| Сторінки (16/1528): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
До теплого краю птахи відлітають.
Не в'ють там гніздечок вони й не співають.
Бо дома гніздечко рідненьке чекає.
Тут прутик до прутика... пташка звиває.
Своїх пташеняток у ньому виводить
з тих пір, як по небу тут сонечко ходить.
А хто ж без землі ти своєї у світі?
І служать, людино, кому твої діти?
І нашого роду по всьому вже світу.
А вчить же нас пташка маленька любити.
І терном цвітуть вже дороги до хати...
Та ж тут чорнобривцям дано розцвітати!
За тих моє серденько щиро радіє,
хто сонячні квіти під вікнами сіє.
Візьму й у садочку сипну ще їх жменьку
за себе й за тих, хто забув свою неньку.
Я знаю, розправлять вони свої брівці,
і світ заясніє... Цвітуть чорнобривці!
І знов усміхнеться згорьована ненька.
Ми любим тебе, Україно, рідненька!
З тобою ми завжди... і з вечора, й зрання.
Для тих, хто руйнує - нема виправдання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808504
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.10.2018
Веселою
буваю і сумною.
Сміливою
і, навіть, боязкою.
Рішуча я.
А то, як мишка стихну.
Спокійна.
А то, дивись, прикрикну.
Приваблива я
і завжди привітна.
А можу стати
зовсім непомітна.
Розсердитися можу
й приголубить.
Найкраща для того,
хто мене любить.
Дощами сіюсь,
листя обриваю.
Любите різною
мене. Я знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2018
Сміявся Заєць: - Ха-ха-ха! Сміявся Заєць з Їжака.
Колючий,- каже,- ти такий! Весь у голках. Ото смішний!
Ха-ха! Ха-ха... Ха-ха! Ха-ха...- сміявся Заєць з Їжака.
Короткі ноги,- каже, маєш.- Як же від Вовка ти тікаєш?
А тут і Вовк... Їжак - в клубок! А Заєць... Заєць так
тікав, що хмиз під лапами тріщав.
Коли вернувсь до Їжака, вже не було того ''Ха- ха..."
Від Вовка ледве він утік. Наука буде хай для всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808280
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.09.2018
Довго йшло Добро полями... ріками пливло, морями.
По лісах воно ходило. Натомилося. Присіло.
А тут з лісу вийшов Вовк голодний і зрадів: обід же
буде добрий!
- Біля тебе, каже, - мені б сісти. - Хочу я тебе, Добро, все
з'їсти.
А Добро весь день допомагало. Натомилось. Сили
було мало. Де ж тепер узять тієї сили? Не врятує й те,
аби просили.
- Ну що ж... Їж! - Вовкові Добро сказало. -Та обіду з мене
буде мало.
А тут з лісу Зло лихеє вийшло. Було воно гарне, таке
пишне.
- От знайшов обід! - сміялось. Вовкові воно й дісталось...
Є у світі Свята, добра сила, що Добро від лиха захи-
стила. Хочу я, щоб так воно і сталось. Щоб зникло Зло,
Добро - зосталось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808155
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.09.2018
Казочку про Рябу бабця дочитала. Замислився дід...
й внучка здивувала.
- Що ж воно за кура? - дід промовив стиха. Обіцяє золотеньке.
Та не було б лиха! Якщо стане нести золоті яєчка...
- Тихо... Тихо... - бабця діду. - Більше ні словечка.
А внучечка прислухалась до кожного слова, то ж у мить
зметикувала про що іде мова.
- У вас, - каже, - якісь кури неправильні. Знайте! Тому яйця
легко б'ються. Часу ви не гайте!
У декого, бачте, кури золотом несуться. Золоті яєчка
так просто не б'ються.
Завтра піду обміняю, одну... на десяток. Купимо гарну корову,
троє поросяток, і козлика, і козичку, баранця й овечок. Ще й
для мене назбираєм золотих яєчок.
Ой, як добре стане жити... Лиш відпочивати! Ото тільки,
що й мороки - яйця продавати.
Отакі від внучки чули баба й дід словечка.
Добре, якщо несуть кури простенькі яєчка! Ті прості,
скажу вам, кури тримаються хати. Ще й навчають наших діток
гарно працювати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807991
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 27.09.2018
З нірки визирнула мишка, помітила кота Ти́шка:
- Ти б поспав, котусю, трішки. Чому ходиш тут, де мишки?
- Мур-р-р... - сказав їй тихо Тишко, Не хвилюйсь даремно,
мишко! Я погратись хочу трішки.
Мишка вже занудьгувала, то ж зраділа і сказала:
- Гру цікаву дуже знаю. Ти тікай, я - доганя-я-я-ю!..
Кіт побіг туди, де діжка. Учепилась за хвіст мишка
і радіє:
- От так гра! Бач? Догнала я. Ур-р-а-а!
- А тепер, - сказав їй Тишко. Ти тікай від мене, мишко!
Гру цікаву цю я знаю. То ж тікай, я - доганя-я-я-ю!
Та втекти не встигла мишка. Вже вона у лапах в Тишка.
-Мур-р-р... - радіє тепер Тишко. - Дуже спритний я.
Знай, мишко!
Сидіть тихо, сірі мишки, там де ходять наші Тишки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807535
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.09.2018
Цілує сонце промінці і їх на землю посилає.
Золотить рибенят в ріці... про всіх на світі воно дбає.
Грибочкам росту додає і зайченяточку малому.
Зозульці голосок кує і соловеєчку малому.
Веселі сонця промінці горять на ягідках калини.
Розсипались по всій землі ці ясні сонячні перлини.
Цілує сонце промінці і їх на землю посилає,
Купає діток у ріці... на личках усмішками сяє.
О сонце! Сонечко ясне! Твої ласкаві променята
Тепло дарують і мені, матусю люблять мою й тата.
Ти з неба, зірочко ясна, у моє дивишся віконце.
А я любов свою з землі теж посилаю тобі, сонце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807529
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.09.2018
На городі виріс біб... Запишався.
- Ой, погляньте, я який! В татка вдався.
А мій тато - в дідуся, він був гарний.
Ой, погляньте, я який! Правда, славний?!
Посміхались огірки й помідори,
і капуста, й гарбузи, й патісони.
А картопля мовила: - Всі ми гарні!
Бо батьки і дідусі у всіх славні.
То ж пишаємося ми всі городом
і веселим,
працьовитим
своїм родом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807406
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.09.2018
Якось раз малий Барбосик сунув в борщ свій чорний носик.
Подивіться! Гав! Гав! Гав! Ніс в сметані - білим став.
- Дз-з-з-з...- дзижчала бджілка Мала, бо Барбоса не впізнала.
Що за звір з'явивсь новий? Звідки взявся? Хто такий?
- Дж-ж-ж-ж...- ще й джмелик задзвенів.
- Геть із двору! - повелів.
Тут горобчик прилетів і сказав всім: - Ців-ців! Ців!
Та це ж наш малий Барбосик. У сметані в нього носик!
Кури й гуси всі сміялись, бо вони теж налякались. А теля сказало:
- Ме-е-е... Налякав Барбос й мене!
А тут дощик прошумів і сметану білу змив. Всі зраділи:
- Наш Барбосик! Який гарний в нього носик!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807404
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.09.2018
Я знаю: молитви до неба злітають.
Мов птахи, дороги свої вони знають.
У них найсвітліші всі мрії вкладаю.
На них особливу надію я маю.
Про мир на землі прошу в кожному слові,
про радість і щастя в батьківському домі.
Щоб правда свята панувала у світі,
і тішили душу матусині квіти.
Летіть, мої добрі думки і надії.
Летіть, мої теплі і яснії мрії!
Вас Матінка Божа сьогодні чекає,
у щедрі долоньки свої позбирає.
Своєю любов'ю усіх вас зігріє,
із рук своїх зерням над світом розсіє.
То ж всі проростете, мов жито у полі.
Бо Божа любов буде в кожному слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807333
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2018
А соловей співав... видзвонював на гілці.
Усіх, хто його чує, звеселяв.
І кожен звук пісень його прекрасних
далеко було чути.
Так лунав... Що заслухалися всі гори,
і плечі розправляли тут ліси.
Стихала річка і діброви,
змовкали інших птахів голоси.
А соловей співав в садочку на калині.
Рум'яні, ніжні ягідки її
теж прислухалися й раділи,
і соку набирались від землі.
І просинались квіти навкруг хати,
бо зігрівав той спів, мов промені ясні.
А оберегом стояли біля хати
стрункі, кремезні ясени...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807215
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2018
Журавель сказав Слону: - Я літати так люблю!
Піднімаюсь в небеса - бачу стільки... Ой краса!
А ти ходиш день при дні. Чи політ сниться тобі?
Відповів Слон Журавлю: - Цвіт землі більше люблю.
Небо кличе і мене, та тут радію за тебе.
Легкість у твоїм крилі, важкий труд - в моїй ході.
Та віддячує земля. Тут політ мій - похвала...
за той труд, що я роблю.
Журавель вклонивсь Слону: - Я за труд тебе ціню.
Мене небо кличе, зве. Політаю для тебе!..
В світі кожному своє. Бережімо те, що є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806994
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 18.09.2018
Творить так вміє лиш Господь...
На що не глянь - з його насіння.
Прозора неба чистота
і сонця золоте проміння.
Тут все святе: дзвінкі гаї,
степів безмежнії простори,
широкі ріки і луги,
в медовому цвіту діброви.
І свіжість ранків, й вечори...
поля,засіяні хлібами.
В грайливім морі кораблі,
всі срібні зорі для нас з вами.
Творить так вміє лиш Господь...
Щоб солов'ї в саду співали
і наливався виноград,
і спіли яблука рум'яні.
Скрізь гнуться віти від плодів.
А ми - землі святої діти.
То ж нам довірено любить,
оберігати і творити.
Любімо Землю! Бо ж вона
довірлива, немов дитина.
В її барвистому вінку
є чорнобривці і калина.
Ромашки, маки, нагідки,
любисток, шавлія і м'ята.
Тут сонце зігріває всіх,
повниться щастям кожна хата.
Творить так вміє лиш Господь...
На що не глянь - з його насіння.
Прозора неба чистота
і сонця золоте проміння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806814
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2018
Сл. та муз. Н.Башинської
Аранжування Б.Попова
Ти міцніла в віках, гартували тебе довгі роки.
То до щастя свого були твої кроки.
