Makkilan

Сторінки (1/59):  « 1»

Доля поета

#WIP
Цікаво,  чи  доля  поета,  хіба  лиш  тим  є  не  легка
Що  з  нього  кожен  зробити  може  генія  чи  ж  дурака,
І  грань  оця,  мені  повірте,  більше  ніж  крихка,
Бо  у  поета  між  словами  і  життям  межа  тонка.

В  поеті  бачать  більшість  нереальну  героїчність,
Бо  кожен  раз  кида  слова,  немов  у  вічність,
Та  є  одна  у  цім  страшна,  брутальна  реальність,
Що  їх  теж  колись  поглине  чиясь  банальність

Поету  страшно  в  когось,  знову,  безнадійно  закохатись.
Перестати  з  думкою  фанатів  рахуватись,
Щоб  одна  людина  віршем  могла  дивуватись,
Або  як  це  колись  бувало  -  потім  знову  дурнем  зватись.

Вам  не  уявити  як  це  комусь,  ночами,  писати  вірші,
Комусь  кому  на  них  відверто  плювати,    і  Вам  до  душі,
І  себе  за  ще  одну  спробу  картати,  бо  Ви  просто  чужі.

А  ще  поети  часто  свої  думки  звикли  у  віршах  ховати,
Їм  насправді  дуже  цікаво  за  читачами  спостерігати,
І  дивитися  чи  хтось  бува  зможе  посил  вгадати
#WIP,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2019


Магніти

Скажу  як  десь  хтось  мовив,  колись,  що  я  і  ти
Ми  двоє,  у  цім  світі,  неначе  магніти.
Я  мінус,  ти  плюс.  Нас  не  всім  зрозуміти.
Пустіть  по  нас  струм  -  ми  будемо  більше  хотіти,
Один  одного  поближче  до  себе  пустити.

Вам  треба  у  нас  дюжину  метелевих  цвяхів  встромити,
Ми  їх  іскри  пускаючи,  будем  крутити,
Як  стрілки  годинника  один  за  одним  будем  ходити,
Я  як  хвилинна  буду  намагатись  тебе  наздогнати,
Ти  як  секунда  будеш  від  мене  завжди  втікати.
Я  ж  на  нулі,  завжди,  буду  на  тебе  чекати.

Можна  в  годиннику  і  без  секунд  обійтися,
І  з  іншими  стрілками  я  міг  би  зійтися,
Та  з  ним  теж  час  велить  розійтися.
Тому  в  північ  я  кричу:  "схаменися".

Я  волів  би  годинник,  із  середини,  зламати,
Щоб  простір  перестав  існувати,
І  час  більше  не  міг  крокувати.
Щоб  ми  назавжди,  на  нулі,  залишились  двоє,
Як  справжні  магніти,  один  одного,  до  себе  тягати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2019


Ти диво (Анастасія)

Я  не  знаю  як  це,  коли  тобі  посміхається  Месія,
Та  я  запам'ятав  як  це  зручно  робить  Анастасія.
Від  цього  кудись  зникає,  моя  звична  депресія,
І  серед  думок  про  неї,  ростворюється  саморепресія.

Як  завжди  знайомство  обійшлося  раптово,
Я  йшов,  кудись,  куди  мені  йти  було  не  обов'язково,
І  пересікнувся  із  голубими  очима,  хіба  випадково,
Мушу  сказати  вони  виглядають  чудово.

В  торговому  центрі,  серед  штучних,  сірих  мас
Я  помітив,  одну  її,  без  макіяжу,  і  без  прикрас,
Роздивився  не  у  профіль,  а  прямо  в  анфас,
І  зрозумів,  що  настав  діяти  час.

Підійти  і  заговорити  про  щось  ніяково,
В  процесі  розмови  номер  спитати  прозово,
А  потім  якось,  колись,  зустрітись  наживо,
І  через  деякий  час  їй  сказати  віршем:  "Ти  диво".

І  я  не  зможу  пояснити  це  без  невдалих  теорем,
Що  викликає  у  мене  безліч  ідейних  проблем,
Та  її  не  передати  жодним  вдалим  віршем,
Можливо,  бо  я  зачарований  її  дитячим  лицем,
Як  раніше  не  баченим  естетичним  взірцем.  

Складно  вгадати,  що  думає  Анастасія
Тому,  інтуїція  це  свого  роду  моя  надія,
Що  між  нами  буде  безперервна  взаємодія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824976
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.02.2019


"Курви", або "Привіт моїм товаришам Маяковському та Есеніну"

 Не  ті  курви,  котрі  широко  розтягують  рот,
 Жеби  потім  туди  покласти  бутерброд,
 А  курви  ті,  що  хочуть  Ваших  кровних  банкнот.

І  навіть  не  ті,  хто  сказав  мені  "ні"  минулої  ночі,
Бо  бачте  забув  сказати  про  гарні  ті  дівочі,
Блакитні,  зелені,  чи  карі  очі,
Натомість  звернув  увагу  на  губи,  пролетарські,  робочі  !

Задумайтесь  тільки:
"Більшість  коштує  максимум  гривень  300,
Не  відають  смаку  пістона  у  тракториста,
Чи  у  такого  як  я  авантюриста."

Можливо  тому,  що  Вуйко  відкладує  гроші,
І  пише  сердечні  признання  щоночі,
Або  ж  просто  боїться  від  вас  підхопити  воші,
Хоч  беззаперечно  те,  що  ви  люди  хороші.

А,  можливо,  тому  винна  ваша  самооцінка,
Як  на  брендовий  одяг  в  магазині  націнка  ?
Вмовили.  В  такому  випадку  проіндексована  оцінка:

"Ось,  нате,  тримайте,  гривень  500,
І  ширше  відчиняйте  свій  рот,
Але  не  чекайте  туди  бутерброд,
Бо  я  ще  той  моральний  урод"

А  ще  курви  ті  хто  в  біді  залишив  друга,
Коли  йому  подзвонила,  чи  написала  соціально-активна  подруга,
В  котрої,  можливо,  є  кожна  четверта  венерична  недуга,
Або  котра  може  у  твого  друга  розмір  сказати  друга  ?

А  ще  курви,  котрі  щоденно  і  без  перерви,
Мої  на  міцність  випробують  нерви.
Повірте,  їх  там  нечисленні,  трудові  резерви,
Щоб  спокійно  і  методично  помістити  вас  у  консерви.

А  ще  є  курви,  котрі  переді  мною  в  боргу,
Бо  я  слухав  їх,  часом,  п'яну  і  не  адекватну  пургу.
Ну,  але  колись  ви  займете  таку  ж  чергу,
І  передам  вас  у  руки  сімейному  хірургу.

Курви,  ще  ті  хто  має  довгі,  жирні,  як  граблі  руки.
Ех,  повірте,  ми  Вам  їх  ще  пообломуєм,  ***  !
Якщо  ж  ні,  то  скоро  ми  усі  будем  курити  "Прилуки",
І  святкувати  в  холодних  квартирах  акт-об'єднання  "Злуки".
І  ми  будемо  мати  вас  у  дупи,  скрізь  ваші  пафосні  брюки.

А  ще  курви  мого  самотнього  серця  дами,
За  якими  я  бігав  юними  роками,
І  до  них  звертався  своїми  чесними  віршами,
Бо  тоді  ще  не  був  знайомий  з  такими  блядьями,
З  підозріло  прищавими  писками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019


Завжди роззява (Ірина)

В  моїй  голові  постійно  одна  і  та  ж  картина,
На  ній  Я,  а  поруч  ця  дівчина  неймовірно  красива,
Котру  знаю,  ніби  давно  і  називається  -  Ірина,
Її  вечорами  уявляю.  Як  ту  одну,  та  своя  єдина.

Тепер  причина,  чому  я  не  сплю  до  пізна  -  має  ім'я.
Можливо,  що  все  лиш  тому,  що  якась  її  частина,
Ніби  самого  мене  загублена  десь  половина  ?
На  це  питання,  до  ранку,  в  мене  є  ще  година.

Над  моїми  думками  вона  власна,
Не  лише  тим,  що  від  природи  прекрасна,
Її  очі,  в  моєму  понурому  житті,  як  погода  ясна,
І  на  серці  знову  розквітла,  запахла  весна.

У  неї  доволі  цікавий  склався  характер,
Я  не  інженер,  та  певен,  що  він  як  реактор,
І  важко  в  своїй  поведінці  і  словах  врахувати  цей  фактор,
Та  благо,  що  в  телефоні  для  таких  як  я  є  текстовий  редактор.

Їй  складно  повірити  у  мої  слова,
Бо  чимось  іншим  зайнята  її  голова,
А  в  моїй  останнім  часом  тільки  вона.
Звідти  її  не  вимиє  навіть  пляшка  вина,
Випита,  самотньої  ночі,  залпом  до  дна.

Натомість  приходить,  зовсім,  інша  мислина:
Я  хочу,  щоб  вона  стала  моя  дівчина  любима.
І  можливо  якось  складеться  так,  що  у  нас,  навіть  буде  дитина,
І  я  певно  був  би  щасливий  знати,  що  вона  моя  дружина.

Ех,  я  ...  і  моя  хвора,  не  виправдана,  уява.
Це  кожного  вечору  якась  дивна  забава,
Яке  ж  кохання  для  тих,  коли  кожна  ця  справа,
Наглядно  демонструє,  що  ти  завжди  роззява  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817991
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.12.2018


Моє божевілля - це ти

Чуєш  ці  удари,  десь  в  грудях,  знов  ?
Це  серце,  отже  в  венах  заворушилася  кров.
Мабуть,  що  тахікардія,  або  ще  раз  любов.

Я  вічно  вештався  десь  по  ночах,
І  пройдену  відстань  міряв  не,  в  кроках,
А  в  кимось  пронумерованих  календарних  роках.
   Шукав  тебе  у  різних  містах  і  їх  темних  дворах,
В  телефонах,  і  їхніх  програмах,
блогах,  журналах,  часом  на  недитячих  каналах.

   Не  спав.      Через  тебе.
Мішки  під  очима  мають  колір  вугілля.
Звучить,  це  хіба  не  як  божевілля  ?
Що  прожито,  без  тебе,  ніби  ціле  життя,  
але  це  всього  лиш  ціла  неділя,
І  почуваюся  як  покинуте  геть  немовля,
А  твоє  мовчання  і  відмови,  справно  нагадують,
що  я  всього  лиш  теля.

Сотня  пропозицій  зустрітись  -  ніби  торгівля,  
А  отримати  знижку  -  даремні  зусилля.
Для  тебе  я  завжди  біля,  а  ти  сама  по  собі,
Що  набагато  гірше,  ніж  суботнє  похмілля.

Якщо,  між  рядків  уважно  читати,
То  все,  що  я  зміг  би  тобі  зараз  сказати:
"Від  безсоння  мене  не  спасти,
І  від  думок  про  тебе,  не  можна  втекти,
Як  цей  текст  не  крути,  та  моє  божевілля  -  це  ти."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2018


Тобі цей світ не спасти

Можна  багато  робити  спроб,
Напрацювавшись  ніби  чорнороб,
І  чекати  поки  хтось  поцілує  в  лоб,
Перед  тим  як  тебе  покладуть  у  "гроб".

