Юлія Мальована

Сторінки (1/88):  « 1»

Гірка весна

В  дзижчанні,  дзвоні,  гуркотінні
Чомусь  вчувається  набат...
По  життєдайних  вен  сплетіннях,
Весна  прогонить  сурогат.
Вороже  сонце  вечір  вкрало,
Теребить  землю,  мов  чужу,
Вона  ж,  чекаючи  на  рало,
Приймає  прах  і  сліз  іржу.
Скипає  небо  над  ріллею,
Птахи  сполохано  знялись.
Неначе  пещена  лілея,
Бліда  душа  летить  увись...
Гуде  земля,  б’є  дощ  в  татами,
Чи  ж  він  очищення  несе?..
Під  три  чорти  такі  реклами!
По  три  “Прости”  на  кожне  “Все”!..
Не  пахне  цвіт  німого  квітня,
Лиш  страху  й  диму  аромат.
І  б’є  весна  у  свій  всесвітній,
Гулкий,  надщерблений  набат!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871043
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 07.04.2020


Рецепт волі

Крізь  сито  часу  точила  силу,
Збивала  мрії,  гріхи  мішала,
Додала  честі  (переборщила!),
Тоді,  як  совісті  влила  мало.

Чекала  сходу,  співала  пісню,
Та  зовсім  трохи  підклала  хмизу.
І  знов  з  надією-коромислом,
Пішла  по  воду,  що  била  знизу.

Затим  прибрала,  та  сон  не  сходить…
Укотре  все  почалось  красиво,
А  може  труїть  хтось  підло  воду?
Чи  раптом  обмаль  вона    місила...

Запахло  небом  –  сховала  в  жерло:
Війна  обдала  нестримним  жаром.
Схопилась,  витягла,  віри  втерла,
Накрила  мужності  грубим  шаром.

Скропила  світлом,  перехрестила,
Пора  пектися,  хоч  треба  солі...
Тієї  солі,  що  в  крові  хвилях.  
На  жаль,  без  неї  не  бути  волі.

Тоді  чекала,  і  ще  співала,
А  що  лишалося  їй  робити?
Усоте  волю  спекти  старалась,
Лише  на  ній  виростають  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863454
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2020


Затихлий день безсило тягне ноги

Затихлий  день  безсило  тягне  ноги,
За  попередником  своїм  у  череді...
Мені  ж  бо  снять  пригоди  і  дороги,
Та  інший  хтось  їх  сходить,  далебі…

Пошлю  світам  привіт  свій  недолугий,
І  може  десь  озветься  ехом  біль…
Бо  люди  є,  які  несуть  хоругви,
А  є  і  ті,  хто  лиш  розносить  цвіль.

І  хай  горять  у  небайдужих  очі,
Бо  їм  судилось  завтра  освітить.
Для  тих,  у  кого  серце  не  охоче,
Не  спрагле  і  не  грішне  ні  на  мить.

А  я  прощу  собі  чергову  слабкість,
Не  всім  дано…  У  всіх  не  забереш!
І  відпущу  за  підвіконня  затхлість,
Натомість  ранок  залетить.  Авжеж!

У  новім  дні,  немов  у  сукні  новій,
Крутнусь  і  твердо  покладу  іти!
А  раптом  день  з  вчорашнім  цей  у  змові,
То  рину  в  сон,  щоб  марить  про  світи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861485
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2020


Сорочка

Висіла  у  шафі  сорочка,
До  всякого  разу  пригожа,
Вбирався  у  неї  ти  мовчки,
І  зверхньо,  і  дещо  вороже…
Носив  її  довгими  днями,
Не  знявши,  вкладався  у  ліжко.
Ховала  вона  твої  рани,
До  них  прилипаючи  трішки.
Линяла  вона  і  марніла,
Стиралась  до  дир  із  роками,
І  мала  приховану  силу  –
У  ній  ти  подобався  мамі.
Та  вітру  міняється  вектор
І  з  нею  не  сталося  дива...
Тепер  вже  новісінький  светр
Тебе  зігріває  дбайливо.
Забута  у  шафі  сорочка
Таврована  словом  “байдуже”,
Висить  у  сорочок  рядочку...
І  раптом  би  ти  занедужав,
Напився  чи  просто  постарів,
Згодилася  б  знов  за  ошатну,
Пошита  з  латок-мемуарів  –    
Куди  ж  їй  подітись  із  шафи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854195
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.11.2019


Поклади мене в люльку, Господи!

Поклади  мене  в  люльку,  Господи!
Колихай  мене,  неколисану,
Відспівай  мене  власним  способом,
Я  на  сірих  полях  записана…

Поцілуй  у  чоло  засіяне,
Не  зійдуть  вже  на  ньому  пагони…
Перед  сном  попрощалась  з  мріями,
Хай  керують  до  волі  спраглими.

Пригорни  мене,  милий  Господи!
Ще  із  лона  боюсь  я  темряви,
Накажи,  щоб  тоді  виносили,
Як  розділять  пісні  із  землями!

Накажи,  щоб  у  слід  не  плакали!
Опустили  щити  зі  списами…
Пізно  битись  –  не  стало  матері!
Колиши  мене,  неколисану...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852658
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2019


Немає тіста - не буде тіла

Немає  тіста  –  не  буде  тіла.
Немає  місця  –  не  буде  діла.
Не  хочеш  разом  –  давай  окремо.
Зривай  одразу!  Намажу  кремом.

Пустий  тролейбус  везе  додому...
Дурний  твій  ребус  загострив  втому.
Мені  так  щемко,  мені  так  пусто,
Ти  зніс  дощенту  фасад  розпусний…

Лишив  занудство  і  сірі  будні...
У  лавах  людства  ти  з  тих  –  забутніх.
Тепер  дорогу  тримай  у  далі,  
Перестороги  –  твої  медалі.

Пишайся,  хлопче,  ти  вірний  блазень,
А  віриш  в  злочин,  то  кайся  зразу.
Не  треба  місця,  хоч,  як  хотіла,
З  сирого  тіста  –  не  буде  діла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847056
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.09.2019


бувають дні, як глупі ночі.

бувають  дні,  як  глупі  ночі.
буває  схід,  та  без  світання.
живеш,  бува,  мов  хто  зурочив,  –  
без  обрію,  без  неба,  без  кохання…

плетеш  свій  шлях,  глухий,  не  милий,
і  хліб  їси,  до  болю  прісний,
аж  гульк!  і  ти  вже  зовсім  сивий,
а  в  головах  недобрий  передвісник.

кого  клясти?  кому  молитись?..
чи  ж  не  дарма?  та  інше  –  різне…
лиш  відпустив  дошкульний  притиск,
а  обухом  звалилось  слово  “пізно”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843393
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.07.2019


Аби не жити

Ось  дитинство  лежить  розстелене,
Нюх  лоскочуть  пічні  глашатаї,
Я  босоніж,  немов  підстрелена,
Перескочу  його  ошатненьке.

Пробіжусь  полотнищем  юності,
Втім  все  ж  кілька  разів  затримаюсь,
Над  пожмаканим,  що  не  збулося,
Я  укотре  ніяк  не  змилуюсь.

Я  укотре  помну,  посмикаю
І  неначе  навіки  випущу,
Щоб  рибиною  без'язикою,
В  біль  пірнати,  як  струмінь  в  пригорщу.

Доплетуся  тоді  у  молодість,
Проминуть  її  норовитиму,
Щоб  не  знати  про  бій  із  совістю,
Щоб  прокинутися  сповитою.

Пелюшками  чи  білим  саваном  –
Не  різнитиму…  Бо  боятимусь…
В  тобі,  молодосте  оплавлена,
Я  лиш  зрідка,  мов  тінь,  являтимусь!

Все  тому,  щоб  за  край  твій  зиркати,
Треба  ж  сили  і  час  потратити...
Ну  а  жити?...  А  жити  гірко  так,
Краще  плакати  за  витратами.

Краще  душу  сушити  пройденим,
Навіть  ліпше  іще  не  звіданим…
Сьогодення  оце  розгойдане,
Я  сідлати  залишу  відданим.

Я  тремтітиму,  я  зникатиму,
Поки  прийму  себе  всю  гамузом,
Разом  з  мріями  вщент  плескатими,
І  скупим,  як  ціна,  діагнозом...

А  тоді  я  нарешті  випрямлюсь.
І  сміливо  довкруг  дивитимусь…
Це  дитинство  лежить  не  випране?!
Ну  а  юність  кому  залишилась?!...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843392
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 29.07.2019


Вариво

Я  в  душу  товкла  бездумно
Усе,  що  під  грифом  "сумно",
Усе,  що  зі  штампом  "важко"...
І  сліз  виливала  чашку.
Солила  той  біль  тривогами,
Глухими,  як  крик,  дорогами,
Усим,  що  одвік  не  станеться,
Із  тим,  з  ким  любила  танець  я...
Я  пхала  туди  без  міри
Усе,  що  іще  боліло.
І  гострим  кілком  мішала
Із  критики  та  печалі.
Вогню  піддавали  спогади,
І  мрії  злинялі  змолоду.
Та  ніби  душа  не  плавиться,
Бажала  я  кришці  славитись…

Пропалені  жаром  груди,
Сорочка  схова  від  люду,
Умиті  вогнем  долоні,
Дрижать  у  кишень  загоні.
І  тільки  в  очах  не  впевнена,
Вони  ж  бо  зусім  не  з  кременю,
Тож  іскри,  що  з  них  злітатимуть,
Не  всі  за  усміх  сприйматимуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842580
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.07.2019


Тобі

На  золотом  тканій  шкірі,
Із  родимок  є  сузір'я...
Я  чую,  як  чують  звірі,
Що  пахнеш  дурман  ти  зіллям.
Що  очі  твої  –  болото,
А  руки,  мов  кнут,  ласкаві,
Та  ти  –  це  всього  лиш  фото…
І  фарби  горять  яскраво.
Задивлюсь  на  голі  плечі,
Мов  келиха  строгі  вінця,  -
Щоб  пити  з  них  порожнечу
Не  варта  твого  мізинця…
Я  б  гладила  ніжно-ніжно,
Уста  твої  переспілі,  
Вела  б  себе  вічно  смішно,
Щоб  бачити  зуби  білі.
Мов  картою  твого  неба,
Я  б  пальцем  вела  по  шиї,
Та  тільки  тобі  не  треба  -
Мій  космос  у  твій  не  вшиєш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842578
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.07.2019


Якби не ти

Якби  не  ти,  я  б  зовсім  не  розквітла…
З  тобою  лоскіт  в  грудях  відчувала,
Та  ти  обрав  за  мене  берег  світла,
А  сам  лишивсь  на  темному  причалі…

Якби  не  ти,  не  вірила  собі  і  в  себе,
Ти  дивував  умінням  так  любити,
Та  прагнучи  руками  взяти  небо,
Ти  забував,  що  треба  дух  ростити…

Якби  не  ти…  То  мабуть  був  би  інший,
Та  я  й  тобі  сьогодні  оду  витчу,
Ті  сторінки  гортати  часом  смішно,  
Та  може  хтось  складе  з  них  мудру  притчу.

Якби  не  ти!  То  менше  б  жалкувала,
І  вальс  зі  спогадів  лунав  би  трохи  рідше…
Всьому  свій  час.  В  твоєму  не  бувала,
А  ти  з  мого,  переступивши,  вийшов.

Якби  не  ти!  Я  б  вкотре  не  проснулась,
І  до  глибин  душі  б  не  докопалась!
Ти  будеш  піснею,  котра  одвік  не  збулась,
І  будеш  зернятком,  котре  пустило  парость.

