| Сторінки (1/31): | « | 1 | » |
выроненная из рук книга всегда открывается на нужной странице
забытая флейта в траве расцветает душистым абрикосовым деревом
накануне первого дня тропических ливней
гость молчаливый и ласковый
снимает кольчугу
неприкосновенности
в этом мире зеркал мы одни одиноки бессмысленны
ясновидцы незримых пустынь волхвы туманностей
быть живым - значит быть уязвимым
это значит быть красной точкой в центре
мишени для дартса
но
да здравствуем мы
алхимики вещих слов
безумные рыбаки звездопадов
экспериментаторы времени и пространств
утешители детских слез
смеющиеся фениксы
да здравствуем мы
сверхчувствительные фантазеры и сказочники
слушатели не произнесенного вслух
написанного между строк читатели
есть ли солнце
не замутненное пятнами
есть ли спелое яблоко
без червоточины
есть ли лица
а не гримасы ревности
под кружевом уязвленного безразличия
в одеяниях накрахмаленных белоснежных
только демоны
громко поют о любви
только демоны
а настоящее неподдельное -
невесомое робкое чуть ощутимое эхо
взаимного сердцебиения
снова ты
навстречу моим бездомным ветрам и комнатам ожидания
пожелтевшим хороводом маршруток скользким предательским шагом
стихотворениями вакантов поломанным на полувдохе зонтиком
снова ты
как тогда
небесный уютный спокойный
улыбчивый полусонный растерянный
и без меры
счастливый
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747324
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.08.2017
неизменная перспектива пламени и металла на бархатных лепестках в штормовом предчувствии
полыхающий парус рассвета на горизонте дождливого взгляда
есть сны в которых мы снимся Богу
и он не хочет проснуться
никогда больше
сквозь асфальт тишины между трещинок слов прорастать снова и снова начиная сначала
из упрямства ли женского капризного и изнеженного ребенка не слыша "нет"
сквозь затмения чужих сердец быть единственным непрекращающимся сердцебиением
быть продолжением
самой себя
как до боли знакомый мотив давно забытой мелодии детства
сопровождающий нас постоянно где бы мы ни были и кем бы не стали сегодня
возвращается все - привкус соли запах горячей кожи эхо дрожащего голоса
только любовь
никуда не уходит
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747097
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2017
необратимость памяти гармошкой японского веера перед глазами цвета лазурного штиля
карусель позабывшегося тысячью радужных лиц в объективе на нас нацеленном -
вот они уцелевшие после соприкосновение в самом сердце торнадо
под названием жизнь
не избежать никому влечения глубины темных вод опасных изгибов вечно зовущей тайны
эти женщины в зеркале кричаще тонкое лезвие охрипшей от соли молитвы
под бархатной кожей печать полукасания крошечных детских пальчиков -
безвозмездность любви
и принимают нас за своих как изнеженно растворяемся в голосе
и принимают нас за своих в изломе запястья в очертаниях губ во встречной траектории взгляда
но в пустотах квадратов далеких и близких оконных проемов мы одни
и ничьи
назвать бы по имени причину причин ожидания в бесконечной очереди долгих бессонных ночей
снова этот божественный джаз пульсаций проносящихся мимо галактик солнечных орхидей дождевая дрожь
вдали от шумных и глупых игр помнить тебя молчаливым и тихим мальчишкой
помнить тебя таким
каким ты себя забыл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746496
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2017
бессердечие человечности беспощадно нас любящих нежностью одержимых
когда слова - не больше чем отпечатки пальцев на киноленте памяти
оттепелью музыкальной сквозь безумие пламени закипевших фонтанов света
мы возвращаемся
навстречу друг другу
и тогда когда замолкают последние струны скрипки в футляре родных объятий
нет сил обернуться чтоб с глазу на глаз с пустотой уходящего безвозвратно времени
я на миг становлюсь твоими вдохом и выдохом ускользающим прикосновением
вслед полутени счастья
кто бы ни был свидетелем трепетной ярости рождения новых солнц из сердцевины взгляда
открыватели страшных тайн хранители удушающей тишины чародеи пятничных сновидений
те кто из ниоткуда несут на своих губах улыбки дразнящих мерцающих радуг
между нами
как изумрудно искрится воздух от свежескошенных на рассвете сумеречных травинок
как цветочной волной снова и снова прибывает весна с безбрежной и дикой силой
как рябью невидимых голосов дрожит зыбкая гладь всеобъятных пустынь пристального отсутствия
я чувствую
тебя рядом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745252
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2017
крізь серпневу задуху плисти поміж берегів львівських вуличок імітуючи спокій
коли напередодні осені повертаються всі зниклі безвісти на самотні перони пам’яті
це так схоже на нас – усередині себе самих бути ким завгодно але тільки
не справжніми..
