Ганна Верес

Сторінки (16/1566):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Коли замовкає

Коли  замовкає  слово,
Гармати  тоді  стріляють,
Й  синів  матері  ховають,
Бо  смерть  бенкетує  знову.

Коли  ж  замовкає  пісня,
Народу  душа  міліє,
А  згодом  вона  німіє,
Й  народ  той  зника  опісля.
19.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841716
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.07.2019


О роки мої

О  роки  мої,  моя  казка  і  кара
За  кожен  правдивий  і  схиблений  крок,
Ви  можете  крилами  бути  Ікара,
А  можете  мрії  піднять  до  зірок.

О  роки  мої,  легкокрилі  лелеки,
Лиш  Бог  один  віда  про  ваші  шляхи.
Ніхто  вас  не  спинить:  ні  вітер,  ні  спека,
Ні  надбані  мною  і  вами  гріхи.

О  роки  мої,  посланці  ви  крилаті,
Усе  вам  під  силу:  і  далі,  і  вись  –
Моя  нагорода  ви  й  гідна  розплата
За  те,  що  накоїть  в  житті  спромоглись!
17.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841714
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.07.2019


Любов і смерть

Дивилась  на  портрети  тих,  хто  віддав  життя  за  вільну  Україну,  і  щоразу  тремтіла  душа  моя  й  туга  низала  думки,  чом  душі  їх  рано  у  вись  відлетіли?  А  справжні  ж  були  вони  всі  козаки!

Любов  і  смерть…  На  жаль,  але  можливе
У  Україні  явище  таке:
Найкращі  стебла  втрапили  у  жниво,
Тому  й  п’ємо  питво  тепер  гірке.
Любов  і  смерть…  Як  часто  вони  поруч
Крокують  із  людьми  земним  життям,
І  добре,  коли  смерть  знаходить  пору,
Коли  насолодився  вже  буттям.

Коли  ж  вона  приходить  надто  рано
І  платою  є  за  твою  любов
До  України-неньки  і  багряно
Цвіте  на  її  тілі  твоя  кров,
Болить  мені,  бо  ж  цілі  благородні
Сповідуючи  все  своє  життя,
До  волі  кликав  маси  ти  народні
І  першим  був  у  сонмі  тих  звитяг.
На  жаль,  любов  і  смерть  ще  зводять  шпаги
Над  головою  не  дного  борця,
Але  свободи  не  зламався  пагін.
І  з  ним  ми  будем  жити  до  кінця!
22.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841602
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2019


Немає казки без фантазій

Немає  казки  без  рясних  фантазій,
Й  зима  без  снігу  –  також  не  зима  –
Так  мислиться  мені  чомусь  щоразу,
Як  залишаюсь  надовго  сама.

Й  зими  нема  без  вітру  та  морозу,
І  осені  без  затяжних  дощів.
Вони  ж,  немов  печалі  свіжі  сльози,
Лишають  слід  в  зажуреній  душі.

Я  весен  не  стрічала  теж  без  сонця
І  без  пташиних  радісних  пісень,
Їх  звуки  мене  кличуть  до  віконця
І  розумію:  в  тих  піснях  про  все.  

А  коли  грози  небо  літнє  збудять
І  веселкові  спорудять  мости,
Про  все  на  світі  я  тоді  забуду,
Й  душа  моя  готова  зацвісти.
14.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841597
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2019


Куди йдемо? Спинімось…

Куди  йдемо?  О  люди,  схаменімось!
Чи  перестали  бути  ми  людьми
Чи  прокляті  у  світі  цьому  кимось?
Чи  рятувати  Бог  нас  утомивсь?

Емпатією*  душі  не  хворіють,
Чи  формулу  забули  співжиття?
Дитячі  очі  теж  не  так  зоріють.
А  скільки  бур’янів  між  нас,  сміття!

Спинімось  хоч  на  мить,  погляньмо  в  очі
Отих,  що  поряд  з  нами  стільки  літ,
І  після  довгої  виснажливої  ночі
Нам  завдяки  все  ж  зміниться  цей  світ!
3.07.2019.
*  Емпа́тія  (англ.  empathy  від  (грец.  patho)  —  співпереживання)  —  розуміння  відносин,  почуттів,  психічних  станів  іншої  особи  в  формі  співпереживання.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841417
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.07.2019


Тоді ми будем гідними людьми

Коли  розправить  крила  пісня  над  столом
Й  святі  ікони  берегтимуть  хати,
І  у  шанобі  сиві  батько  й  мати,
Допоки  й  існуватиме  село.

Коли  любитимемо  землю  рідну  ми
І  власний  код*  залишимо  у  дітях,
Не  знищить  нас  ніяка  сила  в  світі,
Тоді  ми  станем  гідними  людьми.
9.07.2019.
*Код  –  рідна  мова,  в  даному  випадку  українська.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841414
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.07.2019


Матусі доля виткала літа

Матусі  доля  виткала  літа,
І  перший  сніг  упав  у  рідні  коси  –
Її  дитя  з  гніздечка  виліта  –
Розлуку  посилає  рання  осінь.
Тривожно  в  неньки  в  серці  і  в  душі,
Сльозились  тихо  ще  красиві  очі:
Як  жити  буде  там,  де  всі  чужі?
Вона  ж  молитись  буде  тут  щоночі.

Світ  ні  збагнуть  не  можна,  ні  змінить,
Завжди  він  тести  людям  посилає,
Це  ж  замахнувсь  на  найміцнішу  нить,  
Що  матір  із  дитям  завжди  єднає.
Й  безсилі  паралель,  меридіан
Перед  любов’ю  неньки  до  дитяти,
Не  на  заваді  їй  і  океан,
Щоб  серце,  ні,  життя  своє  віддати.
17.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841300
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.07.2019


Все у природі живе за законами

Вечір  із  сутінків  виткався  зоряний,
Тишу  стеріг  і  вись.
Чути,  як  дихає  поле  розоране.
Місяць  серпом  повис…
Ось  він  до  Шляху  доплив  до  Чумацького,
В  норах  звірів  збудив.
Вуж  пробиравсь  поміж  травами  й  ряскою,
Не  боячись  води.

А  коли  місяць  із  ранком  зустрінеться,
То  передасть  весло.
Звірі  у  норах  захочуть  поніжиться.
Збудять  півні  село.
Все  у  природі  живе  за  законами:
Час  є  для  всього  й  день.
Правда,  лишень,  у  кайдани  закована,
Тож  до  людей  не  йде.
19.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841299
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.07.2019


Я хочу слово дарувати

Я  хочу  викресати  слово,
Щоби  вогнем  воно  цвіло,
Саме  воно  –  життя  основа  –
В  мені  каралося  й  жило.

Його  я  хочу  дарувати
Народу  й  матінці-землі,
Красу  обох  щоб  оспівати,
Мабуть,  сам  Бог  мені  велів.

Я  хочу  викресати  слово,
Щоб  запалити  ним  серця,
Адже  біда  нависла  знову,
А  в  нім  енергія  борця!

В  нім  смак  добра,  любові,  волі
І  правди  в  пасмах  сивини,
І  над  важка  синівська  доля
У  час  невігластва  й  війни.
21.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841190
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.07.2019


Поезія – це ліки для душі

Давно  за  північ.  Ще  думки  блукають.
Перо  мережить  знов  нові  вірші.
Сумління  не  дає  йому  злукавить:
Поезія  –  це  ліки  для  душі.

Лягають  букви  зернами  на  плечі
Часу  мого  й  душі,  щоб  світ  змінить,
Подарувати  казку  для  малечі,
Дорослим  правду,  хоч  гірку,  зронить,
Щоб  зерна  проростали  ті  словами,
Надто  важливими:  в  них  –  істина  життя,
Щоб  шлях  всебічно  людям  осявали
Й  вели  вперед  їх  –  до  нових  звитяг.
25.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841189
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.07.2019


Немов учора це було

(Присвячую  своїм  учням  –випускникам  1994року  до  зустрічі  через  25років)

Немов  учора  це  було:
З  дитинством  ви  тоді  прощались.
Воно  ж  в  17  відцвіло.
Ви  ж,  хто  куди  порозлітались.

Немов  учора  вальс  звучав
І  дзвоник  срібно-малиновий.
Він  з  юністю  вас  повінчав,
Вручивши  долі  калинові.

Немов  учора  це  було…
За  нами  шлейф  –  у  чверть  століття.
Ті  ж  самі  школа  і  село.
Вже  й  ваші  діти  повнолітні.

Немов  учора  ви  і  я
Ще  поспішали  на  уроки,
Тепер  у  кожного  сім’я
І  непрості  життєві  кроки.

Немов  учора  кожен  з  нас
Радів  по-своєму  п’ятірці  –
Сьогодні  всім  болить  Донбас,
Бо  ми  ж  із  вами  –  УКРАЇНЦІ!

Сьогодні  радістю  цвітуть
І  очі  ваші,  і  обличчя,
І  в  цьому  є  найвища  суть:
Життя  вперед  усіх  нас  кличе!

Немов  учора…  Час  летить…
Його,  відомо,  не  спинити.
Бажаю  здійснення  мети,
Під  небои  мирним  довго  жити!
27.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841079
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.07.2019


Думки про війну

Рядками  слова  лягали.
Скрипіло-повзло  перо.
Думки  ледве  устигали.
На  серці  лежить…  тавро.

Думки  ті  в  снопи  складались,
Хоча  перевесел  –  нуль.
На  них  не  впливала  давність.
Позбутись  як,  не  збагну.

Думки  про…  війну  і  долі,
Розіп’яті  на  війні,
Про  тих,  хто  боронить  волю,
Москві  заявили:  «Ні!»

І  серце  на  шмаття  крають,
Неначе  тупим  ножем.
«Чи  діждемо  миру-раю?»  –
Повзуть  думки  вже  вужем.
15.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840792
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.07.2019


В житті людському не бува дрібниць

В  житті  людському  не  бува  дрібниць.
В  нім  кожен  крок  –  потреба,  мабуть,  долі.
Одних  цікавлять  розміри  скарбниць,
А  тих  –  краса,  природа,  невідомість.
Когось  хвилює,  як  крота,  сім’я:
І  світло,  й  даль  такому  недосяжні.
Когось  –  майбутнє,  воля  і  земля
Всієї  батьківщини,  а  не  сажні.

Хтось  обирає  долю  слимака,
А  інший  –  правдолюба-патріота,
Коли  проснеться  ген  в  нім  козака.
Такий  завжди  і  був,  і  є  з  народом.
Й  хоч  слимаки  жили  в  усі  віки,
Та  після  них  –  місцина  лиш  мокренька.
Козацький  слід  тримається  роки:
Народ  їх  пам’ятає,  окрім  неньки.
9.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840789
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.07.2019


Нема землі, святішої за нашу

Нема  землі,  святішої  за  нашу,
Бо  святість  визначають  не  хрести,
А  кров  синівська,  що  спинила  Рашу,
Собою  нас  зуміла  захистить.
Немає  щастя,  більшого  за  волю,
За  неї  не  один  синок  згорів,
Виборюючи  Україні  долю,
Щоби  жила  заможно,  без  царів.
Немає  віри  на  порожнім  місці
І  казки  без  щасливого  кінця.
Земля  моя  –  Карпати,  Крим,  Полісся
І  край  Донецький  з  водами  Дінця.

Нема  землі,  щедрішої  за  нашу.
В  ній  біль,  краса  й  добро  переплелись.
Ніколи  її  слава  не  поляже,
Бо  коди  українства  збереглись
У  серці  патріота  і  дитяти,
А  код  –  то  особлива  роду  річ.
Нема  для  них,  крім  України,  матір.
Коріння  ж  коду  –  Запорізька  Січ.
17.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840684
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.07.2019


Передранкове

Вже  нічка  літня  з  зорями  прощалась,
Коли  схід  неба  ледь  порозовів,
І  перша  пісня  з  тишею  вінчалась.
Ба,  соловей  в  саду  її  завів.

Рань  напівсонну  пісня  сколихнула
Та  й  розчинилась  у  рясній  росі,
Тоді  трава  їй  радо  посміхнулась.
Вона  людських  не  чула  голосів…

А  коли  ранок  дивносонцеокий
Повільно  розіпне  сатин  небес,
Збере  ті  роси  сонячний  неспокій.
То  рай  новий  на  цій  землі  воскрес!
31.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840683
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.07.2019


Черкащина – край сонця і тепла

Черкащина  –  край  сонця  і  тепла,
І  сивих  муз,  що  Кобзаря  зростили.
Це  тут  велика  зрада  відбулась,
Тож  Раша  300  літ  наш  цвіт  косила.

Черкащина  –  біди  край  і  надій,
Що  вистояли  у  Яру  Холоднім.
Не  в  праві  ми  забути  цих  подій,
Де  спротив  України    був  народний.
Черкащино,  крізь  гул  важких  століть
Озвалося  до  нас  минуле  глухо,
А  це  Тараса  слово  –  «Заповіт».
Девізом  став  він  визвольного  руху!
18.06.2019.    

