Кларіс

Один з моїх листів

Одному  з  моїх  улюблених  письменників  

*****  ******,
Я  пишу  вам,щоб  подякувати  і  висловити  своє  захоплення  вашою  книгою,яку  я  ніколи  не  пошкодую,що  прочитала.Ви  напевно  часто  отримуєте  повідомлення  подібного  змісту,тому  моє  наврядчи  якось  відрізнятиметься  від  інших.Відрізнятиметься  лише  іменем  відправника.Але  це  ніяк  не  вплине(і  як  бачите  не  вплинуло)на  моє  рішення  написати  вам.Я  хочу  подякувати  вам  за  чудову  книгу,яка  поповнила  мою  бібліотеку.Ваша  творчість  довго  даватиме  про  себе  знати.Не  через  останні  оновлення  ваших  творчих  успіхів,а  через  нещодавно  прочитану  книгу,яка  вдало  виконала  свою  місію.Знаєте,коли  я  читаю  якусь  книгу,то  роблю  для  себе  деякі  помітки  олівцем.Це  може  бути  кілька  речень,якась  фраза,або  ціла  сторінка.З  вашою  книгою  це  було  неможливо  зробити.Набагато  легше  було  обвести  книгу  повністю  олівцем.Ваша  книга  не  просто  залишила  приємні  враження,а  й  перемкнула  важіль  всередині,дозволила  побачити  світ  по-іншому,навчила  помічати  те,на  що  я  б  раніше  ніколи  не  звернула  увагу.Ваша  творчість  зробила  для  мене  щось  особливе.  Ви  зробили  для  мене  щось  особливе,для  людини  про  існування  якої  ви  дізналися  тільки  сьогодні.Ви  навіть  не  уявляєте,якою  для  мене  радістю  було  придбання  і  знайомство  з  вашою  книгою,а  значить  часткове  знайомство  з  вами.Це  було  не  бажання  купити  будь-яку  книгу,щоб  було  чим  зайнятися  у  вільний  час.Це  було  щось  більше.Це  було  бажання  пізнати  світ  фантазій  і  думок  людини,яка  суміла  зацікавити.О,  цей  запах  нової  придбаної  книги,недоторканих  сторінок,багато  речень,які  чекають,щоб  я  приділила  їм  свою  увагу.Перше  гортання,вступні  слова,ваші  перші  списані  сторінки.З  самої  першої  букви,з  самої  першої  прономерованої  сторінки  я  захопилась,і  захопилась  не  на  жарт.Не  могла  просто  відірватись.Ніщо  не  могло  відволікти  мене  від  вашої  книги.Ваші  думки  перенесені  на  папір  викликали  у  мене  залежність.І  я,  як  той  наркозалежний  чекала  наступної  дози.Чекала  нового  припливу  захоплення,відчуття  неймовірної  ейфорії.Я  боялася  пропустити  хоч  слово,сердилась,коли  хтось  заважав  мені,хотіла  пропустити  кожне  слово  через  себе,зрозуміти  суть,побачити  приховане,а  не  звернути  увагу  лише  на  формат  шрифту.Коли  перегортала  сторінку  переводила  подих.З  одної  сторони  раділа,що  наближаюся  до  логічного  консенсусу,а  з  іншої  сумувала,бо  була  все  ближчою  до  небажаного  кінця.Коли  я  дочитую  останні  речення,я  уже  починаю  розуміти,що  мені  бракуватиме  вашої  творчості.Бракуватиме  вас.Ваш  вдалий  результат  праці,з  яким  так  кортіло  ознайомитися.Читати  уривки  з  книги,і  автоматично  прокручувати  в  голові  сто  раз  переслухані  аудіозаписи.Одночасно  читати,і  слухати  їх  у  вашому  виконанні.У  виконанні  вашого  приємного  голосу.Якби  ваш  голос  був  алкогольним  напоєм,я  б  давно  уже  була  нетвереза.Так  ви  частково  відривали  мене  від  проїдженої  буденності,постійних  турбот  і  клопотів.З  вами  я  забувала  про  все  це.Мені  було  приємно  з  вами,і  знайомство  з  вашою  плідною  працею.Ваші  багатозначні  речення  прокрадалися  у  закутки  моєї  свідомості  і  диктували  свої  правила.Книга  притягувала  до  себе  магнітом,а  спогади  про  неї  викликала  маніакальні  почуття.  Мені  хотілося  ще  і  ще.Мені  хотілося  більше  героїв,ще  більше  людських  доль,їхніх  переживань,які  я  з  ними  розділяла.Я  їх  розуміла,співчувала,любила,засуджувала  по-своєму.Я  жила  ними.Я  вдячна  за  проведений  час  з  вашими  героями,їхніми  історіями.Ваша  книга  щось  більше,ніж  надрукований  текст.Це  не  просто  слова  виведені  ручкою.Це  думки,заклики  до  чогось.Не  скажу,що  якась  книга  сподобалась  більше  якась  менше.Кожна  з  них  відіграла  свою  роль.І  не  другорядну,а  головну.Я  намагалась  відчути  внутрішний  світ  ваших  героїв,випередити  хід  їхніх  думок.Ваша  творчість  зруйнувала  стереотипну  рамку,в  якій  перебувала  моя  картина  життя.Дякую  за  свободу.За  вашу  оригінальну  творчість,якої  мені  так  бракувало.«Choose  the  author  as  you  choose  a  friend».Я  вибрала  вас,як  вибирала  б  друга.Ми  з  вами  далеко  не  друзі,і  навіть  незнайомі.  Але  з  вашою  творчістю  я  у  хороших  стосунках.Ваша  творчість,а  тобто  ви  самі  багато  для  мене  зробили.Час  проведений  у  компанії  ваших  книжок  я  ні  на  що  не  проміняла  б.Мені  було  приємно  пізнати  ту  частинку  вас,яку  ви  вклали  у  свої  творіння.Дякую  вам  за  подароване  мені  натхнення,і  я  вам  також  його  бажаю.Я  звісно  розумію,  що  ви  зайнята  людина,і  часу  у  вас  взагалі  немає,  але  в  мене  є  малесенький  вогник  надії,що  ви  не  проігноруєте  мої  слова  вдячності.Я  рада,  що  мені  випала  нагода  познайомитися  з  вашою  творчістю,  віддатись  їй  повністю,і  що  я  маю  можливість  вам  подякувати.І  навіть,якщо  у  вас  не  буде  жодного  бажання  прочитати  хоч  слово  з  цієї  величезної  кількості  тексту  я  вас  зрозумію.Я  просто  маленька  частина,  від  тієї  величезної  кількості  людей,  яка  захоплюється  вашою  творчістю.Я  просто  ще  одна  людина,  яка  тримала  в  руках  ваші  книги,і  присвятила  їм  більшість  свого  вільного  часу.Ще  одна  з  тих.хто  слідкуватиме  за  вашими  оновленнями,  як  за  новою  дозою  наркотику,  який  задовольнить  мої  бажання.Просто  ще  чиєсь  одне  повідомлення,  яке  висвітлюватиметься  серед  інших  своєю  датою  надходження.І  буде  нагадувати  про  себе,  поки  ви  не  наділите  його  своєю  увагою.Вибачте  за  мої  помилки  в  тексті,і  за  надсилання  вам  цього  повідомлення,  яке  вже  мені  здається  найбільшою  помилкою.Але  це  вже  зроблено.Я  б  більше  шкодувала,  якби  не  зробила  цього.Дякую  за  те,  що  з'явилися  в  моєму  житті,і  в  житті  ще  тисячі  людей.Дякую,  що  поповнили  мою  літературу,  своїм  особистим  світобаченням,і  багатим  досвідом.Дякую  вам  за  ентузіазм,і  невтомну  працю.Вам  варто  пишатися  собою,і  тим,  що  ви  для  нас  зробили  і  продовжуєте  робити.За  те,  що  є  такий  автор  як  ви.Не  було  б  вас,не  було  б  цього  повідомлення,  яке  тремтить  перед  своїм  відправленням,  бо  не  знає,  що  чекає  після  цього.  Можливо  зустріч  з  вашими  очима,  або  мовчазне  відправлення  назад.А  я  просто  натискаю  «Enter»  не  знаючи,  що  буде  далі.Очікуючи  на  ваші  нові  думки,  які  нетерпляче  чекають,  щоб  їх  перенесли  на  папір.Дякую  вам  за  багатий  внесок  у  літературу,і  за  ще  багатший  внесок  у  моє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662227
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016

Вкотре

[i]Вкотре  губляться  ключі
Вкотре  забуваються  паролі,
І  зарядка  телефона  на  нулі,
Коли  вже  зіграні  всі  ролі
Другорядні,головні.
Коли  начхати  на  важкі  удари  долі,
Коли  в  плейлисті  лиш  мелодії  сумні
Думкам  твоїм  давно  не  видно  волі
Бардак  постійно  в  твоїй  голові.
Не  радий  ти  вже  сонячній  погоді,
І  вірші  тільки  пишуться  сумні
І  не  радієш  ти  дарункам  долі,
Які  даються  подекуди  в  житті.
Моїм  дарунком  будуть  тільки  вірші,
Які  ти  знаєш  пишу  лиш  тобі
Бувають  різні
Подекуди  веселі,
Або  аж  вкрай  сумні
Усі  без  винятку  тобі.
І  може  знайдуться  ключі,
Якими  я  відчиню  двері
Собі  тобі,
І  зайдемо  до  теплої  оселі.
Згадаються  можливо  всі  паролі,
Які  були  не  дуже  вже  й  важкі.
Заряджу  телефон,що  досі  на  нулі
Знайду  я  сил,що  треба  в  боротьбі
Почну  я  підніматись,бо  була  на  межі
Зроблю  порядок  у  своїй    голові
Подарую  думкам  хоч  трошки  волі.
Зміню  мелодії  в  плейлисті
Знатиму,що  хочу  у  житті.
І  тільки  вірші  залишаться  ті  самі
Вірші  Кларіс,
Які  ви  інколи  читаєте
За  що  я  дякую  усім.
І  дещо  таки  зміниться  у  ці  буденні  дні,
І  лиш  залишаться  ті  самі
Вірші  написані  тобі.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2016

Не змогли

Ми  не  знайдемо  часу  для  нових  снів
Не  знайдемо  сили  для  здійснення  мрій.

Не  знайдем  нічого  окрім  пустоти,
Яка  наставляє  свої  пастки.

Не  знайдемо  щирості  для  теплоти
Не  вистачить  волі  забути  гріхи.

Не  знайдем  спасіння  у  темноті
Не  видно  світла,що  вкаже  шляхи.

Не  орінтуємось  в  серці  пітьми
Що  нам  робити,куди  нам  іти.

Як  я  боюся  тебе  відпустити
Ще  більше  боюся  тебе  полюбити.

Не  вистачить  сили  сказати  "Люблю"
І  тільки  очі  не  тонуть  в  брехні,


А  розум  і  тіло  нечисті,
А  очі  і  все  ще  в  плачі.


Не  знайдеться  сил  зупинити  ці  сльози
І  твоя  любов  мені  не  допоможе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2016

Щастя в простих речах

Як  я  люблю  запах  запашної  кави.Коли  тільки  легенький  аромат  змушує  збадьоритися.Кавові  зерна  піддаються  сильній  воді,розчиняючись  від  її  ніжності.Кружечка  кави  здатна  творити  дива,надаючи  тобі  сил  та  енергії,та  не  слід  сильно  захоплюватися.Останнім  часом  так  розлінилась,не  хочу  навіть  сама  собі  робити  каву,тому  подекуди  я  задовільняю  своє  бажання  за  чашечкою  кави  в  кав’ярні.Люблю  прийти,сісти  за  зручний  столик,переглянути  меню(хоча  в  цьому  немає  ніякої  необхідності,моє  замовлення  знають,і  чекають  тільки,щоб  я  зручно  влаштувалася).Люблю  просто  сидіти  і  вдихати  цей  кавовий  аромат,який  просочився  крізь  стіни,і  спокійно  вирує  в  повітрі.Дивитися,як  готують  капучіно,експресо,латте,чи  будь-що  інше.Для  мене  це  схоже  на  такий  собі  ритуал.Зазвичай  я  або  поринаю  в  сторінки  якоїсь  книжки,або  насолоджуюсь  ледь  чутною  музикою,яка  створює  затишну  атмосферу.Люблю  спостерігати  за  людьми,які  забігли  до  кав’ярні  відірватись  від  своїх  буденних  справ,слухати  цікаві  розмови,або  суперечки  на  будь-яку  тематику.Інколи  з  цих  розмов  відкриваю  для  себе  щось  нове,незвичайне.Мені  подобаються  люди,які  приходять  сюди.Мені  здається  вони  теж  прислухаються  до  цих  джазових  мелодій,що  вони  теж  насолоджуються  кожним  ковтком…І  я  хочу  паралельно  з  ними  розділяти  цю  радість.Зігрівати  холодні  долоні,»обійнявши»кружку.Люблю  просто  так  сидіти  собі  і  забуватися.Забути  для  чого  я  сюди  прийшла,загубитися  в  своїх  думках,і  не  хотіти  повертатися  в  реальність.Хочу  бути  десь  далеко  звідси,не  сидіти  за  цим  столиком,а  кудись  зірватись  і  піти.Ну  звісно  я  б  нікуди  не  пішла.Звідси  не  хочеться  йти,не  хочеться  позбавляти  себе  цього  блаженного  спокою.Хочеться  віднайти  душевну  гармонію,у  маленькій  кружечці,потонути  в  ній,хочеться  підняти  собі  настрій  шоколадом,і  приправити  все  це  нотками  кориці.Спокійна  музика  заколисує,кава  тонізує,шоколад  підбадьорює.Люди  говорять  про  щось  своє,а  я  десь  в  собі.Може  вихід  із  себе,а  може  це  тільки  вхід.Такі  місця  телепортують  мене  кудись  в  інший  світ,в  якому  я  ще  ніколи  не  була.І  я  залюбки  вирушаю  у  цю  подорож.Але  я  змушена  повертатись.Повертатись  туди,де  мене  можливо  чекає  ще  хтось,крім  уже  допитої  чашечки  кави.Навіть  якщо  зовсім  не  хочеться.Назавжди  залишитись  тут  я  звісно  не  можу.Тому  я  покидаю  це  чарівне  місце,де  мене  розважала  джазова  музика,кава  додавала  так  потрібної  мені  енергії,шоколад  піднімав  настрій.Я  йду,але  я  обов’язково  повернуся.Я  повернуся  туди,де  залишились  мої  думки,коли  знову  з’явиться  бажання,потреба.Я  ще  не  раз  зайду  до  кав’ярні.Мені  не  вистачатиме  приємної  атмосфери,багато  шоколаду,людей  з  їхніми  такими  захоплюючими  бесідами,в  яких  так  і  хочеться  взяти  участь.Коротко  в  трьох  словах:цукор,кава,шоколад.Ті  матеріальні  речі,які  приносять  неймовірні  враження,але  якщо  ви  вмієте  такими  речами  насолоджуватися.Якщо  вмієте  бачити  щастя  в  таких  простих  речах,то  ви  розумієте  про  що  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660768
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016