обіцяю собі не писати більше жодного слова і зумисне не дотримуюсь обіцянки
мовчання – ідеальний шантаж допоки дійсно немає чого сказати окрім вже сказаного
висне місяць новонароджений понад нашими снами неоновим знаком питання –
час дати відповідь стовідсотково правдиву навіть коли до запаморочення моторошно..
про те що наші серця немов водолази у пошуках потопельників занурюються дедалі глибше у тіло
і з кожним роком шанси на співпадіння зустрічі критично меншають
про те що перші тоненькі зморшки вже лягають мереживною вуаллю на лоба
про те що оточуючим насправді немає жодного діла до наших секретів..
і поки ми вдвох немов каскадери перестрибуємо з вечора п’ятниці в обійми суботи
поки завтрашній ранок іще належить до беззаперечних істин
я дякую нашому меланхолійному та ревнивому Богу
за те що ношу
твоє ім’я попід своєю ключицею..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2017
..як Бог напівзомлілий виліплює із вологи димчасто-сірої барокові скульптури неначе Берніні
як очі похмуро-порожні виписує п’яною кистю хворий від пристрастей Модільяні
як кров шумить ув артеріях густим вокалом немовби з Carmina Burana
я відчуваю що час насправді не має ані точки відліку ані зворотнього
напрямку..
ця безособовість моїх божевіль і приреченостей середньовічного полум’я
змушує тишу скресати наче айсберг байдужий із полюсів Антарктики
я ловлю вранішній запах газону скошеного та до запаморочення терпких чоловічих парфумів –
і знову стою на перехресті двох поглядів ніжністю розіп’ята..
ніч навздогін співає пестячи поза шкірою гіркою нотою
досипати літер спеції – понадміру гаряче вдихати туман видихаючи замість попіл
коли тіло твоє немов Палестина окупована та ворожа до лагідностей територія
значить замало спокою та молитов у конвульсивному серці..
торкнутись пальцями дна вхопивши у жменю самотній до впертості промінчик світла
смарагдових та солоних наче перла зіниць що на диво не усвідомлюють глибини порожнечі
я танцюю із вигорнутими назовні наче вікна грудьми –
пропускаючи наскрізь семиструнність болю навпіл із безмежністю
любові..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017
..мати право на тишу як на останній блокпост у півкроці до наших обіймів
твоє провокування самотності схоже на забивання цвяхів цілячи по власних пальцях
коли віра моя занадто довірлива і синхронна із твоїм диханням
лише через те що залежна від понеділкових освідчень та зречень також..
суцільний невроз від бажання контролювати годинники –
складний механізм відсутності та тривалого не-наближення
час невпинно скорочується наче серцевий м’яз наче сталева пружина
поки я катастрофічно запізнююсь..
і не мені віщуванням заплітати колосся тіней що суголосно cходять
якщо м’якості на берегах твого погляду рівно стільки як і кришталиків солі
я тримаю тремтячого вказівного побіля вуст наче слово –
єдина причина усіх катаклізмів усіх несправджених обіцянок..
як часто ми ототожнюємо себе із собою вчорашніми забуваючи про
те що спогади лише відбитки примарних куль на шовковій тканині пам’яті?