Ти міцніла в віках, йшла вперед не спиняла.
То ж під сонцем ясним сама ясною стала.
Велич і слава твої назавжди, Україно!
Дух козацький, святий - наша сила.
Всі ми діти твої, Україно-мати!
Дав нам щастя Господь у труді розцвітати!
Наш могутній Дніпро все несе уперед свої води.
Миру зичимо всім і радості, й згоди.
В колоску золотім жито зріє у полі.
І калина рясна ґроном хилиться долі.
Лине пісня дзвінка, мов до Бога злітає молитва.
Молодих козачат є мрія в ній, світла.
Тут під небом ясним передасть батько сину,
Щоб любив і беріг він свою Батьківщину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797458
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 29.06.2018
Пісня весела,
що лине у світ.
До рідного дому стежина.
І вишенька ніжна
під нашим вікном.
Моя Україна!
Гори Карпатські,
могутній Дніпро.
У ґроні червонім калина.
Лелека крилатий
у небі яснім.
Моя Україна!
Мрію плекаю,
як сонце ясну.
До Бога в молитві тут лину.
Як ненечку рідну...
єдину й святу.
Люблю Батьківщину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797453
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.06.2018
Друзів багато є у мене:
зайчик і білка, слони, носороги.
Котика подарували мені.
Ось він стоїть на порозі.
Мій котик, мій котик малесенький!
Довгий хвостик і м'які лапки.
(2р.)Мій котик, мій котик гарнесенький.
На чорній шубці - білі цятки.
В блюдце наллю я йому молока,
дам пиріжка і смачної сметанки.
М'ячиком гратися будем разом
й солодко спати до ранку.
Мій котик, мій котик малесенький!
Довгий хвостик і м'які лапки.
(2р.)Мій котик, мій котик гарнесенький.
На чорній шубці - білі цятки.
Друзів багато є у мене:
зайчик і білка, слони, носороги.
Котика подарували мені.
Ось він стоїть на порозі.
Мій котик, мій котик малесенький!
Довгий хвостик і м'які лапки.
(2р)Мій котик, мій котик гарнесенький.
На чорній шубці - білі цятки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2018
Літо хвилями хлюпоче, зігріває всіх.
Ходить літо, де захоче, розсипає сміх.
Під вікном і край дороги, де його хода,
Різнотрав'ям веселковим розцвіла земля.
Літо в полі між хлібами, де волошок цвіт.
І у соняхів медових в усмішках ясних.
Вже ввібрала його соки золота айва,
Груші, яблука рум'яні, сливочка рясна.
Підростає на городі гарбузовий рід:
огірки є, помідори і веселий біб.
Літо в гаю, у діброві щічки рум'янить
всім суничкам... Тут весела пісенька дзвенить.
Літо плаває у морі, плещеться щодня.
Відпочити разом з літом й нам прийшла пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797371
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.06.2018
Все дрімає навкуг... Стихло.
Так спокійно душі. Світло.
Сяйво зорі ясні розсипають.
Натомилась земля. Присипляють.
Хоч притихла ріка... Плине.
Сну її не спинить. Лине.
Він лиш верби приспав. Нахилились.
Думу думають в сні. Зажурились.
Чому журитесь ви, рідні?
Хай хоч в снах думи ті... світлі.
Добре тут. Гарні ви над рікою.
Пустіть думи гіркі за водою.
Хай водиця свята змиє.
Вранці личка ясні вмиє.
Буде пісня дзвінка для всіх литься.
Соловей заспіває між листям.
Новий день принесе світло.
Стане весело всім... Вільно.
Знаю, схилитеся ви ще нижче.
Бо до щастя тепер значно ближче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796339
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2018
Встало сонце ясне... Золоті промінці
розсипає навкруг. Звеселяє.
Всім дарує тепло, всьому силу дає.
Всіх його доброта зігріває.
Якщо хочеш... Пливи!
Як захочеш... Літай!
У польоті розправ свої крила.
Це ж для тебе весь світ,
і його ніжний цвіт.
Право кожного - доля щаслива!
Якщо мрія твоя кличе, манить і зве.
І, як сонце ясне, вона сяє.
Ти довірся... Іди! Хай вперед лиш сліди.
Лиш сміливий мети досягає.
Якщо хочеш... Пливи!
Як захочеш... Літай!
У польоті розправ свої крила.
Це ж для тебе весь світ,
і його ніжний цвіт.
Право кожного - доля щаслива!
Зможеш ти досягнути багато в житті.
Кожен сам свою долю шукає.
І до щастя свого сам ти зможеш дійти.
Для щасливих світ барвами грає.
Якщо хочеш... Пливи!
Як захочеш... Літай!
У польоті розправ свої крила.
Це ж для тебе весь світ,
і його ніжний цвіт.
Право кожного - доля щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796140
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2018
Доглядала Ведмедиця своє Ведмежатко.
Все чесала йому шубку та гладила лапки.
Цілувала його ніжно у мордочку файну.
Вже й виросло... Ведмедиця має дяку гарну.
Каже Ведмежа, що в неї шуба вже немодна.
Що сама вона негарна та ще й непроворна.
Що на люди виводити таку сором... Годі!
Нехай краще бур'ян поле в своєму городі.
А Ведмежа не працює, бо ж воно є файне.
По курортах, в ресторанах...
Життя в нього гарне!
Працювала Ведмедиця, про Ведмежа дбала.
Хоч не дуже в неї густо, та все ж назбирала
грошенят вона чимало... От хто така мати!
Правда, не на довго стане, якщо так гуляти.
А що далі?.. Задумайтесь, татусі та мами!
Гірко вам тепер ведеться... А що буде далі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795981
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.06.2018
Ліс шумить... Стежина в'ється, між кущами ген зникає.
Ходить лісом бородатий дід старенький. Щось шукає.
Нахилятись, видно, важко... бо ногою гриб підкинув.
Ось присів він на пеньочку, вийняв з кошика торбину.
Ще до нього приєднались двоє. Такі ж бородаті.
Їли й пили. На здоров'я! Та чому, скажіть, у лісі сміття
залишати?
За всіма тут пильнували двох лисичок хитрі очка.
Пахли ж смачні бутерброди. Поділилися б шматочком!
Як помітив дідусь зайця - засвистів, аж ліс схилився. Так
тікав той бідолаха... Дід від сміху аж стомився.
Знаю я, що у казках всіх, лісовички добрі. Що ж це ро-
биться, скажіть, із нами сьогодні? Може дідусь захворів,
чи перетомився? Думалося, він хороший. Як я помили-
вся!
Підійшов поближче - глянув... аж за кущ схопився.
Це ж знайомий мій Микола. Він місяць не брився!
Хоч, по-правді вам скажу, не в бороді діло. Від побаче-
ного в мене серце защеміло.
Та полегшало відразу, (ой, який це був урок!) як між
деревами з'явився веселий лісовичок.
Невеличкий, дуже добрий. Він збирав сміття в мішок!
Кинувсь я допомагати... та мене збудила мати.
І згадавсь вчорашній день й те сміття, де круглий пень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795555
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.06.2018
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким десь у гаю.
Торкаюсь коханої рук
і радість легку відчуваю.
А місяць на нас задививсь
і зорі ясні, що у річці.
Купаються там, де кленок
шепоче щось тихо смерічці.
(2р.)О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
Хлюпочешся в чистій воді
і срібною хвилею граєш.
О, зоряна... зоряна ніч!
Для нас ти вогні розсипаєш.
Торкаються чари твої
тонких струн душі й мого серця.
Доріжкою срібною міст
побіг через річку й озерця.
(2р.)О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким десь у гаю.
Торкаюсь коханої рук
і радість легку відчуваю.
Ця радість моя через край,
коханій вона передасться.
Бо ж світиться зоряна ніч,
дарує закоханим щастя.
О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
О, зоряна... зоряна ніч!
Для нас ти - знаю.
Зі мною дівчина моя.
Її я кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795442
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.06.2018
Коли душі легко - вона заспіває.
У мріях казкових до сонця злітає.
Їй тепло і ясно, і все зрозуміло.
Бо сонце навколо їй путь освітило.
Коли душі добре - вона посміхнеться.
І сміх той дзвінкий її скрізь розіллється.
І квітне душа така райдуги цвітом.
Барвисте тоді розцвітає в ній літо.
Коли душі весело - всьому радіє.
А ще душа ніжно любити уміє.
Бо світла любов ця дає душі крила.
Як люблять її - душа вдвічі щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795312
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2018
(2р.)Захотіла якось з милим погуляти.
Та мені не можна йти одній із хати.
(2р.)Ой у полі жито.
Ой у полі жито.
Було мене сварено.
Було мене бито.
(2р.)Не пускала мама, не пускав і тато.
А я до миленького сама пішла з хати.
(2р.)Повних колосочків в полечку зібрала.
З милим до схід сонечка в саду розмовляла.
(2р.)Як прийшла до хати, сварилася мати.
Колосків багато, сварився ще й тато.
(2р.)Ой, мамо і тату, мене не тримайте.
Якщо зятя хочете - гулять відпускайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795260
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 11.06.2018
Вже за горою сонце сіло спати... Спустився
тихий вечір. Хазяйнує.
Розсипав зорі в небі синім рясно. Тут гострий
місяця ріжок за всім пильнує.
Приспав вже він кущі, дерева, квіти. І річці
приказав тихо шуміти. Навіть зелені трави
задрімали. З небес спустились зірочки маленькі
і колискові ніжні заспівали.
Слова їх чують ті, що засинають, кого солодкі
добрі сни чекають. Ллє місяць ясне срібло з неба.
Ой, як же гарно зірочки співають!
Щасливий той, хто чує їхню пісню. Щасливий
той, хто бачить сни солодкі. А прийде ранок,
росяний, веселий... розбудить й скаже:
- Гарно як сьогодні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795177
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.06.2018
Хочу світ я увесь обійняти...
слова б ніжні, ясні підібрати.
Так, щоб серце від щастя співало,
і шептали вуста: - Мало... Мало!
Таких слів я ще не відшукала,
про що мова, я ще не сказала.
А чомусь вже серденько співає,
про що йдеться, воно відчуває!
Не буває того, що я хочу,
забагато... чи, навіть, досхочу.
Не буває. Серденько це знає.
Дам я волю йому. Хай співає!
Ой солодка ж мелодія та,
поцілунків в медові вуста...
Радість-щастя в душі через край.