Все ще ні

А  я  все  ще  тебе  не  відпустила.Ти  ще  десь  тут  у  цих  стінах.Ти  нікуди  не  йшов,і  не  збирався.Ти  просто  пішов,щоб  згодом  повернутися.Не  було  ніяких  сумних  прощань,останніх  обіймів,сумних  поглядів.Нічого  такого  не  було.Це  нам  все  здалося.Це  я  все  собі  напридумувала,сам  знаєш,яка  в  мене  багата  фантазія.Знаєш,а  я  все  ще  по  привичці  беру  дві  кружки,для  чаю,але  тепер  мені  достатньо  одної,але  це  вже  виходить  механічно.Буду  ще  довго  відвикати.Хто  ж  тобі  тепер  цікаво  готує  чай  зранку,і  чи  він  смачний...чи  знають  скільки  ложок  цукру  ти  любиш  кидати  до  чаю…Я  знаю,але  зараз  мені  цього  не  потрібно.А  я  все  ще  не  викинула  тебе  з  голови,схоже  ти  там  на  постійне  проживання.І  все,що  від  тебе  залишилось  це  фотографії,які    хочеться  знищити,і  одночасно  зберегти,як  найдорожчий  скарб.Ну,що  мені  з  тобою  робити.Аж  смішно  ненавидіти  тебе,а  одночасно  просто  божеволіти  від  тебе.Ти  просто  ніяк  не  даш  мені  спокою.Бо  ти  усюди.Де  тебе  тільки  немає,але  не  біля  мене.Здається  ти  десь  тут  близько,а  насправді  на  смертельній  відстані.І  не  соромно    постійно  снитися  мені,я  ж  через  тебе  зовсім  не  можу  заснути,бо  ти  навіть  в  снах  збиваєш  мене  з  пантелику.Куди  поділися  твої  ясні  очі,які  я  хотіла  бачити  кожного  ранку.Де  така  рідна  усмішка,яка  навіть  в  найважчі  моменти  не  дозволяла  мені  сумувати.Привчити  мене  засинати  з  тобою  у  ніжних  обіймах,щоб  я  від  цього  так  довго  відвикала.Навіть  найтепліша  ковдра  просто  безсила  перед  твоїми  обіймами.Як  було  важко  без  них  спочатку  засинати.Просто  неможливо.Дивно  дякувати  долі  за  зустріч  з  тобою,і  одночасно  ненавидіти  ту  мить,коли  зустріла  тебе.Хотіти  кинутись  тобі  в  обійми,або  ж  втекти  кудись  далеко.Залишився  твій  слід  в  телефоні,в  довгих,подекуди  годинних  розмовах,в  коротких  повідомленнях.Ти  поселився  в  сторінках  мого  щоденника,в  сторінках  моїх  переживань  і  короткочасних  задоволень.Ти  залишив  свій  відбиток  у  моїй  не  дуже  вдалій  поезії.Але  я  мушу  якось  рятуватися.Повинна  якось  приборкати  свої  думки,які  стали  твоїми  заручниками.Від  цього  має  полегшати.Я  залишу  твій  образ  у  маленьких  рядках,і  ув’язню  його  за  допомогую  пунктуації.Звідси  тобі  вже  не  вибратися.Ти  назавжди  залишишся  у  цих  переповнених  болю  словах.Я  намагаюсь  хоч  трохи  від  тебе  звільнитись,і  з  кожним  рядочком,з  кожним  віршем  мені  легшає.Але  спогадів  про  тебе  так  багато,так  ніби  ти  це  я,і  мені  від  цього  не  втекти.Мої  вірші  втомились  тобі  поклонятись.Вони  хочуть  бути  вільними,вони  не  хочуть  бути  заручниками  нерозділеного  кохання.Але  мабуть  така  їхня  доля.Така  доля    моїх  думок-підкорятися  тільки  тобі.І  спробувати  звільнитися-марна  справа.Не  можна  втекти  від  того,що  вселилось  і  живе  в  тобі,існує  завдяки  тобі.В  цьому  і  закономірність-допоки  є  ти,існую  я.Існую  я  існуєш  ти.І  доти    мої  вірші  присвячені  тільки  тобі.Але  я  все  ще  не  розумію.Чому  ти  мене  ніяк  не  відпустиш.Ти  здаєшся  вільною  людиною,а  я  твоя  заручниця.Звільни  мене.Я  тобі  вже  давно  ніхто,а  ти  завжди  будеш  для  мене  всім.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660763
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2016

Солодке*

***
Хочу  з  тобою  я  знов  все  проспати,
І  начхати  на  те,
Що  цілий  світ  вкотре  буде  на  мене  чекати.
Хочу  з  тобою  я  знов  засинати,
Щоб  знову  з  тобою  чекати  на  ранки,
І  готувати  смачненькі  сніданки,
І  замість  цукру  до  чорної  кави
Додам  поцілунків,
А  хочеш  обіймів
Теплих,лукавих
Щоб  нам  хоч  трошки  солодко  стало.
Від  такої  любові
Ми  самі,як  той  цукор  розтанули.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016

Залишив

[i]Залишився  твій  слід  у  моїх  речах
Та  ти  уже  зник
Не  знайти  вже  ніяк
Як  це  спочатку  знайти  сенс  життя.
Дозволю  собі  тебе  пригадати
Буду  думки  свої  катувати
Буду  сидіти  і  мовчки  гадати,
Як  ти  так  міг  спокійно  брехати,
Щоб  взяти  й  піти
Навіть  слова  мені  не  сказати.
Ти  просто  пішов
Що  ж  тут  і  ще  розбирати.
Те,що  тебе  лиш  я  буду  кохати
Цього  вже  ніхто  не  зможе  забрати.
Лиш  залишиться  слід  у  моїх  речах
Лиш  залишишся  ти  у  моїх  думках
Тільки  ти  серця  мого  наглядач.
Як  посмів  ти  піти
Серце  залишив  без  нагляду
Тепер  вже  хто-небудь  може  зайти,
Я  ж  окрім  тебе  нікого  не  буду  впускати.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2016

Від мене для тебе

Як  це  бути  без  тебе

Як  це  хотіти  до  тебе

Бачити  чути  усюди

Знайти  тебе  десь  серед  натовпу

Хотіти  тебе  пригорнути  

Почути  тебе  знов  прислухатись

Бачити  образ  усюди

Образ  тебе

Ти  нарис  мого  минулого

Шукати  тебе  серед  сотні  людей

Крикнути  вже  аж  заголосно

Щоб  тільки  голос  тиші  відкликнувся

Як  мені  тебе  знайти

Щоб  більше  ніколи  уже  не  шукати

Як  це  так  сильно  хотіти  тебе

Як  це  так  нишком  бажати  тебе

Щоб  в  мріях  тебе  окриляти

Як  це  бути  без  тебе

Ти  моя  вічна  потреба

Як  це  жити  життям

В  якому  без  тебе  нічого  не  треба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2016

Хіба тебе

[i]Питають  мене  чи  щось  хочу
Може  цукерку  або  мармелад.
Нічого  я  зараз  так  сильно  не  хочу
Хіба  що  тебе...
Спитають  мені  чогось  мало
Чи  може  чогось  недостатньо
Хіба  що  тебе...
Єдина  моя  недостача.
Спитають  чому  ж  так  сумую
Голова  болить  погано  почуваюсь.
У  мене  все  добре
Лиш  серце  картає,
Бо  тебе  уже  поруч  немає.
Чого  ж  так  бракує
Чого  ж  мені  не  вистачає.
Не  вистачає  твоїх  обіймів,
Тепліші  за  сонце  липневе,
Від  яких  я  той  сніг  наче  тану
Твоїх  поцілунків  ніжніших  за  дотик  туману.
Чого  ж  так  бракує
Чого  ж  так  бажаю
Хіба  що  тебе...
Серце  моє  знемагає
Так  хоче  тебе.
Бо  без  тебе  воно  помирає[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016

Гру завершено

Де  мені  тебе  шукати
Як  тебе  тепер  знайти.
Може  дай  якусь  підказку
Вкотре  губляться  сліди.
Може  годі  вже  ховатись
Дай  мені  тебе  знайти.
І  від  чого  ти  втікаєш
Кого  хочеш  вберегти.
Ось  такий  у  тебе  план
Влаштувати  тиху  втечу?
Ну  від  чого  ти  тікаєш
Щось  ніяк  я  не  збагну.
Може  чогось  ти  злякався
Або  граєш  якусь  гру
Що  ж  ти  граєш  непогано
Лиш  не  треба  в  роль  вживатись.
Можна  зняту  твою  маску  
Під  якою  ти  сховався.
Лиш  ти  знову  не  вагайся  не  лякайся  не  тікай
Не  ховай  своє  лице
Зніму  з  тебе  твою  маску
І  закінчиться  концерт.
І  закриються  завіси
І  зачиниться  театр.
Ми  обоє  підем  звідси
І  залишим  все  як  є.
Завершили  свою  гру
Нам  не  вручать  оскара
Навіть  і  не  греммі
Ми  лиш  мовчки  вклонимось
І  покинем  сцену.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016

Написати тобі

Хочу  тобі  написати  листа,
В  якому  тобі  б  про  все  росказала,
Де  кожна  кома,крапочка,
Буква,тире
Люблять  так  сильно  тебе.
Можна  тобі  про  щось  написати
Хочеш  у  прозі,а  хочеш  в  віршах,
Бо  співрозмовник  з  мене  ніякий.
Я  лише  можу  тобі  написати
Про  те,що  вголос  ніколи  не  зможу  сказати.
Можна  словами  тебе  обійняти
Можна  почерком  тебе  поцілувати.
Візьму  напевно  ще  більше  паперу,
Щоб  про  любов  свою  щиру  сказати.
Та  тут  уже  віршів  не  буде  достатньо
Візьмусь  напевно  книгу  писати,
Де  все  до  останньої  крапки
Любить...цілує  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016

І ще багато чого

[i]Давай  просто  жити
Просто  вдихати  повітря
Тихенько  про  щось  шепотітись.
Днем  гуляти  собі  серед  вулиць  
Вночі  зігріватись  цілунками.
Давай  просто  будем  собі  щось  співати
Будь-яку  пісню  і  будь-який  текст.
Багато  пісень  я  не  знаю
Та  хочу  тобі  заспівати
Пісню  в  якій  так  люблю  тебе.
Буду  сто  раз  повторяти  
Поки  ще  маю  сили  співати
Пісню  в  якій  обіймаю  тебе.
Давай  собі  будем  щось  танцювати
Не  знаючи  жодної  партії.
Будем  у  танці  якомусь  кружляти
І  на  ногах  уже  ледве  триматись
Вночі  і  ще  мати  сили  кохатись[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016

Знаєш…

[i]Знаєш...
А  я  втомилась.
Бути  твоєю  тінню
Бути  з  тобою  тільки,як  сонце  на  небо  зійде.
Я  тихо  зникну
Ти  цього  й  так  не  помітиш.
Зверниш  увагу  тільки,
Як  сонце  тебе  пригріє.
Знаєш...
А  я  втомилась.
Бути,як  та  веселка
З'являтись  тобі  так  рідко.
Я  знаю  не  зверниш  увагу
Задивишся  десь  у  бік.
Мене  ти  уже  не  побачиш
Чудо  з  семи  кольорів.
З'явлюсь  я  знову  аж  після  дощу,
І  знов  ти  мене  не  помітиш.
Лиш  каплі  прозорого  дощику
Як  ти  думаєш,чиї  це  сльози?
Ти  думаєш  неба,чи  може  космосу?
Та  ні,це  веселки  твоєї  прекрасної,кольорової,
В  якої  вже  стали  безбарвними  сльози.
Давай  біжи,ховайся  під  парасолею,
Тікай  куди  тобі  хочеться
Від  мене  ти  може  втечеш
Від  себе  ти  вже  не  відмовишся.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016

Ми обоє такі далекі

Я  ще  десь  тут
 Та  ти  вже  напевно  не  звідси,
Що  я  скажу  не  почуєш  мене  ти  звісно.
Ми  двоє  уже  загубились
Ми  двоє  далеко  вже  звідси
Дорогами  різними  знову  підемо
Шляху  назад  уже  не  знайдемо.
Далеко  одна,
І  ти  десь  далеко  вже  сам.
Загубились  ми  гуляючи  пішки
Ходили  багато  для  нас  це  корисно.
Наші  шляхи  давно  розійшлися
Здалося  напевно  так  треба
Та  ні,аж  ніяк!
Єдине,що  треба  мені  лише  ти,
Бо  ти  є  для  мене  цілим,одним,
Бо  ти  для  мене,як  в  морі  маяк.
І  якщо  нам  судилося  знову  зійтись
Ми  знайдемось  трошки  пізніше.
А  зараз  ми  мусимо  йти
На  зустріч  і  може  наввипередки
Може  щоб  знову  зустрітись
Або,щоб  ніколи  уже  не  зійтись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016

Лети (востаннє)

[i]Прощавай  голубе  мій  милий
Прощавай.
Ти  не  озирайся
Тікай  далеко
Якнайдалі  від  мене
Поки  у  клітку  знов  не  сховала.
Так  не  хотіла  тебе  відпускати,
Але  я  відпустила
Ти  вільний!
Лети...
Ти  вільний  від  мене
Не  повертайся.
Так  незвично
Тебе  вже  немає
Десь  вже  високо  в  небі  літаєш,
А  в  мене  наче  серце  забрали.
Пробач  моя  пташко  мила,що  в  полоні  тримала
Лети!
Не  вертайся  хоч  як  би  просила
Не  піддавайся!
Я  своє  серце  вирвала
В’язнем  тебе  зробила
Пробач  мій  голубе  милий.
Тікай  не  вертайся
Це  буде  моїм  покаранням
За  те  що  тебе  ув’язнила.
Тікай,моя  пташко  мила
Як  же  я  тебе  любила
Центром  всього  світу  зробила
Тебе  ув’язнила,
Щоб  насильно  у  себе  втримати
Та  сама  відпустила
Прощай!
Тихо  плачу
Очима  тебе  проводжаю.
Пробач  за  все
За  те,що  так  сильно  любила
І  насильно  ув’язнила
Лети  і  не  згадуй  мене.
Клітка  порожня  стала
Тепер  я  сама  зосталась.
Птаху  своє  серце  віддала,
Бо  без  нього  його  не  треба.
Може  колись  повернеться
Разом  із  моїм  серцем,
Яке  без  нього  не  б’ється.
Зараз  така  безсердечна
Лети  моя  пташко
Рятуйся  тікай,
І  тихо  у  хмарах  сховайся
Так  щоб  ніхто  не  бачив
І  серце  моє  у  собі  сховай
Щоб  ніхто  не  знайшов  і  не  бачив.
Якщо  з  тобою  щось  станеться
Я  це  відчую,
А  зараз  лети  не  озирайся,
Що  б  не  сталося  не  зупиняйся
Якщо  ти  помреш  моє  серце  стане.
Лети  моє  серце,
І  ніколи  уже  не  вертайся.
Лети...лети[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016

Вдих…видих

[b]вдихаю...видихаю
твій  аромат  серед  інших  шукаю
вдихаю  запах  весняних  дерев
вдихаю  запах  вже  опалого  листя
шукаю  тебе  серед  міста
поміж  паркових  алей
серед  інших  людей
вдих...видих
тебе  шукаю
тобою  марю
знайдися  благаю
намагаюсь  знайти  та  сил  вже  немає
шукаю  тебе  серед  вулиць
у  світлі  нічних  ліхтарів
у  дверях  крамниць
прошу  знайдись
вдихаю...видихаю
повсюди  шукаю
чи  знайду  колись  
сама  вже  не  знаю
та  я  шукаю
я  й  далі  шукаю
шукаю  тебе  у  забутих  речах
у  теплій  ковдрі
холодних  руках
у  просторах  кімнат
шукаю  тебе  усюди
йду  по  твоїх  слідах
згадую  у  своїх  снах
ходжу  шукаю  надію  втрачаю
твій  аромат  уже  забуваю
він  сам  вже  помалу  зникає
знаходжу  його  не  вперше
гублю  його  вже  вкотре
вдихаю  його  востаннє  
і  задихаюсь  зовсім
шукаю  тебе  у  просторі
у  своєму  власному  волоссі
у  магії  твоїх  доторків
у  нотках  солодкого  голосу
шукаю...вдихаю
загублю
відновлю  всі  пошуки
буду  шукати  поспіхом
поки  дихати  маю  змогу
пробач  за  те  що  шукаю
за  те  що  не  лишу  в  спокої
вдихаю  тебе  аж  до  крайності
щоб  задихнутись  зовсім[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016

Тобі

Вибач  за  мої    рядки
За  інколи  невдалі  вірші,
Вибач  за  те,що  шукаю  відгадки
Там,де  мене  не  просять.
Для  мене  ти  є  загадкою
З  якою  я  хочу  впоратись.
Вибач  за  мої  думки,
Що  зіпсували  вже  стільки  паперу,
Бо  ти  є  моїм  чорнилом,
Яким  я  підживлю  рядки.
Напишу  тобі  яскраву  поему,
Яку  продиктують  мої  думки.
Напевно  тобі  набридло
Бути  моїм  натхненням.
Вибач  за  те,що  з  тобою  зробила,
Що  всі  мої  вірші  твоя  провина.
Можна  тобі  ще  щось  написати  
Благаю...
Чи  це  останній  не  знаю.
Чи  припиню  тобі  я  писати
Цього  тобі  не  обіцяю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2016

