Paul Prinzowski

Сторінки (1/93):  « 1»

демократия

работая  неизменными  ночами
я  замечал  человека  в  квартире  напротив
выходящего  покурить  с  точностью  
в  каждые  два  часа  
и  сигарета  его  хирургически  
правильным  движением
ранила  воздух
загоралась  и  потухала
как  заблудшая  ракета
падающая  на  центр  Палестины

и  когда  на  планете  
останется  единственное  государство
расцветающее  демократией
словно  мак  под  утренним  небом
я  вскрою  окно
и  выдам  координаты  
его  столицы

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719464
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.02.2017


время

М  

в  это  время  
следы  нашего  расстояния  
взрастают  на  твоих  багровых  губах  
сердце  уходит  в  закат  
отстукивая  в  двери  
опустевших  комнат
гимн  нашей  любви  

я  прислоняюсь  к  городу  
и  вижу  твой  сон  
я  прислоняюсь  к  небу  
и  напеваю  последние  такты  
твоего  бесконечного  
имени  

в  это  время  
наша  история  
переписывает  себя  
в  это  время  
замирает  время  

и  только  сердце  твое  
стучит  в  три  четверти

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713290
рубрика: Вірші, Верлибр
дата поступления 20.01.2017


і ти поглянь

зливою  зростають  святі  ягоди  
зі  стін  мармурових  
вони  словами  твоїми  падали  на  обличчя  
як  тихо  крали  ми  їх  
разом  із  вітром  
вони  мовчали  як  повішені  
вони  округлі  наче  до  зіниць  
вони  до  обіду  нам  кислі  

м'якоттю  змащувати  рани  
м'якоттю  вишень  твого  серця  
вони  кров  переганяють  по  дереву  
я  відпив  би  із  нього  
як  пробив  би  в  тобі  джерело  

!wach  auf  світання  
за  серцем  ідем  за  метрономом  
ранок  вбирає  нас  у  чорні  наряди  
ранок  вкладає  у  човен  твоє  ім'я  
!sieh  він  палаючий  
зривається  з  берегу  твого  язика  

там
палаючий  гасить  себе  у  вогні  

там
вишнева  кісточка  із  мільярдами  людей  

наразі  їх  двоє  
наразі  їх  двоє  
але  то  не  ми

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668106
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2016


the pilgrimage

друже  мій  
на  південному  повітрі  вихований  
на  глибокій  Азовській  воді  
ми  пілігрими  з  тобою  
у  цьому  маленькому  світі  
у  цьому  великому  світі  
перетинаємо  кордони  
перетинатимем  
до  світла  і  темряви  
до  нових  словоформ  

ти  привласнюєш  
інфінітивні  -ić  
відокремлюючи  озера  
од  плоті  своєї  і  
розливаєшся  
на  північ  на  південь  на  захід  
весняноприкрими  палімпсестами  
від  мене  до  тебе  
сто  місячних  кратерів  
від  тебе  до  мене  
гранатами  сипле  горіх  

я  повертаюсь  
із  міста  двох  мов  
у  місце  
тисячі  поглядів  
наскрізь  видимий  
до  крапки  закінчений  
аби  змінити  Атланта  
що  вже  вийшов  до  тебе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667692
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2016


мій дім

в  будинку  нашому  
напів  
українському  
напів  
оголеному  
розкроєному  
як  свіжий  пиріг  
твоє  нафтове  волосся  
змащує  мені  повіки  
змащує  губи  
нам  мовчати  наказано  
ще  на  завтрашній  день  

про  що  ми  мовчимо  
лежачи  у  траві  килима  
вкриваючись  хмароковдрою  
дивлячись  у  домовину  
знесиленого  вікна  

на  фонеми  роздерті  поля  наші  
між  Дніпром  і  Карпатами  
загублено  сновидіння  
наразі  тут  гірчить  

про  що  ми  мовчимо  
лежачи  в  тіні  тіл  
твого  і  мого  
ми  коріння  пускаємо  
у  мову  наших  предків  
напів  
спотворену  

зодягни  
квітотканну  сукню  
зодягни  
моє  обличчя  
дозволь  увійти  
тим  
кого  немає  

наш  дім  останній  
наш  дім  засмаглий  
від  поглядів  
сотень  гармат  

ти  
певно  
захищена  тут  
ти  
певно  
мій  дім

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665933
рубрика: Вірші, Верлібр
дата поступления 14.05.2016


по причине

хором  из  двадцати  басовых  голосов  
 она  стучит  в  его  дверь  
 за  спиной  подъезд  правильно  темный  
 это  утро  может  быть  столь  ранним  
 видно  как  она  прикусила  медь  своей  губы  
 и  не  более  
 он  стоит  напротив  ее  отражением
 на  фоне  кровоточит  дыра  в  его  квартиру  
 за  окном  птицы  атакуют  воздух  
 за  окном  курят  утренние  заводы  
 за  окном  не  происходит  ничего
 на  ней  ситцевая  юбка  
 глаза  ее  мягкими  салфетками  смотрят  
 в  руках  его  револьвер  
 заряжен  как  и  ее  грудь  
 он  предполагал  что  кого-то  застрелит  
 да  и  только  
 он  сошел  с  ума  
 так  сказали  ему  в  оружейной  
 молчание  продолжает  стоять  между  ними  
 дверь  не  попадает  в  тональность  визиту  
 ее  бы  стоило  отправить  на  свалку  
 она  осматривает  дуло  его  револьвера  
 столь  похожего  на  ручку  ее  расчески  
 столь  убийственного  как  ее  тушь
 через  минуту  начинается  ее  рабочий  день  
 он  предполагал  что  кого-то  застрелит  
 но  боялся  что  кто-то  совершит  это  до  него  
 он  выстрелит  из  ручки  ее  расчески  
 подумал  он  
 так  будет  правильнее  
 подумала  она  
 так  у  них  будет  весомая  причина  
 пропустить  еще  один  
 рабочий  
 день

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660255
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.04.2016


последний рассвет

рассвет  разливается  
рассвет  пробуждает  скалы  
для  нового  града  
человек  на  горизонте  измеряет  глубину  неба  
руки  его  закованы  в  папоротник  
сердце  серо  как  пепел  
в  далеке  разбивается  дождь  
на  полупустые  города  
земля  стонет  тяжела  для  нее  обувь  

человек  на  горизонте  измеряет  синеву  моря  
костюм  его  черный  из  кожи  ушедших  
в  карманах  тлеют  немые  конверты  из  дома
корабли  тонут  под  силой  его  взгляда  
море  уснет  да  не  скоро  
воздух  полон  черного  молока  
воздух  оседает  людьми  на  его  легких  
голоса  их  
голоса  их  на  тон  все  тише  

человек  на  горизонте  
кладет  душу  на  чашу  весов  
она  тяжелеет
рассвет  разливается  
рассвет  обнажает  все  тайны  
последние  для  чьего-то  взора
рассвет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653746
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.03.2016


прощание

ты  знаешь  
эти  моменты  еще  будут  долго  лгать  нам  
столь  короткой  бесконечностью  
эти  моменты  будут  выпечатаны  
всегда  последними  в  нашей  памяти  
единственными  метафорами  
во  всех  существующих  языках  
подобное  еще  будем  встречать  мы  
в  романах  английских  модернистов  
во  взглядах  прохожих  
острых  как  углы  треугольника  
расставания  оставляют  шрамы
на  ладонях

ты  помнишь  
в  эти  моменты  
наши  руки  крепко  сжимают  друг  друга  
словно  выжимают  стиранные  простыни  
глаза  рассекают  воздух  на  параллели  
в  мыслях  дозревает  завтрашний  день  
далеко  до  него  сквозь  всю  ночь
весенние  ветра  отбивают  
синкопирующие  ритмы  
в  знак  нашего  взаимного  отдаления  
мы  в  поисках  новых  слов  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652990
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.03.2016


мы вышли покурить

мы  вышли  покурить  в  свои  двадцать  шесть  
в  этот  город  раздавленный  стонами  крыш  
в  это  место  на  букву  М  
с  его  названием  заканчивающимся  
практически  ни  на  что  
прокуренными  утренними  ресторанами  
вдыхающими  остатки  ночи
раненными  окнами  взывающими  о  помощи  
сердца  женщин  за  ними  
сжимаются  под  стуком  солнечных  лучей  
деревья  шелестят  расстроенным  радио  

этот  город  засел  в  наших  головах  
встречает  нас  на  остановках  
покупает  нам  итальянский  кофе  
занимается  с  нами  любовью  
прикидывается  нами

мы  вышли  покурить  в  свои  двадцать  шесть  
наши  руки  по  локти  в  языке
смущенный  туман  на  горизонте  
наполняет  стаканы  утренним  молоком  
у  дня  крепкое  рукопожатие  
придет  еще  время  что-то  изменить  
мы  предложим  ему  сигарету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647407
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.02.2016


возрожденное

М.  

издавна  собираешь  
опавшие  буквы  сочащиеся  
на  рваные  простыни  вчерашнего  дня  
в  землю  вколочены  шаги  твои  
взглядами  спящих  
в  мыслях  их  спрятана  

после  сна  
воскреснут  распятые  колоны  
в  храмах  молят  литургии  о  твоих  губах  
истощенные  радиолы  старомонахов  
вкус  слов  для  них  сладостен  
формой  губ  твоих  они  засаживают  
туманнопоющие  сады  
где-то  там  трехоктавные  голоса  
выбивают  двери  
где-то  там  твоей  кожей  укрываются  
священные  книги  существующих  религий  
что-то  еще  произойдет  

солнце  падает  замертво  
глаза  разбиваются  вдребезги  
отмеряя  время  
длиною  твоей  руки  
не  больше  чем  вечность  
еще  бороздить  

не  больше  чем  вечность  
подобно  твоему  имени  
имя  твое  не  похоже  
ни  на  что

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645529
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 20.02.2016


ще ніби не день…

ще  ніби  не  день
та  листя  споглядає  скрізь
за  молодими  чоловіками  і  жінками
що  підкурюють  ранкові  сигарети
наче  кахляні  печі  розводять  домогосподарки  
моя  пуста  пачка  сумно  споглядає  на  мене  з  руки
я  осушив  її  нервово  ховаючись  попід  кронами
їх  кроки  було  чутно
їх  голоси  різали  повітря  какофонією  страху

незабаром
казали  вони
все  має  скінчитися
незабаром  
кажуть  завжди
все  закінчується  

я  веду  свої  зрадливі  думки  цим  містом
як  Ганнібал  проводив  свої  тисячні  війська  крізь  Альпи
я  роздираю  небо  на  хустку  і  витираю  свої  вологі  очі
о  маленький  світу  що  дихає  навколо
якби  тобі  не  довелось  прокидатись  під  вибухи  годинників
якби  ти  не  заливав  наші  площі  гільзами  дощу
ти  б  мабуть  помер  від  нудьги  
як  ігумен  за  багатотомником  
роздратований  пасивний  індиферентний  малий
будує  фортецю  пісочну

незабаром
впаде  горіх  зі  сталевої  гілки
незабаром
дивиться  він
домівка  його  впаде  під  натиском  артилерій
він  ображено  кличе  до  мати
незабаром
він  виріс  
на  моїх  очах

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576110
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2015


в письме

М.

ты  продолжаешь  писать  мне
что  в  твоем  городе  cнова  хорошая  погода
я  собираю  полученные  письма  в  
Соединенное  Королевство
нахожу  среди  них  свой  Ливерпуль  
и  отдыхаю  на  пирсе  где  рядом
мальчишки  играют  в  футбол
вгоняя  мяч  в  воображенные  ворота
сизифовым  трудом
а  у  меня  дождь
гвоздями  вбивается  в  землю
из  кранов  по-прежнему  вместо  воды  
идет  кофе  по-восточному
черный  как  твои  волосы  черный
как  только  что  добытый  уголь
это  самое  время  убить  еще  одну  сигарету
скрученную  палящим  кубинским  солнцем
часы  тут  идут  вспять
соседи  снова  подслушивают  мое  молчание
подглядывают  за  мной  на  мраморных  остановках
ночной  бродяга  прописал  мне
лекарство  от  мигреней
однажды  он  станет  доктором  сказал  он
однажды  он  исцелит  нелегальных  работяг
от  утренней  амнезии  и  подарит  им  паспорта
я  представляю  он  тщательно  препарирует  меня
как  ореховую  скорлупу  детские  руки
как  незнакомые  улицы  уставшие  глаза
и  тут  ты  снова  напишешь  
что  у  тебя  хорошая  погода
и  я  снова  буду  радоваться
как  словно  читаю  это  
впервые
как  словно  хорошая  погода
случилась
впервые

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573904
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 12.04.2015


И. Н.