- Я люблю! Я люблю тебе... Знай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2018
Проснувся я раніш від сонця... та ранок вже дививсь
в віконця. Він розбудив всіх солов'ят. Від їх пісень проки-
нувсь сад, плодами до землі нагнувся. Ранок люб'язно по-
сміхнувся.
Про щось із вітром гомонів. Той шепотів щось... шепотів.
Почули квіти ту розмову. Проснулись. Вмилися росою. Пе-
люстки стали розкривати. Так гарно квітнуть навкруг хати!
А ранок мав багато справ. Тут заскрипів, там запищав.
Ще він дзвінкими голосами закукурікав для нас з вами.
Корова Лиска потягнулась, Рябко загавкав. Кінь Гнідко,
скажу, проснувся вже давно. І курочки засокотіли, бо дню
новому теж зраділи.
І засміялося віконце... Побачив я, як сходить сонце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795099
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.06.2018
Кріт нори рив. Старався. Його навіть хвалили.
Зарплату він чекав. Малесеньку платили. Хто знає,
з дня на день, як він перебивався?.. Ось збільшить
обіцяли. Радів Кріт. Дочекався!
Отримав, скажу вам, зарплату непогану. Купив
хліб, молоко і сир, і рис, й сметану. Три гарних бу-
ряка, чималих п'ять морквинок, петрушку, кріп,
квасолю, смачненьких синіх сливок. А ще взяв ка-
бачків й велику капустину.
Додому Кріт приніс зарплати половину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794860
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 08.06.2018
Проснувся якось вранці Лис... болів живіт і ноги, й
хвіст.
Чому? Скажіть, з якого дива? Яка крутила його сила?
Задумався. І враз згадав, як вранці він веселим встав.
Поснідав (смачну їжу мав) й мерщій побіг туди, де став.
Індичку й Курку схопив Лис. До цього мав великий
хист! Хотів ще Гуску й Качок з п'ять, а ті, як почали
кричать! Крильми махали... просто жах! Прийшлось
сховатися в кущах.
Довгенько він в кущах сидів. Не пам'ятає навіть, як
йому на хвіст хтось наступив. Це було троє Баранців.
Такі великі та сердиті, як стали того Лиса бити!
Ви б бачили, як він тікав... Скажу, дороги не шукав.
Додому ледве він прибіг і там заснув без задніх ніг.
Усі сміються з того Лиса. Отримав те, що заслужив.
Отримав, що отримать мав... щоб на чуже не зазіхав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794852
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 08.06.2018
Старенький Цап навчав малого:
- Будь чемним і порядок знай. В чужий город
не лізь ніколи... та й свій, прошу я, обминай!
Заліз я якось у капусту й, де буряки,все потоптав.
Отримав стільки... по заслузі. Дай, Бог, щоб ти
цього не знав!
А якось в лісі залишився, бо під кущем рясним
заснув. Побачив Вовка... Схаменувся! Скажу, що в
мить усе збагнув. Тікав я так, що все тріщало.
Стільки кущів переломав! Мені ще й дома перепало.
Хочу, щоб ти цього не знав.
Багато ще той Цап старенький Цапку малому
говорив. А той його зовсім не слухав, не цінував
його він слів.
Були у нього биті боки частіше, ніж у дідуся. Бо
не приймав Цапок уроків... А в них же мудрість
непроста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794689
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 07.06.2018
У родині соловейка підростало солов'ятко.
А було воно гарненьке, то ж раділи мама й татко.
Дзьобик гострий, спритні лапки. Легке пір'ячко,
сіреньке. Правда, трішки вередливе. Говорили:
- Ще маленьке! Підросте, порозумніє...
Та не так воно вже сталось. Підросло, літать
навчилось... й свого дому відцуралось!
Плаче мама-солов'їха, і зітхає гірко тато. Всі диву-
ються у лісі:
- Як могло таке от статись?
Стало жити на болоті, там де жабки зелененькі.
Собі хвостик зеленило, вчилось квакати раненько.
Потім з дятлом десь літало. Дзьобом стукало щоси-
ли, щоб жуків всіх налякати... й ця затія надоїла.
Скрекотіло, як сорока. Голосно так, на весь ліс.
І було таким безпечним, що лис відгриз зелений
хвіст!
Сіло, сіре, на пеньочку та й заплакало щосили.
Повернулося додому, про́сить, щоб його простили.
Зрозуміло, що найкраще в своїм домі проживати.
І радіє солов'їха, радий соловейко-тато.
Дзвінко й весело співати у своїх батьків навчилось.
Так витьохкує щоранку, що все навколо звесе-
лилось!
Просинаються дерева, відкривають квіти очки.
У нього дзвеніть навчились сині лісові дзвіночки.
Навіть річка вся стихає, коли спів його лунає...
А як сонце спати ляже - заспокоїть всіх, при-
спить.
Бо, як ніжна колискова, тоді спів його бринить.
Тільки місяць ясний сяє й зорі мерехтять вгорі...
все ж зачаровано стихає, як співають солов'ї.
Засинає сад до ранку, поле, луг, зелений гай.
В соловейка й ти, дитино,
вчись любити рідний край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794440
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.06.2018
Під горою джерело, в нім вода іскриться.
Ой, яка ж... яка дзвінка у ньому є водиця!
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Виграє. Іскриться.
Сюди хлопець молодий прийшов води напиться.
Під горою джерело, в нім вода прозора.
А зустрілися ми з ним тут ніби й випадково.
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Чистеє джерельце.
А той хлопець молодий збентежив моє серце.
А той хлопець молодий пив з мого відерця.
І сказав, що гарна я... теж йому до серця.
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Ще й калина пишна.
Просив хлопець молодий, щоб я до нього вийшла.
Під горою джерело, в нім вода іскриться.
Ой, яка ж... яка дзвінка у ньому є водиця!
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Виграє. Іскриться.
Ми сьогодні знов сюди прийдем води напиться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794356
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.06.2018
Вільний вітер, де хоче літає...
ячмені і жита колихає.
В кроні дуба ще трішки спочине
та й у гори високі полине.
Між смерічками тихо пов'ється,
на найвищу вершину збереться.
А яка тут найвища - він знає,
він до неї свою стежку має.
-У-у-у! -загуде, якщо ненароком
за сучок десь зачепиться боком.
-Ш-ш-ша... - втішатимуть вітра смерічки.
Стихне він лиш внизу, біля річки.
Любить вітер із хвилями гратись,
навперейми бігать... сміятись.
Річці теж до вподоби шуміти,
вона з вітром уміє дружити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794202
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.06.2018
Йде день за днем... без вороття.
Час не для гри, а для життя.
Здригається від зла земля,
бо невесела іде гра.
І плаче гірко... їй болить.
А як те зло нам зупинить?
Воно ж хизується он як!
Найбільшим хоче бути. Так!
Найважливішим... Це не сміх.
І найбагатшим поміж всіх.
Та честь і мудрість, й доброта
існують в світі неспроста.
Йде день за днем... без вороття.
Вчимося цінувать життя
й те істинне, що є святим.
Життя йде завжди поруч з ним.
Як з'явиться крапля добра -
то стане в світі менше зла.
Краплина радості й твоя
хай розцвіте тут від тепла.
У світі, знай, ти не один,
й добра багато є краплин.
Із ними істина свята,
то ж злу не буде вороття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794131
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2018
Посадила калиноньку край води.
Ой рости, моя калинонько... Рости!
(2р.)Ой рости, моя калинонько, рости.
Білим цвітом тобі веснами цвісти!
Ой цвіти, моя калино! Ой цвіти.
Білим цвітом мою землю освяти.
(2р.)Ой цвіти, моя калино! Розцвітай.
Хай радіє тобі річка, поле й гай!
Посадила калиноньку на весні.
Соловейко вже співає тут пісні.
(2р.)Ой росте моя калинонька. Росте!
В її гронах ясне сонце, золоте!
Посадила калиноньку край води.
Ой рости, моя калинонько, рости.
(2р.)Ой рости, моя калино! Зацвітай.
Хай радіє Україна - рідний край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793785
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.05.2018
Над водою нахилились молоді вербички,
довгі коси розпустили, умивають личка.
А вода шумить позора, хвилями хлюпоче...
про усе, що вона чула, розказати хоче.
А тим берегом йшли двоє, про щось гомоніли,
прислухалися вербички... теж знати хотіли.
Тут закохані сиділи на містку, до ранку,
дзюркотіли хвилі сині у веселім танку.
В небі місяць молоденький з зорею шептався,
з дівчиною молодою козак обнімався.
В срібнім світлі до берізок схилились кленочки,
тріпотіли від тієї ніжності листочки.
Ген за річкою стрімкою спить у полі жито,
ходить нічка бережечком... тихо... тихо... тихо.
В снах від сонця тут волошки мружать ясні очки,
прийде ранок - залунають дзвінкі голосочки.
Знов пісні розсипле жайвір в чистій високості,
і прилетить соловейко до калини в гості.
Задзвенять всі бджоли дружно над духмяним цвітом,
бо зустрілася весна тут із веселим літом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793693
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.05.2018
Життя дано... є право жити,
ми для добра прийшли в цей світ.
Для нас тут ясне сонце світить,
росою вмитий, яблунь цвіт.
Є зорі у нічному небі...
А днями світиться блакить,
що щедро землю напуває,
дощами тихими шумить.
До себе манять полонини,
дзвінкі вершини синіх гір.
Тут джерело втамує спрагу
й потішить всіх пташиний спів.
Беремо ми... всього без краю,
світ не рахується - дає.
Знай, мудрість та, що вчить давати,
багатством найціннішим є!
То ж головне - вчись працювати,
щоб кращим світ із нами став.
Старайся жити так , щоб більше
того, що дав ти... а не взяв.
Розквітла квітка бджілок вабить,
в слідах добра і наш є крок.
Тут кожен день - життя екзамен,
для нас усіх новий урок.
До чого ж світ наш є прекрасним...
Творцем він створений для нас.
Живім! Творім! Оберігаймо!
Робить добро - це наш є час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793130
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.05.2018
Ой дозріли вишні у нас біля ганку,
позирав частенько на них мій Іванко.
Як зірвав тих вишень стиглих цілу жменьку,
відпустив додому мене лиш раненько.
Вишеньки, вишні... Кучеряві. Пишні.
Вишеньки дозрілі, а ми вдвох - щасливі!
Я носила вишні у зоряні нічки,
цілував Іванко мене ніжно в щічки.
