Harry Nokkard

Сторінки (5/488):  « 1 2 3 4 5 »

Китайский гороскоп

 Китайский  гороскоп
 (или  Звериный  календарь)  

Мы  с  китайцами  дружили,  
столько  зим,  и  столько  лет,
нам  китайцы  приоткрыли
долголетия  секрет.

По  Фэн-шуй  все  безделушки,
и  гимнастика  Цигун,
держим  ушки  на  макушке,
кто  ходок,  а  кто  бегун.

Нам  китайцы  разъяснили
свой  Звериный  календарь.
Президентов  мы  любили,
только  вдруг  явился  царь.

Подложили  нам  китайцы  
в  девятнадцатом  Свинью,
словно  хитрые  данайцы,
я  с  тех  пор  их  не  люблю.

За  Свиньей  явилась  Крыса,
подлый  маленький  зверек,  
все  звала  на  компромиссы,
а  нам  было  невдомек.  

Информацию  сливала
бывшим  “братьям“  и  “друзьям“,
как  могла,  так  подпевала,
позабыв,  что  “  Аз  воздам...“.

Вслед  за  Крысой,  Бык  явился,
все  сметая  на  пути,
как  хотел,  так  веселился,
дальше  некуда  идти.

Нарушая  все  законы,
все  скандалил,  день  за  днем,
все  порядки  и  каноны,
и  его  переживем.  

Мало  времени  осталось,  
просто  считанные  дни,
тройка  дней,  такая  малость,
Тигр,  ты  нас  не  обмани!  

На  тебя  теперь  надежда,
Бык  нам  сказки  говорил,
А  что  взять  с  него?  Невежда.
Дел  немало  натворил.

Наведи  порядок  нужный,
будь  суров,  но  справедлив,
убери  все,  что  ненужно,
мудр  будь  и  терпелив.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938859
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2022


Оптіміст і песіміст

                     Оптіміст  и  песіміст
             (або  Невдаха  у  пригоді)

Пасажири  в  літаку,  вже  мають  злітати,
враз  один  розпочинає  щось  розповідати.
До  сусіда  стиха  каже:-  Я  хвилююсь  дуже,                                                              
кожен  раз  якісь  пригоди  маю,  любий  друже.

Сусід  каже::  -  Припини!  І  не  переймайся.  
В  нас  надійні  літаки,  і  не  сумнівайся.
Ось  дивись,  вже  летимо,  спокій  у  природі.
Коли  раптом  стюардеса  стала  у  проході.

Пасажири!  Всім  увага!  Маю  щось  сказати!
Є  проблеми  з  літаком,  будемо  сідати.
Ми  летіли  над  водою,  й  сядемо  на  воду.
Та  не  дуже  переймайтеся  ви  на  цю  пригоду.    

Є  жилети  і  свистки,  що  акул  лякають,
якщо  є  тут  моряки,  то  вони  це  знають.
Ну  поплаваємо  трохи,  ми  в  теплому  морі,
буде  час  вам  подивитись  на  місяць  і  зорі.  

Допомога  вже  в  путі,  тож  не  переймайтесь,  
мають  швидко  нас  знайти,  акул  не  лякайтесь.
Як  почують  ті  свистки,  кинуться  тікати,
розженемо  залюбки,  будуть  вони  знати.

Знов  сусідові  сусід  каже:  -  Ну  що,  друже!
От  і  маємо  пригоду  неприємну  дуже.
А  той  знов  відповідає:  -  Та  не  переймайся!
Є  жилети  і  свистки,  давай  не  лякайся!

А  Невдаха  знов  своє:  -  Зачекай  браток!  
Бо  примхлива  Доля  ще  не  все  збагнула,
на  біду  дадуть  мені  зіпсований  свисток,
може  навіть  припливе  враз  глуха  акула.
--------------------------------------------------------
Скінчилась  добре  ця  пригода  для  людей,
і  МНС-ники  всіх  вчасно  врятували,  
бо  мали  досвід  вирішення  будь-яких  ідей,
на  жаль  Невдасі  трохи  руку  поламали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021


Перечитывая стих

Перечитывая  стихи…..

Я  как-то  перечитывал  стихи,
читал  свои  стихи,    стихи  чужие,
пытаясь  средь  словесной  шелухи
найти  зерно  и  мысли  непростые.

Стихи  ведь  откровения  души,
с  воспоминаниями,  сердцу  дорогими,
они  приходят  к  нам  в  ночной  тиши,
стихи,  слагая,  мы  становимся  другими.

Все  так  свежо  и  бесконечно  далеко,
как  сладкий  сон,  что  ускользает  на  рассвете,
который  и  запомнить  нелегко,
стихи  капризны,  словно  маленькие  дети.

В  них  звонкий  смех  и  тут  же  горькая  слеза,
в  них  солнца  луч  и  серый  нудный  дождик,
порой  в  стихах  гремит  весенняя  гроза,
или  колючие  они,  как  старый  ёжик.

Я  их  люблю,  как  любят  матери  детей,
хотя  они  бывают,  не  красивы,
они  сложились  просто,  без  затей,
и  душу  радуют,  как  колоски  созревшей  нивы.

И  я  вяжу  их  в  спелые  снопы,
и  оставляю  на  поле  до  срока,
надеясь  в  час  осенней  молотьбы,
увидеть  проблески  поэзии  высокой.

Я  как-то  перечитывал  стихи,
читал  свои  стихи,    стихи  чужие,
пытаясь  средь  словесной  шелухи
найти  зерно  и  мысли  непростые.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933365
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2021


Там, де щезають протиріччя

Там,  де  щезають  протиріччя

Морфей  дарує  часом  дуже  дивні  сни,
не  маю  гадки  як  ці  сни  сприймати,
хочеться  спокою,  відродження,  весни,
не  хочеться  у  дивних  снах  блукати.
--------------------------------------------------  
Я  йду  дорогою,  не  просто  так  іду,
Дорога  Пам’яті  веде  у  потойбіччя,
страху  немає,  вже  минув  свою  Біду,
десь  є  Межа,  де  всі  щезають  протиріччя.

Межа,  де  сходяться  Буття  і  Небуття,
своя  у  кожного  йде  до  Межі  дорога,  
де  вже  даремні  запізнілі  каяття,
де  треба  з  гідністю  прийти  до  Бога.

Я  йду  дорогою,  не  просто  так  іду,
Дорога  Пам’яті  веде  у  потойбіччя,
йду  сподіваючись,  що  відповідь  знайду,
йду  до  Межі,  де  всі  щезають  протиріччя.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021


Все обо всем

Все  обо  всем
 
Все  обо  всем,  уже  написано  до  нас,
те  же  слова,  и  те  же  знаки  препинания,
писали  раньше,  пишут  и  сейчас,
лишь  для  того,  чтобы  привлечь  внимание.
 
Чтоб  вы,    забросив  неотложные  дела,
сели  читать  чужие  измышления,
вот  мысль  чужая  вас  куда-то  завела,
в  душе  посеяла  ненужные  сомнения.
 
Все  отложив,  читаем  день  за  днем,
чужие  повести,  рассказы  и  романы,
стихи,  поэмы  зажигают  нас  огнем,
нас  манят  стихоплетства  ветераны.

И  все  же,  из  словесной  шелухи,
порой  рождаются  великие  творения,
приходят  в  мир  волшебные  стихи,
стихи,  читаемые  до  самозабвения.
 
И  если  тянется  рука  к  перу,
и  под  рукой  есть  чистый  лист  бумаги,
пишите  ночью,  днем  и  поутру,
отбросив  в  сторону  пустые  передряги.
 
И  хотя  все  уже  написано  до  вас,
те  же  слова,  и  те  же  знаки  препинания,
пишите,  пробуйте,  прямо  сейчас,
спешите  к  вашей  Музе  на  свидание.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931274
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2021


Люди і дзеркала

Люди  і  дзеркала

Старіють  разом  ніби,  люди  й  дзеркала,
а  я  вважаю,  тільки  дзеркала  старіють.  
Душа  навік  весняну  юність  зберегла,
та  дзеркала  це  віддзеркалити  не  вміють.

Старіє  тіло  –  оболонка  для  душі,
так  недарма  задумано  Всевишнім,
плин  часу  не  прискорюй,  не  спіши,
свій  час  відведено  і  праведним,  і  грішним.

На  жаль,  псуються  часом  наші  дзеркала,
показують  не  те,  що  б  нам  хотілось,      
наче  чаклунка  нашу  молодість  взяла,
а  ми  не  віримо,  що  так  усе  змінилось.  

Все  заглядаємо  у  інші  дзеркала,
шукаючи,  все  те,  що  загубилось,
те,  що  Чаклунка-Доля  не  взяла,
все  те,  що  випадково  залишилось.

Дарма!  
Надійно  тайни  зберігають  дзеркала,
не  всі  спроможні  в  задзеркалля  зазирнути.
Дзеркальна  пам'ять  все  в  минуле  забрала.
Навіщо?  Нам  цю  тайну  не  збагнути.

Старіють  разом  ніби,  люди  й  дзеркала.
А  може  тільки  дзеркала  старіють?  
Душа  назавжди  свою  юність  зберегла,
та  дзеркала  це  віддзеркалити  не  вміють.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021


Знаком я с бегом

Знаком  я  с  бегом….

Знаком  я  бегом  не  со  стороны,
не  понаслышке,  да  и  не  случайно,
и  для  меня  все  тонкости  важны,
Бег  все  же  неразгаданная  тайна!

Откроется  не  сразу,  в  один  миг,
пройти  придется  радости  и  боли,
отбросить  многое  к  чему  привык,
без  принуждения,  по  доброй  воле.

В  жару  и  холод,  дождь  и  снег,
словом  в  любую  непогоду,
зовет  и  манит  друг  мой  бег,
влечет  в  любое  время  года.  

Одолеваю  день  за  днем,
пространство,  время  и  преграды,
горю,  негаснущим  огнем,
не  жду  восторгов  и  награды.

Бегу,  бегу,  бегу  пока  могу,
свой  путь  земной  ногами  измеряю,
бегу,  пока  еще  на  этом  берегу,
в  движении  смысл  Жизни  постигаю.

Жизнь  бьет  ключом,  со  всех  сторон,
ударам  сердца  в  унисон,
все  то,  что  мне  отмеряно  считая.
Мой  путь  земной  не  завершен,
напрасно  ждет  в  челне  Харон.
Я  на  бегу  свой  Новый  День  встречаю!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930354
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2021


Струна Життя

Струна  Життя

Коли  обірветься  Струна  Життя  Земного,
й  Душа  полине  в  Зоряні  Світи,
вже  поза  сумнівами  звернемось  до  Нього,
і  озирнемось  з  Неземної  Висоти.

За  кроком  крок,  свій  шлях  передивитись,
і  може  навіть  осягнути  сенс  Буття,
як  на  шляху  не  раз  припало  помилитись,
у  непростому  дуже  Вихорі  Життя.    

Коли  обірветься  Струна  і  пісня  згасне,  
на  тлі  безмежності  Галактик  і  Світів,
Безодня  Всесвіту,  незнана  і  прекрасна,
покличе  нас  до  дивних  відкриттів.  

І  на  шляху  повернення  Додому,
Всесвітній  Розум  нам  відкриє  задум  свій,
Будову  Всесвіту  і  наше  місце  в  ньому,
все,  що  закладено  у  Зоряний  Сувій.  

Коли  обірветься  Струна  Життя  Земного,
й  Душа  полине  в  Зоряні  Світи,
вже  поза  сумнівами  звернемось  до  Нього,
і  озирнемось  з  Неземної  Висоти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021


Танец до конца любви


Это  перевод  песни    Леонарда  Коэна.  
Историю  создания  песни  Леонардом  Коэном  лучше  посмотреть  в  Интернете  и  конечно  послушать  песню,  тогда  текст  воспринимается  во  всей  полноте.
 
Dance  me  to  the  end  of  love

Dance  me  to  your  beauty  with  a  burning  violin
Dance  me  through  the  panic  till  I'm  gathered  safely  in
Lift  me  like  an  olive  branch  and  be  my  homeward  dove
Dance  me  to  the  end  of  love
Dance  me  to  the  end  of  love

Oh,  let  me  see  your  beauty  when  the  witnesses  are  gone
Let  me  feel  you  moving  like  they  do  in  Babylon
Show  me  slowly  what  I  only  know  the  limits  of
Dance  me  to  the  end  of  love
Dance  me  to  the  end  of  love

Dance  me  to  the  wedding  now,  dance  me  on  and  on
Dance  me  very  tenderly  and  dance  me  very  long
We're  both  of  us  beneath  our  love,  we're  both  of  us  above
Dance  me  to  the  end  of  love
Dance  me  to  the  end  of  love

Dance  me  to  the  children  who  are  asking  to  be  born
Dance  me  through  the  curtains  that  our  kisses  have  outworn
Raise  a  tent  of  shelter  now,  though  every  thread  is  torn
Dance  me  to  the  end  of  love

Dance  me  to  your  beauty  with  a  burning  violin
Dance  me  through  the  panic  till  I'm  gathered  safely  in
Touch  me  with  your  naked  hand  or  touch  me  with  your  glove
Dance  me  to  the  end  of  love
Dance  me  to  the  end  of  love
Dance  me  to  the  end  of  love
-----------------------------------------------------------------------
Танец  на  краю  любви

В  танце  очаруй  меня  своею  красотой,
пылающей  скрипкой  песнь  любви  мне  спой,
словно  ветвь  оливы  голубкой  унеси  
в  страхе  и  отчаянии  за  собой  зови,
в  танце  до  конца  нашей  любви,
в  танце  на  краю  нашей  любви.  
 
Дай  мне  насладиться  твоей  красотой,
когда  лишь  вдвоем  мы  останемся  с  тобой,
древний  Вавилон  напомни  мне  в  любви,
не  спеша  к  пределу  за  собой  меня  зови,
в  танце  на  краю  нашей  любви,
в  танце  на  краю  нашей  любви.

В  танце  очаруй  и  уведи  нас  под  венец,
и  открой  мне  нежность  любящих  сердец,
в  Океан  Любви  как  в  омут  позови,
в  танце  на  краю  нашей  любви,
в  танце  на  краю  нашей  любви.

К  детям,  не  родившимся,  в  танце  уведи,
страхи  и  сомнения  в  своем  сердце  победи,
из  порванных  нитей  шатер  возведи,
в  танце  на  краю  нашей  Любви.
     
Пылающей  скрипкой  в  Вечность  уведи,
в  страхе  и  отчаянии  в  покое  убеди,
взяв  меня  за  руку  за  собою  уведи,
в  танце  до  конца  нашей  Любви,
в  танце  на  краю  нашей  любви,
в  танце  на  краю  нашей  любви.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929209
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.10.2021


Про чорну каву й коліжанку

Про  чорну  каву  й  коліжанку

От  пригадалось  якось  зранку,
про  чорну  каву  й  коліжанку,
про  ризики,  що  кава  має,
про  те  як  у  житті  буває.

Прийшла  до  мене  коліжанка,
кави  зварив  дві  філіжанки,
прикрив  на  вікнах  всі  фіранки,
такі  в  нас  з  нею  забаганки.

Тож  сіли  з  нею  каву  пити,
на  різні  теми  говорити,
і  не  помітили  при  тому,
що  вже  запізно  йти  до  дому.

Тож  залишилась  в  мене  на  ніч,
я  побажав  їй  –  На  добраніч!
Та  кава  не  давала  спати,
прийшлося  їй  пісень  співати.

Нам  місяць  світить  крізь  фіранку,
співав  пісні  я  їй  до  ранку,
а  зранку  знову  була  кава,
я  все  співав,  а  їй  все  мало.

Така  підступна  чорна  кава,  
мало  пісень  і  кави  мало,
може  побити  філіжанки,
якось  позбутись  коліжанки.

Звабливий  напій  -  чорна  кава,
мені  ту  нічку  нагадала,
купив  я  інші  філіжанки,
не  сплю,  чекаю  коліжанки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021


Свеча памяти

Свеча  памяти

Ночь.  Тишина.  Свеча  горит,
роняя  восковые  слезы,
со  мной  о  чем-то  говорит,
напоминая  сны  и  грезы.

Вновь  память  возвращает  мне,
такой  же  тихий,  теплый  вечер.
Все  нереально,  как  во  сне,
и  на  столе  сгорают  свечи.

Цветы,  вино  и  две  свечи,
как  две  судьбы,  тихо  сгорают,
и  ты  задумчиво  молчишь,
и  я  молчу,  мы  оба  знаем.

Ничто  не  вечно  под  луной,
и  все  уйдет,  сердца  сжигая,
и  в  твою  жизнь  придет  другой,
и  у  меня  будет  другая.

Лишь  где-то,  в  тайниках  души,
о  прошлом  будет  ностальгия
тревожить  сон  в  ночной  тиши,
и  не  поможет  Амнезия.

«Забыть?  -  Забвения  не  дал  Бог»,
слова  любимого  поэта,
и  я  тебя  забыть  не  смог,
в  сомнениях,    заблудившись  где-то.

