| Сторінки (2/119): | « | 1 2 | » |
Щури втікають з корабля.
Штормить. Під дев’ять балів.
Втікає за щурами тля
на тлі фекалій.
Обмиє хвиля корабель,
та хвиля-воля.
На вищий станемо щабель,
воскресне доля.
Заб’є в вітрила – буревій,
розтане брила.
І стане у сім’ї новій
народ на крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Вже змужніла Україна – наша слава й воля,
Вже нам, вільні українці, усміхнеться доля.
Згине ворог наш заклятий на віки віднині,
Запанує своя правда у своїй країні.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
Українці ми, і кожен козацького роду.
Станьмо, браття, всі на захист батьківського дому,
І над нами панувати не дамо нікому.
Захистимо рідну землю, рідну Україну,
Захистимо свою правду, як свою дитину.
Приспів.
Повбиваймо супостатів без жалю, завзято.
Буде свято в кожній хаті, перемоги свято.
Хай святиться Україна – наша слава й воля,
наша сила, наша віра, наша спільна доля!
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
За віршування Бог осудить.
Та знову хочеться напиться
тих звуків, що клює Жар-птиця,
ковтає рими, розум будить.
Чи то є тяга до любові,
до істини зачаття і життя,
де рима – в пелюстках дитя,
і почуттів – любові повінь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
Слухай, Дональд, ти ж не дурень,
мир готуєш українцю?
То поїж у першим турі
українців паляницю.
З паляницею з’їж сала,
на кошерний спосіб смажем.
Тебе доля засисала
у лайно Джо Байди…
майже.
То який ти мир готуєш?
Не даси і копійчини?
Ти і зараз світ ґвалтуєш
з президентом чинним.
Хочеш знищити Вкраїну –
похмелися, Дональд, оцтом.
Вашу з Байденом провину,
передбачено пророцтвом.
Ти помреш, помре і Байден,
все помре навколо тебе
навіть той помре, хто ладен
зрозуміти те, що треба.
10.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Хай святиться Україна – наша слава й воля,
Хай нам, вільні українці, усміхнеться доля.
Згине ворог наш заклятий на віки віднині,
Запанує своя правда у своїй країні.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
Українці ми, і кожен козацького роду.
Станьмо, браття, всі на захист батьківського дому,
І над нами панувати не дамо нікому.
Захистимо рідну землю, рідну Україну,
Захистимо свою правду, як свою дитину.
Приспів.
Повбиваймо супостатів без жалю, завзято.
Буде свято в кожній хаті, перемоги свято.
Хай святиться Україна – наша слава й воля,
наша сила, наша віра, наша спільна доля!
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
Ну що ж, не вперше ми одні
за волю й правду у війні,
і наша доля не проста:
катам помститись час настав.
Чи вистачить на помсту сил?
Чи вже зміцнів народу син,
який здолає супостатів
без тих європ і тих же штатів?
Змужнів, і вже в єдиній силі
з батьками славних поколінь.
І всіх очолив батько сивий,
козак Сірко, йому не лінь
розбити лави бусурманів,
дійти із військом до Москви,
як Сагайдачний без обманів
на московітів йшов на «ви»…
Продовження буде у Москві
8 лютого 2024 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Як хочеться з плеча струсити старість,
побігти вранці лісом до озер,
що «мінистеркою» колись назвались,
ще за часів лихих Ес Ес Ес Ер.
Своїй зарядки поробити вправи,
пірнути в озеро і плавать досхочу…
Я був при силі, і завжди був правий,
хоч не завжди то було по плечу.
Яка краса тоді була в листочку!
Який спускався ранок по сосні!
Яку мій дятел надівав сорочку!
Як в лісі пахла квітка навесні!..
І все цікаве поруч йшло зі мною,
і світ навколишній прозоро височів
десь там, за Оболонню за самою,
ще болотистою, де вже Дніпро спочив.
Хлопчиськом шльопав я по тім болоті,
безлюдним кладовищем катерів…
Так, то було як на життя звороті,
в якійсь-то ще не пройденій порі…
А зараз шльопаю поміж лісних окопів,
старих і нових, вражі дві війни
зустрілись в центрі ост Європи
з Європи старої і ситої вини.
Та будьте прокляті ти ситі морди,
які керують світом і людьми!
Тремти, Європа, насувають орди
монголів з ханом із Росії тьми!
Лютий 2024 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Світ розколовся, як горіх,
всередині – пустка.
Друзі стали знайомими,
знайомі – ворогами.
Країна залита кров’ю,
в тилу гуляє «руський мір».
Перевтомлююсь.
Думки заплетені в вузол.
Знову сирена.
Чи вже летить ракета
на сиву голову мою?
Укриття закрито на замок.
Лютий 2024 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Ракети, дрони, бомби, міни…
Крокують вибухи по полю,
вбивають землю України,
і рідна стогне з того болю.
Іде війна, чужа всесвітня,
вже третій рік іде війна,
тут квітка миру вже не квітне
і бомба долю не минА…
Мою країну кат шматує.
А де гуманний світ людей?
Чи всі промови їх – то всує?
Оті ООНи, НАТи – де?
Мабуть ще сплять так звані люди,
на них чекати вже дарма,
цинізму пошесть лізе всюди,
і тридцять сріблом вже нема.
Без них і в рай слизика дорога,
(там не чекають просто так).
Перед усім, пересторога –
Росії ядерний ковпак
отого ката – супостата,
тому не буде «ні солдата»,
тому не наш отой літак,
тому завжди недопоставка
ракет чи списаного танка
і полусанкцій крок відтак…
Ну що ж, народе мій, воюй
за землю-матінку свою,
без тих європ і тих же штатів
проти рашистів-супостатів,
чужий не буде воювати
за нашу землю, рідну мати,
їх захистимо ми з тобою.
Гуртуємось, брати, до бою:
чи молодий ти, чи старий ти
до лав Вітчизни шлях відкритий.
Лютий 2024 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Чому незалежна Україна
так важко стає на ноги?
Чому в Україні
так багато антиукраїнців?
Чому українці вибирають владу
з випадкових людей?
На всі ці питання має бути відповідь.
Однією з таких відповідей
є толерантність українців.
Сучасне вживання слова «толерантність»
означає «терпимість»,
і опускає значення «стійкість», «витривалість».
Саме в цьому значенні
толерантність українців
послаблює націю,
руйнує Україну, як державу.
Багато прикладів
української толерантності
межують з боягузтвом
і, що гірше, зі зрадою.
Ми надто терпимі
до своїх ворогів.
Поняття помсти
у нас розмите
і пов’язане з поняттям людяності,
що робить нас беззахисними
перед підлістю.
Ми досі не помстились Росії
за цілеспрямовані дії
на повне знищення українців
штучним голодом у 1932-33 роках,
який і наразі переслідує
і травмує нас спогадами
про цю трагедію.
Наші трагічні спогади
не озброєні помстою.
Помсту ми підмінили толерантністю.
В релігії, яку сповідуємо,
спираємось на смиренність ворогу:
«Якщо тебе хто вдарить
у праву твою щоку,
підстав йому і другу» (Мф. 5: 39),
тоді як творці цієї релігії
дотримуються адекватного
ставлення до ворога:
«Око за око, зуб за зуб,
руку за руку, ногу за ногу» (Тора).
Іноді ми спалахуємо
як титульна нація,
яка налічує 78% від чисельності
всього населення країни,
(Революція на граніті,
Помаранчева революція,
Революція Гідності),
але швидко згораємо
і не досягаємо цілі.
Всі вибори
у владні структури
українці програвали,
крім одного разу,
коли за допомогою суду
і Помаранчевої революції
було обрано
майбутнього зрадника нації.
Як правило,
переможцями ставали представники
російсько-комуністичного середовища,
здобутки яких пов’язані з СРСР.
Всі вони не розуміли,
та і не поважали українській народ,
використовуючи його на свій розсуд
без урахування національних інтересів.
Кандидати в президенти вибирались
і пропагувались олігархами
через майже всі українські ЗМІ.
Тих, хто набував популярності
на політичних мітингах, ганьбили,
або вбивали в автокатастрофі.
Це наша провина,
ми не захистили своїх лідерів,
ми не захистили себе, як нація.
Наразі настав історичний момент
стати незалежною великою
українською нацією,
прояви якої вже показали
патріотичні українці у війні
з історичним ворогом.
Ми навчились боронити себе,
треба навчитись і керувати собою.
Ця війна є вітчизняною,
це довгоочікувана можливість
не тільки помститися ворогу
за злочини, які він коїв століттями проти
українського народу,
а і зрозуміти хто ми є сьогодні
і хто ми повинні бути завтра.
По великому рахунку
це шанс побудувати
сильну європейську державу Україна.
Українцям потрібен
національний українській лідер.
Всі президенти України:
Кравчук, Кучма, Ющенко,
Янукович, Порошенко
та і Зеленський
з його офісом випадкових людей –
належать до звичайних чиновників,
яким у свій час пощастило
обдурити обіцянками народ України.
Ніхто з них не був і не є лідером
української нації.
Більш того,
кожен з них шукав порозуміння
з російською владою*.
Ось десять останніх років України:
Революція Гідності – війна з Росією,
в Україні масово з’являються
пропагандистські телеканали,
керовані Москвою,
панують проросійські політичні шоу,
у владних структурах
і Верховній Раді - проросійські партії,
державне обкрадання народу тарифами
(чого тільки вартий «Роттердам+»),
не припиняється торгівля з Росією,
у тому числі комплектуючими зброї,
систематично підриваються склади
з українською зброєю,
корупція трьох гілок влади,
сама влада у більшості складається
з представників російського середовища
(саме російського, а не руського).
На зміну приходить така ж влада,
і теж з російського середовища,
бере за основу керування
«какая разница!», «не стреляй!»,
бажання «посмотреть Путину в глаза»,
проголошує популістське будівництво доріг,
підвищується рівень корупції,
силові структури багатіють на хабарях,
вводиться незрозумілий «воєнний стан»,
і ще багато й багато з того,
що знижує міцність воюючої країни.
Це знову наша вина,
багато з нас спостерігає, а не діє.
Не дивно,
що досі війна з жорстоким ворогом
не об’явлена вітчизняною.
Влада втрачає популярність,
що в суспільстві породжує такі явища,
як толерантне ставлення до тих,
хто не включився у захист країни,
хто ухилився від призову
або підкупом втік закордон.
Досі захист України
більшою мірою залежить
від патріотів, добровольців і волонтерів.
Влада, яка два роки споживала
згуртованість народу
і спочивала на лаврах
українського патріотизму,
наразі не спроможна ввести
в Україні діючий воєнний стан.
Тил не організований під війну.
Сьогоднішнє становище України
у жорстокому, несправедливому,
цинічному світі дуже небезпечне.
Щоб залишитися живими
і зберегти свою державу,
необхідно самим стати жорстокими
до кожного ворожого прояву
проти України, як зовні,
так і в середині країни.
Вітчизняна війна
спонукає український народ
до пошуків національного лідера,
якій міг би і мав право
впроваджувати суворі правила
організації сильної держави
під час війни,
з можливим введенням смертної кари
за зраду і злочини,
які послаблюють міцність України.
Ми переможемо у цій війні.
Національні лідери з’являться.
Але українцям треба прикласти
максимум зусиль до уміння керувати
українською Україною.
Початком повинно стати неможливість
потрапляння випадкових людей
у структури влади.
Пам’ятаймо,
зрозуміти і спасти націю
може тільки представник нації.
*Соромно згадувати як приймав Путін
президентів України
Кучму і декілька років потому Ющенка,
годинами тримаючи їх десь там біля туалетів.
Останній після такого візиту
призначив протеже Путіна, Януковича,
на посаду Прем’єр міністра України.
Пізніше допоміг йому у виборах в президенти,
ввівши в виборчий бюлетень графу «Проти всіх».
Січень 2024 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Ти шкуру свою вивіз за кордон,
Ти хворого покинув друга.
За нецензурну лексику – пардон:
Ти сволоч і ху`ла попруга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
Мені б на ворога іти зі зброєю,
та вже для воїна – не ті літа:
давно то воїном пішов зі строю я,
лише лишилася його мета.
Я хворий помстою, як насолодою,
за ліки матиму – смерть ворогів.
Хай кожен з них пливе пеньком-колодою,
уздовж пливе дніпровських берегів.
Дніпро очистимо від тих мерзотників,
й самі очистимось гуртом з нуля,
хоч поки нам не до екзотики
Вкраїни-нені зацвіте земля.
І ми зустрінемо весняну гілочку,
весняну квіточку, весни прихід.
До перемоги ще пройти нам літечко,
аж поки ворога зметнемо слід.
Вкраїни серце б’ється помстою
і кличе дзвонами у бій громади всі.
Гострю шаблюку обоюдогострую,
я воїн України-матері-Русі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
Біле небо, біле поле
і думки зимою вкриті.
Насолоду п’ю із болем
чи то віку, чи то миті.
Біль на біль, на насолоду,
а життя не яскравіше.
П’ю, як воду святу воду,
щоб не було гірше.
Білим полем, білим болем
вітер біль здіймає.
Я іду зимовим полем,
а слідів немає.
Де той обрій – видноколо,
за яким обом нам бути?
Біле небо, біле поле,
шлях зимою скутий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Летів Бог Всесвітом,
як сивий астероїд летів,
шукав де б голову на старість притулити,
та з ким холодні ночі коротати.
І вирішив створити собі Землю.
Творив не день, не два, не місяць, а століття…
Тапер сидить той Бог на небі,
сумує, що не те створив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
За кожним кроком біль долаю,
крокую хворим в небуття,
і босоніж дійду до раю,
до пекла – вистачить взуття.
Байдуже вже куди крокую,
дивлюсь – позаду все життя.
Ні літ, ні днів не наторгую,
бо сам у себе все відтяв.
Не так жилось, не так писалось,
не те у пам’яті лягло,
що розцвіло – не зав’язалось,
а решта зовсім не цвіло…
…та ні, то так… на себе наклеп,
я вірю, слово ще цвіте,
на дні осяде бруду накип,
і людство прийме слово те.
Тому пишу, ще є година,
чи трохи більше… на життя.
Поки живу, я ще людина,
помру – частина небуття.
Серпень 2023 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
По цій дорозі всі пройдЕм,
і без повернення назад.
Одних сховає сад Едем,
а інших інший сад.
Ні пекла в небі, ні чортів
(вирує на Землі все це)
Якщо і є чорти, чи ті? –
Всі на одне лице.
Щосили променем іди,
і свій в собі неси.
Ти втратив тіло – півбіди:
у тілі вже – ні мрій, ні сил.
Біда як згасне промінь твій,
і темінь душу загорне.
Душі не було в тебе дві,
і серце в ній одне.
Ти чуєш як болить душа?
Земні тривоги досі в ній,
душа по лезу у ножа –
і там за волю на війні.
Жовтень 2023 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Під виття сирени вже не спиться.
Встаю, включаю ноутбук:
«Киянину, як українцю
дві тони дронів на добу
і шість «кинджалів» на весь Київ» –
таки новини я здобув,
і знову дався віршувати…
Тепер бавовни* треба мати,
щоб нею вкрити всю Москву,
й «рубльовку» змістом в копійчину.
І все це тільки для почину…
Скажи-ка, дядя, ведь не даром,
не от великого ума
Москва, спалённая пожаром,
себя лепила из дерма?
Вже двісті років – бидло бидлом,
французький не поміг акцент,
живе без сорому і підло
ненависті до людства центр…
Відбій тривоги. Ліг доспати.
І сниться – полум’я в Москві.
Хати палають і палати,
старі будівлі і нові.
Москаль Москву спішить спалити,
І як пояснює політик:
«Чтоб не досталась и хохлам»…
І розкололись пополам
Їх мавзолей і Кремль смердючий…
І я прокинувся в ту мить…
Включив новини, в них ведучий:
«Вже п’ять годин Москва горить!
З Москви тікають московіти,
втекли все більше за Урал,
і кожен у «победу» грав,
і сам собі підносив квіти…»
…а, може, не проснувся я,
і той ведучий мені сниться?..
та ні!.. горить, горить столиця
війни і тероризму носія!
*бавовна – вибухи в Криму та Росії.
Серпень 2023 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023
Присвячується дружині
Яка краса в саду моєму!
Черешень білі ліхтарі
ніч зберігають до зорі,
яку із садом разом п’ємо.
А сон на яблунях сидить,
у казку грається з гілками,
що місяць наскладав віками
і їх міняє кожну мить…
Я кличу сон – прийди до мене,
і древню казку розкажи,
як мій народ колись-то жив,
і як жила країно нене,
що сад і мене зберегла
і воду налила в криницю,
щоб замісити паляницю
моя дружинонька змогла…
Та сон до мене не приходить:
до тих, хто кличе, сон не йде.
І все як в древній казці, де
той сон і згадувати годі…
Зберуся з силами – і в сад,
піду до яблунь сон спіймати,
який мені співала мати
коли я вірив в чудеса.
Пора у сні шукати вічне,
яке до себе приютить…
У сні нотую кожну мить,
і кожне речення окличне.
26 квітня 2023 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Ти покидаєш Україну,
коли і жити важко їй,
коли країну у руїну
війни руйнує буревій.
Коли в біді батьки і діти,
і вже убите те дитя,
яке ти міг би захистити,
як України майбуття.
Ти Україні біль покинув:
дитя убите і війну,
з собою совість взяв покійну,
в країну без війни війнув.
