Марія Скочиліс

Колись буде тихо і мирно довкола…

Колись  буде  тихо  і  мирно  довкола,
Діти  спокійно  ходитимуть  в  школу,
Усі  розпакують  тривожні  валізи
І  може  в  відпустку  з  сім’єю  поїдуть.

В  додатку  «Тривога»  не  буде  потреби,
Боятися  обстрілів  більше  не  треба,  
Додому  повернуться  з  фронту  солдати,  
Бо  більше  не  треба  буде  воювати,

Підвали  і  паркінги  не  для  ночівлі,  
Нарешті  все  добре.  Нарешті  ми  вільні!
Міста  відбудуємо,  наші  домівки,  
Та  туга  у  серці  із  нами  навіки...

За  тими,  хто  вже  не  вернеться  додому,  
Не  скине  рюкзак,  не  розкаже  про  втому,  
За  дітьми,  що  більше  не  підуть  до  школи...
Когось,  не  обіймемо  більше  ніколи...

Колись  я  писатиму  зовсім  про  інше,  
Війна  буде  спогадом  в  книгах  і  віршах...
Та  в  серці  болітиме  довго,  я  знаю...
Із  вдячністю  тим,  хто  мій  дім    захищає!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024

Живі…значить жити…

Я  часто  картаю  себе  за  втому
І  часом  не  знаю  як  бути  далі,
В  середині  зводить  немов  судоми,  
Життя  підкидає  новий  сценарій.

Дороги  назад  тепер  немає,  
Війна  нас  змінила  усіх  назавжди,
Болить,  коли  небо  когось  забирає  
Щодня  о  дев’ятій  хвилина  мовчання.

І  розумом  начебто  все  розумію,  
А  серце  не  може  змиритись  досі,  
Ну  як  поясніть,  двадцять  перше  століття,
Ракети  літають...  Ну  як  це  так,  Боже...

І  діти  в  підвалах..  і  стільки  убитих,  
І  тому  кінця  ані  краю  немає,  
Щоразу  кажу,  як  живі...  значить  жити!
Та  біль  усередині  геть  не  вщухає...

Нехай  новий  день  принесе  нам  сили
Аби  ми  змогли  усе  пережити.  
І  навіть  коли  здається  безсила
Про  себе  тихенько:  «Живі,  значить  жити»!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024

В той ранок лютневий, що нас всіх змінив…

А  хто  тобі  першим  тоді  подзвонив?  
В  той  ранок  лютневий,  що  нас  всіх  змінив,
В  той  ранок,  що  нас  усіх  так  об’єднав,
В  той  ранок,  що  тишу  і  спокій  забрав...

Життя  поділилось,  на  до  і  на  після...
Ми  боремось  далі,  ми  сильні.  Ну  звісно...
Нам  досі  болить  і  болітиме  довго
Це  наша  країна!  І  люди,  невтомні!

Ми  втратили  стільки  прекрасних  і  сильних!
Вони  мали  б  жити,  щасливо  і  вільно,  
Вони  мали  б  сім’ї  свої  будувати,
А  їх  вже  немає.  Нам  їх  пам’ятати…

Два  роки,  ти  віриш?  Шаленого  болю,  
Безмежної  віри.  Я  тут,  я  з  тобою...
На  сиве  волосся  давно  не  зважаю...
І  дякую  тим,  хто  весь  час  захищає!  

Я  стільки  молитв  за  цей  час  прочитала,  
Я  думаю  стільки    до  того  й  не  знала...
І  Боже,  якщо  ти  все  бачиш  на  небі,
Твоя  допомога  нам  тут  дуже  треба.

Колись  буде  ранок...  і  тиша...  і  спокій,
І  в  час  перемоги  світитиме  сонце...
Колись  буде  день,  який  всі  так  чекають
Коли?  Не  питай,  точно  буде,  я  знаю!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024

Життя триває…

Раптом,  якщо  світ  рухне
І  поруч  не  буде  нікого,
Тобі  доведеться  навчитись  
Жити  і  вірити  Богу,

Кажуть,  що  сильні  не  плачуть,
Плачуть.  Буває  й  ридають,
Потім  встають  і  йдуть  далі
Бо  знають  -  життя  триває!

Навіть  якщо  від  втоми,  
Сили  не  буде  встати,  
ПрошУ,  не  дозволь  нікому,
Ніколи  тебе  зламати!

Усяке  буває  в  світі,  
Найважчі  часи  минають,  
Всередині  тебе  -  світло
А  значить,  життя  триває!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024

Все в порядку мам…

Я  буду  пізно,  все  в  порядку  мам…  
Я  вже  доросла,  все  давно  змінилось
І  кожен  день  крокуючи  життям
Тепер  я  знаю  скільки  треба  сили.

Втомилась...  може...  та  не  від  життя,
Просто  якось  усього  навалилось,
Робота,  дім,  та  все  буде  гаразд
Уперта,  впораюсь,  і  за  спиною  крила.  

Я  рідко  дзвоню,  мабуть  не  як  всі,
Говорю  мало,  тільки  про  важливе.
Багато  що  тримаю  у  собі  
І  розраховую  лише  на  власні  сили!

Давно  вже  інша,  дуже  не  проста
І  не  зручна,  як  би  комусь  хотілось,  
Тепер  навчилася  боротись  до  кінця,  
Хоча  колись  була  не  зі  сміливих.
 
Я  йтиму  далі,  далі  у  життя
І  що  б  там  не  казали  за  спиною,  
Я  сильна,  вільна,  впораюсь,  жива...
Бо  моя  віра  назавжди  зі  мною.

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023

Якось осінь прийшла непомітно…

Якось  осінь  прийшла  непомітно,
Ми  не  встигла  надихатись  літом,  
Воно  швидко  минуло  звісно,
Бо  ми  зайняті  були  іншим,  

Ми  збирали  на  дрони  й  автівки,  
Зустрічали  Героїв  з  фронту,  
Розбирали  завали  будинків,
І  молилися  тихо  Богу,

Пили  каву  в  кав'ярні  вранці,  
Намагалися  якось  жити,  
Знову  й  знову  робили  вибір,  
А  поїхати  чи  залишитись.

Хтось  цю  осінь  зустрів  в  окопі
Захищаючи  наші  домівки
Ну  а  хтось,  вже  ніколи  більше
Не  повернеться  і  не  обійме...

Ще  ніколи  нам  так  не  боліло
Кажуть,  з  часом  до  всього  звикаєш,
Я  не  можу...  Мабуть  розумієш...
Ізсередини  геть  розриває.

І  як  раптом  гулятиму  парком,
У  відносно  спокійному  місті,
Скажу:  "Дякую,  за  світанки
І  за  осінь  в  моєму  місті"!

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023

Я хочу додому, щоб діти росли в Україні…

Я  хочу  додому,  щоб  діти  росли  в  Україні,  
Я  хочу  додому,  щоб  вже  не  боліла  душа,  
Хоч  тут,  за  кордоном,  неначе  все  добре,    спокійно,
Та  втома  ламає    і  мов    на  частинки  душа.

Постійно  в  новинах,  шукаєш  надію  у  стрічці,
Бо  може  скінчиться  вже  скоро  та  клята  війна!  
А  потім,  влучання.  У  місто  де  все  таке  рідне.
Де  ти  народилась  і  де  прожила  все  життя,

І  ні,  не  поїдеш,  пригорнеш  до  себе  дитину,  
Бо  маєш  її  захистити,  у  цьому  мета…
Потерпиш  ще  трішки,  без  дому,  без  друзів  і  рідних
І  часом  здається,  що  ти  на  чужині  одна.  

Та  знай,  не  одна,  багато  покинули  рідних,  
Покинули  дім  і  справу  усього  життя
Взяли  документи,  дитину,  собаку  і  кішку,  
Крізь  сльози  і  біль,  почали  з  початку,  з  нуля.

Та  ти  не  жалієшся,  знаєш,  буває  і  гірше,  
Гойдаєш  коляску,  в  ній  тихо  сопить  немовля  
І  мрієш  сказати  комусь  із  далеких  чи  рідних,  
Я  їду  додому,  бо  вже  закінчилась  війна!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023

Все склалося. Усе пережила.

Все  склалося.  Усе  пережила.  
І  бурю  розпачів  і  радості  моменти,
Трималася,  як  завжди,  за  життя!
Бо  здатися,  то  не  про  мене  -    вперта.

Було  багато  болю  і  образ,  
Було  багато  сліз  і  дика  втома,  
Я  ***  напевне  сотню  раз,  
Та  підіймалась.  Пробувала  знову.  

Все,  що  було  і  є,  не  просто  так,  
Пробачила  і  точно  відпустила,  
Усіх,  хто  був  не  тим  і  з  ким  не  так...  
Усіх,  хто  так  хотів  зламати  крила.
 
Літаю  високо  і  вірю  у  дива,  
Я  хочу,  прагну,  роблю  все  можливе...
Тримаюся    як  завжди,  за  життя,
І  вірю  в  себе.  Інше  не  важливо!

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023

Не встигаємо оговтатись від бід, . .

Не  встигаємо  оговтатись  від  бід,
Не  встигаємо  оговтатись  від  болю,
Та  війна  в  нас  відібрала  часу  лік,
А  колись  були  щасливі,  ми  з  тобою.

Знову  вибухи,  ракети,  укриття,  
Знову  серце  розриває  на  частини,  
Розумієш,  цінність  -  то  життя,  
Засинаєш,  обіймаючи  дитину.  

Прокидаєшся  і  дякуєш,  живі!
У  новинах  про  влучання  і  про  горе
Смерть  забрала  знову  молодих,  
Підкидаючи  нам  більше  й  більше  болю.

Боже,  ти  читаєш  молитви?
Боже,  слухаєш,  про  що  говорять  діти?
Про  війну,  а  їм  би  про  життя...
Їм  би  гратися,  сміятися,  радіти.

Запитань  багато  і  прохань,
Та  ще  більше  болю  всередині,  
В  цій  війні  перемагатиме  життя!
З  вірою  у  серці.  Разом,  сильні.

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023

Дякую! Живу своє життя…

Дякую!  Живу  своє  життя.
Дякую!  За  те,  що  захищаєш,
Дякую!  Що  мрію  й  посміхаюсь,
Дякую!  Що  вільна  і  жива!

Тут  в  тилу,  росте  твоє  дитя,  
Донечка  навчається  у  школі,  
Син  вже  розуміє,  що  війна,  
Каже,  буде  як  і  ти,  військовим!

А  я  мрію,  щоб  не  довелось
Нашим  дітям    більше  воювати,  
Щоб  життя  щасливе  в  них  було,
Вже  тепер    ростуть  вони  без  тата.

Я  не  знаю  як,  та  бережи!
Бережи  себе  та  Україну,  
Хай  молитва  кулі  відверне,  
Кожен  тато  обійме  дитину.

Дякую!  Живу  своє  життя,  
Пам'ятаю  тих,  хто  вже  загинув
Віддали  за  нас  своє  життя.  
Вічна  пам'ять.  Слава  Україні!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023

Вже більше ніж рік…

За  рік,  постаріли  на  декілька  років,  
За  рік,  вже  побачили  стільки  смертей,  
За  рік,  наші  діти  в  мить  стали  дорослі,  
Тепер  ми  цінуємо  кожен  наш  день!

Ми  стільки  навчилися,  стільки  ще  треба...
Ми  їхали  і  повертались  назад,  
В  молитві  щоразу  просили  у  неба
Аби  вберегло  нас,  від  болю  і  втрат.

Вже  більше  ніж  рік.  Ми  стали  сильніші.  
І  жити  навчилися  поміж  тривог
Лиш  тільки  б  дітей  пригорнути  міцніше,
Собою  прикрити...  Якщо  раптом  щось...

Як  далі?  Не  знаю.  Побачимо  згодом,  
Вже  більше  ніж  рік,  проминув  наче  день.  
Із  вірою  в  краще  і  у  Перемогу,
Із  вдячністю  Богу,  за  кожен  момент!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023

Боже, бережи мою дитину…

Боже,  бережи  мою  дитину,  
Бережи  у  мирі  й  на  війні,
Захисти  прошу  в  складну  хвилину
Знаю,  чуєш,  там  у  висоті.

Їм  вже  стільки  випало  на  долю,
Зовсім  юним,  зовсім  молодим,
Так  безстрашно  боряться  за  волю,
Там  чиясь  донька,  а  може  син.  

Мамина  молитва  найсильніша
Відчуває  серцем,  як  ніхто,
Боже,  чуєш,  їм  би  просто  жити!  
Боже,  їм  би  вірити  в  добро!

Боже,  захисти  мою  дитину  
І  чужого  сина    захисти,  
Хай  лиш  повертаються  живими,  
А  всім  мамам,  спокій  поверни!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023

Ми вистоїмо, знаю…

Прокидаєшся  вранці,  
П'єш  гарячу  каву,  
Донатиш  ЗСУ
І  знов  біжиш  у  справах,

Діти  ідуть  до  школи,  
Щось  гомонять  в  дорозі,  
Радієш,  що  навчатись,  
Вони  сьогодні  можуть.

Вже  звичний  звук  тривоги,  
Продовжуємо  жити
І  в  укриттях  навчились
Важливе  щось  робити,

Хвилинку  відпочили
І  взялися  за  справу,
Потрібно  збір  відкрити  
І  часу  дуже  мало...

Потрібно  написати,
Потрібно  подзвонити,
А  може  обійняти?
І  далі  жити...  Жити!

Хоч  з  диким  болем  в  серці
Від  втрат,  що  не  вщухає,
З  нас  кожен  розуміє,  
Життя,  воно  триває.

Ми  вистоїмо,  знаю,  
Мої  незламні  люди.
І  дякую  всім  серцем,  
Усім,  хто  захищає!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023

Я тебе дочекаюсь з війни…

Я  тебе  дочекаюсь  з  війни,  
Ти  до  себе  пригорнеш  дитину
І  ми  будемо  жити  колись,  
В  найпрекраснішій,  вільній  країні.  

