Катерина Трач

Сторінки (1/21):  « 1»

Тут на білих дверях…

Тут  на  білих  дверях  "двісті  двадцять  дев'ять",
Витяжки  труба  завжди  прагне  стелі;
І  кутів  багато,  тільки  більшість  -  "вбиті",
Втім,  не  зіпсує  це  чарівних  митей:

Фарба,  де-не-де,  мов  луска  дракона...
Осад  вже  згорнувсь  в  позі  ембріона.
І  гуде  над  ним  витяжная  шафа,
Бережучи  сон  колби-  батискафа.

Коли  ЛАТР  ти  ввімкнеш,  здійметься  вихор
І  маленький  світ  сколихне  він  тихо.
Лінії  прості  та  структура  рівна
Забезпечують  це  хімічне  диво:

Лише  кілька  грамів,  блискучих  дрібок,
"Добре  розмішай  -  і  ти  справжній  хімік"  -
Ці  думки  були  б,  безперечно,  хибні,
Хоч  такі  солодкі  й  такі  ймовірні.

Ти  не  є  володарем  мікросвіту.
Гулі  набивай,  здобувай  освіту,
Будь  рабом  випадку,  пізнавши  велич:
В  світі  ти  один,  а  молекул  -  безліч:

Не  людський  це  розум  тут  щось  доводить.
Професійний  погляд  незмінно  дробить  
Все  матеріальне  і  все  чуттєве  
На  химерні  назви  й  реакцій  схеми.

Це  ти  усвідом  -  і  дійдеш  до  суті:
Коридори  ці  та  бляшанки  мутні
У  старезних  шафках  -  певна  основа,
Для  поєднання  хімії  та  слова,

Для  щеміння  в  серці,  тремтіння  фібрів;
Що  в  себе  ввібрав  ти,  для  себе  вибрав  -
Щоб  розкласти  справжнє  все  по  полицях?

(Перше  -  запах  черемхи,  спирту  та  кориці...)

Абстракціонізм  й  натюрморт  хімічний,
Тут  сплітаються,  попід  дахом  звичним;
Зерно  знань  зростає  в  вельми  чудну  парость,
Щоб  любили,  щоб  -  потім  повертались!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833385
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


Не пиши


Стрілки,  відповідно  до  снів,  плавно  ідуть  назад.
Не  пиши  мені  ти  під  сумнівним  приводом  свят  -
Не  торкнеш  нічого:  нічого  нема  в  душі.
Більше  я  не  дивлюсь  назад.  Ніколи  мені  не  пиши!

Що  страждання  в  хмелю?  -  вгризається  пам'ять  в  пах?  -
Не  зважай  на  відсутність  жалю
Я  не  перетерпіла  крах  -  
А  прийняла  -  пророцтвом,  чи  мовчазним    знанням
Не  пиши  мені  більше  -  я    відповіді  не  дам!

Поведусь  же  так,  ніби  я  заклинатель  душ,
Це  здається  обманом,  та  вір  же  мені,  чимдуж,
Наче  те,  що  пишу,  -  єдине,  що  в  тебе  є.
Не  пиши  мені  більше,  ти  сам  все  дбайливо  стер

Із  буття,  залишивши  сухі  та  брудні  уривки  
Слів,  -  тоді  ще,  можливо,  доволі  прикрих,
Та  коли  їх  згадали  б  ми  тут  і  зараз,
Вони  більше  не  спричинили  б  галас.

Мені  прикро  від  твоїх  п'яних  рішень.
Не  пиши  мені  ти  ніколи  більше!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784125
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 24.03.2018


"Жизнь - это не шутка"…

"Жизнь  -  это  не  шутка"  -
Знаю,  не  повторяй
Эхом  из  памяти,  галлюцинации,  
Ну  и  Того  Кино.
Нам,  перешедшим  границы,
Снова  померк  январь.
И  за  спиною  у  каждого  -
Гордое  НИЧЕГО.

Мне  разбираться  не  влом,
Трус  ты,  иль  просто  враль;
Враг,  иль  предатель,  
Кто  целый  мир  верх  дном...
Я  благодарна  тебе
За  каждую  
Стертую  грань.

Ну  а  теперь  же  катись    
чертовым  колесом!...

