| Сторінки (20/1961): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Вранці жінка чоловіку,
-Живуть люди- мають втіху,
Ти ж зараза все нап’єшся,
Хитро зиркаєш,смієшся,
Та із чого? Що посуда,
Вся побита? От паскуда,
На нову - грошенят нема!
-Що лепечиш, то все дарма!
Треба думать! Не смій бити!
Обіцяла ж вік любити!
За мить усмішка лукава,
-Будь розумна і ласкава!
Напивсь вчора, сьогодні ні!
Хіба погані в тебе дні?
Я давно збиравсь сказати,
Ти навчись терпіння мати!
Тож ж казала, що я сонце,
Подивися у віконце,
Воно ж теж буває в хмарах,
Не набридло жити в чварах?
Як дістав - ти ж молодиця,
Збагни ж бо, як зла вовчиця,
Надвір вийди поплач, повий,
Отой напад, свій раптовий,
Образу, злість спинить зумій,
Прошу востаннє, бить не смій!
А то піду й знов нап’юся,
Бо я ж такий, як розізлюся!
13.08.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
Іду, любуюсь, шелест трав на горбочку,
Неподалік, де глянь, круги по ставочку,
Вода барвиста… рябить, топить проміння,
Здатна створити легеньке миготіння,
То враз стемнить, то знов легке просвітління,
Мов через шовк, вражає позолотіння,
Уже вляглося поверх веселкових хвиль,
Як думи, ті що повсякденно бентежать,
Що кожному, лиш особисто належать.
На дні ставка, вода ховає тривоги,
Бо ж вона тут, нема іншої дороги,
Все, як й людині, смуток сама вгамує,
Як душі світло - полегшення відчує.
Ось і я тут! Сприймаю дари природи,
Де зграя риб, у мене визива подив,
Все невгамонні, згуртовані доволі,
Передається вдача, бажання волі,
Що притаманне людині мати радість,
Може когось і підстерігає заздрість,
Лиш природі й навколишньому світу,
За красу дякую, нині маю втіху.
Йти й не спішить, під блакитним мирним небом,
Коли затишшя, а нам цього ж так треба,
Щоб без війни, без сирен й материнських сліз,
Щоби народ не підстерігав фаталізм!
І кожен з нас плекав надію на добро,
Щоб врешті - решт, ми прикінчили орків зло,
Яке руйнує, усі плани на життя,
Нас українців гріє віра в майбуття,
Моя країна має право на щастя!
Думки розсипались між трав на горбочку,
Ледь поосміхнулась, пройдуся по садочку,
Краса вража, душа на злеті світлих мрій,
На перемогу, я не втрачаю надій,
Придай же Боже, сил воїнам й воячкам
Щоб зберегли красу й мир своїм нащадкам!
08.08.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023
Стежки дитинства… минуле юнацтво,
Що гріє серце, як кожне багатство,
Яке теплом сповиває і спогад,
Рідна хатина, ну майже вже поряд.
Зненацька, гаряча підступна сльоза,
На віях тремтіла, бо щемні слова,
Стискають у грудях, нащо ця війна?
Тоді б мала щастя й подихом весна,
У душу б вселила знов світлу мрію,
Пройтись по стежках, плекаю надію.
Якби ж птахом була, вміла літати,
В ясну нічку, я б злітала до хати,
За світлим минулим, вкотре в зажурі,
Земля під прицілом, хмари похмурі
Вибух, марево, кров… гинуть герої,
Нема й стежки, рідної, дорогої.
Хата - руїна під сльозливим дощем,
Ой, як же боляче, під серденьком щем.
Я ніколи не пробачу катюзі!
Час розплати прийде і по заслузі,
Він відповість за розбиті стежини,
За всі знущання, за жах й смерть родини!
За те, що на жаль, дітям зламав життя,
За злочин, що зупинив серцебиття,
За болі й тривоги. У страху очі,
За неньку й батька, недоспані ночі.
Й дитячі крики. Почуй наш Всевишній!
Ти ж розумієш, хто на землі (лишній),
Тож покарай Іуду, я тебе благаю,
Щоб хоч думками злітала до краю,
Де смак дитинства в маминій пелюшці,
Де юнь й зайчик сонячний на долонці,
Придавав сили і віри в майбуття.
13.08.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023
То згуба? Блиску не бачу в очах?
Чи зникло - до майбуття стремління?
А може, тепер, увидиш у снах,
При днині тебе гризе сумління,
Але ж, ти здатен побороти страх!
О друже, співчуваю, важкий час,
Та я теж, у цьому сьогоденні,
Хіба, ще є хто сильніший за нас?
Й за думки, що в висотах шаленні,
Про біль, війну – бентежать повсякчас.
Не звикли літати надто низько,
Нам би вершити,творити цей світ,
Я знаю, перемога вже близько,
І Україна одягнеться в цвіт,
Ти знову,будеш щаслива ненько!
Болить,бо надто заважка воля,
В стражданнях, пригноблена ціпками,
Шкода, Богом вдарована доля,
Не з кращих, виборюєм віками,
Бо ж наша найродючіша земля.
Тож мрій, пий із джерела світила,
Енергію, подолай сумління!
Відчуй, адже маєш сильні крила,
Всевишній, в дар дав благовоління,
Щоб зіркою, на всесвіт світила,
Щоб лиш, утішалось покоління,
І славило святу Батьківщину!
27.06.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Іду босоніж, пройдуся по траві,
Хочу позбутись нав’язливих думок,
Вони бентежать, сховалися в імлі,
Вже над рікою, замотані в клубок.
Річка,срібляться цілунки промінців,
Приваблюють, виграють веселково,
Рибки, беззвучно пливуть між камінців,
За мить… вода заграє лазурово.
Може втопити, лихі думи в воді?
Чи вітру нашептати - допоможе?
Та десь немає, чи дріма при землі,
Але ж, так поводитися негоже.
Ранкове сонце, світить так привітно,
Імла щезає… краплини кришталю,
Осяйні златом, зникли, ледь помітно,
Разом із ними усі думки гублю.
В річці вода…. мигтить без відпочинку,
Мене втішають кольорові гами
Вклонюсь низенько… чудовому ранку
Тож спромоглася, справитись з думками.
2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Розстелило скатертину, літо при долині.
І рясненько тут ромашки, фіалочки сині,
Ніжний, теплЕнький вітерець, співа колискову,
Нині землИця тішиться - одягла обнову,
Море яскрАво – червоних й білих маків хвилі,
То, як у бурю майорять, то ляжуть у штилі,
Летят з кульбаб зонтички, петрів батіг у пушку,
Тут й павучок постаравсь, зіпряв дім у лопушку.
Чубатий… голову здійняв, стоїть, як вартовий,
Любується й ловить запах, цей п`янкий, медовий,
Ранком сонце, шле цілунок, розсипа перлини,
Вдосталь злата, все засяє, ген- ген до долини.
Я пройдуся босонога, як колись в дитинстві
Поведуть мене у казку, квіточки барвисті.
27.07.2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023
Грався вітер із дзвіночком,
Дмух – дмух – дмух, дмух - дмух - дмух,
Привітався із лісочком,
Та за мить уже вщух.
Ліг у травах шовковистих,
Випала нагода
Серед квітів, ще й барвистих,
Добре, прохолода.
Задрімав та промінчики,
Спокою не дали,
Ніжні сонячні зайчики,
Весело скакали.
Ними, любувавсь дзвіночок,
Він, був у тіньочку,
Мені б, золотий віночок,
В теплім сповиточку.
Продзвенів так тихо – тихо,
Вітерець не спав, чув,
Певно змерз, оце так лихо,
Він щосили підстрибнув.
Ніби птах розправив крила,
Вітряно в окрузі,
Ясне сонце засліпило,
Хилить, квіти в русі.
Дзень- дзень – дзень, уже зігрівся,
Я вам вдячний друзі,
Його звук, скрізь розлетівся,
Й зник далеко в лузі.
***
Дітки!
Дружба є - понад усе,
Завжди будьте щирі
Доброта, весь світ спасе,
Усім радість принесе,
Щоб жили щасливо!
25.07.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
Літній ранок… сонце в плечі,
В дідуся думки лелечі,
Де сьогодні день подіти?
Не гріх птахом би злетіти,
І податись десь подалі,
Щоб від баби й від печалі.
Гортав спогадів сторінку,
Нещодавно гнав горілку,
В сараї пляшку приховав,
Сальце між шифером запхав.
Пролунав дзвінок до діда,
Від Петровича - сусіда,
-Ну що йдемо, відсвяткуєм?
Порадієм, погорюєм.
Як старим знімати стреси,
Хоч новин нема із преси,
Щоб потішитися трохи,
Русня гине, наче блохи.
Чи то з горя, випить трішки,
Та ще й дуже, болять ніжки,
Не ті роки воювати,
Неначе рак, лізеш з хати.
Давно жінка, не ласкає,
За роботу дорікає,
Кричить - Йди допомагати,
За всім, мені доглядати?
Он сміття винести треба!
Хай їй грец, болять же ребра,
Кілька днів, зранку торочив,
Чи, як впав, чи хто зурочив,
Тож біль, треба вгамувати
Приходь, будем святкувати!-
А Андрій хоч і Петрович,
Іде пусто, то ж не родич,
На халяву любить пити,
Ще й добреньким закусити.
Уже в сараї ми удвох,
По всіх, куточках човг та й човг
Де пляшку сховав забувся,
Сусід, як індик надувся.
Я ж по- дружньому, на плече
Поклав руку,- Шукаймо ще!-
Ледь знайшли, ото раділи,
Від бажання, аж горіли.
В руках келихи солдатські,
Хитрі погляди - піратські,
-Дай Боже посмакувати!
Та радо відсвяткувати!-
Сусід, почав трохи злиться,
-Але ж, закусить годиться!-
Я рукою махнув,- Будьмо!-
Він же в супереч,- Мо» сядьмо?!-
Казав, сало є, жалкуєш? -
Я йому, - Певно жартуєш?!-
Йду до шифера відразу,
Побілів, -Уб’ю з*разу,
Це ж хто вкрав, от біса в дишло
І чому, оце так вийшло?!-
Витягнув… схоже ганчірку,
Очі вирячив на дірку,
-Хіба щось, могло залізти,
Сальце те, копчене з’їсти?
Я ж під вечір його сховав,
От п*скуда, рушник зжував.-
Зарядився дід бажанням,
Як дать раду сподіванням?
Щоб все ж, гарно відпочити,
Лице, в багно не вмочити.
Співочим голосом каже,
-Мабуть звіря, з’їло хиже,
Не гиджуся, то ж не єврей,
До гнізд, піду я, до курей.-
Сяють очі, несе яйця,
Воно ж треба, ото трясця,
Зашпортнувся, жовта пика,
Матюки, сусід гне стиха.
Це капець, оце так свято,
Мрій, надій мали багато,
Від страждання - горять вуха,
І чому така житуха?!
Неначе вітер по кутках,
Миттєво келихи в руках,
Пили жадібно, як солод,
По спині пекучий холод,
Очі вилізли на лоба,
Серце роздирає злоба,
Смак свяченої водиці,
Мать вчорашня, із криниці.
Уста - зморщений вареник,
Цілий міх думок скажених.
Враз у дверях постать баби,
Рухи вправні, як до зваби,
-Я шукаю, де ж подівся?
Моє щастячко, зігрівся?
Погляд … хитрої лисиці,
-Ой, а що в тебе на пиці?
Аж засяяли зіниці,
-Чи то вибач на обличчі?
Страшно видить, ти ніби мрець,
-От дур*па, це ж від яєць!-
-Й я журюсь, в чому причина?-
Це Петровича дружина,
Поруч з нею появилась,
Тіло сіпалось - так злилась.
В діда вуса, аж трусились,
Чи баби́, ви показились?!
-Ми ж хотіло тихо, мирно!
-А не буде надто жирно,
Від нас потай святкувати,
Хіба так навчала мати?-
Знов сусідонька волає,
У очах вогонь палає.
В діда ж баба - миротворець,
Як умілий змієборець,
-О, мій Павлику, коханий,
Нині настрій непоганий.
Коли ти, поруч зі мною
Я ж, як квіточка весною.-
Підійшла, сіла на сіно,
Позирнула й акуратно,
Тягне… з-за пазухи пляшку,
Подих, перевела важко,
До сусіда посміхнулась,
Й до сусідки повернулась,
-Ми ж не пилки, щоб пиляти
Будем разом святкувати!
Гарне свято Петра й Павла
Жінка в діда, ніби пава
На підносі трима курку
На рядно, дід кладе цурку
-І коли приготувала?
Чатував, ти ж ніби спала,
Та давай, постав поближче,
Давно в шлунку вітер свище.
За воду, що була в пляшці,
Образа. Сховав у жменці,
Навіщо пусті розмови,
Іще й в такий день святковий!
Підкрадався теплий вечір,
У сараї тихий гамір,
Є що випить й закусити,
-Хай би нам, війну спинити!-
Як тости - звучання в устах,
Блиск, мрія, світиться в очах
Зустріти день перемоги!
13.07.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023
( слова до пісні)
Була весна, ввірвалась злива,
І ти тримав мене в обіймах,
Зізнаюсь я, була щаслива,
Мені б уже, злетіть на крилах.
Від почуттів, поруч з тобою,
Забулись зимні протиріччя,
Удвох омилися водою,
Знов радісно сяють обличчя.
Та все минулося з весною,
Зруділо, як у квітах ранніх,
Розпач, незгоди, між росою,
В ній втрата мрій передостанніх.
Основна ціль, що мені снилась,
Вдягти віночок біля річки,
Тобою любий, я гордилась,
Ти ж заплітав у коси стрічки.
Яскраве літо наступило,
Пекуча спека, громовиця,
Усі бажання спопелило,
Не дало нам, насолодиться.
Бо ж під парчовим небом нічки,
Не одяг же, ти мій віночок,
Не цілував рум’яні щічки,
Поспішив… з іншою в садочок.
Барвистий світ. Ввірвалась злива,
Це спомин?Чи виділа у сні?
Скажи чому, весна зрадлива?
Не плачу, хоч так, болить мені.
12.07.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
Людина. Який настрій щодня?
Душа холоне, війна… війна…
В полях, спопелилася стерня,
Не пробудила, землю й весна.
Де глянь незорані, сплять поля,
Не проросла й впала зернина,
Як ненароджене немовля,
Не для життя жодна хвилина.
І ніби сонце, ясно світить,
Воно ж, як ненька зігріває,
Та спромоглося все згоріти,
Війна… війна жалю не знає
Людина?А може потвора?
Чом звіром став, вирвався з клітки?
Чи то, вражає непокора,
Життя людей? Дратують статки?
Творець все бачить і все чує,
Не повірить у покаяння,
Його прородство люд віншує,
Покарає за злодіяння.
Людина - господар на землі!
Вона ж Творцем, дана для життя,
Закладене в кожному зерні,
Щоб зазвучало серцебиття,
Й віталося світле майбуття!
14.07.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
Пори року змінюються,
Тож відповідно й почуття,
Всі на краще надіються
Планують мирне майбуття.
Весняний цвіт, надихає,
Час сподівань і світлих мрій,
Трава про сон забуває,
Не втрача, під сонцем надій.
Й ми з тобою хоч далеко,
Роз’єднали… біда, війна,
Ти навік, лиш мій лелека,
Хоч й кривава, в журбі весна.
Прохолода пекла в плечі,
Разом з вітром, сповивала,
Я молилася надвечір,
Кожну зірку чатувала.
Сяє небо, літні ночі,
У бурштинових спідницях,
Я прогледіла всі очі,
Бродять думи, по темницях.
Тож де ти? І чи подзвониш?
Пори року не завада,
Землю батьківську борониш,
Приїзди - душі відрада.
Я кохала і кохаю,
Не перешкода, нам війна,
Поведеш у храм, до раю,
В наших серцях квітне весна.
10.06.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Літній спекотний день збігав до кінця. Та часу ще достатньо поки стемніє. Але насичені вологою хмари, швидко пливли над містом, ховали сонячні промені. Ніби попереджали про можливий дощ. Дув поривчастий вітер, приносив поодинокі краплинки.
Маленькі, як намистини, впали на плечі Руслана. Від несподіванки, хлопець здригнувся, думка як легка пір’їна – Ой, уже треба додому, досить, добряче наскакався! Він підійняв руку, гукнув до друзів,
-Усім па-па! Удачі!
В гарному настрої повертався з волейбольного майданчика. Волейбол - це його захоплення, ще після закінчення третього класу.Саме на часі тренуватися, розвиватися, щоби мати закалку, треба пройти багато випробувань. Сам собі хотів довести, що в житті спроможній чогось досягти, тим паче це корисно для здоров’я. При настанні перехідного віку фізичні нагрузки особливо потрібні і він це розумів. Енергія, фонтаном била по всьому тілу, її треба було позбутися. Вгамовуючи почуття нового життя- в школі відводив душу на змаганнях.Інколи вночі не спалося, відчував гучне серцебиття, знав, треба більше фізичної загрузки. Щоби ввечері упав у ліжко і безпробудно спав до ранку.
Хоч з роками усе минулося та волейбол так і не покинув. Після школи уже другий курс в університеті, а дворовий волейбольний майданчик й досі манив до себе. Особливо влітку, коли молодь поверталася на канікули, було гучно, весело.
Нині, він уже другий місяць поспіль має розвагу на східцях свого під’їзду. Ліфт не працює, а квартира на дев’ятому поверсі, тож є можливість потренувати ноги. Звичайно багатьом мешканцям не до вподоби, але що поробиш, поки дійде черга до ремонту, треба перетерпіти. Ще й не знати скільки часу, тож потрібно якісь запчастини, які на жаль, на даний час у дифициті.
А що йому легеню ті сходи?! Як птах розставляє крила - він робить помах руками і ніби перелітає по дві східці.
Батько не раз бачив, тішився сином, хвалив,
-Молодець! Так тримати!
А мати вкотре пожаліє, рукою ніжно торкнеться змокрілого чола й усміхнена скаже,
-Ну- ну! Що то молодість! Все себе випробовуєш?! А тепер хутко в ванну кімнату! Чистий одяг у шафі!
Щоразу війшовши до ванни, думки про життя вражали. Чому так швидко час летить? Колись одяг готувала мама, тепер уже все робить самостійно. Та радів, його батьки в усьому підтримували. Інколи казали, -Домашній хлопець!
Та тож таким, його зробило виховання. Батьки працюють в університеті. Мама в бібліотеці, батько викладає англійську мову.
Тут напевно було би й соромно виховати по- іншому. Інколи з друзями й пішов би в нічний клуб та все зваживши, не хотів засмучувати рідних.
Хоча інколи приємна і комфортна атмосфера кав’ярні задовільняла його, любив провести вільний час з друзями, розслабитися, послухати музику.
-Основне ніякого алкоголю, – говорив вслід напутні слова батько.
Його це влаштовувало, адже не хотів втрачати спортивної форми.
Руслан підходив до під’їзду… краплі дощу частіше ляскати по обличчю, плечах,
-А ось і дощик! Це добре, в останні дні виснажується грунт, земля ніби горить, під сліпучим сонцем.
За мить він був на другому поверсі. Пролунало чиєсь буркотіння, дрижанням відбивалося по кутках під’їзду, зупинився, прислухався, тихо. Та враз розбірливо почув жіночий мелодійний голос,
-Оце так удача. Кажуть у місті скрізь комфортно. Оце так комфорт, ліфт не працює. Казала мамі, навіщо скільки всього наклала. Це ж треба, як цю сумку заперти на дев’ятий поверх?!
Її голос та останні слова заінтригували його - здається в нашому під’їзді таких немає, ще й на мій поверх.
Сміливо, навіть присвиснув, не торкаючись ручних поручнів, кілька кроків вперед і уже був на третьому поверсі.На даний момент жіноча чи дівоча постать, для нього, як червоне світло для потяга. Між третім і четвертим поверхом на проміжній сходовій площадці стояла білявка. Вона не чула його ходу, зате він її навіть добре зміг розгледіти. Зачіска під каре, тендітна, невисокого зросту. Морського кольору майка і джинси облягали тіло, підкреслюючи струнку фігуру.
-О, якщо я не помиляюсь,то це не жінка, а дівчисько. Іще й низенька на зріст - подумки зробив висновок.А вбрана ніби в одяг морських хвиль і що це за чайка, що вирвалася з моря?! Цікаво яке ж у неї личко? І хто вона?Може познайомитися?! А чому б і ні?Та до кого ж вона приїхала?! Ну звичайно приїхала, підтвердив свою думку, он вазіза. І сумка в клітинку, то ніби з якогось села.Може й справді з села, якби з міста то непевно б одягла шорти. В таку жару можна було з плеч і волосся зібрати за допомогою шпильок. І до кого на дев’ятий поверх?
Щоб її не злякати, тихо кашлянув. Не відриваючи від неї погляду, підіймався вище, ставав на кожну східцю. Вона, як сполохана пташка, різко розвернулася. Раптовий блиск її очей вразив, то ніби сонце попало в його очі. Здавалося, що він ніколи не бачив таких красивих очей і зацікавленого погляду. Їх блиск, часте миготіння, подібне сонячним зайчикам збуджували його.
Вона трохи розгублено,
-Я вам дорогою поступлюся, напевно поспішаєте…
Де й взялась в нього сміливість, випалив,
- Та ні, дякую! Ви така маленька, не годиться надриватися сумками. Давайте познайомимося. Я Руслан! Чув вам треба на дев’ятий поверх, мені теж туди, тож допоможу.
На якусь мить вона заклякла, легкий рум’янець покрив її щічки,здвигнувши плечами, розгублено сказала,
-Та я… мені незручно, сумка важка. А мене звати Світлана…
Він так і стояв, подумав - Така низенька, як стану на площадку буде нахилятися. Мабуть дівчина почуватиметься не комфортно.
Посміхнувся, увагу привернув її кирпатий носик, кілька ластовинок ніби прикрашали його. Враз гучно забилося серце, уста кольору вишні, манили до поцілунку. Мабуть іще не ціловані, на якусь мить уявив поцілунок та враз наче пробудився від її слів,
-Може я якось сама долізу до того… дев’ятого поверху.
-Ви що не бачите якої я статури.Та хіба можна, такій крихітці, підіймати великі речі, та ще й кажете важкі.
Йому хотілося сказати -Та ще й такій гарненькій, але передумав, скаже причепився, як ріп’ях.
-Ну добре, ви сумку беріть, а я валізу вже якось сама дотягну.
-Ні-ні, ніяких сама. Я йду вперед, а ви за мною.
Підхопивши валізу й сумку, він підіймався по східцях.
Думка – оса… - Оце так сумка! У неї що цеглу поклали? Тут уже птахом не полетиш. Як вона її несла, навіть уявити важко!
Він поставив валізу й сумку біля дверей своєї квартири. Вона за мить стояла поруч, відразу,сміливо натиснула на кнопку дзвінка,
-О! І як ви дізналися, що мені сюди треба?!
Від здивування його обличчя зарожевіло, тихо про себе,
-Оце так номер! А може помилилась?
Не встиг зібратися з думкою, що їй сказати, чи запитати, як різко відчинилися двері. Навпроти них стояла його мама, спілкувалася по телефону,
-Так, я зрозуміла.
Не покидаючи розмови, рухом руки дала зрозуміти, щоб заходили. Відразу взялася за ручку дверей, щоб зачинити їх й продовжила спілкування по телефону,
-Є вона, не хвилюйтеся, уже є Світланка.Треба було раніше попередити, ми б її зустріли на вокзалі. Ну уже як є, добре, потім зідзвонимося, бувайте здорові.
І тут же звернулася до сина,
-А ти де її зустрів? Цікаво… але ж упізнав. Ви ж років десять назад бачилися. Що то рідна кров, на відстані відчувається зв’язок.
Світлана збуджено звернулася до неї,
-У мене є ваш номер телефона та мій телефон розрядився. Але ж мої батьки мали вам передзвонити. Вчора зранку до нас подзвонили з університета, що треба приїхати допомогти з ремонтом. Ось відразу й приїхала, тим паче мені місце в гуртожитку пообіцяли.
-То добре, усе нормально, проходь, будь, як вдома!
Руслан почувався приголомшеним, заніс сумку на кухню,
-Я до ванної кімнати.
-Добре синку, тільки ж недовго. Племінниця з дороги, теж треба освіжитися.
-Там… у сумці гостинці, м’ясо, ковбаса, сало. І вина домашнього тато передав,- проходячи в кімнату, сказала Світлана.
У квартирі пахло капченостями. За вечерею Світлана розповідала про рідне містечко. Мати слухала з захопленням, напевно спогади викликали емоції,
- Я там була, ще до одруження, мабуть містечко розширилося. Гніванський кар’єр, річка, є де працювати й відпочивати. Ти після закінчення університету мабуть поїдеш додому працювати?
- Так. Мрію дітям викладати математику, інформатику, це ж зараз саме на часі.
Руслан у своїй кімнаті уже лежав у ліжку… за вікном моросив тихий дощик. Мелодійний звук дощу заспокоював його. - Як добре, що я не встиг до неї позалицятися, ото б зганьбився. Навіть уявити собі не міг, що це маминого брата донька. Ох, ці родинні зв’язки!
В душі зізнався, що її не пам’ятав. Хоча за вечерею мати й розповідала
що десять років назад, влітку, вона приїжджала в гості. Та він і не міг її пам’ятати, адже не бачив. Того року все літо з однокласниками мешкав на базі відпочинку в Одесі. При розмові мовчав, просто слухав, не хотів нагадувати, вважав це недоречним.
Та все ж це знайомство, як сонячний промінь, що зігрів душу, в ній проснулося щось потаємне. Ніби торкнулися якоїсь струни, що пробудила перше незбагненне почуття невідомого. Він би не проти зустріти таку тендітну, милу, симпатичну дівчину.
Поринаючи в сон, роздумував - А може це й на краще, ще не на часі змінити своє життя. Треба закінчити університет, а потім, як доля - можливо й зустріну свою половинку з зеленими, світлими очима.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Гаряче тіло, подібне магмі,
У нім кипить, бурлить в протистоянні,
Й на якийсь час збій в кардіограмі,
Все ж вгамувати в душі, в сподіванні,
Той негатив, що влив цунамі.
Чи увірвався. І лавиною,
Із клекетом, хоче всюди розлитись,
Щоб враз нежданно, ти став дитиною,
Емоцій не стримав, мав розізлитись,
Спромігся вмитися сльозиною.
І гіркоту відчути на устах,
У цей момент колотить усе тіло,
Але ти здатен побороти страх,
Хоча і зробиш, це не зовсім вміло,
Та хтось помітить радість у очах.
Маєш терпіння - для життя злато,
Що не померкне при любій погоді,
Тож на шляху становищ багато,
Маєш здолати при кожній нагоді,
Щоби душа відчувала свято.
***
Ми знаємо, що Бог терпів,
І нам, земним терпіть велів,
Тож дай, нам Боженьку уміння,
Твого навчитися терпіння!
04.07.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023
Утішавсь світанок сонцю,
Промінь скаче по віконцю,
Ну, а я, своїй коханій,
Дарував цілунки ранні,
Йой красуня білолиця,
Тішусь славна молодиця,
По житті, як лебедиця,
Щира, люба чарівниця.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене
Пропаду, згорю без тебе.
Моя квіточко весняна,
Сама ніжність полум’яна
Часом ти - зіронька рання,
Вдвох пізнаємо кохання,
Вночі спинимо куранти,
Твої очі діаманти
Найдорожчі за прикраси,
Блиск так манить до спокуси.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене,
Пропаду, згорю без тебе.
Всі здолаєм негаразди,
Адже поруч, будеш завжди,
Не страшні весняні зливи,
Й блискавичні довгі гриви,
Тож нехай, в жилах кипить кров,
Як дар Божий - земну любов,
Ми відчуєм й миті щастя,
Джерелом якого ласка.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене,
Пропаду, згорю без тебе.
Йдемо разом до діброви,
Як шнурочки твої брови,
Врода – зваба, насолода,
Та то ж долі нагорода,
Мила усмішка - криниця,
Та й не гріх води напиться,
Дні і ночі в нас бурхливі,
Знаю будемо щасливі.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене,
Пропаду, згорю без тебе.
Як квіти ранком на вітру,
Сльозину щастя я зітру,
І вкотре в очі подивлюсь,
За благо Богу помолюсь,
Уста твої – п’янке вино,
Про яке мріяв так давно,
Торкнуся персів залюбки,
Моєю будеш навіки́.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись, міцніш до мене,
Жить не зможу я без тебе.
07.07.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Коли людина занадто зла,
То не дива,схожа на козла,
Бо вже давно нема інтиму,
Ото і казиться від стриму.
В очах вогонь, де зло подіти?
Душа болить, де ж тут радіти?!
Всі помилки свої не баче,
Того напевно й козлом скаче,
Можливо є й інші причини,
На жаль від зла нема вакцини.
Де зло там хитрість, не дай Боже,
В одній людині - то негоже,
Шкоду зробив, думка, то не я,
На мене зіпруть – ду*ня, фі*ня,
Хто я?Ніхто не зна й не хоче.
Враз голови всім замороче.
А зло підступне, як позбутись?
Ти перед ним, не смій прогнутись!
По одній стежці разом не йди,
Тож свою гідність побережи,
Ти будь світанком на цій землі,
І згодом зникнуть постаті злі!
Коли душа - небесна блакить,
Як сльоза чиста, добром стремить,
Май щирих друзів, побориш зло
Заструменить, життя джерелом,
Друже вважай - тобі повезло!
02.06.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023
Вітер грається із нею,
А вона летить,
Нижче й вище над землею,
Незабутня мить!
Парасолька із кульбабки,
Бачить цілий світ,
На шляху зустріла маки,
Їм, кричить – Привіт!
Вітерцю лише забава,
Несе... до долини,
По край неба вже заграва,
Політ, цей неспинний!?
Стрімка думка в парасольки,
Я... уже й пристала,
Та враз вітру ніжні хвильки,
Музика заграла.
Опустилась між травинок,
Колискову чула,
Вітер виграв поєдинок,
При землі заснула.
Гарний день теж притомився,
Дрімати не проти,
Вітру сон, дивний наснився,
Небесні висоти.
Кілька зірочок моргали,
Сяйвом таємничо,
В ніч казкову зазивали
Вже - вгомонись мачо!
Ти ж доволі нагулявся!
Прийшов час - спочити!
О1.06.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023
Біля ставочку, щорік буяє вишня,
Пелюстки білі, чаруючі, духмяні,
Чом не в садочку? Всі ж кажуть дивовижна,
Від сонця має цілунки полум’яні,
Й пісні птахів, вітру слухає весняні.
Роки минають та фати не одягла,
Цвіт пелюсточків розвіявсь по дорозі,
Свою цнотливість я і досі зберегла,
З життям змиритись не хочу і не в змозі,
З чагарниками, спільну мову не знайшла,
Й дуби, що поруч - серед них у облозі.
Білих лебедів, часто на воді бачу,
Символ сонця, добра, вірного кохання,
Вкотре світанком, з росами заплачу,
І все ж на щастя маю сподівання,
Плекаю мрію, ні, я її не втрачу.
Як жарке літо погомоню з ставочком,
Із вітром в змові принесе прохолоду,
Чи туман срібний покотиться клубочком,
Тож від вологи плекаю насолоду,
Сонячні промені по листячку віночком,
Яскравий блиск, я сприйму, як нагороду.
Так час пливе, як течія із джерела,
Пори року не обходять стороною,
У моїх кронах, ще соковита жила,
Я надію грію, справлюся з журбою,
Любуюсь світом, значить щаслива, жива!
О5.06.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Весняні, прохолодні подихи… Все піднебесся в сірій пелені. Уже три дні Дмитро не бачить сонця, сум’яття на душі. І ось сьогодні, з самого ранку за вікном дріботів міленький дощ. Може сказав би дощик, але ж так набрид, надто зачастив. Так дуже хочеться присісти в крісло під старою грушею і просто посидіти, відволіктися від сумних думок. Воно би так, але щодня лунають сирени, лякають. Невже не зупиниться ця російська звіряча орда? Ось і сьогодні вночі гуділо і свистіло. То добре, що недалеко від Києва є ППО, спокійніше на душі. Але ж десь знову люди страждають, від руйнувань, страху, від безпорадності.
Війна…чи він думав, що колись її побачить на власні очі? Ні, не думав, бо ж народився в сорок шостому році. О,скільки мати розповідала про війну, як всі тікали, хто куди. Щоб тільки в Германію не погнали.То добре, що іще була біля матері, ніби під захистом,часто ховалася в підвалі, вдалося вижити. А після закінчення війни її взяли працювати в бригаду по встановленню мостів.
Ох- ох життя – підстерігали думки. Воно в такі роки, коли вже за плечима за сімдесят літ, хочеться, геть з головою накритися пледом і просто відпочити. Побути на самоті, можливо щось і згадати, але хочеться пригадати щось краще, таке, щоб на душі полегшало. Щодня новини з фронту не на втіху. Та в душі іскра надії не вгасає - нам мають допомогти інші країни. Ой біда,знайшовся якийсь бовдур, гаркнув, як звір, що немає такої нації, як українці? То, що маразм? Чи можливо шезофренія? Але ж він там не один, у томі Кремлі?!
Росія…. скільки пам’ятає і побував там, ще при союзі, думав, що навчаться люди жити по- справедливості. Більше працювати - більше мати. Але ж біда вся в тому, що є земні надра, можна й за їх рахунок жити й випивати. Щодо культури - куди їм до нас?! Вбрання, будівлі, навіть і хати. Он у нас який народ - трудівники і трудівниці. Що побудувати, то більше чоловіки, а жінки ж господині, тут ніхто нічого не заперечить. Народ гарячий до роботи, цього в нашої нації не забереш. Щоб хата й в хаті, як годиться все до діла. А господиня - то оберіг, продовження сім’ї , майстриня на всі руки і славнозвісна на весь світ кухарка.
Так, він із заможніх, по селі люди кажуть, але його таким зробила праця. В сараї хрюкає поросятко, восени придбав. Думав на Великдень, чи на Зелені свята буде свіжина.А воно всі плани порушила війна. Думали родиною зібратися та де ж тут. Зять десь у роз’їздах на службі в ДСНС, молодший син у територіальній обороні, а старший син медбратом, там ,ближче до передової, поруч з воїнами.Часом дзвонять, але ж про війну ні слова.
-Зрозуміле діло,- не раз казав дружині, -Ти Галиночко, не квохкай, як квочка, повинна знати, що це секрет, не будь же дитиною. Як я служив у війську, були на навчаннях,теж усе тримали в секреті. А зараз війна, тим паче, тішся, що живі.Тож, молімося Богу, щоб цей кат до нас недобрався.
Він у літній кухні, захотілося побути на самоті. Біля вікна схилився над столом, рукою згріб крихтинки хліба, відправив у рот, прицмокнув,
-Який же він смачний наш,український хліб.