ніжність моя ризикована та радикальна егоцентристка
коли так відверто крізь мене у твої долоні неначе конвалія
проситься..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017
у потойбіччі погляду сходи в дитинство
очерету орган напівмовчазний
вихор зів'ялого листя
нерухома зелена глибінь
хто батьківські долоні з'єднав
хто дозволив мені статися
і маленькими ноженятами
відчувати майбутнє
аби зараз
наблизитись до минулого
хто здійснив подорож в часі
яке бажання ти загадав
на свій надцятий день народження
що нас трьох привело туди
де тебе вже не було
або глибше
що відчував ти
що відчував мій батько
коли плечем до плеча
вітаючись на півдорозі
потискали одне одному руки
чи сміялося вже тоді
так само?
бо ж у Всесвіту
найліпше почуття гумору
тільки стоячи на порозі свого минулого
ми розуміємо
що майбутнього насправді ніколи
не було
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2017
..не зізнаватись навіть собі у власній утомі, що, наче стяг переможених, на плечах тягнемо,
очі міста на ніч вижовкнуть зі смарагдового у бурштинове,
поки ти спиш, хтось дбайливо кладе на порожню біля маківки подушку
оберемок щойно розквітлих віршів, перев'язаних стрічкою посмішки..
не наша у тому провина, що сумніви з кожним роком ростуть, ніби курс валюти,
і легше було б остаточно зректись імен і стати синонімом тиші,
але ж бувають такі моменти, коли, перечепившись за чийсь погляд,
озираєшся різко - і бачиш душу, звисочілу до неба..
скільки прощань і непрощень ми маємо, скільки мовчань, скільки
коротких уривчастих гудків "ні", що і досі печуть, наче ляпаси,
колись пам'ять відлине, наче солона вода,
залишивши на березі мушлю
із усіма відповідями..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2017
..що нам залишиться, окрім спорожнілого гнізда обіймів?
твоя безпричинна невіра примушує серце хаотично битися -
ніжність моя нервова ледь балансує на кінчику твоєї вії,
немовби на вістрі голки..
звідки беруться слова, коли безсоння в повітрі
захекано дихає у потилицю, ніби впійманий на гарячому злодій?
бережи себе і теракотовий відбиток помади
на бавовні попід ключицею..
як риплять, западаючи вглиб, хисткі клавіші сходів -
бодай не скреслити знов траєкторії лету повз твої груди,
із шелестом зблідлим стражденні японські троянди
тремкими маківками поза комір горнуться..
не відняти долоні ніяк, неможливо, немов прикипіла дотиком,
і вірші, наче внутрішню кровотечу, не припинити,
залиш за дверима ревності незручні черевики,
затісні для любові..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2017
..як живеться тобі у моєму власному тілі блуканням дощу під зім'ятими подушками неба?
немов у молитві руками м'якими, із ніжностей вирізьблених, викрешуєш іскри,
якщо світло почнеться - воно не скінчиться більше ніколи,
якщо світло почнеться - значить, ми його врешті-решт заслужили..
не мені про це говорити, але
у одному зі снів всім пробачено неприсутність, бо інакше б навіщо
цілувати було каміння у надії його розквітнути?
час пропливає крізь мене порятованим кораблем
із твоїм іменем на його вітрилах..