ты  наверное  забыла  И.  какие  ухоженные  руки
у  нашего  утреннего  солнца
медяка  мальчуганом  брошенного  в  океан  над  головами  
в  нем  находили  мы  свое  убежище  от  слов
и  скорее  всего  сейчас  я  разделяю  его  с  собой
и  блуждаю  в  поисках  облика  твоего  
пространством  нарисованного
как  Стивен  Дедал  улицами  старого  Дублина
вышагивал  свои  эпифании  
мои  шаги  я  по  праву  могу  называть
твоими  шагами  топографически  точными
в  моем  убежище  я  представляю
этих  мужчин  в  твидовых  костюмах
цепляющихся  за  тебя  как  вагоны  за  локомотив
подслушивающих  твои  телефонные  разговоры
как  словно  подслушивать  молитвы  к  богу
эти  мужчины  в  осенних  костюмах
их  прически  истрепаны  временем
их  синтаксис  избит  поэзией  
дни  их  в  медитациях  дзена
однако  ты  наверное  забыла  И.  какие  ухоженные  руки
у  нашего  утреннего  солнца
медяка  мальчуганом  брошенного  в  тысячелетия
однажды  поэты  перестанут  кормить
однажды  и  ты  вернешься  за  ним

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573443
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 10.04.2015


до повернення

жінка  із  чорним  волоссям,  як  нафта  добута  в  Еміратах,
завжди  дивилась  на  мене,  наче  на  загадкового  пірата,
коли  ходили  напівпустими  вулицями  нашого  міста
інколи  у  супроводі  криків  молодого  активіста,
стрічаючи  підпитих  дідів,  невдах  поетів,
знаєш,  каже  вона,  не  тримай  від  мене  секретів
розповідай  мені  про  все  і  усюди
як  то  повинні  робити  нормальні  люди,
про  листя  з  очей  і  холодні  кавові  ранки,
про  вічність  речей,  що  блукають  мов  емігранти,
про  наші  товсті  словники,  придумані  спільні  знаки,
про  нашу  країну  у  межах  цієї  кімнати,
і  світло  пантеону  її  обличчя
переслідує  у  цих  стінах  мене  одвічно  

послухай,  кажу,  люба,  послухай,
ми  могли  б  жити  з  тобою  у  північній  Англії
будувати  замки,  пиячити  озерами  й  дощами,
чи  перебратись  у  південну  Німеччину
боротись  зі  своїими  страхами,
рано  чи  піздно  я  повернусь  скласти  топографію  твого  тіла,
аби  ти  нарешті  мене  зрозуміла,
що  інколи  таке  трапляється  
люди  розходяться  і  знов  повертаються,
і  прозоре  небо  білою  бородою  нахилиться  до  наших  вух,
і  забутих  будинків  старий  невідомий  дух
зведе  наші  погляди,  як  зводять  мости  над  рікою,
тоді  піду  я  до  тебе,  як  греки  пішли  на  Трою

і  якщо  я  давно  не  писав  для  тебе  віршІв
лишень  тому,  що  зі  сточених  моїх  олівців
крапає  нафта,  миттєво  перетворюючись  у  волосся

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498622
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.05.2014


за наблюдением

сегодня  мне  приснились  усы  Бротигана
они  были  в  клетчатой  рубахе  они  сказали
садись  в  черный  кадиллак  Ельдорадо  50го  года
умчимся  в  Калифорнию  смотреть  рассвет
я  улегся  на  заднем  сиденье  
с  бутылкой  зимнего  виски  и  блокнотом
мы  объехали  всю  планету  за  2  часа
и  я  выгрузился  со  стихами  
написанными  за  это  время
у  дома  моей  любимой
мы  проснемся  вместе  и  я
расскажу  о  шикарном  солнце
которое  восходило  красным
как  ее  сердце

*  *  *

бутылка  французского  вина
которую  мы  выпили  только  что  в  лесу
разговаривая  о  литературе  в  целом
и  не  только
мирно  лежит  у  наших  ног
напоминая  своей  пустотой  и  бессмысленностью
Сартра

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452311
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.10.2013


шестиактное

акт  первый
Ветер  уносит  листья,  М.  делает  первый  шаг,  ветер  делает  первый  шаг,  ветер  уносит.  

второй
М.  стоит  в  глубине  молодого  тумана,  силуэт  ее  исчезает  в  молоке  воздуха,  исчезает  в  сетчатке,  листья  настолько  слепые,  что  читают  Брайль,  читают  Брайлем  для  М.,  она  слишком  часто  завершает  эти  улицы,  М.  слишком  много  отдает  шагам.  

третий
Листья  удивляются  внимательности  ее  глаз,  "листья  безумно  умны"  думает  М.  "возвращение  абсурдно",  она  улыбается  этому,  и  правильные  губы  ее  достигают  конца  алфавита,  обретая  форму  квинтэссенции,  М.  в  глубине  молодого  тумана,  ветер  делает  первый  шаг,  М.  делает  второй  шаг,  они  идут  друг  за  другом  как  в  ряду,  они  держатся  за  руки,  рука  ветра  прохладна  и  суха,  рука  М.  легче  ветра.

четвертый
М.  стоит  в  тени  молодого  тумана,  от  порывов  ветра  шарф  на  ее  шее  выписывает  арсис  и  тесис,  шарф  на  ее  шее  танцует  с  листьями,  "улыбка  ее  безумно  приятна"  думают  листья  "глаза  ее  из  эфира",  веки  М.  листают  дни  страницами,  веки  М.  в  поиске  новых  семантических  форм.

пятый
М.  свободна  как  вершина  горы,  она  возвышается  над  туманом,  листья  настолько  немые,  что  не  выдадут  секреты,  так  или  иначе  все  остается  внутри,  М.  покидает  туман,  дабы  завершить  эти  улицы,  слишком  много  отдавая  шагам.  

шестой
М.  отдается  времени.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451080
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.09.2013


в неизменное мгновение

одиночество
дыханием  времени
платье  отсыревшее  примеряет  наспех
к  сердцу  дня  выстукивают  слова  твои  М
тело  твое  осыпает  шепотом
ткань  нежная  туманом  скользит  поверх
рассыпались  волосы  они  худые  ресницы
и  разбежались  
солнце  удивленная  птица
сквозь  листья  воротника  заглядывает  
освещая  сочные  реки  шеи  твоей
о  куда  ведут  они
спускаясь  все  ниже

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450333
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 20.09.2013


все что есть

М.

ты  уверяешь  себя
это  не  маяк  моргает  на  горизонте

а  месяц  подобно  маяку  рассекает  воздух
молочными  руками  путь  указывая

волны  пощечинами  направляют  твою  лодку
и  ты  понимаешь  вода  закончив  себя

подобно  детству  будет  звать  тебя  обратно
высекая  в  памяти  карту  жизни

ты  день  истощила  с  ночью  как  с  другом
ты  играешь  с  ней  в  города

ты  слышишь  как  под  водой  проплывает  время
и  клетку  связала  для  него

ты  видишь  как  над  водой  проплывают  звезды
и  глаза  свои  им  отдаешь

ты  уверяешь  себя
вода  заканчивается  не  у  берега

ты  уверяешь  себя
маяк  повернулся  второй  стороной  месяца

ты  уверяешь  себя
все  что  есть  умещается  в  одно  море

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443260
рубрика: Вірші, Посвящение
дата поступления 14.08.2013


безответное

подглядывая  сквозь  замочный  туннель  в  свою  комнату
я  увидел  поле  ночи  разбросанное  ее  волосами
и  звезды  словно  глаза  ее  перекатывались  на  кровати  бусами
но  там  не  было  меня  в  ослепительных  зеркалах  
как  в  ее  врастающих  объятьях
о  где  ты  был  Поль?
когда  на  полу  моей  комнаты  распускались  бутоны
с  каждым  шагом  приближаясь  к  святилищу  моих  снов
возвещая  о  новом  закате
но  там  не  было  меня  в  ласкающем  бризе
как  быть  произнесенным  ее  словами
о  где  ты  был  Поль?
когда  пытался  заговорить  с  ней
но  не  было  слов
смотрел  ли  я  на  нее  закрыв  свой  глаз
смотрел  ли  я  на  нее  когда  она  закрыла  свой  глаз
подглядывая  по  обе  стороны  двери
в  замочный  туннель
о  где  ты  был  Поль?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436480
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 10.07.2013


к размышлению

и  когда
в  переводах  копенгагенских  журналов  я  нашел  образ  тебя,
я  пожалел,  что  не  я  написал  эти  слова,  ввиду  незнания  датского
и  тяжелой  проблемой  запоминания  иностранных  слов  last  time,
твое  присутствие  порой  наблюдается  повсюду:
линии  ладони  в  красно-белом  флаге,  
бархатные  изгибы  ключицы  в  коричневых  крышах,
мелодия  голоса  в  гласных  переднего  ряда  скандинавских  языков,
и  в  фамилии  Копенгагена,  и  в  глубоком  басе  этой  
нам  небезызвестной  песни,
аромат  твой  отпечатан  татуировкой  на  устах,
порой  я  представляю,  как  мы  сидим  у  пирса,
смотря  на  раскачивающиеся  лодки  и  время,
и  Хулио  Кортасар  развлекает  нас  диалогами
подобными  Оливейре  или  Хуану,
порой  под  стук  шахматных  фигур  о  доску  из  соседней  комнаты
я  веду  диалектическую  войну  с  головной  болью,  
пытаясь  объясниться  тебе,
где  победителем  останется  смерть  еще  одного  дня,
и  счет  веду  я  переполненными  стаканами,
и  разлитое  лицо  твое  на  страницах  книг  и  журналов
собираю  как  мозаику,  
что  является  по  сути  своей  ничем,
явным  для  тебя  или  меня,  или  стен  нас  окружающих,
размышляя  над  своей  абстрактностью,
я  нашел,  что  в  тебе  больше  меня  нежели  во  мне  самом,
и  я  верю,  что  еще  раз  ты  откроешь  окно  в  себя
и  позволишь  мне  заглянуть,  удостовериться,
что  я  еще  жив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431348
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 13.06.2013


имя твоих волос

ты  знаешь
это  нечто  больше  силуэта  на  горизонте
нечто  больше  бога  в  твоей  голове
солнца  в  ночи  прелести  ливня
это  имя  волос  твоих  фонетически  правильно  
выжжено  у  меня  на  лице  
каллиграфически  точно
звук  за  звуком  отдаляя  наши  дни
в  пространстве  прикосновений
скиталец  в  забытых  странах  
я  ищу  определение  этому  слову
выпивая  россу  далеких  нам  языков
заглядывая  в  трещины  коры
твоего  сердца  счищая
там  спят  буквы  твоих  глаз  и  губ
им  произношу  бессмысленность  прилагательных
так  как  нет  ни  одного  которым
можно  было  тебя  описать

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429659
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 05.06.2013


лирическое

я  встретил  ее  одинокую  у  набережной
когда  руки  заката  поглаживали  ее  предплечье
проникая  в  рукава  платья  подобному  водной  глади
она  следила  за  растворяющимися
в  пасти  моста  гондолами
покуда  свет  гнался  за  ними
и  казалось  что  какой-нибудь  Тумас  Транстремер
пишет  сейчас  за  ее  ольховым  столом  поэзию
я  подошел  приговаривая
сaresse  l’horizon  de  la  nuit
cherche  le  cоеur  de  jais  que  l’aube  recouvre  de  chair*
это  из  Поля  Элюара  сказала  она
и  тогда  я  понял
что  она  довольно  симпатичная
несмотря  на  вечность  вместо  лица
и  возможно  любовника  поэта
возможно


*
ласкай  горизонты  ночи
ищи  ее  сердце  черно-янтарное-скоро  заря  снова  плотью  оденет  его

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426173
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.05.2013


М.

это  все  ты

и  ткань  полумесяца  в  глазу
слова  бледными  нитями  сливаются  в  небо
поникшие  головы  фонарей  подслушивают
провожая  тебя  золотыми  зрачками
и  только

это  все  ты

и  ливень  незаметно  
сквозь  плечи  запах  женской  рифмы
умолкшими  улицами  вьется
одинокие  ли  витрины  проецируют  как
последний  камень  цветет  на  твоей  ладони
тротуар  отстукивает  ритм  шага

это  все  ты

и  ближе
твоей  тенью  тянусь  сзади  я  но  время

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425971
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 19.05.2013


віднедавна

пташки  очей  моїх  поїдають  з  твоїх  рук  слова
ти  промовляєш  і  з  вуст  ллється  смеркання
ми  чекали  його  час  ще  не  пізній  
обіля  паркану  стоячи  
сивиною  вкритого
попелом
вигадуючи  один  одному  мовчання
нас  сусіди  з-під  вікон  роздивлялись
як  на  тіні  по  ночі

в  оці  твоєму  глибоко
небо  входить  в  океан
запах  наступної  зустрічі
на  порусі  залишається
метафорою  спогад  плине

ти  промовляєш  мені  вічністю
ти  промовляєш  що  ніччю  являєшся
але  поглядом  неосяжна
куди  неосяжніша
за  темінь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423630
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2013


Берлин

М.

