| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Присвячується людині, яка була більше ніж всім. Після всього, що було, всього доброго і поганого, моя душа від тебе більше не втрачає голову. Та й серця у мене немає зовсім. Забула сказати, я пам'ятаю і той день, коли сидячи на березі моря я зізналася, поклялася що буду завжди поруч, буду завжди тебе кохати не дивлячись ні на що. "Адже я прийшла не на день, два чи тиждень. Я прийшла назавжди”. Як бачиш, "завжди" тривало не довго. Пам'ятаю, як ти знизав плечима і сказав, що це пройде. Адже ти, вже стільки раз обпікався, і не знаєш, чи кохання справді існує. Ти був правий… Я стільки раз йшла тобі на зустріч, а в замін не отримувала нічого. Все, що ти дозволяв - це просто тебе кохати. Бути в твоїй тіні і радіти вже від цього. Тобі було добре зі мною. Та і я не скажу, що страждала коло тебе. Моя помилка була тільки в тому, що я приймала бажане за дійсне. Ніколи не розуміла, що означає перегоріти. До сьогодні. Дивлюся на тебе і обійняти хочеться. А залишитися - ні. Не думала, що саме в ці холодні 9 ранку, подивлюся на тебе і зрозумію, як сильно раніше я любила і як більше тебе не люблю. Моє серце не завмирає від того, коли тебе бачу. Я більше не моніторю твої соц. мережі. Мене зовсім не хвилює, з ким ти зараз, кого обіймаєш, кого цілуєш, кому заварюєш каву зранку. І знаєш, я зовсім не жалкую про ті всі вчинки, що зробила задля того аби тебе повернути. В той момент, я цього хотіла. І я зовсім не жалкую, що ти саме так тоді мені відповів. Адже краще відпустити, забути і через декілька років, дивлячись на спільне фото - посміхнутись, ніж в один прекрасний день зрозуміти, що все життя прожито не з тією людиною…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708092
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016