Я  не  хочу  бути  цинічним,
Та  вірш  має  бути  логічним,
А  кохання  мусить  бути  вічним,
Ну  і  звісно  -  зустрічним.

Кинемо  в  новини  ще  раз  провокацію,
Відновимо  вже  не  державу  а  націю,
Розпалимо  нову,  вогневу  революцію,
Розвалимо  корумповану  коаліцію,
І  на  нас  подадуть  заяви  в  міліцію,  або  поліцію.

Тут,  у  дитинстві  пропонують  не  конфети,
А  дешеві  кольорові  сигарети.
Вечорами  п'ють  не  чай  з  ромашки,
А  залпом,  пиво,  і  те,  зазвичай,  із  пляшки.

Молодь  вихід  шукає  за  кордоном,
В  руках  із  Українським  дипломом  !
А  ті  хто,  в  віці,  полюють  за  картоном,
Немов  за  харчовим  талоном.

Я  пам'ятаю  час  коли  ще  вірив  у  майбутнє  України,
Та  під  моїми  ногами  майже  не  залишилося  цієї  країни.
Внизу  бездна,  навколо:  руїни
Підвипивші,  тротуарні  бабуїни.
Інші  не  менш  говірливі  тварини.
Невже  тут  немає  місця  для  людини  ?

Тобі  цей  світ  не  спасти,
В  соціальних  мережах  роблячи  пости,
На  могили  павших,  ставлячи  хрести,
Сіючи  квіти,  що  не  захочуть  цвісти,
Саджаючи  дерева  що  не  будуть  рости.

Навіть  справ  сотня,  чи  тисяча  добрих,
До  життя  не  повернуть  ні  одного  з  хоробрих,
Не  зведуть  зі  світу  жодного  з  недобрих.

Наші  життя  визначені,  не  тут  -  а  на  дні,
Десь,  далеко,  отам,  угорі,
Не  факт,  що  безпосередньо  над  вами,
Бо  хто  хоче  бути  в  одній  площині  разом  із  нами  ?

Якщо  ти  бажаєш  підійнятися  вгору,
Тоді  скоріш  в  собі  гаси  і‘скру.
І  з  нами  мерщій,  подібно  актору,
Грати  в  цю  унікальну  ігру.

Бий  в  спину  тих,  хто  перед  тобою,
Іншим  кажи,  що  краще  за  твоєю  спиною,
Йди  по  черепах,  пишайся  собою.
Та  пам'ятай,  що  треба  ще  розібратись  зі  мною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2018


Просто. Я все пам'ятаю в деталях.

Просто.

Я  все  пам'ятаю  в  деталях.
Ти  приходила  у  моїх  снах:
Одягнута  в  легку  блузку  і  льняних  штанях,
Була  взута  в  легких,  літніх  сандалях,
Йшла  по  мого  серцебиття  вертикалях.
А  я  тримав  для  тебе  цукерки  в  своїх  кишенях,
Вдихав  запах  твого  волосся,  
намагаючись  його  залишити  в  своїх  легенях.

Пам'ятаю,  як  зіпсував  твою  зачіску,
Коли  ми  двоє  ходили  на  річку,
Як  ти  змерзла  і  я  загортав  тебе  у  своїм  рушнику,
І  зубами  вчепився  за  вушко.

А  ще  як  у  ліжку  дивились  кіно,
І  хтось  на  постіль  розлив  червоне  вино,
Як  цілував  тебе  по  дорослому  і  ненаситно,
А  ще  Сонце,  що  підглядало  через  вікно.

Як  ти  кричала  на  мене,  що  не  намальована,
А  я  сміявся,  бо  бачив  як  ти  була  дощем  розфарбована,
А  ще  як  твоя  шия  була  під  шарфом  захована,
Бо  випадково  мною  була  поцілована.

І  як  ти  мені  не  давала  поспати,
Тільки  замовчимо,  ти  знову  почнеш  розмовляти,
І  череду  тих  питань,  що  треба  задати,
А  потім  зранку  знову,  вставати.
Відкривати  штори,  Сонце  впускати.

Ми  обоє  валялися  на  теплому  пляжі,
Дивились  один  одному  в  очі,  ніби  не  чужі,
І  на  залишені  морем  калюжі,
І  нами  залишені  миті  на  колажі,
Коли  це  все  розчинилось  у  віражі.

Шкода,  що  все  це  було  всього  лише  сном;
Про  що  я  казав  напочатку,  ще  перед  вином;
Який  став  для  мене  незабутнім  прокльоном,
А  може  від  інших  снів  моїм  порятунком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2018


Вся справа у твоїх очах.

Ти  для  мене  стала  параноєю,
Та  ти  ніколи  не  будеш  моєю,
І  засинаю,  завжди,  не  з  тобою,
А  якоюсь,  іншою,  своєю  "нею".

Вся  справа  у  твоїх  прекрасних  очах,
І  думках  про  тебе,  не  доспаних  ночах.
І  хоч  тебе  немає  у  моїх  руках,
Ти  завжди  поруч,  у  моїх  снах.

Можливо,  ти  перестанеш  мені  снитись,
І  десь  випадково  нам  доведеться  ще  раз  зустрітись,
Я  не  відверну  від  тебе  очей  і  собі  не  дозволю  проснутись.

Ти  дівчина,    ніби  з  іншого  твору,  або  життя,
Казкова,  загадкова,  і  така  випадкова
Як  кожна  моя  ідея  бредова,
Котрою  повсякчас  забита  голова.

Ти  завжди  говориш  в  моїй  голові,
А  я  пишу  вірші,  тобі.  Ніби  ти  у  душі.
Насолоджуючись  спокоєм  на  самоті,
Я  не  думав  що  існує  кохання  у  цьому  житті,

Та  ти  стала  його  маяком,
Наближення  берегу  добрим  знаком,
А  я  був  для  тебе  всього  лиш  диваком,
І  залишився  не  зрозумілим  чужаком.

І  кожен  із  нас  самі  по  собі  живемо,
Шансів  жодних,  що  ще  раз  себе  ми  знайдемо
Як  прийшли  у  світ  одними,  так  і  помремо.

Я  готовий  заради  тебе  навіть  померти,
Чи  просто,  без  тебе  можу  я  вмерти.
Звісно  якщо  ти  мені  це  дозволиш,
Або  просто  ти  ніколи  зі  мною  не  заговориш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2018


Коли їдеш далеко плацкартом

Коли  їдеш  далеко  плацкартом,
То  все  далеко  пішло  не  по  фарту
А  раніше  тобі  це  здавалося  жартом,
Як  шулер,  що  викидує  козирну  карту.

Запах  смачної  цибулі,  пива,  ковбаски  ?
Та  ні,  всього  лиш  пітної  баби-Параски.
І  знаєш  це  все  насправді  не  казки,
Коли  ти  розумієш  що  ніс  зазнав  запах  поразки.

І  не  треба  зустрічі,  з  Богом,
Щоб  задуматися  під  яким  тут  я  предлогом.
І  хочеш  десь  подітись  по-швидше,  бігом.
Та  почекай,  ти  познайомився,  тільки  з  прологом.

А  як  тобі  запах  сальних  шкарпеток  ?
Хочеться  в  носа  пару  вологих  серветок  ?
Запахи  всієї  країни,  
слідом  за  поїздом  по  цілій  Україні  !

Може  ти  хочеш  трішки  поспати  ?
Чекай,  тут  хлопці  зібрались  бухати.
Можеш  по  перегару  їх  тут  впізнати.
Терпи.  Хтось  з  них  встиг,  в  туалеті,  вже  наблювати.

І  тут  дівчина  з  сусіднього  купе,  тобі  кидає  глазки,
Її  матір  тобі  бажає  не  дожити  до  паски.
Не  врятують  тебе  вже  всілякі  відмазки,
Коли  допомоги  проситиме  мати  баби-Параски

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792957
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.05.2018


Останній хто сміявся

Признаюсь,  що  все-таки  втомився,
Проте  я  часом,  таки,  не  зупинився,
Хоч  хтось  із  вас  на  це  молився,
Та  все  ж  під  моїм  туфлем  опинився.

Я  ненадовго  перепочити  зупинився,
Все  правильно,  я  ніде  не  помилився,
І  не  спроста,  тут,  я  опинився,
Мені  сон  про  це  давно  приснився.

Мимоволі  назад  я  обернувся,
Від  цього  я  не  проснувся,
Впевнено  і  щиро  посміхнувся,
І  знову  від  землі  відштовхнувся.

Поволі,  неспинно  на  верх  підійнявся,
За  мною  ніхто  не  угнався,
Байдуже  на  тих,  хто  в  спину  вдивлявся,
Я  ж  є  останній  хто  сміявся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790164
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2018


Смерть

Це  взаємна  і  приємна  честь,
Що  я  не  здатний,  відігнати  геть,
Думок  про  пані  смерть.

Це  почалося,  давно,  ще  у  ранці,
Відтоді  ми  крутимось  у  танці,  
Заманила  мене  у  цю  круговерть,
Відтоді  думок  про  неї,  не  менше  як  чверть.

Буває  що  хочеться  її  заполучити,
Приманити,  спокусити  і  нагло  вкусити,
Про  те  ця  кокетлива  пані,
Прийде  тоді,  коли  Ви  їй  будете  жадані.

Зустрічався  із  нею,  я  навмання,
І  зміг  розгледіти  хіба  що  вбрання,
Красиве,  що  зупинило  дихання.
Немов  із  першого  погляду  кохання,
Вона  припинила  серця  мого  коливання,
Та  вона  не  оцінила  мої  переживання.

Повернула  мене  до  мого  простого  життя,
Сказавши,  щоб  я  йшов  шукав  сенс  буття.
До  кого  є  почуття,  ті  цілував  дівочі  вуста,
Виростив  власне  дитя.  Пізнав  довголіття,
І  вже  коли  проживу  ціле  століття,  
Вона,  якщо  матиме  час,  спине  серцебиття.

Я  би  з  нею  зустрівся  ще  раз,
Таємно,  не  на  показ,
Прихопивши  з  собою  кілька  прикрас,
Та  декілька  люблячих  фраз,
З  надією,  що  їй  подарую  екстаз.
Та  вона  на  мене  тримає  пару  образ,
Тому  зустрінемось,  коли  прийде  мій  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018


Я пишу вірші

Я  пишу  вірші  яким  притаманна  інверсія,
Не  лише  тоді  коли  мені  відчутна  депресія,
У  поезії  вона  не  єдина  месія,  є  і  інша  надія,
Я  все  таки  маю  ще  мрію,  що  на  смак  ейфорія.

Буває  що  я  таємно,  безнадійно  сумую,
Навіть  тоді,  коли  з  когось  безсердечно  глузую,
Та  пояснити  це  кожному  я  не  планую,
Зазвичай,  якесь  божевільне  весілля  запропоную.