Ночь.  Тишина.  Свеча  горит,
роняя  восковые  слезы,
со  мною  тихо  говорит,
напоминая  сны  и  грезы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928783
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2021


Лебедиый крик

Уже  наверное  выкладывал,  но  он  мне  самому  нравится.  Есть  к  нему  хорошая  картинка,  жаль  не  могу  приложить.  Не  умею.  
-----------------------------------------------------------
Лебединый  крик

Ночь  на  исходе,  я  не  сплю,
видение  странное  ловлю,
и  предрассветная  уходит  тишина,
рассвет  пьет  воду  из  реки,
гаснут  ночные  огоньки,
бледнея,  прячется  за  тучами  Луна.

Вот  первый  осторожный  звук,
как  чей-то  шепот,  сердца  стук,
неслышно  Солнце  разгоняет  ночи  тьму,
и  занимает  новый  день,
мой  странный  сон  уходит  в  тень,
сон  или  явь  я  так  и  не  пойму.

Скала  нависла  над  водой,
грозит  неведомой  бедой,
на  море  шторм,  идет  за  валом  вал,
над  бездной  женщина  стоит,
с  ветром  и  морем  говорит,
я  эту  женщину  когда-то  знал.  

А  шквальный  ветер  платье  рвет,
в  страну  волшебных  снов  зовет,
зовет  оставить  эти  берега,
и  стоит  только  захотеть,
расправить  руки  и  лететь,
туда,  где  только  вечные  снега.


Я  ей  кричу  –  Остановись!
Ты  так  любила  эту  жизнь!
В  Долину  Снов  еще  не  время  уходить,
ты  выбрала  неверный  путь,
еще  не  поздно  все  вернуть,
и  эту  жизнь  как  прежде  полюбить.

Зову,  молю  –  Опомнись!  Стой!
Не  слышит,  только  ветра  вой,
вдруг  Белой  Птицей  взмыла  в  небеса,
исчезнув  в  предрассветной  мгле,
мне  все,  оставив  на  земле,
услышав  в  небе  неземные  голоса.

Ночь  уходила,  с  ней    мой  сон,
и  где-то  колокольный  звон,
к    заутренней  молитве  звал  людей,
и  то  ли  было  все  во  сне,
то  ли  привиделось  все  мне,
и  в  синем  небе  стая  белых  лебедей.

Я  вслед  смотрю,  в  какой-то  миг,
прощальный  лебединый  крик,
донесся,  затихая  в  вышине,
а  в  нем  отчаяние  и  боль,
он  звал  куда-то  за  собой,
и  этот  крик  был  обращен  ко  мне.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928450
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2021


Судьба переводчика

Подсказала  мне  коллега,  что  сегодня  наш  праздник.
я  порылся  в  своих  закромах  и  нашел  старый,  написанный  лет  двадцать  назад,  когда  я  еще  трудился,  стишок  о  таких  как  я.  
-----------------------------------------------------------------------
Судьба  переводчика

До  чего  ж  несправедлива  к  переводчику  молва,
Мол,  не  трудная  работа,  все  слова,  слова,  слова,
И  порой  до  слез  обидно,  хотя  внешне  и  не  видно,
Что,  по  сути,  вся  работа  не    язык,  а  голова.

Исписал  бумаги  горы,  перевел  я  тыщи  слов,
А  пустые  разговоры,  сколько  я  их  перевел!
О  жене,  любви  и  детях,  птицах,  звездах  и  луне,
О  закатах  и  рассветах  в  чужедальней  стороне.

О  работе  и  безделье,  о  несбыточных  мечтах,
Самолетах  что  летели,  что  мы  пили,  что  мы  ели,
Как  припомнишь,  в  самом  деле,  не  работа,  просто  страх.

Сколько  нервов  и  здоровья  положил  я  на  алтарь,
Пустозвонства,  пустословия,  подхалимства  и  злословия,
День  за  днем  и  год  за  годом,  все  бубнил,  как  пономарь.

Или  взять,  к  примеру,  тот  же  званый  ужин  иль  обед,
Пьют,  едят,  кто,  сколько  сможет,
даже  совесть  их  не  гложет,
Тут  никто  им  не  поможет,  и  пределов  просто  нет.

Тосты,  тосты,  льются  речи  и  пустая  болтовня,
И  на  этой  пышной  встрече  все  забыли  про  меня,
Позабыли,  переводит  человек-  не  автомат,
Слава  Богу,  все  уходят    и  меня  с  собой  уводят,
-  Что  голоден  ?  Так-то  брат.

Ничего,  в  моем  портфеле    есть  вчерашний  бутерброд,
Если  выпадет  минутка,  будет  что  забросить  в  рот.
Я  сегодня  отличился,  Не  поел?  Ну  не  беда.
Это  кто  на  что  учился,  было,  будет  так  всегда.

Одного  учили  долго,  с  толком  речи  говорить,
А  другого,  без  умолку  это  все  переводить.
Мне  не  нужно  объяснений,  знаю  все  это  и  сам,
А  пока  иду  навстречу  новым  блудням  и  словам.
--------------------------------------------------------
Тут  может  не  всем  понятно,  почему  переводчик  остается  голодным  даже  на  каких-то  застольях.  Стороны  что-то  говорят,  это  нужно  переводить  и  переводчику  не  остается  ни  времени,  ни  возможности  и  самому  что-то  съесть.  Это  кто  на  что  учился.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926675
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.09.2021


Телепузики

Вот  припомнил,  что  был  когда-то  такой  детский  мультисериал  "Телепузики".  Да  у  нас  многие  взрослые,  может  насмотревшись  вместе  с  детьми  эти  серии,  сами  стали  "Телепузиками".  А  может  это  такая  воскресная  фантазия.  Может  все  не  так  уж  плохо.  Словом,  читайте,  улыбайтесь  и  размышляйте.  Как  говорилось  -  Сказка  ложь,  да  в  ней  намек,  добрым  молодцам  урок.

                       Телепузики

Мы  живем  в  Стране  Советов,
нам  твердят  зимой  и  летом,
учат  нас  как  нужно  жить,
с  физкультурой  всем  дружить.

Нужно  бегать,  прыгать,  плавать,
в  крайнем  случае,  ходить,
нагружать  свои  суставы,
нужно  всем  активно  жить.

Правда  есть  другое  мнение,  
Жизни  смысл  в  положении,
поел,  выпил  и  ложись,
распрекрасной  будет  Жизнь.

А  вы  скачете,  как  белки,
Жизни  смысл  на  дне  тарелки,
ну,  зачем  вам  этот  спорт,
лучше  съешьте  с  чаем  торт.

Никуда  не  торопитесь,
торт  поели  и  ложитесь,
даром  время  не  теряйте,
телевизор  свой  включайте.

Знать  все  будешь  без  хлопот,
правда  вырастет  живот,
вроде  проглотил  арбузик,
станешь  просто  телепузик,  

Телевизор  и  диван,
соблазнительный  обман,
крепким  будет  ваш  союз,
Телевизор  –  Телепуз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924842
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.09.2021


Вино поезії

Вино  поезії  

Коли  прокинувся  ти  вранці,
ну  як  то  кажуть,  “з  бодуна”,
то  не  шукай  розради  в  склянці,
краще  скуштуй  Поезії  Вина.
     
Ну  може  прийняв  трохи  лишку,
хто  з  нас,  хоч  трохи  не  грішив,
візьми  до  рук,  поезій  книжку,
шукай  там  вірші  для  душі.

Поети  пишуть  на  світанні,
усім  нагадуючи  знов,
є  перший  день,  і  є  останній,
складають  вірші  про  Любов.

Любов  до  Сонця  і  до  Неба,
Любов  до  радощів  Життя,
поки  живеш,  любити  треба,
нам  невідоме  наше  Майбуття.

Що  за  Межею    –  тайна  цілковита,
ніхто  не  повертався  з  Небуття,
все  сімома  печатками  закрито,
цінуй  тобі  дароване  Життя.

Коли  прокинувся  ти  вранці,
ну  як  то  кажуть,  “з  бодуна”,
то  не  шукай  розради  в  склянці,
нам  зовсім  інша  місія  дана.
11.09.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021


Про поетів і віршомазів

Про  поетів  і  віршомазів

Прийшов  поет  до  поетеси,
як  ходять  в  гості,  просто  так,
наче  гульвіса  до  принцеси,
(секрет  відкрию  не  для  преси),
любив  горілку  і  коньяк.

Вона  ж  гульвісу  пригощала,
вином  римованих  рядків,
ще  трохи  кави  наливала,
вона  гульвісу  добре  знала,
та  не  дала  чого  хотів.

Тож  він  посидів,  тай  подався,
собі  до  інших  поетес,
він  негараздам  не  здавався.
Він  часом  вам  не  зустрічався?
Гульвіса  той  не  знає  меж.

То  ж  раптом  прийде,  привітайте.
Хто  з  нас  хоч  трохи  не  грішив.
Йому  потроху  наливайте,    
як  захмеліє,  то  чекайте,
чарівних  про  Любов  віршів.

Не  все  в  житті  у  нього  склалось,
так  як  гадалось,  як  хотів,
кохання  іншому  дісталось,
таке  в  житті  не  раз  траплялось,
а  з  віршомазом  й  поготів.

В  житті  по  різному  буває,
як  Доля  скаже  тет-а-тет,
і  наперед  ніхто  не  знає,
а  з  віршомаза  виростає,
іноді  визнаний  поет.

Тож  не  спішіть  його  судити,
майте  терпіння,  дайте  час,
вірші  в  поета  наче  діти,
навчають  нас  життю  радіти,
він  не  назавжди  віршомаз.
    7.09.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021


Фатум

Фатум

Життя  прожити,  наче  поле  перейти,
як  босоніж  пройти  стернисту  ниву,
і  важко  часом  відповідь  знайти,
чому  Біда  прийшла  і  Доля  нещаслива.

Кажуть,  що  Бог  дає  людини  лише  те,
що  вона  може  винести  й  стерпіти,
може  і  можна  з  цим  погодитись,  проте.
Чому  ідуть  у  Вічність  наші  діти?

У  Небуття  ідуть  раніше  за  батьків,
ідуть  у  невідоме  Потойбіччя,
сприйняти  важко,  що  сказати  Він  хотів,
це  незбагненне  для  людини  протиріччя.

Та  за  які  ж  такі  гріхи,  такий  Фатум?
Така  сувора,  незбагненна  примха  Долі.
Назавжди  селить  нам  у  серці  Сум,
і  не  збагнути  задум  тої  Волі.  

Та  попри  все,  не  зупиняється  Життя,
і  не  зважаючи  на  біль,  маємо  жити,
як  прийде  час  і  нам  піти  у  Небуття,
зустрінуть  нас  у  Потойбіччі  наші  діти.

Дуже  не  просто  йти  Дорогами  Життя,
В  народі  кажуть,  що  Життя  стерняста  нива.
А  де  лежить  межа  Буття  і  Небуття?
Чому  Біда  прийшла  і  Доля  нещаслива?
 5.09.21

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2021


Новый Год (82-й)

                   Новый  Год
                         (82-й)
Снова  встречаю  Новый  Год,
отнюдь  не  календарный,
веду  свой  времени  отсчет,
совсем  не  ординарный.

В  круговороте  Бытия,
в  пространстве-времени  Вселенной,
дан  Жизни  миг,  внимаю  я,
стремлениям  души  нетленной.

Веду  свой  времени  отсчет,
в  потустороннем  исчислении,
вот  восемьдесят  первый  год,
земного  Бытия  мгновение.

Ушел,  как  прежние  года,
передавая  эстафету,
ушел  из  Жизни  навсегда,
уже  все  кануло,  как  в  Лету.

И  только  в  памяти  живут,
прошедших  лет  воспоминания,
и  спать  ночами  не  дают,
с  ними  приходит  понимание.

Ошибок  сделанных  в  пути,
и  необдуманных  поступков,
и  оправданий  не  найти,
уже  все  выпито  из  кубков.

Вино  Любви,  вино  разлук,
случайных  встреч  и  расставаний,
родных,  друзей,  ушедших  вдруг,
вино  несбывшихся  желаний.

Я  вновь  встречаю  Новый  Год,
отнюдь  не  календарный,
веду  свой  времени  отсчет,
совсем  не  ординарный.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924035
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2021


Разные стихи

Разные    стихи

Стихи  бывают  разные,  
и  чистые,  и  грязные,
и  глупые,  и  умные,  
о  дружбе  и  любви.
Бывает  стих-раскаяние,  
бывает  стих-отчаяние,
бывает  крик  о  помощи,  
ты  только  позови.

Еще  есть  стих  лирический,  
и  стих  есть  политический,
и  даже  сатирический,  
и  просто  юморной.      
Стихи  бывают  шумные,  
бывают  остроумные,
бывают  и  безумные,  
даже  не  спорь  со  мной.

Бывает  стих-сомнение,  
и  стих,  как  вдохновение,
как  Музы  снисхождение  
к  поэту  на  заре.
И  стих,  как  ожидание,  
как  первое  свидание,
и  как  начало  Осени,  
приходит  в  сентябре.    

Их  пишут  не  случайно,  
и  каждый  стих  как  тайна,
в  стихах  души  стремления,  
все  скрыто  между  строк,
отброшены  сомнения,  
стихи  как  откровения,
но  их  прочтет  не  каждый,  
пока  не  выйдет  срок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923255
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2021


Видения, похожие на сон.

Видения,  похожие  на  сон

Уходит  ночь  и  занимается  рассвет,
еще  досматривает  сны  моя  столица,
а  мне  минуло  уже  восемьдесят  лет,
ночами  мне  уже  давно  не  спится.

Видения  похожие  на  сон,  
на  грани  Бытия  –  Небытия,
идут  ударам  сердца  в  унисон,
к  шепоту  звезд  прислушиваюсь  я.  

Чужие,  запредельные  миры,
Вселенским  Разумом,  рожденные  наверно,
в  круговороте  нам  неведомой  игры,
в  гигантском  завихрении  Инферно.    

Среди  чужих  Галактик  и  Миров,
Вселенной  без  конца  и  без  начала,
я  Новой  Жизни  путь  пройти  готов,
и  если  можно,  все  начать  сначала.  

Уходит  ночь  и  занимается  рассвет,
День  Новый  дарит  нам  Могучее  Светило,
всему  свой  срок,  даже  сомнений  нет,
лишь  в  нашей  памяти  живет,  
                                                                     все  то,  что  было.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922559
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.08.2021


Потойбіччя

Потойбіччя  

Я  вчора  зазирнув  у  потойбіччя,
в  дивному  сні  світами  заблукав,
знайомі  за  межею  стрів  обличчя,
і  навіть  тих,  кого  і  не  чекав.

Інші  світи,  де  інший  вимір  часу,
десь  на  межі  Буття  і  Небуття,
мені  відкрилося,  як  невігласу,
Безмежність  Всесвіту,
                 й  безмежність  сприйняття.

Відкрився  задум  створення  Світів,
Всесвітнім  Розумом  встановлені  Закони,
Творець  розкрити  сенс  Буття  хотів,
а  ви  створили  храми  та  ікони.

І  молитеся  упродовж  віків,
звертаючись  до  Неба  і  до  Бога.
Ви  впевнені,  що  Він  цього  хотів?
Куди  веде  нас,  благих  намірів  дорога?
 
Не  просто  так,  нам  подаровано  Життя.
Ми  Іскри  Розуму  у  Всесвіті  безмежнім,
тож  намагайтесь  осягнути  сенс  Буття,
йдіть  гідно  до  межі,  шляхом  належним.

Я  вчора  зазирнув  у  потойбіччя,
в  якомусь  сні  світами  заблукав,
знайомі  за  межею  стрів  обличчя,
і  навіть  тих,  кого  ніколи  і  не  знав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021


По спіралі до межі

 По  спіралі  до  Межі

За  роком  рік,  ніби  йдемо  по  колу,
часом  долаючи  Недолі  віражі,
навіть  не  встигнув  роздивитися  навколо,
за  колом  коло,  по  спіралі,  до  Межі.

Один  за  одним  йдуть  свята  і  будні,
йде  відлік  часу  на  Земне  Буття,
не  бійтеся,  ми  зовсім  непідсудні,
самі  придумали  казки  про  Небуття.

Розрахували,  нашої  Системи,  відлік  часу,
розподілили  дні,  на  будні  і  свята,
Ян  Гус,  за  в’язку  хмизу,  невігласу
сказав  –  Свята,  безвинна,  простота!

Ми  у  Безмежності  і  простору  і  часу,
десь  на  Межі,  Буття  і  Небуття,
не  осягнути  дивний  задум  невігласу,
навіщо  створені  ми  Іскрами  Життя.

Спливає  час,  ідуть  мільярди  років,
на  тлі  Безмежності  є  інші  поняття,
не  осягнути  нам  космічних  кроків,
Законів  Всесвіту  і  Вічного  Життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021


Не можна заглядати в Інтернет

Ой  не  можна  в  Интернет  
зранку  заглядати,
почитаєш  чужі  вірші,  
сам  почнеш  складати.

Вилітають    з  під  пера,  
наче  малі  діти,
плине  час  немов  вода,  
ніде  правди  діти.  

Не  вгамуються  ніяк,  
справжні  віршомази,    
попри  труднощі  Життя,  
попри  всі  образи.

Пишуть  вдень,  пишуть  вночі,  
наче  супостати.
Ой,  не  можна  в  Интернет  
зранку  заглядати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021


Я не могу остановиться…….

Я  не  могу  остановиться……..

Жара,  мороз,  дождь  или  снег,
мне  по  утрам  не  спится,  не  лежится,
на  встречу  с  Солнцем  продолжаю  бег,
я  просто  не  могу  остановиться.