все це було, безсумнівно, все це колись було - і тиша під шкірою, і незумисний дотик,
і сутінкові сходинки видохів з вуст до вуст, і тремтячі плечі,
коли пам'ять бодай на мить повертається до нас лицем,
можна побачити того,
хто її пише..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2017
[i]Деніелові.[/i]
моє маленьке кохання
ходить босоніж
травою сухою пожовклою
ніби моє волосся
моє маленьке кохання
обіймає ще меншими руцями
шиплячого рудого кота
за себе удвічі більшого
рятуючи від нахабних сорок
що хочуть скубнути того за хвіст
моє маленьке кохання
плаче обхопивши руками коліна
я сідаю поруч
намагаючись стати такою самою
маленькою
я питаю що сталось
мій Маленький Принце
він відповідає
сумішшю перської та англійської
що з ним ніхто не хоче бавитись
я зліплюю докупи слова
із арабської української польської
німецької та російської
він не розуміє нічого
але посміхається
я бачу білу півонію в його очах
рудого кота
і посміхаюсь навзаєм
усмішка - універсальна мова
навіть коли ми із різних планет та життів
єдиний надійний місточок
піднятих догори
кутиків вуст
він питається
довірливо щиро тремтяче
зі сподіванням
чи я вийду за нього заміж
я кажу
обов'язково
як тільки ти подорослішаєш
а коли це буде
дорослішання
чи скоро
я відповідаю що так
скоріше
ніж знову розквітне
біла півонія -
я брешу
бо не хочу
розбити
його крихітне дитяче серце
він сміється
мовляв
тоді я буду гарнішою
за неї
за його білу півонію
я посміхаюсь
але про себе
говорю
не дорослішай ніколи
мій Маленький Принце
мій маленький Румі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2017
..поза простором й часом люди втрачають обличчя, наче скидають одяг, затісний та зношений,
перетинаються півкола обіймів, немов орбіти, немов мости, якими він ходить босоніж,
вийми із мене вустами видих - останній сірник,
освіти дорогу..
ті, що завше поруч стоять, звисочілі, як хмарочоси, у власній пам'яті, на прощання та зустрічі жадібні,
вишивана густо голосом від тіні тінь, немов на підборах зламаних, кульгає по колу,
якщо погляд мій, як антикварне свічадо, тьмяний, зітри з нього пил,
здери амальгаму..
це не пульс - пружна струна, цідити із неї гарячий гранатовий сік, краплини живого полум'я,
коли солі на вилицях більше, аніж веснянок, не зчитати першоджерел, із яких весь цей струм, весь цей біль випадковостей,
срібло в волоссі - гейби райдужна луска на хребтах гнучких і граційних риб'ячих спин
супроти сонця..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2017
..і зараз спричиниться страх. і голоси замовкнуть, наче вигорнуті з корінням.
простір, ніби накритий склянкою, стиснеться до радіуса плеча.
все, що поза - шурхіт старих газет, запах чужих парфумів, цупка чоловіча щетина -
зав'яжеться візерунками китайської порцеляни,
закрутиться дзиґою..
і берегом йтимуть люди, самотні, але до болю живі,
у їхніх слідах солоних збиратимуться краплини, заквітнуть водорості,
я прикладаю мушлі твоїх долонь до вух -
я чую мелодію..
і знову на видих нанизуються світи, наче на линву перла,
на розхитані бильця крісла вертається одяг, на перехрестя зап'ясть - поцілунки вкрадені,
я притуляю флейти пальців твоїх до вуст,
аби врятуватись..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2017
..чверть століття дихають стіни передчуттями дотику пальців невидимих, музикальних, напівкришталевих, напіввирізьблених зі снів,
і квітнуть узбіччя травневі водоспадами злив і полум'я сплесками,
крізь відбитки чужих життів на тютюновому аркуші тиш
будь мені криком найпершим..
варто читати уголос тим, кого любиш, навіть коли їх немає, навіть коли
слова риплять на зубах, наче кавова гуща,
най проростає всередині мене тернистий кавовий кущ,
прийде день - хтось перемеле зерна..
віриш чи ні, несуттєво, причина всьому одна,
літери загасають, щойно видихнеш найважливіше, ніби видихнеш душу,
дай мені більше за посмішку мовчазну,
дай мені бути свідком
народження світла..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2017
я - птах
висячий понад містом
на вістрі вітру
лише за допомогою віри
у власні крила
я - зерно
у мушлі пташиного дзьоба
я прагну
в обіймах землі
стати травою
або й чимось більшим
я - земля
розбуджена тупотом кінських копит
і я є цілунки
у відбитках слідів
на мені
я - кінь
що мчить галопом
навпіл розрізаючи хвилі трави
у протилежний бік від лісу
я - ліс
охоплений полум'ям
мені лоскотно й боляче
остання моя таємниця
стає попелом
я - полум'я
із серця блискавки
що врешті-решт
вийшло назовні
я не можу затамувати подих
інакше помру
я - блискавка
на зіниці Бога
я - сяйлива Його
сльоза
я - Бог
мені мільйони мільйонів рочків
я - вічна дитина
в колисці космосу
я - це ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2017
будьте счастливы
каждое сейчас
каждое сегодня
как ребенок
впервые увидевший дождь
спрашивает маму: "что это?"
