АПРЕЛЬ..

tragici amor

РАБОТАЛА  В  ЛУГАНСКЕ  МЕДСЕСТРОЮ..
ОНА  ЖИЛА  ОБЫЧНО,КАК  И  ВСЕ,
И  КАК-ТО  ВСЕ  ПЛЫЛО  САМО-СОБОЮ.
КРУТИЛАСЬ  ТИХО  ЖИЗНИ  КАРУСЕЛЬ..
ПОДРУГИ..ЧАЙ..ДЕЖУРСТВА  ПО  НОЧАМ,
СЕБЯ  ПОРОЙ  ПОБАЛОВАТЬ  ОБНОВКОЙ..
РОМАН  СЛУЧАЙНЫЙ  С  МОЛОДЫМ  ВРАЧОМ,
НЕ  РАДОВАЛ,ДА  ПРЕКРАТИТЬ  НЕЛОВКО.
И  ТУТ  НА  ПОМОЩЬ  РИНУЛ  ИНТЕРНЕТ:
НАШЛА  СЕБЕ  ПО  ПЕРЕПИСКЕ  ДРУГА..
И  СМЫСЛОМ  ВДРУГ  НАПОЛНИЛСЯ  ВЕСЬ  СВЕТ,
И  ХОРОВОД  НАДЕЖД  ВИТАЛ  ПО  КРУГУ.
ВІН  У  ХМЕЛЬНИЦЬКУ  СЛЮСАРЕМ  РОБИВ,
МАВ  КОЛО  ТРАСИ  "С  Т  О"  Й  КАФЕШКУ..
ЛИШИЛА  ЖІНКА..ВРОДІ  Б  І  НЕ  ПИВ,
І  ПО  НОЧАМ  ІЗ  ДРУЗЯМИ  НЕ  ВЕШТАВ.
ТА  ВСЕ  Ж  НА  ЧОМУСЬ  ДВОЄ  НЕ  ЗІЙШЛИСЬ,
ВОНА  ПІШЛА,ПОЗАЛИШАВШИ  РЕЧІ..
ДІТЕЙ  НЕ  БУЛО..КОТИК  ЗАЛИШИВСЬ..
ТА  НОУТБУК..З  "ФЕЙЗБУКОМ"  КОЖЕН  ВЕЧІР..
ПІВРОКУ  ВЖЕ  ДОДОМУ  ПОСПІШАВ,
ПІСЛЯ  РОБОТИ  ДО  КЛАВІАТУРИ,
ТАКОГО  САМ  ВІД  СЕБЕ  НЕ  ЧЕКАВ,
ЩО  МОЖУТЬ  ПОЛОНИТЬ  ЙОГО  АМУРИ..
ТА  ЗНЕЮ  ЛЕГКО  ТАК  БУЛО  ЙОМУ,
РІДНІШОЇ  НЕМА,ЙОМУ  ЗДАВАЛОСЬ..
І  ЩО  З  ТОГО,В  ЛУГАНСЬКУ  ЧИ  В  КРИМУ?..
І  ЩО  З  ТОГО,ЩО  ЩЕ  НЕ  ЗУСТРІЧАЛИСЬ?..
ОНА  МОГЛА  ЧАСАМИ  НА  ПРОЛЕТ,
С  НИМ  ГОВОРИТЬ  О  ВСЕМ,ЧТО  НАБОЛЕЛО,
ДОВЕРИЛАСЬ  ДУШЕ,ДУША  НЕ  ВРЕТ,
И  СЕРДЦЕ  К  НОУТБУКУ  ПРИКИПЕЛО.
И  САМЫЕ  НЕЛОВКИЕ  МЕСТА,
И  САМЫЕ  ИНТИМНЫЕ  НАСТОЛЬКО,
С  НИМ  ТАК  ЛЕГКО  ДАВАЛИСЬ  НЕСПРОСТА,
ХОТЬ  "ЗАПАДЕНЕЦ",А  ОНА  С  "ВОСТОКА"...
И  ВОТ  ДОГОВОРИЛИСЬ,ЧТО  ЗИМОЙ,
ОНА  ПРИЕДЕТ  В  ГОРЫ  ПОКАТАТЬСЯ...
