| Сторінки (36/3547): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Почула я, як плакало кохання,
А поряд обсипався вишні цвіт,
Хоча й не голосне було ридання,
Та сірим став навколо білий світ.
Стогнали від плачу гіркого верби,
Стривожило сича ридання це,
І падала зоря кохання з неба,
Осяявши заплакане лице.
Воно ж росою падало додолу,
Шматочок ухопила і сова…
«Так умира кохання, – то недоля
Зненацька тихо мовила слова
І про сердець невінчане єднання,
Котре гіркий осадок залиша, –
Може тому й назвалося коханням,
Бо хвора пристрастю закохана душа».
Ледь чутно в травах хлипало кохання,
А зрада поряд розсипала сміх,
І вечір врешті видихнув зітхання,
Неначе усвідомлюючи гріх.
29.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Хтось осені не любить, хтось - занадто, все ж найбагатша ця на все пора. Вона для мене, мов бджолі принада, думки про себе в сто віршів збира. (Маю більше сотні віршів про ОСІНЬ).
Не так лякає осінь нас дощами,
Чи сивими туманами в яру,
Як довгими і темними ночами
Й повислим угорі журливим «кру».
Стискає воно серденько до болю,
Немов шукає в ньому співчуття
Й нагадує: розлука ця з тобою
На місяці, а мо’, й на все життя.
Й думки вже не дають тоді дрімати,
Й густіє від тривоги в венах кров,
Неначе після пострілу гармати,
А небо «кру» нове спускає знов.
30.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
Ніколи не радій чужій біді,
Бо власне горе сам собі розбудиш,
Й на долю будеш скаржитись тоді,
Бо дні святкові зміняться на будні.
14.08.2019.
Чи може бути мода на вірші,
Як то: верлібри, акро-. білі, інші?
О, ні, бо вірші то є спів душі
І кожна з них – по-своєму є грішна.
5.09. 2019.
Чи знаєш ти, чим пахне чужина? –
Сирітством і постійною війною.
Не завжди й успіхом ввінчається вона,
Хоча й не ти цьому будеш виною.
13.09.2019.
Поезію не кожен розуміє,
Бо ж це потік мелодії і слів.
Хто п’є її й від насолоди мліє,
Той розгадать секрет її зумів.
13.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
Ніщо не зближує людей так, як біда –
Одна на всіх і давить без жалю ж бо.
Той у куточку сам собі рида,
А інший мовить: не важлива дружба.
Робімо з цього висновок один:
Гуртом, і батька, кажуть, легше бити,
Лишився хтось без коштів чи родин,
Біду ж гуртом лиш можна зупинити.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Творцем є той, хто світу будівничий
Словами, нотами чи зігнутим хребтом,
І кожен з них нічого в нім не нищить.
Їх Бог благословля на це хрестом.
Бути творцем почесно, хоч не легко,
Але не зупиняйсь на півпуті.
Твій визначає шлях крові у жилах клекіт
Й стає поводирем тобі в житті!
Коли ж ти є прекрасного творець,
То світ тебе собою не злякає,
Може, й терновий припасе вінець,
Твоє ім’я – то візитівка краю!
2.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Народе мій, мордований роками
На Богом даній, на своїй землі,
Світ дивував ти вмілими руками.
Чому ж і хто так жить тобі звелів?
Не раз ти землю засівав кістками
І кровію своєю поливав,
Пишався і красою, й козаками,
Й тими, хто час від часу повставав
За волю і свою, й землі святої,
На плаху клав і долю, і життя,
Ніс роду код, а з ним – новий світогляд
І нелегким шляхом ішов звитяг.
Земля твоя прослалася від Сяну
До гір Кавказу, до Кубань-ріки.
Неприязно синів твоїх стрічали
Степи, що дичавіли всі роки.
Цариця Катерина їм зламала
Козацьку вольницю (і день той прокляли).
Припливши морем, землі ті займали,
Де ковила та полини росли.
І забіліли хати із садами,
Колядки рвали сонні небеса,
Увечері за спільний стіл сідали,
А ранком літнім піла і коса.
Адже вони господарі від Бога,
І спали часто лиш на кулаці.
Зростали й козачата у любові,
Нужди не мали в м’ясі, молоці.
Кипіла в них робота спозаранку,
Бо ж повен двір і птаства, і корів.
А в свята простеляли самобранки.
У морі мали кілька якорів.*
«Гопак» гармошки грали-заливались,
П’янів від бандуристів сивих край,
Лиш українські там пісні співались.
За це Москва не раз їх покара.
Не забарився час гірких репресій…
Москва ж сміялась в очі козакам,
Давила їх своїм імперським пресом,
Щоби ніхто не смів і нарікать.
А потім голод стис козацьке горло…
Ковтались ним і діти, й ковила.
Здавалось небокрай змінив свій колір,
Зате Москва в той час лихий… цвіла.
Росли й ГУЛАГи, мов гриби під осінь,
Чи то недоля проклинала їх…
Козак прощення в ката не попросить
Ніколи! То ж довершувався гріх!
Вже й 37-ий кровію зросила.
Скоріше, не зросила – залила,
Щоби козацький дух позбувся сили,
А пісня залишилась без крила.
Два кати Україну-неньку рвали:
Фашист – із заходу, зі сходу – московит…
Сумне майбутнє дітям готували.
Ця рана й досі ще болить-кровить.
І закипіла бійня знов за волю,
За українську і Союзу теж.
Устав козак, позбутись щоб сваволі,
Адже любив свій край він до без меж
Сьогодні небо знову у загравах
Російсько-української війни,
Виборює народ одвічне право
На волю, на життя. І з сивини
Віків лунає: «Хоч по світу
Розкиданий, народе, пам’ятай:
Ту догму наймудрішу «Заповіту»*,
Що найдорожча воленька свята.
Єднайся, люде гордий, від Кубані
І до Карпатських сивочолих гір.
Май дух козацький, значить, нездоланний,
Ти тільки в перемогу власну вір!
28.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2020
Цинкує вітер листя… Шарудить…
Як тільки те опуститься додолу,
Ухопить лист, малесенький, рудий,
Та й побіжить по стежці невідомій.
Коли ж йому зустрінеться пеньок,
Весь почорнілий і старенький зовсім
(Все літечко стеріг він холодок,
А ранком очі умивали роси),
Листок притулить тільце до пенька,
Прикриє гриб, що тільки народився.
Вітрець тоді кивне йому: «Пока!»
А той зрадіє: грибу ж пригодився.
Сховав надійно стежку листопад,
Дрімає все під кучерявим листям –
То осінь пізня впевнено ступа,
Гойдаючи вітрець в німій колисці.
20.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2020
Як дорого ми платимо за те,
Що аж занадто недалекоглядні,
Тож віддали й Луганську*, й Золоте,
А там же люди чесні є й порядні.
Їм Україна – не порожній звук,
А їхня майже сотню літ держава,
Залишені тепер вони для мук
Від тих, у котрих душі геть іржаві.
І важко буде вірить їм в добро,
Обдуреним своїми й сепарнею,
Виходить, зрадив сивий їх Дніпро,
Й буде життя колючою стернею.
Тепер же зрада більша за оцю,
Коли убивць**із суду відпустили…
Як же болить це матері й бійцю,
Адже це ті, котрі стріляли в спину!
2020-ий – свято з свят!
Вже й 19-ий до краю добігає.
А рани незагоєні болять,
Несправедливість по душі шмагає.
Ховає посмішку єхидну знов сепар,
І очі колють в серце патріоту.
Від сліз пекучих мати вже сліпа,
І глибшає зневага у народу
До тих, хто чорну дійсність нав’язав,
І стогону не чуючи народу,
Свободу вбивцям дати наказав,
Котрі не знають, що таке скорбота.
Чи мудрості нап’ємось хоч тепер,
Чи про такі приниження забудем
І підем тихо знов в СРСР
Й тайгу Сибіру пилками розбудим?!
29.12.2019.
*– Станиця Луганська.
** – 5 «беркутівців» звільнено для обміну полоненими 28.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020
[b]Саме стільки воїнів загинуло в Донбасі за 2019рік![/b]
Дивлюсь на портрети,
І серце тріпоче…
Їх 111. У розквіті сил.
Тож кропить сльоза мої стомлені очі –
Живим не вернувся додому чийсь син.
Їх 111.
Умілих і гордих.
Синів України. Важкий це був рік.
Замовкли життя їх навіки акорди,
Лиш степ і Донець їхній стогін зберіг.
Їх 111.
Всі різного віку.
Усіх об’єднала велика любов.
Хтось тут і мужнів, і ставав чоловіком,
Не давши на себе обути оков.
Їх 111.
Всі різної статі,
Та це українських земель вояки:
Безвусі, й мужі бородаті, вусаті,
Й красуні-дівчата, і зрілі жінки.
Їх 111.
Цей чорний ужинок
У землю поклав 19-ий рік,
Тож серцю і важко, і терпко, й ожинно.
Чому ж наших воїнів він не вберіг?
Дивлюсь на портрети,
Й душа завмирає:
Скількох перемелють ще жорна війни,
Котра Україну безжально карає
І сіє щоденно нові полини.
1.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020
Я часто думаю, і звідки це у мене –
Уміння словом думку колисать,
Кохатись у красі ялин і кленів,
Веселкою у небі провисать.