Мене  інколи  зрозуміти  складно,  що  жах,
Тим  паче,  якщо  не  шукати  змісту  в  словах,
Особливо,  коли  копирсаюсь,  в  душах,
Чи  переконую,  що  щастя  не  у  грошах,
Пояснюючи  це  у  своїх  банальних  віршах.

Я  не  малюю  відомих,  пам'ятних  картин,
Не  шукаю  поважних,  вдалих  причин,
Щоб  добирати  рим,  до  слів  частин,
На  це  потратив  вільних  40  хвилин,
З'єднав  воєдино  кілька  самостійних  істин,
Аби  написати  вірш,  що  забудеш  за  пару  годин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789597
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.04.2018


Чому являєтесь у сні ?

Зазвичай,  я  втішаю  себе  своїми  віршами,
Довгими,  затяжними  вечорами.
Проте,  сьогодні,  я  скучив,  тільки  за  Вами.
Так,  ніби  ми  не  зустрічались  роками.

Ви  підозріло  часто  у  моїх  думках,
Ніби  я  писав  про  Вас  у  своїх  віршах,
Про  те,  ніби,  Ви  раніше  були  у  моїх  очах,
Так,  ніби  та,  котру  я  би  носив  на  руках.

Щось  перекрутилося,  ніби,  це  у  моїй  душі,
І  я  здогадався,  що  писав  про  Вас  у  вірші,
Що  справді,  так,  вони  дійсно  Ваші,
І  якщо  Ви  не  проти,  то  скажу,  що  наші.

Мені  це  вдалося  вловити  хіба,  що  мигцем,
Бо  Ви,  напевно,  були  колись  моїм  віршем,
Проте,  тепер  Ви  стали  сонячним  днем,
Котрий  поглинув  мене  своїм  вогнем.

А  ще  ми  ми  зустрічалися  у  моєму  сні,
І  прокинувшись  я  довго  сидів  на  вікні,
Бо  щось  було  не  зрозуміло  мені:
Чому  являєтесь  у  сні  ?
Чому  я  хочу  згоріти  у  Вашім  вогні  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2018


Давай не будем псувати момент

Як  мені  подобається  бути  поруч  з  тобою,
Це  не  кохання,  я  не  знаю  що  це  зі  мною.
І  ти  погодишся,  що  це  не  любов,
Однак  я  зроблю  цю  помилку  знов.

Знаєш  ?  Ми  зараз  могли  би  віддатись  бажанням,
І  бездумно,  шалено  займатись  коханням,
Проте  у  тебе,  і  у  мене,  один  аргумент:
Давай  не  будем  псувати  момент.

І  я  не  стану  вимагати  твоїх  поцілунків,
Можливо,  буде  краще  сказати,  що  ми  у  статусі  друзів  ?
Однак,  підмічу,  що  не  згідно  сучасних  шаблонів,
Проходить  перебіг  наших  стосунків.

А  ще,  я  не  звик  лягати  спати  на  спині,
Мабуть,  доведеться  зробити  це  нині,
Бо  ти  закинула  руку,  і  лежиш  на  лівому  боці,
А  я  дивлюсь  на  твоє  обличчя,  на  твої  заплющені  очі.

Зізнаюсь,  що  я  не  зможу  сьогодні  заснути,
Скажу  відверто,  бо  двох  речей  я  боюся:
Я  або  прокинуся  сам,  або  у  тебе  влюблюся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018


Картина (Юстина)

Мною  будет  нарисована  картина
Девушке,  имя  которой  Юстина,
Ведь  она  изысканна,  
Как  лепесток  жасмина.
Такую  хотел  бы,  каждый  мужчина,
Но  она,  как  истина  одна.

Даже  глупцу  будет  видно,
А  дуре  будет  завидно,
Что  красоты  и  ума  она  не  лишена,
И  не  только  этим  прекрасна,
Ведь  в  поцелуях  тоже  пристрастна.

Только  того  мне  не  видна:
"В  кого  она  влюблена  ?
Возможно  есть  какая-то  причина,
Что  любви  она  лишена  ?
Чувствует  ли  себя  вечерами  одна  ?"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773987
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.01.2018


Тополя (Олі)

Висока  й  струнка  неначе  тополя,
Я  пишу  віршик  дівчинці,  котра  називається  Оля,
Красива,  немов  весняна  квітка  серед  дикого  поля.

Пам'ятаю,  що  познайомився  з  Вами  доволі  незвично,
І  як  завжди  на  початку  вів  себе  трішки  цинічно.
Та  згодом  спілкуватися  з  Вами  стало  привично,
І  я  перестав  посміхатися  як  зазвичай  іронічно.
Можливо  хтось  скаже,  що  це  романтично  ?

Мені  запам'яталося  кучеряве  темне  волосся,
Цікаво  чи  одразу  слідом  за  мною  воно  б  повелося  ?
Однак  я  потім  уточню,  чи  мені  це  вдалося  ?
Бо  може  це  все  мені  просто  здалося  ?

Ви  часом  демонструєте  цікаві  історії,
Які  про  Вашу  дотепність  посилюють  мої  теорії,
Тому  Вас  доберуся  по  найменшій  траєкторії.

Цікаво  буде  з  Вами  зустрітися:
Чи  вдасться  Вами  зігрітися,
Чи  складно  буде  нам  порозумітися  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018


Мої думки сумні

Я  думав  про  це  навесні,
Що  ми  живемо  у  сні,
З  того  часу  мої  думки  сумні.
Ніби  від  міцного  дурману,
Ми  заблукали  посеред  туману.

"У  темряві  немає  місця  вогню."
-  Це  схоже  на  божевільну  дурню
Бо  Ви  вже  вірите  у  їхню  брехню.

Ви  бачите  що  навколо  ?
Як  гудзики  на  світер  поло,
Помітили  як  замкнулося  коло  ?

Я  спробую  Вам  щось  пояснити:
Не  думайте  що  намагаюсь  здурити,
Я  просто  хочу  дещо  сказати,
Однак  Вам  про  це  доведеться  читати.

Ти  робитимеш  безглузді  речі,
І  від  цього  не  матимеш  втечі,
Цього  Вам  не  казали  до  речі,
Не  хотіли  лякати  малечі.

І  знаєте  чому  вони  здобули  перевагу  ?
Бо  відвертаючи  Вашу  увагу,
Вони  поступово  забирали  Вашу  відвагу,
Тепер  за  нею  Ви  відчуєте  спрагу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769719
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.01.2018


Чорти у Вашім болоті

Я  Вам  напишу  вірша,
Бо  Ви  інших  не  гірша.
Ні  вужча,  ні  ширша

Немов  до  землі  стигла  груша  -  
Ви  та,  до  котрої  тягнеться  моя  душа
І  лиш  тому,  що  Вона  мені  не  чужа,
Мені  для  Вас  не  шкода  гроша.

Я  інколи  хочу,  несамовито,
Вас  за  щось  укусити,
Та  я  мушу  себе  зупинити.
Я  краще  подарю  Вам  квіти,
Чи  будете  їм  Ви  радіти  ?

Я  мовчки  піду,  
і  кожен  окремо,  буде  сидіти,
Ми  ж  вперті,  ніби  ми  діти.
І  поки  тихо  будем  мовчати,
Хтось  у  душі  буде  безнадійно  кричати.
Мабуть,  про  те,  що  неможливо  сказати.

І  хіба  залишившись  насамоті,
Ми  зізнаємось  у  чужій  правоті,
Та  будем  сидіти  в  скорботі,
Як  чорти  у  Вашім  болоті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017


Пасажир у пустому вагоні

Кожен  із  нас  це  пасажир  у  пустому  вагоні,
Вихід  є,  але  ми  у  його  полоні,
Рухаємося  по  зупинках  вздовж  лінії  на  долоні.
Ми  усі  колись  зустрінемося  на  останньому  пероні.

За  вікном  пролітають  відблиски  вуличних  ліхтарів,
Проте  не  відчутно  тепло  їхніх  вогнів,
Як  і  значення  наших  життів,
Та  відлік  прожитих  днів.

І  це  не  Платон,
Хто  першим  придумав  Закон,
Що  похитнутися  повинен  кожен  вагон.
Деякі  з  них,  немов  атракціон.

Зійти  доведеться  не  у  кінці,
А  на  не  чеканій  для  себе  зупинці.
І  залишитися  там  наодинці,
З  собою  у  танці,
На  цій  своїй  останній  стоянці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760750
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2017


Люди

Люди  бувають  дикі,
Є  люди  малі,  а  є  і  великі,
Можуть  бути  прості,  
А  можуть  бути  дволикі.

Є  котрі  спати  не  хочуть  ночами,
Та  ті,  котрі  працюють  цілими  днями,
Або  хто  голову  забиває  злими  думками,
Чи  її  набиває  віршами.

Є  люди  -  свої,
Та  ті,  котрі  тільки  мої.
Ті  що  твої  -  належать  тобі.

Є  ті,  котрі  щиро  всміхаються,
Привітно  вітаються,
Та  з  жалем  прощаються.
Та  ті  що  назад  обертаються,
Підозріло  до  всіх  приглядаються.

Деякі  старанно  навчаються,
Хтось  вже  чимось  займається,
Котрийсь  з  них  голосно  лається,
А  інший  з  кожним  ладнається.

Є  ті,  котрі  смакують  життям,
А  також  ті,  хто  втомились  буттям.
Хтось  з  них  не  ховає  душі,
А  інший  подібний  миші
Собі  шукає  тиші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757921
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 30.10.2017


Чому сумне обличчя мого друга ?

Чому  сумне  обличчя  мого  друга  ?
Тебе  образила  котрась  подруга  ?
Чи  докуча  тобі  якась  недуга  ?
Чи  ти  в  мені  зустрів  недруга  ?

Чому  сумне  обличчя  мого  друга  ?
Можливо  твій  сум  -  моя  заслуга  ?
Чи  може  ти  забув  де  вихід  з  круга  ?
У  тебе  зараз  темна  смуга  ?
Скажи,  звідкіля  така  напруга  ?

Чому  сумне  обличчя  мого  друга  ?
Тебе  зупинила  противага  ?
Хіба  скінчилася  твоя  відвага  ?
Чи  тебе  підвела  моя  шпага  ?

Чому  сумне  обличчя  мого  друга  ?
Якщо  повторятимеш  ніби  папуга,
Тебе  слухатиму,  ніби  я  твій  слуга,
Тобі  помогти  у  мене  до  того  жага.
__________________________________
Як  звільнити  тебе  від  смути  ланцюгів  ?
Я  зможу  з  тобою  поділити  твоїх  ворогів,
Закрити  твою  спину  від  підступних  ножів,
Прийняти  удари  десятків  батогів,
Допоможу  дістатись  далеких  берегів,
Скинути  з  Олімпу  гордих  Богів,
До  розведених  нами  лютих  вогнів.

