| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
Надія може не згасати,
диміти може у вуглях...
горіти - пристрасно кохати,
сивіти - сльози на вустах.
надія може полетіти,
а може ледь-ледь поповзти..
вночі на грудях щастя гріти
і в новий день його внести!
надію можна дарувати,
і вкрасти можна, вбить її:
словами пильність десь приспати,
зганьбити, затоптати мрії.
і зараз за надію можна вмерти...
а, ні! боротись треба не на смерть, а на життя!
як руки опустились - то підперти!
як вниз летиш - то падать до пуття...
раптово враз потім схопитись,
тримати дужче ноги журавля!
синицю із долоні відпустити,
надія має бути.. вірю я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127945
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2009
закохана, щаслива, божевільна...
літаю над землею - крила Є!
немов якесь легесеньке похмілля,
вино солодке, терпке та...МОЄ!
повільно, обережно куштувати
кожну краплину, відчувати смак.
боятися до дна скоріш дістатись,
змочити губи...зупинитись...так!
божественний напій мені дістався,
ділитись ним ні з ким не стану я!
квиток щасливий і Джек Пот урвався
це сон? чи мрія? ні, це здійснення!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116769
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2009
зрадливе тіло почало тремтіти -
тривогу забиває розум мій!
мою свідомість шепотом труїли..
неначе Єву спокушає змій.
усе пульсує, все вже загорілось.
бажання блокувать немає сил...
духовне від земного відділилось,
та духу не додало нових крил.
закрити очі, дужче затремтіти,
назад дороги точно вже нема!
зрадливе тіло... у солодкі миті...
вирує у свідомості зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108475
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2008
я не вмію казати "привіт",
і "пробач" я не вмію казати,
"прощавай" я не скажу услід,
я лиш вмію спокійно мовчати...
і "спасибі" немає в словах,
"я кохаю" тобі невідоме
хочеш знати? читай у очах...
очі в правді тобі не відмовлять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107830
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2008
іще один провал. моя безодня...
на грані. на краю. твої слова.
нічого не кажи, бо я не згодна!
я всеодно залишуся жива...
стоятиму скраєчку - я тримаюсь,
звикати до долоні почала,
та ти забрав..ослабла, захиталась...
твої сліди притрушує зима...
у позитив я вранці одягнуся
тепліше - гаряче щоб було на душі.
на кроки від провалля. посміхнуся
штучно. щирість покладу я у вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107247
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2008
давно до тіла ніхто не торкався,
холодний дощ не капав, не свіжив,
та й місяць теж мені не усміхався,
промінчик сонця - мимо поспішив...
не пада сніг, мене він обминає,
пташки змовкають враз як я іду,
я щось втрачаю..точно, щось втрачаю...
а що згублю - ніколи не знайду.
сліди за мною зараз же чорніють
попереду загус туман сирий,
надія є - вона завжди жевріє,
але жевріти важко їй одній.
в очах немає блиску, просто очі
і посмішка натягнута. жива?
здається так. я вірити в то хочу.
чому ж тоді пусті та мертві всі слова?
якесь нікчемне, дике існування
мета присутня. є в мене МЕТА!
дивися..мимо знов пішли
Журба та Радість... Дружба та Кохання...
по моїй вулиці будуть колись свята?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106414
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.12.2008
ти на вустах сліди лишаєш
на серці будуть ще рубці
словами душу обпікаєш
а залишки куди нести?
кому віддати, що лишилось?
чим підживити, чим допомогти..???
можливо все мені наснилось,
і зовсім вигаданий ТИ?
зникаєш, потім знов приходиш,
як вітер вієшся.. зима...
вогонь пристрасний ти заводиш
одразу снігом. я сама
в усьому винна тут і крапка!
відверто так усе віддати
покласти в загребущі лапки
і загасати.. засихати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=105841
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.12.2008
все умерли, а я осталась,
и стала громкой тишина...
струна гитары оборвалась,
позеленела вдруг луна.
и стало эхо больно резать,
сквозняк прошелся по душе,
войною мысли на ум лезут...
есть дыри, ты без слов зашей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103211
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.11.2008
словами гратись - не вбивати,
фантазія на мить не спить,
і кров у жилах розминати
та й серце навіть не болить!
в слова "люблю", в слова "кохаю",
"твоя", "ти мій", "сумую я"
я вкласти файл "СЕНС" забуваю,
бо ж ти прийняв всі правила!
чітких стратегій не існує
інструкцій теж нема на жаль,
ідеї гри весь час вирують,
не маєш права на печаль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99597
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.10.2008
стучат часы свои минуты
и новость радио кричит.
