Вікторія Загорська

Квінтесенція

[b]́КВІНТЕСЕНЦІЯ  [/b]

Я  ішла  крізь  терни  доріг,  
Брала  волю  у  руки,  сміливість  клала  на  плечі,  
Лиш  вогонь  у  душі  жеврів  і  не  стих,  
Мені  ставало  кожного  кроку  легше.  

Я  ішла  крізь  пустелі  далеких  степів,  
Де  40  років  євреїв  водив  Моісей  
Я  пам'ятаю  той  відчай,  спадок,  біль,  
До  землі  обітованої  шлях  іудей.  

Я  ішла  крізь  моря,  океани,  ріки,  
Повелителю  моря  давала  поради,  
Мені  хвилі  Нептуна  далися  взнаки,  
Він  казав,  що  краще  шторму  не  знати.

Я  ішла  крізь  гори,  Гімалайські  хребти,  
Еверест  підкоряла,  бачила  безвість,  
На  Голгофу  взійшла  крізь  роки  самоти,  
Зрозуміла,  що  справжність  у  людях  є  ще...  

Я  ішла  безталанно,  без  болю,  ніяк,
Замерзала  у  полі,  ночувала  під  зливою...  
А  Господь  на  піску  написав  мені  так:  
Зараз  твій  час  бути  щасливою,  
Бути  щасливою,  
Бути  щасливою...  [/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691641
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2016

Похрести мене своїм єством

Похрести  мене  своїм  єством,
І  благослови  на  день  прийдешній,
Я  про  тебе  знаю  віщим  сном
Завойовник  світу,  нетутешній...

Відведи  мій  смуток  і  печаль  
І  пробач  усі  мої  страждання,
Ти  -  мій  провідник  за  небокрай,
Захисник  від  мук  душі  скитання.

Причаруй  бездонністю  повік,  
І  зашепочи  відгомоном  мелодик.
Давно  з  тобою  сплетені  на  вік
В  скрижалях  дум,  трактатах  періодик.

Прострілюєш  за  обрій  як  фугас,
І  кожним  атомом  в  мені  присутній...
Відійдуть  всі,  хто  ще  не  вірить  в  нас!
Чекатиму  на  зустріч  мій  майбутній

13.01.15

©  Вікторія  Загорська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016

Я прокидаюсь і відчуваю твої припливи

Я  прокидаюсь  і  відчуваю  твої  припливи,
Твою  внутрішню  постать  і  пересічнсть
З  тобою  минають  літа  і  зими,
Хвилини  йдуть  як  стрімка  космічність.

Твоя  невичерпна  чудова  постать,
Невідає  як  розлітаються  на  частини,
Люди  як  крихти  яким  довелося,
Напувати  тебе  тримати,  жаліти.

Люди  -  комети,  Вони  проходять,
Ідуть  вперед,  як  пароплави  в  морі.
Може,  за  обрієм  бачать,  знаходять  -
Галактики  інших,  предвісників  долі.

Твоя  особливість  не  людської  породи,
Твоя  невичерпність  не  йде,  не  минає.
Люди  -  комети,  вони  проходять,
Ти  не  проходиш,  бо  досі  кохаю!


26\12\15

©  Вікторія  Загорська

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016