и  ты  создашь  свой  собственный  Берлин
построенный  звуками  колдвейва
город  твоей  личности

и  единственным  флюгером  указывающим
на  ветер  будут  твои  грезы
грезы  будут  тобою

и  в  лицах  прохожих  будешь  находить
свое  лицо

и  в  именах  прохожих  будешь  находить
мое  имя

и  мелодиями  кофейного  рассвета  будет
голос  твой  первое  слово
дню  грядущему

и  прически  домов  подобные  нашим  волосам
солнце  вырвет  из  тумана
чтобы  

все  увидели
чтобы  никто  не  увидел

архитектуру  твоих  фантазий
о  тебе  дышут  улицы

и  плоть  города  создашь  у  озера
терпеньем  наполнив
дополна

и  жителей  там  будет  много
и  жить  там  будем
только  мы
вдвоем

и  ты  создашь  свой  собственный  Берлин
построенный  звуками  колдвейва
город  твоей  личности

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418255
рубрика: Вірші, Посвящение
дата поступления 14.04.2013


между днем и ночью

между  днем
они  писали  друг  другу  письма
они  написали  много  писем
они  не  написали  друг  другу  ни  слова
оставляя  на  бумаге  следы
незавершенных  мыслей

между  ночью
они  представляли  друг  друга  лица
смотря  на  стены  укрытые  гипсом
слишком  много  имен  солгало  им  время
так  или  иначе  небольшая  потеря

мечты  их  не  уместятся  
ни  в  одном  конверте

забытое  их  не  уместится
ни  в  одном  конверте

пустом  без  адресата
как  старая  дева  

их  было  не  так  уж  и  много
их  было  всего  лишь  двое
и  не  было  никого  кроме

кто  ожидал  бы  письма
со  следами
незавершенных  мыслей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417690
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.04.2013


что ищете вы

о,  что  ищете  вы,  руки  мои,  не  правду  ли  дней  изувеченных,
не  тоску  ли  вчера  из  бокала  испитую,
не  свое  ли  отражение  в  чужих  руках?
там  где  имена  прожитых  лет  лежат  перед  вами,
как  скорлупы  расколоты  -  вы  сыты  ими,  пьяны.
вы  словно  глупцы  впитываете  смысл
из  слова  Беккета,  слово  -  жизнь.

не  вам  ли  предстоял  труд  сизифов    -
думать  о  бесконечном:
что  есть  свобода?
что  есть  любовь?
не  тепло  ли  осеннего  солнца,
не  взгляд  ли  на  озеро  прохладное?
нырять  в  него,  как  в  волосы  в  ночи,
вокруг  вороны  клевали  локоны  земли,
вы  гнали  их  прочь,  руки  мои,
вы  подзывали  обратно..
вы  гнали  все  прочь  и  подзывали  обратно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413171
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.03.2013


оставаясь без имени

дороги  оставляют  за  нами  следы
нами  непройденных  улиц,
пустота  одиноко  шагает  в  ночи
не  найти  ей  пути,  пусть  и
стены  домов  услышат  наш  голос,
содрогнутся  уставшие  ставни,
этот  город  запомнит  такими  нас  -
какими  создал  бы.
мы  стояли  в  тумане  ушедшего  дня,
время  определенно  застыло,  и  
этот  город  казался  печальней  тогда,
нежели  мы  однажды  предвидели.
когда-то  здесь  лица  смотрели  в  глаза,
разведенные  мосты  словно  полюсы.
мы  стояли  в  тумане,  и  это  была
последняя  встреча  под  конусом
слов  застывших  на  промерзших  губах,
оставаясь  без  имени,
этот  город  в  немых  возникнет  строках
после  трагической  гибели.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409536
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.03.2013


позволь

ты  так  прекрасна
в  этом  небесном  платье
из  звезд
разлитых  ли
рассыпанных  ли
на  континенте  твоего  тела

позволь  же  мне
возвести  дом  на  этих  равнинах
осматривать  горы  и  впадины
и  будет  глаз  твой  тогда
меня  оберегающий
лунным  светилом  
единственным

позволь  же

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401031
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 14.02.2013


все что музыка

М.

все  что  я  написал  бы  о  тебе
это  шаги
уходящие  вдаль
в  такт  метроному  прощания
быстрым  ритмом  пост-панка

и  увидел  я
мир
заключен  телом  твоим
прядет  оно  нить  жизни  
от  ступней  в  вечность

Все  что  осталось
воспоминания
пустотой  восполняются  улицы
где  не  слышно  эха  твоей  ходьбы

там  я  представляю
шаги
что  возвращаются  к  тени
моих  раздумий
вплетаются  в  них  
басовой  мелодией  в  контроктаве

играй  же  для  меня  пост-панк
приближением  
когда  листва  касается  твоих  рук
воздух  пьет  из  волос
взгляд  бегущий  сквозь  меня
 
играй  же
покуда  я  глух...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395804
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 27.01.2013


Пережитое

М.

и  даже  время  выходит  из  берегов  осени
чтобы  познать  форму  лица  твоего
сопоставить  с  миром
тогда
ночь  обретает  цвет  волос  твоих
когда  
произносишь  ее  имя  шепотом

глухие  открывают  глаза  под
гитарой  воспроизведенные  пассажи  
подобны  твоим  мягким  словам
теряющиеся  в  запахе  дней
я  ищу  их  
ведь  рай  это  музыка
говорят  бродячие  музыканты  времени
ведь  рай  это  слова  твои
уверяю  их  я

и  только  так
жизнь  отмеряет  тишину  от  тебя
своими  разумными  шагами
пока  заполняешь  ты  снами
страну  своего  
существования

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392897
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 16.01.2013


Самотність

Вогнем  вкривається  осінь  безіменна,
хлопчику,  з  твоїх  очей  вона  краплі  збира,
хто  ти  є,  коли  стоїш  на  самоті
посеред  осені...
ким  хочеш  бути...
згадуючи  матір  свою  -
Вічносте
Самотносте
поміж  осінню  і  тобою
листя  днів  опадає
на  зажурені  очі  землі,
заради  тебе  сльозились  вони

тихо
каже
не  спиться  тобі
одинаку  
біля  домівки  своєї
тихо
каже
ковтай  напій  
з  туману  
і  мрій

дерево  суму  твого
з-за  спини  розростається,
хлопчику,
о,  якби  мав  ти  пили,
розрубити  усе.
Хто  ти  є...
Ким  хочеш  бути...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390622
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.01.2013


В Берлін

Маленький  хлопчику,
ці  дороги  ведуть  в  нікуди,  
єдині,  які  ти  знаєш,
єдині,  якими  ти  коли-небудь  ходив;
крокував  у  светрі  моєму  кольору  винограду,
капелюсі,  рукавиці  мої  на  тобі,
блукав  у  сутінки,  у  безвихідь,
сліди  залишаючи  -  то  ж  обличчя  наші;
і  камені  квітнуть  під  ногами
білі,  наче  сніг,  сніг  іде,
і  камені  квітнуть,  ти  йдеш
у  безвихідь,  там  ліхтар
тіні  твоєї  блідими  очима  тебе  проводжає,
білий,  як  камінь,  квітне,  наче  сніг;
там  ліхтар,  там  жінка  на  тебе  чекає,
вона  скаже:  "знаєш..."
вона  твоя  мати,
біла,  квітуча,  у  сутінках
снігом  її  осипає,
єдиним,  який  ти  коли-небудь  бачив...

Маленький  хлопчику,
ці  дороги  ведуть  в  нікуди,  
єдині,  які  ти  знаєш,
єдині,  якими  ти  коли-небудь  ходив;
я  бачу  светр  мій  бордовий,
капелюх,  рукавиці  мої  на  тобі,
чи  ж  міг  я  колись  бути  тобою?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382999
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.12.2012


Одиночество

одиночество
смущенной  осенью
деревья  скидывают  одежду
ты  красивая  и  нагая
среди
ты  красивее  нагая
ты
и  это  почему  я  
задержал  свой  взгляд
растворяясь  в  воде
пригоршней  сахара
каплей  слащенной
на  шее  твоей

одиночество
смущенная  осень

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375778
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 06.11.2012


на пам'ять

із  заходу  дме
на  землю  твою
уві  сні  котра  в  сукенці  жовтій
колоситься  тихо  співає
тут  плями  криваві  місячні  сльози
а  там
каштан  втомлено  руки  здіймає
шуліки  їх  дзьобами  стрічають
із  заходу  дме  
із  попелом  із  димом
тіла  залишаючи  по  собі
землю  вкривати
як  листя  по  осені

місячна  пташка  здійнялась  
щебече
не  тобі  далеко
місячна  пташка  затихне
не  відлетівши

спи
каже  вечір
старші  нехай  піклуються
спи  дитя
аби  все  життя  пам'ятати
свист  зірок  опадаючих
рани  землі  
попід  стегнами  домівок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374342
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2012


Реальное

Тогда  он  увидел
как  день  целовала  ночь
и  языки  их  соприкасались  словно  шпаги  в  бою

одинокие  птицы  разливали
покрасневшее  зарево  на  горизонте
покинутые  ветви  согнулись  щекоча  
ступни  времени

свет  подобный  молоку  возникал  и  исчезал
касаясь  глаз  спящего

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365482
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 20.09.2012


Кто-то

Я  еду  в  автобусе,  читая  книгу,
что-то  из  Макса  Фриша,
что  именно  для  вас  не  имеет  смысла,
ведь  у  него  все  о  любви  и  абсурде.
Я  не  знаю  кто  эти  люди  в  салоне,
но  мне  кажется,  что  они  знают  меня.
И  вот  я  переворачиваю  страницу,
привлекая  внимание,
где  некоего  человека  признали  за  какого-то  Штиллера,
и  тут  мне  кажется,
что  эти  люди  считают  меня  Штиллером,
считают  кем-то,
и  мне  придется  смириться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362177
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.09.2012


Приближения

именно  в  этом  коридоре
мои  шаги  становились  твоими
неисчислимыми
как  глаза  сопутствующие  нашим  поцелуям
и  сохранилась  память  о  моем  приходе
на  полу  в  письмах  в  волосах
и  знают  о  нас  двери  
закрыты  или  открыты  подобно  ушам
подслушивающие  тишину  нашей  близости
так  просачивается  свет  в  пещеру
как  приближался  я  к  твоему  присутствию
и  только  в  этом  месте
влажных  и  пыльных  ночей
я  встречал  тебя
ничего  не  зная  о  твоей  личности
и  нас  это  не  беспокоило
там  мы  молчали
а  за  стеной  кто-то  вел  дневник
подобно  записям  созвездий  
мешая  всем  неспящим  

тогда  я  просил  тебя  уйти  со  мной
ведь  когда  ты  ходишь  содрогается  небо  и  я

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346011
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 24.06.2012


Дощове

.                                        Небо  вкрилось  сірою  ковдрою,
                                         і  сонні  краплі  рахую  на  холодній  руці.
                                         ******
Бузком  пахне  присутність  твоя
п'ятипелюсткова  позаду  мене
мантрами  лягає  дощ  на  твої  плечі
їх  шепочуть  пташки  гірські
свободу  пізнавши
ти  витягуєш  пальці  у  пошуках  мене
пронизуючи  спину  дня  
там  де  я  стояв  сліди  крапель  залишені
вільно  як
кольори  твої  із  стукотом  серця  переливаються
так  кличеш  ти  мене
холодними  краплями  опадати
на  твої  мури
Бузкове  Місто
і  оголені  контури  твоєї  плоті
завоюю  тоді
як  темрява  по  ночі
наступає

занурся  у  мою  спину  як  в  бархан
вийди  з  грудей  моїх  всепрощенною  
очима  з  дощу  долонею  Будди

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344419
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.06.2012


Единственное слово

Казалось  бы  окно  распахивало  свои  ставни
но  это  всего  лишь  губы  твои
отдаляющиеся  друг  от  друга
чтобы  слово  смогло  произнести  себя
и  осень  осматривала  рот  твой
как  искусный  дантист
ведь  слово  было  ей  посвящено
то  единственное  что  ты  знаешь
и  сердце  реки  стучало  там
громче  дозволенного
на  свободу  которой
переплывали

казалось  бы  единственное  слово  "осень"
пять  букв  которого  хранят  великие  тайны
и  тебе  не  за  чем  знать  больше
ведь  ты  живешь  им  и  оно  живет  в  тебе
каждое  слово  единственное  слово
и  оно  было  озвучено
и  листья  легли  на  плоть  его
согревая  то  что  их  создает
каждый  лист  единственный  лист
казалось  бы  окно  распахивало  свои  ставни
но  это  все  же  губы  твои  
целующие  листья

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344402
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.06.2012


Мнительность

Вставай,  Джон  Грэй,  вставай!
Вставай  из  кресла  своего,
ветер  ищет  твои  волосы,
чтобы  перед  лицом  баловаться  ими
как  занавесками,
вспомни  эту  радость,
Джон  Грэй!
Вставай,  Джон  Грэй,  
ибо  война  закончилась  в  ту  ночь,
когда  черный  саксофонист
победил  свой  джаз-бэнд,
и  ты  молился  на  его  белейшие  глаза,
на  вздутые  как  волдыри  щеки,
пристукивая  синкопирующим  ритмам,
и  ты  не  единственный  любил  его,
в  те  пьяные  минуты  среди  себе  подобных.