НО  ЧТО-ТО  ВДРУГ  СЛУЧИЛОСЬ  СО  СТРАНОЙ..
ИХ  СВЯЗИ  СУЖДЕНО  В  СЕТИ  ПОРВАТЬСЯ..
ВСЕ  РАПТОМ  ОБIРВАЛОСЬ  НАЧЕ  СОН..
ПРИЙШОВ  "МАЙДАН"..КРАIНА  ЗАКИПIЛА..
ПОЛИЛАСЬ  У  СТОЛИЦI  ПЕРША  КРОВ,
ЙОГО  ТОВАРИШIВ..ТЕРПIТЬ  НЕ  СИЛА..
А  ТУТ-ВIЙНА..IЗ  ПОЗИВНИМ  "МЕХАНIК",
ВIН  ВЖЕ  НА  СХIД  КОЛОНОЮ  IДЕ..
ТА  ВСI  ЦI  ДНI,ДУМКИ  НЕМОВ  В  ТУМАНI..
ДУМКИ  ПРО  НЕЇ:ЯК  ТИ  МИЛА?ДЕ?
И  ВДРУГ  ОНА,ЖИВЯ  В  СВОЕЙ  СТРАНЕ,
ВРАГОМ  ЕЙ  СТАЛА,КАК  И  ВСЕ,КТО  РЯДОМ,
ВЕДЬ  МЫ  ДАВНО  ЗАБЫЛИ  О  ВОЙНЕ,
А  С  НЕБА  СЫПЛЮТ  БОМБЫ  И  СНАРЯДЫ.
ДА  ЧТО  ТАМ  ОБЕЗУМЕЛИ  НАСТОЛЬКО?:
ЗДЕСЬ  СТАРИКИ  И  ДЕТИ  ПО  ПОДВАЛАМ,
БЕЗ  СВЕТА..ХЛЕБА..ПРЯЧАСЬ  ОТ  ОСКОЛКОВ..
В  ДЫМУ..В  КРОВИ..НО  СМЕРТИ  ВСЕ  ЖЕ  МАЛО...
ВСЯ  В  КОМУФЛЯЖЕ,СУМКА  И  "ТеТе",
ЛАТАЕТ  РАНЫ  РВАНЫЕ  РЕБЯТАМ..
МЕЛЬКАЮТ  ЛИЦА  МОЛОДЫХ..НЕ  ТЕ..
А  МЫСЛИ  ВСЕ:НУ  ГДЕ  ТЫ  МИЛЫЙ?КАК  ТАМ?
КОЛОНА  З  НИМ  НА  СХОДІ  ВЖЕ  ДАВНО..
АЕРОПОРТ  ЛУГАНСЬКИЙ  МАВ  ТРИМАТИ,
ВСІ,ХТО  ШУКАЄ  ПЕКЛО!-ОСЬ  ВОНО!  :
СНАРЯДИ..МІНИ..ЧЕРГИ  АВТОМАТУ..
БАЖАННЯ  ЖИТИ,З  ЛЮТТЮ  ПОПОЛАМ,
ВГРИЗАЛОСЬ  В  ЗЕМЛЮ  ЛЕМІШЕМ  ЛОПАТИ,
ТУТ  ВЖЕ  НЕ  ДО  ДУШЕВНИХ  МИЛИХ  ДРАМ,
ПЛЕЧЕ  ТОВАРИША.."АК"..НАКАЗ  КОМБАТА..
ВІДБИЛИ  ТРИ  АТАКИ  УНОЧІ,
"СЕПАРАТИСТИ"  ЗОВСІМ  ЗНАХАБНІЛИ,
ЗАСІВ  ОСКОЛОК  В  ПРАВОМУ  ПЛЕЧІ..
ТОВАРИШІ  ЗАМІТНО  ПОРІДІЛИ..
СЕГОДНЯ  БОЙ  ОСОБО  ЗАТЯЖНОЙ...
ПОД  АЭРОПОРТОМ  "УКРОПОВ"  БАНДА,
ПОЖАРА  КОПОТЬ..ДЫМ..СНАРЯДОВ  ВОЙ..
