Ольга Калина

Сторінки (5/498):  « 1 2 3 4 5 »

Літо, літечко

Ох  ти,  літо,  літо,  літо,
Тепле  літечко  моє!
Я  ще  зовсім  не  зігріта..
А  біжиш-то  ти  куди?

Облітають  абрикоси,
Обвисає  з  яблунь  плід,
З  ночі  вранішнії  роси
Так  холодні,  наче  лід.  

Ластівки  у  чистім  небі
Вже  гуртуються,  спішать:
Пташенят  навчити  треба,
Скоро  в  вирій  полетять.  

Ну  а  вітер  на  роздоллі
Тихо  з  кленом  гомонить
І  гуляє  він  у  полі,
Все  чекає  жнивну  мить.  

Бо  достигла  вже  пшениця,
Обвисають  колоски.  
Скоро  все  тут  завертиться,
Додасть  хліба  і  муки..  

Ну  а  я  благаю  літо,  
Щоби  зменшило  свій  хід,
Бо  я  б  зовсім  не  хотіла  
Десь  його  шукати  слід.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842133
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.07.2019


Обстріл 2014 року

З  прес-служби    знову  прозвучало:  
«Боєць  загинув  в  нас  один».  
А  що  колону  обстріляли
Й  на  полі  не  один  там  син  -
 
Про  це  тихенько  промовчали,
Адже  ніхто  ще  не  лічив
Двохсотих.  Навіть,  не  збирали,  
Бо  ворог  цілу  ніч  гатив.    
   
На  ранок  запахом  тротилу,
Вогню  і  рваних  людських  тіл,
Всю  балку,  як  туманом  вкрило,
Та  брухт  металу  ще  димів.

Деінде,  хто  живий  зостався,
То  пробирався  до  своїх,  
А  ранений  ще  залишався,  
Бо  він  піднятися  не  зміг.  

А  десь,  за  сотню  кілометрів,  
Із  зведень  добових  годин,
Щоб  не  лякать  людей,  звучало:
«Боєць  загинув  в  нас  один».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842045
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 15.07.2019


Віддаймо шану

Віддаймо  шану  ми  Герою,  
Що  у  могилі  цій  лежить,
Адже  поліг  за  нас  з  тобою,
А  міг  сьогодні  жить  і  жить.

Він  міг  би  як  і  ми  ходити,  
Ростити  діточок  своїх:
Виховувати  їх,  любити,  
Але  на  сході  він  поліг.  

Він  заплатив  найбільшу  плату
І  найціннішу  –  це  життя.  
То  ж  ми  повинні  пам’ятати  
Яка  ціна  за  майбуття.  

Майбутнє  наше  -  це  Свобода
І  Воля,  Гідність  козаків.
Хай  Слава  нашого  народу
Живе  крізь  сотні  літ  й  віків.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842044
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.07.2019


Літо волошкове

(  слова  до  пісні)

Літом  волошковим  дівка  чорноброва
Назбирала  квіток  в  полі  за  селом.  
Юнку  я  зустріла,  та  мені  всміхнулась  -  
Серденько  зігрілось  сонячним  теплом.

Приспів:
Білі  хмари  в  небі,  білі  хмари  в  небі
В  далеч  синю  швидко,  знову  понеслись.  
Я  іду  до  тебе,  я  іду  до  тебе,  
Ти  мене  зустрінеш  радо,  як  колись.

Стеляться  під  ноги  спориші  розлогі
І  веде  стежина  в  незабутий  світ.
Квіти  волошкові  –  сині,  фіалкові,  
Нагадали  хлопця  з  тих  далеких  літ.

Приспів:
Білі  хмари  в  небі,  білі  хмари  в  небі
В  далеч  синю  швидко,  знову  понеслись.  
Я  іду  до  тебе,  я  іду  до  тебе,  
Ти  мене  зустрінеш  радо,  як  колись.

Вдвох  ми  зустрічались,  радо  обіймались,
Сині  квіти  рвали  в  полі  за  селом.
Зорі  світанкові  й  очі  волошкові
Манять  нас  у  спомин  й  пестують  теплом.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841816
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.07.2019


Шукала папороті цвіт

(слова  до  пісні)

В  чарівну  ніч,  в  ніч  на  Купала,
До  ранку  молодь  лиш  гуля,  
А  я  свою  юність  згадала,
Як  молодою  ще  була.  
В  ніч  на  Купала  ми  зустрілись
І  довго  лісом  ми  брели.
Про  щастя  мрії  не  здійснились.
Ой,  де  ж  сліди  ті  віднайти?!

Приспів:
Шукають  люди  в  ніч  Купали
Незвичний  папороті  цвіт.
Можливо,  квітка  й  розквітала,  
Та  десь  губився  її  слід.  
Шукаю  щастя,  як  шукала,
Хоча  минуло  стільки  літ.

Плету  і  пущу  я  віночок,
Нехай  пливе  він  по  воді.  
Сама  я  вийду  на  місточок,
Де  ми  ходили  молоді,
Де  на  Купала  аж  до  ранку
Шукали  папороті  цвіт,
Русалки  з  річки  на  світанку
В  тумані  наш  сховали  слід.

Приспів:
Шукають  люди  в  ніч  Купали
Незвичний  папороті  цвіт.
Можливо,  квітка  й  розквітала,  
Та  десь  губився  її  слід.  
Шукаю  щастя,  як  шукала,
Хоча  минуло  стільки  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841815
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.07.2019


Повернешся сюди

Ти  кожен  раз  від  мене  йдеш,  немов,  востаннє,
Зі  мною  попрощавшись  назавжди.  
А  я  вся  змучена  в  безмовному  чеканні,  
Та  впевнена  -  повернешся  сюди.

А  знаєш:  я  навчилася  тебе  чекати  
Спокійно,  без  емоцій,  боротьби.  
Ти  можеш  на  свободі  трішки  погуляти..
Я  впевнена  -  повернешся  сюди.  

Затиснутий  ти  звідусіль  в  тугі  лещата,
Біжи,  втікай  і  як  тут  не  крути,
За  мною,  прийде  час,  почнеш  ти  сумувати,
Тоді  вже  впевнено  повернешся  сюди.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841720
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.07.2019


Моя хата скраю

Іде  війна..Десь  там  вона..
І  добре,  що  не  в  мене,  й  не  зі  мною.
І  я  така  тут  не  одна:
Волію  я  займатися  собою.  

Потрібен  нам  дешевий  газ,
Потрібно,  щоб  понизили  тарифи,
Щоб  щось  зробили  вже  для  нас,  
А  то  щодня  підсовують  лиш  міфи.

І  не  вникаю  я  в  ніщо,
Бо  завжди  буде  моя  хата  скраю.
Шкода,  що  гинуть..  Ну,  а  що
Я  можу  вдіяти  отут,    не  знаю..  

В  Росію,  чи  в  Європу  шлях?!  
Плювать..  Хто  їздить,  той  хай  вибирає.
Якщо  і  гинуть  у  боях  –
Мені  до  того  діла  геть  немає..

Коли  лиш  прилетить  снаряд
Й  розірветься  у  мене  на  подвір’ї  ,  
Тоді  дістану  всіх  підряд
Та  так,  що  буде  навкруги  лиш  пір’я.  

Таких  багато  серед  нас,
Вони  не  бачать  далі  свого  носа,
В  складний  для  України  час
Не  розуміють  звідки  йде  загроза.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841718
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.07.2019


Багаття на Івана Купала

Горить  багаття  та  палає,
І  всім  сьогодні  сил  дає.
Хто  вірно  милого  кохає,
Стрибати  в  чергу  хай  стає.

Через  вогонь  хто  перестрибне,  
В  того  щасливе  майбуття:
Палке  кохання  тоді  прийде
І  будуть  разом  все  життя.

-  Бери  скоріш  мене  за  руку  –
Перестрибнем  через  вогонь.  
Щоби  не  було  нас  розлуки,  
Не  роз’єднаємо  долонь.

Не  відпускай,  держи  міцніше,
Cтрибатимемо  ми  удвох,  
Адже  кохання  наймиліше,  
Коли  довіра  є  в  обох.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841560
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2019


Купальський вінок

Виплітаю  Купальський  віночок
Із  квіток,  що  знайшла  –  польових.
До  листочка  добавлю  листочок,
Ще  й  ромашок  таких  запашних.

Я  добавлю  і  маків,  й  волошок,  
Ще  пшеничних  вплету  колосків.
Заплету  я  і  мальви,  й  любисток,  
І  між  них  запашний  деревій.

Заквітчаю  віночок  барвінком,  
Незабудки  добавлю  і  хміль.  
Хто  це  стане  моїм  чоловіком?
Щоб  я  знала:  він  буде  звідкіль,

То  я  пущу  віночок  на  воду  –
Хай  по  річці  далеко  пливе.
Він  побачить  мою  у  нім  вроду  
І  собі  той  віночок  візьме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841559
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2019


Душа вирушає

Пам’яті    Володимира  Констянтиновича  Сироти  
вчителя  Райгородоцької  загальноосвітньої    школи
присвячую



Духмяно  липи  зацвіли  
Десь  в  холодочку,
А  бджоли  знову  загули
В  його  садочку.
Нектар  липневий  не  беруть,
Хоча  літають.
Деінде  мед  вони  несуть
Й  сюди  вертають.
Його  вже  зіронька  ясна
Для  нас  не  сяє.
Життя  обірвана  струна
Іще  співає.
Струна  тихесенько  бринить  
По  всіх  октавах
І  промінь  сонця  жебонить  
В  зелених  травах.  
А  болем  змучена  душа
В  світи  рушає
Так  потихеньку,  неспіша  -
Її  чекають.  
Тепер  звільнилась  від  недуг    -
Все  залишає..
Із  жалем  дивиться  навкруг
Понад  розмаєм
У  ту  далеку  неба  синь,  
Та  й  відлітає.  
А  вслід  мелодія  бринить          
І  затихає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840933
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.07.2019


Загинув він за Україну

Ящук  Павло  Володимирович

(11  жовтня  1966р  –  21  липня  2014  р)

Брав  активну  участь  у  подіях  Революції  Гідності,  псевдо  «Паша  Московський».  У  квітні  документально  зафіксував  своє  українське  громадянство,  змінивши  з  російського.  У  часі  війни  –  доброволець,  командир  взводу,  24-й  батальйон  територіальної  оборони  «Айдар»,  псевдо  «Мисливець».  
Загинув  21  липня  2014  р.  разом  з  солдатом  Королько  М.  П.  від  влучення  танкового  снаряду  під  час  виконання  бойового  завдання  в  районі  смт.  Георгіївка,  Лутугинський  район,  Луганська  область.

Указом  Президента  України  №  365/2015  від  28  червня  2015  року,  "за  особисту  мужність  і  високий  професіоналізм,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України,  вірність  військовій  присязі",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).
 Нагороджений  нагрудним  знаком  «За  оборону  Луганського  аеропорту»  (посмертно).    







Про  нього  пишуться  книжки  –
Подіями  багату  долю.
 Життєві  всі  його  стежки
Вели  боротися  за  Волю.  

Бо  він  був  –  справжній  патріот,  
Любив  найбільше  Україну,  
Учив,  як  вигнати  заброд,
Щоб  Неньку  бачити  єдину.

З  бійцями  разом  скрізь  тримавсь:
І  на  Майдані,  і  в  «Айдарі»,
То  ж  кожен  з  хлопців  готувавсь
Й  за  ним  вступав  у  Сектор  Правий.  

 Він  на  Майдані  підказав
Й  створив  для  захисту  загони,
А  потім  хлопців  ще  навчав
З  Бердичівської  оборони.

На  схід  він  з  ними  вирушав,  
Щоб  боронити  Україну.
Про  кожного,  як  батько  дбав,  
І  піклувавсь,  як  про  дитину.  

Себе  ніколи  не  жалів
Та  першим  скрізь  ставав  до  бою.
Життя  бійців  спасти  хотів
І  закривав  усіх  собою.

Для  всіх  бійців  він  був  взірцем
І  патріотом  України!
За  Волю  й  Гідність  став  борцем
Для  української  родини.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840879
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.07.2019


Антон

 Ігнатченко  Антон  Геннадійович
(  14  вересня  1995р  -  13  червня  2014р)
Солдат,  механік-водій  25-ої  окремої  повітряно-десантної  бригади
м.  Кривий  Ріг  Дніпропетровської  області
Загинув  під  час  виконання  бойового  завдання  у  складі  розвідгрупи  під  Слов'янськом  у  бою  з  терористами.  Знищивши  вогневу  точку  противника,  врятував  життя  своїх  бойових  побратимів.

Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно)
Нагороджений  відзнакою  м.  Кривий  Ріг  "За  Заслуги  перед  містом"  3  ст.  (посмертно)
Нагороджений  медаллю  ВГО  "Країна"  "За  визволення  Слов'янська"  (посмертно).

Лиш  вісімнадцять  -  ще  дитина,  
А  воїн  вже  і  на  війні.
І  мама  виглядала  сина
З  доріг  далеких  навесні.

Ховала  виплакані  очі
І  хвилювання  за  дитя.
Вона  молилася  щоночі,
Щоб  Бог  зберіг  йому  життя.

А  він  в  цей  час  вже  був  на  сході,
Бійцем  відважним,  мужнім  став.
Завжди,  при  будь-якій  погоді,
Він  Україну  захищав.

Одного  разу  на  світанку
Загін  пішов  на  завдання:
Розвідати  землі  ділянку,  
Знайти  ворожі  укриття.

Бо  десь  сховались  терористи  –
Прицільний  звідти  йшов  вогонь.  
То  ж  їх  знайти  потрібно  й  знищить,
І  всім  поменшає  безсонь.

Коли  по  хащах  пробирались,
Потрапив  в  засідку  загін.
Від  терористів  відбивались,  
А  ті  стріляли  з  трьох  сторін.

