| Сторінки (1/66): | « | 1 | » |
Майнув осінній день. Погасли сльози.
Лиш плаче дим розколених доріг,
І те, чого було занадто досить,
Серпа проткнув сріблястий гострий ріг,
І смуток згас… Не мучить більше болю,
Його не кличе знов до вороття.
І ходить листом боса моя доля,
По тій дорозі, по якій й життя.
© Жанна Білавич, 29.09.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Незвично так мені любить повітря,
Що кожним подихом живе в мені і дише.
І ледь відчутним мерехтінням вітру
Мені рядки в моєму серці пише.
А я дивлюсь. Воно, як скло, прозоре.
Не доторкнутись лиш, - воно торкає,
І я пливу у нім, немов у морі,
Що замість хвиль чуттями розкидає.
© Жанна Білавич, 27.09.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Моїй душі немає втоми,
Бо почуття в ній не мине.
Тобі одному це відомо,
Тобі дано любить мене.
І у коханні серце б’ється,
І ти чекаєш, як і я.
Так дзвінко знов і знов озветься
Тим стукотом любов моя…
© Жанна Білавич, 2006р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Мрії мої, ви так довго не спали,
На стомлену, стомлені, долю упали.
Крилом зачепились хитким уві сні
І думи зродили, як промінь, рясні.
Ті думи мене не залишать в спокої
В нерівному бої зі сміхом й сльозою.
Аж поки не зійдеться щось у одне,
Цей тяж і дотіль моїх снів не мине.
І муки мої, нерожденні , воскреснуть,
Щоб їсти мою ненароджену весну.
А я все питатиму слабшого болю,
Якого не дасть не зневолена воля.
Якщо це не щастя – розсиплеться прахом.
Якщо не любов це, то це стане жахом.
Ви, мрії мої, не спіте ж бо краще,
Летіть, і не зупиняйтесь ні за що!
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Поцілуй мої м’які долоні,
З яких сиплеться радість твоя.
Ти давно вже у них в полоні.
Це давно вже відчула я.
У долонях моїх серце бє’ться,
Ти довірив мені і поклав.
Відтепер є моїм твоє серце.
Силу моїх долонь ти пізнав.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2020
Подарую тобі я гілку порічок,
Щиро червоних, немов любов,
Що сипле цілунки у сяйві нічок
Палкі й солодкі, аж гріють кров.
І ти зірвеш ті порічки медом
Своїх незрадливих і ніжних уст,
І все, що між нами, назвеш ти
небом,
В яке щосекунди нестримно рвусь.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Розквітла квітка в бур’яні в степу,
І тихий вітер пелюстки торкає,
І трави ніжуть, роси вигравають,
Що не знали ще людську стопу.
Птахи щебечуть розмаїтим співом,
І я стою на полонині тій.
То ж тільки сон, і я у світі мрій
Несусь душею, а тепер і тілом.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
Шепоче у вікно мені цілунок, -
То сонце непомічене моє
На склі малює теплий свій малюнок,
Цим сповіщає, що у мене є.
І я протягну свою білу руку
І ніжний промінь хвилею майне,
Додаючи чуттям стрімкого руху,
Який потрібен, щоб зігріть мене.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850824
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.10.2019
Щось ніжно так шумить в душі моїй.
То тихо й несподівано озветься,
То непомітно наче пронесеться
І стане тепло й несамотньо в ній.
У вирій почуття летять далеко
Все там, де ти, все там, де ждеш мене,
Як цілий світ, життя не промине
Цей дар, що світло ллє
невпинно й легко.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2019
Мені на хмарі наснився ти,
І наче більше теплоти
в мені з’явилось.
Ніч у злоті. Кому потрібні ті висоти,
Що їх ми прагнемо знайти?!
І я наснилася тобі,
Така весела, не в журбі
я в сон з’явилась.
Й більш не треба
Тобі ні дня, ні світла й неба,
Бо я – то твій єдиний світ.
Живу тобою, а ти – мною,
А ми все разом, ми все двоє
радієм сну.
І я впиваюся диханням,
Твоїм нестриманим жаданням,
В якім воліємо
весну.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2019
Я і самотність.
Ми чимось схожі.
Я й безтурботність.
Теж схожі, може.
Я і безмежність
схильні до болю.
Я і воля
на плесі неволі.
І всі зі мною
сплетені в танці,
Як ніч може буть
навіть рано вранці,
І як я можу
зринать в висоти,
І як вишина низькі сипле
ноти…
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844933
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2019
Теперішнє майбутнє не з тобою
вже,
І я не марнуюсь любов’ю.
