| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
8.05.19
Я залишусь в твоєму житті занозою
Чи загрозою,
І у пам'яті твоїй спогадом,
Ти у моєму – стогоном.
Якби вміла душа розмовляти!
А може стріляти?
Вона б закричала,
Для пострілу болю замало.
Якби серце не вміло любити?
Що ж робити?
Якщо рветься воно на шматочки
Очі спати не хочуть.
Я залишусь
Тебе не буде
Ти як примара,
Ціна зависока
За щастя захмарне.
Не моє воно було,
Не моє вже й буде.
Якби серце на мить заснуло?
Якби ж?
Сталося б чудо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2019
19.11.2017
А може ніхто його колись не цілував
І не читав про динозаврів на ніч,
А може слова теплого він не чекав
Тому і є – духовний той параліч.
Ти не суди як бачиш десь на лавці,
Хтось спить не по погоді і сумний
І з висновком осудливим не квапся,
Бо міг би бути на тім місці ти.
Якби тебе не до любили у дитинстві,
Якби не дочитали той мільйон казок
Ти не дивись презирливо – п’яниця,
А спробуй ти зробити хоч би крок.
У кожному із нас живе людина,
У кожному ховається і звір,
Якби тебе колись не до любили,
Ти був би на тій лавці. Ти повір!
В нас місія у всіх одна – любити,
Хто любить, той виконує закон.
З любов'ю в світі легко жити.
Любов це диво, дар... Любов це Бог!
Як любиш - Божа ти дитина,
Даруй те, що отримав задарма
І пам'ятай, що кожен є людина,
Хоча на лавочці ночує без пледа.
Люби усіх. Дарма, що не та раса,
Не та культура чи її нема...
І з висновком, друже мій, не квапся,
Просто даруй те, що отримав задарма!
Christine@
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019
9.02,16
Так пахне весною,
Весна - це початок творіння,
Не пройдений шлях,
Приліт з далеких країв -
Журавлів,
І все прокидається,
Приспане зимовим успінням,
Нове прибуває на крилах нестримних вітрів.
Так пахне весною,
Її аромат у повітрі,
Все свіжі бруньки прикрашають кущі,
Візерунки зимові неначе рукою хтось витре,
Коли зацвітає весна у душі.
Коли пахне весною,
Природа наповнена співом,
Талановитих, невтомних, живих цвіркунів
І соком березовим наповняється,
Ніби молодшає тіло,
Так хочеться жити, творити, любити,
Коли оживає усе навесні.
Cristine@
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
березень 2004
Ми приїжджаємо усі сюди
І все навколо мило й любо посміхається,
А на щоках і в очах сліди,
Тих сліз якими дома ми прощаємось,
А в посмішках о тих лиш купа фальші
І ти із сумом думаєш собі
такий початок, тоді що вже буде дальше
І в серці місце лиш відділене журбі.
Тут море, пальми й більш ніж половина року,
Тепло і сонце, що не так вже сяє,
А де ж наш сніг, калина, горобці, сороки
І лісу, й зелені таких не має.
Нема землі такої, чорнозему,
Усе навкруг із каменю червоного,
Ми тут назавжди будем чужоземці,
Хоч скільки часу будем тут задовго.
А як з людьми ти починаєш спілкуватися,
Вони хвалять й дивуються яка ж ти сильна
І нам також лишається фальшиво посміхатися:
" Так сильна та безцінна та невільна!"
Ти думаєш собі і з сумом повторяєш:
"- Візьми собі ту силу,
Віддай мені діти,
Що в дома лишила,
Вони ж мої квіти!"
Сумління жорстоке тобі докоряє,
Не можу терпіти й "комок" підступає,
Гарячий до горла і сльози в очах!
Чому воно так є? Чому у чужих ми краях?
Чому я не можу ту рідну усмішку
Побачити, торкнутись?
І сльози безмовні на ліжку.
І нам залишається щиро молитись,
Щоб в рідній країні могло щось змінитись,
Щоб ми вчили й ростили своїх дітей,
Доглядали й любили своїх людей.
І нам залишається щиро лиш вірити,
Не буде ще довго наш край у руїнах,
З терпінням чекати і мріями міряти
Той час коли зацвіте ще і наша країна.
Christine@
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2019
22.08.07
З тихим мереживом із золотого дня,
Ніч розпрощалася ховаючи зорю,
Щасливим подихом свіжість вдихаю я
І хочеться кричати:
-Я люблю!
Пташиний спів звеличує природу,
Око милуючи квіти цвітуть,
А в мене є звабляюча нагода,
Тобі співати:
- Я тебе люблю!
Навколо трави польові шлють аромати
І паморочиться від цвіту мигдалю,
А я не втомлююся повторяти,
Одне й те саме:
- Я тебе люблю!
Потоком щастя виринає з серця
І я із радістю комусь його проллю,
Воно ж нестримне невгамовно рветься,
Тому що я тебе люблю!
Радіє все чаруючи навколо,
Не залишаючи місця жалю
І забувається недобре й дріб'язкове,
Від чарівної фрази:
-я люблю!
І хай які нас ждуть випробування,
Я все те переможу і стерплю,
Бо у душі живе моїй кохання,
А на устах завмерло:
-я люблю!
Christine@
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2019
Перепрошую за сленг і за гострість - написане стосується мене найперше! ))
Як хочеться розбити телефон
Й всі гаджети аби не було інтернету
Для чого всі ті нетбуки айфони,
Коли ми люди стали мов портрети
3d портрети неабиякі,
Ще пальцями ворушим і очима,
Залежні віртуальні маніяки,
В мережі світовій мов пілігрими.
Чи визнати хтось зможе так про себе,
Чим більше у фейсбуці я онлайн,
Тим я самотніший, тим більше мені треба,
Реальних зустрічей, подій і спілкування.
Не треба розбивати це ж прогрес,
Поганого нема у світовій мережі,
Мінімізуючи цей "зависаючий" процес
І ставлячи конкретні межі.
Порою вимкнути "продвинутий" андроїд
Оком поглянути навколо не завадить,
А може потребуючий хтось поряд
Саме без тебе не знаходить ради.
Як станемо чуйніші люди,
Не лиш своєму догоджати его,
Настане мир навколо нас і всюди
І ні один не налякає нас агресор
Любити – заповідь найбільша,
Любити не зважаючи на втрати,
А нагорода вічності без перебільшень,
Для тих хто до кінця буде змагати!
Christine@
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825476
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2019
́Коли біда тягарем лягає на плечі,
Коли слова потіхи недоречні,
А очі вже засохли від печалі
І треба попри все іти ще далі,
Нехай Господь додасть ще сили,
Бо сила наша в нашому безсиллі,
Нехай скріпляє душу, серце й тіло,
Хоч як би кровоточили й боліли.
Для тих хто з Богом нема сметрті,
Отчі обійми щиро розпростерті,
Після життя ...нове вічне життя,
Хоча назад нема вже вороття,
Та є надія, віра, є любов,
Що переможуть будь-які окови
І заспокоять, і приглушать болі,
Бо все, що є підвладне Божій волі!
Коли не сила йти, а треба йти,
Заради тих кому потрібна ти,
Нехай Господь додасть всіх ласк,
Щоб пережити нелегкий той час!..
Коли біда нестерпна на плечах
І смуток невимовний у очах,
Хай Матір Божа береже Покровом,
А рідні й близькі добрим словом!
Коли ж для кого Бог все уповання,
То не назавжди буде і страждання,
Розлука болісна вона не назавжди,
Для тих хто вибирає з Богом йти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611237
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.10.2015