На душі тепло, тішився дружиною - Молодець моя половинка, раз в три дні пече хліб. З печі його духмяність розноситься навкруги, аж слина тече. Хоч хліб вчора пекла та він пухкий, ніби спечений зранку.
Кілька раз переступив з ноги на ногу й знову присів на стілець. Думки джмелині - Як там мої хлопці,чи в них є шмат хліба?
Раптово зморшки на обличчі іще більше заглибилися, по щоці котилася сльоза. Одна, а потім іще одна, уже й по двох щоках сльози - Ой діти- діти, ніби й не такий старий та десь поділась сила, нема здоров’я. Мені би вам допомогти та де ж тут, ноги, як колодки, по судинах таке печіння, що здається на них хтось та щось смажить. Невгомонний біль часто заважає спати. Та хто зараз міцно спить?! Війна… люди давно забули про спокійний сон.
Він взяв до рук,старенький вишитий рушник, що лежав край столу. –О ,це ж іще весільний! Скільки ж йому літ? Так - так, уже пів віку прослужив. Прикрив круглий, духмяний хліб - Шкода…. кольори потускніли. Так - так, час все змінює.Ось і моє життя потускніле, тернові думки зробили свою справу. Став сивим, як густий туман пізньої осені, а воно ж хочеться весни. Щоб колір волосся, як в молоді роки. На жаль поверненню часу нема.Усе пережите, ніби заховане в засіки, ніхто окрім мене й ні про що не згадає. Може воно й на краще, хай би пам’ятати тільки краще. Та де ж тут, як ця клята війна, а потім, що потім? Відновлення! Але ж це так важко! Це подібне потягу, що набрав швидкість і мчав вперед на зелене світло та враз ніби хтось всі колії зруйнував. І потяг зійшов з рейок. Скільки часу треба буде для полагодження, щоби знову відновити рух і досягти тієї швидкості, як колись. Ой, важко буде і дітям, і онукам, але мають витримати! Ми ж колись витримали, мусили витримати і змиритися з тим, що дарує доля. А що я уже нині, чим здатен допомогти? Ну дав два мішка бараболі та пару трилітрових банок сала та якогось варення волонтерам, щоб передали воякам – героям. Та це ж, як краплина води в морі. Воно би іще й грішми допомогти та ліки дорогі, без них ніяк.Тож хочеться дожити до перемоги. Хто знає, чи цей рік буде врожайним чи ні? Доволі довго тримається холоднеча, уже давно пора тепліших ночей і днів.Кажуть біда одна не ходить та не втрачаймо віри в краще!
Раптовий скрип старих дверей примусив його здригнутися. Це дружина з’явилася,
-Старий, ти тут?! По вікнах заглядала - на обійсті нема. Думаю, де пропав?
-Та просто захотілося побути на самоті.
- Може хтось з дітвори дзвонив?
-Та ні! Ти не хвилюйся, мабуть ввечері подзвонять.
-Ну пішли, я борщик зварила, пообідаємо.
Галина розвернулася до виходу, непоспішаючи йшла до хати. А він, крехтячи встав з-за столу, рукою погладив рушник на хібові й ледь передвигаючи ногами пішов за нею.
Не оминула думка - Як добре, що вона поруч,! Воно іноді й непогано побути на самоті, але ж важко, надто важко, коли немає з ким заговорити. Людині притаманне спілкування, підтримка. На цьому тримається весь світ, тоді і живеться краще, і світлі мрію про майбуття зігрівають серце й душу.
2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023
Я піду, пройдуся коло ставу,
Де відбуяла,омріяна весна,
Вітерець тут вкотре зробив октаву,
Між очеретом й зіллям лежить пітьма.
Проснулось сонце, виграють заграви,
Стрічками веселковими зі златом,
У густих росах засріблились трави,
Запахло зілля, п`янким ароматом.
Над ставом качка, летить гнана страхом,
По воді сплески, крильми змахи чутні,
Зненацька крик гучний рознісся ехом,
Край берегів проснулись жаби спритні.
Вкотре погляну, до берегів ставу,
Згадаю, босоногою блукала,
Тут дітлахи випасали отару,
У лісі, зозуля гучно кувала.
Спішу… ніяк не налюбуюсь ставом,
Стрічаю сонце і ранок чарівний,
Краса! Я насолоджуюсь блаженством,
Душевний спокій, до нас йде день новий.
09.06.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023
О, очі! Твої очі - зорі,
Що сяють у небеснім морі.
Я їм, ладен би підкоритись,
Росою… при землі умитись.
Любити, як богиню щастя,
Мені, чи й пригорнутись вдасться?
Ти подаруй, лиш один погляд,
Я все життя, буду йти поряд,
І разом, ми в лазурній далі,
Розвіять, зможемо печалі.
22.06.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Час минає плинно,
На душі полинно.
Не співа пташина,
Не діждалась сина.
Заважка, чом воля?
Може серед поля?
Скровавив бузочок,
Й барвінку листочок.
Де роси холодні,
Сльозини солоні,
Погляд до блакиті,
Мрії всі розбиті.
Але слово «мамо»,
Прилягло з туманом,
Не почула ненька,
Не прийшла рідненька.
Час минає швидко,
На душі так гидко,
В храмі б відспівати,
Бідкається мати.
Попрощатись з сином,
Поховать дитину,
Як годиться в світі,
Серед пишних квітів.
Літечко ж буяє,
Смуток серце крає,
Звістка п’є кровину,
Чи він мав провину?
За любов до неньки?
Ой болить серденько.
15.06 2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Мої літа… швидко плинуть, рік за роком,
Вже відшуміли квітучою весною,
Поряд підтримка - ти йдеш впевненим кроком,
І я по стежці, споришевій з тобою.
Закарбували…. минуле тепер у снах,
Дотики рук, ти ніби крила підставляв,
Нема туману, блиски радості в очах,
Мріям- метеликам до кохання сприяв.
Мої літа, це надія й сподівання,
На жаль, удвох, у осіннім павутинні,
Знаю довіку буду зіронька рання,
Бо вірю я, адже кохаєш й донині.
13.06 2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
Я відчуваю, казка вже минулась,
Підстерігає непрохана старість,
Запам’ятати краще сподівають,
Ніби вином пахучим упиваюсь.
Земна краса… цвіт квітів і садочків,
Пишна калина в весільному вбранні,
Й вузенька річка, серед двох горбочків,
Ще під кисільним, туманом уві сні.
Затамувавши подих, водяний плин,
Мов білим шовком, як дитя сповите,
Там прохолодне джерело, як той джин,
Все неспокійне, ледь травою вкрите.
Із під землі водяна пульсація,
Часом бурлить, так часто не вслідити,
А бува тихо, хвильок вібрація,
Неначе річці хоче догодити.
Джерело молодесеньке, сміливе,
Такі ж, колись і ми були веселі,
Всім єством, пірнали в життя бурхливе,
Щодня, надихали пташині трелі.
На якийсь час, геть забуду про війну,
Так хочеться та це, важко зробити,
Нехай хоч трішки, я прославлю весну,
Й красу. Її не можна розлюбити.
Нині весна подарувала миті,
Сонячну радість, душевну теплоту,
Поля зелені й луги в оксамиті,
Вже й літній час встелив стежку золоту,
По якій я, ще надіюся пройтись.
30.05.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023
Місяць страждав, бачив світ через свій біль
Люди безмовні, все ж готові йти в бій
Слів не знайти, як москалів назвати
Каховську ГЕС спромоглись підірвати
Бо вже давно не здатні воювати.
Люди немічні, в них злість, безпам’ятство
Ненажерливість, лукавство і п’янство
Давно інфантильність та хворі мізки
З дитинства батьки беруть на крадіжки
Прокляття за злодіяння навіки
Від пращурів, переймають і діти.
Скільки біди? Смертей людей і тварин?
Ти загубив у водах?Що натворив?
О ірод клятий, прощення не буде!
Минає час та народ не забуде!
Всевишній бачить прийде час розплати
Бо український рід не подолати!
Собі, ти зажадав підкорити світ?
Все виправити недостатньо і століть
Тож і не жди, не пробачить країна
Бо ж Україна могутня, єдина
Незламна нація вистоїть біди
І врешті - решт, позбудеться Іуди!
07.06 2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Король балу зоряного - Місяць упо́вні,
Що настало літечко згадав дні душе́вні,
Є нагода час спішити, яскравіш світить,
Він один зірниць багато, хутчій освітить.
Трепіт серденька відчув доволі сумбурно,
Мерехтіли зірочки звабливо, ажурно,
Ледь соромлячись, до танцю запросив одну,
Хоча горда та все ж стала на стежку ясну.
Вони поряд у таночку, вміло, тішать небеса,
Вона в срібному віночку казкова краса.
Ну, а нічка господиня, скрізь має контроль,
Ледь світліє й знов темніє, в неї своя роль.
У ро́зпалі бал, небо в златій вишиванці,
Зори́нки по окрузі, в весільному танці,
Браво – браво! Королю зоряного балу,
Відблиск зір, мигтіння, як бісер карнавалу,
До землі накрапав сріблястими росами,
І до трав, де річка розлилася плесами.
Все дрімає бачить сни, танці в піднебессі,
Нащо ша́нс, цей втратити, коли бал на часі,
Король ко́жній підморгне красуні - зірниці,
У тано́чку розповість свої таємниці.
Меготіння між сузір’ям - веселкова мить,
Знов зненацька загадково небо заяснить,
Король зо́ряного балу - Місяць упо́вні,
І чому́,так сталося, наснивсь мені в че́рвні.
05.06.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023
( до картини)
Зіткала нічка зоряну хустину,
Думок про тебе знову не покину,
Ну от нарешті й місяченько зійшов,
Солодкі мрії, якби ж ти вже прийшов.
Була б, я зацілована тобою,
Жага - розтануть ранньою росою,
Нехай і в боротьбі з густим туманом,
Тебе б, поїла я п’янким дурманом,
І ти, в цю ніченьку був би тільки мій!
Нектар кохання в чоловічій силі,
Як ласка знаю, обоє щасливі,
До сліз на віях, миттєві почуття,
Для душі радість, трепітне відчуття.
Як по судинах пече, закипа кров,
Тож розуміємо, кохання, любов,
Лиш у єднанні, ми разом досягли,
В життєвім вирії спокус зберегли,
Усі таїни, що можуть буть між нас.
Зіткала нічка зоряну хустину,
Думок про тебе знову не покину,
У замку клацання, думки згубились,
Вмить її очі, як зорі світились,
Він знав й прийшов, всю ніч їх цілувати.
04.06.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
Весняний вечір…. сонце зпускалося донизу. Край неба палахкотів рожевими смужками, вони частково прикривали пишні, темно - сірого кольору хмари. Сонячні промені все ж пробивалися через них, ніби через сито, потік золота прилягав до землі.
Київський вокзал ніколи не пустує. Людей, як комах, майже кожен має ношу, як не валізу, то сумку, чи рюкзак. А біля електричок, можна часто побачити з кошиками. Звичайно, хто з роботи добирається, а хто з дачі, ну, а дехто й з базару. Скільки людей скільки й напрямків. Хтось уважний, а хто й розсіяний. Як кажуть - таке воно життя .Час швидко плине, в людей багато мрій, багато справ. Щоб усе встигнути зробити завчасно, треба від нього не відставати, треба триматися на плаву. Яким би життя не було, коли в серці сум’яття і розчарування, чи коли є радість і злагода.
Нині ж війна і життя, майже щохвилини приносить різні новини. Люди в напрузі, чи поїде потяг, чи електричка, чи знову буде гудіти сирена? На початку війни боялися кудись їхати. Тепер же позаду цілий рік воєнних дій, звикли. А орки, на жаль й не збираються зупинятися, пруть, як стадо баранів. І кожній людині хочеться запитати - навіщо ця війна,знущання,грабування ? Заради чого прийшли на українську землю? Ну хіба, що за своєю смертю.
Ніхто й не думав, що затягнеться війна. Але паніки немає, треба жити, пристосовуватися до життя, виживати і вірити, що війна закінчиться. І закінчиться тільки перемогою над ворогом.
На платформі приміського вокзалу людно. В таку пору люди більше їдуть з роботи. Тамара ж уже п’ять років на пенсії, від доньки добиралася додому. Молодим важче, є діти, треба й до школи копійчину мати й так прогодувати важче чим стару людину. Хоча тут теж є свої нюанси - потрібні гроші на ліки. Але хто в селі живе, все ж таки легше,бо є городина і якась курка знесе яйце, то уже трохи легше, не побіжить до магазину, щоб купити. Хоча фізично важко, в городі треба добряче наробитися, адже з неба нічого не падає.
Наразі розчарування, на жаль летять ракети, дрони., снаряди.
-Щодня всі під Богом ходимо, - таку мову ведуть по селі,- кому скільки назначено. Хтось виживе, а когось, ота з косою забере, їй дуже важко протистояти.
Ніби всі електрички йдуть за графіком, тішилася Тамара, вкотре позирала,чи їде електричка. Вона машинально поправила рушник на круглому білому хлібові, що лежав у кошику.
Отак щоразу, як буває в Києві так і привезе додому. А ввечері зайде сусідка запитає про сина, про доньку з чоловіком й онучатами та й почаюють разом. А воно ж намастити хліб духмяним суничним варенням смачно, хіба ж хто відмовиться. Погомонять удвох, пожуряться про події на фронті. А їм нічого більше і не треба, якби мирно було та щоб діти вдома працювали та насолоджувалися життям. Тамара багато часу в роздумах- От, як синок приїде з фронту,тоді вже треба буде готуватися до весілля. Є дівчинка, от би Бог дав щоби все було добре та й від нього би дочекалася онуків.
Голос диктора повідомив про подання електрички за маршрутом і потік людей згуртовано попрямував на платформу.
-Добре, що місця указані -заходячи у вагон, у метушні все ж спромоглася подумати жінка. За пару хвилин вона уже сиділа на своєму місці біля вікна. В її купе зайшли дві молодички. Відразу оцінила – Бач, без валіз і торбів, лише через плече моднячі маленькі сумочки, значить з робити.
У вагоні майже всі місця уже зайняті. В купе біля Тамари іще було вільне місце і коли хтось йшов між рядами звертала увагу - Це вже мабуть біля мене присядуть.
Перед самим відправленням електрички у вагон зайшло двоє військовослужбовців. Ой мабуть із фронту- Подумала і з цікавістю спостерігала за ними. Один з них русявий, непоголений, видно за віком трохи старший, на років п’ять, а можливо й десять. А другий білокурий, здавався зовсім молоденьким. На обличчі видно іще не густе волосся, напевно рідко голиться, як і мій синок. Враз защеміло під серцем,відвела очі повні сліз. Схилила голову, заспокоїла себе- Ой, що ж це я, витріщилася на дитину. Боженьку, яке ж то щастя родині, синочки… напевно додому їдуть.
Вони впоспіх підійшли до її купе.Старший звернувся до молодшого,
-От бачиш, все добре, встигли! А ти хвилювався., за годину будеш вдома. Я так зрозумів тебе на станції зустрінуть. За три дні зідзвонимося, я побіг, бувай!
У хлопців- вояків ніби й проблем нема, щаслива усмішка осяяла їх обличчя. Обійнялися і старший поспішив до виходу.
Вона дивилась йому вслід, як добре, що цей молоденький має такого друга.Може й моєму синові пощастить зустріти добру людину. Адже їм усім зараз так потрібна підтримка. Ой та там напевно усі такі, коли важко робити одну справу, тільки об’єднання приводить до успіху.
Електричка набирала швидкість, той звук розсипав думки, які їй навіювалися. Час від часу поглядала на військового, ніби шукала в ньому щось схожого на сина. В її очах ніжність і ласка, частка материнської любові. А блиск - віра й надія на щасливе майбуття кожної родини.
Яка ця дитина? Напевно щира, добра, з дитинства привита любов’ю до рідної країни.Тільки такі там виборюють незалежність, волю і світле майбутнє для покоління. Себе на думці зловила - Ой, що ж це я весь час на нього дивлюся. Ніяковіла, відводила погляд до вікна. За вікном цвів срібно- синій сутінок та вона цього не помічала. Стривожилась душа за сина, як він там? Уже три дні нема дзвінків.А може запитати звідки він їде? Та ні, не скаже, це ж таємниця. За мить, подумки повторювала молитву «Отче наш». Наразі ніби туга відійшла, духовне полегшення.
Увагу привернув раптовий дзвінок, боєць закопошився, відповів,
-Так мамо, я слухаю! Так! Так, я зрозумів.За хвилин десять буду з вами.
Тамарі ніби передалося почуття його матері - Напевно радіє, що приїде син, посміхнулася.Та відразу ж на обличчя неначе прилягла тінь - Господи, спаси наших синів, доньок від куль і страждань. Допоможи перебороти російську наволоч, яка припхалася на нашу святу землю. Боже, почуй молитви материнські. Допоможи воїнам у нерівному бою здолати зло й ненависть, жадобу й заздрість!
Поступово електричка зменшила швидкість, військовий привстав, поправив рюкзак й швидкою ходою направився до виходу.
-Синочку - їй хотілося крикнути вслід - дай Боже тобі добре відпочити! Хай в тебе все буде добре! А підеш у бій, хай тебе захистить моя молитва і не тільки тебе, а усіх, хто оберігає наші дні і ночі, наше буденне життя.
Душевне почуття подякувати, обійняти, але ж, якби без поглядів чужих очей. Побоялася, що розплачеться, на людях соромно. Незмогла спокійно всидіти, чолом торкалася скла вікна. На платформі побачила дівчину з шикарним букетом білого бузку й жінку з чоловіком, спішили йому назустріч.
Котилися сльози, як горошини, яке то щастя бачити щасливого сина. Бажання обійняти й приголубити, як у дитинстві. Не стримать сліз, важко вгамувати почуття. Їй би зустрітися з його матір’ю, обійняти, подякувати за сина- воїна! За його виховання, за мужність, за сміливість, за любов до землі України!
30.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Кум у мене – заводний і гарний й веселий,
До роботи – не ледачий, на вид дебелий.
Карі очі, чорні брови, тоненькі вуса,
Як зустріну сповива жадана спокуса.
А ми з кумом живемо зовсім недалечко,
Зранку туга задивлюсь, тьохкає сердечко,
Ох про вечір думаю, чаруючі очі,
Адже він до мене йде, ну майже щоночі.
І обгладить й обцілує, помаца всюди,
Хоч і плещуть по селі, всі заздрістні люди,
Часто кості миють, як хитрющі зозулі,
Й кума скоса зирить. Буває й тиче дулі.
Зате діток маю, близнючки - дві дівулі.
Ну, як фото з кума, похожі красотулі.
Я ж, як квітка навесні, покохати здатна,
Та яке, діло до нас - справа делікатна.
Мабуть доля, схибила, спутала адресу,
Будем вдвох , протистоять життєвому стресу!
Вареничків наварю й наперекір сміху,
Кум з кумою в гості йдуть, буду мати втіху.
Ось таке, в нас життя, в селі мало мужиків,
Хоч трьом добре, то ж достатньо теплих почуттів,
В хаті затишно й пахучо, в такт стукіт сердець,
Не на часі в сорок років іти під вінець!
Ми з кумою змирилися, хай ростуть діти,
Хоч на двох й один мужик та найкращий в світі!
19.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Хлюп - хлюп - хлюп вода в ставочку,
Всівсь комарик на горбочку,
Любувався, ото краса,
Скрізь латаття й небеса,
Вода тішить, то ж чистенька,
Але мабуть холодненька,
Я часу багато маю,
На квіточці подрімаю.
Води плескіт… вже й латаття,
От приємне це відчуття,
Тож не стану ждати ночі,
Лиш на мить закрию очі.
Тільки ця, думка підкралась,
У траві жаба сховалась,
Його вмітила й звичайно,
Підпливла тихо і плавно,
Та зненацька крики качки,
По воді хвильки – кружечки,
Комарика пробудили,
На мить думки заблудили.
Ой літав ніби раненько,
Та дрімалося довгенько,
Мабуть треба мені вмитись,
Політать повеселитись,
Поки літо насолода,
Зачаровує природа.
І розправив крильця вміло,
Озернувсь, здійнявся сміло,
Уявив себе пілотом,
Насолоджувавсь польотом.
Жаба ж довго чатувала
Тому й облизня спіймала.
20.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023
Поглянь, як сонечку пливеться?
Поміж кошлатих,білих хмарин,
Прислухайсь, як сердечко б’ється,
Порушив ритм, блакитний сатин,
Що розстелився в піднебессі.
Його мов держать диво - хмари,
Сіяє сонце, мов сміється,
-Мій дар приймайте, злато - чари,
Й нехай до вас тепло проллється,
І спопеляться всі кошмари!
Я перед ним наче в полоні,.
Миттєвий погляд, вже не плине
Відходять почуття холодні,
Бадьора пісня, з лісу лине,
Птахи втішаються погоді.
Радій, живеш на цьому світі,
Тож налюбуйся, ще маєш час,
Земля в буйнім травневім цвіті,
Її краса захоплює нас,
Дарить спокій, щасливі миті!
18.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023
З тобою ранки, зустрічали так давно,
Здіймання сонця, надихало до життя,
Такого дива, не побачиш у кіно,
Вдвох посміхались, зловили пташку щастя,
О, небокрай! Ніяк очей не відвести,
Рожевий колір з жовтим переливався,,
Сонце бажало хмарам коси розплести,
Золотий промінь настирно пробивався.
Веселий щебіт, нас зазивав до лісу,
Холодні трави, підошви лоскотали,
За руки взявшись, наспівували пісню,
А зовсім близько цвіркуни стрекотали.
Квітучий терен…. духмяність до сп’яніння,
Чаклунство - міцні пристрастні поцілунки,
Несли тепло, ніби сонячне пломіння,
Щоранку, міцнішали наші стосунки.
Хочу зустріти, шепотнути – обійми,
Казковим ранком, пригорнутись, як дитя,
Вже більше року жду закінчення війни,
Щоб мир настав, пізнали світле майбуття.
Без тебе ранок і не ранок, політ мрій,
Гудуть сирени, моя душа з тобою,
Я вірю в перемогу, знаю будеш мій,
Хай сплине час бистроплинною рікою.
25.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023
1
Весняний день… та погода нестійка, небо в сірих й синіх хмарах.
На часі в весільному вбранні: алича, персики, абрикоси .Квітучий сад, стоять неймовірні пахощі. І вже бджоли тут, як тут.То відлітають, то знову прилітають - кожен позаздрить їх природній працьовитості!
Неподалік, на городі Поліна саджає капусту. На якісь миті розігнеться погляне на красу дерев, ніжність пелюсток, ніби в них шукає підтримки, щоб відволіктися від думок. Її думки - хвилювання про єдину доньку Марійку. Через три дні в неї день народження, чи цього року приїде? Думки далеко, спогади навіюють смуток.Краплини сліз мимоволі затримуються на віях та згодом, все ж падають на землю, чи на кофтину.
Перед очима картинка, як донька фотографувала себе біля квітучих дерев. Сяюче обличчя, щира сонячна усмішка зігрівала материнське серце. Та радість була недовгою. Саме за рік до закінчення школи Поліна зустріла Максима, який з нею працював на одній фірмі.
На той час, уже минуло п’ ять років, як її чоловік розбився на автівці. Сама не вірила, що в такому віці, ще можна зустріти чоловіка, в якого й справді можна закохатися. Перед колегами свою прихильність до нього не приховувала.Через півроку після знайомства, він прийшов з валізою, умовив її жити разом. Марійка не мала наміру сперечатися з материним рішенням. І, як дитя, часто демонстративно показувала на собі новий одяг, який їй придбали. В сім’ї лагідно й весело. Особливо вечорами, коли Поліна займалася бухгалтерією, з іншої кімнати чула гучний сміх. А часом і вереск, потім донька забігала й неприховуючи радості, збуджено повторювала,
-Ну й дядько Максим, ну й дядько Максим. Мам, а він грузин чи вірмен? Де ти такого відкопала?! Мені теж до вподоби прості й веселі хлопці.
А матері тільки цього й треба, тішилася, що все склалося на краще. Хоча часто згадувала передсмертні слова бабусі,
-Я розумію в тебе одна дитина та ти ще сина будеш мати.Ти тільки не хвилюйся за мене.Прийшов мій час вас покинути. Я іще скажу кілька слів, але на твої запитання не зможу відповісти. Ти не тримай при собі Марійку, в неї життя буде складне, але вона буде щаслива. Матиме гріх та ти, як мати маєш їй пробачити. Моя бабуся казала, що на нашому роду є прокляття, тому іще замолоду наші чоловіки гинуть. Раніше на війні, а в останні роки, розбиваються на автівках. Якось циганка і мені казала, треба відпустити доньку, щоби закінчилося прокляття. Але я не наважилася, як і ти трималася маминої спідниці. Ти остання, що залишилася без чоловіка, а чи буде щаслива Марійка залежатиме від тебе.Ти сильна, все мусиш витримати.
То були останні слова бабусі, яка виховувала її з п’яти років. Адже батьки Поліни загинули в трагічному ДТП. Вона і справді, згадуючи родину по- материнській лінії, жахалася, бо й справді жінки залишалися без чоловіків. Але вони всі жили дуже далеко, її життям не цікавилися, тому й вона не шукала спілкування.
2
В Марії нове життя, позаду шкільні дні, випускний бал. Вона мала бажання навчатися далі та тільки де і яку мати спеціальність, ще не вирішила.
За цей рік донька подорослішала, стала доволі замкнутою. Інколи Поліна намагалася підібрати ключ до її сердечка, щоби поділилася мріями, планами. У відповідь тільки й чула,
-Часу на роздуми немає. Твій Максим не проти, щоби я навчалася за кордоном, тож думаю в мене все буде добре. Ми з тобою будемо по різних берегах річки, я в Польщі, а ти тут. Це не так далеко, автобусом їхати всього години три - чотири, не більше.
Час швидко плинув… Максим часто побував за кордоном, як і обіцяв уладнав усі справи. Марія навчалася в університеті, знімала квартиру. Господарка квартири, жінка пенсійного віку, в минулому вчителька польської мови. По поверненню додому, Максим задоволено розповідав, як йому повезло знайти квартиру,
-Ну от, я думаю ти будеш задоволена. Господарка квартири допоможе Марії вивчити іноземні мови та й так обіцяла допомогти. Вона на пенсії, в ліцеї викладала польську і англійську мови. Хай навчається, а за фінанси не хвилюйся, в мене є заощадження, потягнемо.
Не пройшло й місяця…. одного вечора Поліна невесело зустріла чоловіка. Як було не помітити її хвилювання, адже обличчя, то блідло, то пашіло рум’янцем. В душу запала тривога. Щось сталося, може щось з Марією? Та за мить цю версію відкинув, не пройшло й години,як спілкувався з нею. В цей час, дружина на стіл розставляла страви. Максим підійшов ззаду, обома руками пригорнув до себе,
-Ану дай мені свої стиглі вишеньки, хай я пригублю.
Вона різко повернулася, її вії тремтіли, прикриваючи збентежений погляд,
-Ой Максе, доцілувалися, натішилися коханням.
Все ж його губи ніжно торкнулися її красивої шиї,
-Ну – ну, розповідай! Ану, що такого сталося, що я не знаю?
Різкі рухи руками, враз розширилися зірниці, знервовано на собі обома руками гладила фартух,
-Я вагітна! Розумієш, я вагітна!
Раптова його усмішка згладила її пил. Не зводячи з неї очей, перехопив її руки, приклав до свого обличчя,
- Ану подивися мені в очі.Так це ж прекрасно! Хіба не можна нам мати дитину? В чому справа? Я вважаю поки Бог дає дітей, треба їх виховувати, продовжувати рід. Ми доволі молоді, ще спроможні виховати й не одну дитину.
Вона здвигнула плечима так, ніби хотіла щось сказати та його манливий тон відразу змінився на грубуватий,
- І так, щоби я більше не чув ніяких розмов! Тим паче про аборт! Ти знаєш до якої сім’ї я належу, в нас це заборонено!
Цей вечір їй надовго запам’ятався.Тут і зізнання в коханні, поцілунки й умовляння, а згодом і погрози .Скріпивши волю в кулак, мусила змирилася з його рішенням, під серцем носила хлопчика.
З донькою спілкувалася по скайпу. Помічала, як її дівчинка розквітла квіткою, подорослішала. Але чомусь майже завжди розмови були короткі, тільки про стан здоров’я та про навчання. Донька весь час попереджала, що не варто витрачати час на пусті балачки, треба більше уваги приділяти навчанню. Інколи Поліні здавалося, що вона просто уникає довгого спілкування, тому й сама, довгий час соромилася зізнатися про вагітність. Та якось у роздумах вирішила – Як народжу тоді й скажу, нехай для неї це буде сюрпризом. Її заспокоювало, що Максим часто їздив за кордон, доньку забезпечував усім необхідним. Подумки вмовляла себе - Коли жінка в надії, заради дитя, основне мати спокій і вірити, що все буде добре.
Максим крутився, як білка в колесі. Тільки й розмов про роботу, що відбувається на фірмі та про нові договора,які змушують часто побувати за кордоном.
3
Одного разу Максим приїхав з Польщі дуже виснажений. Лиш переступивши поріг, кинув сумку,
-Люба, я не голодний та майже дві доби не спав, йду в ванну. Ти мої речі,будь ласка, закинь у пральну машинку.
Оце сюрприз! Такого іще ніколи не було,. Приїжджаючи з відрядження, він завжди сам давав раду своїм речам. Згодом, Поліна кидаючи сорочку в пральну машину, помітила, як впав на підлогу шматок паперу. Впоспіх хотіла викинути, але передумала. -Напевно записка, цікаво, ще й якоюсь іноземною мовою.
Жіноча цікавість завжди перевершує сумніви.. За мить приховала її, вирішила, при нагоді, знайде перевод в інтернеті.
Через пару днів, вона і справді знайшла перевод- « Брате, не хвилюйся в неї все нормально. Їй народжувати через п’ять місяців. Я загубив телефон, як придбаю, тобі сам передзвоню..»
Брате - задумалася Поліна. Але ж ніколи ніякої мови й не було, що в нього в Польщі є брат. Згадавши, як з ним познайомилася, як він залицявся до неї, приносив подарунки, зрозуміла, що про нього майже нічого не знає. Оце так закрутив! Тут же заспокоїла себе - Але маю, що маю, віддаю себе долі, нехай вона вирішує, як буду жити далі. Основне для мене, це народити здорового сина.
Пройшов час… Поліна народила славного хлопчика. Чорнявого, як чоловік, але з блакитними очима, які успадкував від неї. Щастю не було меж, чоловік майже щодня приносив квіти часто балував золотими прикрасами, щоразу підкреслюючи,
-Це тобі за сина! Я маю спадкоємця, це моя надія і гордість.
Минув лише тиждень, Максим привів помічницю в дім, щоб долучилася до робіт в господарстві. А вона, щоби при змозі знаходила час для відпочинку та більше уваги приділяла вихованню сина.
Її здивувала реакція доньки, вона доволі спокійно відреагувала на новину, що має брата. Її сухий текст вітання складався лише з кількох слів, ні радості, ні здивування. Цим, на якийсь час, спровокувала задуматися -Може Максим їй сказав? Але довго про це думати не довелося, син кричав, наполягав, щоб його погодували.
Марія ж повідомила, що на канікули не приїде. Є деякі предмети, які треба підтягнути. Запевнила, що в неї все гаразд, усім забезпечена, тож хвилюватися не варто. Наостанок заспокоїла, сказала трохи веселіше,
-Мамо, я ж недалеко,часто спілкуємося. Нас роз’єднує річка Південий Буг. Вода в ній чиста, аж видно, як плавають рибки, так і в мене все добре. Ми з тобою просто по різні береги, не сумуй. В тебе зараз клопоту вище даху, тож шануйтеся! Па-па!
Після розмови Поліна пригадала, як вони з донькою гуляли біля річки, слідили за зграйками маленьких рибок у воді. Її усміхнене обличчя, сяючі оченята, в яких раз - у- раз з’являлися зоринки.
Де ж тут не скотиться сльозина. Материнська душа весь час піклується про дитину, сумує за своїм чадом.
Якось Поліна запитала чоловіка, може він доні проговорився про її вагітність. Але він відразу, взяв це запитання на багнети,
-Ти мені не довіряєш?!
Та, як можна було не повірити! Адже тільки про щось слівце замовить, як уже все жадане з’являлося в домі.
Поліна марно надіялася на приїзд доньки на її день народження. Лише за день попередила, що не приїде, адже кінець навчального року. В навчанні дуже щільний графік, що навіть й пару годин не можна пропустити.
Артур підростав на радість батькам. Але Поліна перед донькою відчувала провину. – І я не поїду з дитиною, і вона не хоче хоч на пару днів приїхати. Нехай би уже приїхала, наговорилися би вволю, на душі би полегшало. Що по скайпу, якби ж насправді пригорнути, як у дитинстві, поряд побачити світлі оченята, любиму усмішку.
Всі дні і ночі Поліна присвячувала сину. Максим, то пізно приходив з роботи, то знову їздив за кордон. Інколи, уже по приїзду з-за кордону не пізнавала чоловіка, то був ласкавий і голодний до жіночої ласки, тепер же дуже змінився. Та все ж ніби умовляла свою душу – втомився, поїздки виснажують.І відразу підбадьорювала себе – нехай і без любовної близькості, але ж засинає в моїх ніжних обіймах.
4
Минуло два роки… тепер Поліна по господарству справлялася сама.
Артурчик підріс, вона все частіше з чоловіком заводила розмову про доньку.
-Ну вона зайнята, кажеш їй навчання важко дається, але ж хоч на два- три дні можна приїхати. Наш синок підріс, може ми до неї з’їздемо?
-Ні- ні, тільки не зараз, мені зараз не до цього та й з фінансами туго.
Чи тобі мало того, що ти спілкуєшся по скайпу? Це ж такі витрати, поїздка, готель. Тим паче кажуть уже в Європі зафіксували «ковід», є смертельні випадки. Нам ризик ні до чого, треба просто перечекати.
А «ковід» прийшов і в Україну, і насправді змінив життя. Тепер про поїздку ні слова. Материнське серце весь час у тривозі й напрузі, як же там Марія, вона ж одна?
Донька ж запевняла, заспокоювала її,
-Мамо, видно нам так судилося, бачиш що коїться, ніби наша річка замулилася, тому й бере жура. А «ковід» це не іграшка, вмирають люди. І нам треба поберегтися. Це все ж колись закінчиться, тоді й побачимося. Чи я до вас приїду, чи ви до мене.
Два роки поспіль у напрузі… але доля дала шанс на життя. Їх сім’ю «ковід» обійшов стороною. Максим задоволено позирав на сина,
- Мій син, як міцний горішок, наша кров! Молодець!