Відчув  Антон,  де  небезпека,
Поцілив  в  точку  вогневу.
Життя  не  одного  солдата
Вдалось  спасти  тоді  йому.

Та  розірвавсь  снаряд  поблизу
Й  осколком  ранило  його.  
Боєць  схиливсь  тоді  донизу  
Й  не  бачив  друга  вже  свого.

Із  диму  і  землі  завіса
Ще  не  вляглась  у  чебреці  -  
Спасати  вже  було  запізно,  
Лиш  кров  стікала  по  лиці.

А  мама  вдома  все  чекала
І  хвилювались  дві  сестри.
Ще  й  пташка  в  шибку  припадала,
Немов,  просилася:  «  Впусти».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840861
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.07.2019


Слова

Ну  що  зі  мною,  люди  милі?  -
Слова  поділися  кудись.  
Мабуть,  що  вітер  дав  їм  сили  
Й  вони  шалено  понеслись  .                            

За  ті  гаї,  ліси,  діброви,  
За  темні,  синіі  моря,
Де  кожен  ранок  в  хвилях  знову  
Купається  ясна  зоря.    

Де  можна  з  нею  в  цьому  морі
Пройтись,  як  промінь  по  воді,                                                                                                                                                                                                                                                                                                              
Гуляти  з  вітром  на  просторі,                    
Де  сонця  барви  золоті.
 
І  де  за  обрієм  жар-птиця,  
Змахне  омріяним  крилом.
Невже,  мені  оце  все  сниться,
Адже  сиджу  я  за  столом?!                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840774
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.07.2019


Зустріч однокласників

(слова  до  пісні)

Думки  у  юність  понеслись  -
Згадати  школу  час.  
Вона  святково,  як  колись,
Сьогодні  стріне  нас.  
Відкриє  двері  у  наш  клас:
-  Ступайте  на  поріг,
Я  вас  чекаю  кожен  раз,
Вертайтесь  із  доріг.

Останній  дзвоник  пролунав
Багато  літ  назад.
Зорю  свою  кожен  стрічав
Й  життєвий  зорепад.
Нас  всіх  дороги  розвели  –
Розбіглись  хто-куди.  
Шкільні  роки,  які  пройшли,
Ми  згадуєм  завжди.

Куди  б  не  вів  життєвий  шлях,
Зустрітись  ми  пришли.  
Ті  ж  самі  клумби,  що  в  квітках
Ми  в  спогадах  несли,  
Ті  ж  самі  липи,  що  цвітуть  
І  дзвоник  знов  звучить,  
Та  інші  діти  з  школи  йдуть  -
Їх  Бог  благословить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840772
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.07.2019


Пильнуймо

Пильнуймо,  люди,  Україну,
Бо  може  статись  –  як  завжди.  
Хоча  пройшли  в  країні  зміни,  
Та  недалеко  від  біди.

Нас  всіх  дістала  невідомість  -
Незрозумілий  влади  шлях.
Ну,  вибрали..  І  що  натомість?  -
Лише  тривога  у  серцях.

Куди  йдемо  ?  Що  нас  чекає?
Вдаєсться  хаос  їм  створить,
Росія  руки  потирає,
Йти  на  поклон  до  них  велить.

Невже  настільки  ми  байдужі?!
Чи  може  розуму  нема  –
Як  ті  ягнята  ми  покірні,
Не  можем  вилізти  з  ярма?!

Невже  нам  пильність  притупили,
Байдуже  нам,  плювать  на  все?!
Цвіт  кращий  нації  убили.
І  що  нам  ще  війна  несе?

Борімось,  люди,  не  здаваймось,  
Байдужість  в  серце  не  впустім,
Один  за  одного  тримаймось,
Бо  Україна  –  це  наш  дім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.06.2019


Відпусти

(слова  до  пісні)


Невже  він  пішов  і  ще  не  вернувся,
Десь  іншу  знайшов  й  про  тебе  забувся,
Бо  міг  же  тобі  хоч  раз  подзвонити..
Як  смів  він  тебе  в  тривозі  лишити?!

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа
Й  тебе  не  кохає.

Ти  біля  вікна  всю  ніч  простояла,
В  тривозі,  сумна,  його  виглядала.  
А  місяць  світив  стежину  із  неба,
Та  він  не  спішив  –  не  бачив  потреби.

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа  
Й  тебе  не  кохає.

А  вранці  роса  упала  на  трави
І  сум  заховавсь  в  пахучі  отави.  
Нехай  він  іде  й  назад  не  вертає,  
А  з  іншою  він  хай  щастя  не  знає.

Приспів:
Змирись,  відпусти,
Нехай  політає.
Змирись,  відпусти,
Хоч  серце  кохає.
Хоч  плаче  душа
І  вголос  ридає..
Ти  стала  чужа  
Й  тебе  не  кохає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840415
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.06.2019


Віє вітер

Віє  вітер  по  долині,
По  широкім  полі,
Гонить  в  небі  хмари  сині;
Він  гуля  на  волі.

А  ті  хмари  посіріли  –
Чути  громовицю.
Косарі  вже  своє  сіно
Стягують  в  копицю.

Вітер  сіно  розвіває,  
Носить  по  долині.  
А  косарик  доганяє:
-Ой,  куди  ж  ти  линеш?

Хитрий  вітер  з  них  регоче  –
Не  дав,  щоб  стягнули.  
Мабуть,  дуже  він  не  хоче,
Щоб  його  забули.

Він  про  себе  нагадає:
Хто  тут  старший  в  полі.
Хоче  спить,  а  ні  -  гуляє,  
Бо  його  тут  воля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839941
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.06.2019


Хвороба

Хвороба  триває.  Вона    прогресує,
Немає  спочину  ні  дня,  ні  чуть-чуть
Мабуть,  що  зі  мною  так  доля  жартує.
Дорога  одна..  Як  її  оминуть?!  

Мов  зжата  в  лещата,  викручує  кістку
І  крутить  отак,  навіть  ,  важко  дихнуть.
Не  можу  в  цей  час  я  ні  встати,  ні  сісти.
Дорога  одна..Як  її  оминуть?!

-Прошу  зупинися..О,  дай  хоч  хвилинку!
Хоч  краплю  повітря  в  легені  дихнуть.
Тоді  б  я  зуміла  стерпіти  жаринку..
Дорога  одна..  Як  її  оминуть?!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839940
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.06.2019


Парасольки

Віднедавна  в  Житомирі  свято  –
На  Михайлівській  все  для  людей.
І  світлин  з  парасольками  знято
Так  багато  з  місцевих  й  гостей.  
 
Я  так  хочу  під  ці  парасольки  –
По  Михайлівській  знову  пройтись,  
Як  у  юності,  впевненим  кроком,  
По  бруківці  отак  пронестись.  

Заховатись  під  ними  від  сонця,
І  від  крапель  великих  дощу,
Я  крізь  них,  мов  крізь  світле  віконце,
В  свою  душу  веселку  впущу.  

Нехай  серце  моє  наповняють  
Веселкові  ясні  кольори,  
Нехай  радість  у  душу  вселяють
Парасольки,  висять  що  згори.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839915
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.06.2019


Сонце сідає

Ти  бачиш,  сонце  вже  сіда́є,
Рум’янцем  небо  багряни́ть.
Високо  жайвір  ще  співає,
А  поле  слухає,  мовчить.

На  полі  жито  достига́є,
До  сонця  тя́гнеться  увись.
І  від  землі  всю  міць  черпає,
Вже,  майже,  стигле  –  подивись.

Тут  вітер  бавиться  в  колоссі,
Знайшов  волошок  пелюстки́.
Неначе  неба  синю  просинь,
Гойдає  по́махом  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839914
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.06.2019


У списках зниклих безвісти

Щербатюк  Роман  Олексійович
(  05.08.1990р.н  -  08.08.2014р)  
Молодший  сержант  26-ї  артилерійської  бригади.
Загинув  8  серпня  2014  року  близько  01:00  в  районі  м.  Амвросіївка,  Донецької  області  під  час  мінометного  обстрілу  позиції  гаубичного  самохідно-артилерійського  дивізіону.  Похований  2  жовтня  в  Попільні.  
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).
Рішенням  тридцять  першої  сесії  Попільнянської  районної  ради  VI  скликання  нагороджений  відзнакою  Попільнянщини  «Гордість  району»  (посмертно).







Два  місяці  жевріла  ще  надія  
В  сестри  Романа  і  його  батьків.
Можливо,  у  полоні,  десь  в  Росії,  
Потрапив  до  сепарів  –  ворогів.

Можливо,  ранений  і  ще  озветься,
Про  себе  вісточку  якусь  подасть.
Ніяк  батькам  заснути  не  вдається  -
Ім  невідомість  сили  не  додасть.

Отак  надіються,  чекають,  виглядають:
Проходить  день  і  ніч,  і  знову  день  -
Вже  листя  на  деревах  опадає..
Живим  би  повернувся  він  лишень..

Жахлива  зникне  ніч,  наступить  ранок
І  їх  синок  постукає  в  вікно,
А  мама  з  татом  вискочать  на  ганок..
Як  хочеться,  щоб  саме  так  було.

І  знову  рветься  серце  їм  надвоє,
А  сльози  котяться,  як  та  вода.
Ніяк  не  відають  вони  обоє,  
Що  чорним  птахом  мчить  до  них  біда.

Що  їх  синочка  вже  знайшли  на  сході,
Везуть  Романа  в  цинковій  труні.
Він  в  полі  в  чебрецях  лежав  відтоді..
Снаряд  присипав  тіло  на  війні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839585
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.06.2019


Наш Юрій

Жабенко  Юрій  Леонідович

(  12.01.1994р.н.  -  08.08.2014р.)
Солдат  26-ї  артилерійської  бригади
Загинув  8  серпня  2014  року  під  час  обстрілу  військової  частини  
біля  м.  Амвросіївка  Донецької  області.
 Похоронений  в  селищі  Брусилів,
 Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).



Був  Юрій  старшим  у  сім’ї,
А  із  батьків  -  одна  лиш  мати.
Він  шанував,  любив  її,  
Завжди  хотів  допомагати.

Не  просто  було  їй  одній  
На  ноги  діток  піднімати:
Дівчатка  дуже  ще  малі,  
Не  виріс  ще  і  Юрин  братик.

Не  стало  рано  татуся,
То  ж  Юрій  взяв  на  свої  плечі,
З  початку  і  аж  до  кінця,
Відповідальність  за  малечу.

Він  мріяв  швидко  підрости,
Щоб  вже  самому  заробляти,  
Щоб  гарні  гроші  в  дім  нести,  
Господарем  хорошим  стати.

І  після  школи  він  учивсь
На  водія  і  машиніста,  
Та  й  автослюсарем  трудивсь  
І  був  той  шлях  його  тернистим.

Непрохана  прийшла  війна
І  мріям  збутись  не  судилось.
У  вир  подій  тягла  вона  -
На  сході  перша  кров  пролилась.

Військовий  досвід  хлопець  мав,  
Бо  відслужив  на  той  час  в  війську,  
На  захист  Батьківщини  став  
І  поважав  людей  армійських.

Бійці  попали  під  обстріл,
Бо  ворог  сильно  бив  із  градів.
Наш  Юра  у  бою  поліг  –
Спасати  -  вже  зусилля  марні.

Його  надії  не  збулись,  
Хоча  робив  усе  для  цього.
Про  все,  що  мріяв  він  колись,
Родина  зробить  задля  нього.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839583
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.06.2019


Він мріяв бути офіцером

Шевченко  Олексій  Володимирович  
(  12.02.1988р.н  –  19.06.  2914р.)  №  184
Старший  солдат,  розвідник-кулеметник  95-ї  окремої
аеромобільної  бригади
Загинув  19  червня  2014  р.  у  бою  під  Красним  Лиманом
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно)








Він  мріяв  про  кар’єру  офіцера  –
Військовим  бути  змалечку  хотів.  
Але  тоді  не  знав,  що  незабаром
На  сході  буде  бити  ворогів.

Позаду  залишились  вуз  і  школа,  
І  служба  у  підрозділі  «  Грифон».  
Спортивну  мав  статуру  він,  відколи  
Почав  в  команді  грати  у  футбол.

З  амрестлінгу  він  їздив  на  змагання,
Ставав  призером  в  них  не  раз.
У  рідному  селі  почав  навчання
Для  діток  з  волейболу  в  вільний  час.

Пишались  у  Левкові  односельці
Цим  гарним,  добрим,  щирим  юнаком,  
Було  для  всіх  відкрите  в  нього  серце  -
То  ж  став  відважним,  справжнім  козаком.

І  вже  коли  позвала  Україна,
Він  перший  з  тих,  хто  вирушив  на  схід.  
Позаду  залишалася  родина  -
Попереду  був  ворог  –  наш  «сусід».

І  вже  в  бою,  як  рушили  з  Лиману
Відбити  міст  над  Сіверським  Дінцем,  
Отримав  Олексій  смертельну  рану  -  
Знов  Гвардія  поповнилась  бійцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839497
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.06.2019


На мосту

Ковальчук  Олександр  Володимирович
(  21.03.1983р.н  –  22.05.2014р.)  №52

Солдат  -  кулеметник  30-ї  механізованої  бригади
загинув  22  травня  2014року  м.  Рубіжне  Луганської  області.
Нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).

.





Тут  Сіверський  Донець  спадає  -
Шумить,  аж  чути  за  версту.  
Туманом  беріг  застеляє..
Колона  їде  по  мосту.

Несуться  швидко  БТРи  –
Проскочить  треба  на  той  бік,
На  другім  березі  сепари  –
Розпочинається  двобій.

І  вже  палає  БМПешка  –  
Зірвавсь  снаряд,  а  далі  знов..  
Із  під  коліс  із  диму  стежка  -
І  пролилася  перша  кров..

