| Сторінки (3/269): | « | 1 2 3 | » |
Жили собі в Іспанії Василь і Дарина.
Мали донечку Марійку і Миколку – сина.
Поселилися в іспанки – доброї сеньйори,
Що й не знала в дев’яносто, хто такі доктори.
Жили в баби українці та й проблем не мали.
А сеньйору, як і доню, Марією звали.
Усміхалася бабуся, не злилась ніколи.
Час минав. Уже Марійка ходила до школи.
А Миколку до садочка водила Дарина.
Жили дружно з іспанкою, як одна родина.
Посилали подарунки, коли мали змогу,
В Україну, ну а рі́дні дякували Богу.
Прийшла мамі Василевій на вайбер листівка.
Написано по-іспанськи, думала – путівка,
Але ж ні, на картці – хрестик: померла сеньйора.
Догадалась мама швидко, що то було вчора.
Чорним шрифтом виділялась учорашня дата.
Помолилась, хоч не рідні, але все ж утрата.
Текст увесь не розібрала – то дарма затія,
Без проблеми прочитала лиш слово – Марія
І 17 на листівці зліва там, вдолині.
Парастас це – змудрувала – о п’ятій годині.
Цифри 9 і 4 вказували ро́ки
І той факт, що закінчились пожиттєві кроки.
Ну а 10, зрозуміло, – зранку поховають,
До обіду Службу Божу в церкві відспівають.
Написала мама тут же співчуття родині:
І невістці, і онукам, і своїй дитині.
Додала, що Службу Божу найме в Україні,
Може, встигне навіть зранку в десятій годині.
Нехай, каже, спочиває на світі тамтому,
Хоч чужа, та не робила зла вона нікому.
Відповідь прийшла відразу – син не забарився,
Але чи то він сміявся, чи, може, сварився…
Кого, каже, хороните в десятій годині?
Та сеньйора катається в місті на машині.
А в листівці просять рідних розділити щастя,
Прийти в церкву з Марією на Перше Причастя.
Тож сімнадцятого квітня будем святкувати,
О десятій Марієчку можете вітати.
Цифри 9 і 4 – це номер будинку,
Тобто церква, куди маєм привести дитинку.
А листівку-запрошення принесли до хати,
То я зразу догадався вам скопіювати.
Пише мама, що в десятій привітати вдасться,
А іспанці хай готують на Перше Причастя
Розмальовані листівки, світлі, кольорові.
Сто літ бабі! І ви, діти, будьте всі здорові!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Ось так і живемо́ ми між розпачем і болем,
Між відчаєм і сумом, поміж бідою й злом.
То тугу зустрічаєм понад туманним полем,
То повиваєм зойки і стогони бинтом.
То кривдимо зозулю – не так кує спросоння,
То зосліпу ворона постукала в вікно.
Клянемо й помагаєм творити беззаконня,
Роздмухуємо пломінь і гасим заодно.
Гідозепам у поміч, меліса й валер’яна,
Щоб не кусатись, жити без докорів, без сліз,
У друзки не розбитись, як ніжна порцеляна.
І, попри все, живімо – ось головний девіз.
На дрейф не маєм права, вичікувати годі.
Хтозна-куди без дії нас вітер занесе.
Міцніймо, українці, бо пекло там, на Сході.
Єднання і підтримка потрібні над усе.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Світлої пам'яті Блаженнішому Любомиру Гузару,
якому 26 лютого було би 91 р.
Всечесний Отче Любомире,
Ви десь у райських небесах.
А Ваше слово мудре, щире
Торує нам до світла шлях.
Читаємо «Думки у спадок».
Неоціненний заповіт!
У книзі тій, мов у свічадо,
Відбився Ваш духовний світ.
І незатьмарений світогляд,
І доброта, і простота,
І на життя незвичний погляд,
В якому святість, чистота.
Духовний батьку України,
Блаженніший Владико наш,
У Вас слова, немов рубіни,
Дорогоцінні повсякчас.
Ви мир вкладали в людські душі,
Щоб не чинили в світі зла,
Не були черстві та байдужі,
Щоб між людьми любов жила.
Людиною бажали бути,
Бо то великий Божий дар,
Це варто всякому збагнути
Важкий, та гідний шлях до хмар.
Духовну силу, міць, свободу,
Величність правди, чистоту,
Єднання Божого народу –
Таку Ви ставили мету.
Були Ви мудрим педагогом,
Навчали, як до мрій дійти,
Як спілкуватись нам із Богом,
Як у житті свій шлях знайти.
Служити людям – це не гасла,
Це справа совісті, це – честь,
Щоб зірка правди не погасла,
Щоб вберегтись від злих нашесть.
Ви закликали до любові,
Щоб любленими всі були,
Щоб менше сліз і менше крові,
У вірі Божій щоб жили.
І якщо Він на першім місці,
Якщо довіримось Йому,
То буде й поміч, добрі вісті,
І світло переможе тьму.
Ми вдячні, Отче Любомире,
За мудрі вислови, думки,
За молитви, за серце щире –
Вам слава й пам’ять на віки.
© Галина Брич
Глава Української греко-католицької церкви блаженніший Святослав урочисто проголосив початок беатифікаційного процесу Любомира кардинала Гузара.
Проголошення відбулося 26 лютого 2024 року під час подячного молебню в Патріаршому соборі з нагоди завершення року блаженнішого Любомира, в 91-річчя від дня його народження.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024
То не мороз скрипить – то воїн шкутильгає,
Сховавши біль у пасмах бороди.
Зненацька хтось автівку зупиняє:
«Сідайте, не соромтесь. Вам куди?».
«Та я не смію… Нелегка була дорога…
В салоні, пані, аромат духів».
«Та ні, солдате, чую запах Бога,
Не трутнів, не щурів, не плазунів.
Добра й любові дух, незламності та сили,
І злості, й гніву, пахне міць і біль.
Сідайте. Сигарету докурили?
Вже зачекався мій автомобіль.
Богів не часто зустрічаю на дорозі».
Шумів двигун – солдату чувся спів.
Усмі́шкою зігрітий на морозі,
Промовив: «Ма́буть, Ангела я стрів».
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Новина́ розірвала вечір:
Біль, утрата в рядах ЗСУ…
Впало горе на плечі старечі.
І побільшало знов… на вдову,
І примножилось… на сиріток.
Спалахнув та й загаснув талант.
«Не покинь нас», – зітхнув напослідок
Й очі в небо звів Воїн-Атлант.
Розлетілась відповідь громом
Над землею, яку боронив,
Над могилами, батьківським домом…
Грім про помсту й віддяку сурмив.
Зринув птахом з-за хмар світлий Воїн,
Побратимам торуючи шлях.
І тримають надійно, крім зброї,
Синє небо на дужих плечах.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Ми нині святкуємо, світе!
Христос народився! Славіте!
Попри біль, Україна святкує,
Коляду Богу-Сину дарує.
Це дитятко з’явилось в яскині,
Щоби бути між нами тут нині.
Божий Син і у церкві, і в хаті,
Щоби люди жили в благодаті.
В бліндажі, ув окопі ночує,
І з солдатом у полі вартує,
Заспокоює батька і неньку.
Він у добрім і щирім серде́ньку.
Вірмо в Бога-Христа, величаймо!
Та молитви до нього звертаймо!
І просімо, щоби Божа сила
Горе, смуток, війну зупинила.
Почуваймося нині святково!
Вознесімо святе Боже слово!
Попри біль, ми святкуємо, світе.
Христос народився! Славіте!
© Галина Брич
12. 2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Христос народився! Йдемо з новино́ю.
До вашої хати прийшли з колядою.
Нам місяць світив, ясні зорі сіяли,
Щоб ми, Божі діти, Христа прославляли.
Славімо Ісуса! Вклонімося нині!
Хай радісно буде всій вашій родині!
Живіть у надії, у щасті, в любові,
У Божій опіці. І будьте здорові!
Діждалися нині святкової днини.
Почуйте бажання малої дитини:
Я хочу, щоби вже цієї зими,
Прийшла перемога, не було війни.
Щоби за столами зібралась родина
І з вірою славила Божого Сина.
Хай смуток і горе ваш дім оминає.
Христос ся рождає! Христос ся рождає!
© Галина Брич
14. 12. 2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Плаче осінь, ковтаючи сльози:
Квола нічка, поквапливий день,
Носить вітер невтішні прогнози,
Ліс – уривчастий подих легень.
Плаче осінь, сповита журбою,
Тугу п’є з виноградним вином.
Примостилась надія з нудьгою,
Розглядаючи тінь за вікном.
Плаче осінь зажурена, сива,
Мідним листом скриваючи біль.
Тільки мрія війне мерехтлива
Про золочену по́ру весіль.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
БЕЗВІСТЬ
Її душа – суцільна рана.
Її думки – пучок жахіть.
В уяві – голос, як з екрана:
Ти їм не вір, моя кохана,
А ви, панове, не брешіть.
Не вірила. Листи писала,
Складала в скриньку на столі.
Бувало: плакала гітара –
Терпка й гірка сльоза стікала,
Коли заснули вже малі.
Світилася порожня зала,
В ній бунтувалася душа:
Вмикала пристрій, вимикала,
Піґулки поміж тим ковтала,
Бо не приймала мережа.
Нема новин – це теж новина.
Пропав – нагода для розмов.
А безвість – це ж таки зернина,
Надія, зачіпка єдина…
Так вірить істинна любов.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
Дорогоцінний український стяг
Для тих, хто вдома, й тих, хто у світах,
Кому болить сьогодні Україна
Й любов у серці вічна та нетлінна.
Здається, світ увесь замайорів
У сяйві синьо-жовтих прапорів.
Потреба власна – не якесь насилля,
Свободи дух і поклик, лет, розкрилля.
Єднає українців рідний стяг –
Піднесення й відвага ув очах,
Нагадує щодня і щохвилини
Належність до вкраїнської родини.
Святиня… І окраса всіх окрас.
Дивися, враже, як багато нас!
Тобі, що люттю сповнений по вінця,
Ніколи не зламати українця!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Я з Вами, Воїне, на Ви.
Ви спіть, я посиджу тихенько,
Не піднімайте голови.
Читаю тихо молитви
За Вас і Україну-неньку.
А поїзд наш на захід мчить.
Мигтять за вікнами дерева,
Пшениці лан, вгорі блакить,
Он з гір ріка стрімка біжить…
Зупинка. Ні, це не кінцева.
Ви спіть, Солдатику, Ви спіть,
Ви стільки нічок недоспали!
Ви стільки бачили жахіть!
Я Вас укрию, не тремтіть.
Ні, це не фронт і не завали.
Ви спіть. Який Ви молодий!
Яка ж стареча Ваша втома!
Поранений… але живий.
Який Ви рідний, хоч чужий!
Назавтра будете вже вдома.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
Щезнуть люті вороги,
Розмінуєм береги,
І заграє золотом пісок.