Известно  всем  и  знаю  я,
конечно  круглая  Земля,
Экватор,  как  дорожка  беговая,
бегу  по  ней,  который  год,
и  устремлен  только  вперед,
на  свои  силы,  и  удачу  уповая.

Бегу,  бегу,  зовет  и  манит  Горизонт,
черта  незримая  уходит  в  Бесконечность,
сомнений  нет,  я  не  беру  на  понт,
я  просто  убегу  однажды  в  Вечность.

Уйду  в  чужие,  запредельные  миры,
Вселенским  Разумом  рожденные  наверно,
в  круговороте  нам  неведомой  игры,
в  гигантском  завихрении  Инферно.

Жара,  мороз,  дождь  или  снег,
а  мне  не  спится,  не  лежится,
такой  я  беспокойный  человек,
я  просто  не  могу  остановиться.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918810
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2021


Про футбол

Хоча  у  всіх,  і  у  мене  також,  багато  різних  справ,  та  піднято  такий  ажіотаж  навколо  сьогоднішнього  матчу  нашої  збірної,  що  і  віршики  мають  бути  про  футбол,  а  завтра  повернемося  до  сьогоденних  подій.  Я  вже  викладав  цей  віршик,  та  і  судді  будуть  чоловіки,  та  всеж  почитайте  і  посміхніться.  Є  у  нас  гарна  жіноча  бригада  суддів,  є  і  віршик  про  них.  І  вболіваємо  ввечері  за  наших!!!  
     
               Про  футбол  

Знову  футбол,  цікавий  буде  матч.
Ажіотаж!  Попри  всі  негаразди.
Неначе  інших  ми  не  маємо  задач,
футбол  понад  усе  вважають  ґазди.

Покинув  справи  йдуть  на  стадіон,
де  можна  покричати  й  матюкатись,
і  мабуть  є  у  цьому  свій    резон,
тут  можна  все,  нема  чого  боятись.

Свисток  судді,  і  починають  м’яч  ганять,
наче  немає  більше  чим  зайнятись,
край  поля  дівки  з  косами  стоять,
на  інші  справи  не  дають  відволікатись.

Йде  гра,  як  звір,  волає  стадіон.
Кричать  чоловіки  мов  навіжені.
Важливо,  хто  тут  стане  чемпіон.
Хто  переможе,  синьо-білі  чи  зелені?

А  ті  біжать  по  полю,  з  краю  в  край,
вже  всі  зігрілися  і  вкрилися  росою,
і  разом  з  ними,  наче  той  Мамай,
біжить,  свистить,  кричить  Суддя  з  косою.

Триває  диво,  ну  немає  що  й  казать.
Суддя  з  косою  судить  боротьбу  завзяту.
Край  поля  дівки  з  косами  стоять.
Мабуть  повернення  іде  Матріархату.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021


Алтарь Марафона.


Если  кто-то  не  знает,  то  я  бегающий  стихоплет.  Мой  беговой  стаж  уже  равен  44-м  годам.  В  активе  19  пройденных  марафонов  и  масса  пробегов  на  дистанции  10  -  20  -  30  км.  И  много  стихов  было  задумано,  сложено  и  доработано  именно  на  бегу.  Вчера  на  полу-марафоне  во  Львове  умер  23-х  летний  парень.  Но  это  ни  в  коем  случае  не  значит,  что  не  нужно  бегать.  Как  было  в  одной  из  песен  Высоцкого  -"Уж  лучше  так,  чем  от  водки  и  простуд"  этот  стих  я  написал  очень  давно,  под  впечатлением  увиденного  на  марафоне  в  Калининграде,  еще  где-то  в  1982  году.  Словом  бегуны  это  особое  племя  и  подход  к  Жизни  у  них  особый.  Я  никого  не  призываю  бегать,  или  наоборот.  Просто  почитайте  и  помяните  добры  словом  этого  парня,  положившего  на  Алтарь  Марафона  самое  дорогое.          


Алтарь  марафона
   (или  Цель  42)          
 
     В  память  о  тех,
кто  положил  Жизнь,
на  алтарь  Марафона.

Как  обычно,  на  старте  колонна,
еще  миг  и  уйдут  лишь  вперед,
приумолкли,  ждут  старт  Марафона,
а  потом…..,  как  кому  повезет.

Старт,  рывок,  и  ушли  без  сомнений,
те,  кто  преданы  бегу  душой,
как  в  атаку,  здесь  нет  иных  мнений,
устремились  все  к  цели  большой.

Сорок  два  –  не  простая  задача,
и  не  всем  по  плечу  Марафон,
здесь  порою  смеются  и  плачут,
и  не  всем  покоряется  он.

Километры  под  ноги  ложатся,
десять…,  двадцать….,  вот  тридцать  второй,
лишь  немного  еще  продержаться,
навалилась  усталость  горой.

Шаг  за  шагом,  и  финиш  все  ближе,
потерпеть,  будет  все  за  спиной.
нет,  неправда,  что  хуже  я  вижу,
это  все  не  случится  со  мной!

Вот  и  финиш,  два  метра  осталось,
на  колени  он  стал  перед  ним,
так  немного,  ну  самую  малость,
и  еще  мы  не  раз  победим.

Он  поднялся  и  сделал  три  шага,
и  за  финишной  рухнул  чертой,
лишь  стучало  в  висках  как  присяга,
-  Я  дойду  к  этой  цели  большой!

Он  дошел,  и  шагнул  прямо  в  Вечность,
и  услышал  малиновый  звон,
бил  набат,  старт  давал  в  Бесконечность,
начинал  Неземной  Марафон.

Положил  на  алтарь  марафона,
дар  бесценный,  отдал  свою  жизнь,
набегала  на  финиш  колонна,
-  Что  ж  ты  парень,  не  надо,  держись!

Пусть  бранят  Марафон  дилетанты,
вы  не  верьте  в  пустые  слова,
здесь  на  трассе  потомки  Атлантов,
и  здесь  общая  цель  сорок  два.

Снова  вижу  на  старте  колонну,
еще  миг  и  уйдут  лишь  вперед,
приумолкли,  ждут  старт  Марафона,
а  потом,  как  кому  повезет……...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918054
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2021


Нераскрытые тайны

Нераскрытые  тайны

Всему  на  свете  свой  черед,
ну  не  везет,  так  не  везет,
уже  пошел  обратный  счет,
а  я  не  верю.

Приснился  ночью  странный  сон,
река  и  лодочник  Харон,
мне  предлагает  переплыть
на  дальний  берег.

И  я  не  знаю,  как  мне  быть,
быть  может  просто  все  забыть,
в  челне  Харона  переплыть
на  берег  дальний.

Где  скрыта  тайна  Бытия,
где  Жизни  смысл  познаю  я,
туда,  где  скрыт  от  смертных
мир  реальный.

Стою  в  раздумье  у  реки,
гаснут  ночные  огоньки,
природа  пробуждается  от  сна.
Вновь  занимался  новый  день,
Харон  в  челне  исчез,  как  тень,
в  мир  снова  возвращается  Весна.

Я  вдруг  услышал  дальний  звон,
и  оборвался  странный  сон,  
где-то  к  заутренней  колокола  звонили,
всему  на  свете  свой  черед,
хотя  пошел  обратный  счет,
а  меня  тайны  нераскрытые  манили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916887
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.06.2021


In vino Veritas

 In  vino  VERITAS

Через  віки  прийшов  до  нас
вислів  “In  vino  Veritas”,
відомий  всім  лише  наполовину.  
На  жаль  забули,  а  дарма,
навіть  пояснення  нема,
і  на  вино  складають  всю  провину.

Та  мабуть  недарма  вино,
було  на  радість  нам  дано,
чарівний  напій,  проте  треба  знати,
пити  дозволено  усім,  
та  де,  коли  і  скільки,  з  ким,
з  якого  приводу  і  як  його  вживати.

А  нам  тлумачать  в  котрий  раз,
тільки    “In  vino  Veritas”  ,        
і  ми  в  це  віримо,  й  продовжуємо  пити.
Вже  бочку  випили  до  дна!
Тож  поясніть,  чия  вина?
Чому  в  це  віримо,  наче  маленькі  діти?

Секрет  відкрию  на  цей  раз,
хоча  “In  vino  Veritas”,
та  є  продовження  у  вислова  старого.
Звісно  “In  vino  Veritas”,
проте  “  in  aqua  sanitas”,
про  це,  у  цьому  вислові  йшла  мова.

Вислів  прийшов  через  віки,
і  ми  всі  п’ємо  залюбки,
продовжуючи  Істину  шукати.
Вже  море  випито  вина,
і  не  збагнуть,  чия  вина,
що  у  вині  Істина  стала  потопати.

Мораль  прозора,  проте  має  рубежі,
просто  у  всьому  треба  міру  знати,
не  намагайтеся  дістатися  межі,
тим  більше  цю  межу  перетинати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021


Драгоценный дар

Вроде  уже  как-то  выкладывал,  но  не  помню  когда.Просто  к  Дню  поэзии  он  наиболее  подходящий.    

Драгоценный  дар

На  рубеже  веков,  как  дар  бесценный,
наверно  Бог  простил  мне  все  грехи,
мне  был  подарен  камень  драгоценный,
умение  мысли  превращать  в  стихи.

И  я  пишу  их  устали  не  зная,
они  слагаются  и  летом  и  зимой,
все  глубже  смысл  жизни  постигая,
шлифую  камень  драгоценный  мой.

В  тиши  ночной,
или  проснувшись  утром  ранним,
когда  встречаю  радостно  зарю,
все  резче  и  отчетливее  грани,
стихов,  которые  я  вам  дарю.

Я  знаю,  нет  предела  совершенству,
хотя  у  каждого  есть  свой  порог.
как  нет  пределов  горю  и  блаженству,
всему  тому,  что  посылает  людям  Бог.

На  рубеже  веков,  как  дар  бесценный,
я  знаю,  Небо  мне    простило  все  грехи,
мне  был  подарен  камень  драгоценный,
умение  мысли  превращать  в  стихи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908678
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.03.2021


In vino veritas

Проснулся,  за  окном  метель,  
а  говорят  скоро  апрель,  
вот-вот  красавица  Весна  
нас  всех  разбудит  ото  сна,
Зима  последний  шлет  привет,  
забралась  даже  в  Интернет,
и  из  словесной  шелухи,  
слагает  странные  стихи.      

In  vino  veritas

Как  бегающий  стихоплет,
я  устремлен  только  вперед,
и  нипочем  мне  дождь  и  снег,
зовет  и  манит  друг  мой  Бег.
-----------------------------------
Никак  Весна  не  состоится,                                                                                                                  
 Зима  не  хочет  уступать,  
 и  может  просто  взять  напиться,  
 и  сразу  Истину  познать.  

Сегодня  дождь,  а  завтра  снег,
да  и  вообще,  зачем  нам  Бег,
и  без  него  можно  прожить,
давай  с  пивком  лучше  дружить.

И  лучше  просто  полежать,
зачем  куда-то  там  бежать,
без  смысла  бегать  день  за  днем,
пойдем  винца  лучше  попьем.

Известно  всем,  тебе  и  мне,
что  скрыта  истина  в  вине!!!
Ведь  было  сказано  не  раз,
Лежит  “In  vino  veritas”.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908461
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.03.2021


Проміж рядочків

Проміж  рядочків

Відомо  всім,  що  є  всьому  межа,
межа  у  творчості  і  спілкуванні.
Слова,  часом  гостріші  від  ножа,
складаються  у  вірші  на  світанні.

 Таке  вже  плем’я  ці  поети  й  віршомази,
вірші  складають,  терплять  всі  образи,      
дошкульно  їх  чіпляють  критикани,  
поети  кавою  лікують  свої  рани.

 Хто  критикує,  навіть  і  не  знає,
душа  поета  часом  плаче  і  співає,  
в  інші  світи  вам  відчиняє  двері,
думки  й  надії  викладає  на  папері.

 Вірші  поету  як  сини  і  дочки,
багато  сховано  проміж  рядочків,
не  всі  спроможні  ті  думки  читати,
на  це  також  таланти  треба  мати.  

 Не  поспішайте  там  недоліки  шукати,
не  всім  поетам  дано  визнаними  стати,  
недосконалі  часом  ті  вірші,
та  складені  від  серця  і  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021


Дно

Дно

Я  по  жизни  стремился  лишь  только  наверх,
и  без  устали  рвался  к  вершинам,
Жизнь  сложилась,  как  сверхмарафонский  забег,
я  устал  –  человек  не  машина.

Ведь  всему  есть  предел,  всем  известно  давно,
даже  есть  у  металлов  усталость,
и  с  Вершины  больнее  свалиться  на  дно,
когда  попросту  сил  не  осталось.

Был  я  близок  к  Вершине,  казалось  вот-вот,
но  ушла  под  ногами  опора,
я,  сорвавшись,  ушел  в  запредельный  полет,
но  летел  только  вниз,  до  упора.

Когда  я  опустился  с  Вершины  на  Дно,
я  услышал  как  будто  стук  снизу,
видно  ждали  меня  в  этом  мире  давно,
и  Въездную  мне  выдали  визу.

Я  вошел  в  этот  странный,  загадочный  мир,
мир  отверженных  Жизнью  изгоев,
мир,  где  каждый  давно
лишь  себе  сам  Кумир,
где  нет  гениев,  нет  и  героев.

Мир,  где  все  как  один,  перед  Богом  равны,
и  не  в  чести  былые  заслуги,
никому  здесь  не  снятся  волшебные  сны,
господа  себе  сами  и  слуги.

Мир,  где  время  жестоко,  без  срока  течет,
нет  вчера,  нет  сегодня  и  завтра,
серым  дням  и  ночам  потеряли  здесь  счет,
к  прошлой  жизни  уже  нет  возврата.

Сдали  все,  что  смогли,  и  на  Дно  залегли,
нет  стремлений    у  них  и  азарта,
и  не  ждут  перемен  эти  дети  Земли,
не  пришла  к  ним  козырная  карта.

В  этом  мире  на  Дне,  хуже,  чем  на  войне,
нет  простого  желания  выжить,
невозможно  понять,  что  сегодня  в  цене,
здесь  край  жизни  значительно  ближе.

И  как  раненный  зверь  я  рванулся  наверх,
-  Отпустите  меня!  Не  держите!
я  случайный  здесь  гость,  я  другой  человек,
не  по  нраву  мне  ваша  обитель.

Я  еще  поднимусь,  я  к  вершинам  вернусь,
мне  всего  лишь  нужна  передышка,
я  уже  не  сорвусь,  всем,  что  свято  клянусь,
я  на  Дно  не  спущусь  лучше  «вышка».

Под  малиновый  звон,  мой  развеялся  сон,
где-то  в  церкви  к  молитве  звонили,
в  удивительном  сне  побывал  я  на  Дне,
но  меня  лишь  вершины  манили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904949
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2021


Валентинка

Придуманный  праздник,  который  у  нас  раньше  никто  не  отмечал.  
Поскольку  все  же  раскрутили  и  интенсивно  отмечаем,  
то  такой  небольшой  стишок  в  тему.  Должны  же  быть  
и  праздники  на  фоне  серых  будней!        

Валентинка

Известно  всем  уже  давно,
что  любят  женщины  вино,
ну  а  мужчины,  
что-нибудь  покрепче.
Бокал  вина  выпит  до  дна
и  неизвестно  чья  вина,  
хмельные  губы
что-то  страстно  шепчут.
И  наступает  беспредел,
сплетение  рук,  
сплетение  тел
все  как  у  всех,  
привычная  картина.
Ночь  пролетит,  
придет  рассвет,
всех  протрезвит,  
так  в  чем  секрет?
Был  просто  
День  Святого  Валентина!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904742
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2021


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021


Врата Вечности

Врата  Вечности

То  ли  мираж,  то  ли  видение,  
во  сне,  а  может  наяву,
остались  позади  сомнения,  
я  в  этом  мире  не  живу.
Длиною  в  жизнь  легла  дорога,  
и  вот  стою  перед  стеной,
шепчу  в  молитве  имя  Бога,  
и  Бездна  за  моей  спиной.

Все  позади  и  нет  возврата,  
уже  перейден  Рубикон,
нет  правых,  как  и  виноватых,  
и  жизнь  поставлена  на  кон.
Перед  незримою  стеною,  
стою  я  с  именем  Христа,
последний  шаг  и  предо  мною  
откроют  Вечности  Врата.

И  лишь  на  мне  лежит  решение  
свершить  этот  последний  шаг,
отбросив,  прочь  свои  сомнения,  
уйти  с  улыбкой  на  устах.

Стоит  стена  –  Незримый  Колосс,  
Незримый  Страж  в  ночной  тиши,
я  вдруг  услышал  чей-то  голос:  
-  Еще  не  время.  Не  спеши!
Всему  свой  час,  свои  свершения,  
и  не  истек  еще  твой  срок,
и  жизни  чудные  мгновения,  
лови,  твой  путь  еще  далек……

Иного  мира  ощущение,  
коснулось  холодом  на  миг,
неуловимое  мгновение,  
и  чей-то  запоздалый  крик.
Как  крик  отчаяния  и  боли,  
там,  за  незримою  стеной,
как  будто  рвался  из  неволи,  
звал,  угасая  за  собой.

