| Сторінки (1/24): | « | 1 | » |
В безкінечних своїх мандрах
Ковтаю тебе гірко,
Як без цукру схололу каву.
Шепочу, мов кричу
Безіменне Твоє Ім’я.
Ти – молитва. Ти – притча.
Ти – сіль.
Сокровенна мантра.
Бо непам’ять лукава
Зжорнує усе. Лишить біль,
Лишусь – я.
Зацерують твій слід
Тихих днів золоті падолисти,
Мертвий птах синім ирієм
Вже не снить.
Часоплину іржа пожирає,
Це кляте місто.
Все як завжди,
Все тільки – мить.
Шепочу, мов кричу –
Ні, не йди. Все минає.
Прісну пам’ять омиє,
І змиє стрімка течія.
Як тавро, крізь вуста,
Аж до вен пропікає
Поцілунку терпкого твого
Печія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016
Спогад про Полісся
(бабуні Наталі)
Привідкрию пам’яті завісу,
Зазирну в дитинство, як було:
Заховалось десь в обіймах лісу
Те поліське затишне село.
Де хатинок чепурних вервечка
Дивиться замріяно в гладінь
Сонних вод малого озеречка,
І шуліка креслить неба синь.
Де вода в відерцях, так іскристо,
Кришталевим сяйвом виграє,
І вклоняється старій цямрині
Колодязний цибань-журавель.
Де повітря зстояне на травах,
Чебрецево й мятно в груди б’є,
Рожевіє верес на галявах,
Й звіробій цілющість сонця п’є.
Чорним очком дивиться ожина,
Їй всміхаються сунички-ягідки.
На узліссі бусол ходить чинно,
Й пнуться вгору молоді дубки.
Шепіт сосен там – правічна казка,
Там зозулька накує сто літ.
А в бабусиних очах – вселенська ласка,
Й сива мудрість, як любити світ.
І не знає спокою ніколи
Зморшкувата струджена рука.
Повертають з випасу корови –
Будуть повні глеки молока.
Діти з лісу нанесуть гостинців –
Кулінарія поліська нескладна:
Цвиркають з вареників чорниці
І парує юшечка грибна.
Золотом згусає на окрайці
Мед із пасіки старого лісника;
Спогадів солодкий хліб від зайця
У торбині літ я відшука...
Твою вроду, чарівне Полісся,
Й смак дитинства серце зберегло –
Щоб вернутись знов туди, де серед лісу,
Заховалось затишне село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666109
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.05.2016
***
Норд-остом обпікає сяйво зір,
Цей день скінчивсь, поволі захід згас.
Бурхливе море, наче дикий звір,
І страшне і прекрасне водночас.
А шепіт мушлі так звучить пророчо –
Повернуться рибалки, та не всі...
Льодяно-білим мертвим оком
Маяк видніє на косі.
Оригінал:
***
Норд-остом жгут пылающие зори,
Острей горит вечерняя звезда.
Зеленое взволнованное море
Еще огромней чем всегда.
Закат в огне. Звезда дрожит алмазом.
Нет, рыбаки воротятся не все...
Ледяно-белым страшным глазом
Маяк сверкает на косе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2016
***
Я порожня мов діжка,
Наче струшена груша -
Знов кляну каламар,
І пера кляну душу!
Не плямує чорнило
Білий простір листків,
Бо думки розбрелися
Й нема слів, нема слів.
Чи всі теми вже списано?
Чи невдалий цей день?
Ні строфи не написано -
Голова, мов би пень!
Вся спітніла й скуйовджена
В муках рву папірці -
Моя рима знеможена
Відкидає кінці.
Згляньтесь небо і боги,
На мої, на труди!
Де ж ти, Музо-небого,
Я благаю - прийди!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653464
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.03.2016
* * *
Побрехеньки кудлатих псів,
У туманах потонув сад...
Вже скуштовано райський плід,
Що висів собі, знай, висів
Над землею грішною – над,
Під зорею святою – під.
З перекинутого ковша
Цівкотить долу темна ніч...
І упившись її вина,
Нечестивая наче душа
Дико плаче–регоче сич,
І кривляє його луна.