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840612
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.07.2019


То все Україна

Де  трави-мурави
І  хата  горбата,
Де  славило  сонце  замріяну  вись.
То  все  Україна  –
Моя  друга  мати  –
Такою  вона  виглядала  колись.

Сьогодні  у  ній
Кольорів  додалося:
Лисіють  Карпати  і  схід  у  вогні.
Сивіє  дочасно
Синівське  волосся,
Катюг  вони  хочуть  зламати  в  борні.

Моя  Україна,
Мов  сонце,  єдина,
Сьогодні  у  неї  криваві  жнива,
Та,  вірю,  настане
Та  світла  година
І  в  руки  надійні  впаде  булава.

І  хати,  і  трави
Прикрасять  цю  землю,
І  гордо  розправить  народ  свій  хребет.
Врунитися  стануть
Посіяні  зерна
Без  «старшого  брата»  –  російських  лабет.
16.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840607
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.07.2019


Я стільки років мріяла

Я  стільки  років  мріяла  про  це
І  в  молитвах  не  раз  також  просила
Уголос    –  вранці  і  вночі  –  тихцем:
Прибережи  в  мені,  мій  Отче,  сили
Поки  у  край  свій  рідний  повернусь
І  до  землі,  мов  долі,  обізвуся,
Хрестам  німим  родинним  поклонюсь
І  спраглою  душею  пригорнуся.

Й  дитинство,  мов  лебедик,  прилетить
Із  пам’яті  ріки,  що  в  тиші  плине,
Збудує  з  теплих  спогадів  мости
І  піснею  у  синю  вись  полине.
І  листям  затріпочуть  явори,
З  якими  так  давно  я  розпрощалась…
Вони  цієї  ждали  теж  пори,
Про  мене  вітру  шумом  сповіщали.
16.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840475
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.06.2019


Поезія – це дивний камертон

Поезія  –  реакція  душі
На  все,  що  відбувається  навколо,
Коли  ж  душею  раптом  зубожів,
Творить  не  варто  вже  тоді  ніколи.

Поезія  –  мелодія  зі  слів,
То  вишукана,  то  занадто  пишна,
У  ній  життя  і  долі  переспів,
Який  дарують  Муза  і  Всевишній.

Поезія  –  це  дивний  камертон,
Його  звучання,  мов  стихія,  різні,
На  нього  не  впливає  час,  кордон,
Хоч  іноді  звучить  він  надто  грізно.
15.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840473
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.06.2019


Хочу світу правду говорити

Я  з  цілим  світом  хочу  говорити
Про  те,  як  люд  стомився  від  війни,
Ніхто  не  зможе  волі  підкорити
І  без  любові  душу  полонить,
Про  те,  як  мир  в  житті  багато  важить
Й  чому  для  нас  такий  він  дорогий,
Бо  у  борні  наш  кращий  цвіт  поляже,
А  треба,  щоби  землю  вберегли.

Я  хочу  світу  правду  говорити
Про  те,  яким  наш  спокій  є  хитким.
Війна  –  це  душі  й  долі  перериті
Й  життя  людського  спалені  роки.
15.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840407
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.06.2019


Літа мої у вишиванках долі

Літа  мої  у  вишиванках  долі,
Що  зморшками  рясними  розцвіли,
І  миті  там,  відомі  й  невідомі,
У  борозенки  пам’яті  лягли.

Літа  мої,  мов  перелітні  птахи,
Котрі  прямують  в  вишині  ключем,
Минаючи  випробування-плахи,
Бо  непокірна  кров  в  мені  тече,
Гартована  і  війнами,  і  потом,
Освячена  любов’ю  праотців,
Що  знала  неабиякий  супротив
І  часто  потрапляла  під  приціл.

Літа  мої  і  в  вузликах  недолі,
Які  завжди  непросто  розв’язать,
Та  пам’яттю  і  совістю  ведомі
Летять  у  невідомість,  де  гроза.
11.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840406
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.06.2019


Зустрілась осінь

У  інеї  літа  мої  і  коси.
Не  втомлена  лишилася  душа.
Зустрілась  на  шляху  моєму  осінь  –
Годинник  то  життєвий  поспіша.

Секунди  виростають  у  хвилини
(Ніхто  не  зміг  ще  часу  зупинить).
Коли  ж  клини  стрічаю  журавлині,
Та,  справді,  незабутньою  є  мить.

Летять  літа  за  журавлиним  клином,
Але  не  повертаються  назад.
Душа  моя  поміж  птахами  лине
І  шлях  той  зрошує  непрохана  сльоза.
27.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840303
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.06.2019


Дорога в кожного своя

Чиясь  лягає    доленька  стернею,
Бува  й  така,  що  тре,  мов  терпугом,
Когось  закинула  за  сиві  Піренеї,
А  іншого  вгостила  пирогом.
І  кожен  з  них  по-своєму  щасливий,
Коли  є  друзі  вірні  і  сім’я,
І  діти  –  пташенята  галасливі  –
Дорога  тільки  в  кожного  своя.

Ми  всі  для  нашої  планети  рідні  діти,
І  кожен  –  її  змучене  зерня,
Умієм  працювати,  жить,  радіти
І  воювати,  коли  йде  війна.
Одного  нам  лишень  не  вистачає:
Тієї  мудрості,  що  посилав  Пророк:
Тоді  нас  фініш  у  житті  стрічає,
Коли  є  воля  Божа  і  зірок.
15.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840302
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.06.2019


Вечір виткав

Вечір  виткав  зоряну  хустину
В  напівсонній  темній  далині,
Скиба  золота  вгорі  світила.
Голос  цвіркуна  внизу  дзвенів.

Зоряна  хустина  неозора,
Прохолоду  жадібно  п’ючи,
Вишивала  росяні  узори,
Умовляла  землю  відпочить.
14.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839812
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.06.2019


Моя Україна – земля сонцесяйна

Моя  Україна  –  земля  сонцесяйна,
Я  інших  кумирів  не  маю  в  душі:
Єдина  і  вільна  від  Дону  до  Сяну,
Це  тут  українські  орють  лемеші.

Моя  Україна  –  це  край  соколиний,
Де  місця  під  сонцем  усім  вистача,
Де  сивий  Дніпро  і  верба,  і  калина,
І  вись  підкоряє  тополі  свіча.

Моя  Україна  –  це  гори  і  ріки,
Сріблясті  озера  і  щедрі  поля.
Люблю  я  її  іще  більше  із  віком.
Цей  край  лебединий  –  то  гордість  моя!
17.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839811
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.06.2019


Красою уп’юсь цією

Впилось  тепле  літо  медом
І  молочаєм-травою.
Стоять  кропиви  багнети
І  синь  угорі  –  сувоєм.
Медунка  в  долоні  білі
Сто  сонць  у  квітки  зібрала.
Десь  річка  нечутно  бігла,
І  листя  вербицям  прала.

Впилось  уже  літо  чаєм,
Пахучим,  акацієвим.
Я  теж  літній  день  стрічаю
Й  красою  уп’юсь  цією.
14.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839673
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.06.2019


Коли замовкають струни

Коли  замовкають  струни
Поетової  душі,
Рядочки  віршів  не  врунять,
Тупіють  ті  лемеші,
Якими  слід  розорати
Духовності  цілину,
Біда  настає  то,  брате.
Ба,  муза  веде  війну.

Ключі  щоби  відшукати
Й  полагодить  лемеші,
Ти  правду  не  смій  лякати  –
Їй  місце  знайди  в  душі.
І  знову  вірші  поллються
Не  маючи  перешкод,
Про  те,  жити  як  по-людськи
Давно  має  твій  народ,
Не  втративши  мову-код!
14.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839670
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.06.2019


На Великдень сонцеликий

На  Великдень  сонцеликий
Бджоли  радісно  гудуть  –
Свято  в  християн  велике  –
Паски  і  церкви  цвітуть.
А  за  ним  –  Зелене  свято
50-ий  кличе  день,
Для  дорослих  і  маляток
Дивну  казочку  спряде.

Чебрецями  й  лепехою
В  час  вечірньої  пори
І  шовковою  травою
Він  застеле  всі  двори.
Повінчаються  з  любистком
Дика  м’ята  при  зорі,
Цвіркуни  –  гучні  хористи  –
Теж  зрадіють  цій  порі.

Місяць  повен  гляне  збоку
На  цей  килим  з  диких  трав
Й  подарує  людям  спокій
До  Павла  і  до  Петра!
16.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839261
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.06.2019


Над Україною нависла знов біда

Над  Україною  нависла  знов  біда:
Війна  гримить  і  кров  тече  річками  –
Російська  неприборкана  орда
Вбиває  нас,  немов  біблійний  Каїн.
Над  Україною  із  «Градів»  ураган
Ламає-трощить  нам  життя  і  долі.
Оплакувать  земля  вже  не  встига
Борців,  котрі  загинули  за  волю.

Над  Україною  чорніють  небеса,
Бо  сонце  заховалося  за  хмари.
В  степу  донецькім  –  кров’яна  роса  –
Це  з  неї  смерть  собі  поживу  варить.
Та  день  новий,  усе  ж  таки,  світа,
Сльозою  материнською  умитий,
Тож  будуть  ще  і  мир  в  нас,  і  свята,
І  половітиме  в  донецькім  полі  жито.
11.06.2019.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839260
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.06.2019


Мабуть, усі живуть так небайдужі

Заткала  сивина  її  косу,
Автограф  доля  вивела  під  очі,
Котрі  тепло  людське  у  світ  несуть
І  витримку  невимірну,  жіночу.
Їй  доля  слала  все  нові  стежки,
Бо  знала,  мабуть,  що  вона  здолає.
Як  і  усі,  вона  мала  грішки,
Бувало,  і  сама  себе  полає.

А  іноді  в  печаль  таку  впаде,
Що  не  позаздрить  їй  ніхто  й  ніколи,
І  тоне  в  безнадії  світлий  день,
Здається  пекла  то  дев’яте  коло.
Лягає  слід  її  словесного  шитва
І  на  папір,  і  у  чутливі  душі,
Й  енергія  його  у  молитвах…
Мабуть,  усі  живуть  так  небайдужі…
10.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838902
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.06.2019


Земля Чернігівська, ти серце України

Земля  Чернігівська,  ти  серце  України  –
Це  тут  б’є  життєдайне  джерело
Любові.  Почуття  святе  й  нетлінне.
У  краї  цім  завжди  воно  жило.

Це  тут  коріння  неньки  України  –
Коротким  словом  називалось  –  Русь.
Усім,  хто  її  ставив  на  коліна,
Уперто  заявляла:  «Не  скорюсь!»

У  розквіту  часи  і  лихоліття
Ти  боронила  Київ  від  орди,
Плекала  долі  тим  борцям-еліті,
Що  землю  рятували  від  біди.

Земля  Чернігівська  –  не  просто  Україна  –
Та  особлива  праведна  земля,
Десна  де  плине  гордо  і  привільно,
Краса  якої  справді  неземна.

Земля  Чернігівська,  ти  та  земля  єдина,
Яку  я  сміло  матір’ю  зову,
Бо  тут  мої  і  хата,  і  родина,
Люблю  тебе  і  сиву,  і  нову!
10.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838901
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.06.2019


Правда про Іловайськ

Прочитала  спогади  екс-бійця  "Донбасу"  про  Іловайськ  і  не  могла  не  відреагувати:  

А  правда  була  гіркою…
І  іншої  теж  нема.
Вона,  хоч  не  є  легкою,
Але  ж,  таки,  не  німа.
Ця  правда  гірка  й  болюча,
Адже  по-живому  рве,
Як  ворог  синочків  мучив,
До  помсти  вона  зове…

Коли  я  з  етерів  чую,
Що  мир  дорожчий  війни,
Тоді  в  Іловайськ  лечу  я,
Щоб  радили  нам  вони  –
Оті,  що  зустріли  в  муках
Важкий  роковий  свій  час:
Безногі,  сліпі,  безрукі  –
Таку  платню  за  Донбас
Бійці  щодня  віддавали,
Прощаючися  з  життям…
За  нас  вони  воювали
Під  мін  непросте  виття.

А  правда  була  гіркою,  
Неначе  старий  полин,
Та  маємо  жить  з  такою.
Дорожча  вона  перлин.
Росточком  тепер  колючим
Та  правдонька  пророста,
Гірка  надто  і  болюча:
Миритись  нема  підстав!
13.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838752
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.06.2019


О світе, живи без війн!

120.  Алтунін  Валерій  Володимирович  (4.04.1970  –  14.06.2014).  м.Кривий  Ріг.  Дніпропетровська  обл.