Може, від діда-прадіда чи Бога,
А чи від рідної батьків моїх землі?
Не може буть душа того убога,
Хто уставав до ранньої зорі
І йшов босоніж сонце зустрічати,
Збиваючи незайману росу,
Життя готовий ще раз розпочати,
Щоб осягнути вічності красу.
Я вдячність одягну у щире слово,
Котре каскадом упаде думок,
Й творити буду ними знову й знову
Із мови рідної нев’янучий вінок.
29.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
[b]З прийдешнім роком, друзі!!![/b]
2020 рік іде,
Здолавши нелегкі путі-дороги.
Сталевий білий Щур його веде,
А з ними йдуть і завтрашні тривоги.
Яким він буде? Що нам принесе?
Чи вистачить терпіння в нас і сили?
І чи молитва матерів спасе
Від азіатів диких нас, русинів?
Чи біль затче і очі, і серця
Й загубим на шляху своїм свободу,
Залишимось у світі без лиця,
Рабами ставши у своїй господі?
Не дай цього, о Господи, молю,
Нас об’єднай та так, як ще ніколи,
Стальну нам витчи волю із жалю
І вже ніхто народ наш не розколе!
31.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
Народе мій, ти звик ходить стернею,
Хоч ноги мав наколені, в крові.
Як довго ти шукав свого Енея,
Й стежки ті були довгі і криві!
А ти ішов, знесилений і гордий,
Хоч руки в закипілих мозолях,
Лунали із душі пісні-акорди,
Й раділи тобі небо і земля.
Чи маєш на сьогодні ти кумира,
З яким крізь пекло ладен теж пройти.
Згадай, як трон твої сини громили,
Як ти неволі розривав дроти.
Тоді козацька кров кипіла в жилах,
І корчилась від лжі твоя душа.
Молитву слали небу старожили,
А ти давав неволі відкоша.
Народе мій, що ж роблять із тобою
І вороги, і внутрішня шпана!
Чи ти уже забутий навіть Богом,
Що гне тебе вже 6-ий рік війна.
І судять лиш тебе суди неладні,
Де винним тебе роблять без вини,
Може тому, щоб іншим неповадно,
А мо’, й за те, що ворога спинив.
Народе, ти у пазурах недолі
Чужі гріхи на себе брав не раз.
Чому ж не розминувся ти з бідою,
Адже застерігав тебе Тарас:
«Не смій вручати булаву чужому –
За тебе в нього серце не болить –
Та й лиха фунт, не знає він, по чому.
Для нього люди – без ярма воли,
Що мусять лиш на когось працювати,
Хоча ти звик трудитися, як віл,
І будеш від дітей сльозу ховати,
Поки настане час рабом сивіть».
Народе мій, чи не згубив ти віри,
Що здатна повести тебе на бій,
Чи будеш і надалі смирним, сірим,
Що ради не даси навіть собі?
Ми живемо одним життям з тобою:
Дніпро вже сивий, я вже на порі –
Не дай же повінчатися з журбою!
За себе не боротися – то гріх!
28.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
[b]Всіх-всіх я вітаю з НОВИМ РОКОМ![/b]
Змахнув рік 19-ий крилом,
Не в небуття – у вічність щоб злетіти,
Подумати над тим, що відбулось,
Й утвердити століття й це у світі.
Іще одну сторінку боротьби
Уписано в літопис України,
Зазначено, хто й що, й коли робив,
І хто ставав покірно на коліна.
Хтось у безсмертя ангелом злетів,
А хтось іще й тепер на полі бою,
Всім серцем ненавидить він «кротів»,
Котрі не знають до землі любові.
Жде нас 2020 рік –
Рік не лише Щура – надій великих,
Й так хочеться, щоб він нас уберіг
Від промосковського і зрадницького лиха,
Щоб в Україні мир запанував
І небеса від болю не темніли,
Господар поле житом засівав
І пісня жайвора з-під сонечка дзвеніла.
28.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Котиться сум над нивою
Прямо у полини…
Падають кулі зливою
Й «Гради» – жахи війни.
Котиться над озерами,
Затамувавши злість,
Сіється в душах зернами,
Ллється дощем зі сліз.
Котиться сум долиною
Через мости журби,
Криками журавлиними
Кличе до боротьби.
Небо розквітло зорями,
Та не спиняє сум,
Серце, журбою зоране,
Випустило сльозу.
Котиться сум… Ой, котиться
Понад Дністром, Дніпром.
Віриться, що народиться
В нашім краю добро.
Сріблом цвістимуть спомини
В матінки у косі.
Мир, ніби сонце-променем,
Душі зігріє всім!
27.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
Як мало для щастя треба
Тому, хто душею пише, –
Лиш мирне одвічне небо,
Щоб слухать, як зорі дишуть,
Плече чиєсь відчувати,
Готове від бід закрити,
Думками не жонглювати,
Словами світ підкорити!
Як мало для щастя треба
Тим, пензлем хто володіє,
І це вже душі потреба,
Тому вона й молодіє.
А на полотно лягає
Творіння те веселкове,
Й шляхи туди відкриває,
Де щастя лежить підкова.
Як мало для щастя треба,
Отим, кому служить муза,
Підніме вона на гребінь
І світ полюбити змусить
Сопілкою із калини,
Бандурою тонкострунно,
Де чайками душі плинуть
І щастя рясніють вруни.
Як мало для щастя треба!
25.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
Пора осіння пишна і багата,
Вдягла й землі і ризу, й пектораль.
Ген задиміли димарі на хатах
Крізь синьо-сіру марева вуаль.
Ще де-не-де висять плоди на сливці
У молодому нашому саду.
Вітаються до сонця чорнобривці,
І я із ними бесіду веду
Про се, про те, про їх життя і вроду,
І про дощі осінні, золоті,
Про картоплі, що виросли в городі,
І про зимову срібну заметіль.
10.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2019
Тікають дні у книжечку життя,
Де не бува їх менше або більше,
Забути нам про сенс свого буття
Не дозволяють віра, дух і… вірші.
Летять крилаті ночі, темні, й дні –
В історію потраплять – не в офшори.
Сьогодні в нас події геть сумні:
Життя людські війни зжирають жорна.
Хто ж запустив убивчий механізм,
Готовий в правду і в дітей стріляти?
Чи не оті, кого ляка безвіз
Й майбутнє наше хочуть залякати?
А дні біжать… Вже й листопад мина,
Надія ж наша жевріє, ще тепла,
Що незабаром кінчиться війна
Й настане мир для мене і для тебе.
6.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2019
Лиш зранена душа добро може робить,
Хоч як не дивно це звучить сьогодні,
Допомагають… рани їй творить,
Адже болить їй горенько народне.
Не смій тримати душу на замку,
В безпеці, мов у зависокій клітці,
Вона у кожнім долі завитку,
Де усього було і є по вінця.
І хоч круті, складні її стежки,
Бо шлях цей нею обраний достоту,
Для когось він аж надто затяжкий,
З нею вона – людина – не істота.
Не вирок це, а істина свята,
Що черствість – поцілунок то Іуди.
Ніхто її й ніколи не віта –
Душа чуттєва має бути в людях!
24.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
Невже то плата за талант,
Щоб рід свій пагонів лишити,
Чи діток мати без крилят
І цим нечистого смішити?
Недовго й приклади шукать.
Говорять часто: що там діти!
Придбать нового козака,
А чи дівча це легко в світі!
Левко Лук’яненко – титан,
Та для засіву час утратив
Народ і світ його вітав,
А міг би й син з ним поряд стати…
Й застигла у очах сльоза:
Не встигли ж нивоньку засіять
Ні Винниченко, ні Кобзар –
Усім завадила Росія.
Чом не судилося мужам
Із щастям батьківським зустрітись?
Мені їх теж по-людськи жаль,
Бо ж серце їхнє не зігріте
Ані дитячим голоском,
Ані веселими очима.
Укрила слава їх вінком,
А щастя в дітях не вручила.
16.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
Трави після жаркого літа
Притомилися, ледь живі,
Мов карлючки, заклякли квіти,
Забілів лише деревій.
Його кругла з суцвіть долоня
Себе осені простяга,
Та ж свої золоті корони
На дерева й кущі вдяга.
Вітер бавиться жовтолистом,
Що зненацька злітає вниз,
Коли ж він починає злиться,
Рве щосили і всім болить:
І листкам, що від ран страждають
На холодній блідій траві,
І гілкам, котрі голі мають,
Зустрічатимуть вітровій.
Повнить серце журба осіння
За красою і за теплом,
І шукає душа спасіння,
Щоб весною зійти зелом.
18.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019
Прибув учора син з війни додому.
У формі, як і мається бійцю.
Забувши про свою вчорашню втому,
Всього наготувала молодцю.
Не мали тільки оченьки спокою:
Все сином милувались крадькома,
Адже поїхав з дому ще весною,
Прибув, коли вже свариться зима.
«Змужнів як, – мати думкою горіла, –
І мозолі ж он свіжі на руках.
О, скільки ними виконано діла!» –
Губилась жінка у своїх думках.
І виривалася душа її із тіла,
І серце птахом билось невпопад…
Вона ж, крилата, в рай земний летіла,
Й радів із нею сірий листопад.