Хоч серце з душею пала
ще,
Та я від недавна в спокої.
Ні ніжності більш, ні тривог
нема,
І все, що між нами, згасло.
Я більш не з тобою, не поруч,
сама.
Безболісно й трохи невчасно.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843453
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.07.2019
Розгорілось полум’я й погасло.
Ні іскри, ні вугілля, що ще тліє.
Усе, що було чисто й наче рясно
Навіки у собі туман закриє.
І місяць, що сріблився над цілунком
Посивіє й наставить гострі роги
Човну, що захотів далеко плисти,
Проб’ють корму невидимі пороги.
Зелені цвіту, що квітчала красно
Всміхнеться болем здолена пустеля,
І лід вогню, й все, що не встигло згаснуть
Вітри по небу хмарами розстелять.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2019
Лише б мені листок сердитих ліній,
Що сітями все небо затуля.
Я напишу на ньому сніг і іній,
І то буде мій світ, моя земля.
І холодно там буде вдень й щоночі.
Без тебе лід у кригу я ввіб’ю.
Мої чекання жити більш не хочуть,
Свій світ таємний я собі створю.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820855
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.01.2019
Нарви мені білого квіту,
Цілуй мене в дощовій хмарці,
Дивись в мої повні очі,
Вологі, мов весни вранці.
Нарви мені квіту цих весен
І подаруй ніжно-ніжно.
Гарячі твої, тремкі пальці,
І квіти весни білосніжні.
© Жанна Білавич, 17.04.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
Бистрії іскри
на фоні світила.
Блідії від розмахів
золоті крила.
Лечу, і з безодні злітають
всі зорі.
Мені не все сказано,
мало любові.
І гріється срібло
у світлі при сонці,
А золото крапле
на крила мої.
І тяжче, і важче,
горять і палають,
Мов сталь, тягнуть вниз,
близько так до землі.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2017
Ти не прийшов. Усі закрились двері.
Я не впущу того, хто так байдужий.
І щоб не будувала ця стихія,
Я, мабуть, мушу, просто мушу.
Я мушу бути, а ти мусиш бігти.
Біжи, а я піду у протилежний.
Я так не можу, більше так не здатна.
Інакше – може бути як належне.
І кожен смуток влиється у спокій,
І кожна мрія стане лиш прекрасна.
А нам не треба мучити любові.
Це не між нами. Без розмов. Все ясно.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Карта впала у мої неніжні руки
І умилась у чиїмсь азарті.
Всі мої сліпі на щось надії
Сподівань й чекань моїх не варті.
Я згребла всі масті в одну купу,
Притоптала взутими ногами.
Я зіграю в інше щось, не в карти,
І звучатимуть у пензлях інші гами.
Я не стримаю свого везіння в муки
І не сяду більш за стіл зелений.
Ще захочу я, згадавши, усміхнутись:
Мій дурний азарт від сліз – страшенний.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2016
Армада невтомних вітрів
Влетіла у душу спонтанно
І швидко зривала думки,
Невпинно і мов невблаганно.
Тріади бурхливих штормів
Неслись по розбурханій крові.
І гнів, лиш розпалений гнів,
І ніж почуттів наготові.
І ріжуть, і сіють громи
Яскраві, гучні блискавиці,
І хмари в могутні томи
Зібрались в політ, немов птиці,
І чорним повітрям кружля
Орел із порізаним пір’ям.
То ніжність побита моя
Літає й сичить над зневір’ям.
© Жанна Білавич 02.03.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Лише моя любов, і я.
І тільки смуток б’ється жить із волі.
Сподіванка, надія – не твоя,
У моїм серці цькована до крові.
І стихло танго бистрих вихрів-снів,
Кружляє в попелі прибита доля.
А я її хотіла – ти не хтів.
І лиш дрібненькі скалки душу колять.
© Жанна Білавич, 02.03.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2016
Розвиднілось. А я іще не сплю.
В моїх очах ще з вечорів є сльози.
Мені не хочеться це правдою назвать, -
Як у погоді, у житті свої прогнози.
Я не марную часу лиш на сон,
Я не жалкую зовсім, що чекала
Моя любов, якщо то є любов,
Мене не відпускать тебе благала.
І я не спала. І тепер не сплю.
Дивлюсь у небо зоряної ночі
І згадую тебе, що я люблю,
Й твої чудні, кохання повні, очі.
© Жанна Білавич , 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2016
Похмуреє небо на землю упало,
На землю упало й накрило туманом.
Накрило туманом, і сонця так мало,
Так мало, і так забагато омани.