Так і

[i]Ми  так  і  лишились  стоячи
Спраглими,ненагодованими.
Нестача  любові
Чекаєм  поки  її  наповнимо.
Ми  так  і  лишились  згаяними
Бажаючи  одне  одного.
Будем  і  далі  спраглими
Жага  за  тобою  морить.
Звести  одне  до  одного,
Щоб  побороти  голод.
Напитись  тобою  сповна
І  оп'яніти  зовсім.
Стати  твоїм  наркотиком
Просто  один  раз  спробувати,
Щоб  захотіти  знову.
Ми  так  і  лишимось  невгамовними
Станем  залежні  одне  від  одного.
Треба  тебе  ще  дозу
На  смак  тебе  ще  раз  спробувати.
Не  перевести  подиху
Хотіти  знову  і  знову.
Напитись  тобою  сповна
І  залишитись  голодною.
Ми  так  і  лишимось  разом,
Знаючи  чого  хочемо.
Ми  так  і  лишимось  лежачи
Бажаючи  одне  одного.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016

Музей спогадів

Ходжу  туди  сюди  гублюся  в  коридорах
Дивлюся  в  різні  сторони
Так  багато  є  різних  спогадів
І  самим  багатшим  є  ти.
Дивлюсь  картини  на  стінах
Без  підписів  і  авторів,
Бо  все  це  належить    мені
Багато  усього  є  різного
Гарних  чудових  картин.
Ходжу  дивлюся  згадую
Що  було  де  і  коли
Постараюся  знов  не  заплакати
Через  картини  на  яких  лише  ти.
Ходжу  гуляю  уже  адаптуюсь
Гуляю  в  музеї  моїх  рідних  спогадів.
"Усе  перевірене  усе  зафіксоване"
Запевнив  екскурсовод
І  як  йому  тут  не  повірити.
Усе  як  було  так  і  лишилось
Навіть  те,що  вже  трохи  забулося
Стою  і  мовчки  пригадую
Усе,що  є  усе,що  маю
Усе  це  моє  до  безпам’яті  
Навіть  те,що  уже  забувається.
Пам'ять  сказала,що  так  буває
І  лишила  мене,де  стояла  я
Обернулась  екскурсовода  немає.
Дивна  ця  пам'ять  спочатку  була  тепер  кудись  зникла
Привела  мене  в  музей,
Де  крім  мене  нікого  немає.
Прикинулась  екскурсоводом,щоб  знову  безслідно  зникнути,
Щоб  завести  мене  в  музей  спогадів
З  якого  мені  вже  не  вибратися.
Ходжу  туди  сюди  роздивляюся
Не  хочу  йти  звідси  і  не  збираюся.
Стала  заручником  спогадів
Та  я  й  не  пручаюся.
Пам'ять  лиш  десь  колись  повертається
Щоб  я  бодай  не  забула  хто  я.
Раніше  боялась,губилась  в  коридорах  
Тепер  почуваюсь  як  вдома  
В  музеї  моїх  власних  спогадів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2016

Дякую

*Дякую,що  поділився  зі  мною  мріями,
І  своїм  яскравим  світом
Не  таким,як  всі  інші.
Що  був  зі  мною  щирим,а  це  буває  вкрай  дуже  рідко.
Ти  просто  такий  особливий,  моя  людинка
Частинка  чогось  великого.
Ти  не  такий,як  всі  інші  ти  знаєш
І  цим  ти  мене  ще  більше  притягуєш.
Ти  неймовірний  ти  уявляєш
Ти  як  космос,що  ще  вивчається.
Дякую,що  запросив  мене  у  свій  світ
Залиш  мене  в  ньому  я  ще  погуляю
І  космос  твій  я  ще  повивчаю.
Дякую  за  те,що  покликав  у  гості
Приходь  і  до  мене
Зустрінемся  ще  десь  у  космосі.
Місце  зустрічі  в  нас  не  міняється
Це  ж  значно  краще  за  всю  цю  жорстоку  реальність.
Космічна  бездомність  блукає  у  всесвіті  запрошує  в  гості
Рідко,але  все  ж  буває.
Життя  на  планеті  тобі  цій  немає.
Усе  це  таке  однотонне,нецікаве  що  страшно.
Хто  ж  прийме  новаторство  в  цю  застарілість?
В  тобі  ще  стільки  всього  зашарілось.
Нового  і  стільки  цікавого.
Дякую*

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2016

Пробач

[i]Не  питай  чому  не  хочу  про  тебе  забути
Не  проси  мене  тебе  відпустити
Як  я  боюся  тебе  загубити.

Не  питай  чому  постійно  ти  снишся
Не  проси  від  тебе  відректися
Бо  так  хочу  з  тобою  лишитися.

Більше  не  скажу  тобі  «Доброго  ранку»
Не  зроблю  вже  чашечку  чаю
Без  тебе  його  не  торкаюся.

Без  тебе  уже  зустрічаю  світанки
Більше  не  скажу  тобі  «на  добраніч»
Без  тебе  так  важко  заснути  ти  знаєш.

Так  не  терплю  твоєї  відсутності
Ніяк  не  звикну,що  тебе  вже  немає  
Так  хочу  твоєї  присутності.

Не  питай  чому  лиш  про  тебе  згадую
Пробач,що  не  лишу  тебе    у  спокої
Коли  бачились  уже  не  пригадую.

Так  боюся  тобі  набриднути
Пробач,що  мене  так  багато
А  тебе  так  мало  мені  лишилося.

Пробач,що  без  тебе  мені  не  дихається
Ти  ж  як  моя  потреба,як  мій  кисень
Якщо  ти  зникнеш  я  просто  задихаюся.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2016

До зустрічі

До  наступної  зустрічі
До  наступної  ночі
Закрий  свої  очі.

Прийду  я
Тож  прийде  і  сонце.

Ось  я  прийшла  
Відкрий  свої  очі
Побач  такі  теплі  проміння  від  сонця.

Пробач,що  лишаю  тебе  щоночі
Зникну  я  
Сховається  сонце.

Лишу  тебе  самого
Такого  сонного  
На  крилах  тендітної  ночі.

Не  бійся  заплющ  свої  очі
І  завтра  я  прийду  знову
Зігрію  такого  рідного
Тебе  лиш  одного.

Коли  ти  не  спатимеш  знову
Прийду  я,щоб  лишитись  з  тобою
Одної  і  теплої  ночі.

Не  лишу  тебе  вже  самого
Не  станеш  заручником  ночі
Ти  станеш  рабом  мого  сонця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2016

Просто так…

[i]Так  сумую  за  твоїми  очима,
Що  дарують  мені  сміх,
Що  спонукають  на  гріх.

Так  сумую  за  твоїми  руками,
Що  ведуть  мене  до  воріт  раю,
Що  вище  неба  мене  піднімають.

Сумую  за  сміхом,
Що  так  розважає
Через  який  усе  забуваєш.


Потонути  у  твоїх  очах,
Які  так  і  манять  в  свої  береги,
В  які  я  заходжу,
Щоб  вже  не  піти.


Де  твої  руки  в  яких  так  і  хочу  побути  хоч  мить,
В  таких  ніжних,одних
В  єдиних  і  рідних
В  п’янких  і  терпких.

Де  той  сміх,що  так  і  п’янить
Зводить  з  розуму
Такий  солодкий  і  легкий.

Де  твої  руки,що  до  себе  так  манять,
І  від  себе  не  відпускають
Можна  тебе  хоч  трошки  до  себе.

Притулитись  до  тебе
Потонути  у  тобі
Забути  про  себе.

І  одразу  мені  так  тепліше  стає,
Як  тебе  у  думках  пригадаю
Як  у  снах  тебе  кличу  до  себе
І  ти  прийдеш  я  знаю.

По  секрету  тобі  я  розкажу,
Що  не  пустять  тепер  нас  до  раю.
Твоя  чи  моя  провина  не  знаю,
Та  для  мене  є  ти  моїм  власним  раєм.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2016

Між нами

Між  нами  не  милі  і  не  кілометри
Між  нами  не  відстань  і  вже  не  земля
Між  нами  тепер  холодна  вода.
Ділила  з  тобою  нас  рідна  земля
Тепер  на  шляху  в  нас  глибокі  моря.
Ділили  раніше  дорожні  шляхи
Також  магістралі,широкі  мости.
Уже  розійшлися  наші  дороги
Забули  як  ними  ходили
Забули  місця,якими  бродили.
Вже  не  підемо  старими  шляхами,
Бо  вже  не  знаєм  до  чого  дійдемо.
Нас  розкидало  як  точки  на  картах
Не  знадобляться  тобі  тепер  мапи
І  не  поможе  уже  навігатор.
Спочатку  ділили  дорожні  шляхи
Ще  більша  відстань  і  ще  більше  миль.
Між  нами  були  дурні  світлофори,
І  не  давали  побути  самим,
А  тепер  вже  між  нами  хвилі  морські
Я  через  них  передам  тобі  привіт
Чекай  на  мій  теплий  приплив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2016

Моє

Моя  частинка
Моя  половинка
Так  хочеться  трошки  твого  тепла.
Можна  тебе  з  собою  забрати,
Щоб  більше  нікому  уже  не  віддати.
Хочу  запам'ятати  ким  ти  є,
І  ким  хочеш  стати.
Для  мене  ти  все,чого  можна  бажати,
Чого  не  забути,чого  не  забрати.
Моя  частинка  
Моя  половинка.
Ти  те,через  що  не  маю  спочинку
Можна  тебе  хоча  б  на  хвилинку,
Щоб  обійняти  і  не  відпускати
Нікому  більше  уже  не  віддати.
Взяти  тобі  й  пригадати
Ким  ти  був  
Ким  для  мене  встиг  стати.
Голосно  так  закричати,
Про  те,як  хочу  тебе  обійняти,
Обійняти  і  не  відпускати.
Мою  частинку
Мою  половинку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2016

Дочитана

Він  нарешті  дочитав  книжку,від  якої  не  міг  відірватися.Історія  про  дівчину,яка  не  могла  найти  собі  місця  у  цьому  світі.Її  життя-це  був  постійний  рух,який  з  кожним  днем  уповільнювався.З  кожним  днем  її  подих  робився  ледь  чутним,вона  ставала  все  слабкішою,але  бажання  жити  не  покинуло  її  аж  до  останнього  подиху...Але  вона  все  таки  зуміла  спробувати  кохання,а  воно  ще  встигло  застати  її  при  житті.Гретту(головна  героїня  книги  \"Янголятко\")ще  покохали,і  вона  забрала  з  собою  це  прекрасне  почуття  на  небеса.Не  те  щоб  він  був  палким  шанувальником  сентиментальної  літератури,але  цей  роман  багато  чого  його  навчив(кожен  твій  подих  може  бути  останнім,живи  і  дихай  на  повні  груди).Таким  було  життя  Гретти,і  воно  його  захоплювало  допоки  не  згасло.Любив  її  красу  поки  вона  не  змарніла:волосся  кольору  чорного  шоколаду,карі  очі,які  міняли  свій  відтінок  при  сонячному  доторку,губи  ніжніші  за  пелюстки  троянд,смуглява  шкіра  завжди  раділа  сонячним  промінням.Для  нього  це  був  опис  неземної  краси,не  дивлячись  на  її  простоту.Як  би  він  хотів  доторкнутися  волосся,яке  б  за  відчуттями  нагадувало  шовк,її  очі  неначе  чорні  космічні  діри,які  безжалісно  затягнули  його  до  себе.Як  він  хотів  торкнутися  тієї  трояндової  ніжності,хотів  насолодитися  запахом  тієї  смарагдової  шкіри.Йому  ця  дівчина  нагадувала  опис  ангела,і  йому  одразу  стало  зрозуміло  звідки  взялася  назва  \"Янголятко\".Він  був  в  захваті  від  пригод,що  траплялися  їй  на  шляху,і  віра  в  себе,яка  не  покидала  її  до  останньої  сторінки.І  він  був  з  нею  до  останнього.І  ось  він  нарешті  її  дочитав.Але  образ  ангела  ще  досі  блукає  в  просторах  його  думок.Якби  Гретта  була  його  ангелом-охоронцем,йому  б  стало  перед  нею  соромно.Він  як  не  дивно  дуже  любив  читати,а  не  просто  перегортати  сторінки.Переживати  усе,пропускати  через  себе,що  несли  в  собі  надруковані  тексти.Він  нарешті  дочитав  книжку,книжку  про  \"Янголятка\"(і  це  його  навіть  трохи  засмутило).Він  присвячував  цій  книзі  весь  свій  вільний  час.Для  нього  450  сторінок  промайнули  неймовірно  швидко.Але  такому  живому  \"Янголятку\"він  був  готовий  присвятити  себе  повністю,весь  свій  вільний  час,та  що  там  ціле  життя.Остання  сторінка  закрита.Він  кожного  вечора  змальовував  в  голові  образ  такого  вже  рідного  \"книжкового  ангела\",стараючись  не  забути  її  рис.І  сумнішав,бо  знав,що  його  \"Янголятко\"так  і  залишеться  на  сторінках  книжки.Він  знав,що  це  лише  яскравий  видуманий  образ  автора,що  це  лише  героїня  історії,що  це  тільки  плід  чиєїсь  багатої  уяви.\"Книжковий  черв\'ячок\"нарешті  заснув,дозволивши  Гретті  заночувати  в  його  снах.Він  ще  не  скоро  забуде  образ,опис  якого  зачарував  його  з  перших  букв.А  тим  часом  земне  втілення  Гретти  вкладається  спати,не  знаючи,що  вже  стала  чиїмось  потаємним  бажанням.Чорний,непомітний  в  темряві  кіт  вибирав  місце,де  б  поспати.Кіт  ненароком  зачепив  якийсь  предмет,але  не  звернув  на  це  увагу,він  перебував  у  пошуку  теплого  місця.Яке  йому  діло  до  книжки.Джеймс  напевно  помітить  книжку  на  землі  тільки  завтра  ранці,зараз  же  він  міцно  спить.А  \"Янголятко\"покищо  залишилось  під  ліжком.
А  тим  часом  живе  втілення  \"Янголятка\"солодко  спить.Та  Джеймс  ще  не  знає  про  неї,не  знає,що  через  кілька  будинків  спить  героїня  його  книжки-Гретта,але  саму  ж  дівчину  звати  зовсім  по-іншому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643555
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2016

Просто слова

Для  чого  ці  слова  в  яких  немає  сенсу
Вони  лиш  пусті  звуки  
От  і  весь  консенсус.
Скільки  болю  завдають  слова
Одна  брехня,обман  і  грязний  наклип.
Одна  брехня,
А  через  неї  зневіра,каяття.
Одні  слова,що  боляче  так  ранять,
Що  можуть  вбити  знищити  життя.
Одні  слова  болючі  і  банальні,
В  інших  криється  якийсь  обман.
Одне  лиш  слово  може  вбити  вас,
І  лиш  сліди  від  цих  словесних  ран.
Та  є  й  між  них  ряди  хороших  слів,
Які  зігріють  радістю  й  теплом
Такі  слова  для  нас  велика  рідкість.
Хтось  каже  їх  з  любов'ю  й  щирим  серцем,
А  хтось  із  підлабузництвом,
А  хтось  виспівує  їх  сотнями
Користі  ніякої  і  сенсу.
Ми  чуємо  їх  з  різних  вуст
Й  слова  звучать  уже  по-різному.
Чиїсь  слова  нас  просто  зводять  з  глузду,
Чиїсь  нагадують  про  болісну  розлуку.
Одні  кричать  неначе  ми  без  слуху,
А  інші  ж  просто  пусті  звуки.
Ці  слова  така  вже  дивна  штука
Здається  тільки  звук,
Здається  тільки  букви,
Що  здатні  обманути  серце.
Одні  слова  підносять  до  небес,
Інші  ж  убивають  так  беззвучно.
Нащо  слів  в  яких  немає  сенсу,
Навіщо  звуки,що  дурманять  серце,
Навіщо  букви,що  писані  нечесно.
Такі  слова  оманливі  і  хитрі,
Та  є  солодкі  на  перший  погляд  чисті.
А  ми  так  любимо  слухати  вухами
Наш  світ  наповнений  усякими  словами,
І  хто  як  хоче  собі  їх  розставляє.
Нам  багато  чого  можуть  сказати:
Щось  правдиве,
А  щось  і  оманливе
Це  вже  не  нам  вибирати
Лишається  слухати  і  сприймати.
Слова,що  так  славляться  буквами  і  такими  яскравими  звуками,
Що  можуть  усе,ти  тільки  послухай.
Одні  можуть  душу  до  неба  піднести,
Інші  ж  можуть  поранити  серце.
Бачиш  які  вони  сильні  ці  букви...ці  звуки.
Одні  є  приємні,а  інші  ж  безжальні,
Одні  ми  чуємо  кожного  дня,
А  інші  замовкли  назавжди.
Навіщо  ваші  брехливі  слова  без  віри  без  правди
Просто  як  звук  каття.
Здається  це  просто  слова,
Яким  ти  вже  віриш  не  вперше.
Проблема  у  тому,що  це  лиш  слова
В  яких  сенсу  щоразу  все  менше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642978
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2016

Дозволиш?