Та не спасуть Париж і Ніцца,
убивцею проснешся ти.
І буде трупом тобі сниться
дитя, що ти не захистив.
17-18.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2023
Земля, Земля,
де шлях у майбуття?
Я ще маля,
твоє дурне дитя.
Дурне і я і він –
жлоб і ворог мій.
Створи життя без війн.
Молю тебе, зумій.
Земля, Земля –
у Всесвіт божий трап.
Земля, Земля,
я твій і цар і раб.
Прости, Земля,
мої гріхи раба.
Убий, Земля,
війни жлоба.
Свята Земля,
мене чи чуєш ти:
як можу я – маля
тебе уберегти?
Змужніти сплинув час,
лише тобі, Земля,
дано останній шанс
спасти себе й маля.
08.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2023
Чи знайдеш ти
ту міру помсти
кацапу за його діла?
На кіл кацапа
настромити гострий,
чи запрягати, як вола?..
Кацапа треба каструвати,
щоб не народжувалось зло,
кацап не міг дитину мати,
кацапів плем’я не росло…
Якщо ж їх «Бабы нарожают»*
кацапів, злодіїв, рабів –
все додавалось до врожаю,
що потребує ще гробів.
І все, що з тим врожаєм вжито,
згнило кацапією в млі…
Кацап не має права жити
серед народів на землі.
*«Бабы нарожают» –
кацапське прислів’я
про живі втрати під час
загарбницьких війн.
Квітень 2023 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Піп Гундяй про мир гундосить,
а смердить війни козлом.
Вся Росія тхне і досі
руським миром, як лайном.
Там і Путін…
десь за хлівом
освятив Росії злом*.
Теж про мир він вправо-вліво,
а смердить війни козлом.
Всі козли, як він, торочать:
лось, шойгу, ведмідь… про мир.
По-кацапськи, между прочем,
теж смердять, як їх кумир.
Засмерділася Росія,
гасла миру – не нові:
нечисть сіяла і сіє
мир той руський
на крові.
*злом – дія за значенням зломити
8-10 січня 2023 рік
Ссылка на видео:
https://youtu.be/gpYt2jfYAEI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Жорстокість Росії
у війні з Україною
досягла такої стадії,
коли мир може настати
тільки знищенням одної із сторін.
Я хочу жити.
Тому допомагаю Збройним Силам України.
9 січня 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
Популярна пісня «Ялинка» українською мовою у виконанні ансамблю Театру-студії «Бард», Київ, Україна. Художній керівник Володимир Мацуцький з надією, що в ці важки часи пісня принесе радість і святковий настрій тим, кому зараз гірше всіх.
У лісі народилася,
У лісі і зросла.
Завжди струнка Ялинонька
Зеленою була.
Співала завірюха їй:
«Ялинонько, бай-бай»
Вкладався снігом Сніговій,
Вкривав зелений гай.
Там заєць із зайчатами
Під гілками стрибав,
Тоді як вовк, голодний вовк
У полі десь гасав.
Під Новий рік Морозко-дід
Прийшов в казковий діс,
Зрубав красу-ялиноньку
І дітворі поніс.
І ось в вбранні святковому
На радощі дітей
Ялинкою казковою
До нас вона іде.
Ссылка на видео:
https://youtu.be/rAbXfESCGoU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
…той оситняк* не сниться,
що замість хліба їв,
як мацав кат
в колисці,
шукаючи зерно?
Вже не просієш в ситці
те борошно,
все змів
москаль, і навіть в мисці
залишив саме дно.
Чи сниться,
як хлопчина
в болоті рве ситняк?
Як плаче
в тім болоті
безсилий і страшний?
Він плаче,
як причинний,
бо голод пупа втяг.
Ні духу вже, ні плоті,
лиш очі – з порожнин.
Нарве – складе до купи:
для брата і батьків.
Та те що склав – поцупив
голодний, як і він.
Життя в катів не купиш.
Біда з усіх боків.
Приплівсь до хати, стукав.
Ніхто не відповів.
Останній вже, єдиний,
на призьбу ліг грудьми.
В живих – і ні людини
немає між людьми.
Бо ті, що ще живії,
через годину мруть…
Усіх катюга виїв
у Бога і в миру.
*Оситняк (оситняг) – рослина родини ситникових, схожа на очерет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
Якби життя почати знову
і оминути помилки.
Це як вдягти сорочку нОву,
чи то в старій латать дірки.
Та доля вже лягла межею,
вже за якою – небуття.
Без спогадів, без каяття
з останніх сил крокую нею…
І як зібрати рештки сил,
зібрати долю у дорогу?
Чи встигну помолитись Богу,
в якого захисту просив?
Чи захисник той Бог народів,
той Бог небесний, Бог-Творець?
Вже про земних й казати годі:
із сліз і крові їх венець,
лише карають, не минають,
в війну та в пошесть з людством грають.
Ці не дадуть нове життя,
й старе змарнують і вкоротять,
останнє знімуть… до взуття,
до крові душу заскородять…
Де те життя, той шлях до Бога,
до того Бога, що один,
один єдиний, як дорога
у вічність без кількох годин,
який спасає, не карає,
є справжнім Богом, не на пів,
велику добру силу має,
без пап, без ксьондзів, без попів?
15-24 листопада 2022 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Не може дерево ходити:
корінням в землю проросло.
Його зрубати можеш, вбити,
вчинити біль йому і зло.
Не може дерево стріляти:
ти руки дереву відтяв.
Ти ворог дереву заклятий,
ти дереву – його дитя.
Не може дерево кричати:
останній зойк злетів, як птах.
Зсихає листя, гинуть чакри,
і страх за людство, чорний страх.
Та може дерево молитись
до Бога Всесвіту за нас…
Якби ж то нам не помилитись,
коли настане Судний час.
Квітень 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
Насиплю в чашку звіробою,
заллю той звіробій окропом.
Поговорю поміж собою,
збудую свій міцний акрополь.
Покинуть вороги і друзі,
коханки – все у забуття!
А у дитинства квітка в лузі,
до квітки тягнеться життя.
Моє життя у цім столітті –
і шлях до раю на межі,
і крила янгола на злеті,
і ніжний оксамит стежин,
який у шепіт за собою
веде, як в рай, де пий і їж.
Я п’ю напій із звіробою,
іду до раю босоніж.
Червень 2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
Яка то дивна насолода –
у посмішці – жіноча врода,
коли ти поруч – очі в очі –
ідеш у дивний світ жіночий,
і відчуваєш доторк плоті,
і губ вологість на губах.
З долоні вже злітає птах
у простір до душі,
щоб потім
здійнятись сонцем над горою,
здійняти промінь в небеса.
А навкруги – така краса! –
у посмішці жіночій –
грою…
В долонях Світ –
в її – жіночих.
Впади в долоні і не диш.
Минають в леті
дні і ночі,
а ти летиш…
а ти летиш.
Серпень 2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022
Шановний президенте США,
Глава великої країни!
Якби Росія –
та рашА –
змолола Білий дім
в руїни,
ти теж казав би:
не стріляй
в оту Росію –
біса гниду,
і задрімав після обіду
під спіч Урсули
фон дер Ляйен?..
А, може б, все ж таки, до зброї
твоя десниця потяглась?..
Ще сплять в Америці герої,
і кров їх ще не пролилась…
Чекаєш час, коли проллється?
Твоя проллється… не проспиш.
Чи, може, то мені здається,
і ти не спиш… якби ж, якби ж…
Жовтень 2022 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Літа мої, літа мої –
і чорний злет, і білий,
ще досі ті шумлять гаї,
що поруч з вами бігли,
ще досі та сосна шумить –
кохання перше свято,
і джміль, нагадуючи мить,
дзижчить завзято.
І поцілунок, що дівча
з невинних губ дарила,
джмелем дзижчить біля плеча,
як спогад мій на крилах.
Присяду в тінь біля сосни,
відчую лісу подих,
порину в перший злет весни –
хлопчиська перший подив.
Листопад 2015 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022
То он – орда, и хан – мессия.
То он – под гнётом, то он – гнёт.
Народ озлобленный России –
никак себя он не поймёт.
И русский в нём – всегда несчастен,
в самой России и вокруг.
В порыве рвёт себя на части
от русских собственных услуг.
Могуч душой и малодушен,
глубок и мелок, верх и дно,
бунтарь, разбойник, и послушен
единой власти… всё в одном.
Непревзойдённым азиатом
несёт на запад и восток –
монгол по-русски с голым задом –
кровавый массовый восторг.
Владимир Мацуцкий
13 августа 2014 год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963188
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.10.2022
Россия уже с душком.
Пора закопать покойницу.
Могилу покрыть мешком*,
метлой подмести околицу.
Как символ, поставить крест
(была, мол, страна нетрезвая),
под пушек хмельной оркестр
себя полоснула лезвием…
Не трезвый там жил народ
с названием «русский»
краденым,
навыворот, наоборот –
и правнуки шли
и прадеды…
И сбудется –
«нас там нет!»**,
от русских земля очистится.
Россия
на много лет
в покойниках
будет
числиться.
Осень, 30 сентября, 2022 год
*мешком
черным полиэтиленовым,
такие мешки
в России заменяют черные гробы.
**когда Россия убивала и грабила соседей,
её правители цинично заявляли
«нас там нет».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961739
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2022
Життя за дивом пізнається,
без дива – то не є життя.
Якщо в собі себе відтяв,
одна частина продається.
І сам не знаєш, де то гірша
і не вгадаєш далі шлях
до тих винагород та блях,
чи до останнього рядка із вірша.
І все життя ідеш до дива
за кроком крок, не відстаєш,
аж поки світ ще впізнаєш:
чи сльози то, чи Божа злива…
І як мені того не знати,
що диво – кожен – то є сам
і нива, і вишневий сад,
і та країна, що є мати…
Чого ж язичник, син великий
я впрігся в віру не свою,
мордуюсь в пеклі, впізнаю
не лики, а попівські пики –
тій віри диво, де на горе
мою – на стомленій землі
у несвідомості в імлі –
хрестом антихрист
душу оре…
Чи див тоді не вистачало,
як я молився чудесам,
що сам створив і пестив сам…
І то було життя начало
без тлі-чужинця пустобреха,
без іудея із хрестом,
що сів за Бога на престол,
без візантійця і без грека –
тих, рідній вірі ворогів,
що йшли в раби
з хрестом в сЕй світ…
А Бог один,
і Бог той – Всесвіт,
і інших
не було богів.
Листопад 2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2022
На жаль, Європа нас годує
по чайній ложці
на одну добу,
війну в долЯри
конвертує
і кожен «лідер»
щось з війни
здобув:
хто хабара
мав половину,
хто весь хабар,
що від Кремля…
А є паяци, що як тля,
гризуть, беззубі, Україну,
яким Росія до смаку,
які в Росії на гаку.
Їх «мирні» санкції
з дірками,
з російських газохабарів,
вони ніяк не зсунуть
камінь
з дороги зброї
угорі.
Їх допомога
є такою,
щоб в Україні
йшла війна,
а не в Європі,
щоб з війною
забулась «лідерів»
вина,
які як завжди
співчували
коли могли
спасти дитя,
коли здали
на побиття
Вкраїну
з першої навали…
І в чотирнадцятий,
і в лютий
двадцять другого
орда
своєї
не ховала люті…
Так, українців
ця біда…
В Європі ж – там
лише бояться,
що все закінчиться
не враз,
з козлом лягли
європаяци,
за той козла
смердючий газ:
вже пропонують
мирно здатись,
чи то погодитись
з козлом,
«який попре,
так може статись,
на Україну
більшим злом».
Куди вже більше?
Він конає.
Козел в агонії війни…
А ті паяци – хто вони?
Хто з них козла переконає,
щоб той козел
козлом не був?
Козел той
з доларом в зобу,
та й вся його
та кліка клята:
козли, козлихи, козлонята…
Паяци ж все шукають миру:
козла слова беруть на віру.
Паяцам – горе не своє
(чужа війна, чужі і сльози)
і кожен долара сує
козлу – плоду метаморфози.
А долар –
то кривава плата,
не доларом –
людским життям…
Чи треба розуму палата
(без помилок, без каяття)
щоб зрозуміти:
є дорога
до миру в гордій Україні,
і та дорога – перемога,
на всі віки,
віднині!
Післяслово
…і наволоч
подохне ця,
Росію в пекло
зек звезе,
не збережуть
свого «лиця»
європаяци
і козел.
«І на оновленій
землі
Врага не буде,
супостата,
А буде син
і буде мати,
І будуть люде
на землі.»
Серпень 2022 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Якісь-то хвилі у Кремлі:
кудись подівся шизофреник,
та ще й оті чини малі
гуртом трофейний жруть вареник,
що шизик вивіз з України.
І вже дожерли половини,
як бог небозі лапті сплів,
у лаптях той і околів.
У лаптях вклали в домовину
без почестей і атрибутів без,
і закопали, як тварину,
бо він й смердів, як дохлий пес…
А ті, що жерли,
подавились,
і кожен сам собі
копав
глибокий рів
під божу милість
чи то російського
попа.
Травень 2022 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
захисники Вкраїни нені.
І не ідуть, їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники полукацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен кацап зацапал!»
Смартфони, камери і сепари… все є,
щоб глузувати в тім параді над «хохлами»:
і успадковане невігластво своє,
і той не свій Москви орел двоглавий.
Радіють ватники: «Ура!»,
і під Росії прапорами
всі – від собаки до щура –
заллють за зуб свої стограми…
Чи є у тих щурів мізки?
Чи Україна винувата,
що в череп їх лайном місткий
російська влізла вата?
Та хай би здохли в тім лайні
оті донецькі з москалями.
Ми переможемо в війні,
вони для себе риють яму…
Та все ж, як цвях, стирчить питання:
Для кого годували їх,
чого на себе брали гріх
як віддавали і останнє,
аж поки не нажреться «брат»?..
…Транслює ворог той парад –
біду і сором України,
і чути кожної хвилини
ворожі постріли гармат.
Епілог
Коли здолаємо і тих і тих,
пересмердить земля гнилим кацапом,
Росію вдаримо на смерть під дих
війни останньої останнім залпом.
І втрати порахуємо, і в цьому будем злі,
згадаємо рашистам той парад в полоні,
зростимо правду на своїй землі,
зростимо долю на своїй долоні.
04-10.02.2020 р.
Вірші редаговані 04 червня 2022 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
(редагований варіант)
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ідуть в донецькій проросійській млі
сини герої України нені.
І не ідуть,
їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники сини кацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен
кацап зацапал!»
Смартфони, телекамери…
все є,
щоб глузувати над «хохлами»:
і те невігластво своє,
і той чужий
орел двоглавий.
Радіють ватники:
«Ура!»,
і під Росії прапорами
всі –
від собаки до щура –
заллють за зуб
свої стограми…
Не вклали в череп їх
мізки.
Так, Україна винувата,
що череп їх
лайном в’язкий
заполонила
руська вата.
Та хай би здохли
в тім лайні
оті донецькі з москалями.
Ми переможемо
в війні,
вони для себе
риють яму…
Та все ж, як цвях,
стирчить питання:
Для кого годували їх,
чого на себе брали гріх
як віддавали і останнє,
аж поки нажереться
«брат»?..
Транслює ворог той парад –
біду і сором України,
і чути кожної хвилини
ворожі постріли
гармат.
04-10.02.2020 р.
Вірші редаговані 04 червня 2022 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
Епіграф:
Президент Макрон
і канцлер Шольц
ще досі ведуть
телефонні бесіди
з головним російським
терористом.
Яка ж мерзота
ця Росія –
смердюче
Мокселя лайно,
оце гидке,
безформне, сіре
брехливе
заздрісне
ВОНО!..
Та з головним ВОНОМ
Макрончик
і Шольцик
грають в телефон:
ВОНИ ВОНУ –
брехні –
вагончик,
ВОНО ВОНИМ –
брехні –
вагон…
У тій брехні
Вкраїну ділять:
Донбас і Крим
згребло ВОНО,
бо кожен
що Газпрому біля
з отим ВОНОМ
ділив давно
Європу всю
(і схід, і захід)
і привілеї
роздавав…
бо кожен з тих ВОНИХ,
як знахід,
з отим ВОНОМ
чужеє крав.
30 травня 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
Епіграф:
«Політики Європи піклуються
про збереження Путіну його обличчя»
Кремлівський вор
чи гопник в іпостасі
війною
з України все гребе:
і унітаз,
і те, що в унітазі…
і пнеться –
аж вилазить із ребер.
Та те йому
застрягло в горлі,
і здулась
злодія пиха.
Він захлинувся
в нашім горі
і в крові нашій…
він здиха.
Не зберегла йому
Європа
обличчя руського вождя:
обличчя те –
звичайна ж..а,
як ж..а –
все його життя.
16.05.2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022
Хай святиться Україна – наша слава й воля,
Хай нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згине ворог наш заклятий на віки віднині,
Запанує своя правда у своїй країні.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станьмо, браття, всі на захист батьківського дому,
І над нами панувати не дамо нікому.
Захистимо рідну землю, рідну Україну,
Захистимо свою правду, як свою дитину.
Повбиваймо супостатів без жалю, завзято.
Буде свято в кожній хаті, перемоги свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2022
Россия –
коллективный Путин,
черный Путин.
Это факт.
Символ праздников
и буден –
катафалк.
В нём и катится,
по сути,
вся Россия
в никуда.
