Ростислав Мельничук

Дерево роду

[b]Мої  пращури  давні  волхви,
Слави  прадавньої  великі  мужі,
Мої  пращури  сильнії  маги,
Але  тисячу  літ  тому
Мої  пращури  воїни  дужі,
Ковалі  і  філософи  і  чародії
Земля  і  сонце  й  вогонь,
Наче  сила  із  їхніх  долонь.
Мої  пращури  десь  у  курганах,
І  молитви  богам  не  читають,
Мої  пращури  вічні
Раби  тих  релігій  одвічних
Мої  пращури  вміли  вогонь,
І  воду,  і  вітер  святити,
Мої  пращури  вміли  державу  
Та  й  захистити,
Мої  пращури,  де  ви  ?
Де  рід?  Де  та  сила,
Коли  нав`євий  світ  
Явний  атакує,
Предковічних  книг  не  лишили.
Мої  предки  святі  і  маги-
Найсильніші  волхви  в  світі.
Якби  в  портал  ввійти  вас  відшукати
І  вчитись  у  Вас  ,
Нова  релігія  на  часі  ,а  старе  забуте
З  двох  книг  одну.
Не  дайте  державу  втопити  в  багно,
Предки  могутні  ,дерево  роду
Вдихніть  силу  свою  в  вогонь  і  воду,
Предки  прадавні  могутні  волхви,
Що  світ  прирекли  на  прокляття  тисячі  літ
Предки  прийдіть  у  наш  світ  ,книги  пишіть
І  заповіт
Нав`євий  світ  в  явнім  на  долоні.
А  філософського  каменю  та  й  немає
Прошу  сили  я  роду
Із  колодязя  знань  напитись
У  дерева  роду  молитись,
І  наче  ввісні  насниться  мені
Я  іду,  за  мною  увесь  рід,
Неначе  привид  йде  за  мною
І  буде  із  нагами  бій.
Піде  слави  рід
Мої  предки  святі  і  маги.
Мої  предки  і  кельти  й  козаки
Мої  предки  читали  знаки
І  були  в  них  різні  відзнаки.
Мої  предки  з  минулого  привіт,
Поведуть  мої  народи  в  бій  останній
Мої  предки  -дерево  роду
Їхній  ключ  і  земля.
Мої  предки  міфічного  родоводу
І  зелені  очі  від  них  нагорода.
Священні  предки  в  бій  підуть,
Щоб  захистити  родовід

[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746367
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.08.2017

Шукаю крову Азгарду

[b]Шукаю  крову  Азгарду,
Як  люди  Божого  покрову,
Щоб  не  бачити  крові  народу,
Гетьманського  славного  роду.
Не  хочу  від  бога  нагороду,
Мої  пращури  язичницького  хороводу.
Предки  вірили  в  вогонь  і  води
В  паралельні  світи  знали  проходи.
Написати  для  читацького  загалу,
Ні  ,не  попаду  в  Валгаллу,
Там  Одін  бенкети  веде  і  славу,
Ні  ,це  значить  ні  ,моя  держава  в  вогні,
А  ворог  п'є  шампанське  у  вині,
І  гинуть  люди  безневинні.
Шукаю  крову  Азгарду,
Мої  предки  козацького  гарту.
Якби  Господь  не  розпустив  свою  варту,
Не  просив  би  у  Одіна  таланту,
На  небі  війна,  війна  черствого  сорту,
Один  іде  до  бога  інший  чорту.
Крову  Азгарду  шукаю,
Не  відкриються  ворота  раю,
Надію  в  серці  плекаю,
Щоб  прийшли  духи  землі,
Як  колись  у  туману  імлі.
Кельти  мертві,  Моріган  немає,
А  моя  земля  в  крові  втопає
Щастя  Україні  хоча  б  невеличкого,
Щоб  забули  прокляття  Хмельницького
Перемогти  ворога  заклятого
Правителя  нема  ні  першого  ні  п'ятого.
Крову  Азгарду  де  вічні  холоди
І  людству  вдосталь  хліба  і  води.
Булаву  хоча  б  гетьманську,
Перемогти  армію  шаманську,
Тризуб  і  ера  водолія  ,в  ворога  в  голові  олія.
Крову  Азгарду,  поетам  таланту,
Воїнам  меча  і  гарту,
Нащадки  гіперборейців,
Хочем  бути  краще  європейців
Не  захистив  нас  бог  війни,
І  гинуть  України  сини
На  вершині  технічного  прогресу
Хай  захистить  нас  меч  Ареса
Нехай  вогонь  жита  попалить,
І  вітер  не  дає  імлу
Тому  хто  розпалив  війну.
Молитва  на  скрижалі  висяча,
Впаде  від  країни  тисяча
Хрестив  державу  Володимир
А  ми  чекаємо  державний  мир.
Замерзає,  і  постане  жар
А  Київський  престол  посяде    український  цар

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2017

Тумани Авалону

[b]Померкли  вже  тумани  Авалону,
Артура  вже  немає.
Ніхто  ,як  всемогутній  Мерлін,
Блискавки  у  небо  не  метає,
Дерева  не  говорять,
Вже  нема  друїдів.
Природу  вже  ніхто  не  поважає,
Їх  духи  помсту  людям
За  зневагу  гублять,  як  вогонь  людей.
Чаші  Грааля  ніхто  не  знайде,
І  король-Ворон  вже  наврядчи  прийде.
Колись  священні  ріки  і  ліси,
Святі,  як  боги  предків,
Гинуть,  помирають.
Свята  як  кров  землі,
Як  житниця  Сварога,
Земля  немов  востаннє
До  людей  як  до  богів  взиває.
І  водяний  з  русалками
від  тих  людей  страждає,
І  саламандри.  як  вогонь.  палахкотять,
І  духи,  наче  сіль  землі,
Сильфіди,  і  повітря,
Людина  їм  ,немов  списове  вістря.
Людина  вже  природу  проклинає.
Природа  ,як  востаннє  помирає,
І  духи  тих  стихій,  що  постраждали  від  людини,
В  людей  забирає  останні  години.
Дріади  не  танцюють  у  лісах,
І  фей  немає,  лиш  в  казках,
Як  ріки  всохнуть  ,  і  земля  не  дасть  плодів,
І  голод  прийде  на  слов'янські  землі,
Тоді  згадаємо  богів,  і  духів  ,що  в  священних  текстах,
І  будемо  молитися  до  янголів  стихій,
І  Мерліна,  і  Ворона  будем,  як  святих  ,молити
Тоді  як  крик,  що  серед  ночі,
Подивимося  Воронові  в  очі,
І  підійме  він  руки  до  небес.
І  потечуть  як  води  неба  ріки,
І  заростуть  пустелі  лісом,
І  сяде  він  на  предковічний  трон,
Як  наймогутніший  з  ворон.
І  буде  дві  релігії  в  одну:
Прадавня-вічна  і  сучасна[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743856
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 28.07.2017

Магічний монолог

Небесні  знамення  ,  містичні  одкровення,
Два  янголи  та  крила  темні,  в  небеса  зовуть,
Як  же  бути  ,  переступити  грані,  небеса  обітовані,
Потаємні  знання  ,  без  них  світ  то  пітьма,
Світ  простий  жага  таємного,
Містичний  сон,  мітка  Господа,
Світ  як  свячена  вода,  земля  з  чорнотою  бруду,
Сонце  ,  тінь  ,  вода  ,  вогонь,  демонічний  полон,
Жага  таємничості,  людина  ,  маски  дволикості,
Пентакль,  відчуття  священності,  обраності  поміж  буденності,  грань  потаємна  ,  янголи  з  кубками  то  до  причастя,  буть  причастником  могутності.
Повелівать  ,  жага  всесилля,  паралельний  світ  немов  би  тут,
Старця  зустріти,  пізнати  потаємне  світ  реальність  ,  та  це  неймовірно  духи  природи  ,  стихій,  ще  не  мертві  живі,  янгол  хранитель  не  раз  рятує,  та  тіло  людське  святості  бунтує.  Зустріч  з  пращурами  важкого  для  душі  але  містичного.
Бачення  художника,  шукати  мету,  завязок  з  егрегором  Предків  оживити  стражів,  храм  пращурів,  містична  енергетика  ,  сильфіди  ,  як  почуття  кохання,  стать  на  тропу  містичного  не  буде  життя  звичного.    Містичні  відчуття  ,  вмістилище  прадавньому  духа,  відчути  силу,  гординя  ,  предки  дають  одкровення  знаки,  неможливість  прийняти,  небезпека  ,  та  цікавість  жага  сили.  Жити  як  всі  не  цікаво,
Скорпіон,  жага  таємного,  потаємне  знання,  Сили  потойбічні  ,  сильні  ,  могутні  ,  вічні.  Переступить  межу  покарання  егрегора,  ангельська  філософія  і  демонічна  посмішка.  Сила,  відчуття  сили,  але  гнітюче  падіння.  Пошуки  кохання  ,  містичні  закляття,  обрати  музу  ,  помилитись...  Молитись  ,  падати  .  Двуликість  як  пентаграма,  кохання  неначе  магічна  програма.  Магічний  погляд,  відбиток,  жало  скорпіона.  Пядестал  кохання  наче  на  троні.  Потаємне  знання!  Помилитись  у  музі  .    Падати  але  піднятись,  змінитись  ,  кохання  неначе  жало.  Паралельні  світи,  паралелі  долі,  дзеркало,  вода  ,  вогонь  ,  свобода  ,  полон,  гординя  ,  поклони.  Молитви  ,  прокляття.  Світ  духовний  ,  світ  гріховний...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737901
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2017

Обманути долю

[b]День  ніч  світле  темне,
Червоне  і  чорне,
Красиве  й  потворне  
Янголи  світлі,
І  темряви  морок
Коли  вже  прийде  пророк,
Розтало  марево  в  тумані,
А  я  в  коханні  жив  немов  би  в  омані,
Зустріч  з  пращурами  ,  чорна  магія
В  осені  журлива  манія.
Могили  прадавні  зустріч  з  хранителем,
Погостного  енергетика,
Де  була  тоді  поетика,
колись  і  я  лежатиму  в  погості
І  не  прийдуть  на  могилу  гості
Не  насиплять  кургану
Піду  колись  в  туманну  оману.
Осінній  зажурливий  смуток.
Полишу  я  буденний    потік
Прадавні  боги  оживуть  вмить,
Вони  то  кумири  століття
Сплетіння  епох.
Нитка  життя  обірветься,
Спокуси  життя  ,  вічне  каяття
Темінь  відьми  ,  багаття
Знято  буде  древню  закляття
Обманути  долю  тричі,
Фортуні  дивитись  у  вічі
Привиди  минулого,
Прадавні  божества
Епоха  два  егрегора[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724961
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 22.03.2017

Катрен

[b]Король  ужаса  ,  ученик  Марса,
Великий  и  сильный  пойдет  на  слабого,
Солнечное  затмение  ,  Тартара  откровение
Воин  превратит  землю  в  золу  знамение,
Война  религий,  смута  ,  великое  падение,
Война  совести,  от  пророка  нет  вести,
Метеор  ,  Великая    могучая  Скифия.
Провидица    великая  Пифия.
Мистические  магические  катрены
О  войне  поемы,  войны  дилеммы,
Война  ,  кровь  ,  как  рубины  диадемы,
Меч  Ареса  ,  истории  поемы,
Новый  Рим  ,  на  месте  сгоревшей  эмблемы,
Пожар  ,  палящее  лето,  голод,  песни  Сирены,
Три  правителя  за  один  трон  ,  проблемы,
Европа  в  огне  ,  а  после  церковные  войны  дилемы.
Обман  ,  война  через  гордыню  ,  золото  как  княгиню.
Разруху,  первую  ,  вторую  ,  третью
Лидер  темный  ,  новый  диктатуру  святую...
Люди  рабы,  армию  огромную,
Могучую  ,  сильную  ,  крепкую.
Армия  кров  Невы  ,  Нева  в  крови
Языческим  богам  ,  варвары  у  короны.
Золото  или  Вера,  над  страной  вороны
Ворон  строит  ангельские  троны...
Авадону  поклон,  богу  проклены...
Нравственность  упала,  герцоги  куплены...
Затем  короновалось  слово,  Христос  и  две  короны..[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723500
рубрика: Поезія, Мистика
дата поступления 14.03.2017

Мистический стих

[b]Жизнь,  смерть,  белая  скатерть,  мрачная  ночь,
Дождь,  солнце,  часы  бьют  в  уставшую  полночь,
Жизнь,  смерть,  полночь,  зимние  сугробы,
Завтра,  наступит  день  новой  как  бы  погоды
Ангелы,  демоны  ,  вечная  борьба  ,  уходят  годы
Сумрак,  мир  греха,  ну  а  после  расставания
Мир  сумрака  ,  вечного  далекого  упования.
Два  пути  ,  Черное,  белое,  вечное  ,  серое,
Карта  мира,  переделана  ,  поле  Черное.
Мир  параллельный  ,  далекий  и  близкий,
Мир  сильный  ,  верхний  и  очень  низкий.
Сумрак  ,  печаль,  судьба  ,  мистическая  печать,
Жизнь  с  чистого  листа  взять  и  начать.
Счастье  ,  счастливые  тосты  ,  а  после  погосты
Жизнь  ,  мрачная  ,  а  после  у  счастия  мосты...
Клинок  Рафаила  ,  гость  из  параллельного  мира,
Пророческие  сны,  арфа  ,  скрипка  и  грустная  лира..
Вера  во  Всевышнего  бога  ,  копьем  ударить  кумира.
Эгейское  море  ,  земля  возле  давнего  Борисфена,
Слово  освободилось  от  вечного  плена,
Новый  прапор  ,  и  новая  священная  эмблема.
Религия  новая,  более  старая  и  сильная,
Упали  сильные  государи,  жизнь  мирная..
Он  пришел  вопреки  всем  законам,
Старым  богам  ,  больше  не  будет  поклона,
Религия  ,  золотой  век  вместо  медного,
Война  нравов  ,  до  конца  победного,
Наказание  за  грехи  ,  соломоновый  суд,
Религия  ,  служение  ,чистий  сосуд,
50  градус  широты  воскрес  и  обновился,
Лидер  мира  ,  на  зло  врагам  пришел  ,  явился,
Сильный  упал  ,  а  слабый  поднялся  ,  закон  Хирена
И  новый  центр  мира  у  истоков  Борисфена...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723465
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.03.2017

Що ж ти пісне батьківського краю

[b]Що  ж  ти  пісне  батьківського  краю,
Так  щемиш  у  серці  у  Вкраїни
Мелодійність  лине  ген  до  раю,
І  мотив  осінній  смуток  журавнилий,

України  нема  без  пісень  кобзаря,
Без  сопілки  мелодій  чарівних
І  твої  Озерця  і    безмежні  моря  
І  Калину  і  волошки  любитиму  я

Ти  неначе  лелека  ,  серед  небес  ,
І  вдова  ,  серед    рідних  синів
Ти  загадка  новел  і  чудових  п'єс,
І  квіти  кладеш  коло  павших  воїнів

України  нема  без  пісень  кобзаря,
Без  сопілки  мелодій  чарівних  
І  твої  Озерця  і  безмежні  моря  
І  Калину  й  волошки  любитиму  я

Ти  проклята  темним  ворогом,
І  розпята  на  священнім  хресті
Для  освячення  ти  є  рідним  порогом
Лиш  тобі  бути  завжди  у  честі.

України  нема  без  пісень  кобзаря  ,
Без  сопілки  мелодій  чарівних
І  твої  Озерця  і  безмежні  моря  
І  Калину  й  волошки  любитиму  я.
   
Ти  купальські  ведеш  хороводи,
У  джерельній  воді  омиваєш  ноги
Ти  долею  звучиш  у  України
Не  затопчуть  тебе  темні  вороги.

України  нема  без  пісень  Кобзаря  
Без  сопілки  мелодій  чарівних
І  Твої  Озерця  і  безмежні  моря  
І  Калину  й  волошки  любитиму  я,
І  Калину  й  волошки  любитиму  я[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716168
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.02.2017

Заклинати духів предків

[b]Заклинати  духів  предків,
Шукати  слов'янського  егрегора,
Іти  до  предковічних  витоків,
Велес  ,  зашелестить  у  травах  і  житах,
Мавка  десь  пройде  між  лісами,
І  обміняємось  з  предками  не  словами
а  помислами  помислами.
Древній  як  світ  лісовик  
Подарує  дари  лісові  нескінченні,
І  приймемо  тоді  ми  що  єдині  в  натхненні,
Ми  зберемо  той  сік  із  Вербени  магічної,
І  трави  для  купальської  ночі.
Гей  русалки  що  доньки  озерець,
І  хранитель  річок  водяний,
Всі  ми  хранителі  істин  сакральних,
Таємниць  що  засіли  в  віках,
Хто  шукає  єднання  з  предками
Не  зупинить  ніякий  страх.
Наші  предки  святі  як  купальські  вінки,
Вквітчані  в  них  і  ромашки  й  барвінки.
Наші  предки  що  вірили  в  силу  землі
І  стихії  святі  незбагненні
В  саламандра  вогненні
І  у  гномів  що  у  надрах  землі
Десь  там  в  глибині  заховали  скарби  незліченні.
Вірили  в  таємничих  сильфід  у  повітряних  німф
Вже  пройшли  ті  роки  немалі
 і  міфічність  казкова  забута
Замість  містичних  богів.
 нова  релігія  вже  не  міф
Та  і  ту  забувають  ці  люди.
Наші  предки  це  ми  тільки  зараз  живем  не  колись
Перед  витоками  предків  ти  стань  їхнім  духами  молись
І  про  Господа  свого  творця  цілого  вічного,
Древнього  могутнього  величного
Ти  вовік  не  забудь
Славу  священну  і  гарт  ти  здобудь.
Будь  священним  нащадком  Перуна,
І  Господнім  слугою  навік[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017

предки за тисячі літ до мене

[b]Мої  предки  за  тисячі  літ  до  мене
Мої  пращури  древні  як  давні  світи
Вірили  у  життя  могутнє  шалене
Будували  святилища  і  любили  квіти
Їм  природа  то  святе  божество,
А  кохання  це  віри    знамення.
Моїм  предкам  властиве  шаленство.
І  сотні  богів  одкровення.
Пращури  ті  мали  віру  в  верховну  богиню
Що  у  травах  і  зорях    далеких  живе,
Вірили  в  духів  і  русалку  як  як  вод  берегиню
Вірили  що  в  природі  усе  не  нове.
Що  є  духи  одвічних    озер  і    прадавніх  морів
Що  в  богів  преба  молити  про  врожай  із  полів.
Предки  друїди  як  маги  таємничих    лісів,
Та  предки  слов'яни  волхви  у  Сварога
Прихильники  Лади  богині  сім'ї.
Їх  віра  це  магія  у  молитви  порога.
І  духи  природи  в  небесній  імлі.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706083
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 12.12.2016

Потойбічний світ предків

[b]Поховальні  церемонії  предків  тисячі  літ  тому
Предки  віра  у  сотні  богів,
Цар  загинув,  у  боях  жорстоких  впав.
Церемонія  багато  люду,  жрець  закляття
Посуд  церемоніальний,  їжу  і  питво  кладе  в  могилу,
Убиває  він  коней,  прислугу,  
щоб  в  потойбічний  світ  не  йшов  один.
Жрець  промовляє  заклинання,
 молитви,  ритуали  принесення  жертв.
Промовляє  прокляття  тому  хто  осквернитель  кургану.
А  привидів  закликає  охороняти  поховання.
Віра,  абсолютна  віра  в  потойбіччя,  в  божества,
Релігія,  магія,  молитва  чаклунство  одне  ціле.
Провожаючий  в  світ  мороку,  дух,  бог,
йде  спереду,  а  далі  на  ношах  несуть  душу  царя.
Кургани  це  священні  могили,  краще  обійди,  та  не  оскверняй.
наживи  хочеш?  Не  можна  предки  інша  релігія,  позабута.
Священні  ритуали,  магічні  закляття,  
хто  осквернитель  чекає  прокляття.
Привиди  повстануть,  і  дух  оберіг,  погубить.
Повстане  з  праху  безсмертна  душа.
І  егрегор  давній  могутній  погубить  осквернителів.
Прах  предків  що  тисячі  літ  тому.  Священний,  й  могутній.
Цінності  духовні  вищі  за  матеріальне.  Людство  не  охайне.
За  цінності  готове  погубить.  І  душі  предків  пробудити.
Тоді  могутній  страж  могил,  за  ним  душа  немов  на  ношах.
Егрегор  давній  над  могутній  пробудить  душі  з  потойбіччя.
І  давні  могутні  всесильні  боги  будуть  мститися  людям...
Поховання  всі  древні  під  захистом  сили.  Закляття  багато.
І  демонів  теж  ті  просили  прадавні  жерці  зберегти  поховання.
Хто  оскверняти  буде    чекає  темне  заклинання.
І  не  врятує  більш  ніяке  замовлення....
Хто  хоче  всі  багатства  і  наживу,
Той  сам  впаде  в  прадавню  могилу…[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705916
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 11.12.2016

Дурман кохання

[b]Ти  думаєш  це  дурман  кохання,  
Це  ешафот  тих  нездійсненних  мрій,  
Твій  погляд  повінь  ця  остання,  
За  почуттями  промайнулий  буревій,  
Ти  ранила  і  серце  холодом  спалила,  
Мечем  немов  огнем  охолодила,  
Ти  думаєш  це  дурман  кохання,  
Це  ешафот  тих  нездійсненних  мрій,  
А  в  тихій  гавані  вирує  буревій,  
І  серце  асфальтується  думками,  
У  цій  миттєвості  забутій  ролевій,  
Вже  океан  ,  той  п'є  вино  ковтками,.  
Медами  гіркоти  безодня  як  сувій.  
Ти  думаєш  це  дурман  кохання  
Це  ешафот  нездійсненних  мрій.  
На  шахматних  фігурах    ця  остання.  
Погляд  істини  ці  паралелі  по  кривій  
Темрява  будує  темне  одкровення  
Цей  ешафот  тих  нездійсненним  мрій  
Немов  трояндовий  дурман  кохання  [/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016

Цар Давид

[b]Звичайний  пастух,  але  з  вірою  в  Бога,
Мене  завжди  веде  лиш  до  нього  дорога.
В  царстві  Господнім  є  цар  споконвічний  ,
Може  і  буде  порядок  там  вічний.
Та  не  сталось  як  мало  так  бути
Держава  Господня  довіку  забута?
Сказав  для  Саула  одвічний  пророк,
Знищиш  амелекітян  їм  покажеш  урок.
Та  Саул  не  послухав  пророка,  самовпевненим  став
І  проти  священного  Бога  повстав.
І  тоді  Бог  для  Ізраїлю  вибрав  царя
Із  пастуха  він  створив  государя.
І  Єлеєм  помазав  Самуїл  Давида  на  царство,
І  велике  довірив  йому  Господарство.
Каменем  переміг  Голіафа  могутнього
Бо  був  помазаним  Бога  всемогутнього.
Став  зброярем,  а  згодом  царем…
Саул  відійшов  від  могутнього  Бога,
Похитнула  його  темна  дорога…
Слава  Саула  у  минуле  хилилась,
А  корона  його  до  Давида  покотилась.
Царем  став  вірним  Давид,
Про  державу  він  дбав,  а  не  просто  на  вид.
Розквіт  держави,  нові  науки,
Ремесла  нові  золоті  у  правителя  руки.
Столицю  у  розквіт  привів,
І  віру  Господа  на  п'єдестал  розвів.
Та  не  сталось  тут  дива  на  шлях  гріха  правив,
Вірного  друга  на  смерть  він  відправив.
Адже  дружину  його  полюбив,
Тому  і  життя  друга  згубив.
Бог  покарав,  і  дитя  на  небо  забрав,
Та  Давид  каяття  щире  ввібрав,
І  Соломона  як  сина  Господь  дарував…
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695039
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2016