Жизнь  -  это...
Это  -  жесткая  шелуха,
Не  смотри,  что  выбрасываешь!
Сей  отрезок  уже  не  ценен;

Только  лампа  твоя  не  горит,
Оттого,  что  проводка  плоха,

А  не  лампочка
Подлежит  замене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772463
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 20.01.2018


Надихателю

Слова,  поглинуті  стінами,
Наче  роса  -  мохом;
Постали  перед  руїнами,  
Відтягнули  епоху
Їх  забуття;  
Імені  -
Викреслення  зі  списків.
Не  спопелили,  як  думалось  -  
Висвітлили!
Здалося,  краплі  достатньо
Ласки  живильної;
Не  надихнули,  так  сталось  -
Ви-живили;
Відомо  тепер,  як  Фенікс
Постає  з  попелу;
Як  давно  колись
 Альфа
Доповнила  Омегу.
Так  по  спіралі  тОнкій
Колеса  -  марного  -
Долі  -  по  кромці,  гостро  
Знову  співпало  щось,
Запустивши  чи  маятник,
Чи  -
 безлику  пружину,
Врешті,  бо  час  гаяти  -
Не  заслужили.

Так  випадкові  гості  -
Не  випадковості;
Те,  що  влаштовано  просто  -
В  нас  успадковано;    
Плюс  і  мінус;  баланс;
Вічна  гармонія.
Що  повернулось  до  нас,
Знову  від  нас  пішло..
А  поверталося,  щоб
Нас  привести  кудись,
Тихо  збурити  кров,
Загартувати  міць,  
Синтезувати  те,  
Що  було  прохане:
Саме  так  ви  приходили  -
З  новою  епохою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748265
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 29.08.2017


Думки - комети…

Думки-комети..  Спробуйте  зловити!
Обпечетесь  і  тільки;  та  й  сама  Земля
Залишиться  ні  з  чим  -  лиш  з  попелом  в  повітрі,
Не  знаючи,  що  сталось,  до  пуття.

НескІченність  пустот,  й  достаток  -  назагал.
Стомився  всяк  від  уявляння  Ноші  -  
Десь  в  грудях  -  щоб  уникнути  скандалу;
Десь  в  мізках,  щоб  здаватись  здібним  досі.

Хто  вигадав  її,  дорога  -  непроста,
І  крихта  думки  видасться  горою.
Отак  живемо  -  від  містка  і  до  містка,
Невпинно  насолоджуючись  Грою,

Яку  придумали  самі  і  обізвали,
Забувши,  чиї  авторські  права.
Обвішані  іконками  й  хрестами,
Ми  вже  самі  не  знаємо  Христа.

Позбувшись  ненадовго  цвілі,
З  занедбаної  й  кволої  душі,
Як  висновок  вкладаю  вам:  спасибі,
Ті  хто  іще  з  Любов'ю  на  Землі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748177
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 28.08.2017


Богу

Проникающий:  имя  -  смысл;
Устремляющий  взгляды  ввысь.
Устрашающий  нежно  -    от:
Всхлипа  первого  -    до  немот.

Ты  и  вправду  же  есть  -  Отец.
Кто-то  -  знает  и  -  хочет  знать.
А  иной  повторит:  подлец;
Третий  -  вовсе  не  вспоминать

Предпочтет,(словно  ложный  звук  -
Где-то  в  космосе,  эхо  звезд),
Исповедав  другую  суть,
Всем  и  каждому  -  сотням  верст

Не  дорог,  но  голов  пустых;
Овец  без  пастыря;  и  хлевА
Точно  так  же  пусты  у  них,
Как  поникшая  голова.

Пойдут  они  за  Тобой?  
Им  -  иллюзии  наяву  
Подавай.  Памятник  литой;
Сердце  даренное  -  кому?!  -

За  бесценок,  и  за  отметку  -  
В  памяти,  как  в  календаре,
Чтобы  позже  оплошность  эту
Вновь  приписывать  "не  судьбе".

Ты  и  вправду  же  есть  -  Отец.
И,  смотря  на  Твои  дары,  
Понимаю,  что,  наконец,
Выход  есть  и  из  сей  дыры:

Бесконечна  её  пустота
От  начала  -  и  до  глубин;
Но,  зависимо  от  угла,
(Он  тут  точно  уж  не  один!)