Якби  не  я?  Чи  ж  ти  тужив  за  мною?!
Чи  я  в  твої  безхмарні  сни  приходжу?
Бо  я  живу,  лишаючись  земною,
А  ти  живеш  із  серцем  замість  ножен...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839249
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2019


Не здаюсь

[i]"Вот  и  выбирай:  либо  напрягайся  и  смотри  на  то,  что  появляется  из  тумана,  либо  расслабься  и  пропади  во  мгле"

Кен  Кізі[/i]

Це  ж  треба  такому  статись
В  одній  із  людських  голів:
Щоб  той,  хто  не  стерпів  натиск,
Аж  тілом  своїм  змалів!

Короткі  нездатні  ніжки,
І  ручки  не  дістають,
Самотньо  в  чужому  ліжку,
І  губиться  в  хвилях  суть.

Здається,  що  так  простіше,
Не  прагнути  підрости,
І  вибрати,  як  не  смішно,
Захищеність  малоти.

Та  я  не  бажаю  здатись!
Мій  дух  не  скорився,  ні!
Плювати  на  вічний  натиск,
Бо  ж  думи  мої  ясні.

Я  дзеркалу  не  довірюсь,
Наосліп  вперед  піду,
І  встане  з  колін  сміливість
Мабуть,  на  свою  біду…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839248
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.06.2019


Про олівець

Прийшла  пора  точити  олівець,
Бо  вже  списавсь,  та  й  кришеться  поволі,
Зовсім  німий  загострений  раніш  кінець,
А  слід  лишивсь…  Хіба  ж  його  доволі?..

І  хай  зовуть  той  олівець  простим,
Він  непрості  плете  чудні  узори,
Можливо  й  дерево  росло  колись  за  тим,
Щоб  стерегти  за  грифелем  суворо.

Можливо  ще  судилося  йому  
Свою  найкращу  пісню  написати,
А  може  час  вчорашньому  лишити  дню
Вже  й  тіло  олівцеве  полосате.

Та  хай  життя  розсудить  згодом  нас.
Огризком  стать  не  прагнуть  нарочито,
Та  як  по  іншому  лишати  слід  крізь  час?..
Прийшла  пора,  то  варто  підточити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827386
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2019


Я вибираю глибину

Я  вибираю  глибину,
Хоч  досі  плавати  не  вмію.
Все  ж  обираю  глибину,
Бо  від  нікчемності  марнію…
Ота  душевна  пустота,
Яку  приховує  погорда,
Хоч  безумовно  дуже  модна,
Хоч  і  на  все  часами  згодна,
Все  ж  пустота!
І  за  кордон  чужих  очей,
Безстрашно  днями  виступаю.
Та  за  кордоном  тих  очей,
Нема  того,  чого  шукаю…
І  кожен  новий  горизонт,
Що  вирина  над  світом  сірим,
Хоча  й  рум’янить  жаром  шкіру.
Та  раптом  знов  несе  зневіру
Той  горизонт…
Мене  до  рани  не  клади,
Я  не  зцілю  її  –  не  можу,
Не  сип  мене  і  не  клади,
Хай  навіть  наші  рани  схожі…
Я  ще  боюсь,  що  гнилизну,
Мені  за  рану  видаєш  ти,
Не  переймаюсь  щодо  решти,
Усе  напевно  можу  знести,
Лиш  гнилизну...
Я  вибираю  не  її,
Я  довго-довго  вибираю,
Та,  сподіваюсь,  не  її,
Бо  від  нікчемності  вмирають...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805879
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018


Про звіра

Обірвані  вмить  сподівання,  
У  головах  митих  діри,  
Не  більше,  ніж  гості  незвані,  –
Годують  лихого  звіра.

Загублений  в  натовпі  погляд,
Чи  раптом  погасла  віра,
Так  само,  як  кара  від  Бога,
Годують  лихого  звіра.

Розп’ята  на  глум  прихильність,
І  друг  лицемірний  без  міри,  
Усе,  що  б  і  так  не  здійснилось,  –
Годують  лихого  звіра.

Надії,  що  вкрились  мохом,
Чи  праве  замінене  лівим
Все  звіра  годують  потроху,
Що  зветься  твоїм  гнівом

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805206
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2018


Віщий сон

Ізнову  щось  лихе  верзлося..
Та  звідкись  знаю  –  сон  був  віщий.
У  сні  твоє  м’яке  волосся,
Здавалось  ніж  колись  бо  ближче….

Мов  книгу,  долю  прочитала,
Та  все  віддам,  щоб  те  забути,
Бо  у  барвистому  кристалі
Я  чорне  бачила  майбутнє…

Хай  віщий  сон  мій  не  здійсниться,
Бо  в  ньому  я  була  безсила…
І  місяць  –  свідок  блідолиций  –
Не  втрутився,  хоч  як  просила…

Нехай  за  ніччю  жах  відступить!
Проситиму  в  зорі  за  тебе.
Нехай  Фортуна  в  сивій  ступі
Зітре  усе,  чого  не  треба...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804992
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2018


Я боюсь

Іти  крізь  вогонь  і  бурі,
Усе  на  шляху  змітати…
На  це  я  одвік  не  здатна!
Хоч  ти  і  вартуєш  статків,
Та  серце  скупе  і  хмуре….
Любов  у  пісні  вдягнути,
Чи  вишить  на  рушникові
Ці  очі  твої  казкові,
Ці  помисли  розпросторі,
Чи  просто  тебе  забути?..
Комусь  недостатньо  болю,
А  я  і  від  спроби  зникну,
Метнуся  у  тінь  рутинну,
Як  ногу  з  води  відсмикну...
Не  прагну  в  щемку  неволю!
Не  манить  вже  даль  мінлива,
Сама  не  чекаю  героя,
Бо  серце  тремтить  утроє,
Від  марева  неспокою,
А  я  йому  завинила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804991
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2018


Прочитана книга

Ти  бачив  мої  губи,  ти  чув  мої  пісні,  
Чому  ж  ти  раптом  думав,  що  я  така,  як  всі?
Чому  розчарувався,  кого  ж  ти  уявляв?
Я  вся  прозора  наскрізь  і  ти  не  там  шукав…

Хай  я  –  “відкрита  книга”,  але,  скажи,  невже,
У  тому  вся  інтрига,  що  не  своє  –  чуже?
Ти  відривав  поволі  рум’яні  пелюстки,
І  вив  свої  шовкові  міцнющі  мотузки.

Я  стала  прикриватись,  боятись  наготи,
В  очах  вгадавши  напис:  “Хіба  це  справді  ти?”...
Ти  бачив  мої  губи,  ти  навіть  чув  мій  крик!
Хіба  тепер  забудеш,  тому  що  просто  звик?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772563
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018


Кому ті грати?

Немов  гриби  виростають  грати...
Шукаю  мужність,  щоб  їх  зламати.
Питаю  в  дзеркала:  “Що  ти  можеш?”
Чому  безжально  мене  тривожиш?”
Мовчить  бездушне,  мовчить  до  себе,
Як  згіркла  пісня,  як  здуте  небо…
І  краще  б  сльози,  і  краще  б  крики,
Та  пусто  в  домі,  страхи  безликі...
Холодний  дотик,  немов  крізь  силу,
Болить  фізично,  мов  тисне  брила…
“За  чим  шкодуєш?”  Мовчить  трекляте!
Мов  вітряки,  знов  руйную  грати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772369
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2018


Потрібне перезавантеження

Я  мабуть  мушу  ввести  обмеження,
Жорстку  дієту  візьму  за  правило,
Останнє  мозок  шле  застереження:
І  просить  той  негатив  розбавити...
Новини  хоче  лише  знежирені,
А  ще  знекровленні  і  знегірчені...
Благає  рамки  свої  розширити,
Свідомість  змучена  і  пригнічена.
Я  цілюсь  в  неї  гучною  книгою,
Та  знов  влучаю  туди,  де  боляче…
І  нудить  тою  мене  відлигою,
Мов  б’є  реальність  в  сплетіння  сонячне.
Та  де  ж  мороз,  що  відбілить,  висіче,
Поверне  тонус  і  аж  дзвенітиме?..
Бо  вже  б  і  бігла,  та  добре  сидячи,
Бо  вже  б  летіла,  але  не  вмита  ще.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769832
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018


Неправильний вибір

Буває  так  зачепить,  так  закрутить
Затягне  у  лиху  трясовину...
І  думаєш,  за  що  важка  спокута,
Та  за  яку  ж  незгадану  вину!?
За  що  той  біль,  тісна  чіпка  безвихідь?
Чи  ж  на  таку  чекала  ти  любов,
Що  не  дає  на  повні  груди  дихать,
Що  твій  устій  руйнує  до  основ?...
Кого  любити  ніц  не  вибираєш,
Хоч  як  наказуй  серцю,  як  тримай!
І  номер  боягузливо  стираєш,
Мов  зарікаєшся  від  тих  “нехай”.
І  дивно:  головою  розумієш  –
Неварто,  смішно,  пусто,  хоч  заплач,
Любити  ж  на  півподиха  не  вмієш,
Хоч  й  півсльози  не  гідний  твій  палач…
І  то  насправді  досить  сильна  кара.
І  хай  би  той  сидів  собі  й  мовчав,
Хто  точно  знає,  “хто  кому  не  пара”,
І  хто  людину  недостойну  не  кохав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745453
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017


Вадиму К.

Ось  новий  день  і  нові  сподівання,
І  вчора  вже  розвіялось,  як  сон...
А  я  люблю.  Як  завжди.  Як  востаннє.
Як  поспіль  кільканадцятий  сезон….

І  ти  такий  терплячий  і  доречний,
Такий  зручний,  смішний,  неговіркий,
З  тобою  так  спокійно  і  безпечно,
Твій  аромат  солодкий  і  терпкий.

І  знову  день,  і  нові  перешкоди,
Ти  тут,  як  тут  –  підтримуєш  мене.
Я  знаю  –  ти  найвища  нагорода,
І  так  боюсь,  що  все  колись  мине…

Надійний  ти  –  моя  щемка  розрада...
Додому  я  окрилена  лечу,
Бо  вдома  –  чай,  обійми  і  порада,
Бо  вдома  –  ти,  з  тобою  я  мовчу...

І  поки  ми  свій  шлях  торуєм  поряд  –  
Я  досягатиму  нових  висот.
І  поки  твій  за  мною  стежить  погляд,
З  тремтінням  входжу  в  новий  поворот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744123
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2017


Анонс замість життя

І  ніби  немає  попереду  всього  життя  –  
Я  просто  дивлюсь  безкінечний  бурхливий  анонс.
В  режимі  збереження  тихо  кричать  почуття,
Та  всюди  вчувається  твій  безсоромний  прононс…

Та  всюди  по  нотах  ловлю  твій  чіпкий  аромат…
Я  знов  заперечую  вперто  черговий  урок.
І  знов  керування  на  себе  бере  автомат,
А  я  вимикаюсь,  бо  мужності  бракне  на  крок...

І  дні  засвистіли  в  катуючій  нас  колії.
Від  себе  у  них  заховатися  важко  украй...
До  того  ж  довкола  в  ці  дні  лиш  одні  скиглії.
Чи  може  в  хоробрих  є  свій  запаролений  рай?

То  бігти  на  місці  –  це  тактика?  Ні  –  це  мета.
Боятися  жити,  і  прагнути  тільки  до  бронз…
Ніколи  до  золота  я  не  сягну  неспроста,
Давно  вже  обрала  не  дії  –  безпечний  анонс…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741862
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2017


А я вже давно не вважаю себе унікальною

А  я  вже  давно  не  вважаю  себе  унікальною.
Ні  з  ким  не  порівнюю,  просто  живу  по  інерції.
І  втратила  віру  у  те,  що  між  кухнею-спальнею,
Прокладений  шлях  заповітний  –  отой,  що  до  серця  він.  
 
І  я  не  шукаю,  латаю,  а  раптом  захочу  –  то  викину.
Пусті  балачки,  привітання,  знайомства  –  викреслюю.
Частіше  приймаю  снодійне  і  рідше  шкодую  про  випивку.
А  іноді  ранок  приносить  надію,  що  вкотре  воскресла  я.
 
