Журавка

Сторінки (3/209):  « 1 2 3 »

Ніч

Приходить  ніч  з  очима  Афродити.
Я  їй  сьогодні  вікна  відчинила.  
У  парі  з  нею  солодко  творити
Хапаючись  за  Музи  білі  крила.

Ген  сипле  небо  зорі,  наче  з  міха.  
І  місяць  озирається  старечий.  
Чумацький  Шлях.  
Ним,  кажуть,  прадід  їхав
Ще  в  Крим  по  сіль,  
Із  вузликом  на  плечах.

Приходить  ніч  з  очима  Афродити.
Тону  в  отій  небесній  галереї.  
Зірки  збираю  у  маленьке  сито,
Щоб  в  подарунок  піднести  Орфею.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2010


Ты поседел. Я не узнала

Ты  поседел.  Я  не  узнала.  
Вдруг    взгляд,  вонзив  в  меня,  как  меч.
Сомнений  сбросив  покрывало,  
Посмел  рукой  коснуться    плеч.    
И  содрогнулась  я.  О,  боже.
Ладони  будто  изо  льда!  
Ты  жизни  был  всегда  дороже.  
Сгорает  сердце  от  стыда.  
Глаза  предателя  смотрели,  
Стоя  у  бездны  на  краю.  
Вдруг  годы  жизни  пролетели…
Ухмылка,  голос….    Узнаю!  
Я  узнаю.…  Пусть  поседели  
Твои  виски.  Уставший  вид.  
Ведь  жизнь  подобна  карусели:  
То  вверх,  то  вниз  она  парит.  
Мы  за  других  всегда  в  ответе  
За  тех,  кто  рядом,  кто  любим.  
Зачем  слова  бросал  на  ветер,
И  превращал  надежды  в  дым?  
Тот  маскарад  был  неуместен,  
Ведь  тесен  мир.  И  видит  Бог.      
Ты  был  как  царь,  средь  лживой  лести.  
Теперь  -    слуга  у  моих  ног.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202817
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2010


А осінь…

А  осінь  ще  довго  у  вікнах  мовчатиме.
Про  золото  тих….  напівсонних  повік.  
І  посмішку  ту,  що  в  душі  відпечатана,
Немов  безкінечність  незрима  -  навік.  

У  грудях  крильми,  білим  голубом  билося.
І  в  спогади  вічність  впліталась  дрібницями.
Ті  очі,  здавалося,  небом  дивилися
Волошками  в  полі  …магнітом-зіницями

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2010


Давайте, знову будемо на «Ви»

Давайте,  знову  будемо  на  «Ви».
Так  правильно,  так  легше.  Так  простіше.
Я  дякую,  за  те,  що  ви  були.
У  цьому  світі,  мабуть,  найніжнішим.

Були  для  мене  ви…  були  весь  час.        
І  вже  самі  мабуть  не  зогляділись,
Як  необхідність  я  тепер  для  вас.
Обіймів  клітка  тихо  зачинилась.  

Давайте,  знову  будемо  скоріш
На  звичне  «Ви»  таке  обледеніле.    
Душа  вам  відкривалася  навстіж  
Та  ви,  чомусь,  цього  не  зрозуміли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2010


Вона іще в тобі…

Вона  іще  в  тобі…  я  чую  її,  бачу.  
Вона  іще  в  тобі,  як  тиша  незбагненна.  
Нехай  присутність  та  нічого  вже  не  значить  
Та  дивиться  вона  з  очей  твоїх  на  мене.  

То  привидом  стоїть,  оцінює  руїни.    
То  поглядом  у  ніч  прозорим  відізветься.  
А  як  мені  між  вас,  коли  навколо  стіни?
Коли  й  моє  живе  у  грудях  серце  б’ється?    

Ну  як  мені  між  вас,  якщо  вже  й  вас  немає?  
Лиш  відгомін  у  тінь  та  вічна  незабутність.  
Не  буде  щастя  там,  де  серце  відчуває
У  храмі,  що  для  двох,  чиюсь  іще  присутність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2010


Это сердце устало болеть

Это  сердце  устало  болеть,  
В  ожидании  лжи  и  предательства.  
Сколько  можно  себя  жалеть,  
Невзирая  на  обстоятельства?  

Это  сердце  устало  стучать,
Быть  забытым  и  не  услышанным.
Только  память  поставит  печать.  
Только  ветер  в  разнос  над  крышами.

Это  сердце  свернулось  в  плеть…  
Бездыханно  оно,  как  мумия.  
Слишком  долго  пришлось  болеть,      
Быть  на  грани  почти  безумия.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194830
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.06.2010


Так мало часу…

Так  мало  часу….  Мало  часу.
Так  мало  часу.  День  малий.
Ти  мчиш  до  мене  на  Пегасі  
Такий  вже  рідний…  і  чужий.  

Все  душу  пробуєш  на  дотик  
І  пахне  вітер  літнім  медом.  
Ми  під  один  сховались  зонтик
І  під  одним  згубились  небом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194713
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2010


ЕМОЦІЇ

ЕМОЦІЇ  
(тоді,  коли  диктує  пристрасть...)

Це  ж  треба,  стільки  в  світі  перебачено.
О,  скільки  серце  те  надривно  билося!  
Розміняно  роками  і  розтрачено,
А  от  прощатись  й  досі  не  навчилися.  

****
Не  вберіг  ні  від  болю  глухого,
Ні  від  спогадів  -  ревної  муки.
То  навіщо  ж,  скажи,  для  чого
Цілував  мої  лагідні  руки?  
«Я  вже  твій.  Ти  моя».  О,  Боже!
Ну  невже  лиш  слова  надривні?  
На  безумство  все  раптом  схоже.
Де  є  двоє  –  обоє  винні.  

****
Оберемками  слів  я  вимірюю  відстань.
Що  було  то:  чи  сон,  чи  самісінький  рай?
Все  шукала  душа  той  рятунок,  як  пристань.
Розіллявся  бажань  золотий  водограй.
А  що  далі?  Що  далі…  Ну  хто  його  знає?
Піднялися  у  гору  два  білих  крила.
У  думках  все  тебе  до  грудей  пригортаю
І  торкаюсь  вустами  до  твого  чола.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2010


Вплітає травень гілочку жасмину…

Вплітає  травень  гілочку  жасмину  
У  неповторність,  наче  у  вінок.
Під  сонцем  будні  гріють  білі  спини.
І  ми  до  літа  ближчаєм  на  крок.

Сміється  вітер,  дмухає  в  кульбабку.  
Сміється,  аж  хапається  за  боки.  
Зриває  з  неї  білосніжну  шапку  
І  підкидає  до  небес  високо.  

Погляньте,  он  на  гілочці  шишкар.  
Ну  де  йому  тут  взятись,  на  Волині?  
Жовтіє,  наче  сонечко  з-під  хмар.
А  хмари  в  травні,  як  ніколи  сині.    

Нап’юсь  весни,  як  білого  вина.  
Ну  як,  скажіть,  як  можна  збайдужіти?
Коли  навколо  все  нові  дива,
А  на  порозі  причаїлось  літо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190575
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010


Где ты летал, когда я так ждала?

ПЕРЕКЛАД  (Оригінал  українською  мовою  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108165)

Люблю,  когда  ты  тихо  промолчишь,  
Придумав  ослепительную  фразу.
Как  мысленно  о  ней  мне  прокричишь
И  снова  шепчешь  не  смолкая  сразу.  

От  поцелуев  кругом  голова.
Касаясь  губ,  закружишь  вдруг  красиво.    
Где  ты  летал,  когда  я  так  ждала?  
Где  был,  когда  у  Господа  просила.  

И  вот,  проснувшись,  снова  улыбнусь.
Твое  тепло  осталось  на  запясти.
Ведь  даже  думать  о  другом  боюсь.
Неужто  мало  надо  так  для  счастья?  

Прости,  когда  смолкаю  невпопад,
Рассматривая,  как  ресницы  дышат.  
Воскреснуть  так  непросто  от  обид
И  от  печали,  что  по  сердцу  пишет.  

Похожих  две  и  родственных  судьбы  
Не  просто  так  на  свете  повстречались.
Ты  снова  промолчать  хотел.  Увы…
«Люблю  тебя…»  из  губ  немых  сорвалось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190373
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2010


День розквітає

День  розквітає,  наче  орхідея.
Вистукує  буденність  звичні  ритми.
Вже  самоціль  набула  апогею,
Ламаючи  високі  алгоритми.  
День  розквітає,  в  нього  мало  часу.
Ну  що  таке  миттєвість  для  сторіччя?
Виходить  муза  грітись  на  терасу,  
До  сонця  повертаючись  обличчям.  
День  розквітає  і  стає  високо.  
Розгубить  мальва  на  вітрах  листочки.  
Гостює  муза  в  мене  кароока  
Пожовклі  фото  все  гортає  мовчки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190329
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010


Ще сім хвилин

Здійнялась  в  гору  хмарка  голубів.
Їх  наполохав,  мабуть,  сплеск  в  долоні.
Серед  облич,  неначе  прапорів,  
Гублюсь  в  юрбі  на  довгому  пероні.  

Ще  ціла  вічність  –  цілих  сім  хвилин!  
Готується  душа,  немов  до  страти.  
Повисло  небо,  наче  із  гардин.  
Здається,  можна  пальцями  дістати.

Вже  кілометри  рідні,  як  свої…  
За  вікнами  минуле  промелькало.  
Прокинулись  травневі  солов’ї,
Співають  оди  сірому  вокзалу.  