широко распахнутыми глазами
вглядываясь в вертикальность ручьев
на оконном стекле
будьте счастливы
знакомьтесь снова и снова
с утром и вечером
ночью и днем
снова и снова
знакомьтесь с собой
как узор снежинки
тающей на рукаве
этот день неповторимый
и следующий
и сотни тысяч за ними
мир полон контрастов
все совсем не так как мы привыкли думать
как думают наши родители наши друзья
все совершенно иначе
когда-то мы все уйдем
в бесконечность музыки и рассветов
станем вечной весной
эхом одной непрекращающейся песни
улицей
где мы гуляли
будут гулять другие
в кафе
в которых мы целовались
будут целовать не нас
мы уйдем
мир останется
это не грустно
это причина жить
будем счастливы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729753
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2017
никому не избежать сумасшествия
сумасшествие - это конечная
всех маршрутов
каждого сердцебиения
узелок
параллельных линий
полумесяц
родных объятий
окно с видом на
бесконечность танца планет
в груди Бога
любовь - единственная реальность
где часы не имеют значения
я останусь здесь жить
мне здесь нравится
в душе абрикосового дерева
перерождаясь косточкой
снова и снова
сегодня никогда не перестает быть
сказка родом из детства
ждет
произнесенного вслух
волшебного слова
чудеса прячутся под подушкой
не только на Рождество
мне здесь нравится
я останусь здесь жить
цветами из ничего
музыкой вдоха и выдоха
слезами счастья
на внутренней стороне ладони
дай мне больше чем слово
дай мне сердце
мне одного слишком мало
чтобы любить
две с половиной вечности
я ждала весны и рассвета
у берегов твоего взгляда
и вот
превратилась в рыбу
цвета твоих глаз
я останусь здесь жить
мне здесь нравится
это мой дом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729712
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2017
я щоночі маю різних чоловіків
я зраджую Йому з ними регулярно і віддано
принципово і пристрасно у власній невірності
найліпша їх риса - з ними завжди є про що поговорити
точніше, вони говорять, я - слухаю і посміхаюсь чи плачу
чи посміхаюсь і плачу плачу і посміхаюсь
з ними я не стиджусь власних сліз
а вони не бояться їх бачити
вони пахнуть приємно і смачно щоразу інакше
з ними я почуваюся у безпеці
ми п'ємо найдешевше і найсмачніше вино
яке можна було знайти в супермаркеті
ми палимо сигарети і танцюємо на балконі
коли всі сплять
ми вслухаємось у наші мовчання
ми зазираємо усередину наших страхів і ніжностей
поки вікна сусідів темні
у понеділок це Рільке
у вівторок Целян
щосереди Стус
а сьогодні Воячекова черга
з Райнером і Полем я пригадую німецьку
наново відчуваю мову з Василем
Рафал вчить мене польської
я засинаю під ранок поклавши маківку
на розкриті долоні
книжкових сторінок
але п'ятниця субота неділя
Його дні
того хто ніколи не написав жодного вірша
того хто навряд зупинявся в книжковому
поруч полиці з поезіями
затамувавши подих
бо все що він робить - вірш
всього чого доторкнеться стає - віршем
слова сплутані в його вустах
віршовані
навіть предмети вислизаючи з Його рук
падають поетично
лагідно
бо сам Він - вірш
написаний кимось в натхненні спіймати Бога
за краєчок сорочки
бо усе написане мною - один-єдиний вірш
про Нього
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2017
из упрямства ли женского из глупости ли избалованной и изнеженной
верить в настоящее "мы" без оглядки на твой сомневающийся вздох за которым - стрелки часов горло царапающие
ты - моя молитва
ты - моя колыбельная
ты - последняя точка
в которой сходятся строки всех написанных мною стихотворений..