Гадання на стихіях

Ти  прийшла  до  мудреця  істину  шукати
Що  ж  хай  буде  як  ти  кажеш  буду  я  гадати
На  стихіях  правдоньку  я  тобі  скажу
І  в  житті  як  бути  я  наворожу
Бачиш  та  земля  на  яку  гадаю
Вкрилася  пітьмою  нема  водограю
Все  це  значить  що  недоля  поруч  пробігає
Та  земля  лише  стихія  вічна,  що  минає.
Ось  вода,  вода  священна  як  вино  одвічна,
Будеш  ти  щаслива,  будеш  в  щасті  вічна
А  вітри  що  так  літають  та  й  над  твоїм  краєм
Буде  в  тебе  щастя  хліби  короваєм..
Бо  живе  в  тобі  вогонь  вічний  той  палає
Твоє  серце  любить  та  не  знає..
Якщо  ти  шляхами  праведними  підеш
То  щасливою  у  шлюбі  ти  довідку  будеш.
Будеш  ти  кохана  і  щаслива  станеш,
Свою  долю  в  руку  як  зорю  дістанеш.
І  довіку  із  одним  ти  будеш  вінчана
Рушниками  як  розмаєм  будеш  ти  уквітчана.
А  той  другий  що  кохав  буде  так  страждати
І  одвічна  скрипка  сумно  буде  грати…
Це  одвічна  доля  нічого  сказати
Комусь  щастя  доля  і  життя  пізнати
Комусь  вічне  горе  вічно  сумувати.
Яка  кому  карта  кому  як  належить
Та  за  нас  боги  від  нас  не  залежить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016

Гріхопадіння

[b]Світ  суцільна  тьма  нема  у  нім  нічого  пустота
Є  тільки  бог  єдиний  і  всецілий  що  творець,
Суцільне  все  подумав  бог  це  простота,
Створив  і  простір  й  небеса,  з  нічого  появився  камінець…
Простори  космос  зорі  неозорі,
Створив  планети,  і  Сатурну  дарував  кілець,
Створив  і  землю  води  ще  й  прозорі…
І  світу  дав  він  свій  дивовижний  він  вінець..
Він  сотворив  тварин  птахів,  рослин  у  просторі…
Так  сотворив  Адама  він  як  сонця  промінець…
Узяв  Господь  ребро,  неначе  розчинив  у  морі..
І  сотворив  йому  дружину  неначе  щастя  то
Вінець

В  саду  що  мав  імення  рай  там  все  було  предивний  водограй,
Рослини  і  тварини,  і  райських  пахощів  ще  полонини,
Сказав  Господь  Адаму  все  твоє  вживай.
Тільки  ти  древа  пізнання  та  й  не  чіпай.
Та  змій  в  саду  тім  мешкав  і  знав  усі  провини.
Сказав  він  Єві  що  жона  Адаму,
Не  знаєш  ти  та  й  Божого  плану
Скуштуй  цей  плід  і  станеш  мов  Боги
Пізнаєш  і  добро  і  зло  нірвану..
Нам  Бог  заборонив  обходити  сказав  оті  пороги.
Та  змій  так  спокусив  що  піддалась  обману..
І  ще  й  Адаму  віддала  той  плід  звела  з  дороги.
Що  в  результаті  всі  в  смертельному  дурману,
Адам  будує  для  життя  працюючи  пороги,
А  жінка  берегиня    буде  без  обману

Сказав  Господь  зійшли  ви  з  райського  пуття.
І  буде  в  вас  нове  тяжке  грішне  життя.
Нема  немає  більше  до  священного  вам  вороття.
І  ви  напишете  в  священній  книзі  помисли  буття..
Господь  сховав  від  тих  людей  всі  райські  таємниці,
І  янгола  поставив  із  мечем  тим  полум'яним  вогняним,
А  змію  він  сказав  на  череві  будеш  ти  пересуватись,
І  порохом  що  з  нього  вся  земля  єднатись.
Так  впали  наші  предки  патріархи,
Святі  творіння  вище  ніж  монархи.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692408
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2016

Немов падіння Денниці

[b]Я  падаю,  мов  падіння  Денниці,
Мчу  немов  на  дно  криниці,
Гучно  так  лечу  як  звук  дзвіниці
Як  метеор  що  відірвався  від  комети
Життя  це  дзвін,  а  ми  його  прикмети
Любов-  це  істина  немов  сіяння  неба
А  відчай  темрява  яка  у  ній  потреба?
Тому  й  лечу  як  гуркіт  в  небесах
А  міг  тонуть  в  обіймах  чудесах…
А  зараз  лишень  одвічна  гордість
Політ  на  дно  далека  неозорість…
Ти  не  зі  мною,  а  тому  далека
Тому  моє  життя  це  крил  лелека…
Бути  мрійником,  і  вірить  у  казки
А  потім  свідком  стать  любовної  поразки
Бути  добрим  світлим  і  піти  на  дно
А  ти  так  п'єш  любовне  ігристе  вино…
З  небес  на  землю  в  глибину  Тартару
А  твоє  серце  іншому  любовного  нектару
В  любові  істинне  розчарування
А  у  житті  суцільне  катування
Піду  у  прірву  щоб  читати  гримуари
Коли  кохання  тіні  то  немов  примари
Читати  священні  заповіти  Соломона
Та  не  знайти  кохання  твого  трона
Кохання-  це  спілі  винограду  грона
Розлука  немов  темна  ворона
Тепер  зі  святих  небес  на  грішну  землю
Із  раю  в  пекло  у  суцільну  темну  млу
Дізнатись  як  звуться  демони  і  їхні  імена
Які  в  знаках  прадавніх  скорпіона  і  овена
В  яких  годинах  древніх  і  пленарних  днях…
Дізнатись  все  піти  по  Соломонових  стопах
Пізнати  все  і  навіть  той  любовний  крах…
Великий  грішник,  а  колись  немов  монах.
Шукаючи  одвічного  священного  рятування
Та  тепер  душа  не  гідна  гартування
Статуя  Венери  поруч  Мефістофель
І  пензель  як  неначе  давній  грифель
В  плеядах  зірок  на  парусах  вогню  і  слави
Тепер  горю  у  гирлі  я  вулканової  лави..
Падіння  пропуск  ще  одне  падіння
Та  серце  просить  в  тебе  воскресіння
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2016

Що таке слава?

[b]Що  таке  слава,  у  неї  сотні  є  імен,
І  тисячі  є  іпостасій,  слава  це  нектар
І  кубки  зі  святим  вином  чарівним
Слава  це  неначе  крила  фенікса
І  янгола  політ,  слава  наче  трунок
Що  одурманює  життя  вона  є  все
Та  це  найгірший  подарунок  все  ж
Як  ти  на  крилах  підійнявсь  могутньо
Так  і  впадеш  це  темно  й  незабутньо
Підеш  шкодувати  у  розбитого  ключа
Навіщо  це  для  чого  сподівання
Краще  б  шукав  одвічного  кохання…
Слава  це  як  дар  богів  величних
Та  слава  це  прокляття  не  врятує  і  Всевишній…
Слава  це  повільне  забуття  бо  зараз
Тебе  памятають,  а  через  кілька  літ  і  не  згадають…
Якщо  на  хвилях  слави  ти  здійнявсь,
І  мчиш  у  небесах  так  неозоро
Будь  людиною  і  думай  лиш  прозоро…
І  може  ти  уникнеш  гіркого  падіння
І  в  серці  в  тебе  будуть  щирість  і  прозріння[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691798
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2016

Кохання і прадавні боги

[b]Готувати  поля  для  засіву
Молити  богів  про  врожай,
Сіяти  зерно,  пряності,  трави
Уповати  на  милість  богині
Піднести  дари  Артеміді
Просити  у  неї  плодів
Що  земля  так  дарує  натхненно..
Просить  щоб  сади  дарували  плоди
В  Посейдона  просить
щоб  ласкавими  стали  води..
І  дощі  омивали  врожай…
А  вночі  мандрувати  до  Гекати
Богині  магії  могутнього  чаклунства…
Просити  про  кохання  й  забуття…
Або  любов  або  уповільнити  серця  биття…
Потім  піти  до  самого  Гефеста,
Промову  говорить  як  творить  маніфеста..
Щоб  меча  він  кував  із  найкращої  сталі
Потім  взявши  в  руки  зброю  до  бою
Яблуко  розбрату  цінне  і  безцінь  водночас
Подарувати  Афродиті,  завоювати  любов
Піти  з  мечем  боротись  за  кохання,
Здобути  на  заздрість  всім  богам,
Не  схилитись  на  зло  ворогам…
Підіймати  кубки  із  вином  во  імя  Діоніса
Вино  п'янить,  немов  життя  завіса...
Піти  в  майбутнє  час  не  проти  нас…
Великий  урожай  і  яблуневий  спас…
І  вже  нема  отих  богів,  і  пантеонів  вже  нема…
Та  є  любов,  що  ожила  тоді  і  зараз  ще  жива,
Попереду  жнива,  і  серце  стомлене  і  темне
Як  я  люблю  чи  ти  згадаєш  ще  про  мене…
І  я  між  пантеонів,  тронів  і  химер,
Поміж  горами  радості  і  тьми  чекаю  нової  зими
Що  охолодить  почуття,  замерзне  радість  і  тривога…
Може  тоді  я  зрозумію  чому  не  украв  тебе  у  Бога
Для  мене  радше  ти  свята,  свята  як  роси  в  стоголосі
Немов  зоря,  немов  Аврора,  мов  діаманти  в  небі
Неначе  ківш  сплетений  з  зірок..
Я  хочу  зробить  свій  перший  крок  
у  вічність  сплетену  намистом,  
та  ти  далека,  десь  в  зірках,
Мій  перший  крок  одвічний  крах…
Піти  до  друїдів,  шукати  рятунок  в  природи,
Пізнати  їхні  таємниці,
Дізнатись  що  живемо  в  трьох  світах,
Одвічне  горе,  й  радість  та  безмежна,
А  третій  світ  це  той  в  якому  ми  живемо…
Кожна  рослина,  дерево  і  цвіт
Це  цілий  світ  що  серед  нас,
Який  любити  ми  повинні..
Якщо  всі  трави  мають  душу,
І  дерево  якому  сотня  літ,
То  значить  і  людина
Це  істина  це  фенікса  політ…
Живемо  в  різних  ми  світах,
у  паралелях  недосяжних  …
Де  ти  цариця  весняна,
а  я  блукаю  наче  в  хмарах
Бажаючи  твоєї  паралелі  досягти….[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016

Я з іншої епохи

[b]Я  з  іншої  епохи,  
Себе  я  пізнаю  потрохи,  
Я  магію  строфи  і  слова  заклиння  
Так  хочу  будувати  це  єднання
Побудувати  щось  нове,  і  незвичайне  
Говорить  нове  ,  а  не    прощальне  
В  епосі  цій  немає  місця,  відчайдушного,  
Це  вік  міста  темного  і  душного…  
Вік  цінностей  забутих  і  порожніх,  
Вік  покинутих  подорожніх,  
Століття  темне  і  забуте,  
Кохання  кинуте  комуто…  
Вік  темряви  сердець,  
Бога  забутого  навіки  
А  почуття  це  зімкнені  повіки..  
Всі  цінності  утоплені  в  колодязь,  
А  замість  істини  суцільна  грязь…  
Епоха  приходить  з  приходом  пророка,  
А  істина  після  життєвого  урока…  
Ганебне  століття  бруду  й  гріхів  
Століття  пороху  а  не  злаків,  
Століття  факелів  і  маршів,  
Сучасність  позабутих  віршів…  
Де  не  ідея  ,  а  кишені,  
Де  водяться  не  леви  а  олені,  
В  епосі  цій  нема  поету  місця,  
Якби  попасти  в  інше  століття  
Час  революцій  ,  не  лахміття
Розквіт  держав,  золота  різноманіття,  
Турніри  ,  правителів  палаци,  
І  лідер  справжній  ,  а  не  гримаси,  
Корона  на  главі,  меч  в  руці  
І  справедливість  на  лиці..  
Століття  легенд,  і  міфів  
Скарбів  кохання  ,  грифів…  
Століття  магії    строфи  чарівної  
Сили  пророків  неймовірної  
Провидців  і  поетів  як  Мішель,  
Строфа  немов  магічний  грифель,  
Кохання    як  цінність  незабутня,  
І  віра  в  серці  все  таки  могутня  [/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690480
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2016

Рим і любов (Антоній і Клеопатра)

Сувій  правди,  династія  фараонів,
олімпіада  пошук  чемпіонів,  династія,
цілунок  Клеопатри,  гибель,
мудрість,  змія,  мантри,
кохання  не  вічне,
гине  неначе  одвічне.
Імперії,  Рим,  Денарій,
держава  на  дні,  відчай  у  вині.
Слабкий  правитель,  загине  імперія,
три  речі,  в  одному  поява  мрія  генія,
Нові  території,  минули  теорії,
полководець  геній,  містерії,
військо  в  п'ять  тривога,
проти  противника  відвага,
Перемога.  Імперія  могутня  наче  спис,
в  історії  опис..  
Тактика  нова,  черепаха  клин,
навіть  часу  плин...
Вершина  слава,  могутність..
Як  спис  римлянина,  величність...
Боги  Риму  прихильність,
 віра  наче  невинність...
Падіння  на  підлогу,  дружба,  в  допомогу?
Під  будовою  ґрунт,  Невже  це  ти  Брут?
Октавіан,  Антоній,  постаті  чудові,
Друзі,  товариші,  по  зброї,
територія  два  правителі..
Антоній,  Клеопатра  Любов,  велике  Кохання,
та  об'єднає  останнє  дихання.  Шлюб  імперій?
Поразка,  життя  не  казка,
Гибель  від  своєї  руки.
Антоній,  смерть  розлуки...
Кайдани,  бранка  на  параді?,
Серцю  коханню  шараді,
Гине  коханий,  гину  сказала  вона,
Краще  б  пригубила  вина,
Змій,  отрута,  любов  вічна  історія...
Хтось  програє,  постать  нова  і  велична,
імператор,  тріумфатор,  цар,  велика  роль...
Місяць  року  на  його  честь
Август  наймогутніший  король...
Історія  все  одно  любов  вічна
Антоній  і  Клеопатра  велична...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016

Війна Богу , Бог людям!

[b]Священні  тексти,  істина  десь  тут,
Де  Касій  де  є  Брут,
Апокрифи,  священні  замовляння,
Обрядів  шум,  і  дзвін  немов  єднання,
Перекази  церковні,  біблія  скрізь,
Та  ми  вбиваєм  Бога  наскрізь.
Істина,  тонна  істини,
Плита  бетонна,  вистріли...
Істина  мертва,  парафіянин  мало,
Секти,  релігій  чимало,
Обман,  скрізь  обман,
Господь  наслав  туман,
Пекло  на  землі,  зло  тріумфує,
Обман,  гріх,  спокуса  панує..
Праведник?  Нема  шукайте...
Знайдете  врятовані  народи,
Ні  тоді  кров  проливайте...
Забуття  заповідей,
гріх  множиться  встократ,
Де  істина  і  де  Сократ,
Терпіння  Боже  безмежне,
Вічне  сильне  незалежне....
Гріх  помножений  сам  на  себе,
Ще  множиться,  що  святе  що  любе...
Любов  помирає  істина  забута,  мертва,
Ваалу  свята  жертва,
Держава  лідера  нема,  всі  маріонетки,
Всі  золото,  палац,  конституція,  абзац,
Одежа  царська,колісниця
Народ  живе,  яка  різниця...
Гнів,  великі  крадіжки,  казна
Народ  бідний  правитель  незнає!,
Забуття  Бога,  трясовина,  болото,
Невірна  дорога,  ідол  коло  свого  порога,
Заповіді  забуті,  люди  злі,
темні,  грішні,  в  імлі..
Приниження,  заздрість,
сріблолюбство,  ненависть.
Де  дружба,  любов,  щира,
безсмертна,  вічна?  Спокуса,  гріх.
Одна  любов  на  все  життя  нема...
А  що  зараз  релігія  —  секта,
любов  примарна  частина  проекту,
дружба  ,фальшива  служба...  
Істина  —  фальш,  ворожба.
Матеріальне  вище  за  моральне...
Люди  війну  самому  Богу,
Бог  для  спасіння  дорогу,
Забули,  продали,  служба  ворогу...
Тепер  сам  Бог  веде  війну  проти  людей,
Проти  темних  грішних  ідей...
Ворота  раю,  відкрито,  сурми,
військо,  Архістратиг,
Молитви  нема,  щоб  вітер  стих,
мечі  полум'яні,  люди  в  обмані.
Ворота  пітьми,  будьте  людьми!
Поклоніння  темряві,  нічне  життя,  забуття.
Бог  темряви,  купив,  торг,  продано,
душа  нічого  не  варта,
люди  козацького  гарту,  тепер,  упали,  падіння,
пропали...  Ворота  з  землі,  розпечена  лава,
Продано  все,  хоругва,  булава...
Сотня  праведників,  велике  військо  ,
погубить,  забрати,  душу  вбити..
Вся  пітьма,  спасіння  нема...
Поклоніння  грішному  культу,  демонічному,
Чому  не  святому  вічному?
Грішники,  Бог  до  бою,
Він  іде  до  людей  з  війною...
Поділить,  погубить,  уб'є,
Покаже,  що  він  є
Нестерпний  народ  гріха,
Праведників  буде  виводить,
Синай,  скрижалі,  Мойсей,
Чому  забутий  народ  цей...
Дружній  двобій  ,  янгол  з  людиною,
Яків,  нема  рівних,
Бог  шукає,  кожного  перевірить  немає...
Не  з'явиться  гибель,  народи  світу  кінець,  агнець  суд,
Все  нема  імперій.  Лідер  не  прийде  не  достойні,
люди  стануть  пристойні,
Прийде,  могутність  вселенського  масштабу,
Покаже  де  істина,  а  де  табу...
Закон,  древня  істина,  законодавець,
закон  переписано,  стандарти  віри  написано...
Лідер  як  Соломон,  цар  Вавилонський  б'є  поклони...
Релігія,  нове  дихання,  загине  старе  заклинання...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687554
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2016

Пекельний вогонь

[b]Ти  не  кохаєш,  а  я  готовий  мов  вихор  летіть
по  землі,  бігти,  шалено  бігти,
лечу,  нема  швидкості,
лечу,  лину,  слід  перегнати  смерч,
бігти,  шалено  бігти,  у  просторах,
у  світах,  бігти,  може  тоді  покину  цей  світ
і  полину  в  паралельний,  непізнаний,
дивний,  може  тоді  любов  не  буде  губити,
не  буде  краяти  мов  хліб  серце,
може  тоді  ти  станеш  поважати...
Не  хвата  швидкості,  бігти,  линути,
пливти,летіть,  горіть,  відродитись,
політ,  пекло,  гріхи,  велика  дитина,
і  великий  грішник.  Ворота  пекла,
містичний  вогонь,  вогонь,
що  все  нищить,  всеосяжний,  вічний.
Ворота,  ці  ворота  ніщо.
Угода  з  владикою,  твою  любов  отримати.
Душа  згорить...  Або  вічні  земні  муки,
бачити  як  підеш  за  другого,  бачити,
як  будете  вінчатись...
Бачити,  що  я  поступився,  що  слабкий...
Бачити  це...  Краще  пекло.
Вогонь,  і  гори  тільки  навпаки,
вершина,  це  низ.
Одвічний  жар,  що  все  попелить.
Кайдани,  запах  попелу.
Демони,  що  стоять  насторожі.
Світла  колись  душа,  світла  як  ангел,  тьмяніє.
Кинутий  ангелами  напризволяще,
кинутий  в  спокуси,  в  гріхи.
Піду,  горітиму,  та  не  сам.
Янголи  теж  горітимуть...
Священство,  мрія,  заповітна  мрія.
Далі  гріх,  маса  гріхів,  смертний  гріх.
Що  веде  до  загибелі  душі.
Боротьба,  запекла  боротьба,
молитви,  храм,  сходи  храму,
Дзвін,  свіча,  ікони.  Щоб  забути  тебе.  Забуду...
Молю  забути...  Навіки  забути.
Щоб  була  щаслива..  Бути  тобі  хорошим  другом.
Це  неможливо.  Всі  методи  пройти.
Ти  як  магніт  долі,  енергії,  згуби....
До  тебе  тягне,  я  опираюсь,  борюсь.
Не  можу.  Пекельний  вітер,  ворота  раю,
не  піду,  полину  в  пекло.
Горіть  не  достойний  кохання.
Що  далі,  душа  розчинена  в  вогні.
Кров  магма.  Вода  лава.
Тільки  мов  тризуб  держави,
ні  мов  Посейдона,  ні  самого  володаря  пітьми.
Візьме  до  себе  в  слуги.
Піду,  не  можу  більш  страждати.
Сходи  вниз,  там  трон  пекельний.
Жар  нестерпний.  Згуба,  гріх,  служить  пітьмі,
стати  маріонеткою.  Якщо  ні,
звільни  не  дай  погубити  долю.
Стань  хоч  другом,  не  віддавай  пітьмі.
Вона  сильна,  погубить  все.
Захисту  твоєї  любові  прошу.
Інакше  могутність  і  плата  за  неї...
Молитва  і  любов  свята  любов  лиш
Врятує  грішника  від  гибелі  душі.
Тіло,  тіло  живе,  а  душі  нема...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2016

Люби мене, та не покинь

[b]Життя,  мінливість,  дорога  остання,
Якщо  кохання  це  дар,  то  навіщо  прощання,
Якщо  ти  для  мене  найвища,
То  чому  не  єднає  Всевишній,
Якщо  кохання,  велика  ціна,  
Чому  мені  ти  навіки  безцінна,
Чому  якщо,  падаю  в  прірву,
Лиш  за  тебе  богиню  чарівну...
Твої  очі,  за  погляд  віддав  би  я  все,
Та  не  глянеш,  не  глянеш  на  мене.
Долю  розтоптала,  наче  глину,
Я  до  тебе  лише  лину,
Янголи  зроблені  з  вогню,
Ми  із  глини  ,  а  брехню?
Сказати  можемо  не  раз,
Я  пам'ятаю  святий  образ...
Чому  не  з  вогню  створив  нас  Бог,
Вогонь  спалив  усі  страждання,
І  я  летів  у  твої  обійми,  не  прощання...
І  я  летів  мов  Ра  Єгипту,
Знав  таємниці  манускрипту...
Став  містичним  істинним  вогнем,
А  що  посієм  те  пожнем...
Став  би  дощем,  що  омиває  роси,  
Любив  твої  чарівні  коси...
Я  б  троянду  найціннішу  заплітав  моїй  казковій  феї,
І  квітку,  що  цвіте  узимку  подарував  у  твої  трофеї...
Та  ти  вічна  мрія,  та,  що  губить,
Той  хто  любив,  знайшов,  загубить,
Утратить  як  талан,  потім  знайде  одвічний  план.
Ех,  за  динари  продане  життя,
А  за  любов  одні  прокляття..
Той  хто  по  справжньому  любив,  
мабуть,  та  й  піде  на  багаття...
Хто  не  любив,  а  так  забава,
Його  чекає,  шлюб  і  слава..
Магічний  трунок  не  поможе,  
Я  так  мрію  лиш  про  твій  цілунок...
А  трави,  що  кохання  можуть  дарувати,
Я  не  посмію  їх  зірвати,
Люби  мене,  та  не  покинь,
У  сон  ти  янголом  прилинь,
Прилинь,  і  душу  забери,  я  мушу,
Серце  віддаю,  і  душу  колись  безсмертну  душу..
На  душу  смерть  чекає,  забуття,
А  на  кохання  вічна  мука,
Скажи  Господь,  скажи  чому  розлука...
Я  заклинати  готовий  в  віршах  небеса,
Так  дорога  твоя  краса...
Забути  релігію  і  Бога,
Піти  куди  веде  дорога...
Піди  в  інші  ті  краї,  де  ти  живеш,
Нема  місця  мені  в  раї,  якщо  покаюсь
і  не  буде  більш  гріхів  то  стану  мов  герой  із  міфів...
Це  неможливо,  сама  знаєш  це  чому,
тому,  я  лечу  і  сам  тону  у  серця  не  знаходячи  подяки.
Бо  ти  любов,  що  написала  небу  знаки,
і  в  пекло  мене  кинула  ти  знов...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2016