Я  тебе  дочекаюсь  з  війни,
Буду  сильною,  я  ж  обіцяла  
І  колись,  вже  онукам  своїм,  
Розповім,  як  усе  відбувалось,

Розкажу  про  тривогу  і  страх,  
Розкажу  про  відвагу  і  силу  
І  про  єдність,  все  в  наших  руках,  
І  про  віру,  що  в  серці  носили!

Пронесемо  усе  крізь  роки,  
В  нашій  пам'яті  житимуть  вічно,  
Усі  ті,  хто  життя  віддали,  
Аби  ми  з  вами  жили  тут  вільно.  

Я  тебе  дочекаюсь  з  війни
Поведемо  за  руку  дитину,
І  щасливими  будемо  ми
В  найпрекраснішій,  вільній  країні!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023

Воюємо ми, за життя…

Ми  дітям  на  спинах  писали  адресу  і  номер,
Бо  як  раптом  що,  забрати  щоб  рідні  могли,  
Ми  швидко  збирались  і  їхали  у  невідомість,  
Рюкзак  з  документами,  діти,  собаки,  коти...

-  Поїхали  мамо  із  нами,  прошу  не  лишайтесь!  
-  Ні  доню,  ми  з  татом  вже  тут  доживемо  свій  вік,  
Тут  рідне  усе,  а  ти  прошу  дитино,  збирайся  
І  діток  рятуй,  як  дасть  Бог,  то  побачимось  ще.

А  інша  родина,  чекала  дитя  довгі  роки  
І  от-от  з'явитися  мало  на  світ  немовля,  
Але  не  судилось...    померло  у  мами  в  утробі,  
Іще  не  народжене,  дуже  бажане  дитя.

А  він  воювати  пішов  як  лише  одружились
У  них  були  плани  на  довге,  щасливе  життя,  
А  зараз,  вона  у  безпеці,  десь  там,  за  кордоном,
А  він  на  війні,  аби  в  нас  з  вами  було  життя.  

Ці  кілька  історій  -  це  крапля,  із  тисяч,  мільйонів...
Людей  в  чиї  долі  у  мить  увірвалась  війна
Моїх  українців,  моїх  неймовірних  героїв,
Тут  все  зрозуміло,  воюємо  ми,  за  життя!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023

Найважче, коли гинуть діти…

Найважче,  коли  гинуть  діти,
Від  ракет  або  від  катастроф,
Вони  точно  мали  б  ще  жити,
Їх  до  себе  покликав  Бог.

Про  війну  вони  мали  б  читати,  у  книжках,
Може  десь  між  рядків
Розуміти,  війна  -  це  втрати,
Але  не  пережити  цей  біль...

Про  війну  вони  мали  б  не  знати
І  не  бігати  до  укриттів,
Звуки  пострілів  не  розрізняти
І  не  покидати  свій  дім.

Ще  маленькі,  дорослі  діти,
Їхні  очі  усе  видають,
Зараз  вижити...  Далі  жити...
Серце  дуже  за  них  болить.

Боже  чуєш,  якщо  ти  чуєш
І  читаєш  мої  листи
Зроби  так,  аби  наші  діти,
Жили  в  світі  без  війни  і  біди!

Я  не  знаю,  якими  словами
Докричатися  до  небес,
Може  вірою  чи  молитвами,
Може  словом,  а  може  без...

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023

Вже рік війни, а все неначе вчора…

Вже  рік  війни,  а  все  неначе  вчора.  
Той  лютий  не  завершиться  ніяк,  
Той  ранок,  не  забудемо  ніколи,
Із  дітьми  у  холодних  укриттях.

За  рік  війни,  ми  стали  зовсім  інші,  
Щодня  втрачаючи  найкращих  на  війні
І  геть  дорослими  вже  стали  наші  діти,
За  рік,  на  десять,  постаріли  ми...

Війна  продовжується,  ми  навчились  жити,  
Приймати  рішення  і  рухатись  вперед,
Ні,  не  втомились  дім  свій  боронити,
Бо  не  простий  до  перемоги  шлях!  

Прошу  у  Бога  берегти  коханих  
І  рідних,  тих  хто  зараз  на  війні,  
Вони  в  думках  і  в  серці  завжди  з  нами,
Наш  мир  і  спокій  нині  в  їх  руках.

Вже  рік  війни,  а  все  неначе  вчора  
Ті  спогади  із  нами  назавжди,
Хай  слово,  лине  в  небо  молитвами,  
Прошу  Господь,  нам  Україну  збережи!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023

Хоч за вікном іде війна…

А  в  нас  народжуються  діти,  
Хоч  за  вікном  іде  війна,  
І  ми  прожуємо  жити
І  бережемо  це  життя.

Без  світла  чи  тепла  в  оселі,  
З  любов'ю  й  вірою  в  серцях,  
Ми  відбудуємо  будинки
В  наших  зруйнованих  містах...

В  нас  силу  духу  не  забрати,  
За  нами  правда  і  життя
І  бачить  світ,  і  бачить  небо,  
Як  захищаємось  щодня,

Війна  забрала  кращих  з  кращих,
Незламних  доньок  і  синів,
Ми  пам’ятатимемо  завжди  
Про  тих,  хто  в  небо  полетів.

Не  знаю,  скільки  ще  боротись,  
Важкий  до  перемоги  шлях,  
Та  точно  будемо  стояти,
За  нами  правда,  світ  за  нас!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023

Не пробачимо, не забудемо…

Знову  летять  ракети,  
Забирають  чиєсь  життя,  
Дві  тисячі  двадцять  третій,
В  Україні  триває  війна.
 
Недавно  в  будинок  влучили,
У  Дніпрі,  де  жили  мирні  люди,
В  одну  мить  зупинилося  все.  
Не  пробачимо,  не    забудемо!

Усі  розбирають  завали,
А  під  ними  лунають  крики,
Тих  кому  ще  напевне...
Може,  судилося  жити.

Біль  невимовна.  Втрати.  
Як  тут  скажіть  триматись?
Скільки  невинних  в  небо...
Їм  би  ще  жити  треба...

Знову  ті  кляті  ракети
Забрали  чиєсь  життя,
Дві  тисячі  двадцять  третій...
Нехай  закінчиться  війна...

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023

Тоді падав сніг і ще не було війни…

Тоді  падав  сніг  і  ще  не  було  війни,  
Тоді  ми  раділи  ялинці  і  грали  в  сніжки,  
Тоді  подарунки  важливі  для  нас  були,  
А  зараз,  цінуємо  щось  безумовно  інше.  

Тоді  нам  здавалось,  попереду  все  життя,
Ми  встигнемо  все  і  зможемо  ще  пожити,  
А  нині  здається,  що  часу  в  нас  геть  нема,  
Скажіть,  а  це  правда,  що  ми  вже  назавжди  інші?

В  єдину  валізу  вміщається  все  життя  
І  сліз  на  вокзалах  пролита  безмежна  кількість,  
Хтось  їде  назавжди  у  інше  своє  життя,  
А  хтось  повернеться,  та  вже  безумовно  іншим.  

Зима  нагадала  яким  був  для  нас  цей  рік,
Я  не  пам'ятаю  ні  осені,  а  ні  літа...
Тривожні  валізи,  годинами  в  укриттях,
В  молитві  до  неба,  щоб  все  було  добре  в  рідних!  

Без  світла  зимою,  та  з  вірою  у  серцях,
І  нас  не  зламати,  стаємо  лише  сильнішими.  
Усе  відбудуємо,  з  вірою  у  життя,  
Тоді  падав  сніг...  а  спогади  стали  віршами.

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023

Із Роком Новим, Україно моя!

Минуло  Різдво,  Новий  Рік  на  порозі,  
Та  в  серці  болить  дуже  сильно  війна,  
Не  хочеться  свята,  радіти  не  в  змозі,  
Сьогодні  знов  в  когось  забрали  життя.

Під  звуки  тривоги  продовжуєм  жити,  
Коли  цілий  світ  у  святкових  вогнях
Здається,  що  ми  розівчились    радіти,  
Не  тішить  ялинка  і  смуток  в  очах.

Розкидані  люди  по  цілому  світу
І  зламані  долі  в  маленьких  дітей,  
І  вперше  про  підсумки  я  не  напишу,  
Бажання  єдине  у  тисяч  людей!

Ми  стали  сильніші  і  боремось  далі,
Живемо.  Хоч  нас  розриває  від  втрат,
Сміливі.  Незламні.  Здається  зі  сталі...
І  губимось  часом  у  вирії  дат...

Я  хочу,  щоб  ми  цінували  моменти,
Та  не  відкладали  на  потім  життя,  
І  дякую  всім,  хто  тримає  нам  небо.
Із  Роком  Новим,  Україно  моя!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022

Я з України, я – українка…

Я  з  України,  я  –  українка,
Моя  найпрекрасніша  в  світі  земля,
Мова,  що  піснею  ллється  так  дзвінко,
В  серці  -  країна,  де  б  я  не  була!

Я  з  України,  я  -  українка,
І  у  молитві  щоночі  прошу:
Боже,  будь  ласка,  дай  сили  країні,
Яку  я  так  сильно,  всім  серцем  люблю.

Я  з  України,  я  -  українка,
Вдячна  усім,  хто  підтримує  нас,
Стільки  всього  довелось  пережити...
Кожна  підтримка  важлива  в  цей  час!

Я  з  України,  я  -  українка,
Буду  своє  захищати  завжди,
Ми  переможемо  і  відбудуємо  
Кожен  куточок  своєї  землі,

Я  з  України,  я  -  українка,
Більше  у  світі  такої  нема
Люблю  тебе  рідна,  пишаюсь  тобою,
Слава  тобі,  Україно  моя!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022

Я з вірою в серці, відправлю листа…

Прошу  цього  року,  почуй  Миколаю,  
Дітей  з  України,  що  бачать  війну.
Про  смерть  вони  мабуть  ще  знати  не  мають,
У  кожнім  листі  про  мир  і  весну...

Ти  мабуть  отримаєш  лист  десь  із  Бучі,  
Від  хлопчика,  років  семи  чи  восьми,  
Що  просить  не  іграшки  або  цукерки,  
А  просить  сестричці  привіт  донести,

Вона  на  хмаринках.  То  був  місяць  лютий...
Ракета  ворожа,  забрала  життя,  
Залишилось  фото,  де  всі  рідні    люди,
Де  вдома  з  батьками,  там  він  і  вона.

Прошу  Миколаю,  здійсни  всі  бажання
Дітей,  чиї  долі  торкнулась  війна
І  маю  до  тебе  одне  запитання:
А  можна  туди  написати  листа?  

Я  коротко...  Просто  люблю  і  сумую,
І  знаю,  що  нас  захищають  з  небес,
І  може  нас  там,  на  хмаринках  почують,
Спокійним  настане  для  нас  новий  день!

Святий  Миколаю,  прошу  перемогу
Моїй  Україні  і  мирне  життя,
Щоб  діти  не  чули  сирени  тривоги,
Навчались  у  школах,  а  не  в  укриттях!

Пробач,  що  багато  рядків,  накипіло,
Дорослі  теж  іноді  вірять  в  дива,
Тримайся,  незламна  моя  Україно!
Я  з  вірою  в  серці,  відправлю  листа…

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022

Я не знаю, як тебе звати…

Я  не  знаю,  як  тебе  звати,  
Ти  напевне  чийсь  брат  чи  син,
Хтось  тебе  мабуть  кличе  татом,
А  для  когось,  коханий  ти.  

Я  не  знаю,  як  тебе  звати,  
Ти  напевне  чиясь  донька,  
Для  дитини  найкраща  мати,  
Мабуть  подруга  чи  сестра.

Я  не  знаю,  як  тебе  звати,  
Але  ти  захищаєш  мій  дім,  
Аби  діти  могли  тут  спати  
Ти  не  спиш  уже  декілька  діб.

Ми  живемо  в  одній  країні  
Але  в  нас,  дуже  різні  життя,  
Бо  я  вдома,  в  своїй  квартирі,  
Ти  ж  на  фронті,  де  йде  війна.  

Вранці  я,  поцілую  рідних,  
Як  тривога,  іду  в  укриття,  
А  ти  горнеш  до  серця  фото,  
Робиш  все,  щоб  тривало  життя,

Ти    як  завжди  маскуєш  втому  
І  ніколи  не  скажеш  про  біль
Я  увечері  йду  додому,  
А  на  тебе  чекає  бій.

Я  не  знаю,  як  тебе  звати  
Але  вдячна  тобі  за  все,
Повертайся  скоріш  додому  
Нехай  небо  тебе  береже!  

І  в  молитві  прошу  у  Бога,  
Аби  всім  нам  зберіг  життя.
Буде  спокій  і  перемога,
Буде  вільна  країна  моя!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022

Якщо вимкнуть світло, давайте світити серцем…

Якщо  вимкнуть  світло,  давайте  світити  серцем,  
Якщо  буде  зимно,  зігрійте  своїх  любов'ю,
Якщо  буде  важко,  підтримайте  тих,  хто  поруч
І  в  непростий  час,    станьте  для  когось  опорою.  

Напевне  є  хтось,  хто  нині  не  має  де  спати,  
Напевне  є  хтось,  хто  вже  не  побачить  матір,
Напевне  є  хтось,  хто  вже  не  обійме  сина,  
А  в  когось  сьогодні  не  стало  близької  людини.  

Всім  добре  відомо,  війна  забирає  кращих,  
Та  попри  біль  втоми  і  як  би  не  було  важко
Усе  відбудуємо,  станемо  ще  сильнішими,  
Безмежно  сумуємо,  за  тими,  хто  в  небі  світить  нам!