Буде тиша навкруги,
Ми, зболілі від жаги,
Зробим на́встріч пожаданий крок.
Наковтавшись гіркоти,
Води змиють всі сліди
Зайд із закривавлених доріг.
Врятувавшись від біди,
Дочекавшись теплоти,
Море стане нам як оберіг.
Ледь шумітиме прибій,
Десь у далі голубій
Замузичить сонячний смичок.
На тасьмі береговій
Торкнемо́ся спраглих мрій –
Оживе погаслий світлячок.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
На світі стільки світлої краси!
Квіткодива бентежать серце й душу.
Які люблю? Констатувати мушу:
Не ставлю квіти я на терези́ –
Вони ж від сонця всі і від роси,
Милу́ють зір – з утіхи очі мружу.
Квітки втішають душу небайдужу.
Цвіт - дивогляд до щему, до сльози!
Він супокій дарує в час грози.
Окрилить ви́цвіт навіть у негоду.
Окрасить квітка будь-яку пригоду.
Із цвітом ти щасливіший єси.
Я чую квітів ніжні голоси,
Ловлю пові́в, вдихаю насолоду.
Рясна цвітінь оздоблює природу.
Цвіт – усмішка Землі в усі часи!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Нагадай мені, літечко,
Про пшениченьку й житечко
На безкраїх просторах України-краси.
Нагадай мені, сонячне,
Щоб було не так боляче,
Бо й донині вчуваються тих ланів голоси.
Злий вогонь, неприборканий,
Дикий і недоторканий,
До безмежжя розгуляний дотепер ув очах.
Вірні Богу молилися.
Вороги поглумилися –
Хліб спалили, зали́шили дим і запах, і прах.
Нагадай мені, літечко,
Про пшениченьку й житечко.
Розмінуємо полечко, знов посієм хліби.
Ворогів переможемо,
Люд підтримати зможемо,
Щоби більше ніхто не знав ні війни, ні журби.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Не звикаймо до стану війни,
До смертей, руйнувань, до болю.
І не сіймо в серцях бур'яни,
Не оправдуймо лихо, сваволю.
І скажімо насильству:"Ні!".
Пропаганді чинім опертя,
Протидіймо гнійній брехні.
Попри все, не згубім милосердя.
І знаходьмо потенціал,
Всі запаси, резерви, сили.
Берім кожен до рук штурвал,
Щоб прийдешні роки не гнітили.
Не підрізуймо того стільця,
На якому маєм сидіти.
І борімось зі злом до кінця,
Щоби жити, а не животіти.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
Земле наша рідна українська,
Скільки то ще сліз тобі спивати?..
Прихистила ти багато війська –
Український цвіт, бійці-солдати.
Стогнеш: скрізь могили і могили…
Їм не видно ні кінця ні краю.
Зажурились доли, небосхили…
Пли́ти, сте́ли – замість урожаю.
Донедавна барвами манила.
Що ж ти, лютий враже, тут накоїв?
Скільки ж, земле, ти вже схоронила
В темнім лоні витязів-героїв!..
Ледве де-не-де лиш проростає
З-під плити травиночка зелена.
Виє вітер, віє-розвіває
Синьо-жовті вславлені знамена.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2023
Небом стелиться а́спидний дим.
Хлібне поле постало страшним.
Лан, мов сотні пателень, шкварчить,
Хліб насущний пекельно горить.
Ворог цілиться в цінне, святе.
Догорає зерно золоте.
Чорні зе́рнятка в жменю я згріб.
Ні, не знищити ворогу хліб!
Він на згарищі теж проросте.
Синє небо й колосся густе
Завидніється з-поміж фарб,
Даруватиме світу свій скарб.
Повну пригоршню зе́рнят сипнув,
Щоби голод усіх оминув.
Сіяв хліб у ріллю на врожай,
Щоб близький і незвіданий край
Наситилися ним досхочу,
Щоб і болю не було, й плачу,
Щоб жилося у мирі й добрі,
Щоби хліб був у всіх на столі!
08. 07. 2022.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
«Може, знаєте, де мій син?
Не маленький – дорослий мужчина.
Він у мене тільки один.
Він у всьому такий молодчина!» –
Зупиняла малих, старих,
Говорила, вдивлялася в очі.
Хтось проходив ні в сих ні в тих,
Хтось кивав на дивацтва жіночі.
«Ні? Не знаєте? Далі йду,
Може, стріну якось випадково
Десь у парку або в саду…
Не пропав він, ні, це – помилково.
Помилився пан воєнком,
І не відають правдоньки друзі.
Я не плачу, то в горлі ком,
Алергія на квіточки в лузі.
Божевільна? Чи так, чи ні…
Я не знаю. Я сина шукаю.
З побратимами він на війні…» –
Та й замовкла. На лавочку скраю
Тихо сіла. Погляд завмер,
Бо навпроти солдат з бородою.
«Синку! Ти?.. Змінився тепер…
І з однією ногою…».
«Ні, матусю, не ваш я син», –
З сумом мовив солдат бородатий.
«Ви чекайте добрих новин», –
Так додав, ніби в чімсь винуватий.
«Кажуть: безвісти мій пропав.
Правда, синку, що так не буває?
Ти не бачив його? Не знав?
Я піду. Може, вдома чекає…».
Та й пішла геть тиха й блага.
Воїн швидко дістав папіроси.
Нестерпно занила нога.
Обпікали обличчя сльози.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023
Медоносна липо, ароматний цвіте,
Вроджена величносте, дому оберіг,
Довгожитне древо, сонечком зігріте,
Помагай одужати тим, хто занеміг.
Бережи оселю від вогню, від грому.
Символе жіночності, ніжності додай.
Остуди у спеку, забери ж і втому,
Змореного ста́рця в затінку сховай.
Живописна пані й пахощі чудові
Опоетизовують наокольний світ!
Давнє слово липа в українській мові
Навіває думку про родину й рід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
ДОЧЕКАЙСЯ МЕНЕ
На зв’язку... Ні, немає куль…
Чую, люба… Привіт, моя доле…
Радію куванням зозуль…
Так, красиво! Ліс, озеро, поле.
Дочекайся мене з війни,
Дочекайся, кохання медове.
Може, влітку чи восени
Пригорну тебе, моя любове.
Несподівано я прийду
З оберемком троянд розкішних
Та до вуст твоїх припаду
Полум’яних, жагучих, ніжних.
І сльозинки з очей твоїх
Позбираю, як сонце роси.
Найутішніша всіх утіх!,
Свіжість – в спеку, теплінь – у морози.
Спрагло питиму твій нектар.
Хміль легкий – чарівна насолода.
Запах пристрасті злине до хмар.
Смак кохання – життя нагорода.
Ти пробач… Ні, немає куль.
Напишу́… Вимикаю, любове.
Чую, хлопці, – йдемо́ «на нуль».
Я готовий. Ходімо, братове.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
Пісня духовна злітала увись, до небес.
Силою музики й слова сповнялися душі.
У ревній молитві миряни знаходили сенс,
Ті, хто повірив у Бога, котрі не байдужі.
Жінка, у сірій шапчині, в зеленім пальті,
В джинсах потертих, туго заплетені коси,
Мовчки молилася – слухали з болем святі,
Очі заплющені, а по щоках текли сльози.
З Києва ти чи з Гостомеля? З Бучі? Звідкіль?
З Харкова чи з Волновахи приїхала нині?
Очі розплющила. Глянула – розпач і біль
В них затаїлись надовго. Мурашки по спині…
Ти молода. А чи, може, в солідних роках?
Сорок? Чи більше? Сильно запалися щоки,
В погляді – страх. Ну а що ж у душі, у думках?
Дякуєш Богу чи просиш? Які дальші кроки?
Втома вмостилася зручно – сидить на плечах.
Руки схрестивши, звела на Ісуса ти погляд.
Вдячність, благання, надія тепер ув очах,
Хоч і серде́нько болить, і пекучий ще спогад.
Вибухи і завивання сирен уночі,
Шибки, розсипані в друзки, розвалені стіни,
Сховище, кров, крики, стогони, болі, плачі,
Згарища, постріли, попіл і дим, смерть, руїни –
Все ще недавно, днів декілька тому було.
Що врятувати свого удалося з будинку?
Ворог зненацька в твоє увірвався житло.
То хоч устигла вхопити ти хліба скоринку?
Боже, так гірко, як хтось все життя працював,
Дбав про добробут, житло, про комфорт у оселі,
А в один день підлий ворог усе зруйнував.
Страшно… Без хати, немов мандрівник у пустелі.
Біженка… Де твої друзі, знайомі, рідня,
Ті, з ким жилось тобі вдома і за́тишно, й мило?
Може, залишилось десь там твоє цуценя?
Може, це лихо вже з кимось навік розлучило?
Горе все наше від ворога, від @оскаля.
Звісно, здолаєм його. Та якою ціною?
Жінко, кріпись і життя починай із нуля.
Господу дякуй, бо все ж залишилась живою.
Жінко, молися, лиш духом, прошу́, не впади.
Добрих людей ти зустрінь на життєвій стежині,
Щоби зігріли теплом, були поруч завжди.
Щиро молися. Я та́кож молитимусь нині
Богу за тебе, за тисячі інших, як ти,
Щоб ні мені, ні нікому не стрітись з бідою.
Боже, рятуй Україну, всіх нас захисти.
І відомсти ворогам, що прийшли із війною.
© Галина Брич
Березень, 2022.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
Парує борщик, пахне кава,
М’ясце в гусятниці шкварчить.
А там, де битва йде кривава,
Пече вогненно. Там болить…
З вікна картаємо погоду.
Надворі дощ – натхнення час.
А воїн десь шукає воду –
Він щойно побратима спас.
Щось поновити, щось придбати –
Сягають мрії до зірок.
В когось уже немає хати,
Лиш хлібця би й води ковток.
Шлемо активно всім поради,
Як фахівці всіляких сфер.
А там, батьків чужих заради,
Загинув юний волонтер.
Комусь набридло сумувати,
Ввімкнули музику дзвінку.
А за стіною сива мати
Псалом читає у кутку.
Пенсіонер на дрон донатить –
На площі слухає концерт.
Копійки інший не потратить,
Донатить хтось йому в конверт.
Один снить теплим Чорним морем,
Азовським – інший. Там війна.
Не переймається хтось горем –
Дубай їм теж не чужина.
Так живемо. І чорне, й біле,
Сумне й веселе, ніч і день,
Багате й бідне та зболіле.
А всі для ворога – мішень.
Щоб нас цілком не розкололи,
Відчуймо разом всю біду!
Єднаймось нині, як ніколи!
Лиш так здолаємо орду.
© Галина Брич
11. 06. 2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2023
А в душі весна…
Дарма, що вже десятки літ.
Сиджу самотня край вікна.
А у душі весна…
А за вікном теплінь…
Мене так сонечко голубить.
Вдивляюсь в світлу далечінь.