Дозволь  мені  забутися
З  тобою  ким  я  є.
Готова  потонути  я  
В  твоїх  обіймах  назавжди.

Дозволь  мені  лишитися
У  твоїх  снах  на  мить.
На  тебе  надивитися,
Як  солодко  ти  спиш.

Дозволь  мені  прокинутися
З  тобою  десь  вночі,
Щоб  знову  зашарітися,
І  не  вернутися  у  сни.

Дозволь  мені  торкнутися
Твоїх  струн  у  душі,
Щоб  знов  насолодитися
Солодким  голосом  твоїм.

Дозволь  мені  не  виспатись
По  твоїй  же  вині,
Щоб  знову  розтопитися
У  твоїй  ніжності.

Дозволь  з  тобою  прокидатись,
Щоб  знов  і  знов  не  висипатись.
Дозволь  з  тобою  шепотітись,
Щоб  голосом  твоїм  напитись.

Дозволь  торкнутись  твоїх  губ
Таких  солодких  і  п'янких.
Дозволь  тобі  так  легко  здатись,
Щоб  знов  у  рівний  бій  піти.

Дозволь  розвіяти  твій  сум
Я  стану  радістю  твоєю.
Хоча  б  на  мить  і  цього  досить
Ти  лиш  дозволь  забрати  сум,
Що  замість  себе  радість  просить.

Дозволь  віддатися  в  цілому,
І  не  на  половини,
Бо  ми  розтягнемо  цю  радість,
Коли  вкраду  я  снів  години.  

Дозволь  віддатись  тобі  у  полон,
Без  тебе  я  жити  не  хочу,
Без  тебе  не  треба  вже  волі,
Бо  вже  навічно  у  твому  полоні.

Не  хочу  тієї  волі,
Де  немає  вже  нас  з  тобою
Хочу  де  ми  обоє.

Ми  страхи  свої  переборимо
Забудем  про  всі  закони.
Хочу  на  волю  з  тобою,
Де  все  нам  обом  дозволено.

Давай  порушим  усі  заборони,
Пройдем  через  всі  перепони.
Просто  дозволь  забутися  хто  ми
Себе  я  забула  тебе  вже  ніколи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641911
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.02.2016

Недоторканому

Я  вийшла  йому  назустріч,але  його  все  не  було.Стояла  чекала,вірила,що  він  прийде.Він  довго  не  з’являвся.Але  я  так  легко  не  здалася.Я  знала,що  він  мене  не  покине.Він  довго  напевно  збирався  з  думками,перед  тим,як  побачитись  зі  мною.І  все  ж  він  набрався  сміливості.»Ну  нарешті.Я  тебе  зачекалася.Думала,що  вже  ніколи  тебе  не  побачу».Він  мовчав.А  я  все  не  могла  надивитися  на  нього.Жодної  миті  не  переставала  ним  захоплюватися.Він  був  для  мене  недосяжним  ідеалом.»Місяцю  мій  коханий…що  з  тобою?Чому  ти  такий  мовчазний».Я  знала,що  він  нічого  не  скаже.Між  нами  була  надто  велика  відстань,ми  могли  бачити  одне  одного  лише  здалеку.Але  йому  цього  було  мало,як  і  мені.Мені  його  так  не  вистачало.Він  був  зі  мною,але  надто  далеко.Таким  любим,таким  недосяжним.Ми  не  могли  бути  разом  і  ми  це  знали.Ми  обоє  із  різних  світів.Такі  далекі  і  смертельно  близькі.Ми  знали,що  є  один  в  одного,і  що  в  любу  хвилину    можемо  втратити  свою  половинку.Таку  маленьку,але  таку  дорогу.Ми  знали,що  так  не  буде  завжди.Що  мені  рано  чи  пізно  набридне  йти  йому  на  зустріч,а  він  перестане  зустрічати  мене  щоночі.Але  ми  обоє  боялися  це  визнавати.Ми  знали,що  це  колись  станеться,але  не  хотіли  знати  конткретного  місця  і  часу.Я  так  любила  його  сяйво,від  якого  могла  осліпнути.Його  чиста  краса  зводила  мене  з  розуму.А  його  зірки  подаровані  мені,змушували  мене  радіти  як  дитина.Тільки  з  ним  я  була  така  недоторканна…невинна.Він  завжди  тримав  мене  на  відстані,як  в  прямому  так  і  в  переносному  значенні,не  підпускав  близько  до  себе.Напевно  боявся.Але  його  страхи  були  марні.Я  б  ніколи  йому  не  зашкодила,ніколи  не  завдала  болю.Його  яскрава  сторона  завжди  веднілася  мені…так  манила  до  себе.Я  не  мала  сили  встояти.Його  смішила  моя  безсилість.Я  була  для  нього  його  слабинкою.Він  так  боявся,що  хтось  про  мене  дізнається.Він  не  любив  свої  слабкі  сторони.Я  його  підвела.Я  стала  його  слабкістю.Але  завдяки  мені  він  ставав  сильнішим.Його  сяйво  ставало  все  яскравішим.Він  боявся.Боявся,що  я  відкрию  для  себе  його  темну  сторону.Ту,яку  він  ніколи  нікому  не  показує.Ту,яка  ховається  за  темними  хмарами  ночі.Яскраво  сяє  тільки  одна  сторона.»Не  бійся…чуєш.Я  не  боюся  твоїх  темних  закутків.Покажися  мені  цілком.Таким  яким  ти  є.Без  прикрас.І  не  бійся,що  ти  мене  чимось  злякаєш.»Він  боїться  відкритися  мені.Але  це  не  робить  його  боягузом.Він  просто  береже  свій  особистий  простір.Він  не  впускає  мене  у  свій  світ.Він  мусить  знати,що  я  готова  до  всього.Готова  чекати  пів  ночі,щоб  на  секунду  його  побачити.Я  не  боюся  тієї  темної  сторони,якої  ще  ніхто  не  бачив.»Чуєш  я  не  боюся.Я  не  боюся  того,що  ти  від  всіх  приховуєш.Я  прийму  тебе  і  хорошим  і  поганим.Я  не  відвернусь  від  тебе,як  це  робили  інші.Ти  можеш  мені  довіритись.Може  те,що  тобі  здається  для  тебе  суцільною  темрявою,для  мене  буде  яскравим  світлом.А  що  як  твоя  темна  сторона  яскравіша  за  ту  хорошу,яку  ти  звик  всім  показувати.Може  це  зовсім  непогане,як  ти  гадаєш,а  набагато  краще.Може  твоя  прихована  тінь  стане  для  мене  другом.Може  твої  приховані  страхи  не  такі  вже  й  жахливі.Мій  місяцю…не  ховайся  від  мене…відкрийся  мені…Дозволь  мені  очистити  тебе.Звільнити  від  того  тягару,який  не  дає  тобі  спокою.І  навіть  якщо  твою  темну  сторону  уже  ніколи  не  змінити  я  прийму  її.Змирюся.Не  буду  тобі  про  неї  нагадувати.Ми  обоє  забудемо  про  те,що  тебе  так  тривожить.І  відпустимо,щоб  вже  ніколи  про  це  не  згадувати.Я  готова  розгледіти  тебе  з  усіх  сторін-з  темної  і  світлої.Обіцяю  щоночі  виходити  до  тебе  мій  любий  місяцю,щоб  розгледіти  тебе  повністю,і  знову  захоплювтися  тобою,як  це  робила  раніше.А  якщо  ти  думаєш,що  я  комусь  розповім  про  твою  темну  сторону,ти  дарма  переживаєш.Я  мовчатиму,бо  я  поважаю  чужі  таємниці.Я  обіцяю  надалі  мовчати  і  далі  тебе  оберігати,як  одна  з  твоїх  небесних  зірок.Та  тільки  я  буду  твоєю  маленькою,непомітною,земною  зіркою.Буду  тебе  возвеличувати  і  шаленіти  від  тебе.І  мучитись  від  думки,що  так  і  ніколи  не  доторкнусь  до  тебе,а  тільки  втрачатиму  зір  від  твого  сліпучого  сяйва.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641512
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016

Стань

Хочеш  стати  моїм  скарбом,
Моїм  цілісним  бажанням.
Тим  хто  стане  восьмим  чудом,
Що  відкрию  я  для  себе.
Стань  для  мене  ти  натхненням
Стань  для  мене  моїм  сховком.
Будеш  ти  мене  ховати
Від  усього,що  лякає.
Стань  для  мене  прихистком,
Що  від  всього  приховає.
І  якщо  від  всіх  сховаюсь
Ти  нікому  не  розкажеш.
Стань  для  мене  ти  порталом
В  потойбічний  світ  фантазій,
Бо  цей  світ  так  набридає,
А  з  тобою  оживає.
Стань  для  мене  іншим  світом,
Що  нікому  непомітний.
Який  тільки  нам  відомий
Тільки  нам  відомі  входи.
В  світі  є  лиш  сім  чудес
Вистачає  відкриттів.
Та  для  мене  ти  найбільше,
Що  відоме  лиш  мені.
Ти  для  мене  є  найбільшим  Відкриттям    між  відкриттів.
Будеш  ти  моїм  натхненням,
Що  явилося  мені.
Пишу  вірші  лиш  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2016

Любові пора

Прогноз  погоди:  
"Ще  люта  зима"
Не  знати  чи  вчасно  ще  прийде  весна.
Усюди  ще  крига,
Холодна  вода,
Коли  вже  настане  любові  пора?
Не  знаю  сама.
Не  вірю  прогнозам
Усе  це  брехня.  
Поки  тебе  зі  мною  нема,
Доти  в  моєму  серці  зима.
З  тобою  погода  тільки  ясна,
З  тобою  у  серці  з'являється  сад,
В  якому  усе  лише  квітне.
Якщо  ти  підеш
Безслідно  все  зникне.
Віриш  в  весну,що  прийде  до  нас  
Разом  із  нею  любов  у  серцях.
Не  вірю  в  любов,що  манить  серця.
У  всьому  винна  майбутня  весна.
Не  вірю  в  любов,що  дарує  весна.
Усе  це  якась  маячня.
Невже  це  тільки  заслуга  весни?
Що  тільки  вона  дарує  нам  крила.
Та  ні,це  не  заслуга  весни,
Бо  це  може  трапитися  будь-коли.
Та  хоч  серед  осені  навіть  зими.
Можна  закохатися,коли  навколо  сніги,
Або  керують  осінні  вітри,
Коли  все  вкрите  білим  снігом,
Або  ж  листям  золотим.
Та  ні,це  не  заслуга  весни.
Це  лиш  заслуга  тієї  людини,
З  якою  у  серці  триває  весна,
Навіть  якщо  на  дворі  зима,
Коли  в  серці  з'являється  сад  в  якому  давно  все  розквітло,
Де  замість  води  коханням  усе  полива,
От  тоді  і  любові  пора.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016

Як ти там

[i]як  ти  там  моє  сонце  далеке...
 моє  світло...моє  сяйво
джерело  мого  життя  
сонце  мого  тепла
чому  так  далеко...  
не  чути  вже  твого  тепла
з  тобою  жива
БЕЗ  ТЕБЕ    нема


як  ти  там  мій  місяць  далекий
мій  рідний...мій  ясний
такий  яскравий...такий  недосяжний
куди  поховав  свої  зорі
мені  найдорожчі...такі  неповторні
БЕЗ  ТЕБЕ    так  темно  і  лячно
БЕЗ  ТЕБЕ  так  страшно  нічого  не  бачу
а  з  тобою  усе  таке  ясне
БЕЗ  ТЕБЕ  я  наче  незряча
де  ти  мій  місяць  далекий
мій  єдиний...мій  недосяжний


де  ти  моя  пташка  співоча
чому  стих  твій  спів
чому  ти  мовчиш...чому  не  співаєш
де  ти  моя  пташка  крилата
чому  у  небі  тебе  я  не  бачу
прошу  заспівай  БЕЗ  ТЕБЕ  візьму  і  заплачу
хочу  чути  твої  пісні...
твої  пісні...такі  рідні  і  тільки  мої  
де  твої  райські  пісні  
які  співав  ти  тільки  мені


де  ти  моє  сонце  далеке
моє  ясне...ти  моє  життя
ти  те  БЕЗ  чого  мене  нема
зігрій  мене  моє  сонце  
моє  рідне  і  дуже  далеке
з  тобою  я  є-з  тобою  жива
БЕЗ  ТЕБЕ  мені  не  треба  життя


де  ти  мій  місяць  далекий
мій  рідний...яскравий...прекрасний
чому  вже  не  світиш  мені  серед  ночі
куди  ти  подівся  володар  ночі
врятуй  своє  серце  єдине
БЕЗ  ТЕБЕ  сліпе  і  безсиле


де  ти  моя  пташка  співоча
чому  вже  не  чути  твої  пісні
обіцяю  слухати  тільки  твої
такі  мелодійні  і  тільки  мені
такі  рідні  до  серця  припали
що  душу  мою  окриляють
з  тобою  я  в  царство  раю  літаю  
БЕЗ  ТЕБЕ  у  вічному  пеклі  згораю[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016

Забуті струни серця

[u]останню  мелодію  заграй  ще  зі  мною
поки  я  в  твоїх  ніжних  долонях
ось  вже  останній  акорд
не  заграє  вже  більше  знайома  мелодія
для  тебе  я  стала  непотребом
закинеш  мене  далеко  у  шафу
стоп  зупинись
я  ще  не  зламалась
я  ще  можу  грати
не  лишай  мене  
мої  струни  тобі  вірнішими  стануть  
може  заграй  наостанок
мої  мелодії  тебе  лікували
тепер  тобі  непотрібні  стали
що  ж  за  хвороба  тебе  зламала
бо  мої  струни  безсилими  стали
мої  пісні  для  тебе  яскраво  звучали
тепер  для  тебе  німими  стали
не  лишай  мене
заграй  ще  на  струнах
що  тобою    манять
бо  без  тебе  вони  пропадуть
пустими  звуками  стануть
перед  тим  як  закинеш  мене  у  футлярі
може  востаннє  ти  ще  щось  зіграєш
не  знаю  що  хочеш
можеш  щось  нове  мені  невідоме  я  просто  хочу  в  твої  долоні
ось  уже  мої  останні  акорди
холодними  стали
колись  такі  теплі  долоні
перед  тим  як  закинеш  мене  у  футлярі  
зіграй  щось  востаннє  
щось  невідоме
щось  наостанок
і  я  замовкаю
струни  мої  німими  стали  
та  тебе  не  забувають
і  мелодії  що  звучали
останні  акорди  ніхто  вже  не  грає
це  лише  струни  з  футляру  лунають
твої  мелодії  напам'ять  знають
струни  живі  бо  ще  не  зламались
вони  можуть  грати  але  замовкають
їхні  мелодії  мертві  і  тихі
а  в  твоїх  долонях  веселі  і  спритні
та  тебе  немає  і  вони  затихли
уже  ніхто  не  заграє  на  струнах  що  тиші  не  знали
для  тебе  вони  постійно  звучали
колись  кожен  день  а  зараз  востаннє
твої  струни  тебе  пам'ятають
і  твої  мелодії  що  для  них  молитвами  стали
вони  пам'ятають  як  тебе  звеселяли
та  навіть  тоді  й  гадки  не  мали  що  для  тебе  давно  непотребом  стали[/u]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016