А архангел і вурдалак
Килим тчуть із сліпих безсонь,
Із безликих вагань і думок.
Все і завжди знов буде так...
Коли ж прийде жаданий сон
В ньому з’явиться сивий Бог.
Блідий вершник сідла коня...
Розцвяховані рани Христа
Струменять під його плащем.
Вічна істина майбуття –
І банальна, і непроста,
Недоказана з вчора, ще...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651111
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 12.03.2016
Там довкруж змикаються
Кінцеві широти –
Там не ростуть квіти...
Там серце вброньоване
В правічні мерзлоти –
Там свище вітер...
Там день безкінечний
Триває півроку
Й півроку пітьма...
Там відстань до тебе
Всього лиш півкроку –
ТЕБЕ НЕМА...
Самотня душа – полюс.
(А планета кохань
Знай крутить свій хід...)
Нестерпним вогнем обпікає
Вуста мої лід, лід...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
***
Приручи мене, приручи –
Кинь за серця свого ґрати.
Научи мене, научи –
Як це – кохати...
Нашепчи мені, нашепчи
Мого ймення терпкі звуки.
Простягни мені, простягни
У обіймах розкриті руки.
Подаруй мені, подаруй
Пурпурові легкі вітрила.
Розділи навпі́л, розділи
Щастя й горя ламкі крила.
Поведи мене, поведи
За собою у неминучість.
Бо віднині з тобою завжди –
Бути поряд – моя участь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016
Січень. Сьоме.
Світанок. Сонечко сходить.
Грюк-стук! Грюки-стуки!!! Колядники йдуть!
Дайте ж хоч у свято виспатись!
Ну гаразд, гаразд (та й до церкви скоро пора). Встаю. Так... Цукерки? Є! Печеньки? Є! Яблучка червонобокі гостей дожидають. Можна відчиняти.
Відчиняю... Над піднятими комірцями з попід накритих шапочками очей (холодно ж!) виглядають три червоні носики.
– Колядувати можна?
– Ну звісно ж!
Коля-коля-колядниця
Добра з маку паляниця!
А без маку не така,
Дайте дядьку пятака!
А пятак неважний,
Дайте доляр бумажний!
– Гм... Я, що, на дядька схожа?! – запитую.
Носики спантеличено сопуть. Потім один, найсміливіший, знову скоромовкою:
А без маку не така,
Дайте тітко пятака.
А пятак неважний,
Да-й-те д-о-ляр бу-ма-ж-ни-й!
Хором підтягують двоє інших.
І раптом замовкають. Тиша. Чути, як за вікнами цвірінчать синиці.
– Ото й все? Яке сьогодні свято? – запитую.
– Ко-ля-да! – дружно.
– А ще?
Носики перезираються, сопуть насторожено, мовчать.
– Ну? День народження сьогодні у кого? – намагаюся підказати.
– У нього! – тикає пальчиком жовтошапковий носик на свого зеленошапкового товариша. Той штурхає його ліктем у бік. Третій, кирпатий, найменшенький, весело хихоче.
– Справді? – дивуюся я.
– Так! Так! – хором запевняють мене три рожеві носики.
– І чого вас, хлопята, батьки вчать?
– А у мене нема батька. – признається один хлопчак.
– А школа?
Мовчать. Сопуть.
Ну, якщо вже так... Імениннику, та ще й за чудову колядку (один отой бу-ма-ж-ни-й чого вартує!), не гріх і гостинця дати. Цукерки, печеньки, яблучка зникають в кишеньках. Носики переступають з ноги на ногу, штурхають один одного, перешіптуються.
– Ну, що ще?
Зрештою, самий сміливий запитує:
– А гроші є?!
Ого! З самого ранечку, чи то колядників, а чи рекетирків принесло? – починаю сумніватися.
– Тобі яких? У нас доляри ніби не ходять?
– Ходять! Ходять! І євро також! – дружно запевняють мене носи.
Правда, наново переспівувати колядку де б йшлося про гривні, явно таки не збираються. Посміхаючись, (у вухах все ще видзвонює отой бу-ма-ж-ни-й) виймаю з гаманця паперову купюру.