Вставай,  Джон  Грэй,  вставай
Вставай  из  кресла  своего,
и  смотри  в  глазок  на  тех,
кто  не  стучится  в  дверь  твою
и  уходит,  маши  им  в  спину,
Джон  Грэй,
как  это  делали  раньше  тебе,
вспомни  эту  радость!
Вставай,  Джон  Грэй,
на  эти  вялые  ступни  свои,
о  которых  забыл  ты,
совсем  позабыл,  
а  ведь  они  ищут  путь,
чтобы  привести  к  тебе  подобным.

Вставай,  Джон  Грэй,  вставай
Вставай  из  кресла  своего,
сидящим  с  фотографиями  
черного  тенор-саксофониста,
ведь  ты  однажды  пообещал  себе
открыть  ему  дверь,  тому,
кто  не  стучится  и  уходит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340466
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.05.2012


Переводы из Дениз Левертов

переводы  с  английского  Дениз  Левертов



"Облака"

Облака  какими  я  вижу  их,
восходящими  быстро,
счастливыми  в  оправе  мрачной  силы

волнующиеся  в  вечерней  спешке
над  чердаками  и  
зловещими  стенами  -

Ушедшей  ночью
как  будто  смерть  воспалила  слабое  светило
в  плоти  твоей,  плоть  твоя
так  холодна,  касаясь  меня,  так  прохладна,
прохлаждающая,  как  если  бы  последний  отпечаток
тепла  все  еще  таял  в  тебе.
Мое  бедро  сгорало  в  холодном  страхе,
к  твоему  касаясь.

И  я  силилась  возбудить  небо  в  видениях
закрытое  и  огражденное,  не  таким,  в  котором  облака  эти  плыли  -
небо  седого  тумана  возникало  -  
и  как  пристально  разглядывая,  созерцали  мы
его  седина  непохожей  была,  молочно  белой  была,
где  мерцающие  следы  зелени  опала,
воспламеняющего  блюза,  возрождались,  исчезали,  снова  возрождались,
и  только  тогда,  смотря  в  седину,
поле  пробивалось  к  взору,  рассыпаясь
между  нами  и  горизонтом,

поле  свежайшей  взрастающей  травы
усыпанное  одуванчиками,
зеленое  и  золотое
золотое  и  зеленое,  сливаясь  в  сплетенные
аккорды,  поле  песен.

Озноб  смерти,  посетивший  нашу  кровать,
не  такой  ли  он,  как  казалось,
не  та  ли  седина  под  страстным  взглядом?

Протирая  очки  мои  и  опираясь  на  запад,
очищая  мысли  от  тумана  дня,  ныряя
в  себя,  дабы  увидеть
цвета  правды.

Облака  какими  я  вижу  их
в  пышности  бегущей,  преследуя
упавшее  солнце.





"Сознающий"

Когда  я  нашла  дверь
я  увидела  виноградные  листья
разговаривая  между  собой  обильным
шепотом.
Мое  присутствие  
успокаивало  их  зеленое  дыхание,
смущенные,  встают  словно
люди,  застегивая  свои  пиджаки,
как  будто  они  собирались  уходить,
в  любом  случае,
как  будто  разговор  закончился
лишь  перед  твоим  приходом.
Я  возлюбила
увиденное,  хотя  бы,
их  неизвестные  
жесты.  Я  возлюбила  звук
этих  отдельных  голосов.  В  следующий  раз
движения  мои  будут  осторожны,  подобно  солнечному  свету,
приоткрою  дверь  немного,  подслушаю
тихо.




"Проникновение"

Когда  я  отрезала  свои  руки
и  выросли  новые

мои  прежние  что-то  желали  
вернувшись  дабы  их  покачали

когда  мои  вырванные  глаза
ссохлись,  и  выросли  новые

мои  прежние  что-то  оплакивали
вернувшись  дабы  их  пожалели.



"Желая  луну"

Нет,  не  луна.  Цветок
по  другую  сторону  воды.

Вода  уносит  прошлое  в  паводки,
волоча  дерево  за  волосы,

сарай,  мост.  Цветок
поет  на  берегу  дальнем.

Нет,  не  цветок,  птица  поющая
среди  деревьев  мрачных,  музыка

над  водой  освобождает  тишину
из  коричневых  складок  плаща  реки.

Луна,  нет.  Молодой  человек
проходящий  деревья.  

Там  фонари  среди  листьев.
Нежность,  разум,  счастье,

его  лицо  мерцает  собственным  светом,
я  вижу  это  сквозь  воду,  как  будто  приближаясь.

Шутник.  С  колокольчиков  его  музыка  раздается,
здраво,  мелодия  печали.

Я  танцую  под  нее  на  берегу  реки.




"Жить"

Огонь  листьев  и  травы
таким  зеленым  он  кажется
каждое  лето  последнее  лето.

Ветер  дует,
колышутся  листья  под  солнцем,
каждый  день  последний  день.

Красная  саламандра
такая  холодная
и  так  легко  словить

задумчиво  шевелит  хрупкими  ножками
телом  удлиненным.  Я  держу
руки  открытыми,  чтобы  она  ушла.

Каждая  минута  последняя  минута.  




"В  мыслях"

В  моих  мыслях  женщина
невинна,  неукрашенна

но  прекрасна,  благоухающая
яблоками  или  травой.  На  ней  

утопическая  сорочка  или  рубаха,волосы  ее  
светло-каштановые  и  гладкие,  и  она

послушная  и  очень  чиста  без
пороков  -

но  она  не  имеет
воображения

А  еще  непокорная
лунная  девушка

или  старая  женщина,  или  обе,
одета  в  опал  и  тряпье,  перья

и  дырявую  тафту,
кто  знает  песни  странные

но  она  непослушна.




"Видеть  на  мгновение"

Я  думала,  я  была  растущими  крыльями  -  
это  был  кокон.

Я  думала,  теперь  время  войти  в  огонь  -
это  вода  глубокая.

Эсхатология  -  слово  подобно  ребенку
мною  заучено:  исследование  Последней  Вещи;

отражение  в  зеркале  не  более  моложе,
новости  -  всегда  о  смерти,
собаки  просыпаются  и  лают
и  воют,  воют.

тем  не  менее
я  вижу  на  мгновение
совсем  иное:
это  Первая  Вещь.

Слово  за  словом
всплывает  сквозь  стекло.
В  направлении  меня.





"Люди  в  ночи"

Ночь,  что  прорезает  себя  между  тобой  и  тобой
и  тобой  и  тобой  и  тобой
и  мной:  отталкивает  нас,  человек  проталкивающийся
сквозь  толпу.  Мы  не  будем
смотреть  друг  на  друга,  не  будем
разбегаться,  все  одиноки,  не  смотря
на  медленную  толпу.  Среди  интермедий
и  знаков  кино,
картины  миллионами  светил  созданы,
гиганты  идут  и  снова  идут  и
снова  над  парами  густого  запаха,
щедрого,  жаренные  орехи  -  

Или  подниматься  в  чей-то  номер,  твой
или  твой,  находя
кого-то,  сидящего  в  тени:
реально,  кто  это?  Ты  включаешь
свет,  чтобы  увидеть:  ты  знаешь  имя,  но
кто  же  это?
Ты  не  будешь  смотреть.

Мрачно  мерцающий  свет  лампы,  
пауза.  И  ты  приказываешь.  Он  хватает
все  лица  и  держит  их  за  волосы
перед  тобой,  маска  за  маской.
Ты  и  ты  и  я  повторяем
жесты,  когда  наша  речь
неудачна,  и  говорим
говорим,  смеемся,  говорим
"я"  и  "я",
подразумевая  "никого".
Никто.  




"Секрет"

Две  девушки  находят
секрет  жизни
в  какой-то  строке
стиха.

Я  не  зная
секрет  написала
строку.  Они
говорили  мне

(кем-то  другим)
они  нашли  ее
но  не  то  что  было
даже  не  та  строка.

Вне  сомнений
спустя  неделю,  они
забыли  секрет,

строку,  название  стиха.
Я  обожаю  их,
ведь  нашли  то,
что  я  не  смогла,

и  за  любовь  ко  мне,
за  строку  мной  сотворенную,
и  за  то,  что  забыли
ведь  даже

в  тысячный  раз,
пока  смерть  не  постигнет,
они  могут  находить  снова,
в  другой  строке,
в  другом  феонемене

желая  знать,
допуская,  что  здесь  секрет,  да,
за  это
больше  всего.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337360
рубрика: Вірші, Поэтические переводы
дата поступления 14.05.2012


ко сну

дважды
рука  моих  слов  прислонялась
дабы  глаз  твой  закрыть

дважды
зеркала  его  отражали
ничто
лежа  лицом  к  лицу  к  небу
цвета  грязного  молока  ночи

дважды
нити  снов  твоих  
ткались
в  узоры
ткались
в  узоры
дважды
последним  полнолунием
неба  наших  странствий

ветра  пробегали  там
между  лицами  нашими
от  поцелуев  ссохшиеся
по  пути  следуя

и  сердце  ночи  стучало  ритмичней
и  мы  его  слышали
и  мы  ничего  не  слышали
наедине  с  собой

оно  призывало  нас  ко  сну

дважды
рука  моих  слов  прислонялась
и  ночь  ковала  шепот  твоей  колыбели

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336132
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 09.05.2012


Суицид листьев

я  следил  за  опадавшими  листьями
издевающимися  надо  мной
своими  многочисленными  смертями
они  все  сильнее  напоминали  мне
о  неоплаченной  квартире
разбитой  машине
пустых  бутылках
спящих  в  руках  моих

я  следил  за  опадавшими  листьями
издевающимися  надо  мной
своими  многочисленными  смертями
и  размышлял
поступить  
подобно  их  примеру

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335773
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.05.2012


Переклади з Пауля Целана

Mandorla

У  мигдалю  -  що  ховається  у  мигдалю?
Ніщо.
У  мигдалю  стоїть  ніщо.
Там  стоїть  воно  і  стоїть.

Ніде  -  хто  стоїть  там?  Король.
Там  стоїть  король,  король.
Там  стоїть  він  і  стоїть.

Єврейське  пасмо,  не  будь  сірим.

І  око  твоє  -  куди  спрямоване  око  твоє?
Твоє  око  спрямоване  навпроти  мигдалю.
Твоєму  оці,  ніщо  спрямоване  навпроти.
Воно  спрямоване  до  Короля.
Так  спрямоване  воно  і  спрямоване.

Людські  пасма,  не  будьте  сірими.
Пустий  мигдаль,  кобальтово-синій.


*****
Рахуй  Мигдаль
рахуй  те,  що  гірчило,  що  підтримувало,
рахуй  мене  також:

Я  шукав  око  твоє  розбите,  поза  зором  була  ти,
я  розтягував  рідну  нитку,
з  якої  думок  твоїх  роса
зливалась  у  кухлі,
оберігаючи  вирок  жодного  серця.

Там  в  ім'я  своє  входила  ти,
впевнено  перебираючи  кроки  до  себе,
вільно  хитались  молоти  дзвіниці  твого  мовчання,
набиваючи  підслухане  до  тебе,
залишив  коло  тебе  померлий  руки,
і  йшли  крізь  вечір  троє.

Гірчи  мене,
вважай  мене  мигдалем.


*****
Той,  хто  перед  дверима  стояв  у  сутінках,
йому  я  слово  своє  розкрив:
до  виродка  плентався  він,
до  напівзасипаного,
у  чоботях  брудних  раба  війни
народженого  брата,
скривавленим  божеством
створеного,
цвірінькаючого  чоловічка.

Раббі,  хрипів  я,  Раббі
Льов:

Йому
відрізую  я  слово,
йому
дихаюче  ніщо
приписую,
йому  
протягую  два  понівечених  пальця
до  зцілюючого.
Йому.

Зачини  двері  смеркання,  Раббі.

Відкрий  двері  світання,  Ра...


****
Земля  була  в  них,  
копали  яку  вони.

Вони  копали  і  копали,  і  втікав
їх  день,  втікала  ніч.  І  вони  не  клялись  Богу,
як  чулось,  всього  цього  хотів,
як  чулось,  все  це  знав.

Вони  копали  й  не  чули  нічого;
і  розуму  не  прибувало,  не  складали  пісень,
і  мова  була  непотрібна.
Вони  копали.

Розлилась  тиша,  розлився  гул,
розлилися  моря  всі.
Я  копаю,  ти  копаєш,  копає  навіть  хробак,
і  співець  каже  там:  вони  копають.

О  хтось,  о  ніщо,  о  ніхто,  о  ти:
Куди  йти,  коли  немає  шляхів?
О  ти  копаєш  і  я  копаю,  і  я  копаю  все  ближче  до  тебе,
де  пробудження  приходить  із  перснем  на  пальці.


***
Мерехтливе  дерево


Слово,
в  якому  загубив  я  тебе:
слово
Ніколи.

Це  була,
іноді  й  ти  здогадувався,
це  була
свобода.
Ми  пливли.

Ти  ще  знаєш,  що  я  співав?
Із  мерехтливим  деревом  співав  я,  керму.
Ми  пливли.

Ти  ще  знаєш,  що  ти  плив?
Вільний  лежав  переді  мною,
лежав  перед,  лежав
переді  мною
моєю  вистрибуючою  душею.
Я  плив  заради  вас  обох.  Я  не  плив.
Мерехтливе  дерево  пливло.