[i](Спасибі,  тобі,  мій  любий  друже,
Я  бачу,  що  ти  ставишся  не  байдуже
Твоя  турбота  мені  приємна  дуже,
Повір,  що  мені  ніщо  вже  не  допоже
Напевно,  це  якесь  марево  Боже
Бо,  почуваюся  я  довго  не  гоже,
Всередині,  відчуття  якесь  чуже,
Яке  на  попередні  не  схоже,
До  нього  я  відношусь  вороже.)[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750734
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.09.2017


Марія (Мрія)

Зі  мною  трапилась  подія,
Мені  всміхнулась  моя  мрія,
Котра  називається  Марія.
Характер  наче  вогняна  стихія,
Проте  від  нього  не  згаса  моя  надія.

Немов  з  дитинства  колискова,
Шкіра  у  неї  шовкова,
Посмішка,  незвична,  загадкова,
Можливо,  що  взагалі  вона  казкова,
Тим  і  не  типова.

Я  про  таких  читав  чимало  творів,
Однак  у  них  не  бачив  їй  повторів,
І  серед  найпопулярніших  акторів,
Я  не  зустрів  її  узорів.

Не  сплю  до  пізньої  ночі,
На  небі  нічному  прагну  зустріти  ті  очі,
Ніжні,  глибокі,  дівочі.
Байдуже,  що  завтра  будні  робочі.

Я  їй  відправлю  ще  одного  листа,
Наперед  знаючи,  що  він  
між  нами  не  побудує  моста,
Бо  ми  різні  як  старовинні  міста,
І  хоч  відповідь  на  нього  буде  проста,
Мовчазними  залишаться  ті  ніжні  уста,
У  цьому  я  певен,  як  банкір  що  рахує  до  ста,
Навіть  якщо  минуть  численні  свята,  
А  я  доживатиму  свої  останні  літа
Будучи  прикутим  до  цього  хреста,
Я  знатиму,  що  мовчать  ті  ніжні  вуста.

Кажуть  що  є  інші,  схожі  дівки,
Та  лиш  про  одну  мої  думки,
Котрі  в  голові  протирають  дірки,
І  навіть  якщо  я  хочу  від  них  утікти,
Їм  завжди  вдається  мене  віднайти,
Бо  не  випадково  мені  вдалося  мрію  знайти,
Та  випадково  не  вдалось  досягти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017


Струмок

Я,  вночі,  тобі  подарую  дзвінок,  
він  буде  до  того  як  наступить  світанок,  
у  нім  запрошу  тебе  зі  мною  у  танок,
а  ти  відмовиш,  коли  буде  ранок.  

Я  ж  не  люблю  компанійських  гулянок
Я  люблю  розмови  нічні,  в  компанії  двох  філіжанок.
І  саме  їх  палкий  поцілунок,
Це  інколи  від  самого  себе  рятунок.

Я  вечорами  згадую  кожен  свій  вчинок,
І  те  кому  яких  давав  обіцянок.
Та  це  теж  саме,  що  зимою  рахувати  сніжинок,
Чи  скільки  на  пляжі  зараз  піщинок.
Я  краще  собі  зроблю  подарунок
Комусь  іншому  залишу  їхній  рахунок.

Я  піду  подалі  цих  високих  хатинок,
посеред  них  шум,  неначе  це  ринок,
Шукати  ще  не  пройдених  кимось  стежинок,
Щоб  серед  них  відшукати  струмок,
З  яким  зустрічатиму  ранок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732279
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.05.2017


"Бути ? Чи ні ?"

Якщо  запитаєш  себе  бути,  чи  ні.  
Звісно,  що  так  !  Не  тільки  сьогодні.  
Хоча  у  зворотньому  захочуть  переконати  одні,  
Котрі  стопами  торкнулись  безодні.  

А  ти  не  вір  серцям,  котрі  затушили  свої  вогні,
Навіть  якщо  причини  на  те,  були  не  дурні.  
І  посміхайся,  коли  вони  з  тобою  будуть  не  згодні,  
Бо  дивлячись  в  небо  ти  знатимеш  умови  погодні,  
А  не  шляхи  які  звуться  "господні".  

Можливо,  тебе  доженуть  у  ві  сні.
Та  забудеш  про  те,  як  хвилини  нудні,
Котрі  з  тобою  стались  напередодні,
Коли  вухами  пішов,  по  шляху  брехні,
Згадай,  що  істина  десь  в  тишині.

Памятай:
Що  право  прожити  життя  належить  тобі,  
А  не  безликій,  бездушній  юрбі  .
Його  бережи  будучи  з  ними  в  борьбі.

Ти  можеш  сумніватися  у  власнім  бутті.  
Та  ніколи  не  смій  сумувати  у  своєму  житті,
Бо  ніколи  не  пізно  дивуватися  чужій  доброті,
Навіть  якщо  тебе  розчарують,  ті  хто  святі,
Котрі  піддалися  гнилій  простоті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732278
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2017


No leo más libros

Я  більше  не  читаю  книжок,
Проте  начитаних  обираю  жінок,
Не  для  розмови  собі  коліжанок,
А  на  ніч  палких  коханок.

Випиваючи  декілька  кав  філіжанок,
Я  йду  шукати  файних  панянок,
Щоб  розділити  вина  кілька  склянок,
І  станцювати  гарячий  танок.

Я  роблю  у  танці  всього  лише  крок,
Та  тисну  Вас  до  підлоги  і  стінок,
І  цим  викликаю  тремтіння  колінок,
Дивлюсь  в  обличчя  багряне,  
неначе  барвінок.
Я  піду,  не  чекаючи  жодних  оцінок.

Танцюймо,  поки  не  прийде  світанок,
Ліниво  встаєм  -  я  приготую  сніданок,
Та  виставлю  вас  до  себе  на  ганок,
Це  все-таки  ранок.
І  за  спиною  зачиню  замок,
Прохаючи  сюди  забути  стежок.
Не  слухайте  більше  моїх  казок.

Ви  до  ночі  не  чекайте  від  мене  дзвінок,
Краще  посидьте,  порахуйте  зірок,
Та  більше  про  мене,  не  майте  думок,
І  можливо  це  викличе  шок,
Та  я  вип'ю  кави  і  піду  шукати  нових  дівок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2017


Ночами…

А  я  не  сплю  ночами.
Ніби  чужими  очами,  
дивлюся  цілими  днями.

І  тільки  вночі  все,
стає  своїми  місцями.

Посеред  ночі,  лише  мої  думки,
тривожать  мої  очі.
Та  не  виходять  за  рамки,
хоч  тим  вони  охочі.

Я  лиш  тоді  чекатиму  ранку:
коли  смакуватиму  її  без  перестанку,
таку  свою,  рідну,  щиру  і  пянку,  
розфарбовану  панянку.

І  я  чекатиму  її  все  знов,  і  знов.
Лише  для  неї  в  серці  є  любов,
лиш  їй  відомий  сенс  моїх  розмов,
І  я  нікуди  би  від  неї  не  пішов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706961
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2016


Оказія

У  пошуках  надії,
Я  тайно  звертаюся  до  свого  Месії,
Щоб  під  сказав  мені  наступні  дії,
На  моєму  шляху  до  мрії.

Я  молюсь  тільки  свому  Богу,
Щоб  втамувати  підсвідому  тривогу,
Бо  не  надіюсь  на  його  допомогу,
І  самому  боритись  за  перемогу.

Я  підхопив  посеред  розмов,
Котрі  зі  мною  вів  Богослов,
Що  все  відбувається  знов,
Відтоді  до  Бога  втратив  любов.

Часто  оглядаюсь  в  ті  дні,
Коли  в  моїх  очах  горіли  вогні,
Вони  тепер  десь  вдалині,
Жевріють  в  чужому  вікні.

А  зараз  я  входжу  в  туман,
це  день  зализування  ран.
Можливо,  це  все  обман,
Та  зараз  -  це  мій  план.

Яка  ж  то  все-таки  печаль,
У  невідому  даль,
Нести  свою  сталь.
Шукати  у  всьому  мораль,
Заховану  під  власну  вуаль.

Невже  в  житті  нічого  не  змінити  ?
Нічого  не  почати,  ніщо  не  припинити  ?
Хто  ж  зміг  усіх  нас  ув'язнити,
Щоб  ми  даремно  мали  жити  ?

У  тексті  поезії,
Ніби  тому  алюзія,
Що  наш  вибір  ілюзія,
А  буття  свідома  оказія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016


Про кохання

Про  кохання  є  безліч  теорем,
Та  я  його  опишу  своїм  олівцем,
У  малій  кількості  сердечних  поем,
Розкрию  суть  душевних  дилем:

Немов  під  дощем,
Накритись  єдиним  плащем,
Як  голову  підперши  рідним  плечем,
Обвиваючись  навколо  квітущим  плющем.

Кохання  можна  порівняти  хіба  що  з  вогнем,
Який  розійшовся  сонячним  днем,
І  нас  обох  поглинає  живцем.

В  розлуці  тужба,
Сильніша  ніж  дружба.
І  байдужою  стане  людина  люба,
Коли  в  серце  потрапляє  журба.

Муки  розлуки
Такі,  що  викручують  руки
А  в  голові  єдині  думки,
Щоб  знову  твоєї  тримати  руки.

Немов  в  бою  обладунки,
Мене  оберігають  твої  поцілунки,
Вони  мені  як  Божі  дарунки,
Від  них  втрачаю  всі  розрахунки.

Перед  очима  минають  картинки,
Коли  бачу  на  небі  хмаринки,
Як  пройдені  нами  стежинки,
До  своєї  малої  хатинки.

Я  радий,  що  кохання  не  купити,
Хтось  скаже,  що  його  потрібно  заслужити.
Та  знаю,  що  його  достатньо  розпалити,
Та  радий,  що  не  знаю  як  потім  потушити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016


Єнот

Візьми  свого  блокнота,
Хай  попадеться  добра  нота,
Намалюй  на  себе  схожого  єнота,
В  руках  його  пускай  буде  банкнота,
Котру  він  пхатиме  до  рота,
Немов  кусочки  бергамота.

Якщо  себе  почуєш  сумно,
Уяви  єнота,  що  жує  безумно.
Смачненькі  карамельки,
Їх  пакуючи  до  пельки.

Якщо  не  можеш  спати,
Доречно  буде  єнота  згадати,
Котрий  буде  тебе  обіймати,
Хутром  своїм  вночі  зігрівати.

Скучно  себе  почуваєш  ?
Отже,  ти  за  єнотом  скучаєш.
Може,  ти  цього  не  признаєш,
Але  ти  це  чудово  знаєш.

У  мене  для  тебе  порада  проста:
Тобі  не  зловити  його  за  хвоста,
І  не  ходи  на  глибокі  болота,
Шукати  собі  того  єнота,
Бо  ця  хитра  підлота,
В  тебе  вдома  з'їдає  торта,
А  коли  закінчиться  вся  смакота,
Він  скине  все  на  якогось  кота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2016


Посмішка

Так  само  як  до  землі  стигла  грушка,
Твоя  посмішка  тягнеться  по  твої  вушка.
Мені  вона  мариться  як  сонному  подушка,
Або  як  дитині  нова  цікава  ігрушка.