А за вікном теплінь…
А в думках життя…
І те, що є, і те, що промайнуло.
Та вже немає вороття.
А в думках життя…
А мрія ув очах…
Ще ніжним цвітом не намилувалась.
Мандрую птахом у світах.
А мрія ув очах…
А на вустах: «Прости.
Бузок ще, Боже, навіть не зацвів.
А ще ж конваліям цвісти».
А на вустах: «Прости».
А в душі весна…
Вона прийшла, про роки не спитала.
Весела, життєлюбна, голосна.
А в душі весна…
© Галина Брич
Пісня звучить у виконанні автора мелодії Ольги Гац.[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f1xASWPPYvU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Ти була в моєму світі, як тебе ще й не було –
У думках, у світлих мріях, мов цілюще джерело.
Намальована картинка у фантазіях і снах:
Сині очі, чорні брови та усмішка на вустах.
Злебедив немало світу, ввись летів і падав ниць,
Уночі читав молитви, вдень питав у чарівниць.
До голубок приглядався, як приходила весна.
І, нарешті, через ро́ки, все ж зустрілася вона.
Сині очі, чорні брови та усмі́шка на вустах,
Шовковисті довгі коси на тендітненьких плечах.
Щирий погляд – ясний промінь. Стрепенулася душа.
Жаль, що ручки делікатні шлюбний перстень прикрашав.
Він зати́снув мою мрію, ціль всього мого життя.
І минуле не вернеться, і немає майбуття.
Запізнилась, моє доле, в часі, мабуть, не зійшлись.
В цьому світі ти недавно, я прийшов давно, колись.
Ти - це квітка веселкова, розквітаєш день за днем,
Я милуюся тобою, хоч у серці сум і щем.
Сині очі в небо зорять, я – вдивляюся в глибінь.
Мій останній промінь гасне, у пітьмі згубилась тінь.
Стати б дубом віковічним, вкоренитись назавжди
Біля квітки й захищати цвіт від всякої біди.
Удихнути б у цвітіння ду́ші на людський манір,
Жити б сотні літ у парі, всьому злу наперекір.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
Зранку в платті зі шлейфом Зима,
Геть зухвало, не крадькома,
На відвідини йшла до Весни.
На шляху поховала човни,
Прихопила Весні ковзани,
Гордо йшла від воріт до воріт,
Тріском-свистом лякаючи цвіт.
Не чекала на го́стей Весна.
Вдень весела і голосна
Квіточки малювала в садку,
Гомоніла з птахами в лужку.
Спочивала вночі в холодку.
На візит не чекала вона
Без запрошень. Оце дивина!
Все ж гостинно Зиму́ прийняла,
У куточку сама прилягла,
Причаїлась, утерла сльозу,
Вгамувала нестримну грозу,
Ледь зігрівши вербову лозу.
Привітавши лелек край села,
Попросила діждатись тепла.
Самовпевнено, грубо Зима
Докоряла Весні задарма́,
Мов, не любить на ковдрі квіток,
До вподоби малюнок – сніжок,
Не якийсь там ліловий бузок.
Вимагала собі полотна,
Зла, холодна, бліда, як стіна,
Вередлива, нестримна… Хтозна,
Може, горда, а, може, й смішна…
І коли цим гостинам кінець?..
Та Весні увірвався терпець.
Одягнула квітковий вінець.
Руки в боки: танцює Весна,
Вся у квітах – краса неземна.
Милувалося сонце здаля –
Всяк барвисту Весну вихваля.
Клунки тихо зібрала Зима.
Бачить: місця вже тут їй нема.
Непомітно пішла, крадькома,
Тільки думала: «Час промайне,
Гукнете́ неодмінно мене».
Де й поділись зимові сліди...
А Весна поспішала в сади.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Невагомий подих весни.
Затуманений сонцесхід.
Лиш вістить про весняний слід
Відшліфований звук струни,
Що пробуджує небозвід.
Нестійкі та мінливі дні.
Усміх сонця сховав вітродмух,
Посвистів, пошумів та вщух.
Стрепенулись берізки в сні:
Прокидається сокорух.
Затаївся сніг у кутку.
Зацвірінькав десь горобець.
На галявині – промінець,
Перша квіточка в сповитку.
Тиха радість: зимі кінець.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
Вони Тебе, беззбройного, злякалися, Герою.
Незламний погляд не закляк і не сховався в тіні.
Нескорений, в душі беріг Ти надмогутню зброю –
Слова, потужніші від куль, це – «Слава Україні!».
Ні, Ти не впав, Ти лиш присів, щоб легко відштовхнутись,
Злетіти Ангелом увись над рідною землею.
І не дістати ворогу Тебе, не дотягнутись.
А Ти світи, Герою наш, яскравою зорею.
© Галина Брич
06.03.2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Я – леді, справжня українська леді.
Люблю сир «Брі» з зеленим виноградом,
Яскраві квіти на шовковім пледі,
Милуюся грайливим водоспадом.
Мереживну білизну ексклюзивну,
Калинового кольору помаду,
Вечерю при свічах смачну, поживну,
Люблю вечірню пісню – серенаду…
Та все це згодом, потім, зачекайте.
Я вийшла з зони звичного комфорту.
У камуфляжі леді, вибачайте,
Ламає в пеклі роги злому чорту.
Для мене, звісно, вибору немає,
Поки не скрутить в’язи дикий біс,
Про нашу землю мрію поховає,
З прокляттями потоне в морі сліз.
Тоді я берци зміню на підбори.
Мене впізнає кожен на планеті,
Моргатимуть зелені світлофори.
Я стану леді… леді на бенкеті.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Разом з Днем народження Бандери
Новий рік святкує Україна.
Казяться ворожі шкуродери,
Бо не стане правда на коліна!
Супостат тремтить, як від холери,
Трутизна з орлів тече зміїна
Від самого імені Бандери,
Від того, що пам’ять в нас нетлінна!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2023
З-бройним силам України дяка, шана і хвала!
Н-овий рік – рік Перемоги, миру, світла і тепла.
О-б’єднаймось, українці, в думці, вірі, молитвах,
В-дома, на посту, в окопі, за кермом чи у церквах.
И-ч, як злиться очманілий – все звелося нанівець.
М-ир настане, коли буде злому ворогу кінець.
Р-ідна ненька-Україна скресне птахою з руїн,
О-реолом засіяє переможний зву́чний дзвін.
К-елихи піднімем мовчки. Вдячно голови схилім.
О-біймімо тих, що з нами, світлі душі – пом’янім.
М-ріймо! Вірмо! Перемоги! Сили духу! Щастя всім!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2023
Розгублена спинилась край села,
Обнявши оберемок хризантем.
На кла́довище стежечка вела.
Лиха журба нависла тягарем.
Снували думи: там його нема.
На сіру землю чорна тінь лягла.
Не він же, ні, не він між усіма.
І до небес долоні простягла.
Не вірить… Не торкалася руки,
Не відчувала зимного чола.
Земля, хрести… хрести та номерки…
І тиша, що у відчай перейшла.
Здригнулася від помаху крила –
Кружляв над головою чорний крук.
Допоки очі не застелить мла,
Здригатиметься так на кожен звук.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022
Подивіться в очі Сина України.
Там ясніє небо, хиляться жита,
Море неозоре і Карпат перлини,
Крим, Донбас, Софія Київська свята.
Вивірені очі, усмішка іскриться,
В них сім’я, дружина, батько й мати, друг.
В них ідея, віра, мужність, сила, криця,
Воля та свобода і незламний дух.
Ув очах солдата – вірність Україні.
Очі не тремтливі, не прижився страх.
В них – козачі думи, в них героїв тіні,
Що за незалежність полягли в боях.
Вдумливість, шляхетність, гідність, непокора,
Досвід, мудрість, вміння в справах і словах.
Вибухи, пожежі, смерть лиха, сувора –
Запеклись сльозою в зранених очах.
Бачили ці очі всі жахіття долі,
Хоронили друзів, били ворогів.
Змучені в полоні, ніби захололі,
Жевріли в надії, стримуючи гнів.
Звільнені з полону обіймали долю,
Радістю сіяла воленька свята.
Очі у шпиталі плакали від болю,
Прямували погляд вдячно на Христа.
Стримували сльози взимку на морозі,
Пильність не втрачали в спеку та дощі.
Очі в очі смерті блимнули в дорозі –
Заскрипіли в неї всі кістки й хрящі.
Світлий, чистий погляд – серце щире, добре,
Кошенят рятує, пестить дитинча.
Болем розтинає спопелений обрій,
Скривджених із жалем погляд зустріча.
Повняться любов’ю чоловічі очі,
Слухаючи ніжні лагідні слова,
Зцілюються рани від дзвінків жіночих,
І бринить коханням срібна тятива.
Радість перемоги – очі сяють щастям,
Усмішка і втома, гордість і краса.
Усміхайтесь, очі, всім на зло напастям,
Вас благословляють сині небеса.
Пильно та надійно і щодня, й щоночі
Воїн спопеляє й нищить ворогів.
Любим незрівнянні ці бездонні очі,
Незабутній погляд на віки віків.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Тривога… Панічна тривога...
Страх змією повзе до хати.
І знову звертаюсь до Бога.
Неспокійні думки про втрати…
Сирена… Відбій сповіщає.
Новина́ – ні втрат, ні руїни.
Ворожу ракету вражає
Захисник – ППО України.
Отямтесь, поганці повзучі.
Не точіть надаремне зброї.
Спиняють і смерті летючі
Незламні та пильні Герої.
© Галина Брич
З липня - День ППО. Дякую захисникам України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
Що фінансується найбільше в світі? Зло!
Проплачене, зростає щохвилини.
Ну а в добра живильне джерело –
Честь, правда, совість, чистота людини.
Фінанси щезнуть і розвіються, як дим.
Були – й нема, розтали, як пороша.
Честь, правда, совість – спадок молодим,
Легка та невмируща вічна ноша.
І незасватане фінансами добро
Всю нечисть, лихо й злість перемагає.
Навіки згинь, захланнице-маро,
Бо правда чисту ниву засіває.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
Все можна мати: гроші та харчі,
І яйця Фаберже, авто, палаци,
Покірних слуг, жар-птицю на плечі,
Клац – блазні, фіглярі, клац-клац – паяци.
Та чутись у найглибшій із печер
Покинутим. Там страху глум, сум’яття,
Примарні стіни, й серед всіх химер
Ввижається обрамлене розп’яття.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2022
Мені вночі ввижалася дзвіниця,
Потужні дзвони кликали Христа.
Я знаю, мамо, це ж бо вам не спиться,
Молитву щиру шепотять вуста.
Я бачив перед танком руку Бога,
Яскравий у правиці смолоскип.
Пропав мій страх, розсіялась тривога.
І чув я, мамо, ваш тихенький хлип.
Ви янголом з’являлися з хмарини,
Як ворог попадав, бувало, в ціль.