Поліна дивилася на чоловіка, раділа, що все добре. З донькою спілкуватися по скайпу ніби й звикла, але часто снилися дивні сни, в душу підкрадалася тривога. Марія уникала розмов про особисте життя, щоразу підкреслюючи, що треба вчитися. Звичайно її це насторожувало. І на личку славна, ніби й характер має спокійний, чому ж сама? Після думок посміхнулася, мабуть все добре, була худенька, як тростинка, тепер же, як розквітла троянда. Та ось уже скоро закінчить навчання, знімуть карантин, повернеться додому, в купі таки легше вижити і на душі буде спокійніше.
Минуло півроку…
Початок осені не часто балував дощами, але небо майже щодня густо покрите сірими хмарами. За вікном вечоріло… вітер раз – у- раз зривався, хилив дерева, ніби намагався з них зірвати листя.
Максим збуджений повернувся з роботи, тільки й встиг за собою заченити двері,
-Полю, дякувати Богу «ковід» майже минув, ми зможемо поїхати в Польщу. І не тільки в гості, а й на постійне проживання.
Від несподіванки, вона , як стояла біля крісла так відразу й присіла на нього. Їй хотілося сказати -Оце так новина, як сніг серед літа. Але побачила його обличчя, покрите червоними плямами, зрозуміла, краще промовчати.
В цей час, син за столом грався машинками. Побачивши батька, кинувся до нього,
-Тату… тату, подивися які в мене нові машинки, це ми сьогодні з мамою в магазині купили, я сам вибирав.
Син у обіймах батька отримав шоколадку,
-Ось тримай! Молодень! Іди в кімнату, подивися мультики.
Малий посміхнувся й бадьорим дзвінким голосом сказав,
-Дякую! Це якась новенька. Я таку їще не їв!
За мить крутнувся й зник у своїй кімнаті.
В розмові з чоловіком, Поліна зрозуміла, що він давно про це мріяв. Адже його запросили на роботу в Польщі, яка пов’язана з його фірмою де він нині працює.Воно би й порадіти, адже буде недалеко від Марії, але переслідував страх. Вона ніколи не була за кордоном, не знала англійської мови і це її лякало. Після довгої розмови все ж погодилася на переїзд, тільки за однієї умови, що будинок здадуть у аренду.
Та не так швидко все вирішується, на оформлення документів пішло майже три місяці. За цей час Максим став більше приділяти уваги сину, навчав його турецької мови. Поліна дивувалася, але не заперечувала. Тільки порадила , -Краще б ти з ним англійською спілкувався, кажуть в розмові легше навчитися.
В Польщі, до Різдва наряджали ялинки, а їх сім’я готувалася до від’їзду. Вона дивилася на валізи, на рідні стіни будинку, по щоках котилися сльози.Так, погодилася на переїзд, але під серцем щеміло, свій дім, є свій, а чужина, є чужина. Вона згадувала слова бабусі » Ти не тримай біля себе Марійку…. Але ж я не тримала та доля знову зводить нас докупи. Та й іще одне ніби підштовхувало поїхати, як можна швидше.Вже занадто багато пліток приносив чоловік, що росія може почати війну. Важкі думки про майбуття. Їй ніяк не вдавалося зрозуміти чоловіка, його ніби підмінили, Щодня в чудовому настрої, веселий, жартівливий й дуже уважний.
5
Верениця автобусів покинула кордон.
Максим дуже тихо розмовляв по телефону, вона не знала, хто дзвонив та все ж почула чоловічий голос. Сину ця розмова не завада, він солодко спав у нього на руках. А вона всю дорогу уважно дивилася у вікно. Хвилювалася, їй часом хотілося заплакати, в горлі тиснуло, але думка про зустріч з донькою придавала сили, зігрівала душу. І хвилювання поступово відступало.
На них уже чекала автівка… Максим трохи знервовано привітався з водієм,
-Ти знаєш куди везти,тож поїхали!
Той йому щось сказав іноземною мовою й косо позирнув на Поліну.
Чоловік поклав руку на його плече, сказав трохи обурюючись,
-Твоє діло виконувати!
Поліна міцно тримала сина за руку, але він весь час хотів звільнитися, озирався на всі сторони.
-Мамо- мені уже це все так набридло! І я їсти хочу!
-Ну, що ти мій соколе, синку! Сідай в автівку!За пів години ми будемо на місці, - поспішив сказати Максим, сідаючи на переднє сидіння.
Поліна бачила незадоволеність чоловіка, але в чому справа запитати не насмілилася. Звичайно, клопіт переїзду, дорога, виснажує нервову систему, тож треба набратися терпіння. Вона тільки інколи звертала увагу на будинки, весь час думками про зустріч з донькою. Дивно, а чому вона нас не зустріла? В її голові думки, як морські хвилі, то напливали, то відпливали і поступово десь губилися.
Автівка під’їжджала до двоповерхового будинку… Максим запитав,
-Поліно, думаю дорогу нормально перенесла. При зустрічі з Марією, прошу не накручуй себе, не плач. Бачиш все добре,тож не варто ятрити душу.Ви зараз в будинок підете, а я приїду через пару годин. Думаю вам удвох буде про що поговорити.
Їм назустріч з будинку вийшла жінка, років п’ятидесяти,
-Вітаємо! Рада вас бачити, я покоївка Валерія. Запрошую, проходьте!
- Отакої!- ледь не вирвалося з уст Поліни -.У Марії покоївка?
Артур зацікавлено роздивлявся навкруги,- Ого, а будинок два поверхи має! Мамо, ми тут будемо жити?
-Потім синку, потім. Пішли, я про все тобі потім розкажу.
Марія уже чекала біля вхідних дверей, поруч стояла дівчинка, на вид майже такого віку, як її син. Поліна тільки й встигла помітити, що в дівчинки чорне волосся, як її обійняла Марія, поцілувала в щоку,
-Мамо… мамо! Я така рада тебе бачити.
І тут же звернулася до покоївки,
-Валеріє, заберіть у них одяг і проведіть у гостьову кімнату.
Артур стояв біля них і тупо дивився на дівчинку.
Вона ж лукаво зіщулилась до нього, посміхнулася,
-То це твоя мама? А мені вона бабуся, так моя мама казала.
Почувши ці слова Поліна лень не втратила свідомість. Її обличчя враз пополотніло, очі виражали недовіру й розпач. Валерія ж відразу забрала дітей, повела в іншу кімнату. За мить Марія посадила матір на крісло, заспокоїла, дала випити валер’янових крапель.
На кілька хвилин запала тиша.
6
Поліна не могла стримати сльози, які котилися, як горошини. Марія, розуміла матір, дала час заспокоїтися, пригорнула до себе,
-Мамо, пробач! Не хвилюйся, у нас все добре. У тебе є онучка Джан, ти пробач, що я мовчала. Але я навчалася і отримала диплом, ти ж цього хотіла.
-Марійко, це ж як воно сталося, скільки дівчинці років? Що твоїй доні батько Максим? Чи я не так зрозуміла?
-Мамо, Зараз приїде Максим, пообідаємо, погодуємо дітей. Потім ними Максим займеться, от тоді ми і поговоримо. Я відповім на всі твої запитання, ти тільки не хвилюйся.
В доволі просторій столовій кімнаті за столом зібралися майже всі. Після сервирування столу Валерія розставила тарілки з холодними закусками. І відразу ж в широкому блюді принесла голубці. По кімнаті рознісся пахучій запах.
Діти позирали на страви, про щось шепотіли. Поліна вкотре позирала на двері, адже Максим уже приїхав, з хвилини на хвилину мав приєднатися до обіду.
Нарешті двері відчинилися, швидкою ходою в кімнату зайшов Максим. Трохи схиливши голову, оцінюючи поглянув на всіх, весело заговорив,
-Усім смачного! – впоспіх присів на стілець, між Поліною й Марією, запитав,
- Ну, як ви тут, все нормально?
Чомусь ніхто не наважився відповісти.
Здвигнувши плечима, Артур здивовано подивився на маму, кліпнув очима й відповів,
-Нормально, на тебе чекали, давайте їсти, я після соку, іще більше їсти захотів, он голубці такі пахучі, аж слинка потекла.
За столом ніяких розмов, всі насолоджувалися стравами.
Після обіду, першою з-за столу встала Джан, звернулася до Максима,
-Тату, ти нову ігру мені привіз?
Поліна на якусь мить завмерла, її обличчя почервоніло. У горлі стискало, в душі верувало цунамі. Їй би шулікою стати, зірватися з місця і руками, як кігтями, схопити його за волосся, ніби за пір’я.Чи так притиснути, щоби й дух з нього вийшов. В грудях вогонь, по жилах кипіла кров, міцно стиснувши кулаки, все ж спромоглася не зірватися. Раптово, її доволі грубий голос привернув увагу,
-Води…. дайте мені води!
Й майже відразу ж тихіше,
-Будь ласка …. води.
Максим відразу подав келих з водою, нахилившись, прошепотів на вухо,
-Я розумію тобі важко.Та дуже тебе прошу давай потім, без дітей поговоримо.
За декілька хвилин діти побігли в ігрову кімнату, він поспішив за ними.
7
Валерія прибирала зі столу… Поліна з донькою, в одній із кімнат вели розмову.
-Мамо, я в тебе хочу попросити вибачення, але я покохала Макса, як тільки він до нас прийшов. Розумієш, я й досі його кохаю, не дивлячись, що між нами різниці шістнадцять років, він для мене все, розумієш все. Ти не подумай він мене не брав силою, я сама, розумієш сама захотіла близкості. Коли я їхала на навчання, уже знала, що вагітна. Він мене носив на руках, благав тобі не повідомляти, адже ти теж уже носила дитя. В його брата дві доньки,а знаєш, яка в них цінність мати сина. От він і вмовив мене трохи відтягнути час. Я народила дівчинку, але він мене не розлюбив. І от я знову під серцем ношу дитя, тепер у нас буде хлопчик.
-А я тішилася, думала, розквітла моя доня, а ти вагітна.
-Ти хотіла, щоб я вивчилася, отримала диплом, я його маю. Та не думаю, що буду працювати, тим паче зараз. Розумієш, він би відразу приїхав до мене, але ж твоя вагітність, порушила наші плани. Ти не хвилюйся, він не покине Артура. В їх сім’ї дітей не залишають.
Поліна слухала і не вірила, що це все відбувається з нею. Їй би хотілося, щоб це було сном, але ж …
Марія торкнулася її плеча,
-Мамо ти мене чуєш?
-Так доню, чую і дивуюся. Чому я не помітила нічого, мабуть теж була засліплена його піклуванням. Та знай, я йому сина не віддам.
-Ммо, про що мова?У тебе його ніхто й не забиратиме. А щодо фінансування не хвилюйся.В них багата родина живе в Стамбулі. Вони один одному допомагають, усі в сімейному бізнесі. Там такі статки, усім довіку вистачить.
-Звичайно багатство то добре та чи будеш щаслива?
-Мамо, в нас плани переїхати жити в Стамбул, я там уже була два рази. А цей будинок залишимо Артуру. Якщо захочеш жити тут, то це на краще, будемо частіше бачитися.
Поліна заговорила крізь сльози,
-Частіше бачитися? Ти казала нас річка роз’єднує, через скільки років обійнялися. Як поїдеш, нас розділятиме море. Ой, доню, послухай , я не можу зрозуміти, а ти з ним у шлюбі, чи як?
-Заспокойся! Ми, як їхали в Стамбул, тут взяли шлюб. Максим все уладнав, щоби там не було ніяких запитань. Нас зустрічала вся родина, музики, гучне застілля, вітання.
-Почекай , а коли це було?
-Я місяць провчилася і ми поїхали.Макс настояв, щоб поки не було видно вагітності.
-Ой, доню - доню і ти мовчала! Ой, я нікому не потрібна, нікому.
-Так, давай заспокойся, в тебе є син - це твоя надія. Надія на краще, мамо. А в сина є батько.Знай ми тебе одну надовго не залишатимемо. Ось Новий рік, відсвяткуємо разом, а там і весна не за горами. Але народжувати, я поїду в Стамбул. Покійний дід Максима залишив у спадок добротний, великий будинок.Тож житло матимемо і люди там добрі, дружні, думаю все буде добре!
-Ой доню, люди різні є і в нас, і скрізь. То добре, що Максим має заощадження.Ти сама вибираєш шлях у житті.
- Так мамо, сама. А ти сама вирішуй, як тобі краще. Чи тут, чи з нами, чи мене відпустиш?
-Відпустити?! Ти так говориш, як колись бабуся мені казала. Її слова ніби пророчі. Не знаю, як вона знала, що мені прийдеться зробити вибір.
- Ащо за слова, мамо?
-Слухай доню, мені треба подумати, побути самій.
-Побудеш ! Та я хочу сказати, що поговорюють, що з Росією назріває новий конфлікт. Думаю, зараз краще тобі додому не повертатися,
принаймні до весни, а там сама вирішиш. Знаю тебе Максим буде просити щоб не їхала. Він теж хоче приймати участь у вихованні сина.
-Дитино! Ти чуєш, що говориш? Ви ж думаєте жити в Стамбулі.
- Так мамо, але їх фірма і тут, і в Стамбулі, і в Україні.Тож ,хочеш,чи не хочеш та він буде бачитися з сином.
- Добре доню!Залиш мене одну, це все важко сприйняти, треба добре подумати, як мені бути далі.
8
Тільки Марія вийшла з кімнати, в дверях уже стояв Максим,
-Поліно…. пробач! Ти гарна, мудра, добра жінка. Але Марія мені засліпила очі….
Розмова тримала майже годину. Він вийшов від неї розчервонілий, збуджений. Вона з душевним болем згадувала деякі моменти спільного життя,але без крику і нарікань. Розуміла, це збуваються слова бабусі, тож має відпустити їх обох. Роїлися думки -Що ж я за мати? Яка ж мати стане руйнувати життя доньки? Відпустити, хай і занадто боляче сприйняти цю зраду. Але вона ж має бути сильнішою, бо вона мати. А кожна мати хоче бачити доньку щасливою.Тільки так і не інакше.
Доволі швидко пролетіли два тижні. Традиційне святкування Різдва позаду. - Тож уже треба повертатися додому- вкотре думала Поліна. Донька ж наполягала, щоб іще побули, хоча би до восьмого березня. Просила звернути увагу, як один до одного звикли діти. Вони і справді, дружно гралися, мали однакові бажання чим зайнятися, зранку до вечора - нерозлийвода. Вечори проводили з Максимом, який обох навчав турецької мови. Поліна з Марією інколи ходили в кав’ярню, попити кави. Марія запрошувала матір, як подружку,
-Пішли мамо, на людей подивимося і себе покажемо.Не варто всі дні проводити, як у якійсь колбі.Ми маємо час для відпочинку,тож ловімо шанс, насолоджуємося!
Минув час….
Ззвістка про війну Росії проти України збудоражила весь світ. Звичайно Максимова фірма в Україні призупинила свою діяльність. Хоча в Польщі, ще трохи було роботи, але Максим і Поліна мали настрій їхати до Стамбула..
-Я там зараз нужніший, повторював Максим.
Поліна ж часто сиділа біля телевізора і плакала, просто плакала. Від подій, які були в Україні. Їй просто в голові не вкладалося, як це можна в двадцять першому столітті почати війну. Заради чого? Від хвилювання думки розсівалися, не знала що робити.
Одного вечора Марія присіла на диван біля матері,
-Думай, не думай мамо, а вихід один. Ти або з нами їдеш, або залишаєшся тут. Думаю ти поступив мудро, навіщо Артурчику бачити жахи війни? Хоч і далеко від сходу й Києва,але ж сучасні ракети долітають і на далекі відстані. В тебе виходу немає, вирішуй, за два дні ми виїжджаємо до Стамбула. Моя порада,залишайся тут.Тим паче Валерія буде з вами і за гроші не хвилюйся. Максим пообіцяв всім необхідним буде забезпечувати, тут же є бізнес, тож часто буде в Польші.
Поліна обійняла доньку, розплакалася на її грудях, у захлип, тремтячим голосом,
-Ти моє раннє сонечко, мені надто боляче, важко тебе відпускати, але я маю це зробити. Їдьте, не хвилюйтеся. Дякую вам за допомогу. Максиму дякую за сина. Він є продовженням мого життя. Напевно, за нас все вирішила доля. Так мало бути донечко, так мало бути….
Через два дні на авто приїхав Максима дядько - Мустафа. Чоловік, на вид років п’ятидесяти, зацікавлено поглянув на Поліну, звернувся до Максима,
-Ну- ну! Гарненька пані, гарненька, цікаво а чому сама?!
А потім злегка з усмішкою звернувся до неї,
- Ви мене запам’ятайте, я тепер до вас буду частенько навідуватися. Маю підтримувати племінника,тож не цурайтеся, при бажанні можу з вами й почаювати. Була б дружина жива,то навідувалися б удвох, а так я один, ви з отроком, думаю разом буде веселіше.
В цей час Поліна майже не надала значення його словам.Але після прощання з донькою й онучкою та коли дві автівки, набираючи швидкість, від’їжджали від будинку, витирала сльози. Задумалася - Добре, що є Валерія. Та й цей чоловік пообіцяв приїжджати. Може й справді я не буду захлинатися в сльозах від розлуки з донькою. Важко розлучатися, а іще важче на чужині,бо рідні стіни, рідна земля, як оберіг на все життя.
Біль за рідною домівкою, за Батьківщиною, ятрив серце й душу. Вона не знала, коли закінчиться війна, але мріяла і вірила, обов’язково дочекається й повернеться додому.
2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023
Ніч зникає, край неба палає,
Весна в квітах, силоньки набралась,
У садочку соловей співає,
Зустріть ранок, усіх зазиває.
Гілочка тендітна, ледь пробилась,
Між двох, достатньо товстих стовбурів,
З сплячої бруньки.Зажурилась,
Під нею крутизна й глибокий рів.
Верхівочка - зелений листочок,
Тремтить, розправився, тепла треба,
Вже й сонечко, зійшло на місточок,
В садку, з вітром гомонять дерева.
Сонячний промінь, їй вже не сниться,
Догори пнеться другий листочок,
Ледь- ледь росою спромігся вмиться,
Й плин повітря свіжого ковточок,
Спіймати хоче, щоб не зігнуться.
Вітрець, здаля мов гра сопілочка,
Яблунька цвіт, скидає до землі,
Замріяна, тоненька гілочка,
Коли ж і я, зміцнішаю в стеблі?
Чи доля вижить, бачить небосхил,
Щоб зчарувати навколишній світ,
Чи зможу я замати скільки сил,
Щоб не спаплюжить красу, родовід.
17.05.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023
(В народному стилі)
Ой надворі вечоріє,
Голоси линуть лелечі,
Про кохання душа мріє,
Обійма вітрець за плечі.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Карі очі чорні брови,
Заздрять хлопці і дівчата,
Ми не підем до діброви,
Притомились ноженята.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
До сараю недалечко,.
Аж дурманить, пахне сіно,.
Від спокус тремтить сердечко,
Важко ждать, то ж іди сміло.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Хоч підфарбувала брови,
Все ж не йдем на вечорниці,
Снить, за стійлечком корова,
Молоко…. пахне з дійниці.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Підем разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Ой, думки мої бентежні,
Вже збулись, прийшов мій милий,
Ми забудем дні тривожні,
Будеш ти, козак, щасливий.
Лиш тебе я виглядаю,
Мій Микольцю, Миколаю,
Хутко разом до сараю,
Почуття пристрасті маю,
Бо ж давно щиро кохаю.
Та пора уже й до діла,
Молочком парним із чашки,
Пригощаю, майже вмліла,
Ми в полоні чарів казки.
Лиш тебе давно кохаю,
Поцілунки, смак любові,
Мій жаданий,Миколаю,
Шануй очі волошкові,
Пристрасть зве, у храм до раю!
22.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023
Чи ти байдужий до весни?
Мабуть що ні, як й до війни,
Серце біль, страждання сприйме?
Чи від жаху вмить застигне?
Ніби в зговорі з душею,
Злетиш птахом над землею,
Де ж ті квіти, первоцвіти?
Їм дитя мало радіти.
Там… руїни, вирви, ями,
Гаубиці між гаями.
Не співа птах про весноньку,
Бо хоронить сина, доньку
Мати, селише, громада,
Здаля знову канонада.
Війна кровава, без жалю,
Я вкотре Боженьку молю.
Спаси, помилуй Вкраїну!
Врятуй героя, дитину!
Миру дай Боже і добра!
Орків прогнать довно пора!
20.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
Хочу від смутку, відірватись на мить,
В келих наллю виноградного вина,
Ледь пригублю, враз під серцем защемить,
Скільки смертей, болі завдала війна!
У надвечір’я торкнусь тоненьких струн,
З гітари чую - звуки чарівливі,
Мої думки, як світла зоряна юнь,
В веснянім вирії, дні були щасливі.
А часом час, неначе море в штилі,
То блиск поверхні в лазуровім цвіті,
Тож несли ніжність й тепло тихі хвилі,
А бризки крапель, ніби квіти в суцвітті.
Вмить сповила швидка мажорна радість,
Виклик емоцій, серденько тріпоче,
Сповна сп’янила, весняна реальність,
Моя ж душа уже співати хоче.
У надвечір’я торкнусь тоненьких струн,
Літа - літа, чому швидко минають?
Чомусь я вкотре, весну згадаю й юнь,
Вони мене писати надихають.
.
Нехай гітара, майже щодня звучить,
На якийсь час, щасливу мить продовжить...
05.05.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023
На душі так гірко жінці,
Все ж всміхнулась чоловіку,
-Чи б кохав мене довіку,
Як би я була беззуба?
Вмить поглянув і лукаво,
-Чи жартуєш моя люба!
Нахилився й так ласкаво,
-Ти про що? Отого зуба?
Що вибив, я напідпитку,
Чого й нащо зачіпати,
Ну й пропив, другові свитку!
Краще б було помовчати!
-Я журюся, чи довіку,
Ти мене будеш любити,
Чи до старості на втіху?
-Знов гризеш, то , як прожити?
Краще йду та й знайду дівку!
-Ба, про шльондрочку жартуєш!
Яку дівку, їй ти нащо?
Тож щоденно бешкетуєш,
І до сексу, геть ледащо!
Чоловік вилупив очі,
На жаль,не зміг пригадати,
Рідні пестощі жіночі,
Рішив, краще промовчати.
А вона ж, як ота квочка!
-Що мовчиш, ото зараза,
Лиш три зуба в роті маю,
Й так набридла твоя зрада,
Я за що, щодня страждаю?
Тебе, біса запитала,
Яке ставлення до мене?
Що зраджуєш помічала,
Може здуру та прощала,
Скажи, як можна не клясти?
Стала худа, як тростина,
Уже, не маю чим їсти,
Де співчуття? От скотина!
Може… досить випивати?
Коли за розум візьмешся,
Думала, підем вставляти,
А ти ж лукавий - смієшся.
Задню дав, то що ж сказати!
Тож пом’явся, глянув хитро,
От, як вижене із хати.
Та й промовив надто хрипло,
-Я й без зубів, тебе люблю,
Кому… потрібен отакий,
Пробач башку, дурну мою,
Ми час… прожили нелегкий,
Ти ж в мене, краща за коханку!
Давай почнем все спочатку!
Клянусь - кохатиму довіку!
17.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023
З листка на долоню спіймала росинку,
Ледь - ледь погойдалась, ну менш ніж хвилинку,
То ніби перлинка – дарунок природи,
Вона не ховає чарівної вроди.
В ній колір веселки і сонячне світло,
Зігрій на долоні - всміхнися привітно,
Ти радість відчуєш - душі насолода,
Перлинка на щастя - землі нагорода!
По травах ясніють сріблясті краплинки,
Під вітром холодним , тремтять намистинки,
Лежать, то рядочком, то в купі дрімають,
Вони, як і я - тепла й сонця чекають.
14.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
Ковтає вечір останні відкриття,
Пелюсток бузку, у мріях відпочити,
Сонячний промінь лискав до забуття,
Нагоди, не даючи й перепочити.
Юне цвітіння у вирії життя,
За день сприймаючи теплоту і ніжність,
У кожній квітці гучне серцебиття,
Вечірній подих сприймати, його свіжість.
Хмарно по обрію, рожеві смужки,
Ніби ..провісники - ждать вітру і дощу,
Ніч принесе, квітам жадані бризки,
Всім, пелюсточкам накупатись досхочу.
Жвавий світанок, зачарує нічку,
Все піднебесся в веселкових загравах,
А то раптово, золотаву стрічку
До зорин кине - як блискавичний спалах.
Стрічають ранок пелюсточки в росах,
Майже на кожній по декілька краплинок,
Вже відпочивши, до сонечка просить,
Мене зігрій, візьми кілька намистинок.
Бузок, цвітіння, пахощі медові,
До себе манять, справних бджіл - трудівничок,
Веселий, дружній гул - прояв любові,
До днів весняних, щоб квітнув гай, садочок.
Бузковий цвіт, серцям несе любов й весну!
16.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023
Ранкове небо в темно - сірих хмарах,
Земля дріма в дорогоцінних чарах.
Ті роси – перли ніч подарувала,
Її печаль, посуху відчувала.
Що ж ти весна, просльозися хоч на мить,
На душі млосно, під серденьком щемить.
Ти ж відбуяла в барвистих пелюстках,
Мо» загубилась у світлих мріях й снах?
Чи захмеліла від пахощів садів?
Чи зчарував, дужий солов’їний спів?
Досить лінитись, клич вітер до хмарин,
Хай політа між кучерявих чуприн.
Щоби вологість припала до землі,
Дрібним дощем, буде потіха й мені.
Проснулось сонце, картина яскрава,
Чудовий ранок. Сонячна заграва,
Скрізь розплескалася, зникають роси,
Я ж сподіваюся, на вмілість принцеси.
Покличе вітер і жадані грози,
Принудять хмари, повідкривать шлюзи,
Й весна босоніж пробіжить по травах
Вже наяву, не так, як колись у снах.
15.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
Гуляв вітер серед поля,
Що то радість, коли воля,
Я лечу !Стрімко літаю!
Насолоду відчуваю!
Щось обійму й щось відпущу,
А є бажаня засвищу,
Адже багато маю сил,
З усіх травинок злетить пил.
Я крутий, - співав вітрисько,
То так високо, то низько,
Враз зненацька вперіщив дощ,
-Щось розхваставсь, вже й серед площ!
Пригальмуй, збав обороти,
Думки хибні й перельоти,
Применш, всі свої «щедроти» !
Молодим завжди дорога,
Щоб була доволі довга,
Я пораду хочу дати,
Навчись силу зберігати
Щоб й при старості літати!
04.05.2023р
Цвіт яблунь й вітер
Вітер віє в круговерті
Яблунь цвіт - пелюстки вперті
Шурхіт -Тримаймось міцніше
Гайда, під сонцем тепліше
Зняв росинки, от примхливий
Глянь який, цей цвіт красивий
Символ ніжності, духмяність
Особлива ідеальність
Знак світлих мрій і доброти
Шлях у досягненні мети
До висот кращого світу
Від життя отримать втіху!
09.05.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Он петрушка - на городі,
Зеленіє рясно,
Поскачу пока я в змозі,
Це ж весна, прекрасно!
Де комашка заховалась,
Її знайду скоро,
Під листочком! Бач, зазналась,
Йди сюди, потворо!
Сидіти, там нема чого,
Сік з рослин смоктати,
Не руш, всього пахучого!
Як тебе дістати?
Горобчика почув вітрець,
Під листочки – Дмух-ух!
Поводився мов стрибунець,
Та за мить, трішки вщух.
Тож насмілився горобчик,
На льоту спіймати,
Хай потішусь! Тремтів хвостик
Треба вдачу мати!
Цвінь- цвінь- цвінь, - звучало жваво,
Неслось на довкіллі,
З’їв комашку й «Цвінь, - ласкаво,
Як добре на дозвіллі!
03.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Минають дні - мрій і сподівань,
Чи відлітають ввись до небес,
І чи бажанням буває грань,
Щоб швидко з вітром, розвіявсь стрес.
Жахи війни, щодня не до сну,
Машин сирени - крадуть спокій,
Все ж вірю я, в сонячну весну,
Хоча і йдуть бої жорстокі.
Чи можна звикнуть до тривоги?
І до небес, що часто плачуть?
Там мрії не знайдуть дороги,
Від злив холодних затріпочуть.
Й своїх - недосягнувши цілей,
Вже біль проймає, безнадія,
Ти з нею, мов між заметілей,
Лише за мить анестезія.
Жива душа, витримає все,
Війну, розлуку, дощ мінливий,
Для мене милий понад усе,
Щоб повернувся, був щасливий.
Тож любий, не втрачаймо віри!
Ми на порозі перемоги!
Здолаймо, здичавілих звірів!
Сонячний дощ змиє пожоги!
Все ж вірю я… в сонячну весну!
27. 04. 2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023
Холод, вітер, надвечір'я,
По дорозі ніби пір’я,
То омана та то ж садки́,
Поскидали всі пелюстки́.
В сім’ятті всі вальсували,
Задарма тепла чекали,
Нема втіхи в дні весняні,
Зникли пахощі духмяні.
День при дні сонце в дрімоті,
Білий цвіт не в позолоті,
Жартував холод із ними,
Намагавсь взяти в обійми.
Вітер з хмарами здружився,
Хлюпав дощ, не забарився,
Мов війна в середновіччя,
Їх з’єднало протиріччя,
У двобої хто сильніший,
Цьому цвіту хто миліший?
Тихий шурхіт у відлуння,
Пелюсто́к, як умовляння,
Не страши забери болі,
Дай спочити нам на волі.
У сльозах обіч дороги,
Загубилися тривоги,
Ніч підкралась, сон міцніше
Вже й пелю́сточкам тепліше.
07.05.2023.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
Це так важливо….
Весна і ти - поруч зі мною,
Коли натішусь я тобою?
Розуміємось на півслові,
Коли ж вип’єм нектар любові?
Блакить очей, в яких пірнаю,
Адже тебе, давно кохаю,
Ми в весняних духмяних хвилях,
Вже спроможні злетіть на крилах,
Рушник весільний пора стелить,
Та чомусь нам, ненька невелить.
Спішу до тебе…
Побачення. Весна й ти поруч,
І місяць зирить, ніби обруч,
А ми під ним, як ангелята,
Вже готуватися б до свята,
Обручки будуть до вподоби,
Нарешті вдвох дійдем до згоди?
Вродлива, миленька, тендітна,
І усмішка наче привітна,
Та враз мінливість на обличчі,
Слова докори,- Не на часі,
Нам на побачення ходити.
Кажуть, ще треба вчитись жити,
Слова свекрухи, - Вміть любити,
Щоб я навчилась все цінити.
Не в квітах щастя й поцілунках,
Чи в дешевеньких подарунках,
Треба квартиру і машину,
Тоді отримати мужчину,
А ти ж, знаю безприданниця,
До всього іще й некчемниця,
За сина треба злата дати,
Не стану я, ваш шлюб вітати.
Болить душа…
Та знаєш любий всі повчання,
Мені набридли й сподівання,
Два роки, в ліжку до світання,
Частенько мліли від кохання.
А, що ж тепер? Нащо страждання?
Чи змириться, прийме в родину?
Чи марно мрію про дитину?
Можливо знов, думка зарано?
Тож скажи чесно наостанок.
По різному життя сприймаєм,
Не штамп у паспорті єднає,
А почуття, що варті щастя!
В його очах…
Мов блискавиця й раптовий грім,
Як спиці в серце, слова - Це ж гріх,
Не прислухатись порад неньки!
Ні не змовчу…
-А чого ждать? Мо» з неба зірок?
Я зрозуміла, цей вибір, крок,
Ти не зумієш, сам зробити,
Та я спроможна розлюбити,
Хоча розбив сердечні мрії,
Пробач, тебе - не розумію!
Місячне сяйво по стежині,
Під серцем щем, ніби в крижині,
Куди втекти? Зірки звали вдаль,
Ятрила душу - зрада, печаль.
2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
(Від чоловіка)
Колись, малим був, пас овець,.
Завжди за всім спостерігав,
Чому не ходить горобець?
Себе раптово запитав.
Ця пташка надто сприт ненька,
Весь час скаче - скік, скік –скік,
Хоча на прочуд й маленька,
Напевно, щоб не спіймав кіт?
На траві лежу, слідкую,
Скік-скік пташка шатається,
Ото ж сам собі міркую,
Мабуть - мені ввижається.
Придивився на дорогу,
Ба, тож ніжки коротенькі,
От й втрачає рівновагу!
Ой, нещасні ж ви маленькі!
Якби ніжки трішки довші,
Тоді б іншу вагу мали,
Й зростом більші, й крильця ширші,
То не тільки б всі скакали.
Спромоглися б крокувати,
Собі харч та ще й смачніший,
Було б легше добувати,
Світ здавався б всім миліший.
Враз поглянув на хмарину,
Та й на думці зупинився,
Хлібом пригощу пташину,
Від сніданку залишився.
А та хмара, як примара,
Боюсь змокнемо до нитки,
Непокоїться й отара,
Із трави забрав пожитки.
Та й ми впоспіх на дорогу.
Весела ж зграя горобців,
Поспішила на підмогу,
Горобчику, що хлібчик їв.
Впевен, згадати приємно,
Відчував став розумніший,
Час проводив недаремно,
Світ здавався веселіший.
06.05.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
Моя люба мамо, тебе знов згадаю,
Тож думки шаленні, мене звуть до раю,
Де в платтях весільних чаруючі, пишні,
Вздовж межів рядочком підростали вишні.
Із буйним цвітінням і я підростала,
У дні неспокійні, із болем згадала,
Вітер б’є по скроням, легкий трепіт гілки,
Наче все це бачу, ніжний дотик бджілки.
Нині сум, тривога, плаче світ й цвіт ніжний,
Стелить по дорозі килим білосніжний,
Та раптово попіл припада повсюди,
Душа призиває - зупиніться люди!
А може недолюди, принесли біду?
Навіщо ж ви прокляті почали війну?
Розбомбили хату, пелюсточки - сльози,
Зриваються вітром, втриматись не в змозі.
Моя люба мамо, серце крає спомин,
Чом мої надії не ласкає промінь,
Не знайду стежини до рідної хати,
Не вийдеш рідненька, мене зустрічати.
Заяснилось небо, давненько світає,
Молоденька пташка сонце прославляє,
Я під спів помрію - хай всюди мир й любов,
Щоб героїв - воїнів не пролилась кров!
Ворогів видворим, з нашої землі,
У гаях, садах, співатимуть солов’ї,
Вірю в час прийдешній, почує Всевишній,
Як кожного року, знов зацвітуть вишні!
Моя люба мамо, все тебе згадаю,
Ми давно в розлуці та я відчуваю,
Перемоги діждусь, віднайду стежину,
Пригорнусь до вишні, зустріну родину.
05.05.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Ой, не плач голубко, не плач сизокрила,
Ти вже й наліталась, притомились крила.
Золоте весілля, його б святкували,
Коли б у країні та й війни не знали.
Зібрати б родину, трьох доньок у парі,
Якби ж не припхались сусідськії тварі,
Якби не бомбили мирні міста й села,
Тоді би й заграла музика весела.