Містика, погляд, наче магія

[b]Містика,  погляд,  наче  магія,
Шахівниця,  ти  королева,
Сила  друїдів,  лева  емблема,
Вогонь,  сила  саламандри,
Вогонь  як  прообраз  любові,
Кельти,  племена  прадавні,
Троянди,  це  неначе  подих  феї,
Пергамент  для  поем  любовних,  
Просити  сили  фараона,  
Долина  ідолів,  ти  найвище  божество,  
Місця  сили,  прадавній  Стоунхендж,  
Кургани  римських  вельмож,  
І  монети  із  золота,  як  дар  Фортуни.  
Упасти  на  полі  бою,  Упасти  за  кохання,  
Світ  містики,  Спис  Лонгіна,  Остання  жалість,  
Інші  пантеони,  Пентаграма,  спіритизм,  
забудь  її,  Забути  як?  Читати  священні  тексти..  
Мітка,  як  знак  долі,  Пророцтво  циганки,  
Все  одно  обманути  долю.  Повірити,  
Але  боротись.  Сон  містичний,  Бог  спиною,  
Спис  до  бою...  Людина  в  печалі,  егрегор  вічності..
Йти  до  інших  сил,  божеств,  
Стихії,  три  стихії,  одна  губить,  вода,  
Інші  всі  три  зі  мною...  Переживання,  
Навіщо,  дух  суперництва...  
Не  поступитись  ні  за  що...  
Паралельні  світи  просити  захисту.  
Любов  така  яка  погубить  самого.  
Про  те  сил  опиратись  нема...  
Богиня,  тотем,  Цариця  кохання...  
Абсолютний  відчай  на  грані,  
Напитись  енергії,  маг  у  слові,  
Заворожити,  не  поступитись...  
Жага  поваги,  вища  каста,  
таємні  знання,  тантра...  
Що  далі,  упасти,  як  слабкий,  
чи  боротись...  Час  молитва  Кроносу..  
Час  немає  часу...  Погляд,  гріхи,  
Харам,  заборона,  оминати  заповідь,  
Життя  як  сповідь.  Будь  другим,  чи  першим.  
Жага  одвічна  жага.  Крила  фенікса,  
Переродження.  Не  бути  таким  як  тоді...  
Напрям  містицизм,  другий  символізм,  
Третій  естетизм...  Поступитись  за  ради  щастя  коханої.  
Не  можна,  хочу,  та  не  можу  більше.  
Великий  грішник.  Поезія  ні  на  кого  не  схожа.  
Любов  роками...  Оклик  богів,  погляд  в  минуле,
Поезія,  як  писали  сотні  літ  тому,  відродження,  
Забуто.  Відродження.  А  хто  відродить  почуття..  
Жага  щастя.  Пропаду.  Ні  якщо  зможу  забути,  
Обмануть  долю  тричі,  в  четверте  спроба.  
Меч  Рафаїла,  боротись,  Полярна  зоря,  
Натхнення.  Оминати  небезпеку.  
Ціль  немає  перепон.  Визнання.  
Не  взаємність  значить  не  кохання.  
Князі  прадавні,  палаци,  руїни.  
Тільки  пам'ять,  імперії  рухнули.  
Нова  рухне,  поділять.  Байдуже,  
Кара  божа.  Нічого  не  треба  тільки  кохання.  
Люди  Богу  війну,  забули  тексти  священні,  
А  Бог  ділить  землі  хрещені.  Кожен  упав  у  гріхи,  
Бог  ділить  землі.  Лідера  нема  уже  500  літ!  
Не  прийде!  Не  достойні.  Поети.  відчувають.  
Крах,  гибель,  арена,  війна  мов  співоча  Серена.  
Кохання  моління,  або  забуття,  
Або  не  бачить  гибелі  народу.  Хай  забудуть...  
Людство  в  гріхах,  Гріхи  масштаби  космічні,
Сам  Бог  почув,  гнів,  мов  вогонь,  
Втягнути  всіх,  Бог,  забуття  Бога...  
Знак,  прихід  лідера.  Могутнього  і  непереможного.  
Поділ,  реформи,  вольності,  права,  Війна  проти  гріха,
Падають  могутні  лідери,  Слабкі  підіймаються,  
Суд  церковний  немає  сенсу.  Лідер,  правителі  упадуть.
Божа  імперія...  Містика,  жага  кохання.  
Не  в  силах  рушить  долю  буду  чекати  на  Божу  волю[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016

Театр— це життя

[b]Театр—  це  життя  а  люди  в  нім  герої,
Це  гра,  містичні  діадеми,
Слова,  потаємні  сувої,
Театр  ,  проблеми,  декорації,  емблеми,
Перевтілення  в  героя,
Гра  тіні,  світла  гра,  могутня  Троя,
Падіння,  герої  ,смуток,  любов  твоя,
А  потім  інші  маски,  інший  грим,  щастя,  Новий  Рим,
Гра,  одвічна  гра,  і  у  життя  так  само  грають,
Сьогодні  горе,  в  радості  згорають,
Всі  люди  інші  ролі  грають,
Під  маскою  гриму  свій  смуток  ховають,
А  радість  смутком  запивають.
Любов  ,  передній  план,  щастя  ,  а  потім  обман  
Антракт,  вічна  любов  -  не  написаний  пакт..
Шалена  слава,  шаленство,  магічна  оправа,
Крики  браво,  слави  мало,
Потім  відчай  ,  розчарування,  
Нове  життя  і  нове  випробування...
Пошук  істинного  щастя,  
Одна  любов  ,  інша  ,  може  буде  більша?
А  потім  падіння  ,не  хватає  везіння..
Інший  костюм,  інші  маски,  
Одягнуть  ,  не  зазнать  поразки.
Бачать  ,  може  інші  ми  ,
 може  стали  іншими  людьми..  
Маски  може  інші  ми,  може  Гамлет  ,  
може  Лір,  може  граєм  інший  твір...  
Люди  бачать  їм  властиво  помилятись,
В  ролі  лицарів  ,  у  щастя  гратись...
Що  ж  таке  театр,  гра  героїв,
Одвічних  міфів  ,  ангелів  ковбоїв...
Ми  йдем  в  театр  ,  щоб  на  себе  подивитись,
Які  ми  зараз,  нічого  тут  злитись,
Побачим  ,  переглянемо  ,  збагнем,
Забудемо  ,  полюбим  не  покинем,
Відчуєм,  в  спогади  полинем..
Сьогодні  ми  є  глядачі,  а  темінь  у  театрі  наче  ночі,
Містичний  погляд  і  казкові  очі...
А  завтра  ми  герої  тих  одвічних  казок,
Весь  світ  це  сцена,  а  ми  герої  на  зразок...
Весь  світ  театр  ,  глядачів  мільйони,  
акторів  тисячі,  ми  компаньйони...  
Актор  постать  велична  ,  неповторна,  
Життя  святе  ,  любов  потворна...
Ми  всі  актори  ,  антракт,  аншлаг,  геніїв  твори...
казкові  неймовірні  краски,    
От  тільки  ми  не  знаєм  які  одягнем  завтра  маски...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2016

Мільйони зірок в небі

Мільйони  зірок  в  небі

Мільйони  зірок  в  небі,
Мільйони  сердець  в  унісон
Мільйони  квітів  у  садах  для  коханих,
Мільйони  краплин  у  росі,
Мільйони  бажань  у  душі,
Мільйони  людей  щиро  кохають,
Мільйони  від  кохання  страждають,
Мільйони  людей  своє  щастя  чекають,
Мільйони,  як  в  піщаному  дні,
Мільйони  як  крапель  в  вині.
Мільйони,  безмежжя  у  миті
Мільйони,  слів  у  санскриті,
Мільйони  це  ціле  спасіння
Мільйони  це  істини  щире  насіння
Мільйони,  пісень  любовних,
Мільйони  слів  медових

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016

Ти собі уяви, мимо долі пройдеш

Ти  собі  уяви,  мимо  долі  пройдеш

Ти  собі  уяви,  мимо  долі  пройдеш,
Потім  скажеш,  так  ніжно  печально,
Може  мрія  моя  нездійсненна?
І  забудеш,
Скажеш  долю  свою  загубив,
Незвичайно,
Потім  підеш  шукати  у  ранкових  світанках,
У  безкрайньому  небі  як  мить,
Скажеш  чому  серденько  болить?
Потім  сам  долю  свою  підеш  шукати,
Глянеш  на  кожну,  скажеш,  що  годі  блукань...
Ти  її  не  забудеш,  вона  мрія  твоя  весняна,
Вона  та  княгиня  одна...
Вона  твоя  доля  сказали  Боги,
Вона  твоє  щастя  забудьте  вороги...
А  ти  скажеш  невже  не  забув,
Чом  в  мріях  мов  в  морі  тонув,
Скажеш  ти  як  пропустив  свою  долю?
Скажеш  буть  великому  горю,
Скажеш  забув  свою  волю,
Потім  підеш  у  відчаї  жити,
Лиш  на  долю  тепер  ворожити,
Будеш  просить  всіх  відомих  Богів,  єднання
Впадеш  на  дно  через  кохання.
Скажеш  гибель  моя  напевно  прийшла,
Скажеш,  веретено  долі  пройшла,
Мабуть,  життя  хвиля  минула,
А  за  нею  любов  потонула.
Аж  зненацька  доля  невже  це  ти?

Це  ж  доля,  така  могутня,  прости
Я  тебе  так  довго  шукала,
Погляд  твій  як  сонце  впіймала,
Мріяла  про  таке  кохання,
Душі  політ  небесне  поривання,
На  тебе  я  по  зорях  ворожила,
За  тебе  господа  молила..
Така  любов  лиш  раз  в  ніколи,
Потім  буду  я  дивитись  в  видноколи...
Шукати  твого  погляду  святого,
А  потім  сон  побачила  тебе,
одного,
Стояв  біля  ріки,  дививсь,
Ти  в  дзеркало  ріки  зображення  мого,
Немов  Орфей,  та  не  на  себе,
Сказав  що  тонеш  лиш  без  мене...
Це  сон,  а  може  наяву,  шукала  істинну  уяву..
Потім  тебе  зустріла,  це  наша  доля,
Жити  будемо  без  горя
Долі  спасибі,  що  нас  так  звела,
спасибі  що  сіті  плела,
Спасибі  за  щастя  в  якому  була
спасибі  за  кохання  як  я  тонув,  а  ти  не  забула

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016

Священна, може грішна

[b]Священна,  може  грішна,
Про  тебе  пісня  моя  вічна,
Свята,  як  ангельський  вогонь,
Як  крила  дивні  херуввима,
Моя  мрія  наче  невловима,
Така  пянка  немов  терпке  вино,
Я  так  любив  тебе  давно,
Це  магія  краси  ,
І  доля  така  ніжна  невловима,
Бо  ти  любов  моя  єдина,
Посмішка  ,  я  в  райському  полоні
Чарівні  очі    мов  в  богині,
Краса,  незрівнянна  краса,
Якщо  поет  це  магія  у  слові
Чому  не  може  віднайти  любові?
Якщо  поет  це  заклинання  у  віршах,
Чому  ж  тоді  мандрує  по  твоїх  стопах?
Якщо  поет  це  є  творець  епохи,
Чому  так  легко  пишуться  ці  строфи?
Якщо  поет  це  посланець  богів  святих
Тоді  чому  вогонь  життя  притих?
Чому  строфа  ,  як  розплетена  коса,
А  в  мріях  тільки  лиш  твоя  краса....
Чи  є  у  світі  чудеса,
Коли  ішов  я  коло  твого  дому  немов  коло  храму,
Я  не  хотів  вершить  хараму...
Любов  ,  священство,  містичні  твори,
Хотів  звернути  гори...
Якщо  кохання  справжнє    неосяжне,
Тоді  воно  для  мене  недосяжне...
Сам  відпущу  ,  нехай  все  доля  скаже,
Перо  на  аркуші  розмаже,
Кому  страждання  ,
А  кому  навіки  втрачене  вінчання...
Доля  ,  це  як  кришталевий  шар  ,
Сьогодні  нічого  не  видно,  неозоро
А  завтра  ти  побачиш,  те  що  буде  скоро...
Підеш  в  гріхи,  гріхи  лиш  від  кохання,
Це  доля  як  життя  ,  чекання...
Поет  страждає  ,  любить  і  чекає,
Потім  піде  пити  вино  за  ту  що  не  кохає,  
А  потім  сам  Господь!  для  неї  долю  поламає...
Бути  поетом  це  не    в  дар  не  нагороду!
Переживання,  любов  покарання,  
Дитя  священного  роду...
Станеш  поетом,  велика  відповідальність,
Великий  дар  ,  великая  печальність...
Велика  сила,  словом  рушить  долі  плата,
Та  за  талант  чекає  істинна  розплата...
Ти  не  відчуєш  що  життя  талан,
У  Бога  не  знайдеш  одвічний  план,
І  не  почує  те  одвічне  покоління,
Лиш  через  двісті  літ  чекає  воскресіння...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016

Пройдеш дорогою розлуки

[b]Підеш  дорогою  пітьми,
Пройдеш  дорогою  розлуки,
Обличчя  милої  її  чарівні  руки,
І  посмішка  її  ,  чарівні  неймовірні  очі,
Немовби  ангел  світла,  демон  ночі,
Немовби  чарівниця,
Красива  ніжна  білолиця,
Твоя  одвічна  таємниця...
Вона  твій  скарб,  а  також  руйнівниця
Поета  втрачена  любов,
А  потім  доля  посміється  знов...
Отак  поет  піде  в  переживання,
А  вірші  потаємні  заклинання
Як  магія  таємного  єднання...
Та  доля  це  міфічна  річ,
Проходить  ранок  і  минає  ніч...
Сьогодні  серце  погубила,
А  завтра  під  вінець  пішла..
Сьогодні  щастя  віднайшла,
А  завтра  непомітно  підійде  розлука,
А  завтра  любов  радість  потім  мука...
А  завтра  ,  підійде  Богів  розплата,
А  завтра  ти  згадаєш  над  поетом  як  сміялась,
Раділа  віршами  пишалась...
Поет  це  є  дитя  епох,
Язичницьких  часів  і  православя,
Поет  кохає  так  безмежно,
А  люди  скажуть  це  необережно...
А  завтра  ,що  помстилися  Боги,
За  те  що  осінь  погубила,
Спалила  втрачені  мости...
Любов  енергія  сердець,
вінчальні  перстні  на  руці,
Підете  разом  під  вінець,
А  потім  що  із  силами  небес
Іти  та  мріять  і  шукать  чудес...
Помста  Богів  ,  лінія  долі,
Містичний  вогонь,  
Могутні  герої,  шлях,  дорога    
Келих  забуття,
Пізнання  істини  буття...
А  потім  вибір,  любов  чи  небуття...
Мрії  вічна  любов  ,  містичні  вірші,  
Були  ті  ,  стали  інші...  
Вибір  ,  медовий  трунок,  долі  подарунок...
Серце  не  любить,  а  потім  дружба,
 потім  повага,  потім  щастя,  
любов  свята  і  навіки  пропаща...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016

Пригадаю як у тебе закохався

[b]Пригадаю  як  у  тебе    закохався,  
Ніжний  вітер  і  вогонь  в  одне  єднався,
Як  полинув  я  в  предивні  почуття,
І  відчув  тоді  магічні  відчуття,
Як  у  серці  рай,  і  я  летів  на  крилах,
Хотів  спинитись  та  не  в  силах...
Предивні  сили  наче  в  небо  ,    
земні  казали  що  не  треба,
Аура  вітру,  покровительство  сонця,
І  ти  немов  стоїш  біля  віконця..
Про  тебе  мріяв,  у  душі  печаль,  
Любов  це  смуток  є  нажаль...
Потім  пекельні  страждання,
Ти  мої  єдині  бажання...
Відчуття  ,  що  неначе  на  краю...
Немов  тону  ,  неначе  і  горю.
Темрява,  смуток  і  біль,  останній
Я  неначе  тут  та  наче  там,  печальний...
Моління  Богу  не    зникає  почуття  
Іншим  силам  може  покинуть  відчуття,
Гибель,  пекло  ,  згуба,
Ти  досі  чужа  та  досі  люба.
Розгадувать  катрени,  світ  на  грані  армагедону,
А  я  не  вийду  з  твого  полону,
Надія  ,  або  гибель,  війна  ,  весь  світ  в  війні,
Тільки  ти  потрібна  мені.
Переоцінка  цінностей,
Містика  відмінностей...
Війна  релігій,  лідера  немає,
Колиска  всіх  релігій,  
Війна  як  воля  Божа,  нові  території,
 Люди  строять  теорії...
Наречена  будеш  іншому,
Куди  до  тебе  мені  грішному,
Кассіопея,  а  потім  що  збирати  зорі,
Тонути  у  любовному  горі,
Пити  трунок  зілля  привороту,
Урагани  життєвого  круговороту,
Погляд  ,  вічність  ,  очі  неймовірні,
Такі  жадані  і  такі  чарівні
Боротьба  ,  що  немає  норми,
Любов  набуває,  нової  форми...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016

Вина? А може терпкої згуби?

[b]Вина?  А  може  терпкої  згуби?
Пісень  пянких  ,слова  люби
Промов    солодких  як  меду?
Може  забуття  ,  віра  в  прикмету...
Може  недостоєн  твого  кохання?
Може  полумяне  небо,  зірок  чекання,
Може  Аврора,  не  дасть  світла
Така  добра  і  така  привітна,
Може  я  помандрую  в  Чуматський  шлях?
Десь  далеко  ,  а  може  крах,
І  я  падаю  у  прірву  ,  мчу  по  горах,
А  потім  жадаючи  дістати  зорю
Щось  міфічне,  далеке  горю,
Потім  спитаю  у  Богів  знову
У  міфічного    Авалону  крову,
Потім  ,  любов,  прощення  ,  
Забуття    щире  одкровення,
Виклик  Богам,  твори  Гомера,
На  шляху  міфічна  темна  химера,
Жага  потаємного  знання,
Як  ліки  від  магії  кохання  ,
Пошук  амброзії  Богині,
Меч  Артура,  Кубок  Граалю,
Я  заблукав  між  світами  в  долині,
Прошу  захисту,  струни  арфи  ломаю,
Потім  одкровення,  звязок  з  Богами,
Боги  нарешті  почули!  
В  дарунок  істина,  не  описать  словами.
Усе  ціниться  не  так,  любов  ,  
Істина  ,життя,  жага  слави,
Тепер  знаю  набагато  більше,
Міфічні  Боги  реальність,
Не  ті  яких  чекав  але  вдячність.
Та  в  тобі  щось  міфічне,  темне  бажане,  тортура
Неначе  я  полинув  в  часи  Артура,  
Ох  тоді  любов  цінилась  більше,
І  міфи  реальний  корінь  ,  любить  сильніше,
Відвага,  гадання  на  зорях,
Нектар  ,  вино  міцніше,
Одним  поглядом  причарувать,
Світле  любить  темне,
Ідеальна  любов  напевне,
Тисяча  років,  а  історія  вічна,
Жага  любові  подібна  взаємна,  одвічна,
Провидиця,  скаже  долю,
Всеодно  виклик  горю...
Вічна  боротьба,  наказувать  морю,  
Вогонь  замовлять  служить  герою,  
Жадать  любові  ,  магії  у  слові...
Ти  з  інших  часів,  із  міфів  ти  ,
Пройти  часи  тебе  любити[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016

Давнє пророцтво…

Давні  Боги  серед  нас,
Та  вже  не  ідоли  вони,
Є  Боги  вітру  та  вогню,
І  блискавок  й  любові
Духи  стихій  ,  природи,
Є  музи  творчості  стопа,
І  ангелів  кожного  є  два
Підеш  шукати  таємниці
Поринеш  у  містичний
Потаємний  світ  а  нащо?
Для  чого  істинні  чекання
Якщо    любов  священна,
Де  містика?,  де  Бог  святий?
думаєш  таємним  словом,
Ворота  відкривать  таємні?
А  далі  що  пройти  супроти
Ангельських  мечів  воїнів,
Темних  янголів  —третина
А  світлих  втричі  більше  є.
Скажеш  потім  навіщо  це,
Станеш  на  храмові  сходи,
Підеш  до  алтаря  і  спитає
Священний  Бог,  для  чого
І  воїнства  ,  та  херуввими,
Серафими,  святі  начала,  
Для  чого  ти  відмовився
Від  Бога  від  ангела  чинів,
Що  навіть  пророк  Соломон,
Що  знав  усе  і  маг  ,  пророк
Цар  величний,  що  перстень
мав  від  Рафаіла,  Гримуар
Написав,  сказав  ,  слова
Життя  суєта,  воно  нудне
Все  проходить  ,  
Ніщо  не  вічне  тільки  пустота.
А  далі  що  ?царство  на  два.
А  що  умів  це  неймовірно,
Копальні  в  міфічній  державі,
Податки  ,  держава  багата,
І  навіть  місяць  не  змінився,
А  значить  наймогутніший
З  усіх  земних  був  государів,
Був  винахідник,  та  пророк  .
За  гріх  великий  покараний,
Що  служив  фальшивим,
Не  істинним  ,  темним  богам,
Якби  не  пішов  супроти  Бога
Держава  -  неначе  центр  світу,
Династія  правителів  могутніх,
Храм  вічним  був,  світильник
Менше  воєн,  історія  не  так,
Боротьба  ,  добро  могутнє,
А  Ізраіль  Новий  Рим,
Старі  Боги  забуті  навіки,
І  нові  книги  Соломона,
А  що  тепер?  все  навпаки,
Могутній  Бог,  релігія  не  так,
Коли  прийде  могутній  лев,
І  переможе  сильного  орла,
Накаже  грішних,  
І  народ  свій  збере  із  всіх  сторін...
Забуті  люди  і  народи,
Забуте  те  прадавнєє  пророцтво,  
що  обіцяв  нам  Уриїл  
З  чинів  архангелів  могутніх...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686240
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2016

Наполовину (вірш про справжнього поета)

[b]Справжній  поет  містик  наполовину,
Він  дивиться  в  небесну  далину,
Справжній  поет  язичник  наполовину,
Бо  предки    вірили  у  істину  старинну.
Справжній  поет  це  маг  наполовину,
Бо  тривожить  серця  він  краплину.
Справжній  поет-  романтик  наполовину,
Бо  любов  свою  возносить  на  вершину,
Справжній  поет  революціонер  наполовину,
Бо  життя  віддасть  за  Україну,
Справжній  поет  це  полумя  вночі,  
І  шаблі  грізні  і  містичні  очі,
Справжній  поет  це  магія  строфи,
Це  землі  ніжні  калинові,
Справжній  поет  це  є  любов  ,  
Кохання  ,  що  лежить  в  основі...
Справжній  поет  це  геній  в  слові,
І  пише  вірші  і  погані  і  чудові,
Справжній  поет  це  парадокса  нить,
Чудовий  вірш,  чудовий  відтворить  
Не  бути  поетом  навіть  і  на  мить,
Інший  напише  вірш  поганий  ,
А  люди  скажуть  це  поет  жаданий...
Справжній  поет  жадає  слави  лиш  наполовину,
Його  забули  в  цю  хвилину,
Через  сто  літ  згадають  як  великую  людину..
Справжній  поет  купається  у  славі  лиш  наполовину,
А  потім  що  забули,  не  згадали  й  на  хвилину...
Справжній  поет  опуститься  на  дно,
А  потім  підійметься  буде  пити  слави  він  вино...
Справжній  поет  співець  
Кохання  втраченого  так  невинно..
Справжній  поет  Великая  дитина,  
У  нього  в  серці  рідна  Україна...
Фальшивого  поета,  возвеличить  слава,  
І  буде  та  йому  корона  мов  оправа...
А  справжньому  поету  все  це  ні  до  чого,
Дитя  він  полумя  святого,
Дитя  держави,  і  мечів  і  булави,
Його  слова  міцні  потоки  лави...
Якщо  держава  гибне  гибнуть  і  поети,
Їх  вірші  горять  швидше  ніж  летять  комети...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686047
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.08.2016

Оперній співачці Наталії Кухар присвячується

[b]Ти  зірка  у  сузірї  всіх  зірок,
Що  світятся  і  так  горять  огненно,
Ти  зірка  ,що  зробила  перший  крок
Твій  голос  так  звучить  натхненно
Попереду  у  тебе  все  життя
І  буде  серце  під  шалені  ритми  битись
Коли  співаєш  ти  
Весь  зал  заслухавшись  мовчить,
Щоби  почути  кожную  октаву.
Ти  матимеш  признання  і  шалену  славу.
Будуть  овації  і  квіти  
Та  знай  талановиті  люди  -це  великі  діти.  
І  генії  величні  лиш  вони
Співай  і  прославляй  свій  рідний  край
 Співай  заради  нашої  країни
Зірок  в  плеядах  є  багато,  їх  міріяди  цілий  світ.
Та  не  згорають  тільки  ті  ,
Яких  мета  горіти  вічно.  
І  ті  що  полумям  дають  життя.  
Співай  не  тільки  лиш  для  себе  а  заради  краю  
В  якому  народилась  і  живеш  
Твоя  зоря  тоді  буде  світити  вічно
 І  полумя  горітиме  без  меж
 Щоб  полумя  зорі  світило  ,треба  іскра,  
І  Божої  мелодії  струна.
Людину  памятають  лиш  від  того,
Для  кого  жила,  во  імя  чого  прожила
Співай  нехай  твій  голос  на  весь  світ  звучить,
І  струни  серця  хай  дзвенять  оклично
Співай  і  ти  в  серцях  людських  горіти  будеш  вічно.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686039
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 27.08.2016

