| Сторінки (1/24): | « | 1 | » |
До занедбаної кімнати увійшла поважна панянка.
– Вітаю. Костику, дописав?
– Майже, – озвався чоловік в пальті на голе тіло, продовжуючи бити забинтованими пальцями по клавіатурі.
– Що з руцями? Письменнику холодно? – Вона спробувала пожартувати.
– Виробнича травма, – буркнув Костик, поглядаючи на червонобоке яблуко біля монітора.
– Антисанітарія... – Вона оглядала розгардіяш. – Я твій видавець. Мені не байдуже в яких умовах ти працюєш.
– Це – антураж.
– І твоя… – Вона взяла яблуко й відкусила. – Колишня дружина.
– Таню, яблуко для антигероя роману.
– Смачне. – Вона посміхнулася.
– Тепер фінал буде іншим. – Він схопив телефон і набрав 103. Читав з монітора. – Негайно! Отруєння. Жінка. Сорок. Щойно. Чим? Яблуко із мого саду. Покроплене інсектицидом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009162
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Знищуй кацапа-рашиста до тла!
Нехай поглинає срасію згуба-імла.
Покараний буде диктатор-тиран.
Конатиме в пеклі від корчів та ран.
Катам його вічні страждання і муки.
За біль, за відрізані голови й руки.
Правду казав чеченський воїн-пророк.
Ступивши назустріч Всевишньому крок.
Зійшло над Землею Українське сонце.
Миру, добра і свободи у кожне віконце.
Слава героям – звитяжним воїнам світла.
Віддавшим життя, щоб Ненька розквітла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Аж раптом!
Упс-с-с-с...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
Знеболювальне чи навпаки?
Вирішувати тобі,не комусь, тому не бійся.
Я далебі не якийсь там Морфей з кіно.
Тут і зара... з - це реально, як твоя фантазія.
Відкоркую свій мозок для пригостити
Друзяк порціями щедрих десертів:
Чи то пак несусвітніх казнощолилів.
Кольорових і великих до можливості.
Спостерігати боковим зором зосереджено.
Хай смакуює чи навпаки... гикається.
Бо такого ще не куштував ніхто донині.
А тим хто ковтнув хоча б порцайку.
Прийнять зручну позу, закрить очі і...
Гайда до там де сонце ще не сходило...
Туди де все намріяне і таке бажане до нестями.
Тобото в нікуди і всюди, так би мовити.
Без вагань приєднуйся: хвацько.
Хто по що. кому що треба на цей момент.
Будь ласка. Хапай скільки в змозі охопити.
До то того, як почне відпускати від десерту.
Головне не пручайся, ковтай з насолодою.
Більше отримаєш задоволення навзаєм.
Захочеш ще. Не соромся. Кажи.
Все буде добре і за обопільною згодою.
Без примусу. Тут припрошувать і силувать
Ніхто нікого не буде. Даремні страхи.
Бо тобі потрібніше, ніж комусь.
Я ж на роздачі безкорисній і безмежній.
Бо такого не завжди отримаєш на дурницю.
Тільки в цей день, тільки так, тільки тут…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2015
Їв небо і пив землю: спрагло і в апетит.
Мабуть мав на це причину прикольну.
Добре, що цих харчів не брати в кредит.
(Лізуть прокляті рими. Геть, геть із мого верлібру)
Лишень вчора жер тварин і рослинами закусював.
Без шансу на вічне виживання.
Дурисвіт невиправний і невіглас окаяний.
Не знав істини, правди та ще цієї... доброти.
А сьогодні враз змінився не на жарт.
Аж якось самому не по собі стало.
Від такого одкровення і щирості.
Їсти, те і тих що відкидають тіні - абсурд.
Бо так ніколи не станеш по справжньому добрим.
Тобто вже досконалішим та неперевершеним.
Це спало мені на думку, опісля споживання.
Продукту розпаду матерії - ковбаси м’ясної.
І запиванням вином, що стало уксусом.
Ох мене й марудило, поки не звільнив шлунок.
(Треба терміново придумати нову, корисну їжу.