– На всіх вистачить?
– Так, так! – радісно кивають носики. І скрушно кліпнувши на прощання, паперовий Шевченко переходить в дитячі долоньки.
Носи з секунду зачудовано дивляться на мене.
І лише тепер я помічаю, що й не носи це зовсім, а три пари блакитних, сірих, зелених оченят. Здивованих і величезних, наче блюдця.
З секунду... В іншу мить хлопята прожогом кидаються до вхідних дверей, збиваючи одне одного з ніг і мало не перечепившись через поріг, різнобарвним клубком викочуються в коридор. Чується радісний хихіт і дружне тупотіння на сходовій клітці.
Зачиняю двері. Чомусь сумно. Чи тому, що побігли і не подякували. Чи тому, що у носика немає батька. Чи тому, що сумно дивиться з покуття ТОЙ, у якого сьогодні ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634081
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 07.01.2016
Січень. Сьоме.
Світанок...
Солодкі сновидіння сповивають скляний спокій.
Сонні сутінки стомлено стримують смарагдові стріли сходу.
Стривожена синь стриножить силуети сузір"їв.
Сполоханою сарною стрімголов спішить сховатись: серед струнких сріблясто-сніжних сосен спочинок стрінути.
Сонце сходить...
Сліпучим смертоносним смерчем спиняє, спалює синю сутінь, сипле снопи світла, сотнями скарбів спалахує.
Серпантин слідів своїх сонячних суцільним сяйвом схрещує.
Сніжок струшує..
Сміється...
Стиха світанкову симфонію співає: «се сьогодні, се сьогодні – сьоме січня, свято! Спасителя славімо!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633988
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 07.01.2016
***
Моя доле, – хмільна розпуснице,
Вересовий мед на устах...
Ти для ангела й біса спокусниця
І на цім і на тім світах.
Праправнука ворожки й воїна
Вся з вогню, протиріч і рим,
Непутяща, дощами споєна
Й трунком часу п’янко-чадним.
Все для тебе замало простору,
Знай шугаєш угору-вниз
І одне лиш благаєш в Господа –
Аби лет цей не зупинивсь.
Все пізнати, і все зуміти –
Райських яблунь струсити цвіт,
І нести на своїх орбітах
І дитячість і мудрість літ.
У сузір’ях не заблудити –
Віднайшовши свою зорю.
І устигнуть ще обігріти
Душі тих, котрі поруч йдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632571
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.12.2015
***
Ти стверджуєш,
мов затверджуєш,
Що ЛЮБОВ –
НЕ ІСНУЄ...
А якщо і існує, то лиш
на папері.
Напевно йдучи,
таки йди - геть!
Затраснувши щільно двері.
Забирайся під три чорти!
Не взявши ніц,
нічого не руш.
Аби протягом твоєї відсутності
Не розмело рукописи,
Писані прописом
На гранях душ.
НЕ ІСНУЄ...
Слова всує...
Бо, попри все,
ще здатен ти
мати НАДІЮ на диво,
Чекаючи знову весни,
І свято ВІРИТИ
В янголів...
і мольфарів...
Так чому ж, мені
Достобіса хочеться,
саме цієї зими,
Різати вени
скельцями
Твоїх окулярів ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
***
Цінь-цвірінь – замерзли крильця,
Треба рукавички!
Пищать хором із під стріх
Горобці й синички.
І Бровко у буді гавка:
Дайте валянки хутчіш,
Морозець щипає лапи,
Й куса боляче за хвіст!
На засніженім поріжку
Няв-няв-няв нявкоче кішка:
От мені б на ніжки
В"язані панчішки!
А мені на шию треба
Дов-же-лез-ний шарфик!
Бідкається в зоопарку
Маленький жирафик.
Рукавички для синичок,
Кішечці – панчішки.
Попрохаю бабцю Ніну,
Нехай зв"яже трішки.
Валянки віддам Бровкові –
Ой, зима, зима!
Ну, а шарфик для жирафа
Вив"яжу сама!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2015
***
Вітер ворожить на клаптях шпальт.
Струна. Смичок. Цілунок ніжний.