Наслідування Соломона

Піду  шукати  тебе,  на  площах,  вулицях  і  храмах  ,  
Запитаю  де  ти  у  молитвах  обманах,
Буду  питати  у  всіх  де  є  та  що  всім  серцем  любив,
Сумувати  я  буду  невже  загубив?
І  піду  я  до  стражів  міста
І  спитаю  де  моя  невіста...
Буду  блукать  і  шукати  спасіння,
А  потім  посію  я  мудрість  неначе  насіння...
А  потім  коли  втрачу  надію,
Піду  просить  Бога  про  свою  мрію...
А  потім  Господь  так  почувши  моління,
Мені  подарує  для  серця  спасіння...
За  мої  щирі  світлі  радіння,
Дасть  мені  мудрості  благословіння...
Потім  знайду  я  тебе  і  здивуюсь  ти  також  шукала,
Я  не  повірю  ти  також  кохала!
Піду  щоб  розгадати  твої  хитрі  загадки,
А  приз  неймовірні  казкові  світанки...
Пригощу  я  тебе  відбірним  вином,
Із  бокалів  скляних,  а  ще  відбірним  сукном,
Щоб  являлась  мені  мрією  сном...
Не  забуду  твого  я  обличчя,  
Адже  ти  моя  вічна  цариця
Потім  стану  вершить  правосуддя,
Як  справедливий  і  щирий  суддя...
Але  ти  з  іншого  світу,  із  земель  що  далекі  мені,
Тільки  засну  ти  відразу  у  сні...
Ми  прощатися  будем,  але  знай  ти  єдина  любов,
Ти  пяниш,  і  тривожиш  рубінову  кров...
Ми  вже  далеко  і  я  вже  в  печалі...
І  став  розбивать  я  Господні  скрижалі...
Я  будую  для  Господа  храм,
А  сам  поклоняюсь  твоїм  вічним  крилам...
Поринаю  в  містичні  світи,  щоб  побачить  і  знати  де  ти...
Потім  своїми  рабами  зроблю  джинів,  демонів,  ангелів  і  херувимів,  
Серце  пустотою  згублю,
Бо  тебе  лиш  кохаю  царицю  мою...
Буде  служити  усяка  пітьма,
А  без  тебе  мені  світу  нема...
Буду  шукать  тебе  в  кращих  й  чарівних,  
Але  в  цілім  світі  нема  тобі  рівних...
Я  знатиму  все  і  усі  таємниці,
Відкрию  містичні  потаємні  дзвіниці.
Придумаю  нові  гадання,
Та  ти  тільки  ти  моє  вічне  бажання...
Набридне  усе  і  життя  суєта,
І  сенсу  немає  в  душі  пустота..
Забуду  про  найсильнішого  Бога,
До  ідолів  вестиме  дорога,
Ідолам  стану  мов  Богам  поклонятись,
І  стане  Господь  на  мене  ображатись...
Я  не  покаюсь  я  надто  любив,
А  Господь  мій  творець  серце  згубив...
Я  загину  ,  і  посох  комахи  будуть  точить,
А  Господь  говорив,  що  не  треба  грішить...
За  гріхи  такі  тяжкі,  за  любові  дурман,  
Моя  душа  стане  мов  киплячий  казан...
За  гріхи  ті  тяжкі  про  заповіді  йдеться,
А  держава  Господня  на  дві  розпадеться....  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016

Помирають поети…

Помирають  поети

Помирають  поети
Помирають  поети,  губить  їх  те  життя  мов  кинджал,
Помирають  поети  ,  бо  живуть  серед  світлих  і  темних  начал...
Помирають  так  здійнявшись  на  гребені  слави,
А  потім  упавши  в  вулканові  лави...
Помирають  їх  губить  життя,
І  байдужість  пустого  буття...
Як  помре  той  поет  від  кинджала  руки  ,
А  що  потім,  його  заклюють  темні  круки...
В  рай  не  піде  ,  там  йому  більше  не  час,
І  у  пекло  не  пустять  пекло  буде  жити  без  нас...
Буде  блукати  поет  поміж  світом,
А  могилу  прикрасять  калиновим  цвітом...
Буде  мучитись,  а  над  ним  прикрасять  могилу  гранітом...
І  прийде  на  могилу  до  нього  ота  що  згубила,
І  навіки  буде  снитися  їй,  той  кого  не  любила...
Він  прийде  їй  у  сон,  адже  він  між  світами...
Потім  у  неї  весілля  і  столи  килимами...
Потім  щастя  і  радість  життя,
А  його  вічне  лихе  забуття..
Тільки  камінь  в  граніті  і  надпис  поет,
І  калина  завяне,  над  могилою  круки,
І  привид  лихої  руки...
Скажуть  помер  дуже  рано,
Що  тривожив  серця  довгожданно...
Буде  в  краї  він  тім  де  мешкають  мавки,
Весь  у  білому,  зустрічати  світанки...
Між  світами  блукать,  важче  чим  бути  у  пеклі...
Там  чекають  муки  запеклі..
Дівчину  ту  називатимуть  відьма,
Та  хіба  вона  винна,  що  в  поета  поселилась  пітьма...
Винні  боги,  що  поета  ось  так  прокляли,
Винні  боги  що  щасливо  жили...
Вони  в  небі  ,  а  ми  лиш  земні,
А  поет  своє  щастя  потопить  в  вині...
Піде  у  пітьму,  а  верховні  боги  сміючись,
Кинуть  його  просто  в  Тартар,
А  самі  попивають  нектар...
Не  згадає  поета  істинний  Творець,  він  забув  як  просив  в  нього  вінець,
Як  поставив  свічу,  щоб  позбутись  кохання,
А  Господь,  захотів  погубити  дихання...
Над  могилою  камінь  з  граніту,
Круки,  темінь,  земля  немовби  змінила  орбіту...
Люди  вже  оминають  те  місце,  А  живуть  там  примари,
І  чомусь  в  небесах  темні  хмари...
Помирають  поети  їх  губить  любов,
Не  воскреснуть  вони  не  відродяться  знов..
Будуть  жити  вовік  між  світами,
А  їх  вірші  будуть  рясніть  колосками-квітами...
Мавки  підуть  в  танок...
Хтось  скаже  поет,  хтось  може  пророк...
Він  хотів  полюбить,  а  замість  кохання,  від  Богів  в  подарунок  вінок...
Боги  безжальні,  попивають  душі  вічний  трунок...
Коли  гибнуть  поети  це  для  них  подарунок....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016

Асамблея Богів (кохання з відтінком містики)

[b]Як  полум'я  горить,  ось  так  іскристо  і  вогненно,
Так  і  я  люблю  тебе  натхненно,
Як  буревій  що  нищить  на  шляху  своїм  всі  перепони,
І  полетять  у  вічність  всі  перони..  Любити  вічно  тебе  буду...
У  вирій  полетять  ще  не  згорівши  полум'яні  вірші,
І  блискавка  не  спалить  почуття,
Бо  це  всесильне  і  гнітюче  відчуття...
І  я  згадаю  ті  пророцтва  що  колись  читали  по  руці,
І  бути  нам  довіку  у  розлуці...
Ті  квіти  що  цвітуть  нехай  зів'януть,
 І  сонце  не  дарує  нам  тепла
Нехай  одвічні  ріки  ніколи  не  розтануть..
Творіння  раю  і  творіння  пекла...  
Згадаєш  ти  як  небо  погубила,
 Мечем  розплавила  життя...
Ти  серце  наче  перстень  загубила,
І  кинула  у  вічність  забуття.  
Веретено  перестане  ниті  дарувати,  
І  доля  скаже  що  потрібно  забувати.
 А  я  піду  до  сфінкса  щоб  пізнати  таємниці,
Ти  наче  найцінніша  картина  із  крамниці...
Як  жаль  зів'яли  вже  сади  Семіраміди,
І  рухнули  імперії  старі...
І  ми  не  можемо  кохати  мов  прадавні  государі...
В  яких  кохання  мрія  неземна,
Що  ж  говорити  надворі  війна...  Можливо  коли  ріки  береги  затоплять,
І  прокинуться  прадавні  моря,
Тоді  любові  почуття  охоплять...  Тоді  не  знатиму  кохана  горя...
Ах  жаль  що  вимерли  прадавні  боги,
Покинули  той  вічний  пантеон...
А  я  любов  свою  так  підіймав  на  славний  трон...
Якби  прадавні  боги  ожили,  і  я  пішов  до  них  з  поклоном,
Тоді  б  не  я,а  ти  так  поклонялась  перед  троном...
Прадавні  ріки  осінь  затопила,  Моря  у  ріки  розлились,
і  я  мов  те  хлоп'я  побіг  весело  сміючись.
Тоді  могутній  Посейдон,  здійняв  би  бурю  неземну,
І  я  признавсь  тоді  що  покохав  тебе  одну...
Тоді  б  Сварог  подарував  житам  колосся.
А  я  найкращу  квітку  так  заплітав  тобі  в  волосся...
Тоді  б  я  мав  за  заступницю  Афіну,  
І  мудрість  я  беріг  немов  перлину...
 Тоді  б  богиня  Афродита  була  б  найвищим  божеством,
І  не  губив  тоді  б  себе  вічно  гнітючим  я  блаженством...
Ах  жаль  що  вимерли  боги,
І  не  знайти  мені  спасіння,
І  я  немов  пропащий  садівник  що  засіває  паросток  насіння...
І  з  нього  вже  не  проросте  любов,  
Бо  сонце  палить  так  безжально,
А  в  серці  в  тебе  не  любов,
Та  це  звучить  ось  так  печально...
 На  рунах  нема  сенсу  вже  гадати...  
Вже  Одіна  немає  він  в  Валгаллі,
Та  лиш  про  тебе  я  згадаю  на  серці  смуток  і  печалі...
Та  ти  і  досі  як  Валькірія,
Що  мчить  по  небесах  мов  в  дивнім  сні,
Стихії  підкоривши  так  всесильні,  ти  не  полишиш  навіть  вісні...
Так  пробудивши  творчість  у  мені...  Жаль  вимерли  прадавні  боги,
І  духи  тих  стихій,  не  серед  нас,
А  істини  скрижалі  вороги...
Нема  того  хто  б  відродив,
Тоді  б  напевно  я  ніколи  на  твою  любов  не  ворожив...
Ах  жаль  немає  тих  богів...
А  я  прихильність  свого  Бога  нічим  нітрохи  не  знайшов.
Я  знаю  грішник,  творця  супроти  я  пішов...
Та  якби  він  хоч  трохи  полюбив,
 то  від  кохання  для  поета  еліксир  знайшов...
Прадавні  вимерли  боги,  а  наш  сучасний  не  спасає...
Коли  у  мене  серце  від  вогню  так  замерзає...
Холоне  серце,  а  Господь  десь  високо  у  небесах,
Стихіями  так  гучно  управляє...  
Якби  ж  він  знав  як  серце  без  любові  помирає...
Якби  поміг  тоді  б  і  я  покинув  давні  пророцтва,
Забув  про  горе  і  печаль,
Полишив  забуття  і  відчай...  
Покинув  я  одвічні  ворожіння...
А  якщо  ні  не  вимерли  боги?                                                                                                                                                                                      Тоді  під  покровительством  зорі,  
під  небом  чистим  мов  спасіння,
І  я  просив  в  Богів  благословіння...
Якби  від  холоду  я  не  згорів,
То  не  просив  прощення  в  Асамблеї  Богів...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016

Памфлет поету Романюку Роману "Драбина"

[b]Памфлет  поету  Романюку  Роману  присвячую:(відповідь  на  присвячені  мені  рядки:  
Я  в  тобі  ,  Україно  моя  ,
На  полях  твоїх  колосистих.
Заступаю  тя  від  москаля,
І  пташок  твоїх  голосистих.

Річки  ,  озерця  й  ліси
Так  для  мене  всі  любі  і  милі
Без  твоєї  не  можу  краси  
Ізгадаю  тебе  і  в  могилі.

На  Горині  на  хватку  ловлю.
То  бичка  то  тьолка  зблисне
Так  люблю  Україну  люблю,
Що  любов  та  на  плечі  тисне...

ДРАБИНА

Поету  Романюку  Роману
Моє  імя  Роман,-  поет  славнозвісний,
І  не  просто  я  поет,  якийсь  там  первісний  ,  
А  справжній  пророк,  
Я  всім  поетам  подаю  урок  
І  в  небо  щоб  піднятись  ,  
я  візьму  драбину,  
бо  не  бачу  я  без  неї  рідну  Україну..  
Я  пророк  ,  могутніший  і  поет,
щоб  мене  почули  відшліфую  кожний  свій  куплет.  
Я  вже  кращий  ніж  Шевченко  ,  ніж  Франко,
поет  славнозвісний..  
Називай  тепер  мене  Єремія  вічний  
поведу  я  свій  народ  проти  москаля...  
І  народи  будуть  промовляти  лиш  моє  імя...  
Я  вище  всіх  поетів  я  несу  знамена
Бог  поезії  великий  ось  моє  це  ймення...
Як  захочу  розтопчу  вас  усіх  любії  поети,  
бо  мої  вірші  найкращі  памфлети...  
Я  Роман  ,  Роман  я  величний  ,  
тепер  покоряю  той  бомонд  столичний...
Мені  Київ  весь  не  видно-  подавай  драбину...
Бо  не  хочу  більше  я  писать  про  село  й  хатину...  
В  Україні  я  такий  самий  знаменитий...  
Скоро  весь  народ  буде  мя  хвалити.  
Я  пророк  нічого  тут  злитись...  
Хоч  з  гординею  своєю  можу  сам  лишитись...  
Я  великий  патріот  себе  прославляти,  і  любить  й  бажати...  
Та  давайте  вже  драбину,  висоти  вже  мало...  
Я  така  величина  ,  яких  не  чимало  ,  ...  
Лиш  людиною  стаю  з  неба  я  спускаюсь..  
Був  пророком  був  і  буду  ним  і  залишаюсь...  
Хоч  для  себе  я  пророк  ,  
для  інших  гординя,  
гордість  -  основна  моя  то  святиня...  
Я  поет  самий  відомий  подавай  трибуну,  
хочу  випробувати  я  свою  фортуну...  
Скажу  я  і  поведу  народ  на  Донбас  ,  
щоби  не  казали  ,  що  телята  пас...  
Я  Шевченківський  нащадок  родом  із  Волині,  
а  ви  люди  українські  мої  ви  донині...  
Я  найбільший  як  Франко  патріот  я  новий,  
несу  слави  на  собі  я  мішок  пудовий...  
Я  за  славу  є  готовий,  служить  навіть  чорту...  
Я  єдиний  в  цій  державі  поет  український,  
а  що  другий  то  москаль,  то  москаль  кремлівський...
Як  умру  ,  то  мій  народе  подаруй  драбину,
щоби  бачив,  вербу  і  калину..  
Став  драбину  не  просту,  постав  золочену,  
бо  так  треба  поховати  людину  священну...  
Постав  стовп  тай  височенний,  
коло  драбини  хай  мене  побачать  гори  й  полонини...  
Я  повинен  бачить  все  кожную  валізу...  
Яму  не  копайте...  
Як  з  драбини  злізу  
Бо  мені  ще  в  рай  -візьму  і  залізу,  
я  боюсь  ,що  в  Україні  тай  один  зостатись...  
Браття  я  Роман  ,  поет  дуже  славний.  
Жаль  що  тільки  лиш  обман  хай  інші  поплачуть...
Бо  я  справжній  є  фазан,  -гордовитий  значить.  
Буду  другими  побитий...  
Поетами  критий  .
Буду  інших  я  поетів  просто  зневажати,  
бо  навіщо  конкуренти  треба  їх  прижати...  
Не  дай  господи  поет  справжній  попадеться,  
то  тоді  із  України  тікати  прийдеться...  
Поцілую  москалю  перстень  гордовито,  
Заплачу  йому  за  вхід  великее  мито...  
Замість  миски  тай  візьму  велике  корито.  
Тай  почну  із  москалем  та  й  у  парі  жити...  
Я  Роман  боюсь  поетів,  сильно  як  вогню,  
бо  пізнають  у  мені  справжнюю  свиню...  
Я  ж  бо  думав,  що  поет  я  з  усіх  найкращий,  
а  серед  людей  назавжди  пропащий...  
Дай  мені  поета  то  почну  гнобити,  
бо  у  конкуренції  неможу  я  жити..  
Я  Роман  поет  найкращий,  справжній  патріот  ,  
подавай  мені  драбину,  бо  із  висоти  вищий  за  людину.  
Буду  вам  пророк  ,  ви  мені  молітся,  як  з  драбини  упаду,  тоді  не  дивіться...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679958
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.07.2016

Доброе и злое начало

Каменные  глыбы,  
Ожерелья  смеха,  
В  каждом  человеке  
Есть  своя  помеха.  
В  каждом  есть  добро  ,  
И  есть  сожаление,
Главное  найти  свое  назначение...
В  каждом  есть  добро  
Как  лучики  света,  
В  каждому  есть  зло  
Как  плоха  примета...  
В  каждом  есть  клинок  ангела  святого,
А  также  огонь  дьявола  плохого...  
Ты  как  тот  глупец  раз  не  понимаешь  ,  
Когда  делаешь  добро  добро  получаешь,  
Когда  злое  сотворил,  нынче  ты  покайся...  
Или  с  своим  счастьем  навек  попрощайся...  
Будь  ценнее  добротой  к  всем  хорошим  людям,
И  тогда  все  люди  совестно  полюбят,  
Когда  будешь  делать  зло  ,  
Как  лукавый  демон,  
То  тебя  возненавидят,  и  любить  не  будут...  
Коль  у  сердце  есть  добро  
Нынче  ты  покайся,
Старых  идолов  забудь,Богу  поклоняйся...  
А  когда  тебя  заступят  недруги  чужие...  
Стань  к  родним  ты  ближе  они  ведь  родные.  
Коль  любовь  ты  променял  на  почет  и  славу,  
И  корону  приготовил  в  золоту  оправу...  
То  тогда  ты  отрешись  покинь  то  что  любишь,  
Потому  что  и  себя  и  жизнь  свою  сгубишь...  
Стань  иди  к  друзьям  и  будь  ближе  к  людям...  
Так  честнее  будешь...  
И  любви  себе  прибавишь,  человеком  станешь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679800
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.07.2016

Не люблю я тех поэтов ( знайомим поетам)

[b]

Не  люблю  я  тех  поэтов,
Что  смотрят  на  других  с  презреньем,
Что  как  бы  мастера  куплетов,
А  сами,  будто  с  умиленьем,
С  насмешкой  гордости,
И  будто  с  откровеньем  лезут  в  душу...
Гонят  и  унижают  так  других...  
Вы  кто  как  будто  с  неба  вы  пришли,
Решили  погубить...  Меня...
Вы  кто,  что  с  дьявольской  насмешкой,  
так  унижаете  меня...  
Пусть  я  такой  возможно  слабый  ...  
Но  жизнь  и  вас  тоже...  
Быть  может  слава  вам  любви  дороже...  
Быть  может  Бога  вы  забыли...  
А  может  вы  на  корабле  уплыли  от  людей...
Вы  на  меня  смотрели  так  презренно,  
Но  я  скажу  вам  откровенно...  
Народ  на  вас  с  презрением  смотреть  так  будет...  
Ведь  Бог  не  любит  горделивых,  это  ему  протест...  
А  против  вас  я  обявляю  манифест...  
Пускай  купаетесь  вы  в  лучах  славы...  
Пускай  полюбит  вас  народ...  
Возможно  вы  даже  правы...
Но  ваша  гордость  как  лепестки  отравы...
Я  объявляю  вам  протест...    
Смогли  бы  вы  талантливые  люди,  
Что  словно  бьете  себя  в  грудь,  
Стать  никем  и  позабыть  про  славу...  
Сильно  похожу  на  отраву...  
Стать  камнем,  или  фундамента  нового...
Вы  поэты  старого  накала,  
Народ  не  любит  горделивого  нахала...  
Вы  старые,  но  молодые...  
Я  тоже  стану  гордым,  как  и  вы...  
Страдая  мучаясь  от  боли,  
Но  причиной  стали  вы  вот  те  поэзии  герои...
Я  объявляю  манифест,  протест  той  гордости  и  славы...  
Я  упаду  на  дно,  а  вы  подниметесь  за  счет  меня...  
Моя  же  воля  такова...  
С  дна  подниматься  очень  сложно,  
Но  нужно  очень  осторожно,  
А  вы,  поднявшись  на  высоты,  
Поднявшись  грозно  и  серьезно  
Могли  б  спустится  без  шального  парашюта?  
Ведь  слава  —  это  яд  —  это  отрава,
А  вы  могли  б  подняться  в  небо  по  трубе,  
И  опустить  свои  щиты...  
Вы  не  могли  б  вы  жалкие  поэты,
Поднявшийся  за  счет  других....
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679795
рубрика: Поезія, Поэтические манифесты
дата поступления 24.07.2016

Горіли в полум`ї вірші

[b]Горіли  в  полум`ї  вірші,
Звучали  строфи  як  прокляття,
Ішла  війна  на  рідній  стороні:
Гуділи  танки  мов  Дніпро,
Ішли  солдати,  своїм  строєм,
А  я  тебе  сумну  святу  шукав,
У  погляді  сторонніх,
Я  в  храм  ввійшов  свічу  поставив,
За  любов  ,  щоби  забуть  тебе  навіки,  
Та  ми  мов  день  і  ніч,  
Такі  далекі  і  такі  близькі...
Молитву  прочитав,
Я  думав  ,  що  забуду,
Та  не  сталось  дива,
Ти  ж  така  вродлива...
Молив  я  Господа  забуть
Тебе  забути  лиш  навіки...
Пішов  до  сповіді  собі,
Я  розказав  гріхи  сердешні...
Та  змій  лукавий  не  лишив,
Я  в  заздрощах  ,  тонув  неначе  в  морі,
Не  побажай  сказав  Господь  чужу,  
у  заповідях  грішних  і  священних...
На  дворі  вже  війна  війна  імперій  
як  колись  священних...
Ідуть  у  бій  вже  шаблі  ножові,
А  ти  немов    крилата  фея
Ти  мов  прекрасна  орхідея...
Пішов  у  храм  я  ще  раз,  
Щоб  мене  Господь  простив,
Що  не  свою  чужу  я  полюбив...
Пішов  і  віру  загубив...
Був  вірним  праведним  слугою,
А  потім  мов  Денниця  став  гордитись...
А  на  дворі  війна  ,  як  причина  гордині  людей,
А  на  дворі  весна  вже  пройшла...  
Літо  мов  священний  вогонь,
Та  не  стане  палкішим  він  знов  
ніж  тепло  твоїх  теплих  долонь...
Вже  війна  та  війна  у  сецях  і  любов  то  війна...
Я  стану  гордим  мов  денниця,
Мов  янголи  крилаті  і  міцні...
Може  тоді  ти  перестанеш  
мені  являтися  лиш    ввісні...
А  війна  у  серцях  нескіннченна  
Будь  навіки  свята  і  навіки  прощенна...
А  Господь  хай  простить,  не  свою  полюбив  ,  а  чужу...
І  я  богу  війну  обявив,  горду  сильну  ворожу...
А  на  дворі  війна,  і  людей  убивають,  
Та  війна  це  ніщо  коли  люди  кохають....[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2016

Вірш Єсенина "Письмо к женщине" Переклад на українську!

[b]Ви  пам`ятаєте
Ви  все  звичайно,  пам`ятаєте,
Як  я  стояв  біля  стіни,
А  ви  схвильовано  ходили  по  кімнаті
І  щось    лихе  мені  в  обличчя  промовляли.
Ви  говорили  ,  
Нам  вже  час  прощатись,
Що  вас  засмучує
Моє  шалене  стомлене  життя,
Що  вам  вже  час  за  справи  братись.
А  я  повинен-
Стрімко  падати  у  прірву.
Кохана!
Мене  ви  не  кохали.
Не  знали  ви  ,  що  в  суєті  людській
Я  був  немов  той  кінь  ,
Що  надто  вже  втомився.
Загнаний  цим  вершником  сміливим.
Не  знали  ви
Що  я  в  суцільному  диму  ,
У  побуті  геть  знищеному  бурею
Тону  ,  страждаю  ,бо  не  розумію,
 Куди  веде  нас  фатумний  потік.
Погляд  в  погляд,
Та  обличчя  вже  не  видно,

Велике  ми  на  відстані  побачим.
Земля  -це  корабель!,
Та  хтось  зненацька
В  нове  життя  і  нову  славу
В  суцільні  бурі  й  хуртовини
Прямує  стрімголов  велично.

Та  хто  ж  із  нас  на  палубі  великій
Не  лаявся,  не  падав  і  не  злився,
Їх  мало  з  досвідом  душевним,
Міцних,хто  був  принегараздах.