Промайнула своєчасна думка).
Про всяк випадок на свіжому повітрі.
Якраз світило яскраве першоквітневе сонце.
Дмухав невловимий вітерець і земля ворушилася.
Від черв'яків та інших істот, що ожили по весні.
Все корисне у нас під ногами і над головою!
Миттю, не роздумуючи зачерпнув пригорщу…
Землі і випив до дна, одним залпом.
Заів кількома ковтками неба і... ще кількома ковтками.
Так приємно стало, безболісно, що аж крикнув;
- Я розумію сенс буття!
До якого діла ця фраза? Не знаю, але скажу всім і одне:
- Не будьте абсурдними дурнями!
Єдине спасіння аби удосконалитись
і стати нарешті нормальлними: їсти небо і пити землю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571097
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 01.04.2015
– Вход для красівих інопланєтян.
Токо по свєжим прігласітєльним.
Сказала бєрємена білєтьорша на вході
В шумний клуб “Зємная Жизнь”.
І подмигнула задорно лєвим глазом.
А шо я? Подмигнув в отвєт правим…
І показав обьортку от прєзєрватіва.
С ізображенім красного сєрдца.
– Свєта…, – отвєчала вона скромно.
Я поняв шо це добро на вход.
І прошмигнув, зачєпивши її за живе.
Попав туда. Зразу поняв… Попав!
Для пущено разнообразія лічного.
В самий раз, в мойом случає іскатєля.
Шось такого не аби-якого непонятного.
Вокруг мене всі такі, як я - красіві до ужаса.
Ще й інопланєтінин до сьомого коліна.
Раді інтєрєса попразную тут поки тоє-сьоє.
Отлично все, нормально та кепсько.
Якось даже сказочно-загадочно.
Празднік жизні для неунивающих чи наоборот.
Новим годом і всіма празниками вопщє.
Без огранічєній і одноврємєнно.
Можна тут радуваця откровєнно.
Вдруг мене хтось потряс за плече.
Оглянувся і неповірив своїм глазам.
То був я сам… тіки вже дуже старий.
Мені зразу не понравилось і надоїло.
Увльокся не шутку мєропріятієм.
Без промєдлєній поспішив на виход.
А виход ісчєз! Безвозвратно і навсігда!
От Свєтка! Могла й предупредить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
- Спасіба богу, шо підкріпилася...
Бо буть живими луччє,чим мертвим!
Подумала довольна собака.
Після отрижки тухлим мясом,
Тікишо зїденого дохлого кота.
Собачий бог внєзапно почув подумане.
і снізойшов до обільного общєнія.
Бо інтєрєсной йому стала ця тєма.
Даже громогласно, но не так шоб аж-аж.
Ну...Шоб аж позакладдало вуха.
Ну тіпа для буть почутим своїми.
Покорними подопєчними почітатєлями.
- Правильно думаєш. Мислі ці - путь до мене.
Харошого заслужила дуже багато за це.
Собака от такого откровєнного.
Громогласія перелякалася і причухла.
Впала на чєтирє кості на землю.
І... звиняйте всралася обільно.
І погладив собачий бог її по голові.
Шоб успокоїть, но не росчитав силу.
Як слєдствії поранив смєртєльно.
Злякана не отходя от каси отдала йому душу.
Здохла, тоєсть стала не живою – мертвою.
Бог дуже огорчився, но не розпсіхувауся.
Здержався єлє-єлє і приняв загублену
Ним же душу в лоно небесне.
Перед тим, як обратно ісчєзнуть в обітєлі.
Плюнув з досади напоследок на землю.
І ізрьок: "Тепер тільки буду слухать своїх
подопєчних, шоб не навредить їм невзначай.
Бо живим їм буть луччє чим мертвими.
Хай помирають без мого вмєшатєльства."
Здержує нинчє своє слово і скриває себе от міра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Галюни нинчє неожидано ісчєзли напрочь.
Без ісключєнія, бо таблєтики щастя закочилися.
Неожидано і так впєчетляюще подло.