Якщо  вимкнуть  світло,  давайте  світити  серцем,
Тримайте  за  руку,  завжди  говоріть  відверто,
Лише  подивіться,  наскільки  ми  стали  сильними
І  вже  дуже  скоро  назавжди  будемо  вільними!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022

Розумієш, колись так і станеться…

-  А  яку  б  ти  хотіла  весну?  
-  Я  б  хотіла  гуляти  у  Харкові,  
Поміж  будинками,  алеями  і  парками
І  щоб  жодного  натяку  на  війну.

-  А  яке  б  ти  хотіла  літо?
-  Я  б  хотіла,  спокійне  і  сонячне,
Щоб  тримати  за  руку  донечку,
Щоб  не  плакати  і  не  боятися,  
І  щоб  з  рідними  обійнятися.

-  Ну  а  осінь,  давай  помріємо?
-  Це  коли  вже  стає  трохи  холодно,
Ти  у  теплому  шарфі  й  в  пальто,
Повз  майданчик,  де  гомін  дитячий
Просто  йдеш  із  коханим  в  кіно.

-  А  зима...  Розкажи  про  неї.
-  Це  коли  від  снігу  не  холодно,  
Це  коли  на  Різдво  усі  вдома
Це  коли,  до  підвалу  спускаються,
Бо  там  санки  малим  зберігаються!

-  Розумієш,  колись  так  і  станеться?
-  Розумію.  Чекаю  дуже!
Переможемо,  відбудуємо
Знаю  точно,  що  так  і  буде!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022

Розумієш, колись так і станеться…

-  А  яку  б  ти  хотіла  весну?  
-  Я  б  хотіла  гуляти  у  Харкові,  
Поміж  будинками,  алеями  і  парками
І  щоб  жодного  натяку  на  війну.

-  А  яке  б  ти  хотіла  літо?
-  Я  б  хотіла,  спокійне  і  сонячне,
Щоб  тримати  за  руку  донечку,
Щоб  не  плакати  і  не  боятися,  
І  щоб  з  рідними  обійнятися.

-  Ну  а  осінь,  давай  помріємо?
-  Це  коли  вже  стає  трохи  холодно,
Ти  у  теплому  шарфі  й  в  пальто,
Повз  майданчик,  де  гомін  дитячий
Просто  йдеш  із  коханим  в  кіно.

-  А  зима...  Розкажи  про  неї.
-  Це  коли  від  снігу  не  холодно,  
Це  коли  на  Різдво  усі  вдома
Це  коли,  до  підвалу  спускаються,
Бо  там  санки  малим  зберігаються!

-  Розумієш,  колись  так  і  станеться?
-  Розумію.  Чекаю  дуже!
Переможемо,  відбудуємо
Знаю  точно,  що  так  і  буде!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022

Бо серце твоє в вишиванці…

Немає  сил  встати,  та  ти  прокидаєшся  вранці,
Розплющуєш  очі  і  знову  робити    своє,  
Не  можеш  інакше,  бо  серце  твоє  в  вишиванці,
А  хто  як  не  ти?    Усе,  що  погане,  мине!

Ти  маєш  цей  ранок,  цей  день  і  продовжуєш  жити
Дитині  у  школу  збираєш  тривожний  рюкзак,  
І  молишся  аби,  ніколи  він  не  пригодився,  
Лунає  тривога  і  знову  усі  в  укриттях.

Вже  звично  працюєш  із  ванної  чи  коридору  
І  добре,  що  зараз  все  можна  зробити  онлайн.  
Донейтити  кошти,  за  руку  тримати  хто  поруч,
І  гнати  від  себе  думки  про  тривогу  і  страх.

І  в  чатах  читаєш  про  те,  що  когось  вже  не  стало,  
Ось  так,  у  моменті,  чиєсь  обірвалось  життя,  
Ще  більше  розсердилась,  швидко  з  думками  зібралась,  
Ніколи  й  нізащо  ви  не  залякаєте  нас.  

Вже  вечір.  Бажаєш  дитині  спокійної  ночі,  
А  завтра  знов  встанеш  і  будеш  робити  своє,
І  ні,  не  втомилась,  хоч  трохи  заплакані  очі  
Ти  знаєш  для  чого.  Ти  лиш  захищаєш  своє!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022

Боже, скажи, так треба?

Боже,  скажи,  так  треба
Чому  так  болить  нестерпно?
Скільки  їх  вже  на  небі?  
І  скільки  ще  мають  померти?

Боже,  ми  тут,  ти  бачиш?  
Боремось  за  свободу,  
Хочеться  жити,  Боже,  
Та  тут  війна  і  сльози...

Боже,  почуй  благаю  
Наші  молитви  щирі,  
Сили  даруй  країні,
Нам,  перемоги  й  миру!

Боже,  скажи,  так  треба?
Кращі  ідуть  до  неба...
Тут  вони  теж  потрібні
Вдома  чекають  рідні...

Знаю,  ми  дуже  сильні,  
Знаю,  що  будем  вільні
Нас  захищають  з  неба
Боже  скажи,  так  треба?

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022

Я живу у відносний безпеці…

Я  живу  у  відносний  безпеці,
У  кутку  невеличка  валіза,
В  ній,  якісь  необхідні  речі,
Треба  скласти  ще  теплих.  Влізуть?

Я  вже  звикла  до  звуків  тривоги,
Укриття  вже  мене  не  лякають,
Цінувати  навчилась  не  речі,
А  людей,  що  на  світі  тримають.

У  новинах,  про  нові  загрози,
Нам  би  впоратись  з  тим,  що  вже  маєм,
Чи  боюся?  Зізнаюсь,  боюся,  
Та  я  вірю,  що  Бог  захищає...

І  поїхати  також  не  вихід,
Бо  хтось  має  своє  захищати,
Нам  ще  стільки  потрібно  зробити
І  собі  обіцяю  триматись...

Зрозуміла,  що  є  різні  люди,
Та  війна  всі  розставила  крапки
І  свої,  завжди  поруч  будуть,
Щодо  інших,  не  маю  і  гадки.

Вірю  в  нас  і  у  те,  що  все  буде:
Перемога,  весна  і  літо,
Але  іншими  стануть  люди
Вже  ніколи  ніхто  не  забуде...

Що  ж,  піду  дозбираю  валізу,
Покладу  туди  теплі  речі,
Переконана,  що  не  поїду.
Просто  так,  спокійніше  буде!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022

А ми були щасливі…

А  ми  були  щасливі  і  не  знали,  
Що  все  може  змінитися  за  мить,
А  ми  були  щасливі...  Розумієш?  
Тоді  ми  думали,  що  так  буде  завжди.

А  ми  були  щасливі,  планували
Де  саме,  ми  збудуємо  наш  дім,
Як  назвемо  дітей  і  ще  не  знали,  
Що  завтра  вже  не  буде  як  колись.  

Було  все  звично,  дім  ,  робота,  друзі,
Щось  не  встигали,  десь  не  берегли
Жили  розмірено  і  геть  не  уявляли,
Що  ми  були  за  крок  лиш,  до  війни...

Що  було  далі,  смутно  пам'ятаю,  
Одна  валіза,  кіт  і  море  сліз.
Як  ми  тоді  домівку  покидали…  
А  ти  лишився,  їхати  не  зміг,

Ти  встав  на  захист  рідної  країни,  
Бо  як  інакше?  Це  ж  наш  власний  дім.
Я  у  безпеці,  ти  тепер  на  фронті,
Молюсь  до  неба,  повернись  живим!

І  скільки  мрій  вже  знищено  війною,
І  у  скількох  вже  забране  життя,  
Та  серце  моє  назавжди  з  тобою  
Моя  молитва,  захистить  від  зла!

І  цілий  світ  за  нас,  за  нас  з  тобою,
Боротись  будемо  до  перемоги,  до  кінця  
І  щастя,  що  відібране  війною,  
Ми  відбудуємо!  Попереду  життя!

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022

І жити сьогодні… Диво!

Ми  будемо  вільні.  Правда.
І  будем  щасливі.  Точно.
Поїдем  гуляти.  В  Харків,
На  море  в  Одесу.  Скоро.

Усе  відбудуєм.  Мрія.
Здійметься  високо.  В  небо.
Я  вже  не  боюся.  Сильна.
Життя  будувати.  Треба.

За  руку  тримати...  Рідних.
Казати,  що  любиш.  Завжди.
Знаходити  щастя.  В  митях.
Усе  відбудуєм.  Разом.

Радіти  безмежно.  Ранкам.
Ця  тиша  для  нас.  Важлива.
Із  вдячністю  за...  Світанки.
І  жити  сьогодні.  Диво!

                 ©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022

Ми мали б сьогодні…

Ми  мали  б  сьогодні,  співати  малим  колискові,
Ми  мали  б,  летіти  до  моря  у  теплі  краї,
Ми  мали  б,  гуляти  містами  чи  їхати  в  гори
Та  ми  опинились  в  полоні  страшної  війни,

Ми  мали  б  кохати  і  жити  своїми  життями,
Ми  лиш  починали  собі  відкривати  той  світ,
Ми  мріяли  щось  будувати  своїми  руками
Але  обірвалось...  Усе  зупинилося  в  мить.

Скінчилось  дитинство,  а  в  когось  воно  й  не  почалось,
І  юності  мрії  розбились  об  звуки  війни,
І  перед  дорослими  інші  завдання  постали,
І  старість  в  підвалі.  Ну  чим  завинили  вони?

В  нас  вкрали  частину  життя,  ніби  вирвали  з  серця,
Ми  знаємо  як  це,  коли  покидаєш  свій  дім
І  те  розуміння,  що  хтось  більше  не  повернеться...
Втрачати  так  важко  і  як  далі  жити  із  цим?

Та  ми  переможемо  й  будем  стрічати  світанок,
І  знову  зберемося  разом  у  мирних  містах,
І  буде  по-справжньому  добрий  і  сонячний  ранок,
Коли  перемогою  ця  закінчиться  війна!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022

Не хвилюйся мам…

В  мене  все  добре,  не  хвилюйся    мам,
Так  в  нас  війна,  та  ми  навчились  жити,
По-іншому  дивитись  на  життя,
По-іншому  прощатись...  і  любити.

Чи  я  в  безпеці?  Знаєш,  тут  тепер  
Немає  міст,  які  цілком  безпечні,
Коли  тривога  -  швидко  в  укриття,
А  поміж  тим,  просто  ціную  миті.

Ні,  не  поїду,  навіть  не  вмовляй,
Зараз  не  час,  нам  тут  є  що  робити,
Ми  переможемо  і  відбудуємо  міста,
Щоб  далі  вільно  в  Україні  жити!

Ти  якщо  можеш,  просто  помолись,
Щоб  наше  небо  було  мирним  й  чистим,
Рідко  пишу,  та  ти  прошу  не  злись,
Тривожити  не  хочу,  час  вже  пізній...

В  мене  все  добре,  не  хвилюйся  мам...
Просто  ми  маємо  усе  це  пережити
Тепер  вже  літо...  А  була  весна?
Якось  не  встигли  ми  її  прожити...

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022

Колискова для доні.

Спи  солодко  донечко,  спи,
Твій  таточко,  сон  берегтиме,
А  янголи  в  небі  святі,  
Йому  допоможуть  незримо.

Спи  рідна  моя,  засинай,
Хай  сни  твої  будуть  казкові,
А  татко  боронить  наш  край
Щоб  чутно  було  колискові!

Спи  люба,  ти  будеш  рости
І  житимеш  в  вільній  країні,
Не  знатимеш  болю  війни
Все  буде  і  є  Україна!

Спи  доню,  все  буде  гаразд,
Повернеться  татко  додому
І  міцно  обійме  всіх  нас
І  миттю  забуде  про  втому.

Спи  рідна,  а  я  збережу
У  спогадах  миті,  де  разом,
І  їх  в  колискову  вкладу,
Щоб  в  серці  завжди,  поруч  з  татом...

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2022

І наче намагаєшся жити, . .

І  наче  намагаєшся  жити,
Робиш  свої  звичні  справи:
Сім'я,  дім,  робота  і  діти
А  ще,  волонтериш  чимало...

І  наче  намагаєшся  жити,
П’єш  вранці  гарячу  каву,
Гортаєш  стрічку,  новини,
Знову  сьогодні  стріляли.

І  наче  намагаєшся  жити,
Та  серце  не  звикне  до  болю
У  трубці  вже  звичне,  як  ти?
Не  всі  рідні  поруч  з  тобою...

І  наче  намагаєшся  жити
Із  присмаком  сліз  і  болю,
Із  вірою,  все  буде  добре,
Війна  закінчиться  скоро...

І  наче  намагаєшся  жити
Є  ті,  кому  зараз  гірше,
Тримайся,  не  падай  духом
Просто  життя  стало  інше,

І  наче  намагаєшся  жити,
І  мрієш  почути  фразу:
Прокидайся...  війна  закінчилась.
Перемога!  Одного  разу!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022

Ці фото з іншого життя…

Ці  фото  з  іншого  життя,
На  них,  усміхнені  й  щасливі,
А  потім  в  дім  прийшла  війна
І  руйнувала  все  щосили,

Наші  міста  і  тих  людей
Яких  всім  серцем  ми  любили,
Не  пожаліла  ні  дітей...  
Ані  старих,  котрі  тут  жили.

Вже  сліз  нема,  котрий  вже  день
Боронимо  свою  країну,
Обірвані  життя  в    людей,
Від  дому  тут  тепер  руїни.

Буча,  Гостомель  і  Ірпінь,
Розбиті  й  спалені  стояли,
Недавно  тут  був  сміх  дітей,
А  нині,  в  землю  їх  ховали...

Ці  фото  з  іншого  життя
На  них  живі,  кого  немає,
Назавжди  з  нами  у  серцях,
Пам'ять  ніколи  не  згасає.

Ми  вистоїмо...  до  кінця...
І  не  пробачимо  ніколи
Зруйновані  міста  й  життя,
Скалічені  дитячі  долі...