все поменялось быстро, круто,
слеза к нам в дом уже стучит.
еще вчера тепло нас грело,
улыбки месяц нам дарил...
сегодня все то улетело -
вот кто-то в двери позвонил...
беда одна нигде не ходит,
и лихо тянется гуськом.
и вот она к нам в дверь заходит,
сценарий действий ей знаком:
приходит бедность, потом голод,
из ЖЕКа кто-то к нам придет
а толку, что здоров и молод?
беда твое все заберет!!!
вот ты один сидишь с рукою,
копейки просишь у людей
судьба порой бывает злою -
и ты теперь уже злодей...
что ждет тебя? тюрьма, решетка,
болезни, голод? смерти ждешь?
шатаешся голодною походкой..
в последний путь ты свой идешь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98439
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.10.2008
Забути, як то..закохатись,
Не намагатись те дізнатись.
Йти за інстинктом, за бажанням,
Знайти миттєвеє кохання...
Задовольнитись, замовчати,
І знов нікого не кохати...
Так час від часу і постійно
З надією і безнадійно.
Не зупинити механізм -
Вже зріс страшенний егоїзм!!!
Дивитись в очі - посміхатись,
Слова казати, цілуватись,
Доступ у душу всім закрити
Даремно в двері ті гатити..
Там темно, пусто....тихо дуже,
Якісь життєвії калюжі,
Вогник бажання інокли горить,
Та то фізичне, то на мить...
Забути...винних не існує
Так може я вже деградую?
Повірити собі боятись
Капітулювати і здаватись..
А почуття? згнило сакральне...
Щсь шепотіти на прощання -
Казати "дякую", "прощай",
"На мене більше не зважай"..
Все бігти, гнатись за фізичним
Затягне...скроро стане звичним...
Себе втрачаю...НІ. Згубила..
Лише на мить...Своє віджила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98326
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2008
К счастливой муза не приходит,
Она со мной лишь в пасмурные дни
В блокнот мой строки грусти вводит
Ведь там такие лишь одни…
Когда сияю, улыбаюсь – она грустит,
Запрячется и где-то плачет…
Вот я в унынье – прилетит
Она ведь горем создана , то как иначе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49599
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.12.2007
Привіт Дід Мороз!
Я щороку тобі пишу. Можливо ти мого саме листа і не читаєш, можливо не встигаєш (тобі ж-бо вся малеча світу пише), а може твої помічники гноми такі листи як мій відкладають до коробки із написом „пусті бажання” (себто нематеріальні)...всяке буває. Не втрачаю надії.
Я не хочу багато і тому не прошу. Я знаю, який ти заклопотаний, і може немає в тебе відпусток, вихідних (навіть влітку) так як ти цілком віддався індустрії, яка забезпечує існування ДИТИНСТВА. Милий, старенький, дідусю, я тебе так прошу...подаруй мені шматочок того дитинства! Подаруй. Хіба так багато? Хіба важко? Я так не хочу дорослішати!!! Бо ж чим далі тим гірше. Все змінюється, якісь обов’язки зявляються, самій усе вирішувати, за щось відповідати, усе контролювати, обмірковувати.........я не хочу дорослішати! Принаймі можна ще хоч трохи побути тією безтурботною малючкою, якою ти мене памятаєш? (ой, навіть не пригадаю, коли я востаннє тебе бачила?!).
А ще (ну якщо тобі легше виконати щось матеріальне), то я від недавніх пір мрію про вертоліт . Може трохи і не скромно, але...розумієш, дорогенький, я завжди запізнююся чи то в універ, чи то на роботу! Вже не вистачає тієї півтори години ( стільки я витрачаю на дорогу до універу)!!! На дорогах безкінечні пробки, тягнучки і т.п. ну ти й сам все те бачиш згори. То я все обміркувала і вирішила, що вертоліт буде в самий раз. Тільки розумієш, в чому тут справа? Гм...мабуть моєї стипендії не вистачить на бензин (чи на чому там він має літати)..І я дещо придумала! Мені потрібен вертоліт на КОМПОТІ! Так, саме на компоті. Я вмію його варити – рецепт невибагливий, інгрідієнти завжди можна дістати. І зрештою все буде добре, я з користю використовуватиму твій подарунок. Обіцяю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49595
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2007
Ескалатор метро. Якось повільно мимо пролітають прямокутники соціальної реклами „ВІЛ/СНІД – КОГО ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ?”. Маячня якась, подумалось. Стосується це того, хто хворий. Зрештою яке я маю до цього відношення? Ніяке. Оглядаючись, помічаю, що більшість просто тупо дивиться на великі червоні літери плакату. Очевидно кінець робочого дня стає взнаки.
