.

Його  вуста,  покусані  й  смішні
Ще  кинуть  сміху  брили  неземні.

Він  з  глузду  з’їхав,  мовби  спотикнувся,
У  вірі,  у  надії  захлинувся.

В  повітрі  гамір,  люди  уві  сні
Молитви  шепчуть  щирі  й  голосні.

Мурчать  коти,  їм  сниться  тихий  рай,
А  він  повис,  життя  знайшовши  край.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118003
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009


У рай

Відчувається  скрута  в  кишені,  
мов  горіхи,  пошерхли  вуста,
за  плечима  –  обличчя  в  мішені,  
за  спиною  –  одна  пустота.

Ой,  покликала  мати  додому,
А  я  тихо  і  радісно  вмер,  
і  упали  повіки  додолу,  –
буду  смерті  тепер  кавалер.

Наступлю  каблуком  на  повіки,
Щоб  ніхто  й  не  помітив,  що  я
Був  самотній  нещасний  каліка,
Заомелений  дуб-маніяк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118000
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009


Боляче...

Дивлюся  у  дзеркало
І  бачу  маму,  
Своє  ж  відображення  ховається
Десь  далеко  у  задзеркаллі
Поруч  з  джерелами,  що
Дзюрчать  словами:
Епітетами,  метафорами,
Збоченнями  матними
І  затихають...
З’являється  Вічність!
Тихо,  сплинь,  часе!  Сплюнь!
Залікуй,  затягни  рани  душевні,
Замаж  живицею,
Клеєм  вишневим!
Затихни...

А  я  знову  зазирну  у  дзеркало
І  побачу  маму...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117438
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2009


Спокуса

Коли  на  небі  з’являються  зорі,
Й  показує  місяць  своє  мурло,
У  тихій  чернецькій  коморі  
Влаштовує  демон  собі  житло.

Тоді  пітьма  прокрадається  в  душах
Ченців  блаженних,  зриває  замок,
І  Господь  затуляє  вуха
Від  їх  самотності  й  грішних  думок.

І  сім  смертей  постають  перед  ними
Одним  величезним  срамним  кублом.
Ченці  ж  себе  беруть  в  обійми,
Кохаючи  світ  увесь  загалом.

А  вранці  спустошені  грішні  душі
Волатимуть  віри  і  каяття  ...
Так,  плюндруючи  райські  кущі,
Нечистий  з  любові  робить  сміття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117436
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2009


Memory remains

Царство  титанів  впало
Прямо  під  ноги  голих  пігмеїв
І  ті  йшли,  відчуваючи  підошвами
Гостренькі  шпилі  Найвищих  споруд
Головної  столиці  Царства  титанів

На  зляканих  титанчат,  що
Тільки-но  з’явилися  на  світ
І  позирали  на  нього  знизу  уверх  блакитними
Очицями,  вже  хлюпали  потоки
Смердючих  відходів.

Але  маленький  за  зростом,  та  не  
За  кількістю  народ  не  зважав
На  оточення  і  від  щирого  нутра
Свого  здобрював  грішні  останки
Останнього  Царства  титанів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2009


Отака собі музика

Я  –  не  я,
Нічого  не  змінюю  на  планеті  Земля
Я  –  зоря,
І  не  грію,  а  лише  сную  звіддаля.
Я  –  цнота,
Це  промені  місячного  короля,
Ги  до  та  
Я  не  до,  ти  до  мі,  він  як  ля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117416
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2009


Продай мене, отче...

Продай  мене,  отче,  за  тридцять  сріблястих  монет
В  момент,  коли  хмари  готуються  гинути  плачем.
Я  хочу  пізнати  щасливої  віри  фрагмент,
Я  хочу  померти  й  навіки  лишитись  гарячим.

Продай  мене,  отче,  татарам  чи  туркам  продай  ...
Я  більше  не  можу  служити  тупим  фарисеям,
А  голови  іншим  у  битві  за  Небо  стинай,
Від  крові  я  млію,  як  блудниця  під  Мойсеєм.

Продай  мене,  отче,  в  оману,  в  пустелю,  в  пітьму,
А  потім  признач  моїм  другом  найкращим  Іуду.
Я  буду  жаданим  і  змерзлих  теплом  огорну
І  кару  від  них  же  щомиті  отримувать  буду.

На  лоба  знайомий  терновий  вінок  одягни,
На  плечі  хреста  щонайтяжчого  вибери,  тато!
Нас  так  небагато,  і  ми  –  твої  кращі  сини,
Тож  треба  нас  всіх  якомога  дорожче  продати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116534
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2009


Нервове...

Все,  що  написано  
                                                           мною
заколихано  десь  
                                                         у  серці
воно  померло  
                                             у  гною...
може,  спалити  дійсність,
може,  продати  хату
та  дитинчат  повернути
тих,  що  вмерли  наглою  смертю
від  моїх  же  власних  ласкавих  рук
випустив  їх  на  волю?
Ні,  бо  не  мав  одчаю
Тепер  же  вони  померли
Дитинчаток  моїх  зграя.

Будуть  смердіти  довго
Отруювати  безпечність,
Безапеляційність,  
беззастережність  потвори  вбила  їх.
Це  чудовисько  –  буква,
Заплуталась  в  платті  картатому,
Бо  довго  слугувала  хвостатому  –  
Роздувала  йому  горнило,
                     А  зараз  чорнилом  
                                               укрилась  
                                                   врилась  в  сьогодні  
                                   тільки  рило  й  видно
не  знаю,  як  мені,  а  росіянину  „стыдно,  
                                                                                   завидно  
                                                                                 и  обидно”
хоч  така  от  сволота
тягне  дрота  й  до  мого  рота.
Рибу-мене  задушити  хоче  
                                                   серед  ночі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116533
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2009