| Сторінки (20/1961): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Я проснулась спозаранку
Прасувала вишиванку
Тож залюбки одягнуся
На всі боки повернуся
Свято маємо ми нині
У садочку і в родині
Будемо всі відзначати
Співать пісні, танцювати
Україну прославляти!
Земля зараз в вишиванці
Квіти з вітром також в танці
Порадіймо Святу, люди!
Нехай мир буде повсюди!
Оберіг для України
Жити в щасті всій родині!
16.05.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2019
Ой, люди, чекала дива
Хотіла, бути щаслива
Ні жоден, чоловік не звик
Ой,- кажуть, - Гостра на язик..
***
День свободи, гульки в клубі
Баби стали товстогубі
Рік свині то так годиться
В кума ж рило у зіницях
***
Одягла свиня корону
П`яні очі на корову
Що, дивись,чи й не дівиця
Дай життям насолодиться…
***
Співав пісню наш Омелько
Наче справжній соловейко
Тільки півень, геть злякався
Що за чудо, де він взявся?
***
Таня, сусіда хвалила
Коли, другу чарку пила
Як розпили вже по п `ятій
Полягали разом спати
***
Час чудовий в депутата
Все дозволить та зарплата
«Ікра красна», рибка, пиво
Живеться йому щасливо…
***
Настя твіст затанцювала
Мужиків, причарувала
В білій, короткій спідниці
Заздрять баби тій блудниці
***
Депутати мов в облозі
Тож вибори на порозі
Перевернуте корито
Всі гріхи під ним зарито
***
Так чудово працювали
Гроші у офшори слали
Депутати тепер нові
Переодяглись в обнови
***
В Раду їдуть депутати
Хтять проводити дебати
Та молодий в нас, президент
Корупцію знищить - ущент!
***
Мрія у людей не згасне
Що буде життя прекрасне
Нам би Раду розігнати
За заслуги, всіх за грати….
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2019
Кристатий дуб, там лелека,
Гніздечко вистиляє,
До цвинтаря недалеко,
Ой,сумно ж скрипка грає.
…
Та птах, шурхоче в надії,
Та й гляне, все до сходу,
Трима, в думці світлі мрії,
Для нашого народу..
Хай врешті ,всі зрозуміють,
Що це, одна країна,
Встановлювать МИР уміють,
Тож ми, одна родина!
Світліший, є хтось й темніший,
Хоч різні мови має,
Та наш народ розумніший,
Нехай землі не крає!
Вже досить всім воювати,
Від болю плаче скрипка,
В журбі жінка, батько й мати,
Й сирітонька дитинка.
Крайнеба знову лелека,
Летів спішив до сходу,
Дорога, хоч і нелЕгка,
Та людям на угоду.
На щастя, гніздо там звити,
Щоб дружно і охоче
Всі добре, спромоглись жити,
Бож кожен з нас так хоче!
15.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2019
Ой, тече річка невеличка, йшла дівчина на місточок… А навколо квіти квітнуть, стрімкий погляд на горбочок А там, видно між дерев, її
коханий.Та чомусь із іншою милий, їй жаданий.Пелюстки ромашки, розвіював вітер вміло, по тілу мурашки. Лупить серце, немов у бубон, нема, як змовчати.Як бачити ту картину - хочеться кричати. Либонь вчора її пестив, дарував обручку. Що ж за ніч усе змінилось? Брав іншу за руку. Вітерець, то наче літній та душу не гріє. Зирить пташечка маленька, співати не сміє. Мов відчула біль дівчини, смуток в оченятах. Краплі сліз, то намистини, думки - бісенята. Пішли разом, обійнявшись, як це пережити? Як гордість не розтоптати й себе захистити? Вода блистить, думки - оси, що кому сказати… Вчора розпустила коси, навчилась кохати. Ой біда, що ж тепер буде та й що ж скаже мати?
Сонце високо яскраве, здавалось лукаве. А дно річки, мов манило, серденько страждало, загубився давно спокій, бо ж воно кохало. Тремтять руки, свинець - ноги, три кроки з місточка. Не сплете вона нікому гарного віночка. Летять пелюстки на воду, дівчина хитнулась. Прийми мене річечко, щоб зради позбулась. І не суди мене строго, його цінувала, не зможу жити без нього, бо ж його кохала. А вода мовчки рябила, синяву сховала, мов пелюшкою сповила, холодом проймала. Пташка на гілці тремтіла, пір’ячко згубила. Ой дівчино, нащо ж люба, ти таке зробила? І слова були ті, мов рідної матусі. Розстелилося волосся у водянім русі…..
2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2019
Вона стояла біля вікна, погляд до неба…. Що за погода сьогодні буде? Чи вдасться вийти з дому,щоб зробити задумане.Люди живуть…
кожен своїм життям, живуть
з любов`ю,з надією щодня. Мрії про краще, то, як пташині крила мати для злету ввись, людині ж вірити в майбуття, щоб усім бідам не було вороття. Світ різновидний і красивий, кожна країна має свою привабливість,чарівність, красу і природу. І кожен з нас серцем і душею любить рідну землю, свою Україну! Любить чоловіка, дітей, онуків, родину і друзів, які все поруч і в радості, і в важку хвилину. Коли разом,то швидше можна подолати всі негаразди і прикрощі. Основне в житті, щоб занадто низько не впасти, а значить треба все життя боротися.
І зараз, в цей час не зламатися, не піддатися ворогові, що на сході. Ніхто ніколи і не думав, і не гадав, що через сімдесят років знову буде війна в Україні! Які жахи бачить народ! Земля палає в вогні і гинуть люди. Цвіт нації не побачить майбуття. Біда в родинах, страждання матерів, жінок, дітей, що знову сиротами стають у двадцять першому столітті та це ж просто жах!
Задивилася на хмари, які підносив вітер з заходу на схід, то наче човни пливли по морі. Вони сперечалися, менші вітер немов підкидав, а більші розправляли вітрила і пливли плавно, не поспішаючи, згодом збивалися до купи, ставали велич – горами. Здалеку поміж хмарин неба синь, ледь - ледь осяяна промінням сонця. То можливо розпогодиться, думки роїлися, як оси.Та треба поспішати, хіба в цей день можна всидіти вдома?
Одягла костюм, якому років п`ять, не менше та не роздягнуть же - себе втішала. Ледь посміхнулась до дзеркала, злегка поправивши сиві коси, відчинила вікно. О! Сьогодні вже й пташки співають, як добре, перевела з легким хвилюванням подих. І поглянула на стареньке фото,там вся її сім`я і в орденах два дідуся. Ненароком покотилася сльоза, рукою ніжно доторкнулася до них, немов хотіла, щось сказати. Здалося, що вже й вітер вгамувався на якусь мить, птахи перестали співати. Та ні, це здалося.І вона, поглянувши на годинник, зачинила вікно. Задумливо вийшла до саду.... На гілці калини шпак тримав в дзьобі черв`яка, зирнув на неї і поспіхом, крутнувши голівкою, відлетів .
В руці нарциси і тюльпани, і гілочка бузку, що тільки почала розквітати, усе до купи склала. Кілька раз поправила квіти в букеті, в другу руку взяла фото двох дідусів й сама до себе вголос,
-Ну, що ж хоч і сама зосталась, одна з усієї родини та вдома всидіти не зможу, в такий день - мої дорогі.
Вона спішила в центр містечка, де збиралася колона йти на братську могилу.
Грав духовий оркестр, нагадував роки минулі і щасливі обличчя рідних.
День Перемоги - тепло в серцях усіх людей і сльози радості, адже його так довго чекали. Вона йшла з болем в душі, за те, що втратила рідних та не змогла всидіти вдома, бо знала, що для них цей день завжди був Святом!
09.05.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2019
Моя Україна! Моя рідна земля,
Сьогодні в жалобі.. І не чуть солов`я,
Приспущений прапор, ледь вітер гойдає,
Рік тридцять дев`ятий, народ знов згадає.
.
Ті війни і біди… жахи, гул моторів,
Все небо порвали, плач люду, у горі,
Обличчя фашизму… спомин серце крає,
Солона сльозина на квіти стікає.
Прийшов сорок п`ятий, цей День Перемоги,
Вщент вибитий ворог і зникли тривоги,
Змогли це зробити,здатні згуртуватись,
Ніколи в житті, ми, не станем здаватись!
На цвинтарі тихо… всі люди в поклоні,
І небо, теж плаче, краплини холодні,
Сердечко крається, салют, вишиванки,
Стрічають старенкі жадані світанки.
Нехай колосяться, скрізь щедрії поля!
Нехай буде мирно! Україна моя,
І мати зустріне щасливу дитину,
За хлібом і сіллю збере всю родину.
Щоб воєн не знати!І всім пам`ятати!
Ніхто не забутий - Ніщо не забуто!
08.05 2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2019
Літо збігало до кінця… Осяяна яскравим сонцем блакить неба.. . Там, удалині, біленькі хмари від вітру малювали стрічки, поспішали до обрію .
Грона калини наливалися соком, майже червоні та деінде, немов пензлем підмальовані маленькі зелені смужечки, підкреслюючи, що далеко до дозрівання. Основний стовбур, привітно, ледь- ледь похилився до хати, втішав Галину, коли їй було важко на душі. Жінка позирала на широкі листки калини і ті яскраві грона, що виблискували, переливалися на сонці, їй здавалося, що вона в них ховала смуток знаходила розраду.
Дивилася й порівнювала свої роки з тими гронами, щеміло під серцем, печаль труїла душу. Життя не склалося, коли цей тягар з себе струшу? Не раз вона задавала собі це запитання. А можливо й насправді зважитися, зробити крок, який змінить її життя? А чи змінить на краще? Щоб більше не мати одинокості. Роки спливли, їй вже тридцять вісім. І за плечима, невдалий перший шлюб, а чи була любов? І чому її зрадив чоловік? Ні, не погана, славна жінка і кажуть всі – « добра душа», не тільки на роботі в столовій, де вона працювала, а й по - сусідству всі співчували, дізнавшись, що залишилася сама. Правда з роками, трохи розповніла, але ж не міх, заспокоювала себе, хоча й притримувалася дієти та це на жаль, майже не давало ефекту.
Так, в житті зробила вибір - розірвала всі зв`язки. Та, які там зв`язки, адже кохання давненько вже вгасало й дітей Бог не дав. Себе картала, чому довірилася йому, адже він їх не хотів, все відтягував час, вмовляв, ще зарано й зарано. І так рік за роком, життя продовжується і час спішить, пливе, як річка стрімка, бистра. Але ж вода та теж кудись впадає, в море, чи в озеро. Чому ж я маю бути сама? Теж хочу в чиїсь обійми, такі роки, ще ж не стара - інколи вечорами, перед дзеркалом, сама до себе вела розмову.
Все, що разом нажили покинула, в селі продала батьківську хату і в цьому ж містечку купила невеликий приватний будинок. Щодо роботи, то вирішила деякий час попрацювати в місцевому дитячому таборі відпочинку.Роботу що мала – покинула, щоб не бачити колишнього чоловіка, він все там харчувався, навіть, ще до знайомства з нею. Хоч й прожили тринадцять років і радощі були та пробачити зраду не змогла. Й на мить не бажала з ним бачитися.
Здавалося - час просто збіг. Новий колектив не знав нічого про її життя та одній жінці Зої, що ту же, поряд з нею працювала на кухні, розповіла про себе. В неї підростав син, вона без чоловіка виховувала його сама. Хлопчику минуло десять років, він, якийсь час був в селі, в її мами та вирішила краще, щоб був поруч. І дитина нагодована, ціле літо разом. То її життя, вона зрозуміла, що ця жінка просто ненавидить всіх чоловіків. Їй в душу не лізла, розуміла що, якби хотіла сама поділитися сокровенним, то напевно б розповіла, хоч щось про себе. Але вона своєї душі,серця не відкривала,весь час чимось незадоволена. З часом, Галина навіть пошкодувала, що розповіла їй про себе.
Її тягнуло до дітей, інколи в ідальні, коли вони пообідають, посміхнеться, заграють веселики в очах, підійде до них, заохотить, щоб в тарілках не залишали їжу. Приголубить, ніжно обійме, погладить по голові, підбадьорить, а часом сльози з`являться на очах, відійде в сторону.
Одного разу - після обіду витирала столи, дві дівчинки не вийшли з їдальні, біля виходу присіли на стільці. Мабуть дві сестрички, подумала, адже трохи схожі. Ой, ще й світленьке волосся і такі ж дві косички, як в мене в дитинстві - аж здивувалася. Привернувши увагу до очей, такі ж очі волошкові. Дівчатка гойдали ногами, весь час позирали, то на неї, то на вхідні двері.
Галина саме виносила відро з водою надвір, коли в дверях зустріла світлоокого чоловіка, який чемно привітався. Дівчатка підскочили до нього, одна з них голосно сказала,
- Тату… тату, давай сходимо на ставок, ми не хочемо спати. Друга обіймаючи двома руками, повисла на шиї,
- Ти ж обіцяв, вже трішки і літо закінчиться, вода буде холодна.
Він обома руками обійняв їх, жінка, аж на якусь мить зупинилася, задивилася на них - щасливих. Відразу думки, як джмелі, десь бачила його, хто він і тільки ввечері нагадала, що це ж їхній завгосп.
Пройшов тиждень… Галина помітила його біля їдальні, коли всі діти, після сніданку пішли на прогулянку до ставка. Він довго стояв, поглядав до вікна, наче якийсь схвильований, переминався з ноги на ногу. Вона закінчивши прибирання, знімала фартух, в цей час він зайшов в їдальню.
Чомусь почервоніла йі ледь – ледь схвильовано,
- Ви до дітей? Так вони ж всі пішли на прогулянку.
Очі в очі, наче полум`я охопило обличчя, торкнувся руки,
- Я хочу поговорити з вами… Це, щодо моїх доньок
- А, що, щось не так?
- Та ні! Все гаразд, просто хочуть мої Оля і Світланка, щоб я вас ввечері запросив на чай до нас в кімнату.
Піднявши брови, здивовано подивилася на нього й миттєво відвела погляд,
- Та я… І… Не знаю, чому раптом …
- Вас Галина звати, я знаю, а мене Володимир. Я перепрошую, але дуже прошу вас. Знаєте дівчатка вже три роки без матері, цілий місяць - мені про вас розповідають, можна сказати всі вуха продзижчали. Просять, щоб хоч раз до нас в кімнату навідалися, розповідають, як ви добре до всіх ставитися. Кажуть дітям цікаві історії розповідаєте…
Він дивився на неї таким благанним поглядом, що їй стало незручно. Вона відчула якусь радість, її очі посвітліли, немов в них сонце заглянуло.
- Ну гаразд, десь о двадцять першій зайду, ви ж в тій кімнаті, де висить напис - »завгосп»?
- Та ні, - хитнув головою в бік, продовжив, - Поруч двері, без таблички.
Він пішов, ледь опустивши голову. Защеміло під серцем, незмогла зрушити з місця, присіла на стілець. Це ж треба такого - матері нема, ото біда. Та, як же це, дві квіточки й без матері, куди ж Бог дивився, діточок зробив напівсиротами.
Після вечері, вона пішла в містечко, в магазини, щоб дещо купити. Печиво, цукерки, напій « Ситро» поклала в сумку і в відділі «Промтовари» дивилася на іграшки. Щоб взяти дівчаткам ляльки, напевно дорогувато та хоч маленькі, роздумуючи стояла біля вітрини. Пригадала, як їй на десять років подарували велику ляльку, як тішилася нею. З`явилися сльози, згадала батьків, так рано пішли в інший світ, а вона ж, як билина, залишилася зовсім одна.
Поверталася з магазину, біля воріт табору зустріла Зою з сином,
- О, вийшли прогулятися вдвох…
Зоя, з під лоба поглядом зміряла з ніг до голови, намагалася зазирнути в сумку, взявши сина за плече, сказала,
- Андрію біжи в кімнату, я скоро прийду.
Він, як дзиґа крутнувся на місці й підскакуючи побіг у напрямку будівлі.
- Так – так! Це, що в гості зібралася до завгоспа? - звівши руді брови, запитала незадоволено.
Галину, наче окропом облили, гучно забилося серце, чомусь стала виправдовуватися,
- Та це запросили на чай, тож не піду з пустими руками…
- Ну – ну… Повідав син, що дівчата на тебе чекають. Розповідав, хвалилися, що ти їм дуже сподобалася, дивися щоб в халепу не потрапила. Воно тобі треба? Чужі діти - не свої, ще вийдеш заміж, народиш собі. Ти думаєш, хтось тебе розумною назве? Як приголубиш їх, то й на голову сядуть. Дивися, він напевно, ще й молодший за тебе, діти спихне, а сам буде гуляти. А чому б і ні, високий, стрункий, ще й на бороді ямка, як в пісні співається. Задурить тобі голову...
Мов вата під ногами, так переступала з ноги на ногу Галина, мовчала, не стало сміливості заперечити. Зоя наче з листа читала доклад, так виглядало, коли все це говорила. І раз - по - раз, кидаючи погляд на всі сторони, здвигала плечима, розмахувала руками. Вони вже були біля будівлі, де жила Зоя. Відчиняючи двері, жінка вкотре незадоволено її зміряла з голови до ніг,
- Подумай, я тобі раджу краще, не йди, не одягай зашморг на шию…
Скільки злоби в цій людині, подумала Галина, хіба ж можна бути такою черствою, жорстокою і такі слова, що, аж мороз по шкірі. Рішуче повернула до будівлі, поспішила в гості, до дівчаток.
Володимир, відкривши двері, привітно зустрів. Дівчатка, як дві пташечки усміхалися, запрошували до столу, де вже в тарілці лежало цукрове печиво і на столі стояли чотири склянки.
О, він одяг білу сорочку, помітила, а й справді - славний. Та й коли Зоя помітила, ту ямку на бороді, здивувалася про себе.
Вона поклала на стіл гостинці… Володимир заперечив,
- Нвіащо було втрачатися?! Унас все є, чай і до чаю, якщо ж захочете є кава…
Галина витягнула з сумки дві ляльки - близнючки,
- А це вам дівчатка..
В очах дівчаток заграли веселики, усмішки на обличчі, вони задоволено взяли ляльки,все ж трохи стримуючись, із легким хвилюванням, сказали в один голос,
- Дякуємо!
Весела розмова за столом…. Цей вечір, це спілкування - наче пробудило в ній інше життя. Вона навіть не могла уявити, скільки отримає душевного тепла. Дівчатка - щебетушечки, розповідали, про школу, про бабусю з дідусем, але шкода, що живуть далеко.
Володимир провів її до будівлі, дуже дякував за чудовий вечір. З нею в кіинаті жила пенсіонерка Валентина, вона в таборі працювала прибиральницею. Не спала, чекала на неї. Тільки Галина відчинила двері, жінка вже сиділа в ліжку, поправляючи сиві коси, що спали на чоло,
- О, вибачте, розбудила вас, трохи в гостях засиділася.
Валентина одягла халат, присіла на стілець,
- Чула я, чула, що Володька наш на тебе задивляється. Що скажу, він тут вже три роки, відколи жінка померла, кажуть невдало операцію на шлунку зробили. От і залишилися без матері дві красунечки. По них бачу, повеселіли, як ти в нас з`явилася. А то все сумні оченята, хочуть діти материнської ласки, ой, як хочуть…
Вона слухала, мовчки, розстеляла ліжко. Вже вкладаючись на подушку, тихо, наче в роздумах сказала,
- Життя покаже, Ви говорите він хороший, а он Зоя, каже, що не варто на шию хомут вішати. Відмовляє мене, каже буду дурепа, якщо з дітьми продовжу спілкування.
- О! Життя покаже?! Треба слухати своє серце! І брати щастя в свої руки, не втрачати час. Знайшла кого слухати! Та вона відколи в нас, то все собі хоче знайти багатенького, щоб з хатою, бо сама ж в містечку винаймає халупу. А тут таке діло, вона ж старша за нього на років вісім, того й біситься, що він не звертає на неї уваги. А в нього в містечку є квартира, працює десь на залізниці, це його сюди профком прислав, після того, як дружини не стало,- розмахуючи руками, поспішаючи, голосно говорила жінка.
Скрипнуло ліжко, Галина повернулася до стіни,
- Ну на добраніч. Дякую за пораду. Та гадаю, як доля, то так і буде. А дітей я люблю, чиї б вони не були, бо це діти - як весняні квіти, що приваблюють до себе, дарують радість, додають сили для життя, яким би воно не було…
Пройшло де кілька днів, дівчатка поводитися стали обережніше, більше спостерігали, як Галина спілкувалася з дітьми. Наче намагалися бути в стороні від інших дітей. Це неможливо було не помітити. Одного разу Оля, на рік, старша за Світланку, міцно тримала її за руку та виривалася врешті звалилася на підлогу. Вона підбігла до Світлани, підхопила на руки, присіла на стілець,
- Забилася? Ви щось не поділили?
Декілька дітей, що після обіду залишилися в їдальні, оточили їх. Світлана притулившись, зазирала їй в очі,
- Вона до вас не пускає, тато наказав не заважати вам ,а я теж хочу щоб мене обійняли, як інших…
- Та ось же, обійняла, - притулила до себе її голівку й продовжила, - Нічого не болить?
Їй вдалося перевести розмову про останній вечір, до якого готувалися діти, адже закінчувався відпочинок третьої зміни. Вона розповіла дітям, як всі веселяться. Включають магнітофон, розпалюють вогнище біля ставка, проводять конкурси.
Світланка, притулившись, все, ще сиділа в неї на руках,
- А ви нас з собою візьмете? Бо тато нам жодного разу не дозволив йти з дітьми, каже, ще малі. І каже , що йому там зовсім не цікаво.
На другий день Галина вирішила поговорити з Володимиром, щоб на останній вечір відпустив доньок. Та виявилося, що він з директором табору, поїхав у містечко.
Вже майже стемніло, коли Галина помітила, як до складу під`їхала автівка, з неї виносили великі коробки. Стояла неподалік, чекала, коли все переносять. Та Володимир побачивши її , щось сказав директору й махнувши рукою, йшов до неї.
- Ви, що гуляєте? Чи можливо мене виглядаєте? Добрий вечір!
Галина почула в його голосі хвилювання,
- А ви провидець, вас виглядала. Хотіла попросити, щоб дівчаток на вогнище пустили, я б з ними пішла, якщо ви не хочете….
Він легко взяв її під руку,
- Давайте пройдемося, поговоримо, звичайно, якщо ви не проти..
Відчула тепло його руки, чомусь розхвилювалася. Мовчала… Вони йшли до ставу, раптом здригнулася,
- Ой, як же діти? Сьогодні самі ляжуть спати?
- Та не хвилюйтеся про них, вожаті подбають.
Місяць уповні освічував стежину до ставу. Галина напевно вперше за скільки часу звернула увагу на небо. Зірки мерехтіли, переливалися різними кольорами, наче в фантастичному фільмі. Краса, на якусь мить тиша і спокій огорнули її. Вдихаючи свіжість, прохолоду, відчувала насолоду. Раптово, десь здалеку завів пісню соловейко і відразу, наче поруч, в траві заспівав цвіркун.
Під вербою, що схилилася до води, Володимир зненацька обійняв її, поцілував у вуста. Ні, вона не пручалася й сама не знала чому. Отямившись, злегка відсахнулася,
- А можливо не треба… Ми ж не діти…
Мовчки, ніжно обійняв її , задивлявся на став, в ньому купався місяць з ясними зорями. Роїлися думки, скільки їй років? І чи захоче продовжити стосунки? Гарненька, хоч пухкенька, але ж видно, що в душі має доброту і ніжність.
В обіймах тепло, приємно, відчуття дотику проймало все тіло, намагалася приховати легке тремтіння. Пригадала, як в дитинстві у теплих маминих обіймах, задивлялася в на пів темну далечінь. Дивилася до зірок, немов хотіла знайти в них розраду, що буде далі. Відчувала, то підкрадалося кохання, якого вона так боялася. Їй би його обійняти і приголубити, але ж не ті роки і він напевно ж молодший, за мить ця думка лягла на душу прохолодою. Повільно звільнилася від обіймів,
- Ми з тобою мов діти, мене бентежить думка, ти напевно за мене набагато молодший, застара я для тебе..
Володимир, хитаючи головою, розсміявся,
- Ну так, аж на півтора року мабуть! Це причина, щоб не продовжити стосунки? Можливо діти перешкода та не хочеш прямо сказати…
Рукою прикрила вуста,
-Та ні де ти бачив, - піднявши голову догори продовжила,
- Зірки свідки Оля і Світлана чудові дівчатка. Я думала ти на років п`ять молодший за мене. Ой, що це я перейшла на - ти!
Ніжний дотик вуст і обійми… Володимир, обійнявши за плечі, заглянув їй в очі і ледь посміхаючись,
- Та я вже ж давно перейшов на «ти», що не помітила, ще в їдальні.
По обрію світліло небо… Тьмяніли зорі, ховались у всесвіт. А вони поверталися до місця проживання.
Закінчувалось літо… За тиждень діти підуть до школи, а що далі? Галина собі задавала запитання . Володимир запропонував одружитися та чи вона готова змінити своє життя? У роздумах,на обід чистила картоплю, вони на кухні удвох з Зоєю. Жінка напевно тільки й чекала такої нагоди, весело з посмішкою на обличчі,
- Ось і закінчиться твоє захоплення, два дні і розійдетеся з Володимиром, як в морі кораблі. Хоч спробувала, який він, як чоловік?! Буде, що згадати про це літо чи ні?
Галину, як окропом ошпарили, з рук випустила ніж. Відразу почервоніла, щось хотіла сказати… Чи взяти послати ? Та не наважилася, хай потеревенить, язик без кісток.
Але жінка продовжила,
- А, що ми баби всі хочемо ласки, поцілунків, перепихнутись. Ось, що тобі скажу - дурепа ти, ще молода, ну й нехай поскакали в траві, як ті цвіркуни та й досить. Та не згуби себе, йти на двоє дітей - це безумство.
Терпець урвався, різко заперечила,
- У нас з ним нічого не було!
- Тю, я так і повірила! Щоб ти змогла перед ним устояти?!Дивлюся на тебе, які погляди кидаєш на нього, а він, то загалом, дивиться на тебе, як кіт на сметану.
Галина, щоб вгамувати образу, різко махнувши рукою, вийшла з кухні. Трохи постоявши надворі, все ж повернулася, адже робота є робота, треба готувати обід.
Цього вечора пішов дощ, всі діти направилися в клуб, де мав відбутися прощальний вечір. Вона стояла біля вікна в кімнаті, коли почула стук в двері. Поспіхом відповіла,
- Так – так! Відчинено, заходьте.
Відчинилися двері…. Оля і Світланка на якусь мить застигли, а потім позираючи одна на одну, прикривши за собою двері, загомоніли,
- А ми без вас нікуди не підемо …
І одна за другою, без запрошення, опустивши голови, всілися на край ліжка.
Запала тиша… Округлилися очі, здивовано дивилася на дівчаток, не могла второпати, чого б це? Не знала, що сказати. Вони ж, розчервонілі, дивилися з під лоба, то на неї, то переглядалися між собою. Серйозні обличчя спровокували до думок, що сказати їм на це? Адже сама, як на роздоріжжі, ще не вирішила продовжувати спілкування з Володимиром чи ні? Дати згоду, вийти заміж? Але ж це такий відповідальний крок! Чи здатна я знайти до них підхід, чи порозуміємося?
Раптово відчинилися двері, без стуку, в кімнату ввірвався Володимир й до дівчат,
- Фути – нути!
Вони, як кульки злетіли з ліжка, стояли, опустивши голови.
Він намагався не кричати. Вже й до Галини, розчервонілий,-
- Вибач!
Повернувся до доньок, голосно,
- Ви чому без дозволу пішли?! Я, що вам сказав?! Ваша самостійність мене вражає…
Наче хотіла заперечити, Галина взяла його за руку,
- Давай поговоримо без них, хай нас залишать…
Світланка зашморгала носом, на неї всі звернули увагу. Вона маленькими кулачками витирала сльози, ледь перехоплюючи подих, тихо сказала,
- А я хочу, щоб ви тьотю Галю, були нашою мамою, тому й нікуди не підемо.
- І я ! І я хочу! – благаючим поглядом, Оля зазирала в батькові світлі очі.
Березень 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2019
До онука бабця, в білий день сердито
- Не лежи, ледаче, наноси в корито
Он води корові. Реве, хоче пити
Телефон покидай, досить говорити!
Ти – (нерозумаха), це ж планшет, не бачиш
І чому так рано голову морочиш?
Я ж іще не снідав, хоч сонце в зеніті
Хай я прочитаю, що робиться в світі.
Ледь – ледь посміхнулась, онуку лукаво
Підійшла близенько, глянула ,- Цікаво
Яке воно й що вчить? Ану хай побачу
Оторопіла, ну, як ( попу )дівчачу
Побачила, зблідла! Очі, аж на лобі
- То й хай нагодує, тебе оця зомбі!
25.04.2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2019
В собі ношу, під серцем рану,
Тополі в ряд, біля паркану,
Забуть не можу, я все ніяк,
Вечірній місяць - ясний маяк.
Сумлінні думи, журавлями,
Так захотілось знов до мами,
Часто бентежить, мене спогад,
Той теплий її, ніжний погляд.
Зірваний лист…. Крутився з вітром,
Сповита я… Пухнастим светром,
Облітав цвіт… Всі помисли з ним,
Тополі ввись … Ніби несли дим.
Він огортав, ну майже щодня,
Я мала мрію - трішки щастя,
Різко думки, на крилах летять,
Кисло - солодкий смак на губах.
Позичок жовто – золотавих,
І до тих яблук зеленавих,
Що достигали в моїм саду,
В житті ніколи…. не забуду.
20.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2019
Ой вербиченько - вебичко, чому зажурилась
В річку, до води святої, низько нахилилась
А тобі б нині радіти, весна розквітає
Погляд сумний все до сходу, душенька страждає…
А тобі б нині радіти, весна розквітає
Погляд сумний все до сходу, душенька страждає…
Мина день й нічка тривожна, знов чекає звістки
Є поранені й убиті, не йде ворог звідти
Та вербичка , як країна, краса в вишиванці
Лист дрімає, а сережки розпустились вранці...
Та вербичка , як країна, краса в вишиванці
Лист дрімає, а сережки розпустились вранці...
Сонце лагідне привітне, вселяє надію
Що колись все ж мир настане, не втрачає мрію
Вода в річці зарябіла, десь птаха кричала
Мати в дорогу останню, сина проводжала...
Вода в річці зарябіла, десь птаха кричала
Мати в дорогу останню, сина проводжала...
Почуй Боже, почуй світе, земля рідна стогне
У вербички молодої, серденько, аж стигне
Ті сережки немов діти у воді хололи
Нам би та й війни не знати ніколи - ніколи!
Почуй Боже, почуй світе, земля рідна стогне
Краще б воїн всім не знати, ніколи- ніколи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019
Тобі, я була сонцем,
А ти ж, мов охоронцем,
Для нашого кохання,
Із вечора й до рання.
Любов нас оповила,
Як птаха гніздо звила,
У небі зірка ясна,
У нас сім’я прекрасна.
В обіймах із тобою,
Немов,я за горою,
Умів ти цінувати,
Я хтіла цілувати.
Як ніжність серед ночі,
Оці ласкаві очі,
Мені дорогі стали,
Адже удвох кохали.
Ми чули спів пташиний,
Тепер наш дім гостинний,
Хоч коси уже сиві,
Та все ж, справді щасливі.
2000р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2019
З татом вдвох лишились, мама на курорті
Він бурчить щоранку, каже мов на фронті
Це доню, забаганки занадто ранні
Зі мною воює, як знаходжусь в ванні.
Я роблю, як мама, беру косметичку
І легенько фарби, розітру по личку
Ну зізнаюсь чесно, перед цим вмиваюсь
Як почищу зуби, в дзеркало всміхаюсь.
Я буду, як вона, точно знаю, колись
Тому й все відповім,- Ну чого ти? Не злись!
Маю вигляд гарний? Його запитаю
І ледь - ледь уміло, коси заплітаю.
Він махне рукою, хоч гляне суворо
Розбереться мама, тож приїде скоро
Усміхнуся щиро, добрий в мене татко
Поспішаю радо, до садочка ранком.
13.04.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2019
Весна красуня, красна дівиця,
Зелені смужки, в блиску барвінок,
Так поспішала, в сяйві вербиця,
Промінчик сонця, ніжний цілунок.
Пухнастий котик, ледь звеселився,
В низькім поклоні, слухав пташину,
Туман ранковий, десь розчинився,
Розгойдав вітер, сизу хмарину.
По траві краплі, як в оксамиті,
Переливались, вже й засріблились,
До землі дотик, ну досить снити,
Проліски сині, в небо дивились.
Донизу сипле, грона калина,
Шпак веселиться, щебет музичний,
Увись здійнялась, весна – дівчина,
В небеснім морі, змах крил величний.
06.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2019
Земля дрімає в очікуванні весни,
А скажіть люди, невже хтось хоче війни,
Чи до вподоби, грім гранат, снарядів,
Дітей , «двохсотих» й похоронних обрядів?
А, як же мрії, надії, сподівання,
Все замінити? Всі в розпачі… страждання,
Та чи для цього, мати дитя родила,
Під колискову, щастя в Бога просила?
А чи то літечко, чи зима лихая,
Бандитів - найманців, лізе ціла зграя,
Що тут забули? Бажання збагатитись?
Та скільки ж можна, стійте, досить казитись!
На небо згляньтесь, скрізь імла, на пів темно,
Чи ви осліпли, нема серця й не щемно?
А, як маля? А чи побачить небо синь?
Чи завжди буде, над нами сиза осінь?