Тоді  я  під  дикий  шум,
Та  добре  знаючи  роботу  ,
Спустився  в  трюм  корабля  ,
Щоб  не  дивитись  як  страждають  люди.

Трюм  той  був  російським  кабаком.
І  я  схилився  над  стаканом
Для  того  щоб  забути  всіх
Тебе  забути  і  шалено  оп`яніти

Кохана!
Я  замучив  вас.
Я  бачив  смуток  в  ваших  
Стомлених  очах,
Що  перед  вами  на  напоказ
Себе  я  нищив  у  скандалах
Та  ви  не  знали  що  в  шаленому  диму,
У  побуті  ,  що  нищить  наче  буря
Тому  і  мучусь,  що  не  розумію
Куди  веде  нас  фатумний  потік

Тепер  пройшли  роки
І  я  вже  набагато  старший  
І  відчуваю  й  думаю  інакше
І  підіймаючи  бокал  священного  вина
Я  виголошую  хвалу  і  славу  рульовому!
Сьогодні  я  під  впливом  ніжних  почуттів
Вас  сумну  пригадую  тепер.
Я  хочу  вам  розповісти  ,який  я  був  ,
Яким  я  став.

Кохана!
Мені  сказати  вам  приємно.
Уникнув  я  падіння  з  кручі  
Тепер  в  оновленій  країні  
Я  є  найбільний  патріот.  
Я  став  не  тим,  ким  був  тоді  
І  вас  не  мучив  би  ,
Як  це  було  раніше.
Я  знамена  волі  й  праці
Готовий  нести  до  Ла-Маншу.
Простіть  мені.  Я  знаю  ви  не  та  ,
Живете  із  розумним  чоловіком,
Що  не  потрібна  Вам  вже  наша  суєта
І  сам  я  вам  нітрохи  не  потрібен,
Живіть  ви  так  ,  як  вас  веде  зоря
Під  небом  тим  яскравим  неосяжним,
Із  привітанням  той,
Що  пам`ятає  вас  завжди  
І  пам`ятати  буде  .
Не  забуде  .
Знайомий  ваш  Сергій  Єсенін!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!![/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679621
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.07.2016

Стих девушке

[b]Полюбишь  ты  другого,
 но  я  страдать  не  буду.
Страдание  как  слабость,  
а  я  тебя  забуду...
Зачем  страдать,  
какой  у  этом  смысл...  
Ведь  если  ты  любимая,  
тогда  моя,  а  если  нет  тогда  чужая...
 Ведь  если  я  действительно  люблю...  
То  отпустить  тогда  я  должен...  
И  плыть  на  жизни  корабле...
 Ведь  если  любишь...  То  способен  позабыть...  
Забыть  желая  счастья...  
А  если  нет  тогда  в  скандалах  утопать...  
А  если  нет  ,  то  должен  ты  бороться...
 Но  нет  сильнее  той  любви  чем  жертвенная  слабость...  
Ты  та  что  изменила  мой  характер  навсегда...  
Ты  та  что  заставляешь  сердце  биться...
 Как  я  хотел  бы  взять  стакан  и  сильно  так  напиться...  
Сказать  что  нет  мне  жизни  без  тебя  и  больше  уж  не  будет..
.Быть  может  вспомнишь  лишь  читая  эти  строки  ,  
и  жизнь  подарит  нам  свои  уроки...
 Быть  может  те  стихи  мне  Бог  послал...  
С  уважением  и  вечно  преданной  любовью...  
Твой  знакомый  Ростислав!!!!....[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679442
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2016

Ты любви чистейшей воплощение

[b]Ты  любви  чистейшей  воплощение,
Ты  прекрасная  как  бог,
Моем  сердце  ты  дарила  восхищение  .
Я  любил  тебя  как  мог.
Все  закаты  уплывали,
Как  волна  морская  вдруг,
Мои  чувства  словно  волны  остывали,
И  потом  ты  снова  друг.
Я  любил  как  мог  без  чувства  сожаления  ,
Но  любовь  дарила  только  огорчения.
У  алтаря  любви  любил,
У  идолов  я  поклонялся.
Молил  у  Бога  чтоб  тебя  забыл,
Но  в  вере  я  уж  потерялся...
Быть  может  этот  идол  ты  ,
Из-за  тебя  покинул  веру.
Но  ты  ценней  любой  мечты  ,
А  чувства  лишь  имеют  меру.
Так  будь  же  ты  вовек  благословенна  ,
И  адом  проклята  навек...
Пусть  ты  богиня  сокровенна...
Но  ты  ведь  тоже  человек...
Уже  прошли  любовные  эпохи  .
Был  золотой  ,  потом  серебрян  век,
Но  все  порою  словно  скоморохи  ,
Мы  любим  словно  нет  помех...[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679260
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2016

Любов гра…

[b]Вже  зима  холодна  проминула,  
і  настала  версняна  пора,  
Ти  мене  напевно  вже  забула  .
Бо  любов  для  тебе  просто  гра,  
Я  ніколи  цього  не  забуду,
Погляд  твій  і  усмішку  твою,
Я  кохати  тебе  завжди  буду,  
Ту  богиню  істинну  мою,  
Вже  весна  сніги  всі  розтопила,  
І  вони  у  ріки  розлилились,
Моє  серце  ти  навіки  погубила,  
А  любовні  мрії  не  збулись...
Вже  вітри  колишуть  над  дворами  ,
Мов  предивний  вихор  неземний,  
Та  не  буде  щастя  вже  між  нами  
Ми  не  будемо    навіки  ворогами...[/b]  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2016

Диявол І Господь (одвічна боротьба)

[b]Споконвіків  існувала  боротьба,  боротьба  вічна  між  Богом  і  Лукавим,  причиною  якої  стала  гординя  і  марнославство.  Він  був  найулюбленішим  янголом  творця,  найсильнішим  і  найкращим.  Він  мав  все,  і  навіть  більше,  ніж  інші  янголи  .  Та  впав  з  небес,  не  бажаючи  коритись  Господу.  І  сказав  він  Господу  в  останні  часи:  «  Я  могутній,  я  непереможний.  Я  найсильніший.  Ось  я  стою  коло  кожного  грішника  і  кажу  йому»  спокусись,  не  борись  ,  піддайся  спокусі,  ти  так  цього  хочеш.  Візьми  це  !  Не  борись  ,  так  ти  зробиш  мене  сильнішим.  Піддайся  спокусі,  піддайся  похоті.  Отримай  насолоду.  Підійду  до  іншого  і  скажу  підкорись  гордині  ,вона  частина  тебе  сопротився  іншим  ,ти  вище  них,  ти  краще  них  ти  і  тільки  ти  кажу  їм.  Вони  не  достойні  тебе.  Так  підійми  свій  погляд  ,  дивись  на  них  звисока.  Інших  спокушу  я  золотом  ,сріблом  ,бо  це  їх  бог.  Люди  ладні  продати  інших  за  цей  шматок  металу.  За  матеріальні  цінності.  Немає  людини  в  цім  світі,  яку  не  можна  купити.  Ось  стою  я,  дивлюсь  і  радію,  як  за  брязкіт  монет  людина  ладна  віддати  все.  На  кону  її  душа,  вона  для  мене  безцінна,  а  для  них  вона  нічого  не  варта.  Я  ладен  наділити  людину  достатком,  дати  їй  все  а  ціна-  відвернутись  від  Господа.Я  ладен  навіть  сотворити  фальшиве  чудо,  щоб  вони  мені  підкорились.  Я  насолоджуюсь  ,коли  одні  мають  все  ,а  інші    -  нічого.  Ті,  що  мають  все  -  мої  слуги,  а  ті,  що  не  мають  нічого,  ладні  поклонитись  мені  ,щоб  я  дарував.  Ще  є  такі  люди,  котрих  я,  Великий  Люцифер  наділяю  владою,  це  мої  прислужники.  Бо  влада  -  це  найсокровенніше  бажання  кожного.  Влада  бути  Богом.  Влада  -  це  найбільше  бажання  кожного.  Влада  –  вирішувати  кому  жити,  а  кому  померти  ,  влада    -  кому  дати  розкіш  ,  а  кому  -    злидні.  Влада  -  зробити  себе  повелителем  ,  а  інші  поклоняються  тобі.  Якже  приємно  мені  бачити,  як  хтось  отримує  багатство,  владу,  могутність,  а  потім  падає,  прямо  в  приісподню.  Але  є  й  такі  ,  що  удостоюються  від  мене  нагороди  служити  мені  дуже  довго.  Що  таке  могутність  і  влада?  Ось  тобі  дається  перевага.  Так  скористайся  нею.  Кажеш  ти  Бог  -(  міфічний  бог  )  ,ти  хочеш  допомогти  людям,  а  я  ж  кажу  думай  про  себе,  здобудь  багатства,  зроби  трон  із  золота  ,  забери  все  собі,  але  для  вигляду  хай  буде  що  помагаєш.  Я  Люцифер    і  я  істинний  Бог.  Навіть  священнослужителі  -  ті  що  керують  церквами,  мої  слуги  ,  бо  хоч  проповідують  правду,  а  самі  поклоняються  Мамоні.  Слабкий  і  вірний  тобі  буде  завжди  в  тіні,  а  багатий  буде  очолювати  церкви.  Гіпноз  -    це  моя  улюблена  царина,  я  радію  ,коли  лукаві  пастирі  збирають  стадіони,  містифікують  чудеса.  Моє  лукаве  серце  сповнене  радості,  коли  мої  найвірніші  слуги  так  чинять  .  Вони  забирають  в  людей  гроші.  Вірять  в  мої  чудеса.  Бо  я  їх  Господь  ,  а  не  ти!  Гіпноз  -    і  мільйони  рабів  моїх  .  Вони  повністью  мої.  Я  геній  !чи  не  правда?  Навіть  істинну  віру  я  перетворю  в  насолоду,  духовну  насолоду.  А  заздрість?    От  нехай  ти  дав  людині  все,  а  вона  хоче  більшого  ,ти  дав  ще  а  їй  мало.  Сильний  має  все  ,а  слабкий-    нічого.  Люди  такі  слабкі,  ніхто  мені  не  опирається.  І  навіть  самі  вони  простягають  мені  руку.  Бо  я  всесильний.  Люди  забули  про  тебе.  Істинний  грішник  погубить  тисячі  своїми  гріхами,  праведник  врятує  мільйони.  Та  де  ті  праведники?  Їх  нема.  Ти  дав  людям  знання  технології.  Та  тепер  вони  служать  лише  мені.  А  церква  твоя  тепер  моя,  бо  я  їх  бог.  Я  маю  мільйони  слуг,  а  в  твоїй  церкві  хаос.  Якщо  ти  їх  Бог  ,то  врятуй  їх  ,  бо  вони  розкидані  по  всій  землі.  І  їх  мало.  Я  ж  бо  дав  людям  своїм  все,  і  на  них  моя  печать.  Твоя  ж  церква  спустошена,  пастирі  лукаві.  Я  і  тільки  я  знищу  церкву  Христову.  І  перетворю  в  свої  храми.  І  не  буде  тепер  кого  рятувати.  Буде  земля  і  моє  вічне  царство.  Я  могутній  Денниця  ,  я  істинний  Бог.  Ніхто  не  борется  із  спокусами,  а  я  їх  примножую.  Я  переконав  народи  ,що  мене  немає,  та  маю  слуг,  як  зірок  на  небі.  Я  істинно  радію,  що  твої  раби,  Господь  ,слабкі  ,  принижені,  бідні  ,  одинокі,  я  б  за  кожного  такого  віддав  багатства  незлвченні,  наділив  би  владою,  бо  бачу  в  них  силу.  Ти  їх  Господь,  я  не  можу  простягнути  їм  руку,  бо  вони  праведники!  Дозволь  я  дам  їм  все,  тільки  віддай  мені  їх....  Споконвіку  було  так,  що  грішник  буде  спокушати  праведника,  бо  праведник  має  духовну  перевагу  над  грішником.  Грішник  може  мати  все  і  зазвичай  це  йому  дається  окрім  любові  і  щастя.  А  праведник  багатий  найвеличнішим  даром  -  благодаттю.....  Найулюбленіша  моя  пристрасть  -    це  гордість  ,  бо  щоб  я  мав  владу  над  грішником  ,це  гордість  і  гординя.  Я  обійшов  весь  світ  і  шукав  людину  не  горду,  в  кожному  є  ця  пристрасть.  Людина  бажає  думати  про  себе  дуже  добре.  Хоче  бути  вище  інших.  Навіть  найслабший  бажає  думати  про  себе  і  уявляти  себе  могутнім,  і  ця  мрійливість  дає  йому  силу  ,тому  ,що  я  могутній.  Якщо  найслабший  думає  про  себе  з  гордістю,  то  що  говорити  про  сильного  і  могутнього  ?Він  вважає  себе  всесильним,  бо  я  дав  йому  силу».  І  сказав  Господь  Лукавому  :  «Відійди...  Хоч  ти  сидиш  на  престолі  земному,  та  я  сотворив  цю  землю.  Я  сотворив  ці  зорі  ,  це  небо,  цю  планету,  я  Господь  всемогутній...  Я  творець,  я  сотворив  людей  цих,  я  знав  що  согрішать  перші  люди,  але  я  дав  їм  шанс  ,дав  вибір,  бо  я  є    Господь  .  Господь  що  любить  кожного  праведника,  і  також  грішника,  що  покається.  Я  стою  біля  кожного  і  прошу  його  :покайся,  згадай  свого  творця.  Я  Господь  народу  Ізраїлевого,  я  Господь  Авраама,  з  яким  уклав  угоду  ,  бо  він  був    великим  праведником,  Я  Господь,  що  любить  кожного,  і  мені  дуже  боляче  ,коли  людина  грішить,  бо  людина  -  це  моє  найдосконаліше  творіння,  якому  дав  все,  що  потрібно:  і  розум,  і  красу,  і  силу,  наділив  мудрістю.  Я  дав  кожному  шанс  покаятись...  Я  навіть  віддав  свого  сина  вашого  спасителя  на  поталу  ворогам,  щоб  ви  мали  спасіння.  І  ось  хай  слухають  народи  мої.  Я  Господь  Саваоф  ,а  значить  -  войовничий.  Я  вступлю  у  війну  за  праведників.  Ось  я  зберу  народ  свій  із  чотирьох  сторін  світу.  І  виберу  серед  вас  праведника,  і  заключу  з  ним  угоду.  І  помажу  його  на  царство....  Це  буде  істинний  праведник...  Я  дам  надію  тим,  хто  втратив  її,  я  втішу  засмучених.  Дам  надію  скривдженим.  Я  Господь,  котрий  бореться  за  кожного  праведника.  Бо  людина    -  це  моє  найдосконаліше  творіння.  Мені  цінний  кожен,  в  кожній  людині  я  бачу  часточку  добра.  Я  так  полюбив  людей,  що  дав  їм  більше  ,ніж  мають  ангели  ,  я  дав  свободу  волі.  І  поставив  коло  кожного  двох  янголів.  Одного  при  народженні,  а  іншого  -    при  священному  таїнстві  хрещення...  Я  дав  шанс  кожному  врятуватися...  Але  через  жорстокість  і  гріхи  деяких  людей  інші  страждають...  Бути  рабом  гріха  або  рабом  Господа...  Якщо  людина  живе  праведно  ,  то  отримує  радість  вище  всіх  благ.  При  чому  в  благодаті  тонуть  всі  нещастя  і  проблеми...  Людина  може  бути  подібною  ангелам  ,  коли  творить  добрі  справи  ,  і  демону-    коли  відвертається  від  Господа  і  творить  лихі  справи.  Я  Господь  ,  що  готовий  простягнути  руку  кожному  праведнику      і  навіть  грішнику,  але  людина  повинна  зробити  крок  назустріч...  Я  Господь,  що  оновить  церкву  свою.  Ось  кажу:  нечестивці  будуть  ослаблені  ,  слабкі  возвисяться.  Смиренні  слуги  Господа  будуть  підняті  над  нечестивцями  ,  а  нечестивці-    принижені.  Люди  з  жорстоким  серцем  будуть  ослаблені,  а  ті  ,що  мають  добре  серце-    підняті  з  колін.  Але  я  Господь  .  Почуєте  про  війни  ,  але  знайте:  все  це  тому,  що  ви  відвернулись  від  мене.  Я  не  благословляю  війни  ,  але  народ  ,що  відвертається  від  мене  ,забуває  мене...  І  тому  страждає...  Далі  почуєте  про  хвороби  і  знайте:  це  теж  кара...  Але  не  кара  як  така...  Якщо  народ  згадає  про  мене  не  буде  цього.  Я  Господь  ,  який  випробує  смирення  кожного.  Коли  почуєте  про  біди  ,  війни  ,  епідемії,  приниження  слабких  ,  голод-  знайте:  це  все  має  бути.  А  тому  ,коли  почуєте  про  останні  часи  просто  схиліться  ,  проявіть  смирення.  Воно  в  стократ  цінніше  гордині.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678543
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2016

Перші вірші 1999-2000 р!!!

[b]Парасолька
От  одного  разу  я  
Пішов  грати  у  квача,
Парасольку  прихопив
Від  дощу  сховався.
А  на  мене  друг  наскочив,
Парасольку  взяти  хоче,
Але  я  йому  не  дам.
Заховаюсь  краще  сам.
Полянь  1999  р.

Я  іду  через  поля  
Я  іду  через  поля,  
Бачу  трави  іздаля
І  тополі  на  роздоллі.
Їх  коріння  розрослось,
Вглиб  у  мандри  подалось.
Де  взялася  ця  краса?
Розстелили  небеса,
Народилась  із  землі  .
Так  здається  це  мені,
Полянь1999  р.

А  зима  крокує
Я  проходжу  через  гай:
Холодненький  уже  край,
Бо  зима  вже  поспішає,  
Снігом  землю  покриває,
Холодами  завіває
І  кінця  тому  немає
Полянь  1999  р.

Дощик  
Гори  задвигтіли,
Трави  зашуміли.
Поливає  землю  
Дощик  золотий,
Шелестять  вербички
Низько  над  водою.
Прилетів  до  нас  здалека  вітер  молодий.
Полянь  1999  р.

Бик  та  заєць  
Байка  
Колись  –  то  дуже  ще  давно  
Стрів  Бик  зайця  в  полі  .
Заєць  хоче  роги  мати  ,
А  бик  бистрі  ноги.
Мораль:  Що  маєш  ,  те  маєш  ,
Не  заміняєш  .
Полянь  1999  р.

Ой,  морозе
Ой  морозе  кришталевий,
Розмалюй  мені  ти  вікна,  
Розмалюй  мені  ти  скельця
Пензликом  красивим
Розкажи  мені,  морозе,
Як  зима  зимує,
Як  сніжок  пухкий,  біленький
Для  дітей  готує.
Полянь  1999  р.

Листя  опадає
Багряне  листя  опадає
Журливо  землю  прикрашає
Казковим  килимом  вкриває
І  сумно  зиму  виглядає.
Полянь  1999  р.

З  подарунками  до  нас
Через  поле,  через  ліс
Миколай  пакунок  ніс
А  в  пакуночку  –  дарунки
Для  хороших  діточок.
Прихопив  на  всяк  випадок
Навіть  кілька  різочок
(для  неслухняних  діточок)
В  дорогу  пустився  іще  в  листопаді
І  поки  добрався,  то  й  грудень  настав.
Довгенько  ішов  і  добряче  втомився  ,  присів  на  пеньок,
Але  подарунки  доставив  у  строк.
То  ж  сьгодні  у  нас  неабияке  свято,
Ну  можна  сказати  –  справжнісінький  рай,
Бо  завітав  до  нас  з  подарунками  
Для  всіх  наймудріший  ,  для  всіх  найщиріший
Наш  друг  і  порадник  –  Святий  Миколай.
Полянь  2000  р.

Я  іду  собі  лісочком
Я  іду  собі  лісочком,
Вітерець  гілки  хитає.
Їжачок  попід  дубочком,
Собі  котиться  клубочком.
Пташечки  пісні  співають.
Тут  лисичка  виглядає:
Лисенятка  десь  немає.
Побивається  лисичка  ,
Слізоньки  втирає.
А  лисенятко  з  вовченятком  
Грибочки  збирає.
Полянь  2000  р.
   
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678233
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.07.2016

Дебют!! 1999 рік

Лани
Я  гуляю  серед  поля,
Де  росте  тополя.
Гляну  я  на  небо,
А  воно  синіє,
Гляну  я  на  житечко
Воно  колосіє.
Там  росте  пшениця-
Наша  годівниця.
Хлібчик  ми  спечемо  
На  стіл  покладемо,
Пісню  заспіваємо
І  в  стуни  заграємо.
Полянь  1999  р.

Соловейку-щебетайку
Соловейко-щебетайко  в  лузі  все  співав,
А  тепер  зима  настала
Й  пісню  ту  украла.
Соловейку-щебетайку,
Срібний  голосок,
Заспівай  тебе  прошу  я  
Хоч  іще  разок.
Полянь  1999  р.

Прийшла  зима
Ой  зима  настала
Пісню  заспівала.
Холодом  війнула,
Ніздрями  дмухнула…
Заморозила  тополю,
Та  аж  плаче  з  болю,
А  зима  зареготала
Та  й  пішла  по  полю.

Хмаринка
Пливла  хмаринка  по  небу.
Блукала.
Ні  смутку,  ні  горя  не  знала.
Хмаринка  золотиста-
Музика  іскриста.
Її  вітер  перегнав
І  ласкаво  обійняв.
Полянь  1999  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678232
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.07.2016

Не люблю

Не  люблю
Я  не  люблю  страшенно  брехунів
Котрих  ,  на  жаль,  розпізнаю  не  зразу  ,
А  коли  до  мене  врешті  –  решт  дійде,
Я  гостро  відчуваю  біль  ,  великую  відразу.
Я  не  люблю,  коли  мене  скажімо  ,
Ні  з  того  і  ні  з  сього  заганяють  кут,
І  не  люблю,  коли  мені  не  довіряють.
Коли  в  колеса  палку  намагаються  ввіткнуть
І  ще  коли  нізащо  ображають.
Я  ненавижу  нездоровий  сміх
Або  коли  ще  балом  править  заздрість
Котра  повільно  сточить  все  нутро  і  згодом  перейде  в  ненависть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678035
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 14.07.2016

Зачем являешься ты в сны

[b]Зачем  являешься  ты  в  сны,
Волшебная  царица  неземная,
Ведь  разве  ты  не  знаешь,
Как  тону  я  между  пропастью  у  рая...,
Как  будто    я  осознаю  вину  ,
Что  полюбил  тебя  желая.
Но  жаль  ты  вовсе  не  моя  ,
Ты  только  как  предел  мечтаний  .
Ты  счастлива  ,  но  только  ведь  не  я  ,
А  я  слуга  вечных  скитаний.
Возможно  взгляд  тот  горделивый  ,  
И  та  улыбка  свысока,
Как  знак  что  мне  весь  мир  не  милый  
И  та  поэзии  строка..
Быть  может  обо  мне  ты  и  не  вспомнишь  ,
Ведь  у  тебя  романтика,  цветы,
И  только  миг  воспоминаний  ,
Как  любил  я  и  не  любила  ты.
Но  ведь  цветы  тоже  увянут  ,
И  вместо  осени  зима,
И  тучи  грозовыми  станут  ,
И  станешь  не  любимою  сама....[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678031
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2016

Любовный гимн

[b]Моя  любовь  к  тебе  так  пламенно  горит,
Моя  любовь  к  тебе,  ее  не  утаить.
Моя  любовь  к  тебе-  как  сад  из  алых  роз,
Мою  любовь  к  тебе  не  остудит  мороз.
Моя  любовь  к  тебе  так  сильна  и  священна,
Моя  любовь  к  тебе  во  век  благословенна  ...
Любовь  к  тебе  моя,  как  небо  и  земля...
Моя  любовь  к  тебе  ,как  парус  корабля...
Моя  любовь  как  рай,  где  в  пламени  горю,
Моя  любовь  как  ад-  тебя  благотворю.
Моя  любовь  как  сон,  где  я  в  других  мирах  пою,
Моя  любовь  к  тебе  -  тебя  одну  люблю....[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677850
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.07.2016

Втрачене кохання (пісня)

[b]Летіли  дні,  пройшли  роки
Ти  не  змінилась,
Твоя  усмішка  й  тонкий  стан  -
Мені  лиш  снилась.
Хотів  забути  я  тебе  
Та  вже  не  можу...
І  душу  й  серденько  твоє  
         лишень  тривожу
Хотів  забути  я  тебе  та  вже  не  можу
І  душу  й  серденько  твоє  лишень  тривожу.