Каждый тут –
преступник Путин.
Вместе –
черная орда…
И когда
придёт
однажды
мир
и кончится
война,
по делам
получит
каждый,
по делам его,
сполна.
19.03.2022 год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942735
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.03.2022
Трусость
и подлость –
два червяка
душу и мозг
червоточат.
Даже у умного,
наверняка,
червь
поживиться
захочет.
Трусость
и подлость –
ментальность раба,
твари
с оскалом
крысиным.
Рабы –
не народ,
а тупая
толпа
Белой
и Чёрной
России.
Трусость
и подлость –
клеймо подлеца,
жажда
раба
править
толпою.
Путин
из бункера
прёт
«до конца»
в «рай»
или дальше
больной
головою.
Трусость
и подлость –
империя зла,
грех
неразумного
стада.
Теплится
трупов
российских
зола
в пасти
войны
и ада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941816
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2022
Ликует путинский рашизм,
ликует тёмная Россия,
на вшивость сверится, на вшизм
славян Россия, как мессия.
Те собиратели земель,
те проповедники рашизма
серёж – иванушек – емель
под флаг построили фашизма.
И вот уже их главный вор
несёт славянам Украины
бесправье, смерть, голодомор,
войны разруху и руины…
Запущен смерти бумеранг,
открыт Пандоры чёрный ящик.
Не защитит ни чин, ни ранг –
умрёт и вящий, и не вящий.
Умрёт Россия-полицай,
в грехах покается Европа,
мир осознает до конца
какому злу в ладони хлопал.
19 марта 2014 год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941691
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.03.2022
Что ж, Россия,
так ли в рай
пролегли
твои
дороги?
Как сказал твой вождь
убогий:
в рай
любую
выбирай.
Он напёрсточник,
обманет,
шарик крутит
сяк и так.
Он себе
готовит money (мАни)
а тебе –
горящий танк…
Может, хватит?
Наигралась
с ним
в величие страны…
Сколько жертв
убить осталось
для утробы
Сатаны?
03.03.2022 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941566
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2022
Хай святиться Україна – наша слава й воля,
Хай нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згине ворог наш заклятий на віки віднині,
Запанує своя правда у своїй країні.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станьмо, браття, всі на захист батьківського дому,
І над нами панувати не дамо нікому.
Захистимо рідну землю, рідну Україну,
Захистимо свою правду, як свою дитину.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
О, Россия! Черным трактом
мчишься, загнано сопя,
на весь мир гремишь терактом,
подрывая и себя.
Припев:
Ты мой враг, прощай, Россия!
Ты мой враг – на все века.
И не ты славян мессия,
крови чёрная река.
Ты сама себе – убийца,
морг двухсотых без гробов.
Твой двуглавый – в клетке птица,
герб тщеславия рабов.
Припев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940958
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.02.2022
Убивать он начал рано:
с детства – юный кагебист.
Кровь ему – вода из крана,
и в России он – на бис…
О, Россия! Черным трактом
мчишься, загнано сопя,
на весь мир гремишь терактом,
подрывая и себя.
Ты мне враг, прощай, Россия!*
Ты мне враг – во все века.
И не ты славян мессия,
крови чёрная река.
Ты сама себе – убийца,
морг двухсотых без гробов.
Твой двуглавый – в клетке птица,
герб тщеславия рабов.
14.04.2021
*События подсказали изменить строку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940805
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2022
Порошенкель
має шекель,
має долар, рубль і гривну,
тим й живе за Україну,
тим й краде у нас у всіх.
І накравсь, як пост посів
президента від євреїв…
Ні, не Вашингтон, не Меїр,
а звичайний Петя вор,
що накрав на «приговор»,
(чи на «вирок» від зелених
слуг бабла новоявлЕних)…
Та Петра порошенята
діють як колона п’ята,
щоб не сісти і не впасти,
мати змогу знову красти…
Є і інші в них мотиви:
газ, офшори і Мальдіви,
щоб Петро проліз в месії,
як той Путін у Росії.
16 січня 2022 року
Ссылка на видео:
https://youtu.be/gWsgL-7hg14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
Сто тисяч правд,
а істина одна.
І в цьому є одна порада:
копайся в істині
щомиті і до дна –
на дні
твоя,
можливо,
правда.
Грудень 2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2021
Ярмом тяжіє України вада –
її не українська влада.
Забули предків заповіт
антикацап, антисеміт.
А, може, вже «анти» й немає,
мовчить УкрАїна німая,
чужа тій владі на своїй землі.
Панують всюди люди злі –
меншин кацапські та жидівські клани.
І кожен має свої плани –
як висмоктати неньку Україну,
тоді ж покинути невдаху біля тину
орді російській на поталу.
Орда не раз вже нападала
на наші землі, наш народ…
Реве розкритий «Русскій Рот»*.
Його закрити – треба силу,
і починати треба з тилу.
А щоб привести все до ладу –
свою потрібно мати владу:
розумну – мужню – українську –
суспільству прикладом і війську,
тоді ж – за ворога пороги
народом йти до перемоги…
Шляху нам іншого немає,
вставай, УкрАїно, німая!
Гуртуйсь до подвигу, народ!
*«Русскій Рот» – це ненажерливий «Русскій мір»,
який зжирає все, що влізе йому в пельку.
20-25.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Пісня і мова –
код українця,
якого не знає
ворог-москаль,
зубами скрегоче,
скиглить і злиться,
тягне
кривавої долі візка…
Танками тягне
віз той по Світу
з кров’ю,
з брехнею
про святість і мир,
російський, звичайно,
з російського вітру,
що в темінь засмоктує людство,
як вир…
Що за країна?
Куди вона пнеться?
Чого їй замало? –
води
чи землі? –
ота, що є – Моксель,
Росією зветься,
ота, що століття –
«Росія в імлі»…
Що то за люди?
Чи є матері в них?
Чи сльози
ті мАтері ллють,
як їхні
«сыночки»
вбивають невинних,
тупих комісарів
засвоюють лють…
Не в радість цим покидькам –
щО буде після,
які споконвіку конають в рабах –
що є Україна –
велична, як пісня,
і вільна,
і ворогу
не по зубах…
03-11.05.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
(документальная повесть)
26 апреля 1986 года в 1 час 23 минуты
на Чернобыльской АЭС при замене
стержня произошёл пожар, затем
ядерный взрыв.
30 апреля 1986 года с 12-00 до 16-00
Киев окатила радиоактивная волна
от второго взрыва на Чернобыльской АЭС.
1
Киев. Левый берег.
30-е апреля. 1986 год.12-00.
Уровень радиации 200 миллирентген в час.
– Что случилось?
– Где идёт война?
– Ах, волна!..
– Чего ж шумишь напрасно?
– Радиоактивная волна…
– Двести? Это что – опасно?
– …………………………….!
– Почему ж правительство молчит?
– Чистит к Маю нимбы и короны.
– Как – удрали?!
– Прихватив ключи
от штабов гражданской обороны*…
– Не остри – готовится парад.
– Отменить не трудно.
– Жди! А как же!
Выйти на трибуну каждый рад.
– Выйти – да, но умереть – не каждый.
– Говорят, Щербицкому** стоять
выпало на праздничной Голгофе,
чтоб Европу
радовал опять
её утренний
привычный кофе…
– Но и дети введены в игру! –
ещё месяц заниматься в школе…
– С детских яслей и дошкольных групп
вывезут…
– Когда?
– Не знаю…
– Вскоре…
– Жён с детьми, с прислугою вчера
вывезло высокое начальство,
отменив банкеты, вечера…
– Жаль, об этом информируют не часто.
– В респираторах от пыли… Из Жулян.
– Это же предательство! вот суки!
– Видимо нервишки их шалят,
долго ли устать – народа слуги!..
– Эти слуги за казённый стол
служат.
И себе, и ради денег!..
– Надо ли взрывать реактор, чтоб
высветить их души
на рентгене?
2
Информация
! Из официального заявления
постоянного представительства
Финляндии при ООН:
"Уровень радиации,
требующий предупреждения населения, –
20 миллирентген в час, а уровень,
требующий радиационной защиты по тревоге, –
200 миллирентген в час".
! Из учебного пособия "Радиоактивные загрязнения и их измерения", Москва, Энергоиздат, 1986 год:
"При ежедневном воздействии дозы
0,02 – 0,05 Р (20 – 50 миллирентген в час)
уже наступают изменения в крови".
3
Киев. Штаб гражданской обороны.
30-е апреля. 1986 год. 14-00.
Уровень радиации тот же.
Нарастающий,
сверлящий стены
звук.
Мимо сводок ЦСУ***
секретным кодом
по каналам связи ПВО****
в Москву
Киев прорывается,
как чёрным ходом.
А в Москве –
уже по случаю торжеств
ставили на стол
вина, чуть меньше, чем канистру…
– Слушаю! Диктуйте! – резкий жест.
"Гриф СС. ТГ. Москва. Министру.
Киев под угрозой. Отдаю приказ
о противоядерной пункт "В" тревоге…"
Замигал на пульте
лампы красный глаз.
– Если б так мы думали на Волге…
– Что вы думали у маминой груди
скажете жене.
По форме принимайте!..
Генерала, видимо, "звонок" предупредил –
обнаглел:
– Но вы хоть понимаете!..
В сорок первом – ни на шаг…
и в осень ту
мы смогли,
и немца сокрушили…
(Обезличенное "мы" всегда в ходу
там, где "я" – ещё не заслужили).
– Слушай, генерал,
я не встречал
таких и там, в ту осень.
В какой щели
прятался, сучок, –
и рубанул сплеча.
– Зря орёте. Ждите сообщений.
Здесь всё знают…
Замер телефон.
4
Киев. Правый берег. Львовская площадь.
30-е апреля. 1986 год. 14-00.
Уровень радиации 50 миллирентген в час.
Официальных сообщений нет.
Не отвыкнут женщины от красных роз –
аромат любви
не сгубят в розах изотопы.
В Киеве на розы –
всё такой же спрос,
те же очереди
и всё те же толпы…
Кро-вью-роз-на-пол-ним-
и-сво-ей-
го-ро-да-блед-не-ю-щи-е-ве-ны-
ко-ло-ко-лом-бу-дет-он-зве-неть-
ро-зо-вый-и-не-о-бык-но-вен-ный…
Киев к празднику готовится всерьёз:
в магазины люд идёт лавиной,
и торчат из сумок – к аромату роз –
хлеб, конфеты, марочные вина…
Кро-вью-роз-на-пол-ним-
и-сво-ей-
го-ро-да-блед-не-ю-щи-е-ве-ны-
ко-ло-ко-лом-бу-дет-он-зве-неть-
ро-зо-вый-и-не-о-бык-но-вен-ный…
Выпьют все: министр, школяр, инспектор школ,
вождь пригубит мрамора устами…
Весь народ, с детьми, по Киеву пешком
двинул за шампанским и цветами….
Кро-вью-роз-на-пол-ним-
и-сво-ей-
го-ро-да-блед-не-ю-щи-е-ве-ны-
ко-ло-ко-лом-бу-дет-он-зве-неть-
ро-зо-вый-и-не-о-бык-но-вен-ный…
Всё идёт, идёт,
идёт людской поток.
Час торговли и покупок время!
…А мне кажется –
с пожитками Подол
в Бабий Яр идёт,
влача эпохи бремя.
Сто-о-ой-те!
Сто-о-ой-те!
Снова
в нашей памяти провал:
в Киеве! –
не с "Три-майл айленд"
в Гаррисберге сити –
оккупантом входит радиация в права
на цветах –
на листьях –
на плаката ситце –
в ломте хлеба –
в молоке –
в глотке воды –
всем и поровну отмеривая долю
от Чернобыльской АЭС
и от беды –
что и в правнуках воскреснет
чёрной болью…
…Не отвыкнут женщины от красных роз –
аромат любви
не сгубят в розах изотопы.
В Киеве на розы –
всё такой же спрос,
те же очереди,
и всё те же толпы.
5
Киев. Первая программа радио. 30-е апреля
1986 год. 19-00. Уровень радиации тот же.
Официальных сообщений нет.
От Совета Министров СССР
"На Чернобыльской атомной электростанции
продолжаются работы по ликвидации
последствий происшедшей аварии.
В результате принятых мер
за истекшие сутки выделение
радиоактивных веществ уменьшилось,
уровни радиации в районе АЭС
и в посёлке станции снизились…
цепной реакции ядерного топлива
не происходит, реактор находится
в заглушенном состоянии.
…Работа предприятий, колхозов,
совхозов и учреждений идёт нормально".
ЭТО БЫЛО ПЕРВОЕ СООБЩЕНИЕ ПО РАДИО
6
Киев. Газета "Известия". Среда.
30 апреля 1986 года. 19-00.
Уровень радиации тот же.
Официальных сообщений нет.
Полстраницы занимает
"Вручение государственных наград".
Ниже – всего восемь строк:
"От Совета Министров СССР
На Чернобыльской атомной электростанции
произошла авария, повреждён
один из атомных реакторов.
Принимаются меры по ликвидации
последствий аварии.
Пострадавшим оказывается помощь.
Создана правительственная комиссия".
ЭТО БЫЛО ПЕРВОЕ СООБЩЕНИЕ В ГАЗЕТАХ.
7
Киев. Телевизионная программа "Время".
30-е апреля. 1986 год. 21-00.
Уровень радиации тот же.
Официальных сообщений нет.
Правде –
лишь дозиметры верны,
правда –
измеряется в рентгенах,
правдой –
установим суть вины
диктора,
весёлого, как кенар…
Не убий молчаньем –
не солги.
Ложь и нож –
оружие убийцы.
Уже дети носят лжи долги
на лучами обожжённых
лицах.
Мир един,
и нет своей судьбы.
Есть судьба
Всея Земли Народа…
……………………………………
Сукин сын!
ты сплюнул ложь с губы,
внук проклянёт тебя –
урода.
8
Киев. Крещатик. Парад.
1-е Мая. 1986 год. 10-00.
Уровень радиации тот же.
Официальных сообщений нет.
Глядя в прицелы со всех телекамер,
Киев транслирует майский парад.
Вождь в полный рост,
запрессованный в камне,
бровью повёл:
начинайте, пора.
Стал на трибуну весь клан власть имущих:
каждый – по чину, шеренгой бок в бок,
каждый – успевший под райские кущи,
каждый – правитель, почти полубог…
Бьют барабаны!
Бьют барабаны!
Маршами будничность не щадя.
Бьют барабаны!
Бьют барабаны!
Флаги –
на праздничных площадях.
Белые, синие,
голубые, красные.
Юное, сильное
племя
празднует!..
А над ликующим морем флагов
пламенный лозунг
слова простёр:
"Мирные флаги!
Сближайте фланги!
Флаги войны –
в костёр!"
Сильные руки –
и мира знамёна –
древко к древку, к ряду – ряд.
Плеском оваций плещут знамёна –
люди
знамёнами говорят…
…Глядя в прицелы со всех телекамер,
Киев транслирует майский парад.
Дети с мороженым
машут руками,
лица курсантов,
кричащих "ура",
трактор в макете
и сварочный робот,
мама с флажком
и ребёнком двух лет…
Смотрит жестокий парад вся Европа…
Утренний кофе.
Цветы на столе.
ЭПИЛОГ
ИНФОРМАЦИЯ
– Спустя полгода, уже в сентябре,
костюмчики детей всё так же
будут излучать майские рентгены.
– На пресс-конференции в Москве
6-го мая 1986 года впервые будет
названа цифра радиоактивной
заражённости зон, прилегающих
к Чернобылю: "…в Киеве в связи
с изменением метеоусловий уровень
радиации несколько повысился
от нормального, и составляет
0,2 миллирентгена в час".
ЭТО БУДЕТ ЛОЖЬ,
НО УЖЕ НЕ МОЛЧАНИЕ.
Киев. 6-е мая. 1986 год.
Над Киевом поплыли облака,
тяжёлые
и тихие такие.
И падает –
плывут они пока –
дождь изотопов,
как десант, на Киев.
А в детсадах стреляет детвора,
строчит в упор,
в плену отряд десанта!..
Детей война –
по-прежнему –
игра,
и дождь – лишь дождь
над крышами
детсада.
Киев. 10 мая. 1986 год. 2 часа дня.
Пошёл настоящий летний дождь.
Как любили мы с дочерью
бродить под таким дождём,
возвращаясь с детского сада!..
Киев. 16-е мая. 1986 год.
Дети эвакуированы.
Сквозь окна ветер свищет в щели.
Горячий ветер, чёрный пир.
Здесь нет детей, мертвы качели,
и мёртвым кажется
весь мир.
1986 год
*На штабах гражданской обороны лежала обязанность оповещения населения о военной или стихийной опасности и организации населения при эвакуации и подготовке к обороне.
**Щербицкий Владимир Васильевич – первый секретарь ЦК Компартии Украины. По тому времени, первое лицо с полномочиями вседержителя всея Украинской Советской Социалистической Республики с населением в 50,8 млн. человек.
***ЦСУ – центральное статистическое управление в Москве, куда ежедневно передавались сводки деятельности республик СССР.
****ПВО – войска противовоздушной обороны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912095
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.04.2021
Убивать он начал рано:
с детства – юный кагебист.
Кровь ему – вода из крана,
и в России он – на бис…
О, Россия! Черным трактом
мчишься, загнано сопя,
на весь мир гремишь терактом,
подрывая и себя.