Хоча і зранена, земля проснеться,
На ній вбереться, пшениця в колосся,
Адже зерно, сіять на рівному полі,
Щоб геть без урвищ й без хімічної зброї!
Наа шматки рвати, земну красу, чи варто?
Війну, страхіття. Ні! Не буде забуто,
Вам не діждатись, прощення і навіки,
А Україна, знову посадить квіти,
Й сади безкраї дадуть новий урожай,
Нам би війну, спинить, щоб розцвів рідний край!
10.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2019
Вчора мені мама, чашечку купила
А на ній реклама - маленька дитина
Її ніс лелека на довгій мотузці
Добре хоч приховав, замотав в пелюшці
До мами лукаво, - Чому одну взяла?
Вона обійняла і поцілувала
-Я секрет знаю, тож розгадала нині
Чому у шафі, лежать повзунки сині…
12.04.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2019
Яснів край неба, у кольорових гаммах,
Далеко відбивавсь, по віконних рамах,
У ніч падав вечір, смужки хмар палали,
А сяючі зорі, крадькома ховали.
У хаті так тихо, лиш чути дровець хруст,
І линула пісня, із материнських вуст,
Вже й місяць, світлий загляда у віконце,
Думки, все за сина, де ж ти моє сонце.
Сорочка у руках, думки - оси й голка,
Вмить чути в кватирку, закричала сойка,
Немов пробудилась, покотивсь наперстик,
Надія у душі, вишивала в хрестик.
До шлюбу біленьку, розшивала сину,
Життя, щоб вдалося, мав долю щасливу,
Втеляла ниточки, щоби був привітним,
Удосталь хліба,солі й був обід ситним.
Вже й пісню згадала, ніжну, колискову,
Мережиллла стежкою, мову барвінкову,
Любов до Держави - нитки жовті й сині,
Щоб тепло і радість, у його світлині.
Під рухами неньки, розпускались квіти,
Так тепло на душі, відчувала літо,
У барвах квітчатих, волошки і ружі,
То Бога дарунки, щоб всі жили в дружбі.
Ніч тиха зоріла, сяйне зорепадом,
Уявлення мала, що син іде садом,
Усміхнене обличчя, ласкавий погляд,
Синочку, повертайся, присядеш поряд.
Побачу у очах, утіхи іскринки,
Подариш,ти любий, щасливі хвилинки,
Мій сонячний промінь, ти зігрієш душу,
Дитятко обійму, хай сльозинку струшу.
Ой вже й притомилась, ще довго чекати,
Війна, хай скінчиться,- шепотіла мати,
Хай вітер весняний, печалі розсіє,
Наш стяг, український, над краєм розвіє.
Край неба мерехтить, виграє світанок,
Проміння золоте, прилягло на ґанок,
І вкотре у голку, засовує нитку,
Хай буде, все добре, повертайся синку.
28.02.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2019
Поясніть люди, чому правдонька в кайданах?
Хто безсоромно, наважився закувати?
Чи безжалісний, що літала на майданах?
Мовчиш народе? Що не здатен врятувати?
Її, як пташку, збивши кинули за грати,
Брехню піднісши, до найвищих вершин в світі,
Як павучиха, хоче давно все заснувати,
Знесилить правду, радіть поклавши на лікті.
І так безжально, випить кров її народу,
Щоб неспроможна, здійнятись, літати вільно,
Щоби забули про краще й про свободу,
Всюди мережки, брехня снувала повільно.
Немає волі, на жаль, не шанують життя,
Сказать бояться, мудрі, верішальні словаЮ
В душах тривога, яким же буде майбуття?
Люди не бійтесь, знайте правда не полова!
Ще трохи чАсу, сміливо розправить крила,
Брехні нарешті й терпінню настане кінець,
Від нас залежить, щоб павутина не вкрила,
Нашу свободу і стукіт молодих сердець!
07.04.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2019
День світлоокий …складав крила,
Тікало сонце, аж за обрій,
Зіронька в небі заясніла,
Надія в серці, в душі спокій.
Весна малює, різні барви,
Жовті, зелені, синьоокі,
Ховають брови, темні хмари,
Все частіш білі, одинокі.
Джерело сміле… звеселіло,
Буль - буль лунає, по окрузі,
Кудись далеко…. Задзвеніло,
Поміж тополі, впало в лузі.
В кущах пташина, гніздо звила,
Шурхіт при тиші й «пі-пі» ніжне,
З барвінку стежка в гай зводила,
Я розгубилась, в чародійстві.
Лукавий місяць….Сяють зорі,
Лелек перегук, вказали шлях,
У піднебессі, в темнім морі,
До відпочинку, звав кожен птах…
30.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2019
Місяць таївся, ген, так далеко,
Ледь - ледь світився, сивий ріг стирчить,
Біля віконця… туга…сердечко,
Вкотре в тривозі та воно мовчить.
Не заховають, хмари їй печаль,
Хоч вдень й сніжинки, злітали легко,
Вона дивилась, поміж них в ту даль,
Він там на сході… Її лелека.
Геть молоденький, лиш почав бритись,
Віру й надію, все несе в серці,
За Україну, за неї битись,
Він завжди здатен, хоч в мулі берці.
Земля і попіл, урвища, ями,
Той сніг вологий, чомусь кровавий,
Закривав очі, погляд до мами,
Де рідний край. Плач пташки тужавий.
А сніг все падав і вітер гупав,
Земля здригалась, трісло скельце,
Чому синочку, мене не слухав,
Плакала мати… Ховалось сонце.
19.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2019
Теплий літній день.. В синім небі ні хмаринки… З садка чути переспів пташок і запах квітучих яблунь. Молоденькі, стрункі дерева росли рядами,
аж попід новий двоповерховий будинок, з високим фундаментом і двосхилим ламаним дахом.
На другому поверсі будинку, перед вікном, дерев`яна лоджія. До неї з землі тягнулася молода виноградна лоза з блискучим, зеленавим листям. Тут же поруч, ледь досягала лоджію стара дерев`яна драбина. На передостанньому щаблі драбини сиділа худенька дівчинка Оля, вдягнена в жовту футболку і синенькі шорти. В гарному настрої, весело позирала до сонця, час від часу морщила кирпатого носика, примружувала сині оченята і задоволено лускала соняхові зернята. Прямі сонячні промені, виблискували на золотистому тризубі футболки дівчинки, яка їй дуже пасувала. Біля будинку, майже впритул, лежала купа соломи, це вчора, цілий причеп від трактора, привіз батько для корови. Наказав дітям не барилися, а щоб вже сьогодні , всю переносили за будинок, згодом збирався там зробити невеличку скирту.
Хоч солома й торішня, але збереглася добре, від неї не тхнуло сирістю і мала доволі світлий вигляд. На соломі, у напівлежачому положенні, закинувши ногу на ногу спостерігала за Олею близнючка Поля. Така ж світленька дівчинка обличчя ледь- ледь в веснянках, як і Оля, вдягнена в такий же самий одяг. Вона крутила головою, то до сестри, то до високої хвіртки з соснових штахет, на якій сидів сусід Сашко. Хлопчик наполегливо її вкотре намагався розхитати, щоб покататися. Із заздрістю позирав до Олі, мав велике бажання теж залізти на драбину, але боявся висоти. Чому й сам не знав та трусилися ноги, коли ліз по драбині, пройде, три чи, від сили, п’ять щаблів, втрачав рівновагу. Хоча йому минуло всього вісім років та в нього є мрія - стати льотчиком. Тому й намагався зараз навчитися плигати, хоча б з такої висоти, щоб згодом подолати висоту драбини. Саме хвіртка, на міцних завісах, була йому помічницею. Вкотре чути гучний скрип хвіртки, Сашко так розхитав її, що злетів з неї, як метелик, присівши на коліна, аж зойкнув,
- « Ух !».
Цим привернув увагу дівчаток, відразу зрозумів, що вдало приземлився і від радості, піднявши руки догори, підскакуючи закричав,
- Ага! Бачили, бачили! Я все рівно стану льотчиком, ось побачите! І ви не смійтеся з мене.
Уже трохи спокійніше, розводячи руки в сторони,
- А іще, тільки заміж не спішіть, бо обох вас люблю, хай тільки підростемо. Тоді точно буду знати, котра з вас мені до душі. Як мій тато каже - на все свій час.
Здалося на деревах, аж листя здригалося, коли на все обійстя рознісся голосний сміх дівчаток. Оля, аж закашлялася на драбині, раз - по- раз руками хапаласяя за живіт, махала ногами,
- Ой, держіть мене, бо зараз звалюся! Оце учудив! Ну Сашко, тебе треба на телефон записати, щоб згодом побачив себе, послухав свої висловлювання. Це напевно від падіння в тебе такі нерозумні думки, чи що?
Поля, ж відразу сіла рівно, коли почула - «Ух! » З розкритим ротом слухала промову. В очах блискали веселики, рукою прикривала вуста, щоб, від почутого, вгамувати гучний сміх.
Дівчатка загалом були дружні, особливо, як дражнились , чи сперечалися за, що - небудь з хлопчиком. Їм минуло по дев`ять років, тож Сашко був молодшим всього на рік. Але до всього нового в нього відчувалась боязкість, легко піддавався дівчаткам, намагався догодити. А вони ж, як дві щебетушки, вигадували різні ігри в сімейне життя. В хлопця - по черзі були нареченими і гралися ляльками, вважаючи за свої діти. Сашко, тільки підтирав носа, коли керували ним, то принести попити води, чи то відправляли, наче на роботу, бо ж вважався батьком, господарем, який мав забезпечити сім`ю.
Він часто приносив суниці, а нині приніс черешні, що привіз батько і ці зернята, якими насолоджувалися дівчатка. Їм все подобалося, але часом й набридало, адже час йшов, підростали, погляди що до дитячих ігор змінювалися. А тут, ще й нещодавно батько купив собі і мамі телефон, в дівчаток, аж оченята засяяли, кожна й собі мріяла мати - тільки крутішого. У школі в дітей, в кого «круті» батьки, вже були телефони, але ж не кожна сім`я може дозволити собі такі витрати. Та тато їм пообіцяв, якщо влітку не лінуватимуться, будуть допомагати по господарству, то один на двох поки що купить, а на рік, ще один придбає, - коли свинку продадуть.
Оля швидко злізла з драбини й до Сашка,
-Ану, закоти штани, хай побачу…. Коліна цілі чи ні?
Хлопчик поправив русявий кучерявий чуб, змахнувши рукою назад, примружуючи очі, здивовано до неї,
- О! Нічого там немає, не хвилюйся. Я тільки штанами легенько доторкнувся до землі, дивися, навіть не в пилюці.
Оля віддала йому пакет зернят,
- Ану стій, потримай, я подивлюся.
Зненацька, як м`яч відскочив в бік,
- Не чіпай, я не маленький. Ото нема що робити, не керуй мною.
Вона повернулася до драбини, на першу шаблю поставила праву ногу,
- Ну, як ти хочеш доказати, що не маленький, то спробуй залізти на драбину.
Поля довго, мовчки спостерігала за подіямита уже вилізла з соломи, направилася до старої, з дубових, товстих дошок, криниці,
- Не дурійте, я зараз прийду, хочу води холодної….
Оля відразу до Сашка,
- Ну що полізеш?
Він, кліпаючи темними оченятами, на знак згоди, кивнув головою,
- Тоді почекаємо, хай прийде, оцінить твої здібності, - продовжила дівчинка.
Не пройшло й хвилини, як почули крик, їх звала Поля,
- Гайда сюди! Йдіть сюди!
Дівчина стояла неподалік від криниці, махала руками.
За мить, діти були біля неї. Полінка - вказівним пальцем правої руки торкалася вуст на знак мовчання, від радості світилися очі. Підкрадаючись до криниці, прошепотіла,
-Тихо! Подивіться, що тут є, тільки не злякайте!
Стара, на вид чорна криниця, була на пів закрита товстою дубовою кришкою. Біля неї на лавці стояло пусте відро з ланцюгом, який був замотаний на барабан.
Поля з хвилюванням зашепотіла,
- Я відсунула кришку, ледь не оніміла від здивування. Вона там плаває - подивіться.
Оля трохи вища за Сашка, за спиною обома руками взяла його за плечі, - Не поспішай, не нахиляйся дуже, щоб часом не впав.
Й відразу до Полі, - Що за паніка? Що там, хтось - щось вкинув?
-Та, яке там, краще подивіться, яка тут краса плаває.
Вони втрьох нахилилися в криницю. Поверх води, по самому краю стінок виднілися частинки моху і плавало кілька тоненьких травинок, а під ними, на воді трималася джерелянка. Вона час від часу двигала лапками, наче хизувалася своїми червоно - помаранчевими плямами й знову на якісь миті завмирала. Діти, кліпали очима, дивилися один на одного, посміхалися. Ніхто не наважився злякати це маленьке, боже сотворіння.
Оля, відійшла в сторону й тихо сказала,
- Де б ми побачили таку красу? По телевізору зовсім не те, правда?
Поля потягнула Сашка за руку й тихо, майже на вухо,
- Не чіпаймо, хай поплаває ! Вода є вдома, там нап`юся. Хай плаває, навіщо лякати, вона така маленька. Цікаво, десь же ховається коли воду набираємо, а зараз шкода, їй заважати, нехай відчуває свободу.
Діти попрямували до будинку. Сашко,рукою почухуючи голову, позирав на Полю,
- А ти злякалася, так? Я здорових жаб декілька раз бачив, як на ставок з татом їздив, під »Дубки», це дитячий оздоровчий табір. Там класно! Ми до бабусі їздили, вона там кухарка - їсти готує. Обіцяла, на наступне літо, візьме для мене путівку. Говорила, що мене треба відгодувати, бо їй здається, що я худий і малий.
Оля, посміхаючись, хитнула головою,
- Ну, ти, як той магнітофон завівся, от говірливий! Краще скажи, на драбину лізеш, чи передумав?
Щоб напитися води, Полінка шмигнула в хату. А Оля присіла на старий дерев`яний диван, із вирізьбленою спинкою, що стояв неподалік, під молодою грушкою. Сашко, обійшов навкруг дивану, запитав,
- Оце хотів запитати, де ви взяли такий дивний диван? Весь дерев`яний, я такого навіть по телевізору не бачив.
Дівчинка рукою взялася за спинку,
- Це бабусин мотлох, тато привіз недавно, говорить пам`ять буде. Вона ж померла два роки назад, добра бабця була, часто цукерками пригощала.
З хати, як біс із табакерки, вискочила Поля, розмахуючи руками, швидко вилізла на солому,
- Так, зараз кілька хвилин полежу, потішуся і будемо носити солому, а то й день пройде, що скажемо татові.
Олю з Сашком підійшли до драбини. Дівчинка запитала,
- То, що слабак, ні? Лізеш? Чи передумав бути льотчиком?
Хлопець топтався на місці,
- Ні, де ти бачила, ми чоловіки ніколи не відступаємо, он мій дядько з Полтави вчиться в цьому…Чекай нагадаю… А, в Кременчуці, в льотному училищі, хвалився, вже літав на вертольоті. І форма, ну одяг, у нього класний, ви б бачили. То я лізу першим, а ти Олю мене страхуй, добре?
Вона кивнула головою. Сашко кілька раз поглядом озирнув все довкола, почав ставати на шаблі,
- Так один, два…
Відразу його руки торкнулася Оля,
- Е ні ! Стоп! Я все зрозуміла, чого ти рівновагу втрачаєш і чого тіпає тобою, не рахуй свої кроки й не дивися донизу, а тільки вперед, зрозумів?
Хлопець кивнув головою, примружив очі, рухався далі, боявся, що не подолає висоту. Хоча й не помітив, як вже був на передостанній шаблі. Поля, лежачи на соломі спостерігала за хлопцем, помітивши, що майже досяг лоджії, крикнула.
- Ну молодець!
Він раптово здригнувся, відпустив руками драбину, почав хилися в сторону. За мить Оля схопила його за футболку і вони відразу очутилися внизу на соломі, поруч з Полінкою. Сашко, не вагався, зірвався на ноги, став обтрушувати з себе солому. Розчервонівся, в його очах грали бісики,
- Ага, то я досяг висоти, досяг! Зумів! Значить буду льотчиком, буду!
На все подвір`я линув сміх… Дівчатка підморгували одна одній.
Вони і не помітили, як відчинилася хвіртка, зайшла мама Сашка.
Вона не бачила, що сталося, лише почула останні слова сина і сміх дівчаток. Жінка привітно посміхнулася,
- Так мій льотчик – вертольотчик, гайда додому, обідати пора!
Дівчатка переглянулися, всі троє поспіхом вилазили з соломи…
Хлопчик махнув рукою,
- Мені треба, ще два завдання з математики зробити, тоді прийду, продовжимо тренування. Бувайте!
Дві веснянкуваті дівчинки, одночасно махнули рукою,
- Бувай льотчик – вертольотчик!
Мило посміхнулися вслід й відразу взялися розстеляти ряднину, якою мали переносити солому...
06.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2019
Місяць Квітень на порозі
Цвіт фіалок при дорозі
Оченята сині – сині
Розстелились по долині.
Між берізок, як мережки
Рясти звісили сережки
Вітерець гойдав донизу
Поруч сіра гірка хмизу.
А в ній птаха гніздо звила
Тут голівку прихилила
Он вся в сонячному блиску
Жовта квітка первоцвіту.
А вербичка звеселіла
Діамантами розцвіла
І підморгувала квітню
З вітерцем співала пісню…
30.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2019
Мала жінка гарну вроду
Чоловіка в нагороду
Був такий, стрункий він, славний
Як господар… Непоганий
Для села не було диво
Що любив занадто пиво
Частенько, як з роботи йде
Народ, весь злий, аж гуде
Мов по черзі всі паркани
Обмалює в (дельтаплани)
Комусь штахету зламає
Пісні журливі співає
Мовить людям пиво любить
Часто жіночку паскудить
Каже скупа, як та злодюга
А сам же точно – волоцюга
Сльози горохом, розповідав
Її весь час, одненьку кохав.
Ось жінка, одного разу
В душі сховала образу
Оце, нині прихопила
У Маркеті бочку пива.
Весняне свято жіноче
Хай вип`єм вдвох ми охоче.
Мабуть в бочці - десять літрів
Зирить жінка, очі хитрі
- Ну вже будем святкувати
Тож, як вип`єш, не йди з хати
Не ламай, оті штахети
Розкажи свої секрети
Нащо по людях, мене носиш?
Як в полі траву, що косиш…
Я лиш умову, поставлю
Все за раз випить заставлю
Сміється чоловік, зрадів
Аж лисина блищить, упрів
- Оце добре, оце діло
Обіймав дружину сміло.
Ледь всміхнулась й пішла спати
Нащо дурня нервувати….
Він допався вже до цицьки
Кошеня малим, до кицьки
І шепоче, - Іще трішки
На закуску взяв горішки…
Дудлить з бочки, тріщить пузо
Ходить - плава, як той Крузо
Акурат, три літри випив
Ой, подумав, мабуть схибив
Нащо було обіцяти
Тягнув бочку… Пішов з хати…
Ранком жінка шмон наводить
Паразит і де ж він ходить
На обійсті і по хаті
Лізуть думки, волохаті
Де ж поділось її чадо
Козу бачить, носить задом
Наче за мить і вже впаде
І чому так дивно ходе?
У сарай, спішить де свині
Йой в кориті, всередині
Чоловік спить,, храп лунає
Та, ще й свиню обіймає
Чи то в сечі, а чи в пиві
Аж прицмокують щасливі…
Хто програв, нині й не знати
Та гадала треба прати
Не піде ж такий до хати
Як його буде кохати….
13. 03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2019
Стрілка, стрілку доганяє,
На одному полі,
Більша меншу захищає,
Зазвичай поволі.
Механізми, батарейки,
Вимір чАсу- «тік-так»,
Ой, не вміють збивать рейки,
Кудись часто спішать.
Захотіли вертіть ними,
Як вперед - ненапад,
Це за примхами людськими,
Вже й здійснився напад.
А народ, ні, не питають,
Цього хоче, чи ні,
Пани бали заробляють,
Кажуть всі , - Час в ціні.
Що здоров`я, для всіх людей,
На жаль, їм, начхати,
В них багато, іще ідей,
Більш грошей накрасти.
29.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2019
/до картини/
Життя вирує…. освітлені дороги,
І гул машин, аж нервує, дуже страшить,
Знов не прийняли, покинуті пороги,
В кожного серце, нестерпно, ой так болить.
Мідні паркани, від світу загорожі,
Чаклунство долі, десь щастя загубилось,
Ідуть прохожі, чом погляди ворожі,
А їм так жити… ніколи і не снилось.
Душа страждає за терпке, гірке життя,
В обійми горнить,хай доброта зігріє
Боже творіння теж бажає майбуття,
Тепло, як сонце, мрія в душах зоріє.
Люди, згляніться! Нині й він не сирота,
Для усіх прилисток - дорога камінна,
Грошей не варта, його ніжність й доброта,
Запам`ятайте, адже вона безцінна!
30.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2019
Тебе нічка, прошу досить,
Чорні погляди кидати,
Хай світанок, трави зросить,
Сон повернеться до хати.
Нехай сонечко ранкове,
Промінь землю, всю пробудить,
І повітрячко, медове,
Із омани нас виводить.
Всім придасть, віри й надії,
У весняний день, чудовий,
Та розвіє думки лихі,
Вітерець стрімкий, бідовий.
Видатний день у народу,
Йдемо долю вибирати,
Тож за волю і свободу,
Щоб не бідкалася мати!
Та війні, вже край покласти,
Зустрічати доньок й синів,
Збудувати життя власне,
Та не бачить,смерть й страшних снів!
Щоб ніч тиха, ясноока,
Лелеки,мирно по водах,
Й веселіше грала скрипка,
Добрим людям, що на Сході.
Чого ж нам, сидіти вдома!
Тож у злиднях, досить жити!
Давно всіх, вже взяла втома.
Тож йдем дружно вибирати!
20.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2019
По траві, туман стелився,
В пряний вечір біля тину,
А козак, на стан дивився,
Зустрічав свою дівчину.
Місяць сяйвом засвітився,
Мерехтіли, зорі ранні,
Над рікою, міст іскрився,
Вона в білім, карди гані.
Немов птаха, як на крилах,
Заглядала в сумні очі,
Трепіт серця, у обіймах,
Погуляєм до півночі.
Та нема, коли лебідко,
Стук копит, далеко чути,
Мусю їхати, берізко,
Мені ж тЕбе не забути.
На коня, сів вороного,
Хмара вмить, місяць закрила,
Вона ж просить, лиш одного,
Щоб живим вернувсь, молила.
А в гаєчку соловейко,
Співав пісеньку журливу,
Ой давно, болить сердечко,
Боже дай…. долю щасливу.
Йшла дівчИна по місточку,
Все ж надію, в серці мала,
Лежав місяць, на горбочку,
В смутку ранок, зустрічала.
20.03.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2019
/ віршована розповідь /
Я народивсь… Коли сніжок
Мені ліпив на поріжок
Так біло – біло у очах
В старих ховався рядюжках
Й під мамою зігрівався
Мороз, нащо отой здався?
Мама каже, прийшла весна
Подивлюся, яка ж вона?
Швидко нюхав, мокрий носик
Гарчить мама, - Чорний хвостик
Зовсім став ти нечупара!
Така зла, як чорна хмара.
Та зранку весь сніжок розтав
Я радо сонечко стрічав
Й крокусів синіх, ясний цвіт
Який прекрасний оцей світ!
За мить слухав спів пташиний
Я друзі, такий щасливий!
********
Хай думають
Хай думають загубився
Насправді ж я притомився
Тож відпочину трішечки
Крокусів цвіт, мов свічечки
По них в таночку промінці
Ой, як приємно тут мені!
От веснянка - чарівниця
Хочу цим насолодиться
Вмить ляжу, прямо й на бочок
Скажіть, а вам, як лісочок?
Та не заздріть любі друзі
Озирніться по окрузі
Квітне, в сяйві, моя земля
Вам зізнаюсь, щасливий я!
До картини…
Заховався у суцвітті
Є краса, така на світі
Аж дурманиться в голові
Ну, скажи, а як я тобі?
27.03.2019р
/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2019
У яснооких небесах
Весна танок танцювала
Тримала квіти у руках
Під спів пташок розсипала
Ясне сонечко тепліше
Замайорів крокусів цвіт
Мені з ними веселіше
Який чудовий, дивний світ…
(До картини песик в крокусах)
*****
О, як же добре, прийшла весна
Тут загублюся серед квітів
Я теж красивий, як і вона
Радий, щасливий, в цьому світі…
***
У хованки грають діти
Сховаюсь і я між квіти
Скажуть песичок грайливий
Чому б, всім не порадіти?
З ними буду теж щасливий…….
27.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2019
Прокидалося село, впали роси ранні
Розлетілися чутки, приїхала пані
На крутезній машині, до баби Килини
Фоткалась на всі боки, поблизу калини.
Гомонять - гонорова, тож була в Європі
Одягла круті шорти емблема на (* опі)
Ніби ота краля, струнка синьоока
Кажуть, розбагатіла, хоч і одинока…
Й до Сашка долетіла, оця звістка нині
Чого чекати, спішив, їхав на машині
Але в нього, що правда, біленька, старенька
Це ж,як для села зійде, втішалася ненька
І колеса високі, горда назва «Нива»
Давно вийшла із моди. Тож сім`я щаслива.
Йому тридцять минуло, а дівки немає
Ой, часто дрова рубав…Кров в судинах грає
Воно б, давно одруживсь та вибрать не в змозі
Як приведе додому, зразу ж на порозі
Мати зміряє до ніг, каже не підходить
Пишна, а ота худа, ніяк не угодить.
Її гордість розпира, пишалася сином
Любила погомоніть, вечором під тином
Все тлумачить, молодий, куди поспішати?
Щоб була гарна й гідна, треба вибирати
Щоб і хата, і в хаті й машина крутіше
Ти ж у мене красунчик - роздивляйся ліпше.
Ось так… і цього разу, коли проводжала
- Синочку, придивися, щоб всім догоджала
Їхав, слухав Винника, голосно далеко
Їй все просто- бубонів, а мені ж нелегко
Напевно вже зо двадцять, водив красунь сміло
А після останньої, все село гуділо
Сам директор колгоспу, пропонував доньку
Аж до річки линуло - Я не хочу Соньку
За серце хваталася, його ненька знову
Волала, як без тями, - Повівся на змову
Батько хоче прийняти, бо знає надійно
Більш - менш порядна дівка, хоче спать спокійно
Мені ж зачіска «каскад» й русяве волосся
Не зовсім до вподоби! Й на очі мов коса…
Коли зирить з під тишка й усмішка, аж до вух
Здаля, як та жирафа, як вдягне капелюх.
Врешті під`їхав, до хати, де музика грала
На подвір`ї Килина в мішки траву клала
Поруч машина ФІАТ, колір синій - синій,
І … чемно, - Добрий день, вам !- сказав господині
Та привітно за хвіртку, взялася руками
А, що Сашко - напевно, стрічать з рушниками
І хліб - сіль подавати, уже скажеш нині
Прийшов руку просити? Вмить, гукну Христині…
- Я оце, -переминавсь, із ноги на ногу
- Щось машина затихла, - утратив відвагу
Аж тут в дверях Христина, - фарбована лялька
-О, сонце моє, Сашко… Голівка біленька
Казав руда, в веснянках, годі вже брехати
Ну, давай, не соромся, тож заходь до хати.
Пора знову відновить приємні стосунки
Не забула про тебе, привезла дарунки…
А Килина за вила, - А я спішу в поле…
Підморгнула онучці, обличчя веселе
Танцювати хотілось, значить погуляєм
На весіллі вже скоро, молодість згадаєм…
В хаті тихо, привітно, штори опустила
Мило в очі погляда, губу закусила
- Сорочку приміряєш? Відразу обмиєм…
Чи зразу за зустріч, ми Шампанське відкриєм ?
Христя сіла на ліжко, позирає скоса
Наливай, не соромся, ледь зморщила носа
Йому туман в голові, пригадав той вечір
Та я ж, іще не пив, нині згадав, чай - чифір
Як після гульки пили й на ліжко розлили
Горіли вдвох в гріхові і свічки палили…
Пусті келихи вина, солодкі цілунки
Вже світало надворі… Нащо обіцянки…
Прокидалося село, корова ревіла
Гавкав пес, чиясь постать, хвіртка заскрипіла
Сашко бурмотів під ніс, у обіймах Христі
- І це.. . кого біс приніс, - не ховав лютості
До вікна нишком зирив, тож здається ненька?!
- Ти полеж, зараз прийду, моя дорогенька
І швидко вскочив в штани, виходив із хати
От трасця, що за життя - досить чатувати
Килина біля курей, голосно ззивала
А мати знервована, руками махала
- Синку, пішли додому, чому забарився?
Та… Я оце матусю… Вчора одружився…
****
Ой, як часто буває, любов материнська
Так жити заважає її гордість панська…
Для двох щастю радіти, часто перешкода
Так швидко роки біжать, час сплива,так шкода...
26.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2019
Цілу нічку стара не спить, все діда чатує
Вже напивсь, ото до біса, чи то він жартує
Бурчить, що був колись король, й всі його любили
Напевно з розуму зійшов, - Ой, немає сили -
Кричить і охає, весь час, »Любіть», каже» Любіть»
Боюсь мене доведете! Дуже прошу не зліть!
Баба боїться підійти, той десь тягне руки
Ой, мені нащо, ця біда й йому такі муки
Вже й ганчірку на голову, із оцтом поклала
Аж сльозину проковтнула, - Я ж тебе кохала
В нього очі, як в вампіра, в ліжку три дні поспіль
Воно все, ото нічого та вже й мокра постіль
Що ж це буде, зажурилась, мочиться під себе
Як же я, сонце, любенький проживу без тебе?
Ні, сказала сама собі,- Треба щось робити
Що це дасть, ридаю поруч, досить голосити!
За вікном весна надворі, одягла жупана
За три ночі, геть, зморена, пішла наче п`яна
Під черешнею, близенько, взялася копати
Дід очунявся і швидко, визирає з хати
Звичайно, через вікно ніби боїться вийти
Не знати, навіщо риє ? Треба осмислити....
На лопаті гойдається, ледь видно із ями
- Тебе я, бісову душу, поверну до тями
Лип на вікно, старого вздріла й до хати швидко
А чи то він, чи хтось інший, так погано видко
Розчервонілася, як рак, бачить, а він в ліжку
Догори очі закатав… Тримавсь за рядюжку
Здалося ій, шаленіє, дригає ногами
Почав ричати, як той тигр, я ж кохав ночами
Тебе одну, а мені, що, вже риєш могилу
Тепер радієш, що втратив, оце нині силу
Пригадай, як ти хворіла…. Я ж мив тобі ніжки
Пригощав в ліжку бульйоном.. Тож почекай трішки
Згадай, його смакувала й мене цілувала
Ще милим і коханим, всю нічку називала
Баба хитро позирнула, махнула рукою
Одна думка, каже друге, - Та біс із тобою -
І погналась під черешню, дід видить, знов риє
Ледь - ледь дибає ногами, в ліжку мати криє
Дві руки поклав на груди, ой пече зараза
Тож горілки нема вдома, хоча б була брага
Певно помру, як не вип`ю? Думки, наче оси
Перед очима всі друзі , із флоту матроси
До подушки нахилився, відчув, мов болото
Вмить раптово, щось сіяє, схоже, на золото
У вухах гуде і дзижчить, то заграє скрипка
То вовчисько поряд виє, то сусіда пика...
Ой до чого ж я дожився, здалось сам злякався
До вікна, вже сів, дививсь … Навіщо набрався?
Скрип дверима, вже старенька, мило посміхалась
От намучилася нині, дякувать добралась!
Наче й ховала міленько та вийшло глибоко
Ти вже давай, піднімайся, чуєш лежебоко
Із – за пазухи тягнула, дивилася в очі
Дід принишк, а, як угледів, закам`янів, в шоці!
Цілу пляшку самогонки, поставила на столі
До стільця, наче упала, - Ну, як там королі?
Що сходив, в гості до предків, гайда похмелися
Одягай сорочку чисту, давай поголися
Це ж на смерть приготувала, вже яма готова
В діда очі, аж на лобі, - Що ти чорноброва!
Оце тільки полікуюсь, більш не буду пити
Чесно, люба, присягаюсь! Будем добре жити!
22.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2019
В директора школи гучно, давно іде педрада
Сумна Наталя Петрівна, цим розбіркам не рада..
За пропущення уроків, тепер догану має
Це чому, кричить директор, всіх учнів захищає.
- Я розумію, восьмий клас, діточки нині такі
Та зауважить, хочу вам, стали занадто м`які!
Вся червона, як троянда… - Та це ж в мене лиш один
Все порушує порядок, нашого завгоспа син.
- А ну всім нам розкажіть, щоб знать, як з ним вчинити
Мабуть не досить досвіду! Безлад треба спинити!
- Та він до школи приходить, залишає телефон
Сам на подвір`ї гуляє, каже заважає фон….
Оце класне шепотіння…Дуже тисне в голові
Тому в класі й записує, розмови, теми нові
Навчається ж не погано.. Та я ж з ним розмовляла
І з ласкою, і сварила, і навіть умовляла…..
- Не розумію зовсім вас, - барабанить по столі
Двома руками директор, - То, що робити школі?
Врешті беріть за шкібарки, боятись нема чого
А потім буде нагода, запросим батька його.
- Ну де він там, скоро буде? За ним когось послали?
- Сьогодні є, зараз прийде….Тож контрольну писали.