І вітер спустився й повіяв грозою,
Повіяв грозою, і смерч закрутився.
І смерч закрутився. Не буде покою,
Покою. Лиш пустка. В ній смуток
лишився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2016
Мрії крилаті, довго літали,
Крила збивали об гострії скали.
Сипалось пір'я і пух, мов із неба.
Більш не буде, немає, не треба.
Зараз всі в ранах, побиті до крові.
Нависть в очах лиш, ні іскри любові.
Співи дзвінкі їх почали стихати.
Ми не дамо їм, що мали віддати.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016
Корись мені, бо скоро так полину
Десь у далекість, - там, де не знайти,
І покажу тобі свою невкриту спину,
І заберу від тебе всі мости.
А ти корися, й буду я з тобою,
Зіграю трішки музики тобі.
Не упивайся так моєю грою,
Бо вп’єшся медом у гіркій журбі.
Розкрийсь, хоч бійсь, що може, я ізраджу,
Розправлю крила й з сміхом відлечу.
А поки будь покірним, - це я раджу,
Інакше я від тебе утечу.
І зрозумієш що ти без любові,
І стану тільки спогадом твоїм.
Вір серцю, не солодкій, ніжній мові.
Мовчи, корись мені й люби її.
© Жанна Білавич, 03.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2016
Захотіла, і розбилась вічність димна,
І у клин зійшлись усі слова.
Моя ніжність ще ніколи не воліла,
Лиш той спокій, від якого нежива.
Запалала і злетіла десь в далекість
Край широт і синіх кораблів,
І постала, щоб купатись у озерах
Тих очей, в яких хтось бачить щось хотів.
Забажала й я нарешті щиро,
Щирість взяла всі мої висоти.
Я із тим, хто небайдуже милий,
І моїй вазі любові всі чесноти.
© Жанна Білавич, 03.2006р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2016
Троянди кольору цілунків…
Я їх згадала. То був ти.
В твоїх очах шукала порятунку,
А ти не міг мені допомогти.
І ті троянди сипала я дзвінко,
А ти збирав – мене ти цілував.
Мені б ще очі кольору барвінку,
Щоб в сині їх, мов в небі, ти літав.
© Жанна Білавич, 13.03.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015
Темний янгол ішов крилатий
По безмежній пустелі надії,
Де піски сіяв в очі вітер,
І спіткався янгол, і падав.
Білий янгол купався в озерці
І розчісував білі крила,
І в дерев розцвітавших тіні
Він сидів й милувався чимось.
І уздрів чорний янгол здалеку
Той оазис, де мав буть спочинок,
І хотів лиш водиці черпнути,
Щоб не згинуть від спраги зовсім.
І зайшов на ту землю білу,
І ступнув, й запорошив трави,
І здригнулась земля під ногами,
І умить білий янгол взявся.
- Що ти трави порошиш, грішний,
Смертоносна чорна істото,
Я не можу тобі дозволить
Із святої криниці зроситись.
І упав чорний янгол долі,
Бо не міг більш від спраги горіти.
Білий янгол стояв й дивився,
І не знав, що то сталось з чорним.
І душа підлетіла доверху,
І була ж бо не чорна, - біла.
Білий янгол із ляку скрикнув:
- Вбив безгрішного, сам, значить, грішний?!
Та було уже пізно, аж надто,
І ціна того надто велика.
За усе треба всім платити,
І він вбив своє серце, дике.
І злетіла душа його – чорна,
І сказала душі тій чистій:
- Я піду у твоє чорне тіло.
Бо так треба. А ти йди в біле.
Так і сталось. Сидить чорний янгол
І купається в тихім струмочку.
І душа його чорна, як попіл.
Усе ніжиться і співає.
Білий янгол іде по пустелі,
І у ньому душа теж біла.
Мучить спрага – не напоїв душу,
Хоч і виплекане й біле тіло.
© Жанна Білавич, 2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617105
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.10.2015
Мій клен. Люблю я клена листя.
Воно просторе. Я під ним ховаюсь.
Він тихо шепче щось приємне часом.
І часом я в його гіллі гойдаюсь.
Він любий. Я йому про це сказала.
Клен зрозумів і теж мені признався.
Я вітром стала, ніжилась у кроні.
А він весь час лиш мною милувався.
Та ненавмисно я листок зірвала
І полетіла десь за ним, щоб упіймати.
Та клен сказав, що я лечу до когось
Й не захотів мене назад прийняти.
Мій клен. Не ображай даремно вітру.
Люблю я листям милуватись й шурхотіти.
Від тебе я ніколи не втікаю.
Тільки тобі я буду ніжно шепотіти.