Не  всім  вдалось  міст  пролетіти,
Бо  він  розбитий  уже  вщент..
Загинули  тут  наші  діти  
Їх  смерть  прийшла  в  один  момент.

Був  серед  інших  і  наш  Саша..
А  вдома  мама  і  сестра
Молились  Богу  вже  не  вперше..
Постукала  у  дім  біда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839496
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.06.2019


Жасмин росте у нас під тином

Жасмин  росте  у  нас  під  тином
І  пахне  цвіт  біля  воріт,  
А  я  радію,  як  дитина
І  поринаю  в  ніжний  квіт.

Я  так  люблю  іще  з  дитинства:
Заходити  в  квітучий  сад,  
Як  поглинає  мить  блаженства  –
П’янкий,  духмяний  аромат.

Він  зачаровує,  мов  казка
І  струн  торкається  душі.  
Я  відчуваю  Божу  ласку  -
Спішу  записувать  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839257
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.06.2019


Він майстром був своєї справи

Верещак  Віктор  Олександрович
(  29.11.1971р  -13.05.2014р)
Старший  сержант  2-го  дивизіону  26-ї  окремої  артилерійської  бригади  м.  Бердичів
Загинув  13  травня  2014-го  поблизу  села  Рівного  Генічеського  району  Херсонської  області,  під  час  пересування  підрозділу  з  однієї  позиції  на  іншу  в  ході  навчань,  сталася  пожежа  й  вибух  в  одній  з  самохідних  гаубиць  2С19  «Мста-С»










Він  майстром  був  своєї  справи  
Та  й  мав  ще  руки  золоті,
І  не  шукав  для  себе  слави  –
Звичайним  був  собі  в  житті.

Навчався  в  Никонівській  школі,
А  потім  шлях  свій  прокладав,  
Не  жалкував,  проте,  ніколи
Яку  професію  обрав.

Його  любили  й  поважали,  
І  друзі,  і  знайомі  всі,
Та  плідну  працю  шанували  -  
Такі  майстри  у  нас  в  ціні.

Коли  біда  прийшла  в  країну,  
Як  надворі  цвіла  весна.
На  захист  став  він  України  –
Гібридна  почалась  війна.

І  Віктор  був  одним  із  перших,  
Хто  йшов  країну  боронить.  
Не  думав  він  що  буде  дальше
І  скільки  залишилось  жить.

Під  час  навчання,  на  світанку,  
Як  яблуні  в  садах  цвіли,
Зірвавсь  снаряд  і  наостанку  –
Хто  був  навкруг  –  всі  полягли.

Загинули  бійці-солдати  -
В  небесні  подались  світи
То  ж  їх  ми  будем  пам’ятати  ,  
І  Віктор  з  нами  навіки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839254
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.06.2019


До зустрічі однокласників

Вже  кругла  дата  -  сорок  років,
В  яких  вмістилось  все  життя.
На  них  дивлюсь  сьогодні  збоку  -  
Назад  немає  вороття.

Покрились  сивиною  коси,  
А  в  когось  і  косей  нема.  
Дорога  привела  нас  в  осінь,
А  там,  дивись,  уже  й  зима.

Було  всього  на  цій  дорозі:
І  радість,  й  болі,  і  жалі.  
А  скільки  днів  пройшло  в  тривозі?!  -
Були  й  проблеми  чималі..

По-різному  складались  долі:
Здобутки,  успіхи  в  одних
А  в  других  лиш  на  серці  болі,  
Та  інший  і  того  не  встиг,

Бо  обірвалася  дорога,
Коли  ще  тільки  почалась,
Десь  загубилася  за  рогом  –
В  світи  небесні  понеслась.

Та  й  школа  вже  не  та,  де  вчились  –
Простора,  світла  і  нова.
Не  всі  і  вчителі  лишились,  
Лиш  пам’ять  наша  ще  жива.

В  цей  день  не  будем  сумувати,  
Бо  раді  кожному  із  нас,  
Усім,  хто  зміг  ще  завітати  
Й  зустрітись  з  школою  в  цей  час.

Давайте  будем  веселитись,  
Згадаймо  всі  шкільні  роки.  
Чого  зуміли  ми  навчитись,  
Про  все  згадаймо  залюбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839143
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.06.2019


В селі

(  слова  до  пісні)

А  у  селі,  а  у  селі
Співає  півень  спозаранку.
Гримлять  на  кухні  каструлі
І  двері  рипають  на  ганку.
Це  встала  теща  й  тупотить
І  зятю  не  дає  поспати,
Рубати  дрова  йти  велить  –
От  вже  дістала  вража  мати.

Приспів:
А  за  вікном,  а  за  вікном
В  саду  співає  соловейко.  
Солодким  сном,  солодким  сном,  
Зять  досипає  помаленьку.

Годуйте,  мамо,  ви  бичка
І  краще  видійте  корову.  
Бо  гримите  тут  звечора  
І  не  даєте  спати  знову.  
Ідіть  сапати  буряки,  
Картоплю,  потім  ще  квасолю.
Я  допоможу  залюбки,
Але  пізніше  те  прополю.

Приспів:
А  за  вікном,  а  за  вікном
В  саду  співає  соловейко.  
Солодким  сном,  солодким  сном,  
Зять  досипає  помаленьку.

Не  чує  теща  зятя  слів
І  тупотить  собі  по  ганку.  
А  з  тих  солодких  його  снів
Кудись  все  вивітрилось  зранку.  
То  ж  встав  поволі  й  потягнувсь  –
Ой  як  ще  хочеться  поспати.
Іде  надвір,  хоч  не  проснувсь,  
Бо  треба  дрова  ті  рубати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839142
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.06.2019


На Климовій греблі

Як  любо  на  Климовій  греблі:
Хлюпочеться  тихо  вода.
Живе  в  очереті  і  в  зіллі
Тут  пара  качок  молода.

В  кущах  верболозу  ховають
Маленьких  своїх  каченят,
Ті  плавають,  швидко  пірнають,  
Хоч  схожі  на  чорних  курчат.

Тут  чапля  поважно  і  пишно,
Завмерла,  стоїть  у  воді,  
Ранесенько,вдосвіта  вийшла,  
Як  вітер  ще  спав  на  вербі.

А  потім  проснувся  небога,
На  хвилях  гойдає  качок,  
А  ті  не  бояться  нічого,  
Адже  це  їх  рідній  ставок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839013
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.06.2019


Вишні


Як  скоро  все  перецвітає  –
Кудись  подівся  первоцвіт.
Червоні  вишні  дозрівають
Гілки  схилились  до  воріт.  

Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

Піду  сама  у  сад  вишневий,
Де  ми  ходили  колись  вдвох.
І  під  зорею  в  ніч  липневу
Ми  смакували  ягідок.
 
Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

Ще  досі  вишня  розцвітає
І  радує  вишневий  цвіт,
А  моє  серденько  чекає  
Твого  кохання  стільки  літ.  

Приспів:
 Ой  вишні,  вишні,  ви  –  черешні,  
Мої  ви  спілі  ягідки.
Тепер  для  тебе  я  колишня  
І  вже  промчалися  роки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839012
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.06.2019


Бродяга

Початок  страшної  війни:
Нема  ні  техніки,  ні  зброї.
На  тлі  порожньої  казни
На  захист  встали  в  нас  Герої.

Бродяга  –  мав  він  позивний,  
Бо  так  складалась  його  доля  -  
На  шлях  тернистий  сироти
Камінням  кидала  недоля.  

"Бродяга"  -  САУ  підписав,  
Що  швидко  мчалася  полями.
З  гармати  екіпаж  стріляв,
Як  проривалися  з  боями.  

Він  був  -  відважний  захисник,  
Тримав  із  гідністю  удари,
В  бою  ховатися  не  звик  -
Його  боялися  сепари.  

Якось,  як  мчав  на  завдання,
Почув  по  рації  розмову:
«Бродяга  едет  –  нам  хана,
Валить  счас  будет  без  разбора».  

Тож  самохідка,  наче  птах,
Бійці  чекали  на  підмогу,
Кінь  бойовий  на  всіх  парах
Не  вибирав  собі  дорогу.

В  хвилини  тиші,  на  дозвіллі,  
Де  кожен  згадував  сім’ю,
Й  собі  гортав  світлини  милі  -  
Давно  не  бачив  він  рідню.  

«Згадав  я,  хлопці,  анекдоти»  -
Товаришам  тоді  сказав.
І  підійшов,  і  став  навпроти  -
Раптово  вибух  пролунав…

Снаряд  від  граду  розірвався
І  дощ  з  осколків  шпаранув.
Не  встиг  ніхто,  не  заховався,
Ніхто  нічого  не  збагнув.  

В  ту  мить  бійці  не  зрозуміли
Чому  Бродяга  похиливсь,  
Спасати  ще  його  хотіли,
А  він  з  життям  своїм  простивсь.

Ще  кров  із  рани  витікала,
Горіла  САУ  в  бур’янах..
Душа  над  тілом  ще  літала,
А  потім  зникла  у  світах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838285
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.06.2019


Я кидаю виклик проклятій війні

Сторінка  фейсбуку..  Світлина  чужа.
Схватило  за  серце  –  не  треба  ножа.  
Невже  наш  синочок?!  Скотилась  сльоза.
І  вже  придивляюсь  до  цього  лиця,
До  тіла,  до  постаті  сина  -  бійця.  
Та  ні,  це  не  він..  І  бути  не  може.
О,  Боже  ж  мій  милий,  а  як  же  тут  схожий,
Себе  я  картаю  –  впізнати  не  можу,
Так  схожий  на  тебе  цей  хлопець,  синочку  -
І  сльози  з  лиця  намочили  сорочку.
Я  знов  придивляюсь..  Це  все  таки  –  ТИ!  
О  ,  сину  рідненький,  мене  ти  прости  -  
Зостався  назавжди  в  проклятій  війні,
Ввижаєшся  в  кожнім  бійцеві  мені.
Так  хочу  побачити  сина  ще  раз,  
На  мить  у  розмові  вернутись  той  час..  
Завжди  на  світлинах  тебе  я  шукаю,
Зі  смертю  не  згідна  -  додому  чекаю.  
Я  кидаю  виклик  проклятій  війні  :
-Верни  ти  дитину  додому  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837980
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.06.2019


В лузі на калині

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fmUZqXLAdCw[/youtube]

Ой  піду  в  луг  на  долину  -  там  росте  калина,
А  зозуля  спозаранку  плаче,  як  дитина.
Кує,  кує  зозуленька,  вголос  примовляє,  
Де  згубила  свою  долю  -  то  вона  не  знає.

Все  у  лісі,  на  узліссі  щаслива  літала,  
В  чужі  кубла  своїх  діток  вона  підкидала.  
Спохватилась,  зажурилась  -  немає  нічого:
Ані  діток,  ані  друзів,  ані  житла  свого.

Прилетіла  на  калину  та  стала  кувати  –
Скільки  діток  загубила  стала  рахувати.
Все  ридала,  припадала,  збилася  із  ліку  –
Стільки  всього  загубила  на  своєму  віку.

Кожну  днину  на  калині  кує  зозуленька,
Тепер  зичить  літ  всім  довгих  й  добра  для  серденька.
-  Ой  закуй  же,  зозуленько,  в  лузі  на  калині.  
Скільки  літ  життєвих  зичиш  ти  мені  віднині?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837979
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.06.2019


З Вознесінням Господнім!

Ти  бачив  сьогодні  як  сонце  вставало,  
Високо  над  нами  як  небо  палало?
То  Ангели  вийшли  Ісуса  стрічати,
З  Вознесінням  Господнім  усіх  привітати.
Хай  помисли  чисті  керують  душею,
Господь  хай  завжди  переймається  нею.  
Нехай  мирне  небо  й  теплесеньке  сонце
Щоранку  тебе  виглядають  в  віконце.
Добра  і  любові  вкраїнській  родині,  
А  ще  процвітання  моїй  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837891
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 06.06.2019


Назбираю ромашок

Назбираю  у  полі  ромашок  -
Про  них  мріяла  я  так  давно.
Та  до  них  ще  добавлю  волошок  
І  поставлю  в  букет  на  вікно.

Будуть  квіти  мене  ці  вітати,  
Дарувати  п’янкий  аромат,  
Коли  стану  вікно  відкривати
У  вишневий  і  рідний  мій  сад.

Доки  бачу  скрізь  в  житньому  полі,  
Ці  приємні  для  ока  квітки,  
Я  збиратиму  їх  у  долоні  -
І  хай  мчаться  шалені  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837890
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.06.2019


На пероні

[i]Вже  сиві  скро́ні  в  нашого  бійця́
В  цей  юний  вік  –  лице  іще  дитини.  
Чекає  мати  десь  своє  дитя,
Хвилюється  за  нього  і  родина.

Так  вицвілий  від  часу  камуфляж
І  сірі  берці,  стоптані  війною.
Стоїть  отут  –  зібрався  не  на  пляж..  
О,  наш  боєць,  пишаюся    Тобою!  

Мабу́ть,  додому  їдеш  із  війни,
На  цім  пероні  ждеш  на  пересадку?!  
Не  радує  квітучий  цвіт  весни,  
Бо  гіркі  спомини  в  твоїм  оса́дку.  

Бракує  слів..  Не  можу  підійти,  
Бо,  навіть,  і  не  знаю,  що  спитати.
За  нерішучість,  хлопчику,  прости:
Я  не  байдужа,  а́дже  та́кож  –  мати!
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837323
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2019


Світанок

[i]Так  тихо  надворі..  Вже  ранок.  Світає.
І  те́мінь  тихе́нько  собі́  утіка́.
Дивлюся  за  обрій  –  край  неба  палає,
Вогнем  запалилися  хмарки  злегка.

То  промені  сонця  до  неба  торкнулись
І  золотом  сяють  –  вставати  пора.  
Та,  навіть,  пташина  іще  не  проснулась  –
Все  спить  навкруги,  як  мала  дітвора.  