«І погляд рідний, строгий лиш до болю,» –
Ловила мати думкою себе,
І дякувала нишком його долі,
Й німу молитву слала до небес.
Зненацька сонце крізь вікно заграло,
Й волосся сина сріблом зацвіло…
Озвалася у серці мами рана:
«Не просто, сину, там тобі було»…
Лягла вже ніч. Думки попростеляла
Його (Як там без нього вояки?).
Вона ж своїх зібрати не встигала…
Медалі тільки спали залюбки.
До сина потяглась вона рукою,
Хотіла доторкнутись, як колись,
Він скочив! «Мамо, не роби такого.
Краще за мене й хлопців помолись!»
Підтята думкою важкою, навісною,
Не спала бідна мати допізна:
«Він зовсім не такий, як був весною,
Війну жорстоку, мабуть, там пізнав.
Бач, Україну й сонний захищає,
Мов бастіон. Вона – його редут.
Жахи зі сходу, де війна палає,
Нехай йому у сни не забредуть!
25.12.2019.
* – фортифікаційне укріплення.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019
Тікає ніч, а з нею і безсоння.
Фонтанами думки аж через край.
У них – дитинство, пройдене босоніж,
І юності розвихрена пора.
Окраєць неба запалав на сході.
Погасли ліхтарі нічних зірок.
Недавно місяць річку перебродив.
Мені здалось, я чула його крок.
Ось пам’яті ледь видимі скрижалі,
Де й України чорні сторінки,
Коли сини її з життям прощались
Заради волі. Справжні козаки!
Тож небо Боже хочу я спитати:
«Чому народ розп’ятий в котрий раз?
За що страждає Україна-мати,
Горить Одеса, Крим наш і Донбас?
Чом патріоти знову у в’язницях, –
Не дюжина – вже сотні запитань.–
Їм Україна вільна часто сниться,
І скільки їх чекає ще скитань?
А цвіту скільки нашого по світу?
Чи не доходять наші молитви?
Зростати будуть сиротами діти».
І горло клуб гіркий мені здавив:
«Чому так є? І буде так допоки?
І хто й коли за жертви сплатить ці?»
«Немає плати іншої за спокій,» –
Сльозу осяяв ранок на щоці…
23.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019
У сивих кучерях літа мої давно,
Адже життя екватор перетнули,
Нерівно їх стелилось полотно,
А це мій стан, стрункий колись, зігнуло.
Вдяглись душа й долоні в мозолі,
А в них мої усі земні турботи.
Болять вони мені, бо на землі
Затіяли війну Путіноботи.
Тож це не благородна сивина,
Яку роки удячні вишивають,
У кожній зморшці світиться війна,
Яку ніхто уже не заховає.
І серце протикає гострий біль,
Адже чужого горя не буває.
Сини ж згорають кращі в боротьбі –
То «руський мир» на сході їх вбиває!
16.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019
Вмостилась осінь клену на плече,
Рясною позолотою укрила.
Не літнє уже сонце – не пече.
Птахи лаштують до відльоту крила.
Серпневих зорепадів згас танок,
І місяцеве вже півмертве сяйво,
Поплив Купала в далечінь вінок,
А з ним іще дне літечко русяве.
На всю округу чути: «Худо тут!»
То одуд оголошує тривогу.
Жоржини самовіддано цвітуть.
До чорнобривців слід веде Сварога*!
24.12.2019.
*– слов’янський Бог неба і всіх Богів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
[b]Дізналася, що за 2019 рік загинуло наших вояків 110 чоловік. Боляче.[/b]
Іще дна сотня в небеса злетіла,
Що боронила нас і наш Донбас,
Бійці, не знавши надвисоких фраз,
Підперли небо душами святими.
Той молодий, безвусий ще і досі,
А цей – у інеї рясному сивини.
Шляхами вогняними йшли війни
І не одну в бою зустріли осінь.
Хтось посмішку з них синові дарує
І сон йому до ранку стереже,
Закінчивши життя земне уже,
Він ангела крилом його рятує.
Висить над нами сіра далечінь
Осіннього замисленого неба.
Щоб не торкнулася вогнем війна до тебе,
Небесна сотня береже ключі!
24.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019
В білій паморозі літа
І мої, і твої давно вже.
Ти про мене, кажуть, питав.
Чом же зустріч відклав нам, Боже?
Стоїмо тепер я і ти.
Мої очі в твоїх втопились.
Ні, не спалені ще мости.
Щастя тільки от притомилось.
Заблукало воно від нас,
Марно стукало в інші двері.
Журавлем пролетів наш час,
А воно обминало скверну.
Плаче небо дрібним дощем,
Серце пташкою б’ється в грудях.
З дна душі обізвався щем:
Чи тепер хоч із нами буде?
П’ють мовчання обох уста
І мої, і твої. Лиш очі…
Дощ давно уже перестав,
Але ноги іти не хочуть.
І зненацька краєчки губ
Ворухнулися мимоволі
Й стали жадно спивать жагу.
Поряд свідком стояла доля.
23.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Кохання й жалість – надто різні речі,
І кожне з них важливе для життя.
Допоки слід свій на землі мережиш,
Їх сутність, друже, все-таки, затям.
Когось жаліти змушує сумління,
Щоб не хворіла докором душа,
Кохання – це скоріш небес веління,
Й зректися ніяк: доля ж не чужа!
25.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Чи може мати матір’ю не стати,
Коли дитя її не справдило надій,
Для неї стало гірше супостата,
Й вона нещасна серед цих подій?
Одна обох єдна їх пуповина,
Котру ніхто не зможе відсікти.
Злословити не варто: сама ж винна,
Адже в один злились їх два світи.
Не може мати матір’ю не стати,
Бо ж серця їй ніяк не замінить:
Любить воно не може перестати
І іншої нема на це константи,
Хоча воно ображене, кипить!
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019
Де розквітли для літечка мальви
При хатині, білішій за сніг,
Там жили мої тато і мама,
І подоланий перший поріг.
Ще дівчам я його підкоряла,
Залишаючи слід босих ніг.
Він дорожчий мені за корали,
Хоча стоптано стільки доріг!
Ніби вчора пишались жоржини
І прощально кивали услід,
Стерегли мені долі стежину,
Поки я підкоряла свій світ,
А сьогодні порожня хатина.
Мальви всохли. Старий геть поріг.
Він мене пам’ятає – дитину,
Посивілу ж зустрів із доріг.
Притулюся до нього думками.
Пасма білі прикрили чоло.
Важко долі встигать за роками,
Та життя майже вже відбулось.
9.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019
Колосом зозуля подавилась,
Відшуміли в полі пшениці,
Марево лугами покотилось,
Де присохли літні чебреці.
Наливались ягоди калини,
Викупані грозами не раз,
Листя її осінь запалила.
Клин лелечий в подорож зібравсь.
Небо сіре ще дощі тривожать,
Землю ніч тісніше обійма.
Скоро-скоро осінь переможе
Білоока матінка-зима.
18.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019
Одяглись у осіннє золото
Сквери, парки, гаї й ліси,
Але сонце ще сяє молодо,
Самоцвіти збира роси.
В гіллячках, мов у колисаночці,
Вітер пісню веде-шумить.
Вже опівдні – не спозараночку
Зупиняється лиш на мить.
А чи вербам, що понад річкою,
Коси з гіллячка заплете.
Заворожить мене він звичкою
Листя бавити золоте.
23.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019
Нічка темінь зодягала
В сяйво зоряниць,
Річка зорі колихала,
Що упали ниць.
Місяць опустивсь на воду
І збирав зірки.
На усе Господня воля –
І на рай такий.
Гомонять із осокою
Хвилечки дрібні:
«Ми краси іще такої
Не стрічали. Ні!»
Верби спокій загубили –
Кутались в росу,
Вони річечку любили,
Тож пили красу.
Коли ж ранок із заграви
Ноги опустив,
Нічка зорі позбирала –
Впав туман густий.
Він жупаном дивно-сивим
Верби обійняв,
Поки день набрався сили
І жупан підняв.
26.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2019
[b]Моїм друзям-літераторам Ічнянщини[/b]
Нас віддаляють кілометри,
Та помислами з вами я,
Не проситься хай серце вмерти,
Бо всі для мене ви – сім’я.
Близькі по духу – «криничани»
З ічнянських ми земель святих,
Такі звичайні й незвичайні,
Де неба синього сатин,
Розправив над землею крила,
Під ним живемо ви і я.
Воно секрет мені відкрило:
І ви, і я – одна сім’я!
Тому й волію бути з вами
В святковий час і в час незгод,
І в час ворожої навали,
Бо разом ми – міцний народ!
Хай без упину лине слово
Й крилатою стає душа,
Радію з вами знову й знову,
Що я «Криниці» не чужа!
13.12.2019.
* - назва Ічнянської літературної спілки.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2019
Чи маєм право інших ми судити,
Не вимірявши їхньої вини?
Щоби комусь помститись-досадити,
Слід би побути там, де і вони.
Ми ж тільки люди! Ті звичайні люди,
Що здатні і грішити, і любить,
Десь забуваєм знять з очей полуду,
Когось за щось воліємо зганьбить.
Людське в людині міряється часом,
Обставинами, карою, гріхом.