© Жанна Білавич, 12.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015
Комічний персонаж – це щось як ніби лялька.
Це я. Хтось грається, сміється. Плачу.
Я лиш для того мов, щоб веселити.
Комічно, смішно. А для мене лячно.
І ноги ходять, наче й руки плещуть,
І хтось за мене робить все й щось каже,
А що жива – нікому не важливо.
Та хто сказав, жива? Так, мертва майже.
Дзеркальні очі, губи бантиком щось шепчуть,
Проте їх іншими озвучують словами
Глухі, щоб чути те, що важливіше.
Пошарпана акторами, - то ж рани!
Всі тільки дивляться – комічний персонаж це.
Набридло, трохи захвату й ненависть.
І пальцями лиш тичуть і регочуть.
Моє подерте плаття. Нецікавість.
© Жанна Білавич, 12.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616627
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2015
Міраж мого життя. Я в ньому – пустка.
І не зігріюсь у вогні в снігах пустелі.
Упасти можна і не встать довіку
На неупізнаній і нічиїй постелі.
Це привид. Знаю, може він не вічний,
І може, з думки я його не збуду.
У міражі шукаю порятунку.
Про нього спомини, і я їх не забуду.
І світ мій – пекло. Я шукаю рай десь.
Він іноді чомусь верзеться ніччю.
І хочеться летіть, тікати, бігти,
Та навіть і скоріш закрити вічі.
Нащо за все ціню свою я безцінь,
Тремчу, і видиться мені високість?
Міраж мого життя. Я в ньому пустка.
І все навкруг порожнє. Одинокість.
© Жанна Білавич, 12.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616624
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2015
Коли настане день і знов засвітить сонце,
І промінь прокладе вікном мости,
Я знов прокинусь і спитаю, сон це?
Бо поруч мене в ліжку будеш ти.
Проб’ється світло крізь шибки на постіль,
Палкий мене торкнеться погляд твій.
І наче ніч була, а нам усе не вдосталь.
Проміння гріє, й ти мене зігрій.
Зігрій щоранку і зігрій щоночі.
Я так люблю. Не треба більше слів.
Ти цього хочеш, і я також хочу.
Я так давно… і ти давно хотів.
© Жанна Білавич, 11.01.2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015
Не ріж мою сталь, не ламай, щоб любила!
Бо упаде до ніг вічна гордість моя,
І цілунки ножем відсічуть її крила,
І то буду вже я, переможена я!
Так, про це я благала б, та зараз вже пізно,
У моєму ти серці, і небо в руках,
Бо люблю я тебе, зрозумій, не залізна,
Інші крила тепер збудувала в думках.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015
Я стою на зустрічній, плачу,
В грудях серце, ще тепле, б’ється.
Що для мене життя? що значить?
Я сміюсь з нього, й ще хтось сміється.
Все одно куди – вправо чи вліво,
Крок ступлю я на зустріч смерті.
Мені байдуже – гірше боліло,
А тепер тільки вихід – вмерти.
Я піду. Я нічого не втрачу,
Лиш мене тепер більш не буде…
А сама все стою і плачу,
Й поряд мене стоять
такі ж люди.
© Жанна Білавич, 14.12.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616302
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2015
Не врятую себе від болю,
Бо німому світові треба.
Не врятую себе від волі,
І не хочу мерщій до неба.
Не врятую себе від любові,
І не хочу від мук втекти я.
Не проллю із тонких вен крові,
Хоч буття – не моя стихія.
© Жанна Білавич, 14.12.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616300
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2015
Усміхнена.
А сніг падає
На мою душу,
голу,
бідну,
і… змучену.
Й десь там далеко,
на самому дні
Горить любов.
Бо ж то вона!
Прекрасна,
щира,
незмінна,
горда,
не приручена ніким,
Крім нього.
Він скував її,
посадив на ланцюг
І вона зрозуміла,
що то він її володар,
і що то йому
вона
служити буде.
Йому єдиному.
Так! То моя любов!
Та не вона сказала йому
«буду з тобою,
віритиму тобі,
мріятиму з тобою».
А я ж бо повірила
і віддала її йому.
Натомість щось таке тепле маю,
що гріє.
Мабуть, то його руки
щирим почуттям
Торкнулись моїх бентежних пальців
І залишили
глибокий,
теплий слід
в моєму серці.
І як не прикро, що сніг
все пада,
холодить.
Та мені тепло.
Хоч і любов свою я залишила
у нього.
Усміхнена.
© Жанна Білавич, 13.12.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2015
Я чекаю. Чи не дарма?
В руках ще непита чаша.