Возникают  иные  черты;
Распрямляется  силуэт,
Будь  то  неявное  "  бы",
Или  же  твердое  "нет".

ЧТО  же  есть  -  та  дыра?
Разум,  что  видит  так?
Место?  -  скомканно  свысока;
Человек  свысока  -  наг.

И,  душу  здесь  обнажив,
Оставлю  на  перешив.
Мне  б  любовь  свою  -  как  вину  -
Не  приписывать  никому...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748176
рубрика: Вірші, Интимная лирика
дата поступления 28.08.2017


Без названия

Посвящать  строки  людям  -  глупо
Себе  -  чересчур  надменно.
А  чувства?  А  чувства  тленны.
И  даже  больше,  чем  утро.
И  даже  больше,  чем  мир.
Сегодня  весь  мир  -  Вы,
А  завтра  -  другой  кто-то,
А  послезавтра  -  и  вовсе
Не  будет  доступных  мерил.

Воздуха  мне!  С  вами  цели
Себе  никакой  не  ставлю,
Себя  ни  во  что  не  ставя,
Ведь  вы  -  холоднее  стали,
Вы  -  холоднее  зимы!
При  всех  заклинаниях  внятных,
При  всех  моих  скромных  тайнах,
Вы,  милый  друг  -  не  мои!

Лучше  -  в  стихах:  ненавижу!
И  "Вы  мне  поперёк  горла",
А  не  поперёк  -  сердца:
Слишком  внимательны  -  вы!
Слишком  приятна  забота..
Неужто  от  сердца?  Что  там?
Вы  же  -  по  дружбе  просто.
В  вас  нет  для  меня  любви!  

29.03.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740969
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 07.07.2017


Дощі не сплять

Дощі  не  сплять:  закінчуються  й  знову  починають;
Некваплячись,  оголюють  блакить...
Отак,  без  сновидінь,  вони  блукають  краєм,
І  пам'ять  їх  ніколи  не  вжалИть.

Вони  змивають,  де  прийдеться  кроки,  
Збувають  накопичене  тепло;
Сьогодні  добрі,  завтра  вже  жорстокі.
Причин  і  наслідків    їм  зроду  не  дано
Відчути.  Простим  -  просте!  
Без  подорожі  в  суть.
Сьогодні  чиєсь  серце  захлиснуть;
А  завтра  ось  ти  вже  забутий.

Розбудять  рано,  з  риком,  з  стогоном;
І  може  навіть  вживлять  щось  нове
У  сприйняття  -  лиш  спалахом  -  чи  поглядом;
Підмінять  звичний  хід  систем.

Вони  змивають,  де  прийдеться  кроки,  
Збувають  накопичене  тепло;
Сьогодні  добрі,  завтра  вже  жорстокі.
Причин  і  наслідків    їм  зроду  не  дано
Їм  -  і  тобі  -  так  личить  спокій!
Їм  -  як  мені  -  не  все  одно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740482
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 04.07.2017


Тримай дистанцію…

Тримай  дистанцію,  тримай  орієнтир!
Як:  зорю  -  в  кулаці/  валізу  -  попід  ліжком.
Тримай  у  снах  свободу  та  лукИ,
З  тремтінням  трав  й  їх  рівномірним  тріском.
І  разом  з  ними  -    нОві  береги,
Й  плоди  людської,  дивної  уяви:  
Із  тисячами  надприродних  мерехтінь,
Які  комусь  -  всього  життя  є  справа.

Рахуй  секунди  -  відлік  до  нуля;
Тоді  злетить/розсипеться/розтане
Чи  туга,  чи  любов,  чи  вся  Земля...
А  зрештою,  цьому  всьому  не  стане
Енергії...
По  безлічі  доріг  пройдеш  -  
Фізично,  чи  духовно,
Торкнешся  Озера  Неправд,
Хід  зміниться  на  -  біг.
Повернешся,  а  місяць  ще  не  повний.

Все,  як  було.  Матерія  ціла.
Ти  й  далі  дивишся  на  стінку
Із  літер;  й  розум  твій  -  стіна;
Думки  от-от  влаштують  перестрілку.

Нервово  сунеться  рука
До  клавіш.  Пальці  вже  не  слуха..