Він  той  з  сорока  дев’яти,
Якого  міг  знати  й  ти,
Але  ж  почалась  війна,
І  стрілася  ніч  сумна…
О,  ні!  Не  війна  –  АТО,
Цього  не  чекав  ніхто.
Та  ніч  була  рокова.
Знов  болем  гірчать  слова.

Ішов  14-ий  рік.
Він  справжній  вже  чоловік.
Розцвів  не  один  талант.
Він  старший  вже  лейтенант.

За  північ  хилився  час,
Як  вилетіли  в  Донбас
На  транспортному  борту.
Снаряд  влучив  на  льоту.
Іл-76  спалахнув  –
То  ПЗРК  проткнув…
Горіли  життя  й  краса,
І  плавились  небеса.

Шукали  по  ДНК
Там  не  одного  козака.
Було  ж  49  їх.
З  шістьма  прощавсь  Кривий  Ріг.

Коли  замовкає  ніч,
То  серед  небесних  свіч
Матуся  шука  одну
І  тихо  кляне  війну.
Чекає  синочка  в  сни.
Коли  ж  зорепад  рясний
Червневу  ніч  прибере,
Думки  всі  перебере,
І  в  кожній  із  них  є  він:
«О  світе,  живи  без  війн!»
14.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838731
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.06.2019


Міні-вірші

***
Вечір  пізній  зіроньки  колише,
Ними  й  воду  густо  засіва,
І  пливуть  думки-птахи  у  тиші,
Поки  хтось  одягне  їх  в  слова.
***
Ні,  не  бува  вірнішої  любові,
Аніж  ота,  яку  диктує  кров,
Дарується  вона  Великим  Богом,
Тому  її  ніхто  ще  не  зборов.
***
Жити  родиною  великою,  міцною,
І  буть  завжди  своїм  серед  своїх,
Стрічати  ворога  стіною  кам’яною  –
Це  догма  для  народу  і  сім’ї.
3.06.2018.
Не  знає  світ  величнішого  слова,
Ніж  МАТИ,  що  дарує  нам  життя,
Саме  вона  і  є  добра  основа.
Цю  істину  на  все  життя  затям.
17.11.2018.

***
Чим  більше  живу  на  світі,
Більш  маю  переконань:
Які  ж  дорогі  нам  діти,
Й  життя  –  це  не  кадр  з  кіна.
У  нім  прагматизм,  реальність,
Без  вигадок  і  прикрас,
Багно  де  і  геніальність,
Й  своє  мають  місце  й  час.
9.09.2018.


***
Коли  у  світ  ідеш  і  не  збагнеш,
Яка  то  велич  є  твоя  країна,
Чим  є  для  тебе  мати  Україна,
Ти  в  тому  світі  просто  пропадеш,
Як  ті,  кого  чужа  тюрма  згноїла.
15.12.2018.
***
Чим  грішна  та  дружина,  жінка,  мати,
Котра  народжує  і  в  світ  веде  дітей,
Їх  піднімаючи,  часу  не  має  спати…
Вони  ж  не  хочуть  мудрости  пізнати.

Що  значить  «мати».  Це  ім’я  святе!
10.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838678
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.06.2019


Вишиванка для сина

Поки  син  землю  боронив  в  АТО,
Матуся  вишила  собі  й  йому  сорочку,
Не  гладдю  вистеляла,  а  хрестом
Мережки,  маки,  ромбики,  шнурочки.
Дарунок  цей  із  льону  берегла,
Щоби  прибрати  сина  на  весіллі,
На  жаль,  реальність  іншою  була:
Дамокловим  мечем  біда  висіла.
Давно  матуся  розгубила  сни,
Надією  жила  і  молитвами,
Коли  ж  діждала,  все-таки,  весни,
Листки  в  календарі  щодня  зривала.

Та  ось  у  Благовіста  світлий  день
Листочок,  зірваний,  упав  додолу…
Не  знала,  що  біда  за  ним  гряде  –
Синок  прибуде…  неживий  додому.
Вдягла  сорочку  в  день  той  роковий,
Сама  відкрила  для  труни  ворота.
Все  небо  посіріло,  мов  ковиль.
Сльозами  вмились  побратими  з  роти.
Вона  ж  дивилася  і  віри  не  йняла:
Невже  це  він  –  її  єдина  втіха?
І  раптом  з  тіла  камуфляж  зняла…
Запричитала  болісно  і  тихо:

«  Живим  тебе  чекали  на  поріг
І  я,  і  та,  котру  назвав  КОХАНА.
У  серці,  де,  мов  скарб,  любов  беріг,
Тепер  від  кулі  чорно-бура  рана.
Пробач,  синочку,  мушу  зодягти
Тобі  сорочку,  скроплену  сльозою,
З  коханою  не  повінчався  ти,
Хоч  для  орди  був  воїном-грозою».
Матуся  очі  підняла  скляні,
Про  щось  хотіла  небо  запитати
І…  впала.  В  вишиванки  дві  лляні
Одягнені  лежали  син  і  мати…
Хто  долі  право  дав  життя  їх  розтоптати?
8.06.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838675
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.06.2019


Я вдячна

Я  вдячна  Богу,  людям  і  землі
За  день,  прожитий  не  дарма  під  сонцем,
За  хліб,  який  я  маю  на  столі,
За  того,  хто  моїм  є  охоронцем.

Я  вдячна  небу,  що  тримає  світ
І  слухає  і  докори,  й  молитви,
І  голос  долі  –  той  життєвий  звіт,  
Коли  й  сама  ішла  по  лезу  бритви.  

Я  вдячна  тим,  котрих  між  нас  нема,
Їм  завдяки  топчу  ще  ряст  і  досі.
Нехай  біліє  в  косах  вже  зима,
Але  в  душі  –  весна  і  літо,  й  осінь.
10.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838137
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.06.2019


Зорі й долі

Прислухайся,  як  зорі  розмовляють,
А  зрозуміти  хочеш  їхню  річ,
Чом  покотилась  та  он  –  понад  плаєм
І  чом  для  неї  це  остання  ніч?

Шкода  тобі  її,  холоднооку,
Та  й    хто  те  зна,  коли  вона  згорить
І  переселиться  туди,  де  вічний  спокій?
Їй  долю  також  важко  підкорить?

Думки  ураз  торкаються  людського,
Як  гине  хтось,  то  хочеться  ридать,
Коли  ж  зоря  згоря,  нам  сумно  з  того,
Проте  бажання  хочем  загадать.
7.07.2018

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838135
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.06.2019


Дітки-онучата

Діти,  ніби  квіти,
Тягнуться  до  світла,
Сонце  їм  потрібне  і  тепло.
Як  цього  не  мають,  
Згодом  помирають,
Так,  на  жаль,  у  світі  вже  було.
Дітки-онучата,
Вам  я  друга  мати,
Тож  не  шкодуватиму  тепла
Злу  не  дам  скориться,
Стану,  як  тигриця,
Доля  щоб  зустрілася  не  зла.
24.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837873
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.06.2019


Коли осінню казку доля тче

Коли  осінню  казку  доля  тче,
А  спрагле  серце  літепла  ще  просить,
Як  добре,  коли  є  оте  плече,
Якому  можна  виплакати  сльози!

Коли  ж  його  в  твоїм  житті  нема,
І  серце  льодом-кригою  укрилось,
Тоді  в  душі  поселиться  зима,
І  горе,  коли  з  цим  душа  змирилась.

Хай  доля  тче  осіннє  полотно,
А  ти  навчись  і  в  нім  знаходить  радість:
У  тій  красі,  що  бачиш  за  вікном.
Запам’ятай:  життя  –  це  не  паради.
4.02.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837872
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.06.2019


Тихенько я молюся

Коли  я  бачу,  як  стрічають  сина,
Убитого  в  Донбасі  у  АТО,
Тоді  темніє  навіть  небо  синє,
І  не  говорить  із  людей  ніхто.
А  плачуть…  Плачуть  рідні,  побратими.
І  губляться  далеко  десь  слова.
Жінки  у  чорних  траурних  хустинах  –
Героя  Україна  то  хова.

Загублений  хрестам  лік  і  могилам.
Росте  число  сиріток    і  удів.
Обвисли  материнські  руки-крила,
І  лиш  Аїд  не  раз  цьому  радів.
Тремтить  душа  моя  і  сльози  ллються.
Чи  карму  таку  можна  зрозуміть?
До  Господа  тихенько  я  молюся:
Хай  не  повториться  ніколи  така  мить!
4.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837635
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.06.2019


Кохати так могла вона (Надії Никонівні та Левку Григоровичу Лук’яненкам присвячую) .

Вона  кохала  вперше  у  житті

І  почуття  несла  те,  мов  святиню,

Страждаючи  від  КДБ-катів,

Утратила  зерня  своє  –  дитину.

Кохати  так  могла  лише  вона,

Й  Бог  не  дарма  ім’я  їй  дав  –  НАДІЯ,

Їм  оголошена  системою  війна  –

Вона  ж,  немов  дитя,  життю  раділа.



Ось  розстріл  термін  замінив  новий…

Чи  Мати  Божа  крок  той  освятила?

А,  мо’,  то  час,  чекаючи,  стомивсь,

Й  поселення  вже  вільне  засвітило.

Літа  промчали  в  долі  на  крилі.

Вона  жила,  і  очі,  мов  весніли.

Служили  вдвох  вони  своїй  землі,

Й  узором  дивним  зморщечки  рясніли.


Вона  кохала.  Й  він  її  кохав.

Розлука  й  віддаль  душі  їм  грубили,

Не  боячись  ні  Бога,  ні  гріха,

Й  кохання  без  жалю…  таки  убили.
27.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837633
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.06.2019


Де загубився роду оберіг?

 

У  згорбленій  самотністю  хатинці
Портрети  два.  Над  ними  –  рушничок.
Дідусь,  бабуся  –  гарна,білолиця.
В  кутку  -  ікони,  залишки  свічок.
До  осені  обом  було  далеко.
Помітні  у  життєвому  танку:
Не  раз  їх  ще  навідає  лелека,
Та  долю  Бог  наділить  їм  гірку.

Вінок  вдови  вона  зодягне  чорний,
Йому  ж  квиток  суд  випише  в  Сибір…
І  хоч  було  давно  це  –  не  учора,
Питання  ставлю  кожен  раз  собі:
«Чому  над  ними  доля  поглумилась?
Чим  завинив  і  перед  ким  мій  рід?
Чому  не  раз  усі  сльозами  вмились?
Де  загубився  роду  оберіг?»

Мовчали  стіни  і  старі  портрети…
І  хата,  мов  музей,  в  кутку  села.
І  раптом:  «Ні,  немає  тут  секретів:
Твоя  родина  правдою  жила».
«Але  ж  чому  і  в  чому  правда  винна?  –
Знов  мозок,  мов  павук,  думки  снує,  –
І  що  є  правда  чи  брехня  первинне?
І  вироком  чому  біда  стає?»
2.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837503
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.06.2019


Не сніг то ліг у коси

Не  сніг  то  ліг  у  коси  ненароком  –
То  сивина  у  мами  розцвіла,
Хоч  не  такі  глибокі  в  неї  роки,
Та  борозенка  не  одна  лягла.

«Матусенько,  голубко  сизокрила,
Нема  очей,  добріших  за  твої,
Любов’ю  світ  увесь  ти  підкорила,
Чом  від  біди  не  захистиш  поріг?»

Матуся  посміхнулась  калиново,
Де  гіркота  й  краса  переплелись:
«У  мене  відбулась  така  ж  розмова
З  бабусею  твоєю  теж  колись.

Запам’ятай,  біда  і  щастя  поряд
У  цьому  світі  ходять  і  живуть,
Від  лиха  ще  не  знайдено  запорів,
Хоч  як  дітей  матусі  бережуть».

Дивлюся  в  очі  мами  і  в  нихбачу
Себе  в  свої  неповні  20  літ:
Будьмо  ж  до  мам  уважні  і  терплячі  –
Саме  вони  квиток  дали  у  світ!
29.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837501
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.06.2019


***

Не  можна  правду  знищить,  закопать  –
Вона  ж  є  вічна,  як  і  ти,  мій  Боже.
Неправду  правда  завжди  переможе:
СРСР  не  знищив  же  УПА!
Не  можна  правдою  ніколи  торгувать  –
Ціни  для  неї  в  світі  не  існує,
Тому  нечистий,  мабуть,  і  біснує:
Її  в  кайдани  теж  не  закувать!
26.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837376
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2019


Народжується Україна -3

Народжується  Україна
Без  Жукових*,  компартгнид,
Розправила  вже  коліна  –
Синів  –  тисячі  ж  лягли.
Народжується  у  муках  –
Природним,  значить,  шляхом.
Минулися  дні  розпуки  –
Дістали  волю  з  піхов.