Несли ви на руках мене з машини,
Живого. Лиш згорів автомобіль.
За сироту молились, мого друга,
І сльози витирали крадькома.
Яка була бійня, яка напруга!
А в нього і подряпини нема.
У той момент, коли звучить тривога,
Ви з вірою, без паніки й страху́
Про оборону молитесь до Бога –
Згорає вража зброя на шляху.
Ніч. Вервиця. Матуся на колінах
Рятує із загрозливих облог.
Святі слова «Бог», «Мама», «Україна»
Ведуть нас до священних перемог.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
А бумеранг не для розваг –
Ручалися аборигени.
Він вразить більше сотень шпаг.
Хай сповістять усі сирени,
Що напрям вітру в поміч нам.
Хто кинув, той вже на прицілі.
Отож, усім на зло смертям,
Очікуйте, осатанілі, –
Не за горами бумеранг.
Скрижалі теж не відмінили.
І несуттєвий чин та ранг.
Закинув – рий собі могили.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
Лиходії, людожери, канібали
Сатанинське свято влаштували.
Недо́людки, душогуби, харцизяки,
Розбійники, мерзотники – не вояки.
Нечестивці, беззаконники, нікчеми,
Кровопивці ху-путі́нської системи.
Убійники, мародери, гріхопади,
Вам не дочекатися пощади.
Геть, босото, не́гідь дика, людці, згиньте,
І навіки землю цю покиньте.
За війну, дітей, жінок, розруху –
В пекло! Щоб ні слуху, ані духу!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
А навіщо слова? Я мовчати за краще волію,
Хоч між нами давно невловима пройшла світлотінь.
Хуртовину не клич, не розбурхуй нещадну стихію.
І нехай переддень намалює ясну голубінь.
Сніг мережить стежки, де зустрілася втіха з журбою.
Притомилися зорі, в небесні вмостились коші́.
Віддзеркалилось небо в очах, що умились сльозою.
Та холодна блакить – це не колір моєї душі.
Обіймає журба, бо не зшити дрібними стібками
Ні роки, ані долі. Життя – незворотний процес.
Не окликну тебе, як блакитними підеш стежками,
Що іскрять на світанку й ген-ген досягають небес.
Проводжатиме вслід теплий погляд зіщулені плечі,
У зіницях зима назавжди́ заморозить цю мить.
Не почує ніхто, крім ранкової бурі-хуртечі,
Що не колір моєї душі – ця холодна блакить.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
Де й подівся сум і сльози!
Не щипають ще морози,
Пухом стелиться зима.
Так зненацька, крадькома
Крилами залебеділа
І на землю тихо сіла.
Діти взули чоботята
Ухопили ґринджолята,
Ув очах горять іскринки,
Завернули зі стежинки,
За хатиною гора –
Казку стріла дітвора.
Накотили білі кулі,
Як було в роки минулі.
Витребеньками багаті,
Креативні та завзяті
Діти бабу коло брами
Виліпили вверх ногами.
Кажуть: «Любить фізкультуру,
Береже свою фігуру.
Баба наша молода
І здорова, хоч бліда».
Скачуть бісики-смішинки
Поміж зіроньки-сніжинки.
© Галина Брич🙂
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Я кожен день святкую дар життя.
До трапези запрошую світанок.
Ласкавий промінь, ніби й знехотя,
Сором’язливо завітав на ґанок.
Осінній вітер дмухав у свисток,
Йому я навстіж відчинила двері.
А з ним кленовий завітав листок –
Вдвох вальсували у нічному сквері.
У синім небі плавали човни,
Стікали з весел краплі на долоні.
Поміж гіллям старезної сосни
Якийсь музи́ка грав на саксофоні.
Гуп-гуп – почулось. Кругле, мов клубок,
На стежку сіло яблуко зелене,
Зробило ще один рішучий крок
Та й проситься на трапезу до мене.
Калини кетяг, золотий горіх
І темно-сині грона винограду –
Я в гості запросила їх усіх,
Дала притулок ще до снігопаду.
Я кожен день святкую дар життя –
Дощем частуюсь, сонцем, плодом, цвітом.
Беру щодня легесеньке взуття,
Мандрую цим благословенним світом.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Все більше кислих буднів, солодких менше свят.
Стихає пісня втіхи, на жаль, – багато втрат.
Болить – лікуй, як можеш, або змирись, звикай,
Та не втрачай надії на тихий світлий рай.
Цінуй того, хто поруч, то, може, ангел твій,
Життя ж не передбачиш – чи дощ, чи суховій…
Забув про милість друга – причина для тривог,
Чинив добро – не згадуй, це пам’ятає Бог.
Довірили таємне – не зрадь, не осуди,
Для всіх коротка стежка від щастя до біди.
Жени з душі образу, позбудься темноти.
Занудьгував, згадавши, – пташиною злети.
Напився вдосталь дьогтю? А на закуску б мед
І затишок, і спокій, квітчастий теплий плед,
Медяник у неділю та кава чи кисіль
Ще й добрий світлий ангел, що всяк лікує біль.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021
В цьому світі буремнім Ви – промінь,
Що в завію зігріє теплом.
В спеку – тінь. А як трапиться повінь,
Рятувальним стаєте човном.
Білі крила – не місце для молі,
Витвір денний – споруд вітражі.
Може, й варто ковтнути пуд солі,
Щоб не схибити на віражі́.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2021
Україна для мене – це корінь глибинний,
Від якого проріс пагінець прародинний.
Україна – це цвіт, що сьогодні квітує
У сім’ї, у родині, з ним душа розкошує.
Україна – це плід, що живитиме вічно
Волелюбний мій рід зі смако́м, органічно,
Це цілюще повітря, це кисень для плоду,
Без якого не мислю себе й свого роду.
© Галина Брич
[img]https://www.youtube.com/watch?v=TFNuZEFg96g[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
ДЕНЬ СКОРБОТИ
(вірш присвячується жертвам сталінського комуністичного режиму, останки яких знайшли на території колишньої Дрогобицької тюрми, (сьогодні приміщення педуніверситету) і захоронили 14.07.2021р. на Полі Скорботи (перше захоронення було 14. 07. 1991р.)
Чиї батьки? Чиї ви діти? Чиї ви сестри і брати?
Який ви біль страшний терпіли, коли вас мучили кати?
Кого до смерті виглядала кохана, мама чи сестра
І, не діждавшись, з вічним сумом у світ небесний відійшла?
Кого живцем присипав камінь в земній глибокій темноті?
Чиє невинне дитинчатко заснуло в вічній німоті?
Чия душа витала світом, бо не відспівана була?
Чия ж ти, молодосте, цвітом в саду скорботнім зацвіла?
Десятки літ топтали землю, яка сховала стогін, плач.
Пробачте, рідні… І ти, Боже, прости нас грішних всіх, пробач.
Але жорстоким окупантам, тим комунякам-ворогам,
Не буде прощення ніколи НКВСникам-катам.
Сімдесят вісім жертв-останків… Із болем сколихнувся світ.
І ще їх близько п’яти сотень ховали тому тридцять літ.
Невинно убієнні люди за Україну полягли,
За те, що мову, віру, волю глибоко в серці берегли.
Хода скорботи, панахида, пливла молитва в небеса…
А свічка на Скорботнім Полі нехай ніколи не згаса!
Спинися, друже, помолися, вклонись, віддай ти шану й честь.
І бережімо Україну навіки від усіх нашесть!
© Галина Брич
14.07.2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021
А молодість стояла віддалік –
Ні помаху, ні жесту, ані звуку.
Зі співчуттям дивилась на мій вік.
А я їй щиро вдячна за науку.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021
А вам не хочеться бувати «поза зоною»,
Щоби ніхто нічим не турбував?
А бути білою-пребілою вороною,
І щоб за це хоч хтось та й шанував?
А довго мріяти під стук коліс у потязі,
З вікна вагона споглядати світ?
Чи йти в зручнім, хоч зовсім зношеному одязі,
Босоніж – без кросівок, без чобіт?
Вам би хотілось у дитинство повернутися,
Вмочити в воду й цукор сірий хліб?
До когось, серцю дорогого, пригорнутися,
Щоб тиша і ніяких більш осіб?
А в мушлю, часом, не хотіли заховатися
Й дрімати під листочком лопуха?
А грюкнути й назад не оглядатися,
Як допекла годинонька лиха?
Вам хочеться?.. Вам хочеться… Вам ще щось хочеться.
І спогади… І повно дум та мрій…
Вирують почуття, емоції клубочаться…
Ви живете́. Ставайте в звичний стрій!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
Ніжним квітом цвіли абрикоси,
Пелюстки цілував промінець.
Руки солодко пестили коси,
Трепет уст оспівав цвіркунець.
Волошково всміхалося небо,
Сині очі вбирали блакить.
Теплий подих – і слова не треба.
Серця спів – життєпам’ятна мить.
Лабіринтом спліталися долі –
Розплітав абрикосовий рай.
Сад купався в яснім ореолі.
Шепотів цвіт рожево: «Кохай».
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
Дай мені, мамо, мою вишиванку,
Най покладу в свій рюкзак.
Може, в неділю колись спозаранку
Причепурюся. Відтак
Степом піду. Сотню ро́ків зозуля
Напророкує мені,
І крізь туман не свистітиме куля,
Дзвін задзвенить вдалині.
Богу вклонюся, вестиму розмову
І про Донбас, і про Крим…
Знаю, витатиме в храмі святому
Ангелом мій побратим.
Я залишу́ в церкві хліба буханку…
Всіх пом’яну, хто поліг…
Дай мені, мамо, мою вишиванку.
Дай мені мій оберіг.
© Галина Брич
Світлина з ін-ету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Розчиніться сірі хмари в лазурових небесах.
Щезни, мряко, не навіюй безнадію, сум і страх.
Розтуманьтеся простори – миттю день увись злетів.
Розвеснися, рідна земле, цвітом, щебетом птахів.
Карнавальте на левадах, на смарагдових, квітки́.
Рожевій, весняний саде, – й рожевітимуть думки.
Не змовкайте у гайочках, голосисті солов’ї,
Теплий подих, буйний вітре, рознеси в усі краї.
Чистий дощику весняний, змий тривогу, бруд і зло.
Виглянь, сонечко яскраве, – життєдайне джерело.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Крізь століття звертаюсь до Вас, легендарний земляче,
До високих небес посилаю у Всесвіт слова.
Я малюю в уяві допитливе личко хлоп’яче,
І тихенько бринить у думках тих рокі́в тятива.
На околиці міста йдете́, бачу, Юрію, з татом.
Він поважну професію мав – робітник-солевар.
І шукаєте сіль в рівчаку чи блукаючи садом.
А під вишнею сіли читати новенький Буквар.
Вельми добре жили Ви в Дрогобичі, рідному місті,
Та приваблював Львів, бо кохалися в мудрих книжках,
І далекі світи. Та цікаві з вітцівщини вісті
Збереглися на Вами написаних вже сторінках.