Враз стук й двері відчинились… Малий на зріст хлопчисько
Принишк, привітавсь тихенько, на душі видно кепсько
Зблідла Наталя Петрівна, на неї всі дивились
Вона розмову почала, - Ну от бачиш… Дожились!
Встав директор із - за столу, - Що робити не знати!
Ти ганьбиш ,всю нашу школу! Чи хочеш, щось сказати?
- Я ганьбити? Ну про, що ви? Погляньте депутати
Пропускають засідання … Дивно…. Мене карати?
Їм зарплати і премії, я вам скажу захмарні
Тож вважаю, вибачайте, всі ці розмови марні…
За, що? Я ж з них беру приклад.. Всі карточки вставляють
Їм бачу, за це нічого! В цей час в барах гуляють…
Що тут нині вже сказати…. І правду, де шукати?
Я напевно, як підросту... Теж піду в депутати….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2019
А ви бачили світанок, який він мінливий?
Червоніє, соромиться, як мила дівиця,
Ні, це наче, парубійко, зовсім не сміливий,
Потемніє на якусь мить, зненацька іскриться.
То так зовсім, випадково, стає весь рожевий,
Виглядає упевнен, до землі так ніжно,
Стежку стелить, на весь обрій, майстер березневий,
Кольори всі сірі, на сині змінить поспішно.
Ясний промінь, як художник, намалював ребра,
Розстелив, раптом веселку, ледь – ледь в позолоті,
Так сміливості набрався, сяйво на пів неба,
Вмить увагу відвертає, пташина в польоті.
І заграє часом морем, хмари справжні хвилі,
Крають небо на частини. Ще по ньому зорі,
Та й світанок схова в шати, на самому схилі,
Десь до заходу найближче, в темному просторі.
А на сході квітне мальва… із відтінком літа,
Фарби смужками, різнокольорові, стрічками,
Шматок ситцю яскравіє, піднесе ввись світла,
Промінці, вмить поміж хмари, виграють свічками.
Яке щастя, просто жити, відчуть прохолоду,
Край мій рідний,любуюся, вишневий світанок,
Зачарована красою, маю насолоду,
Із пташиними піснями, зустрічаю ранок.
23.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2019
Каже Ганна до Миколи
Вже послухай йди до школи
Ти ж батько і давно хотів
Хоч раз… піди за сім років
Хваливсь куму, як гуляли
Ви удвох же пообіцяли
Чи знов збрехав, як був колись
Мені не ззраджував, моливсь
Лип Микола до дружини
Що йти слухати провини?
Яке виросло в нас чадо?
А дружина й дуже радо
Любий зроби гарний вчинок
Гроші візьми, подарунок
Тож скоро свято жіноче
Ніжно, на вухо шепоче
Як звати, вчительку узнай
Надовго, милий не зникай
Мене нині здивувала
Та ти ж з нею дівувала
Катька звать, - каже Микола
Та вона, щось вчора квола
Така була і не знати
Чи й піде зараз навчати
Ми з кумом, он три дні поспіль
По черзі ходили в гості…
28.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2019
Малий хлопчина сидить… По обіч дороги….
Задивлявсь на водопад, на його пороги.
А в малого думок, наче велич гори…
Каже ненька, - Синку… прийшло до нас горе.
А йому, янгеляті й п`ять років не було…
Тож воно синьооке, про це, ще й не чуло
Навіть цього й не знало, яке оте горе,
Нині ненька казала, як штормове море…
Що всіх забирає… Коли морський цар гуляє
Так хвилі підійма, човни, до дна нахиляє…
- Та до моря ж так далеко, - шепоче синочок.
- Давай йдемо на місточок, туди на горбочок…
Добре попросимо море, щоби й не штормило,
І щоб людям та й ніколи горя не робило…
Міцні руки, мозолисті маля обіймали,
- Ой, щоб ви діточки! На світі горя не знали!
Йшла дорога крива, до самого низу
Поміж трав в долину, далеко до хмизу.
Малого тут лишили, з ним бабця поруч,
Тримала у руках для волосся обруч...
Він здивовано дививсь, все не міг збагнути,
Чому нині плаче бабця, їх змогли забути?
І чому тепер старенька, зовсім сива стала?
Онуча на руки взяла, каже, що пристала….
Та дорога, до цвинтаря, стежкою кривою
Зрозуміть, як? Чом ненька, плаче під вербою?
Все мовчала й нащо, одягла чорну хустинку?
Чом обличчя хова? Шепоче, - Синку - синку?
Оченята зирили, вслід довгій колоні
На губах старенької сльозини солоні
Як все пережити серденько боліло
А онучок відчував…Тремтить її тіло...
До грудей тулила мале янгелятко,
- Полетів до неба, ось тепер твій татко
Малий не второпав, скривив губенятка,
- Як це полетів, я хочу до татка!
Ну таке, ти скажеш, він моряк сміливий
Обіцяв татусь, я буду щасливий!
Будемо разом ми, море захищати
Гайда вставай бабцю, йдем його стрічати!
Десь далеко море… Хвилі до причала…
А над ним чайка, голосно кричала…
Проводжала моряка в потойбічний світ
Зрозуміє все це син, через кілька літ…..
21.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2019
Не вій вітрисько, душу не холоди,
Сонячний промінь, доторкнеться ніжно,
Із трав сонливих, останній сніг струси,
Хай сум, тривога, пропадуть безслідно.
Весни вітання, хочу я пізнати,
Дивлюсь, задумаюся, знов до вікна,
Він там, на сході, піду зустрічати,
Ой, нащо ж люди, страшна, вбивча війна?
Якби не він, то хто б йшов боронити,
В кроваве пекло, під кулі, снаряди,
І хто б зміг землю й мій сон захистити,
Боєць за волю, на посту й за правду.
Там не один, де жахи, страх й смерть ходить,
Сини відважні, немов рідні брати,
Всі негаразди, нехай Бог відводить,
Живі верніться, жде жінка і мати.
20.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2019
У день весняний, просто не знати,
Чи ясне сонце, зможе пригріти,
Та пташечка, чи буде співати,
Чи ранок зустріну й первоцвіти.
Яскраві барви, сонце золоте,
Пробудять небо, одягнуть смужки,
Світанок ,вкотре сяйвом зацвіте,
Розстелить, по краєчку рядюжки.
Земля в дрімоті та відійшли сни,
Весняний вітер, неначе сніжить,
Упали роси, в трави, на стежки,
Веселий, стрімкий промінчик біжить.
Весни, я дочекалась і ранку,
Спіймаю промінь, радо в долоні,
Земля вдягнена у вишиванку,
Щаслива, то ж я у своїм домі.
13.03 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2019
Я бачила соняхи у сні,
Про тебе нагадали мені,
Були в той день, лише надія,
У полі сонечко і мрія.
Й веселики ясні у очах,
Як злети кохання на крилах,
Де глянь, краса і красень сонях,
Міцніше тримай у долонях.
Це ж щастя нашого порука,
Та й щоб, не дістала розлука,
Чи магія,чи солод гріха,
Сповив, нині спомин та й втіша.
Бо ж сонях- сонце,коли старість,
Згадаймо…літо,нашу радість.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2019
Година, дві.. чотири, п`ять,
І час минав, стрілки спішать,
Але чомусь, сон геть утік,
Дрімає ніч, немає втіх.
Лиш місяць там, серед зірок,
Мені здалось, зробити б крок,
Душі ізвідати політ,
Щоб поміж них, далекий світ.
Це лиш думки, у сяйві мрій,
Та катма крил. В голові рій,
Бджілки дзижчать, аж бере сум,
Місяць ясний, низав струм.
В його б потрапити полон,
Щоб надійшов, вже Аполлон,
І злікував, від самоти,
Хоча б на ніч, від німоти.
В душі тепло, щоб відчути,
І спів кохання почути,
Місяцю дай, щастя крихту,
В потайну ніч, ніжну й тиху.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2019
А чи є, таке село, на рідній землі,
Де могили немає, мовчать солов`ї,
Серед трав і дерев, син упав на війні,
Як журавлик молодий, ще не мав сім`ї.
Все жили і братались, а ворог не спав,
Ланцюги весь час кував.Та коли ж кінець?
П`ятий рік, війна йде, знов народ повстав
Де ж обіцяний той рай? На душі свинець.
І пече, і так болить! За світлії мрії,
Молить мати в темну ніч за своє дитя,
Кожен з нас, свій хрест несе. Та де ж надії?
Що народу чекати, яке майбуття?
Сонце землю зігріло, стежка в болоті,
Чи від снігу, чи від сліз, до цвинтаря шлях,
Очі лід, душа кричить. Хрест в позолоті,
Полетів поміж хмарин, сизокрилий птах.
А чи є, таке село, де могил нема?
Дочекалися весни, скрізь квітнуть квіти,
Синів любих, милих, забрала війна,
А чи хтось, хотів страждань? Чому радіти?
10.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2019
Думки минулі, колотить вітер в старім листі,
Краплі багрові і світлі й льодяні в намисті.
Трави сухі в позолоті, сонечко збудило,
Землю святу, ледь зігріло, сніги розтопило.
Між дерев голих, у лісі горбочок синіє,
Вже й веселиться проміння, пролісок ясніє.
Заводить пісню, у гаю маленька синичка,
Радо голівкою вертить, підіймає крильця.
Ввись, як пушинка злітає, хоче розказати,
Вже на порозі весна, пора її стрічати.
12.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2019
Ранкове сонце… світило в очі.. Тамара в ліжку, повернулася на правий бік, дивилася у відчинене вікно до стежки, що вела до садка.Стиглі позички
покриті краплинами роси, виблискували на сонці, немов звали до себе, візьми й зірви, скуштуй, відчуй той смак. Лише подумала і вже скривилася, як була в трусиках і в майці так і гайнула через вікно. Шубовснулася в маленьку калюжу і несподівано вирвалося,
- Ой, що це, дощ був?!
Скрививши носика, озирнувшись назад, бігла вперед - до стиглих ягід. Прохолода зробила свою справу. Гусяча шкура, як признак холоду виступила на руках, злегка тремтіла та в долоні рвала ягоди, захоплено запихала в рот. Кілька раз хапнула, від відчуття кислоти примружувала очі, за мить почула бабусин голос,
- Ти де, дівчисько?
Здаля побачивши онучку, жінка продовжила,
- Ото вреднюща, виспалася й бігом в садок! Он гайда до роботи, дощ пройшов, не треба воду носити, замочимо речі, згодом будемо прати, ходи сюди!
Дівчинка з сяючими оченятами хапнула дві жмені позичок, не поспішаючи, поверталася до вікна.
Бабуся хитала головою,
- То вже йди через двері, куди прешся, тож ноги в болоті.
- Звичайно, - опустивши голову, відповіла дівчинка. Вона й зовсім не мала наміру через вікно лізти в кімнату.
Чорне волосся, спало на чоло, поглядом голодного вовченяти дивилася на стареньку. А потім, немов біс вселився, швидко побігла, спеціально з силою ступала на землю. На всі сторони з трави розсипалися краплини дощу, вона ж раз – по - раз трясла головою, щось бубоніла про себе.
На веранді, бабуся в кружку налила молоко, звівши ледь руді брови, суворо сказала,
- Так досить ганчіркою терти ті ноги, вже сухі й чисті, ти ж в траві їх майже вимила.. Пий молоко з хлібом та разом підемо почистимо в корови, потім зігрію води, приступимо до прання.
Тамара всілася на стілець, гойдала ногами, з силою кусала, відривала окраєць хліба й прихльобувала молоко, на знак згоди кивала головою. В цей же час, запитала.
- Бабусь, а чого ти риденька, а я чорна, ти мені рідна бабуся?
- Тю на тебе, - жінка ледь всміхнулася, продовжила,
-А тато в тебе який, хіба не світлий?
Дівчинка довірливо заглядала в очі,
-Та, я це.. ну він же не такий, як ти! Ти, як сонце, а він он, як солома, що на купі, для корови.
Стара голосно розсміялася,
- В тебе мама чеченка, в неї коси були, як смола, такі шовкові, аж виблискували.
Дівчинка допивши молоко, витирала рукою вуста,
- А де вона? Чому і тато довго не приїздить? Вона теж в тому селі живе, що й тато, то чому не приїздить?
- Ой дитино, - погладивши по голові й трохи задумавшись,
- Маєш знати, повіялася твоя мама, а куди й не знати, напевно повернулася в Чечню.
А я думаю, чого ти мене чеченкою називаєш. А Чечня – це що?
- А біс його знає, твій тато там був, десь в Росії. Служив в армії, її звідти привіз, була справжня, дикарка та все ж одружився. Спочатку жили тут, потім збудували будинок в іншому селі, там тебе і купили.
Мала опустила голову, наче, щось роздивлялася на підлозі,
- То тато в тій хаті живе, а чому мене не бере до себе? Я вже так засумувала за ним, як на Святвечір був з якоюсь тіткою і все. Я до нього хочу, там напевно теж є школа. Не хочу в школу з Петьком ходити, він цілу дорогу тільки й знає обзивається, як ти - мене чеченкою називає.
Стара хитаючи головою, сердито,
- З сусідами треба мирно жити. Але ж він за тебе на три роки старший, в батька вдався, років мало, а на вид, як молодий ведмідь. Ти з ним краще не водися.
В сараї Тамара сапою вигортала солому, разом з ледь присохлим коров`яком. Час від часу рукою підтирала носика, на чолі від напруження виступав піт. Машинально це робила, бо доводилося прибирати в сараї через кожні чотири дні. Іще розстеляти свіжу, суху солому на підлогу, а в ясла класти свіженьке сіно. Боліли рученята, з осторогою позирала надвір, де бабця для корови, на терці терла старі буряки. Думки про батька не давали спокою, важко з бабцею жити, все заставляє робити, хай би забрав і тітка та, наче непогана на вид і село більше так розповідала бабця.
Збігало літо… Надворі ледь - ледь сіріло, коли Тамара почула голос батька. Пташечкою зірвалася з ліжка - ну нарешті. Він стояв на порозі, коли вона кинулася до нього, розставивши руки в різні сторони,
- Тату, таточку, забери мене, я буду слухняна. Я хочу до тебе в село, хочу там ходити до школи.
Він підхопив її на руки, худенькі рученята обіймали його шию, притискали до себе голову, тулилася щічкою до його щоки, зі сльозами на очах, заглядала в радісні очі батька.
- Ну, от і добре, - сказав батько, поцілувавши в щічку.
Пройшло трохи часу… Тамару тітка Галина прийняла з холодним серцем, але при чоловікові цього не показала. Більше уваги привертала маленькому хлопчикові, пояснили, що це її братик -Миколка.
Батько працював в колгоспі трактористом, часто йдучи на роботу, будив доньку збиратися до школи. У перші дні Галина кілька раз заплітала їй косички та згодом дівчинка відмовилася, вирішила сама заплітатися. Їй здалося, що вона заплітала їй коси, дуже нервувала, навмисно робила їй боляче. Коли ж батько залишався вдома – для неї щасливі миті. Він більше приділяв їй уваги, хоча й возився з сином. Лагідний, привітний погляд, грів молоде сердечко, любив доньку. Її дзвінкий голосок, як дзвіночок молодого джерельця - тішив його.
Галина тітка строга, дівчинка тільки приходила зі школи, відразу вимагала, щоб швидко робила уроки й приступала до роботи. То підлогу помити, чи то посуд, чи бавитися з братиком. А їй так хотілося на вулицю, де гралися діти, де линув писк і сміх, де чути, як хтось кричить, - Лови! Лови м`яч! Всі вмовляння, відпустити хоча б на годину, визивали в жінки гнів. Верещала не своїм голосом, що в неї, аж у вухах дзвеніло, погрожувала відправити назад до бабусі. Ці слова – «Прийде тато тоді будеш гратися де захочеш, а зараз мусиш допомагати, треба заробляти, щоб тебе тут годували», як ніж і молоде серце дитині, гнобили, ранили душу.
Одного разу Галина наказала дівчинці полізти на горище, дістати соковарку. Тамара трохи боялася висоти та серйозний погляд тітки- наче забирав з під ніг землю. Втрачала контроль над собою, чомусь не наважувалась посперечатися. Її чорні очі наче відбирали силу, здавалося, що на якусь мить темніло перед очима. З острахом залишалася з нею на самоті. Про любов до тітки й речі не могло йти, хоча батько декілька раз мав розмову, щоб називала Галину мамою. Вона ж тільки опустить голову донизу й тихо погодиться,
-«Добре тату, я хочу сказати та язик не слухається мене. Я намагатимуся це зробити».
Але серце й душа наче входили в п`яти, підступала розгубленість, щось здавлювало горло, не давало вимовити те слово – мама.
Дівчинка, хвилин п`ять, руками обмацувала солому на горищі, шукала соковарку. Солома, мов голки, колола ніжну шкіру на рученятах, вона слиною змочувала почервонілі пальчики, долоні і знову шукала.
- Ну нарешті, - перевела подих, коли в самому кутку, під старим ганчір`ям, від якого несло затхлим повітрям вогкості, намацала її. Витерши рукою змокріле чоло, крикнула до Галини,
- Я знайшла…
І тихо про себе,
-А казала в соломі…
Свербіж по оголених ногах, якесь неприємне відчуття пронизало все тіло. Ой, напевно це від соломи, зробила висновки дівчинка, дуже хотілося трохи почухати, чи хоч погладити ноги та часу не було. Знала, якщо затримається - буде мати, що слухати від тітки, неприємностей не позбудеться. Тому й намагалася по соломі якнайшвидше, волокти соковарку до дверей.
- Ну от і добре. А тепер бери її і злазь, - крикнула у відповідь і швидко зникла з очей.
Ноги, як пружини трусилися, коли злізала по старій дерев`яній драбині, яка ще й трохи хиталася. Однією рукою трималася за драбину, іншою рукою, наскільки можна було, охопила соковарку та вона чомусь хотіла вислизнути. Не втрималась, коли та різко похитнулася, за мить втратила контроль. Глухий гуркіт на подвір`ї і гавкання пса привернули увагу Галини. Вона вискочила з хати, соковарка лежала біля її ніг, а Тамара - в траві трималася за ногу, з рани на коліні сочилася кров.
Жінка, аж побіліла на обличчі, верещала не своїм голосом,
- Що, застав дурня Богу молотися, то й лоба поб`є! Так і ти! От покарання мені господнє, де ти взялася на мою голову? Йди он, біля криниці промий рану, я принесу зеленку - припечемо. Що напевно рота роззявила, не дивилася під ноги, тому й злетіла?!
Дівчина на губах відчувала солоні сльози, що котилися мов горошини, боліло все тіло, особливо нога. Не наважилася сказати, відкопиливши нижню губу, ледь - ледь піднявшись, кульгаючи на праву ногу, йшла до криниці, яка знаходилася далеченько від сараю.
Ті самі слова, що й бабуся казала, думала дівчинка, йдучи від криниці до хати та все ж з бабусею було краще. Хоч тут гній тато чистить та бабуся вечорами було й поцілує в лоба й щось цікаве розповість. Хоч і бурчить незадоволено та не кричить же так, що можна оглухнути..
Ввечері, коли батько прийшов з роботи, донька вже лежала в ліжку. Його зустріли сумні оченята, доньці стало зовсім зле. Її, то проймав холод, то кидало в жар. Дружина розповіла йому, що сталося, він не сварив доньку, погладив по голові, здивовано сказав,
- А в тебе здається підвищена температура..
Й до жінки,
- Галино, дай термометр!
Випивши ліки від високої температури, дівчинка намагалася заснути та сон не йшов, хвилювалася, адже завтра тато має її повезти в містечко- в лікарню.
Після рентгену в Тамари виявили, що в неї вроджена аномалія розвитку однієї нирки. Ліва нирка була в нормі, а друга -« підкова», так її називають, нирка зовсім не розвинена. Ще рентген показав забої стегна та сідниць, хоча і так було видно, на ранок тіло покрилося синіми плямами. Батько хватався за голову, від таких новин. Вже шкодував, що забрав доньку до себе, але ж час не повернути назад. Не дарма ж кажуть - якби знав де впадеш, то соломку б підстелив.
Майже три тижні пробула в лікарні, їй парентерально вводили ін`єкції, заставляли пити ліки. Тато провідував через кожні три дні. ні тітка, ні бабуся до неї не приїхали. А вона так нудьгувала за бабусею, здавалося якби мала крила, то полетіла б до неї в обійми.
Коли була вдома, зрозуміла, що бабуся навіть не знала, що з нею таке трапилося.
Надворі осінь… Тамара наче подорослішала, робила висновки, що краще повернутися до бабусі. Адже Галина до неї не стала краще відноситися. Тільки до сина й до батька усмішка, до неї ж плогляне - їдючим поглядом, як в оси - так вона собі придумала. Напередодні зимових канікул, наважилася поговорити з батьком,
- Тату, я хочу до бабусі, зараз ти більше часу вдома, може тітка без мене побавить Миколку?
Він здивувався від почутого, такого прохання з підтекстом, можна сказати.
- Мені тут сумно, я не здружилася з дітьми, бо все вдома, а там в мене є друзі. Відвези мене, будь ласка.
Його здивувало таке прохання, відчув прилив крові до обличчя, намагався стримано говорити. Хотів відмовити та вона ніжно притулилася до нього, обійнявши за шию,
- Тобі зле? Ти так почервонів…
Батько гладив по голові,
- Залишиш мене, а я ж сумуватиму за твоїм дзвінким голосочком. І Миколці з тобою весело, він тебе так любить…
-Тату, хоч на Новий рік, - вмовляла, зазираючи в світлі, теплі очі.
На другий день, батько зранку зайшов в кімнату до доньки, вже одягнений, навіть в чоботах,
- Ну, що готова їхати? Одягайся!
Ця звістка їй здалася святом, вона була на сьомому небі. Батько сидів на стільці, з усмішкою на обличчі спостерігав, як вона швидко і вміло застеляла ліжко. Трохи знервовано одягалася й збирала деякі речі, навіть портфель з книгами та зошитами забрала.
Вони зайшли на кухню, батько ніс рюкзак, Тамара в руці тримала портфель. За столом з Миколкою на руках сиділа Галина, годувала його молочною кашою. Миколка побачивши Тамару, потягнув до неї рученята, рухав ніжками.
Галина, сердито гримнула на нього,
- А ну сиди, непосидюче!
А потім до неї,
- А портфель нащо взяла? Що може там на канікулах будеш завдання якісь виконувати?
А потім ледь посміхаючись,
- Ну бувай! Щасливої дороги вам! А ти Степане, там довго не сиди, щоб на обід вдома був!
Старенька, побачивши у вікно сина зонучкою, аж з руки випустила черпак, саме хотіла насипати в тарілку щойно зварений борщ. Тішилися всі, цілувалися, обіймалися. Онучка зазирала в ясні бабусині очі,
- У тебе краще, чим там, хай тато мене тут залишить, назавжди, я буду слухняною, даю чесне слово, все, що скажеш буду робити.
Вона приголубила дівчинку, поцілувала в чоло,
- Хай і правда залишається, ось була захворіла на грип, не було кому й мені чаю подати. Як вона хоче хай так і буде, дитя й так обділене любов`ю.
Батько не поїхав відразу додому, довго рубав дрова. Нарубаних дров під сараєм залишалася невеличка купка, а пічку треба палити щодня, а то й двічі на день, зварити їсти та відігріти сир. День короткий, тож він при включеному електричному світлі рубав і складав дрова, відмовився від допомоги.Зайшов до хати, коли розгулялася хурделиця, у димарі завивав вітер, за короткий час всі вікна заліпило снігом.
Дівчинка задоволена… лежала в своїй кімнаті, в ліжку на пуховій перині. Посміхаючись роздивлялася книгу, коли почула розмову батька з бабусею, вони пили чай і про щось розмовляли. Ненавмисно почула слово»лікарня», відразу прислухалася. В цей час говорила бабуся,
- То їй, що заміж не можна буде виходити? З однією ниркою - не дозволять народжувати. Хоч і мала та не виросте ж друга, як ти кажеш…
Запала тиша… Згодом глухий стук ложки, батько колотив чай,
- Ти її трохи бережи, важкого не заставляй підіймати та солі й кислоти поменше треба вживати, одна нирка не дві сама розумієш.
Стара, хвилюючим голосом,
- А твоя напевно знала, що в неї така біда, тому й покинула вас.
- Це в спадок від матері передалася їй хвороба. Що тепер поробиш, вона ж народила та треба шануватися і все, а там життя покаже, - сказав тихим, пониклим голосом батько.
Часто й гучно забилося її сердечко. Так ось чому в школу пішла, аж у вісім років, ось чому така худенька - бідкалася в роздумах. ма
Її життя змінилося в кращу сторону, бабуся забороняла підіймати важке. Стала трішки лагіднішою. А вечорами було сяде в ліжку, погукає до себе і в обіймах розповість якусь історію і навіть казку. Інколи пісню заспіває, в неї голос був дзвінкий - дзвінкий, славився на все село.
До школи Тамара йшла в супроводі Петрика, сусід дуже зрадів, коли побачив, що вона приїхала й буде ходити в цю ж школу, що і він. Де було іншої взяти? Хоча вона трохи раділа, що йде поруч, несе її портфель та просила його, щоб не називав чеченкою. А він кожного ранку, як тільки побачить і кричить, -
« Привіт чеченко!».
А потім посміхнеться, опустить голову, махне рукою й скаже,
- Не ображайся, це по - дружньому, воно само вискакує та і мені подобається так тебе називати.
Час летів… Зима – літо, літо – зима…. Годинники відстукували секунди, хвилини, години… Діти підростали, хоч і різниця три роки, це не завадило їхній дружбі. Чорненька дівчинка – пір`їнка, ще так інколи називав її Петро, коли ранком йшли до школи.
Чудові літні дні довгі, можна багато роботи переробити. І допомогти по - господарству й попрацювати в городі і навіть можна в бабусі відпроситися з дітьми на ставок. Сьомий клас був дружний, діти з вулиці, як і в дитинстві збиралися до купи біля криниці. В самому низу вода з неї попадала у виритий вузький рів, в якому купалися качки, гуси, так метрів триста, а потім став. Він не був глибоким, але декілька джерел тримали воду прохолодною. Але діти купалися, насолоджувалися теплими, світлими днями.
Петро вже закінчив школу, інколи разом з мамою працював на фермі, батько ж давно навчив хлопця управляти трактором. Світлоокий парубок з дитинства любувався Тамарою, а згодом і прийшло раннє кохання. Він дивився в її волошкові очі і дивувався, сама чорнява, а очі світлі, теплі, привітні. Як і раніше проводив вечори, де збиралися всі діти, незважаючи на вік. Дві величні тополі колись росли біля криниці, їх давно зрубали і поклали одну навпроти одної, де молодь і мала посидіти вечорами. Тепер, тут навіть краще було, росли дві плакучі розложисті верби, придавали затишок, забираючи сонячне проміння на себе. Вечорами, хтось брав магнітофон, над лугом, ставом і селом, лунала музика, люди знали - то веселиться молодь.
Пройшов час … Тамара закінчувала восьмий клас. Струнка, височенька, як берізка, вбиралася в дівочу красу. Відчувала в собі силу, хоча знала, що не простим буде її життя, пам`ятала ту розмову бабусі з батьком - про свою хворобу. Її останнім часом зовсім нічого не турбувало, відчувала себе здоровою людиною.
Бабусі минуло сімдесят, старенька повільно все робила, тому дівчині приходилося виконувати більший об`єм роботи. Жити в селі без худоби неможливо, тому весь час в роботі. Землі сорок соток, тут і городина, і садок, було біля чого наробитися. Особливо важко навесні, треба все вчасно посадити, ще й навчання у школі. Влітку, восени збір врожаю. Лишню городину, яблука, ягоди здавали перекупникам, що приїздили автомобілями, міняли на гроші, чи на олію, чи на якісь миючі засоби. Добрим, чуйним помічником дівчині був Петро. Виріс справжній легень, помужнів, став серйозним, зваженим. До роботи й звати не треба, тільки побачить, що дівчина на городі з сапою, він вже тут, як тут, ставав поруч з нею і сапав, і підгортав бараболю.
Посміхнеться, пожартує і цукерками пригостить, ще й води наносить з криниці для худоби та до хати. Його батьки нічого не мали проти їхньої дружби, хоча й він був єдиний син. Їм теж подобалася дівчина, виросла на виду, як кажуть.
Та охопив сум, коли пішов в армію, молоде серденько страждало, за тим теплим, привітним поглядом хлопця і словами –« Привіт чеченко!». Останній вечір біля криниці залишив солодкі спогади, той, перший поцілунок в уста пробудив дивні відчуття. Все здавалося, що відносини прості, дружні, сусідські, а тут, зовсім інше, наче сонячний промінь ковзнув по устах і проник в душу. Вона інколи пальцями торкалася своїх уст і вкотре згадувала той медовий поцілунок. Вечорами замислювалася, хіба вона може йти заміж? Але ж ні, вже скільки медичної літератури перечитала, пишуть - можна народжувати та є великий ризик. Сучасний світ, йти заміж, значить обов`язково мати дитину, мати справжню сім`ю. А, як ні… Мабуть і не варто мріяти про це.
Петро служив в армії. Тамара навчалася в місті на бухгалтера, по направленню від колгоспу, тож і працювати залишилася в селі. Він писав їй листи два рази на тиждень, журився, що скучив за нею, за селом, що рахує дні до закінчення служби.
Одного разу, отримавши від нього листа, танцювала біля шафи з дзеркалом, коли зайшла бабуся,
- Що лист отримала, закінчує служити? Коли вдома буде?
На радощах дівчина обійняла стареньку,
- Ой бабусю, через три дні має бути.
Вона, наставивши до неї руку,
- Вгомонися, присядь!
- Та, яке там присядь, - відкрила шафу, продовжила,
-Так, яку ж я сукню одягну? В якій його зустріну?
- Спинися кажу. Сядь кажу! Ти знаєш, що ти не годишся до заміжжя, тобі краще не народжувати, або ж дитини не виносиш, а можеш і сама померти. Що тобі важливіше життя, чи та любов?
Початок червня був спекотним. Тамара сиділа за столом в своєму кабінеті перед відчиненим вікном. Віяло прохолодою, їй здалося, що промерзла, на плечі накинула кофту, вкотре зиркнула на природу. Вночі пройшов невеликий дощ, трава та листочки на деревах блищали. З них стікали прозорі краплі, переливалися на сонці немов кришталеві. Все довкола знову ожило. Сьогодні має бути гарний день - зробила висновки. Легка усмішка від думок, він приїде, як не сьогодні, то завтра обов`язково. Перед нею, на столі стояв будильник,- І чому він так повільно тікає, дивлячись через кожні десять хвилин,- бурчала про себе. Врешті - решт глибоко занурилася в свою роботу.
Згодом раптово здригнулася, привернув увагу шурхіт за вікном, здалося проплила чиясь огрядна постать. Відразу за дверима почула голоси і сміх, двері відчинилися. Петро стояв з букетом польових квітів. Ніжно глянув на неї, на його обличчі розпливлася усмішка, хіхікнув,
- Ну привіт, чеченко! І розставив руки.
Від радості тріпотіло сердечко, як у пташки крила, вона кинулася вперед, в його ласкаві обійми.
Пройшло майже пів року, здавалося все добре. На порозі Новий рік, Тамара шукала нагоду поговорити з Петром про майбутнє. Так, та колишня дружба перетворилася в справжнє кохання. Бабуся бурчала,
- Що за походеньки щодня? Що ти робиш? Він же без тебе жити не зможе, хіба не бачиш?! Ось свята прийдуть, його мати, все мені говорить треба сватання робити, а ти тягнеш лямку, поговори врешті з ним, розкажи. А ні, то я сама йому все розповім.
- Ні - ні, не треба, я вже точно з ним сьогодні поговорю. Зустрінемо Новий рік, підемо гуляти, вже, що буде - то буде.
- Ну дивися, це вже востаннє, я тобі нагадала,- сидячи на стільці, пригрозила пальцем стара.
Петро в обнімку з Тамарою вийшли з хати…. Здалеку чути, хтось голосно вітався, поздоровляв з Новим роком. Майже в кожній хаті світилося, чути музику.
Петро чмокнув її в щоку, ніжно зазирнув в очі,
- Тамаро, батьки поїхали до дядька, в Петрівку - зустрічати Новий рік, хата пуста, може до мене підемо.
Вона чекала цієї миті і боялася… Досить тягнути час, треба йому все розповісти, взявши під руку, запропонувала,
- Давай спочатку пройдемося в сторону посадки, прогуляємося на свіжому повітрі. Так красиво, подивися, всі дерева, як в лебединому пуху, а кущі, то, як шапки одягли, а зверху краплі льоду, як намисто І видно добре, наче має бути день, цього рокц гарна зима.
Петро підхоплював кілька раз сніг, однією рукою й кидав в сторону,
- Тамаро, я не одноразово тобі казав, що кохаю, вже досить гратися в ігри, як діти. Не маленькі, прийшов час одружитися, чого боїшся, зі мною наодинці залишитися? Гадаю ми добре один одного знаємо, чи в тебе є таємниці від мене?
Її наче хтось кинув в крижану воду, холод пронизав все тіло,
тремтячим голосом почала розповідати все, що мала розповісти. І, що є, і про все, що начиталася в книгах про нирки, і які застереження роблять медики. Петро уважно слухав її, відчував, як часом вся тремтить, брав її руку в свою, притискав…
Вони поверталися додому, він легенько торкнувся плеча, взяв за руки,
-Я готовий на все, заради нас з тобою… Ну, не буде дітей, візьмемо з дитбудинку, звісно, якщо ти не проти. Це не головне, але спочатку влітку поберемося. Потім треба в Києві на консультацію записатися до професора. а там життя покаже. Не будемо наперед розчаровуватися. Я знаю одне, ти моя чеченко! Подивися в небо, бачиш, он там… дві зірки в стороні, - задрав голову й продовжив,
- То наші дві долі, вони разом, я за ними давно спостерігав, так, що все буде гаразд.