Хавчик для здравого ума токо не лімітірована…
Ліріка безпредєльного вопіющего шабашу.
Шукав безнадьожно хоть якийсь виход і…
Неожидано прокусив собі пальця.
Для нових впєчєтлєній, не от скуки.
Правого указатєльного. Видавлював кров…
І писав, за отсутствієм бумаги, нею на свойому.
Отражєніі в вітрині ювелірного магазінчика:
”Продаю душу Сатані за уйму бумажних дєнег.
І возможность побуть шось тіпа Бога.
Но нє болєє пари часов. Мені хвате.”
Дописав. Улибнувся довольний.
Поставив дату, лічну подпісь під написаним.
Неожидано проявилася горяща пєчать.
Возлє подпісі в відє рогатого круга.
І зразу в руках начали появляця купюри.
Стояв окутаний блаженним недоумєнієм.
Не міг привикнуть до отсутствія привичной сказки.
Тупо жував разноцвєтні листки бумаги.
На якій були напєчатані дєнєжні разлічія.
Разного номіналу. Тепер він знав ціну своєї лічності.
Зразу почуствував себе мощним всевишнім.
Бо начав пєріодічєскі випльовувать готове оригамі.
Безсмислєнних тепер мислей в відє фігурок.
Непредсказуємих собитій і порядка вєщей
Ці плювки, які ще вчора були…
Мєчтами мільйонів таких, як він. А він вже не вони!
За содержінієм. Підштовхував виплюнуте.
Ногами до одної кучі, шоб було удобніше...
Шоб приходящі з молитвами могли вибрать собі.
Каждий по вкусу і мєрє жадності до дармового.
Довольний і з високо піднятою головою стояв.
Тепер йому по крайнєй мєрє не скучно.
Главне не возгордиця більше положеного...
Не потєрять нове ліцо так сказать…
Він січас є врєменним сильним богом.
Поки в нього є время ці бумажки він буде…
Безкорисно плюваця желаніями і мєчтами.
А потом… А яка разниця! Він вже Бог.
Шо можна щє желать?... Нічого. Бо опісля…
Тупик і возврат в одноклєточне сущєствованіє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2014
Ядерне оружиє - новий властєлін мира.
Надьожний прєзідєнт страни - SS-18 «Сатана»
Замріть в ожиданіі міра, моліця.
Моліця за прошле. За будуще вже...
Не нада. Все й так ясно-понятно.
Сонце лукаво моргне от вспишки.
Цій дебільній і гордій планєті Земля.
Моргне засліплене вспишкой ядерной.
І шоб там не казали мудрєци напищені.
Не було й не буде спокою ніколи.
Бо нема нічого кращого й правдивішого.
За проросші сємєна новой жизні
На розлагающихся трупах мирного насєлєнія.
Це откровєніє всієї історії чєлавєчєства.
Без лишньої пудри ліцемєрної істини.
Все остальне суєта суєт і напрасліна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Воду випито до дна.
Луска риби-змії поголена.
Нещадно. Щербатим лезом часу.
Від безвиході та страху.
Її голе тіло викинулось,
На скелі вічного смутку.
Вдавлене своїм хвостом.
Від спроби поглинути себе
Аби стати всім і нічим одночасно.
Не лишилося окрім метати...
Чорну й білу ікру.
У вигляді ядерних реакторів.
Чи білих грибоподібних хмар.
Очі риби-змії відкриті в благанні.
Але просвітлення зникло.
Все марно. Даремні старання.
Хаос єхидно торжествує.
Морок вдає світло.
Можливо назавжди…
– Ще подивимось чия взяла.
Раптом прошепотіла риба-змія,
Судорожно виплюнувши
Свій відкушений хвіст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Захотілось провітриця на свєжем воздухє.
Взяв тяпку і пішов у палісаднік шось поробить.
По простому, так сказать отвліктись от суєти
І творєнія твореній шедевральних.
Нікому не нужних окромя мене самого.
І прочєй шелупоні повсєднєвной, надоївшой.
У калітку стука настойчиво поштарочка
Така собі улибчива і приязна молодичка.