Народжується,  щоб  жити
Без  рабства  пут-ланцюгів,
Не  хоче  Москві  служити  –
Під  свій  хоче  жити  ГІМН:
«Не  вмерла  ще  Україна
Й  ніколи  уже  не  вмре,
А  буде  багата  й  вільна,
Під  прапор  один  збере
Народ  від  Десни  до  Сяну,
Від  Ковеля  й  до  Дінця,
Котрий  для  Росії  стане
Початком  її  кінця»!
2.06.2019.
*  –  2.06.2019.  у  Харкові  патріотами  був  повалений  пам’ятник  відомому  радянському  Маршалу  Георгію  Жукову,  котрий  ненавидів  українців,  і  завдяки  цьому  багато  щойно  мобілізованих  напівозброєних  вояків-українців  потонули  під  час  форсування  Дніпра  восени  1943року.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837375
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2019


Вже доля заблукала в пізню осінь

Летять  літа  на  крилах  журавлиних:
Не  в  сиву  даль  –  до  вирію  спішать.
Завмерла  у  росі-красі  калина…
Й  збентежено  озвалася  душа:
«Відколи  світ  цей  у  моїх  зіницях,
Калинонька  –  святий  мій  оберіг,
І  срібноока  кошиком  криниця,
І  заповітний  батьківський  поріг!

Дитинства  тут  несмілі  перші  кроки
І  юності  закохана  пора,
До  них  летіла  мало  не  щороку
Й  зі  мною  -  пара  й  наша  дітвора.
Життя  моє  у  безперервнім  леті
Боялось  передчасно  відцвісти,
Були  і  рай,  і  зради,  і  багнети,
І  воля  непростиме  теж…  простить…»

Вже  доля  заблукала  в  пізню  осінь,
Коси  торкнулась  інеєм  зима…
Живі  калина  і  криниця  й  досі,
Лиш  на  порозі  вже  батьків  нема…
29.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837292
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.06.2019


Люблю Україну


Я  люблю  свою  Україну,

Пограбовану,  та  святу,

Вечори  ясні,  солов’їні,

Де  рясніє  зірок  тату.

Її  гори  люблю  і  ріки,

Й  працьовитий  її  народ,

І  героїв  її  без  ліку,

Адже  кожен  з  них  патріот.


Я  люблю  її  зливи-грози,

Що  вмивають  луги  й  поля,

І  сніги  її,  і  морози,

Це  коріння  мого  земля!

Шепіт  лісу  люблю  й  пшениці,

Голос  жайвора  ізгори,

Там  студена  вода  в  криниці,

В  вись  закохані  явори.


Я  люблю  Україну-неньку  –

Це  на  світі  мене  трима,

Її  пісню  ніжно-сумненьку

І  історію  у  шрамах.

І  степи  люблю,  і  долини,

Й  помережані  береги,

Повінь  білу  кущів  калини  –  

Все-усе  мені  до  снаги.
26.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837290
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.06.2019


Скапує ніч росою


В  трави  зеленоокі

Скапує  ніч  росою,

Річечка  неглибока

Тут  полонить  красою.


Тиша  смиренно-сіра

Витяглася  струною…

Десь  небеса  висіли,

Тут  –  очерет  стіною.


Раптом  струна  порвалась  –

То  обізвався  лебідь…

Пара  їх  тут…  кохалась…

Посмішку  слало  небо.
24.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837157
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.05.2019


Він українцем був червоним (Присвячую Володимиру Сосюрі, видатному укр. поету) .

Непросто  себе  і  свій  шлях  відшукати

В  часи  історичних  непевних  штормів.

Єднались  тоді  навіть  з  тим,  хто  був  катом.

Знайти  себе  він  не  відразу  зумів...


Він  українським  був  поетом,

Був,  є  і  буде  повсякчас,

Падіння  мітив  йому  й  злети

Ним  же  оспіваний  Донбас.

Він  українцем  був  червоним  –

Такий  послала  доля  бренд,

В  20-і  землю  ще  боронять

Його  перо  й  його  багнет.


Він  українцем  був  великим  –

Любить  так  землю  міг  лиш  він,

Як  міг,  беріг  її  від  лиха,

В  душі  і  серці  свій  мав  дзвін,

Що  кликав  у  часи  тривоги

Його  на  свій,  на  вічний  бій.

Він  нелегку  обрав  дорогу

Й  не  впав  таки  у  боротьбі.


Для  нього  Україна  –  мати  –

Пісенномовою  пишавсь,

Не  дав  себе  скорить-зламати,

Бо  українська  в  нім  душа.

Він  українцем  залишився  –

Ламались  доля  і  сім’я,

Скарбів  ніяких  не  наживши,

Пішов  у  вічність...  з  цим  ім’ям.
17.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837156
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.05.2019


Про себе

Мене  ніби  вирвала  буря  з  корінням
І  в  край  у  далекий  чужий  віднесла,
А,  мо’,  то  Всевишнього  було  веління,
Сильнішою  щоби  душею  зросла?

Стежки  щоб  долала  сама  невідомі
І  лихо  крутило  –  зламать  не  могло…
Носили  на  крилах  і  доля,  й  недоля,
І  снились  не  раз  мені  рідні  й  село.

Екватор  літа  мої  вже  перетнули,
Ген  роду  –  у  дітях,  онуках  проріс,
Невдачі  й  хвороби  плечей  не  зігнули.
Живу  й  саме  в  цьому  життя  бачу  зміст!
20.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836913
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.05.2019


***

Відколи  світ  наш  сонце  обіймає,
Ділить  людей  на  добрих  і  на  злих.
Перші  любов’ю    землю  засівають,
А  інші  руки  тягнуть  до  казни.
Допоки  існуватиме  безкарність,
Допоки  й  буде  горе  таке  з  ним.
21.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836911
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.05.2019


Щодня тривожать небо дзвони



Щодня  втрачає  Україна

Синів  найкращих  у  війні,

В  війні  найкраще  плем’я  гине.

Чи  то  вже  й  час  осатанів,

Одягши  в  траурні  хустини

Нещасних  вдів  і  матерів.

Мужі  й  сини  їх  не  пустили

Московську  гадь  на  свій  поріг.


Щодня  тривожать  небо  дзвони

І  душі  рвуть  нам,  і  серця.

Сиріток  більшають  загони,

Що  батька  втратили  –  борця.

Лежить  згорьована  країна,

Бо  давить  горе  звідусюд.

Пісні  примовкли  солов’їні.

На  ворога  чекає  суд

За  кожну  смерть,  сирітську  долю,

За  чорну  матері  печаль,

За  біль  вдовиного  плеча.

На  все  настане  Божа  воля.

Ридає-плаче  Україна

Й  орду  московську  проклина:

Хай  пропаде  кубло  зміїне,

Ізвідки  послана  війна.
16.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836818
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.05.2019


Трапилася доля їм строптива

(Левку  Лук’яненку  та  його  дружині  Надії  Никонівні).  (На  фото  вони  поряд  -  справа).

Кохають  так  один  лиш  раз  в  житті,

І  саме  так  вона  його  кохала.

Він  теж  до  неї  в  снах,  думках  летів,

Та  доля  посміхалася  лукаво.


На  скронях  їх  не  іній  –  щедрий  сніг.

Поставив  час  печать  на  їхні  й  душі.

На  двох  стежках  сліди  лишились  ніг,

Але  не  проросла  на  них  байдужість.

Вона  і  він  –  два  молодих  крила,

Котрі  гніздо  сімейне  будували,

Тоді  вона  й  подумать  не  могла,

Щоби  в  кайдани  щастя  закували.


Але  життя  на  те  і  є  життя…

Їм  трапилася  доленька  строптива.

Поклав  себе  Вкраїні  на  вівтар

Й  пішов  один  дорогами  крутими.

Вона  ж  його  чекала…  стільки  літ!

Усупереч  всьому,  жила  й  чекала.

Її  терпінню  дивувався  світ,

А  доля  вже  нову  розлуку  слала.


Змією  вона  виповзла  з  нори,

До  серця  стежку  вміло  простелила…

Чи  то  було  так  послано  згори,

Що  та,  котра  чекала,  вже…  не  мила?

Дививсь  на  долі  витівки  ці  Бог

Й  чи  то  не  встиг,  чи  не  зумів  спинити.

Він  знав:  не  здатна  підлість  на  любов,

Та  надто  ті  міцними  були  ниті.


Вона  ж  його  чекала  все  життя…

Краса  зів’яла.  Щастя  притомилось.

Закінчив  він  земний  свій  час  звитяг.

Вона  ж  сльозою  сивою  умилась.  

Тепер  уже  чекає  він  її  –

Свою  лебідку,  вірну,  яснооку,

Щоб  разом  слухать  райських  солов’їв

І  там  знайти  такий  жаданий  спокій.
21.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836815
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.05.2019


Ціну найвищу має воля

Ціну  найвищу  має  воля.
За  неї  плата  –  лиш  життя,
На  особливім  полі  бою
Вона  здобута  між  звитяг.

Тепер  за  воленьку  воюють
Онуки  воїнів  УПА.
В  війні  зі  смертю  не  жартують.
Ворожа  куля  не  сліпа,
Бо  ж  вибирає  кращих  з  кращих
І  б’є  прямісінько  у  ціль,
Та  жить  без  волі  –  вже  ні  за  що  –
Дають  обітницю  бійці.

Таке  і  Господа  веління  –
Відстоять  волю  і  Дніпро,
То  ж  кожне  наше  покоління
Тризуб  нестиме,  як  тавро.
24.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836730
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.05.2019


Щоб час не розпинав

Болить  мені  і  доля  України,
І  доля  тих  нескорених  людей,
Що  повторили  долю  Чураївни,
І  ті,  що  не  прогнулися  ніде!
Плекаючи  країні  іншу  долю,
Приносячи  себе  у  жертву  їй,
Так  і  лишилися  нікому  невідомі,
Хоча  й  ламав  їх  долі  буревій.

«Чому  в  нас  так?  –  історію  питаю,  –
Чому  такий  невдячний  ми  народ?
Героя  згадуєм,  коли  вже  відлітає
Душа  його:  а  був  же  патріот.
А  мо’,  тому,  що  ми  не  розумієм,
Що  в  нас  Голгофа  в  кожного  своя.
Ум  цінувать,  прекрасного  не  вмієм
І  перед  Богом  голови  схилять.

Не  вміємо  засвоїти  уроки,
Котрі  життя  диктує  на  віки.
На  себе  рідко  дивимося  збоку.
Шануймося,  живемо  ще  поки.
І  тим,  котрі  плекали  долю  краю,
Вклонімося,  назвавши  імена,
Щоб  Україну  доля  не  карала,
Щоби  нас  час,  колись  не  розпинав».
23.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836720
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.05.2019


Я долю свою виткала з любові

Я  долю  свою  виткала  з  любові,
Котра  у  мене  в  серці  розцвіла,
Дорована  матусею  і  Богом
До  України-неньки  і  села,
Ізвідки  стежка  рівно  не  лягала
Поміж  полів  багатих  і  ставів,
Де  босими  ступала  я  ногами,
Впивалася  піснями  солов’їв.

Я  долю  свою  вишила  нитками,
Де  щастя  обнялося  з  полином,
То  я  від  нього,  то  воно  тікало.
Меди  пила,  настояні  з  вином.
Та  як  би  не  крутила  мене  доля
І  чим  не  пригощала  би  в  путі,
Земля  свята  від  Сяну  і  до  Дону
Для  мене  найдорожча  у  житті.
21.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836607
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.05.2019


Московії вона не підкорилась

Крізь  сивину  віків  і  біль  розлук
Здолала  непростий  шлях  Україна.
Не  раз  вставала  й  падала  на  брук  
Поранена  душа  її.  Й  коліна
Таки  розправила.  У  долі  на  крилі,
В  історії  штормах  не  розгубилась.
Як  не  старались  ті,  що  у  Кремлі,
Московії  вона  не  підкорилась.
Своя  дорога  в  неї  і  свій  шлях,
Свої  здобутки  і  свої  невдачі,
Всевишній  свій  на  небі  –  не  Аллах,
І  дух  міцний  від  праотців  –  козачий.

Лежить  земля,  розділена  Дніпром,
Де  рани  ще  нагадують  про  себе,
Де  часто  зло  чергується  з  добром,
А  береги  з’єднало  Боже  небо.
Й  живе  на  цій  землі  не  просто  люд  –
Народ,  що  має  особливу  долю,
Для  нього  надважливі  пісня  й  труд
І  споконвічна  боротьба  за  волю!
20.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836603
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.05.2019


Каштан рожевий


Каштан  рожевий…  Справжнє  диво  з  див

Поставив  на  шляху  мені  Всевишній.

Спасибі,  Боже,  що  нагородив

Видовищем  таким  рожево-пишним.


Дивлюсь  на  цю  небачену  красу

Й  величним  світ  здається  і  святковим.

Зникає  у  такі  хвилини  сум

І  Божа  благодать  лише  довкола.


Цей  цвіт  каштанів,  неба  світло  синь!