Однак не все

Думаєш  все  в  цьому  світі  купляється?
Ти  не  правий  якщо  так  вважаєш.
Хочеш  по  секрету  тобі  скажу
Ти  так  помиляєшся.
Чи  купиш  ти  теплі  і  щирі  обійми?
А  де  знайдеш  цілунки  палкі?
Хто  скаже  правду  замість  брехні,
Кому  розкажеш  про  смуток  в  душі.
Хто  тебе  поцілує  десь  зранку,
Спитає  що  снилось,і  як  тобі  спалось,
Хто  ж  побажає  доброго  ранку.
Гроші  тобі  приготують  сніданок?
Кому  буде  важливий  твій  стан  здоров'я,
А  не  рахунок  кредитної  картки.
Багато  що  в  світі  має  ціну,
І  навіть  на  дещо  є  знижка.
Купляй  все  що  хочеш-
Любові  не  купиш,
Бо  це  почуття  дорожче  за  гроші,
Його  так  важко  знайти.
Якщо  вже  знайшов  бережи.
В  любові  немає  ціни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640419
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2016

Ера реалізму

[u]Кажуть  любові  -ні-бо  їй  немає  місця,
Не  вірять  в  те,від  чого  нема  зиску.
Бо  люди  всі  давно  матеріалісти,
І  замість  мрій  настала  ера  реалізму.
Вже  їй  ніхто  не  вірить,
Немає  місця  їй  у  серці.
Ніхто  не  вірить  в  почуття,
Нікому  їх  треба,
Бо  через  них  одні  лише  страждання.
Ніхто  не  вірить  в  почуття,
Самі  ж  присвячують  їм  вірші,
Або  слова  з  якоїсь  пісні.
Люди  бояться
Найкращого  на  світі  почуття.
Вони  в  таке  уже  не  вірять,
Не  вірять  в  те,від  чого  цвітуть  квіти,
І  всі  пустують  наче  діти.
І  вже  ніде  нема  любові  місця,
Ласкаво  просимо  у  еру  реалізму.[/u]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2016

Визнай

 [b]Визнай  свою  нікчемність,      
 У  цьому  великому  світі.
 Визнай  свою  безпорадність,
Живеш  без  ніякої  цілі.
За  тебе  давно  усе  вирішено,
Так  вже  заведено  в  цьому  житті,
Щоб  ти  постійно  був  як  усі,
Досягав  якоїсь  вершини  якої  не  треба  тобі.
Щоб  ти  був  краще  і  на  висоті,
А  сам  ти  як  на  глибині.
Тобі  вже  всерівно  як?що?куди?
Твій  голос  ніщо  не  вирішує.
Ти  не  можеш  бути  сам  по  собі.
Все  давно  підлягає  системі,
А  ти  думав  що  ти  не  такий,
Що  ти  не  такий  як  інші.
Визнай  свою  необхідність,
Бути  залежним  від  всіх.
Визнай  свою  приреченість,
Від  тих  хто  потрібен  тобі.
Визнай  свою  мізерність,  
Серед  тих  кому  ти  чужий.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640069
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2016

Закохатись

[i]Закохатись  у  щось  неможливе,
Таке  недоступне,одне  і  єдине.

У  те,що  не  можна,
Таке  неповторне,
У  те  чого  хочеться.

У  щось  таке  рідне,
Для  тебе  чуже.

У  щось  загадкове,
У  щось  мовчазне.

Закохатись  у  щось  невідоме,
У  те,що  лякає  водночас  і  манить,

Від  чого  біжиш,бо  страх  пробирає.
Закохатись  у  те,чого  тихо  бажаєш,

У  те,що  не  можна,
Про  що  вже  нікому  не  скажеш.

Закохатись  у  те,що  вбиває,
І  від  цього  ніяких  ліків  немає.

Є  лиш  серце,яке  не  обманиш,
І  вогонь,який  не  погасиш.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2016

Але літаємо

Крил  не  маємо,
Але  літаємо.

Голову  втрачаємо,
Але  кохаємо.

Коли  кохаємо,
Тоді  і  крила  виростають.

Хтось  їх  дарує,
А  хтось  забирає.

Де  твої  крила,
Хто  в  тебе  їх  вкрав?

Не  бійся  ще  хтось  подарує,
Ти  ще  політаєш.

А  хтось  пам'ятає  свій  перший  політ?
Свої  перші  крила?
А  своє  перше  падіння?

Крил  не  маємо,
Але  літаємо.

Літаємо  рідко,
Частіше  падаємо.

З  кожним  великим  падінням,
З  новими  силами  підлітаємо.

Не  бійся  кохання,
Що  в  мить  підіймає,
А  потім  знову  на  землю  спускає.

Літаємо  високо,
Боляче  падаєм.

Це  через  кохання  ми  розум  втрачаєм,
Хто  ми  і  звідки,усе  забуваєм.

Як  щодо  польоту  зі  мною  у  небо?
Не  маєш  ти  крил,
Не  бійся,не  треба,
Віддам  ті,що  за  спиною  в  мене.

Хтось  вище  злетить,  
А  хтось  низько  впаде.

Я  ж  казала  ти  ще  політаєш,
Обіцяй  цього  разу  не  падати.

Я  тобі  свої  крила  віддала,
А  ти  що  натомість-мій  розум  затьмарив.

Забудь  про  падіння,
Забудь  про  невдачі.

Лиш  прошу  мене  не  забудь,
І  те,що  звалось  коханням  мабуть.

Про  політ  той  найвищий,
Тривав  певно  вічність,
А  може  лиш  мить.

Не  забудь  про  безмежний  політ,  
І  про  крила  даровані  кимось.

Летіли  так  високо...високо...
Не  було  нічого,
Лиш  небо.

Так  високо  летіли,
І  так  низько  впали.

Уже  на  землі,
Кохання  ще  досі  нас  окриляє,
Розум  забутий  нам  повертає.

Ось  тобі  крила,
 Як  я  й  обіцяла.

Крил  не  маємо,
Але  літаємо.

Вчора  з  тобою  ще  неба  торкались,
Сьогодні  ж  уже  на  землю  спускаємось.  

Крил  не  мали,
Та  досить  налітались.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2016

?

[i]Що  краще,
Пекельний  простір,чи  тісність  прекрасного  раю?
Цей  простір  вільний,безкрайній,
Так,непогано.
Без  меж,без  кордонів,
Роби  що  захочеш,
Ніяких  законів.
Все  просто.
Правда  ж  чудові  умови-безмежність,свобода,
Якби  не  пекельність  у  цьому  всьому.
Та  ти  не  спіши,не  бачив  ще  раю,
Що  він  ховає  у  собі  не  знаєш.
Відчуваєш  любов,що  до  себе  так  манить.
Любов  у  обіймах  коханих,
Це  тісність  раю,
Свободу  в  тісних  обіймах
 шукають.
І  начхати  на  те,
Що  місця  багато  немає.
Простір  не  так  уже  й  манить.
Є  лиш  закохані,
Що  діляться  раєм.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2016

Скоро

Чекаєш  на  світло,
А  в  тебе  вже  ніч  за  вікном.

Чекаєш  на  сонця  тепло,
Та  ще  зима  веде  свій  танок.

Боїшся  зими,у  її  ти  полоні,
Хто  ж  зігріє  твої  долоні.

Не  бійся  зими,оглянься  навколо,
Усе  таке  майже  казкове.

Де  твої  щирі  розмови,
Твоє  мовчання  таке  красномовне.

Що  ж  ти  з  зимою  такий  суворий?
Став  з  нею  таким  холодним.

І  в  цьому  невинні  морози,
Все  це  твоя  в  душі  прохолода.

Так  хочеш  ти  світла,
Так  хочеш  тепла.

Трохи  терпіння,
Якого  у  тебе  нема.

Просто  трішки  зачекай,
Скоро  прийде  твоя  весна.

Прийде  і  врятує  тебе  від  зими,
До  якої  ти  трішечки  звик.

З  якою  ти  був  жорстоким  і  мовчазним,
Як  і  її  холоди.

Хочеться  світла,не  хочеться  ночі,
Почекай  і  ще  трохи.

Ти  не  навічно  у  цьому  полоні,
Прийде  весна,і  зігріє  замерші  долоні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2016

Не треба так

Я  завжди  і  поруч  з  тобою,
Я  твої  зорі,  я  твої  очі,
Співаю  тобі  колискові  у  темні,холоднії  ночі.

Я  теплом  тебе  зігріваю,
Я  твоє  сонце  тебе  виглядаю,
Куди  б  не  пішов  ти,  з  тобою  я  тінню  позаду.

Я  завжди  і  поруч  з  тобою,
І  навіть  коли  ти  плачеш,
Я  поряд  хоч  ти  і  не  бачиш.

І  я  теж  з  тобою  заплачу,
Випаде  дощ  із  неба  це  значить-  з  тобою  я  теж  тихенько  поплачу.

Навіть  коли  ти  не  ти,
Коли  ти  вже  зовсім  у  гніві,
Навколо  вже  грози  сповнені  злості.

Чому  ж  ти  сумний,чому  невеселий?
Як  ж  ця  веселка,що  в  небі  для  тебе...

Твоє  сумне  горе,
Забере  темне  море.
Твій  смуток  заберуть  води  ставкові.

Я  тебе  розвеселю,
Радість  тобі  малу  принесу.
Як  тобі  запах  дощу?
А  як  щодо  квітів  в  саду¿?

Чому  ж  ти  мене  вже  не  любиш?
Мене  вже  не  бачиш  давно  ігноруєш...

Чому  розлюбив  ти  моїх  тварин,
Не  спускаєшся  до  моїх  рівнин.

Вже  не  заходиш  у  мої  ліси,
Забув  всі  дороги  до  них.

Чому  так  зі  мною,  що  я  зробила?
Тебе  ж  я  так  сильно  і  вірно  любила.  
Не  треба  так  зі  мною,  я  ж  твоя  природа.

Знищуєш  мої  дерева,
А  як  же  твої  легені?

Забруднюєш  мої  ставки,
Те  саме  і  бідні  ліси.
Ти  ж  ними  колись  бродив.

Навіщо  бруднити  мої  ріки,
Більше  не  буде  куди  попливти.

Уже  нецікаві  тобі  мої  зорі,
Так  шкода,уже  не  побачать  вони  твої  очі.

Нащо  тобі  цього  всього...
Тобі  вже  начхати  на  все  це  давно.

Забув  ти  про  місяць,про  сонце  так  шкода...
Нащо  тобі  ці  дарунки  смішні,
У  тебе  ж  тепер  чотири  стіни.

Чому  вже  мене  ти  не  чуєш,
Спів  птахів  вже  давно  ігноруєш.

Чому  вже  не  любиш...
Що  уже  сталось?

З  чим  вже  природа  тобі  не  вгадала?
Землю  уже  під  ногами  топтаєш,
Зброю  на  мене  свою  наставляєш.

Навіщо  так  робиш...
Чому  убиваєш?

Повітря  моє  ти  перекриваєш,
Існування  мене  давно  позбавляєш.

Я  ж  тебе  так  полюбила,
Моя  бідна  нещасна  людинка.

А  ти  що  натомість  зробила,
Усе  для  тебе  постійно  робила.

Сонцем  я  гріла  тебе  в  холоди,
Водою  змивала  твої  гріхи.

Була  з  тобою  у  темнії  ночі,
Дощем  ховала  твої  заплакані  очі.

Я  твоя  люба  природа,
А  ти  отак  зі  мною...

Навіщо  вбиваєш  мене...
Чого  хочеш?

Уже  не  зігрію  теплом  свого  сонця,
Навіщо  так  мучиш  і  все  добиваєш?

Зупинись  тебе  я  благаю...
Поки  не  пізно  стало.

Ти  моя  бідна  маленька  людинка,
Що  наробила.
Я  ж  тебе  так  полюбила...

Молю,прошу  і  дуже  благаю...
Зупинись  поки  не  пізно  стало.

Впізнав  ти  мій  голос?
Я  знаю,й  повторю  ще  раз.
"Це  я,не  треба  зі  мною  так!"

Так,так  це  я.
Прошу  припини  цей  бардак!


P.s."  Твоя  природа  напів  ще  жива".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637532
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.01.2016

Було і немає

Була  мить,
І  її  вже  немає.
 
Були  ми,
І  нас  вже  не  стало.

Було  життя,
Яке  в  нас  забрали.

Все  що  любили,
Було  і  пропало.

Те,чим  ми  жили  спогадом  стало,
Спогади  теж  із  часом  зникають.

Я  вже  давно  твоїм  спогадом  стала,
Спогад,який  у  часі  блукає,
Спогад,який  у  безвість  тікає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2016

Райське світло

Ти  моє  світло,
Яке  так  яскраво  горить,
Я  лиш  метелик,що  до  нього  летить.

Прошу  не  згасай,
Можеш  мені  посвітити,  
Мені  зовсім    трохи  лишилось  летіти.

Я  уже  близько,
Моє  райське  світло.
Не  дам  тобі  моє  рідне  згоріти,
Не  дозволю  нікому  тебе  загасити.

Я  лечу  до  тебе,
З  усіх  сил  що  маю.
Я  так  хочу  до  тебе,
Моє  світло  прекрасного  раю.

Не  згасай!
Потерпи,я  уже  підлітаю,
Я  уже  близько,тебе  відчуваю.

Я  вже  з  тобою,
Я  це  відчуваю,
Крила  мої  уже  попелом  стали.

Ти  моє  світло,якого  жадала,
Що  йду  на  жертву,
Давно  це  я  знала.

Моє  світло,що  життя  мені  дало,
До  якого  так  довго  я  шлях  свій  шукала,
Крила  прекрасні  подарувало,
А  тепер  з  собою  навіки  забрало.

Моє  світло,
Я  поряд  з  тобою.
Прошу  не  згасай,гори  собі  далі,
Я  вже  навіки  з  тобою.
Гори  моє  світло  надалі,
Я  вже  долетіла  до  свого  прекрасного  раю  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2016

Нащо

[i]Нащо  мені  таких,
Пустих  і  давно  вже  чужих.
Таких  непотрібних,
Нащо  мені  здались.

Просто  такі  чужі,
Давно  вже  нерідні  очі.
Просто  не  треба  тих,
Яких  бачити  вже  не  хочу.

Стали  мені  чужі,
Давно  вже  нерідні  душі.
Хто  ви  мені  такі,
Просто  не  знаю  навіщо.

Ви  не  з  тих  кого  хочу  обняти,
Чи  може  слова  якісь  ніжні  сказати.
До  вас  я  просто  буду  мовчати,
Мені  нічого  вам  сказати.

Так  хочу  я  сильно  обняти,
Нікуди  вже  не  відпускати.
Таких  мені  теплих  і  рідних,
Між  якими  давно  кілометри  доріг.

Просто  потрібні  ті,  з  ким  мені  щиро  і  тепло,
Ті,  хто  навічно  у  серці.
Та  зараз  зі  мною  ті,
З  ким  моє  серце  мертве.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2015

Ким ти є

Ти  ангел,що  посланий  з  неба,
Ангел  водночас  і  демон.
На  добрі  справи  чи  на  гріхи,
Посланий  мені  ти.

Ти  ангел,що  врятує  мене  з  біди,
Чи  демон,що  підмовить  на  гріхи?
Хто  ти  є?
Ангел  світла  чи  демон  пітьми?

Рятуй  мене  поки  не  сталось  біди,
Рятуй  мене  швидше  ангел  світла,
Чи    демон  пітьми.

Твої  світлі  справи  водночас  і  темні  гріхи.
Рятуй  мене  швидше!
Хто  б  ти  не  був...
Ангел  чи  демон.

Ти  ангел,  що  посланий  з  неба,
Чи  демон,що  встав  із  пітьми.
Врятуйте  мене  хто  небудь!
Бо  ж  для  чого  тоді  прийшли?

Для  чого  ти  посланий  з  неба,
Ангел,що  мав  чистий  намір,
Чи  демон,що  встав  із  пітьми.
Скажи  вже  нарешті  хоч  ким  ти  є...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2015

Так хочу з тобою втекти

Давай  втечемо  кудись,
Де  нас  ніхто  не  знайде.
Як  усе  було  колись?
І  до  чого  усе  це  йде?


Давай  просто  зникнемо,
І  забудемо  ким  ми  є.
Спочатку  ми  були  порізно,
Як  були  такими  і  є.


Давай  підемо  кудись,
Туди  де  нікого  не  треба.
Пам'ятаєш  як  було  колись?
Був  поруч  як  моя  потреба.


Давай  втечемо  туди,
Де  буде  колись  наше  «ми».
Давай  станем  одним,
Одним  і  врятованим  «ми».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015

Смак радості

Досить  уже  наїдатись,
Тим  смутком,якого  ще  цілий  запас,
Спробуй  нарешті  вже  радість  на  смак.