Цілував, голубив, пригортав гарненько...
ще просив принести вишеньок хоч жменьку.
Вишеньки, вишні... Кучеряві. Пишні.
Вишеньки дозрілі, а ми вдвох - щасливі!
Ой дозріли вишні у нас біля хати,
пригощала часто вишеньками мати.
Пригощав Іванка й татко мій охоче...
бо він, певно, зятем бачить його хоче.
Вишеньки, вишні... Кучеряві. Пишні.
Вишеньки дозрілі, а ми вдвох - щасливі!
Як це ж воно сталось, і чому так вийшло,
що об'їв Іванко усю нашу вишню?
І тепер до мене свататися має...
каже, що за вишні він мене кохає.
Вишеньки, вишні... Кучеряві. Пишні.
Вишеньки дозрілі, а ми вдвох - щасливі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792771
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.05.2018
Знай, хто великий, є ще Більший.
А хто високий - є ще Вищий!
Для тих, хто сильний, є Сильніший.
Від тих, хто мудрий - є Мудріший!
І буде так, як Він скерує.
Бо бачить, розуміє, чує
усе, що робим, навіть в тайні.
Діла хай наші будуть... гарні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792692
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2018
Сіра хмара небо облягла,
та не буду я сидіти в хаті.
Знов прийшла до нас весна ясна,
під вікном твоїм буду чекати.
(2р.)А той дощ рясний
іде... іде... іде...
дзвенить по парасольці.
Веселі нотки "до-до-до" і "ре"
виспівує він на твоїм віконці.
Краплі, краплі, краплі... дощові.
О, скільки ж їх... О, скільки ж їх багато!
Знаю, що недовго тут мені
доведеться на тебе чекати!
(2р.)А той дощ рясний
іде... іде... іде...
дзвенить по парасольці.
Веселі нотки "до-до-до" і "ре"
виспівує він на твоїм віконці.
Ти до мене знову... знов прийшла.
Не злякалась, що надворі злива.
У твоїх очах цвіте весна.
Як і я з тобою... ти щаслива!
(2р.)А той дощ рясний
іде... іде... іде...
дзвенить по парасольці.
Веселі нотки "до-до-до" і "ре"
виспівує він на твоїм віконці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
Ой у полечку, у широкому,
жито.
Козаченька тут, молоденького,
вбито.
Ой заплакала, зажурилася
мати.
На своїй землі виганяють нас
з хати.
Ой у полечку, у широкому,
круки.
Сіють горечко та недолечку,
муки.
Проженім мерщій теє лишенько,
люди!
Запанує тут щастя-доленька
всюди.
Ой у полечку, у широкому,
жито.
Буде весело, буде радісно
жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792366
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2018
Вся земля для нас із вами.
Тут є поле з колосками.
Пахне ліс суничкою.
Луг - травою й річкою.
А в зеленій ген долині
розцвіли дзвіночки сині.
Й незабудки тут блакитні,
ними квітнуть дні привітні.
Медом і барвистим цвітом
пахне щедре, тепле літо.
Сонячне проміннячко
розсипає літечко.
Пахнуть яблука в садочку.
На городі - огірочки.
Морква й кріп, дощами вмиті.
Гарбузи, соком налиті.
Вся Земля для нас із вами...
Пахне стежка споришами.
І волошками цвіте
тут дитинство золоте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792269
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.05.2018
Ой купила черевики, а на що - не знаю.
Я ж думала танцювати в них піду до гаю.
Там зібрались парубки всі і дівчат багато.
Гарно буде в черевиках нових танцювати.
Ой для чого ж черевики, як музики грають,
А мене на ту гулянку з дому не пускають?
Ой для чого черевики, ще й такі гарненькі,
Як сидіти треба дома біля тата й неньки?
На гуляночці вже хлопці мене виглядають.
Танцювати з ким я хочу, правда, ще не знають.
А з сусіднього села там приходить високий.
Дуже гарний він, білявий, стрункий, кароокий.
Ой пусти мене, матусю... відпусти, рідненька!
Танцювати дуже хочу, бо я ж молоденька.
Ой пусти мене, мій татку, танцювать досхочу.
Я ж у тії карі очі дивитися хочу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2018
Сл. та муз. Н.Башинської
Аранжування Б.Попова
Одягну я вишиванку, бо красиву маю.
Заспіваю пісню дзвінко, немов пташка в гаю.
(2р.)Ой красива ж вишиванка,
маками розшита!
Тут ромашки і волошки
квітнуть поміж жита!
У своїй я вишиванці іще краща буду.
- Дуже гарно вишиваєш! - хвалять мене люди.
(2р.)Ой красива ж вишиванка,
на ній сонце сяє!
Дозріває в полі жито,
соловей співає!
Квіти гарно вишивати мама научила.
Щоб завжди була у мене доленька щаслива.
(2р.)Ой красива ж вишиванка,
на ній квітнуть ранки!
Є найкращими у світі
наші вишиванки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792001
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 16.05.2018
Ховрашок з'явився в полі, був такий проворний!
Бігав він у лісі, в лузі... то ж комори повні.
І в засіках, і у бочках, та ще й у мішечку.
Мав і жито він, і просо, і пшеницю, й гречку.
Задивлялися на нього, скажу вам, дві Мишки.
Та вони не працювали, лиш читали книжки.
Дві розумниці, звичайно... вивчили всі букви!
А в шкафах вони ще мали й красивенькі сукні.
І собою привабливі... одна гарна, й друга.
Та в їх бік Хом'як й не глянув, є в нього подруга.
Живе вона ген, край поля. Така непримітна!
До схід сонця встає рано, з усіма привітна.
У неї порядок всюди: в хаті, в коридорі.
А ще, кажуть, є усього і в її коморі.
Каже Хом'як, що потрібна така у господі,
і у хаті, й біля нього, та ще й на городі.
Почали шептатись Мишки, сердились доволі.
Всім розказувати стали, ніби Хом'як хворий.
На дурниці не зважав він, своє діло знає!
Оженився на тій Мишці... уже й діток має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791885
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.05.2018
Розбуди мене, мамо, до схід сонця... Раненько.
Коли дзвінко співає у саду соловейко.
Я навчуся у нього теж так дзвінко співати.
Від пісень тих все квітне навкруг нашої хати.
Мамо рідненька - найкраща у світі.
Як сонце,
для нас
ти умієш світити!
Розбуди мене, рідна, я відерце водиці
Принесу спозаранку із нової криниці.
Задивлявся на неї ясний місяць всю нічку.
Приміряла калина, мов у дзеркальці, стрічку.
Мамо рідненька - найкраща у світі.
Як сонце,
для нас
ти умієш світити!
Розбуди мене, мамо, до схід сонця... Раненько.
Коли дзвінко співає у саду соловейко.
Буду разом з тобою я той цвіт вишивати,
Що так гарно тут квітне навкруг нашої хати.
Мамо рідненька - найкраща у світі.
Як сонце,
для нас
ти умієш світити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791764
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 15.05.2018
У сокола ясного - ясні соколята.
У ворона чорного... чорні воронята.
Він в полі широкому зе́рна хоче взяти.
Ті зернята золоті сам хоче склювати.
Те поле безмежним є... і зерна багато.
А зернята - добірні, всі для соколяток.
Підросли вже соколи, зміцніли в них крила.
Це їх земля рідная... їх родюча нива!
Не для тебе, вороне! Не для вороняток.
Нива зріє золота лиш для соколяток!
У ворона чорного... чорні воронята.
У сокола ясного - ясні соколята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2018
Як прокинусь зраночку,
обніму я мамочку.
Хай побачить сонечко,
що я хороша донечка.
Сонечко! Сонечко!
Сонечко ясненьке.
Матінка! Матінка!
Матінка - рідненька.
Як прокинусь зраночку,
поцілую мамочку.
Буде знати сонечко,
що любить маму донечка.
Весело співатиму,
маму розважатиму.
І зрадіє сонечко,
що я весела донечка.
Як прокинусь зраночку,
обніму я мамочку.
Хай побачить сонечко,
що я щаслива донечка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791458
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.05.2018
Де покоси серед лугу,
квітів сила...
У пісень тут виростають
крила.
Де ріка між верб глибока
біжить стрімко.
Тут співає моя мама
дзвінко.
В лісі, де до неба сосни...
ніби хмарно.
Тут співає моя мама
гарно.
А у полечку, де жито
у покосах,
Розсипаються пісні ті,
в росах.
Їх мелодії почуєш
рано вранці
В промінців ясного сонця
танці.
Тут, де яблуні і груші,
пахне мята,
Разом з мамою співає
наша хата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791423
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 12.05.2018
Шануй свого батька, шануй свою матір.
Довго будеш жити, щастя будеш мати.
Будеш сіять жито і ниву орати.
Головні в житті для нас мама й тато.
Збудуй свій будинок, народи дитину.
Посади в садочку червону калину.
Нехай шумить листом,
пишним гроном гнеться.
То зрадіє щире, добре твоє серце.
А ще буде в тебе радості багато.
Коли навчиш діток своїх працювати.
Як підростуть діти, й вони будуть знати,
Що батька і неньку треба шанувати.
Шануй свого батька, шануй свою матір.
Довго будеш жити, щастя будеш мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2018
Оповив все туман пеленою густою.
Скрізь ходив, скрізь бував...
милувався красою.
Ген повився вже білою стрічкою
поміж вербами, понад річкою.
Любить пісню дзвінку, там її він почує.
Потім далі піде, знову десь помандрує.
Тихо ходить вже в гаю доріжками,
поміж кленами, між смерічками.
Тепер далі повивсь... та й спинився в долині.
Тут в дзвіночків ясних, як в небес очі сині.
Між кущами поплив, поміж вітами
та й розсипався білими квітами.
Білий цвіт цей ясний тішить душу і серце.
Синє небо й дзвіночки, і синє озерце.
А він квітне знов білою стрічкою
біля озера й ген... за річкою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791304
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.05.2018
́Я пішов по світах, думав долю знайду.
Пощастило комусь... мо зустріну свою?
Залишив рідний край, своїх друзів, батьків.
Вже пройшов увесь світ, та чомусь не зустрів.
Залишив... де моїх є багато слідів.
Дуже бідна була - помічать не хотів.
Не солодка була мені доля своя.
А тепер зрозумів: яка є - то моя...
Як же бути їй там у скрутний такий час?
Мабуть, роки гіркі випробовують нас.