Я не враг тебе, Россия,
ты мне враг – во все века.
Нет, не ты славян мессия,
крови чёрная река.
Ты сама себе – убийца,
морг двухсотых без гробов.
Твой двуглавый – в клетке птица,
герб тщеславия рабов.
14.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910989
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.04.2021
На всяк випадок життя
влада квапиться накрасти:
від одежі та взуття –
до землі для касти.
Вже мурує і тюрму –
що з елітних камер,
як палац-тюрму тому
в кого серце – камінь.
Українців там нема,
все – народи інші:
як не кум – його кума,
або й тих ще гірші.
Як нам вибрати своїх
свій народ по правді пасти,
тих своїх, що поза сміх,
ще й не будуть красти?
Де народу голова,
його очі, вуха –
як отого дурня слухав
та сприймав дурні слова?
Очі є і вуха є –
розуму ніяк немає.
Кожен визнає лише своє,
та свого не має.
Все чуже:
земля, вода,
гори, полонини,
чужа спіє ягода,
і чужої днини.
Схаменіться, козаки,
горді українці!
Час вже з нашої руки
дати їм по пиці.
Та в своїй тримать руці
важелі від влади
за життя – в кінці-кінців –
рідної громади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
(співаємо мелодійно)
Жлоб дуріє в тишині,
жлоб музИчку слуха,
вуха вдвічі збільшені,
віслюкові вуха…
(голосно з прихлопом і притопом по всіх приспівах)
Гоп-ця-ця та гоп-ця-ця!
Водка у стакані,
на пательні – два яйця,
та жлоби вже п’яні.
(тихо, але так, щоб чули сусіди)
В стелю стукає сусід
під жлобами цими.
Жлоб страшніше за ковід:
не знайти вакцини.
Гоп-ця-ця та гоп-ця-ця!
Водка у стакані,
на пательні – два яйця,
та жлоби вже п’яні.
(голосно, щоб чули жлоби)
У машинах «на шашлик»
пруть жлоби до лісу.
Після них і ліс той зник,
моляться залізу.
Гоп-ця-ця та гоп-ця-ця!
Водка у стакані,
на пательні – два яйця,
та жлоби вже п’яні.
(голосно, щоб чув кожен депутат)
Найпідліший жлоб кацап,
спійманий на зраді,
умостивсь на два яйця
у Верховній Раді.
Гоп-ця-ця та гоп-ця-ця!
Водка у стакані,
на пательні – два яйця,
та жлоби вже п’яні.
(найголосніше, щоб чула вся країна)
Жлоб – у Раді, жлоб – в суді,
жлоб – на кожнім кроці.
Жлоб сидить, як і сидів
у косоворотці.
Гоп-ця-ця та гоп-ця-ця!
Водка у стакані,
на пательні – два яйця,
та жлоби вже п’яні.
(голосно, для «слуг якогось-то народу»)
Жлоб – прем’єр, жлоб – президент,
«слуги» – жлобенята,
кожен – від грошей Огент,
і за грошенята.
Гоп-ця-ця та гоп-ця-ця!
Водка у стакані,
на пательні – два яйця,
та жлоби вже п’яні.
(на телеканалах олігархів)
Жлоб жлобам хабар носив
як була перерва,
вже будує він «масив»,
де росли дерева.
Гоп-ця-ця та гоп-ця-ця!
Водка у стакані,
на пательні – два яйця,
та жлоби вже п’яні.
(тихо самим собі)
Жлоб і «ватник» – вороги
з гаслами кацапів.
Ми ж, простивши їм борги, –
відбувайло-цапи.
Гоп-ця-ця та гоп-ця-ця!
Водка у стакані,
на пательні – два яйця,
та жлоби вже п’яні.
(найголосніше, щоб почули і закордоном)
Жлоб не піде на війну:
втік, грошей накравши,
жлоб святкує новину,
де жирують раши.
Гоп-ця-ця та гоп-ця-ця!
Водка у стакані,
на пательні – два яйця,
та жлоби вже п’яні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
(новий варіант пісні «Я України громадянин»)
Hm G F#
Славлю звитяжність моєї країни,
Hm G F#
славлю країну – що встала з колін,
Em G F#
зоране поле і гілку калини,
Em G F#
сад біля хати з червоних калин.
Славлю незламану волю народу,
мужність і силу синів і батьків
в час, коли миром шукаємо броду,
в час, коли миром йдемо на катів.
В славі вдягну мужніх воїнів шати,
всіх поколінь я – народу повпред –
звівся з колін, в повний зріст маю стати
і крокувати з народом вперед.
Гордо прийду до Європ до Америк
з полум’я, з диму, з кривавих годин
сином народу новітньої ери:
«Я
України
Громадянин!»
Пісню можна прослухати на YouTube у фільмі
«18 лютого 2014 рік, вул.. Інститутська, Київ, Україна»
на каналі "Владимир Мацуцкий"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Fm
Гуртуймося, брати, на бій в загін,
G# Fm
в загін непереможних українців.
Fm
Наш прапор і могутній батько Гімн –
Fm G# Fm
ковток води із чистої криниці.
Приспів:
Fm G# D#
Кладімо душу на святий вівтар
D# C7 Fm
за нашу волю, правду і молитву,
Fm G# D#
святимо зброю і гуртом відтак
D# C7 Fm
йдемо з молитвою в останню битву.
Fm
Знесемо гнидники з дніпровських берегів,
Fm G# Fm
розвіємо прах ворога по полю,
Fm
не буде москаля тут і ноги.
Fm G# Fm
Вперед, вперед – за України долю!
Приспів (два рази).
Музика: Володимир Мацуцький, Юрій Востров
Вірші: Володимир Мацуцький
Монтаж відео: Володимир Мацуцький
Відео можна подивитись в YouTube
на каналі «Владимир Мацуцкий»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Отой слуга –
якого змісту?*
Кому він служить той слуга?
Чи то жидочку сіоністу,
чи то кацапу шовіністу
за шмат маци чи пирога?..
Пора, брати, вже розібратись,
на свій майдан гуртом зібратись,
слуги спитати:
ЧИЙ СЛУГА?
*Роздуми після розповіді
героя україно-російської війни.
29.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
(гумореска на тему)
В Україні українців надто мало,
все – кацапи та свої хохли.
І якби не українське сало,
Україну захистити б не змогли.
Сало ріжуть, сало смажать,
із картоплею товчуть.
І як то в народі кажуть,
з салом краще Бога чуть.
А як зріжеш на пательню
під домашні два яйця,
під сто грамів, під пряженню –
де там паска чи маца!
Та на зайвого не знадься:
стане сало в животі,
вірус covid-19
мав і сало на меті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
В траві ховався коник,
В траві ховався коник,
Дзвонив той коник в дзвоник,
Співав і цокотав.
Невже ж то бува,
Невже ж то бува –
Співав і цокотав.
Він їв зелену травку,
Лише зелену травку,
І наче песик гавкав,
Як муху проганяв.
Невже ж то бува,
Невже ж то бува –
Він муху проганяв.
Та якось-то ропушка
Шукала щось до брюшка,
Шукала щось до брюшка –
Та й з’їла коника.
Невже ж то бува,
Невже ж то бува –
Та й з’їла коника.
Як збудував би хатку,
Хоча б маленьку хатку –
Всім коникам на згадку
Ропушку з’їв би сам.
Невже ж то бува,
Невже ж то бува –
Ропушку з’їв би сам.
*Вільний переклад з російської – Володимир Мацуцький.
Із зошита дитячих пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
(текст пісні)
Гуртуймося, брати, на бій в загін,
в загін непереможних українців.
Наш прапор і могутній батько Гімн –
ковток води із чистої криниці.
Приспів:
Кладімо душу на святий вівтар
за нашу волю, правду і молитву,
святимо зброю і гуртом відтак
йдемо з молитвою в останню битву.
Знесемо тлю з дніпровських берегів,
розвіємо прах ворога по полю,
не буде москаля тут і ноги.
Вперед, вперед – за України долю!
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Fm Fm C7
Якщо уб’ють – не зможеш вмерти
Fm
і будеш вічним у віках,
C7
і будеш вище тої смерті,
Fm
рабам вготована яка.
G# D#
Не бійся бою, ти не перший
C7 Fm
у тім освяченім бою.
G# D#
Ти той козак – що кінь і вершник
C7 Fm
в козацькім війську у строю.
*Акорди і текст пісні, яка опублікована в YouTube.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Писати, як і жити, треба так, щоб лютий ворог скиглив, як собака,
щоб слово йшло на ворога, як танк, а рима – як стрімка в бою атака.
Гуртуймося, брати, на бій в загін, в загін непереможних українців,
нам буде проводом могутній батько Гімн, ковтком води із чистої криниці.
Кладемо душу на святий вівтар за нашу волю, правду і молитву,
святимо зброю, і гуртом відтак йдемо з молитвою в останню битву.
Немає друзів в зграї ворогів. Вперед, вперед! – за України долю!
Зметемо тлю з Дніпровських берегів, прах ворогів розвіємо по полю.
Текст пісні, над якою ще працюю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Єврейський мальчик
не проліз у боги*,
проліз у люди:
президентом став.
З’явився голос
і з’явились роги,
єврейський мальчик
вліз на п’єдестал.
Ввійшов у смак:
вже «другий термін» треба,
щоб на «хохлах»
– агов! –
і прямо в рай…
якщо хохли
не поламають ребра,
зненавидівши мальчика
украй.
Та що поробиш –
є на те підстави:
єврейський мальчик –
ворогу слуга,
брехливими вустами
і перстами
настромлює країну
на рога.
Якщо ті роги
вже не обламати,
якщо на це
не вистачить снаги –
нас буде раб
в свої раби наймати,
слугою будемо
служити у слуги.
*Перед виборами єврейський мальчик
пообіцяв принести мир,
тобто порівняв себе з Богом.
Колись це ж саме пообіцяв Ісус Христос…
і чим це закінчилось?
Дерево на хрест вже зрубане.
24.05.2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
81
Ти правий, бо ти ще живий.
82
Якщо ти дурень, не будь дурнішим за себе.
83
Старість вбиває людину раніше, ніж її ховають.
84
Язичники вклоняються деревам,
Християни – дошкам з розпиляних дерев.
І ті, і ті – ідолопоклонники.
85
На сьогодні благовоніє втратило благо,
залишилось воніє.
86
Сучасний світ – це війна брехунів.
87
Не залатати світ скажений
старими латками брехні.
88
Не вони робили історію, а історія робила їх.
89
Перший відомий людству погром був учинений євреями.
Перед тим як тікати із Єгипту, вони вночі порізали і пограбували довірливих єгиптян. («І сталося в половині ночі!»)
90
Життя людини – це частина історії всього народу.
(далі – ще пишеться)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
71
В Україні крадіїв називають багатіями, бідних – електоратом.
72
По венах політиків всіх націй і народів долар ллється.
73
Усі релігії існують тільки для бідних людей, які (релігії) підтримуються владою, щоб люди бідні хоч якось змогли жити і працювати на ту ж таки владу.
74
Багата людина та, що не потребує зайвого.
75
Людина при владі завжди небезпечна.
76
Суспільство чекає від політиків нових облич, а вилазять нові морди.
77
Поет справжній – у своїх віршах, решта – це не він.
78
Спільноти національних меншин в Україні є державою в державі, вони більш об’єднані, тому і більш успішні за титуловану націю.
79
Найзліші вороги – це колишні найдобріші друзі.
80
Розуміння Бога, тобто образ втілення Його, людству не відомий. Поклоніння образам – це ідолопоклонство.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
61
Не хизуйся, що можеш літати:
над помиями літають і мухи.
62
Вір багато – Бог один, питання лише в тому, чий шлях до Нього.
63
Для народу – затягування пасків, для влади – розтягування
животів.
64
Людством володіє Велика Брехня. Вона і є тим Богом, що карає.
65
В кожній християнській душі панує жорстокий Кортес.
66
Релігія – це віртуальна людська творчість.
67
Корисніше вклонитися травинці, ніж надуманим богам.
68
Гніда нації не має.
69
Знати – не означає мислити.
70
Українській мові загрожує не стільки руський, який розмовляє російською, скільки українець, який не розмовляє українською.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
51
Національний мазохізм – це коли нація закохана у свого тирана.
52
Відмінності влади: тоталітарна влада знає, що народ не знає, що влада бреше. Демократична влада знає, що народ знає, що влада бреше.
53
Сутність поета – це передчуття майбутнього.
54
У людства достатньо дурості, щоби його ненавидіти і достатньо розуму,
щоби його любити.
55
Якщо не борешся, ти не живеш, тебе і заєць залякає.
56
В одних – під нігтями земля, а в інших – кров людська і сльози.
57
Політика – це мистецтво обдурювати і обдурюватись.
58
Українці повинні тримати у лівій руці плуга, у правій – меча.
59
Карає Бог, в якого віриш.
60
Ті люди, які виробляють для людства життєво необхідніше,
живуть найбідніше.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020
41
У Будди жіноче обличчя.
42
Чим більше пісня примітивна, тим більша її популярність.
43
Коли епоха багатих злодіїв відійде, настане епоха багатих народів.
44
Боротьба схожостей, а не протилежностей –
ось що рухає людством.
45
Не той дурень, що дурень, а той дурень, що не знає про це.
46
Людина приречена жити в суспільстві. Яке суспільство, така і людина, чи геній, чи повний дурень.
47
Щоб менше робити помилок, не роби сьогодні роботу, яку можеш зробити завтра.
48
Скільки неправду не освячуй, вона не стане правдою.
49
Біда України в тому, що українці байдуже ставляться до українців, не радіють успіху побратима, тому успішні в Україні не українці.
50
Хочеш довше жити – вставай раніше, лягай пізніше.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
31
Є люди оригінали, а є люди приставки до людей оригіналів.
32
Сильна любов завжди важка.
33
Швидко минає все, повільно вертається хоч що-небудь.
34
Гроші – це зброя масового приниження людей.
35
Релігія повинна звеличувати людину,
а насправді принижує її.
36
Менталітет політика – виставляння себе як істину в першій інстанції.
37
Віруючі про Бога нічого не знають, тому і вірять в нього.
38
Фанатизм – ознака дурості.
39
Людина не проти Бога, якщо він не проти неї.
40
Для Європи цивілізований світ – це світ грошей.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
21
Війна сама себе годує.
22
Релігія – плацебо.
23
Перед тим, як написати декілька гарних віршів, треба написати безліч поганих.
24
Досконалість мислення і легкість написання – несумісні.
25
Жінка – зміст життя, чоловік – лише його доповнення.
26
Людство красиво дітьми.
27
У суспільства, яке породжує злидні, не варто просити милостиню.
28
Велике складається з дрібничок, не буде хоч якоїсь з дрібничок, не буде і великого.
29
На сповіді піп зрозумів злодія, але ненадовго: злодій обікрав і попа.
30
Християни не завжди були на колінах: згадаймо хрестові походи.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
11
В Україні українофоб-сіоніст судить українофіла як антисеміта.
12
Боги теж воюють за першість.
13
Не бійся помилки у слові, а бійся помилки в думках.
14
В Україні медицина морально занедбана.
15
Кожна людина є і розумна і дурна одночасно.
16
Життя – то боротьба за нього.
17
Чи можна врятувати того, хто цього не потребує?
18
Релігія – це більш витончена і більш брехлива політика, яка
піклується не стільки про душі вірян, скільки про їхні гаманці.
19
Одне поетичне слово може знищити годинний виступ політика.
20
Брехня людину принижує.
(далі буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
1
Роблячи добро, людина сильнішає.
2
Книга Гінеса – книга людської дурості.
3
Всі люди створені мавпами, але різними мавпами.
4
Молодість не зрозуміє старість, поки сама не постаріє.
5
Скільки потрібно зябликів, щоб підтвердити теорію Дарвіна
про еволюцію птахів?
6
Чим величніша твоя мета, тим менше зустрінеш перешкод на шляху до неї. Цей шлях не для дурнів.
7
Якщо чекаєш на кінець Всесвіту – Він прийде.
8
Важко бути чистим у багні смердючим.
9
Винна не мова, а винен язик, який її вживає.
10
Невігласи з докторськими ступенями роблять більше шкоди
суспільству, ніж невігласи без ступенів.
(продовження буде)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Два Вовочки загрались в полонених.
Один – московський кегебіст Путло,
а другий – у Путла за Помело
з торбиною думок зелених.
На Помелі Путло умів заграти:
кого схопив – кидав за грати,
на них вимінював убивць,
що посилав «хохлів» вбивати,
свою показуючи міць.
А Помелу «квартал» ще сниться…
його «квартал»… якійсь-то п’ятий…
чи, може, шостий, чи десятий…
про обмін же – «яка різниця»*
чи вбитий то, чи то убивця,
аби жував електорат!
Згадав кому був сват і брат,
як над країною сміявся
і у Путла у ніг валявся,
бо росіян вважав братами
«покірній нації «хохлів»…
«какая разница»* – стояв би хлів,
а в ньому – бидло із рогами:
оті червоні і зелені,
з яких стирчать російські гени,
щоб українець кожен знав –
що два народи є братами
як ті сіамські, що задами
зрослись… Та є ще горе-новизна,
козирна карта пала Вові:
тепер народу він слуга…
Чи не зламає він рога
в отій позиченій любові,
коли шукатиме він броду
до українського народу?..
Чи кату волю не продасть
за нафти кусень чи то газу
за мир в тюрмі московських пазур,
де українцем бути – зась?!