І сім онучаток за столом всміхались.
Та й двом правнучатам усі повтішались.
І ми з дідом ніби в щасливому краї,
Де небесна просинь, сонце у розмаї.
Де шпачок виводить пісню про кохання,
Допоміг забути про біди й страждання.
Та не так судилось, лунають тривоги,
Шлях до перемоги,ой занадто довгий!
Мужні сини й доньки боронять країну,
То козацька вдача - люблять Україну!
Бо ж, як рідна ненька, треба захищати,
Щоб життю раділи і батько, і мати.
Погляну до неба, серце калатає,
За людей, героїв, душенька страждає,
Здаля знову чую крики журавлинні
Враз сердиті хмари - ллють сльози полинні,
Тож не до весілля, не до гульок нині.
А, як доживемо, ми до перемоги,
В купі зберемося відгуляєм вдачу!
Ось тоді я й справді, від щастя заплачу.
04.05.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023
Ранок… сонячне сяйво лилось до землі,
Чари, - втішавсь горобчик,- Так добре мені,
На підвіконні уміло миє крильця,
Всім зрозуміло, треба ж гарненько вмиться.
Щоб день зустріти, он миле сонце встало,
Краса довкола, проміння застрибало,
Точно, як я! Й до всіх доволі привітне,
Мабуть любується, в саду нарцис квітне.
Уже й вербичка пушком причепурилась,
Весна усміхнена, ледь зазолотилась,
Злегка іскриться срібна роса по полю,
Ну, от і я - уже вмився, то ж дозволю,
Сказати вам, дітлашки - Доброго ранку!
Ген – ген долина вбралась у вишиванку,
Мать мачуха й ряска манить кольорами,
Весни дарунки, потішимось й ми з вами.
Скік- скіт горобчик ,- Цвінь-цвінь, - звучить довкола,
Вже друзі поряд, юрбою роблять кола,
До річки й лугу скликають політати,
Щоб новий день веселіше зустрічати!
Тож не баріться, дітки гайда з хати,
Давайте разом весноньку вітати!
23.04.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023
Тьмяні зорі… ніч лукава,
Казав прийдеш,щоб чекала.
Обіцяв одну дістати,
В мріях зможеш покохати.
Пахкотів, чай біля вази,
Пам’ятаю твої фрази.
Приніс квіти в подарунок,
Був солодким поцілунок.
Наслухалась обіцянок,
Мене ж, не сп’янив рум’янок.
Довго ждала, вже й розквітла,
Загубився присмак літа.
Не яснять зоряні шати,
Не знайдеш стежки до хати.
Жаль, що лукавість через край,
Тож не скажу, прийди, кохай.
Нехай ніч викраде зорі,
Й забере думки суворі.
Нам різні долі дав Господь!
Забути зможу - не приходь!
30.04.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Вітерцю спів… з весною в насолоді,
Привіт ранковий, став щоденно в моді,
Мов ніжний дотик, до тонких струн скрипки,
По квітах роси - срібні намистинки.
Яскраве сонце, звеселивсь промінчик,
Враз перелискує пелюстки квітів,
Доволі жвавий, золотий пломінчик,
Поміж усіх природних лабіринтів.
Вітерцю спів… заслухалась вербичка,
Заклик помріяти про ніжність, весну,
Поміж бруньок яснить свята водичка,
В собі ховає: дива, земну красу.
Краплі водиці в веселковім танго,
То відблиск зелені, то враз блакиті,
На мить раптово, жовтий колір манго,
З кольором злата райдужно сповиті.
Вітерцю спів, навіяв прохолоду,
Замовкав птах, у сповитому гнізді,
В сум’ятті знову, думка про погоду,
Взиває вітер - хай стануть теплі дні…
09.04.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023
Моя душа в єднанні із кредом,
Принесе радість нинішня весна,
Краса квітуча запахне медом,
Й всім подарує… надію сповна.
Покине ворон небо блакитне,
Враз розіл’ється довкола світло,
І Україна швидко розквітне,
Як і земля під барвистим цвітом.
Моя душа- зранена пташина,
Знаю світ зміниться. Й мій рідний край,
З війни зустріне донечку й сина,
Радо спечуть… весільний каравай.
Все, як колись, тільки справ багато,
Для відбудови нам потрібен час,
Але ж якщо, в душі віру мати,
Ніякий ворог не здолає нас!
05.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Ми удвох зустрілись восени,
Вже скидали листя ясени,
Надвечір’я сонечко вкрало,
Та твоє серце покохало.
Напувала вдачею земля,
Відчувала мріяв про життя,
Не розлилось сяйво в небесах,
Ти повинен бачить по очах.
Несміливий погляд безнадій,
Хоч ти поряд, між нас суховій,
Не розквітнуть квіти й поготів,
Якби ти цього й надто хотів.
23.04.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Чиєсь життя, як квіточки в садочку,
Нарцис, тюльпан - краса вражає очі,
Роса і блиск виграє на листочку,
А цвіт примули, як очі жіночі.
Пелюстка… до пелюстки - сама ніжність,
Втримать тепло - щедроти поцілунку,
Природи вмілість, як сумісна святість,
Буть завжди разом, всміхатись світанку.
Так, є подібність природи і людства,
Все дане Богом для краси й почуттів,
Тут, іще й погода несе чаклунство,
За для любові, продовження життів.
Поглянь на сад, на клумбу рано- рано,
Серце заб’ється гучно, урочисто,
Як зі смаком, усе довкола вбрано,
Весна плете чаруюче намисто.
Природа, завжди в ритмі, як звук сердець .
22.04.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
Ой надворі ніби осінь,
У пелюшці дріма просинь,
Серце спокою немає,
Кого не знати - кохає.
.
Вчора любила Давида,
В ліжку обійму Свирида,
Хто з них краще, як узнати?
І за що… їх цінувати?
Нічка вкрала - сон і спокій,
Тож обоє, кароокі,
І такі, червонощокі,
Тож душа, неначе в шоці.
Усміхаються, палаю,
Кого вибрати не знаю.
Нині свято - вечорниці,
Прийдуть подруги – вдовиці,
Де в селі, ще погуляти?
Щоби тіло розім’яти?!
Уздовж паркану, йде Свирид,
А біля хвірточки Давид,
Як два півні - руки в боки,
Червоні вуха і щоки.
Хай їй грець, отій вечірці,
Враз зчепилися, ба в сварці!
У очах, блиски від злості,
Чи й вгамую, я ці гості?
Здаля, чути Василину,
Веде, під руку Килину,.
Вмить, подруги привітались,
-Тю! Що, смілості набрались?
Василина - гучно мовить,
А Килина морга, вабить,
До вікна, не відірвуся,
Гей пождіть! Я розберуся!
Як ви всі, зайдете в хату,
Улаштую » гарне» свято!
А вдовиці, як сестриці,
Білокурі, білолиці,
Одна одній підморгнули,
Попід руки й потягнули,
От паскуди! От утнули!
Ніби статуя застигла,
Й слова мовити не встигла,
Як же я? То ми ж подруги,
Як уникнути наруги?
Ой казала ж мені мати,
Знай кого- ведеш до хати!
Певно ждала генерала,
Нащо довго вибирала?
Ой! Літа, ви мої літа,
Осінь у коси запліта,
Кілька сивих волосинок,
Та хіба ж, поганий вчинок,
Всіх зібрати, погуляти?
Хоч подружки й білолиці,
Але ж зрадливі, блудниці,
Тож для мене, урок нині!
По щоках, сльози полинні!
Шкода́… зачерствіє пиріг,
Та подруг, таких й на поріг,
Тепер, не буду пускати!
***
Думи – білокрилі зграї,
Висновок - Скажу вам друзі,
Зрада, блудить по окрузі!
На жаль, бува - не без пригод життя,
Довіришся, втратиш мрію, літа
З’ятрить серце і душу самота.
Жовтень 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023
Земля! Ти тут лише зернина,
Завдяки Богу, зростай на ній!
То воля, щоб мала дитина,
Тугу пізнала й злет світлих мрій.
В землі спроможна вкоренитись,
Відчути силу – дар природи,
Під сяйвом сонця залишитись,
Сприймати примхи, від погоди.
Яскравість днів - весняні квіти
Де свіжість, радісно довкола,
Цвіт колосків, громам гриміти,
Під зливою гнутись додолу.
Так і дитині, сприймати світ,
Де світло й темнота йдуть поруч,
Коли дивує бузковий цвіт,
Чужинці, війна - несуть порох.
Щоб навкруги, все спопелити,
Вкрасти надію на майбуття,
Заборонить, землю любити,
Право на волю, спокій, життя.
А хто накази, рашистам дав?
Знищити нас, рід український?!
Народ віками, на жаль страждав,
В роки буремні й в час радянський.
Розвелось, тоді олігархів,
Ніби пороші серед зими,
По церквах… зрадників – монахів,
Жаль не відчули вони вини.
Своєї. Кого вибирали?
Кому довірилися, шкода,
Для себе, не той шлях обрали,
От і нежданно… прийшла біда.
Летять снаряди, гинуть люди,
Кожен паросточок згорає,
Важко позбавитись Іуди,
Мати сина, все ж виглядає.
Недоспані ночі, тривоги,
Весь світ, ненавидить рашистів!
Розділені долі, дороги,
Та воїн стоїть до знемоги,
Він впевен,здола терористів!
Тобі подібний, теж зернина,
Сповна сили протистояти,
Щоби щаслива вся родина,
Щоби болю, не мала мати.
В надії ворога відбити,
Зернини розсівати в полі,
Щоб рідний край,землю любити,
Подякувать щасливій долі!
17.04.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023
1
Тихо… ніби й немає війни. Привітне сонце, теплі промені злегка торкалися землі, ранковий блиск роси барвисто переливався по траві.
Чиста блакить віщала гарний день….
Після важкого поранення, після реалібітації, Михайло повернувся в рідне село. Добротна хата, в ній батько й мати і він з ними, як до війни.
Життя інакше, не чути гармат, лише інколи з гучнововця чути звук сирен. Мало хто кудись ховається –уже звикли.-Що має бути, так і буде, - частіше всього, кажуть люди похилого віку. А молодь? Може хтось спитає? Та де та молодь у селі?! Так, декілька родин приїжджих зі сходу. Село далеко від залізничних колій, можна сказати глухе. Ранкову тишу порушує переспів півнів, інколи крики гусей й скавління,чи гавкіт собак.
Часті проблеми з інтернетом, сюди новини приходять з запізненням. Хто першим дізнається, хоч і ввечері, спішить до сусіда, вже по хаті розмови, ніби зібрався рій бджіл. Важкий час, не сидиться поодинці, один одного підтримують, бояться одинокості. Хоч і при свічках, розмови, суперечки, сподівання затягуються до пізньої ночі,тож разом легше все сприйняти.
Михайлові минуло сорок років.
- Не молодий та й не старий, - часто бідкалася мати,- Єдиний син, шкода, та доля щастя не дала.
Після армії, син мав кохання, в двадцять п*ять років одружився, але разом довго пожити не судилося. Лише п*ять років його втішали блакитні ніжні очі, в яких топився, забував про все на світі. А їй було лиш двадцять, одного разу в потязі познайомився . У чотирьохмістному купе їх двоє, слово за слово, уже й бесіда. Віра навчалася в Вінницькому кооперативному інституті на заочному відділенні. Якби один до одного ближче жили,, то напевно б зустрічалися частіше, краще би один одного знали. Два рази на місяць вони зустрічалися в Вінниці, вечорами спілкувалися по телефону,ото тільки й втіхи.На жаль дівчина приховувала біду, мала онкозахворювання.Зізналася через три роки, коли він здивувався,чому не вагітніє, безжальна хвороба забрала її життя.
2
Летіли ясні, погожі дні, чергувалися з прохолодними ночами.
Про минуле сина, вдома намагалися не згадувати. Мати інколи бідкалася, що син залишиться одинаком до глибокої старості. Та батько відразу потерав жилисті руки, скоса зиркав на неї, кашляв. Знала, як не замовкне, то старий гримне кулаком по столі, а лягаючи спати іще й добряче висварить.
Він розумів батьків, уже ж не молодий. Часто від матері чув слова,
-Думай синку !Думай!
А що тут думати? Задавав собі запитання. Сам винен, медсестричка Юля біля тебе ходила, а ти бовдур, хоча би раз її за руку взяв. Соромився, як підліток, особливо коли підносила судно. Відчував, що червонів, як варений рак, весь час очі донизу, ніби щось на підлозі шукав. Не зміг собі пояснити,чому коли вперше її побачив, торохкотіло серце, ніби мало вискочити. А згодом, день за днем, кожен її погляд, як свіжий ковток повітря, йому придавав сил стерпіти біль. Він намагався швидше стати на ноги.- Чорт забирай – в душі себе сварив.Чому здохляк став?
Тож з передової прийшов, а туди слабаків не беруть. Всі загартовані, хто в полі,чи на заводі,чи на фермі працював. Має бути сила! Має бути!
Для нього два тижні видалися надважкі. Привітна Юля- тендітна дівчина , з біленьким личком і білокурим волоссям, підбадьорювала хворих. Про себе він називав її лілією. Її карі очі красивої форми вражали його, заворожували. Воно звичайно, кажуть для кохання різниці в роках немає, але ж. Ото ж, якби не оте « але» - його зупиняло.-Я старий для неї. Коли почав ходити, звичайно шкутильгав, біля неї навіть соромився пройти. Тільки наближався, відразу серце збивалося з ритму.
З ними вона була вдень і вночі,тільки інколи зникала на кілька годин. Михайло намагався позбутися думок про неї, але знову думав і навіть брали ревнощі, коли вона допомагала іншим пораненим.
Минуло іще кілька тижнів… його перевели до іншої лікарні. Він дуже шкодував, що так і не привернув до себе більшої уваги. А одного разу насмілився записати її номер телефона ,уже й навіть наважився підійти та помітив, що нема телефона. Три дні ходив сам не свій. І додому не подзвонити, бо толком не запам’ятав номер, а тут іще й Юля зникла.
В іншій лікарні він пробув майже цілий місяць. За цей час згадав номер телефона до батьків. Але очі Юлі, її мила усмішка часто снилися, а тихий голос заворожував, манив до себе.
3
Михайло повернувся додому. Життя продовжилося у звичному русі, тільки на переміну погоди не мав спокою, відчував нестерпний біль у прооперованій нозі. На жаль жити без ліків не вдавалося.
Одного вечора мати підійшла до сина з телефоном,
-Михасю! Ану подивися, ти ба, з твого телефона дзвонять.
- Давай я сам відповім.
Злегка почервонів, хвилюючись взяв телефон,
-Ало! Я слухаю!
В телефоні чоловічий голос,
- Привіт Михайло! Це я - Максим.
-Який Максим?
- Ну той, що з тобою в одній палаті лежав.
- Ну-ну, а зачекай, це ти розповідав, що тебе поранило на день народження, здається хвалився тридцятник - кругла дата. Не розумію, як цей телефон потрапив до тебе ? Ти ж бачив, я його шукав, усі матраци перевернув.
-А знаєш де загубив?- пролунав сміх.
-У сартирі. Його ранком знайшла санітарка, здала зміну,забула віддати. Прийшла на роботу через добу, а тебе вже в іншу лікарню перевели..
- То чому ж ти зразу не передзвонив моїм батькам?
- Я знав, що ти в лікарні. Не хотів турбувати, бо не знав коли тебе додому випишуть, подумав будуть хвилюватися. А тепер, я уже герой, правда з палицею, але передвигаюся. Мене завтра виписують, думаю в Вінниці на вокзалі зможемо зустрітися, я ж тобі маю телефон віддати.
-А що там, наших багато виписали?
- Так- так, ще Олег залишився, в нього ускладнення, але обіцяють через тиждень – два теж поїде додому.
Мати спостерігала за розмовою, по закінченню, задумливо сказала,
- Як добре, що хлопців виписують, хай би вже якнайшвидше закінчилася війна. А що, ото прямо на день народження поранило?
-Так мамо, на війні всіляке трапляється. Ворожа куля - дурниця, не запитує в кого який день. Знаєш, а Максим такий кумедний, хоч який біль, навіть не скривиться, лише на якусь мить очі прикриє. А говорущий, тут і посміхнеться й якесь слово знайде сказати, щоби підтримати. І розсмішити мастак, та так, що й про болі забудеш. Ото комусь веселун попадеться, вдома ніхто не сумуватиме.
- Синку! Таким живеться легше. Веселий, значить упевнений в собія, а сміливіть в житті багато значить.Це ти, на війні сміливий, а до особистого життя, такий тихий, покірний, як річка в туманні дні.
-Та досить мамо, досить! Знову на свій лад переводиш розмову. Завтра скаже на яку годину маю бути на вокзалі, то добре, що заберу телефон.
За вікном ніч… Михайло довго не зміг заснути. Пригадував Максима з його веселими анекдотами, реакцію і усмішку Юлі, рум1янець на щічках. В очах зірниці, яких напевно ніколи не забути. Вкотре задумався, а мама права про сміливість.Чому не наважився побути наодинці, поговорити? Може боюся відповідальності, здрейхив, як кажуть хлопці. Ох мамо, де ж ту сміливість взяти, коли ті очі так зачаровують, що й слова не скажеш.
Жовтневий ранок… за вікном автобуса легкий туман. Михайло поглядав у вікно - От і осінь, а війна продовжується, важко хлопцям. Але якби я до них туди рвався та мене не візьмуть.
Люди поспіх виходили з автобуса, розходилися в різні сторони. Михайло пересів на трамвай. За вікном, по дорозі деінде під тиском вітру крутилося жовте листя. На якийсь час задумався, порівняв своє життя з листям, яке летіло, ніби шукало де краще прилягти.
В холі вокзалу гучно, люди, як комахи, копошаться, поспішають хто куди. В залі очікування, біля кіоска, Михайло очима шукав Максима. Він сидів у кріслі біля вікна, поруч з ним, обійнявши невеличку чорну сумочку, сиділа Юля. Світлий плаш дуже пасув їй до обличчя! Йому би посміхнутися, але так стиснуло в грудях - аж під серцем защеміло. А може це мені знак, поспілкуємося, може з цього щось і вийде. Може в гості запросити? Важко перевівши подих, йшов до них.
Юля перша помітила його, усміхнена,
- О, подивися хто до нас їде!
Усміхнені обличчя, теплі обійми, рукостискання. Михайло наважився обійняти Юлю,
-А ти, як наша рятівнице?
Її обличчя раптом взялося рум’янцем, у очах блиск, весело відповіла,
-Життя продовжується. Дай Боже перемоги й будемо насолоджуватися життям.
Максим, хитро зиркнув, поклав руку на її плече,
-Ми це… разом продовжимо життя. Їдемо до мене,одружимося.
Михайло зам’явся, намагався відвести погляд, в той же час розумів, треба щось сказати,
-А я подумав вона при роботі, тебе додому доставляє.
-О ні, це я її тепер до себе додому доставляю. Гарна квіточка, хай прикрасить мою оселю.
Оля забрала руку й на ходу…
-Ви без мене поспілкуйтеся, я відійду на пару хвилин.
Приховуючи хвилювання Михайло продовжив розмову,
-От ти умієш скзати! Бережи свою квітку, дивися, щоби ніхто не вкрав, цінуй. Такий скарб треба берегти, як зіницю ока.
-Знаю - знаю, якби ти був молодшим, напевно би теж не прогавив.
Михайло присів на стілець,
-Знаєш у мене іще все попереду. Я ж розповідав про минуле. Було діло, скуштував райське яблуко, виявилося гірким. Але думаю, колись доля буде прихильною до мене. До жінок здатний, тож все попереду.
- Ну добре!- тільки й встиг сказати Максим, як підійшла Юля.
-Ти чув? Здається наш потяг об’явили, маємо йти.
-Та і в мене за годину автобус, поки доберуся до автостанції.
Юля відкрила сумочку, щось шукала. Михайло чекав, хотів, іще раз, зазирнути в її красиві очі. Вона різко повернулася до Максима.
- Нам з камери схову треба забрати валізу, тож прощайтеся побратими.
І до Михайла протягнула руку,
-Мені Максим дещо розповів з вашого життя, тож усе в минулому.Не втрачайте надію, думаю роки не завада. Ви іще знайдете свою половинку, он скільки жінок залишилося без чоловіків. Думаю наші воїни проженуть рашистську навалу, все буде добре!. І ми обов’язково зустрінемося, лише б дочекатися перемоги. Щастя Вам!
Враз приревнував Максим, доволі емоційно відреагував,
-О, яке прощання! Все - все! Пішли, а то й справді прийдеться доганяти потяг. Па-Па Михайле, гадаю ми іще не раз зідзвонимос!.
Він з заздрістю дивився їм в слід .
Думка – метеликом -А вони підходять один одному, навіть трохи схожі.
Та тут наче лезом по душі - А може я й справді бовдур, бо не насмілився позалицятися. Мабуть не доля, потяг повіз квітку в іншому напрямку.
4
Холодний вітер обпікав обличчя, Михайло на ходу зиркав до неба - Напевно вітер навіє дощу…тож осінь, все може бути.
Злегка морозило… він розумів, це від нервів. На кілька секунд зупинився-Отакої! І чого нервувати,треба сприйняти все, їхати додому.
На платформі люди уже заходили в автобус. Неподалік від автобуса стояла низенька на зріст жінка, обіймала хлопчика.
-Ну синку, не плач, заспокойся. Ми вже скоро будемо на місці.
Хлопчик шморгав носом, скоса позирав на Михайла.
- М амо, а це точно наш автобус, може краще в того дядька запитай, а то знову не в той впхаємося.
- Та забудь, забудь про той автобус.Там просто було дуже тісно, тому ми й вийшли.
- Я їсти хочу, ти мені щось купи…
-Та де ж купи, хіба не бачиш, тут нічого не продають, а повертатися, то уже й до ночі не потрапимо до баби Марини, подала носову хустинку і продовжила,-Ти мій маленький герой, не плач, витирайся і пішли.
Михайло спостерігав, як люди поспіхом заходили в автобус. - Добре, що місця вказані, мабуть знову буде багато людей, треба йти. Хлопчик побачив, що Михайло, опираючись на палку, направився до автобуса,
-Мамо давай скоріше,бо усі місця займуть.
Жінка віддала водієві квиток,
-Ми зі сходу, нам на двох і одного місця досить.
Водій - сивий чоловікі, років шести десяти, кивнув рукою,
-Проходьте! От біда, їдуть люди, надіються на краще… охо-хо-хо.
Михайлове місце було поряд з цією жінкою і хлопчиком.
-Це ж треба такого - подумав і звернув увагу на обличчя жінки. Мабуть років тридцять! Та ні , а куди вона їде, каже зі сходу. Цікаво звідки, чи з Бахмута, чи з Соледара, а можливо й з Харківської області, їдуть бідні люди, їдуть світ за очі.
Хлопчик завертівся на її руках,
-Дядьку, а ви що були на війні?
-Так був. А ти напевно тікаєш від війни?
-Це мама, каже поїхали до бабці Марини, може в неї перебудемо, поки війна закінчиться.
-Артуре, синку, щось ти дуже розговорився. Он краще подивися у вікно, не набридай дядькові своїми розмовами.
Вона ледь повернулася до нього. Її очі збили його з пантелику. - Очі… знову карі очі і такі ж красиві, але трохи сумні. З під білого берета виднілося русяве волосся, її обличчя мало втомлений вигляд.
Цікаво в яке село вони їдуть? Михайло злегка торкнувся плеча хлопчика,
-То ти Артур, тепер я знаю твоє ім’я. А скажеш дядькові, скільки тобі років і в яке село ти їдеш?
За сина відповіла жінка,
-Йому шість років. Оце два тижні назад було день народження, саме нас бомбили. Якби мирно,то може б і відсвяткували. А тут бачите яке святкування, без хати залишилися, два тижні по автобусах, по вокзалах.
Михайло розумів, як жінці боляче про це говорити, більше нічого не запитував. Цікаво, до якої це тітки Маринив вони їдуть. В селі всіх знав, тут народився, виріс, безвиїздно мешкав, хіба що служба в армії.
Автобус часом покачувало, хлопчик заснув. А Михайло думками був у кожній сільській хаті, все намагався знайти бабу Марину.
Ото лишенько, чого відразу по своїй вулиці не шукав. Немає в нас баби Марини, уже три роки, як пішла в інший світ. Думки, як вітряки, подумки сам до себе - Чекай голубе, ану згадай, хто в тій хаті живе. Згадав, як мати бідкалася про переселенців, що посилилися в тій хаті. Ото буде розчарування, куди ж піде з дитиною?
До кінцевої зупинки, їхало кілька односельчан. Михайло, щоби не заважати, пересів на друге місце.Думав допомогти жінці, адже малий добре угрівся, солодко спав.
Нарешті автобус під’їхав до зупинки… водій запропонував усім вийти.
Жінка по чолі гладила сина,
-Артуре… ми приїхали!
З закритими очима, хлопчик щось бурмотів . Михайло стояв поруч,
-Я вам допоможу, візьму на руки..
-Ні - ні, що ви, він не такий легенький, як здається.
Відкривши очі, малий зразу здійнявся на ноги,
-Що приїхали?
-Так! От молодець що пробудився, пішли! - похвалила мати.
Михайло відразу взяв його за руку ,
-Знаєш Артуре, уже темніє, пізно шукати бабцю, до мене в гості підеш?
Малий задрав голову, безтямно кліпав очицями,
-Мамо,а може й справді, пішли, я такий голодний, там же нас нагодують. Хоч я йзігрівся, а в животі, аж шкварчить.От би гаряченького борщу поїсти.
Малий так швидко говорив, що вона й не могла слова вставити, жестом руки давала зрозуміти щоб замовк. .
--Та ви не сваріться на дитину! У народі існує приказка, що вустами дитини дієслов істина. В такому віці ми теж були щирими та мабуть просто цього не пам’ятаємо. Може скажете, як вас звати і погодитися на запрошення?
Артур від радості підстрибнув,
-Мою маму всі звуть Ольгою! Ну пішли, пішли!
Жінка озирнулася - А воно й справді, в таку пору по селу блудити не кращій варіант, але з осторогою сказала,
-А що ваша дружина скаже, діти?
-У мене вдома батько й мати, думаю гостей радо приймуть . Хата у нас добротна, велика, є де відпочити і телевізор можна подивитися.
5
Несподівані гості порушили звичне життя його сім’ї. Познайомившись, батько позирав на Ольгу, задоволено нарізав хліб, а мати ставила на стіл вечерю. Артур зразу познайомився з котом, тримав його на руках і дивився мультики. Вечеря видалася тихою, кожен смакував їжу і занурювався в думки. Тишу інколи порушував Артур, він був задоволений, щось шепотів до Ольги, тулився і позирав на Михайла.
Після смачної вечері, виморений Михайло, але задоволений поїздкою й знайомством, міцно заснув. А Ольга, лежачи в ліжку, в душі відчувала глибокий затишок - До добрих людей попала, а що далі? Напевно довіритися долі, а там час покаже.
Батькам довго не спалося, обговорювали день, втішалися гостями.
Пройшло три дні. Сонячний ранок… переспів півнів. Михайло хазяйнував біля кролів. Батько тер на велику терку кормовий буряк і кидав курям, хитро позирав на сина, наважився поговорити,
-Слухай, Михасю… нехай вони декілька днів поживуть у нас. Я так зрозумів Ольга одна виховує сина. Придивися до неї…
--Тату!
-Що тату? Ти йшов своєю стежкою в житті, тобе ніхто не зупиняв, усе робив, як хотів. Як Віру привіз, ми прийняли , до Військкомату пішов, плакали, але ж не відмовляли. А тепер тобі сама доля пропонує почати нове життя, не вагайся! В твоїх очах я помітив сонячний блиск, коли позирав на неї, мабуть сподобалася. Сину, не замикай серце для кохання!
-Та в неї очі красиві… тому й дивлюся.
-А я хіба кажу погані? Красиві і сама славна жіночка та й хлопчику треба батька. Ти ще молодий, може ладком - ладком та й матимете спільного хлопчика чи дівчинку. Не прибідняйся, в твої роки, ще повні пороховиці.
Михайло гучно закрив клітку, розчервонілий,
-Ой, щось сьогодні тебе так далеко занесло. Напевно себе в двадцять років пригадав.
У відповідь,старий усміхнений до нього, кивнув рукою в сторону відра, в якому лежали кормові буряки,
-Ти не тікай, оті буряки помий, я на потім натру. Слухай, хіба хороше гріх згадати?! Та не будь дівкою, ото до матері вдався. Та в молодості всього боялася, але ж тобі не двадцять. Життя - не ті дні що пройшли, а ті, що залишилися.А ти тільки пів життя прожив, ще все попереду. Подумай, час швидко спливає.
Михайло намагався швидко помити буряки й втекти від батькової моралі. А старий тільки пошморгував носом й задоволено продовжував,
-Ти ото якось будеш мати час, наведи порядки в літній кухні. Я там пічку пропалюю, коли собаці їсти варю, думаю не замерзнеш. І Ольгу запроси, хай допоможе книги перебрати. Якісь, здебільшого радянські пропагандистські, підуть для розпалювання пічки, а якісь можна й залишити.Там технічної літератури багато, кому вона тепер потібна, зараз технології зовсім інакші.
Михайло трохи схвильовано,
-Останнім часом ти мене дивуєш. Як тільки в хаті я та Ольга з сином, ти відзразу намагаєшся малого забрати й швидко зникнути . Чи це спеціально робиш?
-О… мій герою. Чи не помітив, як вона на тебе поглядає?! А до чого я веду, бачу ти й досі недопетрав? Знаєш, прямо скажу. На дивані, що в літній кухні, ми з твоєю мамою провели медовий місяць. На ньому й твоє зачаття відбулося. Хоч важко було, саме цю хату будували, але й на це часу вистачало. Молодість, кохання – майже, як гаряча пора влітку, весь час жага води. Тільки тут все інакше, хочеться пити солод з вуст, від спокуси втрачати розум.
Після такої промови в Михайла урвався терпець. Останній буряк перекинув з руки на руку і різко кинув у відро з водою,
-Та, досить! Різко розвернувся, попрямував до городу.
Думок багато… сумнів краяв серце. Чи правду батько каже про ті погляди? А чи на часі розпочинати нове життя, адже війна? Та чи погодиться іще в нас жити, весь час бідкається, що незручно.
Раптово посипав мілкий сніг та він не помічав його.просто дивився вдалину, ніби там бажав знайти пораду. До нього підбіг Артем,
-Дядьку, бабуся обідати гукає.
Думка, мов стріла – А він би мене за батька прийняв! Увечері весь час поряд, у оченятах блиски радості, тулиться, просить щоби якусь цікаву історію розповів, тільки не про війну. Звичайно в такому віці бачити жахи війни навіть важко сприйняти, наскільки зранена дитяча душа!
Малий уже тримав його за руку, вони поспішили до хати.
6
А час минав...
На третій день від Різдва батьки збиралися поїхати в інше село, до родичів. Батько чекав на рішення Ольги, напередодні він просив, щоб з ними поїхав Артур.
За цей час жінка уже звикла, влилася в цю сім’ю, відчувала, що поряд щирі, добрі люди. В душі таїла секрет, намагалася не показувати, що їй імпонує Михайло.Вд його поглядів губилася та в то й же час надіялася, що він таки зверне на неї увагу. Звичайно, не так, як на матір Артура ,а, як на одиноку жінку, яка не проти пройти з ним життєвий шлях.
З кімнати вибіг Артур,
-Дідусю ура! Мама дозволила, я їду з вами!
Пройшло зо три години, як батьки з Артуром на старенькій «ладі» поїхали в гості. Михайло в літній кухні, уже третій день наводив порядки.
Ольга в хаті… на стіл поставила тарілки для борщу - Ну от, будемо обідати, треба Михайла звати.
Відчинивши вхідні двері хати, декілька раз гукала його, але він не чув. Похапцем, накинула плед, поспішила до нього.
Скриплули двері… Михайло різко піднявся з дивана. Розгублено дивився на неї, в руках тримав декілька фоток.
Вона сміливо зазирнула в них, злегка почервонівши, мовила з милою усмішкою,
-О! Ти, що в дитинство занурився? Який гарненький хлопчик! Це ти?
- Так, це я ! Давай, я їх в альбом покладу.
-Ні, зачекай! Я борщ у тарілки не насипала, в каструлі не остигне. Дай хоч хвилинок п’ять подивитися, мені ж цікаво…
Михайло на якийсь час завмер від її пронизливого погляду. Ледь нахилившись тихо,
-Я цікавий тобі? Дивно, а мені здається ти уникаєш зостатися наодинці.
-Та ні, це ти тікаєш… звичайно, навіщо тобі жінка з дитиною та ще й без приданого.
-Навіщо нам сперечатись- нахилившись сказав він і руками злегка взявшись за її тендітні плечі, посадив на диван, продовжив,
-Твої уста, як маків цвіт… а очі, я в них топлюся, забуваю про все на світі.
Ніжний поцілунок в уста… вона розстала, як роса на сонці.
Більше ніяких слів…. в грубці розмірно потріскували дрова.
На Водохреще вся сім’я ходила до церкви. Освятивши воду, вдома мати застелила стіл вишитою скатертиною, звернулася до Ольги,
-Ти розтавляй посуд, накривай стіл, а я тим часом зніму теплий одяг.
В хаті пахло стравами…. Артур сидів між Ольгою і Михайлом, інколи водив оченятами, посміхався. Батько налив у келихи вина,
-Ну що… сьогодні не гріх пригубити вина,спочатку помянемо наших героїв, що захищають Україну,а вже за другим разом вип’ємо за свято. Бог бачить нас, думаю пробачить.
Після двох тостів, добре закусивши, Михайло підійнявся з стільця, голосно сказав,
- Мамо,тату, ми тут оце, трохи зам’явся та все ж продовжив,
-Ну вирішили побратися, поки що поживемо разом так, а після Провідної неділі одружимося.
Сидічи, Артур обома руками ообійняв Ольгу й випалив,
-Мамо, як це класно, тепер у мене буде батько!
Ольга пригорнула сина, прошепотіла,
-Так синку, в тебе буде батько, тільки ти ж його слухайся!
Батько посміхнувся і продовжив,- У нас буде дружня сімя! І дай Боже нам з бабкою побавити онуків!
В кімнаті всі дружньо дивилися телевізор, Михайло задумливо дивився на Ольгу., на душі тепло і радісно – Ну от, я став на нову стежину в житті, яку мені подарувала доля. Думаю все буде добре, нам би тільки війну закінчити та , прогнати рашистів з рідної землі!
Березень 2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023
Попід паркани, біга лиска,
Голодна, зла, очима блиска,
Та як, залізти під сараї,
Скрізь пси, смердючі – самураї.
Так і чатуй -, за хвіст дістане,
Коли ж ота пора настане,
Щоби доволі навтішалась,
Щоб мені курочка, дісталась,
Та й не стара, а молоденька,
Щоби пахуча, солоденька.