Пливло  воно?  Навколо
лише  одна  трясовина.  Безкінечний  ставок.
Чорний  і  безкінечний,  так  висів,
так  висів  він  внизу  світу.

Ти  ще  знаєш,  що  я  співав?

Ця  -
о  ця  течія.

Ніколи.  Край  світу.  Я  не  співав.  Вільний
лежав  ти  переді  мною  
мандрівною  душею.



****
Дводомний,  вічний,  ти  є,  
нежилий.  Тому  
будуємо  ми,  тому  будуємо.  Тому
стоїть  воно,  це
жалюгідне  ліжко,  -  серед  дощу,
там  стоїть  воно.

Йди,  коханка,
Міжстіння  кладемо  ми  тут:  
він  має  тому  вже  вдосталь  самого  себе,  двічі.  
 
Дозволь,  він
мав  би  себе  цілого,  як  половина
і  знов  половина.  Ми,
ми  ліжко  з  дощу,  він
прийшов  би  і  поклав  нас  сушитись.


Він  не  приходить,  він  не  кладе  нас  сушитись.




****
Квітка

Камінь.
Камінь  у  повітрі,  слідував  йому  я.
Око  твоє,  подібно  каменю  сліпе.

Ми  руками  були,
ми  пусто  темряву  черпали,  ми  знаходили
слово,  що  підводило  літо:
квітка.

Квітка  -  сліпе  слово.
Твоє  око  і  моє  око:
вони  турбуються
про  воду.

Зростання.
Серцева  стінка  від  серцевої  стінки
відлущується.

Ще  слово,  ще  одне,  і  молоти
хитаються  на  свободі.


****
У  відстань

Мовчання,  на  новий  просторий  дім  -
йди,  дозволяється  жити.

Години,  проклято  розчленовані:  досяжне  
сховище.

Гостріші  наче  повітря  існуюче:  дозволяється  дихати,
дихати  й  бути.  




*****
Крізь  вино  і  загубленість,  крізь
обидва  схили:

я  гнався  крізь  сніг,  чуєш  ти,
я  гнав  Бога  в  далечінь  -  в  близькість,  він  співав.
Це  був
наш  останній  проїзд  по
людським  домівкам.

Вони  схилялись,
про  себе  почувши,  вони
писали,  вони
брехали  нашому  іржанню
своїми  розмальованими  мовами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335199
рубрика: Вірші, Поетичні переклади
дата поступления 05.05.2012


Переводы из Сэмюэла Беккета

несколько  переводов  С.  Беккета  с  английского



приют  под  ступнями  моими  весь  этот  день
их  немая  радость  как  молния  сверкает
пронзая  без  страха  либо  приятного  ветра
пути  смысла  и  бессмыслицы  бегут
принятые  сиротами  за  то  чем  они  являются




Вознесение

сквозь  стену  худую
я  слышу  об  этом  дне
в  котором  сын
так  же  потерянный  к  семье  своей  возвращался
голос
растроганный
он  комментирует
борьбу  за  кубок  мировой

всегда  моложе

одновременно  через  окно  открытое
быстрый  сквозь  ветер
глухой
волны  верующих

кровь  его  брызжет  щедро
на  простыни  на  чина  на  их  любовников
изуродованными  пальцами  закрывает  он  веко
в  присутствии  больших  зеленых  удивленных  глаз

он  пошатывается  плавно
на  моей  воздушной  могиле




***
хорошо  хорошо  есть  земля
где  забвение
едва  давит  на  миры  безымянные
там  прячут  они  голову  голову  засоренную
и  нет  знаниям  знают  ничто
песня  погибших  ртов  умирает
прибывая  к  берегу
неоплаканной  быть

мое  одинокое  существование  я  знаю  его  да  да  я  едва  ли  знаю  его
у  меня  есть  время  так  говорю  я  себе  есть  время
уже  какое  время  голодных  останков  время  собак
всегда  выцветающего  неба  куска  моего  неба
луча  дрожащего  ввысь  мерцает
микронов  потемневших  лет

приказывают  мне  от  А  к  Б  разрешено  ходить  я  не  могу  этого
я  не  могу  выйти  я  на  земле  отсутствующих  путей
да  да  это  чудесная  вещь  что  тут  имеется  очень  чудесная
как  это  так  она  не  ставит  мне  больше  вопросов
закрученная  пыль  мгновений  как  это  все  одинаково
Тишина  Любовь  Ненависть  Тишина  Тишина




***
я  лента  песчаная
что  из  гальки  и  дюн  себя  вытягивает
летний  дождь  оплакивает  мою  жизнь
меня  моя  жизнь  избегает  меня  преследует
и  закончится  в  день  его  начала

лучшее  мгновение  я  вижу  тебя
на  мягком  окончании  туманной  завесы
где  я  больше  не  войду  в  длинные  движущиеся  пороги
и  жить  буду  пока  дверь
себя  открывает  и  закрывает



***
Malacoda*

трижды  приходил  он
человек  гробовщика
безразличный  за  шляпой  своей  роговой

измерять
его  не  просили  измерять
этого  непортящегося  в  вестибюле
этим  Malebranche*  по  колена  в  лилиях
Malacoda  по  колена  в  лилиях
Malacoda  несмотря  на  внушающий  страх
чувствуя  промежность  приглушая  стон
оплакивая  в  густом  воздухе
должно  быть  это  должно  быть  это  должно  быть  это
находи  траурные  повязки  скрепляя  их  в  саду
слышать  ей  можно  видеть  не  стоит

класть  в  гроб  
с  помощью  копытных
находи  траурные  повязки  привлекая  их  внимание
слышать  ей  можно  видеть  не  стоит

укрыть
быть  уверенно  укрытым  укрытым  полностью
твой  щит  позволяет  мне  держать  серу  твою
божественный  день  показатели  благоприятны
стой  Scarmilion*  стой  стой
клади  этот  букет**  на  гроб
представляй  это  он
слышать  ей  можно  видеть  должна
все  выходят  все  души
пол-мачты  да  да
нет

*персонажи  из  "Божественной  комедии"  Данте  Алигьери,  одни  из  девяти    демонов  охранников
**в  оригинальном  тексте  используется  антономазия  "Huysum".
Jan  van  Huysum  -  нидерландский  художник  XVIIIст.  писавший  натюрморты  с  цветами  



***
что  бы  я  делал  без  этого  мира  без  лица  без  вопросов
где  бытие  лишь  одного  мгновения  длится  как  все  остальные
в  пустоту  льется  в  забвение  чтобы  существовать
без  этой  волны  что  у  конца
тела  и  тени  проглочены  вместе
что  бы  я  делал  без  этой  тишины  пропасти  стона
что  яростно  жаждет  помощь  и  любовь
без  этого  неба  возвышающегося
над  пылью  своего  бремени

что  бы  делал  я    делал  бы  как  и  вчера  и  как  сегодня
сквозь  мой  иллюминатор  выглядывая  не  один  ли  я
в  ошибках  в  заблуждениях  далеко  от  всех  жизней
в  пространстве  марионеток
без  голоса  внутри  голосов
что  со  мной  заключены

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334798
рубрика: Вірші, Поэтические переводы
дата поступления 03.05.2012


внутри

я  лгу  себе
 о  пространстве
 среди  твоих  стен
 стен  никогда  не  стоящих
 всегда  тебя  воспитывающих

 я  лгу  себе
 о  стенах  вокруг
 твоего  пространства
 об  их  цвете  лгу
 считая  их
 подобными  лицу  твоему
 о  форме  лгу
 сравнивая  их
 с  прекрасными  бедрами
 тела  твоего
 лгу  о  царапинах
 с  которых
 как  и  со  шрамов  твоих
 текла  кровь

 я  лгу  себе
 о  комнате  твоей
 самом  близком  человеке
 с  которым  ты  когда  либо
 убивала  время

 ты  открываешь  дверь
 и  заглядываешь  внутрь  своей  комнаты
 ты  открываешь  дверь
 и  комната  заглядывает  внутрь  тебя
 в  поисках  моего  существования

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334586
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.05.2012


нас станет больше

нас  было  много
ты  и  я
и  этого  было  предостаточно
чтобы  заполнить  оставшееся  пространство
детищами  наших  ртов
названых
подобно  семьи  Буэндиа*

твой  рот  
напоминал  мне
пианолу
игравшую  в  унисон  скрипа  дверей
все  что  я  знаю  о  нем
это  все  мое  забытое
не  знаю  что  напоминал  тебе  мой
возможно  ничто
всегда  немое

мы  смотрели  друга  на  друга
как  на  атлас  дорог
запоминая  все  маршруты
подобно  венам  наших  тел
мы  лежали  как  асфальт
в  надежде
что  появится  прохожий
никогда  не  смотрящий
на  меня  и  тебя

и  тогда  нас  станет  больше
ты  и  я  
никогда  не  смотрящие
на  себя


*cм.  Г.Маркес  "100  лет  одиночества"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333823
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.04.2012


Квіти

квіти  що  не  можуть  зрости  із  землі  
з  очей  твоїх  проростають
і  пелюстки  їх  
від  подиху  мого
опадають  на  зіниці
як  камінці  на  плесо
б'ючись  крилами  об  воду

серед  квітів  твоїх
час  у  піжмурки  грається

серед  квітів  твоїх
небо  мови  навчається

і  перехожі  на  вилицях
кличуть  мене  зірвати
бодай  одну  повітряну  квітку
і  вічність  у  стеблі  розкриється
смаком  терпким  опівнічним
постаттю  губ  твоїх
що  мене  розглядають

квіти  твої
мої  руки  приречені

квіти  мої
з  очей  твоїх  проростають

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333329
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2012


Созвучное

эта  песня
снова  и  снова
хирургически  точно
выпиливает  в  памяти
голос  твой
в  памяти
наших  с  тобой
виниловых  стен
и  я  смотрю  в  зеркала  и  окна
как  на  буклеты
рисованные  тенью  твоей

и  эта  картина
снова  и  снова
с  вдохновением  ребенка
лепит  в  памяти
образ  твой
в  памяти
наших  с  тобой  
сожженных  книг
я  беру  этот  пепел
сквозь  руки
и  осыпаю  себя  дождем
как  голосом
твоих  ночей

я  продолжаю
искать  в  тебе
нечто  прекрасное
как  словно
ищу  смысл
в  пьесах  Беккета
я  ищу  смысл
в  голосе  твоем
среди  наших  с  тобой
виниловых  стен

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333297
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 26.04.2012


экзистенция одного из

Эпиграф:  Коньяк  и  поэты

Я  срываю  с  дерева  грушу,
как  словно  раздеваю  В.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332905
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 24.04.2012


Глаза

.                                  определенно            бессмысленно
                     искать                            что-то                                    в  них
       погружаться    в          плоскости    их                                бытия
 впитывать          их    слоги      читать              их                              слова
       заведомо      отвергнув    себе              что                        они                  
                       всего                                лишь        два                  камня  
                                   определенно              бессмысленно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332653
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.04.2012


Время ноль

на  обочине  растут  они  кустом  широким,
от  которых  потом  воняет,  табаком  дешевым
шляпы  рук  их  стесняются  солнца,
и  друг  друга
пойди  и  спроси  их  мысли,
веером  раскрытые  перед  лицом,
пойди  и  воззри  их-никого.

И  дорога  тянется  бесконечной  клумбой,
там  копаются  они,
там  растут  как  камни  имена  их,
мне  неизвестны,
там  копают  они  того,  кто  рядом,
оголяя  сущность  его,
как  словно  разрывая  рубаху,
там  растут  они  в  сорняках  полметровых,
собирая  осыпанные  ягоды  за  прошлую  жизнь,
нас  подзывая,  с  ними  срастись

не  мешай  им,
ведь  они  спешат  на  работу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330670
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.04.2012


Неизбежность

Я  представляю  себе  голос  твой
как  будто  выжигая  на  партитуре  мелодию  в  соль  миноре

я  представляю  себе  глаза  твои
как  клавиши  они,  по  которым  пальцы  мои  скользить  мечтают

я  обнимаю  тело  твое
как  обнимаю  свою  виолончель  среди  общества  контрабасов

и  эти  волосы,  как  струны  мои,
все  увлекательнее,  чем  глубже  я  в  них  проникаю

я  представляю  тебя  рядом
как  предстоящее  соло  через  два  такта

и  я  сыграю  тебя,  на  тебе,  в  тебе,
исполняя  все  мечты  твои  в  четырехтактном  пиццикато

я  все  это  представляю  себе,  сидя  в  кресле,
поскольку  мы  как  две  ноты,  никогда  не  звучащие  одновременно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330373
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.04.2012


Запахи

Приходи  ко  мне  всеми  запахами  мира,  женщина,  та,
которая  колосится  по  ту  сторону  необъятного  неба,
крошись  свежеиспеченным  хлебом  в  руках  моих,
чтобы  я  мог  вкусить  жизнь  эту,
приходи  запахом  едва  напечатанной  книги,
разбрасывая  невинность  идей  своих,
глазницей  глубокой  -  там  буду  я  память  хранить,
там  не  было  пусто

влейся  в  запахи  моих  стен,
наблюдай  за  моей  любовью  с  одиночеством,
аплодируй  нам,
аплодируй  моему  обонянию,
о,  женщина  запахов  моих,
да  помешай  же  нам...