Підійшов, на здоровкання кивнув головою.
Протягує конверт величенький і сірий.
Іскрєннє. Щуриця от сонця полуденного:
Вам заказне пісьмо, получітє і разпишіця.
Балгодарочка тобі поштарочка, – отвітив.
Но ці пісьма мені нікчему. Лишнє зовсім.
Ніоткого не жду прівєтів і отвєтів. Чєпуха.
Нічого підписувать не буду. Забирай назад.
Вона трохи розпсіхувалась, но держиця:
Ізвініть канєшно, но скіки я буду сюда ходить.
Вже почти місяць. То нема нікого дома,
То невиходе ніхто, тіки з вікон дулі показують.
Пожалуста заберіть, а то піде назад отправітєлю.
Аж тут мене накрило воспомінаніями.
Отправітєлю. Насмішила. Отправітєль я сам!
Оце таки попав. Узнав конверт. Чудо якесь.
Це ж я колись місяць назад, отдихая.
Далеко от дома в компанії вєсьолой.
Друзя, друзя друзей. Всі прилічні, но поддаті.
І женщини були благородні і красіві, і умні.
А ще разговорчіві, тіки шо без трусів.
Це обстоятєльство отвлєкало от отдиха.
Тоді под впєчєтлєнієм праздника.
Разношорстного і інтєрєсного очєнь.
Снізошло вдохновєніє неожидано цим стіхом.
Я тіпа предсказав будуще. І написав строчки.
І шоб не забуть отдав офіціанту мнгновєнно.
Шоб отправив посланіє на мій адрес заказним.
Пісьмом то єсть на мій домашній адрес і забув.
Шо писав і малював, і продовжив безпечно рєлакс.
Нахлинуло прозрєніє. Вихватив конверт.
І сразу розірвав. Поштарочка хутко удалилась, бо
Почуствувала неприйнятне для себе волнєніє.
У конверті листочок з написаним стіхом моїм почєрком:
Прівєт із пришлого будущєму. Ги-ги-ги...
Ну шо? Довольний? Чи шось помінялось?
Смисла нема ні в чьом. Тут всі дєвки без трусів!
Празднік тєла в угоду жизні. Та пішло воно все...
І ще намальований чорний квадрат в відє
Якогось пятна непонятнго красного цвєта
З подпісю печатними буквами: "Чорний квадрат".
Про себе повторив громко: Смисла нема ні в чьом!
Пожмакав пісьмо і кинув на дорогу. Дурня.
І пішов у палісаднік окучувать растєнія…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2013
Наївся грибів з утра натощак.
Лізе рифма упорно: Ніштяк.
Нє, не моє, напишу по простому.
Корявим верлібром, шоб понятно.
Без метафор вичурних, і смислов двойних.
Так от... Гриби учора куплені, свіжі.
Укусні, даже жарить не... не нада.
Пішли за милу душу з хлєбом і соллю.
А дальше все фантастічно. Ну а шо...
Продавчиня грибів не люди чи шо?
Прийшла моментально вона і сіла возле на пол.
Під столом тоєсть і заспівала пісень красивих.
Мелодічних, задушевних і жизнєних.
Тіпа: Без мєня тебе любімий мой...
Поза якась у неї нова, необична, презентабельна.
Я поздоровкався, заспівв в унісон разом з нею.
І предложив їй тоже трохи своєй снєді.
Не отказалась. Покушала, прицмакуючи.
Вона всігда так: приходе і співать зразу.
Да, це вона продає гриби возлє вокзала.
Всігда у неї купляю коли гарний настрій.
У неї все хароше: і яблука, і груші, і помідори.
Шо ни купи в неї все по дєлу. Качєствєнне.
Та ще й вона надодачу вмєстє з ситостю жилудка.
Появляєця і радує душу своєй непосрєдствєнностю.
А мені для вдохновєнія вона підходе.
Сидить собі під столом співає, не мішає творить.
Даже наоборот, якось уютніше з нею.
Як її звать не питав. Та й нашо. Яка разниця.