На  фото  з  іншого  життя
Усі  усміхнені  й  щасливі,
Їх  не  повернуть  вже  слова,
Хай  небо  їм  дарує  крила...

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022

Як ви?

Як  ви  сьогодні?  Спали?
Знову  сирени  гули?
Ми  також  були  у  підвалі...
Щойно  додому  прийшли.

Як  ви?  Уже  повертаєтесь?
Вдома  найкраще,  правда?
А  ми  ще  ні,  скучаємо...
Адже  наш  дім,  то  Харків...

Як  ви  там  рідні?  Тримаєтесь?
Знову  всю  ніч  бомбило?
Дякую,  що  захищаєте...
Дякую,  що  залишились!

Ранок  ось  так  починається,
Ранок  в  моїй  країні...
Небо  від  куль  здригається,
Знаю,  ми  дуже  сильні.

Як  ви?  Щодня  запитаннями...
Лиш  би,  усі  відповіли,
Лиш  би,  підняли  слухавку
Лиш  би,  були  живими!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022

Який твій світ?

Який  твій  світ?  В  моєму  йде  війна...
І  ранок  я  з  новин  розпочинаю
Розстріляні  і  знищені  міста
Що  буде  завтра,  я  тепер  не  знаю.  

Який  твій  світ?  В  моєму,  я  щодня,
Борюся,  щоб  жила  моя  країна,
Реальність  різна,  тут  вона  така...
Не  втомимось,  ми  разом  дуже  сильні.

Який  твій  світ?  Що  в  тебе  за  вікном?
У  мене  все  змінилося  в  моменті...
І  цінності...і  все,  що  було  до,
Тепер  навчилась,  берегти  моменти.

Який  твій  світ?  Прошу,  цінуй  його...
Не  відкладай  на  потім,  так  багато,
Втілюй,  сьогодні,  мрії  у  життя,
Бо  знаєш,  потім,  може  не  настати!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022

Кожен зараз на своєму фронті…

Кожен  зараз  на  своєму  фронті,  
Хтось,  стоїть  зі  зброєю  в  руках,
Хтось  в  містах,  під  обстрілами  з  градів
Підіймає  синьо-жовтий  стяг,

Хтось  щодня  збирає  допомогу
І  вже  котру  ніч,  також,  не  спить,
Хтось,  за  руку  донечку  тримає,  
Захищаючи  її  в  ту  саму  мить,

Хтось  готує,  аби  були  ситі,
Хтось,  ламає  сайти  чужаків,
Хтось,  за  необхідним  на  край  світу,
Все  дістав,  що  треба,  для  своїх.

Кожен  з  нас  зробив  вже  так  багато,  
Попри  власні  справи  і  життя,
Головне  усім  разом  триматись
Перемога  близько,  вірю  я!

Небо,  чуєш,  я  тебе  благаю,
Збережи  життя,  прошу,  усім,
Щоб  ворожі  кулі  не  чіпати,
Щоб  ракети  не  летіли  в  дім.  

Кожен  з  нас  змінився,  стали  старші,
Геть  дорослі  вже  по  відчуттях
Вкотре,  із  молитвою  до  Бога,
Просто  знаю,  все  в  його  руках!

@  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022

Я до війни, зовсім інша людина…

Я  до  війни,  зовсім  інша  людина,
Щира,  відверта  і  дуже  проста,
Роки  ішли  і  все  швидко  змінилось,
Зараз  на  серці  неначе  броня.

Я  до  війни  не  писала  листами,
І  зовсім  іншими  були  рядки,
Просто  ділилась  своїми  думками,
Зараз  вірші  -  це  немов  молитви.  

Я  до  війни  ще  не  вміла  прощатись,
Не  розуміла  нічого  про  смерть,
Зараз  навчилась  інакше  сприймати
І  цінувати  життя  кожен  день,

Зараз  подумаю,  перш  ніж  зробити,
Зараз  я  зважу  всі  проти  і  за,
Зараз  навчилась  моментами  жити,
Вчасно  казати  важливі  слова.

Я  до  війни,  зовсім  інша  людина,
Тільки  тепер  усвідомлюю  час
Миру  тобі,  моя  рідна  країно,
Все  буде  добре,  з  вірою  в  нас!  

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022

Я прикрию тут тебе, в тилу…

Я  прикрию  тут  тебе,  в  тилу…
Ти  ж  на  фронті  бережись,  будь  ласка,
Я  люблю,  я  так  тебе  люблю,
Обійняти  -  то  найбільше  щастя.

Я  прикрию  тут,  усе  зроблю,
Аби  ти  додому  повернувся,
Проклинаю  ту  страшну  війну
І  боюсь  за  тебе  і  молюся.  

Кажуть  -  сильна,  але  це  не  я…  
То  війна  мене  загартувала
Хочу  як  колись,  у  те  життя,
Де  тебе  щоранку  обіймала,

Не  хвилюйся,  в  нас  тут  все  гаразд,
Ти  надійно  там  тримаєш  небо
Вірю,  повернешся,  обіцяв,
Нам  ще  доню  виростити  треба.

Відбудуєм  дім,  то  не  біда,  
І  життя,  по  краплі  відбудуєм,
Я  чекатиму  до  самого  кінця...
Я  кохаю...  повертайся...чуєш?

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022

Так починалась війна…

Доню,  вставай,  треба  бігти!
Мати  вхопила  дитя.
Треба  ховатися  швидше,
Лиш  би  дійти  в  укриття.

Доню,  не  плач,  я  з  тобою,
Я  від  всіх  куль  захищу
Треба,  прикрию  собою
Тільки  не  бійся,  прошу.

Знаю,  що  хочеш  ти  жити
В  школу  із  друзями  йти,
Сонцю  весною  радіти,
Але  в  нас  кулі  війни.

Доню,  нас  Бог  захищає,
Бог  і  татусь  на  війні
Він  повернеться,  я  знаю
Пообіцяв  він  мені...

Донечко,  треба  триматись,
Вийдемо  звідси  живі
Хай  збереже  Божа  Мати
Хай  вбережуть  всі  святі.

Доню,  дай  руку,  побігли,
Обстрілу  наче  нема
Треба  ховатися  швидше
Мати  прикрила  дитя...

Вижили.  Їх  врятували.
Злякані,  але  живі...
Янголи  їх  захищали
Є  вони  тут,  на  землі.

Ранок.  Міста  мої  спали.
Лютий.  Вже  скоро  весна.
В  небі  гриміли  удари,
Так  починалась  війна.

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022

Світ ніколи не буде таким як раніше…

Світ  ніколи  не  буде  таким  як  раніше,
Все  назавжди  змінилося  24  лютого
І  з  того  моменту  все  зовсім  по-іншому,
І  з  того  моменту  ми  зовсім  інші.  

Діти  стали  дорослими,  а  обійми  міцнішими,
Телефонні  дзвінки  короткими,  але  щоденними.
І  фраза:  "Як  ти?"  підтримує  навіть  більше,
А  ніж  ті  повідомлення,  що  писали  раніше.

Залишитися  вдома,  або  поїхати,
А  потім,  «гризти»  себе  за  будь-яке  рішення
Відчувати  провину,  що  можеш  більше
Не  спати,  не  їсти  і  постійно  молитися,  

Прокидатися  не  від  будильника,
Прислухатися  і  радіти  тиші.
Життя  назавжди  поділилося  на  до  і  після,
Але  ми  переможемо,  бо  ми  сильні!

І  колись,  ми  розкажемо  дітям  про  те  як  боролися,
Як  вони  народжувалися  у  підвалах,
Про  те,  як  об'єдналися  і  будували  країну,
Ту  неймовірну,  яку  вони  тепер  мають.

І  колись,  я  читатиму  ці  рядки
Тримаючи  за  руку  доньку  і  сина
В  молитві  тихо,  дякую  скажу
За  те,  що  маємо  прекрасну  Україну!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022

Це дуже важливо…

Це  дуже  важливо,  щоб  вдома  чекали,
Щоб  дві  чашки  з  чаєм  і  теплий  пиріг,
І  щоб  просто  так,  без  причин  цілували,
Без  поспіху,  разом  дивитись  на  світ.

Щоб  в  труднощах  долі  ми  були  за  руку,
Щоб  в  донечки  очі  такі  ж,  як  твої,
Це  дуже  важливо,  аби  обіймали,
Коли  проти  тебе  неначе  весь  світ…

Це  дуже  важливо,  щоб  сміхом  дитячим  
Наповнився  дім,  і  з  любов’ю    в  серцях,
Аби  ми  з  тобою  удвох  дочекались,  
Маленьких  онуків,  що  сплять  на  руках.

Як  буде,  не  знаю,  життя  все  покаже,
Але  прокидаючись  вранці  щодня,
Я  дякую  Богу,  за  дві  чашки  з  чаєм,
За  кожен  момент  і  хвилину  з  життя!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022

Вже Різдво… ну а ти на війні…

Я  не  можу  зробити  багато,
То  хоча  б,  напишу  у  листі
Кілька  слів  до  прийдешнього  свята,
Вже  Різдво…  ну  а  ти  на  війні…

Десь  далеко  від  рідного  дому
І  від  посмішок  щирих  дітей,
Ти  борониш  кордони  крани,
Аби  свято  було  у  людей.  

І  коли  на  Святвечір,  учора,
Ми  із  сім’ями  сіли  до  столу,
Ви  були  у  холодних  окопах,
Захищали,  тримаючи  зброю,

Розказати  про  все  не  можливо,
У  дзвінках  телефонних  додому
Кажеш  рідним,  що  в  тебе  все  добре,
У  думках  захищаючи  доню.

Лиш  у  сні  бачиш  маму  і  тата,
Ваші  тихі  розмови  на  кухні,
Вчора  снилась  вечеря  і  свята,
Як  колись,  усі  рідні  присутні,

Мого  "дякую",  мабуть  замало
Та  я  все  ж,  постараюсь  сказати,
Як  важливо  мені  із  сім’єю,
Колядою,  Різдво  зустрічати.

Розумію,  якою  ціною,  
Усім  дякую,  хто  захищає,
Чи  скажу  особисто  не  знаю,  
Сподіваюсь,  хоча  б  прочитаєш!
©Марія  Скочиліс  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022

Новорічне…

Вже  скоро  знов  свята,  ми  будемо    в  теплому  домі,  
І  поруч  із  рідними,  новий  зустрінемо  рік.  
Але  пам'ятайте  про  тих,  хто  в  холодних  окопах,  
Тримає  нам  небо,  щоб  тут  було  свято  для  всіх.

Салютів  не  треба,  цей  звук  вже  давно  не  святковий,  
Він  надто  гучний  і  до  щему  у  серці  болить....
Я  б  краще  з  молитвою  тихо  звернулась  до  Бога,  
Щоб  він  захистив  і  зберіг,  аби  тільки  зберіг.

Здоров'я  всім  рідним  і  миру  у  кожну  оселю.
Щоб  добрим  і  щедрим  був  рік,  що  невдовзі  прийде.
Аби  для  любові,  щоб  були  відчинені  двері
І  сміхом  дитячим  аби  був  наповнений  дім.

І  вкотре  із  вдячністю,  за  усе  те,  що  вже  маю,  
З  любов'ю  і  вірою  просто  крокую  вперед,
Як  завжди  пишу,  про  те,  чого  дуже  бажаю,
Здоров’я  і  миру,  усе,  що  потрібно  тепер!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021

Нам так часто бракує часу…

Нам  так  часто  бракує  часу,
На  такі  вкрай  важливі  речі,
Подзвонити  сьогодні  мамі,
Написати  хоч  есемеску,

Обійняти  свою  дитину,
Запитати  як  в  неї  справи,
Або  просто  разом  з  коханим
Знайти  час,  щоб  попити  кави.
 
Ми  забули,  про  слово  «вибач»,
Все  частіше  говорить  гордість,
Ми  забули,  як  йти  за  серцем,
Вже  давно  не  керує  совість,

Нам  важливо  йти  в  ногу  з  часом,
Зараз  цінності  зовсім  інші
І  для  того,  щоб  мати  щастя,
Нам  потрібно  все  більше  й  більше…

Все  минає  і  час,  і  люди,
Ловіть  мить,  бо  вона  важлива
І  тримайте  своїх  за  руку,
Обіймайте,  коли  щасливі,

Напишіть,  подзвоніть,  спитайте,
Прилетіть,  якщо  це  потрібно
І  на  потім  не  відкладайте,
Аби  потім  не  було  пізно.

Обирайте  частіше  серцем,
Воно  правильний  шлях  підкаже
І  цінуйте  усі  моменти,
Розуміння  приходить  з  часом…

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021

Моя пташко…

Коли,  моя  пташко,  ти  лиш  народилась
Я  найщасливішою  в  світі  була,
На  тебе  годинами  просто  дивилась
Вже  не  уявляла  без  тебе  життя,

Коли,  моя  пташко,  ти  лиш  народилась,
Я  в  Бога  просила  тебе  вберегти,
Щоб  доля  привітно  до  тебе  хилилась
Аби  ти  в  житті  не  пізнала  біди.

І  все  дуже  швидко  якось  закрутилось
Ось  тут,  ти  щебечеш  найперші  слова,
Ось  тут  перші  кроки,  колінця  розбила,
Коли  разом  з  хлопцями  грала  в  м’яча.

А  тут,  подивись,  вже  букварик  читаєш
Ти  в  першому  класі  серйозна  така,
Ти  стільки  ще  в  світі  усього  пізнаєш
І  лиш  би  та  стежка  легкою  була.

І  все  ніби  мить…  ти  уже  випускниця…
І  з  батьком  у  вальсі  кружляєте  вдвох,
За  тебе  щоночі  тихенько  молюся  
Аби  від  лихого  вберіг  тебе  Бог.