ВЕСЬ  БЕЛО-ЧЕРНЫЙ  МАСХАЛАТ,КАК  ПАНДА..
НА  ЛИНИИ  ОГНЯ-БОЙЦОВ  ГОРА,
ПОПРОБУЙ,РАЗБЕРИ:КТО  МЕРТВ,КТО  РАНЕН..
ПРОМОКШАЯ  В  СНЕГУ  ЕЩЕ  С  УТРА,
ЗА  ЧТО  НАМ  ЭТО  ГОРЕ?ЗНАЕМ  САМИ?
ПОЛЗЛА,ПРИГНУВШИСЬ,К  ВОН  ТОМУ  БОЙЦУ,
ЧТО  ЧАС  УЖ  МАТЕРИТЬСЯ  В  НОГУ  РАНЕН,
И  КАПЛИ  ПОТА  С  ГРЯЗЬЮ  ПО  ЛИЦУ-
ПРИВЫЧНЫЙ  МАКИЯЖ  НА  ПОЛЕ  БРАНИ..
СЬОГОДНІ  І  ЙОМУ  НЕ  ПОВЕЗЛО:
ІЗ  БОЄМ  ПОБРАТИМИ  ВІДСТУПИЛИ,
ЙОГО,З  ПРОСТРЕЛЕМИМ  КОЛІНОМ,ЯК  НА  ЗЛО,
МІЖ  ТРУПІВ  ТАМ  НА  ПОЛІ  ЗАЛИШИЛИ..
СПРИТОМНІВ  ВЖЕ,КОЛИ  ОСКОЛКІВ  ШКВАЛ,
КІЛОМЕТРА  НА  ДВА  АЖ  ВІДКОТИВСЯ..
СВОІ..ЧУЖІ..ЛЕЖИТЬ  СМЕРТЕЛЬНИЙ  ВАЛ..
ВОРОЖИЙ  МАСХАЛАТ  ЗАШЕВЕЛИВСЯ.
З  ОСТАННІХ  СИЛ  СТИСНУВ  СВІЙ  "АКаеМ",
ПОГЛАДИВ  ТИХО  ПАЛЬЦЯМИ  ГРАНАТУ,
-НУ  ЩО  Ж  ДАВАЙ,ПОВЗИ..НЕМА  ПРОБЛЕМ..
Й  ПОЧАВ  УГОЛОС  МАТЮКИ  ГОРЛАТИ..
ОНА  К  НЕМУ  ТИХОНЕЧКО  ПОЛЗЛА,
-ЩАС  ПОМОГУ,ДА  ЧТО  ЖЕ  ТЫ  ОРЕШЬ?
ВЕДЬ  СНАЙПЕРЫ..ПОДНЯТЬСЯ  НЕ  МОГЛА..
НУ  НИЧЕГО..ОРЕШЬ  -  ЗНАЧИТ  ЖИВЕШЬ..
УЖЕ  КОГДА  ОСТАЛОСЬ  МЕТРА  ДВА,
ВДРУГ  ДУЛО  АВТОМАТА  ЕЙ  В  ВИСОК..
ГЛАЗА  ТАК  РЕЖЕТ  МЕРЗЛАЯ  ТРАВА..
НУ  ЧТО,-УСЛЫШАЛА-,ПРИВЕТИК  "СЕПАРОК"..
ВЗДОХНУВ  МОРОЗНЫЙ  ВОЗДУХ  ВО  ВСЮ  ГРУДЬ,
И  СМЕРТИ  ПОСМОТРЕТЬ  РЕШИВ  В  ГЛАЗА,
МОТНУЛА  ГОЛОВУ..ПИЛОТОЧКУ  СМАХНУТЬ,
ПО  СНЕГУ,КАК  ОГОНЬ,ЕЁ  КОСА..
ОТ  ВІН  Підняв  Вже  Було  Автомат,
Але  Зустрів  Ії  Бкакитні  Очі,
Як  Від  Вогню  Відсіпнуло  Назад,
Волося  Риже  Лагідне  Дівоче.
