ganzer

Сторінки (1/3):  « 1»

quantum trust

Вона  прийшла  до  мене  уві  сні,  –
богиня  в  фартуху  з  тропічних  квітів  –
щоб  я  ловив  їй  диких  неофітів
і  їй  одній  присвячував  пісні.

[i]тепер,  коли  й  жонглюють,  то  словами,
тепер  і  спів  –  читання  з  папірця,  –
та  все  про  дам,  за  гріш,  та  для  реклами  –
о  світ,  о  час.  о,  гумові  серця!

чому  ви  не  зі  скла,  не  з  порцеляни,
не  з  воску,  зрештою?  а  в  тебе  –  кам'яне.[/i]

я  хочу  їй  сказати:  "полум'яне",
та  враз  згадаю:  пекло  крижане!
вона  мене  покине  й  прокляне,  –
й  замерзне  сонце,  й  знов  зима  настане

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2016


вітер шмарує

"Вітер  шмарує  хмарами  синє  блискуче  небо,
а  сонце  поливає  жаром,  мов  нектаром.
народе  мій,  навчися  вірші  писати  вже-бо
за  цим  простим,  чудовним,  безсмертним  формуляром".

сказавши  так,  дивлюсь  на  подвиг  Заратустри,
як  той  чіпляє  ляльку-фетиш  мені  до  люстри.
 
"дурень  є  дурень.  на  небі  немає  глянцю,  –
сказав  Заратустра,  –  винозоро  поглянь
та  втри  чоло  собі,  співаку-самозванцю,  –
не  став  перед  народом  таких  страшних  завдань".

і  що  ж  тоді  робити?  –  "а  ти  пиши  сатиру:
то  річ  непристойна,  та  цінність  її
обчислено  до  шеляга.  закинь  ліричну  ліру,
пошийся  в  пересмішники:  ото  вже  солов'ї!

вони  беруть  чуже,  немов  товар  на  віру,
обпльовують  та  й  тягнуть  додому,  до  сім'ї.

а  як  скажуть  "мудрак"  –  то  біда  невелика.  –
просто  чхай  геть  на  все,  і  нехай  твоя  пика
так  лисніє  від  смальцю,  як  черевик;
та  не  зовсім  від  смальцю,  а  від  досвідчених  знань.

казатимуть  про  тебе:  той  мудрий  чоловік,
що  попри  шмарклі  й  сором  ходить  без  вагань
стежками  правди  –  й  все  лиш  кривду  викриває:
ні  заборон  йому,  ні  остраху  немає.

то  ж  таки  принада!  зваж  і  на  оцю:
копійчані  слова,  але  слово  до  слова  –  гривня;
твій  спів  називатимуть  лебединою  піснею  півня,
що  йде  на  смерть  заради  холодцю.

втім  я  знову  до  знань:  попри  всю  неохайність
як  хто  має,  то  мусить  їх  широко  нести  в  народ,
і  нехай  їхня  сонце-  чи  золото-  великосяйність
будить  прагнення  в  ньому  аж  ген  до  моральних  висот".

я  відповів,  що  я  так  не  зумію,
він  сказав:  "ми  є  скромні,  –  а  проте  вже  зумів.
очевидно,  що  маєш  не  друзів,  а  лиш  ворогів,
і  навіть  виплекав  якусь  тупу  шизофренію".

ні,  параною.  всі
поети,  хто  не  я!
вже  й  сатирична  муза  –  не  моя.
піду    –  чужі  продовжу  віршики  жувати,  
а  зуби  можна  й  запротезувати.

*"продовжувати  жувати"  –  неприпустимий  канцеляризм.  тут  вжито  (  мною  ))  з  саркастичною  метою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016


заратустра сказав

Заратустра  сказав:  "Ці  поети  –  берези:
Амури  їм  повкручували  мідні  пісюни,
І  точать  вони  там  –  для  дам  напівтверезе,
Напівсолодке  пійло,  щоб  рюмсали  вони.
 
Заратустра  сказав:  Ви  –  дівчатка-сцикухи,
Що  верещать  від  шмарклів  та  поетичних  сліз:
Ти  їм  ще  й  під  спідницю  не  заліз,
А  вже  вони  бояться  війни,  зими  й  свекрухи.

Ви  пишете  вірші,  щоб  там  купались  мухи  –
Оце  така  поезія,  як  курячий  стриптиз.

Ні,  ти  жени  горілку,  щоб  на  ранок
Пекла  жага  й  палала  голова,  –
Та  геть  жени  коханок-полонянок,
І  пещені  думки,  й  мальовані  слова:

Тоді  то  припадеш  до  джерела
Правдивої  поезії,  юначе!
А  він  –  нап'ється  квасу  й  гірко  плаче,
Немов  від  нього  Істина  пішла!"

Не  бійтеся,  поети:  Заратустра
Такого  не  сказав  би,  коли  б  він  був  поет.
Що  в  арсеналі  в  нього?  Розум,  як  антикварна  люстра,
А  в  нас  –  і  інтернет,  і  весь  кордебалет:
І  берегині,  і  божки,  і  обереги,
Й  публічна  дружба,  й  проміскуїтет,  –
І  цілий  світ  від  альфи  до  омеги.
 
"Повторюю,  поети:  Заратустра
Такого  не  сказав  би,  –  сказав  якийсь  поет,
Що  в  арсеналі  в  нього  –  лиш  електрична  люстра,  –
Бо  в  нас  –  і  квіти,  й  кава,  і  цілий  інтернет!"
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016