Ще  сім  хвилин!  Ще  цілих  сім  хвилин  
І  будуть  очі  очі  впізнавати.
Світ  завмирає  барвами  картин.
Ще  сім  хвилин….  О,  як  же  це  багато.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190069
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010


Я люблю капучіно з пінкою

Я  люблю  капучіно  з  пінкою…
Розсміється  душа  березнева.  
Це  так  солодко  -  бути  жінкою,
А  тим  більше,  під  знаком  Лева.  

Я  люблю  капучіно  з  пінкою.
Від  ванілі  робитись  п’яною…
Як  же  солодко  -  бути  жінкою,  
А  тим  більше,  тобі  коханою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189343
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010


В передчутті…

В  передчутті  твого  приходу
Стаю,  як  вітер  невагома.  
Скажіть,  якого  щастя  роду?  
Чому,  де  крапка  -  ставлю  кому?  

В  передчутті  тебе,  як  зливи
Біля  вікна  притихло  літо.  
Стою  мрійлива,  як  на  крилах  
У  оксамит  думок  одіта.  

В  передчутті  торкань…збулося
Впізнаю  в  тиші  раптом  кроки.
«Привіт,  ну  як  ти?  Як  жилося
Тобі  без  мене  цих  пів  року?».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188922
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010


Я навіть думаю віршами :)

Напевно  правим  був  отой  мудрець,
Який  словами  бив,  як  в  барабани
Про  те,  що  в  світі  всьому  є  кінець.
І  тільки  час  зціляти  здатен  рани.  

*******
Твої  слова  солодкі,  як  «Мартіні»
І  очі  сині  дивляться  з-під  вій.  
Я  вже  не  бачу  смутку  навіть  тіні
І  з  губ  зірветься  незбагненне  «Мій».  

********
Як  пахнуть  яблуні  у  цвіті,  
Дивись,  на  сад  упало  небо.    
Дива  бувають  в  цьому  світі  
Та  їх  побачити  лиш  треба!  
                                                                               ....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188921
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010


А хочеш?

А  хочеш  я  для  тебе  ночі  
У  вікнах  буду  малювати?  
Як  спогад  в  серці  залоскоче  
Ступивши  тихо  до  кімнати.  

Чи  стану  просто  білим  снігом,  
Який  не  тане    у  долонях.
Ввірвавшись  у  життя  з  розбігу
Я  сріблом  розіллюсь  по  скронях.  

А  хочеш  я  для  тебе  вітер  
Приборкаю,  замкну….  у  клітку?  
Нам  вечір  стане  вірним  гідом  
Зізнань  відвертих  тихим  свідком.  

Неначе  бісер  з  перламутру  
Слова  губились  і  мовчали.  
Впаду  в  обіймів  біле  хутро  
І  тих  очей,  що  так  вивчали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188047
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010


Був день не схожий на усі

Був  день  не  схожий  на  усі
Весна  пелюстками  губилась.  
Вона,  у  всій  своїй  красі,  
Тоді  до  ніг  мені  вклонилась.
А  ти  ховав  в  обіймах  світ.  
Все  зазирали  очі  в  душу.  
Думки,  як  птахи.  Їх  політ  
Ти  не  сполохав,  не  порушив.  
Та  дивна  мить,  де  світ  змовкав    
В  передчутті  зізнань  значимих…
Та  дивна  мить:    стояв  вокзал  
З  сумними  від  прощань  очима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187685
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2010


Незчулася…

Усе  біжу,  біжу  кудись…Куди?  
Весна  міняє  знову  декорації.
Незчулася,  біліють  вже  сади,
Лиш  серце  тужить,  наче  в  еміграції.  

Усе  біжу  у  світ,  де  всі  чужі.  
Де  найдорожчих,  все-таки,  зрікаються.  
Стоять  тополі  -  буднів  сторожі.  
Стоять  в  задумі,  на  вітрах  хитаються.    

Вони  все  знають:  як  хміліє  ніч  
Впиваючись  весною,  задурманена.    
Життя  минає,    та  не  втому  річ.  
Душа  натхненна,  наче  списом  ранена.  

Усе  біжу,  біжу  кудись.  Куди?  
Бронею  серце  обросло…  накрилося.    
Незчулася,  біліють  вже  сади.
Незчулася…  любити  розучилася.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186275
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010


Ні, не вгадав. Не боляче…

Ні,  не  вгадав.  Не  боляче.
Нема  чому  більше  боліти!
Навіщо,  скажи,  безпомічно  
Тліти,  а  не  горіти?  
Біля  багаття  гріюся,  
Фарби  нові  розмішую…      
Все  рознеслось,  розвіялось...
Бачиш,  я  стала  іншою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185378
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2010


Сховай моє ім

Впаду  в  долонь  твоїх  тепло,
неначе  в  літо.
І  буде  поглядом  одним
душа  зігріта.  
Уста  всміхнуться,  а  вони,    
як  стиглі  вишні.
Ген,  зорі  падають  хмільні.
хмільні  і  грішні….
Вони,  як  ми  –  одне  на  двох
розділять  небо.  
Не  треба  слів,  не  треба  слів,
Не  треба!  
Впаду  в  долонь  легкий  тандем  –  
солодку  згубу
І  поцілунком,  як  вогнем  
торкнуться  губи.
Накриє  ніч  два  ніжних  «я»,
як  два  озерця.
Сховай!  Сховай  моє  ім’я  
у  себе  в  серці!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185290
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2010


Приходить вечір…

Я  вже  давно  живу  лиш  у  віршах,  
Бо  муза  грає  мною,  як  на  скрипці.
Приходить  вечір  –  вічний  Падишах,
Відміряє  самотності,  як  ситцю.

А  у  душі,  як  завжди,  задощить,  
Бо  ж  незабутнє  не  змогло  зітліти.
Його  б  узяти  в  руки  й  розтрощить!
Усе  ніяк  не  може  одболіти.

Вже  й  сподіванням  увірвавсь  терпець!
Сама  себе  то  страчу,  то  прощаю…
Щоночі  йду  з  безсонням  під  вінець,
І  музі  в  чашку  підливаю  чаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184399
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010


«Ох, люди, залишайтеся ж людьми!»

Якими  ж  чорними  бувають  душі!  
Німі,  як  зрада,  наче  дим  порожні.
Вони  живуть  між  нами,  тут,  на  суші.
Хай  сняться  сни  їм,  все-таки,  тривожні.  

Коли  б  мені  торкнутись  небосхилу
І  розчинитись  на  вітрах  слізьми,    
Я  б  закричала,  скільки  стане  сили:
«Ох,  люди,  залишайтеся  ж  людьми!».  

Ви  до  святинь  торкаючись  руками,
У  серці  відродити  їх  зумійте.
І  в  боротьбі  за  місце  під  зірками
Душею  все  ж,  благаю,  не  чорнійте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184047
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010


До тебе я іду…

До  тебе  я  іду,  як  по  канаті.
І  все  ж,  іду,  не  дивлячись  у  низ.
Вже  ходить  ранок  гостем  по  кімнаті
І  пахне  кава  –  твій  мені  сюрприз.    

Я  хочу,  щоб  ти  пив  мене  з  долоні  
П’янку,  мов  слава,  до  безтями  чисту.
Щоб  тіні  слів  губились  в  напівтоні  
І  розсипались  у  думках  намистом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183832
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010


Скрипаль

Пригадую,  в  той  вечір  задощило.
А  ти  стояв  і  тихо  слухав  скрипку.
Посеред  світу,  начебто  на  крилах,  
І  серце  різав  спогадом  на  скибки.
Ніхто  не  знав,  не  відав  апогею:
Прокинулась  душа,  замкнута  в  тіло.
Життя  текло  в  юрбі…  і  поза  нею.  
Змовкало…  метушилось…  гуркотіло.  
Та  музика  текла,  як  кров  по  тілу.
Дощем  вмивалась  втомлена  земля.
Лиш  ти  один,  з  обличчям  сполотнілим,
Дививсь  на  руки  диво-скрипаля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183456
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010


Не схожа на усіх.

Навіщо  я  тобі?  Солодка  …  ніжна  інша.  
Не  схожа  на  усіх….  Не  схожа!  Не  земна.  
Самотніша  за  дощ,  від  блискавки  ясніша.  
В  безсонні,  як  в  раю  від  спогадів  хмільна.  
 
Навіщо  я  тобі?  Прийду  і  стану  морем.
По  венах,  мов  терпка  отрута  розіллюсь.  
Мої    слова  дзвенять  у  вікнах  вічним  хором!
Зів’ю  в  душі  гніздо  і  птахом  оселюсь.  

Навіщо  я  тобі?  Не  втиснута  у  рамки.
В  мені  моя  любов,  як  два  крила  за  спиною.
Захована  у  ніч,  я  вітру  вічна  бранка.    
Не  вмію  тліти  ледь  і  бути  не  єдиною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182693
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010


Молитва

Я  тільки  мудрості  прошу  у  тебе,  Отче.
На  роздоріжжі  зі  шляху  не  збитись.  
Себе  знайти  у  світі  цьому  хочу,  
В  чиємусь  серці  сонцем  відродитись.  

Дай  не  спіткнутись  об  круті  пороги  
Життєвих  буднів,  на  вітрах  встояти.  
Земні  турботи,  сумніви,  тривоги…
Дай  донести  й  душі  не  розміняти.    

Дай  бути  поряд,  не  одній,  не  в  тиші!  
Іти  у  бій  за  правду,  дай  натхнення…
Я  вірю  в  тебе,  знаю,  не  залишиш.  
Пошли  ж  своє  мені  благословення.  

Щоб  ті,  хто  підіймав  мене  на  руки,  
Коли  життя  здавалось  попелищем,  
Не  знали  смутку,  не  терпіли  муки,  
Бо  їх  серця  завжди  для  мене  вищі.  