А, може, знов почне валятись –
наш президент страхополох –
у ніг Путла, і знову клястись,
що він не лох?!..
А між країнами – іде дурна війна,
дурна від крові – не вина,
і ворог побратимів убиває
і кров’ю нашу землю поливає,
і сотні років так… під москалем…
Коли ж ми поквитаємось з Кремлем,
зруйнуємо залізну ту окову?
Чого нас тягне під кацапів знову –
отих рабів із бомбою в руках?
Невже замовкнемо безмовними в віках
і на колінах помремо рабами?
Коли ж проб’ємося у тьмі лобами
один до одного, щоб волю й силу мати,
щоб всіх братів обняла мати,
всіх українців: і отця і сина –
велика – вільна – Україна?!..
Хай будемо і босі й голі –
ми воїни своєї долі
на Богом даній нам землі!
Кацапи згинуть у імлі,
а ми – великі і малі –
борімо шлях
до правди й волі!
*«яка різниця» – «какая разница»,
з новорічної промови Вовочки Помела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872532
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 18.04.2020
По українській матері-землі
ідуть колоною військовополонені.
Ні, не кацапи (ті – в Кремлі
і у Донецьку у кремлівській млі)…
ідуть сини
Вкраїни нені.
І не ідуть,
їх ті ведуть –
Вкраїни зрадники сини кацапи.
І всі донецькі смачно ржуть:
«хохла у плен
кацап зацапал!»
Смартфони, телекамери…
все є,
щоб глузувати над «хохлами»:
і те невігластво своє,
і той чужий
орел двоглавий.
Радіють ватники:
«Ура!»,
і під Росії прапорами
всі –
від собаки до щура –
заллють за зуб
свої стограми…
Не вклали в череп їх
мізки.
Так, Україна винувата,
що череп їх
такий місткий
заполонила
руська вата.
Та хай би здохли
в тім лайні
оті донецькі з москалями.
Ми переможемо
в війні,
вони для себе
риють яму…
Та все ж, як цвях,
стирчить питання:
Для кого годували їх,
чого на себе брали гріх
як віддавали і останнє,
аж поки нажереться
«брат»?..
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Транслює ворог той парад –
біду і сором України,
і чути кожної хвилини
ворожі постріли
гармат.
04-10.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864356
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.02.2020
У великих містах України розмовляти українською мовою – це є прояв особистості. Бувають випадки, коли саме українська мова спрацьовує, як зброя проти нахабства і невігластва. Але треба зауважити: українська, а не покруч, скалькований з російської із вживанням слів-чужинців.
Сучасна мова більшої частини українського народу, так званих регіональних осередків, не є українською ні в містах, ні в селах. Мова цих українців, навіть синтаксично відрізняється від загально прийнятої української мови. Такі українці втратили національну інтуїцію будувати речення за законами утворення української мови. Вони будують речення за законами свого регіону, пристосовуючи знайомі слова і звороти, спираючись на свої знання мови і свій словник, який поповнюється з штучної мови газет, радіо, телебачення. Головна роль такого покручу – стисло і зрозуміло для свого оточення передати інформацію.
Про калинову та солов’їну мову говорити тут зайве. Найстрашніше в цьому те, що всі вони впевнені, що розмовляють українською мовою. Чи буде такий покруч привабливим для вивчення його іншомовною людиною? Звичайно ж ні. І це дуже заважає поширенню дійсно української мови хоча б на просторі нашої країни.
Якщо ж врахувати, що мова – це озвучене мислення, то можна зробити висновок відносно мовного просування нашої країни: вже зараз втрачається, а подекуди втрачена, форма національного способу мислення більшої частини українського народу. Це один із симптомів вимирання народу, як нації.
Першою вмирає культура нації, головною рисою якої є мова. Вмирання національної культури збільшує чисельність манкуртів у суспільстві, які в свою чергу прискорюють процес вмирання культури і мови. Його швидкість в геометричній прогресії може вже протягом двох-трьох поколінь привести український народ до іншої національності чи безрідності.
Насторожує і те, що вже навіть письменники мають гріх вживати кальок з російської, а ті, що мають бути провідниками культури української мови здебільшого спираються на класиків, ігноруючи сучасну мову народну. Їх можна зрозуміти: струмочок живлення від джерела народної української мови вже надто тонкий. У деяких регіонах країни він майже висох.
Що цьому сприяє, які причини породжують таке явище?
Перша і головна причина – це не свідоме небажання більшості українців в збереженні і розвитку своєї мови. Вивчати рідну мову треба все життя. А українці, не замислюючись над мовним питанням, користуються знанням мови на рівні шкільних знань з додатком сміття від урбанізації вже досить космополітичного суспільства. Багато з них навіть не читають українською. А є і такі, погляд яких зосереджений на Москві. «По-московській так і ріжуть» (Тарас Шевченко).
Як бачимо, часи змінюються, українці – ні: не розуміють гостроти цього питання. Отці ж українського народу розуміли: рідна мова, як і рідна віра, це зброя захисту нації, а краса і сила мови – це краса і сила душі народу.
Друга дуже важлива причина – це відсутність національного керівництва українським народом, його країною. Протягом всієї історії України та і ці 27 років незалежності – українським народом здебільшого керували і керують не українці. Виник зв’язок: немає української мови – немає української волі і навпаки, а з того немає і української влади.
За часів незалежності, як і в радянські часи, і в часи царської Росії, український народ примусово навертають на царину, чи – як вважають невігласи з історії – у лоно російської мови, цитуючи міністра внутрішніх справ і підсрачника юдо-німкені Катерини II – Валуєва.
Спробуйте замовити у кіосках з жовтою назвою «Преса» у Донецьку, Запоріжжі, Харкові і, навіть, у Києві газету українською мовою. У вас нічого не вийде: газет українською мовою видається дуже мало(три-чотири) на Україну, це майже нічого, решта російською мовою з російським мисленням і російською ідеологією.
Не кажу вже про те, що мова газет, журналів, радіо і телебачення не завжди відповідає культурі української мови. Відчувається: ті, що пишуть чи мовлять на радіо і телебаченні, у побуті розмовляють і читають російською. Та і не диво це, адже володарі всіх ЗМІ в Україні є не українці, багато з них – то чужоземці, які і живуть за межами нашої країни.
Це вони замовники поширення чуток, що видання українською мовою не користуються попитом, це вони привчають людей читати тією мовою, провідниками якої вони є, це вони прагнуть перетворення української мови на покруч, щоб не було бажання навчитись української мови.
Сьогодні в Україні ведеться тиха, але дуже жорстока війна на знищення української мови. Залишився один крок – «Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова». Знищать Статтю – знищать мову, знищать націю, залишиться безрідний народ, покірний натовп кріпаків чужої цивілізації.
Згадаймо методи барона Корфа(флігель-ад’ютанта російського царя Олександра II), який після смерті Тараса Шевченка, намагаючись поховати і «Кобзар» і українську мову, у 1864 році розробив і втілив програму протидії впливові українофілів в Малоросії (так він називав українців в Україні) шляхом «наводнения края до чрезвычайности дешевыми русскими книгами», що «лишило бы малороссийскую литературу шансов сколько-нибудь существенно расширить круг читателей».
Нажаль і зараз щось подібне відбувається: видання книг українською мовою не мають дотації від держави, що приводить до неспроможності конкурувати з російськими виданнями, які мають дотацію від проросійських олігархів – внутрішніх ворогів України.
Сучасне становище у цьому питанні таке що неукраїнські влади, спекулюючи на темі української мови перед виборами, після виборів саме вони і продовжують втілювати програму барона Корфа. Ідіть, подивіться на ті кучугури російськомовних книжок, газет, журналів, розкрийте любу сторінку, відчуйте смердючий запах бруду, який випліскується на наш народ, на нашу країну.
Як врятувати українську мову?
Для цього має бути створена мотивація збереження і розвитку української мови. А саме:
1. Ніякий посадовець не має право бути призначеним на будь-яку посаду без складання іспитів на знання української мови, літератури і історії України.
2. Кандидат у депутати усіх рівнів має бути народженим в Україні і скласти іспити за пунктом №1.
3. Працівники ЗМІ незалежно від національності і напрямку видання чи телерадіоканалу мають скласти іспити за пунктом №1.
4. Створити державні безкоштовні денні і вечірні «Школи української мови».
5. Викладання у всіх державних і приватних навчальних закладах повинно вестись виключно українською мовою.
6. Мова спілкування в державних установах, учбових закладах, в закладах послуг, в коридорах Верховної Ради, Кабміну, Адміністрації Президента повинна бути виключно українська.
7. Ці положення повинні бути затверджені «Законом про українську мову».
Щоб виконувати «Закон про мову» і впровадити його положення в дію, потрібно вибороти справжню незалежність України і українського народу, і в першу чергу від так званої своєї «української» влади олігархів з російським газом у кишенях, яку не ми вибираємо, а нам нав’язують ЗМІ і біл-борди, треба чітко розуміти, що це замасковані під українців вороги українського народу, що така влада не є українською. Для усунення такої влади є доцільними і оправдані не тільки вибори, а і революції.
Ми надто м’яка і доброзичлива нація, яка складається із особистостей навіть на рівні звичайного селянина, чи мешканця міста. Наша доброзичливість часто стає занадто доброю до інших націй, що принижує нас самих. Ми більше поважаємо досягнення інших націй, не звертаючи уваги на досягнення своїх побратимів.
Позитивна риса, яку називають «особистість», нами перетворюється в негативну, породжує відокремлення українця від українця і зневажливе ставлення один до одного; ми ніколи не підтримуємо свого брата по нації в просуванні його таланту і дуже пасивні у самоствердженні себе, а також у ствердженні своєї нації. Мовне питання – яскравий приклад. Це ми винні, що на землі українців більша половина населення, незалежно від нації, розмовляє російською, при тому, що моноетнічних росіян всього 8% (по перепису 2001 року, а наразі ще менше).
Інші народи горе об’єднує в націю, у нашому народі горе націю роз’єднує. Згадаймо голодомор 1932 – 1933 років, коли при цілковитому народному мовчанні зв’язок село-місто комуністи легко зруйнували, відокремили одне від одного, створили гетто українських сіл, і не тільки багнетами латишів, угорців, китайців, євреїв це було зроблено. Ми теж були винні: те що нашою, так званою, «особистістю» завжди користувались і досі користуються люди не українського походження, це наша вина. І полягає вона не тільки в соціальному статусі людини, а перед усім у різному світосприйманні різномовних людей. Найбільший вплив на свідомість нації здійснює мова і культура народу. Підкреслюю, в часи Троцького міста і села розмовляли різними мовами: в селах говорили українською, в містах – російською.
Нажаль, і в часи великого і радісного підйому українців легко роз’єднати. Прикладом такого роз’єднання, при їх великих досягненнях, стали Помаранчева Революція і Революція Гідності, в яких однією з головних причин стала мовна роз’єднаність.
І з цим треба боротися, тільки єдність і підтримка один одного зробить нас непереможними, здатними зберігати свою мову, культуру, а з цього – свій етнос і свою державу.
Щоб змінити це становище треба досягти повної українізації суспільства України. Тільки тоді ми, українці, зможемо самі вирішувати свої українські питання.
Нам, як жодному з інших народів, треба ввести в Конституцію України статтю про захист українців. В цій статті обов’язково має бути квотування чисельності українців і інших націй у Верховній Раді і місцевих Радах всіх рівнів, міністерствах, судах. Президент обов’язково повинен бути етнічним українцем.
Чи доцільні ці пропозиції? Чи це на користь всім націям держави? А скажіть, чи може держава бути сильною, якщо титульна нація, яка складає 80% чисельності всього населення з року в рік не керує своєю державою? Тільки та держава є сильною, в якій сильна етнічна нація. Сильна етнічна нація – сильна держава, багата етнічна нація – багата держава.
Протягом трьох з половиною століть української історії, шляхом геноциду проти української нації, лінгвоциту проти української мови, шляхом тривалого пригнічення усіх верств населення України царями-німцями, їх «валуєвими» та радянськими вождями-чужинцями, голодомору, виселення до Сибіру інтелігенції і селянства, нашій нації прищепили почуття меншовартості, зайвої сором’язливості, зруйнували ген спротиву, ген сміливості.
Але нація жива і вже стає на крила, починає зрощувати себе в гідності і в повазі до себе. Ми славетна нація і свою історію пам’ятаємо, щоб виправити помилки у сучасному і майбутньому.
Перший крок ми вже зробили на Майданах. Помаранчева Революція і Революція Гідності – це початок зростання нашої національної свідомості, це наші, Народні Революції, а не тої явної, чи замаскованої під українців чужорідної підлоти, для якої революції були лише засобом придбання влади, та засобом збагачення за рахунок тих, хто їм цю владу дав.
Все відбирали вороги у нас, а от мову не змогли. Тож самі не віддаваймо, шануймо свою мову, за яку предки наші життя не шкодували, разом навчаймося рідної мови. Пам’ятаймо – з втратою мови народ втрачає сміливість і рішучість у своїх діях, починає хворіти на меншовартість, душу його вже опановує раб. Свідомість раба знищує людину.
І остання ремарка.
У Геродота можна прочитати, як воїни-скіфи після тривалого походу на Мідію, де перебували 28 років, коли повернулись в свою країну, їх зі зброєю в руках зустріли сини-раби і батьки-раби. За відсутністю воїнів-скіфів їхні дружини взяли за чоловіків своїх рабів і народили дітей. Після багатьох боїв, коли виявилося, що скіфи не можуть подолати супротивників, один із скіфів сказав так: «Поки вони бачать нас із зброєю, вони вважають себе рівними з нами, а побачивши, що в нас замість зброї батоги, вони зрозуміють, що вони наші раби, і перестануть чинити нам опір». Скіфи так і зробили, а юнаки (сини рабів) здивувавшись тому, що сталося, припинили битву і повтікали». Вичавити із душі раба майже неможливо. То ж не ставаймо ними!
Вивчаймо свою мову, удосконалюймо її постійним вживанням вдома, на роботі, в транспорті, в колі друзів і знайомих, насолоджуймось її музичністю, дотепністю, і пам’ятаймо: мова українця – це зброя українця.
2007-2018 рр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863281
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.02.2020
Триптих Слуга якогось-то народу
1. Слуга якогось-то народу
Слуга якогось-то народу,
слуга євреїв-крадунів*
вже показав народу морду
за сто його зелених днів.
А ми повірили без міри,
неначе той єврей – Ісус
із тої тих євреїв віри,
коли зчинився землетрус.
Але ж єврей за фахом – клоун,
загрався… ще й під лоха косить,
він не зерно несе – полову…
то, може, вже молиться досить.
Він був і є – рубаха-парень
із руським лаптем у руках,
а про народ – із вуст ні пари,
в Івана грає, дурака.
Насправді ж, той єврей – не клоун:
Звичайний шулер і слуга рубля,
юдеями по їх закону
він створений з чужого клону
з гнилими генами Кремля…
Чи зможе він життя покласти
за Україну, за її народ?
Чи зможе він хоча б не красти
на свій працюючи город?
Чи зможуть дурні сорос-чати,
що їх навчає іудей
побудувати,
чи хоча б почати
країну будувати
для людей?
*євреїв-крадунів – перелік їх прізвищ –
у списку найбагатших крадунів України.
Грудень, 2019 рік
2. З усіх щілин
З усіх щілин
кацапія поперла,
смердюча,
як чахоточна сопля.
Здалося їй,
що Україна вмерла,
і вже у пазурах
московського кремля.
Мене смішить
кацапів гавкотіння
і псів-манкуртів
гавкіт з-під воріт.
Посохне все –
й зелене ряботіння,
й чужого племені
гидотний «руській світ».
Грудень, 2019 рік
3. Два Вовочки
Два Вовочки загрались в полонених.
Один – московський кегебіст Путло,
а другий – у Путла за Помело
з торбиною думок зелених.
На Помелі Путло умів заграти:
кого схопив – кидав за грати,
на них вимінював убивць,
що посилав «хохлів» вбивати,
свою показуючи міць.
А Помелу «квартал» ще сниться…
його «квартал»… якійсь-то п’ятий…
чи, може, шостий, чи десятий…
про обмін же – «яка різниця»*
чи вбитий то, чи то убивця,
аби жував електорат!
Згадав кому був сват і брат,
як над країною сміявся
і у Путла у ніг валявся,
бо росіян вважав братами
«покірній нації «хохлів»…
«яка різниця»* – був би хлів
й безроге бидло чи з рогами –
оті зелені вибиранці,
що слузі служать вдень і вранці,
щоб українець кожен знав –
що два народи є братами
як ті сіамські, що задами
зрослись…
Та є ще супер новизна:
козирна карта пала Вові –
тепер народу він слуга…
Чи не зламає він рога,
чи знайде він на всіх любові,
коли шукатиме він броду
до українського народу?..
Чи кату волю не продасть
за нафти кусень чи то газу
за мир в тюрмі московських пазур,
де українцем бути – зась?!
А, може, знов почне валятись –
наш президент страхополох –
у ніг Путла, і знову клястись,
що він не лох?!..
А між країнами – іде дурна війна,
дурна від крові – не вина,
і ворог побратимів убиває
і кров’ю нашу землю поливає,
і сотні років так… під москалем…
Коли ж ми поквитаємось з Кремлем,
зруйнуємо залізну ту окову?