Ви – Донат-Котермак, та наймення Дрогобич обрали,
Бо вважали за честь називатись тоді цим ім’ям.
У далекі часи Ви Європу для нас відкривали.
Та ми ще не дійшли туди, жаль, не судилося нам.
Хоч проїздом, буває, шукаючи кращої долі,
Все ж знаходим прадавній Болонський університет.
Ми пишаємось Вами, бо в мудрім професорськім колі
Ви здобу́ли хвалу й неабиякий авторитет.
Наполегливі досі друковану книжку шукають,
Вашу першу, відому, що видана в Римі давно.
З неї сотні рокі́в люди думку і мудрість черпають,
Проросло на віки́ українське добірне зерно.
Задивляюсь, як Ви, на засіяне зорями небо.
Таємниці ховаються там – я всього лиш глядач.
У думках апелюю до Вас, бо буває потреба
Розв’язати складну з найскладніших потрібних задач.
Ви, на жаль, мовчите. Я б у Краків згодилася пішки
Йти до Вас, щоб, як лікар, дали Ви розумний одвіт,
Як здолати біду, припинити хвороби хоч трішки,
Бо руйнують злі віруси нині усенький наш світ.
Ви вбачали, що можна колись уподібнитись Богу,
З доброчесністю жити, неначе в раю, на землі.
Ви, як кажуть тепер, – навігатор, вказали дорогу.
І здобутки, земляче, в науках складних чималі́.
Цінували, мислителю, розвиток, розум, можливість,
І, потрібен на благо своє, результат пізнання.
Ваша постать – велична, для нас і для світу – значимість.
Найпочесніший вчений! Прийміть це народне звання.
© Галина Брич 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Чиясь душа раює, як віддає, дарує,
Для когось щастя – бра́ти… бра́ти… бра́ти…
Комусь достатньо крихти ще й інших нагодує,
Загре́ба ниє: «Дайте, Бога ради».
Хтось вервицю читає побожно вечорами,
Все менше просить, дякує частіше.
Лишає в серці інший комусь болючі шрами,
Хоч слово Бог говорить найгучніше.
Той зорі ясні бачить на дні в брудній калюжі,
Шукає другий вади й у святого.
Комусь зціляти словом чи вчинком людські душі,
У кімсь немає місця для нікого.
Життя хтось проклинає, бо – то болить, то коле,
В очах своїх святий він, безгріховний.
Хтось легко і смиренно шепоче: «Боже, доле,
Я вдячний за життя і хліб духовний».
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Лікар любив співати.
З піснею йшов до палати.
Слухав усіх шанобливо,
Пильно і терпеливо.
Жартом розбавив болі,
Ще й підморгнув мимоволі.
Пісню мугикнув тихенько.
Він підійшов близенько
До пацієнта скраю,
Шепіт почув: «Я згасаю? –
Голос тремтів, – Що зі мною?»
Тиша… Пахло журбою.
Лікар тримав папери…
В нього незвичні манери.
Хоче він щось приховати?..
Лікар хотів співати!
Очі світились щастям:
«Не піддаємось напастям.
Канула в ніч небезпека.
Глянь, за вікном лелека,
Божа весна надворі,
Скоро минуть дні суворі…»
Сонце ввійшло до палати!
Лікар почав співати.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
Дякувала Господу за ніч
І за те, що встала на світанку,
Власноручно спечену буханку
Й аромат від хліба навсібіч,
Український борщик на столі,
Пироги під рушничком духмяні.
Заглядали промені весняні,
Малювали смайлики на склі.
Може, це й не смайлики були…
На обід поприбігали внуки,
Розбудили тишу стуки-грюки,
Смайликами усмішки цвіли.
Душу огорнула світла мить.
Радість – якщо труд комусь придасться.
Щастя – це коли нема нещастя
І коли нічого не болить.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
Я, Часе, не встигаю за тобою.
Чи то такий шалений ритм життя?
Проблеми не минають стороною…
Все хочеться довести до пуття…
А ти біжиш, згортаєш дні і ночі,
Наввипередки навіть і думкам.
А що тобі? Летиш ти світ за очі.
І ні з тобою, ні без тебе нам.
Ти, Часе, довгожитель, може, й вічний.
Не втомлює й безмежний марафон.
Ти популярний, на слуху – публічний,
Живеш без правил і без заборон.
Та слід не ти лишаєш, а людина
За клопіткий короткий власний вік.
Яка ж мені безцінна кожна днина!
А ти й не оглянувся звіддалік.
Біжиш, летиш до станції «Майбутнє»,
Я навздогін гукаю: «Постривай!
Щось в подарунок хочу дати сутнє.
Благаю, Часе, більше часу дай!»
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Була зима. Мороз сердитим скрипом
Усіх лякав. Завія танцювала.
До хати йшла Марієчка зі схлипом,
Холодні рученята розтирала.
Вже на порозі теплої оселі
З полегшенням тихесенько зітхнула,
Проте думки снували невеселі:
Там, у садочку, лялечка заснула
У черевичках, в’язаній хустинці.
Але вночі надворі холоднеча…
Не затишно у ліжечку дитинці,
Не спиться, думу думає малеча.
Та сон зморив… А лялька серед ночі
Прокинулася – холодом проймало.
Розплющила великі сині очі –
Її нічне видовище лякало.
У платтячку мережанім сніжинка
Якраз кружляла з вітерцем у танці.
І враз із плаття срібна намистинка
Злетіла й сіла на долоньку ляльці.
Яскраве сяйво нічку звеселило.
Захороводилось сніжин багато.
І тепло стало ляльці, ніжно, мило.
Сніжинки влаштували справжнє свято.
Всі дарували диво-намистини,
Мережали святкове біле плаття
І, замість кольорової хустини,
Сплітали шапку з квітами латаття.
Мороз приніс крижину, мов свічадо,
Щоб лялечка дивилася на вроду,
І зорі ліхтарі вмикали радо,
А вітер крильця змайстрував із льоду.
Принцесою назвали ляльку зорі,
Перлинкою – вітрець, мороз – дитятком,
Проте сніжинки, жваві і бадьорі,
Найменували ляльку Янголятком.
– Ступай, дитя, ти Ангел вже віднині, –
Почула лялька, – глянеш у віконце,
Там дівчинка, допомагай дитині,
Стань вірним їй, надійним охоронцем.
Зігрієш у зимову хуртовину
І в холодочок відведеш у спеку,
На крильцях, часом, понесеш дитину,
Якщо колись побачиш небезпеку…
Світанок. Усміхаються сніжинки
Марієчці. На шибці Ангел срібний –
Блискуче плаття, крила, намистинки…
Але чомусь на лялечку подібний.
© Галина Брич
Автор картини Світлана Леонтьєва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
Вона так звикла. Досвітком устала,
Причепури́лась, хустку підв’язала,
Перехрестилась, глянула в вікно
На білосніжне осяйне панно.
Димок приємно, з печі, лоскотав,
Взялась готовити дванадцять страв.
Ще звечора грибочки намочила
І борошно просіяла, струсила,
Ледь пригубила зварений узвар,
Приготувала посуд-антиквар...
Творилось диво вмілими руками -
Так вміють тільки вправні руки мами.
Кутя, капуста, борщ пісний і вушка,
І пампухи, й вареники, і юшка…
Упоралась…Святкова скатертина,
Свіча, підсвічник - спадщина родинна -
Усе, як за́вжди. Дідуха принесла,
Поправила скруче́ні перевесла,
Чистенько вмилась, Богу помолилась,
Діждала, поки зірка засвітилась,
Закликала покійних маму й тата,
Забідкалася: як же ж там внучата
І донечка десь там, за тим кордоном, -
Таки, мабуть, щось сталось з телефоном…
Молилась ще за сина, що на сході,
На проклятій війні…давно…відтоді…
Потрошки, як годиться, куштувала
І « Бог предвічний…» заколядувала.
Всміхався місяць з зоряних небес.
Десь там, далеко, обізвався пес.
« А стіл, - зітхнула, - хай стоїть, хай жде,
Бо, може, хто приїде чи прийде́…»
© Галина Брич 2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Щ--езає в захмар’ї груднева завіса.
А--корд завершальний зіграли вітри.
С--вітами кружляє серпастий гульвіса,
Т--анцюючи, кидає сяйво згори.
Я--линки весе́лкові барви вбирають,
В--плели поміж віти сріблясті зірки.
Н--емов балерини, сніжинки кружляють,
О--хоче торкаючись ніжно щоки.
В--еселі пісні піднеслися над краєм!
О--бійми, цілунки, дарунки і сміх!
М--айбутнє своє, Новий рік зустрічаєм.
У--спішного року! Здоров'я для всіх!
Р--одинам – достатку, добра, процвітання!
О--чистимо край свій від ворога й бід!
Ц--ілющого слова! Палкого кохання!
І кожному – многая… многая... літ!!!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
Самотня жінка доживає віку.
Із душ живих – старенький сірий кіт.
Йому слугує, наче чоловіку,
На нім однім тепер зійшовся світ.
Самотня жінка все книжки читає,
Цікавиться новинами щодня,
Хоч вже, здається, все на світі знає.
Знання і розум – це її броня.
Самотня жінка мріями багата –
І на землі, і в небі водночас.
В оселі – блиск, мов порцеляна, хата,
Скарбничка… Але ходить без прикрас.
Самотня жінка вже не лічить ро́ки,
Хоч ще недавно вік таїла свій.
Повторює життєві всі уроки
І помилки мотає у сувій.
Самотня жінка не була б самотня,
Та вірила – існує ідеал.
І зустріч чи недільна, чи суботня
Приречена була вже на провал.
Самотня жінка… Може, примхи долі…
А чи жила? – не знає до пуття.
Спливають дні то швидко, то поволі.
Дрімають нерозкриті почуття.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
Сріблясті пасма з-під капелюшка,
Бентежний погляд ясни́х очей,
У відрах – квіти, узбі́ч – петрушка,
Та ще з десяток дрібних речей.
«Порадьте, пані, – спитав мужчина, –
Для найдорожчих який букет?».
Стрункий, високий, густа чуприна,
Легка усмі́шка, в руках – пакет.
«Візьму й петрушку, і всі ці речі,
Бо саме нині я їх шукав».
Обнявши ніжно худенькі плечі,
Про квіти знову перепитав.
Старечі руки творили диво,
Душі частинку вплела в букет.
Ціни не знала, то ж несміливо
Сказала: «Досить кількох монет».
«Ціну речам тим я добре знаю, –
Купюри легко в долоню вклав, –
За честь і радість букет я маю
Вручити Вам». І квітки віддав.
Та й розпрощався. Не Попелюшка –
Стояла Вчителька вже в літах.
Сріблясті пасма з-під капелюшка.