Хоч  і  не  потрібно  дуже  старатися,
Щоб  ти  почала  посміхатися,
Однак  її  не  припиню  домагатися,
А  потім  обоє  з  цього  сміятися.

Посмішка  моєї  земної  Афродіти:
Прекрасна  ніби  весною  квіти,
Така  ж  щира  як  всміхаються  діти,
Від  неї  я  можу  ненадовго  здуріти.

Чи  ми  зранку,  при  зустрічі  вітаємося,
Чи  може  пізно  ввечері  прощаємося,
Ми  однаково  люблячи  всміхаємося.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016


Пари

З  нетерпінням  мене  чекали  запари,
Бо  завтра  знову  починаються  пари.
А  в  голові  ще  літають  хмари,
І  з  пісні  звуки  гітари,
Та  барабанні,  ритмічні  удари.

Нові,  незрозумілі  предмети,
Викладачів  чудернацькі  прикмети.
І  потрібно  врахувати  дані  аспекти,
Довгими  ночами  пишучи  конспекти.

Системно  недоспані  ночі,
Хронічно  втомлені  очі,
Що  до  сну  стали  охочі,
Особливо,  в  години  робочі...  .

Реально  як  міжнародний  пакт,
Живе  один  цікавий  факт,
Що  кожна  пара  як  статевий  акт,
Щоправда,  кожен  раз  то  інший  такт.

На  лекціях  як  комісія  з  викладачів,
На  семінарах,  немов  юрба  спостерігачів,
На  контрольних  ми  гурток  юних  читачів,
А  у  вільний  час  ми  жменя  сонних  котів.

І  вже  з  задовольненням  диплом  би  забрали,
І  з  ним  пошвидше  додому  спати  втікали,
Бо  з  тим  недосипанням  конкретно  дістали,
Головне  щоб  іспиту  ми  не  проспали,
Ну  і  звісно,  щоб  нас  не  відрахували.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690917
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.09.2016


Мені не цікаво

Мені  не  цікаво  хто  для  тебе  кумир,
Мене  цікавить  як  ти  визначиш  мир  ?
Мені  не  цікаво  хто  у  тебе  є  мер,
Мене  цікавить  за  кого  ти  би  помер  ?
Мені  не  цікаво  твоє  серебро,
Мене  цікавить  що  для  тебе  добро  ?
Мені  не  цікаво  від  тебе  мати  порад,
Мене  цікавить  хто  тобі  брат  ?

Мене  не  цікавить  наскільки  ти  є  заможний,
Мені  цікаво  чи  твій  світогляд  до  мого  тотожний  ?
Мене  не  цікавить  чи  ти  релігійний,
Мені  цікаво  чи  ти  є  надійний  ?
Мене  не  цікавить  твоя  сім'я,
Мені  цікаво  як  ти  носиш  своє  ім'я  ?

Мені  не  цікаво  скільки  в  тебе  кімнат,
Мене  цікавить  чи  ти  даси  мені  свій  халат  ?
Мені  не  цікаво  чи  живеш  ти  серед  палат,
Мене  цікавить  чи  зможеш  поставити  мат  ?

Мене  не  цікавлять  твої  слова,
Мені  цікаво  чи  на  місці  твоя  голова  ?
Мене  не  цікавлять  твої  діла,
Мені  цікаво  чи  працюєш  ти  в  поті  чола  ?

Мене  не  цікавить  твоя  промова,
Мені  цікаво  що  для  тебе  є  змова  ?
Мене  не  цікавить  твоя  поразка,
Мені  цікаво  що  для  тебе  є  казка  ?

Мене  не  цікавить  твоє  завдання,
Мені  цікаво  чи  маєш  для  мене  питання  ?
Мене  не  цікавить  твоя  загадка,
Мені  цікаво  цього  вірша,  твоя  розгадка...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689235
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2016


Сигарети

Я  в  магазині  обираю  сигарет,
Як  дитя  в  цукерниці  конфет,
Як  хлопець  дівчині  букет,
Як  хтось  підбирає  трафарет.

Як  генерали  власні  строї,
Як  кобвої  в  магазині  набої,
Як  астрономи  на  небі  зірки,
Я  в  пачці  рахую  свої  цигарки.

Як  редактор  перечитує  газети,
Як  архітектор  демонструє  макети,
Як  письменник,  що  пише  памфлети,
Отак  і  я,  гордо  курю  свої  сигарети.

Сигарети  зі  мною  вже  не  пару  днів,
Я  брав  їх  з  собою  до  інших  домів,
Послухати  тамтешніх  слів,
І  зухвало  підіймати  своїх  брів.

Немов  вельможний  пан,
Я  розлягаюсь  на  диван,
Щоб  з  сигарет  робити  туман,
І  читати  вже  набридлий  роман.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689201
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.09.2016


А Київ почекає…

А  Київ  почекає...,
Котрий  мого  пера  не  знає,
Який  чужою  розмовляє,
Де  кожен  іншого  купляє,
Скажіть  йому  нехай  чекає...

Я  їхав  у  метро-вагоні,
До  зупинки  "на  Оболоні",
Тримаючи  жетон  в  долоні,
У  цього  міста  я  був  у  полоні.

Я  тут  провів  немало  днів,
Шукав  душі  потрібних  слів,
Їх  так  і  не  зустрів,
Хоч  я  робив  усе  що  вмів.

Я  довгий  час  шукав,  і  навіть  в  перехожих,
Здалека  на  мене  чимось  похожих,
Про  вулички  до  своїх  схожих,  запитав.

Шукав  я  і  людей  потрібних,
На  себе  чимось  подібних,
В  якомусь  ділі  дуже  здібних,
Для  гарного  часу  необхідних.

Забавно  було  розглядати  ті  лиця,
На  яких  мало  б  писати  "столиця",
А  не  якась  смішна  небилиця,
Чи  навіть  забавна  дурниця,
Як  наприклад:  їх  "соціальна  полиця".

Не  раз  до  себе  Київ  кликав.
А  я  щасливий  був  тим,  що  я  приїхав,
А  ще  радів  коли  я  звідти  їхав.
Я  в  ньому  жив,  і  ним  я  дихав.
Чим  глибше  я  вдихав,  то  більше  затихав...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016


Хтось в моє серце міцно влучив

Щік  хворобливе  червоніння
Ніг  боягузливе  тремтіння
В  очах  незвичне  помутніння
І  у  вухах  назойливе  гудіння

Це  ніби  гідне  покарання,
Але  водночас  це  бажання,
До  когось  відчути  кохання.

Я  б  Вас  не  доручив,  і  не  віддав
І  кожну  мить  завчив,  запам'ятав.
Я  пам'ятаю  як  вперше  Вас  почув,
І  щось  тоді  нове  в  собі  відчув.

Хтось  в  моє  серце  міцно  влучив,
І  тим  вже  я  себе  замучив,
Що  я  за  Вами  дуже  скучив,
І  всім  довкола  тим  я  надокучив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016


"Любіть Україну, не як…"

Любіть  Україну,
Не  як  в  клубі  араб  любить  дівчину,
І  навіть  не  як  прокурор  свою  машину,
І  не  як  п'яниця,  що  любе  пляшчину,
Просто  любіть,  не  шукайте  причину.

І  навіть  якщо  не  минають  негоди,
Коли  ще  на  бачив  ясної  погоди,
І  по-житті  переслідують  всілякі  пригоди,
Не  втрать  часу  і  люби,  що  буде  нагоди.

Люби  і  тоді,  коли  ходять  новини,
Що  розривають  навпіл  родини,
Навіть  не  маючи  в  роті  хлібини,
І  стоячи  ногами  вже  в  домовині,
Не  забудь  "прощай"  сказати  країні.

Коли  в  гості  до  твоєї  дружини,
Приходять  забавні  мужчини,
І  вже  не  підмигують  юні  дівчини,
Не  забувай  любити  своєї  країни.

У  компанії  іншій,  і  навіть  своїй
Не  забувайте  свою  Україну  !
Навіть  на  найменшу  хвилину,
Вірно  люби  її  без  спочину.

Хоч  постійно  у  ній  все  дива  та  дива,
Та  поки  літом  на  полях  видно  жнива,
І  гарна  українська  дівиця  пісню  співа,
До  того  моменту  моя  країна  буде  жива!

Вона  як  жар-птиця,  сонячна  птиця,
Все  роками  вмира  і  вмира,
Та  виживає,  немов  та  хитра  лисиця,
Ніколи  не  прийде  її  смерті  пора!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680254
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.07.2016


"А пам'ятаєш…?"

А  пам'ятаєш  як  зустріли  перший  сніг,
Котрий  ще  долітав  на  наш  поріг  ?
А  як  мені  спекла  яблучний  пиріг,
Його  я  на  наступний  день  зберіг.

А  пам'ятаєш  як  кожен  з  нас  поміг,
До  серця  будувати  мощених  доріг  ?
Ми  двоє  бігли,  як  ніхто  б  не  зміг,
Не  шкодувавши  власних  ніг.

А  пам'ятаєш  як  лишився  на  нічліг  ?
І  поруч  біля  тебе,  в  ліжко,  ліг,
І  гладив  ніби  ти  мій  оберіг,
Котрого  і  я  від  неприємностей  беріг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2016


Кава

На  кухні  горить  газ,
Уже  не  перший  раз,
Я  ділю  квіти  серед  ваз,
І  я  впадаю  у  екстаз,
Від  вдень  почутих  фраз.
А  зараз  буде  мій  розказ:

Я  на  ніч  роблю  каву,
Як  зимня  ніч  чорняву,
Вона  запалює  мою  уяву.
Таку  зазвичай  виливають  у  канаву,
Що  прямиком  іде  до  ставу.

А  вона  готува  мені  забаву,
Як  завжди  дуже  жваву,
А  ще  для  серця  вправу,
І  маю  певну  справу,
Комусь  створити  славу.

І  чую  пісню  я  казкову,
Як  хтось  готує  змову,
Приємну  і  раптову,
На  емоції  впливову.

До  кави  візьму  сигарет,
Присяду  на  похилий  табурет,
Вдивляючись  у  дзеркала  портрет,
Читатиму  нових  газет.

А  потім  з'їм  декілька  котлет,
І  може  ще  омлет,  це  ж  все-таки  дует.
А  потім  пісень  сто,  ще  один  куплет,
І  слово  того  хто  авторитет.

І  я  ішов  би  вчасно  спати,
Та  є  кого  іще  згадати,
Кому  "Привіт."  сказати,
"Як  день  минув?"  спитати,
І  надобраніч  побажати,
А  потім  ще  сидіти,  воркувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2016


Час.

І  не  багато  залишилося  часу,
Йому  надати  маю  певну  масу,
І  тут  не  те,  що  кладуть  в  касу,
Це  зовсім  іншого  класу,
Тут  щось  похоже  до  басу.

Він  так  неспинно  пробігає,
Як  птах  над  нами  пролітає,
То  так  від  нас  тікає.
Та  все  тому  його  немає,
Що  не  помітно  він  зникає.

І  пролітає  все  той  час,
Немов  єдиний  в  світі  ас.
У  нього  виб'ю  місце  я  для  Вас,
Щоб  більше  було  разом  "нас".