Чи  є  краса  у  світі  чарівніша?

Й  так  хочеться  у  рай  цей  запросить

Того,  хто  є  для  серця  наймилішим.
17.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836489
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.05.2019


Коли душа в… полоні


На  струнах  сонячних  весна-красна  заграла,

Уплівши  в  музику  пташині  голоси,

Прибравши  ранки  сиві  у  корали,

Та  оп’яніла  також  від  краси.

Поля  і  гори…  Казка  ця  дивує

Й  радіє  їй  кожнісінька  душа,

Коли  ж  вода  в  озерах  запарує,

Здається,  в  рай  душа  та  поспіша.


Й  нема  уже  для  неї  перепонів,

І  зором  ту  красу  не  обійнять,.

Коли  душа  в  невидимім  полоні,

Й  весняні  струни  радо  задзвенять.
12.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836488
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.05.2019


Лиш пам’ять хай слово має

(До  дня  пам’яті  жертв  сталінських  репресій.)

У  місяці  п’ятім  
Є  день,  щоб  згадати
Той  час,  як  земля  стогнала,
Як  кращих  із  кращих,
Не  знаючи  й  нащо,
Етапом  в  кайданках  гнали
В  Сибір,  Соловки,
Де  сніги  і  вовки…
На  власній  землі  –  в  полоні?!..
Репресії  дикі
Затіяв  «владика»
Й  не  сотні  скосив  –  мільйони…

Свічки  запалімо,
Постіймо  всі  німо…
Лиш  пам’ять  хай  слово  має
Про  те,  як  в  тридцяті
Забули  про  святість
Й  свободі  хребет  ламали…
Та  вже  не  здолати
Ніякій  владі
Бажання  людське  жить  вільно,
І  пам’ять  не  вбити,
І  не  повторитись
Репресіям  і  свавіллю.
16.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836050
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.05.2019


Пам’яті Володимира Івасюка

(Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».  Пішов    з    дому    24.04.1979.,    а    знайшли    повішеним    18.05.1979.)[/u]
Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна  –
Народження,  а  іншої  –  немає.
Любов  до  України  він  пізнав
І  світ  зачарував  Карпатським  краєм.

Квітневий  день  біди  не  віщував:
Синіли  віддалік,  як  завше,  гори,
Як  він  востаннє  пісню  заспівав,
Не  знаючи,  що  за  порогом  –  горе…

Він  вийшов,  та  назад…  не  повернувсь
(В  машині  чорній  ждали  й  люди  чорні),
Не  міг  Володя  розумом  збагнуть,  
Що  день  останній  він  прожив  учора…

Ковтав  тривогу  й  біль  весняний  Львів,
Коли  вершилась  чорна  влади  справа.
Застряв  навіки  в  горлі  юний  спів,
Й  стрічало  душу  небо  у  загравах.

Знайшли  Володю  в  лісі,  без  очей,
І  ката  слід  на  тілі…  чорно-синім,
А  поряд  –  ніякісіньких  речей…
Та  Україна  упізнала  сина.

І  плив  народ,  мов  весняна  вода,
Івасюка  ніс  тіло,  мов  святиню…
Карпати  чули,  як  народ  ридав,
Ховаючи  улюблену  дитину.

Він  з  тих,  у  кого  дата  лиш  одна,
І  шлях  один:  зі  славою  в  безсмертя.
Талант  його  у  сніп  народ  єднав.
Таких  пісень  із  пам’яті  не  стерти!..
17.03.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835949
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2019


Коли ти дочка її чи син

У  інеї  коса  моя,  хоч  літо.
А  може,  вік  осінній  так  линя?
Давно  вже  на  крилі  своєму  діти.
Припорошила  й  очі  сивина.
Роки  птахами  в  далеч  полетіли  –
Нема  й  не  буде  звідти  вороття,
Тверділи  мозолі  щодня  від  діла.
Пізнала  смак  поразок  і  звитяг.

Попереду  –  у  старість  переправа.
Вона  мене  і  кличе,  і  ляка.
Здається,  ніби  й  маю  на  це  право,
Але  ж  душа  не  хоче  ще  звикать.
Оглянуся  на  пройдену  стежину,
Згадаю  біль,  що  завдала  стерня:
Усе  життя  комусь  лише  служила,
І  кожен  факт  у  пам’яті  зрина.

Не  гналась  я  ніколи  за  чинами,
А  довіряла  долі  вірній  шлях,
Долала  з  нею  іноді  й  цунамі
І  обминула  не  одну  із  плах.
Жила  й  живу  я  так,  ніби  востаннє.
Хай  непростий,  але  люблю  цей  світ,
Й  коли  колись  до  фінішу  дістанусь,
Залишу  внукам  досвід-заповіт:
Щоби  здолать  життєві  кілометри,
З  землі  святої  набирайся  сил,
Скільком  за  неї  довелося  вмерти,
Знай,  коли  ти  дочка  її  чи  син!
13.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835947
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2019


На все свій час

Пора  осіння  виткала  вітрила    –
За  журавлями  хоче  відлетіть,
Бо  у  краю  цім  трохи  забарилась,
А  у  природі  все,  як  у  житті.

На  все  свій  час,  своя  на  все  година:
Приходити  у  світ  і  достигать,
Адже  людина  –  світу  теж  дитина,
То  ж  має  все  в  житті  своїм  встигать.
20.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835663
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.05.2019


Покликання душі

Запрягла  мої  роки  старість,  
А  душа  й  досі  молода.
Скільки  ж  їй  у  житті  дісталось!
А  вона  навіть…  не  рида.
Бо  живе  в  ній  сумління  й  віра,
Без  яких  не  людина  ти,
Сутність  їхня  –  любов  без  міри,
А  твоя  –  їх  уберегти.
Особлива  душа  в  поета,
Незвичайна  і  в  матерів  –
Не  спинить  їх  обох  у  злеті,
Бо  покликані  в  нім  згоріть!
24.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835662
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.05.2019


І щастя, і кара

Найбільше  щастя  для  людей  –
Їх  рідні  діти,
І  знає  кожен  з  нас  про  те,
Що  діти  –  квіти,
Але  ж  буває  й  навпаки,
Що  діти  –  кара…
І  так  було  і  є  віки…
Життя  ж  тікає…

У  тих,  хто  дітям  все  віддав,
Любив  без  міри,
Все  попливло,  немов  вода…
В  душі  –  зневіра,
А  старість  тихо  насіда,
Аж  нагинає…
І  діти,  й  ти  уже  злидар…
Біль  розпирає…

А  все  тому,  що  ти  забув
Науку  Божу:
Мало  узяти  на  сівбу
Зернятко  гоже  –
Його  зростить  маєш,  як  слід:
Вітри  щоб,  зливи.
Гартованих  чекає  світ,
А  не  лякливих.

З  сумління  вдячність  пророста,
Без  нього  –  горе.
Ця  істина  така  ж  проста,
Як  суша  й  море,
Тож  змолоду  про  старість  дбай,
Щоб  не  ридати,
Ласкай  уміру  і  давай,
Навчай  їх  дбати!
18.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835463
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.05.2019


Назватись матір’ю – не значить нею бути

Не  всі  є  справжні  матері  у  світі…
Є  ті,  для  кого  діти  –  сенс  життя,
Але  не  зможу  тих  я  зрозуміти,
Дітей  хто  викидає  у  сміття,
Чи,  як  зозуля,  щоб  не  знать  мороки,
Вкидають  їх  до  іншого  гнізда,
І  поки  доля  лічить  їхні  кроки,
Спішать  красу  коханцеві  віддать.

Й  так  хочеться  мені  таких  спинити:
Життя  ж  скороминуче,  як  гроза.
Не  рви  із  дітками  своїми  ниті,
Щоб  не  пекла  колись  гірка  сльоза.
Назватись  матір’ю  –  не  значить  нею  бути,
Навіть  коли  в  їх  венах  кров  твоя.
Життя  промчить…  Ти  будеш  теж  забута,
І  їх  слова  про  тебе  заболять.
18.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835462
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.05.2019


Народження ранку

Темно-сіра  вода,
Прибережну  траву  не  колише,
Сонце  не  прогляда,
Ключ  від  ранку  сховали  миші.

Тиша  рання  пряде
Над  водою  густі  тумани…
День  новий  десь  бреде.
Голі  верби  іще  дрімають.

Рання  тиша,  німа,
Народила  таки  світанок…
Врешті,  ніч  він  зламав,
Опустив  крізь  тумани  ранок.
28.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835157
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.05.2019


Чернігів мій чарівний щопори

Чернігів  мій  чарівний  щопори,
А  особливо,  як    весна  загляне,
Теплом  проллється  сонце  ізгори,
Збудивши  трави  перші  на  полянах.

Коли  ж  вітрами  літо  заспіва
І  гілля  заколише  радо  листя,
Під  ноги  килимом  простелиться  трава,
Дитячий  сміх  розсиплеться  в  колисці.
Уп’ється  місто  ароматом  лип
Під  акомпанемент  роїв  бджолиних,
Каштани  перед  ними  відцвіли,
Над  ними  хмарки  лебедями  плинуть.

А  вже  як  осінь  золотом  впаде
На  вимиті  беріз  і  кленів  плечі,  
Мелькне  між  гіллям  білченя  руде
Й  зрадіє  сквер  за  білчину  малечу.
Тоді  ж  сполоха  тишу  перший  клин
І  журавлине  «кру»  торкнеться  серця,  
Вода  Десни  лише  не  змінить  плин
І  слухатиме  верб  нагнутих  скерцо.

Коли  ж  снігами  задимить  зима,
То  все  одягне  в  срібно-білі  ризи.
Чернігів  –  краще  місто  не  дарма!
У  груди  щастя  мимоволі  бризне.
8.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835156
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.05.2019


Вона не така, як всі

Так,  вона  не  така,  як  всі:

Десь  наївна,немов  дитя,

Сивина  зацвіла  в  косі,

За  плечима  –  полин  життя.

А  вона  не  така,  як  всі,

Часто  вірила  у  дива,

Не  купалася  у  красі,

А  кохалася  у  словах.

Вона  з  ними  лише  на  «ти»,

Лікувалася  цим,  жила,

Будувала  до  душ  мости,

Хоч  святою  теж  не  була.


А  вона  не  така,  як  всі,

Запізнився  до  неї  сват.

Мила  посмішка  на  лиці,

Та  жила  більше  не  для  свят.

Тиша  ночі  –  її  сестра,

Господиня  співзвуччя-рим,

А  невипиті  ще  уста

Вміли  кожного  підкорить.

Братом  був  її  –  зорепад,

Вірші  їй  диктував,  пісні,

Про  кохання  і  про  УПА,

Бо  була  не  така,  як  всі:

То  хмаринкою  в  світ  плила,

Що  над  нею  синів-висів.

Ба,  поетом  вона  була,

Тихим  сяйвом  цвіла  в  росі.
9.05.2019.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835028
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.05.2019


Їх об’єднало горе і війна

Подивилась  відео  у  ФБ,  де  вулицею  Києва  до  Михайлівського  собору  йдуть  матері  і  дружини  тих,  хто  загинув  у  Донбасі.  Затремтіла  душа  й  полились  мимоволі  рядки:

Їх  об’єднало  горе  і  війна,

Тому  ідуть  великою  сім’єю.

Сльозою  кожна  вмилася  своєю  –

Гірко-солона  і  тяжка  вона.


Вони  ідуть.  З  портретами  ідуть,

На  котрих  люди,  найрідніші  в  світі  –

Війни  останньої  герої  –  їхні  діти,

А  не  герої  тих  далеких  Крут.


Вони  ідуть  в  Михайлівський  собор,

Щоби  там  сина,  мужа  пом’янути,

Що  став  на  прю  із  «братом»  своїм  лютим,

Бо  не  хотів  залишитись  рабом.


Вони  ідуть  і  біль  несуть  в  серцях.

В  руках  –  троянди  плачуть  і  гвоздики,

Що  пломеніють,  ніби  кров  бійця,

Й  думки  летять  до  Господа-Владики.
9.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835016
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.05.2019


День Перемоги

Перемоги  день  завітав

Із  бузково-барвистим  цвітом.

І  радів  кожен,  і  ридав,

Бо  ж  нацизм  подолали  в  світі.


Перемоги  святий  той  день

Зачекалася  вся  планета.

Тисячі  полягли  людей:

Будівельників  і  поетів.


Злита  щедро  моя  земля

Патріотів  святою  кров'ю  –

То  народ  від  чуми  звільняв

Землю,  попраную  любов'ю.


Мчать  роки  без  упину  вдаль,

Тих  забути  не  маєм  права,

Хто  життя  за  народ  віддав

І  за  вільну  свою  державу.
8.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834935
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2019


Вони зустрілись на дорогах фронтових

Вони  зустрілись  на  дорогах  фронтових:
І  син,  і  батько  –  у  іпостасях  нових.
Солдатами  були.  Обидва  мали  рани.
Йшли  нарізно  лише  вночі  і  рано.
Найбільш  боялися  потрапити  в  полон.
Далеко  десь  був  синів  батальйон.
Ніс  кулю  батько  у  нозі  із  бою,
Людей  боявся  й  зустрічі  з  ганьбою.