Я  власну  ціну,  як  і  вартість  оточення,  вивчила.
Осмислено  сонця  заходом  і  сходом  милуюся,
Оскільки  Земля  обертання  свої  безумовно  пришвидшила  –
Не  гаю  часу  я,  не  тринькаю  і  не  торгуюся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740585
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2017


Вердикт

Так  боляче  чекати  на  вердикт!
Чи  вистачить  хоробрості  почути  –  
Що  хай  би  як  до  когось  ти  не  звик,
Обтяжливою  є  твоя  присутність…
І  “краще  б  ти  безслідно  зовсім  зник”
І  “варто  нам  не  стрітися  тоді  очима”…
Смаку  не  змінить  гострий  мій  язик.
І  тисне  в  грудях,  а  не  за  плечима…
Та  відступа  збереження  інстинкт,
І  прагне  лоб  цілунку  із  граблями.
Не  хочу  вкрай  я  чути  той  вердикт!
Я  з  губ  твоїх  його  зітру  губами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739371
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2017


Викинути з голови

Ти  просто  подих  на  щоці,
Ти  просто  тінь  німа  вночі,
Ти  ніби  поряд,  ніби  й  ні,
Ти  –  промінь  світла  у  вікні…
Ти  –  мить,  ти  –  вічність,  ти  –  життя,
Ти  –  шлях  стрімкий  без  вороття,
Тобою  випита  до  дна,
Хмільна  від  тебе  без  вина…
Розтанеш  ти  у  вирі  днів,
Для  тих,  хто  так  тебе  хотів,
Я  теж  в  минулому  втону,
І  віднесу  твою  вину.
Руками  я  згашу  вогонь,
Ти  лиш  не  дай  торкнутись  скронь,
Не  дай  заслухатись  тебе,
Чекай,  ще  трішки  –  це  пройде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738933
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2017


Нічний кошмар

Мов  дурман,  цей  неспокійний  сон...
А  за  ним  щось  причаїлося...
Розбуди  мене  чимдуж,  гарсон!
Щоб  самотність  не  лишилася...

Де  притулок  з  простирадел  мій?
Хто  стелив  цей  вогкий  лабіринт?...
Може  в  душу  вліз  негідник-змій,
Чий  вівтар  прикрасив  Гіацинт?

Розступись  туман,  розтань  мара….
Я  не  плестиму  підозри  вдень…
Сонцю  вийти  вже  давно  пора  –  
Страх  злетить  і  темінь  пропаде!

Мов  дурман,  цей  неспокійний  сон...
Зимно  так  і  пусто  навкруги...
Налаштуй  свій  пульс  ти  в  унісон,
Серденько  моє  позбав  туги...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737986
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2017


Навіяне весною

Пестить  щічку  свіжий  вітер,
І  думок  лишилось  мало,
Сніг,  мов  хтось  рукою  витер
Серце  –  “тьох!”  –  і  не  спитало!

“Хрусь”  –  з  життям  прощалась  гілка.
Хтось  пішов,  а  хтось  приходить...
Як  мелодія  сопілки,
Спів  весни,  що  містом  бродить…

Хоч  і  вмите  та  спросоння
Мружиться  на  землю  небо,
Ну  а  їй  сердешній  сором  –
Спершу  ж  бо  вдягтися  треба…

Звідусіль  “кап-кап”  лунає,
І  підбори  веселіше
Цокотіти  зачинають.
Їм  шепочу:  “Тихше,  тихше…”

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722774
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.03.2017


Те, що не збулось…

Я  уявляю  смак  твоїх  червоних  губ,
Хоч  їх  торкатися  не  мала  честі.
Я  бачу  сни.  Я  чую  серця  твого  стук,
Але  в  житті  насправді  ти  мене  не  пестив.
Мені  здавалося  чи  іскорка  була?
Чому  ж  ти  не  роздув  її?  Чому  вона  погасла?
Я  уявляю  кожну  зморшку  мудрого  чола,
А  чи  ж  ім’я  моє  у  пам’яті  твоїй  не  згасло?
Тебе  ні  в  чому  звинуватити  не  вправі  –  
Тебе  придумала,  себе  зачарувала…
Та  може  десь  існує  переправа
Щоб  долі  наші  ще  колись  з’єднала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636632
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016


Я мовчки почекаю страти

Я  схожу  з  розуму  поволі.
Я  не  вживаюсь  в  ваші  ролі.
Ви  пахнете  неправдою  і  хлібом.
Ви  вмієте  казати  тільки  кривду.
Фіалковий  дитячий  мій  світогляд
Руйнує  вщент  прискіпливий  ваш  догляд.
Я  хочу  пальцями  на  небі  малювати!
Я  хочу  зруйнувати  ваші  грати!
Я  не  достойна  жовтої  палати…
Я  мовчки  почекаю  страти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636608
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2016


Спогади

І  кожне  слово,  
Подих,  
крапелька  роси  –  
Все,  що  було  –  лишилося  у  серці…
І  літа  того  голоси,
Зів`ялі  обриси  краси,
Отой  терпкий  характер  з  перцем!
Нам  ясно  сяють  нові  зорі,
Та  той  прекрасний  запах  моря,
Де  серед  бірюзи  та  піни,
Такі  гостинні
І  невинні,
Здавалися  палкі  обійми  –  
Не  стерти  будням,
Як  їх  не  проси…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636606
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2016


Війна навесні (Весна на війні)

Тріщить  вікно  -  
у  нього  лізе  безсоромна
Розхристана  непрохана  весна.
Її  женуть,  невтомну  і  бездомну,  -
Не  до  весни  в  краю,  де  йде  війна...
Гримить  весна!  Та  хоче  обіцяти  щастя.
Їй  віри  ніц...  Не  час  для  сподівань.
Надії  цього  року  пак  не  вдасться
Знов  переважить  брухт  розчарувань.
Хтось  вибрав  замість  мрій  причетність,
А  хтось  скептичний  і  глухий  бойкот.
Та  ні  при  чому  доброта,  а  чи  шляхетність:
Війна  -  мастачка  позбавлять  від  позолот.
Вона  не  терпить  радощів  буденних,
Якими  так  хизується  дурна  весна,
І  за  які,  хоч  мимовільні  та  злиденні,
Звучить  сумління  гана  голосна.
Ой,  весно!  Нікому  тебе  стрічати!
Густі  ряди  невільників  навічної  зими...
Та  марно  все  ж  весну  Весною  докоряти...
Й  війна  не  виправдання  для  Війни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567640
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2015


Велика Російська Ідея

Відсутність
здорового  глузду  –  Велика  Російська  Ідея.

З  плеча  ви  нам
барського  –  дружбу.  А  ми  вам  від  серця:  «Плебеї!

Утріться
фальшивим  братерством,  міфічну  свободу  сховайте.

Нам  рівність  із
вами  нестерпна!  Огидна  брехня  нам  на  шпальтах!»

У  тих  меншовартості
комплекс,  хто  нижчих  від  себе  шукає,

Та  старшого
братечка  образ  завзято  віками  плекає…

Куди  ж  бо,
молодша  сестрице,  тобі  і  тягатись  із  нами  -

Твій  рід
неписьменний  мужицький,  нас  викував  час  козаками.

Оспівана  душ
таємниця  -  ненависть  безсила  холопа  .

Відторгнення
правди  –  темниця.  Засуньте    ви  зверхність
в  кишеню!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496278
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 02.05.2014


Терпіння струни

Як  в  гарячих  серденьках
Терпіння  струни  лопались,
Чула  вся  Америка  
І  Китай  з  Європою!
Бійтеся,  агресори!
Бійтеся  віднині:
Для  величі  воскресла
Козацька  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486233
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2014


Колискова

Між  оченят  зірок  далеких  зринув
Ще  гострий  місяць  в  юності  своїй…
А  ти  не  спиш,  моя  мала  дитино!
А  ти  витаєш  між  тих  зорь  та  мрій…

Яку  ще  маю  казку  розказати?
У  світі  більше  дива  ніж  в  казках…
А  ти  все  те  побачиш  –  підеш  з  хати
По  нових  та  незвіданих  стежках…

І  чим  тебе  я  буду  боронити?
Моя  любов  вкриває,  мов  крило.
Та  знаю,  ти  захочеш  відлетіти  -
Шукати  щастя-долі  джерело…

І  поки  ти  всміхаєшся,  маленьке,
Не  спиш,  до  мене  тягнеш  рученят,  -
Я  пригорну  тебе  і  знов  тихенько
Про  все,  що  схочеш  буду  промовлять,

Аби  лиш  ти  ішла  у  сон  щаслива…
Дивись!  Крізь  сновидінь  яскравих  рій,
Між  оченят  зірок  далеких  зринув
Ще  гострий  місяць  в  юності  своїй…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457744
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.10.2013


Коли хрумтить пожовклий лист під чобітком…

Коли  хрумтить  пожовклий  лист  під  чобітком,  
Коли  від  слова  дім  гарячим  пахне  чаєм,  
Коли  за  вітром  ніжним  диво-пелюстком,
Осінній  день  за  днем  осіннім  пролітає,  -  
Так  хочеться  подякувать  за  все  тобі!
Заради  тебе  ж  бо  спішу  щодня  додому  -
Це  ти  не  поступився  осінню  журбі,
Твоїм  устам  стає  снаги  знімати  втому.
І  хай  би  як  багряним  листям  замело,
Ти  той,  хто  помічає  у  баюрі  промінь!
А  я,  натомість,  прагну  все  своє  тепло  
Налити  по  краплиночці  тобі  в  долоні.
Це  ти  зробив  квітучою  красу-весну,
Тобі  спасибі  за  барвисте  сонце-літо,
І,  знаю,  сном  нудним  зимовим  не  засну,
Допоки  ти  гукатимеш  удвох  летіти!
Ти  –  світла    джерело,  ти  –  вихор  почуттів!
І  поки  ми  стискаємо  так  міцно  руки,
Зима  німа  й  строката  осінь,  поготів,
Холодними  не  стануть  порами  розлуки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454593
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.10.2013


Просинайся!


Гортає  квітень  ніжно  сторінки,
Зміняє  будній  день  його  наступник…
А  що  зробив  сьогодні  путнє    ти,
Романтики  і  лірики  відступник?

Весь  твій  пейзаж  –  акваріум  німий.
Твої  надії,  ніби  згаслі  зорі.
А  ти  ковзкий,  не  в  міру,  та  гнучкий…
Не  тямиш  мріями  плести  узори.

І  не  тобі,  мілкому,  завдяки,
Чиясь  душа  очиститься  від  гною.
Нехай  стоять  спокійно  вітряки  -
Не  вздумаєш  іти  на  них  війною!