Чого нас тягне під кацапів знову –
отих рабів із бомбою в руках?
Невже замовкнемо безмовними в віках
і на колінах помремо рабами?
Коли ж проб’ємося у тьмі лобами
один до одного, щоб волю й силу мати,
щоб всіх братів обняла мати,
всіх українців: і отця і сина –
велика – вільна – Україна?!..
Хай будемо і босі й голі –
ми воїни своєї долі
на Богом даній нам землі!
Кацапи згинуть у імлі,
а ми – великі і малі –
здолаємо свій шлях
до правди й волі!
*«яка різниця» – «какая разница»,
з новорічної промови Вовочки.
Січень 2020 рік
Книгу «Зелені ягоди калини. Книга друга» можна придбати на Книжковому ринку «Петрівка», ряд 34-й, місце 3.
Тел. (066) 042-08-30 Гунько Юлія,
Або (067) 935-05-49
На малюнку – лідер сарани
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861318
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.01.2020
З блокноту № 126, який почато 27 січня 2014 р.
(запис вівся хаотично, друкується без виправлень)
8.02.14, 15.00
Приїхав на станцію «Хрещатик». На Майдані перед сценою – сотні дві людей. Роздав з півсотні віршів-листівок «Зелені ягоди…». Пішов уздовж «Профспілок». Замовив поїсти (бо з роботи тільки). Поїв супу з укр. хлібом і часником (суп дуже смачний). Кухарю із «спасибі» подарував вірші. Пішов до профспілок, намагався зайти – не пустили (треба перепустку та й ще якусь позначку на руці). Хлопець років 18-20 просився, казав, що хоче записатися у «сотню» (був уже одягнений під вояка «сотні») – теж не пустили. Пішов до Українського дому… пустили, навіть не обшукували. Пройшов барикаду з мішків, вибиті двері (замість них висів полог з бавовняних простирадл). Давно не був тут. Дуже сумно і темнувато. На коловому п’ятачку під куполом, де колись, як стовп, стояв Ленін з білого мармуру, сиділи люди перед малим білим екраном і двома доповідачами (жінка і чоловік), які давали лекцію на економічні теми, після них – письменник з книгою про спогади часів Горбачова. Взяв газету «Демократична Київщина». Пішов на в. Грушевського. Тихо, тільки «памперси» транслюють попсу через гучномовець. Аж раптом чую барабани. Це дівчата через прохід у барикаді ідуть і співають українських пісень. Стиль схожий на гурт «Даха Браха». Зняв на камеру. Додому прийшов о 19.00.
9.02.14 р.
Починаю писати вірші: «Що ж, поговоримо про вічне…». На Майдан приїхав о 12.00. Став зверху ескалатора (метро), роздавав листівки. Приїхала і сестра. Удвох роздали швидко, десь о 12.30. Пішли на молебень, він якраз закінчувався. Листівка вміщувала вірші: «Чи зможеш патріотом бути», «Відмовились від мови», «Комуністу-кегебісту», «Вірю». Були люди, які видирали з рук, а тоді питали «що це?». Навмисно залишені листівки роздавав на Майдані. Взагалі-то людей було менше, ніж 2-го лютого. Фотографувати було зручніше. Зголоднів, поїв гарячого супу, спік язика. Виступали: Руслана (включила зв’язок з Дмитром Булатовим з Вільнюса), Луценко Юрій, Віталій Кличко, Тягнибок*, Турчинов, Яценюк, тоді пізніше Стецьків, Ляшко: «Якщо ви лідери, то ставайте попереду колони і ведіть народ до перемоги».
* В газеті «Свобода» 2017 року прочитав інтерв’ю з Тягнибоком, в якому він жалівся, що за використання сцени Майдану платилося 25 тисяч доларів за добу, і що ні Яценюк, ні Турчинов не дали на це ні копійки.
Думки на Майдані
21 лютого 2014 р.
Так швидко розгорталися події, великі події в Україні, що часу на думки не залишалося. Тепер маю декілька хвилин щось написати. Сьогодні ми живемо в країні з Конституцією 2004 року. З так званим президентом підписано Угоду про дострокові вибори (з вересня по грудень 2014 р), а також звільнення майданних заручників і можливість через суд звільнення Юлії Тимошенко. Цю угоду Майдан не прийняв. Лідерів опозиції, які зі сцени намагалися щось пояснити активістам, засвистали з вигуками «ганьба!». Тобто шлях політиків по розв’язанню конфлікту не збігається зі шляхом, який обрав Майдан. По-перше, дуже велика недовіра до всіх цих угод, по-друге, людей дуже обурило те, що Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, Віталій Кличко обмінялися з Януковичем рукостисканнями. На мій погляд, шлях Майдану ефективніше для встановлення української України, але цей шлях може бути ще більше кривавим, ніж 20 лютого, коли за один день загинуло більше п’ятдесяти активістів, молодих чоловіків.
Деякі спогади:
18 лютого 2014 року десь об 11 годині я приїхав на Майдан, пішов на вулицю Грушевського. Там було людно, створено ворота для проїзду транспорту. Горіло декілька шин. Пішов по Інститутській, де мала бути акція блокування ВР. Назустріч йшла «сотня» самооборони Майдану. Спитав у хлопця, чому вертаєтесь звідти. Відповів, що вони з восьмої години там, ідуть відпочити. Пішов аж до вулиці Шовковичної (на Банковій було порожньо, в провулку, на якому чорний вихід з Кабміну – підпалені КАМАзи, саме ті, на яких стояли беркутові 16 лютого під час ходи до офісу Пар. Рег.). Підійшов хлопчина з палицею і дерев’яним щитом. “Не знімайте тут”. Питаю, “Чому?”. “А, може, ви їм понесете”. Не переконав, що це для історії, втік од мене. На перехресті Інститутської і Шовковичної – стоїть заслон міліції і поливає з водомета протестувальників. Так було з півгодини. Тоді міліція почала вилазити у наступ. Їхню атаку було відбито. Розпочали спорудження простої барикади (з віконних решіток, каміння і палаючих шин). Це було доречно, бо весь час стріляли снайпери з даху. Ситуація загострювалась, декілька разів міліція йшла у наступ, і люди у паніці починали тікати. Але знаходились такі бійці, які зупиняли втікачів командою «Стійте!»... Коли ж люди кинулись з камінням на міліцію, і я з камерою – за ними, то відчув тупий удар по голові, який мене на мить оглушив. Крові не було, тільки гуля, але з правої сторони голови дуже заболіло. Дівчата з Червоного хреста порадили йти на Майдан, перевіритись чи немає струсу. Потихеньку пішов вниз по Інститутській. На Майдані роздав решту листівок, що залишились від поширювання їх на Інститутській, і спустився у метро. Там побачив купку міліціонерів. Це було приблизно 17.20. Коли приїхав на «Мінську», дізнався, що метро зупинили. (Метро запрацювало 20 лютого десь о 18.00. Станції метро: Майдан Незалежності, Хрещатик, Толстого і зараз, 21 лютого, закриті). Цього ж дня, тобто 18 лютого, війська МВС о 20.00 почали великий наступ на протестувальників (хоча останні виконали всі умови: звільнили КМДА і Український дім). Силовики затиснули протестувальників на п’ятачку Майдану, зайнявши його частину по діагоналі від Будинку профспілок до Консерваторії, тобто «Глобус» і Стелла були на їхній території. Всю ніч бійці самооборони захищали цей п’ятачок. На цей час я був уже вдома, події на Майдані спостерігав по 5 каналу, було страшнувато. Такі, як регіонали Царьов та Ганна Герман, запевняли російські ЗМІ, що через годину весь Майдан буде «зачищено», а тоді і всю Україну. Вранці 19 лютого я вже був на Майдані. На підмогу все шли й шли кияни. Майдан жив, готувався зустріти беркутівців, виколуплював бруківку і готував “коктейлі Молотова”. Це був моральний перехід у наступ. Люди відчували себе переможцями. Наступного дня (20 лютого) десь о 9 годині владні війська почали відступати. Бійці самооборони кинулись в атаку. Але це була пастка. По них відкрили вогонь, загинуло багато людей від АК і снайперських куль. “Беркут” відступив до резиденції президента. Постріли було чути аж до вечора 20 лютого, але люди працювали, прибирали Майдан.
Що відбувалось у ВР 20 лютого: вечором зібралось 227 депутатів, засудили злочинність влади і проголосували, щоб війська МВС залишили Київ і відправились на свої місця дислокації.
21 лютого (дивись вище).
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
22 лютого 2014 р.
Сьогодні відбувались такі події:
1. На Майдані проходила церемонія прощання з героями революції.
2. В ВР вирішено питання відсторонення Януковича від президентства, звільнення Юлії Тимошенко, призначення Наливайченка в. о. керівника СБУ, Авакова – МВС, і таке інше (все це вже опубліковано в урядовій газеті «Голос України»).
3. Фактичне звільнення Ю. Т. і її поява через декілька годин на в. Грушевського, а тоді і на Майдані (о 21.00).
Мої особисті кроки: на роботі об 11.00, на Майдані о 13.00. Роздав вірші-листівки (500 примірників). Десяте Віче на Майдані, трохи допоміг перекладати цеглу (залишки від спалених шин не носив, як це було 20 лютого, коли повернувся додому з обличчям шахтаря, щойно з шахти). Настрій піднесений, є відчуття початку нашої перемоги. Пишу початку, бо попереду ще можуть бути не тільки дні тяжкої праці, а і дні жорстокої боротьби за цілісність України.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
25 лютого 2014 р., вівторок
Вчора не був на Майдані, тому є час узагальнити свої думки.
1. На Майдані 23 лютого на недільному віче розповсюджувались без підпису листівки «Юлі волю! І на пенсію!», а також гасла на картонках «Юля = Путін» і «Янукович = Тимошенко». Більш того, на таких самих картонках були гасла «Порошенко – прем’єр України». Деякі з цих гасел показав 5 канал. До цього можна додати, що коли одразу після звільнення, Тимошенко з’явилась на сцені Майдану (22 лютого, субота), то її промову перервали спровокованим заворушенням серед присутніх на Майдані. Як тоді з’ясувалося, не було ні тітушок, ні хворої людини. Думаю, це початок боротьби за крісла.
2. Верховна Рада досі не визначилась з посадами і взяла тайм-аут до четверга (27 лютого), тобто в середу працювати будуть над кріслами під свої зади. Намітили в прем’єри Яценюка («Яцека»), людину з древнього єврейського роду. Таким чином, в Україні влада буде перебувати повністю в руках євреїв партії «Батьківщина»**. Десь там тулиться і єврей Петро Порошенко. Зараз не можу зрозуміти, як обернеться це для України. Можливо, і не так страшно.
**На той час я не знав, що Яценюк і Турчинов вийшли із партії «Батьківщина».
Сьогодні маємо початок
Сьогодні маємо початок
і довгий шлях до перемог,
що першим кроком розпочато,
кривавим кроком. Дай то Бог
знайти ту правду між людей
(хоча б між тих, що на Майдані)
та ті слова, що Богом дані,
з отих простих святих ідей.
Нажаль в вождях – лише євреї,
як це в сімнадцятім було,
що як фанера загуло
і прижилось лише в Кореї?
Чому ж ми знову помилились?
Хіба ж ми Богу не молились,
щоб жив той Бог посеред нас,
чому не чути Божий глас,
коли вмираємо від кулі
в роки сучасні, не минулі,
в роки жорстокої війни?
Чому народ наш без вини
той Бог-юдей лише карає,
та мовчки на гарматах грає,
брехнею збурює світи?..
Та попри все, нам треба йти,
що миті йти (вже є початок)
аж поки підросте нащадок –
дитя високої мети.
Лютий 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860368
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 05.01.2020
Два Вовочки загрались в полонених.
Один – московський кегебіст Путло,
а другий – у Путла за Помело
з торбиною думок зелених.
На Помелі Путло умів заграти:
кого схопив – кидав за грати,
на них вимінював убивць –
що посилав «хохлів» вбивати,
свою показуючи міць.
А Помелу «квартал» ще сниться…
його «квартал»… якійсь-то п’ятий…
чи, може, шостий, чи десятий…
про обмін же – «яка різниця»*
чи вбитий то, чи то убивця,
аби жував електорат…
Згадав кому був сват і брат,
як над країною сміявся
і у Путла у ніг валявся,
бо росіян вважав братами
і українців, і «хохлів»…
«яка різниця»* – був би хлів
й безроге бидло чи з рогами
для всіх зелених вибиранців,
що слузі служать вдень і вранці,
щоб кожен українець знав –
що два народи є братами
як ті сіамські, що задами
зрослись… Та є ще супер новизна!
Козирна карта пала Вові,
тепер народу він слуга.
Чи не зламає він рога?
Чи вистачить йому любові,
коли шукатиме він броду
до українського народу?..
Чи кату волю не продасть
за нафти кусень чи то газу,
за мир в тюрмі московських пазур,
де українцем бути – зась?!
А, може, знов почне валятись –
наш президент страхополох –
у ніг Путла, і знову клястись,
що він не лох?!
Йде між народами – дурна війна,
дурна від крові – не вина,
і ворог побратимів убиває,
і кров’ю нашу землю поливає,
і сотні років так… під москалем…
Коли ж ми поквитаємось з Кремлем,
зруйнуємо залізну ту окову?
Чого нас тягне під кацапів знову –
отих рабів із бомбою в руках?
Невже замовкнемо безмовними в віках
і на колінах помремо рабами?
Коли ж проб’ємося у тьмі лобами
один до одного, щоб силу й волю мати,
щоб всіх братів обняла мати,
всіх українців: і отця і сина –
велика вільна Україна?!..
Хай будемо і босі й голі –
ми воїни своєї долі
на Богом даній нам землі!
Кацапи згинуть у імлі,
а ми – великі і малі –
здолаємо свій шлях
до правди й волі!
*«яка різниця» – какая разница,
з новорічної промови Вовочки.
Січень 2020 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860036
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.01.2020
На нашій – не своїй землі.
Тарас Шевченко, «В казематі»
І що то за державні люди, що кожен за грошима в Раду преться?
Кого ненавидить, кого він любить з кишенею, де було серце?
Кому потрібна там співачка, чи той, хто від яйця зімлів,
шофер-підсрачник, бовдур, швачка, крадій і нафти і землі?
Як ми – народ такої долі – все це терпімо, хоч на пів?
Хотілось зримувати «волі», та де ж там воля у рабів!
Як все це зможемо здолати, хоч зрозуміти цю біду?
Моя країно, Божа Мати! Ти знов танцюєш під дуду
отих, хто у багнюку тягне розумних стадо і дурних –
народ, який ще поки тяглий, в ярмі працюючий на них.
Не перебільшую! Прокинься! Дивись – вже не твоя земля:
новий пахан, єврей якийсь-то шанують долари Кремля.
За долари – звання Героя, земля країни, стіл і дім,
електорат рабів, як зброя, і влада іменем Твоїм!
Серпень 2007 р.
З книги «Ось опудало влади, можна бити».
В Україні, нажаль, крок за кроком, рік за роком,
вибори за виборами приносять одну і ту ж біду –
не уміння українського народу вибрати достойну владу…
все повторюється з точністю обертання годинникової стрілки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859560
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 28.12.2019
Слуга якогось-то народу,
слуга євреїв-крадунів*
вже показав народу морду
за сто його зелених днів.
А ми повірили без міри,
неначе той єврей – Ісус
із тої тих євреїв віри,
коли зчинився землетрус.
Але ж єврей за фахом – клоун,
загрався… ще й під лоха косить,
він не зерно несе – полову…
то, може, вже молиться досить.
Він був і є – рубаха-парень
із руським лаптем у руках,
а про народ – із вуст ні пари,
в Івана грає, дурака.
Насправді ж, той єврей – не клоун:
Звичайний шулер і слуга рубля,
юдеями по їх закону
він створений з чужого клону
з гнилими генами Кремля…
Чи зможе він життя покласти
за Україну, за її народ?
Чи зможе він хоча б не красти
на свій працюючи город?
Чи зможуть дурні сорос-чати,
що їх навчає іудей
побудувати,
чи хоча б почати
країну будувати
для людей?
*євреїв-крадунів – перелік їх прізвищ –
у списку найбагатших крадунів України.
Грудень 2019 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859043
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.12.2019
Не мог еврей
еврея быть мудрее:
такой же шулер
и такой же врун.
В который раз
мы выбрали еврея,
сыграли с шулером
в его игру.
И проиграв,
мы с ним опять
играем
в его беспроигрышную
игру…
Мы в президенты
из евреев выбираем
еврея в иудействе
и в миру.
Нам главное –
чтоб выбрать иудея,
чтоб правил
«богоизбранный народ»,
чтоб с богом
иудейская идея
нам падала
в раскрытый рот.
Чтоб не жевать,
проглатывать без мысли –
что та идея
создана рабом
и для рабов,
что на столбах повисли
в войне
за преимущество гробов…
Не мог еврей
еврея быть мудрее,
он молод
а, возможно, и дурак.
Прости нам, господи,
что выбрали еврея:
мы в том невежестве
наказаны и так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2019
Людські Майдани не вмирають,
в борні та єдності народ стоїть.
Він стримує ворожу зграю
і паханів, і ханів всіх століть.
Прокинься, сестро,
станьмо разом.
Хай буде серцем твій Майдан.
Ще є у нас і міць і розум
країни виправити стан.
Ти – українка, я – українець,
шлях український – твій і мій.