Не  чути  ніде  ані  звуку,  ні  писку,  
І  тиша  така,  що  і  вітер  ще  спить.
Він  звечора  вклавсь  у  гілки́,  як  в  колиску  -
Собі  позіха́є  й  тихе́нько  мовчи́ть.  

[i][/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837315
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2019


Бур’яни

У  цім  занедбанім  садочку  
Хатина  батьківська  стоїть.
Тут  пустка  з  кожного  куточка
До  себе  зве  й  мені  велить:

Скосити  трави  зависокі
 Та  посапати  бур’яни  ,
Бо  стільки  з  ними  тут  мороки  –
Вже  встигли  вирости  вони.  
 
Здається,  тільки  ось  недавно  
Прибрали  скрізь  і  підмели,  
Але  ростуть  доволі  вправно,
Й  не  скажеш,  що  ми  тут  були.  

Все  дороге  мені,  як  пам'ять  ,  
Як  згадка  про  моїх  батьків,  
Але  щоразу  серце  ранять  
Ці  бур’яни  з  усіх  кутків.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837259
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.06.2019


Пропали

Які  чудові  вірші
Сьогодні  написала    уві  сні!
І  саме  що  найгірше,    -
Що  жоден  не  запам’ятавсь  мені.  

Всю  нічку  працювала  –
Всі  рими  заганяла  у  рядок.  
В  своєму  сні  не  спала  –
Справлялась  із  навалою  думок.  

Слова  усі  в’язала  
Перевеслом  із  голосних  складів.
Катрени  закладала
В  стодоли  з  зібраних  снопів.    

І  видала  шедеври  –
Настільки  вже  довершені    були!
Зробили  ті  маневри
Й  кудись,  в  пітьму,  від  мене  загули.  

Навіщо  просинатись?!  
Було  ж  собі  тихенько  й  далі  спи.
Я  мушу  вам  зізнатись,
Що  то  були  мої  прекрасні  сни.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837256
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.06.2019


Із Днем Народження, сестра!

Мабуть,  сьогодні  вже  пора  
Тебе  із  днем  цим  привітати,
Всього  найкращого  бажати  
В  Твоїм  життєвому  путі
Й  подальших  успіхів  в  житті.  
Бажаю  щастя,  радості  і  сміху,  
Троянд,  щоб  квітнули  на  втіху
Й  торкались  струн  до  Тво́го  серця.  
Якщо  води,  то  лиш  з  джерельця,  
А  ще  лиш  неба  голубо́го,  
А  ще  лиш  со́нця  золотого.  
Щоб  від  дітей,  то  тільки  ша́ни,  
Щоб  від  людей,  то  лиш  пова́ги.  
Любові  й  ніжності  від  внуків,  
Щоб  не  було  з  ними  розлуки.  
Кохав  щоб  завжди  чоловік
І  шанував  щоб  цілий  вік.  
Обожнював  Тебе,  як  жінку,
Щоб  жили  в  парі  ви  довіку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837098
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 31.05.2019


З Днем Народження!

До  ювілею  Богайчук  Анастасії  Василівни.

Відомо  родичам  усім,  
Що  Вам  сьогодні  -  77!!
А  це  іще  не  так  багато..
Нехай  же  в  цю  чарівну  дату
Гостями  повниться  вся  хата.  
Сьогодні  в  свято  Миколая
Я  вас  сердечно  привітаю
І  ще  багато  –  многа  літ,  
Щоб  Ваш  не  в’янув  гарний  цвіт.  
Здоров’я  хай  пливе  рікою:
І  повноводною,  стрімкою.
Прихильна  Доля,  залюбки,  
Нехай  на  довгі  ще  роки,  
З  Пилиповичем  вдвох  у  парі,  
(Бо  ви  ще  добрі  господарі),  
Пройшли  життєву  цю  дорогу.  
Нехай  Господь  Вам  на  підмогу
У  цей  травневий  буйно  квіт
Ще  посилає  МНОГА  ЛІТ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837097
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.05.2019


Заробітчани

(  музика  Андрія  Мартиненка)  

Летять,  мов  лелеки  світами,
Щоб  щастя  своє  віднайти,  
Родину  не  бачать  роками
Вкраїноньки-неньки  сини.

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

Взяли  лиш  з  собою  світлини
Усіх  із  своєї  сім’ї.
Без  вас  засинає  дитина..
Хто  казку  читає  її?!

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

Старенька  матуся  і  батько…
На  кого  залишили  їх?
Заробите  може  й  багато  -
Чи  варте  зусиль  те  таких?

Приспів:
Вертайтесь,  лелеки,  додому  –
Чекає  вас  отчий  поріг,  
До  рідного  краю  святого,
З  далеких  заморських  доріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836998
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.05.2019


Глибока Канава ( повторно)

(водойми  мого  села)

Глибока  Канава  –  струмок,  чи  ріка?!  -
Біжить  по  широкій  долині..
Ще  здавен  із  Вилів  вона  витіка
І  тихо  біжить  тут  донині.

Бо  саме  у  Вилах  б’є  те  джерело,
Що  повнить  водою  кринички,  
А  з  них  струменить  і  аж  ген  за  село
Несе  вдаль  прозору  водичку.

Потічок  окутує  Старе  Село
І  повнить  ставок  в  Котловані,
А  другий  із  Копанки  ще  принесло,
Й  в  Безодні  джерела  прегарні.

Змішавшись  докупи  всі  води  в  ставку,
Звідтіль  витікають  рікою.  
І  бачимо  ми  вже  Канаву  стрімку
Що  мчить  в  берегах  за  Рудою.

Канава  впадає  в  ріку  Гнилоп’ять,
А  далі  вже  в  Тетерів-ріку.  
То  ж  наші  джерела  водичку  розносять
І  живлять  поля  по  всім  світу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836994
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 30.05.2019


Дощик

Вже,  вкотре  ,  дощик    стукає  по  шибці,  
Збігають  крапельки  по  склу,
А  вітер  під  березами  на  скрипці
Заграв  мелодію  сумну.  

Розгойдує  він  гіллям,  що  звисає  
На  землю,  наче  батоги,
Стрункій  берізці  коси  заплітає  
І  чути  пісню  навкруги.  

Земля  вбирає  воду,  наче  губка,  
Дрижить  від  холоду  трава,
Біжать  по  небу  хмари  в  сірих  шубках,
Навкруг  дощем  все  полива.  

Дивлюсь  в  вікно  і  слухаю  цю  мантру  –
Приходить  в  серденько  журба.
Та  думаю:  журитися  не  варто,
 Адже  весняна  йде  пора.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836055
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.05.2019


Маки червоні

(  Музика  Олега    Власюка)  

Я  піду  там,  де  маки  червоні,  
Де  у  полі  співає  душа,
Оксамитом  ляга  на  долоні  
Цей  цвіт  маку,  що  око  втіша.

Я  із  квіток  там  зроблю  віночок,
Щоб  вдягнути  його  на  чоло.  
До  листочка  добавлю  листочок,
У  вінок  заплету  я  стебло.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа  серед  вас  розквіта.  
 
Буду  слухати  жайвора  у  небі,
Який  пісню  співає  мені.
Дуже  хочу  сказати:"  Спасибі"
За  ці  співи  такі  чарівні.

Ще  пройдусь  по  пшеничному  полю
І  букет  із  цих  маків  нарву.
Я  вклоняюсь  тобі,  моя  Доле,  -  
Бо  у  рідному  краї  живу.

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

Приспів:
Ой  ви,  маки  червоні,  простягнулись  за  обрій  -
Дозрівають  у  полі  жита.  
Ой  ви,  маки  червоні,  я  у  вашім  полоні,
І  душа    серед  вас  розквіта.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835904
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2019


Доброго ранку

Купається  сонце  у  росах,  
Коли  проводжає  зорю.
Сьогодні  по  травах  я  боса
На  зустріч  з  світанком  іду.  

Ступаю  тихенько  й  ногами
Навкруг  розганяю  туман,  
А  жайвір  у  небі  піснями
Розбризкує  щастя  фонтан.  

-Я  Доброго  ранку  бажаю
Сьогодні,  Світанку,  тобі!
Веселку  у  небі  стрічаю,
Де  хмарки  пливуть  голубі.

Цей  ранок  хай  буде  найкращим,
Та  радість  хай  йде  до  людей,  
А  серце  хай  буде  відкритим
Для  добрих,  хороших  вістей.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835903
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2019


Не просто

Не  просто  прожити  святкові  години
У  дні  поминальні  важкі.
Стискається  серце  від  втрати  дитини
Й  як  чуєш  промови  сумні.

Не  було  в  дитини    ні  щастя,  ні  долі  -
Завжди  лиш  ярлик  сироти.  
Одне  лиш  просвітлення    -  вчився  у  школі,
 А  потім  подався  в  світи.

І  був  він  відкритий  для  цілого  світу,  
Бо  щира  і  добра  душа.  
Недоля  підносила  «друзів  лжесвиту»,
Які  і  не  варті  гроша.  

Та  поки  у  людях  навчивсь  розбиратись,  
Вже  стукала  в  двері  війна.
І  він  не  хотів  в  стороні  залишатись  -  
У  вир  затягнула  вона.  

Не  бу́ло  споко́ю  в  сирі́тської  до́лі  –
Немає  його  і  тепер.  
Лиш  злі  язики́  підкида́ють  сіль  й  бо́лі
У  рани  мої  дотепе́р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835821
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.05.2019


Чекаю я на перемогу


Чекаю  я  на  перемогу
У  цій  з  Росією  війні.  
Коли?!  -  Відомо  лише  Богу..
Й  від  цього  сумно  так  мені.

Сповна  заплачено  за  Волю,  
Бо  не  один  поклав  життя
За  України  кращу  долю,  
За  наших  діток  майбуття.  

В  Європу  вибрали  дорогу  –
Цей  вільний  від  Росії  шлях.  
Але  посіяла  тривогу
Вона  із  смертю  у  полях.  

Війну  потрібно  зупинити,  
Але  не  так,  аби  спинить.
Потрібно  землі  повертати  -
Десь  забарилася  ця  мить.  

Мені  потрібна  Перемога!
Я  дочекаюся  її.  
Хоч  кров’ю    встелена  дорога,
Та  буде  Мир  на  всій  землі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835515
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.05.2019


Хвилина мовчання

Застигла  хвилина  мовчання:
Секунди  відстукують  ритм.  
В  повітрі  пульсує  чекання  
І  тягнеться  вічно  ця  мить.

Бракує  повітря  в  легенях,
Адже  ця  хвилина  тобі.  
Лиш  чути  тихеньке  зітхання  –
Всі  люди  застигли  в  журбі.

Стискається  серце  від  болю,  
Клубком  підкотила  сльоза.  
-  За  що  тобі,  сину,  ця  доля?
Хай  проклята  буде  війна!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835018
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.05.2019


Донецький аеропорт (слова до пісні)

Здіймалася  в  небо  із  диму  завіса,
Снаряди  зривались  прицільним  вогнем.
По  аеропорту  Донецька  стріляли  з-за  лісу  –
Із  обстрілу  цього  не  вийти  живцем.

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.  

Вже  падають  стіни  й  уламки  бетону
Собою  накрили  відважних  бійців.  
Залишилось  троє  із  їхнього  взводу
І  вже  не  чекають  підмоги  й  гінців.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.

Із  стін  терміналу  зостались  руїни,  
Там  кіборг  залишивсь  навік  не  один.
За  мир  для  народу,  за  Неньку-Вкраїну
Життям  не  один  заплатив  її  син.  

Приспів:
О,  маки  червоні,  у  житньому  полі
Зродились  на  крові  вкраїнських  синів  -  
За  захист  Свободи  й  Козацької  Волі,  
Що  в  небо  злетіли  з  донецьких  степів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834924
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2019


Як легко плюнути у душу

Як  легко  плюнути  у  душу,
Втоптати  в  землю  почуття  -
Тепер  їх  спробуй  відродити
І  повернути  до  життя.

Як  повернути  ту  довіру,  
Яка  розбилась  на  друзки?
Коли  цинізм  не  має  міри,
То  маєм  лише  черепки..

Не  просто  буде  склеїть  глечик,  
Що  розлетівся  на  шматки.
Як  не  тули,  скажу  до  речі,
Що  не  надійні  то  латки.

Чи  зможеш  ти  той  глек  наповнить
І  чи  задержиться  вода?!
Показує  хоч  цілий  зовні,  
Проте  щілина  не  одна..

Не  заживе  душевна  рана  –
На  ній  залишаться  рубці..
Буває  гірше  від  тирана
Зміст  у  промовленім  слівці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834664
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.05.2019


Сповідь в поминальні дні

Пішло  на  небо  більше,  ніж  лишилось  –
На  тому  світі  майже  вся  сім’я.
Удвох  ми  із  сестрою  залишились
І  наші  діти,  і  журба  моя.  

Не  знаю  я:    за  ким  найбільш  сумую,
За  ким  серденько  рветься  на  шматки.
Ридаю  по  ночах  –  ніхто  не  чує,
Й  на  серденько  не  накладеш  латки.

Не  заживуть  ніяк  душевні  рани,  
Що  доля  так  підступно  піднесла.  
Ішли  з  життя  по  черзі  дуже  рано,  
А  я  за  вас  боролась,  як  могла.  

Пішла  бабуся,  братова  дитина,  
А  потім  –  молодесенька  сестра.
Погрузла  в  пересудах  вся  родина,
А  я  у  центрі  всіх  подій  була.  

Та  я  уперто  долі  не  здавалась:
Крізь  перепони  по  стежині  йшла.
Дітей  людьми  ростити  намагалась,
Бо  як  же  залишити  їх  могла?!  

Чим  далі  в  ліс  –  тим  більше  дров  рубалось..
Не  міг  змиритись  брат:  де  все  взялось?
Життя  його  в  лещата  заганялось
Та  й  серденько  матусине  здалось..