Исчезло  странное  видение,  
как  дым  развеялся  мой  сон,
в  душе  тревогу  и  смятение,  
оставил  мне  надолго  он.
Перед  незримою  стеною,  
стоял  я  с  именем  Христа,
лишь  только  шаг  и  предо  мною  
откроют  Вечности  Врата……

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904381
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2021


Куриные ножки

Нравятся  мне  старые  сказки.  Может  и  вам  понравится.    
       
Куриные  ножки

Жила  Баба-Яга,  костяная  нога,
по  ночам  в  своей  ступе  летала.
Был  у  бабушки  дом,  
жила  бабушка  в  нем,
дом  избушкой  она  называла.

Старый  дом,  просто  страх,
на  куриных  ногах,  
укрывал  от  дождя,  и  от  снега.
Был  прохладным  он  в  зной,
теплым  лютой  зимой,
и  ходил  на  ногах,  но  не  бегал.

Не  простым  был  тот  дом,
знали  люди  о  нем,
заколдованным  был  недотрогой.
Хоть  стоял  на  пути,
не  стремились  войти,
обходили  десятой  дорогой.

Ну  а  Баба-Яга,  
в  нем  жила  как  могла,
редко  гости  в  тот  дом  заходили.
Леший,  Старый  Кощей,
как  всегда,  без  вещей,
да  Русалки  Лесные  бродили.

И  за  годом  шел  год,  удивлялся  народ,
как  Бабуля  свой  век  коротает,
в  лесной  чаще  одна,  без  еды  и  вина,
и  ночами  куда-то  летает.

И  так  было  всегда,  но  однажды  Беда,
Дом,  увидев  пустой  погуляла.
Кто  подумать  бы  мог,
Дом  остался  без  ног,
видно  долго  Бабуля  летала.

С  Лешим,  Старый  Кощей,  
просто  так,  без  затей,      
видно  сильно  устали  с  дороги,
ночь,  не  видно  ни  зги,  
и  нет  Бабы-Яги,
просто  съели  куриные  ноги.

Что  ж,  простая  мораль,
если  Бабушку  жаль,
и  сейчас  дом  стоит  на  опушке,
нужен  дому  ремонт,
не  беру  вас  на  понт,
помогите  несчастной  старушке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903608
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.02.2021


Лютая Зима

Лютая  Зима

Ну  наконец  явилась  Лютая  Зима,
минус  один,  метель  и  снег  ложится,
Природа  впрямь  задумалась  сама,
время  идет,  пора  Зиме  случится.  

И  закрутила,  завертела,  понесла,
то  дождь,  то  снег,  мороз  и  гололед,
такие  нам  сюрпризы  принесла,
душа  и  тело  просятся  в  полет.

Еще  немного  потерпеть,  придет  Весна,
вершит  свой  ход  Круговорот  Природы,
вернуться  птицы,  снова  будет  не  до  сна,
Любовь  вернется,  ну  какие  наши  годы.

В  реальность  воплотятся  наши  сны,
мы  позабудем  все  невзгоды  и  ненастья,
с  приходом  раскрасавицы  Весны,
придет  простое  человеческое  Счастье.  

Еще  немного  и  придет  Весна!
Уйдут  снега,  метели  и  морозы,
с  Природой  пробуждаемся  от  сна,
и  будем  вновь  дарить  любимым  розы.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902956
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.01.2021


О несчастном Кощее Бессмерном


О  несчастном  Кощее  Бессмертном

Берега,  берега,  злая  Баба-Яга,
на  метле  между  ними  летала,
с  ней  Бессмертный  Кощей,
налегке,  без  вещей,
что  искали,  она  только  знала.

Он  на  том  берегу,  встретил  Бабу-Ягу,
молодой  и,  как  в  сказке,  красивой,  пролетели  года,  все  ушло  навсегда,
та  Любовь,  стала  Бабой  сварливой.

Так  попался  Кощей,  зря  летел  без  вещей,
стал,  на  старость,  бездомным  бродягой,
ни  кола,  ни  двора,  не  шумит  детвора,
так  Судьба  подшутила  с  беднягой.  

Что  ж,  простая  мораль,  
и  Кощеюшку  жаль,
был  и  он,  молодым  и  красивым,
встретил  Бабу-Ягу,  на  другом  берегу,
но  не  стал  с  этой  Бабой  счастливым.

Все  ушло,  словно  дым,  
и  не  быть  молодым,
мы  о  прошлом  порой  сожалеем.
Сам  остался  Кощей,  без  жены  и  детей,
стал  несчастным  Бессмертным  Кощеем.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902260
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2021


По волнам моих снов

Сегодня  День  рождения,  моей,  так  рано  ушедшей  от  нас,  старшей  дочери.  

По  волнам  моих  снов

По  волнам  моих  снов,  грез  ночных  и  волшебных  видений,
я  бреду,  по  ночам,  Странник  Ночи,  уставший  в  пути,
в  лабиринте  тех  снов,  я  брожу,  по  дворцам  сновидений,
я  смотрю  эти  сны,  и  тебя  в  них  пытаюсь  найти.

Ты  ушла  навсегда,  в  ту  далекую,  серую  осень,
как  просил  я  у  звезд,  и  у  Неба,  тебя  отпустить,
не  услышал  никто,  как  душа  милосердия  просит,
ты  ушла  в  мир  иной,  но  тебя  я  не  в  силах  забыть.

Так,  до  боли,  давно,  в  нашем  доме  не  слышен  твой  голос,
лишь  родные  глаза,  с  фотографий  с  укором  глядят,
больше  мне  не  дано,  приласкать  и  пригладить  твой  волос,
больше  мне  не  дано,  твой  увидеть  доверчивый  взгляд.

Мне  тебя  не  вернуть,  из  Страны  вечных  снов  и  забвений,
ты  ушла  навсегда,  где-то  там  затерялся  твой  путь,
я  упрямо  бреду,  по  ночам,  по  Стране  сновидений,
я  иду  и  молюсь,  чтобы  встретить  тебя  как-нибудь.

По  волнам  моих  снов,  грез  ночных  и  волшебных  видений,
я  бреду,  по  ночам,  Странник  Ночи,  уставший  в  пути,
в  лабиринте  тех  снов,  я  брожу,  по  дворцам  сновидений,
я  смотрю  эти  сны,  и  тебя  в  них  надеюсь  найти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902144
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2021


Деревья умирают стоя

Как-то  утром  вышел  на  пробежку  и  увидел  афишу  
о  предстоящем  спектакле  в  нашем  театре.  Это  старый  
спектакль,  который  был  раньше  популярным.  
В  результате  сложился  стих  о  беге.  Немного  может  
минорный,  ну  какой  получился,  такой  и  получился.  

Деревья  умирают  стоя

Деревья  умирают  стоя,  
а  бегуны  уходят  на  бегу,
уходят,  никого  не  беспокоя,  
и  я,  наверное,  иначе  не  смогу.

Все  как  обычно,  утром  выйду  на  пробежку,
когда  еще  весь  город  тихо  спит,
не  потревожив  задремавшую  консьержку,
она  со  мною  вряд  ли  побежит.

Есть  у  меня  партнер  значительно  сильнее,
мы  с  ней  бежим  уже  не  первый  год,
и  я  о  том  нисколько  не  жалею,
мы  закружили  с  ней  смертельный  хоровод.

У  нас  давно  уже  идет  соревнование,
она  всегда  со  мной  незримо,  словно  тень,
и  часто  просит  уделить  чуть-чуть  внимания,
-  Уйди,  костлявая!    Не  твой  сегодня  день!

Ты  видно  что-то  перепутала  старуха,
мой  День  далек  в  Небесной  Книге  Бытия,
Смерть  ухмыляется  и  шепчет  мне  на  ухо  :
-  Не  обольщайся  милый,  я  твоя.

Я  знаю,  что  насильно  мил  не  будешь,
во  всем,  что  происходит  свой  резон,
настанет  День,  и  ты  все  позабудешь,
и  мы  вдвоем  уйдем  за  Горизонт.

И  скажут  люди:
-  Так  должно  было  случиться.
И  может,  его  выбор  не  так  плох.
За  горизонт  уходят  единицы,
Бег  для  него  единственный  был  Бог.

Деревья  гордо  умирают  стоя,
лишь  бегуны  уходят  на  бегу,
уходят,  никого  не  беспокоя,
и  я  иначе  просто  не  смогу.                  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902094
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2021


Синеглазка

У  жены  сегодня  День  рождения!

Синеглазка

Я  не  верю  в  сказки  –  говорил  не  раз,
Ворожбу  и  ласки,  приворот  и  сглаз,
Но  пришлось  поверить  в  эти  чудеса,
Встретил  я  однажды  синие  глаза.

Женщина-колдунья  из  страны  чудес,
А  в  глазах  как  омут  синева  небес.
Их,  увидев,  понял  мне  не  устоять,
Видно  в  этот  омут  суждено  нырять.

И  поверив  в  чары  или  приворот,
Бросился  я  в  омут,  как  в  водоворот.
И  колдунья  стала  сказкой  наяву,
Я  с  этой  колдуньей  как  во  сне  живу.

Стала  та  колдунья  любящей  женой,
И  живет,  чаруя  много  лет  со  мной,
И  молю  я  Бога,  землю,  небеса,
Чтобы  не  кончались  эти  чудеса.

Женщина-колдунья  из  страны  чудес.
И  в  глазах  любимых  синева  небес,
Мне  Судьбой  подарена  сказка  наяву,
С  этой  синеглазкой  я  всю  жизнь  живу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900806
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2021


У  жены  сегодня  День  рождения!

Синеглазка

Я  не  верю  в  сказки  –  говорил  не  раз,
Ворожбу  и  ласки,  приворот  и  сглаз,
Но  пришлось  поверить  в  эти  чудеса,
Встретил  я  однажды  синие  глаза.

Женщина-колдунья  из  страны  чудес,
А  в  глазах  как  омут  синева  небес.
Их,  увидев,  понял  мне  не  устоять,
Видно  в  этот  омут  суждено  нырять.

И  поверив  в  чары  или  приворот,
Бросился  я  в  омут,  как  в  водоворот.
И  колдунья  стала  сказкой  наяву,
Я  с  этой  колдуньей  как  во  сне  живу.

Стала  та  колдунья  любящей  женой,
И  живет,  чаруя  много  лет  со  мной,
И  молю  я  Бога,  землю,  небеса,
Чтобы  не  кончались  эти  чудеса.

Женщина-колдунья  из  страны  чудес.
И  в  глазах  любимых  синева  небес,
Мне  Судьбой  подарена  сказка  наяву,
С  этой  синеглазкой  я  всю  жизнь  живу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900804
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2021


По спіралі до Межі

 По  спіралі  до  Межі

За  роком  рік,  ніби  йдемо  по  колу,
часом  долаючи  Недолі  віражі,
навіть  не  встигнув  роздивитися  навколо,
за  колом  коло,  по  спіралі,  до  Межі.

Один  за  одним  йдуть  свята  і  будні,
йде  відлік  часу  на  Земне  Буття,
не  бійтеся,  ми  зовсім  непідсудні,
самі  придумали  казки  про  Небуття.

Розрахували,  нашої  Системи,  відлік  часу,
розподілили  дні,  на  будні  і  свята,
Ян  Гус,  за  в’язку  хмизу,  невігласу
сказав  –  Свята,  безвинна,  простота!

Ми  у  Безмежності  і  простору  і  часу,
десь  на  Межі,  Буття  і  Небуття,
не  осягнути  дивний  задум  невігласу,
навіщо  створені  ми  Іскрами  Життя.

Спливає  час,  ідуть  мільярди  років,
на  тлі  Безмежності  є  інші  поняття,
не  осягнути  нам  космічних  кроків,
Законів  Всесвіту  і  Вічного  Життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021


2020

                               2020  

Рік  не  простий  пішов  без  вороття,
нова  Чума  знов  охопила  всю  Планету,
і  йдуть  мільйони  із  Життя  у  Небуття,
передає  Щур  небезпечну  естафету.

Та  за  які  ж  такі  страшні  гріхи,
були  покарані  моря,  ліси  і  гори,  
попри  усі  перестороги  і  страхи,
якійсь  невіглас  знов  відкрив  
         Скриньку  Пандори.

У  відчай  не  впадайте,  це  життя,
невігласи  завжди  були  і  будуть,
може  у  цьому  навіть  -  сенс  Буття,
вже  потім  прийде  запізніле  каяття,
і  усвідомлення,  що  ви  загрались  люди.    

Рік  високосний  не  пішов  у  забуття,  
Коронавірусом  позначив  всю  Планету,
всім  нагадав,  що  є  Буття  і  Небуття,
передає  Щур  небезпечну  естафету.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020


Ларец Пандоры

                                   Ларец  Пандоры

Красивы  были  древних  греков  имена,
да  и  вообще,  у  греков  было  все  красиво,
мифы,  легенды,  Боги,  дивная  страна,
вино,  коньяк,  не  пили  греки  пиво.

Боги  у  греков  были,  целый  Пантеон,
с  могучим  Зевсом  на  Олимпе  восседали,
и  был  у  греков  Олимпийский  стадион,
так  как  они,  вы  бегали  едва  ли.

Бежали  в  том,  в  чем  мама  родила,
за  кругом  круг  по  стадиону  отмеряли,
отбросив  распри  и  все  прочие  дела,
на  время  Игр  даже  войны  прекращали.

Хотя  не  все  так  просто  под  Луной,
и  на  Олимпе  возникали  споры,
но  Боги  были,  как  за  каменной  стеной,
а  для  людей  придумал  Зевс  
«Ларец  Пандоры».

В  ларце,  все  распри  
и  конфликты  поместив,
отдал  его  Эпимитею  на  хранение,
и  открывать  ларец  сурово  запретил,
под  страхом  смерти,  
чтобы  не  было  сомнения.

Да  и  вообще,
Зевс  на  Олимп  взошел  не  просто  так,
интриги  плел,  любил  многоходовки,
в  его  деяниях  всегда  был  тайный  знак,
словом  не  Бог,  а  проходимец  ловкий.

Все  Прометея  часто  вспоминал,
и  сожалел,  что  прекратились  споры,
и  мучился  –  Зачем  же  я  создал,
и  на  хранение  отдал  “Ларец  Пандоры”-!?

Да  и  самой  Пандоры  еще  нет,
вдруг  кто-нибудь  другой  “Ларец“  откроет,
пора  уже  открыть  большой  секрет,
Гефесту  поручение  дать  стоит.

Гефест  из  глины  Деву  сотворил,
пришлось  с  этим  немного  повозиться,
Боги  Олимпа,  каждый  чем-то  одарил,
Эпиметея  угораздило  влюбиться.

Как  все  влюбленные,  
попал,  как  кур  в  ощип,
не  замечал  в  ней  никаких  изъянов,
и  проще  говоря,  по  уши  влип,
придет  прозренье,  поздно  или  рано.  

Сперва,  угаснет  опьяненья  пыл,
потом  возникнут  разногласия  и  споры,
и,  к  сожалению,  Эпиметей  просто  забыл,
что  в  доме  спрятан  у  него  “Ларец  Пандоры  “.

Пандора,  все  же,  хоть  и  юною  была,
не  занимать  ей  было  любопытства,
“Ларец“,  Зевсом  оставленный,  нашла.
А  что  внутри?  
Какое  там  бесстыдство!
     
Подняла  крышку,  без  сомнений  и  проблем,
на  волю  выпустив  несчастья  и  раздоры.
И  с  той  поры,    известно  стало  всем,
Пришла  беда!
Кто-то  открыл  “Ларец  Пандоры“!

Мораль  простая  к  нам  пришла  через  века,
даже  в  семье  имеют  место  споры,
и  можно  все  решить  наверняка.
Не  открывайте  попусту  “Ларец  Пандоры“!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898337
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2020


Коло за колом

Коло  за  колом

Коло  за  колом,  на  Годиннику  Життя,
плин  часу  не  змінити,  не  спинити,
а  так  не  хочеться  з  Буття  у  Небуття,
ще  так  багато  хочеться  зробити.

Ще  не  закінчено  багато  різних  справ,
незроблене  не  можна  залишити,
на  цім  шляху  ніби  нічого  не  проспав,
а  потяг  мчить,  його  не  зупинити.

Мчить  без  упину  крізь  Тунель  Життя,
мабуть,  наступна  станція  остання,
і  вже  примарне  світле  майбуття,
і  просто  хочеться  дожити  до  світання.

Почути  спів  пташок,  зустріти  Сонця  схід,
і  День  новий,  як  подарунок  Бога,
у  цьому  Світі  свій  лишити  слід,  
ще  до  кінця  не  пройдена  дорога.

Я  ще  зустріну  не  одну  Весну,
іще  долатиму  за  колом  коло,
попри  всі  негаразди  й  сивину,
я  ще  не  роздивився  все  навколо.  

Ще  шлях  мій  не  пішов  за  Горизонт,
ще  сподіваюсь  до  Межі  далеко,
і  мабуть  є  у  цьому  свій  резон,
і  ще  до  мене  прилетять  мої  лелеки.

На  крилах  принесуть  тепло  Весни,
надію  і  на  краще  сподівання,
віру  у  Диво  і  чарівні  сни,
у  сенс  Буття  і  Весняні  світання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020


Устал уже …….

Устал  уже  ………

Устал  уже  сражаться  каждый  день.
Ну  почему  Фортуна  вновь  не  с  нами?
И  почему  опять  нависла  тень,
Беды  нежданной  над  седыми  головами?