Вип’ю,
заллю рани.
Ні,
смішно,
бо ненадовго.
Хвилини – не вічність,
не забуду,
ніколи,
поки стане…
І хай у морі вихор,
моєму морі,
повному сліз.
Хай у небі буря,
твоєму небі,
що нестримно вирує.
Може, колись і вийду я на той беріг,
І спіймаю тебе,
що у високій безкрайності
дмухнеш ніжно вітром,
полинеш.
А я у море,
у своє,
зійду.
© Жанна Білавич, 09.12.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2015
Я обриваю всі пелюстки із троянди.
Ти дарував мені її ще мовби вчора.
І на листі плету хореї, ямби
У мовчазну, важку, тривку розмову.
І падають, мов поцілунки, долі
Один за одним клаптики червоні.
Життя мені не визначило ролі
У інкрустованій і золотій короні.
Стебло троянди в колюках тернових –
Мій жезл в руці, колючий біль до скону,
А пелюстки, що впали, стелять ноги,
Мов килими, що мов ведуть до трону.
© Жанна Білавич, 03.12.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2015
Я не чекаю більше, бо дарма,
Я не літаю більше, бо безкрила.
Я вже одна, хоча і не сама.
Як туш з очей, чекання з серця змила.
Я не жадаю не тому, що без бажань,
І не тому, що гордість – то мій спокій,
А надто вже отих переконань,
Через які не одинока – одинока.
Я сплю спокійно, хоч не бачу снів,
Де б ти не був, й я не була з тобою.
Прости, але ти сам цього хотів,
Ти мов бажав, щоб стала отакою.
Та всупереч цьому, не вірю, ні!
Ти ж любиш, як і я люблю й любила,
То доведи, прошу тебе, мені,
Що почуття – то наша вічна сила.
© Жанна Білавич, 28.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2015
На небі зорі, а під ними море,
На небі хмари, а під ними я.
І встану часом вранці рано
В тумані ранком зустрічати дня.
І посміхнуся хмарам тим, що наді мною,
І влиють хмари ясний дощ весни
В цю осінь, до розбурханого моря,
Що колисає у човні рожеві сни.
І море грає, зорі яскравіють,
І я стою на пристанях своїх,
І теплий вітер десь із серця віє,
Тепло, хоч з неба пада зимній сніг.
© Жанна Білавич, 28.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615149
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2015
Мій Києве, пишу, хоч ти й не мій.
Я б не писала, і писать не мушу,
Та ти отак збентежив мою душу,
І може, ти навіки будеш в ній,
У ній одній. В це вірю, сподіваюсь,
До тебе повернусь іще колись,
Бо мої дні в тобі ще не збулись,
Та й я для цього вже й не так стараюсь.
Але згадать лише, що є в тобі :
Душа, натхнення,.. не берусь лічити,
Бо цього вже достатньо, щоб любити
Й життєву силу перейнять собі.
Мабуть, скажу іще колись, бо є та сила,
Той пал в душі, що полум’ям горить,
То прокидається, то тихо димом спить,
Та я його ніколи не гасила.
© Жанна Білавич, 25.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615148
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 22.10.2015
Я не молю у Бога вічного буття,
Як не благаю в Бога подарунків,
А надто – світом підготовлених цілунків
я не прошу,
хоч і грішу.
Так, може, як ніхто грішу
й спішу,
Бо в чомусь прагну вищого ґатунку.
Я не бажаю тіні золотих дерев,
Не хочу перлів срібних з дна морського,
І не зречусь свого довічного такого,
і не зрікатимусь,
хоча, я не мовчу,
А щось кричу,
нестримано кричу
І як і інші, прагну не того святого.
© Жанна Білавич, 25.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614873
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2015
Як би не було, я тобі не ворог,
Як би не було, я тобі не друг.
Я – те, що ти собі із мене твориш,
Без сил від сподівань нелегких мук,
Від мук душі, й ті муки досконалі,
Вони не ріжуть вен, не лиють кров,
Та й я давно себе вже не питаю
Всіх значень слів «кохання» і «любов».
Вони безглузді, бо немає віри,
Бо ти десь є, і десь існую я.
А що є ми, сказати ж бо не смію.
Не мій; хоч і з тобою, не твоя.
І не горю, і іскор не кидаю
Із серця в прірву, повну небуття.
Хто ти для мене, я таки не знаю,
Нестримний вітер у моїх життях.
© Жанна Білавич, 20.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2015
З землі десь в небо сліз дощі лунають
І зрушать земну вісь далеко в бік.
Я , може, не згадаю, що страждаю –
Короткий, марний, швидкоплинний вік.