Бентежний погляд в ясних очах.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020
Світанок усміхався каві,
Упорядковував думки
У позолоченій оправі
І розмальовував стежки,
Якими буде день ходити,
Що має вишуканий смак.
Щоб в ясний час не заблудити, –
Без веселкових барв ніяк.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
Милувалися-любувалися… Наситилися досхочу́.
Пишні платтячка розліталися. Оголилася, вся тремчу.
Відсахнулися-відвернулися. Збайдужіли. І лиш туман
Пожирає очима сірими, пропонує старий жупан.
Просльозилася, покрутилася… А до мене всім якось зась.
Відцуралися-розізлилися, мов, навіщо така здалась.
Притаїлася-причаїлася… А боротись уже дарма.
Сиро. Холодно. Пізня Осінь я. За плечима стоїть Зима.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
Промінчик пив росу із хризантем.
У ґрунті – веселкове розмаїття,
В очах – печаль, у грудях – біль і щем,
У серці мами пам’ять… на століття.
Картину пекла бачила у снах,
Як степ стогнав, як плакали Карпати,
У темних хмарах одинокий птах
Став ангелом… Осиротіла мати
Шукала квітку сонця на полях
Серед вогню, туману, лихоліття.
Нестерпний пошук був, тернистий шлях,
Та цвіт знайшла, як символ довголіття.
Створила рай із сотень хризантем
З любов’ю, поливала цвіт сльозами.
До сина йшла… під сонцем, під дощем…
Увіковічували пам’ять руки мами.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Спросоння вітер жалісно зітхнув,
Почувши стогін відчаю й розпуки,
Що серед ночі тишу розітнув.
Впивалась болем темна ніч розлуки.
А сон обняв, по-батьківськи зігрів
І розтуманив сльози божевілля.
Ще й барви розіслав, сто кольорів,
Та напував росою – на похмілля.
Розвиднилося. Марево думок,
Торкнувшись дна, спливало на простори.
Розмотувався сплутаний клубок.
Життя ввімкнуло промінь для опори.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020
Попри всі труднощі, все буде добре! Тільки взуй вигідні
черевики, бо маєш перейти ціле життя!(Папа Іван Павло ІІ)
ВЛАСНИЙ СЛІД
Взуй, дитино, черевички,
Бо попереду життя.
А на кожній стежці шпички
І камінчики, й сміття!
Взуй зручні і не пораниш
Свої ніженьки малі,
Віченьки не затуманиш,
Підеш сміло по землі.
Взуй свої, хоч і благенькі,
Та в чужих ти не ходи,
Хоч лаковані й біленькі,
Не врятують від біди.
Взуй… і впевнено світами
Йди, не стримуючи хід.
І залишиш під ногами,
Власний битий добрий слід.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Зацвіли серед осені квіти
Різнобарвні, рясні, запашні.
Подаруй, щоби знов захмеліти,
Найп’янкішу троянду мені.
Принеси ясне сонце в долонях,
У волосся вплети промінці –
Заіскриться веселка на скронях
І солодка сльоза на щоці.
Запали вогник щастя в зіницях,
Кришталеве знайди джерело.
І заграє у душах-криницях
Життєдайне любові тепло.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Літній день стомився, і година пізня
Зупинила гамір, сміх, пташиний спів.
А в дворі лунала українська пісня –
Невимі́рна цінність, скарб усіх скарбів.
Дорога святиня, гордість українця,
Як одна з реліквій, спадщина дідів.
Напуває душу радістю по вінця
Переспів мелодій ніжних солов’їв.
Спі́ванка з колиски й до життя останку
Громом буревісним, ніжністю струни.
І вплітаєм звуки в блузку-вишиванку.
З піснею й до бою наші йдуть сини.
В радості й печалі, в щасті й хвилюванні,
З піснею – в дорогу і на свій поріг,
З нею – і в розлуці, й вірному коханні.
Це – душа народу, вічний оберіг.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
ТРУСКАВЕЦЬ
(авторська легенда)
Де звивалася змійкою річка в передгір’ї зелених Карпат,
Там, де липою бук милувався і медовий вдихав аромат,
Де лампадки вмикали каштани, відганяючи страх від осик,
Де дуби гомоніли з вітрами, жив у лісі юнак – лісовик.
Приміряла сережки ліщина, заглядаючи в люстро ріки,
Клен красою її милувався, посилав у дарунок листки,
Вітер пісню співав колискову, ледь торкаючись гілок сосни…
Тільки хлопцю було журно й гірко. Не чекав ні зими, ні весни…
Вічний сум поселився у серці ще тоді, як потрапив сюди.
А шукав він цілющу водицю, що могла відвести від біди.
Королівство гризота спіткала (в нім юнак ще з дитинства служив) –
Захворіла прекрасна принцеса. Хлопець щиро її полюбив.
Та й хвороба була від любові, бо кохала й вона юнака,
Лиш боялась признатися батьку – не віддасть за слугу-бідняка.
І не їла принцеса, й не пила, тільки сльози рясніли з очей.
Скільки днів таких юнка тужила! Скільки ж то не доспала ночей!
Мудреці посходились в палаци і поради давали свої.
Десь почули, що в райському краї, де співають пісні солов’ї,
Є джерельце, а в ньому водиця, що лікує болячки усі,
І вона неодмінно поможе найславнішій принцесі-красі.
Відрядили в далеку дорогу бідняка. Його звали Труска́.
І відтоді, хтозна скільки часу, не стрічали того юнака.
Все бродив і лісами, й полями, і Карпати сходив вздовж і вшир.
Вже й померла надія на щастя, ще й утратив він орієнтир.
Так Труска́-лісовик одиноко, з болем в серці та сумом в очах,
І в дощі, і в морози, і в спеку потихеньку вкорочував шлях
Той, життєвий, знедолений, битий, той, який не довів до пуття.
Ліг під дубом крислатим спочити… Тиша… Темінь… Сльоза… Забуття…
А в той час у палатах принцеса, натомившись від болю розлук,
Розказала про все королеві, про причини гірких своїх мук.
Розповівши, зібралась у мандри, щоб свого десь зустріти Труска́.
То за зорями йшла, то за сонцем, то туди, де дзюрчала ріка.
Натомилась. Під дуб поспішала, щоб від спеки вберіг густий лист.
Пісню-тугу пташина співала, ніби звуки виводив флейтист.
Задивилась на пташку маленьку. Сіла тихо в прим’яту траву.
Раптом зойкнула… Хто це? О, Боже! Чи то сон, а чи це наяву?
Обіймала геть зранене тіло, цілувала холодні вуста…
А на дубі пташина співала, в пісні – смуток, печаль, гіркота́.
Розливались струмочками сльози, розтікались у різні боки.
А під дубом крислатим у лісі все тулилась щока до щоки.
– Мій Труска́, мій Труска́, Трускавець мій! – покотилось відлуння у даль.
І незміряна туга витала, і ходила незрима печаль…
Поселилась принцеса в тім краю, де востаннє з коханим була.
Сам король спорудив їй маєток… На могилі – калина цвіла.
Люди йшли в зелен-ліс по малину, по гриби чи набрати дровець…
Збудували містечко потому. І назвали його Трускавець.
У срумках, що сльозами стікали, утворилася диво-вода,
Нею хворих усіх напували, якщо трапилось лихо й біда.
В місті тому краса і відрада, навіть для одиноких сердець,
В нім здоров’я і сила, й кохання… Місто мрії – Труска́… Трускавець!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rD1Uq4Sw144[/youtube]
сл. Г. Брич, муз. М. Капраля
Рожевим цвітом пахне ранок,
Зоріє промінь крізь серпанок,
П’янить конвалія духмяна,
Бринить мелодія весняна.
Приспів:
Це звучить, так звучить дивне танго,
Весняне, чарівне, ніжне танго.
Смак кохання вита над землею,
Солодкий рай, а в ньому лебідь із лебідкою своєю.
Це звучить, так звучить дивне танго,
Весняне, чарівне, ніжне танго,
В нім кохання живе полум’яне.
О танго пристрасне, весняне!
Співають буйні водоспади,
Шумлять смарагдові левади,
Проміння ніжиться з блаватом,
Вітрець з медовим ароматом.
Приспів:
Це звучить, так звучить дивне танго,
Весняне, чарівне, ніжне танго.
Смак кохання вита над землею,
Солодкий рай, а в ньому лебідь із лебідкою своєю.
Це звучить, так звучить дивне танго,
Весняне, чарівне, ніжне танго.
В нім кохання живе полум’яне.
О танго пристрасне, весняне!
В очах моїх від щастя сльози.
Вплітаю квіти в твої коси.
Із невситимою жагою
Танцюєм танго ми з тобою.
Приспів:
Це звучить, так звучить дивне танго,
Весняне, чарівне, ніжне танго.
Смак кохання вита над землею,
Солодкий рай, а в ньому лебідь із лебідкою своєю.
Це звучить, так звучить дивне танго,
Весняне, чарівне, ніжне танго,
В нім кохання живе полум’яне.
О танго пристрасне, весняне!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
Крізь рожеві серпанки, крізь скельця роси,
Одягнувши святкову обнову,
Поєднавши в акорди птахів голоси,
Навістивши зелену діброву,
Розстеливши між пір’ям хмаринок блакить,
А на ній ще й веселку барвисту,
Оцінивши потік, що з гори струменить,
Та долину рясну трав’янисту,
Ти прийшов на весняний квіток фестиваль
І розвіяв нудьгу ще недавню.
Романтичну мелодію грає скрипаль…
Я люблю тебе, місяцю травню.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Здавалось, щойно місяць купався в темних водах,
Ще десь юнак вертався з нічного рандеву.
Сова мостилась зручно – втомилася в польотах,
А вже лаштує до́світ мелодію нову.
Ще тільки-тільки промінь пробіг межи гілками,
Ледь-ледь позолотивши смарагдову траву,
А вже гойдалась хвилька в ставку між берегами –
Рибак порушив тишу досвітню лісову.
Ще в затишку німому народжувався ранок,
І місяць травень очі зелені протирав,
А вже з-за видноколу небесний обагрянок
До райської місцини свій ключик підбирав.
© Галина Брич
11. 05. 2020.
Картина "Затишок" художника Віктора Білоуса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
Небесні очі слізоньками вмиті,
Волоссячко розчісував вітрець,
Кросівки, платтячко – давно зужиті,
У кулачку затиснутий хлібець.
Ішло дівча без тата і без мами,
Шукало порятунку і порад,
Спинилося біля чужої брами,
Де діти й мама йшли в весняний сад.
«Скажіть мені, що маю я робити?
З ким бути? І до кого мені йти?
Напилась мама, спить і буде бити.
Ще з нею той… І знов прийдуть менти».
Оперувала дивними словами
Про соціальну службу, інтернат.
Таки навчилася від горе-мами,
Якій не варто б дати й собачат.
Мале дівча й цілком дорослі речі.
Десь – цвіт весни, а десь – чортополох.