Вердикти іншим не винось завчасно,
Бо лиш Всевишній є їх пастухом.
15.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2019
Там, де любов, там зради ходить тінь,
Тож будь готовий і її зустріти.
Буває так, на жаль, що й золоті
Плюють на тебе друзі, навіть діти.
І що тоді? Утертися й мовчать?
А чи позбутись через «суд лелечий»*
Поки ще сила є в твоїх плечах,
Хоча зробити людям це не легше.
Ох, ця любов! Як міру їй знайти,
Щоби серця дітей не перегріти,
І щоб струмок любові не затих
Й душа твоя для них була магнітом!
Коли ж любові зраджене крило,
Тоді втрачається життєва рівновага
І відбувається душевний перелом,
А із любові пророста зневага.
Так, за любов доводиться платить
Собою, волею, а іноді й любов’ю.
Коли ж отой, що любиш, не святий,
Ти змушений платити йому кров’ю!
15.12.2019.
* – перед відльотом лелечі ватажки збирали так звані «лелечі суди», де вирішували: вбити чи вигнати старих слабких птахів, які не зможуть витримати далеку мандрівку.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2019
Україно, моя ти ластівко,
Хай підбите твоє крило,
Мало небом була ти ласкана,
Та прозріння в нас відбулось.
Твоє серденько болем зболене,
Стежка котиться по стерні,
Кров’ю діточок твоїх скроплена,
Що і в цій полягли війні.
Не шукай уже винних, матінко,
Втома звалить на тих шляхах,
Бійся підлої знову зрадоньки,
Що не кається у гріхах.
У Дніпровій воді, стривоженій,
Віру предків топила ти,
Розпорошена і знеможена
Зодягла на церкви хрести.
Україно, ти і довірлива,
Часто-густо немов сліпа,
Була, ненько, надто покірлива,
Стяг твій волі ледь-ледь не впав.
Душа горечком переорана,
В пісні біль живе і гроза,
Бита-порена, та не скорена,
Не зів’яла твоя краса.
23.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019
Україну штормить,
Україні болить,
Бо на сході війна палає,
І в покосах війни
Вірні доньки й сини.
Бій за волю іще триває.
Без утоми і снів
Ждуть матусі синів,
Хоч би звісточку у конверті,
Та синів імена
Уписала війна
У рядочки святі безсмертя.
Повні люду церкви
Небу шлють молитви
За дітей і за Україну,
Хай настане той час,
Коли Крим і Донбас
Встануть іншими із руїни.
10.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019
О земле українська, серцю мила,
Вдягала ти не раз вінок страждань,
До волі йшла віки і не втомилась,
Бо час нових синів тобі рождав.
Ти йшла із піднятою вгору головою,
Вітри історії дули тобі навстріч,
Тож помилялася не раз із булавою,
Але не шкодувала своїх пліч.
Красою світ жорстокий чарувала,
Цвіла на заздрість всім – і ворогам.
Піснями про калину дивувала.
Сам Бог, мабуть, від бід твоїх здригавсь!
А ти ішла, несла у серці віру,
Живилася надією щораз,
Терпляче переносила свавілля,
Аж поки кров’ю захлинувсь Донбас!
І все ж ти йдеш, знеможена і сильна,
Бо маєш особливий таки гарт,
Від батька код цей потрапляв до сина,
І сили добавлялось у ногах.
Ідеш, тамуючи свій біль і подих,
Не кілометри ззаду, а віки,
Долаєш свій і внутрішній ти спротив,
Що шлейфом тягнеться з Союзу всі роки.
Залитий шлях твій непокірних кров’ю,
Відсіялися у путі «кроти»,
А ти сильнішаєш синів своїх любов’ю,
Яку не знатимуть в житті своїм кати.
Всі перепони на шляху долаєш,
Часом сама дивуєшся собі,
Та стяг свободи міцно все ж тримаєш.
Хай сам Господь поможе вже тобі!
15.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
Чи можна звикнути до горя?
Скоріше, мабуть, ні, ніж так,
В бурхливому життєвім морі,
Де є щоденна суєта,
Де люди у життя приходять,
Чи передчасно з нього йдуть,
Чи іншим долі переводять,
Коли п’ють всі одну біду.
Буває все: і щастя, й горе.
Частенько й поряд вони йдуть,
Чи щастя запивають болем
Й дітей по стежці цій ведуть.
Життя – плин долі в перевеслах,
Крізь полини і будяки,
І безтурботні юні весни,
І вир на глибині ріки.
Там слід розвихреного щастя,
Коли ти упивався ним,
І неповторний смак причастя,
Що ненароком вік пролив,
Коли з собою сперечався
В окопах власної війни,
Коли вже й з друзями прощався,
Хоч і не знали все вони.
Камінням доленька стелилась,
Мовляв, щоби пізнав життя,
Солоною сльозою вмилась,
Коли ішов шляхом звитяг.
«Є люди, котрим звичне горе, –
Всевишній раптом проронив, –
Та сильного воно не зморить –
Цю мудрість мають знать вони!»
30.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
Мов два крила в одного птаха,
Назустріч долі ми пливли
Під супровід мелодій Баха
Й за крок до щастя вже були.
Воно ж крилом легким змахнуло
І хутко полетіло в даль.
Реальність в очі нам дихнула,
Все ж ти бажання загадав:
«Скільки би роки не тривали,
З цього не звернемо путі,
Вітри здолаємо зухвалі,
Щоби утвердитись в житті».
22.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2019
У кожного лише своя стихія:
Хтось є борцем, а хтось – живе плавцем,
Надії на плавця завжди крихкі є,
Адже не може стати він борцем.
Борці між нами і живуть, і діють,
Буденність їм не буде до лиця,
Вони, слабким вселяючи надію,
Вперед ідуть і завжди до кінця.
З шаблюкою, мечем, гарячим словом
Вони завжди-завжди на нульовій*,
До інших і до себе надто строгі.
Кожен борець, мов вітер-буревій.
У кожного із нас – своя стихія:
В тих – висота, у когось – глибина,
І безперечно, що в людей страхи є,
Тим більше, коли в нас іде війна.
Плавці ж шукають води тільки тихі
Й безпечну для запливу глибину,
Щоб не поранитися на підводних рифах
І в вир зненацька мокрим не пірнуть.
Ці люди завжди витримки міцної,
Де розрахунок – їхній другий Бог.
Не знатимуть і радості земної,
Коли зустрінеться на їх шляху любов.
Стихія їхня – завжди виживати
При булаві, а то й без булави.
Їх називають із презирством «вата».
А ким би стати захотіли ви?
24.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2019
Куди йдемо? Розхристані, півголі,
Обдурені, обкрадені сто раз…
Заполонили схід чужі загони.
Захоплені і Крим наш, і Донбас.
У море шлях Москвою перекритий.
Над нами – душ загиблих тисячі.
Одні і ті ж роками – при кориті,
Й тривогу сіють кожен раз сичі.
Куди йдемо? Чіпляючись ногою,
Кульгаєм, спотикаємось щораз.
Несем своє невимовлене горе.
І стогне в домовині наш Тарас!
Плекали добровольці нам надію.
Підставив плечі фронту волонтер.
Йому бійці, як батькові раділи,
Та ворогом він названий тепер.
А скільки материнської любові
Везли їм волонтерки у серцях!
Здавалося, це посланці від Бога,
Мов ангели були вони бійцям.
І що тепер? Знов ворогів шукаєм?
Взялись, як і колись, четвертувать,
Щоб викинути душі їх шакалам?
Ні, Україну треба рятувать!
14.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
У осінь роки вже спішать.
У косах – пасма бабиного літа,
І сипле доля, ніби із ковша,
Нові турботи, мов останні квіти.
А в них – і трунки медоносних трав,
І теплі посмішки моїх внучат-малечі,
Й бажання жить під куполом заграв,
І втома дня, уплетена у вечір,
І світ, не віртуальний, – Божий дар,
Де все підпорядковано законам,
Коли працює совісті радар
І місця підлості не знайдеться ніколи.
13.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
У «Клуб натхнення» поспішають люди,
Душі яких горять святим вогнем,
Таких і серед ночі музи будять.
Сюди покликала стежина і мене.
Зустріла тут майстрів і пісні, й слова,
Тут не скупіють на людське тепло,
Бо спілкування – це життя основа,
Воно людей в усі віки вело.
У «Клуб натхнення» йдуть натхненні люди,
Яким болить самотності пора,
Зерно любові в інших вони будять,
А їх життя у творчості згоря.
Як мало у житті людині треба:
Здоров’я, спілкування, мир святий!
Така і в одноклубників потреба:
Любов у світ цей непростий нести!
12.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
[b]Присвячую Герою України, борцю за незалежність Лук’яненку Левку Григоровичу[/b]
Життя борця прокручую я знову,
Аналізую кожен його крок
І з Богом хочу вести я розмову,
Як ми й чому залежим від зірок,
І чом зірки згорають передчасно,
Й хто зорепади з висі направля,
Й чому щасливий хтось, а хтось нещасний,
І чим для нас є матінка-земля.
Хтось по-синівськи землю свою любить
Й за що, не може відповіді дать.
Такого чомусь доля не голубить,
Ще й переслідує непрохана біда.
А інший дивиться на все крізь пальці,
У завтрашній не заглядає день,
Торує шлях свій у високе панство,
Дивись, і крісло там собі знайде.