І дні ясні гірчать, щоб дізнатись... Хто ми?
Повернутися час... Мо зрадіє мені?
Роду славного є... всі ми, доньки й сини.
Бережи рідний край, і цінуй, і люби.
Богом дана земля, й пам'ятати тобі:
Щастя може цвісти лиш на рідній землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791234
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2018
Сл. та муз. Н. Башиської
Аранжування Б. Попова
Дощик, дощик! Дощик, дощик!
Дощик капає:Кап, кап...
Намочив берізку й клена.
І в ялини сотні лап.
(2р.) Дощик! Дощик!
Вмилися смерічки.
По калюжах я біжу,
Мій братик і сестрички.
Дощик, дощик! Дощик, дощик!
Так гарненько він іде...
Розійшлися в небі хмари.
Світить сонечко ясне.
(2р.) Дощик! Дощик!
Вмилися смерічки.
По калюжах я біжу,
Мій братик і сестрички.
Дощик, дощик! Дощик, дощик!
Дощик капає:Кап, кап...
Намочив берізку й клена.
І в ялини сотні лап.
(2р.) Дощик! Дощик!
Вмилися смерічки.
По калюжах я біжу,
Мій братик і сестрички.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2018
Стоїть у лісі обеліск...
Тут гарні коси у беріз.
Високі сосни... ліс густий.
Між трав притих струмок дзвінкий.
Рядочком клени, глянь, ростуть.
Здається, шану віддають
тим, хто знайшов назавжди рай,
боронячи тут рідний край.
Чиясь дбайлива ось рука
бузку ще кинула в рядках.
Так гарно квітне... на весь ліс.
Багато тут пролито сліз...
І ти низесенько вклонись.
Тут син чи брат, чи батько чийсь.
Життям прийшлось їм заплатить,
щоб нам у мирі й щасті жить.
Стоїть у лісі обеліск...
Тут гарні коси у беріз.
Високі сосни... ліс густий.
Між трав притих струмок дзвінкий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790952
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 09.05.2018
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
А біжить вона від хати, де мого дитинства дні.
Де щасливі мама й тато... і такі ще молоді!
Тут, де вишні у садочку й кучерявий клен шумить,
Починає біг свій стежка, від воріт у світ спішить.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
В нашім полі... за селом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2018
Дав кожному Господь усе, що тільки міг.
І ріки... і поля, що знов шумлять хлібами.
Гаї з піснями солов'їв, безліч доріг,
високі гори, з вершинами до хмари.
О, що за дивний світ! Він барвами цвіте.
Калина тут рясна і мальви біля хати.
У травах росами горить сонце ясне...
і ластів'ята навчаються літати.
Моя земля в цвіту... для мене і для всіх,
хто любить, як і я, в кого вона єдина.
Розсипав щедро Бог навкруг веселий сміх,
й дзвінких пісень тут... нас радує перлина.
Дав кожному Господь усе, що тільки міг.
І ріки... і поля, що знов шумлять хлібами.
Гаї з піснями солов'їв, безліч доріг,
високі мрії, з вершинами за хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790529
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2018
Це є мій час... В нім я живу.
Тут тепло так! Буває й зимно.
Це мій час... в нім я іду
Туди, вперед, де світло видно!
Тут все моє... пора ясна,
і гіркоти по самі вінця.
Моя мрія, мій політ,
із джерела дано напиться.
Це є мій час! В нім я живу.
Тут тепло так! Буває зимно.
(2р.)Це мій час ... в нім я іду.
Туди, вперед, де світло видно.
Це мій час... в нім я іду...
Яке ж це чисте джерело!
Воно повік не замерзає.
Тут разом добро, і зло,
і сонце для усіх нас сяє.
О! Скільки тут усього є...
Веселка, небо синьооке,
золотисті колоски.
Це джерело таке глибоке!
Це є мій час! В нім я живу.
Тут тепло так! Буває зимно.
(2р.)Це мій час ... в нім я іду.
Туди, вперед, де світло видно.
Це мій час... в нім я іду...
Як добре тут у будні дні,
й коли в душі твоїй є свято.
А дороги кличуть в світ...
на них є друзів так багато!
Візьму я з того джерела
слова, які душі торкнуться.
Це мій час... В нім я живу.
Люблю, коли навкруг сміються.
Це є мій час! В нім я живу.
Тут тепло так! Буває зимно.
(2р.)Це мій час ... в нім я іду.
Туди, вперед, де світло видно.
Це мій час... в нім я іду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790393
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.05.2018
Я бачу хтось образив вас...
Живемо всі ми в такий час.
Знайте!
Лишили без роботи вас?
Навіть не видали аванс...
Чекайте!
А ціни... Що дивує вас?
Живемо всі ми в такий час.
Не забувайте!
Таким є час... Таким є час.
Життя у ньому є для нас!
Таким є час... Таким є час.
Я знаю, буде все гаразд.
Я знаю, буде все гаразд!
Забрали... Не спитали нас.
Живемо всі ми в такий час.
Знайте!
Хоч обіцяють повсякчас,
що буде добре все у вас.
Чекайте!
Бо ж кращі є тут поміж нас,
їм треба зараз "все гаразд".
Не забувайте!
Таким є час... Таким є час.
Життя у ньому є для нас!
Таким є час... Таким є час.
Я знаю, буде все гаразд.
Я знаю, буде все гаразд!
А час іде, а час пливе...
майбутнє зоряне гряде.
Знайте!
Не обіцяти, а робить,
щоб веселіше було жить.
Чекайте!
Бо щастя буде тільки з тим,
хто йому працею служив.
Не забувайте!
Таким є час... Таким є час.
Життя у ньому є для нас!
Таким є час... Таким є час.
Я знаю, буде все гаразд.
Я знаю, буде все гаразд!
Я знаю, буде все гаразд...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790328
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2018
Вчать лелеки літати лелечат над селом.
Неба синь колихають вони дужим крилом.
Тато й мама, лелеки, у польоті легкі.
Лелечаточок троє... та сміливі ж які!
Цей політ незвичайний не забути мені.
Ще невміло кружляють лелечата малі.
Підбадьорюють хмари:"Вище... Вище злітай!
Спробуй зорі дістати, на крилі погойдай!"
Нам пройти шлях своєї долі треба в житті.
Чи довіритись вмієм ми своїй висоті?..
Треба мудрості вчитись у своїх нам батьків.
А вона з роду в рід... споконвіку віків.
Вчать лелеки літати лелечат над селом.
Неба синь колихають вони дужим крилом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790270
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2018
Сл. та муз. Н.Башинської
Аранжування Б.Попова
Дороги... Дороги... Дороги...
як в небі веселки дуга.
Веселі, дзвінкі й гамірливі,
біжать в світ... й кінця їм нема.
(2р.)Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
Біжать, поспішають дороги,
все кличуть... вперед нас зовуть.
Бувають вузенькі й широкі,
вони у життя нас ведуть.
(2р.) Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
На них зустрічаються грози,
є добрі хвилини й сумні.
Хай світяться щастям дороги,
хай сяють їм сонячні дні.
(2р.)Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790174
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2018
Йшов батько з сином через поле... Було те поле неозоре.
Здавалося, нема кінця. Вчив батько сина-молодця.
- Поглянь, синочку, люди в полі. Працюють зрання і до ночі.
Душа радіє й мої очі.
І придивлятись став той син... А й справді, тут є не один,
по всьому полю працьовиті!
- Дає нам Бог, сонцем умиті, весняні дні, - промовив батько.
Тут кожен зерна свої сіє, які він має, як уміє.
І придивлявсь до зерен тих той син... великих і малих.
А люди сіють і співають... вони від праці радість мають!
Радіє й батько дню ясному. А доки йшли вони додому ще й
сам орав і щедро ниву засівав. То ж люди дякувати стали.
Бувало, що й на хліб давали. Й син не сидів. Допомагав.
До праці він охоту мав.
На осінь знову довелося їм тим широким полем йти. А тут
капуста й буряки, і помідори, морква, кріп, картопля є тут і
квасоля, і кукурудза, і горох, петрушка гарна й кабачки, і гар-
бузи, і огірки! Овес, ячмінь і пшениці... жита дозріли золоті.
- Ми, сину, бачили з тобою, як сіяли. Пора й збирати. Та знай,
ще треба доглядати те, що посіяв. Щоб зібрать - зернята треба
всі плекать... і прополоти, і полити.
Як добре, коли вчаться діти в своїх батьків! І вміють зерна
розсівати, і люблять паростки плекати. Тоді їм буде що збирати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789874
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.05.2018
Приснись мені... легким дощем пролийся.
Чи вітром прошуми, чи сонцем усміхнися.
В снах сад в цвіту, і пісні дзвінко ллються.
і ясени шумлять, і весело сміються.
Приснись мені... блудному, земле, сину!
Барвінок там цвіте і мальви біля тину.
Дорога та, що з споришу та м'яти,
Хай приведе мене до батьківської хати.
Приснись мені... дай для польоту крила.
Солодка, земле, ти, що нас усіх зростила.
Тепер на жаль... Час сіє гіркотою.
Та я люблю тебе, в думках завжди з тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789688
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.04.2018
У ріці, в воді прозорій, відзеркалюються зорі...
Низько верби нахилились, між собою шепотілись.
Прилетів знов соловейко до калини... Лиш раненько
полетить, як впадуть роси й заіскряться всі покоси.
Річка плине, не спиняє... Тут дівчину обнімає
козаченько молоденький, немов місяць той ясненький.
Вже всі зорі накупались, а вони все обнімались.
Потім десь у гаю зникли... Сині хвилі в річці стихли.
Серед трав розсипавсь сміх... Соловеєчко притих.
Спали верби... Спали гори... Розсипались сяйвом зорі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789538
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.04.2018
Для тебе трелі солов'я, їх знов весна принесла.
Не загубилась між снігів - новим життям воскресла.
Хоч нелегкі й твої літа, та славою повиті.
О рідна земле, дорога, найкраща ти у світі!
А я співатиму пісні про тебе, Україно!
Ти в серці квіткою цвітеш... у нас - єдина.
Про слово вільне і святе, що всіх зігріє.
Про ясне сонце, золоте... і небо синє!
Тут грає хвилями Дніпро, і вишні навкруг хати.
Цінуєм все, що Бог дає, трудом своїм багаті.
Козацька слава розцвіла, бо сила й мудрість з нею.
І навіть у похмурі дні, ти світиш нам зорею!