І безнадія сіє чорні зорі
У космос до окрилених зірок.
І білим вже не стане чорне море,
Куди ми ллємо бруд своїх думок.
Та в них є суть,
Тяжить свинцем на душу.
І захлинає серце каламуть,
Коли ми раптом з дна пісок порушим
І стелим з нього кам’янисту путь.
Ми зупиняємося, падаєм, встаємо
І йдемо далі, сіємо зерно
На тій дорозі, на камінні голім,
Де, може, й не зійде повік воно.
І сонце гріє, і проміння б’ється,
І кров жива, а ми вже не живі.
І темна сила світлою здається,
Бо то є наше, то є ми самі.
І ми вбиваємо усі свої надії,
Своїми мріями ми гасимо вогонь,
Що не спалахує вже, а вугіллям тліє
Й можливо, більш не розгориться знов.
Та в ньому дим –
то наші є сумління,
Та в ньому іскри –
наші почуття,
Та в ньому жар –
до спалахів воління,
Та в ньому пал –
то наша є душа.
© Жанна Білавич, 19.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2015
Світанку сили є іще світати,
Та чи достатньо сонцю сил зійти?
Чи варто струни почуттів торкати?
Чи варта того я, чи вартий ти?
І сліпить неба синь бездонні очі,
І сліпотою серце затуля.
Чи знаю точно я , чого ти хочеш,
І чи упевнений у тім, що хочу я?..
І краплять дні у вечори самотність,
І монотонно в вічність пробіжать.
Можливо, мало знаю безтурботність?!
Та і чи варто більш тебе чекать?
© Жанна Білавич, 07.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2015
Любов і осінь. Хризантеми в листі.
Як я і ти, мов наші почуття.
Разом серця, без всякої користі.
І так би без упину, без кінця.
Любов і небо. Ніжність поцілунків.
Це ми, в осінніх гріємось вітрах
Й від осені шукаючи рятунку,
Його знаходим у словах, думках.
Любов, кохання. І дерева голі.
А наче ще тепліше, ніж весна.
Міцніш переконань, сильніше волі –
Те, що відчув в мені, й що я в тобі знайшла.
© Жанна Білавич, 31.10.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Якщо вогонь кохання все ж існує,
То зрозуміло, що ж так гріє кров.
Це те, чим холод зустрічей палю я,
В чім пристрасно палаю знов і знов.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2015
Пробіл, три крапки і закрита дужка.
Я ще існую. І жива душа.
Я не піду казати смерті «ну ж бо»,
Та чи молитимусь, розкаяна в гріхах?
Мій дім – абстрактність у бездонних чашах,
Що без упину ллю туди вино,
І разом з тим питаю себе, нащо?
Чи варто бути? Чи не все одно?
Мій сенс буття – це щось недосконале,
До чого пнусь, як інші, я сама,
Про що, можливо, б і колись сказала –
Його не буде, не було й нема.
Пробіл, три крапки і закрита дужка.
Це план того, що назовем «життя».
Як не хотілося б казати : жити мушу,
Я не готова ще пізнати забуття.
© Жанна Білавич, 22.10.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614182
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2015
Я дихаю. Це значить, що живу?
Я всміхнена. Це значить, що не плачу?
Коли я є – це значить «наяву»,
А не дивлюсь очима, то не бачу?
Мовчання – пустка? (Не кажу «слова»!)
А чи у слові є моя реальність?
Бо те, що розумію я сама,
Для всіх – брутальність.
© Жанна Білавич, 21.10.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614180
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2015
Зриває душу вітер, в серці - хмари,
А в голосі – і блискавки, й громи.
Я майже зовсім вкрала і віддала
Все, що чуття вже дать мені змогли.
Я не боюся споминів, боріння,
Що так воліють бить в майбутнє путь.
А що – сумління?! Що таке сумління,
Щоб їм в моїй душі ще спалахнуть?!
Не шкода, що кохання я не знаю,
Що ще для нього мрію в почуттях.
Не вірю, може; може і шукаю
Життя в собі, його в своїх життях…
Хоч і в вогнях вогонь знайти до сна́ги,
Я воду ллю, згашу й знов запалю,
І вітер дим по крові розвіває,
Бо я горю, але ще не люблю.
© Жанна Білавич, 13.10.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2015
Біла лілея посеред моря.
Місяця серп блідо світить над нею,
Над нею одною, пустка навколо,
Бо ніч то сповила синню своєю.
По морю спокійному хвилі гойдають,
По морю все плине і плине,
Бо де ж то лілеї рости у тім морі,
До дна ж бо стебло не долине.