Перший – за всіх борець, інший – за себе,
І в кожного – одне лише життя.
Раніш приймає горді душі небо,
Що не втомились на шляху звитяг.
Немало в нас імен борців крилатих
І не тому, що був зірковий час.
Левка Лук’яненка не можу не згадати,
Котрий життя поклав своє за нас.
Його чекало місце на Олімпі*,
Та доля на Голгофу повела.
Ніде не став ні разу на коліна!
Лишилась пам’ять. А у ній – хвала!
13.12.2019.
* – міг бути на чолі держави.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
Нічка закохана зоряним полем цвіла,
Зачарувавши собою садочки травневі,
Вербам плакучим розпатлане срібло вплела.
Скибкою місяць повис понад раєм вишневим.
Згодом розбавило нічку ту ранку вино,
Що розлилося в імлі у небесній на сході,
Ще не постукало променем сонце в вікно,
Ніби боялось мені заподіяти шкоду.
Тишу-фіранку я бережно ледь прохилю,
Стану за руку вітатися з сонячним світлом,
В душу собі його келихом щедрим наллю,
Щоби воно в мені літечком теплим розквітло.
7.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Небо цвіте загравами –
Ранок то в гості йде,
Вітер дріма між травами,
Поки розбудить день.
А у гнізді тепленькому
Крилонька обнялись…
Жайвори (тато з ненькою)
Радо знялися в вись.
І залилася піснею
Напівпрозора даль,
Став із водою прісною
Сонечко вигляда…
А як вогнисто кулею
Вигляне те з-за гір,
То закує зозулею
Понад ставочком бір.
25.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Немає міри щастю материнському,
Коли дарує світові дитя,
Воно їй є надією-іскринкою,
Бож на землі продовжує життя.
Немає міри горю материнському,
Коли одне дитя і… егоїст,
Котрий словами у обличчя бризкає,
Поки її у світі цім доїсть.
Немає в світі покарання злішого,
Аніж каліцтво й горе із дітьми,
І віку вже нема в людини іншого,
І вибратись несила із пітьми.
21.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2019
(Присвячую дідусеві Лободі Івану Васильовичу, репресованому у 30-і роки).
Чому з життя раніше йдуть найкращі?
Чи й там потреба в цвіті є такім?
Пішов дідусь мій – не далекий пращур –
В 30-і, у репресій дні гіркі.
Пішов, щоби назад не повернутись,
А зникнути (були ж такі «суди»),
Тільки тому, що не хотів прогнутись.
Таких система вміла посадить,
Щоб не було їй клопоту- мороки
І у покорі весь народ тримать.
Минали дні і місяці, і роки,
Відвіхолила не одна й зима.
Вже й діти його світ цей залишили
І з напівправдою вмирали на устах,
Не знаючи, де рвав їх батько жили,
Не відаючи, а чи мав хреста.
Чому ж так довго правди ми шукаєм,
Закопану в радянську глибину?
Нависла знов гроза над нашим краєм –
Орда червона знов веде війну.
Донбас і Крим – в ворожій павутині,
І знов найкращі у бою за всіх –
Не тільки за свою стоять родину,
Бо розуміють: заховатись – ГРІХ!
Тривожить осінь і мої вже скроні,
Наш знов кордон прорвали москалі,
Пора вже п’яту знищити колону –
Погибель це для нашої землі.
Чомусь з життя раніш ідуть найкращі,
Та не завжди їм почесті, хвала,
Хоч набагато їм жилося важче.
На більше доля їх не спромоглась?
1.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2019
Ніч накрила зоряним крилом
І поля, і ліс, і все довкола.
Загорнула втомлене село,
Й місяць виплив із-за хмар споквола.
Казку ночі тиша обняла,
Поки сонце із-за гір устане,
Щоб трава росою упилась,
А вітрець доп’є її устами.
14.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2019
Болять мені щоденні наші втрати,
Хоч знаю, воля надто дорога,
Війни не просто загасити ватру:
Найкраще плем’я наше там ляга.
Печуть мені і доля України,
Й невтішні сльози вдів і матерів,
І туга за землею Чураївни,
І неба сум, розіп’ятий вгорі.
Болять мені синів і дочок рани
Й кожнісінька в Донбасі наша смерть,
Дратує посмішка лі-Путіна-тирана
Й війни гібридної «дістала» круговерть.
О Боже! Розум дай тому народу,
Що донедавна «братом» називавсь,
Примірять наших матерів скорботу,
Адже прокляттям ляжуть їх слова
На діток Раші, що не народились,
На завтрашній їх непрожитий день,
На владу, що з війною заходилась.
Вже скоро-скоро «чорний день» гряде!
11.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2019
Котилась доля шляхом геть розбитим,
Травмуючи камінням всі боки,
Боялась найдорожче розгубити,
Котре надбала за усі роки.
А шлях той був крутим, та ще й колючим,
Мабуть, не вміла доля вибирать,
То сонце допікало їй палюче,
То дощики купали і не раз.
За корч вхопившись, змучена, присіла,
Утерла кров розшитим рушником.
Душа вже не палала, стала сіра,
Та знала: треба бути пішаком.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2019
Життя – ріка, стрімка, частіш бурхлива,
Якої води в даль тебе несуть,
Будь же плавцем і гордим, і сміливим,
Бо саме в цім життя людського суть:
Долати біль від гострого каміння,
Його ж у бистрих водах вистача.
Пливи-борись і здобувай уміння,
Поки твоя горить іще свіча.
А коли хвиля, навіть випадкова,
Задме її вогонь, фінал прийде,
У очі сонце зазирне й споквола
Ти усвідомиш: це – останній день.
10.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2019
А дні біжать – купають ноги в повені,
Шумливій, неспокійно-весняній,
Здолавши літо, в осінь зайдуть повагом,
Коротші трохи стануть і сумні.
Коли ж в снігах вони заспотикаються,
Впадуть тоді в зимові довгі сни,
Аж поки сонечка весняного злякаються.
Й розбудить край струмочок голосний.
30.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2019
Помилувалось літо сяйвом гроз,
Коли змагались блискавки з громами,
Воно не знало, що таке мороз,
Зайшло в країну мряк, густих туманів.
Збираються там в зграї горобці,
Щоб до зими жирку собі надбати,
Вони скоріш нагадують бійців,
Що не ведуться на дрібні дебати,
А дружно падають на згублене зерно
Й не діляться ні з ким вони й ніколи.
Ці правила життя у них давно,
Адже проходили сувору надто школу.
Осіннє сонце скупість проявля,
Котра нас іноді лякає і бентежить,
Як до зими готується земля,
Єдиним оком з піднебесся стежить.
Але коли вже біла заметіль
Укриє землю і дрібні зернинки,
Не раз згадаються їм дні ті золоті,
Де вони ситі й в небі – ні хмаринки.
24.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2019
Я подарую осені пісні,
Що із глибин душі птахами линуть,
То сонячно-веселі і ясні,
То згірклі, ніби ягоди калини.
Знайду для неї я такі слова,
Що струменіти будуть без упину,
Серця заставлю інших заспівать
І дарувать тепла свого краплину.
1.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2019
Закохуюсь у осінь я не вперше,
Та солодко душі від хвилювань.
Тож пише вона серденьку депешу,
Любов’ю огорнувши всі слова.
Осінню казку питиму до скону,
Розбавивши її теплом душі.
Немає на землі іще такої.
Там чорнобривці мами запашні.
П’янить осіння злива пташку й звіра,
Краси по вінця в келих налива
І грає без упину моя ліра,
Вплітаючи в мелодію слова.
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2019
Весна землі дарує рай
Жовто-зелений,
І на сопілці дивно гра
Комар на клені.
Нема теплішої пори
За стигле літо,
Як сонце падає згори
В долоні дітям.
Коли ж у казку поведе
Усіх нас осінь,
Загубить трохи світла день,
Ноги заросить.
А ляже килимом зима
Сріблясто-біла,
Хоча і холодно, дарма –
Не задубіли ж.
Моргають зорі із небес:
«Мудрійте ж, діти,
Біг перед вами рік увесь
Навколо світу».
26.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2019
В них східне коріння і західний дух.
Народ свій до волі вели і ведуть.
В історії приклад такий не один,
Коли позбувались дітей і родин.
Це і Винниченка, й Лук’яненка слід,
Котрі сколихнули любов’ю цей світ.
Служіння ідеї, народу, добру,
Своїй Україні і батьку Дніпру
Вони обирали в своєму житті.
Багато втрачалось на тому путі,
Та є Україна, за котру вони
На плаху поклали себе. З далини
Років тих буремних доходять до нас:
Арешт, громадянська… Недобрий був час.
І зріють думки: за які нас гріхи
Гвалтує Московія цілі віки?
Лягли тисячі знов за волю у нас.
Рятуймо Вкраїну, де Крим і Донбас!
29.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2019
Пам’яті загиблого героя-чернігівця Віктора Олександровича Запеки (2.04.1987 – 16.11.2014.) присвячую.
Отримав тяжкі поранення 16 листопада 2014 року у ході бою у районі залізничного переїзду біля селища Станиця Луганська Луганської області. Помер від ран у лікарні міста Біловодськ Луганської області.