А я співатиму пісні про тебе, Україно!
Ти в серці квіткою цвітеш... у нас - єдина.
Про слово вільне і святе, що всіх зігріє.
Про ясне сонце, золоте... і небо синє!
В моїх піснях всі ясні дні, у них стрімкі потоки.
Вони веселі, запальні... хай линуть через роки.
Дзвінкі, бадьорі, як весна... їх відпущу на волю.
Бо вірю, що зустрінуть там свою щасливу долю!
А я співатиму пісні про тебе, Україно!
Ти в серці квіткою цвітеш... у нас - єдина.
Про слово вільне і святе, що всіх зігріє.
Про ясне сонце, золоте... і небо синє!
Для тебе трелі солов'я, їх знов весна принесла.
Не загубилась між снігів - новим життям воскресла.
Хоч нелегкі й твої літа, та славою повиті.
О рідна земле, дорога, найкраща ти у світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789536
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.04.2018
(світлій пам'яті хлопців-чорнобильців)
Засвітилась зранку ясна роса,
де злетіли лебеді в небеса.
Ой, якби ж ті лебеді та й могли,
всю журбу на крила б свої взяли!
Білі-білі лебеді й неба синь,
а між білих лебедів мамин син.
Він тріпоче крильцями в вишині:
- Ой віддай, матусю, весь біль мені!
- Візьміть краще, лебеді, доброту...
не віддасть вам матінка гіркоту.
І журби своєї я не віддам,
нехай буде світло у небі вам!
Зникли білі лебеді вдалині,
тріпотіли довго вони крильми.
Залишили вишні для нас в цвіту...
не зібрать розсіяну гіркоту!
Засвітилась зранку ясна роса,
де злетіли лебеді в небеса.
Ой, якби ж ті лебеді та й могли,
всю журбу на крила б свої взяли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2018
Під високою горою...
стоїть хлопець з дівчиною.
Кучерявий чуб в хлопчини,
а в дівчини очі сині.
Відзеркалюються зорі
в джерелі в воді прозорій.
І дзвенять, немов джерельце,
ті слова, що гріють серце.
А для того й темні ночі,
щоб дивитись в сині очі.
Кучерявий чуб розкішний,
щоб слова дзвеніли ніжні.
Бо ж красива, мов калина,
синьоока та дівчина.
А той хлопець кучерявий
дівчиноньці тій до пари.
Під високою горою...
стоїть хлопець з дівчиною.
Кучерявий чуб в хлопчини-
то ж сміються очі сині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
Співайте, солов'ї... Співайте!
Земля в цвіту. Розвеселяйте
всіх, хто проснувся... І будіть
тих, хто ще спить!
Бо час вперед...Бо час біжить.
Його ніяк не зупинить.
Щасливий, хто із часом йде,
немов той час він сам веде.
Співайте, солов'ї... Співайте!
Свої зернята розсівайте.
У кожного зернятко є,
хоч різний плід воно дає.
Чиїсь піснями задзвенять,
у когось - колосом шумлять.
Хтось сад свій у плодах плекає,
у когось в морі в хвилях грає.
Зернятами є й букви ці,
як сонця ніжні промінці.
Вони серця всім зігрівають,
в душі любов'ю розцвітають.
Співайте, солов'ї... Співайте!
Земля в цвіту. Розвеселяйте.
Ми з вами будемо радіти,
і стане веселіше жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788911
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2018
Світило сонце увесь день... Світило.
Всіх зігрівало, для усіх ясніло.
І щедро так своє тепло всім дарувало.
Комусь багато все ж було, а комусь - мало.
То ж хтось жалівсь, бо жарко... Розімлівся.
А інший за весь день так й не зігрівся.
Тепер задумалася я... У чому сила?
Світить, як сонце? Для усіх?
Не догодило ж?..
Не догоджать... А просто жить. Всіх не зігрієм.
Та все ж, як сонце, дарувать ми радість вмієм.
Чи одному, чи багатьом... хто скільки зможе.
Буває, що в житті і нам хтось допоможе.
Життя навчає нас усіх, як в світі жити.
Хай не для всіх, для одного, та все ж... Світити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788650
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2018
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні
квітнуть і взимку й весною.
Татові яблуні, татові яблуні
світ прикрашають собою.
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні
всіх нас додому чекають.
Татові яблуні, татові яблуні
і в холоди зігрівають.
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні,
вмиті дощем і росою.
Татові яблука, татові яблука,
світяться всі добротою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788532
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.04.2018
Пливи,хмарино, де поля... у річці вмийся.
Над полем дощиком, рясним, ти скрізь... Пролийся!
Сію зернятко золоте, хай проростає.
Тут в неба очі голубі... жайвір співає.
Від сонця, неба і землі сил набирайся.
О, земле рідна і свята... Розвеселяйся!
Сію зернятко золоте, прошу: - Родися!
Тут вас багато гарних є... Заколосися!
Зерняткам щедро в колоску всім наливаться!
Цінуй і ти свій рідний край... Не смій цураться!
Пливи,хмарино, де поля... у річці вмийся.
Над полем дощиком, рясним, ти скрізь... Пролийся!
Нехай хліба на всіх полях... Заколосяться.
На рідній в кожного землі лиш квітне щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788407
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.04.2018
Цвіте весна для кожного... для всіх!
І кращих з-поміж нас не вибирає.
Прислухайся... дзвенить веселий сміх...
і пташка весело для всіх співає.
У наші душі стукає весна,
і променів ясних теплом в них ллється.
Хай ніжний цвіт весняних цих садів
снігів холодних у серцях торкнеться.
-Просніться, люди, у цвіту весь світ...
Весни пелюсток ніжних не збивайте!
Й веселкою як квітне поміж хмар,
ви її цвіту, прошу, не злякайте!
Наллються соком хай навкруг сади.
Це від плодів в землі рум'яні щічки.
Щоб веселіше всім було тут жить,
сипне ще цвіту в луки... і до річки!
Радіймо, люди... це ж для нас весна
ллє щедро світло у кожне віконце.
Ділити не стараймося... Дарма!
Одна земля, і небо одне... й сонце!
І кожен з нас є неповторним тут,
хоч цвіту в світі білого багато.
То ж дякуймо за кожну світлу мить,
цінуймо всі життя своє... мов свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788266
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2018
Розтанув сніг... З'явивсь струмок.
Сьогодні народився.
Побачив світ... Ой, як зрадів!
Дзвінкою піснею полився.
Біжить... Дзвенить... Виспівує...
Йому усі радіють.
Пташки дзвенять всі в унісон,
вони теж весело уміють.
А тут ось камінь... Подивись!
О! Що ж тепер робити?
Струмку не хочеться чекать,
він народився, щоб радіти!
Ще молодий... Не розумів...
Об камінь дужче бився.
Хвиля за хвилею... і вже
струмок над каменем полився!
Отак і в нашому житті...
є каменів доволі.
Та головне - бажання жить,
і завжди прагнути до волі!
Радій життю... Десь обійди...
Десь зачекать потрібно,
щоб сили й мудрості набрать.
Ти маєш право жити гідно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788069
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2018
Весняний дощ йде за вікном. Шумить.
Дивлюсь в вікно, чекаю я... ще мить.
З-за рогу, знаю, вийдеш ти. Прийдеш.
Для мене ти букет троянд несеш.
Зі мною ти! Зі мою ти!
Зі мною ти!
Дарує нам весна мелодії свої.
Зі мною ти! Зі мною ти!
Зі мною ти!
У небі нічка для нас зорі
розсипала ясні!
Найкращі квіти в тебе у руці.
У них ясного сонця промінці.
З-за них тебе чекати довелось.
Бо ж довго вибирав. Так повелось!
Зі мною ти! Зі мою ти!
Зі мною ти!
Дарує нам весна мелодії свої.
Зі мною ти! Зі мною ти!
Зі мною ти!
У небі нічка для нас зорі
розсипала ясні!
Весняний дощ вже за вікном притих.
А наш веселий чути знову сміх.
Рукою на прощання ти змахнеш.
Та знаю: завтра знову ти прийдеш!
Зі мною ти! Зі мою ти!
Зі мною ти!
Дарує нам весна мелодії свої.
Зі мною ти! Зі мною ти!
Зі мною ти!
У небі нічка для нас зорі
розсипала ясні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2018
Дні весняні роз'яснілись, у кульбабках засвітились.
Стало так навкруг красиво... Подивіться на це диво!
Повернувся вже лелека у гніздо своє здалека,
Гуси, ластівки, стрижата... Прилетіли й журавлята!
Розсипає по діброві весна квіти кольорові.
У таночках верховодить, хороводи з нами водить!
Як іде вона гаями, то співає солов'ями.
Де гайочками ходила, там струмочками дзвеніла!
Вже й у поле завітала, нивоньку там всю зорала.
Зерна щедро розсіває... та ще й весело співає:
-Наливайтесь, золотисті! Виростайте всі зернисті.
Щоб багатий урожай, і духмяний коровай!
Дні весняні роз'яснілись, ясним сонцем засвітились.
Розцвіли в саду вже й вишні. Такі гарні... пишні-пишні!
Все навколо таке світле... Все навколо таке рідне.
Поле. Річка. В садку хата... вже духмяниться тут м'ята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787774
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.04.2018
На сонці бджілка гріє крильця,
де вулики... тут наша хата.
Під стріху, у своє гніздечко,
вже повернулись ластів'ята.
Весь сад в цвіту... знов ніби сніжно,
та відзвеніли заметілі.
А це так гарно... Це так ніжно
розквітли наші вишні білі!
Жучок по гілочці тоненькій
біжить в новенькій вишиванці.
Три чорні цяточки на крильцях,
з'явився він сьогодні вранці.
Синичка тінькає в садочку,
весняні ж дні як роз'яснілись!
У травах пишних променята
в ясних кульбабках засвітились.
Лохматий джміль тут розгудівся:
- Всім дякую, що розбудили!
Тепер я мож-ж-ж-у роздзи-ж-ж-ж-чатись,
за зиму вже набрався сили!
Від саду стежечка побігла
між травами туди, де річка.
Вона стрімка, бо з гір збігає,
і в'ється, як в Марічки стрічка.
Блакиттю ніжною розквітло
весняне небо й над рікою.
Тому і в річки сині очі,
як в незабудок під горою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787561
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.04.2018
Обличчя вже прикрасили морщини,
і вкралася в волосся сивина.