За мить спинилась, очі круглі,
Ой тут напевно красотулі!
Нюх-нюх, точно - запах пташини,
Якби ж не було тої причини,
Лізти самій, ризик великий!
Де ж вовчик – братик, мій дволикий?
Себе підставить не годиться,
Маю життям насолодиться,
Мабуть піду його покличу,
Адже добра, за́вжди всім зичу,
Хоч їдка думка в душі бридко,
Але ж він справний, зловить швидко.
Точняк пошлю, нехай спіймає,
Тож не відкаже, бо кохає,
Але, як пси почують гостя,
Й підстереже його нещастя,
Та хіба ж буду в цім винна я?
Нехай схитрить то ж не вовченя!
Гадаю в голові є клепка,
Мені ж рискнуть ціна висока!
Суть байки:
Усе зробить - краще чужими руками,
Пристосуватись, жить поміж вовками,
За те, що трапиться не відповідати,
Для цього й справді, треба майстерність мати.
В любому хаосі сказати - то ж не я!
Нехай повчаться цінувать своє життя!
25.03 2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023
Нехай трохи й похилилась калинонька в лузі,
Але ж ти, рашист - поганець маєш по заслузі!
Нищать й знищать вагнерівців, алкашів проклятих,
Воїнів - не збороти й українців завзятих!
По яких, живуть законах, зомбовані люди?
Під кийками, пригнічені, бояться Іуди?
А може, давно вони, стали нелюди, звірі?
По храмах, церквах, якій, поклоняються вірі?
Терористом легко стати, коли в очах злоба,
Чи ненависть роз’ їдає і гризе жадоба?
Не вчать, заповідь любові до Бога й ближнього,
Тому́ й не матимуть щастя, надій, майбутнього!
Ну, а наша калинонька гіллячко підносить,
Кожне серце українця в Бога миру просить,
Світлі мрії до блакиті з лелеками в колі,
Жага жити якнайкраще, без воїн на волі.
Зустрічаймо сонце ясне, тепле і привітне,
Тож плекаємо надію, калина розквітне!
Стан стрункий, мов наречена, в біленькому вбранні,
Спів пташиний, залунає про мир, щасливі дні!
Українцем, справжнім бути, вчать батько і мати,
Все відродимо в країні, бо нас не здолати!
Незалежність відвоюєм! Не зігнем коліна!
Нехай пісня, всіх єднає, слався Україно!
Земля, надихає жити, тільки тут, справжній рай!
Ми вистоїмо, захистимо наш квітучий край!
Нехай нас, Бог благословить, освятить родини!
У єднанні сила й міць, незламність України!
07.04.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
Стук- стук сердечко, то добре, не мовчить,
Коли тихенько, втіша прекрасна мить,
На повні груди подихи весняні,
Такі ж приємні запахи духмяні.
Стук- стук сердечко, враз під пташиний спів,
Звук мелодійний, потік співочих слів,
Весна відродження несе, безсмертя,
Первістки – квіти, як шматочок щастя.
Стук- стук сердечко, ніби кудись біжить,
Мов поспішає, швидше життя прожить,
На жаль, подібне стрімкості цунамі,
Збій на секунди, в серцевій програмі.
Стук – стук шалений, шкода не від весни,
Під серцем щемно, від клятої війни,
В полоні страху, дешенька волає,
За що рашист, мале дитя вбиває?
Стук - стук, душа наплакалася вволю,
Чому ж ти Боже, дав нам таку долю,
Важко щодня, сприйнять смерть захисників,
Невже ти Боже простиш ґвалтівників?
Стук- стук сердечко, вечірняя пора,
Матінко Божа, в чім винна дітвора?
Переправляють, тайно на чужи́ну,
Забравши в неньки,єдину дити́ну.
Серце тріпоче, гляну до ікони,
Жаху цього, не забуть ніколи!
Зберусь з думками, знов про мир помрію,
Хоч біль нестерпний, збережу надію!
Стук- стук сердечко… сонечко край неба,
Ранок стрічаю, в цьому є потреба,
Життя продовжується, чуть чіткий ритм,
Зігріва душу весняний колорит.
25.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
Мерехтіння зірок,
Досягти - один крок,
Так здається мені,
Бачив їх, уві сні.
Одна з них у імлі,
Моє серце в вогні,
Саме та, що манить,
Пломінь душу ятрить.
Враз думкам, усім крах,
Як шкода, що не птах,
Місяць зирить здаля,
Сяйвом стежку встеля.
Недосяжна моя,
Скажи чому, не я?
Зміг імлу розчинить,
Нащо ж було манить?
08.04.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
Надворі… сонце яскраве,
Хоч осінь, але ласкаве!
І чим зранку, це зайнятись?
Може з песиком погратись?
Гра в хованку, потішить нас,
Тож швидше, не втрачаймо час!
Уран, шукай! Де ж сховатись?
А може в сарай запхатись?
Ні, полізу на горище,
Там, я думаю найкраще !
Потішиться… він сніданку,
Як знайде, то дам канапку,
Понад все їх полюбляє,
Тож нехай мене шукає.
Уран бігав кругом хати,
Гайда Максика шукати,
По траві нюшкує сміло,
Лапи в двері - товкнув вміло,
В комірчину, в старий сарай,
Раптом чує , -Назад вертай!
За мить, догори дві лапки,
Гав- гав, то ж давай канапки!
Я знайшов, ти ж обіцяв!
Вже й тихіше - Цяв… цяв… цяв!
Добре, коли друга маєш,
З ним, ти радість відчуваєш.
…
Жовтень 2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
Краса дівоча не на фото,
Де макіяж, приховав лице,
На себе глянеш гордовито,
-Але ж, красива, ти дівице!
Зігріє серце кожне слівце.
Себе хвалити - справа звична,
Когось сприймати рівнем нище,
У тебе ж думка щодень вічна,
Ти по житті на сходах вище!
Поглянь гарнесеньке обличчя!
Хочеш пишатися собою?
Мо» й так та зваж, це ж не назавжди,
Не переймайся ти красою,
Роки лишають свої сліди,
Твоє бажання - не знать біди!
Іще маленька- сонце мами,
І очі кольору блакиті,
Вся обцілована устами,
Ти пам’ятаєш теплі миті,
Як босоніж блукала в житі.
Весняний цвіт – пора до школи,
Роки упевненості в собі,
Та друзі інколи, як бджоли,
За виживання в боротьбі,
У часі - протиріччя зникли.
Цвіте троянда і ти з нею,
Рожеві пелюстки на славу,
Втішайся долею своєю,
Життя сприйми - не, як забаву,
Не від краси приходить слава.
З личка не п’ють молочка – ти знай!
Не прославляй чарівність, вроду,
Хоча в житті квітучий розмай,
Маєш від Бога нагороду,
Повір! Краще ніс - не задирай!
Пелюстки в квітці втратять красу,
З роками й ти все зрозумієш,
В люстерці личко та в очах сум,
І, як колись, вже непосмієш,
Себе возвисить, жаль, сивієш.
Плекай надію - світла душа!
Як той маяк, на морських хвилях,
Цінуй хто поряд й своє життя,
У сподіванні на вітрила,
Весняна врода, то на щастя!
***
Картинки, фото: це мистецтво,
Душа звичайно - річ інтимна,
Частіш, притаманне простацтво,
Бува людина і нестримна,
Це свідчить про її характер.
А мудрість- поняття абстрактне,
Людина має розум, знання,
І досвід- це невідворотнє,
В основі, не змарнувать життя!
Чогось та досягти ж повинна!
І чи сердечна ти, чи добра,
Чи людям вмієш співчувати,
Хоч і красива та мов кобра,
Зовсім не здатна жартувати,
Зате спроможна злість сховати.
***
Дівчата тішаться красою,
Життя попереду не знають,
Себе порівнюють з весною,
Душу не часто відкривають,
Хай, налюбуються собою!
Й молодістю безтурботною,
Живем на світі, лиш один раз!
Але ж нехай всі пам’ятають,
Краса дівоча не на фото,
А яку бачиш, ти наяву!
06.04.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Пора осіння… похмурий ранок. А дід Василь має кілька забаганок. Курям їсти дати та обійстя позамітати. Нема ж кому, вже кілька років живе сам. Воно б нічого, можна випити й сто грам. Горілочки чи винця, щоб не спаплюжити лиця. Та, звичайно ж, міру знать, не напитись , як та свиня. Біда в тому, що самотність ятрить серденько щодня. І трохи скрутно, пенсія одна, на душі смутно, якби ж то весна. Тоді з городу можна більше зелені продати. У гаманцеві свіженьку копійчину щодня мати. Чи в небі імла, вкотре подивився, невже дощитиме, а щоб ти сказився. Вже так набрид цей холодний дощ, та все ж піду, може, й продам щось.
В тунелі протяг, за це не журиться - не біда, одне бажання закінчилась би клята війна. Інколи так ятрять душу тривоги, в думках балаган - Дай Боже перемоги! В буденний день мало продавців, воно, як глянуть, катма й покупців. Хіба комусь діло до його петрушки чи кропу. Але ж впертющий дід тішиться, має замороку. Що тільки це він і несе на базар. До всіх всміхається, – Свіженький товар! Ви прихиліться, понюхайте цю духмяність! Хтось співчуває. - Ото вона, така старість! Мабуть, що пенсія, як копійки.
Дід своє знає, ходить залюбки. В душі секрет плекає, часом поспішає з якоюсь жінкою поспілкуватись. А часом, як хтось поряд свій товар продає, то можна трішки і позалицятись. Ну, звичайно ж , лише з молодшою за віком, щоб гарненька та не хвалилась чоловіком. Щоб одиначка, яка би в гості запросила, ну і,звичайно, розумна та ще повна сили. Та не поводилася гордо, як княгиня, а на городі була справжня господиня. Щоби зростали огірочки й бурячки, й до мене завжди посміхалась залюбки. Я ж не розбірливий, які би очі мала, чи карі, чи сині, лише б удвох, як голуби, щодень, щовечора були щасливі. І коли разом з настроєм добре попрацювати, зробить все з толком, щоби стабільний прибуток мати. А ввечері, як зірочки сяючі в небі, як для годиться, обійняти при потребі. Можливо, й навіть у дощову, хоч і в тепленьку нічку, зробить масаж, погладить плечі, поцілувать у щічку!
Ото думки, так багато, цілий міх, підкрутить вуса, самого бере сміх. А що, хіба гріх подумати, чи завада, якби ж знайшлась якась, можливо, була б рада. І ось раптово, повненька, світленька (душка), а на обличчі, як стигла грушка. Ледь посміхнулась, стала поряд. За мить так вразив її погляд. Що дід відразу, ніби від сказу. Ногами: туп -туп - туп, із вуст - Ах-ух! А руками, як півень крилами, поправляв кожух. Уздрів, гарна, підходить, от закрутити б із такою, то довіку розлучитися з бідою. Щоб вечорами одинокість не ятрила душу. Ото халепа, того й до ночі тут стояти мушу.
Вона із сумки дістала в’язані шерстяні носочки. Ледь зчервоніла, і ніби трохи соромлячись: - До дочки! Оце я вчора приїхала в гості. Ви ж знаєте нинішні можливості. Та все ж у подарунок купила постільний набір й на стіну з глини маленький український сувенір. Із днем народження треба ж привітати. Одна в мене, просто гріх не пам’ятати. Дід втішався, прищурив очі, зирк - зирк хитренько. І так до неї сміло, але тихенько,
- То ви з села, як там у вас? Як люди поживають? - Ви, що не знаєте та мабуть, як всі виживають. Шкода, війна - біда, хай би вже закінчилась. Тобі б і я, як всі, життям насолодилась. Люблю город, вирощувати помідори, вони у мене до самої Покрови. Ними любуюсь, покладу на долоньці, втішають душу, аж виблискують на сонці. Пишаюся врожаєм, дякую Богу, що ще жива і маю нагоду. Добре попрацювати, при потребі, звичайно, й відпочити. Кажуть, то правда, що заради чогось людина має жити. У очах діда блиск, як зірниці, й доволі розширені зіниці. Думки – Мабуть, її зустрів, на вдачу! За мить грошву рахував на здачу. Хоч надворі дощ і щодня погода похмура, та нині в діда кріп і петрушка йшли «на ура». Він усміхнений, бадьорий. Погляд гострий та до клієнтів завжди привітний, добрий. Подумки про жінку, мов до голубки: - Де ж та молодість, ті вишневі губки! Я б, напевно, всю нічку цілував, ну, звичайно, якби вік молодший мав. Жіночка в’язані носки продала та на старого поглядала. - А дідусь ще ого-го, певно, до роботи здібний. Шкода, вже нема мого, теж до всього був умілий.
З- за тунелю чути шурхіт. - Дощ! От періщить, отакої!- сказав дід й тихо продовжив: - Добре, що ми тут обоє! Біля діда у відерці останній пучок кропу. Він до неї лагідненько:
- Ой, погляньте, що твориться, не було би тут потопу! Бачите, вода по сходах, певно, й нас не омине. Вас… запрошую в гості, чи, може, боїтесь мене. Я зовсім близенько живу, з собою парасолю маю.
- Гаразд, годину дощову з вами й справді перечекаю. Щодо страху, ви мене розсмішили, нам без пригод добратись хай Бог дасть сили. Щоб часом ми не послизнулись та не впали. Та й згодом цей осінній дощ не проклинали. - Я бачу, у вас ще є пара в’язаних носків, - трохи незручно. То я б собі купити хотів.
Її веселий погляд враз підняв настрій діду. - Ото влупили - купити, скоро ж час обіду. Ви ж мене в гості запросили, без подарунку йти не годиться. Так не піду, де ж ви бачили, не дай боже, жадібному вродиться. Дід уважно слухав, бігали очі. - Чи відверто, чи лестощі жіночі. А чи то правда, що така щира й мила? Та враз здалося, ніби виросли крила. Жага жити, з нею спілкуватись, по житті, на краще сподіватись. Нехай, як вітер, пронеслись роки, але у нас ще є час зробити кроки. Щоби у вирії нормального життя чи в безпорадності , врешті обом бути довіку, позбутися відчуття самотності. Дрібненький дощ …. вони під руку, не поспішаючи, йшли по тротуару. Може помітив хтось, а хтось ні, поважну, похилого віку пару. Але їм двом це спілкування додало сили. Хто знає, скільки ще часу доля вділить. Чому разом не зустрічати сонце, не слухати веселий пташиний спів? На якусь мить трішки зігріти серце, погуляти серед квітучих садів. І не соромитись посміхатись від щирості сердечних почуттів! Так це знайомство, їх дружба обом продовжить життя. А що роки… чому й не відчути задоволення, частинку щастя.
2022р.
( (Носки- те саме, що шкарпетки).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
Похмура нічка, злетів сніговий вихор,
Землі не на радість весняні капризи.
В світанках райдужних заховати лихо,
На краще, ніж діждатись ранкові бризи.
Холодний подих, як шаман по діброві,
Як сприйме квітка, що ранку посміхалась?
У сподіванні в дні сонячні, чудові,
Та світла мрія, як сніг, вмить розсипалась.
В полоні вирію, де ж весняна ніжність?
Вітер розгніваний, діброва в сум’ятті,
Мав бути теплим, ятрить білосніжність,
Чом загубилась у яскравім суцвітті?
Меркне краса підсніжників і фіалок,
Бруньки берізок покрив колючий іній,
Всупереч волі сюрприз отримав ранок,
Плекав надію у сонячнім спасінні,
Теплий промінчик вміло загоїть рану.
Чи й справді привітно посміхнеться днині?
Чи сніг разом з морозом приборка квіти?
Хто зна, такого не ждали в Україні,
Воно й не знати, чи плакать, чи радіти?
Все ж блисне сонце, сніжок стече струмками,
Весна бореться з зимою, як ми за мир.
У храмах Богу помолимося з вами,
Попросимо, щоб навік зник московський чмир!
І спас природу, щоб гарний врожай мали,
Щоб знов щасливо зажила Україна!
04.04.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Сонячний промінь ліг на підвіконня,
У жвавім ритмі, водночас стук краплин,
По склі вікна дощове ластовиння,
На жаль ніхто не відчуває провин.
Колір краплин - слід смертельної війни,
Земля прийняла кров, а небо попіл,
Не вгамувати душевний біль весни,
Хто відповість за її сердечний клопіт?
У намаганні раненько змить сліди,
Смертей і болей, яких зазнали люди,
Важко вдається позбутися біди,
Від московітів, клятого Іуди.
Сонячний промінь, як дарунок днини,
Поміж хмарин, що несуть кислотний дощ,
Чисті б нехай і прозорі краплини,
Землю омили, щоб посміхнувся хтось.
Й весна, як птаха, розправила крила,
Благословенна, загоїти рани,
Святую землю, цвітом оповила,
І чисті води зарубцюють шрами.
Минуть роки в серцях лишиться спогад,
Що пережити, прийшлось Україні,
І коли дощ, не відірвати погляд,
Про війну вкотре, нагада родині.
03.04.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
Стражденна мати,чорна ніч,
Знов захолола в хаті піч,
На ранок сонце, геть не гріє,
Душа болить серце мліє.
Щораз погримує гроза,
Завмерло все,стіка сльоза,
Скорботна мати ледь ішла,
За нею майже пів села.
Іде процесія. Несуть,
Сина- бійця в останню путь.
Жаль не позбутись довгих мук,
Їй би торкнутись його рук.
Не в змозі сина оживить,
-Без тебе я не зможу жить.
Цвіт ранніх квітів у імлі,
Схилились низько до землі.
Нині й пташина мов німа,
Ой, що ж твориш клята війна?
Не зчезнуть болі та жалі,
За що, сини, як журавлі,
Летять, курличуть вдалині.
30.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Ой і чому життя важке,
Буває інколи й гірке,
Нема кому сказати й слова,
Часом й думки, як та полова,
Під дійством вітру десь летять,
Від самоти не захистять.
Тобі дружбану по перу,
Шлю лист бо вже боюсь помру,
Самотність, за вікном імла,
Війна, щодня везуть тіла.
Душа стражда не передать,
Про все це болісно писать,
В буремний час не той читач,
Я попрошу, друже пробач,
Чому й за що відрікся ти,
Руйнуєш поміж нас мости?!
Де глянь, скрізь шматки паперу,
Сходити, купить лікеру?
Але й грошви уже катма,
В душі натхнення теж нема,
Терпіти, геть чортма сили,
Мов морок бродить по оселі,
Один, як перст гряде війна,
Як спромогтися відчути,
Комусь потрібен я бути?
Ой, що ти робиш зі мною,
Мать повернусь до запою,
І тиша роздира душу,
Скажи за що терпіть мушу?!
Мо» знов напишу про весну,
Звичайно й про кляту війну,
За друзями в душі жура,
Й заначка мені не сестра,
Скажи жить чого заради?
Чом ніхто не дасть поради?
Мабуть я все ж піду в запій,
Душа шепоче - ні, не смій,
Запроси друга ти на чай,
І свої вірші прочитай!
Думка мов зіронька ясна,
Довкола глянь, яка весна!
Самотність вже не набрида,
Душу і серце покида!
Мабуть писать Божа воля,
Для цього нас єдна доля,
Тож не дарма лист написав,
Вкотре відчув, я не згасав,
І оцінив своє життя,
Буду писать про майбуття…
Щоб досягти миті щастя!
27.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Я придбав новенькі брюки,
У кишені упхав руки,
Поспішаю до криниці,
Згуртувались молодиці.
У траві цвіркун співає,
Серце радість відчуває,
Уже й хлопці веселяться,
Хтось смішить, очі сльозяться.
А в чистій небесній сині,
Лунають пісні пташині,
Як же це вдома лишатись,
До жінок не залицятись.
Хоч і вуса давно сиві,
Ох паняночки ж красиві,
Не пропущу спілкування,
Погуляю й я до рання.
З приймача линуть музики,
Хоч старенькі черевики,
Все ж піду, в танок відразу.
Не байдужий я до джазу.
Вже й ногами топ,топ-топ-топ,
Враз по плечах хтось, хлоп хлоп-хлоп,
-Ану діду волосатий,
Гайда звідси та й до хати!
Хоч брюки нові, не бритий,
Очима не будеш ситий,
Тож бо нащо докучати!
Жінок треба поважати!
І за плечі, до криниці,
Краще йди, напийсь водиці.
Посміялись з діда хлопці,
Жіночки ж (обмили )кості.
Та й поплентав дід додому,
Під ніс буркав, -Справа в тому,
Хтів, щоб брюки похвалили,
Жінки очі засліпили,
Самі ж довели до сказу,
За що було турлять зразу?!
Не горів би я від скуки,
Не придбав би нові брюки!
Експеримент, на жаль, не вдався,
Я ж погуляти сподівався!
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Де глянь, то як казка.
Ми вдвох йдем у ній.
На все Божа ласка,
Вітрець торкнувсь вій.
Весняний, ласкавий.
Квітуча весна.
Той подих духмяний
Тіла сповива.
Розсипає обрій
В небесах красу.
Заясніли гори,
Вмить розвіявсь сум.
Глянс очі так вабить.
Там ще морозець.
Надій не позбавить,
Збуджених сердець .
Встеливсь вздовж доріжки
Фіа́лковий цвіт.
В росі срібній ніжки,
Торкну́всь холод, лід.
Та то ж лиш на миті
Приліг промінець.
Тону в оксамиті,
Мов йду під вінець.
Ти поряд зі мною.
Це казка земна.
Втішаймось красою.
Чарує весна.
31.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
1
Зимовий ранок… тьмяне сонце, ледь пробивається через сіру імлу. Вночі зима трохи підсипала свіжого снігу. В центрі містечка вряд пишні ялинки, з них іще не зняли новорічні ілюмінації. По гілках, то купками сніг, то ніби розстелено срібне мереживо. Сонце неначе в зажурі, тож блиск сніжинок скупий. Біля школи гамірно…школярі веселяться, кидаються сніжками. А чому би й не повеселитися, адже цьогоріч снігу зовсім мало випало. А свою радість тільки так і можна висловити. Біля дверей школи невеличке скупчення учнів, на обличчях посмішки, звучать гучні розмови і вітання з Новим роком, хоча всі новорічні свята уже минули. Філіп, учень дев’ятого класу, з мітлою в руках стояв осторонь. Їх клас сьогодні черговий по школі. В класі він серед хлопців виділявся зростом. Тому, починаючи з четвертого класу, мав зобов’язання взимку відкидати та замітати сніг біля дверей. Цю роботу завжди виконував старанно і відповідально. Таке виховання хлопець отримав від покійних батьків, які, на жаль, загинули в автокатастрофі. Батькам доводилося багато уваги приділяти сину, адже підростав хлопчиком – забіякою. Навчаючись у школі, часто зривав уроки, сперечався з учителями. Йому притаманна упертість, завжди намагався довести свою правоту, хоча пізніше часом і шкодував. Коли ж не стало батьків, трохи змінився, але в перехідний вік надто важко перевиховувати дитину. Хоча дідусь із бабусею намагалися дати хлопцеві все найкраще, часто проводили бесіди, але його емоційність, збудженість перевершувала усі сподівання. В приватному секторі містечка їх будинок мав два входи, тому з дитинства хлопець підростав, як кажуть, на очах. Одне втішало хлопця, що дід із бабусею іще не такі й старі, добре, що не віддали в дитбудинок, а оформили опікунство. Дід працював на одному з автосервісів із ремонту легкових автомобілів, а бабуся кравцем одягу - в пошивному цеху малого підприємства. Звичайно, багато часу забирала робота, тому після школи хлопець відчував свободу. Коли школа неподалік, можна більше часу провести в компанії з хлопцями. Хлоп’яча неуважність до своїх речей інколи нервувала бабусю: - І що ти всюди, по всіх кімнатах залишаєш одяг, зошити, взуття! Ну, Філіпе, тобі ж не п’ять років, пора дорослішати! Він мовчав, червонів, відразу закривався у своїй кімнаті . При такій розмові чоловік намагався зняти напругу, заспокоїти дружину: - Та не звертай ти на нього уваги! Хіба не бачиш, на обличчі уже волосся росте, гормони впливають, перебіситься!
2
Гучний дзвінок покликав учнів і вчителів на урок. В коридорі штовханина, один за одним діти зникали за дверима класів. Перший урок здивував учнів у класі, директор школи познайомив із новою вчителькою англійської мови. Доволі молода вчителька, з легким рум’янцем на обличчі, знайомилася з учнями. Її карі очі ніби свердлили кожного, коли той підіймався з місця. Філіп, не відводячи очей, дивився на неї, то червонів, то білішав на обличчі. Її стрижка і каштановий колір волосся дуже пасували до овального обличчя і кольору очей. Почувши своє прізвище, неквапливо піднявся, закліпав очима, ніби не розумів, що від нього хочуть. Її голос, як тоненький звук скрипки, заспокоїв його: - Сідайте! Озирнувшись на тихий сміх за плечима, розгублено поглянув на вчительку, почервонів, як варений рак. Та де ж тут було не розгубитися, як у голову лізла якась чортівня - він уявляв її напівоголеною і усміхненою. Яка ж вона гарна й така молода! Здаля ніби чув чийсь голос: Скільки їй років? Скільки… скільки? Кажуть, як відбуваються дива, то їх можна чекати іще й іще. Цього дня після уроку англійської мови він ніби пережив душевне потрясіння. Незрозумілі відчуття переповнювали тіло. Хоч і розумів, що дорослішає, але ж це вчителька! Чому лише вона так зваблює, а не хто інший з дівчат. Проходячи вздовж невисокого паркану сусіднього будинку, Філіп зненацька зупинився, на обійсті побачив Наталю Федорівну. Овва! Ледь не вигукнув, це ж треба, то це вона, моя вчителька англійської мови купила цей будинок. Пригадав, як бабуся бідкалася, що більше року в цьому будинку ніхто не мешкав. Хоч покупці й були та не сходилися в ціні. - Оце так сюрприз! - думки вітряками. - Оце так сюрприз! Як шкода, в мене попереду іще десятий і одинадцятий клас. Може, незаміжня, хай почекає, я підросту! Плуталися думки, від них ще більше гарячіло, тривожилося його хлоп’яче тіло.
3
Філіп попрощався з дитинством, став краще вчитися,червонів при спілкуванні з Наталею Федорівною. Одного разу, стоячи навпроти неї, ніби мірявся зростом. - Ого! Та я майже на голову за неї вищий! Така худенька, як берізка! Ото б її притиснути до себе, а може, й попробувати поцілувати. Та чи я годен це зробити? Вона ж уважно подивилася на нього, зробила зауваження, - Ви про що думаєте? Я вас запитую, чи ви переклали завдання? Якщо так, то, будь ласка, розповідайте. - Ото халепа, подумав. І вже ледь пригадав про що мова, непоспішаючи переказав переклад. Отримавши одинадцять балів, на радощах був би готовий її розцілувати, трохи червонів, сідав на своє місце. Після уроків усе частіше йшов додому. Хлопці дивувалися його поведінці, але не наважувалися запитати, як кажуть, лізти в душу. Помічали його погляди до вчительки, між собою переглядались, співчували закоханості.
4
А час летів… відбуяло три весни. Попереду випускний бал, дорога в нове життя. - Куди йти? Чи вчитися, чи працювати з дідом у автосервісі? Над цим не раз задумувався. Та все частіше дивився на межу і стежку між городами. По ній з криниці Наталя носила воду. Він так чекав цього моменту, адже уже кілька разів допомагав їй. При зустрічі привітно посміхалася і казала ніби жартома: - Ну й помічник, ти ніби мій бойфренд. Після цих слів він намагався затримати свій погляд у її очах. Кудлаті думки копошилися в голові – Якби ж приголубила, хоч на хвилинку! Я б їй зірки з неба дістав, і ніч би нам подарувала солодкі миті. Ті миті, які б споріднили нас, і вона б покохала мене так, як я кохаю. За ці роки змужнів, став справжнім легінем, адже щоранку займався спортом. Із- за дерев крадькома й ласо позирав на неї, довго любувався станом, особливо коли йшла до школи. Збуджувався, уявляв, що торкається її ніжного тіла. Та залишалось одне - свою похіть втихомирював тренуванням на перекладині. Після закінчення школи Філіп частіше став ходити до дідуся в автосервіс, а з часом деякі машини ремонтував сам. Про навчання зовсім перестав думати. І дід з бабцею не наполягали, не мали бажання кудись відправити онука, вважали хай краще поряд, так надійніше. Одного разу, був саме вихідний день, Наталя з відром йшла до криниці. Філіп підтягувався на турніку, побачив її, хутко одяг футболку. І, не дивлячись під ноги, побіг. Та враз перечепився через невеличку патику, але втримався, не впав. Неподалік у траві копошилися кури, миттєво закричали, а півень, як заводний, раз - у - раз голосно співав. В цей час дід був на обійсті, ганчіркою витирав велосипед, крик курей привернув увагу. Бачив, як онук підбіг до Наталі, забрав пусте відро. В старого йокнуло серце. - Оце дивина, так летів, ніби на пожежу! Ой не було би біди, недарма стара каже, поговори з ним, як з чоловіком, щоб не наробив помилок. В домашніх клопотах дід провів цілий день , але так і не знайшов часу для розмови. Лягаючи спати, журився за поведінку онука, - Ну хай би там якась дівчина, а це ж учителька, ще й старша за нього, мабуть, років на десять. Воно отак розібратися, чого це одній купувати будинок, нехай би уже заміж вийшла чи що, наче ж симпатична. Дружина підтримала: - Хай би вийшла,чи хто проти. Та де ж тут, у містечку знайдеш багатого. А самій, маючи невелику зарплатню, ще й вчительці, за бідного виходити не годиться. Серед людей треба гарно виглядати,тож треба чоловіка з товстим гаманцем та й щоби був нескупий. - правда, я поговорю з ним завтра. Та чи те збувається, що людина планує - не завжди задумане має в своєму розпорядженні. Ранковий дзвінок з Києва порушив усі плани, померла мати дідуся. Вдвох з дружиною, поспіхом зібрались. Дід радив онуку не покидати роботу в автосервісі, не задивлятися на молодиць, тим паче старших за віком. Наказував, щоб не збирав вечірок, був відповідальним і при собі завжди носив телефон. Бабуся розплакалася, обіймаючи, шепотіла: -Я тебе благаю, господарюй, як годиться, не осоромся перед людьми. Не втрать свою гідність, ти уже дорослий, май голову на плечах. Цього вечора він довго не міг заснути. Після телефонної розмови з дідусем, зрозумів, що додому повернуться не скоро. Адже прадіду потрібна допомога. Роздумував – Все зрозуміло, таке життя - коли людині за вісімдесят років - не завжди може сама себе обійти.
5
За вікном чудовий ранок… по рожевій фіранці мерехтить сонячне проміння. Через відчинену кватирку донісся пташиний щебет - спів. Філіп уже не спав, чув веселий спів, але відкривати очі не хотів. - Куди й чого поспішати ? Сьогодні вихідний, я один… яка благодать, свобода! Можна повалятися, довше поніжитися в ліжку і просто помріяти. Та хіба так просто полежиш, коли спокій забрала вчителька. - А що вона, уже встала чи ні? Може, в гості до неї сходити? Всі очі прогледів до її будинку. А звідти ні звуку, ні шурхоту. Позирав на годинник .- Не може бути, щоб так довго спала. Зазвичай, я на турніку, а вона то квіти поливає, то на клумбі рве бур’ян. Цікаво, де так довго можна ходити? А може, в центр пішла купити деякі речі? За півдня стільки всього передумав, а відповіді так і не мав. Де зникла? Кепського настрою не позбутися, три дні поспіль у розчаруванні. Думки роїлися - Може когось знайшла? Хоча би раз натякнула про свої плани, може поїхала кудись. Чи день, чи ніч в напрузі, може з’явиться світло, але надії були марні. По обійсті ходив, шукав розраду, як вилити свій гнів? Думка, мов вітер - В підвалі є вино! Хай вип’ю, ну хоч один келих, може, позбудуся цих заїдливих думок. До ночі непомітно опустошив пляшку, у забутті його поглинув сон. Вранці здивувався, побачив навстіж відчинені двері. У голові шуміло, двома руками намагався зробити масаж, розтирав шию. Воно би усе нічого, але дзвінок із Києва примусив узяти себе в руки, старався відповідати бадьорим голосом. Цей день був надважким, і згодом кілька тривожних днів у надії, що з’явиться Наталя. Вона з’явилася аж на десятий день. Сонце уже добре пригріло землю. Злегка нагнувшись, порпалася в квітах, збирала сухе листя тюльпанів. Його вразила її засмагла шкіра й доволі відвертий одяг. Блакитні шорти ледь прикривали сідниці й такого ж кольору топік, з якого випиналися пухкі груди. Здивуванню не було меж, коли ж я встиг її прогавити, коли з’явилася? Тож чатував, як місяченько в небі, нічку за нічкою. Гукнути? Ні! За кілька секунд знайшов вихід - у руці тарілка з пшеницею, розсипав її й скоса позирав на Наталю. -Тю- тю-тю- тю! Тю-тю-тю-тю…. Вона ж звичайно миттєво почула, як звав курей, різко випрямилася й хутко зникла в будинку. - Втекла! Чому? Ну ж бо привітатися, от дурень, побоявся злякати. Думав так краще - вийшло гірше! Підстерегло розчарування. Та одна думка втішила - Вихідний день, сьогодні я наважуся піти до неї! В кріслі, навпроти вікна, вдав із себе слідака. - Чи є на обійсті,чи немає? Заховалася! Нарізати троянд і піти освідчитися? Ні, мабуть, зарано. Поки думки виносили мізки, одягнена в легкий літній сарафан Наталя зникла за хвірткою. – Що, знову втече? Але про це уже було пізно думати, тож не буде доганяти, освідчуватися посеред дороги. Вечоріло…а він все сидів біля вікна, смакував червоне вино. Це для сміливості, так вирішив дочекатися її повернення. Непомітно спустошив пляшку. Звук хвіртки його ніби розбудив. - Нарешті дочекався! Не дивлячись на свій вигляд, ( набряклі очі,червоне обличчя), і те, що від нього пахло спиртним, він з букетом червоних троянд сміливо відчинив двері її будинку. Сталося те, чого не можна виправити. Хіба їй тендітній можна було справитися з голодним ведмедем, який відразу впав на коліна, освідчився. Та, коли побачив її розгубленість, свою роль зіграло вино, переступив межу дозволеного. Лише вдома, під ранок, лежачи в ліжку, прозрів - Що ж я накоїв! – Але ж кохаю, буду радий одружитися. Шкода, що не по згоді, а силою взяв. Вона ж така… вона ж така солодка. А ті уста, як стиглі вишні, а груди, ніби маки серед поля, як ніжні пелюстки, що ледь торкалися мого гарячого тіла. Як було стриматись? Зірвався з ліжка – Ні, треба взяти себе в руки, їй на роботу не йти, а я повинен піти. Бо ж тут контроль, відразу в Києві дізнаються, тож під наглядом дідового друга. Іще чого доброго приїдуть, одному ж краще. Вечоріло… край неба частину сонця накрила чорна хмара. Філіп повертався з роботи, поглянувши на небо, порівняв зі своїм настроєм. На роботі криза, нестача запчастин до машин зупиняла весь ремонт. Зморений, виснажений, в кріслі проспав до самого ранку. Прокинувшись, роздумував – Чи піти зараз до Наталі? Вибачитися і запропонувати вийти за мене заміж? Все ж вирішив кілька раз підтягнутися на турніку. Раптовий скрип хвіртки… привернув увагу. - Чи пішла? Вона, чи хто інший? Як ошпарений окропом, вибіг на вулицю. Легкий дорожній пил здіймався вгору, приховував жовте таксі, яке швидко зникло з очей. Минув тиждень… Душу ятрила образа на самого себе й на Наталю – Я покидьок, треба було зранку піти до неї, адже ладен був на колінах просити пробачення. Та й вона, нехай би прийшла, випаскудила мене по повній! А що тепер, між нами ніби прірва. Чому так низько я упав? Ганьба мені, ганьба! Увечері дзвонили з Києва, мала приїхати бабуся.