Він  повз,  блукав  лісами,  лікувавсь,
Геть  напівдиким  збоку  видававсь.
Впізнати  чоловіка  просто  неможливо:
Худий,  зарослий,  випинались  жили,
Й  на  ногу  праву  трохи  він  кульгав.
Та  погляд  гострий  мав  –  оглянути  встигав
Кущі  й  дерева  лісу,  що  стояв  навколо.
Впізнать  його  ніхто  б  не  зміг  ніколи.

Син  на  кульгавого  вороже  спогляда,
Перед  собою  автомат-трофей  скида
Він  цілиться  прямісінько  у  серце.
Пильнують  постать  сині  два  озерця…
Мов  звірі  два,  зустрілись:  хто  –  кого,
Бо  звикли:  у  бою  нема  свого…
Заклекотіла    кров  у  венах  сина:
 Зорять  на  нього  очі  рідні,  сині…

Не  окрик  –  поклик  крові  врятував.
А  чад  війни  ще  довго  їх  тримав…
І  батько,  й  син  знайшли  для  себе  змогу
Наблизити  велику  Перемогу.
***              
Літа  старого  в  сивині  скупались.
У  венах  синіх  прихолола  кров,
Адже  держава  та,  його,  розпалась.
В  очах  застигла  туга  і  любов.

Це  він  тоді  у  лісі  з  батьком  стрівся,
Не  синій  –  сивий  колір  став  очей.
Біля  чужого  вогнища  не  грівся  –
Трудивсь,  учивсь,  недосипав  ночей…
Усе  частіше  батько  в  сни  приходить,
Одне  складне  питання  задає:
Чи  відповіді  син  його  знаходить,
Чом  спать  тепер  Росія  не  дає?
19.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834931
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2019


Чи досить терпіння у нас?

Сипле  спогади  ніч
Не  в  долоні  –  у  пам’яті  грона,
Як  і  в  час  протиріч,
Ізгорали  найкращі  в  вогні.
Скільки  згаслих  там  свіч,
Наших  юних  борців,  безборонних,
Що  упали  тоді
І  за  землю,  й  за  волю  в  борні!

Сипле  спогади  ніч,
І  від  них  мені  млосно  і  тісно,
А  вони,  ніби  кліщ,
Упинаються  в  мозок  щораз…
Скільки  треба  ще  пліч,
Щоби  витримать  «нині  і  прісно»
Все,  що  доля  нам  шле?
І  чи  досить  терпіння  у  нас?
20.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834785
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.05.2019


Земля Чернігівська – свята земля

Земля  Чернігівська!..  В  години  лихоліть
Ти  для  Русі  живим  щитом  ставала,
Красою  чарувала  божий  світ,
Людською  кров’ю  у  Дніпро  стікала…

Земля  Чернігівська!..  Ти  та  свята  земля,
Що  українства  дух  завжди  будила,
Надію  вміла  у  серця  вселять,
Синів  не  раз  на  подвиги  водила.

Земля  Чернігівська  –  та  праведна    земля,
Що  Правду  шанувала,  віру  й  волю,
І  слала  в  бій  за  них  своїх  орлят,
Щоби  собі  здобути  гідну  долю.  

Земля  Чернігівська!..  Крізь  сивину  віків
Ти  йшла  із  Богом  у  святе  безсмертя,
Народжуючи  славних  козаків,
Що  не  дозволили  на  цім  шляху  померти!
30.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834784
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.05.2019


Їх 49 в небо піднялось

Присвячую  десантнику  Кучерявому  Сергію  Васильовичу  
(4.08.1984  –  14.06.2014).  Село  Павлівка,  Дніпропетровська  область,  Солонянський  район.

Їх  49  в  небо  піднялось  –
Безстрашних  воїв  неньки  України  –
Воно  ж  над  ними  зорями  цвіло,
Не  знало,  що  за  мить  усі  загинуть.
Літак  піднявся  зорям  тим  навстріч.
Сергію  рідна  Павлівка  згадалась.
Не  вперше  бачив  він  червневу  ніч.
Цікаво,  чи  вже  рідні  повкладались?

І  раптом  вибух  землю  сколихнув,
Коли  літак  в  повітрі  розірвався,
Зустрівши  там  непрохану  війну.
Над  лихом  тим  лиш  Каїн  засміявся.
Їх  –  49,  їх  –  аж  49
На  крилах  ангелів  у  вічність  піднялось!
Життя  політ  спинив  їм  чорний  демон,
Спаливши  кожному  ще  молоде  крило!
Видовище  було  не  із  легких,
Коли  горів  метал,  земля  палала,
І  хлопці  наші  –  славні  вояки,
Тіла  яких  в  польоті  розірвало.

Десантників  шукали  сорок  діб,
По-християнськи  щоби  поховати,
Окремих  забирали  і  в  «братів»,
Де  більшість  –  проросійська  темна  «вата».
Впилися  горем  бідні  матері,
Коли  тіла  синівські  відшукали,
І  Бог  ридав  над  ними  угорі  –
Дощем  рясним  сльоза  його  стікала,
Бо  ж  49  доль,  ще  молодих,
Війна-АТО  зненацька  перервала…
Сини  не  повернулись  до  родин  –
На  древі  роду  гілля  обламалось.

Ридала  Павлівка*  в  жаркий  липневий  день  –
Дніпропетровщина  прощалася  з  героєм.
І  вірилось,  душа  його  знайде
Те  місце,  де  не  буде  зла  і  зброї.
2.05.2019.
*  –  місце  народження  і  поховання  Кучерявого  Сергія  Васильовича.

Ганна  Верес  (Демиденко).  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834278
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.05.2019


Вона боролася за сина до кінця

Вона  боролася  за  сина  до  кінця
Пащенко  Ігор  Іванович  (6.03.1974.-  4.11.2017).  Народився  у  Чернігові.  Мобілізований  в  АТО  у  серпні  2014р.  Боронив  Донецький  аеропорт.  23.01.2015  його  контузило.  Вражений  мозок.  Пізніше  без  наданої  вчасно  допомоги  розвився  менінгоенцефаліт.  Довго  мучився.  Помер  від  набряку  мозку  через    33місяці.  Залишилися  мати  і  донька  від  першого  шлюбу.
Вона  боролася  за  сина  до  кінця…
Аеропорт  терпіла,  три  шпиталі.
І  довгі-довгі  пошуки  бійця.
Дзвінки,  поїздки,  поки  допиталась.
Знайшла  його  у  Харкові  таким:
Живий,  без  пам’яті.  Синок  її  ледь  дихав.
Контузія  далася  узнаки.
І  полилась  молитва  мами  тихо.

Усе  здолала  мамина  любов!
О,  скільки  може  витримать  людина!
І  повернув  синочку  пам’ять  Бог!
Але  ж  діагноз  –  вироком  дитині…
Спливали  в  спогадах  події  знов  і  знов:
Вогонь  і  ДАП,  бетон  і  побратими.
І  плив  потік  із  мамою  розмов  –
Ті  дні  для  них  обох  були  святими.

Він  умирав  у  неї  на  руках…
Вона  ж  голубкою  весь  вечір  воркувала.
Забрала  смерть  проклята  козака,
Коли  знесилена  матуся  задрімала.
Він  дві  війни  пройшов  за  ці  роки:
За  Україну  бився  і  за  себе…
Чи  так  веліли  воїну  зірки,
Чи  запросили  ангели  у  небо?!
Вона  ж  боролася  за  сина  до  кінця…
1.05.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834275
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.05.2019


Дві зорі Присвячую воїнам-чернігівцям, загиблим у АТО.

Дмитро  Павлович  Полегенько  (27.03.1988.-18.08.2014.
 Єдиний  син  у  сім’ї.  Залишилась  мати  і  донечка  від  першого  шлюбу).
Вадим  Михайлович  Лобода  (3.09.1984.-12.09.2014.  
Залишився  батько,  який  до  цього  поховав  дружину  і  одного  сина).

Вадим  Лобода  і  Дмитро  Полегенько  –
Два  воїни  світла  в  горнилі  війни.
Для  них  Україна,  як  другая  ненька,
За  неї  життям  заплатили  вони.
Чернігів  почув  голоси  їхні  вперше,
Дитинство  скупав  їх  у  водах  Десни,
Характери  їм  сформував  теж  для  звершень
У  школі  одній,  де  навчались  вони.

Не  знали  тоді,  що  покличе  їх  доля:
Дмитра  –  на  Майдан,  котрий  світ  сколихнув.
Щоби  захистити  від  недругів  волю,
Обидва  пішли  у  АТО  –  на  війну.
Обидва  були  у  однім  батальйоні*,
Та  літа  кінець  рано  шлях  їм  спинив:
Не  втрапили  воїни  ці  до  полону  –
Обидва  лягли  на  дорогах  війни.
Один  в  Городищі**,  в  Макарові**  –  інший,
Востаннє  згадали  Поліський  свій  край.
Дмитру  від  Вадима  на  місяць  раніше
Господь  відчинив  свої  двері  у  рай.

Тікає  в  історію  час  потихеньку…
Над  школою  й  містом  –  дві  поряд  зорі:
Серця  Лободи  то  й  Дмитра  Полегенька  –
Надії  вогнем  будуть  вічно  горіть!
1.05.2019.
*  –  13-ий  Мотопіхотний  батальйон  «Чернігів-1».
**  –  села  у  Луганській  області.

Ганна  Верес  (Демиденко)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834116
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


БАБУСЯ Й МОЛОДИК (Гумореска)

Йшов  автобус  на  район…
Пасажирів  –  море.
Переповнений  салон,
Тож  бабусі  -  горе.
Вліво,  вправо  всіх  хитав
І  бабусю  з  ними,
Або  вгору  підкидав.
За  вікнами  –  злива.
Та  ще  й  траса  там  така  –
Витрясе  й  останнє.
Сила  вже  така-сяка
В  бабусі  Оксани.

На  сидінні  від  вікна
Парубій  розлігся.
В  вухах  штричка,  й  не  одна,
Глянути…  спромігся…
Слухав  він  якісь  пісні
Через  провід  в  вусі.
Поту  крапельки  рясні
На  чолі  в  бабусі.
Витяг  з  вуха  молодик
Провід  окаянний.
-  Нюхать  піт  твій  я  не  звик,  -
Крикнув  на  Оксану.  –
-  Бач,  повісилася  як,
Ніби  балерина,
Пасажир  я  –  не  стояк,  -
В  музику  поринув.
А  в  бабусі  вже  не  піт  –
Гіркі  сльози  ллються.
Може,  ви  дасте  одвіт:
Дітись  де  бабусі?

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834113
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


Він поспішав Присвячую Томилку Івану Миколайовичу (14. 04. 1986. – 30. 01. 2015. ) (Посмертно) .

Народився  у  смт.  Михайло-Коцюбинське  під  Черніговом.  
В  АТО  з  квітня  2014року.  Загинув  під  Вуглегірськом  у  нерівному  бою.  Це  був  богатир  2-метрового  зросту,  волонтери  так  і  не  змогли  знайти  для  нього  берців,  бо  воїн  мав  52  розмір  ноги.  Шукали  тіло  44  доби.  Поховали  15.03.2015  у  Михайло-Коцюбинському.
Він  поспішав,  адже  був  молодим,
Хоробрим,  гордим,  трохи  нетерплячим,
Не  знав,  що  лиш  два  кроки  від  біди,
Коли  і  небо,  і  земля  заплачуть.
Він  поспішав  залишити  свій  слід
У  душах  друзів  –  вірних  побратимів,
Й  радів  за  нього  цілий  білий  світ,
Коли  душа  коханням  освятилась.

Він  поспішав  закінчити  війну  –
За  зброю  ідеали  взяв  Майдану  –
Імперії  щоб  розвалить  стіну
Й  позбутися  російських  вже  кайданів.
Він  поспішав  залишити  свій  слід
На  цій  землі,  порослій  полинами,
Й  кохання,  мов  весняний  первоцвіт,
Озвалося  весільними  піснями.

Він  поспішав…  О,  як  він  поспішав
Перемогти,  щоб  жити  по-новому!
Лишив  батькам  невипиту  печаль:
Живим  не  повернувся  ж  бо  додому…
Він  поспішав  залишити  свій  слід
У  донечці,  що  ждала  так  на  нього!
І  плакав  Бог,  як  кров’ю  сніг  розквіт,
Не  знали  й  друзі  січня,  більш  сумного.