Мне  кажется,  мы  выпили  сполна,
Все  то,  что  нам  отпущено  Судьбой,
Ведь  Жизнь,  по  сути,  нам  отведена  одна,
мы  многое  познали  в  ней  с  тобой.

И  я  молю  Богов  и  небеса,
-  Довольно!  Мы  и  так  уже  в  дороге,
ведущей  к  Храму,  и  я  верю  в  чудеса,
так  будьте  милосердны  ко  мне,  Боги!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898000
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.12.2020


Дід Дівок

                   Дід  Дівок

Це  знають  всі  і  я  це  знаю,
Прийшов  Ковід  той  із  Китаю,
А  може  нам  усім  назло,
Його  принесло  НЛО.  

Чогось  вони  до  нас  літають,
Давно  за  всім  спостерігають,
Не  зрозуміло  в  чому  суть,  
Бо  на  контакти  не  ідуть.

Так  всім  хотілося  б  дізнатись,
Як  з  тим  Ковідом  спілкуватись,
Він  молодий,  чи  старий  дід,
Отой  непрошений  Ковід.

Як  він  приходить,  як  зникає,
Цікаво,  як  він  виглядає,
Побачити  хоча  би  раз,
Чому  прийшов  саме  до  нас.

Нарешті  якось  повезло,
Приїхав  в  справах  у  село,
Та  залишився  в  одній  хаті  ночувати.

Пішли  розмови,  те  та  се,  
-  А  як  Ковід  вас  не  трясе?
-  Який  Ковід?  Не  знаю  що  й  казати.

Та  ми  й  не  чули  про  Ковід,  
В  сусідній  хаті  дивний  дід,
Вже  рік  живе,  нікого  не  чіпає.

-  Як  звуть?  
Він  каже  що  Дівок,
Ну  не  такий  як  всі  дідок,
Звідки  прийшов,  коли  піде,
Ніхто  не  знає.

Тож  вирішив,  хоч  і  боюсь,
Піду  на  нього  поживлюсь,  
А  може  щось  потрібно  дідугану?
Прийшов  у  хату  сидить  дід,
Такий,  що  схожий  на  Ковід,  

Такий  навиворіт  тулуп,
Тільки  очима  луп  та  луп,
-  День  добрий  діду  Вам,  у  Вашій  хаті!
Був  поруч,  вирішив  зайти,
Може  Вам  чимсь  допомогти,
Тож  допоможемо  Вам,  чим  багаті.

Не  знаю  далі,  що  й  казати.
-  Вас  можна  сфотографувати?  
І  людям  показати  Ваше  фото
Давай!  Та  йди  звідки  прийшов,
Радій,  що  ти  мене  знайшов,
Показуй  людям,  коли  є  охота.  

Отож  я  сфоткав  та  й  пішов,
Та  не  хотів  би  бачить  знов,
Так  ніби  холодом  від  діда  потягнуло,
Ніби  розмова  на  ножах,
Відчув  я  потойбічний  жах,
Враз  відлягло  і  Слава  Богу,  що  минуло.

 [img][/img]


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020


Далекий Обрій

Дуже  давно  не  викладав  я  вірші  у  КП.  Так  дещо  на  своїй  сторінці  у  ФБ.  Багато  дечого  змінилось  у  Житті,  та  попри  все,  вперед  продовжую  я  йти.    
--------------------------------------------------------------------------------------------
Далекий  обрій

Далекий  Обрій  –  це  лише  Межа,
нашого  часу  і  Буття  у  цьому  Світі,
там  на  Межі  чатують  Часу  Сторожа,
від  Дня  народження  до  фінішної  миті.  

Майже  без  сумнівів,  Дорогою  Життя,
йдемо,  сприймаючи  і  радощі  і  горе,
йдемо  з  надією  на  краще  майбуття,
долаючи  Життя  бурхливе  море.
 
За  Обрієм  лежать  інші  Світи,
де  зовсім  інше  сприйняття  і  відлік  часу,
і  невідомий  сенс  кінцевої  мети,
не  осягнути  цю  Безмежність  невігласу.    

Неправда  ніби  Обрій  –  це  Межа,
що  віддаляється  з  наближенням  до  неї,
умовна  грань,  тонка  мов  лезо  від  ножа,
Часу  Межа  між  Небом  і  Землею.  

День  прийде  і  долаючи  Межу,
за  Обрій  підемо  незнаними  шляхами,
шляхами  неземного  вояжу,
Безмежність  зустрічатиметься  з  нами.    

Врешті  позбавимося  від  оков  Буття,
й  полинемо  незнаними  Світами,
як  дар,  отримаємо  Волю  Небуття,
Всесвіту  Розум,  спілкуватиметься  
з  нами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020


ЮБИЛЕЙ



Уходит  ночь  и  занимается  рассвет,
Еще  досматривает  сны  моя  столица,
А  мне  сегодня  восемьдесят  лет,
Мне  даже  в  день  рождения  не  спится.

Бегу,  бегу,  Судьбу  не  тороплю,
Бегу  по  Жизни  устали  не  зная,
Я  так  этот  рассветный  час  люблю,
Жизнь  на  бегу  прекрасная  такая.

Я  в  Жизни  больше  пробежал,  чем  прошагал,
Пешком  давно  б  уже  достиг  конечной  цели,
Я  на  бегу  смысл  Бытия  познал,
Пешком  немногие  это  постичь  сумели.

Такая  необычная  Судьба,  сгорать  
и  снова  восставать  из  пепла,
Ведь  Жизнь,  по  сути,  вечная  борьба,
Но  с  каждым  шагом  вера  только  крепла.

Бегу,  бегу  и  никаких  сомнений  нет,  
бегу  в  кругу  знакомых  и  друзей,
И  мне  сегодня  восемьдесят  лет,  
Я  на  бегу  встречаю  Юбилей!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887746
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2020


Судьба

Не  успокоилась  Судьба,
вновь  у  дуэльного  столба,
меня  поставила,  за  все  мои  грехи.
Все  в  этот  раз  уже  всерьез,
без  шуток  и  пустых  угроз,
и  даже  пыл  угас  писать  стихи.

Что  стихоплет  и  пасквилянт,
попался  сильный  дуэлянт?
Который,  выстрелив,  
едва  ли  промахнется.
Так  и  случилось  в  этот  раз,
как  говорят,  не  в  бровь,  а  в  глаз,
был  выстрел  в  цель,
а  мне  по-прежнему  неймется.

Не  просто  так  все,  и  не  вдруг,
я  отмерял  за  кругом  круг,
бежал  по  Жизни  устали  не  зная,
и  все  же  есть  всему  предел,
я  слишком  многого  хотел,
но  виден  финиш  и  последняя  прямая.

И  Время  мчит  уже  вперед,
и  не  замедлить  его  ход,
и  в  Мир  иной,  за  Горизонт,
лежит  дорога,
лежит  неведомый  нам  путь,
и  не  сойти,  и  не  свернуть,
и  остается  уповать  на  милость  Бога.

Не  успокоилась  Судьба,
вновь  у  дуэльного  столба,
меня  поставила,  за  все  мои  грехи.
Все  в  этот  раз  уже  всерьез,
без  шуток  и  пустых  угроз,
но  не  сдаюсь,  пишу  
по-прежнему  стихи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887381
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2020


Знов про мову

Знов  про  мову

Знов  про  мову  йде  розмова,
і  про  гідність  нації,
живемо  в  своїй  країні,
наче  в  резервації,
і  вже  судді  визначають,
як  нам  розмовляти,
і  яку  у  спілкуванні
мову  нам  вживати.

Взагалі,  то  зрозуміло,            
звідки  йде  ця  змова,
є  історія,  культура,
і  є  рідна  мова.
Живемо  немов  у  казці,
про  царя  Дадона,
псує  нерви,  хай  їй  трясця,
нам  п’ята  колона.

Час  від  часу  починає,
знову  і  знову,
вже  набридлі  всім  розмови,
про  російську  мову.
Хоч  живуть  тут  в  Україні,
ці  пустоголові,
мають  бідні  язика,
та  не  знають  мови.

Нема  клепки  в  голові,
чи  інша  причина,
другу  мову  подавай,
така  в  них  «кручина».
Як  спитати,  до  ладу,
жодної  не  знають,
«Нам  російську  подавай!»
суржиком  волають.  

Знов  про  мову  йде  розмова,
і  про  єдність  нації,
живемо  в  своїй  країні,
наче  в  резервації.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020


Memento mori!

Memento  mori!

Порою  на  чужих  похоронах,
осознаешь,  что  человек  не  вечен,
и  где-то  притаился  смерти  страх,
и  путь  земной,  увы,  не  бесконечен.

Ушедших  обещаем,  не  забыть,
им,  отдавая  должное  на  тризне,
они  нам  приказали  долго  жить,
и  в  мир  иной  ушли  из  этой  жизни.

Нам  в  этом  мире  предназначено  Судьбой,
пройти  свой  путь  и  в  радости,  и  в  горе,
и  ничего  не  заберешь  с  собой,
Memento  mori!  Memento  mori!

Пройдя  отпущенный  богами  путь  земной,
когда  пришел  час  скорби  и  разлуки,
ушел  Великий  Александр  в  мир  иной,
из  гроба,  выставив  пустые  руки.

Оставшимся  в  живых  напоминал:
-  Я  завершил  свой  путь  в  житейском  море,
и  ничего  с  собой  я  не  забрал.
Memento  mori!  Memento  mori!

У  каждого  из  нас  своя  Судьба,
свои  печали,  радости  и  горе,
пройди  свой  путь  мимо  позорного  столба,
Memento  mori!  Memento  mori!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881517
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020


Не маю спокою

Не  маю  спокою  …..

Не  маю  спокою,  ні  вдень,  ані  вночі,
вірші  складаю  без  упину,  хоч  кричи,
і  вже  не  знаю,  що  із  цим  вдіяти,
навіть  не  всі  встигаю  записати.

Кудись  у  безвість  відлітають,  мов  птахи,
і  десь  тиняються  по  світу  безпритульні,
такі,  ще  зовсім  безпорадні  малюки,
хоча  бувають  часом  і  дошкульні.

Не  всі  сприймають  безпритульних  малюків,
тим  більше,  невідомо  чиї  вірші,
самі  шикуються  в  римовані  рядки,
часом  бувають  кращі,  часом  гірші.  

І  так  минає  день  за  днем,  за  роком  рік,
вже  друзі  кажуть,  час  робити  збірку,
та  я  такий,  не  марнославний  чоловік,
кудись  зникає  все,  немов  в  космічну  дірку.  

І  десь  у  Всесвіті  блукають  ці  вірші,
звідки  з’явилися  вже  і  самі  не  знають,
вірші,  що  йшли  від  серця  і  душі,
ще  прийде  день  коли  їх  відшукають.

І  оживе,  в  блуканні  стомлена,  душа,
прийдуть  думки  на  думку,  іншому  поету,
складе  він  надзвичайного  вірша,
про  Всесвіт  віршів  і  Поезії  планету.  

І  повернуться  складені  рядки,
вервечкою,  мов  Весняні  лелеки,
складуться  знов  у  вірші,  залюбки,  
про  сенс  Буття  і  про  Світи  далекі.

Як  це  було  вже  упродовж  віків,
по  колу  йдуть  думки  і  вічні  теми,
про  жар  сердець  жінок,  чоловіків,
складуть  нові  вірші,  сонети  і  поеми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873435
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.04.2020


Кот и мыши

Про  котов  и  про  мышей  отдельно  я  писал  и  выкладывал  стихи.  Эо  такой  объединяющий  вариант.  Дружба  бывает  всякая,  а  сейчас  особенно.  

     Кот  и    мыши
.
Норку  сделали  под  крышей,
поселились  в  доме  мыши.
правда,  жил  в  том  доме  старый  кот.
Настоящий,  не  бумажный,
был  он  толстый  и  вальяжный,
и  пошло  вдруг  все  наоборот.

Папа  Мыш  и  мама  Мышка,
и  мышоночек-малышка,
полюбили  старого  кота,
он  платил  им  тем  же  самым,
для  мышонка  был  как  мама,
просто    кото-мышья  красота.

В  одном  доме  вместе  жили,
вместе  ели,  вместе  пили,
меж  собой  не  дрались  никогда,
Под  одной  хозяйской  крышей,
жили  вместе  кот  и  мыши,
обходила  стороной  тот  дом  беда.

В  общем,  всем  на  удивленье,
в  этом  не  было  сомненья,
кот  мышам  был  самый  лучший  друг,
Стоит  чем-нибудь  разжиться,
бежит  с  мышками  делиться,
и  об  этом  знали  все  вокруг.    

Все  коту  на  самом  деле,
помогали,  как  умели,
и  старался  каждый  что-то  дать.
Даже  если  кот  и  мыши,
и  живут  под  одной  крышей,
просто  дружбу  нужно  уважать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871649
рубрика: Поезія, Стихи о животных
дата поступления 11.04.2020


Після карантину

                     Після  карантину

От  питають:  А  що  буде  після  карантину?
Той,  хто  ще  не  одружився,  той  знайде  дружину.
Ну  а  той,  хто  був  жонатий,  свою  відшукає,
як  пішла  до  магазину,  то  й  досі  немає.

Раптом  дзвонить:  Чоловіче,  я  жива  здорова.
Та  не  можу  ся  вернути,  бо  є  постанова.
Всім  нікуди  не  виходить,  сидіти  удома,
бо  хто  вийде,  штраф  страшенний,  
аж  бере  судома.

Ми  з  тобою  таких  грошей  ніколи  не  мали,
Ну  хіба  що  такі  гроші  нам  би  з  Неба  впали.  

Як  почули  в  магазині  про  ту  постанову,
то  всі  кинулись  тікати,  той  хто  міг  додому,  
я  ж  була  вже  далеченько,  десятий  провулок,
один  добрий  чоловік  дав  мені  притулок.

Тож  сиджу  на  карантині,  і  дуже  сумую,
як  закінчиться  цей  термін,  то  й  причимчикую.
Скільки  того  карантину,  місяць,  може  другий,
якщо  більше  не  призначить  уряд  недолугий.

Ти  не  дуже  переймайся,  все  в  житті  минає,
поки  ми  тут  розмовляли  вже  й  Сонце  сідає,
вже  піду  відпочивати,  тут  свої  порядки,
добре  хоч  пустили  жити,  складаю  колядки.

Повернусь  та  й  заспіваю  тобі  про  кохання,
ти  ж  поводь  себе  пристойно,  з  вечора  до  рання.  
Я  тобі  іще  подзвоню,  як  буде  нагода,
я  не  винна  що  зі  мною  трапилась  пригода.  

Це  такий  суворий  іспит  нам  прислало  Небо.
Не  сумуй,  не  переймайся,  буде  все  як  треба!    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871484
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.04.2020


Карантин

Карантин

Так  як  і  всі,  на  карантині,  на  дивані,
сиджу  мов  Дуремар  в  болотній  твані,
вірші  складаю  і  читаю  різні  книги,
і  віртуально  вже,  плету  інтриги.  

Вже  не  ходжу  на  стадіон,
навіть  на  це  є  свій  резон,      
все  дистанційно  і  віртуально.
Як  нам  обіцяно  було,
що  обіцяли,  вже  загуло,
та    сало  і  сто  грам  
                                         цілком  реально.  

Бо  відчуваю  я  всім  серцем,
нам  допоможе  горілка  з  перцем.
Загине  клятий  коронавірус,
нам  нагадав  старий  папірус.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871284
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.04.2020


Киев - Тель-Авив

Как  всегда,  стиху  год,  а  актуальность  сохранилась.

Киев  –  Тель-Авив

Опять  Весна,  опять  тепло,
опять  невзгодам  всем  назло,
все  Зе-ленеет  и  поет!
Все  так  красиво!
Ночами  стало  не  до  сна,
поет  душа  –  Весна!  Весна!
Вдруг  предложение  пришло
из  Тель-Авива.

Все  в  мире  суета  и  тлен.
Может,  сыграем  в  КВН!
Подумайте  ребята  хорошенько.
Ну,  не  хотите  в  КВН,
мы  предлагаем  вам  обмен,
мы  вам  Зеленского,
а  вы  нам  Порошенко.

Все  в  мире  тлен  и  суета,
дадим  вам  наши  паспорта,
вас  защищать  будут
Израиля  солдаты.
Не  раз  сумели  доказать,
они  умеют  воевать,
не  нужно  будет  вам
стремиться  в  НАТО.

Не  торопитесь  отвечать,
тут  важно  сам  процесс  начать,
и  все  со  временем
будет  прекрасно  и  красиво.
Мы  заживем,  как  никогда,
друзьями  станем  навсегда
а  Киев  станет  филиалом  Тель-Авива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871081
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 07.04.2020


Слова і вірші

Слова  і  вірші

Якось  вірш  розібрав  на  слова,
як  птахів  відпустив  на  волю,
розлетілась  весела  братва,
нікому  не  завдавши  болю.  

І  постали  пусті  рядки,
залишилися  крапки  та  коми,
я  слова  знов  зберу  залюбки,
щоб  не  краяли  серце  судоми.

В  тих  словах,  що  складав  у  вірші,
так  багато  думок  між  рядками,
що  приходять  до  нас  у  тиші,
і  спокою  лишають  ночами.  

Засвітились  досвітні  вогні,
і  слова  повертають  до  дому,
повертаючи  спокій  мені,
і  знімають  із  серця  судому.