6
За останній тиждень життя Філіпа кардинально змінилося. Робота, спортзал, ввечері поряд з бабусею біля екрану телевізора. Тут уже й вина не випити і друзів не зібрати. Ото тільки й розваг, що в телефоні пограти в якусь гру. Та зануритися в спогади. Не покидали думки про Наталю. Минув іще тиждень… Біля воріт Наталиного обійстя з машини вивантажували меблі. На другий день бабуся приголомшила новиною: Наталя виїхала за кордон, по договору, в оренду на три роки здала будинок. Це Філіпа зовсім вибило з колії, ходив сердитий, збуджений. Через місяців два отримав лист. Бабуся зазирала в очі онукові, - Ану – ну, хто це тобі написав. Цікаво, лист з-за кордону, ще й поштарка сказала, особисто в руки. Але я ж її роками знаю, під чесне слово мені віддала, пообіцяла - не читатиму. Я ж по іноземному ні бе, ні ме, як кажуть, але і так би не наважилася прочитати, це ж особисте. В кімнаті безлад, ніби щось шукали. На столі лежить одяг, купа книг, пустий конверт, на кріслі, горою пір’яні подушки. На застеленому покривалом ліжку Філіп лежав одягнений. Похмурий, зажурений. Поруч лист, злегка промоклий від сліз. Цей лист приніс страшну звістку, душевний біль. У голові ніби били дзвони й здаля луною доносились слова: « Я тобі ніколи не пробачу! Думаю, настане час розплати!» Цей лист, як вирок по житті. Восени пішов на військову строкову службу. Нові знайомства, пізнання нового життя, не раз примушували задуматися про особисте прожите. Коли в роту приносили листи від рідних, коханих, хтось від радості підстрибував, дехто навіть обіймався. Він же відразу лягав у ліжко, голову накривав подушкою. Таким чином намагався позбутися спогадів про лист. Після служби працював у автосервісі. За цей час помер прадід, бабуся поїхала в Київ. Зважаючи уже на похилий вік, вони з дідом переписали на нього будинок, вирішили жити в Києві. Біля будинку Наталі декілька раз бачив чоловіка й жінку пенсійного віку. Хоча й жив сам, та життям сусідів не цікавився… Правда, кожне літо, коли біля того будинку на клумбі розквітали троянди, згадував той єдиний вечір, який провів із Наталею. Та про помилку в своєму житті, про яку дуже шкодував. Душевний емоційний біль поступово втихав, та залишався спогад, як рана.
7
Збігли роки, як води в річках…не повернути час назад. Не мало й не багато та після закінчення школи минуло п’ятнадцять років.
Кажуть з роками приходить зрілість…Філіп це відчував. Своє життя присвятив праці в автосервісі. Придбав машину, вона ж для нього, як розрада. Біля неї можна й поспівати і музику послухати, а часом навіть поговорити, хоча знає, що у відповідь нічого не почує.Та це його влаштовувало. А що ж до особистого життя - якась панянка на крутій машині приїде в автосервіс, на на якийсь місяць – два нагода завести інтрижку.Одружуватись уже й не планував. Правда інколи задумувався, як би ж зустріти таку красиву і тендітну, як Наталя.
В розгарі спекотне літо… Філіп до блиску витирав машину.Увагу привернуло таксі, що під’їхало до сусідів. Дві жіночі постаті, з багажника забирали речі. Струнка панянка, одягнена в коричневі спортивні лосіни й білий топік,у широкому капелюсі, в темних окулярах, щось говорила французькою мовою. Йдучи, рукою кивала до стежки, що вела до будинку. Інша панянка, трішки худша й нижча зростом теж мала такий одяг, але без капелюха, русяве волосся, ледь-ледь торкалося плечей.
Заінтригований, задумливо - Ото так одяг, шкода… побачити би їх обличчя.І чи надовго ці дві кралі заблукали в наші краї?
В цей час, їм назустріч, уже поспішала сусідка, за мить обіймалися й цілувалися. Друга панянка тонким голосом запитала,
-А де дідусь?
Від здивування Філіп розкрив рот, з уст вилетіло,
-Ти ба! І вже про себе -Одна француженка, а друга без акценту вшпарила українською мовою. Ото так сусіди, тихенькі- тихенькі, ніби й родини не мали , а тут на тобі, справжній сюрприз.
На подвір’ї в сусідів тихо… Він сів за кермо своєї машини. Уже за десять хвилин купався в ставку, насолоджувався вихідним днем.
Літній вечір довгий… з садка чути спів соловейка. Біля входу в будинок, в лозовому кріслі – гойдалці, з закритими очима, задравши голову доверху, відпочивав Філіп. Після довгого купеля в ставку, розслабився, забув про все на світі.
Раптовий голос жінки привернув увагу,
-Марино, я тобі сказала, зачекай тут! Я з ним наодинці маю поговорити!
Його обличчя різко почервоніло –Це що голос Наталі? Чи в мене сонячний удар? Серце закалатало ніби від переляку. Все ж повільно піднявся з крісла, стискаючи кулаки, намагався вгамувати стан душевногое хвилювання.
8
Наталя уже йшла по його стежці, така ж красива і тендітна. В такому ж легенькому літньому сарафані, як колись. Іще на відстані випалила,
-Не лякайся, я ненадовго.! Нам терміново треба поговорити! Думаю… краще це зробимо в будинку.
Вона не дивувалася, що він мешкає один. Адже його сусіди, це її мати й батько. В цьому будинку вони жили уже кілька років,тож про його життя знали майже все.
-Оце так сюрприз!- рукою кивнув до дверей будинку,-Проходь!
Наталя на стільці біля вікна… раз – у - раз пильно принизливо зиркала на нього. Її очі виблискували розбишатським блиском, суворо сказала,
-Ти присядь! Бачиш я тут! Може мене забув? Та думаю, що ні. На жаль мені тебе не було можливості забути.Ти мені подарунок зробив, а тепер я хочу, щоб ти його забрав. При нагоді, я буду з нею спілкуватися, допомагати. Я тобі писала, що прийде час розплати, ось він і настав.
Він зразу не зміг зрозуміти про який подарунок йде мова, але коли почув вислів »з нею», його обличчя різко побіліло. Очі забігали по підлозі, хвилюючись, глухим хлиплим голосом,
-Ти що цим хочеш сказати? В мене що, є донька? То ти приїхала….
Наталя різко, майже крикнула ,
-Так, я приїхала до своїх батьків з нашою донькою Мариною.Мабуть здивуєшся.Що до цієї пори не поцікавився про сусідів? Дивно! Я скільки років присвятила їй. Тепер руку й серце мені пропонує дуже дорога для мене людина, але донька його не хоче прийняти.
-Ти мешкаєш у Франції?
-Ні! В Німеччині, в затишному містечку.
-Але ж я чув французьку мову.
- Це просто в нашому районі люди більше спілкуються французькою мовою.Та це тебе не стосується. Наша Марина,окрім рідної мови, знає ще три іноземні. Я виховала розумну доньку!Вона про нас все знає.
-Ти хочеш, - щоб я її забрав до себе?
-Вона сама наполягла. Ти ж розумієш, в такому віці дитиною не дуже скеруєш. Своїх діда й бабусю вона добре знає. Перші три роки моя мама була з нами, а згодом, вони з батьком не раз у нас гостювали. Добре коли є батьки,тож, як бачиш, не пропала.
Вона закинула ногу на ногу, поправила полу сарафана й продовжила,
-Ми втрьох два тижні відпочивали в Криму. Мене Фелікс чекає в готелі, сьогодні вночі їдемо в Київ, а там на літак і додому.
-Кажеш додому….А я…
Вона різко підійнялася з стільця, перебила його,
-Значить так, Марина залишається тут! Під твоїм наглядом і наглядом моїх батьків піде в школу.Вона уже сама може вирішувати з ким їй жити. Тож ми вечеряємо о вісімнадцятій годині, думаю тобі час приєднатися до нас. Згодом мене забере таксі.
Поглядом зміряла його із ніг до голови,
-Що татусю, може здрейхів?От тобі і розплата !
За мить швидкою ходою, не озираючись поспішила до хвіртки.
Філіп мав йти на вечерю…скільки думок, скільки ж й вагань.-Але ж вона мати! Ні, я відмовитися не наважуся.Хай тоді поступив підло,але ж я не втратив людяності.
Кожне слово сказане нею й досі гуділо в голові, плуталися думки - Оце так сюрприз! Але думай не думай та йти треба.
Біля обійстя стояло таксі…Наталя попрощалася з батьками,зі сльозами на очах,обійняла доньку,
-Мариночко! Люба доню, пробач! Але ж це твій вибір,тож ніяких образ.
-Ти не хвилюйся, я буду і в бабусі з дідом, і в нього. Він мені сподобався. Не хвилюйся, ми з усім самі розберемося! Дзвони,побачимося по скайпу. Я думаю все буде добре!
На ходу до автівки, звернулася до Філіпа,
-Виправляй помилку молодості!Ти за неї головою відповідаєш!
По дорозі здіймався пил… таксі набирало швидкість. Важко перевівши подих, Філіп поринув у думки -Чи то розплата, чи така доля, як у мене. В такому самому віці я залишився з бабусею й дідусем. Але ж є я - її батько, то це таки розплата. Та я присягаюся, прикладу усі зусилля, щоби донька була щасливою і не дай Бог їй зустріти такого бовдура, як я!
2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
З рудого листя полотно діряве…
Весняні роси - барвисте намисто
Із- за хмарин, визира сонце мляве
То лиш на мить, враз сяє променисто
Й мене… освітить. Йду в весняний полон
Ловлю в долоні, сонячне проміння
Із блиском, мов визначає рубікон
І я радію, неначе дитина
Ранковий вітер, пахтіє свіжістю
Вже роси- перли, підхоплю в долоні
Чарують очі, вражають ніжністю
Й вони на прочуд, зовсім не холодні
В рудому листі, поміж павутиння
Принишк підсніжник, ба, до неба зирить
Несміло тягне, біленьке цвітіння
В доброту сонця, він, як і я вірить…
Та несподівано, пісні пташині
Зачарували, мусила спинитись
Глянула вдаль, звеселились озимі
Чому б й красою не насолодитись
Коли весна, дарує частку щастя!
28.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023
Одна стежина… в барвінковім цвіті,
Коли тупцюєш, вперше до матусі,
Для ближніх ти, кращий на всьому світі,
Хоча й не впевнений, в крокові, в русі.
Змах рученят - обійняти увесь світ,
Тремтіння тіла, підстерігає страх,
Душею й серцем сприйняти дивосвіт,
В тих оченятах блиск, враз миттєвий страх,
Вже безпорадність - прихисток у неньки.
З часом готовий сприйнять що є, ти йдеш,
Трава ніжить, буяє, аж по пояс,
Дорога знань… стелиться, її знайдеш,
Боячись, хоч озирнешся і не раз,
Сам розквітнєш у ніжному суцвітті.
Де друзі, завжди поруч, як опора,
Щось підказати, чи виручить треба,
Може, хтось хоче схилить до покори,
Вирішиш сам, чи в цьому є потреба,
То щоби згодом, нікого не винить.
Світліє небо, чисте, схил блакитний,
Свої знання, мрієш втілити в життя,
Чекаєш день, сонячний і привітний,
Ти відчуваєш гучне серцебиття,
На яку стежку стати, щоб йти сміло?
Їх так багато, а час ніби летить,
Ця мить коротка, як ранкові роси,
Йди сміливіше, поки сонце й блакить,
Як цвіт весни, його бачиш прекрасним,
Любов зустрінеш… щоби на все життя!
Буденні дні… робота, жінка, діти,
Ти ніби птах, що про родину дбає,
В душі весна, вмієш погомоніти,
У дружнім колі, сім’я окриляє.
Щоби щасливим зустріти майбуття!
Одна стежина, цінуй своє життя,
Щоби без воїн й не було каяття!
Березень 2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Бажання мріяти, попри негаразди,
Що за плечима - страшні дні відкинути,
Певно на краще, надію мати завжди,
І все погане, просто перекреслити.
А чи спроможний, наважишся зробити?
Війну забути і серце підкорити,
Усе пробачить, сховати пекучий спогад,
Того нема, хто стояв з тобою поряд.
Снаряд улучив, коли між корчів лежав,
Уже поранений, сміливістю вражав,
Ні крику, ні стогіну, лиш біль у очах,
На жаль, стікав кров’ю, переборював страх,
В сірій імлі, зустрічав сонечко раннє,
Біду відчув, все ж усміхнувся востаннє.
Ти з ним спілкувався, бачив світлі очі?
У снах його погляд, турбує щоночі,
Ненече в спадок, подарував міць й силу,
Дивував мужністю, в останню хвилину,
Не втрачав віри, надій на перемогу,
Та на жаль, доля, дала іншу дорогу.
Невже пробачиш, ти за всіх побратимів?
Упевен ні! Будеш нищити кретинів!
З мечами, прийшли козацький дух вбивати,
А ти ж, українець, будеш захищати!
Бо віриш, розквітне Україна – мати!
14.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Вечоріло… сонце пестило хмаринки
В них неначе, зоріли дрібні жаринки
Онук грався, часто зирив до крайнеба
Так красиво, ніби в золоті півнеба
Крутнувсь, як дзиґа, підскочив, посміхнувся
Треба до діда, дещо спитать забувся!
Підбіг до нього очі щурить, запитав
-Ти був допитливим, як маленьким бігав?
Чимсь дивувався? За небом спостерігав?
Я мов, чаклунство, там побачив угорі
То близько й далеко у хмарах ліхтарі.
Дід так скривився, неначе з’їв кислицю
Ану йдем глянем, на дійство,таємницю.
Крехтячи дід, не поспішав, вийшов з хати
Глянув на небо, - Що хтів пожартувати?
Тож білі хмарки, здаля ніби із вати
Подивись! Просвічуються промінцями!
Ох дивуєш, ти своїми відкриттями!
Онук, лукаво позирнув, гордо мовив
-Ех діду, бачу ти не вмієш фантазувати
Колись, казав був фантазер, вихвалявся
Облом! А я ж подумав, що в тебе вдався.
21.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Розмови…Не завжди чуєш від душі
Про сумнів,ти не напишеш у вірші
Не зможеш, передати хвилювання
Бо сам, на краще маєш сподівання
Тобі здавалось, під час спілкування
Як – так, не може буть, людина щира
Вже в душу підкрадається зневіра…
На що багата? Загубила щирість?
Не притаманна їй любов і милість?
Зло посилилось? Його не позбутись?
На жаль із ним, не раз можна спіткнутись
Собі зашкодити, блудити в пітьмі
І врешті- решт, ти враз подібний зимі
На якийсь час, душа мов скрижаніла
Та чи вона, собі цього воліла?
Напевно, війна свою роль зіграла
Смертями, безнадією страшала
Душу ятрила, темінь при землі
Жура і біль, що принесли москалі.
Та озирнися, вже буяє весна
Мрій і надійся, закінчиться війна
Душа зігріється, розтане крига
Хоч і на мить, підкрадеться інтрига
Та тут вже доля… тобою скерує
Пробудить мозок, серденько відчує
Полегшання, хоч і змокріло чоло
Відчуєш, що ти зміг побороти зло.
З часом, стаєш щирим і добрішим
Певно,як і усі, будеш мудрішим
Гордитимишся, тож на душі ліпше
Тепер, друзів зустрічатимеш більше!
До свого серця, прислухайся, почуй
Усі мости, що зруйнував, відбудуй!
Ти зрозумієш, вернуть щирість вдасться
Й твоє життя, відчує солод щастя!
09.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
Ласкавий промінь ліг на фіранку
Із хвилюванням діждалась ранку
І ось нарешті погляди в очі
Як би ж ти знав… страждання жіночі
Так серце крається, їдеш кудись…
Душа в сум*ятті, ну ж бо посміхнись
Скажи чи разом, побачим весну?
Прокльони шлю, я оркам за війну
Рашистська зграя - всі недоумки
На жаль не мають, своєї думки
За що помрете, на полі бою?
Чи матері, не сприймають болю
Кровинки рідної? Йдете на смерть
Знайте тут всі, поляжете, розіб’ють вщент!
Сиві хмари… вітер розрізає
Чого ждати, душенька не знає
В тебе завдання, їдеш на підмогу
Із смутком гляну, я на дорогу
Обійму міцно, попри тривоги
Дай Боже, любий, нам перемоги!
Весни чарівність, придасть нам віри
З землі святої проженем звіра!
Ми стоїмо, за правду, за волю
Країна матиме, кращу долю!
12.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
Сріблястий сніг,трима в собі загадку,
Потішусь ним, взяла б собі на згадку
Але ж розтане. Ні, нема надії,
Як десь зникають, нездійсненні мрії.
Світленька крапля блищить у долоні,
Бринить спогад, розлука, дні холодні,
У почуттях віддалялися щодня,
Мене вражав, сарказм, постійна брехня.
Про все що мріяли, десь загубилось,
Але ж часті цілунки, втішавсь вроді,
Я зразу думала все це наснилось,
Можливо вітер, став на перешкоді.
То не спів пташок ніжний і весняний,
Й не дзюрчання веселеньких потоків,
Мабуть сніг, уже рихлий, ще срібляний,
Не жалію, не чую твоїх кроків,
Все на краще, певно ти цього хотів,
Тож не будемо, суперечить долі.
23.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
Закружляла, закружляла,
Я в таночку із весною,
Адже знаю, звеселяла,
Бачу ти, слідиш за мною.
Ясно в небі, місяць – обруч,
Нам балкони освіщає,
Хоч під’їзди і не поруч,
Але ж потяг відчуваєм.
Лине музика, як зваба,
На підборах, враз крутнуся,
Вздріла зириш, як нахаба,
Все ж наважусь, посміхнуся.
Біле личко, ледь рум’янець,
Прикрашає мої щічки,
По крайнеба, ліг багрянець,
Огортає полу нічки.
Не птах, бо ж ти крил не маєш,
Твої очі ніби зорі,
За кого, мене сприймаєш?
Може ждеш, щедрот від долі?
Шкода, не людина – павук,
Була б відстань- не завада,
Відчули б, сердець перестук,
Чи мій танець не принада?
Тебе в гості, я чекаю,
Закружляємо у вальсі,
Терпіть досить! Відчуваю,
Нам зустрітися на часі.
Дві душі - весни суцвіття,
Вітрець, легенький обійма,
Тож прийди, найкращий в світі,
Гадаю, перешкод нема.
2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
Сьогодні думка, як квітуча весна
Очі чарують блакитні небеса
Білі хмаринки ніби бризки вина
Лиш де-не-де осяйні златом - краса!
Так гріє душу, жадано, неспинно
Сяюче сонце розлилось по садку
Білий підсніжник погляда невинно
В рудому листі, в сріблястім повитку
Зваблює очі маленька фіалка
Неначе викрала з неба синяву
На мить у росах заграла веселка
Золота іскра, лилась крізь тісняву
Поспіша думка, занурюсь у весну
Її дари – Боже благословення
Нехай хоч раз, я забуду про війну
Зустріну Музу - для віршів натхнення!
18.03. 2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
Задовга нічка… ніби клубок ниток
З темно-синім й золотистим люрексом
Вив’яжу місяць й ніжних маргариток
Із думками, що вплелися імпульсом
Зіркам подібних, раптово спромоглись
Зачарувати, ясним мерехтінням
Принести спокій, у душу домоглись
Вмить попрощатися з їдким сумлінням
Нічна картина, в весняному стилі
Гарненький светрик, зрадіє онучка
Мої ж думки, як мрії сизокрилі
Зігріють серце, хоча, це й дрібничка
Радість і втіха для себе самої
В задовгу ніч, позбутись дум, про війну
І не попасти, під вплив параної
Життя плекати і зустрічать весну….
14.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Часто згадую… сон наснився, доволі дивний,
Йду по стежці, посеред земельної ділянки,
А по небу, хмари - дельтоплан темно - сині,
Поміж них,сонячне сяйво- ніжні поцілунки.
Раптово настрій, змінився, стривожена душа,
Дванадцять рядів… переораної землиці,
На якусь мить, здивована, все ж далі йшла неспіша,
Але з пантелику, збивали думки - блудниці.
Думка чому? Але ж ми ділянку не орали,
Й чому земля, смолиста,чорніша за вугілля,
Як сніг на голову, веселий настрій забрали,
На душі смуток, кому підвласне це свавілля?
Блиск по землі, поруч й далі, як очі ворони,
Підкрався страх, озиралась, захисту шукала,
Ніби в тенети потрапила, відчулась втома,
Подібна статуї, мов заморозила зима.
Враз озирнулась, край неба насичені хмари,
Мішкам подібні, чуть менші й більші повні води,
Вмить спромоглися, заволодіть думки джмелині,
Не принесли б, вони нам сюди якоїсь біди.
По край неба, раз -у - раз, жахала блискавиця,
Мені б руками закрити очі й вуха, Гримить,
Із відлунням, спроможна добре повеселиться,
Здригались хмари, потужний грім не вщухав й на мить.
Здаля виднілась, сіра стіна - безжальна злива,
Потік води, стрімкий, темніше чорної землі,
Це все без жаху, сприйняти було неможливо,
Знесе з дороги, принаймні так здавалось мені.
Та ні, затихло, все спинилось, змарнілі хмари,
Неслися вдаль, під поривчастим тиском вітриська,
За мить, у купу збивались й линули удари,
Якісь у небо здіймались, якісь впали зблизька.
Мій погляд, знову на переорану землицю,
Та вже за смужками, шмат золотистої стерні,
Між нею, я де-не-де побачила пшеницю,
Ніжно - зелені паростки в росі, як навесні.
Я під яскравим,теплим сонцем – зачарована,
Душа втішалась, раділа від земної краси,
Мов від жахіття, зненацька була врятована,
На злеті мрій, сердечних, у пробудженні весни.
***
Проснулася… тіло тремтіло, ритм серця збився,
Думки, як рій бджолиний, до чого сон наснився?
***
Цей сон, мені наснився напередодні Водохреща 2022 року.
Для мене була загадка та згодом, я його ніби розгадала. Ті хмари, темні зливи, ворони, напевно все це було , як передбачення щодо війни. Тож я надіюся, що з весною, до нас прийде довгоочікуваний мир. Ті ніжні паростки пшениці, як вісники відродження. Тож чекаємо на перемогу! Нехай Бог допомагає нашим воїнам – героям, що захищають рідну землю від московської чуми!
Слава ЗСУ! Все буде Україна!
( Оь воно, як буває в житті, віщі сни збуваються,
навіть й більш, як через рік) Дай Боже усім миру і добра!
13.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
Вразливе Мя-у- лине по окрузі,
Напевно це, нагадування друзі
Що за віконечком, приліт весняний,
На підвіконні, лежить кіт, мов п’яний.
В очицях сонячні іскри заграють,
То стан душі, тому вогняно сяють,
Носом, торкнувшись віконного стекла,
З болем, остання надія вже втекла.
Йому б на волю та хазяйка строга,
Тож не пускає, навіть до порога,
Свою самотність, лише з ним розділить!
Йому ж упертість, здолати незмога,
Ятрить сердечко весняна тривога.
Шкода́, вже забула молодість свою,
А я ж, на неї в душі злобу таю,
Кіт, зранку й вдень, ловить сонячний зайчик,
Від безпорадності, все котить м’ячик,
Хоч за вікном й линуть пташинні пісні,
Лиш крають серце, очі часто сумні.
Життя в неволі - дратівливість щодня,
Думки вразливі, був би я цуценям,
Мені б напевно позаздрили коти,
Ті, що теж мріють, від хазяйки втекти.
Друзям – собакам, полегше живеться,
Хоч час від часу, погулять вдається,
Нехай і був би маленький повідець,
Тоді б моїм, стражданням прийшов кінець,
У первоцвітах, я би знайшов стежку,
В весняних запахах покохав подружку.
02.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
( вірш до картини)
Мамо ти де? Відгукнися! Чому пішла?
Я ж залишилася повір, зовсім одна,
Мене ж ти знаєш, щодня… душенька вола,
Що буде, мо» попереду, жде чужина ?
Та кажуть ні, наша рідна Україна,
Не чужина, тут усі дружні, добрячі,
Говорять, що переможе неодмінно,
Але ж жахають, очі орків, звірячі!
Боюсь… їх погляди - палаючий вогонь,
Ще зранку, я їх бачила під будинком,
Не спала… по судинах закипала кров,
За склом, мені б краще стать павутинкою.
Щоб врешті, не помітили біля вікна,
В підвалі… помню дуже путіна кляла,
Тож нелюди, аж болить від слова війна,
А ти, ще звечора пішла і не прийшла.
Потім вночі, все здригалось від снарядів,
Свистіло, де дома, лишились руїни,
Я ж так хотіла, позбутись негараздів,
Жива, мене в той час, спасли рідні стіни!
Мамо, мені всі кажуть, ти на небесах,
Бачиш, я тепер тут, далеко від війни,
Все ж, опановує, розпач, жура і страх,
Знаю, в цьому немає твоєї вини.
Тебе люблю, приходь до мене хоч у сни,
Сумління й смуток, у повітрі розчини.
Лютий 2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Вересневий вечір. ….
Легка прохолода злегка сповивала тіла. Вони невпоспіх йшли стежкою, що проходила вздовж посадки, перед ними інколи здіймалися сполохані птахи. Гілки дерев злегка гойдалися, жовте й ледь багряне листя повільно крутилося й припадало до землі.
Два дні поспіль, Віктор з Галиною добре потрудилися на дачі. Хоч обоє вже десять років на пенсії, але спромоглися поперечною дворучною пилкою спиляли три старі вишні. Цього ж дня й розпиляли на колоди. Переночувавши ніч, увесь день він рубав дрова. А дружина носила й складала їх під піднавіс біля дачного будинку. Наостанок дуже поспішали, адже вдома в квартирі залишився кіт.
Клопоталася Галина,
–Ой, мабуть своїм криком увесь під’їзд на ноги підійме. Їсти йому вистачить, але ж важко переносить самотність.
-А я ж тобі казав, давай візьмемо з собою. Так ти ж , їдемо ненадовго, туди й назад, а воно бачиш, як вийшло.
-Та нічого… я думаю витримає, нині не весна.
-Ага, як колись, поки приїхали, усі твої клубки з нитками порозмотував. Жінка посміхнулася
-То він так свою любов до мене проявляє .
Ось уже й залізничне полотно. Взявшись за руки, на високу платформу підіймалися по насипу щебня.
-Ой, Галю, я бачу ти вже притомилася, почервоніла, як троянда влітку. Як почуваєся?
-Та нічого, як не виберемось на верх, то видеремось, хіба це нам вперше.
Віктор дивився вдалину, звідти мала появитися електричка.А думки за дружину – Ой, здає моя половинка, здає. І дачу жалко покинути, але й здоров’я не позичиш,
-Галю…. здається їде, зараз може вдасться присісти, відпочинемо. Я зізнаюся, теж притомився.
У тамбурі електрички людно… спостерігали, як старі допомагали один одному підійнятися по сходах.
Віктор, трохи знервовано дивися в салон вагона,
-Ух ти! А чи й знайдемо де присісти, це ж сьогодні п’ятниця. Пішли…
Він здаля шукав місця, майже посеред вагона побачив не повністю заповнене купе,
-Проходь вперед, здається нам повезло, є місця.
В цьому купе з однієї сторони, два чоловіки поважного віку, одягнені у форму охоронців, міцно спали. На сидіннях навпроти, біля вікна сидів чорнявий чоловік середньої статури, біля нього, пишна панянка, на вид в зо два рази ширша за нього. Звичайно, де ж тут вміститися на двох місцях, біля них, хіба що долоню можна було прикласти. Вони приблизно одного віку, в межах сорока - сорока п’яти років. По розрізу очей можна зробити висновки, що люди не місцеві, скоріше за все приїжджі з ДалекогоСибіру. Ця пара задоволено облизувала шоколадне морозиво, вдаючи, що більше нікого не бачить. Панянка всміхалася, тулилася до нього, він задоволено примружував очі.
Аж у грудях стиснуло в Галини - Оце так поведінка! Іще й розклалася, чи й не сором? Та де ж ті жирні коліна можна здвинути докупи, на них сала, як на добре вигодованій свині. Якби ж спідниця хоч трішки довша, напевно так би не кидалося в очі.
Злегка торкнувши плече дружини, Віктор тихо запропонував,
-Присідай біля хлопців, дивись не розбуди, мабуть з чергування їдуть.
Вона очима пробігла по салону вагона, на жаль більше вільних місць не побачила. Віктор поглядав на веселу пару та попросити щоб потіснилися не наважився. Важко перевів подих, обіперся на верхню частину сидіння. Дружина з жалем подивилася на нього, він помітив, кліпнув очима,
-Може скоро якесь місце звільниться, трохи постою.
Але ж їхати майже годину - журилася дружина, останній робочий день, мабуть всі їдуть до кінцевої зупинки. В душі розчарування, хіба ж не бачать, що старий стоїть. Ой, Боже до чого рухається наш світ?
А пара ніби навмисно поводилася зухвало. Жінка з себе зняла вітровку, трохи віддвинулася, заговорила ламаною, але цілком для них зрозумілою мовою.
-Ти бачу трохи зблід, бідненький, напевно від поїздки виснадився. До стінки не зручно притулятися, краще поклади голову на мої груди. Іще хвилин двадцять можеш подрімати, я початую.
Після почутого, Віктора, аж струснуло -Ба яка уважність до чоловіка, а я стою, ноги німіють. В цей час.Галина вирішила запропонувати чоловікові присісти на своє місце,
-Вікторе, я вже трохи відпочила, тепер ти присядь, нам ще довгенько їхати.
Він відразу махнув рукою, заперечив,
-Ні- ні, де ти бачила, сиди, так наробилася за два дні.
За мить, неочікувано для дружини, звернувся до пари,
-Молоді люди, я би вас попросив трохи потіснитися, нехай я хоч скраєчку присяду..
Враз обличчя панянки посуровіло, в очах мигнула іскра. З презирством голосно сказала,
-Та ти ж мужик, це якби жінка попросила, може тоді і потіснилися. Чи більше місць немає, що тут прилип, як банний лист.
Про те що було голосно сказано, ніхто й не помітив. Хтось дрімав, хтось вів розмову із сусідом, дехто в навушниках,слухав щось з телефона, а дехто просто уважно придивлявся до телефона.
Галина жахнулася, ледь не привстала. Її злякало перекошене люттю обличчя тієї жінки й до посиніння стиснуті губи. Маючи доволі вузьку форму очей, блиск у очах, подібний блиску пантери, ніби намагалася швидким рухом напасти на доступну жертву.
У розпачі, як втримати свої емоції, щоб не зірватися на захист чоловіка. Думки мов заснувались у павутинні… яка наглість так поводитися! О, такої поїздки ми іще ніколи в житті не мали.
Воно якби більше нічого не сказала,то може б на цьому розмова й завершилася. Але панянка, незграбно скинула з ноги капець і подвинула ногу на сидіння. Рукою гладила голову чоловіка,
-Ось так зручніше і тобі й мені. Чи ми не маємо права сидіти так, як нам комфортніше, а то ти ба, потісніться….
Напевно є межа всьому! Так, електрички не на стільки комфортні, але ж якщо іншого вибору немає, то мусиш їхати тільки цим транспортом. Здавна є приказка «В тісноті та не в образі» , чому нині люди гублять людяність?
Галина відчула прилив крові до обличчя, різко встала.Чоловіки що дрімали поруч, проснулися. В недоумінні позирнули до вікна, звернули увагу на розчепірені ноги панянки, переглянулися.
Віктор зрозумів, що дружина наважилася щось сказати. Щоби втихомирити її запал, перед нею наставив зап’ястя рук, але нічого не встиг сказати. Галина різко махнула рукою,
-Яке нахабство, ти ж йому в діти годишся! Він два дні трудився на дачі, дрова рубав, а ти розсілася, як дійна корова. Зовсім сором втратила, ганьба!
Враз, рукою кивнула до її супутника,
-А ти її чоловік, чи може бойфренд?! Не гидко спостерігати, як твоя дама сидить перед людьми, навіть перед цими чоловіка.Чи в неї є поняття, як поводитися в громадському місці?
Чоловіки почервоніли, переглянулися .А її бойфренд, чи чоловік після цих слів почервонів, різко піднявся,з під сидіння забрав сумку й швидкою ходою пішов до виходу.
Вона ж підвелася, не звертаючи на свою коротку спідницю, низько нахилилася, навмання відшукала свій капець, взулася. Злобно позирнувши на всіх, не зрозуміло на якій мові, пролунали гучні слова. Широко розмахуючи руками, перекачуючись пішла до виходу.
Віктор взяв дружину за руку,
-Ти так розхвилювалася, може пігулку дати
. У відповідь заперечила головою, звернулася до чоловіків,
- Шкода, що цей прикрий випадок стався біля вас. Ви мене пробачте, не змогла справитися з емоціями.
Один із них підтримав її,
-Та все ви правильно зробили. Ми цілу годину спостерігали на їх поведінку. Яку на жаль по іншому і не назвеш, як свинство.
Як добре, коли тебе хтось підтримує, - подумала Галина.
Гудіння електрички відволікало від нав’язливих думок. Ніжні погляди поступово знімали напругу. Подібні голубам, схилившись один до одного, мріяли якнайшвидше добратися додому.
2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
Надихнув гумор Насипаного Віктора
" Лотерея",( як відповідь на прочитане)
Все дотепно, все до діла,
Мать такого теж хотіла,
Та шкода́... сивина в косах,
Хоч сусід і зирить скоса.
Не підходить, їсть багато,
Тож не буде, в нього свята,
Та до мене, час від часу,
Я прийде, гладущик квасу,
Подам. Дровець нарубає..
Уже зізнавсь, що кохає.