много бессонных ночей легло на твое лицо вуалью морщинок
но от этого вовсе не стало менее любимым или желанным менее
я выбегаю тебе навстречу совершенно забыв о том что я не твоя жена -
я лишь печать чуть ощутимого прикосновения
пальцев к предплечью..
да груби мне и жги все вокруг ревностью безпричинной надуманной -
трава после резкого и отрывистого шага снова выпрямится не утратив трепетной мягкости зелени
я улыбкой своей обнимаю каждую из твоих ядовитых искор обид
зашиваю собой каждую трещинку
хрипоты хлестких язвительных интонаций..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725767
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.03.2017
..вези мене мій примарний тролейбус вези
крізь намиста зустрічних автівок святкові вогні
попід колискою неба в якій тільки но народились сни -
до того хто на своєму плечі носить одне із Його сузірь..
магія починається з-під його агатово-чорних і довгих як пам'ять вій
а це значить що буде наступний болісно-радісний вірш
моя любов обертається у м'якоті його серця неначе ніж -
він сміється і каже: їж..
як я люблю його Господи розгублений сміх
блискавки зморшок заламлені поміж брів
коли Ти підготував задля мене монастир -
першу цеглину покладено біля його колін..
одна-єдина хвиля на двох
і повітря крізь нас наче струм тече
ми одночасно вдихаємо-видихаємо пекучий і лагідний щем -
тиша бере нас в обійми пелюстками й вогнем..
як можна було програти самій собі скажи
дотику невагомість на межі сльози
я знаю як звучить щастя усупереч всім словам -
щастя звучить вимовленим з його вуст
моїм власним ім'ям..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2017
[i]Батькові.[/i]
я занадто люблю це життя аби не посварившись ні з ким піти
я занадто люблю це арабське "айн" і німецьке картаве "р"
я занадто люблю українське "ї" та російське горлове "ы"
я занадто тебе
аби не сказати "люблю"
піти
і сниться мені батько засмаглий щасливий спокійний із південних морських берегів
він говорить до мене "ластівко, якби я був такий молодий, як ти,
не маючи навіть слуху та голосу, я співав би безхатнім собакам пісні,
я писав би вірші, як Лорка, малював би картини з коханок, як Моне чи Мане,
я був би за Теслу цнотливішим, я рахував би зорі прискіпливіше, аніж Галілей,
я був би таким, як Шекспір - не маючи власного імені, мав би безліч імен.
ластівко, в тебе ніби сувій життя -
годі класти під подушку проіржавлене лезо ножа."
на секунду замовкнувши, шанобливо похилившись китам, він далі говорить:
"бачиш, вітер пророчить мені котрий із нескінченної кількості вал,
я налаштовую свій старенький Кенон на найкращий формат -
хвиля мене накриє і разом зі мною мій корабель -
а значить, якщо знімки і відео не претендують на обкладинку Нейшнал Джеогрефік,
то принаймні для тебе буде найпрекраснішим із натхнень."
я знаю, батьку, що таке біль і гнів, - я знаю, коли власна любов не коштує жодних вчинків і слів,
я знаю, коли зорі танцюють довкола маківки усупереч тому, що серце у грудях немов кам'яне, -
якщо Бог дійсно існує, то я - одне із його знамен.
його ім'я у мені гейби акордеон - пальці не тиснуть на клавіші, а звучить солоне й солодке "соль",
я мала би забувати зморшки у кутиках вуст із кожним прийдешнім днем -
але його ім'я немовби тавро, випечене поміж лопаток залізом й вогнем.
я дедалі частіше чую голоси тих, хто не мав би прийти -
яким чином трактує Він мої молитви?
як насувається із далеких Карпат гроза,
сойка із бірюзовим чубом ховається між яблуневе гілля,
кажуть, то пташка щастя, але чому
вона так кричить, наче їй пера із крил виривають за жмутом жмут?