Сідає горе на дитячі плечі.
А дівчинці нема ще й чотирьох.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Так тихо… Наче зупинився світ.
Та в тиші боротьба йде за майбутнє.
Он з пуп’янка пробився білий цвіт.
І в душах прокидається щось сутнє.
І робиш те, що не робив колись,
Не йдеш туди, куди так звик ходити,
І апетити враз якось вляглись,
Та молишся, насамперед, щоб жити.
І дякуєш за чистоту в дворі
Тому, з ким ти ніколи й не вітався.
Пояснюєш задачу дітворі –
Нелегко. А раніше дивувався.
Радієш, що водій привозить хліб,
Що там, в пекарні, все ж працюють люди.
І згадуєш у масках двох осіб,
Що на заправці, – небезпека ж всюди.
Даруєш щирий усміх продавцю,
Та раптом серце аж здригнулось трішки
Коли почув, що в скрутну пору цю
Він кілометрів сім проходить пішки.
І лікар раптом став на п’єдестал
В твоїх очах. І де його безпека?
Два метри – не для нього інтервал.
А он швидка… Сигналить, мчить здалека.
І фармацевт аптеку відчинив,
Також спішив тобі на допомогу…
Їх тисячі... Ти працю оцінив.
За них усіх складаєш дяку Богу.
Працюючи, хтось береже життя
Твоє, моє… І так у всьому світі.
Триває боротьба за майбуття…
Надія є. Сад весь у білім цвіті.
© Галина Брич
11. 04. 2020.
Фото з інтернету - Даринка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871806
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2020
Крізь сльозу бачу образ Святої Родини,
Що, здається, віками висить на стіні.
А навколішках мама – молилась щоднини…
І розшитий узір на ллянім полотні.
А в узорі відбились недоспані ночі
Й мозолясті долоні матусиних рук,
І щаслива усмішка, і сльози жіночі,
Світла мрія й пісенний зажурений звук…
І душа… Там, де білими нитками шито.
Вишивала надію і віру, й любов.
Скільки дум, хвилювань… Скільки ж то пережито…
Скільки ж бо вишиття чуло тих молитов…
Я подавсь у світи, та не рвав пуповини.
Я вернувся додому з далеких доріг.
Тут намолений образ Святої Родини
І вишиваний скарб – вічний мій оберіг.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870589
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2020
Мати – берегиня, захист і твердиня,
Серце родоводу, щастя оберіг,
Ангел-охоронець і земна богиня,
Джерело й начало всіх життя доріг.
Береже родину – миру серцевину,
І любов’ю живить мужа та дітей.
Захистить, потішить у лиху годину,
Витягне з провалля, вирве зі смертей.
Матері молитва – дивовижна сила
Від страху, обману, болю, ворогів…
А благословення – розпростерті крила,
Сильні і надійні серед злих вітрів.
Мати – життєдайна, зародок любові,
Промінець в тунелі, осяйна блакить.
Мати в серці, в думці, в казці, пісні, слові…
Мати в дітях – вічність, дітям мати – мить.
© Галина Брич
29. 03. 2020.
Картина Тетяни Голоти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2020
Відімкнулося небо, і блакиттю всміхнулись простори.
А ключі опустило на ніжних нитках-промінцях.
Заспівали потоки, загуділи замріяні гори.
Поклонилась веселка, пробудивши надію в серцях.
Звеселились узлісся, золотистою вмиті росою,
Стрепенулись від дотику сонця бруньки й пагінці.
А небесні ключі, що торкнулись землі під горою,
Відмикали її. І писали картини митці.
На полотнах землі квіти проліски ніжні стелились,
Увібравши безмежність небес і ясну голубінь.
Небеса та квітки один в одному мов розчинились.
І звучить підбадьорливо радісний спів – цінь-цвірінь.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869666
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2020
Та хто ж його коронував? Хто владу дав йому безмежну?
Хто на людину спрямував, довірливу й необережну,
І незахищену, все зло, всі біди, болі і тривоги?
Хто вкрав корону й світлий німб? Хто кинув людство все під ноги?
Хто, Боже, людожери ті, що прирікають на поталу?
Кому ж то духи темряви такі близькі до ідеалу?
Чи, Боже наш, Ти допустив тих нечестивих до престолу?
Чи людство нині низько так вже опустилося додолу?
Заблудлі вівці… Чи глухі? Не розуміють Божу мову…
Для них подрібнюють зерно, вони, хмільні, жують полову.
Помилуй, Боже, підніми, допоможи, прости, дай руку,
Утри сльозу і захисти, спини страждання, біль і муку.
Впадуть корони, буде суд на тім пекельному бенкеті.
А людство, Боже, збережи. Бо не затісно на планеті.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868741
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2020
Ви та, що долю вибрала собі сама.
Всіх любите, лише б не заважали,
Такої іншої, подібної, нема,
Щоб еталоном ми її назвали.
Щаслива Ви й не любите нещасних.
При Вас свобода… – ще одна із фраз.
Нема, крім Вас, нема серед сучасних
Легенди, класика посеред нас.
Ви той Поет, що власністю не стали,
Не впали, не зігнули Ви коліна,
А вороги від слів аж скреготали,
Коли у Вас боліла Україна.
Звання Герой… – всього лише ескіз, –
Пряма, стійка, відмовити спроможна.
У душах людських ціле море сліз,
Плювати, кажете, – це гріх, не можна.
Відкриті, щирі люди до вподоби,
Не ті, яким позакладало душі,
Нікчемні, підлі шкідники-мікроби,
І ті, що скраю, ті, котрі байдужі.
То ж будьмо всі красивими взаємно,
Бо горя й лиха в нас і так доволі.
Звучить ця фраза мудро і приємно.
Прокиньтесь, черстві душі й захололі.
Ви та, що щастя не своє не кличе,
Не знехтує, не осквернить любові,
Бо це у вас священне, таємниче,
Не для пересудів слова святкові.
Ви навіть космос бачите в зіницях,
Печальні очі скажуть більш, ніж слово,
Любов витає поміж блискавиці,
Лиш крил не обітнути б випадково.
Та не окрилюй, кажете, нікого,
Якщо ти не збираєшся літати,
Життя – спокута, все, що є лихого,
Із реп’яхів хтось буде оббирати.
Живіть – вчите – не завтра, і не вчора,
Сьогодні треба жити й працювати,
Хоч фраза Ваша, може, і сувора,
Та завтра, справді, може й не настати.
Ви вірите, що згине зло навіки,
Що правда кривду, звісно, переможе.
Нехай Ваші слова будуть, як ліки,
Почуй Вас, Господи, рятуй нас, Боже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868516
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 18.03.2020
Я напишу тобі листа.
У нім всього чотири слова:
« Я є. А ти?». Пройшли літа…
Мабуть, ти й досі загадкова…
Не розгадав. Не намагавсь.
Твій світ для мене незбагненний.
Сам із собою торгувавсь.
Злиденний я, таки, злиденний.
Було не важко віднайти,
Втім, не порушував твій спокій.
Під звуки струн до хрипоти
Співав тобі, блакитноокій,
Без тебе. Тишу забавляв
І душу розривав до болю.
З ілюзіями розмовляв,
Згорнувши світ під парасолю.
Ти відгукнись. Ще не зима,
Он листя дуба знов зелене.
Але.., якщо тебе нема,
Прилинь голубкою до мене.
Послухай, як дзвенить весна
Та пісня, досі не почута.
І обірве́ться враз струна…
І будеш ти навік забута.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2020
Я вчитуюсь , як у молитву,
У мудрість геніальних фраз.
Тарас посіяв слово-бритву,
Меч, путівник, дороговказ.
Щоб з москалями не кохались,
Бо точно зрадять, сміючись,
Щоби свого ми не цурались,
Бо буде соромно колись.
Щоби, як лях, не розпинали
Вкраїну-неньку в час тривог,
Щоб рідну матір шанували,
Тоді вже й не скарає Бог.
Щоби була щаслива доля,
У своїй хаті, не чужій,
Щоб була правда,сила, воля
І згинув ворог-лиходій.
Щоб ми любили Україну
У лютий і недобрий час,
Щоби молились в тяжку днину,
І Господь Бог врятує нас.
Щоб правдою не торгували,
Зняли кайдани назавжди,
Боролися й перемагали,
Навіки позбулись орди.
Бо в правді нашій міць і сила,
Бо наша воленька – свята.
А слово, дума й пісня мила
Зерном у душах пророста.
© Галина Брич
сл. Т. Шевченка, муз.О. Гац "Якби мені, мамо, намисто"
звучить у виконанні О. Гац і М. Ляхович-Брич
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GEGWgJ8rgUA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867380
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 09.03.2020
Вона стояла, зачарована весною,
І квітів милувалася красою.
Юнак, навпроти, в цю пору весняну
Тюльпанами вітав свою кохану.
Доволі миловидний літній франт
Купив для когось двадцять п’ять троянд.
Хлопчина, що, напевно, поспішав,
Букетик ніжних пролісків придбав…
Вона знайшла копійки у кишені…
Стуливши кілька квіточок у жмені,
Подякувала щиро продавчині,
Пестила, цілувала квітки сині.
-Та зачекайте. Вас не можу наздогнати.
Дозвольте із весною привітати.
Маю за честь. - Він ніжно, мов дитину,
До серця пригортав квіток корзину.
Красивий, сивий, як вона, в літах,
Явився, мов чарівний дивний птах.
- Ви - моя мрія, - мовив без вагання…
І спалахнула іскорка кохання.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020
Кохана, зустрічі жадаю,
Як спраглий колосок дощу,
Жагу жагою напуваю…
Не відпущу…Не відпущу…
Не відпущу, не наситивши
Палкі бажання двох сердець,
Душу в душі не розчинивши.
Не дам звестися нанівець
Чи заморозити жадання.
Окрилю джерелом тепла.
Запалимо зірки кохання
Тіла спопелимо дотла.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2020
«Ти не біжи, мій коню, задичавлений,
Ти не лети так стрімко на луги.
Ледь щастя ще брунькується зачаєне
У розпалі липневої снаги.»
© Ірина Небеленчук. Мій коню.
СПИНИСЯ, КОНЮ!
Ще зачекає кінь той задичавлений,
Все, що брунькується, цвіте й дає плоди.
Він, мабуть, також дуже зацікавлений
Побути взимку, бо й тоді цвітуть сади.
Не як весною, сонцем поціловані,
Не як улітку, стигло-солодко-п’янкі,
І не осінні, золотом шліфовані.
Сади зимові не бурхливо-гомінкі.
Спинися, коню, у садах замріяних,
Де квіт відбілювався так багато літ…
Із насінинок, мудрістю просіяних,
Розрісся чистий срібно-білий мікросвіт.
Ти наситися, коню загартований,
Якщо й із гіркуватим присмаком нектар.
Зимовий цвіт любов’ю нам дарований.