Але я, свій гонор маю,
Сама сплю, сама лягаю,
І ні храпу, ні сопіння,
Нехай зна, маю уміння.
Підморгну і посміхнуся,
Він раденький, крутить вуса,
Дід, як танк, хоч дуло й має ,
Так воно ж вже не стріляє.
Тож всім розмовам, вже кінець,
Не ті роки йти під вінець!
Хоча, в душі держу секрет,
Люблю, як він приносить мед,
Як взимку снігу намете,
Усі доріжки підмете.
Мабуть заздрять молодиці,
Несе відра від криниці,
А я поруч, йду, як пава,
Правда усмішка, лукава,
Кажуть хитра, ну і що ж
Мо» належу, я до вельмож?!
Хай повчаться отак жити,
Щоб сусідом дорожити,
Хитрість, вмілість - треба мати,
А вночі, відпочивати!
А на ранок, сонце зійде,
Знов сусід.. у хату прийде,
Тож самотності не маєм
Для двох втіха, не страждаєм.
***
Кожному, доля свій шанс дає,
Хтось вигра́є, а хтось й програ́є!
06.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Ранкове небо… все в сонячній заграві,
Хмари дрімаючі в золотій оправі,
Промінчики в розірваній павутинці,
Блиск срібла… ловлю в білесенькій сніжинці.
Вродливий ранок, рукоділлям багатий,
Легким багрянцем мерехтів коло хати,
За мить торкався блакитної фіранки,
По ній раптово засяяли іскринки.
То Божий дар, казковість, мене веде вдаль,
Думок пекучих позбудусь й свою печаль,
Віддам промінню, хоч повільно, хай спалить,
Можливо з болем, душу й серденько вжалить.
Та я стерплю, в собі сховаю жах війни!
Думок суцвіття… ждем подарунків весни,
Й ранків чарівних, світлих, мирних, привітних,
Збудуться мрії, Україна розквітне!
05.03.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Надворі зимні дні… скиглить вітер й листки багрові й напівсухі безжально підносить, крутить й довго кудись несе, нарешті торкнеться купи й припаде. Все піднебесся в сизих хмарах, до землі низько -низько. На голову тиснули, думки нашіптували, не гнівись. Довкола глянь, життя продовжується. Продовжується! Але ж війна, таке життя дістало.
Не гніватись, запитувала себе, але ж ти обіцяв чи подзвонити, чи приїхати, п’ять днів минуло, ніякої звістки. Поїхав, знову риск - на деокуповані території, повіз медикаменти, іще дещо. Звичайно бути волонтером, робота не з легких, велика відповідальність. Дорога під обстрілами насторожує, кожен раз просиш Бога, щоб повернутися живим. Але ж комусь і це треба робити, себе вмовляла. А іншим разом з думками погоджується, навіщо себе накручувати, злитись.
Спомин серце крає, коли пригадає, як тікали від війни. Позаду свист куль, снаряди зривались, від відчаю уже й не сподівались, що вдасться втекти, залишитись живими. Сльозини цівкою стікали по щоках, панічний настрій, у очах страх.Страх за війну, за його життя, за самотність, розлуку. Якби ж ти знав, як відчуваю біль і переношу муку. Коли в новинах увесь час - бої жорстокі, ворог не відступає. А ще, там сильні морози, аж ніби тут холод тіло проймає, душу крає. І знов думки, як злі пацюки, точать мозок. Це не в дитинстві, як після прочитаних казок. Насняться феї, або принцеси, а інколи вигаданих пришельців гримаси. Це кровава війна, коли сусід, його недоумки, вирішили Україну підкорити. Хіба спокійним можеш бути? Знаєш, треба рідну землю боронити. Оскаженілих орків - злодіїв, клятих рашистів, треба знищувати, гнати в три шиї, щоби ніколи на інші землі не зазіхали.
Душа болить і в інших людей - за рідних, за дітей, які жахаються від пострілів, гулу, свисту, вибухів снарядів. Воно й самій холоне душа, вона ж жива, все відчуває. А в тих зомбованих, чи у них є душа? Чи замість душі мішок лайна, а замість серця камінь? Про таких страшно й подумати. А по судинах,чи то червона кров, чи може нафтові мастила? То скажіть кого ж їх, яка особа народила? Напевно з мізками - не все до ладу. Як запрограмовані машини, які тільки й чекають команди « Фас», чи принаймні кнопку натиснути, щоби всю землю знищити. Ні - ні, не можна збагнули, сприйняти цих виродків, їх свавілля. Страшно подумати що зробили з будинками, з заводами, з енергетичними структурами, з театрами й клубами відпочинку, з школами й дитсадками. Хоч не живе, але побудоване на благо, за все це, теж душа болить. А про народ, що гине під уламками снарядів та про воїнів, що захищають нас. В холод і в дощ, у сильний вітер й зливу. Вони ж усі мріють, мати щасливу кожну родину, всю неньку- Україну. Одягнені і взутті,їх погляди прикуті… до ворогів, які нишпорять повсюди., виконують наказ Іуди. Так й намагаються підкрастися і вбити. О, Боже- Боже, скільки ж можна людей гнобити?! Вже цілий рік стогне українська земля, а скільки воїнів поклали біля вівтаря?! Душа болить, хоче ридати та мовчить. Тіло горить, по жилах полум’я пече, а чорний ворон, здаля знову кряче. Приносить звістку про новий напад, про загиблих, про знущання і злодіяння зухвалих нелюдів- рашистів.
ЇЇ душа колись була чудна. Дивилась фільми, комедії й музичні кліпи- раділа, сміялась, підспівувала. А нині дивна, кожна подія важка, і поневолі душа, як ворожка.Мов на розпутті, по якій стежці піти, щоб усім було краще, як на щастя підкову знайти. Щоби навік позбутися гіркоти! Яка в душі, на жаль давно посилилась.
Рясненько зорі, ледь -ледь мигтять, розсипалися в піднебессі…
Йому би уже і повернутися – душа не на місці, вже п’ятий день вона у стресі. Годинник, як маяк, час від часу мигтить світліше. Ну подзвони, щоб на душі та й ліпше. Щоби в подушку не ховала сльози, бо ж так турбують думки, як грози, які так часто не бажані в житті.
До вікна погляд… дивувалась. Легкий мороз на склі розмалював срібне пано, вона ж зітерти його намагалась. Але ніяк, бо ж то все зовні, пано не позбутись, як і думок,чому такі невгамонні?!
Душа знов мріє про тепло і спокій… та хіба знайдеш в сьогоденній обстановці? Шкода час плине, а він не дзвонить.
Хоча й сама, щодня в метушні, у волонтерському пункті серед людей, не припиняється робота. З ранку й до вечора небайдужі люди плетуть сітки. Все більше мовчки, кожен з своїми думками, із хвилюванням, усі новини з фронту сприймають. Вона ж сьогодні готувала свічки і знову ходила за баночками, які підвіз якийсь хлопчина. Тут щодня є робота, кипить. То правда, не відволіктися й на мить. Та коли вдома, вже його сварить, хоча і гріх, але ж полинних думок цілий міх. А іншим разом в протиріччі сама з собою… дурепа, коханий пробач за образи, я пишаюся тобою.Хоча ми живемо у важкий час, душі споріднені, зв’язок є між нас.І віра - непереможна Україна. Діждемось миру, як і кожна родина, сини якої пішли на війну, є мужність, сміливість, надія зустрінемо весну! І в кожному куточку України замайорить наш стяг. Щоб кожен з нас, своєї мрії досяг. Прославляв рідну землю навіки… де небо чисте, ясне сонце й квіти, де воля, мир, любов і доброта ,то найцінніше!
Перед вікном, світло ліхтарика здаля, її за мить думка окриля. Він повернувся, дяка Богу живий! Душа на взлеті,- Я двері відчиняю, милий!
2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
Не люблю…
Не лю́блю… сірі хмаринки
Щодня́… ваблять біленькі
Ледь довгенькі, як пір’їнки
Здаля… ди́вні, пухкенькі!
І пливу́ть. так потихеньку
Ніби й справді... в синім морі!
2020р
На лужку
Маю котиків біленьких
І до речі, ще й сіреньких
Вони ніби, всі хитренькі
Добрі, жваві, веселенькі
Зранку, треба вміло вмитись
Згодом, йдем повеселитись
На лужку, сонячний зайчик
І я хутко, кину м’ячик
Гайда - вперед, сміливіший
Не ловіть гав, хто ж швидкіший?!
Тож дру́жні і щасливі в грі
Втіша́ймося, літній порі!
2020р
Спішить час
Чи зима,чи не зима
Сподівався, я дарма
Снігу гарного катма!
Спішить час,чому летить?
Не спіймав, щасливу мить!
Сані й досі... на горищі
От вітрець! Зранку свище!
І чому́, теплий такий?
Снігу ма́ло та й крихкий!
Чи зима,чи не зима
Зовсім настрою, нема!
Та нічого, так і буде!
Дев’ять місяців, пройде
Зима знов, до нас прийде!
За цей час, я підросту
Що ж стрічатиму, весну!
01.03. 2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
Зимовий сад на казку схожий
Гуляла віхола, цілу ніч
А ранок видався погожий
І я іду, йому назустріч
Земля в алмазах, засіяє
Кущі понурилися в шапки
В снігу проміння знов заграє
Летять донизу малі купки
Дерева в снігових заметах
Вздовж стежки ніби загорожа
Штахети в білих діамантах
Під ними, шовкова одежа
Куди не гляну, скрізь іскриться
Оце так ранок, тут справжній рай
Краса вражає. Веселиться
Зима гуляє, прикраша край!
А моє серце так тріпоче
О Боже, збережи цю красу
Війну спини! Душа хоче
Нехай, під снігом тривога й сум
Стече ! Радо зустрінем весну!
27. 02. 2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Я з відра водичку п’ю
Біля мене,- Хрю-хрю хрю
Це мій друг, мама каже
Як хліб маслом намаже
Й мені дає, я ж йому
Спитаєте, а чому?
Наша дружба над усе
Мене він, немов пасе
Я в траву і він туди
Вже йому… кажу, Гляди
До суниць, ти не ходи!
Я їх краще, нарву сам
Ну звичайно й тобі дам
-Хрю- хрю - хрю, - це на згоду
Йдем удвох, до городу.
Вже й наїлись смакота
В його серці доброта
Ніжний погляд… Хрю хрю хрю
Мов слова - Тебе люблю
Вмить,- Гей - гей ,- біжу вперед
Ось у чому, наш секрет
Бо удвох радісно нам!
2020р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Блакить небесна… день стукає в вікно,
А я й на мить, ще не зімкнула повік,
Гидкі пігулки, вже випиті давно,
Душа болить… інформації потік.
На жаль, сприймаю важко, емоційно,
Гіркі новини - вироки щоденні,
Увечері… підсумки традиційно,
Війна спаплюжила кожну буденність
А ворог, розповзається, пре лайном,
В своїй країні, давно, як непотріб,
Скалічені… наркотиками, вином,
Їх не питають, у бій гонять вкотре.
Під серцем щем,у жилах закипа кров,
У чорних мішках, відправляють назад,
Скажіть мені, де ж материнська любов?
Чи може для них, війна, то маскарад?
Правдоподібно сім’ям - кістки в горлі,
Що не хвилюються дружини, батьки,
Та ні,мабуть, за них знайдуться й горді,
До нас від злоби, стискають кулаки.
Чи зомбування, чи страшенна заздрість,
Гадать не стану, то ж не ворожка я,
Скоріше це - невиліковна хворість,
Кричать любов…щирая, (братерськая).
Без нас здохнуть, не можуть відпустити?
Та стежка, не одна в нашому житті,
Ми віками, не згодимось простити,
За людські смерті, за злодіяння всі!
13.02.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
1
Серпневий вечір… у горах поступово темніє.
Небесним простором заволоділи сірі й чорні хмари. Гори здаля ніби одягнуті в капелюхи. Сірі хмари, як великі, пухкі подушки.Та від подиху вітру здригаються, за мить розтягнуті, гублять краплини дощу.
Микола присів під крислатою, густою сосною - Здається тут зможу пересидіти. Озирався, роїлися думки - Як бути далі, куди йти?
Ні, такого з ним іще ніколи не було. Він майже щороку відправлявся у мандри. Раніше поїздки до моря, а згодом по історичних містах України. Цьогоріч вирішив помандрувати в Карпатському краї.
А що йому,один у матері і в батька, живе окремо, має свою двокімнатну квартиру. Працює в школі, викладає фізкультуру. Хоч і в районному містечку, але його це влаштовує. У міському басейні зібрав волейбольну команду, навчає молодь, з ними їздить на змагання. Завжди радів відпустці, кожен день можеш присвятити собі, відволіктися від щоденних клопотів. Хоча й роки, уже розміняв свої тридцять п’ять, але іще не насолодився життям. Мріяв … літав - весь час кудись манило побачити іще щось нове. Сприймати красу землі, відчувати окриленість, радіти життю. Сімейне життя не приваблювало…хоч інколи і зваблювали дівчата, згодом жінки. Але ті миті залицяння і інтиму, не несли за собою відповідальності, не замислювався, щоби змінити своє життя. Взаємне фліртування просто на якийсь час, визивало задоволення душі і тіла.
За плечима рюкзак з палаткою, дещо з одягу та невеличкий термос з міцним чаєм. Документи й банківська картка в надгрудній кишені курточки. Телефоном користувався часто, тому тримав, як не в кишені джинсів,то в руці.
Третій день блукає по лісу, бачив гірські невеличкі ріки, хащі і галявини. Після відвідування водопаду його підстерігла невдача. Непомітно для себе, чи задумався, чи щось інше відволікло, ледь не впав у прірву. Саме в цей час у руці тримав телефон, різкий рух назад, телефон вислизнув. Тихий брязкіт луною відбився в прірві…. підкралося розчарування.
Микола іще раз подивився під ноги й на небо. З півночі сунула чорна хмара. - Чи тут поставити палатку? Ні, гаяти часу не можна, уже й так краплі пролітають.
Стук молотка губився по окрузі… забивши кілки в землю, підтягував, вирівнював палатку. Краплі густішого дощу підганяли його, за мить дощ, як з бочки. Не втримався на ногах, підслизнувся, упав ниць.
- Та що це?! Ніби вся вода зібралася,щоби мене прогнати з цього місця.
Холодна вода з піском й землею потрапила під комір курточки, по спині ніби хтось лід приклав.
-Ні – ні, тут не можна залишатися,треба спускатися нижче.
Похапцем зняв палатку, на ходу впхав у рюкзак. Раз – по - раз мацав кишеню з документами – Може не змокнуть, добре що в салафані.
Гірській стрімкій воді важко протистояти. Обережно зробив лише два кроки, здригнувся від ударів граду.Озирався, довкола барабанив град.Мусив над головою тримати рюкзак - Оце так- так, ще й такий, як куряче яйце! Ой, що ж це коїться - охопила безпорадність.
Не в змозі втриматися, впав на коліна, його крутнуло разом з багнюкою й понесло вниз.
2
Промоклий до нитки, в забрьоханому одязі й кросівках, втомлений і змарнілий зупинився під трьома густими смереками. Вони росли близько одна до одної, ніби обіймалися, гілки раз – у – раз здригалися від граду.
Думки на злеті -Ні, далі не піду, тут почекаю. В душі запала смута за телефон. На ньому ж був маршрут, де він тепер, цього не знав.
За кілька метрів, за високою пишною сосною, побачив дах будинку,
- Ого, це іще нижче, мені ж здавалося я уже внизу.
В цьому будинку мешкала Віра, їй недавно виповнилось тридцять вісім років. Бідкала на долю, що занесла її в цей край , але згодом звикла.
Після початку війни на Донбасі, в дві тисячі чотирнадцятому році, вони з чоловіком переїхали до старенької бабці Ольги, яка чоловікові доводилася далекою родичкою. До війни Віктор працював на шахті, змиритися з загарбниками не захотів. За день - два, зібравши валізи, якнайдалі втекли від війни.
Через два роки стареньку поховали. Чоловік мав водійські права , тому влаштувався на роботу далекобійником. Воно би усе й нічого, навчилася збирати лікарські трави, гриби, ягоди, горіхи, здавала посередникам, на прожиття мала якісь грошенята. Віктору часто затримували зарплатню, тож приходилося викручуватись. Не пройшло й два роки після смерті бабці, як він зник. Куди тільки й не писала листи, шукала, але він ніби крізь землю провалився. Здивувалася, коли їй повідомили, що такої фірми не існує. Тож отримати, розраховувати на гроші, про які він не раз говорив, не було сенсу. Ще й з Прикордонної служби прийшов лист, що даний громадянин кордону не перетинав. Зразу плакала, але сльозами горю не допоможеш. Одне втішало - Хоч старий, але добротний будинок маю, з чоловіком встигли перекрити дах, тож не пропаду. Іще їй дуже подобалася низька, але велика за розмірами будівля з каменю, в ній сарай і баня. В сараї відділення для курей, при вході здорова пічка, на якій завжди підігрівали воду для купання. Поруч з нею вхід у баню, дві дерев’яні полиці, де можна полежати. А саме більше їй подобалася стара широка дубова бочка.У ній усі купалися, покійна бабця заварювала трави для купеля.Уміла старенька готувати і трав’яні пахучі напої. Смакуючи їх, забувалися усі негаразди, душа і тіло відпочивали. Потреби воду носити не було, адже замість даху, над банею стояв здоровий алюмінієвий чан, який завжди наповнювався дощовою водою. Влітку вода майже завжди тепла, а в прохолодну,чи холодну пору, воду гріли на пічці. Біля бочки камін, при купелі в ньому завжди жевріли дрова.
Сьогодні субота… день купання. У каміні уже потріскували дрова. Хоч і літня пора та ночі уже прохолодні, тому воду довелося нагріти. В такі дні Віра дуже відчувала одинокість, розчісуючи волосся, яке інколи падало у воду, з ним і падали сльози. Сльози нудьги і самоти. Не покидало бажання відчути себе жінкою, мати ласку, дотики, поцілунки, це робило її немічною, ніби підбитою пташкою. При повному місяці все навкруги збуджувало, дратувало. Інколи, себе порівнювала з голодною вовчицею, що в одинокості виє на місяць.
-Я ж іще жива!
Згадувала слова матері, що вона дуже схожа на батькову родину. Дід був українцем, а бабця циганка. Хоч про це мовчали та будучи присмерті, стара на прощання сказала,
-Онученько, люба моя, в тебе тече циганська кров, вона завжди гаряче протікає по судинах. А особливо, коли до твого серця підкрадеться любов, себе не стримуй. Знаю, на тебе чекає важка доля та ти прислухайся до свого серця, інколи може й треба, заради щастя кинутися у вир з головою.
Через рік після зникнення чоловіка, Віра мала інтимні стосунки з Вадимом, він був посередником, забирав у неї товар, комусь здавав на продаж. Але він був одружений, розраховувати на сім’ю не доводилося. Наполягав на обережності, щоб не завагітніла. А вона ж тільки про це і мріяла. Вкотре повторювала, - Мої роки… це ж уже останній шанс.Чи я у Бога не заробила на дитя? Мені й чоловіка не треба, хай би маленьке янгелятко потішило своїми ніжними дотиками, дзвінким голосочком, усмішкою, любов’ю.
3
Мокрими, ледь окровавленими руками, Микола, міцно тримався за стовбур смереки. За кілька хвилин здригалося тіло – Ой, за що ж це мені Божа кара! Чого жду? Мабуть треба туди, до будинку.
Знервовано відпустив одну руку, хотів хапнути рюкзак, але той піддався силі води, перевертаючись поплив з течією.Однією рукою не втримався й опинився у вирії води, ніби летів за рюкзаком.
Від сильного удару, на мить потемніло в очах. Різкий біль пронизав спину. Мілкий дощ періщив у обличчя, змиваючи бруд, вода потрапляла на груди, за комір курточки, джинси уже були зовсім мокрі. Він зрозумів, його принесло під кам’яниий паркан. У голові гуділо, намагався стати на ноги, але ковзав по бруду змішаному разом з градом, мусив передвигатися на колінах. Нарешті, за кутом паркану вдалося побачити залізну браму. Зібравшись з силами, перевів подих – Думаю тут мені допоможуть. У руці тримав перший попавший камінець, зі всієї сили гатив по брамі.
Саме в цей час… Віра поглянула у вікно.Усе подвір’я встелене градом, зверху сіяв густий мілкий дощ. Швидко замотала голову у великий вишитий рушник, виконаний у гуцульському стилі ручної роботи, вийшла з будинку.
- Ой, хто ж це так стукає? В душі похололо - Де ж мій пес?
-Сірко! Чого ж ти не гавкаєш? Ото хал*ра би тебе забрала, знову заліз під паркан. Що безпечніше у виритому лігві? Ехе -хе, а іще пес, чого забоявся, це ж не гроза. Але тобі мабуть все одно, чи град, чи гроза, ти вже старий, глухий й майже сліпий!
Махнувши рукою, поспішила до брами.
Помітивши доволі молодого чоловіка, добре натягнула рушник на лоб.
-Нехай думає, що я старша за віком.
Допомогла піднятися на ноги, а він мов п’яний, кліпав очима, придивлявся до неї - На вид ніби не молода, а в руках цупка, пробурмотів,
-Ви мені допоможете? Там за кутом паркану мій рюкзак.
-О! Напевно в горах відпочивав,чи мандрував. А тут бачиш яка негода. До хати такого замурзаного не візьму, йдемо до бані.
За декілька хвилин уміло знімала липке, мокре з багнюкою вбрання. Сорочку й майку він знімав сам. Тим часом вона потай мазнула своє обличчя брудною дровиною.- Може так менше на мене буде зирити. Хто знає, що він за один?А не дай Бог якась приблуда!
-Там.. у курточці мої документи, вони в пакеті, думаю не намочилися.
Пристально дивився на неї - Які карі очі! То у них блиск, то за мить смуток. Скільки ж їй років?
Вона ж від погляду зніяковіла, все ж усміхнулася й тихо запропонувала махровий рушник,
- На, приховай свою гордість, а то чого доброго, іще до гріха доведеш. Вода в бочці є, зараз добавлю кіп’ятку з лікувальною травою! Ти залазь, відпарюйся, приходь до тями. А я тим часом від багнюки прополощу одяг та замочу з порошком, пратиму трохи пізніше.
Він спостерігав за кожним її рухом,
-До речі мене звати Микола, я можу й сам попрати.
Помітно звела брови, весело сказала,
-Ну мене всі називають Вірою. А ти що уже зігрівся? Ба, такий гарячкуватий, а он по шкірі й досі є сироти.
Лежачи з закритими очима, він рукою притримував рушник, щоби часом не видати себе. Її чарівні карі очі збуджували, манили до себе.
Його особисті речі уже замочені в тазику. Як тут не подивися на документи? Не змогла стримати жагучу жіночу цікавість.
Від задоволення, напруга й легке хвилювання зникло, адже штампа в паспорті про одруження не було. –То добре… з документами все впорядку, значить сьогодні в мене є останній шанс. Чого соромитися і боятися, тим паче я за нього старша всього на три роки. Ой, грішниця я, боюся не зможу подолати бажання спокуси.
Їй потрібна ця ніч, завтра мали прийти забрати консервовані гриби, які уже лежали в кошику. Хто з посередників прийде вона не знала та це в даний момент, не було важливо.
З глиняним глечиком підійшла до нього,
-Ти спиш?
Відповів не зразу,
-Вибачте, задрімав. Щось і справді на сон хилить.А, що це так приємно пахне?
- Слухай, думаю недоречно до мене звертатися на ВИ, не така я вже й стара! Ось візьми, це пахне мій напій, випий! Досить духмяний іще й солодкий. Я в дитинстві часто такий пила, згодом мене бабуся навчила. Він придає сили, освіжає пам’ять, добре зігріває.
Подякувавши, він з задоволенням випив напій.Вона відразу запропонувала,
-А давай я тебе трішки березовим віником полупцюю. Я зараз відвернуся, а ти залазь на полицю, побачу який терплячий!
4
Він лежав ниць, поклавши голову на зігнуті руки, запитав,
-У вас є чоловік?
З під лоба здивований погляд, її голос долинув ніби здалеку,
-Отакої! ! Знову на ВИ?! Якби був, чи я би тебе так купала, як перед шлюбною ніччю. Ти краще руки вздовж тіла поклади.
Знову у голові дурман, перед очима туман. Вона березовий віником водила по спині, рукам, ногам, лише злегка торкаючись поверхні тіла. Ще якийсь час він відчував легкість, розслабленість, поступово розчинився у міцному приємному сні.
Їй не вдавалося бути байдужою, любувалася його тілом, долонями ніжно проводила по стегнах, збуджувала себе, відчувала велике задоволення.
- Яке пружне тіло, що то молодість, від такого й завагітніти не гріх. О, як важко вгамумавти свої бажання?!Та чи він це розуміє?
Згодом, на його тіло легенько наносила пахучу мазь , зроблену за бабусиним рецептом. Запах лаванди, як гормон щастя, заспокоював її.
Під навісом уже висіли випрані речі. Поки Микола спав, впоралася на кухні, в кімнаті на столі стояла вечеря.
В бані, не порушуючи його сну, в бочку налила чистої води. Вирішила й собі хоч трохи обмитися, придати тілу свіжості й запаху.
-Чи знову дощ?- плескіт води пробудив Миколу.
Присівши навпочіпки, Віра милася в бочці. Такий купіль в самотності, частинка насолоди, особливо коли запах лаванди п’янив, знімав напругу.
Очам не вірив - Таке моложаве тіло.На спині невеличке пасмо довгого волосся прикривало хребет. Вона паралоновою мочалкою намагалася дістатися плеча й різко зупинилися. Передчутття… напевно уже не спить. Лиш на мить озирнулася… він лежав на боку, рушником прикривав чоловічу гордість.
Ова!- Ледь не вирвалося з його уст! Чи я сплю,чи й справді це вона. Скільки ж їй років? Чи ввижається такою молодою?
Її голос перебив думки,
-Ти помиєш мені спину? Тебе тягнула, спітніла, такій лягати спати не годиться. Треба освіжитися, потім підемо до хати, повечеряємо.
Навіщо тут якісь слова, він зрозумів її бажання .Не приховуючи своєї наготи,за мить стояв позаду неї.Мовчки, не озираючись, подала мочалку.
Ніжний дотик до шиї, прибрав волосся. Вона ж здригнулася, відчувала прилив жару до обличчя. По тілу струм, від збудження, ледве переводила подих.
Він бачив, як повільно підіймалися і опускалися її пишні груди. Посміхнувся, думка - хвиля - Ану хто з нас терплячіший до спокуси? Я бачу, ти хочеш ніжності, ласки.
Пару раз мочалкою провів по спині. За мить вона здійнялася на ноги, повернулася. Довге волосся ледь прикривало груди. В голові роєм завихрилися думки -Але ж красива! Молода! А очі! Відчував, як тривожно закалатало серце- Може я під гіпнозом? Його ніби магнітом тягнуло до неї. Не контрольовані рухи… вмить опинився в бочці. Розчервонілий, збуджений, губами припав до її губ. Затяжний поцілунок – бажання бути поруч, не відпускав. То ніби квітка під вітром, що пестив пелюстки…. Здалася. По судинах гаряче, затремтіла, враз різко відштовхнула.
-Ти моя! Не відштовхуй!Ми удвох бажаємо цього.
Гарячі долоні торкнулися пружніх сосків, слизнули по талії,опустившись на коліна, обцілував стегна,
- Ти зводиш з розуму!
З закритими очима, в очікуванні чогось іншого, вона гладила його по голові, по плечах, злегка притискала до себе.
У очах блиски громовиці, від бажання до знемоги сп’янілий, терпіть не сила, він різко підхопив на руки, поніс на лавку.
5
В кімнаті тиша… у келихах недопите вино. Розмова затягнулася далеко за північ. Все зрозуміло, вона хоче дитину. Але ж самій виховувати важко. Не зміг сприйняти її душевний біль самотності, адже завжди серед людей, це відчуття для нього незнайоме.
Він задоволений, лежав у ліжку… чекав на неї. В умілих руках праска, за декілька хвилин, на столі лежали вигладжені речі. Думок про щось інакше й не було, лише щоби на завтра швидше все приготувати І знову в шаленій пристрасті торкнутись губ, відчути ніжність,тепло.
Місяць вповні освічував частину ліжка й кімнату. Сьогодні їй не до нього, вона не плаче, не ридає, в неї є гість. Раділа, як влітку троянда, що розкривається перед сонячним промінням, в бажанні запелитись.
Кожен його дотик втішав душу, вона мала те, про що давно мріяла. Дві постаті потопали у взаємних поцілунках. Здавалося серця і стегна відбивали в такт… час від часу здригалось ліжко, приводячи іх душі до забуття.
Угомонилися під ранок… знесилений, але щасливий від взаємних ніжних почутті, він спав, як дитя. А в неї зовсім пропав сон, на кухні готувала сніданок, іще трав приготувала, щоби передати на продаж.
6
На годиннику восьма ранку. За вікном росянисто, прохолодно. Губилася думками -Може іще раз пригорнутися до нього. Як хтось і прийде, тож не раніше дев’ятої години. Як втримати себе коли така спокуса в насолоді. Як вкрасти те, чого не можна вкрасти, коли його поряд нема. А коли таке сильне бажання…та чи хтось це зрозуміє?
За мить, нагою притулилася до гарячого тіла. Долоня ніжно прилягла нижче пупця.
Він уже був її … тілом, ніжністю, ласкою, радістю. Бездонне бажання… поцілунки, як п’янке вино.
- Хай би довіку з тобою пити це вино, тебе чекала я занадто довго. Ти ж мій останній шанс! Чи ощасливих ти мене? Чи я пізнаю материнство?
По брамі стукали, загавкав пес…. вона швидко накинула махровий халат,
-Миколо… треба вставати!. Прийшли за товаром. Я йду, твій одяг лежить на столі.
Цього разу за товаром прийшов дядько Павло. Побачивши Миколу подав руку,
-Будемо знайомі! - зміряв поглядом з ніг до голови,
- Це добре, що вже не сама. Он ми з бабкою, хоч інколи і сваримося, але удвох все ж веселіше. Хоч і діти є, але в них своє життя.
-Давайте поснідаємо, тоді вже підете, - запропонувала Віра.
Вузенька стежка від паркану губилася поміж дерев. Микола йшов поряд з Павлом, а вона через шпаринку в брамі, дивилася вслід. Пекучі сльози по щоках, то ніби та злива, що була напередодні.
Павло час від часу позирав на супутника – Наче нормальний чоловік та чому ж не залишився? Але ж такий мовчакуватий.
Прйшовши більш, як половину шляху, дід не витримав мовчанки,
-Я не знаю хто ти і що за один, але бачив, у її очах сяє любов.
Шкодуватимеш, вона порядна, гарна жінка,справна господиня. Хоч номер телефона додумався взяти?
Миколу ніби хто по голові довбонув. Зупинився, сердито махнув рукою,
-От бовдур! Знаєте я свій телефон загубив, вірніше він упав у прірву, розбився. Я був такий розчарований. Від її чаклунських поглядів не насмілився спитати, забракло рішучості.
-Та ладно… в такі роки забракло рішучості! Мовчи! Я тобі напишу її номер телефона.
-Добре, заодно і свій напишіть, може через вас про неї дещо дізнаюся.
- Я зрозумів ти не з наших країв, цікаво за що ти їй сподобався?
-Я з Поділля. Діду, а згадай свою молодість, жінок, хіба не знаєш за що вони нас люблять.
Дід прищурив носа, хитро позирнув,
Кохання, пристрасть, як еліксир молодості, не гріх зізнатися, нам це теж до вподоби. Шкода, мало часу нам Бог дає для такої втіхи.
По приїзду додому, через кілька днів Микола придбав телефон. Укотре перекладав документи і всі речі, але того шматка бумаги, з номерами телефонів не знайшов. У голові не вкладалося, де ж я зміг загубити? Думки на роздоріжжі -А чи я їй потрібен ? А може це, як знак - не доля бути разом? Але ж гарна, спокуслива, пристрастна. І тут же виправдовував себе - Та я ж іще не планував заводити сім’ю, хоча й роки та хочеться погуляти.
7
Минуло три роки… літо в розпалі. Віра з сином поверталася з лісу. У одній руці кошик з грибами, другою рукою намагалася втримати руку сина, він смикав нею, злегка присідаючи, щось бурмотів.
-Миколко, любця моя, нам трішки залишилося йти. Вдома на подвір’ї квіточки є й мурашки, там будеш гратися.
Звернувши за куток паркану, біля брами сидів чоловік. Крислатий бриль був опущений на лоб, хто то , відразу не можна було розгледіти.
Та коли він підвівся, впізнала. Микола йшов назустріч, розставивши руки, радісно сказав,
-Ану, покажися, який ти виріс! Ходи до татка… ходи.
Багато слів…. кілька щасливих ночей. Вони збиралися в дорогу.
З дядьком Павлом прийшов старший син з сім’єю. У піднесеному настрої, старий сказав,
-У нас у хаті три сім’ї, кожному по кімнаті, тіснувато. Думаю тут їм буде добре. Може з часом і в ціні зійдемося, купимо цей будинок.
Микола закривав валізи,
-Час покаже, це їй вирішувати. Нам є де жити.
Син голосно джикав, машинкою їздив по закритих валізах. Віра в дорогу готувала бутерброди з сиром і ковбасою.
Що в неї на душі… про це говорять сяючі, щасливі очі. Свої емоції і хвилювання намагалася вгамувати. Подумки втішала себе – А що мені й залишається робити з успадкованою циганською сексуальною пристрастю? Чи я в такі роки знову закохалася? Можливо таке рішення і спонтанне, але ж будуть ночі спокуси, без яких надто важко прожити.
І врешті - решт у нас сім’я, а це ж так важливо для сина.
2020р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Пекельний бій….
Душевний біль…
Війна..У людських душах давно смуток
Болить! Жага навік зібрати в жмуток
Між водоростей, на дно морських глибин
Сховати! На жаль багато є причин
Під серцем, аж пече від страшних новин
Страждання…стікають сльози, як полин
У сподіванні, прогнати ворогів.
Так -так, щоб знали, пам’ятали завжди
Й ніколи, не думали прийти сюди
Наш спокій порушити, процвітання
І врешті, закінчили зомбування
Свого народу, закритого в пітьмі
Що вже по тюрмах, догнива при землі.
Взиваю Бога! Змилуйся, поможи
Героям- воїнам! Землю збережи
Від руйнувань! Й життя рідного краю
Ніхто не хоче інакшого раю
Який є тут на освяченій землі
Дорогий серцю й щирій душі моїй!
Благаю, Боже, поклади край війні!
15.02.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023
(вірш до картини)
Шовковисті трави… в полі
І моя душа на волі
Серед маків і ромашок
Загубилась між волошок…
П’янкий ранок…насолода
Сприя настрою… погода
Як й лелекам, вітру подих
Й мрій небесних, повноводних
Душу гріє.. . упевненість
Й міць дарує,й окриленість!