Забудь  уже  як  це  бути  сумним,
Дуже  вже  часто  смакуєш  ти  ним,
Спробуй  вже  те  чого  ще  не  знаєш.

Досить  уже  напиватись,
Сумом,  що  швидко  п’янить,
Знаю  до  нього  ти  звик.

Ну  ж  бо  ковточок  ще  радості,
Стане  легше  твоїй  голові,
Зникне  сум  у  твоїй  душі.


Зі  мною  ти  тільки  до  радості  звикнеш,
Спробуй  ще  раз,
"Як  тобі  радість  на  смак?".
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2015

Не дай мені

Не  дозволь  мені  впасти,
Не  хочу  так  просто  я  здатись.
Не  дай  потрапити  в  хаос,
Якщо  вже  порину  то  там  і  зостанусь.

Не  дай  мені  всьому  піддатись,
Хочу  для  тебе  гордістю  стати.
Будь  моїм  світлом,
Бо  ж  інші  погасли.

Не  дай  мені  так  легко  зламатись,
Ти  мій  рятунок  у  цьому  хаосі.
Стану  для  тебе  тим  самим,
Просто  будь  поряд  і  я  не  зламаюсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2015

Ми дочекаємся

[i]Чого  ж  ти  чекаєш?
На  зиму  в  якій  все  збувається.
Почекай  і  ще  трохи,
І  все  пригадається.

Ти  знаєш  я  теж  її  чекаю,
Таку  холодну  й  водночас  прекрасну.
Ти  знаєш  яка  вона,
Вір  і  ми  дочекаємось.

Ти  вже  не  віриш...
Прошу  не  здавайся.
Я  ще  вірю,
І  ти  намагайся.

Не  віриш  що  мрії  збуваються,
Почекай,ще  трохи  лишається,
Про  них  ти  згадаєш.
Вони  збудуться,але  не  одразу.

Не  бійся,побачиш  ти  місячне  сяйво,
Побачиш  зорі,які  усміхаються,
І  діаманти,що  з  неба  падають,
І  сніг,який  не  розтане.

Ми  все  побачим,згадаєм,заплачим,
Побавимся  снігом,який  не  розтане.
Забудем  про  мрії,
Які  вже  наглянули.

Чого  ж  ми  чекаєм?
Просто  нам  знову  хочеться  в  казку,
Хочемо  знову  в  снігу  повалятись.

Нам  хочеться  знову  зорі  спіймати,
Не  хочемо  знову  про  завтра  гадати,
Хочемо  знову  сніг  зустрічати,
Стати  собою,
Якими  нас  ніколи  не  бачили.

Чого  ж  ми  чекаєм?
Те,що  не  забувається,
Те,через  що  давно  зневіряємся.
Ми  чекаєм...
І  ми  дочекаємся.  [/i]


"...Минула  зима..."24.11.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015

Висновок

Уже  є  купу  закинутих  трактатів,
Є  безліч  всього  чого  вже  не  сказати.
Висновок...
Залишається  тільки  мовчати.

Уже  нема  когось  щоб  міцно  обійняти,
Нема  того  з  ким  можна  помовчати.
Висновок...
Мені  вже  нічого  сказати.

Уже  є  купу  простих,нікчемних  слів,
Які  не  грають  уже  якоїсь  ролі.
Є  тільки  звуки  яких  давно  не  чути.
Висновок...
Твої  слова  давно  вже  пусті  звуки.

Я  пам'ятаю  досі  твої  руки,твої  очі,
Я  не  забуду  серця  твого  стукіт.
Я  пам'ятаю  нашу  мову  жестів,
Де  були  лишні  всякі  різні  звуки,
Твої  обійми  не  знали  мовних  трюків.

Є  безліч  "недосказаних"  рухів,
Ще  більше  забутих  думок.
Висновок...
Ще  менше  слів  і  звуків.

Забула  вже  почерк  твоїх  обіймів,
Не  знаю  вже  як  це  когось  хотіти.
Нема  того  з  ким  було  все  "оглухле",
Нема  того  з  ким  знала  "мову  рухів".

Який  висновок...
Не  знаю  що  сказати.
Усе  що  я  можу  тепер  лиш  мовчати,
Відправити  свої  забуті  трактати,
Тому  хто  й  так  їх  не  буде  читати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2015

12. 11. 15.

Прийдеш  у  гості,вип'ємо  чаю,
І  більше  нічого  ти  знаєш  не  треба.

Вип'єш  зі  мною  зеленого  чаю,
У  цей  холодний  осінній  вечір?

Не  знаю  я,що  вже  тепліше,
Кружка  чаю,чи  коли  обіймаєш  сильніше?

Прогуляємся  знову  сьогодні  ввечері,
Вечір  повний  осінньої  холоднечі.

Прогуляємся  вулицями,сповненими  порожнечі,
Прогулянка,яка  дорівнюватиме  бескінечності.

Вип'ємо  чаю,задивимся  в  небо,
Загадаєм  бажання,які  й  так  не  треба.

Задивимся  в  небо,порахуємо  зорі,
Забудем  рахунок,почнемо  все  знову.

Доп'ємо  чай,дорахуємо  зорі,
Щоб  заблукати  у  вуличних  просторах.


                                                     P.s."Ніколи  не  забуду  ці  вечрні  чайні  ритуали"*

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2015

І може

Ти  відчуваєш  усе  що  було,
І  все,що  уже  не  відбудеться,
Просто  забийся  в  куток,
І  може  тоді  все  забудеться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626652
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2015

Час

[i]Життя  прекрасне,
Але  на  жаль  таке  короткочасне.
В  один  момент  в  нас  є  усе,
А  в  інший  вже  немає.
І  те,  до  чого  так  звикаєш,
Воно  без  сліду  вже  зникає.
І  те,  що  було  на  початку,
Вже  згодом  буде  у  кінці.
І  ті,що  кажуть  "назавжди",
Лиш  тихо  зникнуть  без  причин.
Бо  все  до  чого  ти  так  звик,
Заберить  час  з  собою  назавжди.
І  все,що  було  колись  першим,
Останнім  скоро  стане  вмить.
Так  життя  прекрасне,
Але  кажу  ж  таке  короткочасне,
Тож  не  втрачай  ні  миті  з  ним.
[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626360
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2015

The end

[b]Ти    втомився  від  цих  сірих  гаджетів,
Від  цих  соціальних  мереж.
І  не  знаєш,начебто  добре  усе,
А  може  це  просто  кінець.
Ця  сіра  буденність  руйнує  життя,
Руйнуються  мрії,бажання,
І  ти  разом  з  цим  забуваєш  усе,
Забуваєш  самого  себе.
Ти  не  знаєш  куди  далі  йти,
Від  усього  тікаєш  кудись,
І  хоч  би  хтось  сказав  "Зупинись".
Ця  сіра  буденність  руйнує  тебе,
Втомився  від  всього  тікаєш,
Не  знаєш  вже  ким  ти  є.
Ти  знаєш  нічого  не  добре,
Втомився  від  цього  "ніяк".
Тікаєш  від  всього,забуваєш  усе,
Разом  з  тим  забуваєш  себе.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626357
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2015

Яка ж солодка ця отрута*

***
Твоє  кохання  це  чиста  отрута,
Знаю  що  краще  не  пити,
Бо  це  страшна  мука...

***
Але  пізно...
Торкнувся  уже  моїх  губ,
Нікуди  уже  не  дінусь,
Лиш  чую  твого  серця  стук.

***
Твоє  кохання-це  чиста  отрута,
Так  хочу  я  ще  раз  напитись.
Ось  я  вже  чисто  розкута,
З  тобою  волію  лишитись.

***
Напитись  цієї  отрути,
Що  так  швидко  прискорює    пульс.
Отруїтись  від  того  «кохання»,
І  пройти  оздоровчий  курс.

***
Не  треба  вже  ще  раз  цієї  отрути,
Не  хочу  напитись  кохання  смаку.
Натерпілась  цієї  вже  муки,
Не  треба  знову  любов  цю  гірку.

***
Це  твоє  кохання-отрута  на  смак,
"Перестань  підливати  мені  до  вина!",
Сказала  я,
І  знову  випила  її    до  дна.

P.s.Цей  вірш  окремо  присвячується  людині,яка  надихає  своєю  творчістю,чиї  вірші  я  читаю  з  великим  задоволенням,чиї  вірші  є  найщиріші,і  в  які  ця  людина  вклала  свою  душу.Людині,якій  так  дуже  добре  знайоме  це  найкраще  в  світі  почуття-кохання,і  яке  вона  неперевершено  зображує  у  своїх  віршах.*Керолайн*.Натхнення  Вам  у  вашій  творчості=)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015

Твої дні минають

[i]Дні  минають  день  за  днем,
Сірі  будні…чорні  ночі,
Сам  не  знаєш  чого  уже  хочеш.


Час  іде,все  не  помічаєш,
Як  будні  замінюють  ночі,
Як  своє  життя  промайнути  хочеш.


Твій  час  минає,ти  навіть  не  знаєш,
Що  може  ще  трохи  лишилось,
Кого  цим  злякаєш?


Тобі  вже  начхати  що  буде  далі,
Ти  не  провидець  точно  не  знаєш,
Що  зараз  буде  вже  теж  не  цікавить.


Кого  це  хвилює,що  час  твій  іде,
Коли  будні  чорніші  за  ночі,
Якось  вже  всерівно  чи  сонце  зійде.


Твій  час  іде,його  ти  прогавиш,
І  що  ти  з  ним  зробиш,він  все  ще  іде,
Своє  життя  на  повтор  не  поставиш.


Дні  минають  день  за  днем,
Ти  разом  з  ними  нічим  враз  стаєш,
Вже  не  побачиш  як  сонце  зійде.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625337
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2015

-Не-

"Не  розбудите  в  мені  ненависті"...
Не  раз  вже  намагались...

Плювали  у  душу,не  знали  ви  жалості...
Але  я  не  дам  вам  чого  ви  хочете...

Брехали,і  як  не  намагались...
"Не  розбудите  в  мені  ненависті"...

Ненавиділи  просто  за  те,  що  живу...
Не  любили  за  те,що  по  світі  ходжу...

Що  ж  гарна  спроба,ви  так  намагались...
Розбудити  те,з  чого  не  складаюся...

Намагайтеся  пробуйте,марно  здається...
Шукати  те,чого  не  знайдеться...

Просто  ненависть,не  та  кому  скорюся...
Любов,це  єдина,кому  підкорюся...

Не  плюну  вам  в  душу,знайду  для  вас  жалості...
"Не  розбудите  в  мені  ненависті"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624925
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2015

Посумуєм…

Так  сумно  самій,
Сама  я  по  собі.
А  як  там  тобі?
Сумуєш  за  мною?
Давай  ти  приїдеш,
Посумуєм  обоє...
Що  скажеш?
Тобі  сумно...побуду  з  тобою.
Побуду  ще  довше,
Таке  уже  горе  зі  мною,
Живу  лиш  тобою.
Посумуєм  з  тобою  обоє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2015

Цілуй…обіймай

Цілуй  мене  поки  світло  не  згасло,
Обіймай  мене,якщо  твоя  ласка.

Не  забудь  мене  інакше  погасну,
Просто  люби,  хіба  це  так  важко?

Цілуй  поки  маємо  час,
Обіймай,  бо  нам  холодно  стане.

І  люби,без  любові  погаснем,
Не  загориться  надія  на  щастя.

І  що  буде  далі?
Вже  зникнуть  обійми  і  ласки.

І  так  уже  ясно,
Згоріли  ми  шукаючи  щастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015

Тихо ангеле мій спи

Я  тебе  заколисаю,
Гарну  пісню  заспіваю.
Ту,в  якій  люблю  тебе,
І  в  якій  нема  мене.
***
Тихо  ангеле  мій  спи,
Поринай  у  свої  сни.
Та  мене  не  забувай,
       У  реальність  заглядай.
***
Тихо...тихо  не  вставай,
Я  з  тобою,ти  це  знай.
Навіть  в  снах  коли  літаєш,
І  вже  пісню  забуваєш.
***
Ту,в  якій  люблю  тебе,
І  в    якій  нема  мене.
Ти  в  реальність  повертаєш,
Свої  очі  відкриваєш.
***
Але  я  вже  доспівала,
Свою  пісню,де  кохала.
Тихо  ангеле  мій  спи,
Збережу  твої  я  сни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015