Вона ледь посміхнулася, хоча очі були сумні. Він трохи замислившись,
- До речі, батькам, не обов`язково це знати, бабця твоя, як води в рот набрала, молодець, тож хай і надалі мовчить, це наше, особисте, не варто всім знати, перешкоджати нашому коханню.
Ледь - ледь доторкнувся устами до її уст, відпустив руки,
- Тепер, я тебе розумію, чому не хотіла залишатися наодинці. Я пішов до завтра!
Переступивши поріг хати, розплакалася, те напруження в душі, хвилювання, зробило свою роботу. Нарешті скинула з плечей тягар думок, як добре, що не пішов. Хай хоч все життя мене називає чеченкою та я його кохаю…
Минуло два роки… У вікно стукав весняний ранок…. Сонячні промені, через скло і тонкі гардини, проникали в кімнату, плавали по дитячому ліжку. В ній солодко спав крихітний хлопчик. А поряд на дивані, в халаті лежала Тамара. Як добре, копошилися думки, всі хвилювання позаду, тепер я буду берегинею сімейного вогнища. В кімнату зайшов заклопотаний Петро,
- Ну, що? Як ви тут? Вже кричав Сашко, чи терпить доки я прийду? Ти не вставай, я все зроблю сам. Лікар сказав треба, ще добрих два тижні поберегтися, щоб шви не розійшлися.
Скрипнули вхідні двері, за мить в кімнату заглянула бабуся,
- Прийшла провідати… Доброго дня вам. Я заберу пелюшки попрати.
Ні - ні, - заперечив Петро, - Я ранком всі машинкою поправ, вже висять надворі, за хатою, що не бачили?
- То може я, щось приготую поїсти, як треба?
Тамара посміхнулася,
- Та ні, тож Петро вчора був вихідний, всього наготував, є що їсти. Ще вчора його батьки обоє були тут, всі хочуть допомогти.
На столі біля ліжка в керамічній вазі стояв букет червоних троянд, це Тамара три дні назад привезла з лікарні. Серед квітів виднілася записка, на ній великими літерами написано - »ПРИВІТ,ЧЕЧЕНКО! ДЯКУЮ ЗА СИНА! Я ТЕБЕ КОХАЮ!
Пройшло п`ятнадцять років… За сімейним столом гамірно, сьогодні відзначають день народження, Тамарі тридцять п`ять років. Петро веселий, як наречений, вдягнений в білу сорочку. А вона в жовтій шовковій блузці, яка їй дуже пасувала. Обличчя осяяне усмішкою, тішилася, задивлялася на двох русявих синів, в яких різниця у віці всього два роки і на меншу, чорняву доньку, якій недавно виповнилося чотири роки. Раділа життю, на душі легко і тепло, хоч і нелегко довелося, але яке це щастя, бути коханою і мати дітей.
Лютий 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2019
Відійде Масляна з останіми снігами,
Сьогодні - «Прощена неділя» і ми з вами,
Звертаємось до Бога і до всього люду,
Пробачте, будь ласка! Прошу простіть небогу.
На коні вітер, геть злиться і шаленіє,
Сірі хмарини, сердито, всюди розвіє,
У піднебесся думки, летять немов птахи
Вкотре, звернуся- О, Боженьку мене прости!
І ненароком, упаде крапля солона,
Чи то водиця, навіть зовсім ще холодна,
В душі мов клекіт, жаль, отой біль не сховати,
Та чи навчилися, ми людоньки прощати?
В цей день весняний, рано виглянуло сонце,
Вже віджену печаль, погляну за віконце,
І всі сумління, гордість і думки зухвалі,
Нехай вітрисько, віднесе геть, як найдалі.
Прошу прощення, і так хочу побажати,
Будьмо дружніші,то ж навчимося прощати,
Бог милостивий, каймось, нас усіх, хай простить,
Тож у єдності і мирі, буде краще жить!
Прошу, Вас друзі дорогі й недруги, простіть!
На мене в серці, як є образи не держіть,
Молюсь до Бога, я попрошу, мене прости,
Як спричинила, якісь нечаянно гріхи.
10.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2019
Сонце по обрію, вже просинається земля,
І сизокрилий птах, здійнявся високо вгору,
Із Днем народження, спішить привітать Кобзаря,
Й пробудить криком журавлинним поле й діброву.
Із першим променем, проснеться вкраїнський народ,
І ти наш вчителю, в подобі птаха прилети,
У день весняний, нам зігрій серця, розвій холод,
Словом своїм, мудрим, усі сумління розмети.
Народу віри придай - тільки в єдності сила,
Щоби позбутися, навік залізних кайданів
Щоб на шлях вірний змогли стати, зміцнить вітрила
Та відігнати з святої землі, всіх османів.
Зглянись наш батьку,знову сини гинуть, йде війна,
Земля стражденна, палає, потопає в крові,
Стогне Дніпро,біда, за волю, велика ціна,
Гине цвіт нації. Шлях істинний в слові твоїм.
Допоможи знайти, як зберегти Україну?
Скажи Тарасе, як, щоби хліба підростали,
Щоб мир і щастя, усі любили Батьківщину,
І солов`їну мову та й горя більш не знали!
Ми пам`ятаємо! Велич слова несем в серці,
Сьогодні вчителю, низький уклін тобі й квіти.
0903.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2019
Ромашки в руках держала
О любви верной мечтала
А тем временем подружка
Уж милёночка украла…
*
Была любовь между нами
Он ласкал меня губами
Ну, а мне не это надо
Повернулась к нему задом…
*
Я долго девку целовал
Уж пригласил на сеновал
А она мне вилы в руки
Поработай вот от скуки…
*
Девка Зина как корзина
Руки тощи, зад перина
Хвалится своей фигурой
Да талантливой натурой…
*
Давно девчонки - ох, ох, ох
Да по селу переполох
Генерал хочет жениться
Чтоб не баба, а девица…
*
Говорила я султану
Что его женою стану
Пусть он, подарит город мне
На той, загадочной луне.
*
Ох, хорошо заквасила
Да личико подкрасила
Генерал больно влюбился
Как умылась, утопился…
*
Пришёл наш, женский денёчек
Не будет один милочек
Пусть ласкает меня смело
Да так ,чтоб там не висело …
*
Горевал, сидел на ветке
СМС писал я Светке
Дала ответ, - Себе забей
Да у меня есть соловей….
*
Верка замуж выходила
А он страшный, зверь- верзила
Я видала, ну как медведь
Лучше бабы - уж умереть
*
Гулять на праздник, спать грешно
Ну а мне бабы, всё равно
Ведь я, всегда ловлю момент
Когда,созреет мой клиент…
*
Вчера косы расплетала
Меня страстно целовала
Сегодня, я не явился
За ту ночь,не расплатился…
*
Толи баба, иль девица
Захотел вчера жениться
Пошёл гляжу, возле ворот
К ней очередь, там целый взвод…
*
Пьяная душа в парнишки
Проиграл штаны в картишки
Уж просится,не будет пить
Он сразу всех, хочет любить..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828260
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.03.2019
[youtube]https://youtu.be/xVZWjalas7Y[/youtube]
Да, мы женщины…
Когда есть любовь, мы прекрасные
И красивые. И ненастные
Коль не ценишь, ты ненаглядную,
Соловей, поёт песнь печальную.
Цвет весны, мы синева в лесу,
Нас беречь, умей, земли красоту,
Не придай огня, что в глазах твоих,
Слова боли спрячь, чтоб ветер утих.
. Если дождь пройдёт, обними слегка,
Не буди слезу, из-за пустяка,
Посмотри в глаза, найди солнца луч,
Поцелуй так нежен средь тёмных туч.
Да, мы женщины….
И коль в море шторм, опора всегда,
Грусть утопим, уж отойдёт беда,
Чайкой белою, буду рядом я,
Знаю любишь, ведь я радость твоя.
06.03.2019 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828129
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2019
Небо сумне… в сизо - сірій пелені,
Напружиш слух, почуєш стоголосся,
У душі розпач, дуже гірко мені,
Крики птахів… схилилося колосся.
І все летять, над темно-рижим полем,
Лиш де – не – де, зосталось золотаве,
І там димить, земля убита горем,
Лежить боєць, під ним жито кроваве.
Душа спішить, до криків тих пташиних,
Так хоче волі - на жаль, не пізнала,
Їх не спинить, відчайдушних, сміливих,
Клята війна - страшна біда забрала.
Десь грає гімн і лине «Пливе кача»,
Сльоза гірка, стікає по обличчі,
Так всім болить…. важка доля козача,
Він без вагань, дививсь смерті у вічі.
13.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2019
Сріблястий пух.. дерев чарівність,
Сніжок вже вщух… зими мінливість,
В красі садок… казковий рай,
Весняний вітер, дрімає гай.
Сумний снігур, по гіллі скаче,
Давно сніжок, на ріллі плаче,
Не забарився весни привіт,
Скрізь майорить …. вже крокусів цвіт.
Сонце всміхнулось… розтанув лід,
Десь загубився зимоньки слід,
Підсніжник й пролісок проснувся,
З весною, радо посміхнувся.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2019
Напівтьмяно… гаснуть зорі,
Птахи - хмари мандрівниці,
У небесному просторі,
Темно - сині танцівниці.
Ясне сонце позолоту,
Ввись й по обрію малює
Темноти зрушить дрімоту,
Світлий день нам пророкує.
Нині вийду я, на ґанок
Свіжий подих, весни чари,
У рудій рясі світанок,
В лісі зникла тінь примари.
А сніг рихлий, торкне тишу,
Збудить поле ненароком,
Стіка, й булька вода в нішу,
Заясніє срібним блиском.
Ніч тікає, ген за гори,
Залишивши слід туманний,
В синяві голі діброви,
Струмків звуки, спів органний.
25.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2019
Я тебе прошу, не дивися вслід,
На мить замовкни, краще не гукай,
Хоч сніги плачуть, твоє серце лід,
І не веди, знову в холодний гай.
Там все в дрімоті, бо ж іще зима,
Ще спить трава і пташина мовчать,
І поміж нас, теж почуттів нема,
Не прийшла вЕсна, не настав наш час.
Тебе попрОшу, поглянь навкруги,
Дзюрчать струмки, хоч й розляглись річки,
З тобою ми, так, як ті береги,
Удвох не будем, бо різні стежки.
Тож відпусти і не дивися вслід,
Доленька – мати, для нас не одна,
Душу не руш, бо твій цілунок лід,
Далі стежиною, піду сама.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2019
На зупинці тихо - тихо
Та підкралось наче лихо
Слово одне чи то вже два
Загомоніла вся братва
Про вибори і про владу
Що люд привела до сказу
Ті видумки, щодо субсидій
Придумав якийсь лиходій.
Ми на голці, газ – наркотик
Ой болючий (анекдотик)
Обіцяли при союзі
Ну теперішні нам (друзі)
За газ дасте нам копійки
Ми ж живемо, як жебраки.
Люди – бджоли гомоніли
Тож всі жити, краще хотіли
А сьогодні тільки й мови
Тож чекають допомоги.
Хтось лукаво посміхався
Де Зеленський отой взявся?
Дід старий, аж кіпішує
Коломийський - він кришує
Хтось скрививсь, як від цибулі
Старій бабі суне дулі
Тільки Юлі довіряю
Бо давненько її знаю
В жінки очі, як в вовчиці
Дала ляпаса по пиці
Хтось ховав, від сміху сльози
Кожен мав, свої прогнози.
Я за Бойка кричить бабця
Замовчи, ото вже трясця
Товче дід жінку у плечі
Та тож хитрун - гірше смерчі
Найкращий друг утікача
Мені б дали в руки меча
Гнав би я всіх - у три шиї
Геть на сміття - як помиї.
Раптом сигнал, є автобус
Знизивсь політики градус….
Як мурахи, писк і мати
Можеш вуха затуляти
Як шкОда, розчарування
Для всіх, тепер виживання
А вони ж все будували
На старість щастя чекали.
Знову тихо на зупинці
Як позбутися чужинців
Думки війну б, нам зупинить
Тоді мо» краще, станем жить?
28.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2019
Крижаний вітрисько виє
Чому так бува й не знати
Колючками злими сіє
Весна ж мала наступати
Ні не можу зрозуміти
Хмари й вітер наче в змові
Хай би сонечку ясніти
Сірі дні, немов зимові
Сніг рихлий, краплями плаче
Виглядав пролісок синій
Раденька синичка скаче
На дахах розтанув іній….
Гайда сонце, снити досить
Ненароком поміж хмари
Земля дуже тепла просить
Тож розсій золоті чари!
Спів пташиний веселіше
Ось я тепер, точно знаю
Іди весно сміливіше
З ними тебе зустрічаю!
20.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2019
Недолюбила я …. Недокохала
Не утопилась я у твоїх очах
Чому так мало я цілувала
Коли був поруч, не тільки в снах.
Чому так мало я цілувала
Коли був поруч, не тільки в снах.
Недолюбила я , недокохала
Як місяць землю ясний обіймав
Ховала погляд, спостерігала
Як ти в саду, другую цілував.
Ховала погляд, спостерігала
Як ти в саду, другую цілував.
Недолюбила я , недокохала
Знаю у цьому є моя вина
Коли в хатині свіча сіяла
П`янів ти одиноко від вина.
Коли в хатині свіча сіяла
П`янів ти одиноко від вина
Тож я спинилась, ніч здивувала
Закалатало серденько моє
Отак з думками геть утікала
Бо зрозуміла я хтось в тебе є.
Отак з думками геть утікала
Бо зрозуміла я хтось в тебе є
Чом розгубилась й сама не знаю
Думки роїлись, немов джмелі
Серденько билось… Краще спитаю
Від чого любий так захмелів.
Серденько билось… Краще спитаю
Від чого любий так захмелів.
Молоде тіло тебе манило
А чи кохання п`янке вино
Чи мала теплі, ніжніші крила
І, щось чарівніше у ній було.
Чи мала теплі, ніжніші крила
І, щось чарівніше у ній було.
Недолюбила я, недокохала
Чи то на щастя? чи на біду
Гірка сльозинка в душі кричала
Коханий вибач, більш я не прийду…
Гірка сльозинка в душі кричала
Коханий вибач, більш я не прийду…
Недолюбила я , недокохала
Чи то на щастя? чи на біду
Гірка сльозинка в душі кричала
Коханий вибач, більш я не прийду…
Гірка сльозинка в душі кричала
Коханий вибач, більш я не прийду…
*Буду рада, якщо ці слова покладуть на музику
Щоб зазвучала пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2019
Тут тиша й він… у одиночній камері,
Ще холод – змій, що проймає кволе тіло,
Легенький шурхіт, вже здається в бункері,
В душі журба і серденько щеміло.
Одне віконце, таке, як дві долоні,
Пітьма їдюча, пече, мов травить очі,
Раптово щоки, вмиють сльози солоні,
А сон далеко, тікав в обійми ночі.
Думки літають, де наші – побратими,
Що були поруч, де смерть, на передовій,
Якби ж то зараз, він разом стояв з ними,
Жаль у капкані, стиснув сильний сніговій.
.
Зима сувора… мороз маскує ріки,
І сніг ховає всі урвища й снаряди,
Гуркіт війни, для народу не ліки,
Розчарування й біль, нічні, смертні наряди.
Так підповзав, ворог прихований в сітці,
Ніхто не спав, знову зривались левади,
Під свист гранат, вмить очутився у клітці,
Всюди гриміло… чуть звуки канонади,
Скрипнули двері… наглядач, погляд терпкий,
Як псові кинув, сірий, сухий шмат хліба,
І сива юшка, від неї запах гидкий,
Як ненажери, орла дике зітхання.
Скільки чекати, чи вийде із полону?
Голова в пеклі, від думок і печалі,
Стіну дере, вперто ложкою, холодну,
Відмітить день, чекає, що ж буде далі.
Не мре надія, вірить, що не забудуть,
І дадуть знати, неньці, що так жде дзвінка,
Воїнам вірить, перемогу здобудуть,
Спитає долю, чому випала гірка.
15.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2019
Ви не шкодуйте теплих слів,
І подаруйте квітку,
Не пожалкуйте щастя сліз,
Тепло душі, як влітку.
Щоби радів,кожен із нас,
І знову мав натхнення,
Щоби спинився на мить час,
Розчарування зрання.
Свій коментар,ти подаруй,
І поважай же інших,
І часом трішки пожартуй,
Рішень не май поспішних
.
То ти ж почуй, мене друже,
Лист написати зможеш,
Прошу тебе, я дуже,
Чи підказати схочеш.
І не забудь, ще серденька,
Хай скаче «мишка» торкнись,
Щоб заспівала душенька,
Відповідь дай- посміхнись.
Тож хай « Наш сад» тут на сайті,
Зустріне вЕсноньки цвіт,
Нехай сам тоне в суцвітті,
Щоби нас знав увесь світ!
+++
Тож пишіть, творіть друзі,
У єднанні всі сили,
Нехай добро по окрузі
І ми будем щасливі!
24.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2019
Вчора ввечері хурделило… Веселився вітер, кружляв у танці з пухкими іскристими сніжинками. На ранок все потопало під білим пухом,
а деінде невеличкий морозець прикрив сріблястим інеєм. На гілках дерев лежали купи снігу, а кущі ж наче сховалися під широкими білосніжними шапками, як подивитися здалеку, вони ввижалися низенькими хатками.
З вікна, здавалося ледь нахилившись, можна рукою дістати грона калини. Її гілки добре нахилилися під вагою снігу, рум`яні грона виблискували на сонці. Олексій - висунувши голову з під ковдри, ще лежав в ліжку, задивлявся у вікно, любувався видом. Він з батьками проживає в п`ятиповерховому будинку, в двокімнатній квартирі на другому поверсі. Сьогодні пізно проснувся. Всі в клопотах у передноворічну ніч, а в нього ввечері, в центрі міста перше побачення з Вікою. Самому доволі дивно, як зміг зважитися на такий крок, знайомство через ОLX визивало усмішку.
А почалося це - десь близько місяця назад.
Олексій вже три роки поспіль працював диспетчером при Відділенні залізниці, мав непогану платню. Хоча й мав дешевенький ноутбук, з яким ходив на роботу, але давно мріяв собі купити сучасний комп`ютер.
Виваливши немаленькі гроші, як говорила його мама, задовольнив своє бажання. Встановивши його в кутку своєї кімнати, він задоволено крутився на комп`ютерному кріслі, катався на ньому від столу до вікна й назад. Мама сиділа в м`якому кріслі, посміхаючись з цікавістю спостерігала за сином,
- Ти тішишся, як дитя… Ну справді, як маленький…. Пригадуєш, як ми з татом, тобі на день народження купили іграшкову пожарну машинку на батарейках ? Скільки радості було! Навіть з нею ліг спати.…
Олексій зморщив носа, від спогадів блиском горіли очі, легка усмішка на обличчі,
- Пригадую, як зранку шукав, ледь не плакав. А ти її в коробку поклала й заховала під ліжко. Ох і сердитий я тоді на вас був. Це добре пам`ятаю.
Мати встаючи з крісла,
- Тобі треба кактус купити, поставити навпроти комп`ютера, кажуть на себе випромінювання забирає .
Поправивши русяве волосся, що спало на чоло,
- Я то не вірю в це, але може ти мені сама купиш. Це ж треба йти в магазин «Квіти», я чесно й не пам`ятаю коли там був.
Мати хитаючи головою заперечила,
- Е ні! Куплю, ще не такий, не сподобається. Он сорочку подарувала, то не догодила, ти вже сам синку, сам. А може, ще скажеш, щоб дружину тобі знайшла. Вже двадцять п`ять років минуло, то на роботі, то вдома, не бачу, щоб біг на побачення. Тому й квіти не купуєш. Дорослішай! Гадаю в дитячі ігри на ньому не будеш грати.
Олексій, задумуючись, задивлявся у вікно, правду мама говорить, треба дорослішати. Але ж не так легко знайти порядну дівчину, ну навіть молоду жіночку. Он на роботі Таня - така славна, розійшлася з чоловіком. Шкода дитину має та й старша на два роки, варіант відпадає. А де, ще можна познайомитися, в кав` ярні, де тусується молодь, не люблю ходити, не моє.
Через пару днів він повністю заглибився в комп`ютер. Задумав подивитися картинки кімнатних кактусів. Від кількості різних видів, розбігалися очі. Від простих з великими голками йому ставало моторошно, здавалося, що ось – ось вколеться. А квітучі - їх кольори йому нагадали весну, дуже сподобалися, краса та й годі, невже і в мене вдома можуть зацвісти ? Зацікавленість зробила свою справу, не вагаючись зайшов на сайт ОLX. Доволі здивувався, що в його містечку такий великий вибір кактусів. Йому сподобалося два кактуси, один з рожевими квіточками, а інший з темно - синьою квіткою. І поряд декілька маленьких, пухнастих кактусів в маленьких горшках. На жаль під кактусами замість ціни було написано - «ціна договірна» , він помітив, що адресат був один. О! Напевно прямо хтось займається цим.
Перед очима мелькала реклама, коли йому прийшла відповідь, для спілкування отримав телефонний номер. І чому не написати ціну відразу, хоча це майже не важливо та врешті передзвоню, це ж неважко зробити. Від здивування піднялись брови, коли почув молоденький голос й тут, же сам для себе несподівано надавив на червону кнопку. В емоціях,
- Фу - ти, дурень безтолковий! Злякався чи що? І від чого?
Чи від здивування, що почув молодий голос? Повівся точно, як хлопчисько – в душі себе картав. Такого, ще не було зі мною, але ж доволі приємний голос і хто вона, через яку зніяковів раптово?! В голові кружляла думка, а що можливо й правда продає кактуси, може така пастка, щоб познайомитися? Нині такий час, що дівчата можуть піти на хитрість, щоб зачепитися за що - небудь, познайомитися та згодом запросити на побачення. Поглянув на годинник, стрілки показували на двадцять першу, трохи запізно, але відступати бажання немає, скажуть якийсь *** передзвонив й виключився. Рішуче набрав номер.
Віка сиділа за столом, коли вдруге з телефону залунала мелодійна музика.
- Чи хтось жартує, чи помилково, – здивувалася вголос, побачивши той самий номер, що висвітився напередодні.
Дівчина, ще не збиралася лягати спатспати, хоча після випитої чашки кави настрій поліпшився та відчувала, що справи кепські, напевно підхопила вірус, часто чихала.
Почекаю, вирішила взяти на витримку, хай побіситься трохи. Та спохватившись, коли мелодія втретє закінчувалася, відповіла,
- Ало! Я вся уваги, слухаю вас!
Олексій намагався говорити спокійно, виважено,
- Доброго вечора пані! Ви вибачте, я дзвоню з приводу кактуса, ви продаєте?
В відповідь почув чихання, а потім відповідь,
Звичайно продаю, звичайно, навіщо б я подавала об`яву в ОLX.
Тут наче його біс штовхнув в спину,
- А, що кактуси вилікувати вас не в змозі, чую напевно хворі. Чи, то хтось інший?
Він сказав й відразу пошкодував про свою поведінку. Мама каже дорослішай, яке там , така безглузда поведінка роздратувала його, мовчав, чекав відповіді. На декілька секунд запала тиша. Потім тихо, наче десь здалеку, в телефоні почув чийсь жіночий голос,
- Випий чаю, він з лимоном. Ти ліки випила?
От халепа, точно хворіє, а я, як той ідіот й голосно в телефон,
- Ви мене вибачте я передзвоню через декілька днів, ви одужуйте.
- Я вам маякну, коли мені покращає. Вибачте, три дні, як подала кактуси на продаж, не думала, що так швидко хтось передзвонить, а тут і правда така напасть - грипую.
- До побачення. Видужуйте! - тихо видавив з себе. Й посміхнувшись, сам до себе вголос,
- А голосок милий… Ой, що це я, як кіт на сметану…
Треба було запитати ім`я, лягаючи спати, думав про неї , голосок милий, а з виду яка? Скільки років? Чи захоче зустрітися? А може заміжня? Вмить себе зупинив, а чи не забагато думок перед сном. Нарешті ж якось маю побачити кактуси, не буде ж пересилати поштою, це ж в одному містечку. Так, засинаючи, планував, завтра треба терміново йти в перукарню, бо вже дуже заріс, мама каже став схожий на Тарзана.
Минуло три дні… Ввечері він сидів за комп`ютером, зареєструвався на сайті » Фейсбук», шукав однокласників, коли задзвонив телефон й вмить замовк. О! Напевно вона, недовго хворіла, хто б ще міг бути. Всі ці дні думав про неї і чого й сам не знав. Її голос переслідував його.
О, як не заміжня, хай дасть адресу в фейсбуці, побачити б її, біленька, чи чорнява? І цікаво очі які? Хай би, як небо блакитні, світлі і привітні, тільки не чорні. Можливо ті квіти, кактуси, хоч і колючі та стануть єднанням долі. Голосно калатало серце, відчував, як у вухах і скронях стукає кров. Що буде, то буде, рішуче набрав номер телефона,
- Добрий вечір!
Йому відповів милий голос,
- Гадаю добрий!
Почувши, задоволено хитнув головою, продовжив,
- Мене звати Олексій. Мені сподобалися ваші два квітучі кактуси, один з них хочу придбати. Скажіть мені ціну і куди та в який час я зможу підійти, щоб його забрати. Який з них, я вирішу коли побачу, так можна?
Він почув в голосі переміну, відчував, що швидше за все зраділа. Мелодійний голос, наче витримав якусь паузу, потім сказала,
- До речі мене звати Віка. Ви знаєте, я сьогодні вночі їду до Києва на сесію, за три тижні повернуся, тоді й прийдете. Можна звичайно мамі сказати, щоб вас зустріла, якщо терміново, як ні, то тоді вже, як повернуся.
- Адресу дасте? - поспішив запитати.
- То вам терміново? - в голосі відчувалося здивування.
- Ні – ні… Гаразд приїдете з сесії, дасте про себе знати. Удачі вам!- сказавши , відчував, що повівся трохи безглуздо, навіщо було запитувати зараз адресу, чекав, що вона скаже.
- Добре, дякую, на добраніч!
Віка дивлячись у вікно замислилася, а може мені його заінтригувати, хай трішки почекає, ще передзвонить, здається молодий хлопець, не одружений. Загалом такі речі купують жінки - зробила висновки.
Вона зникла, а він все ще тримав телефон біля вуха. Йому, ще хотілося з нею поспілкуватися, почути той ніжний голос.
Після розмови - ще довго про щось читав за комп`ютером, відкривав інші сайти та те, що було перед очима, нічого не сприймав. Дивувався, якась магія, чи, що в її голосі, що так подіяла на мене.
Пройшов час…До Нового року залишилося три дні. Олексій, ще валявся в ліжку, коли задзвонив телефон, висвітився її номер. Ну нарешті… Скільки вільних вечорів, скільки й часу думками про неї. Навіть була думка за телефонним номером дізнатися адресу, якщо до Нового року не передзвонить. Як добре, що не забула, здавалося був спокійним та в душі відчував хвилювання.
- Добрий день, це я Віка, дзвоню з приводу кактусів.
Він намагався говорити бадьорим голосом, але спокійно сказав,
- Доброго дня ! О! До речі, коли дасте адресу, щоб я прийшов за кактусами?
- То ви не передумали! Гаразд, знаєте, зараз на часі підготовка до Нового року. Ну, прибирання, щось інше, треба щось смачненьке приготувати. Можливо ми це питання вирішимо після Нового року?
Олексій потягнувся в ліжку, відчув чоловічу силу, приємно, тепло на душі, хоч співай, весело до неї,
- У - ва, то ви вмієте готувати, напевно годите чоловікові, так?
Вона сміялася, сміх нагадав спів синички, чому зробив таке порівняння і сам дивувався такій кмітливості.
Після сміху, якесь шарудіння і її голос,
- Ще ні,! В мене чоловік в проекті, так через рік – другий. Мені іще півтора року залишилося вчитися, отримаю диплом, тоді вже можна й закохатися, а зараз не на часі.
Її слова його розсмішили. Ну і ну плани, подумав і сказав,
- А що… квіти цвітуть теж по вашій забаганці, бо ви їм наказуєте?
Запала тиша… Віка чомусь зніяковіла, вже тихо, не рішуче,
- Ви знаєте, ну гаразд, якщо ви не проти, прийдіть , завтра, чи після завтра, після обіду - для мене так зручніше, що скажете?
-Та, я хоч сьогодні і хоч зараз, в мене вихідний день. А завтра я на роботі цілий день, - запропонував не поспішаючи.
- Ні сьогодні відпадає, мама на роботі, а без мами я нікого в квартиру не впускаю, вибачте. А далі сплануйте самі, пропонуйте коли вам краще виходить. Щодо мене, я пішла в відпустку, тож кожного дня вдома .
- Віко, я тридцять першого числа з нічної зміни, виходить в цей день було б краще, що скажете? Хоча я розумію такий день, всі в клопотах, як ви кажете. Ви напевно десь зустрічаєте Новий рік?!
Йому здалося, що вона грає в мовчанку. Тихо… Не дочекавшись відповіді випалив,
- А давайте краще зустрінемося на площі біля ялинки - разом зустрінемо Новий рік, а потім , як ви не проти, підемо до вас, заберу кактус. Ви тільки скажіть, як я вас розпізнаю, може ви в фейсбуці зареєстровані, щоб вас побачив?
От телепень, сварив себе в душі, можливо в неї хтось є,
- Чи відкаже?
Почув легеньке хіхікання, вона весело сказала,
- Це, що спочатку побачення, а потім кактуси? Як розуміти вашу пропозицію?
Він замислився, відчував, що вона фліртує. Охе ці дівчата, напевно зовсім молоденька, стоп, але ж скоро закінчує навчання йі працює, значить років дев`ятнадцять – двадцять є - розмірковував. Раптово виключилася…
- Катастрофа - раптово голосно вигукнув на всю кімнату.
Злетів з ліжка почав віджиматися на полу. В голові гуділи бджоли; ні, як хочеш так і вважай та я хочу побачити, яка ти…
Твій милий голос то наче пташиний спів
Якби мав крила, то до тебе вже б летів
Нехай кактуси - як привід поєднання
Може й проснеться те почуття - кохання…
Вітром погнався в душ, сердитий сам на себе, дубовим віником шмагав, вже доволі розчервоніле тіло..
_- Зараз чекай, лиш не зникай, прийшов до тями, нехай так буде, хай буде спочатку побачення із вами, а потім… Так, досить базікати!
Задоволений вискочив з душу, швидко всунувся в штани й сорочку, набрав номер телефону.
В вухах наче оглух, задивляючись в одну точку, слухав мелодію Вона вже закінчилася , пішов повтор… Раптом почув її голос,
- Віко! Це я, Олексій! Давайте о двадцять другій зустрінемося, в центрі міста, біля ялинки.
Вони спілкувалися хвилин п`ять, домовилися, як розпізнають один одного….
При розмові морщила носика, моргала в дзеркало, що висіло на стіні, трохи збоку від комп`ютера. Її блакитні оченята сяяли радістю…
Коли попрощалися, Олексій рукою витер спітнілий лоб. Це, якесь божевілля, чим вона так манить ? Трохи терпіння - вмовляв себе, побачу, що то за пташечка….
Блиск кришталю на вікнах будинків мерехтів, переливався, вигравав різними кольорами вогнів, здалеку в гірляндах виднілися сяючі ялинки. Знову й знову чути веселу музику, сміх, час від часу неподалік вихлопи петард…
Олексій хвилюючись, підходив ближче до центру рідного містечка. Гаряче дихання в повітря спричиняло пару, яка від вітру прилягала до махрового шарфа. Йому здавалося, що від хвилювання втратить голову, сміявся про себе - мабуть, як подивитися збоку, виглядаю хлопчиськом. Та побачивши її , біля площі на сходах мерії, ледь не зашпортнувся. Ні - зразу не підійду, можливо й не вона, глянув на годинник, за п`ять хвилин двадцять друга, напевно вона…. Струнка, в чорному пуховику, під пояс, його низ і рукава біля зап`ястя виділялися білими стрічками, комір з лебединого пуху й така ж шапочка, з під якої виднілося русяве волосся. Здаля зирнув, так – так не чорнява, добре що стоїть навпроти вікна з ілюмінаціями- роздивлюся її. Ховав троянду під пальто, щоб не відразу пізнала його. Була домовленість, що він в руці буде тримати червону троянду.
На височеньких підборах чобітки придавали їй стрункості, подумав - як берізка під снігом, а які ж очі? І посміхаючись направився до неї……
Під сяйвом ілюмінацій,легке спілкування. Вони наче знали один одного не один рік, погляди бентежили серця. Він навіть не міг уявити, що знайшов ту, яка припала до душі. А її блакитні очі, про які він мріяв, час від часу при розмові, сяяли сонячним світлом. Краса губ, кольору стиглої вишні, манила доторкнутись. Гучні салюти й весела музика, підіймали настрій…
Пройшло два роки…. У передноворічну ніч, на другому поверсі однокімнатної квартири гучно грала музика. У своїй квартирі вони вперше удвох зустрічали Новий рік. На заскленому балконі мерехтіли яскраві ілюмінації, освітлювали оберіг молодої сім`ї – квітучі кактуси.
В кімнаті з телевізора чути промову президента. Віка, в пишній сукні задивлялася у вікно, пригадувала першу зустріч. Олексій підійшов до неї з двома фужерами апельсинового соку, ніжно поцілував в уста,
- Давай моя небесна феє, вип`ємо за нас! За наше майбутнє!