Твій  колір  –  сірий,  тиша  –  саундтрек.
Не  знаєш  дружби,  ворога  не  маєш.
Не  вмієш  слова  мовить  впоперек,
І  прямо  висказать  його  не  знаєш…

Народжений  століттям  ти  гірким
Й  не  нам,  братам  твоїм,  тебе  судити…
Та  квітень  все  гортає  сторінки
І  може  в  травні  мусиш  пробудитись…




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418992
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2013


Солодка літня ніч

Солодка  мить    на  піку  почуттів,
Коли  від  дотику  проходить  струм,
Коли  неспіваний  лунає  спів,
Коли  таких,  як  ми  беруть  на  глум.
І  ось  тривожна  ясна  літня  ніч!
Бурштинові  все  ближче-ближче  очі  …
І  так  урочисто  сидіти  пліч-о-пліч,
І  щемко  так  торкатись  губ  охочих…
Мов  соком  ми  налились  почуттям…
І  от  уже  прим'ялася  трава…
Хай  доленька  дарує  й  знову  нам
Ту  мить,  коли  втрачають  сенс  слова!
Ах,  молодість!  Любов!  І  літній  сад!
Я  в  пам'яті  вас  вічно  збережу!
І  в  спогадів  солодких  водопад
Я  вас  вплету,  мов  нитку  в  мережу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418991
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 17.04.2013


Сиплемось…

Сиплеться  доміно  –  
Знаю,  ще  маю  час!
Тільки  пощо  для  нас
Вічність?  Вже  все  одно…
Сиплються  сторінки
Тихо  календаря  -
Тільки  пощо  віки
Тим,  що  вже  не  горять?
Хто  не  зриває  зорь,
Землю  мете  дрючком,  
Той  вже  не  матадор  –
Сиплеться  сам  піском!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418924
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2013


Нарешті виплакане…

Щось  горде  в  шкіри  білизні,
І  щось  у  погляді  несказане  -
Ти  була  прикладом  мені.
Ти  йшла,
А  горло  вперше  відчувало  спазми…
Ти  так  хотіла  мудрості  навчити,
Хоч  знала  –  все  прийде  із  досвідом.
Ти  берегла  мене  тендітну…
Я  мріяла  з  сестрою  встати  вдосвіта,
Тобі  сніданок  зготувати  -
Були  дітьми  наївними.
Якби  ми  знали…  Якби  могли  ми  знати!...
Й  не  поривались  від  опіки  бути  вільними…
Вдавали  незалежність  ми,
Та  так  хотілось  нам  тебе  потішити.
І  залишалося  безмежним
Твоє  терпіння,
Попри  наші  витівки…
І  ось  вже  шість  болюче  довгих  років
Для  тебе  слів  ніяк  я  досі  не  знайду…
Зі  мною  ти  з  моїх  найперших  кроків,
Зі  мною  досі  ти  у  радість  чи  біду.
Мабуть  усе  ,що  треба  мовить:  «  дякую»…
І  знов  непроханий  дитячий  спазм…
Бо  те  маля  у  серці  перелякане,
Яким  я  є,
Могла  лиш  ти  забавить  по  всяк  час....  
Мені  без  тебе  гірко,  я  сумую!
Тебе  не  вистачає  нам  усім…
І  навіть  час  нічого  не  тамує…
Приходь  у  сні!  
Приходь  до  мене  у  вісні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377137
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 12.11.2012


До зброї? Чи за совіть?

Моя  свята  нещасна  Україно,
Розстріляна  одвік  так  підло  в  спину!
Чи  сили  є?  Чи  маєш  сенс  не  здатись?
Зумієш  новий  витримати  натиск?
Чергового  невпізнаного  «друга»?
Ти  мала  славу,  здобувала  волю,
І  миті  щастя  вистраждані  з  болем…
Та  лихо  всяк  приходило  не  з  далі:
Оті,  хто  в  серці  -  ті  твої  печалі…
Найболісніша  -  то  рідні  наруга…
Вставай  же,  матінко!    Одкинь  зневіру  -  
Страхи  сильніші  за  лихого  звіра!
Дивитись  в  очі  злу  не  раджу  нині,
Бо  можуть  знову  розстріляти  в  спину…
Хтозна  чи  це  остання  чорна  смуга…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377117
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2012


Сумно

Не  пам’ятаю    тебе…
 Забула…
Не  відчуваю  в  цю  мить  
Нічого.
Я  ніби  лечу  в  провалля,
І  в  порожнечі  от-от    
Я  зникну  .
Ти  –  ніби  одвічний  
Холод,
Я  –  наче  чужа
 Прибулець?
А  бути  таким  –  похвально?
А  бути  такою  –  звичка?  
Ти  –  хміль,  ти  –  полин,  
Ти  –  морок!
Блуджу  між  знайомих  вулиць…
Насправді  все  так  банально.
Я  вимкну  твій  голос.
 Вимкну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372473
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.10.2012


Кулька

Вдихни  життя  у  кульку  веселкову  -
Нехай  летить  у  свій,  обмежений  мотузочкою,  світ!
Розвій  скоріш  оману  цигаркову  -
Поглянь,  чи  раптом  ти  також  не  пустоцвіт?

Візьми  у  руки  пензель,  скрипку,  стетоскоп  -
Роби,  що  вмієш,  чи  хотів  би  вміти!
Скажи  буденності  розгойданній  вагоме:  «стоп!»
Вдихни  життя  у  кульку,  що  так  хоче  жити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336058
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2012


Про відібраний сон

Бард  стаканний  за  вікном  
Проганя  тендітний  сон…  
Плаче  жалібно  гітара:  
«Щось  там…  щось  там…  ми  не  пара…»  
Не  журися,  милий  хлопче,  
Може  ти  її  й  не  схочеш,  
Як  збагнеш  чому  насправді  
Будуть  очі  її  раді.  
Не  журись…  Вже  йди  собі  -  
Сон  тремтить  мій  на  стеблі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334661
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.05.2012


Ми лишились…

Пахне  захід  печалями,  
А  схід  сонця  росами…  
Ми  не  стали  кралями,  
Ми  лишились  босими.  
І  серця  поранені,  
А  у  когось  й  голови…  
Ми  не  стали  паннами,  
Ми  лишились  голими.  
Відцвітають  яблуні,  
Що  бува  не  рідко  так…  
Більшість  стали  лярвами,  
Ми  лишились  дітками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334660
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2012


Юність

Я  згадую…  Занурююсь…  Знов  проживаю
Немов  спочатку  все  -
Хвилини  ті
І  ті  переживання.
Мов  чую  жаб  старече  буркотання
У  пам`ятні  духм`яні  вечори  ,
Хмільні  від  запаху  жасмину
І  кохання.
Всім  тілом  я  ті  ночі  відчуваю:
Сором`язливість  дотику  води,
Нахабність  мрій
І  їх  смачні  плоди,
Твої  уста…
Я  також  не  забула,
Немов  би  черешневий  їхній  смак…
Усе  минуло…
 Але  за  плескіт  нашого  ставка,
За  запах  нашої  трави,
За  фірмове  твоє:
«Ти  тільки  уяви!»,
За  те,  що  стрілися
У    тому  літі,
В    тих  літах  -
Спасибі  без  кінця  і  навіть  більше!
Хоч  я  тепер  
Вже    іншому  дарую  вірші,
Я  -  іншого  вже  неба  птах,
Та  тих  ночей  
У  пам`яті  ніхто  не  стер!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334493
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.05.2012


Та осінь…

Стрічають  так  відверто  спеку,
Так  гаряче,
Так  пристрасно.
А  я  бажаю  буть  далеко!
У  осені…
На  пристані…
Я  проміняла  б  цих  три  місяці
На  два  лиш  подиха,
На  хоч  півдотика…
Неперспективні  мрії  ці…
Не  для  дорослої.
Мов  під  наркотиком…
А  спеку  я  уже  ненавиджу!
Розтанув  ти
Під  променем,
На  обрії…
А  літом,  що  іще  й  не  починалося
Уже  до  болю,
Вже  до  сліз  я  втомлена.
Якби  й  зими  минулої  не  сталося,
Й  весни  із  зеленню,
І  птахами,  і  росами  -
Тоді  по  колу  вічно  повторялися  б
Холодні  дні
Тієї  осені…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334359
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 01.05.2012


Я ще жива

А  я  ще  є!
Я  поки  що  жива!
Я  прокидаюсь,
Дихаю,
Я  їм.
В  моїм  житті  ще  дозрівання  -
Не  жнива.
Ще  тільки  травень  -
Молодість  моя.
Бо  я  ще  є,
Чого  б  там  не  хотілось  їм…
Я  ще  жива,
Та  часом,  мов  вісні,
Сама  себе  не  впізнаю…
Та  я  напевно  є:
У  жарті,
В  русі,  у  весні,
У  тих,  хто  посмішку
На  смак  пригадує  мою.
А  те  що  пилом  буднів
Притрусило  нас  -
Так  то  ж  усіх
І  я  в  тому  не  винна.
Я  ще  жива!
Я  –  радість,
Сонце,
Я  –  дитина!
Цинічність  ззовні,
А  у  серці  сміх…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334333
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2012


Как-то так…

Если  мир  пошатнувшихся  стен,
Все  же  рухнет  на  головы  грешных  -
Не  растроюсь  тогда  я  совсем,
Хоть  и  буду  тогда  я  умершим.

Я  не  буду  желеть  палачей
И  о  жертвах  я  их  не  заплачу.
И  не  суть,  что  не  будет  очей,
И  не  важно,  что  в  смерти  иначе.

Я  не  стану  любить  и  прощать.
И  вообще  безсловно  не  стану.
Просто  позно  о  чем  то  вещать.
Или  может  для  вечности  рано

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326751
рубрика: Вірші, Езотерична лирика
дата поступления 01.04.2012


Зарисовки под хокку)

Ведь  красной  нитью
Сквозь  дерматологию
Проходит  он  –  зуд!
***
Сколько  не  живи,
Мой  воин  красной  крови,
Смерть  –  в  селезенке...
***
В  наших  гормонах  -
Циклопентанпергидро-
фенантрен!  Вот  так.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233061
рубрика: Вірші, Рубаи, хокку, танка
дата поступления 05.01.2011


*

Нахлынет  вдруг  «Вселенной  пустота»  -
Поймешь  вокруг  лишь  грусть,  и  одиночество...
Не  важно,  что  друзей  вконтакте  больше  ста...
Так  хочется  тепла,  так  хочется!

И  меньше  сплетан,  меньше  ссор,
Но  от  того  не  легче...  Меньше  и  бесед.
И  отрешонностью  разбавленный  твой  ор
Не  слышат  самый  близкий  друг,  сосед...

Как  раньше  веришь  в  чудеса....
Но  бег  к  мечте  замужней  даме  не  к  лицу.
Советуют  самое  себя  с  пучин  спасать  -
Советчику  не  веришь,  подлецу...

И  рада  много  изменить,
Но  много  повторить  ошибок  вновь  и  вновь
Но  главное  дышать  как  прежде  –  жить...  Жить.  ЖИТЬ!
Избавившись  от  прозы  дней  оков...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232864
рубрика: Вірші, Философская лирика
дата поступления 04.01.2011


УСІХ ЗІ СВЯТОМ ЗАКОХАНИХ

..."Любов  так  довго  не  чекають",  -
Крізь  сльози  мовила  вона
І  плакала,  і  проклинала
Саму  себе  за  те,  що  ще  чекала...

Любіть,  чекайте,  не  здавайтесь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116559
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2009


АЛЛО...