Знову  стали  слова  у  рядочки,
повернулись  долаючи  втому,
як  дорослі  сини  і  дочки,
з  дальніх  мандрів  вертають  до  дому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870512
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.04.2020


COVID-19

COVID-19

Археологи  скарб  знайшли,
серед  іншого  древній  папірус,
засторогу  для  Людства  несли,  
була  й  згадка  про  коронавірус.  

«В  рік  високосний,  Рік  Щура,
на  Землю  прийде  Змій  крилатий,
в  Життя  і  Смерть  почнеться  гра,
у  рік  дві  тисячі  двадцятий.

Буде  гуляти  по  світах,
страшний,  як  гріх,  коронавірус,
і  прийде  в  душі  людей  страх,
так  сповіщав  древній  папірус.

Це  вже  проходили  не  раз,
така  протоптана  стежина,
Скриньку  Пандори  невіглас,
відкрив,  пустив  на  волю  Джина.

І  той  ширяє  над  Світами,  
немов  отруйна,  чорна  хмара.
А  може  то  не  Джин  над  нами,
а  справедлива  Божа  кара?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870222
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.04.2020


Знов манкурти кують …. .

Знов  манкурти  кують  ….

Знов  манкурти  кують,
нам  кайдани  на  руки  і  ноги,
аби  знов  повернуть,
до  минулого  наше  життя,
щоб  забули  повік,
ми  до  Щастя  і  Волі  дороги,
бо  манкурти  згубили  давно,
рештки  совісті  і  каяття.

Аби  знов  на  віки,
прихилились  до  “старшого  брата  “,
все  пробачили  знов,
голод,  холод,  “братерську  любов“,
щоб  забули    ім’я  
й  чорні  справи  російського  ката,
життя  наших  синів,
Україною  пролиту  кров.

Знов  манкурти  кують,
нам  на  руки  і  ноги  кайдани,
аби  знов  повернуть,
до  минулого  наше  життя,
тільки  нас  не  звернуть,
ще  живуть  в  Україні  Майдани,
і  ми  станемо  знов,
за  Майбутнє  і  Вільне  життя.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869440
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.03.2020


Все здолаємо !

Все  здолаємо  !

Випав  зранку  білий  сніг,
та  злякати  нас  не  зміг,
це  Зима  нам  нагадала,
що  було  її  замало,
тай  підсипала  нам  снігу,
щоб  завадити  пробігу.

Тільки  нас  не  зупинити,
бігти  будемо  і  жити,
ще  знайшли  старий  папірус,
що  здолаємо  ми  вірус,
не  втрачаємо  надії,
ще  здійсняться  наші  мрії.

Нам  здаватися  не  гоже,
Бахус  точно  допоможе,
тож  не  витрачайте  часу,
пляшку  в  руки,  бігом  в  касу,
і  тікайте  з  гастроному,
з  тими  ліками  додому.

Все  здолаєм  залюбки,
Бо  ми  справжні  козаки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868942
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.03.2020


День Поезії

День  поезії

Всесвітній  День  Поезії  прийшов,
радійте  віршомази  і  поети,
на  тлі  Буття,  я  у  віршах  себе  знайшов,
вірші,  експромти,  шаржі  і  сонети.  

Складаю  без  упину  котрий  рік,
мабуть  спіймав  віршів  складання  вірус,
такий  собі  звичайний  чоловік,
жаль  до  високої  поезії  не  виріс.    

Складаю  вірші  я  для  себе,  для  душі,
вони  мене  ночами  зігрівають,
думки  римую  у  нічній  тиші,
про  це  натхнення  інші  і  не  знають.

Та  не  жалкуйте  друзі  по  перу,
що  ви  бува  ночами  недоспали,
що  грали  у  чарівну,  дивну  гру,
і  може  Музу  навіть  пострічали.

Світанками  народжуються  вірші,
суворо  не  судіть  апологети,  
часом  бувають  кращі,  часом  гірші.
Зі  Святом  поетеси  і  поети!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868781
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 21.03.2020


Примхи Долі

             Примхи  Долі

Примхлива  Доля,  у  руках  колода  карт,
яка  з  них  випаде,  то  знає  тільки  Доля,
відчув  всі  примхи  його  долі  Бонапарт,
ще  кажуть,  що  на  все  є  Божа  воля.

Такі  два  чинники  у  нашому  житті,
на  них  зважати  треба  й  прислухатись,  
дарунки  сильним  робить  Доля  залюбки,
не  варто  просто  її  примхам  піддаватись.

Своє  призначення  у  кожного  і  шлях,
своя,  не  нами  визначена,  Доля,
буває  Доля  наша  бродить  по  світах,
як  кажуть,  що  на  все  є  Божа  Воля.

Глобальний  виклик  Доля  викинула  знов,
перевіряє  в  котрий  раз,  примхлива  Доля,
немає  сумнівів,  здолає  все  Любов.
Хай  допоможе  нам  у  цьому  Божа  Воля!

В  руках  у  Долі,  не  проста  колода  карт,
яка  з  них  випала,  то  знає  тільки  Доля,
суворий  іспит  людству  випав,  не  на  жарт,
Хай  буде  милосердна  Божа  Воля!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868779
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2020


Про Весну і котів

Про  Весну  і  про  котів,  я  сказати  вам  хотів,  
а  що  вийшло  почитайте,  тільки  дуже  вже  не  лайте.

Пишуть  люди  про  Весну,
з  вечора  до  рання,
бо  прокинулася  в  них
спрага  до  кохання.

Спали  наче  ті  ведмеді
взимку  у  барлогах,
враз  прокинулись  кохатись,
волають  до  Бога.

Боже,  дай  мені  зустріти.
навіки  єдину,
зараз  побіжу  шукати,
може  десь  зустріну.

Закохаюся  по  вуха
В  очі  волошкові,
ручки,  ніжки,  стегна,  груди,
чманію  з  любові.

Жити  будем  як  лелеки,
до  скону,  до  згину  ………

Враз  прокинувся  ……….
і  бачу  кохану  дружину.

Дивні  сни  можуть  наснитись,
у  Весняні  ночі,
в  цій  порі  навіть  коти,
кохатись  охочі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868324
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.03.2020


Сьомий рік

Може  вірш  і  не  всім  сподобається,  та  всім  догодити  неможливо.  


Вже  сьомий  рік…..

Вже  сьомий  рік  іде  Війна,  
страшна  ціна,  за  Волю  сплачена.  
Великий  Боже!
Знов  в  бій  ідуть  чоловіки,
в  імлі  щезають  навіки,  
кажуть  молиться,
тільки  це  не  допоможе.

До  тебе  моляться  
дружини  й  матері,
тих,  хто  до  бою  став  
зі  “старшим  братом”.
Тих,  хто  пішов  з  життя,  
у  ранішній  імлі.
Хто  покарає  тих,
хто  розмовляє  тільки  матом?      
 
Та  за  які  ж  такі  страшні  гріхи,
тебе  покарано  чарівна  Україна?
Чому  свій  Хрест  несеш  через  віки?
І  в  чому  та  страшна  твоя  провина?

Чому  не  чуєш  Боже  наші  молитвИ,
які  шлють  всиротіли  матері  до  Неба?
Чи  замалі  усі  принесені  жертвИ?
Та  люди  вже  зневірилися  в  тебе!  

Вже  сьомий  рік  іде  Війна.
Страшна  ціна!  
За  нашу  Волю,  сплачено  синами.
За  все  здається  сплачено  сповна.
Чому  Великий  Боже  ти  не  з  нами?              

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868195
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2020


Наша Зеландія

         Наша  Зеландія

Давно,  в  забуті  вже  віки,
справжні  були  чоловіки,
що  були  хазяями  в  своїм  домі.  
Як  сурми  звали,  йшли  на  бій,
край  боронити  рідний  свій,
або  шукати  землі  невідомі.  

Достатньо  волі  і  прихованих  талантів,
досяг  мети,  Нову  Зеландію  відкрив,
Абель  Тасман  з  країни  Нідерландів,
Джеймс  Кук  все  професійно  завершив.  
 
Так  поступово,  крок  за  кроком,  
все  владнали,
землі,  протоки,  різні  острови,
і  мапи  врешті  всі  намалювали,
і  Господь  Бог  усе  благословив.  

Час  плине,  змінюючи  повсякдення,
маємо  зовсім  інші  сприйняття,
на  відкриття  немає  вже  натхнення,
вже  в  інших  ритмах  йде  наше  життя.  

Хоча  лишились  деякі  питання,
до  назв.  Чому  Зеландія  Нова?
Шукаю  відповідь  із  вечора  до  рання,
А  де  ж  тоді  поділася  Стара?  

І  взагалі,  якщо  цю  назву  перекласти,
з  англійської,  то  слово  Land  –  Земля,    
від  здивування  можна  просто  впасти,
«Наша  ЗЕландія»  -  мов  назва  корабля.  

Як  корабель  назвеш,  так  він  і  попливе,
ця  істина  відома  всім  здавна,
«Наша  ЗЕландія»  тепер  у  нас  живе,
здогадуйтесь  самі  чия  вина.

«Нова  Зеландія»  –  країна  величезна,
Слава  Тасману,  що  країну  цю  відкрив,
«Наша  ЗЕландія»  -  надумана,  помпезна,
Кудись  прямує  без  руля,  і  без  вітрил.        

 Та  я  благаю  всіх,  надію  не  втрачайте,  
Джеймс  Кук  через  сто  з  гаком  лад  навів.
Як  кажуть  наші  депутати:  Почекайте!
Весна  іде!  Нам  допоможе  Тель-Авів!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867543
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.03.2020


Зачаровані віршами

Зачаровані  віршами

Ми  такі  схиблені  на  каві  і  віршах,
всі  визнані  й  незнані  віршомази,
часом  вночі  таке  складаємо,  що  жах,
аркуш  паперу  терпить  всі  наші  образи.

А  що  робити,  нема  спокою  вночі,
нап’ємось  кави  й  сидимо,  наче  сичі,  
щось  пишемо,  чекаючи  світання,
так  ніби  ніч  ця  у  житті  остання.

Влучні,  римовані  рядки,
вночі  складаю  залюбки,
думок  вервечку  викладаю  на  папері,
різні,  веселі  чи  сумні,  
ті  що  приходять  уві  сні,
ті,  що  блукаючи  знаходжу  в  Ноосфері.

Блукаю  всесвітом,  на  тлі  тисячоліть,
і  намагаюсь  осягнути  сенс  Буття,
чекаючи  на  неповторну  мить,
коли  приходить  Бога  сприйняття.  

Ми  таки,  мабуть  зачаровані  віршами,
всі  визнані  й  невизнанні  поети,
ми  Всесвітом  блукаємо  ночами,
шукаючи  Поезії  планети.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866768
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.03.2020


Веселий гном

Веселий  гном

Таки  скінчилася  зима,  
а  в  серці  спокою  нема,  
та  і  зима  була  якась  
несправжня,  нереальна.
Десь  ті  сніги,  і  холоди,  
і  йдемо  мабуть  не  туди,
мабуть  таки  
все  буде  віртуально.

Отож  купіть  собі  смартфон,
виходьте  вранці  на  балкон,
сніданок  подадуть  вам  віртуально,
намажуть  маслом  бутерброд,
і  віртуально  прямо  в  рот,  
а  на  роботу  треба  йти  реально.

Та  не  лякайтеся,  це  жарт,
дороговказ  в  нас  Бонапарт,
кудись  веде  до  світлої  мети,
йдемо  вже  пройденим  шляхом,
вперед  веде  веселий  гном,
куди  не  знаємо,  ні  я,  ні  ти.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866594
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.03.2020


Год Крысы

Год  Крысы

Год  Свиньи  молниеносно,  
как  на  крыльях  пролетел,
Крысы  Год,  он  високосный,
принесет  немало  дел.

Не  хочу  свинью  обидеть,
Хрюшка  вовсе  не  причем,
нужно  было  все  предвидеть,
притащили  свинство  в  дом.

Хамство,  чванство,  и  нахальство,
в  общем,  есть  что  вспоминать,
поменяли  все  начальство,
долго  будем  разгребать.

В  общем,  дел  у  нас  с  избытком,  
но  трудится  нам  не  лень,
да  и  год  ведь  високосный,  
он  несет  нам  лишний  день.

Словом  год  будет  веселый,
не  придется  нам  скучать,
помоги  нам  Тетя  Крыса,
нашу  детку  укачать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862396
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 24.01.2020


Восьмидесятий

Восьмидесятий

Не  забарився  Рік  Новий,
прийшов  дві  тисячі  двадцятий,
може  для  когось  черговий,
для  мене  він  восьмидесятий.

За  роком  рік,  за  кроком  крок,  
пройшов  я  з  гідністю  і  честю,
сприймав  невдачі  як  урок,
долав  проблемні  перехрестя.

Амбітну  ставлю  я  мету,
і  навіть  сумнівів  не  маю,
знову  Життєву  висоту,
у  День  Народження  здолаю.

На  Ювілей,  знов  прибіжу,
як  це  роблю  багато  років,
за  обрій  відсуваючи  Межу,
долаючи  свої  сім  тисяч  кроків.    

З’явився  вчасно  Рік  Новий,
прийшов  дві  тисячі  двадцятий,
може  для  вас  він  черговий,
для  мене  він  восьмидесятий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861412
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.01.2020


Курятник

Курятник

Курятників  чимало  є  у  світі,
свій  розпорядок  і  свій  сенс  буття,
кури,  курчата,  як  маленькі  діти,
і  півень,  що  скеровує  життя.

Так  і  було  в  курятнику  одному,
ішло  спокійне  і  розмірене  життя,
та  став  потроху  відчувати  півень  втому,
з’явились  сумніви  і  навіть  каяття.
     
На  жаль  нема  нічого  вічного  у  світі,
всьому  свій  час,  немає  й  що  гадати,
помітили,  навіть  курчата-діти,
погано  півень  став  обов’язки  справляти.

Отож  хазяїн  мусив  рішення  прийняти
і  молодого  півня  до  курятника  приніс,
а  той  старий  нехай  іде  відпочивати,
пішов  старий  без  крику  і  без  сліз.

А  молодий  кричав,  закривши  очі:
-  Ви  ще  не  знаєте,  хто  я  насправді  є!
Захочу,  кукурікну  серед  ночі,
а  Сонце  хай  встає,  чи  не  встає.

Ми  будемо  тепер  інакше  жити!
Разом  зламаємо  старий  курятник  вщент!
До  змін  готуйтеся,  курячі  діти!
Той,  хто  не  з  нами  –  непотрібний  елемент!

Я  вирішу  усі  складні  задачі!
Та  не  лякайтеся,  це  тільки  вступ.
Бідний  не  знав,  що  молоді  й  гарячі,
раніш  за  інших  потрапляють  в  суп.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861262
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.01.2020


Per aspera ad astra

                       Per  aspera  ad  astra

Трембітали  трембіти,  сповіщали  Біду,
вже  ніколи  кохана  в  рідний  дім  не  прийду,
захищав  від  навали,  вас  на  рідній  землі,
та  життя  обірвали,  вороги-москалі.

Вам  у  спадок  залишив,  полонини  і  гори,
найдорожче  віддав,  щоб  не  знали  ви  горя,
щоби  вільна  була,  і  цвіла  Україна,
пам’ятали  щоб  рідні  про  батька  і  сина.  

Ми  в  дорозі  до  Раю,  бо  вже  в  Пеклі  були,
де  всі  кола  пройшли,  крок  за  кроком,
промінь  світла  веде  у  Всесвітній  імлі,
щоб  не  збились  з  шляху  ненароком..

Шлях  незнаний,  крізь  Терни,  до  далеких  зірок,
де  ми  станемо  самі  Надновими  Зірками,
поза  сумнівів  все,  прийме  нас  Господь  Бог,
до  Небесного  Війська,  він  був  поруч  із  нами.  

Трембітали  трембіти,  сповіщали  Біду,
вже  ніколи  кохана  в  рідний  дім  не  прийду,
захищав  від  навали,  вас  на  рідній  землі,
та  життя  обірвали,  вороги-москалі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861168
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.01.2020


Не случайно!

               Не  случайно!

Случайно  встретились  и  разошлись,
но  ничего  случайно  не  бывает,
и  не  случайно  зародилась  Жизнь,
кто-то  событий  ход  определяет.

Среди  чужих  галактик  и  миров,
затерянных  в  бескрайности  Вселенной,
Вселенский  Разум,  как  основа  всех  основ,
как  воплощение  души  нетленной.

На  фоне  Вечности,  за  годом  год,
слагаются  века,  тысячелетия,
событий    бесконечный  хоровод,
слагает  Жизни  миллионолетия.

Творцом  подарен  Жизни  Миг  Земной,  
как  дар  бесценный  во  Вселенской  лотерее,
чтоб  Жизнь  не  проходила  стороной,
творю,  бегу,  порой  о  чем-то  сожалею.

И  каждый  новый  наступивший  день,
встречаю,  как  подаренный  мне  Небом,
еще  не  время  уходить  мне  в  тень,
еще  не  раз  я  поделюсь  вином  и  хлебом.

Случайно  встретились  и  разошлись,
но  встречи  в  этом    мире  не  случайны,
Творцу  спасибо  за  подаренную  Жизнь,
Любовь,  Судьбу  и  неразгаданные  тайны
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861167
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.01.2020


Коли стрічаи Новий Рік

Коли  стрічати  Новий  Рік?