Тобі  у  руки  віддаю,  напевно  ...  
Усіх,  хто  прирікав  мене  страждати.      
Ти  справедливий,  Боже,  ти  розсудиш  
Хто  був  ягням,  а  хто  брехливим  катом.  

Я  тільки  мудрості  прошу  у  тебе  Отче!
Прозріння  подаруй,  пошли  надію.    
Долонями  торкни  чоло  дівоче.  
Почуй  мене!  Молюсь  тобі  як  вмію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181435
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010


Душенька

Я  вірю,  що  світло  
ще  променем  хитрим  проб’ється
У  сірість  буденну,  де
Час  вже  не  лікар,  а  кат.  
У  світі  ілюзій  
Тепер  уже  все  продається!
І,  треба  ж,  буває,  що  й  душу  дають  напрокат.  

Беріть  же,  недорого!  
Бачте,  в  хорошому  стані.  
Вчиняють  за  неї  нікчемно  відверті  торги.  
Вам  точно  підійде,  приміряйте  душеньку,  пані!
Футлярчик  зі  шкіри.  А  блиск?
То  мабуть  від  фольги…

Беріть!  Вона  тиха.
А  може  і  зовсім  мовчати.  
Носіть  обережно  бо  має  тоненькі  краї.
Ось  зиркають  в  душу
Очима  куниці  дівчата.
До  рук  приміряють,  як  дві  рукавички  її.  

Були  ж  бо  часи,  
Небувало  святішого  храму,
Як  тої  душі  невичерпна  довіку  криниця!
А  нині  лежить  вона  серед  
Блискучого  краму  (у  роздріб  і  оптом)
На  довгих  потертих  полицях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2010


Ви є…

Ви  є!  Я  знаю,  точно  є,
Бо  вже  не  може  вас  не  бути.
День  догорає,  дограє…
Щоб  в  тиші  вогником  втонути.  
І,заховавшись  за  вікно,  
Весь  світ  стає  на  мить  окремо.
Мій  п’єте  спокій,  як  вино  
І  знову  горнетесь  до  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180777
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2010


Вітер

В  моєму  волоссі,  буває,  загубиться  Вітер.
Сховається  там,  мов  хлоп’я,  у  сорочечці  босе.  
Притихне  на  мить,  мабуть  слово  вигадує  з  літер.
А  потім  вплітає  натхнення,  ледь  чутно,  у  косу.  

Загубиться  Вітер  у  золоті  мого  волосся.
І  я  вже  не  знаю,  де  -  я,  а  де  –  він  пророкує.
Лиш  хвилями  грає  у  полі,  торкнувши  колосся,
І  спогадам  вічність  свою  непомітну  диктує.  

Прислухаюсь  –  чую,  збирає,  примружившись,  маки.
Зітхає,  голублячи  кучері  ніжно  рукою.
Без  нього  життя  моє  б  стало,  напевно,  ніяким.
Текло  б  в  невідомість,  як  в  прірву  малою  рікою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180689
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2010


Поети! Не закреслюйте рядки!

І  знову  перекреслюю  рядки.
Не  те,  не  ті,  не  так…  ще  зовсім  трохи.
Їм  не  судилось  канути  в  віки,
А  може,  то  були  слова  епохи?  

Хто  зна?  Можливо,  наче  буревій,
Вони  б  вривались  у  чужі  постелі.
І  відбивались  променем  надій,
Прозрінням  завмираючи  на  стелі.

Чи  залітали  б  ранком  у  вікно.
Крильми-віршами  билися  об  стіни.
Щоб  не  було  байдужим  все-одно!
Щоб  воскресали  у  серцях  руїни.

Безсмертне  все,  що  з  легкої  руки!
Нехай  лежать  у  тиші  серед  храму.
Поети!  Не  закреслюйте  рядки!
Вони  колись  прокинуться  вулканом.

Вони  колись  ще  рватимуться  в  бій.
Піднімуть  на  вітрах  свої  знамена.  
Не  руш  рядків,  вбивати  їх  не  смій!
Їм  час  прийде  і  вибухне  арена!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180277
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2010


Вишні цвіт

Мов  білосніжна  мила  балерина,  
Кружляє  у  повітрі  вишні  цвіт.
Здається,  янгол  у  задумі  лине,
Аж  у  мовчанні  завмирає  світ.

І  все  ж,  не  оминає  неминуче...
А  от  і  ти!  Здійснилося.  Збулося.
Всміхаючись  і  трошки  нерішуче,
Вишневий  цвіт  здмухнеш  з  мого  волосся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180107
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2010


Як вам живеться?

Як  Вам  живеться  з  піснею  у  серці?  
Знаходите  себе  в  чиєму  сні?  
В  чиїх  очах  глибоких,  мов  озерце
Ви  губитесь,  камінчиком  на  дні?

Душа  –  метелик  в  лузі  серед  квітів,
Що  дихає  вже,  як  повітрям  -  віршем.  
Як  Вам  живеться  серед  люду  в  світі,
Де  кожен  з  нас  –  минулість  і  не  більше.    

У  серці  пісня  цілий  світ  втопила,  
Щоб  від  землі  у  вирій  відриватись.
Де  Ваш  притулок?  Де  берете  сили,  
Щоб  йти  вперед  і  вже  не  озиратись?  

Скажіть,  чому  в  полоні  мрій  барвистих  
Понад  усе  нездійснене  й  натхненне  
Ви  так  невпинно  й,  начебто,  навмисне  
Щоранку  пам»ятаєте  про  мене?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179790
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2010


Бувають вірші…

Бувають  вірші  –  муки,
Бувають  –  білі  крила.
Не  опускайте  руки,
Якщо  творить  несила!  
Не  опускайте  очі,
Як  погляд  спинить  муза.
Вона  лиш  правди  хоче
І  серцю  не  обуза.  
Бо  ж  вашими  устами  
Кричить  вона  до  світу.  
Ота  примхлива  дама,
що  зупиняє  вітер.
Ловіть  її  за  руки,
Вони  –  землі  вітрила.
Є  вірші  –  ревні  муки,
А  є  –  могутні  крила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179300
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2010


Назвеш мене так ніжно, аж всміхнуся.

Назвеш  мене  так  ніжно,  аж  всміхнуся.  
Як  ще  ніхто  й  ніколи,  дотепер…
На  грудях  поцілунком  розпишуся
Про  те,  що  час  в  годиннику  завмер.  

А  ти  все  розглядатимеш  намисто  
На  смуглій  шиї,  в  три  ряди,  прозоре.
Не  був  таким  ще  зроду  місяць  чистим,
Ще  так  ніколи  не  стихали  зорі.  

Душа  вже  розплескалася  до  краю,  
Як  річка  навесні.  Тепло  в  каміні.  
Не  руш  свічок,  хай  тихо  догорають.  
Нехай  на  стінах  дотанцюють  тіні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179079
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2010


Ви мовчали…

Ви  мовчали...
Та,  мабуть,  подумки
Все  ж,  торкались  моїх  плечей.
Роздивлялись  на  шиї  родимки.
Ні,  не  зводили  з  них  очей.
Ви  мовчали...
Вас  щось  бентежило
На  півкроку  до  слова  "стій".
Все  вдивлялись  у  вій  мереживо
І  два  озера,  що  з-під  вій.
Ви  мовчали...
А  я  губилася  і,  навіщось,  за  все  прощала.
Чи  то  марилось,  чи  то  снилося?
Як  же  солодко  Ви  мовчали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178716
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2010


Половинчатість

Я  половинчастість  вітати  не  навчусь.
Немов  тягар,  несу  тобі  байдужість.
Собі  ж  зізнатись  -  все  дарма,  боюсь.
А  то  і  є  мабуть  найбільша  мужність.

Сказати  «ні»!  І  не  чекати  «Стій».
Холодний  мармур  рук  і…  подив,  наче.  
У  грудях  свище,  стогне  буревій,
І  спогад  знову  у  подушку  плаче.

Я  половинчастість  аж  надто  не  терплю.  
Безглузда  гра  для  одного  актора.
Трава  холодна  –  душу  постелю.
Впаду  на  землю  самотою  хвора.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178561
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010


Слова…

Що  можу  я?  Слова…  слова…  та  й  годі.
А  озирнусь  -  у  темряві  стою.  
У  сукні,  як  завжди,  не  по  погоді.
Серед  світів…  в  безумства  на  краю.  
Що  можу  я?  Всміхаючись  співати.
У  серце  ж  бо  ніхто  не  зазирне.
Прийде  світанок  тихо  до  кімнати
Цілунком  сонця  до  чола  торкне.  
І  знов  слова,  як  вітер  на  долоні
Нестиму  в  світ,  де  за  вікном  зола.  
Я  чула,  кажуть  що  зірки  холодні.  
Але  повірте,  то  лише  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178201
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010


Немає сну…

І  знову  вірш  почну.  Немає  сну...
Поглянь,  рядки,  як  ластівки  на  дроті.
Співають  безтурботно  про  весну,
І  мчать  слова  у  неземнім  польоті.
І  мчать  слова...  Лиш  я  знов  є  -  як  є:
Вино,  свіча  і  тепла  шаль  на  плечі.
Ми  з  вітром  будем  тихо,  про  своє,
Як  в"язні,  що  змовляються  про  втечу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177554
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2010


Я Вам для Вас.

Я  вам  себе  віддам.  Пірнаю  в  море…
Так  щоб  напевне  й  раптом…  без  думок.    
Я  вам  для  вас.  І  все.  Крізь  білі  штори  
На  стіни  ляжуть  тіні  від  гілок.  