Кольорові салюти і феєрверки раз у раз іскрами освітлювали містечко ї їх щасливі обличчя. Він рукою ніжно обіймав за округлену талію, вкотре відчував тепло від погляду, топився в її блакитних, закоханих очах…..
Січень 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2019
Я чувствую весну, а вы?
Хотя ещё мороз, увы,
Серы тучки,уж словно свят,
Уплыть бы, да нет, не хотят..
Давно расплакалась зима,
В тумане светятся дома,
Мгновение весны поймать,
Желание птицей взлетать.
В вечерний час, дышать легко,
Пьянит воздух, там далеко,
Ещё, городской парк в снегу,
Добраться, так хочу к нему.
Весны желаю и капель,
Весёлых птичек слушать трель,
И чтобы луч солнца поймать,
И друг, что бы мой, смог понять,
Когда, рядом, весна, любовь,
Не надо нам, уж больше слов.
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826637
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2019
Чи сонце вставало, чи воно сідало,
Не пестить промінням,жінці коси світлі,
Чомусь напівтемне, в вікно заглядало,
Давно настали, усі дні непривітні.
Надворі, хоч й весна, спів пташок не чути,
Та роси, не купають трави у лузі,
Вона одинока не може збагнути,
На сході йде війна, сум гуля в окрузі.
Старенька, немічна, утратила сина,
І батько ж, не діждавсь, щоби обійняти,
Ридає душенька, геть мокра хустина,
Сердечко палає, як біль умертвляти?
Синочок, не один, поліг на тім полі,
Злетілись яструби, земля кров`ю вмилась,
Розбиті всі мрії, вони ж хтіли волі,
Матуся до ікон, вкотре нахилилась.
Не ясне небо, уже п`ятий рік поспіль,
Війна, горе, розпач, страждають всі люди,
Земля стогне, плаче, як від куль сховатись?
Та зовсім, позбутись дарунків Іуди?
Чи встало сонечко, чи воно сідало,
Між хмар, у полоні, ті вже просльозились,
За мить, материнське серце замерзало,
Хай би, ранком сонце, ясним просиналось.
24.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2019
[youtube]https://youtu.be/lP--cEUCSxo[/youtube]
Ніч ховала днину
Як малу дитину
Зовсім не зоріла
Душенька горіла
В моряка сумного
Вже давно сивого.
Темінь по край неба
Чи була потреба
Йому йти до моря
Тут в обіймах горя
Знов все пригадати
В душі все сховати.
В той день, теж штормило
Він так полохливо
Погляд, дна не бачить
Собі, не пробачить
Те, що тоді сталось
Увесь час ввижалось.
*
Яснів, той день зранку
Вбиравсь в вишиванку
Дружина повненька
Дитина маленька
Мала народитись
В світ божий явитись.
Вмить вітрисько гордий
Настав ранок чорний
Над морем мов крила
Пітьма… все накрила
Воно ж бушувало
Серце так страждало…
*
Перейми …Пологи…
Немає дороги
Медпункт так далеко
Дістатись нелегко
Лелекою б стати
Щоб шлях подолати
Рвав в небі б повітря
Й не падав від вітру…
На мить в небі хмари
Розійшлись примари
Немов й проясніло
Та море кипіло….
*
Хай би штиль, діждатись
Та якби втриматись..
Хвиль плескіт об човен
Чи втримати годен
Нащо ж такі муки
Ніжно брав на руки
Почекай, ще трішки
Ховай люба ніжки
Вона просльозилась
Та я притомилась
Біль зібрала в жмуток
Обвив серце смуток…
*
Хвиль весла торкались
Вони ж сподівались
Щоб дістатись вчасно
Було б справжнє щастя….
Вдвох молили Бога
А вона небога
Від болів звивалась
Молилась, зверталась
До царя морського
До всього святого…
*
Десь чайка кричала
Не видно причалу
Хизувалось море
Кого хто поборе
В руках сил не стало
Човен дно вітало….
Крик здіймався з морем
Він убитий горем
Торкнувся…. В імлі дна
Де ж ти, гей кохана?
*
Вода серце давить
То смерть нею править
Підіймались хвилі
Ледь торкнувся милі.
Плескавсь…. Її шарфик
З душі… Гучний окрик
Море зупинися!
Отче озирнися!
Де ж моя надія?
В чорнім морі мрія….
Три дні, в хвилях поспіль
Неторкана… Постіль
Розпач і страждання
З вечора й до рання
Як, жах пережити
Як далі же жити?
*
Шарфик пестить шию
Я цей біль, чим змию?
Море геть, солоне
Серце, аж холоне
Між хвиль, її погляд
Ховавсь, нема поряд…
Ніч обняла днину
Він кохав єдину…
22.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2019
[youtube]https://youtu.be/Ta0vNtWEU5Q[/youtube]
Їх на початку березня чекала
Вони світанок розбудили співом
Шпаків веселих, зима не злякала
Хоч трави в полі, в полоні, ще під снігом
Струмки стікають, крихкий лід іскриться
Дзвінке дзюрчання, лине мелодій звук
І шпак раденький, тріпочуться крильця
Пісня кохання… Передав серця стук….
У вікно гляну, стріну весну з ними
Хай не бариться, сміливо зробить крок
Яскраве сонце, візьме нас в обійми
Пробудить землю і лютневий ранок.
10.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2019
Часом бувало, як нічка зоріла за вікном,
Вірші писала, затамувавши в собі подих,
Їй довіряла й чомусь не боролася зі сном,
Папір і ручка - помічники, хоч в душі подив.
Де взять рішучість? Піти по стежці, що в суцвітті,
Добути скриню, де захований скарб усіх слів,
Слова пізнати, розвіяні у всьому світі,
Викласти думку, раптово почувши тиші спів.
Казки і прози…. Літаю з ними, я до неба,
Поміж хмаринок, пригріва сонячне проміння,
Ніжно торкнеться…. Відчую в цьому є потреба,
Є крок й упевненість, вітер розвіє сумління.
Дорогі друзі, спілкування знов надихає,
Ваша підтримка, плекає у мені надію,
Хтось критикує, хтось залюбки щодня читає,
Та вдячна Вам, це все щастя, радість, я говію.
Дякую Музі й Вам дорогі мої читачі,
Три роки поспіль, як попала, в цей квітучий сад,
Завжди Вам рада. Та вибачте, невдачі мені,
Й всі негаразди, хай сховає, нічний зорепад!
21.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2019
Не хочу брати, на долоню сніжинки
Знаю розтануть … Так схожі на сльозинки
Такі ж прозорі, на мить відчую холод
Душенька мерзне…Так де ж кохання солод?
Лишився спогад, краплини через пальці
Любий в костюмі, а я у вишиванці
Тут на порозі, цілунки, сніг ловили
Ясні сніжинки… Вони благословили
Дививсь у очі, шукав у них зізнання
Аж затремтіла, боялась - це кохання
На серці тепло, губи ніжно до очей
Ти не дізнався, скільки не спала ночей
Небо ясніло, погляд до сніжинок
Щоб не летіли, не ховали стежинок
Згубив дорогу…Скрізь біле - біле поле
Чом так буває, скажи ж нарешті доле
Вона мовчала, як пухкий іскристий сніг
В місячнім сяйві, так тихо припав до ніг…
Ловить не хочу, на долоні сніжинки
Тихо розтануть … Вже схожі на сльозинки
Такі ж прозорі та не відчула холод
Душа мов мертва…Так де ж кохання солод?
04.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2019
Сьогодні зранку, тихо на Майдані
Асфальт, ще мокрий, блистять роси ранні
Та вже в лампадці, свіча палахкотить
Блукає спогад, під серцем так болить.
Глуха та тиша…Та за мить хтось плаче
Як ти там любий, мій рідний козаче?
В косах пороша, в очах біль, тривога
Знов на колінах, в розпачі небога.
В журбі схилилась, згадала страшні дні
«Небесна сотня» лягла у тій борні
Горіли шини, снайпери стріляли
В воді холодній, на поміч скликали…
Страх, виживання, в ті морозні ночі
Вони дивились, сміло смерті в очі
Добро змагалось, на цій площі зі злом
Тепер тут фото, щемить, у горлі ком…
Ненці здається, десь кричить лелека
Вшануймо люди, всіх, хто там далеко
Хто захищав і боровся за волю
Щоб Україна мала кращу долю
*
ГЕРОЯМ СЛАВА! Лунає на Майдані
Яскраве сонце…. Збирає роси ранні.
18.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019
Сусід … Дмитро до Орини
Приходь… завтра на хрестини
Обмиємо пуповину
Візьми новеньку хустину…
Синочок є, порадіймо
Тож вип’ємо й заспіваймо!
В дружбі давно - будеш кума
Тож мабуть виходу нема
Як будемо зустрічатись?
По ямах, чи, як кохатись?
У садочок, під ліщину
Чи в сараї біля тину
Тебе любить буду знову
Милу мою, чорноброву.
А Орина не дурненька
Очі хитрі і гарненька
Вмить червона, аж зробилась
Як гроза, що розрядилась
- Здурів мабуть ти Дмитрусь
Не дурепа, іншу якусь
Собі шукай, досить блудить
Тож обіцяв мене любить!
Нараз жінка, очі злющі
Мов в тигриці всевидющі
Брови в купі, руки в боки
Наче кульки стали щоки
За матню, хап чоловіка
Чоло мокре, наче стріха
- От гуляще… Скачеш? Досить!
Тож все сивий, ще біс носить?
Геть без мозку, як й не було
За вас нині гуде село
За ліс й часті походеньки
По черешні… По опеньки
Вже думала зупинився
Синочок в нас народився!
Біг чоловік поза тином
Наче його гнали дрином
Враз єхидно посміхнулась
До сусідки повернулась
Крику, гаму… Дрижать стіни
- Скажи чесно - хочеш війни?
Ой, та чи здатен він кохатись
Та там й нема, за що взятись
Син від кого, маєш знати!
В очах світять феєрверки
- Чи між нас бажаєш сварки?
Це ж від твогО чоловіка
Тепер обом, буде втіха
Гадку маєш, що моторна
Думки, краля, неповторна!?
До дзеркала подивися
Та хоч, піди причешися
Ти по ямах, а я в ліжку
Мене любить, як кіт кішку
Вуса довгі, аж лоскоче
Коли дуже, мене хоче….
Ледь зблідніла, розвернулась
Їй Орина посміхнулась
- Значить квиті, прийду вип`єм
Перемир`я відсвяткуєм
Підростають наші дітки
А ми ж добрі дві сусідки
Нащо людям гріхи знати
Чого дружбу руйнувати…..
2000р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2019
Я сегодня… стану снежинкой,
Загляну… в дивные глаза,
Назовёшь, ты меня пушинкой,
Уж от смеха блестит слеза.
У объятиях…. я растаю,
Тепло рук, ну как солнца луч,
Ведь снежинка, уж погибаю,
Любисладко, прошу не мучь.
За окном, пусть летят снежинки,
Мороз сильный, уж на стекле,
Он рисует цветы, картинки,
Хорошо нам и в феврале.
Мы вдвоём и это прекрасно,
Недалёко, от нас весна,
Стать снежинкой, знать не напрасно,
Вот зима, нам и не страшна.
2000г
Шановні друзі! Вітаю всіх з Днем Святого Валентина!
[youtube]https://youtu.be/0FDAljlfljw[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825427
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2019
Ой не плач дівчино, разом із зимою
Не вмивайся люба,гіркою сльозою
Весна на порозі… Спів пташиний чути
Вернеться коханий, війни ж не забути…
Й тих ночей безсонних, у журбі страждання
Прогледіла очі, з вечора й до рання
Любий там у полі, куля зачепила
А вона мов знала Боженьку просила..
Між урвищ стогнання, вся земля горіла
Місяченько сивий, ніченька зоріла
Доля посміхнулась, його захистила
Хмаронька зненацька, від смерті закрила.
То не його день той, життя покидати
Молилась до неба й все просила мати
Ніч ти потаємна, захисти дитятко
Він же молоденький і майбутній татко.
Хай живим побачу, нехай усміхнеться
Дай же Боже силу, нехай повернеться
Рано пташка співом, як звістка про щастя
Живий твій коханий, зіронька не згасла..…
Як же хотів волі, мати дала крила
Та війна так рано сивиною вкрила
Він боровся мужньо за свою країну
За мир і свободу й рідну Україну.
Ой не плач дівчино, разом із зимою
Не вмивайся люба,гіркою сльозою
Весна на порозі…Спів пташиний чути
Вернеться коханий, війни ж не забути….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2019
Ведь точно знаю, что она придёт
Сама открою… Я весело дверь
Утром синичка песенку споёт
Весну мы встретим, зазвенит капель..
Из крыш сосульки, нехотя стекут
Облик роняя, совсем не спеша..
В гости метели, больше не придут
Тепло и нежность… Чувствует душа…
Дивный рассвет, земная благость
Сиянье солнца - как лучик счастья
Весна стучится, на сердце радость
Её я встречу, конец ненастью.
07.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.02.2019
Чого вставати? Не варто так рано,
Зима надворі, хоча й сніги зійшли,
Зовсім не чути, пташиних сопрано,
Ще й на покрівлях бурульки не стекли.
Сонце сон бачить, у сірій пелюшці,
Паморозь злегка, дрімає при землі,
Ніжно занурюсь на теплій подушці,
Нехай насниться, весна - красна мені.
Часом тривога, вривається в душу,
Чомусь так довго… десь сонечко дріма,
Та я природи, закон не порушу,
Календар мовить, що в нас іще зима.
Це ж місяць лютий, поніжуся трішки,
Потім до гаю, пройдуся залюбки,
Для тітки - білки, ще маю горішки,
Дерева ж голі, за неї всі думки.
Жваву, маленьку, зненацька зустріла,
Пухнастий хвостик, весь час кидалась в бік,
Мабуть бідненька, вже давно не їла,
Здалося квола, не впевнений той біг.
Вона напевно така ж одинока,
Як я в хатині й годинник лічить час,
Хай весна тепла, прийшла б ясноока,
Принесла радість й приголубила нас.
08.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2019
На підпитку дід Панас завітав до бару
Хоч і трішечки старий, захтів знайти пару
Одягнувся на «ура», ще й краватку модну
Роздивлявся молодиць, очима їв кожну
Та худенька, як штурпак і цицьок не видно
На одну загледівся, так стало огидно
Стегна наче у свині, клуби ті товстющі
Плечі, схожі - кораблі, очі карі, злющі
Ген, поглянув до музик, дівча чорноброве
Зирк по талії, грудях, мабуть гонорове
Зразу висновок зробив та лягла до серця
На вухах сережки є - білесенькі скельця
Сукня жовта в горошок, славненька, тендітна
Дід весь час підтирав ніс, от якби ж бездітна
Почув голос чарівний, дід наче сказився
Вже за серденько тримавсь, нею мов обвився
Нехай йде все до біса, в кишені заначка
Все віддам, що в мене є, хай знає співачка
Ніжно пісня линула, проймала все тіло
Вмить між ніг відчув силу, значить буде діло
Сяють очі підійшов, до співачки ближче
Підморгнув, посміхнувся, нахилився нижче
Сунить в капці долари, дивиться щасливо
Те дівча, як сорока…. Люди, що за диво?
Гітарист струну нажав, хап діда за шкірку
Тю, на себе подивись та закрий ширінку
Гайда звідси старий пень, як найшвидше давай
На чужий коровай, ти рота не роззявляй
Злякавсь, долари лишив, біг до туалету
Все добре, тож я встигну, завивав сонату
Не шкодА грошей, хай так, хоч на мить влюбився
Цього разу без ліків, вже сам помочився…
*
Такі думки солодкі, бентежать часом нас
Життя, як кажуть, для всіх утіх дає свій час.
11. 02. 2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2019
Чому мовчиш, як в рот води набрав,
Зима в очах, у небі нема зір,
Що може хтось, це, тебе обікрав?
Душа болить? Не мовиш до цих пір.
Життя важке і ти, як той ведмідь,
Рішучий крок, треба сміло зробить,
Чи вигинатись, як та м`яка мідь,
Чи сталлю стать? Щоб у світі прожить.
Одна брехня, де не поглянь, всюди,
Хани, царі, ти ж на пів голодний,
Закував сум, чом мовчите, люди?
Вже безнадія й ліг піт холодний.
.
Серцю не дасть, стукати в такт життя,
А, як же діти і земля рідна,
Буде яким, щасливим майбуття?
Жаль у смітті, тож чи буде плідна?
Хоч один, виживе паросток той,
Що загубивсь, між старих бур`янів,
Хто вбереже, від лукавства й пасток,
О, як шкода́́, весь світ наш помарнів.
Як зуби маєш, міцні й натхнення,
Бажання жить, здолать перепони,
Ростеш у хмарне сьогодення,
Чи жити будеш, зміниш закони?
Їх зможеш виконать серед щурів?
Що заховались по тих палацах,
Якби ж зустрів, бідних помічників,
Ну майже голих, лише в халатах.
Чого чекать? Об’єднатись треба,
Вже й сон мине і прийде прозріння,
Людям давно, в цьому є потреба,
Я вірю знайдем порозуміння!
Досить мовчать! Сидіть склавши руки,
Рідна земля, аж стогне від болю,
Лунає гімн, здолаємо муки,
Йдемо вперед за правду і волю.
09.02.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2019
Віршована розповідь
Повіяв вітер попід хату
З під стріхи вилетів клубочок
То павутиння волохате
В обіймах поклав на горбочок
Господар бачив гарненькі сни
В соломі добре, було зручно
Адже далеко, ще до весни
Без мух лежати, зовсім нудно
То вирок вітру, чи то долі
Попасти, у холодну днину
І дуже швидше, як у колі
Стежину, снував, як перлину
Важка дорога, де ж те сонце
Забарилась… Весна красуня
Мереживо там, за віконцем
Вже тривога, на жаль присутня
Хитренький майстер цей павучок
Боже творіння, хоче жити
Тож соломинок досяг пучок
Раденький зможуть, захистити
Дрімав напевно від безсилля
І знову вітер приніс холод
Раптово впало сухе зілля
Щось би поїсти, стомив голод…
Ледь-ледь в дрімоті, він зігрівся
Як охоронець - той дім стріха
Уже й вітрисько десь подівся
Тепла діждатись одна втіха
05. 02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2019
Кружится снег… это правда, не первый,
Казалось нам… в себе каждый уверен,
Всё объясни, почему так случилось,
Пойми сердечко, трепетно забилось.
Ты всё молчишь… чародейки снежинки,
Но между нас, они стали как льдинки,
Их не смогли, даже вдвоём рас плавить,
Ты решил сдаться и меня оставить.
Я тишину, нет не пойму душою,
Поверь люблю, ведь ты слышишь, не скрою,
Сможем собрать, мы в ладони снежинки,
Они растают- дождливы слезинки,
Пускай вдвоём, как прежде по старинке.
2000г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2019
Зимовий вечір… Хурделиця співала, завивала… Повсюди пагорби, як гори біля кожної хати, Десь у вікнах темно, а десь, світло проникає через замерзлі шибки.
Вона йшла, розкрита, без головного убору. По плечах, русяве волосся припадало снігом і тут же розсипалося вітром на оголені плечі. З під коричневої осінньої курточки виднілася легенька сукня. Сніг западав на гаряче тіло, топився. Тремтячою лівою рукою прикривала груди, а правою рукою притискала величенький пакунок. Здаля ніхто й не скаже, що то дитя - маленьку донечку несла. Як та вовчиця, від відчаю іскрились очі, йшла - куди й не знати. Холодний погляд, то вперед,то назад. Завивав вітер, то рідше, то густіше перед очами сіяв сніжинки, їх блиск і мерехтіння заважали бачити все, що попереду. За мить різко нахилилася, за щось зашпортнулася, ледь втрималась на ногах. Тремтіла - просила Бога, щоб допоміг вибратися з цієї дороги. У чобітки набралось снігу, відчула холод по оголених ногах. Вже падала, обхопивши обома руками дитя,. Все тіло пронизало струмом… Відкривши очі, почула плач донечки. О Господи! Це ж треба такому наснитись?! Себе бачила уві сні, хай йому грець! За цілий день пристала, думала спатиме міцно - міцно та на тобі, таке привиділось. Поправивши волосся на плечах, приклала доню до груді, за мить небажана сльозина покотилась по щоці. Думки роїлись - моя маленька, сонечко моє, все буде добре, скоро приїде тато, підемо на квартиру, обов`язково. Щоб тільки втрьох, ти, я і тато, щоб ніхто не бурчав, щоб ми нікому не заважали спати. Нараз, як ведіння мамині очі, наче чула її слова - » Не їдь далеко, доню! На чужині важко. Хто хоче до себе в хату чужу дитину. Пригадай слова пісні « Постав хату з лободи та в чужую не веди». На душі гірко, боляче, сповивали журливі думки. Як день так і важче було від свекрухи терпіти неповагу і приниження.
Вони побралися навесні, не в супереч його матері. Хоч Тоня й здалеку та його мама з ним разом приїхала за нею. Родинне коло зібралося за столом, це не весілля, а так невеличке свято в честь реєстрації шлюбу. Вітання, поцілунки, два дні і вже прощання з родиною й з батьками. Тоді, здавалося все добре, що ж тут такого, мало хто йде далеко заміж, то й нічого. Чому в мене має бути, щось погано?!
По приїзду на чужину, все, як по маслу, проблем з роботою не було, в колективі знайшла однодумців. Віктор постарався влаштувати на роботу. Сам серйозний, обіцяв разом з мамою не житимуть, а житимуть окремо, винайматимуть квартиру. Так і вона гадала, бо ж де тут всім. Невеличка хатина, коридор, з якого ледь відчиняються двері в хату, маленька кухня - кімната три на два метра і одна кімната три на чотири, де навіть між ними не було дверей.
Свекруха, працювала прибиральницею в редакції міської газети. Йшла на роботу о шостій годині ранку і вже о десятій годині була вдома. Тоня працювала телефоністкою в зміні, це не подобалося свекрусі, вона чомусь не розуміла, чи то не хотіла розуміти, що після нічної зміни, хоч години дві чи три треба поспати. Жінка намагалася включити голосніше радіо, бо так любила його слухати. А інколи, коли в хаті не було свекрухи, Тоня зменшувала звук, але тільки свекруха ступне на поріг, відразу почервоніє, суворий погляд, бурчить, а потім в голос скаже кілька раз підряд, - » Що хочу, те й роблю, я в своїй хаті - сама собі господарка.»
Віктор працював щодня, приходив додому о вісімнадцятій годині, а іноді й пізніше, займався монтуванням АТС. Тоня не наважилась, щось розповідати чоловікові, нащо псувати відносити, тож мали йти винаймати квартиру. Та не все так склалося, як гадалося. Віктор поступив заочно навчатися в КЄМТ. Ще одна новина, Тоня чекала дитину. Той пронизливий погляд свекрухи, коли вона дізналася в розмові між подружжям, як в серце голкою її слова, - »Що з першої ночі голова й очі!», вона мабуть запам`ятає на все життя.
Чоловік дуже любив читати, особливо технічні журнали, літературу. Це успадкував від свекрухи та і днями й часом ночами, в маленькій кімнаті, при включеній настільній лампі читала в «запій» художню літературу та газети.
Минав вересень… Віктор поїхав на сесію, винаймати квартиру на зиму не наважився, гадав, що й тут непогано. Пообіцяв, що навесні вже точно підуть жити окремо. Батьки Тоні прислали гроші, щоб вклали на будівництво приватного житла. Воно й нічого наче, свекруха якийсь час була задоволена, що є підмога. Та це було лише на кілька днів. Тільки залишалися один на один з свекрухою, та розпочинала розмову за гроші, весь час тільки й мови -«За мого сина треба золоті гори дати, а то не гроші, за них хати не купиш».
Молоді ж планували жити окремо, по можливості складати гроші на житло, чи стати на роботі в чергу на квартиру. Звичайно Тоня дивувалася її поведінці, чи можна так поводитися, адже знала, що батьки давно пенсійного віку і до цього ніякої розмови про гроші не було. До того ж свекруха знала, що пенсію отримував лише батько, бо мама господарювала вдома, виховувала семеро дітей. Свекруха ж працювала на пів ставки, звичайно де ті гроші, щоб, щось допомогти на будівництво. Її поведінка визивала здивування, в якійсь мірі розчарування. Коли тільки одружилися, Тоня вийшла на роботу, свекруха наполягла взяти їй в кредит зимове пальто. Звичайно хто міг відмовити, це ж його мама. Здивувалася й коли в розмові з чоловіком дізналася, що через рік свекруха піде на пенсію. Що їй самій буде важко, бо стажу всього п`ятнадцять років, тож на гарну пенсію нема чого розраховувати. Віктор не знав батька, свекруха все тримала в секреті, хто він. Тоня цим і не цікавилася, вона дивилася в ясні очі Віктора, кохала, довіряла йому, гадала все буде добре. В душі, під серцем, як сонячне тепло гріла надія, в них все вийде!
Наче й притерлися жінки в домі, якби ж не була невістка чужа кістка. То не в те одяглася, то де ходила після роботи? Хоча продукти купувати більше приходилося Тоні, майже завжди, коли йшла з нічної зміни, треба було постояти в чергах. Все інше просто дрібниці; то приший ґудзика в халаті, ще одного, бо груди виставила, то вже не дівка, щоб коротке носити, весь час сердитий погляд,часто вслід слова, - »От, нещастя, де ти взялася на його голову».
Люди кажуть, коли в хаті менше людей то й менше клопоту, замороки, тоді й спокійніше живеться. Та життя продовжувалось… в кінці лютого Тоня народила дівчинку. Дякувати Богу все добре, хоча знала, що свекруха хотіла онука. В п`ятницю її виписали з лікарні,, Віктор радо поцілував дружину в щоку,
- Ну ти молодець! Як добре, що не довго була в лікарні, я сумував за тобою.
Тішилася, приємно чути такі слова, але здивувалася, коли дізналася, що пошкодував на таксі п`ять карбованців. Додому їхали маршрутним автобусом.
Переступили поріг до хати, Віктор весело сказав,
- Ну, от ми і вдома.
Мати сиділа за столом читала книгу, позирнувши, криво посміхнулася, ніякого вітання. Віктор з дитиною, не роздягаючись пішов в кімнату покласти доньку на ліжко.
Тоня, намагаючись швидко зняти одяг сказала,
- Та ми автобуса чекали, їздять без графіка, як заманеться, тому й трохи затрималися.
Свекруха, дивлячись поверх окулярів, ,
- Тож не принцеса, щоб тебе на таксі возили. Йди краще до дитини, тепер будеш замороку мати, але й про чоловіка дивися не забувай..
Та такого й ніколи не було, щоб вона забувала про чоловіка. Не лінувалася готувати їсти, варила перші страви, робила пельмені, вареники, смажила сирники, які він обожнював. В шафі завжди випрасувані сорочки й штани. Окрім того, готувала йому сюрприз, до дня народження, вже майже закінчила в`язати светр. Привітно проводжала чоловіка на роботу й радісно зустрічала його, цілуючи в щоку. Коли це відбувалося при свекрусі, вона різко, то блідніла, то червоніла, починала ходити по хаті, наче намагалася десь присісти. А іншим разом, коли сиділа за столом читала книжку, то стукала по столі пальцями, наче вибивала танець «чечітку» і сердито дивилася на неї. Було й таке, що, як обпечена зривалася з стільця, починала, щось шукати в шафі, при цьому, щось бурчала. Коли Віктор помічав її холодний погляд, вона тут же на мить мило посміхалася й опускала очі, вдавала, що читає книгу. Інколи він помічав відношення матері до дружини та не наважувався їй щось сказати, посміхнеться й скаже -« Та не звертай уваги! Побурчить та й перестане…».
Як ведеться в людей, так і Тоня знала, що треба в перший же день після лікарні викупати донечку. Вже закипіла вода, вона запарила траву « дідові воші». Їй вдома доводилося з мамою купати племінників, в корито підливала теплу воду і хлюпала її, то на грудці, то на чоло дитині. Але вперше бути відповідальною за це самій страшнувато, хвилювалася. Віктор же був єдиний син, він навіть не бачив, як купають малят. Йому довелося допомагати їй, бо тільки, як закипіла вода для купеля, свекруху, як вітром здуло з хати. Обоє здивувалися, наче поспішала на роботу, швидко взулася в валянки, накинула пальто на плечі,
-Я піду до сусідки, мені до неї треба….
Трусилися руки, як сповивала в воді, в пелюшки донечку, намагалася заховати ті рученятка, а вона все тягнула їх догори. Добре, що народилася близько чотирьох кілограм, як кажуть хоч було за, що взяти. »Не святі горшки ліплять» - усміхнені, задоволено дивилися на маленьке Боже творіння, яке в кориті у воді - від задоволення закривало оченята.
Після купеля, розчервоніла донечка насмокталася материнського молока, солодко спала. Коли прийшла свекруха, Тоня вже випрала пеленки і в алюмінієвому тазу винесла в коридор, щоб завтра зранку повісити надвір. Хоч їй було всього двадцять один рік та пам`ятала, що дитячі речі на ніч надвір вішати не можна. Чи то забобони, чи щось інше та робила так, як колись вдома робила її мама.
Переступивши поріг, свекруха відчинила навстіж двері,
- А пару напустили, хай провітриться.
Віктор засунув штори на дверях в іншу кімнату,
- Я відразу кватирку відчинив і де та пара, ми ж купали в теплій воді.
Підморгнув до дружини, кивнув рукою,
- Не звертай уваги! Все обійдеться. Звичайно нас четверо трохи затісно та навесні після сесії будемо винаймати квартиру.
Наступного дня, хоч це й була субота. Віктор йшов на роботу, на позапланову перевірку. Вже коли чоловік був в дверях гукнула,
- Вікторе, візьми пеленки ті, що в тазу, вивісь на мотузку надвір, а то поки я, ще одягнуся тепліше, в халатику ж не піду.
Кивнув головою й вийшов. Свекруха в цей час наливала собі чай, покачуючи головою сказала,
- О - хо - хо, молодь - молодь… А я свого чоловіка не заставляла вішати пелюшки, люди будуть сміятися, скажуть під підбори взяла чоловіка.
Вона промовчала…. повернулася до доньки, прасувала дитячі речі. Весь час, як пташка біля пташеняти, весело говорила до неї, коли вкладала спати, тихенько, щоб не заважати свекрусі, співала колискову.
Час поспішав….Після вихідного дня, чоловік пішов на роботу, свекруха, пішла раніше за нього. Коли Тоня розпалила пічку, на столі помітила розгорнуту книжку, поруч два маленькі календарі. Здивуванню не було меж, коли побачила закреслені дні в обох календарях, закреслено сорок два тижні від їхнього весілля. Ледь посміхнулася, про себе,- Ну – ну і чого б це їй в голову прийшло лічити, що не вірить, що донька від Віктора?! Та довго думати за це не прийшлося. Свекруха прийшла з роботи, привіталася. Зняла пальто, заглянувши в кімнату,
- Ну, що справляєшся з своїми обов`язками…Справляйся – справляйся, тільки не можу зрозуміти, чого в малої коси чорні - чорні, як смола, ми з сином світло русі і ти руса, а мала хоч і тіло біленьке та коси занадто чорні.
Тоня не змогла зрозуміти до чого ця мова. Вона ледь-ледь посміхалася, дивлячись на маленьку,
- А ми звідки знаємо в кого ми вдалися, правда сонечко моє, напевно в родині є чорняві.
Свекруха зміряла сердитим поглядом, наважилась щось сказати та Тоня відразу продовжила,
- Моя мама чорнява, правда зараз сива, тож до бабусі вдалася наша Валюша.
Пройшло два тижні. Часом донечка добре спала, а було вночі й капризувала. Звичайно свекруха чула та двері заказати, щоб навісити в кімнату не дозволила. Коли мала плакала тільки й чути- ,»От нещастя, коли це закінчиться». Тоня сама чекала цього, чекала весни, в надії, що підуть окремо жити.
Через тиждень Віктор поїхав на сесію в Київ, тож залишилася знову з свекрухою. Було важко зрозуміти, чому наодинці, за дрібниці свекруха чіплялася до неї. При синові ніяких нарікань, зовсім інше відношення, навіть на руки онучку брала та коли син тільки за поріг, то все їй не так. Боліла душа та знала свою роботу, зрозуміла, що допомоги від свекрухи годі й чекати. Вставала рано, палила пічку, готувала їсти. Часом і дров нарубаних не було, чомусь Віктор мало заготовить, то приходилося самій рубати. Іще були проблеми з молоком, в магазині люди завжди займали черги в шість - сім годин ранку, хоча магазин працював з восьмої години. А без молока ніяк, треба ж годувати доньку, значить треба самій пити молоко, чи то з чаєм, чи без нього. Добре, коли мала спить, швидко перебіжить, займе чергу, а потім після восьмої ранку знов, як пташка летить, щоб швидко повернутися назад. Дехто з старих людей розумів, що залишала дитину саму, пропускав взяти без черги, бо треба було, ще з пів години постояти, а інколи приходилося сповивати доньку і йти в магазин з нею. Воно й незручно, холодно, хоч і початок березня та весною, ще й не пахло.
Одного разу, Тоня зранку займалася прибиранням в кімнаті, побачила на останній полиці етажерки, поверх книг, фотоальбом, з нього тирчало декілька фото. Хоча й часу було мало до приходу свекрухи з роботи та цікавість зробила своє діло. Вона роздивлялася старі, пошарпані фото. Для неї майже всі були незнайомі. Та одне фото нагадало слова свекрухи - в кого доня чорнява? На фото свекруха і її сестра риденька, Тоня її бачила, якось в гості заходила. А інша жінка схожа на свекруху, волосся в неї було чорне, як смола. Оце так - так, то в їхній родині теж є чорняві, що за підозри - дивувалася про себе.