Алло!
Я  не  чую...
Алло!
Ні,  не  плачу,
Просто  нежить...
Алло!
Так,  усе  добре.
Не  сумую...
Ну,  до  завтра...
Алло!
Алло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103878
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2008


Моєму нареченому

Вишневим  сиропом  серпневе    повітря
Наповнить  кімнату
Я  в  нім  захлинусь
І  зорь  так  багато
І  хмарок  крилатих
Лиш  ти  тільки  в  мене  один…
Усміхнусь.
Чекала,  що  скоро  прийде  розчарування
Та  ти,  як  на  те
Дарував  лиш
Кохання…
Зітхання
Не  стримати.  Дивлюсь,  як  ти  спиш…
Ну,  що  тут  сказати?!
І  як  не  кохати?!
Я  рву  наші  мрії
І  клею  їх  знов…
Об  камінь  реальності  стукнулась
Лобом.
Це  дуже  банально:
Злизнула  лиш  кров  я
І  не  відпустила
Любов.
Ти  –  небо,  ти  –  кисень,
Ти  –  сліз  гіркота,
В  тобі  мені  тісно,
В  мені    тобі  звісно
Не  так,  бо  і  я  не  така…
Ми  різні…  Ми  різні!
То  що  з  цим  робити?!
Я  люблю!!!  Я  люблю!!!
Цих  слів  не  боюсь!
Треба  якось  жити…
Ти  спи…
Я  поруч,  милий.
І  знову  усміхнусь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88295
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2008


ЖІНКАМ НА ЗАМІТКУ

Коли  бажаєш  задобрити  чоловіка  –
Згадай,  про  що  казали  в  давнину  –
Знімай  з  плечей  утому  й  лінь  велику,
Годину  почаклуй  і  нагодуй
Коханого  прекрасним  витвором  мистецтва  –
Тортом,  який  сама  ж  ти  і  спечеш  –
Це  справді  шлях  вторований  до  серця  –
Любові  й  ніжності  його  не  буде  меж.
Коли  вогонь  згаса,  а  почуття  притихли
Й  обличчя  рідне  стало,  мов  чуже  –
Ти  бий  скоріш  об  землю  клятим  лихом,
А  курячих  розбивши  два  яйця  ножем,
Ти  виливай  їх,  подруго,  в  глибоку  миску,
До  піни  білосніжної  збивай,
Мов  сукня,  у  якій  була  колись  ти  –
Як  любий  куштував  твій  каравай.
І  цукру  не  жалій  –  згадай  –  казав  солодкі
Ти  маєш  ніжнії  пухкі  вуста  –
Вони  най  чуються  йому  у  торті,
І  він  всміхнеться  в  вуса  неспроста.
У  іншу  миску  борошна  насип  дві  склянки,
Туди  і  яйця  з  цукром  попадуть,
Додай  бажання  юної  коханки…
Про  гашену  ти  соду  не  забудь!
Тепер  ще  трішки  материнської  любові,
Терпіння  й  вірність  також  поклади,
Змішай  усе  –  а  пічка  вже  готова
Приймати  цих  старань  твоїх  плоди.
Зазолотиться  корж  –  помаж  сметанним  кремом.
І  от  по  дому  аромат  пливе…
Гордиться  він  –  життя  прожите  не  даремно
Уже  тому,  що  ти  у  нього  є!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=88287
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2008


ПРИХОДЬ! ПОТАНЦЮЄМО…

Я  сукню  зіткала  собі  із  туману,
Зірками  підбила  свої  чобітки,
Лечу,  мов  на  крилах  –  жадана,  кохана  –
Бо  десь  вже  чекаєш  замріяно  ти.

І  ми  закружляли…  І  стрічкою  вітер
Вплітається  стрімко  в  волосся  моє.
Кричи  голосніше!  Бо  звуки  всі  витер
Цей  вальс,  що  вже  скоро  нас  зовсім  заллє.

Над  нами,  між  нами  мелодій  розливи...  
По  вінця  наповнені  наші  серця…
І  ось  віддаюсь,  безсоромно  й  сміливо,
Я  вальсу  й  тобі…  Я  уся.  До  кінця.

Відверті  бажання  і  рухи  розкуті,
І  серце  шаліє  на  кожному  «три!».
Я  вся  розпашіла,  думки  всі  відсутні,
Бо  поряд  гарячий,  омріяний  ти…

О  ні!  Не  зникайте!  Ще  сонце  не  сходить!
Побудь  же  зі  мною!  І  ще  потанцюй!
Куди  ж  ти…  І  знову  у  ліжку  холоднім
Я  ТУТ  прокидаюсь,  а  ти  у  раю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80846
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.06.2008


РАЗУМ - ПРОСТО ПРИМЕТА

Я  устала,  всё  достало.
Нет  конца  здесь  и  начала,
Если  было  –  я  забыла…
Жизнь  на  полосы  разбилась:
Чёрный,  белый.  Подлый,  верный.
Тут  накажут,  хоть  примерный.
В  слёзы  –  тоже  не  поможет  –
Счастье  ищет  помоложе…
Их  ведь  нету!  Жизнь  без  цвета,
Ум  стал  новою  приметой,
Без  «приметы»  тоже  светит
Жизнь  в  надежде,  что  заметят.
Мир  без  правил  –  внешность  правит,
Деньги  пламенем  чувства  плавят.
Денег  много.  С  ними  строго.
Своему  своя  дорога.
Люди  знают.  Выживают.
Правду  среди  лжи  теряют…
Я  не  плачу.  На  удачу
Жить  учусь,  давая  сдачи.
Умирая,  оставляю
Душу  людям…  Продолжают

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75144
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.05.2008


ПОКА КОЛОКОЛА НЕ ПРОБИЛИ

Солнце  рвануло  вдруг  небо  –
Кровь  по  реке  разлилась…
А  мне  бы  только,  а  мне  бы
Чувствовать  твою  близость!
Кто-то  поджигает  звёзды,
Кто-то  чернит  всю  землю...
Я  пью  с  наслажденьем  слёзы,
И  смеюсь  с  наслажденьем.
Ты  говорил,  что  романтик.
Я  была  реалисткой,
И  пылающих  туч  кантик
Так  далеко  и...  близко!
Не  удержать  мне  мгновенье...
Ты  хоть  пытаться  хочешь?!
И  ветра  лишь  дуновенье
Счастье  порвет  ведь  в  клочья...
Звёзды  с  собой  я  б  забрала,
Солнца  бы  кровь  я  пила,
Но  время  у  нас  осталось  –
Пока  колокола  не  пробили...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75142
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.05.2008


ТИ НЕ ЗЛЕТИШ...

Хто  би  не  йшов  –
Він  не  злетить.
Що  б  не  хотів  –
Мить  -  тільки  мить…
Наше  життя
Не  доженеш...
Я  -  лише  тінь,
Ти  тільки  ждеш.
Хто  би  не  йшов  –
Він  не  злетить.
На  серці  шов
Ниє  й  болить.
Наше  життя
Не  для  усіх
Я  -  це  не  я,
Ти  -  тільки  гріх.
Крутить  і  б'є
Вир  почуттів,
Тільки  мене
Ти  не  схотів...
Серце  моє
Більш  не  горить  –
Хто  просто  йшов,
Той  не  злетить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75141
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2008


Ты умирал когда-нибудь весной?

Ты  умирал  когда-нибудь  весной?
Когда  птички  поют,
Когда  деревья  хвастаются  почками,
Когда  даже  неумный  младенец,
Услышав
Нежное  прикосновение
Лучика
Солнца,
Смеётся?
Ты  умирал  летом?
Когда,  слушая  байки  загорелых  туристов,
Хочется  верить,
Что  жизнь  и  вправду
Прекрасна?
Когда  солнце  горячо,
Но  пить  его  из  воздуха
Всё  равно
Хочется?
А  осенью  ты  умирал?
Это  тогда,  когда  желтеют  листья,
А  слюнявые  поэты
Врут
О  том,
Что  природа  умирает…
Или  спит.
Это  неправда!
Осенью  рождается
Самое  синее  небо
В  рамке  из  самых  хмурых  облаков.
Ты  умирал  когда-нибудь  зимой?
Снег  присыпал  твою  могилу?
Тогда  кажется,
Что  свои  ледяные  скульптуры
Мороз  возводит  на  твоем  надгробье,
А  прекрасные
Уникальные
Звездочки,
Которые  живут  только  миг,
Уже  не  боятся  тепла  твоего  тела  –
Ведь  его
Нет…
Ты  умирал  вообще?
А  я  умирала.
И  скажу  тебе:
Не  стоит.
Особенно  весной
Когда  птички  поют
О  том,  что  любовь
Все-таки
СУЩЕСТВУЕТ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74793
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2008


ШУКАЮ ДИВО

Плакала  верба  над  ставком,
Золотими  краплями  -слізьми,
Вже  відходить  літо  з  теплом,
Чути  подих  сніжний  зими.
Плакала  верба  над  ставком
Відлетіли  журавлі  у  даль...
А  у  небі  сотні  зірок,
Їм,  холодним,  літа  не  жаль.
Тиша  розляглась  навкруги,
Диво  заховалось  і  жде
Де  ж    ти,  диво  моє,  де?
Гай  за  мить  увесь  почорнів,
Сплять  дерева,  стоячи  в  гаю.
Десь  у  хащі  їх  чудних  снів
Виє  вітер  пісню  свою.
Гай  за  мить  увесь  почорнів,
Не  зважають  зіроньки  на  тінь  –
В  гомінливій  цій  тишині
Запишались  світлом  своїм.
Тільки  сон  і  сум  навкруги.
Диво  причаїлось  і  жде
Може  літа,  може  зими.
Де  ж  ти,  диво  моє,  де?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74772
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2008


ПРО ЩО ЗНАЄ ДОЩ?

Я  лиш  помітила,  що  плачу...
А  може  сльози  не  мої?
Хоч  сумно,  та,  звичайно  ж,  ні
Це  лиш  краплини  на  вікні,
Через  яке  я  світ  весь  бачу.
Сьогодні  знову  дощ  приходив,
В  своєму  мокрому  плащі,
Змочив  дерева  і  кущі...
Про  що  розказують  дощі?
За  чим  журилася  погода?
Про  все  дізнатись  хочуть  люди.
Чому  злітає  жовтий  лист?
Що  відбувалося  колись?
Хіба,  що  дощ  їм  розповість...
Та  він  цього  казать  не  буде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74771
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2008


ДО ДНЯ ВСІХ СВЯТИХ

Хто  ти?  Хто  я?  Чуєш  звуки?
Небом  душі  в  рай  летять.
Шелест.  Хвилі.  Предки.  Внуки...
День  святий  —  негоди  сплять.
Я,  прокинувшись,  сміялась,
Сліз  немає  на  очах.
Зорі  в  ніч  цю  загорались,
Долі  гаснули...  Це  жах!
Хто  врятує?  Допоможе?
Той,  хто  сам  себе  знайде...
Раптом  крики.  Що  це?  Може
Душі  в  пекло  Смерть  веде.
Все  невічне.  Неважливе.
Чую,  чую!  Не  з  добра!
Як  згорить  вже  сонця  сила—
Згасне  гострота  пера.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73989
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2008


НІЧ - ЧАРІВНИЦЯ

/до  дня  святого  Валентина/

Ця  ніч-чарівниця  мене  огортає,
На  крилах  туману  у  даль  віднесе,
І  тиха  замріяна  ніжність  кружляє
З  світанком  у  парі.  Забуто  усе.

Здалося  на  мить,  ніби  ми  із  тобою
Удвох  закружляли  у  вальсі  чуднім,
І  серцю  моєму  немає  спокою,
Бо  ти  вже  давно  поселився  у  нім.

Рукою  любові  по  струнах  душевних
Ти  ніжно  проводиш,  а  струни  бринять,
Поглянь  мені  в  очі.  Я  знаю  напевно,
Що  ти  вже  не  зможеш,  як  я  не  кохать.

Коли  покохаєш,  як  я,  то  по  тому
І  вітер,  і  буря  будуть  не  страшні.
Ти  просто  всміхнешся,  і  в  своїх  долонях,
Як  я  колись,  серце  простягнеш  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73988
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2008


ВКЛОНЯЮЧИСЬ ТОБІ /Василю Симоненку/

Де  ж  та  доля  в  Україні?
Хто  її  опора?
Нащо  ж  кинув  нас,  Василю?
Ми  самі  не  скоро
Все  владнаєм  і  підемо
По  шляху,  що  радив,
Та  й  дороги  не  знайдемо...
Хто  ж  поможе  радо?
Хто  з  синів,  як    ти,  кохає
Землю  свою,  мову?
Ти  й  з  небес,  мабуть,  зітхаєш,
Та  не  прийдеш  знову.
Не  розкажеш,  не  прославиш,
Разом  не  згуртуєш,
Творчу  молодь  не  наставиш...
Що  нам  Бог  готує?
Чим  нас  знов  уразить  доля?
Скільки  ще  терпіти?
Двадцять  вісім  весен  полем
Йшовши,  встиг  зробити
Ти  багато.  Я  вклонюся,
Попрошу  поради
Скажу  чесно:  не  боюся,
Йти,  коли  позаду
Є  стіна  твоєї  сили  –
Сили  твого  слова.
Понесуть  на  Батьківщину
Лебеді  казкові
На  рожевих  мене  крилах.
Як  згублю  надію,
Заблукаю  в  путах  впливів.
З  болем  розумію:
Тобі  б  сьомий  йшов  десяток...
Ти  навік  спочинув...
Твоє  ім’я  пам’ятати
Будуть  в  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73987
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2008


ОЛЕКСАНДРУ ЄВДОКИМОВИЧУ КОРНІЙЧУКУ

Літа  бурхливі  пролетіли,
Усе  травою  поросло…
Давно  душа  твоя  спочила,
І  щось  змінилось,  щось  пройшло..