На лужочку росянисто
Плете сонечко намисто
В кожній крапельці веселка
А вздовж річки світлі скельця
В них проміннячко втопилось
А мені... таке й не снилось.
Як у купелі, в промінні
Світу вдячна,Україні.
Тут стежки, моєї долі
Загублю.. смуток у полі
Тож дива- дива, повсюди
Ми діждемось миру, люди!
Хоч туман … дріма в долині
Живемо́… в казковій днині
Чари дарить… тепле літо
Як від щастя й не сп’яніти?!
Сини… вернуться додому
Тож но́ву, знайдем дорогу
І стежинки у суцвітті
Бо ми є найкращі в світі
У єднанні - наша сила
Щоби доленька щаслива!
2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
Зранку, сонечко яскраве,
Тепле, ніжне і ласкаве
В тиші гомонять горішки,
- Нам би, почекати трішки,
Ще погойдатись, дозріти,
А вже потім полетіти.
Один іншим,-Гей,- гукає,
Нехай вітер подрімає
Краще, в кожушках лишились,
В росах, добре нам умитись
Щоб безпечніш приземлитись!
Вітер чув, таку розмову,
Привітав, пору ранкову
З трав здійнявся й полетів
Поміж листя зашепотів.
-Ой горішки, ви ж красиві,
А чому ж та й не сміливі?
Мабуть ворони злякали,
Вони вчора тут літали.
Враз довкола тихо – тихо,
-Ой мабуть нам буде лихо,
-Тю,- гойдав гіллячко вітрець,
Ей! Хто сміливий?! Навпростець,
Політайте любі друзі,
Розсипайтесь по окрузі.
Кожушки, ще ледь тримались,
Та під вітром роз’єднались.
Між листочків шепотіння,
-Ще й упасти треба вміння!
Вітер підслухав, гомонів,
Дати пораду захотів,
-Легко падайте в травичку,
Подрімайте в холодочку!
За мить, лунає… стук - стук- стук,
Ой дивно… якийсь глухий звук,
Летять горішки, як у сні,
В руду травичку при землі.
Гіллям вітер… колисає,
Мелодійно промовляє,
-Хай вас дітки позбирають
Посмакують, радість мають,
Від горішків підростають!
Вдячні осені, погоді,
І чаруючій природі,
Що довкола нас втішає,
Усіх щедро пригощає!
Вересень 2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2023
Стрітення Господнє... шепіт про весну
Нам й всім не забути, хто приніс війну
Йдуть бої жорстокі, аж стогне земля
Скаженіють люті, орки із кремля
Держуть оборону вірнії сини
Матері в молитвах, Боже дай весни!
Хоч і заважка.. до миру дорога
Хай почує світ, слово Перемога!
Зранку ясне сонце освічує храм
Нині надто людно, линуть співи там
Їх розносить вітер, серця зігріва
І в болючих душах, віра ожива
Стрітення… надія, шепіт про весну
Поможи нам Боже, зупинить війну!
15.02.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
По хаті дід, усе не так, бурмоче,
Що за життя, ну, як гірка цибуля,
Торкнувся лисини, про щось шепоче,
Баба до нього,- Що ж ти мій дідуля,
Себе їси й мені спокою нема,
На столі котлети, приготувала.
-Мовчи!
- Мовчу! Я і так майже німа.
-За п’ятдесят років, вже мене дістала.
Враз баба, хитро повела очима,
Чуй діду,а де календар подівся?
Думки, чому він злий, в чому причина ?
Стук- грюк, у дверях дід, надвір поплівся.
Чекай, за роки, чого раптом згадав?
Ну от нарешті, календар гортає,
Чи на сто грамів, він сьогодні чекав,
Знайшла число, по вікнах заглядає.
Уздріла діда, стука – Іди сюди!
За мить сама, горілки наливає,
Собі плеснула свяченої води,
Ковбаску ріже, гляне, догоджає.
Дід звеселився, підкручує вуса,
Розчервонівся, - Пам’яті не маєш,
П’ятдесят перший рік, моя принцеса,
Як ми зустрілися,а ти ховаєш.
Оту ковбаску, жалкуєш чарчину,
А, я ж тебе люблю, як ніжну квітку,
Чому я в гніві, шукаєш причину,
Згадати хочу, як кохались влітку!
Стара мов дівка, очі опустила,
Легкий рум’янець… приліг на обличчя,
Не розгубилася, зразу схитрила,
Мо» буде пам'ять, згадать про сторіччя,
На цей раз вибач, мій любий дідуля!
13.02.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2023
За вікном вечоріло… в кімнаті гучна розмова.
Жіночий голос доволі хриплий, басистий, відбивався по всіх кутках кімнати,
-Ну що… і сьогодні будеш вдома сидіти?
-А я тобі вже набридла?
-От, вже набридла… щовечора вдома, хоча б після роботи кудись зникала, а то ні. Чи ти колись заміж вийдеш? Доню,… Оленочко, тобі не двадцять два роки, а тридцять два. Ти ж знаєш, як важко одній жити. Хоч ми і удвох, але згадай, як ти хотіла мати батька. Зі сльозами на оченятах, приходила зі школи, весь час запитувала чому в інших є тато, а в мене немає.
-Так я ж мала була, не розуміла.
- Ага була, а нині розум , я в шістнадцятки. І чому тобі ніхто не подобається?!
- О, зачекай – зачекай! Ти напевно забула про Сергія. Я ж тебе з ним знайомила, істерику закатала, він електрик, мало заробляє, ще струмом уб’є. Він мені дуже подобався, але я змирилася, відмовила йому. Згодом був Олег,чим він тобі був не до вподоби, до цієї пори не розумію. Щодня покинь та й покинь, він тобі не пара. Я дурепа тягнула лямку, відтягувала час. Йому казала, треба більше побути разом,щоби ми були впевнені, що в нас складеться сім’я. А він не хотів чекати, просто зник.
-Ой, що ти мені виказуєш? Сама винна, не я ж лямку тягнула .
- Так, я бачу не матиму спокою. Тільки перший день відпустки, а ти мене вже дістаєш, набридло…
-Набридло?
-А мені не набридло дивитися,що ти одинока. Я ж мати, а кожна мати хоче бачити онуків, побавити.
-Ну сказала! Заради Бога не сміши… побавити! Ти напевно забула про свої роки. Нагадати? Ти ж мене народила в тридцять дев*ять років. Вже скоро мені прийдеться тебе бавити, он щодня на пігулках і щотижня йдемо в лікарню.
В доньки увірвався терпець, знервовано вийшла на балкон. У горлі стискало, хотілося розривітися.
О Господи, це якесь наслання, майже щодня одна й та мова. Як це цього разу не кричала приведи розумного, красивого, ще й грошовитого. Чи це вже така старість, що іншим разом таке меле.
На балконі прохолодно… задивлялася вдалину. З четвертого поверха не дуже далеко видно та все ж відволіклася від думок про матір.
Осінній вітер ривками холодив плечі, якийсь час розтирала їх руками.
--Треба повертатися… куди ж я подінусь, потерплю.
На кухні закипів чайник… мати суворого поглянула на доньку,
-Налий мені чаю,отого заспокійливого, бо ти мене точно скоро в могилу заженеш.
Останні слова - наче стріла, що влучила прямо в серце. Примруживши очі, важко перевела подих, намагалась заспокоїтися, тихо сказала,
-Може ти сама, я йду
-І куди тебе несе, ти ж нічого не говорила.
-Не говорила, але йду.
За нею ніби хтось гнався, швидко вскочила в осінні чобітки на підборах, на ходу одягала курточку,
-Не хвилюйся, я піду прогуляюся…
-Сама,чи з кимось?! І коли повернешся?
Останнього запитання Олена не почула. Та й який там настрій відповідати! Їй би стати пташкою й від відчаю полетіти би кудись у світ, чи як інколи кажуть – світ за очі.
Чи місяць уповні так подіяв, чи від щоденного діставання зовсім кепський настрій. Одне бажання втекти, втекти на набережну, ближче до спокійної течії Південного Бугу. Тут отримувала задоволення від пейзажу, від прохолоди. В свіжому повітрі набиралася спокою і рівноваги. Робота в дитсадочку виснажувала, прогулки до річки – як ліки для нервової системи.
Швидка хода… здаля побачити, дівчина ніби кудись поспішала. Вітер розвіював русяве волосся, здіймав його, інколи закривав обличчя. Не помічаючи нікого і нічого навкруги, майже бігла вперед так близько до бардюра, що несподівано навпроти неї зупинилося таксі.
Ой, ледь не вирвалося з вуст. Водій відкрив двері, пролунав оксамитовий голос,
-Жіночко, бачу дуже поспішаєте, вам куди? Я підвезу… може нам по дорозі.
Мелодійний голос, як тиха, приємна музика, вразив її. На згоду, відразу кивнула головою,
-Гаразд, мені на набережну, достатньо до містка.
- Запрошую! Присядьте на заднє сидіння, думаю вам так буде комфортніше.
Водій не відразу від’їхав, включив приймач, звучала пісня Володимира Івасюка « Я піду в далекі гори»
- Вам не заважатиме ця пісня?
-Хай буде! Вона тільки тепер повністю прийшла до тями, дивувалася, що без сумніву, швидко сіла в машину.
Очі забігали по салону, у дзеркалі водія побачила себе, поправила волосся. Іще раз прискіпливо зазирнула в нього, обличчя водія вразило її. Жахнулася, це ж треба, під оком такий шрам. За мить думка - змія - Хто він? Часом не ґвалтівник?
Це перше, що їй випало на думку. Тут же собі заперечила – З таким голосом навряд. А можливо ця пісня, щоб відволікати? Має мету, хоче голову задурити? Знервовано глянула на телефон.
-Ви запізнюєтесь? Вам на котру годину? -запитав водій.
Мовчала, знервовано кліпала очима, позирала у вікно.
-Ви не хвилюйтеся, ще п'ять хвилин і ми будемо за адресою, Ой, це я так звик клієнтам говорити, не хвилюйтеся завезу вас до містка.
Хололо в грудях, але вона заспокоїлася.
Раптове ДТП змусило всім машинам зупинитися.
-От комусь біда і вам невдача. Вибачте, не моя вина, може хочете вийти, але ж тут висить заборонний знак.
- Та ні, все добре, не хвилюйтеся.
Лише за хвилин двадцять, приїхали поліцейські і швидка допомога.
За цей час Олена добре роздивилася чоловіка, великі красиві очі і такий шрам. Шкода, іще молодий, мабуть років тридцять п’ять - сорок, не більше.
Він порушив мовчання.
-Бачу вже не так поспішаєте… мене звати Вадим. Ви не лякайтеся, цей шрам залишився від Майдану. Не подумайте, що я якийсь бандит,чи ворюга.
-Та ні, що ви… просто подивилася до дзеркала і що там, попереду. Нехай би вже швидше. А то й не погуляю біля річки.
Чоловік здивувався,
- Що сама? Та за мить продовжив,
-Вибачте! Це не моя справа. Я теж люблю дивитися на нашу річку, завжди спокійна. Я мешкаю в будинку, неподалік від « Старого города». Мені з вікна її видно. Завжди красива, чи літо, чи осінь і навіть взимку, коли весь берег вкритий дрібними льодяними кристаликами. То ніби всюди розсипане срібло, яке інколи іскриться, переливається в злато.
Олена слухала і вкотре глянула до дзеркала. Їх погляди зустрілися, він усміхнувся, вмить помітив рух машин,
-О, погляньте, здається ми будемо їхати.
Машини одна за іншою, вареницею звільнили дорогу.
Вони повільно під’їхали до зупинки автобуса,
-То де вас, незнайомко висадити?
В голові ніби зашуміло… от халепа, ото зганьбилася, вихователька називається. Людина до мене по- людськи, а я в чомусь його підозрювала. Стало незручно саму за себе, відвела очі, випалила,
-Я Олена, тридцять два роки, працюю вихователькою у дитсадочку.
-О,то ви з дітьми маєте замороку, мабуть тому ходите до річки. Там справді спокійно. А я теж, як покатаюся годин десять, інколи й дванадцять, іду ноги розім’яти, насолодитися краєвидом. Зізнаюся, побачивши вас, подумав від когось тікаєте. Їхав повільно, думав при нагоді, може треба буде зупинитися..
-Мабуть ви праві… вдома маленьке непорозуміння. Коли в кімнаті дві жінки, одній за сімдесят, а іншій на половину менше, думаю погодитися - погляди на життя зовсім інакші. От і вирвалася, щоб хоч на якийсь час, позбутися моралей.
Олена трохи пошкодувала, що так відверто поділилася своєю проблемою. Злегка присоромилася, відчула прилив крові до обличчя, почервоніла.
Біля річки дві постаті… Що тут шукають ці дві постаті? Майже однакові за віком. Що думають? Чого чекають? Напевно свої думки, як книги, намагаються розкласти по полицях. У душах бажання, відкрити в книзі потрібну сторінку, щоби відчути спокій, чи вирій почуттів. І нарешті хоч на якусь мить відчути себе комусь потрібним. А може в книзі знайдеться сторінка, де повага, ніжність і кохання, об’єднаються в одне ціле. Й вони відчують себе щасливими.
Олена йшла по тротуару, милувалася краєвидами, річкою. Він йшов слідом за нею, чатував кожен її крок. Пройшовши метрів п’ятдесят, зупинився - Здається вона мені сподобалася, може не прогонить? Мені молодшої й не треба та чи вона змириться з моїм шрамом? Все більше жінок жахаються, а може я такий на вигляд, що й справді важко сприймати. Але ж є пасажири, бачать зблизька, ніби ніхто не відмовляється іхати.
Вона відчувала його поряд, хотіла запитати, чого йдеш, адже мови не було, що підемо разом. Але нехай! Можливо думає я у відчаї, ще захочу втопитися. Ой, яка дурня лізе в голову.
Вадим любувався Бугом і крадькома позирав на неї. Гарненька і доволі щира, мабуть з такою можна і сім’ю замати. Але…
Вона різко розвернулася,
-Ви пробачте, може до мене в охоронники записалися?
Цим запитанням ошарашила його, ледь посміхнувся, все ж не розгубився,
-А що можна? Ця панянка прийме на роботу? Тільки за умовою, якщо без зарплатні, то я згоден.
Приємний осінній вечір… чудова прогулянка. Розмови… розмови, вони блукали зо дві години. Скільки не насолоджуйся красою річки під місячним сяйвом, світлом ліхтарів та розмовами, а уже й час повертатися додому.
Хоч вона вимкнула телефон та знала, що мати вже не раз дзвонила, адже хвилюється . Її одне тішило, недавно мати пройшла курс лікування, тож за здоров’я була спокійна.
Машина під’їхала під самий під’їзд. Олена задоволена вечором, поспішила подякувати, махнувши рукою, зникла в під’їзді.
Минув тиждень.. для Олени видався доволі довгим і нудним. В квартирі затіяла косметичний ремонт, а думки, як рій бджіл, весь час про Вадима. Себе запитувала – Чому не байдужа до нього, чим так притягує до себе?
Звичайно, ота перша думка про нього - розсипалася пилом, ніби її й не було. При прогулянці зрозуміла, що серйозний і доволі щирий. Розповів, що зростав під опікою матері і вітчима, батька не пам'ятає. Вітчим добре ним піклувався, але часто був суворим, адже працював у Військкоматі, мав звання капітана.
Ось тоді Олена і поділилася, що від роду не пам’тає батька. Мати народила її, коли вже майже було сорок років. Він був старшим за неї на десять років, злякався і просто втік. Мати вчителька української мови, намагалася виховати її сильною людиною, щоб не було соромно перед колегами. Змалку привчала до відповідальності, вимагала поваги, ввічливого ставлення до вчителів. Їй іноді здавалося , мати надто багато приділяє цьому уваги. Суворо ставилася до виконання домашніх завдань. Намагалася якнайменше допомагати по предметах, вимагала посидючості, більше читати. Навіть старалася огородити від друзів, щоби часом не нашкодити навчанню. Щодо розваг, це було тільки в школі. Навіть день народження святкували удвох. Тільки з роками, Олена зрозуміла, що це від одинокості, адже одній нелегко виховувати дитину.
Мати ходила по кімнаті, час від часу задирала голову,
-Та вроді нічого в тебе вийшло, щіток немає, молодець.
Які щітки мамо,це ж фарба, ти ж бачила, я з валиком працювала.
-Ну добре …добре. Он бачиш, у кутку шпалери треба замінити, цвіллю покрилися.
- Добре,зараз піду куплю клей.
-А що у нас є такі самі шпалери?
- Є мамо, цілий рулон. Сьогодні вже не клеятиму, треба щоб клей добре розчинився, замочу на всю ніч.
По тротуару стукіт підборів… Під парасолею, спокійною ходою, Олена йшла в магазин » «Добробут». Під ногами невеличкі калабані води, ледь посміхаючись, обходила. Хоч і погода не найкраща, але був чудовий настрій. Добре, що дощить зараз, саме ремонт закінчу, а небо перестане плакати, можна й на набережну сходити.
З клеєм у пакеті, поверталася додому. Коли заходила у двір до будинку, неподалік помітила таксі. Мов пташка стрепенулася - А чи й не Вадим там часом ?
На якусь мить з’явилося бажання зупинитися, але тут же передумала -Ото вже сама собі напридумала. А подивлюся на таксі, то подумають якась божевільна і чого це витріщилася. Раптовий звуковий сигнал машини, все ж заставив її повернути голову, з вікна рукою махав Вадим.
Машинально відповіла, зупинилася, адже він уже поспішав до неї.
-А я оце мимо проїжджав, забігав у «Маркет» за хлібом, бачу ви йдете. Як справи? Нині така погода не прогуляєшся.
-Так ви праві, але мені не сумно. Знаєте йдучи у відпустку завжди щось плануєш.От і я, у квартирі вже закінчую косметичний ремонт.
-Це добре, але краще відпочити, здається відпустка не для ремонту надається. Може сьогодні ми разом відпочинемо.
-Та ні в таку погоду…
-Я пропоную просто поїздити по дорогах Вінниці, подивитися на архітектуру, як ні, може не відмовите сходити зі мною до кав’ярні.
А що втрачу, миттєво запитала себе і тут же погодилася. Вони обмінялися номерами телефонів, ввечері він мав за нею заїхати.
За вікном ніби уже й ніч, а на годиннику лише дев’ятнадцята година.Олена крутилася біля дзеркала, мати помітила,
-Ти кудись збираєшся?
-Так!
-У таку погоду?Ще захворієш, а шпалери хто буде клеїти?
Зненацька звуковий сигнал машини завадив подальшій розмові, донька підійшла до вікна,
-Так, я пішла!
-Чекай! То ти уже з таксистом зв’язалася? Ой, доню - доню, вони ж усі гуляки, до того ж живуть за копійки! А тобі ж потрібен такий, щоби забезпечив сім’ю!
На слова матері - ніякої уваги , на ніс злегка наносила пудру, мовчала.
-Що ти мовчиш, як партизанка? Хоч слово скажи матері!
-Я пішла- протяжно сказала на ходу й зникла за вхідними дверима.
Вадим і Олена любувалися містом, заїхали в храм, після цього були в кав’ярні. Розмови про життя, про місто, про роботу. Їм обом було зручно, комфортно. При розмові вона намагалася якнайменше зупиняти погляд на його обличчі. Розуміла, що йому буде ніяково. Людина, яка має якусь ваду, завжди намагається про неї забути, то навіщо нагадувати. Їй щеміло під серцем , адже якщо забрати шрам, був би славний чоловік. І характер наче м’який, напевно давно би одружився.
Олена своїм ключем відімкнула дверний замок… відразу почула голос матері.
- Я добре бачу, таки з таксистом маєш справу А я ж тобі …
-Так, всі розмови завтра! Я лягаю спати!- перебила її.
Кілька днів поспіль Вадим не дзвонив і не приїжджав. Але й про подальші зустрічі теж мовчав, тому й вирішила - таксиста, як друга мати, теж добре. Ніяких обов’язків, може й на краще.
Одного вечора біля будинку засигналило авто, Валентина відразу вийшла на балкон,
-Ти що не чуєш, он твій таксист приїхав!
-Чую мамо - вже біжу, на ходу одягала курточку.
Вадим подарував три червоні троянди, вибачився, що давно не з’являвся. Попередив, що їде у відрядження, мабуть на місяців три - чотири. Подробиць не розповідав, але й Олена не лізла в душу. Гадала, як захоче, сам розповість. При короткій розмові, позирав на годинник, згодом сказав,
-Я маю їхати. Вибач, в мене є деякі проблеми, їх треба негайно вирішити.
Вкотре ніжно заглянув у її карі очі, воно би й поцілувати, але не наважився. Тим паче їх розділяла піонерська відстань.
Олена переступила поріг квартири… мати сплеснула в долоні,
-Ти ба, грошей на квіти вистачило!
О, десь би провалитися крізь землю! І так - не так і так - не так, коли ж
нарешті це закінчиться! В цей момент, їй так хотілося викрикнути свої думки, але стиснувши вуста, зникла у ванній кімнаті. Ні - ні знову скандал, хай вгамується, я терпляча.
Минуло два тижні… Олена вийшла на роботу. З дітьми про все на світі забудеш. Хоч і гучно діти, як пташенята щебечуть, але ж від цього тільки радієш. Готування до святкування Нового року відволікало від всіляких думок. Життя, як річка, що увійшла в своє русло.
Настав дві тисячі двадцять перший рік…
Одного вечора Олена йшла з роботи, надворі уже було доволі темно, біля під’їзду помітила чоловіка з букетом квітів. На її обличчі з’вилась ледь помітна усмішка – Може Вадим? Підйшовши ближче здивувалася незнайомцю, молодий чоловік запитав,
-Ви з двадцятої квартири?
Так!
То це ви Олена… Вікторівна?
-Так !
-Я кур’єр. Для вас квіти і мої вітання! Я пішов- віддав квіти й миттєво розвернувся йти. Тільки й встигла запитати,
-Хоч скажіть від кого?
-Це не в моїй компетенції. Але скажу замовлення з Латвії.
Обійнявши букет рожевих гербер, осяяна усмішкою, спішила додому.
Мати уже чекала на неї,
-Ну що і від кого ці квіти? Цей молодик мені не захотів віддати, каже замовлення особисто в руки.
-Від таксиста мамо… від таксиста.
-А я вже подумала, може когось багатшого знайшла. Але ж гарні!
Олена дякувала Богу, що мати більше нічого не говорила.
Ще перед Новим роком Олена придбала новий телефон, по якому було можна і бачитися. Хоча й доволі дорогий для її зарплатні, але не шкодувала. Мріяла не тільки говорити з Вадимом, а й побачити його.
Невдовзі жаданий дзвінок… розмови про роботу, здоров’я, погоду. Вона просила включити камеру, але він ніби не чув, ігнорував прохання. Її це дуже зацікавило, але подумавши зробила висновок, можливо за кермом везе пасажирів, тому й не наважився включити камеру.
Минули новорічні свята… нарешті випав довгоочікуваний сніг. То маленька приємна частинка радості, земна краса втішала душу, а свіже повітря надихало, підіймало настрій. Вона часто ходила на набережну, знаходила спокій. Інколи задивлялася на цілуючі пари, ставало ніяково – втішала себе - Кому яке щастя.
За весь період, відколи Вадим поїхав, по телефону спілкувалися разів шість, не більше. Підкрадалося хвилювання, якого кожного разу хотіла позбутися. Інколи задивлялася на сонячні блиски по воді, які, то виринали, то топилися і вона з ними намагалася втопити своє хвилювання. Часом, дивлячись на спокійну течію річки, вдавалося забутися. А іншим разом, хвилюючі думки разом із сонцем ховалися за обрій, вона спокійною ходою поверталася додому.
Довгі зимові вечори… Олена в ліжку довго думала про Вадима. Їй здавалося, що в них споріднені душі. Адже ні він , ні вона, фактично не знали справжньої батьківської ласки. Обоє виховувалися в строгості й суворості, під щохвилинним контролем, все в «Єжових рукавицях». Але, як там не було та квартиру йому залишили, самі поїхали на батьківщину вітчима. Як кажуть відпустили сина у вільне плавання. От, якби мені трішки більше свободи та менше обов’язків. Але ж тут робота, прихисток, де ж кращого шукати.
З кожним днем температура повітря нагадувала про весну. З дахів купами спадав сніг, все частіше сльозилися кришталеві бурульки, веселіше цвірінькали птахи.
Олена поверталася з роботи, уважно придивлялася під ноги, щоби часом не підслизнутися на крихкому снігу. Сьогодні доволі стомлена, виснажена. В дитсадку з дітьми святкували свято Восьмого березня.Скільки пісень і віршиків послухала, що навіть розчулилася. А чи я виховаю свою маленьку леді, чи синочка,як мужнього захисника країни. А час летить… і Вадим мовчить, у душі дивне відчуття, задумувалась- І чому його чекаю, сама не розумію.
За вікном перші промені сонця торкнулися фіранок. Олена хоч мала вихідний день, але не спалося. Нині восьме березня, чи сьогодні подзвонить?
Думки порушив дзвінок у двері.
- О! Хто б це так рано міг прийти?
За кілька секунд, перед нею стояв, той самий, чоловік - кур’єр, дав букет,
-Для Вас сьогодні квіти.Гарного святкування пані!
Швидко розвертаючись до сходів,
- Прийміть і мої вітання, -за мить спускався вниз.
Вона дивилася вслід, вражена й збентежена – Яке приємне відчуття, коли про тебе хтось пам’ятає, дарує квіти,. Та іще й такі прекрасні червоні махрові троянди.
В цей час мати вже чатувала її,
- Я тобою дивуюся, що це за відносити, квіти отримуєш, а мене з ним не знайомиш. Чому сам не приходить?
-Ой, мамо, з святом тебе люба! Здоров’я! Хай збудуться твої мрії
-Ага, дякую! А мої мрії це ти, щоби вдало вийшла заміж, ось тільки тоді, зможу спокійно померти.
- Ну… наша пісня гарна й нова - починаймо її знову! Мамо, а давай краще відкоркуємо шампаське та вип’ємо удвох. Хоч з нами і чоловіків немає, а ми все рівно вип’ємо за свято, вип’ємо за мрію!
- За мрію! Це ти добре сказала, зараз переодягнуся і на кухню.
В післяобідню пору, пролунав довгоочікувай дзвінок від Вадима.Теплі, ніжні слова вітання з святом, трохи розхвилювали Олену. Хотілося сказати, я так скучила за тобою, але не наважилася. Він пообіцяв за два- три тижні повернутися.
Його голос впливав на її етичну сторону душі, заспокоїв.
В розмові, Вадим навіть пожартував, що їй придало упевненості у міцних і надійних відносинах між ними.
Весняний, сонячний недільний день… Олена довго валялася в ліжку. На кухні мати торохтіла посудом, у відчинене вікно висипала крихти хліба,
-Ану горобчики - молодчики, налітайте хто жвавіший!
Звук авто привернув увагу, помітила таксі.
- Казати,чи змовчати? Краще хай їй буде сюрпризом, подумала стара. Задоволена, обхопила руками чашку з чає, похапцем почала сьорбати.
У двері подзвонили… раз, вдруге, втретє
Дівчині не хотілося вставати,
-Ма! Ти, що не чуєш… дзвонять, подивися хто там.
Стара мовчала, примруживши очі, хитро позирала до вікна – Нехай,! Нехай сама відчиняє.
-Цікаво і хто так настирно і довго дзвонить,- бурмочачи, Олена відчинила двері. Враз здивовано випалила,
- Вадим?!О! Так непередбачено!
Не вірила своїм очам, перед нею стояв уже не той Вадим, що з глибоким шрамом на щоці. Під оком, ледь помітне почервоніння. Миттєвий блиск у очах неможливо приховати.
Тримаючи у руці букет весняних квітів, він обійняв її,
-Я приїхав, всі подробиці потім. Ти мене такого приймеш за чоловіка? Чи може відмовиш?
Сколихнуло душу, вмить почервоніла, думка, мов вітер - Так от, що він робив в Латвії. По тілу струм, за воротом пашіло тіло, у висках шалено пульсувала кров, вгамовуючи хвилювання, тихо вимовила,
- Оце так несподіванка!
Валентина вже стояла за нею, на обличчі ледь помітна приязна усмішка
-Ну нарешті, ось тепер і я познайомлюся з твоїм другом.
За сніданком Вадим вирішив красиво зробити пропозицію руки і серця. Ставши на коліно, подарував кільце з камінчиком. Але поводився доволі стримано, адже добре пам’ятав, що Валентина вчителька, ще й з розповідей Олени, достаньо сувора.
Дівчина вся тремтіла,-Так, я піду за тебе!
У липні місяці молоді мали побратися. Великого весілля не планували, вирішили відсвяткувати у вузькому колі друзів та рідних.
Олена не пізнавала матері, вже не було ніяких нарікань, що він таксист. Спокійна, урівноважена у спілкуванні, відчувалася її задоволеність. Одного разу, після вечірнього чаювання з Вадимом, мати на кухні з донькою, тихо сказала,
-То вже їдь зараз, як він наполягає, я тримати не буду. Навіщо тягнути час, тобі вже давно треба влаштувати особисте життя. На душі спокійно, що ми у одному місті, є телефон, думаю, як треба буде, завжди приїдеш. Тож відпускаю тебе, моя пташечко! Хай Бог допомагає, діток вам і радості у сімейному колі.
Олена навіть просльозилася,
-Мамо, я тебе люблю, чуєш. Забудьмо всі негаразди…
- Так доню! Так, то все дріб’язки! Твоє життя - це основне для мене. Нехай буде і таксист, якби тільки любив, шанував і цінив тебе.
2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Торгаші - торгашки, як хитрі мурашки,
Що з вами зробити, за лихі замашки?
Ой вміють, сховати жадібності сліди,
Їм що? Весь час всміхаються, нема біди!
Схема обважування, для них, як закон,
Усім тим залишкам… не страшний рубікон,
Від збагачення - душенька втішається,
Покупець… у злобі, серденько крається.
Подумаєш, на грам п’ятдесят на рибі,
Обважить вас.Вмить почуєте – Спасибі
До нас, ще приходьте, ми завжди раді вам!
Прийдеш додому, швидко рибку в тарілку,
Вода стікає, ну хоч підставляй лійку,
А як наллєш, у чарчину стограмову,
Очі на лобі, навіть втрачаєш мову.
От злодії! Та це ж, майже пів стакана,
Під серцем, пече, щемить – яка ж омана!
Стисниш кулак, уже й гроші не рахуєш,
Іти й сваритись та хіба ти почуєш?
Рахуєш статки, втішаєшся до ночі,
Тож незадарма, майже всі дні робочі,
Ну, як, не за прилавком, то в контейнері,
Без свідків, товар готуєш, увечері,
Трохи води, хлюпнеш до тюльки, благодать,
Молишся Богу, якби ж швидше всю продать!
Копійки вкупі – є новенька машина,
Й для сина БУС- ощасливлена дитина,
На пікнік з друзями, музики, розваги,
А до людей, ані жалю, ні поваги,
Слова пекучі - Хто винен, що так живуть?!
Життя довгеньке, хай інший шукають путь.
Шкода… мені свідком довелося бути,
Картину, не зможу, ще довго забути,
За вікном… уздріла відро, під прилавком,
Мабуть в поспіх, накрите прозорим шовком,
Блиск води, добре бачила й апельсини,
Легкий вітер, здіймав шовк, як парусини,
Ті фрукти плавали, наливались (соком),
Воно б напевно, щось сказать ненароком,
Але ж кому?Тут всі «свої»! Може правди,
Захочеш? Помрій! Вмить себе безпорадним,
Відчуєш, посеред базарних торгашів.
У смутку, нам часто вимикають світло,
Сюрпризи…хоч і сприймають непривітно,
Тож на декові, зранку рибка розтане,
Та від цього, кожна хитрішою стане.
Вода їй в поміч й камера холодильна,
І вже на ранок, вся риба (геніальна).
Ніби скляна…у когось визиває шок,
Зате в ґадзині, золотенький ланцюжок,
Прикрива шию, де ж цю красу подіти,
Й хто на заваді.. стане, чом не радіти?!
Вже вдома.. води – немов була в пелюшці,
За це б, набити обличчя тій тварюці,
Ох торгаші, ненажерливі торгашки,
Чи хтось та й з влади, побачить ці замашки,
А тут, як кажуть, питання риторичне,
Навряд помітять! Захворювання вічне!
То висновки - робилися при союзі,
Все виправити, нам буде важко друзі,
З торгашками до європейських стандартів?
Я знаю, їм точно буде не до жартів.
Згадалось… взимку купила капустину,
Раптово… вода хлюп - хлюп - на одежину
І де б їй взятись? Це ж не влітку, де роси,
А продавчиня, мов всліпла.Торка коси,
Двома руками. Вмить кудись очі косить,
І шанобливо, розрахуватись просить.
Ти, як під гіпно́зом, враз очима блиска,
Це ж треба, ну й хи́тра, як лісова лиска!
Щодо ковбас, як годиться, то ж є ціна,
Вмить на вагу, ти враз, стаєш ніби німа,
Шокує наглість, - Переважити треба!
Від здивування зведеш очі до неба,
Щось не влаштовує? Шановна, не беріть!
Не заставляю, прийшли брати, то мовчіть!
Ось так… живемо, ви не дивуйтесь люди,
Не тільки… на базарах, але й повсюди.
У магазинах, (з добрим серцем) обважать,
Цікаво знать, вони від чого залежать?
Ці люди, які так мило всміхаються,
Чи може, в свій, судний день сподіваються,
Що Бог не бачив наживи, злодіяння,
Чи така наглість, плекають сподівання,
Що все минеться?! Друзі, гадаю, що ні!
Бог не прощає, нам гріховності земні,
На рай, хай не надіються! Час розплати,
Настане! Лиш треба трішки почекати,
Шкода, нас ДУРЯТЬ, мать краще й не сказати,
То де ж нам людоньки, правду розшукати?
Нині війна, жорстока, за виживання,
Не приховаю, надію й сподівання,
Настане МИР, влада помітить свавілля,
Торгашів – лисок. І до чого торгівля,
До смертей, людей приводить безгрошів’я,
Важко сприйняти, хтось ледве виживає,
А хтось шикує, бо совісті не має.
Потрібні зміни, європейські стандарти,
Ой важко буде, скажу, це вам не жарти,
Треба керманичів, як на передовій,
Щоб людські душі, не сповивав сніговій,
Щоб зрозуміли, буденні дні змінить війна,
Щоби надію, нам уквітчала весна.
І врешті - решт, у свіх сферах, все до пуття,
Бо ж кожен з нас, мріє про світле майбуття.
***
Мабуть, про щось іще можна було написати,
Але, як мудрі люди кажуть, треба честь мати.
Якщо ж торгашки, бажають попасти в рай,
То всім замашкам - потрібно покласти край!
10.02.2023р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2023