Дивіться!  Бачте,  наче  тонкі  руки?
З  плечей  впаде  ледь  чутно  синя  шаль.
Ви  не  почули,  хтось  у  двері  стукав…
Я  вам  для  вас.  І  вас  мені  не  жаль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176262
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2010


Волошковий сон…

Вже  вкотре  сниться  волошкове  поле!
Долонями  горнусь  до  тих  квіток.
Тулюся  серцем  і  благаю:  доле,
Дай  ще  хоч  раз  піднятись  до  зірок.

Не  дай  мені  згубитись  серед  люду,  
Пливти  життям,  немов  по  течії.  
Я  полем  йду,  волошки  сині  всюди  -
Це  небо  впало  на  сліди  мої.  

Це  впало  небо  оберемком  в  руки.  
Що  то  за  сон?  О  доле,  дивна  мить!  
Не  дай  згоріти  від  зітхань  розлуки.
Не  дай  печаллю  душу  осквернить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175376
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2010


Вже день новий…

Що  може  бути  краще  чашки  кави
У  заспаній,  сріблясто-сірій  тиші,
Коли  вже  ніч  згортає  покривало,  
Що  пахне  літом,  м’ятою  споришем  …

Я  мить  люблю,  коли  весь  світ  змовкає.
Розбудить  землю  десь  мала  пташина.  
Вже  день  новий  у  вікна  зазирає
Пухнастим  небом  з  синіми  очима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174160
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2010


ПРийшла весна…

Прийшла  весна  заплакана,  заквітчана…
Дивлюсь  на  неї  крізь  віконне  скло.
Вона  для  мене,  наче  мила  дівчина,  
Що  світ  цілує  ніжно  у  чоло.

Прийшла  весна  стоїть,  волоссям  грається.              
В  легенькій  сукні  кольору  трави.
Долоні  теплі  тулить  і  всміхається.
Лиш  ми  з  тобою  до  цих  пір  на  «ви».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174155
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2010


Я до неба зверталась віршами…

Я  до  неба  зверталась  віршами
Про  несказане  і  недописане,
Як  слова  самолюбство  тішили,
І  влучали  у  серце  списами.  

Як  впивались  вони  і  мучили  
За  те  щастя,  у  Бога  вкрадене.
Вони  в  пам'ять  нетлінну  влучили  
І  лишили  глибокі  впадини.    

Я  до  неба  зверталась  віршами…  
Тихо  клени  хитали  кронами.  
Вони  знали,  ми  стали  гіршими,  
Бо  кохання  давно  поховане.  

Під  словами,  отими  брилами.  
На  останок  забракло  сили…
На  півкроку  безумство  втримали  -  
Один  одного  відпустили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173280
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.02.2010


Ти десь є. Та немає значення.

Ти  десь  є.  Та  немає  значення.
Серед  люду  такий  як  усі.
Я  спішитиму  знов  на  побачення,
І  писатиму  вірш  не  для  всіх.
Як  стояла  ще  довго  і  кликала
Я  розбита  і  болем  розхристана…
Тільки  фари  все  далі  бликали  
І  ставали  безмежно  чистими.
Незбагненним  лишилось.  Сталося.  
Лиш  у  Бога  проси  пробачення.
Я  сьогодні  весь  день  сміялася.  
Ти  десь  є.  Та  немає  значення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173037
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010


Лиш тиша і ти…

Як  тільки  у  двері  квапливо  постукає  вечір,
І  в  цілому  світі  ми  станемо  раптом  одні.
Я  вітром  торкнуся  тебе,  обійнявши  за    плечі,
І    пензлем  змалюю  той  образ  на  білій  стіні.

Долоні  так  пахнуть  листочками  свіжої  м’яти.  
І  падає  тінь  від  вікна,  наче  шаль  на  волосся…
Лиш  тиша  і  ти.    Ну  хіба  ж  мені  треба  багато?
Мовчатимуть  зорі  про  диво,  що  раптом  збулося

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172825
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2010


І не лишилось більше слова…

І  не  лишилось  більше  слова,  
Бо  відданість  моя  тобі  
Така  смиренна  і  раптова,  
Як  соломина  у  журбі.

І  не  лишилось,  бо  збулося  
усе  до  краплі,  до  сльози.
Ти  не  кохав  мого  волосся,
А  я  чекала  не  грози.

І  падала,  мов  тінь  на  стіни.
Невинна,  тиха  і  німа.
Стояла  віра  на  колінах,  
І  плакала  в  кутку  пітьма.

Чому,  скажи,  в  прозрінні  тому
Ти  не  звелів  мені  піти?
От  бачиш,  не  лишилось  слова.
Я  скам’яніла,  як  і  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172166
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2010


Быть может, мы уже в раю?

Быть  может,  мы  уже  в  раю
И  эта  встреча  неизбежна?  
Свою  ладонь  тебе  дарю  
И  буду  очень-очень  нежно
Смотреть  в  глаза.  
Но  видишь,  сад
давно  стоит  укутан  пламям.
Не  уж-то  встрече  ты  не  рад
Такой,  казалось,  не  случайной?  
О,  листопад!  Он  наш  палач.  
Листва  казалась  мне  горячей.    
И  думал  ты:  «прости,  не  плач».
Шепнула  я:  «нет,  не  заплачу».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171642
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.02.2010


Рятунок є

За  принципом  старого  доміно,
День  знову  день  невпинно  доганяє.
Підкрався  ранок  сміхом  під  вікно
І  хтось  на  кухні  пропонує  чаю.

Життя  біжить  босоніж  по  росі.
Як  добре,  що  безсиле  слово  "мушу".
Рятунок  є!  Він  справді  у  красі.
У  тих  очах,  що  зазирають  в  душу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2010


Цей день

Нехай  цей  день  у  ранішній  імлі,  
Мов  та  пірїна  губ  твоїх  торкнеться.
Запахне  кава  чорна  на  столі,
І  тиша  ніжним  іменем  озветься.
Нехай  цей  день  почнеться  у  думках
З  очей,  що,  розглядаючи,  мовчали.
З  моїх  парфумів  на  твоїх  руках,    
Долонях,  що,  торкаючись,  вивчали.  
З  мого  волосся  хай  почнеться  він,
Що  золотом  лягло  тобі  на  плечі.  
Слизького  шовку,  сукні  до  колін,  
Яку  дбайливо  заховав  десь  вечір.  
Нехай  цей  день,  що  витканий  з  тепла
Загляне  у  вікно  листочком  клена.  
Почнеться  з  віри  у  прості  дива:
З  мене  для  тебе  і  тебе  для  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164533
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010


Я ж

А  що,  коли  усе  вже  відбулось?
Лише  вірші  -  немов  пожовклі  фото.
Колись  перелистає  тихо  хтось,
І  так  знайомо  промовчить  навпроти.

Було  всього:неспокій,  пристрасть,  крик.
До  ніг  тоянди  падали  й  кололи.  
Фалишиві  маски  хтось  міняти  звик,
Я  ж  "не  собою"  не  була  ніколи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163075
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.12.2009


Це так просто…

Це  так  просто  -  у  тиші  мовчати,
У  долонях  тепло  принести.
Не  вмикаючи  світла,  прощати
Наперед  всі  слова  і  жести.  

Це  так  просто  -  дивитись  в  очі,
Коли  серце  вистукує  прозу.
Я  без  тебе  -  не  я.  Не  хочу!
Не  лякайся,  то  щастя  сльози.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160905
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2009


Старий годинник

Старий  годинник  

І  Розділ
Він  стоїть  один  посеред  світу.  У  вирі  тисяч  незнайомих  облич  все  здається  таким  мізерним  і  безцільним.  Навколо  відверта  байдужість,  планета  мабуть  ось-ось  захлиснеться  буденністю.  А  Він  стоїть,  чує  власний  хрипливий  подих,  глухий  стукіт  серця  у  грудях  …і  більше  нічого.  Секунди  перетворюються  у  роки,  а  роки  за  кілька  секунд  пролітають  перед  очима  наче  відеоролик  під  назвою  «Життя».  Холод  пронизує  від  кінчиків  пальців  аж  до  серця,  до  самого  серця…  Страшенно  холодно,  наче  провалюєшся  під  кригу.  Нічим  дихати.  Пече.  Здається,  що  у  грудях  утворилась  безодня  у  якій  безпритульна  душа,  наче  загублений  підліток  у  сутінках  лісу,  ходить  ридаючи  по  колу.  
Навколо  здивовані  погляди  у  які  злодійкувато  підкралась  байдужість.      Проте,  якесь  зовсім  тихе    відлуння,  час  -  від  –  часу,  пробивається  у  свідомість  шепотом:    «Стій».  І  він  стоїть.  Стоїть  із  присмаком  запеклої  крові  у  роті    лише  у  йому  відомій  тиші,  серед  йому  лише  відомого  болю  і  дивиться  у  небо.        
Життя…  Дивно,  ти  приходиш  у  цей  світ  для  любові,  а  покидаєш  його  лише  з  однією  думкою:    аби  не  забули,  аби  ж    пам’ятали.  І,  як  і  всі,  ще  так  багато  не  встигаєш.  Все  життя  поспішаючи  таки  не  встигаєш.  
Його  звали  Всеволодом.  Ще  мить  тому  він  пив  на  кухні  гарячу  каву,  тримаючи  у  долоні  прозоре  блюдце,  слухав  цокання  старого  годинника,  який  залишився  на  згадку  ще  від  бабусі  і  точно  знав,  що  у  його  чітко  спланованому  житті  все  має  своє    ім’я,  свій  час  і  свою  ціну.  
Найогидніша  річ,  яка  могла  б  вивести  з  рівноваги  цю  замкнуту  у  своєму  світі  людину  з  гладенько  поголеним  обличчям  і  стрункою  статурою  –    це  безлад.  Він  не  терпів  хаосу  ні  у  речах  ні  у  думках.    Кожна  людина  на  планеті,  як  і  кожна  річ,  нехай  це  зіпсована  чорнильна  ручка,  чи  діамант  у  платиновій  оправі,  повинна  мати  своє  місце.  Своє  місце  є  у  кожного.    
Всеволод  любив  досконалі  речі.  Він  обожнював  свій  будинок,  шкіряне  крісло  навпроти  каміну,  металевий  підсвічник  на  масивному  письмовому  столі,  картину  із  осіннім  пейзажем  придбану  ним  у  Києві.  Будучи  вже  не  молодим,  але  й  досі  надзвичайно  привабливим  чоловіком  він  часто  зупиняв  на  собі  погляди  перехожих.  Якогось  неперевершеного  шарму  йому  надавав  злегка  примружений,  пронизливий  погляд.  Здавалось,  ніби  вологі  блакитні  очі,  таять  у  собі,  якийсь  великий  секрет  відомий  самому  лише  Всеволоду  .  
Він  давно  жив  один,  проводячи  більшу  частину  часу  за  письмовим  столом.  Наділений  даром  від  Бога  писати  чоловік,  ось  уже  кілька  років  поспіль,  одна  за  другою  випускав  у  світ  книги,  які,  наче  екзотичні  солодощі,  розлітались  з  прилавків  магазинів  з  шаленою  швидкістю.  Це  і  було  його  натхненням.  Ні,  не  популярність.  Швидше  розуміння  того,  що  його  люблять,  що  він  потрібний.  І  його  таки  любили…  
Але  сьогодні  Всеволод  стояв  посеред  центрального  парку,  наче  привид  із  власного    роману:  блідий,  і  мабуть  вперше  в  житті,  безсилий.  
Раптом  задощило.  Холодні  краплини  першого  осіннього  дощу  одна  за  другою  збігали  по  його  обличчю.  Поволі  приходячи  до  тями  письменник  опустив  погляд  до  долу,  а  у  голові  нервово  сіпнуло:  «як  далі?»…
…….

