Дим

Сторінки (1/12):  « 1»

Хіба їх підрахувати

Хіба  їх  підрахувати  -
зірки  на  липневому  небі,
згаслі  незбутні  надії...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019


у миті що падала зірка, думав про тебе й не встиг нічого загадати. Та до ворожки не йди…

Н...

...щасливі  будуть  ті  руки,
що  ввіриш  їм  своє  серденько.
Благословенні  осінньою  тишою.
Най  й  не  мої...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2010


Зоряне небо

Н...
           
П.янке  тепло  наприкінці  осені...
Марення,не  розрізняючі  межу  неможливого...
Вчора...Сюніч...Ізнову...
Я  ізнову  не  зміг  подолати  її,
браму,що  береже  твої  сни.
Та  навіть  не  тіш  себе.
Викинь  те  з  голови  що  я
Один  З,
Невідрізнимий  Як  Й,
Якщо  Дещицею  Й  Несхожий  То...
Звертаючий  напівдорозі,Шукаючий  виправдання,Опускаючий  руки,Відводячий  погляд,-
й  думать  забудь,-
будьщозавгодно,та  тільки  не  сеє,
зарубане  на  моїм  носі.
Я  просто  шукав  й  так  не  зміг  відшукати
красномовніше  за  мовчання
слово...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2010


Не встиг на гостинець ступити-а вже зустрічають…

Н...знаю  відтанеш...

Не  встиг  на  гостинець  ступити-а  вже  зустрічають...
І  тільки  ж  но  того-
не  був  кілька  днів...
-Де  ти  вештавсь?!Де  вештавсь,питаю  серьйозно?!Дивись  мені  в  очі!!!
А  я  ж  тільки  що  не  надумала...
й  дуже  багато,
питань  й  теплих  слів  зустічавших  мене-
ось  такеє-от  чую.
Ну  що  тут  сказати...
Як  й  бУли  б  слова-то  й  тоді  не  відкрив  би  я  рота.
Утупився  в  землю  й  стою  як  бовван,
про  закінчення  порки  ну  й  ще  про  ковточок  води  лише  мрію...
Сором  сором  вкриває...
Таке  от...
Та  я  б  ще  побачив,чи  так  вже  багато  знайшлося  охочих,
мичанням  і  беканням,доброю  волей,вбажавших  позбутись  чуприни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2010


Дещиця доповнень до книги запитань.

Н...


Чи  будуть  дзвінкими  кроки,якщо  ступати  слідами  запитань?
Вчора?Сьогодні?Завше?...
Що  проростає  між  нами?
Наскільки  ми  незнайомі?
а  може  ти  оповіси  
скільки  окрушинок  сонця  у  твоєму  намисті?
Або  чи  стає  душа  на  роспаш,
коли  вмирає  остання  надія?
Скажи  не  будь  прихованою  -
скільки  розбитих  сердець  у  слові  -люблю?
Чи  заздрить  світанок  надвечір.ю,
у  якого  попереду  безодня  ночі?
Леле,чому  червоний  і  чорний  так  часто  разом,
а  яблунево-пелюстковий,на  доторк  ніжний  наче  твої  рамена?
Чи  є  передвісником  болю,
жаринка  що  ти  запалила  у  серці?
Чому  очі  красунь  бувають  такі  лукаві,
а  варги  настільки  пряними?
чи  бути    нормальним  нормально?
як  розрізнити  межу?...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2010


Заворожений осінню, розчинився у лопотінні-гаданні сусідської дівчинки.

Н...
                 
Жовтий  лист  на  дитячий  долонці...
Й  по  його  жилах  не  розпізнати-
хто  ми,
одне  для  одного...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2010


Врешті-решт все забудеться.

Н...
Врешті-решт  все  забудеться.
Й  сей  збираючий  золотолистую  дань,з  дерев,вітер.
Й  краплі  холодного  срібла  на  рваному  павутинні  відлюблених  зобовязань.
Й  сі  биті  шляхи  вбираючи  у  зіниці  калюж  сімя  смутку  й  небесную  просивінь.
Й  се  відлуння  на  твій  необачливий  дозвіл-
являти  моє  небуття,
текти  мареннями  по  руслу  насолоди  поміж  твоїми  тугими  персами,
щоночі  причащатися  п.янким  мовчанням  твоїх  варг...
Все  так.Врешті-решт  все  забудеться.
Та  дітям  листОпаду,
ачи  під  силу  нам  було  би  не  пригубити  сі  миті...
мені...і  тобі?...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2010


У день поділяючий осінь, намагаюся висловити свої почуття.