Прибило до берега білу лілею.
І згинула в заростях хижих,
Бо зірвана вродою квітка тендітна
Не здатна у морі тім вижить.
У морі, у горі, у місячнім сяйві
Колишуться, падають зорі,
Мов білі лілеї, мов снів візерунки,
Леткі, й наче мрії прозорі.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613899
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2015
Не плачу – сохнуть в душі сльози,
Встигають стати попелом в огні,
Який так пристрасно і разом з тим нещасно
Вдалося в серці розпалить мені.
Я не страждаю, хоч кажу, що муки
До крові б’ють мою сліпу любов.
Скажу, не вірю і не в змозі більше,
Та знаю, ще верну до неї, знов.
Ще попрошу її нещасного прощення,
Ще обірветься на дні серця самота.
Та знаю певне, що любов – моє натхнення.
Вона, як я, невинна і проста.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
Я стою над прірвою на хмарі,
Боюсь зірватись,
упасти,
убитись, -
Чекаю твого приходу,
А ти все не йдеш,
Не рятуєш нашу любов, -
Зболену,
здолену,
скалічену…
На мні біла одіж,
На ногах сандали, -
Сходжені, потерті,
нікчемні, -
Так ходила за твоєю любов’ю.
Мої руки у крові, -
Так нищила свою любов,
Намагалась зламати,
згубити,
сховати,
Та нічого не вийшло.
Отак і стала тут,
Чекаю твого приходу,
А ти все не йдеш,
Не рятуєш нашу любов…
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2015
Ширяю безкраїм степом
З думок. А навколо – морок.
Той морок – безкрає море,
Що ти його сіяв для мене.
І в небо вдаряється пір'я
Із крил. А навколо – хмари,
Ті хмари – видіння, примари,
Що ти ними гасиш віру.
Мій подих іще гарячий.
Вогонь. Б’ються зранені крила.
Ті крила, що ними злетіла,
З любові, що ще щось значить.
© Жанна Білавич, 12.06.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Хочу любові, -
поламані крила.
В небо б злетіти,
та я безсила.
Хочу кохання, -
серце втомилось.
Льоду прикласти б,
щоб ним оживилось.
Хочу тепла, -
душа ж бо не гріє.
Нащо хотіти? –
вже гасне надія.
© Жанна Білавич, 12.06.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2015
Моє життя, моє кохання й сни незримі,
Моя любов… Хай щезне все навік!
Мені і дихать й жить уже не сила,
Хоч думати про смерть – великий гріх.
Частина мого серця в тобі б’ється,
Через віки до тебе ще прийду.
І хай ти з почуттів моїх смієшся,
Я шлях до тебе ще колись знайду.
© Жанна Білавич, 16.06.2005.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Прости мені, моя любове вічна,
Що я під ноги кинула любов.
Повір, я вже не зможу більше знов
Дозволить, щоб мене любили – грішна!
Моя найбільша кара – почуття,
Які до тебе в силі ще зігріти,
Згоріти б в них до тла мені й зотліти,
Щоб більш не бачити ні світла, ні життя.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Я назавжди уб’ю себе в собі собою,
Я – більш не я, нема душі в мені.
Я з болем познущалась над любов’ю
І тепер гаснуть в ній чуттів тремкі огні.
Я вмру, бо винна, й жити більш несила
Й коханню в ноги на останок лиш вклонюсь.
Любила, та любов занапастила,
Тому сама в собі собою вб’юсь.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Я хочу втекти від життя десь у небо,
Щоб більше ніколи сюди не вернуть,
Любов, ту, що я відчуваю до тебе
Забути назавжди, назовсім забуть.
Я хочу покинуть свої сподівання
На зоряні, чисті, небесні чуття,
Щоб знов не пізнати ніколи кохання
Й забути назавжди в легких забуттях.
Я хочу дивитися стрімко в безодню,
Буття з небуттів я не хочу ловить,
Та серце, що б’ється нестримно любов’ю
Цього не дозволить ніколи здійснить.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Димить, вогонь, палає моє серце,
Без слів, без звуків болісно кричить
І крізь колючий дріт буття на волю рветься,
Щоб десь у марево хитких надій злетіть.
Дарма ти, серце, б’єшся так об муки
І десь шукаєш краплю чистоти
Чуттів, яким заміна – терпкі трунки,
Бо їх самих нам вже не віднайти.
Дарма втрачаєш ти і міць, і волю.
Не ринь в безодню, не страждай, не бийсь,
Твої ж бо скалки, немічні і кволі,
По світу у стражданні рознеслись.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
До чого болем обливати думку
І сіять в ній пшоно розчарувань?