Тримаймо  же  дистанцію  від  зла.
Не  допускаймо  же  розруху!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740354
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 03.07.2017


Запізнення

Я  знаю,  як  спотвориться  ландшафт,
І  день  порине  у  химерні  тіні;
Цегла  стіни  раптово  стане  сплавом,
З  якого  роблять  субмарини,

Ракети,  щось  іще  -  тобі  видніше.
Пиши  листи,  складай  в  порожні  ніші...

Я  знаю,  як  впиваються  слова:
Мої,  твої,  чиїсь,  теперишні,  колишні.
По  напівзвуку  осідають  на  вустах,
Як  рештки  сажі,  рештки  грубих  рішень:

Моя  ти  рідна/рідний!  Ввечері  -  відтяти
Від  серця.  Чимчикуй  із  ґрат  -  у  ґрати..


І  декорації  пливуть  від  впевненості:  буде
Все  завжди:  чорне  й  біле,  альфа  і  омега;
Без  розділяй-володарюй,  без  жодних  прощавай,  без  осуду  і  бруду,
Без  здогадів  опісля:  як  чинити  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740319
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 03.07.2017


По місту день, а в мене ніч

По  місту  -  день,  а  в  мене  ніч;
З  усіх  усюд  стікаються  частинки  світла...
Вони  згубились,  зовсім  непримітні:
В  тісній  колисці  протиріч.

По  місту  -  сонце,  в  мене  -  тінь,
І  зелень  -  не  рослин  -  очей.
Десь  -  плин  людей  і  плин  речей,
А  в  мене  -  плин  неплинності.

По  місту  -  вулиці  і  пішоходи,
А  я  іду,  як  той  -  канатоходець,
Через  безодню,  встелену  між  нами:
Понятть,  і  почуттів,  і  правил..

Де  що?  Ускладнюю,  чи  визначаю?
Чи  може,  час  бездарно  витрачаю,
Дарма  скорочуючи  відстань
У  жертву  віддаючи  дійсне?

Чи  я  не  я,  і  постать  не  моя,
І  думка  загубилась  в  паралелях?
...
А  люди  вже  розбіглись  по  оселях..
Мабуть.    Уже  не  гомонять?

Чи  так  здалося?  Шепіт.  Тиша.
Стук  серця.  Бійся  ти,  не  бійся,
Все  буде  так,  як  буде  треба.
Не  нам  -  комусь,  під  зводом  неба.

А  за  вікном...  Нема  вікна..
Є  тільки  ти,  і  тільки  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740282
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2017


Роздум.

Сходи.  Морок.  Промінь.  Подих.
Повороти.  Вікна.  Ґрати
По  периметру  балкону.
Місто  любить  дивувати,
Зволікати  і  тягнути
Проти  стрілок,  
Проти  -  факту.
Проти  впевненості:
Буде
Все,  що  схочеш  розказати.

Протиправно  -  сходи,  морок.
Просто  фатум  -  проти  щастя,
Проти  голограм  казкових
Й  усіляких  там  фантастик.

Кожному  своє  -  проміння.  
Ледь  відчутне,  
Недосяжне  -  почуття  твоє,
Що  тане  -  
Неодмінно,  з  плином  часу.  

Не  вікно  -  проста  шпарина  -
Строго  по  горизонталі  -
Чи  сміється?  Може  -  диха  -
Рівно,  наче    над  криштальним

Скарбом,  дивом,  чи  химерним
Чимсь;  як  цвіт  -  перехіднИм.
Може  -  над  законом  певним:
Аксіомою  земних.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740272
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2017


P. S.

Я  не  знаю,  як  
Звучать  "щасливі"  вірші.
Там  напевно  щось  є  
Про  першу  зустріч;
Про  відсутність  клем,
І  про  паралелі
Що  неодмінно
Перетнуться  
У  півріччі.

Там  все  те,
 Що  вабить.
Не  пече,  а  гріє.
І  не  кличе  спати
По  півдня  
В  кімнаті.
Думи  кольорові:
І  вже  не  тяжіє
НА  серці  шаленім
Той  піратський  прапор.

Я  боюсь  рядків,
Вони  ж  обіцянки.
Чи  можливо  -  Так
Без  отрути  й  голок:
Я  люблю  тебе
Й  нівелюю  морок,
А  не  граєм  двоє
Тижнями  в  мовчанку?