…Минула зима…

Випав  сніг.Здавалося  щоб  тут  такого.Те,що  він  випав  несподівано,чи  те,що  він  знову  прийшов  так  невчасно.Це  буде  ще  одна  зима.Ще  одна  холодна,довга  зима,яку  тобі  треба  пережити.Але  знаєш  чим  вона  відрізнятиметься  від  попередньої.Так  ти  знаєш.Ця  буде  найхолоднішою,навіть  якщо  ти  жодного  разу  не  вийдеш  на  вулицю,навіть  якщо  горітиме  десять  камінів  у  всьому  будинку.Ні...ця  зима  вже  не  буде  схожою  на  попередню...Цієї  зими  не  здійсниться  жодне  твоє  бажання,бо  ти  нічого  не  загадаєш.Ця  зима  буде  жорстокою,вона  тебе  не  пожаліє.Будь  ти  котом,  віддала  б  усі  дев`ять  життів,щоб  пережити  ще  одну  таку  зиму,як  попередню.Але  ти  не  кіт.І  минула  зима  не  повториться.Не  присниться  ще  раз  один  і  той  самий  сон.Ти  більше  не  потрапиш  у  казку.Такої  чудової  казки,якої  ніхто  не  читав  в  дитинстві.Казка,яка  не  мала  кінця.Пам'ятаєш  ту  зимову  казку.Як  ж  таке  забути.Навіть  якщо  б  це  був  сон,ти  ніколи  його  не  забула.Але  зараз  ти  можеш  тільки  згадувати  про  ту  зимову  казку,в  яку  ти  потрапила.Тоді  ти  могла  загадати  сотні  бажань  і  знати,що  вони  здійсняться,але  тобі  нічого  не  хотілося.Ти  була  щаслива.Один  єдиний  раз  тобі  випав  шанс  загадати  бажання,але  ти  нічого  не  хотіла.Хіба  таке  буває?Хіба  в  людини  може  бути  все?Але  ти  й  не  мала  всього.Ти  просто  мала  те,що  робить  тебе  щасливою.А  зараз  ти  маєш  все,але  нічого  з  цього  "всього"тобі  і  близько  непотрібне.Це  все  пусте  місце.Все  це  ростане,як  щойно  випавший  сніг.Ти  пам'ятаєш  тогорішній  сніг,"казковий"сніг,який  не  танув.Ця  казкова  зима  навічно  закарбувалась  в  твоїй  пам'яті.Звісно  ж  ти  пам'ятаєш  "діамантовий"  сніг,неначе  з  кришталю,сніжинки  падали  як  діаманти,щоб  збагатити  землю.Ти  перша  застала  те  чудо.Ти  перша,хто  потрапив  у  цю  казку.Ти  встигла  застати  сніг,коли  ще  жодна  людська  нога,жодна  машина,тварина  не  встигли  на  нього  наступити.Цей  сніг  був  чистим  і  таким  недоторканим.Ще  не  встигли  його  зіпсувати  люди,ще  не  встигли  зрівняти  його  з  землею.Усі  солодко  спали,і  навіть  не  знали,що  відбувається  на  вулиці.Яке  чудо  діється  у  них  за  вікном.Це  була  дійсно  казкова,неповторна  зима.Здавалося,що  падають  зорі  з  неба,а  не  сніжинки,але  це  були  просто  малесенькі  сніжинки,котрі  торкалися    тебе,і  ти  тепло  зустрічала  їх  своїми»мурашками  по  тілі».А  небо  тоді  було  таке  зоряне…зоряне...Воно  було  просто  всіяне  зірками.Їх  було  стільки,що  мені  не  вистачило  б  вічності,щоб  порахувати  хоч  половину.Повний  зоряний  хаос  на  небі,який  водночас  виглядав,  як  місце  для  здійснення  мрій.Та  чого  можна  було  бажати.Навколо  тебе  була  така  краса,яка  просто  звела  тебе  з    розуму.Ти  б  вічно  стояла  під  тим  зоряним  небом,возвеличуючи  цю  неземну  красу,але  тоді  б  тебе  забрали  з  вулиці  з  переохолодженням.Сказати,що  це  було  щось  неймовірне,це  всеодно,що  просто  промовчати.Як  би  я  хотіла  усіх  розбудити,щоб  вони  побачили,шо  вони  можуть  проспати.Але  всім  було  б  всеодно.Для  інших  це  просто  були  б      кучугури  снігу,»лабатих»  сніжинок,і  просте  собі  зоряне  небо  з  тисячами  зірок,на  яке  вони  б  наврядче  звернули  увагу,поки  їм  сам  цього  не  скажеш.Люди  перестали  помічати  прекрасне  наколо  себе.Те,що  водночас  просто  закон  природи,який  нагадував  світовий  шедевр.Це  була  дійсно  казкова  зима.Не  хотілось  відривати  погляду  від  зірок,які  так  і  просилися,щоб  побути  з  ними  ще  трохи.Була  б  в  мене  можливість  я  сама  б  стала  зіркою,і  дивилася  на  земних  людей,які  загадають  бажання  в  надії,що  я  його  виконаю,але  я  буду  просто  зіркою.А  люди  просто    не  знають,що  вони  самі  спонукають  свої  бажання  до  здійснення.І  вони  навіть  не  підозрюють,що  хтось  може  промовляти  шепотом  їхнє  ім’я,дивлячись…туди  на  гору.Те,що  стало  для  нас  буденністю,для  інших  залишатиметься  мрією.А  я  нічого  не  хотіла  від  бідних  зірок,вони  й  так  винні  багатьом.Але  коли  в  вас  не  здійснюється  якесь  бажання,  обов’язково  в  цьому  винні  зірки.Вони  винні,що  ваші  неземні  бажання,можна  було  б  здійснити  за  хвилину,що  ваша  мрія  може  бути  досяжною  за  одну  мить,а  ви  її  зробили  мрією  всього  життя.Я  нічого  не  бажала,не  мала  якоїсь  конкретної  мріїї.Я  просто  мовчки  прошепотіла  щось  тихенько  до  зірок,поділилась  своїми  таємницями,і  просила,щоб  вони  нікому  про  це  не  казали,навіть  своєму  місяцю,якого  вони  всі  так  люблять.Я  просто  попросила  розтягнути  цю  мить  назавжди,цю  мить,коли  я  була  щаслива.Коли  вперше  мені  не  було  так  холодно.Душевне  тепло  мене  переповнювало  і  не  дозволяло  замерзнути.Заодно  тихенько  попросила,щоб  вони  слідкували  за  моїм  ангелом,щоб  в  цьому  жорстокому  світі  йому  не  зламали  крила.І  я  просто  знала,що  з  ним  усе  добре,бо  тоді  усе  добре  і  в  мене.Зупинити  б  тоді  час,але  він  як  завжди  кудись  спішив.Так  не  люблю  його  за  це.Ну  що  з  ним  поробиш.Зараз  настала  інша  зима.Холодніша.Зима  під  час  якої  мене  вже  ніхто  не  зігріє,окрім  чаю.Скільки  б  всього  я  загадала.Але  навіщо.Хто  дасть  мені  гарантію  того,що  здійснення  моїх  бажань  зробить  мене  щасливою?Я  й  так  забагато  усього  розказала  зіркам.Це  буде  грубо  з  мого  боку  просити  в  них  ще  щось.Я  рада,що  вони  зберегли  мені  ці  яскраві  моменти,які  з  часом  нагадуватимуть  сон.Я  боюся,що  я  стану  сприймати  це  не  як  подію  з  мого  життя.Але  зараз  я  добре  сприймаю  те,що  наврядчи  потраплю  знову  в  ту  саму  казку.В  те  щасливе  життя.Коли  мені  не  доводилось  з  горя  напиватися  сумом.Чекаю  того  моменту  коли  досхочу  нап’юся  радістю,і  мене  всеодно  мучитиме  спрага.Але  я  не  покидаю  зірок.Я  відвідую  їх  щоночі.Вони  мені  розкажуть  про  мого  ангела,який  бродить  по  цьому  світі,і  шукає  спосіб  потрапити  на  небо.Де  ж  це  душевне  тепло,  яке  не  дозволяло  мені  змерзнути?Де  ті  дні,коли  взагалі  нічого  не  хотілося?.Де  те  небо,  наповнене  вічним  сяйвом?І  де  та  малесенька  нещасна  людина,яка  перший  раз  за  своє  життя  так  раділа  снігу,котра  перший  раз  потрапила  в  «неземну»  казку  під  час  свого  земного  життя?  Може  ще  зашвидко  розчаровуватися  в  зимі,яка  ще  не  настала.Можливо  і  ця  зима  змусить  повірити  в  казку.Хоча  малоймовірно.Але  все  таки  варто  дати  їй  шанс.Один  єдиний…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623591
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015

Цінуй

Цінуй  все  те,що  в  тебе  є,
Бо  цього  вмить  може  й  не  стати.
Люби  все  те,що  маєш  ти,
Ніщо  не  вічне  й  ти  це  знаєш.

Усе  що  є  піде  у  вічність,
Не  пройде  й  навіть  пів  життя.
Ніщо  не  лишеться  все  зникне,
Не  промайнуй  своє  життя.

Люби  людей,які  ще  поруч,
Яких  ще  можеш  обійняти.
Які  з  тобою  в  горе  й  розпач,
Яких  ти  любиш  просто  так.

Люби  усе,ти  знаєш  як,
Я  знаю  вмієш  ти  любити.
Люби  людей,ну  просто  так,
Яких  так  хочеш  обійняти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623525
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2015

Ти

Ти  моя  ніжність,пастка  думок...
 Ти  моя  радість,ілюзій  всіх  полон.<
                                                                                                                                                     Ти  те  без  чого  не  можу,
                                                                                                                                                         І  не  знаю  як  була,
                                                                                                                                                       >    Бо  ти  все,що  маю  я.
Мої  думки  тільки  про  тебе,
Бо  тільки  ти  в  моїй  голові.
Залишемось  разом  в  обіймах  міцних,
Щоб  залишитись  в  них  вічно.<
                                                                                                                                                   Завтра  рано  прокидатись,
                                                                                                                                                       >    Але  не  хочу  спати.
Цілу  ніч  будемо  розмовляти,
У  теплому  ліжку  тихенько  лежати,
Так  довго  не  захочемо  спати.<
                                                                                                                                                                   Мурашки  по  тілі,
                                                                                                                                                         Від  твоїх  солодких  губ,
                                                                                                                                                       >Моє  серце  належить  тобі.
Уяви  що  над  ліжком  нашим  зірки,
Разом  із  ними  наші  мрії  і  сни.<
                                                                                                                                                           Поверніть  ті  ночі,
                                                                                                                                         Коли  літали  наші  всі  думки,
                                                                                                                                       >  І  вирій  всіх  наших  фантазій.
В  них  була  вічність,  щоб  здійснитись.
В  нас  була  ціла  ніч  щоб  виспатись,
А  ми  не  могли  наговоритись.<
                                                                                                                                               Поверніть  мені  ту  ніч,
                                                                                                                                       >    Не  встигла  я  насолодитись.
Настане  ранок,такий  приємний  смак
Ця  ніч  нам  приснилась?
Ні,  аж  ніяк.<
                                                                                                                                           Вже  дехто  готує  каву,
                                                                                                                                 >А  твій  поцілунок  краще  сніданку.
Ти  моя  ніжність,той  через  кого  не  спалось,
Те  кого  треба...
Без  кого  ніяк/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623068
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.11.2015

Зайві слова

Зайві  слова,
Коли  уста  мовчать.
Зайві  слова,
Коли  так  хочеться  обняти.
Зайві  і  ще  раз  зайві,
Коли  хочеться  тебе  поцілувати.
   ***
Зайві  слова,не  потрібно  їх  вимовляти,
Коли  нема  що  сказати.
Підійди  і  я  просто  обніму,
І  це  краще  за  сто  слів  в  хвилину.
***
Не  потрібно  зайвих  слів,
Я  розумію  мову  твоїх  очей.
Не  потрібно  нічого  казати,
Не  відвертаюсь  від  твоїх  очей.
***
Усе  зайве,зайві  слова,
Які  ніколи  тобі  не  сказати,
Слова  яких  тобі  не  згадати,
Щоб  тихо  на  вухо  мені  прошептати.
***

Не  потрібно  зайвих  слів,
Ти  можеш  просто  мене  обійняти,
І  я  обійму  тебе  у  відповідь.
Як  тобі  такий  діалог?
***

Мені  не  потрібні  зайві  слова…зайві  люди.
Мені  потрібен  ти,такий  рідний,
Ніколи  не  зайвий.
***

А  я  для  тебе  рідна?
Чи  давно  уже  зайва?
Можеш  не  казати,я  знаю  відповідь.
***

Можеш  промовчати,твоя  відповідь  зайва,
Бо  я  знаю  правду.
Що  ти  для  мене  рідний,
Але  я  вже  давно  не  потрібна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015

Станемо

Стань  моїм  сонцем,щоб  мене  зігріти,
Але  краще  не  треба,ти  ж  грітимеш  інших.
Стань  моїм  морем,щоб  змогла  я  поплисти,
Але  ні  ти  даси  мені  втопитись.
Стань  моїм  місяцем  серед  зірок,
Але  пообіцяй,  що  не  дивитимешся  на  них.
Ким  ж  тобі  стати,  щоб  змогла  тебе  полюбити...
Може  будь  таким  як  є,не  схожим  на  інших.
А  ким  для  тебе  я  є?
Сонцем,місяцем,зіркою,
Якщо  взагалі  ще  кимось.
Ми  просто  з  тобою  такі  як  є,
Але  стали  іншими,
Не  такими  як  були  колись,
Ким  ми  є  і  ким  станемо...
Хто  ти  для  мене,і  ким  ти  є?
Знаю  єдине  без  тебе  мене  б  не  стало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2015

Не треба

Годі  ділити  на  чорне  і  біле,
Уже  остогидло.
Годіти  думати  про  наболіле,
Робити  безбарвним  усе,  що  тебе  оточило.

Навіщо  постійно  усе  щось  ділити,
На  погане  і  добре,
Не  знаєте,що  вам  робити,
Не  треба  сварити  чорне  і  біле.

Усе  що  є  білим,це  завжди  є  добре,
Чорне-погане,щоб  не  було,
Але  ми  можем  і  схитрити,
Видавати  біле  за  чорне,а  чорне  за  біле.

А  може  вже  годі  ділити,
Те  чого  не  змінити,
Чого  не  лишити  усе  як  є?
Але  ж    ні  нам  треба  усе  розділити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622088
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2015

Хоч трошки тебе

Забери  мене  туди,  де  нікому  не  треба,
Де  я  всім  давно  остогидла.

Бо  мені  не  треба  усіх,окрім  твоєї  душі,
Де  я  знайшла  свій  притулок.

Запроси  мене  в  свої  сни,
Бо  так  скучно,нема  що  робити.

Можна  в  тобі  втопитись,
Не  знаю  я,що  вже  робити.

Можна    через  тебе  згоріти,
Бо  не  хочу  без  тебе  світити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2015

Ще буде

[i]Ти  знаєш,  усе  буде  добре,
Хоч  може  й  не  зараз,хоч  може  й  не  зразу,
Знай  я  буду  з  тобою,
Навіть  коли  на  дворі  зима.

Усе  буде  так,  як  мусить  бути,
Потім,а  може  в  якийсь  момент,
Головне  себе  не  забути,
У  тому  чого  нема.

Усе  ще  буде  в  нас,
Не  сьогодні  і  може  не  завтра,
Ти  знаєш  усе  ще  буде,
Головне  вірити  в  те,що  є  ,
І  в  те,що  ще  буде.

Лиш  трішки  зачекай,
 І  обіцяю,  ми  знову  зустрінемся,
І  в  нас  усе  буде,
Лиш  часу  не  гай.

Зачекай,  ще  прийде  зима,
І  я  ще  разом  із  нею,
І  прийде  зі  мною  моя  весна,
І  ми  зникнемо  знову  у  тому  чого  нема,
Й  загубимся  в  тому,що  буде.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2015

Роза

[/i]Ти  бачив  колись  маленьку  розу  в  саду,в  якої  немає  колючок?
Ходи  покажу,
Бачиш,  правда  на  мене  так  схожа.
Тепер  послухай,  що  я  тобі  скажу,
Не  смій  залишати  її  саму.
Для  кого  вона  відкриє  пелюстки?
Кому  потрібно  буде?
Таке  маленьке  у  пишнім  саду.
Не  дай  їй  зав’янути  прошу...
Не  дай  утопити  дощу,
Що  ж  з  нею  буде.
Не  дай  її  стерти  вітру  з  землі,
Бо  нащо  ж  тоді  обіцяв  ти,
Що  не  лишеш  її  в  однині,
Бо  значить  тоді,що  збрехав  ти.
Для  кого  ж  тоді  цвісти  їй?
Хто  її  зірве  в  кінці.
Для  чогось  вона  виросла,
Щоб  стати  букетом  твоїм.
Я  прошу,  ти  її  збережи,
Таку  малу  й  не  похитну,
Ти  ж  у  неї  єдиний
Хто  її  захистить,
У  цьому  жорстокому  світі.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2015

Не такі ночі

Ще  одна  безсонна  ніч,
Але  не  така,як  хотілось,
Не  через  теплі  обійми,
Не  через  п'янкі  поцілунки,
А  через  конспекти  якісь  дурні.
Ще  одна  безсонна  ніч,
Така  довга  й  водночас  коротка,
Я  знаю  ти  теж  не  спиш,
Я  тут  в  паралелі  з  тобою.
У  нас  є  ціла  безсонна  ніч,
Ні  секунди  навіть  для  теплих  обіймів,
Лиш  для  сотні  непотрібних  слів,
Про  які  вже  забудеш  на  наступну  ніч.
Тобі  ще  багато  писати,
Мені  десь  так  само,
Через  годинку  зробимо  кави,
Бо  ми  взагалі  не  підемо  спати.
Що  ж  за  безсонні  ночі?
Аж  соромно.,
Що  не  з    тобою,
А  з  якимось  дурацьким  зошитом.
Ще  одна  безсонна  ніч,  та  не  така  як  потрібно,
Не  через  п'янкий  аромат  духів,
Не  через  міцність  обіймів,
А  через  те  чого  не  потрібно,
Замість  того  щоб  спати  спокіно.
Сидиш  ти  над  зошитом  не  заводиш  будильник,
Не  треба  нікому  тебе  будити,
Ти  ж  взагалі  не  спиш.
Уже  не  такі  ночі  як  були  колись,
П'янкі  або  буйні,  бували  й  спокіні,
Коли  спати  ніяк  не  хотілось,
Коли  дні  ще  веселі  і  милі.
Та  в  нас  лише  ніч,
Ніч,  яка  схожа  на  вічність,
Де  в  нас  зошити  на  столі,
І  ручка  у  правій/лівій  руці,
І  кава,  що  схожа  на  зілля,
Не  заграє  нам  завтра  будильник.
Не  забудь  конспект,  який  на  столі,
Не  забудь  свою  ручку  синю.
Закінчилась  ніч,і  ми  знов  безсилі,
І  не  через  те,що  любили,
А  через  те,що  зошити  відкрили,
Через  те,що  ніч  тривала  вічність,
І  вічність  ми  не  пролюбили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2015

Не можу

Не  можу  сховати  заплакані  очі,
Не  можу  заснути  в  самотні  ці  ночі,
Сама  вже  не  знаю  чого  так  хочеться.


Не  можу  сміятись,коли  так  боляче,
Не  можу  брехати,бо  потім  соромно,
Брехливо  сміятися,щоб  потім  соромитись.


Не  можу  казати  усім,що  все  "добре",
Коли  на  душі  зворотнє,
Просто  мовчатиму,щоб  лишили  у  спокої.

Не  можу  сховатися  від  своїх  думок,
Які  поїдають  вже  повністю,
В  голові  не  знати,що  коїться.

Не  можу  заснути  через  думки,
Не  можу  нікуди  сховатися,
Від  того,що  вжилось  в  мені.


Не  знаю  куди  уже  дітись,
Від  того,що  влізло  в  думки,
Ніяк  вже  не  втихомиритесь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2015

…

У  мене  тепер  нічого  нема,ні  сонця,ні  моря,ні  квітів...
У  мене  тепер  нічого  нема,душа  уже  моя  відквітла...
Більше  немає  нашого  світла,від  нашого  світлого  "ми"...
Скажеш,що  я  сама...
У  мене  тепер  чотири  стіни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2015

Ти щось

                   Погасло  світло,
                   Заплющу    очі,
Засну  я  знову  під  покровом  ночі.