Коли  троянди  відцвітуть    такі  чудові
Тоді  напевно  буде  нам  не  до  любові.
Тоді  забуду  я  тебе  ,  любов  священна
Для  мене  ти  була  і  будеш  незбагненна,
Тоді  забуду  я  тебе  любов  священна
Для  мене  ти  була  і  будеш  незбагненна

 Коли  бокали  задзвенять  
Під  крики  "гірко!"
Згадаю  ,  як  тебе  любив  
Моя  ти  зірко.
Згадаєш  ти  як  перший  раз,
 квітко  весняна
Як  називав  тебе  поет  "Моя  кохана"
Згадаєш  ти  як  перший  раз
квітко  весняна  ,
Як  називав  тебе  поет  "Моя  кохана"

Ти  під  вінець  підеш  
Та  й  щастя  будеш  мати
А  хто  по  справжньому  кохав  ,
Буде  страждати.
Купальське  полум'я  в  тобі
 буде  вогнем  палати
А  ти  не  зможеш  
як  колись  мене  кохати...
Купальське  полум'я  в  тобі  
буде  вогнем  палати,
А  ти  не  зможеш  
як  колись  мене  кохати...
А  ти  не  зможеш  як  колись  мене  кохати....[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677032
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.07.2016

В сон мой приходила…

Зачем  ты  в  сон  мой  приходила,  
Священная  далекая  родная
Богиня  света  и  богиня  тьмы.
Зачем  пришла,  зачем  покинула  ты  рай
Ведь  разве  я  далекий  странник
Достоин  видеть  тебя  в  снах?
И  разве  может  раб,  
так  полюбить  свою  княгиню...
А  ты  тревожишь  душу  в  снах,  
а  наяву  ты  не  приходишь...
Быть  может  просто  это  знак  
что  никогда  не  будем  вместе.
Быть  может  просто  посмеялась...  
Над  сердцем  раненым  поэта...
А  может  вовсе  не  богиня...
А  ангел  темный  словно  ночь.  
Пришла  ты  в  снах  чтоб  погубить  меня...
Быть  может  ты  с  другим  вино  святое  из  бокала  пьешь
Зачем  тогда  ты  душу  у  меня  не  заберешь...
Ведь  если  ты  богиня  заставь  меня  ты  разлюбить...
И  стать  свободным  на  мгновенье...
А  если  ангел  так  покинь  меня.  
Не  мучь  любви  ты  откровеньем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676806
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2016

Сонет

У  мене  під  вікном  цвіли  чудові  квіти  ,
Та  осінь  їх  накрила  холоду  крилом.
І  якось  стало  сумно  і  незатишно  кругом  ,
Чому  вже  тут  радіти  ?
Давненько  скромні  відцвіли  мімози
Лиш  сумовиті  айстри  довго  радували  зір.
І  парасольки  красувались  до  тих  пір  ,  
Поки  їх  також  не  скосили  холодні  морози.
Тепер  лежать  поблеклі  сірі  квіти  
(ще  хризантеми  в  формі  ,  хоч  морозець  потиснув).
Я  вийшов  з  хати  і  невесело  зітхнув  .
Чому  вже  тут  радіти  ?
Нічого  .  Холоди  пройдуть  ,  
І  квіти  знов  весною  зацвітуть.
                                                                                                                             2006  р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676194
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.07.2016

Філософське ( духовне ) одкровення

Увійди  в  ріку  швидкоплинну  ,  верхній  одяг  із  себе  зніми  .  І  очистись  ,  омийся  .  Та  стань  біліший  від  снігу  .
Згадай  минуле.  Думкою  полинь  у  майбутнє  –  таке  цікаве  ,  таке  невідоме  ,  таке  незбагненне  .  І  зійде  благодать  на  тебе  ,  як  ніжна  біла  голубка  .  Забудь  про  лихе  ,  в  гріхах  своїх  покайся  .  Про  ворогів  думай  з  легкістю  .
Шануй  традиції  роду  свого  ,  роду  гетьманського  ,  роду  козацького  .  Пам’ятай  видних  людей  минулого  ,  знай  –  сьогоднішніх  .  Тоді  все  для  тебе  стане  іншим  ,  зрозумілішим  .  
Коли  вийдеш  з  води  очищеним  ,  відкрий  ширше  очі  на  світ  божий  ,  і  тобі  відкриються  ,  стануть  зрозумілими  найпотаємніші  сторінки  священних  книг  .  Весь  світ  стане  для  тебе  іншим  :  Не  світом  горя  ,  а  світом  радості  .  І  ти  зможеш  досягти  найважливішої  вершини  -  вершини  пізнання  .  Знатимеш  ,  що  таке  життя  :  чи  бурхлива  хвиля  ,  чи  спокійна  течія  ,  коротка  мить  ,  чи  безкінечність  .  Отоді  зрозумієш  ,  в  чому  сенс  життя  :  ти  мусиш  бути  потрібним  ,  корисним  людям  ,  нести  їм  світло  ,  радість  ,  впевненість  у  своїх  силах  .  
Будь  для  них  взірцем  .  І  тоді  відчуєш  себе  по-справжньому  щасливим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676192
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2016

Не гони души пропащей грусть

Не  гони  души  пропащей  грусть,
Радость  уплывает  в  одночасье,
Разлюбил  тебя  ну  и  пусть,
Да  пройдет  уже  ненастье.
Та  любовь  была  как  совершенство,
Подарила  мне  и  радость,  и  блаженство,
Чувство  полета  в  сердце  ощутил
И  всей  душою  полюбил.
Потом  страданье,  сумрак,  темнота
И  ты  неодолима  висота.
Я  полюбил  так  страстно,  как  поэт.
И  звезды  неба,  утренний  рассвет.
У  мрака  пленником  я  стал,
Ведь  о  тебе  всегда  мечтал….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671580
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2016

Ненавижу…

[b]Возможно  те  слова  пусты  
Быть  может  я  тебя  обижу
Но  больше  всех  на  свете
Тебя  одну  я  ненавижу.
Пускай  чужому  будешь  ты  жена
И  для  другого  будешь  ты  невеста,
А  мне  ты  больше  не  нужна  ,
Пускай  в  судьбе  твоей  сиеста.
Пускай  другой  тебя  обнимет,
Пусть  поцелует  ,  за  родную  примет.
А  мне  теперь  ты  безразлична  ,
Тут  только  ненависть  первична.
Сильнее  всех  тебя  любил,
Сильнее  всех  я  дорожил,
Но  вот  теперь  я  разлюбил,
Не  полюблю  вовек  теперь.
Тот  лед  души,  и  сердца  лишь  забвенье  ,
Я  не  могу  тебя  любить.
За  что  любить  даже  мгновенье?
Любви  в  чем  суть  и  в  чем  судьбы  затменье  
Возможно  страстно  полюбить  
И  ненавидеть  так  в  мгновенье....[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671020
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2016

Я уйду…

[b]Я  уйду.  Ведь  все  порой  должны  уйти,
Какие  б  не  были  пути.
Я  уйду.  Как  все  когда-  нибудь  уйдут:
И  радость  ,  и  покой  ,  уют
Лишь  за  мгновенье  пропадут  .
Я  уйду.  И  в  пропастьи  заката.
Под  гул  грозы  и  молнии  наката
Я  уйду,  ведь  в  мире  этом  все  надменно,
И  пропадет  весь  мир  мгновенно
Я  уйду,  ведь    чтобы  в  мир  придти,
Уходит  кто  то  постепенно.
Я  уйду  ,  уйду    мгновенно.
Быть  может  кто  то  вспомнит  про  меня,
Пускай  сгорит  моя  зоря.
Ведь  как  любовь  пройдет,
Так  и  жизнь  уйдет  моя  
Я  уйду  возможно  и  надменно,
А  может  тихо  ,постепенно,
Но  все  равно  уйду,
Как  не  было  б  прискорбно
Уйду…  Уйду  покорно
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667205
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 20.05.2016

Люблю…

Я  на  тебе  ворожу,
Я  тобою  дорожу,
Тебе  в  думках  я  обіймаю
Тебе  одну,  тебе  жадаю
Тебе  княгиню  неземну,
Тебе  царівну  весняну,
Тебе  небесну  і  земну
Тебе  ,як  осінь  золотаву
Тебе  ,як  музики  октаву
Люблю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2016

Грустно…

Мне  грустно  без  тебя...
 Я  словно  в  океане  утопаю...    
Гублю  себя  гублю  любя,  
И  песню  я  любимой  воспеваю..  
Над  пропастью  любви  лечу,
 От  солнца  я  сгораю.    
Найти  тебя  и  больше  не  терять  желаю....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665415
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2016

Не любила

Ты  меня  не  любила,
Был  рассвет  и  закат  уплывал,
Лишь  улыбка  твоя  меня  покорила.
Я  полюбил  но  сердце  девичье  твое,  
Не  дало  счастью  откровенье.
 Ты  не  любила  но  увы  мы  пленники  своей  зимы.  
И  сердце  как  прохлада.  
Я  бы  для  тебя  волшебные  цветы  сорвал  из  сада...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665291
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2016

Красавица

Милей  тебя  еще  не  видел,  
Ты  озоренье  красоты,  
О  ты  мой  ангел  сладосной  мечты.  
А  я  слуга  плененный  в  сети.
 Как  раб  царевны  я  своей.
 Той  сладосной  желанной  не  моей...
Ты  покорила  красотой,
А    я  желаю  быть  с  тобой.
 Волшебной,  и  чудесной  неземной..
..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665288
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2016

Дещо із історії рідного села

[b]
Я  родом  з  Поляні  ,  з  одного  із  чудових  мальовничих  сіл,  яких  немало  є  на  Славутчині  .  Та,  на  мою  думку  ,  цікаве  не  лише  розкішною  природою  і  чистим  повітрям  ,  оскільки  оточене  з  усіх  сторін  лісами  ,  а  й  мудрими  ,  працьовитими  людьми.  Сьогодні  мова  піде  про  історію  села.  
Одного  разу  ,  правда  ,  давненько(ще  у  1997  році)  на  своєму  городі  я  знайшов  акуратно  виточений  камінь  у  формі  клинка  .  Як  виявилось  пізніше  ,  це  було  знаряддя  праці  стародавніх  людей,  а  саме  –  кам’яна  сокирка  без  ручки  .  Це  стало  найпершою  знахідкою  ,  із  якої  я  почав  свої  дослідження.  
Так  ,  минулого  року  значну  частину  часу  довелося  віддати  пошукам  стародавніх  знарядь  праці  .  Об’єктом  розкопок  обрав  район  навколо  нашого  городу.  І  знайшов  багато  черепків  –  останків  глечиків  сивої  давнини  ,  а  також  кам’яну  пластинку  .  Та  найціннішим  своїм  відкриттям  вважаю  кам’яний  серп  :  на  ньому  чітко  проступають  контури  ,  видно  добре  вирізьблені  зубці  та  чудове  шліфування  ,  що  свідчить  про  високу  майстерність  древнього  майстра.
Нині  ця  знахідка  –  експонат  Славутського  музею.  А  я  собі  міркую  :  якщо  сокира  ,  серп  та  інші  знаряддя  праці  були  знайдені  неподалік  річки  ,  то  роблю  висновок  ,  що  на  території  с.  Полянь  була  стоянка  древної  людини  (3000-  3500  років  тому).  Довелося  також  відкрити  та  вивчити  «Історію  міст  і  сіл  України»)(Хмельниччина)  –  там  можна  знайти  записи  із  твердженням  ,  що  на  території  с.  Полянь  мешкали  люди  Трипільської  культури.  
Чув  також  ,  що  полянці  у  різні  часи  знаходили  в  межах  села  багато  цікавого  ,  як  от  кістяк  древньої  морської  риби  ,  бивні  мамонта  .  Так  кажуть,  є  живі  свідки.  Все  це  було  виявлено  в  районі  крутого  горба  ,  що  височіє  між  школою  та  магазином  (нинішній  стадіон).
Неабияку  цікавість  викликають  також  декілька  горбів  серед  нашого  лісу  .  Допускаю  ,  що  це  скоріш  за  все  ,  поховання  тодішньої  знаті  ,  бо  їх  форма  ,  на  думку  знаючих  людей  нагадує  кургани  .  Відносно  цього  мав  розмову  із  нетішинськими  археологами  .  Вони  обіцяли  мою  гіпотезу  перевірити  і  якщо  це  дійсно  кургани  ,  то  проводитимуть  розкопки.
Отже  ,  спираючись  на  власні  знахідки  та  прочитану  літературу  ,  можна  із  впевненістю  сказати  ,  що  територія  Поляні  ,  як  і  всієї  Славутчини  ,  була  заселена  із  найдавніших  часів  .  Історію  свого  рідного  села  досліджуватиму  й  надалі  .  Про  результати  подальших  відкриттів  обіцяю  повідомити  читацький  загал.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661486
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016

Двоє в парку

[b]Двоє  в  парку
На  зміну  місяцю  приходить  сонце,  на  зміну  горю  -  радість  .  За  весною  літо.  Літечко...  Тепле,  сонячне  ,часом  пекуче  ,  грайливе.  Про  літо  хочеться  говорити  без  кінця.  Саме  влітку  можна  найкраще  відпочити  ,  багато  що  побачити.
Я  відвідав  Київ.  Який  же  він  красивий!  Золотоверхі  собори  ,  чудові  палаци  ,  величні  будинки.  Веселий  ,  сонячний  ,  привітний.
День  був  спекотний  ,  але  в  скверику  я  почував  себе  досить  затишно.
Неподалік  від  мене  в  затіненому  куточку  на  лавці  сиділи  двоє.  Він  обіймав  її  ніжно-ніжно  і  по  всьому  видно  було  говорив  ласкаві  слова.  Вона  сором'язливо  схилила  голову  і  уважно  слухала  його.
- Ти  мене  кохаєш  ?  -  врешті  зважилась  запитати  його  дівчина.
- Так  ,  моя  кохана,  кохаю.
- І  нас  ніщо  і  ніхто  не  розлучить  ?
- Ні  ,моя  мила,  ніколи.  Скажи,  Оксано,  що  для  тебе  наше  кохання  ?
- Це  цілий  світ,-  відповідала  дівчина.
- А  кохання  взагалі,  що  це  на  твою  думку?
- Це  надмогутнє  почуття.  Коли  мила  людина  -  цілий  світ  ,  коли  душа  співає.  Тебе  не  лякає  шурхіт  листя  ,  зловісна  темрява.  Це  благодатна,  довгожданна  мить  .  Така  моя  думка.
Скажи  ,  кохана,  що  тебе  спонукало  до  написання  таких  хороших  творів  як  «Елегія  ночі»  ,  «Барвистий  день»  та  ін.
- Це  все  кохання  ,  мій  любий.  Кохання  до  тебе  ,  любов  до  природи,  до  навколишнього  світу.
- От  що  тебе  спонукає  до  створення  таких  чудових  пісень  ?
- Я  оспівую  (пізнаю)  світ  словом  ,  а  ти  піснями.
Він  із  вдячністю  пригорнув  її  до  себе  ,  ніжно  обійняв  і  поцілував.  Вона  опустила  голову  на  груди  коханого  ,  слухала  мову  його  серця.
Минули  роки  .  Вони  сиділи  в  тому  ж  розкішному  парку  і  згадували  юність.  Головне  -  що  обрали  в  житті  вірну  дорогу  ,  що  йшли  до  своєї  мети  поруч  ,  допомагаючи  і  підтримуючи  одне  одного.  Тепер  вони  творять  історію  своєї  держави,  як  і  саму  державу  .
Знають  ,  що  в  житті  їх  чекає  ще  багато  несподіванок  як  прикрих  так  і  приємних  .Інакше  й  бути  не  може  ,  бо  життя  -  складна  річ  .  Зроблено  багато  .  Можна  почувати  себе  спокійно  і  впевнено  .
Сиділи  ,  тримаючись  за  руки  ,  згадували  свою  першу  зустріч  ,  перший  спалах  кохання  ,  своє  весілля  .
- Ти  згоден  ,  що  наше  життя  -  це  нестримна  ріка  ?
- Так  .Наше  життя  -  то  швидкоплинна  ріка,  що  долає  пороги  ,  скелі  і  впевнено  прокладає  собі  шлях  .
Так  і  ми  долаємо  труднощі  .І  радіємо  тому  ,  що  приносимо  радість  людям,  в  кожен  день  вносимо  свою  часточку  життя  в  розбудову  нашої[/b]  держави.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661484
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016

Сенс життя

[b]Що  таке  сенс  життя?  Для  чого  людина  живе?  Істинний  сенс  буття?  Оманливий.
Сенс  життя-  це  найвища  мета  будь-якої  людини  .  Це  те  заради  чого  вона  живе.  Кожен  бачить  сенс  буття  по-своєму.  Один  живе  заради  насолод,  другий  заради  багатства  ,  третій  заради  пізнання  світу  ,  четвертий  заради  вищої  мети.  Як  відрізнити  чи  правильний  шлях  обрала  людина.  Слід  пам’ятати  ,  що  життя  повинно  мати  вищу  мету  ніж  просто  жити.  Це  має  бути  така  мета  ,  така  ціль,  з  якою  не  зрівняється  жодна  із  фальшивих  цілей.  Ціль  має  бути  такою,  що  будоражить  пам’ять  ,  розум  і  серце.  Багатство-  воно  оманливе(сьогодні  є  а  завтра  немає)  ,  насолоди  –  теж  оманливе  відчуття.  Слід  розуміти  ,  що  насолоджуватися  життям  і  жити  заради  насолод  різні  поняття.  Жити  заради  того,  щоб  допомогти  іншим  –  це  правильна  ціль.  Жити  лише  заради  себе-  омана.  Розуміти  свою  недосконалість-  правильна  ціль.  Вважати  себе  найбільш  досконалим  омана.  Служити  лише  собі-  омана.  Жити  для  допомоги    іншим  правда.  Істинна  мудрість  і  сила  –  полягає  в  здатності    відрізнити  істинне  від  фальшивого.  Знайти  зерно  істини  –  правильна  ціль.  Шукати  благ  земних  –  істинна  омана.  А  небесних  –  істинна  благодать.  Жити  щоб  возвеличитись-  велика  омана,  але  жити  щоб  віднайти  істинний  скарб(любов  ,  мудрість,  пізнання  добра  ,  щирість  ,  багатство  полумяної  душі).  Жити  лише  заради  почестей  ,  слави?  багатства?    Велика    фальш  .  Всі  ці  поняття  заважають  духовно  розкритись  перед  вищими  началами.  Полумяна    душа  і  відкритість  ,  що  змушує  буквально  радіти    життю  можлива  лише  тоді  ,  коли  є  щирі  почуття.    Людина  яка  має  істинну  мету  без  примісі  фальші  –  завжди  житиме  для  велекої  мети.  І  буде  завжди  щасливою.  А  оманливі  цілі  роблять  її  нещасною.  Якби  всі  люди  жили  во  благо  вищих  ідеалів,вищих  цілей  ,  то  всі  були  б  щасливими.  Жити  заради  щирих  почуттів  –(любов,  співчуття  ,  полум’яне  серце,  доброта  ,  віра)-  це  все  хороше  прагнення  .  Жити  ,  щоб    проростали  колоски    великого  смирення  і  благодаті  –  теж  правильно.  Жити  заради  пізнання  світу  –  це  теж  хороша  ціль.  Горіти  полум’ям    істинної  любові,  чи  тонути  в  океані  істинних  страждань.  Кожен  обирає  сам  .  Мандрувати  дорогою  правди  ?  Чи  ходити  перехрестям  оман.
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660777
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016

Що таке свобода?

[b]Проблема  свободи  і  творчості  особистості    .  Що  таке  свобода?  В  чому  вона  заключається?  Що  означає  бути  вільним?
 Свобода  –  це  насамперед  здатність  людини  вільно  розпоряджатися  своїм  часом.  Обирати  те  що  тобі  потрібно.  Іти  тим  шляхом    ,  який  сам  обереш  .  Самому  обирати  зацікавлення,  хоббі.  Самому  обрати  те  чим  хочеш  занятись,  як  провести  вільний  час.  Але    як  би  це  було  не  парадоксально.  Людина  не  завжди  здатна  правильно  скористатись  своєю  свободою.  І  тоді  свобода  стає  рабством.  Людина  може  зробити  хороший  вчинок  ,  а  робить  поганий  .  Може  допомогти  ближнім,  а  натомість  шкодить  .  Може  жити  во  благо  добра  ,  а  живе  для  зла.  Замість  того  ,  щоб  присвятити  життя  чомусь  важливому  присвячує  себе  лихій  меті.  Звичайно  на  людину  впливають  переконання
1) Релігійні
2) Моральні
3) Виховання
Релігійні.  Кожна  людина  може  або  мати  віру  або  ні.  А  в  залежності  від  віросповідання  людина  живе  за  переконаннями.  Один  живе  відповідно  до  канонів,  а  інший    оголошує  протест,  намагається  протистояти  цим  переконанням.  Своєрідний  протест  .  Це  теж  є  одним  із  проявів  свободи  волі.  Мораль-  що  є  також    частково  взаємозвязаною    з  релігією.  Проблема  як  вчинити  .  Проблема  добра  і  зла.  Нас  з  дитинства  вчать  як  вчинити  .  І  дійсно  від  виховання  дуже  багато  залежить  .  Яке  виховання,  така  й  людина.  Але  це  теж  є  своєрідною  заангажованістью.  Навіть  будучи  добре  вихованою  людина  може  поступити  по  своєму.  З  однієї  сторони  свобода  волі  є  дуже  цінною.  Адже  кожен  може  чинити  як  захоче.  Найвища  цінність  –  те  що  людина  повністю  вільна.  Немає  ніяких    рамок  ,  панує  вседозволеність.  Але  з  іншої  сторони  це  її  губить.  Здається  роби  все  що  захочеш  ,  але  людина  замість  того  ,  щоб  знайти  свій  дороговказ  губить  себе.  Людина  повністью  вільна  ?  Чи  підпадає  під  контроль  вищих  сил?  Звичайно  є  вища  мораль  а  значить  і  вища  сила.  Ми  не  обираємо  батьків,  не  обираємо  країну  в  якій  народились.  Ми  навіть  не  захищені  від  випадковостей.  Контроль  з  боку  вищих  сил  відкривається  тільки  в  тій  мірі  ,  в  якій  людина  розкриває  себе  во  благо  добра  чи  зла  .  Людина  котра  живе  для  добра  захищена  добром,  котра  живе  для  зла  буде  згублена  злом.  Але  буває  так  ,  що  людина  ,яка  була  повністю    вільною,  раптом  відчуває  велику  відповідальність  за  інших(за  себе)  за  рідних  чи  за  країну  .  Ця  відповідальність  заключається  в  тому  ,  що  людина  відчуває  поклик  .  Обмеживши  свою  свободу  ,  заради  допомоги  іншим.    Наявність  взятої  на  себе  відповідальності  є  частковим  обмеженням  своїх  свобод.  Але  це  тільки  одна  сторона  медалі.  Якщо  на  плечі  людини  лягає  велика  відповідальність  ,  вона  не  може  бути  повністю  вільною  ,  адже  повинна  думати  за  інших.  Чим  більша  відповідальність  ,  тим  менше  свободи.  Якщо  людина  взяла  відповідальність  –  це  еволюція  свободи.  Якщо  свобода  –  це  рабство,  тому  що  людина  неправильно  живе  .  То  відповідальність  –  це  істинна  свобода  ,якби  це  парадоксально  не  звучало.  Тому  що  людина  яка  здатна  брати  відповідальність  ,  знає  як  розпоряджатись  собою  ,  своїми  обовязками  і  вчинками.  Відповідальний  означає  вільний  від  хибних  переконань  які  гублять  вільний  час  ,  гублять  здоровя,  гублять  щастя,  гублять  саму  сутність  життя.  Відповідальний  значить  людина  настільки  вільна  ,  що  змогла  відмовитись  від  сірої  буденності  ,  полишила  оманливі  переконання,  побудувала  план  життя.
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660776
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016

В моєму серці тільки ти

[b]В  моєму  серці  тільки  ти
Хотів  забути  та  не  можу  
А  я  на  серці  ворожу  
І  душу  я  свою  тривожу
Ось  так  здається  покохав
Отак  раптово  і  серйозно
Чому  ж  на  серці  холодно  і  так  тривожно
Чому  ж  душа  так  хоче  в  небокрай,
А  серце  каже  ти  мій  рай
Кажу  я  серцю  забувай  
Та  серце  вже  забуть  не  може
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2016

Ну що б здавалося любов

[b]  Ну  щоб  здавалося  любов
Це  спалах  почуттів  могутній  
Це  серце  вільне  від  оков,
Неначе  вже  душа  співає
Ну  що  б  здавалося  б  любов
Страждання,  відчуття  ,  признання,
Кохання-  це  і  радість  і  журба.
Це  смуток  ,  і  на  серці  ворожба.
Політ  душі  і  відчуття  огненне
Страждання  ,  рай  і  забуття
Та  все  ж  кохання  істина  життя
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2016