ІІ  Розділ  

Кохана  Жінка.  Від  недавно  для  Всеволода  ці  слова  мали  зовсім  інше  обличчям.  У  голові  блискавкою  промайнуло:  яким  безцільним  було  б  його  життя  без  неї,  цієї  незнайомки.  Життя,  що  піском  сипалось  крізь  розчепірені  пальці  …  без  неї.
 Ні,  вона  не  мріяла  погрітися  у  променях  його  слави,  не  чекала  водопаду  емоцій,  шаленої  пристрасті  чи  вічного  свята.  Все,  що  їй  було  потрібно  від  цього  тихого    чоловіка  з  пронизливими  синіми  очима    -  знати,  що  він  поряд.  Що  вранці  обов’язково  з  кухні  до  їхньої  спальні  увірветься  тонкий  аромат  кави.  І  він,  Всеволод,  буде  сидіти  навпроти  вікна  обережно  знімаючи  вустами  піну  з  густої  чорної  кави,  ніби  сукню  з  тендітних  плечей  жінки.  Він  один  вміє  пити  її  з  такою  насолодою.  Потім,  тихо  підійме  оксамитові  повіки  і  мовчанням  вимірюватиме  її  кроки  по  кімнаті.  А  вона,  легка  і  ніжна,  наче  кульбабка,  дбайливими  долонями  пригортатиме  до  його  ніг  увесь  світ.  Вже  стоячи  на  порозі  тоненькими,  немов  витканими  з  мережива  білими  пальчиками  збиратиме  непомітні  ворсинки  з  його  ретельно  випрасуваної  сорочки…  аби  бодай  ще  на  кілька  секунд  спинити  на  собі  його  погляд,  чи  то  час.  І  здавалось,  що  непохитний  володар  вічності  -  час  покірно  зупинявся  сором’язливо  відводячи  у  бік  очі.  
Тишу  зненацька  розбудили  три  важкі  удари.  Це  старий  годинник  нагадував  про  свою  присутність.  Всеволод,  вдивляючись  у  темряву,  думав  про  Магдалену.  Він  вкотре  дивувався  як  добре  пам’ятає  її  світле,  схоже  на  янгольське  обличчя.  Оті  неслухняні  і  такі  кумедні  біляві  кучері,  які  вона,  час-від-часу,  легким  помахом  руки  забирала  з  брів.  А  вони  все  спадали  і  спадали.  Тонкі  вуста  і  маленьку  родимку  на  верхній  лівій  повіці.  Він  крадькома  милувався  нею,  коли  кохана  жінка  покірно  спала.  Дивно,  але  його  долоні  і  досі  пахли  її  тілом  –      м’ятою  та  чебрецем,  а  ще  корицею.  
   Магдалені  було  лише  двадцять.  Це  вона  тоді  стояла  неминучим  щастям,  тоненька  наче  подих  вітру,  біля  дверей  його  будинку.  Це  вона,  по-дитячому  сміливим  і  блискавичним  зізнанням  примусила  спокійне  серце  вже  не  молодого  письменника  битися  вдвічі  сильніше.  А  потім,  наче  невиліковну  хворобу,  поселила  у  його  душу  хаос  і  якийсь  невгамовний  біль.  Хаос  думок,  почуттів,  хаос  реальності.  Тоді,  у  парку,  прийшовши  до  тями  під  дощем,  він  думав  не  про  45-й  день  народження,  не  про  втрати  і  падіння,  які,  наче  розділи  у  книзі,  ділили  його  життя  на  до  і  після.  Стоячи  один  посеред  світу  він    думав  про  неї.  Боявся  її.  Чи  то  себе.  Він  пригадав  як  дивлячись  у  її  невинне  янгольське  обличчя,    вперше  у  житті  відчув  як  буває,  коли  небо  падає  на  плечі.  Як  важко  було  рушити,  а  потім,  не  промовивши  а  ні  слова  у  відповідь,  бігти,  втікати  від  власної  тіні,  тієї  не  передбаченої  неминучості.  Дивно,  але  тоді  він  відчував  себе  жалюгідним  злодієм,  який  боїться  аби  його  не  викрили,  не  упізнали,  а  головне    не  впіймали  на  цій  раптовій  і  не  керованій  слабкості.  Вона  обеззброїла  його  своєю  юністю,  сміливістю  і  наївністю.  
Притуливши  долоню  до  щоки  Всеволод,  не  помітно  для  самого  себе,  посміхнувся.  Годинник  знову  нагадав  про  час,  на  цей  раз  отримавши  поразку.  Геть  занурившись  у  спогади  чоловік  вже  не  чув  вироку  його  стрілок.  Він  думав  про  те,  як  могла  вона,  ота  дивна  незнайомка,  без  дозволу  і  попередження,  несамовитим  ураганом  увірватись  у  його,  наперед  сплановане,  життя.  Насмілитись  зізнатись  у  коханні  чоловіку  старшому  у  двічі?  Як  міг  він,  мудрий  і,  не  один  раз  битий  життям  чоловік,  повірити  кожному  її  слову,  сприйнявши  їх  за  сповідь  і  тим  самим  впустивши  у  саме  серце?  Байдуже.  Кому  тепер  це  важливо?
А  може  це  безумство?  Всеволод  встав  з  ліжка.  Він  уже  точно  знав,  що  сьогодні  він  знову  не  спатиме.  Після  виходу  з  лікарні  він,  ще  не  стуляв  очей  і  ще  ніколи  у  житті  не  почував  себе  таким  щасливим.  Він  ніби  боявся  пропустити  щось  дивовижне  у  своєму  житті,  бодай  одну  згадку  про  неї,  бодай  найтоншу  нотку  запаху  її  парфумів,  які  невидимою  павутинкою  огортали  квартиру.  
«Нехай!  Нехай  це  безумство.  Але  тепер,  нарешті,  всі  ніші  моєї  змученої  душі  заповнено.  Слава.  Визнання.  Гроші.  Все  це,  наче  наркотик,  який  сипучим  піском,  засмоктує  тебе  з  головою.  Лише  згодом  ловиш  себе  на  думці,  що  тебе  самого  вже  давно  немає.  Що  шанувальникам  потрібен  уже  не  ти,  не  кружка  зварена  тобою  кави,  не  ніжний  дотик    твоєї  долоні,  не  твоє  нічне  безсоння  чи  промоклі  від  дощу  плечі.  Ні,  лише  плід  твоєї  уяви  –  продукт,  який    матиме  свою  ціну  і  якому  поставлять  наступну  оцінку».  
Всеволод  сів  за  свій  письмовий  стіл.  Білі  сторінки  недописаної  книги,  наче  сирени  кликали  і  просили  зазирнути  їм  у  вічі.  Сьогодні  він  писатиме  натхненно  і  швидко,  не  переводячи  подиху.    
Світало.  В  голові  письменника  вирував  океан  у  якому  думки,  наче  шалені  хвилі,  наздоганяли  одна  іншу.  І  він  творив  не  підіймаючи  очей.    Все  як  колись.  Лише  одне  ніхто  не  дізнається,  що  тепер  він  творитиме  і  житиме  як  ніколи  раніше:  на  повні  груди,  а  ще  не  заради  тисяч  читачів,  їхньої  любові,  а  для  неї  однієї,  легенької  кульбабки-незнайомки,  яка  з  хвилини  на  хвилину,  постукає  у  його  двері  мереживною  ручкою,  а  потім,  рвучко  розмахуючи  міцно  затулені  штори,  розбудить  увесь  світ.  