приходи  ко  мне  всеми  запахами  мира,
слейся  с  моими  мыслями  в  единое,
и  я  отвечу,
кем  ты  являешься  
сегодня

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326971
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 01.04.2012


Срубленные деревья

ибо  мы  как  срубленные  деревья  зимой
павшие  на  снег  талый
как  пятно  на  имени  твоем
и  в  наших  руках  были  ветви
чтобы  касаться  преподношений  твоих
питаться  ими
в  твоих
глаза  из  сахара  и  меда
сладостью  манящие  
к  падению  и  возрождению

и  нет  ничего  сильнее  мысли  о  том
что  мы  как  беспощадно  оголенные
отражаемся  пустотой  твоих  глаз
кора  отталкивает  слова  твои
дабы  проникнуть  
они  рубят  нас  беспощадно
они  видят  в  памяти  зиму

позволь  же  нам  снова  вырасти
и  пустить  корни  в  имени  твоем
и  раскинуть  листья  на  бронзовой  плоти  твоей
врасти  в  нее  трепетно
как  если  заново  входить  в  первый  класс
но  не  проси  нас  
менять  
кору




*Из  рассказа  Ф.Кафки  "Деревья"  (1908г.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325571
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.03.2012


Города

только  здесь
ты  находишь  то  что  называется  жизнью
дома  не  нуждающиеся  в  ключах
только  здесь
слова  высвободившиеся  из  книг  
дружат  с  тобой
как  тень  с  солнцем
разрушая  твое  одиночество
только  здесь  
платья  калейдоскопически
меняют  голоса  свои
как  если  бы  они  хотели  заговорить  с  тобой
на  всех  снах  мира
только  это  место
по  праву  считается  городом  твоим

и  все  иное  ты  ищешь  во  французском  колдвейве
и  оно  ищет  там  тебя
и  эти  звуки  названые  мной  
хранишь  на  пластинках
как  билеты  
в  мои  города
чтобы  как  можно  скорее
уехать  из  своего

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318201
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.03.2012


Дерево

дерево  між  вікнами  нашими
сліпе  із  каменя  зрощене
із  полотна  розмальованого
росте  воно  там  і  росте
мріями  омите
я  чую  шелест  листя  його  
за  пісню  вважаючи  за  голос  твій
що  я  тільки  бачив

із  шорохів  почались  ми
із  поглядів  назкрізь  прорізних
у  вікна  кольору  губ  твоїх
розміром  з  око  моє
ми  світом  намальовані
на  чорно  і  чорно

усі  віти  його  шляхи  між  нами
слів  немає  таких  щоби  їх  пройти
від  себе  до  себе  
існуємо  ми

пиши  мені  більше  листів
адже  я  не  вмію  читати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316968
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.02.2012


І хто ти такий…

І  хто  ти  такий
коли  я  тримаю  тебе  ось  так
як  мушлю  оголену  спустошену
у  лісі  молитви  читав  ти
стійма  від  мене  обличчя  закривши
постаттю  мене  від  лісу  закривши
аби  не  чути  як
чайки  в  пошуках  рибин  твого  тіла
зі  мною  перешіптуються
запах  остраху  знайдений
за  путівником  повішених  поґвалтованих
молитви  слова  єдині  з  вуст  твоїх  кволих  
вибухами  землю  творить
гончар  майстерний
вибухами  пустощі  творить  
в  них  вічно  спати  ми  будемо
бо  земля  життєдайна

Ворог  тобі  я
поміж  двох  щелеп  правосуддя,
та  не  до  камрадів  тушковану  облизувати
а  про  дім  згадай
камені  каменя  бояться

Зціди  сльози  із  сутінкових  кратерів,  ворог  мій
Наповни  кратери  світання  водою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310401
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2012


Ці події

І  ці  події  не  залишили  слідів
наче  як  по  небу  пройшли  вони
сновиді  належить  котре

руками  своїми  малюєш  акорди  на  воді
ніби  ті  руки  моїми  руками  були
і  належали  належать  будуть  
належати  воді  обличчя  наші
уві  сні  побачені
коханці  купались  у  воді
сміючись
росою  обливались
поряд  обличчя  наші  пропливали
хвилями  забуті

І  ці  події  не  залишать  слідів
ні  на  твоїх  попелястих  дахах
ні  у  моїх  хитких  підвалах
уві  сні  котрі  нами  збудовані
й  снігом  засиплені  сновидою
із  цегли  твої  душі  збудовані
із  цегли  і  м'яти
уві  сні  мною  зруйновані
на  порозуміння  на  близькість
безслідно

Відкрий  очі
І  ці  події  не  відіб'ються  у  моїх  віршах
і  вірші  мої  не  відіб'ються  в  мені
наче  як  мене  не  
існувало

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301213
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.12.2011


За волоссям

Для  тебе  надломив  я  шмат  хліба  
для  ближньої
поміж  сирен  і  викриків  стоїмо
у  волоссі  твоєму  зникненні
вони  шукають  нас  кличуть
собаки  безокі
вони  підкопують  золотоволосе  дерево
і  першим  подихом  з  неба  загине  воно
ми  підкопуєм  тунелі  у  волоссі  твоєму
я  пам'ять  віддав  йому
я  ніч  і  день  зшивав  там  нитками  свободи
зерня  впало
і  відродиться  нове  з  землі  і  повітря

поміж  сирен  і  викриків  стоїмо
поміж  тих  хто  плаче
ти  кладеш  мою  руку  собі  на  волосся
на  останній  раз  на  пам'ять
за  волоссям  не  починається  ніщо
скажеш  ти
ніщо
навіть  ми

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299523
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.12.2011


Один за одним

Один  за  одним
твої  дзеркала  розбиваються
ми  не  бачимо  себе  ніхто  не  бачить  нас
ми  втікаємо  від  кроків  твоїх  і  моїх
збиті  колоссям  мовчазно  падаєм
цією  землею  ходили  вже
Непривітливі  із  хрестами  і  кулеметами
священною  казали  вони
пахне  годиною  передостанньою
свіжими  снопами  світання  пахне
ми  згадуємо  лежачи  те
що  ніколи  не  бачили
із  закритими  очима
моя  рука  в  твої  руці  дихають  разом
поряд  край  світу  крокують  навколо
і  колосся  співає  елегійних  пісень
сріблясто-гострих
запам'ятай  мене  зараз  не  таким  як  в  люстерку
колосся  щезне  і  сонячні  промені  нас  віднайдуть
тоді  ми  не  знаємо
один  одного

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297162
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.12.2011


На день

Мої  вуста  припадають  до  твоєї  руки
тепла  вона  
відчувається  вперше
смак  мигдалю  забутий  на  кінчиках  пальців
він  вчиться  нагадувати  продовжуючи  п'яніти
вітром  занесло  його

ми  дивимось  один  на  одного  закриваючи  око
світло  зникає
порухом  зупиняю  його  вхопивши  за  стопу
ще  хвилину  аби  існувати
ми  не  вірим  у  відчинені  двері
звідти  смерть  приходить  у  сукні  червоній
за  нею  крики  у  чорних  мундирах

на  день  очікується
ніч  у  люстерку

мої  вуста  припадають  до  твоєї  руки
зливаючись  в  повінь
в  темряві  все  інакше
тіла  квітнуть
в  темряві  гине  темрява
звідти  смерть  приходить  у  сукні  червоній
за  нею  крики  у  чорних  мундирах

на  день  очікується
аби  знову  зустрітись

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290396
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2011


Хороший поэт

Он  ходил  со  мной  на  одни  сеансы,
мы  как-то  вместе  лечились  от  алкоголизма,
но,  так  сказать,  безрезультатно,
ибо  во  внутреннем  кармане  его  пальто
всегда  имелась  банка  крепкого  "Баварского"  пива,
мы  выпивали  ее  на  лавочке  у  берега,
под  шум  волн  разрезающий  воздух,
он  говорил,  что  его  зовут  Пол,  
долго  протягивая  гласный.
Просто  этот  парень  был  внешне  побит,
и  поэтому  его  никто  не  любил  кроме  меня.
а  так,  он  даже  был  ничего  себе  поэт,
и  завещал  стихи  детям,
которых  у  него  так  и  не  было.
Его  дневник  практически  полон,
и  когда  Пол  был  пьян,  почти  всегда,
он  писал  до  конца  последней  сигареты,
завершая  в  объятиях  чужих  квартир  и  домов.
Я  любил  джаз,  но  Пол  считал
ночь  искуснее  афроамериканцев,
его  окна  всегда  выходили  на  ночь.
И  когда  Пол  имел  женщин,
он  предупреждал  их,  что  он  поэт
вздор!  отвечали  они,  ты  не  достаточно  красив.

Я  помню  этого  парня,
мы  пропили  с  ним  наши  утра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289033
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2011


Вечірні алеї

Вечірні  алеї  не  мають  відтінків  й  тональностей,
залишені  жити,  допоки  не  народяться  знову,
виміряні  іншими  дорогами,  
не  те  щоби  довгими,  скоріше,  безкінечними  -
ми  перетворимось  на  самотніх  чоловіків,
коли  дістанемось  кінця  цього  світу,
ми  перетворились  на  постулати  приреченості  
мати  інші  запахи  спогадів,  
нові  хворобливі  рухи,  вклоняючись  тіням,
що  занадто  чисто  називались  нами.
Шляхи  не  запам'ятаються  ще  раз,
забуті  під  час  вагань  нездійснених  кроків,
вони  також  вільні  на  приречення,
не  бути  перетнутими.

Вустами  притиснувшись  до  себе,
поміж  пальців  дивляться  самотні  молоді  люди,
шукаючи  звідки,  приходять  вечірні  алеї,
саме  там
контрабаси  грають  з-за  спин  дерев
в  До
до  тих,
хто  не  називає,  зустрівшись,  імен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288867
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2011


Трагедія кохання

Та  дівчина  з  Хербстштрассе
що  завжди  ходила  у  клітчатих  штанях
кольору  суміші  опалого  листя
та  довгому  чорному  плащі  
часто  курячи  сигарети  й
вивчаючи  дим  на  наявність  
екзистенції  його  відображення  
у  дзеркальцях  припаркованих  автівок  
проходила  якось  повз  мене
занурена  обличчям  у  сторінки
сучасного  українського  роману

її  збірка  віршів  
вийшла  десь  після  третьої  філіжанки  кави
в  останній  ранок  вересня
але  в  ній  не  вистачало  пробілів  
і  прибрати  зайві  коми  та  нумерацію  сторінок

я  притримав  її  за  лікоть  
і  коли  вона  оберталась
сказав
що  я  єдиний  хто  прочитав  її  поезію
тоді  вона  відповіла
що  в  неї  вдома  є  чудова  кава  привезена  з  Бразилії
свіжо  випрана  постільна  білизна
і  вікна  виходять  на  інше  місто

ми  сіли  у  її  авто  і  поїхали  
наступного  дня  ми  розійшлись

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288390
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.10.2011


Ваза

Вона  зустріла  мене  у  натовпі  
питаючи  як  там  її  ваза
вона  давно  вже  хотіла  її  забрати
та  почалась  осінь  
дні  стали  коротші
й  вона  тепер  менше  уваги  приділяє  вікнам

я  тримав  цю  вазу  на  підвіконні
кришталь  був  вищого  ґатунку
і  тому  я  продав  усі  дзеркала
хоч  вона  й  пожовтіла
бо  о  7  ранку  
я  користувався  нею  як  попільничкою
а  о  8  підглядав  за  сусідкою  в  спідньому

ми  домовились  зустрітись
аби  я  повернув  її  квіти
вазу  ж  я  запакую
коли  не  залишиться  місця  для  недопалків

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287700
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.10.2011


На спогади

Ця  жінка  сіла  навпроти  мене,
така  ніжна  і  світла,
що  контури  її  існування  переповнювали  кімнату,  
і  дощ  майже  переміг  вікна,
аби  будинки  замовчали  -
адже  чути  колискову  її  легень.
Те  місячне  волосся  ставало  дедалі  довшим,
і  ніщо  не  могло  знаходитись  у  цьому  
маленькому  світі,  окрім  її  думок,
і  слова  з'являлись  тільки  у  морзі,
а  столи  спали  навколо  дзеркалами-
відображеннями,
мої  квіти  приймали  форму  її  тіла.
Та  якби  я  не  вмер  від  кохання
до  світла  цієї  жінки,
вона  стала  б  тоді  моєю  країною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287035
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.10.2011


Кольоровий мертвий голуб

На  гойдалці  сидів  чоловік,
він  дивився  на  опале  листя,
яке  кольоровим  мертвим  голубом
землю  вкривало,
й  вважав  цю  осінь  своєю.
І  заповнюючи  анкети,
у  місті  проживання  писав  Жовтень.
Ти  жила  недалеко  -  
за  кілька  кілометрів  на  південь,
і  ніколи  не  могла  з  ним  зустрітись,
так  як  всі  потяги  їдуть  лише  до  твого  міста,
й  привозять  на  рейках  кольоровий  лист  із  жовтня,
зникаючи  на  пероні.
Всі  чоловіки  тут  були  не  схожими  на  нього  -
не  пиячили  повітрям,
не  мали  фарб,
і  були  такі  сірі,  
що  подорожні  бачили  в  них  каміння.