Аби душевно все і обоім нравилось вмєстє буть.
Допишу це і предложу їй остаця на деньок-другий.
Думаю шо нада про неї написать крутий шедеврік.
То єсть якусь вещь з натури тіки не красками.
Харошими, не нудними словами, так як є – сказочно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Прокинувся невиспаний і далебі замріяний.
З цим треба щось робити аби не мати проблем.
Мрії – геть, бо знову заведуть у полон натхнення.
Чув учора, як подейкували ніби вже не літо.
Дійсно. Ранок вмивається скупим променем.
Старе листя готується впасти додолу.
Мляві коти мовчки лижуть свої хвости.
Дощ у небі готується впасти всім на голови.
Цю ідилічну параною нарікли іменем Осінь.
Людина он вийшла із хати понюхати погоду.
Придивився уважніше, а людина ж та – Я.
Хоча міг помилитися, бо Я хутко зник за дверима.
Аби не мати сумнівів подивився на стелю.
Порядок – її немає. Дах і досі зірваний.
Натомість на все небо моє відображення
І завжди б так було, але час диво-подвигу.
Відштовхнувся від підлоги і зник у самому собі.
Тепер я квити з мріями. Нарешті вдалося.
Проживу нарешті цей день, як всі нормальні.
Тепер не скрутно буде й буденно аж до вечора...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2013
Вранці я прокинувся на вершині гори Кіліманджаро.
Сонце під ногами віщує про гарну літню погоду.
Тихо і барвисто. Лише крилатий слон п'є холодну воду...
Із моїх долонь та бризкає нею у безкрає біле небо.
Воно посміхається у відповідь. Ніби все нормально.
Спробував заплющити очі і знову заснути - даремно.
Повіки зникли. Кольори утворили яскраву веселку.
Тепер я бачу далеко, аж ген за обрій і ще трохи...
Все повітря навколо пахне моїми думками. Чи це сон?
Скоріше за все - ні. Це здійснилася моя заповітна мрія.
Кинути оком на все буденне з висоти гори Кіліманджаро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2012
Коли Аврора розпускала квітам цвіт.
А від кохання ночі ще не висох піт.
Мабуть метелики, оті, що в животі.
Залишили тебе на самоті.
Лежала просто неба гола і якась сумна.
Я поряд був, а ти була одна.
Хутчіш яскравого одного завернув.
Літати сонний, зовсім той забув.
Натомість плавати й пірнати забажав.
Він лоскотав тебе даремно, лоскотав…
Чому, закоханий, знемогу не помітив я?
Ти ж просто спала гола і моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Головне не зріст.
Не вміст і зміст!
А в суспільстві вага.
Тоді до тебе й увага.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295103
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 22.11.2011
Не кривися у вівторок середа на п'ятницю.
Буде все попереду у суботу-зрадницю.
В понеділок бо весілля. Буде феєрверк
Молодою там неділя, женихом четвер…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294098
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.11.2011
"Еге ж!", - казав він повсякчас.
Воліючи впіймати журавля.
Cиничок повні жмені наловив.
Нема куди приткнути інших птиць!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294095
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.11.2011
Він бутерброд жував і чхав.
Засіяв рясно їжею клавіатуру.
Ото, як проросте між клавіш.
Копчена ковбаса чи майонез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293951
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.11.2011
Невже так насправді бува…є?
У мами після роботи не болить голова.
Річний звіт без проблем прийняла податкова.
Тато радіє – мама нарешті здорова.
Від нього їй подарунок - шубка боброва.
За вікном погода чудова.
Відкрив кватирку, а звідти "пурга" іграшкова.
Прийшла нарешті зима кольорова!
Замість снігу – синя полова.
На дахах зеленіє жовта трава –
Мабуть скоро жнива.
На підвіконні сидить біла…біло… білочка паперова,
Бо не може пролізти до себе в дупло.
Почалися дива. Рот на стіні каже:" О!"
Я дивлюсь на все…та це ж казка нова.
Чи це маячня ранкова?
Так от… Я – Вася, але звуть мене – Вова.