Тепер зовсім вузенькою здається
дорога, що в життя мене вела.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
Садили ми дерева край дороги
у юні свої роки... молоді.
Є радощі на ній наші й тривоги.
Широкою здавалась нам тоді.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
Тут все в цвіту, мов сніжні заметілі,
затрималися в нашому саду.
І себе відчуваю молодим я,
коли цією стежкою іду.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787460
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.04.2018
Очі блакитні, як в синього неба.
як в синього неба у сонячні дні.
Очі блакитні, як хвилі прозорі
у синього моря... рідні мені.
Боже мій милий! А скільки в вас ласки.
О, скільки любові тут, щастя, тепла!
У вас, мої очі, світлі надії,
мої сподівання... радість моя!
Зорями сяє ваш погляд привітний,
мелодія світла в вас нових пісень.
Погляд ваш пильний і лагідно-ніжний.
Я з вами стрічаю... кожен свій день.
Очі блакитні, як в синього неба.
як в синього неба у сонячні дні.
Очі блакитні, як хвилі прозорі,
ви маните... з вами... легко мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2018
Коли до мене ти прийшов,
у небі місяць знов зійшов.
А зорі... зорі так яскраво
Засвітились.
Коли додому проводжав,
калині вітер щось шептав.
І чули яблуні в саду,
як ти сказав мені: "Люблю!"
Коли тебе чекала я,
в небі зійшла ясна зоря.
і ніжно верби до води всі
Нахилились.
Коли додому проводжав,
калині вітер щось шептав.
І чули яблуні в саду,
як ти сказав мені: "Люблю!"
А сад цвіте, а сад п'янить,
знов нічка яблуні приспить.
А ранок зорі в пелюстках всі
Позбирає.
Дано нам щастя на землі,
де в ясних зорях вечори.
І чують яблуні в саду,
як ти шепочеш знов: "Прийду!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2018
Барв сипнуло небо на лужок...
незабудками розквітло.
Сині очі незабудок тих
дивляться на світ привітно.
А над гаєм хмарки пропливли,
невеличкі, ніби черепашки.
І з'явились у гайочку тім,
як хмарини біленькі... ромашки.
Цілувало сонце пелюстки,
золотий залишило промінчик.
І заграв на скрипці чарівній
скрипаль-коник, що сів на камінчик.
Квітнуть незабудки голубі
у траві зеленій біля річки.
Сяють, ніжні, сонця промінці
у ромашках в гаю, де смерічки!
Барв сипнуло небо на лужок...
і у ліс, і в полі, і в діброву.
Як барвистий світ оцей, люблю
я природи кольорову мову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786983
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.04.2018
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Вийшов на небо місяць ясненький.
Спи, мій рідненький. Засинай.
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Ходить по хаті котик сіренький.
Спи, мій рідненький. Засинай.
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Сяють для тебе зірочки ясні.
Спи, мій рідненький. Засинай.
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Знову присниться сон солоденький.
Спи, мій рідненький. Засинай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786833
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.04.2018
Великий день.
Веселий дзвін
в ранкове небо лине.
І відкриваються серця
у цю щасливу днину.
-Христос воскрес!
Христос воскрес!-
лунає звідусюди.
І усміхаються привітно
усі навколо люди.
А біля церкви,
ніби рій...
й вогні горять, як зорі.
Тут святять пасхи, крашанки,
є писанок доволі.
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Христос воскрес навіки!
Любов посіяв між людей,
щоб квітла, ніби квіти.
Навчав усіх
по-правді жить.
Для мами і для татка,
Для нас усіх він залишив
ще й доброти зернятка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786830
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.04.2018
Щоранку сонце золоте
на землю день приносить.
Веселий ранок - беручкий,
скрізь розсипає роси.
Назустріч сонцю пелюстки
всі квіти розкривають.
В промінні ніжнім тім, яснім,
вже ластівки кружляють.
О, скільки променів ясних!
Розсипалось доволі:
в діброві, в лісі і в гаю...
в хлібах густих, що в полі.
Яким прекрасним є наш світ,
де кожного зігріє
промінчик сонця золотий...
Бог всіх любити вміє!
Для Нього й ми, як промінці,
ясного сонця діти.
Нам вчитися любить життя
і в радості всім жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
Він жив, як ми... під небом цим,
як льон у полі, синім.
Любив людей, батьків своїх,
зростав сміливим, сильним.
Давало Небо і Земля
Йому усе, що треба.
Допомагати людям всім -
була в Нього потреба.
Він просвіщав і лікував,
хворих ставив на ноги.
І звали, кликали Його
життя ясні дороги.
У світлі жив, до світла вів
ще й інших за собою.
Та обернулась доброта
й довіра та... бідою.
Гірко страждав Він на хресті,
служіння не відрікся.
Щоб кожен з нас міг в світлі жить
і Правді поклонився.
О, шлях гіркий! О, шлях тяжкий!
Знущались... Що хотіли?
Не для людей, лиш для себе
хочуть... щоб їм служили!
Все ж, знищить світла не змогли,
в серцях воно ясніє.
Служити людям у наш час
багато хто уміє!
Міцніє Віра з кожним днем,
вклоняємося Богу.
Що показав до світла нам,
до радості... дорогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785803
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018
Ой вербиченько-вербичко,
теплі дні стоять. Чудові.
Освятили ми сьогодні
гілочки твої шовкові!
А молитва наша щира
ввись злітає, аж до Бога.
Щоб в майбутнє освятилась
радістю... наша дорога!
Гілочки твої, маленька,
дали мені татко й ненька.
А я прутиком побився,
щоб наш рід весь веселився!
Ой вербичко невеличка,
ти зросла ген у долині.
Через тиждень вже Великдень,
веселитись Україні!
Ой вербиченько-вербичко,
дякую тобі, рідненька.
Котики твої пухнасті -
жити нам усім у щасті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785507
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.04.2018
Я тобою живу... У тобі є мій день.
І хоч в косах зима засріблилась,
Ти ж такою для мене, як наша весна,
що цвіла... У душі залишилась.
Я тобою живу...Ще міцніш почуття.
Дотик рук... й ти усе зрозумієш.
Те, що є у душі, і що в серці моїм,
прочитати в очах ти умієш.
Я тобою живу... вже частіше без слів
відчуваєм усе ми порою.
Бачиш, грози шумлять? Прикриваю тебе.
Ти не бійся, бо я є з тобою!
Відшуміло, спливло... Скільки літ золотих!
Мов той жовтий листок за водою.
Я тобою живу... А ти є й дотепер,
як розквітла весна та... Такою!
А молитва твоя - то є мій оберіг.
На сторожі щоднини зі мною!
Повернусь. Обніму. Притулю до грудей.
В тобі день мій... Живу я тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка.
Тобі присниться добра казка.
В ній заснуло вже курчатко.
Спи і ти, моє дитятко...
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка.
Тобі присниться ніжна казка.
В ній заснуло зайченятко.
Спи і ти, моє дитятко...
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка.
Тобі присниться тепла казка.
В казці тій багато квіток,
й любить сонечко всіх діток...
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка.
Тобі присниться щастя-казка.
В ній почуєш рідну мову
й ніжну, світлу колискову.
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка.
Тобі присниться добра казка.
В ній заснуло вже курчатко.
Спи і ти, моє дитятко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785248
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.03.2018
Прилетіли журавлі, посідали на ріллі.
Де багато їх сиділо - рясно просо уродило.
Де багато їх сиділо - рясно просо уродило!
Прилетіли журавлі та й ходили по ріллі.
Де багато їх ходило - рясно жито уродило.
Де багато їх ходило - рясно жито уродило!
Ой раділи журавлі, що на рідній є землі.
Поливала хмара біла... там пшениця уродила.
Поливала хмара біла... там пшениця уродила!
Та пшениченька росте, зріє просо золоте.
І жита рясніють в полі. Добре журавлям на волі.
І жита рясніють в полі. Добре журавлям на волі!
Рідний кожному свій край... Буде щедрим урожай!
То ж кружляють над полями, звеселяють нас із вами.
То ж кружляють над полями, звеселяють нас із вами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785184
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.03.2018
Жили собі Дід та Баба... І не Курочка в них Ряба,
а був гарнесенький Бичок, в білих цяточках бочок.
Дід щодня траву косив і тому Бичку носив.
Соковита та трава, то ж підростав Бичок щодня. Баба
все Бичка поїла. Сама їла чи не їла, а Бичку тому несе.
Просить: - З'їж, будь ласка, ще!
Той Бичок усе з'їдав. Правда шани він не мав, то ж
не дякував ніколи. Не хотів ходить й до школи. Все бу-
ло біжить у ліс. Бігав там навкруг беріз.
Посміхалися дуби, говорили: - В школу йди!
Упирався той Бичок, все ж подався на урок.
В школі вчителів не слухав. Все почесував за вухом,
і хвостом весь час вертів. На уроках не сидів... А було б
же дуже славно, якби всі навчались гарно!
Заважав всім, що мав сили. І викрикував все: "Ме-е-е!"
Як не "Ме-е-е!", то скаже "Бе-е-е!"
Ой, як важко було з ним... Щось сказать - ніхто не смів.
Бо відразу Баба й Дід стануть тут же на поріг. Скажуть:
- Це є наш Бичок. В нього найкращий бочок!
Та все ж вчителька сказала: - Я тебе, як всіх, навчала.
Невже вчишся ти даремно? Чемним стань. Буде приємно!
А Бичок все не вгавав. Він скрізь бігав... і стрибав.
Довів Бабу вже до сліз... Тоді Дід із печі зліз і сказав:
- Досить шуміть! В ліс іди. Життя навчить!
А на вулиці зима всі дороги замела. Снігу так було
багато! Та Бичок пішов із хати...
Він до лісу ледь дійшов. Там нору якусь знайшов. Сидить
мовчки. Холод лютий! Мерзнуть ноги, хвіст і вуха. Мерзне
спина, мерзне ріг. Аж тут Вовк ще... на поріг!
Вовк той був вже в полі, в лісі. Все вишукував... де сісти?
Ні! Шукав він, кого з'їсти!
Як побачив він Бичка, танцювать став гопачка. Правда,
так у танці вився, що без обіду залишився. Бо ж Бичок
вмить все збагнув. В школі він про Вовка чув... То ж зір-
вався й так побіг, що догнати Вовк не зміг!
Коли дома він з'явився, Діду й Бабі поклонився.
Плакав... Плакав він щосили. Просив, щоб його простили.