Ти  пережив  епоху  воєн,
Чимало  бід,  нещасть  зазнав,
Кипіли  дії  клятим  роєм…
І  крізь  століття  ти  сіяв.

Нам  світить    твій  талант  великий,
На  нього  йдем,  мов  на  зорю.
Несе  на  крилах  кречет  дикий
Всю  славу  вічную  твою.

Нехай,  хоч  час  вперед  несеться,
Пера  твого  палкий  вогонь,
У  пам’яті  не  згасне  серця,
Малого  серденька  мого!

Травневі  дати  не  забудем,
Одну  трагічну…  Бо  помер,
Творець,  що  слав  надію  людям.
І  іншу,  що  назавжди  днем,

Буде  щасливим  для  прийдешніх  –
Тебе  той  день  подарував,
Прийшовши  в  світ,  йому  ти  врешті,
У  п’єсах  душу  всю  віддав.

Не  знаю,  що  іще  сказати,
Бо  вдячність  всю  не  передать.
Нам  ніяк,  тих  не  пам’ятати,
Хто  свого  серця  у  книжках  лишив  печать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73854
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.05.2008


КУБЕ...(акростих)

Красивая  сказка,  обманка,  уловка,
У  вод  океана  –  мираж…Остановка.
Бежать  прекратите  наивные  люди,
Ах,  нет,  не  спешите,  ведь  это  же  Куба!

Лети  же  над  миром,  над  шумной  волною.
Едва  ли  ты  сможешь  не  слышать  прибоя,
Не  очень  стремиться  забрать  все  с  собою…
И  в  шумной  дали,  средь  проблем  и  негоды,
Все  вспомнится  снова,  сквозь  мили  и  годы:
«Ах,  этот  прекраснейший  остров  Свободы!»
Яснейшее  небо,  песок  под  ногами,
Сияние  солнца,  и  травы,  и  пальмы,
Тропичного  ветра  хмельное  дыханье…
Работа  -  заботы  надолго  забыты,
А  в  мыслях  лишь  отдых,  от  них  и  от  быта.
Не  надо  и  думать  –  все  просто  и  ясно  –
Арена  Веселья,  Радушья  и  Страсти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73853
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.05.2008


Наша зима

Я  стану  новой  идеей
И  чей-то  слепой  надеждой.
Я  слышу,  что  где-то  блеет
Ноябрь,  уходя  в  неизвестность.
Плесень
Первого  снега,
День  замедленного  бега,
Твоя  неземная  улыбка
И  график  роботы  не  гибкий  –
Схожу  уж  с  ума  потихоньку!
Ты  видишь,  что  я  не  проснулась?!
И  в  треснутый  воздух,  но  звонкий,
Я  бью  так  усердно,  хмурясь.
Трусость  моего  поколения
Такт  отбивает  в  коленях.
А  я  ведь  могу  быть  милой…
Пока  довожу  до  могилы.
Это  последнее  небо.
Мы  больше  не  встретим  декабрь.
Ты  раньше  таким  не  был,
Ты  раньше  казался  слабым.
И  бабы
Катают  дети…
Мы  не  дождемся  лета.
Я  снег  растоплю  сама,
Но  это  наша  зима!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73645
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.05.2008


Ты пробовал осень?

Смешной,  но  немножко  странный,
Чудной,  хоть  считаешься    взрослым…
Какие  у  тебя  планы?
Ты  пробовал  когда-нибудь  осень?
Вгрызался  в  неё  зубами;
Разрывая  небес  кожу
И  звезды,  одна  на  другую  похожие,
Глотал,  обжигая  язык?
Ты  видел,  свою  улыбку
В  грязной,  отстоянной  луже,
Убегал  ли  от  лета  прытко,
Прячась  в  зимнюю  стужу?
Я  знаю  –  ты  не  такой  как  люди,
Но  и  я  посмотри  не  такая,
Только  вместе  мы  вряд  ли  будем  –
За  мечты  до  сих  пор  убивают…
Мой  милый,  немного  странный,
Я  прошу  лишь  одну    осень,
Я  найду  для  нее  приправу,
Обещай,  что  добавки  попросишь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73598
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.05.2008


Я ИЗ МИРА НЕНАЯВУ

Новый  день.  Новый  век.
Тысяча  новых  лет.
Новый  снег.  Новый  след.
Нарушен  новый  запрет.

Я  творю  чудеса,
В  небо  сметаю  прах.
Из  сна
Я  пришла.
Никому  не  подвластна.
Я  -  тиха,  но  я  властна.
Мои  слёзы  -  дождь  и  роса,
Мои  руки  -  путь  в  небеса,
И  в  глазах  —  Вселенной  краса.
Я  -  из  сна...
Не  лиса,
Ведь  бессмертна.
Мир  пусть  терпит!  -
Для  ведем  время  не  враг...

Я  меняю  людей,
Чувствами  их  живу,
В  мире  из  их  теней,
В  мире  Ненаяву...

Я  умею  лететь,
Ничего  не  боюсь:
Убивать.
И  давать
Кому-то  все  шансы,
А  других  держать  в  трансе  -
Кто  бы  ни  был  -  чернь  или  знать.
И  беде  меня  не  догнать.
Я  учусь  проступки  прощать,
Забывать…
Убивать
Буду  всё  же...
Кто  поможет?
В  глазах  ведь  Вселенной…  грусть!

Новый  день.  Новый  Век.
В  одиночестве  я.
Человек?  Человек!
Только  не  в  этих  краях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73597
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.05.2008


Я ВЗРОСЛЕЮ...

Я  раньше  думала,
Что  мир  чёрный,
Я  раньше  думала,
Что  он  злой...
А  в  детстве  казалось,
Что  красочный  и  звонкий!
Сейчас  оказалось  -
Он  серый  и  немой...
Я  стала  взрослее,
А  только  умней  ли?
Со  мной  и  стихи
Все  мои
Подросли.
Они  не  длиннее
И  мне  не  роднее,
В  них  просто  вносила
Другой  тогда  смысл.
Я  стала  взрослее  -
Мы  дети  прогресса.
И  те,  кто  учил  нас
Плечами  пожмут,
Не  зная,  что  ждать
От  шальной  поэтессы  -
Их  шут-баламут
Куда-то  уходит,
Ведь  и  годы  идут...
Я  в  жизни  решенья  сама  принимаю.
Людей  заставляя
Смирится  со  мной.
Стаю  всё  взрослее,
Но  разве  меняюсь?!
Наш  мир  то  теряет  цвета,
То  темнеет  –
Я  лишь  констатирую
То,  что  вокруг,
А  бег  беспричинных,  но
Важных  событий
В  словах  сохраняю,
Чтоб  вам  донести.
Ничто  не  теряю
И  не  управляю.
Ничем.  Кроме  судеб.
Своей  и  всех  тех,
Кто  от  ручки  движенья
Из  букв  оживает...
Я  раньше  думала,
Что  мир  взрослый,
А  теперь  стали
Все  люди  детьми:
Чей-то  свет
Гаснет.
Чья-то  жизнь  -  праздник,
А  я  наблюдаю
За  всем  со  стороны.
Я  стала  взрослее...
И  серые  будни
На  белых  листах
Я  раскрашу  в  стихах,
А  взрослые  дети  -  яркие  люди
Решают  пусть  сами
Стаю  ли  умнее...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73596
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.05.2008


НОВИЙ РІК НА о. КУБА

Вночі  хтось  тихенько  казку
На  шибці  моїй  малював...
А  я  вже  готую  маску,
Бо  скоро  у  нас  карнавал.
Ялицею  скрізь  запахло,
Лежить  вже  довкола  сніг.
І  стука  в  віконце  свято,
Що  радість  несе  для  всіх.
Сніжинка,  що  впаде  на  щоку,
Розстане,  і  я  всміхнусь.
„Щасливого  Нового  року!”  –
Скажу  ...  і  на  пляжі  проснусь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73259
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2008


ЗГАДКА ПРО ЛІТО

У  кімнаті  на  столі
Квіточка  лежала,
Та  й  згадала  солов’їв,
Що  в  саду  співали.
В  лузі  річечку  швидку,
Що  тихо  дзвеніла,
І  березу  на  горбку,
Що  віти  схилила.
І  згадала  день  ясний,
Сонечко,  що  гріло.
І  у  хмарі  мрій  таких
Пелюстки  закрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73258
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2008


МОЖЛИВО СКАЖЕ ХТОСЬ

Можливо  скаже  хтось:  „Не  вміє
Творить  віршів  –  пісень  сама,
Навіщо  ж  марно  вірить  в  мрію,
Знаючи,  трудиться  –  дарма!”
Напевно  правду  скаже  скептик,
Не  зовсім  вмію  я  писати.
Із  мене  вийшов  лиш  поетик,
Поетом  хочу  згодом  стати.
У  віршах  нести  радість  людям,
І  щоб  для  себе  радість  мати.
І  хай  мене  хоч  як  там  судять,
Та  я  не  припиню  пистати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73220
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2008


Помогите, пожалуйста!