Сивий скрипаль. Сизий асфальт.
Душа нага, а світ - безгрішний.
Кроки віршують терпкі псалми.
Сонця мідяк загубився в шибках.
Небо сп’яніло вп’ялось в дахи.
Розхристана доля. Самотня скрипка.
Тремтливий звук, бродячим щеням,
Лащиться в ноги. Час поспішати...
Нестримний сміх. Зачаєний щем.
Мотив химерний вростає в п’яти.
Синя пташина крилом торкне
Окраєць серця напівзчерствілий,
І дивоцвітом з зіниць впаде
Скупа сльоза, мов янгол білий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2015
***
Споконвічна безглузда вистава,
Де актори - людці малі.
Варіації й декорації,
Мов на полотнах Далі.
Ілюстрації і прострації...
Хто ми? І хто до нас?
Завтра відкриють сенсацію -
Простір - діра у час.
Сивим перекотиполем
Мовчки покотить війна
Серце, зіжмакане болем -
Там де любові нема.
Підуть наполеони
В нізвідки із внікуди...
І розверзеться лоно
Ядерної зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625927
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2015
* * *
Злелечіла виріями даль.
На шляхах розгублено підкови.
Примороззю вишита печаль
Калиново й трохи бузиново.
Голий пагорб, де старий вітряк
Вижорновує усе, що не попросиш.
Де щоночі виє вовкулак
І блукають тіні сивокосі.
Соняхів обвуглені сонця,
Нагота обтрушеного саду...
І не віриться, що саме осінь ця
Щедро так вродила біль і зраду.
Золото спотворене у тлін –
Десь на небесах готують саван.
Самотиння полиновий сплін –
Недопита, вихолола кава.
За ніким не мовлені слова
В грудях каяттям щемить провина.
Заметіллю бавиться зима,
В діжах зріють вина, вина, вина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
***
Не знайдемось в списку тих, що вижили,
Поповним статистику зниклих безвісти.
Віриш, а в тому світі де ми жили -
Кольори ще не встигли вицвісти.
Знаєш, як проростають крила,
В синю даль за собою манячи?
Знаєш, як буря торощить щогли
і рве вітрила,
В чорну безодню тягнучи?
Зайві слова, коли серце надвоє
Лезом думок і сумнівів зранене,
Коли безмежною самотою
Наші життя заарканені.
Чуєш, як у душах клекоче втома,
Крізь тіла проступаючи стигмами?
Аби ми назавжди забралися з дому
І наші сліди ущент вистигли.
Жартома замуруємо всі входи -
Хай стане наш світ тіснішим,
І небеса трохи нижчими.
Ми самі не шукатимем звідси виходу,
А чекатимем, щоби нас знищили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624180
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2015
* * *
Крик не рветься на волю -
Крик шматує нутро.
Думка блукає мозком
Мов в лабіринті метро.
Біліші болю сліди -
Серцем пройшла зима
Кінцева немає ви...
І входу також нема.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623424
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2015
***
Наука когось любити –
Щоденне відкривання Америк...
Мій ненароджений сину,
Куплю тобі роверик.
Наука уміть простити...
Не впасти у безнадію...
Мій ненароджений сину,
Відпустимо в небо змія.
А в театрі маріонеток
Безшелесно спада завіса...
Мій ненароджений сину,
Візьму тебе до лісу.
Із плазми телеекранів –
Щоденно новий сюжетик...
Мій ненароджений сину,
Зберемо з тобою букетик.
Ув’язнимо час в клепсидрі
Ілюзією незримою...
Мій ненароджений сину,
Стану тобі римою.
На випалених плацдармах
Ворог знов рветься до бою...
Мій ненароджений сину,
Закрию тебе собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2015
Вадиму (Масаю)
* * *
Він схилився над
Розчепіреним столиком
Привокзальної кав’ярні,
Якоїсь маленької станційки.
В грудях дзвоном
Калатало серце
І дзвякали в такт копійки.
І ридав від’їжаючий потяг –
Мабуть відправляючи
Реквієм
По ньому – живому...
Із дверей потягнуло протягом,
А вздовж лінії долі –
Пролягла дорога
До рідного дому.