На  гойдалці  сидів  чоловік,
із  листям  замість  нігтів,
із  листям  замість  очей,
зігнувшись  гіллям.
І  він  не  бачив  нічого,
окрім  кровоносних  жил,
й  мапи  доріг  на  південь.
Від  того  він  не  зміг  би  ні  застрелити  тебе,
ні  покохати,
бо  лежав  кольоровим  мертвим  голубом
на  дерев'яному  сидінні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286190
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2011


На завжди і вічно

Солод  пірнає  у  волосся  під  капелюхом  вічності,
його  вдихало  багато  людей,  відчуваючи
смак  незавершених  ідей,
брудних  нічних  вулиць,
брудних  ідей,
незавершених  вулиць,
ночі.
Я  відчував  запах  твоєї  чисто  вимитої  шиї  -  
і  це  була  єдина  кімната,  
де  я  міг  користуватись  ліхтарем,  аби  
не  загубити  сонця.

Волосся  пірнало  у  капелюх  вічності
завжди,
коли  ти  блукала  з  будинками
поміж  провулків  невідомих  міст,
коли  стрічкою  пливли  прив'язані  до  ноги
довжелезні  руки  брудних  нічних  вулиць,
не  залишивши  шансу,
побути  на  самоті
мені,
і  моїм  незавершеним  ідеям.

Вічність  пірнала  під  капелюх  солоду,
там  нашу  квартиру  розділили  на  роки
люди  запаху  очерету,
від'єднаними  покинувши  коріння  і  стовбур,
та  я  тримав  ліхтар  завжди,
аби  не  перетворитись
на  нічне  жахіття
на  завжди  і  вічно
загубленого  тобою  сонця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285526
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.10.2011


Человек с табачной улыбкой

Я  знал  этого  человека,
он  все  время  курил,  подогнув  одну  ногу  к  стене,
и  соглашался  с  тем,  что  сигареты  убивают  его.
Он  говорил:  "я  курю,  и  солнце  светит,  и  в  этом
нет  ничего  общего,  я  люблю  курить  ночь,
и  для  смерти  нет  разницы,  когда  выйти  со  мной
к  подъезду  и  затянуться  за  болтовней,
но  мне  наплевать  на  нее,  я  просто  хочу  затянуться".
Сигареты  делали  его  привлекательнее,
словно  дождем  в  адский  знойный  день
дым  струился  к  легким,  просачиваясь
в  каждую  артерию  существования,
заливая  города  в  его  органах  жизненным
светом.
И  женщины  смотрели  в  эти  глаза  полны  дыма,
и  хотели  раствориться  вместе  с  ними  
в  вечную  любовь,
он  называл  это  по-своему  -  сигаретным  Delirium  Tremens,
и  выдыхал  дым,  пока  свет  не  умирал  в  окнах  их  глаз.
Он  говорил  мне,  подогнув  ногу:  
"давай  покурим,  ведь  следующие  лет  20  нам  еще  нечего  делать".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283435
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.09.2011


Шахова осінь

Ми  знов  програли  нашу  спільну  осінь
пасажирам  у  трамваї,  що  їде  в  небо:
зеленооким  молодим  жінкам,  які
тримають  шахівниці  під  рукою,  із
карманними  посібниками  заварювання  кави,
на  обкладинках  яких  записують  свої  перемоги,
промовляючи  напам'ять  ходи  Адольфа  Андерсена,
ніби  якесь  шахове  закляття.

Ми  знов  роздерли  на  шматки  її  свіжозапечені  кров'ю  рани,
бо  ці  жінки  ніколи  не  бачили  осінь,
і  їх  очі  від  того  прозорі,  що
єдині  спогади,  єдине  чорно-біле  повітря
насичене  кавовими  крихтами  у  кишенях,
і  голосом  з  минулого  -
"їдемо  перемагати  небо".

Ми  знову  втратили  наші  спільні  години,
знову  втратитили  наше  спільне  кохання,
перетворившись  на  світло  і  темряву
безкінечного  вагону,
колись  спільного  погляду,
на  туру  і  коня,
на  дощечку,  де  кожна  клітинка
чорніє  загубленими  спогадами  -
зеленоокі  пасажирки  читають  їх,
промовляючи:  "е4  е5"

Ми  знову  втратимо  нашу  спільну  осінь,
яку  ховають  у  шахівниці,
вкотре  ж,  бо  ми  хмари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282592
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.09.2011


Тут ховають великого поета

Якось  ти  запропонувала  створити  музичну  групу,
писати  пісні  на  вірші  Поля  Елюара,
хоча  не  розуміла  у  музиці  ні  краплі,
але  ця  ідея  тебе  надихала
на  щось  таке  невідоме
між  мінором  і  очима  перехожих  осеней.

Я  слідкував  за  твоєю  тонкою  ходою,
і  читав  з  неї  мелодії,
які  видавав  за  щойно  придумані.
Здивована?  питав  я  іронічно,
доки  ти  шукала  якусь  дірку  в  собі,  
з  якої  сочились  зрадливі  думки.

Я  писав  вірші  німецькою,
і  грав  такий  собі  істеричний  пост-панк
на  межі  реальності  і  якогось  трансу.
Від  Поля  Елюара  в  мене  зводило  пальці,
і  я  знову  напивався,  аби  не  розрізняти  французьку,
тоді  ти  співала,  а  я  дивився  на  тебе  як  на  Бога,
чи  може  як  на  Поля  -
ти  обожнювала  його,  а  я  свої  нові  басові  струни.

Якось  ти  запропонувала  створити  музичну  групу,
коли  нашу  спільну  труну  засипали  згори.
І  писати  пісні  на  вірші  Поля  Елюара,
аби  не  чути  цей  набридливий  плач  на  похованні.
Всі  будуть  казати:  Так,  так,  
тут  ховають  великого  поета  і  його  музу.
Так,  так,  великого  поета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281144
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.09.2011


Життя повне самогубств

Надвечір,  коли  море  шукає  прихисток  у  людських  мріях,
заповнивши  сіллю  їх  серця,
коли  бриз  запам'ятовує  загорілі  тіла  жінок,
і  тебе  в  тіні  листонош,
що  переносять  у  сумках  щоденники  невідомих  поетів
загорнуті  в  осінні  небеса.
Коли  краби  гуляють  по  берегу  як  охоронці,  
як  вартові  безмежної  глибини.
І  вітер  дме  пісок  в  обличчя,  нагадуючи
про  неминучість  смерті,
де  ти  вагаєшся  між  "буттям  в  собі"  і  "буттям  для  себе",
але....

День  чинить  над  собою  самогубство,
трохи  боязко,  але  впевнено,
займе  нове  місце  на  кладовищі
ще  одним  хрестиком  у  твоєму  календарі.
Ти  дістаєш  з  наплічника  записник,
шукаючи  десь  там  олівець,  
шукаючи  десь  там  шматочок  життя  на  "чорний  день",
духовної  їжі,  душевної.
Виводиш  нове  хокку,  і  не  помічаєш,
як  вечірні  діти  граючись  біля  берега,
зливаються  з  сутінками,
як  з'являється  натовп  і  новобудови,
що  зникають  у  морі  духами  померлих  днів,
не  знайшовши  шлях  до  свого  Стікса.

Ніч  чинить  над  собою  самогубство,
задихаючись  у  росі  та  попелястому  тумані,
так  і  не  залишивши  тобі  заповіту.
"Життя  переповнене  самогубствами"  -  
напишеш  ти  в  останньому  рядку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280539
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.09.2011


Мовчання [das Schweigen]

Мовчанням
не  схожим  ні  на  жодне  з  тих
що  трактували  пісочні  будинки
не  схожим  на  плітки  дерев
не  схожим  на  власне  мовчання
Ним  декламувала  ти  вірші  учням  світання
як  Вічність  як  Магдалена  як  Мати
Ним  за  ніщо  розумнішим
сутінки
ладаном  пахли
з  твоїх  повних  грудей  -  
ока  мого  насолоди

Мовчанням  своїм  ти  світло  родила
мовчанням  ласувала  з  вуст  моїх
освітлені  зливались  вони
як  хвилі  і  хмари
як  попіл  і  вітер
як  правда  мовчанням  промовлена
зливою  з  очей  твоїх  крапала
подумки  потайки
під  дощем  виростали  слова
я  із  неба  крізь  тебе  дивився
(їх  читати  мені  дозволяла
їх  складати  мені  дозволяла
аби  я  не  мовчав)

Тиша
не  схожа  ні  на  жодне  
з  лона  твого  оголених  тіл
латає  шрами  лататиме  шрами  на  гіллі  життя
допоки  
я  не  впаду  з  твоєї  голови
останньою  фонемою
німих  спогадів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280318
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.09.2011


Секрет воздуха

В  сумерках  вечернего  города
старик  продавал  воздух
он  шептал  немые  заклинания  в  кулак
и  клал  свое  добро  обратно  в  сосуды
он  продавал  и  шептал
и  казалось  жизнь  его  на  этом  кончалась
Знаешь  ли  ты  секрет  воздуха?  спросил  он  меня
нет!
он  положил  что-то  мне  в  руку
забрал  деньги  и  пошел  в  сторону  ночных  девиц
Любовь!  сказал  он  с  беззубой  улыбкой
Жизнь!
да  что  ты  знаешь  о  жизни!  охватила  меня  мысль
и  я  посмотрел  на  руку  где  лишь  уличная  пыль
липла  к  поту  выступающему  с  кожи
Чушь  вот  он  твой  твой  воздух!  сказал  я
и  зашагал  в  сторону  ночных  девиц

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272736
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.07.2011


Під час війни

Під  час  війни  всюди  лунає  музика,
вона  не  має  нотного  стану,
але  по  закінченні  хтось  обов'язково  вмирає.
Вона  як  магнітна  касета,  плівку  якої
завжди  зажовує  програвач,
чи  то  програвач  несправний,
чи  то  касети  дешеві.
Під  час  війни  із  пострілів  і  вибухів
народжуються  діти  безкінечності,
їх  дитинство  ефемерне,  
а  старими  ніхто  не  помічає  -  
то  руїни,  подорожні  часу,
і  коли  я  проходжу  повз  -
вони  фотографують  мене.
Війна  має  свій  замóк
за  яким  ховає  секретні  ноти  музики
та  її  екзистенцію  -
це  смерть  і  любов,
ключ  від  якого  я  шукаю  у  книгах,
де  навколо  мене  
п'яні  старі  солдати
із  похиленими,  наче  стиглі  плоди,  головами
над  пожовклими  від  алкоголю  книгами  Ремарка,
намагаються  знайти  ключ  швидше  за  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270534
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.07.2011


Міста

Це  вже  вкотре  я  блукаю  тими  містами
відкритими  вночі  як  рани.  
І  пісочні  сльози  очей  твоїх  -
фасади  будинків  тиші,
гостроверхі  стирчать  вони  у  небо,
наче  вилиці.
Я  гублюсь  все  далі,  отримуючи
від  перехожих  листівки
із  новими  сновидіннями,
стомленою  тінню  вітру
обабіч
бруківки  вимощеної  на  твоїх  пальцях,
де  кожний  новий  крок
залишається  історією  в  пам'яті,
чи  спотвореною  уявою  
перебування
на  одному  місці,
де  наше  спільне  майбутнє
ховається  за  пісочними  сльозами
минулим,
народжуючи  вулиці  -
сухі  вени  твого  тіла.
Я  вдивляюсь  у  тінь  на  бруківці  палець,
розуміючи,  що  не  бачу  нічого,  окрім  як
самої  бруківки  і  відображення  тебе,
з  жилок  поміж  камінням  
випаровуються  душі  землі,
що  злітають  із  неба  у  небо  новими  містами.
І  якщо  Бог  існує  -  то  в  подобі  твоїй
Він  зводить  нові  Вавілони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270399
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2011


Близость

Я  видел  женщину,  
которая  искусно  вязала  красный  шарф,
но  ей  было  грустно,
тоска  охватывала  ее,
ибо  она  не  умела  петь,
и  слезы  ее  падали  на  шарф  узорами.

И  я  видел  еще  одну  женщину,
веер  которой  был  длиннее  ее  ресниц,
и  шея  ее  была  длинна,
но  она  не  могла  насладиться  своим  пением,
сладостным  как  мед,
веер  уносил  слова  за  ее  русые  косы,
и  шея  ее  была  длинна,
и  безобразна.

И  они  не  могли  подружиться,  
не  могли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264165
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.06.2011


Назване снігом

З  твоїх  очей  падав  сніг  замість  сліз,
і  лишався  позаду,  наче  непочуті  слова.
Чи  знала  ти,  яким  білим  він  був,
м'яким,  м'яким  і  білим,  наче  води?
Чи  знала  ти,  яким  холодним,  kalt,  він  був?
Але  він  пік  мені  руки,
він  пік  мені  руки,  коли  я  йшов  позаду
і  збирав  його,
він  пік  мені  очі,  коли  я  намагався
вбирати  його  у  себе
(лише  вбирати?)  -  
бо  в  тобі  зібрались  усі  речі  цього  світу,
але  ніхто  не  кликав  їх  по  імені,  ніхто  не  знав,
як  і  ти  називала  все  снігом.