Я  просто  люблю  свою  землю.
...І  цього  рядка  
Достаньо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2010


Правда

Ступаючи  по  головам  й  хитким  римам,
по  наріжним  каменям  ночі,й  окрушинам  сонць,
напів  дорозі  між  згубленим  й  ніколи  не  знайдним,
я  й  сам  не  помітив,як  опинився  за  брамой.
Не  інак  як  втрапив  у  пору  ікрометання,ачи  постачання  свіжої  крові.
Все  за  нею  здавалось  незвичним.
Сестри,милосердно  промиваючі  мізки,хворим  на  живіт.
Їх  старші  брати,з  поза  меж,характерно  цакаючі  тведими  лобами,
й  не  відстаючі  від  місцевих  праведників,завзято  доповідаючі  вище.
Шушукаючіїся  поза  спинами,
                       плюючії  у  обличчя,
                               розбиваючі  горщики,
                                         відкриваючі  рота  по  рибячі,-
все  це  гуло,рухалось,змінювало  кольори...
Роки  спресовані  в  миті.
Позавчора,ще  загубленіше,аніж  трипілля...
Кидаючі  на  вітер  слово  за  словом,
якийсь  час  непомічаємий  ніким,сновигав  я  серед  населяючих  нетрі...
І  от  я  вже  кров  від  їхньої  крові.
Тінь  від  їхньої  тіні.
Сморід  від  їхнього  сморіду.
Ось  на  мій  голос  уже  відгукується  схід,
                                       мисливці  за  таємницями,
                                                       бувалі  й  не  бувалі.
Ось  вже  ми  разом  слідкуєм  за  передчасними  смертями,
затягнувшимися  агоніями,
пологами  в  дюнах...,-
щоб,ізрештою,переситившись,
відбути  із  відчуттям  виконаного  обовязку  на  визначений  час,
соскребати  впявшиїся  у  тіло  їжачі  голки,
й  струпи  гріху  власного  існування.
І  все  лише  для  того,шоб  ізнову  пройти  крізь  браму,
повернутись  з  самотності  у  самотність.
До  гречкосіїв  й  тигидимських  оленів,
колядників  у  законі  й  закидаючих  з-за  рогу  гачки,соломяних  дів,-
а  від  них,короткими  перебіжками,
до  одвічно  нарікаючих  на  господарів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2010


Малевич. Три хрести.

-Я,памятаю,брав  у  одну  руку  сало,
в  другую  часник,-
наслідуя  за  ними...
Лагідно-красиві,
які  ж  вони  мені  ввижалися...,
й  тії  зачаровано-сумнії,
пісні  які  вони  виводили...
І  досі  в  мої  сни,вони,
оті  сільськи  жінки,
приходять...
       Із  полотен  загрубілії,зчорнілі,-
з  хрестом  кривавим-не  обличчям,
от-такі,-
селянки  в  мене  цілилися.
Чорнії  квадрати.
Жовтії  квадрати.Кулі.
Ламанії  в  усебіч.
Три  похилившихся  хрести...
Якеєсь  першородне  божевілля,-
в  малярстві  цьому...
Що  ж  сила,
рукою  майстра  керувала?...
Се  ж  бо  не  сон,-
се  ява,
се  ж  от  бо  от-то-тії-
прадавнії  скарби,
землі  моєї...
Значить  бо  навчили,
правічнії  пісні  чомусь...
Ізначить-бо  ніяким  мором,-
не  стерти  память.
Не  істерти...
Й  значить-бо  хати,-
наївно  розмальованії-
в  ирій,
ключами  подалИся.
Й  усміхаються  жінки,
із  салом  й  часником  в  руках,
й  наслідуя  за  ними,
всміхаюсь  й  я.
Всміхаюся  і  я...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010


Я марю…

Я  марю...
Сад...Осиротілий  лист,
у  срібному  люстрі  калюжи...
Тихий  дзвін,
між  небом  і  землею...
Ізгаса...Згаса...
Й  тут,раптом,ніжні  пальчики  твої,
торкаються  плеча...
-Який  чудовий  ранок,любий,-
ти  кажеш...
Тихий  дзвін,
між  небом  і  землею...
Ізгаса...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2010


Лиш жовто-брудні плями на землі…

Лиш  жовто-брудні    плями  на  землі...
Істомлений  горіх,
за  якусь  ніч  ізкинув  мокре  листя.
Десь  загублено  бринить,
загуслая  луна  далекої  сокири...
Історожкой  перебіжкой,
сусідський  кіт...
Вдивляюся-
якою  ж  неосяжной  порожнечей,
погляд  закляклої  тваринки...
Порожнечей...
Скитськи  баби,сварги,змії,рушники,
знівечені  могили,битий  посуд,
кіньський  череп,тінь  вмираючого  дуба,
квітка  папороті,злива...,-
у  ньому...
Першим  все  ж  таки  відвів,-
свої  пожовклі  очі...
Треба  ізгрести,
опале  листя.
Треба  ізгрести...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2010