Доброта  -  чеснота
Зовсім  небанальна,
Та  занадто  часто
Не  знаходить  форми:
У  словах  палких
Більше  злодіяння.
Погляд  значиться  -
Тільки  "погляд  вовком".

Якби  можна  чимось  
Зафіксувати
Доброту  до  тебе  -
Скільки  буде  треба:  
Підліжкових  монстрів
Мерщій  за  ґрати...
Замість  сумнівів  -
Подорож  й  еклери.
...
Вовченя  не  спить  
І  теплу  радіє,
Не  скавчить  щораз,
Коли  місяць  бачить...
Від  кохання  -  ні  -
Не  божеволіє,
Й  від  наївності  
Не  втрачає  зрячість.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737229
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2017


Маленька-велика брехня

Маленька-велика  брехня
Наче  сніговий  ком
З  вкрапленнями  сміття  
Сунеться  напролом
Крізь  шпарини  буття
Шкіру,  волосся,  крізь
Спрагу  чийогось  я
Більшу  від  спраги  військ
Море  -  безладний  люд.
Крапля  -  єдиний  хтось  -
Хрипле  бажання  вуст.
Перше.  Погасне!  ось  
Гордість  -  останній  шар
Зціпить  волю  в  кулак.
Тільки  от  назагал
Посмішка  сяє  в  знак
Того  що  все  гаразд,
Просто  маленький  злам..
Втім  між  думок  із  пастви
Істини  не  чекайте!
Спобуйте  компроміс:
Або  самотність..  Вам,
Легше  брехня  на  біс
Серед  прожекторів-ламп.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737228
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2017


Так усталювався …

Так  усталювався  настрій:
Громовицею,  без  слів;
Так  впивався  сумнів-яструб  ,
У  зарозумілий  хміль

Крізь  вікно  круте-похиле,  
Через  тріщинки  буття
І  на  постіль  білу-білу  
Ляга  тінь  від  сум'яття.

Чи  знецінюється  ніжність
З  часом?  Як  гадаєш?  Ні?
Я  б  хотіла  бути  вище
Цих  тривог  і  ностальгій.

Я  б  хотіла  бути  далі:
Зазирнути  крізь  роки
В  поки  що  чужу  реальність;
Взнати  -  чи  зберігся  хміль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725921
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017


Можеш вважати мене …

Всі  твої  маленькі  недоліки,
Злились,  як  ртуть,  у  велику  пляму.

Я  бачу:  помаранчовіють  горизонти;
А  ти  запрошуєш  мене  на  каву.

Всі  твої  великі  і  щирі  слова  -
Перетворились  на  грудки  абсурду.

Скільки  іще  все  це  буде  тривати  -
Пророкувати  не  буду.

Всі  твої  незліченні  фантазії  -
Пришвидшують  пульс  і  отруюють  кров.

Провокуючи  то  люту  відразу,
То  бажання  зустрітися  знов.

Всі  твої  нескінченні  істерики
Нівелюють  в  тобі  чоловіка.

Можеш  вважати  мене  стервом,
Та  все  одно  любитимеш  довіку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725727
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017


Ось вечір наступа…

Ось  вечір  наступа:  шукай  подвійне  дно;
Дістань  свої  "чому"  з  підсердної  кишені.
Ти  знаєш,  "я  люблю"  не  спричиняє  "бо";
І  не  розвіється  за  шумом  голих  кленів.

Слідкуй,  як  градієнт  просочиться  в  вікно;
Протягне  віяння  солодкі  крізь  шпарини:
Тут  свіжість  вже  весняна  й  ще-димок,
Добутий  з  димаря  останньої  хвилини.

За  краєм  димаря,  примара-зореліт,
Чи  може,  то  літак.  Чи  може  навіть  зірка
Не  падає  -  летить;  без  гальм;  без  прав...
А  долетить  -  колись,  в  кінці  цього  століття.

Від  розпачу  до  ейфорій!  Назад  ти  не  лети,
Не  піддавайся  остраху  і  болю;  
Бо  ж  все  майбутнє  у  твоїх  думках:  
Політ  фантазій,  що  збиває  подих,
Може  так  само  дарувати  міць:
Зміни  лиш  напрям  траекторій.
Тоді  приземишся  не  на  голчасті  гори,
А  десь  на  тихий  берег  моря.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725688
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017


Суть.