 Вийшов  місяць,
 Сховалося  сонце,
   Прокрався  він  у  моє  віконце.


Не  можу  заснути,
             Стуманилось  серце,
Яке  й  так  ледве  вже  б'ється.

                                                                                                                                                   
   І  ще  один  день,
                                                                                                                                                       Але  не  живеться,
                                                                                                                                                 Не  відкликається  голос  у  серці.


І  ще  сотні  днів  у  календарі,
Ще  скільки  невиспаних  діб,
У  тебе  немає  9  життів.


Очі  мої  не  хочуть  відкритися,
Голос  мій  ніяк  не  відкликнеться,
Тільки  місяць  в  кімнаті  залишеться.



Погасло  світло  та  вже  не  від  лампи,
Є  тільки  серце,  яке  оніміло,
Є  тільки  душа,  що  просто  згоріла.



Одне  життя  ще  лишилось,
Ще  один  день,
Ще  одна  ніч,в  якій  треба  виспатись.



Включиться  світло,
Сховається  місяць,
Прокинеться  серце,  яке  оніміло.

Але  воно  не  розіб'ється,
Почнеться  день,
Голос  уже  не  відкликнеться,
Карі  очі,  яким  не  відкритися.



Є  тільки  мрії  яким  не  здійснитися,
Через  серце,  яке  оніміло,
Через  душу,  яка  згоріла.


Є  лиш  життя,  що  лишилось  прожити,
Є  тільки  ночі  в  яких  ти  не  виспешся,
І  місяць,якому  треба  світити.


Ну  і  є  ще  ти,
Точніше  вже  те,  що  лишилиось,
Оніміле,давно  вже  згорівше,
Не  бійся  ще  трішки  лишилось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2015

Прочитана книжка

[u]Ти  була  ніким,
Як  просто  ще  одна  книжка,
Враз  ти  стала  нічим,
Як  просто  прочитана  книжка.
Вже  тебе  дочитали,
Поставили  на  поличку,
Згадують  тільки  по  змісту,
Якщо  є  така  звичка.
Так  ти  була  цікава,
Так  особлива,без  обкладинки  і  всяких  епітетів,
Та  тебе  дочитали,
Вже  остання  сторінка  закрита,
Тепер  візьмуть  іншу,ти  ж  тут  не  єдина.
Ти  думала  він  на  тобі  затримається,
Ти  помилялася  моя  мила.
Так,читали  тебе  в  ейфорії,
Така  цікава,так  особлива,
Без  всякої  метафорії.
Тебе  лиш  закинуть,
Як  інших  прочитаних,
Багато  в  світі  ще  інших  книжок,
Багато  ще  непрочитаних.
І  як  без  цієї  звички,
Обирати  не  без  обкладинки.
Не  знайдуть  для  тебе  вже  й  навіть  хвилини,
Навіщо  вже  те,що  давно  закинуте.
З  тебе  зітруть  ще  пилини,
Ти  як  не  як    ще  книжка.
Тепер  моя  мила  просто  стій  на  полиці,
Не  забувай  свого  змісту,
Залиш  закладку  на  якійсь  сторніці,
Прочитає  тебе  можливо  хтось  інший.[/u]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620627
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.11.2015

Давай ти просто помовчиш+…

Яка  температура  тіла  і  душі?
Вже  більше  може  й  37.
Мрійливий  стан,
Душа  у  небо  полетіла,
Все  вище  й  вище,
Втекла  земля  уже  з  під  ніг.
***
"Гріха  нема  якщо  грішиш  у  тишині"(с),
Давай  ти  просто  помовчиш,
Температура  вище  ніж  завжди,
Душу  мою  до  неба  піднеси,
В  обійми  солодкі  навіки  візьми.
***
Тобі  чогось  не  вистачає,
Я  це  знаю,
Кров  по  тілі  давно  вже  бурляє.
Температуру  ту  ж  саму  тримаємо.
Тобі  чогось  не  вистачає.
***
Скажеш  усім  що  йдеш  спати,
Ви  навіть  не  знаєте,
Як  тиша  над  нами  знущається.
Тихо  й  безшумно  стало,
Що  з  нами  обома  відбувається?
***
Тіло  в  обіймах,душа  полетіла,
Яка  температура?
Знову  вже  збилася.
Яка  там  година?
Яка  вже  різниця.
***
З  тобою  ожили,уже  розмовляєм,
Кров  по  тілі  ще  досі  ганяє,
Знов  тихо  стало,
Вам  це  причулось,
Ми  ще  розмовляємо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620625
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.11.2015

Годі

[b]Годі  казати  що  все  загоїться,
Не  скоро  висохнуть  мої  сльози,
Марно  думати,що  все  забудеться,
Це  буде  ще  не  скоро.

Чекати  на  те  що  судилося,
Просто  марна  трата  часу,
Жаліти  про  те  що  сталося,
Аж  смішно  чесно  кажучи.

В  людях  погано  якось  розумітися,
Найкраще,що  в  нас  получається,
Варто  лиш  їм  довіритися,
Всеодно,що  на  граблі  стати.

Годі  думати,що  все  зміниться,
Хоча  й  час  не  стоїть  на  місці,
Не  забудеш  про  те,що  сталося.
Час  закрив  тебе,як  пташку  в  клітці.

Ну  ж  бо  звільнися!
Не  мучся  минулим,нікуди  не  дінеться,
Будь  у  теперішньому,щоб  краще  жилося,
Мрій  про  майбутнє,як  це  годиться.[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620342
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2015

Любила

[i]Любила  тебе,як  нікого  і  ще  не  любила,
Не  питайте  мене,що  з  того  вийшло.
Сльози  з’явилися,в  обмін  на  крила.
Замість  обіймів-холодний  ніж  в  спину.

Так  щиро  кохала,навіть  зіркам  про  це  я  сказала,
Вони  ж  розсміялись  сказали  «Дурненька..»,
«Він  тебе  давно  не  кохає,хіба  ж  ти  не  знала?»
Їх  вже  не  слухала,ігнорувала.

Кому  ж  тоді  я  казала  »кохаю»?
Тому  хто  тихо  ненавидить,
Той  хто  змушував  плакати,
Щоб  було  чим  побавитись.

«Чому  ж  швидше  мені  не  сказали?»,
Мовчали,ті  кому  довіряла.
«Ми  ж  тебе  попереджали..»
Сказали  зірки,що  на  небі  звисали.

Любила  постійно,усе  пробачала,
Не  знаючи,що  на  мене  чекає,
Казала  «люблю»,хто  вже  тихо  вбиває,
Краще  б  ніколи  його  не  знала.[/i]
                                                                                                                                     [i]2013[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620341
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2015

Молися

Це  капітуляція,
Чи  просто  поганий  період  адаптації.
Ти  тихо  і  мовчки  терпиш  рутину,
Яка  заведе  тебе  у  могилу.

Тихо  молишся  десь  у  куточку,
Не  зміниш  ніяк  опорну  цю  точку.
Хочеш  попасти  в  період  гравітації,
Знайди  троху  часу  для  адаптації.

Тихе,сумне,спокійне  обличчя,
Маска  твоя  нікуди  не  дінеться.
З  виду  все  тихо  і  наче  спокійно,
У  твоїй  душі  не  ясно,що  діється.
Лишається  тільки  мовчки  молитися.

І  дати  твоїй  рутині  наїстися.
Молися,молися  тихенько  молися,
Не  дай  свому  серцю  розбитися.
Пора  вже  адаптуватися,
В  місті,де  почалась  тиха  руйнація.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620179
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2015

Краще

Краще  піду  я  чаю  попити,
Ніж  позволю  собі  ще  раз  полюбити.
Не  дамся  любові  я  ще  раз  в  полон,
Не  для  цього  мене  було  створено.
Ні  для  любові,ні  для  сварок,
Краще  зроблю  чаю  ковток.
Не  для  побачень,не  для  істерик,
Відкриваю  я  зранку  на  вулицю  двері.
Візьму  просто  шматочок  паперу,
Та  точно  не  для  рожевих  сердечок.
Можу  любити,але  не  людину,
Йде  мова  про  іншу  частину.
Про  ту  частину,
З  ким  ми  ділим  земну  половину.
Кажете  з  любовю  усе  солодке  й  невинне¿?
Ні  дякую,  я  краще  ложечку  цукру  до  чаю  докину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2015

Холодне

Навколо  холодне,і  все  таке  штучне,
Нічого  не  рідне,усе  вже  чуже.
Усе  що  було  таким  незабутнім,
Зникло,і  стало  черговим  піке.

Тебе  обіймає,цілує  і  любить,
Тобі  він  готовий  зірку  дістати,
Той  хто  завжди  тебе  приголубить,
В  чий  капкан  ти  вже  встигла  попасти.

Не  спішила  йому  ти  ніколи  в  обійми,
Вони  ж  тебе  зовсім  ніколи  не  гріли,
Він  просто  серцю  твоєму  не  миилй,
Хоч  сам  він  у  цьому  тобі  не  винен.

Поцілунки  його  тобі  гіркуваті,
Казала  навіщо  було  починати,
Воліла  б  краще  самій  залишатись,
Але  ні,це  ж  треба  було  отак  настраждатись.

Він  тобі  його  не  замінить,
Хоч  як  би  ти  сама  цього  хотіла,
Він  просто  не  той  кому  ти  довіришся,
Ти  знала  кого  так  хотіла  зігріти.

Того  з  ким  усе  таке  рідне,
Таке  тепле,невинне,вціліле,
З  ким  ти  готова  злетіти  у  вирій,
З  ким  зразу  усе  стає  миле.

Та  ти  обіймеш  аж  зовсім  не  рідного,
Не  того  кого  б  хотіла,
Цілуєш  того,з  ким  вмерти  б  воліла.
Залишешся  з  тим,з  ким  давно  омертвіла.
2013...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2015

Тиша

Більше  немає  надії,лиш  втома,
Не  треба  тебе  уже  більше  нікому.
Про  тебе  згадають  можливо…напевно,
Коли  знадобишся,коли  буде  треба.

А  зараз  лиш  тиша-стояча  і  мертва,
Така  невблаганна,повсюди,весь  час.
Хтось  подзвонив,причулось  напевно,
Тиша  з  тобою  бавиться  певно.

Зараз  ти  тільки  як  квітка  самотня,
Про  яку  вже  забули,лишили  в  саду,
Так  і  загинеш  ти  бідна,забута,
Про  яку  і  згадають,та  вже  не  спасуть.

Не  воскресить  тебе  чиста  водичка,
Не  запахнеш  ніколи,вже  зник  аромат,
Лиш  впадеш  додолу,як  мертва  травичка,
Яку  не  врятує  вже  спів  солов’я.

І  проведе  тебе  в  мертвий  світ  тиша,
Єдина,хто  був  з  тобою  весь  час,
Вона  була  з  тобою  так  часто,
Що  стала  для  тебе  звичкою,
Звичкою,що  погубить  тебе  без  кінця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619787
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2015

Гостя

Я  стала  гостем  пам'яті,твоєї  голови,
Посилилась  в  роздумах,
Щоб  нікуди  уже  не  піти.
Я  стала  твоїм  спогадом,
Щоб  тихо    розчинитись.

Лиш  світла  думка  пам'яті,
Якій  вже  не  спинитись,
Лиш  бідна    і  смертна  душа,
Яка  хоч  тут  змогла  ужитись.

Я  постійна  гостя  твоєї  пам'яті,
Сторож  твоїх  світлих  роздумів,
Люблю  тебе  аж  до  крайності,
Хочу  постійно  блукати  в  тобі.

І  знати,що  належиш  ти  тільки  мені,
Бо  я  живу  в  роздумах  твоїх,
Поселилась  в  твоїй  голові,
Бачу  ті  самі  сни,що  і  ти.

А  що  буде  коли  ти  зникнеш...
Де  мені  залишиться  жити,
Більше  не  зможу  я  насолодитися,
Спогадами,які  уже  розчинилися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619632
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.11.2015

Я-твоя історія

Я  не  люблю  історію,
Того  чого  нема,
Те,що  давно  вже  пішло  в  забуття.

Чогось  завжди  чекали,
Щоб  швидко  враз  забути,
Те,що  можна  пригадати,
І  в  часі  переплутати.

Історія-вона  така  забудькувата.
На  раз,ти  є,на  два  нема,
На  три,ти  чиста  аналогія,
Та  тут  вже  ціла  хронологія.

Я  так  її  не  люблю,
Не  дуже  то  й  читала,
Сама  вже  й  не  помітила,
Як  нею  давно  стала.

Я  не  люблю  історію,
Боюся  забуття,
Сама  давно  історія,
Яку  чекає  забуття...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2015

Ангел

Ангел  небесний  знову  приснився,
Прокрався  тихенько  вночі  у  мій  сон.
Яка  ж  я  рада,що  ти  з’явився,
Ангел  небесний  у  плоті  людській.

Чому  ж  ти  так  рідко  почав  мені  снитись…
Снися  частіше,якщо  є  можливість.
Хочу  я  знову  з  тобою  забутися,
Без  тебе  не  можу  я  поворохнутися.

Не  піду  я  спати  якщо  не  прийдеш,
Сумно  самій  десь  у  снах  там  блукати,
А  що,  як  знов  мене  не  знайдеш.

Давай  я  засну  і  уже  не  прокинусь,
І  нехай  тільки  спробує  хтось  розбудити,
Я  ще  раз  засну,щоб  знову  зустрітись.

Милий  мій  ангеле,можеш  з’явитись,
Хоч  раз  на  яву…
Кинусь  в  обійми,уже  не  відпущу,
Легенько  у  щічку  тебе  поцілую,
Щоб  потім  померти  в  обіймах  твоїх.

Ангеле  мій,ти  за  мною  сумуєш?
Яке  ж  тобі  діло,що  тут  на  землі,
Що  з    моїм  смертним  і  грішним  тілом.

Ангеле  мій,ти  теж  без  гріхів,
І  тільки  серця  наші  чисті.
Хіба  ж  кохати  це  гріх,скажи  мені?

Якщо  так  я  готова  згрішити.
Для  чого  ж  нам  тоді  жити,
Якщо  не  можна  любити.

Чудо  моє,ти  ангел  небесний,
Який  ладний  мене  полюбити,
Ангел  з  яким  я  готова  згрішити.

Я  знову  прокинулась,і  вже  так  сумую,
За  тим  хто  й  так  рідко  приходить  у  сни.
 Я  знову  засну….ти  тільки  прийди…
Ангеле  мій  що  приходиш  ти  в  гості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2015

Осінь

Ох,  моя  ж  ти  осінь-улюблена  пора,
Серед  усіх  інших,хоч  навіть  дощова,
Й  буває  прохолодно,і  громи  і  гроза,
І  невгамовна  блискавка,яка  вже  не  стиха.
Слухати  тривожний  грім,який  щось  тихо  всім  шепоче,
Який  так  сильно  хоче,щоб  слухали  його  вночі,
І  лиш  тихенько  щось  тріпоче,може  листя,
А  може  тільки  шепіт  осінніх  вітерців.

Напевно  грім  так  сильно  розлютився,
Розплакався  і  випали  дощі.
Ти  заспокойся,і  я  послухаю  тебе  вночі,
І  потім  вийде  сонце,припиняться  дощі,
І  грім  тихенько  зникне,забравши  блискавиці,які  світилися  вночі.

Осінь-пора  такої  тихої  гармонії,
Але  для  більшості-це  час  для  меланхолії.
Осінь  ж  вам  не  винна,що  ви  її  обрали,
Для  того  щоб  всі  плакали,й  постійно  сумували.

Осінь-вона  сама  по  собі,
Буває  і  сумною,в  душі  із  прохолодою,
Впадає  у  депресію,яка  швидко  проходить.

Дерева  всі  у  золоті,які  зігріті  сонцем,
І  прохолодні  дощики,які  змивають  ваші  сльози.
А  як  же  колискові,які  наспівує  вам  грім?
Може  й  трохи  страшно,але  ви  звикните  повірте.
Ви  не  обіжайтеся  на  грім,може  все  пробачити?
За  те  що  він  й  дощі  привів,за  те  що  не  дає  себе  побачити.
За  те,що  колискові,він  наспівує  сумні,
Які  вже  осінь  встигла  тихо  нашептати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619493
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2015