і відповідає батько, пошерхлими пальцями гладячи одну із перламутрових дельфінячих спин:
"коли дитина народжується, вона також кричить,
бо пропускає крізь себе всесвітню радість та біль,
якби задля любові не було названо жодну із найболючіших цін,
чи існувала б причина відчути, що значить бути щасливим, себто живим?"
і дельфіни із його пальців пливуть, пливуть,
і піднімають їх хвилі, наче сотні маленьких рук,
батько всміхається, примруживши очі, вслухаючись у глибину пісень -
тих, що співає голос потонулих у ній сердець..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2017
бути живою
бути вогнем вогнів
вузлом міцно сплетеним із вдохів та видохів із центром всередині грудей
коли у гущавині сновидінь розквітають відбитки твоїх слідів
ритм серця перетворюється на музику..
це мої птахи і небо над ними - моє
це моя земля і коріння у ній - моє
це води мої і риби крізь мене пливуть
риби що носять твоє ім'я
і мені не відома сила потужніша за
крихітні зернятка яблука що випручуються у широкі крила гілля
я до тебе ішла крізь піщані вітри крізь закіптюжений начорно дим
і мені не відома сила потужніша за твоє ім'я
є лиш очі і сіль і пісні вологі від сліз
губи тремтливі мовчанням зав'язані навхрест
я ношу в собі біль королівський бурштин
у перстні щастя..
назбирати сміху стрічки і вишивати ними щодня
оксамитовість тіней що м'яко сповзають з твого лиця
в час страху й тривоги і наскрізного суму час
бути тобі причиною триматися за життя..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
память - это река
с двусторонним движением взаимных воспоминаний
если молиться - то в направлении твоего окна
на изнанке которого - жасминовый дым и фонтаны света
плавится белым крахмал на измятых манжетах -
парус пылает наинежнейшим дуновением ветра
телом скользя
где бы ты ни был
линии рассыпанных прядей вдоль твоего бедра
пальцы сжимают предплечье впервые
крошится время
рассеченный надвое взгляд
переплетается воедино
голос шумит
контур молчания плавный и осторожный
без вопросительных знаков знаешь
опасную хрупкость цветов
на заре
мы ли это
тишиной обнаженные
капает пульс
обретая форму
согласия
с нас двоих
она все еще улыбается мягко
ровно посередине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719647
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.02.2017
..як знеочити тишу що вже знеочена прискіпливо визирає очницями чорними черепа?
босоніж пройшовши висохлі русла зими все одно нізвідки не дочекатись березневої повені
серце моє не залежне від мене співає немов муедзін густим і вологим голосом
із тріщини горла..
тут мала би пролягти межа між потворністю і красою але хтось її стер підошвою черевика
монологи завше вичерпні до жорстокості відверто-прямолійні із тим хто пише
пам'ять моя липка торкнулась кожного із облич
злісно-святковою цвіллю..
дозволити собі безодню падінь повз долоні простягнуті бо не твої
замість того аби виціловувати власні забиті коліна
якщо душа моя для мене самої - темна і незнайома немов лабіринт
з неї немає виходу..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2017
..ту ли ты во мне любишь что из песка и тумана и вовсе не разглядеть лица?
соприкасаться рукавами стихов как единственно известное нам проявление близости
плывут мне навстречу чернильными водами рыбы твоих самовоспламеняющихся слов
я обнимаю взглядом их бумажно-чешуйчатые крылья..
возможно ли быть нежнее за нити вплетающихся между твоих пальцев букв
вместо причала - твои колени только бы вынырнуть из-подо льда написанного
ночь накроет город волной полузабытого вкуса твоих влажных искусанных губ -
никто не выживет..
обретать форму текста чтоб растворившись без имени самим стать текстом и - голосом
нет меня - кроме как в глубине чужой памяти цветут мои следы мной кем-то названные
когда я говорю о себе о тебе и о нас -
я говорю о взаимной религии существующей между
женщиной и мужчиной..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719425
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.02.2017
..ким ми були - і чи стосувався тебе і мене цей займенник?