Щоб мов би пригасити, хай на мить лиш
Пекучий дим від спалахів бажань?
Що значить все це? І що значить віра,
В якій себе гартую повсякчас?
І що отримую від почуттів натомість? –
Та їх самих, ще більше, кожен раз!
Так, не потрібні сподівання, марні мрії,
Коли реальністю наповнені серця.
Я усвідомлюю. Та все одно в на дії,
І чашу болю доливаю по вінця.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015
Що значать почуття, якщо від них у серці рани
Нестримним болем ллють шалену кров?
Навіщо це? – чи щоб душа страждала?!
На що здалась мені така любов?
Що значать сльози, що бува, їх сипле
Нестримний вир душі сумних очей?
Їх би спинити тихе капотіння,
Та зайві спроби проливають більше, ще.
Навіщо твердь тілес недосконалих,
Сраждає ж ними здолена душа,
Бо легкості й прозорості не має
Здійнятись високо, куди завжди бажа.
Що значить фраза «я тебе кохаю»,
Що значить є любов, а що – її нема,
Коли від неї в муках хтось конає,
А в когось в серці холод, сніг, зима?
Навіщо ж тоді подих слів гарячих,
Натхненний опис світлих й ніжних мрій,
Яким, можливо, здійснення далеке,
Що так властиве і душі моїй?!..
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Я на дні серця загубила розум
І не спроможна знов його шукать,
Я забуття собі стромляю в душу й мозок,
Й несила десь свідомість знов піймать.
Блукаю в собі, в темних лабіринтах
Між тисяч обіцянок, марних мрій,
І десь далеко у мені ще б’ється тихо
Болюче серце, колись сповнене надій.
І втративши всю милість сподівання,
Кінця не буде журбам у журбі,
В якій я захлинаюся скорботно
Німим коханням, що мовчить в мені.
© Жанна Білавич, 21.04.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Чого тобі? – Так, бачу, ти страждаєш,
Душа моя, чому ти вся в огні
По грішнім пломені думок витаєш
І не даєш земного спокою мені?
Чи не тому, що вік в тобі шукала
Тих почуттів, яких ще можеш дать,
Натомість них лиш пустку я лишала
Й збирала грішно ніжну благодать?
Напевне, правда, я тебе зморила,
Та дай мені чуттів янтарну мить!
Щоб я ще раз любов в тобі зігріла,
Й більш нічого для мене вже робить.
Мій дух в мені, прошу тебе, воскресни!
Про це просила і благала ще колись.
Нехай в мені тобою квітнуть весни,
Що вже навколо серця так звились.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
Якби пізнати усю суть людських страждань,
Збагнуть нарешті усі таїнства кохання,
Тоді б не вистачило часу і чекання
Сягнуть хоча б земних душі світань.
Якби дійти до смислу слів любові,
І цим торкнути струни почуттів,
Тоді, мабуть, не стало б й поготів
Сухих бажань, що нам давно відомі.
Якби хтось вмів по-справжньому любить
І ціну почуттям нестримним знав,
То, може б і кохання не питав
І міг би у нім вічнім щасно жить.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2015
В моїх серцях ще б’ються почуття.
Вони – мов синь у небі світанковім,
Без них нема щасливого життя
Виткій, нестримній і палкій любові.
В моїй душі пливуть ще небеса,
І тисячі є грішних небокраїв,
Де сподівань невидима сльоза
Всю суть моїх жадань в собі тримає.
В моїх думках слова іще мовчать,
Не треба витрачати їх даремно,
Щось залишить в собі, а щось почать
Потроху у життя вливать нікчемне.
В моїх очах ще повно гіркоти,
Щоб туди слалося кохання вище,
Мені ще тисячі доріг пройти,
А як подумать, то для чого і навіщо?
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015
Я залишила мій гарем бажань.
Я не полину більш за ними у безодню
Стрічать ще тисячі хмурних світань,
Щоб в них втопити хутко щастя й волю.
Я вже покинула ті пестощі душі,
Що без жалю дражнили лиш свідомість,
А душам залишалося грішить,
Щоб в тім гріху, не в щасті, жить натомість.
Я більш не прагну тих палких низів,
Що є лиш сценою пародії на щастя
І стрімким летом швидкоплинних днів
Приваблюють сердець болючі страсті.
Я хочу неба, світлих вічних мрій,
Я так молю, щоб стало все інакше,
Щоб щире почуття жило в душі моїй,
Те найніжніше, найпрекрасніше, найкраще.
© Жанна Білавич, 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2015