Він  поспішав  у  неба  сонну  рань,
Щоби  там  весни  й  сонце  зустрічати.
Шлях  боротьби  за  волю  він  обрав,
Щоб  Україну  з  миром  повінчати!
27.04.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834001
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.04.2019


Спинилось його серце в 23

Присвячую  Кравченку  Євгену  Анатолійовичу  (13.09.1991.-  31.01.2015.)    (Посмертно).  Призваний  за  мобілізацією  24  квітня  2014-го,  командир  відділення  —  командир  БМП  1-ї  мотопіхотної  роти,  13-й  окремий  мотопіхотний  батальйон  «Чернігів-1».
З  травня-  червня  2014-го  брав  участь  в  бойових  діях  на  сході  України,  зокрема,  у  боях  за  Дебальцеве.
31  січня  2015-го  у  бою  1302  на  блокпосту  міста  Вуглегірськ  зазнав  поранення,  несумісного  з  життям.  Під  час  евакуації  до  Артемівської  лікарні  помер  від  значної  втрати  крові.
Похований  на  чернігівському  кладовищі  Яцево.

Він  був  молодшим  сином  у  сім’ї
І  радістю  для  брата,  тата,  мами.
Звіряв  по  них  він  кроки  всі  свої.
На  жаль,  немає  Жені  вже  між  нами.
Красивий,  мужній,  добрий,  молодий  –
Таким  його  усі  запам’ятали  –
Грозою  часто  був  і  для  орди,
Коли  снаряди  з  БМП  літали.

Але  був  Вуглегірськ.  На  блокпосту
Дві  тисячі  п’ятнадцятого  року
Вогонь  життя  його  від  ран  потух.
Шкода,  що  шлях  його  був  закоротким.
Йому  б  ще  жити  й  жити,  і  цвісти,
Та  на  війні  життя  –  єдина  плата.
Спинилось  його  серце  в  двадцять  три,
Й  душа  злетіла  пташеням  крилатим
У  вічність.  Звідти  вороття  нема.
Душа  ж  і  там  про  Україну  дбає.
Таку  ніхто  й  ніколи  не  злама,
У  цім  переконалася  зима  –
Вона  і  матінка  іще  за  ним  ридають.
29.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834000
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.04.2019


ТРИ БАЖАННЯ (Казка)

Мені  знову  наснилася  казка
Про  чарівні  і  справжні  бажання,
Про  багатство  й  небачену  ласку
І  про  мамине  розчарування.

Виростали  у  неньки  три  сини.
Всіх  любила,  теплом  зігрівала.
Щастя  й  долі  у  Бога  просила,
Колискову  на  сон  всім  співала.

Коли  виросли  всі,  так  вже  сталось,
Тож  любов’ю  платили  матусі.
Та  хвороба  підкралася  й  старість:
-  Мабуть,  я  уже  й  не  підведуся,  -

Повідомила  раптом  їм  мама,  -
Не  турбуйтесь  про  мене,  не  треба.
Тільки  б  добре  було  все  із  вами  –
Я  ж  дивитися  буду  із  неба.

Знаю,  в  кожного  з  вас  є  бажання
Жити  так,  як  велить  ваше  серце,
Будьте  завжди  в  людській  ви  пошані,
Мудрі  й  сильні  із  долею  в  герці.

Але  хочу  я  знать  наостанок,
Як  плануєте  далі  ви  жити,
З  чим  зустрінете  завтра  світанок.
Бач,  не  встигла  вас  і  одружити.

Перший  син  глянув  в  очі  матусі:
-  Не  турбуйся,  я  стану  багатим,
Із  царівною  ще  одружуся,
Жить  в  палаці  я  буду  –  не  в  хаті.

Ніби  струмом  ударило  неньку;
Затремтіла  душа,  застогнала.
Сина  старшого  ці  одкровення
Її  майже  зовсім  доконали.

А  середній  побачив  те  лихо,
Намагався  казати  ніжніше:
-  Я  купцем  стану,  -  вимовив  тихо,  -
Але  це  буде  трохи  пізніше.

Знов  притухли  у  мами  зіниці  –
Не  таких  від  дітей  слів  чекала
(Спалахнули  у  небі  зірниці):
-  Краще  б  вас  для  розмов  не  скликала…

Тут  найменший…  матусі  взяв  руки,
Нахилився  й  почав  цілувати:
-  Я  полегшу  тобі,  мамо,  муки,
Бо  одна  ж  у  людини  є  мати.

Відшукаю  найкращі  я  ліки
І  поставлю  тебе  я  на  ноги.
Все  можливе  зроблю  і  не  тільки:
У  молитві  звернуся  до  Бога…

Ці  слова,  переконливі,  сина  –
То  найкращі  для  матері  ліки  –
Повертали  матусині  сили…
Їх  вона  не  забуде  довіку.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833847
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.04.2019


У долині біля річки

У  долині  біля  річки
Сонечка  якісь  магічні
Хтось  розсипав  там  і  тут:
То  кульбабки  так  цвітуть.

Якщо  сонце  з  неба  світить,
Із  долини,  немов  діти,
Посміхаються  квітки  –
Повсідались  на  листки.

А  як  сонце  заховалось,
У  долині…  диво  сталось:
Зникли  квіти  вмить  гуртом
Під  кульбабовим  листом.

Всі  заплющать  свої  очі,
Щоб  розкрити  після  ночі,
Коли  сонечко  зійде.
Хто  долину  цю  знайде?

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833846
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.04.2019


Коли у вечір сонце заблукає


Стелили  трави  осені  доріжку,

Котра  веде  у  синю  далечінь,

Іду  по  ній,  притомлена  я  пішки.

Ген,  журавлів  озвалися  ключі.
 
Гадюкою  –  свіжоумита  стежка  

У  діаманти-сльози  зодяглась.

Нарешті  в  росах  зацвіла    мережка

І  з  запізнілим  сонцем  обнялась.



Коли  ж  у  вечір  сонце  заблукає

І  фініш  подолає  білий  день,

Тоді  вже  місяць  світло  розливає,

І  посила  спочинок  для  дітей.
26.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833643
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2019


Чорнобильцям

У  33-є  тугою  озвалась

Чорнобильська  трагедія  в  серцях,

Земля  тоді  з  красою  повінчалась,

Стезя  життєва  в  багатьох  порвалась  –

Трагедія  століття  дата  ця…


Щороку  в  26-ий  день  квітневий

Земля  їм  дякує  за  сонце  і  життя.

Низький  уклін  сьогодні  і  від  мене  –

Саме  чорнобильці  –  сторожові  буття.

Їх  роки  з  сивиною  обнялися

Раніше,  аніж  вік  їх  право  мав.

Не  всі  їх  плани  у  житті  збулися,

Та  не  скувала  душі  їм  зима.


Ці  люди  мають  душі  особливі,

Тож  врятували  землю  від  біди,

Залишивши  життя  своє  щасливе,

Розквітлі  щойно  в  пахощах  сади,

Вони  туди  летіли,  де  зі  смертю

Змагалися  один  лиш  на  один

І  вижили  у  чорній  круговерті,

Зуміли  повернутись  до  родин.


Не  раз  у  сни  приходить  їм  чорнобиль,

Пече  серця  зараженим  вогнем,

Та  душі  їхні  мають  вищу  пробу:

Таких  ніщо  й  ніколи  не  зігне!
26.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833642
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2019


Хто бачив війну…

Хто  бачив  війну  в  обличчя,

Забути  її  не  зможе,

Бо  внутрішній  голос  кличе

Туди,  звідкіля  не  кожен

Виходить  живим,  здоровим,

Де  смерть  –  не  вітри  гуляють,

Де  море  людської  крові,

Де  навіть  земля  палає.  


Хто  бачив  війну,  той  знає,

Чим  порох  і  попіл  пахнуть,

Як  страх  вужем  виповзає,

Й  орда  утікає  прахом.

Такий  тільки  Богу  вірить,

І  з  шляху  цього  не  зверне,

Любові  у  нім  –    без  міри,

Тож  сіє  надії  зерна.


Він  там  і  за  Україну,

Й  за  матір,  і  сміх  дитяти,

За  кущик  тої  калини,

Який  посадив  з  ним  тато,

За  колос,  що  гнеться  долу,

І  за  любов  недопиту,  

За  друга  й  народу  долю

Він  ворога  мусить  бити!
18.04.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833484
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2019


Миколі Михайловичу Ткачу – поету, етнографу, професору, родом з Чернігівських земель. (Посмертно)

Він  знав  і  в  мові,  і  в  культурі  толк,

Та  в  теплих  хвилях  не  купався  слави,

Отримавши  до  вічності  квиток,

Поплив,  лишивши  іншим  свої  лаври.

Для  України  все  зробив,  що  міг,

Щоби  піднять  з  колін,  підставив  плечі.

В  літературі  –  лев.  І  ось  –  поріг..

Спинився  лет  життя  його  лелечий.


Професор  він,  дослідник,  ЧОЛОВІК!

Один  із  тих  мужів,  що  мають  розум.

Але  не  довгим  був  поета  вік,

Не  витримавши  безладу,  загрози:

Ту  Україну,  котру  так  любив,

«Брати»  вчорашні,  змучену,  терзали.

Він  бачив,  як  розумних,  молодих,

В  чужі  краї  проводили  вокзали.


В  таких,  як  він,  геть  інше  сприйняття

Реальності,  політики,  природи.

Шкода,  що  в  них  лише  одне  життя,

І  те  належить  не  собі  –  народу!

Він…  відійшов,  та  погляд  ізгори

Зорить  його,  проникливий  і  мудрий:

«Не  смійте  неньку  нашу  загубить,

Не  дайте  Україну  підкорить,

А  я  за  вас  молитись  щиро  буду!»
20.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833479
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2019


Не кожен

Не  кожен  може  землю  так  любити,
Як  матір,  що  дає  усім  життя,
Не  побоїться  бути  навіть  вбитим,
Живим  згоріти  в  полум’ї  звитяг.

Не  кожен  здатен  не  собі  служити,
А  тим,  до  кого  хилиться  душа,
Зерно  любові  сіяти,  крім  жита,
На  допомогу  вчасно  поспішать.

Не  кожен    може  щастям  поділитись,
Яким  не  часто  наділяє  Бог,
Красою  неба  і  землі  упитись
І  словом  виливати  ту  любов!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833425
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


«Бульбаш»

(Присвячую  Близнюку  Володимиру  Володимировичу  –  герою-чернігівцю,  який  загинув  6.09.2014.  у  перший  день  після  Мінських  домовленостей  під  час  підняття  прапора  України  у  Станиці  Луганській).
За  ним  сьогодні  дві  ридають  неньки:
Та,  що  життя  дала,  і  та  земля,
Що  хлопця  пам’ятає  ще  маленьким.
Болить  їй,  що  тоді  не  вберегла.
Він  українець.  Кров  в  нім  –  білоруська,
Тож  величав  себе  частіш:  «Бульбаш».
Не  знав  ночей  він  білих,  петербурзьких,
А  знав  червоні,  як  палав  Донбас.
Туди  у  травні  з  хлопцями  рушали,
Услід  дививсь  їм  яблунь  білий  цвіт.
Родини  і  Чернігів  залишали,
Щоб  Україну  врятувати  й  світ.
Луганська  вже  земля  на  них  чекала,
Не  розуміючи,  з  людьми  що  відбулось,
З  Москви  «бандерами»  їх,  «украми»  лякали,
Тож  «сепарів»  немало  розвелось.
Бійці  голодні,  змучені  до  краю…
Дивився  степ  неприязно  на  них.
Вони  ж  не  ті,  що  хата  їхня  скраю,
Утрапили  у  епіцентр  війни.

Не  завжди  дух  високим  був  у  взводі,
Закони  непрості  має  війна,
Але  «Бульбаш»,  а  це  Близнюк  Володя,
Підтримував  бійців:  «Ех,  старина!
Це  хто  сказав,  що  ми  всіма  забуті?
Не  дозволяю  вішати  тут  ніс!
Ніхто  нас  не  здолає  (той  же  й  Путін)».
Води  десь  трохи  роздобув,  приніс  .
Він  був  душею  в  колі  побратимів,
Навіть  пельменів  якось  роздобув.
Не  знав,  що  сад  для  нього  не  цвістиме…
Для  командира  за  синочка  був.

День  вересневий  геть  був  невеселий,
Хоча  про  мир  домовленість  була.
Думки  у  мозку,  ніби  каруселі:
Важлива  ж  дата  щойно  відбулась  –
День  Прапора    Це  ж  символ  України,
За  нього  йшли  на  плаху,  в  табори…
Підняв,  але  рука  й  душа  зміїна
Життя  спинили.  З  прапором  згори
Упав  «Бульбаш»,  обнявшися,  мов  з  братом,
Заяскравіла  кров  на  полотні…
Ніхто  не  міг  із  рук  його  забрати
Той  прапор,  що  були  з  ним  на  війні.