Жоден  початок  не  має  продовження.
Задумайся,  любий,  чому  воно  так!
Ми  тільки  невдачами  нашими  схожі;
Все  решта  -  ілюзії  в  наших  вустах.

Нехай  я  повторюю  про  справедливість,
Нехай  не  підкину  в  багаття  гілок,
Ми  маємо  те  лиш,  чого  заслужили.
Все  решта  -  відлуння  думок.

Себе  запевняю:назустріч  ні  кроку,
І  моя  байдужість  -  тобі    аномальна;
Хоча  вона  має  не  більше  пороку,
Ніж  деякі  наші  діяння...

Та  тільки  ти  підеш  -  й  усі  постулати
Розсіються,  як  дощовії  хмари
Ти  будиш  в  мені  цілий  драмтеатр;
Ти  всю  мою  сутність  вводиш  в  оману.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724536
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017


Всередині мене. .

Всередині  мене  -  буря:
Вже  свідомість  проплива  повз  буї.
Може,  завтра,  якщо  воно  буде,
Може  Завтра  мене  загартує?

Всередені  мене  -  темінь
Моторошних  склепінь,
Бо  ви  -  найміцніший  кремінь:
Багаття  з  ним  не  запалить.

А  вечір  для  мене  -  пастка:
З  вами  -  і  на  глибінь.
Нейронів  -  мізерна  частка  -
Вцілілих  після..  Зцілить

Ніщо,  ніколи,  нізащо.
Вічний  рецидив.
Всередині  мене  -  маска,
Яку  мені  не  начепить.

Всередині  мене  сповідь,
Яку  не  проговорить.
То  помилка  в  формулі  крові,
Мабуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692214
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 03.10.2016


Откровение

Собственница,  собственница,  соб...  -    
Отбивается  от  сердца  до  висков.  
Хочется,неумолимо,чтоб  
Были  одиноким  и  нечейным...  
Много  рук  ли  Ваши  руки  грели?

Вы  мне,  видно,  станете  бичом,
Так  и  не  узнав,  кто  же  посмела..

Люди  курят.  Мне  от  нервов  -  Вы.  
Хоть  на  миг,  на  робкую  минуту.  
Точечная  боль  -  от  всей  души,
Мне  поможет!  -  сознаваю  смутно.
Слишком  по-девически  пишу,
Думая  высоко,  как  Поэт.
Вы  достойны  строк!  -  Скольки?
Чтоб  простили  через  много  лет
Мне  и  дерзости  моей,  огню,
И  неявной,  может  быть,  игре...

То,  что  вдохновение  -  Вы,
Знать  даю.Меня  -  считайте,  нет.

Не  воительница,  и  не  тайна  я.
Вы,  не  бог,  -  приказом  сокрушите
Ровно  так,  что  слабина  моя
Внемлет  вмиг,  но  недопокорится!
Так  давайте  общий  знаменатель!..
Так  давайте  спорить  до  утра!
Вы  запечатлились  -  это  знайте,  -
Как  узор  морозом,четко:  из  окна
В  улицу  пустынную  не  глянуть,
Не  увидеть,  что  другим  -  черно.
Я  не  знаю,чем,  но  разжигайте
Мной  придуманное  ровное  тепло,
Мне  в  отместку.
Стих  сей  -  пустословье.

У  меня  из  общего  с  любовью
Только  горечь,  больше  -  ничего!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692031
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 02.10.2016


Люди йдуть. .

Люди  йдуть,  по  собі  залишаючи:
Протяг,
Вірші  -  
(Ті,  що  їм  було  присвячено),
Сотні  тріщин  -
За  одним!  Одним,  одним...
За  одною  тінню,
Яка  скоро  по  собі  
Місце  звільнить
В  пам'яті,  в  думках,  в  словах..
Може,  й  в  рухах.
(Зараз  згадка  пролетить,
з  тихим  згуком
Гепнеться  сюди,  на  стіл,

На  підлогу,
павутинкою  старого  діалогу
Ніжно  огорне  мене;  

стисне  горло!...
Тільки  сльози  не  проллються,
Панове!).

Пам'ять,  як  липка  павутина
Причепилися...  візьму  та  й  знімлю,
так,  як  Ви...  як  Ви...  тільки  хто  -  Ви?
Просто  минулорічна  зазноба?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692028
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 02.10.2016