Горить, ледь плавиться свіча
Перед іконою в кімнаті,
А перед нею у сльозах
З молитвою до Бога мати:
«Чом, Боже, сина не вберіг?
Душа ж моя осиротіла,
Й не стріне Віктора поріг,
Не вчує запах його тіла?»
Болючий мамин монолог
Укотре свічку розтривожив,
Бо перед нею пропливло
Усе життя його. Не може
Забуть матуся, як зростав,
Як тренував і м’язи, й волю,
Й на захист України став,
Не встигнувши зустріти й долю.
Чорніший ночі той момент
Коли про смерть дізналась сина.
Його не називали «мент» –
«Англієць» – позивний. Зросила
Щоку матусина сльоза,
Й палаюча свіча притихла,
Немов хотіла їй сказать:
«Не тільки в тебе, мамо, лихо.
Вас в Україні – тисячі,
І жити в тебе є для кого.
Ми ж волі стали сіячі,
Й що рано впали, то нічого:
Під мирним небом ви спите,
А це сьогодні надважливо.
Бажання наше тут святе:
Закінчити це чорне жниво.
Вже скоро, вірю, прийде час –
Бог подарує перемогу,
Ви тільки не забудьте нас,
Бо ми від Нього вам підмога.
Сльозою ворога – не вбить –
З очей зітри її, матусю,
Тебе й з небес буду любить
І вогником свічі вклонюся!
5.12.2019.
* – позивний Віктора Запеки.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2019
Іще дна осінь у минуле попливла,
Відцвівши кольорами міді й сонця,
Долала шлях вона від міста до села,
Постукуючи і в моє віконце
То гілкою, що вітер нахиляв,
То краплями дощу свинцеважкими,
Їх не хвилює вже людська хула –
Вони гаптують з листя теплий килим.
Сіріє неба клапоть угорі.
Мені здалося, зиму він чекає.
О, як він вірність осені беріг!
Легкі хмаринки теж кудись тікають.
«Я грудень, – вивів чітко календар, –
А отже зиму маю починати.
Сьогодні честь я осені віддав,
Пора зимі ворота відчиняти».
А та, почувши грудня баритон,
Влетіла завірюхою з-під хмари,
Тепер її не спинить вже ніхто.
Земля ж від втоми тихо задрімала.
5.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2019
Є люди різні:
Одні з них – грізні,
Але історії тягнуть віз.
І долі їхні,
Мо’, де й капризні,
Та шлях країни у їх крові.
А є ті люди,
Що зло не будять,
Мов мишки, тихо собі сидять.
Про себе дбаючи
Тишком-нишком,
Свою доріжку лише слідять.
16.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2019
Немає весноньки без грому,
Немає літа без грози,
Війни немає без погрому
Й без материнської сльози.
Лягає осінь після літа,
А після осені – зима.
Плід не народиться без цвіту,
Його ж без сонечка – катма.
Пісень немає без мелодій,
Як і гітари без струни.
В душі матусиній володар –
Кохані донечки й сини.
9.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2019
Вона і він, і щедра сивина,
І їх серця, закохані до болю.
Між ними – сотні миль. І ця війна
За їхню і за України долю.
Вона і він, мов долі два крила,
Поранені життєвим водограєм.
Лиш їм відома стежка, що вела,
І крила, що несли тепер до раю.
І ось він тут… У погляді очей,
В гарячому, жаданім поцілунку,
І сильне у шрамах його плече,
Й те серце, що з грудей радіє лунко.
Вона і він. І шостий рік… війна.
Й кохання, що осяяло їх долі.
Обпалене війною, та дарма,
До раю шлях обом тепер відомий.
4.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019
У кожній нації є зерна і сміття.
З них перші – патріоти, гідні люди,
Які утверджують себе в часи звитяг.
Їх імена в народі незабутні.
А є і підлістю наділені людці,
Таких не стрінеш там, де небезпечно,
Купаються в житті, як в молоці.
Таких сміттям вважаю, безперечно.
«Чи справді, таких совість не пече,
Коли вчергове підлість «подарують»,
Чи не підставлять другові плече?" –
Спитати хочеться. – Ці люди деградують.
Життя завжди їх опуска на дно,
З якого так непросто підійматись.
Життя за принципом: мені усе одно –
То існування. Бійся й ти зламатись!
3.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019
У щастя вірити я вже не перестану,
Хоч і засіяв коси перший сніг,
Кохати буду так, ніби востаннє,
Себе тобі я покладу до ніг.
І щастя із долонь твоїх нап’юся.
Все вип’ю аж до самого кінця.
Химерній долі в пояс поклонюся,
У наготу вдягнусь, щоб до лиця.
І заздритимуть місяць нам і зорі,
Як ми кохання питимем удвох,
Таке несамовите і прозоре,
Яким нагородив обох нас Бог.
У щастя вірити я все ж не перестану,
Хоч стільки перетоптано стерні,
Шрами душі не всі позаростали,
Та все доп’ю, що випаде мені.
16.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2019
Спала стомлена ніч,
Вкрившись зоряною габою,
Душі наші – навстріч,
Щоб напитись ущерть любові.
Місяць тишу стеріг,
Боячися їй плин злякати,
Срібні зорі вгорі
Стали схожими на дукати.
А як губи сплелись
У жаданому поцілунку,
Тишу слухала вись,
І серця, котрі бились лунко.
13.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2019
Столиця. Іду Майданом.
На шоломи б не наступити!
І німо душа ридає:
Лежали ж тут ті, хто вбиті…
Борці то за нас і волю.
Чия рука піднялася?
Хто право дав на сваволю?
Чом доля їх відцвілася?
Мовчать шоломи. Біліють.
І нам не дають забути.
Серця материнські мліють:
Дізнайтеся правду, люди!
18.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2019
Кажуть, історія – учитель і суддя,
Когось навчає, декого – карає,
Для хитрунів буває й знаряддям.
Та ні одна сторінка не згорає.
Життя людей, в війні пролита кров –
Усе карбується у пам’яті скрижалях,
Коли і хто, й кого, й чому зборов,
І як народ серпом репресій жали.
Й мою рідню давив репресій прес…
В холоднім закутку кричали… три дитини,
Що так і не знайшли, де батьків хрест.
Чи народилися вони в лиху годину?
А час невтомний крила розпинав…
Вже за межею і вдова, і діти.
Онуки – в сивині. Не дна війна.
Не вся розкрилась правда їм і світу!
Вже нікому слізьми той біль обмить,
Що не в однім озвався поколінні.
З очей праправнуків теж правда струменить,
Тому нездатні вони теж на поклоніння.
Нестимуть правду ту вони життям
Й не віддадуть її нікому і ніколи,
Ні вибачень не ждуть, ні каяття.
А «ленінці»* б’ють знов з-за териконів.
27.11.2019.
* – Росія впливає на виховання підростаючого покоління Донбасу, де Ленін для них і досі вождь.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2019
В людському житті особлива є цінність
І назвою їй – справжня гідність людська,
Насправді це відданість, вміння, надійність,
Ніколи нічого вона не спуска:
Ні слабкості духу, ні раю спокуси,
Зі зрадою чорною не по путі,
Хоч гідний, як кажуть, і вип’є, й закусить,
Але не зігнеться ніколи в житті.
7.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2019
Кохай того, кого обрало серце,
Й тоді розквітне і твоя душа.
Стострунами вона в тобі озветься
Й стобарвами проллється у віршах.
Дай нелюбу крутого відкоша.
Живи лиш так, як небо надиктує,
І менше будеш мати ран, синців,
Своїм нащадкам потім прозвітуєш,
Чому сльоза збігала по щоці:
Жить – не купатись в теплім молоці.
Життя людське – сувора надто школа –
Це лабіринт і в кожного він свій.
Ніколи не кажи собі ніколи,
Адже непередбачуваний світ,
І хто те зна, яких стежок сувій
Воно тобі іще приготувало.
2.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2019
Я хочу виткать килим долі,
Вмістити різні кольори,
Яскравих щоб було доволі –
Їх виділю для дітвори.
Собі ж залишу я холодні –
У мене вистачить снаги –
Чи то міцна я від природи,
Чи звикла до біди ваги.
Та голос Розуму вже каже:
«Прожить за інших – не дано.
Якби залежало від нас це,
Забули б горе всі давно!»
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Колише вітер в високості
Хмаринки білої крило,
Він завітав у небо в гості,
Що йому простір зберегло.
А я дивлюсь у небо синє,
Й мов підіймаюсь теж туди,
Дочкою стать землі чи сином
Сьогодні, завтра і завжди.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Україно, твоя історія,
З болю зіткана, не проста,
Твоя пісня, що над просторами,
Сонцем світиться на устах.
Але доля твоя ламається
Грубо в кожному з поколінь,
Мова й дух твої ще тримаються,
Хоч немало було гонінь.
Із полону неволі й голоду
Виривалася, як могла,
Хоч півмертва, вставала знову ти
І боролася проти зла.
Закривавлена й поруйнована,
І знеславлена без вини,
Майже спалена, болем зболена,
Вийшла, матінко, ти з війни!*
Із руїни змогла піднятися
Сколихнути собою світ,
Всі, хто краяв тебе,- поплатиться,
Зупинивши вперед політ.
23.11.2019.