Пройшов лише тиждень, як Віктор поїхав на сесію, мав там пробути п`ятнадцять днів. А їй здавалося, що пройшла вічність. Вона намагалася з дитиною не заважати свекрусі та тільки прийде з роботи, то відразу йшла гуляти надвір. Інколи свекруха лягала спати, а інколи включить радіо на всю гучність, слухала веселі пісні. Після обіду Тоня надворі гуляла з малою на руках, сусідка тітка Феня, підбадьорювала її, мило посміхалася, інколи розпитувала про доню та розповідала про своє молоде життя з чоловіком Ігнатом. Обоє привітні, приємні люди. Вона низенька, повненька жінка, роками така, як і свекруха, він трохи старший, високий дядько, про таких кажуть - велетень. Тітка Феня інколи займала чергу в магазині для неї, як кажуть світ, не без добрих людей.
Одного дня … Вже майже темніло… Тоня надворі гуляла з донькою, за хвірткою покликала жінка в руках тримала велику чорну сумку, вона прийшла до свекрухи. Тоня запросила її в хату,сама ж вирішила, ще хвилин десять - п`ятнадцять погуляти.
Вже віником обмітала ноги, зайшла в коридор. Раптом почула гавкіт собак, здивувалася.Тільки відчинила двері в кімнату, як під ногами, гучно загавкали два песики, почали ричати. Жінка посміхалася, весело сказала,
- Та це вони так полякають і все, не кусаються, не бійся.
Тоня пішла в свою кімнату, займалася дитиною, песики побігли за нею, вже виляли хвостами. Вони швидко забралися на диван, обнюхували все, нишпорили по всіх кутках. Отакої! Здивовано сіла на стілець, що ж це буде? Якось треба вхід загородити в кімнату, чи що? Такі спритні вже й на етажерці обнюхали все, так і до дитини в коляску з стільця можуть добратися.
Вона чула веселий сміх двох жінок в кімнаті, майже не можна було розібрати про, що говорили, бо з радіо гучно линула весела музика. Тоня погодувала дитину, чекала коли стихне той гамір. Близько двадцятої години жінка прощалася з свекрухою, чула голоси, дякували одна одній. Ну нарешті хлопнули двері, в хаті стало тихо. Здивуванню не було меж, коли Тоня, переступивши поріг, побачила песиків, ті мирно спали скрутившись клубочком один біля одного. Чи можна було щось сказати, звичайно ні, господар – пан. Та їй в голові не вкладалося, як це має бути в хаті, вони ж як нишпорки, по них видно, ще молоденькі. Хоча б до посуди в тумбочки не лазили та не дай Бог за стіл не лізли. Тоня помила посуду, що залишили після вечері жінки, до хати зайшла свекруха,
- От і мені буде веселіше. Ти ж завтра будеш малу купати, то я зараз в тазу їх викупаю, щоб були чисті.
З думками лягала спати… Вночі донечка проснулася їсти, песики відразу були під ногами, згодом вже й поруч на дивані. Жах, думки, де той Віктор, чи він знав, що свекруха має взяти кімнатних песиків? З розмови між жінками, що вона ледь чула, зрозуміла, що свекруха їх давно замовила, мали їх принести, ще перед Новим роком. Але ж так тісно, треба було тнрміново йти винаймати квартиру, чи може він нічого не знав? Не вкладалося в голові. Хай би вже пішли окремо жити, тоді б вже взяла, чи хоча б весни дочекалася, тепла, адже й так тісно й маленька дитина в хаті. Оце так сюрприз! Щоб позбутися песиків, наважилася в дверях поставила два стільці і заклала валізами.
За вікном густо падав сніг…. Оце так весна, треба йти розчистити сніг. Доня солодко спала, ну то й добре, подумала Тоня, але ж відразу нагадала за песиків. Щось дуже тихо, можливо свекруха їх залишила в коридорі, коли йшла на роботу. Швидко вдягнулася, прибрала на місце валізи й тихо, підкрадаючись, подивилася в кімнату, ледь не схопилася за голову. Рушники, що висіли на рукомийнику валялися на підлозі, тут же розлите молоко з собачої тарілки. На кухонному столі перевернуті склянки з під чаю, напевно свекруха залишила, на її розстеленому ліжку спали песики. О, Боже, треба все прибрати. Як метеор металася по кімнаті. Прийшлося в воді з пральним порошком замочити рушники і скатертину зі столу, бо заварка чаю залишила чорні плями. Полегшено зітхнула, коли все прибрала, розпалила пічку. Песики час від часу відкривали очі, озиралися, зівали і знову дрімали. Добре, що за молоком сьогодні непотрібно йти, вскочила в чобітки, пішла розчистити стежки від снігу.
Свекруха тільки повернулася з роботи, озирнулась по кімнаті,
- А де поділась скатертина?
Тоня щойно погодувала малу,
- Так вона ж в плямах від чаю, на столі були перевернуті склянки, я замочила з порошком, нехай трохи від`їсть. І рушники всі були на підлозі, мокрі, в молоці….
Песики почувши розмову, зірвалися з ліжка, лащилися до свекрухи, нюшкували. Вона цілуючи, весело до них,
- Ах ви мої хороші, ах ви моя радість!
Очманіти можна! Очі полізли на лоба, ну-ну, що буде далі? Повернулася йти в кімнату до себе, збиралася піти з малою надвір, їй услід свекруха,
- Могла відразу й попрати, нвіщо було залишати, де поставила, що не бачу?
У відповідь кивнула рукою,
- Так я спочатку в холодній воді виполоскала, а потім гарячою водою залила, в коридор винесла, зараз з малою погуляю, засне, тоді буду прати.
Добре, хоч мороз невеличкий, надворі можна з малою й годину погуляти, щоб не повертатися в хату. Як це все витримати, хай би швидше минав час. До приїзду Віктора залишався тиждень.
Два дні поспіль, зранку на Тоню чекала та сама картина в кімнаті. Правда, на столі не було скатертини, лежали газети. І по кімнаті шматки розірваних газет. В кутку, біля рукомийника дуже смерділо, виднілися сліди сечі. Ой, яка гидота, можливо треба було в коридорі пісок чи, що поставити. Прийде свекруха, треба запитати, як краще зробити. Вона мила підлогу, котилися сльози. Перед нею бігали песики, заважали, хотіли гратися, напевно, ще й чули запах молока, бо попискували, підстрибували, заглядали в очі. Їй було і їх шкода, а себе й дитину, ще більше. Добре, що додумалася на ніч закриватися валізами та стільцями, вже б напевно і соску з коляски забрали. Як по молоко йти, адже лізуть геть, аж на стільці, а потім і на стіл, і на підвіконня.
Наступного дня, вона закрила песиків в коридорі, коли йшла по молоко, свекруха прийшла пізніше. Тоня була задоволена, що все обійшлося, боялася, що як дізнається не знати, що буде. Вже трохи знала свекруху, тому й нічого не наважилася сказати, навіщо ці сварки? Віктора немає, все рівно без нього нічого не вирішить.
Два дні в хаті галас, дзявкання песиків, це так свекруха їх готувала до життя, як вона сказала. Дала їм ім`я - Міккі і Нік. Дражнила їх, тицяла в писок свої ноги, ті хапали за носки, тягнули до себе, коли свекруха забирала, дзявкали. Вже й книжок майже не читала, хіба, що під музику з радіо, їх вчила служити, щоб навчилися ставати на задні лапи.
Це була субота, коли Тоня побачила той сон… Вночі три рази просиналася доня, чому плакала й не знати, можливо з материнським молоком передавався настрій. В душу засіла тревога, хоча б не захворіла. Сльози котились, тремтячою рукою легенько струшувала їх, щоб не попали на чоло дитині. Ще трішки, вмовляла себе, ось понеділок і вже приїде тато, можливо тоді закінчиться цей кошмар в хаті. Треба терміново йти винаймати квартиру. Ці песики її дістали, вони скрізь лазили, все діставали, тягнули на підлогу, вилізши на стілець, лискали стіл, визивали огиду, неприязнь до себе.
Нагодувавши дитину, приспала, сумно кинувши погляд до вікна, поспішала в магазин за молоком. Вона вчора, як надворі гуляла з малою, продавщиці банку занесла для молока. Останнім часом, молока привозили всього один бідон, не всім бажаючим діставалось, в черзі люди кричали, сварилися.
Біля ліжка на стільчику стояла включена настільна лампа, свекруха вже не спала, лежачи читала книгу, поруч дрімали песики. Тоня привіталася й сказала,
- Валя заснула, я перейду в магазин за молоком, вчора банку залишила продавщиці, там Світлана чергує, обіцяла мені залишити, щоб я в черзі не стояла.
Вона кивнула головою,
- Тільки не вештайся більше ніде, як проснеться, що я з нею буду робити?
Холодний вітер, вдарив в обличчя, коли вийшла надвір. Вгамовувала неприємні думки, вмовляла себе, щоб не плакати, бо ж пропаде молоко в грудях, цього ж не можна допустити. Хвилина - дві, почав падати густий сніг, сильнішав, зривався, кружляв вітер, ніс з заходу темно - сіру хмару, напевно хурделиця буде, треба йти швидше.
Біля магазину людно, хто з бідончиками, хто з банками. Черга велика, розмови, що пізно привезли молоко і тільки один бідон. Розчарування охватило душу, як пробитися до прилавка? Треба ж забрати банку з молоком та чи Світлана встигла її наповнити? Треба швидко, бо бурчатиме свекруха, наче знала, що багато людей буде, попереджала, щоб недовго ходила.
Хай би песиків не було, то не так би хвилювалася, ще до дитини в кімнату полізуть. Дякувати Богу і Світлані, що побачила її в дверях, кивнула рукою,
- Тоню! Зачекай трохи, я зараз…
В черзі гомоніли, в основному люди похилого віку, кожен намагався швидше підійти до прилавка.
Їй прийшлося зачекати хвилин десять, коли нарешті передали банку з молоком. Світлана привітно посміхнулася,
- Гроші потім віддаси.
І до покупців,
- А ви не кричіть, в неї дитина маленька, тому й даю в першу чергу.
Потепліло на душі, заясніли радістю очі, добре, що в Світлани є малі діти - все розуміє.
З піднесеним настроєм поверталася додому, все ж, гадала швидко справилася. Та коли відчинила двері в коридор, ледь не вирвала. Прямо під ногами собаче лайно і не одна купка, а кілька, в ньому копошилося щось біле.Стиснуло в горлі, вискочила надвір. О Боже! В хаті мала дитина, а тут таке! Здавило в скронях, душа хотіла кричати, вити, як вовчиця, щоб захистити своє дитя від цього. Зняла хустину, витирала піт, де взявся і не знала. Та, як свекрусі сказати? Чи вона не бачила? Адже випускала песиків сюди, їх тут немає, значить забрала в хату.Від хвилювання тремтіли руки, ледь не упустила банку з молоком. О Боже, дай мені сили стерпіти все це, дай сили угамувати цей біль, дочекатися приїзду чоловіка.
В хату переступила поріг, під ногами песики- з тарілки пили молоко. Свекруха за столом читала книгу.
- Мала спить? - тремтячим голосом запитала.
Свекруха дивилась поверх окулярів,
- Щось там пару раз кевкнула, напевно не спить, я не дивилася, тож не плаче.
- Той добре, - тихо відповіла, хотіла зняти пальто.
Свекруха кивнула рукою
- Там прибереш, в коридорі, я постелила їм газету, а вони паршуки- таки скрізь наклали. І підмети сніг біля дверей, до мене подружка обіцяла прийти.
Поки свекруха говорила, трохи заспокоїлася, відповіла,
- Заплаче мала, покличете.
Після обіду не наважилася з малою йти надвір, хоч снігу вже не було та розгулявся холодний вітер, в грубі, аж свистіло, завивало. Хоч на душі гидко та зварила бараболі, збиралася пообідати. З тарілкою направилася йти в кімнату до доньки. Та її зупинила свекруха, тримаючи на руках песиків, посміхаючись, ледь не цілуючи їх,
- Чого тікаєш, що тут не можна поїсти…
Кинуло в піт, ледь стримувала сльози,
- Мамо, ви бачили, що в коридорі? Я боюся, це ж заразне,
- Тю , - засміялася у відповідь й продовжила,
- Таке в кожної людини є, ти думаєш, що ти свята, одна така чистюля?
Ні, не втримала сліз, голос прихрип,
- Я боюся за дитину, вона ж зовсім маленька, вони скрізь все лискають, кидають на підлогу рушники і ті, що витираємо посуд.
- Ну й, що?! Нічого не буде твоїй дитині, подумаєш принцеса.
По тілу холод, хотілося виплеснути все, що накипіло на душі, не витримала запропонувала,
- Може б в коридорі їх тримати, там же не настільки холодно, в ящик постелити якісь лахи.
І не хотіла говорити та наче вирвалося,
- Чи вам малої зовсім не шкода?
Свекруха посміхнулася, демонстративно обійняла руками песиків, тулила до обличчя й весело,
- А, що мені твоя дитина? Я песиків люблю, не збираюся тобі поступатися. Куди хочеш, туди і йди, хоч зараз! Тебе тут тримати ніхто не буде. І я тебе сюди не звала. Моя хата, що хочу, те й роблю. Чи не в мене виріс син, за якого треба золоті гори дати? Нічого, виріс! І до речі теж була собачка в хаті, а в неї бачте - донька принцеса….
Душило в горлі, немає слів… Змовчала, йшла в кімнату, раптово відчула холод, на тілі виступили сироти. Яке там їдло, поклала тарілку на підвіконня. Єдиний син і одна онучка, і ось так! Раптом пригадала, одного разу в розмові чоловік проговорився, що три рази був у притулку. Вона бачила, як він тоді змінився на обличчі, тож не наважилася запитати, як це сталося і чому? По ньому бачила, що пригадувати минуле життя, йому спричиняло біль. Така любов материнська? Невже не бачить, що він коли дивиться на неї, то щастям сяють очі? Невже не бачить, що одне одного варте? О, Господи, невже, то ревність?
Ковтала сльози, то правда, слів не підібрати. О Боже, дай терпіння, думками вмовляла себе. Той сон не віщій, ні! Треба терпіння мати, тож не піду кудись з дитиною на руках, в таку погоду і куди йти? Йти до сусідів соромно. Змиритись і змовчати треба, дочекатися чоловіка. А потім, як найшвидше тікати звідси, чого було тягнути, все зачекай та й зачекай, їй самій буде важко матеріально. Та краще хай допомагає грішми, тільки б окремо жити. Треба терміново шукати квартиру в оренду.
Тоня годувала доньку, її маленькі оченята, як сонячні промінчики, гріли їй душу, пробуджували надію, що має бути все добре. А за вікном знову розгулявся вітер, час від часу бив у шибку, підкидав на скло пухкий сніг. Вона ховала в ньому свій біль і сум, водночас згадувала мамині слова. Як наче в воду дивилася мама, звідки знала, що важко жити на чужині, далеко від рідної домівки, від родини….
1974р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2019
Написати вірш надихнула поетеса
Galkka2 «А в хаті пустота».
Я знов вийду на ґанок,
Зустріну сонно ранок,
Мій милий, десь далеко,
Поїхав де лелеки.
Відрядження – розлука,
Сім`ї ж важко, то мука,
Вночі, так засніжило,
Мене заворожило.
Засипав сніг доріжку,
А дітки, іще в ліжку,
Сни дивляться ночами,
Ще трішки й буде з нами.
А я звикнуть не можу,
Собі, душу стривожу,
Слизька, дорога нині,
Всміхався, хай би днині.
А ніч, на відпочинок,
Не скрив, щоби сльозинок,
І втома, не зламала,
Та й я все відчувала.
Ти там і все в порядку,
Шлю вкотре, я на згадку,
Поглянь, всміхнусь до фото,
Коли, вже та субота.
Без тебе нам всім важко,
Вертайся милий швидко,.
Туман низенько слався,
Там смуток заховався.
Я знаю сім`ю любить,
Вже час додому любий,
Щоб щастячко в родині,
І злагода в світлині,
Щоб свято, порадіти,
Чекаю я і діти.
29.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2019
Блудниця нічка, із снігом мов у змові,
Геть посивіла, повсюди… темінь, сіро,
Такий характер, то причуди зимові,
Сховала місяць, сплять зорі, десь понуро.
Сльозяться хмари, від обіймів й холоду,
Легенький шепіт, колискова для землі,
Дощ - гість незваний, порушив сну солоду,
Не рада ночі, кепсько на душі мені.
Вікно відкрию, зазирну між краплинки,
Вони вже мерзнуть, від подиху морозу,
На підвіконні, біліють порошинки,
Блудниця нічка, світлішає відразу.
Чи притомилась, чи піддалась спокусі,
Згадала погляд, молодого серпанку,
В сизій вуалі, розтала в піднебессі,
Блудниця нічка, сховалась від світанку.
2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2019
Ой, зима, зимонька, білосніжна пані,
Літав сніг пухкенький, кучугури славні,
Розляглись, по полі зачарували світ,
На річках, сонливих задзеркалився лід.
І на серці радість, іду по стежині,
Промінь сонця тішить,, на рясній калині,
Чую спів, синичка зирить полохливо,
Ой творіння, то ж боже, є справжнє диво.
А кущі, під самим лісом, вдягли шапкИ,
Гляну здалеку, то наче малі хаткИ,
Горобці, кумедні, випурхують звідти,
На березі, всілись й розгойдують віти.
Ой зима, зимонька, добре потрудилась,
Щоб пшениця,славна рясно колосилась,
Сил набралась земля, щоб щедрий урожай,
Колосочки вповні, щоб розцвів рідний край.
24.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2019
Підкрадавсь вечір, запорошена стежинка,
Іскрять сніжинки, в снігу схована хатинка,
Вітер гуляє, село зовсім опустіло,
В однім віконці, наче щось палахкотіло.
Килими білі, розстелила зима всюди,
Свіже повітря, хвилювання повнить груди,
Одна хатина, одна свіча на все село,
А де ж поділось… Те дитиня, що тут зросло?
Замерзла річка, давно ніхто не рибалить,
Іскрить люстерко, то наче підійти вабить,
Вкотре сховала, на дні болі і печалі,
Ще тепле літо… часом згадує ночами.
Весело, гучно, дітлашня, як каченята,
Вода, як купіль, сміх, щасливі оченята,
Струшу сльозину, ні я не зможу збагнути,
Душа черствіє? Та дитинства ж не забути!
По пояс грузну, знаю тут, на мене чекають,
Напевно сум, мій, сніжинки приховають,
На серці холод, розтопить на вікні свіча,
Ледь посміхнувшись, старенька зустріне дитя.
29.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2019
Із хвилюванням… дививсь у її вікно,
Легкий рум`янець, п’є чай, вона мов квітка,
Бачить, хтось поряд… а він же так кохав давно,
Хто отой другий? Щемить під серцем, відчай.
Мороз тріскучий… на бровах лишав сліди,
Кам`яні ноги, з місця не може зрушить,
Чарівні очі, зваблювали йти сюди,
А чи наважиться, чи зможе порушить.
Здалеку погляд, на неї лиш й зміг кинуть,
І уявляти, що вона вже давно з ним,
Щоб серця в такт, у коханні потОнуть,
Чи з нею інший? І він лишиться один.
Чому ті очі, до нього в сни приходять?
Забрали спокій, як та хуга надворі,
Де вищі сили, що життям верховодять,
Чому за хмари, сховались ясні зорі?
Чом скупа доля? Нерозділена любов,
Зими причуди, холод стискає скроні,
Стать постаментом, задубіє в жилах кров,
Чи вже признати, що нам не по дорозі.
28.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2019
Мій рідний край!
Широкі ковдри…Тут розстелились
Удалечінь… Туди бажання йти…
За кольорами геть розрізнились
Рідні поля … Їх всі не обійти!
Не поспішай…
Коли з думками…Ти все досягнеш
До землі від безкрайнього неба
Як дитя рада… Ти вже побачиш
В колоску… Замасковані зерна..
Щедрість землі….
Осяяний, під небом голубим
І сонцем, що поля зігрівали
Був колосок, ще зеленкуватим
Та згодом ставав повним, золотим
Щось мене кличе…
Йти так далеко, майже нема сил
Дитинство…Босоноге по полю
Мій погляд там, шукав і все блудив
Як квітка… Коли була малою…
Сердечка трепіт….
Сміх, весело… у хованки грали
Під ногами, будяки, аж рани
Уваги…. Всі на те не звертали
Загравали, як кульки з вітрами…
Відчуття волі…
Петрові батоги, як вартові
Аж зашпортнешся, коли наступиш..
Подерті ноги, краплини крові
Махнеш рукою, все перетерпиш.
Безмежна радість…
Гарний врожай, дала земля сили
Горох в стручках… А слинка, аж тече
Вчора підвечір його скосили
І сяють очі, торба за плечем…
Земна краса…
Ячмінь…Ряснів, гойдався морем
Манив нас, до махрових колосків
Подалі, ген, за широким полем
Там рушник, стеливсь з синіх васильків…
Легенький острах…
Хочеш взяти… Оце усе до рук
І пригорнути, відчути запах
Щоб вітрець, хоча на хвилинку вщух
Пізнати втіху, щоб іскри в очах…
Вже б полетіла…
Йду під межу, прямо по дорозі
Земля квітне, сокирки, ромашки
Ноги в росі…Намочила босі..
Як в коралах ніжненькі волошки…
Скрізь синьо – синьо…
Ці квіти звали, причарували
На душі тепло… Гуділи бджілки
Вони зі мною, поруч мандрували
Наче з піснями.. Грали сопілки…
Чомусь пристала…
Чоло змокріле… Обійме радість
Людські турботи.. Хай тут залишу
На якусь мить …я віджену старість
Думки настирні…Позбутись змушу…
Немов в раю…
Зберу до купи, яскраві квіти
Сплету онучці гарний віночок
Яке то щастя жити на світі
Чую веселий, дзвінкий голосочок
Ні, не забути…
Дитинство …. То крапля насолоди…
Ця мить найщасливішою була.
Той сонях… Доглянуті городи
І мальва, під хатиною цвіла…
Поряд криниця…
Водичка чиста, як та сльозинка
В відрі гойдалась, всі поспішали
Хтось ненароком вмочить носика
Мов сонця промінь очі блищали
Я там була …..
Думки, почуття, всі летять у вир
Узнаю рідний край, завше у сні
Не стерлось з пам`яті… Я до цих пір
Люблю волошки й поля золоті….
25.06.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2019
Літав сніг за вікном,
Ти сидів за столом,
Не злічити вже літ,
На душі давно лід.
Та вогонь загорівсь,
Знов зі мною зустрівсь,
Розійшлись, як зима,
Все ж гадаю дарма.
Змарнували ми час,
Та хто ж винен із нас?
Ворушить, чи варто?
Це життя, не жарти.
З свічки капає віск,
В душу влізла вже злість,
Не налив, ти вина,
Моя в чому вина?
Сніг у серце попав,
Ти мене не кохав,
Погляд очі в очах,
Почуттям, нашим крах.
Вогонь зразу зітлів,
Ти мене не хотів,
В барі гучно і сміх,
Знай не мій, же це гріх.
Видно доля така,
Сніжна стежка крихка.
Вірш зі скрині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2019
Давненько, десь заблукав спокій,
Мо» спить, принишк, серед снігів,
З думками в боротьбі жорстокій,
Мабуть, не треба ніяких слів.
Вони ж, химерні на все здатні,
Давно здається сірим сонце,
Як кинеш оком – мов гарматні,
Нависли, хмари – охоронці.
Не впустять спокій, у неба синь,
Бо ж там, літають, ясні мрії,
Втечу, від воїн та потрясінь,
В зимі, сховаю безнадію.
О1.12.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2019
Чорні троянди на столі, в хаті тихо-тихо,
Символ печалі й скорботи, нащо прийшло лихо?
Холодно, зимно і млосно, за вікном сніжило,
Зі свічки віск,так стікав, аж полум`я сліпило.
Сльоза скотилась по щоці, досада та журба,
На душі розпач, гіркота, схилилась мов верба,
Рукою ніжно до чола, мені, прости синку,
Я зберегти, не зуміла рідненьку кровинку.
Сумні люди у поклоні, пелюстки спадали…
Чорні троянди і синок, всім болю завдали.
02.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2019
Донецький аеропорт…Очі кіборга Олі
Відвага і щирість … Дівоча, мила усмішка
Поруч з мужніми вояками на летовищі,
Скільки мужності, благородства в ній й сили волі!
Побачила вчора по ТБ
надихнуло написати вірш.
***
Непрості, попереду часи у нас,
Та, як вибрати, не важкий, вірний шлях,
Щоб відчули, ми врешті прийшов той час,
Щоб мир всюди, майорів лише наш стяг.
Щоб керманич, наш не здав й шматка землі,
Олігархи, щоб спинились, не крали!
Й об`єднались, усі в нашій країні
Як раніше, щоб поля засівали!
Й земля квітла, у барвистих кольорах,
В злато й срібло, ранком роси умили,
Щоби ненька й дітки, побороли страх,
Щоб мир й радість, усе життя змінили!
Схід… війна, в бою кіборги – вояки,
Мужні й сильні, на стражі в спеку й мороз,
Відчайдушні й є молоді жінки,
Поряд з ними, теж не бояться погроз.
Та сміливість і гордість за країну,
Залізо, лід, пронизує до кісток,
Усе витримає, за мир, за родину,
Тож заради, щастя, малих діточок.
Воїн – дівчина, у руках автомат,
Щира усмішка, в очах сяє мрія,
Погляд вдумливий, поряд кілька гранат,
Здатна вистоять, не вмерла надія.
Свій край бачить, серед волошок синіх,
І житА, море хвилясте до неба,
Народ зважено повірить у успіх,
Рідну землю захистить,, є потреба!
Непрості, попереду часи у нас,
П`ятий рік, війна, всім завдає болю,
Оля вірять, що настане світлий час,
Україна, здатна здобути волю!
21.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2019
Не можна викреслити з пам`яті той день, що змінив все її життя….Не змогла пробачити, тому й не приїжджала сюди, в рідне село, де босонога по стежках. Де з мамою в шовкових травах була щаслива,
Із квітів польових плела віночки. Де з хлопцями грала в волейбол і разом з ними бродила по калюжах…
Дитинство….. То, як солодкий сон… На обійсті грав магнітофон і пісня « Лада» лунала далеко по долині. Гуси купалися в брудному рівчаку, який тягнувся здалеку. І на долині все дітлашня, грала чи в «квач»,чи в м`яч. Ті дні гріли сердечко молоденьке, ніхто не знав, що станеться біда.
Одного разу прийшла зі школи… Так тихо в хаті, кілька сусідів і тітка Зоя ,чомусь у чорній хустині, дивилася у вікно. Про щось тихо шепотіла, почула шурхіт, уздрівши Наталку зціпила зуби, раптово з грудей вирвався дикий крик, аж різонув по вухах, здалося, стіни затрусились,
- Сирітко, що ж це , тепер без мами й тата….
Наталка - саме вік такий, що батьків треба та й треба, їй на тому тижні, лише минуло дванадцять років. З подивом кліпала очима, а потім всіх, озирнувши довкола, присіла на стілець, склала руки на пелені,
- Не дожену я, що трапилося? Скажіть…
Тітка взяла за дві руки, дивилася в сині оченята,
- Розумієш, на трасі аварія. Ось такі заробітки, свиню здали, а поверталися назад, в кювет автівка злетіла, водій і батьки - всі троє загинули.
У хаті метушня… Єдина донька в чорній хустині, під очима, аж синці. В склянку з водою, щось капали, давали пити… Немов туман перед очима, люди з вінками, тихий плач…
На похорон приїхала тітка Оля з Москви, це рідна сестра її мами. Не покидала дівчинку ні на мить, словами підтримувала, втішала, як могла і вмовляла, що все буде добре. Дитячий крик душі. Як пережити, як сприйняти все це, що сталося. Звичайно, думала Наталка, їм добре говорити, їх три сестри, веселіше жилося, як мені тепер без мами? Якби ж то тітка Оля забрала в Москву та тут школа і тітка Зоя не відпустить. Скаже будемо разом жити, бо ж давно без чоловіка й дітей немає. Переверталися думки в голові, хотілося кинутися в яму за батьками, бо їй здалося це вже кінець світу - кінець життя. Хіба можна так жити без мами й тата? В очах розчарування, всі сльози виплакала. Наче стала німа, лише слухала й робила те, що їй підказували люди.
Коли поверталися з цвинтаря, жовтнева погода сприяла настрою. Нізвідки взялася темно – сіра хмара. Летіли великі краплини дощу, всіх підганяли йти швидше. Тітка Оля тримала Наталку під руку, всю дорогу тільки й вмовляння, щоб не плакала і слухала тітку Зою, бо з нею жити. На другий день вона повернулася в Москву, адже там двоє дітей і вже був маленький онучок. Бідкалася, що з роботи лише на три дні відпустили, пообіцяла приїхати через рік.
В стражданні, в журбі пройшло два тижні, позаду поминки, похід до цвинтаря. Коли Наталка зустрічала односельчан, ті висловлювали свої співчуття й намагалися обійняти, сказати тепле слово, пригостити цукеркою.
Життя змінилося… жодного разу не ночувала сама. Тітка Зоя була старшою в маминій сім`ї, їй минуло п`ятдесят, любила керувати всіма. Занадто бурчливою й майже завжди дуже сердитою, наче світ – не милий для неї .
Зарано стала Наталка дорослішати, важко без батьків. Хоча й часто на неї сварилися, що ледачкувата та з кожним днем розумнішала, що ті нарікання були правдиві. Тітка працювала в колгоспі, в її обов`язки входило доглядати за садом. Керувала людьми, щоб вчасно зробити обрізку дерев, покропити хімікатами, побілити, ну і звичайно ж зібрати врожай. Садок великий, тягнувся вздовж всього села. По краю вишні з усіх сторін - як охоронці, а в середині яблуні та де – не - де абрикоси. Різноманіття сортів яблук дивувало дівчинку, вона з задоволенням їла ті яблука, що приносила тітка, насолоджувалася ними й посміхаючись, кожного разу оцінювала їх смак. Про свою звичку, полежати в ліжку, поніжитися, мала забути. Господарство, як тримали раніше, так і тримали зараз. Тітка рано будила її, давала вказівки, що треба зробити. Гуси, качки, кури, індики і корова, було біля чого побігати, як кажуть - зранку замість зарядки. Добре, хоч тітка продала свою корову, то вже легше. Коли корову забирали на забій, Наталка саме прийшла зі школи. Тітка тримала в руці гроші, всміхалася, хитро повела очима.
- Ну ось покладу у скриню, будеш виходити заміж, як знайдуться.
Ці слова звичайно не сподобалися дівчині. Який заміж? Ото вже бабі у голові переклинило. Все добре, заспокоювала себе та не до вподоби їй була дружба тітки з бабою Яриною, що жила через кілька хатин. Ну баба Ярина, ще нічого, не така сердита, як тітка та здавалося їй, вони щось замислили, бабця часто хвалила Василя – свого онука. Він за Наталку старший на два роки. Трохи дивакуватий, - виділявся серед хлопців, неохайний, часто пустував, інколи поводився, як задерикуватий півень.
Та час летів…. Рік за роком збігав… Наталка в щколі останній рік. Вчилася добре, надіялася поїхати в Москву до тітки Олі, адже та обіцяла її забрати до себе. Правда тітка Зоя зразу була дуже проти, але після умовлянь, погодилася відпустити на навчання. В дівчини було бажання вивчитися на лікаря чи в крайньому разі на медсестру. Добре, якби дали кімнату в гуртожитку, щоб нікому не заважати - розмірковувала вона. А там би можливо й залишилася, адже молоді в селі значно поменшало, всі десь їдуть навчатися, чи працювати в обласне місто.
Думки…думки… Та не так все склалося, як гадалося… Як грім серед ясного неба, прилетіла звістка, розпався Радянський Союз. Пусті прилавки в магазині лякали людей, добре, що було господарство, то вже не були голодні. Тітка Зоя дуже зраділа, коли отримала листа від сестри. Оля писала, що справи кепські, погано з продуктами, що друга донька вийшла заміж і тепер всі живуть у двокімнатній квартирі. Написала, що Наталці поки що краще залишитися вдома, перечекати, якийсь рік - два, пізніше час покаже, що робити далі.
В дівчини опустилися руки, куди ж податися? В селі не хотіла залишатися, не мала бажання на очі бачити бабу Ярину, яка при всіх зустрічах, немов втішалася нею, хвалила, що гарна й красива, до того ж і рукодільниця. Вона зачастила до них в гості, особливо вечорами, коли дівчина вишивала рушники. Так, вона любила вишивати, в клуб ходила рідко, бо тітка дозволяла гуляти тільки до двадцять третьої години. Та і відданої подружки не було, лише знайомі й однокласники. А Василь, то правда, був настирним, як та муха, чатував її щовечора. Ніби трохи пришелепкуватий, одягне кашкет, збоку причепить квітку, з посмішкою на обличчі хизується перед нею. Але вона намагалася не звертати на нього уваги, його поведінка визивала ненависть, огиду.
Весна … Все зеленіє, квітне , птахи наспівують пісень, а в синім небі сонечко дарує тепло й світло огортає тіло, охоплює радість, немов би пташкою десь полетіла. Наталка з хвилюванням закінчувала школу, треба поговорити з тіткою, хай би відпустила в містечко вчитися на повара, чи на перукаря в училище, тож вдома сидіти не буду. Добре, що вже сімнадцять минуло, можливо б на роботу десь влаштувалася, на худий кінець, прибиральницею.