Вранці,  біля  Гастроному  зібралися  «астрономи»,
та  й  почали  сперечатись,  коли  Рік  Новий  стрічати,
бо  розбіжностей  багато,  і  думок  вже  повна  хата,
як  казав  один  солдат,  є  багато  різних  дат.

От  наприклад  у  Китаї  іншу  дату  призначають,
Місяць  –  добрий  чарівник  визначає  Новий  Рік.
Різні  люди  і  народи,  це  вже  хто  до  чого  звик,
Іудеї  навіть  мають  зовсім  дивний  Новий  Рік.

1-ше  вересня  призначив  як  Новий  Рік  цар  Іван,
Цар  Петро  переіначив,  бо  вважав,  що  це  обман.
І  хоч  був  Петро  маленьким,  себе  велетнем  вважав,
Тож  не  спав  вночі  бідненький,  і  кудись  вікно  рубав.
Щоб  про  нього  не  забули,  бо  до  слави  дуже  звик,
тож  призначив  1-ше  січня,  святкувати  Новий  Рік.

Так  не  просто  нам  дізнатись,  та  коли  ж  той  Новий  Рік,
різні  люди,  різні  дати,  це  вже  хто  до  чого  звик.

Все,  кінчаємо  нараду!  –  мовив  старший  «астроном»,
Всі  шикуйсь,  як  до  параду!  Вже  відкрили  Гастроном!
Чарівний  напій  прозріння  приготовлено  для  нас,
Хай  вас  не  гризе  сумління,  бо  -  I  VINO  VERITAS!

Отож  станемо  на  чати,  хай  святкують  хто  як  звик,
разом  будемо  стрічати  кожен  місяць  Новий  Рік,
не  образимо  нікого,  всі  ми  люди  і  брати,
будемо  чарівним  колом  йти  до  світлої  мети.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858795
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.12.2019


Покрова

Покрова

Октябрь,  осень,  Покрова,  
со  мною  вновь  воспоминания,
шепчу  нелепые  слова,  
и  запоздалые  признания.
Я  раньше  осень  так  любил,  
ее  покой  и  величавость,
в  раздумьях  парками  бродил,  
гасил  души  своей  усталость.

Мне  нравился  осенний  дождь,  
осенний  свет  и  Бабье  лето,
осенних  мыслей  хоровод,
и  мысль  о  том,  что  ты  есть  где-то.
Что  эта  осень  прочь  уйдет,  
оставив  нам  воспоминания.
и  каждый  следующий  год  
подарит  с  осенью  свидание.

Что  вновь  в  осенний  листопад,
придем  мы  вместе  в  эти  парки.
увы,  жизнь  не  вернуть  назад,  
а  в  памяти  моей  так  ярки,
те  дни,  октябрь  и  Покрова,  
твои  нехитрые  желания,
твои  просящие  слова,  
мои  пустые  обещания.  

Мои  разбитые  мечты,  
и  мир,  который  рухнул  в  осень,
тот  мир,  в  котором  жила  ты,  
а  он  нас  так  жестоко  бросил.

Я  осень,  так  как  раньше  не  люблю,
и  долгими  осенними  ночами,  
я  о  далекой  осени  скорблю,  
о  той  поре,  когда  ты  была  с  нами.

Живу  с  тех  пор,  в  каком-то  странном  сне,  
зима,  весна  и  за  весною  лето,  
я  вижу  в  снах,  как  ты  бежишь  ко  мне,  
и  я  в  них  заблудился  где-то.

Брожу,  пытаясь  в  них  тебя  найти,  
хотя  бы  в  снах  с  тобой  не  расставаться,
я  знаю,  ты  должна  ко  мне  прийти,
и  мне  позволить  в  этих  снах    остаться.

Деревья  лист  роняют,  Покрова,
я  плохо  сплю  осенними  ночами,
ты  не  ушла,  ты  в  нашей  памяти  жива,  
совсем  уйдешь  ты  только  вместе  с  нами.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851387
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 14.10.2019


Не стоит обльщаься

Когда  читаете  стихи,  
среди  словесной  шелухи,
старайтесь  отыскать  
в  них  скрытый  смысл.
Писали  их  не  просто  так,  
в  стихах  заложен  тайный  знак,
где  среди  строк  живет  поэта  мысль.
========================
Не  стоит  обольщаться  

Мы  братьями  по  крови,  остались  на  века,
не  были  никогда,  разорванными  узы,

все  клятвы  о  любви,  несем  издалека,
и  помним  навсегда,  все  «братские»  союзы.

О  дружбе  и  любви,  поэмы  о  войне,  
рассказы  и  стихи,  оставленные  детям,

о  встречах  и  разлуках,  и  в  чем  наши  грехи,
невиданной  цене,  и  кто  за  все  в  ответе.

Стихи  о  звездах  дальних,  и  о  глазах  печальных,
молитвах  до  Небес,  жен,  матерей,  невест,

О  тех,  кого  нет  с  нами,  кого  спалило  пламя,
отцы,  мужья,  сыны,  бессмысленной  войны,

И  о  грехах  безмерных,  победах  эфемерных,
и  каре  за  грехи,  слагаются  стихи.  

Зло  не  бывает  вечным,  в  терпении  бесконечном,
все  видит  Господь  Бог,  и  Злу  отведен  срок.  

Не  стоит  обольщаться,  придется  рассчитаться,
как  говорил  поэт,  даже  сомнений  нет.
=============================
Не  просто  так  сложились  эти  строки,
В  муках  рождались  рифмы  и  размер,
Не  дотянулись  до  поэзии  высокой,
Как  стихоплетства  неуемного  пример.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849793
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.09.2019


Ошибка Прометея

Ошибка  Прометея
 
Имеет  право  на  ошибку  каждый,
и  ошибиться  может  даже  Бог,
еще  в  глубокой  древности,  однажды,
ошибся  Прометей,  просто  не  смог.

Предусмотреть  всех  пагубных  последствий,
когда  Огонь  в  дар  людям  отдавал,
событий  разных  и  стихийных  бедствий,
могучий  Зевс  его  жестоко  покарал.

На  муки  вечные,  к  скале  высокой,
ослушника  цепями  приковал,
горный  орел,  такой  же  одинокий,
героя  печень  каждый  день  клевал.

Бесценный  дар  был  людям  преподнесен,
людское  племя  уберечь  от  разных  бед,
согреть  жилище,  у  огня  шкуры  развесить,
кусочек  мамонта  поджарить  на  обед.

Были  у  Бога  лишь  благие  намерения,
немного  облегчить  семейный  быт,
жаль  не  возникли  вовремя  сомнения,
что  человек  все  это  извратит.

Остались  в  прошлом  мифы  и  легенды,
и  канул  в  Лету  пантеон  Богов,
а  Человек  Безумный  и  надменный,
дубиной  огненной  размахивать  готов.

Огнем,  мечом  вселяли  Веру  в  Бога,
а  кто  не  верил,  тех  сжигали  на  кострах,
такая  долгая,  кровавая  дорога,
и  вместо  Веры,  поселили  в  душах  Страх.  

Нам  часто  говорят  –  Побойтесь  Бога!
А  почему  бояться  мы  должны?
Как  тот,  кто  любит  нас,  ну  хоть  немного,
вновь  позволяет  разжигать  Пожар  Войны?    

И  снова  гибнут  женщины  и  дети,
идут  мужья  и  сыновья  в  Огонь  Войны,  
так  было  уже  много  раз  на  свете,
в  огне  сгорают  Божии  Сыны.

Снова  своих  детей  Отец  Небесный,
на  смерть  и  муки  отправляет  воевать,
нас  убеждают  в  мире  слишком  тесно,
и  всем  советуют  на  Бога  уповать.

Прошли  века,  забыли  люди  Прометея,
того,  кто  им  Огонь  Священный  дал,  
друг  друга  снова  убивают  не  жалея,
Пигмеи  Разума  взошли  на  пьедестал.

Давно  забыты  все  законы  и  заветы,
снова  огнем  карают  женщин  и  детей,
несут  Огонь  крылатые  ракеты,
Дар  Прометея  несет  тысячи  смертей.

Зря  Прометей  нарушил  Запрет  Бога,
и  мудрый  Зевс  его  недаром  наказал,
конечно,  можно  было  не  так  строго,
да  и  орел  Герою  печень  исклевал.

Известно  всем,  что  намерения  благие,  
вымащивают  нам  Дорогу  в  Ад,
ошибся  юный  Прометей,  как  и  другие,
и,  к  сожалению,  заказан  путь  назад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848733
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.09.2019


3 сентября

3  Сентября

Сентябрь.  Начало  осени.  Рассвет.
Еще  досматривает  сны  моя  столица,
сегодня  мне  семьдесят  девять  лет,
мне  даже  в  День  Рождения  не  спится.

Бегу  навстречу  Солнцу,  пенью  птиц,
рассвет  встречаю  на  бегу  почти  полвека,
нет,  я  не  падал  перед  идолами  ниц,
я  в  них  не  верю,  верю  только  в  человека.

Бегу,  бегу  и  никаких  сомнений  нет,
я  не  гадаю  на  кофейной  гуще,
собрат  бежит  навстречу,  шлет  привет,
как  Бог,  прекрасен  человек  -  бегущий.

Таких  как  я,  немало,  по  утрам,
бежим  встречать  Могучее  Светило,
за  этот  миг  я  многое  отдам,
за  то,  что  впереди,  и  то,  что  было.

И  снова  3-е  сентября.  Рассвет,
Еще  досматривает  сны  моя  столица,
а  мне  уже  семьдесят  девять  лет,
но  даже  в  День  Рождения  не  спится.

Бегу,  бегу,  Судьбу  не  тороплю,
бегу  по  жизни  устали  не  зная,
я  эту  Жизнь,  такой  как  есть  люблю,
жизнь  на  бегу  прекрасная  такая.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846968
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 03.09.2019


Забіг у вишиванках


           Про  «Забіг  у  вишиванках»

Багато  віршів  є  про  каву,  і  про  біг,
бувають  кращі,  а  бувають  гірші,
я  випив  зранку  каву  і  побіг,
і  на  бігу  складаю  свої  вірші.  

Завжди  вважав,  що  Плем’я  «Бігуни»,
не  заполітизована  спільнота,
що  дивляться  лише  яскраві  сни,
і  за  межею  все  пропутінське  болото.

Та  виявляється,  що  помилився  знов,
коли  спитав  про  День  забігу  у  народу,
відчув  таку  до  України  нелюбов,
підтвердження,  в  сім’ї  не  без  урода.

Мені  сказали,  що    «Це  просто  мрак,
у  вишиванках  бігти  у  День  Свята,
біжить  у  шароварах,  якщо  так»,
така  була  надіслана  присвята.

Не  сподівайтеся,  я  намір  не  зміню,
і  одягну  у  День  Святковий  вишиванку,
бо  Україну  я  понад  усе  люблю,
і  вишиванка,  то  не  просто  забаганка.  

Якщо  дратують  вишиванки  і  пісні,
і  більше  до  вподоби  ваш  месія,
живете  у  якомусь  напівсні,
хапайте  чемодан,  вокзал,  Росія.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2019


К заветной цели

     К  заветной  цели

Уверенно  ведет  
нас  лень  к  заветной  цели,
не  делать  ничего,  
спать,  кушать  и  лежать,
к  чему  стремились  вы,
уже  достичь  сумели,
уже  трудно  идти,
не  то  чтобы  бежать.  

На  полпути  
проблему  не  бросайте,
поменьше  двигайтесь,
стремитесь  полежать.
Глупым  советам  
просто  не  внимайте,
лежать  намного  лучше,
чем  бежать.  

И  не  смотрите  
утром  на  бегущих,
такая  незавидная  Судьба,
Бегут  в  кроссовках
и  футболках  дорогущих,
но  станут  чемпионами  едва.


Зачем  же  тратить
время,  деньги,  нервы,
ведь  все  уйдет,
как  с  белых  яблонь  дым.
ведь  никогда  
уже  не  будешь  первым,
и  никогда  уже
не  будешь  молодым.  

Уверенно  ведет  
к  заветной  цели,
нас  лень,  
спать,  кушать  и  лежать,
к  чему  стремились,  
вы  достичь  сумели,
уже  трудно  идти,  
не  то  чтобы  бежать.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845961
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 23.08.2019


Страна Советов №2

Жаловались  как-то  друзья  по  Фб  на  избыток  присылаемых  советов.  Ну  и  сложился  такой  себе  шутливый  стишок.

Страна  Советов  №2

Живет,  живет  Страна  Советов,
так  как  жила,  так  и  живет,
напоминают  мне  об  этом,
в  который  раз,  который  год.

Есть  на  все  случаи  советы,
у  всех  знакомых  и  друзей,
собрать  бы  их  однажды  где-то,
и  вместе  поместить  в  музей.

Создать  особый  заповедник,
«Страна  Советов  №2»,
там  будет  вечный  понедельник,
оттуда  вырвутся  едва.

Ведь  все  начнут  давать  советы,
как  лучше  из  страны  бежать,
бежать  раздетым  иль  одетым,
а  может  лучше  полежать.

Пусть  раздают  свои  советы,
друг  другу  вечером  и  днем,
Страны  чудес  апологеты,
вы  просто  шутите  с  огнем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845510
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.08.2019


Прошлое

Прошлое

В  прошлом,  оставив  прошлые  дела,
Стараюсь  в  прошлое  не  возвращаться,
Жизнь  закрутила,  завертела,  увела,
Но  память  с  прошлым  не  желает  расставаться.

Ночами,  когда  город  тихо  спит,
Я  в  снах  брожу  по  прошлому  и  вижу,
Осень,  октябрь,  дочь  ко  мне  бежит,
Я  эти  сны  порою  ненавижу.  

Проснувшись  утром,  я  стараюсь  сны  забыть,
для  всех  других    ведь  ничего  не    изменилось,
не  для  себя,  а  для  других    я  должен  жить,
ведь  жизнь  идет,  жизнь  не  остановилась.

А  прошлое  хоть  в  прошлом  и  живет,
но  все  ж  порою  долгими  ночами,
я  вспоминаю  все,  за  годом  год,
скорблю  о  том,  чего  нет  больше  с  нами.    

И  эту  скорбь  я  не  могу  унять,
Хотя  и  говорят,  все  лечит  время,
Я  не  хочу  и  не  смогу  понять,
За  что  несу  по  жизни  это  бремя.  

В  прошлом,  оставив  прошлые  дела,
Стараюсь  в  прошлое  не  возвращаться,
Жизнь  закрутила,  завертела,  увела,
Но  память  с  прошлым  не  желает  
               расставаться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840761
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 03.07.2019


Вино памяти

Вино    Памяти

Уже    который    год    пью    Памяти    Вино,
из    Горькой    чаши,    но    оно    не    убывает,
вроде,    должно    было    бы,    кончится    давно,
но    видно    кто-то    эту    Чашу    пополняет.

Мне    эту    Чашу    не    испить    до    дна,
по-прежнему    полна,    как    и    в    начале,
и    видно    в    этом    есть    моя    вина,
не    иссякает    в    ней    Вино    Печали,

Наверно    в    искупление    грехов,
мне    предназначено    Вино    Печали,
и    эта    Карма    написания    стихов,
которые    слагаю,    как    в    начале.

В    начале    долгого    и    трудного    пути,    
пути    надежд,    ошибок,    сожалений,
всего    того,    что    мне    пришлось    пройти,
пути    разочарований    и    сомнений.

По-прежнему    пью    Памяти    Вино,
из    Горькой    чаши    и    оно    не    убывает,
хотя,    должно    было    бы,    кончится    давно,
но    видно    кто-то    эту    Чашу    пополняет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840647
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.07.2019


Келих звабливого вина

Келих  звабливого  вина


У  келиху  духмяного  вина,
біль  розчиню,  що  моє  серце  крає,
і  може  біль  той  у  вині  втоплю,
як  же  мені  тебе  не  вистачає.


Може  замало  було  в  келиху  вина,
я  знов  його  по  вінця  наливаю,
і  випиваю  келих  той  до  дна,
і  відчуваю  біль  потроху  відступає.


У  келиху  звабливого  вина,  
натомість  спогад  із  минулого  спливає,
далека  Осінь  і  дружини  сивина,
і  знову  біль,  що  в  серці  не  вщухає.


У  келиху  зрадливого  вина,
спливають  в  спогадах  дощі  і  грози,  
остання  Осінь,  що  тобі  була  дана,
твої  дитячі  радості  і  сльози.


Та  за  які  ж  такі  страшні  гріхи,  
мене  покарано?  Великий  Боже!
Знову  наповнюю  порожні  келихи,
хоча  і  знаю  це  мені  не  допоможе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840472
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.06.2019


Горячий камень

Горячий  камень  

Давным-давно,  в  хранилище  для  книг,
вдруг  неожиданно  большой  пожар  возник,
в  огне  сгорели  мысли  древних  мудрецов,
заветы  и  предания  отцов,  сгорело  все,
лишь  рукопись  одна,  
была  случайно  кем-то  спасена.

Хранилась  в  книжной  лавке  много  лет,
не  знал  хозяин  лавки,  что  секрет,
был  в  рукописи  скрыт,  и  кто  ее  прочтет,
все  то,  о  чем  мечтает,  обретет.