У  час  свого  життя  критичний,
Я  зрозумів  що  період  історичний,
Насправді  певним  чином  є  циклічний,
І  пролунав  сміх  мій  істеричний.
Невже  хтось  до  мене  буде  симетричний?

Цінуйте  часу  кожну  як  останню  мить,
Ніхто  ж  не  зна  скільки  дано  жить,
Бо  все  життя  немов  та  кольорова  нить,
Котру  лише  тобі  дано  прожить.

Не  боїться  смерті  лише  той,  і  час  цінив  отой,
Що  все  життя  усюди  був  ізгой,
Котрий  давно  вже  став  антигерой,
Та  супроводжує  його  в  останню  путь  конвой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678196
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2016


Коли це все взаємно (Валентина)

Я  пам'ятаю  пізня  це  була  година,
А  я  був  п'яний  як  якась  тварина,
Мабуть  то  все  того  вина  провина,
А  може  зовсім  інша  то  була  причина,
Що  запам'яталася  мені  хвилина,
Коли  одна  з  компанії  дівчина  -
Назвалась  ім'ям  Валентина.

На  моїй  пам'яті,  з  таким  ім'ям  
вона  єдина.
Невже  торкнувся  я  руками  того,  
що  зветься  "днина"?
Ні?  То  поясніть  тоді  чому
в  моїх  руках  оця  перлина?
Чому  із  нею  почуттів,  
що  є  вершин  вершина,
І  в  серці  не  стиха  
кіношна  стрілянина  ?
Чи  є  від  цього  хоч  якась  вакцина  ?

І  щось  і  з  того  не  спокійно,
Що  обіймаєш  ти  мене  надійно,
І  так  по-звичному,  граційно,
А  очі  щиро  поглядають,  емоційно.
Я  бачу  як  тобі  зі  мною  файно,
Немов  я  став  твоє  майно,
Що  зачекалось  якось  тайно.

А  все  це  почуття  амурне,
Богемне  і  безумне,
Його  скінчити  діло  не  розумне,
Бо  дуже  вже  приємно,
Коли  це  все  взаємно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2016


Святий обряд

Відступаючи  від  святих  канонів,
Порушу  ряд  дурних  законів,
Не  знаю  світських  забобонів.
Звільняюсь  я  від  “еталонів”.

-"Ти  знаєш  щось  про  перехресне  ?
Воно  зручне  для  римування.".
-"Усе  тут  є  таке  відносне,
А  для  мене  це  роздратування.

Бо  це  ж,  немов  святий  обряд,
Коли  рядки  складають  ряд,
І  привертають  швидше  погляд,
А  ще  міняють  Ваш  світогляд.".

Я  вже  було  писав,  про  самоту,
Та  я  потрапив  в  певну  сюїту,
І  маю  я  тепер  одну  турботу:
Пошвидше  закінчити  цю  роботу,
Котра  виклика  мені  скорботу.

А  потім:  Ноги  тягнучи  додому,
На  собі  тяну  вічну  втому,
І  думаю  про  зайву  кому,
Чи  бува  не  створить  грому?

А  ще  я  згадував  рабів,
Котрі  собі  робили  гробів,
У  формі  велетенських  кубів,
На  вечерю  маючи  пару  грибів.

А  потім  про  скорих  гостей,
Всі  дуже  різних  мастей
Що  порахують  моїх  костей,
Не  забуваючи  своїх  святостей,
Розкажуть  сірих  новостей.

А  потім  я  ішов,  блідим,
На  вигляд  став  таким  худим,
Вдихав  той  сигаретний  дим,
У  ньому  шукав  все  нових  рим.
І  я  вже  став  таким  старим,
Аж  легко  бути  добрим,
Чи  ж  круто  бути  злим,
Чи  став  свого  часу  святим,
Я  ж  думав,  що  вічно  буду  молодим,
-  Невже  завжди  я  був  таким  дурним?

А  ще  я  думав  про  життя.
Чи  є  насправді  сенс  буття?
Що  викликає  каяття  ?
За  що  розплачувалось  оте  дитя,
Котре  так  і  не  пізнало  життя  ?

А  потім  думав  про  залежність,
Її  рахунок  це  -  безмежність.
Для  когось  це  -  чиясь  належність,
У  когось  це  -  проста  потребність.

А  потім  я  прийшов  до  себе  на  квартиру,
Вона  так  і  не  знає  того  миру,
Посміхнувся  давньому  мундиру,
Немов  дитячому  кумиру.

На  кухні  зроблю  кави,
Бо  маю  певні  справи,
Вона  готува  мені  забави,
І  трохи  додава  мені  уяви.
І  ще  не  час  робити  страви.

І  мозок  викрутивши  немов  ту  тряпку,
Сердито  залишаю  я  на  тому  крапку,
Повішу  одяг  на  гачку,
І  ляжу  спати  на  бочку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673550
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.06.2016


"Останній танок"

Я  чув  уже  твою  промову,
Наперед  мені  готову,
І  ти  усе  суєш  оту  відмову.
Хоча  б  придумай  нову.

Я  світом  всім  доконаний  чекав
Немов  той  переконаний  кричав.
І  навіть  знову  б  вас  уже  життя  шукав,
Лише  б  якби  про  те  що  знайду  знав.

Я  дякую  Вам  за  усі  тепла  моменти.
Ми  висунули  останні  аргументи.
Я  Вам  віддав  свої  останні  документи,
Ви  поводились,  ніби  ми  конкуренти.
А  тепер  собі  не  знані  ми  стали  інфіденти.

І  вставши  з  самого  рання,
В  мене  було  одне  бажання,
Тобі  з  ним  передати  вітання,
Та  я  згадав  що  було  вже  прощання.

І  дивлячись  на  довгий  час
Я  бачу,  що  не  буде  нас.
Не  можу  я  забути  Вас.

І  коли  почнеться  той  світанок,
Настане  той  перший  ранок,
Ти,  вийшовши  на  ганок,
Знай,  то  був  останній  танок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2016


"…давно вже мав сказати…"

І  я  давно  вже  мав  сказати,
Оте  що  справді  варто  знати:
"Що  можна  кожну  полюбити
Та  можна  лиш  одну  кохати.

Коли  з  людини  робиш  цілий  світ
Він  опаде  немов  тополі  цвіт.
І  не  доживши  разом  старих  літ.
Кожен  із  нас  собі  іде  на  зліт.

І  ціла  безліч  була  до  вподоби,
Було  далеко  їм  до  Вашої  подоби.
Яку  я  згадую  майже  щодоби
Лиш  вона  тамува  мої  жадоби.

Всередині  триває  лютий  крик,
Котрий  ніде  не  зник.
Про  те  що  я  є  Ваш  боржник,
Я  так  і  не  відвик.
І  в  тому  став  собі  грішник,
Що  лише  Ваш  грабіжник.

Ми  мали  сварки  щоб  знайти  причин,
На  них  потратили  ми  декілька  годин.
І  ми  себе  рівняли  до  тварин,
Хоч  ті  кохають  без  причин.

І  нам  не  було  сенсу  йти,
Щоб  обіжаючись  піти.
Один  від  одного  нам  не  втекти.
Ми  ж  раз  змогли  себе  знайти."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2016


"Посеред карт"


І  щось  диктує  викладач.
Котрого  слухає  глядач,
На  нього  дивиться  слухач.

Я  пишу  з  ним  не  в  такт.
Про  свій  душевний  акт,
Колись  напишу  власний  пакт,
І  буде  це  життєвий  факт:

"Я  згадую  свої  роки.
Як  швидко  йшли  строки,
І  все  писалися  рядки,
Як  стройові  кроки,
І  з  них  черпав  собі  уроки,
Про  ті  свої  мороки,
Які  віщували  пророки,
Котрі  викликали  пороки.
-  Вони  обійняли  мраморні  блоки.

Вдихаю  в  себе  сигаретний  дим…
У  ньому  я  шукаю  нових  рим,
Лише  б  не  стати  "тим",
І  назавжди  лишитись  молодим."

"І  скажеш,  що  життя  то  рух
Його  трима  незламний  дух
Додай  жару,  підкинь  пух,
Усе  роби  що  він  не  затух.
Він  відганяє  зграю  мух.

І  це  зараз  звучить  ніби  дурня,
Але  навіть  з  малого  вогня,
Почалась  кожна  велика  пожежа,
Незнана  якої  була  межа.
І  так  впала  не  одна  вежа,
Котрих  існує  ціла  мережа.

І  це  напевно  справді  дар,
Коли  у  грудях  чуєш  жар,
Котрий  тобі  дає  той  пар,
Який  звільняє  від  запар."

"І  ображає  вже  не  певна  норма,
А  якась  мала  значуща  форма,
Вона  немов  гігантська  торба,
Для  мого  давнього  горба.

Життя  лише  тоді  не  фарт,
Коли  усе  немовби  жарт.
Для  когось  дивний  "art",
І  жалюгідних  гріш  не  варт,
Загублених  посеред  карт.

Декотрі  встиг  розіграти,
Інші  не  варто  було  брати.
Перемін  не  зміг  вгадати,
Марно  в  мені  це  ламати,
Не  дам  нікому  це  знати.

Якщо  швидше  зможу  прийти,
То  не  дозволю  цього  знайти.
Спробую  до  кінця  пройти.

І  рушивши  один  в  дорогу,
Комусь  на  ній  я  став  на  ногу.
Як  з'ясувалось,  мабуть,  Богу
І  навіть  не  відчув  тривогу.

І  лиш  тепер  вже  знаю,
Що  я  покинув  свою  зграю,
Щоб  собі  шукати  раю.
І  так  я  підійшов  до  краю.

Тепер  дописую  останнього  тома
І  думаю:  "Чи  правильна  та  кома?".
І  не  тікає  звідси  втома,
Тут  їй  краще  ніж  вдома."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660396
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2016


"Сучас…"

Не  вірте  Ви  усмішці  Дам
Всміхаються  Вони  не  Вам

Всіх  тішить  злата  той  єдиний  грам
Здіймають  через  нього  гам

І  хай  співають  тому  камню  гімн
Це  ж  так  сховають  біль  у  нім  ?
Чи  це  поможе  Їм  ?

І  більше  тих  проблем
І  навіть  не  поможе  крем
І  рану  цю  вже  не  затянем
Її  Ми  тільки  перев’яжем
І  Ми  нікому  не  покажем
І  Ми  ніколи  не  розкажем:

«Як  близьких  ображаєм
Як  зла  Їм  не  бажаєм
Як  палко  ми  кохаєм
Як  боляче,  коли  ми  проганяєм
Як  легко  ми  прощаєм
Як  так  Себе  ми  покараєм

Казати  як  уже  не  треба
Відсутня  є  така  потреба»;

Але  попри  такі  гоніння
Візьміть  собі  повчання:
«Хто  принижує  навчання
Той  Ненавидить  мовчання
Та  має  лиш  одні  моління
Про  блага  та  везіння»;

«А  Ми  потроху  утихаєм
Та  Ми  нікуди  не  тікаєм
На  фоні  часу  затихаєм
Свого  моменту  почекаєм
І  лиш  тоді  Ми  розквітаєм
Коли  ідею  Ми  тримаєм
Ми  з  нею  повстаєм
Ми  з  нею  полягаєм
Таку  ми  долю  маєм

Цю  правду  Ми  приймаєм
І  лиш  її  Ми  обіймаєм»

……………………………………………..
—  В  пам’ять  тих  хто  бився  з  «камінням».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648525
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2016


Я пишу Вам вірша…

Я  пишу  Вам  вірша,
В  нього  влилась  моя  душа,
Вона  не  сіра  миша,
І  їй  чуже  поняття  "тиша".