***
Як темно, як важко і як безпорадно. Все сталося так швидко. Як у звичайнісінькому американському фільмі. От тільки перебуваючи по цю сторону екрану, хіба приходить в голову думка про те, що це може раптом статися з тобою? Ні. Одразу згадуються бабусині слова, які чула мабуть разів зі сто: „Молодь....і я в свій час вважала, що зі мною статися нічого поганого не може...” Виходить, що може і сталося....
Дивно, але проблему починаєш вивчати зсередини тільки тоді, коли вона стає перед тобою, злібно шкіриться і наступає...нема куди тікати. Нема до кого звернутися. Нема...не повернути час...хіба знати, то вчинила б так ..то не сталося б...
Руки, пальці швидко-швидко „бігають” по клавіатурі. Пошукова система. ВІЛ.СНІД. Матеріали ВІКІПЕДІЇ:
ВІЛ (Human Immunodeficiency Virus, HIV) - вірус імунодефіциту людини, що приводить до захворювання на СНІД. ВІЛ схильний до стрімких мутацій. В ході ВІЛ-захворювання в однієї і тієї ж людини виникають все нові штами (різновиди) вірусу, що абсолютно різні за швидкістю відтворення і за своєю здатністю ініціювати і вбивати ті або інші типи клітин.
СНІД (синдром набутого імунодефіциту) - важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання.
Назовні виривається щось важке, болюче......це КРИК....
***
Третю ніч не спати. Жити, а не існувати. Довіритись тому, кого називаєш „бест друг”і залишитися на самоті. Подалі від тих, з ким недавно сміялися над смертельно хворими істотами. Так, тепер я і є та сама „істота”. Стороняться. Сміються. Докоряють. Уникають. Жаліють.
От тільки почуваючи себе відлюдьком, легше не стає.
Заплющую очі, розплющую. Не зникло. Це не сон. Десь в голові важким молотом стукають слова лікаря. Сльози.
Тільки тепер, саме зараз я так гостро відчуваю жагу до життя. Немов риба, що ротиком хапає повітря, викинута на берег – жити хоче. Я теж. Так, дивлюся у минуле: що ж я за 20 років зробила таке, що можу піти з життя? Нічого. Не встигла. Лише помилки. Велике падіння.
Жити. Дихати. А знаючи, що кінець життя досить близько - не хочеться. О, ні! Хочеться ще дужче. На повну катушку! Щось створити. Щось лишити після себе. Нехай задумаються, не повторюють помилок. Не виліковних.
Але ж ....перебуваючи немов в індійскій касті „недоторканих”, не хочеться виходити з дому. Здається всі знають, торкнувшись – відсмикують руку від тебе, відсовуються.наче ти чумна яка. ЧУМНА. Так, ВІЛ/СНІД – це саме те, що є чумою ХХІ століття. Згадалися плакати в шкільному холлі. Страшні обличчя намальованих хворих...якась жахлива статистика...”За інтенсивністю розповсюдження і темпами росту ВІЛ/СНІДу Україна займає, немов лідер, перше місце серед всього Європейського континенту. Експерти вважають, що в нашій країні ВІЛ-інфіковані становлять 1, 46% дорослого населення..” Чому? Де був розум? Чому всілякі попередження не спонукали задуматися? Байдуже прочитавши, вимовити „який жах, що в світі коїться!”і на цьому все. Горенько. Хоч машину часу майструй і коригуй своє життя статеве...
***
Батьки. Я в них єдина. Сказати і втратити їх? Чи сказати і перестати бути відлюдьком принаймі вдома? Наважитися- подвиг. Страшно. Як різко я змінилася. Нові страхи, переживання, світогляд. Відкрився інший погляд на життя, яке не хочеться втрачати. Але ж я його віддала. Хм...дань моді, здається. Всі так роблять, то хіба не можна було мені? Зціплюю зуби. Повідомляю батькам....глибока тиша. Мертва. Зараз вирішується доля того шматочка існування, яке мені лишилося.
Великі муки. Страждання. Мене прийнято такою, яка я вже є, тобто якою стала. Мені легше? Гірше. Я зрадила їх. Вони дали життя, а я його продала, завойовуючи „дешевий авторитет”.