Анна  Онищук

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160149
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009


Тож будем друзі

Сьогодні  все  не  так,  не  звично.
Упав  на  вуліці  туман,  
І  ти  мовчиш  так  прозаїчно  
Про  те,  що  все  -  самообман.
Десь  заблукав  метелик  в  лузі.
Веселка  воду  спрагло  п"є.
Старе  як  світ:  "тож  будем  друзі"
навіки  серце  розіб"є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159946
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009


З порожнім серцем

З  порожнім  серцем,  наче  по  тунелю
Час  вічністю  німою  видається.
Я  жити  так  не  вмію!  Очі  в  стелю,
А  тиша  тільки  спогадом  озветься.

З  порожнім  серцем  день  прийде  ліниво.
Постукає  у  шибку  гілка  клена.
Якби  ж  знайти,  де  причаїлось  диво....
Те  диво,  що  придумане  для  Мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159669
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009


Озвусь тобі то янголом, то катом

Озвусь  тобі  то  янголом,  то  катом  .
Невже  не  чуєш  серця  німоту?  
Так  мало  просиш  –  віддаєш  багато,
Замкнувши  душу  в  клітку  золоту.  
Поглянь  лише  як  муза  склала  крила.
Мовчить  і  стогне:  очі  в  небеса.  
Я  у  собі  колись  любов  втопила
І  то  найвища  на  землі  краса.  
Озвусь  тобі,  то  янголом  то  катом.
У  вічі  самотою  зазирну.
А  спогад  буде  міряти  кімнату  
Цілунками  зі  смаком  полину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157871
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2009


Коли немає слів – душа німа

Коли  немає  слів  –  душа  німа.
Чи  може  навпаки  про  щось  волає?
Як  серце  за  замками  сімома  
Чуже  тепло  навпомацки  шукає.  

Здається  сил  немає  більше,  ні.
Себе  частину  боляче  втрачати.
Малює  тінь  минуле  на  стіні
І  очі  вибирають  промовчати.  

Смакує  тиша  свій  сумний  етюд:
Лиш  крок  назад,  замкнулись  тихо  двері.  
Несказані  слова  –  найвищий  суд,
Вночі  рядками  ляжуть  на  папері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155601
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009


Чужіє світ

А  час  іде,  летить,  біжить,  спливає.  
Ще  день  один,  ще  ніч  і  знову  день.  
Та  як  раніше  я  себе  шукаю
Посеред  серцем  витканих  пісень.
Запитую:  «Чому  самотність  мила
Мені  стає  рідніша  від  усіх?».  
Чужіє  світ,  де  я  малюю  крила
І  відданість  тулю  комусь  до  ніг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154797
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2009


Засинає тиша на долоні

Засинає  тиша  на  долоні,  
Зазирає  у  вікно  світанок.
Не  питай  чому  вуста  солоні.
Я  тобі  всміхнуся  наостанок.  
Наче  так  воно  і  має  бути,  
Лиш  у  вічі  вітром  не  дивися.
Мені  б  зараз  в  океан  стрибнути,
Чи  туманом  білим  розійтися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154796
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2009


На полотнах життя

Я  замкнулась  в  собі,  
А  на  серці  давно  заметіль.
Йду  вперед,  а  виходить  -  по  колу.
Загубилась  в  юрбі,  
А  байдужість,  то  гірше  ніж  біль.
Тишу  знову  слова,
Наче  гострим  ножем  розпороли.

На  полотнах  життя  
все  малюю  знайомий  портрет  
І  не  вірю,  не  знаю,  що  буде.
Це  найбільша  покара,
коли  замовкає  поет.  
І  мовчанка  ота  роздирає  напружено  груди.

На  полотнах  життя  
Серед  масок  облич  і  думок
Небо  променем  сонця  
до  мене  щоранку  сміється.          
Я  замкнулась  в  собі  
на  важкий,  металевий  замок.
Але  серце  живе,
Воно  в  грудях  з  надією  б’ється.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154533
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2009


Таємниці долі

Я  кохаю  тебе  давно...  
Та  ще  довше  мовчу  ревниво.  
Хтось  підкаже:"німе  кіно".
Та  буває  й  воно  красивим.
Хтось  зітхне:  "Так  було  не  раз.  
Перемучить,  згорить,  минеться".
Тільки  серце  чомусь  щораз  
Полохливо  у  грудях  б’ється.  
Наче  в  клітці  прекрасний  птах  
Так  натхненно  благає  волі.  
Хтось  промовить:  «В  твоїх  руках  
Таємниці  твоєї  долі».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154324
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009


Дивись на мене

Дивись  на  мене,  поїдай!  
Ковтай  повітря,  наче  кригу.
По  венах  кров  за  небокрай  
І  очі  в  очі  пишуть  книгу.
Я  тут.  Я  є.  Я  вже  твоя,
Хоч  ріже  ноги  гостре  лезо.
Сичить  на  яблуні  змія
І  тиче  плід  нам  ще  тверезим.
Візьму  його.  Візьму,  нехай
Життя  за  гріх  оцей    скарає.  
По  венах  кров  за  небокрай  
І  щастя  більшого  немає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154323
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.11.2009


Надобраніч...

Зазирає  у  віконце  ніч.  
Посміхаються  крізь  сон  вуста.
Я  скажу  у  тишу:  надобраніч,
Й  знову  рахуватиму  до  ста.
Сто  один,  сто  два...
Отак  неспиться  тим,  
У  кого  серце  -  таємниця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153732
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2009


Холодна осінь

Холодна  осінь.  Ніч,  я  в  ній  одна.  
Чи  винен  ти?  Чи  винна  я?  Дарма...
Два  серця.  Дві  душі.  Уже  світає,
Лиш  винних  у  самотності  немає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153578
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2009


Материнське серце

Час  рікою  плине,  виростають  діти.
Їх  до  серця  ніжно  пригортає  мати.
Материнське  серце  –  таємниця  світу,
Що  любов’ю  вміє  душу  окриляти.  

В  тому  серці  тихо  потонула  втома.
Лиш  тривога  вічна  засинать  не  хоче.
Це  найбільше  щастя,  коли  мама  вдома
І  коли  сміються  материнські  очі.

Ми  для  неї  –  діти,  будем  вічні  діти.
Серце  материнське.  Скільки  там  надії!
Лиш  воно  так  вміє  за  дітей  радіти.
Тільки  серце  мами  так  любити  вміє.

Материнське  серце.  В  ньому  світу  сила,
Безкінечність  світу,  де  усе  святе.  
Плине  час  рікою,  стала  мати  сива.
Тільки  серце  мами  вічно  молоде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153511
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2009


Колись, можливо, стрінемось очима

Колись,  можливо,  стрінемось  очима,
Мов  потяги  на  рейках:  лоб  у  лоб.
В  кайдани  закуємо  за  плечима  
Усе,  що  промовчати  не  змогло  б.

Не  буде  слів,  вони  спіткнуться  в  скронях.
І  знов  пірнуть  не  сказані  в  роки.
Моє  життя  колись  в  твоїх  долонях  
Було  таким  безпомічно  крихким.

Колись  зненацька  стрінемось,  можливо.
Мов  звір  у  груди  увірветься  щем.
Прийшов  до  мене  ти  травневим  дивом,
Підеш  -  холодним  проливним  дощем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152770
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2009


Поет не може не писати

Поет  не  може  не  писати,  
Бо  тільки  вірші  -  то  він  сам.
У  них  -  вмирати  й  воскресати,
У  них  -  всміхатись  небесам.

Горіти  ними!  Кожне  слово  -
То  правди  грім,  хай  як  болить.
То  рук  німих  і  серця  змова,
Що  рану  спогадом  ятрить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120866
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2009


Так легко жити закохавшись в тишу.

Так  легко  жити  закохавшись  в  тишу.
Натхненням  вічно  душу  окриляти.  
Себе  частинку  у  рядках  залишу,  
Щоб  під  дощем,  не  мерзнучи,  стояти.
І  не  боятись  осуду,  хай  ллється...
У  серці  все  заховане  для  тебе.    
Я  закохалась  в  тишу,  що  сміється  
Мені  у  вічі,  обійнявши  небо.  
Так  легко  жити  заховавшись  в  тиші.
Не  рватись  в  бій,  у  вирій  не  зриватись.
Себе  частинку  у  тобі  залишу...
Щоб  обгоріти  більше  не  боятись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120658
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2009


Ніч безкінечна...

Здавалось,  тиша,  мить  ще,  і  заплаче,
Коли  у  темряву  вдивлялись  очі.
В  ніч  безкінечну,  ніч  німу  й  незрячу,
Яка  у  правду  вірити  не  хоче.  

Хай  буде  все,  що  просто  неминуче.
Та  в  ніч,  коли  так  довго  не  світає.  
Я  знаю,  просто,  хтось  за  мною  скучив
В  міцних  долонях  із  горнятком  чаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120465
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2009


Чому так часто сліпнемо в житті?

Чому  так  часто  сліпнемо  в  житті  
Шукаємо  з-поміж  каміння  квіти?
І  бачимо,  що  поряд  все  не  ті,
А  серце  просить  лиш  одне  –  горіти.

Чому  шукаєм  щастя  по  світах,
Яке  стоїть  в  два  кроки  перед  нами?
Тримаючи  безцінне  у  руках,    
Не  помічаєм  погляд  між  словами.  

Навпомацки  блукаємо  сліпці  
З  надією  бездушне  окриляти.  
А  хтось  тримає  світ  в  одній  руці
Щоб  тільки  нам  його  подарувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120447
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.03.2009


І знову я лиш спогадом жива

І  знову  я  лиш  спогадом  жива,  
Палким  і  ніжним  довго  буду  жити.
На  тому  місці,  де  тепер  стіна,  
У  вазі  тій  давно  зів"яли  квіти.