Вечоріло… Легенький вітерець з долини ніс прохолоду. Дівчина тягнула воду з колодязя, раптово із –за квітучої калини, як біс, вискочив Василь, в руці тримав суцвіття калини. Одягнений в майку й якісь зашарпані старі чорні штани, босоніж, став на одне коліно, посміхався,
- Що хочеш заміж? То ось тобі квітка.
З переляку пополотніла, худенька рука не втримала ручки ворота, повне відро води полетіло донизу,
- Ти, що зовсім здурів?!
Він швидко піднявся, став розчепіривши ноги,
- А, що після зелених свят відгуляємо весілля… Так бабця казали.
Колючий погляд, його напівбожевільних очей, змірював її з ніг до голови. Вона здивовано кліпала очима, опанувавши себе, намагалася приховати злість, впевнено, не поспішаючи, сказала,
- Напевно тобі наснилося, що я піду за тебе...
- Підеш! Твоя тітка дала згоду, не втечеш синичко. Хоч худенька і маленька люблю твоє личко.
Його руки, як граблі - потягнулися до неї, зробив крок.
З під лоба, сердито подивилася на нього,
- Ану, не смій торкатися мене! Згинь з очей моїх!
Він крутив головою, єхидно посміхався, відкинув в сторону суцвіття, йшов на стежку,
- А я тітці вірю, підеш за мене. Вона тобі щастя бажає. А кому, ще будеш потрібна в нашому селі….
Затрусилося тіло, ніби хто ошпарив окропом. Намагалася глибоко дихати, гучно билося серце, їй здавалося, що воно розірветься на шматки й вирветься з грудей.
Прохолодна вода хлюпалася з відра прямо на ноги та вона не звертала уваги, спішила додому. Їй би зараз терміново поговорити з тіткою, але ж вона на роботі, хотілося кричати й вити від такого приниження. Цікаво, які розмови з бабою Яриною веде тітка? Чому він так похабно поводиться?
За пранням навіть не помітила, як швидко пролетів час. Думки плуталися, не давали спокою, час від часу по щоках, як горошинами котилися сльози.
Та тітка прийшла додому вже коли стемніло, Наталка вже нагодувала господарство. Вона за цей час вгамувала свою злість, вирішила - зараз цієї теми не торкатися. Адже завтра екзамен, треба готуватися, хай вже після нього. Ще довго світилося в її кімнаті, те що читала ніяк не вкладалося в голові, думки повертали до розмови з Василем.
Лише після останнього екзамену дівчина наважилася поговорити з тіткою. Готувалася до вечора, що мав відбутися в школі. Одягнувши плаття блакитного кольору, стала перед дзеркалом, поправляла зібране до купи біляве, ледь кучеряве волосся. А, що хіба й така погана? Ну не обов`язково ж всім бути високими тополями. Нічого, в селі не збираюся залишатися, якось треба закрити пельку Василеві, щоб не розносив плітки по селі.
Коли вийшла з кімнати, за столом сиділа тітка, чистила насіння соняшника, побачивши її, посміхнулася,
- Ну можна й під вінець, гарненька ти в мене, хоч худенька, то нічого. Всі з роками вбираємося в силу, згодом товстіємо…
Вона витримала паузу, не перебивала її, а потім миттєво почервоніла,
- Тьотю, що це той дурень… Василь плеще язиком? По селі чутки розносить, що маю за нього заміж йти. Ви часом не знаєте від кого йдуть ці брехливі плітки?
Тітка кивнула головою, дивилася прямим поглядом,
- Ти хочеш сказати Василь поганий хлопець? Бідний хлопець, на пів сирота, матері немає, батько в місті…. Звичайно, бабця не може йому замінити батьків, але ж виховала і подивися який він роботящий. Що веселий, то це не завада, буде веселіше в сім`ї.
Дівчина ледь зблідла, більше не хотіла слухати її. Тремтячим голосом перебила,
- В якій сім`ї, тьотю?! Він же бездарний, дурнуватий! За восьмий клас ледве здав екзамени, бабця бігала та й бігала в школу, щоб хоч трійки поставили. Всі з нього сміються, глузують. Вдягнеться, як опудало, пустий, незграбний, вічно замурзаний, матюки за матюками, грубий.
Тітка наставила перед нею руку, заперечуючи,
- Помовчи! Слухай, що скажу тобі, ти життя не знаєш! Дурник би на тракторі не працював! Ти знаєш, які гарні гроші він заробляє! Це основне для сім`ї, як в колгоспі проблеми з виплатою грошей, то по людях, ще більше заробить. Ні в яке місто ти не поїдеш і крапка!В садку будеш мені правою рукою, сама знаєш, як мені важко зі всім впоратися, на одну - роботи забагато! І вічно працювати не зможу, ходити ноги болять, піду на пенсію, треба ж комусь передати справи. Дітей ваших бавитиму…
Наталка не озираючись, пулею вискочила з хати. Хапала свіже повітря, вгамовувала хвилювання, рукою змахнула сльози..
Біля школи веселі розмови, сміх, звучить гарна музика. Вона не знала, що робити, настрій був зіпсований…
Промови, побажання, обійми, поцілунки…. Не усвідомлюючи дивилася на це все, після розмови з тіткою, копошилися думки.. Побувши пару годин з однокласниками - зняла капці й босоніж гайнула через городи додому, щоб нікому не потрапити на очі.
Йдучи швидкою ходою, в роздумах - треба тікати з дому, паспорт є, іншого виходу просто немає. Як би ж тітка Оля була ближче, вона б цьому завадила та де гроші взяти на квитки?
В одній хаті… поміж них наче чорна кішка пробігла.
З того дня Наталка не мовила й слова до тітки, до болю стискала кулаки, в собі ховала образу. Жінка інколи поглядала на неї, крутила головою,
- Подумай! Подумай добре, я ж тобі не ворог….
Пройшло декілька тижнів…Наталка сиділа в своїй кімнаті біля відчиненого вікна, коли тітка відчинила двері,
- Ну, чого уникаєш мене, мовчиш, як в рот води набрала. Я домовилася, реєстрацію шлюбу зробимо в клубі, на наступну неділю, після Зелених свят. Відгуляємо невеличке весіллячко та й живіть собі, більше я втручатися в твоє життя не буду, слово даю. Хочу спокійно закрити очі, щоб знала, що ти живеш з надійною людиною.
Вмить зірвалася зі стільця, руками схопилася за голову, в істериці закричала,
- Яке весілля тіточко?! Він мені огидний, смердючий…
Махнувши рукою, йшла до дверей, крикнула,
- Я з ним в ліжко не ляжу, хоч ріжте мене, скалала- не ляжу…
Вона так гримнула вхідними дверима, що ті ледь не злетіли разом з завісами. Бігла під грушу, під ту саму грушу, що колись вона там з мамою лежала на простирадлі. Впала ниць на траву, душило в горлі, плакала й плакала, сльози текли рікою.
Час летів…. Хотіла Наталка втекти та на жаль на місці паспорт не знайшла. Розчарування доводило до сказу, примруживши очі, глибоко дихала, щоб до тітки вгамувати злобу. Думки,як оси - ну нічого побачимо, як воно, хай знає мій характер.
Напередодні свята тітка занесла в кімнату валізу, з неї дістала весільну сукню, махнувши рукою,
- Ось міряй, це сукня твоєї мами. Вона думала, що ми її продали, а я для тебе зберігала, знала, що буде мати дівчинку, а чому й сама не знаю.
Присівши на стілець продовжила,
- Курінь в них зробимо, хтось допоможе прикрасити. Шкода Оля не приїде, онук після операції, апендицит вирізали. В садочок довгенько не піде, хто ж залишиться з ним вдома, будуть змінами мінятися, щоб не йти на лікарняний.
Наталка побіліла, защеміло під серцем. Весільна сукня білого кольору, на вид була, як нова, зверху лежало біле кольє. На якусь мить завмерла, стиснуло у грудях, стримувала сльози, в душі кричала - ой, мамо, щоб ти встала та й подивилася, що робить твоя сестра, як їй завадити не знаю. Тремтів голос від хвилювання,
- Що ви робите тітонько? Що робите, одумайтеся! Не зривайте квітку, яка тільки розквітла… Не псуйте моє життя. Я вам сказала, я з ним в ліжко ніколи не ляжу. Зрозумійте це нарешті, це ж весілля буде на сміх людям.
Запала тиша…. Тітка встала зі стільця, кілька раз пройшлася вздовж кімнати, стала ззаду, легенько торкнулася плечей двома руками,
- Це в тебе мандраж, готуйся і більше ніяких розмов. Подорослішай нарешті, давай не будемо сперечатися…
Хотіла погладити її по голові та вона різко нагнулася, тітка, зітхнувши, різко махнула руками, вийшла з кімнати.
Цілий день прискіпливі думки свердлили мозок - ну нічого, якби там не було, підкорюся, стерплю весілля, а там тільки мене й побачить, лише якось треба дістати паспорт.
Біля будинку Василя людно… Гучно грав магнітофон... Молоді щойно прийшли з клубу, бабця Ярина й тітка зустріли їх з хлібом - сіллю. А потім самі цілувалися й обіймалися, раділи, що зробили те, чого так давно чекали. Звичайно Василь ходив, як півень, посміхався, правда, як тільки Наталка на нього погляне, відводив очі і напрочуд мало говорив, за нього майже все говорила його бабуся. Наталка одним була задоволена, що встигла забрати паспорти й посвідчення про шлюб.
Гуляли до пів ночі, коли кричали «гірко» вона наче кам`яніла та все ж підставляла щоку. Хвилювалася, як втекти, щоб не відразу помітили, треба ж якісь речі зібрати, тож в одній сукні не побіжить. Час від часу криво посміхалася до Василя, щоб нічого не запідозрив, навіть дозволила обіймати себе, хоча в душі картала - де ти взявся на мою голову. Коли з неї зняли фату, покривали білою хустинкою, тітка задоволено дивилася, витирала сльози. А баба Ярина, як квочка ходила кругом Наталки, щось приспівуючи говорила. Та вона не слухала, на умі зовсім інше – чекайте, чекайте, доспіваєтесь, не прощу вам, ніколи не прощу цього…
Нарешті розрізали коровай на шматочки, роздавали всім присутнім, весілля закінчилося…. Тітка радо всучила в руки Василю вирізану середину з короваю,
- Ось забирайте, за звичаєм це ваше, а ми завтра десь о дев`ятій годині до вас прийдемо, відсипайтеся….
Наталка старалася добре напоїти Василя, коли розходилися люди і йому наливала « на коня». Посміхалася, задоволено зирила на свого нареченого.
В хаті тихо…. Лише чути цокання годинника. Наталя включила приймач, знайшла ліричну музику. Василь, ледь втримався на ногах, зняв жакета, кинув на підлогу, поцілував у щоку,
- Роздягайся, я зараз прийду.
О, як ти остогид мені - подумала, та добре, що десь пішов. Швидко намацала в кишенях гроші, що подарували гості. З однієї кишені всі забрала, шепотіла,
- Не знаю чи порівну, але це моя частина.
Заховала в сумку до документів. В шухляді серванту забрала атестат, шукала фото батьків, Раптом намацала маленьку книжечку « Молитовник», з неї випала записка. Цікаво, що це? Читала - Москва і номер телефону. Сам Бог мені допомагає, це ж напевно телефон тітки Олі. Знайшовши фото, забрала записку, все заховала в сумку. Треба тепер зібратися, подумати, що взяти з собою в рюкзак. За цілий день виснажилася, як же це не заснути до світання? Як його вмовити, що зробити, щоби заснув швидше? Раптом за склом серванту побачила пляшку вина - «Советское шампанское!», саме враз - скумекала.
Василь, як чахлик невмирущий, зайшов у кімнату в одних трусах, волосаті груди їй нагадали мавпу. Фу, яка гидота і не посоромився. А труси, як спідниця, аж по коліна. Від побаченого її проймав холод, морозило. Від нього тхнуло перегаром й блювотинням, вона, аж здригнулася, рукою прикрила носа,
- Гаразд Василю, як сталося так сталося…. Давай вип`ємо! Тобі покращає. Це щоб було нам веселіше Гайда, давай вип`ємо за нас!
Василь впав на ліжко, запхав руки за голову, спостерігав, як вона знімала сукню, одягла халат. Від хвилювання вся тремтіла, якби це його швидше приспати й до нього,
- А хочеш я перед тобою потанцюю, як в кіно? Тільки, давай іще вип`ємо! Я наберуся сміливості, це ж в мене перша ніч.
Василь, повернувся на бік, погладив себе по грудях, рукою схопився за пляшку, ледь - ледь ворочав язиком,
- Ага я теж маю набратися сміливості, то я доп`ю….
Жадно присмоктався до пляшки, як теля, до корови.
- Ой, почекай, я зараз, почекай я на хвилинку, чайник закипів, зараз принесу, ще почаюємо..
Він допивши все вино, кинув пляшку на підлогу й повернувся на бік, щось бурчав тихо, згодом засопів.
Як бджола, що в сітці, носилася по хаті, збирала речі, поглядала в вікно, на годиннику минула третя.
- Ну от і добре - перехрестилася, - Можна йти, гадаю тітка не слідкує, Господи допоможи!
Крадькома відчинила двері, шмигнула за хату… Свіже повітря придало сили, бігла через городи - в сторону садка. Так швидше – думала - навпростець, через садок, ближче до траси. Але ж погано видно, ні зірок, ні місяця на небі, чи дощ буде? Та, що буде, то буде, цей день змінить моє життя…
Згодом пару краплин дощу впало на обличчя. Треба швидше, добіжу до садка, а там під навісом ящики, перечекаю, якщо буде злива. Добре, що в туфлях, основне ноги не промочити.
З садка лунав гавкіт сторожових собак, себе втішала – щоб тільки сторож не помітив і добре, що дощ тільки налякав. В на пів темряві підбігло два пси, вже не гавкали, лащилися, адже часто була в садку. Вона торкалася їх вух, гладила голови, наче прощалася з ними, пригостила короваєм і дала команду повертатися на місце. Неначе пташкою летіла, позирала до неба, на сході вже ясніло, виднілися скупчені темні хмари, далеко на заході блискало. Та то нічого встигну до траси- адже вже чула гул автівок.
Добре розвиднилось . Здійнявся вітер, ніс вологість, пришвидшила ходу, в надії до дощу зупинити якусь автівку.
За садом переорана земля і пагорб. Рукою подати до траси, полегшено зітхнула, витерла змокріле чоло. Хай Бог простить мені та іншого виходу я не бачу, заспокоювала себе. Витягла з сумки мамин старий синій балоновий плащ, накинула на плечі.
По трасі на великій швидкості промчало кілька автомобілів.
Темні хмари підповзали ближче. Блискавка раз- по –раз на шматки розрізала небо, гриміло, почався дощ.
Опустивши голову, стояла спиною по ходу автомобілів. Ой, що ж це, одні женуться, як скажені, а інших зовсім немає, здається вже й промерзла. На якусь мить охопив розпач, сумління, можливо треба було піти на перший автобус. Та, який там автобус, через годину міг прокинутися, де б тоді втекла - втішала себе.
Сильний гул відволік від думок. Біля неї різко зупинився автомобіль, відкрилися двері. Веселий чоловічий голос,
- Тіточко! Сідайте! Такий сильний дощ, а ви стоїте. Як хочете підвезу до консервного заводу.
Наталка наче соромлячись, підняла голову. Біля неї стояла бортовий автомобіль,заповнений ящиками з болгарським перцем. З кабіни виглядав засмаглий чоловік. Раптово почервоніла, вагалася, але ж такий молодий. На його обличчі розпливлася привітна усмішка,
- Не бійся, думав жінка, а ти така молоденька, як пролісок на узбіччі дороги. Ось дивися документи маю, захочеш перевіриш, звідки я і хто.
Сміливо подав руку, Наталка вагалася та все ж залізла в кабіну.
Він не копошився, відразу поклав перед нею подорожній лист водія,
- Ось подивися,
На відстані прочитала прізвище та ім`я, трохи вдалося вгамувати хвилювання, мовчала.
- То може познайомимося, я Віктор, з під Могилів - Подільського, оце везу перець на консервний завод. А ти… Ой вибач, я простий хлопець, гадаю, не такий вік, щоб викав до тебе. А ти їдеш до міста в гості? Чи по справах?
Крадькома зирила в його сторону, тільки тепер помітила, що він не засмаглий, а просто шкіра трохи темніша. Напевно молдаван, симпатичний, волосся чорняве, світло карі очі, здається порядний - зробила висновки.
Йому пасувала блакитного кольору сорочка,
- А я Наталка. А їду, ще сама не знаю куди. Можна сказати втекла з весілля. Мабуть поїду до Москви, тільки треба передзвонити, в мене там тітка Оля живе…
Він відкопилив губи, здивовано до неї,
- А що, щоб попасти в Москву треба тікати з весілля, інакше ніяк?
Засміявся….
- Ледь всміхнувшись, відповіла,
- Розповідати довго, гадаю не варто час витрачати.
- А ти, так коротко, розкажи про себе і зрозуміло, як колись в школі писали перекази. Так буде веселіше їхати, давно школу закінчила?
Автомобіль їхав на невеликій швидкості, за вікном накрапав дощ. Наталка замислилася… Мені ж з ним дітей не хрестити, чому й не розповісти. Всю дорогу дивилася вперед, часом здавлювало в горлі й підступали сльози, намагалася не показати їх, спогадами роз`ятрила душу. Закінчила говорити, намагалась всміхнутися,
- Отакі справи. Це так коротко, хочу на переговорний пункт. Спочатку в Москву до тітки подзвоню, щоб знала, на що я зважилася, що жива й здорова. Думаю, можливо поїду до неї, а як ні, то десь в містечку, на худий кінець, на якийсь час, прибиральницею влаштуюся. Правда, це ненайкращий варіант, гадаю треба тікати подалі, щоб не знайшли. Хочу сама розпоряджатися своїм життям, були плани поїхати вчитися та тітка не пустила. Все ж думаю в медичне училище поступити і одночасно десь підробляти, треба ж за щось жити.
Віктор мовчав, наче переварював все почуте. Оце так справи, закінчується двадцяте століття. Дивно, невже люди не розуміють, що людина сама має вирішувати, як поступити в такій делікатній справі. Одружитися без кохання? Напевно це не вірно. Він думав чим би їй допомогти, шкода дівчини, гарненька, тендітна квіточка та чи правду розповіла. Але судити не мені. Під` їжджали до містечка… перед тим, як зупинитись тихо заговорив,
- Я тобі запропоную допомогу, обдумай добре. Я зараз відвезу тебе до пошти, а потім поїду здам перець, це години дві пройде, не більше. Гадаю за цей час додзвонишся до тітки, почекаєш мене, хочу знати, що вирішиш, можливо буде потрібна якась допомога. Наталка навіть зраділа, повезло, хоч є з ким поділитися, то вже краще, легше на душі.
Вона додзвонилася до тітки, просила, щоб та передзвонила в колгосп, щоб передали тітці Зої, що з нею все добре, щоб не хвилювалася. Як влаштується дасть адресу. В розмові, тітка Оля не схвалювала вчинку та все ж пообіцяла передзвонити в колгосп, щоб не шукали. Запитала, які має плани на майбутнє. Дуже засмутилася, що не змогла приїхати, гадала, що цього б не сталося. Та все ж наче не дуже розсердилася, дала надію дівчині, вразі, якщо ніде не влаштується, тоді може приїхати до неї.
Звичайно, розмірковувала Наталка, в двокімнатній квартирі три сім`ї, куди, ще мене туди? А потім нагадала, що Віктор з під Могилів - Подільського, адже в містечку є фельдшерське училище, може це мій шанс? Присівши на лавку під будівлею пошти, чекала на нього, роздумувала, що робити далі, що порадить він? Видно чоловік серйозний. А може не одружений, на вид молодий та в армії напевно був, відчувається стриманість, ні разу не перебив, коли розповідала про себе.
Вони їхали по трасі, Наталка в роздумах дивилася у вікно. Мабуть він правий, поїду в Могилів - Подільський, ще приймають документи, можливо все задумане збудеться. Але зараз вони їхали в його село, Віктор пообіцяв влаштували на квартиру - до рідної бабусі.
Від траси, кілометра три, їхали по вапняній дорозі. Вздовж дороги посадка, з обох боків старі листяні дерева наче вистроїлися в ряд. Наталка здивовано запитала,
А, що у вас дощу не було? Бачу зовсім сухо…
Віктор уважно дивився на дорогу,
- Та не знаю, вчора не було, я ж не з села їхав, це ж перець з Молдови.
Виднілися дахи хат, село потопало в зелені… Вони під`їхали до невисокого паркану з штахетів , відразу загавкав пес. Він допоміг їй злізти по сходах, ледь посміхався,
- Не хвилюйся, тебе тут ніхто не скривдить.
На обійсті стояв смуглявий літній чоловік, відчинивши хвіртку, махнув рукою,
- О, дивися Маріє, онук приїхав і не сам, напевно з нареченою.
Наталка почервоніла - от тютя, чому не спитала про сім`ю. То мабуть не одружений….
За столом, спиною до них, сива, пишна жінка, в квітчатому халаті ножем різала кропиву, час від часу повертала голову до хвіртки.
Віктор рукою почухав голову, усмішка розпливлася на обличчі,
- Знайомтеся це моя знайома Наталка, приїхала поступати в училище, зараз в містечку важко квартиру знайти, а ми ж недалеко, хочу, щоб взяли її на квартиру, що скажете?
Ось так взяв і випалив все відразу, несміливо переминався з ноги на ногу, видно трохи хвилювався, ніяковів.
Жінка поглядом зміряла її з ніг до голови,
- Ну я Марія, а це дід Антонаш, ну Антон, так тепер звуть. Проходь до хати, то хороше діло вчитися.
Хитро повела очима, продовжила,
- Ти Вікторе, сам їй покажи ту, більшу кімнату, а паспорт нехай на стіл покладе, я потім подивлюся, що то за пташечка прилетіла до нашого гнізда. А речей, немає чи, що?
Хлопець задоволено позирнув на бабцю,
- Гаразд, тільки ми з тобою тет – а – тет поговоримо, добре?
Жінка звела чорні брови,
- Що прямо такий секрет?
Він кивнув головою, чорна чуприна спала на чоло,
- Пішли Наталю покажу твою кімнату.
Життя продовжилося, як кажуть - «Життя йде, як по маслу». Люди, хоч і молдавани, були гостинні, привітні. В душу не лізли, не дуже розпитували про життя. Це напевно після розмови з Віктором, вирішила вона, не знати, що він їй розповів та жінка особистого життя не торкалася.
Вже на другий день з Віктором завезли документи в училище. Мала надію, поступити навчатися по спеціальності - » акушерська справа», адже в атестаті було лише три четвірки. В той же день, мала телефонну розмову з тіткою Олею, але в якому місті навчатися буде не сказала, не дала й адреси де проживає, пообіцяла інколи дзвонити.
Марія все була вдома, не працювала, а дід працював в колгоспі, з ним і Наталка пішла, щоб заробити якусь копійку. За квартиру розплачувалася грішми з весілля, планувала - коли буде вчитися, переїде в гуртожиток.
Віктор раз на тиждень приїжджав автомобілем, то привезе цукерок, то морозиво. Він дещо розповів про себе, виявилося, що живе в цьому ж селі, через дві вулиці, минув рік як прийшов з армії. Наталка помітила, що коли дивився на неї, ясніли очі, посміхався. Вона вечорами чомусь стала думати про нього, гарно мати такого друга. А якщо є дівка? Одружиться й мене забуде.А чи варто втрачати? Правда молдаван, не українець, видно й серед них є непогані люди і такі ж працьовиті, як і ми.
Одного разу Марія зайшла в кімнату Наталки, коли та була з дідом на роботі. На столі дві книжки між них виглядав паспорт. Ну тепер вже уважно подивлюся документ, варто глянути де приписана. Жінка, аж зблідніла, коли побачила в паспорті штамп реєстрації шлюбу. Оце так - так, що ж це виходить, заміжня?!
Про тіток розповідала, а про чоловіка ні слова, дивно. Але ж здається Віктор в захваті від неї, як молоде хлопчисько, хіба може не зізналася йому. Ой Боже - Боже, це ж треба такого.Та трохи заспокоївшись, роздумувала - так вже тиждень лишився, хай їде вчитися, ще й наче гуртожиток їй пообіцяли. Все буде добре, хай минеться, як сон. Менше бачитимуться - то на краще. Здається вона на нього не запала, має за друга. Та це я собі, щось придумала, своїх дівчат достатньо. Краще мовчатиму, навіть доньці нічого не буду казати, спокійніше спатиме, а дідові тим паче не скажу, бо відразу своїм язиком розплеще на роботі.
Минали дні… Наталка навчалася в училищі. Хоча й отримувала стипендію, все ж вечорами вишивала рушники, а Віктор їх здавав у магазин, була якась копійка. Більше ні разу не їздила в село до Віктора. Коли ж він приїжджав до бабусі та зацікавлено дивилася на нього, а може, щось скаже, чи проговориться за неї, як влаштувалася дівчина? Але він мовчав, Марія ж не хотіла про це говорити.
Ніхто й не підозрював, що в них дружба переросла в кохання.
Частіше зустрічалися, похід в кіно, поцілунки, обійми, веселі розмови. Вона так звикла до нього, вже й не замислювалась, що він молдаван. Раз у три місяці дзвонила тітці в Москву, розповідала про навчання, але адресу не назвала. Хоча тітка Оля вже й знала, що навчається в Могилів – Подільському та сестрі не говорила, вирішила, так всім буде краще, спокійніше.
Минали пори року…. Осінь… вересень видався напрочуд теплим. Вони зустрічалися в парку, неподалік від училища. Наталці залишалось вчитися пів року. В цей день вони не мали зустрітися, але після занять на сходах училища, з великим букетом квітів, стояв Віктор. По святковому одягнений, мило всміхався, не звертаючи уваги на сторонніх, сміливо, ніжно торкнувся її губ, подарував квіти,
- Ну, гадаю нам пора вирішити коли одружимося. Підеш за мене? Я кохаю тебе, неодноразово вже говорив, те, що мала чоловіка для мене пусте. Хай тільки в селі цього не знають, щоб не плескали язиками, а мені байдуже.
Розгублено зиркнула, ледь-ледь почервоніла, опустила голову, наче ховала свої красиві, волошкові очі. Глибоко вдихнула, рукою ніжно торкнулася його обличчя, трохи здивовано,
-А, що вже час?
Ледь нахилившись, взяв під руку,
- Пішли сонечко… в кафе, морозива посмакуємо, там і поговоримо.
В маленькому кафе не людно… Грала лірична музика. Віктор замовив морозиво й вони присіли за круглий стіл,
- Наталочко, більше ніколи й слова я не скажу тобі за заміжжя. Давай в листопаді одружимося, зимою холодно, тобі вчитися зовсім мало залишилося, чого нам час тягнути?
Розпашілася, схвильований погляд тонув в його очах, взяла за руку,
- А, що батьки тобі скажуть? Вони ж мене навіть не бачили. І в паспорті штамп, я ж не розірвала шлюб.
Погляд очі в очі, милувався нею,
- Та то пусте, я це питання вирішу за два тижні. Просто загубиш, так дехто робить, посвідчення про народження в тебе?
Засяяли оченята, кивнула головою. Він вкотре посміхнувся,
- Ну тоді не переймайся, в новому паспорті штампу не буде, ніхто нічого не знатиме.
Пройшло три тижні … Одного вечора Віктор приїхав автівкою, »Нива» - білого кольору виблискувала на сонці, Наталка здивовано,
- Що не хотів своєю їхати, чи на ремонті? Чи може в когось на прокат взяв?
- Та ні, це наша з батьком, обіцяв, як одружуся мені віддасть.
Дорога здавалася довгою…. Наталка хоча й одягнена в вишиванку й в чорну, не коротку спідницю, все ж хвилювалася. Це ж мов оглядини, як її сприймуть, що чекає на неї?
А він примружував очі, ледь посміхався, бачив її стурбованість,
- Та ти не хвилюйся, там дід так щебетав, так хвалив тебе, за мене такого ніколи не говорив.
Авто зупинилося біля паркану з білої цегли. Відразу відчинилися металеві ворота, дід Антон посміхався, кивав рукою,
- Давай, заганяй зразу, навіщо під парканом залишати.
Наталка тримала в руках торт, Віктор підморгнувши взяв її за руку,
- Ану усміхнися, засяй сонечком весняним, пішли.
Вона перевела подих, в душі просила Бога, щоб все було добре.
Переступивши поріг веранди, їм назустріч вийшли чоловік і жінка. Наталя відразу зрозуміла, що це мама Віктора, бо він дуже схожий на неї. Жінка усміхнувшись подала руку,
- Ну от, нарешті познайомимося, я мама Каміла, довго чекали в гості. А це мій чоловік, батько Віктора, Роман. Напевно син говорив тобі, в нас іще є дві доньки та вони одружені, живуть у Атаках.
В хаті за столом, сиділа бабуся Марія. Вона побачивши молодих, привітно всміхнулася, відповіла на привітання. На якусь мить зупинила погляд на ній, наче хотіла заглянути в очі. Її ,аж холод пройняв, ото напевно на мене чекає допит. Пригадала, ще тоді, як їхала від них, радо прощалася, бажала щастя та знайти мені гарного кавалера. Мабуть не чекала, що все так складеться. Вона не знала, що Марія мала розмову з Віктором про своє заміжжя та він відразу їй нагадав, що мама його теж мала перше невдале заміжжя. Колись бабця його просила, нікому не розповідати, тепер можна сказати підписали угоду - все тримати в таємниці.
За столом наче в рідній сім`ї … Як сказав дід, на тверезу голову треба про все говорити, я потім вже випити. Старші шушукались між собою, дід керував, весело пропонував страви, хвалив домашнє вино. Підморгнувши Вікторові, встав із - за столу, почав говорити,
- Ну тепер всіх запрошую випити. Весілля не буде гучним, не той час на жаль, але через місяць станете на рушник. Так, що завтра подавайте заяву, а за все інше не хвилюйтеся. Наталко, в нас родина величенька, вміємо добре працювати, ніякої роботи ні діти, ні онуки не бояться. І вміємо гарно повеселитися, побачиш наше молдавське весілля. Ну, а де житимете, вам вирішувати. Хочу сказати одне, що двері нашого дому для вас завжди відчинені. Тож давайте за це й вип`ємо!
Задоволений промовою батька, Віктор обіймав Наталку, легенько рукою притиснув до себе, шипотів, -
- А ти боялася, бачиш - все добре.
Каміла привітна, чорнява жінка, в основному мовчала, зацікавлено поглядала на майбутню невістку.
Добре закусили, погомоніли… Всі дивилися на Марію, чекали її слова. Вона наповнила свій келих вином, дивилася на Наталку,
- Так, а тепер я хочу сказати слово та щось запитати.
Наталя ледь зблідніла, опустивши голову, під столом зажала руку Віктора. Він відчув легке тремтіння, зрозумів, що дуже хвилюється, поклав руку на плече, ледь – ледь притиснув до себе.
Марія посміхалася, двома руками тримала келих,
- А, що Наталко, що онук мій молдаван, то нічого?
Вона дивилася прямим поглядом, наче чекала на її відповідь
Віктор, щоб підтримати її при всіх, ніжно чмокнув у щоку, голосно,
- Сміливіше, не бійся, не соромся.
Стара продовжила,
- Що любиш його?
- Наталя сильно почервоніла, тихо промовила,
- Та він же хороший, то, як не любити, кохаю його, обіцяю шанувати. А, що молдаван, яке це має значення, ми всі рівні.
Вона тільки закінчила говорити, на поміч прийшов Віктор,
- А я тішуся, що буду мати жіночку українку. Он сестра Марина, чоловік в неї українець, хіба в них погана сім`я? І в нас все буде добре!
Марія задоволено дивилася на молодих,
- Ну тоді за Вас! Нехай збудеться все задумане!! В добрий час!
Потім мати й батько Віктора, наливали вино й запрошували випити за все сказане.
Минув місяць… Наталка про весілля тітці Олі нічого не говорила. З тіткою Зоєю так і не спілкувалася. На весілля були запрошені тільки дві дівчини, з якими навчалася.
Весілля пройшло без ніяких пригод. За молдавським звичаєм. В основному гості, це не маленька родина Віктора. Почувалася щасливою, всі хвилювання відійшли, в неї все добре. Якби ж то ближче, то поїхала б на цвинтар до батьків і попросила в них благословення. Розповіла б їм, що пізнала справжнє кохання, що зустріла справжнього друга, який їй є опорою в житті. Що збулася мрія, вивчилася і тепер працює в лікарні. Та несла камінь на душі, задумувалась, інколи нишком витирала непрохану сльозу, коли ж поїду в рідне село? А треба поїхати, як важко роками нести цю ношу - образу та треба переступити гордість. Пробачити тітці за все, що було, поки вона жива. На жаль час швидко летить, не знати, коли побачить сад дитинства, свою хату й зеленаве, споришеве обійстя.
Закінчилося весілля, на автівках роз`їжджалися гості. Віктор літав на крилах, задоволений весіллям, ніс дружину на руках до самого ліжка.
Дивувався її поведінкою. Цілував у шию, роздягав, вона соромилася, ховала очі, прикривала своє оголене тіло. Тонула в його обіймах і водночас її проймав страх та це ж мало колись статися. Віктор не міг зрозуміти, чому така поведінка? Не наважився запитати, до чого в такий момент розмови… Билося гучно серце. Від ніжних дотиків здригалася. Боїться інтимних стосунків? Чому? Коли тіла сплелися в одне ціле зрозумів і здивувався. Невже так буває? Йому не вкладалося в голові, як це мати чоловіка і залишитися недоторканою.