Вже  рум’яніли  яблука  на  сонці,
Десна  несла  ув  осінь  ще  тепло,
Як  привезли  в  Чернігів  друга  хлопці,
Якому  тільки  26  було.
Сади  без  нього  вкотре  вже  квітують,
На  вітрі  прапор  «Бульбаша»  шумить…
Країну  побратими  ще  рятують,
Нам  наближаючи  жадану  миру  мить!
20.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833422
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


Благають небо воїнів хрести

Ще  тиша  над  Майданом  не  вляглася

Від  «Качі»  рвались  небо  і  серця,

Весна  іще  гаразд  не  почалася,

Коли  війна  озвалася  оця.

Підступна  вона,  з  почерком  Росії,

Тихенько  захопила  флот  і  Крим…

А  Україна  ждала  все  месію..

Чому  ж,  від  зла  нас,  Боже,  не  вберіг?


Земля  від  ран  і  втрат  важких  страждає,

Втомилася  від  болю  і  хрестів,

Вона  також  за  вбитими  ридає:

Адже  в  війні  –  у  битві  непростій!

Краса  весни  сьогоднішня  прив’яла,

Благають  небо  воїнів  хрести:

«Не  дай,  щоб  нас  Росія  звоювала.

Народ  дітей  і  хліб  нехай  ростить!»
18.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833336
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.04.2019


Доля

Весна  й  кохання.  Сонце  і  земля…
Єднання  душ  за  покликом  природи…
Здається,  відчуваєш  іздаля,
Те,    що  в  собі    не  здатен  побороти.        

Воно  ж  корінням  у  єство  вроста,
Непереможно-дивне  й  невідоме,
Й  крокує  з  нами  все  земне  життя,
Записане  звичайним  словом  «ДОЛЯ».
18.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833334
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.04.2019


Вони йдуть назустріч долі

Дорога.  На  ній  –  їх  двоє.  
Рука  у  руці.  Військові.
В  очах  –  кілька  сонць  –  не  зорі.
Горять  вогнем  непокори.
Вони  йдуть  назустріч  долі  –
Одній  на  двох  –  невідомій…
Давно  у  казки  не  вірять,
Бо  знають,  життя  відміря
Всього  їм.  Не  без  гіркого,
Як  плаче  зоря  ранкова
За  тим,  хто  не  вийшов  з  бою.
В  полоні  вони  любові!
14.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833227
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Заблукала нічка в гори

 
Заблукала  нічка  в  гори  сині,
В  травах  диких  ніжки  заросила,
Зірочки  упали  в  темні  води,
Свіжістю  впилася  прохолода.

Танцювали  зорі  в  водах  бистрих,
В  потічку  посрібленім  намистом,
Танго  із  водою  танцювали,
Буки  і  смереки  дивували.

Колисала  нічка  сни  казкові,
Уплітала  стрічечки  зіркові,
Милувалась  ними  полонина,
Душу  їй  краса  та  полонила.
13.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833221
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Сула

Ти  бачив,  крига  в  річці  як  скресає?
А  чув,  як  лід,  ламаючись,  дзвенить?
Навколо  біле  місяцеве  сяйво,
І  ти,  неначе  в  тому  завинив,

Що  мимоволі  став  єдиним  свідком
Того,  як  річка,  стомлена  від  сну,
Не  зрозуміла,  щастя  в  неї  звідки,
Дзвеніла  лунко  й  кликала  весну.

А  вже  коли  крижини  оживають
І  шлях  шукають,  товпляться  у  ряд,
Це  дійство  навіть  кілька  днів  триває,
Зірки  вночі  на  диво  те  зорять.

Хтось  річку  цю  давно  назвав  Сулою,
Романтика  присутня  в  назві  цій,
Чи  Сулейман  також  колись  весною
Був,  як  скресала  крига  на  ріці?
01.03.13

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833029
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.04.2019


Гортаю я пожовклі сторінки

Гортаю  я  пожовклі  сторінки
Історії    моєї  України,
І  проростає  правда  крізь  роки
Про  те,  як  цвіт  наш  нищили-гноїли,  
Як  вижив  мій,  розправився  народ
І  розрубав  ненависні  кайдани,
Жить  не  схотів  під  владою  заброд,
Тож  сколихнули  двічі  світ  Майдани.

Зраділа  наша  змучена  земля,
Вона  шанує  Правду,  Гідність,  Волю,
Та  Крим  украли  зайди  із  Кремля
І  замахнулись  на  Вкраїни  долю.
Ні,  не  скорити  вільної  землі
І  мій  народ  уже  не  залякати,
Великий  Бог  нам  вижити  звелів,
За  неї  воювать  нам  не  звикати!
27.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833028
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.04.2019


Життя гортаю, мов новітню казку

Життя  гортаю,  мов  новітню  казку,
Де  доля  ще  не  вивела  кінця,
В  ній  перемоги  є  і  чорні  дні  поразки,
Хоч  сльози  й  сум  мені  не  до  лиця.
Колише  вітер  долі  білі  пасма,
В  очах  посіяв  вицвілу  журу,
І  весняна  не  веселить  їх  Пасха,
А  шкіра  рук  нагадує  кору,
Поморщену,  потріскану  і  темну,
Але  без  неї  древо  згине  враз.
Нехай    нудна,    але    це    вічна    тема,
Бо    у    житті    красивих    менше    фраз.
Там  найчастіше  –  сіроокі  будні,
Та  не  біда:  господар  долі  –  я,
Тож  виберу  моменти  незабутні,
І  допоможе  в  цім  мені  сім’я.
12.01.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832884
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


Не може брат із братом воювать

 
Піднять  на  брата  руку  –
Кровний  гріх,
А  далі  –  біль  розлуки
Й  сто  доріг,
Серед  яких  непросто
Ту  знайти,
Якою  йти  у  гості.
Думав  ти,
Якою  він  до  тебе
Теж  прийде,
Й  привітним  стане  небо,
Й  тихим  день,
Й  радіти  буде  мати,
І  поріг,
Й  світитись  буде  хата
Цій  порі?

Не  може  брат  із  братом  
Воювать,
Чи  землю  відібрати,
Злість  зривать,
По-братськи  тільки  з  братом
Треба  жить  –
Не  смій  його  карати  –
Дорожи!
8.07.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832883
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


ХТО ГОЛОВНІШИЙ (Байка)

Увечері,  осінньої  пори,
Біля  вузенької  маленької  нори
Старанна  Мурка  тихо  чатувала.
Себе  лиш  слиною  поки  що  частувала.

Поводить  вусами,  зачувши  запах  миш.
Аж  тут  Сірко:
-  Ти  справи  ці  облиш,
Щовечора  вечеряєш  лиш  м’ясом,  -
Нагнувсь  до  кішки  й  облизнувся  ласо.

Тут  горда  Мурка  в  позу  стала  –  хвіст  трубою:
-  Ти  хочеш,  щоб  ділилась  я  з  тобою?
Цього  не  буде!  Я  тут  головна,
І  відпрацьовую  господарям  сповна!

Сірко  й  собі  не  хоче  відступати:
-  Ти  головна?..  Та  «із  якої  статі»?
Нещасні  миші  крадуть  по  зернині,
А  завдяки  мені  в  амбарі  нині

Лежить  зерно,  й  ніхто  його  не  краде,  -
Пес  гавкає,  хвостом  махає  радо.
Й  так  захопилися  обоє!  Не  на  жарт…
А  мишки  у  амбар  скоріш  біжать,

Зерна  щоб  принести.  На  зиму  буде…
Аж  глядь:  якісь  там  незнайомі  люди
Тихенько  лантухи  наповнюють  зерном,
І,  очевидно,  тут  вони  давно…

Чим  все  закінчилось.    неважко  здогадатись…  
А  хто  для  вас  з  них  головнішим  може  здатись?

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832764
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.04.2019


КУРЧАТКА-ГЕРОЇ (Байка)

У  мами  молодої,
у  рябої  Квочки  
Сини-Курчатка  і  Курчатка-дочки,
Такі  ж  дрібненькі
та  м’якесенькі  вони,
Коротконогі  ці  веселуни!

То  бігають  від  Мами
і  до  Півня-тата,
То  заховаються  у  кущ  за  хату,
Або  на  сонці
гріють  шубочки    свої.
І  заздрили  усі  міцній  сім'ї.

Старий  Сірко
дививсь  на  це  домашнє  диво:
-  Яке  ж  потомство  в  Квочечки  красиве!
Та  й  вирішив
погратись  із  птахами  сам,
Й  сусідського  підмовив  ще  він  пса:

-  Курчатка  з  Квочкою
гребуться  біля  гною,
А  ти,  Рябку,  скоріш  іди  за  мною.
Та  й  заходилися
Курчаток  лоскотать.
(Не  дуже  їх  цікавила  і  стать).

А  Квочка  бігала,
кричала,  крильми  била,
І,  хто  зна,  що  б  іще  вона  зробила…
Аж  раптом…  Бабця,
чуючи  страшну  війну,
Дрючка  взяла…  Сірко…  мерщій  гайнув.

За  ним  –  Рябко.
Курчатка,  злякані,  як  діти,
Біжать  до  Квочечки  та  й  ну,  галдіти
По-своєму:
герої  ж  бо,  мовляв,  які…
Ніде-ніде  не  водяться  такі!

Серед  людей
частенько  теж  таке  буває:
Біда  прийде  і,  поки  ще  триває,
Не  чути  й  слова,
а  коли  уже  мине,
То  кажуть:  -  Похваліть  тепер  мене!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832763
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.04.2019


Мудра відповідь

Раз  без  вчителя  інспектор
Завітав  у  другий  клас.
На  столі  лежать  конспекти.
-  Стільки  в  класі  вчиться  вас?

Запитав  інспектор  строгий
У  сільської  дітвори.
Влад  подумав  таки  трохи:
-  В  класі  учнів  –  23!

А  з  учителькою  стане
Більше  ще  на  одного,
Порахуйте  разом  з  нами  –
Двадцять  четверо  всього!


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832624
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.04.2019


Казка про лелеку

Шепче  осінь  мені  сиву  казку
Про  Красуню  –  Весну  і  Лелеку.
Не  скажу  про  її  ще  розв’язку,
Бо  до  неї  іще  так  далеко.

У  красивім  селі,  що  під  лісом,
Жило  двоє  людей,  теж  красивих.
Здогадатись  неважко  вам,  звісно,
Одружились  вони.  І  щасливо

Зажили,  ніби  ті  голуб’ята,
Працювали  обоє  старанно  –
У  порядку  в  них  двір,  гарна  хата,
Та  в  душі  кожен  мав  свою  рану:

Дуже  діток  обом  їм  хотілось.
І  чекали  вони,  все  чекали,
Поки  справжнє  їм  щастя  зустрілось,
Те,  яке  вони  довго  шукали.

Якось  впав  біля  хати  лелека.
(Хтось  поранив,  сердешного,  в  ногу?
Чи  на  нього  подіяла  спека?)
Він  очима  просив  допомоги.

Як  маля,  підхопили  на  руки,
Напоїли,  обмили  водою  –
Так  полегшити  птахові  муки
Їм  хотілось.  Нарешті,  людською

Він  турботою,  добре  зігрітий,
Вже  одужував.  Став  і  на  ноги.
Поспішав  із  роботи  зустріти
Він  господарів.  (Мав  на  те  змогу)

Так  до  осені  жив.  Милувався
Молодими  людьми  він  щоденно,
В  небо  іноді  вже  підіймався,
Знав,  хто  добре  живе,  хто  нужденно.

Якось  знову  піднявся  він  вгору
І  побачив  ключі  там  лелечі,
Що  ховались  повільно  за  гору.
Скільки  ж  мали  вони  вже  малечі!?

Покружляв  чорнокрилий  цей  красень
Над  подвір’ям,  селом  аж  три  рази  –
Цим  подякував  людям  він  красно
Та  й  помчав,  обганяючи  Крази,

За  птахами,  що  все  віддалялись.
(Може  ж  знайде  й  свою  там  родину?)
Він  летів,  і  йому  все  здавалось  –
В  нього  дві  їх:  людська  і  пташина.

Час  летів,  а  село  все  трудилось.
Вже  й  весна  голуба  знов  настала.
У  сім'ї  молодій…  народилось
Двоє  хлопчиків  –  Ростик  і  Слава.

То  Лелека  приніс  в  подарунок
За  добро  людське  гідну  їм  плату.
Кожну  весну  з  п’яти  ніс  пакунок
Радий  батько,  а  в  нім  –  по  хлоп’яті.

Сім  синів  виростали  та  швидко  –
Батьку  й  неньці  майбутня  підмога,
Та  Лелеки  того  щось  не  видко  –
Десь  тремтіла  глибока  тривога.

Але  кожен  із  нас  розуміє,
Що  безсмертних  таки  ж  не  буває,
Хоч  людська  доброта,  справді,  вміє
Все  змінити  в  житті.  І  дива  –  є!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832559
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.04.2019