у мрію закохався

[b]Серце  нікому    не  подарував
Тебе  в  думках  лиш  уявляв
Тебе  любив  на  тебе  сподівався
У  мрію  я  лиш  закохався.
Та  сталось  диво,  мрії  ожили,
І  сни  у  дійсність  перейшли.
Зустрів  свій  ідеал  ,  свою  княжну
Казкову  і  чарівну  й  неземну.
Я  відшукав  міфічную  богиню,
Знайшов  у  серці  я  твердиню
Прийшов  у  серце  стимул  для  життя,
За  ним  і  миті  каяття.
Я  відшукав  і  відштовхнув,
В  гріхах  своїх  я  потонув.
А  потім  в  музі  я  розчарувався
А  спомин  спомином  зостався
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2016

Час єднання минув

[b]Час  єднання  минув,
Я  ж  тебе  не  забув
Я  ж  тебе  не  забув  ,
                               моє  щастя
Марно  сльози  лились,
Хоч  було  це  колись,
Хоч  було  це  колись  
                         довгожданно.
Я  тебе  покохав,
Я  надію  плекав,
Я  надію  плекав  ,  
                     та  все  марно
Я  шукав  тебе  в  снах,  
Я  блукав,  наче  птах,
Наче  птах  я  блукав
                           серед  неба
Я  на  крилах  летів,
Буть  з  тобою  хотів,
Буть  з  тобою  хотів  
                               так  шалено
А  роки  вже  пройшли  ,
Щастя  ми  не  знайшли,
Щастя  ми  не  знайшли  ,
                           бо  все  марно.
Ти  для  мене  була,
Як  царівна-весна,
Як  царівна-весна  
                         неповторна.
Я  тебе  не  забув,
Хоч  в  коханні  тонув,
Хоч  в  коханні  тонув,  
                           наче  в  морі[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2016

А я всього лиш перехожий

[b]А  я  всього  лиш  перехожий  
Іду  ,  блукаю  в  сум`яті  життя
Мабуть  чомусь  на  долю  схожий  ,
Що  так  окрилює  буття
Я  йду  ,  іду  ,  як  окаянний
Не  віднайшовши  істини  пуття
Мій  шлях  простий  ,  часом  туманний,
Як  джерело  магічного  пиття
А  я  всього  лиш  є  звичайний  перехожий  
У  карколомних  ступенях  життя[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659251
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2016

Перша любов

Уже  троянди  цвітом  налились  
І  зацвіли  ну  просто  неймовірно,
Та  вже  не  буде  того  ,  що  було  колись  .
Не  повернуть  ту  мить  всерівно
Як  покохав  тебе  чарівну
Красиву  панну  неймовірну.
Як  підійшла,  як  ти  заговорила
Лиш  поглядом  своїм  мене  ти  підкорила.
І  посмішка  твоя  так  бадьорила.
Я  ще  тоді  не  знав  нічого  про  кохання
Про  почуття  що  перехоплює  дихання.
О  що  за  сила  те  кохання  ,  що  за  сила.
Мене  ти  поглядом  миттєво  підкорила

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016

Кохати

 
[b]Це  не  поезія  -  це  крик  душі  ,  
Бо  серце  так  палає  лиш  огненно  
Для  тебе  я  стараюсь  і  пишу  вірші  
Хоч  почуття  це  не  взаємно.  
Кохати  значить  берегти.  
Ту  мрію  ,  що  у  серці  грає.  
Кохати  значить  долю  віднайти  
Коли  серденько  полум`ям  згорає.  
Кохати  значить  загубити  
Себе  у  цім  прейдешнім  дні  
Кохати-  доленьку  згубити  
Кохати  -це  забути  на  весні[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2016

Богиня кохання

[b]У  храм  прадавній  я  ввійду,  
Я  поклонюсь  своїй  богині,
Я  квіти  їй  до  п'єдесталу  піднесу  ,
ЇЇ  благословення  попрошу.
Вона  як  покровителька  кохання  ,
Вона  могутнє  божество  ,
А  я  лиш  мандрівник  ,
Шукаю  істини  ,    спасіння  ,
Шукаю  істинну  любов.
Я  запалю  у  храмі  свічі,
Я  подивлюсь  богині  ввічі
Любові  попрошу.  І  навіть  двічі.
Я  поклонюсь  своїй  богині  ,
Я  підійду  до  алтаря  
І  я  скажу  своїй  богині
Довіку  будеш  ти  моя.
Вона  зійде  із  свого  трону  ,  
Поправить  чарівну  корону,
Зійде  до  мене  із  небес  ,
Бо  я  іще  не  знав  чудес.
Я  поцілую  ніжно  руку
І  вмить  забуду  про  розлуку.
Я  обійму  її  сердечно  ,
Й  кохати  буду  безкінечно[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016

Істина і фальш (притча)

[b]Один  чоловік  шукав  все  життя  багатства.  Бажав  його,  бо  це  була  його  найбільша  мрія  .  І  ось  трапилось  диво  .  Він  знайшов  скарб.  Він  відкопав  із  землі  скриню  з  золотими  монетами.  І  зрадів.  Сказав  у  серці  своїм  :  "тепер  я  матиму  все,  я  навіть  гори  зверну".  Але  гординя  отуманила  його  душу  .  Він  ішов    по  сходинках  до  свого  будинку.  І  ось  скриня  відкрилась  ,  а  золоті  монети  розсипались.  І  перетворились  в  пісок.  Лише  одна  мідна    монетка  залишилась  .  На  ній  був  накарбований  напис  "Істина  і  фальш".  Чоловік  розчарувався,  бо  втратив  скарб.  Але  довго  думав  :"  Істина  і  фальш,  щоб  це  могло  значити"?
 Зустрів  той  чоловік  мудреця,  той  же  мовив  :"  Якби  ти  не  ганявся  за  багатством,  то  не  мав  би  гордині.  Якби  ти  скористався  скарбом  ,  то  крім  марнославства  загубив  би  тіло  і  душу".  А  так  ти  втратив  злато  але  зберіг  душу.  Все  що  потрібно  і  так  дастся,  не  слід  за  ним  ганятись.  Ось  вся  суть  істини  і  фальші[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658860
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016

Притча про Правителя

[b]Яким  має  бути  справжній  правитель?Дбати  про  народ  ,  про  державу,  про  духовні  скарби,  служити  істині  .  В  одній  руці  його  меч  двосічний,  щоб  нищити  неправду  і  охороняти  державу,  а  в  іншій  чаша  з  вогнем,  як  нагадування,  що  якщо  оступиться,  та  чаша  опалить  йому  руки  і  опалить  душу,  якщо  вчинить  неправильно.  Над  головою  його  вінець-  як  символ  влади  і  відповідальності  перед  державою,    і  рука  Всевишнього  .  Якщо  чинитиме  по  справедливості-  винагородить.  А  якщо  оступиться  ,жорстоко  покарає.  На  руці  у  такого  правителя  перстень-печать,  як  нагадування,  що  закони  повинен  приймати  лише  справедливі,  а  в  іншій  руці  сувій  ,  як  спомин  про  кари  ,що  чекають,коли  порушить  закони.  Справа  від  нього  кінь  воронний  ,  як  символ  того  ,що  правитель  повинен  мчати  на  зустріч  долі,  і  вбудь-який  момент  захистити  державу.  В  лівій  руці  у  нього  щит  для  оборони.  З  однієї  сторони  у  нього  скриня  з  золотом  -  символ  достатку  держави,  її  процвітання  і  розквіту,  а  з  іншої  часи  піщані,  як  нагадування  про  те  ,  що  він  теж  стане  прахом.  З  однієї  сторони  у  нього  друг  вірний  ,  якщо  правитель    оступиться,  то  друг  підтримає,  надасть  допомогу.  А  з  іншої  ворог  заклятий  ,  як  нагадування  про  те  що  правитель  теж  не  досконалий  ,  бо  не  зміг  примиритись  з  ворогами.  За  плечима  у  такого  правителя  велика  армія    ,  як  дар  від  Всевишнього  ,  для  захисту  держави.  А  з  іншої  мирне  населення  ,  як  знак  відповідальності.  Тепер  він  не  може  думати  лише  про  себе.  Він  несе  відповідальність  за  кожного  громадянина.  Кривда  причинена  одній  людині  -  причинена  правителю,  а  допомога,  це  допомога  правителю.  Світло  і  темрява  -  символ  того,  що  поки  будуть  помисли  у  государя  світлими-  держава  процвітатиме,  а  як  тільки  вчинить  несправедливо  державу  поглине  темрява.  В  граді  його  завжди  порядок  ,  а  в  країні  мир  і  достаток.  Знак  того,  що  чинить  правильно.  Справа  від  нього  храм  світла,  як  знак  покровительства  вищих  сил.  А  зліва  храм  людський-  храм  чесноті  спокус,  як  нагадування  про  вибір.Коло  такого  правителя  вірні  радники,  лицарі  ,  які  підтримають  ,  щоб  не  вчинив  неправильно.Справа  від  нього  поле  пшеничне,  як  знак  того  що  земля  наситить  його  державу.  А  зліва  згарище.  Як  спомин,  якщо  не  дбатиме  про  державу  -  голод  чекає  як  на  державу,  так  і  на  правителя.  В  одній  руці  у  нього  ціла  підкова-  удачі,  що  буде  завжди  з  ним,  а  в  іншій  підкова  зламана.  Якщо  стане  правитель  на  шлях  зла  ,  то  удача  відвернеться  від  нього[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658593
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016

Що таке ідеал

[b]Ідеал  -  це  найвища  міра,  течого  ми  так  шукаємо,  до  чого  маємо  іти.  Те  що  будоражить  кров,  дає  натхнення.  Ідеали  краси,  ідеали  розуму,  ідеали  пізнання.  Ідеал-  це  значить  цінності  найвищі,  найбільш  значущі  для  нас  якості.  Ідеали  краси,  коли  людина  здається  тобі  найкращою.  При  тому  настільки,  що  просто  не  можеш  відірвати  від  неї  погляд.
 Ідеали  розуму  -це  коли  ти  захоплюєшся  мудрістью,  коли  людина  здається  тобі  взірцем  ,  бо  багато  знає.  І  її  знання  настільки  глибокі,  що  ти  розумієш,  що  ця  людина  знає  все.  Духовні  ідеали-  це  душа  людини  відкрита  для  пізнання.  Здається  ,немов  якась  сила  веде  її  за  собою.
 Мудрість  і  духовні  переконання  немов  світлий  промінчик.  Така  людина  керована  вищими  силами,  а  значить  черпає  від  них  мудрість.
 Якщо  ці  три  критерії  об`єднуються  (краса,  розум,  духовні  поривання),  то  для  такої  людини  немає  неможливого.  Розум  дасть  їй  здатність  досягати  успіхів.  Мудрість(духовні  переконання)  знайти  місце    в  цьому  світі,  а  також  уникати  спокус,  які  існують  на  нашому  шляху.  А  краса  стане  приємним  доповненням  до  розуму  і  мудрості,  дасть  можливість  подобатись  іншим.
 Якщо  ж  говорити  про  матеріальне,  тоді  слід  сказати  про  три  критерії.  Перше  -  багатство,  друге  -  влада  над  кимось(чимось)  Третє-  слава.  Багатство  дає  різноманіття  речей.  Ти  можеш  їх  купити  ,  отримати,  скористатись.  Здається  ,  все  чого  ти  захочеш,  може  бути  твоїм.  Влада  -це  відчуття,  що  маєш  перевагу  над  іншими.  Ти  ніби  стоїш  на  сходинці  вище  інших.  Ти  маєш  перевагу  над  ними.  Від  твого  слова  ,  здається,  залежить  все.  Ти  можеш  мати  успіх,  можеш  зробити  щось  корисне.  Це  не  обов`язково  влада  як  така.  Це  може  бути  навіть  влада  над  серцями  і  розумом  інших.  Влада  -це  насамперед  здатність  керувати.
   Слава  -  це  пянке  відчуття,  коли  ти  стаєш  відомим:  тебе  пізнають.  Ти  популярний  ,  тобою  захоплюються.  Ти  можеш  звичайно  використати  це  на  благо  інших.  Таким  чином  прославити  свій  рідний  край,  Батьківщину.  Влада  ,  слава  і  багатство-  це  найбільш  згубні  переваги.
 Влада  змушує  підкорювати  вершини,але  людині  стає  цього  мало.  Вона  хоче  досягти  більшого,  возвеличитись,  підійматись  по  сходинках,  вгамувати  дуже  сильну  жагу.  Якщо  людина  не  оступиться  ,  то  стане  губителем  інших.  Нерідко  причинами  воєн  ставала  сама  ця  жага.  Від  цього  відчуття  гинули  люди.  Саме  внаслідок  того  ,  що  одна  людина  підняла  себе  над  іншими.
 Слава  теж  п`янке  відчуття  .  Людина  ганяється  за  примарними  цілями-  за  славою.  А  це  відчуття  зветься  марнославством.  Коли  всі  переконання  змінюються,  з`являється  пиха.  А  потім  дуже  боляче  падати  з  висоти.  Тому  ,  що  людина  шукає  те  ,що  їй  не  треба.
 Багатство  може  дати  тобі  все  окрім  щастя.  Ви  вважаєте  ,що  багатий-  значить  щасливий?  Та  ні.  Не  завжди  так  .  Людина  ,яка  насититься  багатством,  завжди  хоче  ще  більше.  А  це  в  свою  чергу  призводить  до  жадоби  і  втрати  моральних  цінностей.  Людина  збагачується  за  рахунок  зубожіння  інших.  А  значить  -  обкрадає  їх.  Жадоба  набирає  обертів.  Людина  стає  здатною  на  погані  вчинки.  От  якщо  людина  стоїть  на  одному  щаблі  з  іншими  ,  то  вона  ближча  до  людей.  Якщо  ж  підіймається  над  людьми,  то  втрачає  взаємозв`язок  з  іншими.  Привозносячи  себе  славою  .  Тобто  ,коли  людина  живе  істинними  ідеалами,  то  її  життя  для  добра  ,для  блага.  А  коли  шукає  лише  матеріальне,  загубить  і  душу  і  не  матиме  ні  матерільного  ,  ні  духовного...
 [/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658583
рубрика: Проза, Поетичний, природний нарис
дата поступления 10.04.2016

И Афродита и Лилит

[b]Была  ты  мне  и  Афродитой  и  Лилит
И  я  любил  тебя  самозабвенно.
И  ад  и  рай  ты  мне  открыла  ,
Меня  любовь  твоя  преобразила
Дыханием  весны  и  осени  дыханьем  ,
Я  боготворил  тебя  мою  императрицу,
Как  ангела  боготворил,
Как  райскую  жар-птицу.
Боготворил  ,  да  ведь  ,наверно  зря
Видно  ты  любовь  моя  напрасна:
И  что  ж  не  ту  любил?
Не  той  порою  восхищался?
Не  той  стихи  слагал
В  любви  горячей  признавался.
А  от  любви  ,  как  видно,  нет
Ну  что  ж  переживу
На  тебе  ведь  не  сошелся  клином  свет[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658080
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.04.2016

Сумерки богов

[b]Закат  и  сумерки  богов,
И  гибель  истины  старинной.
Свобода  от  молвы  оков  
И  возрождение  былой  религии  первичной
Где  есть  и  мудрость  ,  доброта,
Любовь  и  счастье  есть  первично,
Где  радость  восполняет  все  сердца
И  мы  живём    так  необычно,
Где  идеалы  красоты  
Заступят  лишь  душевные  стремленья
И  где  любовь  затмит
Все  горести  паденья.
Где    все  между  людьми  будут  равны
Пред  страхом  истины  великой  
И  где  не  будет  никогда  уже  войны
И  не  бывать    печали
Где  злость  и  ненависть  и  ложь  
Испарятся  и  уйдут  в  шальные  дали.
Где  зависть  больше  не  построит  сети  
И  будем  мы  за  все  в  ответе[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658078
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.04.2016

Серце не бийся

Серце  ,не  бийся  і  спомин  втамуй,
Серце,  не  бийся  і  більш  не  сумуй.
Серце  ,не  бийся  у  ритмі  кохання,
Бо  це  почуття  лиш  дарує  страждання.
Серце,  покинь  свої  ритми  життя,
Серце,  чому  у  душі  пустота.
Серце,  для  чого  живеш?
Так  спалахнуло  ,  а  віри  не  ймеш.
Серце  ,чому  ти  її  покохало,
Серце  ,  чому  ти  без  тями  страждало.
Серце,  чому  ?  Чому  ти  любові  не  знало?
Чому  ти  від  смутку  згорало?
Серце  ,чого  ти  бажаєш,
Чом  у  хмарах  літаєш?
Чом  у  водах  не  тонеш,
А  огненно  палаєш?
Серце  ,не  бийся,  втамуй  почуття  ,
Бо  без  кохання  немає  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016

Мудрості- премудрості (притчі)

[b]Наше  життя  –  це  наче  хвиля  –та  так  морська,  така  нестримна  і  така  крута.  Життєвий  буревій-  це  ніби  сокіл,  в  леті  днів  блукає  серед  неба.  Думки-  ті  ,  що  від  серця  линуть,  оті  є  правда,  де  є  сонце,  що  палить  день  й  зникає  мимохіть.  Пройдуть  роки  і  нездійсненні  мрії  пройдуть  немов  світлина  добра.  Пройдуть  і  здійсняться.  Пливти  за  течією  часу,  іти  за  промайнули  днем,  а  ,  може  ,  бігти  за  промінням,  промінням  спокою  і  суєти.  Думати  ,  мріяти  ,  сміятись,  радіти.  Горіти  в  полум’ї,  і  мабуть  спалахнути.  Шукать  себе  і  не  збагнути.  Оце  і  все,  а  мабуть  ні.  Кажуть  життя  –  це  є  та  дума,  котру  колись  писали  кобзарі.  А  ніч-  це  відпочинок  сонця,  дня  ,  що  прагне  втихомирить  час.  А  де  ж  є  філософія  буття  .  Буття  –  це  плин  життя  ,  могутній  смолоскип  ,  той  ,  що  горить  ,  тоді  ,  коли  згорає  минає  день  і  ніч  минає.  Лиш  промайнуть,  покинуть  простір  і  летіть.  Боятись  Бога  ,  та  не  намагатись  ті  помисли  ,  що  в  світлому  письмі  написані.  Хіба  таке  можливо?  Боятись  й  вірить,  вірить  і  змиритись.  Шукати  спомин,  спокій  й  доброту  ,  хіба  це  все,  що  може  враз  людина.  Її  життя  –  це  нива  непочата,  з  початком,  з  серединою  ,  з  кінцем.  У  доброти  немає  меж,  як  і  у  зла  нема  спокути,  а  може  є.  А  може  ,  аможе  все  ж  існує.  У  шурхоті  листа,  у  погляді  світлини,  у  майбутті  і  в  небесному  повітрі  усе  там  є  .  А  як  же  ми  і  наші  ,  долі  людські  ,  вони  усе  пробачать.  Пробачать  за  те  ,  що  ми    зійшли  із  шляху  вказаного  нами,  а  мабуть  ні  ,  ми  вибрали  той  шлях,  та  все  могло  інакше  бути.  

Навіщо  зривати  колосся  ,коли  ти  не  прагнеш  з`їсти  хліба  .  Для  чого  пити  воду  ,  коли  ти  не  спраглий.  Чому  ми  прагнемо  осудити  когось,  коли  самі  ,  не  варті  й  мідного  гроша.  Чому  в  просторах  сьогодення  ми  шукаємо  щось,  щось  ,  що  є  гірше  ніж  ми  можемо  для  себе  знайти.  А  знайшовши  добре  ,  відштовхуємо  його.  Чому  ми  робимо  вибір    в  ту  чи  іншу  сторону,  а  потім  жалкуємо  про  це.  В  кожного  є  своя  мета  і  не  обчислиш  її  у  цифрах.  Книги    це  добре-  вони  дають  знання,  знайомлять  нас  з  життям  інших,  з  їх  долями.  Та  вибір  ми  повинні  зробити  самі  і  це  є  життєва  правда.  І  ронія  в  тому  ,  що  коли  зробивши  невірний  крок  доля  дає  негаразди  для  того  ,  щоб  відштовхнути  від  помилки,  але  буває  запізно.

Занепавший  сад,  подібний  до  руїни,  змарноване  життя,  це  ніби  вирвана  сторінка.  Втрачена  совість-  то  є  розбитий  камінь,  а  пошуки  поганого  ,  мабуть  ,  то  є  блукаючий  птах  ,  що  не  може  знайти  свого  гнізда.  Переписана  сторінка,  то  є  зміна  ,  перехід  на  ту  чи  іншу    сторону    твоєї  долі.  Спалене  колосся  ,  то  є  спалені  наші  переконання,  які  могли  б  дати  плоди,  дати  засоби  до  існування.  Всохле  джерело  ,  то  мабуть  втрачене  життя  у  майбутті  пройдених  днів.  Натомість  засіяна  нива,  що  дає  хороший  урожай,  це  наші  правильні  вчинки,  прозоре  ,  чисте  джерело  це  світла  місія,  життя  повне  радості  й  добра.  Мудрість  -    це  є  чеснота  вірної  людини,  яка  знаходить  свої  переконання,  пропустивши  їх  через  призму  думок  і  життєвий  досвід.

Читати  і  слухати  ,  мріяти  і  не  боятись  ,  шукати  і  знаходити.  Загубивши  помисли  в  таєні  незбагненного    вміти  відшукати  оту  середину  ,  яка  є  основою  наших  вчинків.  Коли  ти  шукаєш  щось,  то  по-справжньому    знаходиш,    а  коли  вчинки  і  ідеї  продиктовані  кимось  ,  тоді  твоє  кредо  не  є  оригінальним.  Звичайно  ти  можеш  прислухатись  до  чиїхось  думок  ,  сказаних  колись,  або  сказаних  щойно.  Перлиною  слова  може  навіть  дружня  порада.  Порада  сказана  розумно  і  мудрою  людиною.  Наш  життєвий  світ  повен  цікавого  .  Але  ми  чомусь  розкидаємі  знищуємо  свій  вільний  час  на  непотрібне  .  А  здавалось  відшукати  далекоглядність  і  мінливість  часу  вже  просто.  Але  це  не  так  все  починається  з  виховання  ,  того  ,  що  тобі  дають  рідні  та  близькі.  Далі  ти  вчишся  аналізувати  пройдені  і  наступивші  моменти  .  крок  ,що  ти  робиш  може  не  такий  правильний  ,  але  це  є  вибір  .  Ти  вступаєш  в  життя  по-справжньому  лише  тоді  ,  коли  ти  знаходиш  ціль  у  житті  .  а  коли  ти  не  спроможний  зробити  хоча  б  щось  для  цього  .  Ц  е  означає  ,ти  не  можеш  вступити  в  самостійне  життя.  Твої  руки  мають  знати  ремесло  ,  твої  твої  думки  мають  бути  світлими,  мрії  наповнені  світлими  помислами  ,  а  розум  завше  тверезим.                                                                                                                                                                                                                                    


Усе  минає  і  плинність  часу  вічною  не  буде.  Усе  минає  і  день  і  ніч  усе  зникає.  І  помисли  ,  що  є  у  нашім  серці,  вони  живі  допоки  є  ми    в  світі  .  і  кість  художника  ,  котрий  шедевр  малює  ,  і  руки  хлібороба  –  це  є  життя  ,  котре  любов  дарує.  У  гніві  ми  буваємо  черстві,  у  слові  іноді  жорстокі  .  і  хай  нас  негаразди  старять  ,  буваєм    ми  у  єдності  міцні  .  Душею  не  кривити  ,  молодіти  .  І  думати  про  літо  золоте  ,воно  пекуче  і  жарке,  ами  ,  ми  є  люди.  І  наша  гордість  і  кроки  мудрості  святі  ,  печалі  гіркота  насіння  для  нас  повинно  бути  як  прозріння.  Якщо  засіять  поле  мудрості  насінням  крепості  не  в  силі  .  тоді  йдемо  до  мудреця  ,  до  світла  .  бо  світло  ,  те  живе  ,  його  не  загасить.  Шукати  і  знаходити  ту  мить  ,  мить  для  спокути  і  для  вчинків  добрих  мить  .