А він сидів замислений
Тет-а-тет із собою –
Він один лишився живий
У тому бою...
З гуркотом впали милиці
На цементний діл,
Та ніхто з присутніх
Не насмілився
Підняти їх,
Перечепившись об погляд
Його очей,
І лиш дикий сміх
П’яної компанії
На мить розірвав тишу,
Обірвався і стих.
Який порожній світ...
Завжди у ньому
Хтось на когось чекає...
Хай ніхто, ніхто,
Не знає, не знає, не знає –
Нехай пробачать,
Що він приїде сьогодні...
Мамині сльози такі пекучі,
У брата губи тремтять,
За вікнами дощі холодні
Плачуть...
ВОНА ж не прийде –
Не посміхнеться
Мабуть ніколи...
Нехай не бачить,
Нехай забуде
Його – ТАКОГО!
А серце дзвоном
Вдаря об груди,
А серце коле...
Він – невмирущий,
Він – не пропащий.
Жорстока доле.
У нього руки
Й душа у нього –
Він зможе все!
Він, як дідусь Андрій
Стане шевцем!
І просвітліло лице.
Він шитиме босоніжки
На тендітні дівочі ніжки!
І буде у нього
Найщиріший друг –
Вівчарка
Названа Альбою...
Так мислив він
І загусали сутінки
Над порожньою гальбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622618
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2015
* * *
Це кара, чи карма,
Чи так вже випало -
Довіку ТЕБЕ любити?
І крізь життя,
Немов крізь театрик
маріонеток,
Ходити.
Лишаючи долі
Сліди випалені...
І шепотіти - FINITA!
І долю благати,
І Бога молити -
Ніколи ТЕБЕ не стріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015
В.Н.
* * *
А знаєш, не пішов би ти на...
Ну хоча б у Айдахо,
А чи на озеро Тахо
перелітним птахом...
Навпрошки, одним махом,
Кудись далеко-далеко...
ТУДИ -
Куди не долітають лелеки,
І де не ростуть смереки...
Пішов би ти, наприклад,
Кудись із варяг у греки...
А чи із інків в ацтеки...
Кудись туди...
КУДИСЬ...
КОХАНИЙ, ПОВЕРНИСЬ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
* * *
Подих розірве груди,
Вирветься криком на волю –
Вдруге народжена – буду
Знов проклинати долю.
Жага життя жагучіш
Вогнищ й судів пілатів,
Хто не згорить, неминуче,
Буде той розіпятий.
Істину в винах втопимо –
Мовчки відправим требу.
Пальці крізь грати вхоплять
Сивий окраєць неба.
Ранку кривавий вирок –
Постріл, ковток повітря...
Запричащена аж до дірок,
Душа тріпотить на вітрі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621082
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2015
Знов вітрисько нічку потай обійме,
І вона до нього зоряно моргне.
З поцілунків їхніх вродять блискавиці
Й загудуть весільно громи-громовиці.
Простирадла-хмари цю любов гойдатимуть,
А ревнивець-день дощем заздрісно ридатиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
Любов і ненависть
В смертельнім двобої –
обоє
У серці однім...
Димира Бохач
* * *
Де той кат, що нагострить
Затуплене лезо?
Де той натовп,
Що лінчує мене?
Опадає останнє листя з берези.
Все минає, і ЦЕ мине...
ЦЕ в мені – і ЦЬОМУ немає назви.
ЦЕ в стократ і сильніше
й солодше за біль.
Так, немов би любов і ненависть
сплелись у оргазмі.
Так, немов би на рану відкриту – сіль.
Трунком слів не наповню
Твого мовчання,
А ні тіла, ні душу в полон
Не візьму,
Не сполохаю сни.
Гаснуть клени,
Мов янгольські німби.
Печаллю
Й тихим смутком від тебе піду –
Прощавай до весни.
Ми поринемо порізно
В довгу зимову сплячку,
Не здригнусь, не заплачу,
Не скрикну
І не відчую біди –
Як минеш ти
Холодним недільним ранком
Й легким снігом притрусить
Вічність
Твої сліди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015