Жара  начала  приносить  боль.  Желания  попить,  поесть,  поспать  заменялись  лишь  одним  –  прохлады!!!  Я  поняла,  что  тратить  время  на  период  собственного  убаюкивания  бесполезно  и  решительно  встала  с  постели.  С  окна  выброситься  что  ли?!  Лететь  скорее  всего  буду  с  ветерком…  Как  будто  только  и  ждав  моего  окончательного  перехода  к  бодрствованию,  в  дверь  тихонько  постучали.
–  Войдите?
Тишина.
–  Войдите!  –  почти  прокричала  я,  и  в  махонькую  дверную  щель  влетело  перепуганное  привидение.  Как  будто  это  Я  ЕГО  ИСПУГАЛА!!!  
–    Здравствуйте…
–  Привет!  –  скорее  всего  от  этой  температуры  у  меня  галлюцинации.
–  Вы  –  Ева?
–  Ну,  я.
–  У  меня  к  вам  набольшая  просьба.  Точнее  большая,  но…  В  общем...  –  призрак  путался  в  словах,  пытаясь  подобрать  нужные  выражения.  –  Короче,  Там  все  перепутали.  И  теперь  не  Ной…  Ну  Ев,  их  же  1  млн.  2  тыс.  108  человек.  И  не  потоп  теперь…
–  Стоп,  стоп,  стоп!  Ты  сейчас  что  городишь?
–  В  общем,  выбрали  Вас!
–  Кто  выбрал?  И  для  чего?!
–Ну,  Там...  Вы  понимаете…  Просто  ангелы  почти  все  в  отпуску,  а  я  же  здесь  –  почти  по-соседству…
–Давай  по-существу!
–  Хух  –  несчастный  товарищ  Каспера  выдохнул  и  попытался  сосредоточиться.  –    Понимаете.  Люди  опять  себя  плохо  вели.  И  в  этот  раз  в  наказание  им  выбрали    посуху.  Я  слышал,  у  Вас  это  называют  «глобальное  потепление».  Только  произойдет  все  намного    быстрее.  Уже  в  этом  году  всё  живое  погибнет.  Люди  не  оценили,  не  поняли  Господа,  когда  Он  послал  на  Землю  потоп,  теперь  же  Он  забирает  у  них  воду…      
–  Нет,  ну  это  точно  глюки…Я  с  кем  сейчас  разговариваю?  Какая  засуха?  И  я  здесь  при  чем?
–  Вы  –  Ева.  Ну  понимаете,  найти  мальчика  по  имени  Ной  не  так  легко.  Да  и  ситуация  уже  не  та.  К  тому  же  доверили  раз  уже  все  мужчине  –  разве  смог  чему-то  научить  человечество?  Да,  и  страницы  наверное  кто-то  перепутал…  Увидели  имя  Ева  и  послали  за  вами…  Вы  свою  задачу  поняли?
 –    Ничего  я  не  поняла!  Какая  задача?  Мир  спасать?!
–  Наконец-то!
–  Я  что  вам  Никита  какая-то?!  С  чего  это  вдруг?  Слышишь  ты?!  А  ну,  выметайся  из  моей  комнаты!
–  Минуточку!  Минуточку,  детка,  –  призрак,  по-моему  осмелел,  почувствовав  власть  носителя  информации.  –  Это  решаем  не  мы  с  тобой.  Так  что,  давай,  собирай  вещички  и  дуй  искать  Адама.
–  А  это  зачем?
–  А  мне  почем  знать?  Очередная  заморочка.  Суть  вот  в  чем  –  ты  находишь  своего  «принца»,  берешь  еще  по  паре  всякой  живности  и  закатываешься  вместе  с  ними  в  лед.
–  Ты  рехнулся?  –  с  надеждой  интересуюсь  я.
–  Я  умер.  –  Отрезает  привидение.
–  Не  шутишь?
Молчит.
–  А  попроще  способа  не  будет?
–  Ну  не  сказал  бы,  что  это  попроще.  Есть  вариант  установить  на  всей  Земле  мир,  понимание  и  любовь…  Но  я  бы  посоветовал  лед  –  реальнее…
–  Интересно.  Ситуация  на  планете  такова,  что  и  правда  легче  стать  новогодним  катком,  чем  ее  утрясти.  Да  и  прохладно  наверно  во  льду  –  благодать…  Но  может  стоит  все-таки  попытаться?
Пока  я  размышляла,  дух  растаял  в  воздухе,  как  облако,  или  скорее  даже,  как  нежный  пломбир  на  солнце  и  утек  куда-то  под  дверь.
–  Мило.  Что  же  мне  теперь  делать?  Искать  Адама?  Или  порядок  наводить?..  Вот  если  бы  мне  хоть  кто-то  посочувствовал.  Помог…  Ей,  народ!  Вы  же  не  хотите  сгореть  все  этим  летом?  Тогда  может  попробуем  любить  друг  друга?  Хотя  бы  чуть-чуть  для  начала?  Слышите  меня?  Помогите,  пожалуйста!
 Ваша  Ева  –  Надежда  Мира,  июнь,  2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73111
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.05.2008


Зриваю місяць...

Зриваю  місяць  -
Він  в  мене  в  долонях
Гасне...
Колись  раніше
Казали:  шукати  щастя...
Я  зрозуміла  -
Мені  б  утікати  од  горя...
Зорі  гасила,
Як  було  під  силу  –
Просто  кидала  у  море...
Казку  нашіптує
Мені  вересневий  легіт;
Слух  мій  прискіпливий  -
Він  вловлює  людський  регіт.
Нащо  сміятися?!
Не  тільки  я  маю  крила...
Очиці  радості,
Усмішка  заздрості
Сьогодні  мені  наснились...
Гей,  прокидайтеся!
Усе  попереду,  люди!
І  будем  сміятися
Разом  від  щастя!  Будем...
Та  нащо  вам  зорі  ті?!
За  Сонцем  іти  хотіла!
Ну  й  живіть  в  темноті    –
Шукайте    шляхи  прості,
А  мені  осточортіло!
Зриваю  місяць,
Він  в  мене  в  долонях
Гасне...
І  трохи  смішно,
І  трохи  за  Вас
Страшно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73091
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2008


ОПОМНИТЕСЬ - И ПОЛЕТИМ…

ОПОМНИТЕСЬ  -  И  ПОЛЕТИМ...
Желание  лететь
Уже  не  раз  воспето,
Но  я  к  нему  опять  хочу
Вернуться:
Как  чудно  было  бы
От  почвы  оттолкнуться
Рвануться  к  звездам,
К  Богу,
К  небесам!!!
Зачем  мы  -  люди  -
Запретили  чудеса?..
Хочу  летать!
Не  плакать!
Не  стареть!
Смерть  обуздать,
Беду  стереть,
И  не  бояться,  не  грустить,
Не  ревновать,
Не  предавать,
Все  всем  раздать
И  мать
Обнять!
Но  мы  не  верим...
По  этому,  как  звери.
Да  только  ведь  они
Завидовать-то  птицам
Не  умеют,
А  мы  во  всем.
Да  и  не  только  им,  -
Любого  возненавидим  мы.
Святое  всё  потеряно  для  человека.
Поэтому  земля  и  держит  нас.
Боюсь,  мне  не  дождаться  века,
Когда  обратно  хлынут  реки,
Воду  огонь  обнимет,
Сердце,  сгорев,  остынет,
А  птицы  нас  в  стаи  примут...
Им  не  нужны
Злодеи,
Грешницы
С  лицами  феи,
Воры  с  улыбкой  младенца,
Преступники,  что  скупят  всё  следствие.
Им  не  нужны  люди.
Так  было  давно
И  так  будет.
А  я  всё  равно  мечтаю.
Во  снах,  до  сих  пор,
Не  поверишь,
Летаю!
В  который  раз,
Безмолвно  заклинаю:
ОПОМНИТЕСЬ!!!
И  полетим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73089
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.05.2008


СУМАСШЕДШАЯ

Февраль  заменил  апрель.
Небо  ревет  пророчески.
И  в  этом  году  теперь
Почти  четыреста  дней
одиночества...
Я  знаю,  куда  идти  –
Путь  до  меня  был  выстроен.
Смогу  ли  в  конце  пути
Быть  той,  что  нашла  мечты
и  отысканной?..
В  мире  такие  есть  –
Те,  что  ушли?  Пришедшие?  –
Те,  кто  чужие  здесь?
Одна  ли  несу  свой  крест  -
СУМАСШЕДШАЯ?!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73079
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.05.2008


ЗВЕРНЕННЯ ДО КОБЗАРЯ

Тарасе,  отче,  чуєш  –  плаче,
Як  та  дитинонька  мала,
Твоя  Вкраїна...  Ти  й  не  бачиш
Із  неба  долі,  бо  нема...
Немає  щастя  в  Україні,
Згоріла  сила  в  кайданах.
А  воля  є.  Та  хто  ж  бо  нині
Чогось  іще  б  для  неньки  праг.
Добились  люди,  що  хотіли  –
Ми  не  раби.  Та  й  не  пани...
По  світу  діти  розлетілись,
На  горе  матір  прирекли.
Якби  зібратись,  та  підняти,
Та  повести,  як  ти,  колись,
Мов  поводир,  незрячу  матір...
Якби  ж  почули!  Та  якби  ж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72927
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2008


ОДНО ПРЕДЛОЖЕНИЕ ОБО МНЕ

Решила  писать  до  точки:
Что  думаю,
Всё,  чем  живу  -
Сколько  получится  строчек,
Хватит  ли  мне  листочка,  -
Продумать  сейчас  не  могу.
Ведь  надо  успеть
Напомнить
Про  детство,
Про  школу,  друзей  -
Выставить  и  оформить
Силой  шального  слова
Жизни  своей  музей;
Только  сейчас
Не  знаю,
С  чего  начинать  рассказ:
Обычная  я  -  простая,
Разве  что  над  жизнью  летаю,  -
Да  только
Мало  ли  таких  вот
Совсем  беззаботных  нас?!  -
Еще  я  учусь
(или  мучаюсь?),
Так,  как  и  все,  скучаю,
Делаю  больно  другим
По  случаю,
А  временами,  сбежав  из  стаи,
Сама  в  уголке  страдаю;
Умею  любить
И  радовать,
Учусь  быть  любимой
И  ласковой,
Не  грубить,
Не  губить,
А  в  страсти  своей
Отказывать
И  наказывать;
Жизнь  закрутила  дорогу  мою,
А  волос  природа  завила  -
Я  вся  такая  –
Спиралями,
Серпантинами  -
Не  невинная  -
И  только  в  любви  прямая;
Долго  слова  не  взвешиваю  -
В  тени  закоулков
Предложений  прячу;
Такая,  как  и  все,  я  грешница,
Та,  что  «не  ждет  удачи»,
Меня  кто-то  любит,
А  кто-то,
Возможно,  желает  смерти,
Кто-то  хочет  видеть,
Кто-то  никогда  не  обидит,
А  кто-то,  попросту,  терпит;
Я  многого
Еще  не  сказала,
Но  мысли  мои  обесточены,
Хотела  без  всяких  правил
Писать,  пока  места  хватало,
Да  только  не  вижу
Итогов
И  ставлю
Многоточие...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72926
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.05.2008


Лиш кілька слів.

Лиш  кілька  слів  я  хочу  Вам  сказати,
Слова  мої  –  найменший  перший  крок.
Я  ними  хочу  грати  поламати
І  в  них  злетіть  до  неба,  до  зірок.
Чи  ж  я  вміщу  у  ці  куценькі  строфи
Усе  чим  серце  дише  і  горить?
Не  дасть  життя  другого  Мефістофель  –
На  творчість  в  мене  є  єдина  мить.
І  хоч  вона  завдовжки  цілу  вічність,
Та  як  в  віршах  устигнуть  передать,
Усе,  чим  сяють  вічі-свічі  –
Що  знають  й  те,  що  дуже  хочуть  знать?
Ну  як  я  можу  чесно  розповісти,
Про  що  там  вітер  тихо  нашептав,
Яку  шалену  в  сонця  вкрала    пісню,
І  де  півроку  дощ  блукав?
А  де  набрати  фарб,  щоб  описати,
Весь  аромат  ранкової  зорі?
І  місяця  з  коштовних  крапель  лати?
І  всю  любов  мою  –  найбільшу  на  Землі?
Любов  до  неньки,  друзів,  до  природи,
До  України,  дому,  солов’я    ?!..
Усе  сказать  не  в  змозі...  Все  ж,  народе,
Поглянь:  у  стрічках  цих  –  душа    моя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72909
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2008