Дорогою  життя  іти  і  прямувати  ,  дорогою  падіння  лиш  пройти  ,  пройти  але  не  впасти  ,  не  схилитись  ,  усміхнутись  –  прозорої  води  напитись.  Шляхом  мрійливих  сподівань  лиш  крокувати  ,  про  віру  і  надію  і  любов  не  забувати.  Пройти  шляхом  утрачених  бажаньй  думок  нектар  з  любов`ю  іспивати  .  Забути  горе  ,  в  радість  крокувати  .  мрійливих  загадок  і  прощених  імен.  Та  перейти  життєвий  океан.  Усе  це  краще  ніж  дурман  високих  цілей  і  вершин,  вершин  ,  що  перекреслюють  буття.  Це  лиш  омана  одного  перехрестя  й  повість  одного  романа.  Дорога  та  твоя  ,  твоя  стежина,  її  не  можна  перекреслить,  бо  це  дар,дар  тієї  істини  ,  що  є  в  тобі  .  І  ти  не  можеш  залишить  свою  дорогу  ,  хоча  вона  і  іншою  стежиною  вже  в`ється.    

Перекреслена  доля  ,перехрестя  думок  ,  мрій  і  сподівань  свічадо.  Надія  ,  надія  яка  є  ключем  до  розуміння.  Океан  пристрасті  й  фантазій  море.  Залишена  печаль  і  радості  миттєвість  .  Утрачена  істина  і  промайнулий  день.  І  смутку  морок  ,  й  радісний  промінчик  .  А  несказанно  філософія  життя  –  усе  це  є  її  поняття  –  щось  таке  незрозуміле  .  Покинутий  човен-  це  завершена  життєва  плинність.  Це  немов  покинута  дорога  ,якою  все  життя  йдеш,  але  вреші  –решт  зходиш  з  нього.  Це  мабуть  як  сонце,  котре  в  одну  пору  року  року  світить  яскравіше,  це  як  джерело  ,  котре  в  одну  мить  перестало  давати  життєдайні  роси,  роси  прохолодні,  ковток  для  спраглого  .  це  як  поле  .  Поле  хлібороба  ,  котре  в  один  час  заколосівало  ,  і  давало  хліб,  а  зараз  не  дало  врожаю.  Але  є  надія  ,  що  дасть  його  пізніше.  І  від  рук  хлібороба  це  також  залежить  ,  адже  його  золоті  руки  засівають  ниву  і  збирають  урожай  .  ми  всі  є  часточкою  природи  ,  з  нею  потрібно  дружити  ,і  вона  віддячить  тобі  взаємністю.  І  помисли  потрібно  мати  чисті  ,вони  вони  дадуть  плоди  майбутнього  зростання  .

Наше  буття  і  смутку  мить  і  радості  життя  натхнення  не  в  силі  грифель  описать  ,  не  в  силі  пензлем  дивним  змалювати.  Ми  будуємо  й  руйнуємо,і  замки  із  піску  як  наші  долі…  Ми  поринаєм  в  океан  ,  перепетій  життєвих  бурю  не  всилі  остудить  навіть  вулкан.  Ми  щось  плануєм  і  виписуємо  в  аркуші  життя  всі  наші  мрії.  І  поклик  власної  душі  в  думках  своїх  лелієм  .  Вся  простота  і  складність  світу  нашого  у  тому  ,  що  побороть  її  не  в  силі  кожен.  Адже  життя  будує  несподівані  мости,  руйнує  і  затоплює  береги  нашого  пізнання.  Ми  шукаємо  себе  і  знаходимо  лиш  тоді  ,  коли  це  потрібно  нам,  але  не  завше  коли  це  варте  того…  Ми  згадуємо  людей  ,  що  допомагали  по  камінчику  будувати  храм  нашої  долі.  Коли  ми  тонемо  у  озері  страждань  наш  біль  і  смуток  осушує  полум`я  любові  .  коли  ж  ми  палаємо  у  вогні  всеохоплюючого  полум`я  ,  полум`я  гніву,  тоді  роса  сумління  охолоджує  його.

Три  кроки  до  добра  ,  любові  й  розуміння.  Три  повільних  ,  а  водночас  таких  довгих  кроки.  Оступившись  один  раз  ,  коли  нога  твоя  спіткнулась,  інша  тебе  підтримає  .  Ти  йтимеш  дорогою  розлогою,  знищеною,  але  твій  шлях  завше  буде  добрим,а  коли  ти  прямуватимеш  шляхом  осипаним  золотом  ,  ти  завше  крокуватимеш  назад.  Колись  мудрець  запитав  перебуваючи  в  скруті  ,чому  я  весь  час  шукаю  правду  ,  а  знаходжу  лише  незгоду  й    негаразди.  Світлий  розум  відповів  ти  повинен  бачити  не  тільки  розумом,  а  вірою  й  серцем.  Твоє  джерело  не  всохне,  поки  ти  не  даватимеш  сонцю  спалити  його.  Але  як  я  можу  не  дати  сонцю  висушити  джерело?  Сонце  воно  високо  в  небі  ,  а  джерело  на  землі  і  дуже  далеко  від  небесного  світила.  А  ти  просто  вір  ,  і  віра  дасть  тобі  впевненість,  а  віривши  ти  будеш  надіятись.  А  де  віра,  надія  там  і  любов  третьою  буде.  Але  як  вірити  ,  коли  на  мою  долю  випало  стільки  болю  ,  втрат  ,  смутку,  а  ти  вір  ,  і  вір  не  лише  очам(це  дійсне),  а  й  душі  своїй  вір.  Мудрець  усміхнувся  й  повірив  .  По-справжньому  повірив  ,  і  доброта  ,  щастя  ,любов  оселились  в  його  серці.  І  сказав  він  я  знайшов  те  ,  що  шукав  .  Є  вища  сила  й  розум  ми  черпаємо  від  неї  ,  а  не  створюємо  самі  .  Від  тоді  його  життєві  переконання  змінились  назавжди…

Наші  негаразди-  це  ніби  темниця  ,  в  якій  зачинені  двері.  Яку  вкриває  темрява  і  здавалося  б  немає  просвітку.  Але  в  ній  є  маленьке  віконечко.  Віконечко-  це  шанс  .  Шанс  того  ,  що    все  налагодиться  .  І  промінчик  світла  –  це  є  свічадо  до  якого  ще  не  пізно  повернутися  .  Людина,  що  повірила      ,та  вибереться  з  темниці  і  зустріне  сонце-  сонце  щастя  .  Та  ж  що  не  має  віри  ,  та  не  знатиме  щастя  і  її  життєві    проблеми  будуть  для  неї  темницею…
 
Колись  садівник  посадив  дерево.  Але  воно  не  давало  плодів.  Він  надіявся  і  вірив  ,  що  воно  дасть  плід,  та  дерево  те  не  могло  дати  плода  адже  була  посуха.  Садівник  втратив  віру  ,  думаючи  що  дерево  всохне.  Але  в  скрутну  годину  дерево  проросло    і  дало  урожай.  Так  і  наші  вчинки  .Коли  ми  щось  будуємо,  то  ждемо  прекрасних  результатів.  Але  не  завше  їх  отримуємо  .  ми  втрачаємо  віру  й  сподівання  .  але  роблячи  добрі  вчинки  ми  наближаємо  час  порятунку  всього  що  нас  оточує…                                                                                                                                                                                                                                                                  Притчі
У  мудрого  старця  запитав  чоловік  Чому  моє  життя  нікчемне  і  втратило  сенс  буття  ?  Старець  відповів  :  Чаша  твоя  переповнена  стражданнями  ,  а  все  тому  ,  а  все  тому  ,  що  чаша  з  якої  ти  п’єш  переповнена  вином.  Вино  повинно  бути  для  причастя  таєн,  але  ніяк  не  для  упивання.  Ось  твоє  планування  життя  мало  б  бути  досконалим  ,  ти  мав  би  все  і  дім  і  сімю  й  роботу.  Але  ти  все  загубив  .  Ось  маятник  твого  годинника,  він  майже  зупинився  ,  ось  скрижалі  мудрості  ,  але  ти  про  них  забув.  Але  найгірше  те,  що  чаша  твого  життя  перехилена,  і  ти  майже  скотився  на  низ.  Краще  б  ти  в  першу  чашу  налив  води,  освячував  свій  розум  добрими  вчинками.  Бо  перша  чаша  –  це  твоя  пристрасть  до  чогось,  але  друга  чаша-  чаша  помислів  її  мав  освятити  ти  своїми  діяннями.  Але  невже  я  не  маю  ніякого  шансу  це  побороти?  Маєш,  але  якщо  зараз,  в  цей  час  ,  в  цю  мить  почнеш  діяти  ,і  можливо  з  повелінням  вищих  сил  у  тебе  все  вдастся  .  Але  найгірше  те  ,  що  молодь,  яка  має  бачить  перед  собою,  що  грозить  іншим  ,  сама  починає  ставати  на  той  же  шлях.  
                                                                                                                                                                             
Чисті  промисли  подібні  до  кришталевої  ріки  ,  брудні  до  болота  .  Добра  людина  –  це  наче  світла  днина  ,  а  зла  –це  є  буря  з  вітром  .  Сильна  віра  ,  то  міцна  фортеця  ,  а  слабка,  подібна  до  піщаного  каменя  .  Життєві  перипетії  ,  то  є  ніби  лавина  ,  що  звивається  на  твою  голову,  а  надія  ,  то  є  спасіння  від  неї.      
                                                                 
 Квітучий  сад  ,це  немов  райдуга  серед  неба  .  Все  в  цьому  світлі  обумовлено.  Кожна  частинка  матерії  досконала  .  І  сад  створений  людиною  ,  то  є  її  праця  .  А  матерія  створена  небом.  І  зриваючи  плід  ми  повинні  пам’ятати  ,  що  яблуня  може  давати  плоди  лише  при  старанні  садівника.  Але  праця  садівника  ,  то  не  єдине  ,  що  впливає  на  урожай  ,  бо  це  сприятливі  чи  не  сприятливі  умови,  які  дає  небо  .  Так  і  ми  будуємо  шляхи  самі  (впливаючи  на  життєву  дорогу),  та  це  є  Божа  іскра,  якою  ми  наділяємось  з  дитинства.  Але  вибір  дається  кожному  та  лише  від  нас  залежить  яким  він  буде.                                                                                                      

Що  спiльного  мiж  каменем  ,  що  лежить  при  дорозi,  струмком  ,  що  тече  i  дорогами  ,  що  зливаються  в  перехрестя  ??????????????????  Все  просто  -  камiнь,  то  основа  твого  життя(як  дiм  закладаеться  з  фундаменту  ,  так  i  твое  життя  мае  основу),  струмок  -  це  е  твое  життя,  якщо  будеш  дбати  про  нього  ,воно  буде  чистим  i  безхмарним.Ну  а  дороги  ,  що  зливаються  в  перехрестя-  це  є  вибiр  вiд  якого  залежить  твое  життя.  Стоятимеш  на  роздорiжжi,  а  бо  ж  обереш  свiй  шлях.  Головне  ,  щоб  був  вiн  вiрним...          
           Правитель  запропонував  своєму  слузі  декілька  чаш.  Одна  була  золотою  і  наповнена  золотими  монетами,  інша    була  срібною  та  з  коштовним  камінням,  а  третя  звичайною-  а  наповнена  водою.  Слуга  подумав  і  вибрав  третю  –  звичайну.  Правитель  здивувався  і  запитав:-  Чому  ти  зробив  такий  вибір?  Слуга  відповів:-  Золото  належить  моєму  володарю,  так  само  як  і  срібло,  я  ж  не  достоєн  його.  Нехай  воно  йде  на  добрі  справи.  А  чашу  з  водою  я  прийму-  то  як  ковток  води  спраглому.
                                                                                                                           
[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657811
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016

Якби…

 
Якби  я  міг  так  полюбить,
Так  палко  сильно  і  огненно,
Щоб  у  життя  на  крилах  полетіть,
Щоб  спалахнуть  і  не  погаснуть.
Летіть  на  крилах  тих  міцних,
Що  нам  дає  лише  кохання.
Полинуть  ввись  до  міріад  зірок
І  всі  незлагоди  полишить.
Якби  я  міг  якби....
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016

Стихія вітру

Вітре  сильний  і  могутній,  в  кручах,  що  гуляєш,
І  лиш  дотиком  своїм  вогонь  роспаляєш,
Живиш  воду  що  із  хмар  так  вогненно  ллється
А  сильфіда  не  сумує  ,радісно  сміється.












Сильфіди-  покровителі  стихії  повітря
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657727
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 06.04.2016

Будь щаслива

 
На  фото  ти  така  вродлива,  
Така  чудова  і  така  зваблива,  
Така  могутня  і  така  щаслива.  
Тебе  вже  інший  наче  обіймає.  
Другий  цілує  та  тебе  кохає...  
Так  будь  же  з  ним  завжди  щаслива.  
Та  будь  кохана  будь  ревнива.  
Нехай  тебе  до  віку  він  тебе  кохає  
Квіти  дарує  палко  обіймає.  
А  моє  серце  більше  не  кохає...
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016

Вічного кохання не буває

 
Не  дивись  ти  їй  у  очі  не  дивись,  
Ти  покохав  та  це  було  колись  
Була  вона  тобі  немов  натхнення  
ЇЇ  імя  було  тобі  ніби  знамення.  
Була  тобі  вона  царівна  на  престолі  
А  ти  так  не  хотів  коритись  долі  

Не  дивись  ти  їй  у  очі  не  дивись  
Хоч  твоє  серце  лине  ввись.  
У  снах  ти  її  більше  не  шукай  
Вона  тобі  відкрила  інший  рай.  
Скажи  серденьку  нехай  забуває  
Тому  що  вічного  кохання  не  буває….
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016

Коли у серці ураган

 
Немов  зоря,  що  впала  з  неба  в  океан,  
Коли  у  серці  в  нас  вирує  ураган  
І  це  коли  пройдеш  у  темряві  туман,  
А  пристрасті  оті  немов  вулкан  
Ти  озирнись  і  ,  може  в  той  момент  
Своїй  коханій  скажеш  комплімент.  
Ти  озирнешся  і  тихенько  усміхнешся  
Кохання  в  твій  будинок  тихо  увірветься.  


Як  човен  ,  що  відчалив  від  озерця  
Прийде  до  тебе  поклик  твого  серця.  
В  чарунку  незбагненнім  як  предивний  водограй  
У  справжньому  коханні  віднайдеш  ти  рай.  
Забудеш  ти  невзгоди  як  печалі  край  
Кохання  лише  серцем  обирай...
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2016

Девушка-совершенство

 
Не  девушка,  а  совершенство,  
Смотреть  лиш  на  тебя  одно  блаженство.  
Прекрасная  ты  будто  бы  виденье.  
Упасть  и  утонуть  в  тебе  в  мгновенье.  
Судьба  вспять  повернула  такт  
Я  потерял  с  тобой  контакт...  
Как  будто  свыше  нам  дано  
Воображенье  ты  пяниш  как  будто  бы  вино
 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656867
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2016

Коханій

 
Як  тільки  появишся  в  мислях  моїх,  
Заниє  серденько  як  рана.  
Так  хочеться  поруч  з  тобою  іти,  
Кохана.  
Коли  я  давненько  не  бачу  тебе,  
І  днина  ,як  час  невблаганна,  
Я  очі  заплющу  -  й  ти  знов  наяву,  
Кохана  
Невже  я  і  досі  байдужий  тобі  ?  
(О  доле  моя  безталанна!)  
Подивись  ,  усміхнись,  любові  
вогонь  не  гаси  
Кохана.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016

Стояли ми вдвох під вербою

 
Стояли  ми  вдвох  під  вербою,  
Шуміла  бурхлива  ріка.  
Ти  ніжно  до  мене  горнулась  
Дівчино  моя  дорога.  

І  мріяли  ми  про  майбутнє,  
Схвильовано  бились  серця  
Уважно  до  нас  прислухалась  
Розкішна  журлива  верба  

Схилила  ти  ніжно  голівку,  
Шептала  солодкі  слова  
Занило  від  щастя  серденько  
Шуміла  журлива  верба.  

Ми  вірили  в  наше  кохання,  
І  билися  наші  серця  
Ми  вибрали  вірну  дорогу  
І  йтимем  по  ній  до  кінця.
 

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2016

Та яку чекав

 
Печаль  упала,  мов  сльоза  на  мій  рукав  
А  ти  була  отою  ,що  чекав  
Була  ти  ніби  німфа  чарівна  
А  я  забуть  тебе  хотів  і  випити  вина.  
Часу  пройшло  відтоді  вже  чимало  
Та  серденько  болить  немов  це  жало.  
Роки  пройшли  і  літо  вже  настало  
Та  серце  памятає  як  кохало
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016

Я пройду по дорозі життя

 
Я  пройду  по  дорозі  життя,  не  схилюсь,  
Бо  я  вірю  у  Бога  ,  молюсь.  
В  ангелів  вірю,  в  служителів  Бога,  
Вірю,  що  в  кожного  своя  дорога.  

У  смутку  ключ  до  любові  знайду,  
У  радості  мить  віднайду.  
У  хвилях  ріки  і  в  мінливості  слова  
Я  шлях  відтаорю  там  де  Божа  основа.  

У  кожного  щастя  й  дорога  життя  
І  місія  в  кожного  нині  своя,  
У  кожного  ангел-хранитель  є  свій  
Для  тебе  віднайде  він  правди  сувій
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656095
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2016

Ровесникам

Ми  ,  юне  покоління  Батьківщини,  
Все  хвалимось,  що  маєм  на  сьогодні.  
Стільки  благородних  планів,  мрій  ,  ідей!  
А  чи  діждеться  наше  старше  покоління  
Гідної  зміни,  добра  й  поваги  від  своїх  дітей?  
Коли  частенько  чуєш:  
Навіщо  мені  "вкалувать",  потіти,  
Від  нас  нікуди  і  ніколи  
А  ні  робота  ,ні  наука  не  втече.  Скажу  зарозумілому  хвалькові  
Згадай  одне  прислів`я:  "Вода  під  камінь  під  
лежачий  не  тече".  
То  чим  же  ми  сьогодні  загордились  "патріоти"?  
Яке  добро  зробили  і  кому  ?  
Може  тим,  що  мову  нашу  ніжну  ,  мелодійну  
Переробляєм  нащось  на  блатну?  
Чому  ми  не  вчимося  співчувати,  
Підтримати  товариша  в  біді?  
Умій  радіти,  веселитись  і  не  забувати,  
Що  всяке  може  трапитись  в  житті.  
Невже  так  наші  душі  зачерствіли,  
Замовкла  в  серці  музика  життя  ?  
"Любімо  ближнього",-  сказав  Господь.  
Покаймося  .  Поки  не  пізно.  
Бо  не  буде  вороття.  
Були  в  часи  буремні  справжні  патріоти,  
Вітчизну  відстояли  в  боротьбі  
І  стільки  страху  й  горя  натерпілись  
Що  не  могло  й  приснитися  тобі  !  
А  чи  навчився  ти  по-справжньому  любити  Україну  
Чи  дорожиш  гербом  і  прапором  її?  
Пора  давно  нам  кожному  подумать  
Для  чого  живемо  на  цій  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655834
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.03.2016

Вона

 
Вона  -  моя  омріяна  царівна  
прекрасна  і  чарівна  
Вона  -п`янкіша  від  червоного  вина.  
Вона  жадана  мрія  спраглого  поета-  
Готова  рима  для  куплета  
Але  не  ту  ,  мабуть  вибрав  я  музу.  
Не  вийшло  в  нас  жаданого  союзу.  
Я  покохав  її  всім  серцем  полум`яно.  
Бо  ще  не  знав  ,  що  та  любов  омана
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016

Ешафот

 
Ішов  поет  на  ешафот  ,  
Вели  поета  на  заклання  
Але  у  серці  у  нього  
Була  любов  його  остання.  
Ішов  поет  на  ешафот  
Ішов  без  пам`яті  й  зітхання  
Та  тільки  в  серденьку  його  
Дзвеніли  ноти  радості  й  кохання.  
Ішов  на  смерть,  мов  лицар  честі,  
За  ідеали  помирав  ,  
Але  загинув  у  безчесті
За  ту  ,  що  марно  покохав

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016

Небо

 
Увись,  у  небо  вознестись,  
На  колісниці  пронестись  
До  раю  Бога  і  спасіння.  
Подарувать  душі  насіння  
І  дать  щоб  проросло  прозріння.  
Земне  покинуть  і  полинуть  в  небеса.  
Звідки  приходять  чудеса.  
І  рай  у  серці  віднайти,  
Щоби  митарства  всі  пройти.  
В  душі  засіять  благодать  
І  себе  істині  віддать  ,  
І  в  серці  істину  знайти  
Щоби  спокуси  всі  пройти
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655294
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2016

Любії браття!!!!!

 
[b]Важко  думать  про  вкраїну  любії  браття!  
Тут  треба  і  хоробрість,  мудрість  і  завзяття.  
Єднаймося  любі  браття  ,  бо  ворог  вже  близько  ,  
Може  ворог  послизнеться,  та  йому  не  слизько!  
Ох  як  важко  Україні  ,  бо  недруг  так  близько.  
Він  із  сходу  наступає,  на  захід  прямує.  
І  на  сході  бусурманин  геть  усе  руйнує.  
Чи  будівля,  може  школа,  а  може  домівка  
Тут  усім  вже  заправляє  кремлівська  верхівка.  
Ох  як  важко  любі  браття  ,  треба  воювати!  
Брат  вже  брата  убиває,  а  кремлю  плювати.  
Але  буде  і  у  нас  браття  любі  щастя,  
Адже  ми  обороняєм  свій  край  від  нашестя.  
Сам  Господь  нам  допоможе,  із  неба  погляне,  
Скаже  що  це  наробили  кляті  бусурмане?  
Проклене  він  вождя-супостата  ,  
і  покаже  що  у  пеклі  буде  в  нього  хата[/b]
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655293
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.03.2016

надія не вмирає

 
Шукатимеш  і  не  знайдеш,  
Зустрівши  мимо  промайнеш.  
У  пламені  вогню  ти  не  згориш  
Й  ніколи  більше  не  забудеш.  
У  снах  являтимусь  тобі  я  ,  
І  зрозумієш  ,що  це  доля  
Не  врятує  тебе  ангел  а  ні  небо  ,  
Бо  ранити  у  серце  більш  не  треба.  
У  тебе  своя  карма  й  доля  
Для  мене  це  темниця  і  неволя.  
Для  тебе  я  шукач  віддалений  від  світу  ,  
А  ти  звернула  мою  долю  в  іншую  орбіту  .  
Ти  вітер  змін  і  всесвіту  омана  
А  я  забуть  тебе  і  випити  дурмана...
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016

У мудрості життя…

 
Є  у  думках  ,  і  світлі  радості  знамення  ,  
Є  доброта  і  істина  їй  ймення  .  
Коли  блукаєш  в  закутках  ночей  
Й  не  можеш  відірвать  очей  
Від  мудрості  життя  ,  
І  в  промайнулім  дні  чекання,  
Твоє  життя  -  це  промайнулий  сад,  
Де  гріх  являється  шляхом  пізнання  
Де  істина  життя  ,  що  пишеться  лиш  нами.  
Ми  океан  ,  де  думка  промайне  човнами  .  
Ми  ринем  в  небокрай  ,  де  рай  немислесмих  широт,  
А  ми  шукаєм  лиш  від  Господа  щедрот.  
Коли  у  смутку  радості  шукаєм  
Ми  ніби  в  інший  світ  лиш  поринаєм.  
В  роках  останніх  ми  можливо  живемо  
Та  істини  ключі  не  всі  збагнемо....
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654739
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2016

мудрость в сердцах

 
[b]Плохие  дела  преданы  будут  забвенью,  
Хорошие  будут  в  веках  откровеньем  .  
Священный  удел  у  каждого  свой  
И  будеш  ты  нищий  или  король  ,  
А  может  мечтатель,  а  может  святой  
Вить  каждый  достоен  удел  занять  свой.  
Искать  просветленье  и  души  благодать  
И  разума  волю  и  веры  печать.  
Мы  в  силах  все  строить  или  ломать  
Тут  главное  мудрость  в  сердцах  открывать
 [/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654738
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.03.2016

Віра в серці

 
Є  ангели  над  нами  й  серафими,  
І  є  Господь  ,  той  ,  що  над  ними.  
І  сповіль  вічна  є  і  каяття,  
Бо  ми  самі  будуємо  життя,  
Є  віра  в  серці  і  в  душі  вогонь,  
Коли  лихе  замислив  охолонь.  
Коли  ж  добре  задумав  помолись,  
Бо  ти  не  сам  навколо  озирнись.  
Є  вищі  сили  і  душі  є  благодать,  
Є  древня  мудрість  і  життя  печать  
Є  слово  вічне  як  саме  життя  
І  є  любов  ,  що  не  піде  у  вороття
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654387
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2016