Одна  біда  мінялася  другою  –
Я  чорну  хустку  майже  не  знімала.  
Але  ущент  розчавлена  війною..
Мене  безжально  доля  доламала..  

Знов  пересуди,  знов  біда  і  горе  –
Не  витримало  серце  татуся.
Брехня,  людська  підступність  і  сліз  море..
Хто  відповість  за  згублене  дитя?!    

Наперекір,  я  долі  не  здаюся:
Де  плакати  потрібно,  то  сміюсь,
Та  в  світ  поезії  прекрасний  мчуся..
І  так  приємно  бути  в  нім,  чомусь..    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834661
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.05.2019


Моїй племінниці, Танюші

в  День  народження    

 Ми  пишаємось,  Таню,  тобою,  
Бо  ти  впевнено  йдеш  по  життю,
Де  змішалися  зорі  з  водою
Прокладаєш  стежину  свою.

Бо  Іспанія  -    інша  країна..
Там  співають  не  ті  солов’ї.  
Так  далеко  від  тебе  родина,
Та  і  люди  там  інші  –  чужі..  

Хоч  успішно  проходить  навчання,
Ти  і  друзів  хороших  знайшла,
Прокидатись  не  хочеш  ти  зрання,  
Бо  вві  сні  в  Україні  була.  

Бачиш  води  обох  океанів.
Б’ються    хвилі    -  іспанський  прибій,  
Але  погляд  шукає  з  екранів
Жовто-синій  наш  стяг,  бо  він  свій.  

Час  летить  над  цим  світом  стрілою,
Ще  лиш  рік  –  він  так  швидко  збіжить.  
Ми  зустрінемось,  дочко,  з  тобою..
Хай  скоріше  настане  ця  мить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834375
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 03.05.2019


Біленька хатина

За  Панським  ставком  на  горбочку,
Де  корінь  пустив  родовід,
Стояла  хатина  в  садочку,
Яку  збудував  ще  мій  дід.

Ця  мазанка  біла,  як  іній,
Віконця  маленькі  в  стіні.
На  ній  візеруночки  сині
Були  найгарніші  мені.

Під  стріхою  сіра  покрівля  -
В’язали  з  соломи  снопи.  
Долівка  застелена  зіллям,
Ще  свіжим  його  занесли.

Коричнева  глина  на  призьбі  -
Підведена  смужка  навкруг.
Всміхалося  сонечко  в  небі
До  жовтих  наведених  смуг.

Там  ріс  попід  тином  барвінок,
Під  вікнами  мальви  цвіли.
Від  груші  старої  затінок  -  
Дерева  розлогі  росли.

Тягнулась  стежина  до  хати,  
Яка  поросла  споришем...  
Моєї  матусеньки  мати
Усіх  пригощала  борщем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834282
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.05.2019


Розлетілися діти по світу

Розлетілися  діти  по  світу  -
Залишилася  ненька  одна,  
Все  чекає  на  звістку  привітну,
 Своїх  рідних  щодня  вигляда.  

Люба  ненько,    не  треба  журиться,  
 Бо  в  дітей  твоїх  стежка  своя,  
В  небі  кожного  зірка  іскриться,
Світить  людям  й  тебе  звеселя.

Хоч  вони  і  мандрують  по  світу,
Пам’ятають    тепло  твоїх  рук,
Їх  серця,    добротою  зігріті,
Тобі  вдячність  життям  пронесуть.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834281
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.05.2019


Плаче весна

Враз  чорним  зробилося  небо  
І  плакати  стала  весна.
-Чого  ж  тобі,  Веснонько,  треба,
Адже  ти  привітна  була?

Дерева  сумні,  невеселі,
Донизу  схилилась  верба.  
Чомусь  мені  сумно  в  оселі..
Шумить  і  стікає  вода.

Б'ють  косо  по  шибці  краплини,
Збігають  донизу  згори.  
І  вже  від  цієї  картини
Так  сумно  усім  навкруги.

Змивається  цвіт  абрикосів
Та  й  вишні  сховали  квітки,
І,  навіть,  птахи  стоголосі
Шмигнули  у  різні  кутки.

Лиш  вітер  тихенько  в  садочку
З  кущами  про  щось  розмовля..
І  сльози  весняні  в  струмочки
Збирає  докупи  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834120
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


Так хочу я сказати прямо

(  музика  Андрія  Мартиненка)

Слова  лягають  на  папері,
Схолола  кава  вже  давно…
Хотіла  б  я  закрити  двері
Перед  тобою,  ще  й  вікно.
Тебе  не  кличу  на  вечерю..
Де  ти  тепер  –  вже  все  одно.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звідкіль  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами,  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

Черемха  голову  п’янила,
Бузковий  цвіт  торкався  пліч,
Суперницю  я  не  винила,  
Хоча  й  ридала  цілу  ніч.  
До  ранку  в  лузі  я  блудила,
Зірки  палали  в  сотню  свіч.

Припів:
Так  хочу  я  сказати  прямо:
"Іди  туди  –  звіділь  прийшов.
Усе  скінчилось  поміж  нами  
Як  ти  до  іншої  пішов".
Я  справлюся  з  своїми  снами,
Щоб  в  сни  дорогу  не  знайшов.  

І  черемшина  вже  немила,
Немилий  чемховий  цвіт,
Коли  весни  сконала  сила
Й  потух  в  очах  коханий  світ!
Щоб  повернутися  просила  -
Щодня  чекаєш  на  отвіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834119
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


Вітаю з ювілеєм

До    55-ліття  Людмили  Анатолівни  Жаврук  

В  цей  день,  де  Божа  благодать
Зійшла  з  Христовим  Воскресінням,
Зустріла  Ти    -  55      -  
Співпало  з  Божим  благовінням.  

Мабуть,  що  все  це  неспроста
У  день  такий  є  співпадіння,
І    шлях  свій  з  чистого  листа
Почнеш  Ти  з  Божого  веління.  

В  дорозі,  в  вихорі  життя
П’ятдесят  пять  лиш  половина.
Твій  шлях  хай  стелить  в  майбуття
Квітуча  щастям  скатертина.  

Здоров’я,  успіхів  й  тепла,
Я  зичу  радості  без  міри,
Щоб  доленька  твоя  була
Завжди  барвиста,  а  не  сіра.

Хай  настрій  буде  весняний,
Душа  радіє  і  співає,  
Спів  соловейків  чарівний  
Щоранку  хай  тебе  стрічає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833875
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 28.04.2019


Торкаюся весни

Чи  знаєш  ти,  як  пахнуть  абрикоси,  
Які  беруться  тільки  лиш  цвісти,
Як  сонечко  спиває  з  квіток  роси,  
Щоб  аромат  медовий  рознести?

І  вранці  бджілки  –  справні  трудівниці,  
Нектар  збирають  з  білої  краси,
Складають  увертюру  чарівниці
Цієї  ранньої  квітучої  весни.

Вдихну  цей  аромат  на  повні  груди.
Яка  прекрасна  ніжна  благодать!  
Яке  творіння  Бога  й  дивне  чудо!  –
Я  так  радію  й  хочу  заспівать.

Моя  душа  торкається  струни
Із  увертюри  ранньої  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833577
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2019


Пробач


Пробач
(Слова  до  пісні)

-Привіт,  браток..  Я  так  до  тебе  поспішав..  
Ти  тут  лежиш  й  мене  чекаєш  -  добре  знав..  
Вже  п’ятий  рік  у  нас  на  сході  йде  війна,  
І  п’ятий  рік  серед  живих  тебе  нема.
І  я  прийшов  –  перед  могилою  стою.
Ми  зараз  вдвох  з  тобою  разом  в  тім  бою..

Приспів:
Пробач  мені,  що  ти  загинув  -  я  живий..
Пробач  мені,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мені  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мені:  тебе  спасти  я  не  зумів.

Повітря  там  було  з  тротилом  і  свинцем,
Земля  тоді  змішалась  з  кров’ю  і  вогнем.  
Снаряд  зірвавсь.  Мене  закрив  ти  й  сам  упав.
«Держись,  браток!»  -  мені  востаннє  прошептав.
І  ти  упав,  сочилась  з  рани  свіжа  кров,
А  навкруги  снаряди  рвались  знову  й  знов.

Приспів:
Пробач  мені,  що  ти  загинув  -  я  живий..
Пробач  мені,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мені  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мені:  тебе  спасти  я  не  зумів.

-Ну  що,  браток?..  –  з  очей  скотилася  сльоза..
Забракло  слів,  із  рук  цигарка  вислиза.  
А  завтра  знову  вирушаю  на  Донбас
І  там  за  двох  я  буду  битися  за  нас.
І  ні  на  крок  не  дам  я  ворогу  землі.
А  ти  пробач..  Пробач  за  все..  Пробач  мені..

Приспів:
Пробач  мені,  що  ти  загинув  -  я  живий..
Пробач  мені,  що  світ  жорстокий  цей  такий.  
Пробач  мені  за  сльози  наших  матерів,  
Пробач  мені:  тебе  спасти  я  не  зумів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833576
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.04.2019


Вибори

Сьогодні  нам  потрібно  вибирати,  
Але  кого?  О,  Господи,  прости..  
Що  буде  далі,  ми  не  можем  знати
І  як  той  шлях  нам  вірний  віднайти.

Як  довго  я  чекала  ті  дебати:
Почути  слово  лідера  палке,  
Щоб  зміг  він  по  полицям  розікласти  –
Куди  він  Україну  поведе.

Та  не  почула  того,  що  чекала,  
Лиш  перепалку  клоунів-шутів..
Перед  екраном  вся  країна  завмирала  –
Що  бачив  кожен  –  вірить  не  хотів.

Кому  із  нас  потрібне  ваше  ШОУ?
 Для  чого  було  йти    на  стадіон?
 І  «грош-ціна»  те  випущене  слово,
Яке  там  прозвучало  в  мікрофон.

Ця  гра  на  публіку..  Кому  вона  потрібна?
Ми  шило  вибираємо  в  мішку.
Ці  вибори  на  шоу  в  нас  подібні:
В  глухому  знов  знаходимось  кутку.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833460
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.04.2019


Молюсь за Україну

Сьогодні,  Боже,  я  молюсь  до  тебе:
Мою  ти  Україну  захисти!
Бо  скільки  натерпітись  іще  треба
І  через  що  прийдеться  нам    пройти?!

Нелегкий  шлях  до  Волі  і  Свободи,
Омитий  кров’ю  славних  козаків,
Але  він  вірний  для  мого  народу
І  тягнеться  на  протязі  віків.  

Не  дай  же,  Боже,  щоб  усе  пропало,  
Що  на  сьогодні  ми  вже  досягли,
Бо  ці  перевертні  й  хапуги  вже  дістали
І  в  кут  тупий  країну  завели.

Молюся,  Боже:  Ти  вкажи  дорогу
І  вихід  із  тунелю  освіти,
Отримати  змогли  щоб  перемогу
У  цім  двобої  з  демоном  пітьми.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833369
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


Кульбаби

Кульбаби  жовті  берег  вкрили,
Що  простягнувся  до  води.        
Змішатись  з  ними  б  в  цьому  вирі  
І  залишитись  назавжди.                  

Пройдусь  тихенько  понад  ставом,  
Вдихну  приємний  аромат.
З  цих  квіток  –  однією  стану
І  не  захочу  йти  назад.  

Отак  би  тут  і  залишитись
Та  жовтим  кольором  цвісти..
А  потім  з  вітром  в  небо  звитись,  
Де  він  подмухає:  «  Лети..»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833368
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


Винен луг

Знову  забарилася
До  нас  прийти  весна.  
Мабуть,  загубилася  
В  лузі  десь  вона,  
В  торішній  нескошеній,      
Високій  траві,                                              
Росами  де  зрошено  
В  сірій  гущаві.  
Хмари  зупинилися
В  небі,  угорі,
Краплями  спустилися
На  дахи  в  дворі.  
Вже  не  чути  пташечки  –
Тихенько  мовчить,  
А  дощик  аж  ондечки
В  шибку  стукотить.  
Темно,  посіріло  –
Все  сумне  навкруг.      
Мабуть,  звечоріло.  
А  чи  винен  луг?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833177
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Дві подруги

По-сусідськи  у  мирі  живуть  
Дві  подруги:  Надія  й  Валюша.  
Всім  знайомим  тепло  віддають  -
Їхня  дружба  стає  все  щиріша.

Їх  навік  поєднало  життя,  
Між  собою  так  схожі  дві  долі.  
Притаманне  обом  співчуття,  
Все  ділили:  і  радість,  і  болі.

Разом  брали  ділянки  вони,
Одночасно  вели  будівництво.  
У  обох  підростали  сини,  
Було  спільне  й  у  них  парубоцтво.

Два  добротні  будинки  звели,  
Ще  й  ходили  на  спільну  роботу,  
Господарство  підсобне  вели  –
Так  проходили  дні  у  турботах.

Але  горе  постукало  в  дім
До  Валюші,  а  потім  –  Надії,  
Стало  пусткою  страшною  в  нім
Й  обірвалися  всі  їхні  мрії.

Овдовіли  обоє  вони,
Поховавши  обох  чоловіків.
Їм  опора  –  це  їхні  сини,  
Невістки  і  ще  рідні  онуки.

Промайнули  літа  молоді  –
Сивиною  покрилися  коси.  
Та  з  прийдешніх  усіх  цих  подій
Одна  одну  підтримують  й  досі.

Їх  так  часто  зустрінеш  обох:
Де  з’явилась  одна  –  там  і  друга.  
Мабуть,  спільна  в  них  доля  на  двох
І  життєва  одна  в  них  дорога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833175
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


Цвітом абрикосовим уквітчана весна

Цві́том  абрико́совим  укві́тчана  весна́
Співом  птахів  стоголо́сих  манить  в  сад  вона.  
Я  піду́  зако́хана  по  сте́жечці  у  ніч    -
Зіроньки  спала́хують  у  не́бі,  як  сто  свіч.  
 