Що  далі?  По-плану  професія,  друзі,
А  в  мене  у  серці  все  більше  тривог,
Чому  ж  не  подзвониш?  Хвилююся,  злюся,
Та  раптом  лунає  від  доні  дзвінок,

Все  добре?  Приїдеш?  Чекаю  на  тебе.
Дивлюсь  у  вікно,  а  ви  йдете  вже  вдвох,
І  донечко,  як  же  радію  за  тебе
Це  дуже  важливий  для  кожного  крок.  

І  ще  кілька  років  минуло  відтоді
Онука  маленька  вже  спить  на  руках,
А  я  їй  наспівую  гарних  мелодій,
Несу  чисту  долю  у  твоїх  рядках.  

Не  все  було  просто,  та  все  проминуло,
І  з  трепетом  в  серці  я  згадую  час,
Як  вперше  до  серця  тебе  пригорнула,
І  найперше  «мама»  назавжди  в  думках.

Вже  сиве  волосся  і  років  багато,
Вже  скоро  й  онука    одягне  фату.
І  як  же  потрібно  усе  цінувати
Із  вдячністю  Богу,  за  те,  що  живу.  

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021

Завжди любитиму…

Ні  пташко,  не  віддам  тебе  нікому
І  дядько  злий  тебе  не  забере,
Якщо  ти  раптом  вчиниш  десь  погано,
Я  поясню,  до  чого  це  веде…

Не  слухай,  за  бочок  не  вкусить  вовчик,
А  як  не  спатимеш,  то  я  заколишу,
І  якщо  буде  страшно  або  рана
То  я  завжди  до  серця  пригорну.

І  монстри  не  живуть  в  твоїй  кімнаті,
Для  них  є  місце  тільки  у  книжках,
Як  будеш  хникати  або  вередувати,
Я  обійму  і  поясню,  що  спати  час.  

Боятися  і  плакати  –  нормально,
Це  не  ознака  слабкості,  повір,
Дорослим  це  також  є  притаманно,
Таке  життя,  тут  радість,  сміх  і  біль…

А  коли  виростеш,  то  станеш  тим,  ким  хочеш
Ніколи  я  не  встану  на  шляху,
Лиш  би  людина  ти  була  хороша,
З  честю  і  гордістю  боролась  за  мету.

Я  відпущу,  дозволю  помилятись  
І  це  зроблю  без  докору  сумлінь,
Ти  мусиш  у  житті  всього  навчатись,
Часом  робити,  навіть  через  лінь,

Завжди  любитиму,  як  би  в  житті  не  склалось,
Завжди  молитимусь,  щоб  світлим  був  твій  шлях,
Завжди  чекатиму,  з  любов’ю,  твоя  мама,
Назавжди  в  серці  і  в  моїх  думках.

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020

І час для веселки тоді настає…

А  часом  буває,  що  зламані  крила
Хоча,  ще    здаватися  зовсім  не  час,
Моментами  думаєш,  зовсім  безсила,
Та  потім,  ти  пробуєш  ще  один  раз…

І  важко,  коли  найрідніші  у  спину,  
Штовхають  і  б’ють,  незважаючи  на…
Вважала,  що  поруч  –  це  рідна  людина,
А  як  з’ясувалася,  що  не  твоя…

Не  треба  нічого,  словам  вже  не  вірю
Бо  тільки  у  вчинках  уся  людська  суть,
Десь  глибоко  в  серці,  маленька  надія,
Все  зміниться  з  часом,  погане  забудь.

Тримайся  за  мрію,  роби  свою  справу
І  серце  потрохи  своє  відкривай,
Не  буде  світ  завжди  до  тебе  ласкавим,
Він  різним  буває,  доросла,  звикай,

А  вогник  у  серці  нехай  завжди  сяє,
Любові  до  світу  тобі  додає,
Найбільша  гроза  і  негода,  минають,
І  час  для  веселки  тоді  настає…

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020

А знаєш, мам…

А  знаєш,  мам,  часом  буває  важко,
Ламає  крила  той  дорослий  світ,
Летить  в  життя,  твоя  маленька  пташка,
Чи  буде  вдалим  той  її  політ?

Я  звикла  вже,  між  нами  кілометри,
Розмови  все  коротші  раз  у  раз,
Ти  тільки  мам,  тримай  мене  у  серці
І  лиш  би  не  звернула,  припильнуй,

Все  добре  мам,  зате  навчилась  жити,
Вставати  коли  впала,  йти  вперед
І  берегти  усі  безцінні  миті,
Тепер  я  знаю  як  життя  летить,

Не  знаю  мам,  про  що  ще  розказати
Неначе  все  в  порядку,  як  у  всіх,
Не  розівчилась  ще  у  сні  літати,
Лиш  вірші  все  доросліші  стають…

А  хочеш  зараз  лишу  усі  справи
І  прилечу  на  декілька  годин,
А  ти  мені  смачну  завариш  каву,
А  я  тобі  новини  розповім…

І  пригорнусь  до  серця  як  в  дитинстві
Хоч  потім  знов  у  справах  полечу,
Важливо  просто  берегти  моменти
І  з  рідними  набутись  досхочу…

   ©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020

Колись татусь повернеться додому…

Він  знову  фото  до  грудей  притис  щосили,
 Він  так  бажає  доні  гарних  снів
Аби  вона  і  інші  дітки  в  мирі,
А  він  не  спатиме,  бо  знов  пекельний  бій.

Війна  щодня,  без  сну  і  відпочинку,
Немає  тут  ні  свят  ні  вихідних
Лиш  кілька  слів  у  трубку:
«Спи  дитинко,  а  я  тут  берегтиму  тобі  мир…

Я  повернусь  і  обійму  тебе  щосили
Дивитимусь…  і  слухатиму  сміх,
Бо  ті  моменти,  додають  мені  тут  сили,
Твій  образ  в  серці    -  то  мій  оберіг.

І  не  хвилюй  матусю,  будь  слухняна,
Їй  зараз  важко,  ти  допомагай,
Люблю  всім  серцем,  донечко  кохана,
Чарівних  снів  маленька,  засинай…».

А  сам  не  спатиме,  не  видасть  власну  втому,
Бо  обіцяв,  що  спокій  збереже,
Колись  татусь  повернеться  додому,
І  доню  міцно  -  міцно  обійме.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020

З Великоднем

Сьогодні  Великдень.  Святкуємо  вдома.
Так  треба,  час  нині  такий,
Помолимось  рано  і  з  вдячністю  Богу
Всі  сядемо  разом  за  стіл.

І  може  хтось  зараз  один  у  це  свято
Із  всім  зрозумілих  причин,
Виходьте  в  онлайн  чи  пишіть  есемески,
А  ви  подзвонили  своїм?

Я  думаю  Бог,  він  у  серці  людини
І  чує  її  молитви,
Сьогодні  здоров’я  і  миру  попрошу
Щоб  сили  були  далі  йти,

Згадаю  про  наших  військових  на  Сході,
Що  небо  тримають  весь  час,
Ти  їх  бережи,  бережи  милий  Боже
Аби  повернулись  до  нас.

Христос  Воскрес.  Всіх  з  Великоднем  вітаю,
Любові  і  віри  в  серця,
Тримаймося  разом.  Все  буде  в  порядку.  
Зі  святом,  країно  моя!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872589
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.04.2020

На все свій час, не треба поспішати…

На  все  свій  час,  не  треба  поспішати,
Роби  своє,  живи  своїм  життям,
За  добрі  справи  не  чекай  відплати,
Якщо  від  серця,  Бог  розсудить  сам…

Не  приміряй  на  себе  інших  долі,
І  не  суди,  ти  їх  не  знаєш  шлях,
Комусь  для  щастя  треба  цілі  гори
Ну  а  комусь,  лиш  посмішку  в  очах.

В  житті  по-всякому,  поразки,  перемоги
Завдання  часом  дуже  не  прості,
За  все,  що  маєш  нині,  дякуй  Богу
І  не  зважаючи…  роби  добро  в  житті…

А  час  летить  і  все  колись  минає
Ти  у  собі  людину  збережи,
І  що  б  не  сталося,  життя,  воно  триває
Просто  всім  серцем  мрій,  люби,  живи…

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020

І слухати серце…

Моментами  важко,  тримати  себе  у  руках,
Моментами  важко,  боротись  за  власні  мрії,
Та  ти  розумієш,  що  щастя  в  твоїх  руках,
Лиш  той,  хто  іде,  лиш  він  досягає  цілей

Буває,  що  втома,  мов  валить  тебе  із  ніг,
І  люди,  що  рідні,  здаються  такі  далекі,
Так  хочеш  втекти,  хоча  би  на  кілька  днів
Та  завжди  щось  треба  і  вирватись  так  нелегко,

Моментами,  знаєш,  емоції  через  край
І  часто  буває,  не  маєш  кому  сказати
Та  знаєш  майбутнє,  воно  лиш  в  твоїх  руках
Аби  не  жаліти,  щоб  потім  не  нарікати,

А  іноді  треба  почати  усе  з  нуля,
З  нової  сторінки,  і  хай  там  що  скажуть  люди,
І  слухати  серце,  бо  то  лиш  твоє  життя
Ніколи  не  знаєш,  а  як  воно  далі  буде…

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864525
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2020

Святий Миколаю…

Святий  Миколаю,  тебе  я  чекаю,
Я  Настя,  п’ять  років  мені,
Всі  свої  бажання  давно  написала,
Й  відправила  вже  у  листі,

Я  букви  всі  знаю,  старанно  писала,
Щоб  лист  мій  тобі  долетів,
Там  маму  і  тата,  й  сестричку  згадала,  
Щоб  радісно  було  і  їм.

Я  мамина  перша  завжди  помічниця,
Усе,  що  потрібно  зроблю,
Я  маму  і  тата,  і  свою  сестричку
Найбільше  у  світі  люблю,

І  знаю,  що  справ  в  тебе  є  ще  багато,
Тому,  лиш  одне  попрошу,
Здоров’я  родині  і  миру  країні,  
Яку  дуже  сильно  люблю!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858324
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 17.12.2019

Наш син…

Наш  син…

А  від  тебе  в  подарунок  -    наш  син,
Його  посмішка  й  карі  очі,
Я  за  руку  ітиму  з  ним
Та  без  тебе  холодні  ночі…

Я  усього  його  навчу,
Я  йому  розповім  про  тебе,
В  його  серце  любов  вкладу,
А  ти  янголом  став  на  небі.

Може  зараз  немає  сил  
В  серці  туга  і  дуже  важко,
Та  розрада  –  маленький  син
Я  для  нього  збудую  щастя,

Я  навчуся…  Бо  не  одна
І  ти  в  серці  завжди  зі  мною,
В  нас  тебе  відібрала  війна
Лиш  на  фото,  тепер,  ми  троє.

Обіцяю,  його  життя  
Буде  світлим,  як  ми  й  хотіли,
І  у  нього  твоє  ім’я,
Лиш  би  сонце  йому  світило!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019

Слова з війни…

Мамусю,  привіт,  ну  як  там  у  вас?
Знайшовся  момент  написати…
Я  знаю,  читатимеш  мого  листа
І  сльози  знов  будеш  втирати.

Я  прошу  тебе,  заспокойся,  не  плач,
У  нас  тут  все  добре,  спокійно,
Тут  кожен  мені  став  давно  вже  як  брат,
І  разом  із  ними  –  ми  сильні!

Я  скучив  за  донею,  як  там  вона?
На  фото  завжди  біля  серця,
Усміхнена  дівчинка,  радість  моя,
Люблю  її  просто  безмежно,

Я  також  не  думав,  що  буде  війна,
Та  як  не  піти  захищати…
Це  доні  майбутнє,  це  діток  життя,
Це  їм  в  цій  країні  зростати,

Ти  тільки  мамусь,  не  хвилюйся,  прошу,
Не  можна  тобі  хвилюватись,
Я  скоро  повернуся,  чесно  кажу
Щоб  далі  життя  будувати,

Ну  все,  не  прощаюсь,  почуємось  ще,
Побачимось  скоро,  я  знаю,
Люблю  тебе  рідна,  цілую  тебе,
І  доню  свою  обіймаю…

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844860
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.08.2019

Реальність різна…

В  той  час,  коли  ти  в  себе  вдома,
Готуєш  каву,  або  чай,
На  Сході  землю  нам  боронить  
Хлопчина,  йому  двадцять  п’ять.

В  той  час,  коли  свою  дитину  
Ведеш  у  школу  чи  в  садок,
До  серця  він  горне  світлину,
На  фото,  крихітний  синок…

Ти  кажеш,  що  немає  сили,
Втомила  вся  ця  метушня,
А  він  не  втомлюється
Знаєш,  цінує  кожен  день  життя,

Коли  ти  сердишся  на  рідних
І  кажеш  мамі  «відчепись»,
То  він  віддав  би  все  на  світі,
Щоб  обійняти  у  цю  мить.

Не  розумію  твою  втому,
Бо  ти  у  мирному  житті,
Щодня  ти  йдеш  собі  додому,  
А  той  хлопчина  на  війні…

Реальність  різна.  Паралельна…
І  дуже  різні  в  нас  життя
Сьогодні  ти  заснеш  спокійно,
А  він  не  спатиме…  війна…

Бракує  слів.  Тож  ставлю  крапку.
Думки  тут  в  кожного  свої,
Лиш  хочу  дякую  сказати
За  мирне  небо  на  землі!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841918
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.07.2019

І чесним… завжди… з собою…

По  –  справжньому  щирих,  мало,
Таких,  в  яких  сяють  очі,
Що  в  серці  не  мають  обману
Цінують  і  дні  і  ночі,

По  –  справжньому  рідних,  мало,
Таких,  щоб  обійми  щирі,
З  якими  нам  поруч  тепло
В  яких  за  спиною  –  крила,

По  справжньому  вірних…  знаєш,
Давно  тут  таких  бракує.
Буває,  що  дві  людини,  
Зустрілись,  а  не  цінують…

Нам  справді  бракує  сонця,
У  серці,  в  душі,  у  світі,
Щоб  люди  знімали  маски
І  вчились  життю  радіти.