Дива…Свідомість моя навпаки – ожива.
На обличчі з’явилась рослинність пушкова.
Чарівник за спиною хіхікнув. Овва!
Роздув щоки, в нього хвороба зіркова.
Над ним сипле грошима хмара дощова.
Від цього квітка розквітла суха лугова.
Яскраво буяє пора волошкова.
Не щипає зовсім кропива.
На обід закрилась шкільна столова.
Без стін кімнатка дівчача душова.
У богатиря враз стала м’якою булава.
Зверху, знизу, зліва, зправа…
Гучно лунає мелодія класична поп-рокова.
Всюди панує атмосфера святкова.
З центнером одружилася гиря пудова.
Сама себе надула кулька гумова.
Язика взяла в полон чиясь порожнина ротова.
Тепер у нього є ще одна – оболонка слизова.
Черв’як ліниво загорав, але не з’їла його корова.
Черепаха поспішала аж піднялася курява.
Мовчать кажани – втомила безглузда розмова.
Дратує лисицю курка, бо у тої хода гонорова.
Їжею леву – звичайна айва.
Перець гіркий – на смак цукерка медова.
На постаменті стоїть прозора самотня сукня шовкова.
У мишки галюцинація зорова.
Виявляється у неї є шубка пурпурова.
Промовила гусінь, ставши метеликом:”Я знову жива.”
По небу літає надувна, сіра бджола.
Не шкутильгає конячка, хоча стерлась підкова.
Лісник розгублено:”Зникла діброва.
Хтось порубав її на дрова.
Житимуть звірі серед людей. Хіба не дива?”
Застудилася жабка, ледь чутно шепоче:”Ква-ква.”
Немовлята навчились лічити до двох.
Тепер замість:”А-а-а-а.” Кричать:”Один, два.”
Інша їм треба колискова…
Затісну зняла корону Королева.
Замість неї тепер перука кришталева.
Щосили кричить мавпа рожева
в чорний горошок, ось ці слова:
“Овва!
Невже так насправді бува!
Оце так дива!
Ось вам казочка нова!
Суперова!
Віднині ставка зерова –
вдача для всіх стовідсоткова!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290265
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.11.2011
Доля – неволя, щастя – дим.
Де родина, друзі й дім?
Літак злітає, небо, чужина…
Хто знає, люди, це чия вина?
Рідна земля... прости-прощай.
Серця мого, спомин, не край.
Щоденна робота. Тяжкі ноші.
Додому, рідним, зароблені гроші.
Емігранту єдина надія.
Душу зігріє казка-мрія…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2011
В черзі за одужанням.
До лікаря з благанням.
Хворобою, біллю скутий,
Знай рецепт призабутий!
Врятує життя медицина.
Але організм – не машина.
Покладайся не тільки
На процедури і ліки гіркі.
Є сила в тобі. Пізнай.
Всім, всім, всім передай!
Здоровий спосіб життя
Гарантує міцне здоров’я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287804
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2011
Він багатий і здоровий.
Стадіон будує новий.
Кожному по сто карат
Подарунки! Меценат!!!
Власний бізнес. Капітал.
Крутий Банк Імперіал!
Де ступає - світ казковий.
І порядок всім зразковий.
Має все для всіх завжди.
Нам не буде з ним біди.
Час прийшов. Його пора.
Справ славетних вже гора.
Меценат! Меценат! Меценат!
Просто людям батько й брат!
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284180
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 03.10.2011
Що за пора року?
Не зима…
Не весна…
Не літо…
Відповідь: Осінь!!!
Осінь нарешті прийшла!
Земля врожай віддала!
Це – Порятунок! Ура-а-а-а!!!
Людям буде їжа!
Тепер не страшна зима хижа!
Страви поживні сприятимуть здоров’ю!
Всі активніше займуться любов’ю!
Рід живий свій продовжить слід!
Жити – смачно, якщо кожен день є обід!
А там… Ну… незабаром весна і відступить лід!
Все нормально!
Все в порядку!
Все, як слід!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=96083
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.10.2008