Шло  время  и  на  склоне  лет,
продал  хозяин  лавку,  и  секрет  
с  той  рукописью  снова  был  забыт,
новый  хозяин  и  не  знал,  что  он  хранит,
рукопись  выбросил,  а  нищий  подобрал,
чтобы  костер  разжечь,  но  прежде  прочитал.

«На  берегу  «горячий  камень»  кто  найдет,
тот  все,  о  чем  мечтает,  обретет»

Поверил  нищий,  нечего  терять,
на  берег  моря  пошел  камень  тот  искать.

За  камнем  камень  нищий  поднимал,
но  были  камни  холодны,  
он  их  бросал,  в  волны  морские,  
день  за  днем,  за  годом  год,
он  продолжал  свой  бесконечный  хоровод.

Но  вот  однажды,  камень  в  руки  взяв,
«горячий  камень»,  он  не  сразу  осознал,
что  это  то,  что  он  так  много  лет  искал,
и  кто-то  свыше  этот  дар  ему  послал.

Находку  бросил  в  море,  как  всегда,
удачу  унесла  с  собой  вода,  
и  все  вернулось  на  круги  своя,
в  простой,  суровой  прозе  Бытия.

И  нищий,  как  и  прежде,  дальше  жил,
такой  удел  он  видно  заслужил,
в  рутину  поиск  камня  превратив,
Судьбы  подарок  просто  упустил.

В  подлунном  мире  все  не  просто  так,
Судьба  порой  нам  посылает  знак,
и  если  время  уже  камни  собирать,
еще  не  время  может  их  бросать.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840358
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.06.2019


Забаганки

Забаганки

Отакі  в  нас  забаганки.
Незалежність,  вишиванки.
Ще  для  вас  неначе  змова,
наша  українська  мова.

Пісні  наші  солов’їні
що  співаємо  дитині,
про  любов,  і  про  природу,
в  тих  піснях  душа  народу.

Про  незламний  дух  козацький,
і  про  жарти  чудернацькі,
та  вам  цього  не  збагнути,
бо  ви  духом  ліліпути.

Це  ж  бо  ваші  привілеї,
та  й  душею  ви  пігмеї,
споконвіку  тільки  крали,
ворогами  всіх  вважали.

Що  не  візьмете,  все  мало,
у  вас  завжди  так  бувало.
Може  досить,  схаменіться,
чом  вам  дома  не  сидиться.  

Що  вам  ще  не  вистачає,
вмерти  «там  де  вас  немає»,
як  нема,  й  повік  не  буде,
схаменіться,  будьте  люди.

Отакі  в  нас  забаганки.
Незалежність,  вишиванки.
Пісні  наші  солов’їні,
що  співаємо  й  понині.

Про  любов  і  про  природу,
нашу  мову  і  Свободу,
про  незламний  дух  народу,
що  здолає  й  цю  заброду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835768
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.05.2019


Мадонна

Есть  у  меня  целый  раздел  стихов  посвященных  жене.  Я  вообще  то  редко  их  выкладываю.  Пару  недель  назад  мы  отметили  56  лет  совместной  жизни.

                               Мадонна

Давно  живу  между  отчаянием  и  болью,
я  помню  все,  что  было  до  того,
спасаюсь  от  тоски  твоей  Любовью
и  мне  не  нужно  больше  ничего.

Люблю  печаль  в  глазах  твоих    бездонных,
люблю  тебя,  когда  ты  весела,
ты  для  меня  с  небес  сошедшая  Мадонна,
как  воплощение  света  и  тепла.  

Я  так  хочу,  чтоб  ты  не  знала  дней  печальных,
я  так  горжусь  твоей  осенней  красотой,
я  приведу  тебя  в  наш  Храм  Венчальный,
Бог  освятит  союз  наш  не  простой.

Союз  сердец,  познавших  радость  и  печали,
отчаяние  и  торжество  Любви,
которые  с  тобой  нас  обвенчали,
и  в  единении  нас  к  Храму  привели.

Объединивши,  Храм  Любви,  Души  и  Бога,    
в  единый  Храм  начала  всех  начал,
по  нашей  жизни  пролегла  к  нему  дорога,
он  нас  давно  с  тобою  обвенчал.

Давно  живу  между  отчаянием  и  болью,
я  помню  все,  что  было  до  того,
спасаюсь  от  тоски  твоей  Любовью
и  мне  не  нужно  больше  ничего.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835002
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2019


Лебединая стая

Лебединая  Осень

Вновь  Весна  пробуждает  сады,
бродит  ветер  по  улицам  пьяно,
я  тебя  не  сберег  от  беды,
ты  ушла  навсегда  слишком  рано.  

Налетела  нежданно  беда,
и  на  дно  за  собой  потащила,
как  в  тумане  летят  года,
но  я  помню,  как  ты  просила.

-  Ну,  хотя  бы  на  ночку  домой,
разрешите  мне  возвратиться,
здесь  так  холодно  ночью  одной,
и  порой  что-то  странное  сниться.

Снова  вижу  наш  дом  у  реки
и  деревья  все  стали  большими,
и  вы  тоже  уже  старики,
ваши  головы  стали  седыми.

А  над  вами  небес  синева
и  летит  лебединая  стая,                      
птичий  крик  долетает  едва
словно  с  ними  лететь  призывая.    

Так  давно,  может  тысячу  лет,
унесла  меня  птичья  стая,
унесла  в  Лебединый  Рассвет,
криком  птиц  за  собой  увлекая.  

С  той  поры  с  лебединым  ключом,  
каждый  год  в  Лебединую  Осень,
мы  с  небес  окликаем  наш  дом,
и  как  прежде  о  милости  просим

-  Ну,  хотя  бы  на  ночку  домой,
разрешите  нам  возвратиться,
мы  теперь  за  незримой  стеной,
в  небесах  просто  белые  птицы.  

Вновь  придет  Лебединая  Осень,
и  на  Юг  улетят  птичьи  стаи,
ничего  мы  у  Бога  не  просим,
нам  до  боли  тебя  не  хватает  

Вновь  Весна  пробуждает  сады,
но  живет  в  моей  памяти  Осень,
я  тебя  не  сберег  от  беды.
Так  кого  ж  мы  о  милости  просим?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833976
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 30.04.2019


Все где-то в прошлом

Все  где-то  в  прошлом,  навсегда,
как  будто  было  все  не  с  нами.
промчались  птицами  года,
такими  сказочными  снами.

Все  сны  развеялись  как  дым,
оставив  боль  воспоминаний,
и  не  быть  больше  молодым,
исчезла  острота  желаний.

Приходит  Осени  пора,
и  с  ней  пора  воспоминаний,
и  понимание  –  Пора!
Пора  открыть  копилку  знаний.

И  вот  тогда,  на  склоне  лет,
однажды  всем  на  удивление,
стремясь  и  свой  оставить  след,
новый  рождается  поэт.

Тогда  ложатся  мысли  в  строки,
а  строки  в  строфы  и  стихи,
и  стиль  рождается  высокий,
среди  словесной  шелухи.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833895
рубрика: Поезія, Другая поезия вдохновления
дата поступления 30.04.2019


Знову Пасха

І  знову  Пасха,  знов  стрічаємо  Весну,
а  в  серці  біль,  майже  піввіку  не  стихає,
й  думки,  які  вночі  лишають  сну.
Хто  і  за  що  жорстоко  так  карає?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833828
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2019


Семь слонов

У  нас  сегодня  в  доме  праздник,
мы  уже  вместе  56  лет.  
 
Семь  слонов    
             
Два  колечка  обручальных,  
и  на  каждом  семь  слонов,
символ  наших  дней  венчальных,  
наших  клятв  и  нежных  слов.

Семь  слонов,  как  символ  счастья,  
семь  твоих  и  семь  моих,
семь  и  семь  против  ненастья,  
символ  счастья  на  двоих.

По  кольцу  бегут  слонята,  
кверху  хоботки  задрав,
как  веселые  ребята,
 знать  у  них  веселый  нрав.

Обещают  нам  удачу,  
радость  в  доме  и  успех,
свет  в  глазах  твоих  бездонных,
и  веселый,  звонкий  смех.

Мы  забудем  все,  что  было,  
то,  что  было,  все  прошло,
ты  меня  всегда  любила,  
неудачам  всем  назло.

Мой  кумир  и  вдохновитель,  
мне  подаренный  Судьбой,
мой  земной  Ангел-хранитель,  
ты  всегда  была  со  мной.

Два  колечка  обручальных,  
и  на  каждом  семь  слонов,
память  наших  дней  венчальных,  
наших  клятв  и  нежных  слов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833734
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.04.2019


Мовчу

Може  не  всім  подобається  те,  що  я  викладаю,
та  у  кожного  свої  вподобання.    

                       Мовчу!

День  тиші  нам  пообіцяли,
хоч  я  не  вірю  до  кінця,
бо  обіцянки,  то  цяцянки,
як  та  шкарлупка  від  яйця.

Та  для  одного  з  кандидатів,
таки  прийшла  щаслива  мить,
бо  можна  цілий  день  мовчати,
й  нічого  вже  не  говорить.

Буду  і  я  собі  мовчати,
закон  для  всіх  тепер  один,
та  і  не  варто  вже  кричати,
слухняний  я  громадянин.

Мовчу,  чекаю,  як  то  буде,  
душа  кричить,  а  я  мовчу.
Тож  схаменіться,  будьте  люди!
Мовчу,  води  не  сколочу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833386
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.04.2019


Віртуальність

Віртуальність

Це  хтось  придумав  геніально,
тепер  все  буде  віртуально,
от  на  сніданок  ковбаса,
(по  телебаченню  покажуть)
а  може  й  маслом  хліб  намажуть,
така  небачена  краса.

В  обід  борщ  буде  з  пампушками,
а  може  навіть  і  сто  грам,
наллють  на  першому  каналі,
так,  так,  наллють,  тільки  не  вам.

Мабуть  щось  буде  й  на  вечерю,
не  пропустіть  щасливу  мить,
на  +1  відкриють  двері,
щоб  всіх  голодних  накормить.  

Хоча  поїли  віртуально,
ви  ж  це  обрали  залюбки,
все  було  просто  й  геніально.
Всім  на  добраніч  малюки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833152
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.04.2019


Схаменіться

Знаю,  що  не  всім  сподобається,  
та  як  кажуть  про  смаки  не  сперечаються.

Схаменіться!

Невже  погодились  з  усім,
забути  мову,  віру  й  волю,
невже  забули  Гуляй-поле,
Холодний  Яр  і  рідний  дім.

Невже  замало  вам  Війни,
замало  Криму  і  Донбасу,
знов  віддасте  все  невігласу,
знов  будуть  гинути  сини.

Тож  схаменіться,  будьте  люди!
Не  йдіть  до  крайньої  межі!
Казав  Пророк  –  Бо  лихо  буде!  
І  не  плазуйте,  як  вужі.

Згадайте  гідність,  честь  і  совість,
не  забувайте  про  Майдан,
ще  не  закінчили  ми  повість,
до  влади  рветься  бусурман.

Невже  знов  віддамо  країну,
ми  на  поталу  ворогам,
згадайте  тих,  хто  вже  загинув,
казав  Всевишній  –  Аз  воздам!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833070
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.04.2019


Долгая Весна

Долгая  Весна  

Такая  долгая  Весна,
никак  теплом  нас  не  согреет,
как  дева  юная,  все  зреет,
а  сихоплетам  не  до  сна.

Пора  красавица  проснись!
Устала  ждать  тебя  природа,
твое  настало  время  года.
Вставай  подруга,  не  ленись!

Уже  отбросив  все  сомненья,
рвемся  в  заоблачную  высь.
Что  нам  Земное  тяготенье.
Пора  красавица,  проснись!

И  не  пугай  нас  холодами,
Зима  уже  ушла  от  нас.
Немного  пошутила  с  нами,
пора  взбираться  на  Парнас.

Пора  порадовать  стихами,
всех  о  Любви,  так  не  ленись,
и  просыпайся  вместе  с  нами,
Пора  красавица,  проснись!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832807
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 15.04.2019


Хмурое утро

Уже  выкладывал,  но  три  года  назад,  а  тут  такое  хмурое  утро  и  настроение.
 

Хмурое  утро

Как-то  не  так  пришел  рассвет,  
как  будто  солнца  вовсе  нет,
Дождь  моросит,  и  небо  словно  прохудилось.
Куда-то  молча  все  спешат,  
бегут,  не  поднимая  взгляд,
И  радость  жизни  видно  где-то  заблудилась.

Наверно,  просто  выпал  день,  
когда  на  все  ложится  тень,
Ошибок  странных,  необдуманных  поступков.
Тень  прошлых  дней  и  неудач,  
из  рук  все  валится,  хоть  плач,
А  может  взять  да  побежать  за  этой  юбкой.

Поговорить  о  том,  о  сем,  
О  том,  как  скверно  мы  живем,
Без  смысла  тратим  день  за  днем,  не  замечая,
Что  Жизнь  отведена  одна  и  не  известно,  чья  вина,
И  почему  в  толпе  людей  мы  так  скучаем.  

Увы,  не  всем  дано  понять  
Что  дважды  два,  быть  может,  пять,
Что  где-то  есть  иная  жизнь,  миры  иные.
Что  мы  погрязли  в  суете,  и  все  давно  уже  не  те,
И  в  пропасть  катится  Великая  Россия.

Сегодня  просто  выпал  день,  когда  на  все  упала  тень,
Ошибок  прошлых,  необдуманных  поступков,
И  нужно  просто  переждать,  
К  нам  новый  день  придет  опять,
И  вновь  захочется  бежать  за  каждой  юбкой.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832548
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 13.04.2019


Коней на переправе не меняют

Нашел  в  недрах  своего  компа  старый  стих,  да  и  был  он  посвящен  другим  обстоятельствам,  а  с  другой  стороны  как  бы  и  подходит  к  сложившейся  ситуации.  Наверное  не  мне  судить  об  этом,  ну  мало  что  приходит  в  голову  поэтам.  Они  вообще  живут  в  других  мирах,  такое  в  голову  приходит,  просто  страх.

Коней  на  переправе  не  меняют!

Тем,  кто  не  глуп  известно  и  давно,
Коней  на  переправе  не  меняют,
А  если  и  меняют,  все  равно,
Находят  много  меньше,  чем  теряют.

Не  просто  коренного  потерять,
Или  другого  завести  в  свою  упряжку,
Придется  все  сначала  начинать,
А  стоит  ли?  Ведь  будет  очень  тяжко.

Ведь  пройден  непростой  
и  сложный  путь,
Все  было  и  находки  и  потери,
И  ничего  уже  нельзя  вернуть,
И  нужно  просто  жить  и  верить.

Не  рваться,  но  и  не  плестись  в  хвосте,
В  упряжке  все  зависят  друг  от  друга,
И  без  потерь  приходят  только  те,  
Где  друг  надежен  и  верна  подруга.

По  сути  уже  нечего  делить,
Какие  могут  быть  меж  нами  счеты?
Обиды  нужно  просто  все  забыть,
Остались  общие  надежды  и  заботы.

Тем,  кто  не  глуп,  известно  и  давно,
Коней  на  переправе  не  меняют,
А  если  вдруг  меняют,  все  равно,  
Находят  много  меньше,  чем  теряют.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832442
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 12.04.2019


Ноль без палочки


                 Ноль  без  палочки

Известно  всем,
что  ноль  без  палочки  –    лишь  ноль,
и  ничего  собой  не  представляет,
похож  он  чем-то  на  зубную  боль,
зудит  и  ноет,  о  себе  напоминает.

Напыжится,  надуется  и  ждет,
к  кому  пристать,  чтоб  обрести  значение,
хотя  со  знаками  в  сравнение  не  идет,
лишь  о  себе  большое  самомнение.  

Таких  нулей  полно  среди  людей,
всех  учит,  важно  щеки  надувает,
ну  а,  по  сути,  просто  лицедей,
и  ничего  собой  не  представляет.  

При  ком-то  значимом  и  он  величина,
и  может  даже  таковым  себя  считает,
фактически  лишь  видимость  одна,
он  ноль  без  палочки,  иначе  не  бывает.  

Мораль  простая  относительно  нуля,
он  хоть  и  знак,  но  все-таки  не  главный,
хоть  без  него  порой  никак  нельзя,  
но  не  бывает  этот  знак  заглавный.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832341
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.04.2019


Прикол

Прикол

Не  просто  так  ми  зустрічали,
новий  китайський  Рік  Свині,
китайці  ті,  напевно  знали,
що  нас  чекає  Рік  Дурні.

Всі  зорі  нас  попереджали,  
що  буде  незвичайний  рік,
та  і  Дракони  всі  кричали,
що  прийде  дивний  чоловік.

Хоч,  як  завжди,  рвались  до  влади,
жінки  відомі  та  мужі,
та  попри  виступи  й  паради,
пролізли  інші.  як  вужі.

Такі  зрадливі  примхи  Долі,  
як  не  везе,  то  не  везе,
то  «Я»  знайшли,  як  був  на  волі,
тепер  туди  штовхають  «Зе».

Дивна  країна,  мрії,  дивні  люди,
неначе  хтось  усе  зачарував,
політики-повії  скрізь  і  всюди,
бо  хтось  же  цю  дурню  підготував.

Ще  не  було  цього  ніколи,
один  єдиний  аргумент,
голосували  по  приколу.
Прикольно.  
Зе  –  наш  Президент!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832055
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.04.2019