Приспів:
Мі́сячна  мело́дія,  де  зо́рі  навкруги́.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепа́дами  спала́хує  ця  ніч
І  мене́  обку́тує,  торка́ється  до  пліч.  

Знову  поверта́юся    думками  я  туди,  
Де  були  загублені    коханнячка  сліди.  
Де  клялися  в  вірності:  "Ми  разом  назавжди".
Як  мені  в  ту  весноньку  дорогу  віднайти.  

Приспів:
Місячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  

Хочу  щоб  вернулося  коханнячко  назад
І  нам    по  стежиночці  стелився  зорепад,
Ясний  в  небі  місяче́нько  шлях  щоб  освітив,
У  весні  зако́ханій  наза́вжди  нас  лишив.  

Приспів:
Місячна  мелодія,  де  зорі  навкруги.
Місячна  мелодія  несе  мене  в  світи.  
Мило  зорепадами  спалахує  ця  ніч
І  мене  обкутує,  торкається  до  пліч.  

Ве́сноньки  і  зи́моньки    швиде́нько  пронесли́сь,  
А    сліди́  загу́блені  дони́ні  не  знайшлись.  
До́сі  абрико́сами  вбира́ється  весна́..  
Бі́лих  я́блунь  ко́сами  все  ма́нить  в  сад  вона́.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832888
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


Тобі шістдесят

З  нагоди  ювілею  Лідії  Федорівни
Базилівської

Тобі  сьогодні  шістдесят..
О  де,  скажіть,  літа  взялися?!  
Було  в  житті  чимало  свят,  
Була  й  біда.  Ти  не  здаєшся.

Цілком  тендітна  і  струнка,  
Ще  й  молода..Ну,  хоч  душею..
Така  ж  хода  Твоя  легка
І  вабиш  щирістю  своєю.

Позаду  прожиті  роки,  
В  яких  було  всього  доволі,  
Але  за  все  те,  залюбки,
Потрібно  дякувати  долі.

Бо  був  коханий  чоловік,  
Ти  маєш  сина  і  невістку,  
Єгорка  –  Твій  чарівний  внук,
Завжди  приносить  нову  звістку.

Він  ходить  в  школу,  в  перший  клас
І  з  кожним  днем  все  цікавіший,  
То  ж  відкриває  кожен  раз
Знання  для  себе  все  новіші.

А  вдома  -  сонечко  ясне,  
Що  світить  й  зігріває  душу.
І  кожен  день  так  не  мине,
Щоб  не  порушить  в  хаті  тишу.

Бо  Владі  рік  лише  минув
Та  почала  вона  ходити.  
І  хто  би  поряд  з  нею  був,  
Слова  береться  говорити.

Нехай  же  буде  так  завжди:  
Щоб  затишок  родинний  в  домі,  
Не  бачити  щоби  біди..  
Нехай  щастить  Тобі  в  усьому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832887
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 15.04.2019


Дорослий синок

Як    подорослішав  синок  на  цій  війні
І  постарів,  мабуть,  на  років  двадцять.
В  розмові  нашій  відчувається  мені,
Але  не  можу  я  собі  зізнаться:

Як  виріс  він  давно  з  синочка  й  помужнів,  
Як  ця  війна  змінила  його  долю.
Кордони  боронить    -  обов'язок  велів,  
Щоб  відстояти  України  Волю.  

І    він  пішов  на  схід..    Бо  хто  ще,  як  не  він
Сьогодні  нас  прикриє  всіх  собою.  
І  завдяки  тобі  діждемося  ми  змін  –
Ти  на  сторожі  недарма,  Герою!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832239
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.04.2019


Вертають на землю

Мене  повертають  на  землю
Подруги  моєї  слова,
Журбою  гачу  я  де  греблю  
Й  посохла  із  горя  трава.  

Де  сумно  стоїть  смерека
Й  бузок  не  цвіте  в  саду,  
Де  чорнії  хмари  здалека
Приносили  часто  біду.  

Де  камінь  лежить  на  серці  -
Його  не  розбити  ніяк.
А  вітер  в  смертельнім  скерцо
В  душі  залишає  знак.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832206
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.04.2019


Мартинівка

Упала  туману    завіса,  
Як  сонечко  в  небі  зійшло.
Дивлюсь:  аж  до  самого  лісу  
Розкинулось  гарне  село.

 Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Гойдаються  хвилі  в  ставочку,  
Джерельна  дзюркоче  вода.  
Я  стану  собі  на  місточку    -
Хай  повниться  щастям  душа.  

Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.  
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Це  місце  для  всіх  нас  рибальське,
 Ще  й  лілій    багато  в  воді.
Давно  у  заплаву  Наральське  
Щорічно  летять  лебеді.  

Приспів:  
Мартинівка  –  роду  колиска
Для    славних  моїх  земляків.  
Прибралась  ти  в  біле  намисто
Весняних,  квітучих  садків.

Це  місце  зігріте  любов’ю  
І  Божа  кругом  благодать.
В  Мартинівку  лину  душею  –
Батьки  мене  будуть  чекать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832080
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 09.04.2019


Василькове « копито»

«  Я  що,  не  з  цього  копита?»  -  маленьким  
мовив  мій  рідній  брат  Василь.  Ці  слова  
стали  крилатими  для  всього  роду  мого  діда  Василя.



Це  фото  з  старого  альбому..  
Йому  вже  так  багато  літ..  
Мій  батько  з  братом  є  на  ньому
І  його  сестри,  баба,  й  дід.

Стара  хатина  у  загаті,  
Віконця  сірі  і  малі…  
Жили  бідненько  -  не  багаті..  
Був  хліб  із  сіллю  на  столі.

Важкі  післявоєнні  роки
І  в  хаті  п’ятеро  дітей:
Найменша  робить  перші  кроки,  
А  старших  вже  нема  тепер.

Нема  Олени  і  Надії  –
В  голодний  вмерли  рік  вони.  
За  ними  слідом  Анатолій
Не  повернувся  із  війни.

Зоставсь  Володя  і  Марія,
І  Ганна,  Стася,  та  Іван.  
На  фото  діти  тут  не  всі  є:
Приходить  Федір  і  Степан.

Дід  працював  тоді  в  колгоспі,  
Сапала  й  баба  буряки,
А  її  мати  на  канапі
Читала  діточкам  казки.

То  як  могли,  так  виживали  
І  їли,  що  їм  Бог  послав.  
На  трудодні,  що  заробляли,
В  кінці  колгосп  зерно  давав.

То  ж  по  закінченню  лиш  року
Пекла  їм  баба  пиріжки,
А  ціле  літо  –  аж  подоки,  
За  «свято»  були  галушки.

Сім’я  жила  і  бідувала,
По  черзі  діти  в  школу  йшли,
Зарадить  як  біді,  не  знали:
На  двох  одні  лиш  чобітки.

Але  на  злидні  не  зважали,
Родина  дружньою  була.
Завжди  всі  разом  працювали,  
То  ж  вижити  сім’я  змогла.

І  розійшлись  діти  по  світу,  
Дітей  і  внуків  нажили,
Та  й  правнуків  до  їх  «копита»,
Лелеки  в  хату  принесли.

Дивлюсь  на  фото  це  з  альбому:
Такий  великий  в  мене  рід…
Коріння  родоводу  всьому
На  фото  із  далеких  літ..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832077
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.04.2019


Другий тур виборів президента

Народна  мудрість  сповіщає:
Хто  перед  Богом  завинив,  
Того  Господь  ума  лишає,  
Бо  як  би  краще  учинив.

Тоді  без  розуму  особа
Сама  скарає  вже  себе:
У  зашморг  всуне  горло  й  лоба  -
Біда  та  легко  не  мине.

Ну,  що  тепер,  довибирались?  
Бо  ліньки  думати  було..
При  владі  з  ким  тепер  зостались?!  
З  якої  сторони  те  ЗЛО  ?!

Чи  Зло  іде  від  Порошенка,  
Що  у  корупції  застряг?!
Та  з  ним  його  і  свита  всенька…
А  люди  гинуть  у  боях..

Ще  досі  в  нас  не  посадили,  
Тих,  хто  країну  обікрав..
В  шухлядах  справи  залишили:
Хто  на  Майдані  убивав..

Військовий  злочин  не  розкрили
По  Іловайському  котлу..  
За  що  так  з  нами  учинили
І  вірить  нам  тепер  кому  ?!

А  від  Зеленського  як  прийде
Те  Зло  в  дірявому  мішку,
То  в  яку  сторону  нам  вийде?!
Як  відвернуть  біду  таку?

Він  ще  не  вивчив  навіть  мови..
Який  із  нього  президент?  
Ми  що  вертаємося  знову,
Як  ласий  путіну  «  презент»?!

За  що  сьогодні  гинуть  діти?
Бійців  в  нас  стільки  полягло..
Що  маєш,  Вово,  з  цим  робити?
З  якої  сторони  те  Зло?

Невже  ти  думаєш:  я  знову
У  серце  прийму  «рускій  мір»,  
Пробачу  ворога  я  свого,  
З  кацапом  сяду  я  за  стіл?

Ти  навіть  ,  Вова,  не  надійся..
І  Коломойський  не  спасе..  
Хоч  головою  в  землю  бийся  –
В  Європу  Україна  йде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831864
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.04.2019


Примхлива погода

Погода  в  нас  –  примхлива  пані.
Від  неї  стогне  вже  земля.    
Природа  скована  в  чеканні,  
Вночі  морозом  дошкуля.

Бубнявіє  цвіт  абрикосів  -
Все  не  розпуститься  ніяк,  
Його  страшать  нічні  морози.    
От  би  прогнати  забіяк.

Тоді  б  погода  помінялась:        
До  нас  вернулася    весна.  
Ох,    як  її  я  зачекалась.
-  Прийди  скоріш,  Весна-красна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831863
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.04.2019


Дякуємо, Герою!

Денису  Петровичу  Шепетюку    
учаснику    антитерористичної
 операції    2014-  2015  р    присвячую    


 

На  скронях  хлопця  сивий    цвіт
І  погляд  став  таким  глибоким.
Йому  лиш  саме  тридцять    літ  
Та  вже  пізнав  життя  жорстоке.  

Пройшов  війну,  пройшов  Донбас
І  повернувсь  живим  додому.
Молилась  матінка  не  раз
І  жить  хотілося  самому.  

Він    пам’ятає  перший  бій,  
Коли  сепари  градом  били.  
Жахіття  в  пам’яті  скупій
Сліди  війни  навік  лишили.  

Він  пам’ятає  всіх  бійців,  
Що  кусень  хліба  з  ним  ділили,  
В  траншеї,  мокрій    від  дощів,
Багнюку  берцями  місили.  

Там  кожен  був,  як  рідний  брат:
Прикрити  інших  міг  собою.
Як  батько  був  для  всіх  комбат,
Своїх  бійців  водив  до  бою.

Додому  хоч  вернувсь  солдат
Війна  його  не  залишила,  
Бо  від  тих  вибухів    гармат
Душевну  рану  породила.  

Хоч  стільки  горя  він  зазнав
Та  закривав  нас  всіх  собою.  
 Він  Україну  захищав!
 Ми  дякуєм  Тобі,  Герою!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830634
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.03.2019


Де ти, весно, забарилась (слова до пісні)

Ой,  де  ж  ти,  весно,  забарилась?
Дістали  так  мороз  й  вітри..
Тебе  чекати  я  втомилась,  
Давай  мерщій  іди  сюди.  

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

А  я  піду  у  сад  зелений,
Щоб  слухати  спів  солов’їв,
Бо  місяць  ясний  там  для  мене
Під  вечір  стежку  освітив.  

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

Я  розжену  туман  руками  
І  вранішню  зіб’ю  росу.  
В  душі  молодшаю  роками,  
Хоч  білий  цвіт  заплівсь  в  косу.

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830186
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


…………………………


Чудовій  людині,  яка  заряджає  своєю  енергією  інших
Людмилі  Броніславівні  Михальченко  присвячую

Є  люди,  з  якими  так  хочеться  бути,  
Хоча  б  недалечко,  десь  поряд  іти.
Чому  так  буває  не  можем  збагнути,  
Та  з  ними  долаєм  найважчі  шляхи.

Вони  заряджають  тебе  позитивом
І  стимул  вертають  життєвий  тобі.  
Творити  прекрасне  стає  нам  мотивом
І  світ  відбілити  ми  прагнем  в  житті.

Сумні  кольори  щоби  зникли  у  світі,  
А  ранок  в  яскравих  відтінках  палав.
Хай  здійсняться  мрії  усі  заповітні,  
І  щоби  Бог  людям  таким  помагав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830184
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


Маркуші

Маркуші  –  мальовниче  село  
В  Райгородоцькій  великій  громаді.  
Ще  здавен  знамените  було,
Побувати  тут  кожен  був  радий.

Покоління  живуть  трударів,
Що  походять  від  Марка  родини:
Полтораків,  Зубрилів,  Д’ячуків  -  
Славлять  їх  спадкоємці  щоднини.

Бесараби  живуть,  Іщуки,
Де  Глибока  Долина  текла.  
Ці  урочища  всі  крізь  віки
Збереглися  навколо  села.

Пам’ятають  ці  назви  щодня  …
Вам  покажуть  старенькії  люди,  
Де  в  них  Хутір,  Дубина  й  рідня,
Що  селилась  в  Назарових  Рудах.

А  які  тут  буяли  садки...
Мабуть,  кращі  на  всім  білім  світі.  
Чепурненькі  виднілись  хатки,
Що  купались  в  вишневому  цвіті.

Бевзо  жив  тут  колись,  був  -  бджільник,  
Як  про  майстра  розносилась  слава.  
Той  талант  не  пропав  і  не  зник,
Бо  нащадки  продовжують  справу.