* – мається на увазі Друга Світова війна (1941-1945).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2019
Я про неї так мало знаю,
Не було її й серед од,
Але знаю: в душі тримає
Вона віру у свій народ.
Знаю, як її серце ниє
Після чорної новини,
Хоче буть вона там, із ними,
На самім передку війни.
Вона вірить: заколоситься
Степ Донецький після боїв,
Тільки б встигнути не спізниться
Із молитвою до богів!
28.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2019
Україні кувалась доленька
З доль дітей її все життя,
Хтось утрапив у невідомість з них,
Притрусило їх те сміття,
Котре в них під ногами терлося,
Заважало вперед іти,
Воно ніби сховалось в термосі,
Збереглося й зрива мости.
Тож доводиться, ой, непросто їй,
Ріки крові щоб подолать,
Хвора «ватою», мов коростою,
Котру довго ще лікувать.
Рознуздалася і бидлятина,
Хоче знов її залякать,
В сріблі-золоті вся украденім,
І в Кремлі сидить світу кат.
Удовина сльоза пекучая,
В матінки, мов полин, гірка.
Той, хто маятник війн розкручує,
Теж отримає по руках.
Отож віриться, Бог ізглянеться,
Щастя-долю ще спустить їй,
Сталь душі її не розплавиться
Серед надто складних стихій.
Й Україна свою доріженьку
Віднайде таки, відшука,
І закінчиться чорна ніченька.
Україні ж жить – у віках!
23.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Ти уже і не на колінах,
Але і не на повен зріст,
І розкраяна, і в руїнах,
Та зійде іще благовіст
На цю землю, від сліз солону,
Сиву, від полину й гірку,
І не з тими, що слід, на троні.
Чом же долю маєш таку?
Сто раз падала і вставала,
І молилася, і кляла,
І звільнялася від навали –
Усе витримала земля.
Ти ішла навпростеь, до волі,
Хоча і непростий той шлях,
Обирала уласну долю,
Мов слабкий однокрилий птах.
Але кров синівська, гаряча,
Відновила крило й життя.
Ти ставала і сильна, й зряча,
І відсіяла все сміття.
Тепер з волею обнялася,
Хоча їй дорога ціна,
І державою відбулася!
Ні, не спинить твій лет війна!
25.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Життя поета, мов свята криниця,
Допоки джерело в ній струменить,
Бажають люди мудрості напиться.
Й немає нічиєї в тім вини.
А може, так і має бути в світі,
Адже поети – нації то цвіт.
Вони свого народу вірні діти
І перед ним триматимуть свій звіт!
15.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
Душа поета – у його віршах,
В безсонні, у неспокої і справах,
В часи війни в окопи поспіша,
Над полем бою в вогняних загравах.
Душа поета там, у небесах,
Сніги, дощі, чи іскру Божу ловить,
Й п’янить її тоді земна краса,
І слово лине чисте, без полови.
Душа поета має свій Майдан,
Звідки звучить його нетлінне слово,
Без пафосу високого й ридань,
Завжди донести правду всім готове!
24.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
Вкотре нам зоряну казочку виткала
Літня безвітряна ніч,
Жадно я ласку хмільну твою випила,
Що дарував ти мені.
Місяць, мов свідок, німий, присоромлений,
Око єдине прикрив,
Але душа, почуттям коронована,
Вже одягала сто крил,
Щоби піднятися вище від місяця
Й там відшукати свій рай,
Тільки сказати чомусь не насмілиться,
Що поєднатись пора.
Ранком, коли вже зірки поховалися,
Казка добігла кінця.
Може, вони з почуттями погралися?
Будемо йти до вінця.
11.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019
Ніч травнева цвіла зірково.
Спала тиша у вишині.
Щастя кинула нам підкову
Вись небесна. Тобі й мені.
Дивно квітли над нами вишні,
Запах їхній обох п’янив.
Тільки руки обом Всевишній
До підкови чомусь спинив.
6.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019
[i]Пам’яті героя-добровольця Жеребила Вадима (7.10.1993 – 31.01.2015),
що загинув на Донбасі. Похований 2.02.2015. в рідному місті Мені (Чернігівщина).
«В нас зараз є війна, яку ми не маємо права програти» (Вадим Жеребило, якому виповнилося тоді тільки 21 рік).[i]
Два рази життя Всевишній
Героєві рятував –
Не був, мабуть, хлопець грішний,
Тепло усім дарував.
Пройшов він сувору школу,
Майдан пам’ята той слід.
Не думав юнак ніколи,
Що рано залишить світ.
Він для України й рідних
Нічого не шкодував.
Лице мав завжди привітне
І посмішку дарував.
Свою навіть вишиванку
Поклав другу у труну,
Бо душу мав щедру змалку.
З Майдану ж мчав… на війну…
Військовий ліцей позаду,
Три курси у політех,
Не здатен такий на зраду.
А мріяв лише про те,
«Айдарівцем» щоби стати,
І згодом, таки ж, стає.
Щоб знищити супостата,
Життя віддає своє
За матінку Україну –
Війна вимагала жертв –
13 життів*, руїни.
У ранах* і він уже.
Важкі ці були утрати,
Й хоч мав молодий ще вік,
Його вже не залякати –
Обстріляний чоловік.
Холодний ранок січневий
Востаннє йому всміхнувсь,
І «Град» російський «Діджея»**
І ТЕЦ всю перевернув…
Погасла свіча Вадима.
Він знов прибув на Майдан…
«Двохсотий вантаж» родина
Зустріла під звук ридань.
Від Києва і до Мени
Герой долав шлях неблизький…
Стікав віск в холодні жмені –
Чекав коридор людський
Навколішках, на морозі,
Щоб шану йому віддать.
А в матінки в серці – грози,
Не мала вже сил ридать.
«Герої не умирають!» –
Назустріч йому слова
Й народ у кулак збирають. –
Їх слава завжди жива!
20.11.2019.
* – 27.07.2014. у бою під нас пунктом Лутугіне «Айдар» втратив 13 бійців. Тут був поранений і Вадим.
** – позивний Вадима Жеребила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2019
[i]Присвячую герою-чернігівцю Андрію Шанському.
На цвинтарі у «Яцево» (Чернігів) напис на пам’ятникові « Герой АТО Андрій Миколайович Шанський (27.06.1979 – 5.09.2014)» і слова:
«Я хочу, щоб ви пам’ятали не тільки мої справи, а й мою душу».[/i]
Чи не парадокси доля
Частенько підносить нам:
В Гранітному*, вже відомім,
Палає-гримить війна.
Уперше там світ стривожив
Андрійко і… там поліг…
Чому ж ти, Великий Боже,
Його врятувать не зміг?
Чи може, тому, що душу
Мав ангельську чоловік?
Любили його всі дуже.
Короткий в героя вік.
Він землю любив, як матір,
Не міг ворогам віддать,
Вмів долю в руках тримати,
Не знав, що таке ридать.
Характер мав теж гранітний –
Спецназу й Косова гарт –
Належачи до еліти,
Старався всюди встигать.
Майдану рік, той вогненний,
Останнім для нього став.
Аж кров закипала в венах –
Тяжкий був душевний стан…
Не славою він себе тішив,
Хоч мир на плечах тримав,
Був там, де найгарячіше –
Таку, бач, породу мав.
Де Кальміус швидкоплинний
Ніс кров українську вдаль,
У чорному попелі ниви,
Там Шанський життя віддав
За друзів, за Україну
(На себе прийняв вогонь),
Щоби не жить на колінах.
Й спинилося серце його…
І крикнув «Калаш» до Андрія:
«Ти ж надто любив життя!
Хто вкрав твої світлі мрії?
Не жив же ще до пуття!»
І вірити не хотілось,
Але ж війна є війна…
Й душа в небеса злетіла,
Світить щоб зорею нам.
Вдяглась у печаль Вкраїна,
Зчорнів синій небокрай…
Синочка стрів на колінах
Чернігів – Сіверський край.
Донбас іще наш палає,
А в нім і… людські життя.
Андрія ж зоря над краєм
Наш мир береже й буття.
20.11.2019.
* – населений пункт у Донецькій обл.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2019
Україно моя, як же дорого нам
Дістається твоя, нене, воля!
І сьогоднішня з Рашею клята війна
За мою і твою, й її долю.
Україно моя, горя сповнена вщерть:
Передчасно твій цвіт опадає.
Бенкетує на полі Донецькому смерть.
Матері ж українські ридають.
Україно моя, твої села й міста
Потонули в глибокій печалі.
Кладовища у свіжих могилах, хрестах:
Діти з смертю твої повінчались.
«Боже, сили нам дай орду дику спинить!
Тисячі уже нас в твоїм небі.
Наші там найвірніші і доньки, й сини».
Цю молитву я шлю до тебе!
9.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
Ідуть із життя найкращі,
Хто совістю став України.
Нема їх мільйонних спадщин –
Наказ лиш – не стать на коліна.
Відходять у вічність сиву,
Щоб нас звідтіль рятувати.
З них кожен був гідним сином.
Земля їм – то друга мати.
Пішли Стус, Литвин і Тихий,
Імперії пута знявши,
Зборовши ГУЛАГів лихо,
За нас, за майбутнє наше.