Про  те,  як  я  шукаючи  знайшов,
Оту  людину  я  шукав,
Яку  так  довго  я  чекав,
Про  кого  кожен  день  я  думав,
І  ночі  я  не  спав.
Та  хоч  її  не  знав,
Про  неї  я  гадав,
Ітак,  все  знов  і  знов,
Я  лиш  її  бажав.

Когось  з  ким  був  би  іншим,  особливим.
З  ким  час  не  буде  марним,  тільки  гарним,
Таким  завжди  чеканим,  і  коханим.

Що  має  голок  дикобраз,
То  стільки  ми  казали  фраз,
Ховаючи  в  собі  запас  образ.
Прощали  ми  і  їх  не  раз.

З  тобою  хочу  кожну  світлину.
І  я  продам  останню  картину,
Щоб  збоку  мати  вірну  людину,
З  нею  велику  дружню  родину.
І  може  кумедну  домашню  тварину.

І  я  подарю  увесь  свій  світ,
Котрий  немов  бузковий  цвіт,
Там  буду  я,  а  ще  пухнастий  кіт.

Я  мав  багато  мрій,
Де  скажу,  що  я  є  твій,
І  я  почую:  "Мій-мій".
Тоді  приступимо  до  дій.

В  такі  мрійливі  хвилини,
Я  хочу  щоб  це  були  години,
Кожної  днини.
І  поки  на  голові  є  волосини,
Я  не  віддам  цієї  людини.

Тепер  на  серці  щось  новіше,
Так  справді  цікавіше.
Коли  в  душі  тепліше,
То  дію  сміливіше.
І  день  стає  ясніше,
Ночами  все  світліше.
Цього  хотів  давніше.
Нам  поруч  веселіше,  
Йдем  куди  зручніше,
Тримай  мене  міцніше,  
І  прийдемо  раніше,
Де  буде  нам  гарніше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016


"Я всього лише монета"

Дослухайтесь  до  Моїх  слів,  панове,  
Давно  хотілось  дати  Вам  щось  нове  
В  голові  вже  все  на  те  було  готове,  
Хоча  здалось  що  діло  це  бредове  
-  Воно  Для  мене  стало  принципове.

А  я  ішов  немов  ота  вівця,  
Шукаючи  того  кінця,  
Себе  рівняв  я  до  гравця,  
В  руках  тримаючи  вінця,  
За  душу  кожного  бійця,  
Благаючи  прощення  у  Творця,  
Що  піднялась  рука  митця,  
Писати  про  мерця,  
Такі  зворушливі  слівця:  

До  уваги  беручи  кожного  резидента,  
Я  Вам  заявлю,  що  на  пост  президента,  
Ще  не  було  гідного  претендента.
Хотілось  б  нам  кращого  варіанта,
А  не  байдужого  гаранта,
Схожого  до  колаборанта.  
А  з  нас  заради  їхнього  "момента",  
завжди  знімалась  рента,  
і  навіть  з  бідного  студента,  
ти  перетворишся  у  їх  клієнта.  
-  оце  і  сповідь  мертвого  доцента.  

Пікірує  чорнявий  птах,  
котрий  мені  зриває  дах,  
котрий  нагадує  про  жах,  
такі  у  своїх  хороводах,  
кричать  що  прийде  крах.  
-  так  псих  напише  на  сторінках.  

До  рук  узяв  я  автомата,  
грудьми  закрив  малого  брата,  
і  не  послухав  я  тоді  ні  мами,  й  тата...,  
А  перед  очима,  сім'я,  родина,  рідна  хата.  
-  такі  рядки  загиблого  солдата.  

Мене  зразило  молодого  ?  
Я  ж  був  би  кращий  за  "старого",...,  
Завжди  не  мав  часу,  я  для  здоров’я  свого  
І  не  ходив  я  до  святого;  
Мені  було  не  до  того.  
Я  не  чекав  кінця  швидкого,
Тому  не  міг  судити  строго.  
-  Останні  записи  хворого,  отого.

Я  всього  лише  монета,
Не  робіть  мого  портрета,
Мені  далеко  до  атлета.
Немов  зажована  касета,
Я  вам  описую  розмитого  макета,
Для  нашого  життєвого  дуета,
В  якому  ми  збудуємо  плота,
І  відпливем  до  іншого  порта.
-  Такі  слова  незнаного  поета.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639993
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2016


«Троянда»

Коли  почався  світ...
Я  думав  буде  гарний  цвіт.
Та  бачу  я  тепер  колючий  дріт,
Він  навіює  гніт.

На  вулиці  біжить  худющий  кіт,
І  в  дзеркало  глядить  старечий  дід.
Побачив  він  достатньо  бід,
Немов  за  весь  свій  рід
-  Відмучився  горбатий  інвалід.
Від  всіх  отих  людських  обід,
Отримав  просто  досвід:
Що  є  життя  -  немовби  лід.  

Що  є  на  смак  той  мід,
Коли  хтось  підсипав  дігть:
І  бідність  все  таки  родила,
І  нам  безвихідь  поробила.
Байдужість  і  бадьорість,
Тепер  вже  пара  стала.
Безкорисність  діагноз  вже  дістала,
Безплідність  -  так  і  записала.
Буденність  вже  пізнала  безсмертність.

І  справжню  міць,
Тепер  вже  має  мідь,
Що  в  себе  молодь  закувала,
І  слово  "сповідь"  в  неї  відібрала,
Що  є  Господь  на  них,  мовчала.

Всередині  "отих"  в'язниць,
Що  схожі  до  гробниць,
Живе  останній  на  світі  боєць.
Він  за  свободу  справжній  борець,
А  в  душі  скромний  митець.

В  ній  заховав  острівець,
Якого  сам  він  став  творець,
Від  тих  невтомних  праць.
Він  там  самотній  мудрець.
І  там  чужим  немає  місць,
Там  кожен  буде  чужинець.
Не  піде  жоден  посланець,
Побоїться  побути  ніби  прибулець.
І  сам  бува  там  раз  у  місяць,
Того  острову  єдиний  отець.

Мою  спину  кнутами  більше  не  деріть,
І  очі  сіллю  більше  теж  не  тріть,
У  мої  вуха  гучно  не  кричіть,
Вас  можу  чути,  та  не  дано  почути,
-  Однаково  від  тих  жахіть.

Не  зможете  під  себе  підкувати,
І  марно  буде  закувати.
Не  можна  буде  підкупити,
І  в  наручники  не  скувати.  

Бо  хочу  бачити  і  чути,
Не  хочу  я  за  це  заснути.
Не  хочу  я  втонути,
-  Болота  дно  пізнати.

Я  хтів  навчити  думати,
Я  хтів  їх  знати,
Та  всі  бажають  спати
-    І  так  зручніше  засинати,
Коли  нема  що  знати.

Я  хочу  відчувати,
Думати  -  робити,
Я  хочу  жити.
Не  хочу  існувати.

За  "це"  маю  заплатити,
Ціною  дорогою.
Її  я  маю,
Сам  обрати.

Життя  чи  душу  ?
Що  віддати  ?

Одне  лиш  вибирати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625196
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2015


Чай

І  проти  ночі  п’ю  я  чай…

Розвадити  не  пробуй,
А  чаю  трохи  спробуй.
Чого  сумний  ?  
А  ти  вгадай.
На  завтра  не  гадай.
Скажи  вчорашньому  прощай.

На  вітер  слова  не  кидай.
Якщо  ти  любиш  —  то  кохай.
Тихенько  ти  зі  мною  розмовляй.
І  як  болить  розповідай.

Близенько  прилягай.
Моє  ти  ім’я  промовляй.
Швиденько  засинай.
І  навіть  не  вмовляй.
Лише  не  покидай.

Я  прошу  —  не  ридай.
На  небо  носа  повертай.
Отак  ти  голову  тримай.
Та  міру  собі  знай.

Я  знову  п’ю  у  тебе  чай:
Побільше  цукру  добавляй.
Ретельніше  розмішуй.
З  життям  не  перемішуй.
Та  близьких  ти  не  вмішуй.

А  чай  усе  стає  сильніший.
Його  є  хват  міцніший.
Для  серця  він  тепліший.
Вже  ночі  є  чорніший.
І  ніби  розумніший.
І  погляд  є  ясніший.

І  близько  друзів  ти  тримай,
А  ворогів  ще  ближче  підпускай,
Їх  головне  не  путай:
Одних  ти  пам’ятай,
А  інших  ти  прощай.
Ретельно  ролі  розпізнай.

А  чайник  вже  гарячий,
Він  має  голосок  свистячий,
Бо  держить  він  окріп  бодрячий,
А  в  мене  чай  п’янячий,
Такий  союз  у  нас  простячий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2015


"Чудень"

Сидів  я  на  парі
Щось  страшно  писав
Косо  викладач  споглядав
Швидко  тему  читав
Нотувати  за  ним  я  не  встигав
Новими  словами  мене  дивував.

Голос  його  ніяк  не  встихав
Того  я  не  спав
Друг  сильно  заспав
Мене  з  ним  одним  залишив
Погляд  на  собі  я  уловив
Страх  по  тілу  пройшов
Я  охолов
Думками  подалі  пішов...

Я  точно  здурів  ?
А  може  вкрай  обнаглів  ?
Чи  може  хто  бачив  
Щоб  учень  риму  шукав  ?
Довго  над  цим  я  гадав
Відповідь  в  собі  шукав.

Я  завжди  чудив.
За  цим  принципом  жив.
Лиш  би  ніхто  не  вгадав
Що  на  парі  я  виробляв
На  семінарі  мене  не  підняв
Викладач  не  питав.

Далі  на  парі  сидів
Кінця  її  я  попросив
Бога  молив
Віршем  себе  утішав
Долю  на  пальцях  гадав
Завершення  довго  чекав.

Сильно  колінами  я  затрусив
Друга  свого  тим  розбудив.
Викладач  мене  в  списках  шукав.
Результату  тесту  я  ще  не  знав
Нічого  доброго  я  не  чекав
Вирок  собі  вже  підписав.

Час  довго  ішов
Ногами  хромав
Я  забави  шукав
А  справ  я  не  мав.
А  час  все  човгав,
А  раніше  так  поспішав.