Почати  б  вартує  з  себе,
Не  грати  щоденно  ролі,
А  сонце  нести  у  серці
І  чесним…  завжди…  з  собою.

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840606
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.07.2019

Сталось все, так як сталось…

Сталось  все,  так  як  сталось  і  по-іншому  бути  не  має,
Надто  вперті  обоє,  надто  різні  і  дуже  свої,
Прокидаючись  вранці,  так  спокійно,  бо  поруч  з  тобою,
Надзвичайно  щаслива,  що  ти  є  у  моєму  житті.

Може  надто  мрійлива,  та  я  все  так  собі  уявляла,
Точно  знала,  що  буде  і  рука  моя  в  твоїй  руці
Головне,  щоб  любов  поміж  нами  з  роками  зосталась,
Щоб  не  втратили  ми  найцінніше  у  цій  метушні,

Я  не  знаю,  що  далі  і  чи  буде  з  тобою  нам  просто
І  які  перешкоди  подолаємо  ми  на  шляху,
Та  я  буду  з  любов’ю,  вишивати  для  сина  сорочку,
І  читати  казки  про  принцес,  перед  сном  для  доньки,

Ідеальних  немає,  ми  й  не  прагнемо  бути  такими,
По  дорозі  напишемо  власний  сценарій  життя,
Головне,  що  зустрілись    і  так  запросто  стали  своїми
А  що  далі?  То  з  часом,  все  на  місце  розставить  життя!

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2019

Давай «сьогодні» берегти…

Давай  залишимо  на  потім
Проблеми,  сварки  і  плітки,
Давай,  не  будемо  як  інші,
Давай  «сьогодні»  берегти.

Є  просто  ми,  і  ми  щасливі,
Є  ці  моменти  й  це  життя
Не  хочу  думати,  як  більшість,
Давай  збудуємо  життя.

Я  обіцяю  бути  поруч,
Коли  і  сонце  і  гроза,
І  знаєш  що,  мені  не  страшно
Навіть  якщо  прийде  біда.

В  нас  буде  син,  а  може  доня,
А  може  навіть  й  близнюки
Ми  навчимо  їх  всього  –  всього,
Моменти  щастя  берегти,

Давай,  тримаючись  за  руку,
Отак  пройдемо  все  життя.
А  потім,  бавити  онуків…
І  у  волоссі  сивина,

А  у  ночі,  дивитись  в  небо,
Шукаючи  свої  зірки
І  більшого  повір  не  треба,
Давай  сьогодні  берегти…

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2019

Одна країна, два життя…

Одна  країна,  два  життя,
В  нас  мирно  тут,  а  там  війна,
Болить  і  серце  на  куски
Я  прошу  в  неба  вберегти…

Тут  ранок,  тиша,  сміх  дітей,
Звичайні  будні  у  людей,
А  там  щодня  ідуть  бої,
І  люди  гинуть  на  війні

Тут  всі  готуються  до  свят,
Різдво,  ялинка,  якось  так,
В  очікуванні  справжніх  див,
А  там  йде  боротьба  за  мир,

Ранкова  кава  або  чай,
Обійми  рідних,  бігти  час,
А  там  немає  і  води
В  полоні  лютої  війни,

Дві  паралелі,  два  життя,
В  нас  мирно  тут,  а  там  війна
У  когось  сонце  за  вікном,
А  в  когось  обстріли  кругом.

Що  ще  додати?  Тут  без  слів…
Я  просто  дякую  усім,
Хто  захищає  нас  щодня
Ціною  власного  життя!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820069
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.01.2019

Листи до Миколая…

Листи  до  Миколая  пишуть  діти
І  кожен  з  них  попросить  про  своє,
Сьогодні,  коли  ніч  зірки  засвітить,
Здійсниться  казка.  А  ви  вірите  в  казки?

Я  вірила,  коли  була  дитина
Завжди  усміхнена  і  так  чекала  див,
Тепер  доросла,  час  злетів  невпинно,
Сама  для  когось  створюю  казки.

Про  що  б  я  написала  Миколаю
Тепер,  коли  давно  вже  не  мала?
Із  вірою  у  серці  й  сподіванням,
Я  б  мабуть  написала  ці  слова:

«Якщо  ти  можеш,  попросити  в  Бога
Про  мир  і  спокій  на  моїй  землі,
То  попроси,  бо  в  серці  є  тривога
За  всіх  людей,  що  нині  на  війні,

А  ще,  здоров’я  діточкам,  будь  ласка,
Нехай  не  знають  сліз  їхні  серця
Щоб  кожен  з  них  міг  вірити  у  казку,
Щоб  в  кожного  була  міцна  сім’я,

Добра  й  любові  людям,  бо  так  важко
Достукатись,  коли  душа  пуста,
Щоб  було  більше  радості  і  щастя,
В  простих  речах,  щоб  бачили  життя,

Щоб  цінували  один  одного  й  любили,
Щоб  для  дітей  і  для  батьків  був  час,
Я  б  в  Миколая  віри  попросила,
Аби  й  дорослі  вірили  в  дива…»,

А  може  й  справді,  написати  варто,
Й  відправити,  нехай  собі  летить,
Щоб  в  кожного  здійснилась  власна  казка
З  вірою  в  диво.  Поки  місто  спить…

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818065
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.12.2018

Колись давно я мріяла про сина…

Дорослий  вже,  давно  вже  не  дитина
Мій  рідний,  найдорожчий  на  землі,
Колись  давно  я  мріяла  про  сина,
Почуло  небо,  я  дала  життя  тобі,

Не  віриться,  дивлюсь  дитячі  фото
На  них  такий  маленький  і  смішний,
Ось  тут  ступаєш  свої  перші  кроки,
А  тут  такий  серйозний,  рідний  мій,

Я  пам’ятаю,  як  тоді  молилась,
Коли  хворів  і  сили  не  було
Тебе  малого  на  руках  носила
І  досі  дякую,  що  небо  вберегло,

І  колискові,  що  тоді  співала,
З  тобою  синку  лишаться  навік
Роки  пройшли,  вже  сивою  я  стала,
Ти  виріс  і  відкрив  для  себе  світ,

За  руку  вже  ведеш  свою  дитину
І  це  є    твій  найбільший  в  світі  скарб?
А  я  пишаюся  тобою  сину,
Тримаючи  онука  на  руках!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811337
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.10.2018

Дякую Тобі…

Сьогодні,  хочу  сказати  Дякую,
За  те,  що  маємо  незалежність
І  в    27  під  синьо  –  жовтим  прапором…
Ти  сильна,  вистоїш,  хоч  зараз  так  не  легко.

Війна  триває,  час  не  гоїть  ран
І  біль  напевне  не  мине  ніколи,
Не  хочеться  сьогодні  святкувань,
А  просто,  аби  мир  над  головою,

І  аби  повернулися  живі,
Всі  ті,  на  кого  вдома  так  чекають,
Щоб  війни  припинилися  усі,
А  поки  що,  на  жаль,  війна  триває,

Не  знаю,  чи  почує  мене  хтось,
Хто  на  передовій  стоїть  за  волю,
Сьогодні  щиро  Дякую  Тобі,
За  мирне  небо  в  нас  над  головою!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804252
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.08.2018

Я просто людина…

Я  просто  людина,  така  ж  як  і  більшість
Так  само  для  себе  малюю  життя,
Буває  спіткнуся  і  падаю  гірко,
А  потім  встаю  і  іду  до  кінця,

Сім’я,  дім,  робота,  щоденні  турботи
І  часу  бракує,  щоб  встигнути  все,
І  втомлена  й  горда,  й  щаслива  водночас,
Радію,  що  маю  і  вдячна  за  це,

І  ні,  не  жаліюсь,  бо  більше  й  не  треба,
Щоб  тільки  здоровими  рідні  були
Щоб  завжди  над  нами  було  мирне  небо,
А  посмішка  діточок  сил  додає.

Буває,  що  плачу,  сумую,  чи  злюся
І  хочеться  раптом  покинути  все,
Та  потім  до  рідних  своїх  пригорнуся
І  їхні  обійми  зігріють  мене,

Я  просто  людина,  також  помиляюсь,
На  помилках  вчуся  і  далі  іду,
Ранковому  сонцю  завжди  посміхаюсь
І  дякую  небу,  що  просто  живу!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799119
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.07.2018

Лелію, люблю, обіймаю дитятко…

Вже  сонце  за  хмарки  пішло  відпочити,
А  нічка  постувала  в  затишний  дім,
Малечі  пора  оченята  закрити,
Хай  казка  насниться  сьогодні  тобі.

Лелію,  люблю,  обіймаю  дитятко
І  мрію,  щоб  доля  щаслива  була,
Щоб  з  неба  тебе  берегли  ангелятка
І  мами  молитва  у  серці  жила.

Вже  зірочки  перші  почали  з’являтьсь,
Колиска  гойдається  баю  –  баю
Спи  тихо  й  спокійно  кохане  дитятко,
Своєю  любов’ю  тебе  вбережу.

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793936
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.05.2018

Люди навколо чіпляють душу…

Безліч  думок,  слова  відсутні,
Тримаєшся,  ніби  з  останніх  сил
Люди  навколо,  чіпляють  душу
І  шкода,  що  в  тебе  немає  крил,

Ти  б  полетіла  кудись  високо
Де  сонце,  де  хмари,  де  просто  ти,
Люди  навколо,  чіпляють  душу
Ти  їх  не  слухай,  просто  живи,

Часом,  буває  розбите  серце,
 Сльози,  та  знаєш,  життя  летить
Тримайся  пташко,  за  світлі  моменти,
Хоч  знаю,  що  важко  бо  дуже  болить,

Подивися,  навколо  багато  світла,
Тобі  ще  стільки  готує  життя
І  складно  буває,  коли  проти  вітру,
Та  ти  в  цьому  світі  така  не  одна,

Послухай  як  б’ється  у  грудях  серце
Попереду,  безліч  яскравих  днів,
Випромінюй  добро  і  воно  повернеться
Все  буде  як  треба,  не  бійся  і  вір.
 
©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790633
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2018

Мам, обійми мене як в дитинстві…

Мам,  обійми  мене  як  в  дитинстві,
Пригорни  ніжно  –  ніжно  до  серця
І  скажи,  що  все  буде  добре
Все  загоїться,  все  минеться,

Я  колись,  як  була  маленька
Так  хотіла  дорослою  стати,
А  тепер,  мені  часто  сниться  
Як  ходили  з  тобою  гуляти,

Як  за  руку  тоді  тримала,
І  навчила  мене  любити
Скільки  ж  мам,  ти  ночей  не  спала,
Поки  я  просто  вчилась  жити.

Все  здійснилось.  Давно  доросла.
Було  різне  і  сміх,  і  сльози,
Набивала  синці,  вставала,
Ти  завжди  мені  допомагала,

Темп  життя  закрутився,  знаю,
Не  встигаю,  постійні  справи,
Кілометри  давно  між  нами
Я  скучаю,  я  так  скучаю,

Телефонні  дзвінки  короткі,
Стільки  треба  тобі  сказати
Я  не  буду  сьогодні  писати,
Я  приїду,  аби  обійняти…

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2018

Лютий, чотирнадцятого. Спогади.

Лютий,  чотирнадцятого.  Спогади.
Важко,  болить  душа,
Гинули  люди,  сотнями  
Линули  в  небеса.

«Хлопці,  там  небо  падає»,
То  небезпеки  знак,
Постріли,  куля  влучила
І  зупинилось  життя.

Стали  вони  Героями,
Нашого  з  вами  часу,
Ті,  що  тоді  найпершими
Не  дали  країні  впасти,

Вони  вже  ніколи  більше
Не  зайдуть  у  рідну  хату,
Не  скажуть,  як  люблять  рідних,
І  їх  не  обійме  мати…

А  їм  би  ще  жити…жити,
Сміятися  і  любити,
Майбутнє  своє  будувати
Та  їх  вже  немає.  Втрати.

І  скільки  б  не  сплинуло  часу
Пам'ять  завжди  жива
Про  тих,  хто  тримаючи  небо,
Віддали  своє  життя!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778196
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2018

В дитинство…

В  дитинство…

Я  хотіла  б  на  мить  повернутись  в  дитинство,
Щоб  відчути  себе  безтурботною  знов,
І  на  гойдалках  з  друзями:  «Нумо,  хто  вище»
І  щоб  на  каруселі  кататись  гуртом,

Щоб  як  сльози,  то  лиш  від  розбитих  колін
І  любити  так  щиро,  відкриваючи  серце,
Щоб  для  сміху  щодня  було  безліч  причин
І  щоб  друзі  навколо  –  прості  і  відверті.

Прокидаючись  вранці,  бігти  у  двір,
А  як  літо,  то  просто  на  річку  купатись,
І  батьківські  «Не  можна»,  всі  наперекір,
Бо  я  просто  дитина,  я  хочу  сміятись.

І  щоб  серце  мені  не  боліло  від  втрат,
Щоб  проблеми  усі  залишити  на  потім
Аби  не  помічати,  як  роки  летять,
Пізнавати  життя,  просто  роблячи  кроки,

І  якби  ж  тоді  знала,  що  все  промине,
Цінувала  б  моменти,  рахувала  б  хвилини,
Але  виросла  вже  і  дитинство  моє,
У  альбомі,  на  фото,  де  я  ще  дитина.

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773202
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.01.2018

Я тебе не віддам війні…

Я  тобі  не  дозволю  померти,
Я  тебе  не  віддам  війні,
Я  за  тебе  боротись  буду,
Як  би  важко  не  було  мені,

Я  любов’ю  тебе  зігрію
У  найважчу  на  світі  мить,
Ти  повернешся,  я  в  це  вірю,
Моя  віра  в  душі  горить.

Ніби  сон  все,  війна  на  Сході
Ти  пішов  захищати  нас,
Хвилювання  мої  і  сльози,
Ти  в  полоні,  спинився  час.