Ці  очі  він  би  з  тисячі  впізнав,
Годинами  вдивлявсь  колись,і  маєш,
він  мало  їх  тепер  не  розстріляв,
о  ,боже,за  що  так  мене  караєш?
у  бік  відкинув  зброю  з  люттю  він,
лице  закрив  лодонями  брудними,
і  заридав..і  впав  до  ніг  ЇЇ,
прости  за  всіх  що  вмерли  молодими.
ЕЁ  РЫДАНЬЯ  ВЕТЕР  РАЗДАВАЛ,
НА  ПОЛЕ  БОЯ  МЕРТВЫМ  КАК  СПАСЕНЬЕ,
И  ОН  В  ЕЁ  ОБЯТЬЯХ  ЗАВЫВАЛ,
КАК  ВОЛК-ПОДРАНОК,ЖАЖДУЩИЙ  ОТМЩЕНЬЯ..
ТЕПЕРЬ  КУДА,ВЕДЬ  ЕЙ  НЕЛЬЗЯ  К  СВОИМ?
ЕГО  ВЕДЬ  ТОЖЕ  ВРЯД  ЛИ  ЖДУТ  ОБРАТНО?
И  ИХ  ЛЮБОВЬ,КАК  ВЕЧНЫЙ  ПИЛИГРИМ,
ОБРЕЧЕНА  СКИТАТЬСЯ  БЕЗВОЗВРАТНО..
ОПЕРШИСЬ  НА  ДIВОЧЕЄ  ПЛЕЧЕ,
РЫДАЯ  ПОБРЕЛИ  ВДВОЕМ  НЕ  ПРЯЧАСЬ,
ШУКАТИ  СВIТ,ДЕ  ЯК  РIКА  ТЕЧЕ,
И  ЛЬЕТСЯ  ЧЕРЕЗ  КРАЙ  И  ИХ  УДАЧА..
ВОНИ  МОЛИЛИ  В  БОГА  ЛИШ  ОДНЕ:
ЧТОБ  СКОЛЬКО  НЕ  ОСТАЛОСЬ  ИМ  ИХ  ПЕСНИ,
НЕХАЙ  ВIН  ДАЛI  РАЗОМ  ЇХ  ВЕДЕ,
ПУСТЬ  К  ПРОПАСТИ,НО  ЛИШЬ  БЫ  ТОЛЬКО  ВМЕСТЕ...........

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016

П О В І Я…

[b]СУБОТА  ЗРАНКУ  НЕ  ЗАДАЛАСЬ.
АВТОБУС  ВТІК  УЖЕ  ОСТАННІЙ.
ДОЩ  ЛЛЯВСЯ  ТАК,ЩО  ВСІМ  ЗДАВАЛОСЬ,
ДОРОГА  МИЄТЬСЯ  У  БАНі  .
ЗНАЙШОВ  ПРИХИСТОК  НА  ЗУПИНЦІ..
НАМОК...ДО  БІСА  ПАРАСОЛЬКУ..
ДІВЧА  В  ПРОМОЧЕНІЙ  КОФТИНЦІ..
ДВА  КАБЛУЧКИ  ТАНЦЮЮТЬ  ПОЛЬКУ..
СТАКАНЧИК  ПАПЕРОВИЙ  КАВИ,
НА  НЕДОПАЛКУ  СЛІД  ПОМАДИ..
ВОЛОССЯ,КОЛЬОРУ  ЗАГРАВИ,
В  ПРОЗОРИХ  КРАПЛЯХ  ДОЩОПАДУ..
ІЗ  ПІД  КОРОТКОЇ  СПІДНИЦІ,
ДРИЖАТЬ  ВІД  ХОЛОДУ  КОЛІНА,
В  ОЧАХ  НЕНАЧЕ  БЛИСКАВИЦЯ,
НА  СУМЦІ  -  СТРІЧКА...ЖОВТО-СИНЯ...
ДИМОК  НАД  КАВОЮ  ЗАВИВСЯ,
ТЕПЛОМ  В  ВЕЧІРНЄ  НЕБО  СКРАВСЯ..
РОБОЧИЙ  ДЕНЬ  МІЙ  ЗАКІНЧИВСЯ..