***
Що ж ...Ескалатор метро. Якось надто швидко пролітають мимо прямокутники соціальної реклами „ВІЛ/СНІД – КОГО ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ?”. Оглядаючись помічаю, що люди таки тупо дивляться на червоні літери, які досить вже тьмяні...кінець робочого дня...
„ЛЮДИ!!! ЦЕ НЕ ПРОСТО РЕКЛАМА! Це всіх стосується! Це попередження і не тільки. Це може статися з кожним!
Поруч можуть бути хворі, але люди. Їх фізичне життя поступово згасатиме...не відбирайте духовного. Кожен має знати як ВІЛ/СНІД передається. Не через моральну підтримку це точно!!!!”
КРИК душі, що роздирає її зсередини. Рани кровоточать і кровоточать...не спинити зворотній відлік часу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48764
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2007
мені так сумно, соромно і жарко,
не можу все навчитись бути "клас"!
можливо сонечко ламати нас не варто?
о, ні пробач.іще немає "нас"...
не виник ще тісний зв'язок між нами,
той штамп у паспорті ще не стоїть
ми слухаємося старих порад від мами
і маячить далеко та весільна мить...
іще немає нас, та вірю - скоро буде,
чи ти, чи я, хтось зробить перший крок.
хоча...ні,ні!!! не можемо забути!
всіх обіцянок, перший наш урок!
то що ж гальмує біле те весілля?
батьки? фінанси? чи моя стряпня?
а час іде...так сумно...це ж не діло...
шепочеш :"ти почекай, вже скоро...того дня..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42391
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.10.2007
осенним ветром тихо дишешь,
летним теплом меня обнимешь,
нежно на теле письма пишешь,
ты ставиш точки..тише.тише...
котенком ты мурлыкать станешь,
голубым небом успокоишь....
глубоким взглядом меня манишь,
и тихо шепчеш "я с тобою"...
горячим чаем утром ранним,
укутаемся в одеяло :)
проснемся вместе -рядом!!! глянем:
а нам друг друга много-мало :)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42383
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.10.2007
ты приходишь ко мне ровно в семь,
ровно в восемь меня покидаеш.
я просила - останься совсем..
я люблю тбя..впрочем ты знаешь....
ты звонишь мне когда идет дождь,
ты приходишь, когда замерзаешь
я не знаю - чего же ты ждешь?
почему ты потом убегаешь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42351
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.10.2007
а як боротися із тими що кохають?
із тими до яких байдужа я?
провірених рецептів я не знаю..
та це мабуть проблема не моя..
та все ж до болі шкода тих людей
що вірять і надіються на тебе
а ти...не глянеш..не піднімеш тих очей
не скажеш слова- бо його не треба
так болісно від тих німих страждань
і розумієш, що нічого не зробити
не чуєш слів, палких благань
о, серце..перестань уже боліти!!!
та байдуже. жорсткою треба бути
моє серце іншому навік дано
не бачити "любові" і не чути
то інші. байдуже. і навіть всеодно
таке життя...воно нам не належить..
і серце не підзвітне більше нам
не можу я усіх жаліть і стежить
хто...що..і каже...
...........те не по зубам..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=32682
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2007
Романтик умер..кто-то растоптал,
Исчез, скончался тихо, незаметно,
Он долго и мучительно страдал,
Любил бедняга сильно....безответно..
Он долго шел сырыми улочками сердца
Искал тепло, и жилочку любви
Наткнулся лишь на запертые дверцы..
Он умер...убийца, тело забери..
Разбили душу, что-то оторвали,
Теперь я жить так больше не хочу
Сдесь пусто. Сдесь не так все ствло
За ветром к небу одиноко улечу....
Романтик умер, он погиб печально..
Любовь? Да разве есть она???
Завоет ветер песенку печально..
Романтик умер. УМЕРЛА ВЕСНА...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=32678
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.07.2007
На все мои слова
Холодным ветром мне ответиш,
Все говориш - "придумала сама"
От всех моих обьятий носом вертиш.
К тебе я споцелуем подойду,
Но ты не хочеш...
И я уйду, когда-нибудь уйду,
Заплачу ночью.
К тебе я теплому...всей нежностью прижмусь...
Ты не услишиш,
Ты спиш..,а я никак...верчусь -
Срывает крышу.
Ты как гроза, ты можеш загреметь,
ударить током..
Так хочется тогда кричать, реветь..
Да все без толку!!!!
Не знаю я , как с этим можна жить,
Не знаю..
Как трудно все таки тебя любить...
Я погибаю....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=32677
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.07.2007