Баба й Дід Бичка любили, тому дома залишили.
Став він старанним в навчанні, шанував учителів.
Чемним дома був і в школі. Захищатись всіх навчив. Уже й
виріс, і став сильним. Міцні роги є тепер. Вовка він не під-
пускає, а ні вночі, а ні вдень!
І радіють Дід та Баба, що є в них такий Бичок.
І розумний, й дуже сильний... в білих цяточках бочок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784761
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.03.2018
Споконвіку рушник у пошані...
Вишивають світанки їх ранні.
До схід сонця встає й моя ненька,
Вишиває на щастя... Дрібненько.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Золотиста тут нитка й блакитна.
Нехай доленька буде привітна!
Цим веселим матусиним цвітом
тішить душу рушник взимку й літом.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Ясні, сонячні дні в рушникові.
Скільки радості, ласки й любові!
Всього роду є сила у ньому,
Захистить і поверне додому.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784298
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2018
Сказав якось Мишці Кріт: - Візьму та й полечу на Кріт!
Там відпочину. Накупаюсь. В воді прозорій наплескаюсь.
На сонці буду загорати. А то сидиш весь час у хаті. Вилажу
рідко я з нори. Не маю доброї пори!
І сонце бачу зовсім рідко... Від цього мені дуже гірко!
Хочеш? Візьму з собою, Мишко! Там почитаєш ти хоч
книжку. А то все бігаєш, шукаєш... А відпочинку теж не маєш.
Ще довго Кріт щось говорив. А поряд поле... й гай шумів.
І сонце ясне пригрівало. І квітло все. Силу давало повітря
всім, легке й духмяне. Чому ж Кротові все погане?
Та залишив би свої нори! Подався в гай, а чи до моря.
До річки б... там позагорати. А потім з Мишкою - в Карпати!
А то сидить, все нарікає. І не цінує те, що має. То ж кращим
все чуже здається.
Тому отак воно й ведеться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783910
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 23.03.2018
Раз зустріла Черепаха Крокодила.
- Ти куди це, Чепарехо?- спитав він.
Черепасі, скажу чесно, стало прикро.
Бо з неї часто насміхавсь той Крокодил.
Все ж вклонилася низенько і сказала:
- Добре, що зустріла тебе. Так!
Дуі на разаб. Питику чухо Насло.
Зустріч наша є хороший знак.
- Ти диви... Не знав я, що ти мудра!-
Іноземну вивчила коли?
Чую я, ти гарно розмовляєш.
...І тепер сміються всі Слони.
Бо ж усі-усі навколо знають,
хто і що тут говорив.
Мавпи з реготу в густій траві качались
і просили, щоб і їх хто іноземної навчив.
Та найбільш дістали Бегемоти.
Всі роти порозкривали... он.
Все цікавляться у того Крокодила,
чи не знає часом... навіщо Черепасі Слон?
А по-правді... і я того не знаю,
бо не чула, чи відповів він їм?
Та бачу треба було, щоб хоч трішки
хтось того Кродилока таки розуму навчив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783294
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.03.2018
За вікном шепочуть про щось тихо вишні.
Знаю, що чекаєш, я до тебе йду.
Ти ж просив сьогодні, щоб до тебе вийшла.
Бо ж для нас розквітли вишні у саду!
Білий цвіт весняний, білий цвіт розкішний,
Розсипають весни... я до тебе йду.
Добре нам з тобою, я ж до тебе вийшла.
Тут, де квітнуть вишні, в нашому саду.
Розсівають ночі зорі - білі квіти.
Пелюстками вишень знов ясніє світ.
Ти сказав сьогодні, що найкраща в світі.
Ніжна та зваблива, як той білий цвіт!
Білий цвіт весняний, білий цвіт розкішний,
Розсипають весни... я до тебе йду.
Добре нам з тобою, я ж до тебе вийшла.
Тут, де квітнуть вишні, в нашому саду.
Чують ясні зорі ті слова ласкаві.
Чують нашу мову вишень пелюстки.
Бачили, як ніжно тебе цілувала.
Бо найкращим в світі є для мене й ти!
Білий цвіт весняний, білий цвіт розкішний,
Розсипають весни... я до тебе йду.
Добре нам з тобою, я ж до тебе вийшла.
Тут, де квітнуть вишні, в нашому саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
Край дороги вишня гілля розпустила,
мов дівчина вийшла... ніжки заросила.
Мов дівчина ніжна коси розчесала
і вінком весільним зранку заквітчала.
Хто пройде - радіє вишенці розквітлій.
Стоїть край дороги вдень і в ночі світлі.
До білої вишні Ангели злітають,
до самого ранку тихо розмовляють.
До самого ранку тихо розмовляють,
пелюстки медові до їх ніг злітають.
Ой, які ж красиві Ангели... чудові!
Пелюстки у вишні солодко-медові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782436
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.03.2018
- Дозріло яблучко... зірвати хочеться.
- Дозріле яблучко хочеться всім!
- Розквітлу квіточку милують віченьки.
- Хочу, щоб ти став єдиним моїм!
Дозрілі яблучка.
Зірочки-зернятка.
Темнії ніченьки.
Люблячі серденька.
Дозрілі яблучка.
Зірочка-долечка.
Знов зазирають
до нас у віконечка.
- Це ж для нас є обох зоряні ніченьки.
- На втіху зірочку Бог дарував!
- Дозріле яблучко. Рум'яне. Ніжнеє.
Для мене виросло... щоб я зірвав...
Дозрілі яблучка.
Зірочки-зернятка.
Темнії ніченьки.
Люблячі серденька.
Дозрілі яблучка.
Зірочка-долечка.
Знов зазирають
до нас у віконечка.
- Дозріле яблучко зірвати хочеться.
- Дозріле яблучко до душі всім!
- Розквітлу квіточку милують віченьки.
- Щастя, що ти є в цім світі... моїм!
Дозрілі яблучка.
Зірочки-зернятка.
Темнії ніченьки.
Люблячі серденька.
Дозрілі яблучка.
Зірочка-долечка.
Знов зазирають
до нас у віконечка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2018
Весна я... Весна! Милуюся світом,
у нім розсипаюсь рожевим я цвітом.
Дзвеню соловейком в зеленому гаю,
немов наречену, калину вдягаю.
Любов розсіваю навкруг я і ласку.
Щоб вірили в щастя... дарую вам казку!
Ще висію зерна в ріллю я шовкову,
зростуть в ній ростками... почуєш їх мову.
А кожен росток той потягнеться вгору,
умиється в росах у вранішню пору.
І плодом наллється, і зазолотиться,
і житом у полечку заколоситься.
Я славлю і працю, і руки невтомні.
Нам їх цінувати прийшов час... сьогодні.
Весна я... Весна! Зустрінуся з літом -
розсиплюсь веселим я райдуги цвітом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782075
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.03.2018
Ой плакала берізонька, слізоньки втирала.
Ой плакала берізонька... сил ставало мало.
Підрубали. Сік забрали. Все капають сльози.
Ой плакала берізонька... знов шуміли грози.
Сильні кралі дощу того стукали по листі.
Ой плакала берізонька, сльози її чисті.
Не плач, не плач, берізонько! Не плач, не журися.
Йде та хмара, що дасть сили. Візьми та й напийся!
Загоїться жива рана, силонька прибуде.
Не плач, не плач, берізонько. Так насправді буде!
Зашумить ще лист зелений, пташки заспівають.
Дівчатонька молоденькі в танку закружляють.
І парубки всі веселі підуть танцювати.
Не плач. Всміхнись, берізонько! Будем долю мати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781952
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.03.2018
З'явились проліски з-під снігу,
вже зирять очками на світ.
Над ними небо, синє-синє,
проміння сонця ллє у світ.
Дзвенять пташки, весні радіють.
Весела пісня їх. Дзвінка.
З'явились проліски з-під снігу,
біля маленького струмка.
А цей струмок такий веселий!
Радіє проліскам ясним.
Весняний вітер-непоседа
навперегін біжить із ним.
Туди, до річки... там багато
струмків зібралося малих.
І розлилася, повновода,
вже наша річка... не на сміх.
Навіть журавлики крилаті
дивуються:"Поглянь яка!"
З'явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781833
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.03.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Як прокинусь зраночку,
обніму я мамочку.
Хай побачить сонечко,
що я хороша донечка.
Сонечко! Сонечко!
Сонечко ясненьке.
Матінка! Матінка!
Матінка - рідненька!
Як прокинусь зраночку,
поцілую мамочку.
Нехай знає сонечко,
що любить маму донечка.
Приспів...
Весело співатиму,
маму розважатиму.
І зрадіє сонечко,
що я весела донечка.
Приспів...
Як прокинусь зраночку,
обніму я мамочку.
Буде знати сонечко,
що я щаслива донечка.
Приспів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780926
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 08.03.2018
Ранок приходить... бо в світі є мама.
Сонечко сходить, бо з ним встає рано.
Світить для нас всіх ясною зорею.
Світ повниться ласкою, мамо, твоєю!
Ти найніжніша, найкраща у світі!
Тобі подарую весняні я квіти.
І посміхнуся привітно й ласкаво.
І ніжно шепну:"Люблю тебе, мамо!"
Вклоняюсь тобі я, зіронько світла.
Ми любимо тебе всі, матінко рідна!
Веснами квітне земля... бо є мама.
Добра і ніжна, привітна й ласкава.
Завжди чекає вона нас додому.
І повниться світ весь її добротою!
Ти найніжніша, найкраща у світі!
Тобі подарую весняні я квіти.
І посміхнуся привітно й ласкаво.
І ніжно шепну:"Люблю тебе, мамо!"
Вклоняюсь тобі я, зіронько світла.
Ми любимо тебе всі, матінко рідна!
Ранок приходить... бо в світі є мама.
Сонечко сходить, бо з ним встає рано.
Світить для нас всіх ясною зорею.
Світ повниться ласкою, мамо, твоєю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780917
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.03.2018
Меня попробуй удержать...
не удасться.
Ручьем пробьюсь между камней.
Я - счастье!
Огонь я, молния и гром
одовременно.
Луч солнца, ливень проливной.
Непременно
меня узнаешь ты...
Цветком я нежным могу быть,
мечтой красивой.
И облаком веселым плыть,
рекой игривой.
Ручьем веселым побегу...
не догонишь!
Правда,
в объятьях удержать,
своих ты, нежных,
меня...
Сможешь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2018