Краще  щось  би  читав
А  ще  краще  би  вчив
Ціни  би  не  мав
Дисципліну  би  знав
Залік  би  здав
Сміливо  б  гуляв

Друг  і  ще  раз  заспав
А  я  і  далі  сидів
Щось  страшно  писав
А  може  вигляд  робив  ?
Лице  було  ніби  родив,
Косо  викладач  на  мене  зиркав.

Друг  на  пару  забив
Я  так  само  зробив
Потім  скажуть  забув
А  справді  в  парку  гуляв
Ні  трішки  я  не  тужив

Дорого  потім  я  заплатив...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624519
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.11.2015


Заповіт

Як  умру,  тоді  ховайте,
До  того  не  посмійте.
Та  навіть  і  не  мрійте.
Зі  мною  не  жартуйте.
Прошу,  не  ризикуйте.

Багато  не  ридайте.
Лихим  не  поминайте,
За  мене  не  питайте
Даремно  не  сумуйте,
Слова  мої  згадайте,
Ви  їх  запам'ятайте:

На  завтра  не  гадайте,
За  вчора  забувайте,
Жадобу  Ви  вгамуйте,
Багато  не  мудруйте,
Ніколи  не  наглійте,
Нікого  не  тримайте,
Від  своїх  не  тікайте,
Та  їх  не  ображайте,
Далеко  не  плануйте,
Ви  часу  не  марнуйте,
З  інших  не  глузуйте,
А  краще  помагайте,
І  разом  попрацюйте,
А  ще  живіть,  кохайте,
Новим  усіх  здивуйте.
Себе  шукайте  !

Перед  тим  "прощайте"
Ви  туфлі  гожі  взуйте,
Добряче  напастуйте,
Тоді  вже  Ви  танцюйте.

Справу  нову  зачинайте:
Пляшчину  відкривайте,
Горілку  нагрівайте,
Горлянку  прогрівайте,
Тоді  вже  заспівайте.

Чорти,  казан  вже  нагрівайте,
На  стіл  пристойно  накривайте,
Мені  бенкет  організуйте.
Що  є  смачного,  те  готуйте,
Зі  входу  зустрічайте,
Немов  царя  вітайте.
Хоча  ще  постривайте.

А  може  буде  інший  кінець:
Зустріне  на  вході  творець,
Багатьом  він  просто  отець.
Я  як  і  він  у  чомусь  митець.
За  правду  кожен  борець,
Коли  на  вагах  червінець.
Та  не  цікавить  гаманець,
Коли  ти  немов  камінець.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622632
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2015


Прощай

Жахлива  буде  новина,
Прийшла  погана  година.
Пропала  справді  ЛЮДИНА,
Цього  світу  світла  дитина.

У  батьків  найгірша  картина,
Чорна  стрічка  і  твоя  світлина,
Усмішка  твоя  нівчому  невинна.

Хіба  на  те  була  причина  ?
Чому  прийшла  така  вістина?
Чия  це  провина,
Що  час  пройшов  ніби  хвилина?

З  тобою  завжди  була  сонячна  днина,
Тепер  же  на  небі  чорна  хмарина,
Летить  холодна  до  болі  краплина.

Нестримне  хвилювання.
Побачити  ще  раз  бажання.
Серця  дивне  тремтіння.

І  ось  хвилина  мовчання,
Тепер  останнє  прощання.
На  віки  тепер  розставання.

Налийте  келих  вина,
Його  я  питиму  до  дна.
Бутилка  піде  не  одна,
Друга  поряд  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622631
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.11.2015


Хмаринка

Як  велика  самотня  сніжинка
Небом  летіла  хмаринка

Тихо  десь  плаче  мала  ще  дитинка
Засохла  у  неї  на  щоці  сльозинка

Проростає  рано  малинка
Цього  краю  дивна  новинка
З  неї  стікає  краплинка

Це  дитинства  остання  картинка
Залишилась  тільки  годинка
Зникла  остання  хвилинка
Звичайно  сумує  людинка

Піднялась  повітрям  світлинка
На  ній  симпатична  дівчинка
Шкода  що  тепер  сиротинка
Чекає  її  сумненька  вістинка

Зліг  наш  сміливий  хлопака
В  полі  лежить  бравий  вояка  
Як  тая  бездомна  собака

Збоку  лежала  палочка
В  кишені  особова  карточка
А  ще  поштова  марочка
Яка  чудова  парочка

Дурно  димує  кубинка
Легко  літає  пташинка
Далі  дивує  малинка
Повз  пробігає  дитинка

Небом  летіла  хмаринка
Як  велика  самотня  сніжинка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622278
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.11.2015


Фінал

Пройшовши  вал
Зайшовши  в  зал
Попав  на  бал
Знайшов  бокал.

Стартує  Буцефал
Немов  вандал
Всередині  зеркал
Шукає  капітал.

Такий  то  екстримал
Ходив  посеред  жал
Потрапив  під  обвал
А  був  немов  кристал.

Очолює  журнал
Юний  генерал
Заточений  кинджал
Витягує  капрал.

Попереду  вокзал
Чекає  на  запал
Потрапив  під  завал
Лунає  там  вокал.

Приїхав  карнавал
У  наш  квартал
Почався  ритуал
І  ось  підпал.

На  півфінал
Зроблено  овал
Де  п'єтдестал
Немов  підвал.

Якийсь  професіонал
В  самий  розпал
Зазнав  провал
Безсилий  персонал.

Заглянув  у  портал
Ухопив  ти  пенал
За  декілька  ухвал
Пішов  під  трибунал.

За  декілька  похвал
Почався  той  скандал
Потрапив  у  серіал
І  не  попав  в  фінал.

Минаєш  термінал
Звучить  сигнал
Потрапив  в  шквал
Під  звук  цимбал
Втрачаєш  ти  штурвал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622277
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2015


Юлі

Напевно  мені  не  здалось,
Що  так  все  дивно  склалось,  
Бо  Вас  вже  багацько  зібралось,
І  чия  це  вина,  що  вже  так  сталось  ?

О,  кумедні  дівчата  ті  "Юлі",
З  ними  можна  навіть  під  кулі.
Вони  і  модні  мамулі,
І  слухняні  дочулі,
Є  і  прикольні  сеструлі,
Та  бережливі  бабулі.
Мають  обличчя  завжди  веселі,
І  ходять  тепер  загорілі.
Одяг  різний  носять  на  тілі.
І  завжди  працюють  на  ділі.
Бо  є  конкретні  цілі.

І  маєш  на  сердці  декілька  гуль.
Не  сховаєшся  від  Юлі  за  тюль.
Навіть  якщо  настрій  під  нуль,
Ти  не  відмовляйся  від  "Юль".
Головне,  не  злити  під  руль.
Бо  будеш  пити  не  смачних  пилюль.

Одне  не  можу  я  знати.,
Хто  їх  зумів  так  назвати?
Треба  буде  спитати.
Головне,  за  вік  не  питати.
Бо  не  встигну  тоді  відійти.

Давно,  щось  мав  я  сказати,
Та  що  не  можу  згадати.
А  може  соромно  про  таке  розмовляти  ?
Це  вже  не  вийде  вгадати.
Може  і  собі  "Юлю"  шукати  ?
Їх  боляче  буде  втрачати,
Тому  треба  міцно  тримати,
Головне,  не  вдушити,
Бо  як  без  "Юлі"  жити  ?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617914
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.11.2015


Посидіти, помовчати

Я  пишу  Вам  віршами,  і  зміст  ховаю  між  рядками.
Про  те,  про  що  мовчав  роками,  
про  ту  що  згадував  ночами.
Я  прагну  поділитися  думками:

В  очах  би  Ваших  прогулятись,
назад  ніколи  не  вертатись.
Готовий  в  них  втопитись,
якщо  дозволите  напитись.
А  їх  котячий  блиск,
на  мене  чинить  тиск.
Щоб  я  пішов  на  риск,
подав  хоть  писк.

Мелодією  слів  кохатись,
до  неї  прислухатись,
коли  підеш  молитись,
про  те  де  можеш  помилитись.
І  того  серця  в  стук  вслухатись,
йому  не  можна  зупинятись,
не  раз  могло  воно  розбитись,
і  навіть  коли  не  змогло  влюбитись.

Червоними  такими,  губами  милуватись,
Як  тим  чого  ніколи  не  торкатись,
їм  з  трояндами  змагатись.
Гарячими,  палкими,  лише  твоїми.

Настроєм  дивуватись,
що  може  різко  помінятись.
Чи  маєш  що  сказати  ?
А  може  посидіти,  помовчати  ?
Цього  сама  не  можеш  знати.

До  тебе  наближатись,
твого  нутра  боятись.
Закрилась  за  сімома  замками,
котрі  оберігаються  чортами,
ті  тичуть  в  мене  усіма  гріхами.
Та  давлячись  ключами,  клацають  зубами.

За  Вашими  мурами,
лежать  рови  наповнені  сльозами.
Що  влились  в  них  ріками,
котрі  добуті  є  катами,
які  не  стежать  за  ротами,
кидають  в  розпалі  словами,
і  тянуть  Вас  руками.

І  після  цього  посміхатись,
за  сміхом  біль  ховати.
І  хоч  продовжуєш  штовхатись,
я  все  ще  хочу  обійнятись.
Не  зміг  того  зуміти:  тебе  я  зрозуміти
Та  хочу  знати,  як  можеш  ти  прощати  ?

Колись  одними  тими  мріями  своїми:
Де  ми  трималися  руками,
ішли  торкалися  боками
і  терлися  щоками
-  Я  жив  немовби  Вами...
_______________

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2015


Як ти наполовину

Шукай  собі  людину
Не  іншу,  не  чужу
А  рідну  і  кохану
Таку  свою  людину
Як  ти  наполовину

Що  буде  поруч  у  скрутну  годину.
Котра  не  лишить  на  хвилину.
З  якою  не  побачиш  часу  плину.
Така  що  візьме  на  вершину,
Якщо  ти  падаєш  в  долину.

Візьми  її  на  руки,
Це  не  доставить  муки.
Забудуться  розлуки.

Казали  пророки:
Пройдуть  роки,
Неначе  кроки.
Завершаться  мороки,
Як  ті  уроки.
Пройдуть  пороки.
Все  має  строки.

Одне  лиш  не  сказали,
Бо  самі  вже  не  знали:
Чи  нас  запам'ятали  ?
Як  вірно  ми  чекали.
Як  палко  ми  кохали,
Коли  один  одного  обіймали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015


Ночі

Я  дні  змінив  на  ночі
Болять  від  Сонця  очі
Виводять  будні  робочі
Немов  капризи  дівочі.

Ліхтарі  жовтогарячі
Свого  часу  чекаючі
Напруги  жадаючі
Мають  середини  палаючі.

На  середині  тої  ночі
Зустрілись  погляди  охочі
Ніжні  жіночі
Дикі  парубочі
Один  за  одним  скучаючі
Самі  того  не  знаючі.

Дійшли  ми  до  пів-ночі
Опущені  вимикачі.
Від  кохання  незрячі,
Ходять  люди  люблячі.
Чують  обійми  пекучі,
І  серця  удари  болючі.
Дивуються  вдачі,
Під  небом  на  стоячі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015