За ними – Сверстюк, геть сивий,
В дорогу зібравсь далеку,
Вкраїні був вірним сином,
Як рідна земля лелекам.
Лук’яненка зірка згасла,
За ним – майже вся родина.
Його чверть століття пасла
Недоля в лиху годину,
Та дух Левка не зламали,
Адже не було йому рівних.
В Мордовії аж тримали,
Щоб випустити покірним.
Зламались двох Марченків крила,
Не гожі уже для польоту,
Москва ж їх не підкорила.
Земля України в скорботі.
І Ткач відлетів – Микола…
У нім жила вся Україна.
Ні злата не мав, ні покоїв –
Душа УКРАЇНСТВОМ горіла.
Сьогодні їх Україна
Склада історичний іспит:
Чи житиме на колінах
Без волі і сивих істин,
Чи вийде жива із бою,
Й не здасться Московському гаддю,
Й закриє усіх собою
Й надійною стане гаттю,
Яку Москві – не прорвати
(Збудована ж бо з любові),
В тім мурі не буде «вати»,
А ті, хто у згоді з Богом!
22.11.2019.
Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий, Євген Сверстюк, Левко Лук’яненко,Анатолій та Валерій Марченки –дисиденти, борці за незалежність, що відбували покарання у радянських таборах і в’язницях. Деякі з них там і загинули.
Ткач – професор, поет, публіцист, літературний критик, етнолог, автор багатьох наукових праць з української мови та літератури, всім своїм життям служив Україні.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
По землі прокотивсь листопад.
Приплескав килими барвисті,
Вітровієм промчав по степах,
Вдяг шипшині рясне намисто.
Мідно-жовті де-де кольори
Із бурштиновими злилися,
Засоромилися явори,
Розгубивши останнє листя.
Небо сірим шатром піднялось,
Невисоким і неозорим,
Сиротіє в долині село
В сивім мареві, непрозорім.
10.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2019
Наввипередки з вітрами
Із білих вітрил плив ряд,
Немов чарівний зібрали
Із дивних птахів парад.
У сріблі купались хвилі,
Раділи вітрила їм,
А здалеку чайки квилять,
Мов сіють тривогу всім.
І тихим синім простором
Те море тепер було,
Хоч хвилями тільки вчора
І билося, і гуло.
Тепер, хто заплив у море,
Потрапив у Божий рай.
У водах ловив прозорих
Розгойданий небокрай.
І море тоді радіє
І хвилі цвітуть, ростуть,
А трохи похолодіє,
То фосфором зацвітуть
11.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2019
Природа всюди людям серцю мила,
Та найдорожча кожному лиш та,
Де вперше ноги росами умились
І особливо в небесах світа,
Де душу ранять крики журавлині
І серце наскрізь болем протика,
Де пух легкий гуляє тополиний,
Там джерело любові витіка.
20.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2019
Краса із позолотою вінчалась,
Як час настав осінньої пори,
І журавлі із краєм попрощались:
Тужливе «кру» озвалося згори.
Ключем вони пливуть у високості.
Їх крик повис і десь раптово зник.
Летять вони у край чужий у гості,
Щоб зиму пережити до весни.
Стрічаються в путі вони з дощами.
Тоді вдягають з марева вуаль,
Котра ляга над ставом і кущами,
Собою закриває синю даль.
Але ніщо птахів не зупиняє:
Саме любов – їх вірний оберіг.
Буває й очі сльози застеляють:
Чи стріне їх весною свій поріг?
17.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2019
Коли у серденько постукає кохання
Йому чи їй, тоді вже не до сну:
До ранку у них спогади, зітхання.
Природа зустрічає так весну.
Кожною брунечкою промінь вона ловить,
Щоб, як належить, поєднатись з ним,
І зодягти небачену обнову,
Котра геть інша кожної весни.
Кохання й світ, а в нім – життя людини,
Де миті й драми надто непрості.
Те щастя вплетене у вузлики родини.
Шкода, коли роз’яте на хресті!
15.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019
Там, де вітер крила напинає
І на хвилях плине по полях,
Жайвора пісні вгорі лунають,
То моя ще з прадіда земля.
Де озерна гладь у оксамитах
У полоні неба й сивих верб,
Трави дикі, росами умиті,
Край той моє серденько зове.
Де жита із даллю поєднались,
Маки розлили червону кров,
Земле рідна, я тобі зізнаюсь,
Як хвилює серденько любов!
15.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019
Якби ти, земле, вміла говорить,
Багато би про себе ми дізнались,
Як виселяли кращих в табори*
За те, що правду знали і казали.
Про те, як нищила Москва нас без суда,
Як ми голодні падали, як мухи,
Останнє забирали без стида
І не хотіли бачить наші муки.
Якби ти, земле, муки ті пила,
Не втрималась би в космосі – зірвалась:
Не випускали півживих з села,
Щоб гинули удома, з’ясувалось…
Чи то нам послано було так ізгори
Із волі Божої, а чи нечистий діяв,
Та наш народ ніхто не підкорив
І не позбавив на життя надії.
Чим тільки наш народ не відкуплявсь,
Але в імперії свої на все закони:
Її раби хвилюють і земля.
Та тут Расєї вже не буть ніколи!
16.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019
«Скільки ж, осене, в тебе краси!
Де про тебе слова відшукати,
Чи в прозорих краплинках роси,
Чи в шипшини червоних дукатах?
Може, в терну, де синя печаль
Обняла колючки його гілля?
Він уже і сивіти почав,
Та закоханий в чисте довкілля.
А мо’, в марева, в тій сивині,
Що покірно на плеса лягає,
А чи у молодому вині,
Що хмільними зробити встигає?
Мо’, в калини, що звабила ліс,
Чи в берізок, чи в сонного неба,
Чи в очах, повних сонця і сліз?»
Осінь мовила: «Сліз лиш не треба!»
17.11.2019.
Ганни Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019
Я закохана в край, де коріння
Мого роду міцніло віки,
В моїх венах кров не королівни,
А селянська, тому й Ходаки*.
Я закохана в край тополиний,
Де сопрано дзвенить солов’я,
Там Десна оксамитово плине,
А на сході палає земля.
Я закохана в край, там де воля
І земля для народу святі,
І не прагну я іншої долі
У своєму земному житті.
12.11.2019.
* – моє дівоче прізвище Ходак.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Зорі тихі, але тремтливі
Загорілись в нічному небі…
Доль гінці вони незрадливі?
А чи вічності в них потреба?
Коли ж зорям стає там тісно,
Вони падають і… згоряють.
Мабуть, це… лебедина пісня
На чиємусь шляху до раю.
1.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Йдуть, за руки узявшись, двоє
Мені й долі своїй навстріч.
У душі він джельтмен і воїн,
Та, що поряд із ним, не річ,
А мадонна. Ні, королева,
Що кохає лише його
Ще міцніш, ніж Адама Єва,
Й він за неї… хоч і в вогонь.
Срібло виткалось у волоссі,
Але ж очі ясні-ясні,
Хоч літами зайшли ув осінь,
Та кохання, мов навесні.
11.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Чернігів, ти духовності криниця,
Душею п’ю тепло твоє й любов,
Дозволь мені красі ясній вклониться,
Яку подарував тобі сам БОГ!
Десна твоя ледь хвилечками грає,
Мереживом сріблястим миготить,
Вона сестра Дніпра і гордість краю,
А понад нею – дугами мости!
Чернігів, ти легендами повитий,
Хрестами золотими вріс у вись.
Топтали твою землю московити,
Впились татари кровію колись.
Стоїш під сонцем світловеличавий,
Як пам’ятник минувшині, твій вал,
Що став грудьми твоїми і плечами.
На ньому напис* душу зігріва!
15.11.2019.
* – на валу напис із рослин «Чернігів».
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Крокує осінь знову по планеті,
І слід її – розкішний падолист.
Пора ця особлива для поетів,
Й мої потоком вірші полились.
Без планів будь-яких і без зітхання
Лягають звично у рядки слова.
Тут і про звабу пізнього кохання,
І про красу душа моя співа.
Я вдячна осені за всі її щедроти,
За ранки вмиті в щедрій сивині.
Вони свої також мають турботи:
Стрічають сонце, скупане в вині.
28.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко),
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Поранені ми всі тепер війною,
І іншого пояснення нема.
Щось дивне відбувається зі мною:
Кричить душа й народжує слова:
Чому лукавства стільки світ наш має?
Багатий ще багатшим хоче стать.
Чому війни народ наш не минає,
Хоч і в молитві кожного уста?
Чому полки ворожі звідусюди
Готові нас покраять на шматки?
Чому й тепер такі ж жорстокі люди,
Як ті, які жили до нас віки?
Ми всі тепер поранені війною,
І всіх бентежить новина сумна.
О Боже! Не дозволь душі буть злою,
Бо проростає з душ таких війна.
13.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Верба сивіє у долині,
В літах, давно немолода,
І чимось схожа на людину,
Усе довкола огляда,
Бо зна: примчить осінній вітер,
Над нею шаблю занесе
І обруба-оголить віти,
Жбурляти листя буде все.
Птахи уже не завітають
До сиротливої верби
Ані тоді, коли світає,
Ані у інший час доби.
Хіба що каркання ворони
Вербиці раптом сповістить
Про сніг, що скоро небо зронить.
Верба все осені простить.
05.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019