Майдану міць – катам гостинець:
вже здох їх триголовий змій.
То і катам туди дорога.
А ми пліч о пліч – ти і я –
своє знайдемо щастя й Бога,
єдина будемо сім’я.
01 березня 2007 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858489
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.12.2019
(комедія)
Бандити, як прийшли до влади,
мордують дурника-народ:
поміж собою не поладять –
хто має «рота», а хто «рот».
Прийшли бандюги
й до бабусі:
– Така стара, а ще живеш.
Як не заплатиш –
хрякне в вусі,
та ще й в ментовку
попадеш.
Та бабця в вухо бандюгана
сама як хрякне де з руки,
ще й відібрала два нагани,
на них тримала два курки.
Чкурнули хлопці по підмогу,
до бабці збіглись вороги:
«Стара, ти що – не віриш богу,
віддай квартиру за борги!».
Та вже й прогнали
із квартири:
бо в бабці
тільки гривня є
од мера,
що бюджет затирив,
з того –
по гривні й роздає.
Вже сіла бабця на подвір’ї
на купі кинутих речей.
– Нема ні бога,
а ні віри,
вже й сліз немає
із очей…
– Вціліла від голодомору,
та, мабуть, вже кати доб’ють.
– Чого сидиш? Дали ж комору,
диван на плечі – з тим і будь!
І бабця підвилась, крехтіла,
диван на плечі – і пішла.
На ринку
за диван купила:
сучасний танк
і два ствола.
Залізла в танк,
до влади править:
«І де ж тут той, що президент?
Що хабара за підпис править,
та вимагає ще й презент…
Так ось де сучи –
любі друзі,
ті, що забрали рідний дім!
Крадете, любі,
по заслузі…
Навчить-бо красти як…
А в тім…»
І пушку швидко так прицілив,
вже як шарахне в той палац.
Всі повтікали, хто був цілим,
іще прицілив, – бац! та бац!
Щоб вже якраз – контрольний постріл.
– А де ж прем’єр, той бандюган?
Сидить в клозеті втретє поспіль,
є в нього танки і наган.
Тож бабця
знову до базару.
Купила бомбу
із ядром.
Аж дивиться:
слуга хазара –
отой прем’єр –
іде з відром,
несе пальне до свого танку…
Щоб бабцю тую вбити враз.
психічну вигадав атаку
із покидьків,
отих зараз.
Якій там суд?! Які закони?!
Од крадіїв добра не жди…
А, може, знову «Регіони»,
чи, може, ті, що є жиди?
Посіли в танки й депутати
із президентом – танк на танк.
Та бабця всім спроможна дати
по дулі кожному.
Ось так!
І почалась за правду бійка.
«Оце, либонь, вже почалась».
Ціна тим покидькам – копійка.
Та й всім бандюгам сучим – зась!
На банду бабця наплювала,
чеку зірвала:
– Геть той гріх!
Із України геть, навала! –
та бомбу кинула у них.
І стався вибух
тої сили,
що всю навалу
геть знесло…
І тільки Боже, сивий-сивий,
іде у полі повз село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858157
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.12.2019
З усіх щілин
кацапія поперла,
смердюча,
як чахоточна сопля.
Здалося їй,
що Україна вмерла,
і вже у пазурах
московського кремля.
Мене смішить
кацапів гавкотіння
і псів-манкуртів
гавкіт з-під воріт.
Посохне все –
й зелене ряботіння,
й чужого племені
гидотний
"руській
світ".
12.12.19, чернетка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858079
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.12.2019
Звичайно ж, текст Павла Платоновича Чубинського у Гімні України є найкращим висловом думок сучасних українців, патріотів свого народу. Ці високо поетичні слова і сьогодні вражають патріотичністю і навіть пророцтвом, які і не осучаснені сприймаються адекватно. Трьохсотлітня війна з одвічним ворогом і окуповані їм українські землі залишають актуальною тему, яку ще в 1862 році започаткував Павло Чубинський.
Але – крім першого рядка, який втратив актуальність, а саме «Ще не вмерла Україна, чи України». Цей вислів можна сприйняти тільки свідомістю людини 19 століття, коли ще не було України як незалежної держави, а була мрія її створення. В даному ж випадку, живучи в незалежній державі Україна, співати, що ця держава Україна ще не вмерла є, м’яко кажучи, нісенітницею. А коли ця пісня є ще і Гімном – це є проявом меншовартості.
Не все гаразд з «Ще не вмерла Україна» і при співі. Співається так: «Ще не вме-е-ерла», тобто «е» співається під лігою на трьох різних нотах (мі-ре-мі) з підвищенням на складі «вме», що на слух сприймається як мекання.
І тут виникає проблема – як замінити перший рядок, не травмуючи весь текст з повним збереження ідеології тексту.
Автором статті було перебрано декілька замін, від трафаретного «Слався наша Україна – наша сила й воля» до напіввульгарного «Ні, не згине Україна від руки кацапа».
Несподівано, під час молитви, на думку прийшов варіант першого рядка «Хай святиться Україна», тобто, шанується як святиня сьогоднішнім і кожним прийдешнім поколінням українців.
Природно, у другому рядку було замінено «Ще» на «Хай», та повернуто «браття українці» замість вліпленого в текст українофобом «браття молодії», тобто:
«Хай святиться Україна – наша слава й воля, (14)
Хай нам, браття українці, усміхнеться доля.» (14)
Новий текст повністю відповідає існуючому тексту кількістю голосних і чергуванням наголосів.
Все це давало можливість залишити текс незмінним, не осучасненим, з повним збереженням ідеологічного напряму.
Але у подальшій роботі над текстом стало зрозуміло, що Гімн потребує осучаснення і більш поширених змін. Задача ускладнювалась тим, що новий текст повен мати той же напрям і ту ж ідеологію, що і існуючий, не додаючи нових тем і не зменшуючи права авторства Павла Чубинського.
Третій і четвертий рядки першого куплету існуючого тексту
«Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.»
містить ніжність до ворогів у слові «воріженьки» і не зрозуміле «запануєм і ми». Тобто, після того, як згинуть милі нам «воріженьки», ми з кимось іще запануємо. Вихід був тільки один – зберігаючи напрям переписати ці два рядки, що і було зроблено:
«Згине ворог наш заклятий на віки віднині, (14)
Запанує своя правда у своїй країні.» (14)
Приспів, хоч і має застарілий правопис у словах «положим» і «покажем», змінювати не варто. Ці два рядки мають неабияку емоційну силу, це стрижень всього Гімну. Будь яка правка знизить силу приспіву. «Душу й тіло» не слід співати через кому, йотована «й» поєднує ці два слова як рівноцінні, створюючи нове більш високе значення. В народній мові «й» застосовується саме там, де два слова мають однакове значення.
Розбираючи другий куплет, який на думку автора статті теж треба виконувати як заключну частину Гімну, наштовхуємось на сильний патріотичний рядок, якій межує з агресивністю до сусіда, нашого одвічного ворога:
«Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону».
Тобто,звільнимо у кривавому бою наші землі від притока Вісли – Сяну (Сану) до Дону. Але виникає питання, чи на часі починати масштабну визвольну війну проти сильнішого за нас ворога?
Тому, залишаючи рядок до часів, які сприятимуть його здійсненню, запропоновано:
«Станьмо, браття, всі на захист батьківського дому» (14)
У другому рядку другого куплету, як уточнення, змінено «В ріднім краї» на конкретне «І над нами». Тобто:
«Станьмо, браття всі на захист батьківського дому, (14)
І над нами панувати не дамо нікому». (14)
Третій і четвертий рядки другого куплету – це відволікаюча лірика, яка послаблює силу Гімну:
«Чорне море нам всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє».
На думку автора статті, третій і четвертий рядки другого куплету потребують повної заміни. Таким новим варіантом може бути:
«Захистимо рідну землю, рідну Україну, (14)
Захистимо свою правду, як свою дитину» (14)
Підсумовуємо вищесказане. Гімн України можливо і потрібно осучаснити не змінюючи напрям і ідеологію тексту. Одним з таких варіантів може бути:
Гімн України
Хай святиться Україна – наша слава й воля, (14)
Хай нам, браття українці, усміхнеться доля. (14)
Згине ворог наш заклятий на віки віднині, (14)
Запанує своя правда у своїй країні. (14)
Душу й тіло ми положим за нашу свободу (14)
І покажем, що ми, браття, козацького роду. (14)
Станьмо, браття всі на захист батьківського дому, (14)
І над нами панувати не дамо нікому. (14)
Захистимо рідну землю, рідну Україну, (14)
Захистимо свою правду, як свою дитину. (14)
Душу й тіло ми положим за нашу свободу. (14)
І покажем, що ми, браття, козацького роду. (14)
І наостанок. Щоб розкрити повністю силу Гімну України, треба співати його у два куплети. Це займе трохи більше трьох хвилин.
Можливий варіант, коли приспів співається без повторення.
Спів діючого Гімну триває одну хвилину 40 секунд, з них на приспів з повтором припадає 50 секунд. Якщо осучаснений текст Гімну співати в два куплети, але без повторення приспіву, то тривалість виконування Гімну буде приблизно дві хвилини 50 секунд. До прикладу, тривалість Гімну Польщі – дві хвилини 35 секунд.
Авторство Гімну України залишається за Павлом Платоновичем Чубинським.
Володимир Мацуцький. Вересень 2019 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849363
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.09.2019
В основу тексту Гімну України покладено вірші Павла Платоновича Чубинського, які були написані в 1862 році і опубліковані в 1863 в львівському журналі «Мета» №4.
Як текст пісні з нотами музики отця Михайла (Вербицького) вірші були опубліковані в 1865 році, а перше публічне виконання пісні відбулося 10 березня 1865 року.
У 1917—1920 роках пісня під назвою «Ще не вмерла Україна» стала одним з державних Гімнів УНР та ЗУНР.
Оскільки вірші набули державного значення, час від часу текст Гімну змінювався, і напрямок змін залежав від свідомості українського суспільства і тих, хто мав уплив на ці зміни.
Сучасний Гімн України, затверджений Президентом України 6 березня 2003 року, складається з одного куплету (першого) і приспіву, музика М. Вербицького, слова П. Чубинського.
Виникає бажання порівняти вірші Чубинського опубліковані в журналі «Мета» з текстом сучасного Гімну.
Вірші:
Ще не вмерла Україна,
і слава, і воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття й ми
У своїй сторонці.
Душу, тіло ми положимъ
За свою свободу
И покажемъ, що ми браття
Козацького роду.
Текст Гімну:
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
І вірші, і текст Гімну вперто наполягають на тому, що «Ще не вмерла Україна». Щоправда, 6 березня 2003 року Президент України зглянувся і замінив «Україна» на «України», тобто «Ще не вмерла України» і далі пояснює, що саме не вмерло.
А ось що написав у своїх віршах видатний літературознавець і поет Борис Грінченко: «Ще не вмерла Україна, /Але може вмерти:/Ви самі її, ледачі,/Ведете до смерті».
У 19 столітті «Ще не вмерла Україна», мабуть, звучало актуально, у 21 столітті – це шкідливий архаїзм, якого треба позбутися.
Йдемо далі за текстом: «браття молодії». Тобто браття вже не «молодці» і не «українці». Таке міг запропонувати тільки українофоб.
Неоднозначно сприймаються і слова «воріженьки». Чи можна наразі так ласкаво називати ворога?
Неоднозначне і бажання братів українців панувати ще з кимось: «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці». А з ким ЩЕ ми збираємось панувати? Чи не з ворогами-росіянами? Та і без росіян в самій Україні достатньо ворогів, у яких ще не зникло бажання панувати над нами… та й без нас.
Історія «Запануємъ, браття й ми У своїй сторонці» починається з тих часів, коли серед слов’янофілів виникла ідея об’єднання слов’янських народів у так званий «Слов’янський мир», якою переймалась не тільки російська інтелігенція, а й українська. Навіть Тараса Шевченка зачепила ця ідея, але ненадовго, бо рога «янгола» скоро вилізли. Російська інтелігенція «Слов’янський мир» сприймала тільки як «Руський мир». Це підтверджує і російський філософ Микола Бердяєв: «Славянофильство точнее было бы назвать русофильством» («Слов’янофільство і слов’янська ідея»).
І на завершення, у сучасному Гімні використовується тільки перший куплет, який є вступом до головної думки. Розкриття цієї головної думки є другий і третій куплети, які влада не затвердила, бо завжди боялась цього розкриття.
З цих міркувань і пропонується більш сучасний текст Гімну України.
Гімн України
Хай святиться Україна – наша слава й воля,
Хай нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згине ворог наш заклятий на віки віднині,
Запанує своя правда у своїй країні.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
І над нами панувати не дамо нікому.
Чорне море нам всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Славна доля України у борні наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Березень 2016 р.
(з книги «Зелені ягоди калини. Книга друга»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847311
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.09.2019
Ще не вмерла мать-Росія, та дасть Бог, сконає.
Хто Диявол, хто Месія – й сама то не знає.
Мріє вільних підкорити своїми рабами.
Повпивались, сучи діти, Господь дав – не з нами.
А в тім, може і не впились, а зовсім здуріли:
Тіло – Путіну на милість, душу – вже пропили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847086
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 04.09.2019
Друком видана книга: Володимир Мацуцький «Зелені ягоди калини. Книга друга», 200 сторінок, наклад 300 примірників. Можна придбати в Києві на Книжковому ринку «Петрівка», ряд 32, місце 3.
Анотація.
«Зелені ягоди калини. Книга друга – історична пам’ятка у формі віршів і статей про суспільно-політичні події в Україні 2006-2018 років. Твори розташовані хронологічно відповідно часу їх написання. Неординарні питання, незвичайні аргументи, оригінальні висновки. Всі теми пов’язані між собою: країна – релігія – політика – влада – Бог – любов – життя – статус українця в українській державі.
Передмова
Історія періодично повторює події з точністю годинника. Ці події треба знати і пам’ятати.
Однією з таких пам’яток є книга «Зелені ягоди калини».
Хронологічна побудова книги гармонійно відображає суспільно-політичні ( і не тільки) події в Україні 2006 – 2018 років.
Це віршована історія українського суспільства цього періоду, яку зафіксовано очима і розумінням поета.
Не все побачене і віршоване є остаточною істиною, яку «знають» тільки лицеміри, але все, про що написано в книзі, є правдою. Розуміння подій нашого часу допоможе прийдешньому поколінню зрозуміти події часу свого і не йти за брехнею куплених політиками істориків і політологів. Це правда простих українців, до яких належить і автор.
Найбільш гострими творами книги є твори пошуків справедливої релігії-віри у справедливого Бога. Аналізуючи сучасні події, поет намагається знайти відповідь на Вічні Питання, які протягом існування релігій, як таких, поставали перед людством: чи є Бог поза свідомістю людини? Якщо є, то чому так багато розумінь Бога і освячених Богом страждань людства?
Відчувається сумнів і розгубленість у тих пошуках. Але саме в пошуках поетичне передчуття підказує напрямок глобальних змін суспільства людей, і не лише у царині релігій.
Всі теми пов’язані між собою: країна – релігія – політика – влада – Бог – любов – життя – статус українця у власній державі.
Стиль віршування спрощений, він дає чітке і однозначне розуміння теми і слова. Рівень подання теми підвищується народною мелодійністю віршованого твору.
Громадська позиція поета розкривається поступово, від вірша до вірша, від статті до статті. Незвичайні питання, незвичайні аргументи, неочікуваний висновок. У кожному вірші чути голос глашатая, який звертається із запитаннями до прийдешніх поколінь і якій розуміє, що це їхні питання і їм їх вирішувати, тому «універсальних» рецептів і порад не пропонує, лише закликає знати і пам’ятати історію своєї країни.
Такі незвичайні думки відрізняють книгу від показових ознак сучасних напрямків української поезії.
Багато віршів автором було опубліковано на літературних ресурсах Інтернету і розповсюджувалось на Майданах Українських революцій.
Світлини, які розміщено в книзі, відзнято автором у Києві на Майдані Незалежності, вулицях Грушевського і Інститутській під час Революції Гідності.
У книзі зустрічається слово «жид», як ознака того, що людина сповідує іудаїзм [Jude], і що ніяким чином не є ознакою національності. Іудаїзм вийшов за межі національної віри, наразі іудаїзм класифікується, як міжнародна віра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Для Господа церкви мурують,
і знову в Господа крадуть.
І віру в Господа руйнують,
і в суд за вірою ідуть.
А суд – то люди. Теж зневіри
з Христом розп’ятим на гроші
в душі убогій,
в душі сірій,
в зневіреній в народ душі.
А, може, їх Господь із ними,
за гроші віру продає
та кожному своє дає:
«хай понесе, якщо підніме».
На чорний шлях країна вийшла:
до Бога чи від Бога йде…
В цілому ж в Україні тиша,
і кожен сам собі краде.
11 квітня 2008 р.
Ось уже десять років пройшло як ці вірші були написані,
і на світлий шлях вийшла Україна, на жорстокий, кривавий,
та все ж таки світлий шлях до майбутнього українського народу…
а влада досі ще краде. І що то за прокляття нашому народу,
що до влади доповзають тільки злодії, тільки олігархи
та їх представники, та ще й не українці?
А де ж українці?
Спостерігають, як неукраїнці за владу один одному горло відгризають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2019
Надумали Бога
та й торгують Богом.
А доля та, убога,
вилазить боком.