Працювати  в  садових  полях
В  Маркуші  звідусіль  їдуть  люди,
Бо  така  тут  родюча  земля  -
Смак  ягід  наших  знають  усюди.

Щоб  село  і  надалі  жило  
Ми  заступництва  в  Бога  попросим.  
Приїзджайте  у  наше  село,  
На  солодку  гостину  вас  просим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830016
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.03.2019


Вже весна

Поглянь  у  віконце:
Вже  промені  сонця
Так  ніжно  і  тепло  
Окутують  світ.

Зими  вже  немає  -  
Весна  заступає.
З  землі  показався
Ще  й  проліска  цвіт.

Гілля  бубнявіє,
Трава  зеленіє,
На  вербах  розлогих
З’явились  бруньки.

А  в  нас  під  віконцем,
Всміхаючись  сонцю,
Вже  скоро  розквітнуть
Красиві  квітки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830015
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.03.2019


Меморіал Вічної Слави

Спадає  сніжок  біленький  
Із  гілки,  що  на  сосні..
 -Ну  як  ти  тут,  мій  рідненький,  
Повідаєш  що  мені?  

Світлини  Героїв    на  стелі
Змарніли    попід    дощем.
А  вітер  морозом  стелить
Й  окутує  ніч  плащем.  

Цю  тишу,  що  серце  крає,
Сховала  в  собі  зима.
 -Синочку,  тебе  немає.
Шукати  тебе  дарма..

Холодний  стоїть  з  граніту
Цей  Слави  меморіал.  
А    пустка  мовчанням  гнітить  –
Закрився    в  небо  портал.  

 -  Чому,  так?        -    волає  серце
І  сльози  струмком    летять.  
Вогню  язики  у  скерцо
Тихенько    палахкотять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828976
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.03.2019


А доля вишиває

А  доля  тче  і  вишиває
Мою  стежину  у  житті.
Мережки  у  рядок  складає.
-Додай  ще  барви    золоті.

Як  я  втомилася  від  болю
У  чорно-сірих  кольорах.
Душа  згорьована  на  волю
Так  рветься  стрімко  по  ночах.  

Втекти,  втекти    десь  так  далеко,
Де  неба  синього  блакить.
І  де  під  хмарами  лелека,  
Крильми  махаючи,  летить.  

У  небі  так  зірок  багато  –
Вночі  сіяють  в  вишині.
От  однією  з  них  би  стати    -
Світити  в  небі  щоб  мені.

-О,  доле,  змилуйсь  наді  мною
І  чорні  фарби  забери.
Нехай  життя  бринить  струною
І  жайвір  хай  співа  згори.

Додай  в  стежину  світлих  ниток
З  яскравих  ніжних  кольорів,
Веселки  барв  і  злата  злиток,
Щоб  шлях  мій  сяяв    і  світив.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828974
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.03.2019


Сніг в березні

Малесенькі  сніжиночки
Кружляють  за  вікном.
Легесенькі  пушиночки  
Встеляють  все  кругом.  

Великі  і  лапатії
Все  падають  до  ніг.
Пушиночки  крилатії
І  білий,  білий  сніг.

Невже  зима  вернулася
Весняної  пори.
Із  сну  вона  проснулася  -
Сніг  падає  згори.

-Ти,  мабуть,  помилилася,  
То  ж  снігом  не  мети.  
Весна  в  нас  поселилася.
Тобі  пора    іти.

Але  зима  не  чує  нас
І  сипле  білий  сніг.
Сніжиночки  в  весняний  час  
Встеляє  нам  до    ніг.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828886
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2019


Ми з Музою (іронічне)

Ми  вдвох    із  Музою  гуляєм
Навкруг  подвір’я  до  ріллі.  
Ногами  човгаєм,    згрібаєм
Торішнє  листя  на  землі.  

А  вітер,  вітер  дошкуляє..
Тепер,  неначе,  ще    зима.
І  холодом  таким  проймає  –
Натхнення  зникло  і  нема.  

Мовчить  подруга  моя  –  Муза.
Тихесенько  під  ніс  сопе.
На    лоба  зсунула    картуза,  
Торішнє    листячко  гребе.

-Ну  що,    мовиш?  Мовчи,  заразо.
 Без  тебе  справлюся  сама.
 Слова  ловлю,    докупи  в’яжу,
А  вірша  не  було  й  нема.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828882
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2019


Сніг в березні

Малесенькі  сніжиночки
Кружляють  за  вікном.
Легесенькі  пушиночки  
Встеляють  все  кругом.  

Великі  і  лапатії
Все  падають  до  ніг.
Пушиночки  крилатії
І  білий,  білий  сніг.

Невже  зима  вернулася
Весняної  пори.
Із  сну  вона  проснулася
І  сніг  іде  згори.

-  Ти,  мабуть,  помилилася,  
То  ж  снігом  не  мети.  
Весна  в  нас  поселилася.
Тобі  пора    іти.

Але  зима  не  чує  нас
І  сипле  білий  сніг.
Сніжиночки  в  весняний  час  
Встеляє  нам  до    ніг.    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828878
рубрика: Вірші, Дитячі віршики
дата поступления 13.03.2019


Ярославів край ( диптих)

 До  вісімнадцятиріччя  Дідука  Ярослава



Ярославів  край  –  сади  подільські,
Рівнина,  поле  і  гаї.  
А  землі  областей    сусідських
В  цім  місці  стали  вже  свої.  

Тут  будить  жайвір  на  світанку,  
А  днем  співають  солов’ї.  
Всю  ніч:  із  вечора  до  ранку,  
Кричать    у  лузі  пугачі.  

Вже  вісімнадцять  Ярославу  –
Прекрасна  радісна  пора.
Він  гарний  парубок,    на  славу  -  
Сусідська  заздрить  дітвора.  

Прийшла    пора  і  закохатись,
Дівчину  гарную    знайти  .
І  їй  освідчитись,    признатись,
Та  й  під  вінець  скоріш  вести.  

Перше  кохання,  як  перлина,
Його  потрібно  берегти,
Із  літ  дитячих  всі    картини
В  життєвім  вирі  пронести.  

Важким  було  дитинство  в  хлопця:
Не  стало  мами,  помер  брат.  
Обласканий  промінням  сонця,  
Не  вимагав  лишніх  затрат.

Він  сам  іде    навчатись  далі,  
Свій  прокладати  шлях  в  житті.  
А  будуть  випадки  зухвалі  –
Він  їх  здолає  на  путі.  

В  життєву  вирушить    дорогу,  
З  собою  Правду  він  візьме,
Позаду  лишить  всі  тривоги,
І  тільки  Гідність  понесе.










Жити  за    себе  і  за  брата  

Ця  тиша  серце  навпіл    розриває
І  гнітить    душу  в  хаті  пустота.  
Прокинувся  .    Нікого    тут  немає    -
Один-одним  у  хаті  сирота.  

Потрібно  встати  ,  їсти  наварити,
На  пасовисько  вивести    коня.
Ще  встигнути    корову  подоїти  –
І  цим  йому  займатися  щодня.

Бо  батько  сам  все  встигнути  в  не  в  змозі,
В  колгоспі  він  працює  –  тракторист.  
Завжди  спішить:    чи  в  полі,  чи  в  дорозі,
А  був  колись    веселий    гармоніст..

Тепер    змарнілий,  виснажений    болем  -
Зостався    в  Ярослава  він    один.  
То  ж  серце  крає  непоправним  горем,
Минає  час  спливаючих    годин.  

Хворіла  дуже  довго  мама  Катя,  
А  потім    тихо  в  вічність  відійшла.  
На  бабу  залишила  синів    й  зятя,  
А  вже  біда  у  хату    друга  йшла.  

Як  страшний  грім  ця  звістка  прозвучала:
Антон  –  брат  старший  важко    захворів.
Як  тільки  могла,  то  так  сім’я    спасала,  
Та  й  сам  –  сердечний,  жити  ж  так  хотів.  

А  смерть  була  жорстока,  невблаганна
Й  робила  чорну  справу  у  сім’ї.  
Антона  повела    в  світи  незвані..
О,  краще  б  нам  не  зустрічать  її..  

Тепер  один,  один  він,  як  билина
І  горю  не  зарадить  вже  ніхто.  
До  їх  могили  стоптана  стежина,
А  їхній  слід  вже  загубивсь  давно.  

Сьогодні  Ярославу    вже  минуло  
Вісімнадцять.  Він  виріс,  помужнів,  
Навчається,  дитинство  промайнуло
І  в  батька  він  один  із  двох  синів.  

Тепер  він  має    сам  іти  по  світу,    
Але  за  двох  прожити    на  землі.
Щоб  з  неба  мама  й  брат  змогли  радіти,
Він  зробить  все:  не  підведе  сім’ї.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828796
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.03.2019


Я намалюю мамі сонце

Я    намалюю  мамі    сонце:  
Яскраве,  ніжне,  золоте.  
Воно  всміхнеться  крізь    віконце  -
Усмішка  мами  розцвіте.

Матусі  намалюю    небо  -  
Безмежно-синю  далечінь.
-  Ти  не  сумуй,  рідна,  не  треба.
Думки  хай  линуть  в  височінь.

Я    намалюю    мамі    поле,  
Що  буйно  колосом  цвіте,
Озерце  в  полі  волошкове,
Стежину,  що  до  нього  йде.  

Я    намалюю    мамі    річку  -
Прозора,  чиста  в  ній  вода,  
А  поряд  ще  струнку    вербичку,
Їй  вітер  коси  запліта.  

Я    намалюю    світ  пастеллю  -  
Яскраві  барви  підберу.  
З  веселки    килимок  постелю
І  поряд  з  мамою  піду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828254
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.03.2019


З нагоди свята

Жінки  –  це  роду    берегині.  
Сказати  хочеться  мені:  
Найкращий  цвіт  країни  нині  –
Це  ті,  що  зараз  на  війні.  

Прекрасні,  юні  амазонки
В  руках  стискають    автомат.
Під  голови  кладуть  долоньки  
І  сплять  під  вибухи    гармат.  

На  берці    каблуки  змінили,  
А  платтячко    на  камуфляж.  
Вітри    уста  їм  обпалили,
Вони    забули  що  то  пляж.  

 Щодня  стоять  вони  на  варті,
Кордони  наші  бережуть.  
А  їхні  посмішки  і  жарти
Чекають  вдома,  рідні  ждуть.  

 То  ж  хочу  вас  всіх  привітати  
З  весняним  святом    жіночки
І  літ    життєвих  побажати  
На  довгі,  довгі  ще  роки.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828209
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 08.03.2019


А мати все чекає сина

А  мати  все  чекає  сина,  
Що  загубися  на  війні.  
Чия  у  цьо́му    є  прови́на?  
О,  Боже,  ти  скажи  мені..  

Його  нема  між  полонених  
І  серед  мертвих  теж  нема.  
Про  нього  правду  днів  буремних  
Покрила  кригою  зима.  

Саву́р-Моги́ла..  Після  бою  
Поранених  везли  бійців.  
А  у  Петрівську,  за  рікою,  
"Сепа́ри"  їх  чека́ли  всіх.  

То  ж  зав’яза́вся  бій  нері́вний  –  
Боєць  наш  не  один  поліг.  
І  кожен  з  них  пошани  гідний:  
Боровся  так,  як  тільки  зміг.  

Серпне́вий  ра́нок  став  оста́ннім,  
Коли  всі  бачили  його́.  
Рік  чотирнадцятий  був  крайнім..  
Надалі  все  -  анікого..

І  серед  безвісти  пропавших
Наш  Олександр  Яремчук.  
Загадці  щоб  кінець  покласти,  
Скажіть:  а  може  хто  що  чув?  

Не  будьте,  люди,  так  байдужі  
До  горя  матері  й  рідні,  
Яка  за  сином  тужить  дуже..  
Хоч  щось  повідайте  сім'ї..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827959
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.03.2019


Березень прийшов

Постукав    Березень  в  вікно:
"Скоріше  двері    відкривайте!
До  вас  спішу    уже  давно,    
Навстріч  біжіть  і  зустрічайте!"  

Відкрила  двері:  "  Що  ж,  заходь
Я  так  давно  тебе  чекаю."
Даю  стілець:  "..  спочинь,  посидь"  -
І  чай  духмяний    наливаю.  

-Ну  що  повідаєш  мені?
Де  в  світі  був  і  що  там  бачив?
Дорогу  ти  вказав  Весні?
Вона  спізнилася  неначе…  

Крізь  хуртовини  зимові,
Тебе  в  віконце  виглядала.  
Щоночі  снився  ти  мені..
Як  довго  я  тебе  чекала..  

Удвох  сиділи  за  столом,  
За  чаєм  довго  гомоніли.  
А  дощ  із  снігом  за  вікном
 Від  злості  вили  й  стугоніли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827695
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.03.2019


Ода

Нехай  Вам  рими  спати  не  дають,
Складають    ямби  із  хореями  сонети.
А  строфи    й  стопи  у  рядок  стають,  
Дактилі  й  анапести  грають  на  кларнеті.  

Хай    Музи  в  увертюрі  кружляють  цілу  ніч,
Й  високі    гамми    слів  торкаються  до  пліч.

 Ще    амфібрахії  впрягають  вам  Пегаса,
Щоб  аромат  п’янкого  колажу,
У  мантрі    слів,  в  сплетінні    антуражу,  
Несли  в  казкову  даль    до  самого  Парнасу.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827690
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.03.2019


Нашому солдату

Як  тобі    служиться?
З  ким  тобі  дружиться,
Наш  дорогий  ще  й  відважний    солдат?  

Додому  скучаєш?
Мабуть,    чекаєш  
Ти  SMS    від    красивих    дівчат.

Мабуть,  щоночі,
Як  стулиш    ти  очі,
Сняться  тобі    рідна  матінка  й  дім.