Просыпаюсь, что бы навеки приспать врагов

Уух!  Вот  это  пробуждение!  Блеснули  огромные  медовые  глаза:  ищут.  Ищут  продолжение  глубокого  незаконченного  сна,  из  которого  вынырнула,  выпрыгнула,  выпала  так  неожиданно  и  быстро.  Ага,  вот  –  теперь  просыпается  сознание.  Приподнимаю  голову.  Получилось!  Осматриваю  руки  и  ноги.  Все  на  месте.  Все  цело.  Почему  же  ощущения,  как  будто  только  из-под  поезда?  Медленно  встаю.  Потягиваюсь  всем  юным  обнаженным  телом…  Замечаю  свежие  шрамы.  Волной  наступает  боль.  Боль  физическая  и  боль  воспоминаний  дня  вчерашнего,  позавчерашнего,  дня  тысячного.  Быстро-быстро  моргаю,  поймав  крыльями  черных  ресниц,  навернувшуюся  слезу.  Никакой  жалости!  Делаю  еще  несколько  движений,  чтобы  убедиться,  что  телом  своим  владею  полностью.  А  теперь  что?  Очень  вовремя  звонит  телефон.  
–  Малышка,  тебя  ждут  наверху!
Поднимаюсь.  
–  Звали?  
–  Привет,  дорогая!  
–  Здравствуй!  
–  У  Меня  для  тебя  новости…  
–  Не  очень  хорошие,  Отец?  
–  Не  очень…Детка,  Я  воскресил  тебя…  
Вспоминаю  все.
Еще  больнее.  Зачем  опять?!  
–  Что  бы.…  Ну,  в  общем,  тебе  пора  снова  показать  себя  миру.  
–  Но  ведь  это  так  тяжело!  Ты  же  помнишь,  чего  это  стояло  мне  раньше?!  Они  же  не  ценят!  А  в  последний  раз!  Почему  Ты  позволил  Богдану  сделать  это?..  
–  Милая,  успокойся…  –  Он  обнимает  за  израненные  плечи  и  теплота  Вселенной  густыми  потоками  вливается  в  мое  тело.
В  медовых  глазах    опять  твердость.  
–  Я  все  понимаю.  Что  на  этот  раз?  Ты  наденешь  на  меня  княжью  шапку,  которую  мои  сыновья  сорвут  с  меня  и  растопчут,  ради  денег?  Или  дашь  мне  меч  и  булаву,  которые  они  же  опять  продадут?  Может  мне  надо  бороться  с  ордами  кровожадных  захватчиков?  
–  Мое  ты  солнышко,  Я  всегда  буду  корить  Себя  за  то  что  не  оставил  тебе  хоть  немного  удачи...  –  качает  седой  головой  и  уже  я  чувствую  себя  виноватой,  –  Но  ты  же  сильная!  Ты  все  можешь!
Могу…
–  И  еще.  Дорогая,  ты  очень  долго  спала.  Времена  изменились.  Твои  дети  проливают  не  меньше  крови,  но  прячут  это  за  словами  и  улыбками.  Держись,  родная!  Ты  должна  усмирить  их.  Врагов  внешних  не  бойся.  Нечего  у  тебя  воровать…  –  как  будто  даже  слезу  замечаю,  –  Уходи…
Выравниваю  спину,  поднимаю  голову.  Я  иду  гордо  вперед,  чувствуя  Его  взгляд.  Он  не  бросит  меня  на  этот  раз.  У  меня  все  получится.  Я  ощущаю  силу  в  своих  руках.  Я  вижу  снова  будущее,  и  оно  прекрасно.  Я  взойду  на  трон,  и  все  еще  преклонятся  передо  мной.  Я  –  непобедима!  Вы  не  сломаете  меня.  Украина  не  перед  кем  не  станет  на  колени,  слышите,  дети  мои?!
                                                                                                                 апрель  2007,  Киев

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72774
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.05.2008


Одно чудо в день – лимит

Он  сидел,  пригнув  голову,  на  пуфике  возле  водителя  и  время  от  времени  откидал  длинную  блондинистую  челку  из  синих,  почему-то  заплаканных  глаз.  Пальцами  Он  выщелкивал  какой-то  одному  Ему  известный  мотив,  закусывая  губы,  а  взгляд  Его  метался  из  стороны  в  сторону,  направленный,  скорее  всего,  не  на  убогий  интерьер  маршрутки,  а  куда-то  дальше,  глубже,  значительнее.
Изо  всех  сторон  слышалось:  «Вы  выходите?»,  «Остановите,  пожалуйста»,  «Передайте  за  двоих»  –  Его  не  интересовал  ни  один  из  этих  голосов.  Но  тут:
–  Извините,  а  это  «Большевик»?
Пожилая,  усталая  женщина,  поправив  одной  рукой  свой  серый  пиджак,  а  другой,  придерживая  клетчатую  сумку,  вопросительно  подняла  выцветшие  глаза  на  стоящего  рядом  мужчину.  Он  стряхнул  невидимую  пылинку  из  собственного  серого  пиджака  и  выдохнул:
–  Нет,  был  остановку  назад…
–  Как?!  --  Щеки  женщины  порозовели,  сровнявшись  с  цветом  крашеных  волос.  –  А  парк  Пушкина?
–  Три  остановки  назад...–  снова,  уже  с  виной  в  голосе,  заметил  тот  же  мужчина,  погладив  седую  голову.
Выцветшие  глаза  наполнились  хрустальными  слезами.
–  Я  не  хотел  Вас  обидеть!  –  растерялся  мужчина.
–  Обидели…
Серый  пиджак  №  1  не  знала,  что  делать,  №2  затоптался  на  месте,  пытаясь  помочь.
–  Остановите!  Вот,  выйдем,  вы  сейчас  совсем  немного  пройдётесь!  Такой  солнечный  день.
Он  выставил  наружу  все  свои  32  искуственных,  белых  зуба,  но  улыбка  эта  была  на  удивление  милой  и  теплой.
–  Дорогу  перейти?
–  Нет,  по  этой  стороне.
Он  уже  выходил,  ступая  спиной  вперед  в  неизвестное  будущее,  подавая  ей  руку  и  не  выпуская  ее,  уводил  серую  женщину  дальше  и  дальше  на  встречу  радуге.
Мне  опять  стало  жаль  Его.  Ведь  люди  находят  друг-друг  и  в  40,  и  в  50,  и  в  70.  Ему  всего  20.
Он  был  влюблен  в  меня  еще  с  третьего  класса.  С  тех  пор,  как  я  переехала  в    их  дом.  Тогда  он  был  румянощеким  кудрявым  карапузом,  сейчас  на  нем  «берцы»  и    уродливые  белые  часы.  Тогда  он  подкидывал  мне  ромашки,  сейчас  в  его  глазах  неоном    загоралось  уже  чье-то  другое  имя.
Он  не  узнал  меня,  а  мне  хотелось  обнять  его  и  успокоить:  интересно,  настолько  ли  серьезна  очередная  неразделимая  любовь,  как  и  та  школьная?
Я  никогда  еще  не  проезжала  свою  остановку.  И  сейчас  не  проехала.  Он  больше  не  видел  меня  после  моего  выпускного.  И  не  увидит.  Крашеная  усталая  женщина  не  ожидала  еще  когда-нибудь  увидеть  впереди  столько  ярких  цветов  и    только  для  нее  в  этот  день,  скорее  всего,  таки  случилось  чудо…
сентябрь,  2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72770
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.05.2008


Мы потерялись...

Мы  потерялись…
Мы  это  Вы  и  я…
И  усталость
Безгранична,  как  мир,  моя.
Вы  же  тоже
Забыли  куда  идти!
Все  пути
В  никуда…
Кто  поможет?!
Может,  сами  пойдём?
Пусть  крутой  подъём  –
Не  беда!
Я  решаюсь  –
Замолчав,  не  молчать!
Мы  потерялись  –
Значит  надо  спасать!
Хватай  Украину,
И  неси  к  звезде!
Нам  не  рады  везде…
Не  хандрить!
Мы,  сломав  себе  спину,
Продолжали  ходить,
А  нужно  зубы  сцепить
И  лечить!...
Всё  возможно!
В  небе  есть  НЛО.
Пока  не  лопнула  кожа  –
Не  видать  перелом…
Не  распускайте  сопли  –
Мы  казацкий  народ!
И  среди  тысяч  забот
Лишь  одна…
Овчинка  выделки  стоит.
Наш  успех  –  это  мы,
Мы  очень  сильны,
Мы  –  всегда!
Уже  видна
Звезда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72731
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.05.2008


Я так хотела БЫТЬ с тобой наедине...

Я  так  хотела  быть  с  тобой  наедине
И  нежность  губ  твоих
Хотела
Целовать…
«Ты  мой!»  –  хотела  крикнуть,
Но  во  сне,
Когда  кричишь,
Обняв  кровать  –
Смеются  все.
Смеются…
А  так  хотелось  вовсе  не  проснуться!
Ведь  знаю  –
Наяву  ты  не  со  мной.
Да,  парень  мой,
Но  не  порхаем,
Как  я  хочу,
Мы  в  облаках  любви,
С  цветов  страстей
Пыльцу  не  собираем
И  воздух  не  для  нас  меняет  вкус…
Ты  не  готов  оставить  мир,
А  я  давно  сказала  «Не  вернусь…»
И  глупый  пир
Обмана  и  хмельного  быта
Давно  забыт.
Я  им  забыта…
Я  всю  себя  дарю  тебе.
Но  дар  не  принят,
Не  понят  –
И  глупо  жму  к  себе  кровать…
Ты  мой?
Ты  мой?!
А  я  твоя?!?!
Тогда  зачем  нам  вся  Земля?
Зачем  кино,  вино,  друзья?
Хочу,  чтоб  лишь
Любовь
Осталась!
А  все  другое
Послать.
Забыть.
По  крайней  мере  вечно  спорить
И  счастье
Пусть  и  с  мясом  вырывать!
Но  быть  с  тобой!
И  быть  с  ТОБОЙ.
И  нежность  губ  твоих  бесстыдно  целовать…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72730
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.05.2008


МЕЧЕНЫЙ

Он  резал  ей  вены  и  смешивал  кровь  с  молоком,
Он  хотел  увидеть,  как  выглядит  настоящая  русская  женщина,
Наивно  думал  –  наждаком  можно  стереть  на  зубах  трещины.
Меченый.
А  может  просто  жизнью  искалеченный  –
По-разному  судили  сотни  языков
О  глазах,  в  которых  гаснет  солнце…
Он  шел  по  дороге  с  ненаправленным  вектором,
Хотя  я  не  могу  утверждать,  что  ходил  он  и,  что
Ходил  по  улице…
Может  посланец  Смерти  он,
А,  может,  под  бременем  лет  ссутулился…
Крутится,  как  белка…
С  дьяволом  самим  целуется,
Посыпав  макушку  прошлого  пеплом…
Ведь  в  глазах  его  гаснет  солнце…
Он  шевелится  в  сердце  моем,  хотя  он  –  лишь  сон,
Я  –  одна  из  невидимых  жертв  его,  точнее,  её  привидение.
Нас  таких  тысяч  где-то  сто,
Пьющих  горькие  его  сновидения.
Пение  слышу,  собираясь,  с  наслаждением,
Подать  на  праздничный  рождественский  свой  стол
Те  глаза,  в  которых  гаснет  солнце!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=72729
рубрика: Вірші, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.05.2008


НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ!

Руйнується  замок  картковий  –  життя,
Пройти  крізь  безвихідь  не  зможеш,  не  в  силах!
В  щасливе  минуле  нема  вороття,
І  біди  здолати  тобі  не  судилось.
І  все,  що  довкола,  як  в  маренні  злім...
Ніхто  не  врятує,  ніхто  й  не  згадає,
Кричи:  „Поможіть  хоч  хто-небудь,  мені!”,
Руки  не  дадуть  і  плеча  не  підставлять...
Ти  в  світі  ніхто...  так  не  стань  же  ніким!
Подумай  про  себе,  зруйнуй  перепони!
Не  може  ж  не  бути  надії  зовсім,
Почує  хтось  з  ближніх  колись  твої  стони.
Іди!  Не  вагайся  і  ти  не  впадеш,
Лиш  треба  мету  у  житті  собі  мати.
Отримаєш  владу,  коли  осягнеш
Ти  душу  свою  надзвичайно  багату.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70560
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2008


Я ДАЛЕКО, НА ЧУЖИНІ...

Я  далеко,  на  чужині,  
Та  у  серці  назавжди
Маю  рідну  Україну
З  нею  всі  її  стежки.
Як  згадаю  Батьківщину,
То  заплачу,  мов  дитя.
Моя  мамо,  ненько  мила,
Ти  є  сенс    мого  буття!
Я  з  тобою  вчилась  жити,
Торувати  вірний  шлях,
Рідну  землю,  край  любити.
Шанувати  герб  і  стяг...
Як  повернуся  додому
Грудочку  землі  стисну,
Не  страшні  ні  біль,  ні  втома  –
Я  вже  з  тим,  що  так  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=70558
рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2008