А  В  НЕЇ  -  ТІЛЬКИ  РОЗПОЧАВСЯ..
КОСИВ  НА  НЕЇ  Я  ОЧИМА..
Я  НЕ  «КЛІЄНТ»..ТА  ВСЕ  Ж  ЦІКАВО..
ВОНА  Ж  НЕРВОВО  ТАК  КУРИЛА..
В  ЛОДОНЯХ  ГРІЛА  СВОЮ  КАВУ..
НЕОНОМ  ДОЩ  ЗАСЯЯВ  РЯСНО..
І  ІНОМАРКА  ЗУПИНИЛАСЬ..
ГРИМИТЬ  МУЗОН  З  САЛОНУ  КЛАСНИЙ..
І  СКЛО  НА  ДВЕРЯХ  ОПУСТИЛОСЬ..
РЯБИЙ  МОЛОДИК..НА  ПІДПИТКУ..
СВІЙ  ПАЛЕЦЬ  ЯК  ПIСТОЛЬ  НАВОДИТЬ:
-ПОЧЕМ  МИНЬЄТ  СЕГОДНЯ,ДЕТКА?
А  ТО  НАС  ВОДКА  НЕ  ЗАВОДИТ..
НУ  ЧТО  СИДИШЬ?ДАВАЙ  В  МАШИНУ
(ВОТ  СВОЛОЧНАЯ  ПРОСТИТУТКА)....
ДВА  НЕЖЕНАТЫЕ  "МУЗЧИНЫ"
ЖЕЛАЮТ  СЕКСА  НА  МИНУТКУ..
ВОНА  ПІДНЯЛАСЯ,ЯК  ПАВА,
ЗРОБИЛА  В  НАПРЯМКУ  МАШИНИ:
ДВА  КРОКИ..ЗМАХ..КИДОК  СТАКАНА..
І  КАВА  ВЖЕ  СТІКАЄ  З  ШИНИ...
ЮНАК  КРИЧИТЬ  НЕСАМОВИТО,
ЛИЦЕ  ВТИРАЄ  РУКАВАМИ..
ВОНА  Ж  КРИЧИТЬ  ЙОМУ  СЕРДИТО:
-МОСКАЛЬСЬКЕ  ЧМО..БИДЛОТА..ХАМИ..
ВАЛІТЬ  В  МОСКВУ  ДО  «ПРОСТИТУТОК»  ,
МЕНЕ  ВАШ  «РУССКИЙ»  ГЕТЬ  НЕ  ГРІЄ..
ТИ  ЩОСЬ  ХЛОПЧИНО  ПЕРЕПУТАВ..
Я  УКРАЇНКА  !!!  Я  -  ПОВІЯ  !!!
МАШИНА  РІЗКО  ГАЗОНУЛА,
І  ЩЕЗЛА  ЗА  ДОЩУ  СТІНОЮ..
ВОЛОСЯМ  ДІВЧИНА  МОТНУЛА..
І  КРАПЛІ  ВІЯЛОМ  НАД  МНОЮ..
І  КАБЛУЧКИ  ЗАЦОКОТІЛИ,
УЗДОВЖ  АСФАЛЬТУ,ЯК  ПО  РІЧЦІ..
ЇЇ  ЛОДОНІ  НІЖНО  ГРІЛИ  ,
БЛАКИТНО-ЖОВТУ  МОКРУ  СТРІЧКУ..
І  Я  НА  ДНІ  СВОЄЇ  СУМКИ,
ЗНАЙШОВ  СВОЮ,ТУДИ  ЗАПХАНУ..
ДАВНО  ЧОГОСЬ  НЕ  БРАВ  У  РУКИ..
ЖОВТО-БЛАКИТНУ..ЩЕ  З  МАЙДАНУ..
ПОДИХОМ  ПАЛЬЦІ  РОЗІГРІВШИ,
СПІШУ  НА  РЕМІНЬ  ПОВЯЗАТИ..
ЖОВТО-БЛАКИТНУ  МЯТУ  СТРІЧКУ..
РІШИВШИ  ТВЕРДО  -  НЕ  ЗНІМАТИ  !!![/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016