скрізь де раніше лягав твій крок відтепер мов просіяні зерна виростають значчям питань перегорнуті зашморги
час зізнаватись самій собі що без тебе
вимушені і ненависні понеділкові ранки не мають жодного значення..
чи про це тобі йшлося що так намагалась уникнути але
чому за мовчанням вуаллю ховаєш лице коли ти єдиний хто розуміє за що я власне тут розпинаю тишу
пальці мої стали твоїми пальцями
ще до того як тіло моє мене ж саму остаточно зрадило..
пишеться з кожним рядком дедалі важче і безнадійніше мовби востаннє
літер вербальна судомність охрипла до втрати голосу
єдине про що я шкодую що усупереч собі я встигла
тебе покохати..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2017
[i]..я під ногами твоїми хочу бути
землею Єрусалиму
містити у собі віру та благословення..
М.Рудейчук
[/i]
..а ніч оприлюднить нові кровоточиві вірші
чорним екраном небо завмерле на розбитім ноутбуці в руках у Бога
я немовби останній з турецьких дервішів -
вимушена крутитись довкола твого рамена..
не намацати більше краєм потилиці жодної
на вустах розіп'ятих тишею запитально-сумної усмішки
якщо серце моє задешеве
якщо серце моє усього лише мильна бульбашка
проштрикни його голкою..
затьмарити сонце можливо виключно сонцем
це відомо тобі було достеменно і без ремарок впівголоса
правда моя оголена немов перша біблійна жінка
із твого ребра створена..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
..дерева назовні кістками беззахисно вигорнуті - покірні скульптури незграбні антрацитово-чорні
круговертю ляпасів вітер батожить по щоках досита
гілка надламана висне немовби рукав сорочки без руки спорожнілий
зірваним з голови капелюхом вицвіле сонце по небу котиться..
байдужість пейзажу до якого ані притулитись від якого ані відокремитись
змушує серце стискатись у найтоншу найглибшу із тіней усмішки
ця епоха передчасного старіння і мертвотного спокою
обплітає усе корінням..
чи від холоду чи від недосипу чи від кофеїну - порцеляну у пальцях хитких не втримати
бризне окропом у груди - болем нерозквітло-зів'ялим стишеться..
..дай мені слово із яким я впаду навколішки
аби губи вмочити
у твої долоні..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017
..чорним по білому наші сліди вишиванням заплутаним і непевним скатертиною снігу
мерзнуть питання не вимовлені на тремтячих вустах поступово втрачаючи знаки питання
тіло похилене назустріч примарно-відчутному дотику
без відповіді..
всесвіт застиглий довкола коміру твого пальта повертається на свої сумні орбіти
п'ять філіжанок кави на день - і знову пришвидшено по-живому дихається
здрастуй тишо моя перламутрова без'язика кімнатна рибино
на якій ми з тобою зупинились сторінці?..
малознайоме обличчя у дзеркалі здригнеться посміхнувшись насилу судомно
із цією жінкою мені жити на двох ділячи один присерцевий простір
тіні впадуть на плечі різькими кутастими лініями
тягнучи за собою у прірву ночі..
це було б по-філософськи смішним якби не постійні екзистенційні повторення
полум'ям погляду по спині проводжаючи на прощання мов по кризі ковзати
може усе-таки ти озирнешся бодай впівоберта
бодай про себе
подумки..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017
..яким уявляла тебе далекозорість уривчастих і пульсуючих сновидінь?
некотрольовані спалахи ніжності на зім'ятих лляних подушках крізь тремтячі пучечки пальців,
ім'я твоє - високовольтний колючий дріт,
крізь груди простягнений..
плекати мінливу присутність того, хто носить на місці серця торнадо,
читай: небезпечно. скорочувати радіус співпадінь, до якого втрапляю, бодай на мить злагіднішав,
руки не руки, а - береги,
до небес звисочілі у власній незайманості..
я воліла би бути єдиною із твоїх таємних причин недоторканних, від того млосних,
терпким післясмаком тиші, наче волоський горіх, навпіл розламаної
порфірним і оксамитовим
голосом..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017