Я  буду  жити  тим,  як  ти  кохав,
А  може  й  не  кохав,  а  лиш  здавалось.
В  своїх  долонях  світ  крихкий  тримав.
І  я  тобою  дивно  так  пишалась.  

Я  буду  жити  сказаним  давно.
Вже  ті  слова  в  буденності  втонули.
Нічний  метелик  стукає  в  вікно,
Я  ще  жива,  в  мені  живе  минуле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117001
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2009


Пам"яті батька

Хтось  дмухнув  –  і  загасла  свічка
Впала  зірка  яскрава  й  натхненна
Стихло  слово,
А  спогад  –  він  вічний
І  життя  було  це  не  даремне.

Бачиш,  тату,  приходим  до  тебе
І  у  тиші  відчуєм  присутність
Ти  в  тумані  блакитного  неба.
Ти  –  гучна  у  душі  незабутність

Та  натруджені,  жилаві  руки
Так  багато  не  встигли  зробити.
Ти  навчав  нас,  як  треба  терпіти
Ти  навчав  нас,  як  правильно  жити.

Ти  подумав  про  всіх.
І  ніколи  не  беріг  свої  втомлені  очі.
Бачиш,  тату,  приходим  до  тебе
Вітер  листям  пожовклим  тріпоче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116979
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2009


Моє життя?

Моє  життя?
Хіба  тобі  цікаво?
Уже  давно  забута,  не  твоя.
Бреду  собі  навпомацки  до  краю,  а  ти,  молю,
Забудь  моє  ім»я.
Тобі  ж  я  принесла  лише  поразку,
Гірким  чорнилом  списані  листки.
Любив  мене  -  просту  привітну  маску.
А  я,  німіла  серцем,  навпаки.
Моє  життя?
Хіба  тобі  цікаво?
Усе  вже  відболіло,  відбулось.  
І  те,  що  так  давно  в  душі  зітхало,
Сьогодні  кригою  одвічною  взялось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116892
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2009


За що ти мучиш?

Питаю,  за  що  ти  мучиш?
В  очах  тихий  сором  сміється.
І  губи  шепочуть:  «Скучив»
І  серце  щодуху  б»ється.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116890
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2009


Цілий світ – він лише для нас.

Так  нестримно  ридає  небо
І  не  вірить  у  відлік    час,
Хилить  вітер  до  долу  верби.
Цілий  світ  –  він  лише  для  нас.

Це  для  нас  засвітились  зорі
На  рожевім,  гарячім  тлі.
І  колосся,  що  стигне  в  полі,
І  на  хвилях  стрімких  кораблі.

Все  для  нас,  воно  вже  збулося.
Тільки  погляд  на  мить  зупини.
Це  даремно  тобі  здалося  те,
Що  вічні  на  світі  ми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116849
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.02.2009


Не вертаються ріки й роки

Темнота.
Ніч  без  сну.  Лиш  думки.
Самота.
І  немає  твоєї  руки.
Пустота.
Не  зігріта  тобою,  І  все  ж...
Я  не  та.
І  такої  ти  вже  не  знайдеш.
Я  була,
А  ти  бачив  в  мені  лише  гріх.
Я  пішла.
Ти  мене  зупинити  не  зміг.
Темнота.
Ніч  без  сну.  Не  біда.
Самота.
Я  тебе  розлюбила.  Шкода.
Пустота.
Не  вертаються  ріки  й  роки.
Я  не  та.
Я  в  обіймах  чужої  руки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2009


Ты - художник. Я - поэт.

Разве  мы  с  тобою  пара.
Ты  -  художник.  Я  -  поэт.
Я  стихи  пишу  гитарам,
Ты  рисуешь  яркий  свет.

Прикасаясь  жарким  взглядом,
Отразиш  мои  черты.
Но  без  слов  твоя  награда
За  изгибы  красоти.

Слишком  горды  твои  чувства,
Чтоб  поет  их  розорил.
Полюбить  -  это  искусство.
И  поет  тебя  любил.

Но  смеясь  словам,  что  ветер
Приносил  из  губ  моих,
Ты  не  верил  в  то,  что  встретил
Один  мир.  Но  на  двоих.

Так,  наверное,  бывает.
Нам  друг  друга  не  понять.
То,  что  я  шепчу  словами,
Не  легко  нарисовать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116590
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.02.2009


Слова - гармати

Так  невимовно  боляче  мовчати
Словами,  що  в  мені  іще  киплять.
Слова  безжальні,  мов  сліпі  гармати.
І  все  ніяк  не  можу  їх  почать.
Слова  -  кайдани,  ланцюги  і  пута.
Під  ними  мліють  білосніжні  крила.
Ну  як,  скажи,  скажи,  як  далі  бути,
Як  вимовити  їх,  щоб  не  убили?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116155
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2009


Я до тебе німа зробилась

Я  до  тебе  німа  зробилась,  
Все  замовкло  в  мені  всередині.
Серце  довго  у  тізі  билось
Від  загибелі  на  волосині.
Не  простила  я  -  відпустила.
Задихалась  від  болю  одна,
Цілий  світ  у  тобі  втопила.
Хоч  тепер  розумію  -  дарма.
І  стою  на  краю  серед  люду,
Бо  на  грудях  пригріла  змію.
І  чекаю  коли  забуду
Кожне  слово  і  зраду  твою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116153
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2009


Де двоє, там уже маленький рай

Ти  пам"ятаєш  казку  білосніжну,
Коли  з"явилось  вперше  слово  «Ми»?
Тримав  в  обіймах  егоїстку  ніжну
Хтось,  наче  ангел  з  білими  крильми.  
Чи  то  був  сон,  де  ми  смішні  герої?
Як  падав  сніг  в  долоні,  пригадай.
Красива  ніч  буває  там,  де  двоє.
Де  двоє,  там  уже  маленький  рай.  
Ти  пам"ятаєш  казку  опівночі?
Зима  дивилась  з  неба,  мов  цариця.
Мовчіть  уста,  нехай  розкажуть  очі,
Як  тільки  двом  у  ніч  таку  не  спиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113138
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2009


Щось знову тихо не збулось

Щось  знову  тихо  не  збулось  
І  впало  глибоко  в  долоні.
Я  називаю  тебе  "Хтось",
У  вічі  зазирну  солоні.
Мій  вязень  несказанних  слів
І  недопитого  в  бокалі,
Мене  торкнутись  непосмів  -
Гріхом  не  отруїв  печалі.  
Зустрінемось  навіки  там,  
Де  непочате  закінчилось.
А  на  долонях  тільки  шрам,
від  того,  що  в  душі  розбилось.  
А  ти,  мій  "Хтось",  замри  як  є,
Уява  інше  щось  допише.
Ніхто  не  знає,  як  болить,
Коли  в  чоло  цілуєТИША.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112996
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2009


Ми більше не чужі

Люблю  коли  минає  швидко  час
І  хтось  зітхає  тихо  так  навпроти.  
Коли  весь  світ  всміхається  до  нас
Крізь  широко  відчинені  ворота.  
Коли  усе  в  мені  -  на  мить  твоє.  
Ловлю  твій  погляд  на  собі  звабливий.
Хто  не  кохає,  той  не  віддає.
Хто  не  боїться,  той,  мабуть,  щасливий.
Немов  зернина  глибоко  в  душі
Крихка  надія  тихо  воскресає.
Ми  вже  сьогодні  більше  не  чужі.
І  хтось  когось,  мабуть,  таки  кохає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2009


В мені тебе лишилось не багато

В  мені  тебе  лишилось  не  багато,  
Ще  кілька  слів  промовчаних  і  все.
Їх  навіть  час  не  всилі  приховати  
І  птах  вже  на  крилі  не  принесе.  

Ще  дві  сльози,  що  не  скотились  тихо,
Дзвенять  у  грудях  як  роса  між  трав.
В  мені  тебе  лишилось  не  багато  -
Лиш  кілька  слів,  які  ти  не  сказав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112876
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2009


Не наша казка

Я  вкраду  тебе  від  всіх
Від  пут,  що  заковані  руки.
Від  болю,  що  в  серці  заліг
Буденності  -  сірої  муки.

Я  вкраду.    Моя  вина.
Закрию  долонями  очі.
Забуду,  що  є  стіна
І  в  тиші  почую:  «хочу».

Безумство  -  миттєвий  рай,
Троянди  зів’яли  у  вазі
Скінчилось  усе,  прощай!
Та  тіло  ще  мліє  в  екстазі.

Я  вкрала  тебе,  прости.
Гріхом  переповнилась  чаша.
Благаю,  прошу,  відпусти.
Ця  казка  –  вона  не  наша.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=112875
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2009


Як легко все зламалось

Як  легко  все  тоді  умить  зламалось:  
Життя,  невинність,  неповторність,  я...
Долоні,  очі,  плечі  не  прощались,  
Підкралась  тиша  раптом,  мов  змія.
То  був  кінець  і  відчай  і  ридання,
І  шарпання  зачинених  дверей.
Душа  страждала  тихо  за  кохання,
Як  за  вогонь  для  людства  -  Прометей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111813
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2009


Переживу...

Переживу  цей  крах.  Перестою  цю  зливу,
Руїнами  життя  з  надією  пройдусь.
Бо  завтра  буде  день,  де  буду  я  щаслива,
Коханою  без  слів  і  вірною  комусь.  

Бо  завтра  буде    ніч  солодка    і  барвиста,  
Де  хтось  мою  печаль  розвіє  в  напівсні    
Збиратимуть  уста  з  плечей  моїх  намисто  
І  ранок    по-новому  засвітиться  в  вікні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111667
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2009


Така як є

Не  розпинай  за  те,  що  я  була
Така  як  є  –  беззахисна  і  мила.
В  твоїх  долонях  проліском  цвіла,
У  погляді  твоєму  світ  втопила.
За  те,  що  не  змовкала  ні  на  мить,
Від  дотику  одного  зігрівалась.
Не  розпинай,  бо  ще  в  душі  болить
Все  те,  що  вічним  в  мить  оту  здавалось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111556
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2009


Чому плачуть очі?