Спинися, коню, бо життя - це Божий дар.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Необережно граючись словами,
Буває, ніби крешеш батогами.
А слово птахом-хижаком злетіло,
Йому в душі вмоститись закортіло.
І вивертається, і крутиться, шкребе,
І муляє, і гострим дзьобом, знай, довбе.
Сидить, смакує, попиває соки.
Вгамується, аж насититься поки.
Насмакувалось… – має ж свою мірку,
Залишило в душі криваву дірку.
Час залікує геть усе до чистоти,
Лише залишиться десь присмак гіркоти.
Якби ж то знав історію таку,
Тримав би слово міцно на замку.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867040
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2020
Дай, Боже, мудрості- збагнути світ
І пережити лихо, біль, печалі.
Хай кожен за поступки дасть одвіт,
Як він Господні розбивав скрижалі.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866831
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 04.03.2020
А за вікном сновигає журба
Ненадокучлива, тихенька, скромна.
І не тривожить, іноді хіба
На ніч попроситься: вона ж бездомна.
І я впускаю. Сяде край стола,
Задивиться у далеч невідому.
Вона б і розповісти щось могла,
Та не говорить ні про що, нікому.
Лиш серед ночі тихо шепотіла:
-Ну, я пішла, спасибі, відпочила.
Рука тремтіла, серце стукотіло.
Мені, як вдячність, вірша залишила.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020
Вона ішла тернистими шляхами,
Колола свої ноги колючками.
Шукала довго втоптану дорогу
Й над грішною, собою, перемогу.
О, скільки лиха й сорому стрічала!
У трясовинні часто застрягала.
Вночі і вдень блудила манівцями,
Хтось шарпав тіло брудними руками.
До болю свою душу натомила,
Розбила серце, радість розгубила.
Безвихідь, глухий кут, шляху немає.
Безсила, вгору руки простягає:
-О, милий Господи з ясного неба,
Моїй душі у Тобі є потреба.
Пізнала Господа, вклонилась Богу,
І Він вказав та випростав дорогу.
©Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020
Ну і що, що не вдався день,
Й десь глибоко захована туга?
На душі, як бальзам, як женьшень -
Я сьогодні радію за друга!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020
А добре слово - це легенька ноша.
Ти поклади його в кишеньку, біля серця,
Напоготові, бо раптом пороша,
Чи грім і блискавка, чи дощ з відерця...
Прибережи його на той випадок,
Коли зігріти хвору душу треба,
Або в думках навести лад, порядок,
Розрадити, якщо така потреба.
А добре слово, знай, не продається.
Воно дарується, хоч і безцінне.
Це слово не ламається, не б’ється.
Дешеве, водночас, дорогоцінне.
Ним можна похвалити, побажати,
В міцних стосунках взяти за основу.
Його ти можеш розповсюдити, роздати,
Воно до тебе повернеться знову.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020
Проще́ння чин в Єгипті появився.
Ченці на сорок днів ішли в пустелю.
Прощали, якщо хтось десь оступився,
Не знали, чи повернуться в оселю.
З тих пір проще́ння просимо щороку -
У прихожанина священник чи владика,
Багач у бідного - нема в цьому пороку,
Бо це великодушність є велика.
Просімо ми в батьків проще́ння й матерів.
В дітей, коли даремне насварили,
В сусідів, родичів, сестер, братів.
Щоб злі думки нам душі не ятрили.
Проще́ння в воїнів просімо, у солдат,
За те, що вберегти їх не зуміли,
Від куль не захистили, від гармат,
Що наші душі зачерствіли, збайдужіли.
Просімо в України, що страждає,
Що мучиться і довго так терпи́ть.
Хай кожен з нас вину свою признає.
Нехай Господь простить й благословить.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866519
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 29.02.2020
Бабусине серце не знає спочинку.
Воно щиро любить онучку-дитинку.
Сумує тоді, як маленька не спить,
На мить завмира, як її щось болить,
І терпне, як бачить її перші кроки,
Тріпоче при думці про перші уроки.
Хвилюється: вперше онучка на сцені.
Турбується: в платті протерті кишені.
Мовчить, замикається серце одразу,
Як чує неправду, як чує образу.
Щемить: щось онука не спить до світання.
А може це в неї вже перше кохання?
Бабусі любов – невиче́рпне озе́рце.
Шануймо невтомне бабусине серце!
сл. Г.Брич, муз.О.Гац. Виконують автори.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NQiwF6w0TkY[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020
Ще з вечора надумала бабуся
Купити нове плаття і коралі.
Дай – думає – прибарахлюся,
Для настрою, щоб не було печалі.
Примарафетилась, взяла каблучку.
Шопінгували вдвох по магазинах,
Бо за компанію взяла онучку -
У моді ж розбирається дитина.
Вітрини, платтячка, аксесуари…
- Яка краса!.. Онучко, приміряй…
Дівча всміхалося, а з уст ні пари.
В захопленні бабуся – ой! і ай!
Удома перед дзеркалом крутилась
Красуня – внучка. Бабця милувалась.
Непрохана сльоза в очах з’явилась.
Дитячим щастям щиро утішалась.
У люстро глянула – хай так…красива…
Та й суконь тих у шафі є багато…
А внучка нині он яка щаслива!
Все-таки шопінг – то є справжнє свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866394
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.02.2020
Здавалося, верба все розуміла,
Про нас щось тихо вітру шепотіла.
Осика хвилювалась, сумувала,
Так, ніби від чогось застерігала.
Небесний човен плавав у воді,
Йому моргали зорі золоті.
А у ставку дві тіні обнялися,
Що на зорі назавжди розійшлися…
Змиває дощ сліди - слова банальні.
Як змити фрази з пам’яті прощальні?
І дощ не раз періщив як з відра…
Вже вкотре привела сюди хандра.
Все, як колись. Стоїть стара верба,
Між вітами сховалася журба.
А місяць-човник зіроньку гойдає,
Вона від щастя світиться-сіяє.
Бувальщину осика повідає…
Лиш тінь одна, а другої немає.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
До гілочки хтось Кульку прив’язав,
А на траві зеленій М’яч лежав.
-Лежиш, - сміється Кулька, - непотрібний.
Ти подивись, на кого ти подібний.
Поглянь на мене. Я - сама краса!
Чистесенька, як вранішня роса!
Рум’яні щічки в мене як малинка,
Легесенька як в небесах хмаринка.
Якраз два хлопці мимо пробігали.
-Та ось ти де!- весело щебетали.
Підняли М’яч. Він стриб і так, і сяк -
На викрутаси й витівки мастак.
На Кульку також глянули хлоп’ята:
-Та хай висить красунечка пузата.-
І знову з М’ячиком давай гасати,
Веселі ігри і розваги затівати.
Зі злості Кулька щоки надувала.
Сердита, більша і кругліша стала.
Та раптом… трісь! І Кульки вже немає,
Лиш клаптик латексу із гілочки звисає.
Смієшся з когось і «літаєш» в високості?
Так можна й тріснути від заздрості і злості.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
Не терпітиме Бог зла, сваволі, лихого безумства
І судитиме кожного з нас або й цілий народ.
За гріхи Він потоп дав для повного знищення людства,
І лиш Ной уцілів, бо мав віру й багато чеснот.
Дощ із сірки й вогню Бог послав на Содом і Гоморру,
Не пробачив народу страшний нерозкаяний гріх.
Та Господь пам’ятав Авраамову віру й покору –
Вивів небожа Лота з руїн і від смерті зберіг.
Схаменіться «мужі»! Суд Господній триває й сьогодні.
Ненаситність, жорстокість…Немає межі тим гріхам!
Особистим безчестям не множте гріхи всенародні!
Хто врятує той світ? Де ж бо праведні Ной, Авраам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866057
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2020
Я знаю, Боже, так треба:
Вимкнути ясність неба,
Зашторити сонце щільно,
Віконниці – теж доцільно,
Із моря мушлю дістати,
В неї мене заховати,
З серця зробити крижину,
Щоб не ковтало сльозину.
З тим я змиритися мушу,
Щоб не споганити душу.
Забрав ти, Боже, і слово...
Думаю – це тимчасово.
Від лиха рятуєш, може…
Тобі видніше, мій Боже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866053
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2020
Заграй мені, скрипко, заграй,
Хай серце підніме вітрила,
І знов попливе у той рай,
Де яблуко долі вкусила.
Заграй мені, скрипко, заграй,
А спрагла душа заспіває.
Гірчично-медовий ручай
Нехай досхочу напуває.
Заграй мені, скрипко, заграй,
Бо звуки твої – насолода.
А ніжний дзвінкий водограй
Скупає мене в своїх водах.
Заграй мені, скрипко, заграй…
Хоч пеклом той рай називаю,
Та ще раз сягну небокрай,
А потім… позбудуся раю.
© Галина Брич 🎻
сл. Галини Брич, муз. Ольги Гац.
Виконують автори.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vO42kWDHTLA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Обнялись два життя на пероні,
Пролітали між ними роки.
І сплелись воєдино долоні.
І тулилась щока до щоки.
Віддзеркалилось ніжне кохання
У його дивовижних очах.
Лиш глибоке зітхання й мовчання
Відгукнулись луною в серцях.
Поманила у весну стежина,
У садок, де ряснів зорепад.
Не наслухалась досі калина
Соловейкових ніжних рулад.
Гомоніло серденьку серденько
Про любов і про різні світи.
Жебоніла водиця тихенько:
Двічі в річку одну не ввійти.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2020
А небо голубе, блакитне, ніжне, лазурове,
Веселе, світле, чисте і прозоре -
Світанкове;
Грайливе, тепле, лагідне, мінливе, променеве,
Безмежне і бездонне, величне , волошкове -
Полудневе;
Задумано-замріяне, утомлене, багрово-пурпурове,
Лілово-помаранчеве, магічне, загадкове -
Вечорове;
Зоряно-місячне, чарівне, таємниче, негучне,
Сонливо-гіпнотичне, казкове, ледь лячне -
Нічне;
Сльозливе, мерехтливе, бурхливе, гуркотливе, громове,
Шумливе, вередливе, яскраво-блискавичне -
Грозове;
Розпачливе, трагічне, стальне, сполохане, вогненне,
Засмучене і скривджене, кроваве і розбурхане -
Воєнне;
Спокійне, романтичне, безжурне і блаженне, сумирне,
Безхмарне, безгомінне, яскраво-веселкове -
Мирне!
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
А на твоїх губах терпке вино
Зі смаком меду, запахом нектару.
П’янить, дурманить, зваблює воно,
Один ковток - і вже напився чару.
А ніжність рук - це музика весни,
Найфантастичніша мелодія у світі,
Як диво-звук найтоншої струни
У тім раю, де все в рожевім цвіті.
Манливим хмелем подих в унісон
Й магічний аромат. Тут зайві речі.
Прекрасна казка. Феєричний сон.
Орфей і Ерос освятили вечір.
© Галина Брич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864853
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.02.2020