Після  розлуки
Мамині  руки
Стіл  накривають  святковий  усім.

Брат  і  сестрою
Разом  з  тобою
Тиху    розмову    ведуть  за  столом.  

Стежку  додому  
Бачиш  ти  знову:
 В’ється  у  полі  за  рідним  селом.  

 Служба    скінчиться    
І  сон  твій  здійсниться  -
Рідні  діждуться    тебе  наяву.  

Вийде  родина  
Зустріти  дитину    -
Воїна-хлопця  й  людину  нову.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827515
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.03.2019


Слава двадцять шостій


Слава  Бердичівській
Нашій  бригаді!  
Вашим    досягненням
Дуже  ми  раді.    
Місто    ви  славите    
Подвигом    ратним.
Скрізь  ви    досягнете
Успіхів    знатних.  
Все  ви  зумієте,
Сил    докладете,
В  спорті  відзначитесь  -
Перші  прийдете.
В  битві  із  ворогом
До    перемоги,  
Платите    дорого:
Кров  по  дорогах.  
Вже  вас  на  коліна  
Їм  не  схилити
І  Дух  український  
Їм  не  зломити.  
З  вами    повернемо
Землі  в  країну
І    воз’єднаємо  
Нашу  родину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827514
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.03.2019


Не загубися

Не  загубися  у  думках,
Не  втрать    себе  в  життєвім  вирі.  
Майбутнє  у  твоїх  руках  –
Додай  йому  наснаги  й  віри.  

Це  так  важливо  –  зберегти
Ту  чистоту  душі  і  серця.
Джерельної  взяти  води    
Із  дна    прозорого  озерця,  
 
Омити  нею  білий  світ
І  темні  фарби    свого    смутку.  
А    в  куряві,  що  з-під  копит,  
Літам  додати  щастя    жмутку.  

Хай  задзвенить  душі  струна,  
А  очі    радістю  іскряться.
Хай  в  серце  завжди  йде  весна
Й    веселки    барви  пломеняться.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827099
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.02.2019


Новоградцю з нагоди Дня Народження

[youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4IqcBU1rsPg[/youtube][/youtube]



Виводь  із  стайні  ти  Пегаса,  
Пора  летіти  до  зірок,
Найвищої  гори  Парнаса,  -
Кінь  стер  копита  до  дірок.

Йому    у  стайні  не  сидиться,  
 На  волю  проситься  щодня.  
А  вже  за  ним  не    забариться:  
Йому  всі  Музи  є    рідня.  

Йому  б  розправити  лиш  крила,  
Злетіти  в  небо,  в  височінь  -
 Дорога  б  іскрами    іскрила
І  понеслася  б  в  далечінь.  

А  шлях  той  Музи  б  освітили
На  небі  сотнями  би  свіч.  
Дорогу  б  Місяцю    стелили
Мелодією  в  ясну  ніч.  


Вітаю  з  Днем  народження!  Прийми  найщиріші  побажання  в  цей  чудовий  день!  Нехай  по  життю  тобі  зустрічаються  тільки  добрі  й  надійні  друзі.  Будь  другом  щастю,  удачі  й  везінню!  Натхнення,  натхнення  і  ще  раз    -  натхнення!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826800
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.02.2019


Наш Павло

Присв’ячується    пам’яті    Павла  Володимировича  Ящука  (  11.10.1966р  –  21.07.2014р)    військовослужбовця,      захисника  України,    учасника  антитерористичної  операції  на  сході  України,  командира  взводу  24-го  батальйону  територіальної  оборони    «Айдар»,    старшого  лейтенанта.    Позивні:  «  мисливець»,      «  Паша    Московський».  Один  із    організаторів  Бердичівської  самооборони.      Загинув    21.07.2014р    в  смт.  Георгіївка  Лутугинського  району  Луганської  області    під  час  оборони  Луганського  аеропорту  від  влучення  танкового  снаряду.  







Могила  в  різнобарв’ї  квітів,
Герой  –  боєць  у  ній  лежить.
Читаю  напис  на  граніті,
Незрозуміло  той  звучить.

«  Служив  Росії,  загинув  він
 За  Україну»  -  це  життя..  
У  вирі    історичних    змін
Йому  не  має  вороття.

Не  має  вороття  й  солдату,  
Що  Україну  боронив.
Порване  тіло  -    таку  плату
Він  від  Росії  заробив.  

Зростав  Павло    звичайним  хлопцем.
Як  батько  правду  полюбив.  
Ще  при  Союзі    оборонцем
У  спецзагоні  він  служив.

«Гарячі  точки»,    спецзавдання
Виконував  Павло  не  раз.
Спецоперації,  навчання  –  
В  військовій  справі  був  він  ас.

Складна  у  військового    доля,
По  світу  їздити    прийшлось.  
Була  на  те  господня    воля  –
Служить  Росії  довелось.  

Як    служба  армійська    скінчилась,
Союз  розпався  на  той  час.  
Душа  додому  все  просилась,  
Поріг  батьків  приснивсь    не  раз.  

 Приїхав  в  рідну    Україну,
В  оселю  свого  дідуся.  
Створив  особисту  родину:
Синочок,  дружина    -    сім’я.

Хатина  біленька  й  садочок  –
Розмірене,  тихе  життя.
До  школи  вже  ходить  синочок  –
 Щасливе  його  майбуття.  

 Біда  сколихнула  країну
І  вийшов  наш  люд  на  Майдан,
Бо  хочуть  всі  бачить  Вкраїну
 В  Європі    -  це  ціль    громадян.  

Як  кров  полилася  рікою,
Павло  не  стояв  в  стороні.
Його  ж    гартували  війною.
Він  в  Київ  подався  й  собі.  

І  там  –  у  самообороні
Він  друзів  справно  всіх  навчав,  
І  вже  знаходячись  в  загоні,  
Як  міг,  життя  людське  спасав.  

В  цей  час  вже  йшла  війна  до  хати  
І  полилась    невинна    кров,  
Пішов  він  землю  захищати
І  першим  став  до  бою  знов.  

Вогонь  й  земля  під  вибух  градів
Змішались  в  мареві  війни
Та  наш  Павло  бійців  не  зрадив,
І    ним  пишалися  вони.  

Але    кістлява  чатувала
І  вирвала  в  нього  життя.  
Дружина  вдома  все  чекала,
Чекало  батька  і  дитя.  

Їм    страшна  звістка  прилетіла:
Двохсотим  батька  везли  в    дім.
Душа  сприймати  не  хотіла
І  чорні,  чорні  стали  дні…

Коли  Павла    похоронили,  
То  плакав,    плакав  білий  світ..  
Про  себе  пам'ять    залишив  він,
В  житті  країни  гідний  слід.  

Павло    –  патріот  України,
Відважний  і  мужній    боєць.
Він  гідний  пошани  й  віднині
Для  нас  він    усіх  за  взірець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826617
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.02.2019


Ще досі в бою

Присвячую  Анатолію  Сморчкову
старшому  сержанту,  учаснику    Афганської  війни    з  1987    по  1989рр





 Душа  ридає    і  болить,
І  серце  навпіл  розриває.  
Сльоза  скупа  в  підступну  мить  
Клубком  у  горлі  підступає.  

Навік  зостався  побратим
В  гірських  просторах  Кандагару.  
В  бою    я  вижив  лиш  один
Й  підношу  голову  на  плаху.  

Пробач  мені,  земляк-братан,      
Що  я  живим    вернувсь  додому.  
Заполонив  мене  Афган,  
І  вже  не  я  в  собі  самому.  

З  тобою  досі    в  тім    бою
Душманів  разом  відбиваєм.
 Ми  не  залишим    висоту,  
Хоча  загинем  –  добре  знаєм.  

Допоки  я  іще  живий-
У  зниклих    безвісти  немає-  
З  тобою  я.  Ти  не  один  –  
В  душманів  разом  ми  стріляєм.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826609
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.02.2019


Моя мова

Моя  ти  мово  калинова,  
Барвиста,  ніжна  і  чудова,
Звучиш,  як  пісня  солов’їна.
Для  мене  в  світі  ти  –  єдина,
Джерельна,  чистая  водиця,  
Душі  вкраїнської  скарбниця.  
Ще  з  колискової  вкладаєм
У  рідну  мову  все,  що  маєм.  
В  ній  Дух  Вкраїнський,  Гідність,  Воля,  
І  піт  засіяного  поля,
Козацька  Слава  нездоланна,  
Що  Духу  Січі  притаманна.  
І  квіт  вишневий  у  садах
Цвіте  в  барвистих  рушниках.  
Усе  це  маємо  ми  в  мові.
Вона  всьому  для  нас  основа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826604
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.02.2019


Не знаю ( рондо )

Не  знаю:    вже  весна,  чи  ні,  
 Але  її    давно  чекаю.  
І  цей  пейзаж  сумний    в  вікні
Я  кожен  день  спостерігаю:
Вже  почорнів    проталий  сніг
По  всьому  полю  аж  до  гаю.
Багнюка  стелиться  до    ніг..
Ну  як  тепер  я  погуляю?!
Не  знаю..
Чи  дасть  зима  прийти    весні?!  
В  душі  надію  я  плекаю,  
Що  завтра,  як  в  чарівнім  сні,
Свою  весну  я  пострічаю.
Тепло  чи  принесе  мені?!  
Не  знаю..




















Рондо  -  тверда  форма  в  поезії  Нового  часу,  так  або  інакше  що  спирається  на  середньовічні  зразки  (див.  рондо  у  французькій  поезії  XIII  -  XV  віків).  Згідно  М.  Л.  Гаспарову,  рондо  в  російській  поезії  Срібного  століття  -  цей  вірш  з  15  рядків  з  наскрізною  рифмовкой,  причому  9-а  і  15-а  є  усіченим  першим  віршем.

Рондо́  (фр.  rondeau  —  круглий)  —  назва  строфічної  організації  вірша  з  відповідною  жорсткістю  форм,  яка  склалася  у  середньовічній  французькій  поезії,  звідки  поширилася  на  європейські  літератури.

Основним  вважається  канонічне  рондо  з  тринадцяти  рядків  на  дві  рими,  де  перший  двічі  повторюється  на  восьмому  та  тринадцятому,  зразки  якого  спостерігалися  у  творчості  К.  Маро  (16  ст.).  Відомі  також  рондо  з  одинадцяти  та  п'ятнадцяти  рядків  («Осіннє  свято»  М.  Рильського),  а  також  —  складне  рондо  з  чотиривіршів  із  обов'язковим  повторенням  послідовно  кожного  рядка  першого  катрена  як  підсумкових  рядків  наступних  катренів.  Повторювані  слова  витворюють  своєрідний  лейтмотив  рондо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825719
рубрика: Вірші, Містика
дата поступления 16.02.2019


Вітер розгулявся ( рондель)

Так    вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе    гуде.
Нікуди  звідси  не  піде,  
Бо  любо  так  йому  на  волі.  

Куди  не  глянь,  на  видноколі,
Ані  душі  нема  ніде.  
Так  вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе  гуде.  

Маленькі  пагінці  –  ще  кволі,  
Стебельця,    листячко  бліде.  
Проте    воно  не  пропаде,  
Хоча  у  вітру    у  полоні..
Так  вітер  розгулявся  в  полі.  













Ронде́ль  (фр.  rondelle  —  щось  кругле,  від  лат.  rotundus  —  круглий)  —  давньофранцузька  віршова  форма,  яка  набула  поширення  в  новочасних  європейських  літературах;  вірш  з  тринадцяти  рядків,  де  обов'язкові  римовані  повтори  з  двох  наскрізних  рим.

Він  складається  із  трьох  строф  (перша  і  друга  —  чотиривірші,  третя  —  п'ятивірш).  
Римована    схема:  АВbа  аbАВ  аbbаА  (з  великої    букви  позначені  рядки,  що  повторюються).


Є  ще    "Подвійний  рондель"  (фр.  rondel  double),  що  означає,  проте,  у  різних  авторів  різне:  іноді  -  вірш  з  16  рядків,  в  якому  перший  катрен  повністю  повторюється  у  кінці,  іноді  -  складнішу  форму:  25  віршів,  усі  чотири  вірші  першого  катрена  повторюються  в  якості  завершального  вірша  в  подальших  катренах,  а  на  закінчення,  як  і  в  одинарному  ронделе,  слідує  пятивірш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.02.2019


Скоринка хліба

Нам  хлібну  скоринку  від  зайця
У  хату  приносив  дідусь:
Онукам  черствого  окрайця..
(  Згадалося  зараз,  чомусь)

Старенький  та  ще  на  роботі  -  
Він  скирту  зимою  стеріг.
А  вдома,  у  повній  злидоті,  
Цей  вечір  сідав  на  поріг.

Вогонь  запаливши  дровима,
Поставивши  борщ  у  печі,  
З  онуками  бабця  -  малими,
Дрімала  до  ранку  вночі.

Дід  вранці  заходив  у  хату,  
Пакунок  з  кожуха  виймав.
Скоринки  було  небагато  
Та  нею  дітей  пригощав.

Ой  як  же  тоді  смакувала  
З  морозу  скоринка  оця!  -
І  радість  по  хаті  витала,  
І  вдячності  зайцю  слівця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824986
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.02.2019


В чеканні весни

Застигли  у  весни  чеканні  
Дерева,  поле  і  кущі.
Ще  добувають  дні  останні
Зими  й  морозу  посланці.

Морозом  скована  ще  річка,
І  білий  сніг  навкруг  лежить.  
Зелена  лиш  стара  смерічка,
Вода  з  бурульок  крапотить.

Яскраве  сонце  ніжно  сяє!  –
Картина  радує  оця.  
Нитки  проміння  розсипає,
Теплом  торкається  лиця.

З  проталин  снігу  на  дорозі  
Вода  тихенько  жебонить.
Струмочком  литися  не  в  змозі,
Бо  ще  мороз  її  держить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824985
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.02.2019