Москалі, жидочки, ляхи –
всі вчепились в того Бога.
Євросуки, євробляхи –
біля порога…
та ота кульга Росія
ще смердить під боком…
Де ж ти голубе, Месія,
що назвався Богом?..
Ой не плачте, моя мати,
моя Україно,
кличте сина до гармати,
кожного сина.
14 листопада 2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813808
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.11.2018
Людству потрібна віра в Бога. Але правдива віра в справедливого Бога.
Відроджуючи древні традиції, коли людина сама здійснювала вибір Бога, давала йому назву, призначала Йому коло можливостей, приходимо к такому поняттю як Розумний Атеїзм, який дасть можливість вибирати правдиву віру і справедливого Бога.
Тільки через Розумний Атеїзм людство зможе об’єднатися в Єдиній Вірі в Справедливого Бога.
Все, що відбувається зараз і відбувалося в світі людей протягом багатьох тисячоліть існування релігій – це прояв Богів несправедливих, вигаданих різними народностями, як зброя свого захисту і боротьби проти інших народів. Бог однієї народності і віри завжди був несправедливим до інших народностей з іншими вірами.
Особливо це стосується Богів трьох поширених релігій: іудаїзму, християнства ( згадаймо гоніння євреїв) та ісламу, який вже п’ятнадцять століть у стані війни то з християнством, то з іудаїзмом.
Найбільш вразливою ланкою в ланцюжку цих трьох споріднених релігій є крихке сполучення іудейського примітиву і християнської мрії – християнство (точніше, іудо-християнство) з його безліччю різновидів, які ще й досі сприймають Всесвіт як плоску землю на трьох китах та твердим куполом неба де сидить Бог поміж раєм і пеклом. Не набагато відрізняється сприймання Всесвіту і рештою земних релігій.
Технічний прогрес сучасного суспільства допоміг простій людині розкрити очі на сутність Всесвіту, який по ствердженню науковців «сам себе створив, і все що в ньому створив». А з цього можна зробити висновок, що Всесвіт наділений такими можливостями, які людство шукає у Богові. То ж настав час розкрити очі і на сутність всіх світових релігій.
Чи не розумніше було б для людства поступово відмовитись від них, як негативних і суперечливих, які побудовані на припущеннях, вигадках, на так званих «божих чудесах» з проявами фанатизму, граничному з шизофренією, і які приречені на зникнення як такі, що мають примітивного безпомічного Бога, створеного уявою неосвічених людей.
Релігії, які пропагують віру в примітивного Бога небезпечні, і роблять людство беззахисним. Так звані святі писанини (м’яко кажучи, вікові нашарування міфів) сучасних релігій не можуть співіснувати з точними науками, з розумним суспільством, яке своїм розвитком не може не протистояти невігластву (дійсному, чи прихованому) провідників церков, і буде шукати іншого розуміння Бога.
Звичайно ж, пошуки розуміння справедливого Бога з позитивною справедливою вірою відбуватимуться болісно і не за одне покоління розумних людей.
Та попри все, приміром, в Україні спостерігаються перші слабкі кроки у напряму змін у віруваннях і розумінні Бога, з’являється сумнів в необхідності іудо-християнської вірі з її божою трійцею.
Поспішне і відстале у часі нав’язування українцям православного іудо-християнства не стане на заваді. Більш того, це нав’язування вже зараз породжує в суспільстві спротив і несприйняття цієї віри більшістю освічених людей, які розуміють, що православне іудо-християнство потрібне тільки Росії, і завжди спрямоване тією ж Росією проти української державності і українського етносу.
Нажаль, і автокефальна помісна православна іудо-християнська церква не зможе захистити український народ, яка хоч і називається українською, не є такою з її так званими святими біблійними іудеями, і яка не спроможна канонізувати українських святих Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка.
Надання Томасу і створення української автокефальної православної церкви – це звичайно позитивна подія для України, але подія політична.
Чи допоможе надання Томасу український тільки за назвою православній іудо-християнській церкві захистити віруючих України від впливу російської церкви, яка теж базується на іудо-християнській вірі? Великий сумнів, бо це хоч і є кроком на шляху від Росії, але кроком маленьким і в ту ж саму ідеологію іудо-християнства.
Агресивне іудо-християнське православ’я Росії завжди буде поруч, і враховуючи рабську ідеологію православного іудо-християнства і ту більшість людей з рабською психологією, які вірять в іудейські казки, буде мати суттєвий вплив на внутрішню політику в Україні.
Молячись одному Богу з ворогом, завжди програє слабший. Агресивна Росія – це надзвичайно негативна сторона всесвітнього православ’я, поширення якого на інші народи неможливе саме з цієї причини. З цієї ж причини з усіх іудо-християнських вір православ’я зникне першим. І велика вірогідність, що це почнеться з України.
Позбавитись впливу Росії можна тільки одним способом: стати сильнішим за Росію, а не релігійнішим в спільній вірі, яка примушує віруючих «…і коли вдарить тебе хто у праву щоку твою – підстав йому й другу», або радить підкорятись любій владі, «…бо всі влади від Бога».
Піклуючись про «всі влади» і кривдників, які тебе б’ють (наразі це Росія) провідники іудо-християнства стверджують, що їх Бог захищає народи України від ворога. Цинізм іудо-християн полягає ще й в тому, що саме їх Бог все своє земне життя був ортодоксальним іудеєм, і звичайно ж далекий від проблем українського народу.
Далекій Він і від проблем всього світового неєврейства, як такого, що ніколи не знав Він, бо за життя приходив лише до «овечок загинулих дому Ізраїлевого…», і думав лише про них.
Нажаль, таке егоїстичне ставлення до людей чужої віри, спираючись на свого Бога, проявляють всі сучасні релігії, кожна з яких не визнає іншу, більш того, кидає віруючих і невіруючих у полум’я кривавих війн, використовуючи віру як підґрунтя для виправдання своїх шкурних економічних інтересів.
Та на щастя, людство приречене жити однією спільною релігією в розумному співіснуванні, шлях до якої лежить тільки через Розумний Атеїзм. Зашморг, який накинули багаточисленні сучасні релігії на шию людства зітлів. І Слава Богу, Єдиному Справедливому Богу Правдивої віри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812430
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 03.11.2018
Сьогодні в Україні не українська влада
небезпечна не тільки тотальним обкраданням народу.
Ця влада ціленаправлено проводить політику
знищення України, як держави.
Головним рушієм такої політики
є небезпечний президент Петро Порошенко.
В аеропорту «Бориспіль» нудьгує порожній,
збудований спеціально для Порошенка
окремий термінал, а поруч
на випадок повстання українців,
на двох смугах також нудьгують
два заправлених літаки,
під боки яких присунуті трапи.
І літак тобі дарила,
і заправила літак,
трап присунула під крила
Україна… все за так.
То ж лети в жидівню, Петю,
не чекай, коли народ
твою шию всуне в петлю,
стягне з Банкових висот.
Та й підтягне до сокири,
на Майдан, на ешафот…
Не чекай, тікай у мирі,
поки твій аерофлот.
Вже без тебе долі Молох
змеле борошно добра,
вже без тебе згине ворог,
бо давно йому пора.
Українці знайдуть віру
знайдуть Бога для людей.
То ж лети, не гадь сокиру,
небезпечний іудей.
Жовтень 2018 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812020
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2018
Простий народ – одвічний лох,
а хто над ним – то шахраї.
І десь на небі – сліпий Бог
на мертвих сушить сухарі.
Не поспішай вкладатись в гроб,
не смачні божі сухарі.
Ти в світ прийшов, радіти щоб
в земній, святій життя порі.
Та й рай на божих сухарях
не той вже рай, що був колись,
в тім раї правлять жид і лях,
щурі в тім раї завелись.
А справжній рай – то та Земля,
де білий дозрівав налив,
де того яблука задля
ти рай той пеклом підпалив.
12-13 жовтня 2018 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811149
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 24.10.2018
Dm C F
Сумно, сумно, аж за край,
Gm Dm
Заспівай, козаче,
A Dm
Грай, музико, грай
Dm C F
Зимно, зимно на душі
Gm Dm
Нагострімо, браття,
C Dm
Волі палаші…
Приспів:
A Dm Gm
За ту калину за вікном,
Dm
За всю родину за столом
C F
І за стежину, що додому йшла сама.
Gm
За ту любов на все життя,
Dm
Святу журбу до забуття,
Gm A Dm
За Україну, щоб нас ворог не зламав.
Гірко, гірко, аж за край,
Не сумуй, козаче,
Грай, музико, грай.
Крапля горе не заллє,
То ж до зброї, браття, за життя своє –
Приспів:
І за калину за вікном,
І за родину за столом,
І за стежину, що додому йшла сама.
І за любов на все життя,
Святу журбу до забуття
За Україну, щоб нас ворог не зламав.
*Готуючи пісню «Одна калина» до дитячого концерту,
звернув увагу на нісенітницю тексту.
Пропоную правлений текст, не претендуючи на авторство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2018
Їде інтелігентний киянин у маршрутці.
Всі місця зайнято, музика грає, люди чемні:
один до одного на “ви”, ще й “будь ласка”.
Зупинилась маршрутка,
взяла ще одного пасажира – гарну дівчину
з крутими стегнами.
Зігнулась вона в еротичній позі
(бо ж стеля не пускає),
стоїть до інтелігентного киянина сідницями.
І такі ж гарні сідниці: очей не одірвати.
Ні, думає той, краще уступлю місце.
Тепер сам стоїть, складений удвічі,
сідницями до людей, відчуває їх подих.
А водій знову зупинив маршрутку:
заштовхнулось ще десятеро пасажирів під його
підтакування: “Ставайте щільніше, стулюйтесь!
Не соромтесь: ви ж у транспорті!”
Але вже не було куди стулятися.
Підняли по одній нозі: ще чотири пасажири
заштовхнулось. Призвичаїлись, поїхали.
Аж ось – жіночий голос: “Сідайте нам на коліна”.
І всі підхопили: “Сідайте, сідайте!”
Коли всі зігнуті влаштувались на колінах жінок,
з’ясувалось, що у маршрутці багато простору.
Зраділий водій загальмував машину і заштовхнув
ще сім пасажирів, які постали складені у двічі,
у вже згаданій позі. Цього разу на інтелігентного
дивились сідниці спітнілого дядька в не праних,
драних штанях. Дихати ставало все важче.
”І що я наробив! – застогнав інтелігентний пасажир, –
краще б милувався красивими сідницями молодої жінки,
так ні, на чоловіків потягнуло”.
Висновок: інтелігентність і ввічливість у маршрутці –
це питання сексуальне.
PS
Петро Порошенко таки збудував собачу будку -
маршрутку «Богдан» на зріст пасажирів.
Тепер ми їдемо стоячи, стиснуті, як оселедці у діжці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787795
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 17.04.2018
Приехал в Украину сокашник мой, как Дядя Сэм.
Поляну заказал с музЫкой в ресторане
на сорок ртов и глоток –
сорок семь,
и водка – в рюмке, не в стакане.
Он тридцать лет на Штаты пропахал,
и тридцать лет мечтал иметь наличные.
Теперь с деньгой он, знатен, как пахан,
хотя и дядя Сэм звучит прилично.
Раз ресторан, так значит, разговор,
как приговор – и в хвост и в гриву.
В один конец, билет на одного,
зелёный сотенный заменит гривну.
Сегодня мы танцуем – не до сна –
и пьём за горькую свою отчизну…
А может, он узнал, чего не знал
и правит по отчизне тризну.
Ну да, в Америке видней
кому куда и как, и кто там,
кому на донышке, кому на дне.
По квотам вдох и выдохи по квотам.
А что же я?
Во что себя вложить,
упаковать,
как говорят, пристроить?
Мне всё равно, где, в общем-то, не жить.
А где живут? И при каком их строе?
Да ну их к черту! От щедрот не млей.
В одном говне миллиордер и нищий.
Питайся сытно на своей земле,
чтоб червяку быть сытной пищей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786010
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2018
Присвячується героїчним жінкам України.
Чи знесилена ти,
Жанна Д’Арк?
Чи спис не піднімеш,
чи меч – із картону?
Чи є ще той дар –
твій божественний дар:
втягти короля
на напірники трону.
Король ще розумний
і ходить в жиди,
і перст його там
помужнів для погрози.
Тобі він готує
одну із жердин –
багаття,
і юрод вже дрова підвозить.
О, Д’Арк - полонянка,
життя – ешафот,
і кожен епіскоп –
то кат без сокири.
Твій янгол
над вогнищем,
плаче фагот,
іржуть
інквізитори віри.
То стисни на біль
бойовий кулачок,
і меч – вже до праці,
і серце – в долоні.
Король – дурачок,
і народ – дурачок,
не ти –
а вони у полоні!
Молися,
щоб голос народу воскрес,
щоб ворог сконав у проклятті…
Тобі – так! – Тобі
донести той хрест,
і, може не бути
на ньому розп’ятій.
З історії Франції 1430-1431 ріку:
Вже ліври рахують у жида в шинку,
єпископ Кошон ще завзятіше в вірі.
Її продали англійцю-жидку
за десять тисяч золотих ліврів.
30 травня 1431 рік. Руан.
Площа старого ринку.
Королівський суддя подає знак сержантам.
Вони піднімаються на ешафот,
стягують Жанну і підводять до судді.
Він повинен оголосити свій вирок.
Але англійці так гучно виявляють
своє невдоволення затягуванням процедури,
що суддя нехтує цією формальністю
і одразу ж передає дівчину кату:
«Виконуйте свій обов’язок…»
О четвертій годині пополудні
вогнище догоріло.
Попіл і кістки кинули у Сену.
Говорили, що серця Жанни
вогонь не торкнувся.
Їй було 19 років.
Через 25 років (7 червня 1456 р.)
справу Жанни Д’Арк було переглянуто:
карний вирок оголосили судовою помилкою,
саму Жанну ВИЗНАЛИ НЕВИННОЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785198
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.03.2018
Приїхав росіянин(москаль) у Львів. Прикинувсь українцем: мовчить, з рота і язика не висуне свого російського (бо мови не знає, звичайно ж, української, а може і своєї – вони ж там усі на суржику). Мовчить – і все. Його штовхають, тиснуть у транспорті, палець на нозі розчавили, а він мовчить.
Просто мовчати, коли їсти не хочеш – це не диво (і Президент мовчить, бо ситий), а от коли на зубі другий день не було і крихти – що тоді?
Так вже склалось у людей: їси – не розмовляєш, розмовляєш – не їси.
В Україні все навпаки: не розмовляєш – не їси, розмовляєш – їси, щоб було видно – чи український язик смакує українське сало. Всі народи виборюють волю, українці – мову.
От і мовчить москаль, а як мовчить – то, звичайно, і не їсть.
Але голод – не тітка. Попрямував до кафешки, від якої російським носом учув струмок смачних пахощів українських страв. По дорозі купив помаранчевого прапорця, приклав до грудей, іде, як на дзот герої Вітчизняної. Тільки-но він на поріг – до його офіціант у національному вбранні: “Добрий день! Будь ласка, заходьте...” Москаль зніяковів: “Так это же...". “Добрий день,
будь ласка, заходьте”. І він зайшов, сів до столу. “Їсти?..Пити?” – почув над головою, і все зрозумів. “Пити – їсти!” – скоромовкою вигукнув весело і вдячно. І вже, як нагорода, на столі йому постали: дві стрункі чарочки, кухоль пива, пляшка патріотичної горілки “Петро Дорошенко – Гетьман водка” і здоровенна миска з патріотичним борщем “Полтавський”. П’є москаль, не квапиться, борщем закушує, навколо дивиться, людей розглядає. Інтелігентні люди у кутку за столиком тиху пісню співають. Аж ось – музики з’явились, почали співати, та так гарно та солодко! Не втримавсь і москаль, почав підспівувати: “В кві-і-ітах гру-у-уші, яблуні та ви-и-ишні. По-о-пливли тумани по воді. Катери-и-ина в річці прати вийшла, за-а-аспівала пісню в самоті. За-а-аспівала пісню, сумувала...” Росіянин так заходивсь співати, що не помітив як перейшов на рідну мову: “Ой, ты, песня, песенка девичья, ты лети за ясным солнцем вслед и бойцу-у-у на дальнем пограничье о-о-от Катю-у-уши передай привет”.
”Привет” – це вже було занадто. Хтось у кутку – як гуркне кухлем по підлозі: “Ти чого, кацап, виєш тут забороненою мо-вою?!”, аж скло полетіло вгору.
Та росіянину знову ж пощастило: кремезний козак з оселедцем на блискучий макітрі зрадів, що є кого захищати, і кинувсь на образників. Москаль, поки його забули, поклав у кишеню пляшку з “гетьманом”, схопив три скибки хліба українського з українською ковбасою, миску з борщем і навшпиньках – до дверей. З’ясування стосунків вже дістало епогея: пиво “Оболонське“ разом з пляшкою пропливло йому повз вухо і з силою відчинило двері, крізь які він прудко і проскочив.
Сів москаль на лавочці поруч з гостинною кафешкою, п’є “Гетьмана Дорошенка”, борщем закушує і дивиться, як українці один одного скальпують. “И чого им неймется? Борщ и по-китайски – борщ. А вкусный – только украинский.” Постукав ложкою по волошковому півнику на дні порожньої миски, засумував. “Жаль, добавки не дадуть: некогда хохлам борщ варить”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766957
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.12.2017