Чому  плачуть  очі,  як  терпне  у  грудях
І  світ  замовкає  на  мить?
Коли  не  знаходиш  святого  у  людях.  
О,  очі,  чи  й  вам  болить?  
Чому  вони  плачуть,  коли  зрозуміють,
Що  щастя  в  простих  речах?
Долоні  в  долонях  чиїхось  зігрієш...
О,  очі,  що  значить  страх?
Краплини  роси,  що  повільно  втікають,
Бувають  від  щастя  хмільні.
Та  знаю  єдине,  хай  як,  не  бувають
вони  безголосі  й  німі.  
Кохання,  то  сльози  і  сльози  -  розлука,
Як  птахи,  що  в  вирій  зірвались.  
І  смуток  у  серце,  бувало,  постукав
і  радість,  коли  повертались.  
Все  бачили  сльози:  світанки  і  ночі.
Прозорі,  тендітні  медузи.  
Сумні  і  заплакані  часто  очі  
у  гості  нічної  -  музи.  
То  ступінь  найвища  не  слабкості  -  сили
і  правди,  що  сумнів  змітає.  
Бо  плачуть  лиш  ті,  в  кого  серце  красиве,
хто  вірить  і  справді  кохає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111224
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2009


Зима - цариця

Так  не  на  жарт  зима  розлютувала  
Кришталь  холодний  сковує  шибки
Тріщить  і  стогне,  все  їй  лютій  мало  
Розбила  крига  білі  тарілки.
Розправила  свої  блаженні  крила.
Серпанком  –  сріблом  проковтнула  світ.
І  я  іду  така  німа  й  безсила,
На  чийсь  холодний  ще  ступаю  слід.
Замерзли  руки,  ноги  і  обличчя.
А  в  очі  сипле  білосніжний  пил.
Зима  -  цариця,  та  вона  не  вічна
І  лють  її  ніщо,  лиш  пара  крил.
Безжалісно  заковує,  змітає.
Жорстокі  очі,  інеєм  взялись.
Та  велич  та  далеко  не  безкраю!
Її  підкорить  пролісок  колись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110980
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2009


Я тобі не зізнаюсь...

Я  тобі  не  зізнаюсь  у  тому,  
Що  себе  у  житті  розгубила,
Що  душа  помирає  від  втоми,
А  колись,  так  відверто  любила.

Я  тобі  не  зізнаюсь,  що  маску,
Я  відкрила  не  тому,  що  мала.
Розплескалась,  розкрилась,  розбилась
І  додолу  трояндою  впала.

Я  тобі  не  зізнаюсь,  що  вірю.
Я  тобі  не  зізнаюсь,  що  знаю.
І  про  те,  що  крізь  тишу  і  вітер
Я  тебе  кожну  ніч  пам»ятаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110977
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2009


Загубленій музі

Тебе  нема,  ти  ще,  мабуть,  в  дорозі
Збираєш  по  крупиночці  слова.
А  може  вже  й  стояла  на  порозі,  
Але  тебе  впустити  не  змогла.  
Бо  в  самоті  холодній  заніміла.
Мовчала  тиша,  наче  із  просоння  
Листок  паперу  -  білосніжно-білий  -  
Глибока  рана  на  моїх  долонях.
Іди  собі,  моя  печальна  музо,
Не  пророкуй  розлуки  і  поразки.
На  острові  життя  я  наче  Крузо  -  
Стою  одна  та  дуже  вірю  в  казку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110063
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.12.2008


Хто перший?

Хто  перший  відступить  від  слова,
Щоб  замок  створити  з  піску?
Хто  з  серця  залізну  підкову
Розіб’є  в  надію  крихку?
Хто  буде  в  душі  відрікатись
Від  того,  що  в  серці  тріпоче?
Хто  перший  не  зможе  сховати
В  долонях  закохані  очі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110062
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.12.2008


Я бачила сьогодні ніч

Я  бачила  сьогодні  ніч
Приспану....
Хтось  шепотів  мені  у  ній:
"Кохана...."
І  зазирали  нам  зірки  
у  вікна.
Зимова  ніч,  красива  ніч
привітна....
Я  бачила  сьогодні  ніч  -  
Царицю...
Де  тільки  двом,  чомусь,  лиш  двом
неспиться....  
Втікає  час,  немов  пісок
З  долоні...
Роси  краплинки  на  вустах  солоні.
Я  бачила  сьогодні  ніч  -  жарптицю.
Ніч  -  зорепад,  ніч  -  водопад...
ніч  -  таємницю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109978
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2008


Я дякую за казку

Я  дякую  за  казку,  таку  блакитнооку.
Троянди  сніжнобілі  і  чисті,  наче  сніг.
За  те,  що  ти  стояв  від  мене  напівкроку
І  небо  прихиляв,  всміхаючись  до  ніг.
За  те,  що  був  завжди  простий,  без  перебільшень.  
Самотність  наче  сон  в  долонях  розчинилась.
За  відданість  сліпу,  за  руки  ніжні  й  грішні,  
За  все,  що  в  нас  було  і  чому  не  судилось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109946
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2008


Не зрівняю тебе з дощем

Не  зрівняю  тебе  з  дощем  
Він  колись  все-одно  минає.
З  теплим  подихом  під  плащем,
Тебе  навіть  не  порівняю  
Ти  не  вітер,  не  сніг,  не  дим.
Порівняю  хіба  що  з  дивом,
Бо  на  світі  лиш  ти  один
Вмієш  бути  таким  щасливим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109823
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.12.2008


Я вкраду тебе від всіх

Я  вкраду  тебе  від  всіх
Від  пут,  що  заковані  руки.
Від  болю,  що  в  серці  заліг
Буденності  -  сірої  муки.

Я  вкраду.    Моя  вина.
Закрию  долонями  очі.
Забуду,  що  є  стіна
І  в  тиші  почую:  «хочу».

Безумство  -  миттєвий  рай
Троянди  зів’яли  у  вазі
Скінчилось  усе,  прощай!
Та  тіло  ще  мліє  в  екстазі.

Я  вкрала  тебе,  прости.
Гріхом  переповнилась  чаша.
Благаю,  прошу,  відпусти.
Ця  казка  –  вона  не  наша

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109816
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.12.2008


Скажи, чи варто говорити сміло?

Скажи,  чи  варто  говорити  сміло,
Коли  твій  погляд  метушливий  вкрай,
Моє  тендітне  обпікає  тіло
Звабливо  й  тихо  пророкує  рай.
Навіщо  забуваєш  вчора  й  нині?
Не  слухай,  що  у  грудях  тихо  б’ється.
Розкаятись  не  пізно,  струм  по  спині
І  знову  серце  інеєм  візьметься.
Відмовитись,  відбитись,  відсахнутись.
Солодкі  мрії  потерпають  крах.
Мабуть  судилось  іншому  відбутись  –  
На  змучених  твоїх  засну  руках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109383
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2008


Я тобою колись намальована

У  обіймах  замкнулась  байдужість.
Навіть  квіти  не  пахнуть  росою.
Дивовижна  і  прикра  схожість
Між  буденністю  і  красою.

Як  за  склом  таємниця  прихована
Збайдужілим,  сліпим  творцем.
Я  тобою  колись  намальована  
На  папері  простим  олівцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109352
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2008


Зомлій на рук моїх кришталь

Це  все  так  просто  не  мине.
Хай  мій  в  тобі  потоне  світ.
Люби  мене,  кохай  мене,
Як  спалах  сну  гірських  трембіт.

Зомлій  на  рук  моїх  кришталь.
Невже  не  чуєш  віщі  крики?
Та  зазирає  крізь  вуаль
Твій  погляд  мудрий  і  дволикий.

І  я  твоя  жива  мішень
Молюсь  на  постріл,  жду  віддачі.
Ти  скажеш  тихо:  «Добрий  день»
А  в  серце  полум»ям  гарячим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109272
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2008


О, скільки болю....

О,  скільки  болю  в  імені  твоїм.
Призріння,  лицемірства  і  отрути.  
Безслів’ям  замордованих  годин,
Не  вирвати  із  серця,  не  забути.

Немов  важкий,  розпалений  метал
Лягла  на  груди  зрада  і  прозріння:
Це  ж  як  Іуда  ти  мене  продав,
Любов  сліпу  закидавши  камінням.

За  срібняки,  що  в  світі  лиш  сміття
Ти  розтоптав  і  розірвав  на  шмати
Чиєсь,  покірно  віддане  життя
І  очі  ще  не  навчені  брехати.

Іди,  втікай  як  злодій,  чи  як  кат.
Спіши,  бреди  навпомацки  до  краю.
Віддай  наступній  душу  напрокат,
А  я  тебе  колись  і  не  впізнаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109268
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2008


Художники не вміють пробачати

Художники  не  вміють  пробачати,
Бо  кожний  спогад  -  то  сумна  картина.
І  тільки  в  ній  молитись  чи  кричати
Дозволить  серцю  сіра  павутина.

Холодна  осінь  фарби  підбирає,
Щоб  все  згадалось  і  здригнулось  знову.
Так  безпідставно,  без  вини  карає,
Грабує  спогад  гамму  кольорову.

Художники  не  вміють  пробачати.
Безмежна  галерея  злої  ночі  
В  німих  руках,  і  нічого  втрачати,
Тому  у  них  такі  самотні  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108812
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2008