Я  не  знала,  чи  ще  побачу,
Я  не  знала  чи  обійму,
Але  віра  моя  й  молитва
Захистили  тебе  в  бою,

Безліч  днів  невідомості,  вижив,
Повернувся  додому  з  війни,
Твої  очі  і  втомлений  погляд,
Обіймаю,  цілую,  живий!

Знову  разом,  сміємось  на  фото
І  рука  моя  в  твоїй  руці,
Я  тобі  не  дала  померти,
Я  тебе  не  віддала  війні.

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760296
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.11.2017

Ще так хочеться жити…

Розривається  серце,  опускаються  руки,
Ти  не  знаєш  що  далі,  що  попереду  буде
Знову  обстріли  в  спину,  перемир’я  немає,
Знову  смерть  побратимів  і  війна  не  вщухає…

Ти  тримаєш  в  руках  фотокартку  дитини
І  у  спогадах  бачиш  обійми  дружини,
Рідних  маму  і  тата  згадуєш  часто,
Коли  сили  немає,  коли  боляче  й  страшно,

А  в  думках  одна  фраза:  «Ще  так  хочеться  жити»,
І  дитину  у  мирній  країні  ростити,
Щоб  війна  закінчилась,  щоб  не  плакали  мами,
За  своїми  дітьми,  за  своїми  синами,

Я  не  знаю,  що  далі,  де  межа  тому  болю,
Та  я  вдячна  за  небо,  за  сонце,за  волю,  
Всім  тим  людям,  що  борються  кожну  хвилину,
За  мою  незалежну,  незламну  країну!

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751460
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.09.2017

Тобі сьогодні 26, моя країно!

Я  так  люблю,  це  небо  і  це  сонце
Свою  країну,  де  росту  й  живу,
І  колискову,  що  співала  мама,
Назавжди  в  себе  в  серці  збережу.

Тобі  сьогодні  26,  моя  країно,
Ти  сильна,  незалежна,  молода,
Хоч  стільки  горя  випало  на  долю,
Та  ти  не  впала  на  коліна,  ти  жива!

Ти  борешся,  відстоюєш  свободу,
І  там,  на  Сході,  на  передовій
Захисники  твої,  твого  народу,
Мужні  і  сильні  в  боротьбі  за  мир,

Тобі  сьогодні  26,  така  красива
Я  дуже  хочу,    аби  ти  жила,
Щоб  сонце  з  неба  нам  усім  світило,
Щоб  закінчилася  нарешті  та  війна,

Я  вірю  в  тебе,  вірю  в  перемогу,
Ти  неймовірна  Україно,  чарівна,
Тримайся  рідна,  ми  усі  з  тобою,  
Ми  виборемо  право  на  життя!  

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747570
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2017

Будуючи власне щастя…

Я  слухаю  власне  серце
І  долю  сама  будую
Ціную  людську  відвертість,
Малюю,  коли  сумую.

У  вірші  вкладаю  душу,
Тримаю  за  руку  рідних
І  сонцю  завжди  сміюся,
А  друзів  ціную,  вірних,

Фальшивість  мене  дратує,
Бо  звикла  без  зайвих  масок
І  часом  людей  дивує,
У  кого  така  вдалася.

Я  часто  буваю  сильна,
Мене  так  життя  навчило,
Боротися  є  причини
І  йти  лиш  вперед,  щосили,

Буває,  ламають  крила,
Буває,  сама  спіткнуся,
Та  встану  і  піду  далі
Бо  помилок  не  боюся,

Стираючи  всі  кордони,
Будуючи  власне  щастя,
За  мрією  у  майбутнє
Я  впевнена,  в  мене  вдасться!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2017

Мамі…

Я  для  тебе  завжди  дитина,
Хоч  давно  вже  така  доросла,
Час  біжить  і  летить  невпинно,
Та  в  обійми  до  тебе  хочу…

Хоч  мені  вже  давно  за  двадцять
І  життя  навкруги  вирує,
Знаю  точно,  що  тільки  мама
Зрозуміє  завжди  й  почує,

Пам’ятаєш,  була  маленька,
Перші  кроки  мої  і  слово,
Хоч  капризна  була  і  вперта
Ти  завжди  зігрівала  любов’ю,

Ти  навчила  мене  усьому,
Що  сьогодні  в  житті  я  вмію,
Я  так  сильно  на  тебе  схожа
І  без  слів,  я  усе  розумію,

Я  до  тебе  біжу  з  бідою,
Знаю,  разом  знайдемо  вихід,
Ти  за  мене  завжди  горою
Ти  по  -  справжньому  в  мене  віриш,

А  коли  в  мене  щастя  в  серці,
Я  на  крилах  лечу  до  тебе
Тільки  ти  щиро  так  радієш
І  завжди  скажеш  все  відверто,

А  вночі  тихо  молиш  Бога,
За  щасливу  для  мене  долю,
І  щоб  світла  була  дорога,
Щоб  частіше  всміхалась  доня,


Не  важливо  в  якому  віці
Діти  завжди  для  мами  –  діти
Розумію  усе,  обіймаю,
Я  люблю  тебе  мам,  ти  це  знаєш!

©Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745733
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.08.2017

Ви тримаєте небо для нас

Ви  тримаєте  небо  для  нас
Своїми  мужніми  руками,
В  важкий  для  України  час,
Ви  не  здались,  –  ми  поруч  з  вами!

У  трубку  кажете:  
«Люблю!  Чекайте  рідні  –  повернуся,
Я  Україну  збережу!
Все  буде  добре,  не  хвилюйтесь»

Ви  заспокоюєте  нас,
Самі  ж  –  в  холодному  окопі,
А  ми  чекаємо  на  вас,
Чекаємо  вас,  наші  хлопці!

Ви  там,  де  небо  у  вогні,
Де  сонце  вже  давно  не  світить,
Ви  там,  де  вибухи  гармат,
Щоб  тут  у  мирі  росли  діти.

Я  прошу,  бережіть  себе
І  збережіть  нам  Україну,
На  вас  чекаємо  завжди,
На  вас  чекаємо  і  віримо!

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735018
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.05.2017

Не до весни мені сьогодні, не до сонця…

А  в  нас  весна  і  тепле  сонце  гріє,
Промінням  зазираючи  в  серця.
А  там  —  війна,  і  вітер  суму  віє,
Безжально  забираючи  життя.

А  в  нас  весна  і  все  навколо  квітне,
Неначе  оживають  всі  міста.
А  там  —  війна,  невинні  гинуть  діти,
За  нашу  волю  віддають  життя…

І  так  болить,  сліз  стримати  не  в  силах,
Котра  весна  вже  в  сумі  і  в  жалю.
Коли  розправить  крила  Україна?
Коли  по-справжньому  відчуємо  весну?

В  цей  час  на  Сході  смерть  страшна  гуляє,
Війна  вривається  у  долі  без  вагань,
Вона  життя  солдатів  забирає,
Нам  залишаючи  лиш  сльози,  біль  і  страх.

Не  до  весни  мені  сьогодні,  не  до  сонця,
І  в  голові  все  крутяться  думки
Про  тих,  хто  захищаючи  країну,
Не  дочекався  променів  весни…

©  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721239
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 02.03.2017

Бережи їх, Боже…

Бережи  їх,  Боже,  бережи,  прошу,
Щоб  ворожі  кулі  душу  не  чіпали!
І  в  важку  годину,  в  ту  війну  страшну,
Бережи  солдатів  -  тільки  б  не  стріляли…

Бережи  синів  нашої  країни:
Сина  -  для  батьків,  тата  -  для  дитини…
Збережи  життя,  захисти  їх,  Боже  -
Хай  страшна  війна  душу  не  тривожить!

Час  не  повернути  -  тисячі  солдатів
Вже  ніколи  більше  не  побачать  матір,
Жінку  не  обіймуть  і  не  поцілують,
Найщиріше:  «Татко!»,  більше  не  почують…

Бережи  їх,  Боже,  кожного  солдата!
Тільки  б  свого  сина  дочекалась  мати.
Ну  а  ми  їх  завжди  будем  пам’ятати,
Бережи  їх,  Боже,  бережи  солдатів!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694251
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.10.2016

До 25 річниці Незалежності

Я  люблю  тебе  –  Україно,
Люблю  всім  серцем  своїм,
Ти  на  світі  така  єдина,
Хоча  зараз  багато  змін,

Хоча  зараз  тривожно,  страшно,
Вже  два  роки  іде  війна,
Там  солдати,  Там  наші  хлопці
Захищають  твоє  ім’я,

Двадцять  п’ять,  ти  така  красива,
Стільки  сили  в  тобі  і  життя,
Але  біль  і  тривога  в  серці
Ти  втрачаєш  синів,  війна,

Величезна  ціна  незалежності,
Яку  платимо  зараз  ми
Там,  країно,  твої  ровесники
У  полоні  страшної  біди,

Та  ми  сильні,  ми  справимось,зможемо,
Зовсім  скоро  настане  час,
Коли  ми  ту  війну  переможемо
Буде  сонце  світити  для  нас,

Будеш  ти  незалежна  по  справжньому,
Будеш  вільною  від  усіх  бід,
Я  молюся  до  Бога  завжди
Аби  він  захистив  і  зберіг!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685519
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2016

Не бійся пташко…

Не  бійся  пташко,  ти  ще  полетиш,
Розправиш  крила  і  злетиш  до  неба
Настане  час,  прийде  ще  така  мить
Все  буде  добре,  буде  так  як  треба,

Не  бійся  пташко,  все  лихе  мине,
Забудеться,  час  вилікує  рани,
Ти  головне  –  живи  і  вір  в  життя
Просто  летіти  зараз  ще  зарано,

Ти  зовсім  трохи  підрости,  зміцній
Щоб  витримати  всі  пориви  вітру
І  вір,  ти  чуєш,  дуже  сильно  вір,
Ти  ще  себе  покажеш  всьому  світу,

І  пташко,  чуєш,  за  своє  життя
Боротись  треба  і  не  зупинятись,
І  часом  впасти,  впасти  кілька  раз
Щоб  потім  впевнено  навчитися  літати!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672808
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2016

Тримайся серденько…

Тримайся  серденько,  життя  усіх  розсудить
І  бумерангом  все  повернеться,  повір,
Тримай  міцніше  тих,  хто  дуже  любить
Тих,  хто  в  життя  приносить  щастя  і  любов,

Борись  за  себе,  за  життя,  за  мрії,
Борись  за  правду  і  роби  добро,
Буває  важко  але  є  надія
І  якщо  віриш,  досягнеш  свого,

Тримайся  серденько  і  знай,  ти  дуже  сильна,
Ти  у  цей  світ  прийшла  не  просто  так
Для  кожної  події  є  причина,
Є  й  те,  що  ти  не  зміниш  вже  ніяк,

А  треба  жити,  далі  треба  жити
І  хоч  в  думках  багато  запитань,
Ти  спробуй  серце  для  людей  відкрити
І  йди  вперед  без  страху  чи  вагань,

Тримайся  серденько,  життя  усіх  розсудить,
Розставить  крапки  де  потрібно,  знай,
Усе  найкраще  ще  попереду,  все  буде…
Люби,  живи,  цінуй  і  не  згасай!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654275
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2016

Важливо…

Важливо  завжди  залишатись  людиною,
А  що  буде  далі  покаже  життя,
Важливо  для  когось  бути  просто  єдиною
І  мати  в  серці  справжні  почуття,

Важливо  вміти  забувати  образи
І  подавати  руку  у  біді,
Ти  зрозумієш,  все  приходить  не  одразу
Але  десь  щастя  посміхається  тобі,

Важливо  мати  серце,  а  не  камінь
І  по  житті  із  посмішкою  йти,
І  берегти  всіх  рідних  і  коханих
Щоб  щиро  посміхалися  й  вони,

Важливо  «дякую»  казати  за  дрібниці,
Адже  слова  -  це  дзеркало  душі
І  не  зважати  на  якісь  дурниці,
Що  іноді  трапляються  в  житті,

Робити  кроки  впевнені  й  сміливі  
І  цінувати  кожен  день  життя,
Важливо  у  житті  стати  щасливим,
Важливо  знати,  що  таке  сім’я,

Важливо  просто  залишатися  собою
І  тоді  вдалим  буде  кожен  крок,
Нехай  за  руку  завжди  йдуть  з  тобою:
Надія,  щастя,  віра  і  любов!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2016

Сину мій любий…

Сину  мій  любий,  ростила  тебе,
Усе,  що  могла  віддавала,
Коли  був  маленьким  тебе  берегла
І  жити  потроху  навчала,

Не  спала  ночами,  леліла  тебе
І  щиро  до  Бога  молилась,
Щоб  тільки  тебе  не  торкалась  біда
І  завжди  тобою  я  жила,

Ти  виріс  синочку,  ти  виріс  давно
Таким,  як  тебе  уявляла,
Розумний  і  мужній,  ти  гордість  моя,
Пишаюсь  тобою,  пишаюсь,

Ти  виріс,  а  потім  настала  війна
У  мирній  завжди  Україні,
Сказав  ти  тоді:  «А  хто  як  не  я,
Піде  боронити  країну?»,

Пішов  на  війну,  боротись  пішов,
А  я  проводжала  сльозами,
Щоб  тільки  тебе  не  забрала  війна,
Щоб  тільки  війна  не  забрала,

Я,  рідний  мій,  дуже  за  тебе  боюсь
І  молюся  щиро  щоночі,
Щоб  ти  повернувся  додому  живий,
Бо  дуже  побачити  хочу,

Онука  мала  питає  щодня,
Коли  вже  повернеться  татко?
Я  з  болем,  ховаючи  сльози  в  очах
Кажу,  що  все  буде  в  порядку,

Я  вірю,  повернешся,  вірю,  живий,
Ти  нам  збережеш  Україну,
Чекаю,  люблю,  обіймаю  тебе
І  молюсь  за  тебе  мій  сину!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653128
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.03.2016