Твоя  невимовна  невпинність,
що  я  перетворював  на  сповнені  кишені,
і  плентався  позаду  і  збирав,
і  пекли  мої  руки,  пекли  очі,
але  я  збирав,  збирав,  збирав
твої  сльози-
слова.

Чи  знала  ти,  що  він  ніколи  не  розтане
у  моїх  кишенях?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263632
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2011


То не твоїх вулиць місто

Чи  чуєш  ти  пісню
той  дивний  дзвін-какофонію
поміж  худорлявих  будиночків-
повій,  що  чекають
Не  стирай  з  їх  стін  не-
написані  ноти
і  не  питай  у  шпалер  звідки
то  дійво  лунає
вони  скажуть:  "  з  нічого"
вони  скажуть:  "  із  близькості"
вони  промовчать  -  ніщо  у  близькості
Не  питай
то  не  твоє  місто
і  вулиці  ті  не  належать  тобі

Чи  чуєш  ти  пісню
і  підспівування  тенором  у  три  голоси
"один"  "два"  "три"  
вікно-пауза
двері-тактова  риса
сходини-стаккато
то  не  твоя  пісня  і  кроки  не  твої
голоси  будинків  співають
для  загублених  тут
ніщо  у  близькості
То  не  твоє  місто
і  вулиці  ті  не  належать  тобі
Шпалери  мовчазно:
"то  не  місто  твоїх  пісень"

Підігруй,  і  не  стирай  не-
написані  ноти,  щоб
залишитись  у  чужому  сні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263010
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2011


Прощання [Der Abschied]

Я  помічаю  зірку,  але  не  бачу  неба
в  твоїх  очах,  
що  закінчуються
там,  де  прокидається  
світанок.

Я  помічаю  сонце,  але  не  бачу  неба
на  твоїх  вустах,
подібних  формі  півмісяця.
Я  бачу  півмісяць,  і  не  відчуваю  твоїх  вуст,
звертаюсь  до  них,
звертаюсь,  
торкаюсь  до...

Я  помічаю  небо,  але  не  бачу  очей  і  вуст,
я  бачу  тебе  -  цілу,  не-
спотворену,  єдину  -
твою  спину,  о  Прощання,
якщо  загубила  обличчя,  
обернись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262173
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.05.2011


Твоє ім'я

Якщо  мені  скажуть  що  крім  твого  імені
у  світі  існують  ще  такі  імена
То  як  я  зможу  присвятити  тобі  листа
Якщо  мені  скажуть  що  існують  ще
такі  міста  вулиці  М.
То  як  мої  слова  зможуть  дістатись
твоїх  очей
і  як  мені  знайти  тебе
серед  тебе
знаючи  лише  твоє  ім'я
бо  вас  так  багато

виходить  я  зустрічав  багатьох
хто  шукав  тебе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259826
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2011


Життя […als ich einmal lebte]

Я  входжу  у  твої  кімнати  як  ти  колись  у  мої  
свіжі  перекреслені  думки
я  залишаю  на  порозі  свій  страх
і  підхоплюю  разом  хвороби
розповсюджує  плісняву  кисле  молоко
що  наче  килимом  і  ніде  ступити
що  наче  стільцями  і  ніде  сісти

і  тепер  стою  і  підбираю  словами
всі  ключі  від  твоїх  хованок
що  там  у  шухлядках  майбутнього
на  яких  дитячим  почерком
чи  варто  знати  ?
чи  варто
шукати

я  покину  твої  кімнати  як  покидають  всі
не  дізнавшись

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257284
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2011


…небо

коли  ти  малював  на  небі
біленькі  пташки  кружляли  навколо
і  падали  снігом  на  плечі
одинадцятий  малюнок  намальований  зірками
наче  як  бліді  зіркі  
дванадцятий  малюнок  залишив  без  назви
кожний  може  називати  своїми  відчуттями
світанок  злітав  високо  голубом
коли  ти  зронив  пензель
небо  впало  і  розбилось  вщент
ти  довго  шукав  той  клей  
щоб  вдихнути  знову  спрагу
і  шукав  тих  в  кого  вже  падало  небо
хотів  би  я  знати  скільки  людей
шукають  клей
тоді  безсилий  ти  намалював  
нове  
небо
з  якого  закружляли
білі  пташки
і  розтали  в  тебе  на  плечах
і  ти  розбився  
останній  тринадцятий

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255128
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2011


…втраченого розуму

Розтрощені  човники  крокують  по  ставку  
їх  язики  обвислі  від  даремних  зусиль  
їх  зусилля  даремні  від  язика-якоря  
що  вже  на  дні  штурмує  мул  
їх  плавання  триває  не  розпочавшись  
вони  саме  впевнені  
капітани  покинули  судна  
забувши  дірчасті  капелюхи  
вони  саме  дістались  фарфорових  берегів  
де  слова  пишуть  півсерцем  
а  сльози  тяжіють  кислим  соком  
там  нема  краю  
бо  навіть  не  було  чогось  
або  сльози  утворили  океан  
диво-острів  став  підводним  царством  
і  човники  крокують  по  зачиненому  колу  
вони  не  мають  час  
тепер  час  має  їх  
вони  залишаться  у  прірві  
доки  не  зійде  вода  
потонуть  
проковтнувши  знов  язика

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255088
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2011


Кладовище під подушкою

Чотирнадцять  маленьких  спочивають
у  точно  відведених  курганах
Я  користувався  ними  раніше
але  раніше  то  не  зараз
Чотирнадцять  маленьких
сьогодні  буде  п'ятнадцять
не  дихають  не  існують
та  стоїть  датована  пам'ять
не  про  голки  не  у  небі
не  про  небо  в  голках
не  у  янгола  в  крилах
не  у  крилах  ховав
поховані  там  де  народились
марковані  світи
у  голові
під  подушкою  свіжа  яма
наступний  шістнадцятий
на  кладовищі
завтра
лиш  воно  ніколи  не  приходить
і  завжди  стає  сьогодні
завтра-сьогодні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250914
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2011


Міми не прощаються

Я  живу  в  ньому,
допоки  його  попіл  живе  під  моїм  ліжком.
Кожного  ранку  натираючи  до  блиску  урну,
як  колись  натирав  його  скло,
і  ми  грались  у  мімів  -  
я  та  моє  відображення,
захват  сповнював  невидимі  меблі,
вони  сумували.
Дім  набував  паперу,  з  нього  сочилась  кров  -
я  ніби  тонув.

Тільки  зараз  нічого,
лише  чую  свої  рухи
на  сусідній  сходинці.
І  допоки  існую  я,  
будеш  існувати  ти:
моїм  дахом,  мною...
Я  натираю  тебе  кожного  ранку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249369
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2011


У темряві

Чутно  плескіт,
У  темряві  ти  не  існуєш  ні  для  кого  -  ти  один,
відтворюєшся  лише  в  їх  думках,  лише  в  думках.
Вона  ніжно  сміється,  так-так,  бо  тут  нікого  немає,
навіть  коли  ти  закриваєш  очі  -  не  бачиш,
хтось  вже  не  існує.
У  темряві  всі  збиваються  в  купу,  вони  хочуть  бути,
вони  не  здогадуються,  що  з-під  землі  росте  коріння,
то  руки,  пальці,  що  пестять  волосся.

Чутно  краплі,
тихіше,  тссс...  не  збудіть,  Вона  спить.
У  темряві  світліше  за  світло,  ти  можеш  уявити,
вона  дозволяє.
Залиште  мене,  я  не  вийду  з  темряви,
бо  тут  темно,
і  я  не  бачу,
і  я  не  маю  проблем,
бо  існую  я  один,
бо  тут  темно....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247163
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2011


Повернення

Я  бачу  тебе  на  рівні  своїх  снів,  і  не  бачу.
Я  можу  відчувати  твої  слова  у  своєму  роті,
бо  ще  навіть  не  час.
Твої  дотики  -  кольорові,  як  веселка  опівночі,
це  тому,  я  малюю  те,  що  вже  не  чую...
Це  тому  мій  мозок  пульсує  наче  артерія,
бо  він  відчуває,
бо  мій  мозок  себе  не  бачив,  
бо  лампочка  перегнила,
бо  не  існує  вже,
і  я  -  то  не  я...
але  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246719
рубрика: Вірші, Верлібр
дата поступления 13.03.2011


Шизофренія

До  останнього  бурхливо-червоного  листка,
знайомого  дощів,  їх  співбесідника
На  дистанції  руки  -  брама  зі  скла
дотиком  нещодавно  покинута.
До  останнього  білого  коридору-виходу,
де  місяць  світить  щоночі,  щодня,
Кілька  кроків  розділені  плівкою
касетного  програвача.
До  останньої  критики  сплесків  під  черепом,
зумовлених  стійким  проникненням
декадентів-естетів,  
Шістдесят  секундних  паличок  залишилось
від  появи  нових  безбарвних  предметів.
До  останнього  цвітіння  м'ятної  троянди,
як  схрещення  чужого  тіла  й  душі,
Переписуєш  наново  старі  епіграми,
де  криваві  пелюстки  завжди  живі.

До  останньої  клавіші  зі  знаком  крапки,
додаєш  нові  із  зображенням  оклику,
частинами  то  виглядає  двояко,
вставляєш  тире,  щоб  позбутися  помилки.
Від  останнього  поцілунку,  від  дотиків
теплих  губ,  язика,
знову  сніг  з'явився  за  обрієм,
обриває  слабкого  листа.
Після  останнього  припущення  днів,
малював  свій  портрет  на  підлозі
відповідно  до  цього  дискусію  вів  -  
існування  множиться  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229186
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2010


Секрет співіснування

У  памороці  ранкового  світла-будильника,
де  навпроти  тебе  крізь  роти-щілини
невеличких  дверей
граються  зайчики,  невпинно  і  пильно  так
бігаючи  по  навстіж  відчиненим  тілам.
Ти  поринаєш  оком  ближче  й  невимушено
підглядаєш...
"Скоріш  сюди..!",  -  кличеш  однодумців,
існуючих  у  твої  голові.
І  вони  приєднуються  до  перегляду  
ласого  шматочка.
По  ту  сторону  дерев'яної  брами,
наче  у  старому  діапроекторі,
приглядаєшся,  як  вони  граються  зі  стрічками.
Пальці-клавіші  зав'язують  на  чолі  вузол,
від  нього  розливається  туманами
силою  порожнечі.
Зав'язують  парами  білі  й  чорні,  тануть
у  монотонній  гаммі,  опустивши  підборіддя.
До  якого  по  драбині  підіймався  кавовий  запах,
зупинявся  біля  твісту  зубів  і  танув.
Чи  то  не  треба  було,  чи  то  треба,
змінився  слайд  бурхливим  ліжком.
Вони  сміялись  під  ковдрою,
від  того,  що  стрічки  обвили  легені,
давили.
змією  тягнулись  до  серця  і  шукали  у  ньому
ключ  їхніх  веселих  співіснуючих  думок.

*    *    *
У  памороці  ранкового  світла-будильника,
де  навпроти  тебе  крізь  роти-щілини
невеличких  дверей
стирчать  ключі,  і  ти  підбираєш  їх
роздобути  секрет  співіснування.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227776
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2010


У місті завжди йде дощ

Вона  вирізає  очі  і  склеює  їх  зіницями,
Одягає  светра,  бо  гуляє  холоднеча.
Так,  щоб  комірець  залишився  стирчати,
Але  зігрівав,  як  мати  малечу.
Дивиться  у  вікно.

Світ  змивало  днями  та  ночами,
І  вони  вже  скупили  всі  парасольки,
Грали  із  всіма  кольорами.
Як  невідомий  художник,  напруживши  пальці,
бавився  палітрою.

Вони  також  вирізали  очі,  
такі,  мов  схожі  на  пестливі  цукерки.
І  клеїли  їх  на  свої  ручні  дахи,
щоб  бачити  перехожих.

Вони  не  вірять  у  сонце,
І  тому  під  навісом  носять  ліхтар.
Забивши  цвяхом  стрижень  у  руку,
Щоб  вітер  бодай  ніколи  не  вкрав.

Одні  гомонять  по  телефону,
Інші  стежать  за  хлюпотінням.
Вслухаються  до  музики  дощу,
Із  трепетом,  із  посивінням
вирізають  очі  з  паперу,
та  клеять  їх  на  спину.

В  них  перехоплює  дихання,
Тому  починають  ковтати  небесні  сльози,
В  надії  випити  все.
Закривають  двері  і  вікна.
А  хтось  у  тунелі  шукає  світло  на  дорозі  -
Світло  втрачених  ілюзій.
Тут  не  капає,  бо  ви  як  у  капелюсі,
Та  з  початком  світла  він  тане...
І  знову  ви  в  долонях  хмари.
Там  невпинно  стукає  дощ,
Залишаючи  пару.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223276
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2010