Червневий день видався ясним і теплим. У небо сині пливуть хвилясті, білі невеликі хмаринки. То зовсім близько, то вдалині здіймаються птахи в політ і знову припадають до землі. Сонячні промені пестять листя на кущах і деревах, водночас з вітром заграють, мерехтять, знову й знову виблискують на сонці, а деякі припадають до трав і квітів, даруючи тепло і ніжність, все довкола наче в позолоті…
Автівка «Нива» звернула з центральної траси, їхала вздовж великого садка. По краю вже відцвіли вишні, а далі яблуні старі, крислаті, майже всі відцвіли, лиш де – де - де між них ще можна побачити в цвіту. А попід ними зеленаві трави присипані пожовклими пелюстками цвіту.
В автівці за сидіннями два похоронні вінки, великий букет квітів. Поруч, в красивій плетінці, бутель з вином, торт і пакет солодощів. Наталка дивилася в вікно, пригадувала дитинство і той день, як тікала. Той день змінив її життя… Ледь стримувала сльози, так швидко пролетів час, не була в рідному селі вісім років. Під серцем, аж щеміло, холод по тілу. Рукою притискала до себе п`ятирічного, смуглявого синочка Андрійка, наче знаходила в ньому розраду, щоб не розплакатися навзрид. Її коханий і любов, її надія і щастя, це син і Віктор, вона раділа, що доля зробила їй такий подарунок.
Віктор, час від часу позирав у дзеркало, бачив тремтячі вії. Намагався піймати її погляд, щоб посміхнутися, вкотре підтримати. Розумів, що вона поринає в спогади, відчував, як їй боляче згадати минуле, як важко пробачити.
Вже майже проїхали садок, далі дорога роздвоювалася. Віктор зменшив швидкість,
- Наталочко, зараз куди наліво, чи направо?
Немов проснулася, кивнула рукою,
- Наліво село, а направо цвинтар. Можливо вони вже там, я тітці Олі говорила о котрій годині приблизно приїдемо, здається встигаємо.
- А вона вчора мала приїхати?
Наталка погладила сина по голові, відповіла,
- Так вчора.
Відразу серйозно до сина, який спритно виставив обличчя у вікно, примружив оченята від вітру.
- Ще трішечки й приїдемо, посидь тихенько.
Андрійко зазирав в її сумні очі,
-А в мене тут теж є бабуся й дідусь?
Ніжно обійняла своє чадо, поцілувала в чоло,
- В тебе тут є дві бабусі, старенькі, як бабуся Марія. Посидь, як на шилі крутишся, скоро їх побачиш.
Її погляд губився поміж трав. Напевно ми усі маємо гріхи, гадаю з роками усвідомлюємо помилки. Не варто мстити, це лиш відкриє болісну рану, згадуючи, наче попаде на неї сіль. Чи варто часто озиратися назад? Хто знає? Як згадати краще, можливо й варто. А все болюче, геть розвіяти вітрами і простити, як Бог прощає. Якби важко не було та це треба зробити…
2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2019
[youtube]https://youtu.be/dyocgJxHatk[/youtube]
Хмурий місяць, уповні, в хмарах – пелюшках,
Вітер швидко підіймавсь, давав йому шлях,
Розійдіться сіро -сизі, зіронько засяй,
Це ж прийшов, другий Святвечір, свято зустрічай!
Хай щедрівка, зігріє, всім серця теплом,
Нехай ангел, торкнеться Вас ніжно крилом!
Хай Господнє Хрещення, зайде в кожну хату,
Добро й щастя принесе, радості багато!
Хай водиця, окропить, засіє любов`ю
Подарує благодать і міцне здоров`я!
19.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2019
Хай смуток, розвіють штормові вітри,
Благаю, коханий, лиш сльозу зітри,
Торкнися щоки і геть розвій печаль,
Полечу, з тобою, я чайкою вдаль.
Відведу, всі біди і спиню шторми,
Звернусь, до Всевишнього, будем разом ми,
До неба поклонюсь,буду в самоті,
Зласкавиться доля, дасть шанс у житті.
У серці, сховаю, ніжний погляд твій,
На вушко нашепчу, ти назавжди мій,
Не в змозі, зупинить плескіт морських хвиль,
Та сонечко зійде, буде повний штиль.
Блакитним атласом, гойдає море,
Надію… лелію, все переборе,
Я в ньому, схороню свої печалі,
Зустрінемось, любий, знов, на причалі.
2013р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2019
1
Ішла дівка до криниці
Їй назустріч Петрик
В селі нині вечорниці
В парку грав оркестрик
Пр
Дай в уста я поцілую
Подарую квітку
Хочеш танець затанцюю
Ну отой «Чечітку»
Ой, ой, ой, ой – хочу танцювати
Ой, ой, ой, ой - тебе обіймати
2
Нащо люба та водиця
Йдемо погуляєм
Будеш моя лебедиця
В вальсі покружляєм
Пр
Дай в уста я поцілую
Подарую квітку
Хочеш танець затанцюю
Ну отой «Чечітку»
Ой,ой,ой,ой – хочу танцювати
Ой,ой,ой,ой - тебе обіймати
3
Будеш кралею моєю
Червоненькі щічки
Назву тебе я своєю
Зустрінемо нічку
Пр
Дай в уста я поцілую
Подарую квітку
Хочеш танець затанцюю
Ну отой «Чечітку»
Ой, ой, ой, ой – хочу танцювати
Ой, ой, ой, ой - тебе обіймати
4
Ти поглянь я парубійко
До того ж моторний
Будем мати діток двійко
Й будинок янтарний..
Пр
Дай в уста я поцілую
Подарую квітку
Хочеш танець затанцюю
Ну отой «Чечітку»
Ой,ой,ой,ой – хочу танцювати
Ой, ой, ой, ой - тебе обіймати
5
Ніжно голову схилила
У очах іскринки
Вже під руку підхопила
З вуст збирав краплинки
Пр
Дай я ще раз поцілую
Подарую квітку
Хочеш танець затанцюю
Ну отой «Чечітку»
Ой,ой,ой,ой – хочу танцювати
Ой, ой, ой, ой - тебе обіймати
Ой,ой, ой, ой – ти моя лебідка
Місяць в небі ясноокий, буде нам за свідка…
17.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
Ой погляну в дзеркало та й підкручу вуса
За вікном сусідонька, то моя спокуса
Сипле сніг лапатий, а я ж не жонатий
Не високиц, що правда та зате багатий.
Кривий ніс, кажуть в мене і ноги колеса
Та тож брешуть, хай їм біс й вона не принцеса
Кругом хати з віником, пташкою літає
Щось наспівує під ніс, сніжний день вітає
Я все чую, не глухий, не відведу погляд
Мабуть взуюсь в валянки, стану з нею поряд.
Ось лопата у руках, любов б`є між ребра
На вустах вже усмішка, мені того й треба
Іскрять біленькі кучугури, срібляться
Ой мрію, врешті і обійняти вдасться.
На гілці їсть, синичка смачненьке сало
Від тих думок радість, аж тепліше стало
Кругом хати стежка, хоч танцюй свобода
Мені мабуть буде, якась нагорода ?
Потрудився добре, мо» на чай запросить
Ось йде назустріч, чи здалося голосить
Писклявийголос, аж тіло затремтіло
- Ти тут оце, чого й твоє яке діло?
Снігу по вікна й що, нема, що робити?
За це гадаєш, тебе буду любити?
Руки в боки взяла, зміряла сердито
- Чого діду лізеш, як свиня в корито?
Не бачу думаєш, все зириш за вікном
Як літом працюю, я на клумбі рачком
Не вилазять очі? Ото старий матняк!
З очей зникни! Чого майориш, як маяк!
Така розмова, діда, аж кинуло в піт
Вона ж пантера, от змарнував скільки літ
- От фантазерка, - дід поглянув хитренько
- Кому потрібна ти, не встаєш раненько
Тебе стало шкода, дякувала б краще
Щоб та я, влюбився?! Хай язик не плеще!
Дурниці плетеш та подивись на себе
Кікімора - баба, я плював на тебе!
На плечі лопата…Тікав, погляд оси
- Замурую вікна, спокушатись досить!
25.12.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2019
Жила у лісі одна синичка. Вона була така трудівниця, в старому покинутому дуплі, старанно вимостила гніздечко.. Непосидюча, хитренька пташечка все робила до ладу.
Весною, влітку, восени, жилося їй добре. Спритна маленька пташечка ніколи не лінувалася. Перелітала з дерева на дерево, інколи скакала, вишукувала комах і павуків, цим годувалася. А ще дуже любила співати веселі пісні.
Пройшов час… З кожним днем ставало холодніше. Птахи відлітали в теплі краї, а синичка залишилася.
Одного ранку вона виглянула з дупла, мороз закував дерева, на землі лежав сніг.
- О, це вже зима прийшла, - сумно сказала синичка.
Вона кілька днів, в пошуках комах, ще побула в лісі та все даремно. Скрізь все засипало снігом, навіть і ті трави, з яких можна було на обід зібрати насіння. Нема іншого виходу, думала, треба летіти ближче до людей. Пригадала, що колись бачила хатинку і сарай недалеко від лісу, вирішила летіти туди.
З під стріхи сараю тирчала солома, от і добре, зраділа синичка й вирішила заховатися. Та тільки наблизилася до сараю, як їй назустріч вилетіло кілька горобців. Вони сердито цвірінькали, відганяли її від свого житла. Синичка розчарувалася, де б це заховатися, сіла на гілку старої черешні, почала співати журливу пісню. Горобці вгамувалися, затихли, позирали один на одного. Не знали, як вчинити, чи її й звідти прогнати, чи хай вже співає…
Сутеніло.. До синички підлетів один горобчик, сів поруч з нею,
- Гей мандрівнице, ти так гарно співаєш, а ночувати де будеш? Треба десь ховатися, на ніч мороз буде сильніший.
Синичка вертіла голівкою,
- Треба десь знайти місце, де й сама не знаю…
Горобчик сміливо махнув крилом і сказав,
- До речі мене всі звуть Чир. Гайда, лети за мною, сюди за сарай!
Вони залетіли під стріху з іншого боку сараю. На жаль тут лежало всього кілька соломин та все ж було затишніше. Горобчик крутився, скакав на одному місці і нахиляв голівку донизу. Синичка здивовано запитала,
-Що ти там видивляєшся?
Горобчик взяв крила в боки, не поспішаючи сказав,
- Розумієш мандрівнице, в цій хатині навпроти сараю, живе бабуся. В неї є кури, вона їх годує зерном, тому ми тут і живемо. Часом можемо поласувати ним, а ще недалеко є горобина і калина. Ми теж недавно сюди прилетіли, бо ж всюди засипало снігом. Гадаю біля людей краще пережити холодну зиму.
За мить горобчик змахнув крилами і полетів. Зраділа синичка, значить і я не пропаду тут. Вона злетіла на молоденьку яблуньку і хитренько заглядала до вікна хати, весело заспівала. В цей час біля віконця сиділа бабуся. Старенька побачила синичку, посміхнулася і сказала,
- О! Яка красуня прилетіла! Треба завтра на гілочку підвісити шматочок сала, мороз лютує, хоча б не замерзла ця маленька пташечка.
Ніч була занадто холодна. Синичка під стріхою тулилася до стінок з дерев`яних брусків та вони їй здавалися льодом. Ледве дочекалася ранку, щоб виглянути, де б це знайти інше, тепліше місце. Перед нею з даху нависла грудка пухкого снігу, до низу, як мереживо із сніжинок. Ті сніжинки їй здалися занадто великі і колючі. Її всю почало трусити. Злякавшись, хотіла розправити крила, але не змогла, вони зробилися важкі, наче задубілі.
- Ой біда - ой біда,
- пищала синичка та її ніхто не чув.
Хоч вона чула, як заводив пісню півник, як цвірінькали горобчики, як бабуся гукала курей. Та синичка не спромоглася здвинутися з місця. Її лапки не слухалися, наче приросли до брусків дерева.
А тим часом, бабуся підвісила шматочок сала на яблуньку і сказала,
- Мабуть скоро прилетить синичка, хай посмакує, не буде голодна, ліпше перенесе цей сильний мороз.
І відразу побачила полохливих горобців, які вже сиділи на даху хати, спостерігали за нею. Старенька хитро глянула в їхню сторону і кинула на сніг жменю пшениці,
- А ну налітай братва, нагодую вас, грійтеся мої маленькі!
Й швидко повернулася до хати.
Горобці задоволено визбирали зерно і знову заховалися під стріху. Чир побачив шматочок сала на яблуні і здивувався,
- Цікаво… Що мандрівниця геть полетіла? Бач для неї навіть сало повісили, а її десь немає...
І відразу, не вагаючись полетів туди, де залишив її вчора. Синичка мала жалюгідний вигляд, ледь - ледь дихала, схиливши голівку набік.
Чир знервовано сказав,
- Ой біда яка! Та ти зовсім захолола, я зараз !
І швидко полетів до своїх друзів. За мить всі горобці дружно несли по соломинці до синички. Накрили її, пригорнулися до неї, щоб відігріти пташечку. Синичка так зігрілася, що міцно заснула.
Пройшло не менше години, коли синичка просинаючись, почула цвірінькання. Горобчики ж побачивши, що з нею все гаразд, один за другим відлітали, повернулися під стріху, на своє місце.
Синичка відкрила очі, перед нею стояв задоволений Чир, голосно сказав
- Ну от, здається і все обійшлося. Ти посидь, не вилазь, я зараз тобі принесу щось поїсти.
Синичка навіть слова не встигла сказати, як він полетів.
За кілька секунд Чир у дзьобі приніс шматочок сала, поклав перед нею. Вона здивовано, хриплим голосом запитала,
- А де взяв, друже?
Він розвів крила в сторони, сказав,
- Це мабуть для тебе. бабуся підвісила сало на яблуні. Бачу ти захрипла, треба лікуватись. Зараз принесу калини, вона допоможе.
Три дні поспіль, Чир приносив їсти синичці, вона набиралася сили, одужувала.
Наступний ранок видався морозним та сонячним. Горобці проснулися від веселої пісні. Чир відразу голосно сказав,
-О! Чуєте, це наша сусідка - мандрівниця, так гарно співає. Значить у неї все гаразд. Ми всі молодці, підтримали її, це так і має бути. Будемо всі жити в мирі і зустрінемо весну разом.
30.11.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Нам відкинуть печалі, на часі,
Не піддатись, тій прудкій спокусі,
Щоб, як йшли, колись голосувати,
Всі за гречку, потім пожинати.
Беззаконня… панує свавілля,
Можновладці, немов із похмілля,
Схаменіться, вже спиніться люди,
Тож безладдя, де не глянь повсюди.
Українці - чи забули свій рід,
Олігарх, все нариє, як той кріт,
І маєтки, і в золоті храми,
Ми ж в злидоті,це ж, як завжди з вами.
Діли гордість? Та ви ж працьовиті?
Секон хенд, для всіх,вже в дертій свиті,
Де льон синій? Поле зачерствіле,
Щем під серцем, згадаймо минуле.
І сорочки льняні скрізь по світу,
Прославлявся , наш край би довіку,
А реформи, лиш завдають шкоди,
Всі чіпляють, собі нагороди.
Жаль і премії, за що не знати?
Чи нам стало, усім краще жити?
Люд терплячий, а ЖКХ- бомба,
Чи хто виживе? Чи ми худоба?
Щоб замерзли, як у воєнний час,
Мабуть справді, позбутись хочуть нас,
Медицина, он давно в Європі,
Тож кому жалітись? Дяді Стьопі?
Ич, загрались, як у дитсадочку,
Мати плаче, все ж проводжа доньку,
На війну, на схід, бере досада,
Яка ж прийде, потім нова влада?
Припинити війну, нам завдання,
Щоб заводи та й гуділи зрання,
У народу, щоб ясні обличчя,
Знов країні вирнути величчя.
Важко вибрати, це знає кожен,
Тож країна живе, як той човен,
Серед моря, як у шторм й негоду,
Чи й почують, всі слова нороду?
Журби збутись, йти голосувати,
Та посміти, голос не продати,
Давно лазять у гречці хробаки,
Не заманять, москальські мудаки!
10.01.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2019
Губив місяць сивий погляд, до землі дивився
З ним неначе журба поряд, хлопчик народився
Та напевно б порадіти, хай би, нічка тиха
Якби ж матінка не знала, тої біди й лиха.
2 останні рядки 2 рази
Не побачить татуся він… Десь в чужій сторонці
Зірки ясно не горіли, загинув на фронті
Не візьме ніжно на руки та й не приголубить
Син його на фото взнає…Сльозинку загубить.
2 останні рядки 2 рази
В чорній хустці завше мама, дуже сумні очі
Бачить єдиний синочок, чує плач щоночі
А раненько, разом з нею, вхопить фото в руки
Та того не розуміє, які мамі муки.
2 останні рядки 2 рази
Хоч надію хлопчик має та батько ніколи
Не візьме його за руку, не йтиме до школи
Рік за роком, а татусь, весь час молоденький
Син тривогу відчуває, де ж ти мій рідненький?
2 останні рядки 2 рази
Вкотре гляне здивовано, неньку запитає
Чому так довго немає, тож вже й сніг літає….
Пече холод від образи, чи здатен простити
Чому буде, він маленький та й без тата жити….
2 останні рядки 2 рази
11.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
Закрутили баба з дідом у веселім танці
Вона в модній сукні й шляпці, він у вишиванці
Люди зглядалися з сміхом, у кав`ярні людно
Веселі, давали» джазу», для них було модно.
Це ж молодість пригадали, за талію брався
Раннім сонцем усміхалась, він вже й цілувався
Торопіли всі панянки, ото так спокуса
Дід до баби кривить носа, швидко гладить вуса.
Парубота обом заздрить, де ж береться сила
Моргає хитро дружина, спинитись несила
Розчервонілась, як мальва, в душі тепле літо
Очі, погляд діда ловлять, дарить ясне світло
А то руками пригорне, як лебідка птиця
Вона ж щастя берегиня, вірності дівиця.
Закінчилась музика, плескають у долоні
Пара ніжно обіймалась, вже й в низькім поклоні
Та ніхто не знав причини, чом такі щасливі?
Переглядалися люди…. Й несоромно, сиві…
А вони неначе діти, полохливий погляд
Раптом із букетом квітів, кур`єр з ними поряд
Зал завмер, роти, як у ґав,. – Увага, хвилинку!
Ледь соромлячись всміхнулась, скинула сльозинку
Жіночка квіти прийняла, відчула незручність
Серце в грудях шаленіло, яка романтичність!
Кур`єр мило посміхнувся, став мов на помості
- Свято - золоте весілля, відзначають гості
Прийміть ви від нас вітання! А за танець « Браво»!
Дід до баби притулився, позирнув лукаво
- Ану, гайда, скажіть» гірко», все життя ціную
Свою вірну половинку, хай я поцілую…
За мить щирість здивувала, люди наче друзі
Теплі погляди і радість, гуляли в окрузі.
10.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2019
Ах как прекрасен, очарователен мир,
Зима примчалась, с нею мороз – ювелир,
Все реки в блёстках, уж стали зеркалами,
Во сне деревья светятся, уж так кристально.
На стекле, штрихи, с утра везде чудные,
А с крыш сосульки, висят, изумрудные,
Светло повсюду! Сверкает снежок, искрит,
Белый, пушистый, мне горевать не велит.
2010г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820812
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2019
Летять сніжинки
За віконечком садочок
Нарядився у віночок
У очах, аж стало біло
Всюди сріблом мерехтіло
Я швидко взуюсь в чобітки
На двір пройдуся залюбки
Яка ж краса тут довкола
Пора гарненька, зимова.
Так стрімко летять сніжинки
На мене і на хатинки
Вітерець, ледь- ледь холодить
Ой яка ж ця чудова мить!
Ловлю зими поцілунки
Прийму раденько дарунки.
Нехай скрізь, славно іскриться
Хай народ повеселиться!
***
В небі зіронька сяє
Порадіймо люди добрі
В небі зіронька вже сяє
Дітвора співа надворі
Різдво, свято прославляє
Щедрівки линуть до небес
Стрічаймо родилось дитя
В ці дні чекаємо чудес
Хай світлим буде майбуття!
Зернятко щастя хай зросте
У родині, в кожній хатині
Люди ви тільки повірьте
Будьте щедрі й благостині!
Із Різдвом любі малята
Привітайте маму й тата!
***
Знов цей дощик
Крап - крап дощик…. Доня плаче
«Чомусь м`ячик та й не скаче
Він потрапив, бач в халепу
Ну в калюжу…. Взагалі то.. ..
В воді блищить, мов сміється
Знов дощик йде, неуйметься!
Сумненьке почалось літо
Де ж сонечко, ясне світло?
Чому в чорних хмарах небо?
Я гадаю так не треба!»
Похитала головою,
Літо щось, не так з тобою!»
***
Кому вночі спати, а кому й попрацювати
Запросив день в гості вечір… Змовкли голоси лелечі… В лісі
тиша, лиш де - не-де… Раптово листячко впаде. Під ним відразу
павучок... Проснувсь, схилився на бочок… Мереживо сплести
має… Вдоволено поспішає. Гарна погода і вітерець дрімає…
Всю нічку, в роботі рухливо… Зирить ранок справжнє диво…
Сплів мереживо красиво! Й сонце запросив у гості. Павучок
готував постіль… Ото добре потрудився. Того ж певно й
притомився. Бачила ніч, я працював… Й місяць свідок…. Він, не
дрімав!
Промінь сонечка привітний… Й вітерець тепленький, ніжний…
Убаюкували спати… А ну ж бо відпочивати! Пташка пісеньку
заводить… Сон його у казку вводить…. День всміхнеться й вечір
знову…. Поведе свою розмову… Кому вночі треба спати, а кому й
попрацювати ….
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2019
Взялась за ручку, я пишу тобі листа,
Надворі зимно, на душі, кепсько, млосно,
Здається скоро, все охопить мерзлота,
Зранку дощило, знов мороз, та чи вчасно.
Тому й пишу, то ж може розвію печаль,
Погода скверна, краще сидіти вдома,
Нехай зима, віхола розстелить вуаль,
По всіх деревах,білосніжність знайома.
Я подзвоню, хай покращиться мій настрій,
Все ж лист спалю, навіщо душу ятрити,
Себе потішу, сум вляжеться за обрій,
Сонливе сонце, усе здатне зробити.
Відчую ніжність, врешті знайду спокій,
Мінливий місяць хитро зирить у вікно,
Допишу завтра, про зиму, ясні зорі,
Як я чекаю, у гості тебе давно.
Мороз малює, вдруге на склі узори,
А сніг літає… Ледь мерехтять ліхтарі,
Я ж в теплім ліжку, подорожую у сні.
25. 12. 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2019
Я вкотре гляну, у своє вікно,
Стежину в ліс, давненько замело,
Дерева сплять, бачать казкові сни,
В білій імлі виглядають весни.
Кружляє сніг, мабуть надвір піду,
Подих зими, відчую і знайду,
Я там розраду - зловлю сніжинку,
Сховаю сум, у срібну пір`їнку.
Зимна мозаїка вже мерехтить,
В моїх очах - то незабутня мить,
Іскриться сніг, у сяйві золотім,
Лягла краса, повсюди й на мій дім.
02.12.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2019
Довгі - довгі коридори…. Ще сонце не встало
А по стінах якісь тіні…. Тут лихо блукало
За вікном хуга літає, народ веселиться
Новий рік, вже зірка сяє… Сніг білий іскриться.
Довгі темні коридори… На душі все смуток
Їм так хочеться літати.. Зберуть печаль в жмуток
Десь би а провалля викинуть, щоб його не знати
Люди за що, така біда? Як би ж крила мати
Вранці синичка співає….Промінь на підлозі
Немає світла і волі по їхній дорозі
Та якби ж, то оті ніжки та й вміли ходити
Вони б й квіти пригортали, зуміли б любити
Довгі - довгі коридори… Терпкий запах ліків….
За чий гріх?! Скажіть оце все? Скільки їх на світі!
В холоднім ліжку інвалід… Молитву читає
В Різдвяний вечір, тихенько…. Бога прославляє
Та покотиться сльозина, нестримна, пекуча
До землі, часто й до долі, біль та неминуча
Чом не дала, мати крила? І яка провина?
Чому така народилась? Немічна дитина…
Лежить, ледве руку тягне, в очах біль, страждання
Хай би птахом та й до Бога… Нестримне бажання
Та ледь тремтіли ті крила… Де знайти розраду
Якби ж змогли полетіли… До рідного саду.
У куточку при віконці… Яскрава ялинка…
Туди погляди сховає… Щаслива хвилинка…
Хтось надійде з подарунком, з Різдвом привітає
Нехай доля усміхнеться! Хай радість пізнає!
06.01.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2019
Біленький сніг… довкола весь іскриться,
Чудова мить, надвечір зірка сяє,
Давно по обрію, все золотиться,
Свято Різдво народ наш зустрічає.
Радіймо люди, Ісус народився,
Наш Ангел Божий, ми під його крилом,
Усі в надії, щоб кожен трудився,
У благодаті, жив за щедрим столом.
Низько вклонімось й помолімося всі,
Просимо захисту! Благаєм Миру!
Щоб панувало щастя на всій землі
Квітло весною, у кожній оселі!
05.01 2019р.
***
Шановні друзі! Вітаю всіх з Різдвом Христовим!
Хай Ангел Небесний Вас торкнеться крилом
Зігріє ніжно серця і душі теплом
Хай радість, благодать наповнить Ваш дім!
Оселиться щастя, злагода, достаток у нім!
Веселих Різдвяних Свят Вам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2019
Різдвяний вечір... мережка золотиста,
Лягла на обрій. Шалене серцебиття,
Радісна йду, я по вулиці дитинства,
Вона змінилась, як і все моє життя.
Безмежне поле, білесеньке іскриться,
А воно пагорбом, наче бачу сані,
Ніжні сніжинки, подібні до суцвіття,
Я в них сховаю, думки тихі, печальні.
Здається чую, сміх, хлопчиків і дівчат,
Тішаться снігом, веселі, ясноокі,
Граються в сніжки, поспішають до санчат,
Назустріч вітру, летять червонощокі.
Ковток повітря, дитинства аромати,
Я знов відчула. Під серцем защеміло,
О! Як приємно, мені це пригадати,
В батьківську хату, ввійду благоговійно.
Вже сяє зіркаЮ сріблиться сонне поле,
Свята вечеря теплом зігріла душу,
Сідай до столу, зі мною моя доле,
І я тихенько, сльозу з обличчя струшу.
Старенька скриня, на ній, фото родини,
Різдвяний вечір, з смачненькою кутею,
Дітей до купи, зібрав, як зернини,
Щоб привіталися з рідною землею.
24.12.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2019
[youtube]https://youtu.be/8Xr68ZvU_XE[/youtube]
Знову налив, в келих вино, аж через край,
Побудь прошУ, ще зі мною, тож не тікай,
У ясні очі, хай загляну, в чарівні,
Майже щоночі, їх бачу, сняться мені.
Колись навпІл, все ділили, щастя й радість,
А чи хотіли, щоб прийшла журба й старість,
І щоб зронили, троянди всі пелюстки,
Як молодими, їх садили залюбки.
Думки огорнуть і тиснуть, вкотре печаль,
Б`є безпорадність, як жити? Погляди вдаль,
Десь загубитись, по траві, поміж квітів,
Одному жити, так важко на цім світі.
11.12.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2019
В одному лісі на старій, високій сосні, жила білочка Рижуля з синочком, на ім`я Тішок. Він був спокійним і трішки ледачкуватим, інколи не хотів вилазити з дупла.
Рижуля цілими днями в пошуках горішків, жолудів, грибів - робила запаси на зиму.
Давно минули погожі дні…. Майже всі дерева голі, тільки ялинки і сосни зеленіли в лісі. Одного разу білочка повернулася в дупло і сказала,
- Синочку знаєш, на сосні, що поряд з нами, у маленькому дуплі поселився дятел - санітар. Я сьогодні вперше його побачила, коли почула стук. Тож маємо сусіда.
Тішок здивовано запитав,
- А чому санітар?
- Послухай синочку, під корою і на корі дерев є багато шкідників. Вони живляться корою і деревиною, цим і завдають шкоди. Дерева втрачають силу, починають хворіти. Спочатку сохнуть листочки й гілочки, а згодом засихає все дерево. А для дятла це основна їжа, він любить тих шкідників споживати. Тим і рятує дерева, тому й називають його санітар, - пояснила мама білка.
І продовжила,
- Напевно зима холодна буде, прилетів до лісу. Тут більше ялинок і сосен, він знайде в шишках насіння, яке теж полюбляє. Йому буде легше пережити холодні, зимові дні.
- Зрозуміло, - сказав Тішок і знову влігся спати.
Зима не забарилася…. Холодний вітер розгулявся вночі і трохи насипало снігу. А ранком поміж сірих хмар виглянуло сонечко. Білочка зраділа, коли вилізла з дупла,
-Ой, як красиво! Скрізь блистить, іскриться сніг і на деревах, і на землі. Та добре, що невеликий випав сніжок, треба поспішати, ще пошукати шишок. Вона плигала з гілки на гілку, за мить побачила дятла,
- Привіт сусіде! Що зажурився, чому нікуди не летиш?
Дятел відразу відповів,
- О! Дивися сусідко, зараз сонечко та це не надовго, відчуваю буде завірюха. Ти ж далеко не стрибай від дупла. А я полечу, ось зовсім близенько, на стару ялину, там трохи попрацюю.
- Не пройшло і пів години… Білка вже знайшла три шишки та раптово в лісі загуділо. Ввірвався вітер і густий, лапатий сніг. Вітер завивав, тріщали молоденькі гілочки дерев. Він ламав їх, крутив ними і підносив догори, а потім жбурляв донизу. Білочка розхвилювалася, загубила шишки, із-за снігу, перед собою, майже нічого не бачила. Напевно треба десь заховатися та де не знати? Вона плигнула з дерева на землю, біля старого дуба, побачила купу складених дерев. Ото добре, тут знайду затишок вирішила вона. І сховалася між купою дерев і товстим стовбуром дуба. Ой а, як же там мій синочок - журилася вона. Та знаючи, який він соня, вирішила, що міцненько спатиме.
А тим часом, як повіяв сильний вітер з снігом, дятел хотів повернутися на свою сосну в дупло. Та тільки розправив крила летіти, як вітер підхопив його, відкинув в сторону разом з гілочками, що зламав з дерев, кинув до землі. У дятла, аж голова закрутилася, не міг второпати куди його занесло. За мить відчув, що його, щось дуже тисне. Він намагався вибратися та не досить було сили, щоб вилізти з під купи зламаних гілок. Намагався гукати на допомогу та , хто ж почує, я в лісі розгулялася завірюха.
А малий Тішок почувши тріск і гул відразу проснувся,
- Ой, що це? І мами немає, що ж робити?
Він хотів відкрити двері з дупла та вітер так натискав на них, що в нього не вистачило сили це зробити. Треба почекати, хай трішки вгамується, тоді поскакаю маму шукати, вирішив Тішок.
Та добре, що завірюха гуляла недовго. Малий дуже хвилювався за маму, тому, як тільки вітер вщух, відразу виліз із дупла. Озирнувся навколо і голосно сказав,
- Ого скільки навіяло! Нічого собі, оце зима…
Цей голос почув дятел. Хоч він і дуже промерз та почав гукати на допомогу, - « Тик « - « Тчік» - «Тік».
-Ой, хто це? Здається наш сусід гукає на допомогу, - голосно сказав Тішок і не вагаючись спускався з сосни.
Великі кучугури снігу накрили землю, він не міг зрозуміти, звідки той голос і тому знову погукав,
- Дядьку дятле, це ви? Ви де? Щось я вас не бачу, відгукніться!
Знесилений дятел знову подав голос і цього разу Тішок почув де він. Спритно плигнув в сторону, під купою снігу і гілочок, побачив хвостик дятла. Де й сміливість взялася, швидко лапками звільнив його від снігу й гілок. Той ледве підняв крила промовив,
- Ой, а летіли я не в змозі. Дякую тобі, вже якось доберуся по гілках до дупла. Ти вчасно помітив мене, іще б трішки, я б напевно задубів на бурульку.
Раптово на них посипався густий сніг, обоє підняли голови догори. На гілці сиділа Рижуля, здивовано до них,
- А чого це ви внизу? Щось сталося?
Вона вже стояла поруч з сином. Він, аж підскочив від радості, тулився до неї,
- Мамо я так хвилювався за тебе, така завірюха була. Оце хотів плигати, думав тебе шукати та почув голос дядечки дятла…
Його нетерпляче перебив дятел,
- Мене Тішок спас, звільнив від гілок, я був би розпрощався з життям. Він молодець! Ти гарного сина виховала.
Білочка задоволено обійняла синочка, гладила по голові,
- Підріс мій Тішок, молодець синку! Не можна бути байдужим. Ось так і треба чинити, хто в біді, треба завжди допомогти.
А потім до дятла,
- Ну, що сусіде, кажеш, тебе добре притиснуло, не маєш сили злетіти… Та то не біда, сідай мені на плече, заберу тебе поки що до себе. В шишках насіння є, відгодуємо тебе, наберешся сили, тоді й будеш в дуплі своєму жити.
Тішок задоволено плигав з гілочки на гілочку, вслід за мамою з дятлом. Вискочив перед ними, відкрив двері в дупло. Його очі сяяли, як промінчики, радісно сказав,
- От і добре і нам веселіше буде!
Щаслива білочка дивилася на синочка. Вони обмінялися усмішками, вона тішилася, розумний мій синок, чуйний, добрий і сміливий…
27.12.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019