Цінуйте те, що маєте життя…

Хочете  змін,  почніть  з  себе,
Перестаньте  жалітись  на  життя
Воно  дає  вам  все,  чого  вам  треба,
А  ви  цього  не  бачите  дарма,

Навколо  подивіться,  там  воюють,
Стріляють,  забираючи  життя,
А  ще  десь  бідні  діти  голодують
Не  знаючи  батьківського  тепла,

А  в  вас  є  те,  про  що  багато  мріють,
Здоров’я,  власний  дім,  батьки,  сім’я,
А  ви  постійно  на  усе  жалієтесь
Цінуйте  те,  що  маєте  життя,

І  перестаньте  скаржитись,  не  треба,
Бо  ангел,  що  за  спиною  стоїть
Наші  думки  доносить  аж  до  неба,
Тож  краще  про  хороше  говоріть,

А  ще  навчіться  людям  пробачати
Вони  ж  не  ідеальні,  як  і  ви,
Навчіться  вірити,  любити  і  чекати,
На  все  свій  час,  просто  потрібно  йти!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651887
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2016

Так хочеться…

Так  хочеться  тиші,  мовчати,  мовчати  і  все,
Так  хочеться  спокою,  в  серці,  в  країні  і  в  світі,
Так  хочеться  вірити  в  світле  майбутнє  своє
Щоб  більше  ніколи,  ніколи  не  плакали  діти,

Ще  хочу  відвертості,  щирості  і  простоти
Щоб  люди  із  світлими  душами  жили  навколо,
А  ще,  щоб  добро  в  боротьбі  було  першим  завжди
І  більше  любові  взаємної,  більше  любові,

Тримати  за  руку,  знаходити  справді  своїх
І  чесними  бути  як  з  іншими,  так  і  з  собою,
І  відповідати  за  скоєні  вчинки  свої
Тоді  мабуть  світ  би  змінився  на  краще  довкола,

Так  хочеться,  щоб  цінували  все  те,  що  в  нас  є
Щоб  рідних  своїх  берегли,  обіймали  частіше,
Забули  образи,  усе  загубили  лихе,
Так  хочеться  спокою,  в  серці,  в  країні  і  в  світі!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651883
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2016

Тримайся, моя рідна Україно!

Боже,  як  же  важко  говорити,
Коли  ж  припиниться  нарешті  ця  війна?
Там  гинуть  люди,  їм  ще  б  жити  й  жити
Але  від  пострілів  здригається  земля,

Що  буде  далі?  Чи  настане  завтра?
Для  тих  людей,  хто  зараз  у  бою,
На  них  чекають  вдома  їхні  мами
Благаю,  припиніть  вже  цю  війну!

Прошу  у  Бога  миру  для  країни,
Щоб  повернулися  живими  усі  ті,
Хто  захищає  зараз  Україну,
Хто  там  на  Сході  ніби  в  іншому  житті…

Молюся  небу,  молюся  і  вірю,
Що  все  закінчиться,  що  скоро  все  мине
Тримайся,  моя  рідна  Україно,
Борися  люба  за  життя  своє,

Я  вірю,  що  припиняться  всі  війни,
Що  буде  мир  і  спокій  у  серцях,
І  вірю  я  в  майбутнє  України
І  віра  ця  з  душі,  в  моїх  рядках!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651259
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.03.2016

Я так відчуваю…

Я  вдячна  Богу  за  своє  життя,
Я  вдячна  рідним  за  любов  до  мене,
Я  вдячна  всім  хто  поруч  у  житті
Ви  так  багато  значите  для  мене,

Я  вдячна  тим,  хто  зраджував  мене,
Штовхав  у  спину  коли  так  боліло
Бо  знаєте,  що  в  цьому  головне?
Ви  мене  кращою  й  сильнішою  зробили,

Я  впевнена,  добро  понад  усе,
А  віра  в  серці  є,  була  і  буде,
Життя  буває  іноді  жорстке
І  всі  ми  помиляємось,  ми  ж  люди,

Важливо  у  собі  нести  любов,
Важливо  подолавши  всі  поразки
Встати  і  спробувати  знов  і  знов
І  ти  побачиш,  завтра  буде  краще,

Сонце  всміхається  і  тепло  навкруги
І  хоч  душа  стурбована,  я  знаю,
Все  зміниться  на  краще  у  житті,
Все  буде  добре,  я  так  відчуваю.

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651258
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2016

Небо без дощів!

Сьогодні  сонячно  і  небо  без  дощів
Життя  продовжується,  все  в  своєму  ритмі
Але  це  тут,  а  там  гримлять  бої
І  зовсім  інші  долі  алгоритми,

Так  -  так,  я  знаю,  знову  про  війну
І  може  хтось  не  хоче  навіть  чути
Та  поки  ми  хоронимо  синів
Не  маєм  права  ні  на  мить  збути,

Коли  тут  сонячно,  то  там  гримлять  бої,
Дощами  з  Градів  накриває  землю
Там  наші  хлопці  зараз  на  війні,
Щоб  тут  над  нами  було  мирне  небо

Всі  молитви́  до  Бога,  до  небес,
Щоб  він  почув,  щоб  люди  схаменулись,
Щоб  припинили  ту  страшну  війну
Щоб  всі  живі  додому  повернулись,

І  знаєте,  бракує  навіть  слів,
Щоб  пояснити  все,  що  відчуваю
Я  дякую  за  небо  без  дощів  
Всім  тим,  хто  Україну  захищає!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651065
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.03.2016

Я собі пообіцяла…

Не  хочу  більше,  досить,  не  моє,
Втомилася  я  грати  інші  ролі
Я  хочу  бути  лиш  собою,  все,
Сама  собі  я  обираю  долю,

Не  так  як  всі,  ну  що  ж,  моє  життя,
Мої  історії,  мої  проблеми,
Я  досягну  всього,  всього  сама,
А  ваша  критика  –  це  зовсім  інша  тема,

Мені  болять  усі  ваші  слова
Це  ваше:  «В  тебе  все  не  так  як  треба»
А  треба  як?  Скажіть?  У  чім  вина?
Мені  чужих  порад  давно  не  треба,

Пообіцяла  собі  мрію  вже  давно,
Я  вас  у  світ  свій  не  впущу,  не  ваша  справа,
Мені  не  треба  запитань:  «Як?»  і  «Чому?»
Не  відповім,  не  зобов’язана…  Пробачте!

Пообіцяла  собі  мрію  і  живу
Наперекір  всьому,  щаслива  стану,
А  заздрість,  критику  і  все,  переживу
Я  справлюсь,  я  собі  пообіцяла!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2016

Лист солдату

Привіт  солдате!  Ти  мене  не  знаєш,
Я  просто  дівчина,  живу  собі  як  всі,
В  моєму  місті  тихо,  не  стріляють
Але  війна  торкнулася  душі,

Чому  пишу  Тобі?  Бо  серце  просить,
Бо  я  так  звикла,  у  віршах  думки,
В  моїй  країні  сльози,  біль  і  розпач
І  так  нестримно  пишуться  листи,

Ти  зараз  там,  на  Сході,  захищаєш
Свою  країну  на  передовій,
Там  дуже  страшно,  постріли  лунають,
Та  ти  ідеш  вперед,  вперед  у  бій,

Ти  борешся  за  волю  України,
За  незалежність,  за  її  життя
І  за  майбутнє  кожної  людини,
А  серед  тих  людей  також  і  я,

Ти  тільки  повернись,  благаю,  чуєш,
Ти  не  лети  високо  в  небеса
Бо  тут,  на  цій  землі  Тебе  чекають
Батьки,  дружина,  діти…  вся  сім’я,

І  вся  країна  молиться  за  Тебе,
Щоб  швидше  повернувся  Ти  живим
І  я  також  щодня  молюся  небу,
Аби  в  моїй  країні  настав  мир…

Я  сподіваюсь,  ці  рядки  почуєш,
А  може,  прочитаєш  у  листі,
Я  дякую  Тобі,  що  захищаєш  
Мою  країну,  дякую  Тобі…

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650873
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.03.2016

Будь собою…

Не  смій  казати,  що  не  стихне  біль,
Не  смій  ніколи  опускати  руки,
Не  вір  нікому  але  в  себе  вір
І  слухай  завжди  свого  серця  стукіт,

Чекай,  терпи,  працюй  і  вийде  все
І  пробачай,  і  відпускай,  і  не  здавайся,
Я  знаю  важко,  але  все  мине,
До  тебе  також  прийде  твоє  щастя,

І  будь  собою,  ні  на  кого  не  зважай
Щось  говоритимуть  постійно  за  спиною,
Будуть  штовхати,  якщо  впадеш,  то  вставай,
Будь  сильною,  ти  зможеш,  будь  собою,

І  йди  завжди  за  покликом  душі
Ніколи,  чуєш,  не  втрачай  надії,
В  тебе  все  вийде,  вийде  все  в  житті,
Ти  головне  іди,  іди  до  мрії.

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650872
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2016

Їм би не бачити війни

А  там  гримить,  а  там  стріляють,
А  там  невинні  помирають,
Мою  країну  розривають,
На  Сході  рідної  землі
Іде  війна,  воюють  люди
І  в  мирний  час  і  в  мирні  дні
Там,  помирають  на  війні,
Мені  так  боляче  дивитись
Ті  кадри,  ніби  із  кіно,
Для  чого  там  людей  вбивають?
Ну  дайте  відповідь:  «За  що?»,
Там  хлопці,  багатьом  по  двадцять,
Комусь  немає  й  двадцяти
Їм  би  майбутнє  будувати,
Їм  би  не  бачити  війни…
Десь  в  дома  їх  чекають  мами
І  в  тата  сльози  на  очах:
«Ну  як  це?  Дітям  воювати…»
Безвихідь,  розпач,  біль  і  страх,
Вони  ж  ростили  свого  сина
Не  для  війни,  не  для  війни,
Можливо  він  у  них  єдиний,
Благаю  Боже  збережи
Життя  всім  тим,  хто  там  на  Сході
В  полоні  лютої  війни,  
Їм  би  ще  жити,  їм  би  жити,
Їм  би  не  бачити  війни,
Та  їх  війна  ця  зачепила,
Країно  моя  молода
Тримайся  рідна,  є  ще  сили,
В  тобі  вирує  ще  життя,
За  тебе  Богу  помолюся,
За  кожного  хто  зараз  там
Відстоює  свою  країну,
За  тих,  хто  заплатив  життям…
Я  сподіваюсь  дуже  скоро
Все  буде  добре,  все  мине,
Молюсь  за  тебе  Україно,
За  мир  і  за  життя  твоє!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650479
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.03.2016

Шевченкові…

Його  рядки  ми  добре  пам’ятаємо
І  як  ніколи  у  душі  звучить:
«Борітеся  -  поборете,  вам  Бог  помагає»,
За  Україну  серце  так  болить,

Якби  ж  він  знав,  що  коїться  сьогодні,
Що  Україну  розривають  на  шматки,
Що  гинуть  люди,  гинуть  наші  хлопці
Яким  немає  навіть  двадцяти,

Якби  ж  він  знав,  як  зараз  актуальні  
Його  рядки,  його  живі  слова,
Він  закликав  боротись  до  останнього,
Він  закликав  боротись  до  кінця,

В  Шевченкових  словах  багато  болю,
Правда  життя  захована  в  віршах
І  у  наш  час  ми  боремось  за  волю
І  «Кобзаря»  читаємо  в  думках,

Важкою  в  нього  видалася  доля,
Та  він  боровся  й  боремося  ми,
Всім  серцем  він  любив  свою  країну,
Багато  що  був  змушений  пройти,

Здається  проминуло  стільки  років
І  покоління  інше  і  часи,
Але  Тарас  Шевченко  в  наших  душах
Залишиться  назавжди,  навіки!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650477
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.03.2016

А знаєте…

А  знаєте,  війна  колись  закінчиться
І  з  часом  відбудуються  міста,
Але  ніколи  більше  не  повернуться
Всі  ті,  кого  забрали  небеса,

Їх  вже  немає,  безліч  їх  загинуло,
Але  за  що?  Чому  така  ціна?
Вони  на  небі  мабуть,  поруч  з  ангелами,
Їм  там  спокійніше,  бо  на  землі  війна,

Це  все  так  боляче,  що  серце  розривається,
Де  правда  і  в  чиїх  руках  життя?
Чому  війна  лише  простих  людей  торкається?
А  для  політиків  здається  просто  гра…

Знову  до  неба  я  з  молитвою  звертаюся,
Благаю  Боже,  спокою  пошли,
Щоб  моя  рідна  серцю  Україна
Не  знала  більше  пострілів  війни,

А  знаєте,  війна  колись  закінчиться
І  тільки  спогади  залишаться  в  серцях,
Благаю  Боже,  збережи  мою  країну,
Молюсь  до  Тебе,  збережи  усім  життя…

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650117
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.03.2016

Живи!

Ти  прийшла  у  цей  світ  щоб  жити,
Починаючи  все  з  нуля
Часом  падала,  дуже  боліло,
Підіймалась  і  недарма,

Ти  прийшла  у  цей  світ,  тримайся,
І  ніколи  не  зраджуй  собі
І  від  себе  не  відрікайся,  
Бо  лиш  ти  знаєш,  що  у  душі,

Часом  боляче,  страшно,важко
І  здається,  що  це  кінець,
Але  іноді  ще  після  крапки
Є  закінчення  з  happy  end,

Памятай,  ти  прийшла  щоб  жити,
Досягай  все  нових  вершин
І  роби  те,  що  любиш  робити,
Не  тримай  і  не  плач,  відпусти,

Все  мине,  все  забудеться,  знаєш,
Болять  шрами  на  серці…терпи,
Не  здавайся,  бо  все  минає,
Ти  прийшла  щоб  жити…Живи!

Автор:  Марія  Скочиліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2016